Вiсник еменiвщини С Щотижнева громадсько-інформаційна газета
Ще не вмер Укра їни і слава, і воля. Ще нам, браттла я м ол од ії, усміхнеться доля. Згинуть наші ворож ен ьк и, як роса на Запануєм і ми, брат тя, у своїй сторонсоцінц. і,
№ 11 (735) · П’ЯТНИЦЯ · 6 травня 2022 року
8 травня – День пам’яті та примирення 9 травня – День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні
9 травня минає 77 річниця з Дня Перемоги над нацизмом. Усе більше віддаляють від нас грізні роки Другої світової війни, однієї з найжорстокіших у світі. Але час не владний над нами, їх не стерти ні з пам’яті народної, ні з скрижалей історії. Гірку чашу болю і страждань сповна довелося випити нашому народові. Великою ціною нам досталася Перемога. Україна втратила за роки війни понад 7 мільйонів своїх синів і дочок. Учасники війни, які виявили небачену стійкість і мужність, щоб існувала наша держава і нові покоління її громадян, і сьогодні серед нас. Та, на жаль, із кожним роком їх, живих свідків історії, залишається все менше. У спогади відходить ціле покоління героїв-захисників рідної землі від фашизму. Ми повинні віддати свою повагу і любов живим ветеранам і пам’ятати про життєвий подвиг у роки війни тих, хто загинув чи помер. Увага і чуйність – це не найменше, що ми можемо і повинні робити для ветеранів. Тож, віддаючи данину глибокої поваги і вдячності колишнім фронтовикам і трудівникам тилу, бажаємо здоров’я, миру на нашій українській багатостраждальній землі, довгих років життя. Президія ради ветеранів відокремленого підрозділу територіальної громади в Семенівській селищній раді ********** Друга світова війна стала найбільш кривавою і жорстокою в історії людства (загинуло від 50 до 85 мільйонів людей). Україна вшановує пам’ять кожного, хто боровся з нацизмом, а також інших жертв війни. Акцентуємо увагу в ці дні на людське, а не лише на геополітику і військову стратегію й тактику. Надзвичайно важливо згадувати та вшановувати подвиг ветеранів, котрі боролися з нацизмом і перемогли його. Але не менше заслуговують на увагу та пам’ять інші, кого торкнулась війна, – військовополонені, остарбайтери, підпільники, діти війни, цивільні, які постраждали від окупації і бойових дій, що прокотилися через їхні міста і села. Війна – це не лише танки, гармати і видовищні бої, війна – це мільйони маленьких і великих людських бід, які тривали роками. Схиляємо голови у пошані перед усіма, хто, не шкодуючи себе, зупинив Другу світову війну та приніс мир і надію. Засвідчуємо роль українського народу у перемозі над нацистською Німеччиною у Другій світовій війні та повністю підтримуємо заяву Верховної Ради України у неприпустимості присвоєння Росією перемоги над нацизмом. Семенівська організація політичної партії «Рідне місто»
РОДИНА КОСАЧОВИХ IЗ ХАРКОВА:
«ДУЖЕ ХОЧЕТЬСЯ ДОДОМУ» Харків – великий індустріальний центр. Промисловий і транспортний осередок України. Місто науки та культури, місто-мільйонник... Із першого дня повномасштабного російського вторгнення місто Харків щодня зазнає бомбардувань й обстрілів. Починаючи з 24 лютого, життя «східної столиці» та мільйонів її мешканців змінилося докорінно. Їхні долі – тепер частина Полтавщини, що стала другою домівкою наших співвітчизників із «гарячих точок» країни... А чимало харків’ян знайшли прихисток саме в Семенівській громаді. Мирне життя родини Косачових проходило у тихому затишному куточку на сході Харкова – мікрорайоні Індустріальному. Тетяна за професією фармацевт, завзята, цілеспрямована, комунікативна. Дуже любить подорожувати. «Я досліджую світ», – як про себе говорить дівчина. Олег знайшов себе у робітничій професії слюсаря механоскладальних робіт на фабриці «Варіант», що є провідним виробником опалубки та будівельних риштувань для монолітного будівництва в Україні. Його робота – металообробка – потребує точності й відповідальності. Найменший член сім’ї – 12-річний Ярослав, дитинство якого нічим не відрізнялось від інших українських дітей. Він захоплюється баскетболом, комп’ютерними іграми і, як усі хлопчаки, інколи приносив приємного клопоту своїм люблячим батькам. 24 лютого для родини Косачових, як і більшості українських родин, усе перевернулося з ніг на голову. Війну вони зустріли на 14 поверсі своєї квартири. Із вікон багатоповерхівки на власні очі бачили жахіття бойових дій, руйнування... По один бік будинку – винищувачі, з іншого – артилерійські «Гради», а коли над будинком збили ракету – було наймоторошніше. «Сидимо на кухні з чаєм, із джерел світла лише свічка, бо дотримуємось світломаскування, і тут фактично темрява в одну мить перетворюється в яскравий спалах, від якого ще тривалий час була заграва на небосхилі, – розповідає Тетяна Косачова. – Я всіх виштовхую в укриття і біжу останньою. Шлях у
чотирнадцять поверхів промайнув за мить». Після цього вид із вікна став ще більш апокаліптичним: уламки збитої ракети та зруйновані будівлі від її падіння. Ще довго харків’яни не могли, хоч і звучить це як протиріччя, миритися з війною: намагалися ходити на роботу та, загалом, займатися буденними речами. Вони вірили в краще. Ось-ось і все пройде – думав Олег, спочатку велика радість була після затишшя, а потім усе починалося спочатку. 10 днів жаху змусили родину переосмислити цінності: життя понад усе. Особливо після випадку, коли неподалік повністю згорів цілий будинок. За збігом обставин друзі із Семенівки покликали до себе: – Ми ніколи не були в Семенівці, але дуже задоволені, є аптеки, є лікарня, все основне, що потрібно для існування людини, та головне – тут відносно мирно. Я дуже вдячна Альоні Сушко за те, що не кинули в біді, хоч як не тяжко було від’їжджати, залишивши рідну домівку, всі свої речі, роботу й улюблене місто, – говорять гості нашого селища.
Особисто мені не надто подобається слово «переселенець», тому і в цій публікації його не використовую. Адже вже третій місяць немає значення чи ти полтавець, чи харків’янин, киянин чи донеччанин. Ти або українець, або ні! У гостях добре, а дома краще. Звісно, дуже хочеться додому, тому родина Косачових чекає гарних новин із фронту і при першій можливості вони поїдуть додому. І це, гадаю, справедливе прагнення людей, чиї долі обпалені війною... Харків вважається найбільш російськомовним містом. 11 лютого під час виступу на Конгресі місцевих влад Харківський міський голова Ігор Терехов менше хвилини говорив українською і перейшов на російську, на що звернув увагу президент України Володимир Зеленський: «Не соромтеся! Ви так соромилися перейти на російську мову. Ми не боїмося цього. Ми знаємо, що в Харкові багато хто говорить по-російськи, але всі думають українською і дуже проукраїнською»... Напевно, через це, з 24 лютого по цей день ворог безжально знищує
Харків, не розуміючи, що харків’ян не знищити, бо вони вірні своїм принципам. Сьогодні на вулицях нашого селища все частіше можна почути російську. А от Таня, Олег і Ярик не гають часу і намагаються більше спілкуватися українською – Полтавщина надихає до цього, врешті-решт це душа України. Вони не нарікають на долю й продовжують жити далі. До слова, дякуючи Семенівській районній філії Полтавського обласного центру зайнятості, Олег став співробітником «Абсолют-Маркету». Підсумувала нашу розмову сім’я Косачових (на фото) з оптимізмом та надією в настання миру: «Ми дуже віримо в те, що рано чи пізно повернемось в рідний Харків! Ми віримо в перемогу»! Станом на початок цього тижня у Семенівській територіальній громаді зареєструвалося понад 1800 осіб, тому про їхні долі ми ще дізнаємось на сторінках «Вісника Семенівщини». Михайло ПОГРІБНИЙ, фото автора
Війна у цифрах. Станом на 3 травня зареєстровано внутрішньо переміщених осіб:
в Оболонській ТГ – 746
у Семенівській ТГ – 1846
НАЙСВІЖІШІ НОВИНИ ДЕРЖАВИ, ОБЛАСТІ ТА РАЙОНУ НА SEMENIVKA.COM.UA
Вiсник
2 стор.
6 травня
Семенiвщини
2022 року
ПОЛКОВОДЕЦЬ ІЗ БІЛЯКІВ Життєвий шлях полководця Максима Кравченка для багатьох міг би стати прикладом того, як мрія та наполегливість долають усі перешкоди. У багатодітній сім’ї Павла і Марії Кравченків було п’ятеро дітей – Іван, Тихін, Єфрем, Максим і Явдоха. Батьки змалечку привчали їх до роботи. Хлопці опановували батькову науку – всю чоловічу роботу: заготовляли на зиму хмиз і дрова, щоб топити піч, виконували всі земляні роботи, наношували води для прання і приготування страв, доглядали домашнє господарство. Виконувати всю жіночу роботу Явдоху навчала матуся. У сім’ї панували мир, злагода, взаєморозуміння і повага. Тому кожен день починався без нагадувань про те, що кожному потрібно робити. Батьки з ранку до вечора тяжко працювали разом із кріпаками на місцевих поміщиків, яким належали найродючіші землі, величезні господарства і безліч маєтків. Село Біляки, в якому відбувалась описана мною подія, довгий час належало до багатьох рангових маєтностей і лише з кінця ХVІІІ століття частина прилеглих до околиці села належала поміщикам, землевласникам Капністам, Постніковим, Машковським і найбільше – Родзянкам. Якщо в кількох словах описати історію села Біляки, то засноване воно у ХVІ столітті. На карті України французького військового інженера і картографа Гійома Левасенра де Боплана, укладеній у 1660 році, було позначено як Голяки, від великого озера, що прилягало до південно-східної околиці села. Назва ж Біляки з’являється у документах середини ХVІІІ століття. Бурхливий час, карколомні перипетії Громадянської війни кривавим рубцем позначилися на долі мільйонів людей. А потім голод, боротьба
з розрухою. І все це потребувало величезного напруження сил, волі, думок... Максим, четвертий син – продовжувач славного козацького роду Кравченків, народився 1 травня 1903 року. Доля вготувала йому надзвичайно складні життєві випробування... Серед своїх ровесників юнак помітно виділявся проникливим аналітичним розумом, мав неабияку природню силу, якою ніколи не хизувався. Його поважала сільська молодь і обрала своїм ватажком. Простий селянський хлопець у 19-річному віці вступив добровольцем до будьонівської армії і брав активну участь у Громадянській війні. Після перемоги революції Максима Кравченка, як одного з кращих бійців, направляють навчатися до військової Академії імені Фрунзе. По закінченню служить у Червоній Армії, командує полком, дивізією. Максим Павлович зарекомендував себе військовим спеціалістом високого класу – розумним, енергійним, хоробрим, дисциплінованим. Мужність, відвага і честь стали головними критеріями його життя... У роки Другої світової війни М. П. Кравченко командував 83-ою бригадою морської піхоти – другими найелітнішими військами після повітряно-десантних. Командував танковою бригадою морської піхоти і стрілецькою дивізією. Звільняв Новоросійськ, Тамань, Крим, Кавказ, брав участь у війні з Японією. У багатотомному виданні історії Великої Вітчизняної війни 19411945 років і в Інтернеті знаходимо біографію Максима Павловича Кравченка і бойовий шлях очолюваних ним 83-ої бригади морської піхоти, танкової бригади і стрілецької дивізії: «Кравченко М. П. Відомий радянський воєначальник народив-
ся (1.V.1903) в селі Біляки Заїчинської волості Хорольського повіту Полтавської губернії, українець. У РККП з 1920 року. Закінчив перші Кримські кавалерійські курси командного складу в місті Сімферополі (1924), кавалерійську школу при Грузинській об’єднаній військовій школі (1926), КУНС при Академії Генерального штабу Червоної Армії (1940). У Громадянську війну 23 серпня 1920 року добровільно вступив у 43-й Червонокозачий полк. У серпні 1921 року приступив до командування 83-ою окремою стрілецькою бригадою 47-ої армії, підрозділи якої в цей час брали участь у Новоросійській оборонній операції. У боях за Новоросійськ із 3 по 9 вересня 1942 року особисто керував вуличними боями батальйонів. Після величезних втрат останки, що залишилися від бригади, були виведені на переформування, де на їх базі була сформована 2-а окрема бригада морської піхоти. 21 вересня М. П. Кравченко отримав наказ командуючого Новоросійським оборонним районом знову приступити в розпорядження 47-ої армії, яка вела тяжкі бої, затримуючи наступаючого від станиці Абінської противника. У запеклих боях під станицею Шанжучною в Абінському напрямку з 25 по 28 вересня підполковник М. П. Кравченко показав себе грамотним і хоробрим командиром. У результаті його умілих і сміливих дій частини бригади продвинулися на 15 км і повністю розбили 12-й і 21-й батальйони та частково 5-й батальйон 3-ої румунської гірської стрілецької дивізії. Знищили при цьому велику кількість живої сили і техніки, захопили великі трофеї. Із 4 жовтня 1942 року бригада була перейменована у 83-ю окрему морську стрілецьку і вела важкі бої по захопленню важливого стратегіч-
ного об’єкта противника – селища Ерівейське. Із 12 жовтня бригада вийшла в резерв 44-ої Армії, а 17 жовтня – в резерв 56-ої Армії і вела важкі оборонні бої на Туапсенському напрямку. З 19 листопада бригада була виведена в резерв командуючого Чорноморської групи військ. 13 грудня 1942 року бригада була нагороджена орденом Червоного Прапора. Цього ж ордена був удостоєний і її командир, полковник М. П. Кравченко (31.12.1942 р.). У лютому 1943 року полковник Кравченко був признчений командиром 226-ої окремої танкової бригади. Формував він бригаду у місті Ленінокані і служив у 45-й Армії Закавказького фронту. У травні 1945 року був зарахований у розпорядження ГУКНКО і направлений у Приморську групу військ Далекосхідного фронту, призначений командиром 335-ої стрілецької дивізії 25-ої армії. На заключному етапі війни СРСР надав велику допомогу народам Китаю та Кореї в боротьбі проти японських окупантів. У надкороткі терміни було розгромлено головну силу сухопутних військ мілітаристської Японії – Квантунську армію. У серпні-вересні 1945 року дивізія, якою командував Максим Павлович Кравченко, у складі Чугуєвської оперативної групіровки Першого Далекосхідного фронту, а згодом 88-го стрілецького корпусу брала участь у Харбіно-Гиринській операції. Після війни з лютого 1946 року полковник Кравченко командував 16-ою бригадою морської піхоти Порт-Артурської військово-морської бригади 5-го ВМФ. У квітні 1947 року був увільнений у запас. М. П. Кравченко нагороджений найвищою відзнакою Батьківщини – орденом Леніна, трьома орденами Червоного Прапора, орденом
Червоної Зірки, Слави І, ІІ ступенів, понад 20 медалями, серед яких «За відвагу», «За бойові заслуги», «За оборону Кавказу», «За перемогу над Японією» та інші». Після увільнення в запас Микола Павлович постійно проживав на Кавказі. Мав дружину, грузинку за національністю, Ксенію Христофорівну, сина Юрія, який, як і батько, став видатним воєначальником, полковником. Микола Павлович багато років поспіль улітку приїздив у рідне село Біляки до родичів, часто зустрічався з односельцями, школярами місцевої школи. Він дуже любив свій край, село, його чарівну природу, тишу, неповторні навкруги краєвиди. Адже найдорожче у житті – людське тепло, рідна сторона... Усе пережите негативно вплинуло на здоров’я Миколи Павловича, він часто хворів. Укотре приїхавши на свою малу батьківщину, тяжко захворів, стався черговий інфаркт, який прикував його до ліжка, а згодом призвів до смерті. Поховали славного полководця у Біляках на сільському кладовищі, поряд із могилою брата, як він і заповідав. Валерій ЗІНЧЕНКО
Асоціація «Кластер «Меди Межиріччя» інформує Набір «Аорті горіхове з акацієвим медом»
Горішки багаті на білок, ненасичені жирні кислоти, в тому числі омега-3, а також вітаміни В6, фолат та ніацин. Акацієвий мед у поєднанні з горіхами – це Білок, що міститься в горіхові, може повне тільки смачні ласощі, а ще дуже корисний ністю замінити м’ясо, до того ж, він набагато продукт для всього організму. швидше засвоюється організмом. 400 грам такої їжі може повністю замінити добову норму спожитої їжі, при цьому людина отримає всі необхідні йому речовини. Мед є прекрасним провідником для всіх мікроелементів, що входять до складу горіхів, тим самим посилюючи їх корисні властивості. Такий засіб використовують як допоміжний лікування при різних захворюваннях, але найчастіше горіхи з медом вживають для заповнення витрачених фізичних, нервових і розумових сил. Ось лише декілька корисних властивостей цих смачних солодощів: - благотворно впливає на роботу серця і кровоносних судин; - є профілактикою інфаркту; - знімає втому і додає сили організми; - збільшує розумову активність; - добре бадьорить; - підвищує настрій; - знімає головний біль при мігрені;
Медові вина – смачно, корисно, натурально!
Медові напої (медові вина) – частина української історії, адже вони користувалися попитом ще у козацькі часи. Їх варили і вживали на свята, часто готували спільно, громадою. Мед був сакральним, обрядовим, ритуальним напоєм. Часи йдуть та змінюються, але українці, як і раніше, займаються бджільництвом. А значить і медові напої не втратили своєї актуальності. Їх називають по-різному – питні меди, медові вина, медівка – але незалежно від назви вони є смачними та корисними. Технологія виготовлення питного меду дуже схожа на винну, але замість виноградного соку використовується розчин меду
- покращує сон; - допомагає при запорах і неправильної роботи кишечника; - регулярне вживання підвищує шанси при зачатті; - стимулює жіночий статевий потяг; - також такий засіб дуже корисно для чоловіків, тому що горіхи є природним афродизіаком. З його допомогою збільшується кількість сперматозоїдів і поліпшується кровообіг в статевих органах; - мед з горіхами відновлює організм жінки після пологів і значно підвищує кількість грудного молока; - як би не здавалося дивним, але горіхи з медом можна вживати під час дієти. Завдяки своїй можливості покращувати апетит, з'їдена вранці ложечка такого продукту допоможе добре поснідати, при цьому зберігаючи ситість довгий час; - також, коли організм не отримує звичну кількість калорій він починає відчувати стрес, а горіхи з медом можуть допомогти зняти нервову напругу. Варто зазначити, що кожен горіх використовується для
у воді. І, як і справжнє вино, медівка виготовляється без додавання спирту та з використанням кращих французьких дріждів Lalvin EC 1118, які були локалізовані і виділені в Інституті Виноробства Шампані (Франція). До того ж, як відомо, мед – це цілющий продукт та джерело корисних речовин. Саме тому медівку можна вживати не тільки для задоволення, а й для оздоровлення. Усі медові вина виготовлені з меду, зібраного на екологічно чистих полях Полтавщини, до того ж «Меди Межиріччя» є першою в Україні торговою маркою, яка отримала ліцензію на виготовлення цих смачних, ароматних і корисних напоїв! Актуальні смаки та ціни ви можете дізнатися у магазині «СВ». Скуштуйте – і ви закохаєтеся!
досягнення певної мети: Мигдаль добре впливає на стан серця і судин, також він має жовчогінну властивістю; Вчені стверджують, що регулярне вживання фундука допомагає в боротьбі з онкологічними захворюваннями. Його навіть можна виростити в домашніх умовах з горіха; Арахіс допомагає організму заповнити втрачені сили; Горіхи кеш’ю допомагають хворим зміцнити імунітет, здатні привести в норму такі показники, як рівень цукру, холестерину, вилікувати астму, бронхіт, зупинити розвиток інфекційної хвороби, позбутися від дизентерії, кишкового розладу, зміцнити судини. Придбати набір ви можете у магазині «СВ» (поблизу кафе «Гармонія») по доступній ціні – всього 90 грн за 4 баночки. Спробуйте – вам сподобається!
Вiсник
6 травня
ВЕРХОВНА РАДА НАЗВАЛА НЕПРИПУСТИМИМ ПРИСВОЄННЯ РОСІЄЮ ПЕРЕМОГИ НАД НАЦИЗМОМ Верховна Рада України (ВРУ) на своєму засіданні у вівторок, 3 травня, ухвалила заяву з нагоди 77-ої річниці перемоги над нацизмом у якій наголосила на неприпустимості присвоєння Росією перемоги над нацизмом у Другій світовій війні, яка стала спільним досягненням Антигітлерівської коаліції та визвольних рухів. Про це повідомили на сайті ВРУ. У Постанові (реєстр. №7343) українські парламентарі засвідчили роль українського народу у перемозі над нацистською Німеччиною у Другій світовій війні та відреагували на численні спроби Російської Федерації присвоїти виключно собі всі заслуги у перемозі над нацизмом. «Верховна Рада заявляє про неприпустимість монополізації Російською Федерацією перемоги над нацизмом у Другій світовій війні, яка стала спільним досягненням Антигітлерівської коаліції та визвольних рухів, а сама війна спільною трагедією народів світу», – зазначається у заяві. Верховна Рада також наголошує, що злочини Російської Федерації в Україні, мають бути зупинені, а росій-
3 стор.
Семенiвщини
2022 року
ський путінський режим – засуджений, і переможений спільними зусиллями усього цивілізованого світу та само, як нацистська Німеччина. Спікер Верховної Ради України Руслан Стефанчук заявив, що ця постанова є актом протесту проти системного знецінення, перекручення та маніпулювання Росією моральним спадком учасників Другої світової війни. «РФ не має права апелювати до спадщини перемоги над нацизмом, адже своїми діями де-факто повторює нацистські злодіяння й оскверняє пам’ять про подвиги ветеранів та учасників війни. Ми перемогли нацизм, переможемо й рашизм», – заявив Стефанчук. Зауважимо, що раніше повідомлялося про те, що парламент прийняв закон про перенесення святкування Дня перемоги з 9 на 8 травня. Втім інформація виявилась недостовірною. Насправді відповідний законопроект (№ 7297) нині не був на голосуванні. Натомість нардепи прийняли постанову №7343, що передбачає недопущення присвоєння Росії перемоги над нацизмом.
НЕ ЗАБУДЕМ ПОМ’ЯНУТИ Минув рік відтоді, як полинула в небесну височінь світла душа дорогої нам людини – Івана Степановича ПОГРЕБНЯКА. Підступна раптова хвороба забрала надії, мрії, сподівання, життя. Як боляче відчувати, що ми не мали змоги врятувати тебе, наш рідненький. Тяжкий душевний наш біль. Якби ти тільки міг ще довше жити – були б щасливі ми усі, але не в силах ми змінити Господню волю у житті. Таких, як ти, – не забувають, таких лиш вічно пам’ятають. Царство небесне тобі і вічний спокій. Із глибоким сумом дружина, сини, невістки, онуки та свати 24 квітня минуло шість років, як пішов від нас у вічне життя найдорожчий, рідний, любимий синочок, братик, тато, чоловік РЯСИК Юрій Іванович. Раптова смерть забрала Його у віці 34 роки. Родився і виріс у Семенівці. Закінчив школу № 1 без трійок. Дуже любив техніку. У віці 14 років зремонтував мотор автомобіля ВАЗ-2105. Навчався в Кременчуцькому політехнічному університеті на факультеті автомобілебудування. Займався підприємницькою діяльністю.
Забрав Бог Юру від нас у той час, коли буяли цвітом сади, все розквітало, оживало. А наш рідненький Юрасик уже ніколи не побачить цієї краси. Немає таких слів, щоб висловити свою печаль і біль утрати дорогої серцю людини. Скільки б часу не пройшло, Ти, рідненький, назавжди в наших серцях. Пам’ятаємо, любимо, сумуємо. Царство небесне Тобі, наш дорогий Юрочко... Земля Тобі пухом... Рідні
Жителі Оболонської та Семенівської громад отримали харчі від військових адміністрацій області й району Починаючи з кінця квітня, всі внутрішньо переміщені особи (ВПО) в Кременчуцькому районі отримують продуктові набори від Полтавської обласної військової адміністрації. Процес видачі на контролі в керманичів Полтавської ОВА Дмитра Луніна та Кременчуцької РВА Олега Лєдніка.
Саме Полтавщина була пілотною областю, де роздавали проднабори, а зараз усі 15 тилових областей почали видавати такі пакунки. Наразі в області проживають більше 150 тис. ВПО. 2 травня видача продуктових наборів відбулася в с. Оболонь, 3 травня – в с-щі Семенівка.
Куплю: телят, корів, биків, коней, кіз.
Шановні мешканці сіл та власники бджолиних сімей (пасічники)! Із 1 по 31 травня 2022 року на території Демидівської, Калениківської, Лиманської Другої, М’якеньківської, Покровської (Жовтневої), Говтвянської сільських рад, Решетилівської міської ради, Василівської, Веселоподільської, Заїчинської, Очеретуватської, Устимівської, Заможненської, Бутенківської, Великорублівської, Микилківської, Оболонської, Погребняківської, Трубайцівської сільких рад, Семенівської селищної ради Полтавської області СТОВ «Говтва» проводитиме обробку посівних площ засобами захисту рослин. За довідками звертатись за телефоном – 050-305-26-63. Агрономічна служба СТОВ «Говтва» За більш детальною інформацією звертатись до старостатів зазначених рад
Самовивіз. Цілодобово.
Тел.: 066-636-06-16; 096-674-95-86.
Вимушений забій. Найвища ціна
ПОСТІЙНО, ЦІЛОДОБОВО, ДОРОГО! Купуємо свиней, кнурів, свиноматок, биків,телиць, корів та проблемну худобу. Тел.: 066-549-00-84, 099-272-47-72.
Куплю: телят, корів, биків, коней, кіз.
Самовивіз. Цілодобово.
Тел.: 066-865-85-95; 097-230-23-19.
Вимушений забій. Найвища ціна
097-756-25-25, 066-574-31-66, 099-34-33-100.
Вiсник
4 стор.
Семенiвщини
ТОВ «ТРК-Інформ», рада сільськогосподарських товаровиробників адресують вітання із 95-річним ювілеєм учаснику бойових дій у Великій Вітчизняній війні Андрію Івановичу ЗІНЧЕНКУ (с. Богданівка), із 85-річним ювілеєм керівнику ФГ «Барвінок» Василю Федоровичу СПІВАКУ, із Днем народження – ветеранам сільськогосподарського виробництва, активістам громадського життя Ользі Григорівні САЛО (с. Оболонь) і Василю Миколайовичу ДОЛИННОМУ (с. Очеретувате), заслуженому працівнику культури України Вадиму Леонідовичу ФЕНІЧУ, директору Худоліївського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ст. Віктору Анатолійовичу КОСТЯНОМУ, професійному музиканту та аранжувальнику Вадиму Олексійовичу КОВ’ЯХУ, директору Семенівського краєзнавчого музею Лілії Станіславівні ЯРОВІЙ, голові Семенівської профспілкової організації працівників освіти і науки України Оксані Сергіївні КАЛЕНДАРЬ та колишній очільниці організації Ларисі Андріївні ГАРКАВІЙ, колишньому начальнику відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Семенівському районі Віктору Михайловичу КОРНІЄНКУ, колишньому секретарю Заїчинської сільської ради Людмилі Миколаївні ГОРЕВІЙ, колишньому начальнику фінансового управління РДА Людмилі Леонідівні МАРКОВІЙ, колишнім директорам шкіл: Калинівської – Валентині Іванівні СКЛЯРЕНКО, Наріжанської – Олені Миколаївні БІЛОУС, Вереміївської – Юлії Іванівні ВЄНДІНІЙ, а також «народній артистці села Погребняки» Вікторії Василівні МИРОНЕНКО. Бажаємо здоров’я, душевного спокою і тепла. Нехай віра і сила волі допомагають долати всі життєві труднощі і виклики сьогодення, йти по життю з високими прагненнями, щирою надією і всеперемагаючою любов’ю.
Рад ветеранів с. Рокити шле вітання із Днем народження Любові Михайлівні КОРЖ і Аллі Миколаївні ЗАПОРОЖЧЕНКО. Бажаємо міцного здоров’я, миру і благополуччя. Нехай кожен день іде Вам назустріч, розкриваючи обійми людської шани і Божого благословення. Валентина ВЕЖИЧАНІНА, голова ради ветеранів
Рада ветеранів с. Новоселиця сердечно вітає із 70-річним ювілеєм Григорія Васильовича ЛИЧКОВАХУ. Бажаємо Вам міцного здоров’я, добробуту, терпимості, віри в світле майбутнє, милосердя, тепла й злагоди рідних сердець та мирної квітучої весни. Ніна МИКІЛЬЧЕНКО, голова ради ветеранів
Адміністрація ПСП «Дружба» щиро вітає із Днем народження пайовиків с. Очеретувате: Надію Омелянівну БАЛАБАН, Тетяну Карпівну БОНДАРЕНКО, Олександра Григоровича КОБЗАРЯ, Ольгу Михайлівну КУЛІШ, Сергія Миколайовича СОЛОДА, Оксану Василівну ВОВК, Олександра Петровича КОРЮКОВА, Віктора Васильовича ВАСИЛЕНКА, Володимира Івановича ОБРЕВКА, Тетяну Вікторівну ВОВК, Петра Антоновича ЗАБОЛОТЬКА, Валентину Василівну КАСПІР, Лідію Василівну КАСПІР (80 років), Володимира Григоровича КРАВЧЕНКА, Анатолія Григоровича ОДНОВОЛА (75 років), Леоніда Михайловича ОДНОВОЛА, Людмилу Михайлівну ПШІННИК (55 років), Тетяну Василівну РИТЧЕНКО, Ніну Володимирівну ЧЕНЧОВУ, Петра Івановича ФРАНЦЕВИЧА, Валентину Павлівну ВОВК, Василя Миколайовича ДОЛИННОГО, Івана Олександровича ЗАБОЛОТЬКА (55 років), Ганну Микитівну КУЛІШ, Сергія Миколайовича КУЛІША, Аллу Вікторівну СТАНЄВУ (50 років), Ларису Іванівну ЧЕНЧОВУ і Ларису Володимирівну ЧЕЧУЙКО. Бажаємо шановним іменинникам міцного здоров’я, життєвої наснаги, терпіння. Нехай ваші оселі будуть сповнені сонячним світлом, теплом, щастям, радістю і достатком. Довгих років мирного життя вам зичимо, упевненості в кращому майбутньому.
Адміністрація ПСП «Дружба» щиросердно вітає із Днем народження електрогазозварника Володимира Тарасовича ШЕВЧЕНКА, водія Сергія Володимировича АНДРУЩЕНКА, бджоляра Андрія Володимировича ЄРУПСАНОВА і тракториста Сергія Миколайовича МИХАЙЛЮТУ. Бажаємо шановним іменинникам доброго здоров’я, наснаги, міцності духу і сердечного тепла. Хай буде щастя і мир у ваших оселях і в нашому рідному домі – Україні.
Рада ветеранів с. Очеретувате вітає із 85-річним ювілеєм Лідію Василівну КАСПІР, із 75-річним ювілеєм – Анатолія Григоровича ОДНОВОЛА, із Днем народження – Ольгу Нестерівну СПІВАК, Олександра Володимировича СПІВАКА, Надію Омелянівну БАЛАБАН, Тетяну Карпівну БОНДАРЕНКО, Ольгу Михайлівну КУЛІШ, Олександра Петровича КОРЮКОВА, Петра Антоновича ЗАБОЛОТЬКА, Ніну Володимирівну ЧЕНЧОВУ, Володимира Григоровича КРАВЧЕНКА, Нілу Михайлівну СТАНЄВУ, Лідію Іванівну БІРЮЛІНУ, Галину Максимівну АНОХІНУ, Ларису Володимирівну ЧЕЧУЙКО, Ганну Микитівну КУЛІШ, Василя Миколайовича ДОЛИННОГО, Віктора Миколайовича КУЛІША і Тетяну Василівну КРАВЧЕНКО. Хай доля щодень нагороджує вас, шановні іменинники, всіма життєвими благами, обдаровує міцним здоров’ям, життєвою силою та енергією, наділяє довголіттям у мирі і людській шані за ваші добрі справи. Катерина КЛИМЕНКО, голова ради ветеранів
Адміністрація ТОВ «Гранд-Буд 2010» вітає із Днем народження підсобного робітника Сергія Андрійовича МОЙСУ. Міцного здоров’я бажаємо Вам, шановний імениннику, особистого щастя, невичерпної енергії і наснаги у всіх справах. Хай у Вашому домі завжди панують мир і злагода, серце повниться добротою, життя і праця – успіхами. Нехай кожен прожитий день буде світлим і радісним, сповненим тепла та любові рідних і близьких людей, щирості і доброзичливості друзів та колег.
Так тримати! Призери регіонального туру Всеукраїнського конкурсу малюнків «Охорона праці очима дітей» у 2022 році: І місце – Олександра Стеблян, 7 років (Семенівський ЗЗСО № 2, викладач – Жанна Романенко); ІІ місце – Єва Телешун, 7 років (Семенівський ЗЗСО № 2, викладач – Жанна Романенко); ІІ місце – Сергій Зеленець, 12 років (Семенівський ЗЗСО № 2, викладач – Жанна Романенко); ІІІ місце – Катерина Безпалько, 12 років (Семенівський ЗЗСО № 2, викладач – Жанна Романенко). Призери ІІ Міжнародного конкурсу (VІІІ Всеукраїнського) фестивалю-конкурсу учнівської та студентської творчості «Змагаймось за нове життя», присвяченого Лесі Українці: І місце у категорії «Декламація» – Лілія Погрібна, вихованка дошкільної групи Семенівського ЗЗСО № 2 (вихователі Л. Л. Підгорна, Ю. М. Юрченко); І місце у категорії «Малюнок» – Анна Клевчук, учениця 6 класу Семенівського ЗЗСО №1 (учитель О. М. Дунай); ІІІ місце у категорії «Малюнок» – Альбіна Пінчук,
+70...+160
Вівторок, 10 травня
+30...+150
«Вісник Семенівщини»
учениця 10 класу Семенівського ЗЗСО № 1 (учитель О. М. Дунай); ІІІ місце у категорії «Малюнок» – Олександра Стовбун, учениця 6 класу Семенівського ЗЗСО № 1 (учитель О. М. Дунай); ІІІ місце у категорії «Малюнок» – Яна Кобеняк, учениця 9 класу Семенівського ЗЗСО № 1 (учитель О. М. Дунай); ІІІ місце у категорії «Твір» – Софія Шатило, учениця 8 класу Семенівського ЗЗСО № 1, вихованка Семенівського БДЮТ (учитель З. В. Заложчик); подяка, категорія «Малюнок» – Анастасія Личковаха, учениця 6 класу Семенівського ЗЗСО № 1 (учитель О. М. Дунай). V Всеукраїнський учнівський літературномистецький конкурс «Стежками Каменяра» від Міжнародного фонду Івана Франка: І місце у номінації «Проза» – Софія Шатило, вікова категорія 14-16 років (учитель З. В. Заложчик). Вітаємо нашу талановиту молодь та їхніх наставників. Так тримати! ТОВ «Телерадіокомпанія-Інформ»
Середа, 11 травня
+60...+160
Свідоцтво про державну реєстрацію ПЛ № 1246-503ПР від 23 липня 2018 року. Засновник: ТОВ «Телерадіокомпанія-Інформ». Код ЄДРПОУ 31432679. Р/р UA653052990000026002021206561 в Семенівському відділенні ПГРУ Приватбанк, МФО 331401.
Директор Л. В. Книш, головний редактор М. М. Погрiбний
Четвер, 12 травня
+100...+200
Липнягівська рада ветеранів вітає із Днем народження Любов Іванівну КАНДИБЕЙ, Любов Петрівну ОТЧЕНАШЕНКО, Тетяну Миколаївну КОВАЛЕНКО, Наталію Костянтинівну ГУРОВУ і Ніну Олексіївну ТРЕГУБОВУ. Від усієї душі найперше зичимо, Щоб Бог здоров’я щоденно дарував, Щоб у своїй опіці добрій щомиті мав. Хай буде мир і множиться удача в хаті, Сідає радість за столом, Хай будуть сили і завзяття, Хай серце повниться добром. Іван КУЩЕНКО, голова ради ветеранів
Найкращий подарунок… 9 травня – День матері в Україні
Мама, матінка, матуся, матусенька, ненька. Найсвятіше поняття, узагальнюючий образ усього величного, сонячного й пречистого. Найдорожча людина в житті кожного з нас. Упродовж усього життя ми відчуваємо тепло її рук, велич материнської душі і щедрість материнського серця. Від неї все починається на землі – і ласка, й тепло, й хліб насущний. І добро, й правда, й сама людина. Усе найкраще у нас – від неї, від неньки, увібране разом із молоком. Усе найліпше від її душі: й розум, і серце, і радість, і щастя. Яка мати, такі й ми. «Душа летить у дитинство, як у вирій птахи, бо їй на світі тепло тільки там». Ці слова відомої поетеси Ліни Костенко ніби сказані кожному з нас і про нас. Мамині очі... Начебто на золотавому липовому меду настояні, вони дивляться весь час за тобою. Їхній погляд вливається у твій погляд, переливаючись у самісіньку душу. У такі короткі хвилини, миті ти відчуваєш особливу близькість, особливу спорідненість із матір’ю. У материнському погляді немає ні фальші, ні лукавства, ні хитрості. Немає у ньому і тієї прямої й важкої, мов камінь, гостроти, за якою деколи ховаються недоброзичливість і байдужість. Материнські очі, постійно освітлені зсередини м’яким, живим сяйвом, завжди були видимим вираженням її душі. Це погляд самої щирості, самого добра, самої ніжності і ласки. Вікопомними словами: «Ходімо, синку, ходімо!» кличе вона нас ще змалку в далеку дорогу життя. І сміливо веде у світ, обов’язково давши нам у всьому найкращий взірець і свій гідний приклад, зігрівши нас своєю негасимою любов’ю, плекаючи в нас мужність і доброту, навічно подарувавши чисте джерело рідної мови, невмирущу мелодію чарівної, неповторної української пісні й рушник, вишиваний на
П’ятниця, 13 травня
+120...+270
Видавець: ТОВ «ТРК-Інформ», 38270, с. Очеретувате, вул. Центральна, 33б.
Адреса редакції: 38200, с-ще Семенівка, вул. Незалежності, 44. Телефон 050-700-87-71. Електронна пошта: nikwan@ukr.net.
Ціна випуску 5,00 грн.
Позиція редакції не завжди співпадає з позиціями авторів. Автори надрукованих матеріалів, рекламодавці несуть згідно із законом відповідальність за достовірність поданих до газети фактів і реклами. Матеріали, позначені значком ®, друкуються на правах реклами. Матеріали, позначені значком ПР, друкуються на правах політичної реклами.
***Передплатний iндекс 99524***
2022 року
Рада ветеранів відокремленого підрозділу Семенівської селищної ради сердечно вітає із 95-річним ювілеєм учасника бойових дій у Великій Вітчизняній війні Андрія Івановича ЗІНЧЕНКА (с. Богданівка). Шановний Андрій Іванович! Бажаємо Вам здоров’я, добробуту, тепла у Вашій оселі і в душі, любові і шани від рідних, поваги від людей, а також миру на рідній землі. Нехай Ваші подальші роки життя будуть сповнені тільки позитивом, усім хорошим, що Вас оточує. Живіть довго і благополучно.
! о м є а т і в о Щир
Понеділок, 9 травня
6 травня
щастя, на долю, на дорогу... І пішли ми у світ широкий. Та до неньки повертаємося завжди – з усіх усюд, з найвіддаленіших країв. Ніби ті журавлі, що вилетіли з рідного гнізда, але навіть сивими повертаються туди, де народилися. Згадаймо, хто з нас не хвилювався, їдучи додому, до рідної неньки? Здається, летів би на крилах до рідної оселі. Бо немає хати милішої, де так відпочинеш душею, і води з криниці, смачної, джерельної, що під кущем калини на рідному обійсті. Я на життєвому прикладі не раз переконувався в правдивості слів, сказаних відомим французьким артистом, співаком Шарлем Азнавуром: «Цінуйте час, коли можна сховатися за спину мами, а потім будеш жити на протягах, і це страшно і боляче...» «Як добре, що мама ще є, що є ще до кого вклонитись. Що може простити усе, що може за нас помолитись. Як добре, що мама ще є, чекає ще нас вечорами, як тих журавлів, що колись ключем розлетілись світами. Як добре, що мама ще є, підтримує нас тихим словом. Домашній вогонь береже, як ту найдорожчу обнову». Ці слова самодіяльного поета Володимира Сокирка завжди бринять у моєму серці... Із невимовною радістю я завжди заходив до рідного двору. Улітку, аж до самої осені, панували тут знайомі з дитинства пахощі – чорнобривців, любистку, м’яти. Квітували під вікнами хати мальви. Рипнули сінешні двері, і я відчув теплоту маминих вуст. Щиро й сердечно запрошує вона мене до господи. І відразу ж заметушилась біля столу. Носить і носить усякі страви, наче я не їв кілька днів і можу тепер оце все з’їсти. Перекусив, дякую, а вона все просить: «З’їж іще хоч трішки...» Говоримо. Довго, про різне, без будь-якої послідовності – від здоров’я дітей, адже
Субота, 14 травня
+120...+210
діти – це щастя, і до онуків, а онуки – недаремно прожите життя, і аж до сьогоднішньої погоди... Вранці крізь сон чую, щось шарудить. Розкриваю очі – мама з долівки підіймає край ковдри і вкриває мене, як колись давно, у далекому дитинстві. Пригадую, як напередодні Святої Трійці, зранку у суботу, я з однолітками ходив по клечання і запашну траву з польовими квітами, якою матуся встеляла долівку, а гілки клена, липи розвішували, починаючи із сіней, у кожній кімнаті. Вони ніби проганяють злі сили від людини і її помешкання. На підвіконня ставила полин, м’яту, деревій. Пахощі були – неповторні. Ставало в оселі святково, затишно... За сніданком й опісля безперервно говоримо, жваво обмінюємося усіма новинами і наболілими думками. Повикошую траву навколо двору, рубаю дрова, наношу води з криниці. А там уже і їхати пора. У голосі мами враз забриніло неспокоєм, смутком. Вона ретельно збирає мене в дорогу... Прощаємось. Мама проводить мене до хвіртки. Непомітно втирає непрохану сльозу. І довго-довго дивиться мені вслід, наче відчуваючи, що це остання наша зустріч... Дуже незатишно стало без матері. Важка стала тепер стежина до її могили. Та ще почуття несповна оплаченого синівського боргу не дає спокійно жити. Це вже стало недоброю традицією – ми завжди спізнюємося вчасно віддячити матері за її невимірний, безкінечний труд. Світ і життя тримаються на щедрому материнському серці, на постійній материнській турботі. Перед нею всі ми в неоплатному боргу. У кожної людини на Землі є свій ангел... Матуся. – Що тобі подарувала матуся на твій день народження? – Життя. Пам’ятайте про це завжди!!! Валерій ЗІНЧЕНКО
Неділя, 15 травня
+100...+210
-=semenivka.com.ua=-
Номер набрано і зверстано в комп’ютерному центрі ТОВ «ТРК-Інформ». Верстка Михайла Погрібного. Відповідальний за випуск М. М. Погрібний. Підписано до друку 4 травня 2022 року. Віддруковано ТОВ «АСМІ», м. Полтава, пров. Перспективний, 8.
Тираж 2000. Зам. № 17826.