«Словом боротися за правду й волю, за людське щастя»
«Перший симфоніст української прози» (О. Гончар). «Заглянув
(І. Франко).
у
душу
чоловіка
глибоко-глибоко»
Панас Мирний (справжнє ім’я — Панас
Якович Рудченко) народився 1 (13) травня 1849 року в Миргороді в сім’ї дрібного чиновника — бухгалтера повітового казначейства, колезького реєстратора Якова Григоровича Рудченка — і Тетяни Іванівни Гординської.
У подружжя Рудченків Панас був третьою
дитиною з п’яти.
Родина Рудченків мала 60 десятин землі й
чотири сім’ї кріпаків, які жили на своїх ґрунтах.
1857
року, коли Панас почав навчатися в миргородській парафіяльній школі.
1858 р. – переїжджає з родиною до
Гадяча, де продовжив своє навчання, у місцевому повітовому училищі (там навчався його старший брат Іван, а ще раніше — Михайло Драгоманов).
«Ученик 3 класса Гадячского Уездного Училища Афанасий Яковлев Рудченко, сын коллежского ассесора, имеющий отроду тринадцать лет, обучался с 4 августа 1858 по 18 июня 1862 года в Гадячском Уездном Училище и окончил в оном полный курс учения. Во время нахождения в Училище поведения был похвального. В преподаваемых предметах оказал успехи: 1) в Законе Божием отличные;
2) в русском языке отличные; 3) в арифметике отличные; 4) в геометрии отличные; 5) в истории отличные; 6) в географии отличные;
7) в чистописании отличные; 8) в рисовании и черчении отличные».
Так старший брат Панаса Мирного, Іван Білик, порівнявши погляди на поезію Шевченка професора Львівського університету Омеляна Огоновського з поглядами Мирного, написав в одному з листів Михайлу Драгоманову.
Під час навчання в «Гадяч-університеті» він читав твори Шевченка, Котляревського, Квітки-Основ’яненка, Марка Вовчка, Гоголя, Тургенєва, Толстого, Островського і інших, а також газети й журнали, які міг знайти в заснованій 1861 року гадяцькій громадській бібліотеці: «Основа», «Современник», «Русский вестник», «Отечественные записки», «Русское слово», «Московские ведомости», «Русский художественный листок», «Драматический сборник» тощо.
Ще під час навчання в училищі Панас Мирний (про це сказано в написаній наприкінці 1860-х років поезії «Не раз я сам себе питав...») починає складати вірші.
У
14 років канцеляристом.
почав
працювати
в
1866 року Панас Рудченко у зв’язку із
проведенням фінансової реформи змушений був покинути рідний Миргород і переїхати до Прилук.
У вересні 1867 року письменник знов
опиняється в Миргороді на посаді помічника бухгалтера повітового скарбництва.
1871 року Панас Рудченко був переведений
на посаду скарбництва Полтави.
бухгалтера й невдовзі
полтавського переїхав до
1913 року управитель Полтавської казенної палати в листі з приводу надання Рудченкові чину дійсного статського радника зазначить:
«Отличаясь исключительными природными дарованиями, редким трудолюбием и добросовестностью, г. Рудченко всегда выполнял возложенные на него обязанности с полным и разносторонним знанием дела и выдающеюся талантливостью. Обладая пытливостью, недюжинной энергией и высокими административными способностями, статский советник Рудченко вносил во всякое порученное ему дело высокополезную инициативу и творческий дух...»
1872 р. – вірш «Україна» (журнал «Правда»), оповідання «Лихий попутав». 1875 р. – романи «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» (опубл. 1880 р.), «Повія». 1877 р. – повість «Лихі люди». 1879 р. – повість «Лихо давнє й сьогочасне», п'єса «Лимерівна». Інші: оповідання «Морозенко, повість «П’яниця»; новели: «Сон», «Серед степів», «Лови», «Перемудрив», «Не вгашай духу»; незакінчені твори «Голодні годи», «Халамидник», «Як ведеться, так і живеться», «Міщани», «Палій». Переклади: «Дума про військо Ігорове»; «Дума про Гайавату» (Г. Лонгфелло), «Король Лір» (В. Шекспір), «Орлеанська Діва» (Ф. Шиллер).
Матір:
(вчителька А. С. Макарова, знайома Лесі Українки). Кріпачка Ірина (Оришка), яка стала прообразом баби в багатьох творах, зокрема в романі
«Хіба ревуть воли, як ясла повні?».
Рідний брат Іван Білик:
Творчість Т. Г. Шевченка.
Молодим
1889 р. одружився з Полтавського інституту Олександрою Шейдеман.
учителькою шляхетних
музики дівчат
Мав двох синів: старший – Віктор – загинув у Першій світовій
війні;
молодший – Леонід – у громадянській.
В останні роки працював редактором у видавництві
«Зірка», де друкувалися книжки для школярів.
20 січня 1920 року у Полтаві помер уві сні від крововиливу
у мозок.
1939 року в Полтаві відкрито будинок-музей письменника.
Герої творів – соціальні низи. Постійна конспірація: уникав своєї
популяризації; за життя не опублікував жодної фотокартки.
Жандарми шукали Панаса Мирного,
але ніколи не знаходили.
До широкого читача Панас Мирний прийшов аж за часів
Українського Ренесансу 1920-х років. Відтоді з’явилися десятки видань його творів, загальний наклад яких уже наприкінці 1960-х років перевищив чотири мільйони примірників. Відомі їхні переклади англійською, болгарською, литовською, російською, словацькою, французькою, чеською та іншими мовами. Численні академічні та науково-популярні праці присвячені Мирному. В історії літератури він посів своє місце класика українського реалізму.
Олександр Грушевський у 1918 році.—
— писав