"Ваше Здоров'я" № 44-45 by Всеукраїнська медична газета “Ваше здоров'я”

№44 45 (1172 1173) 16.11.2012

Газета МОЗ України і галузевої профспілки

Увага, триває передплата на 2013 рік! «Ваше здоров’я» – це 22 роки партнерства, довіри та професійних стосунків із представниками cфери охорони здоров’я України

www.vz.kiev.ua

УНІВЕРСИТЕТСЬКІ КЛІНІКИ – «СИЛІКОНОВА ДОЛИНА» УКРАЇНСЬКОЇ МЕДИЦИНИ?

• завжди актуальна та об’єктивна інформація • максимальна відкритість до дискусій • постійний діалог із читачами • нові цікаві проекти • сучасний та зручний формат

СТОР. «Ваше здоров’я» – суспільне видання щодо питань охорони здоров’я! Передплатні індекси:

08198

для індивідуальних передплатників 1 міс.

19 грн

6 міс.

114 грн

3 міс.

57 грн

12 міс. 228 грн

60965

для підприємств та організацій 1 міс.

23,53 грн 6 міс.

3 міс.

70,59 грн 12 міс. 282,36 грн

141,18 грн

• Передплату приймають усі відділення зв’язку Укрпошти • Он-лайн передплату можна здійснити на сайті ДП «Преса» за адресою: www.presa.ua За більш детальною інформацією звертайтеся в редакцію газети: 03179, Київ, вул. Уборевича, 19-А, оф. 3. Тел./факс: (044) 424-06-83. E-mail: vzs24@ukr.net

Процес створення університетських клінік та лікарень в Україні не зупинити. Університетська клініка — це база для наукових досліджень і водночас — практична медична допомога на високому рівні. Сьогодні на службу медицині приходить нова техніка, з’являються нові технології, але окремі лікарні «не потягнуть» таких нововведень. Якщо ж кошти не розпорошуватимуться, а акумулюватимуться, в університетській клініці нові технології стануть реальністю вітчизняної медицини.

БУТИ ЧИ НЕ БУТИ ВІТЧИЗНЯНИМ ВАКЦИНАМ? Якщо державні пріоритети не буде переорієнтовано і від підтримки комерційних структур ми не перейдемо до розвитку власної повноцінної науково-дослідної та виробничої бази, ситуація з контролем керованих інфекцій погіршиться.

СТОР.

ПРОТИВІРУСНА ОБОРОНА

НЕЗВІДАНІ КОРДОНИ І РЕАЛЬНІ РЕЗУЛЬТАТИ ПРОТОННОЇ ТЕРАПІЇ

Спільний пРОеКТ

Радіологи всього світу заявляють, що майбутнє онкології — протонна терапія, адже це можливість опромінювати пухлину, а не пацієнта. На даний час у світі налічується 44 діючих центри протонної терапії, в Україні ж поки немає жодного.

Противірусні препарати, представлені на українському ринку, у більшості випадків несуть ризики для здоров’я, тож призначати їх можна, але дуже обережно.

19 СТОР.

21 СТОР.

НОВИНИ ГАЗЕТА МОЗ УКРАЇНИ І ЦК ПРОФСПІЛКИ (виходить з 1990 року)

Індекс 08198 для індивідуальних передплатників Індекс 60965 для підприємств і організацій СПІВЗАСНОВНИКИ ГАЗЕТИ: Міністерство охорони здоров’я України Профспілка працівників охорони здоров’я України ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я» Свідоцтво про реєстрацію КВ №8202 від 10 грудня 2003 року

Видавець – ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я»

Редакційна колегія БЕРНИК М.П. – генеральний директор ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я» БАХТЕЄВА Т.Д. – голова Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я, заслужений лікар України, доктор медичних наук БЕРЕГОВИЙ Д.В. – головний лікар Волочиської ЦРЛ Хмельницької обл., заслужений лікар України, кандидат медичних наук БОЙЧУК Т.М. – ректор Буковинського державного медичного університету, доктор медичних наук, професор ВЕСЕЛЬСЬКИЙ В.Л. – помічник президента НАМН України, кандидат медичних наук, заслужений лікар України ВОРОНЕНКО Ю.В. – ректор НМАПО ім. П.Л. Шупика, доктор медичних наук, професор, академік НАМН України ГАРНИК Т.П. – директор Державного підприємства «Комітет з питань народної і нетрадиційної медицини МОЗ України», доктор медичних наук, професор ЗАБОЛОТНИЙ Д.І. – директор Державної установи «Інститут отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка НАМН України», доктор медичних наук, професор, академік НАМН України ЗАГОРІЙ В.А. – голова Наглядової ради ПрАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця», завідувач кафедри клінічної промислової фармації та клінічної фармакології НМАПО імені П.Л. Шупика, доктор фармацевтичних наук, професор ЗОЗУЛЯ І.С. – проректор з наукової роботи НМАПО ім. П.Л. Шупика, доктор медичних наук, професор ЗОЗУЛЯ Ю.П. – директор Інституту нейрохірургії НАМН України, академік НАМН України КНЯЗЕВИЧ В.М. – голова правління Української ліги сприяння розвитку паліативної та хоспісної допомоги, доктор медичних наук КОВАЛЬ В.М. – голова Профспілки працівників охорони здоров’я України КОВАЛЬЧУК Л.Я. – ректор Тернопільського державного медичного університету ім. І.Я. Горбачевського, доктор медичних наук, професор, членкореспондент НАМН України МІШАЛОВ В.Г. – завідувач кафедри хірургії №4 НМУ ім. О.О. Богомольця, доктор медичних наук, професор МОСКАЛЕНКО В.Ф. – ректор Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, доктор медичних наук, професор, академік НАМН України, віце-президент НАМН України ПИРІГ Л.А. – професор кафедри нефрології НМАПО імені П.Л. Шупика, доктор медичних наук, професор, членкореспондент НАН України, академік НАМН України ПРОДАНЧУК М.Г. – директор Інституту екогігієни і токсикології імені Л.І. Медведя, доктор медичних наук, професор, член-кореспондент НАМН України УСІЧЕНКО І.Г. – президент Товариства Червоного Хреста, кандидат медичних наук, заслужений лікар України ЧЕКМАН І.С. – завідувач кафедри фармакології Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, член-кореспондент НАН і НАМН України ЩЕГЛОВ В.І. – директор Науковопрактичного центру ендоваскулярної нейрорентгенохірургії НАМН України, заслужений лікар України, академік Всесвітньої академії комплексної безпеки

КИЇВСЬКІЙ ОБЛАСНІЙ КЛІНІЧНІЙ ЛІКАРНІ 150 РОКІВ! Дорогі колеги!

Цими днями ми відзначаємо день народження одного з найпотужніших, найвідоміших медичних закладів країни, в якому вдало поєднуються давня історія, багатющі традиції та найновітніші технології сучасної медицини. Я пишаюся тим, що можу разом із Вами, всією медичною спільнотою України і Вашими колишніми та нинішніми пацієнтами розділити радість цього свята — 150-річного ювілею Київської обласної клінічної лікарні. Півтора століття існування цієї славної лікарні віддзеркалюють непростий шлях становлення вітчизняної системи охорони здоров’я з усіма складнощами та надбаннями, пошуками та відкриттями, спадкоємністю та реформами. Заснована на доброчинні кошти в той далекий час, коли в Києві було лише два лікувальні заклади, лікарня починалася з 12 ліжок. Але, завдяки дбайливому догляду за хворими з боку персоналу і високопрофесійній лікувальній роботі провідних професорів-консультантів медичного факультету Університету Святого Володимира, вона швидко набула великого авторитету серед жителів міста. Стрімке зростання кількості охочих отримати лікування саме в цій лікарні зумовило її бурхливий розвиток. В умовах суворого режиму лікарняного виховання медичну практику і науку в її стінах пройшла велика плеяда видатних лікарів і діячів вітчизняної медицини. Достатньо пригадати такі гучні імена, як Караваєв, Скліфосовський, Шимановський, Вольтер, Бергман, Тартаковський та багато інших, щоб зрозуміти значення лікарні для становлення медичної науки і практики в Україні зокрема, та у світі в цілому. Будучи перетвореною в тридцятих роках у Медичний вуз, а через п’ять років — у другий Київський

державний медінститут, лікарня продовжувала готувати медичні кадри, розвивати науку. Сьогодні Київська обласна клінічна лікарня — це сучасний багатопрофільний медичний заклад, у якому діє більше двох десятків відділень, потужна консультативна поліклініка, працюють 11 кафедр вищих навчальних закладів України. Діагностична база, яка представлена у клініці всіма видами інструментальної та лабораторної діагностики, передові малоінвазивні методи оперативного втручання дозволяють проводити лікувально-діагностичний процес на сучасному рівні та виконувати наукові дослідження. І це при тому, що лікарня працює ще й в цілодобовому режимі надання невідкладної медичної допомоги. За 150-річну історію лікарні в її стінах народилася та розвинулася не одна із провідних медичних шкіл України. Разом із передовими клініками та відомими компаніями світу ви впроваджуєте перспективні наукові програми за актуальними напрямками сучасної медицини, які дозволяють вже сьогодні значно покращувати якість життя та здоров’я наших громадян. Окремо хотілось би відзначити ті зусилля, які докладають спеціалісти лікарні для організації медичної допомоги жителям сільської глибинки, намагаючись скоротити розрив у діагностичних та лікувальних можливостях районної та обласної ланки охорони здоров’я. На велику повагу та вдячність заслуговує Ваша діяльність із налагодження співробітництва із сільськими лікарями для організації профілактичної роботи серед жителів сіл, раннього виявлення захворювань, госпіталізації хворих. Мабуть, у кожного жителя Київської області знайдеться чимало теплих слів подяки усім працівникам лікарні за готовність будь-якої хвилини прийти на допомогу, за душевне тепло

та увагу, за надійність та професіоналізм. Втім, успіхи клініки відомі далеко за межами не тільки Київщини, але й України, і сьогодні до неї їдуть лікуватися з усього світу. Безперервне вдосконалення та оновлення матеріальної і наукової бази, постійне підвищення кваліфікації співробітників дозволило лікарні підняти рівень медичного обслуговування до світових стандартів та скласти серйозну конкуренцію провідним іноземним клінікам. Тож бажаю вам і надалі залишатися вірними спадкоємцями легендарних традицій милосердя та гуманізму і водночас продовжувати тримати руку на пульсі наукового прогресу та новітніх медичних технологій. Нехай ваша самовіддана праця, добро, зроблене з душею та натхненням, повертаються до вас сторицею, адже кожного дня ви рятуєте чиєсь життя, допомагаєте ступити на шлях одужання, не тільки лікуєте фізичні недуги, а й даруєте надію і вселяєте віру. Миру, душевного спокою, впевненості у завтрашньому дні, благополуччя вам та вашим родинам! Віце-прем’єр-міністр України–Міністр охорони здоров’я України Раїса БОГАТИРЬОВА

ОПТИМІЗАЦІЯ ПРОТИДІЇ ВІЛ-ІНФЕКЦІЇ/СНІДу

Україні у галузі протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу запроваджено новий проект, що має на меті навчання працівників системи охорони здоров’я та розширення ВІЛ-сервісів. Він реалізовуватиметься зусиллями Міжнародного навчального та освітнього центру здоров’я (I-TECH), Державної служби України з питань протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та інших соціально небезпечних захворювань, а також національним тренінговим центром при Всеукраїнській благодійній організації «Час Життя Плюс». Зазначені організації застосовуватимуть власні академічні знання, програмний досвід, людські і фінансові ресурси для виконання цілей проекту. У зв’язку з цим підписано тристоронній меморандум про співпрацю терміном до 30 вересня 2016 року з можливістю подовження. Договірно-правовою базою для цього Меморандуму стала Рамкова

угода між Кабінетом Міністрів України і Урядом США про співробітництво у сфері протидії ВІЛ/ СНІД у 2011-2015 роках. Фінансування проекту здійснюватиметься Центром контролю за інфекційними хворобами США (центр СDC). До партнерської співпраці будуть залучені також Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика та ДУ «Український центр контролю за соціально небезпечними хворобами МОЗ України». Головною метою проекту є підвищення рівня знань працівників лікувально-профілактичних закладів, які надають допомогу у сфері ВІЛ/СНІД. Своєю чергою це дасть можливість суттєво поліпшити якість і повноту лікувальних послуг для людей, які живуть з ВІЛ в Україні. Планується розробити та впровадити навчальні програми, здійснити базові та спеціалізовані тренінги як на

КРАЩІ СВІТОВІ ПРАКТИКИ – УКРАЇНСЬКИМ ПЕРИНАТАЛЬНИМ ЦЕНТРАМ

ільше 60 лікарів із 19 перинатальних центрів України взяли участь у національному семінарі, що проходив у Вінниці для акушерів-гінекологів і неонатологів, де розглянули досвід кращих світових практик із ведення клінічних станів, небезпечних для життя матерів і немовлят. Захід організовано за ініціативи Міністерства охорони здоров’я України, Національного проекту «Нове життя — нова якість охорони материнства та дитинства», україно-швейцарської програми «Здоров’я матері та дитини» та за фінансової підтримки МБФ «Фонд еконо-

мічних реформ в Україні». «Самі собою перинатальні центри не вирішать жодних завдань, якщо в них немає професіоналів, тому Національний проект залучає сьогодні якомога більше міжнародних проектів із їх тренінгами і розробленими пакетами документів та робить усе можливе для створення більш комфортних умов праці та можливостей професійного росту», — зауважила під час виступу Олена Осінкіна, координатор проекту «Нове життя». Навчальні матеріали для семінару розроблені в межах україно-швейцарської програми «Здоров’я матері та дитини». А заняття

місцевому, так і регіональному рівнях. Навчання проводитимуться в м. Київ та у Вінницькій області на базі міжрегіонального тренінгового центру. Держслужба України соцзахворювань забезпечуватиме координацію діяльності зацікавлених сторін та узгодженість Проекту із загальнодержавною програмою протидії ВІЛ/СНІДу на 20092013 роки. Проект охопить наступні сфери: організація надання АРВ-терапії, лікування опортуністичних інфекцій та супутніх патологій у ВІЛ-інфікованих громадян, лікування ВІЛ-позитивних жінок та дітей, консультування та тестування тощо. Прес-служба МОЗ України за інформацією Державної служби України з питань протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та інших соціально небезпечних захворювань

проводила команда тренерів, що складалася із національних експертів-співавторів тренінгових модулів, присвячених таким актуальним темам, як багатоплідна вагітність, вагітність і пологи після кесаревого розтину, транспортування та дихальна підтримка новонароджених. У своєму виступі Наталія Рябцева, керівник офісу з впровадження україно-швейцарської програми «Здоров’я матері та дитини» повідомила про те, що Програма вже закуповує обладнання для перших в Україні навчальних симуляційних лабораторій, які будуть створені на базі перинатальних центрів у партнерських регіонах. Прес-служба МОЗ України

2 Тел.: (044) 423-02-60 • vz@vz.kiev.ua • www.vz.kiev.ua

НОВИНИ

16 листопада 2012 року

РОЗБУДОВА МЕРЕЖІ РЕАБІЛІТАЦІЙНИХ ЦЕНТРІВ ПІЛОТУЄ З ХЕРСОНЩИНИ

«Х

ерсонщину буде залучено як модель пілотного проекту для розбудови реабілітаційних центрів в інших регіонах України», — про це заявила Віце-прем’єр-міністр України–Міністр охорони здоров’я України Раїса Богатирьова в рамках робочої поїздки в Генічеський район. Раїса Богатирьова відвідала Міжнародну клініку відновного лікування професора Володимира Козявкіна «InterMedicalEcoCity», ознайомилася з ходом будівництва та перспективами унікального мультифункціонального реабілітаційного центру, перша черга якого вже збудована. У робочій поїздці міністра супроводжували президент Національної академії медичних наук Андрій Сердюк, перший заступник голови облдержадміністрації — керівник апарату В’ячеслав Білий, начальник управління охорони здоров’я Херсонської ОДА Віктор Короленко. Через півтора року, коли медичне Екомісто запрацює на повну потужність, заклад зможе приймати на лікування, реабілітацію та оздоровлення до 1000 пацієнтів щодня. Раїса Богатирьова впевнена, що потреба у створенні в Україні потужного реабілітаційного центру дуже велика. Адже громадянам, які мають захворювання нервової системи, необхідна

вчасна та якісна реабілітація. Інтенсивний розвиток цього напряму, за її словами, дозволить набагато зменшити витрати на лікування хворих, знизити рівень інвалідності, прискорити відновлення працездатності. «InterMedicalEcoCity» є інноваційним медичним пілотним проектом, науково-методичний супровід якого здійснюють Національна академія медичних наук України та Міжнародна клініка відновного лікування професора Володимира Козявкіна (автор методики інтенсивної нейрофізіологічної реабілітації). Метод Козявкіна — високоефективна технологія лікування пацієнтів із дитячим церебральним паралічем, остеохондрозом, наслідками травм та органічного ураження нервової системи. Понад 20

Герой України, доктор медичних наук професор Володимир Козявкін

тисяч пацієнтів, включаючи 8 тисяч хворих із Німеччини, Австрії, Швейцарії, Франції, США та багатьох інших країн світу, пройшли курс реабілітації за цією системою. Слід відзначити, що серед пацієнтів понад 60% — наші, українські, діти. Четверту частину з них проліковано безкоштовно. Ведеться наукова співпраця з Каролінським інститутом (Швеція), Мюнхенським дитячим реабілітаційним центром, Токайським університетом (Японія), Центром здоров’я дітей Російської академії медичних наук тощо. На базі клініки створено Східноєвропейську академію дитячої інвалідності, яка є філією академії дитячої інвалідності у Швеції. У природно-лікувальних умовах Арабатської Стрілки, що на Херсонщині, ефективність цієї методики значно підвищиться, оскільки ця місцевість має унікальне поєднання природно-кліматичних умов, термальних мінеральних вод та лікувальних грязей. Детальний план забудови Арабатської Стрілки вже розробив Український державний НДІ проектування. Тут будуть використовуватися енергозберігальні технології (енергія сонця і вітру). Виконання цього проекту дасть поштовх у розвитку Півдня України, створить тисячі нових робочих місць, об’єктів соціального призначення, транспортної інфраструктури,

ВООЗ І УКРАЇНА: РЕАЛЬНИЙ ЗМІСТ СПІВПРАЦІ

ід час зустрічі Віце-прем’єр-міністра України– Міністра охорони здоров’я України Раїси Богатирьової з новопризначеною главою Бюро ВООЗ в Україні Доріт Ніцан Калускі підкреслювалося, що заходи в рамках співробітництва України зі Всесвітньою організацією охорони здоров’я, повністю відповідають національним пріоритетам і стратегіям нашої країни, новій якості соціальної політики держави. Під час зустрічі було обговорено конкретні напрями взаємодії, за якими найближчим часом планується активізація роботи. Одним із таких напрямів є партнерство у сфері імунопрофілактики. За словами Раїси Богатирьової, нещодавно на засіданні Президії Національної академії наук України (НАМНУ) було презентовано звіт місії Європейського регіонального бюро ВООЗ із питань оцінки Національної програми імунізації в Україні, в якому містяться рекомендації у вигляді експертного висновку щодо вдосконалення роботи в цій сфері: «Ми будемо доволі предметно реагувати по кожній позиції звіту місії з метою імплементації рекомендацій у Національну програму імунізації в Україні для поліпшення ситуації у сфері імунопрофілактики», — наголосила Раїса Богатирьова. Віце-прем’єр-міністр повідомила, що 19 листопада планується проведення спільного засідання колегії МОЗ України та президії НАМНУ за участю представників міжнародних організацій та громадськості, на якому обговорюватимуться питання, пов’язані з подальшим посиленням боротьби з туберкульозом та ВІЛ-інфекцією/СНІД, і запросила Доріт Ніцан Калускі взяти участь у цьому заході та виступити зі своєю позицією з означеного питання. Активізація заходів щодо запобігання інфекційним хворобам в Україні та зміцнення можливостей держави у захисті населення від них шляхом доступу до імунізації є одним із пріоритетів загальнонаціональної програми «Здоров’я-2020: український вимір», яку розроблено на основі європейської стратегії «Здоров’я-2020». Згідно з попередніми домовленостями, досягнутими під час зустрічі глави Міністерства охорони здоров’я України з регіональним директором Європейського бюро ВООЗ Жужанною Якаб, Україна має виступити в якості пілотної країни під час впровадження стратегії

«Здоров’я-2020». Віце-прем’єр-міністр заявила, що Україна підтверджує готовність до такої ролі. Крім того, сторони обговорили перспективи діяльності Українського центру контролю за соціально небезпечними хворобами України. Як було зазначено, комісія Всесвітньої організації охорони здоров’я, яка працювала на запит МОЗ України, запропонувала оптимальні шляхи розбудови та зміцнення потенціалу Українського центру контролю за соціально небезпечними хворобами. Не менш важливою в цьому контексті, вважає Віце-прем’єр-міністр, є підтримка України з боку ВООЗ у її співпраці із Глобальним Фондом для боротьби зі СНІДом, туберкульозом та малярією, зокрема, у рамках другої фази 9-го раунду програми «Зупинимо туберкульоз в Україні!», створення у країні мережі відповідних центрів та референт-лабораторій. Обговорювалося також питання надання тренінговому центру, який діє на базі Донецької обласної клінічної протитуберкульозної лікарні, статусу ВООЗівського. Встановлене в центрі сучасне обладнання здатне зробити процес навчання максимально ефективним. Так, документ-камера дає змогу добре розглянути і проаналізувати рентгенівські знімки навіть поганої якості, а обладнання для відеоконференцій робить можливим проведення он-лайн-консультацій і семінарів. Своєю чергою глава Бюро ВООЗ в Україні Доріт Ніцан Калускі запевнила Віце-прем’єр-міністра України– Міністра охорони здоров’я України Раїсу Богатирьову в тому, що Всесвітня організація охорони здоров’я налаштована на поглиблення взаємодії з нашою країною та її підтримку за всіма вказаними напрямками. Високо оцінивши угоду про співпрацю між Україною та ВООЗ на 2012-2013 роки, пані Калускі при цьому висловилася за внесення до документу, в разі виникнення потреби, необхідних уточнень і доповнень. «Ми надаємо великого значення співпраці між Україною та ВООЗ для досягнення благородної мети — поліпшення стану громадського здоров’я як на національному, так і на глобальному рівнях», — підкреслила Раїса Богатирьова та побажала Доріт Ніцан Калускі успішної діяльності на посту керівника Бюро ВООЗ в Україні.

У Міжнародній клініці відновного лікування. Зліва направо: начальник управління охорони здоров’я Херсонської ОДА Віктор Короленко, перший заступник голови облдержадміністрації — керівник апарату В’ячеслав Білий, Віце-прем’єр-міністр України–Міністр охорони здоров’я України Раїса Богатирьова, президент Національної академії медичних наук Андрій Сердюк, Герой України професор Володимир Козявкін

сприятиме формуванню сучасного спеціалізованого курорту. Крім того, в рамках цього візиту до Херсонської області було підписано Меморандум про співпрацю між обласною державною адміністрацією та Національною академією медичних наук України про надання високоспеціалізованої медичної допомоги жителям Херсонської області, яку вони отримуватимуть у 28 медичних закладах Академії за кошти, виділені з державного бюджету. Таким чином, Херсонщина отримала 1060 квот на безкоштовне лікування в медичних закладах Академії. Зоя ДЕМЧЕНКО, власкор «ВЗ», м. Херсон

ЦІЛЬОВА ПІДГОТОВКА КАДРІВ

рамках Міжнародного симпозіуму «Досконала клінічна практика у сфері педіатричної ко-інфекції ВІЛ/туберкульоз», що відбувся 11-12 жовтня у рамках програми «Глобальна ініціатива здоров’я» на базі НДСЛ «Охмадит» у м. Києві за підтримки Держслужби України соцзахворювань та Фонду Олени Пінчук «АНТИСНІД», експерти обговорили питання поєднаної педіатричної патології та найбільш ефективні методи боротьби із захворюванням. Голова Держслужби України соцзахворювань Тетяна Александріна представила загальноукраїнські дані щодо розвитку ко-інфекції: рівень захворюваності та смертності від недуги й основні шляхи її подолання. Вона зазначила, що до ключових аспектів розв’язання проблеми ко-інфекції потрібно віднести налагодження механізму обліку хворих на ко-інфекцію ВІЛ/ТБ; проведення поглибленого аналізу причин зростання захворюваності на поєднану інфекцію; поліпшення диспансерного нагляду за хворими та забезпечення вчасного їх обстеження; належну профілактику та лікування, особливо дітей. Крім того, потрібно посилити співпрацю двох служб (фтизіатричної та з протидії ВІЛінфекції/СНІДу) у напрямку організації виявлення ко-інфекції, її профілактики та лікування. Одним із пріоритетів спільної роботи служб має стати вдосконалення стандартів надання допомоги та контроль за їх дотриманням у подальшому. У роботі симпозіуму також взяли участь представники університету Браун (США), лікаріпедіатри, які спеціалізуються на ВІЛ-інфекції, дитячі фтизіатри з усіх регіонів України, науковці з Південної Африки та США, які мають власний досвід педіатричного супроводу туберкульозу, а також представники ВООЗ, UNICEF, Фонду Клінтона, Національного інституту пульмонології та Міністерства охорони здоров’я України. Симпозіум став платформою для комунікації між провідними світовими науковцями та дитячими інфекціоністами, фтизіатрами з усіх

областей України, провідними громадськими та державними діячами у сфері громадського здоров’я та українськими законодавцями, адже це перша спроба якісно проаналізувати ситуацію з ко-інфекцією ВІЛ/туберкульоз в Україні та застосувати міжнародний досвід у боротьбі з недугою. Разом із тим, експерти визнали: ко-інфекція завдає труднощів лікарям та пацієнтам в усьому світі, оскільки не існує простих та однозначних методів її діагностування та лікування. Проте загрозливих масштабів поєднання ВІЛ та ТБ набуло лише в окремих регіонах світу, в тому числі у пострадянських країнах, у країнах Південної Африки та Індії. Час від часу проблема коінфекції загострюється і в деяких розвинених країнах або окремих містах. Так, наприклад, за останні кілька років туберкульоз і ко-інфекція ВІЛ/туберкульоз стали серйозною проблемою у Лондоні. Під час лікування ко-інфекції українські лікарі і пацієнти стикаються з багатьма недостатньо вивченими питаннями, у першу чергу — діагностуванням ТБ у дітей загалом і у ВІЛ-позитивних дітей зокрема. Надмірна централізація фтизіатричної служби в Україні призвела до недостатньої поінформованості лікарів загальної практики з питань семіотики та діагностики ТБ, і тим самим ускладнила проведення діагностики ТБ у ВІЛ-інфікованих дітей. Розрахунковий показник захворюваності туберкульозом серед ВІЛ-інфікованих дітей в Україні в 2011 році у 268 разів перевищував аналогічний показник серед не уражених ВІЛом дітей. Згідно з офіційною статистикою, 91 ВІЛ-позитивна дитина захворіла на туберкульоз у 2011 році, хоча ці цифри не відображають усього масштабу проблеми. Однак, за умов впровадження в українську систему охорони здоров’я рекомендацій міжнародних фахівців, Україна має всі шанси не лише розв’язати проблему ко-інфекції, але й побороти епідемію туберкульозу загалом. Прес-служба МОЗ України

3 Прес-служба МОЗ України

ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ

УНІВЕРСИТЕТСЬКІ КЛІНІКИ – «СИЛІКОНОВА ДОЛИНА» УКРАЇНСЬКОЇ МЕДИЦИНИ?

ОЛЕКСАНДР ВОЛОСОВЕЦЬ:

лікар ВЧИТЬСЯ БІЛЯ ЛІЖКА ХВОРОГО

Як довго університетські клініки будуть предметом обговорення і як швидко вони стануть нормою життя в Україні – про це наша розмова із заступником директора департаменту роботи з персоналом, освіти та науки, начальником відділу освіти та науки МОЗ України, членом-кореспондентом НАМН України, професором Олександром ВОЛОСОВЦЕМ. ВЗ Коли виникла ідея створення університетських клінік в Україні і як вона реалізується на практиці?

— Ідея відродження університетських клінік завжди була пріоритетною у наших медуніверситетів, з того самого часу, коли постановою Раднаркому СРСР їх зробили комунальними лікарнями у 50-х роках минулого століття. Перші позитивні порухи відбулись у середині 90-х років, коли були створені клініки Донецького НМУ: ортопедії і травматології та акушерсько-гінекологічна клініка (Донецький регіональний центр охорони материнства і дитинства під керівництвом академіка В. Чайки). Наступним кроком було затвердження пілотного проекту щодо створення університетської клініки шляхом передання міської лікарні із власності комунальної громади в державну власність. Так у 2004 році на державному рівні було підтримано ініціативу Одеського медичного університету, який відпрацював її до розбудови новітнього інноваційного центру, роботу якого нещодавно високо оцінив Президент України В.Ф. Янукович. Клініка надає сучасну і високоякісну спеціалізовану медичну допомогу населенню регіону (там за рік лікується 60 тис. пацієнтів із різних областей країни). Вона дає можливість студентам і курсантам бачити нове обладнання, як воно застосовується, оволодівати сучасними методами діагностики і лікування. Хотілося б мати такі клініки в кожному університеті, адже те, що лікар вчиться біля ліжка хворого, — аксіома. По-

тім відбулося створення власних університетських стоматологічних центрів Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця та Львівського національного медичного університету ім. Д. Галицького. За рішенням керівництва Міністерства запрацювали університетські клініки Донецького національного медичного університету, Запорізького медичного університету та Дніпропетровської медичної академії, які були створені на базі колишніх відомчих лікарень. У 2009 році рішенням уряду було створено Тернопільську університетську лікарню. ЇЇ появу викликало саме життя — для подолання тяжкої епідемії грипу, яка охопила тоді країну, потрібно було залучити ресурси, кадровий потенціал наших медуніверситетів та їх матеріально-технічну базу, особливо лабораторну. Так само було створено університетську лікарню в АР Крим, де об’єднали кілька лікувальних закладів і кафедри університету в один комплекс. Зараз свої університетські клініки або стоматологічні центри мають 10 ВНЗ. ВЗ Отже, в Україні пробують прищепити різні моделі університетських клінік?

— Так, Тернопіль і АР Крим — приклади корпоративної моделі, яка поширена в багатьох країнах світу, наприклад у Німеччині, Голландії, Австрії (коли університет і комунальна громада мають рівні права на майновий комплекс університетської клініки). Ми вивчали досвід роботи таких клінік — там не розділя-

ють інтереси університету й комунальної громади, яка добре усвідомлює: якщо відділеннями лікарні керують провідні професори університету, це тільки плюс на користь якості медичної допомоги. Населення задоволене й університет має серйозну клінічну базу. Наступна модель — інтегративна, коли університети мають власні клініки (досвід США), також має право на існування в Україні — тому приклад успішний досвід Одеського НМУ, який впровадив класичну інтегративну модель (ректор і провідні фахівці несуть повну відповідальність не лише за освіту, а й за якість діагностичного процесу, лікування, котре проводиться у клініці). Завдяки ініціативі ректора Валерія Запорожана і підтримки одеського міського голови Олексія Костусєва прийнято рішення про передання університету цілого комплексу міських лікарень, які свого часу були його клініками. Ці лікарні у вкрай складному матеріальному і кадровому становищі, там практично все потрібно починати з нуля і для цього необхідні достатньо великі капіталовкладення, а нинішні соціально-економічні умови не дозволяють одразу це зробити. Але одесити молодці — вони мають клініку і не зупиняються на досягнутому. ВЗ Орієнтуються на світові зразки?

— Наші медичні університети достатньо потужні. Контингент студентів перевищує 5-6 тис., а в НМУ імені О.О. Богомольця та Національному фармацевтичному університеті — понад 10 тис. студентів. Тож понад 40-50 клінічних кафедр не розмістиш на базі однієї клініки. Потрібно великі багатопрофільні комплекси, на базі яких могли б працювати по 10-15 клінік. Як це і відбувається у Європі. Там університетська клініка — це понад 1,5 тис. ліжок, 20-25 спеціалізованих відділень, великий штат (зазвичай понад тисячу) лікарів та молодших медичних спеціалістів. Це великі обсяги фінансування — від півмільярда до мільярда євро. І нам теж потрібно йти таким шляхом, хоча ми розуміємо, що наші економічні реалії дещо стримуватимуть цей процес. Але, як кажуть: той, хто хоче чогось досягнути, — шукає можливі варіанти, хто працювати не хоче — шукає виправдання. За ініціативи прем’єр-міністра України Миколи Азарова започатковано будівництво великої багатопрофільної університетської клініки Вінницького нац медуніверситету. Вже розроблено її проект, виділено землю під будівництво, вкладено певні кошти. Це буде потужна університетська клініка ( її класичний зразок) — вона розрахована на понад 1000 ліжок, обслуговуватиме крім Вінницької ще кілька невузівських областей (Черкащину, Кіровоградщину, Хмельниччину, Житомирщину), до речі, там буде обладнано вертолітний майданчик. Тож перед університетом по-

стане завдання кадрового і матеріально-технічного забезпечення такого закладу — робота на роки. ВЗ Які ще перешкоди стають на заваді?

— Приміром, щодо того, яким чином кошти з місцевого бюджету передати в державний бюджет під час передання комунальних міських лікарень університету. Організаційні питання прикріплення населення, вирішення долі медперсоналу лікарень, які будуть працювати у штаті університету. Питання є, їх потрібно розв’язувати, але це не повинно зупиняти процес. У Луганську також виявили ініціативу щодо передання міської лікарні університету. А напередодні останньої колегії МОЗ України з такою ініціативою до Віцепрем’єр-міністра України – Міністра охорони здоров’я Р.В. Богатирьової звернувся голова облдержадміністрації Івано-Франківщини М. Вишиванюк. Звичайно, що Міністерство її підтримало та дало доручення Івано-Франківському медуніверситету розпочати відповідну роботу спільно з міською владою. Процес створення університетських клінік та лікарень в Україні не зупинити. Це філософія розвитку вищої медичної освіти, її світовий досвід, її майбутнє. Не може розвиватися університет, якщо у нього відсутня власна клінічна база, або корпоративна, або інтегративна. Ми ці поняття абсолютно не розділяємо, кожен ВНЗ і кожен регіон може вибрати свою модель і йти тим шляхом, яким визначиться. Можливості для цього є — комунальним громадам такої кількості лікарень не потрібно. У нас великий ліжковий фонд, який у півтора разу перевищує середньоєвропейські показники. Та ще й відомча медицина має достатньо розгалужену мережу своїх лікувальних закладів і це теж перспектива для створення університетських клінік на їх базі. Усе це повинен об’єднати єдиний медичний простір. А університетські клініки мають стати локомотивами, які цей простір зміцнюватимуть. ВЗ Як МОЗ підтримає ініціаторів?

— По-перше, у нас є положення про університетську клініку, затверджене наказом міністерства — воно дає право ВНЗ створювати такі клініки. Напрацьовуються фінансово-економічні механізми їх створення. По-друге, у нову редакцію закону України про вищу освіту, за ініціативи МОЗ, внесено пункт щодо університетських клінік та університетських лікарень у перелік структурних підрозділів. Сподіваємось, що найближчим часом парламент затвердить цей закон — освітяни його вже зачекались, адже від прийняття старої редакції минуло 10 років, змінилися економічні реалії, засади діяльності ВНЗ позначилися демократизацією, автономізацією у розпорядництві коштами тощо. У новому законі про вищу освіту передбачено

Шановні читачі! Відкриваючи «Дискусійний клуб», ми ставили за мету дати кожному лікарю можливість висловитися з приводу наболілого. Тема нашого наступного обговорення «ІМПОРТНІ ЛІКИ: ГАРАНТІЯ ЗДОРОВ’Я ЧИ ГАРАНТІЯ ПРИБУТКУ?» Чекаємо ваших листів на адресу: м. Київ, 03179, вул. Уборевича, 19-А, офіс 3, редакція газети «Ваше здоров’я» або на e-mail: vz@vz.kiev.ua

Тел.: (044) 423-02-60 • vz@vz.kiev.ua • www.vz.kiev.ua

ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ

16 листопада 2012 року

Перші університетські клініки в Україні (університет Св. Володимира в Києві, Харківський, Львівський університет та Новоросійський Імператорський університет в Одесі) виникли ще у другій половині позаминулого століття. Але радянська влада вирішила викорінити «буржуазний спадок» у медицині, ліквідувавши клініки медичних ВНЗ шляхом їх передання у підпорядкування місцевих органів охорони здоров’я. З того часу три кити, на яких тримається ідея університетських клінік у всьому світі (медичної освіти, науки та практики), так і пливуть у різних напрямках. Сьогодні в Україні говорять уже не про відродження університетських клінік, а про їх створення з нуля – життя змінилося, вимоги також. Залишилися живучими лише стереотипи й подекуди ідею сприймають не як повернення до витоків, а як копіювання західних зразків і... зайвий клопіт. Проте інтеграція висококваліфікованої медичної допомоги, навчального процесу і наукового пошуку – тріада, без якої розвиток медицини просто неможливий. Чи повинна вона бути універсальною, чи може мати національні особливості? Що заважає впровадити напрацьований досвід в Україні? Хто має подбати про університетські клініки – ентузіасти чи держава?

низку пільг для ВНЗ щодо придбання навчального та іншого обладнання (його не обкладатимуть митом під час ввезення на територію України і податком на додану вартість). Це суттєво полегшить життя і університетам, у тому числі і щодо забезпечення сучасним обладнанням університетських клінік. Зараз відпрацьовується новий закон про заклади охорони здоров’я, де також буде присутнє визначення університетської клініки та лікарні. ВЗ Чи достатньою буде автономія університетських клінік?

— Така автономія передбачається самоврядуванням самих університетів (клініка — його структурний підрозділ, тож на неї розповсюджуються всі права університету, а на співробітників майбутніх клінік — права працівників ВНЗ). Із досвіду скажу, що від цього люди лише виграють, особливо це стосується молоді, яка має унікальну можливість співпрацювати з кафедрами університетів, захищати дисертації — зміна статусу відкриває перед ними абсолютно нові перспективи. ВЗ Можна мріяти про «силіконову долину» у вітчизняній медицині?

— Такі мрії можливо втілити лише за умови належного фінансування та інвестування. А за нинішніх вливань у наукові дослідження ВНЗ надія хіба що на ентузіастів, які завжди були і будуть у вищій школі. Наукові ідеї постійно народжуються, але для того щоб їх реалізувати, в умовах соціально-економічної кризи на одну лише державу сподіватися марно — потрібно розраховувати на державно-приватне партнерство. Нам необхідно пропонувати свої наукові розробки, продавати їх, виходити на європейський ринок, хоча це й складно. Лише інноваційна інвестиційна діяльність може вивести нас до «силіконової долини» в майбутньому, і тоді буде зворотній потік, коли інновації впроваджуватимуться в практику і приноситимуть дохід. І діяльність університетських клінік, і робота науковців та лікарів повинна бути економічно обґрунтована — потрібна мотивація, щоб людей зацікавити в результатах своєї праці, тоді буде і віддача. Шляхів, щоб це реалізувати, — достатньо. Діяльність університетської клініки передбачає надання гарантованого рівня медичної допомоги, а також можливість послуг понад державне замовлення. Кожен керівник сучасної клініки — менеджер. Нині життя потребує нового покоління управлінців — людей активних, які сприймають нову ідеологію, швидко реагують на зміни, виклики, у тому числі економічні, і вміють приймати адекватні рішення. Адже університет — це свого роду велике підприємство з виробництва знань та інновацій. ВЗ Тож, можливо, і краще, що університетські клініки виникають з ініціативи «знизу», тобто з боку тих, хто хоче і може втілити цю ідею?

— Це повинна бути спільна ініціатива з боку університетів і місцевих громад, які зацікавлені в отриманні якісної медичної допомоги населенню на рівні сучасних стандартів. Можливість об’єднати ресурси університету і громади (щоб, приміром, закупити новітнє обладнання) — взаємовигідне партнерство. Там, де це розуміють, університетські клініки будуть створюватися. Там, де звикли пливти за течією, застарілі стереотипи рано чи пізно доведеться зламати — того вимагає життя.

ТОЧК А ЗОРУ Василь МОРОЗ, ректор Вінницького національного медичного університету імені Пирогова, Герой України, професор, доктор медичних наук, академік НАМН України, заслужений діяч науки і техніки ез університетських клінік я не бачу серйозного майбутнього медичної освіти. Діяльність таких клінік — це запорука суттєвого підвищення рівня і додипломної, і післядипломної підготовки лікарів. Взяти хоча б один аспект — доступ молодого лікаря до операційної. У звичайній лікарні, на базі якої вони проходять практичні заняття, іноді студентів просто не допускають до операцій. І вплинути на це ми не можемо, точніше, регулюємо ситуацію тільки за рахунок особистих стосунків. А в університетській клініці навчальні плани — своєрідний закон, і ніхто нікого не проситиме їх виконувати. Окрім того, університетська клініка — це база для наукових досліджень і водночас — практична медична допомога на високому рівні (майже на рівні науководослідного інституту, лише з тією різницею, що інститути, як правило, надають медичну допомогу вузького профілю (до того ж вони надзвичайно перевантажені пацієнтами), а університетська клініка — багатопрофільний заклад. Сьогодні на службу медицині приходить нова техніка, з’являються нові технології, але окремі лікарні знову ж таки «не потягнуть» таких нововведень. Якщо ж кошти не розпорошуватимуться, а акумулюватимуться, в університетській клініці нові технології стануть реальністю вітчизняної медицини. В Україні поки що немає подібних клінік, які уособлюватимуть у собі всі ці завдання. Вочевидь, ми будемо піонерами. Тож уже маємо домовленість про співпрацю (у підготовці кадрів) із потужним хірургічним центром РФ, із деякими клініками Німеччини та Ізраїлю.

Леонід КОВАЛЬЧУК, ректор Тернопільського медуніверситету імені І.Я. Горбачевського, член-кореспондент НАМН України, професор ережа університетських лікарень нині діє в усіх цивілізованих країнах — практично кожний зарубіжний університет, як американський, так і європейський, має таку установу. Це зазвичай багатопрофільний, найбільший лікувально-профілактичний медичний заклад у регіоні. Ми ж започаткували діяльність у цьому обширі ще 15 років тому зі створення власного медичного закладу, який назвали лікувальнодіагностичний центр. Базувався він у приміщеннях ТДМУ, знайшли й відповідну форму його фінансування, але проіснував він усього 5 років. Незважаючи на те, що у цьому лікувально-профілактичному підрозділі університету було все необхідне — стаціонарне відділення, в якому виконували майже 1000 операцій на рік, власна лабораторія, сучасна ультразвукова та ендоскопічна апаратура, комп’ютерний томограф, — за 5 років його діяльності ми помітили безперспективність цього проекту. Чому? Бо там можна було розмістити усього кілька клінічних кафедр. Звісна річ, могли використовувати його як базу для вивчення нових технологій та проведення наукових досліджень, впровадження нових методів лікування чи діагностики. Але коли ми звернулися до європейського досвіду створення таких закладів, то помітили: якщо у тамтешніх університетах і є якісь невеликі лікувальні підрозділи, то це поодинокі випадки, і зазвичай їх використовують тільки для власних потреб, приміром — для надання меддопомоги студентам чи працівникам. Як правило, у США та країнах Єврососоюзу університетські лікарні не є структурними підрозділами університетів. Лікарні та університети мають різне підпорядкування та різні джерела фінансування (приміром, у Лейпцигу університет — у державному підпорядкуванні, а університетська лікарня — муніципальний заклад). Примітно, що партнерські стосунки між ними визначені класичною коопераційною угодою. Прикладом часткової інтеграції може стати Віденська університетська лікарня. Університет фінансується з державного бюджету і підпорядковується Міністерству науки та освіти Австрії. А університетська лікарня підпорядкована муніципалітету і фінансується з місцевого бюджету. Бюджет Віденського університету — 320 млн євро, які виділяє держава. На університетську лікарню, яку утримують за рахунок столиці, витрачають 1 млрд

200 млн євро. Уже один цей факт заперечує, що університетська лікарня може бути структурним підрозділом університету. Часткова інтеграція передбачає і те, що всі медики лікарні перебувають у штаті університету (і отримують там зарплатню), а в штаті лікарні — середній медперсонал і технічні працівники. Прикладом більш тісної інтеграції є медичний факультет класичного університету у Грайсфальді (Німеччина), де декан медичного факультету одночасно є головним лікарем університетської лікарні. Ми переконалися, що створення власних медичних підрозділів не достатньо ефективне, бо у власному підрозділі створити багатопрофільну лікарню, яка буде найбільшою в регіоні і стане лікарнею, як кажуть в Європі, «повного медичного забезпечення», неможливо. Тому єдиний вихід — створювати університетську лікарню на базі тих лікувальних закладів, які в регіоні є найпотужнішими. У вітчизняній охороні здоров’я — це обласні лікарні. Ми дійшли висновку, що найоптимальнішим варіантом для нас стане університетська лікарня, створена на корпоративних засадах і три роки тому реалізували цей проект. Тернопільська університетська лікарня, створена на базі обласної лікарні, залишається у підпорядкуванні обласної ради і фінансується за рахунок обласного бюджету. Статутом лікарні передбачено, що керівниками клінік є завідувачі кафедри, їм підпорядковуються завідувачі відділень. Створено правління лікарні (головний лікар, його заступники, а також проректор університету з лікувальної роботи, котрий має право накласти вето на будь-яке рішення). Існує наглядова рада, яка вирішує кардинальні питання: розвитку, фінансування, кадрові. Ми переконалися в тому, що такий шлях виправданий і сьогодні дана модель ділового партнерства, вважаю, цілком прийнята і для українських медичних вишів. Звісно, є й проблеми. Скажімо, на території закладу нині будують лабораторний корпус. Ми хотіли б отримати дозвіл на участь у дольовому будівництві й «узаконити» збудовані нами приміщення. Відтак, вони будуть у підпорядкуванні університету, а точніше, МОЗ України, тобто у державній власності. Фінансується університетська лікарня з обласного бюджету, цих коштів для повноцінного функціонування закладу такого рівня, звісно, не вистачає. Стан справ могли б поліпшити централізовані фінансові вливання, однак Бюджетний кодекс не дозволяє фінансування з різних джерел. МОЗ України підготувало подання до Верховної Ради з пропозицією внести певні зміни до бюджетного законодавства. Чекаємо, що з’явиться можливість у рамках закону спрямовувати державні кошти на клінічні бази університету. Василь ЛАЗОРИШИНЕЦЬ, член-кореспондент НАМН України, доктор медичних наук, професор, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки кщо говорити про те, що стоїть на заваді розвитку університетських клінік в Україні, — це передусім догматизм у мисленні, небажання щось змінювати, щось комусь віддавати (наприклад лікарні — університетам) тощо. Є в цьому плані і проблеми з бюджетами. Тому вважаю, що найбільше для України підходить корпоративна модель університетських клінік — принаймні її впровадження потребує якнайменше змін. Нині ж університетські лікарні в Україні — це малопрофільні заклади, які краще назвати клініками при університетах, а не університетськими клініками, як це розуміють у світі (багатопрофільний заклад, який надає високотехнологічну допомогу по 30-40 напрямках лікування, де розвивають науку і займаються її впровадженням у практику). До речі, науковий і освітній напрямок роботи в університетських клініках Європи фінансується з центрального бюджету, а лікувальний — із комунального. І приблизно на 60% наукові розробки таких клінік фінансуються за рахунок фармацевтичних фірм і корпорацій, компаній із виробництва апаратури, решту ж дає держава. Багатопрофільність фінансування, потужність, удосконалення управлінської вертикалі в охороні здоров’я — все це переваги університетських лікарень, цінні для вітчизняної охорони здоров’я. До того ж поєднання клінічної, наукової та освітньої їх діяльності має наблизити якість медичної допомоги до рівня міжнародних стандартів. Створення сучасних університетських лікарень на засадах державної корпорації з місцевими органами виконавчої влади може стати основою реформування вищої медичної школи в Україні і сприятиме реформуванню галузі в цілому.

СИСТЕМА ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я

СИСТЕМА РЕАБІЛІТАЦІЇ:

ПЕРЕЗАВАНТАЖЕННЯ

На розширеному засіданні Колегії Міністерства охорони здоров’я України, що відбулося 2 листопада, обговорювалось питання, яке впродовж останніх 20 років навіть не порушувалося на такому високому рівні. Нинішнє ж засідання всебічно розглянуло проблемні ланки однієї з найбільш чутливих сфер медичного обслуговування – служби медико-соціальної експертизи та реабілітації інвалідів, і прийняло низку важливих рішень. зниження первинної інвалідності (щороку в Україні первинно визнають інвалідами 250-270 тисяч осіб), що можна пояснити поліпшенням профілактичної роботи, належною взаємодією між МСЕК і закладами охорони здоров’я. Структура первинної інвалідності в Україні протягом тривалого часу також залишається незмінною. На першому місці — хвороби системи кровообігу (24,4%), на другому — злоякісні новоутворення (19,2%), на третьому — хвороби кістково-м’язової системи, на четвертому — травми всіх локалізацій. Непокоїть те, що останнім часом зростають показники інвалідності внаслідок онкозахворювань. Однією з особливостей такої інвалідності є її тяжкість — до 90% це інваліди І та ІІ груп. У структурі первинної інвалідності серед дітей на першому місці — вроджені аномалії, деформації та хромосомні порушення, на другому — хвороби нервової системи, на третьому — розлади психіки і поведінки.

Під диктовку статистики Віце-прем’єр-міністр України–Міністр охорони здоров’я України Раїса Богатирьова у своєму виступі зазначила, що проблема інвалідності сьогодні є проблемою світового рівня: за загальними оцінками, понад мільярд людей у світі, а це 15% населення Землі, мають інвалідність. Від 2 до 4% людей віком понад 15 років відчувають значні труднощі у суспільному середовищі. Більше того, показники інвалідності зростають через старіння населення і збільшення захворювань, що призводять до інвалідності. В Україні понад 2,7 млн людей визнано інвалідами (понад 165 тисяч із них — діти у віці до 18 років). — Така ситуація диктує потребу аналізу стану системи медико-соціальної експертизи і реабілітації інвалідів в Україні з урахуванням реформ, які відбуваються в галузі охорони здоров’я, — зауважила Віце-прем’єр-міністр. — Збільшення загальної інвалідності не завжди означає негативну тенденцію рівня здоров’я населення, оскільки може свідчити про успішне лікування інвалідів, збереження і подовження їм життя. Рівень інвалідності — це один із показників якості медичного обслуговування, ефективності лікування, що відображає у той же

час соціально-економічні умови країни, рівень розвитку медичної науки і якість організації охорони здоров’я. Потрібно взяти до уваги той факт, що значення показників інвалідності залежить як від багатьох соціально-демографічних і соціально-економічних впливів, так і від ефективності служби медикосоціальної експертизи та її підрозділів. Поняття «інвалідність» має медичний, юридичний і соціальний аспекти. Тому особливо важливим є міжсекторальний підхід до розв’язання проблемних питань у цій сфері. Сьогодні потрібне максимальне об’єднання зусиль усіх гілок влади та бізнесу в такій благородній та вкрай необхідній справі як допомога людям з особливими потребами, щоб забезпечити їх необхідною допомогою, увагою та опікою. Лише нашими спільними зусиллями ці люди дійсно можуть отримати можливості йти в майбутнє, — наголосила Раїса Богатирьова. — За останні 20 років чисельність осіб із інвалідністю в Україні збільшилася і становить 5,8% від загальної кількості населення країни (у країнах ЄС — 10-15%, РФ — 10%), — відзначив у своїй доповіді директор департаменту реформ та розвитку медичної допомоги МОЗ України Микола Хобзей. — Водночас спостерігається тенденція до

Орієнтація — на індивідуалізацію За даними ВООЗ, реабілітаційних заходів потребують 20-25% стаціонарних та 40-45% амбулаторних хворих. Тому у 2001 році ВООЗ запропонувала впровадження біопсихосоціальної моделі охорони здоров’я, відповідно до якої під час надання медичної допомоги хворим оцінюється не тільки причина порушення їх здоров’я, а й наслідки захворювань, які можна «пом’якшити» чи зменшити шляхом екологічного регулювання, застосування технічних засобів реабілітації та внесенням коректив у спосіб життя пацієнта. В Україні прийнято низку законодавчих актів щодо розвитку реабілітації в цілому, а також щодо надання індивідуально орієнтованих реабілітаційних послуг — нині важливою функцією МСЕК є складання індивідуальних програм реабілітації інвалідів. І за останні 3 роки їх кількість збільшилася. Втім відсутність належного бюджетного фінансування, слабкий контроль за виконанням цих програм, недостатня кількість центрів медичної і професійної реабілітації та відповідних фахівців призвели до того, що у 2011 році показники повної реабілітації інвалідів зменшилися. Основна проблема в тому, що до сьогодні в Україні не створено єдиної системи медичної та соціальної

реабілітації як універсальної системи правових, медичних, економічних організаційних заходів. У створенні комплексної реабілітаційної системи повинні брати участь не тільки МОЗ, Міністерство соціальної політики України, а й інші зацікавлені міністерства й відомства. Відсутність належної міжвідомчої взаємодії є однією з важливих перешкод на шляху до повноцінної реалізації Закону України про реабілітацію інвалідів. Виникає потреба у розробці концептуальних засад реформування медичної реабілітації за умови приватно-державного партнерства, залученні державних та вітчизняних інвесторів, оплати послуг з медичної реабілітації за рахунок бюджетних та позабюджетних коштів, розробки обґрунтованих економічних механізмів ціноутворення, впровадження інноваційних методик реабілітації, формування мережі центрів медичної реабілітації. Пропозиції щодо розв’язання цих та інших проблем знайшли своє відображення у рішенні колегії МОЗ, а також у пропозиціях співдоповідачів:

Володимир КОЗЯВКІН, Герой України, головний позаштатний спеціаліст МОЗ за спеціальністю «Фізіотерапія», генеральний директор міжнародної клініки відновного лікування — Упродовж останніх років неодноразово порушувалося питання необхідності реформування реабілітаційної служби. Нарешті крига скресла. І щоб досягти змін і реальних результатів, потрібно, по-перше, поліпшити матеріальну базу медичних реабілітаційних центрів. За останні 20 років практично жодної закупівлі обладнання для них не здійснено, тому воно вже давно застаріло.

Тел.: (044) 423-02-60 • vz@vz.kiev.ua • www.vz.kiev.ua

СИСТЕМА ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я

19 жовтня 2012 року

Більше того, багато реабілітаційних відділень зазнали «реформування» у зворотний бік — перепрофілювання або і скорочення. МОЗ України має заборонити скорочення фізіотерапевтичних реабілітаційних відділень по всій мережі лікувальних закладів (у крайньому разі робити це лише за погодженням із МОЗ). По-друге, нині у нас існує медична реабілітація для інвалідів, а от про те, що 90% хворих потребують медичної реабілітації на різних етапах, чомусь говорять мало. Тож потрібні і відповідні програми, і достатня кількість центрів для їх здійснення. Незабаром у Києві розпочнеться будівництво Центру медичної реабілітації, який стане методологічним і науковим та науково-практичним центром, і водночас буде займатися медичною реабілітацією хворих. Створення подібних центрів у регіонах (найближчим часом їх за попередніми домовленостями буде 5) потребує активної підтримки з боку місцевої влади й інвестицій різних джерел. Ще одне болюче питання — кадри. На сьогодні посади лікаря-реабілітолога чи лікаря-фізіотерапевта не існує, підготовка таких фахівців у ВНЗ відсутня (як і інтернатура). Цю ситуацію потрібно негайно змінити, тим більше, що в Україні накопичено колосальний досвід фахівців, які займаються медичною реабілітацією. Рівень їх кваліфікації дуже високий, конкурентноздатний на міжнародному рівні, але що стосується стандартизації і сучасних технологій реабілітації, нам потрібно напрацювати такі стандарти і зробити відповідну реорганізацію в цьому питанні.

Віктор ШЕВЧУК, директор НДІ реабілітації інвалідів Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова — На жаль, сам термін «реабілітація» часто трактується не як система заходів, спрямованих на усунення обмежень життєдіяльності хворого, а як доліковування шляхом застосування масажу, ЛФК, фізіотерапевтичних методів. Різниця між лікуванням і реабілітацією полягає в тому, що перше направлене на організм і зараз, а реабілітація — на особистість і на майбутнє. Для цього у нас є далеко не все: не налагоджено систему підготовки реабілітологів, відсутні кафедри реабілітації, немає типових реабілітаційних центрів із повним комплексом підрозділів. В останні роки створюються центри з ініціативи приватних засновників. На жаль, ці центри, як правило, ма-

ють вузьку спрямованість та обмежені можливості. Належний рівень реабілітації можна забезпечити лише у спеціалізованих типових реабілітаційних центрах, що вже відпрацьовано в цивілізованих країнах. Дослідження, які ми провели, засвідчили: 100% інвалідів потребують медичної реабілітації — нині необхідний розвиток саме цього напрямку, і нагальною є переорієнтація медичної служби України на реабілітаційну основу. Ще один важливий аспект — розробка індивідуальних програм реабілітації (ІПР). Їх реалізації почасти перешкоджає недостатня матеріальна база закладів, відсутність фахівців

реабілітації (бажано передбачити і поліпшення фінансування їх клінік). Комплексне розв’язання зазначених проблем сприятиме переходу системи медико-соціальної реабілітації на принципово новий рівень. Анжела БАСАНЕЦЬ, професор, головний позаштатний фахівець МОЗ України за спеціальністю «Професійна патологія», завідувачка відділу профпатології ДУ «Інститут медицини праці НАМНУ» — У Європейському регіоні показник професійної захворюваності — 30 на 100 тис. працюючого населення, в Україні — 13. І, на жаль, це не зумовлено кращими умовами праці. Передусім це пов’язано з тим,

100% інвалідів потребують медичної реабілітації — нині необхідний розвиток саме цього напрямку, і нагальною є переорієнтація медичної служби України на реабілітаційну основу. із реабілітації та інших потрібних для цього умов. Також постає питання, чи доцільно покладати функції складання таких програм лише на лікарів МСЕК? Мабуть що ні. Доцільніше, щоб ІПР та реабілітаційно-експертний прогноз здійснювали лікувальні установи у присутності лікаря-куратора, а на МСЕК за участі лікаря-реабілітолога і психолога уже складалася програма реабілітації. І стосовно самої структури системи медико-соціальної реабілітації — до неї мають бути включені реабілітаційно-експертна, реабілітаційно-лікувальна, реабілітаційно-оздоровча та реабілітаційно-протезна ланки. Однак на сьогодні ми можемо ґрунтовно говорити лише про першу й останню з них, решта знаходиться лише на етапі становлення. Тож потрібно розвивати відновне лікування, фізичну, психологічну реабілітацію, розширювати можливості реконструктивної хірургії, профілактичних і реабілітаційних заходів, медико-санаторного лікування. Потрібно організувати нормативне забезпечення маршруту медичної реабілітації інвалідів за всіма цими ланками. Наші пропозиції наступні. Здійснити облік, ліцензування та сертифікацію мережі реабілітаційних центрів; під час виписування хворих зі стаціонару та за потреби направлення їх на МСЕК передбачити консультацію провідних фахівців, котрі нададуть мотивовані висновки, з урахуванням яких МСЕК оформлятиме ІПР; запровадити в ЛПЗ систему обліку, диспансеризації та реабілітації інвалідів, для чого в кожному районі передбачити відповідальних за це осіб; забезпечити розвиток системи реабілітації з урахуванням мережі закладів, матеріально-технічного оснащення, фінансування, кадрового забезпечення, розробити стандартизовану експертну оцінку якості медико-соціальної реабілітації та системи контролю за її ефективністю; поступово перепрофілювати існуючі шпиталі для інвалідів війни в регіональні центри реабілітації та розширити базу інститутів

що система встановлення зв’язку захворювання з умовами праці на Заході більш спрощена, а в Україні з огляду на обставини соціальноекономічного характеру професійна патологія свідомо чи несвідомо приховується. За даними Державного комітету статистики, на сьогодні вимогам санітарного законодавства в усіх галузях економіки відповідають лише 30% підприємств. Слід зазначити, що 90% робочих місць характеризуються перевищеним рівнем небезпечних чинників виробничого середовища, у 30% вони перевищують допустимі норми у 30 разів, у 7% — у 100 разів і це є підґрунтям розвитку професійних захворювань. Водночас за роки незалежності в Україні зруйнована система медикосанітарного забезпечення працюючих: скорочено кількість ліжок для хворих на професійну патологію, спеціалістів-профпатологів, медикосанітарних частин, здоровпунктів на підприємствах у 3–9 разів. Щороку в Україні реєструється приблизно 6,5–7 тис. професійних захворювань. На сьогодні основними формами професійної патології є захворювання системи органів дихання. На другому місці — захворювання системи опорно-рухового апарату, які пов’язані з впливом фізичних факторів виробництва, значним фізичним навантаженням. Основним «постачальником» професійної патології в Україні є вугільна промисловість, що формує приблизно 84% професійної патології, металургійна промисловість — 6%, машинобудування — 4,5%. Професійна захворюваність в сільському господарстві на сьогодні майже не реєструється і це пов’язано з руйнацією медико-санітарного забезпечення працівників цієї галузі. Сьогодні фермери не зацікавлені в тому, щоб надати своїм найманим

працівникам можливість отримати належну медичну допомогу. Ще одна особливість: приблизно 15% пацієнтів із професійними захворюваннями — пенсіонери, професійні хвороби в яких реєструють на пізніх стадіях, коли їх зворотний перебіг неможливий, а реабілітація є малоефективною. Внаслідок цього виробництво втрачає працівника, а суспільство отримує інваліда. А інвалідність внаслідок професійних захворювань — це тяжкі нозологічні форми, комбінована патологія (3-4 захворювання в одного пацієнта). Тому в даному випадку слід не лише приділяти увагу реабілітації тих, хто вже захворів, а піклуватись передусім про те, як запобігти розвитку професійних захворювань. Завдяки впровадженню Наказу МОЗ № 246 щодо проведення медичних профілактичних оглядів в Україні, впродовж останніх 2-х років вдалося досягти збільшення охоплення ними працюючого населення. Втім, у деяких областях: Волинській, Дніпропетровській, Луганській, від 15 до 30% працюючих взагалі не проходили жодного медичного огляду протягом 10 останніх років. Це стосується перш за все працівників підприємств приватного підпорядкування. На тлі скорочення загальної чисельності населення України вирішення проблеми збереження здоров’я працюючого населення та відновлення трудового потенціалу країни є дуже важливим. І це можливо тільки завдяки співпраці всіх ланок: охорони здоров’я, роботодавців, для яких, на жаль, сьогодні це питання не є пріоритетним, і самих громадян, які повинні бути свідомими у необхідності збереження свого здоров’я.

Віддасться сторицею Подібна «економія» на робочій силі відгукується значними втратами на рівні держави — доведено досвідом країн, які спроможні рахувати правильно. Безперечно, розвиток системи медико-соціальної реабілітації також тісно пов’язаний зі станом економіки країни. Але цивілізований світ давно вже пережив часи, коли витрати на лікування і реабілітацію хворих сприймалися виключно як благородний жест із боку держави чи вияв милосердя з боку суспільства. Моральні цінності зміцніли — впродовж останніх років у світі значно змінилося ставлення до інвалідів та їхніх проблем, а головним питанням стало визнання прав інвалідів на повноцінне життя у суспільстві та їх соціальний захист на державному рівні. До того спонукають і прагматичні розрахунки — приміром, за даними Управління реабілітаційного обстеження США, кожна $ 1000, витрачена на реабілітацію інваліда, може повернутися $ 35 000 у процесі праці реабілітованого пацієнта. Тож інвестиції держави і її партнерів у систему реабілітації хворих є інвестиціями у майбутнє. Світлана ТЕРНОВА, «ВЗ»

На засіданні колегії також розглядалося питання реорганізації системи екстреної медичної допомоги в Україні та готовність регіонів виконувати вимоги Закону України «Про екстрену медичну допомогу». Матеріал про це буде опубліковано в найближчих числах газети.

КОНФЕРЕНЦІЇ, З’ЇЗДИ, ВИСТАВКИ

БУТИ ЧИ НЕ БУТИ ВІТЧИЗНЯНИМ ВАКЦИНАМ? Відповідь на це актуальне питання шукали учасники міжнародної конференції «Стратегія і тактика боротьби з інфекційними захворюваннями», що відбулася в Харкові Загрозлива статистика «Ситуація, яка склалася останніми роками в Україні у сфері вакцинопрофілактики, досить небезпечна, — сказав у своєму виступі на конференції кандидат медичних наук, завідувач лабораторії імунореабілітології Інституту мікробіології та імунології ім. І.І. Мечникова у Харкові Андрій Волянський. — Різке зниження охоплених щепленнями (по деяким позиціям до 30–40%, тоді як для підтримання колективного захисту потрібно 75–95%) загрожує країні масовими спалахами інфекційних захворювань. За останні 5 років народилося близько 2,5 мільйона малюків, половина з котрих, за статистикою МОЗУ, не отримала обов’язкових щеплень». Пандемія грипу 2009-2010 рр. нанесла найжорсткіший удар саме по нашій країні — жодної людини не було вакциновано, захворіло більш як 4 мільйони осіб, загинуло більше 1100 уражених вірусом. Також серйозною небезпекою для

Завідувач лабораторії імунореабілітології ДУ «Інститут мікробіології та імунології ім. І.І. Мечникова НАМНУ» Андрій Волянський

українців є кір. 14 тисяч випадків кору на Західній Україні з листопада 2011 року — це лише перший дзвоник. У Києві, великих мегаполісах Сходу та Півдня потенціал цієї епідемії набагато більший. Уже в найближчому майбутньому повернуться дифтерія, правець, поліомієліт, про які ми в минулому столітті майже забули (у 2010 р. в Україні зареєстровано 13 випадків захворювання дифтерією, 13 — правцем, 1067 — кашлюком, 951 — епідемічним паротитом). Окрему загрозу з керованих інфекцій в Україні створив туберкульоз. Практично стовідсоткове охоплення вакцинацією БЦЖ не наблизило нас до якихось значних успіхів у боротьбі з цією інфекцією — щорічно в Україні діагностується більш як 30 000 нових випадків туберкульозу, близько 7 тисяч хворих помирає.

Куди поділися вітчизняні вакцини Власне виробництво вакцин та інших імунобіологічних препаратів державні підприємства України припинили в 2001 р., коли було зупинено роботу заводу «Біопром-Одеса», що входить до ДАК «Біопром». Випуск вакцин для державних потреб на території України сьогодні здійснюють комерційні структури: ПАТ «Фармстандарт-Біолік», Харків (туберкулін, АДП, АДП-м АКДП, АП, АД-м вакцина проти гепатиту В), ТОВ «Фарма-

лайф», Львів (інфанрикс, пріорикс), ТОВ «Фармекс Групп», Бориспіль (пентаксим, ваксігрип). Усі ці препарати надходять в Україну in-bulk, а тут їх тільки фасують (так звана «стікерна технологія»). З-закордону завозяться ОПВ, БЦЖ, БЦЖ-м, КОКАВ (Росія), туберкулін (Данія). Через кілька тижнів прогнозують чергову епідемію грипу. Щоб її зупинити, в Україну ввезено три офіційно зареєстровані спліт-вакцини: «Флюарикс» виробництва Німеччини, «Інтанза» та «Ваксигрип» із Франції. А також одна інактивована вакцина — «Інфлувак» з Нідерландів. Безумовно, імпортні вакцини високоякісні, але чому немає вітчизняних? Це запитання не давало спокою учасникам конференції.

Стагнацію наукових досліджень слід зупинити У листопаді 2009 року Верховна Рада України затвердила на рівні закону Програму з імунобіології на 2009–2015 рр., якою передбачено різке збільшення коштів на розробку вакцин. Але вона залишилася на папері. Представники всіх наукових закладів України погоджуються з фактом стагнації наукових досліджень, спрямованих на створення вітчизняних вакцин. Та, незважаючи на відсутність фінансування, вчені продовжують розробку вакцин. На конференції загальну думку щодо пріоритетних напрямів розвитку вакцинології висловив директор інституту мікробіології та імунології імені І.І. Мечникова у Харкові, доктор медичних наук, заслужений діяч науки і техніки України, відомий фахівець у галузі мікробіології Юрій Волянський, оскільки саме в Харкові розроблено експериментальні препарати, які можуть стати основою для випуску вітчизняних вакцин із дифтерії, правцю, синьогнійної інфекції, а в наступному році розпочнуться роботи зі створення інших противірусних вакцин. «Ми намагаємося дивитися в майбутнє і заявляємо, що нашій країні не так потрібні певні препарати, як система розробки нових підходів до створення противірусних вакцин, — сказав учений. — Це одна зі сходинок нашої національної безпеки, один із ланцюжків біологічної безпеки українців». Зокрема, учасники конференції зазначили, що зусилля науковців слід у першу чергу спрямувати на створення вакцин, закупівля яких на сьогодні поглинає левову частку державного бюджету. Було виділено такі пріоритетні напрямки, як розробка 4-валентної вакцини АаКДП-ІПВ (потреба країни — 2 мільйони доз на рік, витрачено на закупівлю в 2011 році більш як 150 млн грн); розробка 3-валентної вакцини КПК (потреба — мільйон доз щорічно, витрачено в 2011 році близько 40 млн грн); розробка протигрипозної вакцини (потреба — до мільйону доз на рік для груп ризику). У подальшій перспективі потрібно цілеспрямовано вести пошук у напрямку зниження реактогенності вакцин за рахунок розробки пероральних та трансдермальних вакцин, ліпосомальних вакцин; застосування нових ефективних адьювантів; заміщення інактивованими вакцинами живих. Слід створити державні підприємства, які б мали повний цикл вакцинного виробництва і були безпосередньо об’єднані з науковими підрозділами країни. Для цього є кадровий потенціал, збережений ще з радянських часів, у двох

Робочі моменти конференції

містах — Харкові та Одесі. Першим етапом міг би бути випуск ліцензійних препаратів із подальшим переходом на власні розробки. Для цього доцільно було б реанімувати останній державний завод «Біопром-Одеса», що має виробничий корпус спільно з Українським науково-дослідним протичумним інститутом (до 1999 р. — Інститут вірусології), а на базі ДУ «ІМІ ім. І.І. Мечникова НАМНУ» у Харкові створити експериментальне виробництво. Якщо пріоритети державних зусиль у галузі вакцинації у найближчі роки не буде переорієнтовано від підтримки комерційних структур, у яких виробництво вакцин зведено до наклеювання стікерів на імпортні препарати, до розвитку власної

Головний дитячий імунолог м.Києва, кандидат медичних наук федір Лапій

повноцінної науково-дослідної та виробничої бази, ситуація з контролем керованих інфекцій, на жаль, може тільки погіршуватися, — констатували провідні науковці.

Як подолати вакцинофобію українців? Однією з причин відмови від щеплення є алергія. Про дослідження використання високочутливих, специфічних і безпечних для здоров'я людини методів лабораторної діагностики лікарської та вакцинальної алергії in vitro та про необхідність їх широкого впровадження в медичну практику говорила у своїй доповіді Ольга Трунова, доктор медичних наук, професор Донецького національного медичного університету імені М. Горького: «Алергени (гаптен) можуть спричиняти в організмі одночасно більше однієї реакції, тому ми використали комплексне дослідження імунно-

го статусу: з визначенням алергійних реакцій, що перебігають як за негайним (визначення загального сироваткового і специфічних ІgЕ), так і за уповільненим (постановка РТМЛ з лікарськими і вакцинальними препаратами в різних концентраціях) типом. Пропонований нами алгоритм лабораторної діагностики лікарської та вакцинальної алергії є високоточним (до 100% збігу результатів із клінічними спостереженнями), безпечним, доступним, економічним, безболісним, зручним для хворого і лікаря. Використовуючи його, можна убезпечити негативні наслідки вакцинації». Харків’яни доповіли на конференції про пошуки можливості усунути негативні наслідки щеплення у дітей, які часто хворіють, адже таких дітей від 15 до 50% у різних вікових групах, і саме їхні батьки на підставі висновків педіатрів відмовляються від щеплень. В Інституті мікробіології ім. І.І. Мечникова протягом п’яти років було проведено комплексне обстеження 628 дітей, що належали до групи диспансерного спостереження. У більшості з них виявлено різні відхилення в бактеріологічному, вірусологічному, імунологічному та алергологічному блоках досліджень. 509 дітей отримали реабілітаційні медикаментозні курси лікування, а потім їх вакцинували за індивідуальними схемами відповідно до віку згідно з наказами МОЗУ №№ 48, 595. Ефективність застосування імуномодуляторів у разі щеплень вивчали на прикладі імунізації 6-річних дітей, які часто хворіють, проти кору, епідемічного паротиту, червоної висипки. Бактеріальний імунокоректор «Рибомуніл» призначали за схемою протягом 1 місяця, починаючи його прийом у день планової вакцинації. «Отримані дані засвідчили, що щеплення на тлі прийому імуномодуляторів, які стимулюють функціональну активність системи фагоцитарних клітин, підвищує ефективність імунізації дітей і забезпечує довготривале збереження захисних титрів специфічних АТ та захищеність від інфекцій», — констатував Андрій Волянський. Підсумок наукової дискусії про сучасний стан питання вакцинації підбив Федір Лапій, головний дитячий імунолог м. Києва, кандидат медичних наук: «Щеплення слід робити, але враховуючи нові наукові підходи науки та після ретельного обстеження дітей педіатрами. І тоді довіра населення до вакцинації відновиться. Інакше нас чекають однозначно небезпечні наслідки легковажного ставлення до захисту від інфекційних хвороб». Ольга ФАЛЬКО, власкор «ВЗ», м. Харків

Тел.: (044) 423-02-60 • vz@vz.kiev.ua • www.vz.kiev.ua

ДИСКУСІЙНИЙ КЛУБ

16 листопада 2012 року

ЧОМУ Я ЧИТАЮ «ВАШЕ ЗДОРОВ’Я»? Шановні читачі! Вже понад півроку ви отримуєте оновлену газету — наскільки вдалими та доречними є зміни, що відбуваються з вашим улюбленим виданням? Нам потрібна ваша оцінка, щоб і надалі робити газету цікавою та корисною для лікарського загалу України. Надсилайте свої думки і враження, а ми опублікуємо їх на сторінках «Дискусійного клубу», адже істину завжди легше шукати разом!

«Ваше здоров’я» сьогодні та завтра

Із запитаннями про актуальність публікацій та перспективи розвитку газети «ВЗ» наш кореспондент звернулася до заступника директора з лікувальної роботи Харківського обласного клінічного центру урології та нефрології ім. В.І. Шаповала, кандидата медичних наук Владислава Миколайовича ДЕМЧЕНКА.

— І нашу теж, оскільки Харківський центр урології і нефрології є постійним її передплатником, і протягом багатьох років я особисто слідкую за публікаціями та метаморфозами, що відбуваються з виданням Міністерства охорони здоров’я України. Зокрема, хочу зазначити, що газета останнім часом стала значно кращою за своїми поліграфічними якостями — кольоровою, надрукованою на хорошому папері, матеріали на сторінках добре ілюстровані та зручні для читача, тобто розміщені за актуальними рубриками. Одним словом, газета легко читається. Причому, її читають як медпрацівники та лікарі, так і керівництво нашого закладу.

ВЗ Які рубрики здаються найцікавішими?

— Взагалі-то в газеті порушуються досить різні, злободенні, часто не медичні та не адміністративні теми, а такі, з яких і лікар, і пацієнт, тобто широке коло читачів, можуть знайти для себе корисну інформацію. Я ж особисто, як адміністратор, завжди проглядаю рубрику «Медицина у регіонах», щоб бути в курсі подій в інших медичних закладах та порівнювати стан медичної галузі в Харкові з іншими містами. А як лікар-практик цікавлюся статтями, в яких висвітлюються новітні лікувальні методики не лише з урології та нефрології, а й із інших галузей медицини, наприклад неврології, тощо. Адже все взаємопов’язано. ВЗ Чи об’єктивно висвітлюється медична реформа?

ВЗ І що, зокрема, імпонує найбільше?

— Те, що газета, хоч і є офіційним органом МОЗ України, не обтяжена офіційною інформацією. Перша, іноді друга сторінка — і цілком досить. Прес-служба міністерства подає матеріали коротко, ємно, змістовно, і головне без будь-якого політичного забарвлення. Адже медицина не має кордонів ні політичних, ні географічних. Нещодавно ми святкували свій 45-річний ювілей, на який приїздили видатні урологи, нефрологи з Москви, Мінська, інших міст колишнього СРСР. І нам було приємно показати їм «Ваше здоров’я» з публікацією про досягнення нашого Центру, наших кращих лікарів. Вони оцінили її.

— Оскільки я працюю заступником директора Центру, то мушу виконувати всі формуляри та протоколи як Головного управління охорони здоров’я облдержадміністрації, так і МОЗ. Мій обов’язок — слідкувати, щоб діяльність Центру урології та нефрології повністю відповідала стану сучасної науки, санітарно-гігієнічним нормам та законодавству країни. Тому я вважаю, що рубрика «Дискусійний клуб», під якою друкуються різні точки зору на стан реформування медицини в Україні, правильно обрана редакцією.

Увага, триває передплата на 2013 рік! Передплатні індекси:

08198

для індивідуальних передплатників 1 міс.

19 грн

6 міс.

3 міс.

57 грн

12 міс. 228 грн

пити на шпальтах газети, висловити свою точку зору, відстояти позицію. Якщо газета підтримає їх у цьому — ми зможемо щось змінити разом. Олександр ЮЗЬКО, президент Української асоціації репродуктивної медицини, завідувач кафедри акушерства і гінекології ФПО Буковинського державного медичного університету, доктор медичних наук, професор, лауреат Державної премії України итаю кожен номер газети «Ваше здоров’я», знайомий із цим виданням уже давно. Хотів би відзначити, що газета останнім часом змінилася — і поліграфічно, і змістовно. Тепер вона тяжіє до грунтовного, всебічного висвітлення важливих тем, і це дуже добре. Що більше аспектів у обговоренні проблем, то більше шансів, що вони будуть розв’язані комплексно. До того ж і теми для обговорення підбираються такі, що не залишають нікого байдужим. На шпальтах газети багато інформації, яка стосуються діяльності МОЗ України — медикам цікаво, якою є політика щодо реформування галузі, її майбутнього, адже сьогодні це тема номер один. Добре, що в публікаціях газети не тільки «роздуми з приводу», а й багато корисної інформації для таких роздумів — кожен читач може почути думку колег і сформувати власне бачення того, що відбувається. Останнім часом газета друкує матеріали, які стануть у нагоді і лікарям-практикам, і науковцям. Дуже аргументовано в цьому плані виглядає та інформація, яка не просто констатує якусь новину із галузі науки чи практики, а коли до висвітлення медичних тем газета запрошує поважних авторів — це великий плюс, до того ж це є свідченням авторитету видання. Таку інформацію, яка має конкретну адресу, сприймають і лікарі, і науковці. До того ж фахівці можуть зорієнтувати читачів у напрямку того, як і де можна використати нові ідеї, а не просто прочитати про них для цікавості і забути. Я ціную зусилля авторського колективу газети і залишуся її прихильником.

Бесіду вела Ольга ФАЛЬКО, власкор «ВЗ», м. Харків

114 грн

60965

для підприємств та організацій 1 міс.

23,53 грн 6 міс.

3 міс.

70,59 грн 12 міс. 282,36 грн

141,18 грн

Увага, передплата! Абонемент на газету «Ваше здоров’я»



ВЗ Як давно ви читаєте нашу газету і як ставитеся до зміни її «обличчя»?

Валентина КОЧУБЕЙ, голова Черкаського обкому Профспілки працівників охорони здоров’я читаю багато преси, але коли приходить рідна газета (таким «Ваше здоров’я» стало за багато років), відкладаю інші видання на потім. Переконана, так роблять багато колег. Адже в першу чергу вони хочуть дізнатися, чим живе галузь, що нового з’явилося в інших регіонах, яких змін чекати. Добре, що газета публікує матеріали про те, над чим працює МОЗ України, як іде реформування галузі в цілому й особливо в пілотних регіонах — для нас важливий цей досвід, адже ми також незабаром розв’язуватимемо подібні проблеми. «Ваше здоров’я» — єдине видання, яке детально висвітлює питання фінансування галузі, організаційні та управлінські аспекти її діяльності, позицію влади і рядових медиків щодо змін, що відбуваються. Особливо цікаво читати обговорення різних проблем, адже лише у спорі народжується істина. Мені, як профспілковому працівнику, особливо цінними є статті, які допомагають у повсякденній роботі стосовно соціального захисту медичних працівників — такі матеріали зберігаємо як інструкцію до дій. Хотілося б, щоб газета не зраджувала своїм добрим традиціям і не відверталася від глибинки. Адже життя лікаря — це і його робота, і його життєві інтереси. Я часто зустрічаюся з рядовими медиками і бачу, що багато з них заслуговують на те, аби про них розповідали на шпальтах газети. Адже вони як і відомі академіки також славлять свою професію, почасти працюючи в надзвичайно тяжких умовах. Сільська медицина завжди була і буде фундаментом охорони здоров’я, і що частіше ми спускатимемося на землю, то більше сил з’являтиметься для підкорення висот. І я вдячна «Вашому здоров’ю», що не забуває про сільських медиків, переймається їхніми проблемами, намагається винести їх на обговорення. Та й самим медичним працівникам потрібно бути активнішими — не боятися висту-

 Підприємства та організації • передплатний індекс 60965 • термін передплати_____________міс. • ціна_______грн. • кількість комплектів___________________ • індекс__________ • місто____________________________ • село_____________________________ • обл._____________________________ • район___________________________ • вулиця_____________________________ • буд.______корп.______кв._______ • кому_____________________________



Абонемент на газету «Ваше здоров’я»  Індивідуальні передплатники • передплатний індекс 08198 • термін передплати______________міс. • ціна_______грн. • кількість комплектів___________________ • індекс____________________________ • місто____________________________ • село_____________________________ • обл._____________________________ • район____________________________ • вулиця___________________________ • буд.______корп.______кв.________ • кому_____________________________

Цей абонемент допоможе вам оформити передплату на газету «Ваше здоров’я»

МЕДИЦИНА У РЕГІОНАХ львівщинА

ХМе льниЧЧинА

ПО ПРАЦІ Й ШАНА 80

років писалася історія головного медичного закладу Волочиського району — центральної лікарні, яка за своє довге життя пройшла всі етапи становлення, одержавши високе звання — центральна районна лікарня вищої категорії. Основу сучасної інфраструктури ЦРЛ було закладено ще за керівництва М.С. Пахольчука (1963–1983 рр.). Тоді, з уведенням в експлуатацію першого триповерхового корпусу, відкрилося травматологічне відділення, пізніше — неврологічне. Поетапно проходило становлення й інших відділень. Певні позитивні перетворення відбу-

Колона медиків відділення невідкладної медичної допомоги

лися в лікарні і за керівництва колективом А.М. Повара (1983–1990 рр.). А вже із червня 1990 року і по сьогодні охорону здоров’я району очолює кандидат медичних наук, заслужений лікар України, кавалер ордена «За заслуги» ІІІ ступеня, почесний громадянин Волочиського району Дмитро Береговий. За останні 10 років упорядковано мережу і штати лікувально-профілактичних закладів. Незважаючи на скорочення певної кількості ліжок та посад медичного персоналу, в районі збережено весь наявний профіль ліжок. При цьому якість надання медичної допомоги населенню не тільки не знизилась, а навпаки — розширився діапазон та складність оперативних втручань, збільшилась хірургічна активність, запроваджено нові методики діагностичних обстежень та лікування. Із 2000 року в ЦРЛ організовано цілодобове чергування лікарів-хірургів, анестезіологів та лаборантів. 1 квітня 2011 р. створено відділення невідкладної (екстреної)

медичної допомоги на базі приймального відділення та відділення швидкої допомоги ЦРЛ. Із 1 травня цього року на базі травматологічного відділення ЦРЛ відкрито Центр травми II рівня — тут лікарі-травматологи приймають пацієнтів у позаробочий час та у вихідні дні, що дуже зручно для населення району. Із січня 2012 р. на базі районної поліклініки створено Центр первинної медико-санітарної допомоги (ЦПМСД) як структурний підрозділ райлікарні, в його складі — відділення сімейної медицини, усі лікарські амбулаторії та фельдшерсько-акушерські і фельдшерські пункти району. За два останні роки добудовано, упорядковано й укомплектовано потрібною апаратурою нову поліклініку (двадцять попередніх років це був довгобуд!) та з 2 серпня цього року вона вступила в експлуатацію і, на нашу думку, є однією з найкращих не тільки в області, але й у державі. Щодо оснащення, наразі лікарню забезпечено новітнім медичним обладнанням та апаратурою для діагностики і лікування пацієнтів на вищому рівні: УЗД-апаратами, новим рентгенодіагностичним комплексом на 3 робочих місця, цифровим флюорографом, кисневими концентраторами та наркозно-дихальними апаратами, сучасними стоматологічними установками, новітньою лабораторною апаратурою, фізіотерапевтичною апаратурою, лапароскопічною стійкою, астроскопом тощо. У районі протягом 4-х років виконують лапароскопічні хірургічні втручання, артроскопічні операції травматологічним хворим. У найближчих планах — ендопротезування кульшових суглобів (лікарі, середній медичний персонал та матеріальна база підготовлені). Приємно констатувати, що у квітні 2012 року комісія з акредитації підтвердила вищу категорію Волочиській ЦРЛ. У червні цього року медичний заклад акредитований як «Лікарня, доброзичлива до дитини». Проте, як визнає Дмитро Васильович, найбільше надбання лікарні — висококваліфіковані медичні працівники, яким особлива шана та подяка. Вітальні слова на адресу лікарів Волочищини лунали від чималої кількості присутніх на святі представників місцевої влади. Кращим медикам району вручили грамоти, подяки, цінні подарунки та грошові премії. А медзаклад-ювіляр отримав у подарунок два кисневих концентратора, оргтехніку, телевізор, велотренажер та картини, що нададуть ще більшого затишку приміщенням лікарні.

Олена ГОНЧАРУК, для «ВЗ», м. Львів

вОлинь

ІЗ НОВОСІЛЛЯМ, ПЕДІАТРИ!

«Ваше здоров’я» – це 22 роки партнерства, довіри та професійних стосунків із представниками cфери охорони здоров’я України

• постійний діалог із читачами • нові цікаві проекти • сучасний та зручний формат

«Ваше здоров’я» – суспільне видання щодо питань охорони здоров’я!

ьвівщина приступила до реалізації Національного проекту «Нове життя — нова якість охорони материнства та дитинства». На цей проект покладаються великі надії і велика відповідальність за стан здоров’я матерів та новонароджених дітей. Відкриття реконструйованого приміщення пологового відділення Червоноградської центральної міської лікарні стало ще одним кроком у напрямку поліпшення якості акушерської і педіатричної допомоги жінкам міста та їхнім малюкам. Голова Львівської ОДА Михайло Костюк привітав мешканців Червонограда з такою приємною подією і зазначив: «Сьогоднішнє відкриття пологового відділення — частина великої медичної реформи: лише цього року ми відремонтували та збудували в області понад 130 фельдшерсько-акушерських пунктів!» Оновлене відділення, у складі якого 4 пологових зали, операційна, палати інтенсивної терапії новонароджених, а також 17 палат сумісного перебування матері і дитини, розраховане на 35 ліжок. Стаціонар повністю забезпечено необхідним новим сучасним медичним обладнанням. У найближчій перспективі, після проведення обов’язкової перепідготовки медичних працівників, це відділення виконуватиме функцію міжрайонного перинатального центру. Голова облдержадміністрації подарував пологовому відділенню сучасний інкубатор для новонароджених, а також нагородив почесною грамотою обласної державної адміністрації акушера-гінеколога Червоноградської центральної міської лікарні Василя Мазура.

Василь ДМИТРЕНКО, спеціально для «ВЗ», м. Хмельницький

Увага, триває передплата на 2013 рік!

• завжди актуальна та об’єктивна інформація • максимальна відкритість до дискусій

НОВОМУ ЖИТТЮ – НОВІ УМОВИ

жовтня у місті Ківерці урочисто відкрили дитячу поліклініку, яка функціонуватиме на базі районної лікарні. Вона обслуговуватиме малюків м. Ківерці та приписної дільниці, а це — 16 сіл! Старе приміщення дитячої поліклініки було розташовано окремо від інших підрозділів районної лікарні, крім того, не відповідало жодним санітарно-гігієнічним нормам. Отже, витративши на ремонт 400 тис. грн, громада отримала зручну сучасну поліклініку, де діти можуть пройти повне обстеження не виходячи із приміщення, адже і кабінет УЗД, і лабораторія, і рентген-кабінет відтепер поруч! Тут окрім педіатрів ведуть прийом і лікарі вузьких спеціальностей — невролог, офтальмолог, травматолог. Ірина СТЕПАНЯН, власкор «ВЗ», м. Луцьк

Тел.: (044) 423-02-60 • vz@vz.kiev.ua • www.vz.kiev.ua

МЕДИЦИНА У РЕГІОНАХ

16 листопада 2012 року

М и ко л а ї в щ и н а

ВІД ФЕЛЬДШЕРСЬКОЇ ШКОЛИ ДО МЕДИЧНОГО КОЛЕДЖУ

иколаївський базовий медичний коледж є одним із найстаріших навчальних закладів на півдні України. Спочатку це була фельдшерська школа, яка готувала юнаків для роботи у морському шпиталі: перше заняття в фельдшерській школі відбулося 9 березня 1875 року. Сьогодні цьому закладу виповнилося 136 років. У 1996 році училище отримало державну атестацію та стало обласним науково-методичним центром. З’явилися нові напрямки підготовки фахівців: «Стоматологія ортопедична», «Фармація». У 2002 році училище акредитовано за ІІ освітньо-кваліфікаційним рівнем, отримало статус коледжу і стає базовим у регіоні. У 2007 р. Миколаївський базовий медичний коледж було визнано одним із найкращих закладів медичної освіти України. За час існування він випустив близько 10 тисяч молодих спеціалістів, забезпечуючи медичні заклади висококваліфікованими кадрами. Серед них більше 1000 випускників продовжили навчання та отримали дипломи у медичних вишах ІІІ–ІV рівня акредитації. У кожному медичному закладі області працюють випускники коледжу. Символічно, що чимало студентів після закінчення інститутів та університетів повернулись у свою alma mater, але вже як викладачі. Без сумніву, ще багато випускників Миколаївського медколеджу засяють яскравими зірками на науковому небосхилі, але й щоденна невтомна праця у звичайних лікарнях чи в сільській глибинці великої армії випускників коледжу не менш важлива й потрібна нашій державі, кожному з нас. Коледж не стоїть осторонь реформування охорони здоров'я в нашій країні, усвідомлюючи, що якість і доступність медичної допомоги населенню залежить від професійного рівня середнього медичного персоналу. Враховуючи нові вимоги до фахівців у зв'язку з медреформою, педагогічний колектив коледжу спрямовує свої зусилля на об'єднання теоретичних знань і практичної підготовки, на стимулювання клінічного мислення студентів на основі міждисциплінарних підходів, вибору адекватних методів і форм навчання. Сьогодні в коледжі свої знання і досвід передають студентській молоді 187 викладачів. Серед них і кандидати медичних наук, і відзна-

чені почесними званнями «Відмінник освіти», «Заслужений вчитель України». Викладачі активно впроваджують у навчальний процес новітні інформаційні технології навчання, глибоко аналізують передовий педагогічний досвід, підбирають нетрадиційні форми проведення занять тощо. Навчальновиховний процес у коледжі забезпечують 13 предметних (циклових) комісій. Тут впроваджено денну (1325 студентів), вечірню (37 студентів) та заочну (28 студентів) форми навчання. Підготовка здійснюється на базі 9 та 11 класів за спеціальностями: «Сестринська справа», «Лікувальна справа», «Акушерська справа», «Медико-профілак-

тична справа», «Стоматологія ортопедична» та «Фармація», а також впроваджено освітню діяльність, пов’язану зі здобуттям вищої освіти за спеціальностями освітньо-кваліфікаційного рівня «Молодший спеціаліст», «Бакалавр». Усі спеціальності, які отримують студенти у цьому учбовому закладі, затребувані в сучасній медицині. Спільно з управлінням охорони здоров’я Миколаївської обласної державної адміністрації створено матеріально-технічну базу, відповідаючу сучасним вимогам, яка дає змогу здійснювати підготовку кваліфікованих фахівців: 26 аудиторій; 60 спеціально обладнаних кабінетів; 32 спеціалізовані лабораторії; 11 навчальних

кімнат у лікувально-профілактичних закладах міста; аптечні установи та фармацевтична фабрика. Проводяться науково-практичні семінари, конференції, до яких долучаються студенти. У коледжі діє 4 комп’ютерних класи, які під’єднані до мережі Інтернет, запроваджено навчально-інформаційну комп’ютерну мережу, використовується система комп’ютерного управління навчальним закладом, усі кабінети та лабораторії забезпечені комп’ютерною технікою, що дає можливість викладачам використовувати інноваційні технології навчання, стежити за останніми світовими новинами медицини та фармації. Діяльність майбутніх медиків неможлива без відпрацювання практичних навичок, тому матеріальна база постійно поновлюється навчальними муляжами, фантомами, навчальними відеофільмами, комп’ютерними програмами, комп’ютерами та відеотехнікою. Обладнані та оснащені за сучасними вимогами кабінети «Технології ліків», «Виготовлення незнімних протезів», «Фармацевтичної хімії», «Фармакології», «Неорганічної та аналітичної хімії», «Педіатрії», «Терапії», «ЛФК», «Акушерства та гінекології». Під час проходження практики в лікувально-профілактичних установах міста й області студенти освоюють нову діагностичну та лікувальну апаратуру, виконуючи функції дублерів медичних працівників. Пріоритетом роботи коледжу у найближчі кілька років є впровадження ступеневої освіти відповідно до Болонської декларації. Миколаївський базовий медичний коледж має домовленість про співробітництво з Тернопільським державним медичним університетом імені І.Я. Горбачевського, Національним медичним університетом імені О.О. Богомольця та Запорізьким державним медичним університетом. Мета такої співпраці — координація спільної діяльності по забезпеченню безперервної ступеневої освіти відповідно до європейських стандартів (підготовка лікаря 10-11 років), здійснення підготовки фахівців наступного рівня з числа випускників коледжу. Сергій ГУБАНОВ, спеціально для «ВЗ», м. Миколаїв

ПРАЦЮЮТЬ ВИСОКІ ТЕХНОЛОГІЇ Нещодавно у Вознесенській ЦРЛ після реконструкції відкрито оновлену філію центру нефрології і діалізу Миколаївської обласної лікарні — це дозволить лікарям надавати спеціалізовану медичну допомогу мешканцям північних районів області.

ознесенське відділення гемодіалізу відкрите у 2010 році на базі поліклініки Вознесенської ЦРЛ. Воно було оснащене 3 апаратами гемодіалізу («штучна нирка»), що мають вимірювальні канали електролітичної провідності, температури, витрати рідини дозуючого розчину. Ці 3 апарата забезпечували діалізом 12 хворих. Сьогодні за кошти державного бюджету зроблено капітальний ремонт філії на рівні європейських стандартів, проведено реконструкцію додаткових приміщень поліклініки ЦРЛ. Німецька фірма Fresenius подарувала ще

3 апарата гемодіалізу, тобто кількість пацієнтів, які можуть отримувати курс лікування за хронічної ниркової недостатності, збільшується з 12 до 24 осіб. На щастя, відділення гемодіалізу повністю фінансується з бюджету, адже очищення крові — процедура високовартісна. Якби людині доводилося самій платити за неї, це обійшлося б у 120-130 тис. грн на рік. «Кількість людей із термінальною нирковою недостатністю, що виникла у них внаслідок розвитку цукрового діабету, артеріальної гіпертензії, хронічного захворювання або вродженої аномалії нирок,

у північному регіоні (особливо у Южноукраїнському, Арбузинському, Доманівському, Новоодеському районах) Миколаївської області зростає, — повідомила завідувачка відділення Юлія Паленко. — Значна частина таких хворих потребує корекції та підтримки порушеної функції нирок і проведення позаниркового очищення крові — гемодіалізу. Замісну терапію застосовують тричі на тиждень протягом 4 годин. Фактично хворий «прив’язаний»

до апарата. Звичайно, це незручно, особливо для людей із віддалених районів, але це єдина можливість зберегти хворим життя». Незабаром планується придбати для філії центру нефрології і діалізу ще 2 апарати гемодіалізу, збільшуючи тим самим кількість лікувальних місць у Вознесенську до 40. Юрій БАГРЯНЦЕВ, власкор «ВЗ», м. Миколаїв

МЕДИЦИНА У РЕГІОНАХ З акар п атт я

К і ро в о г ра д щ и н а

ДІАГНОСТИЧНІ ЦЕНТРИ ПОТРІБНІ І В МІСТАХ

Фото Олега Шрамка

станнім часом у державі взято курс на створення центрів ранньої діагностики — медичних закладів ІІ рівня. Йдеться у першу чергу про сільську місцевість, де проблема наближення первинної медичної допомоги до населення найбільш актуальна і де нижчі показники виявлення захворювань на ранніх стадіях. Однак і в містах центри ранньої діагностики потрібні, адже медичні заклади різного профілю, як правило, розкидані по різних мікрорайонах, та й навантаження на медиків вище. Унаслідок цього людині, аби з’ясувати свій діагноз, нерідко доводиться кілька тижнів, а то й більше обходити всіх лікарів. Тим часом, центри ранньої діагностики, де можна пройти комплексне обстеження, могли б цю проблему розв’язати. Такого висновку дійшли і в Кіровограді. Нещодавно тут на базі поліклінічного відділення Кіровоградської центральної міської лікарні (поліклініка №3) відкрито перший центр ранньої діагностики. Незабаром в обласному центрі буде створено ще три таких центри. Робота новоствореного закладу буде спрямована на профілактику захворювань, ранню їх діагностику, що сприятиме підвищенню ефективності лікування. Відтепер, щоб дізнатися свій діагноз, хворому достатньо звернутися до центру ранньої діагностики, і через короткий термін він його матиме. При цьому звернутися сюди для повного обстеження можна навіть у випадку, якщо пацієнт не закріплений за цією поліклінікою.

Відкриття центрів ранньої діагностики у першу чергу є можливим завдяки придбанню сучасного діагностичного обладнання. Як підкреслив кіровоградський міський голова Олександр Саінсус, тільки протягом останнього року медицина міста отримала обладнання загальною вартістю понад шість мільйонів гривень. Також очікується надходження апаратури ще на два з половиною мільйони гривень. Про нові можливості, що з’явилися в лікарів у плані діагностики завдяки придбанню новітнього обладнання та відкриття центру ранньої діагностики, розповів завідувач рентгенологічного відділення поліклініки Олександр Артюх: — Раніше ми не мали змоги точно діагностувати, наприклад, хвороби серця. Зараз же з допомогою холтера, який записує добову роботу серця, це стало можливим. Отримали й сучасне обладнання для обстеження шлунковокишкового тракту, новітній УЗД-апарат, який вимірюватиме швидкість кровотоку

та його наповнення. Усього отримали 12 одиниць сучасної медичної апаратури. Це принципово новий рівень оснащення закладу другого рівня надання медичної допомоги. Зрозуміло, що й райони у цій справі не пасуть задніх. Зокрема, центр ранньої діагностики нещодавно відкрито в Олександрівці. На обладнання витратили більше мільйона гривень державного бюджету. Сьогодні тут функціонують кабінет для забору крові, рентгенологічний кабінет із сучасним цифровим R-апаратом «Медикс» на два робочих місця, ендоскопічний кабінет, обладнаний сучасним гастрофіброскопом, два кабінети ультразвукової діагностики, кабінети ЕКГ, велоергометрії та холтермоніторингу артеріального тиску. Крім того, тут встановлено телемедичний комплекс «Традекс» для передання та приймання інформації результатів обстежень на ЕКГ, що дасть змогу більш оперативно діагностувати серцево-судинні захворювання. Створено комплексне діагностичне відділення і в Новоукраїнській центральній районній лікарні. Тут функціонуватимуть 6 кабінетів: 2 — з ультразвуковою діагностикою, інші — з обладнанням для конкретної групи органів шлунково-кишкового тракту або серцево-судинної системи. У лікарні уже є цифровий рентгенапарат, а нещодавно отримали і мамограф.

Прес-служба МОЗ України

По л та в щ и н а

ШКОЛА ЖИТТЯ У

априкінці жовтня цього року працівники Ужгородської міської станції швидкої допомоги першими в Закарпатській області отримали нові комплекти робочого одягу. Вручав медикам сучасну форму начальник обласного управління охорони здоров’я Роман Шніцер. Комплекти одягу закуплено згідно з Регіональною програмою зміцнення матеріально-технічної бази закладів охорони здоров’я області. Цьогоріч закуплено 289 комплектів форменого одягу — крім працівників Ужгородської станції швидкої допомоги форму отримають у відділеннях швидкої медичної допомоги Ужгородського, Перечинського та Великоберезнянського районів. «Цьогоріч чотири відділення швидкої допомоги будуть повністю забезпечені новою формою. Такий одяг дуже важливий для роботи медиків, адже їм часто доводиться працювати у складних умовах. Один комплект — це зимовий, демісезонний та літній костюми; плащ-накидка, сигнальний жилет. Із наступного року працюватимемо над тим, аби у всіх відділеннях швидкої допомоги області були нові робочі форми. Кожну модель шили індивідуально, для чого попередньо робили обміри кожного працівника швидкої допомоги», — розповів Роман Шніцер.

Олена КОБЕЦЬ, власкор «ВЗ», м. Кіровоград

С ум щ и н а

Сумах пройшла третя виїзна Українська кардіологічна школа ім. М.Д. Стражеска на тему «Сучасні стратегії діагностики та лікування серцево-судинних захворювань та їх імплементація в Україні». На конференції обговорювалися актуальні питання патогенезу, діагностики, лікування та профілактики основних серцево-судинних та судинно-мозкових захворювань. Із привітальним словом до присутніх звернулася перший заступник начальника управління охорони здоров’я Сумської облдержадміністрації Надія Лисенко, яка зазначила: «Протидія серцево-судинним захворюванням є і залишається пріоритетним завданням медичних працівників, оскільки на сьогодні дві третіх захворювань населення становлять саме серцево-судинні хвороби. Головна мета нашої зустрічі — сконцентрувати увагу медичного персоналу на якості профілактичного огляду, своєчасності диспансерного нагляду за хворими та їх реабілітації». Під час конференції обговорювалися питання щодо лікування артеріальної гіпертензії — хвороби, яка є основним чинником ризику захворюваності на гострий інфаркт міокарду, порушення мозкового кровообігу та смертності населення України. Перед кардіологами, дільничними терапевтами, сімейними лікарями, неврологами, ендокринологами, лікарями функціональної діагностики, фахівцями із відомчих медичних закладів та іншими спеціалістами виступили професо-

МЕДИКАМ «швидкої» ПОДАРУВАЛИ НОВУ ФОРМУ

БЛАГОРОДНИЙ ПОЧИН СТУДЕНТСТВА

ри Інституту кардіології ім. М.Д. Стражеска НАМН України. Окремою темою для обговорення стали сучасні лікарські засоби, які застосовують у боротьбі з серцево-судинними хворобами. Головний кардіолог Сумської області Ігор Марцовенко розповів про дистанційно-діагностичну мережу «Телекард», а також про інше сучасне оснащення кардіологічних відділень обласних, міських і районних лікарень, про перспективи їх розвитку. Загалом матеріально-технічні й кадрові ресурси охорони здоров’я області дають змогу активізувати роботу з профілактики серцевосудинних захворювань. Зокрема, місцева влада розглядає питання придбання ангіографа — дороговартісного обладнання, потрібного для дослідження кровоносних судин, особливо у хворих на ішемічну хворобу серця. Прес-служба МОЗ України

учасна медицина має у своєму арсеналі сотні тисяч лікувальних препаратів, але кров людську неможливо замінити нічим, отже потреба у ній є завжди. Попри те, що нині використовуються новітні технології в переробці донорської крові (аферез, плазмоферез), але роль донора в цьому процесі — першорядна. Розуміючи важливість донорства, студенти-медики ВДНЗУ «Українська медична стоматологічна академія» на чолі з ректором, доктором медичних наук, професором В’ячеславом Жданом стали ініціаторами проведення акції «Даруйте кров — рятуйте життя». Протягом жовтня більше половини всіх студентів академії, попередньо пройшовши відповідне медичне обстеження та отримавши дозвіл, маючи велике бажання допомогти людям, взяли на себе благородну місію донора. Звичайно, такий гуманний вчинок майбутніх медиків високо оцінили і працівники Полтавської обласної станції переливання крові, і головний лікар закладу Володимир Рудіков: «На Полтавщині за рік у середньому проводиться понад 26 тисяч донацій, заготовлюється близько 7 тисяч літрів донорської крові (це в середньому 7,8 мл на одного жителя області). Кожен лікар знає, наскільки потрібною буває донорська кров за важких травм, опіків, складних пологів тощо. Отже

переоцінити важливість донорства — неможливо! Крім того, донори роблять добру послугу не тільки хворим, а й собі, адже періодичні здавання крові позитивно впливають на організм людини, стимулюють його захисні сили, омолоджують. Ще з давніх часів застосовували ефективний метод лікування — кровопускання». Наразі символічну «естафетну паличку» цієї доброї справи майбутні медики, що навчаються у ВДНЗУ «Українська медична стоматологічна академія», передали студентам Полтавського Національного технічного університету ім. Ю.Кондратюка. Пізніше до них приєднаються молоді люди з інших навчальних закладів Полтави. Ніна ДУРДИКУЛИЄВА, власкор «ВЗ», м. Полтава

Тел.: (044) 423-02-60 • vz@vz.kiev.ua • www.vz.kiev.ua

МЕДИЦИНА У РЕГІОНАХ

16 листопада 2012 року

До н е чч и н а

СПЛАВ НАУКИ, ОСВІТИ І ПРАКТИКИ У Донецькій області розпочалася реалізація нової програми протидії туберкульозу, розрахована до 2016 року. Ії автори подбали про стабільне фінансування: при загальній вартості програми у 130 мільйонів гривень більшу частку витрат беруть на себе Донецька обласна, районні та міські адміністрації, а майже 49 мільйонів гривень — Благодійний фонд Ріната Ахметова «Розвиток України». Особливу увагу у програмі приділено підготовці та перепідготовці медичних працівників. Із цією метою у Донецьку на базі обласної клінічної тублікарні створено тренінговий центр, який сьогодні вже накопичив чималий досвід протидії туберкульозу і може дати найсучасніші знання та практичні рекомендації фахівцям. Донецьк готовий прийняти на навчання медиків свого регіону, сусідніх областей, країн СНД і навіть далекого зарубіжжя. Про це — наша розмова з менеджером програми «Зупинимо туберкульоз» Тетяною БОРОДІНОЮ.

ВЗ Чи був присутній освітній компонент у минулій програмі?

— Так, коли у 2007 році у Донецькій області почала працювати перша програма «Зупинимо туберкульоз», навчанню кадрів було приділено значну увагу. Ми запрошували кращих спеціалістів Донецької області, тренерів з-за кордону (з Естонії, Литви, США). При тому, що ці заняття були організовані на високому рівні, викликали значний інтерес у слухачів, нас не влаштовувала їх епізодичність. Ми розуміли: потрібно вибудувати цілісну систему із ґрунтовною програмою підготовки лікарів і середнього медичного персоналу. А для цього була потрібна своя

школа, хороша матеріальна база для навчання. Проблему вирішили спільно з ГУОЗ Донецької області та обласною клінічною туберкульозною лікарнею, які надали приміщення для аудиторій, за рахунок обласного бюджету його відремонтували, сучасне обладнання для нового тренінгового центру закупив Благодійний фонд. ВЗ У чому унікальність Донецького тренінгового Центру?

— В особливому сплаві науки, освіти і практики. Це забезпечили кафедра пульмонології і фтизіатрії Донецького національного медичного університету імені Максима Горького, яка направляє до нас своїх провідних фахівців, знайомить з останніми науковими розробками, обласна клінічна протитуберкульозна лікарня, яка стала місцем проходження практики фахівців, і, нарешті, сам тренінговий центр, який узяв на себе організацію навчання медичних працівників і волонтерів. Пройшли навчання 175 фтизіатрів (а це практично 100% фахівців області), регіональні координатори проекту, медсестри, лікарі первинної медико-санітарної допомоги. Зараз на «уроках» у нас лаборанти, інфекціоністи, епідеміологи. Тренінговий центр провів семінари для соціальних працівників і навіть для журналістів, які пишуть на тему туберкульозу. За період із 2008 до 2011 року в Центрі відбулося 93 тренінги, а курс навчання пройшло 1674 фахівці. ВЗ Здавалося б, чого ще бажати...

— А бажати хочеться ще багато чого. Далі ми маємо намір впроваджувати сучасні телекомунікаційні системи, плануємо проведення відео-конферен-

цій і телемостів, розширюємо наші ділові зв’язки з колегами з-за кордону, партнерами в Україні та з міжнародними організаціями, які беруть участь у боротьбі з ТБ. Після тренінгів не залишаємо своїх колишніх «учнів» наодинці з практикою, супроводжуємо і підтримуємо їх. Через кілька місяців після занять їдемо до них, запитуємо, що не виходить, на місці пояснюємо як діяти далі. Як правило, це робить хтось із наших тренерів-практиків, фахівець, який має великий досвід. У разі потреби викликаємо людину знову в Центр — для більш поглибленого вивчення тієї чи тієї теми. Словом, іде процес ре-тренінгу — постійного навчання, що і забезпечує високий рівень «випускників» нашої школи. ВЗ Хто їх готує і для яких регіонів?

— Наші викладачі — це команда найкращих фахівців Донецького медичного університету, завідувачі спеціалізованих відділень, старші медичні сестри та санітарні лікарі, фахівці-епідеміологи, колеги з інших регіонів країни та далекого зарубіжжя. Усі вони обізнані з практикою боротьби з туберкульозом, що, погодьтеся, дуже важливо. Стосовно географії діяльності Центру, поки що ми працюємо на Донецьку область, але добра слава розходиться швидко, тому до нас охоче приїздять на навчання медики з Полтави, Ужгорода, Дніпропетровська. Із наступного року центр починає працювати ще на кілька областей України — Херсонську, Дніпропетровську, Миколаївську, Одеську, Луганську та Кіровоградську, в яких ситуація із захворюванням на туберкульоз несприятлива. Наш тренінговий центр поступово стає ще й колоборативним — ми співпрацюємо з ВООЗ і за

направленнями цієї організації прийматимемо на навчання фахівців з-за кордону. Вже є перші пропозиції про співпрацю від колег із Киргизстану, які мають намір пройти курс навчання у нашому центрі. Втім, спочатку нам належить витримати обов’язкову перевірку спеціальної комісії ВООЗ, яка проведе свій аудит і дасть висновок та рекомендації про можливість такого навчання в нашому центрі. ВЗ Іспит буде складено успішно?

— Чому б і ні — у нас є чималий досвід, власні методичні розробки, сучасне оснащення, можливості поєднати теорію і практику. Мовного бар’єру також не буде, адже наші фахівці готові викладати англійською. Роботи попереду багато, адже зупинити туберкульоз нелегко. На сто тисяч жителів країни припадає 73 випадки захворювання на туберкульоз, а це — епідемічні показники. Для того щоб вплинути на цю ситуацію, потрібно ще багато чого зробити, а саме: скоротити час діагностики (зараз на діагностику чутливості туберкульозу витрачають 2-3 місяці, а із сучасними методами діагностики це можна зробити за 2-3 години), покращити поінформованість медиків і пацієнтів, поліпшити умови в лікарнях. На жаль, в області все ще залишається високим рівень виявлення резистентних форм туберкульозу та рівень захворювання на цю недугу серед ВІЛінфікованих людей. Перелік подібних проблем можна продовжити. Тож нам потрібно вчитися перемагати туберкульоз, а це означає, що країні знадобляться тренінгові центри, перший із яких створено в Донецьку. Микола СТОЛЯРОВ, власкор «ВЗ», м. Донецьк

З а п ор і ж ж я

ТИ НЕ САМОТНІЙ! «Р а к — н е в и р о к !» — с т в е р д ж у ю т ь л і к ар і онкологи К У «Запорізька обласна дитяча клінічна лікарн я», — саме т у т працює єдина в Україні програма онкогематології для дітей. У ході реа лізації програми «Дитяча онкогематологі я» в Запорізькій області протягом кі лькох років діти, які страж дають від злоякісних новоутворень, отримують на базі спеціалізованих ві д ді лень К У «Запорізька обласна дитяча клінічна лікарня» повний комплекс діагностичних і лікувальних заходів згідно зі стан дартами на данн я медичної допомог и, зат верд жен и х на к а з а м и МОЗ Ук ра ї н и. Ф і-

нансу ванн я програми є рег ул ярним і дає змог у дотрим увати терміни і дози введення препаратів, що є обов’язковою умовою для досягнення тривалих ремісій. Проведені діагност и чні дос лі д женн я повніс т ю відповідають необхідним критеріям III рівня акредитації. За роки існування програми вдалося досягти 5-річної безрецидивної виживаності на рівні 7275%, що практично відповідає загальноукраїнським показникам і в перспективі може досягти європейських норм. Фінансування програми дає змогу збільшити кількість дітей, які повністю проходять курс лікування за місцем проживання,

ПРИШВИДЧУЄМОСЯ! і зменшити кі лькість направлень на лікування в установи IV рівня акредитації. Крім того, програма передбачає капітальний ремонт відділення гематології в КУ «Запорізька обласна дитяча клінічна лікарня», розширення площ відді лення д ля забезпечення потрібних умов перебування онкогематологічних пацієнтів, адже щорічно в Запорізькій області реєструється близько 30 нових випадків виникнення пухлин у маленьких пацієнтів, які потребу ють на лежного лік у вання і комфортних умов перебування. Олена ПЕТРЕНКО, власкор «ВЗ», м. Запоріжжя

априкінці жовтня заклади охорони здоров’я Запорізької області отримали 29 санітарних автомобілів, у тому числі 3 реанімобіля. Подарунок більш ніж доречний — карети «швидкої» оснащено за останнім с ловом ме ди чної тех нік и, що зробить роботу медиків бі льш комфортною та ефективною. Реанімобі лі передано в обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф і в лікарню екстреної і швидкої медичної допомоги м. Запоріжжя, а санітарні автомобілі вже поповнили парк підрозділів швидкої медичної допомоги міст та районів області. Олена ПЕТРЕНКО, власкор «ВЗ», м. Запоріжжя

ОСОБИСТИЙ ФАКТОР

ЯКЩО НЕ МИ, ТО ХТО Ж? Мабуть, для кожного настає час, коли виникає потреба зупинитись, оглянутись на пройдений життєвий шлях, оцінити зроблене. Такий момент настав і для відомого фахівця із соціальної медицини Олега Михайловича ЦІБОРОВСЬКОГО. Педіатр мимоволі ВЗ Олеже Михайловичу, педіатрія ніби й не чоловіча спеціальність. Із любові до діток пішли на педфак? — Дітей люблю, але дитячим лікарем став мимоволі… І Олег Ціборовський розповів, як це сталося. — Атестат зрі лості, який засвідчував, що його пред’явник є «золотим» медалістом, дещо затримали у школі і голова приймальної комісії Київського медичного інституту на дводенне запізнення зі здачею документів спершу не звернув особливої уваги, та коли прочитав у заяві, що абітурієнт бажає вступити на лікувальний факультет, чомусь спохмурнів і став уважно читати автобіографію юнака. Жирною рисою підкреслив «проживав на тимчасово окупованій території» і тут чомусь звернув увагу на те, що термін прийому документів минув. Помітивши, як захвилювався хлопець, голова приймальної комісії його заспокоїв: — Не біда, підеш на педіатричний. Згода? — Пораджуся з батьками, — мовив спантеличений Олег. Батько реагував на такий несподіваний поворот справи досить спокійно: — А чому б тобі і справді не піти на педфак? Педіатрові потрібно навіть більше хисту, аніж терапевтові: дорослий пацієнт дасть лікареві корисну інформацію про свої болячки, а малюк не в змозі. Бути по тому! І, вже ставши студентом, Олег зрозумів тонку гру голови приймальної комісії. Будучи деканом педіатричного факультету, він вирішив будь-що збільшити ві дсоток чоловічої статі і знаходив хитромудрі способи завербувати до себе якнайбільше хлопців. І досяг свого: мабуть вперше в історії медінституту 9О% студентів педфаку становили хлопці, тоді як традиційно скрізь було навпаки. — Ось так я і став педіатром. І знаєте, не жалкую… Швидко промайнули незабу тні студентські роки

— отримав призначення у село Мрин на Чернігівщині. А тут: «Будеш головлікарем будинку дитини». Ого! Радісно сповістив про таку честь батькам додому. Щоправда, сам собі був і головним, і рядовим, оскільки штатний розпис інших фахівців і не передбачував. Не скаржився батькам, що житла немає, мешкав у комірчині-ізоляторі. Не нарікав, що й завантажили його за повною програмою — голо-

як піти на станцію швидкої допомоги. Охочих працювати там завжди було мало: і завантаження через край, і не престижно. Але на долю не нарікав — на «швидкій» здобув не лише фаховий, а й фізичний гарт — у подальшому житті це згодилося. Із часом молодого працелюбного фахівця помітили в Українському НДІ педіатрії, акушерства й гінекології. Нова посада — молодший науковий співробітник.

Олег Михайлович завжди радий поспілкуватися із донькою Іриною та онукою Богданою

для кандидатської дисертації». Запропонував і тему: «Вплив соціальних чинників на здоров’я школярів молодших класів». Молодий науковець блискуче захистив дисертацію. Подальші обшири й можливості ві дкри ла поса да вченого секретаря інституту. Тепер він уже мав дбати не лише про свій особистий внесок в українську педіатрію, а й усього колективу науковців. А проблеми були: здоров’я вагітних, породіль, новонароджених. Дослідження породжували величезний обсяг інформації, а обробка її традиційними методами гальмувала поступ. Чому б не скористатися останніми здобутками кібернетики? Запропонував керівництву інституту свій план. Це значно пізніше кібернетика, електронно-обчислювальна техніка стали «у моді», тоді ж, у 70-х роках минулого століття, багато хто вважав цей напрямок

влікар сільської дільничної лікарні умовив працелюбного молодого фахівця попрацювати на півставки ще і в лікарні. Листи, сповнені оптимізму, написав і дружині Олі, однокурсниці, також педіатрові. Домовлялись, що вони возз’єднаютьс я, як тільки Олег отримає хоч якесь житло.

Від практики до науки Мин уло к і лька рок і в. З дому, із Києва, на дходили тривожні листи: здало здоров’я батька, заслабла й мама. Діти порозліталися, як ті птахи, хто допоможе стареньким? І Олег став збиратися до Києва. Полишав сільську медицину з чистою совістю: у село прибули за призначенням два лікарі і їх, за сприяння Олега, відразу ж забезпечили житлом. І ще лишив одну добру згадку про себе: при сільській дільничній лікарні відкрив дитяче відділення на 50 ліжок. У рідному місті з лікарськими вакансіями було сутужно. Нічого не лишалось,

таку важливу дільницю? В адміністрації інституту сумніву не було — звичайно ж Олегу Ціборовському.

Роки, як намисто Невблаганний час нанизував роки, мов разки намиста. Здавалося, недавно його батьки обговорювали споконвічне для дітей питання ким бути, як тут уже й Олег Михай лович опинивс я у ролі батька дорослих дітей. Син Ярослав закінчував середню школу і твердо вирішив: піде стопами батька й матері. Не підвів — вступив до того ж медичного інституту, на той же педфак. А його батько, Олег Михайлович, у цей час перей м а в с я з ов с і м і н ш и м и питаннями. Із висоти набутого багатого досвіду дуже кида лися в око недоліки існуючої системи охорони здоров’я, приміром, у роки горбачовської перебудови у моду ввійшла загальна диспансеризація населення. — Галасу було багато, — досі не може спокійно згадувати ті часи Олег Михайлович, — але яка ж користь від тієї диспансеризації, коли основний її етап — лікування виявленої захворюваності — у масових масштабах (як задумувалося) так і не реалізували?

І чужого не цурайтесь…

Ювіляр із дружиною Ольгою Іванівною та сином Ярославом

Тоді, у 70–х роках минулого століття, в інституті окрім акушерсько-гінекологічних проблем переймалися і здоров’ям школярів. Чому їх здоров’я неухильно погіршується? Як зарадити цьому загрозливому процесу? Відповідь мали дати наукові дослідження. Так Олег Ціборовський прилучився до наукової роботи. Ознайомившись із матеріалами перших його досліджень, завідувач науково-організаційного відділу НДІ Віктор Неділько зазначив: «Та це ж майже готовий матеріал

безперспективним. Олег Ц іборовс ьк ий дові в, що це не так — вперше аналіз наукових досліджень стали робити за допомогою електронно-обчислювальної техніки. Робота пішла жвавіше. А за тим запровадили ще одну новацію — автоматизовану систему управління. Оскільки обсяги наукової роботи зростали, визріло питання про відкриття нового підрозділу в НДІ — відділу наукових проблем організації медичної допомоги дітям і матерям. Кому очолити

Ольга Іванівна, дружина, ніколи не хвилювалася так, як цього разу, готуючи чоловіка до відповідального відрядження. Незвичайного як для недавнього радянського науковця — закордонного. Упала «залізна завіса», з’явилися зовсім інші можливості. Але що ж покласти чоловікові у далеку дорогу? Вона пролягала до столиці Туреччини Анкари. У складі групи провідних фахівців різних профі лів його запросили взяти участь у роботі світового конгресу Гельсінської громадянської асамблеї. У наступному, 1994, році надійшло запрошення від фракції зелених Європарламенту до Парижу і Страсбурга, до Базеля, Женеви і

Тел.: (044) 423-02-60 • vz@vz.kiev.ua • www.vz.kiev.ua

ОСОБИСТИЙ ФАКТОР

16 листопада 2012 року

Цюріха — зелені цікавились долею, станом здоров’я дитячого населення України після екологічної катастрофи на ЧАЕС. На поважних зібраннях Європи представник української медицини виступав із доповідями, інформацією про медичні наслідки чорнобильської біди. А вдома його чекало запрошення обійняти посаду професора кафедри управління охороною здоров’я Інституту державного управління та самоврядування при Кабінеті Міністрів України. Олег Михайлович став науковим керівником і консультантом перших в Україні 40 магістерських робіт із актуальних питань організації та управління галуззю.

Реформи є невідворотними Масштабнішими ставали обшири його наукової та громадської діяльності. І цілком логічним, виправданим був перехід Ціборовського на роботу до Інституту громадського здоров’я, де йому запропонували очолити відділення наукових регіональних програм реформування галузі — сама доля спрямувала науковця зайнятися питаннями реформування системи охорони здоров’я вже незалежної України. Олег Ціборовський є автором цілої низки проектів, рекомендацій про те, як змінити рідну йому галузь на краще. Ось лише деякі його проекти: «Комплексна цільова програма реструктуризації галузі», «Основи державної політики України у галузі охорони здоров’я» та інші. Його думки, рекомендації, пропозиції лягли в основу національних, державних, регіональних програм, ряду законів України, указів Президента України, постанов Кабінет у Міністрів, рішень колегії МОЗ України. Учений говорить про невідворотність реформ: — Вони зумовлені кардинальними змінами соціально-економічної системи, незадовільним станом здоров’я населення, недостатніми фінансовими, матеріальними ресурсами галузі, недосконалою системою оплати праці медпрацівників. Зрештою незадоволенням пацієнтів, як і всього суспільства, якістю медичної допомоги. А якщо конкретніше, то наші зусилля мають бу ти спрямовані на розв’язання таких гострих проблем: визначення гарантованого обсягу медичних послуг, розробку медикоекономічних стан дартів, а також створення нової, ефективної системи матеріального і морального стимулювання медпрацівників, оплату їх праці залежно від

СЛОВО ПРО КОЛЕГУ Любомир ПИРІГ, академік НАМН, член-кореспондент НАН України, почесний президент ВУЛТ, президент СФУЛТ: — Хтось із діячів медицини віддає перевагу теорії, і це потрібно, а хтось іде до вершин фахової досконалості і через науку, і через клінічну практику. Саме останнім шляхом пішов наш вельмишановний ювіляр, відомий фахівець із соціальної медицини, історії медицини. І з часом це йому дуже згодилося — багато розроблених ним проектів, рекомендацій, пропозицій лягли в основу низки важливих державних документів у галузі охорони здоров’я. Можна уявити той величезний науковий і клінічний досвід, накопичений Олегом Михайловичем! За своє життя він встиг попрацювати рядовим лікарем швидкої медичної допомоги, завідувачем медпункту автоколони, терапевтом медико-санітарної частини промислового підприємства, лікарем електрокардіографічного кабінету полікліні-

ки. То хто ж може краще розбиратися у тонкощах української системи охорони здоров’я? Із ним постійно радяться у питаннях реформування галузі. Вагомим є і внесок ювіляра у медичну науку. Це понад 370 наукових і публіцистичних праць, у тім числі 38 монографій і посібників, 16 науковометодичних та науково-інформаційних брошур. Водночас Олег Михайлович брав активну участь і у громадському житті держави, зокрема у створенні й діяльності Української екологічної асоціації «Зелений світ», Товариства «Просвіта» ім. Тараса Шевченка, Народного Руху України. Є одним із засновників і незмінним членом правління Всеукраїнського лікарського товариства, Світової федерації українських лікарських товариств. За свою плідну діяльність має низку відзнак. Побажаємо ж вельмишановному ювілярові ще довгі роки перебувати у лавах професійних та громадських діячів рідної України.

Колектив редакції газети «Ваше здоров’я» приєднується до численних поздоровлень ювілярові із приводу 80-річчя і щирих побажань міцного здоров’я й особистого щастя! кількості, якості та наслідків роботи. Має бути створена система контролю і забезпечення якості медичної допомоги, системи інформаційного забезпечення служб. Багато говоримо про потребу підвищення санітарної культури нашого населення, а про моральне чи матеріальне стимулювання

здорового способу життя навіть і не згадуємо. Відстає правове забезпечення системи. Ми ще далекі від сучасного рівня управління галуззю. Готуємо лікарів, а коли ж належно готуватимемо висококваліфіковані кадри організаторів охорони здоров’я, удосконалюватимемо методи управління

системою? Все це маємо зробити. Бо хто ж зробить, якщо не ми? ВЗ Олеже Михайловичу, я чув про Вашу комплексну цільову програму реструктуризації системи. У чому її суть? — Це насамперед перегляд, корекція стосовно реаль-

них соціально-економічних умов потреб населення у різних видах медичної допомоги, нормативів наванта женн я ме диків різних спеціальностей на основі п ріори тет ного розви т к у первинної медико-санітарної допомоги, засад сімейної медицини. Це і скорочення непотрібних ланок, обґрунтоване упорядкування мережі лікувальних закладів, удосконалення їх структури та функцій. Зрештою, це не лише моя власна думка, а й багатьох моїх колег, низка новацій уже й прописана у державних документах. За чим же зупинка? За дією, конкретною роботою…

Династія лікарів–педіатрів Телефонний дзвінок перервав нашу розмову. — Телефонувала онука Богдана, — пояснив господар дому. — А хто вона за фахом? — Педіатр, як і прадід, дід, батько. — Отже, Ціборовські — династія лікарів-педіатрів? — Майже. Лише донька Ірина підвела, вона — кандидат історичних наук. Скількох же хворих діток пролікувала ця славна родина? Скількох новонароджених врятувала? — І в голову не приходила думка підраховувати. Це ж наша звичайна робота. Не рахували й скільки років пропрацювала родинна династія у галузі педіатрії. А ми підрахували: понад 130! Василь КАЛИТА, «ВЗ»

КАРДІОЛОГІЯ

Володимир Коваленко:

Лікування і профілактика –

два фронти наступу на серцеві недуги Серцево-судинні захворювання залишаються основною причиною смертності населення в усьому світі. Тому в усіх країнах увага науковців та організаторів охорони здоров’я до цієї проблеми надзвичайно велика. Не стала винятком і Україна – XIII Національний конгрес кардіологів, який відбувся під егідою НАМНУ, МОЗ України, Асоціації кардіологів України та Інституту кардіології імені академіка М.Д. Стражеска НАМНУ і зібрав майже 3000 учасників із різних країн (України, Росії, Франції, США, Великої Британії, Італії, Чехії, Словенії, Голландії, Угорщини, Японії, Китаю), був присвячений найважливішим напрямкам сучасної вітчизняної і світової кардіології. Про підсумки конгресу і завдання, які доведеться вирішувати вітчизняним кардіологам найближчим часом, – наша розмова з директором ДУ «Національний науковий центр «Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска» НАМН України», Президентом Асоціації кардіологів України, академіком НАМН України, професором Володимиром КОВАЛЕНКОМ.

ВЗ Яка особливість поширення серцевосудинних захворювань в Україні?

— Середній показник смертності від серцевосудинних захворювань (ССЗ) у розвинених країнах — приблизно 50%. На жаль, в Україні він значно вищий (один із найвищих у світі) і сягає 66,6%. Слід відзначити, що такого рівня ми поступово «досягли» за останні 20 років — свого часу цей показник у нас також не перевищував 50%. Більше того, наші дослідження засвідчили, що фактично він і нині не дуже відрізняється від інших країн. Однак ситуація погіршилася і через те, що знизилася відповідальність лікарів, патологоанатомів, судмедекспертів стосовно ставлення діагнозу хворим. У разі раптової смерті чи смерті хронічних хворих у стаціонарах різного профілю (онкологічного, хірургічного, пульмонологічного тощо) таким пацієнтам часто безвідповідально «приписують» серцево-судинну патологію як причину смерті. А ще багатьом померлим взагалі не роблять розтинів і без патологоанатомічного підтвердження встановлюють діагноз кардіосклероз чи раптову серцево-судинну смерть. І це суттєво завищує згадані показники. Тому в подальшому ми плануємо провести роз’яснювальну роботу з фахівцями, які мають відношення до верифікації діагнозу. Якщо ж розглядати реальні причини серцево-судинної смертності, то найчастіше наші співвітчизники помирають від гострого інфаркту міокарда, інсультів, порушення ритму серця та серцевої недостатності. Ще однією особливістю є те, що в Україні від ССЗ помирають люди, на 10-12 років молодші, ніж у розвинених країнах світу. Але цей показник також потрібно розглядати через призму загальної тривалості життя населення (вона в Україні також менша на 10-12 років). Із передчасним старінням раніше виникає і дебют серцево-судинних захворювань. ВЗ Чи врятує від цього профілактика і що потрібно зробити у масштабах держави?

— Безумовно, заходи профілактики на рівні популяційних стратегій є основними серед тих, що запобігають розвитку ССЗ. Тому у багатьох розвинених країнах світу були створені програми профілактики основних хвороб — артеріальної гіпертензії, цукрового діабету, програми боротьби з високим рівнем холестерину, пропаганди здорового харчування, здорового спо-

собу життя, відмови від куріння. Усе це сприяло суттєвому зниженню рівня смертності від ССЗ — на 10-15% і навіть більше. Прикладом у розв’язанні цього питання у нашій державі були дві Національні програми — Програма профілактики та лікування артеріальної гіпертензії та Програма запобігання та лікування захворювань серцево-судинної системи та судинно-мозкових захворювань, які впроваджувалися під егідою нашого інституту, МОЗ України, НАМН України. Виконання передбачених ними профілактичних закладів дало позитивні результати: за 10 років вдалося знизити смертність від інсультів у людей працездатного віку на 20%. А також збільшити тривалість життя хворих із ССЗ на 1,1-1,2 роки. Тож як бачимо подібні програми працюють і в умовах наших реалій. Крім того в такий спосіб актуалізується не лише первинна профілактика, яка обмежує чинники ризику, а й вторинна — тобто зростає прихильність хворих до лікування. Кількість людей, які активно лікують артеріальну гіпертензію, збільшилася за час реалізації цих програм майже вдвічі. Це дуже важливо, тому і нинішні ініціативи держави стосовно забезпечення ліками, відшкодування їх вартості хворим на артеріальну гіпертензію матимуть надзвичайно вагомі результати. Тож можна сказати, що лікування і профілактика — два фронти наступу на серцеві недуги. ВЗ Наскільки доступними для українців є нові методи лікування?

— Цю проблему варто розділити на дві частини. В Україні імплементовані майже всі нові методи лікування ССЗ (це стосується фармакотерапевтичних, інтервенційних та кардіохірургічних методів), якими користується світ. Однак їх доступність для нашого населення, на жаль, нижча, ніж у західних країнах. І це пов’язано головним чином із фінансовим чинником, адже сучасні кардіохірургічні інтервенційні технології, розхідні матеріали дуже дороговартісні. І без належної державної підтримки вони «віддаляються» від пацієнта. Тому нині з боку держави готується низка ініціатив для розв’язання цієї проблеми. У тому числі і фінансових. Приміром, цьогоріч наш інститут отримав більше фінансування порівняно з минулими роками і ми маємо можливість закупити нове обладнання, апаратуру. Наступна ініціатива — з боку НАМНУ та МОЗ України — виділення квот на безкоштовне лікування тяжкохворих із різних регіонів у високоспеціалізованих закладах держави. Я вважаю, це лише початок низки цікавих і корисних ідей.

ВЗ А втілювати їх медичним працівникам. Вони до цього готові?

— Багато наших лікарів проходять навчання в системі післядипломної освіти України, адже вітчизняна кардіологія має великі традиції. Дуже важливим є проведення українських кардіологічних шкіл імені М.Д. Стражеска у різних регіонах країни, виїзних конференцій — у такий спосіб маємо можливість безпосередньо спілкуватися з лікарями на місцях і доводити до їх відома інформацію про нові методи. Асоціація кардіологів України для більш поглибленого втілення спеціалізованих розділів кардіології створила профільні асоціації з артеріальної гіпертензії, серцевої недостатності, порушення ритму серця, інтервенційної кардіології, невідкладної кардіології, що дає нам змогу проводити значну освітню роботу серед лікарів. Частина наших лікарів стажується за кордоном, щорічно проводимо національні конгреси кардіологів, у яких беруть участь провідні фахівці України та зарубіжні вчені. Цьогоріч Асоціація кардіологів України провела кілька спільних засідань з Європейською асоціацією кардіологів, Європейською асоціацією порушень ритму серця та Європейською асоціацією артеріальної гіпертензії, що надало унікальну можливість ознайомити наших лікарів з високоспеціалізованими сучасними методами діагностики та лікування ССЗ — потім вони імплементують ці методи в регіонах. Зокрема, у Донецьку, Дніпропетровську, Львові існують сучасні кардіологічні центри, які застосовують найновіші методи. Співпраця із зарубіжними колегами, інтеграція нашої кардіології у світову — дуже важливий напрям. Безумовно, робимо великий акцент на молодь — на молодих учених, які будуть нашою гідною зміною. Вони мають бути обізнаними як із надбаннями вітчизняної кардіологічної школи, так і зі здобутками світової науки. Все, що є найновішого у світовій кардіології, своєчасно доводиться до лікарів нашої держави. Однак треба визнати: багато методів, які у нас втілені як поодинокі методики, у розвинених країнах світу застосовуються широко, і можуть більш суттєво впливати на серцево-судинну захворюваність. Тож наше завдання — не просто втілювати найсучасніші технології (як окремі підрозділи), а й досягти того, щоб вони охоплювали максимально широкі верстви населення, всіх, хто потребує такого лікування.

хворіють на кілька хвороб, наприклад: ССЗ та цукровий діабет, чи хвороби нирок, або ревматичні недуги. Таке поєднання несприятливе для перебігу захворювань, формує нові ознаки, які не притаманні одній окремій хворобі. Тому дуже важливо вивчати ці особливості. Коморбідність — складна проблема і донести її до пересічного лікаря теж непросто. До сьогодні у світі не розроблено уніфікованої методології щодо вивчення коморбідності і визначення найбільш раціональної тактики її фармакотерапії. В Україні ж ми щойно почали цю роботу. Але переконаний — будемо її продовжувати. ВЗ А над чим ще працюють учені вашого інституту?

ВЗ На конгресі значне місце було відведено обговоренню питання коморбідності. Це не випадково?

— Інститут традиційно займається популяційними стратегіями профілактики та лікування ССЗ. У нас існують два спеціалізовані підрозділи, які цілеспрямовано забезпечують організаційнометодичну роботу по всій країні. Тут працюють професори, доктори медичних наук, провідні наукові співробітники, які розробляють методологію і втілюють найновітніші методи профілактики та лікування. Зокрема, ми здійснюємо 30-річний моніторинг за станом здоров’я нашого населення на прикладі окремих регіонів держави. Моніторуємо, як змінюється ставлення населення до свого здоров’я, здорового способу життя, обмеження чинників ризику, прихильність до лікування тощо. Протягом року проводимо багато заходів, спрямованих на удосконалення профілактики, діагностики та лікування ССЗ. Тісні контакти з фахівцями регіонів дають змогу своєчасно виявляти ССЗ, направляти до нас тяжких хворих. Наш інститут завжди відрізнявся оперативним втіленням новітніх технологій. Зокрема, ми першими в Україні запровадили інтервенційні технології лікування хворих на ССЗ, стентування хворих на гострий інфаркт міокарда. Першими в Україні провели інтервенційну іннервацію ниркових судин за резистентної артеріальної гіпертензії. У нашому інституті впроваджуються сучасні ультразвукові технології візуалізації серця (3D та 4D), КТ, які дають змогу детально візуалізувати коронарні судини, моніторування ритму серця, дистанційне моніторування хворих з ССЗ, навантажувальні тести. Досвід розвинених країн світу, які за останні 20 років знизили захворюваність та смертність від серцево-судинної патології, дає нам підстави для оптимізму і віру в те, що, доклавши спільних зусиль, ми знайдемо шляхи розв’язання цієї проблеми і в нашій країні.

— Так, ця проблема нині дуже актуальна і тому вона стала основною темою конгресу. Більшість людей середнього та похилого віку одночасно

Інтерв’ю підготувала Наталія ВИШНЕВСЬКА, спеціально для «ВЗ»

Тел.: (044) 423-02-60 • vz@vz.kiev.ua • www.vz.kiev.ua

ХІРУРГІЯ

16 листопада 2012 року

ЦЯ ПІДСТУПНА

ТРОМБОЕМБОЛІЯ Гостра тромбоемболія легеневої артерії є однією з найчастіших причин раптової смерті людей. Показник смертності стабільно високий і становить 30-40 відсотків. Складність діагностування зумовлюється тим, що ця патологія маскується під хронічну пневмонію, інфаркт міокарда, інсульт. І якщо лікарі своєчасно не розпізнають характер ураження і не нададуть високоспеціалізованої допомоги — летального кінця не уникнути.

радиційно під час лікування гострої тромбоемболії застосовують тромболітики, здатні розчиняти наявний у згустку крові фібриноген. Тромболізис забезпечує досить швидкий фібриноліз, і це поліпшує легеневий кровотік, серцеву діяльність та насичення крові киснем. Однак терапія не завжди могла справитися з тромбоемболією, і до неї прилучилася хірургія. До останнього часу у нас в Україні працювали за утвердженою методикою. Оперативне втручання рятувало хворих, однак далеко не всі могли його перенести, адже воно супроводжувалося небезпечними крововтратами, тривалою анестезією. Після операції хворий ще не менш як місяць перебував у режимі реабілітації. Також не було гарантії, що замість ліквідованого тромбу з часом не виникне новий.

«Блок-пост» в артерії Завідувач кафедри хірургії №4 Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця, лауреат Державної премії України, заслужений лікар України, доктор медичних наук, професор Володимир Мішалов не один рік шукав нові підходи до приборкання тромбоемболії. Яким шляхом іти? Пригадалися невдалі спроби старих хірургів перев’язувати нижню порожнисту вену, аби не дати згустку крові уразити легеневу артерію. Так, це могло допомогти в одному — загальмувати просування тромбу, але перешкоджало кровотоку, спостерігалися й інші недоліки. Як добитися, щоб та ж вена охороняла легеневу артерію від згустків крові і в той же час не порушувався нормальний кровотік?

Стрімкий поступ медицини та медичної техніки сприяв пошуку новатора. У світі з’явилися спеціальні пристрої — кава-фільтри, надтонкі дротяні каркаси, виловлювачі згустків крові. Вони не заважають кровотоку і в той же час у своїх сітях затримують крупні емболи. То чи не використати такий фільтр і в разі тромбоемболії легененевої артерії? Дослідження підтвердили, що такий варіант цілком реальний. І розташування охорони артерії від тромбів, такий собі «блок-пост», цілком обґрунтоване: нижня порожниста вена збирає венозну кров від нижніх кінцівок та всіх внутрішніх органів, тобто, є своєрідним кров’яним депо. Постало питання: як доставити фільтр до потрібної вени? Допомогли здобутки ендоскопічної хірургії. Стало можливим замість трудомістких оперативних втручань обмежитись процедурою, де під контролем рентгенустановки своєрідна ракета-носій — мініатюрний балон-катетер — проникає у крупні судини і з током крові

доправляє у задану точку організму — трохи нижче впадання у нижню порожнисту вену ниркових артерій — а потім повертається у вихідне положення. Фільтр не заважає крові вільно проходити через вену. Крупні тромби, які можуть призвести до тромбозу легеневої артерії, застряють у фільтрі і розчиняються під дією застосовуваного у таких випадках тромболізису.

Хірургія й терапія в одній упряжці Різниця між традиційною й новою технологіями разюча: замість розкриття грудної порожнини — майже непомітний розріз шкіри, замість чотиригодинної операції — 15-хвилинна процедура. Ані наркозу, ані крововтрат — уже через день пацієнта виписують із лікарні. Виграш не лише для хворого, а й багатомільйонний економічний для держави — за рахунок скорочення витрат, пов’язаних із

Завідувач кафедри хірургії №4 Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця, лауреат Державної премії України, заслужений лікар України, доктор медичних наук, професор Володимир Мішалов

оплатою тимчасової непрацездатності трудівників. Свій вклад у розробку нової технології одночасно з професором Володимиром Мішаловим зробили науковці Запоріжжя та Львова. Роботу групи новаторів відзначено Державною премією України. — Володимире Григоровичу, — запитую професора Мішалова, — роль хірургії у подоланні такої небезпечної хвороби є незаперечною, але й терапія дає часом добрі результати. Як же лікарю обрати правильну методику лікування? — Зішлюсь не лише на власний досвід роботи, а й на останні рекомендації Американського торакального товариства. Пацієнтам із гострою емболією і відсутністю високого ризику кровотечі доцільним є застосування системного тромболізису зі стартовою терапією парентеральними антикоагулянтами. Катетерна ж тромбоектомія рекомендується у разі неефективного тромболізису, реальної загрози смерті пацієнта з кардіогенним шоком чи артеріальною гіпотензією. Отож першочерговим терапевтичним заходом має бути тромболізис. Василь КАЛИТА, «ВЗ»

ЕПІДЕМІОЛОГІЯ

ГРИП: ЗАГРОЗИ І ПРОГНОЗИ Осінь традиційно принесла не лише мінливу погоду, а й тривоги з приводу сезонного грипу. Наш кореспондент звернувся до директора Інституту інфекційних хвороб та епідеміології НАМН України, доктора медичних наук, професора Віктора МАРІЄВСЬКОГО, щоб з’ясувати, до чого готуватися лікарям і пацієнтам. — Підстав для панічного настрою сьогодні, на щастя, немає, — зазначив Віктор Федорович. — У всіх країнах Європи активність грипу низька. Лише у деяких — Шотландії, Польщі, Франції, Норвегії — спостерігаються поодинокі випадки виявлення вірусів А та В. Приблизно така ж ситуація і в США. Хоча у цій країні щотижня досліджують понад три тисячі зразків від хворих із грипозною клінічною симптоматикою, за останній тиждень лише близько 6 відсотків зразків виявились позитивними на грип. ВЗ Це там, далеко. А як у нас в Україні? — Тримаємо руку на пульсі. Впродовж усього року постійно здійснюється рутинний та дозорний епідемі-

і регулярні молекулярно-генетичні дослідження матеріалу від хворих, відібраних системою дозорного нагляду. А епідситуація з гострими респіраторними інфекціями в Україні відповідає звичайному для цієї пори року сезонному рівневі. ВЗ Наскільки мені відомо, Україна долучилась до світової системи вірусологічного нагляду за розвитком грипу. Які переваги це нам дає? — Так, ось уже впродовж шести років наш інститут доправляє українські штами вірусів до двох світових центрів грипу — в Атланті (США) та Лондоні. Що це нам дає? Там наші штами уважно вивчають, порівнюють з надісланими з інших країн.

му процесі буде другорядною. Всі ці три штами увійшли до складу актуальних сезонних вакцин проти грипу для країн Північної півкулі на нинішній сезон як рекомендовані ВООЗ для виробництва вакцин. ВЗ Ми підійшли до вельми делікатного питання про щеплення... — За даними такої авторитетної організації як ВООЗ, своєчасна вакцинація перед епідемічним сезоном є найефективнішим засобом профілактики грипу. З урахуванням досвіду останньої пандемії грипу, що пройшла у світі у 2009-2010 рр., пріоритетними групами ризику, які підлягають імунізації, експерти ВООЗ вважають вагітних, медичних працівників, дітей віком 6-59 місяців, людей похилого віку та осіб із обтяженими станами — діабетом, астмою та ін. ВЗ Які терміни вакцинації є оптимальними? — Це залежить від кліматичної зони, періоду настання зими. В Україні імунізацію слід проводити у жовтні-листопаді зареєстрованими та дозволеними до застосування грипозними вакцинами. Не зайвим буде нагадати і скільки часу потрібно для утворення імунного захисту. Для дорослих це 10-14 днів, а для дітей до трьох років чи тих, хто не хворів на цю недугу, — півтора місяця. Цим особам роблять дворазові щеплення по півдози з інтервалом у чотири тижні.

ологічний нагляд. Перевагу надаємо останньому. Поясню: дозорний нагляд є новішим, досконалішим, дає змогу зменшити навантаження на медичну службу, заощадити державні кошти, поліпшити якість епідеміологічної та вірусологічної інформації, потрібної для моніторування та оцінки мінливості епідситуації. Саме за цією системою наш інститут і координує в державі нагляд за розвитком, поширенням грипу. Мережа системи — чотири міста у різних географічних зонах України: Дніпропетровськ, Одеса, Київ, Хмельницький, а в них 18 лікарень та поліклінік. Було проведено навчання медичного персоналу на предмет визначення категорій хворих із ознаками грипоподібного та тяжкого гострого респіраторного захворювання, а також тих, у кого доцільно відбирати матеріал для вірусологічних досліджень із метою виявлення вірусів грипу. Саме така система дає змогу оперативно відреагувати на неблагополуччя, визначивши збудника, який його спричиняє. Щодо прогнозу по Україні, то циркуляції вірусів грипу поки що не спостерігається. Це підтверджують

Отримана інформація використовується для формування рекомендацій щодо вироблення вакцин до кожного наступного епідемічного сезону. Ми співпрацюємо не лише із зазначеними центрами грипу. Наш інститут є учасником програми ВООЗ із контролю якості лабораторних досліджень із цієї проблеми. Про відповідність цих досліджень міжнародним стандартам свідчать отримані нами сертифікати. ВЗ Лікарський загал нині цікавить, які штами «відвідають» нашу країну? — Ми щороку складаємо прогноз для Міністерства охорони здоров’я. Щодо епідемічного сезону 2012-2013 року: на підставі проведених в інституті багатопланових досліджень і з урахуванням ситуації, що складається у світі, прогнозуємо сумісну циркуляцію вірусів типу А(Н3N2), нового штаму А/Вікторія/361/2011, який поки що не реалізував у нашій державі свої епідемічні потенції, а також нового для нас штаму вірусу В/Вісконсін/2010. Не виключена можливість циркуляції вірусу А/Н1N1/Каліфорнія/2009, але його роль в епідемічно-

ВЗ А якщо хтось не вклався у визначені строки чи завагався і втратив час? — На думку експертів ВООЗ, щеплення можна робити і в пізніші строки, але гарантований ефект досягається, якщо це зробити не менш ніж за два тижні до початку епідемічного сезону. Піднесення захворюваності на грип у нас може розпочатися не раніше середини грудня, отож для проведення вакцинації ще є час. ВЗ Ваш інститут, наскільки я знаю, досліджує грип не лише з огляду на можливу сезонну епідемію...

— Наукові дослідження спрямовано на досягнення основної мети — мінімізації шкоди від грипу. Ми глибоко вивчаємо природу патології, досліджуємо еволюційні зв’язки між вірусами грипу, які спричиняли епідемії у минулі роки, проводимо філогенетичний аналіз. Його дані є незамінними для ідентифікації та типування нових збудників, що виявляються, дають змогу визначити, звідки вони заносяться до нашої країни. Так, завдяки філогенетичному аналізу було встановлено походження пандемічних вірусів грипу 2009 року, які виникли шляхом потрійної рекомбінації між вірусами грипу людей, свиней і птахів. Наші науковці також стежать за ефективністю противірусних препаратів шляхом виявлення та долі збудників, резистентних до тих препаратів. Це дає змогу визначити, чи будуть ефективними ці засоби. А дослідження генетичних особливостей збудників спрямовано на виявлення специфічних мутацій у генах вірусів, які зумовлюють тяжкість перебігу хвороби. У подальшому продовжуватимемо спостереження за епідемічним процесом в Україні, проводитимемо поглиблене вивчення циркулюючих збудників грипу, включаючи антигенні, генетичні характеристики, їх філогенетичний аналіз. Важливим є й прогнозування етіології наступних епідемій. Кінцева ж мета наукових досліджень — уберегти націю від підступного захворювання. Розмову вів Василь КАЛИТА, «ВЗ»

Державна санітарно-епідеміологічна служба України оголошує конкурс із зарахування до кадрового резерву на 2013 рік ✔ на посади Голови Держсанепідслужби України та його заступників, призначення на які здійснює Президент України за поданням Прем’єр-міністра України або Кабінет Міністрів України • До участі у конкурсі допускаються особи, які є громадянами України; вільно володіють державною мовою; мають повну вищу освіту, стаж державної служби чи служби в органах місцевого самоврядування не менш як п’ять років та обіймають (обіймали) посади в державних органах чи органах місцевого самоврядування не нижче четвертої категорії або мають стаж роботи не менш як п’ять років на посадах керівників державних підприємств, установ та організацій, їх заступників. • Особи, які виявили бажання взяти участь у конкурсі, подають до конкурсної комісії заяву про участь у конкурсі; копію першої та другої сторінок паспорта громадянина України; заповнену особову картку форми П-2ДС; фотокартку розміром 4 х 6 сантиметрів.  Строк прийняття документів — протягом 30 календарних днів після опублікування оголошення.  Документи приймаються за адресою: 04070, м. Київ, вул. Волоська, 19/22, кімната 204, телефон для довідок: 425-00-41.

Тел.: (044) 423-02-60 • vz@vz.kiev.ua • www.vz.kiev.ua

ЛІКИ, ЩО ЛІКУЮТЬ

16 листопада 2012 року

ПРОТИВІРУСНА ОБОРОНА У професійних колах популярний вираз «грип та ГРВІ» сприймається не краще за «масло масляне». Проте хоча відомий діагноз і входить до загальної структури респіраторно-вірусних захворювань, він багато років поспіль залишається головним зимовим трендом щодо кількості випадків, важкості ускладнень та вартості лікування. Спеціалісти МОЗ України пропонують розв’язувати проблему за допомогою вакцинації. Але реалії такі, що пацієнтові простіше прийняти пігулку, коли вже хворіє вся сім’я, ніж подбати про своє здоров’я заздалегідь. І лікар повинен бути впевнений, що ця пігулка дійсно несе користь, а не лише рекламне повідомлення. У боротьбі з «мутантами» За противірусними препаратами в Україні закріпився суперечливий імідж. Спочатку налякані загрозою «свинячого грипу» люди повністю змітали їх із аптечних полиць. Потім ті ж самі люди, ще більш сполохані повідомленнями про шкоду та недоведену ефективність антивірусного лікування, масово обминали їх стороною. Але якщо пересічний громадянин може дозволити собі вибір на основі емоцій, то лікарю потрібні чіткі дані, керуючись якими від зможе призначити адекватну терапію. І ось тут починається найцікавіше. Як відомо, лікування вірусної інфекції, зокрема грипу, становить більш складну проблему, ніж терапія бактеріальних захворювань. Це зумовлено тим, що РНКвміщувальні віруси грипу є облігатними внутрішньоклітинними паразитами і в процесі розмноження використовують лише апарат біосинтезу клітин макроорганізму, певним чином модифікуючи його. Учені відмічають, що у зв’язку з цим дуже складно знаходити вибірково діючі речовини, які б знищували віруси, не ушкоджуючи при цьому клітини-хазяїна. До того ж віруси здатні до мутацій, і чутливість зміненого вірусу до певних лікарських засобів зменшується, а з нею — і ефективність терапії. Так, низка вірусів уже продемонструвала резистентність до препаратів інгібіторів нейрамінідази. За інформацією, яку надала Вікторія Задорожна, заступник директора Департаменту медичних імунобіологічних препаратів та імунопрофілактики ДП «Державний експертний центр МОЗ України», доктор медичних наук, професор, нещодавно більша частка пандемічних штамів А (N1H1) pdm09 була чутливою до озельтамівіру (ефективність спостерігалася у 99% випадків). Але станом на сьогодні вже виявлено більш як 600 резистентних до цієї речовини штамів у 32 країнах. Стійкість великої кількості штамів до дії противірусних препаратів пов’язана із заміною амінокислоти тирозину на гістидин (H275Y) у нейромінідазному глікопротеїні. Однак більшість із них залишилася чутливою до занамівіру. Резистентні штами А (H3N2) та В поки що виявляються рідко і лише в імуноскомпрометованих пацієнтів під час тривалого лікування. Суттєвою перешкодою ефективному лікуванню вірусної інфекції є те, що реплікація вірусів здебільшого відбувається до маніфестації симптомів захворювання. А сучасні противірусні препарати найефективнішими є саме в період реплікації вірусів. Тож можна бути впевненими: чим раніше розпочнеться

Спільний проект

противірусне лікування, тим кращими є його результати.

Дві команди Сучасні противірусні препарати, які застосовують для лікування грипу, за механізмом дії розподіляються на дві групи. 1. Препарати, які безпосередньо порушують реплікацію вірусу. 2. Препарати, які модулюють імунну систему організму-хазяїна. До першої групи належать: амантадин, римантадин, занамівір, озельтамівір, арбідол, інозину пранобекс та амізон. Кожен із цих лікарських засобів по-своєму впливає

ендосом на ранніх стадіях репродукції вірусу. Препарати амантадину та римантадину (похідні адамантану) є блокаторами іонних каналів, утворених М2-білками вірусу грипу А. У результаті впливу на ці білки порушується здатність вірусу проникати у клітину-хазяїна та не відбувається вивільнення рибонуклеопротеїну. Також ці препарати діють на етапі складання вібріонів — скоріше за все за рахунок змін процесингу гемаглютиніну. Своєю чергою амізон безпосередньо впливає на гемаглютинін вірусу грипу, внаслідок чого віріон втрачає здатність

«Немає сумнівів у тому, що зареєстрований препарат обов’язково має якусь доказову базу. Проте цікаво, чому такі лікарські засоби, як арбідол або амізон, не дозволені до застосування за межами СНД. Якщо тільки в Україні на початку сезону на вірусні інфекції захворіли вже більш як 800 тис. громадян, можна припустити, що і в інших країнах їх не менше, і вони також потребують ефективного та безпечного лікування», — відмітив Ігор Зупанець, головний позаштатний спеціаліст зі спеціальності «клінічна фармація» МОЗ України, голова ПК «Клінічна фармакологія та клінічна фармація» МОЗ та НАМН України, доктор медичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, завідувач кафедри клінічної фармакології з фармацевтичною опікою Національного фармацевтичного університету. на вірусну інфекцію. Зокрема, озельтамівір та занамівір є інгібіторами нейрамінідази — одного із ключових ферментів, які беруть участь у реплікації вірусів грипу А та В. У результаті інгібування нейрамінідази гальмується вихід віріонів із інфікованих клітин, посилюється їх агрегація на поверхні клітини та сповільнюється поширення вірусу в організмі. Під впливом цих препаратів знижується стійкість вірусів до згубної дії слизової оболонки секрету дихальних шляхів. Також інгібітори нейрамінідази зменшують продукцію цитокінів, перешкоджаючи розвитку місцевої запальної реакції та послаблюючи системні прояви вірусної інфекції. Противірусну дію арбідолу пов’язують із його здатністю стабілізувати гемаглютинін і перешкоджати його переходу в активний стан. Завдяки цьому не відбувається злиття ліпідної вірусної оболонки з мембраною клітини та мембранами

приєднуватися до клітин-мішеней для подальшої реплікації. Усі зазначені препарати зареєстровані в Україні та дозволені до медичного застосування. Проте деякі з них викликають питання навіть у провідних фахівців. «Немає сумнівів у тому, що зареєстрований препарат обов’язково має якусь доказову базу. Проте цікаво, чому такі лікарські засоби, як арбідол або амізон, не дозволені до застосування за межами СНД. Якщо тільки в Україні на початку сезону на вірусні інфекції захворіли вже більш як 800 тис. громадян, можна припустити, що і в інших країнах їх не менше, і вони також потребують ефективного та безпечного лікування», — відмітив Ігор Зупанець, головний позаштатний спеціаліст зі спеціальності «клінічна фармація» МОЗ України, голова ПК «Клінічна фармакологія та клінічна фармація» МОЗ та НАМН України, доктор медичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, завідувач кафедри клінічної фармакології з фармацевтичною опікою Національного фармацевтичного університету.

Побудова захисної стратегії До другої групи препаратів відносяться інтерферони — потужні цитокіни, яким притаманні противірусні, імуномодулюючі та антипроліферативні властивості. Вони синтезуються клітинами під впливом різних факторів та ініціюють біохімічні механізми захисту клітин, яким властива противірусна дія. Синтез α- (>20 представників) та β-інтерферону відбувається майже в усіх клітинах, γ-інтерферон утворюється лише Т- та NK-лімфоцитами за їх стимуляції антигенами, мітогенами та деякими цитокінами. Противірусна активність інтерферону полягає в тому, що він порушує проникнення вірусної частинки у клітину, пригнічує синтез мРНК і трансляцію вірусних білків, а також шляхом блокування процесів складання вірусної частини та її виходу з інфікованої клітини. Пригнічення синтезу вірусних білків вважається основним механізмом дії інтерферону. Залежно від виду вірусу інтерферони діють на різні етапи його репродукції. Для профілактики та лікування грипу застосовують інтерферон лейкоцитарний людини та інтерферон альфа-2b. До індукторів продукції інтерферону належить ряд лікарських засобів. Так препарати кагоцел, тилорон спричинюють утворення в організмі людини пізнього інтерферону (суміш α-, β- та γ-інтерферонів). Метилглукаміну акридонацетат (відомий під назвою циклоферон) є індуктором раннього α-інтерферону.

Щоб не дути на воду Незважаючи на розмаїття варіантів, противірусні препарати викликають і повинні викликати сумніви у медичних працівників. Адже важлива не лише їх ефективність, а ще й відсутність побічних реакцій. Як показують авторитетні дослідження, зокрема роботи Олексія Вікторова — доктора медичних наук, професора, одного із засновників Державного фармакологічного центру МОЗ України та фундатора системи контролю за безпекою ліків при їх медичному застосуванні, противірусні препарати, представлені на українському ринку, у більшості випадків несуть ризики для здоров’я дітей віком від 2 до 11 років та жінок у віці 31-45 років. «Важливий момент, на який лікар повинен звернути увагу, обираючи противірусний засіб, — а чи є серйозні публікації щодо препарату. Бажано знати, які доклінічні та клінічні дослідження проводились. Можу сказати, що на нашій базі було вивчено не дуже багато противірусних препаратів. Але однозначно позитивні результати продемонстрували лізати бактерій — доведено, що вони на півроку забезпечують організм високою імунною відповіддю в боротьбі з ГРВІ», — розповів І. Зупанець. За словами спеціаліста, на сьогодні на базі кафедри не проводиться жодного дослідження щодо якості, безпечності або ефективності якогось противірусного препарату. Тож, враховуючи все вищезгадане, можна провести аналогію між противірусними препаратами та гарячим молоком: споживати (призначати) можна, але дуже обережно, враховуючи усі дані, аби не «обпектися». Марина ЧІБІСОВА, для «ВЗ»

КОНФЕРЕНЦІЇ, З’ЇЗДИ, ВИСТАВКИ

СУЧАСНИЙ ВЕКТОР РОЗВИТКУ

УКРАЇНСЬКОЇ МЕДИЦИНИ У другій декаді жовтня в Києві пройшла науково-практична конференція «Секрети судинної хірургії: новітні мініінвазивні технології, діагностика і лікування атеросклеротичних та тромботичних уражень судин». У конференції взяли участь провідні спеціалісти з променевої діагностики, кардіології, неврології, ендокринології, ревматології, гематології та інших галузей медицини. Крім секційних засідань, традиційно, проводилися і майстер-класи. З модератором одного з них, кандидатом медичних наук, лікарем-гінекологом вищої категорії, хірургом ДНУ «Науково-практичний центр профілактичної та клінічної медицини» Державного управління справами Борисом ХАБРАТОМ, сьогоднішня розмова. ВЗ Борисе Володимировичу, які враження від конференції?

— Найважливіше, що я виніс із конференції, — ми на правильному шляху і володіємо достатнім науковим потенціалом. Наші фахівці відкриті всьому новому, готові вчитися (незважаючи на регалії), ділитися власним досвідом. І саме втішне, що, завдяки сучасним медичним технологіям і підходам до лікування, українські фахівці в змозі не тільки рятувати пацієнтів, але і повертати їх до повноцінного життя. Медична наука так швидко йде вперед, що мало бути професіоналом тільки у своїй галузі — наразі з кожним днем зростає потреба володіти мультидисциплінарними знаннями, тому значення таких конференцій неможливо переоцінити. ВЗ Чи заохочується впровадження інновацій у вашій клініці? Адже частогусто керівництво бере на себе такі «стримувальні» функції, аби не порушувати усталеного порядку роботи.

— Усе, що відбувається сьогодні в медичному світі, цікаво як нашим фахівцям, так і керівнику клініки. У цьому відношенні всім нам дуже поталанило, адже Дмитро Дячук не просто розумний керівник, а ще й першокласний спеціаліст-менеджер, тож чудово усвідомлює, що навіть невеличка затримка — і ми вже не йдемо, а наздоганяємо. Незважаючи на те, що наш Центр фінансується нарівні з рештою аналогічних структур, ми знаходимо можливість не просто йти в ногу з часом, а, в деякому розумінні, бути в одному ряду з самими прогресивними нашими колегами на європейському рівні. І ми щасливі з того, адже в такий спосіб високоякісна медична допомога стає доступною для широкого кола громадян. ВЗ Робота, яку ви представили на конференції, має довгу назву «Наш досвід застосування лапароскопічної тимчасової кліпації маткових, внутрішніх здухвинних та яєчкових артерій в комплексі заходів спрямованих на зменшення крововтрати під час органозберігаючих операцій на матці». На перший погляд, тема може зацікавити лише дуже вузьке коло спеціалістів. Попри це, в аудиторії майстер-класу були присутні не тільки хірурги, а й гінекологи, і репродуктологи тощо. У чому причина такої цікавості?

— Суть майстер-класу зводилася до того, що міому і пухлини геніталій, як одну із причин безплідності у жінок, можна прооперувати не лише традиційним способом (із розрізом у звичай-

ному розумінні), а й лапароскопічним доступом. Такий підхід дає чимало преференцій. Репродуктивний вік жінки — не безмежний, отже важливо не просто усунути проблему, а зробити це так, щоб у найкоротші строки повернути їй можливість зачати, виносити та народити дитину. Суть позитивного ефекту лапароскопії у тому, що в черевній порожнині (дуже ніжному середовищі) працюють як правило тільки два найдрібніших інструменти, а роботу вони виконують таку ж, як і під час звичайної операції. Але при цьому відсутній великий розріз, який є серйозною травмою для організму жінки, відсутній контакт середовища кишечнику, очеревини з руками хірурга, адже усе це під час традиційної операції призводить до масивної агресії, травмування, внаслідок чого очікуваний позитивний результат від операції значно знижується. Лапароскопія дає змогу уникнути вищеперелічених небажаних впливів

— Спираючись на світовий та особистий п’ятнадцятирічний досвід у лапароскопії, я вважаю, що ми повинні віддати належне всім преференціям, які є у цього напрямку, і зробити його пріоритетним на державному рівні. У сучасних західних клініках практично сто відсотків операцій роблять лапароскопічним доступом. В Україні, з безлічі причин, поки що інша ситуація. Можу вас запевнити, що в хірурга, який опанував належним чином лапароскопію, не виникає бажання повертатися до старих методів. Уже один той факт, що наступного ранку після операції пацієнта можна виписати зі стаціонару, а хірург з легким серцем може бути впевненим у нормальному перебігу реабілітації, — дорогого коштує! ВЗ Під час майстер-класу ви повсякчас поверталися до форуму, який нещодавно відбувся у Римі. Що ж вас так вразило?

До речі, ми теж іноді практикуємо дещо подібне у себе в Центрі. Наприклад, минулого року проводили спільну хірургічно-гінекологічну конференцію, під час якої було виконано 4 операції з прямими включеннями в зал. Отже, можливо, що за масштабами ми трохи ще і не досягли такого рівня, але вектори розвитку — точно співпадають. І це, насправді, основний і дуже втішний висновок, який я зробив після цього з’їзду. Наразі операції лапароскопічним доступом — це не просто примха, а нагальна потреба сьогодення, якщо ми дбаємо про пацієнта. І це стосується не тільки гінекології. Уже сьогодні в Центрі ми не лише оперуємо пухлини або проводимо гістеректомію, але й маємо досвід видалення нирки, селезінки, шлунка, кишечнику (не кажучи вже про холецистектомію) лапароскопічним доступом. ВЗ Будь ласка, кілька слів про наркоз, який застосовується під час операцій.

— Який саме наркоз використовувати, вирішує анестезіолог, підбираючи його індивідуально для кожного пацієнта, залежно від багатьох чинників: супутніх захворювань, об'єму операції, часу операції тощо. Хірург має довіряти анестезіологу, який із ним працює, тобто до вибору анестезіолога хірурги ставляться дуже серйозно. Якщо ти розумієш, що «тили прикриті», матимеш змогу спокійно займатися своєю справою і бути впевненим у результаті. і скрупульозно, філігранно та прецизійно усунути проблему — видалити пухлину, привести в порядок матку з мінімальними втратами, вже найближчим часом надати жіночому організму можливість виконувати репродуктивну функцію. ВЗ Скільки часу від моменту операції до майбутньої вагітності має пройти?

— Якщо раніше вважалося, що після операції повинен пройти рік, то зараз ми бачимо (і це підтверджує практика закордонних фахівців), що вже через 3-4 місяці жінка може вагітніти (не важливо, природним шляхом чи з використанням допоміжних репродуктивних технологій). ВЗ Ви робите акцент на лапароскопії. Цікаво, чи доводилося вам повертатися до традиційних методів операції з тих пір, як ви освоїли лапароскопію?

— Це був ХХ з'їзд Всесвітньої асоціації акушерів-гінекологів, який проходив на початку жовтня у Римі. У ньому взяли участь 9 тисяч 300 учасників! Це, звичайно, колосальний форум, спеціально для котрого в заміській зоні Риму було побудовано величезний виставковий центр із безліччю павільйонів. Мені вдалося відвідати лише хірургічні секції. Вразив розділ «Жива хірургія». Уявіть, що під час проведення секції для двох тисяч присутніх у залі транслюється з Мюнхена, Мілана, Рима тощо операція, яка там відбувається у реальному часі. При цьому є можливість по ходу поставити запитання хірургу безпосередньо в операційній, обговорити щось із колегою, який сидить поряд, тобто кожен із присутніх певною мірою є повноцінним учасником процесу! Звичайно, що для хірурга, котрий перебуває в той час біля пацієнта, напруження — неймовірне, адже за ним спостерігають відразу дві тисячі хірургів найвищого професійного рівня!

ВЗ Чи трапляється виконувати поєднані (сукупні) операції?

— Саме такі ми і проводимо. Наприклад, цими днями виписали жінку з Полтавської області, якій було прооперовано жовчний міхур і видалено доброякісну пухлину на матці. Усе було зроблено з одного порту (розрізу в ділянці пупка). І вже через день після операції вона поїхала додому. ВЗ Кілька слів про використання роботів у лапароскопії...

— Використання спеціалізованих роботів стало у світі якісно новим етапом розвитку лапароскопічної хірургії. Вони забезпечені, по-перше, мікроінструментами, які набагато менші за стандартні, по-друге — мініатюрною відеокамерою, що відтворює кольорове, тривимірне зображення операції в режимі реального часу. Рухи хірурга перетворюються роботом у плавні рухи мікроінструментів, здатних рухатися в усіх напрямках і відтворювати рухи руки людини у черевній порожнині. З

їх допомогою операція здійснюється набагато точніше, зберігаючи неушкодженими найтонші сплетення нервів і кровоносних судин. Крім того, є ще один важливий момент. Під час виконання лапароскопічної операції хірург стоїть біля операційного столу, маніпулює всіма інструментами, перебуваючи (інколи по кілька годин) у вимушеній, не зовсім зручній позі. У разі ж використання робототехніки інструменти введено в черевну порожнину для проведення операції, ними маніпулює робот, а хірург маніпулює джойстиком (із сусіднього приміщення або навіть і далі). Перед очима хірурга 3D картина того, що відбувається, і він працює абсолютно спокійно, в ідеальній зручній позі, що, погодьтеся, теж неабиякий бонус. Коли я був на конференції ендоскопістів у Китаї, нас повели на екскурсію у військовий госпіталь потужністю 5000 ліжок, де протягом року виконують 72 000 операцій. Звичайно, така цифра не могла не здивувати, але коли керівник клініки повідомив, що вони оснащені п'ятьма(!) спеціалізованими роботами, все стало зрозуміло. Можливо я когось здивую, але робототехніку останнього третього покоління вже використовують у таких країнах як Уругвай, Уганда, Бангладеш, Чилі. Всього у світі 2700 таких роботів, 1700 із них знаходяться у США, 150 — у Європі, решта — в Австралії, Японії, Африці, Індії тощо. В Україні такого обладнання поки немає. Такі технології не можуть бути «конвеєрними», зважаючи на їхню дорожнечу. Попри це, вони мають величезний вплив на розвиток медичних послуг у країні в цілому. Адже коли з’являються новітні технології, вся медицина змушена до них підтягуватися. І навіть, якщо та чи та технологія не доступна абсолютній більшості громадян, вона має використовуватися (в умовах дозволеного), аби фахівці мали можливість освоїти її ще до моменту впровадження у країні. Адже таким чином ми гарантуємо наявність вітчизняних спеціалістів, які в змозі не просто користуватися нею, але й навчати інших. Тому я особисто не поділяю підходу, під час якого вважається благом використовувати «добре середнє», ніж прагнути до «високого польоту». Так, звичайно, перший варіант гарантуватиме певну стабільність, але, на жаль, ніколи не дозволить створити диво, що і є суттєвою відмінністю «процесу» від «прогресу». Розмову вела Тетяна СТАСЕНКО, «ВЗ»

Тел.: (044) 423-02-60 • vz@vz.kiev.ua • www.vz.kiev.ua

НОВІТНІ ТЕХНОЛОГІЇ

16 листопада 2012 року

НЕЗВІДАНІ КОРДОНИ І РЕАЛЬНІ РЕЗУЛЬТАТИ

ПРОТОННОЇ ТЕРАПІЇ Проблема поширеності онкологічних захворювань та смертності від них є найболючішою для сучасної медицини. Весь науковий світ у пошуку ідеальних ліків проти найстрашнішої біди нашого часу – раку. На допомогу науковцям приходять досягнення стереотоксичної радіохірургії, роботизована техніка, сучасне діагностичне обладнання, вдосконалені препарати для хіміотерапії тощо. Але одним із найефективніших методів боротьби з онкологічними пухлинами і метастазами є протонна терапія.

снова променевої терапії останніх десятиліть — застосування пучків гамма-променів, отриманих або від радіоізотопів (так звані кобальтові гармати), або від гальмівного випромінювання високоенергетичних прискорених електронів (гамма-прискорювачів). Безумовно, в більшості випадків ця методика достатньою мірою дає змогу вирішити певну задачу, але має суттєві недоліки. Поруч із пухлиною розташовані життєво важливі і радіочутливі структури, які також потрапляють під дію радіації. А намагаючись зберегти їх структуру, традиційна радіотерапія часто виявляється безсилою. Радіологи всього світу заявляють, що майбутнє онкології — протонна терапія, адже це можливість опромінювати пухлину, а не пацієнта. На сьогодні терапія протонами — найбільш ефективна і точна форма променевої терапії глибоко розташованих пухлин, у тому числі і так званих радіорезистентних, до того ж її можна комбінувати з багатьма іншими методиками лікування раку. Ефективність методу в разі неметастазуючих пухлин сягає 95%.

Екскурс в історію Щоб зменшити вплив випромінювання на здорові тканини, в 1946 році американець Р.Вільсон запропонував застосовувати для опромінення злоякісних пухлин пучки протонів. Перші дослідження з практичного використання протонних пучків у радіотерапії були розпочаті в 1954 році минулого сторіччя в ядерно-фізичних центрах США. Але перший спеціалізований центр протонної терапії створено тільки в 1990 році, в м. Лома-Лінда (США). Це був комерційний проект, витрати на який окупилися за перші 8 років. Сьогодні виробництвом таких спеціалізованих центрів «під ключ» займається п'ять промислових компаній Європи, США та Японії. Вартість обладнання протонного комплексу з трьома процедурними кабінами та однієї «Гантрі» (системою доставки пучка під різними напрямками) фірми IBA становить близько 35 мільйонів євро. Вартість створення іонного комплексу наближається до 70 мільйонів євро. Найближчий сусід України — Росія — має три центри протонної терапії: в Інституті теоретичної та експериментальної фізики (Москва), в Об'єднаному інституті ядерних дослі-

джень (Дубна) і в Науково-дослідному інституті електрофізичної апаратури ім. Д.В. Єфремова (С.-Петербург). Однак вони менш ніж на 1% задовольняють потребу в даному виді лікування в цілому по країні.

Як це працює? Розуміння того, як працюють протони, дає право лікарям говорити про те, що протонна терапія — найбільш ефективний метод променевої терапії. Основою позитивного ефекту будьякої променевої терапії є феномен іонізації. Іонізуючи, радіація руйнує молекули, з яких складається клітина, в особливості ДНК. Це своєю чергою зупиняє основні клітинні процеси, зокрема здатність клітини до поділу і розмноження (проліферації). Ракова клітина більш схильна до руйнування і подальшої загибелі, ніж клітина зі здо-

минуче веде до небажаних наслідків. Із цієї причини доводиться занижувати середню осередкову дозу опромінення, і, як наслідок, залишати життєздатні пухлинні клітини. Основна перевага протонної терапії в тому, що енергія частинок може бути точно розподілена в межах певної тривимірної зони (відповідної пухлинному утворенню). Коли ж у пухлину передається енергія протонів, ушкоджень здорових тканин не відбувається, оскільки немає виходу дози. Це явище називається пік Брегга. Протонна терапія дає змогу використовувати великі дози випромінювання,

На даний час у світі налічується 44 діючих центри протонної терапії, з яких 17 – призначені для науково-дослідних робіт та 27 – для лікування онкологічних захворювань. На даний момент курс протонної терапії пройшло понад 67,000 пацієнтів. Передбачається, що до 2020 року кількість таких центрів зросте до 60, а кількість пацієнтів наблизиться до 250,000 (за даними PTCOG за 2010 рік). рової популяції. Це дає змогу вибірково знищувати саме злоякісні клітини. Протони залежно від налаштувань можуть проникати в тіло на глибину до 38 см і розганятися до швидкості, що становить 60% від швидкості світла. На шляху до пухлини вони майже не втрачають енергію, доносячи до «ворога» максимум енергії пучка. Протонна і традиційна променева терапія істотно різняться — променева терапія передбачає підведення до пухлини такої кількості радіації, яка потрібна для іонізації і повного руйнування всіх ракових клітин. Звичайний пучок фотонів, що не мають маси і заряду, іонізує тканини на шляху до пухлини і за її межами, таким чином радіація поширюється на прилеглі тканини, що не-

здатні в ході однієї процедури стабілізувати або зруйнувати пухлину. У підсумку — збільшення тривалої безрецидивної виживаності за багатьох видів пухлин. Ще один недолік гаммапроменів — недостатньо різкий спад дози побічних кордонів пучка в силу специфіки взаємодії цього випромінювання з речовиною. Тому не завжди вдається сфокусувати дозний розподіл відповідним чином на мішень.

Протонні мішені Протонна терапія ефективна в разі солідного переліку онкологічних захворювань. Але через малу доступність методу в світі виділяють кілька основних нозологій, де рекомендовано використання цього методу. Найбільш

значущі результати отримані під час лікування протонами хорд і хондросарком основи черепа (ефективність удвічі вища, ніж у разі використання інших методів). Хороші результати отримані за хороідальних меланом (пухлини ока), під час лікування яких у даний час часто використовується хірургічне видалення ока. Також протонна терапія дуже ефективна в лікуванні артеріовенозних мальформацій, пухлин передміхурової залози, навколоносових пазух, у разі первинного і вторинного раку легенів, раку печінки і т.д. Коли мова йде про дитячу онкологію, пухлини ЦНС, складні анатомічні ділянки, життєво важливі та рентгеночутливі органи, протонну терапію можна сміливо назвати методикою вибору. Крім цього, протони допомагають у тому разі, коли пацієнтам протипоказана хірургічна операція, тим, у кого є до 3-х новоутворень і множинні метастази. Однак протонна терапія не опромінює пухлини кишечнику і всі види лейкемій.

Українські перспективи Як відомо, центрів протонної терапії в Україні поки немає. Однак уряд розглядає цей метод лікування раку як найперспективніший. «Україна має намір широко впроваджувати ядерну медицину під час лікування ракових захворювань», — заявив Прем'єрміністр України Микола Азаров під час зустрічі зі Спеціальною робочою групою Європейської Організації Ядерних Досліджень. Прем'єр-міністр підкреслив, що Уряд вивчає можливості впровадження в Україні сучасного проекту протонної терапії: «Це дуже дорогий проект. Але це саме вістря технологій лікування. Тому ми вивчаємо можливість мати цю технологію в Україні». Своєю чергою працівники Європейської Організації Ядерних Досліджень повідомили, що зараз працюють над здешевленням устаткування для протонної терапії і запросили українських фахівців інжинірингу взяти участь у цьому проекті. Тетяна ПРИХОДЬКО, спеціально для «ВЗ»

ШКОЛА УСПІШНОГО ЛІКАРЯ

фІТОТЕРАПІЯ У ПОДОЛАННІ КОМОРБІДНОСТІ Тетяна Гарник, професор, доктор медичних наук, завідувач кафедри фітотерапії Київського медичного університету УАНМ

феномен взаємного обтяження Коморбідні хвороби зустрічаються досить часто. Дедалі помітнішим стає ослаблення стану здоров'я людської популяції: за даними експертів ВООЗ, у людей віком до 40 років по 2-4 захворювання, до 60 років з'являється «букет» із 5-7 недуг, після 70 — 8-10 і більше. Мультиморбідність збільшується з 10% у віці до 19 років до 80% у осіб, яким за 80. Австралійські дослідники встановили, що 50% пацієнтів похилого віку з артритом мають артеріальну гіпертензію, 20% — інші серцево-судинні захворювання, 14% — цукровий діабет, 12% — психічні порушення. Понад 60% хворих на бронхіальну астму мали супутній артрит, 20% — серцево-судинні недуги, 16% — діабет, 10% — бронхіальну астму чи психічні відхилення. Ці явища значно ускладнюють клініко-патогенетичне розуміння клінічної ситуації, стратегії і тактики лікування, спонукають до вимушеної поліпрагмазії і зростання частоти побічних дій та ускладнень від медикаментозної терапії. Багато дослідників відзначають, що явища коморбідності за своїм походженням, вагомістю та взаємовпливом не є рівнозначними, тому не можуть характеризуватися лише математичною сумацією. Приміром, такі відомі чинники ризику як артеріальна гіпертензія, дисліпідемія, інсулінорезистентність, цукровий діабет є спільними чинниками ІХС, ішемічного інсульту, серцевої недостатності, хронічної хвороби нирок, переміжної кульгавості, еректильної дисфункції. Проте, згідно з нашими дослідженнями, у ряді випадків клініко-патогенетична залежність коморбідних захворювань не просто виражена, а чітко формує «феномен взаємного обтяження» перебігу патологічних процесів, що часто обмежує можливості лікування основної недуги. Тобто ми маємо справу не так із ускладненнями від самої хвороби, як від призначеного лікування. В осіб молодого віку у більшості випадків коморбідність не виходить за межі однієї системи. Як приклад — поєднання патологічних процесів гастродуоденальної та гепатобіліарної систем (гастрити, гастродуоденіти та холецистити, гепатогенні гастропатії, виразкова хвороба та панкреатити), в основі яких лежать первинні чи, частіше, вторинні порушення гастроінтестинального гормоновиділення та дизрегуляторні процеси. Зазвичай вони не взаємообтяжують один одного. Із віком у пацієнтів формується клінічно окреслена або малосимптомна і навіть прихована поліморбідність у межах кількох систем, в основі якої лежать спільні неспецифічні патогенетичні ланки. У наукових центрах країн Європи та Північної Америки здійснено дослідження найбільш вагомих ланок патогенетично залежних мікст-патологій та клінічно малозалежних коморбідних патогенетичних станів, які сформувалися до виникнення провідної недуги, але можуть обмежувати її лікування чи прогресувати від застосування ліків основного захворювання та погіршувати прогноз.

Орієнтир — індекс Чарльсона Щоб оцінити ступінь коморбідності, фахівці використовують різні методи. Одним із найбільш вживаних є індекс Чарльсона, згідно з яким оцінюється кількість супутніх захворювань відносно основної недуги, ступінь їх тяжкості та враховується вік хво-

Серед найбільш актуальних проблем сучасної медицини — коморбідні захворювання та стани. Застосування ліків рослинного походження в їх комплексному лікуванні у світі визнано перспективним науковим напрямком.

рих. Оцінка здійснюється в балах: наявність недуги — 1 бал, середня тяжкість її перебігу — 2 бали, тяжкий перебіг — 3 бали; вік хворого: 50-59 років — 1 бал, 60-79 років — 2 бали, 70-79 — 3 бали, старше 80 років — 4 бали. Наприклад, хворому 77 років, хворіє на цукровий діабет 2-го типу з нефропатією, полінейропатією, переніс резекцію шлунка з приводу виразки, яка кровоточить, діагностовано також керовані артеріальну гіпертензію ІІ ст., хронічне обструктивне захворювання легень (ХОЗЛ) ІІ ст. Цей індекс передусім використовують для визначення прогнозу летальності. Доведено: якщо індекс Чарльсона дорівнює 4 бали, 3-річна летальність зростає до 55%, 6 балів — до 65%, понад 6-8 балів — до 82%. Існують також кумулятивна школа рейтингу захворювань, коли оцінюють стан усіх систем організму без специфічних діагнозів, однак він застосовується рідше, а також індекс поєднаних захворювань, за яким враховуються тяжкість захворювань та непрацездатність пацієнта — він є хорошим доповненням до індексу Чарльсона. Клініцистам давно відомо, що наявність супутніх захворювань негативно впливає на перебіг та наслідки хвороб; ступінь цього впливу прямо пропорційний ступеню тяжкості основного та коморбідних

Проблема полягає і в тому, що лікування коморбідних захворювань потребує призначення значної кількості лікарських засобів, що своєю чергою збільшує ризик побічних ефектів та ускладнень лікування. До того ж одночасна терапія кількох захворювань потребує врахування взаємодії призначених медикаментів. Наприклад, багато хворих на артеріальну гіпертензію старших вікових груп вимушені часто вживати нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) з приводу остеоартрозу. А, як відомо, НПЗП знижують ефективність гіпотензивних засобів (особливо β-блокаторів, ІАПФ). Відтак важливо відпрацювати оптимальну стратегію ведення поєднаних захворювань, вибирати ліки багатоцільової дії, які впливають і на неспецифічні загальнопатологічні ланки коморбідних хвороб. На жаль, у чинних північноамериканських, європейських і вітчизняних рекомендаціях та протоколах лікування конкретних захворювань немає достатнього висвітлення стратегії лікування хвороби в умовах коморбідності. Тому ця проблема потребує подальшого дослідження і розв'язання — шляхом включення додаткових розділів до рекомендацій і протоколів із діагностики і лікування мікст-патологій.

За даними ВООЗ, 75% населення планети, яке страждає від хронічної патології, повинно оздоровлюватися натуропатичними, фітотерапевтичними засобами. захворювань. Для прикладу: у хворих ХОЗЛ зі зростанням індексу коморбідності від 4 до 8 і більше за Чарльсоном ризик смертності через 3 роки зростає до 55, 64,5 і 82,3% відповідно.

Як боротися з «букетом» хвороб Коморбідність слід врахувати не лише для прогнозів, а й для діагностики недуг. Це особливо важливо у разі подібності клінічних та лабораторних проявів, які ускладнюють диференційну діагностику та своєчасність встановлення діагнозу. Відомо, що у хворих на ХОЗЛ у старшому віці вкрай складно діагностувати ІХС і навпаки — у хворих із ІХС, що супроводжується значними явищами хронічної серцевої недостатності, часто має місце гіперреактивність бронхів, а згодом і хронічні запальні ураження бронхолегеневого апарату. Лікування основного захворювання також потребує врахування коморбідності. При цьому особливо важливо врахувати значні ураження печінки та нирок, які зумовлюють застереження щодо обмеження дозувань більшості лікарських препаратів. Приміром, хворим на ХОЗЛ протипоказане застосування β-блокаторів. Нестероїдні протизапальні препарати, деякі коксиби підвищують ризик тромбозів у хворих на ІХС чи атеросклеротичні ураження судин, особливо судин мозку. Досвід ведення хворих на пневмонію під час пандемії грипу AH1N1 у 2009-2010 роках засвідчив, що високий рівень коморбідності був дуже важливою причиною летальності та ускладнень і потребував додаткового лікування найважливіших коморбідних процесів.

Повернення до джерел Міжнародний досвід застосування навіть найякісніших та найефективніших на сьогодні синтетичних ЛЗ для лікування патогенетично-залежної мікстпатології та мультиморбідності не виправдав тих великих надій, на які розраховувала медицина. Виявилося, що організм хворих із поліморбідним фоном не витримує високого навантаження, спричиненого ліками синтетичного походження (ЛСП), особливо в разі тривалого їх застосування (виникають побічні медикаментозні ускладнення). Одним із виходів із такої ситуації міжнародна медична спільнота визнала призначення полікомпозитних ліків рослинного походження (ЛРП) різнопланової дії в лікувальних комплексах. В останні два десятиліття, особливо після 2000 року, ведуться активні і масштабні наукові пошуки в цьому напрямку. Доказом цьому є світова динаміка публікації з фітотерапії, зареєстрованої Центром медицини при Національному центрі здоров’я США. Зокрема, якщо у 1993 році таких публікацій зареєстровано трохи більше 300, у 2000 р. — 2800, то вже на початку 2010 року — приблизно 22 000. Дедалі частіше проводяться міжнародні масштабні трайли з дослідження терапевтичної ефективності найбільш перспективних ЛРП в разі поширених та соціально значимих захворювань, особливо в країнах Європи (ФРН, Велика Британія). Доведено, що досить часто ЛРП в разі легких та помірних проявів системних недуг мають переваги навіть перед брендовими ЛСП подібної дії, а за можливостями тривалого застосування та профілактики

рецидивів — значні переваги, в тому числі і фармакоекономічні. У випадках значних загострень мікст-патології ЛРП виявляють значну допоміжну дію, сприяють кращій переносимості синтетичних лікарських засобів, суттєво поліпшують віддалені результати лікування, а на амбулаторно-поліклінічному етапі ЛРП часто можуть бути й основними лікувально-профілактичними та реабілітаційними засобами. Усі ці «плюси» зумовлені дією найбільш поширених компонентів лікарських рослин: флавоноїдів, ефірних олій, глікозидів, фенолів і фенолокислот, дубильних речовин, широким спектром вітамінів, макро- та мікроелементів тощо. Для переконливості зупинімося лише на окремих їх властивостях. Відомо, що флавоноїди є чудовими антиоксидантами, мають судинорозширювальну, капілярозміцнювальну, діуретичну, кардіотонічну (тобто діють на спільні неспецифічні ланки патогенезу різних недуг) дію тощо. Ефірні олії виявляють різнопланову регуляторну дію на всі секреторні процеси (травна, бронхолегенева, сечостатева системи), метаболізм, їм притаманні бактеріостатичні протизапальні, спазмолітичні властивості, органотропна й метаболічна дія. Жири і жирні олії (вітамін F) забезпечують антиоксидантний, протисклеротичний, метаболічний, репаративний ефекти тощо. Цілеспрямований підбір лікарських рослин із різним набором компонентів, які можуть зумовлювати імунотропні, седативні, адаптогенні та інші властивості, — це шлях до створення нових полікомпозитних ЛРП для лікування як окремих недуг, так і різних мікст-варіативних патологій. Саме цей природний шлях буде одним із визначальних на різних етапах лікування, особливо на амбулаторно-поліклінічному. Хоча слід зазначити, що ліки рослинного походження нині непросто прокладають собі дорогу в медицину. Із кількох причин — недостатньо досліджується їх ефективність в аспекті доказової медицини, низьким є рівень обізнаності широкого загалу лікарів із фітотерапії та її досягнень на сучасному етапі, присутня не зовсім здорова конкуренція з боку фірм-виробників синтетичних ЛЗ. Не зважаючи на ці та інші перешкоди, світова практика засвідчує високий рівень довіри більшості пацієнтів до ліків природного походження і широкий попит на ЛРП навіть у країнах із потужним фармвиробництвом. До того ж із року в рік зростає кількість нових ЛРП і частота їх використання. Погіршення екології на планеті, неприродний ритм життя, нераціональне харчування та пов'язане з цим погіршення стану здоров'я людства (в тому числі і поширення коморбідності) сприяє ренесансу наукових досліджень та широкому впровадженню в практику методів фітотерапії та інших нетрадиційних методів. Застосування ліків рослинного походження в комплексному лікуванні патогенетично залежної мікст-патології з підвищеним коморбідним фоном у світі визнано перспективним науковим напрямком, що оптимізує загальні результати лікування та його прогноз. Світові тенденції в медицині, фармацевтичній промисловості диктують потребу державного сприяння виробництву вітчизняних ліків рослинного походження та впровадження їх у клінічну практику.

Тел.: (044) 423-02-60 • vz@vz.kiev.ua • www.vz.kiev.ua

ФАРМАКОЛОГІЯ

16 листопада 2012 року

РЕКОМЕНДУЄ ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ

ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ

Фармацевтичний ринок активно розвивається. До послуг медичних закладів – нові й нові препарати, особливості яких потрібно знати. Але й ті, що ми знаємо, потребують більш глибоких досліджень, за результатами яких приймаються відповідні рішення. Ось і в цьому випадку: Європейська агенція лікарських засобів (ЄМА) видала рекомендації щодо подальшого застосування препаратів, діючими речовинами яких є кальцитонін та триметазидин. Рекомендації стосуються обмежень у застосуванні ін’єкційних форм препаратів кальцитоніну та триметазидину, заборони використання їх інтраназальних форм. За цими рекомендаціями в Україні прийнято відповідні рішення. ЩО ПОТРІБНО ЗНАТИ ПРО КАЛЬЦИТОНІН Комітет із лікарських засобів для людини (СНМР) ЄМА рекомендував застосовувати лікарські засоби (ЛЗ), що містять кальцитонін, тільки для короткочасного лікування, оскільки існують дані, які вказують на те, що тривале застосування цих препаратів пов'язане з підвищеним ризиком розвитку злоякісних новоутворень. Лікарі країн ЄС із моменту прийняття рішення ЄМА не повинні більше призначати ЛЗ, що містять кальцитонін, у вигляді спрею назального для лікування остеопорозу. Кальцитонін буде доступним на фармацевтичному ринку ЄС тільки у вигляді розчину для ін'єкцій та інфузій і може застосовуватися лише для: • запобігання гострій втраті кісткової маси у зв'язку з раптовою іммобілізацією, з рекомендованим терміном лікування два тижні та з максимальним терміном лікування чотири тижні; • лікування хвороби Педжета у пацієнтів, у яких вона не піддається лікуванню альтернативними ЛЗ або для яких таке лікування не підходить, тривалість лікування при цьому зазвичай обмежується трьома місяцями; • лікування гіперкальціємії, спричиненої злоякісним новоутворенням. Лікування кальцитоніном має обмежуватися якомога коротшим терміном із застосуванням мінімальної ефективної дози. Аналіз усіх доступних даних досліджень виявив, що застосування кальцитоніну пов'язане з підвищеним ризиком розвитку раку. У ході довгострокових клінічних досліджень виявлено, що ризик розвитку раку був від 0,7% (під час застосування пероральних форм) до 2,4% (у разі застосування спрею назального) у пацієнтів, які отримували ЛЗ, що містять кальцитонін, порівняно з пацієнтами, які отримували плацебо. Беручи до уваги обмежену ефективність кальцитоніну у лікуванні постклімактеричного остеопорозу для зниження ризику переломів хребців, СНМР дійшов висновку, що користь від застосування ЛЗ, які містять кальцитонін, не перевищує ризику в разі їх застосування за цим показанням. Оскільки спрей назальний застосовується тільки для лікування остеопорозу, СНМР рекомендував заборонити його медичне використання. Комітет із лікарських засобів для людини ЄМА також рекомендує обмежити застосування кальцитоніну для лікування пацієнтів із хворобою Педжета, перевівши його до другої лінії для лікування пацієнтів, у яких ця хвороба не піддається лікуванню іншими ЛЗ або для яких воно не підходить. Лікування у цих випадках зазвичай повинно обмежуватись до 3 місяців, проте воно може бути подовжене до 6 місяців за виняткових обставин і періодично повторюватися, якщо потенційна користь від застосування даного ЛЗ переважає ризики.

Цей висновок СНМР направлено до Європейської Комісії для прийняття рішення. http://www.ema.europa.eu/docs/en GB/ documentlibrary/Referrals document/Calcitonin 31/W C500130149.pdf Заявники, що представляють в Україні ЛЗ, діючою речовиною яких є кальцитонін, надсилали медичним працівникам затверджені у ДП «Державний експертний центр МОЗ України» (далі — Центр) листи з представленою вище інформацію, які також було оприлюднено на офіційному сайті Центру на сторінці «Фармаконагляд» у рубриці «До уваги медичних та фармацевтичних працівників». Питання подальшого застосування препаратів, діючою речовиною яких є кальцитонін, було розглянуто 27.09.2012 р. на засіданні Науково-експертної Ради ДП «Державний експертний центр МОЗ України». Члени Ради прийняли наступні рішення. 1. Рекомендувати МОЗ України тимчасово заборонити застосування лікарських засобів, діючою речовиною яких є кальцитонін у лікарській формі спрей назальний, шляхом припинення дії реєстраційних посвідчень до остаточного прийняття рішення Єврокомісією. 2. Рекомендувати заявникам лікарських засобів, діючою речовиною яких є кальцитонін у лікарській формі розчин для ін'єкцій, привести інструкцію для медичного застосування відповідно до рекомендацій ЄМА, а саме:  Розділ «Показання до застосування» викласти у такій редакції: • запобігання гострій втраті кісткової маси у зв'язку з раптовою іммобілізацією, такою як у пацієнтів із недавніми переломами внаслідок остеопорозу; • лікування хвороби Педжета у пацієнтів, у яких вона не піддається лікуванню альтернативними ЛЗ або для яких лікування не підходить, наприклад із тяжкою нирковою недостатністю; • лікування гіперкальціємії, спричиненої злоякісним новоутворенням.  Внести відповідні зміни та доповнення у розділи інструкції для медичного застосування «Показання до застосування», «Особливості застосування», «Побічні реакції». 3. Рекомендувати МОЗ України тимчасово заборонити застосування лікарських засобів, діючою речовиною яких є кальцитонін у лікарській формі розчин для ін'єкцій, шляхом припинення дії реєстраційних посвідчень до моменту внесення заявником рекомендованих змін до інструкції для медичного застосування. Представлену вище інформацію оприлюднено на офіційному сайті Центру (http:// www.pharma-center.kiev.ua/view/) 04.10.2012 на сторінці «Фармаконагляд» у рубриці «Новини та події». Станом на сьогодні, відповідно до прийнятого рішення, створений проект наказу подано на розгляд до МОЗ України.

ДП «Державний експертний центр МОЗ України» відстежуватиме вплив змін в інструкції для медичного застосування кальцитоніну на безпеку його застосування. Повідомлення про побічні реакції, які спостерігалися у ході застосування лікарських засобів, що містять у своєму складі кальцитонін, прохання направляти одним із перелічених нижче способів:  електронною поштою: vigilance@pharma-center.kiev.ua  факсом чи телефонограмою: (044) 498 4358  он-лайн: http://www.drlz.kiev.ua/  листом чи телеграмою за місцем знаходження: Департамент післяреєстраційного нагляду ДП «Державний експертний центр МОЗ України», вул. Ушинського, 40, м. Київ, 03151. Форму повідомлення про побічні реакції (форма 137/о, затверджена наказом МОЗ України від 27.12.2006 № 898 (зі змінами), можна:  роздрукувати з сайту Центру http://www. pharma-center.kiev.ua/view/farmn kppr;  відксерити з Державного формуляра лікарських засобів;  взяти у відповідального за фармаконагляд у вашому лікувальному закладі;  заповнити он-лайн: http://www.drlz.kiev.ua/.

ТРИМЕТАЗИДИН: ОБМЕЖЕННЯ У ЗАСТОСУВАННІ ЄМА рекомендувала обмежити застосування лікарських засобів, що містять триметазидин, під час лікування пацієнтів зі стенокардією, перевівши їх до другої лінії лікування у якості додаткової терапії. Комітет із лікарських засобів для людини ЄМА дійшов висновку, що для всіх інших показань користь від застосування цих ліків є недостатньою та не переважає над ризиком. CHMP рекомендує вилучити інші показання до застосування у цих лікарських засобів з маркетингового дозволу. Рекомендації ЄМА не передбачають потреби термінових змін у лікуванні, однак лікарі мають переглянути лікування своїх пацієнтів зі стенокардією під час їхньої наступної зустрічі. Лікарі можуть продовжувати призначати триметазидин для лікування стенокардії, але додатково до терапії для симптоматичного лікування хворих зі стабільною стенокардією, які недостатньо контролюються або є не толерантними до першої лінії антиангінального лікування. Лікарі більше не повинні призначати триметазидин для боротьби із шумом у вухах, запамороченням і порушенням зору — із пацієнтами, які приймають триметазидин у зв’язку із зазначеними клінічними станами, слід обговорити альтернативні варіанти. Розгляд питання щодо застосування препаратів, діючою речовиною яких є триметазидин, був ініційований Францією, головним чином через те, що ефективність триметазидину не достатньо доведено. Також були прийняті до уваги повідомлення про по-

яву рухових розладів, подібних до симптомів хвороби Паркінсона, синдром неспокійних ніг, тремор і нестійкість ходи, пов'язаних із застосуванням цього ЛЗ. Хоча стан пацієнтів зазвичай повністю відновлювався протягом чотирьох місяців після припинення лікування триметазидином, Комітет рекомендував нові протипоказання і застереження для зниження ризику розвитку рухових розладів під час застосування цих ліків. Лікарі не повинні призначати ці ЛЗ пацієнтам із хворобою Паркінсона, симптомами паркінсонізму, тремором, синдромом неспокійних ніг чи інших рухових розладів, а також пацієнтам із тяжкою нирковою недостатністю. Лікарі мають з обережністю призначати триметазидин пацієнтам із помірними порушеннями функції нирок та пацієнтам похилого віку, а також розглянути можливість зниження дози для цих хворих. Застосування триметазидину потрібно припинити, якщо з’явилися рухові розлади, подібні до симптомів хвороби Паркінсона. Якщо паркінсонічна симптоматика зберігається понад чотири місяці після припинення лікування, слід звернутися до невропатолога. http://www.ema.europa.eu/ema/ index.jsp?curl=pages/news_and_events/ news/2012/06/news_detail_001541. jsp&mid=WC0b01ac058004d5c1 В Україні питання подальшого застосування препаратів, діючою речовиною яких є кальцитонін, спочатку було розглянуто на засіданні тимчасової робочої групи (19.09.2012 р.), а згодом (27.09.2012 р.) — на засіданні Науково-експертної Ради ДП «Державний експертний центр МОЗ України» (далі — Центр). Учасники тимчасової робочої групи, серед яких були провідні кардіологи України академік НАМН України, доктор медичних наук, професор Коваленко В.М. та доктор медичних наук, професор Лутай М.І., за підтримки експертної комісії Центру з лікарських засобів в оториноларингології та офтальмології під головуванням академіка НАМНУ, доктора медичних наук, професора Д.І. Заболотного висловили думку про те, що рішення ЄМА є слушним. Члени науково-експертної ради Центру, прийнявши до уваги рішення тимчасової робочої групи, прийняли рішення про наступне: 1. Рекомендувати заявникам ЛЗ, що містять триметазидан, протягом трьох місяців привести інструкцію для медичного застосування відповідно до рекомендацій ЄМА, а саме: Розділ «Показання до застосування» викласти у такій редакції: «Триметазидин показаний для застосування у дорослих у якості додаткової терапії для симптоматичного лікування стабільної стенокардії у пацієнтів, які неадекватно контролюються або не толерантні до антиангінальної терапії першої лінії». Внести відповідні зміни та доповнення в інші розділи інструкції для медичного застосування. 2. Попередити заявників, які представляють ЛЗ, діючою речовиною яких є триметазидин, про те, що у разі не внесення протягом трьох місяців запропонованих змін — дію реєстраційного посвідчення буде припинено. Представлену вище інформацію оприлюднено на офіційному сайті Центру (http:// www.pharma-center.kiev.ua/view/) 04.10.2012 на сторінці «Фармаконагляд» у рубриці «Новини та події».

КОНФЕРЕНЦІЇ, З’ЇЗДИ, ВИСТАВКИ НАУКОВО-ПРАКТИЧНІ КОНФЕРЕНЦІЇ 21-22 листопада, м. Київ

Науково-практична конференція з міжнародною участю «Інтеграція народної і нетрадиційної медицини в первинну медико-санітарну допомогу» Кількість учасників: 400 Країни-учасниці: Україна, Росія, Білорусь, Польща Організатор: Державне підприємство «Комітет з питань народної і нетрадиційної медицини МОЗ України». 01021, м. Київ, вул. М. Грушевського, 7. Тел. (044) 25360-24. Приватний вищий навчальний заклад «Київський медичний університет Української асоціації народної медицини» 22-23 листопада, м. Київ

Науково-практична конференція з міжнародною участю «Патологія слизових оболонок у жінок» Кількість учасників: 200 Країни-учасниці: Україна, Росія, Молдова, Польща, Німеччина Організатор: Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця МОЗ України. 02125, м. Київ, вул. Петра Запорожця, 26-А. Київський міський пологовий будинок № 6. Тел.: (044) 512-93-18, 512-81-05 22-23 листопада, м. Київ

Науково-практична конференція з міжнародною участю «Актуальні інфекційні захворювання. Клініка, діагностика, лікування та профілактика» Кількість учасників: 700 Країни-учасниці: Україна, Росія, Білорусь, Казахстан, Азербайджан Організатор: Організатор: Національна медична академія післядипломної освіти П. Л. Шупика МОЗ України. Головний військово-медичний клінічний центр «Головний військовий клінічний госпіталь». 01133, м. Київ, вул. Госпітальна, 18. Тел.: (044) 521-84-54, 521-84-26 22-23 листопада, м. Одеса

Науково-практична конференція з міжнародною участю «Актуальні питання діагностики і лікування рухових порушень (захворювання нервової системи з порушеннями рухів)» Кількість учасників: 150 Країни-учасниці: Україна, Бельгія, Данія, Італія, Велика Британія, Франція, Німеччина, Хорватія Організатор: Одеський національний мед.університет МОЗ України. 65082, м. Одеса, Валіховський провулок, 2. Тел.: (048) 720-18-28, 716-56-36, факс (048) 720-18-26 23 листопада, м. Полтава

Науково-практична конференція з міжнародною участю «Медична наука в практику охорони здоров’я» (для молодих учених) Кількість учасників: 220 Країни-учасниці: Україна, Росія, Молдова, Білорусь Організатор: Вищий державний навчальний заклад України «Українська медична стоматологічна академія» МОЗ України. 36024, м. Полтава-24, вул. Шевченка, 23. Тел.: (05322) 2-69-66, 7-44-11, 7-05-39

ЗАПРОШУЄМО НА РОБОТУ В СІЛЬСЬКІ АМБУЛАТОРІЇ РОМЕНСЬКОГО Р-НУ СУМСЬКОЇ ОБЛ. • Лікарів сімейних та інших спеціальностей, забезпечуємо службовим житлом (переваги надаються сімейним парам). В районі діє програма місцевих стимулів для молодих спеціалістів (лікарів) — проводиться доплата 1 тис. грн до заробітної плати щомісяця. • Лікарі інших спеціальностей, які виявили бажання перекваліфікуватися на сімейних лікарів, мають можливість отримувати доплату — 500 грн щомісяця. • Проводимо оплату навчання в інтернатурі сімейним лікарям (навчання за контрактом) із подальшою роботою в нашому районі. За довідками звертатися за тел.: (05448) 9-46-25; 9-46-47; e-mail: viddiloz_romny@mail.ru

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ імені П.Л. ШУПИКА

Оголошує конкурс на заміщення вакантних посад:  Професора кафедри: акушерства, гінекології та репродуктології (1 посада на 0,5 ст.);  Доцентів кафедр: медицини праці, психофізіології та медичної екології (1 посада на 1 ст.), ортодонтії (1 посада на 0,5 ст.), хірургії та трансплантології (1 посада на 1 ст.), онкології ( 1 посада на 0,75 ст.), терапії (1 посада на 1 ст.);  Асистентів кафедр: сімейної медицини та амбулаторнополіклінічної допомоги (1 посада на 1 ст., 4 посади на 0,25 ст.), дитячої анестезіології та інтенсивної терапії (1 посада на 1 ст.), дитячої неврології та медико-соціальної реабілітації (1 посада на 0,25 ст.), офтальмології (1 посада на 0,25 ст.).  Адреса академії: 04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 9.  Приймання документів – 30 днів із дня опублікування оголошення.

Медична газета України

ВАШЕ

ЗДОРОВ’Я Індекси 60965, 08198. Ціна договірна

Адреса редакції: м. Київ-03179, вул. Уборевича, 19-А, оф. 3. Телефони редакції: (044) 423-02-60; 424-60-75; 424-06-83 E-mail: vz@vz.kiev.ua Виходить один раз на два тижні у п’ятницю

26-27 листопада, АР Крим, м. Севастополь

Науково-практична конференція з міжнародною участю «Серце та мозок» Кількість учасників: 500 Країни-учасниці: Україна, Росія, Білорусь, Франція, Іспанія, Німеччина, Сербія Організатор: Асоціація кардіоневрологів України. 04114, м. Київ, вул. Вишгородська. 67. Тел. (044) 430-40-27. Державна установа «Інститут геронтології ім. Д.Ф. Чеботарьова НАМН України» 28-29 листопада, м. Київ

Науково-практична конференція з міжнародною участю «Впровадження новітніх розробок у галузі ортопедії та травматології в практику охорони здоров’я» Кількість учасників: 200 Країни-учасниці: Україна, Росія, Польща, Німеччина, Словаччина, Австрія, Молдова Організатор: Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця МОЗ України. 01601, м. Київ, бульвар Т. Шевченка, 13. Тел. (044) 246-51-26 28-29 листопада, м. Київ

Науково-практична конференція «Актуальні питання діагностики та лікування мультирезистентного туберкульозу, міжнародні підходи та національний досвід» Кількість учасників: 120 Країни-учасниці: Україна Організатор: Державна установа «Національний інститут фтизіатрії і пульмонології ім. Ф.Г. Яновського НАМН України». 03680, м. Київ, вул. М. Амосова, 10. Тел.: (044) 275-05-68, 275-27-33. Фонд Ріната Ахметова «Розвиток України». 04070, Київ, вул. Іллінська, 8. Тел. (044) 502-52-35 28-29 листопада, м. Київ

Науково-практична конференція з міжнародною участю «Рани й виразки, ранова інфекція, стопа діабетика. Пластика та електрозварювання живих тканин» Кількість учасників: 250 Країни-учасниці: Україна, Росія, Білорусь, Чехія, Латвія Організатор: Національна медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України. 04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 9. Тел. (044) 560-89-42, факс (044) 560-11-00. Інститут електрозварювання ім. Є.О. Патона НАН України 28-29 листопада, м. Полтава

Науково-практична конференція з міжнародною участю «Актуальні питання терапевтичної стоматології», присвячена пам’яті П.Т. Максименка Кількість учасників: 250 Країни-учасниці: Україна, Росія Організатор: Вищий державний навчальний заклад України «Українська медична стоматологічна академія» МОЗ України. 36024, м. Полтава-24, вул. Шевченка, 23. Тел. (05322) 2-88-18 28-29 листопада, м. Київ

Науково-практична конференція з міжнародною участю «Інноваційні технології профілактики та лікування артеріальної гіпертензії в амбулаторно-поліклінічній практиці»

Кількість учасників: 250 Країни-учасниці: Україна, Росія Організатор: Державна наукова установа «Науково-практичний центр профілактичної та клінічної медицини» Державного управління справами. 01014, м. Київ, вул. Верхня, 5. Тел. (044) 254-68-10. Всеукраїнське громадське об’єднання проти гіпертензії 28-29 листопада, м. Київ

Науково-практична конференція з міжнародною участю «Епідеміологія, імунопатогенез, діагностика, лікування хламідіозу та TORCH-інфекцій» Кількість учасників: 300 Країни-учасниці: Україна, Росія, Білорусь, США Організатор: Українське товариство фахівців з імунології, алергології та імунореабілітації. 04053, м. Київ, вул. Ю. Коцюбинського, 9-А. Тел. (044) 486-54-03

МедИЧНі ВИСТАВКИ 28-30 листопада, м. Київ, вул. Салютна, 2Б. Виставковий центр «КиївЕкспоПлаза»

• Форум-виставка інноваційних методів оздоровлення «Імунітет» (частина II) Оздоровчі технології. Народна медицина. Нетрадиційна медицина. Здорове харчування. Вода для здоров’я. Натуральна аптека. Органічна, натуральна та мінеральна косметика. Реабілітація та профілактика. www.immunexpo.com.ua • Міжнародна виставка «Я буду мамою! Все для майбутніх батьків» (частина II) Здорова мама — здоровий малюк. Способи підтримання здоров’я в період вагітності. Методи ведення вагітності та підготовка до пологів. Бути вагітною — це красиво. Способи підтримання краси; косметичні препарати для догляду за обличчям і тілом; особливості догляду за зовнішністю під час і після вагітності; засоби гігієни; естетична та пластична хірургія в післяпологовий період; безпечна стоматологія для вагітних і матусь, які годують. Вагітність, як материнство. Терапія творчим самовираженням. Краса і комфорт. Мода для майбутніх матусь та новонароджених. Організація кімнати для малюка. www. mamaexpo.com.ua Організатор: ТОВ «ТЕХЕКСПО». 03680, м. Київ, проспект Перемоги, 56. Тел. (044) 461-99-74, факс (044) 461-99-63 4-7 грудня, м. Київ, вул. Салютна, 2Б. Виставковий центр «КиївЕкспоПлаза»

LIX міжнародна спеціалізована виставка — підсумкова виставка АСУ 2012 року «МЕДВІН: ЕкспоДентал-2012» Стоматологічне обладнання, інструменти та матеріали, сучасні технології лікування і профілактики в практичній стоматології Організатор: ПП «МЕДВІН», 04205, м. Київ, пр-т Героїв Сталінграда, 12Е, оф. «МЕДВІН». Тел./факс: (044) 500-03-42, 501-03-44, 501-03-66

Шановні колеги! Державна наукова установа «Науково-практичний центр профілактичної та клінічної медицини» Державного управління справами запрошує Вас взяти участь у науково-практичній конференції з міжнародною участю «Інноваційні технології профілактики та лікування артеріальної гіпертензії в амбулаторно-поліклінічній практиці», яка відбудеться 29-30 листопада 2012 року за адресою: м. Київ, вул. Верхня, 5. Програма конференції передбачає розгляд питань: • «Артеріальна гіпертензія в Україні: організаційно-методичні аспекти профілактики та лікування»; • «Розробка та впровадження медико-технологічних нормативів — ефективний шлях підвищення якості надання медичної допомоги хворим на артеріальну гіпертензію»; • «Алгоритм надання екстреної медичної допомоги хворим із ускладненою артеріальною гіпертензією за стандартами Європейської ради реанімації» (майстер-клас); • «Артеріальна гіпертензія та репродуктивне здоров’я людини»; • «Інноваційні технології лікування артеріальних гіпертензій та запобігання ускладнень: спільна тактика терапевта і хірурга»; • «Судинно-мозкові ускладнення артеріальних гіпертензій: тактика терапевта і невропатолога»;

Міністерство охорони здоров’я України Національний інститут раку оголошує конкурс на заміщення вакантних посад:  учений секретар інституту;  завідувач н/д відділу організації протиракової боротьби.

У н/д відділ консервативних методів лікування: 1. н/д відділення хіміотерапії гемобластозів:  науковий співробітник — 1. У н/д клініко-хірургічний відділ: 1. н/д відділення пухлин органів черевної порожнини та заочеревинного простору:  молодший науковий співробітник — 1; 2. н/д відділення онкоортопедії:  молодший науковий співробітник — 1; 3. н/д відділення пухлин шкіри та м’яких тканин:  науковий співробітник — 1. У н/д експериментально-лабораторний відділ: 1. н/д лабораторія експериментальної онкології:  науковий співробітник — 1. У н/д клініко-хірургічний відділ: 1. н/д відділення пластичної та реконструктивної онкоурології:  науковий співробітник — 1.  Термін подання документів — 1 місяць від дати публікації оголошення конкурсу в газеті.  Адреса інституту: 03022, м. Київ-22, вул. Ломоносова, 33/43, телефон для довідок: 259-01-79

Генеральний директор ТОВ «Редакція газети «Ваше здоров’я» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Микола БЕРНИК Заступник головного редактора . . . . . . ЮЛІЯ НОВГОРОДСЬКА Редактор відділу аналітичної інформації . . . . . . . . . . . . . . . . СВІТЛАНА ТЕРНОВА Редактор відділу оперативної інформації . . . . . . . . . . . . . . . . ТЕТЯНА СТАСЕНКО Дизайн та верстка . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . ТЕТЯНА ЗАЙЧУК Відділ літредагування і коректури . . . . . . . . ОКСАНА ОСТРЯНКО Відділ реклами . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . СВІТЛАНА КУРЧЕНКО Адміністративний відділ . . . . . . . . . . . . . . . РОМАН БЕРЕЖНИЙ

• «Артеріальна гіпертензія і супутня патологія». У конференції братимуть участь провідні вчені та спеціалісти України і країн ближнього зарубіжжя. Заплановані проблемні доповіді та лекції майстер-класу головних позаштатних спеціалістів МОЗ України, відомих учених вищих медичних навчальних закладів та наукових установ НАМН України.  Організаційний внесок в сумі 200 грн сплачується під час реєстрації.  Довідки за тел.: 044-254-68-10. Програму конференції розміщено на веб-сайті Державної наукової установи «Науково-практичний центр профілактичної та клінічної медицини» Державного управління справами в розділі «Наукові форуми». Заступник директора з наукової роботи Державної наукової установи «Науково-практичний центр профілактичної та клінічної медицини» Державного управління справами професор М.Ю. КОЛОМОЄЦЬ

ЗАПРОШЕННЯ! Шановні колеги!

 Кафедра неврології та рефлексотерапії Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика запрошує Вас узяти участь у роботі науково-практичної конференції з міжнародною участю (згідно з реєстром МОЗ України № 43-к2012): «Медична реабілітація в практиці лікаря-інтерніста: сучасні аспекти використання рефлексотерапії», що відбудеться 29-30 листопада 2012 року за адресою: м. Київ, вул. Дорогожицька 9, актова зала.  У конференції візьмуть участь провідні фахівці неврологи, реабілітологи, рефлексотерапевти з України, Росії, Венгрії, Боснії і Герцоговини! У рамках конференції будуть проведені майстер-класи: «Ефективне лікування больових синдромів у практиці лікаря-інтерніста» та «Корекція тривожно-депресивних розладів із використанням методик альтернативної медицини».  Реєстрація учасників форуму розпочнеться о 9.00 29 листопада 2012 року.  Вхід вільний.  Учасникам заходу передбачається безплатна видача матеріалів конференції, професійної літератури та сертифікатів.  Сподіваємось на Вашу зацікавленість і плідну співпрацю!  Наш сайт — nevrology.com.ua!

Завідувачка кафедри неврології та рефлексотерапії НМАПО ім. П.Л. Шупика, д.м.н., професор Мурашко Н.К.

Редакція не завжди поділяє думку авторів публікацій Редакція не несе відповідальності за зміст рекламних матеріалів Відповідальність за достовірність фактів, цитат, прізвищ та імен, інших даних несуть автори публікацій Листування з читачами ведеться тільки на сторінках газети, рукописи не рецензуються і не повертаються. Друк офсетний, Умовний друк. арк., 2. Загальний наклад — 40 000. Замовлення № 30545 Віддруковано у ТОВ «Укрполиграфмедиа»: вул. Фрунзе, 104-а, м. Київ-04080

Черговий редактор ЮЛІЯ НОВГОРОДСЬКА

Тел.: (044) 423-02-60 • vz@vz.kiev.ua • www.vz.kiev.ua