Щотижнева громадсько-інформаційна газета
№7 (321) П’ЯТНИЦЯ
21 лютого 2014 року
Олександр Удовіченко: «Більше уваги ветеранам» – 2014 рік в Україні оголошено Указом Президента України Віктора Януковича Роком ветеранів, у зв’язку з відзначенням 70-ї річниці визволення України від фашистських загарбників та 70-ї річниці Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років. Ми повинні завжди пам’ятати про військових, офіцерів, учасників бойових дій, про тих, хто жертвував своїм життям заради нашого з вами майбутнього, – наголосив О. В. Удовіченко. – Тому ми маємо бути свідомі того, що без подвигу цих людей у тяжкі роки війни не було б і нас, і нашої незалежної України. І це ми повинні пам’ятати завжди! Але зараз існує суттєва проблема поховань ветеранів, учасників Великої Вітчизняної війни, догляду за меморіальними спорудами, приурочених до подій війни. Окрім цього, ветерани, які запрошуються на зустрічі, не забезпечуються належними умовами з боку організаторів, які забувають, що герої війни – похилі і соціально незабезпечені люди. Вони мають проблеми зі здоров’ям та інколи не мають можливості самими дістатися до місця зустрічі, святкового концерту, пам’ятника. Обласна влада, окрім виконання соціальних ініціатив Президента Віктора Януковича, буде приділяти більше уваги ветеранам саме через спілкування, підготує та проведе ряд заходів, присвячених ветеранам, учасникам бойових дій, активізує роботу на забезпечення належних умов ветеранів та їх сімей, по догляду за могилами та меморіальними похованнями. Я вважаю, що необхідно активізувати роботу по увічненню пам’яті про Велику Вітчизняну війну. А особливу увагу необхідно приділити тим місцям поховань ветеранів, які зараз у неналежному стані.
23 лютого – ДЕНЬ ЗАХИСНИКА ВІТЧИЗНИ
Вітаю вас із Днем захисника Вітчизни! Прийміть найтепліші та щирі слова в день, що традиційно вважається святом мужності, доблесті, стійкості, сили та відваги. Це свято сильних, мужніх людей, для яких слово честь і слово життя – нерозривно пов’язані, адже все, що ми робимо, робиться на благо рідної країни. Тому в першу чергу вітаю ветеранів війни та військової служби. Висловлюю їм глибоку подяку за мужність, перемогу та самовіддану працю в ім’я миру і нашого майбутнього. Однак, захисник – це не тільки той, хто стоїть на передовій, але й той, хто зберігає мир і спокій в сім’ї, всі сили вкладаючи в облаштування землі, де живуть його близькі. Тож нехай це свято відважних і мужніх людей різних поколінь буде завжди мирним і життєствердним, об’єднує всіх, хто зберігає історію та будує майбутнє нашої Батьківщини! Тому, шановні чоловіки, від усієї душі бажаю вам міцного здоров’я та удачі, бойового настрою та перемог у будь-яких справах! З повагою Володимир ПИЛИПЕНКО, народний депутат України.
23 лютого народ України святкує День захисника Вітчизни. У цей урочистий день ми вшановуємо всіх, хто причетний до цього високого звання, звання, єдиного для всіх: від вкритих сивиною і увінчаних нагородами фронтовиків, до молоді, яка лише нещодавно одягла військову форму. І цього зв’язку не порушать навіть найбільші зміни в сучасному світі. Ми були і є свідками радикальних змін, які відбуваються і в нас, і в усьому світі. Але не можна забувати, відкидати все те, що цьому передувало. Священною є пам’ять про нашу перемогу і про тих, хто її виборював і платив найдорожчою ціною. Усі ті, хто носить почесне звання захисника Вітчизни, уособлюють усі етапи розвитку нашого славетного війська: ті, хто вів смертельний двобій із фашизмом, брав участь у так званих локальних воєнних конфліктах, миротворчій діяльності, несе сьогодні нелегку військову службу. Користуючись нагодою, хочу привітати Вас із Днем захисника Вітчизни, побажати міцного здоров’я, щастя, творчої наснаги і успіхів у нелегкій праці захисника Батьківщини. Валерій КНИШ, голова Семенівської районної державної адміністрації.
23 лютого в нашій державі традиційно відзначається чоловіче свято, свято захисника Вітчизни – сильних і мужніх.
Це свято символізує любов і повагу українців до своїх захисників, до тих, хто сьогодні стоїть на варті незалежності держави. Щиро вітаю всіх чоловіків, захисників своєї Батьківщини, з цим чудовим святом! Особливо низько вклоняємося перед вами, дорогі ветерани, перед тими, хто віддав своє життя за Вітчизну! Щиро зичу всім доброго здоров’я, довгих років мирного життя, уваги й турботи рідних та близьких, добра, любові та сімейного благополуччя! З повагою Юрій БЕЦЬ, начальник Семенівського районного відділу міліції, майор. Рада ветеранів та я особисто щиро вітаємо Вас із Днем захисника Вітчизни. З плином часу не згасають у народній пам’яті Ваші трудові здобутки на ниві правоохоронної діяльності. Ваш патріотизм, життєва мудрість є взірцем для молодого покоління працівників міліції. Бажаємо вам міцного здоров’я, успішного життя і благополуччя. Василь ЛИПІЙ, голова ради пенсіонерів Семенівського РВ УМВС.
З особливим почуттям шани і поваги ми схиляємо голову перед учасниками бойових дій, інвалідами та учасниками війни за Ваш героїзм, мужність, відданість, високий патріотизм та любов до рідної Батьківщини. Ви відстояли свободу і незалежність держави, врятували народи Європи та світу від фашистського поневолення, відбудували вщент зруйноване народне господарство. Низький уклін Вам! Зичимо Вам щастя, добробуту, благополуччя, душевного тепла, уваги рідних, близьких та друзів, а головне – здоров’я Вам на довгі роки! Президія районної ради ветеранів.
БІЛЬ АФГАНУ НЕ ЗМОВКАЄ 15 лютого біля пам’ятника загиблим воїнам-афганцям відбувся мітинг-реквієм з нагоди Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав та 25-ї річниці виведення радянських військ з Афганістану. У заході взяли участь голова райдержадміністрації Валерій Книш, голова районної ради Ольга Мохун, селищний голова Людмила Милашевич, народний депутат України Роман Шугало, військовий комісар Хорольсько-Семенівського ОВК Анатолій Лихач, воїни-інтернаціоналісти нашого району, керівники підприємств, установ, організацій разом з колективами, сільські голови, учні старших класів Семенівського НВК 1 та мешканці району. Зі словами вдячності і шани до учасників бойових дій на території інших держав звернулись Ольга Мохун, Роман Шугало, Анатолій Лихач. Валерій
Книш у вітальному слові згадав також і солдат, які виконували свій військовий обов’язок у Чехословаччині і вручив їм пам’ятні медалі. Від воїнів-інтернаціоналістів виступив голова громадської організації воїнів-афганців Леонід Шкарупа. У його словах звучав біль від втрат бойових побратимів, шана до тих, хто вижив, розуміння того, що пере-
жите – навіки в пам’яті, і подяка районній владі, що не забувають, підтримують афганців. Імена загиблих наших земляків назавжди залишаться в пам’яті. Це Анатолій Семенов, Сергій Семенченко, Микола Головко. У німій скорботі хвилиною мовчання присутні вшанували пам’ять загиблих товаришів. До цього пам’ятного дня приурочено також і відкриття відновленого пам’ятника загиблим землякам. До відзначення річниці виведення військ з Афганістану долучилася і організація «Молоді регіони», яка вручила афганцям книги «Вогняні рейси Афгану», написану лубенським автором і в якій є згадки про семенівців. Звучали пісні на тему війни в Афганістані, які наповнювали серця присутніх жалем і скорботою. Подвиг людей, що віддали молодість тій війні, залишиться в серцях назавжди. Фото Лідії ЛОБОДИ.
ПОВЕРНЕННЯ ДО КОНСТИТУЦІЇ 2004-ГО: ВАРТО ЧИ НІ?
Тепер давайте розглянемо фінансове питання. Як людина може опинитися на виборах у прохідній частині списку тієї чи іншої партії? Звісно, заплатити. Як депутат-мажоритарник може опинитися у Верховній Раді? Відповідь: вкласти гроші та свою працю в передвиборну кампанію. Але різниця в тому, що у першому варіанті гроші йдуть у казну партії, а в другому – на розвиток округу. Бо бореться такий кандидат за прихильність конкретних виборців, а не лідера партії. Не говоримо вже про те, що в списках партій дуже часто опиняються люди, не достойні звання народного депутата. Та й не кожна партія відкриває свої списки перед виборами. Ми, так би мовити, купуємо «кота в мішку». Але про це ви й самі добре знаєте, як і про те, що у такому випадку знову забудуть про звичайних людей. За нормами діючої Конституції українці обирають до Верховної Ради депутатів строком на 5 років. У Конституції зразка 2004-го народними депутати встигають побути всього
4 роки. Чому в цьому випадку краще не згадувати радянські догми та не поспішати виконати п’ятирічний план за чотири роки? Відповідь проста: інвестиції. Практично всі компанії, які зараз інвестують свої гроші в Україну, мають п’ятирічний план роботи. Ви запитаєте: до чого ж тут депутати Верховної Ради? А ось до чого: кожен інвестор, вкладаючи гроші в країну, прагне стабільності. Він має бути впевнений, що законодавство не зміниться, так само як і політичний вектор. З цього ми легко робимо висновок: якщо через 4 роки змінюються депутати, змінюється політика держави, не факт, що законодавство також не зміниться. А отже, інвестор починає ризикувати й не виконати свій п’ятирічний план. А ризикувати інвестори не люблять. Вони краще підуть у якусь іншу країну й залишать свої гроші там. А ще вибори раз на чотири роки потребуватимуть більше грошей з бюджету. Проста арифметика: за двадцять років, повернувшись до Конституції 10-річної давнини, ми проведемо одні «зайві» вибори. Народне обрання
депутатів до Верховної Ради обходиться українцям у два мільярди гривень. Тобто країна за 20 років витратить зайві два мільярди. Задумайтесь, може, краще віддати ці гроші на соціальні потреби. Наприклад, відновити з десяток шкіл у вашому районі. Фактично, 2 мільярди гривень – це ціна закриття сільських шкіл та лікарень, це ціна виживання села! Чи готові українці проміняти це на зайві вибори? – питання вже до них. За діючою Конституцією головний і крайній у разі якихось катаклізмів у нас Президент. Бо держава в нас президентсько-парламентська. Тобто, коли в країні криза: соціальна, політична чи економічна, ми знаємо, кого винуватити. Й до слова, не соромимося зараз це робити. За конституцією зразка 2004 року крайнім має бути парламент. Адже форма правління в нашій державі визначалася як парламентсько-президентська. Та чи так уже добре перекласти відповідальність із Президента на Верховну Раду? Давайте поміркуємо. Президент у нас один. Депутатів у парла-
менті 450. А як то кажуть, не буває колективної відповідальності, буває колективна безвідповідальність. Уявімо, що ми зараз ще продовжуємо жити за Конституцією 2004-го. У країні політична криза. Винен головний державний орган країни – тобто Верховна Рада. Але як знайти винного, коли їх аж 450? І кожен не соромлячись щиро говорить на телевізійну камеру: «А що я? Це все вони!». Звісно, й зараз нам досить не просто знайти винного в політичній кризі, але ми знаємо, хто повинен за все це відповідати. Висновок робити все одно вам. Але факти поки що на боці діючої Конституції. І з кожним днем усе більше експертів, у тому числі й європейських, радять нам не повертатися в минуле. А якщо і міняти Конституцію, то виважено, не похапцем, чітко вивіривши всі необхідні зміни, адже по них жити нашим дітям і внукам. До речі, такої ж думки дотримується і Юлія Тимошенко, яка виступила проти повернення до норм Конституції 2004-го року. Олег КОТОВ, спеціаліст ГО «Дослідницько-аналітична група».