Гриневич, Віктор. Ярослав Стельмах вмістив 43 лайки у 22 рядки

побачити, що діється тепер на землі, за яку вони колись загинули. У кінці 1970-х це звучало надто свіжо й гостро. П"єсу заявили до постановки одночасно 30 театрів — небувала цифра для сучасного драматурга. Одначе, тодішні чиновники зробили все, щоб вона не дійшла до сцени. У Києві твір заборонили, у Харкові — дивом дозволили, у Луганську, на батьківщині молодогвардійців, також пропустили, але з великими купюрами. Проте він мав і справжній успіх.

— Стельмах, твій діагноз — аншлаг, — казали йому друзі. У його п"єсі "Кохання в стилі бароко" є монолог шляхтянки, яка лає свого кавалера. Там — 22 віршовані рядки, в яких вмістилося 43 лайки та прокльони: Харпак! Смердючий лотр! Пацючий потрух! Пігмей горбатий! Карлик осоружний! Про намисел твій підлий я прознала! Недолюдок мерзенний, потороча! Тобі узять мене на глум скортіло? Собаче стерво, виродок, непотріб! Ти ж світові явив свою глупоту, Як скалічілим розумом своїм Додумавсь до падлючого паскудства! Ах, ірод! Бевзень! Талалай! Мугир! Потворисько, поганище, дурисвіт! Брехло, і телепень, і підла шельма! Ницота ница, кеп, мурляка, ґевал, Безверхий дурень, репане мужло, Солоний мудь, невдячник, скурвий син, Недоум, бельбас, йолоп, віроломець! Лайно, на котре й мусі гидко сісти! Та щоб він зслиз, собаки б його з"їли, Та щоб він і до ранку не дожив! Ні — хай живе ще довгії роки, І кожен день бодай йому приносить По сорок невигойних болячок!