ленінської естетики про "народність мистецтва". Цим начебто забезпечувалося протиставлення культури радянської (демократичної, гуманістичної) культурі буржуазній (антинародній, бездуховній) з її таким " п о т в о р н и м " явищем, як "маскультура", нібито покликаним одурманювати трудящі маси, відволікаючи їх від класової боротьби. З огляду на те, що на початку 60-х років завдяки групам "ІІІедоуз", "Бітлз", "Роллінг Стоунз", "Біч Бойз" та ін. у поп-музиці почалася експансія вокальноінструментального виконавства, країни "народної демократії", незважаючи на "залізну завісу" холодної війни, не лишалися осторонь цієї світової моди. Ідеологи ж будівників комунізму, змушені з тим примиритись, намагалися форму ВІА наповнити "новим" змістом від мистецтва соцреалізму. Доцільним було визнано використання таких (також "не наших"!) стилістичних напрямків поп-музики, як "фольк-рок" і "кантрі-мюзік". На виконання згаданої ідеологічної настанови майже в кожній обласній філармонії створили свій ВІА, як правило, рекрутований безпосередньо з художньої самодіяльності. На їхньому тлі "Кобза" вирізнялася саме фаховістю музикантів. З д р у г о г о боку — явним академізмом аранжувань і виконавської манери, що певною мірою суперечило засадам фольклорного музичення. Ось чому, ніде правди діти, "Кобза" не мала такої шаленої популярності, як лідери вітчизняної фольк-поп-музики ВІА "Смерічка", "Світязь", пізніше — "Медобори". Коли в 1975 році до "Кобзи" прийшов і невдовзі очолив ї'і випускник Житомирського музичного училища і Ростовської консерваторії Євген Коваленко, то він зробив усе, аби усталити колись обрану колективом орієнтацію на професіоналізм. З урахуванням цього прагнув уникати включення до репертуару тих фольклорних зразків, які при трансформуванні за шаблонами поп-музики неминуче підлягали б прилаштуванню до евфонії та евритмії, тобто могли бути спо-
твореними, позбавленими автентичності. По-друге, освічений музикант, він ефективно застосовував знання з етно-фольклористики, поєднуючи в аранжуваннях засади класичної гармонії, оркестровки та народної музики (підголоскова, акордова поліфонія, характерні с о н о р и с тичні ефекти тощо). По-третє, знаходив такі темброзвукові модулі електронних інструментів, які б органічно з'єднувалися із звучанням народних, акустично доповнюючи їх. Досвідчений аранжувальник і виконавець, залюблений у джаз, Євген Коваленко тактовно вводив до партитур складні гармонії, альтеровані акорди-грона, а в процесі сценічного відтворення — імпровізаційність, яка передусім і споріднює фольклорну музику з джазовою. Так і сформувалися власні стиль, виконавська манера, самобутній саунд "Кобзи". Поряд з народними співанками в репертуарі колективу за традицією сусідять авторські твори. Деякі не втрачають художньої вартості й з плином десятиліть: "Ой, поїхав за снопами", "Три трембіти" М.Скорика, "Ой, ти, річенько, чарівниченько" А.Пашкевича та Д.Луценка, "Ой, у полі рута-рута" К.Стеценка (молодшого), "Біля річки, біля озера" І.Шамо та Л.Каширіної. Навіть авторство популярної пісні "Не сходило вранці сонечко", записаної Ніною Матвієнко в супроводі "Кобзи", належить відомому кінорежисеру Вячеславу Криштофовичу (фільм "Два гусари", "Самотня жінка бажає познайомитись", "Ребро Адама" та ін.). Віхи творчої біографії " К о б зи" — участь і перемоги в численних міжнародних конкурсах і фестивалях, гастролі в СІ1ІА, Канаді, Великій Британії, Франції, ФРН, Японії (тричі), Єгипті, Фінляндії, Нідерландах, Бельгії, Данії, Люксембургу, Греції, Італії, на Кубі... Як на батьківщині, так і за к о р д о н о м випущено кілька платівок, магнітоальбомів. Невдовзі вийдуть два к о м п а к т - д и с к и : перший — із записами народної музики, на другому під загальною назвою " П р е м ' є р и крізь роки" зібрано фонограмні оригінали та
рімейки кращих авторських зразків. Д о речі, активізація творчої діяльності " К о б з и " сталася завдяки зусиллям продюсера і генерального директора студії "Династія" Андрія Толчанова. Нині, крім народного артиста України, художнього керівника ансамблю Євгена Коваленка, до його складу входять заслужені артисти України Микола Правдивий (соло-вокал, малі ударні), Петро Коваленко (вокал, кобза, сопілки), а також Валерій Павловський (вокал, цимбали, гітара, сопілки, клавішні), Володимир Солдатенко (бас-гітара), Олександр Муренко (ударні). Як і багато років тому, без перебільшення, нині вже легендарний ВІА " К о б з а " приваблює дбайливим ставленням до народних першоджерел, що дотепер живлять його творчість, майстерним виконанням (злагоджене вокальне повнозвуччя, вправна гра), видовищними програмами, стильним сценічним іміджем, мобільним оновленням репертуару, вірністю, як показує час, правильно обраним художнім п р и н ц и п а м збагачення національного естрадно-музичного мистецтва. Та, на жаль, час невблаганний, і незалежно від нашого бажання настане пора, коли від " К о б з и " залишиться тільки назва. А також записи, телефільми, кліпи та, ясна річ, спогади сучасників різних поколінь, їх представників змусив зустрітись, зокрема, з г а д а н и й на початку цих нотаток святковий концерт-звіт з п р о м о в и с т о ю назвою " К о б з а " збирає друзів". Ювілярів привітали народні артисти України Ніна Матвієнко, Мирослав Скорик, Микола М о з г о в и й , Тетяна Цимбал, Володимир Засухін, а також учасники "Кобзи" різних складів. Знаменно, що до кола друзів, радше завзятих шанувальників, приєдналися суто молодіжні попгрупи "Гайдамаки" і "Танок на майдані Конго (ТНМК)", які теж, але по-своєму, інтерпретують український фольклор. Саме він, зрештою, й зближує ці такі різні ансамблі. Отже, є гідна зміна... Юрій
ТОКАРЄВ 31