"Сурма" – українська незалежна газета. №122-2024 by SurmaNewspaper

DOLYNKA

UKRAINIAN-AMERICAN CONSULTING

15 E Palatine Rd, Ste.104, Prospect Heights, IL 60070.

Prices effective October 2 8, 2024

10% off your purchased items except: cigarettes, lotto, liquor and phone cards

Red pearl 3.5oz

NorthStar

TRUCK DOT SIGNS

(ВИРІЗАНІ, ДРУКОВАНІ,

FLEET GRAPHICS

(БРЕНДУВАННЯ

CLOTHING BRANDING

(МАЙКИ, ФУТБОЛКИ, ПОЛО, СВІТШОТИ, ТОЛСТОВКИ, ХУДІ, ЖИЛЕТКИ, КЕПКИ, КУРТКИ, СВІТЛОВІДБИВАЮЧИЙ СПЕЦОДЯГ)

WIDE FORMAT PRINTING

(ДРУК НА ВІНІЛІ, ПЕРФОРАЦІЇ БАНЕРІ, КАНВІ, ФОТОШПАЛЕРИ)

DIGITAL PRINTING

(ВІЗИТКИ, ФЛАЄРИ, БРОШУРИ, ВІНІЛОВІ СТІКЕРИ, )

vector graphic_studio

1351 Industrial Dr. Unit G, Itasca, IL 60143

Vector Graphic Studio, Inc . @vectorgraphicstudio vectorgraphicstudio.us

773-368-0123

• Індивідуальний підбір фінансування

• Федеральні позики

• Низькі відсотки

• Позики під ремонт

• Перефінансування

Можливе

1. Батальйони ТрО дуже різні за якістю особового складу.

2. Кидати ТрО на дуже гарячі напрямки немає сенсу. Бо вони не мають відповідного озброєння та техніки.

3. Всі підрозділи ТрО зараз мають укомплектованість особовим складом 30-50%.

4. З ТрО забрали всіх молодих до 35 років ще рік тому. Тут половина діди 50+.

5. Нарізають задачі батальйону ТрО як укомплектованому по штату (600), а по факту там 300 обмежено придатних 40+, 50+. Важкої зброї немає. Техніки немає (більшість техніки то волонтерські корчі). Евакуювати поранених немає чим. 6.

пля не ріжуть, як правильно воювати.

7. Коли підрозділи ТрО прикомандировують до мех. бригад, то хоча б є підтримка важкою зброєю (іноді).

8. ТрО – це добровольці, тому нас

не поповнюють. Фактично ТрО зараз існує тільки на папері.

9. Вище керівництво країни просто свідомо знищує ТрО, використо-

вуючи їх не за призначенням.

«Нас не жаль» – справжнє гасло ТрО. А не оце ваше «Готові до спротиву».

Фактично ТрО зараз залишилося

тільки на папері. На папері є батальйони, а насправді – там одні штаби залишилися та трохи допоміжних служб.

Спочатку з ТрО забрали всіх молодих. Ага, в ДШБ. Потім використали, як затички на найбільш гарячих ділянках

Мабуть, треба ще залишки інвалідів та штабів розчинити в піхотних частинах ЗСУ. Щоб вже добити до кінця. Ще раз: не буває поганих солдат, бувають погані хенерали. Вони самі створили умови для того, щоб навіть добровольці йшли в СЗЧ. Мобілізація провалена, мотивацію убили, озброєння закінчується...

Спільнота вже кілька днів сходить на піну через обшук у чергового корупціонера з мішками готівки... Насолоджуйтеся, оце і є їхня дИржава. Оце вона у всій своїй красі. А ви думали, що то ви держава? Ви, хто воює на фронті, хто працює, хто робить бізнес. Ні, дорогенькі, ви для них тільки барани, яких вони стрижуть. Ви думаєте, що то боротьба з корупцією, що вам показали таке шоу? У жодному разі. Це вони хизуються перед вами, як вправно вони стрижуть л*хів. Щоб ви, «ніщеброди», знали, кому тут насправді все належить. Їм нічого не буде. Заплатять частину свого статку і підуть гуляти далі. А от якщо ви вирішите, що ця дИржава ваша, то швидко опинитеся або на фронті, або в тюрмі. Бережіть себе. ***

Бувають недієздатні організації... Це не означає, що вони нічого не роблять, а те, що вони роблять не те, для чого створені. До чого це призводить?

До того, що гроші та життя людей витрачаються даремно. А бувають недієздатні країни, які складаються з недієздатних організацій. Коли немає стресової ситуації, наприклад війни, такі країни ще якось існують, а от ко

• Інна Кочарян – голова журі, ректор КНУТКіТ ім. І.К. Карпенка-Карого, доктор економічних наук, професор, заслужений працівник культури України;

• Павло Бубряк – голова Асоціації українських громад у Чехії, Народний Герой України, заслужений артист України;

• Ірина Персанова – заслужена артистка України, співзасновниця конкурсу, викладач КНУТКіТ ім. І.К. Карпенка-Карого;

• Ілля Лернер – директор Київського театру естрадних мініатюр, громадський діяч;

• Юлія Mox – лауреат міжнародних конкурсів, оперна співачка та викладач.

Зазначається, що учасники конкурсу мали підготувати дві пісні: одну з ре-

пертуару Квітки Цісик та одну на вибір. Конкурс відзначився широким спектром жанрів, серед яких були представлені народний, естрадний, академічний, джазо-

та вокально-інструментальний стилі.

оцінювали у кількох номінаціях: солісти, дуети, тріо та ансамблі. Кон-

вікових категорій, що дозволяло кожному учаснику змагатися

ції

категоріях і дитячий ансамбль); • п’ятирічна солістка Єва Шикорин отримала дипломом І ступеня, «Золоту Зірку» та спеціальний приз від Голови журі; • співачці Яні Кадош разом із «Золотою Зіркою» ім. Квітки Цісик був вручений кришталевий «Приз глядацьких симпатій»;

• ансамблю «Оберіг» (студії Сім’я) із

«Золотою Зіркою» вручений приз та ди-

плом за найкраще виконання пісні з ре-

пертуару Квітки Цісик.

У Мілані переможцями визначено

лауреатів І премії різної вікової категорії:

ангелами, з’явилася Богородиця в Константинополі, де жителі міста молилися за виз-

волення від ворогів. Пресвята Діва Марія зі слізьми почала молити Бога за християн, а потім, засвідчуючи, що бере народ під опіку, покрила людей у храмі своїм омофором – тканиною із хрестом, що була частиною її одягу. І дивовижний покров захистив місто, позбавивши його жителів від смертельної небезпеки. Напевно, читаючи ці рядки, кожен із

ситуацію на рідній

Покрий нас,

Маріє, своїм омофором,

інших покровителів, але саме на свято Покрови у 1972-му році па-

рафіяни вперше увійшли до новозбудованого храму, який і сьогодні гостинно відчиняє двері перед кожним, хто спраглий слова Божого, хто приходить сюди із подякою за Господні

ласки, хто приходить просити помочі для засмучених сердець. Тому і цьогоріч, уже традиційно, парафія мала чудові Святопокровські святкування. Їх розпочали у су-

боту Великою Вечірньою з Литією, а

продовжили у неділю двома Божественними Святими літургіями та Архиєрейською Божественною літургією, яку очолив Преосвященний владика Венедикт Алексійчук. Високого гостя зустрічали при вході до храму квітами і запашним короваєм. Відправляючи Богослужіння, владика

як важливо мати у серці любов – до Бога і до ближнього, як важливо мати віру, як важли-

чистим небом без смертоносних ракет, пшеничним колоссям на щедру

спокоєм і любов’ю у родинах

роду українського. Відзначаючи Покрову, українці мають цього дня й інші важливі свята –День захисників і захисниць України, День українського козацтва та День утворення Української повстанської армії. Особливим

Присутніх тут гостей привітали

владика Венедикт, настоятель собо-

ру святих Володимира і Ольги отець

крилошанин Олег Кривокульський, а

отець Роман Артимович запрошував

до сцени

– те, що звучить в унісон з чутливою українською душею. Такими ж були і пісні жіночого тріо у складі Оксани Олексин, Наталі Тейлор та Оленки Балабан (до слова, хор «Благовіст» під керівництвом пані Олени супроводжував

отцям та усім прицерковним організа-

які працюють на розбудову пара-

Серед них – і Сестринство Покро-

Пресвятої Богородиці, яке очолює добродійка Марія Березецька. Приємно згадати справді красномовний факт: коли споруджувався собор (то-

ді це коштували близько 5 мільйонів доларів), то 2,7 мільйона надійшли на його будівництво саме від Сестринства. І зараз членкині спільноти гідно продовжують свою віддану працю на

які спов-

нюють душу, коли перебуваєш у та-

ких місцях, дозволили навіть тим, хто

там ще не був, уявити себе серед паломників і пройнятися великим умиротворенням, яке зсилає Божа Матір, навчатися від Неї великої любові і великого милосердя. А далі на святі знову були

у світі захисники, коли кожен із нас старається докласти і свою лепту до допомоги Україні у боротьбі за її мирний день.

А тому приємним був на святі момент, коли Стефанія Яворська, яка підтримує зв’язок з волонтерами та ініціативними людьми в Україні (вони виготовляють дрони для наших захисників), передала голові Братства

мовою (плюс уроки англійської для відповідної вікової

ранку до шостої вечора, в суботу займається творча група малю-

Оскільки зараз заклад відвідує восьмеро діток (від 2 до 5 років), то

означає, що четверо творчих, іні-

відданих роботі настав-

мають можливість приділити вихованцям максимум часу і уваги. Особливо ж діти люблять підготовку і проведення різноманітних свят, які доволі часто відбуваються у садочку.

відчути себе маленькими продавцями й активно пропонували смаколики усім гостям. На ярмарку розігрувались дві лотереї, придбавши які, можна було виграти сумку та куртку з ручним художнім розписом «Я люблю Україну», –їх підготувала Марія Дицьо. Упродовж усього дійства звучали

пісні від наших вихованців, з якими

працювала Заслужена артистка України Світлана Весна. А чудові дитячі

вірші, сценки, конкурси підготувала

з дітками вчитель нашого закладу Наталя Швед.

Директор садочка та натхненниця

цього заходу Стефанія Сеник подякувала усім присутнім за допомогу, за підтримку та активну участь у ярмарку. І наголосила, що зібрані кошти – 1 800 доларів

A-Z Medical Supply

те, що надзвичайно велика допо-

для наших воїнів іде від

зробити їх хоч на трохи меншими. Почну з однієї прикарпат

Це допомога чиї-

мось дітям, які зараз там. Ваші

можна говорити багато.

прикладів благодійності наводити також багато. Про це, якщо ви зауважили, наша газета

молодший син. А старший, про

був на

Харківщині. Далі дороги війни пове-

ли його іншими областями, зараз воює на запорізькому напрямку. Його

призначили комбатом. У його підпорядкуванні є більше п’ятисот чоловік.

Зберегти хлопців, утримувати пози-

ції, відбивати атаки ворога, відвойо-

вувати і звільняти кожен метр рідної землі – за цими простими, на перший

погляд, словами, криються непрості

воєнні будні Руслана і його побратимів. А разом з ними воюють і… батьки комбата: намагаються закривати хоч би окремі потреби матеріального плану, про які знають зі спілкування із сином. Знають, що сьогодні не так гостро стоїть питання одягу чи харчів, як, до прикладу, питання дронів. Кілька уже вдалося відправити хлопцям. І батько з матір’ю безмежно вдячні усім, хто

допомагав їм із грошима, бо власних заробітків на це явно не вистачило би. Війна триває. «І ми не будемо зупинятися аж до перемоги,

домівках. І все ж ведучий оголосив аукціон, коротко розповівши, який лот розігрується, хто і для кого збирає гроші. Почалися перші пропозиції, які не пішли далі шестисот доларів. І хоч Наталя з Володимиром завжди вдячні

що за такі гроші пра-

надто

хлопців, яких уже немає в живих; якщо й продати

дбати дрон, який працюватиме для

порятунку життя іншим… Вони уже готові були повернутися

своїм прапором додому, чекаючи наступної

і гарна українська сім’я, у якій підростають восьмирічні Артур і Артем. У той і для них тепер пам’ятний вечір вони поїхали до клубу «Стерео», щоб послухати виступ

церт закінчився і оголосили аукціон, у залі залишалося

ли синочкам, разом прочитали написи, зроблені військовими: «Робимо те, що робимо. Хто, крім нас?», «За правду!», «Україна – це ми, Україна – це ти!», «Перемога за нами!»... І підписи-позивні: Сармат, Балу, Мольфар, Чуб, Чижик, Термінатор… І ще один напис – помітний, впевнений і щирий: «З нами Господь Бог!». Його зробив Ярік. Той, який невдовзі загинув… «Дякуємо за підтримку!» – первісно ці слова на прапорі були адресовані батькам, Володимиру і Наталі, а тепер – уже й подружжю Лисаків, які до благодійності долучилися не вперше, адже на війні перебуває і дехто з їхньої української родини, і кілька друзів, з якими росли. Стараються допомагати. І моляться за мир на рідній землі. І дітям своїм, народженим в Америці, розповідають про Україну, про її нинішні нелегкі часи. І падає те зерно у благодатний ґрунт дитячих душ: кажуть хлопчики, що обов’язково хочуть коли-небудь туди поїхати, а на котромусь із фестивалів

Стефаник

країнський класик-новеліст Василь Стефаник (18711936), народжений на Покутті Карпатського краю (с. Русів Івано-Франківської обл.), з роками набуває такої популярності, як колись Ремарк, Гемінґвей (їхні твори про війну), а нині – наша мудра Ліна Костенко або мемуари прагматичного Лі Куан Ю (до слова той, який вивів Сінгапур з третьорозрядних країн в процвітаючі, бо подолав корупцію, розстрілявши кілька, а, може, й більше, друзів-корупціонерів). Наш

Стефаник, як віртуозний майстер короткого оповідання, цінується в нинішні часи «кліпового» сприйняття інформації, коли немає часу читати романи, трилогії і навіть довгі пости в соцмережах. Майстри ж психологізму людських душ і поготів – завжди в ціні. І ще одна причина. Найважливіша. «Сини» Стефаника пішли воювати за

та загинули у Першу світову.

Найкращі нинішні наші сини воюють

за Україну уже 11-й рік з рашистськими окупантами. Воюють і гинуть. Уже десятками, а, може, й сотнями тисяч. А біль батьківський та материнський такий самий, як описав її покутським діалектом майстер-експресіоніст короткого оповідання Василь Стефаник у своїх «Синах».

Цей суголосний біль, виписаний Стефаником і переданий театром нам, глядачам, є виявом співчуття, розуміння горя тисяч родин сьогодні в

Україні. Цей біль, що є фактично антивоєнним протестом, передали глядачам неперевершені майстри театру: народний артист України Іван Бернацький, який інсценізував новелу, та Володимир Курило – ведучий актор театру, талановитий від Бога і свого батька, українського актора Євгена Курила. Пан Володимир переконливо, блискуче виконав роль головного героя: гуцульського селянина Макси-

ма – батька полеглих у війні синів Андрія та Івана. Він зумів подолати своє амплуа героїчного гетьмана, зігравши роль найглибшого психологізму. Фактично, без формальностей, це ЙОГО моновистава. Протягом години чи й

більше на сцені вивертає він свою зболену душу, як та скрипка, що вміє плакати. А ще паралельно і роль «від автора». Тільки професіонали знають, як це непросто перевтілюватись «на ходу», яка це емоційна напруга. «Браво, Артисте!» – як любить підтриму-

вати своїх вихованців Іван Бернацький. Глядачі оцінили творчу роботу

Актора так само. Від душі. Захоплено. Історія вже зафіксувала цю дату: 5

жовтня 2024 р., коли моновистава виставлена на суд глядачеві нью-йоркської метрополії.

за квитки будуть переда-

ні ЗСУ на дрони. Серед глядачів

–емерит з університету в м. Сент-Луїс, штат Міссурі Стамос Меседак (грек) з дружиною Сарою. Вони мали переклад новели «Сини» англійською та французькою мовами. А кілька друзів студентського періоду Володимира Курила самі розшукали його. Дізнавшись про виставу і підтримуючи Україну, закупили спонсорських 32 квитки на суму $1 600. Один із них Патрик

Г’анон Фіцпатрик особисто закупив10 спонсорських квитків. ***

До відома читачів: кожен виступ

цього театру – це подія в культурному житті громади Нью-Йорка та й в історії українського театру загалом.

Салей (лівієць) і його дружина Маріяна. Або професор

Оскільки впродовж 20 років театр пропагує Шевченкіану та українську класику. Де ви ще знайдете таку ле-

віці. Вже у 18 років написав пісню-хіт «Кохана», що полонить серця і досі. Згодом спільно з поетом Юрієм Рибчинським створили низку шедевральних пісень: «Сіла птаха білокрила на тополю», «Зелен-клен», «Два крила», «Чарівна скрипка», «Тиха вода», «Дикі гуси», «Очі на піску»… 2021 року до свого 80-річчя Ігор Поклад отримав звання Героя України, відтак на Алеї зірок у Києві засяяла

іменна зірка. А 24 лютого 2022 року застало ро

Героя України: заховали її, поклавши під собаку. Опинившись у безпеці, почали волонтерити. Одразу ж, як тільки окупантів вигнали з Київщини, подружжя повернулося додому. Виявилося, що в їхньому будинку побували окупанти: вчинили рейвах та вкрали у композитора 10 старих електробритв і всі телефони. Але найжахливіше – залишили

також Ігор Поклад долучився до святкувань 124-річчя міста Ворзеля. – Радий, що міський голова Бучі, голова Бучанської ОТГ Анатолій

Федорук запросив мене на урочистості до 124-річчя з часу заснування Ворзеля, що відбувалися на території знаменитої садиби Уварових, –ділиться враженнями від події ректор Академії імені Павла Чубинського Василь Романчишин. – Логічно, що ця подія була прикрашена творчим

їх, Ігор По-

• Frameless Showers

• Framed & Sliding

Glass Enclosures

• Reverse Painted

Glass Kitchen Backsplashes

• Glass Enclosed Wine Cellars

• Glass Railings

• Mirrors & Glass Designs

«По той бік роялю». Нині Ігор Дмитрович, можливо, не в найкращій фізичній формі: на його здоров’ї

ня. Але його пісні, на яких зростали покоління українців, є вічними. Я впевнений: якби не пісні Поклада, я б виріс гіршою людиною. Його твори не можуть залишати байдужим, сповнюють бажанням творити добро.

Напевне, справжня музика, справжнє мистецтво і має таку місію: впливати на людину, робити її кращою. Тому концерт у Ворзелі тривав

понад дві години, але промайнув як

одна мить.

Виступали і відомі артисти, і не

дуже відомі, й зовсім молоді. Серед

них – Народний артист України Ан-

дрій Кондратюк, заслужені артистки

України Христина Охітва та Ярослава Руденко. І багато молодих співаків, які, можливо, вперше вийшли на сцену в присутності метра. Це такий

чекає на нашому шляху? Це –численні виставки. Відомо, що швей-

підручних матеріалів, у тому числі уламків непотрібного заліза, розтрощеного скла тощо. Царство скла і металу. Це, зокрема, виставки знаменитого швейцарського митця (скульптора і художника) Поля Естьє (Paul Estier). Він відомий своїми креативними скульптурами та іншими конструкціями

під музику. Наприклад, на прямокутному

шматку іржавого заліза чи іншого металу – наче камінь у персні: вмонтовані пластини різнокольорового скла.

Вражає не лише майстерність, як ми-

тець уміє це робити, а й те, як він тонко

відчуває кольори. Начебто дивимось

Або на іншій конструкції – вертикальне бірюзове скло, схоже на кристал, причому вмонтований в чорний матеріал. Це й наслідування природи, і вміння поводитися з технікою. Це свідчить наступний експонат – лампочки, вмонтовані в механізм. Точніше, це лампочки на перший погляд, а насправді – оформлені шматки зеленого і червоного скла. Асоціації з тех-

це різні скляні предмети, які звисають наче люстри або взагалі конструкції. Водночас кожний шматок скла тут і самостійний, його можна роздивлятись окремо. Це кола, півмісяці, умовні фігури, схожі на

квіти (а це – скло, розбите «віялом», в особливий спосіб), різних пташок –зокрема, півнів, – метеликів чи фантастичних риб… Це й колеса, і кола, і овали… Вони і стоять, і звисають. Начебто простий матеріал – прозорий,

у морську воду, переливи лазурового, бірюзового, золотавого та інших від-

тінків – залежно від повороту і освіт-

лення щораз різних. Хочеться вдивля-

тись і вдивлятися – і кожний бачитиме цей витвір по-різному. Наприклад,

можна сказати, що це карта з мате-

підсвітлені спеціальними апаратами, але добре сприймаються й без підсвітки.

нікою та водночас і природою (печерою) викликають подібні до кристалів

або взагалі до коштовного каміння фіолетові шматки в металі, різної форми та розміру, проте оригінально розміщені. Це й композиція, і фантазія.

Якщо подивитися здалеку, то вийде

точно печера або грот.

Або на чорній підставці – різьбле-

ний зелений квадрат (це скло, як й інші твори). Візерунки на підставці схожі на візерунки цього скла. Або інше

зелене скло, наче неправильний кристал – у скелі? Камені? Печері? Ні, це іржаве залізо. Начебто легко знайти

зім’ятий метал – але ж треба дібрати такий, щоб годився в композицію. І

зробити так, щоб це візерунок

Невшательського озера – незвичайний. А ще ми

як просто до причалу, де Поль Естьє грає в шахи з гостями та спілкується, підпливають катери. До речі, художник сидів на тлі своєї скульптури (великого розміру) – зеленого кола, розбитого так, що утворилися правильні уламки-візерунки, у металі.

Також на причалі та поряд із ним розставлені акварельні картини, які утворюють діалог зі скульптурами По-

ля Естьє. Автор живопису – Франсуа

Дюрю (François Duruz), в якого також

були і тривають різні виставки. Йо-

го акварелі, на противагу іншому художнику, – більш предметні, бо мож-

на розрізнити пейзажі. Це, наприклад, загадковий пейзаж при присмерку (упізнаю швейцарські краєвиди).

Присмеркове небо віддзеркалюється

альності. Або – вечір: темні

глицеві дерева (сосни?), які

оточують озеро. Може, це озеро Невшатель? Ця картина, з

лісом і ставом, виглядає таємничо і виконана в темних

тонах. Відтворено, що у воді віддзеркалюються вогни-

ки селища. Помітно, що ав-

тор відчуває природу. До речі, Франсуа Дюрю також працює пастухом великої рогатої ху-

доби (біля міста Ньйон, Nyon)

і знається на краєвидах гірського масиву Жура (Jura) та

взагалі кантону де Во, не ка-

жучи про інші місцини Швейцарії. Але його картини можна побачити не лише тут, а й далі. Ми бачимо

дерев’яний будинок, подібний до лісової сторожки або хижі – можливо, для мисливців? Ця хатина виглядає і практично, і романтично, загадково, повита плющем. Помітно, що ця будівля – старовинна. І на стіні, над папороттю, – інша картина: зимовий

пейзаж, де височезні ялини сусідують

зі снігом. Це знов у темних тонах. Засніжена галявина – по центру й приваблює, заманює білим

ці презентовано наш кантон. Публіка – надзвичайно зацікавлена. Чуються французька, англійська та інші

традиції,

чи моралі. Мовляв, саме територія, а не культура, є характерною національною ознакою.

Секст Емпірик говорив мудрі речі – «без відсутності чіткого критерію стає неочевидним і істинне, а розбіжність у думках про істину призводить до утримання від судження». Тому визначаймося.

Націоналізм і як ідеологічна доктрина, і як політична практика, формувався в різних регіонах в унікальних, властивих конкретній території та історичному відрізку часу умовах.

Зокрема в Україні.

Така історична різноманітність вплинула на появу безлічі підходів і теорій, які прагнуть пояснити феномени

(примордіалістський) і

(конструктивістський). З XIX і до середини XX ст. в осмисленні питання сутності

досі залишається одним із провідних поглядів. Він

як

людської свідомості та діяльності, – тобто штучні соціальні конструкти. Початок становлення конструктивізму пов’язують із виходом 1967 р. праці П. Бергера і Т. Лукмана під назвою «Соціальне конструювання реальності». Велику роль тут відіграв професор Бенедикт Андерсон, який в 1983 р. опублікував працю під назвою «Уявлені спільноти». У ній він говорить, що нація – це уявна цілісність, мислимий конструкт, а не заздалегідь сформована біологічна чи соціально-історична даність. Тут нація розглядається як феномен Нового часу та епохи капіталізму – поява нації відтворює для індивіда осмислену та зрозумілу картину світу, втрачену після занепаду цілісної складової релігійного світогляду монархічно-станової системи в епоху Реформації та Просвітництва.

Такий собі продукт штучної організації, заснованої на договорі та колективній волі громадян.

А оскільки основою національної ідентичності є трактування нації її носієм, то ми маємо дати відповідь на те, що ми розуміємо під «нацією»?

Аби нас в подальшому не зводили