ФАКТОРИ ТА МОДЕЛЬ ІННОВАЦІЙНО ОРІЄНТОВАНОГО ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ / В. Денисюк, А. Марков // Еконо

Denisiuk_nina.qxp

24.05.2009

10:21

Page 2

НОВА ЕКОНОМІКА

NEW ECONOMY

ФАКТОРИ ТА МОДЕЛЬ ІННОВАЦІЙНО ОРІЄНТОВАНОГО ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ ФАКТОРЫ И МОДЕЛЬ ИННОВАЦИОННО ОРИЕНТИРОВАННОГО ЭКОНОМИЧЕСКОГО РАЗВИТИЯ FACTORS AND MODEL OF INNOVATION1ORIENTED ECONOMIC DEVELOPMENT Володимир ДЕНИСЮК, Андрій МАРКОВ, кандидат технічних наук, Центр досліджень науково технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України

доктор економічних наук, Інститут економіки НАН Білорусі

Volodymyr DENYSYUK, Аndriy MARKOV, PhD Technics, Research Centre of Scientific and Technical Potential and History of Science named after G.Dobrov of Ukrainian Academy of Sciences

Світова фінансова криза, що почалася в середині 2008 року і пе рейшла в найбільшу світову фінансово економічну кризу, призвела до різкого зниження темпів економічного росту в світовій і націо нальних економіках. У найбільшій мірі криза зачепила ті країни, де домінують сировинні і добувні галузі, в експорті переважає продук ція з низьким ступенем переробки, де не вирішені питання зміцнен ня своїх позицій у світовій економіці завдяки цілеспрямованому і форсованому розвитку високотехнологічного і наукомісткого вироб ництва. У цих умовах ще більш посилюється важливість визначення факторів економічного зростання та економічного розвитку для створення стратегій і конкретних шляхів у сфері ринкових перетво рень як на макро , так і на мікрорівні, у яких пріоритетом є збалансо ване вирішення соціально економічних завдань. Категорія економічного зростання є найважливішою характери стикою суспільного виробництва. У самому узагальненому вигляді економічне зростання — це кількісна і якісна зміна результатів ви робництва та його факторів за визначений період часу, причому ви рішальний вплив на темпи економічного росту робить зростання продуктивності праці. Статистичними показниками, що відобража ють економічний ріст, є річний темп росту ВВП та його зростання на душу населення у відсотках. Для детальнішого порівняння економіч ного росту в країнах або регіонах доцільно використовувати два по казники. Так, у період 1976 1999 років країни ЄС помітно відставали від США за середньорічними темпами приросту ВВП (1,8% проти 2,9%), але були попереду за темпами приросту ВВП у розрахунку на душу населення (2,1% проти 1,9%) і особливо у розрахунку на оди ницю робочого часу (2,3% проти 1,5%), що витрачається. Коротко розглянемо фактори, що враховувалися у найбільш по ширених класичних моделях економічного зростання. У 30 40 х ро ках XX ст. родоначальники теорії економічного зростання Р.Харрод і Е.Домар у своїх моделях виходили з фіксованого відношення між величинами праці і капіталу, що використовуються у виробництві. У

20

ЕКОНОМIСТ•№4•КВІТЕНЬ•2009

PhD Economics, Institute of economy of Belorussian National Academy of Sciences

них не враховувалися такі чинники, як зміни в капіталоозброєності праці та вплив технічного прогресу, внаслідок чого моделі не могли адекватно відобразити картину реальних процесів економічного зро стання. У 50 60 х роках Р.Солоу ввів у модель економічного зростан ня змінний коефіцієнт капіталоозброєнності праці та додатковий па раметр, що характеризує технічний прогрес, і показав, що такі чин ники, як технологічні зміни і структурні перебудови в економіці, без посередньо впливають на економічне зростання в довгостроковому плані. Проте модель Солоу не враховувала впливу додаткових чин ників, що впливають на якість капіталу і робочої сили, що у свою чергу впливає на економічне зростання. У моделі Солоу Свена вия влено ряд основних чинників економічного зростання, зокрема, от римано висновок про те, що тривале зростання рівня життя може мати місце тільки в результаті НТП. Згідно з Е. Денісоном, що розро бив класифікацію чинників економічного зростання із 23 позицій, економічне зростання в сучасних умовах визначається не стільки кількістю задіяних чинників виробництва, скільки підвищенням їх якості, і насамперед якості робочої сили. Але у дослідженні не вивче но вплив окремих чинників на економічне зростання та ігнорується процес їх взаємодії і взаємовпливу. Наприкінці 80 х — початку 90 х років завдяки дослідженням Р.Лукаса, Г.Менк'ю, Д.Ромера й Д.Вейла, П.Ромера з'явилася «нова теорія економічного зростання», основні ідеї якої присвячено моде люванню впливу чинників інноваційної діяльності на технологічні зрушення з урахуванням накопичення людського капіталу, впливу недосконалої конкуренції і т.ін. Разом з тим, при дослідженнях, пов'язаних з практичним застос уванням деяких з перерахованих моделей для порівняльних розра хунків економічного зростання Республіки Білорусь у період з 1995 по 2005 роки, виявлено певні обмеження, у тому числі і в результаті недостатності статистичної інформації щодо ряду показників [1]. По дібні проблеми виявлено при дослідженні зв'язку між темпами еко №4•APRIL•2009

Denisiuk_nina.qxp

24.05.2009

NEW ECONOMY

10:21

Page 3

НОВА ЕКОНОМІКА

номічного зростання та обсягом людського капіталу в Україні, тому світовій арені технологічно розвинуті країни розробляють се зроблено припущення, що оцінка людського капіталу при побудові редньострокові та довгострокові стратегії щодо активізації інно моделей зростання тільки за освітніми показниками значно викри ваційного розвитку економіки, головним ресурсом якого є інно вації як знання, втілені в товарну форму. Для їх реалізації фор влює ситуацію [2]. Тому кількісні моделі оцінок економічного зростання і чинників мується державна інноваційна політика, що призначена для ор економічного зростання, у тому числі для країн з перехідною еконо ганізації узгодженої взаємодії наукової, науково технічної та мікою, продовжують розвиватися. Серед них відзначимо розроблену промислової політики та подолання бар'єрів між стадіями циклу аналітичну модель, в якій чинниками зростання є як параметри су «наука — виробництво — споживання». Уряди спрямовують зусилля на всебічне зміцнення своїх націо купного попиту, так і параметри сукупної пропозиції [3] та модель оцінювання макроекономічного інноваційного розвитку з викори нальних інноваційних систем, забезпечують безперервність іннова станням таких комплексних груп показників, як конкурентоспро ційних процесів, розвивають конкуренцію, антимонопольне законо можність продукції, техніко технологічний стан виробництва й інно давство та захист прав інтелектуальної власності, розширюють інве стиції в наукоємні галузі, беруть участь у міжнародному технологіч ваційний потенціал розвитку [4]. Досить відомі методологічні підходи до формування якісних ному обміні, створюють у країні сприятливий інноваційний клімат. моделей та чинників економічного зростання й економічного ро Здійснюється прискорене оснащення виробництва новими сучасни звитку. У роботі [5] економічне зростання розглядається як бага ми технологіями, що підвищує продуктивність праці, якість продукції тоаспектне поняття, в якому виділено п'ять «вимірів»: тимчасо та її конкурентоспроможність. Від розвитку науки все більше залежить можливість країни за ве, територіальне, галузеве, відтворювальне й інноваційне. В ньому економічне зростання є кількісним розширенням масшта безпечити свою конкурентоспроможність і технологічну безпеку. бів економіки, економічний розвиток — незворотнім спрямова Тому науково технічний потенціал країни та його здібність до само ним процесом кількісного зростання й якісного розвитку еконо розвитку та участі у створенні національної високотехнологічної та міки. Подібну концепцію подано і в роботі [6], де економічне зро наукоємної продукції розглядаються як головний чинник виживання стання характеризується ростом суспільного продукту та може в умовах загальної конкуренції, будь то конкуренція окремих фірм не вести до поліпшення умов життя населення, а економічний або цілих країн і регіонів. Комерціалізація результатів досліджень та розвиток є логічним продовження економічного зростання і ба розробок стає пріоритетною галуззю державного регулювання. У результаті аналізу сучасних тенденцій економічного розвитку та зується на появі нових технологій і нововведень, сфер збуту, чинників, ресурсних обмежень, зміні цілей, якісних змінах струк теоретичних моделей економічного зростання можна стверджувати, тури економіки і супроводжується зростанням добробуту насе що сформовано нові комплексні макроекономічні умови, які є джере лення. Розроблено комплексні рекомендації щодо визначення лом позитивних змін в економіці та суспільстві разом із такими факто шляхів підвищення впливу науки на інноваційний розвиток та рами економічного зростання, як витрати праці, капіталу, природних якість економічного зростання [7]. Відомі підходи до визначення ресурсів та рівня науково технічного прогресу (НТП). До згаданих макроекономічних умов ми включаємо інноваційність впливу трикутника знань, освіти, прикладних досліджень та інно вацій на конкурентоспроможність ринку товарів та послуг [8]. економічної, наукової та науково технічної діяльності, додану вартість Але багато теоретичних та практичних аспектів цієї проблеми та конкурентоспроможність. Їх триєдність являє собою взаємообумо (зокрема, комплексні фактори економічного розвитку, їх зміст та влену систему, що зорієнтована за принципом цілепокладання на еко номічний розвиток, гармонійний розвиток соціуму і людини. дія) зостаються недостатньо вивченими. Мета статті — визначення та МАКРОЕКОНОМІЧНІ аналіз рушійних сил у функціону Macroeconomic factors are revealed, which are the ФАКТОРИ ЯКОСТІ ванні господарського механізму в source of balancing the socio economic objectives, that is, ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ сучасних умовах, а також комплекс innovativeness of economic, scientific and technology activi ties, added value and competitiveness. Their essence is con ТА ІННОВАЦІЙНО ОРІЄНТОВАНОГО них факторів якості економічного sidered and a model is built up to reflect their implications ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ зростання та інноваційно орієнтова on the quality of economic growth and innovation oriented Ключовими критеріями інновацій1 ного економічного розвитку із роз economic development. ності економічної, наукової та науко1 будовою схематичної моделі їх дії на во1технічної діяльності, на нашу дум економіку і підвищення добробуту Виявлено комплексні макроекономічні фактори, ку, є ефективність, масштабність і ре суспільства та якості життя людини. що є джерелом збалансованого вирішення соціально зультативність у виробництві знань та економічних завдань — інноваційність економічної, створенні конкурентоспроможних но РУШІЙНІ СИЛИ У ФУНКЦІОНУВАННІ наукової та науково технічної діяльності, додана вар вовведень і інновацій, швидкість пе ГОСПОДАРСЬКОГО МЕХАНІЗМУ В СУ1 тість та конкурентоспроможність. Розглянуто їх редачі знань від наукового середови ЧАСНИХ УМОВАХ зміст та розроблено модель їх впливу на якість еконо ща у виробництво. На рівень іннова Наприкінці ХХ — початку XXI мічного зростання та інноваційно орієнтований еконо ційності впливають сформована дер століть здатність держави генерува мічний розвиток. жавою інноваційна політика і механіз ти і трансформувати знання пере Выявлены комплексные макроэкономические фак ми її практичної реалізації, ринки, со творюється на головну детермінанту торы, являющиеся источником сбалансированного ре ціальні чинники, попит і сприйнятли економічного зростання. Відбу шения социально—экономических задач — инновацион вість до інновацій. вається скорочення тривалості інно ность экономической, научной и научно технической На цей час існують можливості ваційного циклу, тобто розробки і деятельности, добавленная стоимость и конкурен лише якісної оцінки цієї категорії ін впровадження нововведень, унаслі тоспособность. Рассмотрено их содержание и разра новаційності. Розглянемо деякі з док чого різко посилюється міжна ботана модель их воздействия на качество экономиче них. Насамперед — оцінки за іс родна конкуренція. З метою дося ского роста, инновационно ориентированное экономи нуючою моделлю інноваційного ро гнення і підтримування лідируючих ческое развитие. звитку економіки в країні із урах позицій в економічному розвитку на №4•APRIL•2009

ЕКОНОМIСТ•№4•КВІТЕНЬ•2009

21

Denisiuk_nina.qxp

24.05.2009

10:21

НОВА ЕКОНОМІКА

Page 4

NEW ECONOMY

уванням впливу на неї багатьох чинників. Так, в світі виявлено сім робництво, розподіл та використання знань, а інфраструктурою ро моделей інноваційного розвитку на підставі рівня науково технічно биться всесвітнє інформаційне «павутиння». Тому розроблено під го потенціалу країни, стимулювання інноваційної діяльності з боку ходи, відповідно до яких інноваційність економіки визначається за суспільства, масштабів внутрішнього ринку та можливостей завою співвідношенням рівня ресурсоємності валового внутрішнього про вання позицій на зовнішніх ринках [9]. Серед них до моделей, що дукту у базовому періоді та у тому, що підлягає аналізу [13], а також найбільш ефективно впливають на довгострокове економічне зро оцінювання інноваційної активності економіки країни, яка визна стання та розбудову інноваційної економіки, можна віднести ті, для чається кількістю і питомою вагою інноваційно активних підпри яких характерні висока інноваційна активність на основі власної бази ємств, а також їх внеском у розвиток національної економіки [14], є знань, розвиненого науково технічного потенціалу, стимулювання лише зразковим індикатором, що відображає інноваційність еконо сфери НДДКР і високих технологій при розвиненому внутрішньому мічної, наукової та науково технічної діяльності в нашому розумінні. Суттеві обмеження має і методологія, що розроблена компанією ринку та застосування власної і зовнішньої бази знань з орієнтацію на зовнішні ринки та внутрішні ринки. До найпростішої належить мо Nокіа Sіemens Networks, згідно з якою інноваційність економіки дель «відкруткових виробництв» з метою розширення зайнятості пов'язана із «мережевою готовністю» країни, оскільки базується го при низькій або відсутній інноваційній активності. На підставі такого ловним чином на загальному розвитку інформаційних і комунікацій підходу могли б визначатися і сім рівнів інноваційності економічної, них технологій; готовність держави розвивати ці послуги та готов наукової та науково технічної діяльності, що для деяких країн не ність громадян до їх споживання — важливі але недостатні умови для побудови інноваційної економіки. Згідно із щорічним звітом завжди коректно. Неможливо також визначити інноваційність економічної, нау Соnnесtivity Scorecard в 2009 до рейтингу інноваційних економік кової та науково технічної діяльності країн з використанням відо увійшли 25 країн (серед них лідери — США й Швеція, а останні дві мої концепції з виділенням трьох базових моделей інноваційного позиції займають Греція й Польща). У рейтинг ресурсозалежних еко розвитку. Перша — це «традиційна модель», або модель повного номік увійшли 25 країн (лідери — Малайзія і Туреччина, а останні дві інноваційного циклу, що включає всі етапи інноваційного проце позиції Пакистан й Нігерія) [15]. У той же час відмітимо значні досягнення в розробці індикаторів су — від формування інноваційної ідеї до масового виробництва готового продукту, у другій моделі економіка країн, як правило, оцінювання порівняльної ефективності національної інноваційної зорієнтована на випуск і експорт високотехнологічної продукції, діяльності на основі методології Європейського інноваційного табло, створеної на підставі запозичення технологій у країн з «традицій згідно з яким цей показник для держав членів ЄС відстежується з ною моделлю» інноваційного розвитку, а в третій моделі акценти 2001 року. До ЕІS 2008 2010 внесено чергові істотні зміни у забезпе зроблено на розвиток фрагментів легкої промисловості, креатив чення збалансованої оцінки ефективності інноваційної діяльності в ної індустрії та рекреації. Безумовно, така диференціація досить країнах. У табло включено 29 показників, що розміщені в трьох бло обмежена, оскільки не враховує інші значні складові інноваційно ках по сім груп індикаторів, а саме: забезпечення (людські ресурси, го розвитку. За таким підходом, очевидно, країни з інноваційною фінанси й підтримка), показники діяльності фірм (інвестиції, зв'язки економікою мають бути включені до першої базової моделі. Але й підприємництво, виробництво) і результати (фірми, що створюють виникають суттєві проблеми щодо віднесення до країн з повним нову продукцію, економічна ефективність) [16]. Таким чином, на цей час оцінювання рівня національної іннова1 інноваційним циклом навіть США, оскільки ця країна є лідером у міжнародному трансфері технологій як за експортом технологій, ційності економічної, наукової та науково технічної діяльності на під ставі існуючих різноманітних моделей інноваційного розвитку еконо так і за імпортом новітніх технологій. Значні обмеження виникають також при якісному оцінюванні ін міки, головних рис інноваційної економіки й індикаторів ефективно новаційності економічної, наукової та науково технічної діяльності за сті можливе лише якісне. До одного із ключових факторів досліджуваної категорії рівнем реалізації інноваційної економіки або за етапами її розбудови. Такий висновок можна зробити вже при вивченні досить широких належить людський капітал, стимулюючий не тільки виробничі, але і трактувань поняття інноваційна економіка. У роботі [10] економіка суспільно функціональні інновації, які в не меншій мірі сприяють знань названа інноваційної, що безперервно оновлюється, в якій по довгостроковому економічному зростанню. Державна політика під стійно створюються і освоюються нові моделі техніки та модифікації тримки накопичення людського капіталу має на увазі і субсидування технології, кожне десятиліття відбувається зміна поколінь техніки освітнього процесу, і забезпечення його безперервності, і створення (технологій), кожні півстоліття — зміна перева жаючих технологічних укладів (матеріально Таблиця*. Показники доданої вартості, створеної високотехнологічними галузями, за окремими країнами/ регіонами, % технічної основи Кондратьєвських циклів). Від повідно до визначення в [11] інноваційна еко номіка — це нова форма організації економіки, що заснована на знаннях, інноваціях, на добро зичливому сприйнятті нових ідей, нових ма шин, систем і технологій, на готовності їх прак тичної реалізації у різних сферах людської діяльності, з особливою роллю знань та іннова цій, перш за все — наукових знань, в якій базо вими системами є інформаційні технології, комп'ютеризовані системи та високі виробничі технології. У [12] виділено такі характерні риси «економіки на знаннях», або нової економіки, як прискорений розвиток нематеріальної сфе ри і нематеріального середовища господарсь * Складено авторами на основі Science Engineering Indicators 2008. кої діяльності, причому її основу становлять ви

22

ЕКОНОМIСТ•№4•КВІТЕНЬ•2009

№4•APRIL•2009

Denisiuk_nina.qxp

24.05.2009

10:21

Page 5

NEW ECONOMY фіскальних стимулів для заохочення приватної ініціативи щодо інве стування в його розвиток. Можливості людського капіталу залежать також і від якості «соціального капіталу», який накопичується через становлення системи охорони здоров'я і соціального забезпечення, розвиток неформальних суспільних інститутів та ін. Додана вартість — це додатково приєднана вартість у процесі доопрацювання, переробки і просування товару на ринок. Чим біль ше стадій обробки і доопрацювання проходить товар, тим більше приєднується до нього вартості. Кількісно додана вартість обчислю ється як різниця між доходами від продажів і вартістю всієї сирови ни, матеріалів, комплектуючих і послуг, які підприємство сплатило для виробництва товару. Відомо, що в різних галузях створюється додана вартість, що іс тотно відрізняється за своїми розмірами. Наприклад, добування ву гілля дає додану вартість лише 1 2%, виробництво теплової електро енергії — 3 4%, виплавка сталі 5 7%, виробництво сучасного комп'ютера 1500%. Або в іншому вимірі: 1 кг металу приносить 0,01 дол. прибутку, 1 кг сирої нафти — 0,05 дол. прибутку, 1 кг сучасної побутової техніки — 50 дол. прибутку, 1 кг сучасного авіалайнера — 1000 дол. прибутку, 1 кг комп'ютерних мікропроцесорів ( «чіпів») новітнього покоління — 5000 дол. прибутку. Крім того, галузі та ви робництва, у яких створюється висока додана вартість, характеризу ються низькою енергоємністю та достатньою екологічною чистотою. Тому передові країни розвивають свою економіку таким чином, щоб основний приріст ВВП припадав на високоприбуткові галузі й виробництва, що базуються на нових знаннях, матеріалізованих у техніці, виробничих і інформаційних технологіях, у нових методах організації виробництва. Найвища додана вартість створюється в так званих високотехнологічних галузях (з найвищим рівнем наукоємно сті), до яких належать відповідно до методології країн ОЕСР ті, в яких на дослідження і розробки витрачається відносно висока частка від їхнього доходу і включають: авіа та космічну промисловість, фар мацевтичну, промисловість комп'ютерної та офісної техніки, комуні каційного обладнання та наукових (медичних, прецизійних та оптич них) приладів [17, 18]. У 2003 перші позиції за часткою доданої вартості, створеної ви сокотехнологічними галузями, у доданій вартості всієї промислово сті країни (34,2%) та за часткою доданої вартості, створеної високо технологічними галузями, у глобальній доданій вартості високотех нологічних галузей (42,5 %) зайняли США (див.табл.). Проте най більших успіхів у період 1990 2003 у відносному збільшенні частки доданої вартості високотехнологічних галузей в усій промисловості країни ( у 3,1 раза) та їх частки у глобальній доданій вартості високо технологічних галузей ( у 6,7 раза) добився Китай. Слід підкреслити ряд помітних особливостей розвитку високо технологічних галузей у національній економіці. Вони більшою мі рою, в порівнянні з іншими галузями, орієнтовані на міжнародну торгівлю, а також впливають на зростання виробництва в світі і на пі двищення рівня отримуваних доходів. Один із кількісних показників якості економічного зростання виражається зрештою темпами збільшення коефіцієнта доданої вартості (частка доданої вартості в ціні) у валовому випуску. Високий рівень доданої вартості створюють і середньо високо технологічні галузі, до яких відповідно до методології країн ОЕСР належать — електромашинобудування; автомобілебудування; хіміч на промисловість за винятком фармацевтичної; виробництво устат кування для залізничного та іншого транспорту; загальне машинобу дування і верстатобудування. Таким чином, досягнення високих обсягів доданої вартості дає можливість отримувати високий прибуток та сплачувати пра цівникам високу зарплату, розвивати економіку та забезпечувати довгостроковий та сталий розвиток. Звернемо увагу також на ці №4•APRIL•2009

НОВА ЕКОНОМІКА нові переваги перших партій нових наукоємних товарів та послуг, продажу ліцензій та обладнання для випуску нових виробів. Зі сказаного випливає, що ресурсною передумовою економічного зростання є не залучення до нових технологій як таке, а техноло гічне лідерство, зрозуміло, не у всіх, але хоча б у деяких важли вих напрямках. Якщо країна не знайшла таких технологічних ніш, то вона змушена підключаються до випуску нових виробів і ово лодіння новими технологіями на завершальному етапі їх життєво го циклу і задовольнятися значно меншим обсягом внеску дода ної вартості в національний продукт. Конкурентоспроможність відповідно визначенню в країнах ОЕСР це здатність компаній, галузей, регіонів і націй створювати порівняно високий рівень доходів і заробітної плати, залишаючись відкритими для міжнародної конкуренції. В ньому закладено можливість умовно поділити конкуреноспроможність на три рівня: макро , мезо та мі крорівні. Макрорівень — це рівень конкурентспроможності країни, що ві дображає стан науково технічного прогнозування і планування, еко номічного і культурного розвитку, ефективності використання фі нансових ресурсів, політичної та соціальної стабільності, національ ної безпеки що необхідні для виходу на лідіруючі позиції у світовій економіці. Саме економічна відкритість в умовах глобалізації пере творює країну на об'єкт дії міжнародної конкуренції, але в той же час дозволяє їй брати повномасштабну участь у світовому розподілі пра ці і мати доступ до іноземного капіталу і технологій. Вона дає можли вість зосереджуватися на тих видах діяльності, в яких є конкурентні переваги, полегшує досягнення «ефекту масштабу» і відкриває нові, ефективні методи управління До інтегральних показників міжнародної конкурентоспроможно сті включають так звану «повну продуктивність» — чинник, що вимі рюється кількістю продукції, виробленої на одиницю сукупних ви трат праці і капіталу. Згідно з таким підходом, що відображає реаль не зближення понять продуктивності і конкурентоспроможності, країна, що має технологічні переваги, може бути конкурентоспро можною на світових ринках, підтримуючи при цьому високі доходи і рівень життя населення. Ця конкурентоспроможність багатих країн заснована на вигодах використання сучасних високих технологій. Проте існують приклади, коли конкурентоспроможність країни дося гається і на базі нетехнологічних переваг — перш за все завдяки низькій вартості чинників виробництва або девальвації національної валюти, тобто за рахунок зниження рівня життя населення. Ця кон курентоспроможність бідних країн, яка через свою специфіку має недовговічний, скороминущий характер. Слід розуміти, що конкурентні переваги, засновані на низькій вартості робочої сили і цінової конкуренції, завжди можуть зійти на нівець при появі інших потенційних місць базування виробництва, де витрати ще нижчі. Важливо не потрапляти в пастку раз і назавжди заданої спеціалізації на трудомістких і ресурсоємних видах діяльно сті, а поступово просуватися вгору по ланцюжку доданої вартості, переорієнтовуючись на більш наукомісткі галузі Широка концепція конкурентоспроможності має на увазі, що від критість економіки є необхідною, але недостатньою умовою для утримання високих темпів зростання і підвищення рівня життя насе лення. Для цього ще необхідна наявність дієвої державної проми слово інноваційної політики й інституційної адекватності економіки. Тобто того, що сприяє впровадженню інновацій, створенню нових або адаптації вже існуючих видів продукції. Тому уряди прагнуть створити на національному рівні такі умови в економіці, які забезпе чують зростання підприємств, що базується головним чином на ре зультатах науково технічного прогресу. Звичайно, це забезпечується не тільки за рахунок формування тих умов, що сприяють інноваціям, але і кумулятивного використан ЕКОНОМIСТ•№4•КВІТЕНЬ•2009

23

Denisiuk_nina.qxp

24.05.2009

10:21

Page 6

НОВА ЕКОНОМІКА

NEW ECONOMY

Рис. Модель дії факторів на економічний розвиток і підвищення якості життя людини

ня ресурсів, що є у країни. Таким чином, конкурентоспроможність, як широка і багатогранна концепція, визначає комплексну рамкову основу для формування практичних механізмів регулювання іннова ційних процесів в економіці. Як наслідок, в сучасних індикаторах, що оцінюють глобальну конкурентоспроможність країн, значне місце займає інноваційна складова [19, 20]. Але врешті решт міжнародна конкурентоспроможність країн ба зується на інтегральній позиції окремих фірм, галузей промислово сті та регіонів, що характеризують мезорівень конкурентоспромож ності. У разі акценту на компаніях, що розглядаються як головні но сії ознак конкурентоспроможності, стає ясно, що макроекономічна конкурентоспроможність підвищується не тільки за рахунок знижен ня витрат, але і за рахунок освоєння виробництва нових товарів і по слуг, що характеризують мікрорівень конкурентоспроможності, пі двищення їх якості й експортної орієнтації, що вимагає забезпечення високих техніко технологічних стандартів. Чинники, що позитивно впливають на здатність компаній вести конкурентну боротьбу на сві тових ринках, багато в чому збігаються з тими чинниками, що сприя ють інноваційній діяльності. Тому стимулювання останньої для всіх країн, незалежно від рівня розвитку їх матеріально технічного бази су, є визначальною умовою забезпечення конкурентних переваг і по зитивної динаміки економічного розвитку. Важливим інструментом підвищення конкурентоспроможності та стимулювання економічного розвитку є заохочення інтеграційних про цесів на корпоративному рівні. В результаті відбувається створення територіально виробничих комплексів — кластерів, які є групою взає мопов'язаних компаній, постачальників товарів і послуг і асоційованих установ у конкретній сфері, які доповнюють та зміцнюють одна одну. Кластерний підхід дозволяє систематизувати і стабілізувати вироб ництво за рахунок посилення спеціалізації та підвищення інноваційної сприйнятливості наново створеної мережі підприємств. У цьому ви падку інноваційна діяльність може дозволити компаніям не тільки зберегти або підвищити свою конкурентоспроможність на внутріш ньому ринку, але і ширше проникнути на зовнішні. Зовнішня конкурентоспроможність компаній знаходить вираження не тільки у зростанні їх присутності на експортних рин ках, але і в зміні всього торгового балансу країни. В цьому випадку

24

ЕКОНОМIСТ•№4•КВІТЕНЬ•2009

показником підвищення конкурентоспроможності є динаміка ек спорту продукції оброблювальної промисловості у поєднанні з ди версифікацією і зростанням рівня технічної складності виробів. У міру технологічної модернізації промисловості структура експорту країни переорієнтовується на продукцію, яка є більш наукоємною, має вищу якість і, отже, вищу додану вартість, що включає також ін новаційну ренту. Структурно це веде до зміни міжнародної спеціалі зації країни в системі світогосподарчих зв'язків. Базовим серед них є те, що чинники, які позитивно впливають на здатність компаній вести конкурентну боротьбу на світових рин ках, багато в чому збігаються з тими чинниками, які сприяють інно ваційній діяльності. Тому стимулювання, незалежно від рівня ро звитку країн, їх матеріально технічного базису, є визначальною умо вою забезпечення конкурентних переваг і позитивної динаміки еко номічного розвитку. МОДЕЛЬ ІННОВАЦІЙНО ОРІЄНТОВАНОГО ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ ТА РОЛЬ ДЕРЖАВИ В ЇЇ РЕАЛІЗАЦІЇ Розглянемо дію запропонованих комплексних факторів на еконо мічне зростання та інноваційно орієнтований економічний розвиток, зростання добробуту суспільства та якості життя людини на моделі, що представлено на рис. Центральне місце в моделі відводиться НТП, оскільки жодна країна в світі не може сьогодні вирішити проблеми зростання доходів і споживання населення без економічно ефективної реалізації світових досягнень науково технічного прогресу. Досягнен ня НТП утілюються в постійне оновлення всіх елементів відтворення, головне місце в якому належить оновленню техніки і технології та при скореному їх залученню в економіку. Тому питання підвищення ефек тивності виробництва на основі реалізації досягнень НТП і темпів на рощування доданої вартості в напрямку високотехнологічних струк турних змін займають у передових країнах важливе місце. Про це свід чить постійне освітлення прогресивного науково технічного і органі заційно управлінського досвіду, порівняльний аналіз темпів і рівнів науково технічного прогресу у провідних країнах і фірмах, виявлення сфер, масштабів і особливостей розвитку НТП. Однак реальні можливості для реалізації досягнень НТП у краї нах неоднакові. Це обумовлено відмінностями в науково технічному №4•APRIL•2009

Denisiuk_nina.qxp

24.05.2009

10:21

Page 7

NEW ECONOMY потенціалі, в інноваційності економічної, наукової і науково технічної діяльності, що у свою чергу обумовлено відмінностями рівней еко номічного розвитку країн. Взаємодія фактору конкурентоспроможності з результатами НТП при розумному розпорядженні капіталом і трудовими ресурса ми впливає на підвищення якості продукції та послуг, забезпечуючи останнім необхідний рівень конкурентоспроможності на світовому ринку, що дозволяє розширити ринки збуту, збільшити обсяги ви робництва, збільшити питому вагу високотехнологічного та науко ємного виробництва у ВВП країни і загальному обсязі експорту. У свою чергу досягнення у виробничому секторі впливають на пі двищення рівня конкурентоспроможності та інші фактори економіч ного зростання. При цьому слід зауважити, що конкурентні переваги та монопольна інноваційна рента створюються у випадках пропози цій технологій, продукції і послуг у сфері, ще не освоєної лідерами. У той же час реалізація стратегії збільшення виробництва товарів та послуг з високою доданою вартістю у галузях, які забезпечують актив ний розвиток людського капіталу, із систематизованим використанням досягнень розвитку НТП у напрямках інтелектуалізації та інтенсифікації трудової діяльності призводить до підвищення суспільної продуктивно сті праці. В результаті природним чином створюються передумови для прискореної модернізації сфер економічної діяльності за рахунок підви щення прибутків, тобто передумови переходу до стадії якісного еконо мічного зростання, коли в структурі економіки переважають інновації, високотехнологічна та наукоємна продукція. При цьому запускається механізм збільшення кінцевого спожи вання внаслідок зростаючого платоспроможного попиту населення, що викликає адекватне йому зростання пропозиції. Можливості бю джету стають такими, що з його допомогою держава може не тільки виконувати свої зобов'язання щодо соціального захисту громадян, але і брати участь у господарській діяльності, активно стимулюючи процеси інноваційно орієнтованого економічного розвитку шляхом стратегічного інвестування великих інноваційних проектів. Не слід очікувати швидких успіхів при реалізації стратегічного курсу на підвищення якості економічного зростання за допомогою нарощування доданої вартості в напрямку високотехнологічних структурних зрушень. Як справедливо зазначив академік НАН Украї ни Ю.Пахомов, у цьому випадку на початкових етапах темпи зростан ня знижуються, але з часом забезпечується стійке зростання, що відповідає критеріям глобальної конкуренції, в той час як нарощу вання неякісного зростання буде короткочасним і нестійкім [21]. Якість економічного зростання є базою інноваційно орієнтовано го економічного розвитку, в якому рух національного господарства до нового етапу еволюції економіки та системи суспільних відносин здійснюється на основі принципів інноваційної економіки та еконо міки, заснованої на знаннях. У цьому складному процесі особливе значення має стійкість характеру економічного розвитку на макро рівні. Перехід до сталого розвитку передбачає збалансоване вирі шення соціально економічних завдань, проблем збереження сприят ливого навколишнього середовища та природно ресурсного потен ціалу з метою задоволення потреб нинішнього і майбутніх поколінь людей, охорони навколишнього середовища та раціонального вико ристання природних ресурсів, збереження біологічного різноманіт тя, екологічно безпечного застосування нових технологічних проце сів, особливо в хімічних та енергетичних виробництвах. Він відбиває високий рівень зрілості цивілізаційного процесу. Прагнення до інноваційно орієнтованого економічного розвитку не може ґрунтуватися тільки на технократичних принципах. Тому сві товий НТП набуває все більшої гуманізаційної спрямованості. Як пріоритетні мають розглядатися цілі підвищення добробуту суспіль ства та забезпечення якості життя людини, його духовне та фізичне здоров'я, підвищення освітнього і культурного рівня. №4•APRIL•2009

НОВА ЕКОНОМІКА Але все ж таки ключова роль держави полягає у формуванні сприятливих умов для стимулювання розвитку підприємництва й інно ваційної діяльності, для розвитку науково технічного та інноваційного потенціалу країни, для створення нових технологій та активного про никнення інноваційних рішень на національний та міжнародні ринки. ринок. Важливе також формування середовища, що сприяє трансфе ру технологій та інновацій, захисту інвесторів від ризиків, що об'єктив но сприяє залученню іноземного капіталу в інноваційну сферу, а та кож для вирішення координаційних завдань з корекції збоїв ринкових механізмів, що виникають у саморегулівній економіці. На закінчення зазначимо, що для відповіді на сьогоднішні викли ки якості економічного зростання, конкурентоспроможності та інно ваційно орієнтованого економічного розвитку необхідно визначити відповідний комплекс заходів державної політики із розставленими пріоритетами та визначеною послідовністю дій. Очевидно, що це ви магає на державному рівні глибокого розуміння існуючої економіч ної динаміки та сучасних вимог до інституціального та законодавчо го забезпечення економічного розвитку. ЛІТЕРАТУРА

1. Шинкевич Н.Н. Экономика, моделирование, прогнозирование.: Сб. на учн. тр. Вып.1 / Ред. совет: С.С. Полоник (гл.ред) и др. Обзор и анализ моде лей экономического роста. Минск: НИЭИ Мин ва экономики Респ. Беларусь, 2007. — С. 210 224.

2.Радіонова І. Економічне зростання за участю людського капіталу// Еко номіка України. — 2009. — № 1. — С. 19 30.

3. Харазішвілі Ю.М.Теоретичні основи системного моделювання соціаль но економічного розвитку України. К.: ТОВ «ПоліграфКонсалтинг», 2007. — 324 с.

4. Марков А.В. Государственная инновационная политика: теретические основы и механизм реализации. : — Мн.: Право и экономика, 2005. — 370 с.

5. Клейнер Г.Б., Экономический рост в России: микроэкономические факторы и ограничения. Недвижимость и инвестиции. Правовое регулирова ние. №3 (20) октябрь 2004 г.

6. Шатин А.Ю. К вопросу о содержании и факторах экономического рос та в контексте эволюции государственного и частого секторов. http://www.lib.csu.ru/vch/074/001.pdf 7. Маліцький Б.А. Прикладне наукознавство. — К.: Фенікс, 2007. — 464 с.

8. Згуровский М. Путь к обществу, основанному на знаниях // Ежене дельник «Зеркало недели» — 2006. — №2 (581).

9. Инновационный путь развития для новой России/ Отв. ред. В.П. Горе гляд : Центр социально экономических проблем федерализма Института экономики РАН. М.: Наука, 2005 — 343 с. — (Экономическая наука совре менной России).

10. Яковец Ю.В. Инновационность инвестиций новый объект инвести ций.Инновации, 2003, №7.

11. Исмаилов Т. А., Гамидов Г. С. Инновационная экономика — стратеги ческое направление развития России в XXI веке. Инновации, 2003, №1.

12. Инновационная экономика/ А.А. Дынкин, М.В. Грачев, Н.И. Иванова и др. 2 изд, исправленое и дополненное . — М.: Наука, 2004, — 352 с.

13. Садков В.Г., Машегов П.Н., Збинякова Е.А. Оценка уровня иннова ционности экономики и ключевые направления формирования целостной многоуровневой национальной инновационной системы. ИнВестРегион.

2006, №1.

14. Денисюк В.А. Оценка инновационной активности экономики Украи ны. Наука та наукознавство. — 2006, №4. Додаток. — С. 230 246.

15. Ежегодный отчет Connectivity Scorecard 2009. http://www.ta rio.ru/news/russia/?id=2136 16. European Innovation Scoreboard 2008: Comparative analysis of innova tion performance. January 2009.

17. OESD Science and Engineering indicators 2008.

18. Денисюк В.А. Високі технології і високонаукоємні галузі — ключові напрями в інноваційному розвитку. // Економіст. — 2004. — №5. — С. 76 81.

19. Конкурентоспроможність економіки України: стан і перспективи підви щення / За ред. д ра екон. наук І.В. Крючкової. — К.: Основа , 2007. — 488 с.

20. Денисюк В.А. Инновационная составляющая в новом измерении глобальной конкурентоспособности стран // Инновации. — 2007, №8. — С. 68 71.

21. Пахомов Ю. Развитие как коррекция инерционного курса в контексте глобальной конкуренции. // Економічний часопис ХХІ. — 2004. — №3. Стаття надійшла до редакції 23.03.2009 ЕКОНОМIСТ•№4•КВІТЕНЬ•2009

25