Вогнити! Вижити! Перемогти!

Володимир Тимчук

Вогнити! Вижити! Перемогти!

ВИДАВНИЦТВО «АСТРОЛЯБІЯ» Львів 2015

Володимир Тимчук «Вогнити! Вижити! Перемогти!»

Слово до захисника Володимир Тимчук

У червні куля увійшла в тіло мого побратима. Йому б ще жити та любити, творити та надихати… Сотні молодих тіл вантажем «200» приземлялися неподалік рідних осель, приносячи з собою крижаний дотик у серця рідних, близьких, милих. Так ми розплачувалися за два десятиліття легковаження викликами сучасного жорстокого та цинічного світу, за сліпу віру підлим обіцянкам того, хто силою і варварством завоював собі ім’я «брата», за розпинання своєї нації на хресті прийдешнього через відмову виховувати гідно молоде покоління та, зрештою, примножувати його засобами батьківства. І нині хапаємося за серце, питаючи себе, навколишніх і навіть самого Бога: «Чому ж це йдуть найкращі?..» Сто років тому Карл Сандберґ виводив алогічні паралелі війни: руйнуйте – будуйте, розбийте – збирайте, солдати – трударі. Хіба щось змінилося з тих часів? Хіба щось змінилося від кришталевих діагностичних слів Джорджа Орвелла, що мир – це війна? Чи достукалися до можновладців із уже майже сторічним «Ніколи знову!»? Ні! Ні! І ще раз ні! Отже, слід воювати, і нікуди від цього не подінешся. Воювати слід усій нації, усім верствам, усім поколінням. Спокутувати кров’ю злочини і упущення представників своєї нації. Брати від кожного дня усе на захист держави, народу, батьків, сім’ї, коханої, сина та доні. Віддавати себе усьому, що зробить нас однодумцями, незламними та непереможними, давати все, що зміцнює підмурки сьогодення нашої України, яка за останні півроку нарешті позбулася тих визначальних прикмет «калиновості», «мрійливості», «терпимості». Годі! Час ставати впевненими та дієвими, гідними та відповідальними. Час виборювати Господню благодать для теперішніх і прийдешніх поколінь. Час відповідати на заклики дітей, яким ми зберігаємо завтра, і на їхні щирі прохання, що їх вималювали вони для українського солдата з усією повнотою дитячої віри в добро та правду. Уже час воювати так, аби знищити ворога своїм мечем оборонця, аби визволити поневолених часом, простором, долею побратимів на дарованих нам Творцем землях, аби повернутися, зрештою, живими. гаряче літо 2014-го

5

Володимир Тимчук «Вогнити! Вижити! Перемогти!»

Передмова, назва до якої не потрібна… Війна ж бо Олег Куцин

Щойно з передової… Останнім часом вона різною є для нас. Може, зараз і не такою вогневою, як це ще кілька місяців назад було під Пісками та Дебальцевим, коли ми дійсно були «зариті в окраєць терикону зубами, яйцями глибше, ніж межа промерзання», але теж гарячою в емоційному збуренні чоловіків, які «бачили всі нетипові зимові метеоявища», та в інформаційному збуренні усіх «навколовійськових», коли «інформстрічка в тридцять сьоме передала». Мова про таке випробування для новітніх лицарів України, як переоформлення свого добровольчого статусу в офіційно-державний. Ось така в нас нині передова. Ні, добровольці не мають жодних застережень супроти наших бойових побратимів із регулярних військових формацій – це направду велети духу та діла: «Бард», «Музикант» та сотні інших, поріднених одними «розмовами, цигарками, пайками, надіями та розпуками», зрештою, «шматком тепла у леті» чи іншими осколками, хлопців мають про що сказати один одному і про що промовчати. Серце подекуди втомлювалося плакати крізь стиснені вуста, коли перед тобою новітній прилучений до сонму полеглих воїнів-захисників. Втомлювалося воно і вибухати гнівом, коли з якогось штабу надходило: «Спостерігати» чи «Висунутися тудисюди» (у зоні гарантованого вогню ворога). Це тоді, коли війна кров’ю найкращих показала, що слід вивільняти ініціативність і рішучість у командирів на тій самій передовій, а опісля – їх одразу, по таким очевидним результатам набутого досвіду, висувати на вищі посади, щоби швидше подолати цю нечисть. Але, на жаль, так не робиться. Армія ще залишається, як в цілому й інші державні інституції, вкрай консервативною на совкових стереотипах і підходах до управління та до взаємодії із людиною, вкрай важкою для відбору та належної підготовки солдатів і офіцерів до тієї діяльності, в яку їх закине мобілізація чи розподіл, вкрай байдужою до ієрархії цінностей на основі фаховості, відповідальності та патріотизму. За лаштунками зведень про бойові дії, на жаль, ховається гірка правда про повальне пияцтво, про непродумане планування, про відтерміновану логістику тощо. Навіщо я це все у цій такій негаданій для мене передмові? Скажу. Просто в рядках (як і за ними) Володимирової поезії дійсно прочитується Людина. Інколи з хибами чи помилками, але завжди з власною гідністю, поставою і думкою.

7

Володимир Тимчук «Вогнити! Вижити! Перемогти!»

Те, що так близьке нам, добровольцям, і те, що так набувають фахові чи мобілізовані військові, коли усвідомлюєш під артилерійськими нальотами чи танковими атаками непорожність понять «Батьківщина», «родина», «дружина». У 1949 році полковник Петро Федун – «Полтава», роз’яснюючи «безпосередньо за що ми ведемо наш бій», сказав: «Ми ж виконуємо найлогічніший, найнеобхідніший і найактуальніший наказ історичної доби, в якій живемо, найвищий наказ історичної хвилини, що її переживає український народ». Хіба це не про нас сьогодні?! «Хто як не ми ТАМ забезпечимо спокій? Хто як не МИ станемо твердо в бою?!» І в кожного українця, чи людини іншої національності, яка Україну сприймає своїм домом, таки мусить бути свій бій із ворогом. У когось – на передовій, у когось – в артилерійському розрахунку, у когось – в штабі, що планує, в когось – в лазареті, що рятує, в когось – у волонтерській діяльності, в когось – у вигаптуваному оберезі, в когось – у молитві, а хтось має боротися і словом. Я радий, що Володя Тимчук, якого я знаю уже майже 10 років – перетиналися наші долі, коли вшановували героїв попередніх епох чину та визвольної боротьби, – осмислив і синтезував нашу «освячену війну» поетичним рядком. Я навряд чи зможу оцінити довершеність строф і метафор, ритміку чи інші поетичні прийоми, хай читач уже пробачить мені, що віддаю перевагу нині інструкціям із експлуатації зразків озброєння та настановам із ведення бойових дій, але я знаю точно: між боями, а війна «дає» ой як багато вільного часу в очікуваннях, ці рядки будуть хапатися і зором, і слухом, і серцем. Як зачитуються зараз хлопці, незалежно де служать, чи в ДУК, чи батальйонах НГУ, чи в 93-й механізованій із Дніпропетровщини чи 79-й аеромобільній із Миколаївщини, книгами «Холодний Яр», «Щоденник сотника Устима» чи «Кавказ.УА». Слово зцілює, слово вмотивовує, слово роз’яснює, слово заспокоює. Якщо це дійсно Слово. А в цій книзі «Вогнити! Вижити! Перемогти!», повторюся, я його побачив. «Кум», командир Окремої добровольчої чоти «Карпатська січ» (липень 2014 – квітень 2015), командир «Легіону Свободи» звідти, де чутно розриви, травень 2015 року

8

Володимир Тимчук «Вогнити! Вижити! Перемогти!»

Людина

Б. Галайку

Людина… Поглянь в її очі – Відчути в них можна усе: Прийдешнє – чи стане пророчим? Бентежне – чи геть віднесе? Людина… Руки доторкнися – Тепло може бути чудним, А крига – початок молитви, І дотик враз стане чужим. Людина… Її оцінити? Як вартості взнати межу? Спроможністю вірно любити І… помахом крил… у борню.

14.ІІ.2011

12

Володимир Тимчук «Вогнити! Вижити! Перемогти!»

Олегові Яськіву

Розверни нині очі – в потилицю глянь: Світ – відмінний, а простір – безмежний. Нагорода як дія твоя до повстань І розплата за крок – величезна. В кожній рані твоїй, що кровить ще за дня, Не повіриш – ворожа могила. Й після миру не спиниться наша війна… Тож, ДО БОЮ! Ми в ньому – щасливі!

31.ІІІ.2015

10

Володимир Тимчук «Вогнити! Вижити! Перемогти!»

Спроба передбачення Ти чуєш переповнений стадіон, мій друже? Женуть вперед команду: «Треба гол!». Байдужих Власників квитків до царств будови Арканом тягнуть до тенет в підступній змові. Ось виплекали план – дорожню карту, У горлі край стоїть, як персам Спарта, Тож м’яч тепер закинуло на поле січі, Щоб, може, він й вона, злякавшись, глянуть правді в вічі. Спокуса це значна – у бій постати. Та пригадай, байдужий, очі й хату... І мундіаль пройде, мине і грім, і холод, Ти лиш з душі вичавлюй серп і молот. Цей світ до нас стояв, таким він завше буде... Знайди лиш в нім той світ, де будуть духу й чину люди. Феодосія, 27.ІХ.2013

14

Володимир Тимчук «Вогнити! Вижити! Перемогти!»

Ось-ось пробудження Дніпра Над порогами Дніпра Град стоїть з ім’ям чужим: В артефактах – згустки жовчі, І Шевченка зняли мовчки, Поки люд живе глухим. Де ж оте гучне «Пора!», Що козацьку кров розбудить, Перевертнів і заблудів Спалить, як росу на сонці, Царське прочинить віконце Справжніх скіфів, не Второй? Де ж Франковий дух, що жбуха Всіх, хто слухав і не слухав, Оживить в святій ідеї, На місцях Бартоломеї Розпростає слави груди, Розтормóшить той впокой, Умертвлений степ безкрайній, Переверне хатоскрайній Ярличок, що нам у спадок Прищепив для нас в занепад Ворог хитрий, ворог лютий? Ні, мертвінню вже не бути! Над порогами Дніпра Вже здоймається зоря Нових славних кревних діл – То зростає вододіл. Нові витоки країни Змиють врешті Дух руїни. Дніпрослав, 2.VI.2012

20

Володимир Тимчук «Вогнити! Вижити! Перемогти!»

«Наших військ там немає…» в балаклаві, тримаючи за приклад «АК-100», чоловічок зелений, зелено-брунатий, без шевронів, петлиць, наче фіги листком, срамоту прикриває, телекремль надихає на смердючу навушну локшину – ось невдовзі кримчанин на ділі пізнає: визволяти хто має – земельку краде… неприховані лиця забутих рядками бюджетів героїв… неприховані думи «до зброї ставати пора»… ті, хто більше кричав про «якбистіть» у бромній історії, поховались за спини та стіни – робити, хіба це гарчать? ой ти, люде, знедолений браком лицарства на самих «залізли», вибирай з-поміж себе вождя – настає вже твій час. ріки води несуть як завжди, є зачаття і мертві, але слово буває пророчим. і чином сказав так Тарас.

30

Володимир Тимчук «Вогнити! Вижити! Перемогти!»

Напророчене Нечисть У камуфльованих рясах Поглядом скляно-тьмяним З сатанинської книги пророчить: «Ми – обранці. І йдемо затим, Щоб рукою залізною щастя Дарувати – Від нас благодать. Все, що ваше, належить нам взять!» Перегорнемо ж далі сторінки Із пророцтв, які втілені вже. Новий Рим затягає в трясину, В рясах – тлінь животінням живе.

22.VI.2014

28

Володимир Тимчук «Вогнити! Вижити! Перемогти!»

Климентії Димид

град із гранат – звідки ж стільки? хлопці (в щитах) підкидають шини в вогонь, покотом плачуть діти, наші діти, – Ти їх завісою диму сховай, оборонь! лють в бризках асфальту несеться – блакитні шоломи ґерданом для рідних ще хвилю хоча би одну і досі дзвенить у вухáх як відспівали зимý

24

Володимир Тимчук «Вогнити! Вижити! Перемогти!»

Жити у майдані займався світанням день сьомий нового майдану сніжило та манна лапата зими у краплинах зникала формуючи лиць океан крізь перші морози міцні з тепліні у світ пробивались дивуючи дотики зори ці проліски юні й чудні трансляція йшла на сцені за спинами «оппо» порожність сховалась з Е40 погрітися поруч ставали з тобою стояли ми близько а вітром білясте холодне в кружляннях кружлялось і той оглядався чи погляд рішучий чи сяє ще блиск ув очах коли вже свобода стояти стояти ось кава за телеекраном зціпило на вулицях жах тільки б не сталося того що змінити більше не можна та час цей настав поглянув тебе вже немає немає і того і того немає і шансу ступити хоч кроку назад слідами зорило на стежках-дорогах Тараса сльозами світанок займався займався ураз в минуле-майбутнє побігли усі не стояли клякають всі круки і кача пливе у серцях натягнуте небо на остов нового майдану парять ті хто жити хотів. і це досягнувши в здобутій сторонці здавалось чужої гостини пливуть в повноводді ґерданів майданів Тисини 25.II.2014

21

Володимир Тимчук «Вогнити! Вижити! Перемогти!»

17

Володимир Тимчук «Вогнити! Вижити! Перемогти!»

До Коновальця – відкрий очі, – так, начебто просто мовити до засліплених, і байдуже, чи в благанні, проханні, пораді, команді… важливим є інше – скоріше стрімкі кришталево-прозорі, студінню проймаючі, дзвори потечуть до своїх витоків, вводячи в оману пстругів і не насичуючи незіпсутою життєдайністю гір поважні ріки та небачені моря, як сліпець прозріє, впертістю та гординею підперезаний. скільки через таких осліплених чи ще в утробі, чи по життю бездарними та байдужими наставниками, усешпаруватою сірістю, втрачено? звісно, державою. скільки офіри кров’ю і нервами лягло, а, певніше, впало на вівтар бачення іншої України? бо й поглухли вони серцями і не збудити їх ні виговськими, ні міхновськими, ні кон- -ашевичами, ані -вальцями… але що було б, Євгене, як би вас не було? за ким полювали, тіло скували, однак не зловили, – руйнували могили, рвали клікою жили, хто зростав, – тих косили, а може, й просили, манили, тягнули й… забули, пізніше ж… годі вже рими – життя не таке поетичне, Євгене, ти ж знаєш, жорстоке зустріти супроти мовчання сліпців, солодкий дарунок розсіяв по нашому всесвіту криштально-прозорі монади… і чому хтось вирішує, що вже досить, вже досить і зради, поради, розради.

14.VI.2013

22

Володимир Тимчук «Вогнити! Вижити! Перемогти!»

«Присягу на вірність У. народові прийняв» я єсть курсант, якого полонила «краса» армійського життя. яка нас стройова косила – жага натомість знов жива. я єсть курсант, якому не набридло фіззо´, оте´, веíп і зомп, і навіть ще не остогидло долати каембе´ без зайвих помп. я єсть курсант, чеканю крок я гордо, у пам’яті – звитяжний шлях дідів: до мудрості військової – голодний, до знань стремлю, як батько заповів. я єсть курсант, товариш мій по духу плечем в плече підтримає в біді. ти бачив це, тепер же слухай: «народ і армія – одні».

24.VIII.1996 (25.II.2014)

31

Володимир Тимчук «Вогнити! Вижити! Перемогти!»

Два «сіамські» Ямполі Розпечений бéтер, В долоні всмоктався запах соляри, В гарнітурі – лише шуми, На покажчику – Ямпіль, інший Ямпіль, Із своєї, але чужини.

– Тисни´ педалю, в штурвал вчепися, Фугас проскочимо – пролетимо… Що, друже, в радості кричиш здивовано: Таке ж, як батьківське, тамтé село? Давай, кріпімося, Ще день залишився, Ще ніч попереду чужа, одна… Фугас проскочимо, наліт? – Ухилимось. У ріднім Ямполі так жде жона.

23.VI.2014

33

Володимир Тимчук «Вогнити! Вижити! Перемогти!»

Повернися живим Усім волонтерам, хай і в особі лише тих, кого знаю, – Оксані Бойко, Тані Думан, Дзвінці Лободі, Наталії Поповій, Юлії Савчук, Наталці Самсоновій, Каті Скрягіній

Бронік на тілі, клас «п’ятий». …Ще вчора дружина, батьки Родиною кошти збирали, Щоб ти повернувся живим! Консерви, сухпай і багети. А завтра – спожити запас.

– Синочку, пакунки вже мчаться. Лиш ти повернися до нас! На денці загорнуті в файли Малюнки зі школи, і син Також накалякав з уяви, Щоб ти повернувся живим!

27.VI.2014

34

Володимир Тимчук «Вогнити! Вижити! Перемогти!»

А.Т.О. Пам’яті Віталія Бахура

– Борт двадцять сьомий, Політ нормальний…

– Земля, земля!

– Ми на волі!.. І небо в полі!..

– Тра-та-та Рикошетом б’є По оселях І по селах, Де батьківські пороги, Де кохана з дороги Пригорне І малечу із рук забере. Час вечері – Відчиняються двері Воякам у небесній купелі, Та у рідних оселях У серцях сумно треллю Ой бринітиме довго Оте «тра-та-та».

22.VI.2014

38

Володимир Тимчук «Вогнити! Вижити! Перемогти!»

До неба Світлані Воробець, дружині героя

Тільки-тільки здалося: Життя почалося… Золотисте колосся, жнива. …Вириваю волосся, Чому це збулося? Чому я сама і жива? Ось твій син простягає руці до неба, От йому б політать! Але небо забрало тебе у мене Й забуло віддать.

37

Володимир Тимчук «Вогнити! Вижити! Перемогти!»

Куля зупинки Пам’яті капітана Воробця С.

твої зірки на погонах долю вершили здобути і бути Найпершим Найкращим Палкішим і щастя дружини та сина у тім що ти чином творив і життям у згоранні любив вража куля спинила твій лет голосить Ярославна твоя пам’ятаєш прийдешнього ценз досягав ще за дня твого дня 22.VI.2014

40

Володимир Тимчук «Вогнити! Вижити! Перемогти!»

Три секунди Пам’яті захисників, які швидше, ніж побратими, кинулися на ворожу гранату

Три секунди життя передсмертя за волю… За спиною – присяга, дружина і… мир.

– В неминучість миттєвостей вибору вір – Наші рани ще нині Я, сину, знеболю. Три секунди на шальках останнього бою: Пролетіли картини життя, наче вир... Три секунди життя передсмертя для волі, За спиною – присяга, дружина і мир.

– Я готовий вже нині піти за Тобою, Хай вбирають не друга в парадний мундир! …Сальву-погляд віддати ще встиг командир – Наповняється вічність любов’ю героя… Три секунди життя передсмертя та волі.

15.II.2015

42

Володимир Тимчук «Вогнити! Вижити! Перемогти!»

Та сама усмішка Степанові

у зимову веснý молоду в сніговіях і снах дарував Ти усмішку одну для всіх нас 22.VI.2014

41

Володимир Тимчук «Вогнити! Вижити! Перемогти!»

44

Володимир Тимчук «Вогнити! Вижити! Перемогти!»

Синички «В результаті обстрілу терористами населеного пункту Д. загинуло шестеро цивільних осіб, з них – двоє неповнолітніх»

У портфелі – ще не осмислені леми, Форми герундія для першої особи, І закладка на півберегах Лема, І не згодовані птахам бутерброди. Між старанних літер іскрить величне: «Я досягну! Я віддам! Буду – мама!..» Безжурно синички дострибують ближче, На личику чистім іскриться рана.

28.I.2015

46

Володимир Тимчук «Вогнити! Вижити! Перемогти!»

Де накази?.. Блядь Жодного порядного урядовця – немає кому на папері «Паркером» вивести літери «За власним бажанням» або хоч – слабую – «За станом...» Тричі блядь Жодного з жодних достойних генералів – нема кому руку протягнути за дверцята «Häfele», діставши гордість кабінетну, чудернацьким гравіюванням оздоблену, «За заслуги... іменною...», та хоча б штатну, випробувану і часом, і честю, витворивши цією єдиною сальвою рештки мужності тих, кому кинуто: «Без провокацій! Тримайтеся!»

21.III.2014

39

Володимир Тимчук «Вогнити! Вижити! Перемогти!»

Мережива там десь там, на висотках, в мереживі долі – воронки й ворони, воронки та голі, спітнілі, згорілі, обстріляні… вірні і з кожним нальотом – батьки посивілі. і з кожним нальотом – дружини, що вірність під сонцем в розлуці цінують… сьогодні… у звітах – безодня, в дзвінках – недоступність… нальоти тривають – секунди підступні ворушать молитви – і там, на висотках, розліт відхиляють в мережива жита, в мереживах «ЖИТИ!»

VIII.2014

48

Володимир Тимчук «Вогнити! Вижити! Перемогти!»

Завтра була війна позаду

війнибог додав морщин ще молодому та сповненому втоми личеньку геї. товкли учетверте за день, третій тиждень підряд, сльози молочні землі, наче згусли на клеї. блокпост двадцять дев’ять – вам також ні кроку назад! вітроспогад загрюкав у двері найбільшого смутку: десь далеко – сварлива, втікати найближче – вона найдорожча і мила, найжаданіша та чорнобрива. між вчорашнім і завтра постала кривава стіна… із минулого злого, із майбýття страшного вириваються шальки життя. десь далеко – вчорашні обійми та пристрасті з нею, поруч, близько, ще ближче – невблаганність холодна, чужа.

5.II.2015

49

Володимир Тимчук «Вогнити! Вижити! Перемогти!»

Наказ бути традиційний (так люблять традиції) день пафосних слів і усмішок щирих різав вітром з прикаспійських степів низовини, гордому тріпотінню двох світових смуг нескореності асистуючи, – життєдайних початків народження та пробудження, становлення та розвою, доносить не відчаю повні – відваги: «ДО БОЮ!», стремить духом увись над злітними смугами, над залізобетонними блоками, над головами залізних на своїй духом заплідненій, чорній, запеченою кров’ю засіяній землі…

– здрастуйте, Воїни! …і «наказ міністра оборони…: …Дмитру Ігоровичу… присвоїти військове звання «лейтенант»…» а в цей час на бруківці, де кремль громадніє, зачовгують брудом недуш, удаваних у модерні лапті, краплини людини калібру инакшого світу… «це – Наказ!» притлумила сльозу мати не одна, не одна кохана, не одна замріяна…

50

Володимир Тимчук «Вогнити! Вижити! Перемогти!»

– хлопчики, наші хлопчики, ми вас ви ´ходили, ми вас випещували, нині − голубимо (завтра − загубимо?). вам би – до гаубиць, щоб сальвою видати залп о дванадцятій в День на хрещатику… а у повітрі: «хто захищатиме?» лава за лавою кроком сьогоднішнім очі та очі... страшно? свідомо!

– чи не Наказ наш вам серцем написаний (теж о дванадцятій, день, коли зміниться)? …лава за лавою, вирвані погляди, і майорить над залізними прапор… «ми вас відмолимо!» – шириться всесвітом, ламаючи óстови законів умовних, підвладних молитвам, проханням, Наказу: оберігати духом нескорених.

28.II.2015

51

Володимир Тимчук «Вогнити! Вижити! Перемогти!»

52

Володимир Тимчук «Вогнити! Вижити! Перемогти!»

Воїну Шахраї, ляльководи, пігмеї У потугах – та дні їх пройшли. В нашім краю – зродились герої України весни.

22.VI.2014

53

Володимир Тимчук «Вогнити! Вижити! Перемогти!»

Чому з’являються герої Жити своєю Вкраїною Не кожен спроможеться. Хтось, ще малою дитиною, До розкошів горнеться. Хтось юнаком чи юначкою Матір свою забуває. Хтось, у літах, знаків пачкою Посади високі займає. Хліба з ланів споживаючи, Язик той лишає на мештах, В розпусту себе завиваючи, Торгує собою без решти. А цей, невгамовний, базіканням Люд відвертає від цінностей. А той – за годинником, тіканням Справу руйнує, ще й з лінощів. Ось, й не дивуйсь, чом за них всіх Дзвін знову гуде – не вперше До чину Він кличе героїв: Переплавити порухи перших

У прагненнях своїх. Ворохта-Ясіня, 17.VI.2006 (Львів, 25.II.2014)

54

Володимир Тимчук «Вогнити! Вижити! Перемогти!»

Пам’ять про синів-захисників Як прощались мати з сином, Оберіг йому дала, Стиха плакала-молилась, Щоб закінчилась війна, Щоб живим вернувся син додому В рідну хату, до батьків, Не бажала мати зла нікому В серці зболенім своїм. Стис в обіймах батько сина… Мужня батьківська рука В добру путь благословила Молодого вояка. В далечінь відходять ешелони… Біля серця – мамин оберіг. Б’ють в набат немов важкі вагони – Їдуть хлопці захищати схід. Кажуть: час лікує рани, Час примирить, може, й гнів... Оберіг тієї мами Береже й чужих синів. Хто ж не вернеться із поля бою В рідну хату, в рідний дім, Україно, це твої герої – Світла пам’ять їм усім.

5-19.V.2014

55

Володимир Тимчук «Вогнити! Вижити! Перемогти!»

Попереду Ти йдеш попереду, друже сотенний, У задумах, справах, бою, Вершини сягав ти в зусиллях щоденних І гаслом твоїм є «Люблю!».

– Люблю Україну, люблю рідну неньку, Дружину та сина, й бійців. Усе, що цінуєш, збудив ти раненько – Зустріти мечем ворогів. У пошуках честі та волі Єднаємо наші серця. Відзнакою нам на погоні Є слава держави в віках! У твóїм почині відважні солдати Знаходять для себе наказ: Супроти агресора мужньо стояти Й ударом їх бити гаразд. Зрадіє дитина, всміхнеться дружина Під твóїм надійним плечем. І шаною вкриє себе Батьківщина У захисті хлопців з мечем. У пошуках честі та волі Єднаємо наші серця. Відзнакою нам на погоні Є слава держави в віках! Є гідність народу в ділах! Є мужність героя в боях!

59

Володимир Тимчук «Вогнити! Вижити! Перемогти!»

Ціна життя кажуть: оцінене ваше життя в сімдесят п’ять штук. міркою є: тепловізора два, шість АКМ, сухпайків вісім сімсот, дизпалива – ешелон і сотня броні на власних плечах щоденно через кордон. кажуть: оцінене ваше життя в сімдесят п’ять штук. може, якраз це «субару» одна, а може, – квиток в клуб тих, що долю вершили не раз служби солдат і роботи батьків, тих, що ділили і ділять, однак, доходи, повій, мєнтів. кажуть: оцінене ваше життя в сімдесят п’ять штук. насправді це значить: дружина – вдова, і сотні простягнутих рук дітей, які не повиснуть уже на мужнім твоїм плечі, батьків, у них – свіча догоря, а доля – жила в тобі. кажуть: оцінене ваше життя в сімдесят п’ять штук – знецінені часом за тисячі літ – це менше, аніж звук від тих срібняків, що заплачено їх за вибір, за виклик, за чин… все йде, все минає, система – ціла, та ти в цьому світі – Один. кажуть: оцінене Ваше життя…

3.VII.2014

58

Володимир Тимчук «Вогнити! Вижити! Перемогти!»

Брондель «Я не помру, доки ми разом не зламаємо стіни цієї кривавої тюрми народів під назвою Кремль» (офіцер Н. Савченко)

– Ворогу в обличчя кину виклик. Перед Правдою нечисте не встоїть. Так, мені шкода найкращих юних літ, Але Дух мені промовив: «Годі скиглить! Інших да втішають власні схлипи, Я ж Тебе покликав у політ – Ворогу в обличчя кинуть виклик – Перед Правдою нечисте не встоїть!».

– Я віднині поламаю все, чим звикли Руйнувати люд чужі-свої Вороги. І стану я на висоті Саду гетсиманського молитви. Ворогу вже кинула в обличчя виклик…

28.II–1.III.2015

60

Володимир Тимчук «Вогнити! Вижити! Перемогти!»

Поезія з банальною римою про чоловіччя капітанові Володимиру Гері

– Наказую я залишити мене У сірості Дикого поля! Зробили ми все, зберегти щоб живе В серцях тих, хто варті, на волі. За них ми стояли, за мам, за дітей, За тих, з ким не встигли в коханні…

– Покинь мене, друже, бо нині цей бій, Так сталось (не хочу!), останній!!! По злітці повзли, по низинах, ярах Тяжкі кілометри, спливаючи кров’ю. І хай не спішить ще згасати зоря Тих хлопців, що жили любов’ю.

1.III.2015

61

Володимир Тимчук «Вогнити! Вижити! Перемогти!»

Служба

62

але він чекає, очікує й він: перерви поміж заняттями завезення розміру свого на склад речовий на крайнього цього забігу останнього на ПГД збільшення грошового на кумедну бувальщину в часи перекуру підлеглого з дорученням казна-де рішення про клопотання розводу чергової зміни наряду добового заслужене дисциплінарне стягнення «товариші офіцери» на зборах загальних із порядком денним в одне питання поповнення боєкомплекту та провіанту наліт вогневий звільнення аж до ранку вогневої підтримки коли вже боятися часу немає протез і наближення квартирної черги допоки усі роздупляться ціль в об’єктиві прицілу померти грошове забезпечення на свою чергу ковтнути зробити затяжку командира час вилаятися триповерховими наказ чи хоча би сигнальну ракету «рівняння – на бойовий прапор!», запаси питної води якнайбільше доручення щоб не стояти сидіти ходити очі радістю сповнені дитини ще не спить дембеля на листівку з частини до дня частини прийнявши присягу на вірність народові 3.III.2015

Володимир Тимчук «Вогнити! Вижити! Перемогти!»

128-й гірсько-піхотній

зариті в окраєць терикону зубами яйцями глибше ніж межа промерзання в стримуючих боях з вигрітого в не одному серці плацдармі випалювали бурятів інших «шахтьорів» які від накликаної коси здивовано напруженням останнім «мама!» сука ти валиш будучи недосяжним хєр з тобою ми ближче прориємось-проповземо наче в новий забій ми бачили всі нетипові зимові метеоявища ми бачили як мати благослóвить солдата у бій зариті в окраєць терикону зубами

64

аби вибити нечисть навіть прилігши кістками 7.III.2015

Володимир Тимчук «Вогнити! Вижити! Перемогти!»

66

Володимир Тимчук «Вогнити! Вижити! Перемогти!»

Донецький аеропорт Тим, хто вірним присязі й наказу лишився. Слава героям!

І День. Вечір. Ніч. Світає. День. Ніч. День. Ніч. День-день-ніч. Темна ніч. Темний день. Знову обстрілопісень звуки-гуки смерті чути… І коханих не забути, І прохання – повернутись – в скроні гупає гучніше. Вже стихає. Ніч.

– Цілі всі?

– Гаразд! Ми в нормі! Посвітліло враз навколо – Віддих й усміх в темну ніч Очі в пітьмі зусібіч. Що за очі? Й диво усміх? Що за люди? Що за зустріч? Пайка тут – одна на всіх, Стіни відбивають сміх, Міна тут – завжди чужа та осколки, як і пайка, як цигарка, як розмова, та й розпука, як надія й твердість віри, як ковток води у спеку, як тепла шматок у леті, як скляніє погляд брата (вже й за нього виживати!) – все одне на всіх.

67

Володимир Тимчук «Вогнити! Вижити! Перемогти!»

ІІІ – Бережи себе, коханий, – Кожен вечір, кожен ранок Молимо святих і Бога: Хай для тебе сонце встане! Син у снах зустріне гордо Із ротацій батька в шані, Доня долю визначає – Прагне зцілювати рани. Так, без тебе тут самотньо – Знов чекаю до світання… Діти, справи, туга, віра…

– Бережи себе, коханий.

IV Як засвистіло все і загриміли злами, Та первовіку вітер бив і б’є в набат – На бій з одважними, незламними полками Зі сходу орди йдуть, за рядом ряд… ще ряд. …Відлуння битв – в серцях, здобута воля – в храмі: Міцній – шляху ж нема століттями назад – Хоч в силі темряви – ненависті стіна, Не засором! Гримить освячена війна.

69

Володимир Тимчук «Вогнити! Вижити! Перемогти!»

VI/1 – – – –

Да в ППД войска у нас. Нєт, ґруза «двєсті» – нєт! Откуда? Ми ґумканвой пашльом в Давнбас: На той Укра´інє – вєк худа.

– Маґучій Крємль в Вєлікій час Па просьбє дємократних мас Праґоніт хунту.

– Правосєкі Утюжат «ґрадом» мір в Данєцкє.

– Построім вмєстє руССкій мір…

– Как жаль, славян враґі стравілі І нєжнасть братскую убілі…

– Там – два раба і с кров’ю пір. …А ґлас вопіт в пустинє звонко… Нєт сина, нєт і пахоронкі.

VI/2 – А вже стріляли?

– Так, давненько. «Майор» «Поддубнов» враз приклався до пеéс «Утьос» Роздати-розписатися спаскудженим автографом – І дійсно ролі грають у хлестаковському житті За крок, півкрок, чвертькрок до Птоломеї.

– За «press-легенду»! За безневинні тепло-підлі очі Та за сафарі «штука за десяток штук» – «К наградє!» …Поки крапля камінь сточить «за … в Украине» – фанфари премій ФСБ.

70

Володимир Тимчук «Вогнити! Вижити! Перемогти!»

VII постріл межує з вічністю бриз у степах розжарює прелюдію азарту мисливця на тропу безжальності вийшов звір людино ховайся людино готуйся пульс вистрибує з пальців тиша заводить танці в очах і серцях мерехтить жах! з прикладом зчепись крізь цілик вдивись пульс уривається зпоміж фаланг кривавого пальця бах! і вічність помчала до цілі що вийшла на лови в житах і бриз холодить розпалену бутність мисливця і колос гойдається в такт схиляння прощання фермати у житі життя на полі солдат бій в нього останній на полі солдат що патрон досила VIIІ – Бачу ціль колона рухома шість одиниць танків два б…ть повзе бéшок раз самохідка один є «камаз» із причепом гармата їх два сектор «СИХІВ» там голова дальність дві дев’ятсот ще повзуть спостері… одинадцять секунд вже бере мене лють дальність дві вісімсот тридцять сім напрям руху чотири нуль сім спостерігаю 71

Володимир Тимчук «Вогнити! Вижити! Перемогти!»

я – «Сокіл-один» я... …Саме зараз

чекати

слід І мін

накидають

А танки

на артобстріл,

з мішок,

напівпрямою наводкою Заграють нам рок-н-рол, А потім полізе з притлумленим страхом Взвод «вати» в останній свій бій, Не крайній – останній, на злітці ж – собаки Гризуть той земний супокій.

72

Володимир Тимчук «Вогнити! Вижити! Перемогти!»

ІХ Внаслідок прямого влучення в блок «Аш» старого терміналу загинуло двоє побратимів – «Фонтанка» і «Доцент». «Фонтанка» понад усе любив своє рідне місто, перлину поблизу моря – Одесу. Природжений солдат із офіцерської династії – «Фонтанка» не знав сміятися йому чи плакати, – в гробу достеменно перевертається, бо його правнук засинає і прокидається, відчуваючи лікоть «Фіделя» з «Правого сектора», та вітається, як справжній бандера, «Героям слава!». Дід брав Будапешт у п’ятдесят шостому і на чім світ стоїть у час, коли бузок п’янив, поносив правосєків за спалених людей в «домє профсаюзов» – у скількох затишшях між боями доводилося, на початках з «піною у рота» – ой як хочеться часом викричатися і на своїх, а пізніше уже з розсудливим спокоєм, добираючи для свого розуму логічні аргументи супротивника-побратима, відшукувати всі грані подій другого травня. Батько, його «Фонтанка» пам’ятав лише за розповідями матері, загинув заради «інтернаціонального долга» десь у Кандагарі – так гласила затерта і зрошена слізьми похоронка, що випередила на кілька літ витяги з наказів спочатку про нагородження старшого лейтенанта В. орденом «Красной звєзди», а ще за кілька літ, якраз в останній рік «нерушимого», – про присвоєння командиру десантно-штурмової групи військової частини… військового звання «капітана» (посмертно). «Фонтанка» ж капітаном став уже при житті – після випуску із найпрестижнішого факультету Одеського інституту сухопутних військ, який дійсно готує «крутих мужиків», потрапив до розвідроти 93-ї та загорівся ліпити зі свого взводу «загін смільчаків», який узяв собі кредо «Неможливого немає!». При цьому, доля уже компенсувала затримку батькової нагороди – за цей аеропорт акурат до Дня незалежності наспів президентський указ про дострокове звання для тепер уже командира розвідроти, яка під орудою старшого лейтенанта В.- молодшого таки стала під час «Артерії» найкращим 73

Володимир Тимчук «Вогнити! Вижити! Перемогти!»

розвідувальним підрозділом у Сухопутних військах. Якось «Фонтанка» згадував обставини того свого відзначення – полковник, колишній комбриг 93-ї, який реально знав стан справ у частині, тиснучи з приємністю руку, вільну від іменного годинника Командувача, не зміг не спитати: «Як вдалося?». На це почув народжене у безсонні ночі роздумів щодо наступного і щораз нового щабля бойової підготовки: «Завжди вибирай найважчий шлях – на ньому ти не зустрінеш конкурентів!». «Доцент» військової династії не мав і сам в армії опинився випадково, як і більшість під час першої мобілізації. Зараз навіть смішно, коли він, у когорті таких же добровольців, штурмував у райвійськкоматі ошалілих від здивування, бо звиклих до «відкупних», мобістів, але яким терміново потрібно було виконувати гарячі розпорядження з пошуку мобресурсу по занедбаних картотеках – війни ж то не буде! Але найсмішніше, що «Доцент» і «строчку» навіть не служив – випустившись із універу, одразу пішов до сільської школи навчати дітей географії, тож повістку йому виписувала якась допотопна тьотя, з його ж таки слів, та й ще на коліні. А потім, вивантаживши їх перед бараком, який дивом залишився ще цілим, напевно, від часів Другої світової та мав зараз служити місцем для нічлігів поміж цілоденними тренажами, склепаними нашвидкуруч із цілої мозаїки тактичної підготовки, вишикували (які там «восівки»?) і стали допитувати: хто має стрибки з парашутом? а хто стріляв із СВД, гранатомета чи ПЗРК? а тепер хто є водієм? Саме до останніх класифікував себе Юрій Приход і невдовзі одягнув тільняшку яко водій беердеемки. Помісивши глини та піски полігону на відновленому волонтерами з суднобудівного «гробу», якому вже провіщали безтурботний металобрухт, рядовий Приход почав своє практичне ознайомлення з об’єктами географії Дніпропетровської, Донецької та Луганської областей. Всяке було на цьому короткому проміжку часу довжиною в ціле життя! І «окупанти – геть!» від одноманітно сірих людей із такими ж безбарвними 74

Володимир Тимчук «Вогнити! Вижити! Перемогти!»

очима, які кидалися на проїжджі частини за кілька кілометрів від залишеної по собі стели із «Вас радо вітає Донецька область», і збаламучені шепоти-крики товаришів «шо ми тут робимо?» та «проти своїх я не піду», і перший нічний обстріл із стрілкотні, коли чи не всі розгубилися та трохи не почавили один одного до часу, поки комбат сам не завалив десь по місяцю із ПКМа, що «стрілкачів» спонукало до відступу, а особовий склад – до «йобйого м…ть», і перший «двохсотий» і «трьохсотий» без ніг, що нарвалися на розтяжку в посадці, і лише після цього – кураж в серці та вітер у вухах, адже хто би міг подумати, що із цієї такої рідної БРДМ можна витиснути аж цілу сотню. А ще були печія від шестиденного пайкування лише дружніми, але до чортиків несмачними «мілзами», та «пальчики-оближеш борщ» із концентрату, звареного невідомою милою берегинею з Вінниці, латаний-перелатаний камок, який чомусь став тріщати по швах, коли слід було заскакувати на місце водія швидше, аніж Усейн Болт завершить дистанцію, і суперові черевики на тактичній підошві, що не ковзає, – подарунок із наліпкою «Крила Фенікса», трофейна інструкція від ополчєнца з посвідками належності до Казацкава войска Данскова та Главнаво развєдиватєльнаво управлєнія, що з благословення командира стала ходити по руках та гласила: «5. Подготовьте списки военнослужащих украинской армии, участников майдана, активистов гражданских формирований, а также лидеров национально-меньшинских организаций для дальнейшей передачи работникам ФСБ при миротворческой армии». ...І лист від Устимчика з Дрогобича з вічним: «Дорогий солдате! Я тобою пишаюся, бо ти захищаєш Батьківщину. В мене немає тата і мамі дуже важко, самій. Але я їй допомогаю після того як зроблю уроки. Я тобі обіцяю, що я буду вчитися на відміно, аби так само захищати Батьківщину, коли виросту. А якщо війни вже не буде, і мама молиться аби її не було, я буду працювати, щоб всі мали маму і тата, свій дім і свою собаку. Я дуже хочу була собака, але мама не до зволяє, каже шо у нас немає свого дому. Приїзжай, 75

Володимир Тимчук «Вогнити! Вижити! Перемогти!»

я тебе познайомлю із моєю мамою, вона сама краща у світі. Устим. 8,5 років». А «Доцентом» Приход став одного із довгих вечорів, коли після чергової відбитої атаки чи то хероїв із «Кальміусу», чи спеців із 45-го чи псковського так хочеться поговорити по-житейському.

– А воюємо ми на Донецькому кряжі... Та не кражі, – по народному, на плоскогір’ї, не як в Криму, зі стрімкими схилами в бік ПБК, а на горбистих височинах… Може, в Кримських горах і цікавіше воювати – там і яйли, аналог карпатських полонин, і печери, он, Солдатська – глибиною в п’ятсот метрів, і карколомні карстові утворення, і клімат на всі смаки чи, радше, несмаки водночас, але ми поки що на Донбасі… Висоти десь двісті метрів, десь триста. Могила Мечетна, така собі міні-гірка, сягає понад 360 метрів, забув точно скільки, там ще могильник курганний розкопаний, є якісь речі, називаються артефакти, віднесені до третього, здається, тисячоліття… Ось тобі і Дикий степ… Саме кам’яне вугілля, те саме, що москаль зараз вивозить в Росію, і формує цей кряж… Та ні, кряж так просто не вивезеш, це площа із протяжністю в кількасот кілометрів і, до речі, аж до Ростовської області… Ну, так, то теж колись були наші землі. Ну і колись знову будуть… А порожнини, з яких сіль вибрали, під тиском порід згори завалюються… Дуже тут суховійні явища спостерігаються – з Азії влітку задушливі вітри дмуть, а взимку – холодні…

– Вічно з Азії все нечисте несе.

– Та не від риби ці підераси свій батальйон назвали, річка така є – Кальміус, через нас же Донецьк тече. І довга, за 200 км. Аж чотири водосховища є… Та ні, не тільки на Дніпрі, є і на Дністрі та інших річках. Узагалі гідроелектроенергія складає чи не половину всієї енергетичної потужності нашої держави… Ширина? Та я думаю, що біля гирла, там, де в Азовське море впадає, у звитяжному Маріуполі, всі сімдесят метрів буде, а на горі – кілька метрів – перестрибнеш з розгону… Ми поб’ємо тут цю орду, як реванш за битву над Калкою з монголо-татарами…

76

Володимир Тимчук «Вогнити! Вижити! Перемогти!»

– Слухай, а в Антарктиді ж холодно, як там пінгвіни сплять?

– Я – географ, не біолог, звідки знаю?

– А-а, та я думав, що ти доцент. Потрапив до «кіборгів» тоді ще не «Доцент» після чергового вдалого конвою – як заправний шумахер він лавірував між воронками та підбитою технікою на граничних відносно ворожих позицій швидкостях – боєприпаси, вода, хавчик і сотні дрібниць із усієї України та не тільки доставив. Ще з десяток днів Донецька фортеця височітиме грізною та неприступною. Проте від’їхати не судилося – під час розвантаження в БМП надійшов «подаруночок» від росіян, вочевидь, навідний – дуже їм уже кортіло хоч на стоянці зупинити цю дорогу життя. Здетонував боєкомплект, забравши у вирій «Діда», – той вибирав останні пакунки з консервами та спецзамовленням «кіборгів» – свіжоспеченими буханцями хліба «Український». Кілька днів найдорожчий плід людської праці лежав, наче поминав побратима. А водій залишився, немов на ротацію. Може, до наступного конвою, може, і довше – хто тоді знав?.. І ось лежать вони зараз, такі різні й такі однакові – «Фонтанка» і «Доцент», – на холодній склопластиковій панелі зі стіни колись основної диспетчерської. Лежать новітньою китайкою заледве вкриті – стрічкою з синьо-жовтого символу нескореності. Лежать, як і належить воїнам, – із зброєю власною, уже рідною, що чомусь утомилася їх захищати. Лежать поріднені своєю кров’ю на своїй землі. Хоч скупі, та сповнені молитовної твердості поглядивислови побратимів «Прости, брате!» і «Спочивай з миром!» чекають на «пімсту смерти великих лицарів», а душі – чекають на вже останній конвой до рідних Одеси та Братського району Миколаївщини, до гарячих сліз їм знаних і незнаних ярославен…

77

Володимир Тимчук «Вогнити! Вижити! Перемогти!»

ХІІ ЦЕЙ СВІТ – ЛИШЕ ВІЙНИ АНТРАКТ, А ЛЮД – СОЛДАТИ НА ПРИВАЛІ. РОЗСУНЬМО ЗАВТРАШНІЇ ДАЛІ – ДО БОЮ КЛИЧЕ МАРШУ ТАКТ. ПОЛКИ – ВПЕРЕД ВЕДЕ СПАРТАК – НА СВІТ ЧУЖИЙ ПОВСТАЛІ… ЦЕЙ СВІТ – ЛИШЕ ВІЙНИ АНТРАКТ, А ЛЮД – СОЛДАТИ НА ПРИВАЛІ. В БОЯХ КАРБУЄТЬСЯ ВІДТАК ЧИН ДЕКАЛОГУ НА СКРИЖАЛЯХ. НЕ ТРЕБА СЛІВ, НЕ ТРЕБА ЖАЛЮ ДО ТИХ СОЛДАТ, ЩО ЧУЮТЬ ТАКТ! ЦЕЙ СВІТ – ЛИШЕ ВІЙНИ АНТРАКТ…

79

Володимир Тимчук «Вогнити! Вижити! Перемогти!»

Буде! Я бачу прийдешнього день: Шеренги відважних – у ряд, Перервано радість пісень – Бравує на Красній парад. Ти бачиш прийдешнього час: Всі вірні – в соборі святім (Патроном катедри є Спас), Владики за мир славлять гімн? Він бачить прийдешнього плин Народів, позбутих оков; Там сповнено лицарів чин – В Софію вертають Покров. Всі бачать прийдешнього мить: В пошані працює ООН – Вкраїнська по світу дзвенить, Її запровадять в закон.

80

Володимир Тимчук «Вогнити! Вижити! Перемогти!»

Мілітарі-каліграфі… Дітваком я видряпував, Знеохочуваний до неслухняності бабусею, – Літера «М», літера «А». В класі сьомому На сторінок відірваних клаптиках Із диктантами – вчителька Наголошувала: «Учні, це з Десни зачарованої». Я, забившись у кутик подалі, Вимальовував: «Я Люблю Тебе!» В однострої новісіньким плутався Я – худющий, він – розміру більшого, Колотило у грудях, Як і в сьомому, – Вкинув (тоді я спізнився з перерви) До кишені плаща, Що і зараз пізнаю, Зізнання… Колотило – викрешував Я закарлючку в Десні. Перед зором батьків і коханої (Таки прочитала) – Присягу складаю народові. У просторі – лише добровольці, Поєднані часом І залпами. Є хвилинка – Надовго – Розпочну: «8-й полк спецназа» 84

Володимир Тимчук «Вогнити! Вижити! Перемогти!»

Дійсно довго – Донизу все списано. Поміщу: «9», «0», «бат», «(Чернігів)». Час до бою На клич за спиною, Поріднених часом і місцем, – «Слава Вкраїні!» – І чергою куль, і чергою літер Є одвіт у героїв. О, від коханої – Повідомлення: «Син малюнок підсовує – Матусенько (Все, як ти вимагає), Напиши – Україну татусь захищає» 7.V.2015

85

З воєнно-поетичної полиці класиків (Переклади)

Володимир Тимчук «Вогнити! Вижити! Перемогти!»

Волт ВІТМЕН (1819–1892)

В поході ІЗ хмарою боїв – це наступ – Зі звукострілом, наче ляск ременю, та із залпом раз у раз Залізні вояки уперто натискають, злагоджені полки Із тьмяним блиском під палючим сонцем – покриті порохом тверді чоловіки В колонах піднімаються і падають, як хвилі, на землі, Чергуючись з розривами – колеса розриваються, А коні? – В піні всі… Так військо наступає, військо, ві…

Рік тремтіння та заціпеніння РІК тремтіння та заціпеніння доконає вже мене – Крила літа, що у тебе, зігрівали досить добре, та проте оцей ось подих заморозив мене враз, І розпука пригнітила сяйвом світла й захопила в темряву всіх нас. Чи змінити пісні мушу, пісні про тріумф? – запитаю я себе. Чи повинен я направду додавати ще куплети в Реквіє́м? В ці пригнічені гімни поразок?

90

Володимир Тимчук «Вогнити! Вижити! Перемогти!»

Джордж ОРВЕЛ (1903–1950)

В пам’ять про італійця «Пес війни» простягнув хутко руку мені – З ним зустрілися ми в вартовому – Грубувата й тендітна долоні сплелись У стисканні, міцнім як ніколи. Ми зустрілись, а бій не змовкав ні на мить, Але й спокій! – на мужнім обличчі: Кожні шрам і рубець милували мій зір Навіть більш аніж риси жіночі. Мене нудить давно від брутальних словес – З його ж уст словеса – мов святині: З молоком материнським всмоктав він усе, Що із книг пізнавав я донині. Віроломний артобстріл укотре тривав – Рвало землю – нас вдвох осінило: Хто б подумати міг, що соратник в бою Є із золота й каменів цінних? Хай щастить, чужоземцю, мій брате, тобі. Та фортуна для мужніх примхлива. Чи спроможним є світ віддавати борги Понад те, що йому дав ти щиро? Серед привидів, марева, в царстві тіней, Між багряним і білим, невпинно Поміж кулями й наклепом, в кривді, в біді – Голові де шукати спочинок?

91

Володимир Тимчук «Вогнити! Вижити! Перемогти!»

Де цей Педро, що звавсь Аґуляром в строю, Де є нині товариш Гонсалес Міґель? Фенелозу Рамона чи нам віднайти? Про це черви нам скажуть тепер. Не зотліли останки під сонцем сліпим – А ім’я – вже забуте, та й справи твої. Смертоносну олжу погребли ще за дня У наступнім пакунку брехні. В тій гарячій порі ув очах я читав Щодо рішень твоїх про безсилля потуг, Жодна бомба з армади ворожих полків Не розтрощить твій праведний дух.

15.VII.2014

92

Володимир Тимчук «Вогнити! Вижити! Перемогти!»

Вільям ГОДЖСОН (1893–1916)

Перед боями За велич нинішнього дня І за молитви в час до сну, За захід сонця у полях І за подяку цьому дню, За світ любові та краси, За те, чим Ти благословив, За всі ті дні, що ними жив, Солдата з мене Ти зроби. За сподівання та страхи, За дивом сповнені пісні, За сміх в безхмарнії роки, За прикрі й за щасливі дні, За романтичні всі часи, Випробування, гніт гріхів І за безумство всіх світів, Людину з мене Ти створи. І на вершині власних літ Я бачу в гіркоті своїй, Як в’яне сотень дужих цвіт – Пожертвою вони жили, В боях за правду полягли. Сказати мушу «Прощавай!» Усьому – я втрачаю рай – Тож вмерти Ти допоможи.

93

Володимир Тимчук «Вогнити! Вижити! Перемогти!»

Вільфред ОВЕН (1893–1918)

Гімн загиблій молодості Що за тридзвін за тим гарматним м’ясом? Лише вогнем відплата мусить буть, Лише затворів ляск – набої надсилати – Цим зможете їх доблесть пом’януть. Ні молитов за ними, ні плачý, ні дзвонів, Ні панахид – одні нехай хори: Як скреготить залізо в обороні І в наступ як ідуть на клич сурми. Які свічки´ в час юності останній? Не в юнаків руках – в очах вони Сіятимуть у святості прощання – Краса поблідла шовком на труні. І квіти від дівчат – їх так багато – І в смутку сяйво буде віддалятись.

95

Володимир Тимчук «Вогнити! Вижити! Перемогти!»

Іварт МАКИНТОШ (1893–1917)

На пам’ять Ви були загиблому татом, А він – тільки Ваш був син… У вашій порожньо нині хаті. Та й не скінчив роботу він. У жалю та у голосінні Дні проводите Ви, отець, За улюбленим дійсно сином – Не повернеться наш боєць. У листах від Вашого хлопця Ані слова про боротьбу – Лише вівці на сінокосі – Це я бачу досі в рядку – І врожаю як раду дати В небувалі часи штормів, …Він лежить полеглим солдатом. І я – його командир. Ви були лише його батьком, Їх же в мене – аж п’ятдесят, Я щоночі бачив в атаках – Під розривами зрослих хлоп’ят, А у сутінках ми повертались… О, мій Боже! Я чую мольбу: «Нас врятуйте!..». До смерті ці жалі – Їх не витягнув в хвилю тяжку.

96

Володимир Тимчук «Вогнити! Вижити! Перемогти!»

Не забути мені мужніх хлопців – Їх довіра – на кожен наш час – Це – сини мої, гідні молодці! Батьку, знайте правдиві слова. І наївні вони, наче діти, Й чисті в гордості. «Подивись В очі смерті», – хто може зуміти? На руках я тримав їх, живих! Дійсно: юні, шляхетні, шалені! І вже в першій своїй борні, Мов граніт, незламні герої У небесну сотню пішли. Там – тіла, понівечені боєм, Там, здається, – досі їх крик: «Не залиште солдата на полі!..» Ви є батько. А я – командир.

7.VII.2014

97

Володимир Тимчук «Вогнити! Вижити! Перемогти!»

Роберт БІНЬЙОН (1869–1943)

Поляглим Мов мати дитяті, сьогодні слухай, Держава складає пошану гордо Солдатам від плоті своєї та духу – Впали вони за свободу. Б’є барабан: поляглим звіщає серпень Безсмертя – та смутком лунає голос. Сьогодні ми стали на вік самотні, І слава сіяє крізь сльози. Йшли з піснею в бій юнаки по дорогах, І правда – в очах, і тримались статечно (Усупереч шансам) до перемоги, Усупереч страху – вперед обличчям. До лютого ворога в миті останні – Час їх не втомить, роки – не засудять. Кожен світанок і сонця прощання Про них спомини збудять. І сміх побратима не чутимеш знову, Ти їх не побачиш у колі сім’ї, До праці не стануть завзято з тобою, Бо сплять вони в рідній землі. Всі наші бажання, надії – сталеві. Поляглі (пішли у безсмертя за обрій) Відомі ж для кожного серця Вітчизни своєї, Як зорі для Ночі відомі. Як зорі, що сяють, хоч в темряві ми, У марші звитяги в небесних рядах Герої зірками в Руїни часи У славі сіятимуть нам у віках.

98

30.VI.2014.

Володимир Тимчук «Вогнити! Вижити! Перемогти!»

Альфред ТЕННИСОН (1809–1892)

Атака кавалерії За лавою лава, ще лава І командир попереду – Несли´сь у долину Смерти Шість сотень вершників.

– Вперед, стрімка бригадо!

– Напоготові кріс тримати! Неслись у долину Смерти Шість сотень вершників.

– Вперед, стрімка бригадо! …Зайва для них розрада, Немає між ними солдата, Що в паніку міг би впасти, Вмовлянь не потрібно їм, Відмові не буде причин – Виконуй – і можеш померти… Неслись у долину Смерти Шість сотень вершників. Правобіч від них – розриви, Лівобіч від них – розриви, І спереду теж розриви: Живе намагаються стерти; Штурм: стріли і ядра – довкола, Неслися завзято й хоробро Прямо у пазурі Смерти, Прямо до пащі Пекла, Неслися шість сотень вершників. На сонці шаблі сіяли, Для блиску – місця замало – 100

Володимир Тимчук «Вогнити! Вижити! Перемогти!»

Обслугу рубали шаблями В атаці… І духом уяву світа Вражали відважні та вперті: Кидками на ворожі позиції Крізь оборону пробиту (Тримали її казáкі) – Повсюдно лежали забиті, Порубані впень москалі. …Назад повертались не всі Шість сотень вершників. Правобіч від них – розриви, Лівобіч від них – розриви, Гриміли й снаряди за ними, Живе намагаючись стерти; Штурм: стріли і ядра – довкола – Все падали коні й герої, Та були і ті, хто встóяв, Хто через горнило Смерти Вернулися з пазурів Пекла, Вернулись із бою живими Від сотень тих решта. Не зблідне героїв слава: Атака – шалена та вдала, Для світу всього – взірцева: В атаку – із доблестю лави. Із честю – кінна бригада Й шість сотень шляхетних.

9.ІІІ.2015

101

Володимир Тимчук «Вогнити! Вижити! Перемогти!»

Зелімхан ЯНДАРБІЄВ (1952–2004)

Вибране Ніколи не наступав я на горло власної пісні, А тим паче – чужої. І знав – неможлива ця справа чи для поета, Чи диктатора, Чи фараона довільної масті, Ні в Єгипті древньому, Ні в Римі – першому, другому і третьому, Ні в Кремлі престольному, Ні у Вашингтоні, Що мнять себе стольними градами світу, Ані в минулому, Чи нинішньому, Не в прийдешньому, Ніколи. Навіть якщо цього захоче цілісінький світ. *** Належить кому яка рада Долею розписано строго: Убогі все лізуть у владу, А сильні знаходять Свободу! І квіт хай небавом зів’яне, А час перемеле народи: Та мрії завжди до останку! Й не згине під смертю Свобода!

103

Володимир Тимчук «Вогнити! Вижити! Перемогти!»

*** Я ніколи не вірив, що музи можуть мовчати, Коли слово за гарматами чи «томагавками». І навіть якщо – атомний смерч вознесеться над світом, Я завжди знав, що сумління – воно є сумлінням, І лишень тоді пізнають його в нас, Коли воно чисте. Я знав, що немає ніякої величі на землі, Але є чоловіччя, Що вище за всяку велич… Я знав це, здається, завжди, Та знаю точно, що в цьому переконувався щоразу, Знову і знову, Коли світ полишала людина з сумлінням – Чоловіччя! І це зрозумів я сьогодні ще саме той раз… *** Якщо вбита Свобода в долині, а чи в гóрах, То знай, друже мій, Цим вбито весь люд. Хай і трохи – Та слід є там кожного, й твій.

104

Не поетичним словом (Проза)

Володимир Тимчук «Вогнити! Вижити! Перемогти!»

До зброї! Присвячується 75-й річниці Карпатської України Міні-сценка, написана для рою-учасника гри «Сокіл» («Джура») для творчого конкурсу. Дійові особи – 8: старшини (хлопець, дівчина), штатський, чота (чотири хлопці і дівчина).

На сцені в одностроях дві людини. За їхніми комірами видно – старшини. Із-за лаштунків лунає стрілецька пісня («Гей, ви стрільці січовії»). Після завершення першого куплету на сцену маршовим кроком виходить підрозділ, продовжуючи пісню до кінця. Завершивши, чути команда старшого: «На місці!» (підрозділ крокує на місці, груди у всіх випнуті, підняття ноги – високе). Після наступної команди «Стій!» підрозділ, зробивши ще з лівої ноги два роки, зупиняється. «Праворуч!» (чітко повертаються). Зі строю виходить командир і стає перед строєм, подаючи наступну команду: «Рівняння ліворуч!» (всі чітко повертають голови ліворуч, підборіддя припідняте, голова тримається так, аби ліве вухо було вище за праве).

– Друже командире! Перша чота стройову виправку завершила. Морально-бойовий дух високий. Чекаємо на подальші розпорядження. Доповів – поручник Кріс.

– Слава Україні! – вітається комендант зі стрільцями.

– Героям слава!

– Спочинь! (Всі послабляють ліву (праву) ногу, голову тримають рівно, не опускаючи підборіддя).

– Стрільці! Вам випала почесна місія, про яку мріяли цілі покоління героїв-українців, що виборювали нашу соборність і самостійність, – утверджувати Українську державу, тут, на цьому клаптику нашої української землі. (Далі трохи стишеним, але твердим голосом). Але на наше право і нашу свободу самим творити своє життя зазіхає ворог. Світ, хижим оком дивлячись на наш миролюбний і трудовий нарід, нагло озброюється і вишколюється, а нам двадцять років забороняли плекати своє військо, цькували за чинну любов 110

Володимир Тимчук «Вогнити! Вижити! Перемогти!»

до краю, переслідували провідників. Ви бачите, якими тяжкими для нас виявилися плоди нашої бездержавності?

– Так, друже командире!

– Тепер я вас хочу спитати, чи є серед вас ті, хто не завагається виконати небезпечного чину? Прошу хвильку подумати, і тих, хто готовий віддати життя за Україну, прошу зробити крок вперед. Всі, як один, потужним кроком наблизилися до командира.

– Дякую вам, стрільці. Наша ненька зростила гідних синів. Слухай мій наказ: «Чота висувається до касарні окупаційного війська на вулиці Їхньовождевій, блокує доступ, обеззброює варту і перебирає контроль над магазинами зброї. Керуватиму безпосередньо цією операцією я!». Подруго Дзвінко (звертається до старшини), а Ви забезпечте, як уже роз’яснив, прибуття вантажівки до воріт касарні рівно за півгодини від цього часу. Чи є питання до мене? (Всі разом) – Немає! (Лунає протяжно з кутка) – В мене є питання. (Виходить в штатському людина) (Командир відрекомендовується, салютуючи появі) – Друже посланнику!

– Так, я дійсно із розпорядженням самого прем’єр-міністра. Він бажає запобігти провокаціям, вони зараз вкрай непотрібні для нашого хиткого становища. Зараз найкращі наші дипломати урегульовують конфлікт у найвищих кабінетах світу – за нас ось-ось заступиться Захід.

– Боюся я, що наших найкращих дипломатів не пустять навіть на поріг тих високих кабінетів.

– Коменданте! Стежте за тим, що Ви говорите. Ваш обов’язок – це беззастережно виконувати наказ очільників нашої молодої держави. Як Ви не розумієте, що ми своєю позицією приносимо нові віяння в процеси прийняття фундаментальних міжнаціональних рішень, які гармонізують відносини між народами на основі поваги та взаємних поступок.

– Я боюся, щоб ці віяння не розвіялися між процесами і позиціями.

– Годі! Не маю часу на дискусії з Вами. Повторюю 111

Володимир Тимчук «Вогнити! Вижити! Перемогти!»

ще раз – жодних несанкціонованих урядом кроків не робити! Нашого опонента, його зелених чоловічків, своєю присутністю до активних дій не провокувати! Мобілізацію призупинити! Чекати на особливі розпорядження. Питання є?.. (Чиновник розвернувся і широким кроком почалапав геть від свого війська).

– Друже командире, дозвольте запитання? (Зі строю один із стрільців) – Звертайтесь.

– Вибачте, я не маю так много освіт, як той пан, шо пішов. Тому я не зрозумів, де ми візьмимо оружіє?

– Заберемо у ворога! (І додав по хвилі) На полі бою. Стрільці, хто зі мною до кінця, – крок наперед. І знову всі лавою ступили крок.

– Тоді, до бою! (Всі) – Герої не вмирають! (Заспівують пісню «Понад Хустом ворон кряче!»)

112

Володимир Тимчук «Вогнити! Вижити! Перемогти!»

Ми хочемо будувати, творити, любити Володимир Тимчук

– Зараз – дуже важкий час для України, коли у світі погляди зміщуються в інші гарячі місця. Якою є Ваша точка зору на ситуацію в Україні?

– Згідно з рішенням Верховного Головнокомандувача ЗСУ, в державі здійснюється Антитерористична операція. В той же час для українців цілком зрозуміло, що маємо справу з війною в країні. А для військовослужбовців сумнівів про те, що проти нас воює ворог із сусідньої держави, немає. І це війна, де вмирають люди, а це важко завжди.

– Що станеться, якщо аеропорт у Донецьку опиниться в руках сепаратистів?

– Нічого не станеться, просто війна триватиме стільки, скільки необхідно для досягнення мети – нашої перемоги. Щодо Донецького аеропорту, то все в руках Божих. Зазначу лише факт – з кінця травня 2014 року аеропорт успішно утримують підрозділи Збройних Сил України.

– Україну підтримують країни Євросоюзу, а також Литва, Америка. Як довго це може тривати, і чи важлива ця підтримка для вас?

– У двадцятому столітті, після Першої світової війни, Україна виборювала свою незалежність воєнним шляхом, без допомоги західного світу, без сторонньої підтримки. І тривало це ще з п’ять і навіть більше років після кривавої й виснажливої світової війни. В роки Другої світової Україна ще з березня 1939-го почала захищатися від агресора – спочатку це була Карпатська Україна, а власне воєнні дії на наших землях були завершені лише в середині 1950-тих років. І знову ж без жодної допомоги ззовні. Так що ми вміємо воювати довго та вперто. Україна на сьогодні має достатньо сил, аби боротися і без допомоги західних країн, витримуючи тривалі воєнні дії. І хай світ нині зважає на це. Якщо він дійсно за мирне урегулювання, то кроки щодо підтримки нашої держави мають бути переконливішими і дієвішими.

– Ви сказали, що Україна має достатньо сил. Але чи належним є моральний дух і рішучість 114

Володимир Тимчук «Вогнити! Вижити! Перемогти!»

українських солдатів? Чи не зникла хоробрість?

– З цим проблем немає – на передовій знають, чому вони там. Але я хочу підкреслити, що ми, українці, є мирною (миролюбною) нацією, прагнемо мирно жити уже сотні літ, не розв’язуючи війн і агресій. У світі тисячі прикладів, коли ми творимо, будуємо, розвиваємо... Але коли обставини нас змушують брати зброю, робитимемо це і воюватимемо потужно. У нас досить мотивації. Прикладом є поява десятків добровольчих формувань, які стали також на збройний захист України.

– Про хоробрість українців у бою ходять легенди. Але часто чуємо, що деякі теперішні добровольці просто роблять собі рекламу. Створивши відповідний образ, вони прийшли до влади, мовляв, «я знайшов себе на іншому поприщі». Яка Ваша думка про них?

– Україна не приховує своїх втрат в АТО. Імена загиблих є доступними для публічного перегляду. Наприклад, волонтери фіксують оголошені в загальнонаціональних і місцевих ЗМІ відомості про полеглих, їх можна знайти-перевірити у відповідному сегменті «Вікіпедії» чи на сторінці «Книги пам’яті АТО», де систематизовані безповоротні втрати за частинами, крім того, є дані на відомчих порталах МОУ, НГУ, ДПСУ тощо. І ось, згідно з цими даними, Збройні Сили України зазнали значних втрат – понад 80%, інші – це втрати добровольчих формувань, Національної гвардії України, підрозділів МВС. Я думаю, оперуючи такими фактами, навряд чи хтось міг би сказати, що основний тягар війни-АТО несе на собі не українське військо. Вони не є публічними для ЗМІ, бо таким є обмеження згідно з українським законодавством, але вони спокійно та твердо виконують завдання держави – охороняти і захищати свою Батьківщину. І, звичайно, не кричать про це звідусіль, бо це їхня робота.

– Кажуть, що деякі з добровольчих батальйонів належать олігархам як приватні армії. 20 січня буде оголошено новий етап мобілізації. Де вони служитимуть: цим багатим людям чи у регулярних військах?

– Добровольчі батальйони не є «приватними арміями», вони введені до складу державних структур – НГУ, ЗСУ та МВС. Є лише кілька 115

Володимир Тимчук «Вогнити! Вижити! Перемогти!»

добровольчих загонів, статус яких ще визначається. Тобто діяльність усіх військових частин і підрозділів у зоні АТО має нормативне підґрунтя. Відтак всі призвані особи служитимуть у Збройних Силах України або інших органах влади.

– Чи реально зібрати 50 тисяч вояків під час мобілізації добровільно? Адже багато хто може подумати: «Тепер є війна, я не хочу битися».

– Гадати – невдячна справа, не займаються цим військові. Я нічого не можу передбачити – лише можу констатувати те, що вже було. А в Україні ми вже мали три хвилі мобілізації, і всі вони були успішно проведені. Тож я переконаний, якщо держава поставила завдання – його виконають. Якщо йдеться про якісь особистісні чинники, то кожен сам у своїм серці має відповісти, чи він спроможний і буде захищати Батьківщину.

– А ви самі підете, якщо визначать?

– Я офіцер, і я виконую накази.

– Ви не тільки офіцер, а й поет. Сьогодні це дещо дивно, щось наче з дев’ятнадцятого століття, коли військові писали вірші. У ці дні, коли події є фоном, виникає питання: чи потрібна поезія військовим?

– Поезія – це мистецтво. Мовою поезії говорить тільки той, хто відчуває силу мистецтва в собі. Поезія не завжди належить автору, іноді це стає частиною духовного світу. Чи потрібно це сьогодні? Достатньо просто поговорити з людьми – ми маємо чимало прикладів, коли це виявилося необхідним. Є знана поетеса Ліна Костенко – її кожне слово є очікуваним і вагомим. Є молоді поети, яких і ви вже знаєте, – Анастасія Дмитрук й інші, чиї слова відгукуються нині в серцях українців. Моя поезія трохи інша, але і вона знаходить свій відгомін, і не лише в тих людей, які переживають війну.

– Ви згадали Настю Дмитрук – багато хто знає її вірша «Нікогда ми нє будєм брат’ямі». Трапляється читати вірші і солдатів, учасників війни. Може, Ви чули про британського поета Джеймса Томсона, який написав вірш «Кримська атака бригади». Дія відбулася під час Кримської війни, і вірш був присвячений кавалерії, яка вистояла проти російської артилерії. Це найзнаменитіший вірш часів цієї війни. В ньому поет говорив про цінності, які були важливі для дев’ятнадцятого 116

Володимир Тимчук «Вогнити! Вижити! Перемогти!»

століття: хоробрість, мужність, героїзм. Але нині багато хто усвідомлює, що війна – це і кров, і бруд, і жорстокість, і різанина. Можливо, в такий важкий час поетові важливіше говорити про світ війни, а не про мужність і героїзм солдатів?

– Я відповім так. 1916 року відомий американський поет Сандберґ написав: ДОЩЕНТУ плюндруйте міста. В порох розбийте стіни. Руйнуйте заводи, собори, крамниці й оселі. У груди каміння, розвалин і чорної сажі: Усі ви – солдати. Виконуйте наші команди. Будуйте міста. Встановлюйте наново стіни. Збирайте заводи, собори, крамниці й оселі В будови життя та роботи. Ви всі – трударі-громадяни. Виконуйте наші команди.

100 років цьому віршеві, а що змінилося? Ті самі руйнування та відновлення. Ви кажете, що є речі, про які необхідно писати, і є теми, яких не варто торкатися... Так не можна! Мужність завжди була і завжди проявлятиметься ще. Як про неї не писати? Або інше питання: чи писати про прагнення до миру? Хто його, миру, не хоче в світі? Україна хоче. Але ми не збираємося віддати свою свободу та землю тим, хто називав себе «братами», а тепер ріже по живому тілу нашої держави. Очевидно, що це не просто прагнення йти на війну, а спосіб захищати і себе, і все, що за нами: наші оселі, близьких, свою землю. Ми йдемо на війну не для того, щоб нищити, а для того, щоб продовжувати любити, виховувати, будувати. Ми не хочемо, щоб нас цього позбавили.

– Як Ви думаєте, цього року закінчиться війна в Україні?

– Думаю, що це триваліший процес.

117

Володимир Тимчук «Вогнити! Вижити! Перемогти!»

Примітки

С. 4. Нині світ уже більше інформаційний, аніж політичний, тож не дивно, що державний апарат виявляє повсякчас нездатність назвати та описати нові виклики. Він (йому властиві реакційність, зважуваність і «дипломатичні обгортки») користується радше своїми штучними поняттями або сприймає панівні чи агресивні визначення суспільства, хоча натомість діє згідно з замовчуваними поняттями. Усталеною є думка Клаузевіца про те, що розширеним одноборством, актом насильства, мета якого в тому, аби змусити противника виконувати свою волю, є війна . Уже кілька десятиліть на планеті Земля тривають війни, яких ніхто не оголошує! «Іду на Ви!» – не в моді з часів закінчення Другої світової. Спочатку держави-агресори створювали приводи для вторгнення – наприклад, прохання маріонеткових урядів, введення «миротворчого» контингенту тощо, в останні ж часи взагалі не воюють, а – проводять операції. У т. зв. АТО (див. примітку до с. 7) є дві чіткі сторони протистояння зі столицями в Москві та Києві. В першій до потенційного силового сценарію з примушування до слідування їхній волі готувалися не один день – з цим ніхто ніколи і не сперечався. Щоправда, й до уваги мало хто із усіх чотирьох гілок влади брав те, що Україні доводиться надалі тримати форпост АБН – «Антиімперського блоку народів». Трансформація поняття АТО у російсько-українську війну (2014– 2015) розпочалася одразу, а завершитися може лише із закінченням Антитерористичної операції. Може, так буде і краще… Очевидно, що Володимир Тимчук, як і Борис Гуменюк з серпневою книгою 2014 р. «Поезії з війни», не став самотнім у поетичному зображенні АТО. Час від часу соцмережі рясніють публікаціями поезій, тож завдяки Інтернет-технологіям Анастасія Дмитрук, Марія Старожицька, Ірина Цілик, Любов Якимчук та інші осяяні поети зробилися знаними. Літературні журнали дали невеликі добірки творів: Олени Горобець, Надії Ковалюк, Олександра Корнейка (Ніколассона), Анатолія Матвійчука в «Дніпрі», Бориса Гуменюка в «Києві», Дмитра Павличка в «Дзвони», Володимира Капустіна в «Народній армії» та інших. Також з’явилися пісенні композиції, що їх написали більш або менш відомі автори: Катерина Бужинська («Солдат війни»), Руслана Ваврик («Вставай, Україно»), Тарас Грицевич («Сини України»), Ваня Добруцький («Покидаю (Вічна пам’ять Героям)»), Богдан Катриняк («Святая земля»), Роман Ковальчук («Побратими»), Владіслав Левицький («Тільки чекай»), Олекса Негребецький («100 бійців»), Христина Панасюк («Дай, Боже, сили нашим солдатам...», «Присягу двічі не дають», «Я дочекаюсь тебе...»), Олександр Положинський («Висота (Ніхто крім нас)»), Богдан Стельмах («Між двома блокпостами»), Олександр Ткачук («Укроп»), Софія Федина («Колискова для воїна», «Ми йдем вперед

118

Володимир Тимчук «Вогнити! Вижити! Перемогти!» (Волі, так хочеться волі)», «Я покохала вас на лінії вогню»), Дмитро Ципердюк («Війна курва»), Ігор Шавров («Герої не вмирають»), Олександр Шевченко («Пішов солдат на схід», «Чужа війна»), Іван Шерстюк («Герої солдати», «Я – солдат»). Вочевидь, це ще замало. С. 7. Олег Куцин «Кум», громадсько-політичний діяч Закарпаття, командир Окремої добровольчої чоти «Карпатська січ» (липень 2014 – квітень 2015), командир «Легіону Свободи». Із розвитком дестабілізуючих подій на українському сході після анексії РФ Автономної Республіки Крим можливі були такі сценарії: а) констатація громадянської війни в Україні; б) введення воєнного стану та визнання українсько-російської війни; в) дипломатичне урегулювання де-факто конфлікту через механізми Будапештського меморандуму та інші міжнародно-правові акти; г) проведення всеукраїнського референдуму щодо надання права мешканцям східних областей (районів) України самовизначитися про подальше перебування в унітарній Україні; ґ) кримінальне переслідування учасників злочинних антиконституційних дій на сході та півдні України, зокрема через ознаки їх терористичної діяльності; д) переговорні процеси з «новою елітою» Донбасу. Всі сценарії мають і обмеження – часові, ресурсні, репутаційні чи інші, і прогнозні оцінки, зрештою, своєрідні «переваги» та «недоліки». З позиції березня-квітня 2014 р. в умовах розбалансування владних інституцій, потужної інформаційної війни (див. примітку до с. 69) з боку РФ (як на українському інформаційному полі, так і на світовому), діяльності диверсійних груп в окремих обласних центрах України, вайлуватого занепокоєння суб’єктів міжнародної політики ситуацією в Україні та її долею, «післямайданного синдрому» в українському суспільстві, що проявився в намірах подальших революційних дій та захисту територіальної цілісності та державного суверенітету України, оголошення Антитерористичної операції виглядає найбільш оптимальним рішенням (очевидно, що АТО – це лише обгортка, яка поєднує певним чином чи не всі складові української кризи: елементи громадянського протистояння, елементи вторгнення збройних формацій іноземної держави, елементи терористичної та диверсійно-підривної діяльності, елементи залаштункових перемовин про розподіл «сфер впливу» тощо). Саме на користь АТО відігравала на той час і наявність законодавчого підґрунтя, і можливість виграти час для відновлення боєздатності та функціональності силових структур держави, і змога залишити конфлікт внутрішнім із виставленням РФ перед дилемою, як віднайти приводи та механізми для відкритого втручання, і перебування в потенційно вигідному дипломатичному полі. В світі таких за назвою та сутністю підходів не так і багато. Кількаденні контртерористичні операції на своїй території час від часу проводять на Кавказі – Росія, у Вазиристані – Пакистан, на території сусідніх держав – Ізраїль, Туреччина, кілька інших держав Азії та Африки. Всі інші антитерористичні операції неполіцейського характеру провідні держави, зазвичай у коаліції, проводять подалі від своєї материкової частини: Франція – контртерористичними силами у смузі Сахелю, США із союзниками – Operation Enduring Freedom («Непохитна свобода»), як глобальну війну з тероризмом, в Афганістані й Киргизстані, на Сомалійському півострові та Філіппінах, у Карибському басейні та Панкиській ущелині. Отже, фактично в Україні маємо Антитерористичну операцію, за яку де-юре відповідає Антитерористичний центр при Службі безпеки України, а здійснює – його Штаб, який очолює Начальник Генерального

119

Володимир Тимчук «Вогнити! Вижити! Перемогти!» штабу – Головнокомандувач Збройних Сил України, делегуючи відповідні повноваження військовим генералам і полковникам (управляти штабом АТО, секторами АТО, ділянками «фронту» в зонах відповідальності бригад). Закон України «Про боротьбу з тероризмом» (зі змінами 2014 р.) передбачає залучення до участі в АТО центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів військового управління, з’єднань, військових частин і підрозділів ЗСУ, установ тощо, а також громадян за їх згодою (ось де місце для нормативного урегулювання такого чутливого індикатора довіривзаємодії держави та суспільства, як добровольці в зоні АТО). Натомість боєздатність ЗСУ відновлювали завдяки мобілізаційним заходам, які проводили відповідно до інших законів України (див. примітку до с. 104). С. 8. ДУК (Добровольчий український корпус) та інші воєнізовані формування громадянської ініціативи як-от «Батальйон ОУН», Міжнародний миротворчий батальйон імені Джохара Дудаєва, були сформовані як самоуправні у липні-серпні 2014 р. через недосягнення порозуміння в підпорядкованості з силовими структурами держави (див. примітку до с. 47). Керівництво подібних формувань, а також добровольчих формувань зі складу МВС, наприклад «Донбасу» (03.06.2014), визнавало присутність серед добровольців українців, представників інших національностей. У більшості держав і в Україні, передбачене кримінальне переслідування за участь у бойових діях в ролі найманця. Лише Росія засвідчила перед усім світом, що вона найманців не переслідуватиме, бо на Донбасі за т. зв. «Новоросію» якщо і воюють росіяни, то лише як «добровольці» у місцевому «ополчєнії» (див. примітку до с. 76). Це, вочевидь, і є причиною того, що на рівні перемовин Нормандського формату Кремль вимагав змусити Україну ліквідувати добровольчі формування – з квітня 2015 р. оголошено про їх виведення з лінії фронту та започаткування процедур їх включення до складу військових частин (наприклад, окрема добровольча чота «Карпатська Січ» оголосила про перетворення в окрему роту 93 омбр (див. примітку нижче). Потенційно досвід розбудови таких формувань, зокрема ДУК, є вкрай цінним в умовах очікування реформування структур ЗСУ. Передусім це мало би стосуватися функціональності штабів підрозділів, вирішення специфічних завдань (робота артилерійського розрахунку, морально-психологічне забезпечення, внутрішня безпека, мобілізаційні заходи, комендантські заходи, розгортання запасних батальйонів для підготовки та територіальної оборони, добування трофейної зброї тощо). Добровольчі формування перебували фактично в усіх гарячих точках війни (див. примітку до с. 64), ефективно взаємодіючи з підрозділами ЗСУ. Бійці добровольчих формувань мають державні нагороди, наприклад, пам’ятним знаком «За воїнську доблесть» відзначені окремі командири та керівник медичного підрозділу «Госпітальєри» (порятував з поля бою понад сотню поранених). Слід відзначити і те, що добровільні формації відіграли вагому роль у вмотивуванні на активні бойові дії супроти ворога. В ЗСУ залишилася радянська нумерація військових частин, як-от 55-та окрема артилерійська бригада або 93-тя окрема механізована бригада, хоча кількісно бригад менше (слово з назв «окрема» опущено): у структурі Сухопутних військ ЗСУ на початок російсько-української війни 2014 р. (див. примітку до с. 4) залишалося, зокрема: механізованих бригад – 24-та (Яворів), 28-ма (Чорноморське Одеської області), 30-та (Новоград-

120

Володимир Тимчук «Вогнити! Вижити! Перемогти!» Волинський), 51-ша, пізніше 14-та (Володимир-Волинський), 72-га (Біла Церква), 92-га (Чугуїв), 93-тя (Черкаське), 128-ма гірсько-піхотна (Мукачеве); танкових бригад: 1-ша (Гончарівське Чернігівської області), 17-та (Кривий Ріг); аеромобільних і повітрянодесантних бригад: 25-та (Дніпропетровськ), 79-та (Миколаїв), 80-та (Львів), 95-та (Житомир); артилерійських бригад: 26-та (Бердичів), 55-та (Запоріжжя); реактивних артилерійських полків: 15-й (Дрогобич), 27-й (Суми), 107-й (Кременчук); 19-та ракетна бригада (Хмельницький); частин спеціального призначення та спеціальних операцій (див. примітку до с. 84); 55-та бригада зв’язку (Рівне); батальйони: 74-й розвідувальний (Черкаське) і 307-й радіоелектронної боротьби (Бердичів); 169-й Навчальний центр Сухопутних військ ЗСУ «Десна» та інші (також див. примітку до с. 32). Услід за оголошенням часткової мобілізації в ЗСУ (див. примітку до с. 116) сформували нові частини, наприклад 44-ту артилерійську бригаду (Тернопіль), на основі 90-го і 122-го аеромобільних батальйонів 81-шу десантно-штурмову бригаду (Дружківка; Костянтинівка), 59-ту мотопіхотну бригаду (Гайсин; Котовськ) тощо, а також батальйони територіальної оборони (див. примітку до с. 47), які пізніше як мотопіхотні стали вводити до складу наявних або нових частин. С. 9. Вірш написаний у період між 2010 та 2012 роками. С. 10. Присвята Олегові Яськіву, фізику, громадському діячеві, мистецтвознавцю, волонтеру, продюсеру пізнавального проекту «Простір кіно» (http://prostir-kino.com.ua/). «Такі фільми як «Мандарини» (режисер Заза Урушадзе, Грузія-Естонія, 2013) неможливо зняти під час війни чи навіть одразу після її закінчення. Тому українці прийдуть до такої ж сили власного шедевру тоді, коли рани загояться. А до того потрібно перемогти зло…» (О. Яськів). С. 12. Присвята Богданові Галайку, історикові та громадськополітичному діячеві. С. 14. Мундіалі збирають мільйонні аудиторії біля телеекранів, мільйонні тури футбольного туризму, коштообіги є захмарними і не публічними в той час, як понад півмільйонний зрив українців 1 грудня 2013 р. в Києві та наступні десятитисячні щоденні протести впродовж трьох місяців під час Євромайдану та Революції гідности, а опісля феноменальний волонтерський рух для підтримки армії – усе викликає подив і нерозуміння у багатьох «омундіалених». С. 15. Написано увечері того дня, коли львів’ян приїхали вчити відзначати День перемоги кілька автобусів із «ветеранами»молодиками, що вилилося у протистояння, провокації, постріли, телевізійні картинки «дідів-воювали б’ють». С. 16. Без одного чотиривірша поезія «Актуальність Шевченка» надрукована у віснику ІІ Міжнародного поетичного конкурсу «Чатує в століттях Чернеча Гора» (2014), який проходив на тему «З гори Чернечої дивлюсь в майбутнє» та передбачав окреслення перспектив духовного розвитку України та її місця серед інших держав. Загалом до редакції журналу «Склянка часу*Zeitglas» надійшло 2547 творів, з них відібрано 157 поезій. С. 18. «Проль» (переклад – автора) – термін, уведений Джорджем Орвеллом для характеристики населення Океанії (роман «1984»). Написаний за кілька днів до ленінопаду, розпочатого поваленням пам’ятника сатрапові 08.12.2013 на Бессарабській площі столиці.

«90% помилок західних політиків спричинили цілковите незнання

121

Володимир Тимчук «Вогнити! Вижити! Перемогти!» душі москвина. Причин багатьох несподіваних виявів московської політики вони не можуть зрозуміти, бо ніяка людська логіка не може їх пояснити навіть з точки зору добра самої ж Московщини», – Павло Штепа («Московство»), український вчений-історик в еміграції, письменник, громадський діяч, родом із Кубані, учасник І української революції.

1 грудня 2013 р. на Банковій опинився грейдер, який протестувальники використали для психологічного тиску на кордон із строковиків Внутрішніх військ МВС України. З’явилася у ЗМІ відповідна картинка, за кілька годин «вулицю гаранта» зачистили силами спецпідрозділу МВС «Беркут», відкриваючи так силові сценарії розвитку протистояння між «Євромайданом» і владними інституціями. С. 19. А ти, сучий сину, на рідній Вкраїні… – зміни вірша (його останніх строф) навіяні подіями першої половини 2014 р. 03.03.2014 військовослужбовцям Збройних Сил України озвучили ультиматиум Командувача Чорноморським флотом РФ А. Вітка скласти зброю до 5-ї години наступного дня, інакше – штурми підрозділів і частин ЗСУ по всьому Криму. Кульмінація протистояння була 24.03.2014, коли перед світанком десантники ЗС РФ захопили рейдовий тральщик «Генічеськ» та базу морської піхоти у Феодосії. Загалом у таких випадках опір чинили менше третини спискового складу тієї чи іншої військової частини ЗС України. Указом В.о. Президента України О. Турчинов увів у дію рішення РНБО щодо передислокації військових підрозділів та правоохоронних органів з Автономної Республіки Крим та міста Севастополя до інших областей України. У березні 2015 р. речник ГШ ЗСУ В. Селезньов оголосив, що з 18 000 українських військовослужбовців 14 000 з Криму не вийшли (списки ЧФ РФ у 2014 р. були збільшені на 9 200 осіб). Вочевидь, що цей успіх РФ з анексії Криму відкрив перед нею новий етап – вторгнення на материкову частину України, розпочате так само під прикриттям «ополченців», у т. ч. і тих, хто раніше присягнув народові рідної Вкраїни. Особи, що залишилися в Криму, отримали не лише позначку в особовій справі «Склонєн к ізмєнє Родіни», але й вибір – скільки ще разів писати рапорт про відмову у відрядженні «на Украину» (див. примітку до с. 68), рідні ж таких людей залишилися з тягарем мовчазного, та не тільки, докору суспільства, що вшановує своїх оборонців і прощається з тими, хто не вмирає. Страшна це доля стати зрадником (див. примітку до с. 29). С. 20. Знайомство з Дніпропетровськом у жовтні 2011 р. я розпочав з острова Монастирський, на ньому я наштовхнувся на обезголовлений пам’ятник. Острів за Союзу називався Комсомольський, то перша думка була, що це хтось із вождів пролетаріату. Не вгадав: скульптори І. С. Зноба, В. І. Зноба, архітектор Л. Р. Ветвицький «Т. Г. Шевченко», 1959 рік. Тепер в Інтернеті мовиться, що пам’ятник демонтований і є на реставрації. Навпроти острова вдовж правого берега – фешенебельний рекреаційно-розважальний куточок із комплексом закладів «Бартоломео».

Вторая – Катерина ІІ, самодержиця Російської імперії. Де ж Франковий дух, що жбуха – навіяно рядками «О, якби хвилю вдать, що слова слуха, // І слово вдать, що в хвилю ту блаженну // Вздоровлює й огнем живущим буха!». «Так кінчиться перший великий розділ української історії – Княжа Україна, велика імперія, що змарнувала свою силу у дрібних крамолах та бунтах проти власної центральної влади, потуги, що

122

Володимир Тимчук «Вогнити! Вижити! Перемогти!» спалилася в боротьбі сама з собою. Мусило пройти аж два століття чужинецького панування, аж поки в українських степах постала сила – козацтво, що перебрало на себе тягар боротьби за українську волю», – Олег Ольжич («Дух руїни»). С. 21. «Оппо» – народна назва координації опозиційних політичних сил, які проголосили об’єднання для спільних дій під час Євромайдану-2014.

Е40 – міжнародна автомобільна траса, яка, зокрема, сполучає Львів і Київ. Записаний для ігрового фільму Тараса Хіміча «Срібна Земля. Хроніка Карпатської України. 1919–1939» (2012) саундтрек «Пікардійської терції» «Гей, пливе кача» став гімном-реквіємом Революції гідности. С. 22. У Карпатах на Гуцульщині навіть у літній час у крижаній, студеній воді дзворів, гірських потічків, добре себе почуває гірська форель – пструги.

Ні кон- -ашевичами, ані -вальцями… – автор узагальнено називає так людей рівня Петра Конашевича-Сагайдачного, Євгена Коновальця, які посвятили себе чинові боротьби за Україну. С. 23. Присвята Наталії Гранчак, волонтерові, помічниці єпископа Полтавського і Кременчуцького Федора (Бубнюка), однодумцеві в Київському молодіжному православному братстві святих князівстрастотерпців Бориса та Гліба. З її листа: «Не можу зрозуміти, чому у них («80-ки» – примітка упорядника, див. примітку до с. 8) на 500 чол. не було жодного прибору нічного бачення. Ми закупляємо великими партіями їм ліки, передаємо інсулін для звільнених міст. Там люди помирають! Мені потрібні львівські волонтери. Не можу зрозуміти, чи взагалі ними хтось опікується, не може бути, щоб львів’яни не опікувалися, ми вже знайшли для них тепловізор, але не знаємо, як відреагують полтавці, що віддали не своїм, а львів’янам – кажуть хлопці, що Полтаві будуть все життя винні. У нас є телефон хлопців у розвідроті, стоять в аеропорті Луганська: багато шкарпеток треба, берці подерті, пальці вилазять. Купили, сьогодні завезли» (серпень 2014).

Бочкотрам – засіб протесту під час Помаранчевої революції 2004 р. у вигляді ударно-скандуючих композицій, які виконували з допомогою металевих бочок господарського призначення. С. 24. Присвята Климентії Димид, волонтеру, фотографові, співавтору (спільно з о. Михайлом Димидом) книги «Каміння Майдану» (Львів : Свічадо, 2014).

Град із гранат – перегук із бойовими діями на сході України, коли її захисники потрапляють під обстріл із реактивних систем залпового вогню. У війні противник (див. примітку до с. 68) використав такі зразки РСЗВ: «Град» калібру 122 мм (код за успадкованою Україною радянською системою умовних позначень зразків озброєння – БМ-21 (на армійському жаргоні – беéмка)), «Смерч» калібру 300 мм, «Ураган» калібру 220 мм, «Торнадо-Г» калібру 122 мм («Торнадо-С» калібру 300 мм), а також російські вогнеметні системи залпового вогню «Буратино» (після них на озброєння в РФ прийняли систему такого ж класу «Солнцепёк»). Необхідність відведення артилерійських систем зазначених калібрів зафіксовано у Комплексі заходів щодо виконання Мінських угод від 12.02.2015, що їх підписав і Кремль (посол РФ в Україні), а зважаючи на те, що РСЗВ «Торнадо-С» є на озброєнні лише ЗС РФ, – не можуть бути

123

Володимир Тимчук «Вогнити! Вижити! Перемогти!» «віджаті ополчєнцамі в ВСУ» – причетність Москви до озброєння терористів в Україні стає очевидною (див. також примітку до с. 70). Реактивні системи залпового вогню є багатозарядними пусковими установками з кількадесятьма стволами для залпу реактивними снарядами – некерованими ракетами. Типи РСЗВ відрізняються часом залпу (від 8 до 40 сек.), дальністю стрільби (від кількох до 120 кілометрів), площею ураження. Воронка після вибуху снаряду з РСЗВ може мати діаметр – 6 м, глибину – 3 м, а радіус ураження осколками – 80 м2. Військовослужбовці, які пережили обстріл з РСЗВ на відкритій місцевості під Амвросіївкою Донецької області влітку 2014 р., згадують, що розриви від конкретної беемки лягають стрічкою шириною в кількадесят метрів і протяжністю в кількасот метрів – кілька футбольних полів. С. 27. Кажуть, зі сторони краще видно. «…Багато активних людей, які не просто живуть чимось революційним, вони зрозуміли, що революція – це єдина можливість жити по-справжньому завжди. Що революція – не просто переворот, щоб когось скинути з п’єдесталу та самому туди залізти, а революція – це незмінно і непорушно. У важку хвилину, в момент революційний вони стали флагманом, єдині, хто міг протистояти злу по-справжньому. Вони фізично (не метафізично, не морально, не ідеологічно) йому протистояли…» – С. Міхалок (15.05.2015, http://www.belaruspartisan.org/life/304670/). С. 28. Обранці – див. примітку до с. 29 («месіанських»). С. 29. Вочевидь, що з рідними не склалося, але Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією від 1997 р. В ньому, зокрема, говориться: «Україна і Російська Федерація, спираючись на тісні зв’язки, що історично склалися... вважаючи, що зміцнення дружніх відносин, добросусідства і взаємовигідного співробітництва відповідає докорінним інтересам їхніх народів, служить справі миру і міжнародної безпеки… сповнені рішучості забезпечити необоротність і поступальність демократичних процесів в обох державах, домовились про таке: …як дружні, рівноправні і суверенні держави засновують свої відносини на взаємній повазі та довірі…» (законопроект № 0075 від 19.03.2014, внесений народним депутатом України О. Панькевичем, передбачає денонсацію бутафорської угоди, однак на голосування його не винесли), як і сумнозвісний «будапештський папірець» 1994 р., підписували вже в новітній історії. На таких зрадників-друзів чекають у Птоломеї, дев’ятому колі пекла: «Тут мучень крижаних тортур нещасний // до нас гукнув: «О гідні цього схову // злочинці, перше ніж вам світло згасне, // мій від тяжкого зір звільніть покрову, // щоб вихід хоч малий відкривсь для горя, // допоки погляд мій замерзне знову» (Данте Аліг’єрі. Божественна комедія. Пекло / Переклав Максим Стріха. – Львів : Видавництво «Астролябія», 2013). «…Но одни попали на проезжую дорогу при пути и были расхищены налетевшими птицами; другие попали на камень, взошли, но усохли; третие – в терние, взошли, но скоро были заглушены дурными травами; четвертые, только, попавшие на добрую почву, принесли плод. Эта добрая почва – русская восприимчивая природа. Хорошо взлелеянные в сердце семена Христовы дали все лучшее, что не есть в русском характере», – слова месіанських скрепів для росіян, які приписують М. Гоголю (за виданням: Иеросхимонах Моисей (Боголюбов), иерей Николай Булгаков, Алексей Яковлев-Козырев. Сим победиши! Православие. Армия. Держава. – М. : Православный издательский центр «Глаголъ», 2001).

124

Володимир Тимчук «Вогнити! Вижити! Перемогти!» С. 30. З середини 1990-их рр. у РФ сконструювали автомати Калашникова «сотої серії» (АК-100), характерною рисою якої є пластикове цівко і чорний приклад, а їх конкретні моделі розрізняються калібрами й іншими технічними рішеннями (реалізацією можливості вогню чергою в три постріли, наприклал) Такі російські автомати зафіксовані в т. зв. «ополчєнців» під час операції з «повернення» Криму Російською Федерацією у лютому-березні 2014 р. На противагу «зеленим чоловічкам», світ у березні 2014 р. бачив відкриті неприховані лиця військовослужбовців на своїй землі. Довгі роки за залишковим принципом укладалися державні бюджети для фінансування Збройних Сил України – у 2014 р. нечуті перед цим голоси експертів і громадських організацій патріотичного спрямування нараз стали риторикою чи не кожного можновладця та політичного діяча. В. Винниченко читав, тримаючи під руками бром, історію України та українського народу. С. 31. У ЗСУ за інерцією вживали терміни та лексику часів радянської армії. Такі предмети підготовки, як: фіззо (ФИЗО) – фізична підготовка, оте (ОТ) – загальна тактика, веіп (ВИП) – військовоінженерна підготовка, зомп (ЗОМП) – захист від зброї масового ураження, складали основу каембé (КМБ) – курсу молодого бійця, первинної тактичної підготовки військовозобов’язаних до їх заприсяження.

Помпи (від грецького «pompe») – релігійні процесії із жертвопринесенням у святилищі божества, тобто урочистості та розкішності, що розраховані на зовнішній ефект, слід було приберегти для подальшої служби. С. 32. У містечку Броди Львівської області дислокується 16 окрема бригада армійської авіації Сухопутних військ ЗСУ. Під час АТО (див. примітку до с. 7) бригада втратила 9 військовослужбовців, 3 машини (під Слов’янськом збито два ударних Мі-24 (02.05.2014) і багатоцільовий Мі-8 (24.06.2014) гвинтокрили). Втрати в особовому складі та знищенні військових літальних апаратів є і серед інших частин: 7-го (з Львівщини) та 11-го (Миколаїв) окремих полків армійської авіації, 15-ї бригади тактичної авіації (Бориспіль), 25-ї (Мелітополь) та 456-ї (Вінниччина) бригад транспортної авіації, управління авіаційної бази Національної гвардії України. «На позиції терористів поблизу Луганського аеропорту, з якої, імовірно, був вражений ІЛ-76 сил АТО, були знайдені три пускові труби 9П39-1 від переносного зенітного ракетного комплексу 9К38 «Игла». Два ПЗРК «Игла» використані, один – технічно несправний (ракета 9М39 залишилася в трубі). Також на місці засідки терористів знайдені порожні банки з-під консервів, випущених ЗАТ «Орелпродукт», м. Мценск (Росія)» (новина з Інтернет-ресурсу «Інформаційний спротив» від 14.06.2014). О 0:51 цього дня-ночі загинуло 40 десантників і 9 членів екіпажу. Загалом екіпажі підбитих військових літаків і гвинтокрилів ціною життя унеможливлювали падіння на житлові райони (саме авіатора підполковника Костянтина Могилка, командира іншого екіпажу транспортного літака АН-30Б, зобразили на започаткованій серії філателістичних конвертів, присвяченій новітнім героям України). З інших засобів ППО, доволі складних у технічному та тактичному розумінні зразків озброєння, у сепаратистів виявили ПЗРК «Стрєла-2», ЗРК «Стрєла-10 М», ЗРК «Оса» та ЗРК «Бук», під який бойовики «підігнали» захоплення військової частини ЗСУ у Луганську. До слова,

125

Володимир Тимчук «Вогнити! Вижити! Перемогти!» оволодіння такими комплексами вимагає місяців теоретичних і практичних занять. Тому інструкторів СРСР для підготовки аналогічних розрахунків відряджали до країн народної демократії, як-от В’єтнам, Ефіопія, Єгипет, Сирія, на дуже тривалий час – напевно, колишнім «вирощувачам рису» чи «пастухам верблюдів» важче було навчитися хоча би не ламати складну техніку, на відміну від «шахтьорів» (див. примітку до с. 64).

Прибори? Постукав − живі – про те, що озброєння та військова техніка на початок війни фактично вичерпали технічний ресурс і знаходилися в критичному стані, суспільство воліло не чути попередні десятиліття. Підприємства т. зв. «оборонки» переважно працювали на іноземні замовлення. Оновлення технологій, за поодинокими винятками, не спостерігалося. Наявні зразки озброєння, які вважалися ось-ось металобрухтом, доводили до якоїсь елементарної функціональної готовності. Не дивно, що, відчуваючи потенційно шалений ринок збуту зразків озброєння в Україні, в оборонний сегмент кинулися всі, хто міг, – від раціоналізаторів і винахідників до транснаціональних корпорацій, включно з волонтерами, директорами й інженерами залишків «оборонки» та просто звичними до легких грошей посередниками з доставки китайських, американських, єесівських, білоруських чи навіть російських «штук для війни». Питання, чи зможе держава розпорядитися таким кредитом для актуалізованих війною потреб захисників територіальної цілісності та суверенітету України в цілях відродження національної економіки на власних або ліцензійних технологіях, звучить риторично. С. 33. Ямпіль – під такою назвою населені пункти є, зокрема, у Львівській та Донецькій областях. Показово, що в умовах недостатньої якості картографічного забезпечення сил АТО – картографічна зйомка 1970-тих… 1990-тих рр., яка не відповідає реальній місцевості, дійсна топоніміка теж відрізняється від поданої на картах, – наявність чималої кількості населених пунктів різних районів Донецької і Луганської області з однаковими назвами, наприклад Червонопартизанськ, ставало причинами помилок в орієнтуванні командирів підрозділів сил АТО під час їх руху (див. також примітку до с. 49), що часом призводило до небажаних боїв і потрапляння до полону.

Бéтер (армійський жаргон) – БТР, бронетранспортер, бойова броньована колісна плаваюча машина, призначена переважно для транспортування особового складу, конвоювання, патрулювання тощо. У бойових діях обидві сторони (див. примітки до с. 8, 68, 76) застосовували переважно БТР-70, БТР-80. Лише з літа 2014 р. на озброєння підрозділів НГУ поставили кількадесят БТР-3Е з набагато потужнішими бронезахистом і озброєнням (розробка Харківського конструкторського бюро з машинобудування, «залишок» від контракту з Республікою Ірак). С. 34. Волонтери з Кривого Рогу – педагог Оксана Бойко, Дрогобича – художник-музеєзнавець Тетяна Думин, Ужгорода – перекладач Дзвінка Лобода, Черкас – вихователь Наталія Попова, Запоріжжя – web-адміністратор Юлія Савчук, Львова – співачка Наталія Самсонова, Києва – інженер Катерина Скрягіна.

Бронік (армійський жаргон) – бронежилет, його характеристика клас п’ятий позначає відповідно до державного стандарту стійкість проти бронебійно-запалювальної кулі 7,62-мм автоматного патрону (постріл з АКМ).

126

Володимир Тимчук «Вогнити! Вижити! Перемогти!» Сухпай (армійський жаргон) – сухий пайок, раціон харчування для умов відсутності гарячої їжі. С. 36. Старина – одна з форм (інші – «старий», «братан» тощо) товариського звертання до військовослужбовців свого чи дружнього підрозділу. С. 37. Присвята Світлані Воробець – див. примітку до с. 40. С. 38. Присвята старшому лейтенантові Віталію Бахуру, командирові мінометного взводу у 25-ій окремій повітряно-десантній бригаді. Випускник АСВ (див. примітку до с. 50) загинув на борту військово-транспортного літака «Іл-76» під час посадки 14.06.2014 в Луганському аеропорту (див. примітку до с. 32). Кавалер ордена Богдана Хмельницького ІІІ ступеня. Час, поза сумнівом, «вечері Твоєї тайної сьогодні, Сину Божий…». С. 39. Перший слухач поезії Йовенко Світлана Андріївна 23 березня 2014 р. підсумувала: «Можна сказати і набагато сильніше!». С. . 40. Присвята капітану Степанові Воробцю, командирові розвідувальної роти у 24-ій окремій механізованій бригаді. Випускник Прикарпатського військово-спортивного ліцею-інтернату, АСВ (див. примітку до с. 50) та US Army Military Intelligence School, спортсмен і автор Кодексу честі розвідника (див. примітку до с. 74) загинув 19.06.2014 під час виконання бойового завдання щодо встановлення контролю над населеними пунктами Ямпіль і Закітне Донецької області. Кавалер ордена Богдана Хмельницького І ступеня. Залишив дружину Світлану та двох синів. С. 41. Степанові – див. примітку до с. 40. С. 43. «Нам би швидше і – додому...» – автор апелює до пресконференції десантників 331 полку 98 Свірської дивізії Повітрянодесантних військ Збройних сил РФ (див. примітку до с. 68) у серпні 2014 р. в Києві, на якій вони пояснювали обставини блукання зі зброєю на українській території.

24.08.2014 в Донецьку провели емоційно наближений до «Маршу полонених німців по Москві» (операція «Большой вальс» (є якась патологічна пристрасть до пов’язання віхових подій у Москві з «Лебединим озером» П. Чайковського) від 17.07.1944: колони полонених на чолі з генералами Вермахту супроводжували вершники з оголеними шашками і конвоїри з гвинтівками, за полоненими поливні машини відмивали землю від «гітлерівської нечисті», і все для того, щоби «підняти дух москвичів» і продемонструвати нарешті успіхи СРСР у війні перед західним світом), – парад ганьби «військовополонених» ЗСУ, яких так назвали чомусь терористи. У статтях 13–17 Женевської конвенції від 12.08.1949 про поводження з військовополоненими, зокрема, йдеться: «…Військовополонені також повинні завжди користуватися захистом, особливо, від актів насилля або залякування, від зневаги і цікавості натовпу… За будь-яких обставин військовополонені мають право на повагу до їх особистості і честі… Ніякі фізичні або моральні катування і ніякі інші заходи примушування не можуть застосовуватися до військовополонених для отримання від них будь-яких відомостей… Допит військовополонених повинен проводитися на мові, зрозумілій для них...». Не дотримуючись цих вимог Міжнародного гуманітарного права російсько-терористичні угруповання, толеруючи своїх «ополчєнцов» (див. примітку до с. 76) до лінчування лише на підставі наявності ознак належності до українських військових формувань, до садистських тортур з

127

Володимир Тимчук «Вогнити! Вижити! Перемогти!» використанням усіх засобів від штик-багнета до дзвінка рідним, не можуть вважатися стороною конфлікту, що також є одним із факторів проведення АТО (див. примітку до с. 7). С. 45. Про перебіг Антитерористичної операції, діяльність противника (див. примітки до с. 68, 76), який іменувався «російськотерористичними військами», втрати української сторони щоденно, близько полудня, повідомляв речник інформаційно-аналітичного центру РНБОУ полковник Андрій Лисенко, одягнутий в однострій зразка 2014 р. та тільник Високомобільних десантних військ.

Беем двадцять перший – «БМ-21», див. примітку до с. 24. Блокпост – див. примітку до с. 49. Радіоелектронна розвідка дійсно підтвердила своє важливе значення у бойовому забезпеченні дій військ. Радіоперехоплення перемовин терористів і російських військовослужбовців, застосування станцій контрбатарейної боротьби AN/TPQ-48 з американського дарунку – все стало надбанням для планування бойових дій і передумовою для ефективної інформаційно-пропагандистської діяльності з боку урядових структур. Очевидно, що такою ж розвідкою займається і противник. Відсутність на початках засобів зв’язку з закритими каналами уможливлювало потенційне прослуховування військовослужбовців сил АТО. Нерозуміння дисципліни зв’язку у використанні особистих мобільних телефонів призводило до демаскування підрозділів із наступним нанесенням по місцях їх розташування вогневих ударів, до психологічного тиску на рідних через погрози чи пропозиції викупити сина з полону, а також на самих учасників АТО, наприклад sms панічного змісту. С. 46. В результаті обстрілу терористами… – звична у 2014–2015 рр. фраза зі зведення речника АТО (Збройних Сил України, Сухопутних військ ЗСУ) для ЗМІ.

Лема – доведене твердження, яке корисне для доказу інших тверджень. Станіслав Лем – польський письменник-фантаст. С. 47. У Проміжному звіті Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування обставин трагічних подій, що призвели до загибелі та захоплення в полон бійців добровольчих батальйонів, а також ЗСУ біля міста Іловайськ Донецької області (оприлюднив голова ТСК А. Сенченко 20.10.2014 в ЗМІ) йдеться, що бачення бойових операцій формується на зустрічах зацікавлених осіб, а доля – власним баченням цих або інших осіб: «Те, що відбулося далі, підтверджує тезу про те, що управляти військвими діями в режимі АТО неможливо… Наведена інформація ставить під сумнів твердження міністерства внутрішніх справ про передачу добровольчих батальйонів в розпорядження штабу АТО». Важливим є коментар Аміни Окуєвої про незначні втрати їхнього підрозділу (див. примітку до с. 70), які не вірили в «зелені коридори» від командування російських військ ще з часу чеченських війн. Загалом, залишається лише дочікуватися мемуарів поінформованих осіб або хоча би ґрунтовної історичної розвідки чи опису тактичних дій. МВС України з квітня 2014 р. розпочало формувати спецпідрозділи з охорони громадського порядку – батальйони і рот патрульної служби міліції особливого призначення, які вже з липня перебували в зоні проведення АТО – на слуху того літа були події довкола іменних батальйонів «Азов», «Артемівськ», «Дніпро-1», «Київ-1», «Січ», «Шахтарськ», інших, а також зі складу Національної гвардії

128

Володимир Тимчук «Вогнити! Вижити! Перемогти!» України – 1-го батальйону оперативного призначення резервістів ім. генерала Кульчицького НГУ та 2-го батальйону спеціального призначення резервістів НГУ «Донбас». Міністерство оборони України розпочало формування батальйонів територіальної оборони, залучивши відповідно до законотворчого процесу обласні державні адміністрації, – в результаті батальйони ТрО також отримали іменні назви, наприклад: 1-й батальйон ТрО ЗСУ «Волинь» Волинської області (у листопаді 2014 р. переформований у 99-й окремий мотопіхотний батальйон 14-ї омбр (див. примітку до с. 8), 5-й батальйон ТрО ЗСУ «Прикарпаття» Івано-Франківської області (розформований у січні 2015 р.), 11-й і 25-й батальйони ТрО ЗСУ з однаковою назвою «Київська Русь» Київської області (11-й у листопаді 2014 р. переформований у 11-й окремий мотопіхотний батальйон), 24-й батальйон ТрО ЗСУ «Айдар» Луганської області, 40-й батальйон ТрО ЗСУ «Кривбас» Дніпропетровської області (у жовтні 2014 р. переформований у 40-й окремий мотопіхотний батальйон 17-ї отбр) тощо. Як відомо, принципи комплектування, завдання та, як наслідок, програми бойової підготовки в МВС і ЗСУ є різними, що пояснює різний час початку розгортання нових формувань (в ЗСУ – на підставі мобілізації, зокрема і добровольців), неоднаковий час введення в зону АТО. Крім того, перші місяці АТО виявили проблеми міжвідомчої взаємодії та управління силами Антитерористичної операції. Згідно з законодавством, з квітня управління АТО покладалося на Антитерористичний центр при СБУ (див. примітку до с. 7). Водночас уже з травня, коли необхідно було взяти під контроль аеропорти (у Донецьку, Краматорську, Луганську та інших), після засідок і нальотів на підрозділи сил АТО характер протидії терористично-диверсійним угрупованням набував іншої якості, що вимагало й інших засад управління силами АТО, насамперед через Генеральний Штаб ЗСУ та органи військового управління. З названих об’єктивних причин і в умовах невпинних інформаційно-психологічних операцій (див. примітку до с. 69) зі сторони противника в той період мало хто розумів, що відбувається. В інформаційному просторі домінувало враження, що успішні бойові дії здійснюють різноманітні іменні підрозділи, натомість «вайлувата управлінська вертикаль АТО» або заважає, або казна-що робить. І в умовах наглого бажання в суспільстві до своєрідного донбаського бліцкригу незауваженим залишалися чи не важливіші компоненти очікуваної перемоги. Насправді їх багато – всі не охарактеризувати. Але експерти вже тоді бачили, що основний удар нестимуть військові формації (див. примітку до с. 8), зокрема перші групові втрати (Слов’янськ 05.05.2014, Волноваха 22.05.2014, Луганськ 14.06.2014, бої за Красний Лиман 19.06.2014 та ін.) про це засвідчували. І коли наприкінці літа «запрацював» сайт для увічнення пам’яті про захисників України (див. примітку до с. 103, також сайт для координації допомоги пораненим http:// atoheroes.org/), не зауважити розподіл тягаря АТО уже було важко. І станом на той час, і станом на 10.02.2015 (дата чергового оновлення даних) понад 75% втрат – серед військовослужбовців ЗСУ (1532, у т. ч. у частинах Сухопутних військ – 847, у Високомобільних десантних військах – 329, у Повітряних Силах – 25, у ВМС – 9, у батальйонах ТрО – 284, в інших структурах ЗСУ – 34 (станом на 01.06.2015 на сайті МОУ – 1383 полеглих). Втрати інших учасників АТО склали: СБУ – 7, структури МВС – 25, батальйони патрульної служби міліції особливого призначення – 112, НГУ – 139 (станом на 01.06.2015 на сайті НГУ – 72 полеглих, усі відзначені державними нагородами!), Державна прикордонна служба України – 23 (станом

129

Володимир Тимчук «Вогнити! Вижити! Перемогти!» на 01.06.2015 на сайті ДПСУ – 63 полеглих), ДУК – 32 (станом на 01.06.2015 на сайті ДУК – 13 полеглих), інші – 5 (дані наведені такі, що підтверджені). Про відмінність завдань іменних формувань у тлі прочитання законодавчого підґрунтя свідчить і реалізація зміни підпорядкованості частини особового складу 2-го батальйону спеціального призначення резервістів НГУ «Донбас» – 17.01.2015 в складі ЗСУ на їх основі створено 46-й окремий батальйон спецпризначення «Донбас-Україна». С. 48. Про воронки див. примітку до с. 24. С. 49. Товкли – мова про обстріли артилерією, мінометним вогнем чи РСЗВ (див. примітки до с. 24 і 71).

Сльози молочні землі, наче згусли на клеї – помилкове топографічне орієнтування, особливо за погіршених метеорологічних умов і невідповідності картографічних даних дійсній місцевості, ставало причиною нелогічних втрат. 20.01.2015, здійснюючи атаку в районі Донецького аеропорту за умов густого туману (видимість – до 20–30 м), один із підрозділів ВДВ ЗСУ вийшов у незапланований район – якраз на противника. Блокпости, як опорні пункти кругової оборони, встановлювались вздовж лінії розмежування між силами АТО та російськотерористичними збройними формуваннями, які захопили частину території України. 29-й блокпост, на якому наприкінці 2014 р. дислокувалися військовослужбовці НГУ (з лютого 2015 р. – військовослужбовці 24 омбр (див. примітку до с. 8)), встановлений на околиці села Новотошківка Попаснянського району Луганської області на автомобільному шляху територіального значення Т-1303 («Бахмутка» довжиною в 32 км). На цій трасі був і 31-й блокпост, залишений з часом у висліді бойових дій. Блокпост навіть після Мінської угоди 2015 р. піддається обстрілам із РСЗВ (див. примітку до с. 24). С. 50. Світові смуги нескореності – дводільні прапори боротьби супроти окупантів у 20-му та 21-му століттях – синьо-жовтий, жовто-блакитний, червоно-чорний, зокрема під гаслом вселенського значення: «Свободу народам! Свободу людині!» та в умовах суперечності до інтересів світових потуг.

Здрастуйте, Воїни! – типове вітання військовопосадовця з особовим складом військової частини під час шикування, наприклад під час ритуалу випуску молодих лейтенантів. Цього дня оголошується традиційний наказ міністра оборони про присвоєння першого військового звання випускникам військового вищого навчального закладу. У 2015 р. в останню суботу лютого відбулися дострокові випуски молодих лейтенантів, що їх зумовила війна. 23 випускники Академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, у т.ч. 5 із випуску 2014 р., загинуло у бойових діях проти російськотерористичних угруповань. У день випуску стало відомо про вчинений напередодні, 27 лютого, розстріл неподалік від Кремля російського опозиційного політика Б. Нємцова. Водночас Великий Москворецький міст, на якому вбили політика, зачовгували у звичному поспіху росіяни з рейтингом довіри до Кремля понад 75%. С. 51. В День… – на виконання традиційного Указу Президента України забезпечується: «Проведення 24 серпня … р. на відзначення… річниці незалежності України святкового салюту двадцятьма артилерійськими залпами у столиці України – місті-герої Києві (та

130

Володимир Тимчук «Вогнити! Вижити! Перемогти!» святкових феєрверків в інших обласних центрах)». Примітно, що у 2014 р. цей пункт в Указі був за порядковим числом 2, натомість раніше – за числом 3. С. 55. Текст пісні на музику Романа Ковальчука, соліста Національного театру опери та балету ім. Соломії Крушельницької, композитора, виконавця авторських пісень («Офіцери», «Русь Закарпатська» (слова В. Гренджі-Донського, слова приспіву – Р. Ковальчука та В. Тимчука), «Холодний Яр», «Чорні запорожці» та ін.), громадсько-політичного діяча. Розпочатий із двох рядків композитора «Стрепенулось серце материнське» та «Догоряють бетеери» (2.VII.2014): Проводжали з дому сина

Боронити рідний край –

В небезпеці Батьківщина.

– Боже, їм допомагай!

Материнське серце стрепенулось –

Палахтить в неспокої свіча.

Дні твого мужніння вже минули –

Пам’ять про синів завжди жива.

У підбитім бетеері

Залишився юний цвіт –

Трьох солдат і офіцера

Проводжа ключ журавлів.

Пошановані солдати –

Честь збережено в боях.

Україна, наша мати,

Вдячність принесе в ділах.

С. 56. Поезія із збірки «ВідчуТи

МІС То

сз тоПбою» (2015).

«Томагавк» (BGM-109 Tomahawk) – американська багатоцільова високоточна крилата ракета, що уражає цілі на великих віддалях шляхом підльоту на малих висотах, оминаючи рельєф місцевості. Дентал – розуміється стоматолог. «Німець скаже: «Ви моголи». «Моголи! моголи! Золотого Тамерлана Онучата голі! Німець скаже: «Ви Слав’яни». «Слав’яни! слав’яни!» Славних прадідів великих Правнуки погані!». С. 57. На поезію надихнув мистецький перформанс у теплушці з нагоди вшанування пам’яті жертв тоталітарних репресій і, зокрема, депортації кримськотатарського народу 1944 р. Захід підготував кримськотатарський культурний центр «Кримський дім у Львові».

Ґераї (Гіреї, Гереї) – династія кримських ханів . С. 58. 23.07.2014 Олександр Рудоманов на сайті LB.ua із посиланням на військовослужбовців із зони АТО подав новину про те, що контррозвідка України (ще місяць тому) затримала генерал-майора, який повідомив терористам інформацію про пересування колони 95-ї бригади 3 червня з Ізюма в район Слов’янська, в результаті чого на колону напали, комбата убили. Подейкують, за злив цієї інформації особа отримала 75 тисяч доларів.

131

Володимир Тимчук «Вогнити! Вижити! Перемогти!» Про волонтерський рух, як фундамент відновлення боєздатності ЗСУ та інших силових структур, говорилося вже чимало. Понад це, було визнання не лише з боку Верховного Головнокомандувача ЗСУ, а й у ремарках, сповнених подивом чи роздратуванням (залежно з якої сторони Київського меридіану). І дійсно, ініціатива українців зворухобила всіх по всьому світу – діставали тепловізори у Великій Британії та Білорусі, паливо-мастильні матеріали та запчастини із запасів підприємців, ставали «мурахами», перетинаючи українськопольський кордон із одним комплектом амуніції в руках чи на плечах (офіційно – для власного користування, реагуючи на заборону законодавства ЄС вивозити за межі країн-членів ЄС військові засоби). Про сухпай за пропонованою в Інтернеті ціною в 90 грн. у травні-червні 2014 р. див. примітку до с. 75. С. 60. «Брондель» – штучна назва для поєднання ронделя, використаної давньофранцузької форми поезії, з назвою містечка військової служби старшого лейтенанта Надії Савченко Броди (див. примітку до с. 32) до її прибуття до батальйону «Айдар» (див. примітку до с. 47). «Ніхто не може позбавити тебе людської гідності. Гідності можеш позбутися лише завдяки власній негідній поведінці. Сила духу тримає тіло навіть за найскладніших обставин (волога, холод, бруд, темрява, голод) випростаним і життєздатним», – майор Ганс фон Дах (Тотальний опір: Інструкція з ведення малої війни для кожного. Частина 2. – Львів : Видавництво «Астролябія», 2014). С. 61. Присвята Володимиру Гері, командирові розвідувального взводу у 24-й окремій механізованій бригаді. Випускник АСВ (див. примітку до с. 50). У боях за Луганський аеропорт, здійснюючи коректування артилерійського вогню та дистанційне орієнтування підрозділів, які проривалися з оточення внаслідок введення РФ регулярних підрозділів СВ (див. примітку до с. 68), отримав важкі поранення (його підлеглий солдат Роман Шевчук витягнув офіцера з поля бою). Кавалер ордена Богдана Хмельницького ІІІ ступеню. Автор спогадів «Такий схожий інший аеропорт», опублікованих у книзі «Донецький аеропорт» (див. примітку до с. 67). Дев’ятий місяць лікарі намагаються поставити Володимира на ноги.

Злітка (армійський і професійний жаргон) – злітно-посадкова смуга на аеродромі. С. 62. Вся служба – це «від дзвінка до дзвінка», а між тим: ПГД (парко-господарський день), день «получки» (грошового забезпечення), розвід для бойового чергування чи несення служби в добовому наряді, зустріч або проводжання командира частини, виструнчившись за командою «товариші офіцери», поновлення документів на квартирну чергу, в якій станом на початок 2015 р. ще перебували особи з 1992 р., урочисте шикування частини з чергової нагоди із внесенням бойового прапора частини тощо аж до виписки про виключення зі списків частини з нагоди дембеля. С. 63. Передрук. Уривок з поеми «Гуцульське повстаннє» (Львів : Видавництво «Астролябія», 2014, доступ в Інтернеті: http://issuu. com/volodymyrtymchuk/docs/povstannje). На відміну від Галичини, з її просвітницькими традиціями з ХІХ століття, культурно-громадське та політичне життя на Закарпатті набуло свого українського змісту після завершення доби І української революції, коли край потрапив до складу Чехословацької республіки, а його містечка та села ставали осідком для наддніпрянської та галицької інтелігенції. В Ясіні були закладені одні з перших у Підкарпатській Русі осередки товариства

132

Володимир Тимчук «Вогнити! Вижити! Перемогти!» «Просвіта», спортивного протипожежного товариства «Січ» та інших. Загалом, у той час Ясіня за кількістю дворів поступалося лише Хустові. Не дивно, що ключові ролі у формуванні в листопаді 1938 р., напередодні демонтажу Чехословаччини, Організації народної оборони «Карпатська Січ» відіграли ясінці. Вочевидь, що свій вплив на такі організації та їхню діяльність мала ОУН, яка знайомила обраних людей із «Декалогом». С. 64. Присвята 128-й окремій гірсько-піхотній – див. примітку до с. 8. Дебальцевський виступ був під контролем і обороною сил АТО з серпня 2014 р. до рішення про виведення військ від 18.02.2015. Противник – тактичні групи різних ланок зі складу частин Збройних сил РФ (див. примітку до с. 68) – у цей період активно прагнув діяти на кількох напрямках (в районі Донецького аеропорту (див. примітку до с. 102), на Маріупольському напрямку, в районі населеного пункту Щастя Луганської області, в районі 29-го і 31-го блокпостів (див. примітку до с. 49) та в районі населеного пункту Дебальцеве). Щодо Дебальцевого, то цей залізничний і автомобільний (траса М04 між Донецьком і Луганськом) вузловий пункт противник розглядав як елемент створення залізничної лінії постачання окупаційних військ для здешевлення перевезень (див. примітку до с. 68). Очевидно, що противник був зацікавлений у ліквідації небезпечного для можливих наступальних дій військ АТО плацдарму. Інформаційне супроводження дій (див. примітку до с. 69) угруповання військ противника було зосереджене на констатації факту оточення угруповання українських військ – нового «котла», масштабнішого, ніж Іловайський. Одночасно противник прагнув досягнути політичних цілей – подати нову реальність стосовно контролю на Донбасі територій військами «хунти» (див. примітку до с. 70) та «ополчєнцамі» (див. примітку до с. 76) у зв’язку з консультаціями у Мінську держав Нормандського формату (глави РФ, України, Франції, ФРН не могли не зустрітися 06.06.2014 у Франції з нагоди 70-річчя операції «Оверлорд» та відкриття другого фронту Другої світової війни) про умови припинення вогню. Своєю чергою перед Дебальцевським угрупованням сил АТО, основу якого склала 128-ма огпмбр (див. примітку до с. 8), було поставлено, вочевидь, завдання утримати «плацдарм» до завершення міждержавних перемовин у Мінську. Як наслідок, зима 2015 р. в районі Дебальцевого була вкрай «гарячою» з усіма нетиповими для цієї пори року метеоявищами – «Градом», «Смерчем», «Ураганом», «Торнадо», «Шмелем» (реактивний піхотний вогнемет), напевно, лише «Солнцепеку» не вистачало (див. примітку до с. 24). Військовим частинам і підрозділам ЗСУ з доданими підрозділами НГУ, МВС і добровольчими формуваннями вдавалося відбивати регулярні танкові атаки противника (його сили оцінювали в шість тактичних груп загальною чисельністю від 4 тисяч особового складу, від 109 танків і від 156 бойових броньованих машин та за підтримки 3-х артилерійських груп із від 83 гармат ствольної артилерії і від 38 установок РСЗВ) та наносити йому втрат і руйнувати його наміри артилерійським вогнем. Позиційні бої з кінця січня 2015 р. тривали за Вуглегірськ, за Логвинове. З цього часу інфопростір (див. примітку до с. 69) наповнюють відомості про «котел». З 17 лютого вуличні бої вже йшли в Дебальцевому. 18.02.2015 українські війська почали залишати місто та організовано відходити польовими дорогами під обстрілами противника. За даними штабу АТО, під час відходу загинуло 13 військовослужбовців. У боях за Дебальцеве в період

133

Володимир Тимчук «Вогнити! Вижити! Перемогти!» з 18 січня по 18 лютого 2015 р. за різними даними (Ю. Бірюкова, О. Будулича, Ю. Бутусова) загинуло від 159 до 205 військовослужбовців, від 110 осіб потрапило до полону, від 36 до 81 осіб зникло безвісти. Противник втратив від 2911 бойовиків (див. примітку до с. 82), в т.ч. 868 від часу припинення вогню (з 15.02.2015). Співвідношення втрат є промовистим. «Конечно, проигрывать всегда плохо, конечно, это беда для проигравших, особенно, если проигрываешь вчерашним шахтёрам или трактористам. Но жизнь – есть жизнь, она точно пойдёт дальше», – заявив Президент РФ Владімір Путін 17.02.2015 під час брифінгу в Будапешті.

– Молодой человек, Вы кто по специальности?

– По специальности я наводчик. Вы [Іосіф Кобзон] ко мне в школу приезжали, я с вами даже за руку здоровался.

– Я не знал... Поправитесь – снова приеду.

– Приезжайте к нам на Алтаргану.

– Бурят? Как я рад, – відповів «шахтьору» Кобзон у час свого відвідування (26.02.2015) поранених у лікарні окупованого Донецька. С. 65. Присвята капітану Олександрові Вороненку, офіцерові 24-го окремого штурмового батальйону «Айдар» Сухопутних військ ЗСУ (див. примітку до с. 47), який перед цим проходив військову службу в зенітно-ракетному полку Повітряних Сил ЗСУ і з початком російської експансії клопотав про своє переведення до частини, що веде безпосередні бойові дії. С. 67. Вперше надруковано окремою книгою під назвою «Донецький аеропорт» (Львів : ЗУКЦ, 2014, доступ в Інтернеті: http://issuu.com/volodymyrtymchuk/docs/aeroport). В ній також поміщені спогади Володимира Гери (див. примітку до с. 61). Книга проілюстрована графікою Софії Солтівської, в обкладинці використані роботи Іванки Крип’якевич-Димид, Filippo Monteforte та космознімок власності компанії «ТВІС». Очікується її переклад англійською, грузинською, кримськотатарською, литовською, німецькою та іншими мовами. С. 68. Гумконвой – нав’язане Російською Федерацією втручання у суверенні справи України у формі «гуманітарної допомоги», яка, порушуючи міжнародні угоди, неодноразово перетинала російськоукраїнський кордон (для перевезення використовували вантажівки «КамАЗ», пофарбовані в білий колір). Такі «гуманітарні конвої» використовували не лише для пропаганди «дружньої допомоги» Кремля «русскоязычным», а й, за даними інсайдерів, для перевезення особового складу, який брав участь у незаконних збройних формуваннях, зброї, боєприпасів, інших матеріально-технічних засобів, зокрема вивезених з території України після розграбування підприємств національної економіки на окупованих територіях (заводів «Топаз» (Донецьк), «Юність» (Краснодон), «Машзавод-100» (Луганськ) та ін.). Своє рішення про спрямування «гуманітарного конвою» Президент РФ повідомив голову Єврокомісії 11.08.2014.

Укрокіборги – див. примітку до с. 77. Десь причаїлася сила – «армію» «Новоросії» («ДНР» і «ЛНР»), або російсько-терористичні угруповання за формулюванням речників АТО, складають: а) бойовики з українськими паспортами (див. примітку до с. 76), які з ідейних, матеріальних, меркантильних або соціальних спонук з вигуками «Россія, ввєді войска» взялися за зброю, надану російським «воєнторгом» або диверсійними

134

Володимир Тимчук «Вогнити! Вижити! Перемогти!» групами за результатами їх нальотів на відділи МВС України і СБУ; б) іноземні добровольці-найманці, левова частка яких кооптувалася через військкомати РФ: «Всем известно, что на Востоке Украины есть российские добровольцы. Этого никто не скрывает», – постійний представник РФ в ООН В. Чуркін на засіданні Ради Безпеки ООН 28.08.2014; в) інструктори, диверсійнорозвідувальні групи, артилеристи, ротні та батальйонні тактичні групи частин Збройних сил РФ. Російська Федерація не визнає жодних втрат внаслідок бойових дій в Україні (див. примітку до с. 86). Фахівці (передусім «Інформнапалму») на основі детального аналізу та перевірки даних засвідчили участь у бойових діях проти сил АТО військовослужбовців із низки військових частин ЗС РФ, наприклад 17-ї (Шалі, Чечня), 19-ї (Владікавказ), 21-ї (Тоцкоє) і 200-ї (Печенга) мотострілкових бригад, 4-ї танкової дивізії (НароФомінск), 6-ї танкової бригади (Муліно), 467-го навчального центру підготовки молодших спеціалістів (танкових військ) (Ковров), 76-ї десантно-штурмової дивізії (Псков), 98-ї (Іваново) і 106-ї (Тула) повітряно-десантних дивізій, 11-ї (Улан-Уде, до слова – гвардійська від 25.03.2015), 31-ї (Ульяновск) і 56-ї (Камишине) десантноштурмових бригад, 2-ї (Пєчори), 16-ї (Тамбов) і 22-ї (Батайск) бригад спеціального призначення ГРУ ГШ, 45-ї бригади (полку до 2014 р.) спеціального призначення повітряно-десантних військ (Кубінка, Москва), 61-ї (Спутнік) і 810-ї (Севастополь) бригад морської піхоти, 100-ї експериментальної розвідувальної бригади (Моздок-7), 7-ї військової бази (Гудаута, Абхазія) (в назвах слова «окремі» та «гвардійська» опущені) та інших «от Москвы до самых до окраин» . С. 69. Інформаційна війна проти України є безупинною, зокрема, ще із моменту відновлення державного суверенітету в 1990 р. Об’єктами інформаційних атак ставали не лише владні інституції та особи, що ухвалюють рішення, а й цілі категорії громадян: родини, чоловіки яких підлягали мобілізації, в цілях її зриву, військовослужбовці, на мобільні яких у гарячих точках зони АТО масово надходили провокаційні чи панікою сповнені sms, власники соціальних аккаунтів, яким методично прищеплювали відчуття, що і вони здатні управляти військами, втілювати бойові операції, що такі коментатори «успішно» і робили у «Facebook», не відчуваючи ані крихти довіри до вищого військового керівництва, та навіть організації (сайт «Видавництва «Астролябія» завалили, щоб призупинити продаж книг «Тотальний опір»), зрештою, цілі мільйони телеаудиторій РФ, України, країн Балтії та світу, що проектували дійсність з абсолютною або частковою довірою до геноциду, влаштованого «хунтою» (див. примітку до с. 70, «два раба»). Зрозуміло, що противник володіє відповідними ресурсами для здійснення таких операцій інформаційної війни. Натомість успішної контргри з боку держави Україна і досі немає – діяльність охрещеного в народі «мінстецю» є незрозумілою, якщо, звісно, не врахувати рапорти про завтра: «Очевидно, ми будемо зараз активно використовувати передавачі, які нам надали Литва і Польща. Кожен із передавачів вони передали за ціною одного долара. Ці передавачі працюватимуть не тільки на розповсюдження українського сигналу, а так само на глушіння сигналів телеканалів так званих ДНР та ЛНР», – міністр інформаційної політики Ю. Стець (05.05.2015, «Укрінформ»).

Ополченням – див. примітку до с. 76. Відчутий у 2014 р. термін «Лажан’юз», як виявилося, має свій еквівалент англійською. Навряд чи це «тролинг», просто «загубилася по дорозі» одна з літер і вийшло: «LieNews». Взявши собі за гасло

135

Володимир Тимчук «Вогнити! Вижити! Перемогти!» «перший з термінових новин», рупор московських інформаційних спецоперацій у погоні за щоденною півмільйонною відвідуваністю сайту (дані літа 2014 р.) вдається до вербування новинарів, яке має ознаки розвідувальної діяльності – на своїй сторінці у «Facebook» телеканал «Lifenews» 15.04.2014 запропонував аудиторії за відео пересування українських військ гонорар у 15 тисяч російських рублів. За місяць (від березня 2014 р. до квітня 2015 р.) сайт для перевірки фактів «Stopfake.org» спростовував від 30 до 100 недостовірних новин від «Первый канал», «Lifenews» та ін. – було, напевно, за що Президенту РФ нагороджувати співробітників останнього орденами Мужності (не кожен журналіст перевозить територією іншої держави переносний зенітно-ракетний комплекс «Grom» (який Польща поставила до Грузії та який захопили у 2008 р. російські війська під час агресії) чи допитує полоненого пораненого «кіборга»). С. 70. «Возвращение войск в пункты постоянной дислокации (ППД) окончить до 1 июля [2014]» (з оприлюдненого в ЗМІ наказу міністра оборони РФ). На запитання Іріни Хакамади Президент РФ Владімір Путін 16.04.2015 відповів: «Вопрос, есть или нет наши войска на Украине, говорю вам прямо: российских войск на Украине нет». Сєрґєй Лавров, міністр закордонних справ РФ: «Различные домыслы мы слышим не впервые, при этом нам ни разу не предъявили факты… Были сообщения, что есть снимки из космоса, которые показывают движение российских войск. Оказалось, что это были компьютерные игры, изображения, взятые оттуда» (29.08.2014, http://www.vesti.ru/doc.html?id=1929298). Цікаво, що і «Вести», і «НТВ» першоджерелом називають «Интерфакс», але останній дає новину лише за 03.10.2014: «Российские войска, которые вошли на Украину, – это не гуманитарная или миротворческая миссия. Там находятся российские боевые части с российским оружием и на российских танках. Это факты, которые можно доказать. Они не подлежат сомнению», – сказал Президент США Барак Обама на пресс-конференции в Таллинне. …Ранее глава МИД России неоднократно называл домыслами утверждения о вторжении российских войск на территорию Украины. В прошлую пятницу на пресс-конференции в Москве он отметил, что обвинения выдвигались много раз, но никаких доказательств предоставлено так и не было…» (http://www.interfax.ru/world/394842).

Ґумканвой – див. примітку до с. 68. «Мы с вами уже обсуждали вопросы, связанные с тяжелыми и очень трагическими событиями на Украине…» – «процитував» звернення В. Путіна до голови ОБСЄ телеканал «ТВЦ», замінивши прийменник «в», який усе ж з деякою заминкою вжив Президент РФ, на прийменник «на» (07.05.2014, http://www.tvc.ru/news/show/ id/39136). Традиційно пробив «вєлікій час» для росіян, як їм здалося, в лютому 2014 р. Після розстрілів на Інститутській в Києві, втечі В. Ф. Януковича, який на той час обіймав посаду Президента України, на площі міст у східній та південній частині України виринули протестні маси, які одразу в російських ЗМІ охрестили означенням «русская вєсна». Термін озвучив 24.02.2014 політолог Єґор Холмогоров (головний редактор сайту «Русский Проект» партії «Единая Россия», автор газети «Спецназ России», співробітник інформаційно-аналітичної служби Асоціації вєтєранов подраздєлєнія антітєррора «Альфа», модератор «Русского Клуба» для прихильників

136

Володимир Тимчук «Вогнити! Вижити! Перемогти!» інтелектуального крила «русского» націоналізму, очолив під час «Русского марша» колону Євразійского союза молодьожі (того, що взяв на себе відповідальність за плюндрування у 2007 р. Державних символів України на горі Говерлі), доповідач на конференціях РПЦ, чоловік Вєри Холмогорової, кореспондентки сайту Ґаррі Каспарова, спецкора газети «Ведомости» під час президентських виборів 2011 р. в Україні, чоловік Наталії Холмогорової, юриста-активіста Русского общественного движения (організація захищала росіян у процесах за участі осіб інших національностей), кандидата в депутати від КПРФ)) у своєму блозі: «В трех городах Героях (Одесі, Севастополі та Керчі – примітка упорядника) Русского Черноморья началась Русская Весна… Украина должна стать Украиной и говорить на украинском языке. Россия должна стать Россией и говорить на русском. Россия в составе Украины говорящая на украинском языке более не допустима… Возможно лишь два исхода – либо продолжение русской весны и освобождение, либо методичная резня, которую устроит в Крыму «Правый сектор». За кілька днів лозунг уже скандували на мітингах, з ним влаштовували автопробіги та засідання місцевих органів самоврядування. Тим часом, очільник Кремля 04.03.2014 відмежувався від причетності РФ до блокування «зеленими чоловічками» військових частин ЗСУ в Автономній Республіці Крим: «Это были силы местной самообороны… Форма, похожая на форму военнослужащих российской армии, продается в любом военторге». Але про «мір во всьом мірє» не забув: «Вариант присоединения Крыма не рассматривается… Если мы увидим, что беспредел начинается в восточных регионах, если люди попросят нас о помощи, а официальное обращение действующего легитимного президента у нас уже есть, то мы оставляем за собой право использовать все имеющиеся у нас средства для защиты этих граждан. И считаем это вполне легитимным». Що було в дійсності, Президент РФ похвалився через рік: «Ситуация развернулась таким образом на Украине, что мы вынуждены начать работу по возврату Крыма в состав России» (В. Путін про свою безсонну ніч з 22 на 23 лютого 2014 р. у фільмі А. Кондрашова «Крым. Путь на родину»).

Дємократниє маси – ймовірний термін говірновом переклад автора орвеллівського терміну «newspeak»), які засудили прихід у лютому 2014 р. до влади в Києві «хунти». Хунта (іспанською «зібрання») – чудовий термін-винахід для двоякомислія – годі розібратися, чи мова про групу військовиків, які через насилля і переворот захопили владу, чи про просякнуте корупцією правління держави, чи про промивання мізків власних громадян через надання офіційному Києву негативного образу, реалізуючи один із заходів інформаційної війни (див. примітку до с. 69). Правосєкі – чергове услід за: «мазепинці», «петлюрівці», «бандерівці», «уповци», зневажливе прізвисько українців з боку росіян або осіб, які не сприймають нашу національну ідентичність. Виникло в час Революції гідности та зголошення добровольців до захисту Батьківщини у формуваннях типу Добровольчий український корпус за начебто їх належність (або симпатії) до політичної сили «Правий сектор» (див. примітку до с. 8). Град – див. примітку до с. 24. Русскій мір «включает в себя два базовых элемента – Россию и русское зарубежье. Отношения между составляющими Русского мира долгое время были прохладными, особенно в советские годы. Вопрос существования многочисленного русского зарубежья на

137

Володимир Тимчук «Вогнити! Вижити! Перемогти!» исторической родине замалчивался, в общественно-политической лексике отсутствовало понятие «соотечественник за рубежом»… Русский мир имеет серьезные перспективы развития в глобальном масштабе…, сейчас все более очевидными становятся изменения в мировой политике и перераспределение ролей среди ее ведущих актеров... При поддержке Правительственной комиссии по делам соотечественников за рубежом вышли в свет сборники материалов об истории и современности российской диаспоры: «Русские Казахстана» (Алматы, 2007), «Русские судьбы Эстонии» (Таллинн, 2007), «Россияне в Узбекистане» (Ташкент, 2008), «Российские соотечественники в Турции: история и современность» (Стамбул, 2008), «Русские в Германии» (Берлин, 2008), «Россияне в Словакии: Российские соотечественники в Словакии. История и современность» (Братислава, 2008), «Русские в Скандинавии. Дания, Норвегия, Швеция» (Таллинн, 2008). Объект исследования – процессы, ведущие к формированию и эволюции в новых условиях крупных культурно-цивилизационных ареалов, одним из которых выступает Русский мир. Предмет исследования – особенности и проблемы формирования русского зарубежья как составной части Русского мира. Основные положения: 1. Русский мир есть цивилизационное, социокультурное пространство, охватывающее почти треть миллиарда русскоязычных людей или почти каждого двадцатого жителя Земли. Русский мир – не суперэтническая, а наднациональная общность. Это транснациональное, глобальное образование, идентифицирующее себя с русской культурой и русским языком, с духовными и ментальными признаками русскости; 2. Базовые составляющие Русского мира – Россия и русское зарубежье. Развитие и укрепление позиций Русского мира в решающей степени зависят от силы и авторитета Российской Федерации; 3. Все пласты Русского мира – полиэтнического, разноконфессионального, идеологически и социально разнородного, географически сегментированного – объединены осознанием причастности к России как материнскому государству, лояльностью к ней, неравнодушием к ее судьбе и месту в мире; 4. Русский мир формировался длительное время и прошел путь от стадии стихийного становления до периода институализации, который продолжается и сейчас. В последние полтора десятка лет со стороны официальных властей и российской общественности произошло изменение в отношении к русскому зарубежью. Оно перестало восприниматься негативно, ширится понимание того, что наши соотечественники за рубежом – важный резерв и союзник России в деле укрепления ее политических и экономических позиций на международной арене. Работа с зарубежными соотечественниками стала составной частью внешней политики РФ» (Батанова Ольга Николаевна. Русский мир и проблемы его формирования: диссертация ... кандидата политических наук [Место защиты: Рос. акад. гос. службы при Президенте РФ]. – Москва, 2009). «Сложив мозаику из обрывков разговоров украинских солдат, они ужаснулись той участи, которая, возможно, была им уготована. «Собралісь житєлєй всєх согнать в одно помєщєніє, с какой целью? Самі жє солдати говорілі, што спасібо, што ми вас нє растрєліваєм – нам дана команда всєх унічтожать. Тут же задавалі єму вопроси месниє житєлі, ну зачєм, почєму, за что ви воюєте. «Нам пообіцяли клаптик землі і два раба» (в ефірі – «прєдсєдатєль сєльской общіни» Степанівки Донецької області Віктор Бикодоров). Получается, что Степановку миновала участь Хатыни? А сколько

138

Володимир Тимчук «Вогнити! Вижити! Перемогти!» еще донбасских сел и деревень должны были быть стерты с лица земли, но планам карателей помешало наступление ополченцев? И обещанные участки земли с рабами, о которых еще Гитлер говорил немецким солдатам, и фашистская символика на касках – красноречиво указывают, чьими последователями себя считают боевики так называемой нацгвардии» (02.11.2014, «Первый канал», http://www.1tv.ru/news/world/271048). «Центр города ето площадь Лєніна, наш горісполком, с одной сторони ето єдінствєнная площадь, куда можно согнать всєх людєй. На площаді собралі женщінов, вообщє-то потому что мужиков большє нєт, женщінов, дєвочєк, старіков вот етіх, і всьо. І ето називаєтся показатєльная казнь. Взялі рєбьонка, трьох лєт, мальчіка, малєнького, в трусіках в футболкє, как Ісуса, на доску об’явлєній прібілі. Одін прибівал, двоє держали. І вот ето всьо на маминих глазах. Маму держали. І мама смотрєла, вот ето всьо, как рєбьонок істєкаєт кров’ю. Крікі. Візгі. І єщьо так взялі, вот туда, надрєзи сдєлалі, щоб рєбьонок мучілся. Там нєвозможно било. Люді сознаніє тєрялі. А потом маму, послє того как полтора часа рєбьонок мучілся, умєр, вот ето всьо проісходіло, а потом взяли маму, прив’язали до танка без сознанія і по площаді три круга провели. А круг площаді – кілометр» (Галіна Пишняк, «біженка зі Слов’янська», 12.06.2014, «Первый канал», http://www.1tv.ru/news/ world/262978). Чомусь Порєчєнкову подобалася ця роль: майор ҐРУ Єґоров («Грозовиє ворота», 2006), майор Крєчєтов-«Акадємік» («Ліквідація», 2007), майор ВДВ Ваня («Дєнь Д», 2008), майор СМЕРШ Дєніс Рєбров («Контріґра», 2011), майор КҐБ Скачко («Дєло ґастронома № 1», 2011), щоправда, раніше були й інші іпостасі з чинами: дільничного старшого лейтенанта Піндюжіна («Вовочка», 2002), капітана управління з боротьби зі злочинами у сфері моральності МВД Уварова («Убойная сіла 6», 2005). Ну і Івана Піддубного показати як «русского богатиря»… Відео, як кулеметом «Утьос» по позиціях сил АТО стріляє актор у захисному шоломі з написом «PRESS», з’явилося 30.10.2014 на порталі «Youtube» телеканалу «НОВОРОССИЯ TV». В ефірі телеканалу «112 Україна» з вуст радника голови СБУ М. Лубківського пролунала попередня інформація, яка підлягала перевірці, про те, що Порєчєнков додатково замовив «сафарі» – відстріл однієї людини за тисячу доларів на загальну суму 50 тисяч. З часом новину з сайту телеканалу видалили, в Інтернеті зараз «висять» її «хвости», наприклад тут: http://zn.ua/UKRAINE/sbuporechenkov-ustroil-v-donbasse-safari-na-mirnyh-zhiteley-157637_. html. Порєчєнков, у плеяді інших, достойних Птоломеї (див. прим. до с. 29) та популярних російських шоуменів в Україні, як-от Газманов, Лєщєнко, Расторгуєв, Рєзнік, Розенбаум, нагороджений 1-ю відзнакою Премії ФСБ, яка вручається за створення на високому художньому рівні образу «сотрудніков орґанов ґосбєзопасності» та об’єктивне висвітлення їх діяльності. С. 71. Бешка (армійський жаргон) – бойова машина піхоти, наприклад БМП-3, призначена для ведення бойових дій, транспортування особового складу, вогневої підтримки та прикриття піхоти в бою. Використовує противник такі радянські і російські самохідні артилерійські системи: 240-мм міномет 2С4 «Тюльпан», 152-мм гаубиці 2С3 «Акація», 2С19 «Мста-С» і 2А65 «Мста-Б», 122-мм установка 2С1 «Гвоздика» і гармата 2С9 «Нона»: зразки причіпної артилерії: 122-мм гаубиця Д-30, 100-мм протитанкова гармати МТ-12 «Рапіра» та станковий протитанковий гранатомет СПГ-9.

139

Володимир Тимчук «Вогнити! Вижити! Перемогти!» Для управління вогнем із закритих вогневих позицій (це коли артилерія стріляє на віддалі за горизонтом) потрібна взаємодія спостерігача (коректувальника) із артилерійським розрахунком. Основою для взаємодії є єдина система мір і кутів у прямокутній системі координат (спеціальному цифровому позначенню кожної точки у просторі, що відображається на топографічній карті Генштабу). Окремі місця на таких картах, а значить і райони на місцевості, кодують (наприклад, сектор «СИХІВ»). Оскільки цілі для вогневого ураження артилерією перебувають зазвичай у русі, то потрібно спрогнозувати місце такої цілі на момент підльоту артилерійських боєприпасів, тобто слід знати швидкість і напрямок руху цілі. Швидкість вираховують на основі визначення здоланого шляху між двома точками за деякий проміжок часу спостереження (тут – одинадцять секунд). Напрям руху чотири нуль сім подається в поділках кутоміру (у системі мір, за якої коло розбито на 6000 рівних сегментів – т. зв. малих поділок кутоміру, кожні 100 з яких є більшою одиницею 1-00 (півколо – це 30-00, прямий кут 90° – це 15-00, а 4-07 – це кут майже в 24,5°). За нульовий напрямок приймається напрямок на північ у прямокутній системі координат). В результаті напрямки чи кути на цілі (предмети) будуть зрозумілі на відстані іншим військовослужбовцям, яким ці та інші розвіддані передає засобами зв’язку спостерігач із позивним «Сокіл-один». С. 72. Військовослужбовці підрозділів низки видів і родів ЗСУ (аеромобільних, авіації Сухопутних військ, Військово-Морських Сил та ін.) чітко розрізняють бойове завдання останнє, з якого уже не повертаються живим, і крайнє, після якого – на відпочинок перед наступним набором завдань, яке завершується крайнім. Непоодинокими в ЗМІ є спогади кіборгів-оборонців Донецького аеропорту: «Якби росіяни хоч раз побачили купи трупів своїх співвітчизників навколо аеропорту, побачили, як бродячі собаки гризуть людські кістки і бігають з головами мерців у зубах по злітній смузі, вони б назавжди зненавиділи цю війну», – кулеметник 93-ї омбр О. Сергєєв (23.10.2014, «Дзеркало тижня») та «Я бы не хотел, чтобы меня собаки сожрали», – розвідник 81-ї одшбр з позивним «Рахман» (06.05.2015, «Обозреватель»). С. 73. Студентський «Гурток Петефі» влітку 1956 р. став обговорювати злободенні питання Угорщини.

23.10.1956 демонстранти (студенти та інтелігенція), яких виявилося понад 20 тисяч, розпочали з транспарантами про радянсько-угорську дружбу, а завершили поваленням на площі Героїв пам’ятника Сталіну та виконанням забороненої «Національної пісні» зі словами «не будемо залишатися рабами». Серед вимог були: відновлення угорських національних символів і свят (останнє замість дня звільнення від фашизму), скасування ÁVH – угорського аналогу КҐБ, військового навчання та уроків російської мови, вільні вибори та свобода слова, виведення військ СРСР з Угорщини. Увечері була спроба зайняти будинок радіо – зіткнення призвело до перших убитих і досягнення «нейтралітету» з поліцією Будапешта. День завершився «повною бойовою тривогою» у визначених військових з’єднаннях, які за наказом начальника Генерального штабу ЗС СРСР уже з 6-ї години наступного дня розпочали брати Будапешт. Новому голові уряду Угорщини вдалося розпочати переговори з СРСР про виведення військ, що врешті сталося 30.10.1956. Цього дня повстанці стратили кількадесят комуністів, співробітників ÁVH та угорських військових. Було проголошено створення Національної гвардії, сили озброювалися зброєю з частин Угорської Народної

140

Володимир Тимчук «Вогнити! Вижити! Перемогти!» Армії, чисельність сил опору перевищувала 15 тисяч «гвардійців» і кількадесят тисяч повстанців. 31.10.1956 війська Великої Британії та Франції розпочали бойові дії проти Єгипту, дружньої для СРСР країни, що посприяло і повторному введенню військ до Угорщини під приводом їх передислокації (за оцінками ООН, окупаційні сили налічували понад 75 тисяч у 16 дивізіях). На ноту Будапешта Кремль традиційно відповів, що це якесь непорозуміння, а посол СРСР в Угорщині заявив, що війська перетнули кордон лише для захисту російського цивільного населення. Угорський уряд ухвалив рішення вийти з Організації Варшавського договору. Традиційно агентство новин ТАРС передрукувало 03.11.1956 з австрійської комуністичної газети «Oesterreichische Volksstimme» статтю з непідтвердженою пізніше інформацією про перекидання літаками під прикриттям Червоного Хреста солдатів з армії довоєнної Угорщини та «гітлерівської армії». 04.11.1956 ЗС СРСР розпочали операцію «Вихор», захоплюючи ключові об’єкти в Будапешті за підтримки артилерії. У 1992 р. Президент РФ Б. Єльцин офіційно вибачився перед угорським народом за радянську інтервенцію. На 02.05.2015 результати розслідування протистояння в Одесі, що призвело до жертв, у т. ч. в «домє профсаюзов», ще не повідомлені суспільству. Відомим є набір відео, який узагальнив у хронологічному порядку користувач «Facebook» Ярослав Лебедєв. У відео фіксовано таке: події до зіткнень, де видно і одягнутих учасників маршу «За єдність України», що прийшли «вбивати» (тези ЗМІ РФ), і сепаратистів; про порозуміння між сепаратистами та представниками МВС України, а також усунення останніх; про тіло одесита, учасника маршу, першої вбитої жертви; про стрільбу сепаратистами по ультрасах і інших учасниках маршу; про атаку на сепаратистів, що засіли в будинку профспілок; про відстрілювання самооборони майдану Одеси; про рятувальні дії осіб, які перебували в палаючому будинку; з обгорілими трупами у нетипових подібних позах.

Присвоєння військових звань (посмертно) не було поширеною практикою в армії колишнього СРСР. Факультет військової розвідки у 2006 р. був передислокований з Одеського інституту сухопутних військ до тодішнього Львівського ордена Червоного Прапора військового інституту Національного університету «Львівська політехніка», реорганізованого, зрештою, в Академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, а у 2012 р. – назад до створеної Військової академії (м. Одеса). «Артерія-2007» – одне із наймасштабніших військових навчань Збройних Сил України останнього десятиліття із відпрацювання взаємодії авіації і Сухопутних військ для блокування ділянки кордону України на випадок загрози ззовні, а також перевірки системи забезпечення – тилу (розгортання мобільних госпіталю, ремонтного комплексу для відновлення техніки, системи трубопроводів для постачання палива). Проводилося на Рівненському загальновійськовому полігоні. С. 74. «Завжди вибирай найважчий шлях…» – з Кодексу честі розвідника, випрацюваного сл. пам. капітаном Степаном Воробцем (див. прим. до с. 40). Кодекс готується до друку і, вочевидь, побачить світ у Львівському мілітарному альманасі «Цитаделя».

Мобілізація – див. примітку до с. 104. За мобілізаційну роботу відповідає мобіст (армійський жаргон), які веде облік потенційних військовослужбовців мобресурсу, сформованого з

141

Володимир Тимчук «Вогнити! Вижити! Перемогти!» військовозобов’язаних осіб, які відслужили строкову («строчка»), контрактну чи кадрову військову службу, на початках якої за результатами підготовки у навчальному центрі, на військовій кафедрі вишу чи у військовому ВНЗ кожному з них присвоїли військову облікову спеціальність, «восівку» (армійський жаргон). ВОС мала б визначати конкретну посаду для мобілізованої особи. Види озброєння (також далі по тексту): СВД – снайперська гвинтівка Драґунова, ПЗРК – див. примітку до с. 32, беердеéмка (армійський жаргон) – БРДМ, броньована розвідувально-дозорна машина, ПКМ – Кулемет Калашнікова модернізований, БМП – див. примітку до с. 77. С. 75. Стрілкотня (армійський жаргон) – стрілецька зброя.

Мілз – MRE (The Meal, Ready-to-Eat), одноразовий раціон харчування в Збройних силах США, вид гуманітарної допомоги від американського уряду в травні 2014 р. Має специфічні смакові якості, є об’єктом кпинів і у самих американців, які його іменують як «Mr. E» (mystery – загадковий), «Meals Rejected by Everyone» (який усі виблювали), «Meals, Rarely Edible» (їжа, рідкоїстівна), «Morale Reducing Elements» (складові позбавлення сутності) тощо. Під час міжнаціональних військових навчань у товариській дегустації пайків військовослужбовцями MRE незмінно посідає місце найгидотнішого. Існує 24 варіанти меню: основна страва («біфштекс з грибами плюс боби», «свинячі відбивні по-ямайськи з локшиною», «яловичий гуляш», «пельмені з сирною начинкою», «спагетті з овочами в томатному соусі» тощо), розчинний напій, десерт, галети, м’який сир, різне (сіль, жувальні гумки, сірники, листи туалетного паперу, серветка, пластмасова ложка). Загальна калорійність – 1200 ккал, важить 0,5–0,75 кг. Регламентований термін харчування цим пайком – 21 доба. Для розігріву продуктів в MRE є спеціальний пакет з хімічним нагрівачем, який активується від води. Один із феноменів волонтерської діяльності, звичний чи не для кожного обласного центру, описував себе так: «Свіжі овочі та фрукти возити хлопцям добре... Однак є в цьому труднощі: 1. Свіжі фрукти/овочі мають після транспортування нашими «дорогами» недовгий термін зберігання, та й тримати хлопцям овочі ніде і ніяк (їх постійно перекидають з місця на місце, возити за собою мішки, ясно, незручно); 2. У свіжих фруктів/овочів – значні обсяг і вага, що теж ускладнює транспортування; 3. Свіжі фрукти/овочі необхідно мити (а у хлопців із водою там перебої) і чистити (крім води додаються і часові затрати). Цього можна уникнути, якщо ми спільними зусиллями зробимо попередню обробку і сушку продуктів, із яких збиратимемо готові борщові, супові, компотні та інші набори. Просимо всіх, хто має спеціальні сушки для овочів/ фруктів, допомогти їх обробкою. Ми виготовляємо для бійців: борщ «Дніпропетровський» (фасування на 10, 5, 3 літрів води)...»

Камок (армійський жаргон) – камуфляж, вид однострою в ЗСУ. Усейн Болт – найшвидша людина у світі (менше секунди за кожні 10 м), неодноразовий олімпійський чемпіон і чемпіон світу «Блискавка Болт». Крила Фенікса – нечисленна волонтерська організація, фонд, що матеріально (амуніцією, медикаментами, інфраструктурою) допомагає ЗСУ за рахунок добровільних пожертв, освоїв понад 60 млн. грн. (01.05.2015, http://wings-phoenix.org.ua/uk). Казацкава войска Данскова – див. примітку до с. 76.

142

Володимир Тимчук «Вогнити! Вижити! Перемогти!» Ґлавноє развєдиватєльноє управлєніє, центральний орган управління військовою розвідкою у ЗС РФ. Історично, в СРСР у воєнний час ҐРУ виконувала функції контррозвідки на окупованих територіях, покликавши до життя організацію «СМЕРШ». Крім операції «Крым. Путь на родину» (див. примітку до с. 70), вочевидь, ця структура може зарахувати до свого активу низку менших операцій в Україні, наприклад: «Окупанти – геть!», «Россія, ввєді войска», «Похід за дємбєлєм», «Виведіть наших хлопців», «Мобілізація стоп», «1558-1» тощо. 16.05.2015 поблизу міста Щастя Луганської області у бойовому зіткненні з диверсійно-розвідувальною групою противника (див. примітку до с. 68) загинув військовослужбовець 92-ї омбр (див. примітку до с. 8), при цьому вдалося захопити двох військовослужбовців зі складу 3-ї бригади спеціального призначення ҐРУ (Тольятті) – капітана Єрофєєва і сержанта Алєксандрова. Видання «BloombergView» 02.07.2015 опублікувало довідку СБУ на адресу Держдепартаменту США з іменами російських генералів, які організували та управляють силами терористів на Донбасі (див. примітку також до с. 114). С. 76. Помилки в листі Устимчика збережені. Сепаратистських формувань було стільки, скільки «атаманів» різного покрою. Першому відчути приховану досі міць українських підрозділів «пощастило» батальйону «Восток», ватажком якого призначили колишнього командира «Альфи» СБУ в Донецькій області, – 26.05.2014 в Донецькому аеропорту «Восток» нарвався на початок свого «заходу». Загалом, воєнізовані загони «самооборони» формувалися під час захоплень відділів МВС і СБУ, що стали «стихійно» втілюватися у квітні 2014 р. І одразу, без якого-небудь бойового злагодження (про часові аспекти підготовки фахівців див. примітку до с. 32), прийшли перші резонансні здобутки – з гранатомета 25.04.2014 на аеродромі Краматорська та з ПЗРК 02.05.2014 під Слов’янськом були підбиті гелікоптери ЗСУ. Зрештою, злагодження для такого штибу «ополчєнців» навряд чи потрібні були – все це були етикетки, на які заманювали чергове «гарматне м’ясо» – ніхто ж його не рахував, особливо коли приходив час розраховуватися. В той же час у всеобізнаній «Вікіпедії» навіть станом на 08.05.2015 не було і заготівок статей про «підрозділи» «Спарта» та «Сомалі», якими командували прославлені «Моторола» та «Гіві». Не може не бути пропрацьованої символіки та девізів у реальних, спаяних боями, а не «отжіманіямі», воєнізованих формуваннях – у всіх перелицьовані барви від перевернутого голландського прапора, «георгіївської» стрічки, новороського андріївського хреста чи овуглених барв «ДНР-ЛНР». Так і є наче поруч, час від часу перестрілюючись між собою, непомітні тероборонівці нової власності з бригади «Прізрак», «шахтарі» (див. примітку до с. 64) та «металурги» з «Кальміусу», супутники з «нелегального перетину кордону» офіцером батальйону «Айдару» Н. Савченко бойовики «Заря», кадирівці з «Востока» чи батальйону «Смерть», істинні православні Казачєй національной гвардії Всевєлікова войска Данскова та ще істинніші православнінеоязичники з «Російськой православной армії», які воюють за відновлення теж, напевно, православного СРСР (див. примітку до с. 69), як і націонал-більшовики з «Інтербригади», «католики» з «угорського» «Легіону Святого Іштвана», «антиглобалісти» з «Unité Continentale» та навіть «глобалісти» з «єврейського» батальйону «Алія». Звідки озброєння? «В боях за Дебальцево ополченцы захватили 28 танков, 63 БМП и БТР, 145 автомобилей, 16 зенитных установок ЗСУ-23-2, 13 артиллерийских систем и минометов, –

143

Володимир Тимчук «Вогнити! Вижити! Перемогти!» замкомкорпусом «Министерства обороны» «ДНР» Е. Басурін (03.03.2015, «Донецкое агентство новостей»). – С летнего периода количество восстановленной трофейной техники составляет более 100 единиц». Ось і «наремонтували» один із найбільших у Європі парк бойових машин чисельністю понад тисячу одиниць і «навіджимали» цілі склади боєприпасів для постійного вогню. А хтось говорить: «Воєнторг…».

45-го, псковського – див. примітку до с. 68. Зараз вивозить в Росію – див. примітку до с. 68 (гумконвой). Енергетичної потужності держави, розділеної між різноманітними приватними надавачами послуг, вочевидь, уже не вистачає: «Україні потрібно домовлятися із РФ про купівлю електроенергії, інакше доведеться від’єднувати від мережі АР Крим і Донбас» (18.11.2014, «Укрінтеренерго»). С. 77. «Прибился к нам на работу беженец с Донецка. Мои пацаны прилепили ему погремуху «сепаратист», хотя «путинпамаги» он в Донецке не кричал. Один из его бывших сотрудников напился стекломоя и пошёл воевать за ДНР. Звонит наш беженец сегодня узнать, как дела этому кренделю. Через минуту разговора зовёт всех и включает громкую связь. Далее вещает боец Новососсии: «Блин, не знаю, кто защищает Донецкий аэропорт, но мы их три месяца выбить не можем. Пробовали штурмовать – нам таких вломили – мы отошли. Начали накрывать градами – они ныряют в подземные коллектора канализации. После обстрела мы наступать, они выныривают и опять нам дают просраться. Решили коллектора залить стоками канализации. Зафигачили градами – они под землю, мы заливаем коллектора. И, типа, захватываем территорию аэропорта. Они по коллекторам перебрались аж до Авдеевки, поднялись наверх, вернулись по верху в аэропорт и опять нам наваляли и нас выгнали. При этом захватили наше оружие, нашу технику и взяли у нас несколько десятков пленных, которых загнали в нами же затопленный говном коллектор и закрыли на замок. Далее у них начались проблемы с хавчиком. Они ночью делают вылазку в Донецк, берут в плен ещё пару десятков наших, подсрачниками гонят в аэропорт и оттуда выменивают их на три тонны хавчика (преимущественно тушёнка). Я, говорит, не знаю, кто там сидит, но это не люди – это киборги!!!». Свидетелей разговора человек тридцать» (26.09.2014, http://obozrevatel.com/ blogs/60943-donetskij-aeroport-zaschischayut-kiborgi.htm). Міхаель Шумахер – підкорювач швидкості, поворотів і маневрів у «Формулі-1», чемпіон світу, рекордсмен.

Ще з десяток днів Донецька фортеця височітиме грізною та неприступною – див. примітку до с. 112. Використання навідних боєприпасів не було помічено у бойових діях. Керовані артилерійські снаряди, що є на озброєнні ЗС РФ, «Краснополь», «Кітолов» (аналогом є український снаряд «Квітник») не так демаскують російські підрозділи в Україні, як за критерієм ефективність/вартість їх застосування є невиправданим: за ціну одного боєприпасу (а вона порівняна із даними поезії зі с. 58) можна випустити кілька пакетів «граду» (див. примітку до с. 32), що може і ураження спричинити, і шуму наробити. Влучення звичайного снаряду (міни) в конкретну точку є ймовірним, тобто можливим. С. 78. Тривалий час у підрозділах сил АТО використовували засоби зв’язку без функції шифрування радіообміну, що в умовах

144

Володимир Тимчук «Вогнити! Вижити! Перемогти!» гарантованого перехоплення розмов противником вимагало від абонентів вдаватися до кодів: для цілевказівок артилерії необхідні спеціальні координати – Х та Y (див. примітки до с. 71). Зрозуміло, що у відкритий радіоефір передавати координати, називаючи їх, не лише безглуздо, а й небезпечно для життя, тож деякий час за Х були, наприклад, номер «знайомого» в мережі «Kyivstar», а за Y – «Life». Артилерія, артуха (армійський жаргон), за вирахуваними установками здійснювала перший залп, а спостерігач оцінював точність стрільби (недоліт/переліт, відхилення розривів від цілі) і коректував вогонь, зазначаючи, наприклад, приціл плюс два, що означало збільшення віддалі стрільби на кількасот метрів.

Репост у лайках – співучасть у війні для багатьох українців розпочалася через соціальну мережу «Facebook» (до популярних, не зрозуміло чому і досі, російських соцмереж «ok.ru», «vk.com» довіри у творців українського контенту соціального медіа не було). Вже у березні 2014 р. уподобання і ретранслювання новин від Дмитра Тимчука в умовах обережної інформаційної політики прес-служб силових структур вимірювалося щоденно цифрами з трьома– чотирма нулями. Подібний успіх за кілька місяців чекав і на невідому до того часу особу з псевдонімом «Семен Семенченко». Були й інші рейтингові дописувачі. Така дійсність давала підґрунтя для проведення інформаційно-психологічних операцій противником, учасниками яких мимоволі ставали свої ж люди. Відтак волонтер Г. Тука, в якого 28958 читачів, 15.04.2015 оприлюднює статус із двома фото документів: «Ну про ЭТО молчать уже просто нет ни сил, ни желания!!! Семья Героя Игоря Брановицкого, попавшего в плен в Донецком аэропорту, зверски избитого и убитого Моторолой, Героя, торжественно похороненного в Киеве на Берковцах, получила официальное письмо, подписанное КВДВ полковником М. Забродским. В письме Командующий сообщает, что «станом на 11.04.15 І. Броновицький знаходиться у полоні»! Письмо подписано 14 апреля 2015 года. На второй фотографии – свидетельство о смерти Игоря, выданное 2 апреля 2015 г. По прошествии трех (!!!) недель после получения свидетельства, после торжественных похорон Героя, освещенных многими телеканалами, командование ВДВ присылает семье официальный ответ «ваш сын в плену»!!! Ну, что тут еще сказать можно???????». «Сподобалось» це 1755 особам, а 889 – поширили статус. Типові коментарі: «Бардак», «Это письмо – халатное отношение ко всему: к судьбам, к армии! К ответу!», «На передовую таких крыс тыловых!», «Полковника Забродского – на передовую!»

(9 уподобань), «Это индикатор оторванности от реальности. А что он этот полковничек с 09:00 до 17:00, куда ему знать, кто такой Игорь Брановицкий... В голове промелькнуло: «Сука я бы тебя бы просто голыми руками задушил (без уголовной ответственности)», «Не удивительно, ублюдков там полно, для них главное отписку сделать и всё», «Да разогнать нахрен это командование» складають понад 90% вражень у читачів. Альтернативний голос заледве чутний: «Это война, ребята…», «Сказать ничего не надо – бардак в нашей армии нормальное явление еще с советских времен, так что вместо истерик в ФБ лучше бы КВДВ позвонили или Бирюкову», «Могу сказать, что командующий сам не готовил это письмо. Готовили подчиненные. Командующий только подписал. Он ежедневно подписывает сотни документов» і «Довожу до вашего сведения, Герой Украины, командующий ВДВ, полковник М. Забродский, за время войны на востоке, всегда на передовой! Согласен, большая проблема в штаба!!!» (визнання військовослужбовця таким, що зник

145

Володимир Тимчук «Вогнити! Вижити! Перемогти!» безвісти, уможливлює всі соціальні та правові гарантії, наприклад, нарахування грошового забезпечення). І, до слова, минуло півроку з того часу, як всі «лайкали» та «ширили» новину-гордість про командира, який, вочевидь, урятував не одне життя наших громадян (http://facebook.com/tsn.ua/posts/8213776997920743). Командував бригадою, яка провела найдовший, за словами Ф. Карбера, рейд у військовій історії світу, полковник М. Заброцький. Коли нас змушували воювати з Болбочаном, який провів блискучу операцію із звільнення Криму, чи з Виговським, який розбив окупанта під Конотопом, то чи не кусали потім нащадки лікті? С. 80. Відсутність окресленої і досяжної візії ускладнює не лише національно-визвольну боротьбу, а й соціально-економічну та громадянську розбудову України. В одному з поширюваних статусів у соціальних мережах значиться: «Наша мета в цій нав’язаній нам війні є: 1. Міжконфесійний подячний молебень Господеві в Кафедральному соборному храмі Христа-Спасителя за виборений мир; 2. Парад Перемоги на Красній площі; 3. Святочна хода повернення Вишгородської (Владімірської) ікони Божої Матері до Софії Київської; 4. Онлайн-трансляція на майданах по всьому світу урочистого засідання секретаріату ООН із визнання української як ще однієї офіційної мови ООН; 5. Зафіксувати зміни статті на wikipedia.ru в такій редакції: «Азовское море находилось полностью под суверенитетом сначала Российской Империи, а затем – СССР. Некоторое время Азовское море являлось внутренним морем России и Украины. После окончания российско-украинской войны, начатой 20 февраля 2014 г., Азовское море стало внутренним морем Украины». Остання позиція до вірша не потрапила… С. 82. На території Личаківського цвинтаря є військові меморіали, зокрема учасників польських повстань 1830–1831 і 1863–1864 рр., пантеон польських військових, полеглих у війнах проти ЗУНР 1918– 1919 рр. і РСФСР 1920 р., меморіал воїнам Української галицької армії, елементи поховань австрійських, німецьких і турецьких солдатів І світової війни, Українських січових стрільців, поле поховань вояків УПА і діячів ОУН. З віхового 2014 р. постало Поле почесних поховань № 67, на якому своє останнє пристановище знайшли 4 герої Небесної сотні та 35 військовослужбовців ЗСУ, НГУ, ДПСУ, добровольчих формувань, які загинули в Антитерористичній операції. Цвинтар є місцем гордості для львів’ян в околі їхнього щоденного світу.

Піски – селище в Ясинуватському районі Донецької області, що через сусідство з Міжнародним аеропортом «Донецьк» стало і наріжним, і звитяжним. Під контролем сил АТО – з 21.07.2014. Бої за населений пункт розпочалися із щораз більшою інтенсивністю з листопада 2014 р. Опорні пункти в Пісках є одним із об’єктів систематичних масованих артилерійських обстрілів. Із понад 2000 мешканців із селища не евакуювалися трохи більше 100 осіб. Іловайськ – див. примітку до с. 47. «Ізварине» – пункт контролю через Державний кордон України в однойменному селищі Краснодонської міськради Луганської області на автошляху E40 (див. примітку до с. 21). Під контролем сил АТО – з липня 2014 р. У т.зв. «поході за кордон» вважався кінцевою точкою просування з півдня тактичного угруповання «Кордон» ДПСУ за підтримки частин і підрозділів ЗСУ. Усю смугу від Старобешевого, Амвросіївки через Маринівку, Савур-Могилу, Довжанський в напрямку на Ізварине, що її займали сили АТО (сектор «Д»), впродовж липня-серпня 2014 р. обстрілювала артилерія з боку і

146

Володимир Тимчук «Вогнити! Вижити! Перемогти!» РФ, і «ополченія». Із прихованим введенням російських підрозділів у серпні 2014 р. Ізварине перейшло під контроль «ДНР». С. 83. Планування ефективних операцій наступального, оборонного чи спеціального характеру є неможливим без розвідувального забезпечення. Скільки б не наварили додаткового захисту на бронемашини, не придбали б у воєнторгах або отримали б від волонтерів бронежилетів або якогось тактичного екіпірування, без належного забезпечення штабів і командирів даними про обстановку живучість і боєздатність підрозділів та конкретних військовослужбовців є більш уразливою. Твердження Сун-цзи, що битви виграються ще до їх початку, ніхто не спростував. Космічні знімки територій нині є, по суті, необхідними для ухвалення рішень і підтвердження фактів. Власних засобів спостереження Україна, незважаючи на те, що позиціонує себе як космічна держава, досі не запустила, хоча розробки на конкурентному з КНР чи Індією рівні, вочевидь, існують. «Глибоко стурбований» Захід, продемонструвавши ефективність спостереження з космосу, зокрема у питанні відстеження ЗРК «Бук-1М», який уразив повітряний рейс МН-17 з позиції поблизу Тореза, продовжує свою ринкову діяльність в Україні, що втяглася в АТО: вартість квадратного кілометра оперативної зйомки починається від 10 доларів. С. 84. Останніми роками молодших фахівців для усіх родів Сухопутних військ ЗСУ готували у «Десні» (див. примітку до с. 8). Фрагмент стіни із терміналу (світлина – на звороті обкладинки), який правдами і неправдами варто було б відкупити у «ДНР», увіковічнив добровольців – хлопці представляли: «8-й полк спецназа», «3-й полк спецназа», 79-й оаембр, 95-й оаембр, 74-й орб, 93-й омбр, 91-й опоз, 90-й оаемб (він же «90-й бат») (див. примітку до с. 8), «Правий сектор» (див. примітку до с. 8), «Крим», ЦСО «А». На стіні-оберезі – бойовий клич: «Слава Україні!» С. 86. У ЗМІ подекуди виринали світлини, наприклад, надгробків, меморіальних таблиць у частинах на кшталт «Они погибли, исполняя свой долг» або лікарських висновків зі штемпелями з моргів Донецької чи Луганської областей. В Інтернеті є кілька ресурсів, які подають дані про загиблих з російським паспортом, а також викладають фото трупів таких «ополчєнцов». Розпіареним джерелом вважають проект «Груз 200» (gruz200.net) – тут станом на 21.04.2015 наводилися відомості про «Убитые, плененные, пропавшие, замеченные в Украине российские солдаты и наемники» – 567. Близькою є цифра із ресурсу «lostivan.com» – 439. На ресурсі «Блог Олега Ярчука» (позиціонує роботу за даними радіоперехоплень) цифри інші: «Реальные потери регулярных войск РФ в войне на Украине» УБИТО 7704, РАНЕНО 6211, ПРОПАЛО БЕЗ ВЕСТИ 3388» (http://oyblogg.blogspot.com/). Російська активістка Є. Васільєва станом на 01.05.2015 оперує цифрою 420 осіб і ще 46 осіб за неповними даними (http://www.evasiljeva.ru), хоча ЗМІ, посилаючись на її пости, видають понад 6242 вбитих і зниклих безвісти військовослужбовців ЗС РФ і добровольців-найманців із Росії. Достовірні підтверджені дані по ЗС РФ (станом на 22.11.2014) видає проект «Iнформнапалму» «гРУз200» – 143 особи. Про офіційний Кремль уже говорили: «Безусловно, наверняка соответствующими ведомствами эта информация (про захоронення в Пскові російських десантників. – Примітка упорядника) проверяется. Но, в то же время, она нуждается в детальной проверке перед тем, как делать

147

Володимир Тимчук «Вогнити! Вижити! Перемогти!» какие-то заключения на сей счет», – прес-секретар Президента РФ Д. Пєсков (27.08.2014, http://www.interfax.ru/russia/393630). У незалежній експертній доповіді «Путін. Війна» (випуск: травень 2015 р.), т. зв. «доповіді Нємцова», узагальнені оприлюднені СБУ та у російських ЗМІ факти участі військовослужбовців ЗС РФ у бойових діях на сході України. С. 91. Сьогодні і не скажеш про коріння прізвиськ для найманців: це самоназви чи літературні вишуковування – «білі загони» є в Артура Конана Дойля, «дикі гуси» – в Боба Денара, «пси війни» – у Віктора Гюго та Фредеріка Форсайта, «солдат удачі» – в Пітера Маккертіна. Хоча «the dogs of war» з’явилося ще в Шекспіра, який, своєю чергою, це запозичив у Плутарха, в його «Житті Марка Брута». На пост з охорони та оборони об’єктів, як-от Бойового прапора частини, складів зброї, арештованих, місць розташування військовослужбовців, виставляють чатових зі складу варт, які розміщуються на час виконання бойового завдання у вартовому приміщенні.

Віроломний артобстріл укотре тривав – таке відтворення оригінальної строфи «The treacherous guns had told their tale» навіяне враженнями від військовослужбовців ЗСУ, які перетривали обстріли позицій українських військ у секторі «Д» із території РФ (див. примітки до с. 24, 82), на які відповідати своїй артилерії наказу не давали. Українська вітчизняна війна, вочевидь, наклала відбиток на ті або інші прийоми художнього перекладу мілітарної поезії. «Друге, що найбільше запам’яталось – італієць з міліції, який вітав мене у днину мого приєднання до неї. Варто мені в подумках побачити його перед собою, таким живим, у засмальцьованому мундирі, варто вдивитися в це суворе, одухотворене, непорочне обличчя, і всі складні описи з війни втрачають значення, бо я знаю: не могло тоді бути сумнівів, на чиєму боці правда... Головним у цій війні було прагнення людей на зразок мого італійця знайти гідне життя, на яке від народження заслуговує кожен. Думати про наступну долю цього італійця – гірко. І з кількох причин. Він, правдоподібно, належав або до троцькістів, або до анархістів, а в наш незвичайний час таких людей неодмінно вбивають – як не гестапо, так ҐПУ. Його я сприймаю як символ європейського робітничого класу, що зазнає гонінь від поліції всіх держав, як втілення народу, що ліг в братські Увесь цей час, поки я прагнув не піддаватися сну, стрільба не спинялася на якихось шістдесят секунд… І понад цим усім постійні картини вбитих, поранених, контужених…». Другого травня не стало A. Гелмера, побратима Маккрея. За однією із версій появи твору «In Flanders Fields», Джон взяв на себе церемоніальні функції під час ритуалу прощання, зауваживши, як швидко поміж надгробками військових поховань проростають маки. Третого травня на задвірках медпункту Маккрей написав свою поезію, яка стала наріжною у плані трактування війни як трагедії людства. «In Flanders Fields», найвідомішу і найбільш цитовану поезію війни, «Punch» надрукував 08.12.1915. Після завершення війни професор Моїна Мічел ініціювала новий символ на пошанування полеглих вояків – носіння червоного маку. На сьогодні поезія набула протокольного статусу у церемоніях пам’яті й скорботи за полеглими. З вірша «На ланах Фландрії» автор і почав роботу над перекладами з мілітарної скарбниці світової поезії, прагнучи проявити характер переживань інших націй у часи їх віхових випробувань (оригінальну форму вірша – рондель, у дебютному перекладі з англійської зберегти не вдалося).

148

Володимир Тимчук «Вогнити! Вижити! Перемогти!» С. 110. Міні-сценка «До зброї» є продовженням циклу сценаріїв (попередні увійшли до книги «Словодієм» (Львів : Тріада плюс, 2014, доступ в Інтернеті: http://issuu.com/volodymyrtymchuk/ docs/slovodiem)) для творчого конкурсу згідно з положенням про Всеукраїнську дитячо-юнацьку військово-патріотичну гру «Сокіл» («Джура»). С. 113. Ірина Кулянда – поетка, одна з перших читачів рукопису. С. 114. Розмова для «Lietuvos ryto televizija» від 18.01.2015. Повітряно-наземна операція підрозділів і частин ЗСУ з вибиття терористів із т. зв. батальйону «Восток», озброєних у т. ч. вогневими засобами протиповітряної оборони, які 25.05.2014 захопили новий термінал Міжнародного аеропорту «Донецьк» імені Сергія Прокоф’єва, стала основною в усвідомленні боєздатності армії. Від 26.05.2014 бої за контроль над аеропортом тривають і досі – 242 дні до зруйнування терміналів аеропорту, надалі ж ЗСУ забезпечували вогневий контроль із Авдіївки, Пісків, околиць Спартака. Український «Алькасар» на ротаційній основі обороняли підрозділи із добровольців з українських військових формувань (див. примітку до с. 84). Супроти «кіборгів», окрім «Востоку», в різний час діяли штурмові групи батальйону «Оплот», бригади «Спарта» (див. примітку до с. 76). Кілька разів було ідентифіковано участь у бойових діях військовослужбовців ЗС РФ: 04.09.2014 у полон були взяті 7 армійців, у т. ч. 1 офіцер-артилерист (див. також примітку до с. 75), 31.10.2014 був захоплений 1 поранений армієць, який по дорозі до лікарні помер, 04.12.2014 повідомлено про радіоперехоплення доповідей командирів підрозділів ЗС РФ. Про втрати саме російських спецпризначенців повідомляли Є. Васільєва (08.11.2014, 03.12.2014), Ю. Бірюков (01.12.2014), Д. Тимчук (03.12.2014), посадовець ГШ ЗСУ О. Розмазнін (04.12.2014), П. Шуклінов (13.01.2015) та інші. Супроти оборонців противник використовував увесь арсенал зброї, задіяної досі у війні: артилерію та міномети, безпілотні літальні апарати, бронетехніку, зенітні установки, мінно-вибухові загородження, РСЗВ, снайперські системи. Бої, за винятком артилерійських дуелей, були ближніми, чисельність зведеного підрозділу «кіборгів» – до роти. Співвідношення втрат оцінювалося 1:6, а в дні інтенсивних штурмів, наприклад напередодні «красної дати» (так було перед днем народження Путіна), і більше. У грудні 2014 р. було погоджене «перемир’я», в час якого ротацію підрозділів із добровольців здійснювали через блокпости сепаратистів, чим не знехтувала інформаційна пропаганда, прагнучи дискредитувати захисників, – однією з інформаційно-пропагандистських операцій (див. примітку до с. 69), окрім регулярних «рапортів», що аеропорт нарешті взятий, стала організація «зустрічі» командира підрозділу «кіборгів» з позивним «Купол» з мультимедійним бойовиком «ополчєнія» з позивним «Моторола». 13.01.2015 зазнала остаточних руйнувань диспетчерська вежа – символ оборони. Зруйновані термінали, не припиняючи інтенсивних боїв, добровольці полишили 22–23 січня. Бої за інші об’єкти аеропорту (метеостанцію, пожежну частину) тривають і досі. Україна гідно вшановувала та прощалася з полеглими. Воїни з усіх відтинків фронту з позивними «Аскольд», «Бур», «Буревій», «Давид», «24-ий», «Доктор Хаос», «Іванович», «Краб», «Кузьмич», «Купол», «Кум», «Маршал», «Північ», «Поет», «Рахман», «Сєвєр», «Скельд», «Сокіл», «Сумрак», «Хімік» та чимало інших відважних змусили «карбувати їхній подвиг в літописі української бойової слави золотими літерами» (Верховний Головнокомандувач Збройних Сил України П. Порошенко, 12.10.2014).

Володимир Тимчук «Вогнити! Вижити! Перемогти!» С. 115. Відомості про полеглих узагальнюються на сторінках українського сегменту «Вікіпедії» за назвами: «Втрати силових структур внаслідок російського вторгнення в Україну (2014)», «Втрати силових структур внаслідок вторгнення в Україну російських військових формувань з 24 серпня 2014 року», «Втрати силових структур внаслідок російського вторгнення в Україну (2015)», а також на ресурсі «Книга пам’яті АТО», що його можна переглянути за електронною адресою http://memorybook.org.ua/ (див. також примітку до с. 47). С. 116. Часткову мобілізацію розпочато з 17.03.2014 за наказом В.о. Президента України – впродовж 45 днів було здійснено призов військовозобов’язаних та резервістів до ЗСУ, НГУ, СБУ, ДПСУ та інших військових формувань України. Військові частини вже були виведені (або виводилися) з пунктів постійної дислокації до польових районів східних і південних областей України. Водночас організовували бойове злагодження на загальновійськових полігонах. «Перша», як з’ясувалося невдовзі, хвиля мобілізації завершилася початком формування з 30.03.2014 в областях України батальйонів територіальної оборони Збройних Сил України. МВС України, реагуючи, зокрема, на потужний добровольчий чинник після Революції гідности, з 18.04.2014 розпочало створення в областях полків, батальйонів і рот патрульної служби міліції особливого призначення (див. примітку до с. 47). 06.05.2014 за наказом В.о. Президента України розпочато другу хвилю часткової мобілізації, завершення якої з приведенням у бойовий стан військових частин ЗСУ фактично збіглося з днем інавгурації 07.06.2014 новообраного Президента України. В той же час, мобілізація викрила низку проблем. Військовий експерт Сергій Коваленко зазначив, що ГШ не розуміє багато речей державної політики, бо це не їх справа – їм головне відзвітувати про успішні результати мобілізації. У результаті цілі підприємства чи установи можуть залишитися без кваліфікованої робочої сили. С. 160. Початковим задумом було використання малюнків дітей для наших захисників, і ці щирі чисті творці – Веронічка Ч. (4 роки), Машуня Г. (4 роки), Єлизаветка С. (9 років) з Києва, Артемчик Б.

(4 роки) з Кіровограда, Вікуся Т. (8 років) з Ужгорода, Арінка П.

(6 років) з Черкас, Ганнуся Г. (10 років), Іванка М. (14 років), Ріхард М. (10 років), Сільвія К. (13 років) з Ясіні – відгукнулися та влітку 2014-го підготували свої роботи, навіть не навчившись ще їх підписувати. Проте час вніс свої корективи – подібні шедеври дитячого світогляду тоді стали вкрай необхідними на сході України та, на жаль, у переповнених палатах шпиталиків. Однак наставниці чи натхненниці цих діток, зокрема Оксана Бойко, Наталія Козлова, Надія Котик, Ляля Лісовська, Ріта Мініх та Ольга Решетилова, зробили неоціненний вклад, як і чимало інших наших берегинь, в оборону Батьківщини, надихаючи хлопців на передовій як на відвагу, так насамперед і на «повернися живим!». У день Збройних Сил України, 6 грудня 2014 р., у Львівському муніципальному театральному художньо-дослідницькому та освітньому центрі «Слово і голос» автор презентував «Донецький аеропорт» (див. примітку до с. 67) і прочитав окремі поезії підготовлюваної збірки. Відеозйомку і монтаж виконала Катерина Зайко, художник-креативіст, дизайнер, відеооператор. Художнє бачення книги народилося, вочевидь, того мистецького вечора.

152

Володимир Тимчук «Вогнити! Вижити! Перемогти!»

ЗМІСТ

Володимир Тимчук. Слово до захисника ............ 5 Олег Куцин. Передмова, назва до якої не потрібна… Війна ж бо.................................................. 7 Війна ......................................................................................... 9 Розверни нині очі – в потилицю глянь ............... 10 Людина .................................................................................. 12 Філософія, коли десь свистять кулі ....................... 13 Спроба передбачення ................................................... 14 День Перемоги? ............................................................... 15 Актуальність Шевченка ............................................... 16 Привіт від «пролів» ......................................................... 18 Плуг і меч ............................................................................. 19 Ось-ось пробудження Дніпра ................................. 20 Жити у майдані ................................................................ 21 До Коновальця ................................................................. 22 Вікно першого майдану .............................................. 23 «град із гранат, звідки ж стільки?» ........................ 24 Озирнись ............................................................................. 25 Кривавохреще ................................................................. 27 Напророчене ..................................................................... 28 Побажання «месіанутим» ......................................... 29 «Наших військ там немає…» ..................................... 30 «Присягу на вірність У. народові прийняв» ...... 3 1 Вимушений рейс ............................................................. 32 Два «сіамські» Ямполі .................................................. 33 Повернися живим .......................................................... 34 Бережи себе, татусю .................................................... 36 До неба ................................................................................. 37 А.Т.О. ....................................................................................... 38 Де накази?... ....................................................................... 39 Куля зупинки .................................................................... 40 Та сама усмішка .............................................................. 4 1 Три секунди ....................................................................... 42 Бойові контрасти ........................................................... 43 Зведення ............................................................................. 45 Синички ............................................................................... 46 Рядки з війни, незавершені ...................................... 47 Мережива там ................................................................. 48 Завтра була війна .......................................................... 49 Наказ бути .......................................................................... 50 Воїну ...................................................................................... 53 Чому з’являються герої .............................................. 54 Пам’ять про синів-захисників ................................. 55 День, коли нема Христа .............................................. 56 Ешелони .............................................................................. 57 Ціна життя .......................................................................... 58 158

Володимир Тимчук «Вогнити! Вижити! Перемогти!»

Попереду ............................................................................. 59 Брондель ............................................................................. 60 Поезія з банальною римою про чоловіччя ....... 6 1 Служба ................................................................................. 62 Гуцульське повстаннє (уривок) ............................. 63 «зариті в окраєць терикону зубами» .................. 64 Доброволець .................................................................... 65 Донецький аеропорт .................................................... 67 Буде! ...................................................................................... 80 Військова ремінісценція ............................................. 8 1 Про поле для почесних............................................... 82 «є речі, що рятують життя» ...................................... 83 Мілітарі-каліграфі… …..................................................... 84 Розкладається труп… ................................................... 86

З військово-поетичної полиці класиків (Переклади) Карл Сандберґ. І вонислухались ........................... 89 Волт Вітмен. В поході ................................................... 90 Волт Вітмен. Рік тремтіння та заціпеніння ....... 90 Джордж Орвел. В пам’ять про італійця .............. 9 1 Вільям Годжсон. Перед боями ................................ 93 Айзек Розенберґ. Днини кінець у траншеях .... 94 Вільфред Овен. Гімн загиблій молодості ........... 95 Іварт Макинтош. На пам’ять ..................................... 96 Роберт Біньйон. Поляглим ........................................ 98 Джон Стрітс. Вояцький цвинтар ............................ 99 Альфред Теннисон. Атака кавалерії .................. 100 Джон Маккрей. На ланах Фландрії .................... 102 Зелімхан Яндарбієв. Вибране ................................ 103 Не поетичним словом (Проза) Три роки опісля …........................................................... 107 До зброї! ….......................................................................... 108 Замість епілогу. Ірина Кулянда. «вони тут усі. ти їх не сполохай тінню» ............................... 113 Володимир Тимчук. Ми хочемо будувати, творити, любити ........................................................ 114 Примітки ............................................................................ 118 Наталія Борис. Про автора ..................................... 155

159

Літературно-художнє видання Володимир Тимчук ВОГНИТИ! ВИЖИТИ! ПЕРЕМОГТИ! Відповідальний за випуск Володимир Русиняк Літературний редактор Ярина-Марія Тягнибок Художнє оформлення Катерина Зайко Коректор Наталія Романяк Підписано до друку 22.04.2015. Формат 84×108 1/32 Папір офсетний. Гарнітура «Exo 2». Друк офсетний. Умовн. друк. арк. 16,80. Зам. З-016/005 Видавництво «Астролябія», ТзОВ а/с 66, Львів 79000 Україна Тел.: + 38032 243 56 72 Факс: + 38032 243 56 71 Моб. тел.: + 38050 431 54 64 Ел. пошта: info@astrolabium.com.ua Web-сторінка: http://www.astrolabium.com.ua Свідоцтво про внесення до державного реєстру видавців ДК № 967

Tymchuk, Volodymyr. To fire! To survive! To win! — Lviv: Astrolabe Publishing, 2015. — 160 p. [Ukrainian language edition] The war in the Ukrainian East revealed some still neglected facets of Ukrainian art dedicated to war heroism, valour and urgency. Volodymyr Tymchuk took up this artistic challenge with his poetical works inspired by familiar and unfamiliar to him defenders of Ukraine as well as his translations of almost pearls of the military poetry of the world poetical treasury. A number of alike in trend poems written by the author before 2014 is published, too.

ISBN 978-617-664-071-4