Вiсник еменiвщини С Щотижнева громадсько-інформаційна газета
Семенівщино мила, рідний краю, Чарівна, неповторна сторона, Полтавщини перлина мальовнича, У цілім світі ти така одна.
№17 (640) · П’ЯТНИЦЯ · 1 травня 2020 року
ДИСТАНЦІЙНЕ НАВЧАННЯ: ЯК СПРАВЛЯЮТЬСЯ З ВИКЛИКАМИ СУЧАСНОСТІ СЕМЕНІВСЬКІ ШКОЛИ?
Передплатний індекс
99524
«Словами не передати, а дивитися страшно» Пожежа у Бовбасівці 23 квітня майже весь район спостерігав стовпи диму зі сторони Хорольщини. Горів лісовий масив Хорольського лісництва ДП «Лубенське лісове господарство». Полум’я зайнялося неподалік села Бовбасівка, що межує із Семенівським районом. Вогонь знищив лісову підстилку на площі 1 га та очерет на площі 40 га поблизу лісового масиву. Язики полум’я піднімалися вище житлових будинків, пожежа могла перекинутися на населений пункт. «Вогонь був так близько. В одному нежилому будинку, на краю села, згорів дах. Полум’я доходило до місцевого кладовища. Пожежники ходили з двору в двір, попереджали, щоб жителі запасалися відрами з водою. Усе болото вигоріло, верби попадали. Ті, хто живуть найближче до лісу, винесли документи та все найцінніше», - розповідає Григорій Третяк, житель села Бовбасівка. Ліквідовувати пожежу виїхали 23 вогнеборці на 3-ох пожежних автомобілях. Щоб не допустити розповсюдженню вогню по периметру передисковували землю 2 трактори СВК «Трубайцівський». Хорольським надзвичайникам 20-го ДПРЧ допомагали колеги з 8-го ДПРП Семенівського району (Олександр Ярощук, Олександр Ляшенко та Володимир Сліпаченко). О 16.57 надійшло повідомлення про пожежу в Хорольському районі, а її ліквідація зафіксована о 01.15 хв. Причини пожежі встановлюються. Світлана Рибалко, начальник сектору зв'язків з громадськістю та ЗМІ ГУ ДСНС в Полтавській обл. розповідає: – Говорять про підпал, хтось випалював суху рослинність. Поки що розглядається як необережне поводження з вогнем невідомої особи, проводиться слідство. Працівники поліції разом із нашими представниками поїхали в сусіднє село, бо там була інформація про те, що бачили, як підпалювали, як випалювали суху рослинність поблизу очерету. Скоріше за все, осередок був там. Загалом із початку року в Семенівському районі зафіксовано 17 пожеж в екосистемах та 1 торф’яна пожежа. Інна ВЕРБНЯК
Через карантин в Україні усі навчальні заклади вимушені були перейти на дистанційне навчання. Звісно, система освіти, особливо шкільна, не була до цього готова. По-перше, подібної практики, та ще й у масштабах країни, не було. По-друге, її потрібно було запровадити в дуже короткий термін. Здавалося б, у XXІ сторіччі, коли є гаджети та Інтернет, організувати дистанційне навчання не так уже й складно. Для цього є навіть досить прості і зрозумілі сервіси, уроки в YouTube та можливість спілкуватися по відеозв’язку. Але це може більш-менш працювати в містах. А як бути в селах, де в багатьох цього немає? Ми поцікавилися у працівників освітньої сфери, з якими труднощами вони зіткнулися при переході на дистанційне навчання та як їх вирішили. Світлана Петрівна Кущ, головний спеціаліст відділу освіти, молоді та спорту Семенівської районної державної адміністрації: «Усі школи району реагували максимально швидко на нововведення. Зазвичай учителі використовують електронне листування, Viber та подібні меседжери. Якщо діти не мають доступу до Інтернету – всі питання виріються в телефонному режимі. Адміністрація відповідально ставиться до організації дистанційного навчання учнів. Наразі увесь процес «школи онлайн» - це вихід із зони комфорту для всіх: учителів, батьків, учнів. Але думаю, що для декого з дітей такий метод навчання зручніший, адже вчителя не можна «перемотати» і послухати ще раз. А відео можна. Як усе це вплине на рівень знань – важко сказати. Думаю, усе це ми побачимо лише після переходу до звичного навчального режиму.» Лариса Михайлівна Власюк, заступник директора Семенівського НВК №1 з навчально-виховної роботи: «Адміністрація школи, впроваджуючи дистанційне навчання намагалася створити максимально комфортні умови і для вчителів, і для учнів. Звісно, не в усіх школярів були власні смартфони чи комп’ютери з доступом до мережі Інтернет. Але зараз ці питання вирішені: дехто спілкується з учителями за телефоном розмов, дехто користується телефоном батьків з Інтернетом. Кожен із викладачів сам обирає платформу, через яку працювати із школярами. Звісно, карантин ускладнив життя усім. Діти можуть надсилати виконані завдання навіть о 2 ночі і відразу ж запитують про термін перевірки. Мені взагалі здається, що через карантин у них змінився режим: ніч із днем помінялися місцями. Чесно кажучи, переваг дистанційного навчання зовсім не бачу. Живе спілкування не замінять ніякі сучасні технології. Хоча на рівень знань, думаю, цей період не дуже вплине». Ольга Василівна Кайдалова, директор Оболонської опорної школи: «Я вважаю, що наша школа досить непогано справляється з поставленими задачами у цей непростий час. Використовуємо і Zoom, і Viber. Кожен з учителів надсилає учням завдання на електронну адресу, питання, які виникають під час їх виконання, можна обговорити в телефонній розмові.
Випускники готуються до ЗНО у форматі відеоконференцій, обговорють з учителями теми, які потім ще опрацьовують самостійно. Звісно, дистанційне навчання зробило графік учителів ненормованим, адже роботи перевіряти доводиться навіть уночі. Та все ж, я вдячна за взаєморозуміння батькам, учителям та дітям, які разом проходять цей складний час. Думаю, онлайн-навчання погіршить рівень знань, адже живе спілкування – це найбільш дієвий інструмент знань». Данилевська Тетяна Миколаївна, директор Степанівської школи: «Дистанційне навчання стало справжнім випробуванням для нас усіх. У школі є лише один комп’ютер, підключений до мережі Інтернет. Звісно, це ускладнює роботу з ним. Тому більшість учителів користуються меседжером Viber. Спілкування там не припиняється: спочатку дітям надсилають завдання, вони задають уточнюючі питання, а потім надсилають виконані завдання сюди ж. У кого немає доступу до Інтернету – придумують альтернативні методи навчання. Дехто здає відповіді на завдання по телефону, а один з учителів навіть розвозить завдання кожному з учнів (їх у класі 5) і залишає їх у поштовій скринці. Звісно, усе це він робить у масці та рукавичках. А потім, увечері, так само їде по домівках і в скриньках забирає виконані завдання. Це складно. Сподіваюся, скоро усе повернеться у звичне русло. Ми з учителями в період карантину висаджуємо фруктовий сад, облагороджуємо територію школи». Дистанційне навчання вплинуло на життя не лише вчителів і школярів, а, звісно, й батьків. Тому цікаво, як вони переживають карантин та ставляться до школи-онлайн? Алла, мама 2 школярів: «Чесно кажучи, зараз ніяких незручностей через карантин уже не відчуваю. Доки я на роботі – діти дивляться уроки по телевізору та в YouTube і самостійно виконують поставлені їм завдання. Після роботи я все перевіряю та надсилаю вчителям. Тому в порівнянні зі звичним режимом майже нічого не змінилося. Звісно, діти сумують за друзями, живим спілкуванням та уроками, але думаю, скоро зможуть повернутися до звичного шкільного життя». Наталія, мама 11-класника: «Мій син уже в тому віці, коли йому моя допомога у виконанні завдань не потрібна. Він посилено готується до здачі ЗНО, спілкується з учителями, самостійно опрацьовує матеріал. Звісно, карантин ускладнив і без того непростий випускний рік, але стосовно рівня знань – думаю, що він не погіршиться. Якщо дитина відповідально ставиться до навчання, – вона і сама вивчить метеріал». Оксана, мама учениці 4-го класу: «Дистанційне навчання – це стрес і для батьків, і для дітей. Мені потрібно самостійно знайти завдання, які надіслали на пошту, потім пояснити дитині, що від неї вимагається, а потім ще й виконати це завдання разом із нею. Але ж і мою роботу ніхто не відміняв: я, як і раніше, з 8 до 17:00 працюю. Тому, чесно кажучи, це дуже важко. До того ж, наша система освіти була неготова до такого випробування. Навіть не знаю, що буде в вересні, коли діти повернуться до школи». Тетяна КОРНІЙЧУК
НАЙСВІЖІШІ НОВИНИ ДЕРЖАВИ, ОБЛАСТІ ТА РАЙОНУ НА SEMENIVKA.COM.UA