Микола Білокопитов
І в скупченнях всесвітнього роздра́ю Ще тужусь розрізнить де «фейк», де «ок!» Та слабшають зв’язки з реальним світом Й на дивнім відчутті себе ловлю – Я розчиняюсь, наче тінь в софітах. Все, майже розчинився… нився… сплю… Сон перший Красна площа. Мавзолей. Трибуна. Славослів’я партії й вождю. Натовп вигарцьовує табунно… Я ж попід трибуною сидю. Знизу – Ленін, наді мною – Путін, Москальня гуде, мов Єрехон… Апарат щось булькає по суті, З трубки мирно капа самогон. Змійовик зміїться від курантів, Проповза між вражих підошов. Поруч бандюки й поліціянти – 44