04-2014-ukr

Професія в кишені

Шум як шкідливий чинник виробництва

НАУКОВО-ВИРОБНИЧИЙ ЖУРНАЛ

№ 4/2014

ОХОРОНА ПРАЦІ індекс 74377

www.ohoronapraci.kiev.ua

ΦΧΥΦΥΤΪΒΣΥ ίΟΧΥΡΟΠ ΋ΟΊΔΧ ΣΉΤΎΡΎΤΔ΋ ΩΧΎΤΉΝΎΧΔ΋ ΍΢ζ ιϜλχψηώϖιηυυϗ χψπρφτϜι υηληυυϗ χμψϐφϝ λφχφτφκπ χφψϗϊϋυςϋ ϊψηυωχφψϊϋιηυυϗ χφϊμψχϜσπύ ϋ υηλοιπϏηρυπύ ωπϊϋηώϜϗύ όφψτϋιηυυϗ υηιπϏφς χψπ ιπϊϗκηυυϜ χφϊμψχϜσπύ Ϝο οηιησϜι οψϋρυφιηυπύ θϋλϜιμσϔ οηλπτσμυπύ χψπτϜϑμυϔ οηθμοχμϏμυυϗ χψφύϜλυφωϊϜ λπύησϔυπύ ϐσϗύϜι χψφιμλμυυϗ ωμψώμιφ σμκμυμιφϝ ψμηυϜτηώϜϝ θηοφιφϝ χϜλϊψπτςπ ξπϊϊϗ Ή ϊηςφξ τϋσϗξϜ ψηυ Ϝ ϊψηιτ λσϗ υηιϏηυυϗ ι ϋϏθφιπύ ώμυϊψηύ Ϝ ψϗϊϋιησϔυπύ ωσϋξθηύ

oΥΤΔΡΥ} Ϊςψηϝυη τ Ρπϝι ιϋσ ΋φσφωϔςη ϊμσ όηςω

PRGHOV#RQLNR XD ZZZ RQLNR XD

Шановні читачі! езпека праці та здоров’я під час використання хімічних речовин на виробництві» – гасло Всесвітнього дня охорони праці у 2014 році, який щороку відзначається 28 квітня. Чому саме до цієї теми хоче привернути увагу світової спільноти Міжнародна організація праці – ініціатор та ідеолог Всесвітнього дня охорони праці? Хімічні речовини, так само як електроенергія та IT-технології, поступово увійшли в наше життя й заповнили увесь його простір. Наприклад, пестициди поліпшують якість і стійкість до зовнішніх впливів сільськогосподарської продукції, хімічні сполуки, що використовує фармацевтика, допомагають лікувати й рятувати від смерті людей, побутова хімія та засоби гігієни забезпечують комфорт у повсякденному житті населення всієї планети. А сучасні рішення в галузі виробництва синтетичних тканин розвінчують міфи про корисність натуральних матеріалів: сьогодні синтетику використовують для пошиття не тільки одягу, а й засобів індивідуального захисту. І ця продукція вважається кращою за багатьма показниками. Вочевидь, що перед тим як потрапити до споживача, хімічні речовини «проходять» через наукові лабораторії, підприємства сільського господарства та практично всю промисловість. Тут їх виготовляють, перетворюють, дозують, далі використовують у виробництві та постачають на ринок у складі практично всіх наявних споживчих товарів. І від того, як на виробництві вирішуються питання безпечного поводження з хімічними речовинами, залежить у тому числі й безпека використання, мінімізація шкідливого впливу на організм людини хімічних елементів, що містяться в продуктах харчування та побутових товарах. На жаль, промислові аварії останніх років, що сталися в Україні та світі, свідчать про недостатню увагу власників заводів і фабрик до питань використання хімічних речовин. Йдеться як про проблему застарілих основних засобів виробництва в хімічній галузі (що дуже характерно і для України), так і про слабкий організаційний чинник щодо правил поводження з небезпечними речовинами в процесі виробництва. Але найчастіше ми зустрічаємо інформацію про надзвичайні події, що стаються під час зберігання та транспортування хімікатів. Вони витікають, висипаються, випаровуються, горять, забруднюють навколишнє середовище та отруюють людей. Це саме ті наболілі питання, навколо яких необхідно сконцентрувати зусилля державних органів і власників підприємств, що покликані опікуватися безпекою громадян на виробництві та в повсякденному житті. Переймаючись цими проблемами, журнал «Охорона праці» запланував цикл публікацій, присвячених застосуванню хімічних речовин у промисловості та побуті. А ще наголошуємо: найперший засіб профілактики «хімічних інцидентів» – оцінка ризиків їх виникнення та розроблення заходів щодо мінімізації впливу хімічних речовин на людину та довкілля під час виробничих процесів. Заглибитися в ці питання вам допоможе організована нашим виданням друга Національна нуково-практична конференція «Управління ризиками в системах менеджменту охорони праці та промислової безпеки», яка відбудеться 20–21 травня в Києві. Згідно з програмою заходу фахівцями у сфері впровадження СУОП, окрім управління ризиками, будуть обговорюватися різні підходи до формування культури безпеки праці. Тож запрошуємо вас взяти участь у конференції. Це буде цікаво та корисно.

«Б

Головний редактор журналу «Охорона праці» Дмитро Матвійчук

Всесвітній день охорони праці 28 квітня 2014 р.

Безпечний і надійний захист працівників в умовах роботи

з хімічними речовинами

ТОВ “3М Україна” Бізнес-центр “Горизонт Парк”, вул. М. Амосова, 12, Київ, Україна тел.: (044) 490 57 77; факс (044) 490 57 75; www.3M.ua

Новини

До сільгоспробіт готові

З

а ініціативи теруправління Держгірпромнагляду у Дніпропетровській області та ЦК галузевої профспілки напередодні початку сезонних сільськогосподарських робіт майже 100 спеціалістів служб охорони праці та інженерно-технічних працівників підприємств пройшли навчання зі зберігання та переробки зерна. Під час лекцій слухачам нагадали про основні вимоги до виробничого устатковання, правила безпечного поводження з інструментами та пристроями, а також правила техніки безпеки та виробничої санітарії на підприємствах зі зберігання та переробки зерна. В. Пашула

Дозвільна система залишиться

К

омітет Верховної Ради України з питань соціальної політики та праці на своєму засіданні розглянув та відхилив законопроект про ліквідацію надмірного регулювання, внесений народним депутатом України В. Кличком та іншими. Автори законопроекту пропонують «зупинити дію положень законодавчих актів України, якими встановлено необхідність отримання суб’єктами підприємницької діяльності дозвільних документів». З огляду на те, що йдеться про припинення дії норм Законів України «Про охорону праці» та «Про зайнятість населення», які спрямовані на захист конституційних прав і гарантій громадян на працю, охорону їх життя та здоров’я в процесі трудової діяльності, належні та безпечні умови праці, Комітет прийняв рішення (в частині питань, що належать до сфери його компетенції) рекомендувати Верховній Раді повернути зазначений законопроект суб’єкту права законодавчої ініціативи на доопрацювання. За матеріалами ЗМІ

«Копанкам» оголосили чергову війну

Н

а сьогодні в Донецькій області налічується 160 ділянок незаконного вуглевидобутку – «копанок», де роботи ведуться відкритим способом. Найбільша їх кількість розташована в Амвросіївському та Шахтарському районах. І в той час як вугілля, добуте на нелегальних шахтах області (а це близько 5 млн т за рік), успішно реалізується, державні шахти буквально задихаються в умовах жорсткого профіциту цього палива на ринку. Незаконний видобуток вугілля здійснюється при повній відсутності соціального захисту працівників. «Ми миримося з тим, що в нас у XXI столітті існує рабська праця. Люди сьогодні працюють без жодного захисту, гинуть, їх засипає, ніхто їх не розшукує, їх підкидають на дороги…» – нарікає голова Донецької облдержадміністрації Сергій Тарута. Він також підкреслив, що «копанки» створюють низку екологічних проблем: розриваються екосистеми, земля стає непридатною для ведення сільського господарства. Отже, 25 березня регіональна влада оголосила жорстку боротьбу з незаконним видобутком вугілля. Власникам «копанок» дається місяць на підготовку документів для легалізації діяльності, інакше вона буде припинена. Остаточне ж рішення в цьому питанні має бути прийняте протягом двох місяців. У Донецькій області вже не вперше оголошують війну нелегальному видобутку вугілля. Усі попередні були безславно програні, навіть не розпочавшись. Що буде цього разу – покаже час. За матеріалами ЗМІ

Впровадження УТАС триває

Г

олова Держгірпромнагляду Олександр Хохотва провів на базі Криворізького гірничопромислового теруправління розширену нараду з фахівцями підприємств гірничорудної промисловості, ініціюючи впровадження на останніх уніфікованої телекомунікаційної системи диспетчерського контролю та автоматизованого керування гірничими машинами і технологічними комплексами (УТАС).

У нараді взяли участь представники найпотужніших гірничодобувних підприємств: ДП «Східний ГЗК», ПАТ «ЄВРАЗ Суха Балка», «Кривбасзалізрудком», «Марганецький ГЗК», «Північний ГЗК», «Центральний ГЗК», «Інгулецький ГЗК», «АрселорМіттал Кривий Ріг» та ВАТ «Південний ГЗК». Фахівці Петровського заводу вугільного машинобудування (м. Донецьк), що є виробником устатковання для УТАС, представили презентаційну програму функціонування системи, наголосивши на можливості індивідуального підходу до кожного об’єкта підприємства. «Двох однакових систем не існує, як не існує і двох однакових шахт. Отже, кожне підприємство матиме свою систему, враховуючи особливості виробничого процесу», – запевнив О. Хохотва. Він запропонував спеціалістам підприємств організувати вивчення особливостей роботи системи безпосередньо на заводі-виробнику. Спільно з науковцями, представниками профспілок і воєнізованого гірничорятувального загону учасники зібрання обговорили також можливість функціонування УТАС на підприємствах гірничорудної галузі. Н. Атамась

www.ohoronapraci.kiev.ua

3

Зміст

Управління охороною праці Девіз 2014 року – «Безпека праці та здоров’я під час використання хімічних речовин на виробництві»

6

Володимир Цимбаленко Формула превентивної безпеки

8

Звернення Оргкомітету з підготовки та проведення в 2014 р. заходів з нагоди Дня охорони праці в Україні

Зниження рівня виробничого травматизму в Донецькій області: складові успіху

Олександр Фандєєв Теорія та практика застосування ЗІЗ

12

Олександр Фандєєв Нульовий травматизм: міф чи реальність?

16

Відомості про майно, доходи та витрати за 2013 рік

19

Сергій Фурсов Розум добре, а два краще того

20

Людмила Солодчук Краще вчимося – менше травмуємось

22

Олександр Баженов А у вас є план?

24

Данило Балашов Професія в кишені

27

Методичні рекомендації фахівців щодо того, як на практиці вирішувати питання забезпечення працівників ЗІЗ

16

Досвід американської компанії «Дюпон» щодо створення безпечних умов праці на виробництві Витяги з декларації про доходи керівників Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України і членів їхніх сімей

Досвід роботи громадської ради спеціалістів з охорони праці металургійних підприємств Дніпропетровщини

Про проекти методичних рекомендацій, спрямованих на вдосконалення організації навчання з питань охорони праці

41

№ 4 (238)/2014

ОХОРОНА ПРАЦІ Науково%виробничий щомісячний журнал

Про можливість підтвердження отриманих самостійно знань та одержання відповідного документа в місцевих центрах зайнятості

Видається з липня 1994 р. Перереєстрований 19.06.95 р. Свідоцтво КВ № 1496 Засновники: Державний комітет України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду; трудовий колектив редакції журналу «Охорона праці» На першій сторінці обкладинки фото з сайта www.ilo.org

Редакційна колегія

Олена Зіміна Використання джерел іонізуючого випромінювання: особливості навчання працівників 30 Нормативна база, що регулює діяльність з використання ДІВ та визначає порядок проведення навчання й перевірки знань з питань радіаційної безпеки

Дєньгін Анатолій Петрович – директор ННДІПБОП, канд. техн. наук

Савчук Сергій Петрович – національний координатор Міжнародної організації праці в Україні

Зіміна Олена Спиридонівна – Державна інспекція ядерного регулювання України

Українець Сергій Якович – заступник Голови ФПУ

Костриця Василь Іванович – Національний координатор (06.1996–02.2013) МОП в Україні

Цопа Віталій Андрійович – докт. техн. наук, професор, міжнародний експерт і аудитор систем менеджменту ISO 9001, 14001, 50001 і OHSAS 18001

Бобер Юрій Григорович – начальник теруправління Держгірпромнагляду у Київській області та м. Києві

Лисюк Микола Олександрович – заступник директора з наукової роботи ННДІПБОП, канд. техн. наук

Больман Георгій Олександрович – заступник виконавчого директора Асоціації незалежних експертів України «Укрексперт»

Чернюк Володимир Іванович – заступник директора з наукової роботи Інституту медицини праці АМН України, докт. мед. наук

Мірошниченко Олексій Валентинович – виконавчий віце-президент Конфедерації роботодавців України

Шайтан Віктор Анатолійович – перший заступник Голови Держгірпромнагляду

Ɇɚɬɜɿɣɱɭɤ Ⱦɦɢɬɪɨ Ʌɚɜɪɟɧɬɿɣɨɜɢɱ ± головний редактор журналу «Охорона праці» Акопян Валерій Григорович – директор виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України

4

Особливості розробки навчальних планів і програм для вивчення питань охорони праці

ОХОРОНА ПРАЦІ 4 /2014

Безпека праці

Сергій Колесник Оремо без шуму й пилу

Микола Лисюк, Володимир Терещенко Національний науково-дослідний інститут промислової безпеки та охорони праці відсвяткував своє 20-річчя Сьогодення та плани на майбутнє ДУ «ННДІПБОП»

Заходи щодо усунення впливу шуму на робочих місцях механізаторів

34

Соціальний захист Володимир Терещенко «Спотикнувся, упав, опритомнів – гіпс!»

Роман Синиця, Сергій Колівошко Контролюємо безпеку сервісних робіт

Про заходи з посилення відомчого контролю за роботою сторонніх організацій на об’єктах підвищеної небезпеки

36

38

Петро Бабич Баштові крани: як запобігти падінню

41

Про причини деяких аварій баштових кранів та заходи запобігання їх падінню

Іван Луцак Помилки потрібно виправляти. Навіть якщо вони чужі…

44

Микола Федоренко Інспектування, аудит, моніторинг, перевірка, обстеження, огляд… У чому відмінності?

46

Юрій Сагань Охорона праці: дати, події, люди

50

Проблеми руйнування димовентиляційних каналів хрущовок у Чернівцях

Правильність вживання термінів і понять, що визначають заходи щодо проведення нагляду за діяльністю суб’єкта господарювання

Науковий підхід до розвитку гірничорудної справи наприкінці XVIII – початку XX ст.

Технологія приховування нещасних випадків на прикладі ПАТ «Завод будівельних конструкцій» (м. Київ)

62

Безпека життєдіяльності

Юрій Сагань Перевірка показала

Про перевірку стану охорони праці у ПрАТ «НВП «Макіївський завод шахтної автоматики»

60

Марина Пархоменко ГМО: за і проти Ситуація з ГМ-культурами в Україні та за кордоном

64

На допомогу спеціалісту з охорони праці Службі охорони праці невеликого підприємства (посібник) Про нові Правила охорони праці під час експлуатації тепломеханічного обладнання електростанцій, теплових мереж і тепловикористовувальних установок

Медицина праці Тетяна Кривобок Серце не камінь

54

Володимир Абракітов, Мирослав Боярський Шум як шкідливий чинник виробництва

56

Про актуальність проблеми раптової смерті працівників на робочому місці від серцевих нападів

Шляхи мінімізації впливу виробничого шуму на організм працюючої людини

Редакція журналу

Приймальня 558-74-11 02100, КиївU100, вул. Попудренка, 10/1. ДП «Редакція журналу «Охорона праці» 296-05-69 Теличко Костянтин Едуардович перший заступник головного редактора, канд. техн. наук Солодчук Людмила Миколаївна 558-74-18 заступник головного редактора Дизайн Борецька Ганна, Турчанова Алла Реклама 296U05U65, 296U82U56 Відділ реалізації та маркетингу 559U19U51 Поліграфічні послуги 559U62U79 mail@ohoronapraci.kiev.ua www.ohoronapraci.kiev.ua Власні кореспонденти: Полтавська, Сумська та Харківська обл. – Кобець Вадим Володимирович (057) 397U16U77

www.ohoronapraci.kiev.ua

64

Читайте в наступному номері:

Про відповідальність у сфері охорони праці Чому повільно оновлюються НПАОП

Автономна Республіка Крим, Миколаївська, Кіровоградська, Одеська та Херсонська обл. – Колесник Сергій Анатолійович (051) 632U23U29 Дніпропетровська та Запорізька обл. – Моісеєнко Олег Васильович (097) 694-01-21 Волинська, Закарпатська, Івано%Франківська, Львівська, Тернопільська та Чернівецька обл. – Парфенюк Ігор Юрійович (098) 498U66U72 Донецька та Луганська обл. – Сагань Юрій Павлович (050) 220-60-16 Житомирська, Київська та м. Київ, Черкаська та Чернігівська обл. – Терещенко Володимир Вікторович (044) 559-97-32 Вінницька, Рівненська та Хмельницька обл. – Фандєєв Олександр Іванович (044) 296-01-73

Точка зору редакції не завжди збігається з думкою авторів матеріалів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних імен, географічних назв та інших відомостей несуть автори публікацій. Рукописи не рецензуються. За достовірність реклами несе відповідальність рекламодавець. Підписано до друку 10.04.2014. Формат 60х84/8. Папір – крейдований глянсовий. Друк – офсетний. Ум. друк. арк. – 14,02. Наклад 8666. Зам. № 57 Надруковано в друкарні ТОВ «Інтерекспресдрук».

03680, Київ, вул. Сім’ї Сосніних, 3. Журнал видається українською та російською мовами. Загальний наклад – 15 908. Редакція журналу «Охорона праці» – колективний член Європейської асоціації з безпеки.

© ОХОРОНА ПРАЦІ

Передплатний індекс 74377 Передплатна ціна – 44 грн 85 коп.

5

Управління охороною праці

28 квітня – Всесвітній день охорони праці

Девіз 2014 року –

«Безпека праці та здоров’я під час використання хімічних речовин на виробництві» ЗВЕРНЕННЯ

Організаційного комітету з підготовки та проведення в 2014 році заходів з нагоди Дня охорони праці в Україні до центральних та місцевих органів виконавчої влади, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, роботодавців, профспілок, засобів масової інформації, керівників і працівників підприємств, установ та організацій

ШАНОВНІ КОЛЕГИ!

В

ідповідно до Указу Президента України від 18 серпня 2006 року № 685/2006 «Про День охорони праці» в Україні було підтримано ініціативу Міжнародної організа-

ції праці з відзначення 28 квітня Всесвітнього дня охорони праці. Основною метою цього заходу є привернення уваги суспільства, органів державної влади, суб’єктів господарювання, громадських організацій до питань охорони праці, запобігання

БЕЗПЕКА ПРАЦІ ТА ЗДОРОВ’Я ПІД ЧАС ВИКОРИСТАННЯ

ХІМІЧНИХ РЕЧОВИН НА ВИРОБНИЦТВІ

Всесвітній день охорони праці 28 квітня 2014 SafeDay

6

нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням, вшанування пам’яті осіб, які загинули на виробництві. У 2014 році Всесвітній день охорони праці за рекомендацією Міжнародної організації праці відзначається під девізом «Безпека праці та здоров’я під час використання хімічних речовин на виробництві». Актуальність відповідної тематики обумовлена тим, що сьогодні хімічні речовини та їх сполуки є одними з основних як у повсякденному житті людини, так і на виробництві. Зокрема, атмосфера Землі – це суміш різних газів, що є хімічними елементами та перебувають у відносно постійному об’ємному співвідношенні. Але в результаті виробничої діяльності в повітря потрапляють різні хімічні речовини та їх сполуки, що призводить до зміни складу повітряної суміші та співвідношення газів. Слід зазначити, що за ступенем впливу на організм людини шкідливі речовини поділяються на чотири класи небезпеки: надзвичайно небезпечні, високонебезпечні, помірно небезпечні та малонебезпечні. Однією з найбільш поширених і небезпечних речовин, що використовується в промисловості та побуті, зокрема в холодильних установках, є аміак. У малих концентраціях його вплив на організм людини майже непомітний, а у великих може призвести до інвалідності та навіть смерті. Постійне зростання обсягів виробництва та збільшення використання

ОХОРОНА ПРАЦІ 4/2014

Управління охороною праці хімічних речовин призводить до виникнення загрози як для суспільства в цілому, так і для виробничого середовища, яке нерозривно пов’язане з навколишнім. Тільки в 2013 році в Україні на підприємствах хімічної промисловості було травмовано 198 осіб, із них 19 – смертельно, чотири нещасних випадки сталися безпосередньо під час застосування хімічних речовин на виробництві. Резонансна аварія в ПАТ «Концерн Стирол» (Донецька область) 6 серпня 2013 року, що сталася через розгерметизацію трубопроводу з рідким аміаком під час капітального ремонту в цеху з виробництва аміаку, призвела до загибелі шести працівників та гострого отруєння аміаком ще 29 осіб. Існує перевірена та відпрацьована часом практика вжиття заходів та використання працівниками засобів захисту, а саме: заміна у технологічних процесах шкідливих речовин на менш шкідливі; удосконалення технологічних процесів та устатковання; використання засобів індивідуального та колективного захисту; контроль за вміс-

www.ohoronapraci.kiev.ua

том шкідливих речовин у повітрі робочої зони; автоматизація виробництва, своєчасне проведення технічного діагностування механізмів, устатковання тощо. Пошук оптимального балансу між використанням хімічних речовин і заходами профілактики й контролю за їх негативним впливом на працівників повинен стати пріоритетом під час розробки та впровадження відповідних національних програм, а роботодавці мають взяти за основу мінімізацію застосування хімічних речовин на виробництві. Охорона праці – невід’ємна складова забезпечення гармонійного розвитку суспільства. Тому важливо пам’ятати, що підвищення рівня культури охорони праці – це запорука збереження здоров’я працівників. Саме тому Організаційний комітет звертається до всіх роботодавців і працівників, до майбутніх роботодавців та працівників, громадськості й наголошує на необхідності пам’ятати, що людське життя – це найвища соціальна цінність, і ніщо не може виправдати смерті людини.

Зважаючи на важливість питань, пов’язаних із використанням хімічних речовин на виробництві, Організаційний комітет звертається до керівників і працівників, підприємств, установ та організацій усіх форм власності, насамперед до тих, які у своїй діяльності використовують особливо небезпечні хімічні речовини, органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, профспілкових організацій, об’єднань роботодавців із закликом акцентувати увагу на здоров’ї працівників та зосередити зусилля на додержанні вимог Конституції України щодо забезпечення належних, безпечних і здорових умов праці та вимог Закону України «Про охорону праці». Організаційний комітет звертається до представників засобів масової інформації з проханням забезпечити всебічне висвітлення заходів, що відбуватимуться в Україні в рамках Дня охорони праці. Організаційний комітет

7

Управління охороною праці

Практика нагляду

Формула превентивної безпеки Володимир Цимбаленко, перший заступник начальника теруправління Держгірпромнагляду у Донецькій області, начальник Донецького гірничого округу

У Донецькій області в 2013 році рівень загального травматизму знизився на 16%, зі смертельними наслідками – на 7%. Таких результатів інспекторському складу обласного теруправління Держгірпромнагляду вдалося досягти завдяки здійсненню превентивних заходів у тісному співробітництві із соціальними партнерами. и б ніколи не досягли істотного зниження рівня виробничого травматизму, якби обмежувалися лише каральними заходами. На мій погляд, набагато ефективнішими є заходи превентивного характеру.

М

НА ГАРЯЧІЙ ЛІНІЇ – КЕРІВНИЦТВО ТЕРУПРАВЛІННЯ У грудні 2012 р. на засіданні Донецької обласної ради з питань безпечної життєдіяльності населення було затверджено комплекс заходів, спрямованих на поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища. У містах і районах області розроблені й реалізуються аналогічні заходи. Вони охоплюють широке коло питань: організація технологічного процесу, модернізація устатковання, навчання персоналу, забезпечення працюючих засобами індивідуального захисту тощо. Ці теми обговорюються на розширених спільних засіданнях колегії теруправління та облради з питань безпечної життєдіяльності.

8

У 2013 р. було успішно проведено тижні охорони праці, конкурси «Охорона праці очима дітей», «Кращий слоган з охорони праці», «Кращий колектив у вирішенні питань з охорони праці». У нинішньому році обласне теруправління посилило інформаційно-профілактичну роботу з жителями області у формі семінарів, круглих столів та гарячих ліній, під час яких на злободенні питання, пов’язані з охороною праці, соціальним захистом трудящих і потерпілих внаслідок нещасних випадків, відповідають керівники теруправління та різних відомств, що працюють у тісному контакті з наглядовим органом. ВЗАЄМОДІЯ З ПАРТНЕРАМИ Після підписання у квітні 2013 р. меморандуму між Держгірпромнаглядом і Спільним представницьким органом роботодавців на національному рівні ми ініціювали створення окремої групи для розробки заходів щодо забезпечення конституційних прав громадян на належні безпечні та здорові умови праці. Для цього керівники теруправління провели низку зустрічей з представниками обласної організації роботодавців, спілки підприємців малого та середнього бізнесу і ремісників, виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань, управління Держсанепідслужби. Разом з нашими соціальними партнерами було розроблено заходи, які схвалили всі заінтересовані сторони. Зараз ми перебуваємо на етапі їх активної реалізації, при цьому намагаємося вносити в наші дії чітку конкретику. Так, у середині 2013 р. теруправлінням було розроблено методичні рекомендації з організації та проведення превентивних заходів щодо профілактики виробничого травматизму і профзахворювань (див. на с. 10). З нашими соціальними партнерами, зокрема з Донецьким об’єднаним територіальним комітетом профспілок працівників вугільної про-

ДОВІДКА У 2013 р. на піднаглядних територіальному управлінню Держгірпромнагляду у Донецькій області підприємствах спостерігалося зниження рівня як загального травматизму, так і травматизму зі смертельними наслідками. Порівняно з 2012 р. кількість травмованих працівників зменшилася на 590 осіб (або на 16%), загиблих – на 10 осіб (або на 7%). На шахтах уперше за останні 14 років коефіцієнт частоти травматизму зі смертельними наслідками знизився до 1,29. Підвищити ефективність наглядової діяльності вдалося завдяки комплексу заходів, що вживаються теруправлінням. Наприклад, пам’ятаючи про те, що контроль за процесом усунення недоробок з боку роботодавців повинен бути на першому місці, ми збільшили кількість перевірок раніше виданих приписів у 2,9 раза. Також на 19% зріс обсяг комплексних перевірок спільно з іншими організаціями, що мають право здійснювати інспекційну діяльність. До правоохоронних органів було направлено в 1,7 раза більше матеріалів, при цьому сума накладених штрафів збільшилась у 2,4 раза, склавши майже 10 млн грн.

мисловості України, обласною державною адміністрацією, держадміністраціями п’яти районів, а також роботодавцями, ми взаємодіємо на основі досягнутих угод. Наприклад, з ТОВ «ДТЕК» й обласною організацією роботодавців підписано меморандуми про співробітництво. На нинішньому етапі теруправління разом із соціальними партнерами працює над реалізацією 23 заходів, спрямованих на вдосконалення системи управління охороною праці. Для узгодження кроків, що здійснюються наглядовими й контро-

ОХОРОНА ПРАЦІ 4/2014

Управління охороною праці люючими органами, нами розроблено порядок взаємодії під час проведення спільних комплексних перевірок підприємств. Практика свідчить, що саме тісна взаємодія з соціальними партнерами, і насамперед з роботодавцями, допомагає вирішувати завдання щодо забезпечення безпечних і безаварійних умов праці. ШЛЯХ, ПЕРЕВІРЕНИЙ ДОСВІДОМ На цьому шляху нам треба подолати ще чимало труднощів. Статистика невблаганна: незважаючи на всі наші зусилля, у 2013 р. внаслідок нещасних випадків постраждало 3093 особи, із них 132 отримали травми, несумісні з життям. Трагедії, що сталися в області у 2013 р., зумовлені в тому числі й нашими прорахунками в профілактичній роботі зі зниження рівня травматизму. Так, у січні в ПАТ «ДТЕК Шахта «Комсомолець Донбасу» було смертельно травмовано трьох гірників; у квітні у ВП «Шахта «Чайкіно» ДП «Макіїввугілля» внаслідок нещасного випадку загинуло троє осіб; у грудні на шахті «Свято-Покровська» ТОВ «Техінно-

вація» четверо гірників отримали травми, несумісні з життям. Сумний список жертв, на жаль, можна продовжувати. Це очевидне свідчення того, що на сьогодні зроблено ще не все можливе. У 2014 р. розпочато роботу над реалізацією Загальнодержавної соціальної програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища на 2014–2018 р., спрямованої на попередження нещасних випадків і профзахворювань. Певні кроки здійснюватимуться за результатами підписання угод про співробітництво з територіальними органами центральної влади, органами місцевого самоврядування, профспілками, управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань. Шлях цей уже перевірений і, як ми вважаємо, досить ефективний. При формуванні цільових програм підвищення безпеки праці та соціально-економічних планів розвитку міст і районів нашого регіону ми будемо включати до них заходи, спрямовані на поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища. Визначено коло проблемних питань

з охорони праці, які протягом 2014 р. розглядатимуться на спільних тематичних нарадах теруправління й облдержадміністрації. У свою чергу від роботодавців ми прагнемо добитися вирішення таких завдань: проведення оцінки технічного стану об’єктів з метою поліпшення умов і підвищення безпеки праці; вжиття заходів щодо усунення ризиків, виявлених під час такої оцінки; забезпечення навчання, інформування та консультування працівників з питань охорони праці; забезпечення оснащеності робочих місць згідно з вимогами нормативних документів щодо безпеки праці. Роботодавці повинні навчитися планувати роботу таким чином, щоб одним з її основних принципів було зниження ризиків і, якщо можливо, запобігання їм. Це зумовлено тим, що 40% усіх нещасних випадків стається з організаційних причин, 46% – з технічних і решта – з психофізіологічних. Отже, ризиками цілком можна управляти. За це ми й візьмемося разом з нашими соціальними партнерами. А про те, що в нас у результаті вийде, поговоримо наступного року.

Вісті з регіонів

Посієш небезпеку – збереш травматизм Н

езважаючи на те що роком нагляду в АПК був 2013 р., фахівці теруправління Держгірпромнагляду у Хмельницькій області не послаблюють контролю за підприємствами сільськогосподарської галузі і цього року. Особлива увага приділяється технічному стану сільгосптехніки та дотриманню вимог безпеки під час роботи в польових умовах. При цьому враховуються результати минулорічних перевірок. Зокрема те, що багато агропідприємств до польових робіт допускають трактори без захисних огороджень карданних валів, приводів і трансмісій. Деякі з них експлуатуються без проходження щорічного технічного огляду, з несправною системою блокування запуску двигуна при увімкненій передачі, у деяких відсутні пристрої для запуску двигуна з кабіни. Порушення зафіксовані також під час виконання робіт із застосуванням мінеральних добрив та пестицидів. Зокрема, місця приготування розчинів пестицидів і заправлення ними машин належним чином не забезпечені аптечками першої долікарської допомоги, питною водою та умивальниками. Серед характерних недоліків, виявлених майже на всіх сільгосппідприємствах, слід відзначити те, що частина працівників, зайнятих на весняно-польових роботах, не пройшла інструктажів, навчання та перевірки знань з питань охорони праці. Не проведені медичні огляди водіїв і трактористів-машиністів. Не контролюється додержання правил

www.ohoronapraci.kiev.ua

внутрішнього трудового розпорядку та маршрутів руху. Працівники не забезпечені в повному обсязі спецодягом, спецвзуттям та іншими засобами індивідуального захисту. На перевірених підприємствах не проведена ідентифікація об’єктів підвищеної небезпеки. Теруправління зобов’язало керівників сільськогосподарських підприємств та фермерських господарств області вжити заходів щодо усунення виявлених порушень та взяти під особистий контроль питання забезпечення безпеки праці під час проведення весняно-польових робіт. Т. Жмуд

9

Управління охороною праці

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

щодо організації Донецькою обласною державною адміністрацією та управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України в Донецькій області роботи з проведення превентивних (попереджувальних) заходів із профілактики виробничого травматизму та профзахворювань на підприємствах Донецької області

М

етодичні рекомендації розроблено згідно з рішенням колегії Держгірпромнагляду від 26.06.2013, прийнятим за результатами проведеного аналізу ефективності використання превентивних заходів в управлінні охороною праці в Донецькому регіоні відповідно до ст. 34, 35 Закону «Про охорону праці» та ст. 34 Закону «Про місцеве самоврядування України», і затверджено наказом територіального управління Держгірпромнагляду у Донецькій області від 20.08.2013 № 855.

1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ 1.1. Для виконання функцій у сфері охорони праці в облдержадміністрації та місцевих органах виконавчої влади, управлінні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України в Донецькій області (далі – Фонд) мають бути створені відповідні структурні підрозділи з охорони праці – відділи (сектори) охорони праці, на які буде покладено організацію проведення превентивних (попереджувальних) заходів щодо комплексного управління охороною праці (далі – превентивні заходи).

1.2. Структурні підрозділи з охорони праці у своїй діяльності керуються Конституцією та законами України, указами Президента й постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до чинного законодавства, актами Кабінету Міністрів, наказами Міністерства енергетики та вугільної промисловості, Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України, розпорядженнями голови облдержадміністрації, рішеннями відповідного органу місцевого самоврядування, а також розробленим для свого підрозділу та затвердженим положенням.

2. ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ ЗДІЙСНЕННЯ ПРЕВЕНТИВНИХ ЗАХОДІВ У СФЕРІ ОХОРОНИ ПРАЦІ 2.1. Реалізація державної політики у сфері охорони праці на відповідній території.

2.2. Здійснення державного управління охороною праці; забезпечення у межах своїх повноважень додержання законодавства про охорону праці.

2.3. Комплексне вирішення завдань у сфері охорони праці шляхом розроблення та проведення превентивних заходів як невід’ємної частини регіональної програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, що їх передбачено програмою соціально-економічного й культурного розвитку Донецького регіону.

2.4. Організація співробітництва облдержадміністрації з іншими органами виконавчої влади, робочими органами Фонду, суб’єктами господарювання, профспілками та їх об’єднаннями, роботодавцями та їх об’єднаннями у вирішенні питань щодо проведення превентивних заходів.

3. ФУНКЦІЇ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ СТРУКТУРНОГО ПІДРОЗДІЛУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ ЩОДО ПРОВЕДЕННЯ ПРЕВЕНТИВНИХ (ПОПЕРЕДЖУВАЛЬНИХ) ЗАХОДІВ 3.1. Розробляє за участю територіального управління Держгірпромнагляду у Донецькій області, облдержадмі-

10

ністрації, виконавчих органів міських рад і райдержадміністрацій, робочих органів виконавчої дирекції Фонду, профспілок або профспілкових об’єднань, роботодавців та їх об’єднань превентивні заходи у сфері охорони праці та здійснює контроль за їх виконанням на міському, районному, галузевому та регіональному рівнях.

3.2. Готує пропозиції щодо поліпшення стану охорони праці для їх розгляду під час проведення переговорів про укладення регіональних угод між уповноваженими представниками профспілок та їх об’єднань, організацій роботодавців та їх об’єднань, місцевих органів виконавчої влади й органів місцевого самоврядування.

3.3. Проводить моніторинг та комплексний аналіз ефективності здійснення превентивних заходів.

3.4. За результатами аналізу проведення превентивних заходів готує та подає на розгляд облдержадміністрації, виконавчої дирекції Фонду пропозиції щодо поліпшення стану охорони праці, удосконалення системи державного управління охороною праці.

3.5. Здійснює контроль за реалізацією суб’єктами господарювання превентивних заходів.

3.6. Надає територіальному управлінню інформацію щодо планів проведення суб’єктами господарювання превентивних заходів.

3.7. Повідомляє територіальне управління про виявлені порушення вимог нормативно-правових актів з охорони праці під час проведення суб’єктами господарювання превентивних заходів.

3.8. Забезпечує в межах своїх повноважень здійснення превентивних заходів щодо усунення шкідливих і небезпечних виробничих чинників, запобігання нещасним випадкам на виробництві, професійним захворюванням та іншим випадкам загрози життю і здоров’ю працівників.

3.9. Складає і надає в установленому порядку до територіального управління звітність щодо проведення превентивних заходів.

3.10. Розглядає і враховує у своїй діяльності пропозиції профспілок або профспілкових об’єднань, суб’єктів господарювання щодо здійснення превентивних заходів.

3.11. Подає в установленому порядку до територіального управління пропозиції щодо покращення роботи з реалізації превентивних заходів.

3.12. Вивчає, узагальнює та поширює позитивний досвід і впроваджує прогресивні методи роботи, що сприяють збереженню життя, здоров’я, працездатності людини у процесі трудової діяльності, зокрема шляхом проведення превентивних заходів.

3.13. Сприяє створенню методичних і навчальних центрів, кабінетів охорони праці, де обов’язково розміщуються як предметна інформація щодо організації та проведення превентивних заходів, так і показники, що свідчать про зниження рівня виробничого травматизму і профзахворювань на підприємствах регіону, яких вдалося досягти завдяки реалізації превентивних заходів.

3.14. Готує та надає керівництву облдержадміністрації, територіальному управлінню, управлінню виконавчій дирекції Фонду інформацію щодо проведення превентивних заходів.

ОХОРОНА ПРАЦІ 4/2014

Управління охороною праці 3.15. Організовує через ЗМІ інформування населення про реалізацію державної політики у сфері охорони праці з оприлюдненням показників травмати зму і причин нещасних випадків та професійних захворювань, висвітлює проведення превентивних заходів з їх запобігання, а також надає громадськості роз’яснення щодо вимог нормативно-правових актів з охорони праці.

3.16. Розміщує на веб-сайтах облдержадміністрації, управління виконавчої дирекції Фонду, територіального управління інформацію щодо проведення превентивних заходів, спрямованих на запобігання нещасним випадкам і професійним захворюванням на підприємствах Донецького регіону.

3.17. Організовує та бере участь у проведенні нарад, конференцій, семінарів, конкурсів, виставок, змагань й інших заходів, спрямованих на поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища.

3.18. Надає суб’єктам господарювання організаційнометодичну допомогу з питань пропаганди безпечних і здорових умов праці, використання вітчизняного та світового досвіду у цій сфері й організації проведення превентивних заходів у рамках комплексного управління охороною праці.

3.19. Виконує інші функції, що випливають з покладених на нього завдань.

4. РЕКОМЕНДОВАНИЙ ПЕРЕЛІК ПРЕВЕНТИВНИХ (ПОПЕРЕДЖУВАЛЬНИХ) ЗАХОДІВ 4.1. Організація та проведення конкурсів, спрямованих на привернення уваги громадськості до питань охорони праці в регіоні.

4.2. Організація та проведення семінарів, конференцій, круглих столів, на яких розглядаються питання щодо охорони праці в регіоні.

4.3. Проведення конференцій, колегій, нарад, зустрічей тощо із запрошенням до участі керівників, посадових осіб підприємств та органів місцевого самоврядування регіону.

4.4. Ініціювання розгляду питань про стан охорони праці в регіоні на засіданнях Донецької обласної ради з питань безпечної життєдіяльності населення.

4.5. Заслуховування на засіданнях ради керівників підприємств, на яких допущено збільшення кількості випадків виробничого травматизму, зі звітом про усунення їх причин.

4.6. Участь працівників територіального управління та Фонду в конференціях, круглих столах, нарадах, що стосуються питань охорони праці, які проводяться в облдержадміністрації, місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах тощо.

4.7. Надання територіальним управлінням аналітичних матеріалів про стан охорони праці в регіоні до облдержадміністрації, місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, Фонду.

4.8. Участь представників територіального управління у діяльності робочих груп із реалізації заходів державної політики у сфері охорони праці, що створюються в облдержадміністрації, місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування, у Фонді.

4.9. Участь представників територіального управління, облдержадміністрації, місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, Фонду в радіо- та телепередачах, присвячених питанням охорони праці.

4.10. Підготовка й розміщення в ЗМІ статей (інтерв’ю) про стан охорони праці в регіоні.

www.ohoronapraci.kiev.ua

4.11. Підготовка відеороликів (соціальної реклами), спрямованих на виховання культури праці, із подальшим їх розміщенням у ЗМІ.

4.12. Підготовка буклетів, брошур, плакатів та інших агітаційних матеріалів з охорони праці та подальше їх розповсюдження на підприємствах і в організаціях Донецького регіону.

4.13. Розповсюдження агітаційних матеріалів з охорони праці в місцях масового перебування людей та у громадському транспорті.

4.14. Аналіз виконання регіональної програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища. У разі відсутності такої програми – аналіз виконання заходів щодо поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища у Донецькій області, передбачених на період 2013–2017 рр.

4.15. Реалізація профілактичних заходів, спрямованих на зниження рівня виробничого травматизму та профзахворюваності в регіоні, розроблених спільно з облдержадміністрацією, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, профспілками, управлінням виконавчої дирекції Фонду.

4.16. Проведення атестації робочих місць за умовами праці.

4.17. Реалізація заходів щодо приведення рівнів запиленості та загазованості повітря, рівнів шуму, вібрації та випромінювань на робочих місцях у відповідність до державних нормативно-правових актів з охорони праці.

4.18. Навчання з питань охорони праці таких категорій працюючих: керівників та працівників організацій малого підприємництва (чисельністю до 50 осіб), на яких покладено обов’язки спеціаліста з охорони праці; керівників (у тому числі керівників структурних підрозділів) бюджетних установ; керівників і спеціалістів служб охорони праці підприємств; членів комісій з охорони праці; уповноважених (довірених) осіб з охорони праці профспілкових організацій, а за відсутності профспілки – уповноважених найманими працівниками осіб з питань охорони праці, які обираються на загальних зборах трудового колективу.

4.19. Організація та здійснення контролю за проведенням медоглядів згідно з Порядком проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров’я України від 21.05.2007 № 246.

4.20. Встановлення дієвого контролю за режимом праці й відпочинку водіїв, які здійснюють пасажирські та вантажні перевезення.

4.21. Передбачати при укладенні колективних договорів: • санаторно-курортне лікування працівників, зайнятих на роботах із шкідливими та/або небезпечними виробничими чинниками; • забезпечення лікувально-профілактичним харчуванням працівників, для яких таке харчування передбачено Переліком виробництв, професій і посад, робота в яких дає право на безплатне отримання лікувально-профілактичного харчування у зв’язку з особливо шкідливими умовами праці.

4.22. Придбання роботодавцями, з якими перебувають у трудових відносинах працівники, зайняті на підземних роботах, а також на роботах, пов’язаних із рухом транспорту, приладів для визначення вмісту алкоголю у крові (алкотестери) під час проведення передзмінних/передрейсових медичних оглядів.

4.24. Здійснення інших заходів (із наведенням прикладів).

11

Управління охороною праці

Нам пишуть

Теорія та практика застосування ЗІЗ Олександр Фандєєв, спецкор

Журнал послідовно висвітлює проблеми забезпечення працюючих спецодягом, спецвзуттям та іншими ЗІЗ. Проте згадані проблеми з такою ж послідовністю впродовж багатьох років не вирішуються. Про це свідчить лист нашого читача, начальника відділу охорони праці ПАТ «Армапром» (м. Миргород Полтавської області) Олексія Марченка з проханням про допомогу.

12

ЯК ЗАБЕЗПЕЧИТИ ПРАЦЮЮЧИХ ЗІЗ, НЕ ПОРУШУЮЧИ ЧИННИЙ ЗАКОН? (З ЛИСТА ДО РЕДАКЦІЇ) «Звертаюсь із проханням про практичну та методичну допомогу щодо унормування на підприємстві своїм локальним нормативним актом питання про вибір та забезпечення працюючих спецодягом, спецвзуттям й іншими ЗІЗ з урахуванням особливостей шкідливих факторів виробництва. Нещодавно отримав завдання від керівництва розробити стандарт, за яким служба постачання підприємства проводила б закупівлю ЗІЗ для працівників тієї чи іншої професії. Необхідно регламентувати практичні питання вибору та застосування ЗІЗ. ПАТ «Армапром» – підприємство машинобудівної галузі. Проте Норми безплатної видачі спеціального одягу, взуття й інших засобів індивідуального захисту працівникам машинобудування та металообробної промисловості, затверджені наказом Міністерства з

питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 21.02.2006 № 89, зареєстровані в Міністерстві юстиції 10.03.2006 за № 250/12124, не дають відповіді на багато питань. Згідно з Нормами, класифікація та позначення захисних властивостей ЗІЗ залежно від небезпечних і шкідливих виробничих факторів застосовуються відповідно до вимог ГОСТ 12.4.011-89 «ССБТ. Средства защиты работающих. Общие требования и классификация», а також ГОСТ 12.4.103-83 «ССБТ. Одежда специальная защитная, средства индивидуальной защиты ног и рук. Классификация». Проте в обох ГОСТах перелік вимог мінімальний, і в них не йдеться про багато інших показників спеціального одягу, його параметри та вимоги до нього. Скажімо, спеціалістам з охорони праці відомо, що куртка токаря має бути внизу з пояском і манжетами на рукавах. А от яким нормативним актом це закріплено? Чи є у ньому припис щодо моделі спецодягу, ідентифікаційних даних тканини для його виготовлення, інші вимоги та рекомендації? На практиці постачальники не пропонують підприємству костюм токаря, а рекомендують, наприклад, «Костюми чоловічі для захисту від загальних виробничих забруднень та механічних впливів» ГОСТ 27575-87, чи «Костюми чоловічі для захисту від підвищених температур» ГОСТ 12.4.045-87. Але ж, по-перше, про ці ГОСТи нічого не сказано в Нормах безплатної видачі спеціальних одягу, взуття та інших ЗІЗ працівникам машинобудування та металообробної промисловості! Тож чи є правомірним їх застосування в галузі машинобудування? По-друге, в умовах, наприклад, загальних виробничих забруднень може працювати і токар, і прибиральник виробничих приміщень. Хоча одяг для представників кожної з цих професій повинен мати певні відмінності. Як бути? Яким стандартом керуватися? Упродовж трьох років роботи на займаній посаді я не бачив таких державних нормативних актів з охорони праці, якими можна було б керуватися

ОХОРОНА ПРАЦІ 4/2014

Управління охороною праці повною мірою та не вдаватися до довільного вибору. Очевидно, потрібен стандарт. У пошуках його зразків для нашого підприємства я звертався до колег зі служб охорони праці багатьох підприємств машинобудівної галузі у Полтавській області. Але на жодному з них не підтвердили наявність зразків, за якими б тут розробили та запровадили власний стандарт з урахуванням особливостей шкідливих і небезпечних факторів виробництва, властивих підприємству. Складається враження, що питання відповідності ЗІЗ вимогам умов праці на кожному підприємстві вирішується на розсуд виробників і реалізаторів ЗІЗ, отже залишається розраховувати лише на їхній професіоналізм і порядність. От і виходить, що роботодавець змушений купувати спецодяг для токаря, слюсаря, прибиральника території, зварювальника, представників інших професій із сертифікатом про його якість для певних умов праці, а не для відповідної професії. Як наслідок – деформування спецодягу протягом кількох робочих змін у процесі використання. Костюм зварювальника чи терміста від високої температури розлазиться по швах. Підошва взуття прибиральника, розварника силікатної брили, підручного сталевара репається. Робітники скаржаться на незручність ЗІЗ, їх недовговічність, неефективність та невідповідність умовам праці. Щоб уникнути подібних сюрпризів, у ПАТ «Армапром» створено комісію з відбору зразків ЗІЗ. До неї, крім спеціалістів служби охорони праці,

входять представники профспілки, керівники підрозділів і представники робітничих професій. Комісія оглядає зразки ЗІЗ, надані потенційними постачальниками, вивчає документацію на товар і відбирає для закупівлі все необхідне. Але й такий підхід не дає відчутних позитивних результатів, оскільки вибір робиться здебільшого інтуїтивно. Адже члени комісії не є професійними товарознавцями, експертами з матеріалів, що використовуються для виготовлення ЗІЗ, чи спеціалістами з моделювання одягу та взуття. Вони й не зобов’язані ними бути, а мали б висувати чіткі та обґрунтовані вимоги до виробників і постачальників ЗІЗ, посилаючись на сучасні нормативні акти. Можливо потрібен стандарт, в якому було б однозначно прописано, костюм з якими захисними властивостями має видаватися токарю, а який – налагоджувальнику ковальсько-пресового обладнання, слюсарю-електрику, налагоджувальнику контрольно-вимірювальних приладів і автоматики, сталевару, обрубнику литва тощо, з визначенням рекомендованих матеріалів для виготовлення, описом особливостей моделювання, рекомендаціями, які слід враховувати в процесі вибору ЗІЗ. Багато фахівців вважають чинну в державі процедуру забезпечення ЗІЗ малоефективною. Пропонується запровадити альтернативний механізм, що діє в країнах ЄС, згідно з яким роботодавці самостійно встановлюють норми, які регламентують їхній вибір і застосування. Охоче погоджуюся з такою думкою, бо постійно стикаюся

з цими проблемами. Проте спеціалісти з охорони праці, виробничники чекають від науковців і представників державних структур не лише розмов про переваги зарубіжних підходів до забезпечення ЗІЗ, а й конкретних методичних рекомендацій та порад, як на практиці вирішувати питання забезпечення ними, не порушуючи при цьому чинне законодавство. Нам важливо знати: •на підставі яких нормативних актів і критеріїв роботодавець має можливість розробити корпоративні стандарти з вибору та забезпечення працюючих ЗІЗ; •які наукові установи та інші організації можуть допомогти в процесі вибору ЗІЗ, розробці відповідних стандартів, норм, програм забезпечення ЗІЗ на окремому підприємстві. До кого конкретно звертатися, наприклад, у нашому випадку; •яку роль у питаннях нормування роботодавцями вибору та застосування ЗІЗ відіграють центральні органи виконавчої влади. Адже без наукового, державного підходу до цього питання позитивне його вирішення уявити важко; •які методичні матеріали та позитивний досвід яких підприємств з розробки та введення в дію правових норм (стандартів) забезпечення ЗІЗ на підставі аналізу професійних ризиків ми можемо використати». Із цим листом ми звернулися до осіб, до компетенції яких належить вирішення питань щодо ЗІЗ. Фото автора

КОМЕНТАРІ Лариса Макарчук, головний спеціаліст відділу науково-технічного забезпечення державного нагляду Держгірпромнагляду

В

ідповідно до ст. 8 Закону «Про охорону праці» на роботах зі шкідливими й небезпечними умовами праці, а також роботах, пов’язаних із забрудненням або несприятливими метеорологічними умовами, працівникам видаються безоплатно за встановленими нормами спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту. Станом на сьогодні в Україні забезпечення працюючих ЗІЗ здійснюється відповідно до Положення про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту, затвердженого наказом Держгірпромнагляду від 24.03.2008 № 53 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції 21.05.2008 за № 446/15137, та згідно з Нормами безоплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту. Вимоги до рівня безпеки ЗІЗ визначені Технічним регламентом засобів індивідуального захисту, затвердженим постановою Кабінету Міністрів від 27.08. 2008 № 761. Стосовно запитань читача, начальника відділу охорони праці ПАТ «Армапром» О. Марченка:

www.ohoronapraci.kiev.ua

•зазначені вище нормативні акти можуть бути використані роботодавцем при розробці корпоративних стандартів з вибору й забезпечення працівників ЗІЗ; •постановою Кабінету Міністрів від 20 липня 1995 р. № 535 «Про розвиток виробництва засобів індивідуального захисту працюючих та відповідної наукової бази» ДУ «Національний науково-дослідний інститут промислової безпеки та охорони праці» визначений головним у вирішенні питань розробки нових видів ЗІЗ (04060, м. Київ, вул. Вавілових, 13); •згідно зі ст. 28 Закону «Про охорону праці» опрацювання та прийняття нових, перегляд і скасування чинних нормативно-правових актів з охорони праці провадяться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони праці, за участю професійних спілок і Фонду соціального страхування від нещасних випадків та за погодженням з органами державного нагляду за охороною праці; •Держгірпромнагляд відповідно до Положення про Державну службу гірничого нагляду та промислової безпеки України здійснює у визначеному порядку державний нагляд (контроль) за додержанням законодавства про охорону праці в частині забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту.

13

Управління охороною праці

Наталія Чумакова, завідувачка лабораторії науково-дослідного відділу нормативного забезпечення Національного науково-дослідного інституту промислової безпеки та охорони праці (ДУ «ННДІПБОП»)

П

итання забезпечення працівників ЗІЗ врегульовано на законодавчому рівні (ст. 163 КЗпП і ст. 8 Закону «Про охорону праці») та на рівні підзаконних актів, зокрема: Положенням про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту, затвердженим наказом Держгірпромнагляду від 24.03.2008 № 53, зареєстрованим у Міністерстві юстиції 21.05.2008 за № 446/15137 (далі – Положення № 53); Правилами вибору та застосування засобів індивідуального захисту органів дихання, затвердженими наказом Держгірпромнагляду від 28.12.2007 № 331, зареєстрованими в Міністерстві юстиції 04.04.2008 р. № 285/14976 (далі – Правила № 331); Нормами безоплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту (далі – Норми) для працівників певних професій різних галузей економіки. Положеннями цих актів визначено, що на роботах зі шкідливими та небезпечними умовами праці, а також роботах, що пов’язані із забрудненням, або тих, що здійснюються в несприятливих метеорологічних умовах, працівникам видаються безоплатно за встановленими нормами спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту, які встановлюють для роботодавця обов’язковий мінімум безоплатної видачі ЗІЗ та строки їх використання (носіння). Порядок забезпечення ЗІЗ визначено Положенням № 53. Окрім цього, можна додержуватися різних Норм або інших регуляторних документів щодо обов’язкового забезпечення ЗІЗ у тих випадках, які визначені НПАОП. Існуючі Норми («застарілі» чи інші, що такими не вважаються), по-перше, зазначають необхідні захисні властивості ЗІЗ. По-друге, дають змогу роботодавцеві віднести витрати на придбання ЗІЗ на собівартість продукції, що виробляється ним із застосуванням придбаних ЗІЗ (витрати на придбання яких включаються до витрат, внесених до Переліку заходів і засобів з охорони праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 27.06.2003 № 994).

14

Щодо захисту працівників від дії шкідливих або небезпечних виробничих чинників. На нашу думку, основним якісним показником, визначеним у Нормах, є саме захисні властивості ЗІЗ. Якщо якість унормованих засобів індивідуального захисту не відповідає певним умовам праці, то роботодавець може придбати інші відповідні ЗІЗ, орієнтуючись на їх показники, зазначені виробником. При цьому не завадить таке придбання передбачити в колдоговорі. Частиною четвертою ст. 8 Закону «Про охорону праці» встановлено, що згідно з колективним договором роботодавець може додатково, понад встановлені норми, видавати працівникові певні засоби індивідуального захисту, якщо фактичні умови праці цього працівника потребують їх застосування. Отже, додержання Норм є доцільним у питаннях оподаткування та бухгалтерського обліку. У розрізі охорони праці Норми – це обов’язковий мінімум для забезпечення оптимального рівня захисту працівника певної професії (посади) за певних умов праці, невиконання якого може призвести до профзахворювання або нещасного випадку на виробництві. На підставі яких нормативних актів та яких критеріїв роботодавець має можливість розробити корпоративні стандарти з вибору й забезпечення працюючих ЗІЗ? Відповідно до ст. 13 Закону «Про охорону праці» роботодавець розробляє й затверджує положення, інструкції, інші акти з охорони праці, що діють у межах підприємства. Такі акти розробляються згідно з вимогами Порядку опрацювання і затвердження власником нормативних актів з охорони праці, що діють на підприємстві, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці від 21.12.1993 № 132, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 07.02.1994 за № 20/229. Основою для розробки такого локального акта мають бути Положення № 53 та галузеві Норми. У світовій практиці забезпечення ЗІЗ здійснюється лише в разі, якщо інші засоби не можуть зменшити чи повністю виключити ризик настання тієї чи іншої події за результатами оцінки цих ризиків. Втім, застосування ЗІЗ теж підлягає попередній оцінці з метою встановлення всіх можливих негативних наслідків від їх застосування. Наприклад, у Російській Федерації чинний «Технический регламент о безопасности средств индивидуальной защиты». В Україні відсутні подібні методичні вказівки чи настанови. Це потребує додаткового наукового обгрунтування. На даний час питання щодо вибору та застосування ЗІЗ врегульовано лише Правилами № 331 для ЗІЗОД. Для вирішення питання щодо вибору чи застосування ЗІЗ у межах конкретного підприємства доцільно офіційно звертатися до наукових установ (у минулому це була мережа базових організацій, що здійснювала розробку та нормування ЗІЗ) відповідної галузі. Наприклад, таких як ДП «НДІТБХВ» (м. Сєверодонецьк), ДП «НДІБПГ» (м. Кривий Ріг), МакНДІ (м. Макіївка) або ДУ «ННДІПБОП» (м. Київ). Вартість подібних послуг визначається зазвичай за домовленістю зацікавлених сторін з урахуванням обсягів і характеру роботи й оформляється у вигляді цивільно-правових угод (договорів). Безумовно, вирішення проблем забезпечення ЗІЗ потребує наукового, державного підходу. Здійснити ефективне забезпечення ЗІЗ можливо лише за умови наукового аналізу альтернативних механізмів. Існує кілька основних механізмів, серед яких: 1) залишити існуючу практику, тобто забезпечення працівників ЗІЗ за встановленими Нормами, без змін. Ефективності даної системи сприятиме відновлення в загальноорганізаційному порядку мережі базових організацій, які б здійснювали розробку та нормування ЗІЗ у відповідних галузях економіки; 2) створити та ввести в дію принципово новий механізм застосування ризикоорієнтованого підходу щодо забезпечення працівників ЗІЗ. Для його реалізації внести відповідні зміни до чинного законодавства України, розробити методичні рекомендації для роботодавців щодо визначення та врахування індивідуальних професійних ризиків при диференційованому забезпеченні ЗІЗ та їх виборі, опрацювати нормативні акти щодо механізму ефективного контролю (нагляду) за реалізацією зазначеного напряму. Звичайно, такий механізм потребує певних фінансових, матеріально-технічних і трудових ресурсів.

ОХОРОНА ПРАЦІ 4/2014

Управління охороною праці

Сергій Ткаченко, начальник відділу Державного інституту комплексних техніко-економічних досліджень (ДП «ДІКТЕД»)

П

о суті, одним з головних запитань, яке містить лист Олексія Марченко, є: «Тож який орган виконавчої влади в Україні відповідає за охорону праці та, зокрема, забезпечення засобами індивідуального захисту?» Більше ніж 12-річний досвід співробітників нашого відділу з розробки нормативно-правових документів у рамках Норм безоплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту дає право відповісти на це запитання так: «В Україні ніхто комплексно не займається питаннями охорони праці, і тим більше Нормами». Є окремі державні органи зі своїми окремими повноваженнями (Держгірпромнагляд, Держспоживстандарт, Держпраці, Міністерство охорони здоров`я, Мінрегіонбуд та інші), які перебувають у стані перманентної перебудови з постійною зміною своїх функцій та підпорядкованості. На початку незалежності України було створено Держнаглядохоронпраці, який опікувався питаннями охорони праці та координував роботу інших відомств з цієї проблематики. Зараз, після великої кількості змін у плані підпорядкування, його функції стали іншими, й назва змінилася на Держгірпромнагляд. Навіть у назві, не кажучи про функції, зникло поняття «охорона праці». Тобто Держгірпромнагляд і, відповідно, його наукова база – Національний науково-дослідний інститут з промислової безпеки та охорони праці (ДУ «ННДІПБОП») – змінили профіль у бік безпеки виробництва. Поняття суміжні, але не тотожні. Цілком природно, що таке переформатування позначається й на забезпеченні працюючих ЗІЗ. Ніхто в Держгірпромнагляді не координує комплексно питання, що стосуються ЗІЗ. Ніхто не турбується про виділення коштів на перегляд застарілих ГОСТів з охорони праці, у тому числі тих, що стосуються ЗІЗ, і не звертається з замовленнями до Держспоживстандарту. Замисліться: ГОСТу 12.4.103-83, про який згадує у своєму листі О. Марченко, більше ніж 30 років. За цей час відбулися величезні зміни в технології виробництва, умовах праці, матеріалах ЗІЗ і їх захисних властивостях тощо. Позначення захисних властивостей у різних країнах різняться, і часто їх складно узгодити між собою. У ГОСТах, що чинні в Україні, відсутнє визначення деяких шкідливих факторів, а отже й позначення захисних властивостей, наприклад захист термічних ризиків електричної дуги. Таких ГОСТів, що стосуються охорони праці та ЗІЗ і потребують перегляду, дуже багато. Ці проблеми треба якнайшвидше вирішувати. Що стосується конкретного питання розробки Норм та їх корпоративної інтерпретації, то наша думка така. По-перше, необхідно переглянути Положення про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту (далі – Положення), затверджене наказом Держгірпромнагляду від 24.03.2008 № 53. Переглянути його треба не косметично, як це було зроблено під час заміни Положення згідно з наказом Держнаглядохоронпраці від 29.10.1996 № 170, а кардинально відобразити в ньому всі зміни, що відбулися за останні роки. При цьому слід чітко прописати рекомендації для підприємств, які будуть вибирати, придбавати й експлуатувати ЗІЗ. Саме в цьому документі було б доцільно також ви-

www.ohoronapraci.kiev.ua

значити й нормативно закріпити процедуру розробки корпоративних Норм видачі ЗІЗ. Щодо того, як розробити стандарти підприємства з видачі ЗІЗ у ПАТ «Армапром». Виходячи з нинішньої нормативно-правової бази, порадити можна таке. На підставі штатного розпису підприємства та всіх затверджених Норм (не тільки металообробки та машинобудування) можливо розробити свої корпоративні Норми, узгодити їх з профспілками та затвердити керівництвом підприємства. Оскільки форму, в якій повинні бути представлені корпоративні Норми, не встановлено, то, на нашу думку, вона повинна включати, окрім усіх граф, що є в затверджених Нормах, графи, які уточнюють вимоги до спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту (конструкцію, модель, вид тканини, додаткові захисні властивості тощо). Головне, щоб значення, які є в затверджених Нормах, були також у корпоративних. Це важливо з огляду на те, що витрати на спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші ЗІЗ, що придбані згідно із затвердженими Нормами, відносяться на собівартість, а ЗІЗ, придбані понад встановлені Норми, фінансуються з прибутку підприємства. Зауважимо, що в Україні немає жодного нормативно-правового документа, який би забороняв підприємству доповнювати, згідно з результатами атестації робочих місць за умовами праці, у корпоративних Нормах позиції затверджених Норм необхідними показниками, що вказують на конструкцію, модель, матеріал тощо. Допомогти у створенні корпоративних Норм можуть, окрім профільних науково-дослідних інститутів, інші організації, що спеціалізуються на таких послугах, зокрема виробники ЗІЗ. Адже вони безпосередньо зацікавлені в проведенні атестації робочих місць та розробці таких Норм. При придбанні ЗІЗ радимо звертати увагу на те, яку кількість циклів прання або хімічного чищення зі збереженням захисних властивостей гарантує виробник. Якщо підприємство має можливість придбати якісний і більш дорогий одяг, термін експлуатації якого зі збереженням захисних властивостей згідно з гарантією виробника перевищує строк носіння, зазначений у затверджених Нормах, то в корпоративних Нормах можна вказувати «до зношування». На нашу думку, це не може вважатися порушенням, що призводить до віднесення витрат на такі ЗІЗ на прибуток. На жаль, розробники Норм, Держгірпромнагляд та ДУ «ННДІПБОП» досі не виробили єдиної позиції щодо такого поняття, як «строк носіння» ЗІЗ. На думку розробника, після того як Держгірпромнагляд заборонив зазначати в Нормах вид матеріалу ЗІЗ (тканини тощо), встановити однозначно строк носіння неможливо. За законом, якщо ЗІЗ втратив свої захисні властивості з будь-якої причини, працівнику необхідно видати інший, який забезпечує його захист. І не має значення, на який термін використання він був виданий згідно з Нормами. Тому ми вважаємо, що для більшості ЗІЗ у графі «термін використання» необхідно зазначити «до зношування», тобто до втрати захисних властивостей.

15

Управління охороною праці

Міжнародний досвід

Нульовий травматизм: міф чи реальність? Олександр Фандєєв, спецкор

Безпека, поряд із захистом навколишнього середовища, етичним веденням бізнесу і повагою до людей, – одна з основоположних цінностей американської компанії «Дюпон». Її девіз: «Ми прагнемо до нуля!» Напрацювання компанії лягли в основу популярного стандарту зі створення систем управління охороною здоров’я і безпекою персоналу OHSAS. ПРАВИЛО ПЕРШЕ – ТВЕРЕЗІСТЬ У часи, коли французький аристократ Дюпон емігрував в Америку й відкрив там пороховий завод, такого поняття, як безпечна праця, ще не існувало. Засновник компанії Е. І. Дюпон де Немур натрапив на проблему неефективної організації системи безпеки на зорі її існування. Неконтрольований вибух практично знищив підприємство. Це послужило імпульсом до створення однієї з найперших у світі систем забезпечення безпеки, яка стала важли-

16

вим фактором успішного довготривалого і сталого розвитку. З того часу почали з’являтися перші принципи і правила, що створили сучасний фундамент безпеки компанії. Одним з них є заборона на появу на роботі в нетверезому стані. Тоді ж на підприємстві утвердилося розуміння, що якщо працівник не може без ризику виконати завдання, то краще не братися за нього взагалі. Один з головних принципів культури безпеки, сповідуваної компанією «Дюпон», полягає в тому, що за неї повинні відповідати лінійні керівники. Іншими словами – ті виробничники, які керують людьми, роботою устатковання й виробничим процесом (майстер, начальник дільниці, цеху і т. п.). Спеціалісти з охорони праці тут грають роль внутрішніх консультантів. У 1940-х роках у компанії дійшли переконання, що всім виробничим травмам можна запобігти. Нова ідеологія спричинила переворот у свідомості людей, відповідальних за охорону праці. Адже вона суперечила усталеній думці, що певна кількість нещасних випадків неминуча і вплинути на цей процес абсолютно неможливо, бо на все воля Божа. Переосмислення цієї догми призвело до логічного висновку: якщо ми здатні запобігти всім травмам, отже, безпекою праці можна управляти.

Олександр Левченко

У 1950-х роках компанія «Дюпон» зробила ще одне важливе відкриття, яке полягає в тому, що культура безпеки стає невід’ємним внутрішнім переконанням кожного працівника за умови, що він уникає ризиків не тільки на роботі, але й поза нею. Цей принцип компанія успішно втілює, реалізуючи на підприємствах корпорації програми з безпеки в побуті. У результаті показники виробничого й побутового травматизму на її заводах приблизно однакові, тоді як у багатьох інших компаніях побутовий травматизм перебуває на більш високому рівні, ніж виробничий. На відміну від підприємств України в «Дюпоні» кількість травм не вважа-

ОХОРОНА ПРАЦІ 4/2014

Управління охороною праці

КУДИ ВИВОДИТЬ КРИВА БРЕДЛІ Один з ефективних інструментів, які «Дюпон» застосовує як усередині компанії, так і при роботі з клієнтами, – це крива еволюції культури безпеки, або крива Бредлі, названа ім’ям одного з її ключових творців. Сталося це в рамках масштабного внутрішнього проекту компанії, спрямованого на зростання ефективності роботи власних підприємств. Було сформовано команду з керівників декількох заводів з метою аналізу ефективності діяльності підприємств (на прикладі низки виробництв) і розробки пропозицій щодо її подальшого підвищення. Одним з напрямів стала безпека; в рамках робіт над ним і було створено дану модель. Крива Бредлі допомагає визначити, на якому рівні розвитку перебуває культура безпеки того чи іншого підприємства (див. рис.). БЕЗПЕКА – ПОВСЯКДЕННА СКЛАДОВА ПРАЦІ Як показує досвід роботи експертів компанії в країнах СНД, на території пострадянських держав культура охорони праці підприємств перебуває переважно на рівнях з найбільшою кількістю травм, а саме реагуючому й залежному, або їй притаманні риси того й іншого. Реагуючий рівень травматизму характеризується тим, що працівники додержуються правил безпеки внаслідок природних інстинктів, вимоги з охорони праці виконують виключно в межах законодавства, за безпеку на виробництві відповідає представник служби охорони праці, а керівники зосереджені на виробничих показниках. Зрозуміло, принцип нульового травматизму сприймається на такому рівні як цілком абсурдний. Для порівняння: більш високий незалежний рівень характерний тим, що працівники керуються не інстинктами, а свідомістю, озброєні знаннями з безпечної праці, переконані у важливості стандартів охорони праці, турбуються про свою безпеку. Дотримуватися

www.ohoronapraci.kiev.ua

Зрілість організації – крива Бредлі Рівень травматизму

ється основним показником стану охорони праці, тому що це не більш як фіксація того, що сталося. Тут орієнтуються на ті реальні корисні справи, завдяки яким вдалося зменшити кількість травм та інших виробничих інцидентів. У передових світових компаніях реєструють не тільки випадки травматизму, але й події, які могли їх спричинити (інциденти).

Пр інс ирод ти нк ні ти

Наг

ляд

Влас свідо на мість

Команд

и

Реагуючий

Залежний

Незалежний

Взаємозалежний

• Інстинктивна безпека • Мета – відповідність вимогам • Делеговано менеджеру з промбезпеки • Відсутність залучення керівництва

• Відданість керівництва • Умова найму • Страх/дисципліна • Правила/процедури • Нагляд з боку керівництва, акцент і мета • Цінність усіх людей • Навчання

• Власні знання, відданість і стандарти • Внутрішнє переконання • Особиста цінність • Турбота про себе • Практика, звички • Індивідуальне визнання

• Допомога іншим на предмет відповідності • Турбота про ближнього • Внесок у командну роботу • Турбота про інших • Гордість за своє підприємство

Нуль травм: мета

Нуль трам: вибір

Нуль травм: абсурд

Нуль травм: мрія

Реагуючий

правил безпеки увійшло в них у звичку, і за це вони мають визнання колективу й керівництва. Цей рівень дає можливість значно зменшити кількість виробничих травм і прагнути до нульового травматизму. Невипадково в «Дюпоні» популярна приказка: «Ви досягнете такого рівня безпеки, якого самі прагнете!» Для того щоб вивести виробництво на незалежний рівень, роботодавець повинен відповідати такому ж високому рівню культури праці. Усі підприємства компанії вже досягли або незалежного, або взаємозалежного рівня. Втім, «Дюпон» – це близько 300 заводів. Причому їх кількість змінюється щороку. І кожне нове підприємство потребує копіткої роботи з вибудовування ефективної системи управління безпекою й відповідної культури. А для цього потрібен час. Якщо на підприємстві 10 років не було випадків травматизму, компанія відзначає його брильянтовою зіркою. «Ну то й що?» – нерідко запитують у консультантів компанії «Дюпон». «Як що? – дивуються вони. – Люди пишаються цим». «А як же премії?» – уточнюють слухачі. І знову одержують несподівану відповідь. Мовляв, це в Україні прийнято заоохочувати за героїчні заслуги у справі боротьби з травматизмом, а працівники «Дюпона» одержують зарплату, до якої вже включена грошова винагорода за безпечне виконання робіт. Таким чином, у людей формується переконання, що безпека – це не щось одноразове й привнесене зовні, а повсякденна складова їхньої праці.

Проактивний

При цьому форми мотивації безпечної праці можуть бути найрізноманітнішими. Приміром, на одному із заводів переможця конкурсу на кращу ідею з безпеки нагороджують місцем для стоянки автомобіля поруч із прохідною підприємства. Цей п’ятачок асфальту на стоянці позначений як місце чемпіона з безпеки. Якщо врахувати, що на майданчику – тисячі авто, переможець реально відчуває свою значущість. «Дюпону» вдається залучити до процесу охорони праці кожного працівника. От чому коли в представників компанії запитують, скільки фахівців опікуються безпекою праці на тому або іншому заводі, вони відповідають, що скільки на підприємстві працюючих, стільки й «безпечників». УСЯ СПРАВА В КЕРІВНИКОВІ Головний елемент системи безпеки компанії «Дюпон» – очевидна прихильність керівництва. Без нього система не працюватиме. Топ-менеджер повинен спрямовувати колектив, давати завдання підлеглим, підкріплювати слова ділом, забезпечувати роботу системи й постійно приділяти увагу безпеці. Прихильність керівника означає, що він сам неухильно дотримується правил безпеки на роботі та в побуті (наприклад, використовує індивідуальні засоби захисту в небезпечній зоні виробництва, пристібається ременем безпеки в автомобілі і т. д.), а також залучає до процесу охорони праці підлеглих і підрядників. Він може говорити правильні слова, але робітники лише тоді повірять їм, якщо вони будуть підтверджені правильними діями.

17

Управління охороною праці У «Дюпоні» переконані, що безпека – обов’язкова умова нормального функціонування бізнесу. Водночас тут розуміють, що вона не є його природним завданням (основна мета – одержання прибутку), тому її необхідно зробити органічною частиною повсякденної діяльності. Наступний елемент системи безпеки компанії «Дюпон» – набір ключових принципів. Їх 9, вони регулярно переглядаються, і їх ефективність перевірена часом.

1. Усім травмам і професійним захворюванням можна запобігти.

2. Менеджмент відповідає за безпеку.

3. Усі виробничі ризики піддаються контролю.

4. Дотримання вимог безпеки – умова роботи в компанії.

5. Увесь персонал повинен пройти навчання з техніки безпеки.

6. Проведення аудитів з безпеки праці обов’язкове.

7. Усі невідповідності з безпеки повинні швидко усуватися.

8. Залучення людей – ключовий елемент програми з безпеки.

9. Безпека в побуті – важлива складова загальної програми з безпеки.

Найважливішими елементами системи є також: •мета, завдання і плани в галузі безпеки; •ефективні комунікації: інформація з питань охорони праці поширюється від керівництва до робітників і в зворотному напрямку відкрито й вільно; •інтегрована організація з безпеки: створюються комітети й підкоміте-

ти з безпеки, підрозділи працюють спільно, усі співробітники залучені до процесу забезпечення безпеки; •діалоги з безпеки або поведінковий підхід: на відміну від інспекції з безпеки, що здійснює контроль, пошук помилок і покарання, діалоги керівників підприємства і підлеглих засновані на спостереженні за роботою, обговоренні помилок і ризиків, можливостей безпечного виконання завдань, обіцянці робітника дотримуватися правил безпеки, формуванні позитивного до них ставлення; •мотивація й поінформованість (беручи людей на роботу, компанія інформує їх про те, що бере на себе проведення навчання й наставництво; у разі неправильних дій робітника йому гарантується повторне навчання; якщо й це не допомогло – керівник проведе бесіду і проаналізує помилки; якщо працівник і далі не виправляється, його попереджають усно, потім письмово, й нарешті звільняють); •корпоративні стандарти з безпеки: загальні стандарти компанії прості і їх небагато, при цьому кожне підприємство, включаючи підрядників, розробляє власні процедури з метою відповідності стандартам компанії; •розслідування подій. У «Дюпоні» керуються принципом: якщо ви прагнете контролювати вершину піраміди подій, тобто катастрофи, техногенні аварії, нещасні випадки зі смер-

тельними наслідками, травми, ви починаєте з основи, тобто з контролю небезпечних дій і умов виробництва. Досвід компанії використовують творці популярного стандарту з розробки систем управління охороною здоров’я й безпекою персоналу OHSAS. Філософію «Дюпона» взяли на озброєння деякі підприємства України. Нульовий травматизм тут уже не вважають міфом. І нехай він ще не став вибором, але відсутність травм уже сприймається як мрія та мета. ВИРІШАЛЬНИЙ ФАКТОР – ЛЮДИ Компанія «Дюпон» не виробляє споживчих товарів, однак плодами її діяльності користуються мільйони людей. Найвідоміші епохальні відкриття, пов’язані з «Дюпоном»: неопрен, фреон, тефлон, нейлон, лайкра, кевлар, номекс. Загалом у «Дюпона» 38 491 патент США, 935 з яких були одержані у 2012 р. Один з напрямів діяльності компанії – консультування в галузі управління охороною праці. Тут переконані, що всім травмам, професійним захворюванням, аварійним ситуаціям і екологічним катастрофам можна запобігти. Консультанти з охорони праці використовують методи підвищення ефективності виробництва, що зарекомендували себе у виробничій практиці компанії «Дюпон» та її клієнтів, і адаптують їх до потреб інших підприємств. Створення культури безпеки не обмежується усуненням факторів ризику і встановленням правил з охорони праці. Безпека стосується людей, їх ставлення до себе й до праці, їхніх думок і вчинків. У «Дюпоні» переконані, що саме люди є вирішальним фактором реалізації програм безпеки на робочому місці. Підготовлено за матеріалами консультанта з безпеки й проектного менеджера компанії «Дюпон» Олександра Левченка Фото автора та з сайту www2.dupont.com

18

ОХОРОНА ПРАЦІ 4/2014

Управління охороною праці

Офіційно

ВІДОМОСТІ ПРО МАЙНО, ДОХОДИ ТА ВИТРАТИ за 2013 рік керівників Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України і членів їхніх сімей

ХОХОТВА ОЛЕКСАНДР ІВАНОВИЧ, Голова Держгірпромнагляду, отримав за 2013 рік 238 725 грн сукупного доходу. Декларацію розміщено на офіційному сайті Держгірпромнагляду. Заробітна плата, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору декларанту, склали 175 465 грн, інші види доходів – 63 260 грн. О. Хохотві належать три земельні ділянки (дві площею по 1000 кв. м кожна, одна – 400 кв. м), житловий будинок (303 кв. м) та гараж (12 кв. м). Також у власності О. Хохотви перебуває два автомобілі: Volvo 240 (1986 року випуску) та Jaguar (2007 року випуску). На кінець 2013 року залишок коштів на банківських рахунках становив 104 000 грн. Згідно з декларацією, дохід дружини О. Хохотви за минулий рік склав 203 983 грн: від передачі в оренду майна – 192 000 грн, інші надходження – 11 983 грн. У її власності перебувають три земельні ділянки (площею 1000 кв. м, 1500 кв. м та 389,3 кв. м відповідно), житловий будинок (294 кв. м), інше нерухоме майно площею 31,2 кв. м. Їй також належить автомобіль Opel Astra H (2006 року випуску). На кінець 2013 року залишок коштів на банківських рахунках становив 170 000 грн.

ШАЙТАН ВІКТОР АНАТОЛІЙОВИЧ, перший заступник Голови Держгірпромнагляду, задекларував 248 793 грн сукупного доходу, у тому числі заробітна плата склала 160 119 грн, страхові виплати, страхові відшкодування, викупні суми та пенсійні виплати, що сплачені декларанту за договором страхування, недержавного пенсійного забезпечення та пенсійного вкладу, – 21 713 грн та пенсія – 66 961 грн. У приватній власності В. Шайтана перебуває земельна ділянка площею 1009 кв. м та житловий будинок (347,6 кв. м). Загальна сума сукупного доходу дружини декларанта склала 474 533 грн, із них 11 983 грн – одержані страхові виплати, страхові відшкодування, викупні суми, та 462 550 грн – дохід від провадження підприємницької та незалежної професійної діяльності. У її власності перебуває нерухоме майно площею 239,9 кв. м, земельна ділянка (1000 кв. м), квартира (118,2 кв. м) та легковий автомобіль Land Cruiser (2008 року випуску). На кінець року сума коштів на рахунках у банках та інших фінансових установах становила 257 768 грн. Витрати на утримання майна декларанта склали 12 888 грн, членів його сім’ї – 52 689 грн. Декларацію розміщено на офіційному сайті Держгірпромнагляду.

ДУНАС СТЕПАН ВАСИЛЬОВИЧ, заступник Голови Держгірпромнагляду, заявив про 152 365 грн сукупного доходу. До цієї суми входять заробітна плата, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) декларанту відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору. У власності С. Дунаса перебуває земельна ділянка площею 600 кв. м, квартира (71 кв. м), садовий (дачний) будинок (114 кв. м) і легковий автомобіль Hyundai Veracruz (2008 року випуску). Згідно з декларацією, дохід дружини С. Дунаса за минулий рік склав 57 033 грн. У її власності перебуває гараж площею 33,9 кв. м. Декларацію розміщено на офіційному сайті Держгірпромнагляду.

Вісті з регіонів

Мільйони – в охорону праці «Питання, що стосуються охорони життя, здоров’я та екології, мають для нас найвищий пріоритет. Усі вкладення в безпеку виробництва – це не вимушені витрати, а інвестиції, які відплатяться сторицею», – такими словами генеральний директор металургійного комбінату «Запоріжсталь» Ростислав Шурма обґрунтував доцільність інвестиційних рішень керівництва на 2014 рік. Відповідно до чинної єдиної системи стандартів охорони праці та промислової безпеки «Групи Метінвест» і згідно з розробленою політикою у сфері охорони праці, здоров’я та навколишнього

www.ohoronapraci.kiev.ua

середовища МК «Запоріжсталь», у 2014 р. комбінат інвестує 12 млн грн у підвищення безпеки робочих місць, зниження впливу небезпечних і шкідливих виробничих факторів, характерних для металургійного виробництва, забезпечення працівників поліпшеними засобами індивідуального захисту. Виділені кошти будуть спрямовані: • 3,6 млн грн на придбання промислових і побутових кондиціонерів, систем витяжної вентиляції та припливного кондиціювання; • 2,9 млн грн на закупівлю газоаналізаторів, газозахисної апаратури

та автомобіля для газорятувальної станції; • 5,5 млн грн на придбання та встановлення в основних цехах комбінату систем пожежної сигналізації та автоматичного пожежогасіння. О. Моісеєнко

19

Управління охороною праці

Є такий досвід

Розум добре, а два краще того Сергій Фурсов, голова ради, заступник головного інженера з охорони праці та екології Дніпропетровського трубного заводу

Про досвід, організацію та эфективність роботи громадської ради спеціалістів з охорони праці металургійних підприємств при теруправлінні Держгірпромнагляду в Дніпропетровській області.

Н

а посаді заступника головного інженера з охорони праці та екології працюю вже 15 років, а у 2012 р. був вибраний головою громадської ради. Рада створена з ініціативи теруправління Держгірпромнагляду наприкінці 2010 р. На сьогодні до неї входять керівники служб охорони праці більш ніж 20 підприємств металургійної галузі нашого краю. Засідання проводяться щокварталу. Керівництво тер-

20

управління знайомить учасників з детальним аналізом стану виробничого травматизму на піднаглядних підприємствах. Кожному засіданню передує ретельна підготовча робота. І в його організації, і в самому засіданні беруть активну участь усі члени ради. Хтось готує повідомлення, хтось опрацьовує окремі аспекти проблеми, що розглядається, добирає конкретні приклади й рішення з виробничої практики, у когось є наболілі питання, а хтось має намір поділитися наявним досвідом і рекомендаціями. Хтось більш активний, хтось менш, але байдужих у раді немає. Це, як то кажуть, клуб за інтересами. З будьякої обговорюваної проблеми є що сказати й що вислухати. Тематика порушених питань досить різноманітна й ніби утворює два напрями. Перший – підготовка до заздалегідь запланованих заходів, пов’язаних із

Рада – орган громадський, консультативний, і його рішення мають суто рекомендаційний характер. Але при цьому вони більш аргументовані, переконливі й зрозумілі

проведенням Всесвітнього дня охорони праці, особливостями роботи служб охорони праці в осінньо-зимовий і весняно-літній періоди тощо. Другий – реакція на ті події, які відбулися з моменту останнього засідання: інформування про обставини резонансних нещасних випадків і відповідні профілактичні заходи, обговорення й роз’яснення положень нових нормативно-правових актів, розгляд результатів всебічних перевірок теруправлінням Держгірпромнагляду одного з підприємств, знайомство з останніми досягненнями в сфері охорони праці передових підприємств тощо. Кожне засідання ради оформляється протоколом. Крім того, на них розглядаються суто практичні питання, що стосуються повсякденної діяльності служби охорони праці того або іншого підприємства. Як треба діяти в якійсь виробничій ситуації? Як організувати спеціальне навчання й перевірку знань з питань охорони праці конкретної категорії осіб у певних умовах нашого підприємства? Чим відрізняється стажування від дублювання? Як правильно встановити осіб, чиї дії або бездіяльність призвели до нещасного випадку? Кому і як вручати акт проведення спеціального розслідування нещасного випадку зі смертель-

ОХОРОНА ПРАЦІ 4/2014

Управління охороною праці ними наслідками (форма Н-5) і акт про нещасний випадок, пов’язаний з виробництвом (форма Н-1)? Найчастіше подібні запитання ставлять молоді й менш досвідчені колеги, а більш кваліфіковані діляться з ними своїми знаннями та дають рекомендації. Так на засіданні виникає живе, зацікавлене обговорення актуальних питань з охорони праці, обмін думками щодо найбільш пекучих проблем. А це дуже корисна річ! Причому для всіх учасників дискусії. Адже фактично це «мозковий штурм» наявної проблеми, колективний пошук її оптимального вирішення. Але часом реальне життя, специфіка того або іншого виробництва ставлять перед радою дуже каверзні питання, на які немає прямої відповіді в тому або іншому нормативно-правовому акті з охорони праці. Та й рівень і зміст останніх, чесно кажучи, іноді далекі від досконалості. Допомагають здоровий глузд і виробничий досвід старших колег. Так починається спільний пошук істини. В особливо складних випадках підключаємо до вирішення проблеми профільну інспекцію, звертаємося за порадою та консультаціями до начальника теруправління Віктора Іванка або його першого заступника Владислава Снісаря, які, до речі, завжди беруть участь у засіданнях. У нашій практиці вже траплялися випадки, коли після колективного обговорення якої-небудь проблеми й консультацій з керівниками теруправління наша громадська рада зверталася до центрального апарату Держгірпромнагляду з проханням щодо роз’яснення або з пропозиціями відносно внесення деяких змін у нормативні акти. Певна річ, реакція на подібне колективне звернення фахівців і однодумців інша, ніж на лист однієї людини. І треба зазначити, що аргументована відповідь щодо хвилюючого питання не змушує на себе чекати. Ось так гуртом, обмінюючись думками, й шукаємо вирішення існуючих проблем, відповіді на поставлені виробництвом запитання. Потім кожний член ради ці відповіді, колективні напрацювання й рекомендації намагається застосувати, використати на своєму рідному підприємстві з урахуванням специфіки конкретних технологічних процесів, устатковання та власних знань. Виходить, що ми не тільки гуртом обговорюємо проблеми, але й спільними зусиллями, знаннями й досвідом двадцяти осіб замість однієї зміцнюємо, підвищуємо рівень охорони праці на кожному конкретному підприємстві, яке представлено в раді керівником служби охорони праці.

www.ohoronapraci.kiev.ua

Буває, що на засідання ради запрошуємо представників сторонніх організацій, що постачають на металургійні підприємства засоби індивідуального захисту, вирішують питання літнього відпочинку працівників та інше. Завжди підвищений інтерес у присутніх викликають зразки нових сучасних ЗІЗ, які демонструють компанії-постачальники. Такі покази завжди супроводжуються активним обміном думками щодо співвідношення «ціна – якість», захисних і експлуатаційних властивостей наданих зразків і застосовуваних на підприємствах ЗІЗ. Це й зрозуміло, адже у зв’язку з наявністю у металургійному виробництві широкого переліку небезпечних і шкідливих виробничих факторів питання щодо застосування й обслуговування ЗІЗ для металургів незмінно залишаються актуальними. Наша рада – орган громадський, консультативний, і його рішення мають суто рекомендаційний характер. Але при цьому вони більш аргументовані, переконливі й зрозумілі завдяки спільному обговоренню, узагальненню знань і виробничого досвіду більш ніж двох десятків керівників служб охорони праці підприємств галузі. Колективна думка ради, що спирається на підтримку й авторитет теруправління Держгірпромнагляду в Дніпропетровській області, – досить вагомий аргумент в очах будь-якого сучасного роботодавця. Він почув наші рекомендації, пропозиції і зробив якісь конкретні кроки в потрібному напрямі. Так на підприємстві відбувається реальний рух щодо поліпшення умов праці на робочих місцях і санітарно-побутових питань, функціонування СУОП. Ось і позитивний ефект від діяльності нашої громадської ради: виграли працівники конкретного підприємства, воно саме й охорона праці. Іноді рада проводить виїзні засідання на тих підприємствах, де виникли якісь серйозні проблеми в питан-

Ми не тільки гуртом обговорюємо проблеми, але і спільними зусиллями, знаннями й досвідом двадцяти осіб замість однієї зміцнюємо, підвищуємо рівень охорони праці на кожному конкретному підприємстві нях охорони праці, наприклад «посипалися» один за одним нещасні випадки. Мета такого приїзду – не розпікати та докоряти, а реально допомогти й підказати шляхи вирішення проблем. А для того щоб правильно й грамотно допомогти, бажано все побачити на власні очі (недаремно ж говорять, що краще один раз побачити, ніж сто разів почути!), самому зануритися в атмосферу підприємства – як кажуть, «помацати» своїми руками його проблеми. Почути про наболіле з вуст однієї людини – одна справа. І зовсім інша – коли питання розглянуть і зацікавлено обговорять двадцять фахівців. Та не просто фахівців, а двадцять друзів-однодумців. Те, що, можливо, залишилося поза увагою однієї людини, колектив спеціалістів побачить обов’язково! Подумали, разом обміркували й виявили справжні причини зростання рівня виробничого травматизму. Як наслідок – розробили профілактичні заходи, адекватні знайденим причинам, і запропонували їх реалізувати на цьому підприємстві. А крім того, кожен член ради намотав необхідну інформацію собі на вус і «приміряв» ці профілактичні заходи до умов свого підприємства. Таким чином, і в цьому випадку ефективність діяльності громадської ради очевидна! Підготував Олег Моісеєнко, власкор Фото автора

21

Управління охороною праці

Актуально

КРАЩЕ ВЧИМОСЯ – менше травмуємось Людмила Солодчук, заступник головного редактора журналу «Охорона праці»

У Головному навчальнометодичному центрі Держгірпромнагляду (ДП «ГНМЦ») підготовлено проекти двох методичних рекомендацій, спрямованих на вдосконалення організації навчання з питань охорони праці.

Ц

е, зокрема, Методичні рекомендації щодо розроблення навчальних планів та програм для навчання посадових осіб з питань охорони праці, спеціального навчання та професійного навчання кадрів на виробництві та Методичні рекомендації щодо організації спеціального навчання і перевірки знань з питань охорони праці. Їх цілі та зміст обговорювалися під час організованого на базі ДП «ГНМЦ» семінару, де зібралися керівники та працівники центрів, що здійснюють навчання з питань охорони праці. Семінар відкрила заступник начальника теруправління Держ гірпромнагляду у Київській області та м. Києві Наталія Ємельянова. За її словами, останнім часом спостерігається тенденція до покращання не тільки навчання посадових осіб, але і

22

спеціального навчання. Однак статистика свідчить, що більше 80% нещасних випадків на виробництві стаються внаслідок організаційних причин. А це вказує на недостатню навченість працівників і слабкий контроль за виконанням робіт з боку керівників. За словами посадовця, поки ще викликає занепокоєння масове виписування навчальними центрами посвідчень на право отримувати дозвільні документи, а також інтенсивність заявлених програм навчання. Так, центри за 10 днів повідомляють Держгірпромнагляд про створення групи для проведення навчання та зазначають у заявках, що слухачі будуть ознайомлені з 5–10 нормативно-правовими актами. «Але як можна за п’ять днів вивчити таку кількість нормативно-правових актів? А в реальному житті керівники дуже часто навіть не знають, куди повідомляти про нещасний випадок, не чули про відповідальність за порушення законодавства про охорону праці», — відзначила Н. Ємельянова. Наразі в теруправлінні в рамках моніторингу якості навчання досліджується зв’язок між нещасним випадком на виробництві, який стався з організаційних причин (наприклад, через невиконання вимог інструкції з охорони праці), та якістю роботи навчального закладу, який проводив навчання працівника з питань охорони праці. Відповідно, ставитиметься питання про подальшу діяльність такого закладу. За словами начальника відділу організації державного нагляду та управління охороною праці теруправління Держгірпромнагляду у Київській області та м. Києві Віктора Мошика, у 2013 р. теруправлінням проведено перевірки 47 зі 112 закладів, які здійснюють навчання з питань охорони праці. Було виявлено 74 порушення вимог нормативно-правових актів з охорони праці в 21 навчальному центрі. Однак жодний навчальний

центр ще не повідомив про усунення помічених наглядовцями порушень. «Навчальним центрам потрібно змінити пріоритети: спочатку навчити спеціаліста, а потім заробити гроші», — вважає В. Мошик. Турбує наглядовців і проблема інтенсивності роботи інспекторів у складі комісій з перевірки знань. Протягом 2013 р. теруправлінням видано 2310 розпоряджень щодо проведення перевірки знань. Тобто на кожен робочий день припадає в середньому 9 таких перевірок — це більш ніж один екзамен за годину. Інакше кажучи, мінімум три штатних працівники теруправління зайняті тільки перевіркою знань. У зв’язку з цим назріла нагальна необхідність внести зміни до Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці. Як повідомила начальник відділу програмно-методичного забезпечення ДП «ГНМЦ» Луїза Винокурова, семінари, які присвячені навчанню з питань охорони праці, Центр намагається проводити не рідше двох разів на рік. У першу чергу на них розглядаються недоліки, виявлені або під час перевірок суб’єктів господарювання, які здійснюють таке навчання, або під час моніторингу протоколів перевірки знань. Такий моніторинг, за наказом Держгірпромнагляду, ДП «ГНМЦ» проводиться вже майже п’ять років. Кожного разу тут наголошують на необхідності створення відповідної матеріальної бази для навчання. Кількість та розміри аудиторій, приміщень для комп’ютерних класів, кабінетів тощо та кількість посадкових (робочих) місць у них, адміністративно-службові приміщення визначаються згідно з вимогами ДБН В.2.2-3-97 «Будинки та споруди навчальних закладів», що затверджені наказом Держкоммістобудування від 27.06.96 № 117 та набрали чинності з 1 сiчня 1998 р. Мінімальна площа з розрахунку на одного слухача не може бути

ОХОРОНА ПРАЦІ 4/2014

Управління охороною праці КОМЕНТАР Ірина Юрима, директор ДП «Запорізький навчально-курсовий комбінат»

Щ

об вирішити проблему щодо діяльності комісій з перевірки знань, яка виникає через велику чисельність навчальних центрів і дефіцит часу в працівників Держгірпромнагляду, що включаються до складу комісій, необхідно внести зміни до Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці. Зокрема, передбачити створення таких комісій не тільки в теруправліннях Держгірпромнагляду, а й, наприклад, надати повноваження з перевірки знань посадових осіб галузевим профспілкам чи облрадпрофам. зентації, роздатковий матеріал для слухачів тощо. Також педагоги вчасно не проходять навчання та перевірку знань з питань охорони праці. В окремих випадках відсутні навчальні програми, навчально-тематичні плани, журнали, розклад занять тощо. Не проводиться анкетування для вдосконалення навчального процесу. Л. Винокурова вказала також на недоліки, виявлені під час аналізу протоколів перевірки знань з питань охорони праці за 2012–2013 рр. Так, перевірка знань посадових осіб здійснюється: 1) комісією навчального закладу або іншого (спорідненого) підприємства, формування якої не передбачено Типовим положенням; 2) комісією місцевих органів виконавчої влади, члени якої не проходили навчання й перевірку знань з питань охорони праці; 3) галузевою комісією, створеною вищим органом, навіть для тих підприємств, які не підпорядковані цьому вищому органу галузі та не перебувають у сфері його управління.

Щоб підвищити якість навчання, учасники семінару запропонували: •доповнити навчальні програми з урахуванням змін у законодавстві про охорону праці; •провести психолого-педагогічний мінімум для лекторів з технічною освітою; •переглянути (оновити) конспекти всіх викладачів; •оновити слайдові презентації та роздатковий матеріал для слухачів; •переглянути екзаменаційні білети за всіма напрямами навчання та підвищення кваліфікації. Щодо організації перевірки знань з питань охорони праці в київському регіоні, теруправління Держгірпромнагляду планує створити для цього постійно діючі комісії: інспектори прийматимуть екзамени в керівників та інших працівників підприємств у спеціально відведені дні. Це сприятиме більш якісній перевірці знань слухачів навчальних центрів та поліпшенню організації навчання й перевірки знань з питань охорони праці на Київщині в цілому.

Реклама

менше ніж 2,4 м2 при розрахунковій навчальній групі у складі 25–30 слухачів. Приділяється увага й навчальним програмам. Як виявила перевірка, у багатьох закладах програми навчання з питань охорони праці посадових осіб своєчасно не переглядаються. Вони не містять тем стосовно законодавства з питань державного ринкового нагляду; технічних регламентів, що належать до сфери відповідальності Держгірпромнагляду; оцінки ризиків. Своєчасно не вносяться відповідні зміни у зв’язку з набуттям чинності нормативно-правовими актами, наприклад наказом Міністерства надзвичайних ситуацій України від 25.01.2012 № 67 «Про затвердження Загальних вимог стосовно забезпечення роботодавцями охорони праці працівників» та постановою Кабінету Міністрів України від 25.11.2009 № 1262 «Про затвердження Технічного регламенту знаків безпеки і захисту здоров’я працівників». Навчальні програми не містять пояснювальної записки, розподілу навчальних годин. У них не зазначаються цілі навчання, інформаційно-методичне забезпечення не переглядається роками. Перевірками також встановлено, що до навчального процесу залучаються викладачі, які не мають відповідної кваліфікації. Це можуть бути юристи чи вчителі, тобто особи з вищою гуманітарною освітою без базових технічних знань, або працівники з технічною освітою без спеціальних знань з організації та проведення навчального процесу. Не всі викладачі мають конспекти лекцій, слайдові пре-

www.ohoronapraci.kiev.ua

23

Управління охороною праці

Навчальним центрам на замітку

А У ВАС Є ПЛАН? Про особливості розробки навчальних планів і програм для вивчення питань охорони праці

Згідно зі статистичними даними, навчанням з питань охорони праці охоплено лише 10% працівників, які мають пройти його відповідно до чинного законодавства. Одним з наслідків такого ставлення роботодавців до навчання є високий рівень травматизму на виробництві. Водночас непоодинокі й факти, коли нещасні випадки стаються з працівниками, які в установленому порядку пройшли навчання з питань охорони праці, що свідчить про його недостатню якість.

Олександр Баженов, директор ДП «Головний навчально-методичний центр Держгірпромнагляду України»

У

2013 р. навчанням з питань охорони праці в Україні займалося понад 400 суб’єктів господарювання, включаючи навчальні центри, експертно-технічні центри Держгірпромнагляду, вищі та професійно-технічні навчальні заклади, а також заклади післядипломної освіти, підприємства, установи, організації.

Знову двійка Мал. Ю. Судака

Клас охорони праці

ФАКТОРИ, ЩО НЕГАТИВНО ВПЛИВАЮТЬ НА ЯКІСТЬ НАВЧАННЯ З ПИТАНЬ ОХОРОНИ ПРАЦІ:

•низький рівень його організації на підприємствах, відсутність чіткої системи планування обсягів навчання; •бажання зекономити кошти; •невідповідність матеріально-технічної бази сучасним вимогам; •дефіцит викладачів, які на належному рівні володіють сучасними методиками й технологіями; • недостатній рівень навчально-методичного забезпечення; • формальний підхід до визначення його змісту; •необґрунтоване скорочення термінів навчання; •низький рівень мотивації працівників до навчання. НАЙПОШИРЕНІШІ НЕДОЛІКИ ПІД ЧАС РОЗРОБКИ НАВЧАЛЬНИХ ПЛАНІВ І ПРОГРАМ:

ДУМКА На якості навчання негативно позначаються відсутність чітких вимог до матеріально-технічного, кадрового, навчально-програмного, навчально-методичного та інформаційного забезпечення суб’єкта господарювання, який здійснює навчання з питань охорони праці (у тому числі й на замовлення), а також відсутність механізму перевірки забезпечення. Враховуючи, що якість навчання з питань охорони праці – це в першу чергу запорука збереження здоров’я та життя працівника, виникла необхідність запровадити механізм більш жорсткого відбору суб’єктів господарювання для здійснення такого навчання, приміром, шляхом ліцензування їхньої діяльності.

24

•незнання основних вимог до навчальних планів і програм, їх змісту, структури та оформлення; •відсутність системного підходу, формальне ставлення до визначення змісту навчання; •необґрунтоване скорочення або обмеження строків навчання з метою економії коштів; •відсутність системного підходу щодо визначення кінцевої мети навчання та засобів забезпечення її реалізації; •необґрунтований вибір форми проведення занять; •невідповідність змісту навчальних планів та програм цілям навчання. Під час формування методологічних підходів щодо розробки навчально-програмної документації з питань охорони праці необхідно враховувати вимоги Законів «Про охорону праці», «Про професійне навчання працівників», «Про вищу освіту», «Про професійно-технічну освіту», чинного Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці від 26.01.2005 № 15, зареєстрованого в Мін’юсті

ОХОРОНА ПРАЦІ 4/2014

Управління охороною праці 15.02.2005 за № 231/10511 (далі – Типове положення), Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах, затвердженого наказом МОН від 02.06.1993 № 161, зареєстрованого в Мін’юсті 23.11.1993 за № 173, Положення про професійне навчання працівників на виробництві, затвердженого наказом Мінсоцпраці та МОН від 26.03.2001 № 127/151, зареєстрованого в Мін’юсті 06.04.2001 за № 315/5506, Положення про організацію навчально-виробничого процесу у професійно-технічних навчальних закладах, затвердженого наказом МОН від 30.05.2006 № 419, зареєстрованого в Мін’юсті 15.06.2006 за № 711/12585. Відповідно до Типового положення організація розробки навчально-програмної документації покладається на кадрову службу підприємства або інших осіб, яким роботодавець доручив це завдання. Вони й визначають виконавців або формують робочі групи для створення навчальних планів та програм. СЕРЕД ОСНОВНИХ ЕТАПІВ РОЗРОБКИ НАВЧАЛЬНО-ПРОГРАМНОЇ ДОКУМЕНТАЦІЇ СЛІД ВИДІЛИТИ ТАКІ:

•визначення цілей навчання; •визначення обсягу знань і вмінь, які повинен набу-

ти слухач за результатами навчання; •визначення змісту навчального матеріалу, який повинен засвоїти слухач для досягнення поставлених цілей; •формування навчального матеріалу в теми; •визначення назв навчальних тем та часу на їх вивчення; • складання навчально-тематичного (навчального) плану шляхом об’єднання тем; визначення форми підсумкового контролю та загального обсягу навчальних годин з курсу; •визначення базового рівня знань і вмінь слухачів шляхом вхідного тестування; •коригування (у разі необхідності) змісту навчально-тематичного (навчального) плану та програми, а також кількості навчальних годин на їх вивчення відповідно до рівня базових знань слухачів й формування остаточного варіанту навчально-тематичного (навчального) плану з курсу; •оформлення навчально-програмної документації. З метою формування єдиних підходів до оформлення навчально-програмної документації визначено складові її

www.ohoronapraci.kiev.ua

структури (титульна сторінка, пояснювальна записка, навчально-тематичний (навчальний) план, навчальна програма, перелік питань для підсумкового контролю, список літератури) та основні вимоги до змісту кожної зі складових. ОСОБЛИВОСТІ РОЗРОБКИ НАВЧАЛЬНО-ПРОГРАМНОЇ ДОКУМЕНТАЦІЇ ДЛЯ НАВЧАННЯ ПОСАДОВИХ ОСІБ З ПИТАНЬ ОХОРОНИ ПРАЦІ Це передусім наявність Типового тематичного плану і програми навчання з питань охорони праці посадових осіб, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці від 26.01.2005 № 15, зареєстрованим у Мін’юсті 15.02.2005 за № 231/10511 (далі – Типова програма), відповідно до якого і має розроблюватися всіма суб’єктами господарювання документація для кожної навчальної групи. Згідно із законодавством у сфері професійної освіти, а також враховуючи зазначене, доцільно запровадити поняття «Робочий тематичний план і програма» для навчання цієї категорії осіб. Розробка робочих планів і програм для навчання з питань охорони праці посадових осіб суб’єкта(-ів) господарювання здійснюється шляхом доопрацювання типової навчально-програмної документації в частині: •внесення змін до Типової програми відповідно до вимог нових нормативно-правових актів з питань охорони праці, особливостей конкретного виробництва; • доповнення Типової програми питаннями професійної спрямованості. Зокрема, це стосується змісту теми 1 «Законодавство України про охорону праці» та теми 9 «Безпека праці в галузі»; •визначення форм навчання у навчально-програмній документації. Під час вибору форм навчання посадових осіб особливу увагу необхідно приділити плануванню самостійної роботи слухачів, виходячи з того, що відповідно до Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах, затвердженого наказом МОН від 02.06.1993 № 161, навчальний час, відведений для самостійної роботи, повинен становити не менше 1/3 та не більше 2/3 від загального обсягу навчального часу, відведеного для вивчення конкретної дисципліни чи курсу; •розробки та оформлення титульної сторінки, пояснювальної записки, екзаменаційних білетів або завдань для тестування, переліку літератури; •узгодження доопрацьованої навчальної документації на підприємстві або із замовником (у разі навчання на договірних умовах з іншим суб’єктом господарювання) та затвердження керівником.

25

Управління охороною праці ОСОБЛИВОСТІ СКЛАДАННЯ НАВЧАЛЬНИХ ПЛАНІВ І ПРОГРАМ ДЛЯ СПЕЦІАЛЬНОГО НАВЧАННЯ ПРАЦІВНИКІВ СУБ’ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ Згідно з вимогами розділу 4 Типового положення спеціальне навчання з питань охорони праці повинно проводитися для всіх працівників, у тому числі для посадових осіб, які безпосередньо виконують роботи підвищеної небезпеки, зазначені в Переліку робіт з підвищеною небезпекою, затвердженому наказом Держнаглядохоронпраці від 26.01.2005 № 15 та зареєстрованому в Мін’юсті 15.02.2005 за № 232/10512. Враховуючи, що для спеціального навчання немає типових планів і програм, визначення його змісту повністю покладається на роботодавця. У разі здійснення спеціального навчання на замовлення його зміст визначається з урахуванням пропозицій замовника та узгоджується з ним. РОЗРОБКА НАВЧАЛЬНО-ПРОГРАМНОЇ ДОКУМЕНТАЦІЇ ДЛЯ СПЕЦІАЛЬНОГО НАВЧАННЯ ПЕРЕДБАЧАЄ ПРОВЕДЕННЯ ВІДПОВІДНОЇ ПІДГОТОВЧОЇ РОБОТИ:

Реклама

•аналіз стану охорони праці та промислової безпеки на підприємстві, фактів і причин порушень правил безпеки праці, нещасних випадків на виробництві; •визначення переліку нормативно-правових і розпорядчих актів з охорони праці, що регламентують безпечне здійснення професійної діяльності відповідними працівниками; •виокремлення нормативно-правових і розпорядчих актів, що були прийняті впродовж року перед початком навчання, актів, до яких за цей період вносилися зміни, доповнення та тих, що втратили чинність; •опитування керівників підприємства, відповідних структурних підрозділів, замовників стосовно змісту навчання та узагальнення його результатів. Враховуючи те, що спеціальне навчання здійснюється щорічно, доцільно розмежувати його зміст для первинного та повторного курсу. Мета спеціального навчання – вивчення

26

(засвоєння) матеріалу з питань охорони праці відповідного професійного спрямування, а повторного – оновлення (актуалізація) знань і навичок з питань охорони праці, необхідних для безпечної професійної діяльності. Під час проведення повторного спеціального навчання значну увагу треба приділяти новим нормативно-правовим і розпорядчим актам з охорони праці й тим, до яких упродовж останнього року вносилися зміни та доповнення. Не слід забувати й про питання безпечного виконання тих робіт, які супроводжувалися порушеннями, нещасними випадками та аваріями, а також про вивчення додаткових нормативно-правових актів у разі розширення посадових обов’язків працівників, змін у виробництві тощо. Термін повторного спеціального навчання зазвичай коротший за термін первинного спеціального навчання. Визначення обсягу знань і вмінь, які повинен набути слухач після закінчення навчання, здійснюється на підставі змісту нормативно-правових та розпорядчих актів, посадових обов’язків, специфіки виробництва. У свою чергу зміст формується з урахуванням базового рівня знань і вмінь працівників. Під час вибору форм навчання слід враховувати статус та особливості контингенту осіб, які навчаються, термін навчання. ОСОБЛИВОСТІ РОЗРОБКИ НАВЧАЛЬНИХ ПЛАНІВ І ПРОГРАМ ДЛЯ ВИВЧЕННЯ ПИТАНЬ ОХОРОНИ ПРАЦІ ПІД ЧАС ПРОФЕСІЙНОГО НАВЧАННЯ РОБІТНИКІВ НА ВИРОБНИЦТВІ Предмет «Охорона праці» є обов’язковим для вивчення під час професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації робітників на виробництві і включається в робочі навчальні плани в обсязі, передбаченому Типовим положенням, зокрема: •для підготовки робітників, яких залучають до виконання робіт підвищеної небезпеки, – не менше 30 годин; •для перепідготовки та підвищення кваліфікації робітників, яких залучають до виконання робіт підвищеної небезпеки, – не менше 15 годин; •для підготовки робітників, яких залучають до виконання робіт, що не належать до Переліку робіт підвищеної небезпеки, – не менше 10 годин; •для перепідготовки й підвищення кваліфікації робітників, яких залучають до виконання робіт, що не належать до Переліку робіт підвищеної небезпеки, – не менше 8 годин. Зміст навчання з предмета «Охорона праці» визначений Типовим навчальним планом і програмою, погодженими Держнаглядохоронпраці (лист від 20.07.2005 за № 02-101/3855) та затвердженими МОН (лист від 25.08.2005 за № 1711-5042). На підставі зазначеного навчального плану і програми суб’єкт господарювання розробляє робочі навчальні плани і програми з предмета «Охорона праці» з урахуванням змін у нормативно-правовій базі з питань охорони праці, особливостей виробничої діяльності. Їх узгоджують і затверджують як складову робочої навчально-програмної документації для професійної підготовки, перепідготовки чи підвищення кваліфікації робітників за відповідною професією. Кількість навчальних годин на вивчення даного предмета, яку визначено Типовим положенням, не можна зменшувати. Крім того, питання охорони праці в обов’язковому порядку включають до навчальних програм професійнотеоретичної та професійно-практичної підготовки.

ОХОРОНА ПРАЦІ 4/2014

Управління охороною праці

Навчання

Професія в кишені Данило Балашов, заступник начальника відділу з питань роботи навчальних закладів Державного центру зайнятості

Міністерством соціальної політики України затверджено кілька наказів (їх надруковано в додатку до цього номера журналу), які завершують формування механізму підтвердження результатів неформального навчання. Тепер у робітників, які опанували професію на підприємстві або вдома, з’явилася можливість підтвердити кваліфікацію й одержати відповідний документ. Для цього необхідно звернутися до місцевого центру зайнятості.

З

начна кількість працюючого та незайнятого населення України впродовж своєї діяльності самостійно набувала відповідні знання, уміння та навички, не маючи при цьому можливості підтвердити рівень професійної кваліфікації (компетенції) та отримати в результаті документ установленого зразка. Тому виникла необхідність запровадити додаткові механізми для надання можливості всім громадянам підтвердити свої знання, навички та вміння, які вони одержали завдяки самостійному навчанню, а також під час трудової діяльності. Згідно зі ст. 5 Закону України «Про зайнятість населення» держава гарантує у сфері зайнятості підтвердження результатів неформального професійного навчання осіб за робітничими професіями. Підтвердити кваліфікацію можуть громадяни України, іноземці та особи без громадянства, що постійно про-

www.ohoronapraci.kiev.ua

ДОВІДКА

Мал. Ю. Судака

живають у нашій державі, яким надано притулок і тимчасовий захист, яких визнано біженцями та особами, що потребують додаткового захисту, а також ті, що одержали дозвіл на імміграцію в Україну. Порядок підтвердження результатів неформального професійного навчання осіб за робітничими професіями (далі – Порядок підтвердження кваліфікації) затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 15.05.2013 № 340, що набула чинності 28.11.2013 (див. додаток до журналу № 7 за 2013 р.). Організація роботи щодо підтвердження кваліфікації здійснюється Державною службою зайнятості (п. 5 Порядку підтвердження кваліфікації). Перелік професій, за якими можна підтвердити результати неформального професійного навчання, визначено наказом Міністерства соціальної політики від 23.12.2013 № 886 «Про затвердження Переліку робітничих професій, за якими здійснюється підтвердження результатів неформального професійного навчання осіб за робітничими професіями» (набув чинності 28.01.2014, опублікований у додатку до журналу). Це такі професії, як кухар (3–6-й розряд), зварник (6–8-й розряд, або І–

Неформальне професійне навчання працівників – це набуття ними професійних знань, умінь і навичок, не регламентоване місцем набуття, строком та формою навчання (ст. 1 Закону України «Про професійний розвиток працівників»).

ІІІ рівень кваліфікації), охоронник (1–2-й розряд). Підтверджувати професійну кваліфікацію можуть підприємства, організації, установи в порядку, передбаченому спільним наказом Міністерства соціальної політики та Міністерства освіти і науки від 26.12.2013 № 875/1776 «Про затвердження нормативно-правових актів щодо підтвердження результатів неформального професійного навчання осіб за робітничими професіями (набув чинності 28.01.2014, опублікований у додатку до журналу). Цей наказ містить Вимоги до підприємств, установ, організацій для підтвердження результатів неформального професійного навчання осіб за робітничими професіями (далі – Вимоги до суб’єктів підтвердження) та Порядок створення комісії для підтвердження результатів неформального професійного навчання осіб за робітничими професіями (далі – Порядок створення комісії для підтвердження кваліфікації). Згідно з Вимогами суб’єкти підтвердження повинні: •мати ліцензію на надання освітніх послуг у сфері професійно-технічної освіти за відповідною професією; •створити у встановленому порядку одну або кілька комісій;

27

Управління охороною праці СХЕМА ОРГАНІЗАЦІЇ ПІДТВЕРДЖЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ НЕФОРМАЛЬНОГО ПРОФЕСІЙНОГО НАВЧАННЯ ЗА РОБІТНИЧИМИ ПРОФЕСІЯМИ Подає заяву на підтвердження результатів неформального навчання та необхідні документи (документ, що засвідчує особу, копії документів про роботу, документ про освіту, медичні довідки тощо)

Роз Р Ро озг о Розглядає заяву особи, яка виявила бажанння ппідтвердити результати неформального на навчання, та видає направлення суб’єкту ппідтвердження (підприємству, установі, організації, що здійснюють підтвердження кваліфікації)

Базовий центр зайнятості

•мати власні або надані в користування іншими підприємствами, установами, організаціями відповідно до укладених договорів приміщення, робочі місця для проведення кваліфікаційних іспитів і кваліфікаційних пробних робіт, які повинні відповідати санітарно-гігієнічним нормам, вимогам нормативно-правових актів з охорони праці. Робочі місця для проведення кваліфікаційних пробних робіт мають бути у встановленому порядку атестовані за умовами праці, обладнані згідно з вимогами нормативно-правових актів, що регламентують виконання робіт. Якщо специфіка професійної діяльності не дає змоги проводити кваліфікаційну пробну роботу безпосередньо на виДОВІДКА Реалізація завдань щодо підтвердження результатів неформального професійного навчання осіб з робітничих професій забезпечить певний соціально-економічний ефект. Для громадян: • скорочення часу пошуку роботи та працевлаштування; • зменшення рівня безробіття; • підвищення кваліфікації та кар’єрне зростання; • підвищення рівня заробітної плати; • посилення соціального захисту. Для роботодавців: • підвищення продуктивності праці; • посилення конкурентних переваг за наявності кваліфікованих кадрів.

28

1. Звертається до суб’єкта підтвердження з направленням, виданим територіальним органом державної служби зайнятості 2. Укладає відповідний договір з суб’єктом підтвердження

Громадянин України або особа, яка постійно проживає ихх в Україні на законних підставах

1.. Створю Створює комісію з підтвердження кваліфікаціїії 2. Підтверджує кваліфікацію особи каці ції 3. За результатами підтвердження кваліфікації о видає документ установленого зразка або ня рекомендації щодо подальшого навчання

Інформує базовий центр зайнятості про результати підтвердження неформального навчанння (надсилає корінець направлення)

робництві або у сфері послуг, суб’єкт підтвердження має створити умови для її проведення шляхом імітаційної діяльності. Для оцінювання результатів неформального професійного навчання кандидата треба мати низку затверджених в установленому законодавством порядку документів: анкету самооцінювання, перелік засобів вимірювання, а також критерії оцінювання результатів неформального професійного навчання за робітничою професією, за якою здійснюватиметься підтвердження професійної кваліфікації. Суб’єкти підтвердження забезпечують (п. 4 Вимог до суб’єктів підтвердження): • розробку та оновлення (не менше одного разу на 5 років) анкет самооцінювання, переліку засобів вимірювання та критеріїв оцінювання результатів неформального професійного навчання за робітничою професією; •створення та забезпечення умов для роботи комісії; •створення умов для проведення кваліфікаційного іспиту та кваліфікаційної пробної роботи; •укладання договорів про підтвердження кваліфікації з особою або роботодавцем; •видачу свідоцтв про присвоєння (підвищення) робітничої кваліфікації за результатами неформального професійного навчання і сертифікатів

Суб’єкт підтвердження ня (підприємство, установа, організація, що здійснюють підтвердження кваліфікації)

оцінювання результатів неформального професійного навчання встановленого зразка; •ведення обліку виданих свідоцтв про присвоєння (підвищення) робітничої кваліфікації за результатами неформального професійного навчання, сертифікатів оцінювання результатів неформального професійного навчання встановленого зразка; •оприлюднення інформації щодо підтвердження кваліфікації; •складання кошторису витрат на підтвердження кваліфікації; • визначення графіка підтвердження кваліфікації; •ведення та зберігання документації з підтвердження кваліфікації. Перелік суб’єктів підтвердження затверджує Мінсоцполітики за пропозиціями спільних представницьких органів сторони роботодавців та профспілок (п. 3 Порядку підтвердження кваліфікації). Механізм затвердження такого переліку визначено пп. 6–8 Вимог до суб’єктів підтвердження. ОСНОВНІ ЕТАПИ ПІДТВЕРДЖЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ (Порядок підтвердження кваліфікації та пп. 8–26 Порядку створення комісії для підтвердження кваліфікації) 1. Особа, яка виявила бажання підтвердити кваліфікацію, звертається до місцевого центру зайнятості.

ОХОРОНА ПРАЦІ 4/2014

Управління охороною праці 2. Спеціаліст центру зайнятості видає анкету самооцінювання та інформує про: • вимоги до кваліфікаційного рівня конкретної робітничої професії; •критерії оцінювання; • процедуру підтвердження кваліфікації; •суб’єкти підтвердження, що підтверджують кваліфікації за такою робітничою професією, графік та орієнтовну вартість підтвердження кваліфікації.

3. За результатами заповнення анкети самооцінювання (заповнюється особою у зручний для неї спосіб, приміром, одразу або за межами центру зайнятості) особа подає заяву про підтвердження кваліфікації, до якої додаються необхідні документи (їх перелік наведено в п. 7 Порядку підтвердження кваліфікації).

4. У разі наявності всього переліку документів спеціаліст центру зайнятості видає особі направлення на підтвердження кваліфікації за встановленою формою (додаток 1 до Порядку створення комісії для підтвердження кваліфікації) не пізніше ніж на 8-й день з дня подання особою всіх документів. Експертизу документів особи, що підтверджують її професійну компетентність, здійснює комісія суб’єкта підтвердження (п. 6 Порядку створення комісії для підтвердження кваліфікації).

5. Особа, яка одержала направлення на підтвердження кваліфікації (далі – кандидат), звертається до суб’єкта підтвердження та подає секретарю комісії з підтвердження кваліфікації: • направлення на підтвердження кваліфікації; • документи, зазначені у п. 7 Порядку підтвердження кваліфікації, та інші (за бажанням), що свідчать про професійну компетентність кандидата.

6. Суб’єкт підтвердження укладає з кандидатом або роботодавцем, який направляє кандидата на підтвердження кваліфікації, відповідний договір.

7. Комісія з підтвердження кваліфікації проводить експертизу наданих документів, що свідчать про професійну компетентність кандидата, з метою визначення їх достовірності та відповідності вимогам кваліфікаційної характеристики

www.ohoronapraci.kiev.ua

професії (професійного стандарту) за кваліфікаційним рівнем.

8. За результатами аналізу поданих документів та інших свідчень професійної компетентності кандидата комісія з підтвердження кваліфікації складає план проведення кваліфікаційної атестації з визначенням методів і обсягу проведення кваліфікаційних пробних робіт, іспитів.

9. Форми, методи проведення кваліфікаційної атестації, критерії оцінювання обираються комісією з підтвердження кваліфікації за результатами оцінювання свідчень професійної компетентності кандидата та відповідно до Переліку засобів оцінювання за відповідною професією, затвердженого суб’єктом підтвердження.

10. За результатами кваліфікаційної атестації на розгляд комісії з підтвердження кваліфікації подаються документи щодо проведення кваліфікаційної атестації: • висновок про результати кваліфікаційної атестації за встановленою формою (додаток 2 Порядку створення комісії для підтвердження кваліфікації); • результати кваліфікаційної пробної роботи в разі, якщо специфіка професії передбачає виготовлення виробу, складання проекту документа.

11. Комісія з підтвердження кваліфікації приймає рішення про присвоєння кандидату кваліфікації відповідного рівня, що оформлюється протоколом установленої форми (додаток 3 Порядку створення комісії для підтвердження кваліфікації), який підписують голова і члени комісії. У разі виникнення спірних питань, пов’язаних з підтвердженням кваліфікації, особа має право звернутися із заявою до структурного підрозділу з питань освіти регіонального органу виконавчої влади, який розглядає її та приймає відповідне рішення. Суб’єкт підтвердження надсилає центру зайнятості корінець направлення протягом п’яти робочих днів з дати прийняття рішення про підтвердження кваліфікації.

12. Фінансування підтвердження кваліфікації може здійснюватися за рахунок: •власних коштів особи; •коштів роботодавця – у разі підтвердження кваліфікації найманого робітника (п. 16 Порядку підтвердження кваліфікації).

КОМЕНТАР Ніна Синенко, провідний фахівець відділу програмно-методичного забезпечення ДП «Головний контрольнометодичний центр»

Н

а сьогодні роботодавці вимушені вирішувати проблему кадрового забезпечення, що ускладнюється такими факторами, як: •нездатність системи професійно-технічної освіти забезпечити потребу роботодавців у кваліфікованих робітниках у повному обсязі через скорочення мережі професійно-технічних навчальних закладів і відповідне зменшення обсягів підготовки, а також у результаті обмеженого переліку професій, за якими здійснюється підготовка кадрів у професійно-технічних навчальних закладах (навчання охоплює приблизно 10% професій, що використовуються на виробництві); •невідповідність якості підготовки потребам сучасного виробництва, що є результатом застарілої матеріально-технічної бази навчальних закладів. Запровадження неформального навчання дає змогу підприємствам оперативно здійснювати підготовку кадрів безпосередньо на виробництві. Вже розроблено нормативно-правову базу, що визначає механізми підтвердження результатів неформального навчання. Проте, як відзначили представники навчальних центрів під час семінару на ДП «Головний навчально-методичний центр» у січні поточного року, чинний механізм реалізації положень законодавства щодо підтвердження результатів неформального навчання є необґрунтовано ускладненим. Занепокоєння викликає й обмежений (лише три професії) Перелік професій, за якими можна підтвердити результати неформального навчання. До того ж необґрунтованим є вибір професій (кухар, зварник і охоронець), оскільки вони поширені на ринку формальної професійної освіти й не є дефіцитними на ринку праці. Пропозиції слухачів щодо запропонованого механізму підтвердження результатів неформального навчання зводилися до такого: • спрощення та вдосконалення чинного механізму; •розширення затвердженого Переліку, у першу чергу за рахунок професій, що є дефіцитними як на ринку освітніх послуг, так і на ринку праці.

29

Управління охороною праці

Знання – запорука безпеки

Використання джерел іонізуючого випромінювання: особливості навчання працівників Олена Зіміна, помічник Голови з питань охорони праці Державної інспекції ядерного регулювання України

У Державній інспекції ядерного регулювання України (далі – Держатомрегулювання) розроблено проект нормативного акта, який визначає порядок проведення навчання й перевірки знань з питань радіаційної безпеки. Його мета – упорядкувати цей вид послуг та допомогти потенційним слухачам обрати навчальний центр для отримання знань у сфері радіаційної безпеки.

В

Україні джерела іонізуючого випромінювання (далі – ДІВ) використовуються в наукових дослідженнях, промисловості, медицині, сільському господарстві, під час навчання тощо. Крім того, зберігається стійка тенденція до більш широкого їх застосування в інших сферах діяльності та збільшення кількості видів

і типів радіонуклідних джерел і генеруючих пристроїв. Використання ДІВ з порушенням норм та правил безпеки може призвести до опромінення не лише персоналу, а й усього населення, а також до забруднення навколишнього природного середовища. Тому дуже важливо, щоб ДІВ застосовувалися за призначенням та під регулюючим контролем, з дотриманням основних принципів радіаційного захисту. Відповідно до ст.

4 Закону «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» від 08.02.1995 № 39/95-ВР: •не може бути дозволена жодна діяльність, пов’язана з іонізуючим випромінюванням, якщо кінцева вигода від такої діяльності не перевищує заподіяної нею шкоди; •величина індивідуальних доз, кількість осіб, які опромінюються, та ймовірність опромінення від будь-якого з видів іонізуючого випромінювання повинні бути найнижчими з тих, що їх можна практично досягти, враховуючи економічні й соціальні фактори; •опромінення окремих осіб від усіх джерел та видів діяльності у підсумку не повинно перевищувати встановлених дозових меж. Суб’єктам господарювання, які використовують у своїй діяльності ДІВ, слід також додержуватися вимог Законів України «Про дозвільну діяльність у сфері використання ядерної

D E

Аркуш паперу

J

Вплив іонізуючого випромінювання на організм людини

30

Бетон завтовшки 1м

УВАГА! Іноді суб’єкти господарської діяльності, звертаючись до Держатомрегулювання для отримання ліцензії на здійснення діяльності з використання ДІВ, надають документ про проходження навчання з питань радіаційної безпеки, виданий навчальним закладом, що не погодив програми навчання з Держатомрегулюванням. Звертаємо вашу увагу, що такий документ про навчання вважається недійсним.

енергії» від 11.01.2000 № 1370-XIV (далі – Закон № 1370-XIV) та «Про захист людини від впливу іонізуючого випромінювання» від 14.01.1998 № 15/98-ВР. ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ Відповідно до ст. 38 Закону «Про охорону праці» від 14.10.1992 № 2694XII одним з органів, що здійснює державний нагляд за додержанням законів та інших нормативно-правових актів з охорони праці, є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ядерної та радіаційної безпеки. А згідно з Положенням про Держатомрегулювання, затвердженим Указом Президента від 06.04.2011 № 403/2011, таким органом є згадана інспекція. Крім того, вона встановлює порядок проведення навчання й перевірки знань з питань ядерної та радіаційної безпеки персоналу і посадових осіб, які забезпечують ядерну та радіаційну безпеку, суб’єктів діяльності у сфері використання ядерної енергії, яка підлягає державному регулюванню, перевіряє, бере участь та контролює перевірку знань з питань ядерної та радіаційної безпеки у зазначеного персоналу і посадових осіб. Держатомрегулюванням розроблені та зареєстровані в Мін’юсті нормативно-правові акти, що затверджують ліцензійні умови (вимоги) провадження діяльності з використання ДІВ та встановлюють вимоги до системи якості провадження діяльності з використання ДІВ:

ОХОРОНА ПРАЦІ 4/2014

Управління охороною праці

•Умови та правила провадження діяльності з виробництва джерел іонізуючого випромінювання, затверджені наказом Мінекоресурсів від 20.03.2001 № 111, зареєстрованим в Мін’юсті 11.04.2001 за № 334/5525; •Вимоги та умови безпеки (ліцензійні умови) провадження діяльності з використання джерел іонізуючого випромінювання та Вимоги до звіту про аналіз безпеки провадження діяльності з використання джерел іонізуючого випромінювання, затверджені наказом Держатомрегулювання від 02.12.2002 № 125, зареєстрованим в Мін’юсті 17.12.2002 за № 978/7266; •Вимоги та умови безпеки (ліцензійні умови) з використання джерел іонізуючого випромінювання у променевій терапії, затверджені наказом Держатомрегулювання від 28.12.2007 № 193, зареєстрованим в Мін’юсті 18.01.2008 за № 31/14722; •Вимоги до системи управління якістю проведення діагностичних та терапевтичних процедур з використанням джерел іонізуючого випромінювання, затверджені наказом Держатомрегулювання від 03.10.2008 № 166, зареєстрованим в Мін’юсті 29.10.2008 за № 1054/15745; •Вимоги та умови безпеки (ліцензійні умови) під час провадження діяльності з використання джерел іонізуючого випромінювання у радіоізотопній дефектоскопії, затверджені наказом Держатомрегулювання від 21.09.2010 № 121, зареєстрованим в Міністерстві юстиції 20.10.2010 за № 950/18245; • Загальні вимоги до системи управління діяльністю у сфері використання ядерної енергії, затверджені наказом Держатомрегулювання від 19.12.2011 № 190, зареєстрованим в Мін’юсті 10.01.2012 за № 17/20330.

промінювання звільняється від ліцензування, затверджених постановою Кабінету Міністрів від 16.11.2011 № 1174 (далі – Постанова № 1174), та в Порядку звільнення радіоактивних матеріалів від регулюючого контролю в рамках практичної діяльності, затвердженому наказом Держатомрегулювання від 01.07.2010 № 84. ДІВ з відносно невисоким рівнем потенційної небезпеки підлягають лише реєстрації в Державному регістрі джерел іонізуючого випромінювання, яка здійснюється згідно з Поряд-

Використання ДІВ з порушенням норм та правил безпеки може призвести до опромінення не лише персоналу, а й усього населення, а також до забруднення навколишнього природного середовища

ДИФЕРЕНЦІЙОВАНИЙ ПІДХІД Ще одним важливим принципом державного регулювання роботи з ДІВ є диференційований підхід до різних видів діяльності та джерел іонізуючого випромінювання з урахуванням потенційної ядерної та радіаційної загрози, пов’язаної з ними. Так, ДІВ з низьким рівнем потенційної небезпеки звільняються від регулюючого контролю. Рівні, критерії, вимоги та порядок звільнення радіоактивних матеріалів від регулюючого контролю визначені в Критеріях, за якими діяльність з використання джерел іонізуючого ви-

www.ohoronapraci.kiev.ua

ком державної реєстрації джерел іонізуючого випромінювання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів від 16.11.2000 № 1718. Діяльність з використання ДІВ, що мають середній та високий рівень потенційної небезпеки, підлягає обов’язковому ліцензуванню в порядку, встановленому Законом № 1370XIV. Рішення про можливість звільнення від ліцензування діяльності з використання ДІВ приймається

Держатомрегулюванням за умови відповідності їх критеріям, затвердженим Постановою № 1174. Категорії закритих ДІВ за рівнем їх потенційної небезпеки наведено в додатку 2 до Технічного регламенту закритих джерел іонізуючого випромінювання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 05.12.2007 № 1382. Згідно з поданою в цьому додатку класифікацією джерела іонізуючого випромінювання 1–3 категорій мають високий рівень потенційної небезпеки та підлягають особливому регулюючому контролю. Одними з останніх прийнятих нормативно-правових актів є Правила з радіаційної безпеки прискорювачів електронів, затверджені наказом Держатомрегулювання від 05.08.2013 № 83, та Перелік джерел іонізуючого випромінювання, діяльність по використанню яких звільняється від ліцензування, затверджений наказом Держатомрегулювання від 03.12.2013 № 138 (далі – Перелік). Метою розробки останнього документа є реалізація одного з основних принципів дозвільної діяльності у сфері використання ядерної енергії – забезпечення диференційованого підходу до ДІВ з урахуванням потенційної ядерної та радіаційної небезпеки, пов’язаної з ними. Впровадження Переліку дасть змогу вдосконалити норми та правила з питань ядерної й радіаційної безпеки шляхом: •зменшення регулюючого тиску на користувачів ДІВ з низьким рівнем потенційної небезпеки через звільнення від ліцензування; •застосування диференційованого підходу до ДІВ з урахуванням їх потенційної радіаційної небезпеки; •зосередження регулюючих зусиль на забезпеченні безпеки ДІВ, що мають високий рівень потенційної небезпеки.

31

Управління охороною праці НАВЧАННЯ З ПИТАНЬ РАДІАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ Якщо суб’єкт господарювання виявив бажання провадити діяльність з використання ДІВ та отримати відповідну ліцензію Держатомрегулювання, він насамперед повинен підготувати для такої роботи персонал. Згідно з додатком 4 до Положення про перелік та вимоги щодо форми та змісту документів, що подаються для отримання ліцензії на провадження окремих видів діяльності у сфері використання ядерної енергії, затвердженого наказом Держатомрегулювання від 06.08.2012 № 153, передбачена наявність свідоцтва встановленого державного зразка, що видається після підвищення кваліфікації персоналу суб’єкта діяльності у сфері використання ядерної енергії чи навчання з питань радіаційної безпеки. Останнє відбувається в навчальних закладах та організаціях, які погодили з Держатомрегулюванням програми навчання та перевірки знань з питань радіаційної безпеки персоналу та посадових осіб суб’єктів діяльності з використання та виробництва ДІВ (перелік навчальних закладів див. у табл. 1). Держатомрегулювання здійснює також заходи щодо контролю за наДОВІДКА Перед тим як звернутися до медичного закладу, який використовує у своїй роботі ДІВ, споживач має право перевірити наявність у цього закладу ліцензії Держатомрегулювання на право здійснювати зазначену діяльність. На звернення громадян копію ліцензії або документ, що виданий суб’єкту господарювання і підтверджує наявність такої ліцензії на зазначений вид діяльності, можна отримати і в Держатомрегулюванні.

Лінійний прискорювач Clinac iX для променевої терапії

32

вчанням, яке проводиться відповідно до Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці та Переліку робіт з підвищеною небезпекою, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці від 26.01.2005 № 15. До його повноважень належить також координація та методичний супровід суб’єктів господарювання, які проводять навчання працівників з питань радіаційної безпеки. МЕДПЕРСОНАЛ ТА РОБОТА З ДІВ Особливу увагу на якість підготовки персоналу до роботи з ДІВ необхідно звернути керівникам медичних закладів. Навчальна програма курсу «Радіаційна безпека та поводження з джерелами іонізуючого випромінювання» для керівників – спеціалістів медичних установ має містити такі розділи: 1. Природа, види та дія іонізуючого випромінювання.

2. ДІВ, їх дія на живий організм. Використання джерел іонізуючого випромінювання.

3. Норми радіаційної безпеки. Основні санітарні правила забезпечення радіаційної безпеки України.

4. Класифікація та характеристика рентгенодіагностичних апаратів.

5. Радіаційні аварії, методи запобігання їм та усунення наслідків.

6. Основи безпеки в рентгенодіагностиці.

7. Питання фізичного захисту джерел іонізуючого випромінювання.

8. Забезпечення якості в дистанційній променевій терапії.

9. Забезпечення радіаційної безпеки при використанні відкритих джерел іонізуючого випромінювання.

10. Сертифікація, контроль якості обладнання.

11. Законодавчі акти у сфері радіаційної безпеки при поводженні з джерелами іонізуючого випромінювання. У табл. 2 наведено перелік установ та організацій, що мають право проводити перевірку знань з питань радіаційної безпеки при використанні ДІВ у персоналу медичних закладів. Також на сайті Держатомрегулювання www.snrc.gov.ua у підрозділі «Інформаційні матеріали» розділу «Дозвільна діяльність» можна ознайомитися з:

Томограф для всього тіла Biograph 64

•переліком підприємств, установ та організацій, що мають ліцензії на використання ДІВ у частині виконання робіт з технічного обслуговування джерел іонізуючого випромінювання; •переліком підприємств, установ та організацій, що мають ліцензії на виробництво джерел іонізуючого випромінювання. На сьогодні Держатомрегулюванням розроблено проект Порядку проведення навчання і перевірки знань з питань радіаційної безпеки у персоналу та посадових осіб, які забезпечують радіаційну безпеку, суб’єктів окремих видів діяльності у сфері ядерної енергії. Найближчим часом цей документ буде розміщено на офіційному сайті Держатомрегулювання та направлено на погодження заінтересованим центральним органам виконавчої влади. Проект Порядку містить: •вимоги до навчальних центрів, які планують проводити навчання і перевірку знань з питань радіаційної безпеки; •проект Положення про комісію Держатомрегулювання, що здійснюватиме перевірку знань у членів екзаменаційної комісії навчального центру; •вимоги до суб’єктів діяльності у сфері використання ядерної енергії; •рекомендовану тривалість первинного навчання за відповідними сферами; •рекомендовану тривалість періодичного навчання за відповідними сферами; •форму звіту навчального центру; •критерії успішності перевірки знань, протокол засідання тощо. Цей нормативний акт, безумовно, стане в пригоді як суб’єктам господарювання, що здійснюють діяльність з використання, виробництва ДІВ, перевезення радіоактивних матеріалів, так і організаціям, установам, науковим центрам, що проводять навчання й перевірку знань з питань радіаційної безпеки. Фото автора та з Інтернету

ОХОРОНА ПРАЦІ 4/2014

Управління охороною праці Таблиця 1 № з/п

Назва, адреса, контактний телефон

Напрям навчання (галузі використання ДІВ)

1.

Державна екологічна академія післядипломної освіти та управління 03035, м. Київ, вул. Василя Липківського, 35, корп. 2 Тел. (044) 206-31-31, тел./факс (044) 206-31-87

немедичні галузі

2.

ДЗ «Дніпропетровська медична академія» 49044, м. Дніпропетровськ, вул. Дзержинського, 9 Тел. (056) 713-52-57, факс (056) 370-96-38

медицина

3.

Дніпропетровський медичний інститут традиційної і нетрадиційної медицини 49005, м. Дніпропетровськ, вул. Севастопольська, 17, корп. 4 Тел. (056) 713-53-75, факс (056) 370-24-45

медицина

4.

ДП «Західний експертно-технічний центр» 79037, м. Львів, вул. Б. Хмельницького, 233а Тел./факс (032) 293-22-60, 293-12-01

немедичні галузі

5.

Запорізька державна інженерна академія 69006, м. Запоріжжя, просп. Леніна, 226 Тел. (061) 236-90-34, тел./факс (0612) 12-38-87

медицина, немедичні галузі

6.

Київський національний університет ім. Т. Шевченка (фізичний факультет, кафедра ядерної фізики) 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 64 Тел./факс (044) 521-32-84

7.

Львівський національний університет ім. І. Франка (Інститут післядипломної освіти) 79000, м. Львів, вул. Січових стрільців, 16 Тел. (032) 272-70-56, факс (0322) 97-01-32

немедичні галузі

8.

Львівський національний університет «Львівська політехніка» 79013, м. Львів, вул. С. Бандери, 12 Тел. (032) 272-47-33

немедичні галузі

Національна медична академія післядипломної освіти ім. П. Л. Шупика (кафедра радіології) 04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 9 Тел./факс (044) 483-06-05

медицина

10.

Одеський державний екологічний університет 65016, м. Одеса, вул. Львівська, 15 Тел. (0482) 63-62-09, факс (0482) 42-77-67

медицина, немедичні галузі

11.

ПП «Навчально-інформаційний центр «Кримресурс» 95048, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Балаклавська, 68 Тел. (0652) 44-16-84, тел./факс (0652) 55-53-22

медицина, немедичні галузі

12.

Приватний вищий навчальний заклад «Харківський інститут кадрів управління» 61105, м. Харків, вул. Киргизька, 15 Тел. (0572) 52-91-58, (057) 714-82-62, факс (0572) 52-10-06

немедичні галузі

9.

13.

14.

ТОВ «Консультаційно-навчальний центр охорони праці» м. Одеса, просп. Шевченка, 1, к. 159 медицина (інформація, що підтверджує видачу за результатами навчання свідоцтва встановленого державного зразка, до Держатомрегулювання України не надана)

15.

ТОВ НВП «Прогрес-1» 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Леніна, 29а, к.105 Тел. (056) 726-56-41, факс (056) 726-53-95

немедичні галузі

16.

ТОВ «Придніпровський радіологічний центр» 49130, м. Дніпропетровськ, вул. Щербини, 31, к. 129 Тел. (056) 716-93-16

медицина, немедичні галузі

17.

ТОВ «Радіологічний центр «Стакс» 87502, м. Маріуполь, вул. Пашковського, 49 Тел. (0629) 23-84-28

медицина, немедичні галузі

18.

Ужгородський національний університет (Інститут післядипломної освіти) 88000, м. Ужгород, вул. Собранецька, 148 Тел. (0312) 64-38-34, факс (0312) 64-22-29

медицина

19.

Український радіологічний учбовий центр 04074, м. Київ, вул. Вишгородська, 21 Тел./факс (044) 428-25-18

немедичні галузі

20.

www.ohoronapraci.kiev.ua

№ з/п

Область

Вінницький обласний клінічний онкодиспансер 21029, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 84 Тел. (0432) 43-55-88, факс (0432) 46-11-01

Вінницька обл.

2.

Управління охорони здоров’я Волинської обласної державної адміністрації 43000, м. Луцьк, вул. С. Бандери, 5 Тел. (0332) 77-31-43

Волинська обл.

3.

Департамент охорони здоров’я Житомирської обласної державної адміністрації 10014, м. Житомир, вул. Мала Бердичівська, 25 Тел. (0412) 47-44-22, факс (0412) 47-44-98

Житомирська обл.

4.

Департамент охорони здоров’я Івано-Франківської обласної державної адміністрації 76004, м. Івано-Франківськ, вул. Грушевського, 21 Тел. (0342) 55-20-14, тел./факс (0342) 55-19-01

ІваноФранківська обл.

5.

Управління охорони здоров’я Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації 01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 24 Тел. (044) 234-40-24, тел./факс (044) 234-81-29

Київська обл.

6.

Львівська обласна клінічна лікарня 79010, м. Львів, вул. Чернігівська, 7 Тел. (0322) 78-62-64

Львівська обл.

7.

Управління охорони здоров’я Одеської обласної державної адміністрації 65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83 Тел. (0482) 722-52-00, факс (0482) 728-55-86

Одеська обл.

8.

Департамент охорони здоров’я Полтавської обласної державної адміністрації 36011, м. Полтава, вул. Комсомольська, 44 Тел./факс (0532) 27-33-66, 27-47-35

Полтавська обл.

9.

Управління охорони здоров’я Рівненської обласної державної адміністрації 33028, м. Рівне, вул. 16 Липня, 38 Тел. (0362) 22-50-34, факс (0362) 22-20-89

Рівненська обл.

10.

Департамент охорони здоров’я Тернопільської обласної державної адміністрації 46021, м. Тернопіль, вул. Грушевського, 8 Тел./факс (0352) 52-10-71

Тернопільська обл.

11.

Хмельницька обласна лікарня 29000, м. Хмельницький, вул. Пілотська, 1 Тел. (0382) 72-07-42, факс (0382) 65-05-76

Хмельницька обл.

12.

Департамент охорони здоров’я Черкаської обласної Черкаська державної адміністрації обл.

18001, м. Черкаси, бульв. Т. Шевченка, 185

Тел. (0472) 37-93-39, факс (0472) 45-34-58

13.

Департамент охорони здоров’я та цивільного захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації 58010, м. Чернівці, вул. Грушевського, 1 Тел. (0372) 55-28-63

Чернівецька обл.

14.

Управління охорони здоров’я Чернігівської обласної державної адміністрації 14005, м. Чернігів, вул. Щорса, 1б Тел./факс (0462) 24-01-82, 24-11-17

Чернігівська обл.

немедичні галузі

медицина, немедичні галузі

Назва, адреса, контактний телефон

1.

медицина, немедичні галузі

Севастопольський національний університет ядерної енергії та промисловості 99015, м. Севастополь, вул. Курчатова, 7 Тел. (0692) 71-00-69, 71-01-64, факс (0692) 71-01-38

Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна 61022, м. Харків, пл. Свободи, 4 Тел. (057) 705-12-47, факс (057) 705-12-48

Таблиця 2

33

Безпека праці

Ювілеї

Національний науково-дослідний інститут промислової безпеки та охорони праці

відсвяткував своє 20-річчя Микола Лисюк, заступник директора з наукової роботи ДУ «ННДІПБОП»

ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ – СУМНЕ СВЯТО? У цей день було все: квіти і грамоти, вітальні листи від соціальних партнерів і подарунки для ветеранів, святковий настрій і трохи суму. Так завжди буває на ювілеях. Наприкінці березня колектив Національного науково-дослідного інституту промислової безпеки та охорони праці Держгірпромнагляду зібрався на розширене засідання ученої ради, присвячене 20-річному ювілею установи. Відкрив засідання директор Анатолій Дєньгін, відзначивши, що ці два десятиріччя дорогого варті. Незважаючи на всі реформи та реорганізації, а також на недостатнє фінансування, інститут працював і вирішував поставлені завдання. У першу чергу він здійснював нормативно-правове забезпечення охорони праці, готував наукові розробки за конкретними напрямами, пов’язаними з охороною праці на виробництві. Анатолій Петрович підкреслив, що завдяки знанням співробітників, їхньому вмінню і організаторським здібностям ДУ «ННДІПБОП» став центром науково-технічної підтримки державного нагляду в сфері охорони праці. А те, що інститут одержав подвійну підпорядкованість (тепер він входить до сфери інтересів не тільки Держгірпромнагляду, а й Національної академії наук), дозволило посилити науко-

34

Фото О. Фандєєва

Володимир Терещенко, власкор

ву складову, розвивати тісну співпрацю з академічними інститутами. Так, разом з одеським ДП «Український науково-дослідний інститут медицини транспорту МОЗ України» ННДІПБОП став засновником наукового парку «Профілактична медицина та охорона праці». Нинішній свій статус, як зазначив Анатолій Дєньгін, колектив підтверджує конкретними справами, що дає йому змогу розвиватися. Високо оцінив роботу ДУ «ННДІПБОП» Голова Держгірпромнагляду Олександр Хохотва.

– Не може Служба без підтримки інституту на належному рівні вирішувати ті завдання, які ставить саме життя, – констатував Олександр Іванович. – Основна робота – це, звичайно, нормативна база та інструментарії, якими користуються працівники Держгірпромнагляду. Ваші розробки суттєво допомагають інспекторам в їхній практичній діяльності. Всі сьогодні розуміють, що кожна копійка, вкладена в науку, економить державі десятки гривень. У нашому випадку це збереження людського життя на робочих місцях. Без інституту нам було б дуже складно вирішувати проблеми зниження рівня смертності та травматизму на виробництві. Дякую за вашу працю! А от перший директор інституту Костянтин Нифонтович Ткачук з гумором згадував про часи, коли ідея заснувати інститут охорони праці в Україні втілювалася в життя. На це пішло довгих 20 років.

– Коли мене призначили головою громадської комісії з охорони праці при президії Укрпрофради, а це було в далекому 1974-му, – розповідав Костянтин Нифонтович, – старші товариші пояснили, що роблять це не тому, що я весь такий молодий і гарний, а тому, що мені знадобиться багато часу, щоб створити український інститут охорони праці. За радянських часів інститут так і не відкрили, хоча начебто всі були за. І тільки в роки незалежності, коли готу-

ОХОРОНА ПРАЦІ 4/2014

Безпека праці вали Закон «Про охорону праці», в нього було закладено положення про національний інститут промислової безпеки та охорони праці.

– Уявіть собі, – посміхається Костянтин Нифонтович, – Закон було прийнято, а статтю про інститут викреслили. Довелося все починати спочатку. І тільки завдячуючи спеціалістам, які чудово розуміли, що таке охорона праці, у березні 1994 року мрію вдалося втілити в життя. Сьогодні цій мрії, Національному науково-дослідному інституту промислової безпеки та охорони праці, – 20 років! Що ж на цей час являє собою інститут? ІСТОРІЯ Й СУЧАСНІСТЬ У Національного науково-дослідного інституту охорони праці є конкретна дата народження – 28 березня 1994 р. Вона зафіксована і в наказі Держнаглядохоронпраці від 23 березня 1994 р. № 22. Інститут створили відповідно до ст. 43 Закону «Про охорону праці». Пізніше, у 2007 році, ституту. Станом на початок 2014 р. покажчик НПАОП місзаклад перейменували на Національний науково-дослідний тив перелік із 749 одиниць, з яких 55% становлять акти інститут промислової безпеки та охорони праці. А в 2012-му законодавства СРСР, і лише 243 від загальної кількості спільним наказом Держгірпромнагляду й Національної НПАОП (32%) пройшли реєстрацію в Міністерстві юстиакадемії наук України ДУ «ННДІПБОП» було надане по- ції. За даними інституту, перегляду потребують понад 500 нормативно-правових актів. А що ж на практиці? За рік двійне підпорядкування. У далекому 1994 р. під керівництвом першого директо- аналізується та затверджується не більше десятої частини ра інституту, доктора технічних наук, професора Костянти- НПАОП, тож роботи в цьому напрямі ще багато. Сьогодні ДУ «ННДІПБОП» активно співпрацює з бана Нифонтовича Ткачука розпочалася науково-дослідна діяльність тоді ще незначного колективу. Першими керів- гатьма партнерами: інститутами НАН України, Держгірниками окремих тематичних напрямів були доктори техніч- промнаглядом, центральними та місцевими органами вланих наук О. О. Вовк, Ф. І. Кучерявий, М. В. Крівцов, ди, експертно-технічними центрами, вищими навчальними І. А. Лучко. Розпочали роботу науково-дослідні лабораторії закладами, у тому числі закордонними. Значна увага придіпід керівництвом О. Є. Кружилка, М. О. Лисюка. А перши- ляється науково-видавничій діяльності. Тут друкуються Збірник наукових праць, Вісник інституту, Інформаційний ми дослідженнями науковців стали питання виробничого травматизму та наглядової діяльності, вибухової справи, бюлетень з охорони праці, монографії, брошури тощо. На базі інституту проводяться конферензахисту від шкідливих виробничих ції, семінари, інші заходи з питань факторів, розробки засобів індивідуДОВІДКА охорони праці. ального захисту. Серед напрацювань за останні роки З часом інститут розширив коло потрібно відзначити такі ІАС: досліджень. Таким чином, на сьогодні сформувалися такі базисні комплекс• обліку технологічного транспорту. Основні МАЙБУТНЄ – ЗА IT-ТЕХНОЛОГІЯМИ функції системи: ведення єдиної бази техноОдин з пріоритетів у діяльності ні наукові напрями: законодавство, логічного транспорту, контроль за своєчасним Д ДУ «ННДІПБОП» – удосконалення безпека праці та виробництва, нагляд проходженням технічних оглядів, пошук даних методів і засобів інформаційного заі управління, економічні методи, наупро технологічний транспорт, формування звібезпечення охорони праці та промисково-технічна політика в сфері охоротів за різними ознаками, заповнення офіційних лової безпеки, розробка та впровани праці та промислової безпеки. бланків тощо; дження інформаційно-аналітичних У рамках цих напрямів значна увага • збору та систематизації інформації про всі систем (ІАС). приділяється інформатизації державвидані та анульовані дозволи. Базу даних з цих Розроблені інститутом і впровадного нагляду, обліку й аналізу травмапитань розміщено на офіційному сайті інституту, жені в структурних підрозділах Держтизму, адаптації вітчизняного законодоступ до неї мають усі зацікавлені користувачі; давства до міжнародного та європей• обліку устатковання підвищеної небезпеки на гірпромнагляду ІАС дозволили автоматизувати облік, аналіз і узагальського, гармонізації стандартів, мопідприємствах хімічного комплексу України. Синення даних про виробничий травмадернізації СУОП тощо. стема призначена для удосконалення організатизм та наглядову діяльність. РезульДля створення належного рівня ції державного нагляду за дотриманням вимог НПАОП під час експлуатації устатковання підвитати аналітичної обробки даних досліджень в інституті прийняли щеної небезпеки хімічного комплексу; забезпечують наукову обґрунтоваСтратегічні напрями розвитку на сеність рішень з управління державним редньострокову перспективу, програ«Підприємства»: призначена для автомати• зації процесу формування бази даних підконнаглядом. му «Кадри» для кадрового забезпетрольних підприємств (суб’єктів господарюванЗараз розпочали роботу зі ствочення установи, програму «Кандиня та виробничих об’єктів) залежно від ступеня рення ІАС обліку баштових кранів. дат» для підготовки наукових кадрів їх ризику, узагальнення та обробки даних, а таКрім того, у зв’язку з тим що в Укравищої кваліфікації, працює спецрада кож формування звітних довідкових документів; їні значна кількість діючих ліфтів (поіз захисту кандидатських дисертацій.

• обліку портальних кранів і кранів-переванта- над 100 тис. одиниць у ЖКГ), інстиПриведення нормативно-правожувачів. Система дала змогу автоматизувати тут планує організувати збір і аналіз вих актів з охорони праці у відповідзбір, узагальнення та аналітичну обробку даних даних про технічний стан вертикальність до вимог сьогодення – один про цей вид виробничого обладнання. ного транспорту. з пріоритетних напрямів роботи ін-

www.ohoronapraci.kiev.ua

35

Безпека праці

Відомчий нагляд

Контролюємо безпеку

сервісних робіт Роман Синиця, начальник відділу організації державного нагляду та управління охороною праці

Сергій Колівошко, заступник начальника Державної інспекції нагляду у газовому господарстві і хімічній промисловості (теруправління Держгірпромнагляду у Львівській області)

Під час перевірки регіональних підрозділів підприємств (без статусу юридичної особи), які виконують роботи підвищеної небезпеки, часто виявляються порушення в організації виконання ремонтних і сервісних робіт працівниками сторонніх організацій. Як посилити відомчий нагляд за роботою сторонніх працівників на своїх виробничих об’єктах? а початку лютого поточного року теруправління провело планову перевірку стану промислової безпеки, умов і охорони праці, використання та охорони надр на підпорядкованих об’єктах регіонального представництва ПІІ «Лукойл-Україна» у Львівській області. Результати перевірки розглянуто на нараді теруправління за участю регіональних менеджерів, керівників служб технічної підтримки та структурних підрозділів, голови цехкому профспілки Львівського регіонального представництва ПІІ «Лукойл-Україна». Було проаналізовано виявлені на підприємстві порушення (при експлуатації основного технологічного обладнання – 10, в електрогосподарстві – 7, газовому господарстві – 6, під час використання та охорони надр – 4). За результатами перевірки до керівників

Н

36

Робочі моменти планових перевірок

структурних підрозділів зауважень практично не виникло. Проте було помічено, що працівники сервісних служб (зокрема, ТОВ «Газовик», спеціалізована дільниця вимірювань та високовольтних випробувань електротехнічного цеху ПрАТ «Лукор»), залучені зі сторони для виконання робіт з сервісного обслуговування і ремонтів устатковання об’єктів, не завжди сумлінно ставляться до своїх договірних зобов’язань, а регламентні та ремонтні роботи основного технологічного устатковання здійснюють не в повному обсязі, з порушенням нормативних строків, нерідко – з недодержанням вимог нормативно-правових актів з охорони праці (наприклад, під час обслуговування електроустановок понад 1000 В і об’єктів газопостачання роботи підвищеної небезпеки проводяться одноосібно). Тому запропоновано встановити на підприємстві жорсткий відомчий контроль за своєчасним виконанням у повному обсязі всіх ремонтних і сервісних робіт устатковання об’єктів ПІІ «Лукойл-Україна» працівниками сторонніх організацій. А крім того, запровадити персональну відповідаль-

ність керівників об’єктів і технічних спеціалістів представництва за своєчасність і повноту проведення робіт і результати відомчого контролю регулярно розглядати на засіданнях груп оперативного контролю за станом промислової безпеки та охорони праці другого ступеня. Регіональний менеджер представництва Ігор Юрас запевнив, що його колектив докладе всіх зусиль для покращання стану промислової безпеки на виробничих об’єктах та особисто контролюватиме якість виконання договірних зобов’язань сторонніми організаціями. За результатами планової перевірки стан промислової безпеки, умов і охорони праці, використання та охорони надр у регіональному представництві ПІІ «Лукойл-Україна» у Львівській області визнано задовільним. Виявлені під час перевірки порушення в організації виконання ремонтних і сервісних робіт працівниками сторонніх організацій, на жаль, притаманні всім несамостійним регіональним суб’єктам господарювання. Річ у тому, що задля економії коштів на утримання регіональних безбалан-

ОХОРОНА ПРАЦІ 4/2014

Безпека праці сових відділень (зокрема, необхідного штату електротехнічного персоналу, спеціалістів з обслуговування ємнісного та контрольно-вимірювального устатковання, об’єктів газопостачання та інших) виконання сервісних і ремонтних робіт на об’єктах здійснюється за договорами сторонніми суб’єктами господарської діяльності. Недоліками централізованого управління відокремленими структурними підрозділами є відсутність прозорості тендерних процедур і незначний вплив на них керівництва регіональних відділень чи представництв. Так, для виконання сервісних і ремонтних робіт, постачання супутньої продукції та інших послуг на об’єктах підприємства часто нав’язуються фірми, розташовані в інших областях України (за наявності аналогічних у регіоні). Це призводить, з одного боку, до зниження якості виконуваних ними робіт і втрати оперативності щодо усунення наслідків аварійних ситуацій і аварій, а з другого – до невиправданого завищення кошторисної вартості цих робіт. Така ситуація позначається на вартості товарів і послуг, які реалізуються в регіонах, що знижує їх конкурентоздатність на ринку. У таких випадках підвищується роль відомчого контролю з боку керівників і спеціалістів регіональних відділень підприємства за роботами з обслуговування об’єктів підвищеної небезпеки, які виконуються працівниками сторонніх організацій. З цією ме-

www.ohoronapraci.kiev.ua

тою керівництву регіональних відділень було запропоновано вжити відповідних заходів: •організувати своєчасне навчання та перевірку знань посадових осіб з питань охорони праці, промислової безпеки, безпечного виконання робіт; •при оформленні договорів (додатків до них) перевіряти їх на відповідність вимогам чинних нормативно-правових актів, які регламентують порядок, терміни та обсяги виконуваних робіт. Рекомендувати керівництву підписувати такі договори лише після ознайомлення з ними й візування їх усіма зацікавленими керівниками та спеціалістами підприємства; • видати розпорядження про здійснення контролю за своєчасним і якісним виконанням робіт працівниками сторонніх організацій в обсягах, передбачених договорами, у присутності керівників об’єктів і спеціалістів регіональних відділень за напрямами; •визначити межі особистої відповідальності керівників структурних підрозділів і спеціалістів за своєчасність, повноту й якість виконаних працівниками сторонніх організацій робіт (наданих послуг); •брати до оплати акти про виконання робіт (надання послуг) лише з візами керівника об’єкта, де ці роботи проводилися, та спеціалістів, до компетенції яких належить контроль за виконанням таких робіт (надання послуг); •результати відомчого контролю регулярно розглядати на засіданнях груп оперативного контролю за станом промислової безпеки та охорони праці другого та третього ступеня; •встановити особистий контроль з боку керівника регіонального відділення за якістю виконання договірних зобов’язань сторонніми організаціями та безумовним виконанням підлеглими посадовими особами своїх обов’язків, а також за виконанням рішень, прийнятих на засіданнях оперативного контролю за станом промислової безпеки та охорони праці другого ступеня; • керівнику регіонального відділення спільно з головою цехко-

ДОВІДКА Львівське регіональне безбалансове представництво ПІІ «Лукойл-Україна» обслуговує 17 об’єктів у Пустомитівському, Жовківському, Мостиському, Старосамбірському, Стрийському, Сколівському, Золочівському та Яворівському районах і Львові. З часу його заснування у 2005 р. не зареєстровано жодного нещасного випадку, пов’язаного з виробництвом, а також категорійних аварій та пожеж. У 2011 р. керівник Львівського регіонального представництва ПІІ «Лукойл-Україна» Ігор Юрас отримав подяку від теруправління Держгірпромнагляду у Львівській області за особистий внесок у впровадження корпоративних стандартів безпеки на об’єктах ПІІ «Лукойл-Україна» у Львівській області.

му профспілки (уповноваженим трудового колективу з питань охорони праці) добиватися вирішення проблемних питань життєдіяльності об’єктів регіонального відділення на рівні юридичних осіб (наприклад, на засіданнях груп оперативного контролю за станом промислової безпеки та охорони праці третього ступеня); •у разі виявлення регулярних порушень договірних зобов’язань та вимог нормативних актів щодо порядку організації, строків, обсягів та якості виконання робіт (надання послуг) працівниками сторонніх суб’єктів господарювання для вжиття дієвих заходів щодо їх усунення повідомляти про ці порушення не лише керівництво підприємства (свою юридичну особу), а й територіальні управління Держгірпромнагляду. З метою вдосконалення організації державного нагляду за юридичними особами, безбалансові структурні підрозділи яких здійснюють господарську діяльність у багатьох регіонах України (наприклад, експлуатують об’єкти підвищеної небезпеки відомих брендів ринку нафтопродуктів «ОККО», «Лукойл», «Укрнафта», WOG тощо), пропонуємо Держгірпромнагляду організовувати проведення планових перевірок стану промислової безпеки, умов і охорони праці, використання та охорони надр у всіх регіонах України одночасно, протягом одного періоду (місяця, кварталу), з обов’язковим наданням результатів для узагальнення їх Службою для вжиття відповідних заходів і здійснення контролю за неухильним виконанням суб’єктами господарської діяльності – юридичними особами вимог законодавчих й інших нормативно-правових актів з охорони праці.

37

Безпека праці

Наглядова практика

ПЕРЕВІРКА ПОКАЗАЛА

Фото з сайта board.com.ua

У всіх порушеннях, виявлених у ПрАТ «НВП «Макіївський завод шахтної автоматики», є щось загальне: це відсутність елементарної культури в питаннях охорони праці.

Юрій Сагань, власкор

ПЕРШЕ ЗНАЙОМСТВО Легше говорити про безпеку праці, ніж її забезпечувати. Правда, аксіома ця вимагає деяких роз’яснень. Адже одна справа – створювати умови для безпечної роботи, вкладаючи мільйони в модернізацію технологічних процесів, і зовсім інша – вчасно потурбуватися про те, щоб устатковання, машини й механізми були справні, щоб у кожного найнятого робітника були засоби індивідуального захисту, щоб він мав необхідні знання. Здавалося б, забезпечити виконання останніх перелічених завдань досить просто, але на багатьох машинобудівних підприємствах до питань безпеки праці ставляться, м’яко кажучи, прохолодно. І наглядовому органу, який покликаний стояти на варті інтересів працівників, доводиться застосовувати всі наявні в арсеналі засоби, щоб вимоги законодавчих і нормативно-правових актів з охорони праці виконувалися і турбота про життя і здоров’я працівників підприємства завжди була важливіша за будь-які виробничі плани. Ми в черговий раз переконалися в цьому, побувавши в ПрАТ «Науково-виробниче підприємство «Макіївський завод шахтної автоматики». Підприємство це вже і вік має досить поважний – понад 50 років, і, як казали колись, у його історію вписано немало славних трудових досягнень, і визнанням заслуг заводчани вже

38

в пострадянські часи не обійдені (в усякому разі, дипломи міжнародних виставок «Експо-вугілля 2001», «Вугілля-майнинг 2002», «Експо-вугілля 2004» є). Та і взагалі, засоби автоматизації для гірничих машин, за визнанням фахівців, випускаються тут надійні, а асортимент їх постійно оновлюється й удосконалюється. Це свідчить про те, що завод упевнено тримає курс не просто на виживання в кризових умовах, а на зростання й розвиток. Підприємство розташоване в Кіровському районі Макіївки – у деякому віддаленні від центральної частини міста – і є типовим комплексом виробничих будівель і споруд зразка 60-х років минулого століття. Будівлі ці трохи постаріли, але зовнішній вигляд мають непоганий. На завод ми приїхали разом з головним державним інспектором державної інспекції нагляду в машинобудуванні теруправління Держгірпромнагляду у Донецькій області Оленою Ткачовою. Привід – планова перевірка. Як і передбачено чинними нормативними документами, підприємство отримало від державної інспекції повідомлення про строки й мету проведення перевірки за 10 днів до її початку. У керівництва було досить часу, щоб, як кажуть, навести марафет, здійснити внутрішній аудит, вжити заходів щодо усунення видимих порушень нормативно-правових актів з охорони праці.

Що ж, подивимось, як на заводі забезпечуються безпечні й нешкідливі умови праці, наскільки там підготувалися до зустрічі з інспектором. ДИВНІ НЕВІДПОВІДНОСТІ Нас зустрічає й супроводжує інженер з охорони праці Олена Меркулова. Мені, що вперше потрапив на цей завод, усе здається цілком пристойним. Територія прибрана, кожен учасник виробничого процесу заклопотаний своєю справою. Люди мають задоволений вигляд: робота в них є, зарплату виплачують. Обов’язки свої вони знають і професійно виконують, більшість заводчан багато років віддали рідному підприємству. Так уже склалося, що подітися їм нікуди: знайти іншу роботу зараз нелегко, та й стабільних машинобудівних заводів більше в окрузі немає. Тому кожен тримається за своє місце, мовчки терпить усі негоди – холод, недостатнє освітлення, відсутність спецодягу – і працює на совість. Головний державний інспектор розпочинає перевірку зі служби охорони праці й основних виробничо-технічних служб. Підвищена увага приділяється наявності відповідних документів і функціонуванню СУОП, кількості й якості проведених перевірок, контролю за усуненням виявлених порушень, використанню інженером з охорони праці своїх прав щодо поса-

ОХОРОНА ПРАЦІ 4/2014

Безпека праці довців, які не усувають порушень. Контролюється виконання основних статей Закону «Про охорону праці» й відповідних підзаконних нормативно-правових актів: порядок укладення трудового договору, організації і проходження медогляду працівниками певних категорій, організації прийняття й видачі працюючим засобів індивідуального захисту; виконання комплексних заходів щодо поліпшення умов праці; наявність переліку робіт підвищеної небезпеки, необхідного комплекту чинних нормативно-правових актів з охорони праці відповідно до специфіки виконуваних на підприємстві робіт; список розроблених на підприємстві інструкцій з охорони праці і їх зміст. Інспектор уважно вивчає всі надані документи, проте на багато запитів відповідей не отримує. Далі нам дорога на виробництво. Тут працюють машини й механізми, на всіх технологічних ділянках виробляється продукція, електро- й автонавантажувачі пересуваються за якоюсь лише їм зрозумілою схемою. Як кажуть, тихо та любо. Але представник органу нагляду досвідченим поглядом зараз же помічає недоліки, адже він вивчив сотні сторінок нормативних документів і не з чуток знайомий з сумною статистикою нещасних випадків. Недарма стверджують, що кожне слово «Правил...» написане кров’ю й жодної зайвої вимоги в них немає. І завдання інспектора – контролювати виконання нормативних документів, своєчасно виявити і вказати керівникові на наявні порушення як організаційного, так і технічного характеру. Усе це складає основу безпечної праці.

www.ohoronapraci.kiev.ua

А порушень на підприємстві більш ніж достатньо. Узяти хоч би ті ж електро- й автонавантажувачі. Повільно пересуваються вони територією заводу й виробничих ділянок, перевозячи вантажі: один, другий... Інспектор помічає відсутність табличок з реєстраційними номерами. Це означає, що технологічні транспортні засоби не пройшли реєстрацію в територіальних органах Держгірпромнагляду й технічний огляд, тому їх експлуатація на території підприємства не допускається. Відразу постають питання до керівництва цеху: як таке могло статися, чи ведеться на заводі контроль, скільки ще одиниць такої техніки перебуває в експлуатації? І жоден керівник не замислився про те, що водій такого транспортного засобу ризикує отримати травму або що під колеса несправного навантажувача може потрапити працівник, який опиниться поруч. Інспектор у свою чергу попереджає про неприпустимість експлуатації такої техніки на території заводу. Ідемо далі ділянками, і незабаром з’ясовується, що не усунений ще один, що став вже хронічним, недолік – відсутність ЗІЗ (спецодягу, спецвзуття). Швидше за все, нещодавно прийняті молоді робочі поняття не мають про те, що їх повинні забезпечити засобами індивідуального захисту. Але для придбання ЗІЗ потрібні гроші, яких у роботодавця як завжди бракує. Керівники підрозділу тільки зітхають і щось мимрять про кризу або просто відмовчуються – це вже від характеру залежить. І знову-таки роботодавець за незабезпечення працівників засо-

бами індивідуального захисту відбудеться штрафом, а люди про своє здоров’я нехай самі турбуються. Вдаєшся пильніше у стан справ і мимоволі ставиш собі питання: а куди ж дивиться інженер з охорони праці, який покликаний контролювати дотримання законодавства впродовж дуже тривалого періоду між черговими перевірками? А все просто: насправді інженер з охорони праці виконує покладені на нього обов’язки, й необхідні документи практично всі укомплектовані. Але на жаль, підтримки у свого начальства він не знаходить, та й ніхто з перших осіб підприємства роботу служби не контролює. На заводі не було жодної перевірки, де б разом з інженером з охорони праці брали участь служби головного механіка, головного енергетика, головного технолога. Не залучений до перевірок і представник місцевого профкому. ПІДБИВАЄМО ПІДСУМКИ Колектив державної інспекції нагляду в машинобудуванні теруправління Держгірпромнагляду у Донецькій області вирізняється високим рівнем знань і багатим досвідом практичної діяльності. Інспектори, як правило, не потребують якихось підказок. Та все ж тут потурбувалися про те, щоб під час планових перевірок піднаглядних підприємств була можливість максимально використати нормативну базу для перевірки будь-якого виробничого об’єкту. З цією метою інспектори розробили методичні рекомендації, які є своєрідним путівником щодо величезної кількості питань, пов’язаних, наприклад, з перевіркою групи металорізального устатковання, ковальсько-пресового й ливарного виробництва, безпечної експлуатації електроустановок, підйомних механізмів, технологічних транспортних засобів тощо. Такі «шпаргалки» цілком доречні й часто допомагають не проґавити жодного істотного порушення. Втім, Олені Ткачовій подібні «шпаргалки» ні до чого: дається взнаки великий практичний досвід. Знайомство з документацією з охорони праці на підприємстві відразу виявляє перші невідповідності нормативно-правовим актам. Наприклад, не розроблена посадова інструкція для заступника генерального директора, у Положенні про систему управління

39

Безпека праці

охороною праці не визначені функціональні обов’язки й відповідальність з питань охорони праці, зокрема того ж заступника генерального директора. Не проведена експертно-технічна діагностика машин і механізмів, строк експлуатації яких давно збіг. У виробничих підрозділах підприємства відсутні інструкції з охорони праці. Нарахували одинадцять позицій, за якими необхідно усунути недоліки, пов’язані з роботою служби охорони праці. На черзі перевірка служби головного енергетика: недоліки виявлені за сімома позиціями. Причому порушення такі, яких навіть далека від електротехнічних проблем людина не припустилася б. У службі головного механіка свої проблеми, в електроскладальному цеху – свої. Але є в усіх порушеннях, кожне з яких несе в собі певні ризики для здоров’я і навіть життя людей, і щось загальне, що можна сформулювати приблизно так: відсутність елементарної культури в питаннях охорони праці. Адже не по-

трібні ніякі особливі витрати, щоб упорядкувати електропроводку в цехах або вчасно провести інструктаж з питань охорони праці. Але в той же час не можна безконтрольно, без відома відповідального за електрогосподарство працівника вносити будь-які зміни в електроустановки, допускати несанкціоновані підключення різних електроприймачів. Необхідно вести облік усіх електроприладів, їх місць розташування й підключення, періодично перевіряти стан ізоляції. І ось настає, мабуть, кульмінація перевірки: складання акту, а потім і приписи. Для інспектора це відповідальний момент. Адже кожне порушення необхідно чітко і грамотно викласти на папері, все має бути зрозуміло виконавцеві і в той же час відповідати законодавчій і нормативно-правовій базі. Серед виявлених на підприємстві порушень є й істотні, за якими подаватимуться позови до адміністративного суду: з приводу заборони експлуатації технологічних тран-

спортних засобів і виконання робіт з використанням вантажопідйомних машин, керованих з підлоги. Раніше інспектор на місці накладав пломбу і негайно видавав розпорядження про заборону виконання робіт або експлуатації устатковання. Тепер все суттєво ускладнилося. Інспекторові потрібен не один день, щоб зібрати безліч документів для подання судового позову, оскільки рішення про заборону робіт ухвалює адміністративний суд. Іноді вердикти суду, прийняті на користь підприємства, дивують інспекторський склад, адже йдеться про життя людей, які щодня працюють в умовах ризику. «Відбувається це окрім іншого ще й тому, що в нас працюють прекрасні фахівці, але з інженерною, а не з юридичною освітою, – пояснює начальник державної інспекції Андрій Козак. – У судових тяжбах ми поки не вправні, а тримати в штаті інспекції ще й юриста не можемо: штатним розписом подібна одиниця не передбачена». Зате на будь-якому підприємстві, що себе поважає, юрист, звичайно ж, є. І він знає, як уникнути відповідальності або хоча б відстрочити процес розгляду справи. Біда в тому, що якщо навіть суд ухвалив рішення на користь інспекції, призупинити роботу того або іншого виробництва негайно не можна: зробити це повинна державна виконавча служба. Таким чином, вирішення питання затягується іноді на невизначений строк. Планова перевірка завершилася, відповідні акти передані на підпис керівникові підприємства, останній жодних чітких обіцянок не висловив. Інспектор застосовує ще один дієвий інструмент: притягає до адміністративної відповідальності посадовців, що припустилися зазначених в акті порушень (у тому числі й директора заводу). Залишається сподіватися на мудрість керівництва, оскільки за неодноразове невиконання законних вимог органу державного нагляду з охорони праці передбачається вже кримінальна відповідальність. На знімках: продукція ПрАТ «НВП «Макіївський завод шахтної автоматики» Відповіді на кросворд «Виробничі чинники»

По горизонталі: 1. Аварія. 4. Омуль. 5. Оптимальні. 7. Небезпечна.

9. Допустимі. 10. Невропатолог. 11. Анемометр.

12. Психофізіологічні. 13. Пробіг. 14. Ебоніт.

15. Наждак. 16. Йодний. По вертикалі: 2. Робота. 3. Зелений. 6. Приписувальні. 8. Біологічні. 10. Надлишок. 12. Попередній.

40

ОХОРОНА ПРАЦІ 4/2014

Думка спеціаліста

Безпека праці

Баштові крани: як запобігти падінню Петро Бабич, технічний експерт ДП «Чернігівський ЕТЦ»

Про причини аварій баштових кранів, що сталися наприкінці 2012 р. у Полтаві та в березні цього року в Києві, і про заходи, які рекомендується вживати з метою запобігання їх падінню, читайте в статті.

Н

а будівництві багатоквартирного житлового будинку в м. Полтаві 7 грудня 2012 р. сталося падіння баштового крана КБ-403А. Поворотна рама з баштою крана і вантажем відірвалася від неповоротної (ходової) рами і впала на будинок (фото 1). У зв’язку з тим що в момент аварії вантаж розміщувався поза будинком, металоконструкція башти зачепила будівлю у верхній частині, тобто на початковій стадії падіння. Тому значних пошкоджень крана та небажаних наслідків, пов’язаних з аварією, вдалося уникнути. Кран був виготовлений на Московському кранобудівному заводі ВО «Строймаш». Минув час, і знову прикрий випадок: 20 березня 2014 р. сталася аналогічна аварія з баштовим краном КБ-403А в м. Києві (фото 2), тільки вже з трагічним наслідком – загинула кранівниця. Цей кран було виготовлено на Київському заводі імені Паризької Комуни в 1988 р. Аварії, що відбулися під час експлуатації баштових кранів КБ-403А в Полтаві та Києві, розвивалися за одним і тим же сценарієм, а саме: башта крана впала внаслідок руйнування металу та зварних з’єднань верхнього листа ходової рами (фото 3, 4, 5). Саме він виявився слабкою ланкою в ланцюгу навантажень конструкції крана. Вже після першої аварії Держгірпромнаглядом було запропоновано вжити низку заходів щодо запобігання падінню баштових кранів КБ-403А і КБ-403Б (листи від 30.01.2013 № 927/0/4.2-9.1 9/6/13 (див. додаток до журналу №3/2013); від 06.08.2013 № 7654/0/4.2-6/6/13 та від 23.01.2014 № 572/0/4.2-6/6/14). У першому листі було наведено приклад підсилення кріплення верхнього листа ходової рами, який раніше пропонували спеціалісти Московського кранобудівного заводу ВО «Строймаш» (рис. 1). З метою запобігання аваріям, як це вимагалося Службою, були організовані масові перевірки та обстеження згаданих кранів. І хоча після обстежень фахівці дійшли висновку, що підсилення рам у переважної більшості кранів було не-

Фото 2. Падіння башти крана КБ-403А уздовж кранової колії (м. Київ)

www.ohoronapraci.kiev.ua

Фото 1. Падіння башти крана КБ-403А на будинок (м. Полтава)

Рис. 1. Підсилення зварного з’єднання верхнього листа ходової рами із зовнішньою та внутрішньою обичайками (варіант, запропонований Московським кранобудівним заводом)

Фото 3. Частковий відрив башти крана, руйнування верхнього листа ходової рами (м. Полтава)

41

Безпека праці

Фото 4. Повний відрив башти крана від ходової рами (м. Київ)

ефективним (фото 5), інспектори Держгірпромнагляду вимагали, щоб воно виконувалося на всіх баштових кранах вказаного типу (фото 6), тобто діяли за принципом «гірше не буде». Ситуація трохи прояснилася після аналізу руйнування зварних з’єднань ходових рам баштових кранів спеціалістами Інституту проблем надійності машин і споруд (м. Львів). Крім рекомендацій щодо обстеження ходових рам кранів, було зазначено, що якщо товщина верхнього листа ходової рами становить не менше 15 мм і в зоні зварних з’єднань він не має дефектів, то підсилювати його не потрібно (лист від 06.08.2013 №7654/0/4.2-6/6/13). Однак такі заходи виявилися недостатніми та неефективними. Кран, який упав у м. Києві, вже мав згадане підсилення зварних з’єднань верхнього листа товщиною 11 мм, але запобігти його руйнуванню не вдалося. Це сталося внаслідок утоми металу, адже кран відпрацював більше двох нормативних строків служби. Розрив листа спочатку пройшов основним металом поряд зі зварним з’єднанням його кріплення з кільцем кріплення опорно-поворотного пристрою (ОПП). Потім частина верхнього листа, що розміщувалася під баштою крана, відірвалася по зварному з’єднанню з внутрішньою обичайкою ходової рами. Утримати все навантаження крана (власна маса та вантаж) за допомогою лише одного зварного з’єднання верхнього листа з внутрішньою обичайкою, навіть підсиленого пластинами, було неможливо. Варіант підсилення кріплення верхнього листа, запропонований спеціалістами Московського кранобудівного заводу ВО «Строймаш» (рис. 1), у даному випадку майже не впливає на міцність ходової рами. А пластини, встановлені ззовні ходової рами, підсилюють зовсім інше зварне з’єднання (фото 6). Вони жодним чином не стосуються зони зварного з’єднання верхнього листа з кільцем кріплення ОПП, звідки починається руйнування ходової рами.

Фото 5. Руйнування верхнього листа ходової рами. На внутрішній обичайці видно підсилення зварного з’єднання верхнього листа із внутрішньою обичайкою за допомогою 24 пластин (м. Київ)

Зменшення товщини верхнього листа впливає насамперед на зниження жорсткості ходової рами. Значні навантаження під час роботи крана діятимуть не лише на зварні з’єднання верхнього листа із зовнішньою та внутрішньою обичайкою, а й на зварні з’єднання діафрагм з верхнім листом. Крім того, в процесі експлуатації крана зварні з’єднання діафрагм з елементами конструкції ходової рами, що перебувають у замкненому просторі, піддаються інтенсивній корозії. Через це, очевидно, спочатку буде відриватися верхній лист від діафрагм по зварних з’єднаннях, розміщених усередині ходової рами, контролювати які немає можливості (фото 3, 4, 5). Тому залишається стежити за станом зовнішніх зварних з’єднань та металу поряд з ним. Якщо в цих зварних з’єднаннях або поряд з ними з’явилися (почали з’являтися) тріщини, то, швидше за все, діафрагми вже відірвані від верхнього ходового листа, а отже, існує загроза руйнування ходової рами. Автор уточнив дані щодо конструкції ходової рами на Київ ському заводі імені Паризької Комуни (нині ЗАТ «ЕСМА»), де раніше виготовляли крани КБ-403А. Із креслень ходової рами (рис. 2), які збереглися в архіві заводу, було встановлено, що верхній лист спочатку мав товщину 11 мм. У 1990 р. були внесені зміни: товщина верхнього листа ходової рами збільшилася до 15 мм. За словами колишнього головного технолога заводу Ісака Ситницького, зміни до конструкції крана вносилися згідно з листами кальКільце кріплення ОПП

Лінія обриву ОПП Обичайка внутрішня

Верхній лист ходової рами

ОПП

Обичайка внутрішня

Місця підсилення ходової рами за допомогою встановлення допоміжних деталей Діафрагма Нижній лист ходової рами

Фото 6. Підсилення зварного з’єднання верхнього листа із зовнішньою обичайкою

42

Рис. 2. Ходова рама. Місця розміщення основних деталей та вузлів (частина складального креслення ходової рами крана КБ-403А)

ОХОРОНА ПРАЦІ 4/2014

Безпека праці

Гірка статистика

котримача (проектної організації) після виявлення зазначених вище недоліків у конструкції ходової рами. Конструкція верхнього листа завтовшки 11 мм недостатньо міцна, а зона зварного з’єднання листа з кільцем є найбільш навантаженою й найбільш вразливою при роботі крана. Рано чи пізно це призведе до аварії навіть без перевантаження крана. Крім того, зона зварного з’єднання верхнього листа розташована у важкодоступному й обмеженому просторі та забруднена мастилом, що стікає з ОПП, тому, на думку фахівців неруйнівного контролю, виявити дефекти (тріщини) у цій зоні без розбирання крана досить складно. Враховуючи викладене, можна констатувати, що: 1) зменшення товщини верхнього листа ходової рами крана (11 мм), що спричинило згадані аварії, є помилкою в розрахунках несучих металоконструкцій крана, допущеною проектною організацією: 2) зазначене вище підсилення верхнього листа ходової рами крана в даному випадку не мало сенсу і лише заплутало ситуацію. Зовнішні підсилюючі пластини у з’єднанні верхнього листа з обичайками ніяк не впливають на його міцність, а внутрішні лише приховують реальний стан зварного з’єднання; 3) під час виготовлення рами належну якість зварних з’єднань діафрагм ходової рами з верхнім листом важко забезпечити через їх розташування. Крім того, у зоні зварних з’єднань діафрагми мають вирізи під вихід болтів кріплення ОПП (фото 3, 5), що також послаблює їх кріплення з верхнім листом. На думку автора статті, діафрагма насамперед має забезпечувати жорсткість усієї ходової рами, тобто запобігати деформаціям зовнішньої та внутрішньої обичайок під час навантаження крана. Тому не слід розраховувати на те, що діафрагми надійно підсилюватимуть верхній лист. Заходи щодо запобігання падінню кранів через вказані вище причини: 1) крани, в яких товщина верхнього листа ходової рами становить 11 мм, необхідно терміново виводити з експлуатації. Варіантом виходу з цієї ситуації може бути лише заміна ходової рами, в якій би товщина верхнього листа складала 18 мм і більше; 2) для кранів з товщиною верхнього листа ходової рами 15 мм, які відпрацювали нормативний строк служби, необхідно запровадити обов’язковий контроль зони зварного з’єднання верхнього листа з кільцем ОПП зі знятим опорно-поворотним пристроєм або вживати інших заходів контролю без розбирання крана, які б гарантували виявлення дефектів у зазначеній зоні під кутом зору 30–40°.

ЦЬОГО

МОГЛО НЕ СТАТИСЯ За оперативними даними, у березні 2014 р. в Україні на виробництві загинуло 37 осіб – на 7 менше, ніж за такий самий період минулого року; сталося 14 групових нещасних випадків, під час яких травмовано 30 осіб, у тому числі 6 – смертельно. Основними видами подій, що призвели до нещасних випадків зі смертельними наслідками на виробництві, були такі: •падіння предметів, матеріалів, обрушення, обвалення породи, ґрунту тощо – 31% від загальної кількості загиблих; •ДТП, наїзд транспортних засобів – 19%; •падіння потерпілих – 16%. Коротко про обставини деяких нещасних випадків.

03.03. Львівська область. Під час маневрування поблизу рампи млина у Пустомитівському районі бортом вантажного автомобіля притисло голову робітнику ТОВ «Барком», внаслідок чого той отримав черепно-мозкову травму. Потерпілий через два тижні помер у лікарні.

12.03. Тернопіль. Під час демонтажу крана РДК-25 на будівельному майданчику ПП «Оксія» машиніст крана вибивав металевий палець підстрілка. У результаті падіння останнього робітник отримав травму грудної клітки і за тиждень помер у лікарні.

12.03. Луганська область. На шахтному дворі ВП «Шахта імені Д. Ф. Мельникова» ПАТ «Лисичанськвугілля» під час монтажу блоку управління гідравлічної системи секції механізованого кріплення впало перекриття. П’ятеро робітників отримали тяжкі травми, внаслідок чого один з них помер на місці події.

12.03. Дніпропетровська область. У цеху металевих конструкцій ПрАТ «Криворізький завод гірничого обладнання» при переміщенні вантажу електромостовим краном відчепився гак одного з чотирьох ланцюгів знімного вантажозахоплювального пристрою, і вантаж, який почав падати, смертельно травмував слюсаря, що супроводжував його.

13.03. Луганська область. На ПП «ВЄОЛ» (м. Антрацит) під час перекріплювання обхідної виробки першого горизонту шматком породи, що впав з покрівлі, був смертельно травмований гірничий робітник.

16.03. Житомирська область. Під час усунення обриву провода на ПЛ-10 кВ Олевського РЕМ ПАТ «ЕК «Житомиробленерго» впала опора. Електромонтер отримав травми, несумісні з життям.

20.03. м. Київ. У Дніпровському районі на будівельному майданчику внаслідок падіння баштового крана КБ-403А загинула кранівниця ПАТ «КСУМ».

Підготувала головний спеціаліст Держгірпромнагляду Галина Мельник

Фото автора

www.ohoronapraci.kiev.ua

43

Безпека праці

Вирішуємо проблему

ПОМИЛКИ ПОТРІБНО ВИПРАВЛЯТИ. Навіть якщо вони чужі...

Фото з сайта ua.all.biz

Проблема руйнування димовентиляційних каналів хрущовок, збудованих з відхиленням від проекту, найбільш гостро постає в Чернівцях. Її вирішення не за горами, але потрібні гроші. Великі гроші. А можливо, й нові, революційні рішення.

Іван Луцак, заступник начальника теруправління Держгірпромнагляду у Чернівецькій області

В

Україні від задухи в себе вдома щорічно гинуть понад 50 осіб. Але біда буває різною. Інколи люди самі винні в загибелі рідних. А інколи трагедії, так би мовити, «заплановано» ще під час будівництва багатоквартирних будинків. Буковинська проблема бере початок ще з хрущовської відлиги. У 1960–1965 рр. у Чернівцях велося активне будівництво так званих хрущовок. Завдання партією та урядом було поставлене конкретно: переселити мешканців бараків і підвалів у сучасні квартири. Адже радянське суспільство йшло до комунізму. І будували, і переселяли, і раділи люди цьому святу, яке влаштувала радянська влада. Проблеми виникли ще в 1980-ті. Місто розросталося, потужностей для централізованого забезпечення усього житлового господарства гарячою водою не вистачало. Рішення знайшли швидко: індивідуальні газові проточні водонагрівачі в кожну квартиру! Але їх можна поставити тільки в будинках, які споруджуються. Як же бути з будинками, в яких димоходи, всупереч проекту, зроблені з дірчастої цегли або керамічного багатодірчастого блоку? Бо ж для димоходів потрібна суцільна цегла, більш стійка

44

до руйнування в разі дії продуктів згорання! Нині таких не придатних для проточних водонагрівачів будинків у Чернівцях 126, а це приблизно 5,5 тис. квартир, понад 15 тис. мешканців, які стали заручниками управлінської помилки. Ще в 1984 р. проблему технічного стану димових і вентиляційних каналів у цих будинках розглядали на рівні Міністерства житлово-комунального господарства УРСР, Держгіртехнагляду УРСР і виконкому Чернівецької обласної ради народних депутатів. Як результат, констатували, що внаслідок 20-річного використання індивідуальних газових проточних водонагрівачів у будинках, де димоходи зроблені з керамічних блоків і дірчастої цегли, сталися руйнування, утворилися порожнистості й тріщини у димовентиляційних каналах, тому чадний газ може просочитися на кухні та в житлові помешкання (навіть у сусідні квартири). Заради справедливості треба зазначити, що на початку 1990-х влада мала намір перевести всі будинки на централізоване гаряче водопостачання, що усунуло б проблему, але, на жаль… Оскільки час був важкий і грошей у держави катастрофічно не вистачало, вирішили продовжувати використання димовентиляційних кана-

На Буковині сталося: • 2011 р. – 6 нещасних випадків, пов’язаних з використанням газу в побуті (7 осіб травмовано, 5 із них – смертельно); • 2012 р. – 3 нещасних випадки (8 осіб травмовано, 2 із них – смертельно); • 2013 р. – 4 нещасних випадки (6 осіб травмовано, 3 із них – смертельно)

лів з тріщинами та порожнистостями, однак за умови їх щомісячних перевірок й обстежень з оформленням відповідного акта з його подальшою передачею до балансоутримуючої газоексплуатаційної компанії. Знову до цієї проблеми повернулися в 2008 р., після того як в одному з таких «раціоналізаторських» будинків стався нещасний випадок зі смертельним наслідком. Інспектори Держгірпромнагляду після проведеного розслідування дійшли висновку, що групове отруєння чадним газом сталося внаслідок руйнування димовентиляційних каналів. Потрібно було

ОХОРОНА ПРАЦІ 4/2014

Безпека праці щось робити, тобто вирішити питання кардинально, але при цьому не дуже витратно. Почали думати, експериментувати... Наприклад, у вентиляційний канал запускали карбоновий рукав, який після впливу на нього гарячого повітря повинен був розширюватися та приймати форму каналу, герметично перекриваючи всі тріщини, але... все буває гладенько тільки на папері. На практиці ж виявилося, що вентиляційні канали мають неправильну форму – вони де ширші, де вужчі. Виходить, ніякого ефекту від такого ущільнення не буде. У деяких випадках рукав упирався, скажімо, в арматуру, з невідомих причин розміщену в каналі. Так проблема й залишилася невирішеною. А тут ще ПАТ «Чернівцігаз» відмовилося постачати газ у такі будинки, резонно аргументуючи, що нещасні випадки можуть повторитися. Тому конче потрібно було привести димовентиляційні канали до технічного стану, який відповідав би нормативно-правовим актам. Таким чином, знову ухвалили рішення щомісяця перевіряти димові та вентиляційні канали – з метою недо-

пущення нещасних випадків. Але якщо трагедію, так би мовити, заплановано, вона обов’язково рано чи пізно збере свій смертельний «урожай». На жаль, без неї не обійшлося. Загальна статистика нещасних випадків і потерпілих від газу в побуті на Буковині останніми роками така: • 2011 р. – 6 нещасних випадків, пов’язаних з використанням газу в побуті (7 осіб травмовано, 5 із них – смертельно); • 2012 р. – 3 нещасних випадки (8 осіб травмовано, 2 із них – смертельно); • 2013 р. – 4 нещасних випадки (6 осіб травмовано, 3 із них – смертельно). У 2013 р. з ініціативи міськради Чернівців було створено міжвідомчу постійно діючу комісію, якій доручили протягом 2014–2015 рр. вирішити проблему незадовільного технічного стану нещільних димовентиляційних каналів, підготувати документи та провести бесіди з мешканцями таких будинків. Це рішення щодо робіт, які необхідно провести, може бути яким завгодно. Аж до руйнування стін будинків і будівництва паралельних димо-

вих каналів, а це процес витратний і довгочасний. Тому районним радам було доручено провести роз’яснювальну роботу з мешканцями будинків щодо дольової участі в реконструкції димовентиляційних каналів. Безперечно, більшу частину витрат візьме на себе міський бюджет. ВІД РЕДАКЦІЇ Коли матеріал було підготовлено до друку, стало відомо, що в міський бюджет уже закладено кошти для вирішення цієї проблеми. Звичайно, трохи більше ніж півмільйона гривень цілком її не усунуть, але головне, що вже хоч сьогодні можна щось робити. Водночас, виконуючи рішення міжвідомчої постійно діючої комісії, ліцензована організація «Виробничо-споживче товариство «Житловик» провела перевірки всіх «раціоналізаторських» будинків і за станом на сьогодні не видала жодного висновку про те, що в якій-небудь з обстежених нею споруд потрібно заборонити експлуатацію димовентиляційних каналів. Із загального списку в 126 проблемних будинків було виведено 16 споруд, димовентиляційні канали в яких визнали безпечними. На черзі – підготовка документів іще на 25 будинків. Можливо, після такої роботи експертів і перебудовувати нічого не доведеться?

Ноу-хау

Аваріям кранів зможе запобігти наука У

Національному науково-дослідному інституті промислової безпеки та охорони праці 27 березня відбулася презентація інформаційної системи обліку баштових кранів. Ця система призначена для формування бази даних баштових кранів, куди входитиме інформація про стан та умови їх експлуатації, відомості про їх власників тощо, та має дворівневу структуру – введення даних та їх аналіз. Вона складається з чотирьох головних інформаційних блоків: підприємства, баштові крани, події та їх планування. Кожний блок міститиме всю необхідну інформацію, у тому числі технічні характеристики кранів; відомості про інспекторів, які їх конт ролюють; дані дозвільних документів та строки вжиття заходів тощо. Працюватимуть із системою фахівці центрального апарату, теруправлінь, експертно-технічних центрів Держгірпромнагляду та підприємств України. Одна з її особливостей полягає в тому, що до неї можна вносити інформацію не лише про баштові, а й про інші типи вантажопідіймальних кранів. У презентації системи обліку баштових кранів, розробленої відділом інформаційних технологій інституту, взяли

www.ohoronapraci.kiev.ua

участь Голова Держгірпромнагляду Олександр Хохотва, представники Служби та журналу «Охорона праці». За словами директора інституту Анатолія Дєньгіна, спочатку з цією науковою розробкою було ознайомлено фахівців Держгірпромнагляду та промисловців, щоб відкоригувати систему з урахуванням їхніх зауважень та пропозицій. З метою подальшого удосконалення системи її планується випробувати в реальних умовах. Для цього потрібно внести до неї інформацію про крани, яку мають надати теруправління. О. Хохотва запевнив, що Держгірпромнагляд сприятиме впровадженню та подальшому розвитку інформаційної системи, що передбачатиме внесення до неї даних про всі вантажопідіймальні крани та машини. О. Фандєєв, фото автора

45

Безпека праці

Термінологічна абетка

Інспектування, аудит, моніторинг, перевірка, обстеження, огляд…

У ЧОМУ ВІДМІННОСТІ? Попередні випуски рубрики «Термінологічна абетка» див. у № 9/2013 – 3/2014

Микола Федоренко, головний державний інспектор теруправління Держгірпромнагляду у Київській області та м. Києві

У чинних нормативних документах використовуються різні терміни і поняття, які визначають заходи щодо проведення нагляду (контролю) за діяльністю суб’єкта господарювання. Розглянемо, як правильно їх вживати.

Ф

ормування та розвиток знань у будь-якій сфері господарювання базуються на поняттях, які сприяють отриманню правильного уявлення про той чи інший процес. Неоднозначність у визначенні понять, з одного боку, зменшує інформативність, а з іншого – збільшує суб’єктивність знань, що, у свою чергу, може спричинити непорозуміння між суб’єктами господарювання та контролюючими органами. У чинному правовому полі існують такі поняття, як інспектування, аудит, моніторинг, перевірка, обстеження, огляд, ревізія, експертиза, опосвідчення, атестація, оцінка відповідності, ідентифікація. Нормативні документи не завжди однозначно визначають відмінності між ними. До заходів державного енергетичного нагляду відносять: обстеження, перевірки, огляди, інспектування (п. 1.2 Інструкції з організації проведення заходів державного енергетичного нагляду за суб’єктами електроенергетики, суб’єктами відносин у сфері теплопостачання і споживачами електричної енергії та оформлення їх результатів, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики від 24.12.2004 № 817). Перевірки виробничих об’єктів здійснюються шляхом обстеження дільниць суб’єкта господарювання посадовою особою Держгірпромнагляду (п. 2.9 Положення про організацію та здійснення державного гірничого нагляду, державного нагляду (контролю) у сфері промислової безпеки та охорони праці в системі Держ гірпромнагляду України, затвердженого наказом Міністерства надзвичайних ситуацій від 11.08.2011 № 826). «Під час технічного огляду замовник надає проектну та технічну документацію», «у споживача повинен бути організований контроль технічного стану шляхом проведення оглядів, технічного опосвідчення

46

Ієрархічна блок-схема функцій заходів із нагляду (контролю) за засобами виробництва Підтвердження (оцінка) відповідності, атестація, ідентифікація Державний нагляд (контроль) Експертнотехнічні центри

Інспектування, перевірка Технічне опосвідчення (огляд), експертне обстеження (діагностування, випробування) Контроль технічного стану (огляд, обстеження)

Суб’єкт господарювання

Візуальний огляд

Ревізія

Органолептичні методи

Аудит

Умови виробництва (будівлі, споруди, приміщення)

Моніторинг

Засоби виробництва (устатковання, машини, механізми тощо) Виробництво

(діагностування) електроустановок, обладнання, будівель і споруд» (пп. 4.12 і 5.1 відповідно розділу IV Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів (у редакції наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 13.02.2012 № 91). У СНиП ІІІ-4-80 «Техника безопасности в строительстве» використовувалося поняття «перевірка технічного стану», а в його нововведеному аналогу ДБН А.3.2-2-2009 «ССБП. Охорона праці і промислова безпека в будівництві. Основні положення» (НПАОП 45.2-7.02-12) використовуються поняття: «огляд» – шість разів, «технічний огляд» – три рази, «дер-

жавна перевірка» (манометрів) – один раз, моніторинг – один раз, а також «перевірка» (надійності, міцності, опору ізоляції тощо). Для того щоб розібратися в атрибутах вищезазначених понять та особливостях їх вживання, автор пропонує звернутися до ієрархічної структури їх підпорядкування, яку представлено вище у вигляді блок-схеми. Характерні приклади найбільш об’єктивних (на думку автора) тлумачень понять, що визначають функції заходів з проведення нагляду (контролю) за засобами виробництва, наведено в таблиці (без урахування заходів нагляду (контролю) щодо відповідності якісних характеристик).

ВИСНОВКИ 1. Мета будь-якого заходу з нагляду (контролю) – перевірка (оцінювання) відповідності об’єкта, який підлягає обстеженню (засіб виробництва, виріб, процес, послуга), встановленим нормативним вимогам (критеріям).

2. Базовим заходом щодо контролю за засобом виробництва (обладнанням, машиною, механізмом тощо) є контроль за його технічним станом, який проводиться для того, щоб визначити, чи відповідає цей засіб виробництва експлуатаційним вимогам. Контроль за технічним станом може бути первинним, періодичним (плановим), позачерговим, вибірковим, комплексним (всебічним); може здійснюватися як візуально (огляд), так і з використанням органолептичних методів (технічний огляд). Поняття «огляд» і «обстеження» близькі за змістом. Огляд може бути технічним, профілактичним, візуальним; обстеження – технічним, експертним, інструментальним.

ОХОРОНА ПРАЦІ 4/2014

Безпека праці 3. Ревізія засобу виробництва проводиться з метою виявлення несправностей та установлення ступеня зносу тих конструктивних елементів, що можуть вплинути на можливість подальшої експлуатації цього засобу виробництва та потребують ремонту. Функції ревізії (порівняно з аудитом) обмежуються інтересами керівника (власника) підприємства, від імені якого проводиться ревізія.

4. Технічне опосвідчення (експертне обстеження) – це комплекс робіт щодо здійснення контролю за технічним станом засобу виробництва, що передбачає проведення перевірки його технічного стану та випробування (діагностування) з метою визначення доцільності, умов і строків його подальшої експлуатації та відповідності наявним організаційно-методичним (у тому числі експлуатаційнім) документам. Як правило, технічне опосвідчення передбачає проведення ревізії засобу виробництва. Технічне опосвідчення може бути державним або відомчим, а випробування та діагностування – технічним або експертним. Так історично склалося, що для здійснення контролю за технічним станом об’єктів котлонагляду використовується поняття «технічне опосвідчення», підіймальних споруд та транспортних засобів – «технічний огляд», але фактично за функціональним призначенням ці поняття є однаковими.

5. Інспектування, аудит, моніторинг, атестація, оцінювання (оцінка) відповідності виробництва нормативним критеріям передбачає проведення цієї процедури як щодо засобів виробництва, так і умов їх експлуатації. Аудит і моніторинг можуть бути внутрішніми та зовнішніми. Інспектування, атестацію, оцінку відповідності, ідентифікацію мають право здійснювати представники уповноважених контролюючих органів.

6. Поняття «перевірка» у сфері держнагляду (контролю) об’єктів виробництва – вид позапланового заходу щодо виконання суб’єктом господарювання вимог приписів, розпоряджень чи інших розпорядчих документів щодо усунення порушень законодавства, виданих за результатами здійснення планових заходів. Перевірка (повірка) засобів вимірювальної техніки – встановлення відповідності їх метрологічних характеристик. Згідно з ДСТУ 1.1:2001 «Національна стандартизація. Стандартизація та суміжні види діяльності. Терміни та визначення основних понять», перевірка може бути технічною, генеральною та готовності; повірка – державною, інспекційною, комплектною, поелементною, вибірковою. Згідно з ДСТУ 2681-94 «Метрологія. Терміни та визначення», державна метрологічна атестація («повірка», «держповірка») – це платна процедура, яку виконує спеціалізоване ДП «Укрметртестстандарт»; вона полягає у проведенні серії випробувань приладу на спеціальній еталонній установці, за результатами яких видається свідоцтво державної метрологічної атестації. Перевірка – «встановлення правильності чогось, відповідності чого-небудь чомусь». Поняття «повірка» є калькою з російського «поверка», яке слід вважати терміном фахової мови, що обслуговує сферу спеціальних знань. Зрозумілий і доступний понятійний апарат нормативних документів дасть можливість знизити вплив суб’єктивних чинників на організацію виробництва та роботу контролюючих органів. Актуальною темою є прийняття національних термінологічних стандартів, перший крок до цього – це ДСТУ 3966-2009 «Термінологія. Засади і правила розроблення стандартів на терміни та визначення понять» і ДСТУ ISO 1087-1:2007 «Термінологічна робота. Словник термінів. Частина 1. Теорія та використання».

Визначення деяких видів заходів щодо нагляду (контролю) за засобами виробництва № з\п

Термін

Визначення терміну

Нормативні посилання

1

2

3

4

1

Контроль (технічного стану)

перевірення відповідності значень параметрів об’єкта вимогам технічної документації та визначення на цій основі одного із заданих видів технічного стану в даний момент часу

п. 2.2.29 Положення № 285

2

Ревізія

комплекс операцій технічного обслуговування з установлення ступеня зносу об’єкта, устатковання або його окремих частин з метою визначення потреби проведення ремонту, перевірки працездатності, безпеки, надійності вузлів і деталей та підтримки справного стану об’єкта

п. 2.2.30 Положення № 285

3

Випробування

дія, що полягає у визначенні однієї чи кількох характеристик за встановленою методикою (технічною процедурою)

4

5

6

пп. 15.1, 15.2 ДСТУ 1.1:2001

експериментальне визначення кількісних та/або якісних характеристик устатковання

п. 2 Порядку № 687

контроль технічного стану, що здійснюється переважно з використанням органолептичних методів* і засобів вимірювальної техніки, номенклатуру яких встановлено організаційно-методичними документами

п. 2 Порядку № 687

частина процесу обстеження, яка полягає у візуальній оцінці технічного стану енергетичного устатковання та мереж за допомогою органолептичних методів*

п. 2.2 Інструкції № 817

Обстеження

захід з контролю технічного стану енергетичного устатковання та мереж, що здійснюється переважно з використанням органолептичних методів та технічних засобів, з метою визначення відповідності умов їх експлуатації вимогам нормативнотехнічних та нормативно-правових актів (стандартів, норм, правил, методик, інструкцій, програм тощо), відповідності проектної, експлуатаційної, технічної, оперативної, договірної документації, режимів виробництва, постачання та споживання енергії вимогам законодавства

п. 2.2 Інструкції № 817

Обстеження виробництва

перевірка і оцінка наявності необхідних умов для виробництва конкретної продукції, які забезпечують її випуск відповідно до вимог нормативних документів, що поширюються на цю продукцію

вступ до ДСТУ 39572000

Технічний огляд

комплекс робіт з контролю технічного стану, що здійснюються переважно з використанням органолептичних методів і засобів вимірювальної техніки, номенклатуру яких встановлено організаційно-методичними документами, та випробування устатковання (повний технічний огляд) або тільки з огляду (частковий технічний огляд), що проводяться у строк, у випадках та в обсязі, визначених нормативно-правовими актами з охорони праці, організаційнометодичними та експлуатаційними документами

Огляд

www.ohoronapraci.kiev.ua

п. 2 Порядку № 687

47

Безпека праці 1 7

8

2

3

4

Експертне обстеження (технічне діагностування)

комплекс робіт з визначення технічного стану, умов і строку подальшої безпечної експлуатації устатковання з урахуванням режиму роботи, а також визначення потреби у проведенні ремонту, модернізації, реконструкції або виведенні з експлуатації

п. 2 Порядку № 687

Технічне діагностування

визначення технічного стану об’єкта з означеною (заданою) точністю

п. 2.2.27 Положення № 285

Опосвідчення (електроустановок)

офіційне визначення стану безпеки і умов подальшої безпечної експлуатації (електроустановок)

Інспектування

оцінювання відповідності оглядом, супроводжуваним відповідним вимірюванням, випробуванням чи вивірянням

п. 2.1 НПАОП 0.00-6.15-99 п. 16.2 ДСТУ 1.1:2001

процес контролю за організацією технічної експлуатації енергетичного устатковання та мереж, дотримання договірних відносин шляхом вивчення організаційно-розпорядчих документів суб’єктів господарської діяльності та аналізу повноти і достатності вжитих заходів відповідно до нормативно-правових актів та нормативних документів

п. 2.2 Інструкції № 817

п. 2.2 Інструкції № 817

9

Перевірка

вид позапланового заходу про виконання суб’єктом господарювання вимог приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами здійснення планових заходів

10

Перевірка (повірка) засобів вимірювальної техніки

визначення похибок засобів вимірювальної техніки і встановлення їх придатності до застосування

п. 9.14 ДСТУ 2681-94

встановлення придатності засобів вимірювальної техніки, на які поширюється державний метрологічний нагляд, до застосування на підставі результатів контролю їх метрологічних характеристик

ст. 1 Закону № 113 ст. 1 Закону № 877

11

Державний нагляд (контроль)

діяльність уповноважених центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів… органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб’єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища

12

Моніторинг

перевірка відповідності заходів щодо попередження і регулювання небезпек і ризиків

13

Аудит

систематичний, незалежний і задокументований процес отримання та об’єктивної оцінки даних для визначення ступеня дотримання встановлених критеріїв

14

Атестація (виробництва)

оцінка технічних можливостей підприємства, що виготовляє продукцію, забезпечення стабільного випуску продукції, яка відповідає вимогам нормативних документів, що на неї поширюються

15

Оцінка виробництва

перевірка ступеня відповідності виробництва заданим вимогам

Оцінка відповідності

процес, який демонструє, що встановлені вимоги щодо продукції, процесу, послуги, системи, особи чи органу були виконані

ст. 1 Закону № 2406

Нагляд за відповідністю

оцінювання відповідності, щоб виявити, чи немає порушень встановлених вимог

п. 16.6 ДСТУ 1.1:2001

Ідентифікація об’єктів підвищеної небезпеки

порядок визначення об’єктів підвищеної небезпеки серед потенційно небезпечних об’єктів; потенційно небезпечний об’єкт – об’єкт, на якому можуть використовуватися або виготовляються, переробляються, зберігаються чи транспортуються небезпечні речовини, біологічні препарати, а також інші об’єкти, що за певних обставин можуть створити реальну загрозу виникнення аварії

ст. 1 Закону № 2245

16

глосарій Настанови з систем управління охороною праці МОП-СУОП 2001 ДСТУ 3414-96

вступ до ДСТУ 3957-2000

* Органолептичні методи – це інвентаризація, контрольні заміри, вибіркове та суцільне спостереження, технологічний і хіміко-технологічний контроль, експертизи, службові розслідування, експеримент.

Використана література 1. Інструкція з організації проведення заходів державного енергетичного нагляду за суб’єктами електроенергетики, суб’єктами відносин у сфері теплопостачання і споживачами електричної енергії та оформлення їх результатів, затверджена наказом Міністерства палива та енергетики від 24.12.2004 № 817 – у редакції наказу Мінпаливенерго від 25.06.2008 № 345 (Інструкція № 817).

2. Положення про технічне обслуговування устаткування підприємств гірничо-металургійного комплексу, затверджене наказом Міністерства промислової політики від 15.06.2004 № 285 (Положення № 285).

3. Порядок проведення огляду, випробування та експертного обстеження (технічного діагностування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, затверджений постановою Кабінету Міністрів від 26.05.2004 № 687 (Порядок № 687).

4. Порядок проведення опосвідчення електроустановок споживачів (НПАОП 0.00-6.15-99).

5. ДСТУ 1.1:2001 «Національна стандартизація. Стандартизація та суміжні види діяльності. Терміни та визначення основних понять».

6. ДСТУ 2681-94 «Метрологія. Терміни та визначення».

7. ДСТУ 3957-2000 «Порядок обстеження виробництва під час проведення сертифікації продукції».

8. ДСТУ 3414-96 «Система сертифікації УкрСЕПРО. Атестація виробництва. Порядок здійснення».

9. Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 № 877-V (Закон № 877).

10. Закон України «Про підтвердження відповідності» від 17.05.2001 № 2406-III (Закон № 2406).

11. Закон України «Про об’єкти підвищеної небезпеки» від 18.01.2001 № 2245-III (Закон № 2245).

12. Закон України «Про метрологію та метрологічну діяльність» від 11.02.1998 № 113/98-ВР (Закон № 113).

48

ОХОРОНА ПРАЦІ 4/2014

Реклама

Безпека праці

www.ohoronapraci.kiev.ua

49

Безпека праці

Сторінки історії

ОХОРОНА ПРАЦІ: ДАТИ, Розвиток гірничорудної справи: НАУКОВИЙ ПІДХІД

«ПОТРЕБА У ЗНАЮЧИХ КЕРІВНИКАХ…» Ініціатором створення першої в Росії вищої технічної школи – Гірничого училища в Санкт-Петербурзі (нині Національний мінерально-сировинний університет «Гірничий») – став башкирський старшина, один з найбільших гірничопромисловців Уралу Ісмаїл Тасімов. У поданій до Берг-колегії чолобитній він разом «со товарищи» писав буквально таке: «…хотя они по промыслу своему опытом научаются и в горную экономию вникают, но дабы промысел сей усовершенствовать и горную экономию упрочить и через это как для себя, так и для потомков и для общества сделаться возможно более полезными, имеют нужду в сведущих руководителях». Ішлося про створення навчального закладу, який готував би фахівців у галузі гірничорудної справи. Адже в той час виробництво стрімко розширювалося й ускладнювалося, розвідувалися та відкривалися нові родовища, у тому числі й у донецьких степах. Потреба у фахівцях була настільки гострою, що уральські промисловці зобов’язалися навіть від-

50

Гірниче училище в Санкт-Петербурзі (поч. XX ст.)

раховувати на утримання нового навчального закладу «из получаемой ими цены с каждого пуда руды по полушке» (чверть копійки). Сенат у своїй доповіді Катерині II також відзначав, що Берг-колегія визнала пропозицію щодо заснування Гірничого училища корисною й потрібною. Рішення Сенату про створення першої гірничотехнічної школи в Росії – Гірничого училища – було за-

тверджено Указом імператриці Катерини II 21 жовтня 1773 р. А за чотири роки відбувся перший випуск гірничих офіцерів, які стали називатися інженерами вже за часів царювання Миколи I. СТАНОВЛЕННЯ ГІРНИЧОРЯТУВАЛЬНОЇ СЛУЖБИ Швидкий розвиток вугільної промисловості на межі ХIХ–ХХ ст. призвів

Фото з сайта gvgss.org

Застосовувати наукові знання в гірничорудній справі почали ще в ХVIII сторіччі. Уже тоді виникла необхідність у фахівцях різних галузей, які могли б не лише правильно організувати виробничі процеси, а й удосконалити їх. Так стали з’являтися навчальні, а потім і науково-дослідні установи, які зробили вагомий внесок у розвиток гірничої промисловості того часу.

Фото з сайта Фото сайта ipetersburg.ru i eters ipe te burg b ru

Продовження. Початок в № 1, 2/2014

У таких таки кихх умовах у ов умов вах доводилося доводи дов до дилос лося я працювати прац рацюва ювати ти шахтарям шахтар шах арям м (1911 (191 р.) р)

ОХОРОНА ПРАЦІ 4/2014

Безпека праці

ПОДІЇ,ЛЮДИ

www.ohoronapraci.kiev.ua

РОБОТА НА ЕНТУЗІАЗМІ «Спочатку рятувальників на станції працювало небагато, – розповідає Ірина Усикова, інженер лабораторії екології Макіївського державного науково-дослідного інституту з безпеки робіт у гірничій промисловості (МакНДІ) і за сумісництвом – позаштатний доглядач музею, створеного у свій час при інституті, – але це були справжні ентузіасти своєї справи. У разі аварії вони виїжджали на рудники на допомогу потерпілим. Крім цього, вивчали поведінку гірської породи, намагалися визначити природу підземних аварій». Таким чином, незважаючи на гостру необхідність вирішення завдань, пов’язаних з порятунком гірників, працівники станції почали також здійснювати дослідження, спрямовані на вивчення вибухонебезпечності рудничного газу й вугільного пилу та спо-

Перша в Росії гірничорятувальна станція була створена в листопаді 1907 р. в Макіївці крихтах історію інституту, а заодно і своєї родини… З часом розвиток технологій ставив перед співробітниками інституту все нові й нові завдання, які успішно вирішувалися. Упродовж своєї діяльності МакНДІ одержав близько тисячі авторських свідоцтв і патентів на винаходи, його розробки неодноразово відзначалися державними преміями СРСР і України. Протягом останніх років інститут переживає не найкращі часи, як і наука в цілому. Штат дослідників довелося різко скоротити, а лабораторії

Фото з сайта scgss.narod.ru

до необхідності створення гірничорятувальної служби, оскільки збільшувався не лише видобуток кам’яного вугілля, а й кількість аварій на шахтах, які зазвичай не обходилися без жертв. На недосконалість правил ведення гірничих робіт і недостатню увагу, що приділяється питанням техніки безпеки, одним з перших вказав у своїй статті в 1899 р. професор Петербурзького гірничого інституту І. А. Тімме. Він дійшов висновку, що при вибухах гримучого газу або вугільного пилу більшість потерпілих помирає внаслідок несвоєчасного надання допомоги, через відсутність спеціальних рятувальних пристроїв, що дають змогу вести роботи в непридатній для дихання атмосфері. У своїх статтях він вимагав сформувати на шахтах гірничорятувальні команди, які повинні проходити спеціальне навчання й забезпечуватися необхідними дихальними апаратами. Уперше питання про створення гірничорятувальної служби в Росії було порушено в 1902 р. Тоді ж зайшла мова про необхідність відкриття кількох рятувальних станцій на найбільш небезпечних рудниках Донбасу. Спеціальній комісії доручили зібрати дані про боротьбу з аваріями та облаштування гірничорятувальних станцій за кордоном. І лише в 1907 р., після низки великих аварій на шахтах, що супроводжувалися численними жертвами, було прийнято рішення організувати рятувальні станції. У тому ж році в листопаді запрацювала перша в Росії гірничорятувальна станція, створена в Макіївці, яка на той час була центром гірничорудної справи. Вона розмістилася в невеликій будівлі, куди були підведені залізничні колії й телефон. Навчальний штрек облаштували у відвалі порожньої породи шахти. До штату увійшли начальник станції – гірничий інженер, його заступник, команда з 10 осіб і кілька різноробів. Першим начальником станції був гірничий інженер І. І. Федорович. На початку свого існування Макіївська гірничорятувальна станція комплектувалася вісьмома респіраторами, двома апаратами штучного дихання, трьома транспортними балонами для кисню та одним кисневим насосом. Для виїзду на шахти в разі аварії рятувальники мали в розпорядженні четверо коней і фургон. Відзначимо, що всі гірничорятувальні засоби були виготовлені за кордоном – у Росії на той час вони ще не вироблялися.

Професійна гірничорятувальна команда (1927 р.)

собів запобігання вибухам, а також конструювати дихальну апаратуру. Отже, з перших днів існування станції активно закладалася основа для створення НДІ. Серед ентузіастів цієї справи був і прадід Ірини Владиславівни. Та й не лише він один. І. Усикова нарахувала 14 своїх предків, які працювали як на станції, так і в науково-дослідному інституті, що був створений у 1927 р. на базі гірничорятувальної й науково-дослідної станцій. Трудилися предки Ірини Владиславівни на різних посадах. Її дідусь, наприклад, був заступником директора інституту. Тут же працювала й бабуся. Усе це й стало причиною того, що І. Усикова почала збирати по

вже давно потребують нового, більш сучасного устатковання, але коштів на його придбання, на жаль, немає. Тому доводиться констатувати, що сьогодні колектив повертається до того, з чого починав: до роботи на ентузіазмі. Але навіть у настільки непростих умовах учені знаходять можливість займатися дослідницькими розробками на замовлення підприємств гірничої промисловості не лише України, а й Росії та інших країн СНД. Вони продовжують працювати і з надією дивляться в майбутнє. Підготував Ю. Сагань, власкор Далі буде

51

Релаксація ТОНКО ПІДМІЧЕНО Товариші жінки! Якщо на роботу приходите в занадто просторому одязі – бережіться працюючих механізмів, якщо в такому, що занадто облягає, – стережіться механіків.

••• ••• Як не сумно, але єдине, що людина може робити вісім годин поспіль день Основне правило техніки безпеки: не працюй – не постраждаєш.

у день – це працювати. Ви не можете їсти вісім годин на день, або пити вісім годин на день, або займатися любов’ю...

ЧИ ЗНАЄТЕ ВИ, ЩО... Перші акумуляторні лампи на вітчизняних шахтах з’явилися в 1932 році, а до цього часу протягом багатьох сторіч гірники користувалися саморобними освітлювальними пристроями.

ІЗ КНИГИ РЕКОРДІВ ГІННЕСА Найвищим прозорим ліфтом у світі визнано скляний ліфтовий комплекс у провінції Хунань у Китаї Bailong Elevator, назва якого перекладається як «ліфт ста драконів». Ця споруда побудована на схилі піщаної гори та призначена для туристів із міцними нервами, оскільки піднімає їх до вершини на 360-метрову висоту. Ліфтовий комплекс складається з трьох двоповерхових кабінок, кожна з яких вміщує до 50 осіб.

ЗАДАЧКА Спочатку це був каганець чи баночка з мазутом або олією, а в ній – ґнотик. На заміну цим примітивним світильникам, які немилосердно чаділи й світла давали мало, прийшла переносна олійна лампа із закритим бочком. Вона працювала на олії суріпиці або інших хрестоцвітих рослин. Полум’я залишалося відкритим, тому такі лампи були дуже вибухонебезпечними, за що гірники дали їм назву «Боже помагай». Щоб освітити будь-яку довгу виробку, наприклад відкотний шлях, необхідно було розвісити їх чимало. Саме тоді на шахті з’явилася професія лампоноса. За зміну він переносив кількадесят світильників, стежив за їх справністю і тим, щоб вони випадково не згасли.

Вантажопідйомність ліфта 450 кг. До кабінки увійшли двоє першокласників по 20 кг кожний, дві третьокласниці по 25 кг кожна, троє п’ятикласників по 40 кг кожний і завуч Марія Іванівна, яка важить стільки ж, скільки один першокласник, дві третьокласниці та троє п’ятикласників, разом узятих. Чи поїде ліфт угору?

ЩО НАПИСАНО ПЕРОМ… Інструкція з охорони праці для колискових і підколискових робітників. Інструкція з охорони праці для машиніста двигуна внутрішнього згоряння. На воротах заводу: «Кожний, хто любить працювати, зможе розважитися тут на повну котушку». Один із пунктів інструкції з охорони праці: «Зображення того, хто не дотримується правил техніки безпеки, буде намальовано в повний зріст крейдою на підлозі цеху».

Він не

впаде?

е Ні, він жутий н б е т с и пр . до гілки..

Подальша еволюція шахтарських ламп ішла за двома головними напрямами: ізоляція відкритого полум’я та удосконалення конструкції, а також добір більш придатних горючих матеріалів.

52

ОХОРОНА ПРАЦІ 4 /2014

Релаксація Журнал «Охорона праці» продовжує конкурс

НЮАНСИ СТРАХУВАННЯ Скільки коштує дружина Американці підрахували, що старанна дружина протягом тижня виконує більше ніж 12 видів домашньої роботи, витрачаючи на це близько 60 годин. Якщо послуги з прання, прибирання, купівлі речей і продуктів, догляду за родиною замовляти у відповідних фірмах, то з сімейного бюджету довелося б викласти понад 600 доларів на місяць, а утримання прислуги замість дружини коштувало б ще дорожче. Одна з британських страхових компаній навіть надрукувала рекламу із закликом страхувати дружин. За даними фірми, роботи по господарству оцінюються у 200 фунтів стерлінгів на тиждень (понад 3500 грн). У таку суму стали б чоловікові послуги куховарки, офіціантки, мийниці посуду, прибиральниці, прачки, няньки, доглядальниці, мийниці вікон, швачки, садівника. І все це без урахування інтимних послуг.

КРОСВОРД «ВИРОБНИЧІ ЧИННИКИ» По горизонталі: 1. Надзвичайна ситуація на виробництві.

4. Байкальський … – риба сімейства лососевих, яка дуже любить чисту воду і живе тільки в цьому озері. 5. Умови праці, за

УВАГА! КОНКУРС!

«ОБ’ЄКТИВНИЙ ФОТООБ’ЄКТИВ» Умови конкурсу такі: протягом року в кожному номері журналу буде розміщуватися кумедна або незвичайна фотографія, до якої треба придумати цікавий підпис. Особливо цінуються гумор, актуальність, лаконічність. Результати конкурсу будуть опубліковані в №1, 2015 р. Переможці одержать призи: I місце – смартфон; II – мобільний телефон; III – річна передплата на журнал «Охорона праці». Надсилайте на електронну пошту редакції свій варіант підпису до фото з позначкою в темі листа: КОНКУРС. Обов’язково вказуйте П.І.Б., точну адресу місця проживання, рід занять, контактний телефон або свою електронну пошту.

яких зберігається не лише здоров’я працюючих, але й створюються передумови для підтримання високого рівня працездатності. 7. Подія, що може призвести до виробничої травми чи аварії. 9. Рівні звукового тиску, що застосовуються при нормуванні шумів на виробництві. 10. Лікар,

Прийшла додому, а на столі записка: «Усе добре, я у баби». Ось сиджу і думаю: чоловік чи син? Фотографія дружини в гаманці нагадує про те, що на її місці могло б бути набагато більше грошей. Останній аргумент жінки в суперечці: – Ми обоє винуваті, але не я!

ЦИТАТА ДНЯ:

Достатньо хоча б раз кого-небудь виручити на роботі, і у тебе з’явиться новий посадовий обов’язок

АНЕКДОТИ

www.ohoronapraci.kiev.ua

ДЕМОТИВАТОР МІСЯЦЯ

Редакція також готова розміщувати авторські знімки та історії від наших читачів, пов’язані з охороною праці. Надсилайте їх на електронну пошту журналу, вказуючи в темі листа: СМІХ І СЛЬОЗИ. Роздільна здатність фотографій повинна бути не менше ніж 2500×2500 пікселів. Надіслані тексти можуть редагуватися.

ДАМСЬКЕ ЩАСТЯ

Відповіді на с. 40

Ох і відчайдушні люди працюють на висоті! Цього чоловіка нічого не насторожило в оголошенні про роботу: «Фірма проводить черговий набір мийників вікон у зв’язку з підвищеною летючістю кадрів».

– Я своїй дружині купив каблучку з діамантом. Так вона уже два тижні зі мною не розмовляє.

– Чому?

– А я таку умову висунув.

до посадових обов’язків якого входить профілактика, діагностування, диспансеризація, лікування та реабілітація неврологічних хворих. 11. Прилад для вимірювання швидкості вітру. 12. Виробничі фактори впливу на людину фізичних та нервово-психічних перевантажень.

13. Відстань, пройдена будь-яким виробничим транспортом за час його експлуатації. 14. Тверда речовина чорного кольору, що є діелектриком і виробляється з каучуку при нагріванні з надлишком сірки. 15. Дуже твердий мінерал, що використовується для шліфування каменів і полірування металів. 16. Розчин у спирті кристалічної речовини, яку видобувають переважно з морських водоростей і використовують для медичних потреб. По вертикалі: 2. Виробнича діяльність щодо виготовлення, створення, обробки чого-небудь.

3. Колір безпеки. 6. Знаки, які дозволяють певні дії працюючих тільки після виконання ними конкретних вимог безпеки.

8. Ресурси рослинного і тваринного світу, що є основою життя людства. 10. Перевищення доходів підприємства за поточний звітний період над усіма витратами, процентними платежами та дивідендами.

12. Медичний огляд, що проводиться під час прийняття на роботу.

•••

– Олексію, ти ж генеральний директор, візьми мене як старого друга на роботу.

– Ну, я можу, але є певні вимоги: чоловік до 30 років, знання комп’ютера та англійської мови обов’язкове.

– Як інтелігентно ти мене відшив!

53

Медицина праці

Прошу слова

СЕРЦЕ не камінь

Попри всі досягнення сучасної медицини з лікування серцево-судинних захворювань, розробку нових і вдосконалення вже існуючих технологій їх діагностування, проблема раптової смерті працівників від серцевих нападів залишається актуальною для всіх регіонів та галузей економіки.

Тетяна Кривобок, начальник відділу моніторингу соціальних виплат та охорони праці виконавчого комітету Полтавської міської ради

П

роведені за участю представників міськради розслідування випадків раптової смерті на робочому місці засвідчили, що основними їх причинами виявилися захворювання серцево-судинної системи: інфаркт міокарда, гостра серцева та коронарна недостатність, інсульти та ін. Проте працівники (переважно середнього працездатного віку), що трагічно загинули на території підприємств, установ та організацій, проходили передбачені законодавством періодичні медичні огляди, перебували на диспансерному обліку в медичних установах і визнавалися лікарями такими, що придатні до виконання своїх професійних обов’язків. Стабільна тенденція зростання кількості випадків раптової смерті, особливо серед чоловіків молодого та середнього віку (щороку в Україні раптово помирають понад 20 тис. осіб), призвела до застосування вітчизняними медиками нового терміну «надсмертність чоловіків працездатного віку». Не є винятком і Полтавщина, зокрема м. Полтава, де протягом 2009–2011 рр. щорічно фіксувалося по 5–6 випадків раптової смерті працівників на робочих місцях. У 2012 р. цей показник у місті подвоївся, а в 2013 р. навіть потроївся. Таким чином, лише в одному обласному центрі на роботі померло більше людей, ніж зареєстровано в усій області облікових смертельних випадків на виробництві.

54

Між іншим дуже часто до раптової смерті, яка не пов’язується з виробництвом, призводять такі чинники: висока температура та відносна вологість повітря на робочих місцях (у періоди літньої спеки), спричинені цим перепади барометричного тиску. Слід наголосити, що в багатьох випадках причиною раптової смерті є поєднання кліматичних факторів з важкими несприятливими умовами праці та значними фізичними навантаженнями. Під час проведеного в міськраді круглого столу, присвяченого цій проблемі, фахівці-медики зосередилися на питанні неякісного проходження працівниками періодичних медичних оглядів. Старший кардіолог, завідувач відділенням дистанційного кардіологічного центру міської станції швидкої медичної допомоги Любомир Ткач, та головний державний санітарний лікар Станіслав Руденко звернули увагу учасників дискусії на недостатній кваліфікаційний рівень проведення медоглядів працівників, відсутність зацікавленості й відповідальності роботодавців щодо питань достовірності перевірок профпридатності персоналу. Особливе занепокоєння учасників зібрання викликала фактична відсутність на підприємствах цехових медиків, які раніше відігравали важливу роль у попередженні серцевих нападів та професійних захворювань. Попри настільки загрозливу картину, у країні не приділяється належної уваги питанням державної політики щодо збереження цехової медицини та наявності медичних пунктів на підприємствах. Також на державному та місцевому рівнях не здійснюється належний контроль за проведенням періодичних медичних оглядів, наданням медичної допомоги працюючому населенню та його оздоровленням.

Стабільна тенденція зростання кількості випадків раптової смерті призвела до застосування вітчизняними медиками нового терміну «надсмертність чоловіків працездатного віку» І це все на тлі повсюдного поширення зворотньої практики, коли люди, аби отримати хоч якусь роботу, намагаються працевлаштуватися без проходження попередніх медичних оглядів. Сподіваючись на те, що «а може пронесе», вони всіма правдами та неправдами здобувають необхідні медичні довідки. Дуже часто при цьому люди приховують від роботодавців відомості про справжній стан свого здоров’я. Навіть більше того, знаючи про ті чи інші кардіологічні протипоказання при працевлаштуванні, вони свідомо ігнорують рекомендації медиків, наражаючи себе на невиправданий ризик. Безперечно, ніхто в такій ситуації не може стверджувати, що всі випадки раптової смерті на робочих місцях виникають внаслідок приховування інформаціі про серцево-судинні захворювання або ж незадовільних, важких і шкідливих умов праці. Не можна відкидати й такі негативні соціальні чинники, як куріння, надмірне вживання алкоголю, неякісне харчування, небажання займатися спортом та стежити за власним здоров’ям. Все це, безумовно, теж істотно впливає на якість життя та фізичний стан здоров’я людини. Аби позбутися цих негативних тенденцій, у країні потрібно докорінно переглянути концепцію медичного обслуговування працюючого населення. У ній має передбачатися безумовне дотримання принципу пріоритету життя і здоров’я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці. В Україні, яка хоче бути сучасною європейською державою, працівники повинні отримувати кваліфіковану медико-санітарну допомогу, для чого необхідні нові форми інфраструктури медичного обслуговування на підприємствах, адекватні сучасним ринковим відносинам.

ОХОРОНА ПРАЦІ 4 /2014

Реклама

Медицина праці

www.ohoronapraci.kiev.ua

55

Медицина праці

Профілактика профзахворювань

ШУМ як шкідливий чинник виробництва

Професійно зумовлена нейросенсорна приглухуватість утримує одне з перших місць серед захворювань, діагностованих лікарями-профпатологами у працівників різних галузей промисловості. Зокрема, на підприємствах машинобудування переважна більшість патологій, що реєструються, – це первинні і вторинні (на тлі первинних) профзахворювання органів слуху. Як мінімізувати вплив виробничого шуму на організм працюючої людини?

Володимир Абракітов, докт. техн. наук, доцент кафедри безпеки життєдіяльності Харківського національного університету міського господарства імені О. М. Бекетова

В

умовах зростаючої урбанізації та впровадження у виробництво нових технологій шум стає одним з найпоширеніших факторів забруднення навколишнього середовища. Інтенсивний шумовий влив (вище 80 дБА) протягом тривалого часу призводить до часткової або повної втрати слуху. Численні дослідження свідчать, що навіть незначний (30–60 дБА) рівень шуму може завдати здоров’ю людини непоправної шкоди. У тих, хто працює в умовах тривалого шумового впливу, погіршується пам’ять, з’являються запаморочення, підвищена стомлюваність, дратівливість тощо. Шум порушує сон і відпочинок людини, що негативно позначається на її працездатності, і особливо на розумовій діяльності. Експериментально встановлено, що загальна захворюваність працюючих на підприємствах з несприятливим шумовим режимом вище на 10–15%. Інтенсивний шум не дає організму розслабитися, розпорошує увагу, що створює передумови до ви-

56

Мирослав Боярський, завідувач лабораторії електромагнітних випромінювань НДІ гігієни праці та професійних захворювань Харківського національного медичного університету

никнення нещасних випадків і професійних захворювань. НОРМУВАННЯ ШУМІВ Санітарно-гігієнічне нормування шумів здійснюється двома методами – граничних спектрів і рівня звуку. Метод граничних спектрів, який застосовується для нормування постійного шуму, передбачає обмеження рівня звукового тиску в дев’яти октавних смугах із середньогеометричними частотами 31,5; 63; 125; 250; 500; 1000; 2000; 4000, 8000 Гц. Сукупність цих допустимих рівнів звукового тиску й називають граничним спектром. Позначають той чи інший граничний спектр рівнем його звукового тиску на частоті 1000 Гц. Метод рівня звуку застосовують для нормування непостійного шуму, (наприклад, від міського транспорту, музики, гучних розмов). При цьому методі вимірюють скорегований за частотами загальний рівень звукового тиску у всьому діапазоні частот, що відповідає наведеним вище октавним

смугам. Виміряний таким чином рівень звуку дає змогу характеризувати величину шуму не дев’ятьма числами рівнів звукового тиску, як у методі граничних спектрів, а одним. Вимірюють рівень звуку в децибелах за шкалою А шумоміра (дБА). ДСН 3.3.6.037-99 «Санітарні норми виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку» визначають вимоги щодо допустимих рівнів звукового тиску (дБ) та звуку (дБА) на постійних робочих місцях. Ці показники наведено на графіку (у колонках вказується рівень звукового тиску в кожній із середньогеометричних частот октавних смуг). ВИМІРЮВАЧІ ШУМОВОГО ВПЛИВУ Порядок вимірювання рівнів звуку за допомогою шумомірів і розрахунки еквівалентного рівня регламентовано тими ж ДСН 3.3.6.037-99. Вимірювання шуму проводяться на постійних робочих місцях у приміщеннях, на території підприємств, у машинах (кабінах, на пультах управління тощо) та характеризують шумовий вплив за робочу зміну (робочий день). Прилади для вимірювання шуму – шумоміри – складаються, як правило, з датчика (мікрофона), підсилювача, частотних фільтрів (аналізатора частоти), реєструвального приладу (самописця) та індикатора,

ОХОРОНА ПРАЦІ 4 /2014

Медицина праці

НОРМАТИВНІ СПЕКТРИ ШУМУ (РІВНІ ЗВУКУ ТА ЗВУКОВОГО ТИСКУ) ЗГІДНО З ДСН 3.3.6.037-99 120

Lɧɨɪɦ, ɞȻ (ɞȻȺ)

110

4

100

5

5Ⱥ

4Ⱥ

90 80 70 60 50

3

3Ⱥ

40 30

2Ⱥ

2

1Ⱥ

1

20 10

f, Ƚɰ

0 31.5

63

ɍɦɨɜɧɿ ɩɨɡɧɚɱɟɧɧɹ:

125

1 1A

250

2 2A

що показує рівень вимірюваної величини в дБ. За точністю шумоміри поділяються на чотири класи: 0, 1, 2 та 3. Пристрої класу 0 використовують як зразкові засоби вимірювання; прилади класу 1 – для вимірювання в лабораторних і природних умовах; 2 – для технічного вимірювання; 3 – для орієнтовного вимірювання шуму. Кожному класу приладів відповідає діапазон вимірювання за частотою: шумоміри класів 0 та 1 розраховані на діапазон частот від 20 Гц до 18 кГц, класу 2 – від 20 Гц до 8 кГц, класу 3 – від 31,5 Гц до 8 кГц. Для вимірювання рівня шуму при усередненні за тривалий період часу застосовують інтегрувальні шумоміри. ЗАСОБИ БОРОТЬБИ З ШУМОМ Розробка протишумових заходів повинна починатися на стадії проектування технологічних процесів і машин, шумобезпечної техніки та містити планування схем розміщення джерел шуму на територіях житлової забудови та у промислових зонах. Надалі застосовують акустичні засоби боротьби з шумом на шляху його поширення (наприклад, за допомогою звукоізоляції). Загальна класифікація методів і засобів захисту від шуму, що застосовуються для вирішення завдань у сфері охорони праці, наведена в ГОСТ 12.1.029-80 «ССБТ. Средства и методы защиты от шума. Классификация». Згідно зі стандартом захист працюючих від шуму може здійснюватися як методами та засобами колективного захисту, так і за допомогою ЗІЗ. Методи і засоби колективного захисту, у свою чергу, поділяються на дві категорії: що знижують шум у дже-

www.ohoronapraci.kiev.ua

500

3 3A

1000

4 4A

2000

4000

8000

5 5A

релі його виникнення та під час поширення. Перші, що спрямовані на зниження рівня шуму вібраційного (механічного), аеродинамічного та електромагнітного походження, є найбільш ефективними й економічними. Адже боротьба з шумом після його виникнення коштує дорожче та часто є нерезультативною. Засоби та методи колективного захисту від шуму залежно від способу реалізації бувають організаційно-технічними, архітектурно-планувальними та акустичними. Значний ефект у боротьбі з шумом дають організаційно-технічні методи, а саме: застосування малошумних технологічних процесів; оснащення шумних машин засобами дистанційного управління та автоматичного контролю; застосування малошумних машин, змінення конструктивних елементів машин, удосконалення технології їх ремонту та обслуговування; організація раціональних режимів праці та відпочинку працівників на шумних виробництвах.

1 – творча діяльність, керівна робота, наукова діяльність, конструювання та проектування, програмування, викладання та навчання, лікарська діяльність тощо (рівень звукового тиску, дБ); 1А – те ж саме, рівень звуку 50 дБА; 2 – висококваліфікована робота, що вимагає зосередженості, адміністративнокерівна діяльність, вимірювальні та аналітичні роботи в лабораторії тощо; 2А – те ж саме, рівень звуку 60 дБА; 3 – робота, що виконується із вказівками та акустичними сигналами, що часто надходять; робота, що вимагає постійного слухового контролю, тощо; 3А – те ж саме, рівень звуку 65 дБА; 4 – робота з підвищеними вимогами до процесів спостереження та дистанційного управління виробничими циклами, у приміщеннях з шумним обладнанням тощо; 4А – те ж саме, рівень звуку 75 дБА; 5 – виконання всіх видів робіт (крім тих, що перераховані в п. 1–4 та аналогічних їм) на постійних робочих місцях у виробничих приміщеннях і на території підприємств; 5А – те ж саме, рівень звуку 80 дБА.

Архітектурно-планувальні методи включають створення шумоізоляційних зон; раціональне розміщення технологічного, енергетичного устатковання та робочих місць на промислових підприємствах; доцільне планування зон і режиму руху транспорту. Основними акустичними засобами боротьби з шумом є звукоізоляція, звукопоглинання, віброізоляція, демпфування і глушення шуму (див. блоксхему на с. 58). Якщо знизити рівні шуму до нормативних показників не вдається, на виробництві використовують ЗІЗ. Згідно з ГОСТ 12.1.029-80 засоби індивідуального захисту залежно від конструктивного виконання поділяються на протишумові вкладиші, шоломи, навушники, які можуть використовуватися в поєднанні з протишумовими костюмами. Це дає змогу значно знизити рівень небезпечного для здоров’я людини шумового впливу. Але, безумовно, найбільший ефект має комплексне використання всіх наведених вище методів і засобів боротьби з шумом і захисту від нього.

З фізичної точки зору шум – це звукові коливання у вигляді хвиль, що поширюються у будь-яких твердих, рідких і газоподібних середовищах. З гігієнічної точки зору (що стосується сфери охорони праці) шум – це будь-який небажаний для людини звук, який завдає шкоди її здоров’ю, знижує працездатність і може спричинити травму через порушення сприйняття нею попереджувальних сигналів. На більшості виробництв гранично допустимим рівнем шуму є значення 80 дБА.

57

Медицина праці Блок-схема

АКУСТИЧНІ ЗАСОБИ І МЕТОДИ БОРОТЬБИ З ШУМОМ НА ШЛЯХУ ЙОГО ПОШИРЕННЯ ЗАСОБИ ЗВУКОІЗОЛЯЦІЇ Звукоізолюючі покриття

екрани

стіни

кожухи

капоти

капсули

камери

бокси і блоки

Звукоізолюючі оболонки

ЗАСОБИ ЗВУКОПОГЛИНАННЯ пористі звукопоглиначі

об'ємні звукопоглиначі

резонансні звукопоглиначі пористо-суцільні

ГЛУШИТЕЛІ ШУМУ

трубчасті камерні

комбіновані

реактивні

активні резонансні

лінійні зі зміною навантажувального імпедансу

СИСТЕМИ КОМПЕНСАЦІЇ за енергетичними характеристиками

із розділеними перетворювачами; групами приймачів і датчиків

із поглинанням енергії поля датчиками зі зміною характеристики спрямованості

за конструктивним рішенням із загальними перетворювачами; однаковими приймачами і датчиками

пластинчасті

з електрично ізольованими каналами «приймач-датчик»

зі сполученими датчиками і приймачами зі сполученими приймачами і місцями контролю зі сполученими датчиками і місцями контролю

Методи гігієнічної оцінки шумового навантаження на підприємствах машинобудування

У

машинобудівній галузі, незважаючи на вдосконалення технологій і автоматизацію виробничих процесів, шум як шкідливий виробничий чинник є однією з головних причин розвитку професійних захворювань. Так, у ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання ім. М. В. Фрунзе» (більше ніж 15 тис. працюючих) у «піковому» щодо профзахворювань 2008 р. було зареєстровано 133 випадки встановлення діагнозу «нейросенсорна (сенсоневральна) приглухуватість ІІ– IV ступеня». Особливу увагу фахівці звертають на той факт, що за низкою професій – котельник, обрубувач, стрижневик ручного формування, формувальник, вибивальник відли-

58

вок, коваль на молотах і пресах – серед потерпілих внаслідок профзахворювання переважають працівники, в яких виявлено по дві-три патології. Представники цих професій у процесі трудової діяльності зазнають впливу численних шкідливих і небезпечних чинників, що в остаточному підсумку призводить до одночасного розвитку декількох патологій, обумовлених виробництвом. Фахівці Харківського НДІ гігієни праці та профзахворювань провели у ПАТ «Сумське НПО ім. М. В. Фрунзе» дослідження й оцінку умов праці на робочих місцях і проаналізували отримані дані. Цю процедуру було здійснено згідно з Гігієнічною класифікацією праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого сере-

ОХОРОНА ПРАЦІ 4 /2014

Медицина праці довища, важкості та напруженості трудового процесу, затвердженою відповідним наказом Міністерства охорони здоров’я України від 27.12.2001. Зокрема, показники шуму вимірювалися згідно з ДСН 3.3.6.037-99 «Санітарні норми виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку». Вимірювання проводилося за рівнями звуку (дБА) і звукового тиску (дБ) на частотах 31,5, 63, 125, 250, 1000, 2000, 4000, 8000 Гц. Мікрофон розташовувався на відстані 1 м від робочого місця, на висоті 1,5 м від рівня підлоги та на відстані 0,5 м від оператора, що проводив вимірювання, і був спрямований на джерело максимального шуму. У кожній точці вимірювання проводилося тричі, після чого отримані показники усереднювали (див. таблицю нижче). Результати досліджень виявили, що умови та характер праці практично на всіх обстежених місцях працівників ливарного виробництва належать до шкідливих (клас ІІІ) за таким фактором, як шум. Високий рівень шумового впливу зумовлений не тільки особливостями технологічних процесів, але й тим, що часто зношене, морально та фізично застаріле обладнання продовжує експлуатуватися. Під час роботи таких машин і механізмів еквівалентний рівень шуму збільшується на 3–6 дБ. Якщо така ситуація на виробництві зберігається протягом тривалого часу, це призводить до виникнення у працівників кохлеарного невриту, нейросенсорної (сенсоневральної) приглухуватості й інших професійно обумовлених захворювань органів слуху. ЗАХИСТ ВІД МЕХАНІЧНОГО ШУМУ Наразі адміністрацією підприємства ведеться цілеспрямована робота щодо зниження несприятливого впливу шуму. Пріоритетами на цьому шляху є, з одного боку, розробка і впровадження шумобезпечної техніки, а з іншого – використання засобів колективного та індивідуального захисту. Один з найпоширеніших видів виробничого шуму – шум механічного походження, що виникає внаслідок вібрації поверхонь машин та обладнання, а також окремих або періодичних ударів у зчленуваннях деталей, складальних одиниць або конструкцій загалом. Для зниження рівня шуму у вузлах і деталях, в яких відбуваються ударні процеси, необхідно зменшувати силу коливань, збільшувати період контакту елементів, які взаємодіють між собою, домагатися скорочення площі та рівня звуковипромінювання.

Це досягається за допомогою цілого комплексу технічних рішень, в основі яких – застосування сучасних методів віброізоляції та вібродемпфірувальних матеріалів. Як і раніше, найпростішим і найпоширенішим засобом зниження рівня шуму у виробничих приміщеннях є використання звукоізолюючих кожухів, які повністю або частково закривають найбільш шумні агрегати. Ці кожухи та звукопоглинальні огородження мають оглядові вікна, функціональні отвори для виведення електропроводки й інших комунікацій, їх можна знімати та розбирати. Як свідчить досвід сумських машинобудівників, звукоізолююча здатність певних видів кожухів і огороджень залежно від їх розмірів, товщини та матеріалів, що використовуються, може досягати 60 дБ. Треба нагадати роботодавцям і лікарям-профпатологам, що засоби індивідуального захисту від шуму потрібно застосовувати лише в тих випадках, коли інші шляхи (внесення конструктивних змін у машини та обладнання, колективні засоби захисту) не забезпечують допустимих параметрів. За допомогою ЗІЗ рівні звукового тиску можна знизити на 7–45 дБ. ВИРІШУЄМО ПРОБЛЕМУ КОМПЛЕКСНО Безперечно, в основі профілактики професійно зумовлених захворювань органів слуху має бути комплексний підхід. У першу чергу це розробка та реалізація державних програм, спрямованих на зниження впливу шкідливих і небезпечних виробничих чинників на організм людини. Роботодавці повинні чітко виконувати передбачені законодавством нормативні вимоги, що стосуються нормалізації санітарно-гігієнічних і психофізіологічних умов праці, раціонального використання засобів колективного та індивідуального захисту, диспансерного спостереження й оздоровлення; проведення попередніх (під час прийняття на роботу) і періодичних медичних оглядів з урахуванням протипоказань та індивідуальних особливостей організму. Зокрема, рівень специфічної адаптації до впливу тих або інших шкідливих факторів, який визначається під час медичного огляду, можна використовувати як об’єктивний критерій допустимих строків роботи у шкідливих умовах (наприклад, при впровадженні контрактної системи прийняття на роботу). Таким чином, боротьба з шумом на виробництві є комплексною проблемою, оскільки пов’язана з вирішенням гігієнічних, технічних, управлінських і правових завдань.

СУМАРНІ РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ШУМУ НА РОБОЧИХ МІСЦЯХ ПРАЦІВНИКІВ ЛИВАРНОГО ВИРОБНИЦТВА

№ з/п

Професія

1 2 Ливарна дільниця 2 Формувальник машинного формування 3 Заливальник металу 4 Стропальник 5 Вибивальник відливок Обрубна дільниця 6 Обрубувач, зайнятий на обрубуванні литва 7 Старший майстер обрубної дільниці 10 Електрогазозварник 11 Терміст 12 Газорізальник Кранова бригада 13 Машиніст крана, зайнятий на гарячих роботах 14 Машиніст крана обрубної дільниці 15 Машиніст крана на формуванні Стрижнева ділянка 17 Стрижневик ручного формування 18 Землероб 19 Сушильник стрижнів і форм

www.ohoronapraci.kiev.ua

Перевищення за спектром, дБ

Перевищення еквівалентного рівня шуму, дБАа экв.

Клас шкідливості

3

4

5

6–10 2–7 4–17 6–18

9 3 15 13

III.2 III.1 III.2 III.2

14–32 7–24 1–4 2–9 2–7

31 16 1 5 4

III.3 III.3 III.1 III.1 III.1

1–13 4–15 3–15

14 12 12

III.2 III.2 III.2

3–8 1–6 1–4

5 3 1

III.1 III.1 III.1

59

Медицина праці

Промислова безпека

Якось 16 років тому автор статті відпустив свого 10-річного сина покататися на комбайні з дідусем. Увечері хлопчина повернувся задоволеним, але майже глухим. Довелося пройти серйозний курс лікування, щоб відновити втрачений слух. Які ж заходи вживаються в сучасних тракторах і комбайнах для усунення впливу шкідливого виробничого фактора – шуму – на робочих місцях механізаторів?

Оремо без шуму й пилу Сергій Колесник, власкор

С

учасних сільськогосподарських машин в АПК країни поки що недостатньо. За статистикою тракторів «віком» до 5 років усього 6%, від 5 до 10 –11%, 11– 20 років – 57%, старших 20 років – 26%. Не краща ситуація і з комбайнами. З наявних 57,4 тис. комбайнів тільки 7 тис. – сучасні, а майже 12 тис. – застарілі, частина з яких періодично не бере участі у жнивах через несправність. Вимірювання рівня шуму в кабінах застарілих типів тракторів і комбайнів показало значне перевищення гранично допустимих рівнів. Шум різної інтенсивності є причиною швидкої втомлюваності і зниження працездатності механізаторів. Непоодинокими є випадки, коли тривала дія на них шуму високої інтенсивності призводила до втрати слуху та інвалідності. Сумарний загальний рівень шуму на робочому місці включає три основні складові: • рівень звуку, який видають зовнішні джерела (двигун, робочі

60

органи, силові передачі комбайна, машини, що працюють поруч) і який проникає в кабіну; • рівень звуку, який виникає в результаті коливання (вібрації) стінок, скла та підлоги кабіни; • рівень звуку, що проник у кабіну й додатково підсилює рівень шуму внаслідок реверберації звуку, тобто відбивання його від гладких твердих поверхонь внутрішнього облицювання кабіни. Згідно з чинними в країні вимогами, аналогічними вимогам в інших європейських країнах, рівень шуму на відстані не більше ніж 5 м від кабіни машини не повинен перевищувати 90 дБА, у кабіні – 80 дБА. Для зниження рівня шуму в кабіні сучасних тракторів і комбайнів вітчизняного та імпортного виробництва вживається цілий комплекс заходів. Установлюються двигуни з мінімальним рівнем шуму, розміщення яких (та інших вузлів, що створюють сильний шум) передбачається на максимально можливій відстані від кабіни. Для огородження двигунів використовуються капоти з покращеними звукоізолюючими та звукопоглинаючими властивостями. Застосовуються більш ефективні глушники шуму вихлопу і всмоктування. Чим більший термін експлуатації машин, тим гучні-

ша робота двигунів, що пов’язано зі зношенням деталей. Тому в робочих органах сучасних машин використовуються деталі, які дають найменш можливий шум. Це, наприклад, шестерні із шліфованими робочими поверхнями, деталі, виготовлені з полімерних матеріалів, встановлення мінімальних зазорів між контактуючими деталями. Вирішуються питання заміни (там де це припустимо) зубчастих передач на клинопасові або ланцюгові, пошуку найкращих конструктивних форм для безударної взаємодії деталей і плавного обтікання їх повітряними потоками. Також серед основних завдань розробників – зменшення маси та жорст кості елементів конструкцій машин з метою зниження амплітуд коливань, заміна зворотно-поступальних рухів деталей на обертові, використання прокладних мате рі алів, які перешкоджають передачі коливань від одних деталей до інших тощо. Також застосовуються шини зі спеціальними протекторами, що дають менший звук під час руху. Як розповів головний конструктор зернозбиральних комбайнів ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Херсонський машинобудівний завод» Валерій Образцов, найбільша увага приділяється шумоізо-

ОХОРОНА ПРАЦІ 4 /2014

Медицина праці ляції самого робочого місця. У першу чергу вживається ряд заходів щодо зниження рівня шуму, який проникає в кабіну ззовні. Це здійснюється шляхом застосування акустичних матеріалів. Крім того, кабіна кріпиться до корпусу машини на амортизаторах або на пружних гумових подушках, які ізолюють її від шуму й вібрації. Лобове скло фіксується за допомогою силіконового або поліуретанового герметика, що зменшує амплітуду вібрації та рівень звукового тиску, а також збільшує жорсткість і міцність каркаса кабіни. Замість плоских переднього (вітрового) та бокових стекол застосовують здебільшого одне гнуте (панорамне) переднє вітрове скло, яке має більшу жорсткість і значно нижчий рівень вібрації, що забезпечує кращий огляд, особливо в нічний час (виклю чає утворення відблисків, що мало місце у старих типах кабін). Для цього застосовується тришарове скло (триплекс), який зменшує рівень звукового тиску, що проникає в кабіну. Цей ефект досягається за рахунок склеювання трьох шарів: зовнішнього і внутрішнього – зі скла, а середнього – з полімерної плівки, яка має іншу щільність і додатково знижує рівень звуку, що проникає через скло, та покращує теплоізоляцію кабіни. Для максимального зниження вібрації плоских стінок каркаса кабіни, які, як мембрани, вібрують і створюють додатковий шум, а також рівня звуку, що проникає крізь них, на їхню внутрішню поверхню після фарбування наносять шар бітумної мастики. Таким чином зне шкоджуються низькочастотні звукові вібрації, які є найшкідливішими для організму людини. Потім на внутрішні поверхні каркаса наклеюють пінополіуретан (поролон) товщиною 20–30 мм, що забезпечує суттєве зменшення рівня проникного звукового тиску, а також ефективну теплоізоляцію кабіни. Раніше (та, втім, і зараз) на деяких сільгоспмашинах поверхні каркаса кабіни облицьовували зсередини перфорованими деревоволокнистими плитами або пластиковими панелями з твердою гладкою поверхнею. Вони, вібруючи, створюють додатковий шум, а також посилюють загальний рівень шуму в кабіні в результаті реверберації. Сьогодні найбільш ефективними для внутрішнього облицювання є тришарові облицювальні панелі (внутрішній шар – спінений поліетилен, середній несучий – склопластик, зовнішній – ворсиста

www.ohoronapraci.kiev.ua

тканина). Такі панелі з матеріалу різної щільності ефективно знижують рівень звуку, що проникає в кабіну, а ворсиста структура лицевої поверхні практично виключає підсилення загального шуму від реверберації. Крім ефективного зниження шуму, застосування тришарових облицювальних панелей з лицевим шаром, виконаним з тканини, покращує внутрішній інтер’єр кабіни. Для їхнього облицювання застосовуються й інші матеріали (войлок, штучна шкіра тощо). Також дуже важливою є звукоізоляція підлоги кабіни, через яку проникає більша частина шуму від руху робочих органів машини. Тому на підлогу наносять звукопоглинаючу мастику, потім наклеюють настил з мікропористого матеріалу, а зверху кладуть спеціальний двошаровий килимок, нижній шар якого зроблено з мікропористої гуми, зовнішній – з рифленої гуми. Звичайно, конструктори нового покоління сільгосптехніки турбуються не тільки про захист кабіни від шуму, а й від інших шкідливих факторів (вібрації, запилення, переохолодження). Так, для щільного прилягання дверей застосовуються ущільнювачі з великим діапазоном стискання. Це сприяє створенню необхідної чистоти й надлишкового тиску повітря в кабіні, що перешкоджає потраплянню пилу. Зазори між елементами конструкції кабіни та педалями перекривають гофрованими гумовими чохлами,

які також заважають проникненню звуку і виключають можливість потрапляння пилу. Комфорт в кабіні забезпечується завдяки зручному розміщенню сидіння, керма, функції їх регулювання. Для підтримки необхідної температури та чистоти повіт ря на сучасних тракторах і комбайнах установлюють системи нормалізації мікроклімату з використанням високопродуктивних кондиціонерів з режимом «зима-літо», а також холодильники, термоси, магнітоли, розетки з напругою 12 В для зарядки акумулятора мобільного телефону та інші пристрої. Складна сільськогосподарська техніка нині обладнана й бортовими комп’ютерами, що сприяє не тільки її збереженню в належному стані, а й значно полегшує здійснення механізатором контролю за її станом і робочим процесом, що зрештою підвищує продуктивність праці та якість сільгоспробіт. Так, образ нинішнього механізатора дуже змінився. Це вже не той кремезний чолов’яга у фуфайці з замасленими руками, а інтелігент. Він вміє користуватися сучасною «начинкою» сільськогосподарських машин, організувати робочий процес з найвищою ефективністю і додержанням вимог безпеки, тому й вимагає для себе максимального комфорту. А комфорт – це в першу чергу якомога менший шум у кабіні. І подбати про цей комфорт повинен роботодавець, передусім закуповуючи нову сучасну техніку.

Вимірювання рівня шуму в кабінах застарілих типів тракторів і комбайнів показало значне перевищення гранично допустимих рівнів. Шум різної інтенсивності є причиною швидкої втомлюваності і зниження працездатності механізаторів. Непоодинокими є випадки, коли тривала дія на них шуму високої інтенсивності призводила до втрати слуху та інвалідності

61

Соціальний захист

Уроки моралі

«Спотикнувся, упав, ОПРИТОМНІВ – ГІПС!» Пам’ятаєте, як ця фраза у виконанні великого Юрія Нікуліна викликала гомеричний регіт у залах кінотеатрів? Навіть сьогодні, через півстоліття, під час перегляду «Діамантової руки» ми сміємося. У реальному житті усе набагато прозаїчніше й сумніше.

– Ви мені дійсно зможете допомогти? – в очах моєї співрозмовниці була скоріше недовіра, ніж надія. Я намагався не відводити погляду. Історія Тетяни Балан є банальною, і від цього ще трагічнішою. Вона могла відбутися будь-де, але сталася в ПАТ «Завод будівельних конструкцій» у Києві – на підприємстві, якому жінка віддала 27 років життя, працюючи там з дня його заснування. Тетяна поспішала, повертаючись з обідньої перерви: на неї чекали машини під вантаження. Прямо на території підприємства на одному зі сходових прольотів нога підвернулася, жінка не втримала рівноваги і впала, сильно вдарившись спиною об сходинку. Біль був такий, що стало важко дихати. Та й нога в коліні якось дивно вивернулася. Але вихована ще на старих «совкових» гаслах типу «Насамперед думай про Батьківщину, а потім про себе» Тетяна (а вона – машиніст баштового крана) через «не можу» зайняла своє робоче місце в кабіні на висоті дев’того поверху. Завантажена одна машина, друга, третя. Біль у коліні не вщухав, більше того – нога почала опухати. Було так боляче, що жінка мало не втрачала свідомість. Насилу, ледь стримуючи сльози, вона спустилася вниз, і її автомобілем відвезли в одну з найближчих до її будинку лікарень міста. Так би мовити, пішли назустріч. У травмпункті зробили томографію і рентген, заспокоїли, мовляв, усе нормально, кістки цілі, йдіть додому, під нагляд травматолога, хірурга та пульмонолога. Через кілька днів пульмонолог лікарні, розташованої вже на іншому кінці міста, сказав, що є сильне забиття легенів, запропонував залишитися в лікарні. Але в жінки на руках був хворий чоловік, який переніс інсульт, тому вона відмовилася від госпіталізації й поїхала додому. На лікарняному Тетяна була майже місяць. Тоді і «продзвенів» перший дзвіночок, пробачте за каламбур. Зателефонував начальник цеху і ніби між іншим, цікавлячись здоров’ям, натякнув: мовляв, ти нікому не говори, що травму отримала на заводі. Кажи, що десь удома, з необережності, усяко буває. А то у підприємства можуть виникнути не-

62

Фото автора

Володимир Терещенко, власкор

приємності. Під тиском жінка начебто й погодилася. Тоді вона ще не знала точного діагнозу. Через місяць, коли здавала перші лікарняні листки в бухгалтерію, начальник цеху вже прямо сказав: сідай і пиши, що отримала травму в побуті. І Тетяна написала. А куди було діватися! Адже вона підпадає під ту категорію ризику, яка існує, напевно, тільки в нашій країні, – «працюючий пенсіонер». Що це таке, думаю, пояснювати не треба. У нас в Україні у людей, які мають навіть великий трудовий стаж, пенсії настільки малі, що жити на них просто неможливо – тільки виживати. Тому і працюють пенсіонери на виробництві, щоб заробити додаткові гроші і хоч якось зводити кінці з кінцями. При цьому стають найбезправнішими: що їм не скажуть, усе зроблять. Над ними, як дамоклів меч, висить загроза звільнення, тобто існування на пенсію. От вони, за точним визначенням моєї співрозмовниці, і «помовкують». Лікування дало результат: пухлина на нозі почала спадати, болі в коліні пройшли. І жінка ще півроку ходила на роботу. Але потім нога знову стала набрякати. Нові аналізи, МРТ, УЗД і, як вирок: потрібна операція. Розірвані медіальні зв’язки та меніск, пішов необоротний процес, який може призвести до втрати ноги. За операцію треба платити. Тоді йшлося про 8 тис. гривень. Жінка звернулася до директора рідного заводу по допомогу. Він, відводячи очі убік, сказав, що все чудово розуміє, радий би допомогти, але грошей немає: лютий на дворі, не сезон, продукцію не купують. Довелося Тетяні брати кредит у банку. І хоча операція пройшла успішно, ті півроку, які вона пропрацювала з хворою ногою, даються взнаки й сьогодні. Після операції, вже в бухгалтерії, куди жінка прийшла закрити лікарняні листки, їй почали натякати: скільки вас ще тримати у штаті, не можете працювати – звільняйтеся, і т. п. Уже відчувши на собі «турботу» рідного підприємства, Тетяна відповіла: маєте право – звільняйте. Але її тримали. І тільки пізніше вона зрозуміла, чому.

– Одного чудового дня, – згадує жінка, – приїхав начальник цеху, просив вийти на роботу: звільнився кранівник, працювати нікому. Говорив про рідний завод, необхідність допомогти йому. Тетяні набридло сидіти вдома, і вона вирішила закрити лікарняний. Так склалося, що спеціаліст, у якого вона перебувала на обліку, пішов у відпустку, а інший лікар не дивлячись (у прямому й переносному сенсі) підписав необхідні документи. І полізла Тетяна на свій кран, та з хворою ногою. Навіть відпрацювала кілька змін, поки шукали нового машиніста. Звісно, такі навантаження мали свої негативні наслідки.

– Коли я прийшла до свого лікаря, і він оглянув коліно, – жінка сумно посміхається, – він так кричав на мене,

ОХОРОНА ПРАЦІ 4 /2014

Соціальний захист так кричав! Казав, що якщо я хочу втратити ногу, то він мені в цьому не помічник. Загалом популярно пояснив, що на мене чекає. Та я вже тоді й сама багато що зрозуміла. До грошей, які жінка витратила на операцію, додалися витрати на чергове лікування. Сидячи переді мною і перебираючи свої медичні документи, вона сумно рахує: на уколи стільки-то гривень, на УЗД – стільки-то, а їх було 4 або 5, на це – стільки. Загальна сума вже давно перевищила 20 тис. гривень. Народна мудрість каже: у боргах як у реп’яхах. Це про Тетяну. Добре хоч, син допомагає. А чоловіка не вберегла. Після кількох інсультів він помер. Фінансовий стан був настільки критичним, що вона знову пішла на завод, тепер уже до його власника. Він її уважно вислухав і... пояснив, що вона працювала у закритому акціонерному товаристві, а зараз це вже публічне акціонерне товариство. Тобто зовсім інше підприємство, яке не несе відповідальності за те, що трапилося у «попередників». І взагалі, вона ж сама написала, що отримала травму в побуті.

– І так мені стало прикро, – голос жінки затремтів, – що обдурили мене, використали, а потім викинули як непотріб. Віддячили за 27 років роботи на заводі. Як це може бути: територія та ж сама, цех той самий, і кран – а підприємство інше? Уважно слухаючи Тетяну, розглядаючи її медичну книжку, численні бланки та квитанції, я не міг зрозуміти, чому ніхто не прийшов їй на допомогу, не пояснив її права. На підприємстві працювало більше ніж 80 осіб і, напевно, був інженер з охорони праці. Куди він дивився, що робив? А профспілкова організація, що позиціонує себе як захисниця інтересів працюючих, – де вона? Чим займається юрисконсульт заводу, який не міг не бачити, що не виконуються умови колективного договору між роботодавцем і трудовим колективом? Чи такого договору не існує?

Подібних запитань дуже багато. Наприклад, жінка сказала, що тільки через кілька тижнів з моменту отримання травми до неї звернувся начальник цеху з проханням зазначити в пояснювальній записці, що травма отримана в побуті. Чому на заводі свідомо пішли на порушення і у відповідний строк, встановлений нормативно-правовими документами з охорони праці, не повідомили наглядові органи про нещасний випадок? Що це, як не пряме приховування? Хто за нього відповість? На жаль, такі події на цьому підприємстві непоодинокі. І якщо Тетяна вважає, що і сама десь у чомусь винна, то як пояснити випадок з такелажником, якого під час вантаження бетонною плитою зіштовхнуло з машини? Чоловік отримав травму руки і... був тихенько звільнений. Вірніше, скорочений, бо раптом з’ясувалося, що він працюючий пенсіонер. Коли по кілька десятків разів на день він влізав у кузови вантажівок, це нікого не турбувало. А тут згадали... Між іншим, похід Тетяни до власника підприємства не залишився без наслідків. Після нього жінку... (правильно!) звільнили. Вірніше, відправили на заслужений відпочинок. Живи і розраховуйся з боргами, які тобі допоміг зробити рідний завод. Ось така у нас турбота про людину. Чого хоче ця жінка? Зовсім мало. Вона розуміє, що втраченого здоров’я не повернути, тому сподівається хоча б на те, що їй якось допоможуть розрахуватися з боргами й оплатити ті кілька чеків, які залишилися в неї на руках. Проте мені здається, вона не дуже в це вірить.

– Ви зможете допомогти? – Тетяна з надією дивиться мені в очі. Я відвожу погляд. Коли уже стояв у дверях, вона сумно попросила: – Напишіть статтю, щоб інші не повторювали моїх помилок. Нехай у разі отримання травми не йдуть на поводу й не вірять жодним запевненням ані начальника цеху, ані директора, ані власника. Обдурять!..

КОМЕНТАР Наведені у статті приклади зайвий раз підкреслюють загальне становище з нещасними випадками на виробництві, позицією роботодавця й потерпілого, яке склалося в Україні протягом останніх років. За даними державної статистики, упродовж 2009–2012 рр. у середньому по Україні падіння на виробництві призводили до травмування кожного п’ятого працівника; близько 5% працівників загинули через цю причину. Тиск посадових осіб підприємства на працівників, які постраждали внаслідок настання нещасних випадків, загроза з боку роботодавців щодо подальшого звільнення змушують потерпілих надавати комісіям неправдиві свідчення про те, що нещасний випадок... стався не на виробництві. Це типова й непоодинока ситуація, коли нещасний випадок не пов’язується з виробництвом, у результаті чого визнається нестраховим, а потерпілий не отримує належні йому відшкодування та допомогу з Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань. Ситуація погіршується ще й тим, що потерпілі не можуть самостійно визначити тяжкість травм та їх можливі наслідки. Вони недооцінюють ступінь пошкоджень організму, отриманих в результаті нещасного випадку, та на догоду «рідному» підприємству роблять собі ведмежу послугу. На жаль, відповідно до законодавства України для повторного розслідування нещасних випадків існує поняття «позовна давність». Тобто якщо з моменту настання нещасного випадку пройшло більше трьох років, суди ці справи не розглядають.

Головний спеціаліст – довірений лікар Департаменту охорони праці ФПУ Анатолій Стовбун

www.ohoronapraci.kiev.ua

Реклама

Отже Тетяні залишається сподіватися лише на певну допомогу галузевої профспілки або територіального профспілкового об’єднання, куди я їй і раджу звернутися.

63

Безпека життєдіяльності

Що їмо? Що п’ємо?

Марина Пархоменко, журналіст

Генетично модифікованих організмів (ГМО) в Україні офіційно нібито немає. Але чи так це? За даними вчених, уживання продуктів із ГМО як мінімум призводить до безпліддя. А за статистикою, близько 20% молодих сімейних пар в Україні не можуть мати дітей.

ГМО:

ЗА і ПРОТИ НА НЕЛЕГАЛЬНОМУ СТАНОВИЩІ У 1996 р. на нашій планеті з’явилися перші комерційні поля генетично модифікованих рослин. Відтоді вчені намагаються з’ясувати, чого очікувати від ГМО: розв’язання проблеми голодуючих і енергозалежності чи негативних наслідків для здоров’я людини й навколишнього середовища? Поки людство сперечається про користь і шкоду ГМО, нові рослини просуваються планетою семимильними кроками. У 2012 р. ГМ-рослини на площі понад 170 млн га вирощували 28 країн. З 1996 р. територія таких полів збільшилася приблизно в 100 разів. Ще 31 держава надала дозвіл на їх імпорт і використання як продуктів харчування або кормів. Вартість світового ринку генетично модифікованого посівного матеріалу склала близько 15 млрд доларів, а кінцевого продукту – 160 млрд. Основні модифіковані культури – соя, кукурудза, бавовна, рапс. Сімнадцять мільйонів фермерів обрали цей новий напрям аграрного сектору, тому що з такими рослинами менше турбот, вони дають швидкий урожай і більші прибутки. Зрозуміло, що за таких масштабів посівів ГМ-культур вони є і в Україні.

64

Але в нас не зареєстрована жодна генетична модифікація. Їх не можна ввозити й вирощувати, а наукові дослідження дозволено робити тільки в пробірці. Однак важко уявити, що всі 1,5 млн га посівів сої в Україні не мають ГМ-складової. Крім того, цей компонент може міститися в сировині, яку постачають у нашу країну з-за кордону. «Що стосується генетично модифікованих продуктів, то у нас зміщено два поняття: безпеки такої продукції і права споживачів на доступну інформацію про її склад. Людина має право знати, що вона споживає, і свідомо робити свій вибір. Але це жодним чином не стосується безпеки. Якщо безпека продукту під сумнівом, його взагалі не повинно бути на ринку. Тим більше в Україні, де офіційно не зареєстрований жоден ГМ-компонент. Ми можемо тільки здогадуватися, хто й що завіз або вирощує. Для нашої країни найбільш імовірні ГМ-культури – це соя, рапс, кукурудза. На їх вміст і треба перевіряти продукти харчування», – зазначає доктор біологічних наук, науковий співробітник Інституту харчової біотехнології та геноміки НАН України Борис Сорочинский.

Генна інженерія може все. Але чи все необхідно? Потрібно шукати розумну доцільність у цих безмежних можливостях. Юрій Кундієв

Як виправити ситуацію? Необхідно навести порядок у законодавчій базі України. Закони в нас є, але їх ухвалювали поспіхом, через що виникли протиріччя в нормах. Українські закони непрямої дії, для них пишуть безліч підзаконних нормативних актів. А чиновники, які їх повинні писати й виконувати, побоюються відповідальності за прийняття рішень. Зразком нейтралітету служить Закон України «Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні і використанні генетично модифікованих організмів». Він регламентує обіг із ГМО, не підтримуючи й не забороняючи їх. ПРИБУТКИ БІОЕКОНОМІКИ У США давно зробили вибір на користь ГМО. П’ять провідних країн, що розвиваються, – Китай, Індія, Аргентина, Бразилія й ПАР – стали лідерами у використанні біокультур, і це стимулює їх застосування в усьому світі. На зміну рослинам першого покоління, стійким до гербіцидів, шкідників і бур’янів, приходить друге, де акцент зроблений на поліпшенні споживчих якостей. Очікується поява «золотого

ОХОРОНА ПРАЦІ 4 /2014

Безпека життєдіяльності рису», збагаченого вітамінами, засухостійкої кукурудзи. У Росії не вирощують ГМ-рослин, але створюють свої модифікації, які проходять випробування. Там зареєстровані основні трансгенні культури, продукти й корми. В Європі досить стримано ставляться до використання ГМ-рослин. У країнах ЄС вирощується тільки Bt-кукурудза, але для споживання дозволено 35 модифікацій рослин і їх продуктів. Останніми роками виникла нова галузь – біоекономіка. У ЄС у 2010 р. обсяг інноваційної біоекономіки перевищив 2 трлн євро. Очікується, що до 2030 р. на її частку припадатиме близько 3% ВВП розвинених країн. Уже зараз біоіндустрія разом з біофармацевтикою за капіталізацією посідає третє місце серед провідних секторів економіки, поступаючись лише банківській системі й нафтогазовій галузі. У сфері біоіндустрії обертаються величезні гроші, тому певні сили світової економіки зацікавлені в просуванні ГМ-продукції і не шкодують на це засобів. Нас підводять до думки, що ГМО – це неминучість і необхідність. Навіщо вичікувати, якщо рано чи пізно ми все одно до цього прийдемо. На користь трансгенних рослин наводять аргументи, що через 20–30 років нинішніх рекордних урожаїв буде недостатньо. Якщо ми прагнемо нагодувати інші країни, то сільгосппродукції знадобиться в кілька разів більше. В умовах кліматичних змін гарні шанси на виживання у ГМ-культур. Якщо українські фермери звернуться до сучасних біотехнологій, то в перший рік їх використання досягнуть збільшення рентабельності своїх господарств більше

ніж на 4 млрд грн. Тим, хто намагається заперечити, що Україна – велика сільськогосподарська країна й нам усього вистачає, тож ризики й експерименти ні до чого, кажуть, що це не-

www.ohoronapraci.kiev.ua

далекоглядна позиція. І навіть ВООЗ заявляє: «ГМ-продукти, доступні на міжнародному ринку, пройшли оцінку ризиків для здоров’я людини… Результати не свідчать про будь-яку загрозу…» Але безпеку ГМ-рослин зазвичай зводять до відсутності алергенів, токсичних речовин і деяких інших компонентів. А будь-який більш-менш досвідчений медик відзначить, що про віддалені результати використання трансгенної продукції можна говорити не раніше ніж за 50 років. УДАР ПО РЕПРОДУКЦІЇ Дуже цікавими є результати незалежного дослідження з вивчення впливу ГМО на ссавців, проведеного в Росії, оприлюднені на сайті Biosafety.ru. Аналіз проводила Загальнонаціональна асоціація генетичної безпеки (ЗАГБ) разом з Інститутом проблем екології і еволюції імені О. М. Сєверцова РАН (ІПЕіЕ РАН) у 2008– 2010 рр. Результати свідчать про значний негативний вплив кормів, що містять ГМ-компоненти, на репродуктивні функції і здоров’я лабораторних тварин. За словами заступника директора ІПЕіЕ РАН доктора біологічних наук Олексія Сурова, саме такий корм зараз широко використовують при розведенні птахів, свиней та інших сільськогосподарських тварин. Тому отримані вченими дані досить актуальні для аграріїв. У Москві керівники ЗАГБ представили висновки незалежного дослідження з вивчення впливу корму, що містить компоненти ГМО, на біологічні й фізіологічні показники ссавців. «У тварин було виявлено відставання в розвитку й рості, порушення співвідношення статі у виводках зі збільшенням частки самок, зменшення кількості дитинчат у приплоді, аж до їх повної відсутності в другого покоління, – пояснює Олексій Суров. – Було також зафіксоване значне зниження репродуктивної функції самців». Експериментальне до слідження проводилося на лабораторній популяції хом’ячків Кемпбелла (Phodopus campbelli), обраної тому, що в них відбувається швидка зміна поколінь, що дає змогу відстежити віддалені наслідки. З одновікових статевозрілих особин були створені репродуктивні пари, які потім розбили на чотири групи: по п’ять пар у кожній. Перша група (Соя-0) одержувала віварний корм з додаванням чистої нетрансгенної сої. Друга (ГМ-Соя-1)

і третя (ГМ-Соя-2) відрізнялися між собою за кількісним змістом у кормі ГМ сої, яка додавалася у віварний корм. Контрольна група отримувала віварний корм без будь-яких добавок. У ході експерименту реєструвалися загальнобіологічні й фізіологічні показники, такі як кількість, розміри, випадки загибелі, розвиток й інші параметри, стан виводків різних поколінь у кожній із груп. З отриманих виводків формували нові репродуктивні пари для відтворення потомства, яким продовжували давати ті ж корми. У результаті проведених на трьох поколіннях хом’ячків досліджень за

загальними, фізіологічними і патогістологічними показникам було виявлено: • відставання в розвитку й рості; • порушення співвідношення статей у виводках зі збільшенням частки самок; • зменшення кількості дитинчат у приплоді, аж до їх повної відсутності у другого покоління тваринних груп ГМ-Соя-1 і ГМ-Соя-2, порівняно з контрольною і групою чистої сої. За фізіологічними і патологоанатомічними показниками виявлено порушення розвитку репродуктивної системи в самців і самок у групах ГМ-Соя-1 і ГМ-Соя-2 на відміну від групи з контрольними особинами. На думку президента ЗАГБ Олександра Баранова, основним результатом впливу ГМ-корму стало те, що тварини з експериментальних груп не дали третього покоління. «Головний висновок нашого дослідження – виявлення фактів біологічної заборони на

65

Безпека життєдіяльності ситету Сераліні, який два роки кормив пацюків трансгенною кукурудзою, вирощеною в США, внаслідок чого у тварин з’явилися ракові пухлини. Результат досліджень ученого спростувало агенcтво EFCA, що контролює якість продуктів у ЄС, заявивши, що цей вид гризунів схильний до онкологічних хвороб, які виникають з віком незалежно від харчування.

розмноження, – сказав О. Баранов. – Природа поставила хрест на генетичних перспективах тварин, які харчуються ГМ-кормом». Екологи відзначають, що подібних експериментів катастрофічно мало. Відомі усьому світу незалежні дослідження впливу споживання ГМО на тварин проводилися в Інституті вищої нервової діяльності й нейрофізіології РАН (2005 р.) та в Університеті Каєна (Франція, 2006 р.). Альянс СНД «За біобезпеку» вва-

жає, що держави повинні регулярно виділяти кошти на подібну діяльність. До речі, експерименти на лабораторних тваринах проводили вчені різних країн, і практично всі одержали негативний результат. Зазвичай такі досліди зазнають критики опонентів: то не той вид пацюків обрали, то ще щось не так. Усе, що говорить не на користь ГМО, оголошується «страшилкою» для обивателя. Це стосується й незалежного експерименту професора Каннського універ-

КУДИ НАС ВЕДУТЬ ГМО? Тим часом деякі вчені вважають, що трансгенні продукти виробляють своєрідний імунітет до антибіотиків. Попросту кажучи, ті перестають діяти. Медики з тривогою відзначають зростання онкологічних захворювань, а безплідність в Україні набуває загрозливих масштабів. Близько 20% подружніх пар у нашій країні не можуть мати дітей. Списати основну провину на екологію? Але екологічна обстановка в нас ніколи не була ідеальною, а безплідність вважалася рідкістю. Хто поручиться, що негативну роль у погіршенні здоров’я людей не відіграли ГМ-продукти?

Знання – запорука безпеки

Уміння допомагати потрібне завжди О

купація Криму й загроза вторгнення на континентальну територію України озброєних до зубів «братів-росіян» не залишили жодних сумнівів у тому, що нам необхідно завжди бути готовими до будь-яких надзвичайних ситуацій. Як підготуватися до ймовірних НП, як захистити себе й свою родину, як надати долікарську медичну допомогу людям, які потрапили в біду, – такі знання знадобляться завжди. Вони можуть стати в пригоді і в умовах військового протистояння, і в мирний час: у разі травмування на виробництві, на транспорті, під час аварій, техногенних катастроф, інших локальних або глобальних надзвичайних ситуацій (НС). Навчальний центр «Новатор», у штаті якого працюють 14 викладачів-практиків, співробітники ДСНС, лікарі, фахівці-психологи, розробив спеціальну програму навчання мирного населення азам цивільної оборони. У підготовці програми, яка реалізується у формі семінару-тренінгу «Надзвичайна ситуація: допоможи собі сам», брали також участь фахівці Науково-методичного центру цивільного захисту м. Києва.

66

Програма курсу охоплює найбільш актуальні питання, що стосуються практичної реалізації права на цивільний захист, підготовки цивільного населення до НС, конкретних дій при оголошенні НС, надання різних видів допомоги потерпілим, психології юрби під час НС і психології поведінки з терористами, провокаторами, організаторами заворушень. Для відпрацювання практичних навичок під час тренінгу використовуються мультимедійний тренажер «Фантом-П», навчальний дефібрилятор, перев’язувальний матеріал, протигаз, робот-тренажер «Гоша-06». Автор побував на одному із занять за участю «Гоші». Перша частина семінару-тренінгу була присвячена теоретичним питанням, а потім учасники на практиці вчилися надавати першу допомогу. Зокрема, робити штучне дихання, масаж серця, користуватися дефібрилятором, проводити три види реанімаційних заходів. Робот-тренажер реагує на дії рятувальників звуковими та світловими сигналами й навіть може тестувати учнів у режимі іспиту, отже навчання в умовах, наближених до реальних, відбувається досить успішно. О. Фандєєв, фото автора

ОХОРОНА ПРАЦІ 4 /2014

Реклама

Безпека життєдіяльності

www.ohoronapraci.kiev.ua

67

Реклама

68

ОХОРОНА ПРАЦІ 4 /2014

Реклама

www.ohoronapraci.kiev.ua

69

Реклама

70

ОХОРОНА ПРАЦІ 4 /2014

Реклама

www.ohoronapraci.kiev.ua

71

Реклама

72

ОХОРОНА ПРАЦІ 4 /2014

Професія в кишені

Шум як шкідливий чинник виробництва

НАУКОВО-ВИРОБНИЧИЙ ЖУРНАЛ

№ 4/2014

ОХОРОНА ПРАЦІ індекс 74377

www.ohoronapraci.kiev.ua

Đ?Đ?УКОВО-Đ’Đ˜Đ ĐžĐ‘Đ?Đ˜Đ§Đ˜Đ™ Đ–ĐŁĐ Đ?Đ?Đ›

ОмОРОĐ?Đ? Đ&#x;Đ Đ?ЌІ

â„– 4 /2014

Đ?Đ? ДОĐ&#x;ĐžĐœĐžĐ“ĐŁ ĐĄĐ&#x;ЕЌІĐ?ЛІХТУ Đ— ОмОРОĐ?Đ˜ Đ&#x;Đ Đ?ЌІ

É‹ÉĽÉ­É É›É&#x; ɨɯɪɚɧɾ ɏɪɭɞɚ ɧÉ&#x;ɛɨɼɜɲɨÉ?ɨ ÉŠÉŞÉ&#x;ɞɊɪɢɚɏɢɚ ɊɨɍɨɛɢÉ&#x;

ɉɪɨ É§É¨ÉœÉż ÉŠÉŞÉšÉœÉ˘ÉĽÉš ɨɯɨɪɨɧɢ Ɋɪɚɰɿ Ɋɿɞ ɹɚɍ É&#x;ɤɍɊɼɭɚɏɚɰɿʀ ÉŹÉ&#x;ɊɼɨɌÉ&#x;ɯɚɧɿɹɧɨÉ?ɨ ɨɛɼɚɞɧɚɧɧɚ É&#x;ÉĽÉ&#x;ɤɏɪɨɍɏɚɧɰɿɣ ÉŹÉ&#x;ÉŠÉĽÉ¨ÉœÉ˘ÉŻ ÉŚÉ&#x;ÉŞÉ&#x;É Éż ÉŹÉ&#x;ÉŠÉĽÉ¨ÉœÉ˘É¤É¨ÉŞÉ˘ÉŤÉŹÉ¨ÉœÉ­ÉœÉšÉĽÉśÉ§É˘ÉŻ É­ÉŤÉŹÉšÉ§É¨ÉœÉ¨É¤ www.ohoronapraci.kiev.ua

ЗМІСТ Олександр Назаренко

Новини законодавства

2

Олег Моисеенко

Службе охраны труда небольшого предприятия (пособие)

4

Микола Федоренко

Про нові правила охорони праці під час експлуатації тепломеханічного обладнання електростанцій, теплових мереж і тепловикористовувальних установок

22

Вимоги до підприємств, установ, організацій для підтвердження результатів неформального професійного навчання осіб за робітничими професіями

41

Порядок створення комісії для підтвердження результатів неформального професійного навчання осіб за робітничими професіями

43

Перелік робітничих професій, за якими здійснюється підтвердження результатів неформального професійного навчання осіб за робітничими професіями

49

Вимоги до роботодавців щодо захисту працівників від шкідливого впливу електромагнітних полів НПАОП 0.00-7.13-14

50

Державні санітарні норми і правила при роботі з джерелами електромагнітних полів ДСанПіН 3.3.6.096-2002

52

Запитували – відповідаємо

62

НАУКОВО-ВИРОБНИЧИЙ ЖУРНА Л

ОХОРОНА ПРАЦІ НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ № 4 /2014 Адреса редакції 02100, КиївI100, вул. Попудренка, 10/1 Тел./факс (044) 558-74-11 EImail: mail@ohoronapraci.kiev.ua www.ohoronapraci.kiev.ua

Головний редактор Дмитро МАТВІЙЧУК Тел. 558-74-11 Комп’ютерна верстка Олександр Антоненко

Реклама Тел.: 296I05I65, 296I82I56 Відділ реалізації та маркетингу Тел.: 559I19I51, 558-74-27 Поліграфічні послуги Тел. 559I62I79

Друкується мовою оригіналу За достовірність реклами несе відповідальність рекламодавець Надруковано в друкарні ДП «Редакція журналу «Охорона праці».

02100, КиївI100, вул. Попудренка, 10/1

© ОХОРОНА ПРАЦІ

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 4/2014

1

БЕЗПЕКА ПРАЦІ

ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ Закон України «Про введення мораторію на ліквідацію та реорганізацію закладів охорони здоров’я» від 23.02.2014 № 772-VII. Мораторій введено на: безпосередню ліквідацію лікарень, поліклінік, амбулаторій, фельдшерсько-акушерських пунктів (у тому числі які розташовані на території сільських та селищних рад) та інших медичних закладів державної та комунальної форм власності; реорганізацію закладів охорони здоров’я, що призводить до зміни їх головного призначення та/або скорочення кількості працівників і зменшення кількості ліжко-місць; інші форми реорганізації, направлені на закриття закладів охорони здоров’я та зменшення обсягів медичної допомоги населенню; скорочення режиму роботи медичних закладів. Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гласності та прозорості у діяльності фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування» від 11.03.2014 № 870-VII. Зокрема, передбачено внести зміни до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», а саме: 1) частину дванадцяту статті 17 викласти в такій редакції: «Рішення правління Фонду, прийняте в межах його компетенції, є обов’язковим для виконання, у тому числі всіма страхувальниками та застрахованими особами, яких воно стосується. Рішення правління Фонду оформлюється постановою. Постанови правління Фонду підлягають обов’язковому оприлюдненню на офіційній веб-сторінці Фонду протягом п’яти робочих днів після їх прийняття»; 2) частину третю статті 48 викласти в такій редакції: «Бюджет Фонду соціального страхування від нещасних випадків, зміни до нього, звіт про виконання бюджету Фонду соціального страхування від нещасних випадків у розрізі статей витрат протягом п’яти робочих днів після їх затвердження правлінням Фонду соціального страхування від нещасних випадків підлягають обов’язковому оприлюдненню на офіційній веб-сторінці Фонду соціального страхування від нещасних випадків і протягом двох тижнів – обов’язковій публікації в офіційних друкованих виданнях Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України. Інформація про час і місце публічного представлення звіту оприлюднюється разом із звітом про виконання бюджету Фонду соціального страхування від нещасних випадків».

Закон України № 870-VII повинен зробити діяльність Фонду прозорішою, а заходи з профілактики виробничого травматизму, які він фінансує, – більш дієвими

2

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ Постанова від 29.01.2014 № 38 «Про внесення змін у додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 6 січня 2010 р. № 9». Внесено зміни до Критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності у сфері метрології та визначається періодичність проведення планових заходів державного метрологічного нагляду. МІНІСТЕРСТВО ЕНЕРГЕТИКИ ТА ВУГІЛЬНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ Наказ від 19.12.2013 № 967 «Про затвердження Норм безоплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту працівникам гірничорятувальних та газорятувальних команд». Норми поширюються на аварійно-рятувальні служби (гірничорятувальні та/або газорятувальні формування) суб’єктів господарювання хімічної, металургійної та гірничодобувної промисловості. НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 4/2014

БЕЗПЕКА ПРАЦІ Наказ від 22.01.2014 № 49 «Про затвердження Правил будови і безпечної експлуатації пасажирських підвісних канатних доріг». Правила встановлюють вимоги безпеки до будови обладнання підвісних канатних доріг для перевезення пасажирів, поширюються на суб’єктів господарювання незалежно від форм власності та організаційно-правових форм, що займаються виготовленням, монтажем, демонтажем, налагодженням, експлуатацією, ремонтом, технічним обслуговуванням, модернізацією обладнання канатних доріг. Наказ від 05.02.2014 № 99 «Про затвердження Вимог до роботодавців щодо захисту працівників від шкідливого впливу електромагнітних полів». Встановлено вимоги до суб’єктів господарювання щодо захисту працівників від небезпеки для їхнього здоров’я, що існує або виникає внаслідок впливу електромагнітних полів. МІНІСТЕРСТВО ОБОРОНИ УКРАЇНИ Наказ від 17.01.2014 № 33 «Про відомчі заохочувальні відзнаки Державної служби України з надзвичайних ситуацій». Наказ від 22.01.2014 № 47 «Про затвердження Інструкції з організації контролю якості стиснутих та зріджених газів у державній авіації України». Дія Інструкції поширюється на всі суб’єкти державної авіації України, які експлуатують повітряні судна. МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ Наказ від 10.01.2014 № 12/ДСК «Про затвердження Інструкції з обладнання об’єктів, які охороняються внутрішніми військами МВС України, інженерно-технічними засобами охорони». МІНІСТЕРСТВО ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ Наказ від 27.01.2014 № 74 «Про затвердження Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в галузі державного експортного контролю». МІНІСТЕРСТВО РЕГІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ, БУДІВНИЦТВА ТА ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНИ Наказ від 25.12.2013 № 603 «Про затвердження Норм часу та матеріально-технічних ресурсів, норм обслуговування для робітників при утриманні будинків, споруд і прибудинкових територій». Норми призначені для розрахунку чисельності та раціонального завантаження робітників, які зайняті на роботах з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, закріплення за ними конкретних об’єктів (дільниць), планування матеріально-технічних ресурсів, необхідних для виконання робіт з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій. Норми поширюються на органи місцевого самоврядування – під час встановлення тарифів, органи виконавчої влади – під час перевірки діяльності організацій, що надають послуги; підприємства, організації незалежно від форм власності та підпорядкування, що надають послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, – під час формування штатних розписів та розрахунку вартості складових утримання будинків, споруд та прибудинкових територій. Підготував Олександр Назаренко, юрисконсульт ДП «Редакція журналу «Охорона праці»

ВІДЗНАЧАЄМО У ТРАВНІ

1 та 2 травня – День міжнародної солідарності трудящих 9 травня – День Перемоги 17 травня – День науки 20 травня – День банківських працівників 25 травня – День хіміка 28 травня – День прикордонника 31 травня – День працівників видавництв, поліграфії і книгорозповсюдження

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 4/2014

3

ОХОРОНА ПРАЦІ ВІД А ДО Я ВНИМАНИЮ СПЕЦИАЛИСТОВ СЛУЖБ ОХРАНЫ ТРУДА! Редакция начинает публикацию пособия, адресованного руководителям и специалистам служб охраны труда предприятий различного профиля. В издании содержится пошаговый алгоритм по организации работы службы, что окажет реальную практическую помощь, в частности, начинающему специалисту по охране труда. Книга написана Олегом Моисеенко, который с 1995 по 2012 г. работал специалистом и руководителем службы охраны труда на горных и машиностроительных предприятиях Украины, а в настоящее время является собственным корреспондентом журнала. Пособие в полном объеме будет издано в течение нынешнего года. В этом выпуске читайте первую часть.

СЛУЖБЕ ОХРАНЫ ТРУДА НЕБОЛЬШОГО ПРЕДПРИЯТИЯ ПОСОБИЕ Моисеенко О.В.

СОДЕРЖАНИЕ (ВНИМАНИЕ: НИЖЕ ПРИВЕДЕНО ПОЛНОЕ СОДЕРЖАНИЕ КНИГИ С ОПИСАНИЕМ ВСЕХ РАЗДЕЛОВ И ПРИЛОЖЕНИЙ, КОТОРЫЕ БУДУТ ОПУБЛИКОВАНЫ В СЛЕДУЮЩИХ НОМЕРАХ)

1. Введение 2. Сокращенные обозначения использованных нормативно-правовых актов 3. Должность и статус 4. План работы службы охраны труда 5. Пояснения и комментарии к работе согласно плану 5.1. Знакомство с производством 5.2. Знакомство со структурой и штатным расписанием 5.3. Разработка и утверждение перечня работ с повышенной опасностью предприятия 5.4. Составление перечня необходимых в работе законодательных и нормативно-правовых актов по охране труда 5.5. Организация обучения и проверки знаний по вопросам охраны труда 5.5.1. Роль службы охраны труда 5.5.2. Виды и пути проведения обучения 5.5.3. Несколько перечней 5.5.4. Планы-графики обучения 5.5.5. Примерное содержание приказа 5.6. Разработка и утверждение основных системообразующих актов по охране труда предприятия.

5.6.1. Что такое СУОТ 5.6.2. Какую модель СУОТ выбрать?

5.6.3. СУОТ, опирающаяся на Рекомендации 83 5.6.4. Несколько практических советов 5.6.5. Положение о службе охраны труда предприятия 5.6.6. Положение предприятия о порядке проведении обучения и проверки знаний по вопросам охраны труда 5.6.7. Положение об обязанностях по охране труда руководителей, специалистов и других работников предприятия 5.6.8. Положение о трехступенчатой системе контроля состояния охраны труда 5.6.9. Положение о нарядной системе предприятия 5.6.10. О некоторых других системообразующих нормативных актах по охране труда 5.7. Составление перечня инструкций по охране труда, действующих на предприятии 5.7.1. Основные требования, предъявляемые к содержанию инструкций по охране труда 5.7.2. Сколько инструкций по охране труда необходимо разработать для условий конкретного рабочего места? Одну или несколько?

5.7.3. Создание перечня инструкций по охране труда 5.8. Методическая помощь службы охраны труда при разработке инструкций по охране труда предприятия 5.8.1. Кто должен разрабатывать и пересматривать инструкции 4

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 4/2014

ОХОРОНА ПРАЦІ ВІД А ДО Я 5.8.2. Методическая помощь службы охраны труда разработчикам инструкций 5.9. Систематический контроль своевременной разработки инструкций по охране труда и их соответствия требованиям действующего законодательства и нормативно-правовых актов по охране труда 5.10. Организация обеспечения подразделений нормативно-правовыми актами по охране труда, действующими в пределах предприятия 5.11. Разработка и утверждение программы вводного инструктажа. Проведение вводного инструктажа 5.12. Информирование и предоставление разъяснений работникам предприятия по вопросам охраны труда 5.13. Разработка совместно с другими подразделениями предприятия комплексных мероприятий достижения установленных нормативов и повышения существующего уровня охраны труда 5.14. Подготовка проектов приказов и распоряжений по вопросам охраны труда и внесение их на рассмотрение работодателю 5.15. Проверки соблюдения работниками требований нормативно-правовых актов по охране труда. Внутренний аудит охраны труда. Контроль состояния охраны труда на предприятии 5.15.1. Объекты контроля службы охраны труда 5.15.2. Наиболее значимая и ответственная функция в СУОТ 5.15.3. Обследования по графику и не только 5.15.4. Для контроля нужны обширные и глубокие профессиональные знания 5.15.5. Проверки в одиночку и в коллективе 5.15.6. О словах, документах и правах работников службы охраны труда 5.15.7. Предписания – лицо службы 5.15.8. Оформление и язык предписаний 5.15.9. Ответ подразделения – не отписка, а отчет о проделанной работе 5.15.10. Классификация выявленных нарушений 5.16. Составление отчетности по охране труда в соответствии с установленными формами 5.17. Ведение учета и проведение анализа причин производственного травматизма, профзаболеваний, аварий, причиненного ими вреда 5.17.1. Учет и анализ причин производственного травматизма 5.17.2. Учет и анализ причин профзаболеваний 5.17.3. Учет аварий 5.18. Обеспечение надлежащего оформления и сохранения документации по вопросам охраны труда 5.18.1. Общие требования 5.18.2. Требования конкретного нормативно-правового акта относительно наличия, формы и оформления документа 5.18.3. О месте хранения нормативных актов по охране труда предприятия 5.19. Рассмотрение вопросов о подтверждении наличия опасной производственной ситуации, которая стала причиной отказа работника от выполнения порученной работы 5.20. Участие в расследовании несчастных случаев, профессиональных заболеваний и аварий на производстве 5.20.1. По названию – председатель, а по сути – основной исполнитель 5.20.2. Несколько практических советов по выяснению причины наступления несчастного случая...

5.20.3. Участие в специальном расследовании 5.21. Участие в аттестации рабочих мест на соответствие нормативно-правовым актам по охране труда 5.22. Участие в работе комиссии по вводу в эксплуатацию законченных строительством, реконструкцией или техническим перевооружением объектов, отремонтированного оборудования в части соблюдения требований охраны труда 5.23. Участие в составлении перечней профессий и должностей, в соответствии с которым работники должны проходить обязательные предварительные и периодические медицинские осмотры 5.23.1. Статья 17 Закона Украины «Об охране труда» 5.23.2. Некоторые положения «Порядка проведения медицинских осмотров работников определенных категорий» 5.23.3. Участие службы охраны труда 5.23.4. Общие требования проведения предварительного и периодических медицинских осмотров работников 5.23.5. Кто на предприятии должен отвечать за организацию медосмотра?

5.24. Участие в работе комиссии по проверке знаний по вопросам охраны труда 6. Заключение НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 4/2014

5

ОХОРОНА ПРАЦІ ВІД А ДО Я Приложение 1. Перечень основных пунктов предварительного перспективного плана работы службы охраны труда на 1 – 3 года Приложение 2. Примерный перечень законодательных и нормативно-правовых актов по охране труда, необходимых в службе охраны труда Приложение 3. Форма плана-графика проведения специального обучения и проверки знаний по вопросам охраны труда рабочих Приложение 4. Примерное содержание приказа об организации обучения и проверки знаний по вопросам охраны труда Приложение 5. Оглавление стандарта «СУОТ и пожарной безопасности Криворожского государственного горно-металлургического комбината «Криворожсталь» Приложение 6. Оглавление положения «СУОТ ОАО «ДНЕПРАЗОТ» Приложение 7. Пример положения «Система управления охраной труда» одного небольшого предприятия Приложение 8. Пример положения «О службе охраны труда» небольшого предприятия Приложение 9. Место, периодичность и обстоятельства проведения разновидностей обучения и проверки знаний по вопросам охраны труда Приложение 10. Пример «Положения о порядке проведения обучения и проверки знаний по вопросам охраны труда» конкретного предприятия Приложение 11. Пример положения «Обязанности по охране труда руководителей, специалистов и других работников предприятия» конкретного предприятия Приложение 12. Пример положения «О трехступенчатой системе контроля состояния охраны труда» конкретного предприятия Приложение 13. Примерное содержание приказа о вводе в действие положения «О трехступенчатой системе контроля состояния охраны труда» Приложение 14. Пример положения «О нарядной системе предприятия» Приложение 15. Примерное содержание приказа о вводе в действие перечней действующих и собственных инструкций по охране труда предприятия Приложение 16. Шпаргалка для разработки инструкций по охране труда Приложение 17. Формы: «Журнал регистрации инструкций по охране труда на предприятии» и «Журнал учета выдачи инструкций по охране труда на предприятии» Приложение 18. Пример «Программы вводного инструктажа по охране труда» конкретного предприятия Приложение 19. Примерный перечень целевых мероприятий, которые могут быть отнесены к охране труда Приложение 20. Выдержки из раздела с текстовой частью обязательств работодателя по вопросам охраны труда из коллективного договора одного предприятия Приложение 21. Примерное содержание приказа о вводе в действие собственных инструкций по охране труда Приложение 22. Примерное содержание приказа об организации проведения инструктажей по вопросам охраны труда Приложение 23. Примерное содержание приказа о создании комиссии по приемке и проверке СИЗ Приложение 24. Примерное содержание приказа о порядке расследования несчастных случаев… Приложение 25. Примерное содержание приказа о назначении ответственных лиц и списках работников, имеющих право выполнять работу на станочном оборудовании Приложение 26. Примерное содержание приказа о назначении ответственных лиц по ГПМ Приложение 27. Примерное содержание приказа о назначении лиц, ответственных за сохранность и исправность электроинструмента Приложение 28. Примерное содержание приказа о назначении ответственных лиц за газорезательную аппаратуру Приложение 29. Примерное содержание приказа о проведении недели охраны труда Приложение 30. Примерное содержание приказа о дополнительных внутрисменных регламентированных перерывах для отдыха Приложение 31. Классификация выявляемых нарушений охраны труда по объектам контроля… Приложение 32. Сущность наиболее характерных нарушений охраны труда, классифицированных по объектам контроля Приложение 33. Классификация выявляемых нарушений охраны труда согласно причинам наступления несчастного случая (п. 2 «Классификатора» приложения 4 Порядка 1232) Приложение 34. Примеры выявленных нарушений охраны труда, классифицированные согласно причинам наступления несчастного случая 6

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 4/2014

ОХОРОНА ПРАЦІ ВІД А ДО Я Приложение 35. Форма № 7-тнв. Отчет о травматизме на производстве Приложение 36. Форма «Журнала регистрации лиц, потерпевших от несчастных случаев на производстве» Приложение 37. Форма «Журнала учета профессиональных заболеваний (отравлений)» Приложение 38. Форма «Журнала регистрации аварий» Приложение 39. Обобщенный перечень документов, представленных предприятием экспертно-техническому центру для получения разрешения на выполнение заявленных работ повышенной опасности и эксплуатацию оборудования повышенной опасности Приложение 40. Форма «Акта определения категорий работников, которые подлежат предварительному (периодическому) медицинскому осмотру» Приложение 41. Пример заполнения «Акта определения категорий работников, которые подлежат предварительному (периодическому) медицинскому осмотру» для трех подразделений небольшого металлообрабатывающего предприятия Приложение 42. Форма поименных списков работников, которые подлежат периодическим медицинским осмотрам

1. ВВЕДЕНИЕ Представьте себе ситуацию. Небольшое промышленное предприятие с количеством работающих более 50 человек (вновь созданное или старое, в котором произошла смена руководства). Принято решение о создании службы охраны труда. На роль ее руководителя приглашен производственник, инженер технического направления или молодой инженер по охране труда без опыта управления службой. Отношение работодателя, руководства к охране труда адекватное. У приглашенного есть желание работать, есть запас знаний и прежнего производственного опыта, есть начальные представления об охране труда. Но всего этого явно недостаточно, и в полный рост встает извечный вопрос: «Что делать?». С чего начать, что является первоочередным? Чем продолжить, а что можно отложить на потом? С кем посоветоваться, где почерпнуть необходимую информацию и знания? Аналогичного предприятия по соседству может и не быть, или опыт в сфере охраны труда окажется таким, что лучше к нему и не обращаться. Идти на поклон, за советом и с вопросами в теруправление Госгорпромнадзора как-то не с руки: вдруг неправильно поймут? А начинать с этого знакомство не хочется. Да и люди они занятые, с каждым мелким вопросом к ним не набегаешься. Вот для того чтобы помочь новоиспеченному руководителю службы охраны труда достойно выйти из описанной ситуации или оказать реальную практическую помощь специалисту по охране труда существующего предприятия, автор и сел за эти советы (в виде пособия), продиктованные личным опытом и практикой производственных отношений. Они не панацея от всех бед и проблем, не стопроцентная гарантия головокружительного и быстрого успеха в охране труда. Повторюсь – это всего лишь советы. Как и в какой мере их применять и следовать им в конкретных реалиях вашего предприятия, решать вам. Одно можно сказать с уверенностью: дорогу осилит идущий, а на полатях лежать, так и ломтя не видать.

2. СОКРАЩЕННЫЕ ОБОЗНАЧЕНИЯ ИСПОЛЬЗОВАННЫХ НОРМАТИВНО-ПРАВОВЫХ АКТОВ Закон

–

ТПоСОТ

–

Классификатор

–

Перечень 2.01

–

ТПоППО

–

Закон Украины «Об охране труда». Закон України «Про охорону праці». НПАОП 0.00-4.21-04 «Типовое положение о службе охраны труда». НПАОП 0.00-4.21-04 «Типове положення про службу охорони праці». ДК 003:2010 «Государственный классификатор Украины. Классификатор профессий». ДК 003:2010 «Державний класифікатор України. Класифікатор професій». НПАОП 0.00-2.01-05 (приказ Госгорпромнадзора от 24.10.13. № 148) «Перечень работ с повышенной опасностью». Дополнительное обозначение – НПАОП 0.00-8.24-05. НПАОП 0.00-2.01-05 «Перелік робіт з підвищеною небезпекою». НПАОП 0.00-4.12-05 «Типовое положение о порядке проведения обучения и проверки знаний по вопросам охраны труда». НПАОП 0.00-4.12-05 «Типове положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці».

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 4/2014

7

ОХОРОНА ПРАЦІ ВІД А ДО Я Перечень 8.06

–

ПоРИОТ

–

ДСТУ 2293

–

Рекомендации 83 – Положение 53

–

Порядок 246

–

Порядок 731

–

Перечень 4430

–

Справочник

–

ПБРИиП

–

Правила ПБУ

–

ПБСГУ

–

ПУиБЭГК

–

ПБЭЭП

–

ПОТВРВ

–

ОТиПБвС

–

ПБЭТОЭиТС

–

ПУиБЭСРД

–

ГОСТ 12.3.020 ГОСТ 12.3.009

– –

ГОСТ 12.3.002 Порядок 1232

– –

8

ДНАОП 0.03-8.06-94 «Перечень работ, где есть необходимость в профессиональном отборе». ДНАОП 0.03-8.06-94 «Перелік робіт, де є потреба у професійному доборі». НПАОП 0.00-4.15-98 «Положение о разработке инструкций по охране труда». НПАОП 0.00-4.15-98 «Положення про розробку інструкцій з охорони праці». ДСТУ 2293-99 «Охрана труда. Термины и определения основных понятий». ДСТУ 2293-99 «Охорона праці. Терміни та визначення основних понять». Рекомендации «Система управления охраной труда. Основные положения», утвержденные Госстандартом СССР и ВЦСПС 18/21 марта 1983 г. Положение о порядке обеспечения работников специальной одеждой, специальной обувью и другими средствами индивидуальной защиты, утвержденное приказом Госгорпромнадзора от 24.03.2008 № 53. Положення про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту, затверджене наказом Держгірпромнагляду від 24.03.2008 № 53. Порядок проведения медицинских осмотров работников определенных категорий, утвержденный приказом Министерства здравоохранения Украины от 21.05.2007 № 246. Порядок проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затверджений наказом Міністерства охорони здоров’я України від 21.05.2007 № 246. Порядок бесплатной выдачи молока или других равноценных пищевых продуктов рабочим и служащим, занятым на работах с вредными условиями труда (утвержден постановлением Госкомитета СССР по труду и социальным вопросам и Президиума ВЦСПС от 16.12.1987 № 731/П-13). Перечень химических веществ, при работе с которыми в профилактических целях рекомендуется употребление молока или других равноценных пищевых продуктов, утвержденный приказом Министерства здравоохранения СССР от 04.11.87 № 4430-87. Справочник квалификационных характеристик профессий работников. Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників. НПАОП 0.00-1.30-01 «Правила безопасной работы с инструментом и приспособлениями». НПАОП 0.00-1.30-01 «Правила безпечної роботи з інструментом та пристроями». НАПБ А.01.001-2004 «Правила пожарной безопасности в Украине». НАПБ А.01.001-2004 «Правила пожежної безпеки в Україні». НПАОП 0.00-1.20-98 «Правила безопасности систем газоснабжения Украины». НПАОП 0.00-1.20-98 «Правила безпеки систем газопостачання України». НПАОП 0.00-1.01-07 «Правила устройства и безопасной эксплуатации грузоподъемных кранов». НПАОП 0.00-1.01-07 «Правила будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів». НПАОП 40.1-1.21-98 «Правила безопасной эксплуатации электроустановок потребителей». НПАОП 40.1-1.21-98 «Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів». НПАОП 0.00-1.15-07 «Правила охраны труда при выполнении работ на высоте». НПАОП 0.00-1.15-07 «Правила охорони праці під час виконання робіт на висоті». ДБН А.3.2-2-2009 «Охрана труда и промышленная безопасность в строительстве». ДБН А.3.2-2-2009 «Охорона праці і промислова безпека в будівництві». НПАОП 40.1-1.02-01 «Правила безопасной эксплуатации тепломеханического оборудования электростанций и тепловых сетей». НПАОП 40.1-1.02-01 «Правила безпечної експлуатації тепломеханічного обладнання електростанцій і теплових мереж». НПАОП 0.00-1.07-94 «Правила устройства и безопасной эксплуатации сосудов, работающих под давлением». НПАОП 0.00-1.07-94 «Правила будови і безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском». ГОСТ 12.3.020–80 «ССБТ. Процессы перемещения грузов на предприятиях». ГОСТ 12.3.009–76 «ССБТ. Работы погрузочно-разгрузочные. Общие требования безопасности». ГОСТ 12.3.002–75 «ССБТ. Процессы производственные. Общие требования безопасности». Порядок проведения расследования и ведения учета несчастных случаев, профессиональных заболеваний и аварий на производстве, утвержденный постановлением Кабинета Министров Украины от 30.11.2011 № 1232.

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 4/2014

ОХОРОНА ПРАЦІ ВІД А ДО Я Порядок проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2011 № 1232. Порядок 132 – НПАОП 0.00-6.03-93 «Порядок разработки и утверждения собственником нормативных актов об охране труда, действующих на предприятии», утвержденный приказом Госнадзорохрантруда от 21.12.1993 № 132. НПАОП 0.00-6.03-93 «Порядок опрацювання і затвердження власником нормативних актів про охорону праці, що діють на підприємстві», затверджений наказом Держнаглядохоронпраці від 21.12.1993 № 132. Рекомендации 41 – Методические рекомендации для проведения аттестации рабочих мест по условиям труда, утвержденные постановлением Министерства труда Украины от 01.09.1992 № 41 (с изменениями и дополнениями, внесенными разъяснением Министерства труда, Министерства здравоохранения Украины от 22.03.1993 № 06-960). Методичні рекомендації для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджені постановою Міністерство праці України від 01.09.1992 № 41 (із змінами і доповненнями, внесеними роз’ясненням Міністерства праці, Міністерства охорони здоров’я України від 22.03.1993 № 06-960). Постановление 461 – Порядок принятия в эксплуатацию законченных строительством объектов, утвержденный постановлением Кабинета Министров Украины от 13.04.2011 № 461. Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 461. Постановление 1238 – Перечень профессий и видов деятельности, для которых является обязательным первичный и периодический профилактический наркологический осмотр, утвержденный постановлением Кабинета Министров Украины от 06.11.1997 № 1238 «Об обязательном профилактическом наркологическом осмотре и порядке его проведения». Перелік професій та видів діяльності, для яких є обов’язковим первинний і періодичний профілактичний наркологічний огляд, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06.11.1997 № 1238 «Про обов’язковий профілактичний наркологічний огляд і порядок його проведення». Постановление 1465 – Порядок проведения обязательных предварительных и периодических психиатрических осмотров, утвержденный постановлением Кабинета Министров Украины от 27.09.2000 № 1465 (с изменениями). Порядок проведення обов’язкових попередніх та періодичних психіатричних оглядів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.09.2000 № 1465 (зі змінами). Приказ 65/80 – Положение о медицинском осмотре кандидатов в водители и водителей транспортных средств, утвержденное приказом Министерства здравоохранения и Министерства внутренних дел Украины от 31.01.2013 № 65/80. Положення про медичний огляд кандидатів у водії та водіїв транспортних засобів, затверджене наказом Міністерства охорони здоров’я та Міністерства внутрішніх справ України від 31.01.2013 № 65/80.

3. ДОЛЖНОСТЬ И СТАТУС Вопрос должности и статуса начальника службы охраны труда следует прежде всего обсудить с работодателем (руководителем предприятия). Даже если вам сразу не удастся добиться желаемого результата, сама беседа поможет прояснить позиции сторон. В частности, на будущее полезно будет знать намерения руководителя в вопросах охраны труда – действовать строго в рамках закона или искать компромиссы, лазейки и обходные маневры. Да и существует возможность вернуться к этому разговору, после того как вы хорошо зарекомендуете себя в глазах работодателя. Свою позицию по этому вопросу, опирающуюся на требования законодательных и нормативных актов, автор подробно изложил в журнале «Охрана труда» № 3 за 2012 г. (с. 22 – 24, «Руководитель или специалист?..»). Здесь лишь напомню, что согласно ст. 15 Закона начальник службы охраны труда подчиняется непосредственно работодателю, а по своей должности и заработной плате приравнивается к руководителям основных производственно-технических служб предприятия. Конкретное название вашей должности зависит от воли работодателя, выраженной в структуре и штатном расписании предприятия, а также от вашей убедительности в разговоре с ним. Осталось добавить, что такими государственными нормативными актами, как Справочник и Классификатор, предусмотрено только одно профессиональное название руководителя этой службы – начальник отдела охраны труда. НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 4/2014

9

ОХОРОНА ПРАЦІ ВІД А ДО Я 4. ПЛАН РАБОТЫ СЛУЖБЫ ОХРАНЫ ТРУДА Будет правильно, если на следующей встрече с работодателем вы предложите обсудить предварительный перспективный план работы службы на 1–3 года согласно требованиям п. 5.1 ТПоСОТ и проект приказа о его утверждении. Предварительный – потому что работодатель, производство и сама жизнь могут вносить в этот план существенные коррективы. Поэтому на этапе его разработки не следует увлекаться детализацией и указанием точных сроков. Думаю, на начальной стадии работы новой службы, еще до разработки и утверждения положений, инструкций и других актов по охране труда, действующих в пределах предприятия, можно воздержаться и от составления графика обследований подразделений и участков предприятия. Сразу хочу пояснить, что на первоначальном этапе не следует создавать план как цепочку, последовательность жестко увязанных во времени дел, событий и мероприятий. В общем виде это, скорее, памятка или их перечень, так как быстро меняющиеся нужды производства и сама жизнь заставят менять эту последовательность. А в идеале нужно почти все делать одновременно. За отправную точку в разработке плана следует брать требования Закона, ТПоСОТ, других актов и задачи, продиктованные реалиями конкретного производства. В приложении 1 привожу перечень основных пунктов такого плана работы службы. Их последовательность, взаимную увязку и конкретизацию оставляю на усмотрение разработчика. Как видим, план работы получается весьма внушительным. И это лишь неполный перечень сокращенных названий того, что руководителю службы охраны труда предстоит развернуть в реальные дела. Если у кого-то повернется язык сказать, что службе охраны труда нечего делать, мол, ей легко живется на производстве, пусть попробует для начала успеть все это самостоятельно выполнить! Существует еще одно очень обширное и трудноосуществимое дополнение к этому плану, предусмотренное третьим и четвертым абзацами ст. 21 Закона: «Работодатель должен получить разрешение на выполнение работ повышенной опасности и на эксплуатацию (применение) машин, механизмов, оборудования повышенной опасности». Того, кому хотя бы раз пришлось участвовать в получении разрешения или проведении экспертизы, не надо убеждать, какая это большая, сложная, кропотливая и муторная работа. Остальным придется поверить автору на слово. Львиная доля – на мой взгляд, процентов 80–90 – этой почти никому не видимой работы ложится дополнительным бременем на службу охраны труда предприятия. Надеюсь позже вернуться отдельно к этому вопросу.

5. ПОЯСНЕНИЯ И КОММЕНТАРИИ К РАБОТЕ СОГЛАСНО ПЛАНУ Далее следуют краткие комментарии и пояснения к некоторым пунктам или их отдельным вопросам плана, изложенного в приложении 1.

5.1. Знакомство с производством К знакомству с производством, технологией, оборудованием, зданиями, объектами и сооружениями руководителю службы охраны труда надо подходить не столько с позиции формирования общего представления о предприятии, сколько с позиции профессионального интереса к вопросам его безопасности и соответствия требованиям нормативно-правовых актов. Нужно постараться получить представление о следующем: уровне опасности производства и технологии; наличии и обеспеченности производства технологической документацией; соотношении в нем ручного труда, механизированных и автоматизированных процессов; количестве и качестве организации погрузочно-разгрузочных операций, площадок и складских работ; применении безопасных способов хранения и транспортирования исходных материалов, заготовок, готовой продукции и отходов производства и т. п. Проконтролируйте наличие на видных местах схем движения транспорта и пешеходов, дорожной разметки и знаков безопасности; состояние лестничных переходов, дорожного покрытия и полов в цехах, захламленность проходов и проездов, обустроенность территории; то, что называют культурой производства. Составьте общее представление о рациональности размещения производственного оборудования и организации рабочих мест; о применении контрольно-измерительных приборов и устройств; о состоянии и эффективности противоаварийной защиты и других мер, обеспечивающих безопасность производственного процесса и защиту обслуживающего персонала; об обеспеченности, состоянии и применении средств индивидуальной и коллективной защиты работающих; об их соответствии характеру и уровню проявления опасных и вредных производственных факторов; об освещенности цехов и рабочих мест; о наличии и обустроенности мест для курения, а также санитарно-бытовых, служебных и хозяйственных помещений. Особого внимания заслуживает состояние оборудования и оснащения: надежность конструкций; наличие эксплуатационной документации; обеспечение безопасности работающих при его монтаже и эксплуатации; наличие встроенных в конструкцию средств защиты работающих и средств инфор10

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 4/2014

ОХОРОНА ПРАЦІ ВІД А ДО Я мации; ограждение движущихся частей оборудования, наличие других средств, предотвращающих травмирование, и т. д. Следует обязательно поинтересоваться, предусматривает ли конструкция оборудования и сооружений наличие площадок, лестниц, перил и других устройств, размеры и устройство которых исключают возможность падения работающих и обеспечивают безопасное выполнение трудовых операций и технического обслуживания. Короче говоря, надо составить первое профессиональное представление обо всем, чем предстоит заниматься, в том числе о примерном перечне видов выполняемых работ, о вредных и опасных производственных факторах и условиях труда на предприятии. Еще одна важная задача – увидеть в живом деле, в работе, в реальных производственных условиях людей (рабочих, специалистов), с которыми предстоит решать задачи охраны труда. Поэтому на первую ознакомительную экскурсию надо выходить с блокнотом и ручкой, так как очень часто первые впечатления и свежий взгляд позволяют правильно расставить приоритеты и спланировать первоочередную работу службы.

5.2. Знакомство со структурой и штатным расписанием Знакомство со структурой и штатным расписанием предприятия руководителю службы охраны труда необходимо, чтобы получить представление о наличии на предприятии соответствующих служб и должностных лиц, обеспечивающих решение конкретных вопросов охраны труда. С этими должностными лицами вам придется постоянно контактировать и совместно решать многие производственные проблемы. От уровня их профессиональных знаний и опыта в большой степени будет зависеть состояние промышленной безопасности и охраны труда на предприятии. Необходимо сразу получить информацию о наличии положений о структурных подразделениях и службах, утвержденных должностных инструкциях для указанных лиц, проверить полноту отражения в них обязанностей по вопросам охраны труда. Опираясь на штатное расписание предприятия, Классификатор, Справочник и учитывая специфику производства, вам совместно с руководителями подразделений и главными специалистами предстоит разработать перечень необходимых инструкций по охране труда для предприятия.

5.3. Разработка и утверждение перечня работ с повышенной опасностью предприятия Согласно требованию Перечня 2.01 (которое установлено последним абзацем документа) на его основе, с учетом специфики производства, должен быть разработан и утвержден перечень работ с повышенной опасностью предприятия (далее – Перечень предприятия), для проведения которых необходимо специальное обучение и ежегодная проверка знаний по вопросам охраны труда. К сожалению, ни сам Перечень 2.01, ни другие нормативно-правовые акты по охране труда не содержат никаких пояснений, как при этом им следует пользоваться. Остается предположить, что вначале из соответствующих разделов Справочника для каждой профессии предприятия надо выписать те виды работ повышенной опасности, которые имеются в Перечне 2.01 и добавить к ним те виды работ повышенной опасности, которые учитывают специфику данного производства для этой профессии. При этом не нужно слишком увлекаться, так как затраты на проведение специального обучения и проверку знаний по вопросам охраны труда на предприятии напрямую связаны с количеством выполняемых на нем работ повышенной опасности. Да и работники приходят на предприятие работать, а не только учиться. В Перечень предприятия следует вносить не полную формулировку всего пункта Перечня 2.01, а только конкретный вид работ повышенной опасности, выполняемый на предприятии. В процессе этой работы часто вызывает досаду отсутствие конкретности и однозначности во многих формулировках пунктов этого нормативно-правового акта и его невнятная терминология. С этим пока ничего не поделаешь. Какой Перечень 2.01 утвержден, таким и приходится пользоваться. К обсуждению окончательной редакции Перечня предприятия следует привлечь руководителей подразделений, главных специалистов и технологов, а затем утвердить его в установленном порядке.

5.4. Составление перечня необходимых в работе законодательных и нормативно-правовых актов по охране труда Специфика работы руководителя службы охраны труда такова, что ему постоянно приходится обращаться к большому количеству законодательных и нормативно-правовых актов. Кто-то из моих бывших коллег предпочитает по старинке пользоваться изданной на бумаге продукцией, кто-то отдает преимущество электронным носителям, кто-то полностью полагается на возможности Интернета. У каждого варианта есть свои положительные и отрицательные стороны. Оптимально было бы иметь всю необходимую библиотеку и на бумажном, и на электронном носителях. Но такое встречается чрезвычайно редко. Чаще приходится довольствоваться каким-то компромиссным вариантом и при этом постоянно заботиться о своевременном пополнении и обновлении нормативной базы. Главное, чтобы она всегда была под рукой и вы имели к ней доступ. Ведь в охране труда бывают такие напряженные дни, когда счет идет буквально на минуты: во время расследования несчастного случая или аварии на производстве к коллеге на соседнее предприятие или в городскую техническую библиотеку не набегаешься. НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 4/2014

11

ОХОРОНА ПРАЦІ ВІД А ДО Я На какой оптимальный минимум обязательных документов следует ориентироваться при создании библиотечки нормативно-правовых актов службы охраны труда? У каждого специалиста свой ответ на этот вопрос, продиктованный, прежде всего, опытом предшествующей работы в сфере охраны труда. В приложении 2 предлагаю вниманию уважаемых читателей основные документы из тех, которыми обычно пользовался автор этих строк. Надеюсь, указанный перечень будет полезен в условиях любого промышленного предприятия, а расширить и пополнить его можно с учетом специфики и отраслевой принадлежности вашего.

5.5. Организация обучения и проверки знаний по вопросам охраны труда Это объемный и сложный вопрос. Чтобы правильно сориентироваться, какую роль в этих процессах играет служба охраны труда предприятия, обратимся к действующим нормативно-правовым актам. Среди пяти основных задач службы, сформулированных в разделе 2 ТПоСОТ, второй указана организация проведения профилактических мероприятий, направленных на устранение вредных и опасных производственных факторов, предотвращение несчастных случаев на производстве, профессиональных заболеваний и других случаев угрозы жизни или здоровью работников. Так как обучение по вопросам охраны труда, безусловно, является подобным профилактическим мероприятием, то служба охраны труда обязательно должна принимать участие в этом процессе. Но каковы в связи с этим ее функции?

5.5.1. Роль службы охраны труда Четкие ответы на поставленный вопрос находим в разделе 3 этого документа: 1) проведение вводного инструктажа; 2) участие в разработке положений, действующих в пределах предприятия (значит, в том числе и об обучении по вопросам охраны труда); 3) участие в организации обучения по вопросам охраны труда (подготовке проекта соответствующего приказа и внесении его на рассмотрение работодателю, а также участие в разработке планов-графиков его проведения); 4) участие в работе комиссии по проверке знаний по вопросам охраны труда; 5) осуществление контроля за своевременным проведением обучения и всех видов инструктажей по вопросам охраны труда. От себя хочу добавить, что обычно на производстве опытные, знающие специалисты службы охраны труда могут привлекаться в качестве преподавателей к чтению соответствующих лекций или ведению практических занятий и семинаров по вопросам охраны труда. Обращаю внимание на трижды подчеркнутое слово «участие» в перечне функций службы охраны труда в вопросах, касающихся обучения. Сделано это не случайно. Именно участие ее в процессе предусматривает ТПоСОТ, а не монопольное и полное его выполнение единственной службой предприятия, как того требуют от нее иногда некоторые недальновидные работодатели. С сожалением приходится констатировать отсутствие четкости, полноты и однозначности в некоторых требованиях ТПоППО, что мешает правильной организации и осуществлению обучения и проверки знаний по вопросам охраны труда (см. журнал «Охрана труда» № 8 за 2011 г., с. 22 – 23). Необходимость доработки или пересмотра ТПоППО назрела уже давно, но процесс этот сложный и длительный. А пока необходимо пользоваться (сейчас и ежедневно) действующим нормативноправовым актом, чтобы на практике реализовывать систему непрерывного обучения по вопросам охраны труда должностных лиц и других работников, в том числе оказанию первой помощи пострадавшим от несчастных случаев, а также правилам в случае возникновения аварий. Пункт 3.3 ТПоППО весьма лаконично поручает организацию обучения и проверки знаний по вопросам охраны труда персонала предприятия работникам службы кадров или другим специалистам, выполняющим эти функции. Исходя из изложенных выше требований двух указанных нормативно-правовых актов, службам охраны труда и кадров придется искать разумный компромисс в процессе организации и реализации рассматриваемой учебы, учитывающий реалии этих служб и специфику данного производства. Автору этих строк, например, кажется более разумным и логичным, если подготовку проекта приказа об организации обучения по вопросам охраны труда выполнит служба охраны труда, а формированием учебных групп, формой учебной документации, порядком ее ведения и некоторыми другими вопросами организации учебного процесса займется служба кадров – по аналогии с вопросами профессиональной подготовки, переподготовки и повышения квалификации. К примерному содержанию такого приказа предлагаю вернуться несколько позже, после изложения некоторых подготовительных шагов, предшествующих и существенно облегчающих правильную организацию описываемого обучения.

5.5.2. Виды и пути проведения обучения Необходимо решить, кто и каким образом будет осуществлять это обучение. В общем случае ТПоППО содержит требования по проведению за счет работодателя следующих видов обучения по вопросам охраны труда: 12

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 4/2014

ОХОРОНА ПРАЦІ ВІД А ДО Я 1) ежегодное специальное обучение и проверка знаний соответствующих нормативно-правовых актов по охране труда должностных лиц и других работников, занятых на работах, определенных Перечнем 2.01 и Перечнем 8.06 (далее – специальное обучение); 2) обучение при принятии на работу и периодически, один раз в три года, в соответствии с «Типовым тематическим планом и программой обучения по вопросам охраны труда должностных лиц» руководителя предприятия и его заместителей; главных специалистов и руководителей основных производственных и технических служб, непосредственно связанных с организацией безопасного ведения работ; специалистов конструкторских, проектных и технологических отделов, выполняющих разработки или проекты, касающиеся вопросов охраны труда; начальника отдела и инженеров охраны труда; членов комиссии по проверке знаний по вопросам охраны труда; лиц, ответственных за техническое состояние и безопасную эксплуатацию объектов повышенной опасности, а также других должностных лиц предприятия (далее – обучение по тематическому плану и программе); 3) инструктажи по вопросам охраны труда, стажировка, дублирование и допуск к работе. Специальное обучение может проводиться как непосредственно на предприятии, так и другим субъектом хозяйственной деятельности, который в установленном ТПоППО порядке осуществляет соответствующее обучение. Какой из этих путей выбрать конкретному предприятию, решать его работодателю (см. журнал «Охрана труда» № 2 за 2011 г., с. 24 – 25). Обучение непосредственно на предприятии обойдется дешевле в финансовом плане, но потребует большой и сложной подготовительной работы. Проведение обучения другим субъектом будет стоить существенно дороже, но избавит от организационной мороки, головной боли и многих вопросов со стороны надзирающих органов Госгорпромнадзора. Поэтому новому небольшому предприятию с новой службой охраны труда и при отсутствии необходимого контингента знающих специалистов на роль преподавателей первые один – три года следует порекомендовать проводить специальное обучение своих работников в соответствующих учебных центрах и одновременно вести активную подготовку к переходу на полное или частичное проведение его на предприятии. С этой целью необходимо начать разработку и утверждение учебных планов и программ соответствующих видов специального обучения с учетом конкретных видов работ, производственных условий и функциональных обязанностей работников. Обучение по тематическому плану и программе должностных лиц предприятия (они перечислены выше во втором пункте) численностью менее 1000 человек проводится в отраслевых учебных центрах или в учебных центрах и учреждениях, которые в установленном ТПоППО порядке проводят соответствующее обучение. Руководителю службы охраны труда предприятия необходимо найти и проработать несколько возможных вариантов этого обучения и предложить их на рассмотрение работодателю. Другие должностные лица предприятия проходят это обучение и проверку знаний по вопросам охраны труда при выполнении работ, которые входят в их функциональные обязанности, непосредственно на предприятии. Инструктажи, стажировка, дублирование и допуск к работе осуществляются и оформляются непосредственно на предприятии. Повторный инструктаж для работ с повышенной опасностью проводится не реже чем один раз в три месяца, для остальных работ – не реже одного раза в шесть месяцев. Для проведения и оформления инструктажей по охране труда подразделения предприятия должны быть обеспечены необходимым количеством действующих инструкций по охране труда (далее – ИОТ) и журналов регистрации инструктажей по вопросам охраны труда. Согласно требованиям п. 4.3.8 ПоРИОТ, ИОТ должна быть введена в действие до внедрения нового технологического процесса (начала выполнения работ), оборудования или до начала работы нового производства после соответствующего обучения работников. Если создалась такая ситуация, что на предприятии отсутствуют некоторые собственные ИОТ, то до их разработки и утверждения необходимо приказом по предприятию разрешить временное использование удовлетворяющих условиям производства примерных ИОТ или ИОТ другого предприятия аналогичного профиля. Для своевременного и правильного оформления допуска к стажировке (дублированию) и самостоятельной работе советую разработать и размножить в необходимом количестве бланки соответствующих приказов (распоряжений) согласно требованиям пп. 7.3, 7.9 ТПоППО. Непосредственные руководители работ (начальники структурного подразделения, мастера и т. п.) должны своевременно эти бланки оформлять, так же как и соответствующие записи в журналах регистрации инструктажей по вопросам охраны труда. (Исходя из собственного опыта, хочу предупредить, что отсутствие этих записей в столбцах 10 – 12 журнала напротив записи о первичном инструктаже или упомянутых приказов /распоряжений/ производит на инспектирующее лицо действие, схожее с действием красной тряпки на быка.) НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 4/2014

13

ОХОРОНА ПРАЦІ ВІД А ДО Я 5.5.3. Несколько перечней Чтобы правильно и в полном объеме организовать проведение обучения по вопросам охраны труда, руководителям структурных подразделений предприятия необходимо составить, согласовать со службой охраны труда и утвердить следующие перечни: – выполняемых работ повышенной опасности по каждой профессии; – нормативно-правовых актов по охране труда, соблюдение и обеспечение которых входит в круг функциональных обязанностей работника каждой профессии или на каждом рабочем месте; – выполняемых работ, где есть необходимость в профессиональном отборе; – должностей должностных лиц, которые проходят обучение и проверку знаний по тематическому плану и программе; – лиц, ответственных за техническое состояние и безопасную эксплуатацию машин, механизмов, оборудования повышенной опасности; – должностей и профессий работников, которые перед началом самостоятельной работы должны проходить стажировку (дублирование). Копии этих утвержденных перечней должны быть предоставлены в службы охраны труда и кадров предприятия.

5.5.4. Планы-графики обучения Опираясь на указанные выше перечни, согласно требованию п. 3.2 ТПоППО на предприятии необходимо сформировать планы-графики проведения обучения и проверки знаний по вопросам охраны труда, с которыми должны быть ознакомлены работники. Иными словами, службам предприятия предстоит определить, каких работников, чему именно (каким нормативно-правовым актам по охране труда) и в какие сроки предстоит обучить, а потом еще под роспись ознакомить с этой информацией каждого обучаемого. Следует учесть, что лица, которые совмещают профессии или выполняют несколько видов работ повышенной опасности, проходят обучение и проверку знаний (и инструктажи) как по их основным профессиям, так и по профессиям по совместительству, или по всем видам выполняемых работ повышенной опасности. На этапе разработки плана-графика специального обучения службам и подразделениям предприятия необходимо продумать количественный состав учебных групп и последовательность прохождения ими обучения, чтобы не оголить действующее производство, а также согласовать его с возможностями выбранного учебного центра. План-график проведения обучения по тематическому плану и программе руководителей, должностных лиц и специалистов предприятия также должен учитывать потребности действующего производства и возможности учебного центра. Наиболее компактным, целесообразным и удобным представляется исполнение плана-графика специального обучения в виде таблицы на альбомных листах формата А4. Примерный вид такого плана-графика специального обучения приведен в приложении 3. Шапка таблицы в направлении слева направо содержит заголовки следующих столбцов: № п/п; фамилия, инициалы; профессия (должность); заголовок в виде дроби, числитель которой представляет условное обозначение (порядковый номер) вида специального обучения, а знаменатель – дату его проведения (количество таких столбцов в таблице будет определяться утвержденным ранее перечнем работ с повышенной опасностью предприятия и количеством сформированных учебных групп); количество видов специального обучения работника; подпись работника за ознакомление с планом-графиком своего обучения. Нижняя строка таблицы – «Количество обучаемых по видам работ». Под таблицей должны стоять подпись ее составителя и согласующая подпись руководителя подразделения. После утверждения приказом в установленном порядке и ознакомления работников с планом-графиком специального обучения его копии вывешиваются на видном месте в подразделении, хранятся у руководителя подразделения, в службах охраны труда и кадров. План-график проведения обучения по тематическому плану и программе руководителей, должностных лиц и специалистов предприятия существенно проще. Поэтому описание его таблицы опускаю.

5.5.5. Примерное содержание приказа Из соображений экономии места в приложении 4 привожу примерное содержание одного большого приказа по обучению по вопросам охраны труда, но на практике удобнее работать и контролировать выполнение двух – трех менее объемных приказов. После каждого пункта приказа указывается срок его исполнения.

14

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 4/2014

ОХОРОНА ПРАЦІ ВІД А ДО Я Приложение 1 ПЕРЕЧЕНЬ ОСНОВНЫХ ПУНКТОВ ПРЕДВАРИТЕЛЬНОГО ПЕРСПЕКТИВНОГО ПЛАНА РАБОТЫ СЛУЖБЫ ОХРАНЫ ТРУДА НА ____________________ гг. (составляется на 1–3 года)

DЗнакомство с производством, технологией, оборудованием, зданиями, объектами и сооружениями предприятия.

DЗнакомство со структурой и штатным расписанием.

DРазработка и утверждение перечня работ повышенной опасности предприятия, для проведения которых необходимо специальное обучение и ежегодная проверка знаний по вопросам охраны труда.

DСоставление перечня необходимых в работе законодательных и нормативно-правовых актов по охране труда. Закупка, формирование соответствующей библиотечки на бумажном и электронном носителях.

DОрганизация обучения и проверки знаний по вопросам охраны труда должностных лиц и ежегодного специального обучения должностных лиц и других работников, занятых на работах повышенной опасности.

DРазработка и утверждение основных системообразующих актов по охране труда предприятия (положений: о службе охраны труда, об обучении и проверке знаний по вопросам охраны труда, о СУОТ; о трехступенчатой системе контроля за состоянием охраны труда; об обязанностях, касающихся вопросов охраны труда, руководителей, должностных лиц, специалистов и рабочих; о нарядной системе предприятия и др.).

DСоставление на основании штатного расписания, в соответствии с Классификатором, Справочником и при участии руководителей подразделений и главных специалистов перечня инструкций по охране труда, действующих на предприятии. Его утверждение и рассылка в подразделения вместе с графиком разработки указанных инструкций.

DОсуществление систематического контроля за своевременной разработкой инструкций по охране труда и их соответствием требованиям действующего законодательства и нормативно-правовых актов по охране труда. Предоставление соответствующей методической помощи разработчикам.

DОрганизация обеспечения подразделений нормативно-правовыми актами по охране труда, действующими в пределах предприятия.

DРазработка и утверждение программы вводного инструктажа с учетом особенностей производства.

DПроведение вводного инструктажа для всех лиц, которые принимаются на постоянную или временную работу; для работников других организаций, которые прибыли на предприятие и принимают непосредственное участие в производственном процессе; для учеников и студентов, прибывших на предприятие для обучения, а также для экскурсантов.

DИнформирование и консультирование работников предприятия по вопросам охраны труда.

DРазработка совместно с другими подразделениями комплексных мероприятий по достижению установленных нормативов, повышению существующего уровня охраны труда, предотвращению случаев производственного травматизма и профзаболеваний, а также предоставление организационно-методической помощи в выполнении запланированных задач.

DПодготовка проектов приказов и распоряжений по вопросам охраны труда и внесение их на рассмотрение работодателю.

DПроведение совместно с представителями структурных подразделений и профсоюза или уполномоченными по вопросам охраны труда проверок соблюдения работниками требований нормативно-правовых актов по охране труда.

DСоставление отчетности по охране труда в соответствии с установленными формами.

DВедение учета и анализ причин производственного травматизма, профзаболеваний, аварий, повлекших причинение ущерба.

DОбеспечение надлежащего оформления и сохранения документации по вопросам охраны труда.

DРассмотрение вопросов о подтверждении наличия опасной производственной ситуации, которая стала причиной отказа работника от выполнения им порученной работы, а также писем, заявлений, жалоб работников, касающихся вопросов охраны труда. НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 4/2014

15

ОХОРОНА ПРАЦІ ВІД А ДО Я DУчастие в расследовании несчастных случаев, профзаболеваний и аварий на производстве; составлении санитарно-гигиенической характеристики рабочих мест работников, которые проходят обследование относительно наличия профзаболевания; проведении внутреннего аудита охраны труда и аттестации рабочих мест на соответствие нормативно-правовым актам по охране труда; работе комиссии по вводу в эксплуатацию законченных строительством, реконструкцией или техническим перевооружением объектов, отремонтированного оборудования в части соблюдения требований охраны труда; разработке раздела «Охрана труда» коллективного договора; составлении перечней профессий и должностей работников для прохождения обязательных предварительных и периодических медицинских осмотров; работе комиссии по проверке знаний по вопросам охраны труда.

DОсуществление контроля за выполнением мероприятий, касающихся вопросов охраны труда; проведением идентификации и декларированием безопасности объектов повышенной опасности; наличием в подразделениях инструкций по охране труда; своевременным проведением необходимых испытаний и технических осмотров оборудования; состоянием предохранительных и защитных устройств, вентиляции; своевременным проведением обучения и всех видов инструктажей по охране труда; обеспечением работников спецодеждой, спецобувью и другими СИЗ, санитарногигиеническими и санитарно-бытовыми условиями; своевременным и правильным предоставлением работникам льгот и компенсаций за тяжелые и вредные условия труда; содержанием в надлежащем безопасном состоянии территории предприятия, его дорог и пешеходных дорожек; организацией рабочих мест в соответствии с нормативно-правовыми актами по охране труда; применением труда женщин, инвалидов и лиц моложе 18 лет в соответствии с законодательством; выполнением предписаний должностных лиц органов госнадзора и представлений страховых экспертов по охране труда; проведением предварительных и периодических медицинских осмотров работников. Приложение 2 ПРИМЕРНЫЙ ПЕРЕЧЕНЬ ЗАКОНОДАТЕЛЬНЫХ И НОРМАТИВНО-ПРАВОВЫХ АКТОВ ПО ОХРАНЕ ТРУДА, НЕОБХОДИМЫХ В РАБОТЕ СЛУЖБЫ ОХРАНЫ ТРУДА 1. Закон Украины «Про охорону праці» (в последней редакции, со всеми изменениями).

2. Закон Украины «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (в последней редакции, со всеми изменениями).

3. Закон Украины «Про страхові тарифи на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

4. ДСанПіН 3.3.2.007-98 «Державні санітарні правила і норми роботи з візуальними дисплейними терміналами електронно-обчислювальних машин».

5. ДСТУ 2293-99 «Охорона праці. Терміни та визначення основних понять».

6. ДСТУ 2300-93 «Вібрація. Терміни та визначення».

7. ДСТУ 2325-93 «Шум. Терміни та визначення».

8. ДСТУ 2456-94 «Зварювання дугове і електрошлакове. Вимоги безпеки».

9. ДСТУ 2489-94 (ГОСТ 12.3.047–94) «ССБП. Контактне зварювання. Вимоги безпеки».

10. ДСТУ 2960-94 «Организация промышленного производства. Основные понятия. Термины и определения».

11. ДК 003:2010 «Державний класифікатор України. Класифікатор професій» (или выдержка из него).

12. ДНАОП 0.03-8.06-94 «Перелік робіт, де є потреба у професійному доборі».

13. НПАОП 0.00-1.01-07 «Правила будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів».

14. НПАОП 0.00-1.07-94 «Правила будови і безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском».

15. НПАОП 0.00-1.13-71 «Правила устройства и безопасной эксплуатации стационарных компрессорных установок, воздухопроводов и газопроводов».

16. НПАОП 0.00-1.15-07 «Правила охорони праці під час виконання робіт на висоті».

17. НПАОП 0.00-1.20-98 «Правила безпеки систем газопостачання України».

18. НПАОП 0.00-1.28-10 «Правила охорони праці під час експлуатації електронно-обчислювальних машин».

19. НПАОП 0.00-1.30-01 «Правила безпечної роботи з інструментом та пристроями».

16

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 4/2014

ОХОРОНА ПРАЦІ ВІД А ДО Я 20. НПАОП 0.00-1.43-85 «Правила безопасности и гигиены труда при производстве ацетилена и газопламенной обработке металлов».

21. НПАОП 0.00-1.62-12 «Правила охорони праці на автомобільному транспорті».

22. НПАОП 0.00-2.01-05 «Перелік робіт з підвищеною небезпекою» (наказ Держгірпромнагляду від 24.10.2013 № 148). Додаткова позначка – НПАОП 0.00-8.24-05.

23. НПАОП 0.00-3.06-22 «О выдаче мыла на предприятиях».

24. НПАОП 0.00-4.12-05 «Типове положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці».

25. НПАОП 0.00-4.15-98 «Положення про розробку інструкцій з охорони праці».

26. НПАОП 0.00-4.21-04 «Типове положення про службу охорони праці».

27. Порядок проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2011 № 1232.

28. НПАОП 24.1-1.30-88 «Правила безопасности при производстве и потреблении продуктов разделения воздуха» (згідно з наказом Держгірпромнагляду змінено позначення – перенесено до іншого розділу – на НПАОП 0.00-1.65-88).

29. НПАОП 28.0-1.01-90 «Отраслевые правила по технике безопасности и производственной санитарии при холодной обработке металлов на металлорежущих станках».

30. НПАОП 28.0-1.30-12 «Правила охорони праці під час роботи з абразивним інструментом».

31. НПАОП 28.4-1.02-90 «Правила техники безопасности и производственной санитарии в кузнечно-прессовом и листоштамповочном производстве».

32. НПАОП 28.4-1.13-74 «Правила и нормы техники безопасности, пожарной безопасности и производственной санитарии для окрасочных цехов».

33. НПАОП 28.5-7.19-82 (ОСТ 1.42142–82) «Обработка металлов резаньем. Общие требования безопасности».

34. НПАОП 28.52-1.31-13 «Правила охорони праці під час зварювання металів».

35. НПАОП 40.1-1.07-01 «Правила експлуатації електрозахисних засобів».

36. НПАОП 40.1-1.21-98 «Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів».

37. НПАОП 41.0-1.01-79 «Правила техники безопасности при эксплуатации систем водообеспечения и водоотведения населенных мест».

38. НПАОП 45.2.-1.12-01 «Правила безпеки під час реконструкції будівель і споруд промислових підприємств».

39. НПАОП 45.2-4.01-98 «Положення про безпечну та надійну експлуатацію виробничих будівель і споруд».

40. НПАОП 60.1-1.01-04 «Правила охорони праці під час експлуатації водопровідно-каналізаційних споруд на залізничному транспорті».

41. НПАОП 63.12-1.07-79 «Правила техники безопасности при эксплуатации внутризаводского транспорта».

42. НАОП 1.4.40-1.04-86 «Типовые отраслевые правила безопасной эксплуатации внутризаводского транспорта».

43. НАОП 1.4.72-1.31-89 «Правила безопасности труда при пайке и лужении» (в реестре НПАОП этот документ носит название НПАОП 28.5-1.31-89 «Правила безпеки праці при паянні та лудінні»).

44. НАПБ А.01.001-2004 «Правила пожежної безпеки в Україні».

45. ГОСТ 18322–78 «Система технического обслуживания и ремонта техники. Термины и определения».

46. ГОСТ 19822–88 «Тара производственная. Технические условия».

47. ГОСТ 25866–83 «Эксплуатация техники. Термины и определения».

48. ГОСТ 12.0.003–74 «ССБТ. Опасные и вредные производственные факторы. Классификация».

49. ГОСТ 12.1.005–88 «ССБТ. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны».

50. ГОСТ 12.1.007–76 «ССБТ. Вредные вещества. Классификация и общие требования безопасности».

51. ГОСТ 12.1.012-90 «ССБТ. Вибрационная безопасность. Общие требования».

52. ГОСТ 12.2.003–91 «ССБТ. Оборудование производственное. Общие требования безопасности».

53. ГОСТ 12.2.009–99 «ССБТ. Станки металлообрабатывающие. Общие требования безопасности».

54. ГОСТ 12.2.017–93 «ССБТ. Оборудование кузнечно-прессовое. Общие требования безопасности» НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 4/2014

17

ОХОРОНА ПРАЦІ ВІД А ДО Я 55. ГОСТ 12.2.022–80 «ССБТ. Конвейеры. Общие требования безопасности».

56. ГОСТ 12.2.049–80 «ССБТ. Оборудование производственное. Общие эргономические требования».

57. ГОСТ 12.3.002–75 «ССБТ. Процессы производственные. Общие требования безопасности».

58. ГОСТ 12.3. 003–86 «ССБТ. Работы электросварочные. Требования безопасности».

59. ГОСТ 12.3. 006–75 «ССБТ. Эксплуатация водопроводных и канализационных сооружений и сетей. Общие требования безопасности».

60. ГОСТ 12.3.009–76 «ССБТ. Работы погрузочно-разгрузочные. Общие требования безопасности».

61. ГОСТ 12.3.010–82 «ССБТ. Тара производственная. Требования безопасности при эксплуатации».

62. ГОСТ 12.3.020–80 «ССБТ. Процессы перемещения грузов на предприятиях. Общие требования безопасности».

63. ГОСТ 12.3.026–81 «ССБТ. Работы кузнечно-прессовые. Требования безопасности».

64. ГОСТ 12.3.036–84 «ССБТ. Газопламенная обработка металлов. Требования безопасности».

65. ГОСТ 12.4.021–75 «ССБТ. Системы вентиляционные. Общие требования».

66. ГОСТ 12.4.026–76 «ССБТ. Цвета сигнальные и знаки безопасности».

67. ГОСТ 12.4.103–83 «ССБТ. Одежда специальная защитная, средства индивидуальной защиты ног и рук. Классификация».

68. Порядок видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 № 1107.

69. Положення про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту, затверджене наказом Держгірпромнагляду від 24.03.2008 № 53.

70. Типовые отраслевые нормы бесплатной выдачи спецодежды, спецобуви и других средств индивидуальной защиты работникам и служащим, соответствующие профилю предприятия.

71. Правила технічної експлуатації електроустановок споживачів (в останній редакції, зі всіма змінами).

72. Перелік хімічних речовин, при роботі з якими у профілактичних цілях рекомендується вживання молока або інших рівноцінних харчових продуктів (затверджений Міністерством охорони здоров’я СРСР 04.11.87, № 4430-87).

73. Порядок бесплатной выдачи молока или других равноценных пищевых продуктов рабочим и служащим, занятым на работах с вредными условиями труда, утвержденный постановлением Госкомтруда СССР и Президиума ВЦСПС от 16.12.1987 № 731/П-13.

74. Положення про організацію лікування, медичної реабілітації та забезпечення потерпілих внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання лікарськими засобами та виробами медичного призначення, затверджене постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 09.06.2010 № 18.

75. Постанова Верховної Ради України «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» від 12.09.1991 № 1545-XII. 76. Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу, затверджена наказом Міністерства охорони здоров’я України від 27.12.2001 № 528.

77. Порядок проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затверджений наказом Міністерства охорони здоров’я України від 21.05.2007 № 246.

78. Перелік професій та видів діяльності, для яких є обов’язковим первинний і періодичний профілактичний наркологічний огляд, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06.11.1997 № 1238 «Про обов’язковий профілактичний наркологічний огляд і порядок його проведення».

79. Порядок проведення обов’язкових попередніх та періодичних психіатричних оглядів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.09.2000 № 1465.

80. Положення про медичний огляд кандидатів у водії та водіїв транспортних засобів, затверджений наказом Міністерства охорони здоров’я та Міністерства внутрішніх справ України від 31.01.2013 № 65/80.

81. Порядок призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затверджений постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 27.04.2007 № 24.

18

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 4/2014

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 4/2014

Фамилия, инициалы

Х

слесарь мех/сб. работ

Х Х

Х

токарь

Энергетик

Х

токарь

электромеханик

машинист мостового крана

11

Х

Х

Х

слесарь-электромонтажник

слесарь-ремонтник

Х

Х

слесарь-ремонтник

Х

Х

Х

Х

Х

Х

10

Начальник цеха

Согласовал:

11

Х

Х

Х

Х

строгальщик

фрезеровщик

Х

Х

Х

токарь-расточник

Х

Х

Х

Х

слесарь мех/сб. работ

Х

Х

слесарь мех/сб. работ

Х

Х

(дата)

Х

(дата)

(дата)

2/3, 5

электрогазосварщик

8/101

11/115

электрогазосварщик

Профессия

Количество обучаемых по видам работ

Составил:

№ п/п

5

Х

Х

Х

Х

Х

(дата)

9/105

2

Х

Х

(дата)

1/1

3

Х

Х

Х

(дата)

3/7

Дата обучения

4

Х

Х

Х

Х

(дата)

4/12

2

Х

Х

(дата)

7/100

4

Х

Х

Х

Х

(дата)

5/63

4

Х

Х

Х

Х

(дата)

6/94, 4

Порядковые номера видов работ, по которым проводится обучение (приложение к приказу от _____________ №_____)

(название подразделения)

проведения специального обучения и проверки знаний по вопросам охраны труда рабочих _________________________________________________на 20___ г.

ФОРМА ПЛАНА-ГРАФИКА

3

Х

Х

Х

(дата)

10/112 12/9

59

3

5

2

8

9

2

2

2

2

2

4

4

4

5

5

Кол-во обучений

Подись за ознакомление

Приложение 3

ОХОРОНА ПРАЦІ ВІД А ДО Я

19

ОХОРОНА ПРАЦІ ВІД А ДО Я Приложение 4 ПРИМЕРНОЕ СОДЕРЖАНИЕ ПРИКАЗА ОБ ОРГАНИЗАЦИИ ОБУЧЕНИЯ И ПРОВЕРКИ ЗНАНИЙ ПО ВОПРОСАМ ОХРАНЫ ТРУДА

(шапка бланка приказа с названием предприятия)

«____» __________ 20____г.

№ _______

ПРИКАЗ Об организации обучения и проверки знаний по вопросам охраны труда Во исполнение требований ст. 18 Закона Украины «Об охране труда» и НПАОП 0.00-4.12-05 «Типовое положение о порядке проведения обучения и проверки знаний по вопросам охраны труда», Приказываю: 1. Начальнику отдела кадров _________________________________________________ (Ф.И.О.)

1.1. Направить в__________________________________________________________ (название отраслевого учебного центра или другого учебного центра, который проводит это обучение)

заявку на обучение в соответствии с Типовым тематическим планом и программой обучения по вопросам охраны труда должностных лиц следующих руководителей, должностных лиц и специалистов предприятия: ___________________________________________________________ ________________________________________________________________________ (далее следует список, состоящий из фамилий, инициалов и должностей директора, его заместителя, главного энергетика и главного механика, начальников отделов охраны труда и кадров, председателя профсоюзного комитета)

Срок: 1.2. Получить в___________________________________________________________ (название отраслевого или другого учебного центра)

акты выполненных работ и направить их главному бухгалтеру. Срок: 2. Главному бухгалтеру _____________________________________________________ (Ф.И.О.)

произвести оплату обучения указанных руководителей, должностных лиц и специалистов предприятия согласно актам выполненных работ. Срок: 3. После успешного завершения указанного обучения и проверки знаний утвердить комиссию по проверке знаний работников предприятия по вопросам охраны труда в следующем составе: председатель комиссии: (Ф.И.О.) – директор (название предприятия); зам. председателя: (Ф.И.О.) – заместитель директора; члены комиссии: (Ф.И.О.) – главный энергетик; (Ф.И.О.) – главный механик; (Ф.И.О.) – начальник отдела охраны труда; (Ф.И.О.) – начальник отдела кадров; (Ф.И.О.) – председатель комитета профсоюзов; (Ф.И.О.) – главный государственный инспектор областного теруправления Госгорпромнадзора (только во время первичной проверки). Срок: 4. Заместителю председателя комиссии по проверке знаний, заместителю директора ______________________________________________________________________ (Ф.И.О.)

организовать разработку проекта перечня вопросов для проверки знаний по охране труда работников с учетом специфики производства и предоставить его на утверждение.

20

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 4/2014

ОХОРОНА ПРАЦІ ВІД А ДО Я Срок: 5. Руководителям подразделений ______________________________________________ _______________________________________________________________________________________ (Ф.И.О., должности)

5.1. Запрещаю допускать к работе работников, в том числе должностных лиц, которые не прошли обучение, инструктаж и проверку знаний по вопросам охраны труда.

5.2. Составить, согласовать со службой охраны труда и утвердить следующие перечни, копии которых предоставить в службы охраны труда и кадров предприятия: _____________________________________________________________________ ________________________________________________________________________ ________________________________________________________________________ (далее следуют перечни из пункта 5.5.3 «Несколько перечней»)

Срок: 5.3. Совместно с начальниками отделов охраны труда и кадров __________________________ (Ф.И.О.)

5.3.1. Сформировать планы-графики проведения обучения и проверки знаний по вопросам охраны труда руководителей, должностных лиц и специалистов предприятия по тематическому плану и программе, а также специального обучения. Согласовать их с учебными центрами, проводящими обучение, предоставить их на рассмотрение и утверждение. Срок: 5.3.2. Разработать порядок хранения протоколов и удостоверений о проверке знаний по вопросам охраны труда, где указать на необходимость работникам иметь удостоверения при себе во время выполнения трудовых обязанностей. Срок: 5.4. После утверждения планов-графиков обеспечить ознакомление с ними под роспись работников вверенных подразделений. Копии утвержденных планов-графиков с росписями работников вывесить на видном месте в подразделении и направить в службы охраны труда и кадров. Срок: 5.5. Совместно с начальником отдела охраны труда (Ф.И.О.) начать разработку и утверждение собственных учебных планов и программ специального обучения для проведения его на предприятии с учетом конкретных видов работ, производственных условий и функциональных обязанностей работников. Срок: 5.6. Совместно с начальником отдела кадров обеспечить формирование учебных групп и проведение специального обучения в сроки, предусмотренные планами-графиками. Срок: 5.7. Организовать и обеспечить оформление, учет и хранение протоколов проверки знаний, оформление и учет удостоверений по проверке знаний. Срок: 5.8. Установить следующий срок проведения повторных инструктажей по охране труда: на работах с повышенной опасностью – в первую неделю первого месяца квартала, для остальных работ – в первую неделю первого месяца полугодия, но не позднее даты проведения предыдущего инструктажа. Срок: 5.9. Организовать и обеспечить правильное хранение и использование ИОТ следующим образом: полный комплект инструкций подразделения постоянно хранить у его руководителя; комплект инструкций, необходимых на данном участке, в данной службе, хранится у непосредственного руководителя работ, проводящего инструктаж по охране труда, а также в определенном, доступном для работников месте. Срок: 6. Контроль исполнения приказа возложить на начальника отдела охраны труда ____________ ________________________________________________________________________ (Ф.И.О.)

Срок: Директор_____________________ (название предприятия)

_________________________ _ (Ф.И.О.)

Фамилия, инициалы, номер служебного телефона лица, подготовившего проект приказа НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 4/2014

21

КОМЕНТАР ДО НПАОП 0.00-1.69-13

ПРО НОВІ ПРАВИЛА ОХОРОНИ ПРАЦІ ПІД ЧАС ЕКСПЛУАТАЦІЇ ТЕПЛОМЕХАНІЧНОГО ОБЛАДНАННЯ ЕЛЕКТРОСТАНЦІЙ, ТЕПЛОВИХ МЕРЕЖ І ТЕПЛОВИКОРИСТОВУВАЛЬНИХ УСТАНОВОК Микола Федоренко, головний державний інспектор теруправління Держгірпромнагляду в Київській області та м. Києві

Н Електроустановка – комплекс взаємопов’язаних устатковання і споруд, що призначаються для виробництва або перетворення, передачі, розподілу чи споживання електричної енергії (ст. 1 Закону України «Про електроенергетику»). Проаналізувавши терміни «електрична установка» та «теплова установка», отримуємо: електроустановка – це електрообладнання + приміщення (простір), в якому розташоване це електричне обладнання; теплова установка – це теплове обладнання + приміщення (простір), в якому розташоване теплове обладнання, оскільки під тепловою установкою розуміють тільки теплове обладнання та пристрої

22

абули чинності Правила охорони праці під час експлуатації тепломеханічного обладнання електростанцій, теплових мереж і тепловикористовувальних установок (НПАОП 0.001.69-13) (далі – Правила), затверджені наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 02.12.2013 № 892, зареєстровані у Міністерстві юстиції України 17 грудня 2013 р. за № 2127/24659. Правила є міжгалузевими та поширюються на суб’єктів господарювання, які здійснюють монтаж, налагодження, ремонт, реконструкцію та експлуатацію теплосилового, механічного, паливного і водопідготовчого обладнання, неелектричних пристроїв теплової автоматики і теплотехнічних вимірювань паливно-транспортних, котлотурбінних і хімічних цехів електростанцій, теплових мереж і пунктів, тепловикористовувальних установок та опалювальних котелень. Ми розглянемо тільки ті нормативні вимоги, які потребують доповнень або коментарів – для підвищення рівня об’єктивності та однозначності трактування Правил. Приклади формалізмів наведено у додатку 1. Вимоги щодо проведення навчання з питань охорони праці обслуговувального тепловикористовувальні установки персоналу наведено у додатку 2. Вимоги щодо використання нарядів-допусків на виконання робіт підвищеної небезпеки наведено у додатку 3. Отже, перш за все визначимося з термінологією. Теплова мережа – трубопроводи, призначені для транспортування пари або гарячої води до споживачів тепла, повернення конденсату пари та відпрацьованої гарячої води в системи теплопостачання. Теплова установка – узагальнене поняття обладнання (пристроїв), призначеного для виробництва, перетворення та споживання теплової енергії. Тепловий пункт – спеціально обладнане приміщення, з якого здійснюється керування місцевими системами теплоспоживання (опаленням, гарячим водопостачанням, вентиляцією, технологічним навантаженням). У пункті здійснюється трансформація параметрів теплоносія за видами споживання тепла, його облік тощо. Тепловикористовувальна установка – комплекс обладнання (пристроїв), яке використовує теплову енергію гарячої (мережної) води чи пари для опалення, вентиляції, гарячого водопостачання, технологічних або комунально-побутових потреб. Тепломеханічне обладнання (ТМО) – теплосилове механічне та водопідготовче обладнання, а також пристрої теплової автоматики і теплотехнічних вимірювань, встановлені на цьому обладнанні (розділ ІІ Правил).

РОЗДІЛ ІІІ. ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ ОХОРОНИ ПРАЦІ Наведено посилання на міжгалузеві нормативні документи, пов’язані з організацією системи управління охороною праці, а саме – організацією: служби охорони праці на підприємстві, професійного добору, навчання з питань охорони праці, медогляду, розробки документації з питань охорони праці, атестації робочих місць за умовами праці, розслідування нещасних випадків та аварій на виробництві, умов праці жінок та неповнолітніх, видачі спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту, безпечної експлуатації електричного та газового господарства, робіт на висоті. В тому числі посилання на дотримання Вимог до роботодавців стосовно забезпечення безпечного виконання робіт у потенційно вибухонебезпечних середовищах, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 05.06.2013 № 317, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 26.06.2013 за № 1071/23603 (НПАОП 0.00-7.12-13). НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 4/2014

КОМЕНТАР ДО НПАОП 0.00-1.69-13 Перебуваючи у приміщеннях з діючим енергетичним обладнанням, у колодязях, камерах, каналах, тунелях, на будівельному майданчику і в ремонтній зоні, всі працівники повинні користуватися захисними касками (п. 18 розділу ІІІ). Нормативна база. ДСТУ EN 397-2001 «Каски захисні промислові»; ГОСТ 12.4.091–80 «ССБТ. Каски шахтерские пластмассовые. Общие технические условия»; ГОСТ 12.4.128–83 «ССБТ. Каски защитные. Общие технические условия». Роботодавець зобов’язаний призначити відповідальним за безпечну експлуатацію та справний стан устатковання теплових установок і мереж підприємства технічного керівника (технічного директора, головного інженера, головного енергетика, технолога, механіка) або ту особу зі складу інженерно-технічних працівників (теплотехнічного, теплоенергетичного профілю), яка пройшла перевірку знань Правил і затверджена відповідним наказом (розпорядженням) по підприємству (п. 21 розділу ІІІ). За наявності посилання на Вимоги до роботодавців щодо забезпечення безпечного виконання робіт у потенційно вибухонебезпечних середовищах немає посилання на Загальні вимоги стосовно забезпечення роботодавцями охорони праці працівників, затверджені наказом МНС України від 25.01.2012 № 67 і зареєстровані у Міністерстві юстиції України 14.02.2012 за № 226/20539, які поширюються на всіх суб’єктів господарювання (незалежно від форм власності та видів діяльності) та встановлюють вимоги щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці шляхом належного облаштування робочих місць і виробничих, санітарно-побутових та інших приміщень на підприємстві, в установі, організації; безпечного використання працівниками засобів виробництва; забезпечення навчання працівників і залучення їх до вирішення питань охорони праці; регулювання взаємовідносин з охорони праці між підприємствами у випадку залучення до виконання робіт працівників інших підприємств. Відсутнє посилання на ДСТУ ГОСТ 2.601:2006 «ЄСКД. Експлуатаційні документи»; ГОСТ 2.602–95 «ЄСКД. Ремонтна документація»; Інструкцію з обліку та розслідування технологічних порушень в роботі енергетичного господарства споживачів, затверджену наказом Міністерства палива та енергетики України від 04.08.2006 № 270; Правила будови електроустановок. Пожежна безпека електроустановок. Інструкція, затверджені наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 21.10.2013 № 756. Відсутнє посилання на нормативні документи, що визначають вимоги безпеки під час використання ручного інструменту або машин, наприклад Правила безпечної роботи з інструментом та пристроями (НПАОП 0.00-1.30-01), ДСТУ IЕС 60745-1:2010 «Інструмент ручний електромеханічний. Безпека. Частина 1. Загальні вимоги», ГОСТ МЭК 61029–1:2006 «Машини переносні електричні. Загальні вимоги безпеки і методи випробування», стандарти серії ДСТУ EN 792-… «Ручні неелектрифіковані механізовані інструменти. Вимоги безпеки», ДСТУ EN 1494:2008 «Домкрати рухомі або пересувні та подібне устатковання. Вимоги безпеки та методи випробування». РОЗДІЛ ІV. ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ПІД ЧАС ЕКСПЛУАТАЦІЇ ТЕПЛОМЕХАНІЧНОГО ОБЛАДНАННЯ ЕЛЕКТРОСТАНЦІЙ, ТЕПЛОВИХ МЕРЕЖ І ТЕПЛОВИКОРИСТОВУВАЛЬНИХ УСТАНОВОК 1.1. На кожному підприємстві необхідно розробити і довести до відома всіх працівників плани ліквідації аварій і пожеж та евакуації працівників на випадок пожежі або аварійної ситуації.

1.3. На території підприємства необхідно розробити та установити на видних місцях схеми руху транспорту для організації безпечних умов руху транспортних засобів. Не дозволяється рухатися на особистому транспорті всередині виробничих приміщень. На транспортних шляхах підприємства необхідно установлювати дорожні знаки і наносити розмітку. На підприємстві необхідно встановити терміни контролю за станом транспортних шляхів, порядок його проведення і обов’язки працівників, які його проводять.

1.5. Біля всіх воріт та дверей будівель у зоні руху залізничного і автомобільного транспорту необхідно установлювати обгороджувальні стовпчики і поручні, а також дорожні знаки або світлові табло, що вказують максимально допустимий за умовами безпеки вертикальний габарит транспортного засобу. На воротах необхідно установлювати фіксатори, щоб перешкодити самочинному закриванню та відкриванню воріт під натиском вітру. Для автомобілів та інших транспортних засобів необхідно установлювати допустимі швидкості руху на території підприємства, а також усередині будівель. НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 4/2014

Порівняно з Правилами технічної експлуатації електроустановок споживачів від 13.02.2012 № 91 розглянуті Правила не містять вимог щодо наявності заступника особи, відповідальної за безпечну експлуатацію та справний стан устатковання теплових установок і мереж підприємства. Нормативні документи, що визначають правила застосування дорожньої розмітки: ДСТУ 2587:2010 «Безпека дорожнього руху. Розмітка дорожня. Загальні технічні вимоги. Методи контролювання. Правила застосування», Правила дорожнього руху (зі всіма змінами). Дорожня розмітка повинна використовуватись окремо або разом із дорожніми знаками, вимоги яких вона підкреслює чи уточнює. Дорожні знаки мають перевагу перед дорожньою розміткою

23

КОМЕНТАР ДО НПАОП 0.00-1.69-13 За наявності вимог «не дозволяється рухатися на особистому транспорті всередині виробничих приміщень» існує вимога «для автомобілів та інших транспортних засобів необхідно установлювати допустимі швидкості руху на території підприємства, а також усередині будівель».

1.7. Територію підприємства необхідно обладнати водовідводами і водостоками. Люки водостоків та інших підземних комунікацій потрібно тримати закритими. Під час проведення ремонтних, земляних та інших робіт на території підприємства відкриті люки, траншеї та ями потрібно обгородити. Вночі огорожі необхідно освітлювати. У місцях переходу через траншеї необхідно установлювати перехідні містки завширшки понад 1 м з поручнями заввишки не менше 0,9 м.

1.8. Стулчасті ворота виробничих приміщень повинні відчинятися назовні, а ворота на території підприємства – всередину. Нормативна база. ДСТУ-Н Б В.2.5-61:2012 «Настанова з улаштування систем поверхневого водовідведення»; ДБН Б.2.2-5:2011 «Благоустрій територій»; Правила утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджені наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства від 10.04.2006 № 105, зареєстровані у Міністерстві юстиції України 27.07.2006 за № 880/12754.

1.15. На кожному підприємстві (в цеху, на дільниці) повинен бути план з позначенням ремонтних площадок і допустимих на них навантажень. У цехах (на дільницях) необхідно чітко позначати межі площадок, а на табличках зазначати допустимі навантаження на них.

2. Вимоги до обладнання 2.1. Усі гарячі частини обладнання, трубопроводи, баки та інші елементи, торкання до яких може викликати опіки, повинні мати теплову ізоляцію. Температура на поверхні ізоляції за температури навколишнього повітря +25°C не повинна перевищувати +43°C.

Відповідно до п. 2.15 НПАОП 45.2-4.01-98 «Положення про безпечну та надійну експлуатацію виробничих будівель і споруд», «для кожної виробничої будівлі і споруди … потрібно скласти інструкцію з експлуатації міжповерхових перекриттів, площадок і підлоги із зазначенням граничних навантажень для окремих зон перекриттів, підлоги і відповідних площадок». Існує також ДБН В.1.2-9-2008 «Основні вимоги до будівель і споруд. Безпека експлуатації»

24

Опіковий поріг залежить від площі контакту тіла людини, тривалості контакту, матеріалу контактної поверхні та пребуває у діапазоні від +43°С до +51°С. Значення +43°С для всіх матеріалів за тривалості контакту 8 год і більше справедливе лише у тих випадках, коли з гарячою поверхнею стикається лише невелика ділянка тіла (менше ніж 10% шкіряного покриву тіла чи голови). Якщо поверхня контакту нелокальна або гаряча, поверхня стикається з життєво важливими частинами обличчя людини (наприклад, з дихальними шляхами), то серйозні ушкодження можуть виникати у тих випадках, коли температура поверхні не перевищує +43° С (п. 4.2.3 ДСТУ EN 563-2001 «Безпечність машин. Температури поверхонь, доступних для дотику» визначає опікові пороги для випадків стикання людини з поверхнею машин). Таблиця 1 Значення опікових порогів для випадків стикання людини з поверхнею за тривалості контакту 1 хв і більш (за ДСТУ EN 563-2001) Опікові пороги для тривалості контакту, °С Матеріал 1 хв, °С 10 хв, °С 8 год і більше, °С Метали без покриття 51 48 43 Метали з покриттям 51 48 43 Кераміка, скло- та каменепо56 48 43 дібні матеріали Пластмаси 60 48 43 Дерево 60 48 43 2.4. Елементи обладнання, арматуру, пристрої для вимірювання, керування і регулювання, а також прилади, розміщені на висоті понад 1,3 м над рівнем підлоги (робочої площадки), необхідно обслуговувати із стаціонарних площадок із застосуванням огороджень і драбин. Для обслуговування технологічного обладнання (котлів, теплообмінників, турбоагрегатів, фільтрів тощо) необхідно установлювати постійні площадки і сходи з поручнями заввишки понад 1,0 м із суцільною обшивкою поручнів по низу понад 150 мм і одним проміжним горизонтальним елементом. Перехідні площадки і сходи повинні мати поручні з обох боків. Площадки завдовжки понад 5 м повинні мати не менше двох сходів, розміщених у протилежНА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 4/2014

КОМЕНТАР ДО НПАОП 0.00-1.69-13 них кінцях. Відстань від рівня площадки до верхнього перекриття повинна перевищувати 2 м. Похилі (з кутом нахилу до горизонту понад 75°) і вертикальні сходи повинні мати дугові огородження, починаючи з висоти 2 м від їх нижнього кінця. Дуги цих огороджень повинні розміщуватися на відстані не більше 0,8 м одна від одної і з’єднуватися не менше ніж трьома поздовжніми смугами. Відстань від сходів до дуги повинна бути від 0,7 до 0,8 м для огороджень завширшки від 0,7 до 0,8 м. Загальні вимоги щодо улаштування огороджувальних засобів промислових машин, механізмів та їх складових частин (з урахуванням європейського досвіду) визначають: ДСТУ EN 292-2-2001 «Безпечність машин. Основні поняття, загальні принципи проектування. Частина 2. Технічні принципи та технічні умови», ДСТУ EN 953-2003 «Безпечність машин. Огорожі. Загальні вимоги до розроблення і конструювання нерухомих та рухомих огорож»; ДСТУ EN 1088-2003 «Безпечність машин. Блокувальні пристрої, з’єднані з огорожами. Принципи проектування та вибору». У місцях розташування машин і механізмів, де існує можливість падіння з висоти понад 500 мм або зона проходу межує з поверхнями, неспроможними нести навантаження (наприклад, зі скла або синтетичних матеріалів), встановлюються перила або інші рівноцінні засоби, спроможні захистити людину від падіння з висоти (п. 4.2.3 ДСТУ ISO 14122-2:2006; п. 7.1.2 ДСТУ ISO 14122-3:2006; п. 4.7.1 ДСТУ ISO 14122-4:2006). Перила сходів та драбин зі східцями повинні мати принаймні одну проміжну перекладину. Мінімальний вільний розмір між поручнем і перекладиною, а також перекладиною і бордюром (косоуром) – 0,5 м (пп. 7.1.5, 7.2.2, 7.2.5 ДСТУ ISO 14122-3:2004). Коли замість перекладини застосовуються вертикальні стояки, вільна відстань між ними в горизонтальному напрямку не перевищує 0,18 м (п. 7.1.6 ДСТУ ISO 14122-3:2004). Мінімальна висота перил – 1,1 м ( пп. 7.1.4, 7.2.3 ДСТУ ISO 14122-3:2004). Мінімальна відстань між стояками – 1,5 м (п. 7.1.8 ДСТУ ISO 14122-3:2004). Для забезпечення доступу крізь перила використовують хвіртку, при цьому відкривання або закривання хвіртки не повинно створювати додаткової небезпеки для користувача та людей, що перебувають поруч (пп. 4.5, 7.1.10 ДСТУ ISO 14122-3:2006). Перила повинні витримувати горизонтально скероване зосереджене навантаження, що є еквівалентом робочого навантаження, яке попередньо прикладається до верхнього кінця стояка, а потім – до найнесприятливішої точки вздовж поручня. В обох випадках максимальний прогин під навантаженням не повинен перевищувати 30 мм. Мінімальне робоче навантаження дорівнює 300 Н/м, помножено на максимальну відстань у метрах між осями двох сусідніх стояків (п. 7.3 ДСТУ ISO 14122-3:2004). Вертикальні драбини (за ДСТУ ISO 14122-4:2006) Драбина має бути обладнана пристроями захисту від падіння з висоти, якщо висота сходового маршу понад 3,0 м або площадка, до якої веде драбина, розташована на висоті понад 3,0 м (п. 4.3.1). Якщо висота піднімання драбини понад 6,0 м, її має бути обладнано як мінімум однією проміжною площадкою (допускається збільшувати відстань до 10 м, п. 4.7.5.1). Для драбини з двома стійками габаритна ширина між двома вертикальними стійками повинна бути від 0,4 до 0,6 м (у виняткових випадках до 0,3 м). А товщина вертикальної стійки для переміщення стопорних пристроїв – не більше 80 мм. Відстань від вертикальної стійки для переміщення стопорних пристроїв і однією з вертикальних стійок драбини повинна бути не менше 0,15 м (п. 4.4.2.2). А діаметр сходинок (ширина поверхні профільного уступу) – від 20 до 35 мм (п. 4.4.2.3). Відстань між драбиною і стіною повинна бути не менше 0,2 м (допускається до 0,15 м), а між драбиною і будь-якою постійною перешкодою – не менше 0,65 м (допускається до 0,6 м, п. 4.4.4). Відстань між площадкою для входу та першою сходинкою не повинна перевищувати відстань між двома сусідніми сходинками (допускається до 0,4 м, п. 4.4.1.2). А відстань між сходинками – від 0,225 до 0,3 м (п. 4.4.1.1). Нижня частина захисного дугового огородження повинна бути на відстані 2,2–3,0 м від площадки для входу. Розмір перерізу дугового огородження має бути від 0,65 до 0,8 м; відстань між двома дугами огородження – не більше 1,5 м, а між двома повздовжніми полосами огородження – 0,3 м. Дуги огородження розташовуються під прямим кутом до повздовжніх полос огородження. Повздовжні полоси огородження кріпляться до дуг з внутрішньої сторони на рівній відстані одна від одної. Відстань між повздовжніми полосами та дугами не повинна перевищувати 0,4 м (п. 4.5).

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 4/2014

Параметри перильного огородження сходових маршів та площадок, балконів у будівлях та спорудах визначають ДСТУ Б В.2.6-49:2008 «Конструкції будинків і споруд. Огорожі сходів, балконів і дахів сталеві. Загальні технічні умови» та ДСТУ Б В.2.6-52:2008 «Конструкції будинків і споруд. Сходи маршеві, площадки та огородження сталеві. Технічні умови». Перильне огородження повинно витримувати навантаження, що передбачено ДБН В.1.2-2:2006 «Система забезпечення надійності та безпеки будівельних об’єктів. Навантаження і впливи»

25

КОМЕНТАР ДО НПАОП 0.00-1.69-13 3. Вимоги до розпізнавального кольору трубопроводів і написів на них 3.9. Для позначення трубопроводів із вмістом, що особливо небезпечний для здоров’я і життя людей або експлуатації підприємства, додатково до кольорових застережних кілець необхідно використовувати застережні знаки безпеки згідно з ДСТУ ISO 6309:2007 та чинною частиною ГОСТ 12.4.026–76. Див. статтю М. Федоренка «Знаки безпеки та знаки небезпеки. У чому різниця?» (журнал «Охорона праці», 2/2014, с. 39)

Нормативна база. ГОСТ 12.4.026–76 «ССБТ. Цвета сигнальные и знаки безопасности». На заміну пп. 1.1, 1.2, 1.4, 1.6 табл. 5, п. 2.1, 2.2 табл. 6, пп. 4.1–4.11 табл. 8; знаків 1.1, 1.2, 1.4, 1.6, 2.1, 2.2, 4.1–4.11 додатка 3 ГОСТ 12.4.026–76 оформлення знаків пожежної безпеки визначає ДСТУ ISO 6309:2007 «Протипожежний захист. Знаки безпеки. Форма та колір». Форма і колір знаків безпеки повинні відповідати вимогам Технічного регламенту знаків безпеки і захисту здоров’я працівників – постанова Кабінету Міністрів України від 25.11.2009 № 1262 (далі – Теxнічний регламент), а оформлення знаків безпеки – ДСТУ ISO 3864–1:2002 «Графічні символи. Кольори безпеки і знаки безпеки. Частина 1. Принципи проектування знаків безпеки для робочих місць та місць громадського призначення». Перелік, розміри, форму, місця і умови застосування плакатів і знаків безпеки, що використовуються в електроустановках, визначають розділ 18 та додаток 8 Правил експлуатації електрозахисних засобів (НПАОП 40.1-1.07-01). Знаки безпеки і захисту здоров’я працівників – це знаки, якими за допомогою графічних символів, кольорів, світлових або звукових сигналів чи словесних, або поданих за допомогою рук, встановлюється заборона щодо вчинення небезпечних дій (чи таких, що можуть спричинити небезпеку) або дається вказівка щодо здійснення заходів безпеки і/або захисту здоров’я працівників на робочому місці (п. 7 Технічного регламенту). Знаки безпеки поділяються на: знаки заборони, попереджувальні, зобов’язувальні, інформаційні, рятувальні.

3.10. Застережними знаками безпеки необхідно позначати такі речовини: отруйні, вогненебезпечні, вибухонебезпечні, радіоактивні, а також інші небезпечні речовини. Нормативна база. Для позначення вантажів під час їх транспортування використовують знаки небезпеки відповідно до Правил перевезення небезпечних вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв’язку України від 25.11.2008 № 1430, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 26 лютого 2009 р. за № 180/16196 (далі – Правила № 1430); ідентифікаційні номери речовини або виробів – відповідно до Рекомендацій Організації Об’єднаних Націй; таблички, бирки та марковання (маркувальні коди) відповідно до ДСТУ 4500-5 «Вантажі небезпечні. Марковання»; ДСТУ ISO 780-2001 «Пакування. Графічне маркування щодо поводження з товарами», ДСТУ ГОСТ 30341:2009 «Попереджувальне маркування хімічної продукції»; ГОСТ 19433–88 «Грузы опасные. Классификация и маркировка»; ГОСТ 14192–96 «Маркировка грузов». Знак небезпеки – маркувальний знак (піктограма), що наноситься на вантажні одиниці відповідно до виду (ів) небезпеки завантаженого небезпечного вантажу і попереджає про загрозливу для людини та навколишнього середовища продукцію (розділ 1.10 Правил № 1430).

Робоча зона – визначений простір, в якому розташовано робочі місця постійного або непостійного (тимчасового) перебування працівників (п. 4.34 ДСТУ 2293-99 «Охорона праці. Терміни та визначення основних понять»)

26

4. Обслуговування обладнання 4.1. На кожному постійному робочому місці повинні бути виробничі, посадові інструкції та інструкції з охорони праці.

4.18. У виробничих приміщеннях допустима найвища температура повітря у робочій зоні в теплу пору року не повинна перевищувати на постійних робочих місцях: +28°C – у разі виконання легких робіт; +27°C – у разі виконання робіт середньої важкості; на тимчасових робочих місцях: +30°C – у разі виконання легких робіт; +29°C – у разі виконання робіт середньої важкості. Виробничі приміщення – замкнений простір у спеціально призначених будівлях і спорудах, де систематично (за змінами) або періодично (протягом робочого дня) здійснюється трудова діяльність працівників, пов’язана з участю в різних видах виробництва (розділ ІІ Правил). НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 4/2014

КОМЕНТАР ДО НПАОП 0.00-1.69-13 Таблиця 2 Допустимі величини температури, відносної вологості та швидкості руху повітря у робочій зоні виробничих приміщень (за ДСН 3.3.6.042-99) Температура, °С Верхня межа

Відносна Швидвологість кість руху (%) на (м/с) на на неробочих постійних місцях, не робочих місцях робочих більше місцях

Нижня межа

Період року

Категорія робіт

на постійних робочих місцях

на непостійних робочих місцях

на постійних робочих місцях

25 24

26 25

21 20

18 17

75 75

0,1

Холодний

Легка (Іа) Легка (Іб) Середньої важкості (ІІа) Середньої важкості (ІІб) Важка (ІІІ)

23

24

17

15

75

0,3

21

23

15

13

75

0,4

19

20

13

12

0,5

Легка (Іа)

28

30

22

20

Легка (Іб)

28

30

21

19

27

29

18

17

27

29

15

15

26

28

15

13

75 55 (при 28°С) 60 (при 27°С) 65 (при 26°С) 70 (при 25°С) 75 (при 24°С)

Теплий

Середньої важкості (ІІа) Середньої важкості (ІІб) Важка (ІІІ)

0,2

Відсутні посилання на нормативні документи, що визначають порядок безпечного проведення робіт на висоті, наприклад, Правила охорони праці під час виконання робіт на висоті (НПАОП 0.00-1.15-07)

0,2–0,1 0,3–0,1 0,4–0,2 0,5–0,1 0,6–0,5

4.25. Очищення світильників і замінювання перегорілих електроламп, розміщених на висоті до 2,5 м, можуть виконувати працівники технологічних цехів, які мають групу з електробезпеки не нижче II, за умови забезпечення зручного і безпечного доступу до світильників. Замінювати плавкі вставки, оглядати і ремонтувати освітлювальну мережу, а також замінювати лампи і очищувати світильники на висоті понад 2,5 м повинні працівники електричного цеху. Замінювання ламп і чищення арматури світильників, встановлених нижче фазних проводів на дерев’яних опорах без заземлювальних спусків, допускається проводити з приставної драбини, виготовленої з ізоляційних матеріалів, керівником робіт з одним або кількома членами бригади, що мають групу з електробезпеки II. Замінювання ламп і чищення арматури світильників, встановлених на дерев’яних опорах із заземлювальними спусками, на залізобетонних та металевих опорах і кронштейнах допускається проводити з приставної драбини із ізоляційних матеріалів за нарядом й зі зняттям напруги з усіх підвішених на опорі проводів, а також обов’язковим їх заземленням (підніматися до світильників під час виконання робіт дозволяється тільки керівнику робіт або члену бригади з III групою електробезпеки (пп. 2.3.11, 6.1.79, 6.1.80 Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів, НПАОП 40.1-1.21-98). Використання драбин як робочих місць може бути допущено лише за обставин, коли використання інших безпечних засобів недоцільне через незначність ризику, короткочасність використання або особливості конструкцій, які неможливо змінити (п. 4.2 розділу VI. Загальних вимог стосовно забезпечення роботодавцями охорони праці, затверджених наказом МНС України від 25.01.2012 за № 67). Вимоги безпечної експлуатації приставних драбин визначає розділ 7.1 НПАОП 0.001.30- 01. Роботи, що потребують від виконавця упору в конструкції будівлі (зварювальні; монтажно-демонтажні з використанняv ручного інструменту; роботи з прокладання проводів; переміщення вантажів тощо) слід виконувати на засобах підмощування або з драбин-стрем’янок, що мають у верхній частині робочу площадку з перильним огородженням.

Вимоги безпечного поводження з ртутними люмінесцентними лампами визначає розділ XV розглянутих Правил. Вимоги безпечного поводження з електролампами визначають ДСТУ ІЕС 61195:2003 «Лампи люмінесцентні двоцокольні. Вимоги безпеки»; ДСТУ ІЕС 61199:2005 «Лампи люмінесцентні одноцокольні. Вимоги безпеки»; ДСТУ IEC 60432-3:2009 «Лампи розжарювання. Вимоги безпеки. Частина 3. Вольфрамово-галогенні лампи (крім ламп для транспортних засобів)»; ГОСТ 12.2.007.13–2000 «ССБТ. Лампы электрические. Требования безопасности»

5. Механізоване навантажування, розвантажування та переміщування вантажів 5.4. Під час проведення навантажувально-розвантажувальних робіт на відкритому рухомому складі поблизу електрифікованої залізниці необхідно стежити, щоб працівники та інструНА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 4/2014

27

КОМЕНТАР ДО НПАОП 0.00-1.69-13 мент, яким вони користуються, а також вироби, що навантажуються (розвантажуються), були на відстані понад 2 м від струмовідних частин контактної мережі, яка перебуває під напругою.

Порядок зберігання технічних виробів залежно від кліматичного середовища визначає розділ 10 ГОСТ 15150–69 «Машины, приборы и другие технические изделия. Исполнения для различных климатических районов. Категории, условия эксплуатации, хранения и транспортирования в части воздействия климатических факторов внешней среды», який передбачає дев’ять умов зберігання технічних виробів

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об’єктів» від 09.07.2010 № 2480-VI, «розміри охоронних та санітарно-захисних зон об’єктів енергетики залежно від їх конструкції та напруги встановлюються Кабінетом Міністрів України»; «розмір охоронних та санітарно-захисних зон уздовж повітряних ліній електропередачі визначається паралельними прямими по обидва боки ліній від крайніх проводів на відстані від 2,0 до 40,0 м, залежно від напруги». Відповідно до п. 5 Правил охорони електричних мереж, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.1997 № 209, ширина охоронної зони повітряної лінії електропередачі напругою до 1 кВ становить 2 м, напругою до 20 кВ – 10 м, напругою до 30 (35 кВ) – 15 м.

5.15. Вантажі на площадці необхідно складувати таким чином… Нормативна база. Норми складування будівельних матеріалів, конструкцій і технічних засобів виробництва визначаються, наприклад, ДБН Г.1-4-95 «Правила перевезення, складування та зберігання матеріалів, виробів, конструкцій і устаткування в будівництві», затверджені наказом Державного комітету України у справах містобудування і архітектури від 07.07.1995 № 134. Умови зберігання вантажів повинні відповідати стану їх упаковки і конструкції та поділяються на чотири групи. Під час складування вантажів може використовуватися тара, при експлуатації якої слід додержуватися ГОСТ 12.3.010–82 «Тара производственная. Требования безопасности при эксплуатации». Під час вантажно-розвантажувальних робіт із застосуванням тари можуть використовуватися спеціальні засоби, наприклад, за ГОСТ 15539–81 «Уcтpoйcтвa гpузoзaxвaтныe для пpoизвoдcтвeннoй тapы. Tипы». Класифікацію небезпечних вантажів визначає ДСТУ 4500-3:2008 «Вантажі небезпечні. Класифікація», а вимоги щодо сумісного складування небезпечних вантажів– Правила пожежної безпеки в Україні (НАПБ А.01.001-2004).

6. Ручне навантажування, розвантажування та переміщування вантажів 6.1. Під час піднімання і переміщування вантажів вручну необхідно дотримуватися норм перенесення вантажів, установлених чинним законодавством. Нормативна база. Вимоги безпечної експлуатації ручних візків, наприклад, типу «Рокла», визначає НПАОП 63.1-7.21-81 «Візки з піднімальними вилами. Вимоги безпеки при експлуатації». Існує ДСТУ ГОСТ 30871:2006 «Транспорт долішній безрейковий. Вимоги безпеки».

7. Зварювальні та інші вогневі роботи 7.1. Електрозварювальні, газополум’яні та інші вогневі роботи необхідно проводити з дотриманням вимог Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій від 19.10.2004 № 126, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 04.11.2004 за № 1410/10009 (далі – НАПБ А.01.001-2004). Нормативна база. Правила пожежної безпеки в компаніях, на підприємствах та в організаціях енергетичної галузі України, затверджені наказом Міністерства палива та енергетики України від 26.07.2005 № 343; Типова інструкція з організації безпечного ведення газонебезпечних робіт (НПАОП 0.00-5.11-85).

Загальні вимоги проведення вантажно-розвантажувальних робіт на підприємствах визначає ГОСТ 12.3.020–80 «Процессы перемещения грузов на предприятиях. Общие требования безопасности»

28

9. Проведення робіт у резервуарах та підземних спорудах. Газонебезпечні роботи 9.1. Організація і проведення газонебезпечних робіт у резервуарах та підземних спорудах повинні відповідати вимогам розділів 1, 4, 6, 7 НПАОП 0.00-1.20-98 та/або інших чинних нормативно-правових актів, що застосовуються у відповідній галузі. Вимоги безпеки під час проведення газозварювальних робіт визначають державні стандарти: ГОСТ 12.3.036–84 «ССБТ. Газопламенная обработка металлов. Требования безопасности»; ГОСТ 12.2.054–81 «ССБТ. Установки ацетиленовые. Требования безопасности» (поширюється на стаціонарні установки); ДСТУ 2448-94 «Кисневе різання. Вимоги безпеки»; ГОСТ 12.2.052–81 «ССБТ. Оборудование, работающее с газообразным кислородом. Общие требования безопасности»; ДСТУ ISO 15615:2010 «Устатковання для газового зварювання. Системи колекторні ацетиленові для зварювання, різання та споріднених процесів. Вимоги щодо безпеки пристроїв високого тиску».

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 4/2014

КОМЕНТАР ДО НПАОП 0.00-1.69-13 Вимоги безпеки під час проведення електрозварювальних робіт визначають державні стандарти: ГОСТ 12.2.007.8–75 «Система стандартов безопасности труда. Устройства электросварочные и для плазменной обработки. Требования безопасности»; ГОСТ 12.3.003–86 «Система стандартов безопасности труда. Работы электросварочные. Требования безопасности»; ДСТУ 2489-94 (ГОСТ 12.3.047–94) «Система стандартів безпеки праці. Контактне зварювання. Вимоги безпеки»; ДСТУ 2456-94 «Зварювання дугове i електрошлакове. Вимоги безпеки». Роботи в резервуарах та підземних спорудах відносяться до робіт у замкнених та важкодоступних просторах: «замкнений простір» – це простір, обмежений поверхнями, що мають люки (лази) з розмірами, що перешкоджають вільному і швидкому руху через них працівників та обмежують вільний повітрообіг»; «важкодоступний простір» – простір, в якому через малі розміри ускладнюється виконання робіт, а природний повітрообіг є недостатнім (наприклад, п. 6.7.81 НПАОП 40.1-1.21-98).

9.10. В обох напрямках руху транспорту на відстані 10–15 м від відкритих люків підземних споруд, розміщених на проїзній частині дороги, необхідно установити застережний дорожній знак. За населеними пунктами на відстані понад 50 м від місця проведення робіт з боку руху транспорту додатково необхідно установити попереджувальний дорожній знак. Місце проведення робіт потрібно обгородити. Обгороджену зону взимку необхідно очищувати від снігу, льоду і посипати піском. Вимоги до огородження під час проведення дорожніх робіт: ДСТУ 2734-94 «Огородження дорожні тросового типу. Загальні технічні умови»; ДСТУ 2735-94 «Огородження дорожні i напрямні пристрої. Правила використання. Вимоги безпеки дорожнього руху»; ДСТУ 7168:2010 «Безпека дорожнього руху. Огородження дорожні тимчасові. Загальні технічні умови», а також Правила дорожнього руху в Україні.

9.13. Тривалість перебування працівників у резервуарі, підземній споруді, газонебезпечному приміщенні, а також тривалість відпочинку (з виходом із цих об’єктів) залежно від умов і характеру роботи повинен визначати керівник робіт.

9.14. Працювати в резервуарі чи підземній споруді за температури повітря вище зазначеної у п. 4.18 цього розділу допускається тільки у разі виникнення аварії (якщо вона загрожує життю працівників, може спричинити руйнування обладнання тощо) з дозволу керівника робіт і під його безпосереднім керівництвом. Таку роботу дозволяється виконувати лише за умови обов’язкового вжиття необхідних заходів щодо захисту працівників від можливого перегрівання та опіків: робота повинна виконуватися в теплому спецодязі, а за наявності в підземній споруді або резервуарі рідкого середовища – також з використанням гумового взуття. Режим роботи і відпочинку в цьому разі визначає керівник робіт. У разі проведення робіт у замкненому просторі виробничого устатковання з температурою повітря від +28 до +40°С і температурою огороджень до +45°С слід додержуватися режиму праці та відпочинку відповідно до величин, наведених у табл. 5 ДСН 3.3.6.042-99. Тривалість перебування людини всередині споруди замкненого простору та тривалість відпочинку після перебування в ній залежить від умов та виду робіт. Робота з використанням шлангового протигаза має обмеження – працюючий повинен через кожні 15–20 хв підніматися на поверхню для 20-хвилинного відпочинку. Засоби індивідуального захисту, які використовуються під час проведення робіт в спорудах замкненого простору, повинні відповідати вимогам Технічного регламенту з підтвердження відповідності засобів індивідуального захисту, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 27.09.2004 № 208.

Одним із найбільш ефективних заходів для захисту від ураження електричним струмом під час проведення електрозварювальних робіт у резервуарах та замкнених просторах є обмежувач напруги холостого ходу електрозварювального трансформатора, який передбачає зменшення напруги холостого ходу на вихідних затискачах зварювального ланцюга до величини, що не перевищує 12 В

З 1 липня 2012 р. набули чинності ДСТУ ISO 5826:2010 «Устатковання для контактного зварювання. Трансформатори. Загальні технічні вимоги» та ДСТУ ISO 669:2010 «Контактне зварювання. Устатковання для контактного зварювання. Механічні та електричні вимоги»

9.15. За наявності пари в резервуарі чи підземній споруді працівники повинні перебувати там у шланговому або киснеізолювальному протигазі, рятувальному поясі з рятувальною мотузкою. До самостійного виконання робіт у замкненому просторі допускається особа не молодше 18 років, яка має стаж роботи за основною професією не менше року, пройшла спеціальне навчання та відповідний медичний огляд з психофізіологічною експертизою. Роботи в замкненому просторі проводяться з використанням рятувального (лямкового) поясу з прикріпленою до нього сигнально-рятувальною мотузкою довжиною на 2 м більше глибини споруди. Рятувальна мотузка повинна бути розрахована на навантаження не менше 2 кН (200 кг).

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 4/2014

29

КОМЕНТАР ДО НПАОП 0.00-1.69-13 10. Обслуговування теплообмінних апаратів та трубопроводів 10.19. Прогрівання і пуск паропроводів необхідно виконувати згідно з місцевою інструкцією або за спеціальною програмою.

10.23. Працівники, які беруть участь у продуванні паропроводу, повинні користуватися засобами індивідуального захисту органів слуху. Відповідно до п. 1.5 НПАОП 0.00-5.11-85 «Типова інструкція з організації безпечного ведення газонебезпечних робіт», до газонебезпечних робіт належать роботи в замкнених просторах, оскільки під час їх проведення ймовірна можливість виділення в робочу зону вибухо- або пожежонебезпечних шкідливих парів, газів й інших речовин, здатних призвести до вибуху, загоряння, заподіяння шкоди здоров’ю людини, а також роботи в умовах недостатнього вмісту кисню (об’ємна частка нижче ніж 20%)

Відповідно до п. 15 додатка 2 Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, суб’єкт господарювання повинен отримати дозвіл на «роботи в колодязях, шурфах, траншеях, котлованах, бункерах, камерах, колекторах, замкненому просторі (ємностях, боксах, топках, трубопроводах)»

30

Нормативна база. ДСТУ EN 458:2005 «Засоби індивідуального захисту органів слуху. Рекомендації щодо вибору, використання, догляду та обслуговування»; ДСТУ EN 352-1-2002 «Засоби індивідуального захисту органів слуху. Вимоги безпеки i випробування. Частина 1. Шумозахисні навушники»; ДСТУ EN 352-2-2002 «Засоби індивідуального захисту органів слуху. Вимоги безпеки i випробовування. Частина 2. Протишумовi вкладки»; ДСТУ EN 352-3-2002 «Засоби індивідуального захисту органів слуху. Вимоги безпеки і випробування. Частина 3. Шумозахисні навушники, приєднані до промислової захисної каски»; ДСТУ EN 352-4:2004 «Засоби індивідуального захисту органів слуху. Вимоги безпеки і випробування. Частина 4. Звукозалежні протишумові навушники»; ДСТУ EN 352-5:2005 «Засоби індивідуального захисту органів слуху. Вимоги безпеки та випробування. Частина 5. Навушники протишумові з системою активного зниження шуму»; ДСТУ EN 352-6:2005 «Засоби індивідуального захисту органів слуху. Вимоги безпеки та випробування. Частина 6. Навушники протишумові з електричним звуковим вхідним контуром»; ДСТУ EN 352-7:2005 «Засоби індивідуального захисту органів слуху. Вимоги безпеки та випробування. Частина 7. Вкладки протишумові рівнезалежні».

11. Ремонт обертових механізмів 12. Теплоізоляційні та обмурувальні роботи 12.1. Теплоізоляційні роботи необхідно виконувати за умови відсутності виходу пари, витікань, викидів горючих газів у зоні проведення робіт і за температури на поверхні обладнання до +60°C. Відповідно до п. 33 розділу XIII «не дозволяється перебувати у тунелях за температури повітря понад +50°C».

12.13. Розчинопроводи після монтажу і надалі (не рідше ніж через кожні 3 місяці) повинні проходити гідравлічне випробування тиском, що в 1,5 разу перевищує робочий. Результати випробувань розчинопроводів необхідно оформлювати актом та робити відмітки у технічному паспорті. Не надано посилання на назву та форму акта, який оформлюється за результатами випробування, а також форму технічного паспорта. Акт гідравлічного випробування трубопроводу приведено у додатку 7 Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 14.01 2007 № 71, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 05.03. 2007 за № 197/13464 (далі – Правила № 71).

13. Обслуговування компресорів і повітропроводів 13.1. Експлуатацію і ремонт компресорних установок і повітропроводів необхідно проводити відповідно до вимог «Правил устройства и безопасной эксплуатации стационарных компрессорных установок, воздухопроводов и газопроводов», затверджених Держгіртехнаглядом СРСР 7.12. 1971 р. та інших чинних нормативно-правових актів. Нормативна база. Правила будови і безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском (НПАОП 0.00-1.07-87); ДСТУ 2514-94 «Станції компресорні пересувні. Вимоги безпеки»; ДСТУ 3106-95 «Компресори і насоси вакуумні рідинно-кільцеві. Вимоги безпеки»; ДСТУ 3427-96 «Компресори мембранні. Вимоги безпеки»; ДСТУ EN 1012…:2005 «Компресори і вакуумні насоси. Вимоги безпеки»; ДСТУ ГОСТ 12.2.085:2007 «Посудини, що працюють під тиском. Клапани запобіжні. Вимоги щодо безпеки».

14. Земляні роботи 14.1. Земляні роботи на території енергопідприємств, а також в охоронних зонах підземних комунікацій (електрокабелів, газопроводів тощо) потрібно проводити згідно з вимогами цих Правил, НПАОП 40.1-1.01-97, НПАОП 40.1-1.21-98 – з використанням плану (схеми) із зазначенням розміщення і глибини закладання комунікацій. Перед початком проведення земляних робіт необхідно установити знаки або зробити написи, що показують розташування підземних комунікацій на місцевості. НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 4/2014

КОМЕНТАР ДО НПАОП 0.00-1.69-13 Правила не визначають розміри охоронної зони теплової мережі. Наприклад, охоронна зона магістральних теплових мереж – частина земної поверхні, повітряного простору та надр уздовж трубопроводів і об’єктів теплових мереж, обмежена умовними площинами паралельно його осям, на якій обмежується провадження господарської діяльності для забезпечення стабільних умов експлуатації, запобігання пошкодженню; охоронні зони об’єктів енергетики – зона вздовж повітряних і кабельних ліній електропередачі, навколо електростанцій, трансформаторних підстанцій, розподільних пунктів та пристроїв і магістральних теплових мереж, споруд альтернативної енергетики тощо: для забезпечення нормальних умов їх експлуатації, запобігання ушкодженню, а також зменшення їх негативного впливу на людей, суміжні землі, природні об’єкти та довкілля (ст. 1 Закону України «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об’єктів» від 09.07.2010 № 2480-VI). Відповідно до ст. 24 цього Закону «розміри охоронних та санітарно-захисних зон об’єктів енергетики залежно від їх конструкції та напруги встановлюються Кабінетом Міністрів України», а «розмір охоронних зон магістральних теплових мереж визначається паралельними прямими по обидва боки від крайніх елементів трубопроводів та навколо інших об’єктів магістральної тепломережі на відстані від 3,0 до 5,0 метра». Тобто у разі канального прокладання теплотраси – у кожний бік від краю будівельних конструкцій, а у разі безканального прокладання теплотраси – від зовнішньої поверхні заізольованого теплопроводу. Розміри охоронної зони магістральних газопроводів визначає додаток 1 Правил охорони магістральних трубопроводів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 16.11.2002 № 1747. У зоні можливого проходу людей та руху транспорту місце проведення земляних робіт огороджується залежно від умов виконання робіт, забезпечується попереджувальними написами та знаками (наприклад, за ГОСТ 12.4.026–76) з сигнальним освітленням в нічний час. Місце проведення земляних робіт під час ремонту водопровідно-каналізаційних споруд огороджується відповідно до вимог ГОСТ 12.3.006–75, на будівництві – відповідно до ГОСТ 23407–78. Огородження встановлюється на відстані не менше ніж 2 м від межі виїмки, а за наявності залізничної рейкової широкої колії – не менше ніж 2,6 м. Для проходу людей через виїмку улаштовують перехідний місток з шириною (за одностороннього руху – не менше 0,75 м, двостороннього руху – не менше 1,2 м) з перильним огородженням з обох боків висотою 1,1 м, бортовою дошкою шириною 0,15 м та додатковою огороджувальною планкою на висоті 0,5 м від настилу.

Допустима відстань наближення робочого органу землерийного механізму до підземної інженерної комунікації

Таблиця 3

Допустима мінімальна відстань між робочим органом Нормативне посилання землерийного механізму та Інженерна комунікація поверхнею інженерної комунікації (з усіх боків), м Газопровід (магістральний) 0,5 п. 13.2.17 НПАОП 60.3-1.03-04 0,15 – 0,2 (від бічної поверхні) пп. 1.10.4, 1.10.7 (глава VІІІ) Нафтопровід (магістральний) 0,5 (під час шурфування) НПАОП 0.00-1.21-07 Електрокабель 0,3 п. 6.2.3 НПАОП 40.1-1.21-98 Сталеві зварні, керамічні, чавунні і азбестоцементні трубопроводи, канали і колектори (у разі використання гідравлічних екскаваторів): без попереднього визначення по0,5 п. 3.22 СНиП 3.02.01-87 ложення інженерної комунікації з попереднім визначенням поло0,25 ження інженерної комунікації Інші види підземних комунікацій та засоби механізації, ґрунти з валунами та каменями незалежно від комунікації і засобів механізації: без попереднього визначення по2 (від бічної поверхні) п. 7.4.16 НПАОП 45.2-1.12-01 ложення інженерної комунікації 1 (над верхом комунікації) з попереднім визначенням поло1 ження інженерної комунікації Правила безпечної експлуатації магістральних газопроводів (НПАОП 60.3-1.03-04) Правила безпеки під час експлуатації магістральних нафтопроводів (НПАОП 0.00-1.21-07) Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів (НПАОП 40.1-1.21-98) Правила безпеки під час реконструкції будівель і споруд промислових підприємств (НПАОП 45.2-1.12-01) СНиП 3.02.01-87 «Земляные сооружения, основания и фундаменты» НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 4/2014

Базовим документом, що встановлює вимоги щодо безпеки праці під час земляних робіт, є СНиП 3.02.01-87 «Земляные сооружения, основания и фундаменты»

Відповідно до п. 16 додатка 2 Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, суб’єкт господарювання повинен отримати дозвіл на «земляні роботи, що виконуються на глибині понад 2 м або в зоні розташування підземних комунікацій»

31

КОМЕНТАР ДО НПАОП 0.00-1.69-13

Вимоги безпеки праці під час проведення робіт в резервуарах для зберігання нафтопродуктів визначають чинні Правила безпеки праці під час роботи з пально-мастильними матеріалами і спецрідинами та Правила безпеки праці на складах палива залізниць

14.3. Розробляти ґрунт у безпосередній близькості (до 0,3 м) від діючих підземних комунікацій дозволяється тільки лопатами, без різких ударів. Ближче вказаної в табл. 3 відстані до інженерної комунікації земляні роботи виконують вручну лопатою (без застосування кирки, лома або інших ударних інструментів) або з використанням інших спеціальних засобів механізації.

14.32. Під час роботи екскаватора необхідно перебувати на відстані понад 5 м від зони дії екскаватора.

V. ОРГАНІЗАЦІЙНІ ЗАХОДИ 2. Видавання наряду (розпорядження) 2.4. За нарядами необхідно проводити такі роботи: газонебезпечні роботи згідно з вимогами НПАОП 0.00-1.20-98 та (або) інших чинних нормативно-правових актів, що застосовуються у відповідній галузі; складання і розбирання риштувань заввишки понад 2,0 м. Засоби підмощування висотою до 4 м приймаються в експлуатацію безпосереднім виконавцем робіт з оформленням відповідного запису в «Журнал приймання та огляду риштувань та помосту» (додаток 6 НПАОП 0.00-1.30-01).

VI. ВИМОГИ БЕЗПЕЧНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ ПАЛИВНО-ТРАНСПОРТНОГО ОБЛАДНАННЯ 3. Обслуговування складів твердого палива 3.6. Запускати двигун бульдозера, трактора потрібно з кабіни машини. Дозволяється запускати двигун поза кабіною бульдозера, трактора тільки за наявності пристрою, що унеможливлює його рух. Дизелі машин повинні мати електростартерну систему пуску або пусковий двигун, керування яким має здійснюватися з кабіни машини. Пристрій, який виключає можливість запуску двигуна при ввімкненій передачі, повинен бути справним. Існуючі пристрої запуску двигуна за межами кабіни повинні бути демонтовані.

Вимоги щодо засобів захисту від удару блискавки (грозозахисту) споруд пально-мастильних матеріалів визначають ДСТУ Б В.2.5-38:2008 «Інженерне обладнання будинків і споруд. Улаштування блискавкозахисту будівель і споруд», ДСТУ EN 62305-3:2012 «Захист від блискавки. Частина 3. Фізичні руйнування споруд та небезпека для життя людей», а блискавкозахист резервуарів для зберігання нафтопродуктів – розділ 9 ВБН В.2.2-58.2-94 «Резервуари вертикальні сталеві для зберігання нафти і нафтопродуктів з тиском насичених парів не вище 93,3 кПа»

32

4. Обслуговування паливоподавання 4.5. Рухомі частини конвеєрів, до яких можливий доступ обслуговуючих працівників, повинні бути обгороджені відповідно до вимог ГОСТ 12.2.022–80 і ГОСТ 12.2.062–81 «ССБТ. Оборудование производственное. Ограждения защитные». Нормативна база. Існують ДСТУ EN 811-2003 «Безпечність машин. Безпечні відстані для запобігання досягненню ніг небезпечних зон» та ДСТУ EN 294-2001 «Безпечність машин. Безпечні відстані для запобігання досягненню рук небезпечних зон». Вимоги безпеки під час експлуатації конвеєрних стрічок визначає ГОСТ 20–85 «Ленты конвейерные резинотканевые. Технические условия».

6. Робота в резервуарах мазутного господарства 6.3 Спускатися працівникам у резервуари з температурою повітря в них понад 33°C заборонено. Існують неоднозначності щодо температурних чинників під час проведення у замкнених просторах. Наприклад, «не дозволяється перебувати у тунелях за температури повітря понад +50°C» (п. 33 розділу XIII); «теплоізоляційні роботи необхідно виконувати за умови відсутності виходу пари, витікань, викидів горючих газів у зоні проведення робіт і за температури на поверхні обладнання до +60°C» (п. 12.1 розділу ІV).

VII. ВИМОГИ БЕЗПЕЧНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ КОТЕЛЬНИХ УСТАНОВОК 1. Обслуговування пилоприготувальних установок 1.22. Під час ремонту обладнання системи пилоприготування працівники повинні бути одягнені в суконні костюми й обов’язково використовувати захисні окуляри та рукавиці.

2. Робота в бункерах 2.7. Спущені у бункер драбини і рятувальні мотузки запобіжних поясів працівників, що спускаються у бункер, необхідно закріплювати за металеві дужки і кільця, які повинні бути поблизу люків.

3. Обслуговування котельних установок 3.20. За наявності на котлі залишених для тимчасової експлуатації ділянок та згинів НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 4/2014

КОМЕНТАР ДО НПАОП 0.00-1.69-13 трубопроводів (паропроводів, живильних, водоопускних, перепускних, паровідвідних труб), що не обігріваються і відпрацювали свій ресурс, необхідно скласти і затвердити в установленому порядку перелік цих місць. Доступ працівників у ці місця під час роботи котла повинен бути обмежений. Небезпечні місця необхідно позначати застережними плакатами. Обходи обладнання необхідно виконувати за затвердженим маршрутом. Проводити ремонтні роботи в цих місцях на працюючому або на сусідньому котлі заборонено, якщо не забезпечено безпечної відстані. Не визначено: конкретні вимоги засобів індивідуального захисту; у бункерах використовується запобіжний пояс (має бути рятувальний пояс); не визначено межі безпечної відстані. Яким чином обмежувати доступ працівників до котла?

4. Безпечне виконання робіт усередині топок, газоходів, повітроводів і барабанів котлів та на димових трубах 4.27 Працівники в газоходах повинні спускатися і підніматися по надійно закріплених драбинах і трапах.

4.30. Під час проведення ремонтних робіт або обстежень з підвісних пристосувань біля димової труби повинна бути обгороджена небезпечна зона, розташована навколо труби на відстані 1/10 її висоти, виміряної від цоколя. На огородженнях повинні вивішуватися знаки безпеки про заборону входити в обгороджену зону. Над проходами і проїздами в межах небезпечної зони повинні установлюватися захисні навіси, бокові огородження, а також знаки безпеки, що забороняють прохід.

Згідно з роз’ясненням Держгірпромнагляду (лист від 01.09.2009 № 01/03-9.3-3/5853) «роботи у колодязях, шурфах, траншеях, котлованах, бункерах, камерах, колекторах, у замкненому просторі (ємність, бокс, топка, трубопровід) відносяться до середнього ступеня ризику»

Небезпечною робочою зоною засобу підмощування вважається зона шириною 0,3 м від висоти засобу підмощування (п. 7.2.27 НПАОП 0.00-1.30-01).

4.34. Під час проведення робіт на димових трубах і газоходах для перенесення приладів, інструменту і пристосувань, кріпильних деталей та інших дрібних предметів необхідно використовувати спеціальну сумку, а для зберігання їх на риштуваннях або люльках – ящик або відро. Прилади, інструменти і пристосування, що використовуються під час проведення робіт на димових трубах і газоходах, повинні бути прив’язані до запобіжного пояса працівника або до металевих деталей. Нормативна база. ГОСТ 27372–87 «Люльки для строительно-монтажных работ»; ДСТУ Б В.2.8-39:2011 «Засоби підмощування. Загальні технічні умови» (аналог ГОСТ 24258–88); ДСТУ Б В.2.8-47:2011 «Риштовання стоякові приставні для будівельно-монтажних робіт. Технічні умови» (аналог ГОСТ 27321–87). Безпосередні вимоги щодо конструкцій драбин визначають державні стандарти: РСТ УССР 1735–87 «Лестницы деревянные и металлические. Общие технические условия»; ДСТУ 3906–99 «Техніка пожежна. Драбини пожежні ручні. Загальні технічні умови»; ДСТУ Б.В.2.8-44:2011 «Майданчики та драбини для будівельно-монтажних робіт. Технічні умови» (на заміну ГОСТ 26887–88).

5. Безпечне обслуговування систем шлакозоловидалення та золовідвалів 5.20. У разі промірювання глибини відстійного ставка, установлення шандора на водовідвідних спорудах тощо працівники, які виконують роботу з човна, катамарана або плота, повинні мати рятувальні засоби (жилети, пояси тощо). Не дозволяється на відстійному ставку виконувати роботи з промірювання глибини, установлення шандор та інші, що пов’язані з використанням човнів, понтонів або плотів, якщо швидкість вітру більше 9,8 м/с або за висоти хвилі понад 0,35 м. Для порівняння. На об’єктах будівництва «під час виконання робіт на воді або над водою повинна бути облаштована рятувальна станція (рятувальний пост», п. 6.2.13 ДБН А.3.2-2-2009 «Система стандартів безпеки праці. Охорона праці та промислова безпека у будівництві. Основні положення»).

Базовим стандартом, що визначає загальні вимоги безпечної експлуатації електрифікованого ручного інструменту, є ДСТУ IЕС 60745-1:2010 «Інструмент ручний електромеханічний. Безпека. Частина 1. Загальні вимоги». Згідно з п. 6.7.6 НПАОП 40.1-1.21-98 «до роботи з електроінструментом класу І в приміщеннях з підвищеною небезпекою та поза приміщеннями допускаються працівники з ІІ групою електробезпеки. До роботи з електроінструментом ІІ і ІІІ класу достатньо І групи з електробезпеки»

VIII. ВИМОГИ БЕЗПЕЧНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ ТУРБІННИХ УСТАНОВОК 1. Обслуговування парових турбоагрегатів 1.3 Перед початком проведення випробувань автомата безпеки необхідно проінструктувати працівників, які беруть участь у випробуваннях, із записом про це у журналі інструктажів.

1.19. У разі використання для нагрівання кріпильних різьбових з’єднань електронагрівачів типу ТЕН їх необхідно заземлити. Опір ізоляції між корпусом нагрівача і струмовідниНА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 4/2014

33

КОМЕНТАР ДО НПАОП 0.00-1.69-13 ми частинами повинен бути більше 2 МОм. До роботи з електронагрівачами допускаються працівники, які мають групу з електробезпеки не нижче II. Вони повинні виконувати роботу в гумових діелектричних рукавицях. Не визначено періодичність контролю опору ізоляції електронагрівачів відповідно до вимог Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 13.02.2012 № 91 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 02.03.2012 за № 350/2066 (далі – ПТЕЕС). «Значення опору електричної ізоляції ізолювальних прокладок, які запобігають з’єднанню із землею через гак або трос кранів і талів, що обслуговують електронагрівальні установки опору прямої дії, а також феросплавних печей з перепуском електродів, які самі спікаються, без вимкнення установок, повинні періодично перевірятися в строки, які встановлює особа, відповідальна за електрогосподарство, залежно від місцевих умов, але не менше ніж один раз на рік» (п. 2.5 розділу VIII ПТЕЕС).

2. Безпечне обслуговування газотурбінних та парогазових установок 2.2. Випробування автомата безпеки шляхом збільшення частоти обертання ротора потрібно проводити за програмою, затвердженою головним інженером електростанції, під керівництвом начальника цеху або його заступника. Перед початком проведення цих випробувань потрібно проінструктувати працівників, які беруть в них участь, із записом про це в журналі інструктажів. Не конкретизовано вид інструктажу та найменування для реєстрації Журналу інструктажів.

3. Заходи безпеки під час роботи з вогнестійкими мастилами З 1 березня 2013 р. діє ДБН В.2.5-64:2012 «Внутрішній водопровід та каналізація. Частина 1 «Проектування»; частина 2 «Будівництво», які замінюють СНиП 2.04.01-85 «Внутренний водопровод и канализация зданий» та СНиП 3.05.01-85 «Внутренние санитарно-технические системы». З 1 жовтня 2013 р. діє ДБН В.2.5-74:2013 «Водопостачання. Зовнішні мережі та споруди. Основні положення проектування» – замість СНиП 2.04.02-84 «Водоснабжение. Наружные сети и сооружения». Існує ДСТУ-Н Б В.2.5-40:2009 «Інженерне обладнання будинків і споруд. Зовнішні мережі та споруди. Проектування та монтаж мереж водопостачання та каналізації з пластикових труб»

34

IX. ВИМОГИ БЕЗПЕЧНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ СИСТЕМ ВОДОПОСТАЧАННЯ 1. Обслуговування споруд та систем технічного водопостачання 1.1. Працівники, які спускаються у камеру, повинні бути забезпечені рятувальними поясами.

1.3. Обігрівання замерзлих трубопроводів і приймачів насосів та видалення намерзлого льоду за допомогою гарячої води потрібно проводити з дотриманням необхідних заходів охорони праці, щоб уникнути опіків працівників. Якщо намерзлий лід розчищають на низовому боці затворів, роботу потрібно проводити з підвісної люльки, що спускається у нижній б’єф, з використанням запобіжного пояса. Необхідно мати два різних види засобів захисту: запобіжний пояс – для проведення робіт на висоті, а рятувальний пояс – для проведення робіт у замкнених просторах.

2. Експлуатація водоймищ-охолодників, бризкальних установок та градирень 2.2. По периметру градирень необхідно улаштувати огородження заввишки не менше 1 м. На поручнях вивішувати застережні знаки безпеки про заборону купання в градирнях.

5. До початку проведення хімічного очищення в зоні обладнання, що підлягає промиванню, та в зоні насосів промивання необхідно: обгородити зону і вивісити застережні знаки безпеки; забезпечити працівників, які проводять промивання, спецодягом, спецвзуттям і засобами захисту, що відповідають виду хімічного очищення; оснастити робоче місце аптечкою з набором медикаментів, необхідних для надання першої допомоги у разі потрапляння на шкіру працівників мийних розчинів.

XII. ВИМОГИ БЕЗПЕЧНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ ОБЛАДНАННЯ ХІМІЧНИХ ЦЕХІВ І СПОРУД З ОЧИЩЕННЯ СТІЧНИХ ВОД 1. Обслуговування реагентного господарства та установки з гідразинної обробки води 1.3. У приміщеннях, де проводяться операції з реагентами, повинні бути водопровідна вода та аптечка для надання першої допомоги. Більшість галузевих нормативних документів, пов’язаних з організацією робіт підвищеної небезпеки, вимагають наявність аптечки подання першої допомоги на виробництві, але лише одиниці конкретизують її склад. НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 4/2014

КОМЕНТАР ДО НПАОП 0.00-1.69-13 Насамперед до таких нормативних документів можна віднести: додаток 21 Правил безпеки при роботах на кабельних лініях зв’язку і проводового мовлення (НПАОП 64.2-1.07-96); додаток 10 (частина 4) Правил безпеки систем газопостачання України (НПАОП 0.00-1.20-98); Інструкція з надання першої допомоги потерпілим внаслідок нещасного випадку, що стався під час обслуговування енергетичного обладнання (СОУ-Н МПЕ 40.1.03.702:2005); додаток 11 Інструкції щодо утримання захисних споруд цивільної оборони у мирний час (затвердженої наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 09.10.2006 № 653). Існує ДСТУ 3691-2000 «Аптечка медична автомобільна. Загальні вимоги». Є такі види аптечок: індивідуальна, водія, хіміка, аптечка промислова, аптечка першої допомоги загального користування, а також аптечка медична універсальна спеціальна, що призначена для надання само- і взаємодопомоги в умовах, пов’язаних з енергетичним виробництвом. Існує ДСТУ EN 467-2003 «Одяг захисний. Захист від рідких хімікатів. Вимоги до предметів одягу, що забезпечують захист частин тіла».

2. Вимоги безпечної роботи в хімічних лабораторіях 2.7. Про виявлені дефекти необхідно повідомити начальника зміни відповідного цеху і зробити запис у журналі дефектів цього цеху.

2.28. У випадку використання в хімічній лабораторії отруйних речовин обов’язково повинна бути розроблена спеціальна інструкція щодо заходів безпеки під час роботи з цими речовинами. Форма Журналу дефектів приведена у додатку 41 Правил організації технічного обслуговування та ремонту обладнання, будівель і споруд електростанцій та мереж Міненерго України (ГКД 34.20.601-2003). Суб’єкт господарювання забезпечує отримання від постачальника хімічної продукції паспортів безпечності хімічної продукції для визначення заходів щодо охорони праці під час поводження з відповідною хімічною продукцією ДСТУ ГОСТ 30333–2009 «Паспорт безпечності хімічної продукції. Загальні вимоги».

2.30. Отримання і видавання отруйних речовин потрібно записувати до спеціального журналу довільної форми.

2.53. Штепсельні вилки світильників напругою 12 і 42 В не повинні підходити до розеток електричної мережі напругою 127 і 220 В, а розетки напругою 12 і 42 В повинні відрізнятися від розеток мережі напругою 127 і 220 В. На всіх розетках повинні бути написи із зазначенням номінальної напруги. Вмикати в одну розетку кілька електронагрівальних приладів заборонено.

XIII. ВИМОГИ ЩОДО БЕЗПЕЧНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ ТЕПЛОВИХ МЕРЕЖ 22. Працювати у трубопроводі потрібно у брезентовому костюмі та рукавицях, у чоботях, наколінниках, захисних окулярах та касці. Кінець рятувальної мотузки запобіжного пояса повинен бути в руках наглядача з боку входу в трубопровід. Під час роботи в трубопроводах використовується запобіжний пояс, а повинен використовуватися рятувальний.

Технічні вимоги щодо балонів визначають ДСТУ 3245-95 «Балони стальні зварні для скраплених вуглеводневих газів на тиск 1,6 МПа. Загальні технічні умови»; ДСТУ ЕN 521:2005 «Спеціальне обладнання, що працює на скрапленому газі»; ГОСТ 949–73 «Баллоны стальные малого и среднего объема для газов на Ррd19,6 МПа (200 кг/cм2). Технические условия» (балони місткістю від 50 л до 500 л); ГОСТ 12247–80 «Баллоны стальные бесшовные большого объема для газов на Ррd31,4 и 39,2 МПа (320 и 420 кг/cм2). Технические условия» (балони місткістю від 80 до 1000 л); ГОСТ 15860–84 «Баллоны стальные сварные для сжиженных углеводородных газов на давление до 1,6 МПа. Технические условия» (пропан-бутанові балони місткістю 5, 12, 27, 50 л)

29. У випадку розривання трубопроводу і розтікання гарячої води небезпечну зону необхідно обгородити, виставити наглядачів, на огородженні установити знаки безпеки, а вночі – сигнальне освітлення.

33. Під час проведення робіт у тунелях за температури повітря понад +45°C працівники повинні бути одягнені у теплий (ватяний) одяг. Не дозволяється перебувати у тунелях за температури повітря понад +50°C. Нормативна база. ДСТУ ГОСТ 12.4.221:2004 «Одяг спеціальний для захисту від підвищених температур, теплового випромінювання, конвективної теплоти. Загальні технічні вимоги»; ГОСТ 12.4.045–87 «Костюмы мужские для защиты от повышенных температур. Технические условия»; ДСТУ EN 531:2005 «Одяг захисний для осіб, що працюють в умовах підвищених температур»; ДСТУ EN 407:2005 «Засоби індивідуального захисту рук. Спеціальні рукавички для захисту від термічного впливу»; ДСТУ 2772-94 «Взуття спеціальне із шкіряним верхом для захисту від дії підвищених температур. Технічні умови»; ДСТУ EN 1731-2001 «Засоби індивідуального захисту очей та обличчя від механічних ушкоджень і/або впливу тепла сітчасті для промислового та непромислового використовування».

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 4/2014

35

КОМЕНТАР ДО НПАОП 0.00-1.69-13 36. Від’єднувати теплопроводи для ремонту необхідно відповідно до вимог виробничих інструкцій. За наявності складних схем теплопроводів потрібно використовувати бланки перемикань.

XIV. ВИМОГИ БЕЗПЕЧНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ ПРИСТРОЇВ ТЕПЛОВОЇ АВТОМАТИКИ, ТЕПЛОМЕХАНІЧНИХ ВИМІРЮВАНЬ ТА ЗАХИСТІВ 10. Під час проведення зазначених вище робіт необхідно користуватися захисними щитками і рукавицями.

Нормативна база. Не конкретизовано види захисного щитка і рукавиць, якими слід користуватись. Існують ДСТУ EN 420-2001 «Загальні вимоги до рукавиць»; ДСТУ EN 388:2005 «Рукавички для захисту від механічних ушкоджень. Загальні технічні вимоги та методи випробування»; ДСТУ EN 407:2005 «Засоби індивідуального захисту рук. Спеціальні рукавички для захисту від термічного впливу (тепла та/чи полум’я)»; ДСТУ ГОСТ 28846:2009 «Перчатки и рукавицы. Общие технические условия»; ГОСТ 20176–84 «Перчатки и рукавицы меховые. Общие технические условия», а також ДСТУ EN 166-2001 «Засоби індивідуального захисту очей. Технічні умови».

XV. ВИМОГИ БЕЗПЕЧНОЇ РОБОТИ З РТУТНИМИ ПРИЛАДАМИ 6. Виробничі приміщення, у яких установлені прилади і апарати з ртуттю, необхідно перевіряти шляхом аналізу повітря не менше двох разів на рік. До державних стандартів, що визначають вимоги безпеки під час застосування ртутних ламп та арматури, належать ДСТУ ІЕС 61195:2003 «Лампи люмінесцентні двоцокольні. Вимоги безпеки»; ДСТУ ІЕС 61199:2005 «Лампи люмінесцентні одноцокольні. Вимоги безпеки»; ДСТУ IEC 60968-2001 «Лампи з вмонтованим пускорегулювальним пристроєм для загального освітлення. Вимоги безпеки»; ДCТУ IEC 61048:2010 «Допоміжні пристрої для ламп. Конденсатори для схем трубчастих люмінесцентних та інших розрядних ламп. Загальні вимоги та вимоги безпеки», а також ГОСТ 27682–88 «Лампы ртутные высокого давления», ГОСТ 6825–91 «Лампы люминесцентные трубчатые для общего освещения»

36

Не конкретизовано, яким чином повинні оформлюватися результати аналізу виробничих приміщень.

8. Підрозділи підприємства, працівники якого проводять роботу з ртуттю, повинні мати місцеві інструкції щодо заходів безпеки під час роботи з ртуттю, складені з урахуванням вимог цих Правил, «Санитарных правил при работе с ртутью, ее соединениями и приборами с ртутным заполнением», а також специфіки умов праці на цьому підприємстві.

27. Палити, а також зберігати, вживати їжу та пити воду в приміщеннях, де проводяться роботи з ртуттю, категорично заборонено.

XVI. ОБСЛУГОВУВАННЯ ТЕПЛОВИКОРИСТОВУВАЛЬНИХ УСТАНОВОК І ОБЛАДНАННЯ 1. Для забезпечення безпечної експлуатації тепловикористовувальних установок теплові мережі та системи повинні бути обладнані арматурою і приладами відповідно до вимог Правил № 71.

2. Під час експлуатації тепловикористовувальних установок, де за технологією виробництва неприпустима різка зміна параметрів або скорочення теплопостачання, що може викликати пожежу, вибух тощо, адміністрацією повинні бути розроблені заходи, що унеможливлюють дані явища. Експлуатація таких установок проводиться за інструкцією, розробленою і затвердженою адміністрацією. Відповідно до п. 1.1 розділу ІV «на кожному підприємстві необхідно розробити і довести до відома всіх працівників плани ліквідації аварій і пожеж та евакуації працівників на випадок пожежі або аварійної ситуації».

3. Кожен працівник повинен виконувати тільки доручену йому роботу. Перехід на інше робоче місце здійснюється тільки з дозволу начальника цеху (зміни) після проходження відповідного інструктажу.

13. Рухомі й обертові частини машин і механізмів, розташовані на висоті менше 2 м від рівня підлоги або робочих площадок, повинні мати суцільне або сітчасте огородження. Розміри вічок не повинні перевищувати 25х25 мм. Огородження повинні підвішуватися на шарнірах. Глухе кріплення огорож допускається за умови влаштування в них вікон з шарнірними кришками (дверцями) для доступу до частин машини, що потребує частого обслуговування. Відстань між огородженням та небезпечним елементом залежить від висоти розташування небезпечного елемента і висоти огородження. Наприклад, за висоти небезпечної зони 2 м та висоти захисної конструкції 1,2 м відстань до небезпечної зони по горизонталі (до огородження) становить 0,9 м (додаток

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 4/2014

КОМЕНТАР ДО НПАОП 0.00-1.69-13

до ГОСТ 12.2.062–81«ССБТ. Оборудование производственное. Ограждения защитные»; табл. 1 ДСТУ EN 294-2001 «Безпечність машин. Безпечні відстані для запобігання досягненню рук небезпечних зон»). Таблиця 4 Відстань між огородженням, виготовленим з перфорованого матеріалу або сітки, та небезпечним елементом (п. 6 ГОСТ 12.2. 062–81) Діаметр кола, вписаного в отвір решітки (сітки)

Відстань від огородження до небезпечного елемента

до 8 мм

не менше 15 мм

8 – 10 мм

15 – 35 мм

10 – 25 мм

35 – 120 мм

25 – 40 мм

120 – 200 мм

Огородження (періодично відкривається вручну) повинно бути пофарбоване з внутрішньої сторони в сигнальний колір згідно з ГОСТ 12.4.026–76 «ССБТ. Цвета сигнальные и знаки безопасности», а на зовнішню сторону огорожі наноситься або кріпиться відповідний застережний знак. Існує ДСТУ EN 811-2003 «Безпечність машин. Безпечні відстані для запобігання досягненню ніг небезпечних зон».

Додаток 1 ПРИКЛАДИ ФОРМАЛІЗМІВ 1. Роботодавець зобов’язаний забезпечити стан пожежної безпеки відповідно до вимог чинного законодавства (п. 14 розділу ІІІ).

У п. 2 «Загальної частини Технічного регламенту безпеки машин, затвердженого постановою КМУ від 30.01.2013 № 62, визначено: «огорожа – частина машини, яка використовується спеціально для забезпечення захисту шляхом створення фізичної перешкоди», «захисний пристрій – пристрій (крім огорожі), який зменшує ризик самостійно або в комбінації з огорожею»

Нормативна база. Правила пожежної безпеки в Україні (НАПБ А.01.001-2004); Правила пожежної безпеки в компаніях, на підприємствах та в організаціях енергетичної галузі України, затверджені наказом Міністерства палива та енергетики України від 26.07.2005 № 343.

2. Системи опалення, вентиляції і кондиціювання повітря виробничих приміщень повинні відповідати вимогам чинного законодавства (п. 16 розділу ІІІ). Системи вентиляції, кондиціювання повітря і повітряного опалення повинні забезпечувати санітарно-гігієнічні вимоги до мікроклімату виробничих приміщень згідно з вимогами ГОСТ 12.1.005–88 «ССБТ. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны» (п. 1.18 розділу ІV). Нормативна база. СН 2152-80 «Санитарно-гигиенические нормы допустимых уровней ионизации воздуха производственных и общественных помещений»; ДСТУ 3191-95 (ГОСТ 12.2.137–96) «Обладнання для кондиціювання повітря та вентиляції. Загальні вимоги безпеки»; ДБН В.2.5-67:2013 «Опалення, вентиляція та кондиціонування»; ДСТУ Б А.3.2-12:2009 «Система стандартів безпеки праці. Системи вентиляційні. Загальні вимоги».

3. Рівень освітленості, шуму й вібрацій на робочих місцях повинен відповідати вимогам санітарних норм (п.1.16 розділу ІV). Нормативна база. Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу, затверджена наказом МОЗ України від 27.12.2001 № 528 (далі – Гігієнічна класифікація); ДБН В.2.5-28-2006 «Природне і штучне освітлення»; ДСН 3.3.6.037-99 «Санітарні норми виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку»; ДСН 3.3.6.039-99 «Державні санітарні норми виробничої загальної та локальної вібрації».

4. Місця, небезпечні для проходу або перебування в них пішоходів, необхідно обгородити і вивісити застережні знаки безпеки згідно з чинним законодавством (п. 4.24 розділу ІV). Зовнішні площадки та сходові марші у будівлі повинні мати: суцільне перильне огородження висотою (від низу плити перекриття) не менше 1,2 м; внутрішні площадки та сходові марші – не менше 0,9 м (крім будівель дошкільних закладів, де вимагається 1,2 м); балкони – не менше 1,2 м. НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 4/2014

37

КОМЕНТАР ДО НПАОП 0.00-1.69-13 Огорожі складаються з металевих стояків, одного проміжного (середнього) горизонтального елемента та бортового елемента шириною не менше 0,14 м. Стояки в огорожі для площадок улаштовуються з кроком від 0,6 м до 1,3 м. Крок стояків огорожі сходів з кутом нахилу до 45° – від 479 до 790 мм, а з кутом нахилу до 60° – від 136 до 700 мм. Вимоги до огородження визначає ДСТУ Б В.2.6-52:2008 «Конструкції будинків і споруд. Сходи маршеві, площадки та огородження сталеві. Технічні умови». Зовнішні сходи (або їх частини) і площадки заввишки 0,45 м і більше від рівня тротуару при входах до будинку повинні мати огорожу з поручнями. Поручні перил з внутрішнього боку сходів мають бути безперервними по всій їх висоті. Діаметр поручнів для більш надійного охоплення повинен бути 32–38 мм. Висота порогів не повинна перевищувати 0,025 м; не слід використовувати поодинокі сходинки (1–2 сходинки) на шляху руху людей. За наявності у приміщенні уступу з перепадом рівнів підлоги 0,25 м і більше на верхньому рівні передбачається огорожа заввишки 0,9 м або інші пристрої (пп. 5.6,12.3.4,12.3.5,10.3,10.4 ДБН В.2.2-9-2009 «Громадські будинки та споруди. Основні положення»).

5. Під час піднімання і переміщування вантажів вручну необхідно дотримуватися норм перенесення вантажів, установлених чинним законодавством (п. 6.1 розділу ІV). Нормативна база. Граничні норми підіймання і переміщення важких речей жінками, затверджені наказом Міністерства охорони здоров’я України від 10 грудня 1993 року № 241, зареєстровані у Міністерстві юстиції України 22 грудня 1993 року № 194; Граничні норми підіймання і переміщення важких речей неповнолітніми, затверджені наказом Міністерства охорони здоров’я України від 22.03. 1996 № 59, зареєстровані у Міністерстві юстиції України 16.04 1996 за № 183/1208; Гігієнічна класифікація. Відповідно до пп. 2.1, 2.3.1 табл. 4.11.7 Гігієнічної класифікації до шкідливих (важких) умов праці чоловіків відносяться: підіймання та переміщення (разове) вантажів з чергуванням з іншою роботою (до 2 разів на годину), а також підіймання та переміщення (разове) вантажів постійно протягом робочої зміни 30 кг і більше; переміщення з робочої поверхні та підлоги протягом кожної години зміни сумарної маси вантажів відповідно 870 кг і більше та 435 кг і більше. Переміщення вантажів у технологічному процесі вагою понад 20 кг або на відстань понад 25 м повинно бути механізовано та виконуватися за допомогою підіймально-транспортних механізмів або засобів механізації (пп. 3.3.2, 3.3.3 ГОСТ 12.3.020–80 «Процессы перемещения грузов на предприятиях. Общие требования безопасности»). Існує ДСТУ EN 1005-2:2005 «Безпечність машин. Фізичні можливості людини. Частина 2. Ручне переміщення машин та їх складових частин».

6. Антикорозійні, фарбувальні та теплоізоляційні роботи на обладнанні та конструкціях необхідно проводити відповідно до вимог чинних нормативно-правових актів (п. 12.1 розділу ІV).

Правила не поширюються на експлуатацію теплових установок, а поширюються на експлуатацію тепловикористовувальних установок, які відрізняються від теплових тим, що використовують теплову енергію гарячої (мережної) води чи пари

38

Нормативна база. ГОСТ 12.3.005–75 «Система стандартов безопасности труда. Работы окрасочные. Общие требования безопасности (не поширюється на фарбувальні роботи, що проводяться під час будівництва або ремонту будівель і споруд); ДБН В.2.6-31:2006 «Теплова ізоляція будівель»; ДСТУ Б А.3.2-6:2009 «ССБП. Роботи з теплової ізоляції обладнання і трубопроводів. Вимоги безпеки»; ДСТУ Б А.3.2-7:2009 «ССБП. Роботи фарбувальні. Вимоги безпеки»; ДСТУ Б А.3.2-10:2009 «ССБП. Роботи антикорозійні. Вимоги безпеки»; ДСТУ Б А.3.2-11:2009 «ССБП. Роботи покрівельні та гідроізоляційні. Вимоги безпеки».

7. Газові балони, газові редуктори і рукави газорозбірних постів необхідно експлуатувати відповідно до вимог чинних нормативно-правових актів (п. 2.59 розділу XII). Вимоги безпечної експлуатації газових балонів визначають: Правила безпеки систем газопостачання України (НПАОП-0.00-1.20-98), Правила безпечної роботи з інструментом та пристроями (НПАОП 0.00-1.30-01); Типова інструкція з організації безпечного ведення газонебезпечних робіт (НПАОП 0.00-5.11-85), Інструкція з організації безпечного ведення вогневих робіт на вибухопожежонебезпечних та вибухонебезпечних об’єктах (НПАОП 0.00-5.12-01); а також Правила пожежної безпеки в Україні, затверджені наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій від 19.10.2004 № 126.

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 4/2014

КОМЕНТАР ДО НПАОП 0.00-1.69-13 Додаток 2 НАВЧАННЯ З ПИТАНЬ ОХОРОНИ ПРАЦІ ОБСЛУГОВУЮЧОГО ТЕПЛОВИКОРИСТОВУВАЛЬНІ УСТАНОВКИ ПЕРСОНАЛУ Вимоги Правил. Посадові особи та працівники повинні проходити навчання і перевірку знань з питань охорони праці відповідно до вимог Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці (НПАОП 0.00-4.12-05) (п. 3 розділу ІІІ). Для визначення стану повітряного середовища у резервуарі, підземній споруді, газонебезпечному приміщенні допускаються працівники, які пройшли навчання, вміють користуватися засобами вимірювань для контролю небезпечних і шкідливих речовин (п. 9.5 розділу ІV). Різання теплоізоляційних виробів стаціонарною або переносною циркулярною пилкою повинні виконувати працівники, які пройшли відповідне навчання та інструктаж (цю роботу дозволяється виконувати лише у разі жорсткого закріплення пилки, установлення огороджень та за умови увімкненої витяжної вентиляції (п. 12.6 розділу ІV Правил). До самостійної роботи з обслуговування компресорних установок необхідно допускати працівників віком не молодше 18 років, які пройшли навчання за відповідною програмою і мають право обслуговувати компресорні установки (п. 13.3 розділу ІV). Вимоги Правил № 71 щодо навчання та перевірки знань з питань охорони праці. Для забезпечення безпечної експлуатації тепловикористовувальних установок теплові мережі та системи повинні бути обладнані арматурою і приладами відповідно до вимог Правил № 71 (п. 1 розділу XVI). Вимоги до роботи з персоналом (у тому числі до організації навчання, перевірки знань, інструктажу), який допускається до виконання робіт на об’єктах, підконтрольних відповідним органам державного регулювання і нагляду (Держгірпромнагляд, Міністерство освіти і науки, Міністерство внутрішніх справ, Міністерство охорони здоров’я тощо), встановлюються нормативними документами цих органів або Мінпаливенерго України (п. 5.3.13 Правил № 71). Суб’єкт господарювання повинен мати «Журнал перевірки знань з Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж та нормативних документів з охорони праці» за формою додатка 1 Правил № 71. Персонал суб’єкта господарювання поділяється на адміністративно-технічний, оперативний (черговий), оперативно-виробничий, виробничий та невиробничий (п. 5.3.1 Правил № 71). У разі, якщо обслуговуючий персонал у встановленому порядку не пройшов навчання і атестацію, робота тепловикористовувальної установки забороняється (п. 7.1.19 Правил № 71).

Сьогодні існує понад 35 форм нарядів-допусків на виконання робіт підвищеної небезпеки та журналу реєстрації їх видачі, і кількість їх збільшується. Наприклад, в Росії існує «Положение. Работы с повышеной опасностью. Организация проведения» (ПОТ РО 14000-005-98), затверджене наказом Департаменту економіки машинобудування Міністерства економіки Російської Федерації від 19.01.1998, де передбачено використання єдиного журналу реєстрації видачі нарядів-допусків

Додаток 3 НАРЯД-ДОПУСК 1. Під час виконання робіт на висоті, у тому числі верхолазних робіт, необхідно дотримуватись вимог Правил охорони праці під час виконання робіт на висоті, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 27.03. 2007 № 62, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 04.06 2007 за № 573/13840 (НПАОП 0.00-1.15-07) (п. 20 розділу ІІІ).

2. Вогневі роботи на обладнанні, розміщеному в зоні діючого устатковання і у виробничих приміщеннях, необхідно проводити за нарядом-допуском (далі – наряд), форма якого наведена в додатку 3 до цих Правил (п. 7.2 розділу ІV).

3. Організація і проведення газонебезпечних робіт у резервуарах та підземних спорудах повинні відповідати вимогам розділів 1, 4, 6, 7 НПАОП 0.00-1.20-98 та/або інших чинних нормативно-правових актів, що застосовуються у відповідній галузі (п. 9.1 розділу ІV).

4. Підготовка до ремонту обертових механізмів повинна проводитися згідно з умовами виконання робіт, зазначеними у наряді. Цю роботу необхідно виконувати за нарядом на ремонт обертового механізму (п. 11.1 розділу ІV).

5. Земляні роботи на території енергопідприємств, а також в охоронних зонах підземних комунікацій (електрокабелів, газопроводів тощо) потрібно проводити згідно з вимогами цих Правил, НПАОП 40.1-1.01-97, НПАОП 40.1-1.21-98 з використанням плану (схеми) із зазначенням розміщення і глибини закладання комунікацій. Земляні роботи в зоні діючих підземних комунікацій необхідно проводити під безпосереднім наглядом керівника робіт за нарядом, а в охоронній зоні кабелю, що перебуває під напругою, діючого газопроводу, теплотраси. Крім того – під наглядом представника організації, що здійснює експлуатацію цього кабелю, газопроводу або теплотраси (пп. 14.1,14.2 розділу ІV). НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 4/2014

39

КОМЕНТАР ДО НПАОП 0.00-1.69-13 6. Наряд на виконання газонебезпечних робіт у газовому господарстві повинен видаватись відповідно до вимог НПАОП 0.00-1.20-98 та/або інших чинних нормативно-правових актів, що застосовуються у відповідній галузі (п. 2.1 розділу V).

7. Усі вогневі роботи у приміщеннях і на території мазутного господарства (в мазутних резервуарах, приймально-зливальних пристроях, прохідних каналах, мазутонасосних тощо) повинні виконуватись за нарядом згідно з вимогами глави 7 розділу IV цих Правил (п. 5.7 розділу V).

8. Роботи всередині баків з мастилом необхідно проводити тільки за нарядом після повного очищення баків від мастила і шламу, пропарювання та вентиляції з дотриманням вимог охорони праці, передбачених главою 9 розділу IV цих Правил (п. 1.33 розділу VІІІ).

9. Вогневі роботи на відстані менше 10 м від ділянок газомастильної системи, що містять водень, проводити за нарядом з дотриманням заходів щодо створення безпечних умов для проведення робіт (установлення огороджень, перевірка повітря в приміщенні на відсутність водню тощо (п. 1.34 розділу VІІІ).

10. Під час експлуатації ГТУ вогневі роботи на відстані до 10 м від вузлів паливоподавання потрібно проводити за нарядом з дотриманням заходів щодо створення безпечних умов праці (установлення засобів пожежогасіння, перевірка повітря у приміщенні на загазованість тощо) (п. 2.14 розділу VІІІ).

11. У разі проведення хімічного очищення обладнання спеціалізованою організацією відповідальність за проведення хімічного очищення і безпеку працівників, внесених до наряду, покладається на керівника робіт цієї організації (п. 4 розділу XI).

12. Роботу в резервуарах потрібно проводити за нарядом з дотриманням вимог глави 9 розділу IV цих Правил (п.1.27 розділу XIІ).

13. Гідропневматичне промивання трубопроводів і випробування мереж на розрахунковий тиск і розрахункову температуру необхідно проводити за нарядом під безпосереднім керівництвом начальника району (цеху) або його заступника (п. 8 розділу XIІІ).

14. Під час обслуговування пристроїв теплової автоматики, тепломеханічних вимірювань та захистів «продування необхідно виконувати за нарядом у такій технологічній послідовності…» (п. 10 розділу XIV).

В англомовних державах загальною назвою наряду-допуску є work permit або permit to work, але можуть використовуватися назви залежно від специфіки робіт, наприклад gas-hazardous permit (наряд-допуск на проведення газонебезпечних робіт), або ground disturbance permit (наряд-допуск на земляні роботи)

40

Наряд-допуск за формою додатка 3 Правил (із загальним та проміжним нарядом-допуском) передбачений у наступних випадках: 3вогневі роботи на обладнанні, розміщеному в зоні діючого устатковання і у виробничих приміщеннях (п. 7.2 розділу ІV).

3роботи на обладнанні (п. 2.1 розділу V). На думку автора, не є допустимим використання скороченої назви «наряд» замість «наряд-допуск», оскільки форма наряду-допуску складається з двох окремих частин. Наряд визначає зміст завдання, місце, час початку і закінчення роботи, необхідні організаційно-технічні заходи безпеки та осіб, відповідальних за безпеку проведення робіт. Допуск визначає склад бригади, організаційно-технічні заходи, які гарантують правильність підготовки робочого місця, достатність вжитих заходів безпеки, після виконання яких члени бригади мають право розпочати передбачені роботи. Передбачені НПАОП 0.00-1.15-07, НПАОП 0.00-1.20-98, НПАОП 40.1-1.01-97, НПАОП 40.1-1.21-98, НАПБ А.01.001-2004 наряди-допуски на проведення робіт підвищеної небезпеки відрізняються за формою та змістом. У чинному законодавстві тільки для організації безпечного виконання газонебезпечних робіт використовується понад 17 різних форм нарядів-допусків. Правила не передбачають виконання робіт усередині топок, газоходів, повітроводів і барабанів котлів та на димових трубах з оформленням наряду-допуску (підрозділ 4 розділу VІІ Правил), у п. 4.1 розділу VІІ лише вказано, що «роботи в топках котлів, призначених для спалювання газу, а також у газоходах відносяться до газонебезпечних і повинні виконуватися відповідно до вимог НПАОП 0.00-1.20-98 та/або інших чинних нормативно-правових актів, що застосовуються у відповідній галузі».

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 4/2014

НАВЧАННЯ

ПРО ЗАТВЕРДЖЕННЯ НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ АКТІВ ЩОДО ПІДТВЕРДЖЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ НЕФОРМАЛЬНОГО ПРОФЕСІЙНОГО НАВЧАННЯ ОСІБ ЗА РОБІТНИЧИМИ ПРОФЕСІЯМИ Наказ Міністерства соціальної політики України, Міністерства освіти і науки України від 16.12.2013 № 875/1776 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 8 січня 2014 р. за № 3/24780 Відповідно до пунктів 3, 11 Порядку підтвердження результатів неформального професійного навчання осіб за робітничими професіями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 травня 2013 року № 340, наказуємо: 1. Затвердити такі, що додаються: 1). Вимоги до підприємств, установ, організацій для підтвердження результатів неформального професійного навчання осіб за робітничими професіями; 2). Порядок створення комісії для підтвердження результатів неформального професійного навчання осіб за робітничими професіями.

2. Департаменту праці та зайнятості Міністерства соціальної політики України (Н. Зінкевич) забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України в установленому порядку.

3. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

4. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра соціальної політики – керівника апарату В. Коломійця та заступника Міністра освіти і науки Б. Жебровського. Міністр соціальної політики України Міністр освіти і науки України

Н. Королевська Д. Табачник

ВИМОГИ ДО ПІДПРИЄМСТВ, УСТАНОВ, ОРГАНІЗАЦІЙ ДЛЯ ПІДТВЕРДЖЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ НЕФОРМАЛЬНОГО ПРОФЕСІЙНОГО НАВЧАННЯ ОСІБ ЗА РОБІТНИЧИМИ ПРОФЕСІЯМИ Затверджено наказом Міністерства соціальної політики України, Міністерства освіти і науки України від 16.12.2013 № 875/1776 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 8 січня 2014 р. за № 3/24780 1. Ці Вимоги встановлюють вимоги до підприємств, установ, організацій, які здійснюватимуть підтвердження результатів неформального професійного навчання осіб за робітничими професіями (далі – суб’єкти підтвердження).

2. У цих Вимогах наведені нижче терміни вживаються в таких значеннях: імітаційна діяльність – система дій особи у штучно створеній ситуації на спеціально обладнаному робочому місці, що відповідає виробничим умовам та технології виконання робіт, професійним завданням і обов’язкам, результати якої засвідчують рівень професійної кваліфікації особи та встановлюють її готовність самостійно виконувати всі (або окремі) види робіт з обраної професії (спеціалізації) відповідного розряду (класу, категорії, групи); кандидат – особа, якій територіальним органом Державної служби зайнятості видано направлення на підтвердження результатів неформального професійного навчання осіб за робітничими професіями (далі – підтвердження кваліфікації) за встановленою формою; кваліфікаційна атестація – визначення рівня професійних знань, умінь та навичок кандидатів відповідно до вимог кваліфікаційної характеристики (професійного стандарту). Кваліфікаційна атестація складається із кваліфікаційного іспиту та однієї або кількох кваліфікаційних пробних робіт; кваліфікаційна пробна робота – визначення відповідного рівня практичних умінь і навичок кандидата згідно з вимогами кваліфікаційної характеристики професії за відповідним кваліфікаційним рівнем, професійного стандарту; кваліфікаційний іспит – визначення відповідного рівня професійно-теоретичних знань кандидата згідно з вимогами кваліфікаційної характеристики професії за відповідним кваліфікаційним рівнем, професійного стандарту; НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 4/2014

Представлені матеріали з питань навчання та професійного розвитку працівників доповнюють цикл статей в цьому номері журналу (с. 22–29) та продовжують тему, розпочату в № 7 за 2013 р.

У багатьох країнах поширеною є практика звернення кандидатів безпосередньо до суб’єктів підтвердження, реєстр яких є відкритим для користування. Введення в Україні на законодавчому рівні норми щодо звернення кандидата безпосередньо до суб’єктів підтвердження, а не лише через посередництво органів Державної служби зайнятості, сприятиме прискоренню процедури підтвердження результатів неформального навчання та підвищенню її ефективності

41

НАВЧАННЯ

Перелік суб’єктів підтвердження доцільно зробити відкритим для доступу, наприклад шляхом його розміщення на сайті Мінсоцполітики України

42

комісія з підтвердження кваліфікації – допоміжний орган з питань підтвердження кваліфікації, який у встановленому порядку утворюється суб’єктом підтвердження. Інші терміни, що використовуються у цих Вимогах, вживаються в значеннях, наведених у постанові Кабінету Міністрів України від 15 травня 2013 року № 340 «Про затвердження Порядку підтвердження результатів неформального професійного навчання осіб за робітничими професіями», інших нормативно-правових актах з питань професійного навчання.

3. Суб’єкти підтвердження мають відповідати таким вимогам: мати ліцензію на надання освітніх послуг у сфері професійно-технічної освіти за відповідною професією; створити у встановленому порядку одну або декілька комісій; мати власні або надані в користування іншими підприємствами, установами, організаціями відповідно до укладених договорів приміщення, робочі місця для проведення кваліфікаційних іспитів та кваліфікаційних пробних робіт; приміщення, робочі місця для проведення кваліфікаційних іспитів та кваліфікаційних пробних робіт мають відповідати санітарно-гігієнічним нормам, вимогам нормативно-правових актів з охорони праці; робочі місця для проведення кваліфікаційних пробних робіт мають бути у встановленому порядку атестованими за умовами праці, обладнані відповідно до вимог нормативно-правових актів, що регламентують виконання робіт, передбачених кваліфікаційними характеристиками, професійними стандартами професії (рівня кваліфікації), за якою здійснюється підтвердження кваліфікації. У разі якщо специфіка професійної діяльності не дає змоги проводити кваліфікаційну пробну роботу безпосередньо на виробництві або у сфері послуг, суб’єкт підтвердження має створити умови для проведення кваліфікаційної пробної роботи шляхом імітаційної діяльності; мати для проведення оцінки результатів неформального професійного навчання кандидата затверджені у встановленому законодавством порядку: анкету самооцінювання, перелік засобів вимірювання, критерії оцінювання результатів неформального професійного навчання за робітничою професією, за якою здійснюватиметься підтвердження професійної кваліфікації.

4. З метою підтвердження кваліфікації суб’єкти підтвердження забезпечують: розробку та оновлення (не рідше одного разу на 5 років) анкет самооцінювання, переліку засобів вимірювання та критеріїв оцінювання результатів неформального професійного навчання за робітничою професією; створення та забезпечення умов для роботи комісії; створення умов для проведення кваліфікаційного іспиту та кваліфікаційної пробної роботи; укладання договорів про проведення підтвердження кваліфікації з особою або роботодавцем; видачу свідоцтв про присвоєння (підвищення) робітничої кваліфікації за результатами неформального професійного навчання і сертифікатів оцінювання результатів неформального професійного навчання встановленого зразка; ведення обліку виданих особам свідоцтв про присвоєння (підвищення) робітничої кваліфікації за результатами неформального професійного навчання, сертифікатів оцінювання результатів неформального професійного навчання встановленого зразка; оприлюднення інформації щодо проведення підтвердження кваліфікації; складання кошторису витрат на підтвердження кваліфікації; визначення графіка підтвердження кваліфікації; ведення та зберігання документації з підтвердження кваліфікації.

5. Перелік суб’єктів підтвердження затверджується Мінсоцполітики за пропозиціями Спільного представницького органу сторони роботодавців на національному рівні та Спільного представницького органу репрезентативних всеукраїнських об’єднань профспілок на національному рівні.

6. Для розгляду питання відповідності підприємств, установ, організацій Вимогам до суб’єктів підтвердження Мінсоцполітики утворюється робоча група за участі представників Міністерства освіти і науки, Держгірпромнагляду, інших зацікавлених центральних органів виконавчої влади (за згодою), Спільного представницького органу сторони роботодавців на національному рівні, Спільного представницького органу репрезентативних всеукраїнських об’єднань профспілок на національному рівні, заінтересованих всеукраїнських об’єднань організацій роботодавців та всеукраїнських об’єднань профспілок. НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 4/2014

НАВЧАННЯ 7. Робочою групою розглядаються подані Спільним представницьким органом сторони роботодавців на національному рівні, Спільним представницьким органом репрезентативних всеукраїнських об’єднань профспілок на національному рівні пропозиції до переліку суб’єктів підтвердження із обґрунтуванням відповідності підприємств, організацій, установ цим Вимогам.

8. За результатами засідання складається протокол, на підставі якого Мінсоцполітики затверджує перелік суб’єктів підтвердження. Директор Департаменту праці та зайнятості Директор Департаменту професійно-технічної освіти

Н. Зінкевич В. Супрун

ПОРЯДОК СТВОРЕННЯ КОМІСІЇ ДЛЯ ПІДТВЕРДЖЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ НЕФОРМАЛЬНОГО ПРОФЕСІЙНОГО НАВЧАННЯ ОСІБ ЗА РОБІТНИЧИМИ ПРОФЕСІЯМИ Затверджено наказом Міністерства соціальної політики України, Міністерства освіти і науки України від 16.12.2013 № 875/1776 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 8 січня 2014 р. за № 4/24781

Ефективною є практика розвинених країн, де аналогічні комісії формуються із фахівців, які в установленому порядку підтвердили відповідність своїх професійних знань та вмінь визначеним вимогам і занесені до відповідного реєстру, який є відкритим для користування

1. У цьому Порядку терміни вживаються в значеннях, наведених у Вимогах до підприємств, установ, організацій для підтвердження результатів неформального професійного навчання осіб за робітничими професіями, затверджених наказом Міністерства соціальної політики та Міністерства освіти і науки від 16 грудня 2013 року № 875/1776.

2. Для здійснення підтвердження результатів неформального професійного навчання осіб за робітничими професіями кваліфікації (далі – підтвердження кваліфікації) суб’єкти підтвердження створюють: комісію з підтвердження кваліфікації за однією робітничою професією (спеціалізацією) або кількома робітничими професіями (спеціалізаціями), які передбачають виконання однотипних трудових функцій і відносяться до одного класу економічної діяльності (за Національним класифікатором України «Класифікація видів економічної діяльності» ДК 009:2010, затвердженим наказом Держспоживстандарту України від 11 жовтня 2010 року № 457); декілька комісій у разі підтвердження кваліфікації за професіями, які передбачають виконання різних трудових функцій та відносяться до різних класів економічної діяльності.

3. У своїй діяльності комісія керується Конституцією України, законами України, актами Президента України, іншими нормативно-правовими актами, які стосуються підтвердження кваліфікації осіб за результатами неформального професійного навчання за робітничими професіями.

4. Положення про порядок роботи комісії та її склад затверджуються наказом керівника суб’єкта підтвердження за погодженням із об’єднанням організацій роботодавців відповідної сфери діяльності. Головою комісії призначається представник роботодавця – фахівець відповідної галузі виробництва чи сфери послуг, секретарем комісії – представник суб’єкта підтвердження. Членами комісії можуть бути працівники відповідної сфери діяльності, які мають стаж роботи не менше 5 років за відповідною професією (спеціалізацією), та рівень кваліфікації, не нижчий ніж рівень кваліфікації, на який претендує кандидат. Кількість членів комісії не може бути менше 3 осіб.

5. Члени комісії виконують роботи з підтвердження кваліфікації на основі договорів із суб’єктом підтвердження. Строк повноважень комісії – не менше одного року.

6. Основними завданнями комісії є: експертиза наданих документів, що підтверджують професійну компетентність кандидата; проведення кваліфікаційної атестації; прийняття рішення щодо присвоєння (підвищення) або відмову у присвоєнні (підвищенні) робітничої кваліфікації за результатами неформального професійного навчання та надання кандидату рекомендацій щодо продовження навчання.

7. Комісія проводить засідання відповідно до графіка проведення процедури підтвердження кваліфікації, затвердженого суб’єктом підтвердження. Засідання комісії вважається правомочним, якщо на ньому присутні більше половини її членів. НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 4/2014

43

НАВЧАННЯ

Запровадження норми стосовно проведення під час підтвердження результатів неформального навчання кваліфікаційної атестації у повному обсязі відповідно до вимог кваліфікаційної характеристики (слід розуміти: за всіма видами робіт) є ефективним кроком з точки зору визначення кваліфікації кандидата, але потребуватиме значних витрат робочого часу та матеріальних затрат у їх проведення, особливо за складними професіями, а відповідно, і значних фінансових інвестицій з боку підприємства чи фізичної особи

44

Рішення комісії вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість присутніх на засіданні членів комісії. У разі рівного розподілу голосів голос голови комісії є вирішальним.

8. Для підтвердження кваліфікації кандидат подає секретарю комісії: 1) направлення на підтвердження кваліфікації територіального органу Державної служби зайнятості за встановленою формою (додаток 1); 2) документи, зазначені у пункті 7 Порядку підтвердження результатів неформального професійного навчання осіб за робітничими професіями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 травня 2013 року № 340. Для підтвердження кваліфікації кандидат має право за власною ініціативою подати секретарю комісії також інші документи, що підтверджують професійну компетентність кандидата. Копії документів іноземною мовою повинні бути перекладені українською мовою та легалізовані в установленому порядку.

9. Секретар комісії робить копії з оригіналів документів у присутності кандидата, який їх подав. Оригінали таких документів повертаються кандидату.

10. Для обробки персональних даних кандидат подає суб’єкту підтвердження згоду в письмовій формі відповідно до Закону України «Про захист персональних даних».

11. Суб’єкт підтвердження укладає з кандидатом або роботодавцем, який направляє кандидата на підтвердження кваліфікації, договір про підтвердження кваліфікації.

12. Підтвердження кваліфікації здійснюється відповідно до графіка, затвердженого суб’єктом підтвердження.

13. Комісія проводить експертизу наданих документів, що підтверджують професійну компетентність кандидата, з метою визначення їх достовірності та відповідності вимогам кваліфікаційної характеристики професії за відповідним кваліфікаційним рівнем, професійного стандарту.

14. За результатами аналізу поданих документів та інших підтверджень професійної компетентності кандидата комісія складає план проведення кваліфікаційної атестації із визначенням методів і обсягу проведення кваліфікаційних пробних робіт, іспитів.

15. Комісія зобов’язана ознайомити кандидата із планом проведення кваліфікаційної атестації. Кандидату повідомляються порядок і умови виконання кваліфікаційної пробної роботи, місце проведення, строк виконання завдання.

16. Форми, методи проведення кваліфікаційної атестації, критерії оцінювання обираються комісією за результатами оцінки підтверджень професійної компетентності кандидата та відповідно до переліку засобів оцінювання за відповідною професією, затвердженого суб’єктом підтвердження.

17. У разі відсутності підтверджень професійної компетентності кандидата кваліфікаційна атестація проводиться у повному обсязі відповідно до вимог кваліфікаційної характеристики професії за відповідним кваліфікаційним рівнем, професійного стандарту. У разі наявності підтверджень професійної компетентності кандидата щодо виконання окремих видів робіт за відповідним рівнем кваліфікації кваліфікаційна атестація може проводитися за тими видами робіт, щодо яких немає таких підтверджень. У разі наявності підтверджень професійної компетентності кандидата за всіма видами робіт за відповідним рівнем кваліфікації кваліфікаційна атестація проводиться за вибором комісії.

18. Кваліфікаційна пробна робота проводиться на спеціально відведених обладнаних робочих місцях суб’єктів підтвердження або обладнаних робочих місцях інших підприємств, установ, організацій відповідно до укладених договорів. У разі якщо специфіка професійної діяльності не дає змоги проводити кваліфікаційну пробну роботу безпосередньо на виробництві або у сфері послуг, кваліфікаційна пробна робота проводиться шляхом імітаційної діяльності.

19. Для проведення кваліфікаційної пробної роботи суб’єкт підтвердження забезпечує кандидата необхідним обладнанням, інструментом, витратними матеріалами, довідковими матеріалами на час виконання завдання.

20. У разі якщо для виконання кандидатом кваліфікаційної пробної роботи видаються напівфабрикати або деталі, які пройшли попередню обробку, суб’єкт підтвердження забезпечує відповідність напівфабрикатів та деталей технічним вимогам.

21. Виконання кваліфікаційної пробної роботи проводиться під контролем члена (членів) комісії, яких визначає голова комісії. Перед початком виконання кваліфікаційної пробної роботи здійснюється інструктаж кандидата з питань охорони праці. НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 4/2014

НАВЧАННЯ За результатами кваліфікаційної атестації член (и) комісії формує (ють) та подає (ють) на розгляд комісії документи щодо проведення кваліфікаційної атестації: 1) висновок про результати кваліфікаційної атестації (додаток 2); 2) результати кваліфікаційної пробної роботи у разі, якщо специфіка професії передбачає виготовлення виробу, складання проекту документа. До висновку долучаються відео- або фотоматеріали, виконані у цифровому форматі, на яких зафіксовано проведення кваліфікаційної пробної роботи.

22. Комісія приймає рішення про присвоєння кандидату кваліфікації відповідного рівня, що оформлюється протоколом (додаток 3), який підписується головою і членами комісії.

23. Кандидату, який підтвердив кваліфікацію, суб’єктом підтвердження видається свідоцтво про присвоєння (підвищення) робітничої кваліфікації за результатами неформального професійного навчання встановленого зразка. У разі виявлення у кандидата під час проходження процедури підтвердження кваліфікації рівня професійних знань, умінь та навичок, достатніх для виконання окремих видів робіт за професією, на підставі рішення комісії суб’єктом підтвердження видається кандидату сертифікат оцінювання результатів неформального професійного навчання. Кандидату, який не підтвердив кваліфікацію, комісія надає рекомендації щодо продовження навчання. Суб’єкт підтвердження реєструє та видає свідоцтво про присвоєння (підтвердження) робітничої кваліфікації за результатами неформального професійного навчання або сертифікат оцінювання результатів неформального професійного навчання особисто під підпис кандидата.

24. Рівень кваліфікації кандидата не підтверджується у разі непідтвердження рівня знань, умінь та навичок, передбачених кваліфікаційною характеристикою (професійним стандартом), згідно із критеріями оцінювання.

25. Протоколи засідання комісії, висновки оцінювачів підлягають зберіганню у суб’єктів підтвердження відповідно до законодавства.

26. У разі виникнення спірних питань, пов’язаних з підтвердженням кваліфікації, особа має право звернутися із заявою до органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері освіти, структурного підрозділу з питань освіти обласної, Київської та Севастопольської міської державної адміністрації, який розглядає її та приймає відповідне рішення з порушеного в заяві питання. Директор Департаменту праці та зайнятості Директор Департаменту професійно-технічної освіти

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 4/2014

Н. Зінкевич В. Супрун

Запровадження норми стосовно надання комісії відео- та фотоматеріалів стосовно проведення кваліфікаційної пробної роботи під час підтвердження результатів неформального навчання потребуватиме додаткових матеріальних витрат з боку кандидатів, особливо у разі, коли виконується кілька пробних робіт (п. 17 Порядку), або виконання пробної роботи потребує значних затрат часу. Оскільки відповідно до п. 21 Порядку виконання кваліфікаційної пробної роботи проводиться під контролем члена (членів) комісії, можливо, слід обмежитися його (їх) інформацією та розглядом результатів кваліфікаційної пробної роботи

45

46 (місцезнаходження територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції)

_______________________________

(найменування територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції)

_______________________________

___ ____________ 20_____р.

М.П.

(підпис)

(прізвище, ініціали)

Місцезнаходження підприємства, організації, установи ________________________ ________________________________________________________________ Контактний телефон підприємства, організації, установи _______________________ Керівник територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції ______________ ___________________

у період з____________ 20_____ р. до ____________ 20_____ р.

(найменування підприємства, установи, організації)

громадянина(ки) ____________________________________________________ ________________________________________________________________, (документ, що посвідчує особу: назва документа ______________, серія____, №____, виданий __________________________________________________________ ____________________від ____ _______ _____________________________ за професією (код, назва)______________________________________________, рівень кваліфікації (розряд, клас, категорія)________________________________). Прибути в ________________________________________________________

НАПРАВЛЕННЯ №________ від ___ _______________ 20_____р. на підтвердження результатів неформального професійного навчання

фото

Печатка територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції

КОРІНЕЦЬ НАПРАВЛЕННЯ №________ від ___ _______________ 20_____р. на підтвердження результатів неформального професійного навчання (повертається в п’ятиденний строк до __________________________________ територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції) Громадянину(ці) ________________________________________________ за результатами підтвердження неформального професійного навчання видано: свідоцтво про присвоєння робітничої кваліфікації за результатами неформального професійного навчання: серія ________, номер ________, від ______________________________, за професією (код, назва) ________________________________________, рівень кваліфікації (розряд, клас, категорія) _________________________; сертифікат оцінювання результатів неформального професійного навчання: серія ______,№_____________, від ______________________________, за професією (назва)____________________________________________ назва окремих завдань та обов’язків за професією____________________ ___ ___________________________________________________________; рекомендації щодо подальшого навчання______________________________ ___________________________________________________________ Керівник ________ _____________________ підприємства, організації, установи (підпис) (прізвище, ініціали) ___ ____________ 20_____ р. М.П.

(місцезнаходження підприємства, організації, установи)

__________________________________________________________

(найменування підприємства, організації, установи)

_______________________________________________________

Додаток 1 до Порядку створення комісії для підтвердження результатів неформального професійного навчання осіб за робітничими професіями (підпункт 1 пункту 8)

НАВЧАННЯ

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 4/2014

НАВЧАННЯ Додаток 2 до Порядку створення комісії для підтвердження результатів неформального професійного навчання осіб за робітничими професіями (підпункт 1 пункту 21)

Висновок про результати кваліфікаційної атестації Професійна назва роботи ____________________________________________ Код професії ______________________________________________________ Рівень кваліфікації _________________________________________________ Вид роботи _______________________________________________________ Особа, яка підтверджує кваліфікацію ___________________________________ (прізвище, ім’я, по батькові)

Член(и) комісії ____________________________________________________ (прізвище(а), ім’я (імена), по батькові)

Дата проведення кваліфікаційної атестації ________________________________ Результати кваліфікаційного іспиту № з/п

Критерії оцінювання

Результат

Примітка

Результати кваліфікаційної пробної роботи Умови проведення кваліфікаційної пробної роботи __________________________ _______________________________________________________________ № з/п

Критерії оцінювання

Висновок щодо компетентності

Так

Примітка

Ні

Інформація про оцінювання знань під час спостереження за виконанням кваліфікаційної пробної роботи № з/п

Питання

Відповіді

Відповіді особи були задовільні

незадовільні

Коментар члена(ів) комісії:____________________________________________ _______________________________________________________________ Коментар особи____________________________________________________ _______________________________________________________________ Підпис особи: ______________________ Дата:___ _________ 20__р. Підпис(и) члена(ів) комісії: _________________ Дата:___ _________ 20__р.

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 4/2014

47

НАВЧАННЯ Додаток 3 до Порядку створення комісії для підтвердження результатів неформального професійного навчання осіб за робітничими професіями (пункт 22)

ПРОТОКОЛ засідання комісії підтвердження професійної кваліфікації осіб за результатами неформального навчання за робітничою професією _________________________________________________________________, (назва підприємства, установи, організації)

_________________________________________________________________ (місцезнаходження підприємства, установи, організації)

Професія, спеціальність, спеціалізація ___________________________________ Голова комісії _____________________________________________________ (прізвище, ім’я, по батькові, посада, місце роботи)

Члени комісії ____________________________________________________ _________________________________________________________________ (прізвища, імена, по батькові, посади, місця роботи)

Комісія розглянула результати експертизи наданих документів та інших доказів професійної компетентності особи, виконання особою кваліфікаційних пробних робіт, кваліфікаційних іспитів і вирішила: 1. Зазначеним у списку особам присвоїти кваліфікацію і видати свідоцтво про присвоєння робітничої кваліфікації за результатами неформального професійного навчання: Рік, місяць, Професія, спеціальність, спеціалі№ Прізвище, ім’я, число назація та кваліфікація (розряд, клас, з/п по батькові родження категорія), що присвоюються 2. Затвердити результати кваліфікаційної атестації зазначених у списку осіб, які виявили в процесі проходження кваліфікаційної атестації рівень професійних знань, умінь та навичок, достатніх для виконання окремих видів робіт, видати їм сертифікат оцінювання результатів неформального професійного навчання:

№ з/п

Прізвище, ім’я, по батькові

Рік, місяць, число народження

Назва окремих завдань та обов’язків з професії, спеціальності, спеціалізації та кваліфікації (розряд, клас, категорія), що підтверджуються

3. Зазначених у списку осіб вважати такими, що не підтвердили кваліфікацію, отриману в результаті неформального навчання, та надати їм рекомендації щодо продовження професійного навчання: № з/п

Проведення експертизи, як правило, потребує унормування вимог щодо її завдань, критеріїв експертного оцінювання та оформлення результатів експертизи

48

Прізвище, ім’я, по батькові

Рік, місяць, число народження

Рекомендації щодо продовження професійного навчання

М.П. підприємства, установи, організації Голова комісії ______________ (підпис)

«___» _______ 20__ р.

Члени комісії _______________ (підписи)

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 4/2014

НАВЧАННЯ

ПРО ЗАТВЕРДЖЕННЯ ПЕРЕЛІКУ РОБІТНИЧИХ ПРОФЕСІЙ, ЗА ЯКИМИ ЗДІЙСНЮЄТЬСЯ ПІДТВЕРДЖЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ НЕФОРМАЛЬНОГО ПРОФЕСІЙНОГО НАВЧАННЯ ОСІБ ЗА РОБІТНИЧИМИ ПРОФЕСІЯМИ Наказ Міністерства соціальної політики України від 23.12.2013 № 886 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 9 січня 2014 р. за № 5/24782 Відповідно до пункту 3 Порядку підтвердження результатів неформального професійного навчання осіб за робітничими професіями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 травня 2013 року № 340, наказую: 1. Затвердити Перелік робітничих професій, за якими здійснюється підтвердження результатів неформального професійного навчання осіб за робітничими професіями, що додається.

2. Департаменту праці та зайнятості (Н. Зінкевич) забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України в установленому порядку.

3. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

4. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра – керівника апарату В. Коломійця. Міністр

Затверджений перелік потребує розширення, що сприятиме реалізації законодавчо визначеного права працівників на підтвердження результатів неформального навчання й за іншими професіями

Н. Королевська

ПЕРЕЛІК РОБІТНИЧИХ ПРОФЕСІЙ, ЗА ЯКИМИ ЗДІЙСНЮЄТЬСЯ ПІДТВЕРДЖЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ НЕФОРМАЛЬНОГО ПРОФЕСІЙНОГО НАВЧАННЯ ОСІБ ЗА РОБІТНИЧИМИ ПРОФЕСІЯМИ Затверджено наказом Міністерства соціальної політики України від 23.12.2013 № 886 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 9 січня 2014 р. за № 5/24782

№ з/п

Назва професії

Діапазон розрядів

Код професії за Національним класифікатором України ДК 003:2010 «Класифікатор професій»

1

Кухар

3–6

5122

2

Зварник

6–8 (І–ІІІ рівні кваліфікації)

7219

3

Охоронник

1–2

5169

Директор Департаменту праці та зайнятості

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 4/2014

Н. Зінкевич

49

НПАОП 0.00-7.13-14

ПРО ЗАТВЕРДЖЕННЯ ВИМОГ ДО РОБОТОДАВЦІВ ЩОДО ЗАХИСТУ ПРАЦІВНИКІВ ВІД ШКІДЛИВОГО ВПЛИВУ ЕЛЕКТРОМАГНІТНИХ ПОЛІВ Наказ Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 05.02.2014 № 99 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 лютого 2014 р. за № 335/25112 Відповідно до статті 28 Закону України «Про охорону праці» та Указу Президента України від 24 грудня 2012 року № 726 »Про деякі заходи з оптимізації системи центральних органів виконавчої влади» наказую: 1. Затвердити Вимоги до роботодавців щодо захисту працівників від шкідливого впливу електромагнітних полів, що додаються.

2. Державній службі гірничого нагляду та промислової безпеки України у встановленому порядку: 1) забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України; 2) внести наказ до Державного реєстру нормативно-правових актів з питань охорони праці.

3. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування. Міністр

Е. Ставицький

ВИМОГИ ДО РОБОТОДАВЦІВ ЩОДО ЗАХИСТУ ПРАЦІВНИКІВ ВІД ШКІДЛИВОГО ВПЛИВУ ЕЛЕКТРОМАГНІТНИХ ПОЛІВ НПАОП 0.00-7.13-14

Затверджено наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 05.02.2014 № 99 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 лютого 2014 р. за № 335/25112

І. Загальні положення 1.1. Ці Вимоги встановлюють вимоги до суб’єктів господарювання щодо захисту працівників від небезпеки для їхнього здоров’я, що існує або виникає внаслідок впливу електромагнітних полів.

1.2. Дія цих Вимог поширюється на суб’єктів господарювання незалежно від форми власності та організаційно-правової форми та є обов’язковими для роботодавців та працівників, які виконують роботи, пов’язані із впливом електромагнітних полів.

1.3. Дія цих Вимог не поширюється на: працівників, які працюють з візуальними дисплейними терміналами електронно-обчислювальних машин або виконують роботи у невимкнених електроустановках напругою до 750 кВ включно; захист працівників від небезпек, що контактують з деталями, які перебувають під дією електричної напруги.

1.4. У цих Вимогах термін «граничнодопустимий рівень» (далі – ГДР) вживається у значенні, наведеному в Державних санітарних нормах і правилах при роботі з джерелами електромагнітних полів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 18 грудня 2002 року № 476, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 13 березня 2003 року за № 203/7524 (далі – ДСанПіН 3.3.6.096-2002).

1.5. Інші терміни вживаються в таких значеннях: електромагнітні поля – постійні магнітні поля та електромагнітні випромінювання у діапазоні частот від 50,0 Гц до 300 ГГц; шкідливий вплив електромагнітних полів – вплив на здоров’я працівників, спричинений електричними мережами та їх елементами, індукованими електромагнітними полями на людське тіло. ІІ. Обов’язки роботодавців щодо запобігання небезпеці виникнення шкідливого впливу електромагнітних полів на здоров’я працівників 2.1. Вимоги щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці шляхом належного облаштування робочих місць і виробничих, санітарно-побутових та інших приміщень повинні відповідати Загальним вимогам стосовно забезпечення роботодавцями охорони праці працівників, затвердженим наказом Міністерства надзвичайних ситуацій України від 25 січня 2012 року № 67, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 14 лютого 2012 року за № 226/20539 (далі – НПАОП 0.00-7.11-12).

2.2. Роботодавець перед початком робіт у разі застосування джерел електромагнітних полів повинен: організувати вимірювання напруженості електричної і магнітної складових електромагнітних полів відповідно до ДСанПіН 3.3.6.096-2002; 50

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 4/2014

НПАОП 0.00-7.13-14 з урахуванням результатів гігієнічного оцінювання забезпечити облаштування виробничих приміщень і розташування обладнання відповідно до вимог ДСанПіН 3.3.6.096-2002; забезпечити працівників засобами індивідуального захисту від дії електромагнітних полів відповідно до ДСанПіН 3.3.6.096-2002 та забезпечити спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту відповідно до вимог Положення про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту, затвердженого наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 24 березня 2008 року № 53, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 травня 2008 року № 446/15137.

2.3. Роботодавець повинен забезпечити проведення відповідних лікувально-профілактичних заходів згідно з вимогами ДСанПіН 3.3.6.096-2002.

2.4. Роботодавець повинен за власні кошти організувати проведення медичних оглядів працівників певних категорій, а саме попередній медичний огляд (під час прийняття на роботу) та періодичні медичні огляди (протягом трудової діяльності), відповідно до вимог Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я від 21 травня 2007 року № 246, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 липня 2007 року за № 846/14113 (далі – Порядок проведення медичних оглядів).

2.5. Перед початком роботи та під час проведення робіт роботодавець повинен особливо звернути увагу на: рівень, частотний спектр, тривалість та характер впливу електромагнітних полів; ГДР показників електромагнітних полів; можливість прямого впливу електромагнітних полів на безпеку і здоров’я працівників; можливість будь-якого непрямого впливу, зокрема вірогідність створення перешкод у роботі медичного електронного обладнання та електронних приладів, включаючи кардіостимулятори та інші імплантовані пристрої; небезпеки, спричиненої частками, що падають від феромагнітних предметів у магнітних полях з магнітною індукцією вище 3 мТл; ініціалізації електровибухових пристроїв (детонаторів); займання легкозаймистих матеріалів та вибухів, спричинених іскрами, що можуть виникнути завдяки індукованим струмам; доцільність заміни обладнання з метою зменшення рівня електромагнітних полів; інформацію, отриману під час проходження медичного огляду, щодо стану здоров’я працівників; наявність кількох одночасно працюючих джерел електромагнітних полів; одночасний вплив електромагнітних полів різної частоти.

2.6. Заходи, передбачені в пункті 2.2 цього розділу, повинні проводитись регулярно відповідно до вимог Порядку складання та вимог до санітарно-гігієнічних характеристик умов праці, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 13 грудня 2004 року № 614, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 23 лютого 2005 року за № 260/10540, а також позачергово в разі введення нового обладнання, змін у розміщенні обладнання та режимів його роботи.

2.7. Під час здійснення заходів, спрямованих на зменшення шкідливого впливу електромагнітних полів на здоров’я працівників, роботодавець повинен звернути увагу на: вибір обладнання з меншим рівнем електромагнітних полів; дизайн та взаємне розташування робочих зон; можливість застосування технологічних прийомів, режимів роботи, які забезпечують зниження рівня електромагнітних полів; технічні заходи, спрямовані на обмеження впливу електромагнітних полів (блокування, екранування); технічне обслуговування обладнання та робочих зон; обмеження тривалості впливу електромагнітних полів.

2.8. Робочі зони, в яких існує перевищення ГДР електромагнітних полів, повинні бути позначені відповідно до вимог Технічного регламенту знаків безпеки і захисту здоров’я працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 листопада 2009 року № 1262.

2.9. Тривалість перебування працівників у робочих зонах не повинна перевищувати значень, наведених у ДСанПіН 3.3.6.096-2002.

2.10. У випадках, коли незважаючи на заходи, вжиті роботодавцем відповідно до пунктів 2.5–2.8 цього розділу, рівень електромагнітних полів перевищує ГДР, роботодавець повинен вжити заходів, спрямованих на зниження рівня електромагнітного поля, а якщо це неможливо, – зменшення тривалості перебування працівників під його впливом, а також змінити засоби захисту від шкідливого впливу та застосувати відповідні попереджувальні пристрої.

2.11. Роботодавець повинен інформувати працівників і провести відповідний інструктаж для них та їх уповноважених представників з питань охорони праці відповідно до НПАОП 0.00-7.11-12 щодо: потрапляння під дію електромагнітних полів; НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 4/2014

51

ДСанПіН 3.3.6.096-2002 результатів досліджень, проведених відповідно до пункту 2.2 цього розділу; заходів, вжитих відповідно до пунктів 2.5–2.8 цього розділу; граничнодопустимих значень тривалості перебування під впливом електромагнітних полів з урахуванням особливостей робочих зон; способу виявлення шкідливого впливу на здоров’я працівника та повідомлення про цей вплив; практичних прийомів і методів ведення робіт, спрямованих на мінімізацію шкідливого впливу.

2.12. При виявленні перевищення ГДР електромагнітних полів працівникам, які піддалися дії цих полів, повинно бути проведено позачергове медичне обстеження відповідно до вимог Порядку проведення медичних оглядів. Якщо за результатами цього обстеження виявлено, що здоров’ю працівника було завдано шкоди, мають бути переглянуті ГДР електромагнітного поля у відповідній робочій зоні або тривалість перебування працівника у цій зоні.

2.13. Роботодавець повинен забезпечити доступ відповідних медичних працівників, які здійснюють медичний огляд працівників, до результатів їх обстежень, передбачених пунктом 2.2 цього розділу.

2.14. Результати медичного огляду працівників мають бути складені відповідно до Порядку проведення медичних оглядів і зберігатись з дотриманням вимог конфіденційності. Працівники, за їх вимогою, повинні отримати можливість доступу до власної медичної документації. Директор Департаменту промислової безпеки, охорони праці, цивільного та фізичного захисту, трудової та соціальної політики

О. Онищенко

ПРО ЗАТВЕРДЖЕННЯ ДЕРЖАВНИХ САНІТАРНИХ НОРМ ТА ПРАВИЛ ПРИ РОБОТІ З ДЖЕРЕЛАМИ ЕЛЕКТРОМАГНІТНИХ ПОЛІВ Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 18.12.2002 № 476 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 березня 2003 р. за № 203/7524 Відповідно до статті 40 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» наказую: 1. Затвердити Державні санітарні норми та правила при роботі з джерелами електромагнітних полів, що додаються.

2. Державні санітарні норми та правила при роботі з джерелами електромагнітних полів ввести в дію з 01.04.2003.

3. Головному санітарно-епідеміологічному управлінню Міністерства охорони здоров’я України даний наказ довести до установ і закладів державної санітарно-епідеміологічної служби, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади в установленому порядку.

4. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника начальника Головного санепідуправління Міністерства охорони здоров’я України Ситенка М.А. Перший заступник Державного секретаря, головний державний санітарний лікар України

О. Бобильова

ДЕРЖАВНІ САНІТАРНІ НОРМИ І ПРАВИЛА ПРИ РОБОТІ З ДЖЕРЕЛАМИ ЕЛЕКТРОМАГНІТНИХ ПОЛІВ ДСанПіН 3.3.6.096-2002

Затверджено наказом Міністерства охорони здоров’я України від 18.12.2002 № 476 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 березня 2003 р. за № 203/7524 1. Загальні положення 1.1. Державні санітарні норми і правила при роботі з джерелами електромагнітних полів (далі – санітарні норми і правила) встановлюють вимоги до умов праці працівників, що займаються виготовленням, експлуатацією, обслуговуванням та ремонтом обладнання, при роботі якого виникають постійні магнітні поля (далі – ЕМП) та електромагнітні випромінювання (далі – ЕМВ) у діапазоні частот від 50,0 Гц до 300,0 ГГц.

1.2. Ці санітарні норми і правила не розповсюджуються на працівників, що працюють з візуальними дисплейними терміналами електронно-обчислювальних машин або виконують роботи в невимкнених електроустановках напругою до 750 кВ включно.

52

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 4/2014

ДСанПіН 3.3.6.096-2002 1.3. Санітарні норми і правила є обов’язковими для всіх міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій незалежно від відомчої належності та форм власності, громадян, які проектують, виготовляють, експлуатують та обслуговують обладнання, апаратуру, прилади, устаткування тощо, що є джерелами ЕМП, які розробляють та впроваджують заходи щодо зниження шкідливого впливу ЕМП на працюючих, які виконують державний санітарний нагляд за умовами праці.

1.4. Вимоги цих санітарних норм і правил повинні бути враховані у нормативно-технічних документах: стандартах, будівельних нормах, технічних умовах, інструкціях, методичних вказівках та інших, які регламентують конструктивні та експлуатаційні вимоги до обладнання, устаткування, приладів, апаратів тощо, у тому числі зарубіжного виробництва, що є джерелами ЕМП.

1.5. Галузеві (відомчі) нормативні документи повинні бути приведені у відповідність до вимог даних санітарних норм і правил.

1.6. Санітарні норми і правила при роботі з джерелами ЕМП підготовлені з урахуванням результатів нових наукових досліджень у цій галузі.

1.7. Вважати такими, що не застосовуються на території України: 1.7.1. «Санитарные нормы и правила при работе с источниками электромагнитных полей высоких, ультравысоких и сверхвысоких частот» від 30.03.70 № 848-70, затверджені заступником головного державного санітарного лікаря СРСР.

1.7.2. «Предельно допустимые уровни воздействия постоянных магнитных полей при работе с магнитными устройствами и магнитными материалами» від 16.06.77 № 1742-77, затверджені заступником головного державного санітарного лікаря СРСР.

1.7.3. «Предельно допустимые уровни магнитных полей частотой 50 Гц» від 17.01.85 № 3206-85, затверджені заступником головного державного санітарного лікаря СРСР.

1.7.4. «Ориентировочные безопасные уровни воздействия переменных магнитных полей частотой 50 Гц при производстве работ под напряжением на воздушных линиях (ВЛ) электропередачи напряжением 220–1150 кВ» від 28.09.88 № 5060-89, затверджені заступником головного державного санітарного лікаря СРСР.

2. Терміни і визначення 2.1. Антена – пристрій для випромінювання і приймання радіохвиль.

2.2. Антена вимірювальна (приймальна) – антена для вимірювання напруженості або щільності потоку енергії електромагнітних випромінювань.

2.3. Антени, що обертаються і сканують, – випромінювальні антени, що забезпечують переміщення діаграми спрямованості шляхом механічного колового руху або сканування (горизонтальне або вертикальне переміщення в межах сектора).

2.4. Апаратура випромінювальна – апаратура, що передає (випромінює) збуджене на ній синфазне електромагнітне поле.

2.5. Ближня зона (зона індукції) – частина простору, що прилягає до джерела випромінювання, для всіх точок якого виконується умова r Ȝ ʌ (r – відстань до джерела; Ȝ– довжина хвилі). У ближній зоні електромагнітна хвиля не сформована, а електромагнітна енергія має переважно реактивний характер. Електричні й магнітні поля зміщені в часі, а співвідношення між ними головним чином залежить від координат зони, довжини хвилі і геометричних розмірів джерела випромінювання.

2.6. Виробничі приміщення – замкнені простори в спеціально призначених будинках і спорудах, у яких постійно (за змінами) або періодично (упродовж робочого дня) відбувається трудова діяльність людей, пов’язаних з участю в різних видах виробництва, організації, контролі й управлінні виробництвом, а також з участю у позавиробничих видах роботи на підприємствах, транспорті, зв’язку та ін.

2.7. Граничнодопустимий рівень – напруженість ЕМП на робочому місці, яка при щоденній роботі не викликає у працівників захворювань або відхилень у стані здоров’я, що виявляють сучасні методи дослідження в процесі професійної діяльності або у віддалені строки.

2.8. Дальня зона (зона випромінювання) – зона сформованої електромагнітної хвилі, у якій співвідношення між електричною (Е) і магнітною (Н) складовими виражається як Е = 377Н, відповідає відстані r (помилка обчислення відстані не перевищує Ȝ/16), на якій одночасно виконуються нерівності U !! Ȝ ʌ та U ' Ȝ (D – максимальний розмір джерела випромінювання).

2.9. Джерела ЕМП – джерела, що генерують електромагнітне поле.

2.10. Діаграма спрямованості – графічне зображення розподілу енергії, що випромінюється в просторі біля джерела.

2.11. Екрани відбивні – екрани, захисна дія яких ґрунтується на відбитті електромагнітної енергії матеріалом екрана.

2.12. Екрани поглинання – екрани, захисна дія яких ґрунтується на поглинанні електромагнітної енергії спеціальними матеріалами. НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 4/2014

53

ДСанПіН 3.3.6.096-2002 2.13. Електромагнітна безпечність – сукупність технічних, санітарно-гігієнічних і організаційних заходів, що забезпечують безпечні умови праці персоналу при роботі з джерелами ЕМП.

2.14. Енергетичне навантаження – добуток квадрата потужності електричної (Е) і магнітної (Н) енергії та часу дії (опромінювання), вимірюється в (В/м)2 · год, (А/м)2 · год. У діапазоні 300 МГц – 300 ГГц енергетичне навантаження дорівнює добутку щільності потоку енергії на час дії (опромінювання), вимірюється в (мкВт/см2)·год.

2.15. Ефективність екранування – відношення напруженості або щільності потоку енергії ЕМП до і після екранування.

2.16. Імпульсне випромінювання (генерація) – режим випромінювання у вигляді сигналів (імпульсів), що виникають у певні моменти часу. Для характеристики імпульсного випромінювання використовуються такі параметри: тривалість імпульсу (IJ), період повторення (Т), шпаруватість (Q = Т/IJ), пікова і середня щільність потоку енергії (W). : ɩɿɤ : ɩɿɤ î IJ ______ _________

:ɫɪ 4 Ɍ 2.17. Максимальний розмір приймальної антени – найбільший бік розкриття антени або максимальний поперечний розмір антени. ĺ 2.18. Напруженість електричного поля – векторна фізична величина (E), яка є основною кількісною характеристикою електричного поля, що виражається відношенням сили, яка діє з боку поля на електричний заряд, до величини заряду, вимірюється у вольтах ĺ на метр (В/м).

2.19. Напруженість магнітного поля – векторна фізична величина (H), яка є кількісною характеристикою магнітного поля, виражає силу, з якою поле діє на одиницю довжини прямолінійного провідника, із силою струму в одну одиницю, розміщеного перпендикулярно до напряму магнітних силових ліній, вимірюється в амперах на метр (А/м).

2.20. Паразитні випромінювання – ЕМП, створені витоком електромагнітної енергії через щілини в екранувальних обшивках установок або їх блоків (елементів), а також передавальними антенами.

2.21. Персонал (робітники) – люди, які обслуговують установки, що створюють електромагнітну енергію або перебувають у зоні дії ЕМП.

2.22. Поляризація хвилі – властивість електромагнітної хвилі зберігати чи змінювати за певним законом напрям електричної і магнітної складових поля в просторі. Розрізняють лінійну, еліптичну, колову поляризацію.

2.23. Робоча зона – простір заввишки до 2 м над рівнем підлоги або площини, на яких розташовані місця постійного або тимчасового перебування працівників.

2.24. Робоче місце – місце постійного або тимчасового перебування працівників у процесі трудової діяльності.

2.25. Робоче місце постійне – місце, на якому робітник перебуває більшу частину (понад 50% або більше 2 годин щодня) свого робочого часу.

2.26. Робочий режим установки – сукупність параметрів, що характеризують генерацію випромінювання і умови його використання.

2.27. Точка вимірювання – точка приміщення (простору), позначена в місці вимірювання.

2.28. Час впливу (опромінювання) – час перебування людини в зоні опромінювання; у разі переривчатого впливу від антен, які обертаються і сканують, без урахування діаграм спрямованості випромінювання. ĺ 2.29. Щільність потоку енергії (щільність потужності) – векторна фізична величина (:), яка характеризується кількістю енергії, що протікає за одиницю часу через одиницю площі, орієнтовану перпендикулярно до спрямованості потоку, вимірюється у Вт/м2 (мВт/см2, мкВт/см2).

3. Параметри, що нормуються, та одиниці їх вимірювання 3.1. Постійні магнітні поля, а також змінні ЕМП на частоті 50 Гц нормуються за магнітною (Н) та електричною (Е) складовими ЕМП. Одиницею напруженості магнітного поля є ампер на метр (А/м), електричного поля – вольт на метр (В/м).

3.2. Електромагнітні поля частотою 1 кГц – 300 МГц нормуються за інтенсивністю та енергетичними навантаженнями електричних та магнітних полів, ураховуючи час впливу. Одиницею напруженості електричного поля є В/м, магнітного поля – А/м, енергетичне навантаження є добутком квадрата потужності ЕМП і часу його впливу, виражається (В/м)2 · год для електричного поля та (А/м)2 · год – для магнітного поля. Електромагнітне поле в діапазоні частот 300 МГц – 300 ГГц нормується за інтенсивністю та енергетичним навантаженням щільності потоку енергії (далі – ЩПЕ). Одиницею вимірювання ЩПЕ є Вт/м2 (дробові одиниці мВт/см2, мкВт/см2). Енергетичне навантаження – це добуток ЩПЕ падаючого випромінювання і часу його впливу протягом 54

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 4/2014

ДСанПіН 3.3.6.096-2002 робочої зміни в годинах (год), виражається у Вт · год/м2 (мВт · год/см2, мкВт · год/см2). У разі імпульсно-модульованих випромінювань нормованим параметром, що характеризує інтенсивність впливу ЕМП, є середнє значення ЩПЕ.

4. Граничнодопустимі рівні електромагнітних полів 4.1. Граничнодопустимі рівні (далі – ГДР) постійних магнітних полів.

4.1.1. Рівні постійних магнітних полів протягом робочого дня не повинні перевищувати 8 кА/м.

4.1.2. Для магнітних полів, які утворюються випрямленим трифазним струмом, ГДР визначаються за формулою ɇɝɞ ȿɇɧ

Ɍ де Нгд – граничнодопустиме значення напруженості магнітного поля, кА/м; ЕННгд – граничнодопустиме значення енергетичного навантаження протягом робочого дня, дорівнює 144 кА2 · год/м2; Т – час впливу, год.

4.2. ГДР електромагнітних полів промислової частоти (50 Гц).

4.2.1. ГДР електричних полів частотою 50 Гц визначаються залежно від часу дії цього фактора на організм людини за робочу зміну. Перебування в електричному полі напруженістю до 5 кВ/м включно допускається протягом 8 год робочого дня.

4.2.2. При рівнях напруженості електричного поля від 5 до 20 кВ/м включно допустимий час перебування в ньому вираховується за формулою

¥

ɝɞ

50 Ɍɝɞ –

ȿ де Тгд – допустимий час перебування в електричному полі при відповідному рівні напруженості, год; Е – напруженість електричного поля у контрольованій зоні, кВ/м.

4.2.3. При напруженості електричного поля від 20 до 25 кВ/м час перебування персоналу в електричному полі не повинен перевищувати 10 хв.

4.2.4. Перебувати в електричному полі напруженістю понад 25 кВ/м без застосування засобів захисту забороняється.

4.2.5. При потребі встановити допустиму напруженість електричного поля при регламентованому часі роботи в ньому рівень напруженості електричного поля (кВ/м) розраховують за формулою 50 ȿɝɞ ,

Ɍ де Егд – допустиме значення напруженості електричного поля гд протягом регламентованого часу роботи, кВ/м; Т – регламентований час роботи в електричному полі, год. Розрахунок за формулою допускається у межах від 0,5 до 8 год.

4.2.6. При перебуванні персоналу протягом робочого дня в зонах з різною напруженістю електричного поля (далі – ЕП) час перебування розраховують за формулою

tȿ tȿ WȿQ Ɍɩɪ

« Ɍɩɪ Ɍ Ɍ Ɍ ȿ ȿQ ȿ де Тпр (8) – проведений час, еквівалентний за біологічним ефектом перебуванню в ЕП нижньої межі напруженості, що нормується, год; tЕ1, tЕ2 ... tЕn – час перебування в зонах, що контролюються, з напруженістю Е1, Е2 ... Еn , год; ТЕ1, ТЕ2 … ТЕn – допустимий час перебування в ЕП відповідних зон, що контролюються, за п. 4.1.2. Кількість зон, що контролюються, визначається перепадом рівнів ЕП на робочому місці. Різниця в рівнях напруженості ЕП зон, що контролюються, установлюється 1 кВ/м.

4.3. ГДР магнітного поля частотою 50 Гц.

4.3.1. Рівні напруженості магнітного поля частотою 50 Гц при постійному впливі не повинні перевищувати 1,4 кА/м протягом робочого дня (8 год).

4.3.2. Час перебування людини в магнітному полі напруженістю понад 1,4 кА/м регламентується табл. 1. НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 4/2014

55

ДСанПіН 3.3.6.096-2002 Ɍɚɛɥɢɰɹ

Час перебування персоналу, год

1

2

3

4

5

6

7

8

Напруженість магнітного поля, кА/м

6,0

4,9

4,0

3,2

2,5

2,0

1,6

1,4

Магнітна індукція, мТл

7,5

6,13

5,0

4,0

3,13

2,5

2,0

1,75

4.3.3. ГДР для змінного магнітного поля частотою 50 Гц при локальному впливі на кисті рук визначається за формулою ɇɝɞ ɥɨɤ ɇɝɞ ɡɚɝ î

де Нгд лок – ГДР змінного магнітного поля частотою 50 Гц при локальному впливі (кисті рук), А/м; Нгд заг – ГДР змінного магнітного поля частотою 50 Гц при загальному впливі (табл. 1), А/м.

4.4. Граничнодопустимі рівні неіонізуючого випромінювання радіочастотного діапазону.

4.4.1. ГДР електромагнітних полів у діапазоні частот 1 кГц – 300 МГц на робочих місцях персоналу слід визначати, виходячи з допустимого енергетичного навантаження та часу впливу, за формулами ȿɇȿɝɞ ȿɇɇɝɞ ɇɝɞ ,

ȿɝɞ Ɍ Ɍ

де Егд та Нгд – граничнодопустимі значення напруженості електричного (В/м) та магнітного (А/м) полів; Т – час впливу, год; ЕНЕгд та ЕННгд – гранично допустимі значення енергетичного навантаження протягом робочого дня, (В/м)2 · год та (А/м)2 · год. Максимальні значення Егд, Нгд та ЕНЕгд, ЕННгд наведені в табл. 2. Таблиця 2 Граничні значення в діапазонах частот

Параметри та одиниці вимірювання

1–10 кГц

10–60 кГц

0,06–3 МГц

3–30 МГц

30–300 МГц

Егд, В/м

1000

700

500

300

80

ЕНЕгд, (В/м)2.год

120000

40000

20000

7000

800

Нгд, А/м

75

57

50

–

3,0*

ЕННгд, (А/м)2.год

675

390

200

–

0,72*

___________________ * ГДР енергетичного навантаження магнітного поля поширюється на діапазон частот 30–50 МГц.

4.4.2. Значення ГДР напруженості електричної (Егд) і магнітної (Нгд) складових залежно від тривалості їх дії наведені в табл. 3. Таблиця 3

56

Егд, В/м

Нгд, А/м

Час перебування персоналу, год

1–10 кГц

10–60 кГц

0,06–3 МГц

3–30 МГц

30–300 МГц

1–10 кГц

10–60 кГц

0,06–3 МГц

30–50 МГц

8

120

70

50

30

10

9,0

7,0

5,0

0,30

7

130

75

53

32

11

9,8

7,5

5,3

0,32

6

140

82

58

34

12

10,6

8,1

5,8

0,34

5

155

90

63

37

13

11,6

8,8

6,3

0,38

4

175

110

71

42

14

13,0

9,9

7,1

0,42

3

200

115

82

48

16

15,0

11,4

8,2

0,49

2

250

140

100

59

20

18,4

14,0

10,0

0,60

1

350

200

141

84

28

26,0

19,7

14,2

0,85

0,5

500

280

200

118

40

37,6

27,9

20,0

1,20

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 4/2014

ДСанПіН 3.3.6.096-2002 0,25

700

400

283

168

57

52,0

39,5

28,3

1,70

0,12

1000

580

400

240

82

75,0

57,0

40,8

2,45

700 500 296 80 50,0 3,00 0,08 При тривалості дії менше 0,08 год подальше підвищення інтенсивності фактора не допускається. У всіх випадках при зазначенні діапазонів частот кожний діапазон виключає нижню і включає верхню межу частоти.

4.4.3. Одночасний вплив електричного і магнітного полів у діапазоні частот від 1 кГц до 3 МГц слід вважати допустимим за умови

ȿɇȿ ȿɇɇ

ȿɇȿɝɞ ȿɇɇɝɞ де ЕНЕ та ЕНН – енергетичні навантаження, що характеризують вплив електричного і магнітного полів.

4.5. ГДР напруженості імпульсних електромагнітних полів (далі – ІЕМП) у спектральному діапазоні частот від 0 Гц до 1000 МГц на робочих місцях персоналу слід визначати, виходячи з допустимого енергетичного навантаження та часу впливу за формулами 7, 8.

4.5.1. Граничні амплітудні значення в спектральних діапазонах частот визначаються за табл. 4. Таблиця 4 Граничні амплітудні значення в спектральних діапазонах частот Параметр

0–5 Гц

5–50 Гц

0,05–1 кГц

1–10 кГц

10–60 кГц

0,06–3 МГц

3–30 МГц

30–300 МГц

0,3–1 ГГц

ЕГД, В/м

60000

35000

3500

1000

300

200

150

100

80

ЕНГД, (В/м)2.год

3,2 х 109

2,0 х 108

1,6 х 106

120000

7200

3200

1800

800

500

ЕГД, В/м на 8 год

20000

5000

447

120

30

20

15

10

8

Т, год (при ЕГД)

0,89

0,16

0,13

0,12

0,08

0,08

0,08

0,08

0,08

НГД, А/м

30000

10000

850

100

85

70

–

–

–

ЕНГД, (А/м)2.год

1,4 х 108

1,6 х 107

70000

1300

900

400

–

–

–

НГД, А/м на 8 год

4200

1400

94

13

11

7

–

–

–

Т, год (при НГД)

0,16

0,16

0,10

0,13

0,12

0,08

–

–

–

У всіх випадках при зазначенні діапазонів частот кожний діапазон виключає нижню і включає верхню межу частоти.

4.5.2. Граничнодопустимі величини ЕМП у діапазоні частот 300 МГц – 300 ГГц слід визначати за формулою ȿɇ:ɝɞ

:ɝɞ Ʉ î

Ɍ де Wгд – граничнодопустима величина щільності потоку енергії, Вт/м2 (мВт/см2, мкВт/см2); ЕНWгд – граничнодопустима величина енергетичного навантаження становить 2 Вт · год/м2 (200 мкВт · год/см2); К – коефіцієнт ослаблення біологічної ефективності дорівнює: 1 – для всіх випадків впливу, виключаючи опромінення від антен, що обертаються і сканують; 10 – для випадків опромінення від антен, що обертаються і сканують, з частотою не більше 1 Гц і шпаруватістю не менше 50; Т – час перебування в зоні опромінювання за робочу зміну, год. У всіх випадках максимальне значення Wгд не повинно перевищувати 1 мВт/см2.

4.5.3. Значення ГДР щільності потоку енергії (Wгд) залежно від тривалості дії ЕМВ наведені в табл. 5. НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 4/2014

57

ДСанПіН 3.3.6.096-2002 Таблиця 5 Час перебування персоналу, год Щільність потоку енергії, мкВт/см2

8

7

6

5

4

3

2

1

0,5

0,25

0,20

25

29

33

40

50

67

100

200

400

800

1000

При тривалості дії менше 0,2 години подальше підвищення інтенсивності фактора не допускається.

5. Загальні вимоги до проведення вимірювань та гігієнічна оцінка результатів досліджень 5.1. Оцінка рівнів дії постійних магнітних полів, а також змінних ЕМП у діапазонах частот 50 Гц, 1 кГц – 300 МГц здійснюється шляхом вимірювання напруженості електричної і магнітної складових ЕМП, у діапазоні частот 300 МГц – 300 ГГц – шляхом вимірювання ЩПЕ з урахуванням часу перебування персоналу в зоні опромінювання.

5.2. Санітарно-гігієнічні дослідження рівнів ЕМП на робочих місцях працюючих проводяться атестованими атестаційною комісією Міністерства охорони здоров’я України санітарними лабораторіями підприємств, організацій, а також установами та закладами системи державної санітарно-епідеміологічної служби України.

5.3. Якщо установка має декілька робочих режимів, що відрізняються параметрами генерації, видом і розміщенням робочих елементів або випромінювальних систем та ін., вимірювання проводиться в кожному режимі при максимально використаній потужності.

5.4. Вимірювання ЩПЕ випромінювання антен, які обертаються і сканують, проводять при зупиненій антені в напрямі максимуму випромінювання при всіх робочих значеннях кута нахилу. Для відкритої місцевості з однорідним рельєфом результати, отримані при одному напрямі випромінювання, можуть бути розповсюджені на весь сектор, який захоплює антена при її русі в радіусі, на якому проводилось вимірювання. У випадках, які характеризуються неоднорідним рельєфом місцевості, наявністю будівель та інших споруд, необхідне проведення вимірювань на робочих місцях і в місцях можливого перебування персоналу при спрямованості випромінювання в місце вимірювання.

5.5. Якщо на робочому місці працюючого можливе опромінювання від декількох установок, що працюють одночасно, інтенсивність його має бути оцінена для кожного з вимірюваних джерел. У разі використання приладів, які потребують урахування поляризації випромінювання, сумарна інтенсивність опромінювання визначається таким чином: у діапазоні частот 300 МГц – 300 ГГц вимірюється ЩПЕ, яка створюється в даній точці кожним джерелом окремо, отримані результати підсумовуються; у діапазоні частот < 300 МГц проводяться вимірювання напруженості поля від кожного джерела окремо при відключених інших. Сумарна інтенсивність опромінювання в кожній вимірюваній точці в разі наявності джерел, які працюють у частотних діапазонах, що мають однакові ГДР, розраховують за формулами ȿ ȿ ȿ ȿQ ,

ɇ ɇ ɇ ɇQ ,

: : : :Q

У разі наявності джерел, які працюють у частотних діапазонах, для яких установлені різні ГДР, необхідно дотримуватись таких вимог: ȿQ ɇ ɇ :Q ɇQ : : ȿ ȿ

ȽȾɊ ȽȾɊ ȽȾɊ Q ȽȾɊ ȽȾɊ ȽȾɊ Q ȽȾɊ ȽȾɊ ȽȾɊQ де Е і Н – виміряні значення напруженості електричного і магнітного полів; W – виміряні значення щільності потоку енергії полів; ГДР – ГДР відповідних частотних діапазонів. У разі переривчатої дії ЕМП від двох або декількох антен, які обертаються або сканують, підсумовування значень ЩПЕ не проводиться в зв’язку з дуже малою можливістю одночасного опромінювання даної точки діаграми двох або декількох антен. Опромінюваність персоналу в цих випадках визначається сумарним енергетичним навантаженням за формулою

58

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 4/2014

ДСанПіН 3.3.6.096-2002 ЕНW = ЕНW1 + ЕНW2 + ... + ЕНWn, (15) де ЕНW1, ЕНW2 ... ЕНWn – енергетичні навантаження від кожної антени. Сумарне навантаження не повинно перевищувати нормативну величину, встановлену в п. 3.3.

5.6. Якщо інтенсивність діючого на персонал ЕМП в діапазоні частот 300 МГц – 300 ГГц за робочий день змінюється, енергетичне навантаження на організм визначається сумою енергетичних навантажень за окремі періоди часу. Сумарне енергетичне навантаження при цьому не повинно перевищувати нормативних величин, установлених у п. 4.4.

5.7. Якщо має місце послідовне або одночасне опромінювання персоналу в безперервному і переривчатому (від антен, які обертаються і сканують) режимах, сумарне енергетичне навантаження розраховують за формулою ЕНW = ЕНWн + ЕНWпр, (16) де ЕНW – сумарне енергетичне навантаження; ЕНWн – енергетичне навантаження від неперервного опромінювання; ЕНWпр – енергетичне навантаження від переривчатого опромінювання. Граничнодопустима величина сумарного енергетичного навантаження становить при цьому 200 мкВт · год/см2.

5.8. Апаратура, яка використовується для санітарно-гігієнічних досліджень рівнів ЕМП, повинна мати свідоцтво про метрологічну повірку.

5.9. Результати санітарно-гігієнічних досліджень повинні відповідати вимогам ГОСТ 8.207 «Прямые измерения с многократными наблюдениями. Методы обработки результатов наблюдений», п. 1.3, і оформлятися протоколом за формою 421/0, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров’я України від 11.07.2000 № 160 «Про затвердження форм облікової статистичної документації, що використовується в санітарно-епідеміологічних закладах», або протоколом проведення досліджень електромагнітного поля за формою 333/0 – додаток 18 до Положення про проведення органами, установами та закладами державної санепідслужби Міністерства охорони здоров’я України атестації санітарних лабораторій підприємств і організацій на право проведення санітарно-гігієнічних досліджень факторів виробничого середовища і трудового процесу для атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 21.04.99 № 91, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.10.99 за № 686/3979.

5.10. Уся документація за результатами вимірювання рівнів ЕМП підприємствами і відомчими службами на першу вимогу повинна бути пред’явлена органам та установам, які здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд.

6. Вимоги до виробничих приміщень і розташування обладнання 6.1. Приміщення, у яких розміщуються установки, які є джерелами ЕМП, повинні відповідати вимогам діючих санітарних норм щодо проектування промислових підприємств і за своїм планувальним рішенням відповідати характеру виконуваних у них технологічних процесів. Рівні освітлення, опалення і вентиляції приміщень повинні відповідати вимогам будівельних норм і правил. Метеорологічні умови в приміщеннях, наявність у повітрі робочої зони шкідливих речовин, рівень шуму, а також інших несприятливих факторів виробничого середовища повинні відповідати вимогам, указаним у відповідних нормативних документах, затверджених Міністерством охорони здоров’я України.

6.2. Устаткування, які є джерелами ЕМП, залежно від конструкції, призначення, потужності й умов використання, можуть розміщуватись як в окремих, спеціально призначених приміщеннях, так і в загальних приміщеннях, включаючи розміщення в поточних лініях, при дотриманні вимог розділу 4 санітарних норм і правил. При розміщенні устаткування і організації робіт щодо його обслуговування слід, крім цих санітарних норм та правил, також керуватись: будівельними нормами і правилами; правилами влаштування електроустановок; правилами технічної експлуатації електроустановок споживачів і правилами техніки безпеки при експлуатації електроустановок споживачів. Захисні засоби повинні відповідати вимогам правил використання і випробування захисних засобів, які використовуються в електроустановках.

6.3. При розміщенні в одному приміщенні декількох установок треба унеможливлювати перевищення ГДР при сумації енергії випромінювання. НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 4/2014

59

ДСанПіН 3.3.6.096-2002 6.4. У разі можливого проходження електромагнітної енергії через будівельні конструкції в сусідні приміщення повинні вживатись заходи, які унеможливлюють опромінювання працівників при рівнях, які перевищують граничнодопустимі для відповідних категорій опромінювання.

6.5. Допускається при погодженні з органами державного санітарно-епідеміологічного нагляду проведення робіт щодо настроювання і регулювання апаратури, яка є джерелом ЕМП, в екранованих приміщеннях. Робочі площі та об’єми екранованих приміщень повинні встановлюватись, виходячи з габаритів оброблюваних виробів, з урахуванням вимог безпеки при роботі з високою напругою і санітарних норм проектування промислових підприємств. Для унеможливлення перевищення ГДР за рахунок відбитого випромінювання стіни, стелю і підлогу екранованих приміщень необхідно покривати матеріалами, що поглинають ЕМВ до допустимих рівнів. У разі спрямованого випромінювання допускається застосування поглинальних покриттів тільки на відповідних ділянках стін. В екранованих приміщеннях повинні вживатися заходи з компенсації нестачі природного світла, ультрафіолету, змін газового й аероіонного складу повітря та ін. відповідно до вимог санітарних норм і правил.

7. Засоби захисту працівників від дії електромагнітних полів 7.1. Засоби захисту слід використовувати при всіх видах робіт, якщо умови останніх не відповідають вимогам розділу 4 цих санітарних норм і правил.

7.2. Захист персоналу від дії ЕМП досягається шляхом проведення організаційних, інженерно-технічних заходів, а також використання засобів індивідуального захисту. До організаційних заходів належать: вибір раціональних режимів праці установок, обмеження місця і часу перебування персоналу в зоні опромінювання і т. ін. Інженерно-технічні заходи включають раціональне розміщення обладнання, використання засобів, які обмежують надходження електромагнітної енергії на робочі місця персоналу (поглинальні матеріали, екранування). До засобів індивідуального захисту належать захисні окуляри, щитки, шоломи, захисний одяг (комбінезони, халати з металовмісної тканини; окуляри з металовмісним склом). Засіб захисту в кожному конкретному випадку повинен визначатись з урахуванням робочого діапазону частот, характеру робіт, необхідної ефективності захисту.

7.3. Особи (фахівці), які проводять дослідження електромагнітних випромінювань, повинні мати засоби індивідуального захисту від впливу ЕМВ.

7.4. На кожний засіб захисту повинна бути складена технічна документація з відміткою про призначення та діапазон частот, у яких цей засіб захисту може бути використаний, допустимої потужності розсіювання, забезпеченої ефективності захисту за всім діапазоном частот, на який розраховано використання даного засобу.

7.5. У діапазонах частот 50 Гц, 1 кГц – 300 МГц (розробка, використання, випробування, експлуатація установок для термообробки матеріалів, засобів зв’язку, фізіотерапевтичної апаратури) захист персоналу здійснюється шляхом: раціонального розміщення установок; екранування установок, окремих блоків (генераторні шафи, конденсатори, погоджувальні високочастотні трансформатори, повітряні лінії передачі енергії, робочі елементи), робочих місць, а в разі проникнення електромагнітної енергії в приміщення з території антенних полів – екранування окремих частин будинків. Екрани залежно від діапазону частот ЕМП виготовляються з алюмінію і алюмінієвих сплавів, міді і її сплавів, сталі, пермалою та ін. у вигляді листів або сітки. Розміри і конструкція екранів визначаються видом ЕМП, особливостями технологічного процесу, характеристиками блоку, який екранується, необхідною ефективністю екранування і допустимими витратами енергії в екрані. Екрани повинні мати добрий електричний контакт між частинами, що їх складають, надійне заземлення і електроблокування; використання коаксіальних ліній передачі енергії; поліпшення електричного контакту між окремими елементами (блоками) установок; віддалення робочих місць від джерел ЕМП і застосування у разі виробничої необхідності дистанційного керування установками; автоматизації окремих операцій виробничого процесу; усунення паразитних наводок і перевипромінювання енергії на фідерні лінії, електромережні проводи, опалювальні пристрої, водопровідні труби.

7.6. У діапазоні 0,3–300 ГГц при регулюванні, настроюванні і випробуванні радіотехнічної апаратури в приміщеннях захист працівників забезпечується шляхом: виключення або обмеження в приміщеннях цехів роботи установок з випромінюванням на антену або відкритий хвилевід; 60

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 4/2014

ДСанПіН 3.3.6.096-2002 екранування джерел випромінювання на робочих місцях; застосування засобів індивідуального захисту.

7.6.1. Виключення або обмеження випромінювання від антенних систем або відкритих хвилеводів забезпечується застосуванням: при налагодженні високочастотної апаратури – еквівалентних навантажень; при перевірці робіт приймальних, індикаторних, обчислювальних та систем керування – імітаторів мети; при обробці ліній передачі енергії і антенних пристроїв – хвилеводів з використанням антенно-хвилеводних трактів вимірювальних генераторів. Випробування установок з випромінюванням на антену повинно проводитись на спеціальних полігонах. В окремих випадках допускається проведення суворо регламентованих за часом і місцем вибіркових випробувань у приміщеннях цехів за умови виключення опромінення персоналу за інтенсивності, яка перевищує граничнодопустиму. У період роботи установок з випромінюванням на антену повинна діяти попереджувальна (звукова або світлова) сигналізація.

7.6.2. Екранування джерел випромінювання або робочих місць здійснюється за допомогою відбивальних екранів (стаціонарних або пересувних). Відбивальні екрани виготовляються з металевих листів, сітки, бавовняної металовмісної тканини та ін. У поглинальних екранах використовуються спеціальні матеріали, що забезпечують поглинання випромінювання відповідної довжини хвилі. Залежно від потужності випромінювання і взаємного розміщення джерела і робочих місць конструктивне вирішення екранів може бути різним (замкнута камера, щит, чохол, штора та ін).

7.6.3. При виготовленні екрана для джерела випромінювання у вигляді замкнутої камери вводи хвилеводів, коаксіальних фідерів, води, повітря, виводи ручок керування елементів настроювання не повинні порушувати екранувальних властивостей камери.

7.6.4. Екранування оглядових вікон, прикладних панелей проводиться за допомогою радіозахисного скла. Для зменшення просочування електромагнітної енергії крізь вентиляційні жалюзі останні екрануються металевою сіткою або виконуються у вигляді кінцевих хвилеводів.

7.6.5. Зменшення витоків енергії з фланцевих суглобових хвилеводів досягається шляхом застосування «дросельних фланців», ущільнення суглобів за допомогою прокладок, що є провідниками (фосфориста бронза, мідь, алюміній, свинець та інші метали), і поглинальних матеріалів, здійснення додаткового екранування.

7.6.6. Засоби індивідуального захисту слід використовувати при ЩПЕ ЕМП вище 1000 мкВт/см2. Вибір засобів захисту (окуляри, щитки, шолом, одяг) визначається конкретними умовами опромінювання. Якщо захисний одяг виготовлений з матеріалу, який містить у своїй структурі металевій дріт, він може використовуватись тільки в умовах, які унеможливлюють доторкання до відкритих струмопровідних частин.

7.6.7. При проведенні робіт з установками всередині екранованих приміщень (камер) повинні вживатися заходи, що унеможливлюють перебування персоналу в напрямі випромінювання, а також забезпечують зменшення відбиття електромагнітної енергії від елементів конструкцій, огородження приміщень (розділ 5). З метою захисту персоналу, який перебуває поза камерою, повинні бути передбачені заходи, що унеможливлюють вихід випромінювання за межі екранованих приміщень. У таких випадках, коли рівні ЕМП усередині камери перевищують граничнодопустимі, персонал слід забезпечувати засобами індивідуального захисту або виводити за межі камер із застосуванням дистанційного керування апаратурою.

7.7. При випробуванні й експлуатації установок у режимі випромінювання на антену на відкритих територіях полігонів, аеродромів, метеостанціях, суднах морського і річкового флоту слід уживати заходи, спрямовані на обмеження рівня опромінювання території об’єкта, раціональне розміщення на ньому будинків і споруд, забезпечення безпечних умов для проведення робіт і пересування персоналу в зонах випромінювання антен.

7.7.1. Для зниження рівня опромінювання території об’єкта слід: антени станції розміщувати на насипах (естакадах) або природних пагорбах; обмежувати використання від’ємних кутів нахилу антени.

7.7.2. Службові приміщення на території об’єкта слід розміщувати переважно в місцях, захищених від ЕМП («радіотінь», «мертва зона»), орієнтувати так, щоб було унеможливлене опромінювання вікон і дверей, у разі необхідності – екранувати.

7.7.3. Маршрути руху персоналу на території об’єкта слід установлювати таким чином, щоб унеможливити опромінювання при рівнях, що перевищують граничнодопустимі.

7.7.4. Зони випромінювання з ЩПЕ вище 10 Вт/м2 (1000 мкВт/см2) повинні бути позначені спеціальними попереджувальними знаками. НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 4/2014

61

ОФІЦІЙНА ВІДПОВІДЬ 7.7.5. При необхідності проведення робіт у зоні випромінювання антен з рівнями ЕМП вище допустимих повинні застосовуватись пересувні захисні екрани і засоби індивідуального захисту.

7.8. На підприємствах, що розробляють, випускають, експлуатують і ремонтують установки й окремі блоки, що генерують ЕМП, повинні бути розроблені інструкції з техніки безпеки, які відображають вимоги цих санітарних норм і правил щодо захисту працівників відповідно до особливостей кожного підприємства. Інструкція затверджується адміністрацією підприємства і узгоджується з органами, що здійснюють державний санітарний нагляд. Усі особи, що працюють з установками, повинні бути ознайомлені з Інструкцією.

8. Лікувально-профілактичні заходи 8.1. З метою попередження, ранньої діагностики і лікування порушень стану здоров’я працівників, пов’язаних з дією ЕМП, необхідно проводити попередні і періодичні медичні огляди в порядку, установленому наказом МОЗ України.

8.2. Усі особи з початковими клінічними проявами порушень, обумовлених дією радіохвиль, а також із загальними захворюваннями, перебіг яких може обтяжуватись під впливом несприятливих факторів виробничого середовища, слід брати на диспансерний облік з проведенням відповідних гігієнічних і терапевтичних заходів, спрямованих на оздоровлення умов праці і відновлення стану здоров’я працівників.

8.3. Тимчасове або постійне переведення працівників на іншу роботу здійснюється у випадках, що характеризуються прогресивним перебігом хвороби, вираженими формами професійної патології, або при виникненні в результаті дії фактора загальних захворювань. Переведенню на іншу роботу підлягають також жінки в період вагітності і годування немовлят.

8.4. Підлітки до 18 років до роботи на установках, які є джерелами ЕМП, не допускаються. Начальник Головного санітарно-епідеміологічного управління МОЗ України

С. Бережнов

НОРМИ ЗІЗ

Відповідно до п. 1.7 Положення про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту (НПАОП 0.00-4.01-08), строк носіння ЗІЗ не повинен перевищувати строку придатності, визначеного документами виробника (інструкціями з експлуатації, паспортами тощо)

62

Наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 21.08.2008 № 184 затверджено Норми безплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту працівникам гірничодобувної промисловості (далі – Норми), які поширюються на всіх суб’єктів господарювання, діяльність яких пов’язана з гірничодобувною промисловістю, незалежно від форми власності та підпорядкування. Норми визначають види і строки носіння (використання) спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту, необхідних для виконання виробничого процесу працівниками підприємств та організацій гірничодобувної промисловості. У графі 6 «Строки носіння» вказаних Норм для рукавиць (зокрема, брезентових або комбінованих) встановлено строк носіння 7 днів. Прошу роз’яснити, яким чином слід обчислювати зазначений строк: у календарних чи робочих днях? Чи потрібно при цьому враховувати фактичний час виконання робіт працівником? В. Дождіков, директор з охорони праці, промислової та екологічної безпеки ВАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат», Дніпропетровська область

Згідно із Законом України «Про охорону праці» працівникам, зайнятим на роботах зі шкідливими та небезпечними умовами парці, а також на роботах, що пов’язані із забрудненням, або тих, що здійснюються в несприятливих метеорологічних умовах, видаються безоплатно за встановленими нормами спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту (далі – норми ЗІЗ). Відповідно до п. 1.4 Положення про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту, затвердженого НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 4/2014

ОФІЦІЙНА ВІДПОВІДЬ наказом Держгірпромнагляду від 24.03.2008 № 53, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.05.2008 за № 446/15137, норми ЗІЗ встановлюють для роботодавця обов’язковий мінімум безплатної видачі засобів індивідуального захисту. Строки використання засобів індивідуального захисту за календарними днями обчислюються із дня їх фактичної видачі. Тобто рукавиці (брезентові, комбіновані тощо) видаються працівникові на строк носіння, який вказано у нормах та обчислюється за календарем із дня їх фактичної видачі. В. Шайтан, перший заступник Голови Держгірпромнагляду

На нашому підприємстві з 1962 р. експлуатуються об’єкти газового господарства, які забезпечують отримання, підготовку, транспортування та споживання феросплавного газу. Після набрання чинності Правил безпеки в газовому господарстві підприємств чорної металургії в 1986 р. ці об’єкти було реконструйовано. У 2009 р. набрали чинності нові Правила охорони праці у газовому господарстві підприємств чорної металургії. Прошу надати роз’яснення стосовно пункту 1.3 розділу І цих Правил, а саме: чи є припустимою експлуатація діючих об’єктів газового господарства, що не відповідають вимогам нових Правил, до проведення їх реконструкції?

ГАЗОВЕ ГОСПОДАРСТВО

Ю. Малишко, заступник голови правління з охорони праці ПАТ «Стаханівський завод феросплавів», Луганська область

Відповідно до пункту 1.3 розділу І Правил охорони праці у газовому господарстві підприємств чорної металургії, затверджених наказом Держгірпромнагляду від 29.12.2009 № 218, зареєстрованих у Мін’юсті України 29.01.2010 за № 104/17399 (далі – НПАОП 27.1-1.09-09), вимоги цих Правил поширюються на будівництво та монтаж нових, розширення, реконструкцію, капітальний ремонт і експлуатацію діючих об’єктів газового господарства агломераційного, доменного, сталеплавильного, прокатного, трубного, вогнетривкого, метизного та гірничорудного виробництв, ремонтних та інших цехів, а також об’єктів енергетичного господарства, що пов’язані з підготовкою, транспортуванням і споживанням доменного, коксового, збагаченого коксового, конверторного, феросплавного, природного, попутних нафтових газів, а також їх сумішей за надлишкового тиску до 1,2 МПа і зрідженого пропан-бутану з тиском до 1,6 МПа та інших газів, що використовуються як паливо на підприємствах чорної металургії, й інших споживачів супутніх газів металургійного виробництва. Разом із цим інформуємо, що припинення чинності вимог нормативно-правових актів з охорони праці здійснюється відповідно до статті 29 Закону України «Про охорону праці». Зазначений порядок має тимчасову дію. Для визначення іншого (як виключення) порядку застосування вимог НПАОП 27.1-1.09-09 необхідно надати до Держгірпромнагляду України матеріали відповідно до вимог пункту 4.3 Положення про опрацювання, прийняття, перегляд та скасування державних міжгалузевих і галузевих нормативних актів про охорону праці, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці від 16.03.1994 № 19, зареєстрованого в Мін’юсті України 12.05.1994 за № 94/303, а саме: – додаткові заходи, яких вжито для забезпечення безпечної експлуатації відповідного виробництва, об’єкта, устатковання, технологічного процесу, робочого місця на період припинення чинності нормативного акта; – погодження клопотання про тимчасове припинення чинності НПАОП із працівниками, яких стосується це питання; – програму приведення умов і безпеки праці на конкретному об’єкті, виробництві, обладнанні, робочому місці до нормативних вимог; – висновок науково-дослідної, проектно-конструкторської або іншої компетентної організації щодо стану й можливості безпечної експлуатації об’єкта, виробництва, обладнання, робочого місця; – висновок місцевого органу державного нагляду про можливість тимчасового припинення чинності нормативного акта. С. Дунас, заступник Голови Держгірпромнагляду

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 4/2014

Існують інші прецеденти. Наприклад, наказом МНС України від 13.03.2012 № 577 Правила будови та безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском (НПАОП 0.00-1.07-94), замінено на Правила безпеки і безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском (НПАОП 0.00-1.59-87)

63

ОФІЦІЙНА ВІДПОВІДЬ

ІНСТРУКТАЖІ

Відповідно до Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників. Випуск 5. Добувна промисловість. Частина I. Розділ «Вугільна промисловість», маркшейдер та геолог належать до професіоналів. Враховуючи те, що функціональні обов’язки професіоналів повинні визначатися посадовими інструкціями, а не інструкціями з охорони праці, роботодавець може прийняти рішення щодо включення цієї категорії працівників до «Переліку професій та посад, які звільняються від проходження повторного інструктажу»

64

Згідно з п. 6.4 Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці (НПАОП 0.00-4.12-05) первинний інструктаж проводиться до початку роботи безпосередньо на робочому місці з працівником: новоприйнятим (постійно чи тимчасово) на підприємство або до фізичної особи, яка використовує найману працю; який переводиться з одного структурного підрозділу підприємства до іншого; який виконуватиме нову для нього роботу; відрядженим працівником іншого підприємства, який бере безпосередню участь у виробничому процесі на підприємстві. Проводиться з учнями, курсантами, слухачами та студентами навчальних закладів: до початку трудового або професійного навчання; перед виконанням кожного навчального завдання, пов’язаного з використанням різних механізмів, інструментів, матеріалів тощо. Первинний інструктаж на робочому місці проводиться індивідуально, або з групою осіб одного фаху за діючими на підприємстві інструкціями з охорони праці відповідно до виконуваних робіт. П. 6.5 Типового положення встановлено, що повторний інструктаж проводиться на робочому місці індивідуально з окремим працівником або групою працівників, які виконують однотипні роботи, за обсягом і змістом переліку питань первинного інструктажу. Повторний інструктаж проводиться в терміни, визначені нормативно-правовими актами з охорони праці, які діють у галузі, або роботодавцем (фізичною особою, яка використовує найману працю) з урахуванням конкретних умов праці, але не рідше: на роботах з підвищеною небезпекою – один раз на три місяці; для решти робіт – один раз на шість місяців. Відповідно до п. 6.8 первинний, повторний, позаплановий і цільовий інструктажі проводить безпосередній керівник робіт (начальник структурного підрозділу, майстер) або фізична особа, яка використовує найману працю. П. 6.11 визначено перелік професій та посад працівників, які звільняються від повторного інструктажу, що затверджується роботодавцем. До цього переліку можуть бути зараховані працівники, участь яких у виробничому процесі не пов’язана з безпосереднім обслуговуванням об’єктів, машин, механізмів, устатковання; застосуванням приладів та інструментів, збереженням або переробкою сировини, матеріалів тощо. Просимо роз’яснити, чи повинні проходити повторні інструктажі (один раз на три місяці) головні й дільничні геологи та маркшейдери, а також всі інші працівники геологомаркшейдерської служби? За зверненнями читачів журналу

Згідно з п. 67 Переліку робіт з підвищеною небезпекою (НПАОП 0.00-2.01-05) геолого-маркшейдерські роботи належать до робіт з підвищеною небезпекою. Працівники геолого-маркшейдерських служб, які виконують ці роботи, відповідно до вимог п. 6.5 Типового положення повторний інструктаж з охорони праці проходять у терміни, визначені нормативно-правовими актами з охорони праці, які діють у галузі, з урахуванням конкретних умов праці, але не рідше одного разу на три місяці. Наприклад, для вугільних шахт таким нормативним актом є Інструкція з навчання працівників шахт (НПАОП 10.0-5.35-95). Крім загальноприйнятих повторних інструктажів, що мають проводитися не рідше одного разу на три місяці, цією Інструкцією передбачено додаткові повторні інструктажі, пов’язані з особливостями підземних робіт та гірничо-геологічних умов вугільних шахт (п. 4.4 Інструкції), зокрема: – два рази на рік проведення повторного інструктажу, до програми якого входить ознайомлення із запасними виходами з шахти, перевірку знань працівниками правил користування саморятівниками; – кожні два роки за програмами, що передбачають тренування навиків користування засобами пожежогасіння на навчальному полігоні та саморятівниками у «димній камері»; – щорічно – ознайомлення з ознаками самозаймання вугілля, раптових викидів вугілля та газу, гірничих ударів, проривів води, глини, газів у виробки. Питання щодо звільнення певних працівників (у т. ч. головних спеціалістів) від того чи іншого повторного інструктажу вирішується роботодавцем за наявності для цього достатніх підстав (п. 6.11 Типового положення). О. Баженов, директор ДП «Головний навчально-методичний центр Держгірпромнагляду України»

НА ДОПОМОГУ СПЕЦІАЛІСТУ З ОХОРОНИ ПРАЦІ 4/2014

Пан АБО ПРОПАВ...