Містечковий бомонд
Вступний есей – Ким ти хочеш стати, малий, коли виростеш? – запитують дорослі, не чекаючи відповіді, бо вважають дитячу думку не вартою уваги. Запитують просто так, задля годиться. А даремно. Вустами дитини промовляє істина, позаяк вони, діти, ще не втратили природного зв’язку із Творцем і відчувають, у чому їхнє справжнє призначення. Зовсім маленька Ліночка, як і більшість дівчаток, у своїй уяві частенько перетворювалась на принцесу. З принцесою не склалося, бо народилася не в тій родині, не в той час, а головне – не у тій країні. Отже, пункт перший щодо «ким хочеш бути» не варто розглядати взагалі. Забагато «але». Потім дівчинка бачила себе знаменитою актрисою. Та як для сцени виявилася надто сором’язливою і, до того ж, певно, не мала акторського хисту. Принаймні слуху і голосу точно, бо коли намагалася співати, навіть рідні не могли втриматися від сміху. Тож мрія номер два вмерла як нежиттєздатна. Дівча порозумнішало і тепер мріяло здобути славу Рембрандта. Але люди та події вносили корективи в її життя, далі й далі відводячи від обраної мети. Завжди знаходяться ті, що беруть на себе сміливість вирішувати чиюсь долю. – Художник – не професія взагалі, а тим паче для жінки. Чоловіки художники – п’янички, жінки – повії, – пролунав авторитетний голос. Декілька зустрічей зі старшими братами по пензлю так відкоригували її самооцінку, що дівчина з притаманним юності максималізмом вирішила: – Або ж малювати. як Рембрандт, або не переводити фарби! Так Павлина розпрощалась із мрією під номером три. Ще на порозі юності дівчина подумки вирушала з журналістським завданням у далеку подорож... Але в «епоху 5