Вiсник еменiвщини С Щотижнева громадсько-інформаційна газета
Вісник Семенівщини Усі її люблять, до»ро– гарна газета, Є що диви сь, є щослі й малі, читати, Рубрики в ній ти Також дискусії, є і – про життя на селі. ре кл ам Щиро вітають люде й з Дн нароа,джпреногнняоз по погоді, є і вірші, , є і події, веселі й су Тож не барітем мні. Індекс 99524 ьснікя,олпередплата вже йде! и й нікого не підведе .
№ 22 (696) · П’ЯТНИЦЯ · 11 червня 2021 року
КРИВА РУДА ПРИЙМАЛА ЕКОЛОГІВ З УСІЄЇ КРАЇНИ
13 червня —
День працівників легкої промисловості Своє професійне свято представники легкої промисловості щорічно відзначають у другу неділю червня, воно було засноване Указом Президента України від 9 червня 1994 року. Українське виробництво щороку набирає обертів. З’являється все більше місцевих дизайнерів, майстрів-аматорів, а також національних брендів, які складають конкуренцію іноземним маркам. Хутряні вироби, взуття, текстильна продукція – не гірші, ніж на міланських подіумах! Завдяки такому активному розвитку галузі все більше українців вибирають вітчизняного виробника. А вибирати є з чого: хочете з перламутровими ґудзиками, хочете без, з хутром або рюшами, зі шкіри та замші, вишиванку або вечірню сукню, чобітки, в’язані черевички з «помпончиками» – є все, чого душа забажає. У цей день залишається лише подякувати місцевим майстрам за красиву, модну і якісну продукцію українського виробництва! Семенівська організація політичної партії «Рідне місто»
3 та 4 червня дендрологічний парк загальнодержавного значення «Криворудський» відкрив свою красу, яка створюється з любов’ю простими сільськими жителями, для учасників Всеукраїнської науково-практичної конференції «Біорізноманіття: інноваційна діяльність у системі екології і освіти». Захід присвятили 60-річчю заснування дендропарку, і відсвяткувати ювілей, підтримати ідею збереження довкілля до Кривої Руди з’їхалося чимало природолюбів, науковців, наукових співробітників та друзів місцевого парку з усіх куточків України. В урочистій церемонії відкриття конференції взяли участь депутат Полтавської обласної ради Володимир Ярошенко, селищний голова
Людмила Милашевич, начальник відділу культури і дозвілля Інна Календарь, директор ТОВ «Райземінвест-2017» Петро Сліпаченко, директор ТОВ «ТРК-Інформ» Любов Книш. Учасників привітали гурт «Ровесник», екологічний театр «Червона стріла», дует Наталії Кисіль та Івана Черниша. Всеукраїнська конференція була зареєстрована і готувалася більше року спільно з Полтавським національним педагогічним університетом імені В. Г. Короленка. У ході роботи конференції у шести секціях 98 авторів представили свої статті до збірки конференції. Із доповідями та вітаннями виступали представники НДП «Софіївка», Ботанічного саду ім. О. В. Фоміна, Сирецького дендропарку м. Київ,
Чернігівського НПУ, Устимівського дендропарку, Дослідної станції лікарських рослин с. Березоточа, Березоворудського парку, Хорольського ботсаду, Диканського ландшафтного парку, ГО «Українська Спілка Ірису» ПНПУ ім. Короленка, ПДАА та інших організацій і установ. У ході конференції присутні відвідали Криворудський дендропарк та переглянули виставку конкурсних і наукових робіт ТО «Друзі природи». Також презентовано новий проєкт «Музей живого дерева» та проведено екскурсію «Від сільського парку до дендропарку загальнодержавного значення». Учні Криворудської школи представили власний проєкт «Ароматерапевтична яма», в рамках якого можна насолодитися ароматами ефірних культур. Михайло ПОГРІБНИЙ
МАЙСТЕР, ЯКИЙ ЗРОБИВ СЕБЕ САМ
Швидко минають роки, змінюються художні уподобання, смаки й люди, приходять нові покоління митців, з’являються нові імена. І на стрімких хвилях нашого сьогодення, сповненого драматизму і гострих проблем часу, дедалі активніше переглядаються непорушні авторитети, критично переоцінюються, здавалося б, незаперечні мистецькі здобутки. Проте в історії нашої культури назавжди залишаються майстри, які своєю працею і талантом якнайповніше віддзеркалюють у своєму власному житті і творчій діяльності гарячий подих часу, його численні суперечності та проблеми. Приємно, що і сьогодні шанувальники живопису відкривають для себе нові імена, мабуть, тому, що в усьому неповторному звучить голос краси, метафори прекрасного. Їхні імена ми часом забуваємо за сірістю буденщини, але хіба чесно викреслювати з нашої історії ці славні імена наших
земляків: Леоніда Позена, Тимофія Лящука, Володимира Білоуса, Сергія Павленка з Оболоні; Миколу Назаренка, Івана Кравченка, Михайла Рудакова, Леоніда Чуракова, Миколу Кривенка, Жанни Романенко, Анатолія Качана, Валерія Дем’яненка, Валентина Чорнобая, Григорія Журавля, Олега Міщенка, Леоніда Бурнаховського, Миколу Оніщенка, Михайла Митуса із Семенівки; Ігоря Панича з Іванівки, Василя Артикульного із с. Брусове, Дмитра Захарченка із с. Рокити, Василя Таткала із с. Горошине, Ольгу Кондакову із Степанівки, Василя Лапушкіна із хутора Маньківка, Остапа Галіцина із с. Очеретувате, Володимира Ленченка із Біляків, Григорія Іващенка з Бурімки, Івана Аполлонова, Юрія Самойленка і Миколу Гергеля з Веселого Подолу. Серед названих імен є член Товариства передвижників (1880 р.), академік Петербурзької Академії мистецтв (1895 р.), народні художники України, Білорусії, заслужені
художники України, РСФСР, заслужені діячі мистецтв України, лауреати різноманітних мистецьких премій, учасники багатьох міжнародних, всесоюзних та республіканських виставок, члени Національної Спілки художників України, талановиті самобутні художники. Вони прославили наш край, відроджували художні традиції, доклали багато зусиль, енергії, вміння, таланту і продовжують нині творити в ім’я того, щоб українське мистецтво вічно жило і розвивалось. Творчість – це завжди таїна, це мова душі творця. Саме завдяки їй митець прагне пізнати сокровенну суть буття і повідати про це іншим. І чим глибше спроможний творець пірнути в глибину генетичної пам’яті свого народу, тим більш значимі знання істини він здатний віднайти і відобразити їх у своїх творах. Сьогодні моя розповідь про нашого земляка, військового, талановитого самодіяльного худож-
ника, майстра, який зробив себе сам, – Миколу Гергеля. Я відкрив його для себе особисто і представляю для широкого загалу читачів і шанувальників малярського мистецтва, як нагадування про тих самородків, хто самовіддано творив і нині міцно тримає в руці пензля, пишучи історію Української держави, красу, велич і її звитягу. У довіднику-антології «Літератори й митці Семенівщини», авторами якого є наші відомі земляки: письменник, журналіст, кінодраматург, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка, заслужений діяч мистецтв України Микола Шудря і краєзнавець Євген Бутенко, знаходимо такі рядки: «Гергель Микола Васильович (16 березня 1928, с. Веселий Поділ Семенівського району Полтавської області – 26 серпня 1996, м. Київ) – кадровий військовий, самодіяльний художник. Народився в селянській сім’ї. У 1946 році закінчив Паніванівську семирічку. У 19481951 роках навчався у Київському
піхотному училищі. Потім майже 9-літнє перебування у військах в Австрії. Здобув спеціальність ракетника, із 1970 р. і до відставки у 1977 р. служив у Луцьку. Останні роки – начальник штабу (із 1975 р. – у званні полковник). Після виходу на пенсію жив і працював у Києві. Мистецтвом захоплювався з дитинства. У школі оформляв стіннівки, плакати, гасла. Із пензлем і олівцем ніколи не розлучався, малював портрети, ікони, краєвиди. Його твори зберігаються в родині та у приватних руках». Сформувати повну уяву для себе із цих коротких, лаконічних слів про людину відому, яка все своє життя присвятила вірному служінню Батьківщині, мистецтву, неможливо. Задовольнитися можна лише головними віхами його яскравої біографії, а про Миколу Гергеля хочеться розповісти якомога більше, адже він дійсно цього вартий...
НАЙСВІЖІШІ НОВИНИ ДЕРЖАВИ, ОБЛАСТІ ТА РАЙОНУ НА SEMENIVKA.COM.UA
4 стор.