Вiсник Щотижнева громадсько-інформаційна газета
№7 (424) П’ЯТНИЦЯ 26 лютого 2016 року
Семенiвщини
НЕБЕСНА СОТНЯ. НА СТОРОЖІ ГІДНОСТІ
«Герої не вмирають» – перше, про що думає кожен, згадуючи Героїв Небесної Сотні. Історія України мала багато трагічних періодів, коли свобода і навіть сам факт існування українського народу опинялися під загрозою. Але завжди в такі періоди найкращі сини і дочки України ставали на захист своєї землі, своєї держави, своїх земляків. Так було і за княжої доби, і в епоху Козаччини, і за часів боротьби за незалежність 1917-1921 років, і під час Другої світової, і на початку 1990-х років, і під час Революції Гідності, коли на Майдані пліч-о-пліч стали нові Герої, яких об'єднала українська земля та бажання жити у вільній країні. Ні кулі снайперів, ні нелюдська жорстокість не змогли їх перемогти. Вони вмирали, та не здавались... Героїчна Сотня, зробивши перший крок, журавлиним ключем полинула у вирій Вічності. Назвали Небесною Сотнею українців, які загинули в Києві на Майдані, вулицях Грушевського та Інститутській за волю, за право бути Українцем і за свою Батьківщину. 19 лютого семенівці вшановували пам’ять Героїв Небесної Сотні.
«НЕЗРУЧНИЙ ПРОКУРОР» Від автора
Я не думав так швидко (в неповні п’ятдесят сім років) сідати за написання спогадів про свій професійний шлях на прокурорсько-слідчих посадах в органах прокуратури, який охоплює майже тридцять два роки. Але сам спосіб, у який мене фактично змусили написати рапорт про звільнення із посади прокурора Львівської області за власним бажанням, навіть не сказавши при цьому жодного доброго слова за проведену роботу, не запропонувавши будь-якої іншої посади в органах прокуратури, не вживши жодних заходів щодо захисту мого доброго імені від брехливих, відверто наклепницьких нападок Львівської газети «Експрес» та її власника, що було пов’язано з помстою останнього за принципову позицію органів прокуратури Львівщини у зв’язку з виявленими оборудками із землею; більше того, навіть ухилившись від розгляду мого рапорту на ім’я Генерального прокурора України про порушення кримінальної справи за втручання в моє особисте життя, що заборонено Конституцією України, – змусив мене все-таки взятися за перо. Мені дійсно довелося пройти складний, можна навіть сказати, тернистий шлях в органах прокуратури, пов’язаний із професійними злетами і падіннями, які ніколи не були пов’язані з моєю професійною
підготовкою, чи невідповідністю займаним посадам, чи моєю корумпованістю, як це намагалися подати нинішні «ляльководи», в тому числі з владних коридорів, щоб добитися моєї відставки. Про це відверте «замовлення» свідчить хоча б той факт, що вже буквально через дві години після написання мною (то було в суботу, приблизно о 9 годині 10 хвилин 10.07.2010 року) рапорту про звільнення із займаної посади дане повідомлення було негайно оприлюднене в Інтернеті. Окрім того, свого доброго імені я не зміг захистити в розумні терміни й у судовому порядку. Саме тому я й вирішив розповісти про свою професійну діяльність, перш за все, із забезпечення законних прав та інтересів громадян і держави, зміцнення законності й правопорядку, про вагомі, як на мою думку, позитивні досягнення в боротьбі зі злочинністю (читачі вже самі оцінять і зроблять відповідні висновки про результати й конкретні здобутки в роботі), про перешкоди й відверті переслідування за принципову державницьку позицію, про те, як змінювалися в гіршу сторону критерії оцінки діяльності прокурорів і слідчих, у тому числі й при висуванні на вищі посади, і, що саме головне, про те, як почала занепадати прокуратура в результаті втручання політиків та інших гілок влади в її діяльність.
Разом із тим, я хочу підкреслити, що в мене немає жодного бажання у своїх спогадах когось образити чи принизити, а тим паче, я не хочу, щоб моя книга була використана кимось у політичних цілях. І насамкінець, описом історії свого професійного життя я ні з ким не хочу зводити рахунки, бо ні на кого не маю зла чи образи. Хоча підкреслюю ще раз: я змушений розповісти правду, найперше щодо того, наскільки складно в останні роки стало бути незалежним і принциповим прокурором, щоб законодавці в жодному разі не піддалися тиску чи впливу при черговій потузі деяких зацікавлених осіб, у тому числі і в органах нової влади, при реформуванні органів прокуратури під конкретну політичну силу, а навпаки, щоб вони створили такі умови роботи для прокурорів, аби ті дійсно змогли бути незалежним інструментом державної влади при реалізації покладених на них Конституцією України функцій, щоб в Україні ніхто не нав’язував свого примарного бачення місця і ролі органів прокуратури в нашому суспільстві, щоб ми змогли побудувати справді правову й демократичну державу, враховуючи виключно свої історичні умови, традиції і звички, правову культуру і свідомість своїх громадян. Далі буде...
5-Й ТУРНІР ПАМ’ЯТІ В. Ю. ВОВКА ТА В. А. БОРДУНОВА Минулої неділі, 21 лютого, в Очеретуватому відбулася традиційна спартакіада пам’яті учасника Великої Вітчизняної війни Василя Юхимовича Вовка, який із перших днів війни воював на передовій. Василь Юхимович був у складі піхотного полку серед мінометників і навіть побував у розвідці, удостоєний ордена Солдатської Слави ІІІ ступеня, нагороджений медалями «За трудову доблесть» та «Ветеран праці». На превеликий жаль, цього року до назви турніру додано ім’я нашого колеги – спортивного кореспондента, затятого любителя спорту Володимира Анатолійовича Бордунова, котрий рівно рік тому, 26 лютого, передчасно пішов за межу вічності... Цьогоріч учасники мали нагоду випробувати сили у чотирьох видах змагальної програми: настільний теніс, більярд, шахи та шашки. У кожній із дисциплін боротьба була цікавою та змістовною, по-спортивному запеклою. Кожен учасник докладав максимум зусиль, аби здобути бажану нагороду, адже, слід зазначити, очеретуватська спартакіада завжди радує цінними призами. Розпочали змагання любителі настільного тенісу. Тут тріумфували гості з Веселого Подолу – Ярослав Даценко (І м.) та Микола Заяць (ІІ м.), Станіслав Крутько (ІІІ м.). На відміну від настільного тенісу, у протистоянні більярдистів призові місця розділили між собою місцеві майстри кийка: Анатолій Карабаза (І м.), Петро Притула (ІІ м.) та Андрій Якимов (ІІІ м.). У суперництві інтелектуалів, що тривало близько 4-х годин, крім уже знайомих імен Івана Гончаренка та Віктора Куліша, котрі посіли відповідно друге та третє місця, вперше переміг Андрій Шабала із Семенівки. Серед жінок у змаганні із шашок вкотре не було рівних головному юристу району Олені Кражан,
ІІ м. посіла Марія Божко, ІІІ м. – Ольга Дреєва. Чоловічі ж змагання у цій категорії цікаві тим, що на п’єдесталі опинився сімейний підряд: Валентина Дреєва (І м.) та Миколи Дреєва (ІІІ м.), їх розділив Іван Кущенко із Великих Липнягів, який посів ІІ місце. Крім нагород, що були передбачені згідно з регламентом змагань, судді та організатори нагородили наймолодшу учасницю Ангеліну Місюкевич та найстаршого учасника – одного з призерів Петра Притулу. Цього року запроваджено ще одну «нетрадиційну» відзнаку – найстаршій уболівальниці. Вона дісталася Лідії Качан. Нагороджено й суддівську бригаду – головного суддю Івана Старченка, суддів Олексія Гайдука та Юрія Іващенка. До присутніх звернулася одна із співорганізаторів, дружина нашого покійного колеги, Людмила Бордунова: «Горда, що ми разом продовжили спортивну справу мого чоловіка, який протягом останніх років віддавав усього себе спорту, більше ніж сім’ї. Він присвятив йому своє життя... Тому дякуємо всім, хто влаштував це свято у нашому селі». Людмила Вікторівна подякувала організаторам спар-
такіади, якими є ПСП «Дружба» (засновник – Сергій Семигреєнко, заступник засновника – Валерій Книш) спільно з Очеретуватською сільською радою (сільський голова – Владислав Тороп), депутатами сільради від ПП «Рідне Місто» (координатор – Василь Долинний), ФК «Дружба» (начальник – Віктор Вовк) та радою ветеранів (голова – Катерина Клименко). Крім того, висловлюємо вдячність за чудову концертну програму подружжю, Олександру та Ніні Новобранцям, сестрам Ілоні та Діані Міхно, Віктору Власенку, Володимиру Піхтіну. Михайло ПОГРІБНИЙ, фото автора
НАЙСВІЖІШІ НОВИНИ ДЕРЖАВИ, ОБЛАСТІ ТА РАЙОНУ НА SEMENIVKA.COM.UA