ДЕРЖАВНЕ ПИТАННЯ
ІНДИКАТОРИ РОБОТИ ПЕРВИНКИ: ПОРА ЗМІНЮВАТИ КОМПАС? Оскільки основна увага медичних реформ в Україні була зосереджена на первинній ланці, там впроваджено чи не найбільше новацій. Чи змінили вони суть первинної медичної допомоги?
Костянтин НАДУТИЙ, член правління ВГО «Українська асоціація сімейної медицини»
ВЗ Кілька років поспіль в Україні тільки й говорили про катастрофічний дефіцит сімейних лікарів. Нині розмови вщухли. Щось кардинально змінилося? — На сьогодні ми дійсно можемо конст атувати, що переважна більшість лікарів первинної ланки — це сімейні лікарі. Частина з них — перенавчені фахівці інших спеціальностей (особливо це стосується пілотних областей), частина — випускники медичних вишів, які отримали таку спеціальність в інтернатурі. Однак сьогодні первинці так само не вистачає лікарських кадрів. Хоча там і досі працюють майже 5 тис. дільничних терапевтів та педіатрів, які закривають собою «амбразуру» кадрового дефіциту. Та річ у тому, що багато лікарів первинної ланки, на жаль, перетнули межу пенсійного віку, а молоді фахівці не поспішають їм на заміну, бо прагнуть одразу отримати вузьку спеціалізацію і потрапити на роботу в стаціонар. Утім, варто зазначити: армія лікарів загальної практики-сімейної медицини в Україні чисельно зросла, а от щодо якості первинної допомоги… Ми постійно чуємо нарікання, хоча насправді в цієї «антимедалі» також є дві сторони: правдива і спекулятивна. Адже пацієнти нарікають не лише на роботу сімейних лікарів, а й на всю вітчизняну медицину в цілому. Не можна сказати, що населення задоволене роботою хірургічної чи стоматологічної служб тощо. Особ
10
ливо ж нагнітає ситуацію негативне ставлення до сімейної медицини з боку «вузьких» спеціалістів. Та ще й МОЗ підлило олії у вогонь плутаниною з новими ідеями реформування первинної ланки — ось і маємо гору «шишок» на голови сімейних лікарів. Хоча я цілком згоден: якість первинної допомоги потрібно оцінювати не лише з формальних позицій, а й з точки зору пацієнтів, які щодня переступають поріг амбулаторій. Цей ракурс дуже важливо враховувати під час планування подальших кроків. ВЗ А чи може сімейний лікар за нинішніх реалій надати той рівень медичної допомоги, який відповідає формальним вимогам? — От в тому-то й справа. Нещодавно я був свідком виступу одного з регіо нальних представників влади щодо формування госпітальних округів. Він заявив, що не варто чіпати вторинну допомогу, поки не буде створено нормальних умов для діяльності первинної ланки. А щоб вона стала ефективною, сімейного лікаря потрібно навчити, оснастити, мотивувати оплатою праці, житлом, забезпечити транспортом тощо. Я б ще нагадав про необхідність моральної підтримки й поваги з боку суспільст ва (хоча цей «рух» — двобічний). Бо дехто стверджує, мовляв, люди не ро-
зуміють, навіщо їм сімейний лікар, тож він таки їм не потрібен. Можливо, когось влаштовує і шаман з бубном, то ми також вважатимемо, що він має витіснити лікаря? У нашій ментальності ще не закріпилося усвідомлення надзвичайно важливої, я б сказав, особливої ролі первинної медичної допомоги як такої й місця сімейного лікаря в ній зокрема. Над цим також потрібно працювати. Для того, аби взагалі кудись рухатися, передусім потрібно встановити мету і зрозуміти, як далеко ми перебуваємо від визначеної точки. Потім прокласти відповідний маршрут, і лише після цього починати рух, замість того, щоб хаотично смикатися в різні боки в пошуку «оазису мрій». Охорона здоров’я — це дуже складна й багатокомпонентна система, яка передбачає управління, фінансування, кадрову політику, організаційні аспекти медичного обслуговування, забезпечення медикаментами тощо. Те саме стосується і первинної ланки: без урахування згаданих складових годі говорити про її якість. Тож передусім необхідно чітко визначити завдання й обсяги роботи сімейного лікаря, потім — як його цього навчити, чим оснастити, щоб він впорався зі своїми обов’язками, як мотивувати його до сумлінного виконання покладених на нього функцій. Тоді
«
ПЕРЕДУСІМ НЕОБХІДНО ЧІТКО ВИЗНАЧИТИ ЗАВДАННЯ Й ОБСЯГИ РОБОТИ СІМЕЙНОГО ЛІКАРЯ, ПОТІМ — ЯК ЙОГО ЦЬОГО НАВЧИТИ, ЧИМ ОСНАСТИТИ, ЩОБ ВІН ВПОРАВСЯ ЗІ СВОЇМИ ОБОВ’ЯЗКАМИ, ЯК МОТИВУВАТИ ЙОГО ДО СУМЛІННОГО ВИКОНАННЯ ПОКЛАДЕНИХ НА НЬОГО ФУНКЦІЙ. ТОДІ МОЖЕМО СПОДІВАТИСЯ НА ПОВНУ ВІДДАЧУ Й ЗАПИТАТИ ВІДПОВІДНО
«
можемо сподіватися на повну віддачу й запитати відповідно — як з точки зору держави, так і за оцінкою пацієнта, який уже не оминатиме амбулаторії. ВЗ І з чого почати розплутувати клубок? — За останні кілька років в Україні вже розібралися з компетенціями сімейного лікаря, програмою нав чання, відпрацювали нормативну базу щодо оснащення, здобули дос від з організації роботи, економічного стимулювання праці. Отож нехай ніхто не говорить, що це сталося тільки зараз і тільки завдяки їх «новим силам». Маємо певний заділ і можемо рухатися далі. Передусім потрібно встановити критерії й індикатори якісної первинної медичної допомоги, тобто критерії належної практики первинної медичної допомоги на засадах сімейної медицини. Асоціація вже розробила відповідний проект документа і запропонувала його для пілотної апробації в Києві та Київській області. Кілька центрів первинної допомоги й амбулаторій відгукнулися на нашу пропозицію й активно залучилися до роботи. Через призму цих критеріїв одразу стало помітно, чого не вистачає для досягнення бажаного — по багатьох позиціях узагалі, як то кажуть, можна ставити нулі. Тобто іноді не тільки пацієнти не отримують очікуваного, пересічні лікарі не бачать результатів своєї роботи (хоча начебто потопають у щоденних клопотах про щеплення, профогляди, прийом хворих, обслуговування викликів тощо), а й керівники закладів не можуть підбити підсумки діяльності. Начальники ж місцевих управлінь охорони здоров’я не бачать загальної картини: чим вони насправді управляють, що фінансують і яка віддача від витрачених коштів. Ми недаремно запросили до співпраці іноземних фахівців, адже практично в усіх країнах Європи вже є досвід розробки критеріїв оцінки первинної ланки. У системах охорони здоров’я світу існує чимало способів такого оцінювання. З одного боку, вони надають так би мовити одномоментний зріз, статичний моніторинг, а з іншого — дають змогу визначати тренди на майбутнє, прогнозувати і планувати розвиток. Таке оцінювання має відповісти на головне питання — чи наближаємося ми до поставлених цілей і якими темпами. Зазвичай його здійснюють професійні асоціації та
www.vz.kiev.ua тел.: (044) 428 02 20 vz@vz.kiev.ua