Вiсник еменiвщини С Щотижнева громадсько-інформаційна газета
Семенівщино мила, рідний краю, Чарівна, неповторна сторона, Полтавщини перлина мальовнича, У цілім світі ти така одна.
– Неможливо відірватись!
№ 28 (651) · П'ЯТНИЦЯ · 17 липня 2020 року
Із к/ф «Операція «И» та інші пригоди Шурика» режисера
Леоніда ГАЙДАЯ
ЩОБ ПРИРОДУ ЗАХИЩАТИ,
НЕОБХІДНО ТУРИЗМ РОЗВИВАТИ!
Вшанували спортивну гордість Семенівщини Живе в селі Заїчинці звичайний чоловік, але з багатим і цікавим минулим... Спортивна кар’єра Івана Пилиповича Гончаренка багатогранна, неординарна, насичена. Це шашки, волейбол, легка атлетика, настільний теніс, футбол, гирьовий спорт, літнє і зимове багатоборство, класична і вільна боротьба, армреслінг, кульова стрільба, плавання, лижі. По кожному з цих видів спорту досягнуто чимало висот, що залишилися у світлій пам’яті «юнака похилого віку», але є одна подія в житті Івана Гончаренка, про яку він згадує з особливим трепетом... У 1980 році, напередодні XII Літніх Олімпійських ігор у Москві, Іван Пилипович був удостоєний честі нести олімпійський вогонь. Під час самого бігу судді дивились не лише на витривалість і техніку бігу, а й
на зовнішній вигляд людини, адже вона мала представляти перед світом усю країну. За словами І. П. Гончаренка, щойно дізнавшись про відбір, одразу вирішив узяти участь: «Був у гарній спортивній формі, щоранку бігав крос і мав бажання всього життя – долучитися до Олімпіади. Аби мати навичку бігти з факелом, на свій щоденний кросовий маршрут виходив зі спортивною гранатою в руці. Адже бігти фактично з однією рукою дуже непросто». Перед початком старту не обійшлося без чотирьох днів тренування у Лубнах, куди незабаром доставили Олімпійський вогонь із Бориспільського аеропорту. Усім було дане чітке завдання – 12 липня з дистанції не сходити за будь-яких обставин. Іншого шляху немає – ні
погане самопочуття, ні природні фактори не повинні стати причиною. 12 липня 1980 року, близько 12 години Іван Пилипович проніс свій кілометр факельної естафети Олімпійського вогню. Його маршрут проліг уздовж ділянки автостради Київ-Лубни-Харків у районі села Анастасіївка. Був сильний зустрічний вітер, але техніки бігу та передачі естафети він дотримався повністю. Передавши естафету, Іван Пилипович Гончаренко ще деякий час залишався на обочині траси, аби вітати численну делегацію, яка супроводжувала Олімпійський вогонь. Потім загасив полум’я факела, який так і залишився у нього на все життя як і форма з пов’язкою «Москва. Олімпіада-1980». Рівно 40 років потому Івана Гончаренка нахлинула ностальгія, адже разом із ним поринули у спогади представники Семенівської районної організації політичної партії «Рідне місто», котрі привітали справжнього «Прометея-олімпійця». Також передали і найкращі побажання від голови обласного відділення Національного олімпійського комітету, лідера команди «Рідне місто» Олександра Удовіченка. А вже потім, за дружнім столом, у теплій та затишній атмосфері згадували спортивну молодість, туристичні походи, слухали вірші Івана Пилиповича, присвячені незабутній події, та разом співали «На трибунах становится тише... Тает быстрое время чудес. До свиданья, наш ласковый Миша, возвращайся в свой сказочный лес»! Прес-служба районної організації політичної партії «Рідне місто»
Минулої п’ятниці, 10 липня, на Семенівщині презентували проєкт-переможець обласного конкурсу проєктів розвитку територіальних громад «Розвиток туристичної галузі району, як суттєвий фактор соціально-економічного розвитку громад». Принагідно зазначимо, що це масштабне починання є результатом співпраці громад району та було високо оцінене комісією з відбору проєктів при Полтавській обласній раді, її головою Олександром Біленький. Саме Олександр Юрійович і став почесним гостем на семенівській землі цього сонячного літнього дня. Зустріч учасників відбулася о 9-ій ранку біля адмінбудинку Семенівської районної ради. Так як проєкт орієнтований на розвиток перспективного і привабливого напряму туризму фактично всієї території Семенівського району, тому учасники презентації охопили лише частину об’єктів сфери туризму. Це, зокрема, локації в селах Василівка, Заїчинці та Біляки. До складу делегації увійшли голова районної ради Віктор Юрченко, голова райдержадміністрації Іван Дзус, депутати обласної та районної рад, сільські голови і секретарі, а також координатор проєкту, керівник районного ресурсного центру громад Світлана Феденко.
бівських пагорбах, де Тарас Григорович намалював у 1845 році акварельний портрет Гаврила Родзянка – сина місцевого поміщика. Наступною була локація «Заїчинські схили» та екскурсія по ботанічній пам’ятці місцевого значення, яку провела вчитель біології місцевої школи, талановитий педагог Клавдія Власенко. Унікальна пам’ятка природи «Заїчинські схили» відзначилася і тим, що нещодавно міні-проєкт зі створення екологічної стежки на цій території став переможцем обласного конкурсу громадських екологічних ініціатив. Щоправда, на противагу цій новині, є негатив, адже земля, на якій нині ростуть рослини з Червоної книги, опинилася на аукціоні кадастрової карти Держгеокадастру. Те, що заповідні луки можуть «піти з молотка», неабияк стурбувало обласного очільника. «Село Заїчинці Семенівського району, ботанічна пам’ятка місцевого значення «Заїчинські схили». Унікальна екосистема! Але на публічній карті Держгеокадастру, в розділі аукціони, ділянки цієї місцевості вже сформовані і виставлені на продаж!.. Так що змінилося?», – прокоментував Олександр Біленький. Заключною частиною маршруту були елементи гостьового туризму в селі Біляки – екскурс по водо-
Перша зупинка була у Василівці, цікавій завдяки приїзду до села у XIX столітті Тараса Шевченка. Тут він малював картини, цікавився мечеттю, що була збудована не за українським стилем. Найперше, що кидається в очі, – це прибрана околиця села, де, власне, відбулася інсценізована зустріч «Степан Васильченко вітає гостей». Також, у межах проєкту, були встановлені банери для впізнаваності туристичних об’єктів. Такі дорожні знаки будуть прикрашати в’їзди до всіх територіальних громад – учасників проєкту. Цікаво, що на них будуть розміщені віршовані рядки, написані місцевою поетесою Лідією Гирявою. Далі гості зупинилися на Білогу-
сховищу, дамбі, «Бджолиної оздоровлювальної тиші» (апі-будинки), репродуктивної матковивідної пасіки асоціації «Кластер «Меди Межиріччя» та цілющого джерела заповідної території «Кононівське урочище». Це була перша частина презентації загального проєкту – у наступній організатори обіцяють продемонструвати невимушену атмосферу спілкування, традиції української гостинності та красу довколишніх краєвидів посульської зони Семенівщини, а також «серце туристичної ініціативи» – село Криву Руду, як яскравий природо-заповідний осередок. Михайло ПОГРІБНИЙ, фото автора
НАЙСВІЖІШІ НОВИНИ ДЕРЖАВИ, ОБЛАСТІ ТА РАЙОНУ НА SEMENIVKA.COM.UA