ТИжДЕнь (тексти, акорди, пісні)

Що таке «ТИжДЕнь» для вас, любі наші слухачі? Нам важко дати відповідь за вас, оскільки кожного дня ми відчуваємо неповторні митті буття. Попри однакову назву днів, усі вони є не схожими на своїх попередників. Кожного дня ми щось отримуємо й втрачаємо, обмінюємося енергіями один

- це 7 бардівських композицій у виконанні Олександра Свєтогорова. Приємний мелодійний вокал у поєднанні з авторським виконанням не залишить вас байдужими в будь-який день тижня, коли б ви не натиснули на плей. Звісно, ми розуміємо, що не гітарою єдиною, тому долучили й інших виконавців. Повірте, нам є чим вас здивувати: кахон, барабани, електрогітара, фортепіано і ще багато всього вже чекає на вас. Просто натискайте на плей, слухайте на стрімінгових платформах та замовляйте диск у хлопців. Олександр та Богдан очікують на ваші відгуки та замовлення

Першою композицію в трек-листі альбому «ТИжДЕнь» є пісня під назвою «Дівчинка, що пахне гвоздиками». Пам’ятаю, як сидів на лавочці в центрі Львова й дивився на молодика, який стискав у руці букет гвоздик. Він, безумовно, нервував перед зустріччю. На його букеті не було чорної стрічки і це втілювало надію. Молодик не мав на меті покладання квітів. Його історія ще була жива, точніше саме тут і зараз вона творилася на моїх очах. Я не знав нічого, ні про нього, ні про квіти, ні про неї. Я витягнув телефон та записав перші рядки «Дівчинко, що пахнеш гвоздиками…» © Богдан Кухта Духмяна, як поле. Лагідна, як вітер. Можна мені поселитись біля тебе, дівчинко? Я буду тебе леліяти, як Маленький Принц свою Ружу. Ти пахнеш гвоздичками. І це файнезно! © Олександр Свєтогоров

Вступ G Em Hm D|x2

Дівчинка, що пахне гвоздиками

G Em

Дівчинко, що пахнеш гвоздиками, Am7 D Дай мені руку і покохай. G Em Знаю, не відаєш, де ми. Am7 D Просто мене не питай. Приспів: C Am Hm7 Де є з тобою, як опинилися? D D/C G Що то за дивний край? C Am7 Бачу: в тобі щось змінилося. F D Прошу, будь тут, не вмирай! G Em Дівчинко, дівчинко, Am7 D Дівчинко, що пахнеш гвоздиками G Em О,дівчинко, о-о дівчинко, Am7 D Дівчинко, що пахнеш гвоздиками

G Em Hm D|x2

Що то за стрічки місяць освітлює? Їх вже ніхто не вплітає. Чорні, шовкові ті букви – крик вічності. Тебе вже давненько немає. Приспів: Програш: Тут мав би бути щасливий кінець, Та це не казка – життя. Плачуть історії людських сердець Ось вам і книга Буття. Приспів.

«Гра у хованки» повстала з-під мого пера перед мандрівкою на схід. Що я шукав у тій стороні й що знайшов, покаже час. Проте вже зараз я можу сказати, що зовсім не випадково саме в тій мандрівці я познайомився з Олександром Свєтогоровим, який запрезентував під час творчих посиденьок першу пісню на мої слова. Цікаві ж це були відчуття. Перший текст зазвучав. Опісля цього я сказав, що то буду не я, якщо не видам Сашкові записи. Хотілося це зробити зовсім не через авторство слів, а через щирість виконання. Сашко свято вірив і переживав усі проспівані тексти на цьому вечорі. Він жив цим. Перебираючи металеві струни пошарпаної гітари та співаючи чужі історії, він жив чужим життям. Пісня за піснею - усі думали про своє. Я ж подумки рахував: «Раз, два, три, чотири, п’ять». © Богдан Кухта З дитинства любив грати в хованки. Це ж так цікаво!.. Але коли зустрів тебе, кохана, то бавитись у цю гру стало нестерпно боляче. © Олександр Свєтогоров

Гра у хованки

G 128 4/4

G C

Раз. Два. Три. Чотири. П’ять – я іду шукати. Em D Кожен день ми граєм в хованки. Дозволь запитати: G C «Де сховалася любов, де її знайти?». Em Am D Втрачене шукаю знов. Мушу віднайти. Приспів: C G Може, гра таки для двох? Три. Чотири. П’ять. Am D Я знайшов тебе, знайшов. Спогади не сплять. C G Em Оглядаюсь в темноті в пошуках тепла. Am D Руки задубіли знов — за вікном зима. Сніг лапатий по лиці, замітає слід. Хуртовина у душі, я іду на схід. Щоб знайти тебе колись, треба рахувати: Раз. Два. Три. Чотири. П’ять – я іду шукати. Приспів|2 рази G Раз. Два. Три. Чотири. П’ять...

Напевно, в кожного із нас є таке місце, в якому ми вперше здійнялися увись і відчули щось особливе. Пропоную вам згадати ту неповторну мить, перенестися в часопросторі й згадати вашу історію. Неважливо, як вона склалася. Головне, що вона відбулася. Я вірю, що ця наша «чужа історія» стане вашою. На запитання, чия вона на справді, відповість дядечко Час. © Богдан Кухта Зоряне небо і ми – в обіймах запашного літа і стародавнього міста. Ліхтарі усміхаються і підморгують мені, наче вловлюють, що

Обійми міста

Em Am7 Місто обіймало нас світлом ліхтарів D G Я кохав тебе, Вальсував як умів, C Am Обпікаючи уста від солодких слів H Em H Закрутилась голова. Враз уверх злетів Від надмірного тепла крила підпалив Впав у низ на саме дно - так я не хотів Грішний світ покинули: разом й до кінця H Доки серце стукає дописав рядка: Приспів: Em Am7 D Щоб літати в небесах, треба пам’ятати –G Ліхтарі погаснуть вранці! C Am7 Зорю не спіймати. Її не стримати H Так літав у хмарах я. Так літав у хмарах я

Em Am7 D Щоб літати в небесах, треба пам’ятати –G Ліхтарі погаснуть вранці

C Am7 В наших окулярах – скло рожеве тріснуло H Em

1-й раз: Ми тепер примари, ми тепер примари. 2-й раз: Зняли окуляри, зняли окуляри.

Що ж, голубонько моя, нам тепер робить? Сонце світить, землю гріє. Треба далі жить! Треба дихати повітрям. Чуєш, як веснаРозігналась, кличе в танок тих, кого нема Від повітря весняного йде з під ніг земля Ти тримай, мене кохай - твій навіки я Ну а як іще інакше – стільки разом йшли Треба тільки пам’ятати істини прості: Приспів.

Стосовно цього треку ми багато говорили з Сашком про назву. Чи сучасно? Що ж то взагалі за «Жнива»? Чи зрозуміють? Чи приймуть? А що, якщо? Власне ті «якщо» і є в цій пісні, попри те що цього слова немає у тексті. Ті «якщо» й будуть головним посилом від мене. Проте в тексті ще багато усього, надзвичайно багато усього, але нехай це усе й буде жнивами. Нехай все буде у символі «жнив». © Богдан

Am Asus2 Dm Люди легко говорять «люблю», G C Добавляють до фрази «також» F Dm Я сьогодні до тебе прийду, E Am Asus2 А у відповідь чути «of course»

Am F Квіти в’януть у моїй руці, G C E І довічне «to be, or not to be»

Am Dm Всім байдужі мох папірці, E E Букви зболені знову тобі. Приспів: Am-Asus2 F Тож сьогодні я палю вогні, G E Не іскриться вже твоє ім’я F Dm Помиратимеш в моїй душі E Am-E Вириватиму з серця моя. Am-Asus2 Dm Тож сьогодні я палю вогні, G C Не іскриться вже твоє ім’я F Dm Помиратимеш в моїй душі E Am-E Вириватиму з серця моя.

Am F G Em F Dm E А а-а.

Жнива

І в Тартар викидаю слова, Кронос сіє, тож скоро жнива Він серпом замахнув… голова, Падай вниз, бо любові нема Am F Люди легко говорять люблю… G Em Добавляють до пари «також» Я сьогодні вже не прийду А у відповідь тиша.

Ми всі звикли писати тексти, перебирати букви та складати їх у речення відправляти їх відомим і невідомим адресатам, очікувати на відповідь та знову братися за старе: комбінувати літери й речі, щоб бути на зв’язку. Скільки історій розпочалося із слова? Скільки історій завершилося через недосказане чи непочуте? Неважливо, як саме ви його озвучили чи промовчали, сказали або ж відправили. Лист, СМС чи голуб у вікно - це всього-на-всього віяння часу. У який спосіб ми б не передавали повідомлення

Напиши мені

Em Am7 Напиши мені повідомлення D-Dsus4 G Про те, що чекаєш давно

C Am7 Опиши свою тугу й турботу, H7 Em Відправ голубом через вікно. Напиши мені повідомлення, Загорни у конверт і кидай. Зачекай, зачекай, зачекай, зачекай! H Чуєш, сонце? Підпалили наш рай! Приспів: Em C Ні записки, ні слова немає. D Hm Відправляй sms, вже небо палає. C Am І байдуже тут ритміка та, H7 Em Напиши мені, мила /«Це я» - за другим разом.

C D Hm C Am H7 Милая моя, рідная моя, любая моя Милая моя, рідная моя, любая моя

Він колись прилетить чи прийде Білий голуб злітає уже. Може сяде на моє плече Чи когось він нового знайде? Може цифри неправильні там? Набери краще вже, поки я ще сам, Поки твій, доки красна весна І нікого у мене нема.

У моєму житті було безліч мандрівок автостопом. Сотні водіїв, машин та кілометрів приносили мені та моїм побратимам відчуття свободи. Ці мандрівки робили нас іншими. Ми буквально жили дорогою. Ми навчали інших ловити вітер та рухатися разом із нами в одному напрямку. На жаль, не усі шибайголови залишися у клубі «Гайта-Вісьта». Проте Ярослав Кріповоля та Олександр Капінос у ньому назавжди. Вдалих мандрів, друзі, у яких ми б не були світах, навіть якщо цей клуб - це тільки спогад. Навіть, якщо цей мандрівник – це збірний образ того, хто був і ще буде ловити попутні авто. У добру путь. Хай крутиться Земля. © Богдан Кухта Перш ніж гайнути у мандри, варто скинути зайвий тягар і взяти гарний настрій, мудрість і любов. Земля крутиться і ми разом з нею. Вічні подорожани Всесвіту. © Олександр Свєтогоров

Мандрівник

Вступ:Gm D# A# F|x2

Gm D# Великий палець догори –

A# F Gm D# A# F Дорога стелиться знов в нікуди Тепер ти йдеш в далеку далечінь, Знов зупиняється водій.

Gm D# A# D «Тобі куди?» – як звично запитає Ти збрешеш щось, бо сам мети не знаєш. Ти – мандрівник, і все своє життя а-а-а-а Від пункту Б до пункту А а-а-а-а Ти – мандрівник, і все своє життя а-а-а-а Мандруєш колом, крутиться земля а-а-а.

Приспів:

Gm D# A# D Крутиться земля, крутиться земля, Крутиться земля довкола Крутиться земля, крутиться земля, Крутиться земля в той час, як ти мандруєш колом, Gm D# A# D Gm D# A# D Мандруєш колом.

Мертві душі, суєта, гріхи –Баласт цей зайвий і тяжкий. Ти перш ніж вийти, кинув на порозі. Хай щастить усім в дорозі.

Попутній вітер розправляє крила Міцніш тримай пурпурові вітрила. Вперед – вперед і хай веде зоря –Від пункту Б до пункту А Вперед – вперед і хай веде зоря –В той час як тихо крутиться Земля. Приспів.

Сьомий заключний трек є моєю особистою колисковою. Цей трек нагадує мені про ті часи, коли я не міг заснути без нового вірша. Прокинувшись вранці, я заглядав в телефон і читав так званий «новий текст». У кожному із рядків була своя історія. Своя істина. Чи зміг я оповісти вам сім історій? Чи почули ви їх? Я не знаю. Хочеться вірити, що наші зусилля були недаремними і ви разом із нами прожили цей «ТИжДЕнь». До нових зустрічей у понеділок, вівторок, середу, четвер, п’ятницю, суботу і неділю)

Кохана, я віднайду тебе серед незнаних сузірь, навіть якщо космічні буревії занесуть тебе на край Всесвіту. Я буду битися із зоряними драконами, прориватися крізь тенета космічних страховиськ, але я відвоюю тебе й скажу: «Ти вільна, моя принцесо. Дозволь мені стати твоїм принцом.» © Олександр Свєтогоров

Каподастер на 3 ладу G Мені важко заснути, Hm7 Хоч так тихо надворі. Am7 Всі зачинено двері. D Я не знаю, де ти. G Вам, можливо, байдуже, Hm7 Що пишу на папері. C Крапки й коми – то зорі. D Хто поможе мені? Приспів: C Віднайти, відшукати Am7 Всі сузір’я на світі? D Та потрібні лиш ті, Hm7 Де бувала ти. C Галактичні блукальці, Am7 Світлом Бога укриті, D Засинають на місяці, Em Хоч живуть на землі C D Засинають на місяці, G Хоч живуть на землі

блукальці

Брідж: G Em Am7 D |2рази C G Am7 D G G7 C G Em Am7 D G Мені важко заснути, Та й навіщо вже спатиEm Сонце вже посміхнулось Крізь щасливий листок. Ще б мені посміхнутись І твердою ходою В небо покрокувати До мрійливих зірок. Приспів: Брідж.

Доброго часу! От ми й завершили знайомити вас із усіма композиціями в альбомі «ТИжДЕнь. Також поговорили про усіх причетних до нашого музичного продукту. Ми надіємося, що вам сподобалися наші композиції. У розкрутці нашого альбому нам дуже допоможе ваша небайдужість. Коментуйте, поширюйте та використовуйте наші треки, які вже стали спільними. Шукайте їх в пошуку у таких соцмережах, як: ТікТок та Інстаграм. Долучайте їх до своїх відео та слухайте на стрімінгових платформах

40% ми перешлемо на ЗСУ, а 60% залишимо на оплату дистриб’ютора, щоб в подальшому наш альбом не зник із стрімінгових

Проте першим кроком, який розпочав її творчий шлях, була книга «Алхімія свободи». Саме вона у 2015 році на конкурсі «Коронація слова» здобула спеціальну відзнаку від Дари Корній і Таміли Тарасенко у розділі «Українське сучасне фентезі» у номінації «Романи». Опісля була вже згадана славнозвісна трилогія «Палімсест», яка складається із трьох книг: «Стожар», «Альянс» та «Батьківщина» Між іншим, ілюструвала трилогію Ярина особисто. Радимо цю

Кухта

Поет, прозаїк, модератор та літератор.

Народився в 1991 році в селі Прокурава Косівського району на Франківщині. Незважаючи на своє карпатське коріння, юність провів у місті Львові. Він і надалі залишається вірним кам’яницям, бруківці та кам’яним левами, попри те, що вважає себе космополітом. Літературний шлях розпочав з виступу в 2013 році та якийсь час активно займався проєктом «Вірші в КУТочку». За ці роки автор вийшов з КУТочка і реформував свої напрацювання. Свої тексти читав на площах українських міст просто тут і зараз поміж нас. Його вірші набували змісту кожен раз в іншому місті (Львів, Франківськ, Тернопіль, Київ, Черкаси, Ужгород і т.д.). Організовував зустрічі та модерував події сучасників

Добавляє, що мама - українка, а тато - карел. Опісля цього доволі буденно переходить до життєвих перепитій, додаючи, що у три роки переїхав до Прип’яті поблизу Києва. А з семи років проживає на Львівщині. Орієнтовно у 7-му класі старша сестра Галина принесла йому від подружки гітару. І понеслося… Доки Олександр мріяв про музичну групу, про нього задумалася зовсім не дівчина з двору, а армія. Під час служби Олександр полишив гітару. Проте, навчаючись у Львівському Національно- му Університеті, інколи перебирав не тільки конспекти й книги, а й гітарні струни. Його гра звучала на уродинах друзів й біля вогнища. Саме на таких посиденьках Юрко Николишин вподобав Сашкові «виливання душі». І аж через двадцять років розказав про них легендарній Любі Хомчак, господині «Книжкового дворику», яка запросила його поїхати у школи Сходу України у 2016 в якості не тільки письменника, але й барда. Саме

Мар’ян Романчукідейний засновник «Dizex BAND», по сумісництву гітарист й соліст, як то кажуть фронт-мен гурту. Учасник «Голосу країни», який не тільки співає чужі хіти, але й створює та популяризує свої напрацювання. Він обожнює збирати людей на квартирі й проводити так звані «квартирники Маріка». Парубок настільки захопився цією темою, що створив ВІА Квартирник, який активно гастролює Україною.

облич компанії LА П’ЄЦ, який любить не тільки зніматися, але й знімати, озвучувати, монтувати та записувати. Без цього молодика проект #ТИжДЕнь точно б не відбувся. Бо саме Мар`ян займався зведенням треків та награванням на безлічі інструментів, про що ми вже згадували неодноразово.

На нашу думку, найкраще Євгена описує пісня Скрябіна під назвою «Соло». Я б хотів виокремити саме слова про клавіші, бо як ще описати нашого клавішника? Ми з вами є на тій землі, Як клавіші на піаніно. Хтось - бемоль, а хтось - дієз, Але в кінці з нас кожен – людина.

Окрім того, він багато проводить часу у студії, зайнятий різними творчими процесами, як композитор, аранжувальник, саунд дизайнер, піаніст, клавішник, композитор, аранжувальник, та сесійний музикант. Євген є учасником й співавтором багатьох музичних проектів та колективів, зокрема він музикує з нашим Мар’яном Романчуком, який також доклався до проекту «ТИжДЕнь». Проте згодом ми познайомимо вас з Мар’яном детальніше. Не