стане початком тоді мій кінець. Будуть приходити люди, вбогі й багаті, веселі й сумні, Радість і тугу нестимуть мені, їм промовляти душа моя буде. років від дня народження Агатангела Кримського (15.01. 1871 – 1942). Народився у вчительській родині (м. Володимир-Волинський). Закінчив Острозьку та Київську гімназії, Колегію Павла Галагана, Лазаревський інститут східних мов (Москва) та і історико-філологічний університет Московського університету. На той час уже володів мовами: польська, французька, англійська, німецька, грецька, італійська, турецька, латинська (а знав він їх більше 30). Основними дисциплінами перспективного вихованця інституту були арабська філологія, іслам та арабська література, перська і турецька мова та література. З 1918-го працює секретарем заснованої П. Скоропадським Української АН, очолює її історико-філологічний відділ, кабінет арабо-іранської філології, комісію словника живої мови, комісію історії української мови, діалектологічну та правописну комісії АН, започатковує українське сходознавство, викладає в Київському університеті.. Завдяки своїй феноменальній пам’яті був винятково ерудованою людиною, котра (за власним його визначенням) „не може нічого забути”. Фізично немічний, хворобливий, майже незрячий, любив літературу, мистецтво. Його перу належать унікальний роман „Андрій Лаговський” та збірки екзотичних ліричних поезій „Пальмове гілля”. З 1929 р. репресивна машина добралася і до нього. 20 липня 1941 Постановою НКВС вчений оголошується
„ідеологом
українського 28
націоналізму”.
Кримського