Cerkovna gazeta 2013 19 341 ua

ОФІЦІЙНЕ ВИДАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ

Жовтень 2013 № 19 (341)

Видається за благословенням Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира, Предстоятеля Української Православної Церкви Про життя Української Православної Церкви читайте на офі­цій­но­му сайті УПЦ — www.ort­ho­dox.org.ua, а також на сайтах: www.ort­ho­doxy.org.ua, fotolitopys.in.ua, cpg.in.ua ПРАВОСЛАВНИЙ КАЛЕНДАР

АРХІЄРЕЙСЬКА ХІРОТОНІЯ

Преподобний Григорій Хандзтійський;

Хіротонія архімандрита Діодора (Васильчука) на єпископа Южненського

«Ми повинні бути в діалозі з усіма, щоб спаслися хоча б деякі»

с. 6–7

с. 8–9

преподобна Пелагія Антіохійська;

Ми чекаємо на зміни ...У Києві завершився XI кінофестиваль православного кіно «Покров»

Огляд роботи VIII Фестивалю ЗМІ православних

преподобний Амвросій Оптинський

с. 3

ЦЕРКВА І КУЛЬТУРА

ЦЕРКВА І ЗМІ

с. 14

ЮВІЛЕЙНІ УРОЧИСТОСТІ У ДНІПРОПЕТРОВСЬКУ

У неділю 6 жовтня Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Володимир відвідав з Архіпастирським візитом Дніпропетровську єпархію, де очолив урочистості, присвячені 1025-річчю Хрещення Русі. Того ж дня митрополит Дніпропетровський і Павлоградський Іриней відзначав 20-річчя архі­ єрейського служіння у Дніпропетровській єпархії та 45-річчя служіння у священному сані. Святкову Літургію Предстоятель Української Православ-

ної Церкви звершив у СвятоТроїцькому кафедральному соборі м. Дніпропетровська. За Літургією Його Блаженству співслужили: Керуючий справами УПЦ митрополит Бориспільський і Броварський Антоній, митрополит Дніпропетровський і Павлоградський Іриней, представник Святішого Патріарха Московського і всієї Русі митрополит Тверський і Кашинський Віктор; архієпископи Криворізький і Нікопольський Єфрем, Запорізький і Мелітопольський Лука; вікарій Дніпропетров-

ської єпархії єпископ Новомосковський Євлогій; духовенство Дніпропетровської, Криворізької та Дніпродзержинської єпархій. За заслуги перед Православною Церквою і з нагоди 1025-річчя Хрещення Русі, а також особистих ювілеїв керуючого Дніпропетровською є п а рх і є ю Блаженніший Митрополит Володимир на малому вході вручив Високопреосвященнішому Іринею найвищу нагороду Українскої Православної Церкви — Відзнаку Предстоятеля УПЦ.

Після богослужіння Його Блаженство привітав паству з 1025-річчям Хрещення Русі, а митрополита Іринея — також із 20-річчям архієрейського служіння на Дніпропетровській кафедрі. Вітальне послання Святішого Патріарха Московського і всієї Русі Кирила з нагоди 45-річчя служіння митрополита Іринея у священному сані оголосив митрополит Тверський і Кашинський Віктор. Від імені Предстоятеля РПЦ Преосвященному Іринею було вручено орден преподобного Сера-

фима Саровського I ступеня. Співбрати-архієреї, які брали участь в урочистостях, також приєдналися до привітань. У відповідь митрополит Іриней на згадку про Архіпастирський візит Предстоятеля до Дніпропетровської єпархії в рік 1025-річчя Хрещення Русі подарував Його Блаженству Блаженнішому Митрополиту Володимиру ікону святителя Миколая Чудотворця. Так урочисто завершилося святкування ювілею 1025річчя Хрещення Русі на Дніпропетровщині.

ЗВЕРНІТЬ У ВАГ У 30 жовтня, з благословення Святішого Патріарха Константинополя — Нового Рима і Вселенського Патріарха Варфоломія I та Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира і з ініціативи Президента України Віктора Януковича, з монастиря Ксенофонт Святої Гори Афон в Україну прибудуть чесні мощі (десниця) велико­мученика Георгія Побідоносця.

Графік перебування десниці святого великомученика Георгія Побідоносця в Україні (30.10 — 5.12.2013): • •

Києво-Печерська Лавра — 30.10 — 4.11; Храм на честь Усіх святих м. Києва — 4–10.11;

• • • • •

Чернігівська єпархія, м. Козелець — 10.11; Чернігівська єпархія, м. Чернігів — 10–12.11; Харківська єпархія, м. Харків — 12–17.11; Донецька єпархія, м. Донецьк — 17–21.11; Дніпропетровська єпархія, м. Дніпропетровськ — 21–25.11;

• • • • •

Білоцерківська єпархія, м. Біла Церква — 25–28.11; Житомирська єпархія, м. Бердичів — 28–29.11; Житомирська єпархія, м. Житомир — 29.11 — 1.12; Львівська єпархія, м. Львів — 1–3.12; Спасо-Преображенський собор, м. Київ — 3–5.12.

2

№ 19 (341), жовтень 2013

26 вересня, у переддень свята Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього, Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Володимир відслужив в Успенському соборі Києво-Печерської Лаври святкову всеношну із чином воздвиження Хреста. Його Блаженству співслужили: Керуючий справами УПЦ митрополит Бориспільський і Броварський Антоній, намісник обителі митрополит Вишгородський і Чорнобильський Павел, архієпископ Переяслав-Хмельницький і Вишневський Олександр, єпископи Ірпінський Климент і Бородянський Варсонофій, а також насельники обителі у священному сані.

27 вересня, у день свята Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього, Блаженніший Митрополит Володимир звершив Літургію в Успенському соборі Києво-Печерської Лаври. Його Блаженству співслужили: намісник монастиря митрополит Вишгородський і Чорнобильський Павел, архієпископ Переяслав-Хмельницький і Вишневський Олександр, єпископи Львівський і Галицький Філарет, Ірпінський Климент, Бородянський Варсонофій, насельники обителі у священному сані. За богослужінням молився генеральний директор Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника Любомир Михайлина.

28 вересня у Всіхсвятському храмі столичного Пантелеймонівського жіночого монастиря у Феофанії Блаженніший Митрополит Володимир очолив наречення архімандрита Діодора (Васильчука) на єпископа Южненського, вікарія Одеської єпархії.

29 вересня, у Неділю 14-ту після П’ятидесятниці, по Воздвиженні, в Успенському соборі Києво-Печерської Лаври Блаженніший Митрополит Володимир очолив служіння Літургії, за якою відбулася хіротонія архімандрита Діодора (Васильчука) на єпископа Южненського (див.: с. 6).

29 вересня, у день святкування іконі Божої Матері «Призри на смирення», Блаженніший Митрополит Володимир відвідав Введенський чоловічий монастир столиці. Його Блаженство зустрічав намісник обителі єпископ Фастівський Даміан із братією. Блаженніший Владика відслужив молебень перед чудотворним образом Пресвятої Богородиці, а також привітав братію та парафіян Введенського монастиря зі святом.

30 вересня, у день пам’яті святих мучениць Віри, Надії, Любові й матері їхньої Софії, Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Володимир очолив служіння Божественної літургії у Троїцькому ставропігійному жіночому монастирі м. Немирова Вінницької області. Блаженнішому Владиці співслу-

жив архієпископ Тульчинський і Брацлавський Іонафан. З нагоди свята Предстоятель Української Православної Церкви подарував обителі ковчежець із частинками чесних мощей мучениць. По завершенні богослужіння духовенство, ченці й миряни хресним ходом обійшли зі святинею навколо нового храму на честь мучениць Віри, Надії, Любові й Софії, що на монастирському кладовищі.

православна газета

П Р Е ДСТО Я ТЕ Л Ь У П Ц 1 жовтня Блаженніший Митрополит Володимир у своїй резиденції в столичному Пантелеймонівському монастирі у Феофанії прийняв делегацію Волинської єпархії УПЦ — учасників VIII фестивалю ЗМІ православних — на чолі з головою єпархіального інформаційно-просвітницького відділу протоієреєм Валентином Марчуком. У зустрічі також взяли участь архієпископ Переяслав-Хмельницький і Вишневський Олександр, єпископ Володимир-Волинський і Ковельський Володимир та ігуменя Святогірського Успенського Зимненського ставропігійного жіночого монастиря Стефана (Бандура). Під час зустрічі відбулася телефонна розмова Блаженнішого Митрополита Володимира з митрополитом Волинським і Луцьким Нифонтом, який запросив Предстоятеля УПЦ відвідати Волинь і очолити торжества в день святкування Собору Волинських святих (23 жовтня). Гості проінформували Блаженнішого Владику про підготовку до святкування на Волині 1025-річчя Хрещення Русі, зокрема про хресний хід з усіма чудотворними іконами Волинської землі за участю священнослужителів Волинської та Володимир-Волинської єпархій, проведення якого заплановано в Луцьку на 22 жовтня, а також про торжества, які відбудуться в сам день престольного свята луцького храму на честь Усіх святих землі Волинської (серед торжеств — відкриття виставки нагород УПЦ, що їх подарував Предстоятель Музею Волинської ікони; науково-практична конференція тощо). Прото­ ієрей Валентин Марчук повідомив також про початок роботи з підготовки православного букваря шрифтом Брайля для незрячих, факсиміле Волинського й Холмського Євангелій XIII ст. та інших раритетних книг. Блаженніший Митрополит Володимир відзначив, що Волинська єпархія відома своєю духовно-просвітньою діяльністю, організованою інформаційною політикою та соціальним служінням; благословив гостей на подальші праці й подарував їм ікони на молитовну пам’ять.

2 жовтня, у день пам’яті благовірного великого князя Ігоря Чернігівського і Київського († 1147), Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Володимир звершив Божественну літургію в Ігорівському приділі храмового комплексу на честь Різдва Пресвятої Богородиці, що у столичному житловому масиві Теремки-1. Його Блаженству співслужили: митрополит Бориспільський і Броварський Антоній; архієпископи Житомирський і Новоград-Волинський Никодим, Переяслав-Хмельницький і Вишневський Олександр, Городницький Олександр; єпископ Володимир-Волинський і Ковельський Володимир; духовенство храму. Після богослужіння Предстоятель УПЦ привітав духовенство і парафіян храму із престольним святом, а титаря, народного депутата України Ігоря Рибакова — з тезоіменитством. Нагадаємо, що Ігорівський храм був освячений Блаженнішим Митрополитом Володимиром 1 жовтня 2012 р.

3 жовтня Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Володимир у своїй робочій резиденції у Феофанії провів збори вікарних архієреїв і благочинних Київської єпархії, присвячені новому адміністративному устрою єпархії. Згідно з Розпорядженням по Київській єпархії Української Православної Церкви № 1768 від 30 вересня 2013 р. для ефективного церковно-адміністративного управління парафіями в межах м. Києва утворені Північне, Південне й Східне вікаріатства. Крім того, реорганізовані вікаріатства в межах Київської єпархії та утворені Бородянське, Макарівське й Обухівське вікаріатства. Керуючими вікаріатствами призначені: Північним (Оболонське, Подільське, Перше Шевченківське, Друге Шевченківське, Кладовищенське благочиння м. Києва) — єпископ Боярський Феодосій; Південним (Голосіївське, Друге лікарняне, Печерське, Святошинське, Солом���������������������������������������������� ’янське��������������������������������������� благочиння м. Києва) — єпископ Васильківський Миколай; Східним (Перше Дарницьке, Друге Дарницьке, Деснянське, Дніпровське, Перше лікарняне благочиння м. Києва) — єпископ Ірпінський Климент; Бородянським (Перше Бородянське, Друге Бородянське, Іванківське, Поліське благочиння Київської єпархії) — єпископ Бородянський Варсонофій; Макарівським (Бишівське, Білогородське, Боярське, Бучацьке, Вишневське, Ірпінське, Макарівське благочиння Київської єпархії) — єпископ Макарівський Іларій; Обухівським (Васильківське, Гребінківське, Калинівське, Обухівське, Українське, Фастівське благочиння Київської єпархії) — єпископ Обухівський Іона. Загальна координація діяльності керуючих вікаріатствами в Києві й

Київській єпархії покладена на Керуючого справами УПЦ митрополита Бориспільського і Броварського Антонія. Лікарняне благочиння м. Києва, згідно з Розпорядженням по Київській єпархії УПЦ № 1761 від 30 вересня 2013 р., поділене на два: Перше й Друге лікарняні благочиння. Благочинним Другого лікарняного благочиння призначено протоієрея Геннадія Батенка. Решта благочинь Київської єпархії залишаються без змін.

4 жовтня Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Володимир у Національному художньому музеї України освятив список чудотворної Волинської ікони «Одигітрія» (XIV ст.). На освяченні були присутні Керуючий справами УПЦ митрополит Бориспільський і Броварський Антоній, архієпископ Переяслав-Хмельницький і Вишневський Олександр, голова Синодального відділу УПЦ «Церква і культура» ігуменя Серафима (Шевчик), головний хранитель музею Юлія Литвинець і голова інформаційно-просвітницького відділу Волинської єпархії УПЦ прото­ ієрей Валентин Марчук. Після освячення Блаженніший Владика вклонився іконі Божої Матері й подарував музею факсимільне видання Пересопницького Євангелія. Постійним місцем перебування освяченого списку стане кафедральний Покровський храм м. Луцька. Список ікони «Одигітрія» був написаний з благословення Блаженнішого Митрополита Володимира в іконописному відділенні Одеської духовної семінарії при Архангело-Михайлівському жіночому монастирі на прохання митрополита Волинського і Луцького Нифонта. Волинську ікону Божої Матері здавна шанують як одну з найбільших святинь Волинської землі. З XIV ст. перед нею молилося багато поколінь волинян, отримуючи допомогу й благодатні зцілення.

4 жовтня Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Володимир у своїй резиденції в КиєвоПечерській Лаврі прийняв паломницьку делегацію Румунської Православної Церкви на чолі з митрополитом Молдовським і Буковинським, архієпископом Ясським Феофаном. До складу делегації кількістю 45 осіб увійшли 30 намісників і 13 ігумень румунських монастирів. Румунські паломники вже протягом тижня перебували в Україні й відвідали Почаїв, Київську духовну академію і семінарію, монастирі й храми Києва. На зустрічі також були присутні митрополит Бориспільський і Броварський Антоній та архієпископ Переяслав-Хмельницький і Вишневський Олександр. Учасники бесіди, зокрема, згадували про преподоб­ ного Паїсія Величковського — уродженця м. Полтави, особливо шанованого в межах Румунської Церкви, і про святителя Петра Могилу — митрополита Київського, який походив з родини молдавського господаря (князя) Симеона. Перекладачем при зустрічі був випускник КДА ієрей Миколай Попеску. Блаженніший Митрополит Володимир подарував архієпископу Фео-

фану на пам’ять про перебування в Україні Євангеліє українською мовою, а архієпископ Ясський, у свою чергу, подарував Його Блаженству ікону преподобної Параскеви Сербської, мощі якої покояться у Яссах. Предстоятель Української Православної Церкви також подякував гостям за участь делегації Румунської Церкви у святкуванні 1025-річчя Хрещення Русі. Слід зазначити, що паломницька поїздка румунської делегації в Україну здійснена за підтримки Паломницького Центру УПЦ і з благословення Блаженнішого Митрополита Володимира. Це відповідь на візит у Румунію української делегації на чолі з Керуючим справами УПЦ митрополитом Антонієм, що відбувся у жовтні 2012 р. (див.: № 20 «ЦПГ» за 2012 р.).

Офіційне видання Української Православної Церкви Наша адреса: 01015, Київ, вул. Лаврська 15, корп. 39, тел./факс: 254–48–63

Видається з 1990 р.

Головний редактор протоієрей Владислав Софійчук

Відповідальний секретар Олена Головіна Редагування і коректура: монахиня Євтропія (Бобровнікова), Марина Бурдейна, Валерій Зал-Заде, Олена Скринник, Аліна Кудлай

Верстка та дизайн: ієрей Сергій Кононенко, Віталій Сидоркін, Наталія Реплянчук Фото ієрея Максима Брусники, Богдана Придатка Газета віддрукована у типографії ТОВ «Новий Друк», 02094, м. Київ, вул. Магнітогорська, 1, тел.: 536–15–28 Свідоцтво про реєстрацію КВ № 126901574 ПР від 07 червня 2007 р. Підписано до друку 17.10.2013 р. Наклад 20 000 прим.

ПЕРЕДПЛАТНИЙ ІНДЕКС «ЦЕРКОВНОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ГАЗЕТИ» російською мовою — 96137, українською мовою — 96145 Email газети: cpgazeta@gmail.com Редакція залишає за собою право редагувати і скорочувати матеріали, що публікуються в газеті. При передруку редакційних матеріалів посилання на «Церковну православну газету» обов’язкове. Газетні матеріали ви можете переглянути також на сайтах http://cpg.in.ua/, http://orthodoxy.org.ua/ Про­хан­ня не ви­ко­рис­то­ву­ва­ти га­зе­ту з по­бу­то­вою ме­тою

православна газета

ХРАНИТЕЛЬ ПРАВОСЛАВНОЇ ВІРИ

Преподобний Григорій Хандзтійський (день пам’яті — 18 жовтня за н. ст.) а початку IX ст. у Н Візантійській імперії все ще були

міцними позиції прихильників єресі іконоборства, які вважали шанування святих ікон ідолопоклонством. Усіх незгодних жорстоко переслідували. Тоді у сусідній Грузії православне вчення зберігали в чистоті, а ікони вшановували згідно із прийнятою традицією. Багато в чому такий стан справ зберігався завдяки трудам і подвигам преподобного Григорія Хандзтійського. Служіння Господу праведник розпочав ще замолоду, відчувши Божий поклик. Те, що він самостійно пішов з дому, преподобний згодом пояснив матері так: «Прости мене, моя мати, але я віддалився від тебе не із власної волі, а тому, що так хотів Бог». Подвижницьке життя Григорія було наповнене слізними покаянними молитвами, стриманістю, слухняністю і постійною працею. Із часом слава про високе духовне життя праведника поширилася по всій Грузії і дійшла до царя Ашота Куропалата, за правління якого Григорій був обраний ігуменом Хандзтійського монастиря. Послух волі Божій був стрижнем духовного життя святого. В основу внутрішнього устрою Хандзтійських ченців праведник поклав послух духов­ному отцю. Таким чином, подвижник, який віддавав свою волю духівнику, отримував найвищу благодатну свободу в Богові. Цей принцип чернечого життя преподобний намагався поширити й на інші монастирі Кларджеті (сучасна територія турецьких провінцій Ерзурум, Артвін, Ардаган) і самої Грузії. 825 р. Григорій Хандзтійський побував у паломницькій поїздці по святих місцях Константинополя. «Вклонився Древу Життя і всім святим мощам, обійшов радісно всі святі богомілля» і привіз із собою до Грузії «мощі святих, святі ікони та інші благословення у великій кількості». Будучи знатного походження, праведник мав доступ до вищих грузинських сановників і користувався прихильністю царя Ашота. Відомо, що у відносинах Церкви й держави святий Григорій відстоював принцип симфонії — незалежного і рівного співіснування. Така позиція преподобного, який користувався великим авторитетом серед сучасників, сприяла зміцненню автокефалії Грузинської Православної Церкви, а також вплинула на рішення церковного Собору в Джавахеті. Духовний син Григорія, єпископ Ацкурський Єфрем, з благословення Єрусалимського патріарха, встановив у Грузії приготування та освячення святого мира. Останні роки свого земного життя святий Григорій прагнув до усамітнення і багато часу проводив у молитві, зачинившись в окремій келії. За свідченням ченців монастиря, тоді можна було часто бачити сяйво благодатного світла, що освітлювало келію преподоб­ ного. Ніхто з братії не сумнівався в тому, що це «не вогонь, що спалює, а Дух Божий». Помер святий Григорій Хандзтійський 18 жовтня за н. ст. Цього ж дня Православна Церква вшановує його пам’ять.

НАЙБЛИЖЧИМ ЧАСОМ ТАКОЖ ВІДЗНАЧАТИМУТЬСЯ ДНІ ПАМ’ЯТІ: 22 жовтня — апостола Якова Алфєєва; преподобного Іова Угольського; Корсунської ікони Божої Матері; 23 жовтня — святителя Амфілохія, єпископа ВолодимирВолинського; святителя Філарета Амфітеатрова, митрополита Київського; Собору Волинських святих; 24 жовтня — преподобного Феофана, посника Печерського, у Ближніх печерах; Собору преподобних Оптинських старців; 25 жовтня — святителя Філарета Чернігівського; 26 жовтня — Іверської ікони Божої Матері; преподобного Веніаміна Печерського, у Дальніх печерах; 27 жовтня — святих отців VII Вселенського Собору; преподоб­ ного Николи Святоші, князя Чернігівського, Печерського чудо­ творця, у Ближніх печерах; 28 жовтня — священномученика Лукіана Печерського, у Дальніх печерах; ікони Божої Матері, іменованої «Спорителька хлібів»; 29 жовтня — преподобного Лонгина, вратаря Печерського, у Дальніх печерах; святителя Іоанна Тобольського; 31 жовтня — апостола і євангеліста Луки; 1 листопада — преподобного Іоанна Рильського; преподоб­ ного схиархієпископа Антонія Нового, сповідника Печерського; 2 листопада — преподобної Анастасії, великої княгині Київської.

П ра в о сла в н ий Кал е н дар

№ 19 (341), жовтень 2013

3

ОБРАЗ ПОКАЯННЯ

Преподобна Пелагія Антіохійська (день пам’яті — 21 жовтня за н. ст.) середині V ст. м. Антіохія на У Оронті було квітучим мегаполісом із безліччю храмів та з вели-

кою християнською общиною. Тут розміщувалася кафедра головного в окрузі архієрея. Якось в Антіохію з’їхалися місцеві єпископи, щоб обговорити низку церковних питань. Засідання Собору проходили у храмі. В один із днів архієреї, як зазвичай, вийшли на подвір’я церкви, щоб відпочити. У цю мить повз храм проходила група молодих людей, які голосно щось вигукували, намагаючись справити враження на дівчину, що йшла, тим самим здіймаючи галас і неминуче привертаючи до себе увагу оточуючих. Неможливо було не помітити красуню, яка йшла в середині натовпу, в розкішному вбранні та з розпущеним волоссям. Опустивши погляд, єпископи намагалися не помічати того, що відбувається. Серед присутніх архієреїв був і Ілінопольський владика на ім’я Нонн, який вирізнявся мудрістю та розсудливістю. Він не став зніяковіло відводити погляд, а, навпаки, пильно розглядав дівчину і юнаків, які її оточували. Коли галаслива юрба зникла, Нонн запитав єпископів: «Хіба не сподобалася вам краса цієї жінки та її вбрання?». Вони мовчали. Тоді Нонн продовжив: «А я багато чого навчився від неї. Вона поставила собі за мету подобатися людям. І, як ви думаєте, скільки годин витратила вона на те, щоб прикрасити себе, на турботу, щоб здатися гарнішою за інших жінок в очах своїх шанувальників? На Страшному суді нею засудить нас Гос-

подь, тому що ми, маючи на Небі безсмертного Жениха, нехтуємо станом своєї душі. З чим ми постанемо перед Ним?». Прийшовши в гостиницю, святий Нонн став старанно молитися про спасіння тієї дівчини. Її звали Пелагія. Антіохія була її рідним містом. Свою природну красу дівчина старанно підкреслювала красивими сукнями й дорогими прикрасами, за що була прозвана шанувальниками Маргаритою, що в перекладі з грецької означає «перлина». Пелагія була легковажною і вела розпусний спосіб життя. Якось у неділю вона, приваблена таємничою силою, вперше зайшла до храму. У цей час святитель Нонн звершував Божественну літургію. Пелагію особливо вразили слова проповіді єпископа, що говорив про Страшний суд і майбутню справедливу відплату від Господа, Який прийде судити весь людський рід. Дівчина вжахнулася від свого способу життя і одночасно впала у відчай, тому що не сподівалася вже отримати спасіння. Прийшовши до Нонна, Пелагія зізналася в тому, що вона не гідна прощення: «Гріхи мої чисельніші за пісок морський, і не вистачить води в морі, щоб омити мої мерзенні справи». Святитель знайшов необхідні слова, щоб утішити зневірену дівчину, і запропонував їй прийняти Хрещення. Після цього вночі Пелагії явився диявол, який став умовляти її повернутися до колишнього життя. Свята помолившись, перехрестилася, і ворог зник. Незабаром праведниця зібрала свої

коштовності й віднесла їх до єпископа, який благословив роздати усе бідним, сказавши: «Нехай буде розумно витрачене недобре зібране». Після цього свята вдягла волосяницю, обстригла волосся і прийшла до Єрусалима. Там вона прийняла чернецтво і зачинилася в келії на Оливній горі. Пелагію прийняли за юнака, і з часом місцеві жителі вже привселюдно розповідали про дивовижного монаха Пелагія, євнуха, якого Господь прославив безліччю благодатних дарів. Після декількох років подвигу в пості та молитві, преподобна Пелагія відійшла в інший світ. Коли покійного ченця стали готувати до поховання, з’ясувалося, що Пелагій насправді жінка. Померла праведниця приблизно 457 р.

БЛАГОДАТНИЙ СТАРЕЦЬ

Преподобний Амвросій Оптинський (день пам’яті — 23 жовтня за н. ст.)

енс його служіння можна вираС зити словами апостола Павла: для немічних був як немічний, щоб

придбати немічних. Для всіх я став усім, щоб спасти хоч деяких (1 Кор.

9: 22). Преподобний Амвросій (у миру — Олександр Михайлович Грєнков) мав надзвичайно живий, спостережливий і проникливий розумом. Незважаючи на всю свою хворобливість і кволість, старець був джерелом невичерпної життєрадісності, а свої настанови робив у такій простій і жартівливій формі, що вони надовго запам’ятовувалися слухачем. При цьому преподобний міг «наставити» і палицею, а іноді накласти і єпітимію. Амвросій Оптинський не робив жодної різниці серед відвідувачів і міг прийняти простого селянина, а потім професора або сенатора із СанктПетербурга. Старця відвідували Соловйов і Достоєвський, Леонтьєв і Толстой. У спілкуванні з людиною праведнику достатньо було зовсім небагато часу, щоб відкрити внут­ рішній світ свого співрозмовника, і тоді вже не потрібні були зізнання, старець сам знаходив відповіді на питання, які навіть ще не були озвучені. Шлях до старчества для Амвросія склався непросто. Праведник був родом із Тамбовського краю. Після закінчення духовного училища вступив до семінарії. Проте наприкінці навчання юнак тяжко захворів. Тривалий час хвороба не відступала, почалися ускладнення. Тоді Олександр дав обітницю Богу, що у разі одужання пострижеться в ченці. З тієї миті він став одужувати... Після закінчення семінарії Грєнков не продовжив навчання в ака-

демії і не прийняв ієрейський сан. Деякий час він навчав дітей в одній поміщицькій сім’ї, а пізніше став учителем Липецького духовного училища. Колеги та студенти дуже любили його за живий і веселий характер, доброту і дотепність. Увесь цей час Олександр пам’ятав про обітницю, але постійно відкладав її виконання. Преподобний не вирізнявся непохитним характером. Будучи вже старцем, він говорив своїм духовним чадам: «Ви повинні слухатися мене з першого слова. Я — людина поступлива. Якщо будете сперечатися зі мною, я можу поступитися, але це не піде вам на користь». Радісний і завзятий настрій Олександра змінювався сумом, тугою і докорами сумління через невиконану обіцянку. Одного разу, прогулюючись у лісі неподалік Липецька, він прислухався до дзюрчання струмка і ясно почув у звуках води, що ллється, слова: «Хваліть Бога, любіть Бога. . .». Нарешті, праведник звернувся за духовною порадою до подвижника Іларіона. Той направив юнака до Оптиної, де 1839 р. його ласкаво зустрів старець Лев. Невдовзі Олександр Грєнков прийняв чернечий постриг, а разом із ним і нове ім’я — на честь святителя Амвросія Медіоланського. Потім був висвячений у сан диякона, а пізніше — в ієрейський сан. Після висвячення пройшло зовсім небагато часу, як праведник знову сильно захворів. Наслідки цієї хвороби наклали відбиток на все подальше життя святого. З цього часу він не міг вже служити Літургії та відвідувати довгі монастирські богослужіння.

Один із перших послухів Амвросія проходив у друкарні, де він допомагав старцю Макарію видавати святоотецьку літературу. Але душа святого шукала спілкування з людьми. Згодом він набув слави досвідченого духовного наставника. Понад 30 років, щодня Амвросій ніс подвиг старчества в Оптиній пустині. Останні десять років свого життя він займався створенням нової жіночої обителі в Шамордіно, де були організовані також притулок, школа для дівчаток, будинок престарілих і лікарня. У 1891 р. сили почали залишати старця. Щоб перевезти Амвросія із Шамордіно до Оптиної, за ним ви­їхав з Калуги архієрей, проте на півдорозі преосвященного застала звістка про смерть старця. Святі останки преподобного Амвросія були поховані в його рідній Оптиній пустині. Сьогодні вони відкриті для поклоніння і знаходяться у Введенському соборі славетного монастиря. Підготував Андрій Гор

4

№ 19 (341), жовтень 2013

7 жовтня Блаженніший Митрополит Володимир відвідав ставропігійний жіночий монастир на честь Афонської ікони Божої Матері, що в урочищі Кип’яче біля смт Чоповичі Малинського р-ну Житомирської області. Священноархімандрит обителі освятив престол головного монастирського храму на честь Усіх преподобних і богоносних отців, які просяяли на Святій Горі Афон, і очолив служіння Літургії в новоосвяченому храмі. Його Блаженству співслужили єпископи

П Р Е ДСТО Я ТЕ Л Ь У П Ц словити 10 листопада, у Всесвітній день молитви за сиріт, звершення у всіх єпархіях Української Православної Церкви богослужінь про здоров’я дітей-сиріт і тих людей, які роблять богоугодну справу, виховуючи таких дітей у своїх сім’ях. Протоієрей Валентин Марчук доповів Блаженнішому Владиці про те, що 30 вересня, в День усиновлення, у Волинській єпархії відбулася благодійна акція з метою допомогти дітямсиротам знайти родину. Уповноважений Президента України з прав дитини має намір 10–11 листопада відвідати Волинь і взяти участь у соціальних акціях Волинської єпархії УПЦ.

12 жовтня, напередодні дня пам’яті святителя Михаїла, першого митрополита Київського († 992), Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Володимир очолив всеношну в Успенському соборі Києво-Печерської Лаври. Його Блаженству співслужили: намісник Лаври митрополит Вишгородський і Чорнобильський Павел, архієпископ Переяслав-Хмельницький і Вишневський Олександр, єпископ Ірпінський Климент, насельники обителі у священному сані.

Ірпінський Климент і Бородянський Варсонофій. Після богослужіння Предстоятель УПЦ звернувся до пастви з Архіпастирським словом, у якому підкреслив важливість молитви до Пресвятої Богородиці та всіх преподобних і богоносних отців, а також нагородив благодійника обителі Володимира Пехова орденом святого благовірного князя Київського Ярослава Мудрого, а деяких насельниць монастиря — благословенними грамотами. Наостанок настоятелька обителі ігуменя Катерина (Смичок) подякувала Блаженнішому Митрополитові Володимиру за візит і подарувала Його Блаженству ікону з Афонським образом Божої Матері.

8 жовтня Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Володимир у своїй резиденції в столичному Пантелеймонівському монастирі у Феофанії вручив декільком народним депутатам України й громадським діячам церковні нагороди за активну участь у законотворчій роботі з метою гармонізації державно-церковних відносин в Україні, багаторічну діяльність, спрямовану на утвердження моральних цінностей в українському суспільстві, а також з нагоди 1025-річчя Хрещення Русі. Блаженніший Владика п од я к у в а в присутнім за активну законо­ т в о р ч у д і я л ь н і ст ь на благо як Української Православної Церкви, так і всіх віруючих громадян нашої країни, за роботу з відстоювання моральних цінностей і недопущення наруги над релігійними почуттями віруючих. Зокрема, підтримана позиція Церкви щодо неприйнятності розміщення зображень християнських храмів на гральних картах, а також неприйнятності розміщення реклами, що суперечить моральним цінностям та ображає релігійні почуття віруючих, біля православних святинь, зокрема біля Києво-Печерської Лаври.

11 жовтня Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Володимир у своїй резиденції в столичному Пантелеймонівському монастирі у Феофанії зустрівся з Уповноваженим Президента України з прав дитини Юрієм Павленком. У зустрічі взяв участь особистий секретар митрополита Волинського і Луцького Нифонта протоієрей Валентин Марчук. Під час зустрічі Блаженніший Митрополит Володимир і Юрій Павленко обговорили питання співробітництва Церкви й держави у сфері духовної опіки дитячих притулків, дитячих будинків сімейного типу, прийомних сімей, усиновителів та опікунів. Юрій Павленко звернувся до Предстоятеля УПЦ із проханням благо-

13 жовтня, в день пам’яті святителя Михаїла, першого митрополита Київського, Блаженніший Митрополит Володимир очолив служіння Літургії у столичному Спасо-Преображенському храмі (житловий масив Теремки-2), освяченому Його Блаженством три роки тому. Предстоятеля УПЦ біля храму зустрів його титар Ігор Лисов. За Літургією Його Блаженству співслужили: митрополити Петрський і Хероніський Нектарій та Рефімнський і Авлопотамський Євгеній (Критська Православна Церква у складі Константинопольського Патріархату), настоятель храму архієпископ ПереяславХмельницький і Вишневський Олександр, єпископ Ірпінський Климент, клірики храму та члени делегації Критської Церкви у священному сані. Після закінчення богослужіння Блаженніший Митрополит Володимир привітав членів делегації Критської Православної Церкви на українській землі, а титаря, духовенство та парафіян храму привітав із триріччям від часу його освячення та з наступаючим святом Покрову Пресвятої Богородиці. У слові-відповіді митрополит Петрський і Хероніський Нектарій від імені членів делегації подякував Предстоятелю Української Православної Церкви за гостинність, а також передав вітання від Святішого Патріарха Константинопольського Варфоломія I та Предстоятеля Критської Православної Церкви Архі­ єпископа Іринея. Владика Нектарій також відзначив працю Блаженнішого Митрополита Володимира щодо зміцнення Української Православної Церкви та збереження миру в Україні. Офіційна делегація Регіональної влади острова Крит (Греція), до складу якої, крім вищеназваних ієрархів, увійшли також клірики та миряни Критської Православної Церкви, відвідала Україну для участі в I Міжнародному ярмарку-фестивалі «Дари Київщини». Програму перебування архієреїв і кліриків Критської Церкви в Україні забезпечував Паломницький центр Української Православної Церкви (pilgrims. in.ua).

православна газета МІЖПРАВОС ЛАВНІ ЗВ’ЯЗКИ 25 вересня директор Паломницького центру при Відділі зовнішніх церковних зв’язків Української Православної Церкви Володимир Теліженко, перебуваючи у Греції з робочим візитом, передав Патріаршому ставропігійному монастирю святої Анастасії Узорішительниці (поблизу м. Салоніки) мощевик, виготовлений для чесних мощей (глав) преподобномучеників Якова, Якова та Діонисія (XVI ст.), що покояться в обителі. Ковчег для глав святих прикрашений емаллю і рукописними іконами, на ньому грецькою та російською мовами написано: «Цей ковчег споруджений з благословення Блаженнішого Володимира, Митрополита Київського і всієї України, стараннями раба Божого Ігоря Рибакова, і принесений у дар Патріаршому ставропігійному монастирю святої Анастасії Узорішительниці в Халкидіках, Греція, від повноти Української Православної Церкви та боголюбивого народу України». Після покладання святих глав у новий мощевик намісник монастиря митрополит Мілетський Апостол (Костянтинопольський Патріархат) звершив короткий молебень, піднісши до Бога прохання про здоров’я Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира, членів сім’ї народного депутата України Ігоря Рибакова, стараннями якого був створений ковчег, а також усіх благочестивих православних християн України. У бібліотеку монастиря також було передано нове видання богослужбового Євангелія українською мовою, здійснене Видавничим відділом УПЦ до 1025-річчя Хрещення Русі. Митрополит Апостол у бесіді з Володимиром Теліженком відзначив, що це Євангеліє виноситимуть для читання під час паломницьких молебнів, які звершуватимуть у обителі священики Української Православної Церкви. Намісник монастиря також згадав свої враження після відвідування України, де він перебував, супроводжуючи чесну главу святої Анастасії Узорішительниці у травні 2011 р., та із сумом розповів про останні події, пов’язані з пошуком цієї святині, викраденої з обителі у квітні 2012 р.

4 жовтня Київську духовну академію відвідала паломницька група священнослужителів і ченців на чолі з архієпископом Ясським Феофаном (Румунська Православна Церква). З гостями зустрівся ректор Київської духовної академії, Керуючий справами УПЦ митрополит Бориспільський і Броварський Антоній. У ході екскурсії владика ректор розповів паломникам

13 жовтня, напередодні свята Покрову Пресвятої Богородиці, Блаженніший Митрополит Володимир звершив святкову всеношну в соборному храмі столичного Пантелеймонівського жіночого монастиря у Феофанії. Його Блаженству співслужили архієпископ Переяслав-Хмельницький і Вишневський Олександр, духовенство обителі. про історію Київських духовних шкіл та сучасну реформу духовної освіти, яка відбувається в Київській духовній академії. Гості також відвідали навчальні аудиторії, де змогли поспілкуватися зі студентами. На завершення зустрічі митрополит Антоній та архієпископ Феофан обмінялися пам’ятними подарунками. Того ж дня делегація була прийнята Блаженнішим Митрополитом Київським і всієї України Володимиром. ЦЕРКВА І С УСПІЛЬС ТВО

14 жовтня, в день свята Покрову Пресвятої Богородиці, Блаженніший Митрополит Володимир очолив служіння Літургії в Успенському соборі Києво-Печерської Лаври. Його Блаженству співслужили: митрополити Петрський і Хероніський Нектарій та Рефімнський і Авлопотамський Євгеній (Критська Православна Церква у складі Константинопольського Патріархату), Керуючий справами УПЦ митрополит Бориспільський і Броварський Антоній, намісник Лаври митрополит Вишгородський і Чорнобильський Павел, архієпископ Переяслав-Хмельницький і Вишневський Олександр, насельники монастиря у священному сані. За богослужінням, з благословення Блаженнішого Митрополита Володимира, особистий фотограф Предстоятеля УПЦ протодиякон Максим Брусника був висвячений у сан священика.

3 жовтня у Святій Успенській Києво-Печерській Лаврі митрополит Бориспільський і Броварський Антоній, Керуючий справами Української Православної Церкви, зустрівся із Надзвичайним і Повноважним послом Росії в Україні Михайлом Зурабовим. З благословення Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира, митрополит Антоній вручив Михайлу Юрійовичу орден святого благовірного князя Київського Ярослава Мудрого — за заслуги перед Церквою та з нагоди 60-річчя від дня народження.

11 жовтня на ринку «Столичний» (с. Софіївська Борщагівка Києво-Святошинського р-ну Київської області) відкрився Перший Міжнародний ярмарокфестиваль «Дари Київщини», який проводився за ініціативи Київської обласної державної адміністрації та префектури о. Крит (Греція). Відкриваючи ярмарок, зі вступним словом до його гостей і організаторів звернувся голова КОДА Анатолій Присяжнюк. З благословення Блаженнішого Митрополита Київського ▶

православна газета

б о го служі н н я

№ 19 (341), жовтень 2013

5

ЛЮДИНА — ХРАМ БОЖИЙ

Щонеділі, у храмі Божому, за Літургією, після читання євангельських віршів на цей день, віруючі слухають проповідь, яка роз’яснює зміст і значення прочитаного уривка Святого Письма. І щодня перед Євангелієм читають уривки з послань апостолів — Петра, Павла, Якова... Апостольські слова так само повчальні й містять таємничий дух мудрості, яка передається від апостолів до нас, від серця до серця. Але, на жаль, проповідь недільних днів рідко стосується тем, що звучать у апостольських посланнях. Ми пропонуємо до уваги наших читачів проповідь на апостольське читання 17-ї неділі після П’ятидесятниці, яка цього року припадає на 20 жовтня.

Т

о що є людина, що Ти пам’ятаєш про неї, і син людський, про якого Ти згадуєш? (Пс. 8: 5) — вигукнув колись псалмоспівець Давид, розмірковуючи про місце людини в Божому творінні. І далі, ніби відповідаючи на запитання, додав: Ти створив його мало чим меншим за ангелів, і славою й величчю Ти увінчав його! (Пс. 8: 6). Гарні й натхненні слова пророка. Але про яку славу говорить він, про яку велич? Доля синів людських і доля тварин — доля одна: як оці помирають, так само вмирають і ті, і для всіх один подих, і немає у людини переваги над худобою, бо все — суєта! Все йде в одне місце: все постало із пороху, і вернеться все знов до пороху (Еккл. 3: 19–20). Цей вбивчий вирок людству прорік син царя Давида — Соломон, наймудріший серед людей. Де ж тут «слава і велич»? Невже син суперечить батькові? Хіба не одним і тим самим Духом були народжені їхні слова? Одним. Тільки Соломон говорив про сьогодення, а Давид — про майбуття. Син бачив перед собою старого Адама, батько — Нового. Поглядом, що проникає крізь тисячоліття, Давид побачив велич Бога, Який став Людиною. Здійснення пророцтва царя Ізраїлю світ знайшов у Різдві Нового Адама — Іісуса Христа. Ця подія розділила історію людства надвоє і зробила можливим те, про що раніше не говорив ніхто й ніколи. Сповнившись Духа Святого, апостол Павел сповістив усьому людству: ви храм Бога Живого (2 Кор. 6: 16). Яке ж бо дивовижне Святе Письмо! У короткій фразі, немов у спалаху блискавки, сконцентрована потужна сила. Такі само й ці слова. Мабуть, вони — найголовніші у сьогоднішньому апостольському читанні. Справді, християнський погляд на людину як на храм Божий став можливий тільки після Боговтілення. Різдво Сина Божого від Діви подарувало людству справжню славу і велич: відновлення знівеченого гріхом образу Божого — і радість богосинівства. Бог став людиною — і людина стала храмом. До цього людина вважалася або нікому не потрібним творінням злого бога (у дуалістичних релігіях Сходу), або жалюгідним трупоносцем (в античній думці). Прийшовши на землю, Творець всесвіту вигнав із храму (тобто з людини) торговців (піднебесних духів злоби (Єф. 6: 12)) і проголосив на всі віки: дім Мій домом молитви назветься (Мф. 21: 13).

Відтепер у людському тілі може жити Бог. Людина як храм Божий — це таємниця, коріння якої сягає таємниці боголюдськості Христа. Якби Він не прийшов, ми так і залишилися б істотами, які вічно мучаться, які не розуміють ні себе, ні світу. Усі таланти і здібності, з якими народжується людина, в усі дні життя нашого були б п’ятьма хлібами і двома рибами, не примноженими благодаттю. Але прийшов Він — небесний Архієрей — і благословив людське єство, зцілив і освятив всю людину. І лише з Його приходом стали можливі слова: ви храм Бога живого. Але як зрозуміти це? Як я, грішна людина, можу бути храмом? Був Храмом Господь Іісус, бо Його безгрішне тіло поєднувалося з Божеством. Була Храмом Пречиста Діва, бо Вона Його, Іісуса, носила в Собі. Але я, але ми всі? Які ми храми? Прокинувшись, ми кажемо Богові у ранковому правилі: «Дякуємо Тобі, що не погубив нас із беззаконнями нашими»; лягаючи спати, читаємо: «Ослаб, прости, Боже, гріхи наші». Грішимо вночі, грішимо вдень... Що ж таке говорить святий Павел: ви храм Бога живого? Ми не можемо на це відповісти. Що ми? Дасть відповідь Господь — через слово Своє, що пронизує тисячоліття і сягає нас. Таємниці Письма відкриває саме Письмо. Спробуймо зрозуміти, як сама Біблія пояснює сьогоднішні слова апостола. Перш за все, пригадаймо, що таке храм у біблійному розумінні. Старий Завіт говорить про храм як про спеціальну споруду для звершення богослужіння. У старозавітному богослужінні обов’язково було жертвоприношення. Жертвами були різні тварини (козли, телята, барани) або ж приношення хлібні (борошно або коржі з єлеєм та сіллю). Храмова жертва не могла здійснитися без священика. Однак у старозавітних пророчих текстах можна побачити багато таємничих натяків на майбутні жертви, але вже духовної природи. Жертва Богові — покаянний дух (Пс. 50: 19); підношення рук моїх як жертва вечірня (Пс. 140: 2); принось Богові в жертву хвалу (Пс. 49: 14); жертви правди приносьте (Пс. 4: 6); прийми ж милостиво, Господи, добровільну жертву мою (Пс. 118: 108). Смисловий контекст цих фраз, уплетених у пишномовну канву месіанських пророцтв Псалтиря, свідчить, що вони справдилися тоді, коли прийшов Месія, тобто Христос. На думку багатьох тлума-

ЦЕРКВА І С УСПІЛЬС ТВО ◀ і всієї України Володимира, участь у відкритті ярмарку взяв Керуючий справами Української Православної Церкви митрополит Бориспільський і Броварський Антоній, який оголосив вітальне слово Його Блаженства та побажав усім Божої допомоги. Після взаємних привітань митрополит Бориспільський і Броварський Антоній у співслужінні митрополитів Петрського і Хероніського Нектарія та Рефімнського і Авлопотамського Євгенія звершив молебень на початок доброї справи. На відкритті також були присутні: голова Київської обласної ради Олександр Качний, заступник міністра аграрної політики і продовольства України Олександр Сень, Посол Греції в Україні Василіос Пападопулос, секретар Київської єпархії протоієрей Костянтин Пилипчук, клірики Критської Православної Церкви та інші високопосадовці. Міжнародний ярмарок-фестиваль «Дари Київщини» і виставка «Критська осінь», що відбулася в його рамках, проходили на ринку «Столичний» до 14 жовтня.

Джотто ді Бондоне (1266–1337). Вигнання торговців із храму. Фреска капели дель Арена в Падуї

чів, про це ж свідчить загадкове надписання багатьох псалмів: «у кінець». Відкриємо Новий Завіт. Апостол Петро пише: і самі, мов живе каміння, будуйте з себе дім духовний, святе священство, щоб приносити духовні жертви, приємні Богові, через Іісуса Христа (1 Пет. 2: 5). Які ж це духовні жертви? У Посланні до Євреїв Павел закликає: отож, завжди приносьмо Богові жертву хвали, цебто плід уст, що Ім’я Його славлять (Євр. 13: 15). Ось здійснення пророцтв Давида! Через Нього, тобто через Іісуса Христа, наша хвала Богові стає справжньою, духов­ ною жертвою, що прославляє ім’я Його. Так само, як вогонь, що постійно палав у скинії, ми можемо й повинні завжди приносити Богові жертву хвали. А ось іще пише Павел: не забувайте ж і про доброчинність та спільність, бо жертви такі угодні Богові (Євр. 13: 16). Тож благаю вас, браття, через Боже милосердя, віддайте ваші тіла на жертву живу, святу, приємну Богові (Рим. 12: 1); писав вам, брати... за Богом даною мені благодаттю бути служителем Іісуса Христа між язичниками, і здійснювати священнодійства благовіствування Божого (Рим. 15: 15–16). Ось вони, наші новозавітні жертви: хвала Богові, добродіяння, товариськість, святість тіла і подвиг благовіствування! А з ними — й інші духовні чесноти, які, якщо звершуються в ім’я Христове і в Дусі Святому, стають новими, приємними для Бога жертвами, «в воню благоухания духовнаго». Варто зауважити, що духовний досвід святих отців, який втілив Євангеліє в життя, достеменно підтверджує апостольські слова. Добре пише про це преподобний Максим Сповідник: «Свята церква Божа — це людина; вівтар у ній представляє душу, божественний жертовник — розум, а храм — тіло. Бо церква

є образом і подобою людини, створеної за образом і подобою Божою». Про те, що ці слова — не просто слова, можна переконатися, розгорнувши житія святих. Життя кожного святого — це богослужіння. Ось, дорогі християни, подивіться, яке високе завдання ставлять перед нами Святе Письмо і святоотецька думка! А це дійсно завдання! Не будемо розуміти сьогоднішнє читання так тривіально і примітивно, як протестанти, що не соромлячись заявляють кожен про себе: «я храм Божий, в мені живе Дух Святий»... Так, після здобуття віри та Хрещення ми стаємо храмами — але потенційно, за умови збереження віри і життя по ній. Храм ще треба збудувати — на основі, яка є Іісус Христос (1 Кор. 3: 11). Фундамент заклали апостоли, але будувати належить нам. А перед тим як зводити храм, потрібно повалити багатьох ідолів, головний з яких — великий ідол на ім’я «я». Потрібно попрацювати в покаянні, бо покаяння змінює свідомість людини (тому й молимося ми покаянними молитвами вранці та ввечері). Треба долучитися до джерела благодаті, яким є Церква. Все це — непроста, на все життя робота з облаштування серця — вівтаря, душі — простору храму, тіла — притвору церковного. Нехай же в цій роботі надихнуть і зміцнять нас почуті сьогодні слова Письма, які є сила Божа для спасіння всякому віруючому (Рим. 1: 16). Для цього й читаємо ми на службі слово Боже, й говоримо про нього — для укріплення та наснаги на шляху виконання заповідей. Попрацюймо ж Богові, творячи із нас самих святий храм для Нього, і нехай справдяться на нас сьогоднішні слова апостола, сказані до всіх нас: ви храм Бога живого. Амінь. Сергій Комаров

БОГОС ЛУ ЖІННЯ, СВЯТК У ВАННЯ 8 жовтня, в день пам’яті преподобного Сергія Радонезького († 1392), Керуючий справами Української Православної Церкви митрополит Бориспільський і Броварський Антоній взяв участь в урочистостях у Свято-Троїцькій Сергієвій Лаврі, де покояться мощі святого Сергія. Служіння Літургії в Успенському соборі Лаври цього дня очолив Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил. З архієреїв УПЦ, крім митрополита Антонія, Його Святості також співслужили митрополити Чернівецький і Буковинський Онуфрій та Тернопільський і Кременецький Сергій, який відзначав цього дня тезоіменитство.

9 жовтня Санкт-Петербурзька православна духов­на академія урочисто відзначила пам’ять свого небесного покровителя — святого апостола і євангеліста Іоанна Богослова. Цього дня в академічному храмі було звершено Божественну літургію, служіння якої очолив голова ВЗЦЗ Московського Патріархату митро-

полит Волоколамський Іларіон, і відбувся урочистий акт. З благословення Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира в урочистостях взяв участь голова Учбового комітету при Священному Синоді УПЦ єпископ Ірпінський Климент. Під час урочистого акту єпископ Климент передав викладачам та вихованцям Санкт-Петербурзьких духовних шкіл привітання Блаженнішого Митрополита Володимира, а також зачитав вітальний адрес Керуючого справами УПЦ, ректора Київської духовної академії і семінарії митрополита Бориспільського і Броварського Антонія.

10 жовтня храм в ім’я Архістратига Михаїла при Національній академії внутрішніх справ (м. Київ) відзначив десятиріччя від дня освячення. Служіння у храмі Божественної літургії очолив голова Синодального відділу по взаємодії зі Збройними силами

Закінчення на с. 7

6

№ 19 (341), жовтень 2013

православна газета

А РХ І Є Р Е Й С Ь КА Х І РОТОН І Я

ХІРОТОНІЯ АРХІМАНДРИТА ДІОДОРА (ВАСИЛЬЧУКА) НА ЄПИСКОПА ЮЖНЕНСЬКОГО

29 вересня, в Неділю 14-ту після П’ятидесятниці, після Воз­движення, Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Володимир звершив Божественну літургію в Успенському соборі Києво-Печерської Лаври. Його Блаженству співслужили: Керуючий справами Української Православної Церкви митрополит Бориспільський і Броварський Антоній, митрополит Одеський і Ізмаїльський Агафангел, намісник Києво-Печерської Лаври митрополит Вишгородський і Чорнобильський Павел; архієпископи Яготинський Серафим, Переяслав-Хмельницький і Вишневський Олександр, Городницький Олександр; єпископи Макарівський Іларій, Івано-Франківський і Коломийський Пантелеімон, Обухівський Іона, Ірпінський Климент, Бородянський Варсонофій. За Літургією собор архієреїв висвятив архімандрита Діодора (Васильчука) на єпископа Южненського, вікарія Одеської єпархії (згідно з рішенням Священного Синоду Української Православної Церкви від 25 вересня 2013 р. (журнал № 72)). Після богослужіння Блаженніший Митрополит Володимир звернувся до нововисвяченого єпископа зі словом настанови та вручив йому архієрейський жезл. Потім владика Діодор благословив віруючих першим архієрейським благословенням. Наречення архімандрита Діодора на єпископа Южненського відбулося напередодні, 28 вересня, у Всіхсвятському храмі столичного Пантелеймонівського жіночого монастиря у Феофанії. Чин наречення очолив Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Володимир.

СЛОВО ПРИ НАРЕЧЕННІ АРХІМАНДРИТА ДІОДОРА (ВАСИЛЬЧУКА) НА ЄПИСКОПА ЮЖНЕНСЬКОГО, ВІКАРІЯ ОДЕСЬКОЇ ЄПАРХІЇ

Ваше Блаженство, Первосвятителю Української Православної Церкви! Ваші Високопреосвященства і Преосвященства, глибокошановні владики! Нині вторить душа моя богоглаголивому Давиду: страх і трепет прийшли на мене, і жах огорнув мене. І я сказав: хто дав би мені крила, як у голуба, я б полетів та відпочив би (Пс.

54: 7–8). Куди піду я від Духа Твого і від лиця Твого куди втечу? (Пс. 138: 7). Кажу це сьогодні перед вами без тіні лукавства. Бо протягом чотирьох років, із благословення мого святителя, Високопреосвященнішого митрополита Одеського і Ізмаїльського Агафангела, виконував у рідному монастирі послух благочинного, потім призволенням Блаженнішого Предстоятеля і Священного Синоду нашої Церкви протягом майже десяти років керував монастирем на посаді намісника. І чудово збагнув істину, що управляти людьми — наука з наук і мистецтво з мистецтв. Збагнув істину, але не осягнув цієї науки і цього мистецтва. Тому терзають мою душу сум’яття і страх. Протягом десяти років мені доводилося бути свідком щоденної праці мого правлячого архієрея, і день за днем усе більше приходило усвідомлення того, як складно бути єпископом. Кожен має право на помилку, але не єпископ, кожен має право на особисте життя, але не єпископ, кожен вільний чинити на власний розсуд, але не єпископ. Бути архіпастирем, за словом апостола Павла, — значить не

панувати над спадщиною Божою, а доглядати її охоче і не примусово, подаючи приклад стаду Христовому (див.: 1 Пет.

5: 2–3), лагідністю і смиренномудрістю світити всім і згоряти самому. Святитель — обличчя Церкви, і воно не може бути затьмарене гнівом, гордістю або мирськими пристрастями, святитель — голос Церкви, і цей голос може провіщати тільки Правду Божу й вічні спасительні істини. Святитель — совість Церкви, і тому повинен бути захисником гнаних, заступником безпомічних і утішником стражденних. Святитель повинен бути завжди там, де любов у боргу. Церква із глибокою повагою ставиться до носіїв сану архієрейського, але й чекає дуже багато від них. І завжди за все відповідає перед Богом, перед судом людським та перед історією — єпископ. Він хоча й отримує почесті як перший, але повинен бути готовий першим приймати удари. Новітня історія нашої Церкви є надійним цьому підтвердженням. Тому, вступаючи до числа тих, хто сьогодні приймає моє сповідан­ня, я готуюся, подібно до пророка Єзекіїля, вкушати сувій, на якому написано: плач, і стогін, і горе (Єз. 2: 10). Але обрання мене єпископом приймаю, сподіваючись на ваші апостольські дерзновенні молитви, і душу мою, що холоне і бентежиться від священного жаху, зігріваю словами древнього псалма: чому сумуєш, душе моя? Навіщо хвилюєшся в мені? Уповай на Бога (Пс. 42: 5). У цей священний день є хороший звичай ставленику

згадувати добрим словом тих, хто дорогий йому, хто відіграв значну роль у його житті і становленні. Поспішаю і я виконати цей звичай. Бо серце моє сповнене любові, пошани та подяки до цих людей. Перший з них — Ви, Ваше Блаженство. Господь Іісус Христос вручив Вам Свою Церкву. Для нас Ви є містичною, незбагненною людським розумом Його іконою. І ніколи цю ікону, цей прекрасний образ Спасителя, який проступає крізь Ваші людські риси, не затьмарили й не пошкодили Ви необережними словами або недобрими вчинками. Людина, яка веде всіх нас до спасіння тільки любов’ю, милістю й особистим прикладом. Молюся, як і мільйони Ваших духовних чад, про те, щоб Ваше серце ще багато років билося на Славу Божу, щоб із Ваших очей лилася на нас ріка світла й доброти, а уста продовжували солодкомовно і втішно провіщати нам Таємниці Царства Божого і Божих одкровень. До землі вклоняюся і щиро дякую моєму владиці — Високопреосвященнішому митрополиту Одеському і Ізмаїльському Агафангелу, який породив мене для служіння Церкві в чернечому постригу й передав мені через покладання святительських рук дар священства. Хліб, яким живив мене усі ці роки мій Високопреосвященніший авва, не завжди був м’яким і солодким, але саме він робив мене сильнішим у складні, відповідальні миті. Цей хліб від трапези його мудрості й життєвого досвіду

давав мені сили служити Церкві вірою і правдою, долаючи складності, яких було чимало. Дякую вам, дорогі архіпастирі, що залишили свої багатокорисні й різноманітні труди на Славу Христа та Його Святої Церкви, яку Він набув своєю Чесною Кров’ю, і як «����������������������� апостоли от конец совокупльшеся зде», щоб взяти участь у моїй П’ятидесятниці. Низько вклоняюся вам і прошу не полишати й надалі своєю прихильністю, а найбільше святими молитвами. Батьки — святий куточок у моїй душі, як і в кожної людини. Вони дали мені таке виховання, що я не міг не прийти в Церкву. Перші життєві уроки я отримував від мами й тата. Найсвітліші та найрадісніші хвилини життя пов’язані з ними. Шкодую, що не приділяв їм належної уваги, але знаю, що батьківська любов покриває все. Чистий і добрий, істинний раб Божий, який завжди з любов’ю приймав кожного, старець схиархімандрит Іона, мій духівник і восприємник у постригу. Він так високо був духом, що все житейське, тлінне, минуще не стосувалося його. Він жив для Христа й у Христі, помирав із Христом. І я, і багато тисяч його духов­ них чад віримо і знаємо, що наш батюшка оселився з Ним. Сподіваюся на молитви нашого лагідного і смиренномудрого старця — легкі та благоуханні, як найдорогоцінніший фіміам. Дякую всім і кожному, хто присутній сьогодні тут і відсутній, хто наповнює моє життя

сенсом і радістю — всім тим, хто молився за мене, поділяв зі мною мої праці, підтримував у важкі хвилини. Нехай дасть Господь усім мир, благодать, здоров’я душ і тілес і все необхідне у цьому дочасному житті й у майбутньому вічному блаженстві. Ваше Блаженство! Богомуд­рі святителі! Смиренно прошу вас покласти на мене ваші руки, щоб за вашими молитвами Всемилостивий Господь, Який закликає мене до високого служіння, послав мені благодать Пресвятого Свого Духа. Відчуваю свою слабкість, нікчемність, гріховність. Боюся, щоб не попалив мене, як недостойного та нечистого, вогонь цієї великої благодаті. Але сподіваюся на безмірне милосердя і невимовне людинолюбство Бога Слова. Щасливий, що буду, як той старозавітний первосвященик, входити туди, де невимовна Слава Божа, туди, де Ангели приникнути бажають, туди, звідки можна почерпнути Божественну Премудрість, радість, втіху, мир, мужність і силу. Щасливий буду, виходячи звідти, провіщати Новому Ізраїлю прощення, ділячись щедро й безкорисливо всім, що отримав біля престолу благодаті. Допоможи мені, Всеблага моя Надіє і Світло моєї убогої душі, Господи Боже мій, служити Тобі до останнього мого подиху. Бо без Тебе все безглуздо й марно й безпросвітно. Не залишай мене, найсолодший мій Іісусе, і Духа Твого Святого не відбирай у мене. Амінь.

СЛОВО НА ВРУЧЕННЯ ЖЕЗЛА ПРЕОСВЯЩЕННОМУ ДІОДОРУ, ЄПИСКОПУ ЮЖНЕНСЬКОМУ, ВІКАРІЮ ОДЕСЬКОЇ ЄПАРХІЇ

Преосвященний єпископе Діодоре! Всеблагим Промислом Божим ти покликаний трудитися на ниві Христовій у єпископському сані, щоб пасти Церкву Господа і Бога, яку Він придбав Кров’ю Своєю (Діян. 20: 28). Слова пастирських послань святого апостола Павла визначають моральне обличчя єпископа та характер його високого служіння: єпископ повинен бути непорочний, як Божий домоправитель... який додержується правдивого слова, згідно з вченням, щоб він мав силу й наставляти в здоровому вченні (Тит. 1: 7, 9). Відроджений благодаттю Всесвятого Духа, ти сповнений тепер нових сил для гідного несення покладеного на тебе архіпастирського подвигу. Пильнуй у собі цей стан і невпинною старанністю зігрівай прийняті дари, які архіпастирі несуть через усе своє життя, не слабнучи у ревності й палаючи духом (див.: Рим. 12: 11).

Те, що ти прийняв благодать єпископську в Лаврі преподобних і богоносних отців Києво-Печерських, буде для тебе втіхою на все життя. Тут, в обителі Божої Матері й повсякчасних наших молитвеників преподобних Антонія і Феодосія, ти покликаний до сходження на щабель безперестанного відання та розумного богопоклоніння Святій і Безначальній Трійці, що є найвищою рисою єпископського служіння. Преподобний Максим Сповідник вчить: «Той, хто відганяє від себе пристрасні помисли, має рису диякона, хто просвіщає розум пізнанням сущих — рису пресвітера, а хто довершує освячення розуму миром богопоклінного відання Святої Трійці, той має рису єпископа». А тому вдосконалюй себе молитвою і постом, будь добрим будівничим тайн Божих, май у всьому стриманість, стережися від усякого зла й завжди пам’ятай слова Господа нашого Іісуса Христа:

так нехай сяє світло ваше перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла і прославляли Отця вашого Небесного (Мф. 5: 16).

До цього дня ти ніс послух намісника Одеського Іверського чоловічого монастиря, подвизаючись на ниві відродження чернечого життя. Безперечно, це цінний досвід, який допоможе тобі у новому служінні. Ми молимося, щоб сугуба благодать архієрейства, яку ти прийняв сьогодні, зміцнила тебе. Прийми моє вітання із благодаттю архієрейства та побажання милості Божої у твоїх трудах. Пастиреначальник наш Господь Іісус Христос нехай збереже і примножить нині прийнятий тобою великий дар. А тепер візьми цей жезл і благослови віруючих, які очікують отримати від тебе перше архіпастирське благословення. Володимир, Митрополит Київський і всієї України, Предстоятель Української Православної Церкви

православна газета

н о в и н и, п одії, ко м е н тарі БОГОС ЛУ ЖІННЯ, СВЯТК У ВАННЯ

Закінчення. Початок на с. 5

№ 19 (341), жовтень 2013

7

ІС ПОЛА, ЕТІ ДЕСПОТА!

та іншими військовими формуваннями України архієпископ Білоцерківський і Богуславський Августин. Його Високопреосвященству співслужили: благочинний Другого Шевченківського благочиння столиці протоієрей Анатолій Затовський, благочинний Солом’янського благочиння протоієрей Ярослав Шовкеник, заступник голови вищеназваного Відділу архімандрит Лука (Винар­чук), настоятель храму протоієрей Віталій Приходько, духовенство м. Києва.

БІОГРАФІЯ АРХІМАНДРИТА ДІОДОРА (ВАСИЛЬЧУКА) Aрхімандрит Діодор (в миру — Віталій Семенович Васильчук) народився 22 липня 1979 р. у м. Одесі, в сім’ї моряків. У 1986–1996 рр. навчався в середній школі № 79 м. Одеси. У травні 1996 р. вступив послушником до Пантелеймонівського чоловічого монастиря м. Одеси.

21 вересня 1996 р. з благословення Високопреосвященнішого Агафангела, митрополита Одеського і Ізмаїльського, пострижений у рясофор.

9 грудня 1996 р. Високопреосвященнішим Агафангелом, митрополитом Одеським і Ізмаїльським, пострижений у чернецтво з ім’ям Діодор (на честь святого мученика Діодора).

22 грудня 1996 р. митрополитом Агафангелом висвячений у сан ієродиякона.

27 лютого 2000 р. митрополитом Агафангелом висвячений у сан ієромонаха. У 2000 р. закінчив Одеську духовну семінарію.

22 липня 2000 р. призначений благочинним Пантелеймонівського чоловічого монастиря м. Одеси.

9 серпня 2000 р. висвячений у сан ігумена.

18 травня 2002 р. удостоєний права носіння хреста із прикрасами.

25 лютого 2004 р. Високопреосвященнішим Агафангелом, митрополитом Одеським і Ізмаїльським, призначений в. о. намісника Одеського Іверського чоловічого монастиря.

9 березня 2004 р. постановою Священного Синоду УПЦ (журнал № 3) затверджений намісником Одеського Іверського чоловічого монастиря.

13 квітня 2004 р. висвячений у сан архімандрита. Із серпня 2004 р. — голова єпархіального Паломницького відділу в ім’я святого апостола Андрія Первозванного.

14 листопада 2010 р. за поданням Високопреосвященнішого Агафангела, митрополита Одеського і Ізмаїльського, Блаженнішим Митрополитом Київським і всієї України Володимиром удостоєний права носіння другого хреста із прикрасами. З 28 червня 2011 р. — член Літургіко-богослужбової комісії при Священному Синоді УПЦ.

2010 р. закінчив Ужгородську Українську богословську академію імені святих Кирила і Мефодія (присвоєно ступінь магістра богослов’я), 2011 р. — Київську духовну академію. Нагороди: ордени святого князя Володимира II і III ступеня, благословенна архіпастирська грамота Високопреосвященнішого Агафангела, митрополита Одеського і Ізмаїльського.

13 жовтня, в день пам’яті святителя Михаїла, першого митрополита Київського, в Успенському соборі Києво-Печерської Лаври було звершено Божественну літургію. Богослужіння звершили Керуючий справами Української Православної Церкви, ректор Київської духовної академії і семінарії митрополит Бориспільський і Броварський Антоній та намісник обителі митрополит Вишгородський і Чорнобильський Павел у співслужінні братії монастиря у священному сані.

14 жовтня Московська духовна академія урочисто відзначила престольне свято Покровського академічного храму та актовий день. В урочистостях, з благословення Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира, взяв участь голова Учбового комітету УПЦ єпископ Ірпінський Климент. Після Літургії, яку в Покровському академічному храмі звершили ректор Московської духовної академії і семінарії архієпископ Верейський Євгеній, єпископ Ірпінський Климент і ректор Коломенської духовної семінарії єпископ Зарайський Костянтин, відбувся річний акт. Звертаючись до викладачів та вихованців Московських духовних шкіл, єпископ Ірпінський Климент передав їм привітання Блаженнішого Митрополита Володимира, а також зачитав вітальний адрес Керуючого справами УПЦ, ректора Київської духовної академії і семінарії митрополита Бориспільського і Броварського Антонія. ПАМ’ЯТЬ 27 вересня Президент України Віктор Янукович вшанував пам’ять жертв Бабиного Яру, поклавши квіти до пам’ятника у столичному Національному історико-меморіальному заповіднику «Бабин Яр». З благословення Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира у заході взяли участь Керуючий справами Української Православної Церкви митрополит Бориспільський і Броварський Антоній і голова Адміністративного апарату Київської Митрополії протоієрей Володимир Коцаба. Пам’ять жертв Бабиного Яру також вшанували: Прем’єрміністр України Микола Азаров, Голова Верховної Ради Володимир Рибак, Секретар РНБО Андрій Клюєв, голова Київської міської державної адміністрації Олександр Попов, голова Київської обласної державної адміністрації Анатолій Присяжнюк та представники громадськості. Учасники церемонії, приуроченої до 72-ї річниці від часу масових розстрілів у Бабиному Яру, вшанували пам’ять загиблих хвилиною мовчання. ОСВЯЧЕННЯ 13 жовтня, напередодні свята Покрову Пресвятої Богородиці, Керуючий справами УПЦ митрополит Бориспільський і Броварський Антоній звершив всеношну у нижньому храмі Покровської церкви в Оболонському р-ні м. Києва. Його Високопреосвященству співслужили єпископ Боярський Феодосій, голова Адміністративного апарату Київської Митрополії протоієрей Володимир Коцаба, секретар Київської єпархії по м. Києву протоієрей Віктор Іващук, настоятель собору протоієрей Миколай Терещук, благочинний Оболонського благочиння столиці протоієрей Володимир Терещук і духовенство благочиння. Після всеношної митрополит Антоній, з благословення Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира, звершив освячення відреставрованого храму в ім’я великомученика Георгія Побідоносця на території храмового комплексу. За матеріалами офіційного сайта УПЦ, сайтів Київської Митрополії та КДАіС КОНФЕРЕНЦІЇ

5 жовтня виповнилося 65 років від дня народження митрополита Волинського і Луцького Нифонта.

16 жовтня виповнилося 30 років служіння у священному сані архієпископа Рівненського і Острозького Варфоломія.

16 жовтня виповнилося 10 років перебування на кафедрі архієпископа Чернігівського і Новгород-Сіверського Амвросія.

26 вересня виповнилося 20 років від дня дияконської хіротонії, а 3 жовтня — від дня священицької хіротонії єпископа Джанкойського і Роздольненського Аліпія.

КОНФЕРЕНЦІЇ 2–4 жовтня у Центрі православної культури імені святих Кирила і Мефодія у Варшаві (Польща) проходила Міжнародна конференція «Примирення в Центральній і Східній Європі. Нові виклики», організована робочою групою «Примирення в Європі — завдання церков в Україні, Білорусі, Польщі та Німеччині». З благословення ректора Київської духовної академії і семінарії митрополита Бориспільського і Броварського Антонія у конференції брав участь проректор КДАіС з науково-богословської роботи Володимир Бурега, офіційний представник УПЦ у групі «Примирення». На урочистому відкритті конференції був присутній Предстоятель Польської Православної Церкви Блаженніший Митрополит Варшавський і всієї Польщі Савва, який звернувся до присутніх з вітальним словом. Другий день роботи конференції був присвячений обговоренню проблем польсько-українського примирення у зв’язку із 70-річчям Волинської трагедії.

3–5 жовтня на богословському факультеті Бухарестського університету (Румунія) проходила міжнародна конференція, при­ урочена до 20-річчя від дня смерті видатного православного богослова протоієрея Думитру Станілое. З благословення ректора Київської духовної академії і семінарії митрополита Бориспільського і Броварського Антонія в науковому форумі взяв участь викладач КДА архімандрит Маркел (Павук), який виступив з доповіддю «Вчення про пристрасті та способи боротьби з ними у творах протоієрея Думітру Станілое і російських подвижників благочестя ХIX століття: порівняльний аналіз». Із 4 до 6 жовтня 2013 р. у Грузії проходила V Горійська наукова конференція імені священномученика Католикоса-Патріарха всієї Грузії Кіріона II (канонізований Священним Синодом Грузинської Православної Церкви 2002 р.). Організатором конференції виступила Самтавіська і Горійська єпархія ГПЦ. У роботі конференції брали участь вчені з Грузії, Росії та України. З благословення Керуючого справами УПЦ, ректора Київської духовної академії і семінарії митрополита Бориспільського і Броварського Антонія в роботі конференції взяв участь проректор КДАіС з на­уково-богословської роботи Володимир Бурега. 5 жовтня він виступив на конференції з доповіддю «Собор святих Київської духовної академії: встановлення святкування та іконографія», звернувши особливу увагу на те, що в Собор святих Київської духовної академії включені і святі, канонізовані Грузинською Православною Церквою (серед них і священномученик Кіріон, якому присвячена Горійська конференція). КРУ ГЛИЙ С ТІЛ

22–23 вересня у м. Мілані (Італія) відбулася VI Міжнародна науково-богословська конференція «Амвросіївські читання», організована православною парафією в ім’я святителя Амвросія Медіоланського м. Мілан, науково-видавничим об’єднанням «Дух і літера» (Київ, Україна) і Київським релігійно-філософським товариством. Тема конференції: «Міланський едикт — початок християнізації суспільства». З благословення Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира в роботі форуму взяв участь голова Синодального відділу Української Православної Церкви з біоетики та етичних питань єпископ Макарівський Іларій. У перший день роботи конференції Його Преосвященство оголосив вітальне слово Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира та виступив із доповіддю «Значення Міланського едикту для Хрещення Русі». За матеріалами сайта ortodossa-ambrogio.org

10 жовтня голова Синодального інформаційно-просвітницького відділу УПЦ протоієрей Георгій Коваленко взяв участь у круглому столі «Морально-етичні проблеми законодавчого забезпечення міжнаціональної толерантності». Організаторами заходу виступили Міжфракційне депутатське об’єднання «За міжнаціональну злагоду і громадянський мир» та Національна експертна комісія України з питань захисту суспільної моралі. Учасники круглого столу підтримали законодавчі ініціативи про заборону мови ворожнечі в Україні і виразів, що принижують людську гідність за національною, релігійною чи мовною ознакою. Організатори запропонували для обговорення та ознайомлення проекти «Концепції захисту суспільної моралі в Україні», «Хартії про партнерство заради інформаційних прав і свобод та захисту суспільної моралі», а також план заходів щодо протидії насильству в інформаційному просторі й заходів із проведення антиалкогольної кампанії в Україні. За матеріалами офіційного сайта УПЦ і сайта КДАіС

8

№ 19 (341), жовтень 2013

православна газета

ЦЕРКВА І ЗМІ

«МИ ПОВИННІ БУТИ В ДІАЛОЗІ З УСІМА, ЩОБ СПАСЛИСЯ ХОЧА Б ДЕЯКІ» Огляд роботи VIII Фестивалю ЗМІ православних 30 вересня — 4 жовтня у Святій Успенській Києво-Печерській Лаврі, з благословення Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира та на запрошення намісника обителі митрополита Вишгородського і Чорнобильського Павла, відбувся VIII Фестиваль ЗМІ православних. Основна тема чергового медіафоруму — «Система навчання і підвищення кваліфікації співробітників єпархіальних прес-служб та єпархіальних журналістів».

ДЕНЬ ПЕРШИЙ. ВІДКРИТ ТЯ Відкриття VIII Фестивалю ЗМІ православних відбулося 30 вересня, в день пам’яті святих мучениць Віри, Надії, Любові та матері їхньої Софії, в Успенському соборі КиєвоПечерської Лаври. Церемонії відкриття передував молебень на початок доброї справи, який очолив Керуючий справами Української Православної Церкви митрополит Бориспільський і Броварський Антоній. Потім пролунало відеозвернення Предстоятеля УПЦ Блаженнішого Митрополита Володимира до організаторів, учасників та гостей форуму. Присутніх привітав митрополит Бориспільський і Броварський Антоній, який зазначив, зокрема, що Фестиваль ЗМІ православних — це подія не тільки для самих засобів масової інформації, а й для всієї Церкви, і, багато в чому, саме від православних журналістів залежить те, як говоритимуть про нашу Церкву і про нашу віру. Зі словами привітання до представників православних ЗМІ також звернулися: митрополит Вишгородський і Чорнобильський Павел, який побажав православним журналістам поєднувати професійні якості з духовними пріоритетами; радник Президента України — керівник Головного управління Адміністрації Президента України з питань гуманітарного розвитку Юрій Богуцький; народний депутат України Петро Порошенко; керівник «Inter Media Group» Ганна Безлюдна; генеральний директор Національної радіокомпанії України Тарас Аврахов; генеральний директор Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника Любомир Михайлина; інтернет-маркетолог, експерт у галузі управління репутацією в Мережі Борис Тізенгаузен. Голова Синодального інформаційно-просвітницького відділу Української Православної Церкви протоієрей Георгій Коваленко в рамках церемонії відкриття представив проекти Відділу та програму роботи Фестивалю. Перед відкриттям медіафоруму його учасники відвідали лаврське кладовище, де єпископ Обухівський Іона очолив заупокійну літію по архіманд­ риту Лонгину (Чернусі, † 7 серпня 2013 р.), постійному учаснику й одному з натхненників попередніх фестивалів ЗМІ православних. На самій церемонії відкриття було продемонстровано підготовлений спеціально до VIII Фестивалю невеликий фільм про отця Лонгина. Невеликий, але дуже теплий...

ДЕНЬ ДРУГИЙ Другий (він же — перший робочий) день Фестивалю розпочався із презентації нового

офіційного порталу Української Православної Церкви — CHURCH.UA. Над ним працював колектив Мережі православних сайтів Prihod.ru. Голов­на мета створення нового масштабного медіапроекту — формування єдиного інформаційного простору Української Православної Церкви. У коментарі для «Церковної православної газети» голова Синодального інформаційно-просвітницького відділу УПЦ протоієрей Георгій Коваленко розповів про портал CHURCH.UA таке: «Ми хочемо створити єдину систему, яка б відображала реальне церковне життя в інтернеті, за принципом: “один об’єкт у реальності — один об’єкт в інтернеті”. Більше того, ми хочемо зв’язати ці об’єкти в єдину мережу під одним, зрозумілим для кожної людини, доменним ім’ям (CHURCH.UA). З назви порталу очевидно, що йдеться про Церкву України. І до цієї Церкви належать єпархії (ми зарезервували імена для кожної з них), єпископи, монастирі, парафії. Крім того, ми створюємо web-атлас Церкви, “прив’язуючи” всі об’єкти до карт Яндекса. Причому хочемо “прив’язати” до карт не тільки об’єкти, а й церковну діяльність, адже необхідно створювати карту недільних шкіл, карту лікарняних храмів, карту тюремних храмів тощо. Необхідно, забезпечивши професійну технічну підтримку і спростивши в масштабах усієї Церкви сам спосіб створення парафіяльного, єпархіального або монастирського сайта (що й дозволяє зробити новий портал), представити в мережі всю канонічну структуру Церкви. При цьому наповнення єпархіальних сайтів адмініструватиметься на загальноцерковному рівні, а сайти парафій контролюватимуться на рівні єпархіальному. Тобто йдеться про цілу систему адміністрування та систему обміну інформацією, в рамках якої, наприклад,

новина з парафіяльного сайта може потрапити, якщо вона того варта, в головну стрічку церковних новин або на єпархіальний сайт». Після презентації нового представництва Української Православної Церкви в інтернеті відбувся майстер-клас «Створення редакційної мережі ЗМІ», в рамках якого головний редактор сайта «Сегодня.ua» Світлана Панюшкіна та заступник головного редактора газети «Вісті» Галина Коваленко розповіли про те, як побудована робота в масових всеукраїнських ЗМІ, зокрема про взаємодію центральної та регіональних редакцій. Наступною подією Фестивалю був круглий стіл «Майбутнє церковних ЗМІ: формати й тенденції». Його учасники говорили не стільки про нові технології, скільки «про смисли». Так, наприклад, однією із тез виступу відповідального редактора «Журналу Московської Патріархії» Сергія Чапніна були слова про те, що «ми, православні християни XXI століття, рідко говоримо про майбутнє, нас більше приваблює минуле; ми говоримо про традиції, про те, як духовне життя будувалося у минулі століття, і цим радикально відрізняємося від християн ранньої Церкви, які жили очікуванням зустрічі зі Спасителем, були спрямовані в життя вічне». Про євангельську спрямованість у майбутнє говорив у своєму виступі й голова Синодального інформаційного відділу Московського Патріархату Володимир Легойда, за словами якого «смисл Євангелія не в тому, якою людина була, і навіть не в тому, якою людина є, а в тому, якою вона може стати. І цей акцент має бути зроблений у проповіді церковній та в наших ЗМІ». Крім того, на думку Володимира Легойди, православні журналісти мають розуміти, що сучасна людина шукає в усьому практичної користі для себе, й тому наші ЗМІ

повин­ні бути близькі до людських проблем, до того, що людину хвилює і радує. У свою чергу, протоієрей Георгій Коваленко зауважив, що ми повинні дивитися на ті чи інші події з погляду вічної правди. У роботі круглого столу також взяв участь єпископ Обухівський Іона, який відзначив, що робота православних ЗМІ — для тих, хто зацікавлений у нашій інформації, доброзичливо до нас ставиться, і не слід мімікрувати під тих, кому «треба» сподобатися, як не слід і намагатися конкурувати зі світськими ЗМІ. Після круглого столу «Релігійна тематика у ЗМІ. Конфесії в медіапросторі», в якому взяли участь відомі в Україні світські релігієзнавці, відбувся круглий стіл «Якою має бути система підготовки священнослужителів до співпраці з сучасними медіа й реалізації церковних медіапроектів» за участю Керуючого справами УПЦ, ректора Київської духовної академії і семінарії митрополита Бориспільського і Броварського Антонія, який виступив перед учасниками Фестивалю з доповіддю (див.: с. 10–11). Його Високопреосвященство зокрема зазначив: «Якщо світ говорить мовою ЗМІ, то й ми повинні досконало володіти цією мовою. Не для того щоб стати частиною світу, а для того щоб світ нас почув. І ми повинні бути в діалозі з усіма, щоб спаслися хоча б деякі». Завершився другий день роботи медіафоруму майстеркласом «Очікування світських ЗМІ від церковних прес-служб» за участю головного редактора газети «Сегодня» Ольги Гук, шеф-редактора «5 каналу» Володимира Мжельського і кореспондента ICTV Дарки О­ліфер.

ДЕНЬ ТРЕТІЙ Третій день Фестивалю розпочався з майстер-класу «Успішні формати православ-

«Сьогодні практично на кожну людину день у день обрушується колосальний потік найрізноманітнішої інформації. І людині, подорожуючи в океані подій та думок, усе складніше знайти правильний маяк. Багато непотрібних відомостей нерідко позбавляє нас можливості зосередитися на рухах своєї душі, помислити над власним життям. Технології створюють новий, віртуальний світ, але спокуси і принади у ньому ті самі, бо, за словом апостола Іоанна, все, що в світі: похіть плоті, похіть очей і гордість житейська (1 Ін. 2: 16). Присутня в інформаційному просторі, Церква свідчить людям про любов Господа до роду людського, про те, що хто виконує волю Божу, перебуває повік (1 Ін. 2: 17), а світ і похіть його минають. Ми покликані показувати приклад того, як протистояти байдужості, ненависті і злості. Переконаний, що співробітництво у цій справі має стати одним із найважливіших завдань православних християн, які несуть своє служіння в інформаційній сфері». Із привітання Святішого Патріарха Московського і всієї Русі Кирила організаторам та учасникам VIII Фестивалю ЗМІ православних

них радіопрограм на світському радіо: досвід та перспективи». Своїм досвідом у цій сфері, зокрема, поділилися головний редактор радіопрограми «Православіє в Україні» протодиякон Миколай Лисенко, заступник директора «Українського радіо» Геннадій Ракуленко, а також автор і ведучий радіопрограми «Благовіст» Володимир Татаренко. Як можна було зрозуміти з цих виступів, серед головних рецептів успішності «наших» програм на світському радіо — їхня діалогічність і мова, зрозуміла невоцерковленому слухачу. Після невеликого, але динамічного навчального семінару, проведеного командою Мережі православних сайтів Prihod.ru для адміністраторів єпархіальних сайтів на порталі CHURCH.UA, відбувся круглий стіл «Сімейні цінності: проблеми, міфи, реалії. Політика держави і відображення в ЗМІ». Головним спікером виступив Уповноважений Президента України з прав дитини Юрій Павленко, який, зокрема, виклав деякі тези Національної стратегії профілактики соціального сирітства до 2020 р., а також повідомив про можливе прийняття державою рішення про захист дітей від шкідливої інформації. Однією з найцікавіших подій фестивалю став майстер-клас «Формат ток-шоу на телебаченні: чи є в ньому місце священнослужителям» за участі головного редактора теле­

православна газета

ЦЕРКВА І ЗМІ каналу «Інтер» Антона Нікітіна, протоієрея Олександра Акулова та ігумена Валеріана (Голов­ченка). Протоієрей Георгій Коваленко, який модерував більшу частину фестивальних подій, тут виступив також як експертпрактик, тобто священнослужитель із чималим досвідом участі у телевізійних ток-шоу. Завершився третій день роботи Фестивалю презентацією проекту «Створення телевізійного довідника “Монастирі України”», яку провели упорядник однойменного книжкового видання Владислав Дятлов і режисер Олена Каретник, яка озвучила ідеї щодо «переведення» книги в телевізійний формат.

ДЕНЬ ЧЕТВЕРТИЙ Четвертого дня Фестивалю відбувся «парад» презентацій. Свої медіапроекти представили Кіровоградська, Вознесенська, Горлівська, Одеська єпархії, Макарівське вікаріатство Київської єпархії УПЦ. Телекомпанія «Орбіта» (м. Красноармійськ Донецької області) презентувала програму «Прості істини», творці якої намагаються розповісти своїм глядачам про основи Православної віри доступною мовою. Православний жіночий журнал «Самарянка» представив два проекти, орієнтовані, насамперед, на світську молодь: пересувну фотовиставку «Сім’я: формула любові» і творчу вітальню, в рамках якої, наприклад, обговорювалася така тема, як актуальність творчості Пушкіна у XXI ст. Учасники Фестивалю також дізналися про діяльність Центру святого Климента «Спілкування і діалог культур», Православного мобільного порталу та Всеукраїнського апологетичного центру в ім’я святителя Іоанна Златоуста. Про просвітницький і освітній проект «Радіо “Образ”» розповіла його шефредактор Анастасія Іванова (м. Нижній Новгород), яка повідомила, зокрема, про цікавий досвід розповсюдження через церковні лавки і в рамках благодійних акцій радіоприймачів, налаштованих лише на частоту радіокомпанії. Про проекти 2013 р., реалізовані журналом «ФОМА в Україні», розповіли головний редактор видання Антон Нікітін та його заступник протодиякон Олександр Карпенко. Йшлося про участь журналу у створенні телевізійного серіалу «Святі і праведники XX століття» і документального фільму «Хрещення», а також в організації виставки «X століть Православ’я. Історія православної Русі в ликах її святих». Крім медіапроектів, у рамках Фестивалю також були представлені: нові книги Видавничого відділу Української Православної Церкви; сучасне перевидання «Азбуки» Єлизавети Бьом; фільм «Лука» про святителя Луку (Войно-Ясенецького), прем’єра якого відбулася 11 жовтня, в день відкриття XI фестивалю православного кіно «Покров» (див.: с. 14); інформаційно-просвітницька діяльність Паломницького центру Української Православної Церкви. Ще однією подією цього дня стала зустріч учасників Фестивалю ЗМІ православних з намісником Києво-Печерської Лаври митрополитом Вишгородським і Чорнобильським Павлом. Його Високопреосвященство розповів про сьогодення давньої обителі та її насельників, про чернецтво як особливе покликання, а також про деякі проблеми сучасного монастирського життя.

ДЕНЬ П’ЯТИЙ. ЛІТ УРГІЯ 4 жовтня, у день віддання свята Воздвиження Животворящого Хреста Господнього і спомину знайдення мощей святителя Димитрія Ростовського (1752), спільною молитвою в Успенському соборі Києво-Печерської Лаври VIII Фестиваль ЗМІ православних завершився. Служіння Літургії очолив намісник обителі митрополит Вишгородський і Чорнобильський Павел. Його Високопрео­ священству співслужили учасники медіафоруму у священному сані; молилися за Літургією й інші учасники Фестивалю. По завершенні богослужіння митрополит Павел благословив його учасників на подальші труди на славу Святої Церкви. Святитель Димитрій, пам’ять якого звершувалася цього дня, вшановується як людина, яка «увесь розум полонила <...> у послух вірі». Чи не до того мають прагнути і співробітники православних ЗМІ?.. Підготував Михайло Мазурін

№ 19 (341), жовтень 2013

9

ПАЛОМНИЦЬКИЙ ЦЕНТР УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ

ЗАПРОШУЄ ВКЛОНИТИСЬ СВЯТИНЯМ УКРАЇНИ ТА РОСІЇ Три українські Лаври Київ – Чернігів Київ – Почаїв Святогірська Лавра (за груповими замовленнями) Почаївська Лавра (щотижня) Москва – Дивєєво 2–5 листопада, 26–30 грудня Санкт–Петербург – Олександро–Свірський монастир 31 жовтня – 4 листопада 14–18 грудня Молдова – Болгарія – Румунія 9–16 листопада Грузія 9–19 листопада

ДО СВЯТИНЬ ДАЛЕКОГО ЗАРУБІЖЖЯ Ізраїль 1–8, 15–22 листопада Кіпр 11–18 листопада Франція – Німеччина «До тернового вінця Спасителя» 30 жовтня – 7 листопада, 4–12 грудня Великобританія 16–23 листопада 01103, Залізничне шосе, 3, Київ, Україна Тел.: +38 (044) 383 04 11 +38 (044) 383–04–22 +38 (050) 265–55–42 +38 (097) 545–42–55 Факс: +38 (044) 529–02–92 pilgrimsua@gmail.com www.pilgrims.in.ua АНОНС 21–25 жовтня у Балаклаві (м. Севастополь, АР Крим), з благословення Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира, відбудеться VI Всеукраїнська конференція глав і представників єпархіальних молодіжних відділів та організацій. Форум проводить Синодальний відділ УПЦ у справах молоді, за сприяння Сімферопольської єпархії. На конференцію запрошені священнослужителі й миряни, які відповідають за роботу з молоддю в єпархіях Української Православної Церкви, а також представники православних молодіжних організацій та братств.

10

№ 19 (341), жовтень 2013

православна газета

сл о в о паст иря

НАЙКРАЩИЙ ЦЕРКОВНИЙ ЖУРНАЛІСТ — СВЯЩЕННОСЛУЖИТЕЛЬ

Доповідь митрополита Бориспільського і Броварського Антонія Українська Православна Церква на сьогодні має знач­ ний досвід успішної реалізації медіа-проектів. Неодноразово найкращим православним журналом у межах РПЦ визнавався «Отрок». І дійсно, це оригінальне видання, спрямоване на ту молодь, яка думає, відчуває, переживає. А оскільки такими молодими залишаються практично всі культурні православні люди навіть на пенсії, то це журнал для всіх. З його читацької аудиторії «випадають» тільки діти й такі люди, яким ніколи вгору глянути через власні житейські турботи. Хочеться сказати, що й одного журналу «Отрок», який є найкращим православним журналом останнього десятиліття, було б достатньо, щоб вважати досвід УПЦ у цій сфері успішним. Але в нас, крім цього журналу, є ще значно оновлена « Це р ко в н а п р а в о сл а в н а газета». Не втрачаючи значення офіційного органу УПЦ, ця газета перетворилася на живе дзеркало в с ьо го доброго, що є в нашій Церкві сьогодні. Православна психологія, православна педагогіка, повернення до найкращого у традиційній православній культурі — ось що є свого роду «родзинками» «Церковної православної газети». Помітно підвищився рівень газети за останні роки, і ми вдячні за це колективу та особливо архімандриту Лонгину, якого, на жаль, уже немає з нами. Але сподіваємося, що це видання й надалі динамічно розвиватиметься під керівництвом протоієрея Владислава Софійчука. Так само позитивними прикладами є досягнення УПЦ в інтернет-просторі. Але сам інтернет постійно змінюється. Нинішній успішний інтернетпортал — це не просто візитна картка Церкви з її новинами. Це універсальний за обсягом проект. Це різноманітні форми інформування, доступні на сайті. Наприклад, сьогодні люди більш схильні подивитися відеосюжети з новинами, з коментарями, з цікавими інтерв’ю, і все менше схильні читати. Люди хочуть більшого співпереживання, яке можуть дати православні відеосюжети, і це прагнення можна й п от р і б н о задовольняти. Успішно в цьому відношенні розвивається портал «Православіє в Україні», й потрібно лише нарощувати і якість, і кількість контенту, тобто весь час шукати нове змістовне наповнення. Також Українська Православна Церква має успішний досвід позиціонування в сучасних медіа. Ви всі знаєте, що теперішні ЗМІ шукають скандалів, намагаються вигадати «смажені» сюжети навіть там, де немає жодних підстав. Звичайно, що деякі ЗМІ в Україні особливо хотіли би мати за мішень для своїх вправ саме нашу Церкву.

Великих зусиль коштують нам намагання знайти мудру позицію, не дати втягнути себе у війни, у скандали. Але викликів стає дедалі більше, і потрібно вже думати про «антикризовий менеджмент» для всієї Церкви у цій сфері. Крім того, найкращий спосіб спростувати негативний образ, що його нав’язують деякі ЗМІ, — це показати позитив. Ось тут, у справі донесення позитивних прикладів та месиджів до світського суспільства через сучасні медіа, треба виробити певну систему й наполегливо працювати. Я думаю, що накопичений за ці роки досвід потрібний нам саме для того, щоб голос Православної Церкви був почутий суспільством, а наші позитивні справи стали свідченням про силу Церкви та її Засновника. Не можна допустити, щоб представники сучасних медіа вважали, що вони живуть у постхристиянську, постправо­ славну епоху. Ми — християни — це сьогодення і майбутнє цієї країни. Православна духовність — це той стрижень, без якого не може існувати наше суспільство. І тому проповідь словами і справами про Православ’я, його красу й силу, його творчий потенціал — це наш обов’язок. Це не лише виконання місії, яка покладена Господом. Але це й усвідомлення нашої відповідальності за долю суспільства, в якому Православ’я стало головною культуротворчою силою у 988 році.

ПР О ДЕФІЦИТ ЯКІСНОГ О ЗМІС ТОВНОГ О Н А ПОВНЕНН Я ЗМІ Відразу зазначу дуже важливий історичний аспект. Як при побудові церковних медіа-проектів, так і при позиціонуванні УПЦ у сучасних медіа ми маємо головну проб­ лему — це дефіцит якісного змістовного наповнення. Мені здається, що така ситуація в Україні склалася об’єктивно, і потрібно всім її правильно розуміти.

У Росії в середині 1970-х років у Церкву прийшли найкращі представники інтелігенції. Символом цього покоління став Сергій Сергійович Аверінцев. Ці люди писали бездоганно гарні тексти з погляду світської стилістики, і традиційний церковний зміст та власні ідеї вміли подати так, що викликали захоплення значної частини культурної еліти. В Україні такого роду зустріч інтелігенції та Церкви не відбулася в 1970-х роках, і тому в нас період взаємного зближення затягнувся аж до сьогодні. На жаль, довгий час наша інтелігенція вважала УПЦ чимось чужим або з причин ідеологічних, або з причин політичних. Сьогодні, слава Богу, вже всім зрозуміло, що УПЦ — це загальнонаціональна Церква, яка різко відрізняється від усіх інших, які так і залишилися регіональними або етнічними проектами. Саме життя вже не раз довело, що УПЦ не чужа українському суспільству, а міцно тут укорінена. І навіть більше — українське суспільство все більше виявляє власні корені в тій традиції, яку Церква несе в її чистоті та різноманітті. І якщо в Росії якісний церковний контент для ЗМІ з’явився через 20 років після зустрічі інтелігенції та Церкви, то в нас все ще попереду. Але ми не маємо права чекати 20 років і зобов’язані відповідні процеси прискорювати, стимулювати. Вже сьогодні необхідно віднаходити людей, які мають і загальну культуру, і традиційну церковність, і їм замовляти продукцію, потрібну для Церкви зараз. На це маємо спрямовувати ресурси. Не повинно бути такої ситуації, що в деяких виданнях до 70 % наповнення — це чужі матеріали. Я думаю, що наші ЗМІ потрібно наповнювати власним змістом. І та генеральна лінія, яку колись взяли Блаженніший Митрополит Володимир і голова Синодального інформаційно-просвіт-

ницького відділу УПЦ прото­ ієрей Георгій Коваленко на розвиток власного продукту — є вірною. Але все це має виростати природно. І ми не можемо, не маючи аналогічного якісного матеріалу, механічно замінювати його на місцевий, який нібито буде цікавіший українському читачеві. Він стане цікавий, якщо це буде висококласний продукт. При пошуках нового контенту, нових матеріалів для ЗМІ ми стикаємося з двома проблемами. Перша — це постійний дефіцит ресурсів. Думаю, що ця проблема поступово в и р і ш у в а т и м е т ьс я , оскільки все більше архієреїв усвідомлюють важливість сучасних ЗМІ, які є чимось більшим за повідомлення про служіння та проповіді, зустрічі та конференції. Без якісних ЗМІ ми не вичерпуємо всі можливості проповіді сучасному суспільству, а отже, не виконуємо обов’язок, даний нам від самого Господа. Тож я очікую нової політики в цьому питанні як у центрі, так і на місцях у найближчій перспективі.

ПР О ДЕФІЦИТ ПР О ФЕСІЙНИХ ЦЕРКОВНИХ Ж У РН А ЛІС ТІВ Друга проблема, з якою ми стикаємося при пошуках контенту, є ще більш дошкульною — це тотальний кадровий голод. У нас дуже мало людей, які могли б швидко і якісно писати, як того вимагають сучасні умови. Також мало людей, які могли б без підготовки добре говорити на телебаченні й радіо. Треба визнати, що є дефіцит церковних професіоналів. І цей дефіцит викликаний тим, що якісного продукту потрібно все більше, а пишуть чи знімають усе ті самі люди — практично це ті, хто збирається на Фестивалі ЗМІ православних. Звичайно, що потрібне нове кадрове наповнення, особливо якщо ми в Церкві поступово знаходитимемо ресурси на якісний розвиток православного контенту.

Де взяти людей? Як їх підготувати до служіння у ЗМІ? Як виховувати нові кадри? Перш ніж дати відповіді на ці питання, давайте подивимось на те, як вирішуються ці проб­ леми сьогодні. Зазвичай архієрей шукає кандидатуру керівника православного ЗМІ, бажано священика, бажано з високим рівнем культури і добрим письменницьким стилем хоча б в одному жанрі. Так само цей керівник шукає собі команду. А далі розпочинається коучінг, тобто наставництво під час практичної роботи. Проблема, однак, полягає в тому, що такий спосіб забирає багато часу й сил, а в наставників наших — завжди величезний дефіцит і першого, і другого. Інший спосіб — узяти журналіста й навчати його специфічних навиків праці у церковних ЗМІ та специфічної мови Церкви в зовнішньому медіа-просторі. Відразу скажу, що це завдання ще складніше. Журналіст має звичку бачити у своїй роботі певну технологію, ремесло і, не помічаючи того, може сам завдати ударів живій тканині церковного життя. Світському суспільству вже не боляче, що і як би про нього не розповідали журналісти. А Церкві — боляче. Насправді це добре, що ми ще вразливі, коли нас гострими кутами зачепили ті чи інші журналісти. Це означає, що ми ще живі, і що з нами антропологічна катастрофа омертвіння власне людського ще не сталася. Як привчити світського журналіста до обережного ставлення до Церкви? Фактично це велике й складне завдання — прищепити журналісту євангельську мудрість, вміння співчувати, вміння промовчати, коли дуже хочеться говорити. Надати журналісту зовсім інший спосіб мислення, зовсім іншу культуру ставлення до людей дуже важко. Маємо катастрофічні приклади, коли світські журналісти, які так і не воцерковилися по-справжньому, роблять православні ЗМІ. І в них так духовно безграмотно й не­о бережно пишуть про все на світі, що кожен номер — це як маленька атомна бомба для душі читача. Чому? Тому що немає головного — любові. А там, де нема любові, там є гордість, ненависть, видавання власних вигадок за позицію Церкви. І я думаю, що цих журналістів, які не змогли у власній душі вмістити євангельську мудрість, не зуміли наслідувати святих у власному служінні, а стали духов­ ними хуліганами — потрібно зупиняти. Отже, я б сказав, що ідеальний церковний журналіст — це все-таки священнослужитель або глибоко воцерковлена людина з богословською освітою, що стає журналістом. Бо дуже важко, не будучи священиком і не маючи відповідної освіти, мати євангельську мудрість. Навіть не всі священнослужителі виявляються на висоті, й, буває,

православна газета видають власні роздуми за в ч е н н я Це р к в и , в л а с н і суб’єктивні смаки нав’язують і суспільству, і православним християнам. Ду м а ю, що с ьо год н і потрібно знайти і задіяти резерв культурно підготовлених і богословськи освічених людей. Треба знайти висококультурних священиків і семінаристів, що схильні до просвітництва та місіонерства, мають енциклопедичні знання, сповідують чіткі принципи життя за найвищими моральними ідеалами, чия особистість не викликає у суспільстві нарікань. Ось таких людей потрібно було б відібрати в Україні для підготовки церковних журналістів. Це важко, але можливо. Такі люди є.

ПР О ПІДГ ОТОВК У ФА ХОВИ Х ПРА ВОС Л А ВНИХ МЕ ДІЙНИКІВ Якою мала б бути форма навчання для таких людей? Думаю, що потрібна сертифікатна програма з релігійної журналістики. Було б ідеально, якби за результатами навчання можна було отримати два сертифікати. По-перше, світського вишу, наприклад Інституту журналістики Національного університету імені Тараса Шевченка. При цьому інституті існує власна школа вивчення релігійної журналістики, і вони могли б запропонувати власну програму. А другий сертифікат могла б давати Київська духовна академія. Таким чином, випускники отримували б два документи — світський і церковний. Але відразу зазначу, що ця сертифікована програма має сенс, якщо вона буде насичена практичним змістом. У нас є носії унікальних знань — люди, які пройшли великий шлях у релігійній журналістиці. Потрібно було б записувати лекції та бесіди таких людей і створити онлайн-курс. Цим міг би зайнятися отець Георгій Коваленко. Також необхідні заняття, які б проводили висококласні практики із сучасних ЗМІ. Я знаю, який інтерес викликав майстер-клас Антона Нікітіна на минулому Фестивалі. Але знаю, що бувають і невдачі, коли світські спікери занадто туманно уявляють церковну специфіку й тому не можуть порадити нічого конкретного. Думаю, потрібно отцю Георгію пошукати й хорошу команду світських спеціалістів, подивитися на експертів з України, Росії, інших країн. Деякі висококласні спеціалісти можуть розповісти, які в них є поради для церковних ЗМІ. Але основний матеріал має бути просто технічним: як взагалі робити добрий медіапродукт. А вже самі слухачі прекрасно додумають, як це застосовувати у сфері церковної журналістики. Щоб створити онлайн-курс, за наших умов потрібно всетаки піти найпростішим шляхом. Доцільно організувати двотижневі курси з релігійної журналістики «вживу», зробити якісне відео з цього матеріалу, а також надавати можливість як пройти практичні семінари, так і витримати іспити. І в результаті слухач таких курсів отримає і певні важливі знання, і певне визнання, оскільки

матиме відповідні сертифікати. Курси необхідно продумати так, щоб це було і підвищенням кваліфікації для тих, хто вже давно займається релігійною журналістикою. Потрібно шукати унікальних носіїв досвіду, яких було б цікаво слухати всім. І нехай таких спікерів буде менше, але вони мають бути максимально задіяні.

ПР О ШКОЛ У РЕ ЛІГ ІЙНИХ ЗМІ Д Л Я СВЯЩЕНИКІВ І СВІТСЬКИХ Ж У РН А ЛІС ТІВ Окремим проектом необхідно організувати школу релігійної журналістики для світських журналістів, які вже працюють або здобувають фах і хотіли б або працювати в церковній журналістиці, або висвітлювати церковні теми у світських ЗМІ. Виходитимемо з того, що в цю школу прийдуть професіонали, і нам не потрібно вчити їх писати й робити репортаж. Для таких людей потрібно продумати програму підвищення кваліфікації, побудовану на позитивних прикладах. А ці приклади є. Іноді читаєш репортаж світського журналіста з ювілейного торжества і бачиш, як багато й вірно він підмітив. У результаті — цілком церковний матеріал, який проситься на сторінки нашого ЗМІ, а не лише світської газети. Поряд покладеш сухий прес-реліз єпархіальної прес-служби — і стає сумно й боляче за невикористані можливості. Ми повинні показати світським журналістам, що в їхній роботі вважаємо вдалим, з чого можна брати приклад. Тут може бути задіяний як український, так і зарубіжний досвід. Потрібно дати нові ідеї, підказати вдалі технології, показати, які існують резерви. Самі світські журналісти між собою кажуть: «Релігія добре продається». Тобто тема релігії цікава читачам і глядачам. І якщо цю цікавість не задовольняти позитивними матеріалами, матимемо негативні. А навчити знаходити позитив — це могло б бути нашим завданням. Життєві приклади сучасного християнського подвигу, сучасне богослов’я, здобутки православної освіти та волонтерства — про все це потрібно розказати. Тоді не будуть вишукувати чи вигадувати негатив. Можливо, ці дві програми — для священиків і світських журналістів — можна було б зробити інтегрованими, коли частина занять — спільні, частина — спеціальні для кожної аудиторії. Але мені здається, що скоріше це мають бути два різні проекти, тоді ми краще зможемо врахувати потреби кожної з наших аудиторій. Окремим напрямом роботи мала б стати підготовка семінарського спецкурсу з основ релігійної журналістики. Такі знання необхідні, але це має бути не спецкурс для галочки, а продумана програма, яка мала б максимальну ефективність і була б цікава для студентів. Можна було б почати цього року з факультативу, відвідування якого буде рекомендованим для студентів бакалаврату та магістратури. У Києві є мож-

сл о в о паст иря ливість організувати повноцінну практику студентів у всіх галузях церковної журналістики. І тих студентів, які матимуть схильність до роботи в церковних ЗМІ, можна було б направити на послух у наші київські структури: і в газету, і на радіо, і на телебачення. Тут повинні бути індивідуальний підхід та напрацювання форм навчання і практики, які ми могли б завтра запропонувати всім семінаріям як спецкурс «Основи релігійної журналістики й піару».

ПР О ЦЕРКОВНИЙ PR До речі, багато хто боїться слова «піар». Насправді церковний піар — це зв’язки церковних структур із громадськістю (як і перекладається «public relation»). І це наша просвітницька діяльність у медіа-просторі. Також треба вже сьогодні усвідомити важливу тенденцію: на фоні сучасної світської журналістики наша церковна журналістика дедалі більше нагадуватиме саме піар. Адже сучасна журналістика все більше спекулює на людських пристрастях. Телевізійні новини деяких українських телеканалів тепер мають три основні завдання: розважати, лякати, маніпулювати. Відповідно, навіть беручи завжди цікаву для глядачів тему релігії, висвітлюють все у цьому руслі: починають з маніпуляцій з матеріалом та глядачем, переходять до залякування і потім намагаються розважити й насмішити. Звичайно, такий формат журналістики для Церкви є викликом. Три основні завдання церковної журналістики прямо протилежні цьому світському постмодерністичному формату. По-перше, церковні ЗМІ покликані займатися християнським просвітництвом. Це завдання прямо протилежне завданню світських ЗМІ розважати людей. Церква прагне, щоб люди завжди мали змогу пізнавати істину, задумувалися над головним, дізнавались, якими є християнські традиційні цінності та принципи моральної поведінки. Друге завдання церковної журналістики — це виховувати. І якщо сучасною людиною прагнуть маніпулювати, то церковні ЗМІ мають забезпечувати простір для духов­ ного саморозвитку, надавати можливості для самостояння в істині, для збереження внут­ рішньої християнської свободи від спокус нашого часу. Третє завдання — дати людині відчути причетність до Бога, до Церкви, до громади однодумців. Якщо світські ЗМІ людину лякають, то Церква дає відчуття захищеності та спокою. Усе це означає, що світська журналістика дедалі більше відходить від інформування, виховання, просвітництва, взагалі — від позитивних установок та цінностей. І тому, хочемо ми чи не хочемо, а релігійна журналістика стає все більше схожою на пропаганду позитивних цінностей та прикладів, про які Церква намагається систематично розповідати і віруючим, і світові. У нашій церковній журналістиці можуть стати у пригоді методи того позитивного піару, який використовують держави

№ 19 (341), жовтень 2013 або великі корпорації. Наша журналістика буде балансувати між позитивним висвітленням (яке ще належить за стилем до журналістики) церковного життя і власне піаром. У цьому не потрібно бачити якусь трагедію. Наприклад, журнал «Форбс» розповідає про специфічний прошарок суспільства — про багатих і успішних. Розповідає об’єктивно, але із симпатією до тих людей, про яких розповідає. І ця симпатія відчувається, навіть коли когось критикують. І оскільки у цьому виданні не допускають критиканства та прийомів, звичайних для сучасної преси, то час від часу лунають звинувачення, що «Форбс» відступив від журналістики й став займатися піаром. Але щоразу все стає на свої місця, бо позитивна журналістика — це все-таки журналістика. І при всій подібності до піару, при використанні аналогічних методів — залишається журналістикою. Якщо світські журналісти позитивно й переконливо для суспільства можуть розповідати про тих, кого — будемо щирі — суспільство вважає чужими та ворожими, то тим більше церковні журналісти можуть розповісти і вірним, і суспільству про Церкву. Треба бути професіоналами. Треба мати позитивні цінності. Треба вміти цікаво розповідати цікаві історії. І треба церковному журналісту слухати Духа Святого, який своїм натхненням може додати іскру щирості та правди у кожен матеріал.

ПР О СПЕЦІА ЛЬНІС ТЬ « РЕ ЛІГ ІЙН А Ж У РН А ЛІС Т ИК А » Отже, готуючи церковних журналістів зі спеціальності «релігійна журналістика», краще відразу дати їм і знання в галузі «піару». Це — лише технології, яких не треба боятися. Навпаки, у позитивному піарі, який не має лицемірства, багато взято від принципів місіонерської роботи. Ми ще часто вагаємося — а чи буде працювати той чи інший місіонерський прийом сьогодні. А коли чуємо, що практично те саме радять піарники, то вже маємо бути сміливішими. Єдине, що є абсолютно неприйнятним для релігійного журналіста — це порада не бути собою, говорити одне, а робити інше. Така позиція неприйнятна не лише тому, що вона суперечить Євангелію. Люди зараз відчувають лицемірний і фальшивий піар, і як не сьогодні, то завтра відвертаються від таких лицемірів. Я сказав би, що одне з головних завдань при підготовці релігійного журналіста — це навчити його уникати таких ситуацій, коли вільно чи невільно потрапляєш у парадигму лицемірного піару. І я дуже хотів би, щоб була організована підготовка за окремими напрямками. Робота в журналі чи газеті — це одна специфіка. Робота на телебаченні чи радіо — інша. Праця в інтернеті — ще одна окрема галузь. Потрібно, щоб ті, хто навчатиметься чи підвищуватиме кваліфікацію, мали базові знання в усіх цих сферах і були повноцінними «універсальними журналістами».

11

Необхідно, щоб такі люди не боялися потім узяти на себе роботу в тій чи іншій сфері. Тим більше що інтернет уже дозволяє і на сайті мати елементи телебачення, і жанри, характерні для журналів або газет, повертаються на інтернет-портали. Але все-таки потрібна спеціалізація. Релігійний журналіст обов’язково повинен мати високу кваліфікацію в якомусь одному жанрі й разом з тим має бути готовим до виконання будь-яких завдань, що їх може поставити перед ним життя. І ще одна проблема. Необхідно дати всім нашим священнослужителям базові знан­ня у сфері зв’язків зі ЗМІ та з громадськістю, розповісти про технології спілкування з різними категоріями журналістів, про специфіку праці з різними суспільними елітами. Бо тут така сфера, що можна багато виграти й багато втратити. Не можна, щоб нашим священикам казали: «Вміли приготувати, але не вміли подати». Треба навчити «подавати», бо не в кожного є природний талант. Думаю, що потрібно віднайти можливості проводити спеціальні тренінги для студентів у наших семінаріях та для священиків у єпархіях, а можливо, і для архієреїв. Давайте скажемо собі правду: середовище, в якому ми працюємо, стає все більш прагматичним і агресивним, все більш лицемірним і секулярним. Журналісти іноді готові «рідну мати продати» заради красивого репортажу. І заради рейтингу готові піти на різні маніпулятивні сюжети і про Матір-Церкву, вигадуючи «смажені факти» й маніпулюючи свідомістю, штучно створюючи провокації для священиків. Усе це падає на добре підготовлений ґрунт дезорієнтованої свідомості пересічного споживача інформації. У звичайного глядача вимоги до священика завищені, уявлення про церковні заповіді — туманні, у технологіях маніпуляцій він не розбирається. І тому можемо багато втратити, якщо сьогодні не навчимо священиків елементарних правил інформаційної безпеки та медійної поведінки. Я дуже радий, що ми починаємо дискусію про систему підготовки священнослужителів до співпраці із сучасними медіа та реалізації церковних медіа-проектів. Важливо сьогодні почути один одного і почати працювати. Бо завтра викликів буде не менше, а більше. Ми маємо звернути увагу на цю проблему, на нові виклики, знайти сучасні методи підготовки кадрів. Адже ми повинні і проповідувати Євангеліє, і свідчити про святість Церкви та її духовний досвід, і бути завжди готовими всім дати свідчення про те, яким є наше вчення, наше жит тя, наша любов. Якщо світ говорить мовою ЗМІ, то й ми повинні досконало володіти цією мовою. Не для того щоб стати частиною світу, а для того щоб світ нас почув. І ми повинні бути в діалозі з усіма, щоб спаслися хоча б деякі. В будь-якому разі ми повинні зробити все, що залежить від нас. А решту нехай виповнить Господь своєю благодаттю!

12

№ 19 (341), жовтень 2013

Є П А РХ І АЛ ЬНЕ Ж И ТТ Я

СЄВЕРОДОНЕЦЬК. 22 вересня єпископ Сєверодонецький і Старобільський Никодим з архіпастирським візитом відвідав смт Комишуваха Попаснянського благочиння Сєверодонецької єпархії, де освятив каплицю на честь ікони Божої Матері «Всецариця».

частка святих мощей великомученика Никити. По завершенні Літургії у соборі відбувся хресний хід на центральну площу міста, де архієпископ Єфрем освятив закладний камінь у підмурівок нового кафедрального собору в ім’я великомученика Никити.

ВОЛОДИМИР-ВОЛИНСЬКИЙ. 24 вересня, в день святкування Зимненській іконі Божої Матері, на монастирській площі Святогірської Успенської Зимненської ставропігійної жіночої обителі (ВолодимирВолинський р-н Волинської області) було звершено Божественну літургію. Богослужіння очолили: митрополити Вишгородський і Чорнобильський Павел, Вінницький і Барський Симеон; архієпископи Луганський і Алчевський Митрофан, Мукачівський і Ужгородський Феодор; єпископи Володимир-Волинський і Ковельський Володимир, Ровеньківський і Свердловський Пантелеімон.

БІЛА ЦЕРКВА. 29 вересня, у Неділю 14-ту після П’ятидесятниці, після Воздвиження, архієпископ Білоцерківський і Богуславський Августин освятив новий храм

ВОЗНЕСЕНСЬК. 25 вересня у залі засідань виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради відбулося урочисте підписання договору про співпрацю між Вознесенської єпархією та Управлінням освіти міста. У засіданні брали участь єпископ Вознесенський і Первомайський Олексій, секретар єпархіального управління, благочинний Южноукраїнського округу протоієрей Михаїл Киряк, голова єпархіального відділу релігійної освіти, катехізації та місіонерства прото­диякон Миколай Лищенюк, міський голова Южноукраїнська Євген Квасневський, начальник управління освіти Юрій Сінчук та ін. КРИВИЙ РІГ. 27 вересня, у день свята Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього, з благословення архієпископа Криворізького і Нікопольського Єфрема духовенство єпархіального відділу із соціального служіння та благодійності на чолі з головою відділу ієреєм Діонисієм Шкуратком звершила освячення молитовної кімнати для жителів і персоналу комунального закладу «Дім милосердя “Затишок”» (Тернівський р-н м. Кривий Ріг). СІМФЕРОПОЛЬ. 27 вересня, з благословення Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира та митрополита Сімферопольського і Кримського Лазаря, по закінченні святкової Божественної літургії в Херсонеському Свято-Володимирському соборі (Сімферопольська єпархія) благочинний Севастопольського церковного округу протоієрей Сергій Халюта звершив освячення хреста в пам’ять про православних християн, «від перших століть до наших днів у морській безодні загиблих». Освячений хрест встановлено дайверами у водах Чорного моря в районі Карантинної бухти м. Севастополя. БАЛТА. 28 вересня архієпископ Балтський і Ананьївський Олексій з архіпастирським візитом відвідав с. Серби Кодимського р-ну Одеської області (Балтська єпархія), де освятив храм в ім’я великомученика Димитрія Солунського. ЖИТОМИР. 28 вересня у с. Березівка ​​Любарського р-ну Житомирської області відбулося освячення нового Петро-Павлівського храму. Чин освячення та Літургію в новоосвяченому храмі звершив архієпископ Житомирський і Новоград-Волинський Никодим. КІРОВОГРАД. 28 вересня архієпископ Кіровоградський і Новомиргородський Іоасаф звершив освячення відродженого Успенського храму м. Гайворон Кіровоградської області. Згідно з історичними відомостями,

на честь мучениць Віри, Надії, Любові та матері їхньої Софії у м. Узин Білоцерківського р-ну Київської області. ЛУГАНСЬК. 29 вересня архієпископ Луганський і Алчевський Митрофан звершив освячення храму на честь святих первоверховних апостолів Петра і Павла у с. Денежникове Новоайдарського р-ну Луганської області. МОГИЛІВ-ПОДІЛЬСЬКИЙ. 29 вересня архієпископ Могилів-Подільський і Шаргородський Агапіт ​​відвідав з архіпастирським візитом с. Біла Ямпільського благочиння Могилів-Подільської єпархії, де освятив храм на честь Успіння Пресвятої Богородиці. МУКАЧЕВЕ. 29 вересня архієпископ Мукачівський і Ужгородський Феодор освятив у м. Свалява Закарпатської області (Мукачівська єпархія) новозбудований храм на честь Усіх святих. ХАРКІВ. 29 вересня архієпископ Харківський і Богодухівський Онуфрій звершив освячення храму в ім’я святителя Миколая, архієпископа Мір Лікійських, Чудотворця, у с. Мурафа Краснокутського р-ну Харківської області. ВІННИЦЯ. 30 вересня, в день пам’яті святих мучениць Віри, Надії, Любові та матері їхньої Софії, митрополит Вінницький і Барський Симеон звершив освячення престолу Покровського храму с. Воронівці Хмельницького р-ну Вінницької області. ЛУЦЬК. 30 вересня, в день пам’яті святих мучениць Віри, Надії, Любові та матері їхньої Софії, у який в Україні також відзначається День усиновлення, з благословення митрополита Волинського і Луцького Нифонта у храмах Луцька відбулися святкові богослужіння, за якими підносилися молитви до Господа за здоров’я усиновлювачів, прийомних батьків, педагогів, лікарів, усіх, хто причетний до усиновлення. БОРИСПІЛЬ — КИЇВ. 1 жовтня у Святій Успенській Києво-Печерській Лаврі Керуючий справами Української Православної Церкви митрополит Бориспільський і Броварський Антоній провів збори благочинних новоствореної Бориспільської єпархії. Відкриваючи зустріч, Його Високопреосвященство зачитав рішення Священного Синоду УПЦ від 25 вересня 2013 р. про створення Бориспільської єпархії (журнал № 58), охарактеризував сучасний стан церковного життя і зосередив особливу увагу на якостях, необхідних для повноцінного виконання обов’язків благочинного. Після обговорення робочих питань митрополит Антоній окреслив коло завдань, які Священноначаліє Української Православної Церкви ставить перед благочинними. БАЛТА. 2 жовтня архієпископ Балтський і Ананьївський Олексій з архіпастирським візитом відвідав с. Куяльник Котовського р-ну Одеської області, де звершив освячення храму в ім’я святого апостола і євангеліста Іоанна Богослова.

що дійшли до нас, у середині XVIII ст., на Пасху, турки спалили у Гайвороні дерев’яний храм, а жителів, які стали на його захист, віддали насильницькій смерті; вижила лише одна сім’я. Будівництво кам’яного храму було завершено 1820 р., проте у 70-х рр. ХХ ст., з наказу влади, храм знищили. І тільки 2005 р., старанням місцевих благодійників, почалося відродження храму для всіх православних жителів Гайворона. КРИВИЙ РІГ. 28 вересня, у день пам’яті великомученика Никити — небесного покровителя м. Нікополя, архієпископ Криворізький і Нікопольський Єфрем відвідав друге кафедральне місто Криворізької єпархії з архіпастирським візитом. Цього дня у Спасо-Преображенському соборі Нікополя, старанням народного депутата України Андрія Шипка, була принесена

БОРИСПІЛЬ — КИЇВ. 2 жовтня у Києво-Печерській Лаврі Керуючий справами Української Православної Церкви митрополит Бориспільський і Броварський Антоній зустрівся з Бориспільським міським головою Анатолієм Федорчуком. У ході зустрічі обговорювалися актуальні питання духовно-культурного життя міста, зокрема реалізації спільних проектів Церкви і держави щодо зміцнення суспільної моральності. РОМНИ. 4 жовтня духовенство, ченці та миряни новоутвореної Роменської єпархії зустріли свого правлячого архієрея — єпископа Роменського і Буринського Іосифа. Нагадаємо, що рішення про утворення ще однієї єпархії в Сумській області та про призначення на нову кафедру єпископа Іосифа було прийнято на засіданні Священного Синоду Української Православної Церкви 25 вересня 2013 р. (журнал № 70). З благословення Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України

православна газета

Володимира, єпископа Роменського і Буринського Іосифа кліру й пастві представив єпископ Боярський Феодосій, керуючий Північним вікаріатством м. Києва. Зустріч новопризначеного правлячого архієрея відбулася у відроджуваному Свято-Духівському соборі м. Ромни, після чого духовенство єпархії супроводило архіпастирів у Василіївський храм, де єпископ Іосиф відправив молебень. Після закінчення богослужіння єпископ Боярський Феодосій зачитав рішення Священного Синоду та Указ Блаженнішого Митрополита Володимира про призначення керуючого Роменською єпархією. У свою чергу, єпископ Іосиф звернувся до пастви зі словом привітання та повчання. Привітати владику із призначенням на кафедру прибули заступник голови Сумської обласної державної адміністрації Ігор Яговдик, керівники районів новоутвореної єпархії, духовенство, церковні благодійники, численні парафіяни. ЖИТОМИР. 5 жовтня архієпископ Житомирський і Новоград-Волинський Никодим з архіпастирським візитом відвідав с. Красноволиця Чуднівського р-ну Житомирської області, де освятив храм на честь Різдва Пресвятої Богородиці. ЧЕРКАСИ. 6 жовтня митрополит Черкаський і Канівський Софроній звершив велике освячення нижнього храму в ім’я святителя Василія Великого нової церкви, що будується у с. Григорівка Канівського благочиння Черкаської єпархії. ВІННИЦЯ. 9 жовтня, в день пам’яті святого апостола і євангеліста Іоанна Богослова, митрополит Вінницький і Барський Симеон відвідав Лемешівський ІоанноБогословський монастир, де звершив Літургію, після якої відбулося урочисте освячення обителі. ОДЕСА — ГРЕЦІЯ. 9 жовтня митрополит Одеський і Ізмаїльський Агафангел, з благословення митрополита Китроського, Катеринського і Платамонського Агафоника, у співслужінні митрополита Верійського, Науського і Камбанійського Пантелеімона та вікарія Одеської єпархії єпископа Южненського Діодора, звершив освячення каплиці в ім’я праведної Лії на схилі гори Пенте-Пігадія, на місці катастрофи літака «Як-42» у 1997 р., коли загинули 70 громадян України, Греції, Польщі й Німеччини. БАЛТА. 11 жовтня архієпископ Балтський і Ананьївський Олексій з архіпастирським візитом відвідав с. Незаможник Великомихайлівського р-ну Одеської області, де звершив освячення храму на честь ікони Божої Матері «Цілителька».

12 жовтня архієпископ Олексій освятив храм в ім’я Архістратига Михаїла с. Гвоздавка Друга Любашівського р-ну Одеської області. БІЛА ЦЕРКВА. 12 жовтня архієпископ Білоцерківський і Богуславський Августин освятив новий храм на честь Казанської ікони Пресвятої Богородиці в с. Пугачівка Рокитнянського благочиння Білоцерківської єпархії. ВОЛОДИМИР-ВОЛИНСЬКИЙ. 12 жовтня в с. Охнівка Володимир-Волинського р-ну Волинської області відбулося відкриття пам’ятника жертвам Волинської трагедії 1943 р. Єпископ Володимир-Волинський і Ковельський Володимир освятив пам’ятник і звершив панахиду. ЗАПОРІЖЖЯ. 12 жовтня архієпископ Запорізький і Мелітопольський Лука освятив престол храму в ім’я преподобномученика Андрія Критського с. Мар’ївка (Запорізька область). ПОЛТАВА. 12 жовтня, у день святкування Собору святих, які в землі Полтавській просіяли, в м. Комсомольськ Полтавської області, на території Полтавської місіонерської духовної семінарії відбулося освячення дерев’яного храму на честь Трьох святителів — Василія Великого, Григорія Богослова та Іоанна Златоустого. Чин освячення та служіння першої Літургії в новоосвяченому храмі очолив Керуючий справами УПЦ, ректор Київських духовних шкіл митрополит Бориспільський і Броварський Антоній. Його Високопреосвященству співслужили ректор ПМДС митрополит Полтавський і Миргородський Филип, єпископи Новокаховський і Генічеський Філарет, Кременчуцький і Лубенський Миколай, Олександрійський і Світловодський Боголєп. Продовження на с. 14

православна газета

су ч ас н іст ь

№ 19 (341), жовтень 2013

ЧИ Є МАЙБУТНЄ У ПРАВОСЛАВНИХ БІБЛІОТЕК?

У «Київському Єрусалимі» розповіли, чому друковані книги кращі за інтернет

С

учасне інформаційне суспільство давно винесло вирок традиційній літературі на паперових носіях. Про те, що зникнення друкованих книг, газет і журналів, — справа часу, говорять тепер не письменники-фантасти, а експерти медіа-бізнесу й журналісти. Уже зараз для багатьох читачів електронні бібліотеки в мережі інтернет набагато актуальніші за будь-яку велику наукову бібліотеку. З таким станом справ не хочуть миритися в Київській єпархії УПЦ. У декількох столичних храмах почали відроджувати парафіяльні бібліотеки й пропагувати серед своїх парафіян культуру читання. Про цю ініціативу розповіли учасники конференції «Церковні бібліотеки як центр духовно-просвітницького життя парафії», яка відбулася 28 вересня у храмі в ім’я преподобного Феодора Освященного («Київський Єрусалим»). Зустріч відкрив голова відділу релігійної освіти та катехізації Київської єпархії протоієрей Сергій Бойко. Він зачитав учасникам вітальне слово Блаженнішого Митрополита Володимира. «Завдання православної бібліотеки — допомогти зорієнтуватися в інформаційному просторі, дати кваліфіковану пораду у виборі потрібної духовної літератури», — йшлося у привітанні Предстоятеля. Директор бібліотеки Київського національного університету будівництва і архітектури Наталія Хлєбченко, яка керує й бібліотекою храму в ім’я преподобного Феодора Освященного, розповіла, що її діяльність при храмі можна назвати місіонерською. Бібліотекар у церкві часто проводить катехізаторську роботу, допомагає в роботі з молоддю й дітьми. Парафіяльну бібліотеку Наталія Хлєбченко розглядає як універсальну духовну оазу, навігатор у інформаційному просторі, підмогу в місіонерському й освітньому служінні парафії. Читальна зала при храмі цілком може стати повноцінним духовнопросвітницьким центром, що акумулює позабогослужбове життя общини. Тут можна проводити лекції, творчі зустрічі, святкові заходи. Наталія Хлєбченко звернула увагу й на терапевтичний ефект відвідування бібліотеки. «Коли людина приходить у бібліотеку, вона потрапляє у світ тиші й глибоких змістів, вона заспокоюється, — розповідає книгознавець зі стажем. — І тому неодмінно треба турбуватися про те, аби читачі й бібліотекарі почувалися комфортно. Відвідувач повинен мати можливість побути сам-на-сам із книгою». Наталія Хлєбченко запропонувала практичний алгоритм створення парафіяльної бібліотеки, який складається із трьох етапів: надання приміщення, створення матеріально-технічної бази (меблі, стелажі, комп’ютерна й бібліотечна техніка), добір кадрів і формування фонду літератури.

Для правильного усвідомлення місця й ролі православної бібліотеки в духовно-просвітницькому житті парафії треба розуміти, які завдання повинна ставити сьогодні перед собою церковна община, вважає співробітник Синодального відділу релігійної освіти, катехізації і місіонерства священик Андрій Кудрявцев. У своїй доповіді отець Андрій відзначив, що парафіяльний бібліотекар сьогодні повинен стати насамперед місіонером, який несе світло Христове у сучасний світ. Священик надав інформацію Інтерактивної бази даних між­народної статистики (www.nationmaster.com), згідно з якою найбільше читають в Ірландії (там видається 65 544 книги на 1 млн осіб). У Росії цей показник становить 245 книг, а в Україні — 126 книг. Це свідчить про прихований потенціал розвитку видавничої справи на пострадянському просторі. Водночас отець Андрій нагадав, що комп’ютер уже давно став найпопулярнішим засобом подачі інформації, витіснивши кіно, телебачення, радіо й поліграфію. «Важливо відзначити, що за останні 50 років роль інформації на паперових носіях (книги, журнали, газети) зменшилася втричі, і ця тенденція зберігається, — сказав доповідач. — Без­ умовно, друкована продукція не буде зовсім витиснута з життя людини найближчим часом. Швидше за все, вона займе невелику фіксовану нішу серед інших джерел інформації. Але ясно одне — згортання культури використання друкованого слова зменшить і авторитет книги як джерела інформації, знань і світогляду». Отець Андрій розповів про теорію інформаційних бар’єрів, розроб­лену київським академіком Віктором Глушковим. Вона символізує протиріччя між інформаційними потребами суспільства й технічними можливостями їх забезпечення. Перший бар’єр обмеженості мозку як сховища потрібних знань людство подолало, навчившись фіксувати

Світ побачила монографія видатного патролога Сергія Леонтійовича Єпіфановича «Преподоб­ ний Максим Сповідник, його життя і творіння» у двох томах. Магістерська дисертація С. Л. Єпіфановича досі є одним із найдокладніших і найґрунтовніших досліджень про преподобного Максима Сповід-

КНИЖКОВА НОВИНК А ника. Довгий час праця київського патролога була недоступною читачеві. Нове видання, що здійснене з благословення Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира, підготовлено та опубліковано Київською духовною академією спільно з Видавництвом Олега Абишко (Санкт-

свої знання на твердих носіях, що спричинило виникнення писемності. Другий бар’єр обмеженості поширення вже здобутих знань був подоланий з винаходом друкарства. І з третім бар’єром обмеженості людського мозку для сприйняття й переробки величезних обсягів інформації цивілізація впоралася за допомогою комп’ю­тера. Подолання кожного бар’єра незмінно супроводжується глобальними соціальними, політичними й економічними змінами. І зараз ми стоїмо на порозі таких глобальних метаморфоз, які торкнуться всіх аспектів людського існування. У результаті свого аналізу отець Андрій дійшов висновку, що парафіяльна бібліотека як сховище інформації сьогодні приречена на невдачу. Важливо шукати такі форми, які дозволять бібліотекам стати центрами культурного життя і просвітницької місії Церкви. Про свій досвід успішного функціонування парафіяльної бібліотеки розповіли парафіянки храму на честь Різдва Христового (на Оболоні): викладач дитячої недільної школи Неоніла Ворсіна й бібліо­текар Вікторія Зотова. Учасники конференції говорили про принципову відмінність читання електронних книг і друкованих видань. Традиційну книгу неможливо замінити комп’ютером, рідером чи планшетом, тому що це абсолютно різні рівні роботи з інформацією. Крім того, паперовий носій знань дозволяє ефективніше засвоювати інформацію. У результаті роботи форуму було вирішено створити Духовнопросвітницький методичний центр бібліотек Української Православної Церкви й звернутися до Священного Синоду УПЦ із проханням підготувати фахівців бібліотечної справи й зміцнити матеріально-технічну базу церковних бібліотек.

13

НОВИНИ РПЦ

СВЯТІШИЙ ПАТРІАРХ КИРИЛ: « МИРЯНИ ПОВИННІ АКТИВНIШЕ ВК ЛЮЧАТИС Я У ЦЕРКОВНЕ ЖИТ ТЯ » Церква дедалі частіше залучає до своєї діяльності мирян — про це заявив Патріарх Кирил, повідомляє офіційний сайт Московського Патріархату. «Сьогодні ми робимо особливий акцент на тому, щоб миряни повною мірою включалися у реальне церковне життя. Два Архієрейські Собори — у 2011 і 2013 роках — заявили про необхідність створення цілого корпусу професійно підготовлених мирян, які б на рівні єпархій, благочинь і парафій займалися місіонерською, катехізаторською діяльністю, роботою з молоддю, соціальною роботою. Ми мали на увазі насамперед необхідність використовувати величезний потенціал мирян для того, щоб стало активним наше парафіяльне життя, щоб свідчення Церкви стало більш переконливим, щоб ми не втратили жодної душі людської, яка бажає бути в Церкві та прагне йти шляхом, визначеним нашим Господом і Спасителем», — сказав Патріарх на братській трапезі, яка відбулася 27 вересня у московському храмі в ім’я святителя Миколая (в Пижах). За словами Первосвятителя це необхідно, оскільки «жодна організація не може замінити в масштабах Церкви ролі та значення кожного священика, більше того, кожного мирянина, якому є що сказати, будучи свідком Православної віри, захищаючи віру і Церкву, допомагаючи людям ніколи не втрачати спасительної стежки у житті». «Настав час, коли миряни мають можливість професійно працювати в Церкві, тому що розвивати всі ті програми, які приймають Архієрейські Собори, немислимо, залишаючись у рамках тільки кліру, якщо взяти до уваги величезну кількість турбот, що їх несуть сьогодні священнослужителі», — зробив висновок Предстоятель Церкви.

У РПЦ ПОЯСНИЛИ, ЧОМУ НЕПРИПУСТИМО СТВОРЕННЯ ДІТЕЙ «ІЗ ПРОБІРКИ »

Петербург) у рамках підготовки до 400-річчя Київських духовних шкіл, що наближається. Книга буде цікава патрологам, богословам, філософам, історикам, викладачам та студентам вищих світських і духовних навчальних закладів.

Руська Православна Церква не приймає технології штучного запліднення (ЕКЗ) і запобігання вагітності не тому, що вона проти технологій як таких, і не тільки через їх можливий абортивний ефект, вважає голова Синодального відділу з благодійності єпископ Орєхово-Зуєвський Пантелеімон. «Корінь проблеми в тому, що сучасні люди намагаються взяти під контроль усі сторони свого життя і підпорядкувати його своїм егоїстичним бажанням: якщо хочу дитину, то піду на все — на ЕКЗ, на сурогатне материнство... Не хочу — зроблю, щоб дитини не було: або за допомогою запобіжних засобів, або за допомогою аборту. Захочу — поміняю колір шкіри, захочу — зміню стать... Нібито життя людське — це товар у супермаркеті: яке хочу, таке вибираю і за гроші купую. Але ж зрозуміло, що є Божий Промисл про людину, і він пізнається з обставин нашого життя. Потрібно бути самим собою і приймати той хрест, який Бог нам дає. Посилає багато дітей — отже, треба їх народжувати, вирощувати. Не дає дітей — усиновити сироту, адже так багато дітей живе без батьків, без сім’ї», — сказав владика Пантелеімон на III Загальноцерковному з’їзді РПЦ із соціального служіння. У бесіді з журналістами «Благовіст-інфо» він пояснив: «Технологія ЕКЗ поступово перестає бути абортивною — лікарі навчилися отримувати потрібну кількість ембріонів, щоб не вбивати “зайвих”. Але сама технологія від цього не стала людяною. Так, ембріонів не вбивають, але дуже часто їх консервують ������� —������ заморожують у рідкому азоті, щоб використати у разі невдачі циклу ЕКЗ. Або ж створюють “банк” ембріонів, якими можуть скористатися й інші батьки... Відомі випадки, коли батьки вмирали, так і не забравши з клініки й не народивши зачатої дитини. Але ж ембріон ���������������������������������������������� —��������������������������������������������� це вже людина на ембріональній стадії розвитку, з унікальним набором генів! Це біологічний факт, і я зараз не порушую болючого питання про душі зачатих дітей, чиї ембріони роками лежать у рідкому азоті. Це абсолютно нелюдське ставлення до людини — з нею поводяться як із чимось неживим». Голова Синодального відділу звернув увагу, що наслідки застосування технологій штучного запліднення ще мало вивчені, але навіть те, що вже відомо, не може не лякати: «Страждає і здоров’я жінки, і здоров’я штучно зачатих дітей. Головний педіатр Росії ще 2009 року публічно заявив, що 75 % дітей, народжених у результаті ЕКЗ, є інвалідами, і що російський уряд робить помилку, надаючи фінансову підтримку технології ЕКЗ». «Люди зневажають Божий Промисл і не розуміють, що якщо його прийняти, підпорядкувати йому своє життя, то Бог дасть сили подолати всі випробування і подарує таку радість, яку людина не здатна знайти, покладаючи наріжним каменем виконання своїх бажань», — зробив висновок єпископ Пантелеімон.

Сайт КДАіС

Підготував Олег Карпенко

Олег Карпенко

14

№ 19 (341), жовтень 2013

ЄПАРХІА ЛЬНЕ ЖИТ ТЯ Продовження. Початок на с. 12 На богослужінні були присутні: міністр культури України Леонід Новохатько, голова Київської міської державної адміністрації Олександр Попов, голова Полтавської обласної державної адміністрації Олександр Удовиченко, голова Полтавської обласної ради Іван Момот, міський голова Комсомольська Сергій Супрун, благодійники будівництва храму. Після закінчення богослужіння митрополит Антоній звернувся до парафіян храму і студентів ПМДС з архіпастирським словом, а також, із благословення Предстоятеля УПЦ, вручив нагороди тим, хто потрудився над створенням Трисвятительської церкви. Після освячення митрополит Бориспільський і Броварський Антоній та митрополит Полтавський і Миргородський Филип відвідали Пол-

тавську семінарію. З життям семінарії також ознайомилися Леонід Новохатько, Олександр Попов та Сергій Супрун. Після відвідин семінарії високі гості відвідали Спасо-Преображенський храм с. Келеберда Кременчуцького р-ну Полтавської області. ЧЕРКАСИ. 12 жовтня митрополит Черкаський і Канівський Софроній освятив Покровський храм у с. Івківці Чигиринського р-ну Черкаської області. Його Високопреосвященству співслужив єпископ Кронштадтський Назарій, уродженець цього села, який багато допомагав у будівництві храму. ДНІПРОПЕТРОВСЬК. 13 жовтня, напередодні свята Покрову Пресвятої Богородиці, у Дніпропетровській єпархії відбувся перший Покровський хресний хід — центральним проспектом м. Дніпропетровська від Свято-Троїцького кафедрального собору до СпасоПреображенського. Відтепер він проходитиме у Дніпропетровську щорічно в недільний день перед святом Покрову, після Літургії. ХАРКІВ. 13 жовтня архієпископ Харківський і Богодухівський Онуфрій освятив новозбудований храм в ім’я святителя Миколая Чудотворця, розташований у харківському мікрорайоні Новожанове. ХЕРСОН. 13 жовтня архієпископ Херсонський і Таврійський Іоанн освятив новий Сергіївський храм у с. Залізний Порт Голопристанського р-ну Херсонської області. СЄВЕРОДОНЕЦЬК. 14 жовтня єпископ Сєверодонецький і Старобільський Никодим відвідав Брянковський коледж Луганського національного університету імені Тараса Шевченка, де освятив каплицю в ім’я мучениці Татіани. ХМЕЛЬНИЦКИЙ. 14 жовтня у Хмельницькії єпархії відбулися урочистості, присвячені 20-річчю єпархії та 20-річчю перебування митрополита Хмельницького і Старокостянтинівського Антонія на кафедрі й приурочені до святкування престольного свята Покровського кафедрального собору м. Хмельницький. За Літургією в Покровському соборі митрополиту Хмельницькому і Старокостянтинівському Антонію співслужили: архієпископи Білогородський Миколай, Уманський і Звенигородський Пантелеімон; єпископ Антоній (Боровик), єпископ Шепетівський і Славутський Діонисій, а також духовенство Хмельницької єпархії. За матеріалами єпархіальних сайтів

ц е рк в а і кул ьтура

православна газета

МИ ЧЕКАЄМО НА ЗМІНИ

У КИЄВІ ЗАВЕРШИВСЯ XI КІНОФЕСТИВАЛЬ ПРАВОСЛАВНОГО КІНО «ПОКРОВ» Кінофорум відкрився 11 жовтня у Національній опері України. Учасників і гостей кінофестивалю привітав Блаженніший Митрополит Володимир. Вітальне слово Президента України Віктора Януковича зачитав радник Глави Держави Юрій Богуцький. Усіх присутніх вітали віце-прем’єр-міністр Костянтин Грищенко та міністр культури Леонід Новохатько. В урочистому відкритті також взяли участь Керуючий справами УПЦ митрополит Бориспільський і Броварський Антоній, архієпископ П е р е я сл а в -Х м ел ь н и ц ь к и й і Вишневський Олександр, єпископ Обухівський Іона (керівник проекту), народні депутати України Андрій Деркач (президент кінофестивалю) та Вадим Новінський, генеральний директор «Покрову» протоієрей Олександр Акулов. «Враження щороку різні, але дух фестивалю той самий. Після фільмів, показаних тут, стає світліше», — говорили гості кінофоруму. Декілька годин глядачам довелося чекати на головну подію вечора — прем’єру фільму «Лука». Картину про хірурга і архієпископа Луку (Войно-Ясенецького) режисер Олександр Пархоменко знімав три роки. Роль святителя у молоді роки зіграв Андрій Самінін, його дружину — Катерина Гусєва. Віталій Безруков зіграв святителя у зрілому віці: в період сталінського терору, коли той був ув’язнений у тюрмах НКВС, і наприкінці життя. Батько відомого російського актора Сергія Безрукова розповів «Церковній православній газеті» про те, що ця робота змінила його життя. «Тепер я чітко усвідомлюю той факт, що у мене є життя до ролі святителя Луки і є життя після неї», — вважає Віталій Сергійович. Актори фільму «Лука» Катерина Гусєва, Віталій Безруков і Володимир Гостюхін були нагороджені орденами УПЦ. Для участі в конкурсах ігрового, документального, анімаційного та художнього кіно організатори відібрали 61 фільм. Найкращі картини визначало журі фестивалю на чолі з головою правління телеканалу «Інтер» Єгором Бенкендорфом. «На конкурс потрапило багато фільмів, у яких немає прямого слова про Христа, про Церкву, але є проповідь людських стосунків, — розповів член журі протоієрей Миколай Могильний. — Для широких мас фільми з яскравим церковним забарвленням часто бувають нелегкі для сприйняття. Але просто добрі картини, після яких хочеться робити добро, також є православними фільмами». Показ картин конкурсної програми проходив із 12 до 14 жовтня у столичному Будинку кіно. Про-

грамний директор «Покрову» Владислав Робський розповів, що організатори намагалися відібрати фільми на нові, актуальні теми. На кінофестивалі ми зустріли Зою Павлівну Черепанову, маму владики Іони. Вона не пропускає жодного «Покрову» й каже, що фільми кінофестивалю «живою водою омивають втомлену душу». Цього разу Зоя Павлівна відзначила картину Андрія Андрєєва «Діти Божі»: «Режисер показує, що навіть у найважчих обставинах у людини є вибір. Радісно бачити, що колишні в’язні приходять до Бога...». До речі, саме цей фільм отримав приз глядацьких симпатій.

14 жовтня у столичному Будинку кіно відбулася церемонія нагородження переможців XI фестивалю православного кіно «Покров». Призи головним переможцям вручили митрополит Бориспільський і Броварський Антоній і президент кінофестивалю народний депутат України Андрій Деркач. «Назва кінофестивалю символічна. Божа Матір покриває Своїм омофором

усіх тих, хто стоїть у храмі, і кожен мимоволі шукає собі місце під Її захистом, — сказав владика Антоній. — Кінофестиваль «Покров» для свідомості православних людей також є місцем захисту від нинішнього агресивного інформаційного потоку. Дай Боже, щоб кінофестиваль наповнював нас справжнім очікуванням зустрічі з Господом». Гран-прі XI Міжнародного кінофестивалю «Покров» отримала документальна картина «Хрещення» (режисер Олексій Лябах, сценарист Юрій Молчанов, виробництво телеканалу «Інтер»), створена за підтримки редакції журналу «ФОМА в Україні». «Ми не очікували, що цей фільм удостоїться такої нагороди, — поділився своїми враженнями зі сцени Будинку кіно головний редактор картини Антон Нікітін. — Я впевнений, що кінофестиваль «Покров» не втратить своєї актуальності, тому що це кінофестиваль про любов, а любов ніколи не перестає (1 Кор. 13: 8)». Олег Карпенко

ПЕРЕМОЖЦІ XI ФЕСТИВА ЛЮ ПРАВОС ЛАВНОГО КІНО « ПОКРОВ »

ГРАН-ПРІ — «Хрещення», режисер Олексій Лябах, автор сценарію Юрій Молчанов. Документальне кіно Ігрове повнометражне кіно Приз глядацьких симпатій — 1. «Лука Кримський. Я полюбив 1. «Лука», режисер Олександр «Діти Божі», режисер Андрій страждання», режисер Світлана Пархоменко. Андрєєв. Красножон.

2. «Дочка», режисери Наталія 2. «Пам’ятай про смерть», Назарова та Олександр Касаткін. Кращий сценарій — «Мій шлях», режисер Володимир Людомир.

3. «Мене це не стосується», автор Євген Хворостенко.

3. «Братська свічка», режисер режисер протоієрей Олександр Ірина Волох. Новопашин. Кращий актор — Віталій Безруков (фільм «Лука»). Короткометражне ігрове кіно Анімаційне кіно 1. «Стьопка», режисер Олексій 1. «Блудний син», режисер Краща актриса — Даніела СтояКрилов. Михайло Сафронов. нович (фільм «Свої — чужі»).

2. «Заповідь», режисер Анатолій 2. «Хтось поруч. Зустріч», Зеленько. режисер Марія Ховенко. Краща роль другого плану — 3. «Цвяхи», режисер черниця 3. «Лампочка», режисер Анатолій Пашинін (фільм «Ікона»). Іоанна (Орлова). Олександр Столяров.

православна газета

між н арод н і н о в и н и

ЛЮДСТВО НАБЛИЖАЄТЬСЯ ДО ДЕМОГРАФІЧНОЇ КАТАСТРОФИ Низький рівень народжуваності та аборти призводять до того, що кожен рік світ недораховує 700 тисяч дітей, вважає директор зі зв’язків з громадськістю Всесвітнього конгресу сімей (ВКС), американський журналіст і юрист Дон Федер, повідомляє foma.ru. «Зараз у світі на 6 млн менше дітей, ніж 1990 р., і це тільки початок катастрофи. За оцінками ООН, до 2050 р. у світі буде на 240 млн дітей менше, ніж зараз. Це результат тієї провальної політики, яку західні країни ведуть з кінця

Першої світової війни», — за­явив Дон Федер на міжнародній конференції «Захист сімейних цінностей» у Белграді. На думку представника ВКС, для так званої «демографічної зими» є декілька основних причин: культивування індивідуалізму та егоїзму, зростаюча популярність засобів контрацепції і велика кількість абортів. «Одностатеві шлюби, пропаговані ЄС, ООН та нинішньою адміністрацією США, остаточно розірвали будь-

який зв’язок між шлюбом і народженням дітей», — сказав Дон Федер. При цьому він за­уважив, що сьогодні людство стикнулося з перспективою депопуляції, що раніше відбувалося лише одного разу, в XIV ст., під час епідемії чуми. Відзначаючи важливість християнських традицій у подоланні проблеми, яка виникла, експерт підкреслив, що «країни, де церкви повні, демонструють високий рівень зростання населення, і навпаки». «Ідеї, які ведуть до демографічної катастрофи, необхідно терміново змінювати, щоб у нас було майбутнє», — зробив висновок Федер.

ПРЕДСТОЯТЕЛЬ РУСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ ЗУСТРІВСЯ З ПАТРІАРХОМ КОНСТАНТИНОПОЛЬСЬКИМ 6 жовтня 2013 р. у Подгориці (Чорногорія) Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил зустрівся зі Святішим Патріархом Константинопольським Варфоломієм, повідомляє офіційний сайт Московського Патрірхату. Предстоятелі Константинопольської та Руської Православних Церков прибули у Чорногорію для

участі в урочистостях з нагоди освячення подгорицького собору на честь Воскресіння Христового. У бесіді, що пройшла в братській і сердечній атмосфері, Святіший Патріарх Варфоломій та Святіший Патріарх Кирил обговорили питання міжправославної співпраці та взаємин між двома Патріархатами.

№ 19 (341), жовтень 2013

15

В ІЗРАЇЛІ ЗНАЙШЛИ ЄВАНГЕЛЬСЬКЕ МІСТО

Стародавнє місто, що існувало понад два тисячоліття тому, було знайдене археологами на північно-західному узбережжі Галілейського моря в долині Гіносар (Ізраїль), передає Седмиця.Ru. Це місто може бути давнім поселенням Далмануфа, що згадується в Євангелії від Марка (див.: Мк. 8: 10)

як місце, куди Христос приплив після чудесного насичення понад чотирьох тисяч осіб сімома хлібами й декількома рибами. Таку думку висловив Кен Дарк з університету Рідінга у Великобританії, команда якого виявила місто під час польових археологічних досліджень.

УПЕРШЕ ЗА ОСТАННІ ЧОТИРИ СТОЛІТТЯ ПРОЙШОВ АРХІЄРЕЙСЬКИЙ СОБОР ДВОХ ВІРМЕНСЬКИХ КАТОЛИКОСАТІВ

У ВІДНІ ПРОЙШЛИ II ВСЕПРАВОСЛАВНІ МОЛОДІЖНІ ЗБОРИ На форум до австрійської столиці приїхали близько 500 молодих людей з різних країн, повідомляє Седмиця.Ru. Початок зустрічі поклало богослужіння у соборі в ім’я святителя Миколая, яке очолив керуючий Австрійською митрополією

Константинопольської Православної Церкви митрополит Арсеній. Йому співслужили священики різних православних общин. Після святкового обіду учасники зустрічі розповіли про традиції своїх Помісних Церков.

У БОЛГАРІЇ ВІДБУВСЯ МІЖПРАВОСЛАВНИЙ АНТИСЕКТАНТСЬКИЙ ФОРУМ

VI Міжнародна зустріч під назвою «Практична протидія сектам і тоталітарним культам — пастирський, соціальний та юридичний аспекти» пройшла з 19 до 22 вересня в монастирі великомученика Ге о р г і я Побідоносця с. Хаджидимово у Болгарії, повідомляє офіційний сайт

Болгарської Православної Церкви. У конференції взяли участь понад 100 представників Константинопольської, Олександрійської, Антіохійської, Єрусалимської, Руської, Сербської, Румунської, Болгарської, Кіпрської, Грецької, Польської та Албанської Православних Церков.

У комюніке зустрічі йдеться про необхідність розробки тактики пастирської, соціальної та юридичної протидії діяльності різноманітних релігійних рухів і тоталітарних сект, що стрімко зростає й часто проходить з порушеннями кримінального та цивільного кодексів різних країн, прав і свобод людини.

ТЕРОРИСТИ ПРОДОВЖУЮТЬ АТАКУВАТИ ХРИСТИЯНСЬКІ ПОСЕЛЕННЯ СИРІЇ Джихадистські угруповання спробували встановити конт­ роль над селом Сайєднаєю, розташованим на північ від сирійської столиці, передає Седмиця.Ru. Місцеві жителі — християни, що говорять арамейською мовою. З цим місцем пов’язано багато біблійних подій. Згідно з переданням, саме тут Каїн убив свого брата Авеля. Це селище називають «пульсуюче серце сирійського християнства», тут розташовані монастирі Божої Матері, Херувимів, Мар Тома та ін.

Також у результаті атак ісламістів 27 вересня пошкоджені церкви в містах Ябруді й Хасекі. Християни були змушені тікати з м. Ракка, розповів агентству новин сирійський православний священик Булос Георг. А в поселенні Маалюля бойовики зруйнували древній християнський храм на честь святих мучеників Сергія і Вакха, викравши або знищивши при цьому цінні ікони. Церква була збудована ще у IV ст. і названа на честь християн, які загинули у часи гонінь

при римському імператорі Максиміліані. Досі тут знаходився жіночий монастир, проте з приходом екстремістів його насельниці перебралися в сусідню обитель святої рівно­ апостольної Фекли. Зазначається, що в результаті дій бойовиків назавжди виявилися втрачені унікальна ікона мучеників Сергія і Вакха, написана у XIII ст., іконостас XVIII ст., а також вівтар та ікони Богоматері і Христа Архієрея. Зараз у Маалюлі триває операція урядових військ зі звільнення поселення від бойовиків.

Архієрейський Собор за участю всіх єпископів двох вірменських Католикосатів — Першопрестольного Ечміадзину (Вірменія) і Великого Дому Кілікійського (Ліван), а також Єрусалимського і Константинопольського Патріархатів пройшов 24–27 вересня у Ечміадзинському кафедральному соборі (м. Вагаршапат, Вірменія), повідомляє Седмиця.Ru. Востаннє такий Собор проводився 1651 р. у Єрусалимі. Надалі, виходячи з історичних обставин, не вдавалося проводити такі збори, що уособлюють вищу владу Вірменської Церкви

й наділені правом приймати рішення з питань богословського та морального характеру. У день відкриття Собору із промовою про значущість цієї зустрічі, а також про її цілі, місію і результати виступили обидва Католикоси. Головним підсумком зборів єпископів стало рішення про канонізацію 1,5 млн жертв геноциду вірмен в Османській імперії (1915 р.). Собор також затвердив єдиний для всієї Вірменської Церкви чин звершення таїнства хрещення, доповідає ARMENIA Today.

УЛЬТИМАТУМ ХРИСТИЯНАМ ЛАОСУ Чиновники району Атсапхангтхонг у південній провінції Саваннакхет Лаосу оголосили, що християни повинні або відмовитися від своєї віри, або залишити район, повідомляє pravoslavie.by. Таким чином влада відреагувала на скарги

про масове навернення місцевих жителів до християнства. Християни, які проживають у цьому районі, заявили, що відстоюватимуть своє право на свободу віросповідання, яка гарантується конституцією країни.

САУДІВСЬКИЙ МУФТІЙ ЗНОВУ ЗАКЛИКАВ ЗНИЩИТИ ЦЕРКВИ НА АРАВІЙСЬКОМУ ПІВОСТРОВІ Великий муфтій Саудівської Аравії Абдул Азіз бін Абдулла, голова Ради улемів та Постійного комітету із фетв, зробив свою заяву після презентації парламентарем Осамою АльМунавером проекту закону, що забороняє будівництво нових неісламських культових споруд у Кувейті, передає Седмиця.Ru. Муфтій заявив, що ісламське

право вимагає знести всі церкви в регіоні, тому що іслам тут — єдина законна релігія. Слова Мухаммеда про те, що «на Аравійському півострові не повинно бути двох релігій», голова сунітів завжди інтерпретує на користь ісламу. Підготував Олег Карпенко

16

православна газета

№ 19 (341), жовтень 2013

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ

ЗАПРОШУЄМО ВЗЯТИ УЧАСТЬ У VI ПОКРОВСЬКИХ МІЖНАРОДНИХ МІСІОНЕРСЬКОПРОСВІТНИЦЬКИХ ЧИТАННЯХ «СВІТЛО ВОЛОДИМИРОВОГО ХРЕЩЕННЯ КРІЗЬ ВІХИ ТИСЯЧОЛІТЬ» ОСНОВНІ НАПРЯМИ РОБОТИ ЧИТАНЬ: Секція 1. Вплив християнства на формування освітньої парадигми в Україні. Секція 2. Духовно-культурні та сімейні цінності християнства в молодіжному середовищі. Секція 3. Недільна школа — духовне підґрунтя молодого покоління. Секція 4. Сучасна медицина і Православ’я. Секція 5. Теологія і філософія християнства. Секція 6. Психологія творчості та православна духовність. Секція 7. Християнські духовно-моральні курси в системі шкільної та позашкільної освіти України: досвід і перспективи. Круглий стіл: Вектори розвитку християнських просвітницьких та місіонерських проектів. Відкриття — 29 жовтня о 10:00 в актовому залі Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка (вул. Мельникова, 36/1).

30 жовтня о 10:00 розпочнеться робота в секціях за вказаними вище напрямами.

31 жовтня о 10:00 — заключне пленарне засідання та урочисте закриття Читань. Анкети учасників та заявки на виступи (тези або повний текст) приймалися в електронному вигляді до 15 жовтня 2013 р. Робочі мови — українська, російська. Оргкомітет залишає за собою право відхиляти доповіді й повідомлення у випадку їхньої невідповідності темі Читань, порушення норм християнської етики та ін. Без попереднього ознайомлення Оргкомітету із тезами доповіді чи повідомлення учасник не допускається до виступу. Учасників Читань забезпечують щоденним обідом. Проживання та проїзд — коштом учасників або організації, яка їх направляє. Адреса для листування: 01015, Україна, м. Київ-15, вул. Лаврська, 15, корпус 70а, Місіонерський відділ (з обов’язковою приміткою «VI Покровські читання»). Електронна адреса: pokrov2013@i.ua Форма заявки й докладна інформація розміщені на сайті Синодального відділу релігійної освіти, катехізації та місіонерства: www.rokim.org.ua Довідки за телефонами: +38 044 255–12–34 та +38 044 280–48–59; факс: +38 044 280–48–59. Оргкомітет Вищі Свято-Володимирські православні богословські курси продовжують набір студентів на вечірнє, заочне, дистанційне та кореспондентське відділення. На вечірньому відділенні заняття проводяться двічі на тиждень, на заочному — двічі на місяць по суботах. На дистанційному відділенні навчання проводиться в режимі он-лайн за допомогою мережі інтернет. На кореспондентському відділенні навчальний процес здійснюється за допомогою листування між викладачами та студентами. Адреса: м. Київ, вул. Стара Поляна, 46. Тел.: (044) 417–00–78, 050–351–26–30, 093–049–51–48. www.bogoslovie.kiev.ua

НОВІ ВИДАННЯ

З благословення Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира Календарна комісія УПЦ та Синодальний інформаційно-просвітницький відділ УПЦ видали «Вказівки до богослужінь на 2014 рік». «Вказівки...» (є офіційним виданням УПЦ) описують детальний порядок звершення богослужінь на кожен день церковного року. При складанні видання головну увагу було приділено приписам Типікону та відзначенню днів пам’яті особливо шанованих святих Української Православної Церкви. З питань реалізації звертайтесь у Синодальний інформаційно-просвітницький відділ УПЦ за тел.: (044) 255–12–49.

Уважний читач Святого Письма рано чи пізно бажає ознайомитися із земним, історико-географічним виміром біблійної оповіді. Якими даними володіє сучасна біблійна археологія, що відшукує реальні місця подій старозавітної історії? Які відомості повідомляють нам епіграфічні пам’ятки старовини? Знан­н я, що їх копіткою працею здобувають вчені всього світу, роблять наше прочитання Біблії повнішим і глибшим, і персонажі біблійних оповідей стають ближчі, реальніші. «Дуже важливо читати Святе Письмо як Старого, так і Нового Завіту, твори святих отців мовою оригіналу, — розповідає автор книг і публікацій з історії Святої Землі й давньоєврейської палеографії протоієрей Олег Скнар. — Для цього, безумовно, необхідне зусилля, без якого неможливо осмислено поринути у світ Письма. Зрозуміло, щиро віруюча людина може духовно насичуватися Біблією і без знань методів екзегези, методів текстуальної, літературної, історичної критики, але ці знання дійсно допомагають глибше проникнути у зміст Святого Письма». Автор книги «Записки біблеїста», яка вийшла цього року, захоплено досліджує найбільш полемічні питання біблійної історії, доводить: поринання у світ

біблійних реалій може стати захоплюючою пригодою. «Те, що світ побачила нова книга священика Олега Скнаря, враховуючи зростаючий інтерес молоді до духовних витоків нашої історії, є своєчасним і, я б сказав, давно очікуваним, — ділиться своїми враженнями про нове видання член-кореспондент НАН України Станіслав Довгий. — Написана жваво, захоплено і водночас глибоко професійно, ця книга у повній мірі може бути рекомендована як допоміжний навчальний посібник для студентської молоді, а також для всіх, хто цікавиться історією зародження світових релігій».

ПЕРЕДПЛАТА–2014!

ПРО ЖИТТЯ ЦЕРКВИ — В ОДНIЙ ГАЗЕТI • Cлужіння Предстоятеля УПЦ; • • • • • •

новини з єпархій; історія Православної Церкви; життя християнських подвижників; святині Православ’я; видатні святині та святі місця; родина, виховання, здоров’я та багато іншого.

Вартість передплати:

94 грн 56 коп. на рік

ПЕРЕДПЛАЧУЙТЕ ВЧАСНО, на весь 2014 рік ñ до 15 грудня

–

,