Page 1

БОГДАН КУХТА

НЕКРОПОЛIС #Вірші_в_КУТочку


БОГДАН КУХТА

Некрополіс

«Доброго часу! Завітайте на екскурсію в Некрополіс,» – кричить молодий хлопчина в чорному пальто та дивному головному уборі. – Поїздка до міста відбуватиметься на унікальному повітряному транспорті. Я знаю, що більшість із вас ніколи не чула про це місто. Проте сьогодні можливо все. Те, що він кричав, змусило мене зупинитися, і прислухатися до його слів. «Лише раз на рік відкривається Брама, щоб тільки ви змогли це побачити. Дика цивілізація з варварськими звичаями – зовсім не вигадка. Лише для тих, хто не боїться сірості. Знайомство з первісними «нормами моралі» та «культури».Ви тільки задумайтесь, вони існують разом із нами в одному Всесвіті. Лише мільярди світлових років відділяють нас. Не буду відкривати для вас всі карти… тільки надіюсь, що серед їхнього товариства ви не залишитися», – сказавши це, він посміхнувся, та додав: «Для того, щоб ви не погрузли вцьому мегаполісі, на завершення мандрівки на вас чекатиме вакцина позитиву, щоб ви змогли адаптуватися до життя, яке ніколи не буде таким, як раніше». Після чергового робочого дня мені хотілося чогось незвичного. Заплатив 30 сонів – все, я готовий до подорожі. Завтра ж у мене і так вихідний день.

Трамваї

Трамваї перевозять мертві тіла, Надії, сподівання, ілюзії – життя. Під панциром є віра, що це усе брехня. Вони не мертві люди, у них ще є іскра! Бензину в них долийте і черкніть вогню. Несіть тепло для інших, поширюйте інфу: Живі між мертвих ходять, хоча того не знають. Трамваї переповнені із рейок вилітають Прямісінько у небо до Бога й Сатани. Цей світ - твоє чистилище, тут чистяться гріхи. Затерті грані кривди і правдочки-сестри. Ступай тернистим шляхом, якщо болить – кричи.

2

Ніхто тебе не чує, бо кожен щось шукає. Померли древні Боги – вони того не знають. Самі собі придумали, тож будьте добрі всі. Моліться зранку, друзі, до першої зорі. Ліхтар освітлює темне небо, Мерехтить угорі зоря.


НЕКРОПОЛIС …Перше враження при знайомстві з Некрополем – воно загадкове. Але це вважали інші. Для мене ж це була чергова жива мандрівка в Архіварій. Декілька років тому я працював архіваріусом і мав змогу ознайомитися зі старими рукописами, які давно не цікавили широкий загал. Вони розповідали про примітивні цивілізації на краю галактики і їхні «винаходи», які доволі часто змушували мене посміхатися. Це ж треба було таке придумати...

Ліхтар освітлює темне небо, Мерехтить угорі зоря. «Світло до світла!», – Кричить проповідник Далі - про Бога слова. Місяць на небі, Наче ліхтарик. Лампа горить стара. Люди поснули в темній оселі – Бог їм закрив уста. Хтось з них не встане Зранку до праці, Вже догоріла зоря. Місяць сховався, щоб зранку не бачить Сльози. Це плаче дитя.

3


БОГДАН КУХТА …Опустивши погляд вниз, я побачив поштову скриньку. Це варварство спочатку мене розізлило, але потім я взяв себе в руки. Чим я був кращим за цих істот?! Я допустив собі прояв слабкості. Емоції не мають права на існування. Не допускати ніяких емоцій. Тільки спокійно дихати. Вдих і видих. Вдих і…

Лист із скриньки Поштову скриньку переповнює сміття, Кольорові листівки – рекламна дурня. Не в тренді ті речі, які не потрібні нам, Доп’ю свій чай, стискаючи горня. Поштова скринька вже давно не для листів. У адресанта послання – саркома, Чи то старий листоноша захворів. Немає слів – життєва перевтома Давно втомилися від циклічного буття, Наш час летить нестримно, мов вода. Летять слова у небо Феніксом від забуття З пожовклого, пом’ятого листа.

4


НЕКРОПОЛIС Поблизу скриньки для листів в під’їзді гралися діти…

Дорослі мультфільми Діти в під’їзді придумали гру: Хто швидше викурить батька траву. Мультфільми Діснея тепер наяву, Том і Джері в сусідів в садку, Бігають колами і матюкаються. Б’ють один одного та ображаються. Хто нас створив? Що за дурня? Миша за хвіст тягає кота. Том пронявчав дивні слова. Дітей попустило від косяка. Батько прийшов і за ремінь! Казку завершено. Все тут. Амінь.

5


БОГДАН КУХТА …На плитці в під’їзді догорав один із недопалків, який залишили малі. Маленька дівчинка підбігла до нього зовсім не для того, щоб погасити. Її цікавила та гра, в яку декілька хвилин тому гралися її ровесники. Вона підняла недокурок і встигла затягнутися, поки він ще не погас. Червоний вогник спалахнув із нової силою, і вона закашлялась…

Гра з вогнем Їй говорили не бавитися з вогнем, Залишити сірники на столі. Промовляли: «Ти ще замала І не знаєш, що таке опіки на руці, Червоні плями по білій білизні, Доторки до лиця. Дівчинко, схаменися, Це не твоя війна. Для чого тобі гратися в гру, В якій правил немає?!» Ти сміялась. Ти плакала. І казала: «Вогонь мене кохає. Тільки він зігріє в холодну пору, Тільки він зрозуміє римовані слова!» Йому насправді було нецікаво, Він просто спопелив листка.

6


НЕКРОПОЛIС …Краще б вона завели собі хом’ячка чи ще якусь тваринку. Саме так і роблять «виховані» діти. Хоча звідки мені було знати, як на цій планеті поводяться діти. Я бачив, як очі змінювали колір від кожної затяжки. От саме зараз вони стали божевільно червоні, як світло від цигарки, яку вона стискала чотирма пальцями. саме тоді я і пожалів її хом’яка, якого в неї, напевно, не було.

Хом’ячки Один за одним, Рядочком, по два, Крутіться в системі, Система – жива. Немов хом’ячки, Крутіть колесо, Хтось вилетів з нього, Комусь повезло. Маленький, худенький хом’як у кутку. Ти, скажеш, у крузі Не місце йому? Ховали живих У круглім гробу, По колу відроджень, По колу… біжу.

7


БОГДАН КУХТА …Некрополіс мав свій невидимий ритм життя. Тут все було пов’язано між собою. Всі ці потвори підтримували зв’язок. Вмить я захотів стати древнім птахом із старої книги і спопелити все це місто вщент. Я пригадав один уривок із книги. Як жаль, що я не птах… «Як фенікс пройду я через краї потойбічного світу» (Книга Мертвих)

Фенікс Стискають голову думки, Гудуть слова усіх, кого сьогодні бачив. Всі лізуть вгору до мети, Плюють униз на тих, кого зовсім не бачать. Хто я між ними і чого таке буття? Лиш вічний біль І вічність вже, здається, не минає. Усе по колу, воскресаючи, вмирає, Безсмертний Феніксе, Кожен день мене вбиває!

8


НЕКРОПОЛIС …Спостерігаючи за цими істотами, не міг збагнути, як це ще досі не трапилось біди. Інколи подумки я називав цю планету домівкою Хаосу. Зрештою все, що тут бачив, було парадоксальним. Всі, хто хоча б чимось були подібні до нас із вами, всередині виявлялися прогнилими до самих нутрощів. А старі і некрасиві індивіди заворожували внутрішнім ледь помітним чистим світлом, яке, здається, і підтримувало цей світ, щоб він не розлетівся до всіх чортів. Тут я прикусив язик. Оце так… Напевно, це все через повітря, яким я дихаю! Старі забобони на мить ожили в мені. Вгорі згущуватися хмари. Почалася злива…

Цигарки Марії

Залиште повідомлення після звукового сигналу. Якщо вам набридли люди, вийдіть із залу. Покиньте цю планету. Зачиніть за собою двері. Побільше вина та крові. Хай живе Мері! Щаслива дівчинка в країні ілюзій Заблудилася, як Аліса серед повій. В димовій завісі заплуталась, як риба. Сіті окутують її тіло. На вулиці злива. Бог докурив її цигарку. Мокра дорога. Переходьте на зелене, поки ще є змога. Машина влітає в юрбу, чути крики і гам. Там хтось – праведник, а інший випив сто грам. Це колесо Сансари, фортуни чи Бога? Марія помирає молода. Швидка допомога Приїхала запізно: таке буває. Підсудна вільна. Вона вміло башляє.

…Коли я дивився як повільно відходить у вічність Марія, то не міг зрозуміти, що саме я відчув в цю мить. Над нею підіймався маленький промінчик світла. Саме тоді вперше в житті заплакав. Мені було важко зупинитися. Сльози повільно котилися по обличчю, і я не зміг нічого вдіяти. По вікні стікали краплі води…

9


БОГДАН КУХТА …Враз мене зупинили слова екскурсовода. Він сказав, що це тільки вершина айсберга, а для того, щоб познайомитися і більше зрозуміти цих істот, нам потрібно буде побачити їхні храми. Вони, немов дерева, вростали корінням у землю. Старі і нові скрижалі «моралі». Коли ми покинули яскраві вогні, він розповів нам цикл старих легенд. Деякі із них мені доводилося вивчати раніше…

Прометей Зруйновано Феміди храм, Фундамент спалено дотла, Даремно Прометей терпів Кроваві витівки орла. Печінку кожен день клював, Боліла зранена душа, Ніхто з людей не поспішав В гостинець птаху дати жар.

10


НЕКРОПОЛIС …Нас зовсім не здивувало те, що в Некрополі часто траплялися катаклізми та природні лиха. Це було закономірним. Але розповіді про істот, які виходили за рамки свідомості цих городян, були таки просто неймовірні. Виявляється, у них є свої вчені! І це при тому, що і досі вони не змогли колонізувати жодної планети. Ба навіть досі не навчилися лікувати звичайний нежить…

Камінь в душу В кожного є свої «до» і «після» потопу, Головне – не створювати нову катастрофу. Не потрібна нова строфа чи нота. Мелодія ренесансу – не твоя турбота. У них свої виміри та мірки часу. Додай звук на телику – потіш біомасу. Блукав у пошуках витоків та власного руна, На вогні не згорів Галілео, але був же Бруно!.. Чи повстанеш ти із попелу, щоб нести тепло. Кругом барани, і Зевс не приймає давно. Він у відпустці, як прадавнє знання. Нова філософія нового сірого дня.

11


БОГДАН КУХТА …Трамвай успішно рухався по невидимій колії, яку ніхто не помічав. Враз розповідь перервалася і нам сказали подивитися праворуч. Ми вже давно були за межами міста, безкраї, зарослі різним бур’яном поля не могли довго втримати нашу увагу, проте на нас чекала несподіванка. «Ви тільки подивіться на нього!» – сказала повненька жіночка переді мною. Це ж вовк! Справжній білий вовк…

Білий вовк Шрами на обличчі. Зморшки в кутиках очей – Твій життєвий трофей. Лінія життя Стелиться кудись. Навколо дивись: Люди – звірі всі, Бродять по весні, Шукають тебе. Так усе життя. Лігво хижака Пусткою стоїть. Білий звір вночі Дістає рубці Посеред машин. В невідомість шлях. Місяць в небі – знак. Вовченя, біжи!

12


НЕКРОПОЛIС Вас, звісно, це здивує, але в місті жили лише чорні птахи, які живилися недоїдками цих істот. Ніякої користі від цих птахів не було, вони навіть не співали. Із всіх тварин, яких я тут помітив, окрім білого вовка, були лише Сіролази – маленькі, слизькі та бридкі змії-глисти, які з’явилися одразу після дощу. Зовсім не зауважуючи білого красеня, селяни продовжували працювати в полі. Звісно, в нашому світі ніхто б в такий час не обробляв землю, але тут все не так. Споглядаючи, як білий вовк тікав від нас все далі в безкраї поля, я враз усвідомив, що він єдиний, хто відчув нашу присутність.

Ми, Я, Ти і Я

В кожного свої проблеми. Питання: де МИ? Минають години, По колу Земля Не крутиться – вмерла, забуто ім’Я. Колись було: небо, зелена трава. Тепер тільки попіл. Чорніють слова. Один раз живемо і сіємо зло – Збиратимуть діти, усе ж так було... Кидай і ТИ зерна в пісок і чекай, Бо вже проростає гнилий урожай До чорного сонця, до темного дня. Помолишся Богу І вмреш Як і Я.

13


БОГДАН КУХТА …Наш екскурсовод розповідав про різні епохи розквіту та занепаду цієї планети. Один із них носив назву «Квіти ренесансу» саме так називалися квіти в руках в одного із сотні пророків, які прилітали на цю планету, щоб залишити її назавжди…

Квіти ренесансу Я подарую «квіти ренесансу». Червоні вогники облизують лице. Невірні богу і собі, Горять просвітники епохи. Хрестаті проповідники Сьогодні судять цілий світ, Тож світло зі світлом Зійдуться в одне! І Бог помер, І почорніли квіти. Це ера риб – Ісуса діти.

14


НЕКРОПОЛIС …Напевно, ви вже здогадалися, що цього астронавта звали Помазаник. Він залишив і в нашому світі багато знаків. Символ риби і досі можна побачити в Музеї. В кімнаті космічних експедицій, але це зовсім інша історія…

Ми ж християни Знову римами кровоточать стигмати І серце стукоче. Мені би втримати. У душі змиваючи вчорашнє чорнило, Ісус на хресті сміється зрадливо. І простір з’їдає його. Тишина… У нього стигмати, а в мене нема?! Чорнило униз… Він Бог чи дивак? І грози. І сльози. Трагедія. Акт. Малюємо ікони у нашім кутку. А де ті хлопці, що пішли на війну? Кладемо требу. П’єм вино. Причастя смертю. Усім все одно? Тобі байдужі мої слова. Я ж просто поет. І це все брехня. Ми ж, християни, так любим життя. Найбільше своє, а інших – то їхня біда.

15


БОГДАН КУХТА

«Ми» вже не ті Ми вже не ті, що були колись, Той час минув, пропав кудись. Він пролетів чи вийшов у вікно З десятого поверху… Не повезло. Його не спасли. Не помогла вода. Священні мощі. Осколок з хреста. Сміявся в небі апостол Павло. Кронос помер давним-давно. Тепер нова ера, тож, рибо, пливи, Махай хвостом, не пий води, Отрута всюди тече стара. Людина сама вбиває творця, Міняє шифри та ярлики, Будує, руйнує. Годинник, біжи! Стукай спочатку від нуля. Бог дав нам у жертву своє дитя. Ми любим кров, старе вино, Хліб насушний, німе кіно, Оргії, порно, по колу… Було?! Час підштовхнули вже у вікно. Вдягнули маски на своє обличчя, Воно не людське, бо демон вселився. Ми вже не ті, що були колись, Той час минув, пропав кудись.

16


НЕКРОПОЛIС …Чомусь саме зараз мені нагадалась історія про дітей Єви та Ліліт. Одна із давніх легенд на цій планеті говорили, що це перші жінки, які дали життя двом племенам, які перші заселили цю землю. Багато віків йде війна між цими двома народами. Якщо в племені Ліліт народжується хлопчик – він обов’язково повинен стати воїном. Таких хлопчиків одразу виховували, як воїнів – на відміну від Євиних, які зазвичай були приречені обробляли землю, яка вже давно належала не їм…

Єва та Ліліт

Огорнута ковдрою, спочиває від свого гріха прекрасніша Єви – Ліліт. Байдуже усе, де нема віскаря, цигарок, коханців, утіх. Хто був її першим? Адам? Сатана? А може сам Бог її мав?! Любив її, пестив на вушко співав: «Чи хочеш найперших утіх?..» Оголене тіло, мережева тінь, весь Всесвіт лежить біля ніг. Любитиме вічно вона Сатану – Він перший сказав: «Це не гріх». Хіба вже про Єву забули усі, коли я сказав ті слова, Як ноги свої розставляє Ліліт і руки до перст приклада. Всі люди так люблять дивитись в пітьму. Робити мерзотні діла Напевно, Адам не найліпший із них – він був із Ліліт допізна. І рід наш людський пішов від гріха. Та діти ще Євині є – Вони народились від когось із тих, який мандрував в Край Добра. Знайшов той чужинець фруктові гілки,червиві плоди їх дотла. Купився на ніжність її він руки, самотня й нещасна була. Приніс краплю щастя у дім і пішов, далеко за сині моря Тепер плаче Єва, говорить: «Дурна, я Адама вірна слуга».

17


БОГДАН КУХТА …Воювали тут доволі примітивними методами. Фактично палицями. Не так давно ці істоти винайшли порох, але їм ще далеко до усвідомлення справжньої зброї…

47

Моя головна мета – зачепити за живе. Заживе, сонечко… Заживе, заживе… Содою рани мий – ще не так запече. Хай мене, хай тебе – забере. За берет. Я не можу поставити кляте баре. Він бере тебе, знов берет, знов баре. Пальці струни стискають, хай трісне одна – Перша, друга, третя, четверта струна… Напевно, тут було б доречно сказати Якогось соковитого матюка, Але вам, панове, краще не чути, Як стріляє АКа.

18


НЕКРОПОЛIС … Зовсім забув сказати вам про їхнє розмноження. Секс на цій планеті був звичною річчю, як і постріли зі старої зброї. Це була планета подвійних стандартів. Ці істоти мали «закони» та «мораль». Але зазвичай вони не дотримувалися ні моралі, ні славнозвісних законів. Тих хто намагався жити «праведно» за їхніми мірками, називали диваками. Коли одна із цих істот пропонувала іншій зайнятися сексом, вона говорила тільки півслова – так вона обходила закон…

Півслова

Сказати достатньо півслова, Щоб іншу частину вгадати. Хоча, можливо, краще не знати, Що значить те слово «кохати». Можливо, не треба нам мова І ті солов’їні слова? Для когось зручніша вимова – Це трахатись протягом дня. Хтось скаже: «Яка вам різниця, Як я той процес називаю? Мій секс – то моя таємниця, Сьогодні я Олю «кохаю»!». А завтра хто буде з тобою, Які підбереш ти слова? Ти другу промовиш за пивом, Що єбля чудова була. Пошлеш їх усіх на гальорку І ще по одній, і до дна. Ти любиш, кохаєш ту справу. Колись й тебе трахне життя!

19


БОГДАН КУХТА …Надзвичайно багато захворювань та інфекцій ці істоти передавали саме так. На екрані в салоні часто показували різного роду статистику про Некропіль. Смертність від хвороби, яка носила назву «червона стрічка» просто таки приголомшувала.

Червона стрічка А ти може цього не згадаєш... Ти палко його кохаєш, Шепочеш на вушко слова, І він знов твій – успішна гра. Стискаєш долоні, цілуєш уста, Смієшся, плачеш, називаєш ім’я. Говориш, що мрієш побути до ранку, І приведеш йому нову коханку. А він посміхнеться і скаже: «Дурна, Сьогодні я твій, а ти – моя». І так ви завжди граєте в гру: Ви двоє любите весну. Не плутай любов і секс до ранку, Краще закрий стару фіранку. Світло чуже в життя не впускай, Бо так згоряє власний рай. Палає вогонь, сьогодні – весна, А завтра – Осінь, післязавтра – Зима. Червона стрічка на твоїй руці. Пігулки стискаєш в кулаці. Червона стрічка на ваших серцях Поставить крапку у спільних снах. ВІЛ/СНІД на двох – таке життя. Любов – це не просто «весела гра». Одну за одною таблетку ковтаєш І все його проклинаєш. Клянеш себе і своє життя, Чого ж ти була така дурна?

20


НЕКРОПОЛIС …Напевно вам цікаво, чи в цьому місті були якісь прояви того, що ми називаєм культурою. Звісно, ця цивілізація мала свої цілі інституції та осередки, але їм ще було далеко до наших. В їхніх театрах було багато молі, а на фестивалях та заходах занадто багато бруду і неправди. Якщо взяти більш відомі вам терміни то скажу, що цей етап в нашому світі носив назву Пластмасового…

Міль

Не люблю, коли вірші Декламують актори. Запах фальші в кімнаті Літає, як міль. І не вб’єш те створіння, Що на людях брехало. Пролетить між долонь Всіх присутніх повій. Прогризає дірки В голові у охочих Та співає пісні, Реквієм по душі. Фенікс жив та помер. Його міль заліпила, Він спалив сам себе – Попіл вверх полетів. Всі кричать, аплодують Тут емоцій без меж. Міль живе й прогресує, Птах із праху воскрес.

21


БОГДАН КУХТА

Вірш в КУТочку Всі вони люблять тільки себе. Мільйоні тиражі, більше нічого не гребе. Кум для кума – два поети. Фестиваль придумали, назва «Комети». Сільський рагулізм у їхніх словах. Піпл захавав – вони в їх руках. Косять бабоси і ділять надвоє: Скандали, інтриги – сьогодні їх троє. В одному ліжку тіла їх звиваються, Камери записують – кіно починається. Фото з туалету полетіли в інстаграм. Один з одним на кухні, чергові сто грам. Содом і Гомора – ЛГБТ тусня. Ти не толерантний – це твоя біда! Багато тут сленгу. Таке вже життя. Інші просто не зрозумієш – нормальні слова. І рими мають бути не такі прості, Іздрик в курсі: дієслівній римі –НІ! Не маєш ти кешу, говорю: «Па-па». Твої Вірші в КУТочку – звичайна дурня!

22


НЕКРОПОЛIС …Багато із них просто вбивали свій час. Це все робилося з допомогою програми, яка носила назву«Павук». Найбільш розповсюдженим додатком був додаток «Неотесане 14 дерево»…

Неотесане 14 дерево Нам давно подобаються аватарки, а не люди. Репостни мене. Вподобай мої слова. Нам би з тобою більше підписників всюди. Модні додатки. Айфони. Війна. Стрічка в Фейсбуці новинами засіяна Цифри набувають нового значення. Скільки фоловить, скільки читає, Скільки прибутку, а скільки немає? Хлопців в зеленому камуфляжі? Хлопців, ровесників незалежності. Хлопців, народжених чотирнадцятого. Хлопців, як я – молодих й неотесаних.

23


БОГДАН КУХТА …У них були свої Архіварії, але називалися вони якось химерно. Та і назва цього місця чомусь мала дивний стосунок до їхньої головної скрижалі. Свого роду ці книги були мертвими та надто товстими для читання. У них було надто багато води та бруду. Краще було б зробити їх палімпсестами нової епохи…

Сироти

Вірші без слухачів стають сиротами. І тоді їх віддають в журнали та альманахи. І там, за паперовими стінами, Вони заховані, немов невдахи. Бо як інакше? Їх покинули. Вони непотріб, макулатура. Бомжі не читають, хоча, є ті, що були Лицарами ордену Культу Ра. Професор літератури розгортає газету, Яка, до слова, давно не в моді. Прочитає статтю і йде до туалету Скористатися нею, як прийнято в народі. Хто тут сприймає серйозно те слово, Забули, що воно нас може вбити. Наразі цікавіша всесвітня змова, Або як кинути палити чи пити. От зараз я заховаю свій блокнот І хай живе, хоча… чи буде з тобою. Цей для мене дорогий лот, Який здадуть ангели, котрі прийдуть за мною.

24


НЕКРОПОЛIС Коли ми провели практично цілу добу на цій планеті, настав час повертатися додому. Як кажуть тут: «Всюди добре, але вдома найкраще». – Передозування – констатував місцевий лікар. Перед тим, як накрити два тіла золотистою тканиною, він востаннє кинув прощальний погляд на чоловіка та жінку, які зробили один одному ін’єкцію «Зоряного порошку». Спочивайте з миром, галактичні блукальці.

Просто роби… Просто роби своє. Йди і не зупиняйся. Тільки вперед! Чуєш, не озирайся. Опирайся течії, що хоче тебе забрати, Так підступно кинути за грати.

Вільний птах не буде в неволі співати. Тож пливи до мети, нікому тебе не спіймати. Їм зовсім не треба знати, що в тебе рана, Не вір словам «любов – омана». Попри сірість та брехню, ти допливи. Збережи завіти предків. Рідні молитви. Ще прийде час та почнеться боротьба! Просто вбий в собі покірного раба. Руйнуй сірість. Копай криницю. Загартовуй тіло. Перетворися на крицю. Випий води з рідного джерела. Тепер ти меч. Тож назад дороги нема.

25


БОГДАН КУХТА

Вбий в собі осінь Вбий в собі осінь. Розіпни свій листопад. В когось падає листя, а в тебе каменепад. Зруйнуй сірість. Перебудуй своє місто. Фарби візьми кольорові – хай буде барвисто. Твори свій простір, ділись із іншим собою. Це життя не таке вже паскудне, поділися грою. Створюйте команди, розбивайтесь на пари. Йдіть до мети, до неба крізь хмари. Вони міняються. Одна чорна, а інша біла. Немов зебра, яка під машиною вціліла. Вір в казку і роби, щоб не бути, як Іван-дурак. Хоча йому часто щастило, о так. Не створюй собі кумирів, які б вони не були: Ти кращий за них. Підіймись і йди. Йди тільки вперед. Головою не крути. Життя покаже, чи добрі мости. Неможливо сказати все те, що хотів, Та вірити хочу: ти мене зрозумів. Прийми себе таким, яким справді є ти Хай ворони каркають, ти ж бо лети!

Кінець

26


Зміст

Трамваї.............................................2 Ліхтар................................................3 Лист із скриньки.........................4 Дорослі мультфільми..............5 Гра з вогнем....................................6 Хом’ячки...........................................7 Фенікс................................................8 Цигарки Марії...............................9 Прометей........................................10 Камінь в душу............................11 Білий вовк....................................12 Ми, Я, Ти і Я...................................13 Квіти ренесенсу...........................14 Ми ж християни...........................15 «Ми» вже не ті............................16 Єва та Ліліт....................................17 47.......................................................18 Півслова........................................19 Червона стрічка.........................20 Міль.................................................21 Вірш в КУТочку............................22 Неотесане 14 дерево.................23 Сироти.............................................24 Просто роби…..............................25 Вбий в собі осінь.....................26

27

Profile for Богдан Кухта

Богдан Кухта - Некрополь  

#Некрополіс - експериментальний продукт, який не можна назвати ні прозовим, ні поетичним - в класичному розумінні. Тут немає чіткої головної...

Богдан Кухта - Некрополь  

#Некрополіс - експериментальний продукт, який не можна назвати ні прозовим, ні поетичним - в класичному розумінні. Тут немає чіткої головної...

Advertisement