__MAIN_TEXT__

Page 1

Слово до читача Доброго дня, дорогі читачі. Автор збірки — не професійний письменник і не філолог, тому змушений попередити, що бажаючі знайти якісь принципово нові літературні прийоми, жанрові форми будуть розчаровані. Однак доля подарувала мені чимало зустрічей з цікавими особистостями, можливість бачити розвиток характерів у різних життєвих ситуаціях. Грань — це межа, лінія взаємодії між світами, спільнотами, окремими людьми, характерами, надзвичайно тонка лінія, яка, як і грань дорогого каменя чи прозорого гірського кришталю, при найменшій зміні кутів, обставин та ситуацій дозволяє побачити неозброєним оком у білому, буденному на перший погляд, сонячному світлі весь спектр кольорів та напівтонів, захованих зазвичай за правилами та умовностями нашого світу. Нерідко грань у переносному або й прямому значенні слова стає лінією фронту, та люди продовжують жити, переживати, любити, ненавидіти, приймати рішення і діяти. Тому багато віршів у збірці присвячено мотивам, характерам та умовам, які можуть лишатися непоміченими до певного моменту, хоч і є зародками майбутніх епохальних змін. На жаль, збірка виходить в непростий для нашої держави час, тому декілька слів щодо першого розділу. Можу сказати одне: мені пощастило. Знаходячись у специфічних місцях протягом тривалого часу, я побачив і пережив, з незалежних від мене причин, значно менше від багатьох моїх товаришів. Коментувати ситуацію в Україні не маю права і не буду. Для того, щоб висловити жаль за полеглими — часто найкращими представниками нашого народу, співчуття їхнім рідним, — немає ані слів,


6

Володимир Патола. ГРАНЬ

ані можливості. Ми ще повернемося до цього, впишемо ім’я кожного з них в історію, якщо самі не приєднаємося до них, але це буде потім. А зараз російсько-українська війна не закінчена, не закінчена антитерористична операція. Обидва ці терміни правильні. Ні для кого не таємниця — присутність кадрових російських військ на території України. Ні для кого не таємниця, що сьогодні наш супротивник діє методами, яких цураються і які зневажають представники більшості світових терористичних організацій. Не знаю, як назвати людей, які стріляють з мінометів у школу і знімають відеокамерами тіла дітей для формування чергового пропагандистського випуску російських новин. Не знаю, як назвати тих, хто знищує заради брудної пропаганди своїх же солдатів, що повертаються з поля бою. Нехай будуть умовно «терористами» (назвати їх росіянами, зважаючи на проукраїнську і чисто людську позицію окремих російських громадян, не повертається язик). Не знаю, як назвати «російських терористів в Україні», але мої побратими добре знають що з ними робити. Хочеться висловити вдячність бойовим товаришам, завдяки яким ми упевнені, що наші спини прикриті, своїй і їхнім сім’ям, які терпляче чекають чоловіків, батьків і братів, усім, хто підтримує нас зараз, в цей нелегкий час. Підтримує матеріально, теплими речами, навіть зброєю, але перш за все — підтримує морально. Адже кожна зв’язана шкарпетка, кожен дитячий малюнок, кожен предмет спорядження, куплений нерідко за останні гроші, — свідчення того, що ми — не самі, що захисників України не залишили один на один з проблемами, які для військових часто бувають не менш небезпечними, ніж ворог, нагадують про те, що за нашою спиною — українська земля та український народ, вільний, гордий, нескорений і непереможний, народ, який можна винищити, але зламати неможливо, про те, що приспаний століттями козацький дух знову пробудився, що знову настав історичний час — не питати, скільки


Слово до читача

7

ворогів, а лише — де вони. Від себе і від побратимів дякую всім, завдяки кому відчуття сили та підтримки знімає питання, за що воюють українські військові, дозволяє їм вистояти у найважчі моменти, дозволяє повертатися. Слава Україні! Хочу висловити щиру подяку пану Осипу Зінкевичу, завдяки якому ця збірка вийшла у світ, моєму викладачу, літературному редактору цієї збірки ­Ользі Башкировій, художнику і волонтеру Беаті Куркуль, яка вже більше двох років живе прикордонною реальністю, за найкращу в світі обкладинку, а також батькам, сестричці, товаришам — усім, з ким маю честь спілкуватися та дружити і хто, можливо, впізнає себе на сторінках. Квітень, 2015


Летимо туди, де сонце сходить…


Перед виходом. Красна Талівка, червень 2014

Речі бійців оперативно-бойової прикордонної комендатури (ОБПК) «Могилів-Подільський» після повернення з передових позицій за Дебальцевим (блокпост «Балу»). З собою брали тільки найцінніше


Летимо туди, де сонце сходить…

*** Холодна весна. Чотирнадцятий рік. Яскраво і страшно почате століття. Як відчай без дна, нерішучості пік, нездатність вести і готовність горіти. Чужої брехні безперервний потік, отруйної зради брудне розмаїття... Палають вогні, піднімається крик, сусідська пащека зміїна пригріта... По вістрю клинка неприкрита душа, прив’язаним псом по короткому дроту... Команда дзвінка — І загін вирушав робити важку чоловічу роботу. 05.05.2014

11


12

Володимир Патола. ГРАНЬ

*** Присвячено кримським подіям

Коли вогненний час питання ставить В тумані лицемірства і брехні, Коли людину вирізняють справи, А честь і дух гартують у вогні, Коли здавався вирок незворотнім, Коли кривавий вождь тріумфував, — Піднялася у бій Небесна Сотня, Залишившись навіки між заграв. Коли у вічі смерті прикордонник Повторював присягу без вагань, Отримував «наказ на охорону» І виступав на небезпечну грань. Коли настав момент сказати, хто ти, І зупинити смерть своїм життям, — Четвертий день стоїть морська піхота Без флангів, без тилів і прикриття. Коли топтали землю окупанти І тьмарив розум біль вчорашніх втрат, — Старенький ветеран збирав команду І мовчки прямував у військкомат. Коли пілоти рвалися у небо, Рятуючи машини для війни, — Земля батьків сказала: «Хлопці, треба!» — І відповів туман: «Летіть, сини». Коли живим щитом закрили стіни Частин військових діти і жінки, — Весь світ збагнув: не вмерла Україна Стараннями «московської руки».


Летимо туди, де сонце сходить… Коли настав момент життя чи смерті, — Кремлівського фашиста дикий сказ Нарвався на святу козацьку впертість, На те, що заповів колись Тарас. Якщо не раб — бери у руки зброю! Безсмертна слава кличе до вінця. Сьогодні. До останнього набою! Навіки. До останнього бійця! 04.03.2014

13


Захист Батьківщини — традиція родини Тининики. Орден «За мужність» правнук Віталій отримав за героїзм під час боїв на блокпосту «Балу» (Дебальцеве). Після поранення просив побратимів лише про одне: забрати з пробитого бронежилета та зберегти сімейну реліквію і талісман — багнет прадіда. Хлопці не підвели. У Віталія буде час навчити синів володіти зброєю


Летимо туди, де сонце сходить…

*** Куплену кров’ю дідів свободу Гублять без опору у ганьбі. Забуті Крути, Базар і Броди, І смерть вчорашня чужа тобі. Але рабів до раю не пустять І нам готують шлях в нікуди. Сибір, ГУЛаг, Соловки забуто. До чорта душу. Честь — до біди. Досить просити пощади в долі І проклинати події злі. Кожному ворогові — по кулі. Кожному зраднику — по петлі. 07.04.2014

15

Profile for Smoloskyp

Патола Володимир. ГРАНЬ. Збірка поезій  

Вступне слово автора та вибрані поезії

Патола Володимир. ГРАНЬ. Збірка поезій  

Вступне слово автора та вибрані поезії

Profile for smoloskyp
Advertisement