Музика Євгена Станковича звучала могутньо і напрочуд природно. Одним словом, це була неймовірна свобода вираження на інтелектуальному та емоційному рівнях. У період моїх численних візитів до України в 2003 році народився проект «Музичний діалог: Україна– Данія». Щоразу надалі, буваючи в Києві (іноді мені випадало й дві поїздки на рік), я грав багато концертів (у тому числі з Національним ансамблем солістів «Київська камерата», який, можна сказати, є патріотом музики Станковича), проводив майстер-класи. 2004 року записав диск «Французька флейтова музика» разом із чудовим українським піаністом Дмитром Таванцем. Відтоді розпочалися дружні контакти з Євгеном Станковичем і його донькою, музикознавцем Радою, яка була моїм помічником у розмовах із композитором.
даного концерту автор здійснив разом із піаністом Дмитром Таванцем. Сам Євген Станкович вважає, що композитор не може творити музику, будучи відірваним від власного культурного середовища і національних традицій. Він – яскраво індивідуальний сучасний митець із постійним прагненням до універсалізму.
Фото надане автором статті
Видання музики Станковича
У 2006 році в Копенгагені ми з сином Йоханом заснували нотне видавництво «Edition Svitzer». А вже через рік опублікували перші шість камерних творів Євгена Станковича, в тому числі дві п’єси для флейти і фортепіано – «Сонату серенад» (2005 р.) та «Ідилію» (2007 р.). Ось що написав у передмові до цих видань відомий французький флейтист, професор консерваторії в Парижі П’єр-Ів Арто: « “Ідилія” та “Соната серенад” сповнені філософського змісту і чутливості, а віртуозні пасажі ніколи не бувають беззмістовними. Вони наповнені як радістю, так і світлим сумом. Я певен, що ці твори матимуть успішне виконавське життя – маю на увазі передусім флейтистів, але також і всіх меломанів, які цінують виразність і почуття у музиці». Інший відомий флейтист, уродженець Лівану Віссам Бустані, котрий записав із Національним ансамблем України «Київські солісти» під орудою Володимира Сіренка Камерну симфонію № 3 та присвячену йому «Сонату серенад», писав: «...серце сонати – “Елегія”. Це постійний і болісний вилив почуттів, оаза печалі, яка в кінці перетворюється на руйнівну неминучість. Останні ноти звучать, наче привид, – раптово, без відповіді». Пізніше, 2011 року з’явилися присвячені мені «Танці на квітах», написані під впливом дитячих спогадів про казки данського письменника Ханса Крістіана Андерсена, який протягом усього життя намагався створити для нас кращий світ. «Це спроба хоча б на короткий час повернутися в цю чудову царину забутої духовної поетики, що так важливо для кожної дитини й дорослого, до світу втраченої краси, доброти і милосердя, яскравого світу фантазій», – пояснив композитор. Уперше твір прозвучав на міжнародному флейтовому фестивалі в Норвегії 2011 року і тоді ж – на конкурсі флейтистів в Італії. Для паризького флейтового фестивалю видавниц тво «Edition Svitzer» готує спеціальний проект: Камерну симфонію № 3 та концерт «Un Tout» у транскрипції для флейти й фортепіано. Концерт «Un Tout» для флейти та оркестру, написаний 2008 року, – потужна, витримана в постромантичному стилі музика, де Євген Станкович кидає виклик флейті усередині виразного і драматичного діалогу з оркестром. Концерт примітний своїм красивим інструментуванням. Фортепіанну редакцію Камерної симфонії № 3 та зга-
5’2012 | Музика
Хенрік Світцер і Дмитро Таванець
ДОСЬЄ
Хенрік Світцер Флейтист, один із авторитетних виконавців і викладачів у Скандинавії, професор Королівської академії музики в місті Копенгагені та Академії музики імені Карла Нільсена (Оденсе, Данія). Представляє французьку школу гри на флейті. Навчався в Королівській академії музики (Копенгаген) у класі професора Пола Біркелунда, продовжив освіту в Марселя Моїса та Джуліуса Бакера в США. Володар Гран-прі конкурсів молодих виконавців у Франції та Німеччині. 1973 року йому було присуджене звання найкращого флейтиста Данії. У 1976–1977 роках Хенрік Світцер працював у Центрі креативного та виконавського мистецтва Нью-Йоркського університету в Буффало (США). 1978-го отримав Гран-прі щорічного конкурсу «Схід–Захід» у Нью-Йорку. Його сольні виступи в Карнегі-холі відбулися в 1978–1979 роках. Хенрік Світцер як соліст грав із філармонійними оркестрами Копенгагена, Оденсе, Зеланда, Бергена, а також у симфонічному оркестрі Королівської опери (Копенгаген) під керуванням таких диригентів, як П’єр Булез, Джон Барбіроллі, Джордж Шолті, Пааво Берглунд. Виступав із кількома сотнями концертів у Західній Європі, США, Японії, Росії, Україні, країнах Балтії. Протягом багатьох років грав у складі флейтового Квартету імені Фрідріха Кулау. Проводить численні майстер-класи у Скандинавії, Фінляндії, Україні. Є членом журі багатьох міжнародних конкурсів. Грає на платиновому інструменті японської фірми «Muramatsu».
49