України. Даним Законом встановлено, що призначення уповноважених суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, які можуть здійснювати зазначені експорт та імпорт, і регулювання відповідних експортно-імпортних операцій належать до компетенції Кабінету Міністрів України, який має погоджувати свої рішення з відповідними Комітетами Верховної Ради України. Будь-які організації, в тому числі державні, не мають права здійснювати функції, що прямо чи побічно перешкоджають іншим суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності вільно здійснювати таку діяльність або в іншій формі, за винятком випадків, прямо зазначених в цьому Законі. У ст.2 цього Закону проголошено принцип рівності усіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, а регулювання зовнішньоекономічної діяльності повинно здійснюватися тільки законами України (а не Концерном). Таким чином, загальною нормою встановлено, що наявність компетенції щодо регулювання відповідних експортно-імпортних операцій належить виключно Кабінету Міністрів, а також, що будь-які організації, в тому числі державні, не мають права здійснювати функції, що прямо чи побічно перешкоджають іншим суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності. Також, дані положення постанови Кабінету Міністрів України від 8 червня № 838 та постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 1999 р. N 1228 щодо повноважень Державного концерну “Укроборонпром” суперечать Закону України «Про захист економічної конкуренції» та можуть призводити до антиконкурентних узгоджених дій, які визначаються як «дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, серед іншого - усунення з ринку або обмеження доступу на ринок (вихід з ринку) інших суб'єктів господарювання, покупців, продавців». Таким чином, на сьогодні ми маємо постанови Уряду, що суперечать наведеним вище законам України та надають переваги однієї господарській структурі над іншими суб’єктами господарювання. При цьому, такі переваги стосуються таких важливих моментів господарської діяльності, як: 1) проведення спецекспортерами зовнішньоекономічних переговорів, 2) укладання зовнішньоекономічних контрактів на продаж (купівлю) товарів військового та подвійного призначення та 3) встановлення зовнішніх цін в таких контрактах (у тому числі й на продукцію власного виробництва). Питаннями погодження маркетингу ринку збуту і зовнішніх цін в системі експортного контролю, як і взагалі отримання повноважень на здійснення міжнародних передач, повинні здійснювати виключно органи влади, повноваження яким на це надані Законом. Запропоновані проектом постанови зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 8 червня 1998 року № 838 про недоцільність отримання висновків Мінекономрозвитку та Міноборони щодо можливості надання суб’єкту зовнішньої діяльності повноважень при направленні останнім заяви до Держекспортконтролю (пункт 6 зазначеного Положення…) обґрунтовується тим, що зазначені міністерства узгоджують план заходів щодо забезпечення правового захисту державних інтересів під час передачі іноземним замовникам об’єктів права інтелектуальної власності, що містяться в товарах військового призначення, узгоджують тактико-технічні-характеристики зразків озброєння, здійснюють інші функції відповідно до компетенції. Отримання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності додатково згаданого вище висновку є простою формальністю по суті, однак це є регуляторним тиском на підприємство, адже суб’єкт господарювання зобов’язаний потратити значний час і зусилля для отримання таких висновків.
2. Мета і шляхи її досягнення
Метою проекту постанови Кабінету Міністрів України “Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України” є: приведення норм діючих постанов Кабінету Міністрів України з питань експортного контролю до вимог Закону України “Про державний контроль за _______________________________________________________________________________________ ФОНД ВІЛЬНА УКРАЇНА (http://ukrfreedomfund.org/ua) 7