00 нп техн виг жіночих блуз combine

Page 1

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ЦЕНТР ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНОЇ ОСВІТИ СФЕРИ ПОСЛУГ

Є. С. Царьова, О. В. Гнатюк, Т. П. Герасимчук, Л. В. Козакевич.

ТЕХНОЛОГІЯ ВИГОТОВЛЕННЯ ЖІНОЧИХ БЛУЗОК Навчальний посібник


МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ДЕРЖАВНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД «ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ЦЕНТР ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНОЇ ОСВІТИ СФЕРИ ПОСЛУГ»

Є. С. Царьова, О. В. Гнатюк, Л. В. Козакевич, Т. П. Герасимчук

ТЕХНОЛОГІЯ ВИГОТОВЛЕННЯ ЖІНОЧИХ БЛУЗОК


МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ДЕРЖАВНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД «ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ЦЕНТР ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНОЇ ОСВІТИ СФЕРИ ПОСЛУГ»

Є. С. Царьова О. В. Гнатюк Л. В. Козакевич Т. П. Герасимчук

ТЕХНОЛОГІЯ ВИГОТОВЛЕННЯ ЖІНОЧИХ БЛУЗОК

Хмельницький – 2014 1


УДК 687.124 ББК 37.24 Ц38

Рецензенти: І. М. Шоробура, доктор педагогічних наук, професор – ректор Хмельницької гуманітарно-педагогічної академії; М. О. Кущевський, кандидат технічних наук, доцент – професор кафедри технології та конструювання швейних виробів, Хмельницький національний університет; Н. А. Горбатюк, директор Київського вищого професійного училища швейного та перукарського мистецтва. Царьова Євеліна Сергіївна Технологія виготовлення жіночих блузок : Навчальний посібник для учнів ПТНЗ. / Є. С. Царьова, О. В. Гнатюк, Л. В. Козакевич, Т. П. Герасимчук – Хмельницький : Видавництво, 2014. – 255 с. Навчальний посібник містить технологічно послідовні обробки вузлів, які складені на основі навчального плану та програми предметів «Технологія виготовлення одягу» та «Матеріалознавство» з професії: «Кравець». Матеріал розроблений за темами: «Асортимент швейних виробів», «Ручні роботи», «Машинні роботи», «Волого теплова обробка виробів», «Клейове з’єднання», «Властивості тканини (льон, бавовна, шовк, вовна)», «Обробка основних деталей виробу», «Обробка комірів, застібок, рукавів», «Обробка оздоблення», при підготовці в ПТНЗ кваліфікованих робітників. Поданий у посібнику навчальний матеріал спрямований на ефективне засвоєння і закріплення теоретичних знань учнями під час занять, та відпрацювання завдань індивідуальної та самостійної роботи, що дозволяє на достатньому рівні вивчити технічні умови виконання ручних, машинних, прасувальних робіт та технологічну обробку деталей швейних виробів. Водночас, розроблений посібник відповідає базовим компонентам оновленого змісту професії кравець і враховує сучасні вимоги до професійних знань, умінь і навичок учнів відповідно до вимог Державного стандарту професійно-технічної освіти ДСПТО 7433.2. Р 18028-2006 по професії «Кравець» кваліфікація: «Кравець 2-го та 3-го розрядів». Посібник призначений для учнів, викладачів та майстрів виробничого навчання ДНЗ «Хмельницький центр ПТО сфери послуг» та інших ПТНЗ швейного профілю. Може також використовуватись на різноманітних курсах з підготовки та підвищенні кваліфікації спеціалістів відповідного напрямку.

2


ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ ......................................... АНОТАЦІЯ...................................................................................... ВСТУП ............................................................................................. РОЗДІЛ 1. АСОРТИМЕНТ БЛУЗ, ПРИЗНАЧЕННЯ ТА ВИБІР ТКАНИНИ...................................................................................... 1.1. Асортимент одягу. ..................................................................... 1.2. Класифікація блузок .................................................................. 1.3. Асортимент тканин для жіночих блуз ...................................... 1.4. Неткані матеріали ...................................................................... 1.5. Клейові матеріали ...................................................................... 1.6. Швейні нитки ............................................................................. РОЗДІЛ 2. ВИДИ РОБІТ ЯКІ ЗАСТОСОВУЮТЬ ПРИ ВИГОТОВЛЕННІ ШВЕЙНИХ ВИРОБІВ.............................................. 2.1. Ручні роботи............................................................................... 2.2. Машинні роботи. ....................................................................... 2.3. Волого-теплова обробка ............................................................ 2.4. Клейові методи обробки деталей одягу ................................... РОЗДІЛ 3. ОБРОБКА ОСНОВНИХ ДЕТАЛЕЙ ШВЕЙНИХ ВИРОБІВ ..................................................................................................... 3.1. Деталі крою жіночої блузи. ....................................................... 3.2. види та обробка виточок. .......................................................... 3.3. Обробка підрізів......................................................................... 3.4. Види рельєфів та їх обробка. .................................................... 3.5. Види складок та їх обробка. ...................................................... 3.6. Способи обробки кокеток. ........................................................ 3.7. Обробка накладної кишені. ....................................................... 3.8. Обробка мілких деталей. ........................................................... РОЗДІЛ 4. ОБРОБКА ЗАСТІБОКВ ШВЕЙНИХ ВИРОБАХ .. 4.1. Види петель та способи їх обробки .......................................... 4.2. Обробка підбортів. .................................................................... 1.2. Обробка Фасон .......................................................................................... 4.3. застібки в шві пришивання планки. .......................... 4.4. Обробка бортів суцільнокрійними планками .......................... 4.5. Обробка потайної застібки у виробах ...................................... 4.6. Обробка краю борта настрочною планкою. ............................. РОЗДІЛ 5. ТЕХНОГІЯ ВИГОТОВЛЕННЯ КОМІРІВ .............. 5.1. Види комірів та їх обробка ........................................................ 5.2. З’єднання комірів з горловиною в виробах з вилогами .......... 5.3. Варіанти обробки горловини у виробах без комірів ............... РОЗДІЛ 6. ТЕХНОЛОГІЯ ВИГОТОВЛЕННЯ РУКАВІВ ........ 6.1. Характеристика покрою рукавів. .............................................. 6.2. Особливості обробки класичного вшивного рукава. ............... 6.3. З’єднання рукава з виробом ......................................................

5 6 10 12 12 15 18 29 33 34 39 39 52 64 69 72 73 75 78 79 84 89 96 100 111 111 113 7 117 124 127 130 132 132 136 146 151 151 152 155 3


6.4. Обробка пройми в виробах покрою .......................................... 6.5. Особливості обробки рукава напівреглан та з’єднання його з горловиною виробу ...................................................................................... 6.6. Обробка рукава перед з’єднанням з манжетою ....................... 6.7. Обробка застібок на рукавах ..................................................... 6.8. Обробка застібки рукава з розрізом на цільнокрійній деталі . 6.9. Обробка низу рукавів відкладними манжетами ...................... РОЗДІЛ 7. ОЗДОБЛЕННЯ ШВЕЙНИХ ВИРОБІВ ................... 7.1. Оздоблення одягу. ..................................................................... 7.2. Обробка буф. .............................................................................. 7.3. Обробка плісе............................................................................. 7.4. Різновиди обробки бейки .......................................................... 7.5. Обробка кокілье ......................................................................... 7.6. Обробка жабо ............................................................................. 7.7. Обробка рулика.......................................................................... 7.8. Обробка гофре ........................................................................... 7.9. Види та елементи оздоблення ................................................... СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ..................................... ДОДАТКИ........................................................................................ ДОДАТОК А. Картки-завдання .......................................................

160 163 169 170 173 177 184 184 192 195 196 200 202 205 205 206 217 219 220

4


ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ХЦПТОСП – Хмельницький центр ПТО сфери послуг ПТО

– професійно-технічна освіта

ПТНЗ

– професійно-технічні навчальні заклади

ВТР

– волого-теплова робота

ВТО

– волого-теплова обробка

ТУ

– технічні умови

5


АНОТАЦІЯ Підготовка фахівців професійно-технічних навчальних закладів у контексті удосконалення організації навчально-виховного процесу потребує широкого застосування необхідної фахової навчальної літератури, що має відповідати вимогам освітньо-кваліфікаційних характеристик та програм згідно державних стандартів ПТО України. Пропонований посібник призначений допомогти учням отримати і закріпити отримані знання з предмету «Технологія виготовлення одягу» та «Матеріалознавство» з професії: «Кравець». В ході уроків та під час виконання самостійної та індивідуальної роботи учні засвоюють знання, використовують

їх для

вирішення

навчальних завдань,

що сприяє

ефективному управлінню і самоврядуванню їх пізнавальної діяльності відповідно кваліфікаційних вимог Міністерства освіти і науки України. Матеріал навчального посібника побудовано у логічній послідовності, має чітку структуру, побудовану за принципом «від загального до часткового». Крім того, позитивним є те, що весь текстовий матеріал супроводжується інформативними малюнками та схемами, що покращує сприйняття навчального матеріалу та його наочність. Навчальний посібник має таку структуру: перелік прийнятих скорочень, вступ, сім розділів, список використаних джерел, додатки; У першому розділі розкрито асортимент, класифікацію, вимоги до одягу, вибір та властивості тканини, а також питання для самоперевірки. У другому розділі розкриті види робіт які застосовують при виготовлені швейних виробів: – інструменти та пристрої для ручних робіт; – характеристика ручних стібків і строчок, машинних швів; – термінологія та технічні умови виконання ручних та машинних робіт; – волого-теплова обробка виробів; – сутність клейового методу обробки одягу; 6


– питання для самоперевірки. У третьому розділі подано обробку основних деталей швейних виробів: – деталі крою блузи, назви зрізів, контрольних ліній; – обробки виточок, рельєфів, підрізів, складок; – види та способи обробки кокеток; – обробка накладних кишень; – обробки мілких деталей; – питання для самоперевірки. У четвертому розділі подано обробку застібок в швейних виробах: – види петель та способи їх обробки; – обробка бортів виробу; – види та обробка потайних застібок; – види та обробка застібки вшивними та пришивними планками; – питання для самоперевірки. У п’ятому розділі подано обробку комірів в швейних виробах: – види комірів; – обробка відкладних, з’ємних, одинарних комірів та вшивання їх в горловину виробів; – способи обробки горловини без коміра; – питання для самоперевірки. У шостому розділі розкрито обробку рукавів в швейних виробах: – види рукавів; – способи обробки нижнього зрізу довгих та коротких рукавів; – особливості обробки суцільнокрійних рукавів; – особливості обробки рукавів реглан; – питання для самоперевірки. В сьомому розділі подано оздоблення, яке можна використовувати при виготовленні блузок: – види оздоблення; 7


– обробки зборок, воланів, рюш, оборок; – обробки плісе, гафре, буф; – обробки бейки, канта, тасьми, мережива; – обробки кокільє, жабо; – фурнітура, як вид оздоблення одягу; – питання для самоперевірки.

Під час роботи з посібником дотримуйтесь таких порад: Під час відпрацювання завдань індивідуальної (самостійної) роботи: – з’ясуйте тему, навчальні питання, зміст завдання, порядок його виконання та форму звітності; – використовуючи рекомендовану літературу доповніть конспекти та опорні схеми; – вивчить навчальний матеріал користуючись схемами послідовної обробки вузлів та кольоровими малюнками, які допоможуть кращому сприйняттю та розумінню нового матеріалу; – здійсніть самоконтроль рівня своїх знань згідно з визначними питаннями в кінці підрозділів і тем та картки-завдання (які розміщенні в додатках) що дають змогу визначити рівень засвоєння та закріплення матеріалу. В результаті вивчення матеріалу учні повинні: Знати: асортимент одягу; вимоги до якості швейних виробів; термінологію ручних, машинних, волого-теплових операцій; назви деталей крою, вимоги до їх якості; швейні та клейові матеріали, їх призначення, основні властивості; вимоги, щодо якості основних та прикладних матеріалів та фурнітури, їх відповідність; будову і призначення швейних машин, прасок, інструментів, необхідних для виготовлення одягу; способи обробки основних деталей виробу, комірів, застібок, рукавів та оздоблення, яке можна використовувати при обробці блузок.

8


Вміти: виконувати строчки ручних, машинних строчок; виготовляти швейні вироби (блузи) нескладної технологічної обробки за індивідуальними замовленнями або в масовому пошитті; з’єднувати деталі швейних виробів машинними строчками різної конфігурації; дублювати дрібні деталі; пришивати

фурнітуру;

обробляти

крайовими

швами

зрізи

деталей;

виметувати петлі, пришивати ґудзики на спецмашинах або вручну; з’єднувати машинними строчками деталі виробу (в тому числі, виконувати операції обметування на спецобладнанні); обробляти крайовими швами зрізи деталей; виметувати петлі, пришивати ґудзики на спецмашинах або вручну; обробляти коміри, застібки, кишені, мілкі деталі, рукава.

Ознайомитись: з тканинами та новітніми технологіями обробки вузлів та виробів при виготовленні жіночих блузок. Вивчення теми здійснюється у взаємозв’язку з навчальними предметами «Матеріалознавство швейних виробів», «Виробниче навчання» тощо. Основними формами навчання є: Теоретичні

уроки,

лабораторні

та

практичні

роботи,

уроки

виробничого навчання, індивідуальна та самостійна робота учнів. В навчальному посібнику подані технологічно-послідовні обробки вузлів, що дозволяє правильно організувати робоче місце для виконання робіт, на достатньому рівні вивчити технічні умови, термінологію виконання ручних, машинних, прасувальних робіт та технологічну обробку основних деталей та вузлів блузок, а саме: комірів, рукавів, застібок, кишень, оздоблення та розуміти графічне й умовне зображення операцій. Водночас, розроблений посібник відповідає базовим компонентам оновленого змісту професії кравець і враховує сучасні вимоги до професійних знань, умінь і навичок учнів відповідно до вимог Державного стандарту професійно-технічної освіти ДСПТО 7433.2. Р18028-2006 по професії «Кравець. Кваліфікація – 2 та 3 розрядів».

9


ВСТУП

Професійний

розвиток

трудового

потенціалу підприємств

має

ґрунтуватися на підвищенні кваліфікації робітників та реалізації програм підготовки створених державними стандартами. Необхідною умовою ефективної діяльності кваліфікованих робітників є наявність стійкої мотивації до особистісного професійного розвитку, як у напрямку оволодіння новими знаннями так і додатковими трудовими навичками. Це у свою чергу впливає на зростання ефективності діяльності підприємств, досягнення належного економічного ефекту. Саме тому під час професійного навчання кваліфікованих робітників потрібно вдосконалювати інноваційні методи проведення уроків спецпредметів, що дозволить на високому рівні засвоювати матеріал, набувати навичок та умінь оперувати знаннями, використовувати їх для вирішення навчальних завдань і завдань практичної діяльності. Навчальний посібник містить систематизований виклад навчального матеріалу, що відповідає навчальній програмі з даного предмету за темами: «Асортимент швейних виробів», «Ручні роботи», «Машинні роботи», «Волого теплова обробка виробів», «Клейове з’єднання», «Властивості тканини (льон, бавовна, шовк, вовна)», «Обробка основних деталей виробу», «Обробка комірів, застібок, рукавів», «Обробка оздоблення», при підготовці в ПТНЗ кваліфікованих робітників кваліфікації: «Кравець 2 та 3 розрядів». В навчальному посібнику розкриті в повному обсязі та представленні технологічно-послідовні

обробки

виготовлення

жіночих

блузок,

з

використанням новітніх технологій, напрямку моди та вимог соціальних партнерів, щодо підготовки робітничих кадрів. За допомогою навчального посібника легко і швидко зрозуміти і виготовити модний та гарний одяг для жінки. Святкові, повсякденні, ділові, спортивні блузки займають домінуюче положення в гардеробі кожної жінки і тому заслуговують особливої уваги при виборі тканини та оздоблення при виготовленні виробів. 10


Поданий у посібнику навчальний матеріал спрямований на ефективне засвоєння і закріплення теоретичних знань учнями під час занять, та відпрацювання завдань індивідуальної і самостійної роботи, та дозволяє правильно організувати робоче місце для виконання робіт, на достатньому рівні вивчити технічні умови, термінологію виконання ручних, машинних, прасувальних робіт та технологічну обробку комірів, кишень, мілких деталей, застібок, рукавів, оздоблення, розуміти графічне й умовне зображення операцій, строчки, шва, стібка та схем обробки цілих вузлів швейних виробів. Детальні інструкції у розділах технологічної послідовної обробки вузлів та виробів супроводжуються кольоровими малюнками і графічними схемами, які допоможуть виконати виготовлення жіночих блузок. Одним з напрямків контролю знань, умінь та навичок учнів є змістовний додаток – не стандартні, цікаві, різної складності картки-завдання з усіх тем навчального посібника, що дозволяє одержувати об’єктивну оцінку знань та умінь, виявляти індивідуальний темп навчання, а також прогалини в поточній і підсумковій підготовці фахівця. Користуючись навчальним посібником учні зможуть на належному рівні опанувати матеріал, що дасть змогу використовувати придбані знання та навички в практичній діяльності кваліфікованого робітника швейного профілю. Посібник призначений для учнів, викладачів та майстрів виробничого навчання ДНЗ «Хмельницький центр ПТО сфери послуг» та інших ПТНЗ швейного профілю. Може також використовуватись на різноманітних курсах з підготовки та підвищенні кваліфікації спеціалістів відповідного напрямку.

11


РОЗДІЛ 1 АСОРТИМЕНТ БЛУЗ, ПРИЗНАЧЕННЯ ТА ВИБІР ТКАНИНИ

Головне завдання швейної промисловості – задоволення потреби людей в одязі високої якості і різноманітного асортименту. Вирішення цього завдання здійснюється на основі підвищеної ефективності виробництва, прискорення науково-технічного прогресу, зростання продуктивності праці, поліпшення якості роботи, вдосконалення праці і виробництва. Підвищити вимоги до якості швейних виробів, їх асортименту. Асортимент швейних виробів повинен оновлюватися в результаті розширення асортименту і покращення якості сировинної бази швейної промисловості. Технологія сучасного швейного виробництва все більш стає механічною, її ефективність в першу чергу залежить від використованого устаткування.

1.1. Асортимент одягу. Одяг відіграє значну роль у житті людини. Він захищає її від несприятливих атмосферних і шкідливих фізико-хімічних впливів, механічних пошкоджень, забезпечує нормальне функціонування внутрішніх органів, зручність у роботі тощо. Крім цього, одяг має велике соціальне, психологічне і естетичне

значення.

Ця

різноманітність

функцій

одягу

привела

до

різноманітності його асортименту, форм, конструкцій, способів і засобів 12


формоутворення. Одяг – це сукупність предметів (з тканини, хутра, шкіри), якими покривають (одягають) тіло людини. Асортимент одягу – це вироби, які об’єднані в самостійні групи залежно від модельно-конструктивних ознак та використання: Блузка – це жіночий верхній одяг з тонкої тканини у вигляді короткої прилеглої сорочки, легка кофта. У традиційних блуз є рукави, комір і манжети. Часто застібається на ґудзики, але бувають моделі у вигляді тунік. Нерідкі прикраси у вигляді жабо, воланів, рюш, а також аплікації з бісеру. Упродовж віків сорочка розвивається і модернізується і тільки в XIV столітті стає прикрасою людини. У той час сорочки шили з щонайтоншого батисту, тобто таку річ міг собі дозволити носити далеко не кожний. Щоб створити ефект блузи на тілі, багато хто йшов на прийом: прикрашали костюм мереживними комірами і манжетами, які нібито були частиною сорочки. У 1900-1910-ті роки блузи вважаються елементом дамської білизни, тому що мали дуже складні прикраси у вигляді вишивки або шнурування, а саме ці елементи були характерні для нижньої білизни. Сформувався навіть особливий стиль – стиль Гібсона, блузи в такому стилі мали складки і були плісированими, вони досить швидко стали дуже популярними як для денних раутів, так і в якості неофіційного одягу для вечора. У 1920-ті роки модною вважалася жінка з хлоп'ячою фігурою, тому спідниці коротшають, а блузи подовжуються, їх починають носити поверх спідниць, вони нагадують сучасні блузони. У 1930-ті роки спостерігається зворотний процес: подовжуються спідниці, блузи коротшають і стають схожими на чоловічі сорочки. У 1950-ті роки легендарна Коко Шанель розробляє дуже просту модель блузи – білу шовкову з коміром-бантом. У подальші роки міняються фасони, тканини, обробки, але блуза з моди не виходить. На сьогодні існує маса моделей і різновидів жіночих блуз : - батнік – жіноча блуза, яка по своєму зовнішньому вигляду нагадує чоловічу сорочку. Уперше така блуза була представлена в середині 1970-х років 13


французьким Будинком моди Кашарель (Cacharel). Їх шили з набивних тканин або тонкого трикотажу; - топ – первинно це блуза на тонких бретелях. Топ нагадував верхню частину комбінації, прикрашався мереживом і гіпюром. Сьогодні топом називають невеликі за розміром кофтини без рукавів. Топ з’явився в 1980-і роки і досі надзвичайно популярний. Він прекрасно доповнює класичний костюм, замінюючи традиційну блузу з рукавами. Топи на сьогодні шиють з найрізноманітніших тканин; - туніка – це щось середнє між сукнею і блузою. Носять туніку поверх брюк, спідниці або в якості сукні. Шиють туніки з найрізноманітніших матеріалів і тканин. Блузи, на відміну від чоловічих сорочок, мали абсолютно інший дизайн ґудзиків, та і місце їх пришивання було іншим. Ґудзики на жіночих блузах знаходяться на лівій стороні, а у чоловіків – на правій. Жіночі сорочки відповідно до ГОСТ 30327-95 діляться на верхні, нижні і нічні. Нижні сорочки носять безпосередньо на тілі, під верхньою сорочкою. Це натільна білизна. Моделі цих сорочок різко відрізняються від моделей верхніх сорочок. Виріз горловини може бути оброблений планками, обшиваннями, вузьким коміром-стойкою. Рукава довгі, трохи розширені, вшивні, з манжетами і без них. Спинки на кокетці або без неї. Ці сорочки іноді оздоблюють по вирізу горловини і по низу рукавів вишивкою або тасьмою. Блузи жіночно-романтичного стилю можуть бути найрізноманітнішими за формою та покроєм. Вони повинні відрізнятися оригінальністю рішень, декоративністю, тут доречні найрізноманітніші декоративні оздоблення (рюші, мережива). Велика кількість оздоблень підкреслює індивідуальність вигляду людини. Але блузи цього, стилю можуть бути і простим, лаконічним варіантом класичного стилю. Моделей блузок для урочистих подій дуже багато. В залежності від конкретного призначення вони мають свої особливості, які проявляються в силуеті, формі, кольоровій гамі, обробці, і обумовлюють поділ 14


блузки на: домашні, відвідування театрів, для офіційних урочистостей (ювілейні дати, прем'єри, тощо).

1.2. Класифікація блузок. Оскільки асортимент блуз дуже широкий і різноманітний. його класифікують за: 1.

цільовим

призначенням

(для

урочистих

подій,

святковий,

повсякденний, домашній, спецодяг, спортивний, формений та ін.); 2.

способом

використання (натільна

білизна,

верхній,

легкий,

пляжний); 3. сезоном (демісезонний, літній, багатосезонний); 4. статтю (жіночий, дитячий); 5. силуетом - прямий, напівприлеглий, прилеглий та трапецевдний; 6. видом основних тканин і матеріалів (шерстяні, шовкові, бавовняні тканини і ін.); 8. конструкцією, що визначає крій, який, у свою чергу, залежить від крою рукава, конструкції з’єднання верхньої і нижньої частин. Є кілька видів крою рукава: суцільнокрійний, реглан, вшивний. За конструкцією з’єднання верхньої частини з нижньою одяг буває по талії невідрізний і відрізний.

Вимоги які пред’являються до виробів – блузок. Вироби – блузки є одні з предметів, які необхідні для оберігання тіла людини від зовнішніх дій, що виконують утилітарні й естетичні функції. Від якості матеріалів і їх гігієнічних властивостей залежать мікроклімат під одягом, самопочуття і працездатність людини. При створенні моделей матеріали визначають функціональне призначення блуз, їх підбирають відповідно до вигляду, віку споживача та напряму моди. При створенні необхідної об’ємної форми виробів звертають увагу на властивості матеріалів (жорсткість, здатність драпіруватись і утримувати форму).

15


До будь-якого з виробів – блузок, незалежно від того, яке вони мають призначення ставиться цілий ряд вимог, їх можна поділити на гігієнічні, експлуатаційні,

економічні,

естетичні,

ергономічні,

психофізіологічні,

естетичні, соціальні. Гігієнічні вимоги полягають у створенні оптимальних умов для життєдіяльності людини за допомогою одягу, який захищає її від шкідливих впливів навколишнього середовища. Вони визначаються такими властивостями матеріалів,

як

гігроскопічність,

повітропроникність,

теплопровідність,

забруднюваність, колір, маса тощо. Усі ці властивості враховуються під час вибору тканини для пошиття блуз. Повітропроникність одягу забезпечує обмін повітря між зовнішнім середовищем і повітрям, що знаходиться під одягом. Пилоємність і маса одягу залежать від структури матеріалу і кількості швів, рельєфу,

складок,

буф

тощо.

Колір тканини

збільшує

або зменшує

теплоізоляційність одягу. Експлуатаційні вимоги до одягу визначаються стійкістю проти різних атмосферних

впливів,

води,

миючих

засобів,

хімічного

чищення,

зносостійкістю, міцністю тканини на розрив. Усадка не повинна перевищувати межу, встановлену технічними умовами і стандартами. Економічні вимоги полягають у доступності одягу при його високій якості. Досягають цього використанням найбільш економічних конструкцій, які дають змогу скорочувати витрати тканини на вироби, а також впровадженням механізованих процесів обробки тканини. В результаті цього вартість виробу знижується. Ергономічні

вимоги

включають

комплекс

антропометричних,

гігієнічних і психофізіологічних вимог. Створення оптимальних умов праці, що забезпечують

високу

продуктивність

і

збереження

сил,

здоров’я

і

працездатності людини, багато в чому залежить від якості функціонування системи «Людина – одяг – середовище». Ергономічні вимоги визначаються особливостями

людини

(антропометричними,

фізіологічними

та

ін.)

і

характеристиками середовища. 16


Психофізіологічні

вимоги

реалізуються

у

властивостях,

що

сприймаються людиною у відчуттях. Одяг не повинен викликати негативну реакцію і неприємні симптоми. Негативну дію на організм можуть чинити зайва вага виробу, його товщина, колючість тканини, груба обробка швів, що туго стягують талію, зап’ястки або щиколотки ділянки одягу. Одяг повинен відрізнятися комфортністю надягання і зняття, а також зручністю користування її окремими

елементами.

Відповідність

одягу психологічним

вимогам

проявляється в естетичності виробів, хорошій посадці їх на фігурі, створенні комфортних

умов,

сприяючих

підвищенню

працездатності

людини

і

поліпшенню його самопочуття. Естетичні вимоги до одягу є основними у визначенні його якості. Блузи повинні бути не тільки красивими, а й гармоніювати із зовнішнім виглядом людини. Це залежить як від вдалої композиції, так і від правильного виконання усіх технологічних операцій під час виготовлення виробу. Зовнішній вигляд людини значною мірою залежить від вибору фасону одягу, крою. При виборі фасону важливу роль відіграють особливості фігури (постава, пропорції тощо). Соціальні вимоги визначаються попитом покупців на доцільний асортимент одягу (у тому числі розмірно-ростовий), що відповідає основам громадського виховання і конкурентоспроможності на внутрішньому і зовнішньому ринках. В блузах зазвичай робиться акцент на індивідуалізацію, унікальність і ексклюзивність моделей. Ці якості для блуз, як предмета дизайну і об’єкту творчості, можна отримати не лише за рахунок унікальних елементів, але і за рахунок

конструктивної

спадкоємності

моделей.

Усі

конструктивні

і

конструктивно-декоративні елементи виробу розділяють на три категорії: стандартні (повністю уніфіковані) – деталі і елементи мають постійні розміри і конфігурацію країв; типові (частково уніфіковані) – повторюються в моделях з незначними змінами конфігурації і розмірів; унікальні – характерні тільки для конкретної моделі.

17


Запитання для самоперевірки: 1.

Які ви знаєте вимоги до одягу?

2.

Дайте визначення одягу?

3.

Що включає в себе асортимент одягу?

4.

За якими напрямками класифікують одяг?

5.

Що в себе включають гігієнічні вимоги?

6.

Чим відрізняються соціальні вимоги від економічних вимог?

7.

Чим відрізняються експлуатаційні вимоги від естетичних вимог?

1.3. Асортимент тканин для жіночих блуз. Для

виготовлення

одягу

використовується

велика

кількість

різноманітних матеріалів, які відрізняються структурою, властивостями, способом виготовлення. Предмет який вивчає, має назву – матеріалознавство. Матеріалознавство – це наука, яка вивчає будову, властивості, асортимент, якість матеріалів для одягу та їх зміни внаслідок різних впливів при

виготовленні

матеріалознавство

швейних дає

виробів,

рекомендації

з

їх

експлуатації.

раціонального

та

Крім

того,

економного

використання матеріалів в швейному виробництві. Матеріали, які використовуються при виготовленні одягу, поділяються на: текстильні та не текстильні. Найбільш широко використовуються текстильні матеріали, які виробляють з пряжі та ниток – продукції текстильних виробництв. Це тканини, трикотажні та неткані полотна, швейні нитки. Не текстильні матеріали випускають підприємства інших галузей промисловості. Це такі матеріали як: штучні шкіри, плівки, матеріали з плівковими покриттями, клеї, натуральні шкіри та хутро. Всі матеріали, які використовуються в швейному виробництві при виготовленні одягу, поділяються на групи за призначенням: 1. Основні матеріали – матеріали, які використовують для виготовлення деталей верху швейного виробу;

18


2. Підкладкові матеріали – матеріали для виготовлення деталей підкладки в верхньому одязі (тканини та трикотажні полотна); 3. Утеплювальні матеріали – матеріали для теплоізоляційних прокладок в одязі (ватини, хутро, пух, поролон та інші); 4. Прокладкові матеріали – матеріали, які використовують для виготовлення деталей прокладки в одязі для надання їм необхідної жорсткості та форми (тканини, неткані полотна, тасьми, стрічки та інші); 5. Матеріали для з’єднання деталей одягу (швейні нитки, клейові матеріали); 6. Оздоблювальні матеріали – матеріали для декоративного оздоблення одягу (мереживо, стрічки, тасьми, шнури, сутаж та інші.); 7. Фурнітура – допоміжні вироби для застібок в одязі та для його оздоблення (ґудзики, тасьма-блискавка, кнопки, гачки, петлі, пряжки та інші). По типу сировини розрізняють тканини рослинного та тваринного, штучного та синтетичного походження. Бавовняна тканина (бавовна). Бавовняна тканина (бавовна) – натуральне волокно рослинного походження. Бавовна представляє собою тонкі, короткі, м’які пухнасті волокна. Бавовняне волокно – одна рослина клітина, яка розвивається з клітинок насіння. Достигле волокно бавовника містить 85-95% целюлози.

Бавовна

Бавовняне волокно під електронним мікроскопом

19


До тканин, виготовлених на основі бавовни, відносяться: бязь, ситець, сатин, фланель і інші. Бавовна характеризується м’якістю, міцністю, пропускає повітря,

при

попередньому

замочуванні,

легко

перуться

від

бруду.

Застосовується в основному як білизняна тканина для блузок, плаття, сорочок. Недоліком є те, що під прямими сонячними променями матеріал втрачає міцність, жовтіє, після прання тканина дає усадку, не є теплостійкою, легко мнеться. Під впливом високих температур бавовна швидко руйнується, погіршується її зовнішній вигляд (перед прасуванням необхідно зволожити тканину або використовувати праску з паром). Тканини зі стовідсотковим вмістом бавовни, використовуються досить рідко (мають слабку світлостійкість, можуть давати усадку). Частіше до бавовни додають синтетичні нитки для зміцнення тканини (співвідношення натуральних і штучних волокон може бути досить різноманітним – від 10 до 90%). Бавовняні тканини можуть бути тонкими й прозорими (батист), середньої щільності (бязь, сатин, ситець, сукно, фланель), досить щільними (джинсова тканина). Зносостійкість бавовняних волокон нижче, чим синтетичних. Не кольорову бавовну можна прати при температурі 95°С, кольорову – при 40°С. Сушіння в сушильній камері пральної машини може викликати сильну усадку виробу. Льняні тканини. Льняні тканини – тканини, виготовлені на основі льону з однолітньої трав’янистої рослини. Для волокна вирощують два основних види льону: льондовгунець та льон-кудряш. Волокна отримують зі стеблини рослини. Довжина волокна залежить від довжини стеблини та сорту льону. Найбільш довге та якісне волокно отримують з довгунця.

20


Будова волокна льону: Льон

а – зовнішній вид; б – вид поперечного розрізу; в – вид під мікроскопом.

Розрізнити льон не складно: він досить твердий на дотик, у структурі тканини проглядаються характерні вузлики. Натуральним кольором льону є сірий, ясно-коричневий і всі відтінки слонячої кістки. Льняні тканини добре проводять тепло, вбирають вологу (у тому числі піт), не дратують шкіру, мало забруднюються. До особливостей даних тканин відносяться: вбираючи вологу, вони стають міцніше, добре перуться, не мають усадки при впливі високих температур і пари. Вироби з льону мають високу зносостійкість, стійкі до впливу прямих сонячних променів. Недолік льняних виробів – мала розтяжність і низька пружність волокна, тканина сильно мнеться, призначені для носіння в літню пору року (досить прохолодні). Льон добре комбінується з іншими видами волокон, що дозволяє додати тканині різні додаткові властивості. Льняні вироби добре переносять кип’ятіння, але пофарбовані речі потрібно прати при 60°С. Прасують льон завжди зі зволоженням при найвищій температурі. Натуральний шовк. Натуральний шовк – це тонкі текстильні нитки, які отримують з коконів шовкопрядів: тутового та дубового. Кокони після замочування у гарячій воді розмотують та отримують нитку шовку-сирцю. Коконна нитка складається з двох елементарних ниток, які 21


покриті тонким шаром клейової природної речовини серицину. Після відварювання в мильному розчині, серицин розчиняється, і нитка шовку-сирцю розпадається на дві елементарні блискучі гладенькі шовковини. Елементарна нитка у повздовжньому вигляді має стрічкоподібну форму, у поперечному розрізі – неправильну круглу форму. Будова волокна

Будова волокон натурального шовку: а – Шовк

коконна нитка; б – варений шовк.

Шовкова нитка дуже міцна, еластична. Шовк використовують при виробництві багатьох матеріалів (атлас, оксамит, вуаль, крепдешин, шифон). Існують багато сортів шовку: ліванський біротин, китайський пеламс, індійський матабис, тонкий французький гласе, муслін, штоф. Шовкові тканини мають природний блиск, м’які, тонкі, добре драпіруються, дуже витончені й елегантні. Недолік тканини — невисока міцність фарбування до світла (сонячні промені значно знижують міцність тканини). Шовкові тканини мнуться залежно від якості, високоякісний шовк практично не мнеться. Шовкова тканина вимагає дбайливого поводження: при пранні шовк сідає й втрачає блиск, тому прати вироби із шовку необхідно при температурі 30°С. Сушити вироби із шовку потрібно в тіні, оберігаючи від прямих сонячних променів. Прасують шовк у вологому стані, при невеликих температурах, з вивороту, якщо тканина повністю просохла, збризкувати її водою не можна, можуть з’явитися плями. Шовк вважається одним з найдорожчих видів тканин.

22


Вовняна тканина. Вовняна тканина – волокно тварин, натурального походження, яке переробляють у пряжу або войлок. За складом волокон та якістю вовна поділяється на однорідну та неоднорідну. Однорідність вовни визначається показниками тоніни, довжини та змістом волокон різної будови: пуху, перехідного волосся, ості та мертвого волосся. За товщиною волокна вовни поділяються на 4 групи: (тонка вовна, напівтонка, напівгруба, груба).

Вовна

Будова волокна вовни

З вовняної тканини виробляється великий асортименти костюмних, платтяних тканин, трикотаж. Вовняні тканини добре зберігають тепло, їх використовують для виготовлення тканин зимових асортиментів. Дана тканина характеризується наступними властивостями: мало забруднюється, майже не мнеться, еластична, добре всмоктує водяну пару (до 40% від власного обсягу). Вовняні тканини при носінні можуть звалюватися, прати їх рекомендується спеціальними мийними засобами при низькій температурі (близько 30°С), не можна надовго замочувати тканину й піддавати її сильному тертю. Сушити вовняні вироби потрібно на плоскій поверхні вдалині від прямих сонячних променів. Прасувати вовну потрібно в режимі «вовна» зі зволоженням або через вологу тканину. Іноді вовняний одяг досить повісити на вішалку, щоб з неї через час зникли м’яті складки. З вовняних тканин швидко вивітрюються запах поту, диму.

23


Штучні волокна – продукти хімічної переробки природних волокон. Високочисті вихідні речовини внаслідок дії реагентів переводять у розчин, який потім продавлюють крізь вузькі отвори спеціального апарату – філь’єри. Отриманні у такий спосіб волокна регенерують з в’язкого розчину в осаджувальній ванні. З отриманих волокон видаляють залишок реагентів з осаджувальної ванни, потім їх сушать і вибілюють. Синтетичне волокно

– це хімічне волокно, яке формують із

синтетичних полімерів. У промисловості для отримання синтетичних волокон застосовують поліаміди, поліефіри, поліакрилонітрил, поліолефіни, полівінілхл орид, полівініловий

спирт.

Синтетичні

волокна

випускають

у

вигляді моноволокна, текстильних або технічних ниток і штапельного волокна. Випускають тканини для блуз також з синтетичних волокон в поєднані з іншими волокнами. Це дуже різноманітна як по волокнистому складу, так і по будові група тканин. Їх виготовляють з капронових, віскозних, ацетатних ниток, з штапельної пряжі, з капронових ниток типу еластик. Штапельні тканини бувають з волокон штучних, синтетичних, а також з суміші волокон. По забарвленню тканини бувають яскравими, чистими або спокійними. Насиченість і світлова гама кольору гладко фарбованих тканин залежить від призначення жіночої блузи, сезону і віку того, кому вона призначена. Тканини з друкарським малюнком відрізняються живописним, барвистим поєднанням кольорів і мають різне композиційне рішення. Вони можуть бути з малюнками класичними, геометричними, квітково-рослинними, а також за народними мотивами і жакардовими. Малюнки класичного характеру – це різні орнаментальні мотиви: клітина, горошок, смужка, тощо. Тканини з малюнком класичного характеру знаходять застосування в жіночих блузках і чоловічих сорочках будь-яких силуетів.

24


Малюнок необхідно розташовувати так, щоб він сприйняттям на зір не спотворював фігуру. Наприклад, яскравий великий малюнок, розташований на місцях фігури, що виступають (грудях або бедрах), зорово збільшуватиме їх, малюнок не повинен обриватися десь посередині. Рекомендується зберігати рапорт на стиках кокетки з нижньою частиною спинки або пілочки, у бічних швах, в середньому шві спинки. Підбираючи тканину для тієї або іншої моделі, необхідно пам’ятати, що якщо виріб виконується з тканини з дрібним друкарським густим малюнком, то рельєфи, підрізи, драпіровки виглядають невдало, невиразно. Тканину треба підбирати так, щоб вона не розділяла, не збивала форму виробу і зорово не деформувала фігуру людини. Класичний горошок може бути найрізноманітнішим по величині, а також по колірному поєднанню з фоном. Розташовуватися горошок може вертикально, горизонтально і по діагоналі. Горошком можна штучно створити частий малюнок і використати його як обробку горловини, лінію застібки, імітувати волан.

25


Тканини з малюнком в смужку і клітину частіше бувають строкатими, рідше з друкарським малюнком. Ці тканини завжди хороші для повсякденних і спортивних жіночих блуз типу чоловічих сорочок. Тканина в смужку можна розташовуватись в виробі по-різному, наприклад, поєднуючи подовжній напрям полосок на основних деталях з поперечним на дрібних, і навпаки. Поєднання у виробі трьох напрямів смужок – подовжнього, поперечного і по діагоналі

стомлює

око.

Так

зорово

перевантажувати

сорочку

не

рекомендується. Малюнок в клітину, вимагає обережного розкрою виробу. Необхідно стежити за тим, щоб в парних деталях малюнок співпадав по швах, виточкам. Якщо ж малюнок тканини має вигляд асиметричної клітини, то він вимагає особливої уваги, і у ряді моделей застосування його виключене. Тканини, картатий малюнок на яких нанесений лише на лицеву сторону, наприклад фланель, ситець, використовують при створенні сорочок і блуз типу сорочок найпростіших, нескладних моделей. Ці тканини можуть дати перекоси, і малюнок не співпаде по швах. Виточки на блузі краще замінити защипами. Картату тканину можна кроїти, розташувавши клітину в косому напрямі. При цьому дуже важливо правильно намітити центральну лінію малюнка. У жіночій блузі типу чоловічої сорочки верхню виточку на картатих тканинах краще розташовувати від лінії пройми, причому малюнок повинен сходитися ялиночкою. Малюнки на тканині можна отримати ткацьким переплетенням. Вони бувають розташовані в основному по діагоналі. Тканини строкатоткані з яскраво вираженим малюнком, спрямованим по діагоналі, застосовувати можна, лише добре продумавши модель. Орнаментальні мотиви можуть бути не лише класичного характеру, але і квіткового, а також із зображенням тварин, фруктів, і т. і. Ці зображення розташовуються на тканині в класичній побудові, але можуть бути поміщені і на клітині або смужці.

26


Для таких малюнків характерна яскрава декоративність, контрастність рішень. Різні колірні поєднання різноманітять характер цього стилю. Малюнки геометричного характеру – надзвичайно численні. Це різноманітні графічні ефекти, що виглядають дуже виразно, рухливо в результаті різних варіацій. Цікаві малюнки з використанням клаптикової композиції. У них окремі елементи є фрагментами якої-небудь теми. Ці частини малюнка можуть розташовуватися на тканині певним рапортом, відповідно малюнок повторюється через певний проміжок то в дрібному, то у великому плані, яскравий або ледве помітний, або можуть бути розкидані по всьому фоні, створюючи мимовільну композицію.

Використовується також принцип багатошаровості, накладення одного орнаменту на іншій, наприклад геометричного на квітковий або навпаки. Для таких малюнків створюються різні фони, наприклад, імітація мережив або поверхонь домотканих матеріалів. Малюнки тканин можуть мати вигляд мозаїки або картинки калейдоскопу.

27


Малюнки квітково-рослинного характеру – яскраві, виразні, образні. Квітковий мотив малюнків реалістичний, це в основному, зображення натуральної природи – поля, саду, лугу, неба, моря. У композиціях цих малюнків відчувається своєрідний рух, життя, ритм.

Малюнки квітково-рослинного характеру бувають дуже складними. Принцип їх виконання може бути площинно-декоративним, а також об’ємним зі світлотінню. Малюнки за народними мотивами відрізняються національною своєрідністю. В основному це друкарські малюнки, що відбивають візерунок національного характеру. Малюнки жакардові дуже популярні. У них використовуються всілякі орнаментальні мотиви. Малюнок виконується залежно від призначення; для нього характерні площинні і рельєфні рішення. Площинні створюються шляхом складних

композицій

кольорового

поєднання,

а

рельєфні

шляхом

різноманітності ткацьких переплетень, в яких використовуються нитки (різної лінійної щільності або кручення). 28


Цікаві

тканини

з

купонними

малюнками.

Купонний

малюнок

розташовують на виробі у визначеному місці, наприклад, на вирізі горловини, щоб підкреслити його. З точки зору композиції малюнки на тканинах бувають легкими і важкими. Перші – це малюнки середніх розмірів, що не мають певного напряму: якщо це малюнок дрібний, то він зливається з фоном й при розкрої тканин не створює труднощів у визначенні лінії середини. Важкі – це малюнки, що мають певний напрям, верх, що мають, і низ. Важкими можуть бути малюнки великих розмірів, такі, що ясно виділяються на основному фоні. Ці тканини важкі в розкрої, оскільки малюнок вимагає певного підбору моделі виробу з мінімальною кількістю швів і рельєфів. 1.4. Неткані матеріали. У швейній промисловості поряд із тканинами широко використовують неткані матеріали, які виробляють безпосередньо з текстильних волокон або з системи ниток. Виробництво нетканих полотен – розвивається швидкими темпами і дає відповідний економічний ефект. Основою нетканих полотен являються волокнисті полотна, шари ниток, тканина розрідженої структури, трикотажні полотна і різні комбінації цих матеріалів. Крім того, в якості елементів основи полотна можуть бути використані текстильні матеріали, полімерні плівки, сітки. Часто для підвищення міцності волокнистого полотна на його поверхні або між шарами

29


розміщують каркас у вигляді поперечної системи ниток; сітки із ниток основи і піткання, складених один на одного; розрідженої тканини; полімерної плівки. Неткані матеріали

в Україні виробляють

на

Бориславській

та

Рівненській фабриках, остання є єдиною в Україні, де застосовують усі використовувані технології. Для виробництва нетканих матеріалів придатні волокна натуральні, хімічні, відходи текстильної, трикотажної, швейної промисловості, відходи споживання (зі зношених текстильних виробів). Сполучними речовинами є еластомери, термопластичні й термоактивні полімери, а при виготовленні в’язально-прошивних матеріалів – бавовняна пряжа, комплексні нитки звичайні й текстуровані. Неткані полотна бувають побутового, технічного й спеціального призначення. Близько 80 % загального обсягу нетканих матеріалів займають полотна технічного призначення. Неткані матеріали побутового призначення є хорошими замінниками тканин прокладкових, одягових, утеплювальних, рушникових, білизняних тощо. Державним стандартом 4.34-84 «Система показників якості продукції. Полотна неткані та штучні, неткані вироби побутового призначення. Номенклатура показників» неткані матеріали групують таким чином: За волокнистим складом неткані матеріали бувають за: - видом сировини – бавовняні; напівшерстяні; шовкові; лляні; з натуральних волокон і пряжі з: хімічних волокон і ниток; хімічних волокон; натуральних волокон; хімічних ниток; відходів різних волокон і ниток; ниток і волокон різних комбінацій; - структурою – плоскі, об’ємні, пухнасті (кошлаті, махрові), ворсові; - призначенням – полотна для одягу (платтяно-костюмні, блузковосорочкові), для спортивного та пляжного одягу, дитячої білизни, прокладкові, утеплювальні,

підкладкові,

взуттєві,

рушникові,

декоративні,

меблеві,

прокладкові, текстильно-галантерейні, ковдри та пледи, покривала, клеєні декоративні серветки, покриття для підлоги;

30


-

способом

виготовлення

полотнопрошивні,

ниткопрошивні,

тканинопрошивні, клеєні, голкопробивні, комбіновані. В’язальнопрошивне полотно – це неткане полотно, виготовлене шляхом пров’язування нитками або волокнами волокнистого полотна, ниток, тканини або поєднання їх з не текстильними матеріалами з утворенням петель з ниток чи волокон. В’язальнопрошивні неткані полотна можуть бути полотнопрошивними, ниткопрошивними й тканинопрошивними. Полотнопрошивне полотно – це в’язальнопрошивне полотно на основі волокнистого полотна. Полотнопрошивні неткані полотна м’які, приємні на дотик, мають хороші гігієнічні властивості, майже не зминаються і не збігаються, порівняно стійкі до зношування. Ниткопрошивне полотно – це в’язальнопрошивне полотно на основі однієї або двох систем ниток, які перекриваються. Ниткопрошивні полотна характеризуються високою гігроскопічністю й теплозахисною здатністю, добре пропускають повітря, але не стійкі до витирання. Використовують у медицині (бинти, хірургічні маски, чохли на взуття), у виробництві дитячих м’яких іграшок, у будівництві (ізоляційні стрічки, покрівельні матеріали). Тканинопрошивне полотно – застосуванням

тканини

тканинопрошивні

та

полотна

це в’язальнопрошивне полотно із

утворенням бувають

ворсової

петлі.

гладкофарбованими,

За

обробкою

вибивними

та

меланжевими, з петельним і начесаним ворсом, одно- та двобічні. З цих полотен виготовляють широкий асортимент виробів: чоловічі сорочки, сукні, простирадла, рушники, махрові халати. Ворсові полотна для пошиття верхнього одягу – пальт, костюмів, курток, дитячого одягу. Клеєне полотно – це неткане полотно, виготовлене з волокнистого полотна, елементарних ниток і тканин, скріплених шляхом дисперсії, розчинів полімерів. З клеєного полотна виготовляється понад десяти видів прокладкових полотен (флізелін, прокламілін, об’ємні клеєні матеріали). З’єднують ці матеріали нитковим і клейовим способом.

31


Голкопробивне

полотно

це

неткане

полотно,

виготовлене

голкопроколюванням волокнистого полотна або шляхом з’єднання його з тканиною чи полімерною плівкою. З такого полотна виготовляють верхній одяг, ковдри, утеплене взуття. Всі неткані матеріали відповідають в основному вимогам, пред’явлених тканинам для одягу, як фізико-механічним, так і гігієнічним хоча і мають деякі недоліки. До них відносяться: більша їх розтяжність, в результаті чого вироби в процесі носіння деформуються, та значно зсідаються. Крім нетканих матеріалів, використовують для виготовлення виробів, неткані прокладкові матеріали, до них відносять: Флізелін – це нетканий прокладковий матеріал (термоклейовий і не клейовий), використовують для запобігання деформації одягу, що дозволяє краще зберегти форму одягу в процесі носіння, а також при пранні та чищенні. Клейове покриття наноситься на основу у вигляді порошку або пасти точковим або суцільним способом або не наноситься взагалі. Флізелін, посилений ниткою має більш високу еластичність. Дублерін – клейовий прокладковий матеріал на трикотажній, нетканій основі або тканинній основі. Основні переваги – м’якість, драпіруємість, в деяких видах – еластичність. Володіє легкістю, пружністю, добре тримає форму, дає невелику усадку, не обсипається. Дублерін використовується для стійкості і надання форми тканині деталей виробу. Виробляється з суміші х/б і капронового волокна, не дає усадки, має високі показники гігроскопічності, повітро-й паропроникність. На одну із сторін дублерін точковим розпиленням наноситься клей. Дублерін накладають на виворітну сторону деталі і приклеюють гарячою праскою через вологий пропрасрвувач.

32


1.5. Клейові матеріали. Клейові матеріали – застосовують для виконання основних допоміжних операцій: для з’єднання деталей пальт, костюмів, суконь; фронтального дублювання основних деталей (пілочок, піджаків, пальт), як прокладку при підгинанні та закріпленні зрізів низу рукавів, штанів, спідниць тощо; для обробки шліців, кишень, а також прокладки в коміри, манжети сорочок. Застосування клейових дублювальних матеріалів при виготовленні одягу забезпечує високі експлуатаційні характеристики готового виробу, скорочує час на його обробку, підвищує продуктивність праці. Для склеювання швейних матеріалів застосовують клеї, які відповідають спеціальним вимогам: добрі адгезійні властивості, а клейові з’єднання – еластичні, стійкі до вологи, світлових променів, витирання, зношування, незалежність від температури. Клеї мають бути безпечними для організму людини. В швейній галузі найчастіше використовують клеї ВФ-6, ПВБ, полівінілхлоридний пластикат, пасту на основі полівінілхлоридної смоли П-548, П-%; та поліетилен високого тиску. Клейова павутинка

відноситься

до

розряду

клейових

стрічок

з

двостороннім клейовим покриттям, найчастіше використовується для підгину низу виробу.

33


1.6. Швейні нитки. Швейні нитки призначені для з’єднання деталей одягу з тканин та інших матеріалів. Виготовляють бавовняні, шовкові, лляні та синтетичні швейні нитки.

Найчастіше

у

швейній

промисловості

використовують бавовняні

нитки, які виготовляють з високоякісної гребінної пряжі шляхом сукання, скручування та обробки в 3, 6, 9 і 12 складень. Найбільш поширені нитки в три і шість складень. Швейні нитки бувають матовими та глянцевими. Матові нитки мають незначний полиск (вкриті тонким шаром парафіну або сумішшю олії та крохмалю). Глянцеві нитки апретують сумішшю, яка містить крохмаль, клейкі речовини, віск, стеарин, після чого їх полірують на швидкообертальному щитковому барабані. Залежно від товщини швейним ниткам присвоюють різні торговельні номери – умовне числове позначення, наприклад № 10, 20, 30, 40, 50, 60, 70, 80, 100, 120. Чим більше числове позначення торговельного номера, тим тонші швейні нитки. Номер зазначають на етикетках, наклеєних на упаковки ниток. Швейні нитки повинні бути міцними, рівними за крученням, пружними, без потовщень і дефектів. Ступінь міцності швейних ниток під час розтягування є основним показником їх якості. На міцність ниток впливають кількість складень, операції, процеси вибілювання, фарбування, апретування. Білі нитки міцніші, ніж чорні та кольорові, глянцеві міцніші, ніж матові.

34


Шовкові нитки – виробляють зі шовку-сирцю, який проходить подвійне скручування.

Такий шовк випускають у 9 і 16, 36, 90 складень з торговельними номерами 75, 65, 33, 18, 13. Шовкові нитки № 75, 65, 33 використовують для зшивання одягу з тонких тканин, нитки № 18 і 13 найчастіше застосовуються для машинного обметування петель і оздоблювальної строчки при виготовленні одягу з різних тканин. Шовкові нитки виварюють і фарбують у різні кольори, у них

недопустимі

вузлики

іншого

кручення,

плями,

забруднення,

непрофарбовані нитки тощо. Петельний шовк (гарус) застосовують для обметування петель ручним способом, а також прокладання оздоблювальної строчки при виготовленні одягу. Виробляють його з натурального шовку або з віскозних ниток у два кручення, фарбують у різні кольори.

Нитки із штапельованих полінозних волокон характеризуються блиском, м’якістю, підвищеною міцністю в сухому та мокрому стані, стійкістю до прання, меншою розтяжністю в сухому і мокрому стані. За міцністю полінозні нитки дещо слабші від бавовняних, але їх можна використовувати 35


замість бавовняних при пошитті всіх видів одягу. Віскозні, полінозні нитки застосовують для обметування петель і прокладання оздоблювальної строчки.

Лляні швейні нитки виготовляють із лляної пряжі мокрого прядіння в 2, 3, 4, 6 і 8 складень суровими, вареними або напіввибіленими № 12/2, 12/3, 14,5/2, 18/2, 24/3. Використовують для пошиття мішків, брезентів, взуття, плетення мережива.

Синтетичні нитки – виготовляються з хімічної сировини. Широке застосування синтетичних ниток пояснюється тим, що вони мають підвищену міцність і стійкі до витирання, високоеластичні, подібні за еластичністю до шовкових ниток. Гігроскопічність синтетичних ниток значно нижча, порівняно з натуральними, що збільшує їх стійкість до дії мікроорганізмів, які спричинюють плісняву. Синтетичні нитки надають швам підвищеної міцності на розтяг, а петлям, обметаним цими нитками, – підвищеної стійкості до зношування та гарного зовнішнього вигляду. Недоліком цих ниток, зокрема капронових, є невисока термостійкість. У швейному виробництві найчастіше використовують капронові нитки 36


№ 50 К (поліамідні, нейлонові) або лавсанові (поліефірні, поліестрові) № 22 Л, ЗЗ Л, 55 Л, 90 Л. Синтетичні швейні нитки застосовують для пошиття жіночого, чоловічого, дитячого, спортивного одягу, а також білизни з різних видів тканин. Лавсанові нитки № 4 (36/2x4) і № 7 (36/1x5) рекомендують використовувати для оздоблювальної рельєфної строчки. Армовані (каркасні) нитки належать до комбінованих швейних ниток. Вони складаються з синтетичної основи – лавсанової, капронової нитки, обвитої бавовняною чи полінозною пряжею, їх виготовляють у два чи три складення: № 44 ЛБ і 65 ЛБ. Найкращими є нитки з осердям із поліефірного волокна (лавсану). Каркасні нитки, покриті полінозними волокнами, блищать і зовні схожі на мерсеризовані бавовняні нитки. Комбіновані нитки міцніші від бавовняних і мають розтяжність удвічі більшу, ніж бавовняні. Ступінь збігання цих ниток менший, а міцність у два-три рази більша від бавовняних. Каркасні нитки використовують при пошитті верхнього одягу з різних тканин, трикотажних матеріалів, а також при пошитті білизни, сорочок, піжам, блуз, предметів жіночого туалету.

37


В умінні одягатися велике значення має вибір кольору тканини. Вибору кольору тканин і кольорових поєднань одягу треба приділяти велику увагу. Теплі кольори яскравіші, ніж холодні. Вони оптично збільшують фігуру, а холодні – зменшують її. При виборі кольорових тканин треба брати до уваги фактуру тканини. Один і той самий колір у різних тканинах має різний відтінок. Вибирати тканину бажано при природному денному світлі, бо штучне змінює відтінок кольору тканини. Одяг за тоном тканини і кроєм має відповідати бажаної моделі, а також відповідати вимогам часу, умовам роботи і життя.

Запитання для самоперевірки: 1. Дайте визначення та властивості бавовни? 2. Які види бавовни Ви знаєте? 3. Дайте визначення льону? 4. Які види льону Ви знаєте? 5. Дайте визначення вовни? 6. Дайте визначення шовку? 7. Що таке штучні волокна? 8. Що таке синтетичні волокна? 9. Дайте визначення клейовим матеріалам? 10. Наведіть приклади тканин з малюнками класичного характеру та їх використання залежно від видів жіночих блуз. 11. Наведіть

приклади

тканин

з

малюнками

квітково-рослиного

характеру.

38


РОЗДІЛ 2 ВИДИ РОБІТ ЯКІ ЗАСТОСОВУЮТЬ ПРИ ВИГОТОВЛЕННІ ШВЕЙНИХ ВИРОБІВ

2.1. Ручні роботи. Організація робочого місця для ручних робіт. Устаткування робочого місця

Малюнок

1. Стіл з гладкою робочою поверхнею, обладнаний висувними ящиками для зберігання інструментів і пристосування, а також інструкційнотехнологічними картками. 2. Лампа місцевого освітлення. 3. Пересувна підставка з нитками та інструментами. 4. Збирач сміття. 5. Підставка для ніг (якщо відсутня перекладина в конструкції столу). 6. Стілець гвинтовий з регулюванням висоти сидіння та зміною положення спинки. 39


Інструменти та пристрої для ручних робіт. Назва

Малюнок

1. Ручні голки виготовляються із сталевої середньо-вуглеводної каліброваної (голкової) проволоки, діаметр якої залежить від розміру голки; штопальна голка має менш загострений кінчик та велике вушко, ручні голки повинні бути гострими, пружними, неламкими, добре відполіровані без іржі та темних плям, потовщуватися поступово майже до вушка. Вушко ручної голки має бути овальної форми, мати достатній розмір для втягання в нього нитки відповідної товщини, негострі краї, без зазубрин. Вістря повинно бути гострим, добре відполірованим. Розмірні характеристики: звичайні голки – з 1 по 12 номер, які відрізняються довжиною (35-80мм); голки №1 призначені для шиття нитками №80, 100 і 120, №2 і №3 – нитками №50 і 60, №4 і №5 – нитками №40, №6 і №7 – нитками №30, №8 і №9 – нитками №20, №10 – нитками №10, №11, №12; Розміри і призначення ручних голок Номер Діаметр, Довжина, Оздоблювальний матеріал мм мм 1 0,6 35 Легкі бавовняні, шовкові, вовняні тканини 2 0,7 30 Легкі бавовняні, шовкові, вовняні тканини, трикотажні, легкі камвольні 3 0,7 40 Легкі бавовняні, шовкові, вовняні тканини, трикотажні, легкі камвольні 4 0,8 30 Тканини середньої товщини: трикотажні, легкі камвольні 5 0,8 40 6 0,9 35 7 0,9 45 8 1 40 Товсті тканини: драп, сукно 40


9 10 11 12

1 1,2 1,6 1,8

50 50 75 80

Мішковина, товсті щільні тканини

Назва

Пришивання ґудзиків

2;4 2;4 -

5;6 8 5;6 5;6 5;6

7;8 9 6;7 6;7 6;8

Виготовлення плечових накладок

Обметування

2;3 5;6 1;2;3 1;2;3 2;4

Спушування

Чоловічі й жіночі зимові та 5;6 демісезонні пальта 7;8 Літнє пальто 3;5 Піджак 3;5 Штани 3;5;6

Підшивання

Виріб

Зметування

Розподіл ручних голок за операціями

9;10 7;9 7;8 -

Малюнок

2. Наперсток за формою зрізаного конусу із сферичним донишком, назовні він має поглиблення – лунки для упору голки, призначений для збереження середнього пальця правої руки від проколу при проштовхуванні голки в тканину. Наперстки бувають з донишком та без нього. При виготовленні виробів з легкої тканини рекомендують використовувати наперстки з донишком, з тканин Варіанти наперстків за номерами та розмірами Номер 2 3 4 5 8 10 12

Діаметр великий, мм Діаметр малий, мм 15 11 16 12 17 13 18 14 17 14 18 15 19 16

Висота, мм 15-19 15-20 15-20 15-21 15-21 15 15

41


Назва

Малюнок

3. Ножиці при виготовлені виробів за індивідуальним замовленням використовують для розкрою тканин, підрізу деталей, обрізки кінців ниток. Ножиці випускаються восьми номерів, їх підбирають в залежності від виконуваної технологічної операції та оброблювальної тканини. 4. Сантиметрова стрічка це м’яка прогумована стрічка з нанесеними на ній сантиметровими і міліметровими позначками яка застосовується для зняття мірок зі статури людини і розкрою деталей виробу. 5. Кравецькі булавки це тонкі, добре відполіровані та гострі булавки у яких один кінець заокруглений. Широко застосовуються при пошитті виробів як при виконанні машинних робіт без зметування так і при проведенні примірок та при зметуванні деталей швейного виробу. 6. Кілочок довжиною 100-120 мм. та діаметром 6-8 мм. З одним загостреним кінцем застосовується для розправлення кутів борта, коміра, петель, різних фігурних швів, а також для видалення ниток. 7. Пресована крейда випускається різних форм у вигляді прямокутників, заокругленої або трикутної форми розміром 50-70 мм. різноманітних кольорів і підбирається залежно від колірної гами тканини. 8. Подушечка (Голочниця) призначена для зберігання голок, булавок та шпильок. Таку подушечку наповнюють наждаком (корундовим порошком) для очищення голок і шпильок від іржі. 42


9. Різець зубчатий використовується для перенесення контору деталей з паперу на папір або на картон, із тканини на папір, а також для перенесення ліній складок, виточок, кишень та інше. Різці бувають: тупі, зубчаті, подвійні 10. Кільце з ножем у швейній практиці використовується для обрізання ниток після закінчення виконаної ручної операції. Використовують на вказівному пальці лівої руки. 11. Лекала та лінійки виготовляються з металу або пластмаси які призначені для правильної розмітки, розкладки, моделюванні, побудови або коригування викрійок. Лінійки бувають: широка дерев'яна (металева) лінійка довжиною 1м.; - прозора лінійкашаблон з довгими прорізами уздовж (паралельно) шкали.; - звичайна лінійка, довжиною 30-45 см для дрібних вимірювань.; - лінійка з бігунком.; - прозора Т-подібна лінійка. Крім того, використовуються олівці, папір та калька. 12. Манекен використовують для перевірки правильності виготовлення виробу в процесі технологічної обробки та в готовому виді. Манекен буває не розсувним (м’яким та твердим). Це професійний кравецький манекен галузевого стандарту, застосовується в ательє та на швейних підприємствах. Розсувний манекен має регулятори розміру фігури. 13. Нитки – основний вид матеріалу для з’єднання деталей швейних виробів. За волокнистим складом швейні нитки поділяються на: бавовняні, шовкові, синтетичні, 43


штучні та штапельні. Нитки поділяються за номерами і підбираються відповідно голкам і оброблюваним тканинам. Нитки бавовняні №50-80 - для тонких бавовняних тканин; №50-60 - для ситцю, сатину, фланелі та ін.; №4060 – для пальтових та костюмних тканин. 14. Вантажівки та кронштейни використовують для тимчасового зберігання, перевезення та демонстрування швейних виробів.

Запитання для самоперевірки: 1.

Розкажіть про організацію робочого місця при виконанні ручних

2.

Які інструменти застосовуються для обрізання ниток?

3.

Як потрібно застосовувати нитки при виготовленні виробу

робіт.

відповідно номерів? 4.

Яким інструментом необхідно використовувати, щоб перенести

контрольні лінії з однієї деталі на іншу? 5.

Де потрібно зберігати голки та булавки?

6.

Що використовують для примірки виробу?

7.

Перерахуйте інструменти, які необхідні для ручних робіт.

8.

Що використовують для сколювання деталей виробу між собою?

Термінологія ручних робіт. 1.

Зметування. З’єднування двох деталей, приблизно однакових за

розмірами, по позначених лініях або копіювальних строчках стібками тимчасового призначення; 44


2.

Наметування. З’єднування двох деталей, накладених одна на другу,

стібками тимчасового призначення; 3.

Виметування. Закріплення обшитого і вивернутого краю деталі

стібками тимчасового призначення (з утворенням канта, рамки або з розташуванням шва на згині) для зберігання визначеної форми; 4.

Обметування.

Ниткове

закріплення

зрізу

деталі

стібками

постійного призначення з метою запобігання обсипання; 5.

Приметування. Тимчасове з’єднування дрібної деталі з більшою

стібками тимчасового призначення; 6.

Вметування. Тимчасове з’єднування двох деталей по овальному

контуру стібками тимчасового призначення; 7.

Підшивання. Прикріплення підігнутих країв однієї деталі до іншої

або до тієї ж деталі стібками постійного призначення; 8.

Пришивання. Прикріплення однієї деталі до іншої, фурнітури та

оздоблювальних елементів стібками постійного призначення. (Пришивання ґудзиків, гачків, кнопок та ін.). 9.

Заметування. Закріплення підігнутого краю деталі, складок, виточок

стібками тимчасового призначення;

Технологічні параметри елементів ниткових з’єднань. Стібок. Це закінчений цикл переплетення ниток між двома проколами голкою. Його довжина визначається довжиною лицьової нитки (а) і лицьового інтервалу вздовж строчки (б).

Строчка. Це ряд повторювальних однорідних стібків. Шов. Це з’єднання двох або кількох шарів тканини однією або кількома строчками. 45


Ширина шва. Це відстань від зрізу деталі до строчки.

Види ручних стібків: 1.

Прямі. Використовують для тимчасового з’єднання деталей

виробу. 2.

Косі. Використовують для міцнішого з’єднання тканини деталей

виробу. Косими стібками виконують строчки тимчасового та постійного з’єднування деталей. 3.

Хрестоподібні. Ці стібки належать до групи підшивальних і

застосовуються для підшивання підігнутих країв деталей виробу. 4.

Петлеподібні. Строчки петлеподібного стібка створюють найбільш

міцні еластичні з’єднування деталей. 5.

Спеціальні. Застосовуються для оздоблювальних робіт.

Характеристика ручних стібків і строчок. Назва стібків, технологічні параметри, призначення 1 Прямі: Зметувальні,наметувальні, приметувальні Довжина стібка дорівнює 1,0 – 3,0 см в залежності від призначення та властивостей тканини. При зметуванні, наметуванні деталей без посадки довжина стібка дорівнює 1,5 – 2,5 см. При зметуванні, наметуванні деталей з посадкою довжина стібка дорівнює 0,7 – 1,5 см Застосовують для тимчасового з’єднання деталей між собою.

Малюнок

46


Копіювальні Довжина стібка дорівнює 0,5 – 1,5 см. Висота петлі дорівнює 0,5 – 0,7 см. Призначені для перенесення ліній та контрольних знаків з одної деталі на другу. 2 Косі: Наметувальні, зметувальні Довжина стібка дорівнює 0,7 – 2,0 см. Призначені для тимчасового з’єднання деталей. При застосуванні цих стібків майже виключається здвиг шарів тканини відносно одної деталі до другої. Виметувальні Довжина стібка 0,5 – 1,0 см. Призначається для вимотування обшитих країв деталей. Обметувальні Відстань від проколів голки до зрізів дорівнює 0,3 – 0,5 см. Частота стібків 3 – 4 в 1,0 см. Довжина стібка дорівнює 0,2 – 0,3 см.

Підшивочні Відстань від проколів голки до зрізів дорівнює 0,3 – 0,5 см. Частота стібків 2 – 3 в 1,0 см. Довжина стібка дорівнює 0,3 – 0,5 см.

Стьобальні Довжина стібка дорівнює 0,5 – 0,7 см. Для постійного з’єднання двох деталей з метою надання їм пружності. Особливість цих стібків – при проколі голка захоплює нижню тканину на 1/3 її товщини тому з лицьової сторони деталі строчка не помітна.

47


Штуковочні Частота стібків в одному см. дорівнює 5 – 9. Призначені для непомітного з’єднання частин деталей, розрізів, розривів з щільних тканин, які не осипаються. Стібки виконують щільними, тонкими нитками в колір тканини. Зрізи розташовують встик один до одного. Проколюють зріз майже на всю товщину тканини так, щоб стібки не були помітні з лицьової сторони тканини. 3 Петлеподібні: Зшивні Довжина стібка дорівнює 0,2 – 0,4 см. Стібки постійного призначення для з’єднання деталей швом підвищеної протяжності і міцності. Строчка цих стібків імітує машинну строчку. Розметувальні Довжина стібка 1,5 – 2,0 см. Стібки призначенні для постійного з’єднання деталей швом підвищеної протяжності і міцності. Потайні, підшивні Стібки постійного призначення, які застосовують для підшивання підігнутих країв деталей. 4,0 – 6,0 стібків в 1,0 см. Вспушні Стібки постійного призначення, які застосовують для закріплення обшитого та вивернутого і виметаного краю деталі. Особливість цих стібків - вони непомітні ні з верхньої ні з нижньої сторони деталі. Нижню тканину проколюють на 1/3 її товщини. Стібки виконують тонкими нитками в тон тканини. Довжина стібка 0,3 – 0,5 см (залежить від товщини тканини).

48


Хрестоподібні Застосовують для підшивання підігнутих зрізів деталей. Ці стібки відрізняються від інших тим, що їх потрібно виконувати зліва направо, утворюючи строчку, яка закріплює зріз деталі і запобігає його від осипання. Використовують для підшивання низу виробу. Обметувальні Застосовують ці стібки для запобіганню зрізів обсипання. При утворенні петельного стібка потрібно голку вводити в тканину знизу до гори на відстані 0,2 – 0,4 см. від зрізу, кінець голки обвивають ниткою і стібок затягують. Стібки для пришивання фурнітури Закріпки Використовують для закріплення кінців прорізних кишень, зустрічних складок, кінців розрізу обметувальних петель. Прямі закріпки виконують двома – трьома прокольними стібками, які обвивають поперечними стібками захоплюючи тканину. Довжина прямих закріпок 0,5 – 1,5 см. Кількість поперечних стібків 10 – 15 в 1,0 см строчки. Фігурні (трикутні) виконують нитками розташовуючи їх по схемі. Нитки повинні бути шовкові в тон тканини.

Ниткові петлі Застосовують в застібках на крючки та петлі. Виконують так само, як прямі закріпки, але при обвиванні прокольних стібків основну тканину не захоплюють.

49


Пришивання ґудзиків Ґудзики на стійці пришивають до виробу нитками кольору тканини. Кількість стібків для ґудзика на стійці дорівнює: 4 – 5 основних та 2 – 3 закріпляючих. Ґудзики з отворами пришивають нитками кольору ґудзиків, роблячи з ниток стійку (між ґудзиком та виробом) висота якої дорівнює товщині борта. Кількість стібків для пришивання ґудзика з чотирма отворами дорівнює: 3 – 4 стібка в кожний отвір. Ниткову стійку ґудзика обвивають трьома – чотирма витками та закріплюють 2 – 3 стібками. Пришивання крючків, петель. Крючки та петлі потрібно пришивати нитками кольору основної тканини в трьох місцях: в два отвори та поперек основи крючка або петлі.

Технічні умови виконання ручних робіт. Всі строчки та операції мають конкретні назви і належать до окремого виду. 1.

Зметування деталей необхідно здійснювати на відстані 1 мм. від

копіювальних стібків або крейдяних ліній у бік зрізу деталі так, щоб зметувальні строчки не потрапляли під машинну строчку з’єднування деталей. Після зметування нитки від копіювальних стібків витягують; 2.

При виконанні строчок тимчасового призначення слід

застосовувати нитки білого кольору відповідних номерів; 3.

При виконанні ручних стібків і строчок постійного призначення

застосовують нитки в тон тканини; 4.

Кінці і початок зметувальних строчок закріплюють одним – двома

зворотними стібками; 5.

При видаленні ниток тимчасових строчок їх розрізають ножицями

через кожні 100 – 150 мм. і витягують з тканини; 50


6.

Кінці насічок і ліній розрізів деталей не повинні доходити до лінії

строчки на 1,5 – 2 мм; 7.

При ручному з’єднанні двох деталей нитками верхня деталь

припосаджується. Тому деталь, яку необхідно посадити кладуть зверху; 8.

Краї деталей обметують бавовняними нитками;

9.

Ґудзики для застібання моделі пришивають на невисокій стійці,

ґудзики з вушком – без стійки нитками , колір яких відповідає кольору тканини; 10. Ґудзики з наскрізними отворами пришивають нитками кольору ґудзиків.

Запитання для самоперевірки: 1.

Які Ви знаєте види ручних робіт?

2. Назвіть стібки, які входять в групу прямих. 3. Назвіть стібки, які входять в групу косих. 4. Що вам відомо про вибір кольору ниток при пришиванні ґудзиків? 5. Дайте визначення призначенню групам стібків. 6. Назвіть стібки, які входять в групу петле подібних. 7. Дайте визначення терміну «зметування». 8. Чим відрізняються операції «вметати» від «виметати»? 9. Назвіть стібки, які входять в групу спеціальних. 10. Перерахуйте стібки та строчки тимчасового призначення. 11. Перерахуйте стібки та строчки постійного призначення. 12. Яких технічних умов потрібно дотримуватись при виконанні ручних робіт? 13. Чим відрізняються операції «пришити» від «підшити»?

51


2.2. Машинні роботи.

Організація робочого місця для машинних робіт.

Устаткування робочого місця

Малюнок

1. Стіл з індивідуальним електроприводом встановлюють головку швейної машинки 2. На гладкій робочій поверхні, розкладують необхідні інструменти і пристосування, на столі закріплено спеціальне пристосування для намотування нитки на шпульку робоче місце може бути обладнане відкидною відставкою або стелажем. Стілець гвинтовий з регулюванням висоти сидіння та зміною положення спинки. 3. Лампа місцевого освітлення 4. Підставка з нитками та інструментами. 5. Колінчатий ричаг призначений для підйому лапки ногою під кришкою стола. Термінологія машинних робіт. 1.

Зшивання. Постійне з’єднання двох деталей, приблизно

однакових за розмірами, складених лицьовими сторонами всередину; 2.

Пришивання. Постійне з’єднання мілких деталей з великими;

3.

Обшивання. Постійне з’єднання двох деталей по краю з

наступним вивертанням їх на лицьову сторону;

52


4.

Вшивання. Постійне з’єднання двох деталей по овальному контуру;

5.

Настрочування. Постійне закріплення двох деталей накладених одну на

6.

Розстрочування. Прокладання строчки на деталях для закріплення

іншу;

припусків на шви і складок, спрямованих у протилежні боки; 7.

Застрочування. Прокладання строчки для закріплення підігнутого краю

деталі або виробу, складок, виточок; 8.

Обкантовування. Обробка зрізів деталей або швів смужкою з основної

або оздоблювальної тканини, тасьмою для обробки краю або захисту зрізів від обсипання. Класифікація машинних швів З’єднувальні

Крайові

Оздоблювальні

Призначення груп машинних ниткових швів. 1. З’єднувальні шви. Використовуються для з’єднання деталей виробу. 2. Крайові шви. Використовуються для обробки зрізів деталей виробу. 3. Оздоблювальні шви. Використовуються для художнього оформлення одягу та гарного естетичного вигляду. Групи з’єднувальні швів:

Зшивні

З’єднувальні шви

Настрочні Накладні

Білизняні

В запрасування В розпрасування На ребро Розстрочний З відкритими зрізами З закритим зрізом З відкритими зрізами З закритим зрізом Подвійний Запошивний В замок

53


Характеристика з’єднувальних швів. Зшивні: з запрасованими зрізами, з розпрасованими зрізами, на ребро При виконанні зшивного шва дві деталі складають лицьовими сторонами всередину, урівнюють зрізи і з’єднують машинною строчкою паралельно зрізам. Потім припуски запрасовують (розпрасовують, припрасовують на ребро). Ширина шва 0,5 – 1,5 см. Використовують шов для виконання всіх основних швів. розстрочний Деталі складають лицьовими сторонами всередину і з’єднують зшивним швом (1) в розпрасовування та по лицьовій стороні прокладають оздоблювальні строчки на однаковій відстані, по обидва боки від строчки зшивання (2). Використовують при виготовленні спортивних виробів, при обробці бічних кишень, виточок. Накладні: з відкритим зрізом На лицьову сторону деталі накладають в другу деталь лицьовою стороною догори і прокладають пряму або зигзагоподібну строчку, відступив від зрізів на 0,5 см. Використовують для з’єднання частин прокладки, застрочування тасьми, вшивання нижнього коміра в горловину (на машині зигзагоподібною строчкою) з закритим зрізом Край верхньої деталі запрасовують 54


(або заметують та запрасовують). На нижню деталь наносять лінію до якої суміщають підігнутий край верхньої деталі та з’єднують машинною строчкою. Використовують для з’єднання прямих, частіше фігурних кокеток. Настрочні: з відкритим зрізом Деталі зшивають строчкою 1, шов запрасовують і прокладають строчку 2 по лицьовій стороні виробу. Ширина шва по моделі. Використовують для з’єднання бічних, плечових зрізів, середніх зрізів спинки. з закритим зрізом Деталі складають лицьовими сторонами всередину таким чином, щоб зріз нижньої деталі виступав за зріз верхньої на ширину оздоблювальної строчки плюс 0,4 – 1,0 см., та зі сторони верхньої деталі на відстані 0,5 – 0,7 см. від зрізу верхньої деталі прокладають строчку 1. Далі прокладають оздоблювальну строчку 2. Використовують для з’єднання та оздоблення деталей виробу. Білизняні: подвійний Деталі складають виворітними сторонами всередину, зшивають (строчка 1) на відстані 0,3 – 0,4 см. від зрізів, потім вивертають на лицьову сторону, виправляють шов та виконують 2 строчку на відстані 0,5 – 0,7 см. від краю. Використовують для зшивання підкладки кишені, для з’єднання деталей в робочому одязі. 55


запошивний Деталі складають лицьовими сторонами всередину так, щоб нижній зріз виступав з під верхнього на 0,5 – 0,7 см. Зріз верхньої деталі огинають припуском нижнього та прокладають строчку на відстані 0,1 – 0,2 см. від зрізу нижньої деталі (строчка 1); шов розправляють, огинають його верхньою деталлю так, щоб необроблений зріз опинився всередині. Настрочують необроблений припуск на відстані 0,1 – 0,2 см. від згину (строчка 2). Використовують при виготовленні постільної білизни, спецодягу.

Верхня деталь Нижня деталь

шов в замок На машині виконують спочатку накладний шов з відкритим зрізом (строчка 1). Потім перегинають деталі так, щоб зрізи опинились всередині, і прокладають першу строчку (2) на 0,1 – 0,2 см. від згину, другу (3) на 0,5 – 0,8 см. від першої строчки. Використовують при виготовленні білизни, виробів з джинсової тканини. Групи крайових швів:

Обшивні Крайові шви

У підгин

Обкантовувальні

В просту рамку В складну рамку В кант В розкол З відкритими зрізами З закритим зрізом З відкритими зрізами З закритим зрізом З тасьмою 56


Характеристика крайових швів. Обкантовувальні: з відкритим зрізом На лицьову сторону деталі накладають смужку з оздоблювальної тканини лицьовою стороною до низу, яка попередньо викроєна по косій (тобто під кутом 45 градусів до нитки основи) 2,0 – 2,5 см. Урівнюють зрізи та прокладають строчку 1 на 0,3 – 0,5 см від зрізу; потім зрізи огинають смужкою утворюючи кант, ширина якого дорівнює ширині шва обшивання. Кант закріплюють машинною строчкою 2 в шов пришивання смужки тканини. Застосовують для попередження тканини від обсипання та для оздоблення. з закритим зрізом Зріз обробляють смужкою з оздоблювальної тканини (строчка 1) аналогічно окантовочному шву з відкритим зрізом, а вільний зріз окантовочної смужки підгинають та закріпляють машинною строчкою 2 в шов пришивання смужки. Використовують для обробки пройми та горловини в легкому одязі. з тасьмою Тасьму перегинають вздовж так, щоб одна сторона виступала на 0,1 см. відносно другої та припрасовують. Потім в запрасовану тасьму вкладають зріз деталі, який необхідно обробити і настрочують на 0,1 см. від краю тасьми. Використовують для обробки зрізів та оздоблення виробу. 57


Обшивні: у кант Деталі складають лицьовими сторонами всередину та з’єднують машинною строчкою; шов виправляють і виметують з кантом (0,1 – 0,3 см.); потім закріплюють кант деталі оздоблювальною строчкою. Використовують при обробці комірів, бортів, кишень. у складну рамку Обшивку з основної тканини та виріб складають лицьовими сторонами всередину та пришивають обшивку (строчка 1) ширина шва 0,4 – 0,7 см., потім шов розпрасовують, огинають його обшивкою та закріплюють строчкою в шов пришивання рамки (строчка 2). у просту рамку Деталь рамки запрасовують (виворітною стороною всередину) та пришивають до виробу, потім перегинають тканину біля строчки та припрасовують. Ширина рамки 0,4 – 0,7 см. Використовують при обробці кишень та обшивних петель. в розкол Шов обшивання деталей розташовують точно по середині обшитих деталей, потім можна закріпити оздоблювальною строчкою або вспушними стібками. Використовують при обробці борта та обшивних деталей.

58


У підгин: з відкритим зрізом Зрізи підгинають на виворітну сторону та закріпляють оздоблювальною строчкою. Використовують при обробці низу виробу.

з закритим зрізом Зрізи підгинають: перший раз на 0,7 см, другий на – величину, яка передбачена моделлю та закріплюють строчкою на 0,1 – 0,2 см від згину. Використовують при обробці низу виробу. Групи оздоблювальних швів.

Складки Оздоблювальні шви Рельєфи

Однобічні Зустрічні Складні Виточні Застрочні З шнуром

Характеристика оздоблювальних швів.

Складки: однобічні Завжди в однобічних складках з лицьової сторони всі згини направлені в одну сторону, а з виворітної в протилежну. Намічають складки 3 лініями з виворітної сторони виробу: 1 – середня, 2 – бічна, 3 – лінія перпендикулярна, яка обмежує кінець 59


зшивання складки. При виконанні деталь перегинають лицьовою стороною всередину, зметують по бічній лінії по всій довжині складки, потім зшивають по лініям 2 і 3. Строчку закінчують по овальній або прямій лінії. Складку запрасовують. Використовують для оздоблення та забезпечення свободи руху. зустрічні Всі згини з лицьової сторони зустрічних складок направлені один до одного, з виворітної сторони один від одного. Намічають складку 3 лініями з виворотної сторони виробу: 1 – середня, 2 – бічна, 3 – лінія перпендикулярна, яка обмежує кінець зшивання складки. Припуск складки дорівнює глибині однієї складки, помноженої на чотири. При виконанні деталь перегинають лицьовою стороною всередину по середній лінії 1 та зшивають по бічній лінії 2 до лінії 3. Після цього, складку розкладають по обидві сторони від строчки зшивання (шов зшивання складки повинен співпадати з лінією середини складки); припрасовують. Використовують для оздоблення та забезпечення свободи руху.

Виворітна сторона виробу

Подвійна глибина складки

60


складні Намічають з обох сторін двома паралельними лініями: середній (внутрішній згин складки) та бічний (наружний згин складки). При виконанні складки з виворітної сторони під середню лінію підкладають смужку тканини, ширина якої залежить від ширини оздоблювальної строчки, та прокладають машинну строчку точно по лінії середини складки (строчка 1). Перегинають деталь по бічній лінії, фіксують (праскою або строчкою тимчасового призначення) у такому положенні. Потім прокладають оздоблювальну строчку яка одночасно закріплює складку (строчка 2). Використовують для оздоблення одягу.

середня

бічна

бічна

Рельєфи застрочні Намічають однією лінією з лицьової сторони. При виконанні деталь перегинають по наміченій лінії виворітною стороною всередину і застрочують. Ширина шва від згину дорівнює 0,1 – 0,3 см. Використовують в святкових сорочках, жіночих платтях. виточні На основній деталі намічають лінію рельєфу; під неї підкладають смужку тканини шириною 2,0 – 3,0 см. та прокладають строчку 1 по наміченій лінії. Потім смужку тканини відгинають вздовж строчки, а деталь основної тканини в іншу; прокладають 61


строчку 2 на 0,1 – 0,2 см. від першої по деталі з основної тканини. Використовують при виконанні фігурних кокеток, рельєфів. зі шнуром Намічають двома паралельними лініями по лицьовій стороні, відстань між якими дорівнює 0,5 – 1,0 см. При виконанні по наміченим лініям прокладають дві оздоблювальні строчки. З виворітної сторони під строчки підкладають смужку бавовняної тканини. Утворюється куліска в яку потім просовують шнур. Використовують в якості оздоблення. Технічні умови виконання машинних робіт. 1.

Номера ниток, машинних голок, частота строчок повинні відповідати

властивостям тканини, яку обробляємо; 2.

Всі внутрішні строчки виконують нитками в тон основної тканини.

Машинні строчки повинні бути рівними, без пропусків, з рівномірно затягнутими стібками; 3.

Колір ниток для оздоблювальних строчок має бути в тон основної

тканини або контрастним, якщо це заплановано по моделі; 4.

Кінці верхніх ниток оздоблювальних строчок для закріплення виводять

на виворітний бік деталі і закріплюють зворотнім стібком або зав’язують з нижньою ниткою; 5.

Деталі зшивають на відстані 0,1 см. від строчки зметування в бік деталі.

Після виконання машинних робіт нитки всіх тимчасових строчок необхідно видалити;

62


6.

Кінці внутрішніх строчок, які виконані на машинах човникового стібка,

повинні закріплятися зворотною строчкою 0,7 – 1,0 см. завдовжки; 7.

При прокладанні машинних строчок по замкнутих лініях строчки в

кінцях швів повинні заходити одна за другу на 1,5– 2,0 см. завдовжки; 8.

Довжина петель повинна бути більшою за ґудзик на 0,2– 0,4 см;

9.

При машинному з’єднанні двох деталей нитковим способом нижня

деталь припосаджується. Тому деталь, яку припосаджують необхідно розмістити знизу; 10. При з’єднанні деталей різних за товщиною, машинну строчку прокладають з боку тоншої тканини; 11. Зшивання деталей, застрочування швів, прокладання оздоблюваних строчок виконуються за допомогою направляючих лінійок.

Запитання для самоперевірки: 1. Які Ви знаєте види машинних робіт? 2. Назвіть шви, які входять в групу оздоблювальних. 3. Назвіть шви, які входять в групу з’єднувальних. 4. Які нитки необхідно використовувати для з’єднання деталей та для оздоблення? 5. Дайте визначення призначенню групам швів? 6. Назвіть шви, які входять в групу крайових. 7. Дайте визначення терміну «обкантовування». 8. Чим відрізняються операції «обшити» від «обметати»? 9. Які Ви знаєте складки? 10. Для обробки яких виробів застосовують білизняні шви? 11. Які Ви знаєте рельєфні шви? 12. Яких технічних умов потрібно дотримуватись при виконанні машинних робіт? 13. Чим відрізняються операції «зшивання» від «застрочування»? 63


2.3. Волого – теплова обробка. Зовнішній вигляд виробу залежить від якості волого – теплової обробки (ВТО), тому правильне її виконання має дуже важливе значення. Волого – теплова обробка швейних виробів – це спеціальна обробка деталей або виробів, вологою, теплом і тиском з використанням спеціального обладнання. ВТО здійснюється у процесі обробки виробів (внутрішньопроцесна) і при обробці готової продукції (остаточна), від якої значною мірою залежить якість виробу. ВТО застосовують переважно для надання об’ємно – просторової форми деталям виробу, обробки різноманітних швів, остаточної обробки і з’єднування деталей клейовим методом. Процес ВТО складається з трьох стадій: 1)

розм’якшування волокна вологою і теплом;

2)

надання необхідної форми деталям під тиском;

3)

закріплення отриманої форми видаленням форми теплом і тиском.

Методами ВТО є: прасування, пресування та відпарювання. Режимами ВТО є: температура нагрівання праски, ступінь зволоження, тиск і час впливу. Організація робочого місця для виконання ВТО. Устаткування робочого місця

Малюнок

1. Стіл спеціально обладнаний з гладкою робочою поверхнею обтягнутою сукном або парусиною; 2. Лампа місцевого освітлення; 3. Кронштейн для підтримки шнура праски; 4. Вимикач електричної праски; 5. Пульверизатор; 6. Підставка для праски; 7. Гумовий килимок.

64


Обладнання та пристосування для виконання волого – теплових робіт. Пароповітряний манекен. Застосовують для припрасовування й відпарювання готових плечових швейних виробів. Виріб, одягнений на манекен, піддається послідовному впливу пару і гарячого повітря, у результаті чого всі нерівності тканини розправляються і виріб просушується. Праски. Бувають легкі, середні, тяжкі з масою від 2,5 до 6 кг. В залежності від способу нагрівання розрізняють праски: електричні, парові, електропарові, пароелектричні. Температура нагріву підошви праски 100°-240°С. Преси. Для ВТО виробів широко застосовуються преси. Преси покращують якість виробів і полегшують працю, значно підвищують її продуктивність. Робочими частинами пресів є верхні та нижні подушки різної форми і розмірів. Подушки пресів можуть бути з паровим або електричним нагріванням. Колодки. Для поліпшення якості обробляємих виробів, а також для полегшення виконання ВТР застосовують різноманітні колодки.

65


Пропрасовувач – це шматок прямокутної або квадратної форми тонкої лляної або полотняної тканини. Він захищає оброблювані деталі від лас і обпалів.

Термінологія волого-теплових робіт. 1. Волого-теплова

обробка.

Обробка

деталей

або

виробів

за

допомогою спеціального обладнання з використанням вологи, тепла і тиску. 2. Розпрасовування. Розкладання припусків на шви або складок у різні сторони і закріплення їх в такому положенні за допомогою ВТО;

3. Запрасовування. Укладення країв деталей, припусків шва або складок на одну сторону і закріплення їх у такому положенні за допомогою ВТО;

4. Зпрасовування. Скорочення краю або окремих ділянок виробу за допомогою ВТО для отримання опуклих форм на суміжних ділянках; 5. Відтягування. Подовження краю деталі для удержання увігнутої форми на суміжній ділянці; 6. Припрасовування. Зменшення товщини шва, згину складок або краю деталі за допомогою ВТО;

66


7. Відпарювання. Обробка виробу паром для видалення з деталей лас, що виникли в результаті прасування; 8. Пропарювання. Насичення виробу паром; 9. Декатирування. Обробка тканини паром і просушування для запобігання наступної усадки. (Обробка тканини перед розкроєм); 10. Дублювання. З’єднування деталей виробу з термоклейовими прокладковими матеріалами по всій поверхні, яке виконують за допомогою ВТО.

Технічні умови виконання волого-теплових робіт. 1. ВТО застосовують переважно для надання об’ємно-просторової форми деталям виробу, обробки різноманітних швів, остаточної обробки і з’єднування деталей клейовим методом; 2. Деталі

попередньо

зволожують

або

пропарюють,

а

потім

просушують, щоб волога повністю випаровувалася; 3. Перед розпрасовуванням шов необхідно спочатку припрасувати з обох боків, спрасовуючи посадку. Потім шов ретельно розпрасовують; 4. ВТО з виворітної сторони виконують без пропрасовувача, а з лицьової сторони з пропрасовувачем; 5. ВТО виробів праскою виконують переважно з виворітної сторони; 6. ВТО крайових частин деталей з тканин, на яких залишаються сліди виметувальних строчок після припрасовування, рекомендується виконувати у два прийоми. Спочатку припрасувати з незначним зволоженням, а потім, після того, як нитки тимчасового з’єднування витягнуті, прасування повторюють із зволоженням деталей; 7. Ласи, що утворюються в результаті ВТР з лицьової сторони деталей виробу, можна ліквідувати відпарюванням; 8. При ВТО виробів з тканин світлих тонів столи для прасувальних робіт покривають тканиною світлих тонів і необхідно користуватись чистим, білим пропрасовувачем; 67


9. Якщо ВТО потрібно зробити виробу з тканини, яка вперше зустрічається, необхідно перевірити дію праски на окремому шматку цієї тканини; 10. Для запобігання пролягання швів під припуски підкладають папір або пропрасовувач; 11. Після проведення остаточної ВТО готові вироби повинні бути просушені і охолоджені до повного закріплення форми.

Запитання для самоперевірки: 1.

Яке необхідно обладнання для волого – теплових робіт?

2.

Розкажіть про організацію робочого місця при виконанні волого –

теплових робіт. 3.

Для чого потрібен пропрасовувач?

4.

Яку операцію необхідно зробити перед розкроєм виробу?

5.

Що включає в себе процес ВТО?

6.

Визначте методи ВТО.

7.

Дайте визначення терміну ВТО.

8.

Чим

відрізняються

операції

«розпрасовування»

від

«запрасовування»? 9.

Визначте режими ВТО.

10. Перерахуйте пристосування для ВТР. 11. Перерахуйте операції ВТО та вкажіть ділянки їх застосування. 12. Яких технічних умов потрібно дотримуватись при виконанні прасувальних робіт? 13. Чим відрізняються операції «відтягування» від «спрасовування»?

68


2.4. Клейові методи обробки деталей одягу. Сутність клейового методу обробки одягу. Методи клейового з'єднання широко використовують в швейній промисловості. Клейові матеріали забезпечують можливість виготовлення різних конструкцій, зменшують масу виробу, підвищують формостійкість окремих деталей і вузлів одягу. Крім того, клейовий метод дозволяє підвищувати продуктивність праці і ефективність виробництва. Клейове з'єднання – це нероз'ємне з'єднання, отримане в результаті дії склеювальної речовини з склеювальним матеріалом (тканина, трикотаж) хімічним або термічним (тобто за допомогою праски або преса) способом. До клейових матеріалів і з'єднань пред'являються наступні вимоги: 1.

міцність;еластичність і гнучкість. Найчастіше потрібна велика

гнучкість з'єднання і мала їх жорсткість. Жорсткість клейових з'єднань залежить від клеїв, товщини шару клею, способу нанесення клеїв на тканину (суцільне і несуцільне покриття) прокладки і від виду самої прокладки; 2.

водостійкість (визначається стійкістю до води і кип'ячення);

3.

стійкість до хімічного чищення;

4.

морозостійкість;

5.

зовнішній вигляд клейових з'єднань (відсутність лас, міхурів,

пролягань, заломів, висока формостійкість). Клейові матеріали можна розділити на дві групи: термопластичні і нетермопластичні. При нагріванні термопластичних матеріалів склеювальна маса плавиться і

проникає

в

структуру

склеювальної

тканини;

після

охолодження

закріплюється з утворенням клейового з'єднання. Цей вид клейового з'єднання виконують з використанням прасок і пресів. Застосовують при виготовленні одягу з , шовкових, бавовняних, синтетичних і інших тканин. До нетермопластичних відносяться матеріали типу лейкопластиря. Використовуються як кромки у виробах з натурального і штучного хутра, штучної і натуральної шкіри. 69


Види і характеристика клейових матеріалів. У виробництві одягу використовуються клейові матеріали прокладок і кромок, клейова павутина, клейові нитки, сітки, плівки, пороша, пасти. До клейових матеріалів прокладок відносяться тканини, неткані полотна, трикотаж, на одну сторону яких нанесений шар клейового покриття. Призначення їх – формостійкості деталям одягу, обробка країв і зрізів деталей. Нанесення покриття по своїй структурі може бути точковим і суцільним. Термоклєйові матеріали кромок – прокладки матеріалу у вигляді смужок матеріалу шириною 0,5 – 2,0 см. з одностороннім клейовим покриттям. Застосовують для зрізів від розтягування. Клейова павутинка нетканий клейовий матеріал. Випускають у вигляді полосок або полотен. Використовують для закріплення припусків і країв деталей і ін. Клейова нить моноволокно з термопластичного полімеру товщиною 0,3 – 0,4 мм. Використовують для закріплення припусків і країв деталей. Клейову сітку виготовляють з поліетилену. Вона має осередки різної форми. Використовують для надання форми дрібним деталям пальта. Для крупних деталей не використовується, оскільки має підвищену термоусадку. Клейову плівку випускають з поліаміду, поліетилену, лавсану і тому подібне Сполучають з деталями під тиском при дії розчинника. Клейову порошу і пасти-полімери використовують для виготовлення клейових матеріалів.

Основні напрями в застосуванні клейових матеріалів. Існують три основні напрями у використанні клейових матеріалів: 1) закріплення країв і зрізів деталей одягу для забезпечення їх рівності, формостійкості, оберігання від розтягування і осипання; 2) надання деталям одягу потрібної формостійкості різними клейовими матеріалами прокладок;

70


3) виготовлення і прикріплення оброблених елементів: аплікацій, вишивок і тому подібне. Послідовно розглянемо ці напрями. Для закріплення країв і зрізів деталей застосовують клейову павутинку і нитку. Клейову павутину використовують при виготовленні пальта і костюмів на операціях закріплення бортів, шліц, коміра, низу виробу, рукавів і так далі. Клейову нитку використовують для закріплення швів обшивання. Нитка може бути прокладена нитковим або термоконтактним способом: при нитковому способі нитку заправляють зверху через голку або намотують на шпульку; при термоконтактном – сполучають за допомогою спеціальних машин. Формостійкість деталей досягається дублюванням – фіксованим з'єднанням деталей виробів (пальта, костюмів) з клейовими прокладками по всій поверхні або її частини. Дублювання виконується на пресах або прасках. Не дублюють вироби з тканин з рельєфною або ворсовою поверхнею. Дублюють деталі до зшивання виточок і пришивання відрізних деталей. До процесу дублювання пред'являють наступні вимоги: 1.

правильне розташування прокладки зрізів основної деталі;

2.

відсутність заминів, нерівностей на основній тканині і прокладці;

3.

міцність з'єднання по всій поверхні;

4.

відсутність прихованих дефектів (ласи, опали і т. д.).

Запитання для самоперевірки: 1.

Перерахуйте клейові матеріали.

2.

Дайте характеристику клейовим матеріалам.

3.

Які вимоги пред’являються до клейових матеріалів?

4.

Що Вам відомо до процесу дублювання деталей виробу?

5.

Розкажіть про ділянку використання клейової нитки.

6.

Чим відрізняється «клейова нитка» від «клейової павутинки»? 71


РОЗДІЛ 3 ОБРОБКА ОСНОВНИХ ДЕТАЛЕЙ ШВЕЙНИХ ВИРОБІВ

Існує два методи виготовлення виробів з примірками: з однією приміркою і з двома примірками. Найбільш прогресивний являється метод виготовлення одягу з однією приміркою, так як він дозволяє скоротити цикл виробничого процесу (за рахунок ліквідації повторних операцій); покращити виробництво

праці;

створити

умови

для

роботи;

усунути

строки

виготовлення виробу та з економити час замовника. Виготовлення виробу з двома примірками здійснюють в тих випадках, коли потрібно пошити складну модель, або коли фігура замовника має відхилення. 72


Етапи роботи з примірками. Виготовлення виробів з примірками передбачають слідуючі етапи робіт: 1.

Прийом та оформлення замовлення (вибір моделі, оформлення

квитанції); 2.

Будова конструкції та підготовка лекал до розкрою;

3.

Підготовка тканини до розкрою (декатирування);

4.

Розкрій виробу;

5.

Підготовка виробу до примірки;

6.

Проведення примірки виробу на статурі замовника для уточнення

посадки виробу на статурі; 7.

Виготовлення виробу та здача його замовнику.

3.1. Деталі крою жіночої блузи. Назви зрізів, ліній деталей крою. Пілочка (2 деталі). 1.

Бічний зріз;

2.

Нагрудна виточка;

3.

Зріз пройми;

4.

Плечовий зріз;

5.

Зріз горловини;

6.

Точка уступу;

7.

Уступ борта;

8.

Зріз борта;

9.

Лінія середини пілочки;

10. Виточки від зрізу талії. 11. Нижній зріз. Нитка

основи

проходить

паралельно лінії середини деталі. 73


Спинка суцільнокрійна (1 деталь) 1.

Середина спинки;

2.

Зріз горловини спинки;

3.

Плечовий зріз;

4.

Плечова виточка;

5.

Пройма;

6.

Бічний зріз;

7.

Зріз низу;

8.

Виточка від зрізу талії.

Нитка

основи

проходить

паралельно лінії середини деталі. Рукав (2 - деталі) 1.

Передній зріз;

2.

Зріз оката;

3.

Ліктьовий зріз;

4.

Зріз низу.

Нитка

основи

проходить

паралельно лінії середини деталі. Підборт (2 деталі) 1.

Зріз борта (зовн. зріз);

2.

Зріз горловини;

3.

Вершина

підборта

(плечовий зріз); 4.

Внутрішній

зріз

підборту; 5.

Нижній зріз.

Нитка

основи

проходить

паралельно лінії середини деталі. 74


Нижній та верхній комір (2 - деталі) 1.

Середина коміра;

2.

Зріз відльоту;

3.

Кінець коміра;

4.

Зріз стійки;

5.

Лінія перегину стійки.

Нитка основи проходить паралельно лінії середини деталі (а), або лінії яка з’єднує кінці відльоту (б). 3.2.

Види та обробка виточок.

Для надання виробу бажаної форми відповідно до статури на основних деталях роблять виточки. Залежно від розташування на виробі виточки поділяють на верхні та від лінії талії. Верхні виточки по спинці починаються від плечового зрізу або зрізу горловини. Верхні виточки по пілочці розташовують від зрізів: плечового, горловини, пройми, бічного. Ці виточки придають виробу форму на випуклість грудей. При обробці ці виточки направляють до центру грудей. Виточки від лінії талії необхідні для отримання прилягання в ділянці талії. Виточки від ліктя розташовують від ліктьового нижнього зрізу або від низу рукава. При виконанні ВТО виточки розпрасовують або запрасовують до лінії середини деталі.

75


Вимоги до виконання виточок: 1)

симетричне розташування на виробі;

2)

щільне прилягання припуску;

3)

відсутність слабини в кінцях виточок;

4)

наявність закріпок на початку та в кінці строчок.

Обробка виточок. Обробка виточок, які починаються від зрізів деталей. Виточки намічають на виворітній стороні трьома лініями: 1.

середина виточки;

2.

бічна сторона виточки;

3.

лінія, яка обмежує довжину виточки.

Намітити виточку

Зшити виточку

Потім перегинають деталь по середній лінії 1, зметують по бічній лінії 2 до лінії 3, яка обмежує довжину виточки. Зшивання виточки починають від зрізу деталі по бічній лінії зводячи строчку нанівець. Перед виконанням ВТО потрібно нитки зметування видалити. Виточки

розпрасовують

або

запрасовують

в

бік

середини

деталі,

спрасовуючи слабину в кінці виточки.

76


Обробка виточок на суцільній деталі. Виточки намічають чотирма лініями:

2.

бічна сторона виточки;

3.

і 4-лінії, які обмежують довжину виточки.

Середина виточки

середина виточки;

Строчка сточування виточки

1.

Деталь перегинають по середній лінії лицьовим боком усередину. Зметують і зшивають виточку по бічній лінії, починаючи строчку з одного кінця і до кінця іншого. Початок і кінець строчок закріплюють. Також можна зшивати виточку у два прийома: починаючи від середини виточки спочатку в одну сторону, а потім від середини в іншу зводячи строчки нанівець. При виконанні ВТО потрібно спочатку виточку відтягнути по згину на ділянці таліі, намагаючись випрямити строчки зшивання виточки. А потім запрасувати або розпрасувати виточку в залежності від обробляємої тканини.

Обробка виточок, які переходять у мяку складку. Намічають трьома лініями: 1. середня лінія; 2. бокова лінія; 3. лінія, яка обмежує довжину виточки.

77


Зметують та зшивають по бічній лінії заокруглюючи строчку в куті по лінії, яка обмежує довжину виточки. Потім виконують ВТО запрасовуючи виточку-складку до середини деталі, але тільки до лінії, яка обмежує довжину складки.

3.3. Обробка підрізів.

Підріз потрібно викроїти так, щоб один його зріз був довший за інший для утворення зборок або складок. По припуску довшого зрізу підрізу прокладають дві паралельні строчки 1, потім необхідно стягнути нижні кінці ниток. Сборки, які утворились розташовують рівномірно. Довжину сторін підрізу урівнюють. Підріз зшивають, урівнюючи зрізи сторін (по аналогії зі зшиванням виточок). Строчку прокладають зі сторони зборки строчка 2.

78


Шов направляють в сторону без зборок і припрасовують. Якщо передбачено моделлю, то можна настрочити припуск підрізу на деталь строчка 3. На відміну від підрізів зі зборками у підрізів зі складками замість зборок виконують складки на довщій стороні підрізу.

3.4. Види рельєфів та їх обробка. Рельєфи – це конструктивні і декоративні лінії виробу. Вони можуть мати різноманітну конфігурацію. Вони мають різне розташування на виробі від: плечового зрізу, пройми, зрізу горловини. Розташовуючи по-різному рельєфи можна створити різноманітні зорові ілюзії щодо фігури і виробу. Так, вертикальні рельєфи по переду блузки, які розташовані ближче до центру, мають більшу декоративність і підкреслюють груди. Якщо переміщувати рельєфи до бічних швів – то створюється ілюзія спрощення фігури. Рельєфи з прямими і гострими кутами надають фігурі жорсткості. Лінія рельєфу може бути прямою або фігурною. По способу обробки рельєфи бувають: зшивні, настрочні, розстрочні, накладні, виточні, зі шнуром. 79


Рельєфи зшивні. Деталі передньої частини пілочки і бічної відрізної частини (бочка) складають лицьовими сторонами усередину, зрівнюють зрізи, суміщають контрольні знаки. Зметують зі сторони бочка швом шириною 1,4 см. Зшивають по передній частині пілочки: один шов – знизу до гори, другий – з гори до низу (ширина шва 1,5 см.). Нитки зметування видаляють. Зрізи обметують до зшивання, (якщо потім шви розпрасовують) і після зшивання, (якщо потім шви запрасовують). ВТО рельєфів виконують на спецколодках в декілька

прийомів.

При

виконанні

ВТО

шви

розпрасовують

або

запрасовують в бік середини деталі.

Рельєфи розстрочні. Деталі складають лицьовими боками усередину і з’єднують зшивним швом в розпрасування (строчка 1). Потім з лицьового боку прокладають оздоблювальні строчки 2 з двох сторін на однаковій відстані від строчки зшивання.

80


Рельєфи настрочні з відкритими зрізами. З’єднують деталі так само, як зшивні рельєфи. Ширина шва дорівнює 1,5 см. (ширина оздоблювальної строчки з дованням 0,7 - 1,0 см.). Обробляють зрізи шва (до або після зшивання). Припрасовують шов на ребро. Потім потрібно виметати (направляючи шов до середини деталі) прямими стібками швом шириною 0,5 – 0,7 см. в залежності від ширини оздоблювальної строчки. Прокладають оздоблювальну строчку. Нитки тимчасового призначення видаляють і припрасовують.

Рельєфи настрочні з одним закритим зрізом.

Деталі складають лицьовими сторонами усередину таким чином, щоб зріз нижньої деталі виступав за зріз верхньої на ширину оздоблювальної 81


строчки з додаванням 0,7 - 1,0 см. Потім зі сторони верхньої деталі на відстані 0,5 - 0,7 см. від зрізу верхньої деталі зшивають (строчка 1). Далі шов виконують так само, як і настрочний з відкритими зрізами, тобто прокладають оздоблювальну строчку 2.

Рельєфи виточні. 1. Спосіб. На лицьовий і виворітний бік наносять лінію рельєфу. На виворітний бік деталі по лінії рельєфу прокладають додаткову смужку тканини, яка викроєна по поперечній нитці, шириною, яка дорівнює подвійній ширині оздоблювальної строчки з додаванням 0,8 - 1,0 см. Середина додаткової смужки тканини повинна співпадати з наміченою лінією. Пришивають смужку тканини, прокладаючи строчку по лицьовій стороні виробу точно по лінії рельєфу строчкою 1.

Потім необхідно розкласти основну деталь і смужку тканини в різні боки і прокласти строчку на відстані 0,1 - 0,2 см. від строчки з’єднання деталей (строчка 2). При виконанні ВТО рельєфа, основну деталь

82


перегинають і запрасовують. Після чого прокладають оздоблювальну строчку.

2. Спосіб. Для даного способу форма рельєфів повинна бути прямою, без кутів. На виворітному боці намічають лінію рельєфа, перегинають деталь по цій лінії лицьовими сторонами усередину і підкладають додаткову смужку тканини. Після цього прокладають строчку на відстані 0,2 - 0,3 см. від згину строчка 1. Потім огинають основну деталь, запрасовують і прокладають оздоблювальну строчку 2 по рельєфу.

Рельєфи накладні з закритими зрізами. На бічній основній деталі намічають лінію до якої в майбутньому будемо накладати другу деталь. На основній середній деталі намічають лінію, заметують край рельєфа по наміченій лініі і запрасовують. Середню основну деталь накладають на бічну основну деталь лицьовим боком до гори до наміченої лінії суміщаючи контрольні позначки. Урівнюють лінії, а потім наметують і настрочують швом шириною 0,1 - 0,5 см. від згину деталі.

83


Рельєфи накладні з відкритими зрізами. На лицьовий бік деталі накладають другу деталь лицьовим боком догори і прокладають пряму або зигзагоподібну строчку відступивши від зрізів на 0,5 - 0,7 см. Потім припрасовують.

Рельєфи зі шнуром. З

виворітного

боку

деталі

підставляють

смужку

тканини

і

прокладають строчку по лицьовій стороні по наміченим паралельним лініям (строчка 1, 2). Потім в куліску протягують шнур.

3.5. Види складок та їх обробка. Складки – збагачують форму виробу, забезпечують вільність руху. Є досить не дорогим, але одночасно модним і привабливим видом збагачення площинної поверхні текстильних матеріалів сьогодні. Вони бувають односторонні, зустрічні, бантові і віялоподібні. 84


Односторонні складки – це складки з одним згином, що закладені з лицьового боку як правило в одну сторону. Край таких складок може бути відлітним, а також настрочений оздоблювальною строчкою. Складки однобічні. Завжди в однобічних складках з лицьової

сторони

всі

згини Ширина складки

направлені в одну сторону, а з виворітної в протилежну. Намічають складки 3 лініями з виворітної сторони середня,

2

виробу: 1

бічна,

3

лінія

перпендикулярна, яка обмежує кінець зшивання складки. При

виконанні

деталь

перегинають

лицьовою

стороною

Виворітна сторона

всередину, зметують по бічній лінії по всій довжині складки,

потім

зшивають по лініям 2 і 3. Строчку закінчують по овальній або прямій лінії.

Складку

запрасовують.

Використовують для оздоблення та забезпечення свободи руху. 85


Складки однобічні з’єднувальні. На виворітній стороні одної деталі намічають бічну лінію 1 – це лінія

Глибина складок + припуск на шов сточування

зовнішнього згину складки та лінію 2 – яка обмежує довжину зшивання складки. Зметують

деталі

попередньо

склавши їх лицьовими сторонами всередину та урівнюючи зрізи по 1 – бічній

лінії

по

всій

довжині.

Зшивають складку по 1 – ій лінії до 2 – ої лінії заокруглюючи в куті (строчка 1). Потім зшивають зрізи деталей

по

всій

довжині

швом

шириною 1,0 – 1,5 см. (строчка 2), та обметують їх. Запрасовують складку по всій довжині, нитки змотування видаляють з шва зшивання складки, залишаючи зметаною складку від 2 – ої лінії до зрізу низу. Цю строчку видаляємо

в

кінці

виготовлення

виробу. Складки зустрічні. Всі згини з лицьової сторони

4 ширини складки

зустрічних складок направлені один до одного, з виворітної сторони один від одного. Намічають складку 3 лініями з виворотної сторони виробу: 1 – 86


середня,

2

бічна,

3

лінія

перпендикулярна, яка обмежує кінець зшивання складки. Припуск складки дорівнює глибині однієї складки, помноженої на чотири. При

виконанні

деталь

перегинають

лицьовою

стороною

всередину по середній лінії 1 та зшивають по бічній лінії 2 до лінії 3. Після цього, складку розкладають по обидві сторони від строчки зшивання (шов

зшивання

співпадати

складки

з

лінією

повинен середини

складки). Для фіксації припусків по 3 – ій лінії прокладають строчки в два прийома

від

середини

складки

(строчки 2). Заметують припуски складки по всій довжині деталі двома строчками (строчки 3) паралельно внутрішнім згинам нитки

складки.

Припрасовують,

видаляють

в

кінці

виготовлення виробу. Складки зустрічні з’єднувальні. Деталі

крою

дві

частини

виробу з припусками на складку: на одній

деталі

припуск

дорівнює

ширині складки, помноженої на 3, на другій деталі – одна ширина складки. На двох деталях дають припуск на 87


шов зшивання деталей 1,0 – 1,5 см. Деталі

зшивають,

Строчка сточування припусків

зріз

обметують.

Складки зустрічні з’єднувальні з додатковою деталлю. Викроїти дві деталі вироба з припусками, які дорівнюють одній ширині

складки

з

додаванням

припуску на шов зшивання 1,0 – 1,5 см., та смужку з основної тканини по ширині,

яка

дорівнює

подвійній

ширині складки з додаванням 1,0 – 1,5 см. з кожної сторони. З’єднують

основні

деталі

з

смужкою зшивним швом на ребро (строчка 1), зрізи обметують. Складки бантові. Це виворітна сторона зустрічної складки. Виконують

Лицева сторона

по

аналгії

з

обробкою зустрічних складок. Складки м’які, не запрасовані. По зрізу деталі, на якій будуть розташовуватись складки,

роблять

надсічки на рівні середньої та бічної 88


сторони складок. Закладають

складки

Надсічки

по

надсічкам, закріпляючи машинною строчкою

вздовж

зрізу

деталі

(строчка 1) швом шириною 0,5 – 0,7 см. Строчку застрочування складок не повинно бути видно з лицьової сторони після з’єднання основних деталей (строчкою 2).

3.6. Способи обробки кокеток. Кокетка – це деталь або вузол верхньої частини переду або спинки та рукава. Кокетка може бути настрочною, пришивною [ДСТУ 2023-91]. Вона може розташовуватися в верхній частині виробу від лінії плеча до лінії грудей. Конфігурація лінії кокетки може бути різноманітною – від прямої до ламаної лінії. 1.

Кокетки по формі бувають прямими, овальними і фігурними;

2.

Кокетки

з’єднують

з

виробом

такими

швами: зшивним,

настрочним, накладним, виточним; 3.

Кокетки бувають відрізні і суцільнокроєні з виробом. Обробку

кокеток суцільнокроєних з виробом, виконують так само, як виточні шви або складні складки; 4.

Кокетки можуть бути оздоблені: кантом, бейкою, оборкою,

мереживом.

89


Обробка прямих і овальних кокеток. Деталь кокетки і основну деталь скласти лицьовими сторонами всередину, урівнюючи зрізи та приметати по кокетці. Пришивають кокетку, ширина шва 1,0 - 1,5 см. Зрізи припусків обметати.

Запрасувати припуски в бік кокетки або розпрасувати, тільки тоді обметати зрізи кожної деталі окремо.

Обробка прямих і овальних кокеток накладним швом. (При ширині оздоблювальної строчки не більше 0,5 см.).

На основній деталі намічають лінію пришивання кокетки. На кокетці намічають лінію нижнього її краю. 90


Запрасовують або заметують нижній край кокетки по наміченій лінії. Припуск шва по овальним краям спрасовують або висікають кутиками. Потім кокетку накладають на лицьовий бік основної деталі лицьовим боком догори. Урівнюють лінії на основній деталі з нижнім краєм кокетки. Приметують і настрочують швом шириною 0,1 - 0,5 см.

Обробка кокеток з виступаючими кутами. (Обробка при ширині шва настрочування кокетки не більше 0,2 см.).

З лицьового боку кокетки позначити лінію підгину нижнього краю кокетки. Внутрішні кути розсікають не доходячи до шва на 0,2 см., а

91


зовнішні висікають або закладають в складку, якщо дозволяють властивості тканини.

(Обробка при ширині шва настрочування кокетки більше 0,2 см.). Намічають лінію нижнього краю кокетки. Зшивають кути кокетки по припуску швом шириною 0,5 - 0,7 см. строчка 1. Залишки висікають, шов зшивання розпрасовують. Кути вивертають на лицьовий бік кокетки, виправляють.

Заметати нижній край кокетки прямими стібками, виправляючи кути. Припрасувати краї кокетки з виворітного боку. Намітити з лицьового боку на основній деталі лінію нижнього краю кокетки.

На

відстані

від

верхнього

зрізу,

яка

дорівнює

ширині

оздоблювальної строчки на кокетці з додаванням 1,5 см. Сумістити оброблений край кокетки з позначеною лінією на основній деталі, приметати прямими стібками 1,0 - 1,5 см. завдовжки. Настрочити кокетку на основну деталь з лицьового боку кокетки на відстані, яка передбачена моделлю строчка 2. Обметати зрізи припусків на шов з’єднання кокетки і основної деталі разом на спецмашині строчка 3. 92


Обробка кокеток з оздобленням (кантом, оборкою, мереживом). 1.

А. Смужку для канта скласти вдвоє вздовж виворітним боком

усередину, вирівняти зрізи і запрасувати. Смужку для канта прикласти до краю кокетки згином до середини деталі, урівнюючи зрізи і прокласти строчку по канту на відстані від згину смужки (строчка 1) швом, ширина якого дорівнює ширині канта відняти 0,1 см. (для того, щоб строчка пришивання канта попала в шов пришивання кокетки до основної деталі). Відстань від зрізу основної деталі до строчки пришивання канта становить 1,0 - 1,5 см.

Лицева сторона кокетки

Лінія ширини канту в готовому вигляді

1.

Б. Обробити зрізи оборки швом у підгин закритим зрізом.

Скласти оброблену оборку і кокетку лицем до лиця, вирівняти зрізи оборки і кокетки, пришити оборку (строчка 1) рівномірно розподіляючи;

1.

В. Мереживо розмістити на лицьову сторону кокетки лицьовою

стороною донизу, фігурним краєм до середини деталі та пришити на відстані 0,5 см. від прямого зрізу мережива (строчка 1). Відстань від зрізу до шва пришивання з боку кокетки 1,0 - 1,5 см; 93


Лицева сторона кокетки

2.

Скласти кокетку з основною деталлю лицьовим боком усередину,

вирівнюючи зрізи приметати і пришити швом, ширина якого на 0,1 - 0,2 см. більша за ширину шва пришивання оздоблення до виробу (строчка 2). Шов пришивання обметують на спеціальному обладнанні і запрасовують в сторону кокетку; 3.

Шов

пришивання

кокетки

заметати

(якщо

необхідно)

і

настрочити. Ширина шва по моделі (строчкою 3).

Обробка кокеток з внутрішніми кутами.

94


1.

Під час розкроювання кокетки і основної деталі слід враховувати,

що нижній край кокетки і верхній основної деталі повинні мати припуски на шви, які дорівнюють ширині оздоблювальної строчки додати 1,5 см. На кокетці та на основній деталі необхідно позначити лінії з’єднання з лицьового боку, а на ділянці внутрішніх кутів кокетки додатково з виворітного боку; 2.

Викроїти обшивку для обробки внутрішнього кута кокетки з

основної тканини відповідно до форми кута. Ширина обшивки дорівнює ширині оздоблювальної строчки додати ширину припуску на шов обшивання і додати 1,5 см. дорівнює 2,5 - 3,0 см. Довжина сторін обшивки 4,0 см. додати припуски 1,0 – 1,5 см. дорівнює 5,0 - 5,5 см. Припуски по довжині обшивки запрасовують; 3.

Обшивку і кокетку скласти лицьовим боком усередину, вирівняти

кути і приметати по позначеній лінії кокетки. Обшити внутрішній кут кокетки обшивкою швом шириною менше ширини шва з’єднання кокетки з виробом на 0,1 см., (строчка 1). Припуск на ділянці внутрішнього кута розсікають не доходячи до строчки на 0,1 - 0,2 см.;

4.

Заметати нижні краї кокетки і виметати шов обшивання обшивки,

випускаючи кант 0,1 - 0,2 см. завширшки з кокетки на ділянці обшивання кута. Припрасувати нижній край кокетки з виворітного боку. Після цього оброблений край кокетки сумістити з позначеною лінією на основній деталі і приметати прямими стібками. Настрочити кокетку на основну деталь. 95


Оздоблювальну строчку прокласти по кокетці на такій відстані від згину кокетки, яка передбачена моделлю (строчка 2). Потім обметати всі припуски на спеціальній машині (строчка 3). Виворітна сторона обточування

Кокетка

3.7.

Обробка накладної кишені.

Кишеня – це деталь або вузол швейного виробу для зберігання дрібних предметів та декоративного оформлення виробу. Накладні кишені можуть бути розміщені, як у верхній частині виробу (на ділянці грудей) так на нижній частині (нижче талії). Кишені можуть бути різної форми.

96


Деталі крою

Кишеня

Накладна кишеня. 1. Викроюють

з

припусками

по

верхньому зрізу по верхньому зрізу 3,0 3,5 см., по іншим сторонам – 1 см. Кромка. 2. Викроюють з клейового матеріалу, має дорівнювати розмірам верхнього припуску кишені.

Кромка

Продублювати верхній припуск кишені. Прокласти кромку з невеликим натягом на припуск кишені, щоб нижній її край не доходив до лінії перегину припуску на 0,1 – 0,2 см. та закріпити за допомогою ВТО. Застрочити припуск по верхньому зрізу кишені. Ширина шва 0,5 см. (строчка 1).

Обшити кути кишені. Верхній припуск кишені перегнути на лицьовий бік деталі по наміченій лінії кишені та обшити. Ширина шва 0,5 – 0,7 см. (строчка 2).

97


Вісікають

тканину

в

кутах

кишені. Вивертають та виправляють кути,

після

обметують

чого

шви

одночасно

обшивання заметуючи

припуски бічних та нижньої сторін.

Якщо нижні кути заокругленні то залишки

тканини

на

припуску

закладають в м’які складки. У виробах, які виготовлені з плотнішої тканини на заокругленнях висікають кутики.

Намітити

місце

розташування

кишеі. З лицьової сторони вироба намітити місце розташування кишені 3ма кутами (2 – верхніх кути та 1 нижній).

Настрочити накладну кишеню на основну деталь. Ширина шва по моделі. (строчка 3).

98


Обробка накладної кишені з кантом.

1. Обшити кінці смужки для канта, ширина шва 0,5 – 0,7 см. 2. Обшити кінці кишені та не обриваючи строчки пришити кант, ширина шва 0,5 – 0,7 см. 3. Застрочити

верхній

край

припуску по верхньому краю кишені. Ширина шва 2,0 см. 4. Настрочити

кишеню

на

основну деталь, ширина шва 0,1 – 0,2 см. Обробка накладної кишені з обкантованими зрізами. 1. Застрочити підігнутий край кишені на основну деталь, ширина шва 2,0 – 2,5 см. 2. Пришити смужку до бічного та нижнього зрізів кишені, ширина шва 0,5 см. 3. Настрочити

кишеню

на 99


основну деталь, ширина 0,1 см. від згину оздоблювальної смужки. Обробка накладної кишені з оборками 1. Застрочити

нижній

зріз

оборки, ширина шва 0,1 – 0,2 см. 2. Обшити зрізи кишені і не обриваючи строчку пришити оборку, ширина шва 0,5 – 0,7 см. 3. Застрочити край припуску на підгин по верхньому краю кишені, ширина шва 2,0 см. 4. Настрочити

кишеню

на

основну деталь, ширина шва 0,1 – 0,2 см.

3.8.

Обробка мілких деталей.

Обробка клапана.

Клапан – це деталь кишені, яка закриває вхід в нього та одночасно служить оздоблювальним елементом; клапани бувають різними по формі та способу обробки. 100


Викроїти деталі крою клапана. Клапан викроюють з основної тканини. Нитка основи так само як на основній

деталі.

Припуски

на

обробку швів: по верхньому зрізу – 1,5 см., по бічним сторонам і зрізу низу

клапана

0,5

0,7

см.

Підклапан викроюють нитка основи проходить паралелельно верхньому зрізу. По бічним сторонам і зрізу низу підклапан менше клапана на ширину канта на 0,2 – 0,3 см. Викроїти

клейову

прокладку.

Нитка основи проходить паралельно верхньому зрізу клапана.

Зметати клапан з під клапаном Клапан і під клапан складають лицьовими сторонами в середину, урівнюють зрізи та зметують роблячи посадку на заокругленнях та на кутах. Для того, щоб не вигинались кінці клапана. Обшити клапан. Обшивають клапан зі сторони підклапану швом шириною змотування

0,5

0,7

видаляють,

см.

Підклапан

Нитки

висікають

кути, залишаючи припуск 0,2 – 0,3 см., щоб не було потовщення в шві. 101


Виметати клапан Виметують

край

клапана

зі

сторони підклапана з утворенням

Підклапан

канта з основної деталі. Ширина шва виметування 0,5 – 0,7 см. Прокласти

оздоблювальну

строчку. Ширина шва по моделі.

З’єднання клапана з виробом. По наміченій лінії на основну деталь

накладають

клапан

підклапаном догори, суміщаючи лінії на виробі та клапані. Пришивають клапан шириною шва 0,5 – 0,7 см. (строчка 1), припуски підрізають, залишаючи 0,2 – 0,3 см. Клапан запрасовують і прокладають другу строчку на відстані 0,5 – 0,7 см. від шва пришивання (строчка 2).

Обробка клапана використовуючи оздоблення: кант, оборку, бейку тасьму для обкантовування.

102


Обробка клапана з кантом 1. Пришити

кант

до

зрізів

клапана, ширина шва 0,5 – 0,7 см, залишаючи від згину канта 0,2 – 0,3 см. 2. Обшити попередньо

зрізи

клапана,

склавши

деталі

лицьовими

сторонами

Строчку

прокласти

всередину. в

шов

пришивання клапана на 0,1 см. від неї. Обробка клапана з оборкою. 1. Пришити оборку до зрізів клапана, ширина шва 0,5 – 0,7 см. 2. Обшити попередньо лицьовими

зрізи склавши

сторонами

клапана, деталі всередину.

Ширина шва 0,5 – 0,7 см.

103


Оборка клапана з тасьмою 1. Зшити склавши

зрізи

попередньо

деталі

виворітними

сторонами всередину. 2. Обкантувати

зрізи

клапана

тасьмою, ширина шва 0,1 – 0,2 см.

Обробка клапана з бейкою. 1. Пришити

бейку

до

зрізів

клапана, ширина шва 0,7 – 0,5 см. 2. Обшити

зрізи

клапана,

попередньо зметавши. Ширина шва 0,5 – 0,7 см.

Обробка поясу. (з суцільнокрійної деталі). Пояс – деталь швейного виробу, призначена для фіксації його на статурі. Ширина поясу залежно від моделі може бути різною. Пояс може бути суцінокрійним з під поясом, відрізним складатись з двох деталей. Кінці поясу або заходять один на одний на 0,3 – 0,6 см, або робляться встик.

104


Обробка поясу. (З суцільнокрійної деталі). Викроїти пояс. 1. Пояс однієї

Подвійна ширина поясу + 2 см.

можна

деталі,

обробити

ширина

з

якого

дорівнює подвійній ширині поясу в готовому вигляді з додаванням по

Ширина поясу в готовому вигляді + 2 см.

1,0 см. з кожної сторони на припуск обробки. Зшити зрізи поясу по довжині. 2. Деталь лицьовою

поясу

стороною

скласти всередину,

урівнюючи зрізи та зшити швом шириною 1,0 см. (строчка 1). 3. Шов

зшивання

поясу

розпрасовують.

Обшивання кінців поясу. 4. Намітити лінію обшивання кінців поясу у формі «мисика» та обшити швом шириною 0,5 – 0,7 см. Кут підрізають залишаючи припуски 0,3 см. 5. Вивернути лицьовий

бік

оздоблювальну

деталь та

строчку.

на

прокласти Ширина

шва по моделі.

105


Обробка поясу. (з двох деталей) Викроїти деталі. 1. З основної деталі потрібно викроїти дві деталі. Нитка основи

Пояс

проходить вздовж деталі. Ширина поясу дорівнює 3,0 – 6,0 см. З додаванням 1,0 см. на обробку зрізів. Обшивання поясу. 2. Скласти дві деталі лицем до лиця та обшити зрізи, ширина шва 0,5

0,7

см.

Шви

підрізають

залишаючи 0,2 – 0,3 см. Тканину висікають в кутах залишаючи 0,2 см. до строчки. 3. Пояс

вивертають

на

лицьовий бік, виправляють кутики та виметують утворюючи кант 0,2 см..

4. Прокладають оздоблювальну строчку по поясу. Ширина шва по моделі. 5. Обробка

другого

кінця

поясу. Необробленим кінцем поясу

Вспушні стібки

огинають середню частину пряжки і пересувають його в сторону поясу на 4,0 – 5,0 см. Зріз поясу підгинають на 0,5

0,7

см.

всередину

та

застрочують. Ширина 0,2 – 0,3 см. 106


Обробка пагонів.

Пагони це оздоблювальний елемент одягу, якій розміщують на плечових швах. Пагони обробляють по аналогії обробки поясу.

Обробка плечових зрізів.

1.

Пілочку і спинку складають плечовими сторонами всередину,

урівнюючи зрізи, зметують зрізи по спинці роблячи посадку по спинці (на випуклість лопаток), відступив від горловини 1,5 – 2,0 см. і закінчуючи від зрізів пройми на 3.0 – 4,0 см. Величина посадки визначається фігурою замовника, властивостями тканини, а також конструкцією виробу; 107


2.

Якщо на виробі є в наявності виточки величина посадки незначна

або зовсім відсутня; 3.

Зшивають плечові зрізи по пілочці ширина шва 1,0 – 1,5 см. При

індивідуальному виготовленні ця величина може бути більшою; 4.

Плечові зрізи зшивають однією або двома строчками в

залежності від тканини з якої обробляємо виріб. Якщо прокладають дві строчки їх розташовують одна від одної на 0,1 – 0,2 см.; 5.

Якщо тканина трикотажна то по плечовому шву прокладають

пружок, таким чином, щоб один її зріз співпав з плечовим зрізом, а другий попав би під строчку зшивання на 0,1 – 0,2 см.; 6.

Плечові шви розпрасовують або запрасовують на спинку.

Лице Вид зі сторони спинки

Обробка бічних зрізів. Бічні зрізи обробляють зшивним швом в запрасування або в розпрасування в залежності від обробляємої тканини та фасону виробу. Попередньо деталі необхідно скласти лицевими сторонами всередину та сколоти булавками. Ширина шва залежить від фасону: при індивідуальному виготовленні виробу – 1,5 – 2,0 см., при масовому виготовленні виробу 0,5 1,0 см.

108


В розпрасовування

В запрасовування

Обробка нижнього зрізу блузи.

Нижній зріз виробу можна обробити різними швами в залежності від обробляємої тканини та від виготовляємого виробу. Зазвичай застосовують крайові шви:

У

підгин

з

відкритим

У підгин з закритим зрізом;

обметаним зрізом;

109


Обкантовувальний з закритим

Обкантовувальний тасьмою.

зрізом;

110


РОЗДІЛ 4 ОБРОБКА ЗАСТІБОК В ШВЕЙНИХ ВИРОБАХ

4.1. Види петель та способи їх обробки

При виготовленні блуз використовують петлі різних видів: обметані та навесні.

Обметані петлі Виконують

на

спеціальному

обладнанні.

111


Навісні

петлі

з

виточного

шнура Викроюють смужку тканини під кутом 45° до нитки основи шириною

2,0

3,0

см.

Складають її вздовж посередині лицьовою стороною всередину. Зшивають вздовж згину швом шириною 0,3 – 0,4 см. В кінці ширину шва збільшують до 0,5 –

0,7

см.

Припуск

шва

підрізають, залишаючи 0,3 – 0,6 см. Вивертають на лицьовий бік за допомогою голки та товстої нитки.

Шнур

повинен

бути

плотним по всій довжині. Виготовлення петель Шнур

розрізають

на

частини (довжина

рівні

петлі має

відповідати діаметру ґудзика). Складають

їх

навпіл

і

накладають на лицьовий бік правої

пілочки.

Закріплюють

машиною строчкою. Край

застібки

обшивають,

ширина шва 0,5 – 0,7 см. Навісні петлі з прямої смужки тканини. Застрочити

смужку

тканини 112


підігнув обидва зрізу (нитка основи

проходить

вздовж

деталі). Розрізають

смужку

на

частини

(довжиною,

рівні яка

відповідає діаметру ґудзика). На кожній частині застрочують на середині петлі. З’єднують петлі з виробом так само, як петлі з виточного шнура.

Обробка застібок в блузах дуже різноманітна. По розміщенню вони можуть бути з переду, ззаду, збоку, в плечовому та бічному шві. По способу застібання застібки можуть бути виконані на ґудзики та петлі, крючки та петлі, зав’язуватись на шнур, у вигляді застібки «блискавки». По конструкції вони можуть бути з відрізними або суцільнокрійними підбортами, з вшивними планками, з настрочними планками, з петлями в шві пришивання планки, з потайною застібкою, з застібкою обшивками підборами.

4.2. Обробка підботів.

Підборти – це деталі з основної тканини, якими обробляють лацкани і борта виробу, вони розміщенні з внутрішньої сторони виробу. По конструкції підборта бувають відрізними та суцільнокрійними з пілочками. Нитка основи проходить паралельно зовнішньому зрізу підборта на прямій ділянці. Підборта викроюють з однією чи з двома надставками. З’єднують надставки зшивним швом розпрасування, ширина шва дорівнює 0,5 - 0,7 см., нитка 113


основи на надставках проходить так само, як на підбортах. В підбортах в виробах з ярко вираженим малюнком тканини при пришиванні надставок малюнок суміщають. Шов пришивання верхньої надставки розташовують нижче першої петлі на відстані не менше 3,0 см. Шви пришивання надставок розташовують на відстані 3,0 см. від петлі. Довжина нижньої надставки (в готовому вигляді) повинна бути не менше 6,0 см.

Не менше 3

Не менше 6

Обробка борів відрізними підбортами в виробах з застібкою догори.

Обробка

внутрішнього

зрізу

підборту Внутрішній зріз підборту обробляють швом

у

підгин

з

відкритим

обметаним зрізом, швом у підгин з закритим зрізом. Обшивання бортів Обшивають

зрізи

уступа,

борта,

нижнього кута борта, попередньо склавши деталі лицьовими сторонами усередину, ширина шва 0,5 – 0,7 см. 114


Після

того,

вивертають,

як

висікли

виправляють

кути шов,

виметують з утворенням канта з пілочки.

Обробка борів відрізними підбортами в виробах з вилогами. (Обробка краю борта з оздоблювальною строчкою)

Вивертаємо та виметуємо обшиті краї виробу Борта вивертають, виправляють шов обшивання, кути лацканів та нижні кути бортів. Виметують борт зі сторони підборта з

Підборт

утворенням канта з пілочки шириною 0,2 – 0,3 см. Строчку прокладають на відстані 0,5 – 0,8 см. від шва обшивання борту. Лацкан виметують зі сторони пілочок утворюючи кант з підборта шириною 0,2 – 0,3 см. На рівні першої петлі борт виметуюють врозкол на ділянці довжиною 1,5 см. догори від петлі та 1,5 см. донизу від петлі 115


(Обробка краю борта в «чистий край»)

Підрізка припусків Після розпрасування шва обшивання борта припуски швів підрізають: по лацканам – тільки зі сторони пілочок

Підборт

до 0,2 - 0,3 см., по бортам – тільки зі сторони підборта до 0,2 – 0,3 см.

Бортова прокладка

Припуск розсікають на рівні першої петлі,

не

доходячи

до

строчки

обшивання на 0,1 – 0,2 см. Настрочування припусків шва Відступив від кутів лацканів 3,0 – 4,0 см.,

настрочують

припуск

шва

обшивання борта швом шириною 0,2 – 0,3 см., по лацкану – на пілочку, не доходячи до рівня першої петлі 1,5 см.,

потім

строчку

прокладають

Бортова прокладка

строго по шву обшивання на ділянці 1,5 см., потім строчку прокладають

Підборт

суворо по шву обшивання на ділянці довжиною 1,5 см., далі настрочують припуск шва по довжині підборта. Якщо нижні кути борта обшиті, 116


строчку застрочування закінчують, не доходячи до низу вироба на 3,0 – 4, 0 см. Закріпки в кінці строчок не виконують, нитки прибирають на виворітну

сторону

виробу,

зав’язавши їх вузли. Питання для самоперевірки 1. Якими способами можна обробити внутрішнього зріз підборту? 2. Чи завжди з’єднують підборта клейовою прокладкою? 3. Яка величина шва обшивання краю борта? 4. З боку якої деталі обшивають край борта? 5. Яку деталь називають підбортом? 6. Як проходить нитка основи в підбортах? 7. Скільки надставок може бути в підбортах, та де вони розташовуються? 8. Розкрийте особливості обробки краю борта в «чистий край». 9. Розкрийте особливості обробки краю борта з оздоблювальною строчкою в виробах з вилогами. 4.3. Обробка застібки в шві пришивання планки

Викроїти деталі застібки:

Лінія виробу в готовому вигляді

Пілочка – 2 деталі, викроюють до лінії середини +1 см. на припуск. Планка – 2 деталі, шириною рівною подвоєній ширині планки додати 1 см. на пришивання до пілочки і +1 см. на пришивання до підборту. Підборт з обробленим внутрішнім зрізом.

На

всіх

розмічають петлі.

трьох

деталях

Планка Підборт

117


Пришити планку до пілочки і до підборта. Деталі скласти лицьовими сторонами всередину, зрізи урівняти. Строчку пришивання прокласти з боку

планки.

Зробити

строчки

в

місцях

петель

і

закріпити

пропуски

розташування зворотною

машинною строчкою на початку і в кінці кожної петлі, ширина шва 0,7 – 1,0

см.

Розпрасувати

шви

пришивання планки до пілочки і підборта до планки. Обшити

уступи

і

нижні

кути

підбортів. Перегинають деталі по лінії середини планки. Урівнюють шви з’єднання деталей, зрізи уступів і зрізи кутів бортів, обшивають, висікають кути , вивертають,

виправляють

Припрасовують

з

кути.

одночасним

запрасовуванням планки посередині. Кінцева обробка петель. 1-й

спосіб.

Закріплюють

петлі

(з’єднуючи деталі пілочки і підборта з

двох

сторін

оздоблювальними

планок) строчками

прокладаючи їх вздовж суміщених швів пришивання планки на відстані 0,1 - 0,2 см. від них. 2-й

спосіб.

Суміщають

шви 118


пришивання

планки,

відгинають

підборт

пілочку,

зшивають

і

Потайні підшивальні стібки

припуски швів пришивання планки на пілочці і підборті, розташовуючи строчку на 0,1 см. від строчок пришивання планки. Сторону петель з боку планки підшивають потайними підшивними стібками частотою 3 – 4 стібки на 1см.

Обробка потайної застібки На

пілочці

припуском

на

з

цільнокрійним

обробку

застібки

намітити лінії: 1 – лінія ширини потайної планки; 2 – лінія середини пілочки; 3 – лінія борта в готовому вигляді, відстань між лініями 1 і 2 дорівнює половині ширини застібки; 4 – лінія згину планки, відстань між лініями 3 і 4 дорівнює ширині планки; 5 - лінія краю борта на потайній планці, відстань між лініями 4 і 5 дорівнює ширині планки; 6 - лінія ширини планки, відстань між лініями 5 і 6 дорівнює ширині планки + припуск на шов 1 см.

119


Обробка потайної планки Запрасовують деталь пілочки по лінії борта пілочки (лінія 3) і по лінії борта планки

(лінія

прокладають

5).

По

строчку,

лінії

1

з’єднуючи

припуски. Відгинають

потайну

внутрішню

частину планки в сторону борта пілочки.

Припрасовують

Обробляють

петлі

на

деталь. потайній

частині планки на петельній машині, розмічаючи

їх

паралельно

краю

борта.

Обробка застібки планками – підбортами.

Викроїти деталі крою: Пілочка – 1 деталь. Підборт-обшивка

1

деталь

з

застроченими зрізами.

120


Обшивання застібки. На

середині

пілочки

лицьової

сторони

двома

взаємно

перпендикулярними

лініями

намічають лінію застібки. Складають деталі пілочки і обшивки лицьовими сторонами

всередину,

урівнюють

плечові зрізи і зрізи горловини, обшивають

застібку

паралельними

двома строчками,

розташовуючи їх по два боки від лінії застібки, відстань між строчками дорівнює 0,5 – 0,8 см. В кінці застібки строчки зводять на нівець одну до одної. Розрізають застібку по лінії

середини

не

дорізаючи

до

строчки на 0,1 – 0,2 см. Обробка шва обшивання . Настрочують обшивання шириною

припуск застібки

шва

0,1

шва

на

обшивку

0,2

см.

Вивертають і виправляють кант з деталі

пілочки,

припрасовують

в

готовому вигляді, внутрішній край обшивки

підшивають

потайними

стібками до пілочки, розташовуючи їх через 8 – 10 см. Припрасовують застібку.

121


Обробка застібки вшивними планками

Викроїти необхідні деталі: Пілочка – 1 деталь. Нитка основи походить паралельно лінії середини деталі. Планка – 2 деталі. Нитка основи проходить паралельно лінії середини планки. Ширина дорівнює подвоєній ширині планки в готовому вигляді + 2 – 3 см., довжина рівна довжині застібки плюс 1,5 – 2,0 см. Клейовий повздовжник – 1 деталь. Довжина дорівнює 5 – 6 см., ширина – 3 – 4 см. Він необхідний для захисту кінця застібки від розтягу. Позначити

лінії

для

обробки

застібки на основній деталі. На лицьовому боці пілочки: 2 – лінія середини

переду

(лінія

розрізу

застібки); 1, 3 – лінія пришивання планок, 4 – лінія, яка обмежує довжину повздовжника. Обшивання верхніх кінців планок 122


Планки скласти вдвоє виворітним боком усередину, вирівнюючи зрізи і обшити

верхні

кінці.

виправити

Вивернути,

кути

запрасовують посередині.

уступів,

планки

вздовж

Намічають

милом

Ширина планки в готовому вигляді Загальний уступ планки

з

внутрішнього боку лінію ширини планок в готовому вигляді . Пришивання планок Накладають планки на лицьовий бік переду лицьовими сторонами вниз, зрізами

до

середини

переду.

Суміщають лінії на планках і пілочці (лінії 1 і 3), пришивають, закінчуючи строчку пришивання планок біля обмежуючої

лінії

4.

Розрізають

застібку по лінії 2, не дорізаючи до строчки на 0,1 – 0,2 см. Відгинають шви пришивання планок на

виворітній

бік

пілочки,

припрасовують. Закріплюють кут в кінці

застібки

потрійною зрізи

по

його

строчкою.

застібки.

основі

Обметують

Припрасовують

застібку в готовому вигляді.

123


4.4. Обробка бортів суцільнокрійними планками 1 спосіб. Перед по лінії краю борту перегнути

на

виворотну

сторону

перегину (ширина перегину дорівнює ширині планки в готовому вигляді). Прокласти строчку 1 по зовнішньому краю планки швом шириною 0,5 см., закріплюючи всередині не клейову прокладку. Перегнути другий раз планку виворітною сторону переду і застрочити вздовж перегину планки швом шириною 0,5 см. (строчка 2). Строчка 2 повинна закрити відкритий зріз

планки

і

прокладки.

Припрасувати. 2

спосіб.

У

виробах

з

льону,

бавовняних тканин, а також із тонких трикотажних

матеріалів

суцільнокрійну обробляти

планку

наступним

можна способом:

перед по зовнішньому краю планки двічі перегнути на виворітну сторону (ширина кожного перегину дорівнює ширині планки в готовому вигляді) і застрочити. 3 спосіб.

По зовнішньому зрізу

суцільнокрійної

планки

прокласти

допоміжну строчку шириною шва 0,9 см. (строчка 1). Запрасувати припуск 124


по зовнішньому краю на 0,1 см., орієнтуючись на допоміжні строчки. Перегнути планку на лицеву сторону переду (ширина перегину дорівнює ширині планки в готовому вигляді). Прокласти строчку по зовнішньому краю планки швом шириною 0,2 см. (строчка 3). Нижній кут планки обробляють одночасно з обробкою низу виробу. Припрасувати.

Обробка бортів відрізними планками.

Прокласти допоміжні строчки по бічним зрізам планки шириною шва 0,9

см.

(строчка1).

Запрасувати

припуски по бічним зрізам планки на 0,1 см., орієнтуючись по допоміжним строчкам. Перегнути деталі планки навпіл,

виворітною

стороною

всередину. Припрасувати. Прокласти строчку вздовж лінії перегину планки шириною 0,2 см. Настрочити планку на зріз борту переду швом шириною 125


0,2 см. (строчка 3). Нижній кут планки

обробити

обробкою

одночасно

низу

з

виробу.

Припрасувати.

Обробка бортів планкою, яка суцільнокрійна з підбортом. При виготовленні виробів з різних видів тканин зріз борта переду може бути оброблений відрізною планкою або суцільнокрійною з підбортом.

а

б

Для посилення краю борту при його обробці планкою можна використовувати деталь переду (варіант б). Для цього перед викроюють ширше на половину ширини планки і накреслити на ньому лінію розташування внутрішнього краю планки. Пришити (строчка 1). і настрочити (строчка 2) планку, обшивати її зовнішній зріз, об’єднаний із зрізом переду підбортом (строчка 3), і прокласти оздоблювальні строчки (строчка 4) по краю борту. Планка може бути суцільнокрійною з підбортом.

Обробка борту відрізною планкою Продублювати деталь планки з виворотної сторони клейовою прокладкою. Прокласти допоміжну строчку по боковому

зрізу

планки

швом

шириною 0,9 см. (строчка 1). Обшити зріз борту переду планкою строчкою 126


шириною

0,7

см.

(строчка

2).

Припрасувати шов обшивання борту на ребро, розпрасувати припуски шва обшивання борту на лицьову сторону переду. Припрасувати шов без канта, запрасувати бокові зрізи планки на 1,0 см. вздовж допоміжної строчки. Прокласти

оздоблюючу

строчку

вздовж краю борту на відстані 0,2 см. від нього (строчка 3). Настрочити планку на перед строчкою шириною 0,2 см. (строчка 4). Припрасувати. Нижній

кут

планки

обробити

одночасно з обробкою низу виробу.

4.5. Обробка потайної застібки у виробах.

На переді намітити три вертикальних паралельних ліній починаючи від переднього зрізу: першу лінію намітити на відстані ширини планки в готовому вигляді + 1,0 см. (припуск шва), згин по цій лінії відповідає краю борту переду по внутрішній частині планки; друга лінія визначає внутрішній згин суцільновикроєної планки, намітити другу лінію паралельно першій на відстані ширини планки в готовому вигляді; третя лінія розташована на 127


відстані ширини планки в готовому вигляді від другої лінії, лінії перегину по цій лінії відповідають краю борту.

Перегнути суцільнокрійну планку, орієнтуючись по трьох намічених лініях,

припрасувати.

Запрасувати

Ширина планки 1 см.

боковий припуск планки шириною 1,0 см. прокласти строчки вздовж краю борту переду на відстані 0,5 см.

Лінія 1 Лінія 2 Лінія 3

(строчка 1). Обметати петлі (строчка 2).

Прокласти

наскрізну

строчку

(строчка 3). Припрасувати готову планку борту з потайною застібкою. Нижній

кут

планки

обробляють

одночасно з обробкою низу виробу. Пілочка виробу з суцільнокрійним припуском на обробку і відрізною додатковою

планкою

на

якій

обметані петлі.

Обробка

даної

потайної

застібки

аналогічна вищеописаній. Різниця в тому, що внутрішні зрізи підборта та планки

не

обметані

на

краєобметувальній машині, а закриті додатковим припуском шва.

128


Обробка потайної застібки з суцільнокрійним підбортом і настрочною планкою. Продублювати підборт клейовою прокладкою. Ширина прокладки ширша підборта на 1,0 см., тому прокладка перекриває лінію краю борту переду. Завдяки цьому лінія перегину буде більш чіткою. Обметати внутрішні зрізи підборта на краєобметувальній машині. Перегнути підборт на виворітну сторону переду, припрасувати. Намітити та обметати петлі на пілочці вздовж краю борту. Нижній кут борту обробити одночасно з обробкою низу виробу. Деталь планки перегнути навпіл по лінії виворотної сторони на зовні. Обшити верхні і нижні зрізи планки. Вивернути

планку

на

лицьову

сторону, вивернути шви та кути. Припрасувати

планку.

Довжина

планки повинна відповідати довжині переду з раніше обробленим зрізом низу виробу і вшивним коміром. На переді з лицевої сторони намітити прокладання зрізів планки. Закріпити булавками планку до переду по намічених лініях. Пришити планку строчкою шириною 0.5 см. (строчка 1), забрати булавки. Настрочити шов пришивання

планки

строчкою

ширина якої 0,7 см., щоб зрізи шва пришивання були повністю закриті. Для того щоб верхня настрочена планка не відходила від переду, її 129


потрібно

прикріпити

горизонтальними

строчками

або

горизонтальними

закріпками

до

пілочки. Припрасувати.

4.6. Обробка краю борта настрочною планкою Пришивання

планки

до

низу

виробу, обробка низу виробу Нижній зріз планки з запрасованим зовнішнім зрізом пришивають до лінії низу. Ширина шва з боку планки 0,7 – 1,0 см. (строчка 1). Низ застрочують на відстані 0,1 – 0,3 см. від згину по всьому низу (строчка 2). Обшивання борта Планку відгинають на виворітній бік пілочки, сумістивши зрізи деталей. Обшивають уступ і борт пілочки шириною шва 0,5-0,7см (строчка 3). Підрізають кути не дорізаючи до шва обшивання0,1 – 0,2 см. Відгинають сторону

планку

пілочки

на і

лицьову виметують

утворюючи кант з пілочки.

130


Настрочити зовнішній зріз планки Запрасований

зріз

планки

настрочують (строчка 4), прокласти оздоблювальну строчку по борту (строчка 4). Планку припрасовують.

Питання для самоперевірки: 1.

Яка відстань між строчками обшивання розрізу на обшивці?

2.

З якого боку деталі позначають місце розташуваня застібки

вшивними планками? 3.

Скількома лініями розмічають застібку вшивними планками і що

вони означають? 4.

Які деталі необхідні для обробки застібки вшивними планками?

5.

Яка ширина шва обшивання борта планкою?

6.

Як називається тимчасове з’єднання планки з пілочкою?

7.

Як має проходити нитка основи в планці?

8.

Яку прокладку можна застосовувати при обробці планки?

9.

Які Ви знаєте способи обробки планки, яка суцільнокрійна з

виробом?

131


РОЗДІЛ 5 ТЕХНОЛОГІЯ ВИГОТОВЛЕННЯ КОМІРІВ

5.1. Види комірів та їх обробка Коміри можуть бути суцільнокрійними (без шва по відльоту), коміри, які складаються з двох деталей (обшивних по відльоту), одинарними (є тільки верхній комір). Краї комірів можуть бути оброблені: обшивним швом, обшивним швом з кантом і бейкою.

Обробка суцільнокрійного верхнього коміра з нижнім коміром. Обшити кінці коміра. Комір перегнути вздовж посередині лицьовими

боками

всередину,

вирівняти зрізи, обшити кінці. Ширина шва 0,5 – 0,7 см.

Обробка коміра, який складається з двох деталей. Викроїти деталі коміра, нитка основи у верхньому і нижньому комірах проходить паралельно його середині. Скласти лицьовими сторонами всередину та наметати. Наметати верхній комір на нижній по верхньому 132


коміру з посадкою його в кутах і заокругленнях. Обшивають по кінцях і відльоту. Ширина шва 0,6 – 0,8 см. Надсікти в кутах, залишаючи припуски на шов 0,2 – 0,3 см. У комірах з фігурними краями на ввігнутих ділянках припуски на шов розсікають, таким чином, щоб розсічки не доходили до строчки на 0,1 – 0,2 см. Виметати комір. З боку нижнього коміра, виправляючи шви і кути. Утворити кант із верхнього коміра 0,1 – 0,2 см. Припрасувати комір.

Обробка коміра з клейовою прокладкою. Дублюють нижній комір клейовою прокладкою таким чином, щоб під строчкою обшивання виявилось 0,1 – 0,2 см. прокладки. В виробах шовкових тканин верхній комір зметують з прокладкою, виконуючи посадку з верхнього коміра в кутах (строчка 1). Наметують верхній комір на нижній, обшивають по кінцях і відльоту (строчка 2). Висікають прокладку з припусків на 0,1 – 0,2 см. Виметують верхній комір у відповідності з ТУ.

133


Обробка коміра з оборкою, кантом. Спочатку обробити зрізи оборки, або підготувати кант. Оборку вложити виворотнім боком на лицевий бік нижнього коміра обробленим краєм оборки в бік середини нижнього коміра, вирівняти зрізи і приметати прямими стібками, стежачи, щоб кількість оборок на кутах коміра була більшою, ніж на кінцях і відльоті. Ширина шва приметування 0,4 – 0,5 см. Пришити приметану оборку до нижнього коміра з боку оборки. Ширина шва 0,5 – 0,6 см. Наметати верхній комір на нижній. Скласти верхній комір з нижнім лицевими боками всередину. При наметуванні зробити невеличку посадку верхнього коміра в його кутах. Обшити комір. З боку нижнього коміра, прокладаючи строчку в шов пришивання оборки або відпустивши від неї на 0,1 – 0,2 см. Виметати комір з боку нижнього коміра, відтягуючи оборку від коміра. Припрасувати комір. Через пропрасовувач, вирівнюючи краї коміра і оборки.

Оборка

Обробка коміра, що складається з двох частин. Зрізи відльотів і кінців обробляють обшивним швом. Скріпити оброблені частини коміра. Скласти кінцями встик і скріпити ручними стібками або машинною стрічкою відстань 0,5 см. від краю.

134


Обробка з’ємного оздоблювального коміра. Обшити комір з усіх боків, якщо верхній і нижній коміри викроєні окремо. Скласти верхній комір з нижнім лицевими боками всередину, вирівняти зрізи, обшити з усіх боків, залишити по зрізу стійки отвір для вивертання. Підрізати припуски на шви в кутах коміра. Залишити припуск 0,2 – 0,3 см. завширшки. Вивернути комір на лицевий бік через залишений отвір. Припрасувати отвір з боку нижнього коміра, виправити кути і шви і утворити кант із верхнього коміра. Застрочити або підшити залишений по краю стійки отвір для вивертання. Підігнути зрізи стійки верхнього і нижнього комірів усередину на ділянці отвору і застрочити на зшивній машині або підшити ручними потайними стібками.

Зі швом по відльоту Комір обшивають по кінцям, відльоту і стійкі, залишаючи необшитою ділянку на вивертання Ширина шва 0,5 – 0,7 см. Після обробки отвір застрочують. З обкантовкою по зрізам стійки. Зріз стійки може бути оброблений обкантованим швом з закритим зрізом.

135


5.2. З’єднання комірів з горловиною в виробах з вилогами. (з тонкої тканини)

Правила вметування коміра в горловину. Комір над плечовими швами (1,5 – 2,0 см. – в сторони пілочки) вметують з посадкою 0,5 – 0,7 см. Пілочку припосаджують на таку саму величину (0,5 – 0,7 см.) на найбільше косій ділянці горловини, відступив від плечового шва на 3,0 – 4,0 см. і не доходячи до лінії перегину лацкана на 1,5 – 2,0 см. Якщо виріб с застібкою доверху утворення посадки з пілочки закінчують, не доходячи на 2,0 – 3,0 см. до точки уступу борта. На інших ділянках горловини комір і виріб з’єднують без посадки деталей. Правильність вметування перевіряють на манекені. Посадка з коміру 0,5 – 0,7

Посадка пилочки 0,5 – 0,7

Середина спинки

136


Борт і уступ обшиті. Підборт і борт складені лицьовими сторонами всередину. Готовий комір вкладають

між

підбортом

і

горловиною вироба, вметують та вшивають в горловину, суміщаючи лицеву сторону нижнього коміра з лицевою

стороною

Вшивають

по

пілочки.

коміру

наступним

чином: від лівого уступа до вершини лівого

підборта

одною

строчкою

з’єднують горловину пілочки, або коміра

і

підборт;

біля

вершини

підборта розсікають припуски на шов вшивання коміра; огинають верхній комір і вшивають в горловину спинки тільки нижній комір до вершини правого припуски

підборта, біля

розсікаючи

нього.

Потім

вшивають правий комір з підбортом до уступа одною строчкою; строчку вшивання коміра не приривають. Зріз стійки верхнього коміра на ділянці горловини спинки підгинають таким чином, щоб підігнутий край перекривав шов вшивання нижнього

Верхній комір

коміра (строчка 1) на 0,1 – 0,2 см. і настрочують його (строчка 2) в шов

Підборт

вшивання нижнього коміра. 137


З’єднання коміра з горловиною в виробах с застібкою доверху.

Підборта або припуски на обробку борта викроюють такою шириною, щоб вони перекривали точку уступа на 1,5 – 3,0 см. Перед з’єднанням виробу з коміром борта повністю обробляють. З тонкої тканини Комір

складають

з

виробом,

суміщаючи лицьову сторону виробу, урівнюючи

зрізи,

виколюють

булавками, вметують нижній комір

Верхній комір

швом шириною 0,7 – 1,0 см. від уступа до уступа по нижньому коміру (строчка 1). Зрізи підбортів повинні попасти в шов вшивання коміра. Шов відгинають на комір. Зріз

стійки

підгинають

верхнього на

перекриваючи

0,5 шов

коміра 0,7

см.,

вшивання

нижнього коміра і настрочують швом шириною 0,1 – 0,2 см. (строчка 2). 138


З товстої тканини Суміщаючи верхнього

лицеву коміра

з

сторону виворітною

стороною виробу, урівнюють зрізи, вметують, вшивають від уступа до

Верхній комір

уступа строчкою шириною 0,7 – 1,0 см. (строчка 1) по верхньому коміру. Зрізи підбортів повинні попасти в шов вшивання верхнього коміра. Підгинають зріз стійки нижнього коміра і настрочують його в шов вшивання верхнього коміра (строчка 2).

З’єднання відкладного коміра з горловиною застосовуючи обшивку або бейку.

139


Викроїти обшивку горловини. По формі горловини з однієї або кількох частин, 2,5 – 3,5 см. завширшки. Зшити частини обшивки. Ширина шва 0,7 – 1 см. Розпрасувати шви зшивання частин обшивки. У виробах із шерстяних, шовкових і бавовняних тканин розкласти припуски на по обидва боки. Обробити внутрішні зрізи обшивки. Залежно від тканини: в

виробах

невсипучих

тканин

підгинають зрізи на 0,5 всередину і застрочують швом шириною 0,1 – 0,2 см. (а); обметують, якщо дозволять властивості обшивка

тканини про

обметують

і

або

якщо

дубльована застрочують,

(б); якщо

тканина тонка і сипуча. Комір (верхній і нижній), виріб, обшивку

вшивають

в

горловину

одною строчкою, розміщує комір між виробом

та

обшивкою,

швом

шириною 0,7 – 1,0 см. (строчка 1). Шов вшивання коміра виметують (або припрасовують). Внутрішні краї обшивки прикріплюютдо плечових швів короткою машинною строчкою (строчка 2). В дорогих виробах або виробах

з

більшим

вирізом 140


горловини обшивку прикріплюють потайними стібками (машинними або ручними) до переду і спинки по всій довжині горловини або в декількох місцях, попередньо приметав край обшивки до горловини. Шов з’єднання коміра з горловиною може

бути

закріплений

оздоблювальною строчкою (строчка

Нижній комір

2).

З’єднання відкладного коміра за допомогою косо бейки. Викроїти бейку. Смужку тканини під кутом 45° до нитки основи. Залежно від товщини тканини бейка може бути подвійною і одинарною. Для виробів

із

тонких тканин бейку

викроюють з основної тканини, а товстих – з тонкої, шовкової або бавовняної тканини у тон основної. Ширина одинарної бейки 3,0 – 4,0 см. подвійної 4,0 – 5,0 см. Запрасувати бейку. В одинарній внутрішній зріз підгинають на виворітний бік на 0,5 – 0,7 см. Подвійну – складають вздовж посередині

виворітним

боком

усередину. Пришити кінці бейки до внутрішніх країв підбортів. Ширина 141


шва 0,7 – 1,0 см. Запрасувати припуск на шви пришивання бейки. У бік підбортів.

Вметати

комір

у

горловину. Покласти на виріб нижнім коміром усередину,щоб його кінці збіглися

з

надсічками,

вметати

одночасно верхній і нижній коміри, вирівнюючи зрізи. Приметати бейку з пришитими

підбортами

вметування

коміра.

до

шва

Прямими

ручними стібками; скласти бейку коміром лицевими боками всередину, вирівняти зрізи. Вшити комір. Разом з бейкою. Виметати шов вшивання коміра

в

горловину.

Направити

припуски на шви, бейку і виріб у бік виробу. Припрасувати шов вшивання коміра в горловину. На спеціальній колодці.

Настрочити

підігнутий

внутрішній край одинарної бейки. На відстані 0,1 – 0,2 см. від підігнутого краю

бейки.

Настрочити

згин

подвійної бейки. На відстані 0,1 – 0,3 см. від згину.

142


Обробка коміра – стійки та з’єднання його з горловиною

З кінцями, що зав’язуються Деталь коміра-стійки (без шва по відльоту)

перегинають

вздовж

посередині і обшивають по кінцях і вздовж

довжини

зав’язується,

до

частини,

що

надсічок,

що

Довжина зрізу стійки коміру

визначають довжину зрізу стійки коміра (а). Комір

вивертають,

виметують,

припрасовують. Вшивають спочатку внутрішню частину стійки від уступу до уступу (строчка 1). Настрочують підігнутий зріз стійки зовнішньої частини коміра в шов вшивання, закриваючи згином шов (строчка 2) (б).

143


Обробка відкладного коміра на пришивній стійки

Комір

обробляють

по

загальних

правилах. Стійка складається з двох деталей: внутрішньою і зовнішньою. Внутрішня частина стійки може бути продубльована.

Готовий

комір

вкладають

деталями

стійки,

між

складеними

лицевими

всередину,

зрівнюють

пришивають

комір

сторонами зрізи

і

одночасно

обшиваючи кінці стійки (строчка 1). Відгинають

стійку,

поєднуючи

її

виворітні сторони, припрасовують. Вшивають комір в горловину по загальних правилах (строчки 2 і 3).

З’єднання відкладного коміра з суцільнокрійною стійкою з горловиною Вметати внутрішню частину стійки в горловину, скласти внутрішню стійку з лицевою стороною виробу. Урівняти зрізи по горловині і вметати 144


стійку в горловину пілочки і спинки. Вшити внутрішню частину стійки в горловину. Ширина шва 0,7 – 1 см. Запрасувати припуски на шов вшивання внутрішньої стійки. Наметати застрочений припуск верхньої стійки на шов вшивання внутрішньої стійки в горловину. Настрочити зовнішню стійку на шов вшивання внутрішньої стійки в горловину: на відстані 0,1 см. від підігнутого краю припуску. Припрасувати готовий комір з готовою стійкою на спец. колодці.

З’єднання одинарного коміра з горловиною Вшивають

оброблений

одинарний

комір в горловину за допомогою обшивання (а) за допомогою бейки (б): 1 – вшивання коміра; 2 – настрочування бейки.

145


5.3. Варіанти обробки горловини у виробах без комірів.

Обробка горловини обшивкою, викроєною по формі горловини.

Готову обшивку викроєну за формою горловини, шириною 2,5 – 3,0 см. накладають

на

лицеву

сторону

виробу лицевою стороною донизу, приметують, обшивають горловину (строчка

2).

Шов

обшивання

розрізають в кутах і на заокругленнях і настрочують на обшивку (строчка 3) швом

шириною

0,1

0,2

см.

Обшивку відгинають на горловину, виправляють тканини Внутрішні

(виметують)

виробу,

кант

з

припрасовують.

краї

обшивки

прикріплюють так само, як при з’єднанні

коміра

з

виробом

за

допомогою обшивки.

146


Обробка горловини обшивкою (бейкою), які викроєні по косій

Одинарний Ці способи рекомендують для виробів з

прозорих,

легкосипучих

тканин.

Обшивку (зшитою в кільце, якщо виріб без застібки) вкладають на лицеву сторону горловини лицевою

Лицева сторона

стороною вниз, обшивають горловину швом шириною 0,5 – 0,7 см. Шов обшивання розтинають і направляють у бік обшивки (строчка 1, а, б). Огинають обшивку швом обшивання, підгинають зріз обшивання на 0,5 – 0,7 см. і настрочують згин обшивки, перекриваючи їм строчку обшивання на 0,1 – 0,2 см. (строчка 2, а). Ширина шва настрочування підігнутого краю –

Виворітна сторона

0,1 – 0,2 см. Відгинають обшивку на виворітну

сторону

виробу,

припрасовують з кантом з горловини (б).

Обшивання

прикріплюють

до

плечових швів. 147


Подвійний Обшивку

(бейку)

запрасовують

вздовж по середині (ширина обшивки в крої – 2,5 – 3,0 см.), зшивають кінці. Обшивають горловину, розташовуючи обшивку на лицьовій стороні виробу

Виворітна сторона

(строчка 7), зрівнюючи зрізи обшивки і

горловини.

обшивання

на

Настрочують обшивку

шов швом

шириною 0,1 – 0,2 см. (строчка 2). Відгинають обшивку на виворітну сторону виробу, виправляють кант з горловини, настрочують внутрішній згин обшивки на пілочку (строчка 3). Ширина

шва

0,1

0,2

см.

Припрасовують.

Обробка горловини обкантовувальним швом.

Смужку для обкантовки викроюють по косій. Частини обкантовки і її кінці зшивають, якщо виріб без застібки.

Ширина

обкантовки 148


залежить

від

ширини

обкантовувального шва і способу

Підігнути край окантовки

обробки (із закритим або відкритим зрізом). Якщо виріб із застібкою, його

обробляють

без

обшивання

уступу борта. Кінці обшивки біля краю борту підгинають на виворітну сторону

обшивки

на

1см.

і

обшивають горловину, порівнюючи зрізи, по обшивці швом шириною, який дорівнює ширині окантовки в готовому вигляді (строчка 1, а). Потім

огинають

шов

обшивання

обкантовкою і прокладають другу строчку

в

застрочуючи

шов

обшивання,

підігнутий

край

обкантовки (строчка 2, б). У виробах з

товстих

тканин

обкантовують

горловину

обкантовувальним

швом з відкритим зрізом, заздалегідь обметують

внутрішній

зріз

обшивання. У виробах з тонких тканин

горловину

обробляють

обкантовочним швом із закритим зрізом (б). Допускають настрочувати окантовку по окантовці на відстані 0,1

см.

від

шва

обшивання.

Окантовку сполучають з горловиною, однією

строчкою

(в).

Горловину

припрасовують. 149


Обробка горловини пришивними планками, які входять в плечові шви.

Зазвичай

планки

оздоблювальної

викроюють тканини.

з

Нитка

основи проходить вздовж деталі. 1. Пришити

планки

до

зрізу

горловини, ширина шва 1,0 – 1,5 см. 2. Прокласти оздоблювальну строчку, ширина шва по моделі.

Питання для самоперевірки: 1. Як проходить нитка основи в деталях коміра? 2. Чим відрізняється одинарний комір від звичайного? 3. Якими швами можна обробити зрізи горловини без коміра? 4. Для чого служить обшивка, та як проходить нитка основи? 5. Які з’ємні коміри Ви знаєте, розкажіть обробку? 6. Як потрібно правильно вшити комір в горловину? 7. Яка ширина шва вшивання коміра в горловину? 8. Які клейові матеріали використовують для обробки комірів?

150


РОЗДІЛ 6 ТЕХНОЛОГІЯ ВИГОТОВЛЕННЯ РУКАВІВ

6.1. Характеристика покрою рукавів.

Сучасна форма і стиль одягу визначається силуетом який в свою чергу залежить від співвідношення між лінією плеча і формою рукава. Лінія плеча змінюється в залежності від того яка буде форма рукава. Рукав – найвідповідальніший конструктивний вузол виробу. Від його конструкції, форми, якості обробки залежить: з одного боку, зовнішній вигляд виробу в цілому, а з другого, – зручність в експлуатації всього виробу. В залежності від конструкції верхніх країв рукава в легкому одязі поділяють на: вшивні, реглан, суцільнокрійні з пілочками і спинкою. По конструкції рукава бувають: одношовні, двошовні з верхньою і нижньою частинкою, двошовні з передньою і ліктьовою частинкою, існують також трьохшовні рукава. По формі рукава розділяють на: прямі, завужені до низу, широкі. Форма рукава залежить від багатьох факторів: ширини рукава під проймою і внизу (широкий чи вузький); висота і ширина окату. По силуетному наповненні рукава можуть мати: - плоский окат рукава; 151


- з невеликим наповненням (звичайна посадка); - середнім наповненням окату рукава (за рахунок посадки і плечових накладок); - з великим наповненням окату рукава (за рахунок складок зборок по окату). Довжина рукавів може бути: короткою, довгою, ¾ , 7/8 довжини руки. По способу обробки низу рукава: - з манжетами: пришивні, настрочні, відкладні; - з воланами, оборками; - на кулісах. Вибираючи фасон рукава, слід звернути увагу на вид одягу, його призначення, форму особливості будови статури, фактуру та властивості тканини.

6.2. Особливості обробки класичного вшивного рукава

При індивідуальному виготовленні виробів виконують попереднє вметування рукавів в пройми. Уточнюють правильність вметування на примірці. Кількість примірок (1 чи 2) залежить від стандартності фасону. Деталі крою: пілочка, спинка, рукав

152


1 – зріз горловини, 2 – плечовий зріз, 1 – передній зріз, 2 – окат рукава, 3 – зріз пройми, 4 – бічний зріз,

3 – ліктьовий зріз, 4 – нижній зріз

5 – нижній зріз, 6 – зріз середини рукава. деталі.

Підготовка рукава до з’єднання з виробом 1.

Перевірити і уточнити довжину пройми виробу та довжину оката

рукава; 2.

Перевірити наявність контрольних точок по окату рукава: центр

окату та точка на рівні переднього перекату рукава; 3.

Перевірити відповідність довжини окату рукава довжині пройми

сантиметровою стрічкою. Зверніть увагу, що різниця між довжиною окату і довжиною пройми рукава є величиною посадки по окату рукава. Величину посадки встановлюють з врахуванням термопластичних властивостей матеріалу. Зазвичай окат рукава довший пройми на 2,5 см. Посадка в 4 см. дозволяє достатньо гладко припосадити більшість тканин, але більша різниця створить додаткові складнощі; 4.

Прокласти по окату рукава 2 розріджених машинних строчки: від

точки переднього перекату до точки ліктьового перекату на відстані: перша – на 0,2 – 0,3 см. від припуску оката рукава до зрізу окату; друга – на 0,3 – 0,5 см. від першої строчки;

153


5.

Стягнути нитки для утворення посадки, стягуючи одночасно дві

нитки рівномірно розподіляючи посадку так, щоб не утворювались складки при вшиванні рукава;

Обробка зрізів рукава: - рукава складають лицьовими сторонами всередину, урівнюють передні і ліктьові зрізи і зметують, роблячи невелику посадку на ділянці ліктя; - зшивають зрізи рукава. Ширина шва 1,0 – 1,5 см.; - обметують шви зшивання на краєобметувальній машині; - запрасовують у бік ліктьової частини.

6.

Обробити низ рукава без манжет швом у підгин з відкритим

обметаним або у підгин з закритим зрізом, величина підгину залежить від моделі.

154


Зверніть увагу, що вшивні рукава – рукава зі звичайним, високим окатом, одношовні, двохшовні, завжди вшивають після того, як зшиті і оброблені бічні шви виробу і нижні шви рукавів.

6.3. 1.

З’єднання рукава з виробом. Вколоти призібраний рукав в пройму; сумістити по контрольним

точкам: точка центру окату співпадає з плечовим швом виробу; бічний шов виробу зі швом рукава; точку переднього перекату рукава з пілочкою виробу. Урівняти зрізи рукава і пройми, закріпити булавками по лінії вметування. Рукав повинен точно входити в пройму: якщо окат завеликий, – тоді призібрати більше, якщо замалий, – розтягнути строчку – розподілити посадку; Зверніть увагу, що всі операції по вколюванню, розподіленню посадки, вметуванню рукава в пройму виконують тільки з боку рукава. 2.

Вметати рукав в пройму: вметують зі сторони рукава почергово

знімаючи булавки з тканини. Вметують прямими ручними стібками тимчасового призначення 1 дорівнює 0,7 – 1 см. розподіляючи посадку в верхній частині окату. Рукав в нижній частині вметується гладко, тобто ні рукав, ні пройму не потрібно припосаджувати; 3.

Спрасувати посадку, що утворилась кінчиком праски по

припусках; 4.

Перевірити правильність вметування рукава в пройму: на фігурі

чи на манекені; Зверніть увагу, що рукав правильно вметаний якщо: вертикальна лінія рукава розміщується вздовж руки і займає чітке вертикальне положення, а лінія, яка визначає ширину на рівні глибини пройми – чітке горизонтальне положення. Рукав без заломів. 5.

Вшити рукав в пройму. Ширина шва 1,2 – 1,5 см., вшити двома

строчками: – першу прокласти по рукаву; – другу по проймі. Строчку починати в нижній частині пройми вздовж стібків вметування на 0,1 см. в бік 155


зрізів, на початку і в кінці виконати закріпку і продовжити строчку на 1 – 1,5 см. на початок. При вшиванні розправляємо тканину під лапкою щоб не утворились зборки; 6.

Обметати зрізи вшивання рукава на краєобметувальній машині;

7.

Видалити нитки тимчасового призначення;

8.

Виконати ВТО шва вшивання рукава: Шов вшивання рукава не

запрасовують ні на рукав, ні на перед і спинку, а лише обережно припрасовують по рукаву, спрасовуючи посадку.

Приколоти булавками Вметати рукав в пройму Вшити рукав в пройму рукав до виробу

виробу

Зверніть увагу: кінчик праски не повинен заходити більш ніж на 2 см. від зрізів окату. Працювати потрібно обережно, щоб не деформувати окат, і не розтягнути посадку рукава. Особливості обробки рукава з невеликим окатом. (сорочечного типу).

156


При виготовленні виробів спортивного стилю, виконують рукава із сплощеним окатом. У таких рукавах повністю, або частково відсутня посадка, таким чином їх зручно з’єднувати з виробом у відкриту пройму. Деталі крою:

1 – зріз горловини, 2 – плечовий зріз, 1 – передній зріз, 2 – окат рукава, 3 – зріз пройми, 4 – бічний зріз,

3 – ліктьовий зріз, 4 – нижній зріз

5 – нижній зріз, 6 – зріз середини рукава. деталі.

Зверніть увагу що, рукав вшивається без посадки тоді, коли довжина окату повністю відповідає довжині пройми. З’єднання рукава з проймою стане значно спрощеним, якщо не зшиті бічні шви виробу; а саме вшивання рукава

в

пройму,

може

відбуватись

зшивним,

запошивним,

та

конфігураційним швом.

З’єднання рукава сорочечного типу з виробом. 1.

Сколоти рукав і пройму лицевими сторонами всередину по

надсічках: точку центру окату суміщають з плечовим швом виробу або з позначкою на плечовій кокетці (чоловіча сорочка); точку переднього перекату з пілочкою. Урівняти зрізи окату рукава і пройми, закріпити булавками по лінії вметування;

157


2.

Рукава вметати в пройму: вметують зі сторони рукава прямими

ручними стібками тимчасового призначення 1 дорівнює 0,7 – 1 см. без посадки; 3.

Вшити рукав зі сторони рукава. Ширина шва 1,2 – 1,5 см.

Строчку починати від зрізів окату і пройми пілочки до зрізів окату і пройми спинки. На початку і в кінці виконати закріпку; 4.

Обметати зрізи вшивання на крає обметувальній машині;

5.

Видалити нитки тимчасового призначення;

6.

Виконати ВТО шва вшивання рукава: запрасувати припуски шва

вшивання у бік рукава; 7.

Бокові шви і шви рукавів зшити за один прийом. Ширина шва 1 –

8.

Обметати бічні шви і шви рукавів на краєобметувальній машині;

9.

Запрасувати бічні шви на спинку, а шви рукава у бік ліктьової

1,5 см;

частини;

Вшити рукав в пройму

Зшити бічні зрізи та

Обметати зрізи

зрізи рукава

Питання для самоперевірки: 1.

Що таке рукав?

2.

Які операції потрібно виконати з рукавом до з’єднання його з

виробом? 3.

Як визначити величину посадки рукава і від чого вона залежить?

4.

Як називається ручна операція з’єднання рукава з виробом? 158


5.

Як правильно вшити рукав в пройму?

6.

Як називається операція ВТО після з’єднання рукава з виробом?

Особливості обробки рукавів покрою реглан

Конструктивно вироби з рукавами покрою реглан відрізняються від виробів з вшивними рукавами формою оката рукава і лінією пройми. Рукава покрою реглан можуть бути одношовними: з виточкою від горловини зрізу; двошовними: з верхніми і нижніми швами; трьохшовними: з верхніми, передніми і ліктьовими швами. В легкому одязі найбільш поширені рукава одношовні та двошовні. Вироби покрою реглан зазвичай роблять із заниженою проймою. Деталі крою: рукава покрою реглан

1 – зріз середини, 2 – зріз горловини,

1 – нижній зріз, 2 – зріз пройми,

3 – зріз пройми, 4 – бічний зріз,

3 – зріз горловини, 4 – верхній зріз,

5 – нижній зріз

5 – нижній зріз 159


Направлення нитки основи в рукавах покрою реглан проходить вздовж деталі: паралельно прямомій ділянці верхніх зрізів рукавів. Зверніть увагу: Виготовленяя рукавів покрою реглан мають деякі особливості порівняно з вшивними рукавами. Зміни в технологічній послідовності обробки виробів покрою реглан пов’язані з тим, що верхня частина рукава є складовою частиною горловини і тому комір з’єднують з горловиною після вшивання рукавів в пройми. Існує 2 варіанта технологічної обробки послідовності обробки рукава реглан: 1.

Після обробки пілочки і спинки з’єднують бічні зрізи, готують

зрізи пройми до з’єднання з рукавами; вшивають рукава, і в кінці з’єднують комір; 2.

Спочатку з’єднують частини рукава з проймою пілочки чи

спинки, потім з’єднують верхні зрізи рукавів, а нижні з’єднують одночасно із з’єднанням бічних зрізів, потім комір в горловину.

6.4.

Обробка пройми в виробах покрою реглан

Пройма ліфа реглан проходить в основному по ділянках тканини з косим розташуванням ниток і тому вимагає закріплення, щоб в процесі обробки тканина не розтягувалась і не порушилась форма виробу. Тому для хорошої посадки виробу на фігурі необхідно провести ВТО деталей: пілочки та спинки: -

Спрасовують пройму на ділянках спинки і пілочки для утворення

випуклості в області грудей на пілочці і в області лопаток на спинці. Величина посадки залежить від властивостей тканини і фігури замовника; -

Закріплюють косі ділянки пройми за допомогою клейової кромки

на відстані 0,5 см. Її прокладають по всій довжині пройми, розташовуючи з виворітнього боку припуска; Зріз пройми повинен потрапляти в шов вшивання рукава на 0,1 см. Виконати ВТО рукавів: 160


1.

Нижній зріз передньої частини відтягують, не заходячи за лінію

переднього перекату; 2.

Нижній зріз ліктьової частини рукава спрасовують в області

ліктя.

ВТО пілочки

ВТО рукава

В двохшовних рукавах реглан обробку починають з верхнього шва: Зметують частини рукава зі сторони ліктьової частини, попередньо уклавши лицьовими сторонами всередину, зрівнявши зрізи, контрольні надсічки. Зметують роблячи посадку в області плеча, відступаючи від горловини на 1,5 – 2 см. і не доходячи до верхньої плечової точки на 3 – 4 см. Утворену посадку спрасовують. Зшивають верхні зрізи з боку передньої частини рукава. Ширина шва 1.0 – 1,5 см.

Спрасувати ділянку на верхньому

Зшити верхні зрізи рукава

зрізі

1.

Шов зшивання обметують на краєобметувальній машині;

2.

Шов розпрасовують в 2 етапи а потім запрасовують на ліктьову

частину: 161


а) розпрасовують на столі до контрольної плечової точки; б) від контрольної точки до зрізу низу рукава. Зверніть увагу: Обробка рукавів реглан має свої особливості: особливу увагу слід звернути на наложення верхнього шва, що йде від горловини через плечову точку до низу рукава. Шов повинен бути абсолютно прямим і не переходити на спинку чи перед. При викривленні верхнього шва слід врахувати і справити всі дефекти.

Обробка нижніх зрізів рукава: 1.

Зшити нижні зрізи рукава шов зшивання 1.0 – 1.5 см.;

2.

Обметати на крає обметувальній машині;

3.

Запрасувати припуски на ліктьову частину рукава.

З'єднання рукава реглан в закриту пройму 1.

Складають лицеву сторону рукава і виробу і суміщають

контрольні точки рукава: бічний шов з нижнім швом рукава. Вметування виконують зі сторони рукава з посадкою на ділянках рукава . Величина посадки залежить від конструкції виробу і властивостей тканини. Посадку спресовують; 2.

Вшивають рукава швом шириною 1.0 – 1,5 см. Правий рукав

вшивають починаючи від горловини спинки в бік горловини пілочки, лівий від горловини пілочки до горловини спинки; 3.

Виконати розсічки на найбільш округлених ділянках пройми;

4.

Обметують зрізи пройми і рукава разом;

5.

Запрасовують шви вшивання на рукав; 162


6.

Шов розпрасовують в 2 етапи а потім запрасовують на ліктьову

частину.

6.5. Особливості обробки рукава напівреглан та з’єднання його з горловиною вироба. Деталі крою:

1 – зріз середини, 2 – зріз горловини,

1 – нижній зріз, 2 – зріз пройми,

3 – плечовий зріз, 4 –, зріз пройми

3 – зріз горловини, 4 – верхній зріз,

5 – бічний зріз, 6 - нижній зріз

5 – нижній зріз

Особливістю обробки такого виду рукава є те, що довжина плечового шва складає 1.3, або 1.4 довжини плеча, а решту частину пілочки і спинки викроюють разом з рукавом. Такий рукав найчастіше виконують двомовним. Зверніть увагу: при цьому шов рукава повинен обов’язково бути продовженням плечового шва. В цьому випадку обробку починають з нижніх зрізів рукава. Обробка нижніх зрізів рукава: 1.

Зшити нижні частини рукава, шов зшивання 1 – 1,5 см.;

2.

Обметати шов зшивання на краєобметувальній машині;

3.

Запрасувати припуски в бік ліктьової частини рукава.

163


З’єднання рукава напівреглан з проймою виробу 1.

Складають лицьову сторону рукава і виробу і суміщають

контрольні точки рукава: бічний шов з нижнім швом рукава. Вметування виконують зі сторони рукава з посадкою на ділянках рукава. Величина посадки залежить від конструкції виробу і властивостей тканини. Посадку спресовують; 2.

Вшивають рукава швом шириною 1.0 – 1,5 см. Правий рукав

вшивають починаючи від горловини спинки в бік горловини пілочки, лівий від горловини пілочки до горловини спинки; 3.

Виконати розсічки на найбільш округлених ділянках пройми;

4.

Обметують зрізи пройми і рукава разом;

5.

Запрасовують шви вшивання на рукав;

6.

Плечові зрізи і зовнішні зрізи рукавів зметують урівнявши згідно

контрольних надсічок. Зметують роблячи посадку в області плеча, відступаючи від горловини 1,5 – 2,0 см. і не доходячи до верхньої плечової точки на 3,0 – 4,0 см. Зметують прямими стібками зі сторони ліктьової частини. Утворену посадку спресовують; 7.

Зшивають плечові і зовнішні зрізи рукава за один прийом;

8.

Обметують на краєобметувальній машині;

164


9.

Шов розпрасовують в 2 етапи а потім запрасовують на ліктьову

частину.

Особливості обробки виробів з суцільнокрійними рукавами

Особливості конструкції виробів з суцільнокрійними рукавами є розкрій передньої частини рукава з пілочкою, а ліктьової зі спинкою. Рукава мають два шва – верхній, який є продовженням плечового шва і нижній, який є продовженням бічного шва виробу. Вироби з великою прибавкою на вільне облягання типу «кімоно» виконують без ластовиці. Вироби з невеликою прибавкою на вільне облягання виготовляють з ластовицею, яка забезпечує вільність руки. Ластовицю розміщують в верхній частині бічного шва. Форма її залежить від конструкції виробу: ромбовидна чи квадратна. Найбільш поширена – ромбовидна ластовиця.

Особливості обробки рукавів з суцільнокрійними рукавами типу кімоно.

165


Деталі крою: 1 – зріз горловини, 2 – верхній зріз, 3 – нижній зріз рукава, 4 –, бічний зріз, 5 – нижній зріз.

1.

Зметати верхні зрізи рукавів: по спинці виконати посадку на

випуклість лопаток, відступаючи від зрізу горловини на 1,5 – 2 см. І не доходячи до рівня пройми на 3.0 – 4.0 см.; 2.

Спрасувати посадку;

3.

Зшити верхні зрізи зі сторони пілочки. Ширина шва 1 – 1,5 см.;

4.

Обметати верхні шви на крає обметувальній машині;

5.

Запрасувати верхні шви на спинку;

6.

Зметати бічні зрізи і нижні зрізи рукавів – скласти деталі

лицьовою стороною всередину, суміщаючи бічні зрізи пілочки і спинки і зметати виконуючи посадку в області ліктя на ліктьовій частині рукава. Величина посадки залежить від властивостей тканини. 7.

Спрасувати посадку кінчиком праски;

8.

Зшити бічні зрізи одночасно зшиваючи зрізи рукава. Ширина шва

1,0 – 1,5 см.; 9.

Обметати припуски на краєобметувальній машині;

10. Запрасувати у бік спинки.

Зшити верхні зрізи

Обметали зрізи

Запрасувати припуски

166


Особливості обробки виробів з суцільнокрійними рукавами та ластовицею

1 – зріз горловини, 2 – верхній зріз, 3 – нижній зріз рукава, 4 – бічний зріз, 5 – нижній зріз.

1.

Зметати верхні зрізи рукавів зі сторони спинки роблячи посадку

від горловини на 1,5 – 2 см. і не доходять до пройми на 3.0 – 4.0 см.; 2.

Зшити зрізи швом шириною 1,0 – 1,5 см.;

3.

Шов обметати на крає обметувальній машині;

4.

Проклеїти кут підрізу для ластовиці на пілочках та спинці

клейовою прокладкою. Ширина прокладки 2 – 2,5 см. по формі ластовиці; 5.

У виробах з легких та сипучих тканин викроюють обшивку по

формі підрізу, шириною 2 – 2,5 см.; 6.

Приметують обшивку від вершини підрізу в один та інший бік зі

сторони основної деталі. При цьому прямий кут обшивки повинен співпадати з вершиною підрізу; 7.

Пришити обшивку до основної деталі, ширина шва 0,3 см, біля

вершини підрізу 0,1 – 0,2 см. (ширина шва на 0,1 – 0,2 см. менша ширини шва пришивання ластовиці); 8.

Обметати зрізи обшивки і підрізу на спец. машині 51 – А класу.

167


Продублювати ділянку

Пришити ластовицю

З’єднання ластовиці з виробом виконують двома способами: 1 вшивають ластовицю після з’єднання нижніх зрізів рукавів і бічних зрізів виробу: - вшивають ластовицюв в два прийоми; суміщають кути ластовиці з кутами попередньо оброблених підрізів; відгинають обшивку вверх, на припуск шва прокладають строчку. Ширина шва 0,3 – 0,5 см., починаючи від кінців ластовиці; - в кутах виконати розсічки; - обметати зрізи ластовиці і обшивки разом; - запрасувати припуски на шов. 2. Пришивають ластовицю до виробу. До з’єднання бічних і нижніх зрізів рукава пришивають ластовицю однією стороною, а другу сторону з’єднують при зшиванні нижніх зрізів рукава і бічних зрізів виробу однією строчкою. Після з’єднання ластовиці з виробом любим із способів закріплюють ластовицю: шви настрочують в кутах підрізів по пілочках і спинці з лицьової сторони виробу на відстані 0,2 см. від шва пришивання чи вшивання ластовиці в кожен бік по 2 – 3 см. від кута.

168


Пришити ластовицю

6.6. 1.

Пришити ластовицю

Настрочити припуски

Обробка рукава перед з’єднанням з манжетою. По низу рукава обробляють розрізи: горизонтальна шлиця;

вертикальна шлиця; 2.

Відповідно моделі по низу рукава можуть бути закладені складки

(однобічні), або зборки; Зборки розприділяють рівномірно по всьому низу рукава, а складки закладають на ліктьовій частині рукава.

Обробка низу рукава манжетами

Оздобленням низу рукава є манжети. Їх фасон і форма повинні обов’язково поєднуватись з формою коміра і кишень. Вони можуть бути: вузькі, широкі, щільно облягаючими руку, вільні та розширені. Манжети бувають: -

Пришивні;

-

Відкладні; 169


-

З застібкою та без неї;

-

Суцільнокрійні.

Їх виконують з основної чи оздоблювальної тканини в поєднанні з коміром, кишенями, іншими дрібними деталями. Відлітний край манжети може мати різну форму: пряму та фігурну. Для оздоблення в легкому одязі використовують мереживо, канти, рюші, защепи, декоративні строчки. Манжети можуть бути замкнуті та незамкнуті. Для застібки в незамкнутих застосовують петлі: обшивні, обметані на спец. машинах або з готового декоративного шнура. Ширина манжети повинна відповідати ширині рукава. По низу рукава перед з’єднанням з манжетою відповідно моделі закладають складки чи виконують зборки. Зборки розподіляють рівномірно по нижньому зрізу рукава а складки виконують на внутрішній стороні рукава.

6.7.

Обробка застібок на рукавах.

В рукавах з манжетами застібка може бути оброблена на продовженні ліктьового шва рукава чи в розрізі на цільнокрійній деталі. Розріз на цільнокрійній деталі обробляють обшивкою. 1 Варіант Обробка розрізу рукава вертикальною шліцею. Застібку обробляють до зшивання шва рукава. Розріз обробляють однією обшивкою викроєною під кутом до нитки основи: 1.

Проклеїти кут розрізу рукава посилювачем з клейової тканини;

2.

По наміченій лінії виконати розріз на рукаві. Довжина розрізу 10

– 11 см.; 3.

Викроїти обшивку довжиною довшою ніж розріз вдвоє плюс 2 см

на припуски і шириною 2,5 – 3 см.; 4.

Края розрізу розвернути в пряму лінію;

5.

Обшивку приметати до зрізів розрізу рукава: для цього обшивку

накладають на виворітну сторону основної деталі лицевою стороною вниз, урівнюючи зрізи; 170


6.

Пришити обшивку, ширина шва 0,5 – 0,7 см. В кутах розрізу

основної деталі строчку зводять на нівець; 7.

Шов відігнути в бік обшивки;

8.

Запрасувати вільний зріз обшивки на виворітну сторону;

9.

Обкантувати зрізи шва: перегнути обшивку на лицьову сторону

рукава, огинаючи зрізи шва пришивання обшивки, при цьому запрасований зріз обшивки повинен закривати строчку пришивання на 0,1 – 0,2 см.; 10. Настрочити запрасований край обшивки на відстані 0,1 см. від підігнутого краю; 11. Закріпити верхній кут розрізу. Кут закріплюють по всій ширині обшивки з виворітного боку під кутом до краю застібки подвійною строчкою; 12. Припрасувати застібку.

2 Варіант Обробка розрізу рукава вертикальною шлицею В виробах спортивного стилю: жіночі блузи стилю сафарі

розріз

застібки може оброблятись планками. В залежності від товщини та щільності 171


тканини вони можуть бути різної ширини. Для планки-обшивки викроюють смужку тканини ширшу вдвічі готової планки, додаючи припуски на обробку і довшу наміченої лінії розрізу на 4 см. Обробка планки 1.

Застрочити край розрізу в підгин з закритим зрізом;

2.

Викроїти планку-обшивку. Викроюють смужку тканини згідно

н.о. вдвічі ширшу готової планки і довшу за розріз на 3 – 4 см. додаючи припуски на обробку; 3.

Проклеїти планку з виворітної сторони не заходячи на припуски

на 0,3 см.; 4.

Намітити на планці лінію обшивання кутика – намітити по

верхньому зрізу планки. Ширина кута 3 см.; 5.

Обшити кут планки по наміченим лініям до надсічки. Ширина

шва 0,7 – 1 см.; 6.

Підрізати припуски обшивання планки на 0,3 – 0,5 см.;

7.

Висікти кутик, не доходячи до кінця на 0,1 – 0,3 см.;

8.

Планку вивернути, виправити в кутиках;

9.

Виметати прямим виметувальним стібком, роблячи перекант на

виворітню сторону на 0,1 – 0,2 см.; 10. Припрасувати планку в готовому вигляді через пропрасовувач.

Обробка розрізу рукава вертикальною шлицею 1.

По на міченій лінії виконати розріз на рукаві. Довжина розрізу 10

– 11 см. У верхнього кінця розрізу рукав надсікти під кутом; 2.

Запрасувати один зріз нижньої частини застібки на виворітній бік

на ширину 0,5 см.; 172


3.

Застрочити зріз нижньої частини застібки в підгин з закритим

зрізом. Ширина шва 0.2 – 0.3 см. Строчку в кінці розрізу зводять нанівець; 4.

Приметати внутрішню половину планки до верхньої частини

застібки рукава. Приметують прямими стібками довжиною 0,5 – 1 см., урівнюючи зрізи планки і розрізу; 5.

Пришити планку до верхньої частини застібки рукава швом

шириною 0,5 – 0.7 см., в верхній частині зводячи на 0,1 – 0,2 см. роблячи закріпку; 6.

Припуск рукава надсікти в кінці строчки пришивання;

7.

Запрасувати припуски шва всередину планки;

8.

Запрасувати на виворітну сторону припуск зовнішньої половини

планки; 9.

Настрочити припуск зовнішньої планки на шов пришивання

внутрішньої, з лицьової сторони на 0,1 – 0,2 см. по краю планки і продовжити строчку по краю планки і далі навхрест закінчити поперечним швом в кінці.

6.8. 1.

Обробка застібки рукава з розрізом на цільнокрійній деталі: Позначити лінію розрізу при обробці застібки без обшивки на

суцільній деталі. По допоміжному лекалу у вигляді букви Т. поперечні лінії виступають на 0,5 – 0,7 см. Завширшки; 2.

Розрізати деталі. По позначці у вигляді букви Т;

173


3.

Застрочити край розрізу який утворює праву сторону застібки.

Двічі підігнутий на лицьовий бік край розрізу, застрочити на 0,1 см. від згину; 4.

Застрочити край розрізу, який утворює ліву сторону застібки.

Двічі підігнутий на лицьовий бік край розрізу, застрочити на 0,1 см. від згину; 5.

Утворити складку. Оброблений край правої сторони застібки

покласти на ліву сторону застібки, при цьому величина заходу одного обробленого краю на другий 2 – 2,5 см.; 6.

Закріпити складку з зовнішнього боку застібки. Машинною

строчкою по формі прямокутника так, щоб зрізи застібки були розміщені між строчками закріпки; 7.

Припрасувати застібку в готовому вигляді.

Обробка пришивних манжет Ширина манжети повинна відповідати ширині рукава. Манжети регулюють ширину рукава навколо зап’ястка. Вони можуть бути з застібкою і без, з прокладкою і без неї; суцільними, або складатись з манжети і під манжети. На застібку в манжеті дають припуск 1,5 – 2 см. 1.

Викроїти прямі пришивні манжети. Суцільними (верхня –

зовнішня, з нижньою внутрішньою частиною манжети) нитка основи проходить вздовж манжети. 2.

Проклеїти манжету клейовою прокладкою.

3.

Заметати припуск верхньої манжети. Ширина припуску 1 см.

4.

Застрочити

припуск

верхньої

манжети.

Ширина

шва

застрочування 0,5 см. від зрізів. 174


5.

Зметати бічні зрізи манжети. Скласти вздовж по лінії середини,

лицьовою стороною всередину, урівнюючи бічні зрізи. 6.

Зшити бічні зрізи. Ширина шва 0,7 – 1 см.

7.

Підрізати припуски на шви до 0,5 – 0,7 см. в кутиках до 0,2 см.

8.

Вивернути, виправити.

9.

Виметати шви обшивання прямими вимету вальними стібками

врозкол. 10. Припрасувати манжету.

З’єднання пришивної манжети з вертикальною шлицею з низом рукава. 1.

Приметати внутрішній зріз манжети до низу рукава. Покласти

манжету лицьовою стороною на виворітну сторону рукава, суміщаючи зрізи, кінці манжети з вертикальною шліцею. 2.

Пришити внутрішній зріз манжети до низу рукава. Ширина шва

0,7 – 1 см. 3.

Запрасувати припуски на шов пришивання.

4.

Наметати застрочений припуск верхньої манжети на шов

пришивання. Наметати так, щоб припуск перекривав шов пришивання нижньої манжети на 0,1 – 0,2 см.

175


5.

Настрочити припуск верхньої манжети на шов пришивання. На

відстані 0,1 – 0,2 см. від підігнутого краю. 6.

Припрасувати манжету, через пропрасовувач з лицьового боку.

Обробка розрізу рукава горизонтальною шлицею. В рукавах з пришивною манжетою на петлі і ґудзики обробляють горизонтальну шлицю на ліктьовій частині рукава. Ділянку довжиною 3 – 4см. обробляють швом відгин з відкритим обметаним зрізом або в підгин з закритим зрізом.

З’єднання манжети з горизонтальною шлицею з низом рукава

1.

Приметати манжету до низу рукава. Скласти манжету з низом

рукава лицьовими сторонами всередину, урівнюючи зрізи, кінці манжети розмістити до контрольних надсічок, які визначають ділянку шлиці. Ширина шлиці 3,5 – 4 см. 2.

Пришити манжету до низу рукава. Ширина шва 0,7 – 1 см.

176


3.

Обметати зрізи припусків на шов пришивання манжети до рукава

– на краєобметувальній машині. Обметують припуски пришивання, одночасно з ділянкою на горизонтальну шлицю. 4.

Заметати низ рукава на ділянці горизонтальної шлиці. Ширина

підігнутого низу рукава на ділянці шлиці дорівнює ширині шва пришивання манжети на 0,7 – 1 см. 5.

Застрочити низ рукава на ділянці горизонтальної шлиці. Відстань

від згину до строчки 0,3 – 0,5 см. 6.

6.9.

Прострочити манжету оздоблювальною строчкою по моделі.

Обробка низу рукавів відкладними манжетами

Обробка відкладної манжети 1.

Манжету викроїти з двух частин: манжету і під манжету ,ширина

манжети при розкрої рівна ширині манжети в готовому вигляді плюс припуски на обробку і з’єднання з рукавом, а довжиною рівна довжині манжети в готовому вигляді плюс припуски на обробку кінців . 2 .Обшити манжету під манжетою: манжету складають з під манжетою лицевими сторонами всередину урівнюють зрізи і наметують утворюючи посадку з манжети по кінцях і на фігурних кутах .

177


3. Обшити манжету під манжетою. Шов обшивання 0.5 – 0.7см. 4. Висікти в кутах , підрізати припуски шва обшивання на 0.3 – 0.5см в залежності від сипучості тканини. 5. Вивертають, виправляють і виметують утворюючи перекат з манжети на під манжету на 0.1 – 0.2 см . 6. Припрасовують манжету в готовому вигляді. 7. Прострочити манжету оздоблювальною строчкою по моделі.

З’єднання відкладної манжети з низом рукава 1 спосіб: без обшивки 1.

Приметати манжету з підманжетою без обшивки у виробах із х/б

і льняних тканин. Манжету вкласти всередину рукава, сумістити лицьову сторону манжети і виворітну сторону рукава, урівняти зрізи і приметати прямими стібками. 2.

Пришити манжету. Ширина шва 0,7 – 1 см.

3.

Обметати припуски зрізів на шов – на краєобметувальній машині.

4.

Настрочити припуски на шов рукава. З боку рукава на відстані

0,2 – 0,3 см. від шва пришивання манжети, відвернути манжету вбік. 5.

Виметати шов пришивання манжети. Утворити кант із манжети в

бік рукава. Ширина канта 0,1 – 0,2 см. 6.

Припрасувати низ рукава. На спеціальній колодці.

7.

Прикріпити відкладну манжету до рукава. Ручними стібками в

кількох місцях.

178


2 спосіб: з’єднання відкладної манжети з низом рукава за допомогою обшивки

1.

Викроїти обшивку для обробки низу рукавів відкладними

манжетами шириною 2 см. по формі низу рукава. 2.

Зшити кінці обшивки. Ширина шва 0,7 – 1 см.

3.

Розпрасувати шви.

4.

Обробити внутрішні зрізи обшивки. Залежно від тканини:

заметати внутрішній зріз обшивки на 0,5 – 0,7см. 5.

Приметати готову манжету до рукава. Манжету прикласти до

готового рукава, суміщаючи лицьові сторони підманжети і рукава, на манжету покласти обшивку лицьовим боком до неї, урівняти зрізи і приметати з боку обшивки. 6.

Пришити готову манжету і обшивку до рукава. З боку обшивки;

ширина шва 0,7 – 1 см. 8.

Настрочити шов пришивання манжети на обшивку. З лицьового

боку обшивки на відстані 0,2 – 0,3 см від шва пришивання, відігнути рукав у бік. 179


7. Виметати шов пришивання обшивки - по обшивці, утворити кант із манжети 0,1 – 0,2 см. завширшки. 9.

Припрасувати низ рукава. Використати спеціальну колодку.

10. Настрочити внутрішній край обшивки на низ рукава на відстані 0,1 – 0,2 см. 11. Прикріпити внутрішній край обшивки до рукава:настрочити внутрішній припуск обшивки на рукав на відстані 0,1 – 0,2 см. або підшити внутрішній край потайними підшивними стібками.

12. Підшити манжету над швом рукава потайними стібками відгинаючи манжету на 0.5 см.

Обробка низу рукава еластичною тасьмою

В блузах також поширена обробка низу рукава еластичною тасьмою. Величина припуску на підгин повинна дорівнювати ширині тасьми + 0,3 – 0.5 см. і + ширина підгину внутрішнього краю рукава на 0,7 – 1 см. Обробку виконують після з’єднання зрізів рукава з одночасним вкладанням еластичної тасьми. 1.

Припуск підігнути всередину на 0,7 – 1 см.

180


2.

Застрочити припуск на відстані 0,1 – 0,2 см. від підігнутого краю,

залишаючи незшитою ділянку припуска 1,2 – 1,5см. для просовування тасьми. 3.

Вкласти еластичну тасьму всередину між рукавом і припуском .

4.

Зшити кінці тасьми накладним швом з відкритими зрізами

ширина шва 1,2 – 1,5см. В залежності від моделі по низу рукава може бути широка, подвійна оборка. В цьому випадку обробка низу рукава може бути виконана обшивкою, викроєною по формі низу. При обробці низу рукава обшивкою спочатку уточнюють довжину обшивки і зшивають її кінці. Шов запрасовують. Обшивку накладають на лицьову сторону рукава лицьовою стороною вниз, урівнюють зрізи і обшивають низ рукава швом шириною 0,5 – 0,7 см. Шов виправляють, виметують прямими стібками утворюючи перекант шириною 0,1 – 0,2 см. з низу рукава на обшивку. Прострочують низ рукава оздоблювальною строчкою по моделі. 5.

Настрочують обшивку двома строчками – по низу рукава на

відстані рівній ширині оборки; другу строчку на відстані 0,1 см. від підігнутого краю обшивки.

Обробка рукавів з суцільнокрійними манжетами Рукава з суцільнокрійними манжетами чи імітацією манжети в блузах найчастіше виконують довжиною ¾ і короткими. 181


Припуск на підгин рукава збільшують на подвійну ширину рукава. Низ рукава з манжетою-вилогою обробляють швом в підгин з закритим зрізом.

При обробці низу рукава відлітною складкою яка імітує манжету, низ рукава перегинають на виворітну сторону на ширину манжети. 1. Огинають зріз рукавом і застрочують на відстані від згину по моделі. 2. Припуск на підгин відгинають в направленні низу рукава і припрасовують.

Обробка низу рукава з оборкою, воланами.

1.

Зшити зрізи оборки, волана.

182


2.

Приметати оборку, волан до низу рукава. Скласти деталі

лицьовими сторонами всередину і приметати волан, чи оборку до зрізу низу рукава. 3.

Пришити оборку, волан. Ширина шва 1,0 – 1,5 см.

4.

Обметати зрізи на краєобметувальній машині.

5.

Запрасувати припуски шва на рукав.

6.

Настрочити припуски шва пришивання волана на рукав , на

відстані 0,1 – 0,2 см. від шва.

183


РОЗДІЛ 7 ОЗДОБЛЕННЯ ШВЕЙНИХ ВИРОБІВ

7.1. Оздоблення одягу.

Оздоблення одягу – це те, що допомагає дизайнеру створювати нові образи, нові моделі, підкреслювати неповторність силуетів. Під час його застосування, існує лише одне правило: необхідно мати відчуття міри. Сучасне

моделювання

дозволяє

використання

різноманітних

видів

оздоблення.

184


З метою композиційної завершеності моделі закрійники, модельєри, дизайнери використовують різноманітні види оздоблення. Оздоблення не є самостійним елементом композиції, а служить доповненням до виробу, як і прикраса, має відповідати призначенню блузи, а також фактурі й властивостям тканини. Оздоблення поділяють на оздоблення спортивного, романтичного та ділового характеру. Оздоблення

спортивного

характеру

прості

за

формою,

виготовленням. Різні ґудзики, пряжки, шнурівки, емблеми, тасьма, пояси, рулик, аплікації найчастіше використовуються в повсякденному одязі. Оздоблення романтичного характеру застосовуються у святковому одязі. Це різні жабо, кокільє, волани, оборки вишивка, буфи, коміри, манжети які оздоблені рюшем або мереживом. Оздоблення ділового характеру вважають защепи, складки, плісе, гофре, бейки, канти. Оздоблення може бути постійним або з’ємним, тобто тимчасовим. Постійним оздобленням вважають ґудзики, вишивки, канти, бейки, рюші, складки, аплікації. Тимчасове оздоблення – краватки, пояси, декоративні квіти, з’ємні деталі (коміри, манжети, жабо), шарфи, тощо. Ними можна у будь-який час доповнити блузу або зняти, замінити на інше. З’ємні оздоблення роблять виріб багатофункціональним.

185


Оздоблення, крім декоративного та естетичного, має ще й утилітарне призначення. Так, гарні ґудзики на блузці одночасно є й застібкою, й оздобленням. Вставки вишивки «мережка» на літньому одязі є не лише прикрасою, але й одночасно створюють сприятливий мікроклімат для тіла. Необхідно пам’ятати, що невідповідальність оздоблення призначенню одягу, тканині, а також перевантаження моделі однорідним або різним за призначенням видом оздоблення призводить до порушення композиції одягу, що суттєво знижує його естетичні якості. Оздоблення може підкреслювати призначення одягу, його зручність в експлуатації: блуза повсякденна (з великими накладними кишенями, оздоблений кантом, бейкою, тасьмою) або блуза святкова, вишукана (оздоблена складною вишивкою, бісером, кокільє, жабо, тощо). На

практиці

створюючи

одяг

використовують

різноманітне

оздоблення, яке не лише прикрашає виріб, але й посилює і збагачує його композицію. Оздоблення використовують для різних цілей: - акцентування форми виробу чи його частин; - членування форми на частини; - об’єднання частин форми або декількох самостійних форм; - організації зорового руху в певному напрямку на поверхні форми. Оздоблення поділяється на оздоблення, яке можна отримати в результаті виконання різноманітних швів, а саме (складок, рельєфів, кокеток) створити ілюзію руху на поверхні виробу (волани, оборки, рюші), виділити форму (кант, окантовка, бейка) та підкреслити святковість, індивідуальність (жабо, кокільє, гафре, плісе, вишивка, буфи). Вони мають широке розповсюдження в різноманітних видах блуз. Їм приділяється велика увага в процесі створення моделі, так як вони є засобом створення форми, членуванням її на частини і т. і. Цей вид оздоблення нерозривно поєднаний з конструкцією виробу і в значній мірі визначає кількість матеріалів, яке необхідно витратити на їх виробництво. Оздоблення 186


цієї групи доволі лаконічні і порівняно стабільні. Вони мають не лише декоративне, конструктивне, але й утилітарне призначення.

Обробка зборок. Зборки – надають виробу м’якої форми. Для виробів, що виконані в фольклорному стилі

характерним

є

використання

великої

кількості

різноманітних зборок. Вони, як правило, розташовуються по лінії горловини, окату і низу рукавів, лінії кокетки, як і в народному одязі.

Зборки використовують в якості оздоблення, замість виточок для утворення вільного силуету. Зборки можна зробити на швейній машині послабляючи натяг верхньої нитки та прокладаючи дві строчки: 1 – у на відстані 0,5 – 0,7 см. від зрізу, 2 – у на відстані 1,0 – 1,4 см. від зрізу. Зріз деталі потрібно стягнути нижніми нитками на необхідну величину, рівномірно розподіляючи зборки. Строчки після стягнення в кінцях потрібно закріпити.

187


Обробка оборок. Оборки виконують з м’яких тканин, які легко драпируються. Оборки розташовують на виробі вертикально, горизонтально, та по лінії кокеток.

Кроять оборки у вигляді прямокутника, трикутника або трапеції, але під кутом 45° до нитки основи. Довжина оборок, зріз яких збирається зборками, в 1,5 – 2 раза довше оборки в готовому вигляді. Вибір розміру оборки обумовлений моделью та властивостями тканини. Оборки, зрізи яких закладають в складки потрібно викроїти в 3 рази довше ніж оборка в готовому вигляді. Нитку основи в таких оборках розташовують вздовж або поперек деталі. Ширина оборок залежить від моделі виробу від 5,0 до 30,0 см. Обробка воланів. Волани відрізняються від оборок формою крою. Їх потрібно викроювати по колу або у вигляді спиралі.

188


Довжина волана дорівнює його довжині в готовому вигляді. Волани можуть бути з’ємними. Внутрішній край з’ємних воланів обробляють обкантовувальним швом з закритими зрізами. Для цього необхідно викроїти дольову або поперечну смужку з основної або оздоблювальної тканини. Вона може бути одинарною або подвійною.

Обробка рюш. Рюша – деталь оздоблення з двома обробленими зрізами. Зєднують рюшу з виробом, прокладаючи строчку по середині рюши. Викроюють рюшу частіше всього у вигляді прямокутника, довжина якого в 1,5 – 2 рази довше рюши в готовому вигляді, нитка основи проходить під кутом 45°. Ширина визначається моделлю. Зрізи рюши обробляють швами у підгин та обкантовувальними, після чого по середині деталі прокладають дві строчки слабо затянутими стібками для утворення зборки, відстань між якими 0,2 -0,5 см. Зборки розподіляють по всій довжині.

189


Пришивання рюши до виробу. Суміщаючи лінію пришивання рюши на основній деталі з лінією по середині

рюши.

Настрочують

прчмою

або

строчкою,

розташовуючи

зигзагоподібною

двомадопоміжними

її

між

строчками.

Нитки допоміжних строчок вдаляємо.

З’єднання оборок, воланів з виробом. Пришивання оборок, воланів. Після обробки зрізів оборки, воланів складають деталь оздоблення з

основною

сторонами

деталлю

лицьовими

всередину,

урівнюючи

зрізи та пришивають (строчка 1) після чого обметують зрізи (строчка 2). Сумістити зрізи оздоблення з лінією пришивання її на пілочці, пришивають (строчка 2) зі сторони оздоблювальної

деталі

швом

шириною 1,0 см. Оборку (волан) відгинають до низу. Зрізи обметують до з’єднання деталей (строчка 1).

190


Вшивання оборок, воланів між двома деталями. (зшивним швом) Пришивають

оздоблення

до

зрізу однієї деталі по другій строчці утворення зборок або на відстані 0,7 – 1,2 см. від зрізу (строчка 1). Складають деталі з оборкою (воланом)

зі

лицьовими

сторонами

урівнюючи

другою

зрізи;

деталлю всередину,

пришивають

розташовуючи строчкуна 0,1 см від строчки

пришивання

(строчка

2).

Шов

запрасовують протилежна

в від

оздоблення обметують

сторону,

і яка

розташування

оборки. Вшивання оборок, воланів між двома деталями. (накладним швом з закритим зрізом). Пришити оборку або волан до нижнього зрізу деталі (строчка 1). Запрасувати

попередньо

заметаний згин верхньої деталі по наміченій лінії. Настрочити так, щоб згин

верхньої

деталі

перекрив

строчку зєднання оборки на 0,1 – 0,2 см. (строчка 2).

191


Обробка защепів. Защеп – це вузька застрочена складка 0,1 – 0,3 см. завширшки або вузький виточний рельєфний шов На тонких тканинах защепи застрочують шириною 0,1 - 0,2 см. Їх розташовують групами з однаковою відстанню одна від одної. В одязі найчастіше використовують дрібні складочки та защепи, які розташовуються, як правило, на кокетках, вставках, комірах, кишенях і манжетах. Складки і защепи можуть мати різний напрямок, можуть бути однаковими або різними за шириною, заповнювати весь простір деталі, або розташовуватися групами. Іноді групи дрібних складочок розташовують на деякій відстані одна від одної. Складки і защепи сьогодні можна розташовувати в будь-якому напрямку. Як правило, спочатку виконують застрочування або запрасовування дрібних складочок і складок-защепів, а потім викроюють саму деталь.

7.2. Обробка буф. Буфи (фр. bouffer) – це функціонально-декоративний елемент одягу у вигляді ділянок деталей різної форми, стягнутих складками, зборками за певною схемою для отримання об’ємної форми або для оздоблення і надають виробу м’якої форми. Буфи – це достойне оздоблення будь-якої речі. Випукла поверхня з чітким малюнком надає виробу святкового та урочистого вигляду. Для виконання такого роду робіт необхідно традиційно однотонна тканина. Особливо добре виглядають буфи на атласних і бархатних поверхнях.

В

якості

вишивальних

ниток

використовуються

нитки 192


різноманітної товщини та шнури. Буфи на відміну від зборок виконуються не по краю деталей, а на самій деталі. Такий вид оздоблення несе не лише декоративне але й конструктивне навантаження. Буфи можуть одночасно замінювати виточки по лінії плеча, талії, а також по низу рукава (тоді вони мають вигляд манжети). Буфи можна виконувати традиційним ручним способом і з використанням машинних строчок.

Виготовлення буф ручним способом. Буфи, які виготовленні ручними стібками можуть бути різноманітних малюнків: точками або лініями. Кількість рядів буф залежить від малюнка та розмірів буф. Голку вводять точно по наміченим точкам на схемі, захоплюючи 0,1 см. тканини, та закріплюючи 3 – 5 стібками. Нижче показані схеми можливих узорів.

Буфи «волна»

Буфи вафельні

Виготовлення буф машинним способом. Намітити лінії буфів. На

лицьовій

стороні

виробу

намітити декілька паралельних ліній.

Лінії які визначають довжину строчки

Відстаньміж ними та їх кількість визначається

моделлю.

перпендикулярні

Лінії

лініям

які буф,

визначають довжину строчки. 193


Прокласти машинні строчки. По наміченим лініям прокласти машинні

строчки

попередньо

послабивши натяг нитки. Зібрати буфи. Нитки виводять на виворітну сторону та призбирують буфи потрібної довжини, рівномірно розподіляючи зборку та завязуючи вузли (строчка 1). Закріплення кінців буф. В

кінцях

буф

потрібно

застрочити складку глибиною 0,1 – 0,2 см. таким чином, щоб кінці строчок з вузлами попали в шов застрочування (строчка 2). Зєднання буф з підкладкою. Для

застереження

буф

від

розтягнення з виворітної сторони буфи

з’єднують

з

підкладкою

з

основної тканини. Розміри підкладки повинні відповідати з розміром буф в готовому

вигляді

з

додаванням

припусків на обробку зрізів. Буфи на суцільній деталі. Зрізи підкладки підгинають та настрочують в

шов

застрочених

складок

(строчка3). Буфи, з’єднання

які

входять

деталей.

в

Обрізні

шви краї 194


підкладки входят в шви зєднання деталей.

7.3. Обробка плісе. Плісе – це дрібні паралельні складки на тканині, отримані шляхом спеціальної термічної обробки часто з використанням хімічних речовин і спеціальних шаблонів. Плісировка – це одна з давніх технологій. Історія її розвитку налічує декілька століть, а вона і сьогодні виглядає неймовірно сучасним елементом декору. Історики надають різні версії того, хто ж першим використав запрасовані дрібні складочки в своєму одязі. Давні греки ще в IV ст. до н. е. з задоволенням одягалися в просторі полотняні сукні з довгими

і дрібними складками.

Їх запрасовували,

як стверджують

спеціалісти, за допомогою металевого розпеченого прута. При цьому силует став пірамідальним, сильно розширеним до низу якраз за рахунок того, що всі шари одягу шилися з використанням плісировок. Плісированими сьогодні можуть бути рукава (причому як ті що вільно падають на зап’ястках, так і зібрані по низу), відлітна кокетка, пілочка блузки. Як виявилося, плісировка прекрасно виглядає не лише на щільних тканинах, а й на тих що добре драпіруються, а саме на тканинах типу атлас, шифон, маркізет, крепдешин. Навіть напівпрозора сітка, тюль можуть бути загладжені дрібними складочками. Більш того, саме тонкі тканини дають можливість носити плісировку жінкам великих розмірів. Вони, як не дивно приховують деякі недоліки фігури, а спеціальна обробка виробів с дуже дрібною плісировкою створює ефект, схожий на ефект стрейч, при якому тканина доволі щільно облягає фігуру в найбільш ефектних місцях. Плісировка добра ще тим, що вона зберігає настрій, є універсальним інструментом для моделювання будь-яких видів одягу – для повсякденного побуту, відпочинку, урочистих подій, романтичного побачення. Більш того, вона є сьогодні декором для будь-якого віку, так як добре виглядає і в молодіжних топах, і в довгих вечірніх блузах. 195


7.4. Різновиди обробки бейки. Бейки це смужки, які викроєні з основною або оздоблювальної тканини. Застосовують їх для оздоблення виробу. Бейки бувають подвійними та одинарними; пришивними або вшивними. Розташовують бейки горизонтально, вертикально, на суцільній деталі або по краю деталі. Бейки потрібно викроїти під кутом 45° до нитки основи.

Якщо бейка складається з декількох частин, їх зшивають, шов розпрасовують; шов з’єднання повинен проходити суворо вздовж нитки основи. Якщо лінія пришивання бейки не пряма, бейку відтягують, надаючи їй форму відповідно до моделі.

З’єднання тасьми та бейки прямої з виробом. З’єднання настрочної бейки. (Одинарної) Бейку

накласти

лицьовою

стороною донизу. Пришити (строчка 1) швом шириною 0,5 – 0,7 см., після цього бейку огинають, закриваючи шов пришивання; підгинають на 0,5 – 0,7 см. всередину та настрочити по краю (строчка 2). 196


(Подвійної) Бейку

скласти

вздовж

посередині, накладають зрізом до наміченої лінії, пришивають швом шириною 0,5 – 0,7 см. (строчка 1), відтягують,

закриваючи

шов

пришивання, і настрочують по згину бейки (строчка 2). (Подвійної з відлітним краєм). Смужку

тканини

для

бейки

складають по середині лицьовою стороною всередину та зшивають швом шириною 0,5 – 0,7 см. (строчка 1),

вивертають,

розправляють

розташовуючи шов на згині, потім бейку накладають на основну деталь і настрочують по краю (строчка 2). Зєднання вшивної бейки. (1 спосіб) Бейку лицьовими

складають сторонами

з

деталлю всередину,

пришивають швом шириною 1,0 – 1,5 см.

Шов

відгинають

в

сторону

основної деталі. Таким самим чином з’єднують

другий

зріз

бейки

з

основною деталлю. (2 спосіб) Якщо один зріз одинарної бейки входить в шов з’єднання деталей, 197


бейку накладають до наміченої лінії на виріб лицьовою стороною до низу та пришивають швом шириною 0,5 – 0,7 см. (строчка 1). Після цього відгинають і з’єднують зрізи бейки та основної деталі машинною строчкою (строчка 2).

З’єднання тасьми (мережива) з виробом.

Мереживо з прямими краями. Тасьму накладають на виріб та настрочують на відстані 0,1 см. від крою. Тасьма «вюнчик». Накласти тасьму на лицьову сторону виробу та настрочити одною строчкою посередині.

198


Тасьма

(мереживо)

з

фігурними краями. Внутрішній

край

тасьми

(мережива) настрочити до наміченої лінії на основну деталь (строчка 1). Потім огинають основною тканиною тасьму і настрочують (строчка 2) згин який утворився з основної деталі на відстані 0,1 – 0,2 см. від краю. Фігурний край тасьми випускають на необхідну величину.

З’єднання канта з виробом. Кант – це деталь виробу у вигляді вузької смужки матеріалу, тасьми, вшитої у шов, або у вигляді широкої настроченої або пришитої смуги. Кантом виділяють краї деталей, також рельєфи. Кант повинен гармоніювати по фактурі та кольору з основною тканиною.

Ширина канта залежно від вибраної моделі може бути різною. Смужку для канта викроюють під кутом 45° до нитки основи (шириною 2 3,5 см.). Викроєну смужку потрібно зігнути по довжині навпіл виворітною стороною всередину, накласти на лицьову сторону верхньої деталі і наметати, вирівнюючи зрізи деталі і канта, прокласти строчку по канту на 199


відстані від згину смужки (строчка 1) швом, ширина якого дорівнює ширині канта, відняти 0,1 см. (для того, щоб строчка пришивання канта попала в шов пришивання кокетки до основної деталі). Відстань від зрізу основної деталі до строчки пришивання канта становить 1,0 - 1,5 см. В залежності, яка виготовляється модель зрізи можна обробити накладним швом з кантом, настрочним швом з кантом, обшивним швом з кантом. Лицева сторона кокетки Лінія ширини канта в готовому вигляді

Пришити кант до основної деталі

Накладний шов з кантом

Обшивний шов з кантом

7.5. Обробка кокільє. Кокільє – це оздоблювальна деталь жіночої легкої сукні або блузки. Кокільє викроюється лише у вигляді овалу, кругу, спіралеподібної деталі. Воно може бути одношаровим, двошаровим, або багатошаровим.

200


Усі сторони кокільє мають бути оброблені. Прикріпляється в передній частині горловини (пришивається, приколюється шпилькою або брошкою). Кокільє складається з однієї або двох основних деталей. Для побудови креслення викрійки кокільє необхідно зняти мірку довжини кокільє по призначеному йому місцю пришивання і радіусом, рівним 1/6 частин її довжини, креслять круг. Наприклад: лінія пришивання рівна 24 см., означає радіус дорівнюватиме 24 : 6 = 4см. Від накресленого круга відкладають ширину і форму кокільє. Ширина кокільє на початку дорівнює від 5 до 12 см., а до кінця сходить нанівець.

Застосовують і інший метод побудови кокільє. Для цього будують квадрат, сторона якого рівна 20 - 24 см., і в нім креслять форму кокільє. Якщо кокільє виконане з одинарної деталі, то зовнішню сторону обробляють мереживом, обкантовують або обметують. Кокільє прикріплюють до середини переду по периметру меншого радіусу по усій довжині лінії пришивання. Кокільє можуть бути і з’ємним.

201


7.6. Обробка жабо. Жабо (від франц. Jabot – пташиний зоб) – це деталь швейного виробу виготовлена з легкого матеріалу або мережива для оздоблення блузи біля коміра із зборками або складками. Ця оздоблююча деталь використовується в блузках, сорочках у вигляді оборки із зборками, воланами або складками, що виготовляється з легкої тканини чи мережива, прикріплюється до горловини та спадає від горловини вниз до грудей. Жабо вперше з’явилося в європейському костюмі в XVII ст., як невід’ємна деталь білосніжної, обшитої мереживом чоловічої сорочки – ознака заможності. Жабо спадало до талії, пишною хвилею, виступами, або зборкою в срібну складку. В XVIII – першій половині ХІХ ст. для чоловічого костюму жабо шили з тканини сорочки і прикрашали мереживом різної ширини. І лише з середини ХІХ ст. жабо з’явилося і в жіночій моді, але не для того, щоб заховати застібку на блузці (до початку ХХ ст. блузки і сукні застібались тільки ззаду, застібка спереду з’явилася біля 1880 року), та виключно для створення декоративного ефекту. Вже в другій половині ХІХ ст. жабо могло бути не тільки в тон або з тієї ж тканини, що і сама сукня, але і контрастного з нею кольору або малюнку, з багаточисленним оздобленням по краю – рюшами, бейкою, мереживом. В другій половині ХІХ ст. жабо практично зникло з чоловічого одягу. В жіночій та дитячому одязі жабо зберігається і по нині. Жабо найчастіше

сьогодні

викроюється

з

деталей

різної

конфігурації

і

виготовляється зі складками, зборкою або рюшами. Кокільє і жабо – оздоблення переважно святкового костюма. Призбирані, пишні, легкі й ефірні – вони найчастіше білосніжні. Цей вид оздоблення використовують, звичайно, у поєднанні з такими дорогими «вечірніми» тканинами, як оксамит, важкий шовк, парча, тонка шерсть, ніжне мереживо. Вони можуть бути знімними або пришивними, з оздоблювальної однотонної або у вибивний рисунок тканини, а також із тканини виробу. Відлітний край кокільє і жабо можна обробити вузьким 202


мереживом, невеликою вишивкою або швом зігзаг, кольоровою ниткою. Нарядний вигляд мають кокільє і жабо з мереживного тюлю. Жабо «метелик» виконується з прямої смужки тканини шириною 8 12 см., довжина смужки має бути в три-чотири рази довше за лінію пришивання. Оброблену смужку збирають в складки по лінії пришивання, складають удвічі виворітною стороною всередину і призбирують. Складки або зборки рівномірно розподіляють по довжині та пришивають до наміченого місця на виробі.

Жабо овальне, жабо кругле та жабо з подовженою лінією пришивання складаються з однієї деталі. Їх розкроюють, обробляють та з’єднують з виробом.

Жабо овальної форми.

Жабо круглої форми.

Жабо

з

подовженою

лінією пришивання.

Жабо з воланів. Жабо складається з прикріплених трьох воланів. Спочатку заготовлюється бажана форму волана. На ній наносяться фасонні лінії, по яких викрійку розрізують від низу до верху, не дорізуючи до верхнього краю 0,5 см. і розсовуються частини. 203


Згин тканини

Заготовити волана та фасонні лінії.

форму Розрізати по намічених Нижня частина жабо. викройку та нанести лініях розсунути деталі.

Виріжемо викрійку з припусками на обробку. Тканину складемо удвоє по косій, приколемо викрійку і викроюємо верхній волан. Два нижніх волана мають бути ширші за верхній. Для цього викрійку волана розташовуємо на тканині, відступивши від згину на 4 - 5 см. Заготовимо нижню частину жабо за формою з тканини в тон воланів. Заготовлений нижній волан пришиваємо до її краю. Середній – посередині, а верхній, найменший, до верху. Місце пришивання верхнього волана можна закрити бантом або брошкою.

З’ємні вироби – жабо:

204


7.7. Обробка рулика. Рулик викроюють з косої смужки тканини. Ширина 2,5 - 3 см., залежно від здатності тканини до розтягування. Смужку потрібно зігнути по довжині і прострочити. Початок рулика зшивають ширше у вигляді воронки, щоб зручніше було його вивернути, зайву тканину воронки вирізати, а тканину упродовж усієї косої смужки залишити, щоб заповнити рулик і надати йому щільність і пружність.

Вивертають рулик за допомогою голки і нитки. Нитку потрібно прикріпити до воронки. Голкою, вушком всередину, протягнути рулик. З цієї деталі роблять петлі, зав’язки.

7.8. Обробка гофре. Гофре – це дрібні, жорстко поставлені на ребро складки на тканині, які утворюють на матеріалі суцільну ребристу поверхню і отримані шляхом спеціальної термічної обробки з використанням спеціальних шаблонів. 205


7.9. Види та елементи оздоблення. Драпіровка, як вид оздоблення

Драпірування – це спосіб отримання форми за допомогою групи м’яких незапрасованих складок з їх наступним закріпленням. Драпірування утворюють вільно лежачі або спадаючі складки різноманітні за характером, що надають виробу м’якої форми. Вони можуть виконуватися безпосередньо на основній деталі, або робитися на накладних деталях. Для отримання драпірувань використовують прийоми моделювання другого й третього виду. Тканини краще драпіруються, коли розкроєні під кутом 45°. Для стійкості форми деталі з драпіруванням часто роблять на підкладці. 206


Вишивка, як елемент оздоблення. Українська народна вишивка є одним з найбільш поширених і доступних видів народної художньої творчості. Вона удосконалювалась на протязі багатьох століть і до нас дійшла у вигляді чудових різноманітних орнаментів, швів, якими вони виконані, цікавих кольорових поєднань ниток. Старовинна народна вишивка вражає нас простотою і лаконічністю, різноманітністю і художньою майстерністю.

Для переважав

оздоблення

одягу використовували різні орнаменти,

геометричний,

рослинний,

але

рослинно-геометризований,

зооморфний, геральдичний та інші, які виконували і роль оберегу. Саме тому були чітко визначені місця їхнього розміщення: плече, середня частина руки, зап’ясток, біля шиї, спина, груди, поділ сорочки, тощо. Вишивка в цих місцях немов би захищала людину від злої сили. В орнаменти закладалися символи вічного руху, дерева життя, відродження, зоряного і засіяного поля, родючості, тобто все те, що було тісно пов’язане з життям народу. Старовинні техніки вишивки: низь, занизування, штапівка, гладь, хрестик, мережки та багато інших. В сучасній українській вишивці поступово змінюються колорит і шви, якими виконані візерунки. Традиційні орнаменти збагачуються новими елементами і цікавими композиційними рішеннями. Оформлюючи вироби за 207


народними мотивами, сучасні майстри зберігають багатовікові традиції народної вишивки, використовують кольорові рішення, орнаменти, техніку виконання, характерні для окремих регіонів України. Створюючи візерунки для вишивки, художники в усі часи зверталися до природи, але не просто копіювали

її,

а

переробляли,

стилізуючи

спрощували,

зберігаючи

найхарактерніші ознаки.

Аплікація, як елемент оздоблення. Аплікація (від латинської – applicatio) накладання, пристосовування, приєднання до якоїсь поверхні. Аплікація як технологія пройшла довгий шлях використання і збагатилася різними засобами фіксації (закріплення) на різних поверхнях (нитками на тканинах, клеями на твердих поверхнях, тощо).

Аплікацією буде називатись і готовий виріб, створений у такий чи інший спосіб. Аплікація підходить для нанесення на одяг, предмети інтер’єру, аксесуари, сумки. В якості накладеного матеріалу для аплікації можуть бути використані шматочки різної тканини (сукно, драп, фетр, шовк, оксамит, тощо), замш, шкіра. Якщо обрана тканина сипуча, під неї підкладають флізелін. В якості основи для накладеного матеріалу може служити будь-яка тканина. Необхідно, щоб аплікація за якістю і кольором 208


була добре підібрана. Наприклад, по шерсті добре вишивати аплікації з оксамиту, креп-сатину на блискучу сторону. Фурнітура, як вид оздоблення. Фурнітура – є елементом застібки і виконує важливу утилітарну роль, від неї залежить зручність користування одягом. Крім того фурнітура і прикраси

виконують

і

декоративну

роль,

особливо

це

стосується

повсякденного одягу. Фурнітура – це допоміжні вироби для декоративного оформлення, застібання, замкнення, прикріплення, зміцнювання та зручності експлуатації, які застосовують під час виготовлення швейних виробів: ґудзики, гачки, кнопки, пряжки, нитки, корсажна стрічка, тощо. Ґудзики – за призначенням поділяють на кілька груп: пальтові, костюмні, платтяні, білизняні, дитячі та формені. Виготовляють ґудзики з наскрізними отворами і глухі без отворів зверху. Такі ґудзики мають знизу вушко з отвором для нитки. Кольорові, різноманітні за формою ґудзики пришивають не тільки для застібання одягу, а й для його оздоблення.

Ґудзики бувають пластмасові, перламутрові, металеві, скляні, рогові, кістяні, дерев’яні, прес-порошкові, акрилатові, фенопластові, ґудзики з полістиролу, а також обшиті зверху (обтягнуті) тканиною. 209


Кнопки найчастіше пришивають до суконь та блузок із закритою застібкою. Кнопки складаються з основи з виступом (штифтом) і головки, що має заглиблення, яким фіксується основа зі штифтом. Виготовляють кнопки з латуні (нікельовані,

посріблені),

зі сталевої стрічки (лаковані) або

пластмасові. Використовують їх для застібання жіночих блуз, суконь, дитячих сорочок, головних уборів.

Гачки та петельки виробляють із сталевого або мідно-цинкового дроту, щоб захистити від корозії їх лакують, оксидують, нікелюють або посріблюють. За призначенням гачки бувають: шубні, пальтові, для плащів, кітелів, гімнастерок, для жіночих блузок і суконь. Є також спеціальні гачки для застібання штанів.

210


Застібка-блискавка

або

просто

блискавка

вид

застібок,

призначених для швидкого з’єднання деталей одягу. Складається з двох текстильних стрічок, на яких закріплені у шаховому порядку пластмасові або металеві ланки (у вигляді окремих зубців або кілець суцільної спіралі, що утворюють ланки). З’єднання або роз’єднання половинок виконується за допомогою замка (слайдера або бігунка), що ковзає стрічками, при цьому кожна ланка фіксується між парою ланок з протилежного боку.

За видами зубів виділяють три конструкції блискавок: Спіральна (вита застібка). Виготовляють зі згорнутого у спіраль синтетичного волокна, яке або намотано на тасьму, або пришито до неї. Волокно формується таким чином, що утворюються виступи, які зчіпляються з такими ж виступи з протилежного боку.

211


Тракторна застібка. За формою нагадує гусеницю трактора. На відміну від спіральної застібки, вона складається з окремих пластикових зубів, закріплених на тасьмі. Зуби частіше за все мають форму «грибка» з канавкою, що забезпечують надійне зачеплення, хоча застосовуються й зубці інших форм. Ця блискавка зносостійка, але менш міцна, ніж металева або спіральна й застосовується переважно на верхньому одязі.

Металева застібка. За конструкцією схожа на тракторну, але зубці зроблені з металу – зазвичай з латуні або нікелю. Заготовкою служить товстий плаский дріт. У металевих блискавок зубці переважно асиметричної форми: кожен зубець має виступ з одного боку і поглиблення з іншого. Така блискавка дуже міцна, але іноді може «заїдати».

Існують «приховані» блискавки, зубці яких закриває тасьма, тому їх практично не видно. Складнішу конструкцію мають блискавки для герметичного

з’єднання.

Вони

використовуються,

наприклад,

у 212


водонепроникних і захисних костюмах. Така блискавка вимагає ретельного догляду, інакше вона швидко псується.

Виділяють роз’ємні та не роз’ємні блискавки: другі простіші за конструкцією та мають з обох боків обмежувачі простої конструкції. У роз’ємної блискавки на одній тасьмі, зазвичай з нижнього (вузького) краю бігунок. Він має за обмежувачем гніздо, у яке входить штифт на інший тасьмі. Штифт вставлений в гніздо вільно проходить крізь отвір бігунка і з’єднує нижні краї тасьми. Навантаження на нижні краї тасьми рознімної блискавки більше, ніж на решту тасьми, тому вони повинні бути укріпленими.

Фіксація бігунка здійснюється за допомогою шпильок, які проходять між ланками блискавки. Шипи можуть розташовуватися на брелоку бігунка. У такому випадку для фіксації застібки потрібно повернути бігунок в певне положення, або всередині самого бігунка, притиснуті за допомогою пружини. 213


Таким чином, якщо потягнути за брелок – шипи вивільняються. Рідше зустрічають роз’ємні блискавки з двома бігунками (правосторонні і лівосторонні , нероз’ємні типу «О» та типу «Х», замок-петля.

Доповнення до блуз (краватки, метелики). Краватка-метелик. Краватка (нім. Halstuch – шийна хустка) – смужка тканини, зав’язана навколо шиї. Використовують як прикрасу, аксесуар. Краватка-метелик – це тип універсальної краватки, як чоловічої, так і жіночої. Він складається з тканинної стрічки, зав’язаної навколо коміра симетричним вузлом таким чином, що два протилежні кінці формують петлі.

214


Також існують заздалегідь зав’язані краватки-метелики, на яких вузол вже сформований і прошитий нитками, а фіксація на комірі сорочки здійснюється за допомогою застібок або спеціальних гумок, що дозволяє носити їх людям з різними розмірами коміра сорочки. Краватки-метелики можуть бути зроблені з будь-якої тканини, але найчастіше їх роблять з шовку, поліестеру, бавовни або комбінації цих матеріалів. Цікаво, що шерсть набагато рідше використовується для краваток-метеликів, чим для звичайних краваток.

Нині краватки-метелики

найчастіше

зав’язують

таким

же

звичайним вузлом «бантиком» як і шнурки на взутті. В наші дні краваткаметелик

втратив

свій

статус

виняткового

атрибуту

аристократії

і

використовується нарівні з іншими видами краваток.

Забарвлення і малюнок краватки підбираються відповідно до інших предметів туалету і заходу. Для щоденного носіння використовують краватки темних тонів з невеликим малюнком, що повторюється, або з одним більшим малюнком, що не сильно привертає увагу. Темні краватки надіваються, як правило, зі світлими сорочками. 215


Носіння краваток, за однією з версій істориків, пішло споконвіку, коли вішали розбійників, бандитів або просто засуджених людей. Якщо під час страти траплявся обрив мотузка, то така людина повинна була до закінчення свого життя носити цю «краватку» на шиї як знак того, що він був засуджений, страчений, але волею долі або самим всевишнім був помилуваний. Є також версія, що хорватські найманці (Cravat (Краватка) пішло від британського Croat (Хорват)) перед боєм пов’язували на шию хустки, щоб в гущі битви розрізняти один одного. Також є версія про те, що Римські оратори перед виступом пов’язували теплі хустки, щоб зігріти голосові зв’язки. З часом «мода» на краватки трансформувалася – в результаті ми бачимо сучасних офісних працівників, які щодня надівають краватки перед тим, як йти на роботу.

Запитання для самоперевірки. 1.

Дайте визначення оздобленню та його призначення;

2.

На які групи поділяється оздоблення?

3.

Як потрібно правильно обробити зборки?

4.

Що таке жабо, кокільє та їх призначення?

5.

Чим відрізняються «рюші» від «оборок»?

6.

Яке значення має вишивка в українській блузі?

7.

З чого виготовляють аплікацію?

8.

Дайте визначення терміну «фурнітура»;

9.

Які вироби входять в склад фурнітури?

10. На які види поділяються застібки? 11. Чим відрізняється «плісе» від «гофре»? 12.

Для чого служать буфи?

13. Які ви знаєте доповнення до блуз, дайте їх визначення?

216


СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.

Батраченко Н. В., Головінов В. П., Каменєва Н. М. Технологія

виготовлення жіночого одягу: Підручник для учнів проф.-техн. Навч. Закладів. – К.: Вікторія, 2000. – 512 с. 2.

Борецька Є.Я., Малюга П. М. Технологія виготовлення легког

жіночого та дитячого одягу: – Навч посібник. –. 2-е вид., стер. – К.: Вища шк., 1992. – 367 с.: іл. 3.

Современная отделка одежды. Головнина М.В., Михайлец В.М.,

Ямпольская А.Н. «Техніка», Київ, 1975, 144 стр. (на украинском языке) 4.

Силаева М. А. Пошив изделий по индивидуальным заказам :

учебник для навч. проф. образования / М.А. Силаева. – 3-е изд., стер. – М. : Издательсский центр «Академия», 2006. – 528 с. 5.

Радченко И. А. Справочник закройщика : учеб. Пособие для нач.

проф. Образования / И.А. Радченко, И.Б Косинец. – М. : Издательский центр центр «Академия», 2008. – 416 с. 6.

Труханова А. Т. Основы технологии швейного производства.

Учеб. для проф. учеб. заведений – 4-е изд. стер., – М.: Высш. шк., Изд. центр «Академия», 2001. – 336 с.: ил. 7.

Труханова А.Т. Изготовление мужской верхней одежды по

индивидуальным заказам: Учеб. для сред. ПТУ. – М.: Легпромбытиздат, 1990. – 336 с. 8.

Практикум

по

производственному

обучению

профессии

«Портной»:. Учеб. пособие для нач. проф. образования / Т.В. Могузова, Н.Н. Байкова, Е.В. Тулупова, Е.В. Стрельцова – М.: Издательский центр «Академия», 2003. – 112 с. 9.

Литвинова И.Н., Шахова Я.А. Изготовление женской верхней

одежды: Учебник для сред. ПТУ. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Легпромбытиздат, 1991. – 304 с. 217


10. Реут Т.Н., Конторер Р.Б., Кочанова А.И. Технология изготовления швейных изделий по индивидуальным заказам. Учебник для серед, спец. учеб. заведений 2-е изд., перераб и доп. – М.: «Легкпромбытиздат» 1989. – 320с. 11. Савостицкий А.В., Меликов Е.Х., Куликова И.А. Технология швейных изделий – М.: «Легкая индустрия» 1971. – 600с 12. Борецкая Е.Я. Технология изготовления мужской верхней одежды. – Учеб. пособие. – К.: Вища шк., 1990. – 191с. 13. EDIZIONE MARFY – N. 70 GENNAIO 2000 PERIODICO SEMESTRALE DI MODA 132 C. 14. EDIZIONE MARFY – N. 71 GENNAIO 2000 PERIODICO SEMESTRALE DI MODA 132 C. 15. EDIZIONE MARFY – N. 72 GENNAIO 2001 PERIODICO SEMESTRALE DI MODA 129 C. 16. EDIZIONE MARFY – N. 73 GENNAIO 2001 PERIODICO SEMESTRALE DI MODA 130 C. 17. EDIZIONE MARFY – N. 74 GENNAIO 2002 PERIODICO SEMESTRALE DI MODA 129 C. 18. EDIZIONE MARFY – N. 75 GENNAIO 2002 PERIODICO SEMESTRALE DI MODA 129 C. 19. EDIZIONE MARFY – N. 76 GENNAIO 2003 PERIODICO SEMESTRALE DI MODA 129 C.

218


ДОДАТКИ

219


Картка-завдання «Інструменти» (Варіант 2) Завдання: Знайдіть відповідність між визначеннями інструментів і пристосувань з їх малюнками та назвіть їх 1. Інструмент

використовують

для

виправлення

кутів

різних

фігурних швів, коміра, бортів, манжет, клапанів: 2. Їх використовують для сколювання деталей при обробці вузлів, вони металеві мають один кінець заокруглений, а інший – гострий: 3. Цей інструмент застосовується для обрізання ниток після закінчення виконаної ручної операції та одягається на вказівний палець лівої руки: 4. Де потрібно зберігати голки, булавки? 5. Спресований прямокутник або трикутник і який застосовується для нанесення ліній і позначок при розкрою тканини та примірці:

а

б

г

д

в

220


Картка-завдання «Ручні стібки і строчки» (Варіант 1) Завдання: 1.

Визначіть відповідність між назвами ручних стібків і строчок

та їх схемами 1.

Прямі, зшивні;

2.

Косі зметувальні;

3.

Косі виметувальні;

4.

Спеціальні стібки: закріпки прямі;

5.

Стібки для пришивання фурнітури: закріпки прямі;

6.

Спеціальні стібки: пришивання ґудзиків;

7.

Стібки для пришивання фурнітури: ниткові петлі;

8.

Петлеподібні розметувальні;

9.

Петельні.

2.

Дайте визначення термінам:

Зметування, приметування

221


Картка-завдання «Ручні стібки і строчки» (Варіант 2) Завдання: 1. Визначіть відповідність між назвами ручних стібків і строчок та їх схемами 1. Прямі, копіювальні; 2. Косі підшивні 3. Косі вистьобувальні; 4. Косі штуковочні; 5. Стібки для пришивання фурнітури: закріпки фігурні; 6. Стібки для пришивання фурнітури: пришивання петель, гачків; 7. Стібки для пришивання фурнітури: ниткові петлі; 8. Хрестоподібні; 9. Петлеподібні зшивні.

2.

Дайте визначення термінам: Обметування, виметування 222


Картка-завдання «З’єднувальні шви» (Варіант 1) Завдання: Вкажіть відповідність між назвами з’єднувальних швів та їхніми графічними зображеннями

1.

Зшивний з запрасованими зрізами;

2.

Зшивний з розпрасованими зрізами;

3.

Зшивний на ребро;

4.

Зшивний розстрочний;

5.

Накладний з відкритим зрізом;

6.

Накладний з закритим зрізом;

7.

Настрочний з відкритим зрізом;

8.

Настрочний з закритим зрізом;

9.

Білизняний подвійний;

10. Білизняний запошивний; 11. Білизняний шов в замок.

223


Картка-завдання «Крайові шви» (Варіант 1) Завдання: 1. Вкажіть відповідність між назвами крайових швів та їхніми графічними зображеннями

1.

Обкантовувальний з відкритим зрізом;

2.

Обкантовувальний з закритим зрізом;

3.

Обкантовувальний тасьмою;

4.

Обшивний в кант;

5.

Обшивний в просту рамку;

6.

Обшивний в складну рамку;

7.

Обшивний в розкол;

8.

У підгин з відкритим зрізом;

9.

У підгин закритим зрізом.

224


Картка-завдання «Оздоблювальні шви» (Варіант 1) Завдання: Знайдіть відповідність між назвами оздоблювальних швів та їх графічним зображеннями

1.

Складка однобічна

2.

Складка зустрічна

3.

Складка одностороння з’єднувальна

4.

Складка з’єднувальна зустрічна

5.

Складка бантова

6.

Рельєф застрочений

7.

Рельєф зшивний

8.

Рельєф настрочний

9.

Рельєф виточний

225


Картка – завдання « Зрізи деталей» (Варіант 1) Завдання:Вказати назви зрізів, конструктивних ліній пілочки і визначити направлення нитки основи. 1._________________________ 2._________________________ 3._________________________ 4._________________________ 5._________________________ 6._________________________ 7._________________________ 8._________________________ 9._________________________ 10.________________________ Картка – завдання (Варіант 2) Завдання:Вказати назви зрізів, конструктивних ліній спинки і визначити направлення нитки основи. 1._________________________ 2._________________________ 3._________________________ 4._________________________ 5._________________________ 6._________________________ 7._________________________ 8._________________________ 9._________________________ 10.________________________

226


Картка – завдання «Обробка виточок» (Варіант 1) Завдання: Вкажіть послідовність обробки виточки і назвіть технологічні операції.

_______________

_______________

_______________

_______________

_______________

_______________

Картка – завдання (Варіант 2) Завдання:Вкажіть послідовність обробки виточки і назвіть технологічні операції.

_______________ ____________ ____________ ______________ _______________ ____________ ____________ ______________

227


Картка – завдання «Обробка клапанів» (Варіант 1) Завдання: Вкажіть послідовність виконання машинних операцій, та визначте їх назву .

1______________________________ _______________________________ __2____________________________ _______________________________ ____ 3______________________________ _______________________________ __4____________________________ ___

Картка – завдання (Варіант 2) Завдання:Вкажіть послідовність виконання машинних операцій, та визначте їх назву .

1______________________________ _______________________________ __2____________________________ _______________________________ ____ 3______________________________ _______________________________ __4_______________________________ 228


Картка – завдання (Варіант 3) Завдання:Вкажіть послідовність виконання машинних операцій, та визначте їх назву . 1__________________________________ __________________________________ 2_________________________________ __________________________________ 3_________________________________ __________________________________ 4_________________________________ __________________________________

Картка – завдання (Варіант 4) Завдання: Вкажіть послідовність виконання машинних операцій, та визначте їх назву .

1______________________________ ________________________________ 2_______________________________ ________________________________ 3_______________________________ ________________________________ 4_______________________________ ________________________________

229


Картка – завдання (Варіант 1) «Обробка настрочної кокетки з оздобленням (кантом)» Завдання: Вкажіть послідовність виконання машинних операцій, та визначте їх назву .

1_______________________________________ ________________________________________ 2_______________________________________ ________________________________________ 3_______________________________________ ________________________________________ 4_______________________________________ ________________________________________

Картка – завдання (Варіант 2) «Обробка настрочної кокетки з оздобленням (оборкою)» Завдання: Вкажіть послідовність виконання машинних операцій, та визначте їх назву . 1_______________________________________ ________________________________________ 2_______________________________________ ________________________________________ 3_______________________________________ ________________________________________ 4_______________________________________ ________________________________________ 5_______________________________________ 230


Картка – завдання (Варіант 3) «Обробка накладної кокетки з внутрішніми кутами і з’єднання». Завдання: Вкажіть послідовність виконання машинних операцій, та визначте їх назву .

1_______________________________________ ________________________________________ 2_______________________________________ ________________________________________ 3_______________________________________ ________________________________________ 4_______________________________________ ________________________________________

Картка – завдання (Варіант 4) «Обробка накладної кокетки з виступаючим кутом і з’єднання її з виробом». Завдання: Вкажіть послідовність виконання машинних операцій, та визначте їх назву .

1_______________________________________ ________________________________________ 2_______________________________________ ________________________________________ 3_______________________________________ ________________________________________ 4_______________________________________

231


Картка – завдання «Обробка накладних кишень» (Варіант 1) Завдання: Установіть відповідність між назвами послідовної обробки вузла накладної кишені та їх графічним зображенням. 1. Викроїти деталі кишені. 2. Проклеїти припуск верхньої частини кишені клейовою прокладкою. 3. Застрочити підігнутий край припуску. 4. Обшити верхні кути кишені. 5. Зшити припуск на підгин в нижніх кутах кишені. 6. Позначити місце розташування кишені на основній деталі. 7. Настрочити кишеню на основну деталь, закріпляючи подвійною строчкою верхні кути кишені.

232


Картка – завдання (Варіант 2) Завдання: Установіть відповідність між назвами

послідовної

обробки вузла накладної кишені, яка оздоблена кантом та їх графічним зображенням. 1. Викроїти деталі кишені; 2. Проклеїти припуск верхньої частини кишені клейовою прокладкою; 3. Обшити кінці смужки для канта; 4. Заметати підігнутий край верхнього припуску кишені; 5. Обшити кінці кишені і не обриваючи строчки пришити кант; 6. Застрочити край припуску на підгин по верхньому краю кишені; 7. Позначити місце розташування накладної кишені на основній деталі; 8. Настрочити кишеню на основну деталь

233


Картка – завдання (Варіант 3) Завдання: Установіть відповідність між назвами послідовної обробки вузла накладної кишені, яка оздоблена оборкою та їх графічним зображенням 1. Викроїти деталі кишені; 2. Застрочити нижній і бокові зрізи оборки; 3. Обробити верхній зріз оборки; 4. Проклеїти припуск верхньої частини кишені клейовою прокладкою; 5. Заметати підігнутий край верхнього припуску кишені; 6. Обшити кінці кишені і не обриваючи строчки пришити оборку; 7. Застрочити край припуску на підгин по верхньому краю кишені; 8. Позначити місце розташування накладної кишені на основній деталі; 9. Настрочити кишеню на основну деталь.

234


Картка – завдання (Варіант 4) Завдання: Установіть відповідність між назвами послідовної обробки вузла накладної кишені, яка оздоблена обкантовувальною смужкою та їх графічним зображенням 1. Викроїти деталі кишені; 2. Проклеїти верхню частину кишені клейовою прокладкою; 3. Застрочити підігнутий край кишені на основну деталь кишені; 4. Пришити смужку до бічних і нижнього зрізів кишені; 5. Заметати край смужки, обігнувши шов пришивання; 6. Позначити місце розташування накладної кишені; 7. Настрочити кишеню на основну деталь.

235


Картка – завдання (Варіант 1) Завдання: 1. Вкажіть послідовність виконання машинних операцій, та визначте їх назву .

1____________________________ _____________________________ 2____________________________ _____________________________ 3____________________________ _____________________________ 4____________________________ _____________________________

Картка – завдання (Варіант 2) Завдання: 1. Вкажіть послідовність виконання машинних операцій, та визначте їх назву . 1_____________________________ ______________________________ 2_____________________________ ______________________________ 3_____________________________ ______________________________ 4_____________________________ ______________________________ 236


Картка – завдання (Варіант 3) Завдання: 1. Вкажіть послідовність виконання машинних операцій, та визначте їх назву . 1______________________________ _______________________________ 2______________________________ _______________________________ 3______________________________ _______________________________ 4______________________________ _______________________________

Картка – завдання (Варіант 4) Завдання: 1. Вкажіть послідовність виконання машинних операцій, та визначте їх назву . 1_______________________________ ____________________________________ 2___________________________________ ____________________________________ 3___________________________________ ____________________________________ 4___________________________________ ____________________________________ 237


Картка – завдання (Варіант 1) Завдання: 1. Вкажіть послідовність виконання машинних операцій, та визначте їх назву . 1______________________________ _______________________________ 2______________________________ _______________________________ 3______________________________ _______________________________ 4______________________________ _______________________________ 5______________________________ _______________________________

Картка – завдання (Варіант 2) Завдання: 1. Вкажіть послідовність виконання машинних операцій, та визначте їх назву . 1______________________________ _______________________________ 2______________________________ _______________________________ 3______________________________ _______________________________ 4______________________________ _______________________________ 5______________________________ _______________________________ 238


Картка – завдання (Варіант 1) Завдання: 1. Вкажіть послідовність виконання машинних операцій, та визначте їх назву . 1______________________________ _______________________________ 2______________________________ _______________________________ 3______________________________ _______________________________ 4______________________________ _______________________________ 5______________________________ _______________________________

Картка – завдання (Варіант 2) Завдання: 1. Вкажіть послідовність виконання машинних операцій, та визначте їх назву . 1______________________________ _______________________________ 2______________________________ _______________________________ 3______________________________ _______________________________ 4______________________________ _______________________________ 5______________________________ _______________________________ 239


Картка – завдання (Варіант 1) Завдання: 1. Вкажіть послідовність виконання машинних операцій, та визначте їх назву . 1______________________________ _______________________________ 2______________________________ _______________________________ 3______________________________ _______________________________ 4______________________________ _______________________________ 5______________________________ _______________________________

Картка – завдання (Варіант 2) Завдання: 1. Вкажіть послідовність виконання машинних операцій, та визначте їх назву . 1______________________________ _______________________________ 2______________________________ _______________________________ 3______________________________ _______________________________ 4______________________________ _______________________________ 5______________________________ _______________________________ 240


Картка – завдання (Варіант 1) Завдання: 1. Вкажіть послідовність виконання машинних операцій, та визначте їх назву . 1______________________________ _______________________________ 2______________________________ _______________________________ 3______________________________ _______________________________ 4______________________________ _______________________________ 5______________________________ _______________________________

Картка – завдання (Варіант 2) Завдання: 1. Вкажіть послідовність виконання машинних операцій, та визначте їх назву . 1______________________________ _______________________________ 2______________________________ _______________________________ 3______________________________ _______________________________ 4______________________________ _______________________________ 5______________________________ _______________________________ 241


Картка – завдання (Варіант 1) Завдання: 1. Вкажіть послідовність виконання машинних операцій, та визначте їх назву . 1______________________________ _______________________________ 2______________________________ _______________________________ 3______________________________ _______________________________ 4______________________________ _______________________________ 5______________________________ _______________________________

Картка – завдання (Варіант 2) Завдання: 1. Вкажіть послідовність виконання машинних операцій, та визначте їх назву . 1______________________________ _______________________________ 2______________________________ _______________________________ 3______________________________ _______________________________ 4______________________________ _______________________________ 5______________________________ _______________________________ 242


Картка – завдання (Варіант 1) Завдання: 1. Вкажіть послідовність виконання машинних операцій, та визначте їх назву . 1______________________________ _______________________________ 2______________________________ _______________________________ 3______________________________ _______________________________ 4______________________________ _______________________________ 5______________________________ _______________________________

Картка – завдання (Варіант 2) Завдання: 1. Вкажіть послідовність виконання машинних операцій, та визначте їх назву . 1______________________________ _______________________________ 2______________________________ _______________________________ 3______________________________ _______________________________ 4______________________________ _______________________________ 5______________________________ _______________________________ 243


Картка – завдання (Варіант 1) Завдання: 1. Вкажіть послідовність виконання машинних операцій, та визначте їх назву . 1______________________________ _______________________________ 2______________________________ _______________________________ 3______________________________ _______________________________ 4______________________________ _______________________________ 5______________________________ _______________________________

Картка – завдання (Варіант 2) Завдання: 1. Вкажіть послідовність виконання машинних операцій, та визначте їх назву . 1______________________________ _______________________________ 2______________________________ _______________________________ 3______________________________ _______________________________ 4______________________________ _______________________________ 5______________________________ _______________________________ 244


Картка – завдання (Варіант 1) Завдання: 1. Вкажіть послідовність виконання машинних операцій, та визначте їх назву . 1______________________________ _______________________________ 2______________________________ _______________________________ 3______________________________ _______________________________ 4______________________________ _______________________________ 5______________________________ _______________________________

Картка – завдання (Варіант 2) Завдання: 1. Вкажіть послідовність виконання машинних операцій, та визначте їх назву . 1______________________________ _______________________________ 2______________________________ _______________________________ 3______________________________ _______________________________ 4______________________________ _______________________________ 5______________________________ _______________________________ 245


Картка – завдання (Варіант 1) Завдання: 1. Вкажіть послідовність виконання машинних операцій, та визначте їх назву . 1______________________________ _______________________________ 2______________________________ _______________________________ 3______________________________ _______________________________ 4______________________________ _______________________________ 5______________________________ _______________________________

Картка – завдання (Варіант 2) Завдання: 1. Вкажіть послідовність виконання машинних операцій, та визначте їх назву . 1______________________________ _______________________________ 2______________________________ _______________________________ 3______________________________ _______________________________ 4______________________________ _______________________________ 5______________________________ _______________________________ 246


Картка – завдання (Варіант 1) Завдання: 1. Вкажіть послідовність виконання машинних операцій, та визначте їх назву . 1______________________________ _______________________________ 2______________________________ _______________________________ 3______________________________ _______________________________ 4______________________________ _______________________________ 5______________________________ _______________________________

Картка – завдання (Варіант 2) Завдання: 1. Вкажіть послідовність виконання машинних операцій, та визначте їх назву . 1______________________________ _______________________________ 2______________________________ _______________________________ 3______________________________ _______________________________ 4______________________________ _______________________________ 5______________________________ _______________________________ 247


Картка – завдання (Варіант 1) Завдання: 1. Вкажіть послідовність виконання машинних операцій, та визначте їх назву . 1______________________________ _______________________________ 2______________________________ _______________________________ 3______________________________ _______________________________ 4______________________________ _______________________________ 5______________________________ _______________________________

Картка – завдання (Варіант 2) Завдання: 1. Вкажіть послідовність виконання машинних операцій, та визначте їх назву . 1______________________________ _______________________________ 2______________________________ _______________________________ 3______________________________ _______________________________ 4______________________________ _______________________________ 5______________________________ _______________________________ 248


Картка – завдання (Варіант 1) Завдання: 1. Вкажіть послідовність виконання машинних операцій, та визначте їх назву . 1______________________________ _______________________________ 2______________________________ _______________________________ 3______________________________ _______________________________ 4______________________________ _______________________________ 5______________________________ _______________________________

Картка – завдання (Варіант 2) Завдання: 1. Вкажіть послідовність виконання машинних операцій, та визначте їх назву . 1______________________________ _______________________________ 2______________________________ _______________________________ 3______________________________ _______________________________ 4______________________________ _______________________________ 5______________________________ _______________________________ 249


Картка – завдання (Варіант 1) Завдання: 1. Вкажіть послідовність виконання машинних операцій, та визначте їх назву . 1______________________________ _______________________________ 2______________________________ _______________________________ 3______________________________ _______________________________ 4______________________________ _______________________________ 5______________________________ _______________________________

Картка – завдання (Варіант 2) Завдання: 1. Вкажіть послідовність виконання машинних операцій, та визначте їх назву . 1______________________________ _______________________________ 2______________________________ _______________________________ 3______________________________ _______________________________ 4______________________________ _______________________________ 5______________________________ _______________________________ 250


Картка – завдання (Варіант 1) Завдання: 1. Вкажіть послідовність виконання машинних операцій, та визначте їх назву . 1______________________________ _______________________________ 2______________________________ _______________________________ 3______________________________ _______________________________ 4______________________________ _______________________________ 5______________________________ _______________________________

Картка – завдання (Варіант 2) Завдання: 1. Вкажіть послідовність виконання машинних операцій, та визначте їх назву . 1______________________________ _______________________________ 2______________________________ _______________________________ 3______________________________ _______________________________ 4______________________________ _______________________________ 5______________________________ _______________________________ 251


Картка – завдання (Варіант 1) Завдання: 1. Вкажіть послідовність виконання машинних операцій, та визначте їх назву . 1______________________________ _______________________________ 2______________________________ _______________________________ 3______________________________ _______________________________ 4______________________________ _______________________________ 5______________________________ _______________________________

Картка – завдання (Варіант 2) Завдання: 1. Вкажіть послідовність виконання машинних операцій, та визначте їх назву . 1______________________________ _______________________________ 2______________________________ _______________________________ 3______________________________ _______________________________ 4______________________________ _______________________________ 5______________________________ _______________________________ 252


Картка – завдання (Варіант 1) Завдання: 1. Вкажіть послідовність виконання машинних операцій, та визначте їх назву . 1______________________________ _______________________________ 2______________________________ _______________________________ 3______________________________ _______________________________ 4______________________________ _______________________________ 5______________________________ _______________________________

Картка – завдання (Варіант 2) Завдання: 1. Вкажіть послідовність виконання машинних операцій, та визначте їх назву . 1______________________________ _______________________________ 2______________________________ _______________________________ 3______________________________ _______________________________ 4______________________________ _______________________________ 5______________________________ _______________________________ 253


Картка – завдання (Варіант 1) Завдання: 1. Вкажіть послідовність виконання машинних операцій, та визначте їх назву . 1______________________________ _______________________________ 2______________________________ _______________________________ 3______________________________ _______________________________ 4______________________________ _______________________________ 5______________________________ _______________________________

Картка – завдання (Варіант 2) Завдання: 1. Вкажіть послідовність виконання машинних операцій, та визначте їх назву . 1______________________________ _______________________________ 2______________________________ _______________________________ 3______________________________ _______________________________ 4______________________________ _______________________________ 5______________________________ _______________________________ 254


Картка – завдання (Варіант 1) Завдання: 1. Вкажіть послідовність виконання машинних операцій, та визначте їх назву . 1______________________________ _______________________________ 2______________________________ _______________________________ 3______________________________ _______________________________ 4______________________________ _______________________________ 5______________________________ _______________________________

Картка – завдання (Варіант 2) Завдання: 1. Вкажіть послідовність виконання машинних операцій, та визначте їх назву . 1______________________________ _______________________________ 2______________________________ _______________________________ 3______________________________ _______________________________ 4______________________________ _______________________________ 5______________________________ _______________________________ 255


Issuu converts static files into: digital portfolios, online yearbooks, online catalogs, digital photo albums and more. Sign up and create your flipbook.