Issuu on Google+

7-8 ВИПУСК

DOVGAПАНЧОХА

Газету видано за підтримки Міжнародної громадської організації “Міжнародний фонд “Взаєморозуміння і толерантність”

Газета для ініціативних, веселих і вдумливих! Газета для тих, кому є, що розповісти! Газета для тих, хто шукає друзів і цікаві справи! Газета для тих, хто працює з молоддю! Газета для тебе!


12

BON VOYAGE

ДІАЛОГ

6 14

22 funART

SHOW GODNO

10

ЛІКНЕП

26

ЧИТАЄМО РАЗОМ

30 18

25 8

ІСТОРІЯ

32

SONG

ЄДНАЙМОСЯ

16

ПЕДАГОГІЧНИЙ ЦЕНТР “АCADEMIA” • підтримка соціальної творчості молоді; • налагодження діалогу між поколіннями;

АCADEMIA Тел/факс: (0532) 611 537 pedcentracademia@ukr.net

• просвіта для суспільного розвитку poltava-academia.com facebook.com/CenterACADEMIA


Друзі! Літо цьогоріч настало напрочуд рано. Неймовірна спека змушувала декого з нас ще на початку травня пірнати у водойми і мріяти про канікули, далекі подорожі і шалені пригоди. Втім, наша журналістська команда зібрала волю в кулак, і не лише успішно здала ДПА, ЗНО і дві сесії, а й підготувала для вас цей травнево-літній випуск “Довгапанчохи”. Чим і пишаємося:) Родзинкою 7-8 номеру газети стали два серйозних інтерв’ю, які започаткували нову рубрику “Діалог”. Також у цьому номері ми запросимо вас у захоплюючу подорож Болгарією, розповімо про те, чого ви досі не знали про футбол, відкриємо секрети скрапбукінгу і запропонуємо ще багато чого цікавого. Як і раніше, ми пропонуємо вам бути журналістом “Довгапанчохи”. Пишіть нам листи з вашими статтями й історіями, як це зробили учні 7 класу Високовакулівської школи І-ІІ ступенів, і ми радо розмістимо їх на сторінках газети. Нехай ваше літо буде по-справжньому безтурботним! З любов’ю, ваша “Довгапанчоха”

ЧИТАЙТЕ НАС ON-LINE

dovgapanchoha.com.ua НАД НОМЕРОМ ПРАЦЮВАЛИ

DOVGAПАНЧОХА УЧНІ ТА ВЧИТЕЛІ ШКОЛИ “ПАРОСТОК” Головний редактор: НАТАЛІЯ Дмитренко Редакційна колегія: НАТАЛІЯ Дмитренко, ОЛЕНА Ульяніч ОЛЕНА Крамарева ТЕТЯНА Дмитренко Верстка та дизайн: ОЛЕКСІЙ Гаєвий

Фото: Олексій Гаєвий

Журналісти СЕРГІЙ Супрунець НАТАЛІЯ Хишко МАРІЯ Бєлінська АНАСТАСІЯ Жамардій ДАР’Я Куряча ПОЛІНА Новічкова МАРІЯ Федорчук ПОЛІНА Маслова ДЕНИС Решетченко ДАНИЛО Сергієнко ЛЕМЕШКО Кароліна НАТАЛІЯ Дмитренко ОЛЕКСІЙ Гаєвий

Редакція газети висловлює вдячність родині Астрід Ліндгрен за дозвіл використання ілюстрацій Інгрід Ван Німен. За достовірність фактів, цитат, власних імен, посилання на джерела відповідають автори публікацій. Редакція зберігає за собою право рецензування, редагування та скорочення статей без згоди автора, може публікувати статті в порядку обговорення, не поділяючи поглядів автора. Рукописи та фотознімки не повертаються та не рецензуються. ДОВГАПАНЧОХА № 7- 8 Тираж: 1000 екземплярів Обласна молодіжна газета Засновник: Педагогічний центр “Академія“ Реєстраційне свідоцтво: серія ПЛ №879-1363Р Дата реєстрації: 04.03.2009 Р/р ГО 26001710000151 Харківській обласній філії АКБ УСБ, МФО 351016, код ГДПРОУ 21069326 Адреса редакції: 36000, м.Полтава, вул.Жовтнева, 46 E-mail: dovgapanchoha@ukr.net, dovgapanchoha.com.ua@gmail.com Телефон/факс: +38 (0532) 611 537

3


ДО ЕВРО

Футбол прийшов в Україну у 1880—90-их роках через службовців англійських підприємств в Одесі, чужинців, що працювали на заводах (Донбас, Київ) .

Футбол модифіковано: копнемо глибше

4

Як усі ми знаємо, в Україні скоро розпочнеться чемпіонат Європи з футболу Євро-2012. З нагоди цієї радісної події ми розповімо вам про різні види футболу, які ще не досягли такої популярності, як футбол класичний, винайдений англійцями, проте вже завоювали чимало прихильників і справжніх фанатів в усьому світі. Серед них американський футбол, футзал, пляжний футбол та інші різновиди цієї гри. Футзал. За визначенням Вікіпедії, «фут зал» або «міні-футбол» – це командний вид спорту, один із різновидів футболу, змагання з якого проводяться під егідою ФІФА. Цей різновид було засновано у 1904 році, а першими гравцями стали бразильці. На сьогодні міні-футболом професійно займаються близько 30 мільйонів людей. Гра проходить на полі довжиною від 25 до 42 метрів і шириною від 15 до 20 метрів. До 2010 року гра

DOVGAПАНЧОХА • 2012

тривала 2 тайми по 20 хвилин. Але потім ФІФА до кожного тайму додала ще по 5 хвилин. М’яч для цієї гри дещо менший від м’яча для футболу на траві. У матчі беруть участь дві команди складом по п’ять гравців: 4 на полі і один воротар. Розмір воріт – 3 x 2 метри. Існує такий різновид футболу як пляжний футбол. Він з’явився пізніше, ніж загальновідомий футбол, а перші правила для пляжного футболу було видано в 1992 році. Дещо з історії цього виду спорту. Він виник у Бразилії. Спочатку це була звичайна, нікому не цікава гра, але з часом вона набула міжнародного значення. Унікальність цього футболу полягає в тому, що грають у нього босими ногами, і це значно ускладнює процес. Команда складається з 5 гравців, один з яких - воротар. Гра відбувається на піщаному полі розміром 28 x 37 метрів, тому гравцям часто потрібно імпровізувати, придумувати різні маневри та удари. Правила цієї гри дуже цікаві і зовсім не схожі на той футбол, до якого ми звикли. Голи гравці забивають протягом 3-4 хвилин, заміни можна робити протягом всього матчу, тому на лавці запасних можуть знаходитися 3 - 5 гравців. Гра триває протягом 36 хвилин, а всього у ній 3 тайми, перерва між якими триває 3 хвилини. Цікаво, що штрафні удари виконує той гравець, проти якого було скоєно порушення. Тривалий час проводилися тільки неофіційні змагання з пляжного футболу, але після 2005 року у районі Копакабана в Ріо-де-Жанейро під егідою ФІФА було роз-


Штаб-квартира ФІФА знаходиться в Швейцарії у місті Цюріх, їїпрезидентом зараз є швейцарець Йозеф "Зепп" Блаттер

болу є всім нам знайомий настільний футбол. Інші назви цього спорту: кікер, фусбол та бейбіфутбол. У цей футбол може грати кожен, незалежно від статі, віку чи будь-яких інших ознак. Все, що для нього потрібно, - це стіл-платформа

для гри та маленький м’ячик. Цей футбол цікавий різноманіттям столів, адже для гри може бути використано столи як із простої деревини, так і брендові столи «Ауді» чи гігантські 3-метрові. Ще один цікавий та елегантний спосіб пограти у футбол придумали у Великобританії. Цей футбол називається Blow Football (дослівний переклад – дихальний футбол). Для того, щоб стати чемпіоном у цьому дивовижному виді спорту, треба мати неабияку силу дихання та гарно розвинені легені. Також існує і версія футболу для незрячих. З 2004 року цей вид спорту було включено в програму Параолімпійських ігор, і відтоді він швидко набирає популярності. Зараз у цьому спорті лідером є збірна Бразилії.

І найвеселіший, на нашу думку, вид футболу – це болотний футбол. Хай його назва вас не жахає, це справді дуже весело. Цей вид спорту придумав фінський лижник Єса Ромпайннен. Лідерами в цьому спорті, як не дивно, є Росія та Фінляндія. Правила цього футболу містять і деякі цікаві відхилення. Наприклад, штрафні удари тут подаються з рук, офсайдів зовсім немає, а заміни проводяться без зупинки гри. Звання гумористичного футболу по праву займає придуманий в Україні футдаблбол. Як ви вже зрозуміли, в цьому спорті задіяно одразу 2 м’яча. Таку ідею подав його створювачам старий Хоттабич, який, якщо ви пам’ятаєте, роздав кожному футболісту по м’ячу, щоб ті «не страждали». Пробралися в улюблений мільйонами вид спорту і новітні технології. Так у 2010 році було запатентовано робо-футбол. У цьому спорті по полю бігають 20-сантиметрові людиноподібні роботи і також намагаються забити іншій команді гол. Отже, як ми могли переконатися, нині футбол швидко розвивається і розгалуджується, тож ми з нетерпінням чекаємо на нові підвиди цього спорту і слідкуємо за всіма цікавинками у цій сфері.

VII-VIII ВИПУСК

5 Текст: Данило Сергієнко, Денис Решетченко

почато проведення офіційних змагань. Першим переможцем стала збірна Франції, але з часом бразильці повернули собі першість. У 2011 році переможцем Чемпіонату світу з пляжного футболу стала збірна Росії, яка перемогла збірну Бразилії з рахунком 12:8. Варто додати, що сьогодні пляжний футбол є вже дуже відомим окремим видом спорту, якому можна навчатися професійно. Наприклад, у Петербурзі нещодавно відкрилася школа пляжного футболу «Golden». Регбі, або американський футбол, – спортивна командна гра з овальним м’ячем, який гравці кожної команди передають один одному руками та ногами, намагаючись приземлити м’яча у штрафній зоні суперника або забити його у ворота, які мають вигляд перекинутої літери «П». Якщо гравець команди донесе м’яч до штрафної зони і торкнеться ним землі (цей прийом у регбі називають тач-даун), команда, яка забила, отримує 5 балів та право на додатковий удар – можливість забити м’яч у ворота супротивника з того місця, з якого гравець отримав передачу. Якщо ж гравець не отримував передач, то удар виконується із середини поля. Якщо м’яч пролетів крізь ворота супротивника, команда, що забила, отримує 3 бали. Гра проходить на застеленій травою території 100x70 метрів, тривалість гри - 2 тайми по 40 хвилин. Американський футбол є дуже травматичним видом спорту, і тому кожен гравець повинен мати на собі захисний костюм, у який обов’язково входить нагрудник, наплічники, наколінники, і, від недавнього часу, шолом. Також одним з найпопулярніших видів фут-


SHOW GODNO «Кардифські голоси» - ��айпрестижніший оперний вокальний конкурс світу.

Якщо душа співає

6

Одним із найвідоміших та найбільш масштабних українських вокальних фестивалів є «Червона рута». Він розпочався 31 березня у м. Черкаси і триватиме до 9 грудня 2012 р. Відбірковий тур для Полтавської області відбудеться 9 червня в Обласному центрі народної творчості за адресою м. Полтава, вул. Леніна. 17, поверх 5. Звичайно, для участі в конкурсі потрібно заповнити та надіслати заявку, форму якої можна взяти з сайту: OTSNT-poltava@ yandex.ru та в районних і міських відділах культури. Для додаткової інформації можна звертатися за телефоном для довідок у Полтаві: 2-18-45. Найкращим та найщирішим співом порадує нас і конкурс «Молода Галичина» у м. Новоярівську Львівської області. Уже 20 років поспіль з 7 по 12 липня жителі з усієї України та з-за кордону з’їжджаються на грандіозний конкурс-фестиваль, на який, до речі, можемо потрапити і ми з вами. Сам конкурс проходитиме в Палаці

DOVGAПАНЧОХА • 2012

культури «Кристал». На цьому фестивалі ви можете представити свій вокал у таких стилях як поп-музика, народна пісня в оригінальному аранжуванні (допускається а сареllа), фолькпоп музика, джаз, блюз та рокн-рол. Заявки щодо участі в конкурсі приймаються з 1 квітня до 15 червня, тож, поспішаймо! Звичайно, літо – це час сонця, тепла і моря, тож захопити усіх своїм талантом Ви можете і на півдні нашої країни. Фестиваль «Мелодія літа» чекає на Вас! Ви маєте можливість підготувати вокальні, хореографіч-

ні, вокально-хореографічні та сольні номери до 24-28 червня, адже саме у ці дні проходитиме цей фестиваль. Він проходитиме в Криму у Севастополі, тож купуйте гарний мікрофон та крем для засмаги – море чекає на вас! Детальніше про цей конкурс Ви можете дізнатися на сайті http://www.maxishow.com.ua. Ми, українці, співочий народ! Можливо, ви ще не відкрили свій талант до співу, але тоді я вам щиро заздрю, адже у вас усе ще попереду! Тож не гайте часу, заповнюйте анкети і – вперед!

Текст: Анастасія Жамардій

Любі друзі! Якщо ви любите співати і у вас це виходить гарно, якщо ви хотіли б дарувати свій талант іншим, але ви ще не пробували свої сили, то вам відкрито всі дороги до вокальних конкурсів і фестивалів. Пропоную короткий огляд найближчих таких подій і сподіваюся, що наведена інформація допоможе вам зробити нові кроки на шляху до здійснення своєї мрії.


Обираємо ВНЗ

Фото: Євген Дяченко

Рано чи пізно кожен із нас повинен робити вибір щодо вищого навчального закладу, замислившись, де продовжити своє навчання. Це відповідальний і важливий крок. Саме в такі моменти можна сказати: «Сім раз відмір, один раз відріж!», адже від нашого вибору залежить і якість нашої вищої освіти, і майстерність в обраній галузі, і, великою мірою, успіх у дорослому житті. У цій статті ми пропонуємо ознайомитися зі студентським досвідом деяких випускників школи «Паросток», які вже перевірили ціну свого вибору ВНЗ. Сьогодні вони навчаються або закінчили такі виші: Національний університет «Києво-Могилянська академія», Київський інститут міжнародних відносин Національного університету імені Тараса Шевченка, Одеська національна юридична академія, Полтавський національний технічний університет імені Ю. Кондратюка, Національна юридична академія імені Ярослава Мудрого і Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка. Нашим студентам було поставлено 3 запитання: 1. Чи складне навчання в обраному ними університеті? 2. Які додаткові освітні та професійні можливості існують у цьому ВНЗ (наприклад, міжнародні програми, гарантоване працевлаштування тощо)? 3. Які уміння й навички виявилися найважливішими для успішного навчання в університеті?

Додаткові можливості

Національний університет «Києво-Могилянська академія»

Складність навчання

В Академії навчання складне, але цікаве. Вчитися не важче, ніж у школі, але в університеті все залежить від тебе. «Ходиш і робиш – маєш «зараховано», якщо навпаки - ти нікому не потрібен, ніхто за тобою не бігає», – говорить наш випускник, нинішній студент Факультету економічних наук НаУКМА Максим Остапюк

Організація ярмарків кар’єри, де Уміння доцільно багато роботодавців презенту- розподіляти час. ють свої компанії, вакансії для студентів і проводять співбесіди із потенційними працівниками. В Академії також існує багато програм обміну з більшістю європейських країн та із США.

Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка

ВНЗ

Найважливіше уміння для успішного навчання в університеті

Вчитися важко, але цікаво. Необхідно звикати до великої кількості студентів у групах. На семінарських заняттях завжди є багато охочих відповісти, а треба зробити так, щоб запитали саме тебе. Ще необхідно уміти утримувати в голові великий обсяг інформації. «Інколи треба було дослівно запам’ятовувати цілі конвенції англійською мовою», – згадує випускниця КІМО Катерина Утиралова.

Програм студентського обміну Уміння доцільно з іншими ВНЗ офіційно не існує. розподіляти час. Але ті, хто цікавиться такими можливостями, можуть дізнатися подробиці самотужки, домовитися з кафедрою, знайти спонсора і поїхати навчатися за кордон.

VII-VIII ВИПУСК

7


ЄДНАЙМОСЯ

Кейт де Камілло написала книги «Зіркові війни», «Зірковий шлях», «Пригоди Десперо», які займають перші місця за обсягом продажів у світі.

8

Національна юридична академія імені Ярос- Полтавський національний технічний університет іме- Національний унілава Мудрого ні Ю. Кондратюка верситет «Одеська юридична академія»

ВНЗ

Найважливіше уміння для успішного навчання в університеті

Складність навчання

Додаткові можливості

«Вчитися в університеті непросто. Необхідна систематична підготовка до семінарів, активність на парах, участь у наукових конференціях. Якщо є бажання бути фахівцем, то буде і бажання вчитися», - говорить наша випускниця і тепер студентка цього освітнього закладу Олена Мілько

Національний університет «Одеська юридична академія» надає можливість студентам практикуватися у наданні юридичних консультацій малозабезпеченим верствам населення та грамотно складати юридичні документи відповідно до процесуального законодавства України.

Уміння доцільно розподіляти час.

Навчання в університеті нескладне, якщо відразу, з першого дня навчання включитися в роботу, не прогулювати пари, розуміти систему навчання, бути завжди активним на семінарських заняттях. На лекціях також бажано конспектувати і бути активним. Навчання складне тільки тоді, коли студент невчасно готує завдання та курсові роботи. Викладачі точно не будуть бігати за студентами і нагадувати про терміни здачі робіт. В усьому іншому складність навчання залежить від обраної спеціальності: якщо майбутній фах студенту до душі, то і навчатися легше.

В університеті можливе працевлаштування викладачем або лаборантом на профільній кафедрі. Існують також міжнародні програми, але тільки для деяких спеціальностей, наприклад, для студентів, які вивчають міжнародну економіку. Існують також програми обміну викладачів. «Так, викладацька група із США навчала нас більш широким і глобальним поняттям, таким як довкілля, наприклад»,– пригадує колишня студентка електромеханічного факультету Олена Дмитренко. Студенти будівельного факультету їздять на практику в Польщу, зараз розглядається перспектива співпраці з університетом Кембриджу. Майбутні екологи теж проходять практику за кордоном. Окрім того, два роки тому університет виграв грант на програмне забезпечення з 3D моделювання та навчальне обладнання з обробки деталей вартістю 1 млн. $ від англійської фірми Delcam.

Уміння бути комунікабельним з однокурсниками та викладачами, уміння слухати, уміння дружити

Випускниця бакалаврської програми Людмила Ієвлєва: «В університеті досконала система навчання. Студентам надається можливість окрім отримання загальних знань з основних предметів, ознайомлюватися з науковою літературою і публікувати статті у фахових виданнях, а також брати участь у міжвузівських та всеукраїнських наукових конференціях».

Існує можливість брати участь у різноманітних наукових гуртках, круглих столах, де обговорюються актуальні проблеми правових наук. Найбільш активні студенти можуть займатися в наших студентських творчих колективах, які готують виступи до свят, що проходять в академії. На сьогодні у Полтаві не передбачено навчання студентів 5-го курсу для закінчення магістратури, тож для отримання закінченої вищої освіти студенти мусять їхати до Харкова. Проте ця проблема вже вирішується.

Уміння вчитися самостійно і методично виконувати усі завдання в зазначені терміни.

DOVGAПАНЧОХА • 2012

Уміння працювати з великим обсягом літератури і запам`ятовувати найважливіше з прочитаного.

Вчитися самостійно і методично виконувати усі завдання в зазначені терміни.


За Вебометричним рейтингом університетів світу пеший найкращий університет України -Київський національний університет імені Тараса Шевченка – 1934-й.

Фото: Максим Барвінський

Фото: Євген Дяченко

Складність навчання

Додаткові можливості

У порівнянні зі шкільною освітою навчання в університеті вимагає більшої самостійності та власної ініціативності. «Втім, однозначно сказати, легше воно чи складніше, сказати не можна», - додає студент другого курсу історичного факультету Олексій Гаєвий.

Існують міжнародні програми обміну студентів, українські та закордонні волонтерські програми, грантові програми з певних спеціальностей (таких як історико-політичні, громадські, мистецькі, журналістські тощо). Але студент має усім цікавитися сам, шукати й розбиратись у цілій низці документів, які необхідно подавати для участі у певній програмі. Можна брати участь в міжнародних конференціях, тренінгах в Угорщині, Польщі, Чехії та Росії. «Варто брати активну участь в громадському житті університету, бути лідером студентського самоврядування, а також брати участь в роботі ВМГО «Українська Студентська Спілка» та інших студентських організацій чи навіть бути в них лідерами» - радить випускниця психолого-педагогічного факультету Ірина Когут.

Уміння бути цілеспрямованим, активним, ініціативним, креативним та розсудливим.

Гарно навчатися можна у будь-якому ВНЗ. Головне – обрати ту спеціальність, яка підходить саме тобі.

Отже, активність у студентському житті – заповітний ключ до будьяких дверей. У всіх ВНЗ діє відомий принцип - "хто шукає , той знайде", як і всюди у цьому світі!

ВНЗ – місце для демонстрації організаторських умінь. Щоправда, надзвичайно важливо уміти свій час. Тож якщо комусь, на відміну від наших випускників, не пощастило оволодіти цією навичкою ще у школі, доведеться оволодівати цією навичкою самостійно.

Звичайно ж, для кожного студента саме його університет є найкращим. Всі інші висновки лише за вами, шановні читачі!

VII-VIII ВИПУСК

9 Текст: Наталка Хишко

Особистий погляд

Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка

ВНЗ

Найважливіше уміння для успішного навчання в університеті


ЛІКНЕП

Скрапбукінг

Скраббукінг (англ. scrapbooking) – назва техніки рукоділля, походить з англійської мови й дослівно означаєn “книга з вирізок” (scrap-вирізка, book-книга). А як же виникло це дивовижне мистецтво?

Перші згадки про скрапбукінг датовано аж 1598 роком. У ті часи було популярно збирали вирізки різних поем, цитат та власні спостереження і вклеювати їх у звичайні книги. У XVIII столітті у Німеччині стали популярними так звані «Книги друзів». Дівчата брали волосся своїх найкращих подруг, красиво його заплітали, додавали бантики та інших прикраси і вкладали все це у такі книги. У XIX столітті в моду увійшли вирізки з альбомів, адже поля альбомів друкували з ілюстраціями і гравюрами. Своєї сучасної форми скрапбукінг набув також у Німеччині. Наразі ця техніка не дуже популярна в України, але її застосовують для виготовлення листівок. Можливо, багато хто з вас побоїться робити скрапбукінг вперше лише тому, що не впевнений у тому, чи вийде саме те, що треба. Але я пропоную вам унікальний експеримент: я спробую саме за допомогою цієї техніки виготовити нескладний виріб (також уперше в житті!) і ми перевіримо, чи можливо зробити шедевр скрапбукінгу з першого разу. Якщо хочете, приєднуйтесь!

10

Отже, я зібрала матеріали і взялась до роботи. За основу можна взяти цупкий папір. А про інші матеріали, які можна використовувати для скрапбукінгу, можна дізнатися в мережі Інтернет. Далі обклеюємо основу різнокольоровим папером. Я взяла червоний, білий, рожевий і жовтий, але ви можете обрати будьякий колір, залежно від стилю, в якому ви бачите ваш виріб. Можна і взагалі розфарбувати основу фарбами. Після того, як ми зробили основу, можна розпочати найцікавіший етап – прикрашання. Для цього можна використовувати будь-які елементи. Я, наприклад, вирізала літери (для цього можна використати різні журнали), а також приклеїла фотокартку. Фотокартки можна прикрасити різними дрібними елементами (клейкі квіточки, метелики та інше). Для скраббукінга можна використовувати тканини та ґудзики.

DOVGAПАНЧОХА • 2012


Фотокартки можна обвести блискітками або 3D-фарбою. Так вони будуть виглядати більш довершено. У якості нового елемента я використала мотузку. Тепер приклеюємо нову фотографію (підібрати фото для виробу слід заздалегідь!)

Текст і фото: Поліна Маслова

Наступний етап допоможе нам дізнатися про широке використання гофрованого паперу під час виготовлення листівок цією технікою. І знову тканини, фотокартки і спеціальний папір... Останній штрих – і мій виріб готовий! Отже, сьогодні ми довели, що людина, яка досі не знала техніки скарпбукінг, може сміливо розпочати її опановувати. І, хоч спочатку може не вийти дуже майстерно, але спробувати варто.

ПРИЄДНУЙТЕСЬ!

11

VII-VIII ВИПУСК


BON VOYAGE

Найпопулярніші курорти Болгарії — Албена, «Золоті піски», Рів'єра, Сонячний берег, Сонячний день.

Болгарія Вже зовсім скоро літо. Кожен мріє про цей час і вже, напевно, планує як його провести. Думаю, більшість дорослих і дітей мріють про море, а також про цікаві й нові місця. Запевняю вас, що навіть найвибагливіших задовольнить Болгарія!

12

Ця країна спокійна, привітна і в той же час яскрава і сповнена контрастів. Ми вперше завітали до неї під час виїзної школи у вересні 2011 року. Протягом десяти днів ми мешкали у маленькому курортному містечку Кранево, яке чимось схоже на кримські міста: на горизонті гори і те ж таки Чорне море. Взагалі, на перший погляд, Болгарія вам може здатися багато в чому схожою на Крим. Проте, я мушу сказати, що попри посушливий клімат, дбайливі власники готельчиків та будиночків підтримують газони зеленими, тому троянди в клумбах квітнуть щодня. Море ж тут мілкіше й чистіше, ніж у Криму. До того ж, море від самого ранку тепле, тому не варто відмовляти собі у задоволенні пробігтися берегом навипередки з друзями, а потім і зовсім шубовснути у воду. Втім, дуже розганятися не варто, бо море тут, неначе спеціально для дітей – неглибоке. Та й взагалі, Кранево ідеально підходить тим, хто любить бігати зранку, а надто тим, хто ще тільки планує ввести у своє життя цю здорову звичку. Чисте повітря із запахом хвої та моря зачарує кожного. Тож біжіть собі на здоров’я і отримуйте як фізичне, так і естетичне задоволення. А світанок на морі взагалі не можна ні з чим порівняти: спочатку темно, море шумить, вітер дме ніби звідусіль!.. А ти сидиш у спальнику і чекаєш на диво. Аж ось сонце перетворює море в рожевоблакитну пелену: і хоч стрибай і купайся! У маленьких курортних містечках добре, проте, щоб повністю відчути та зрозуміти цю країну, ми вирішили відвідати і великі міста та культурні пам’ятки. Тож і вам я рекомендую не засиджуватися довго в готелі. Чи не найперше місто, яке варто відвідати - це Варна. Заснована греками в IV с. до н.е., вона й нині є одним з найстаріших міст у країні. До речі, спочатку Варна була зовсім

DOVGAПАНЧОХА • 2012

не Варна, а Одесос (може, звідси і виникла потім назва нашої славнозвісної Одеси?). Розвиток торгівлі у давні часи забезпечив розвиток і всього міста. Щоб глибше дізнатися про його історію, найкраще відвідати Археологічний музей. Раніше приміщення цього музею належало дівочий гімназії, і мабуть, навчали дівчат тут серйозним наукам, бо споруда виконана у суворому й величному стилі. Щодо цікавинок, то тут ви зможете побачити найдавніші у світі вироби із золота (і до речі, найвищої проби!). Також у музеї безліч статуй часів античності, а ще – зала зі старовинними іконами. Вона трохи затемна, але експонати вражають: образи святих на дерев’яних дошках, виконані давніми фарбами, неначе світяться добротою і строгістю.

Фото: Дар’я Куряча

Цікавий, хоч і не такий величний, Етнографічний музей у Варні. Тут можна побачити, як формувався світогляд веселої та привітної болгарської нації. тут можна побачити костюми і


Болгарія була єдиною країною під німецьким контролем, в якій єврейське населення не зменшилося, а збільшилося в роки Другої Світової війни - з 45 565 в 1934 році до 49 172 в 1945 році.

ток троянди, по вартості дорівнюється до золота, адже один його грам коштує аж 5 доларів! Тому більш доступною альтернативою є різноманітна косметична продукція з трояндовим ароматом.

Фото: Дар’я Куряча

Такі шампуні, гелі для душу чи мило ви зможете придбати в будь-якій сувенірній крамниці. Якщо ж вам дуже хочеться придбати трояндовий парфум, то відвідайте спеціалізовані магазини, де на виробах є спеціальна голограма. А найкраще відвідати Долину Троянд біля міста Казанлик в червні, щоб побачити чудове цвітіння тисяч цих прекрасних квітів. У цей час вам тут гарантовані чудові враження від ритуалу збору квітів, знайомство з основами трояндоваріння, участь у справжньому Фестивалі Троянд і знайомство з народними традиціями. Є у Казанлику й Музей троянд. На останок залиште прогуляну морським узбережжям: ви отримаєте неперевершені відчуття і чудові фото!

Текст: Дар’я Куряча

старовинні речі. Саме в цьому музеї ми дізналися, що виявляється поп-корн був культовою стравою цього народу! Не забудьте відвідати римські терми. Масштабності й довершеності їх архітектури позаздрив би не один сучасний митець. Просто уявіть собі, що в III-II ст. до н. е. (тобто більш ніж 2 тисячі років тому!) люди змогли побудувати споруду цілком схожу на сучасний аквапарк: на ��ериторії у 7 тис. кв. м знаходилися приміщення бань, роздягалки, туалети, ванни, басейни з гарячою, теплою та холодною водою! У будь-якому разі ви шкодуватимете, що від чудової будівлі лишилися хай і добре збережені, але руїни. А от римляни отримували тут чималу насолоду. А відвідувати терми найкраще зранку чи ввечері, бо дах, на жаль, до нашого часу не зберігся. Зайняти вільний час можна відвідинами народного ресторану, де у більшості випадків недорого ви зможете ситно та смачно попоїсти. Незнання мови вам не завадить, адже у багатьох ресторанах меню перекладене і російською. Втім, якщо ви такого не знайдете, болгарська кирилиця цілком зрозуміла, і багато слів мають дуже подібне до нашого звучання. Пропоную вам спробувати страву «баниця». Це пиріг із славнозвісною болгарською бринзою. У спекотну погоду спробуйте таратор – холодний суп з кисломолочного йогурту з огірками, схожий на нашу окрошку. Звісно, вам захочеться привезти щось на згадку про країну, у якій ви відпочивали. В Болгарії, як і в кожній туристичній країні, ви зіткнетеся з проблемою, як з купи сувенірів обрати те, що вам справді потрібно? Тож тут варто пригадати, що національна гордість та символ Болгарії – це троянда. Ходять легенди, що Болгарія – батьківщина цариці квітів. Масло, яке видобувають з пелюс-

13

VII-VIII ВИПУСК


ДІАЛОГ

Україна виробляє близько 5% світового обсягу мінеральної сировини. На її території розвідано близько 8 тис. родовищ майже 90 видів корисних копалин.

Подаруй Землі кілька століть життя!

Нещодавно світ відзначав Міжнародний День Землі, надзвичайно важливу дату для кожного з нас. Цей день присвячено нашій планеті, якій так потрібна допомога її мешканців. З кожним роком проблема збереження природних ресурсів стає важливішою, адже багато відомо про страшні прогнози вчених, щодо закінчення природних ресурсів Землі.

14

Так, за нинішньою статистикою, світових ресурсів вистачить на досить невеликий проміжок часу. Щорічно з надр Землі добуваються близько 300 млрд т. різноманітної мінеральної сировини. Запаси мінерально-сировинних ресурсів не безмежні і практично не відновлювані. З усього обсягу мінеральних ресурсів, що їх використовує світове співтовариство, лише 3-5% перетворюється на кінцевий продукт, а решта стає різноманітними відходами. За даними ООН у наступні 20—30 років щодня зникатиме з Землі близько 100 видів рослин і тварин, щорічно на планеті вирубується понад З млрд м3 лісу. Ці показники просто вражають, і слугують переконливим доказом того, що людина не рахується із природою, прагнучи отримати якомога більше користі. Таке відношення до природи є неприпустимим, але з кожним роком вчені розводять руками, не будучи в змозі вирішити цю глобальну проблему. Насправді ж ключ до вирішення криється у нас самих. Серед прогресивного суспільства, що відстоює інтереси планети та виступає проти витрачання ресурсів, було введено поняття

DOVGAПАНЧОХА • 2012

екологічної свідомості. Щоб дізнатися більше, що саме пересічні екологічно свідомі полтавці можуть зробити для покращення екології, ми взяли інтерв’ю у проректора з міжнародних зв’язків, кандидата сільськогосподарських наук та професора Полтавської державної аграрної академії Горба Олега Олександровича. Люди працюють для того щоб вирішити проблеми довкілля, адже зміни можливі за допомогою дрібниць. Саме вони формують екологічну свідомість людей. Що таке екосвідомість, яка вже давно стала провідним поняттям для більшості європейців? У чому вона проявляється? Екосвідомість - це, наприклад, так як у Швеції, коли з озера можна напитися кришталево чистої води, а не так як у нас, навіть купатися не можна. Коли я був у Швеції, то ми поїхали на це озеро купатися, а там невелика огороджена зона попід берегом із стовпчиками. Коли ми запитали для чого це, нам пояснили, що до тих стовпчиків прив’язують собак, щоб в озеро не гадили, бо їм же не поясниш, що цього робити не можна.

Фото із особистої колекції О.Горба

Інший приклад: наша шведська колега, яка нас запросила до себе на вечерю, а потім проводжала до готелю з власною собакою ходила з пакетиком та вінечком і прибирала за тією собакою на газоні! Все це свідчить про високий рівень екосвідомості. Ось це вам справжня екологічна свідомість! Але виховання таких звичок потрібно починати з дитинства. У календарі є чимало дат присвячених природі та її збере-


Щорічно в процес виробництва в Україні залучається біля 1,5 млрд. т первинної сировини, а обсяг відходів цих галузей промисловості становить біля 15 млрд.т.

який споживає 1кВт електроенергії і дає при цьому 4кВт тепла. У селах завжди залишається багато соломи, яку зазвичай спалюють на полях, хоча її можна спресувати у «пеллети» чи «брикети» та використовувати замість нафти або газу так як це роблять уже давно в Польщі, Бельгії, Нідерландах та інших європейських державах. Не всі люди у буденному житті звертають увагу на економію. А як ви економите природні ресурси у повсякденному житті? Я ось недавно замовив за 600 гривень тепловізійну перевірку будинку, щоб побачити, де в мене тепло виходить, а потім буду утеплятися, щоб зайве опалення не витрачати. А ще у наш час нерідко побачиш якогось молоденького хлопця на шикарному «Лексусі», який один їздить по місту, а витрачає на 100км по 18 л бензину, а може й більше. Ліпше купити маленьку машину, так вона хоча б повітря не дуже буде забруднювати. На цьому прикладі можемо побачити, як у Європі рятують планету. На завершення пропонуємо вам кілька простих порад ефективного використання енергії, завдяки яким ви можете зробити свій внесок у збереження природних ресурсів. ПОРАДА 1. У нашому побуті трапляється техніка, яка візуально здається вимкненою. Насправді ж навіть після ви¬ключення інтегрованим вимикачем вона все ж продовжує споживати струм. Такі «невидимі втрати» стосуються системно¬го блоку та монітору комп'ютера, а також ряду електроприладів із сфери розваг, на¬приклад магнітофонів. Якщо вимикати електроприлади повністю, а не залишати їх в

режимі очікування, можна зберегти чимало електроенергії. ПОРАДА 2. Думка про необхідність енергозбере¬ження має бути присутньою вже під час планування будинку, зокрема при ви¬значенні його величини, кількості, розміру та розташування вікон, а та¬кож при виборі оптимальної системи опа¬лення. Витративши при будівництві чи ре¬монті будинку дещо більше грошей на енергоощадливі матеріали, ви в тривалій перспективі суттєво зекономите на опалюванні та зменшите викиди пар¬никових газів. Наприклад на www.solar. biz.ua можна придбати сонячні батареї розміром 370х310х25мм або 275х640х25мм і потужністю 10-20Вт, ціною від 35$ до 80$. ПОРАДА 3. Плануючи систему опалення, памятайте, що понад 50% енергії можна економи¬ти завдяки заміні застарілого котла системи водяного опалення на більш енергоощадливу модель. Крім того, збереженню тепла сприятимуть зачинені двері до суміжних неопалювальних кімнат і подвійні вхідні двері також допомо¬жуть. Також, слідкуйте за тим, щоб були закрити¬ми вхідні двері до під'їзду – це збере¬же вам тепло та стіни від цвілі. ПОРАДА 4. Мийте своє авто у спеціально відведених для цього місцях! Так, це вартує деяких грошей. Та хіба чиста земля та вода і здоров'я дітей – не дорожче? І, зрештою, найбільш очевидне: ПОРАДА 5. Не залишайте сміття після свого відпочинку на природі! Сьогоднішню нашу розмову було присвячено важливій проблемі збереження екології планети. Сподіваюся, кожен з нас використає шанс зробити свій внесок у покращення нашого довкілля.

*У статті використано статистику, наведену у книзі Т. Бершадської «Економічна та соціальна географія світу Світові природні ресурси» Джерело: http://geoknigi.com/book_view.php?id=163

VII-VIII ВИПУСК

15 Текст: Марія Бєлінська

женню. Чи проводяться у вас в академії якісь акції і як це впливає на свідомість ваших студентів? Ми з ними різноманітні заходи проводимо, наприклад, систематично берег річки Ворскли прибираємо. Ще при вході в дендропарк студенти разом з організацією «Молоді регіони» пакети роздають, щоб відпочиваючі сміття з собою виносили та у сміттєві баки викидали. Якщо разом зі студентами якісь просвітницькі акції влаштовувати, то вони принаймні подумають перш ніж кидати обгортки з морозива на асфальт. Ще у нас в університеті друкувати на зворотній стороні використаного паперу давно стало звично. Зазвичай це листочки з-під контрольних робіт формату А-4. Атомні електростанції забезпечують велику кількість енергії для людства. Відомо, що 1г урану виділяє стільки тепла, скільки виділяється при згоранні 3т кам’яного вугілля. Краще використовувати ТЕС (теплоелектростанції), або ж берегти електроенергію та будувати атомні станції? Я підтримую атомну енергетику, але лише тоді, коли там працюватиме кваліфікований персонал, бо ж у нас через неграмотність аварія в Чорнобилі відбулася. Не можна таку роботу довіряти недосвідченим людям. Спеціалісти вже склали чимало порад для збереження ресурсів, деякі з них потребують великих грошових витрат. Чи є якісь способи економії доступні «простим смертним»? Кожного дня під час підігріву води на побутові потреби ми маємо значні енерговтрати, їх можна у��икнути взагалі, якщо використовувати сонячні колектори або значно скоротити, якщо використовувати тепловий насос,


ЄДНАЙМОСЯ

Зараз відомо близько 35 видів чорнобривців.

Чорнобрива Україна

16

Далекого 2009 року по телебаченню промайнув сюжет про ініціативу волинського скульптора Василя Рижука, який власноруч засадив чорнобривцями більше 30 кілометрів узбіч доріг на Волині, аби прикрасити землю нашої Батьківщини. Ця ідея виглядала такою свіжою й апетитною, що громадська організація Педагогічний Центр «АКАДЕМІЯ» та школа «Паросток» з Полтави започаткували проект «Чорнобрива Україна». Сам проект полягає у висадженні чорнобривців на узбіччяx українських вулиць, подвір'ях і квітниках, щоб згодом уся наша країна забуяла жовтогарячими барвами, а чорнобривець став квіткою – символом України, як тюльпан у Нідерландах. Першими учасниками проекту стали учні школи «Паросток», обсадивши квітники та вулиці біля школи цими квітами. Урочисте запрошення долучатися до проекту пролунало під час обласного молодіжного форуму «Передай добро по колу», який відбувся 1 червня 2011 року. Під час цього форуму активісти проекту роздавали учасникам пакунки з насінням чорнобривців та агітаційні листівки із закликом «розфарбувати сірі будні» у своєму місті. Після цього учасників проекту значно побільшало, адже до висадження чорнобривців взялося чимало шкіл Полтави й області. А ще через рік проект із місцевої ініціативи переріс у Всеукраїнську акцію, адже завдяки поширенню інформації в ЗМІ та регулярним промоакціям про цю справу дізналися у різних куточках країни. Наші однодумці знайшлися у Житомирській, Чернігівській, Івано-Франківській, Волин-

DOVGAПАНЧОХА • 2012

Чи знаєте ви, чим відома країна Нідерланди? Звичайно ж, своїми славнозвісними тюльпанами. Ця квітка вже кілька століть поспіль є візитівкою невеличкої країни, і щороку мільйони туристів прижджають помилуватися цвітінням тюльпанів і чудовими сільськими краєвидами. Втім, ця стаття не про голландські тюльпани чи інші принади маленької приморської країни. Я б хотів розповісти про те, яким чином за допомогою простої квітки можна наблизити Україну до Європи.

м. Калуш ській та Луганській областях – всюди небайдужі українці ставали до грядки й висаджували квіти. У Калуші, що на Іванофранківщині, до «Чорнобривої України» приєднався місцевий Автодор, і в результаті все місто потопало в чорнобривцях. В Рубіжному до акції долучилося все місто, і протяжність імпровізованих квітників, засаджених чорнобривцями, вимірювалася кілометрами. Сам автор ідеї став також надійним партнером у цій справі. Якось він передав із самого Луцька величезний мішок насіння чорнобривців, яке потім роздавалося полтавцям під час промоакцій. А у травні 2011 року пан Рижук навіть відвідав Полтаву, де разом зі школярами «Паростка» та Полтавським Автодором взяв участь у висадці квітів на в'їзді у місто, обабіч Київської траси.


У дикому вигляді чорнобривці ростуть в Африці, Європі, Азії, Центральній та Південній Америці.

СШ №38 У Полтаві до участі в проекті долучилися міські школи, які зробили шкільні подвір’я чорнобривішими. Наприклад, учні сш №38 засадили шкільне подвір’я та узбіччя біля шкільного паркану, і вийшло засаджених 60 метрів. У сш №25 було заквітчано чорнобривцями 70 метрів узбіч та шкільне подвір’я. В школі № 2 засаджені чорнобривцями місця разом становили 40 метрів. А учні Новосанжарської школи засадили чорнобривцями більше 100 метрів української землі!

місті, селі чи селищі. Наших послідовників уже багато, але і країна наша величезна. Тож знадобиться ще чимало зусиль, щоб по-справжньому уквітчати її чорнобривцями. Засіявши навіть невелику ділянку землі цими квітами, ви зможете зробити велике добро для себе та інших. До того ж, для усіх наших партнерів ми проводимо регулярні зустрічі – тренінги чи інші активності, на кшталт «Чорнобривцевих обжинків», які відбулися у жовтні 2010 року в Полтаві. Там найбільш активні наші учасники отримали нагороди, а почесним гостем став сам мер міста! Ми віримо, що з часом чорнобривці зможуть не тільки стати символом України, а й сформувати певний імідж нашої держави. Тільки уявіть, як всі іноземні туристи, які відвідуватимуть нашу країну, говоритимуть: «О, Україна! Звичайно, знаємо. Це чудова країна, де росте дуже багато жовтогарячих квітів!» Сергій Супрунець, молодіжний лідер проекту «Чорнобрива Україна»

Якщо ви хочете безкоштовно отримати насіння чорнобривців, звертайтеся до нас за адресою: 36000, м. Полтава, вул. Жовтнева, 46, Педагогічний Центр «АКАДЕМІЯ» або просто пишіть на електронну адресу pedcentracademia@ukr.net Сюди ж можна надсилати і ваші фото та іншу інформацію про вашу участь у проекті «Чорнобрива Україна». Будемо чекати!

СШ №25 Таким чином, цей проект протягом ще недовгого свого існування уже досягнув неабиякої популярності по всій Україні. Ми запрошуємо всіх наших читачів приєднатися до проекту в своєму

VII-VIII ВИПУСК

17 Текст: Сергій Супрунець

Одним із найбільш активних учасників проекту стало місто Прилуки. Прилучани в 2011 році заквітчали півтора кілометри головної вулиці свого міста чорнобривцями. А зовсім скоро абсолютно всі вулиці Прилук вже цвіли жовтогарячими барвами, адже до загальноміської акції «Прилуки – місто чорнобривців» долучилися всі мешканці міста на чолі з мером.


ЩОБ ІСТОРІЯ НЕ ВТРАТИЛА ПОДРОБИЦЬ

У концтаборі Равенсбрюк загинуло щонайменш 50 000 в’язнів, безсумнівно ще тисячі зустріли свою смерть у процесі переселення до інших таборів.

“Окупація, концтабір, любов до гроба!..” Василь Петрович Казмірук Відразу після звільнення з концтабору Василя Петровича запитували солдати: «А знаєш, що тебе вдома чекає? Вас там усіх злочинцями вважають. От давай поїдемо в Австралію! Будеш знатною і багатою людиною, ти ще молодий!» (на той час йому виповнилося лише 18 років – прим. «Довгапанчохи»). На що юний патріот відповів: «Я? Ні! Я тільки додому». Ці щемні слова пояснюють усе, що довелося пережити Василю Петровичу на війні. Саме велика любов до Батьківщини давала йому сили для боротьби з ворогом та сталеву витримку під час побоїв, погроз, знущань за численні диверсії проти фашистів.

18

Народився Василь Петрович Казьмірук на Хмельниччині. Ще з дитинства любив слухати твори Лермонтова, Пушкіна, Тараса Шевченка, Лесі Українки. Можливо, вірші поетів-майстрів і надихнули хлопчину на власні римовані рядки. Написане ще в четвертому класі пам’ятає і досі: «Мишка, мишка ти сіренька, Ти чого така маленька? Чого хвіст твій такий тонкий, Чого писк твій такий дзвінкий?» Але скоро від дитячих наївних тем не лишилося і сліду. Йому було всього 15 років, коли почалася війна. Щойно закінчивши сьомий клас, Василь приєднався до партизанів на Київщині. Молоді хлопці підривали водяні млини, залізничні шляхи, вивели з ладу цукровий завод – робили усе, що було у їхніх силах. І навіть більше. Фашисти відчували суттєву шкоду, яку завдавали їм юні месники. Скоро Василя і його друзів схопили. Разом із іншими полоненими хлопця повезли у Польщу. Він втік. У місті Касель його знову спіймали і кинули до гестапо. Василь Петрович згадує, як важко йому тоді було: у камері сиділо більше тридцяти чоловік, годували дуже погано. Але юний Василь займався агітаційною роботою навіть у в'язниці. Тут він і написав свій перший

DOVGAПАНЧОХА • 2012

вірш про війну – «Гімн нескорених»: «Фашизм – это смерть и проклятье, Мы никогда не умрем! Мы… песнею станем, Солнцем мира взойдем!» За таку агітацію Василя довго били, потім посадили в камеру смертників, змушували відмовитися від сказаного. «Підсилали до мене графа, – згадує Василь Петрович, – звичайно, це я пізніше дізнався, що то граф. Він умовляв мене припинити агітувати людей і писати вірші, мовляв, я ще


молодий, мушу берегти життя». Чоловік, з яким спілкувався Василь Казьмірук дійсно виявився російським графом. Після революції 1917 року він перебрався до Німеччини. У розмові він зізнався Василю, що аж ніяк не підтримує нацистів і не хотів співпрацювати з ними. «Хоч стріляйте мене, хоч вішайте мене – не буду!» – так передавав слова графа Василь Петрович. Та окупанти знайшли хитріший важіль впливу на колишнього дворянина – пообіцяли в разі відмови посадити його на літак і відправити прямісінько «до Сталіна». Після цього граф-вигнанець і почав агітувати радянських полонених переходити на бік ворога або хоча б припинити опір. Пропонував він працювати на фашистську Німеччину і юному Василю, але той не згоджувався, не зважаючи ні на умовляння, ні на страшні побої. Василя Петровича відправили в Бухенвальд – один із найбільших концтаборів у роки Другої Світової війни, табір смерті. Вижити там було надзвичайно важко. Але чи не найважчою була відірваність від основних подій війни. В’язні концтабору далеко не завжди знали останню інформацію з фронту. А вона була такою необхідною, адже давала бажану надію на Перемогу! З якою радістю приймали вони від підпільників, які діяли в концтаборі, кожну вісточку! Тяжкою була й розлука з рідними. Листи додому в таборі писати дозволяли не всім. Василю не дозволяли, адже він був політичним в’язнем. Умови в концтаборі були жахливими, важко говорити навіть про необхідний мінімум для найскромнішого існування. Тож повстання, яке спалахнуло у Бухенвальді 11 квітня 1945 року, було актом небувалого героїзму. І саме воно врятувало життя тисячам полонених, яких нацисти планували знищити, ховаючи сліди злочинів. Ми можемо лише уявити, якою ціною і якими зусиллями в’язні збирали зброю, гуртувалися. Василь також брав участь у підготовці. Повстанці захопили в полон 800 есесесівців і зуміли протриматися до приходу американців. Визволителі допомогли остаточно вигнати фашистів та дали свободу усім, хто лишився живим. Проте фашисти все ж встигли відправити в інші концтабори декілька потягів з в’язнями. На жаль, Василь Петрович був у числі тих, кого фашисти встигли переправити з Бухенвальду. Того дня людей швидко зігнали у вагони, де було так тісно, що в'язні стояли і не могли навіть поворухнутися. Транспортували їх до концтабору Дахау. Дорога тривала лише одну ніч, але по приїзду, людей тримали у вагонах ще понад чотири доби!

Не годували і не випускали. У тісному та темному вагоні майже половина людей загинула, не витримавши мук.

Врешті-решт важкі двері вагону відкрилися. Пролунала команда вийти. Слабих та виснажених в`язнів пошикували і видали кожному нові порядкові номери. Потім вперше за п’ять днів погодували. Дали сушену квашену капусту з водою (важно навіть уявити смак цієї «страви»!), але і вона стала великим подарунком для змучених людей. …Лінія фронту наближалася, а отже і днів до очікуваного звільнення ставало менше. Але й виживати ставало складніше, адже фашисти намагалися знищити будь-які свідчення своїх злочинів. Усіх слабих людей у Дахау спалювали. Перед крематоріями люди проходили спеціальну перевірку. Принцип перевірки простий – підняти руку. Той, хто був такий слабкий, що не міг зробити навіть цей рух, потрапляв у газову камеру. Але крематорії були переповнені, бо охоронці не справлялися з великою кількістю трупів. Тому в’язнів гнали до великої ями у лісі, в яку просто скидали ослаблених людей – один на одного, живими. Там вони згодом під вагою інших в’язнів та від нестачі кисню помирали. Одного дня не зміг підняти руку і Василь. Сили зовсім покинули його. І його з іншими нещасними погнали до ями. Він був одним із останніх, і лежав на рівні землі на горі трупів. І йому пощастило – до Дахау увійшли війська союзників. Американські лікарі не відразу помітили ледь живого в’язня на горі трупів. Але помітили, забрали до лікарні, виходили. Зараз, за стільки років після тих подій, ми можемо тільки уявити страшну ціну кожної години, кожної хвилини на війні. Можливо, якби американці потрапили до концтабору хоча б на годину, на день раніше, вдалося б врятувати ще сотні людей, які загинули під час страшної перевірки! За три місяці в госпіталі Василя змогли поставити на ноги. Ожило тіло, ожила й душа, і рука знову почала виводити вірші: про

VII-VIII ВИПУСК

19


ЩОБ ІСТОРІЯ НЕ ВТРАТИЛА ПОДРОБИЦЬ

Текст: Наталія Хишко

Бухенвальд був чоловічим табором. В’язні працювали на Густловскому заводі, який знаходився в парі километрів від табору і виготовляв зброю.

20

полон і про визволення, і про майбутнє. Саме тут йому пропонували поїхати не на рідну Батьківщину, а в Австралію, Канаду чи Америку. Ні, його не манили чужі краї, він прагнув тільки додому! Зараз ці перші післявоєнні щасливі дні він згадує з усмішкою та гумором. Розповідає анекдоти, почуті від солдатів-визволителів, вірші, складені під враженням пережитого. Він хотів швидше повернутися на батьківщину, побачити батьків, адже стільки було вже пережито, стільки потрібно було сказати! Натомість, Василя привезли в Угорщину, у радянський табір для колишніх в’язнів концтаборів. Правдивість його слів перевіряло КДБ, а він чекав на вирок, який міг кардинально змінити його долю. Пощастило й тут – після тривалих перевірок його направили на строкову службу. Зруйновану країну треба було відбудовувати, а рук не вистачало. Тож солдатів подовгу не відпускали і щоразу переганяли з об'єкта на об'єкт. Довелося попрацювати не на одному будівництві. На будівництві зустрів Василь і свою долю. «Василь Петрович – окупація, концтабір, любов до гроба», – так він представився своїй майбутній дружині. І назавжди підкорив юне серце молодої Люби. Покінчивши з черговими «важнейшими стройками Родины», призначеними вже для мирного життя, – сільським клубом та їдальнею у Донецькій області, Василь нарешті рушив додому. Більше, ніж через п'ять років по закінченню війни. Пригадує, як рідний батько не впізнав його, коли він через город навпростець підійшов до

своєї хати. «Хазяїне, дозвольте пройти!» – крикнув Василь немолодому чоловікові. «А що ж, солдате, проходь…». «Як справи, батьку?» – спитав Василь, підійшовши ближче. Зі сльозами на очах він і досі згадує, як батько впав на коліна і плакав, побачивши сина, якого у селі давно вважали загиблим. З матір'ю Василь так більше і не зустрівся – вона померла, не дочекавшись сина. Зараз Василь Петрович мешкає у селищі Нові Санжари Полтавської області та очолює районну організацію борців антифашистського Руху Опору.

«Фашистские тюрьмы нам дух не сломают, Муки и смерть нам не страшны, Мы не будем рабами, не будем Наши сердца неба полны!» На щастя, ці слова Василя Петровича здійснилися в житті. Зараз він відчуває себе щасливою людиною. Про майбутнє згадує лише для того, щоб його свідчення знали наступні покоління. Про це дійсно варто знати!

Ми продовжуємо цикл нарисів про долі полтавців, які під час Другої світової війни були в’язнями нацистських концтаборів. Про цих людей ОДТРК «Лтава» було також створено документальний кінофільм «Юність за колючим дротом», який знайомить глядача з подіями, які назавжди залишаться в пам’яті як найстрашніші сторінки історії людства. Офіційна презентація стрічки відбулася у Полтаві 11 травня 2012 року. Якщо ви хочете отримати собі безкоштовну копію кінострічки «Юність за колючим дротом», пишіть на pedcentracademia@ukr.

DOVGAПАНЧОХА • 2012


Учні сьомого класу Високовакулівської ЗОШ І-ІІ ступенів написали розповіді про своїх рідних і односельчан - учасників Великої Вітчизняної війни. Ми дуже раді, що маємо однодумців, які зберігають пам'ять про війну, про героїчне минуле нашого народу. Ми запрошуємо усіх читачів, для яких небайдужа тема Другої Світової війни та збереження пам'яті про неї, написати нам про людей, які лишили свій відбиток на героїчних сторінках історії нашого народу.

Майстренко Іван Володимирович Майстренко Іван Володимирович народився 28 травня 1926 року у селі Висока Вакулівка Козельщинського району. Іван Володимирович закінчив 8 класів Хорошківської середньої школи. У 1943 році з Козельщинського військкомату був призваний до армії, де прослужив до 1950 року. В роки Великої Вітчизняної війни був рядовим солдатом. Перші бої зустріли Івана Володимировича під Білостоком. Довелося пройти довгими дорогами війни. Іван Володимирович має 22 нагороди, з них 4 ордени. Перша його нагорода "За відвагу" (1944р.), друга - за звільнення Варшави. Потім отримав орден "За мужність". А далі були орден Великої Вітчизняної війни І ступеня, орден "За відвагу", медаль "За трудову доблесть" та інші. Після закінчення Великої Вітчизняної війни довелося Івану Володимировичу служити у військах, що залишалися в Німеччині. Після повернення додому 4 роки працював у місцевому колгоспі. У 1954 році був направлений на навчання у Полтавський аграрний технікум. Після навчання Іван Володимирович повернувся до рідного села і по-

чав працювати в місцевому колгоспі агрономом. На цій посаді він пропрацював 23 роки до виходу на заслужений відпочинок. Став досвідченим спеціалістом. У 1954 році одружився з Валентиною Оксентіївною, з якою живе щасливим подружнім життям до сьогоднішнього дня. Разом із нею виховали трьох дітей: Віктора, Галину, Ольгу. Учень 7 класу Високовакулівської 310 школи І-ІІ ст. Мартиненко Владислав

Бабенко Микола Васильович Догорала червнева ніч 22 числа 1941 року. Весело кружляли у прощальному шкільному вальсі десятикласники. Серед інших і Микола Васильович Бабенко. Скільки мрій, побажань, цікавих доріг і захоплюючих подорожей їх чекало! Та все в одну хвилину закреслила вона - війна. Це слово увірвалося у життя мільйонів людей неждано-негадано. В одну хвилину посмутнів, почорнів світ. Всі чоловіки призивного віку 23 червня були направлені у військові частини. Розпочалася грізна боротьба за свободу, незалежність Батьківщини. Микола Васильович у се-

редині липня 1941 року був призваний до війська. Пішим маршем юнаки дістались до села Дешевки Кожелевського району, а далі в сторону Харкова. Далі поїздом прибули в місто Казань Татарської РСР, де були зачислені в будівельно-монтажний технікум. Його військова спеціальність - зв’язківець. Під час навчання будували доти над Волгою. В 1943 році після навчання в піхотному училищі потрапляє в діючу армію. Їхня 96 гвардійська дивізія, до складу якої входила рота Бабенка, йшла від Києва до Фастова і далі на Житомир, визволяючи села, селища, міста.

Перемогу Микола Васильович зустрів у місті Прага 9 травня 1945 року. На згадку про ец у нього на грудях медаль «За визволення Праги». Та додому Микола Васильович прибув лише у 1950 році – п’ять років служив у 28 армії в Білорусії. Зараз Миколі Васильовичу 80 років. Він на заслуженому відпочинку. Та завжди радий зустрічі з колишніми колегами по роботі в місцевому господарстві. Учень 7-го класу Високовакулівської ЗОШ 1-2 ст. Чепак Іван

VII-VIII ВИПУСК

21


ДІАЛОГ

12 квітня Полтаву з неофіційним візитом відвідали представники посольства Швеції в Україні - заступник Голови Місії Мортен Енберг та Офіцер з питань культури, преси та інформації Тетяна Некрасова. В ексклюзивному інтерв'ю журналістам «Довгапанчохи» пан Енберг розповів про свої шкільні роки, життя в Києві та пріоритети соціально-економічного розвитку Швеції.

Справи посольські На зустріч із журналістами «Довгапанчохи» представники посольства прийшли без армії охоронців, прес-секретарів та іншого персоналу, покликаного створювати живу огорожу між високопоставленими гостями і звичайним людом. Обоє були вдягнені у стилі шведський casual – мінімум офіціозу, максимум смаку й комфорту. Високий і усміхнений заступник посла, який до того ж спілкувався вишуканою українською мовою, одразу полонив серця юних журналісток, а незмінно привітна Тетяна Анатоліївна лише своєю присутністю створила невимушену атмосферу, давши змогу усім учасникам зустрічі спілкуватися по-суті, не зважаючи на різницю у віці й посадах. І це було так по-шведськи!

22

«Довгапанчоха»: - Пане Енберг, нам цікаво дізнатися про те, як вам живеться в Україні. Ось, наприклад, коли ми були в Швеції, нам запам’яталася ваша національна кухня. Ми полюбили палкогризи (polkagris – традиційна шведська м'ятна цукерка. Прим. «Довгапанчохи»), шотбуллери (kottbullar – м'ясні тефтелі, відомі як «тефтельки Карлсона». Прим. «Довгапанчохи»), булочки з корицею. Спробувавши одного разу ці страви, жити без них вже неможливо. Чи куштуєте ви шведські страви в Україні? Якщо так, то хто їх готує для Вас? А можливо, Ви вже вподобали якісь національні страви нашої країни?

DOVGAПАНЧОХА • 2012

Мортен Енберг: - Так, я обожнюю шведську кухню, все те, що ви назвали. Готую собі сам, дуже люблю куховарити. Проте і без звичної шведської їжі в Україні мені живеться досить легко, адже в наших кухнях є багато спільного. Наприклад, ті самі голубці або тефтельки. Все ж таки наші вікінги побували у вас в Україні, тож не дивно, що у нас так багато спільних страв. «Довгапанчоха»: - А чи вдається вам ствяткувати національне свято Midsommar – День середини літа, живучи у Києві? Мортен Енберг: - На жаль, в Україні я ще жодного разу не святкував це свято. Але у мене надзвичайні дитячі спогади про нього. У Швеції все буяє о цій порі року, ми вбирали квітами велику жердину і танцювали навколо неї. Справді весело! «Довгапанчоха»: - Розкажіть нам, будь ласка, про свої шкільні роки. Сучасну шведську старшу школу побудовано таким чином, що учні можуть обирати для навчання одну з 17 профільних програм, наприклад, педагогіку, електромеханіку, кулінарію, природничі науки тощо. У випускному класі кожен учень готує фінальний проект за своєю спеціалізацією. Чи навчалися ви за цією системою і яким був ваш профіль у старшій школі? Мортен Енберг: - Хоч у це зараз і важко повірити, але я вивчав механіку. Мій випускний проект стосувався вели-


кого стадіону, точніше, спортивного комплексу в Стокгольмі. Щось на зразок вашої Донбас-арена. Пізніше я вирішив кардинально змінити напрям освіти і зайнявся політологією. Як ви можете бачити з теперішньої моєї позиції, це був правильний вибір. «Довгапанчоха»: - Серед названих освітніх програм для старшокласників існує і медіа-профіль. Які ще освітні можливості є для молодих журналістів у Швеції? Мортен Енберг: - Можливостей багато. Існує чимало університетських програм. До того ж, у шведських студентів є можливість їхати навчатися за кордон. Багато хто їде вивчати журналістику в Лондон. Але, як і всюди, найкраще навчання – це практика. Тож, що раніше ви почнете працювати у цій галузі, то краще. До речі, у старших класах я був ще й редактором шкільної газети. Ми писали про все і ні про що. Критикували вчителів або писали про тих із них, які нам подобалися, висвітлювали місцеві події, концерти, брали інтерв'ю у музикантів. «Довгапанчоха»: - Ви, як і більшість шведських випускників шкіл, вступили до університету не одразу. На вашу думку, чи виправдовує себе практика Gap Year (Gap Year – традиційна перерва у навчанні, яку часто роблять випускники західних шкіл, перш ніж вступити до ВНЗ. Прим. «Довгапанчохи»), коли молоді люди кілька років після школи живуть у своє задоволення, визначаються, ким хочуть стати? Мортен Енберг: - О, для мене це виявилося надзвичайно виправданим. Я вступив до універстету досить пізно – у 25 років. До того я працював, подорожував, займався музикою. Це був прекрасний час. «Довгапанчоха»: - Чи дорого коштує вища освіта у Швеції? Мортен Енберг: - Для шведів навчання в унверситетах безкоштовне. Втім, досить дорого коштують навчальні матеріали та й саме життя в іншому місті, куди ти їдеш навчатися, недешеве. Приміром, я родом з острова Готланд, а навчався в Стокгольмі. Звичайно, життя у столиці вимагає великих витрат. А стипендія, яку отримують далеко не всі, покриває лише частину з них. Тому популярною є практика студентських кредитів, які потім шведи виплачують впродовж життя. Я, напевно, ще років 30 буду платити!.. Це болюче питання для мене. В цілому ж, розмір виплат залежить від зробітньої плати та економічного становища особи.

«Довгапанчоха»: - Пане Енберг, ми сьогодні не можемо не згадати вашу видатну співвітчизницю Астрід Ліндгрен. Відвідуючи Швецію, ми переконалися, що вона дійсно є вашим національним героєм. Її книги читають справді всі, з покоління у покоління. Більше того, ні багатії-дорослі, ні 17-річні панки не соромляться уголос співати пісеньки з фільмів за її книгами. Цим ми були особливо вражені. А у вас є улюблена пісня з кінофільмів за книгами Астрід Ліндгрен? Мортен Енберг: - Моя улюблена – «Пісенька маленької Іди». Але насправді всі вони дуже популярні, як і самі книги Астрід. Найпопулярніша героїня – Пеппі. У вас, я знаю, це Карлсон, а у нас він вважається негативним персонажем.

Фото: Тетяна Дмитренко

Тетяна Некрасова: - Прихильність українських і російських дітей до Карлсона зумовлено насамперед чудовим мультфільмом, знятим у радянські часи. Там він справді дуже колоритний. Тоді як більшість шведських дітей недолюблюють його, бо через Карлсона Малюк постійно втрапляє в неприємності, а виплутуватися мусить самотужки. «Довгапанчоха»: - Пане Енберг, нам відомо, що Астрід Ліндгрен свого часу виступила з ініціативою прийняття закону про захист тварин. Сьогодні цей нормативний акт так і назвивається «Закон Ліндгрен» і регулює поводження зі свійськими тваринами у Швеції. Чи хотіли б особисто ви внести якісь зміни до законодавства вашої країни, щоб покращити життя ваших співвітчизників? Мортен Енберг: (сміється) - Я не був готовий до цього питання. Що ж, є дещо, що б мені хотілося змінити в нашій країні. Зараз у нас існує партія, яка різко засуджує

VII-VIII ВИПУСК

23


ДІАЛОГ лібералізм уряду щодо мігрантів. Я хотів би переконати цих людей у тому, що відкритість кордонів - це добре. Зрештою, саме іноземцям і їхній праці Швеція багато в чому завдячує своїм високим економічним статусом. Але такі зміни не можна впроваджувати на законодавчому рівні. Не можна видати закон, який би забороняв ту чи іншу партію. Тому я працював би насамперед із свідомістю людей.

Фото: Наталка Дмитренко

24

«Довгапанчоха»: - Пане заступнику, розкажіть, будь ласка, більше про збройні сили Швеції. Чи існує загальнообов'язкова служба в армії у вашій країні? Мортен Енберг: - У минулому ми дійсно мали досить велику армію, а всі молоді чоловіки були військовозобов'язаними. Сьогодні ми відмовилися від цього, оскільки вирішили сфокусуватися на якості збройних сил, а не їхній кількості. Швеція вже давно не брала участі у війнах. Будучи країною-членом ЄС, ми маємо взаємні зобов'язання з іншими країнами-членами щодо взаємної допомоги у разі виникнення військового конфлікту. Окрім того, існує так звана угода Північних країн, згідно з якою скандинавські країни підтримують одна одну у військових конфліктах. Сьогодні кардинально змінюються програми підготовки військових, підвищується престиж такої служби. Сучасна шведська армія існує виключно на контрактній основі, і потрапити туди не так просто. «Довгапанчоха»: - Пане заступнику, Україна у своєму соціальному й політичному розвитку рівняється на Євросоюз. А на які держави у своєму соціальному й економічному розвитку рівняється Щвеція? Мортен Енберг: - Напевно, я тут можу трохи похвалитися, адже вже багато років поспіль Швеція займає перші місця у рейтингу країн, найкращих для життя. Зрідка нас випереджає Норвегія чи Данія, і ми, звісно, цього не любимо. Але, в цілому,

DOVGAПАНЧОХА • 2012

життя пересічних громадян у нас досить гарне. Я часто чув таку думку, що у нас все безкоштовно. Звісно, це не так. Шведська система соціального захисту, яка наразі є однією з найбільш досконалих у світі, тримається насамперед на високих податках. Медичні послуги також є платними, проте особу не змушують с��алачувати надмірно високі внески в охорону здоров'я. Як правило, це фіксована сума, і якщо вартість лікування перевищує цю суму, різницю сплачує держава. «Довгапанчоха»: - Де ви так гарно навчилися говорити українською мовою? Мортен Енберг: - Я вже працював в Україні з 2002 по 2007 рік. Тоді я вивчав мову. Повернувшись у Стокгольм, я звернувся до Посольства України з проханням допомогти мені у подальшому вивченні мови. Чесно кажучи, вони там були всі дуже здивовані, але й раді тому, що хтось зацікавився українською. Працівники посольства допомогли мені знайти викладачку, жінку з України з педагогічною освітою, у якої я раз на тиждень брав приватні уроки. «Довгапанчоха»: - Відомо, що під час Євро-2012 Україна і Швеція будуть грати в одній групі. Ваші прогнози на цей матч? Мортен Енберг: - Мільйон-один. Не менше (сміється). Якщо чесно, то минулого разу, коли мені поставили це запитання, мій прогноз був 5-0, зараз я готовий сказати, що буде 3-0, навіть 3-1. Вболіватиму, звісно, за Швецію. Наша бесіда завершилася зовсім непротокольними кавою і булочоками з корицею. Тут пан заступник розповів нам, що його фірмовою стравою є солоний торт. «Приготую його на день народження нашому водієві, - сказав пан Енберг, - Йому цього року виповнюється 50 років». «А якби ви знали, як він грає на гітарі!» - усміхнено й загадково сказала про пана Енберга пані Некрасова. Всі засміялися. Це вже й трохи не нагадувало той суворий офіційний прийом, очікуючи на який ми по кілька разів перепрасовували білі сорочки. Це була така собі fika, а в світі не існує чогось більш шведського, ніж fika – затишної неквапної бесіди з цікавими людьми за чашечкою запашної кави з домашніми смаколиками.

Текст: Наталія Хишко, Сергій Супрунець, Дар’я Куряча, Марія Куцина, Марія Федорчук, Поліна Новічкова, Поліна Маслова, Денис Решетченко, Данило Сергієнко.


Кейт де Камілло написала книги «Зіркові війни», «Зірковий шлях», «Пригоди Десперо», які займають перші місця за обсягом продажів у світі.

Дивовижна історія про кролика Едварда бре ставилася до нього його господарка. А вона й справді його любила і берегла. Ця історія здалася мені дуже сумною. Тому мене здивувало, що моя подруга, яка навчається у 9 класі, сприймає її інакше, вважаючи розповідь про кролика сумновеселою. На мою думку, у своїй книзі Кейт ді Камілло передала одну із заповідей Божих - про те, що треба уміти любити своїх ближніх. Мені здалося, що головною думкою цього твору є те, що треба помічати добро та любов, яку дають тобі інші люди. І якщо ти будеш віддавати свою любов і добро, то все, що ти віддаєш, обов’язково до тебе повернеться. Кейт ді Камілло написала й багато інших хороших книг. Якщо вам цікаво – ось їхні назви:

25 Текст: Кароліна Лемешко

Нещодавно я прочитала книгу чудової письменниці Кейт ді Камілло «Дивовижна подорож кролика Едварда». Це дуже цікавий та захоплюючий твір. Вона розповідає про дівчинку на ім`я Абілін, у якої є чудова іграшка - кролик Едвард і про пригоди, які трапилися з цією іграшкою. Передісторія написання книги така: колись одна подруга подарувала письменниці порцелянового кролика, і Кейт захотіла написати про свою подругу та її неперевершений подарунок. Саме головний герой - кролик Едвард – і вразив мене найбільше. Прочитавши цю книгу, я зрозуміла, що він - егоїст, бо кожного дня сидів у своєму кріслі й нічого не робив. І ніколи не відчував, як сильно любить його хазяйка Абілін. Лише після різноманітних пригод і жорстоких випробувань кролик Едвард почав розуміти, як до-

«Пригоди мишеняти Десперо»; «Спасибі, Вінні Діксі»; «Тигр у повітрі»; «Як слониха впала з неба»; «Історії про свинку Мерсі». Читайте із задоволенням!

VII-VIII ВИПУСК


ЧИТАЄМО РАЗОМ

На батьківщині книги – Швеції, Пеппі є найулюбленішим книжковим героєм. З її зображенням виготовляють велику кількість сувенірів.

Пеппі знаходить Брума

Із повісті Астрід Ліндгрен «Пеппі Довгапанчоха в Південних морях»

26

Одного ранку Томмі й Аніка, як завжди, примчали до Пеппі на кухню й гукнули з порога: - Доброго ранку! Але відповіді не одержали. Пеппі сиділа посеред кухонного столу, тримаючи на колінах мавпочку, й щасливо всміхалася. - Доброго ранку! - ще раз привіталися Томмі й Аніка. - Ви тільки подумайте, - замріяно мовила Пеппі:- ви тільки подумайте, що це вигадала я. Саме я, а не хтось інший! - Що ти вигадала? - в один голос запитали Томмі й Аніка. Вони нітрохи не здивувалися, що Пеппі щось вигадала, бо вона завжди щось вигадувала, але хотіли якнайшвидше довідатися, що саме. - Що ти вигадала, Пеппі? - Нове слово, - відповіла Пеппі й глянула DOVGAПАНЧОХА • 2012

на своїх друзів так, ніби вперше їх побачила. - Нове-новісіньке слово. - Яке слово? - спитав Томмі. - Чудове слово, - відповіла Пеппі. - Одне з най кращих, які мені доводилося чути. - То скажи ж його й нам, - попросила Аніка. - Брум, - переможно мовила Пеппі. - Брум? - перепитав Томмі. - А що ж воно означає? - Аби ж я знала! - відповіла Пеппі. - Відомо тільки, що це не пилосос. Томмі й Аніка розгублено замовкли. Нарешті Аніка сказала: - Коли ти не знаєш, що воно означає, то з нього немає ніякої користі. - Не знаю, і це мене найдужче дратує, відповіла Пеппі. - Скажи, а ти не знаєш, хто придумує, яке слово що означає? - спитав Томмі. - Мабуть, гурт старих професорів, - мовила Пеппі. - І можу сказати вам, що вони великі диваки! Напридумували повно всіляких слів, про які ніхто не знає, звідки вони взялися: «діжка», «чіп», «мотузка» тощо. А от «брум», таке чудове слово, вони поминули. Яке щастя, що я на нього напала! І я зроблю все, аби тільки довідатися, що воно означає. Пеппі трохи помовчала й додала: - Брум! Я думаю, чи це часом не верхівка пофарбованого в блакитний колір флагштока? - Але ж немає флагштоків, пофарбованих у блакитний колір, - заперечила Аніка. - Ні, немає, ти правду кажеш. Ну, то я вже


не знаю. Може, це той звук, який чути, коли босоніж ступиш у на мул і він попаде між пальцями? Спробуймо, як воно звучатиме: «Аніка почалапала по болоті, і зразу ж почулося: «брум», «брум». Пеппі похитала головою. - Ні, не виходить. Треба було б сказати: «І зразу ж почулося: «чвак», «чвак». Вона почухала потилицю. - Це слово здається мені дедалі загадковішим. Але хоч би там як, а я неодмінно дізнаюся, що таке брум. Може, його купують у крамниці? Ходімо спитаємо. Томмі й Аніка не заперечували. Легші зайшла до вітальні й дістала свою торбу з золотими монетами. - Брум, - проказала вона. - Звучить як щось дороге. Краще взяти з собою більше грошей. І вона набрала повну жменю монет. Пан Нільсон, як звичайно, стрибнув їй на плече. Потім Пеппі взяла на руки коня. - Поїдемо верхи, щоб не спізнитися, - пояснила вона Томмі й Аніці. - Бо поки ми прийдемо, то, може, не залишиться жодного брума. Я не здивуюся, як бургомістр вихопить у нас з-під носа останній шматок. Коли Пеппі, Томмі й Аніка верхи на коневі мчали вулицями, підкови так лунко цокали по бруківці, що всі діти в містечку чули той цокіт і радісно вибігали надвір, бо вони дуже любили Пеппі. - Пеппі, куди ти їдеш? - гукали діти. - Купувати брум! - відповідала Пеппі, ледь притримуючи коня. Діти спинялися й спантеличено кліпали очима. - Це щось смачне? - спитав один хлопчик. - Ще б пак! - мовила Пеппі й облизалася. Як мед. Принаймні смачно звучить. Нарешті вона скочила з коня перед кондитерською і допомогла злізти Томмі й Аніці. Вони всі троє зайшли всередину. - Дайте мені, будь ласка, пакуночок брума, - мовила Пеппі. - Але свіжого. - Брума? - вражено перепитала вродлива продавщиця за прилавком. - Ні, мабуть, його в нас немає.

- Мусить бути, - сказала Пеппі. - Він є у всіх пристойних кондитерських. - Так, але в нас він сьогодні скінчився, мовила продавщиця. Вона ніколи не чула про брум, та не хотіла визнати, що їхня кондитерська не така пристойна, як інші. - О, то вчора він у вас був! - зраділа Пеппі. - Будь те ласкаві, скажіть мені, який він! Я зроду не бачила брума. Він що, з червоними смужками? Продавщиця дуже мило почервоніла й призналася: - Ох, і я не знаю, що таке брум! Так чи так, а в нас його нема. Пеппі вийшла з кондитерської дуже розчарована. - Будемо шукати далі, - сказала вона. - Без брума я додому не вернуся. Поряд стояла крамниця залізних виробів. Продавець чемно вклонився дітям і запитав, що вони бажають. - Дайте мені, будь ласка, брума, - попросила Пеппі. - Але найкращого, такого, щоб ним можна було вбити лева. Продавець хитро всміхнувся. - Зараз поглянемо, - сказав він і почухав за вухом, - зараз поглянемо. Він узяв з полиці залізні грабельки й простяг їх Пеппі. - Такий буде добрий? Пеппі сердито глянула на нього. - Це те, що професори назвали граблями, VII-VIII ВИПУСК

27


ЧИТАЄМО РАЗОМ

28

- мовила вона. - А мені сьогодні випадково знадобився брум. Не гарно дурити невинних дітей! . Продавець засміявся і сказав: - На жаль, у нас немає того, що ти хочеш. Спитай у крамниці швацького приладдя на розі вулиці. - Він мене посилає до крамниці швацького приладдя! - невдоволено сказала Пеппі Томмі й Аніці, коли вони вийшли на вулицю. - А я добре знаю, що брума там немає. Вона спохмурніла, але за мить обличчя її знов про ясніло. - А може, брум - це якась хвороба? - почала вона розмірковувати вголос. - Ходімо спитаємо в лікаря. Аніка знала, де мешкав лікар, бо він їй щепив віспу. Пеппі подзвонила в двері. їй відчинила медична сестра. - Можна бачити лікаря? - спитала Пеппі. DOVGAПАНЧОХА • 2012

Тяжкий випадок. Страшенно небезпечна хвороба. - Прошу, заходьте, - мовила медсестра й показала їм на двері кабінету. Лікар сидів за письмовим столом, коли з'явилися діти. Пеппі відразу підійшла до нього, заплющила очі й показала язика. - Що в тебе болить? - запитав лікар. Пеппі розплющила свої ясні блакитні очі й сховала язика. - Боюся, що в мене брум, - почала вона. - Все тіло свербить. І очі заплющуються, як я сплю. Часом на мене нападає гикавка. А в неділю я погано почувала себе, коли з'їла тарілку вакси з молоком. Але апетит у мене добрий, тільки їжа часто попадає не в те горло, що треба, і не дає мені ніякої користі. Мабуть, я таки хвора на брум. І ще скажи мені одне: чи він не заразний? Лікар глянув на Пеппі, на її рожеві щічки, і сказав: - Думаю, що ти здоровіша за багатьох дітей. І певен, що ти не хвора на брум. Пеппі жваво схопила його за руку. - Виходить, є така хвороба, га? - Ні, немає, - сказав лікар. - І якби й була, то не думаю, що ти могла б нею заразитися. Пеппі спохмурніла. На прощання вона зробила реверанс перед лікарем, Аніка також зігнула коліна, а Томмі вклонився. Діти пішли до коня, що був прив'язаний до лікаревої огорожі. Поряд із садибою лікаря стояв триповерховий будинок. Одне вікно на верхньому поверсі було відчинене. Пеппі задерла голову й показала на нього пальцем. - Мене зовсім не здивує, коли брум виявиться он там. Я вилізу туди й погляну. Пеппі спритно полізла ринвою вгору. Опинившись на рівні вікна, вона сміливо гойднулася вбік і схопилася за підвіконня. Тоді підтяглася на руках і зазирнула всередину. В кімнаті біля вікна сиділи й спокійно розмовляли дві жінки. Можна собі уявити, як вони здивувалися, коли раптом за вікном з'явилася руда голова й почувся голос: - Я хотіла спитати, чи тут є брум? Жінки зойкнули з переляку. - Ох, лишенько, що ти кажеш, дитино?


Сюди хтось заліз? - Саме про це я й хотіла дізнатися, - ввічливо мовила Пеппі. - Ой, може, він під ліжком? - закричала одна жінка. - А він кусається? - Здається, кусається, - мовила Пеппі. - 3 назви наче видно, що в нього гострі зуби. Жінки злякано припали одна до одної. Пеппі зацікавлено оглянула кімнату і врешті сумно сказала: - Ні, його тут і сліду немає. Пробачте, що я вас потурбувала. Мені просто здалося, що треба заглянути й сюди, коли вже я випадково опинилась на цій вулиці. Вона з'їхала ринвою додолу. - На жаль, у містечку немає брума. Треба вертатися додому, - заявила вона Томмі й Аніці. І діти повернулися до вілли. Зіскакуючи з коня перед верандою, Томмі мало не наступив на жучка, що ліз стежкою. - Обережно, не розтопчи жука! - крикну-

ЗАВДАННЯ НА АКТИВІЗАЦІЮ

ла Пеппі. Діти присіли, щоб краще роздивитися на нього. Жук був маленький і мав зелені крильця, що полискували, наче метал. - Який гарний жучок! - мовила Аніка. - Цікаво, як він зветься. - Це не хрущ, - сказав Томмі. - І не гнойовик, - додала Аніка. - Та й не жук-рогач. Усе-таки цікаво, як же він зветься. На обличчі в Пеппі засяяла радісна усмішка. - Я знаю як, - заявила вона. - Брум. - Ти певна? - засумнівався Томмі. - Думаєш, я не впізнала брума, як тільки побачила його? - мовила Пеппі. - Ти бачив коли щось бруміше за нього? Вона обережно перенесла жука в безпечне місце, щоб на нього ніхто не наступив. - Любий мій брумчику, - ніжно мовила Пеппі, - я добре знала, що колись таки знайду тебе. Але дивно. Ми ганялися за тобою по цілому містечку, а виявляється, що ти весь час сидів перед моєю віллою.

«Неосознанное словесное творчество – один из самых изумительных феноменов детства» К.Чуковский

1. Пофантазуйте разом з дитиною, який предмет може називати слово, що його вигадала Пеппі. В процесі такої роботи дитина зрозуміє, як з’являються нові слова, засвоїть роль слова – називати предмети. 2. Запропонуйте дитині спробувати пояснити значення вже існуючих деяких слів, наприклад, флагшток, бруківка, вакса, віспа та інших, що зустрічаються в цій главі. При нагоді познайомте дитину з тлумачним словником. Придбайте (якщо ще не маєте в своїй домашній бібліотечці) тлумачний словник в малюнках для учнів молодшого шкільного віку. Робота з ним помітно збагатить словник вашої дитини новими словами, сприятиме розвитку її мовлення. 3. Намалюйте жучка-брума, якого знайшла у себе в дворі Пеппі. Потренуйтеся разом з дитиною вигадувати нові слова і намалюйте ті предмети, які вони називають. Завдання підготувала Олена Логачова, вчитель початкових класів ПНВК «Паросток»

4. При нагоді прочитайте (вивчіть) з дитиною вірш Алли Свашенко: Стрілись двоє: Загадайко Та Умійко-Відгадайко. перший каже: - Відгадай Що то значить слово ГАЙ? - ГАЙ – це гай. Що тут казати? Можна у гай гуляти. - Ну, а ХАТА? - ХАТА – хата . Можна в хаті проживати. - Хто УЧИТЕЛЬ? - Хто навчає. -А СПІВАК? - Той, хто співає. -Я ж придумав слово КЕНЬ Ось послухай: КЕНЬ, КЕНЬ, КЕНЬ. Говори хоч цілий день.

Лев Толстой, обращаясь ко взрослым, писал: «[Ребёнок] сознаёт законы образования слов лучше вас, потому что никто так часто не выдумывает новых слов, как дети»

Джерело: А.Ліндгрен. Пеппі Довгапанчоха. Малий і Карлсон, що живе на даху. К.: Веселка, 1990. 620 с. С.: 189-264. Переклад О.Сенюк

VII-VIII ВИПУСК

29


funART

Готуємо фото до друку Зараз дуже популярним стало мистецтво фотографії. Хтось бажає зробити модну «аватарку» у соціальну мережу, хтось хоче зберегти пам’ятку в альбомі про важливу подію, хтось робить власні виставки вдома. Для того, щоб фотографія була якомога якіснішою, її потрібно підготувати до розміщення чи то в Інтернеті, чи то підготувати до друку. В цьому нам, звичайно ж, допоможуть «Adobe Bridge» (далі «Bridge»), «Camera Raw» та «Adobe Photoshop» («Photoshop»). Далі за допомогою налаштувань, які нам пропонує ця програма, виставляємо необхідну кількість світла, жовтого кольору, чорного, налаштовуємо контрастність, чіткість та інші опції.

30

Запускаємо «Photoshop» та «Bridge». За допомоги останньої знаходимо файл. Інтерфейс у цієї програми доволі простий, тому ніяких складностей у використанні не повинно виникнути навіть у аматора. Знайшовши файл, натискаємо праву клавішу миші і обираємо «Open in Camera Raw».

DOVGAПАНЧОХА • 2012


По завершенню натискаємо клавішу «Open Image». Світлина автоматично відкриється у «Photoshop». Наступний крок - потрібно зробити операцію, яка допоможе зробити кращим друк. Натискаємо «Изображение», «Размер изображения», і в графу «Разрешение» прописуємо «300» – це забезпечить якісний друк фотографії. Якщо ми готуємо фотографію до розміщення в мережі Інтернет, то треба прописати «72». Далі натискаємо «ок».

31

Тепер ваше зображення готове до друку чи до розміщення в Інтернеті.

VII-VIII ВИПУСК

Текст: Олексій Гаєвий

Якщо ви бажаєте зробити зображення чорно-білим, то треба зробити таку операцію. Натискаємо «Изображение», «Коррекция», «Черно-белое». Там можна налаштувати те, як будуть проявлятися основні кольори (червоний, синій, жовтий, зелений та інші) у чорно-білій гамі. За допомогою інших налаштувань у розділі «Коррекция» ви можете довести фотографію до бажаного для вас вигляду.

Для збереження світлини робимо такі дії. Натискаємо «Файл», «Сохранить как», далі обираємо папку, в яку помістимо файл. У розділі «Тип файлов» обираємо «JPEG».


Idas sommarvisa D Bm Em E7 Du ska inte tro det blir sommar A7 D ifall inte nå'n sätter fart. Bm Em E7 På sommar'n och gör lite somrigt A7 D Då kommer blommorna snart. F#m7 Em Jag gör så att blommorna blommar A7 F#7 jag gör hela kohagen grön. Bm Em E7 Och nu så har sommaren kommit A7 D för jag har just tagit bort snön.

Бонус для наших любих читачів: улюблена дитяча пісенька Заступника Голови Місії посольства Швеції в Україні Мортена Енберга :)

Ду ска инте тро дем блир соммар Инфаль инте нон сэттер фат По саммарн окь йор лите самрит, До коммер блюмортна снат. Я йор со атт блюморна блюммар, Я йор хеля кохаген грён, Окь ну со хар саммарен коммит Фёр я хар юст тагит бон снёт.

Jag gör mycket vatten i bäcken sådär så det hoppar och far. Jag gör fullt med svalor som flyger och myggor, som svalorna tar. Jag gör löven nya på träden och små fågelbon här och där. Jag gör himlen vacker om kvällen för jag gör den alldeles skär.

Я йор мюкет ваттен и бэкен Со дэт хоппар окь фар. Я йор фульт мед свалёр сам флигер От мюггьор сам свалёрна тар. Я йор лёвен нюа по трэден Окь смо фогельбон хэр окь дэр. Я йор химлен ваккер ом квэллен Фёр я йор ден алльделлес шер.

Och smultron det gör jag åt barna för det tycker jag dom kan få. Och andra små roliga ställen som passar, när barna är små. Och jag gör så roliga ställen där barnen kan spring omkring. Då blir barna fulla med sommar och bena blir fulla med spring.

Ось смультрон дет йор я от бана Фёр дет тюккер я дом ска фо Окь андра смо ролига сакер Сом пассар нэр бана эр смо. Окь я йор со ролига стэллен Дэр бана кан сприта омкрин, До блир бана фулля мед соммар Окь бена блир фулля мед сприт.


DOVGAПАНЧОХА