DOVGAPANCHOHA 11 by DOVGAPANCHOHA DOVGAPANCHOHA

11 випуск

dovgaпанчоха

Газета для ініціативних, веселих і вдумливих! Газета для тих, кому є, що розповісти! Газета для тих, хто шукає друзів і цікаві справи! Газета для тих, хто працює з молоддю! Газета для тебе!

Газета для ініціативних, веселих і вдумливих! Газета для тих, кому є, що розповісти! Газета для тих, хто шукає друзів і цікаві справи! Газета для

Вітаємо!

11 випуск

Як довго і натхненно ми чекали на цю зустріч, і ось, нарешті, ми знову з вами. Та ще й не з порожніми руками! Радо презентуємо вам, любі читачі, новий, вже одинадцятий (!) номер нашої газети. У цьому випуску ми здивуємо вас новою рубрикою «ЖЗЛ», у якій ідеться про характер, внутрішній світ і уподобання видатних людей. Почнемо з Михайла Опанасовича, а от хто він такий і чим саме відомий - читайте самі:) Також у цьому випуску ви зможете насолодитися віршами, які надіслали наші читачі. Читайте тут і про проблеми водних ресурсів, і про щастя, і про маленьке селище Світлогірське, і навіть про диво-машину синхрофазотрон! Вперше у нашій газеті надруковано сценарій п’єси «Свинюка Баскервілів» від Івана Старостенка. Нарешті, зверніть увагу на нашу обкладинку, і обов’язково побавтеся з QR-кодом, який приведе вас прямісінько до нашого сайту, де можна знайти те, що не увійшло до друкованої версії газети. Ми всі гарно попрацювали, аби вразити вас новим номером, тож будемо сподіватися, що це вдалося:) Ваша команда «Довгапанчохи»

читайте нас on-line

dovgapanchoha.com.ua Над номером працювали

dovgaпанчоха Головний редактор: НАТАЛІЯ Дмитренко Редакційна колегія: НАТАЛІЯ Дмитренко ОЛЕНА Ульяніч ТЕТЯНА Дмитренко ОЛЕНА Крамарева Верстка та дизайн: ОЛЕКСІЙ Гаєвий

Дизайн: ОЛЕКСІЙ Гаєвий Фото: СВІТЛАНА Бенюк

Журналісти: Катерина Ткаченко, 7 клас Даниїл Остапюк, 7 клас Марія Бєлінська, 10 клас Даниїл Сергієнко, 8 клас Олена Стовба Каріна Ледіхова Валерія Орєхова Вікторія Білокінь Олексій Гаєвий

Редакція газети висловлює вдячність родині Астрід Ліндгрен за дозвіл використання ілюстрацій Інгрід Ван Німен. За достовірність фактів, цитат, власних імен, посилання на джерела відповідають автори публікацій. Редакція зберігає за собою право рецензування, редагування та скорочення статей без згоди автора, може публікувати статті в порядку обговорення, не поділяючи поглядів автора. Рукописи та фотознімки не повертаються та не рецензуються. Довгапанчоха № 11 Тираж: 1000 екземплярів Обласна молодіжна газета Засновник: Педагогічний центр “Академія“ Реєстраційне свідоцтво: серія ПЛ №879-1363Р Дата реєстрації: 04.03.2009 Р/р ГО 26001710000151 Харківській обласній філії АКБ УСБ, МФО 351016, код ГДПРОУ 21069326 Адреса редакції: 36000, м.Полтава, вул.Жовтнева, 46 E-mail: dovgapanchoha@ukr.net, dovgapanchoha.com.ua@gmail.com Телефон/факс: +38 (0532) 611 537

лікНЕП На честь Володимира Векслера Роcійська академія наук заснувала премію імені В. Й. Векслера

Синхрофазотрон Цей термін походить від грецьких Synchronos і Fazotron (протонний синхротрон) і означає «прискорювач протонів» з орбітою постійного радіуса, зростаючим у часі магнітним полем, який визначає цей радіус, і змінною частотою прискорюючого електричного поля. Складно, правда? Якщо простіше, то це просто дослідницький та вимірювальний прилад, за допомогою якого досліджують елементарні частинки. Щоб дослідити властивості таких частинок, потрібно їх розганяти до надвисокої швидкості задля надання великої кінетичної енергії. А потім ця енергія використовується для розщеплення інших частинок. В основі дії цього приладу лежить властивість електричного і магнітного поля діяти на заряджену частинку з певною силою, яка і розганяє її до великої швидкості, призводячи до виділення енергії. Це дає можливість досліджувати будову і властивість елементарних частинок, з яких складається будь-яке тіло або речовина. Вперше синхрофазотрон було запущено в Радянському Союзі у 1957 році. Ось який тоді він мав вигляд. Цікаво, що цей прилад створювали аж 8 років: почали у 1949-му році, а закінчили у 1957-му. Перший синхрофазотрон було створено на 10 мільярдів електрон-вольт. Головним його створювачем був Володимир Йосипович Векслер (1907-1966). До речі, академік Володимир Йосипович Векслер – майже наш з вами земляк, адже народився у 1907 році у Житомирі. У 14-річному віці він стає безхатьком і потрапляє у дім-комуну (щось на зразок сучасних інтернатів). По закінченні 9-ти класів Володимир Векслер деякий час працює на заводі простим

Винахід саме цієї людини допомагає сучасній науці!

електриком, а в 1931 році він екстерном (!) закінчує Московський енергетичний інститут і працює вже не де-небудь, а в лабораторії рентгеноструктурного аналізу Всесоюзного електротехнічного інституту! Саме там він і почав займатися дослідженням потоків заряджених частинок. Заради своїх дослідів він навіть підіймався на Ельбрус та гори Паміру, адже тільки там вчені могли відловити потоки заряджених ч а с т и н о к високої енергії, які неможливо відтворити в лабораторних умовах.

Текст: Катерина Ткаченко

Синхрофазотрон – слово, яке часто вживають, але чи всі знають, що саме воно означає?

XI ВИПУСК

show godno Домен EDU.UA призначений для вищих навчальних закладів України

«Ми не можемо чекати милостей від природи після того, що ми з нею зробили» Народна мудрість

Телеканал «Пі+Пі» презентує фільм жахів

«Свинюка Баскервілів» Чи любите ви гарненько посміятися? Всі люблять! Адже гумор – це найкращий антидепресант і ключ до вирішення багатьох проблем. Люди, які вміють з іронією ставитися до життя, як правило, легше переживають різноманітні негаразди і стають надійною підтримкою близьким. А інколи гумор стає справжнім покликанням, як-от у випадку з Іваном Миколайовичем Старостенком, вчителем математики з ПНВК «Паросток», що у Полтаві. Його драматургійні шедеври прикрашали не одне шкільне свято, а останнім доробком, присвяченим тематиці збереження довкілля, ми ділимося із вами, шановні читачі. Омелько Баскервіль, фермер Одарка, його дружина, бізнес-леді Шерла Холмс, їхня онучка з Лондона, студентка факультету криміналістики Доктор Ватсон, ветеринар, наречений Шерли Арнольд Швайненеггер, порося

Диктор. В одному селі на славній Полтавщині проживала сім’я Баскервілів. Глава родини Омелько Баскервіль на власній фермі займався вирощуванням кенгуру, яких продавав австралійцям за помірну ціну, але з великою вигодою. І хоча в Австралії і своїх кенгуру вистачало, але погодьтеся, що кенгурятина з України для австралійця – вишуканий екзотичний делікатес, тому заможні клієнти платили щедро, і фірма Омелька процвітала. Омелькова дружина Одарка обіймала посаду генерального директора товариства з необмеженою безвідповідальністю «Забурбелів – місто контрастів», яке спеціалізувалося на впровадженні новітньої комп’ютерної техніки в сільському господарстві, і справи бізнес-леді Одарки йшли досить успішно. Щороку на літніх канікулах до Баскервілів приїздила їх улюблена внучка Шерла Холмс, що навчалася на факультеті криміналістики. Не менше радості її приїзди становили для місцевого ветеринара доктора Ватсона, який серйозно претендував на руку і серце лондонської студентки. Якось увечері Одарка повернулася додому зі свого офісу дещо пізніше, ніж звичайно. На шиї в неї теліпалося якесь намисто з різнокольорових паличок, а

DOVGAПАНЧОХА • 2013

на повідку за нею пленталося симпатичне, абсолютно чорне порося. Одарка. Доброго вечора, любий! Омелько. Доброго вечора, Одарочко! А це хто такий? Одарка. Та .. знадобиться в господарстві… Сальце, ковбаска і таке інше… Омелько. Ну ти ж знаєш, я не спеціалізуюся на свинях. А сало нам вигідно закуповувати в папуасів. Ти ж сама говорила, що від українського сала псується фігура, а папуаське сало позбавлене жиру, його споживають навіть балерини і топ-моделі. Одарка. Справа в тому, що це порося якраз із Папуасії! Омелько. Словом , не мала баба клопоту, купила порося! Одарка. Та не купила! Це презент. Омелько. І хто ж це так розщедрився? Одарка. Сьогодні в нас була делегація з Папуасії, ми підписали взаємовигідний контракт на поставку партії папуаських комп’ютерів (показує намисто). Омелько. Оце комп’ютер? Одарка. Комп’ютер. Омелько. А чим же він кращий за китайський? Одарка. По-перше, тим, що не китайський. А подруге, він зовсім не потребує електроенергії. Омелько. От тобі й папуаси! До чого додумались! А як же ним користуватись? Одарка. Ще не знаю. Інструкція папуаською мовою, працюємо над перекладом. Омелько. А до чого ж тут порося? Одарка. В них така традиція. При укладанні угоди

Число пі (позначається ) — математична константа, що визначається у Евклідовій геометрії як відношення довжини кола до його діаметра, або як площа круга одиничного радіуса.

слід робити отакий подарунок, це в них називається «підкласти свиню». Омелько. Яке щастя, що не крокодила! А чому воно таке чорне? Одарка. Так папуаське ж! Ти тільки глянь, яке воно гарненьке! Почухала поросяті за вухом, воно зарохкало від задоволення. Омелько. Ну ти дивись! Папуаське, а рохкає понашому! Одарка. А як же ми його назвемо? Омелько. Нехай буде Арнольдом. А прізвище – Швайненеггер. Одарка. Дуже гарно! А завтра хтось із нас повинен його пасти! Омелько. Тобі подарували, ти й починай! Одарка. Та нехай уже! Почну я, а там побачимо. Диктор. Наступного дня Одарка погнала Арнольда пастися. Поросятко весело підстрибувало і мугикало улюблену пісеньку. Арнольд. «Дивлюсь я на небо, та й думку гадаю: Чому поросятко, мов птах, не літає? Якби ще до рила Бог дав мені крила, То я б своїм рилом все небо розрило!» Диктор. Отож порося весь день паслося, а Одарка, аби не втрачати дорогоцінного часу, опрацьовувала інструкцію до дивовижного комп’ютера. Другий диктор. Як ви розумієте, справа диктора зачитувати текст, написаний сценаристом, але ми в той час спостерігаємо дещо інше. Одарка весь день читала журнал «Космополітен», запихалася чипсами, запиваючи їх «Спрайтом». Через відсутність смітника викидала упаковку і порожні пляшки на кілька метрів від себе, а нерозумне порося миттю поїдало їх, вважаючи за місцеві делікатеси. Не дивно, що самопочуття Арнольда ближче до вечора було не найкращим. Диктор. Увечері дід став на воротях у червоних чоботях, і коли Арнольд повернувся з пасовиська, запитав: Омелько. Поросятко моє любе, поросятко моє миле, чи ти пило, чи ти їло? Арнольд. Ой, дідусю Омеляне, Їв я щось таке погане, Пережив я справжній шок, З’ївши декілька пляшок. Так тепер болить живіт, Що не милий білий світ.

на, а не комп’ютер! Завтра попрошу онучку попасти Арнольда. Все одно вона зараз на канікулах. Диктор. Навіть на канікулах сумлінна студентка Шерла весь день, поки Арнольд щасливо пасся, штудіювала підручник з криміналістики. Другий диктор. Знову сценарист щось наплутав. Шерла весь день штудіювала журнал «Мода і врода», з’їла пару кілограмів цукерок та суперконтиків, і не забувала запивати з’їдене «Пепсі-колою», а обгортки і пляшки дісталися бідному Арнольдові. Диктор. Увечері дід став на воротях у червоних чоботях, і коли Арнольд повернувся з пасовиська, запитав: Омелько. Поросятко моє любе, поросятко моє миле, чи ти пило, чи ти їло? Арнольд. Ой, любесенький дідусю, Їв таке – сказать боюся. Я не хочу більш ніколи Їсти пляшки з Пепсі-коли. Я поїв тії гидоти, Знов мені болить животик. Омелько. Це тобі , внучко, не кримінальний елемент, а законослухняне поросятко! Тут увага потрібна і людяність. Завтра сам пожену пасти. Диктор. Третього дня, поки Арнольд пасся, дід працював над дисертацією «Проблеми кенгурознавства в Україні». Другий диктор. Як ви вже здогадалися, в дійсності дідусь працював над журналом «Футбол», а от в житті Арнольда це був найтяжчий день. Йому довелося з’їсти незліченну кількість недопалків сигарет і з півдюжини бляшанок з-під пива. Диктор. Увечері дід забіг поперед поросяти, став на воротях у червоних чоботях, і коли Арнольд повернувся з пасовиська, запитав: Омелько. Поросятко моє любе, поросятко моє миле, чи ти пило, чи ти їло?

Омелько. Одарочко, люба, невже тобі не можна доручити таку просту справу? Це ж таки жива твари-

Повний сценарій ви зможете знайти тут:

dovgapanchoha.com.ua

автор сценарію: XI ВИПУСК Старостенко Іван Миколайович

єднаймося Булгаков Михайло Булгаков Михайло Опанасович Кот — животное древнее и неприкосновенное… Дата народження:

3 (15) травня 1891

Місце народження:

Російська Імперія, Київ

Сімейний стан:

тричі одружений Лаппа Тетяна Миколаївна Білозерська Любов Євгенівна Шиловська Олена Сергіївна

Мова:

Російська

Батьки:

Булгаков Опанас Іванович

Брати, Сестри:

Булгакова Варвара Опанасівна, Булгакова Надія Опанасівна, Булгакова Олена Опанасівна, Булгаков Микола Опанасович

Заняття:

письменник, драматург

Напрям:

проза, театр

Жанр:

сатира, містика

Лента новостей Михайло Булгаков, 1934 год Вот и дописал я 37 главу «Мастера и Маргариты». Надеюсь, советскому читателю понравится.

Михайло Булгаков, октябрь 1926 года Во МХАТе с большим успехом прошла пьеса «Дни Турбиных». Пришел на просмотр даже Володя Маяковский.

Михайло Булгаков, 31 октября 1916 года А вот и диплом «в степени лекаря с отличием со всеми правами и преимуществами, законами Российской Империи сей степени присвоенными». Михайло Булгаков, 1913 Ах эта свадьба, свадьба, свадьба... Женитьба с Татьяной. Тетяна Лаппа, 1913 Фаты у меня, конечно, никакой не было, подвенечного платья тоже — я куда-то дела все деньги, которые отец прислал.

Педагогічний центр “АCADEMIA”

• підтримка соціальної творчості молоді; • налагодження діалогу між поколіннями; • просвіта для суспільного розвитку

АCADEMIA Тел/факс: (0532) 611 537 pedcentracademia@ukr.net DOVGAПАНЧОХА • 2013

vk.com/centeracademia facebook.com/CenterACADEMIA

Пишіть вірші і надсилайте їх нам на адресу 36000 м.Полтава, вул. Жовтнева, 46 Педагогічний центр «Академія» або на електронну пошту

dovgapanchoha@ukr.net

ельмишановні поети, драматурги і творці! Як ви пам'ятаєте, у минулому номері ми оголосили про поетичний фестиваль на сторінках нашої газети "Стояла я і слухала весну". Ми, звісно, знали, що на Полтавщині безліч талановитої молоді, проте аж ніяк не сподівалися, що охочих поділитися своїми здобутками буде так багато. Дякуємо усім за надіслані листи й вірші, і радо презентуємо вам першу частину доробків наших читачів. Певні, такі свіжі й щирі рядки не лишать байдужими нікого! Наш фестиваль триває, і ми чекаємо на ваші вірші!

Марія Каберне повз мене летіли "люблю" снарядами. Матами обриваючись, розривались гранати, не долітаючи, не маючи нічого зі мною спільного. Голосно. Мимо. Повз. Знаєте, як помиляються номерами мобільного? Так помилялися моїм серцем. Мені шкода кожного пустого з вуст. Я чекала чого завгодно, та не холодних сухих рук. Ошалілий від голоду крук вириває із ваших грудей якісь німі звуки, плюс безкінечність, рози, рожеве, шампаньське і гасне на цьому ніч. Ніжність, проходь. Сідай у кутку коло мене, у крісло, під вивіску "не галасуй! не жбурляй ті люблю-гранати!" вони розриваються рано занадто чи пізно. Влучають не в мене і голосно так, сварячись грізно "БАХ!",

а я хочу одне тихеньке, ніби на вушко, солодке, немов до чаю, «я не люблю тебе, чуєш? кохаю»… Роман Повзик Апостол Петро постол Петро постійно горить на роботі, Тримає ключі від раю, чекає праведні душі. Ніколи не спить, ходить в напівдрімоті, Буває, співає чи їсть там небесні груші.

Уже довгий-предовгий час не було відпустки, вихідні, державні свята - все одно з ключами. Болить голова, в судинах не кров, а згустки, якщо можуть хвороби вживатися з небесами. І чекає нових прибулих кожну хвилину дев'ятнадцять століть свого трудового стажу. Прикладає до голови листок капустини, бо біль у скронях доводить його до сказу. Катя Кролевська Послання з криги навіяно початком весни надворі, нескінченною зимою у серці, примарним літом дитинства і рятівним золотом осені

вірила: весна мене врятує. Візьме за серце, вихопить із марень. XI ВИПУСК

єднаймося Леонід Полтава - український поет, прозаїк, драматург, радіожурналіст, редактор, публіцист, громадський діяч, автор збірок віршів для дітей, член ОУП "Слово" Асоціації Діячів Української Культури.

Вона прийшла, а я ще й досі тут; І досі холодно, ще більше лихоманить. Вона, зіткнувшись в герці із зимою, Програла раптом. Билися за мене. Тепер я мерзну, навіть і з тобою. Завмерши раз, так і залишусь, певно. Живу минулим, згадуючи літо. Та й то не літо — так, подоба тіні. Шкода, не видно пролісків: закритий, Закритий шлях у тепле миготіння. Не залишається нічого більше, Чекати лиш, дратуючись все марно. Я сподіваюсь, час не зупинився? Бо важко жити в кризі, хоч і гарно… Андрій Коновалов ідспівали вже півні треті, Ніч збирає зірки з небес. Всі розмови давно перетерті, Закінчились твої есемес.

Ти втечеш до Ньютона чи Ома, До законів Альберта Енштейна. А мене переможе втома, Хоч лунають пісні Кобейна.

Я ж поет, хоч не того гатунку. Краще так, ніж ідолом мертвим. Я люблю тебе, моя Умка! Хоч ведмеді не люблять поетів... Анна Ютченко има подарує тобі останній поцілунок, залишивши на щоці іній.

*** има знає, що за вами стоїть Вона диха у спину неймовірно ревнує вдихом збирає холодні вітри, а видихом ними голубить льодяні статуї – вуличні ліхтарі. Та, що всім дарує духмяне тепло, якого їй самій бракує, зветься Весною, яку впізнаєш за ароматом ранкової свіжості за відчуттям цвітіння ніжності та смаку полуничного джему у зимовому "Пломбірі".

Ти знаєш: я кепський філолог. Бо кажу віршІ, а не вІрші. Напишу замість текстів некролог. Може, він мені вдасться ліпшим.

Ти ніколи не наважувався підійти до неї та захопити у свої обійми. Поглянути в її очі синьо-білі та заговорити з нею її мовою, мовою снігу, льоду і кришталю. Щоб вона розуміла тебе з півслова, щоб жила тобою, щоб читала твої думки, як візерунки на склі, поки в озері плавають риби, наче у формаліні втраченого часу, який люди заморозили в одному погляді зими. Ти ніколи не помічав, що її вуста пахнуть морозивом "Пломбір", яке ти так любиш, і яке ти відчуєш на своїй щоці після її поцілунку. У вас буде тепле прощання, що розтопить увесь сніг на її віях, потечуть теплі сльози, бо вона ще не звикла до твого кохання, і як воно відверто заглядає в очі.

Пишіть вірші і надсилайте їх нам на адресу 36000 м.Полтава, вул. Жовтнева, 46 Педагогічний центр «Академія»

DOVGAПАНЧОХА • 2013

dovgapanchoha@ukr.net

міжнародні дні ООН та ЮНЕСКО Україна є однією з країн - засновниць ООН

2013 рік ЮНЕСКО оголошено Міжнародним роком водного співробітництва. Цією публікацією ми започатковуємо нову рубрику «Довгапанчохи» МІЖНАРОДНІ ДАТИ ООН І ЮНЕСКО. До вашої уваги листи 10-класниці Марії та 8-класника Данила, які присвячено проблемі збереження водних ресурсів планети. Мене звати Марія. Я звертаюся до своїх ровесників, які так само, як і я, навчаються у школах, і до всього світового загалу, сподіваючись, що мої слова допоможуть щось змінити, зробити світ кращим. Пориньте у найпрекраснішу казку Вашого життя: перед Вами простелилася безкрайня водна безодня, яка грає хвилями. Приємний свіжий вітер дме в обличчя, солоні бризки залишаються на одязі і блищать, немов діаманти. Теплий пісок зігріває тіло, а ласкаве сонце сяє у небі. Саме таким бачать і море, і ріки безліч людей… Але чи такими є наші моря і ріки сьогодні? Що ж трапилося з водою тепер? Вода створила життя. Усі живі створіння були народжені з безмежного блакитного простору, який і зараз ховає у собі чимало таємниць. Вода є всередині всього, що нас оточує. Кожен народ шанує її у своїх казках, піснях та легендах. Згадайте слова, які полонили Вашу уяву: «ой, у полі криниченька, там холодна водиченька…» або «покотило море хвилі…». Вода зробила існування людини можливим, продовжує і нині допомагати нам у повсякденному житті, господарстві, але майже ніколи не отримує заслуженої вдячності. Океани страждають від забруднення нафтопродуктами, сміттям, промисловими відходами. Наші моря, озера,рікиіколодязінаповненітим,про що не співається у народних піснях жодного народу: нафтові відходи, біогенні речовини, пестициди, важкі метали, радіонукліди… Ці слова радше із фантастичного фільму про постапокаліпсис. Чи відомо вам, наприклад, що у Світовому океані вже нагромадилася радіоактивність, яка дорівнює 30 аваріям на Чорнобильській АЕС? Величезні річки зневоднюються і зникають назавжди, а причиною всьому є діяльність людини. Найгіршим є те, що вода не може нічим дорікнути своїм невдячним дітям. Вона й далі продовжує напувати нас та нести життя у цей світ… Можливо, нам варто згадати, що

вода наділена не лише живильною, але й величезною руйнівною силою, яка змітає усе на своєму шляху. І що вона має засоби впливу на нерозумних дітей, що її не поважають. Пригадайте, скільки людей страждають від повеней, скільки потужних цунамі спустошують цілі міста на узбережжях. Вода – стихія набагато могутніша за людину. Її сила може принести із собою і благословення, і прокляття для кожного. Я живу в мальовничому куточку України, такому далекому від природних катаклізмів. Наша Полтавщина – це здавна щасливий край великих і маленьких рік, струмків та чистих джерел. Але сьогодні більшість живильних водних артерій нашого краю вже давно мають великі проблеми: у 2011 році з 21 річки 15 набули статусу «слабо забруднених, а 6 – помірно забруднених»! «Не той тепер Миргород, Хорол-річка не та», - писав колись наш видатний земляк Микола Гоголь. У ХІХ столітті письменник не мав на увазі, що «не та» - найзабрудненіша на Полтавщині… На щастя, ми ще маємо шанс все виправити! Але чи вдасться це зробити? Україна – райський куточок на березі Чорного моря. Воно є потужним рекреаційним центром, де з радістю відпочивають і оздоровлюються мільйони людей! Але наше улюблене море страждає від забруднення нафтою, що приводить до загибелі рослинного і тваринного світу. Нові різновиди тварин та водоростей, завезених у наше море, витісняють ендемічні види і вони зникають. Незважаючи на заборону, країни Причорномор’я неконтрольовано виловлюють рибу. Через це 90% представників тваринного світу є … медузами! Така необачність вже двічі призвела до перебудови екосистеми моря. Річки, які впадають у Чорне море, колись наповнювали його водою, а зараз – відходами. З кожним днем їх стає все більше, страшно подумати, але колись наше прекрасне море стане великою помийницею. Невже ніхто цього не бачить? Мені хочеться кричати: «Агов, люди! Ви знищуєте наше море, заради чого?». Я не перестаю дивуватися чудернацькій природі людини. Ми живемо у світі, який може нам дати все: задовольнити і найперші потреби, і будь-які забаганки. Навіщо ми нищимо природу? Невже для того, щоб потім героїчно рятувати планету від неминучої загибелі? Хіба це не безглуздо? Усе в нашому світі пов’язане між собою, і цей зв’язок сильніший, ніж ми можемо собі уявити. Гілка, на якій сидить людство, стає все тоншою, і колись вона зламається. Шкода, що мало хто це

XI ВИПУСК

міжнародні дні ООН та ЮНЕСКО В списку об'єктів Світової спадщини ЮНЕСКО в Україні налічується станом на 2013 рік п'ять найменувань: Київський Софійський собор, Києво-Печерська лавра, Ансамбль історичного центру Львова, Пункти геодезичної дуги Струве, Букові праліси Карпат та Резиденція Буковинських митрополитів

бачить. Мій тато говорить: «Ми повинні завжди робити добре, бо погано вийде саме по собі». Це означає, що коли хтось хоче досягнути хорошого результату, він обов’язково повинен докладати певних зусиль. Тож давайте старатися робити все якнайкраще, а не руйнувати світ, який з такою любов’ю подарувала нам матінка-природа. Кожна збережена краплина води (а для цього потрібно лише вчасно закрити кран), кожне очищене джерело (це теж не дуже складно!), кожна новітня

система очищення стоків, кожне відповідальне державне рішення – це наш шанс на продовження прекрасної казки нашого життя: безкрайня водна безодня, яка грає хвилями, бризки, немов діаманти… Зробімо ж так, щоб ця казка якомога довше була у нашому житті і в житті наших дітей! З повагою, Марія Бєлінська Полтава, 20 січня 2013

Dear Sir,

I address to you, as well as to all people of the world again to remind of the most important problem of our time. The fact is that my friends and me saw the film «Splish & Splash» in the internet. This film is about water and produced by the Untied Nation Organization for children of the whole planet. This film made me think of the reality of our life. I have never thought before, how much water I use, I have never thought that shortage of clean water may become the problem on the Earth. But now I realized, how serious the problem is, and the consequences are horrible. I was so excited about it, that I decided to write to you personally. Earlier, before the era of technical progress and the latest technologies came only underground waters was the best source of drinking water. In some places it was enough to dig up the ground some meters deep to have clear water. Water was taken from wells, and people were not afraid if it was not clean. But nowadays big industrial establishments, such as plants, factories, mines and others pollute water with the waste more and more. Waste from some of them is so harmful

that even it can’t be remade and sometimes the factories do nothing to recycle them and or to protect water. All this waste is poured, dumped into rivers, into seas and oceans, and into the ground, and become the source of poisoning underground waters. As a result clean underground waters may be dangerous for people’s health. Did you know that in Ukraine in Lugansk area 6 children died of water from a well that was polluted by nitrates from the nearest factory? We can think that water is an endless resource, and it has ability to be cleaned itself and the quantity of it is being recovered by the water cycle in nature, but it is not so. Every month all mankind drinks millions liters of water and expenses on its cleaning are increase almost twice every decade. Waste poured into water change its chemical structure, physical qualities, change its colour and smell, but the most dangerous thing is that it causes mutation of microorganisms in water and influences all living beings. We should safe water, keep it clean and treat it with respect. Writing this letter I’d like you and

all people of the world to pay attention to the solving of this problem, because I am sure it is really very important. I hope my letter will make us start acting. But first of all we should change our own attitude to water. We should be very careful using water in our everyday life, that is, to use clean water only for our needs, take shower instead of taking the bath, and when you don’t need it limit the use of water as much as possible, watch our taps to be always fixed. Safe water for the future generations. Managers of Plants and factories! You know very well how waste from your enterprises pollute our air, ground and water. Save our environment! Don’t pollute it. Recycle waste, insert special equipment to clean up the air and water. I ask our government and local authorities to make laws, prohibited pollutions and control their fulfillment. Save our planet from ecological catastrophe!! Kindest regards, Danylo Serhiienko

Чекаємо на ваші розповіді про те, як відзначають Міжнародні дати ЮНЕСКО у вашій школі. Матеріали надсилати на електронну адресу:

DOVGAПАНЧОХА • 2013

dovgapanchoha@ukr.net

bon voyage В Дніпродзержинському водосховищи продиває багато риби, однією з них є славнозвісний язь!

Світлогірське У цьому селі народ завжди тримається разом. Принаймні, я міг у цьому переконатися під час свята Масниці. У цей день відбувся концерт, на якому виступали і дорослі, і діти. Також у цей день млинці і чай були безкоштовні, а інші страви можна було скуштувати за невелику плату. Мені особисто дуже сподобалося, як відзначали це свято. А на Новий рік ми із сім’єю у Світлогірському готували різні смачні страви і запускали салют. Місцеві жителі поважають один одного, але тим, хто не шанує громаду, можуть бути непереливки. Приклад із життєвого досвіду: коли моя мама купувала на базарі помідори, бабусі-продавчині сказали: «Тільки у Павловни не беріть». Я не знаю, хто така Павловна, але це попередження каже про щось погане. Раніше у Світлогірському було велике рибне господарство - рибгосп. Та під час розпаду СРСР це господарство почало занепадати. Раніше в рибгоспі було два великих риболовецьких судна і п’ять маленьких човнів, де працювало понад 200 рибалок. Зараз зосталось тільки одне судно, а інші розпиляли на металобрухт. Але люди не могли залишитися без улюбленої справи, тож зараз майже в кожному дворі є свій маленький човен, а на столі - завжди свіжа риба. А ще у Світлогірському навіть коти - гарні рибалки та гурмани. Наприклад, кіт Француз, що живе на території рибгоспу, отримав своє ім’я, бо полюбляє ловити та їсти жаб! Ось таке цікаве та своєрідне село є на березі Дніпродзержинського водосховища. Приїздіть самі і переконайтеся!

Фото: Наталія Хишко

Текст: Данило Остапюк

maps.google.com.ua

Літо в Європі Берлін-Мальме-Копенгаген-Веймар-Краків

vk.com/centeracademia 066 016 81 57

XI ВИПУСК

show godno Експерти Інституту Землі, що є підрозділом Колумбійського університету (США), склали рейтинг найщасливіших країн. Так, перше місце посіла Данія. За нею йдуть Фінляндія, Норвегія, Нідерланди та Швейцарія. Їхній "коефіцієнт щастя" становить 7,6 з 10 балів.

ЩАСТЯ

Є!

Текст: Олена Стовба

Я беру чистий аркуш, ручку і пишу Вам листа. А тим часом десь у товщі Тихого океану, глибоко-глибоко, там, де немає жодного промінчика, народжується маленька черепашка. А тим часом десь у Осло помирає старенький дідусь, котрий точно знає, що буде з ним далі. А тим часом десь у Південній Америці хтось іще дуже маленький робить свої перші кроки. А тим часом десь у Києві хтось говорить «так» комусь дуже важливому. Я беру чистий аркуш, ручку та пишу Вам листа. Якщо Ви його читаєте, то я уже щаслива. Я не знаю, хто Ви. Зовсім не знаю. Ви не знаєте, хто я. Так цікавіше. Це ніби мильна бульбашка: так близько, але доторкнутися неможливо. Але це неважливо. Важливо те, про що я Вам розповім. Про щастя. Ні, не поспішайте думати, що це банально і згортати мого листа. Це розповідь про моє щастя. Хоч таке маленьке, але все ж моє. Щастя – це моя Україна. Я впевнена, Ви знаєте, що є така країна. Неодмінно. Без сумніву. Без ніяких заперечень. Це маленька волошка. Я – у ній, вона – в мені. Адже кожна людина – це цілий Всесвіт. У ньому закладено дух предків та мудрість рідної землі. Треба лише відчути, прислухатися, зрозуміти, що ти потрібен саме тут. Ми не обираємо Батьківщини, але можемо обрати, як прожити своє життя… Щастя – це моя родина. Все, чого я вже досягла і чого досягну в своєму житті, - лише завдяки їм та лише для них. Людина – це величезний клубок, в якому кожна ниточка - це щось важливе. Одна з них завжди пов’язує мене з моєю сім’єю. Вона кремового кольору, а коли її торкаєшся, то таке відчуття, ніби сотні маленьких ручок міцно-міцно тебе обіймають. Важливо завжди пам’ятати, хто ти є насправді, і ніколи, чуєте, ніколи не обривати цю ниточку! Щастя – це уміння бути собою. Адже всі чудово знають рядки пісні епатажної, але тим не менш всіма улюбленої Леді Гага: «I'm beautiful in my way 'Cause god makes no mistakes I'm on the right track baby I

DOVGAПАНЧОХА • 2013

was born this way Don't hide yourself in regret Just love yourself and you're set I'm on the right track baby I was born this way». Бути собою означає бути вільним. Вільним в усьому: в побуті, в коханні та й узагалі в житті. Щастя – це дощ. У нього сумні сірі очі та дзвінкий голос. Він змиває весь буденний бруд, біль, образи, змиває всю штучність і пластмасовість цього світу. Іноді я думаю, що Бог створив його саме для цього… Щастя – це дитинство. Спогади, мрії. Це коли все поруч: смак розбитого кавуна, землі, запах матіол, сміх, замурзане обличчя, збиті коліна, букет польових квітів, смажена картопля та відчуття шаленої радості. Щастя – це зірки. Я часто не закриваю штори, коли бачу зоряне небо. Мені так чомусь легше заснути. Я думаю про те, що, можливо, десь там у небі є така сама планета, де живе така сама дівчинка, як я. Її жителі, можливо, також думають про нас. Вони гадають, чи є хтось в цьому Всесвіті, крім них.. А може, таких планет безліч? Зорі загадково посміхаються та шепочуть про далекі острови та глибокі моря, і я поволі засинаю… Щастя – це усмішка. Дуже люблю слова однієї розумної людини: «Усмішка – єдине, що ми можемо протиставити всім чорним сльозам. Усмішка – це героїзм». Люди різні, тому усміхаються вони порізному, але в будь-якому разі, коли хтось дарує усмішку, то віддає частинку себе, нічого не беручи взамін. Щастя – це дружба. Коли ви разом їдете на велосипеді і несподівано падаєте, але ти знову сідаєш на цей самий велосипед і їдеш, незважаючи на страх, бо довіряєш своєму другу щиро і віддано. Але попри все це найбільшим щастям є уміння насолоджуватися життям. Насолоджуватися митями, секундами, хвилинами. Просто любити життя і брати від нього все. Це під силу далеко не кожному, та все ж якщо дуже-дуже захотіти і повірити в диво, то ви зрозумієте, що щасливі…

ФЕСТИВАЛЬ

МАЙСТЕР-КЛАСІВ

«ЛІДЕРИ ДОЗВІЛЛЯ»

18 квітня у Полтаві відбувся перший обласний фестиваль організаторів дитячої творчості «Лідери дозвілля». Оскільки автори ідеї фестивалю були переконані, що дитячій творчості, як і її видам, немає меж, то на фестивалі було представлено неймовірну кількість різноманітних майстерень: від кераміки до туризму, від бісероплетіння до шкільної медіації. Як особливий і, не будемо соромитися цього слова, досить перспективний вид дитячої творчості було там представлено і дитячу журналістику. Понад 60 юних, енергійних і надзвичайно талановитих молодих людей відвідали нашу майстерню, пройшли експрес-тренінг з журналістики і провели цікаві інтерв’ю, ознайомитися з якими ми вас запрошуємо на сайті нашої газети!

Ми помітили, що усім відвідувачам фестиваль «Лідери дозвілля» був до вподоби. Однією з таких гостей була Каріна Шмеренкова, учениця Котелевської ДМШ. Саме з нею ми і вирішили познайомитися ближче. -Чи любите ви відвідувати різноманітні концерти? -Звісно, люблю, але мені більше подобаються літературні вечори, де я дізнаюся безліч цікавого. - Найсмішніша історія з життя? -Якось ми з подругою влаштували пожежу в лісі. На щастя, все закінчилося добре! - Який майстер-клас сподобався найбільше? - Орігамі. Мені дуже сподобалася паперова змія. - Що б ви додати до цього заходу? - Я б додала більше майстер-класів. А також, мені здається, була б доречною виставка квітів!

Більше тут:

dovgapanchoha.com.ua XI ВИПУСК

13 Журналісти: Орєхова Валерія, Білокінь Вікторія

- Як би смішно це не звучало, у дитинстві я мріяла стати клоуном і працювати в цирку. І тільки зараз я розумію, що моя мрія майже здійснилася, тому що у своїй роботі мені зараз частенько доводиться розважати дітей, перевдягаючись у різні костюми. - Ви легко знаходите спільну мову з дітьми? - Так, особливо з дітками шкільного і дошкільного віку. Ми багато спілкуємося, я навчаю їх новому. - Чого, на Вашу думку, бракує сучасні молоді? - Я вважаю, що їм не вистачає певної врівноваженості, а ще терпіння і упевненості у собі. - Що Ви можете сказати про організацію сьогоднішнього заходу? - Я дуже підтримую організацію таких свят, адже під час таких подій можна не лише передати свої знання, а й самому чомусь навчитися, а діти можуть всебічно розвиватися і освоїти нові види занять. Думаю, сьогоднішні відвідувачі дуже задоволені, але хотілось би збільшити кількість місць для роботи. Багато діток хочуть спробувати себе у різних сферах. Проводячи час на фестивалі, можна легко знайти нових знайомих чи навіть друзів, а також розвинути свої уміння у різноманітних сферах.

Журналіст: Ледіхова Каріна

На фестивалі майстер-класів «Лідери дозвілля» можна було побачити дуже багато дітей, які випробовували себе у різних сферах: бісероплетіння, техніка квілінгу, гурток подорожей, журналістика та психологія. Керівник гуртка із Синчанського БДЮТ Оксана Бакляк поділилася своїми міркуваннями про дитяче дозвілля, організацію фестивалю і сучасну молодь.

bon voyage Торгівельний флот Швеції має загалом 135 суден.

Ось ми з вами зустрілися знову у рубриці «Bon voyage»! У попередніх номерах ми обговорили дива Будапешту та Кракова, відпочинок у Болгарії, а сьогодні широким пензлем змалюємо Швецію.

ШВЕЦІЯ Фото: Олексій Гаєвий

Швеція є однією з п’яти скандинавських країн. На заході височіють гори, а на сході у Балтійському морі розкидано безліч острівців. Значну площу займають ліси. Густі, непролазні хащі, поросле мохом каміння та лісові озера створюють неповторну гармонію природи. Переважна більшість дев’ятимільйонного населення країни мешкає у південних регіонах країни. Східне узбережжя Швеції подрібнено на безліч острівців та фьордів, туди пересічні жителі півночі приїжджають відпочити від гамірливого міського життя.

ЕКОЛОГІЯ Швеція вважається однією з найчистіших країн світу. Про це свідчить навіть той факт, що воду можна пити з-під крану – її санітарний стан перевіряють аж 8000 разів на рік! Шведи бережуть природу та її ресурси. Популярними є альтернативні джерела енергії, як, наприклад, вітрові електростанції. Ніхто не має право безпричинно завдавати шкоди будь-яким тваринам. У містах можна побачити кроликів, які мешкають у місцевих парках, а уздовж доріг часто натягнуто сітку для захисту тварин від необачних водіїв. Кілька років тому автостради почали заважати сезонній міграції жаб. Тваринки масово гинули на дорогах. Щоб якось зарадити цій біді, під шосе збудували бетонні тунелі, тож зараз усі дрібні земноводні пересуваються під асфальтовим покривом доріг. СТИЛЬ ЖИТТЯ Це щира правда, що чимало шведів живе у маленьких червоно-білих будиночках. Кожний двір, ба, навіть кожне вікно є витвором мистецтва. Особливо це видно у маленьких містечках. Охайно підстрижені газони та низенькі заквітчані паркани справляють хороше враження на відвідувачів, гостей і туристів. У Швеції влітку тривають білі ночі і багато родин в цей час їдять на вулиці. Місцеві жителі часто виїжджають на природу, залюбки проводячи там час

DOVGAПАНЧОХА • 2013

із дітьми. Зранку на вулицях можна спостерігати багато велосипедистів: велосипед – найбільш поширений вид транспорту в цій країні. Господарі люблять випити кави на веранді власної оселі. Цьому напою надається особлива перевага, у порівнянні з чаєм чи соками. Сніданки можуть здатися дещо незвичними для жителів південної або східної Європи: обов’язкові овочі, фрукти, багато різних молочних продуктів та бутерброди із шинкою чи сиром. І так кожного дня!

Фото: Наталія Дмитренко

В усій Швеції налічується 17 гіпермаркетів ІКЕА.

Фото: Наталія Дмитренко

Ця країна має дуже стійкі традиції. До прикладу, справжній швед завжди стоятиме в черзі, навіть тоді, коли з неба падатиме каміння. Це стосується і дітей, які ніколи не мають проблем із вибором першості в іграх. Взагалі, діятм у Швеції надається особлива перевага: права дитини повинно бути дотримано в першу чергу. Батьки дуже демократичні щодо молодшого покоління: малечі не забороняють бігати босими ногами по асфальту у літній дощ або лазити усюди, де заманеться. Ніхто не зможе дорікнути горедосліднику за те, що той обідрав штанці чи забув свій головний убір у садку. Мені вдалося спостерігати доволі милу картину, коли дві ну дуже юні подружки у гумових чоботях на босу ногу йшли з рожевими парасольками під зливою вздовж вулиці. ПОСТАТІ Шведська земля дала світові чимало знаменитих людей. Багатьох з них ви можете безпомилково назвати: Альфред Нобель, Астрід Ліндгрен, Інгвард Кампрад.

Започатковувач найзнаменитішої наукової премії світу Альфред Нобель жив і працював у Швеції. Саме завдяки його ідеї чимало розумних людей отримують винагороду за відкриття в сферах медицини, хімії, фізики, збереження миру, літератури та біології. Астрід Ліндгрен, відома світові своїми дитячими книгами: «Малюк і Карлсон, що живе на даху», «Пеппі Довгапанчоха», «Міо, мій Міо» та багатьма іншими. Її твори перекладено десятками мов світу. Якщо спробувати поставити в один стовпчик усі тиражі її книг, то вони сягнуть Місяця або двічі огорнуть Землю по екватору. А чи знаєте ви, що переважна більшість шведів купують меблі у гіпермаркеті «IKEA»? Творчому дизайну цих надзвичайно популярних у світі меблів шведи завдячують смоландцю Інгварду Кампраду. Він зумів подолати стереотипи і створити те, що ми зараз називаємо шведським мінімалізмом. Творчість укупі з простотою забезпечують домашній затишок мільйонам людей у всьому світі. Швеція багатогранна і цікава для кожного, хто там побуває. Складно не захопитися цією країною, де здійснюються мрії. Тож нехай і ваші бажання також стануть реальністю після подорожі до країни вікінгів. Текст: Марія Бєлінська

МЕНТАЛІТЕТ Інколи може скластися враження, ніби жителі Скандинавії ладні цілий рік ходити в шортах, але це не так. Не варто забувати, що взимку мороз добряче гуляє на землях вікінгів і змушує шведів одягатися тепліше. Шведи дуже щирі та приязні люди, у них розвитнуте почуття власної гідності, а також поваги до чужої власності. Я змогла переконатися у цьому, коли випадкові перехожі повернули мені загублену дорогою фотокамеру.

15 kushaemvmeste.com.ua

Подорожуй з нами! Читай інформацію тут:

Інгвард Кампрад forbes.ru

vk.com/centeracademia XI ВИПУСК