Вiсник еменiвщини С Щотижнева громадсько-інформаційна газета
Семенівщино мила, рідний краю, Чарівна, неповторна сторона, Полтавщини перлина мальовнича, У цілім світі ти така одна.
№3 (522) · П’ЯТНИЦЯ · 26 січня 2018 року
СВЯТО НАРОДНОЇ ЄДНОСТІ
22 січня в Україні відзначалось найвеличніше духовне свято – День Соборності України – свято народної єдності в пам'ять про події, які об’єднали українців східної і західної частин країни в далекому 1919 році. У райцентрі біля пам’ятника Тарасу Шевченку та стели Борцям за Свободу й Незалежність України відбувся мітинг, покладання квітів та тематична книжкова виставка центральної районної бібліотеки задля відзначення Дня Соборності України та Дня пам’яті Героїв Крут. Із вітальним словом до учасників святкового заходу звернувся голо-
ва Семенівської районної державної адміністрації Віктор Федоренко. У заході взяли участь голова районної ради Віктор Юрченко, заступники голови районної державної адміністрації та районної ради, керівники структурних підрозділів РДА та райради, представники політичних партій, громадськість. Символом єднання став живий ланцюг, який у 1990 році утворили українці від Києва до Львова і який сьогодні об’єднав серця всіх присутніх на урочистостях. Олена БУГАЙ, фото Олени ДУШКО
ХАЙ СВЯТА ВОДИЧКА СКРОПИТЬ ВАШІ ЛИЧКА!
Здавна вважається, що купання на Водохреща сприяє зціленню від різних недуг. За давніми віруваннями, пірнаючи у крижану купіль, люди засвідчували, що готові іти за Христом, приймаючи хрещення і християнську віру. Утім рішення про занурення є добровільним. Останніми роками купання в цей день стали дуже популярними. Отож цьогоріч чимало жителів Семенівщини зібралися на березі річки Хорол (с. Тройняки), аби, за традицією, тричі окунутися у йорданській студениці. За ситуацією наглядали працівники служби порятунку. Розпочалося купання із молитви настоятеля Всіхсвятської церкви, архімандрита Олексія та освячення води. Усі присутні були переконані, що хрещенська вода додає фізичних та моральних сил, а також оздоровлює. Сміливці, котрі спробували її цілющої сили, не приховували гостроти відчуттів. «Я занурювався в ополонку вперше. Спеціальної підготовки не мав, але дуже сподобалося. Вірю, що сьогодні такий день, коли можна оздоровитися, а не просто покупатися в холодній воді.
Неможливо описати приплив тепла у тіло після неймовірного холоду у воді. Вражень вистачить на цілий рік, у наступному точно прийду знову», – розповів Артем Даценко, депутат Семенівської селищної ради від партії «Рідне Місто», заступник голови Семенівської РДА. «Пірнаю не перший раз. Переконаний, що купання у холодній воді,
безсумнівно, має цілющі властивості. Можу з впевненістю сказати, що це чудова традиція. Я відчув заряд бадьорості та позитивної енергії», – поділився враженнями Євген Темник. Пірнайте, зцілюйтеся, мужнійте, добрійте... Олена БУГАЙ, фото Олени ДУШКО
«БОГ – СВІДОК МОЄЇ ДУШІ…» Нещодавно я одержала в дарунок книгу Івана Перепеляка під такою назвою. Це нова історична поема нашого славного земляка з Оболоні, відомого українського поета, заслуженого діяча мистецтв України про кошового війська Запорізького Івана Дмитровича Сірка, діяльність якого випала на чи не найтяжчий час в історії України, коли, оточені чужоземними полками, всілякі авантюрні отамани вели збройні ватаги проти власних братів… Скільки тих чорних вихорів пролетіло в той час понад нашою землею, скільки крові пролилося в її ковилу, на її перелоги... Постать Івана Сірка довгий час лишалася ніби поза лаштунками української історії, хоч був він справжнім українським національним героєм. Тогочасна влада ненавиділа Івана Сірка за його послідовний, вроджений україноцентризм. Поема Івана Перепеляка – протест проти спотворення української історії, захист права українців на автентичні знання про своїх видатних історичних діячів. Узявши за заголовок поеми слова Івана Сірка «Бог – свідок душі моєї...», поет підкреслив безкінечну щирість, правдивість ватажка, його незмінну життєву позицію. Він не боїться з нею постати навіть перед судом майбутнього, Божим судом, понад те – самого Бога закликає він у свідки своєї душі, прозорої й чистої, присвяченої своєму народові. Чужа душа – таємниця. Іван Перепеляк запрошує нас, читачів, у цю таємницю, пропонує доторкнутися до правди про славного кошо-
вого. Поет у своїй новій поемі повідав нам про значну роль Івана Сірка в історії України другої половини ХVІІ ст. І свої, і чужі, і друзі, і недруги – усі однаково визнавали Сірка як обдарованого, завзятого вояка. Про народження Сірка існує багато легенд, і одна з них свідчить, що він з’явився на світ із зубами. Це нібито було знамення, що йому судилося весь вік гризти ворогів. Шаблею блискавично Кресонув Сірко: – Я ляхів недруг, ляхи – пани, – Вони нищили нашу волю, Пригнічували наш православний нарід. Але й татарва – не наші друзі, А ще гірші вороги – Ляхи нашу худобу їдять, А татари п’ють нашу кров... Орда сплюндрувала наші домівки І жінками заполонила свої кочовища. Іван Сірко був родом із Мерефи, що на Харківщині. Він не мав освіти, навіть не вмів писати. Та це не завадило легендарному козацькому ватажку залишити яскравий слід в історії України. Він був велетенською особистістю серед усіх низових козаків. Мало про кого ще за життя ходили легенди, складалися думи і пісні. Сірко ж якраз був одним із таких героїв. Козацького ватажка добре знали і в Криму, і в Туреччині, і в Європі. Так, наприклад, у 1645 році він отримав запрошення з Франції служити в її військах під час війни з іспанцями. Був 15 разів обраний кошовим отаманом Війська
Запорізького, здобув блискучі перемоги у 55 великих бойовищах. Іван Сірко увійшов в історію як великий полководець і громадський діяч, уславлений воїн, символ козацької честі й звитяги. Іван Перепеляк, автор багатьох ліричних збірок і одинадцяти поем, у своїй новій поемі майстерно змальовує образ кошового отамана, повсякчас підкреслюючи його зв’язок з епохою, безжальною до людини, насиченою війнами й пов’язаними з нею підступністю, брехнею, обманами. З іншого боку, показує його прагнення лишитися людиною за будьяких обставин.
Ти все життя був на війні Й не розгубив великодушності своєї: Ти не переслідував слабкого І здобичі в поза воєнний час не брав. Ти на війні був самовіддано хоробрим І винахідливим навдивовижу – З десятками своїх ти козаків Міг сотні ворогів розбити. В історичній поемі 20 розділів, де описано кожен період життя мужнього і мудрого отамана, його героїчні подвиги та поетично передано любов до України. На березі Ла-Маншу стоїть пам’ятник Івану Сіркові, поставлений удячними французами. В Україні є пам’ятник у Мерефі на Харківщині, де він народився. Поема читається з великим інтересом, із захопленням. Вірші про Сірка єднають поему з народними думами. Читаєш їх, і вчувається рокотання бандур, народний спів. Ой, як крикне старий орел, Що під хмари в’ється, Гей, загуло Запоріжжя Та й до Сірка тнеться. Ой не вітер в полі грає, Не орел літає, То ж Сірко з товариством На Січі гуляє… У поемі «Бог – свідок моєї душі» Іван Перепеляк створив багатий, внутрішньо змістовний образ Івана Сірка. Читач з інтересом прочитає новий твір, знайшовши в ньому багато корисного для себе. Адже і сьогодні, у наш час, ця поема актуальна. Наші герої, нащадки козацької слави, боронять свою рідну Україну. Ніякі Новоросії тут неможливі; українство завжди проростатиме з першоджерела. Любов МАЗАНЬКО, краєзнавець
НАЙСВІЖІШІ НОВИНИ ДЕРЖАВИ, ОБЛАСТІ ТА РАЙОНУ НА SEMENIVKA.COM.UA