__MAIN_TEXT__

Page 1


Сатира, гумор, лірика 

Микола Білокопитов

Чортзнащо наснилося мені Актуальні віршовані повісті,байки, мініатюри

Запоріжжя «Дніпровський металург» 2016

1


Микола Білокопитов  ББК 84(4=Укр)7-7 Б 61 УДК 821.161.2-225 Білокопитов М.Г. Б 61 Чортзнащо наснилося мені. – Запоріжжя: Дніпровський металург. 2016 – 100 с. ISBN 978-617-573-114-7 У новій книзі відомий український гуморист і сатирик відгукується на актуальні виклики сучасного життя. Теми для своїх байок, гуморесок, мініатюр автор знаходить у діяннях вітчизняних і закордонних політиків та інших публічних осіб. Стрижнем книги є твори, написані у формі снів. Книга розрахована на широке коло читачів, у яких усе гаразд із почуттям гумору. ББК 84(4=Укр)7-7

ISBN 978-617-573-114-7 © М.Г.Білокопитов, 2016 © КП «ЗМД «Дніпровський металург», 2016 2


Сатира, гумор, лірика 

ДЕПУТАТСЬКІ «ТАНЦІ» Зло породить тільки зло! Кажуть, в лісі так було: …Вовк сердито засопів, Підійшов до Зайця І зненацька ухопив Куцого за… вуха. Поруч Лев стояли: «Стоп!!!» Й Вовка – тиць по пиці! Що у того аж на лоб Вилізли очиці. І сказав йому Левко Тихо і культурно: «В лісі є чіткий закон – Не порушуй, псюрньо! А якщо утратиш нюх, Скурвишся, як шавка, То посадим на ланцюг І примусим гавкать!" І відтоді сірий вовк – Слух’янючий, наче шовк! 3


Микола Білокопитов 

І в парламенті у нас Теж подібні речі, Бо веде себе весь час Недоторканий парнас Гірше від малечі! Щоб у Раді раптом хтось Не спалив калорій, То у баєчці вдамось Ми до алегорій: Бідний Кролик в мікрофон, Лабуду як ляпне, В Барана ж був саме гон, Він промовця, мов дракон, Межи ніг як ха́пне! Кролик як заверещить – Збіглись парубійки, У парламенті умить Почалися бійки! І по пиці, й по бока́х Гамселять обранці… В нас традиція така – Депутатські «танці». Що робити з цим не зна Ані Бог, ні люди… 4


Сатира, гумор, лірика 

Доки влада в нас брудна – Так воно і буде. Ні розумні, ні дурні, Ні мораль кінцева – Не зарадять цій «борні»… Бо до біса шакальні І немає Лева. 11.12.2015 Картинка з натури ТЕАТРАЛЬНО-ПОЛІТИЧНЕ Театр абсурду – сесійна зала. Прем’єріада – до уваги громади. У ро́лях вишколені «театрали» – Народні артисти Верховної Ради. Блискуча гра головних героїв, А яка ж завідна́ масовка… І піпікає без перебоїв Системи «Рада» гучна мінусовка. Самі себе оцінюють – «Браво!», 5


Микола Білокопитов 

Про власну майстерність «ахи» і «охи»… – Ось така в нас іде вистава, Дивіться й радійте, шановні лохи. ВЕСНЯНА ФАНТАЗІЯ Як під небо стрімкі хмарочоси – Ціни просто шалено ростуть. Але дружно цвітуть абрикоси Та й черешні нормально цвітуть. Комунальний платіж, мов сказився, І кусається болісно, гад! Та ожиновий кущик обжився І почав оживать виноград. А горілки мізе́рний ковточок Взяв по цінах космічний розгон… З оптимізмом дивлюсь на садочок: Буде з чого зігнать самогон. Квітень, 2016 6


Сатира, гумор, лірика 

У переддень виборів до місцевих рад одне наскрізь недолуго-примітивне ходило попід дворами в нашому селищі й агітувало за себе. Позиціонувалося кандидатом від однієї з новостворених (читай – наспіх перефарбованих з тієї, що добряче нашкодила) партій. Розмовляло жахливим суржиком, а обіцяло золоті гори… Я нашвидкоруч упорядкував ще й заримував цей монолог. Ось що вийшло. КАНЬДІДАТСЬКА ПРОГРАМА Ну вобщім так: скажу вам откровєнно Іду я в діпутати недарма – Я хочу жисть улуччить офігєнно. Хоч мало хто в цій жизні поніма. Зроблю таке, що всі від щастя охнуть І даже мій великомудрий сват. А всі враги от завісті подохнуть, Як отравльонний ядом колорад. В правітільстві у нас нічтожні лохи, Що тільки даром з маслом хліб їдять! 7


Микола Білокопитов 

Шоб уровінь життя піднять хоч трохи, Не нада дуже довго сображать. У нас же є станок, шо робе гроші? Купить бомагу, краску і – впєрьод! І дєніг буде, як в кожуха вошей, Ураз повеселішає народ! Ще треба ремонтіровать дороги Бо скільки ж можна скутер в ямах бить? А ще узять і отмінить налоги Ну просто взять усі – і отмінить! Порядок навести в людской моралі, Бо дехто з етікетом не знаком… Оштрафувать сусідку – бабу Галю За то, шо обзиває мудаком. Корочє, голосуйте всє за мене, Щоб послє пожаліти не прийшлось, Так жизнь організую нєпрємєнно, Як вам усім при Брєжнєву жилось. У вас артєльнатіви просто нєту Бо де ще є подобний фахівець: Як діпутат родного сільсовєту – Сірьога Ніколаіч Писдунець. с. Кушугум, Запорізька обл. жовтень, 2015 8


Сатира, гумор, лірика 

Ой, посадять! ВІРШ ПРО РИМИ Добре тим, хто пише прозу, Правда, там свої «жуки» – Ну, а нам «лоскочуть розум» Заримовані рядки. Все складніше і складніше Мати кайф од творчих мук, Бо у вірші, наче миші, Сленг пролізе чи матюк. От раніше в нас, по суті, Навіть близько не було – Щоб, скажімо, слово «путін» Римувалося з «пуйло». Ще, бува, з самого рання, Муза – бац! – по тім’ю б’є, Й за окреме римування Страшнувастенько стає. 9


Микола Білокопитов 

Починаю вірш писати, Прийде слово «депутат», З чим його заримувати – «Торбохват» чи «супостат», Чи «магнат», чи просто «гад!»? У душі тривожний сполох Аж перо тікає з рук: Бо до «ворог» – рима «Порох», А до «Яценюк» – «гівнюк». А до «Ради» й до «Кабміну», Мчать, мов коршуни, згори: Сотні точних і відмінних – Непристойних, правда, рим. Взагалі, до слова «влада» Стільки ліпиться всього́… Ну, найперша рима – «зрада», Ще – «корупції розсада», Потім – «здирників армада», А іще – «реформ блокада», 10


Сатира, гумор, лірика 

Є й неточна рима – «банда» Й інших рим тут – ого-го! Раптом критик у мінорі Співчутливо натякне: «Через рими ці прозорі Ціла зграя прокурорів За «промєжность» не візьме́?» Ша! Скажу їм по-одеськи: «Ну а єслі да, так что-о?» До «Яресько» – «хитра Хвеська», До «АТО» – «Петро в пальто». Взагалі, як глянеш вгору – Переважно всі чужі, Й рими сходяться до двору – Підпаровуються скоро: «Платежі» і «грабежі», А іще: «Ми на межі» За межею – вже «бомжі»… Та й свої вгорі не кращі, Вірус владний там, чи шо? 11


Микола Білокопитов 

Тому й рими геть пропащі, А, буває, й непутящі Пруть у вірш. Нехарашо! Липнуть рими кривобокі До хвамілійов людей: «Ми од вас у шокє – Шокін!», «Не Антей цей Гелетей!» Все, я гримаю дверима! І зливаюся, мабу́ть… Бо такі стішки́ про рими До добра не доведуть! 2015 СМІШНЕ СВЯТО Із Днем розігрування й сміху! Тож маймо з того добру втіху – Бо звідки ж позитиву нам Чекати – вічним сміхунам? Смішних обрали депутатів, 12


Сатира, гумор, лірика 

Що обслуговують магнатів, Смішні в нас мери й прокурори, І боржники і кредитори, І поліцай – колишній мент, І шоколадний президент… А найсмішніші від усіх – Бо викликають дикий сміх – Не політичні ренегати, А наші пенсії й зарплати! – Та ми вже ніц не боїмось І щоб не плакать – сміємо́сь… 1 квітня, 2016 ЗНІЧЕВ’Я Минає рік. Мої колеги Талановиті тчуть рядки, І тихо плине сум елегій… Мені ж заціпило думки. Аж чую – із небес похмурих ХТОСЬ невдоволено бурчить: 13


Микола Білокопитов 

«Ти навіть сам собі не гу́ру Чому ж ти інших будеш вчить?» А я й не вчу… Живу, як можу. Сам у життя потроху вчусь, Долаю долю зловорожу І щоб не плакати – сміюсь. Нахабно пре сусіда збоку – Уж пєрєлєз чєрєз плєтєнь… Та ми тримаємось нівроку – Теперки нас не взять з наскоку! …І під кінець важкого року Повзе у ніч останній день. І хоч в поезії не лев я, Та в гніві гиркаю не гірш! Ну ось, ти ба! Отак знічев’я Узяв і написався вірш. 31.12.2015

14


Сатира, гумор, лірика 

ОПАЛЬНЕ На стресах як на дріжджах підійде́ Народний гнів, бо волі дух не гасне! Ми не спимо. Майдан таки гряде! І чим усе закінчиться – неясно. Тут лиш одне питання виника́, Коли Майдан очищення почнеться: Чи побіжить Петро* до літака, Чи на КАМАЗі за бугор попреться? *Примітка: імена тих, хто побіжить до літака, чи КАМАЗа можна змінювати майже до безкінечності... 3.11.2015 НЕТИПОВІ ДАРУНКИ (До Дня Святого Миколая) Я не святий. Та все ж таки – Микола Тому й рядки викрешую оці. Як і в народу в мене дупа гола Та не гуляє вітер в гаманці.

15


Микола Білокопитов 

Бо в мене (чесно!) й гаманця немає – У нього ж класти нічого мені… Та я від цього зовсім не страждаю Й геть проганяю роздуми сумні. Попри війну, всебездержавний ха́ос, І дикі танці владних держиморд, Сьогодні я веселий Санта Клаус – Святий Микола, хоч за суттю – чорт. Тому й дарунки маю нетипові І щедрість виявляю без межі: Дарую імпотенцію Пуйлові, Хіба ж він цей презент не заслужив? І Яник не лиши́ться без дарунка. Цей вилупок донецьких автобаз – Отримає нестерпний розлад шлунка Й додаток необхідний – унітаз. З мішка морквини викладу на столик Отруйно-пестицидні – хай жує, Приплямкуючи, наш прем’єрний Кролик, Для нього ще й така ж капуста є! І взагалі у лантушку моєму Такі презенти радісні, що – ой! 16


Сатира, гумор, лірика 

Тут алергія на хабарні теми І на зухвалі корупційні схеми… Є навіть шоколадний геморой! Коротше, всім чортодружка́м на світі Дарунки по заслугах: «Налітай!!!» – …Не дам нічого лиш маленьким дітям, Їх привітає справжній Миколай. 19.12.2015

ПРО ВІЧНЕ Сесійний спіч, знайомий бренд, І звичний галас в рідній Раді… Цей політичний секонд-хенд Як Вічний Жид при нашій владі. 2015 17


Микола Білокопитов 

КАРПАТСЬКА ПРИГОДА (З народного) Їдин гуцул мені тую Повідав пригоду, А я її заримую Й розповім народу. Петляв літак, наче змійка, Зустрівся з горою, Врятувались лише трійко Бо й було їх троє. Роздивилися небоги, А довкіл – Карпати, Почали шукати в кого Переночувати. Аж під вечір до хатинки Приблукала трійця, Вийшли гуцул, його жінка: Почали дивиться: 18


Сатира, гумор, лірика 

По вбранню, як по анкеті, Вигляда людина: Індус, араб, ну а третій Карлик-москалина. Каже гуцул: не журіться, Я сі вибачаю В хаті є лише два місця, Третє – у сараю. Індус першим зголосився Ночувать на сіні, Бо й на цвяхах він стелився У своїй країні. Проте йому не вдалася Спроба гонорова – Бо в сараї розляглася Священна корова. І в араба-інородця Спроба нещаслива, Бо хропіла в загородці, Свиня нечестива. 19


Микола Білокопитов 

Кацапурику ж до сраки Всі ті забобони – Він угледів біля лавки Бутель самогону. Присмоктався, мов пиявка, Видудлив третину І беркицьнуло під лавку – П’яну москалину. Скільки його не смикали І не тормахали – Хропе москаль, мугикає: «Отстаньтє, нахали!» Його гуртом поселили В сарайні «палати». Двері щільно зачинили І до хати – спати. Ще нікого не здолала Сну солодка мука – Аж здійнявся дивний галас… Хтось у двері грюка. 20


Сатира, гумор, лірика 

Відчиняє гуцул: «Ов-ва!» Аж сртясло бідаху: Стоять свиня і корова І тремтять від страху. Щось йому сказати пнуться Та змоги немає… Але гуцул на те й гуцул – По очах читає. І як скласти все докупно, Що в очах тих видко, То малюється підступна Така оповідка: Москалина з гарби сіна В кізяки звалився Й на біду для худобини Зразу ж пробудився. І пристав, мов до повії, До корови Пріськи: 21


Микола Білокопитов 

«Ой, мадам, у вас такіє Раскошниє сіські! Разрєшитє мнє, жигану, Побузіть нємного..» Але Пріська донжуана Відігнала рогом. Тут свиню уздрів п’яндило: «Здравствуй, молодуха!» Обслинявив їй все рило, Гризонув за вухо. Та коли почав моститься З натяком прозорим… Льоха хвиць його по пиці Й вибігла до двору. Але це не зупинило Дикого кацапа – Він чіплявся до кобили, До вівці й до цапа…

22


Сатира, гумор, лірика 

Врешті в купу гною впхався Ловелас-невдаха І вже звідти нахвалявся, Що всіх перетраха. Ще й кричав, що він особа Царственна, по суті. Переконував худобу, Що він Вовка Путін! Ще верзло брудну скверноту Чмо те сатанинське… І вело себе достоту Як Пуйло ординське. *** Вдома треба українцям Мати автомати, Щоб таким гостям «гостинці» Чергами давати. 2014

23


Микола Білокопитов 

ДО ВИБОРЦІВ Вибори і перевибори До мерехтіння в очах… Ми вже не люди – кіборги, В душах вогонь зачах. Вибори – наче нежить – Внадились і болять. А чи від нас залежить Щось у житті мінять? В шаховій комбінації Ферзь ти, Пішак чи Король – Сповнені сенсу й рації, В кожного певна роль. Коні, слони чи тури В центрі й на манівцях.. Це – слухняні фігури, В умілих руках Гравця. Майстра собі обиратимем, Мати надію абись… 24


Сатира, гумор, лірика 

Хто нами вміло гратиме? Виборцю – не помились! Травень, 2014 ДО ЄВРОПИ! Зрада і Євромайдан. Гідність і Сотня Небесна…. Ось ми уже без кайдан – Влада в нас чесна-пречесна! …Тліє АТОшна війна. Дій не спала́хує ватра. Б’ється в потоках лайна Справжнє обіцяне Завтра. Знов інфляційний галоп І божевільні кредити… Скільки нас виживе, щоб По-європейськи пожити? 2016 25


Микола Білокопитов 

НАБОЛІЛЕ В час колаборантства та агресії І суцільних договорняків… Раптом наплодилися професії Усезнайства бравих мудраків. Розвелося їх у телевізорі Наче тих нерізаних собак – Бавлять політичними стриптизами Без яких, здається, вже й ніяк. Розтлумачать всі незрозумілості, Будь-які розплутають клубки… А в наступну мить з такою ж вмілістю В ті ж клубки заплутають думки. Хитру снасть інтриг неотехнологи Так снують, немов сітки павук… Всюди різношерсті ПОЛІТОЛОГИ – Кандидати плутаних наук! Благодатний час аби розмножитись В русі до примарної мети… Чи й собі – узять і «відморозитись» – Теж у по-лі-то-ло-ги піти? Осінь, 2015 26


Сатира, гумор, лірика 

МІЖ ПРАВДОЮ І БРЕХНЕЮ «…Дві Правди стали порохнею І світ довідатись не зміг, Яка з двох Правд була Брехнею». Григорій Гарченко Сто брехонь зійшлись між собою в правдивім стобої. У кожної спільників, що не вбереш у мільйон, Де кожен готовий заради ідеї святої Покласти себе добровільно в жертовний вогонь. І так споконвіку і досі, і потім – до скону, В різні́ убачаючи найпресвятіший резон, Сто брехонь за Істину в бій шлють і шлють легіони, І кожного з нас залучають у свій легіон. А ми – добровольці, аякже, ми знаєм як треба, 27


Микола Білокопитов 

Нам точно сказали, що правильно так і отак! А ті, хто не з нами, той просто, як кажуть, без кеби! Ну, тобто, це – ворог, не вартий уваги глупак! …І, схоже, що краю й кінця цим потугам немає Не буде й звитяжців у цій безкінечній війні. А Правда десь поруч стоїть і печально зітхає, Бо знає, що кожен за неї, а служить Брехні… 2015

28


Сатира, гумор, лірика 

ТЕЛЕШОУНАДА Оце вже і ми дожилися нарешті, Що можемо, можем!!! – як у Будапешті, Чи в Римі, Стокгольмі, Берліні, Варшаві – Дивитися телеканали цікаві. Тарілки і тюнери, погляд на «плазму» Доводять теледиваків до оргазму, Уткнуться очима в екран: «ха-р-р-ра-шо, у-у-у!» І дивляться, дивляться, дивляться шоу… Видовища ті, проникаючи в маси, Формують у масах культурні каркаси, На них – і це всюди потреба нагальна – Будується чітко програма ментальна… Оце закрутив! Хто мене уторопа Того зрозуміє й культурна Європа, 29


Микола Білокопитов 

Хоч де те скакання іще до європ, А ми вже завчасно скандуємо: «Гоп!» 2 …Тільки пульт рука намаца, Враз телеканали клаца, На екрані із Європи – Всіх культур калейдоскопи, Тур за туром йде змагання З танцювання чи співання Й визначає кожен тур Ідентичність тих культур: У Британії – британська, У Іспанії – іспанська, Італійська – у Мілані, А швейцарська – у Лозанні, А литовська – у Литві, А московська – у Москві… Ой, а це ще що за диво Заплелося юродиво У єдиному клубку: «Чао!», «Хай!», «Мерсі боку́!..» 30


Сатира, гумор, лірика 

Чути ввечері і зранку: «Пліз!», «Шолом!», «Спасібо!», «Данке!» По-російськи, по-німецьки, Шведськи, агліцьки і грецьки… Це чия ж «культурна каша»? Ой, та це ж… здається: наша? Бо ніде – й на Марсі аж! – Не бува подібних каш! Тобто ми у власній хаті Ведемось як дурнуваті, Бо майстерненько і вдало: Демонструєм, що попало – Хай наскрізь роз-тлєн-но-є́, Аби тільки не своє! А іще усі канали Побрехенькою дістали (Хоч воно чужинством дише) Шоу це – НАЙГОЛОВНІШЕ! Й розвелось у нас цих шоув, Як пилюки в підошов. 31


Микола Білокопитов 

3 Ми лише в чужих учились – Забрели на манівці І в чужому розчинились, Як в тумані острівці. А як є людина гідна, Що не збилась на чуже, То її культура рідна Аж ніяк не береже. До таких чужинські мірки, Від таких у влади – стрес! Їх спихають на задвірки Чи то пак – на марґінес. А продюсери булькаті Строчать, наче автомат: «Ви не в нашому форматі Пошукайте свій формат!» Балачки ці вже в печінці, Сподіватися дарма… Бо форматів українських В телевізорі нема. Позаймали всі екрани Заґранічниє «зірки» Виконавці ж вітчизняні 32


Сатира, гумор, лірика 

В себе вдома – байстрюки. І «тутешні емігранти» Опустились до межі, За якою для талантів Діють правила чужі. Замість рідне розвивати І на цім ловить кураж – Їм доводиться співати В стилі «рок-аля-ненаш»… Та, признать, надій немає Й на прийдешній зорепад, Бо чужинством заряджають Ще маленьких зірченят. Бо й на «Голосдітських» шоу, Замість чисту, як росу, Пісню рідну, гонорову Їм підсовують готову Чужинецькую попсу… 4 Талантів маєм – зрілих і на виріст! Ось танці, тут пісні, а там поп-арт… Таких барвистих ШОУ наплодилось,

33


Микола Білокопитов 

Що здивувався б, навіть, сам БЕРНАРД. Видовищами повен телепростір В який летять як мухи до тенет: Свої, напівсвої і всякі гості – Амбітний звідусюдний контингент. Та нам свої і ближчі, і рідніші – Тож ми за них тримаєм кулаки. А їх впихають у незвичні ніші І корегують звички і смаки. Скеровують прехитрі диригенти Таланти наші до примарних віх… І все це під гучні аплодисменти Чужих і, що образливо, своїх. Загнавши всіх в побарабанські ступки, Товчуть і підгинають зусебіч. І ці універсальні душогубки Працюють день і ніч, і день, і ніч! Національний дух перемололи На космополітичні міражі… Куди не глянь: похрещені моголи – Чужі на сцені і в журі чужі. 34


Сатира, гумор, лірика 

5 І Слово, й Пісня можуть буть нетлінні І на роки, і, навіть, на віки. Якщо триматись при своїм корінні І грітися у рідному промінні… Тоді не збочать жодні чужаки. Всі шоу треба нашими зробити, Ну, тобто, суто наші – форма й зміст! Щоб знали всі у світі й поза світом, Що ми таки народ талановитий, А не якийсь там космопофігіст. Все просто. Просто аж до примітиву – Неважко і дитині це збагнуть: Щоб завжди мати доленьку щасливу Нам треба, як народові, властиво, Всього лише самим собою буть. 2015

35


Микола Білокопитов 

Пародія ОЛІВЕЦЬ-ПУСТУНЕЦЬ «Заший мені під шкіру олівець – Просив я маму, як пора приспіла, Щоб не губився, зрісся з моїм тілом, Дав з Божим Словом знатись навпростець... Заший під шкіру, мамо, не жалій, – Од злодіїв, безпам'ятства і страху, Щоб завжди при мені був, тільки мій, З ним не боявсь ні холоду, ні плахи...» Григорій Лютий, журнал «Хортиця», № 6, 2015 Заший мені під шкіру олівець – Просив я маму, як пора приспіла... Бо вже сусідці увірвавсь терпець, Та вже й мені, їй-бо, терпіть несила. Обох дістала нетерплячка ця, Що притаманна жінці й чоловіку. І відчуваю, що без олівця Вона лишиться дівкою довіку… 36


Сатира, гумор, лірика 

Отож заший під шкіру, не жалій – Хоч, певно, це засудять моралісти Й позаздрять операції оцій Усі садисти й садомазохісти. 2 Коли підносить Муза гарбуза І замість віршів пло́диться буза́, Ти цю бузу́ на люди не показуй – Заший з цим ділом чи то пак – зав’язуй!

37


Микола Білокопитов 

МІНІ ЗНОВУ В МОДІ КИТАЙСЬКА ГРАМОТА

Як вірус, у державну справу «Еліту» впорснуто лукаву, Що в цьому ділі в нас одвіку – Ні інь, ні янь, ні кукуріку. ПРО НЕВМИРУЩІСТЬ Ми дива́ рождаєм сущі, Світ здивовано гика́: Де ще є ось отаку́щі Камікадзи невмирущі – Весь Кабмін Яценюка! ВИЗНАВАЙМО ТАЛАНТИ! Ну що ти все бурчиш та ворохо́биш: «Нікчемні – Рада, уряд і Гарант!» Бездарно стільки лиха не наробиш, Тут треба неабиякий талант! 38


Сатира, гумор, лірика 

ВІД «БРАТНЬОЇ ЛЮБОВІ» В путіноїдів – разномнєнія І сомнєнія разошлісь: «Антірусскіє настроєнія – У хохлов отчєго взялісь?» Літо, 2014 Тема з фронту ПЕРЕМИР’Я «Мирні» міни нам щоночі Шлють із Градів бандюки – У сортирах Путін мочить Мінські договорняки. ІНФЛЯЦІЙНЕ На теперішню зарплатку До штанів не справиш латку. 1993-2016 рр. 39


Микола Білокопитов 

АСОЦІАТИВНЕ В Раді – пусто, у відпустці Фельдмани та вілкули… Я ж кіно собі дивлюся: «Монстри на канікулах». Літо, 2015 ЛІРИЧНИЙ ЕТЮД Дощ бубонить у запотілу шибку, А зранку сонце й тишина німа. А потім вітер хилитає липку, Що квилить, мов пародіює скрипку… Ну ось така у нас тепер зима. м. Запоріжжя, січень, 2016 МОСКОВСЬКЕ РОДИЧАННЯ Союзи братні «старшої сестриці» Нагадують обійми Повитиці. 40


Сатира, гумор, лірика 

ПОРА МІНЯТИ СНАЙПЕРА! Клялася Куля, дивлячись у лоба: «О, Камікадзе, я твоя до гроба!» І повторила шлях невдалих спроб – Укотре вже не влучивши у лоб… ТЕАТР ГЛАСНОГО АБСУРДУ У кублі безпорадної Ради, За системою на́скрізь іржавою, На очах у всієї громади Йде рутинна торгівля державою. ПРО НАШУ ВЛАДУ Наче кінь, ледачий зроду, Крекче і скрегоче… Без підсрачників народу – Ані за холодну воду – Працювать не хоче!

41


Микола Білокопитов 

НАЙБІЛЬШИЙ ЗЛОДІЙ Є у нас на бандитів управа: Прокурори і судді, й менти… Та коли пограбує держава – Навіть скаржитись нікуди йти. ДЕПУТАТИ – СЛУГИ НАРОДУ? Такої світ іще не знав наруги – Як над народом хазяйнують слуги! ОПТИМІСТИЧНЕ Ми нині військо маємо хоробре. Отож надія є: все буде добре! 2015

42


Сатира, гумор, лірика 

ЧОРТЗНАЩО НАСНИЛОСЯ МЕНІ… Присвячую самовідданій волонтерці, а нині бійцю-добровольцю 37-го окремого мотопіхотного батальйону ЗСУ, що перебуває в зоні АТО Юлії МАТВІЄНКО, до якої маю суто батьківські почуття. Автор «Та й сон же, сон напрочуд дивний Мені приснився. Скупий жидюра дав би гривню, Аби побачить ті дива. Та чорта з два!» Тарас ШЕВЧЕНКО Передсоння Іще не сплю. Ще тільки засинаю. Ще контролюю хід своїх думок

43


Микола Білокопитов 

І в скупченнях всесвітнього роздра́ю Ще тужусь розрізнить де «фейк», де «ок!» Та слабшають зв’язки з реальним світом Й на дивнім відчутті себе ловлю – Я розчиняюсь, наче тінь в софітах. Все, майже розчинився… нився… сплю… Сон перший Красна площа. Мавзолей. Трибуна. Славослів’я партії й вождю. Натовп вигарцьовує табунно… Я ж попід трибуною сидю. Знизу – Ленін, наді мною – Путін, Москальня гуде, мов Єрехон… Апарат щось булькає по суті, З трубки мирно капа самогон. Змійовик зміїться від курантів, Проповза між вражих підошов. Поруч бандюки й поліціянти – 44


Сатира, гумор, лірика 

Ну й місцинку ж я собі знайшов. Самогон жену в причиннім місці – На виду у стра́жів і стрижі́в… Рухається шобло феесбістів, Пацанів конкретних і бомжів… Різношерста публіка скандальна В черзі, що нагадує змію – Всі до мене! Я їм персонально Самогон свіженький продаю. Ллю бальзам до будь-якої тари – У чарки, у відра, в бутелі… Продаю, між іншим, за доля́ри Бо кому здалися ті рублі? В черзі поміж тих – «ісконно раших», Що коріння мають із орди, Видно де-не-де «как будто наших», Що за гроші продались сюди: Тих, що браво пєсєнки співають… Мають право, ясна річ. Але 45


Микола Білокопитов 

Це ж вони бездумно розважають Тих, хто смерть на нашу землю шле! Вироджена совість ваша хвора Вас же в забуття і заведе: Лобода і Білик, Ані Лорак, Ще Потап і Настя і т.д. Ой, пардон, це я «ушол в сторонку» – В черзі вже «єдріт і ангідрід»: «Продавєц, єтіт твою в пєчьонку! Налівай скорєє, вєдь горіт!» Наливаю! Люд же в підтрибуння Пре і пре – і баби й мужики, Причалапав навіть Чивокуня – Тобто Янукович навпаки. Підставляє келих. Хамські вічі Він убік на хвильку відвернув, Я йому у келих плюнув тричі Ще й пургену жменю сипонув. А для смакового розмаїття Зверху самогоном окропив… І таки завівсь, не втерпів: «Вітя, Що ж ти, падло, вдома наробив?! 46


Сатира, гумор, лірика 

Скільки доль ти поламав, нікчемо? Скільки ж породив біди і зла? І тепер ховаєшся? Даремно! Знайде всіх пекельная смола! Що мовчиш?» Озвався натовп: «Хватіт! Он нам тоже нафіг нє нужон, Здєся нам своєй по горло вати – Дак єщьо заєзжий сєй піжон!.. Пшол отсєль!!! А ти нє заводіся, Ти нам лучше, ето, налівай…» Й почалося: «Хомко не барися!» Бо роботи – непочатий край. Цар чи раб, княгиня чи жебрачка – Наливав усім без перепон. Вся Москва впилася до ригачки… І на цім урвався перший сон.

47


Микола Білокопитов 

Сон другий …Це куди ж мене жбурнуло долею: Крісло, стіл, розкішний кабінет?.. Ось табличка… Боже, я очолюю Антикорупційний комітет! Це нагода знищити корупцію – Я ж «не брав» ніколи й «не давав», І Закон найвищий – Конституцію, Майже з дитсадочка шанував. Ну, були у молодості-юності Парубочі всякі там діла. Так без цих, як кажуть, «мєлкіх глупостів» Жодненька людина не жила… А в ціло́му все ж таки дотримуюсь Принципів і правил. І вобще Я готовий банду нечестивую Змити справжнім правовим дощем! Начувайтесь митники-хабарники, Прокурори, судді і менти, Бюрократи – всяких пільг наварники, 48


Сатира, гумор, лірика 

Вам сліди не вдасться замести. Всіх на чисту воду з тіні виведу, Будуть квіточки вам і плоди… Хоч до слова – тіні в нас невидимі, Невловимо-хитрі, наче привиди, І немає чистої води… Тим не менше, починаю діяти Комплексно і масово, як слід, Щоби сумнів у людей розвіяти – Чи розтане корупційний лід? І відбувся рейд багаторівневий… І маневр продуманий удавсь – Бо на хабарі десятигривневім Сволоцюга-стрілочник спіймавсь! Преса, телебачення і радіо Збуджено, як вулики, гудуть І усім повідомляють радісно, Що реформи в нас таки – ІДУТЬ! Ось вам приклад та іще й конкретика – Як мете очищення Мітла: І мільйонним тиражем – портретика Відбувайла-цапа… чи -козла? А на фоні буйної істерики 49


Микола Білокопитов 

Є й для мене видатний момент – В гості звуть Європа і Америка, Й дуже хвалить власний президент. Я добрію, розпливаюсь в усміху Бо воно ж приємно, як-не-як… В мить оцю явився бонус успіху – Закулісних витівок мастак. Виглядом простесенький, звича́йненький, Ну, КОНВЕРТ – за пару шекелі́в, А на нім написано охайненько: Одиничку і… аж сім нулів!!! І солодкий голосок зака́дровий Закликав, манив і ворожив: «Це – тобі, борець наш авангардовий, Ти хіба цього не заслужив? Знаємо, що не торгуєш совістю, І що ти на вірному шляху. Тож із усією принциповістю Розберись, як кажуть – ху із ху? І безкомпромісно із бажаннячком Корупційну гідру викривай! 50


Сатира, гумор, лірика 

Тільки є малесеньке проханнячко: Ти кого не треба – не чіпай…» Ось така компліментарна етика Гіпнотичну дію виклика: Тихо потяглася до конвертика Непідкупна, праведна рука. Ось уже оті магічні циферки На конверті пальцями торкнув… Раптом – шухер!!! Гуркіт! Що за вибрики? А-а, це сам у сні я лячно викрикнув, Ну а, може, голосно хропнув… І пропало все. І розчинилися Факти, у яких я на гачку. А рука пречистая пригрілася Осьосьо – на жінчинім пупку́. Отже все, Спокуса відчепилася Не змогла мене завербувать! Добре, що усе так закінчи́лося. Можна ще хоч трішечки поспать. Знову в сон сповзаю… Я – в парламенті. 51


Микола Білокопитов 

Ось трибуна – центр усіх інтриг, І рука, мов на святім пергаменті – На КОНВЕРТІ, як на Книзі Книг. Присягаю! Ось екзаменатори: Депутати, спікер і прем’єр, А у центрі солодко-магнатовий Найкрутіший корупціонер. Чую власний голос: «Присягаюся Вірою і правдою служить, Вас не осоромить постараюся І довір’ям буду дорожить! А коли збрехав у цьому храмі я І якщо без вас хоч щось візьму – Прив’яжіть мені до шиї каменя Й киньте в річку, як Німий Му-му!» Під аплодисменти заворожено З тим КОНВЕРТОМ, що дали мені, Із трибуни під гучні пісні Скочуюсь, як вітер по стіні… – Геп із ліжка! Прокидаюсь: «Боженько! Добре, що це все було вві сні!» 52


Сатира, гумор, лірика 

Сон третій Щось верзлось про Повалій(шу) Таю: Зіркова́ сумбурна марнотрать… Що конкретно – вже не пам’ятаю. Значить і не варто пам’ятать. Сон четвертий Я стою серед базару І мені хоч розірвись: Зліва весь товар зада́ром, А за правий – розплатись. У мені ще певний сумнів Пробудитися хотів… Але, видно, передумав, Не спромігся, сто чортів! Гетьте, сумніви тягучі! Бо проґавлю слушну мить – Треба швидко і рішуче Вибір правильний робить. Що ж у мене мізки хворі, В смислі – розуму нема? 53


Микола Білокопитов 

Я нав’ючив цілі гори Отого, що задарма. Пру додому ще й радію Дармовзятому добру… Ох і важко, ледь не млію, Ледь не падаю, а пру! І таки перестарався – Не дійшов і не допер: Грижа вилізла, угрався І при цьому ледь не вмер. Впав. Лежу, а зверху ша́ра, А довкола сто роззяв. Хтось гукнув: «Гей ти, лоша́ра, На хрена ж ти стільки взяв?» А у мене з вуст ні пари – Лиш думки об мізки труть: Та тому ж і взяв, що ша́ра, Бо на ша́ру всі беруть! Взять хоча би олігархів: Скільки їх – десяток-два? 54


Сатира, гумор, лірика 

А багатша за монархів Невситима ця братва. Апетити мають хижі, Тільки ша́ра на умі (Весь народ у них в ярмі!) І при цім у них ні грижі, Ні прописки у тюрмі. Є подібні інтереси І у владної юрми: Ша́ру пруть на мерседесах, А не пішки так, як ми. Біля них пасуться в ша́рі Непідсудності стовпи: Мегабанківські лихва́рі, Прокурори і попи, Судді, мери, депутати... Поруч з ними, слід сказать – Хоч маленькі, а магнати, Ну або ж велика ТАТЬ… Ну, а нам, отим, хто знизу, З кого власне, ша́ру тчуть – Задарма підносять… кризу Ще й податками товчуть! 55


Микола Білокопитов 

Дотовчуться, сучі діти… І народ їм скаже: «Стоп!» Нагадає про кредити, Обіцянки, кулювлоб… Над Майданом зійде сонце І проб’є розплати час! …Ой, зашлють мене за сон цей – Де Макар телят не пас. Тож забравшися на хмару, Що пригнав здаля мусон, Я, як мовиться, на ша́ру Запливаю в інший сон. Сон п’ятий «Роділа царіца в ночь Нє то сина, нє то дочь…» А насправді то було Маніпуціньке Пуйло, Що Аліна привела Від вєлікава Пуйла. І мене, о чорт візьми! – Раптом кличуть у куми. 56


Сатира, гумор, лірика 

Але навіть уві сні На хрена воно мені? Я ж не бравий кацапчук І не вітькамедведчук, Щоб на всьоглазазакрить І в кумпутіних ходить. Тут шумок і підняли Руськомірниє хохли: «Да ти чьо, такая чєсть – Будєт шо і піть, і єсть. І на чьом (коль нє бузіть!) Жопу собствєнну возіть – У євойних гаражов Сотні мерсов, і пежов… І для кума подбєруть – Прєзєнтуют чьо-нібудь: Іномарку хоть каку́ Ету, как єйо – «Оку»! Нє зєвай, ядрьон-батон! І ващє – кто ти, кто – ОН?!» Це мене дістало, блін! Дійсно, га? Хто – я, хто – він? 57


Микола Білокопитов 

Ну, про знаного Пуйла Є кому бла-бла-бла-бла… А про себе сам скажу: Честь, як можу, бережу. Не барижив і не крав І Чечню не мордував, Осетинів і грузинів Між собою не цькував. І дуетом з Кисельовим Побрехеньки не співав. В миротворчий вбравшись грим, Я з мечем не пхався в Крим – Про його ісконноруськість Не базікав поміж тим, Бо таку шизу сюсюка Лиш дурко чи п’яний в дим. Коли Вітька-унітаз Кацапурам злив Донбас Я «зеленим чоловічкам», Не давав команди «фас!» Бо давать не маю звички Ненави́сницький наказ. На Донбасі – кров і смерть, Все зруйновано ущерть – 58


Сатира, гумор, лірика 

Хто на мирний люд обрушив Цю злочинну коловерть Та іще й загидив душі, Пробрехав повітря й твердь? Словом, як тут не крути, Це творив не я, а ти – Кровожерливий тиране, Гаспид, Господи прости! Що закони всі споганив, До усіх спалив мости. Як до тебе, до чуми, Йти в свати, а чи в куми – Краще жабу проковтну… Все! Іду із цього сну! Сон шостий Є на Землі місця земного раю В одному з них нерідко я буваю І наяву гостити тут люблю, І як тепер, коли безпечно сплю. 59


Микола Білокопитов 

Тут мир і спокій, що знімають втому, Тут правда і гармонія у всьому, Ні суєти, ні лютої сварні – Все чесно і прозоро, без брехні. Земна краса – мої Дніпровські плавні, Тут ранні ранки солов’ями славні, Тут просто фантастичні кольори І дуже романтичні вечори. Тут острівці, озера і проточки, Очеретяні зарості й пеньочки, А в паводок, весною, вздовж броді́в – Дерева по коліна у воді. Тут у буянні фауни і флори Доречні і мінори, і мажори – І шурхіт хвиль, і пісня солов’я… Ось у такому місці зараз я. В раю земному – геть думки убогі! Але і тут ніяк без аналогій, Куди не гляну – всюди відбиття Картинок із суєтного життя: Он жаба пропливає, наче хмара, 60


Сатира, гумор, лірика 

Як придивитись – вилитий Азаров. Ось карликова жабка попливла, Ну ця вже точно – копія Пуйла. Змія скрутилась на пенька маківці, Немов коса на Юліній голівці, А чапля, що стоїть біля пенька – Дзеркальне відбиття Яценюка. Ось човен, а у нім гребців чимало, Як гаркнуть: «Ґамарджоба, ґенацвале!!!» (Ой, так же можна і в штани набрать…) Ну, що ж, привіт, саакашвільна рать! Це ж треба! І в раю – фантоми ликів Політиків маленьких і великих… До біса їх! У мене ж вудка є – Закинув і чекаю. Хай клює! Ось поплавець підскакує і тоне Тягну улов і аж душа холоне – Напевне, сом? Підтягую: «ку-ку!» Не риба, а русалка на гачку. І, слід сказати, що ота русалка 61


Микола Білокопитов 

Подобою – відома всім Наталка, Що мрію має – їх там цілий рій, Вона й живе в полоні власних мрій. Отож і зараз знову про своє: Що в неї щодо мене мрія є, Й нахабно лізе, як би то сказать, Щоб… «в ізвращьонной формі» згвалтувать! А я в своєму човнику малому, В передчутті ганебного содому, Не знаю, як цей сором відвести – Не в силі ні пручатись, ні втекти. Як заволаю, щоб в селі почулось, Й півні́ – спасибі! – зразу ж відгукнулись: Їх дружний «ку-ку-річний унісон!!!» – Змів і русалку-збоченку, і сон. Пробудження Уже не сплю, та ще й не прокидаюсь – Десь балансую на хиткій межі, Домислитись до чогось намагаюсь – Думки ж гуляють, як верткі вужі. 62


Сатира, гумор, лірика 

Одну вдалося за хвоста вхопити, Ловить думки я все-таки мастак – Вона була про те, як далі жити, Без відповіді, правда, саме як? А жити можна б добре, хоч і скрутно, З надією, що буде ще весна… Якби не влада наша каламутна Та не гібридно-збочена війна… *** Нарешті покидаю сну безмір’я – У вуха новина, мов куля, «цвьох!» – «…Боїв нема. Триває перемир’я. Поранено шістьох. Убито двох…» м. Запоріжжя, вересень-жовтень 2015  

63


Микола Білокопитов 

ЧОРТЗНАЩО НАСНИЛОСЯ МЕНІ (2) Дрімання Його хотів закинути давно – Оцей розплідник брехонь та істерик – Отак узять з розгону – у вікно! А, мо’ продать? Кому потрібен телек?! Із ранку і до вечора – брехня! Усяка – і солодка, і жорстока… Мов наждаком по нервах тре щодня Й невинно поглядає хитрим оком. Набридло. Вимкнув. В ліжко – горілиць Лежу собі – і ні в одному оці… Сумбурно бродять тисячі дурниць, Побачених у тій телетолоці. Але тяжіння вічного закон На мене втому звалює вагому. 64


Сатира, гумор, лірика 

Як в небуття провалююсь у сон І те, що бачу, недайбогнікому… Сон перший Без грошей ми, немов каліки, (Так само, як і без води – І ні туди, і ні сюди!) Наш уряд камікадзеликий Узявся за важкі труди. Мета – тугий бюджетний кошик, А шлях до здійснення мети – Далекі і близькі світи, Тож уряд вирушив на пошук, Не заробити, а… знайти. І нелегкий вояж удався – А це вам, друзі, не ги-ги! – Ось хитромудрий транш припхався І вмить реструктуризувався 65  


Микола Білокопитов 

У пра-пра-правнучі борги. А урядовці раді й ситі, Себе розхвалюють усяк – В кишенях є, і в держкориті… Всі справи їхні шиті-криті І то для них є добрий знак! А весь народ на тищутриста Плюс-мінус сто, сто п’ятдесят – Жирує, мов панота чиста І вибирає: чи поїсти, Чи… по Європах погасать? Такі думки в мені рояться І вже не втну: де сон, де яв? Та пам’ятаю – десь поклявся, Що коби я за справу взявся, То неймовірне б щось утяв! Було це вдень чи серед ночі… Та, схоже, сам собі наврочив!

66


Сатира, гумор, лірика 

*** Сплю – не сплю? Де я – не знаю: Чи у сні, чи наяву? І ніяк не доганяю Чи помер, чи ще живу? Від незна́ння торопію Й почуваюсь, далебі, Так – неначе не в собі я, Хоч убийте – не в собі! Тіло мацаю й трясуся І дивуюся: «Невже?!» Бо до чого не торкнуся Все незвичне і чуже. Пики власної структура – Невпізна́нна чужина, Десь поділась шевелюра, Замість неї – плішина́. Вуха, шию, плечі, руки 67


Микола Білокопитов 

Наче шашіль пощербив. Це якісь відьмацькі штуки, Хто ж мені так по-ро-бив? Опускаюсь нижче – «Мамо!» – Дибки лисина стає, Бо оте, що між ногами, Теж, їй-богу, не моє! Я – до дзеркала і… в ступор! Це, як мовить сват, каюк! Бо звідтіль на мене тупо Зирка Сєня Яценюк. Раптом здогади несмілі Розум кидають у жар: Боже, я в чужому тілі, І фактично – Аватар! Контролюю рух і думку, Це ж, виходить, я – прем’єр! – Не розтягуючи гумку, Треба діяти тепер. Маю шанс усе змінити 68


Сатира, гумор, лірика 

Те, що справді прагне змін, Досить скиглити і нити! Вирушаю у Кабмін. Всі міністри повсідались, В них і сумніву нема, Що ЯКЕ тут керувало, ТЕ й тепер біля керма. Я ж, готовий зрушить гори, Радикально йду вперед: «Все, що вивели в офшори, Повернути у бюджет! Три доби на виконання Всім без винятку даю. Хто не впорає завдання – З тих заява і – адью!» Бачу, всі відразу скисли, Очі лізуть із орбіт, А по щелепах відвислих На столи стікає піт. Дехто аж гика́є зляку, Хтось папір згріба жужмо́м… Шепче Клімкіну Аваков: «Сєня тронулся умом!» Спіч почувши той чужинський, 69


Микола Білокопитов 

Я ледь-ледь не збивсь на мат: «Повтори по-українськи! Чи забув де служиш, гад?!» Не чекаючи такого, Бовкнув злякано Авак: «Заспокійтєсь, раді Бога, Я сказав, что я дурак!...» Посопівши для порядку, Знов продовжую: «Отож, Наш бюджет – на латці латка, А з податками – триндьож! Чим поповнювать бюджети Хто розтумкає мені? – Бо ж зарплати у конверті, Промисловість у тіні! Необхідно терміново Навести у цьому лад, Через тиждень принципово Зажадаю результат!» Ще пройшовсь по медицині, VIP-мажорах на авто, Що ведуть себе, як свині… Це при тому, що в країні 70


Сатира, гумор, лірика 

Йде війна, пардон – АТО. Підсумовую: «Проблеми Неможливо подолать, Доки є злочинні схеми Попередньої системи... Хто причетний – прошу встать!» Всі дружненько піднялися, В кріслі я одненький лиш В мене погляди вп’ялися: Ти чого, мовляв, сидиш? «А чого ж мені вставати? Я прихильник чесних справ І підстав для компромату Зроду-звіку не давав. Не краду і не офшорю, І у схемах я – ні-ні!» Весь Кабмін здригнувсь і хором Потонув у реготні. Всі сміються, аж трясуться – Не Кабмін, а цирк, театр… В цій компанії звихнувся б 71


Микола Білокопитов 

І бувалий психіатр. Поміж сміхом – явно хворим – Б’ють словами, як бичем: «Ми ж з тобою тільки вчора Запустили кілька схем!», «І в офшорах оборудку Не одну крутив, й не дві…», «Сєня, ти зізнайся хутко: В тебе вавка в голові?» …Тут я, гаркнувши суворо, Кулаком по столу – грюк!!! «Зараз кличу прокурора І в СІЗО усіх, потвори! Вертухаям під каблук!» Всі замовкли та помалу Від наскоку відійшли, Нахилились під столи – Щось намацали, дістали, Наближатись почали… У руках тіту́шні бити, А в очах кипуча лють… Відчуваю – будуть бити. Ні, не битимуть… уб’ють! Хтось жахливо замахнувся, 72


Сатира, гумор, лірика 

А за ним іще, іще… Я злякався і проснувся – Піт холодний ллє дощем. Враз обмацавсь ошаліло Від колін до надбрів’я́ – Пузо, ніс і печія… Слава Богу – власне тіло, А у ньому знову я! Встав. Поснідав. І з натхненням Взявсь сушити сухарі… (Мо’, згодяться в заключєньі?) Петя, Вова, Беня, Сєня… Що ж ви тво́рите вгорі? Сон другий Я не ходжу в церковні храми. Для мене це як фейк чи спам, Ні, не сварюся із богами, Та я не вірую попам. 73


Микола Білокопитов 

Коли владику в «мерседесі», Піп на «тойоті» обганя, А бідні людоньки у стресі Бідують-мучаться щодня, То ясно, що церковні меси Про милість Божу – це брехня! Та цур їм – словоблудам ницим! Як можу – праведно живу… І ось (вві сні) в самій столиці На сповідь в храм, як тінь, пливу. А храм – величний, стародавній, В нім лики в мерехті лампад, Тут люд обманно-православний, Над ним – московський паханат. Ось черга, що іде на сповідь, Я в черзі другий, перший вже Щось покаянно бубнословить, І відчуваю, що не лже! Не можна в церкві дослухатись До гріхосповідей чужих – Та ліньки вуха затуляти, 74


Сатира, гумор, лірика 

Отож і слухаю, хоч – гріх. Той перший – він Петром назвався – Триндика на московський лад, В найбільшому гріху зізнався: «Люблю бєзумно шоколад! Я ім живу, єго лєлєю І сам жую, і продаю… І так заводікі жалєю, Что отошлі тєпєрь в Расєю… Как я іх всє вернуть сумєю Обратно в собствєнность свою? Я за ценой не постою…» І, чую, піп дає поради, З чуттям фальшивого жалю, А сповідальник слуха радо Та все приказує: «Зроблю!» Тимчасом з тацею служитель Проходить поміж прихожан – Збира пожертви на обитель, Став біля мене, як бовван, Чогось чекає і чекає… А я вдаю в цю саму мить, 75


Микола Білокопитов 

Неначе пильно розглядаю Іконостас… А він стоїть І по-гундяєвськи гундосить: «Дєньжо-онок на-адобно покла-асть» (Ти ба! У злидня грошей просить!) І я йому нахабно досить Відповідаю: «Бог пода-асть». Церковник, облизня ковтнувши, Пішов ображено кудись, А я, незлякано стріпнувшись, Несповіда́нним пробудивсь. І ще в полоні сновидіння Я – тьху-тьху-тьху через плече – Долаю до́кори сумління Бо ж сумнів вавкою пече. Мені від цього ніяко́во: Чи ж можу так «з плеча рубать» – Почуте мною випадково Не власне сповідальне слово Отак на люди виставлять? 76


Сатира, гумор, лірика 

А потім покумекав трішки, Дурниці випхав з голови – Це ж про ІНКОГНІТО потішки, Хто цей Петро-солодкоїжка? Я не здогадуюсь! А ви? Сон третій Час відпусток – прагнень згусток Цілорічної мети… До метеликів, пелюсток, Екзотично-тихих пусток – Відійти від суєти. Хто у джунглі, хто в савану, Хто в гірських річок екстрим… А для мене донедавна Ця земля обітова́на Називалась просто – Крим. Кавунів і динь, і груш там – Що не має стільки й рай… Літній дощ – цілющий душ там, А міста – Судак, Алушта, Ялта, Керч, Бахчисарай!.. 77


Микола Білокопитов 

Чисті пляжики місхорські, Воронцовський диво-парк, Вина солодко-кагорські, Теплі хвилі чорноморські, А іще – на рейді барк. …Раптом все змінилось різко. Окупанти навісні Всім свої явили писки… Й відпочити можна з блиском Тут хіба що уві сні. – Тож лечу. Навко́ло морок. І внизу – хоч в око стрель: Ані маяків іско́рок, Ні освітлених осель. Раптом бачу блискіт свічки – Вниз шугаю, мов стріла: Під мостом сидять п’янички – Дудлять водку із горла́. Двоє – пара бомжувата, Він, вона і… пустота. П’ють, закусюючи матом, Що знічев’я виліта. «Добрий вечір добрим людям!» – 78


Сатира, гумор, лірика 

Наближаючись, кажу. « – Ой! Ти кто? – Ти… – Трєтьім будєшь? – Напужал! – Уссаться! – Жуть!..» Та, здолавши хвилювання, Чи точніше – переляк, Повіли́ Іван да Маня Хто вони і що та як. Стисло ось: два роки тому Все було в них: дім, гараж, В гаражі і біля дому… Й прийняли, мов аксіому, Звістку жадану – «Кримнаш!» «І мєчталі ми вдвойом: Вот тєпєрь-то заживьом! Но нєдолго і мєчталі Ворвалісь бандіти в дом: Всьо, что било, то отжалі 79


Микола Білокопитов 

І тєпєрь вот – под мостом. Ми бездомни і голи́ І віновни в том – хохли! Ведь укропи взялі моду Самостійно пановать, А расєйскому народу Шо ж тєпєрь – голодовать? Вот і Путін говоріт: Каждий в Кієвє – бандіт!» Ось таку сумбурну кашу Втюхав кремль у Ваню й Машу, А іще в Єлєну й Сашу І у всю ординську Рашу. Та в бездомного Івана Свій до того коментар: Все велось би бездоганно – Якби знав про все те цар: Пожалів би бідну вату, Винних строго покарав, Повернув би рідну хату… «Прав, скажи, я іль нє прав?» 80


Сатира, гумор, лірика 

Я промовчав і бідаха, «Сдєлав умноє ліцо», Загорівся «забабахать Госуда́рю пісьмєцо». Та оскільки він два тижні Нерозлучний з бодуно́м – Руки в нього, мов суміжні Дві трясучки дивовижні, Так і ходять ходуном. Він благально подивився Й попросив «от всєй души», Щоб на нього я не злився Й на співпрацю зголосився: «Я – діктую, ти – піши́!» Й почали ми скаргу ткати «У Москву із-под моста». Все не варто цитувати – Ось уривки із листа: «…Здєсь у нас такоє дєло, Что ми всє тут нє у дєл… Нєужель по бєспрєдєлу Жить – кримнашенскій удєл? 81


Микола Білокопитов 

Ми на сходках голосілі: «Русь, прімі в обьятья нас – Умєрєть хотім в Россіі!» Но нє прямо же сєйчас… Ми сідім і чєшем рєпи В беспросвєтной темнотє І скріпят святиє скрєпи Прі скріпучєм прі мостє… Водка єсть да нєт закускі, А єщьо прізнаюсь я: Нєт в Криму ісконно рускім От бєндєровцев житья. Вєдь жестокіє, зарази, І нахальнєє хозар – Пєрєкрєстятся три раза І орут «Аллах Акбар!!!» Вот вчєрась прішлі по пьянє К нам на ужин, под мосток, Трі бєндєровца с Рязані Да із Грозного пяток. Ізнасіловалі Машку, Обобралі до рубля І послєднюю рюмашку Мнє плєснулі на рубашку… Ето что ж творіться, бля?!» 82


Сатира, гумор, лірика 

Тут пустив сльозу невдаха, Очевидним те було, Що «рюмаху – на рубаху» – То найбільше в світі зло! І по паузі, небога Осінив себе хрестом: «Нєхорошего ітога Ми от етой жизні ждьом. Люді сплошь – скєлєт да кожа, Чуть-чуток – пойдьот падьож… Может ти нас, царь-надьожа, Хунте кієвской вєрньошь? От’єдімся, отоспімся, Оклімаєм, так сказать, І, как прєждє, обратімся: «Ой, спасі, Россія-мать!!!» …Чи потрапив адресату Цей набір болючих слів? Чи на заклик раша-вати Цар московський відповів? Чесно вам скажу: не знаю Бо розбу́рхав телефон – 83


Микола Білокопитов 

Хтось якусь питався Раю… Помилився. Я зітхаю, Позіхаю, засинаю – Й поринаю в інший сон. Сон четвертий Чартерний рейс (вже й звичайним давно не літаю!) З Києва доля в Європу на крилах несе, Статус у мене: посол Запорозького краю – І, як на диво, ще ТИМ козаком виглядаю – Чуб і шаблюка, і люлька, й убра́ння усе. Ось вона Франція, Страсбург і Європарламент: Леді і па́ні, джентльме́ни, сеньйори й месьє… Стало відомо: мій виступ внесли у регламент, Десять хвилин виділяють на слово моє. 84


Сатира, гумор, лірика 

Десять хвилин. Що я встигну? Та це ж не реально Вкластися в цей божевільно спресований час… Чи утямки вам, що зріє загроза глобальна – Крим проковтнула і вже догризає Донбас? Іноді вас потрясають жахливі теракти Втім, це як рана, пониділа і забуто́. Ну а для нас ці теракти щоденні… Де-факто – Справжня війна під псевдо́німом дивним АТО́. Манить, як манна небесна, безпечна Європа – Біженці, біженці, біженці, біженці скрізь…. Між шестерень уселенського калейдоскопа Змішано раси й народи, вождів і холопів, Радість і сміх та найбільше – печалі і сліз. Ми ці плоди пожинаємо: зайд ешелони 85


Микола Білокопитов 

Нам нав’язали колись, як незваних гостей І проросли з них звиро́джені п’яті колони – Б’ють нам у спину – паплюжать і мову, й закони, Ну а тепер ще й стріляють у наших дітей... Тут ще нелякані справжнім чужинським нашестям, Ті, кому за… – ви напевно забули уже Як це ганебно терпіти в страху́ і безчесті – В домі своєму, немов на чужих перехрестях, Звички дикунські й образливе слово чуже? Може тому, що ми виросли в недосвободі, Платимо нині таку недоречну ціну́: Замість підняти народ на супротив заброді – Недоосмислено обрані в недонароді Недополітики граються в недовійну? Вам це, напевно, не так уже й легко утямить. То ж чи устигну вас, людоньки, переконать? Ось моя черга – десятихвилинний регламент: 86


Сатира, гумор, лірика 

«Господи, ні!» – Сон урвався, як ветхий пергамент, Я прокидаюсь, не встигнувши й слова сказать… – Щось не смішний мені сон цього разу наснився, (Фільмами жа́хів у снах зазвича́й не грішу) Сам від такого важкого сюжету втомився Зараз насню́ собі щось, де… я в дурні пошився – Чим і себе, і усіх читачів розмішу. Сон п'ятий Дуже важко бути демократом, Ну а лібералом – поготів Щодо тих, кого відбірним матом Я б жорстоко ви́шпетить хотів! Вікові традиції зламали, До абсурду довели мораль: Збоченці брудні – транссексуали – 87


Микола Білокопитов 

Світова стидо́ба і печаль. Ще якби сиділи тихо й глухо В закутка́х, приховуючи страм. Але ж ні! Нахабно, бляха-муха, Виповзуть, як воші із кожуха – Гей-паради демонструють нам. Ось і зараз: виперлось на люди Це відверто аморальне дно… Ой, а хто ж то поміж ними блудить? Йо-о!.. Капець! Мене напевно знудить: Впізнаю… СЕБЕ – хто все те гу́дить! – Ну і хто ж я: Він? Вона́? Воно́? Як я взагалі там опинився? Це ж настільки все не по мені – Краще б я на палю настромився Чи в брудних помиях утопився, Ну а, може, навіть – у лайні! Всеньких дурносма́ків апогеї Скупчились у неприродний жах! 88


Сатира, гумор, лірика 

Ненависник геїв – серед геїв Та іще й на головних роля́х. Гейський люд в передчутті застілля Й випливає із розмов масних, Що у мене (чорт зна що!) весілля… Лиш не втямлю з того божевілля Хто я – наречена чи жених? Церква. В ній така собі імпреза – «Незвичайно-загадковий шлюб!» Піп нетрадиційний – з ірокезом, Поруч попадиха нетвереза У якої напівбоксом чуб. Кличуть молодих на поєднання, Так би мовить, спраглих двох сердець… А мене все мучить запита́ння: Я веду «зазнобу» до вінчання, Чи мене поставлять під вінець? Сумнів розчинився просто досить В суміші істерики й плачу́ – Наречених в церкву аж заносять, А вони пручаються й голосять: 89


Микола Білокопитов 

«Смілуйтєсь!», «Нє надо!», «Нє хачу́!» Хоч за це, о Господи, спасибі! Ось вона – вся правда в наготі, Кандидатки в жони – дві, на вибір, Як угледів – чесно, ледь не згибів: Путін і Медвєдєв – у фаті. План ураз мені намалювався Геніальний – правда, щоб я здох! І як тільки паноте́ць спитався, З ким би з цих «красунь» навік побрався? Я аж заревів: «Беру обох!!!» «А чи стачить сил у тебе, сину?» «Стачить, отче, я їх вже люблю, Наче колоради картоплину, І любити буду до загину – В першу ж ніч в обіймах задавлю!» З тим, до двох «красунечок» полинув І обтиснув їх, немов удав… 90


Сатира, гумор, лірика 

Тут мене й розбуркала дружина: «Відпусти! Задушиш, кобели́но! Ти здурів чи… молодість згадав?» І по хвильці додала ревниво: «Знов чужі наснилися баби́?» Я агакнув, потягнувсь ліниво, І, згадавши сон, зітхнув мрійливо: «О-о, якби!..» Сон шостий Ой наснилася зненацька Дика пика чудернацька: Зліва – профіль Кучми Льоні, Справа – Овоча в законі, Ззаду Путін – клятий ворог, А в анфасі – рідний Порох. Я, зізна́юсь, так злякався – З переляку ледь не вср…ся, Похрестився, чортихнувся, В пики плюнув і проснувся.

91


Микола Білокопитов 

Сон сьомий Стрес усяко можна подолати, Є тут неабиякий прогрес: Фармокологічні препарати, Загово́ри, що знімають стрес. Медики – здоров’я охоронці – Хворих вправно поверну́ть до тям… Та усе ж попереду – японці Зі своїм опудалобиттям. Тож і я собі придумав хобі – Назбирав непо́требу довруж Й змайстрував опудал у подобі Депутатів, мерів і чинуш. Тут і «спікер», і «прем’єр-міністр», Й «головний москвоязичний мент», І «столичний мер» – промов магістр, Ну і (як без нього?) «президент». А іще – усякі закордонці: Із расєй, америк та європ… «Уроди́лись» двоє «кроманьйонців» Ні, один із них – «пітекантро́п». Озирнув п’ятикімнатну хату Й під собаче жалібне виття 92


Сатира, гумор, лірика 

Виділив оцим лялька́м кімнату – Назву дав їй мудру і крилату: «Антистресопудалобиття». …Сів у крісло, влип у телевізор – Там ідуть дебати у ВееР: Уряд звітував… Здобутків – мізер Та про інше тьохкає прем’єр: «Ми надійні маємо платформи, Трудимось як сто дбайливих газд, Ось-ось-ось і вже піду́ть реформи, Ще чуть-чуть і буде все гаразд…» «От брехло!» – подумалося зразу – В спецкімнату збуджено забіг І у стані лютого екстазу Як хапну́в «прем’єра» межи ніг: «За брехню набридливу, занудо, Одірву тобі хазяйство вмить!» Раптом чую: «Дядьку, я не буду! Більш брехать не буду, відпустіть!..» 93


Микола Білокопитов 

Відпустив… Аж моторошно стало – Лялька голос має, просто жах! Знову в телек… Й мову одібрало: Там ОТЕ, що нам усім брехало, Скімлить і тримається за пах. «Йо-майо!» – як кажуть кацапури, Це ж з ума сказиться і вопше!.. З’ясувалось, дані процедури Ще й реальні «смакону́ть» фігури, А не їхні копії лише́. Клацнув пультом «ящика», а та́ма – Політичний світовий бомонд: Із трибуни щось рече́ Обама, Чую – москальню бере на понт. Але якось так вже несміливо, Наче він не лідер світовий: «Ви чинить повинні справедливо, Шанувати заповідь «Не вбий!»… Хіба ж так звертаються до вати, Де незнана суть першооснов?! 94


Сатира, гумор, лірика 

Я відразу шаснув до кімнати І Обами копію знайшов. Ні, не бив… Лиш пояснив «Бара́ку» Коротко, практично в двох словах, Щоб тактовність він запхнув… подалі, Не блукав, мов «йожик в тумана́х». Вовкапутін «слов нє понімаєт» – Тут інакший бачиться підхід… З тим із купи клонів підіймаю Вождика, що баламутить світ. І, згадавши самбо й джиу-джитсу, Що колись у юності вивчав, У контакт ввійшов: пройшовсь по пиці, А затим по ребрах і сідниці… («Путлєр» – хекав, зойкав і сичав) У вікно кидо́нув цю «амебу»! Й до америкоса муркотнув: «Зрозумів, як із такими треба?» І «Обама» радісно кивнув. Я до телевізора і бачу, Ба́рак учинив таки розніс: 95


Микола Білокопитов 

Путін у синцях сидить і плаче, І шморгає через битий ніс… Цілий день я курсував завзято, Швидкість набираючи круту, За маршрутом «Телек – спецкімната», Щоби «вставить мізки» депутату, Прокурору, митнику, менту… Правда, підвела мене столиця – Не зійшлися мова з язиком… Через це я власне й посварився Із тамтешнім мер(ин)ом – Кличком. Ну поки́ змагались язиками – Я його за очкура́ запхнув, Задавив, як мовиться, думками… Після чого обома руками Ледь-ледь-ледь по-дружньому торкнув. Враз мені «зворотка» прилетіла Одночасно з двох потужних рук – Аперкот – аж піднеслося тіло, А за ним майстерний правий хук. …Виповз із нокдауну до лю́стер, Глянув упівока на лице: 96


Сатира, гумор, лірика 

Боже, хто це: Лью́іс? Леймон Брюстер? Чи телеведучий Савік Шустер Хитро приховався за синцем? Ой, кошмар! Пора зі сну втікати Бо і там немає панацей… Ось вони ріднесенькі пенати – Ні опудал, ані спецкімнати, Тільки сон записаний оцей. Ранковий ступор У вас таке було? Вві сні клянешся Всім хто наснився та і сам собі: Що ось тепер – як тільки-но проснешся – Все виконаєш, згадане в клятьбі. Я обіцявся «ящика» позбутись, Щоб мізки не засмічував мені, Бо досить вже перед брехнею гнутись, 97


Микола Білокопитов 

Яка дістала навіть уві сні. Прокинувся. У телевізор вп’явся… А паралельно думкою страждав: Про що вночі усім завзято клявся? Що ж обіцяв я? Так і не згадав… Грудень 2015-лютий 2016 рр.

98


Сатира, гумор, лірика 

ЗМІСТ Депутатські «танці» ................................... 3 Театрально-політичне ……………………5 Весняна фантазія ………………………….6 Каньдідатська програма ............................ 7 Вірш про рими ............................................ 9 Знічев’я ..................................................... 13 Опальне ..................................................... 15 Нетипові дарунки ..................................... 15 Про вічне………………………………... 17 Карпатська пригода ................................. 18 До виборців .............................................. 24 До Європи! ............................................... 25 Наболіле .................................................... 26 Між правдою і брехнею .......................... 27 Телешоунада ............................................. 29 Олівець-пустунець……………………….36 Міні знову в моді ..................................... 38 Чортзнащо наснилося мені ..................... 43 Чортзнащо наснилося мені 2 .................. 64 Коректор – Любов Мозгова

99


Микола Білокопитов 

Микола Григорович Білокопитов «Чортзнащо наснилося мені»

Редактор – Вікторія Сироватко Відповідальний за випуск – Полян-Пилип Юрик Комп’ютерна верстка, дизайн – Андрій Данилов Фото – Микола (Васильович) Білокопитов

Формат 60Х84 ½ Гарнітура PetersburgC.  Папір офсетний. Друк офсетний.              Умов.друк.ар.2,91. Умов.фарбо.відб. 2,91  Тираж 200 прим. Зам. № 1592

100


Profile for Письменницький портал

Чортзнащо наснилося мені. Микола Білокопитов  

У новій книзі відомий український гуморист і сатирик відгукується на актуальні виклики сучасного життя. Теми для своїх байок, гуморесок, мін...

Чортзнащо наснилося мені. Микола Білокопитов  

У новій книзі відомий український гуморист і сатирик відгукується на актуальні виклики сучасного життя. Теми для своїх байок, гуморесок, мін...

Advertisement