Польський успіх, або чому організації співпрацюють із владою Збігнев Вейцман
Збігнєв Вейцман соціальний політик, неурядовий діяч, в BORIS від 1993. У якості радника, аніматора і тренера (тренер III ступеня, супервайзер STOP) спеціалізується в проблематиці міжсекторної співпраці та стандартизації послуг, лобінгових дій і захисту прав, створення локальних партнерств, анімації та суспільного підприємництва. Автор і співавтор понад 30 книг, викладач Університету імені Ст. Вишинського у Варшаві, Польської Академії Наук, Collegium Civitas. Асоціація Boris (Борис) веде дії як на локальному, так і на регіональному, загальнопольському і міжнародному рівнях. Їхньою метою зусиль є підтримка розвитку локальних організацій, а через це розквіт малих локальних громадськістів. Всі їх програми спрямовані на посилення неурядових організацій, спливання на процес прийняття рішень публічною адміністрацією, активізація локальних громадськістів та заохочення до благодійності. (Stowarzyszenie Boris http://boris.org.pl). Агнешка Комаровська залучені в підтримку громадянського суспільства в країнах СНД. Основні напрямки спеціалізації включають в себе підготовку та реалізацію програм з підтримки громадянського суспільства та зміцнення потенціалу неурядових сектора і незалежних ЗМІ в Білорусі і Україні. Має регіональний досвід в реалізації політичних, соціальних і культурних проектів в Україні, Білорусі та Росії. Проводила оцінку проектів для різних польських і міжнародних установ і організацій. В Асоціації працює з 2010 року, є головою організації.
Редактура, графічний проект і оформлення CLEVER MOTH Jacek Gałązka | Яцек Ґалонзка Переклад з польської мови Центр перекладiв «MDN» Видавець Східноєвропейський Демократичний Центр | 2017
Польський успіх, або чому організації співпрацюють із владою Збигнев Вейцман, Брошура для білоруської групи (конспект) Агнешка Комаровська, зьмiстoвая канстультация
Збігнев Вейцман
чому організації співпрацюють із владою
120000 20% громадських фондів та об’єднань у Польщі
поляків волонтерів
І
сторія громадського сектору у демократичній Польщі нараховує понад чверть століття, а кількість громадських фондів та об’єднань, за оцінками, становить близько 120 тисяч. У діяльності неурядових організацій у якості волонтерів
щороку бере участь майже 20% поляків, а понад 100 тис. осіб працює в НУО на повну ставку. Таку силу і потенціал організацій, які з’являються з власної ініціативи у відповідь на незаспокоєні соціальні потреби, не можна просто проігнорувати. Саме тому вони знайшли своє місце у системних рішеннях, а кількість можливих форм співпраці третього сектору і публічної адміністрації вражає. Закон «Про суспільно-корисну і волонтерську діяльність»
4
5
Збігнев Вейцман
чому організації співпрацюють із владою
(Ustawa o działalności pożytku publicznego i o wolontariacie, 2003) запровадив інноваційні інструменти та механізми, які тепер широко застосовуються у малих і великих одиницях місцевого самоврядування, незалежно від їх заможності і розташування. Зміна ситуації третього сектору – результат невтомної роботи тисяч лідерів менших і більших організацій, які придумують нестандартні підходи, запроваджують їх у життя у своїх місцевостях, а згодом показують іншим – під час конференцій, зустрічей, навчальних курсів – у якості передової практики, яку
Гданськ
Варшава
Гдиня
варто розповсюджувати. Громадські активісти переконані і вірять у те, що, ділячись досвідом і способами ефективної співпраці з органами місцевого самоврядування та іншими суб’єктами, мож-
рела – публічних коштів, що призвело до втрати їх ентузіазму (змен-
на запустити позитивні, хоча часом довготривалі процеси змін
шення кількості членів і волонтерів на користь платного персоналу),
навіть на загальнопольському рівні.
інноваційності (держава любить усе їй відоме та упізнаване)
Чудовою ілюстрацією цієї тези є приклад таких міст, як Гданськ, Гдиня і Варшава, де у середині дев’яностих місцевим організаціям вдалося переконати муніципальну владу запровадити
i незалежності (понад 50% польських організацій користується одним або двома джерелами коштів, кожне з яких є публічним). Як реакція на вищеописану тенденцію, на хвилі внутрішньої
систему співпраці з НУО при виконанні публічних завдань, з вико-
(само-) критики і відносно невеликого знання ролі неурядових
ристанням бюджетних коштів і прозорих процедур. Перші відкриті
організацій серед мешканців, вже кілька років спостерігається зро-
конкурси пропозицій (Варшава – 1995 рік, Гдиня і Гданськ – 1996
стання щораз помітнішого сектору, паралельного неурядовому,
рік) не лише уможливили прозорий і суспільно контрольований рух
– спільнотного. Він дуже чітко відрізняється у своїх формах
публічних фінансів до третього сектору. Виконуючи спочатку роль
і діяльності від третього сектору, наприклад, більшою
місцевого експерименту, що охоплював у 2003 році близько 100 гмін,
спрямованістю на вирішення конкретних проблем звичайними
вони згодом стали обов’язкими для виконання у понад 2800 органах
людьми, поодинці або у невеликих неформальних чи сусідських гру-
місцевого самоврядування і центральної адміністрації.
пах. При цьому такі групи не спираються на публічні кошти,
Успіх громадського сектору, якщо міряти його силою впли-
а шукають дуже прості і повсюдно доступні ресурси, зокрема,
ву на законодавчий процес і запроваджувані механізми числен-
приватні гроші (наприклад, шляхом публічного збору коштів,
них міністерств, інституцій та інших муніципальних і державних
краудфандингу), приватну власність (наприклад, використовуючи
суб’єктів, є очевидним. Проте організації протягом цих 25 років
передані мешканцями у безоплатне користування непридатні землі,
у великій мірі ставили свою діяльність у залежність від одного дже-
сади, техніку), роботу волонтерів.
6
7
Збігнев Вейцман
чому організації співпрацюють із владою
Історію розвитку співпраці двох секторів – громадського і публічного – можна поділити на 3 фази:
1989 2003 2010 1990 2017 ‘90 Закон «Про місцеве самоврядування» (Ustawa o samorządzie terytorialnym) був ухвалений в 1990 році, а Закон «Про громадські об’єднання» (Ustawa o stowarzyszeniach) – у 1989 році. Дев’яності роки, таким чином, були періодом налагодження контактів між новими партнерами, створення фундаменту для співпраці органів місцевого самоврядування і неурядового сектору, перших спроб створення місцевих систем делегування публічних завдань організаціям громадян.
8
‘00
‘10
На базі цих окремих міських експериментів, у яких неоціненну активізаційну роль відіграли неурядові осередки підтримки третього сектору (Мережа «SPLOT»), у 2003 році польський парламент ухвалив Закон «Про суспільно-корисну і волонтерську діяльність». Отже, можна стверджувати, що у цьому десятилітті разом із запровадженням обов’язкових положень законодавства, принципи співпраці охопили всю країну і потрапили у кожну польську гміну, повіт і воєводство.
2010-2017 роки, , у свою чергу, характеризуються появою спільнотного сектору, тобто, як правило, неформальних ініціатив, що формувалися знизу і мали сусідський характер (CAL – центр підтримки локальної активності), місцевий характер (партнерство), міський характер (міські рухи) і були налаштовані на вирішення конкретної проблеми, заповнення вільного часу, підтримку розвитку невеликих спільнот або покращення відносин, пов’язаних із правом власності (рух орендарів житла) або соціальнотрудових відносин (прекаріат).
Коріння співпраці, або про значення місцевих експериментів та необхідності співпраці між організаціями третього сектору
С
півпраця організацій громадського сектору і публічної влади у Польщі починалася у середині дев’яностих років. Тоді, з ініціативи регіонального центру, що діяв у Гданську і Гдині, та «BORIS» із Варшави, представники
громадських об’єднань і фондів з цих міст вирішили узгодити
з місцевими органами влади суспільний договір про співпрацю у плануванні публічних завдань та їх виконанні третім сектором. Аналізуючи Варшаву тих років, слід зазначити, що впорядкування відносин публічного і неурядового секторів стало одним з основних завдань для неурядового і муніципального секторів. Це було досить очевидним. Кількість неурядових організацій, що діяли у цьому місті, уже в 1994 році перевищила 5 тис. суб’єктів, а обсяг їх індивідуальних контактів з муніципальною адміністрацією перевищив певну критичну масу. У сильних, відомих організацій були свої стежки, якими вони діставалися до директивних органів і грошей, а нові проблеми молодих організацій ніяк не могли потрапити у поле зацікавлення влади. Тому такою великою потребою стала нормалізація і приведення до цивілізованого стану цих стосунків, щоби дозволити неуря-
9
Збігнев Вейцман
чому організації співпрацюють із владою
довим організаціям мати рівні права і обов’язки у здійснюваній
ховано, призводить до відсутності будь-яких кроків у напрямку
органами місцевого самоврядування соціальній, культурній,
підготовки зауважень і пропозицій до проекту програми. Якщо
освітній політиці та інших сферах.
заздалегідь не подбати про настанови програми співпраці та спільне
У той же час, органи місцевого самоврядування Гданська і Гдині
визначення важливих принципів і сфер діяльності, може виявити-
висунули новаторську ініціативу налагодження партнерських відносин
ся, що буде набагато важче здійснювати місцеві проекти,
з локальними громадськими організаціями. У результаті у 1995 році
як з фінансової, так і з позафінансової точки зору.
(Гдиня – вересень, Гданськ – грудень) було запроваджено відповідні
Допомога у врегулюванні стосунків публічного і неурядо-
правові норми на місцевому рівні, так звані програми співпраці. Цим
вого секторів у столиці стала основним завданням для незалежної
шляхом пішли також інші муніципалітети, як більшого (Краків, По-
організації «BORIS» (центр підтримки неурядових організацій,
знань, Щецин), так і меншого розміру (Цешин, Тчев, Румія).
заснований 1992 року). У той період у роботі кількох комісій ради
Сьогодні створення таких програм є обов’язковим, оскільки
гміни Варшава брали участь, у якості гостей, представники неуря-
програма співпраці – це один із найважливіших стратегічних
дового сектору. Це була копітка довготривала праця. Врешті-решт,
документів, що визначають роль і значимість НУО у даній місцевій
отримавши кілька місяців такого досвіду, єдиним постійним пред-
спільноті. Там, де існує партнерська співпраця між муніципальним
ставником варшавських неурядових кіл став представник «BORIS»
і неурядовим сектором, програма санкціонує і уточнює ці відносини.
(Збігнев Вейцман), який був спостерігачем у Комісії соціальної допо-
Там, де такого роду співпраця не складається найкращим чином,
моги та охорони здоров’я.
такий документ, а особливо його підготовка, може стати шансом
Протягом кількох місяців, за допомогою матеріалів
для налагодження партнерських стосунків і визначення принципів
та презентацій, розроблених групою неурядових організацій, комісія
та форм взаємодії.
ради гміни знайомилася з основними фактами, що стосувалися діяльності варшавських громадських фондів і об’єднань, а також
Програма співпраці – це своєрідна конституція засад
можливостей і обмежень у контексті співпраці з органами місцевого
взаємодії сектору публічної адміністрації та неурядо-
самоврядування. Завдяки розумінню і гідній оцінці неурядових
вих організацій на місцевому рівні. Вона повинна містити
організацій у сфері соціальних проектів, члени комісії та представ-
найважливіші приписи щодо напрямків і принципів співпраці. Це
ники НУО виразили взаємне бажання роботи над регламентацією
означає, що підготовка програми не може відбуватися без активної
своїх відносин. У 1995 році у Варшаві ще не було відповідної атмос-
участі обох сторін. Така активність не завжди є достатньою – часом
фери для програми співпраці, а ось ідея впорядкування фінансових
організації не знають, що йде процес розробки програми співпраці,
стосунків виявилася пострілом у десятку. Робоча група, що складала-
або не зацікавлені участю в ньому, бо поточна діяльність поглинає
ся з депутатів, службовців і громадських активістів, яка працювала
всю їх енергію і людські ресурси. Крім того, переконання, що нічого
у рамках однієї з комісій ради гміни, без якогось особливого статусу
не можна вдіяти, або що думку маленької організації не буде вра-
або наказу про створення, підготувала протягом двох місяців проект
10
11
Збігнев Вейцман
програми дотацій для соціальних неурядових організацій. 7 вересня
чому організації співпрацюють із владою
Бар’єри з’являються не лише на стику НУО – місцеве само-
1995 року рада гміни Варшава-Центр ухвалила цю програму, завдя-
врядування, а й у рамках самого неурядового сектору, який може
ки чому було оголошено перший у Польщі відкритий дотаційний
бути розсвареним, без зовнішнього представництва інтересів
конкурс, а близько 20 організацій могли отримати фінансову допо-
і, що найважливіше, без спільного голосу i позиції. Чинов-
могу на загальну суму 380 тис. злотих. Наступного року конкурс було
ники дуже часто виражають потребу розмови з представницькою
повторено, і понад 40 організацій отримали дотації на суму 935 тис.
групою неурядового сектору, а не з кожною організацією окремо.
злотих. Як фінансовий, так і тематичний обсяг зростали щороку, до-
Відповіддю на таку ситуацію може бути створення спільних кон-
сягнувши у 2015 році суми 130 млн злотих.
сультативно-дорадчих команд (рада суспільно-корисної діяльності)
Це не означає, що процес пошуку нових підходів і механізмів
або діяльність федерацій, асоціацій організацій з даного райо-
відбувався безперешкодно. Насамперед, в обох середовищах пере-
ну або галузевих представницьких груп. Крім того, організації
важало стереотипне мислення про роль і функціонування
часто конкурують між собою у здобуванні коштів і виконанні
адміністрації та НУО. З одного боку, значна частина чиновників
делегованих завдань. Органи місцевого самоврядування усе ще
вбачала у неурядових організаціях комбінаторів, які намагають-
сприймаються ними як найбезпечніше і найдоступніше джерело
ся якнайбільше «відщипнути» з гмінного бюджету. З другого боку,
фінансування діяльності. Такий підхід і базування у великій мірі
з’являлися впливові організації, які вважали, що адміністрація має
на фінансовій підтримці муніципальних коштів може загрожувати
лише давати гроші, бо вони ж займаються вкрай важливими речами,
втратою незалежності організації.
– незалежно від того, чи ці проекти ефективно розплановані і виконані на високому рівні. Така упередженість є великою мірою наслідком незнання
Усвідомлення наявних перешкод, спроби їх подолання, які спираються на спільні дії та просвіту у сфері ролі і завдань обох секторів, можуть допомогти у побудові стійких партнерсь-
специфіки функціонування як сектору публічної адміністрації, так
ких стосунків між органами місцевого самоврядування та не-
і неурядового сектору. Один, більш формалізований, із структурами
урядовими організаціями. У цій ситуації важливою є взаємна
і негнучкою класифікацією бюджету, другий – із швидкою реакцією
просвіта – знання ролі і функцій місцевого самоврядування та
на суспільні потреби, гнучкий, часто усе ще з бажанням діяти за по-
організацій. Існує також можливість спільної реалізації проектів,
кликом серця і на волонтерських засадах. У таких ситуаціях важливо
акцій і дрібних кроків, які можуть допомогти у зближенні. Інакше
почути іншу сторону, дискутувати і обговорювати роль цих двох
порочне коло неправдивих висновків і переконань замикається
секторів у місцевій спільноті, помітити те, що об’єднує (наприклад,
і посилюється. В екстремальних ситуаціях, коли діалогу недо-
робота на користь суспільного блага, гміни чи повіту). Безперечно,
статньо, потрібен фундамент для організацій у вигляді власної
і той, і інший партнер не можуть існувати один без одного, оскільки
федерації і порозуміння.
у них різні повноваження і ресурси, тобто вони потребують один одного, щоби взаємодоповнюватися.
12
13
Збігнев Вейцман
Складники успіху — норми, форми та інструменти міжсекторної співпраці
чому організації співпрацюють із владою
■ суспільно-корисну діяльність на платній основі (продаж статутних послуг без прибутку і без ведення господарської діяльності); ■ інституції громадського діалогу (дорадчо-консультативні групи, ради суспільно-корисної діяльності).
Приклади форм та інструментів фінансової і нефінансової співпраці
З
У Законі «Про суспільно-корисну і волонтерську діяльність»
сторони, так і неурядова сторона представили 16 проектів цьо-
У більшості своїй вони були розроблені неурядовими колами
го закону. Врешті-решт, його було ухвалено завдяки особистому
і запропоновані місцевим муніципальним органам. Так сталося,
втручанню віце-прем’єр-міністра – знавця суспільної тематики,
наприклад, з громадською нормотворчою ініціативою, яку впер-
професора Хауснера (Hausner), як урядовий проект, спрямований
ше було запроваджено у Слупську (Słupsk, 80 тис. мешканців).
на швидку законодавчу стежку до сейму.
Мешканці отримали можливість подавати в міську раду на голо-
акон «Про суспільно-корисну діяльність», ухвалений
передбачено багато цікавих механізмів співпраці неурядових
парламентом 2003 року, став великим успіхом неурядо-
організацій та публічної адміністрації муніципального і держав-
вого сектору у Польщі. Роботи над ним тривали рекордно
ного рівня. Ці форми потрапили в закон невипадково – усі вони
довго, цілих 7 років, за цей час як урядова і парламентська
були раніше придумані і протестовані в якомусь місці у Польщі.
Закон передбачає: ■ визначення неурядової організації; ■ визначення суспільно-корисної діяльності; ■ список сфер суспільно-корисної діяльності, важливої для держави; ■ відкриті конкурси пропозицій, обов’язкові для всіх рівнів державної і муніципальної влади; ■ велику кількість інноваційних форм співпраці (малі гранти, місцева ініціатива, позики з бюджету, субгранти з публічних коштів, розробка стандартів послуг, спільне планування публічної політики, громадські консультації, ухвалення програм співпраці та багато інших);
14
сування проекти, що змінюють місцеве право. Подібним прикладом, цього разу з міста Ястшембе-Здруй ( Jastrzębie-Zdrój), була розробка і запровадження процедури надання неурядовим організаціям безпроцентних позик з міського бюджету. Трирічні зусилля мешканців Сопоту, щоби в цьому невеликому місті запровадити громадське бюджетування, увінчалися успіхом, а сьогодні цим механізмом користуються десятки органів місцевого самоврядування у всій Польщі (лише у Варшаві на бюджет участі призначається близько 60 млн злотих на рік). Раніше згадану процедуру відкритих конкурсів пропозицій було розроблено з активною участю варшавсь-
15
Збігнев Вейцман
чому організації співпрацюють із владою
ких НУО і застосовано уже в 1995 році. Сьогодні це основний
яких є відповідні відділи апарату міської ради. Комісії – це не форма
і присутній у кожній гміні, повіті і воєводстві фінансовий
представництва інтересів сектору, а місце, де всі охочі організації
інструмент співпраці з третім сектором.
через своїх представників розмовляють з представниками міста про конкретні питання, які стосуються як їх статутної діяльності, так і повноважень даного відділу в апараті міста.
Громадський діалог з муніципальною владою
У КСД переважає секторне мислення, що є цінним, коли йдеться про вирішення спеціалізованих проблем, але й небезпеч-
Досить часто буває так, що організаційна структура міста
ним з точки зору функціонування всього міського організму.
є складною і базується на великій ролі відділів та управлінь – куль-
З огляду на це ключове значення для висловлювання думок
тури, освіти, соціальної допомоги тощо. Така відомча політика не
і позицій ширшого масштабу і пошуку рішень, які стосуються усього
дозволяє уніфікувати систему співпраці і надання дотацій, що лише
неурядового сектору у даному місті, мають ради суспільно-корисної
свідчить про силу чиновницької машини. Прийнята у даному місті
діяльності (РСКД). Це органи діалогу, членів яких призначає
модель співпраці, як правило, якимось чином адаптована до цих
– як дорадчий орган – війт (бургомістр, мер) даної гміни або міста,
реалій, більше того, часто конкретні механізми підтримуються
правління (виконавчий орган) повіту або воєводства. Щонайменше
представниками неурядових організацій. Проте найважливіше,
50% складу РСКД – представники неурядового сектору, що над-
щоби для такої моделі фінансової співпраці створити і реалізувати
звичайно важливо, решта – депутати і службовці. Це представни-
систему місцевого громадського діалогу. Те, що ця система існує
ки трьох найсильніших і найзначиміших середовищ, пов’язаних
у щораз більшій кількості муніципальних органів у Польщі, є ве-
із соціальною політикою у широкому розумінні і громадською
ликим успіхом самої ідеї, хоча, безперечно, їй ще далеко до повної
діяльністю. Якщо РСКД узгодить щось на своїх зустрічах, можна
ефективності. Прикладом таких інструментів діалогу з місцевою
бути впевненим, що це найоптимальніше і прийнятне для всіх
владою можуть бути так звані «круглі столи» чи створювані
партнерів рішення. У рамках РСКД дана проблема аналізується
ad hoc консультативні органи, однак часто у них мало спільного
з різних точок зору, обговорюються можливі механізми, балан-
з функціонуючою системою. Набагато цікавішим механізмом є ради
суються позиції. Звідси беруться гарні результати роботи ради
суспільно-корисної діяльності і комісії соціального діалогу.
суспільно-корисної діяльності, і то без витрачання грошей (хоча
Комісії соціального діалогу (КСД) – це варшавський механізм, розроблений неурядовим сектором, який активісти про-
орган місцевого самоврядування може призначити якісь кошти, наприклад, на додаткову роботу експертів або виїзне засідання).
бували включити до офіційної міської політики. Це вдалося зробити через 3 роки, у 2004 році, з того часу кількість КСД зросла з однієї до понад 50 постійних комісій у 2017 році (!). Такі органи створюються з зацікавлених представників неурядових організацій, партнером
16
17
Збігнев Вейцман
чому організації співпрацюють із владою
Енергія і підприємливість громадян у підвищенні якості життя протягом останніх п’ятнадцяти років мала два чіткі напрямки
Один напрямок, поштовх якому надав Закон «Про суспільнокорисну діяльність» (згори), зосередився на розробці місцевих систем співпраці, підписанні контрактів щодо виконання публічних завдань третім сектором, створенні економічних підстав для розвитку неурядових організацій (соціальна економіка; можливість перерахування 1% податку на доходи на користь організацій, що ведуть суспільнокорисну діяльність, як громадське джерело фінансування).
(1%)
Другий напрямок – знизу – сформувався як протидія негативному досвіду неурядових організацій, що страждають від бюрократії і втомилися від звітування про результати проектів. Крім третього сектору, з’явилися активні мешканці, які з власних коштів почали реалізувати невеликі, але привабливі для мешканців і ЗМІ ініціативи – неформальні, пов’язані з конкретними потребами, інноваційні, здійснювані на базі наявних коштів і ресурсів. Продовольчі кооперативи, міські рухи, громадський бюджет тепер вважаються не стільки цікавими прикладами ініціатив мешканців, скільки проявами глобальної тенденції зміни парадигм і форм суспільної залученості громадян.
Новий спільнотний сектор — міські рухи, громадський бюджет і фонди старостів, місцева ініціатива, місцеве партнерство
Р
оль цього сектору, який постійно зростає, не можна ігнорувати, оскільки він є сильною конкуренцією для третього сектору, наприклад, в активізуванні мешканців (відсутність формальностей, обов’язку
членства і приналежності, бюрократії, широке використання соціальних мереж, швидке заспокоєння соціальних або приватних потреб людей, гнучкі і нешаблонні дії), у контактах з публічною адміністрацією (менша налаштованість на отримання публічних коштів, діяльність шляхом проведення акцій і короткотривалих ініціатив, привабливість і доступність меседжів, адресованих громадській думці). Спільнотний сектор має у своєму розпорядженні щораз цікавіші інструменти впливу і запровадження суспільних змін. Можна зарахувати до них соціальні мережі, особливо Facebook, через який просуваються нові ініціативи, події, збір коштів, протести і гепенінги. Говорячи про інструменти суспільних змін,
18
19
Збігнев Вейцман
чому організації співпрацюють із владою
слід обов’язково згадати про партиципаторний (громадський)
проектів. Звичайно, їх автори не отримують жодної винагороди,
бюджет (у містах) і фонди старостів (у селах), місцеву ініціативу,
єдиною їх мотивацією є задоволення від реалізації ідеї.
місцеве партнерство.
За цю частину відповідають безпосередньо органи місцевого самоврядування. Вони зобов’язуються виконати усі проекти,
Громадське бюджетування – партиципаторний бюджет і фонди
які отримали потрібну кількість голосів, крім випадків, коли ці
старостів – це основні форми управління, яке здійснюється гро-
проекти виходять за межі передбачених законом можливостей
мадянами напряму, це найбільш наочні і живі методи здійснення
муніципалітету. Працівники органів місцевого самоврядування
демократичної влади. Уже кілька років щораз більше міст і гмін
перевіряють пропозиції не із змістовної точки зору, а лише
запроваджує цей механізм прийняття мешканцями рішень щодо
з точки зору відповідності загальним муніципальним повноважен-
способу витрачання частини місцевого бюджету.
ням у даній сфері.
Ідея партиципаторного бюджету полягає у виділенні
Таким чином, бюджет участі – це суспільний договір, який
з загального міського бюджету його частини (наприклад, 1%)
місцева влада реалізує спільно з мешканцями. Останні при-
і переданні рішення щодо призначення цих коштів безпосередньо
ймають рішення щодо призначення коштів, а органи місцевого
у руки громадян. Цей процес складається з кількох етапів, які
самоврядування втілюють ідеї у життя, доручаючи їх реалізацію
у кінцевому підсумку спрямовані на вибір – шляхом електронного
іншим суб’єктам шляхом тендеру або виконуючи їх безпосередньо
і традиційного голосування – найкращих ідей місцевого населен-
за рахунок своїх власних ресурсів.
ня. Саме місцеві мешканці, розуміючи проблеми своїх кварталів і подвір’їв, найкраще знають, що можна зробити на їх вулиці,
Місцева ініціатива спирається на активність мешканців даного
у сквері чи парку. Завдяки таким пропозиціям з’являються
муніципалітету, які самостійно або за посередництвом неурядової
нові дитячі майданчики, спеціальні лавочки для старших осіб,
організації можуть подати заявку на реалізацію публічного завдання
велосипедні доріжки, об’єкти малої архітектури, нові зелені на-
у співпраці з муніципалітетом. Детальні рамки місцевих ініціатив
садження і освітні стежки. Прикладів таких ідей може бути дуже
визначає стаття 19b Закону «Про суспільно-корисну і волонтерсь-
багато, вони залежать лише від креативності їх авторів. Рішення
ку діяльність» – це може бути, наприклад, будівництво доріг,
щодо того, чи міська влада втілить у життя ці пропозиції, при-
каналізації, водопровідної мережі, будинків, об’єктів архітектури,
ймають самі мешканці шляхом голосування.
благодійна, суспільна і культурна діяльність, діяльність на користь
Перед таким голосуванням проводяться численні зустрічі
національних та етнічних меншин, популяризація та організація
з ініціативними групами, після яких пропозиції вдосконалюються,
волонтерської діяльності, заходи у сфері освіти і виховання,
часом буває й так, що їх переглядають і від них відмовляються.
фізичної культури і туризму, охорони довкілля, громадського по-
Нерідко під час таких сусідських зустрічей різні ідеї об’єднують
рядку і безпеки тощо. Важливо те, що мешканці домовляються
в один проект, а часом з початкової концепції розвивається кілька
виконати певний обсяг робіт у рамках даного публічного завдан-
20
21
Збігнев Вейцман
чому організації співпрацюють із владою
ня, а орган місцевого самоврядування робить решту. Наприклад,
принципів і планів. Щоб місцеве партнерство могло ефек-
ініціативна група мешканців очищує від бур’янів і сміття непри-
тивно впливати на суспільні зміни, потрібні додаткові
датну для сільського господарства ділянку на околицях села, а війт
чинники, такі як:
купує металеві ворота – таким чином, шляхом спільних зусиль, у селі з’являється футбольне поле. Муніципальний орган не дає мешканцям жодних коштів на реалізацію такого завдання, але може виконати певні роботи, щодо яких була домовленість, або передати мешканцям у безоплатне користування необхідне приміщення чи обладнання. Суть місцевої ініціативи – спільні дії органу місцевого самоврядування і його мешканців у сфері реалізації публічного завдання на користь місцевої спільноти, а не отримання дотацій чи інший трансферт коштів. Усе здійснюється на підставі узгодженого списку заходів, дій, розподілу завдань, відповідних витрат та графіку виконання, описаних у договорі, який підписує муніципальний ор-
■ так званий суспільний аніматор (активізатор), який разом із партнерством дбатиме про планування та організацію заходів, а також розвиток сусідських ініціатив; ■ планування проектів з урахуванням місцевих потреб; ■ ефективна система комунікації з місцевою спільнотою (наприклад, сторінка на FB, оголошення у під’їздах, листівки у магазинах, різноманітні заходи); ■ забезпечення підтримки з боку муніципальної влади, у тому числі фінансової; ■ доступний громадський простір для партнерських заходів, найоптимальніше – за формулою «сусідського дому». .
ган та конкретні зацікавлені особи з числа місцевих жителів. Місцеве партнерство характеризується такими рисами, як Місцеве партнерство. Ідея місцевого партнерства випливає
добровільність участі партнерів, спільне визначення цілей і методів
з концепції розвитку місцевих спільнот на базі наявних
діяльності, участь багатьох партнерів з різних секторів, об’єднання
різноманітних, часто непомітних, ресурсів. Зразковою моделлю
їх ресурсів, солідарне прийняття як успіхів, так і поразок. Слід
розвитку місцевих спільнот є співпраця різних суб’єктів – влади та
також підкреслити елемент рівноправності у партнерстві, рівних
публічних інституцій, підприємців, неурядових організацій та груп
можливостей впливу партнерів на роботу їх групи, незалежно від
мешканців – на користь своєї місцевості. Партнерство – це те місце,
статусу чи позиції у спільноті. Цінністю місцевого партнерства
в якому у Польщі відтворюється соціальний капітал, – неформальні,
є діяльність навколо важливих суспільних викликів, наявних на
але важливі з точки зору партнерів норми і цінності, такі як довіра
території, спільній для учасників, – села, кварталу, району міста,
і солідарність, що дозволяють співпрацювати і взаємодіяти для
гміни, повіту. Партнерство може діяти у різних сферах суспільного
вирішення місцевих проблем.
розвитку: організація сімейних пікніків, культурних та спортивних заходів, створення нових форм соціальної підтримки та активізації
У деяких випадках у рамках партнерства підписується
(клуби, сусідський дім тощо), реалізація проектів для різних вікових
партнерська декларація, в інших віддається перевага
груп і середовищ, а також акції та громадські проекти.
неформальній співпраці на підставі спільно визначених
22
23
Збігнев Вейцман
чому організації співпрацюють із владою
В умовах повсюдної відсутності довіри, знецінювання моральних норм (проявом чого може бути корупція чи крадіжка приватного і спільного майна), незадовільної політичної ситуації, люди шукають місце для безпечного розвитку і співпраці з іншими. Для багатьох із них такими місцями є неурядові організації, які реалізують соціальну місію, спираючись на вищі цінності, а взаємодія з багатьма різними середовищами дозволяє хоча б на мить об’єднувати їх навколо щораз більших соціальних, медичних, демографічних чи культурних проблем. Для інших привабливішою буде активна участь у діях, що служать безпосередньо цим людям та їх найближчому оточенню, без зайвих структур і непотрібної бюрократії. Із цим пов’язане зростання у Польщі популярності спільнотного сектору, хоча багато його учасників не знає такого поняття і не замислюється над значенням того, що тепер створюється як зразок – або хоча б орієнтир – для майбутніх поколінь. З точки зору необхідності побудови соціального капіталу, важливою є поява у цих діях нових стосунків, контактів, мережі взаємозв’язків, втрачених раніше цінностей – довіри, лояльності, вміння ділитися і дослухатися до потреб інших.
24
25
Об’єднання Східноєвропейський Демократичний Центр Об’єднання «Східноєвропейський Демократичний Центр» є незалежною неурядовою організацією, що діє від 2001 р на користь пострадянських країн в сфері локальних медіа, реформи територіального самоврядування і розвитку неурядових організацій. Спочатку організація працювала виключно в Білорусі. В чергові роки ширина і територіальний діапазон дій організації охопив також на питання, пов’язані з цивільними середовищами і свободою ЗМІ в інших пострадянських країнах (Україна, Росія, Молдова, Киргизія, Таджикистан). Завдяки глибоким знанням про ситуацію і суспільно політичні умови в країнах дії, Об’єднання застосовує реалізовані програми до потреб локальних партнерів і проблем даного регіону. За кілька останніх років діяльності ми підготували ряд публікацій для журналістів і активістів НУО: «Рэдагаванне — падручнік для журналістаў мясцовых СМІ», «Инфографика в СМИ», «Інтэрнэт для актывістаў.Basics», «Кіраванне Кантэнтам і будучыня медыяў. Перадумовы да планавання развіцця выдавецтваў прэсы», «Obrona praw człowieka na Białorusi. Kompendium wiedzy dla dziennikarzy”, “Анексія Криму та її наслідки для кримських СМІ та журналістів (Аналітичний звіт)», «Спробы рэформаў і палітыка дзяржавы ў дачыненні грамадзянскага сектару, 2016-2017», “Civil Society in Belarus, 2000-2015. Collection of texts”. Вони доступні в нашій бібліотеці, а деякі на нашому сайті www.eedc.org.pl. Фонд Баторія Фонд імені Стефана Баторія, засновано в 1988 р американським фінансистом і філантропом Джорджем Соросом та групою лідерів польської демократичної опозиції 80-х років - незалежна неурядова організація. Пріоритетні завдання Фонду: підвищення якості польської демократії, посилення ролі цивільних інститутів в житті суспільства, розвиток міжнародного співробітництва та солідарності. Основним мет дом дії Фонду є виділення дотацій на дії неурядових організацій. Фонд також веде громадські кампанії і зверхньо дії і багато іншого.
Видано за підтримки Фонду Баторія