Микола Галичанець. УКРАЇНСЬКА НАЦІЯ by Марк Болдырев

М икола Гал ичанец ь

Посвята меценатові Богданові Фенюку

УКРАЇНСЬКА НАЦІЯ ПОХОДЖ ЕН НЯ І Ж ИТТЯ У К Р А ЇН С Ь К О Ї НАЦІЇ З Н АЙ Д АВН ІШ И Х ЧАСІВ ДО

ХІ

СТОЛІТТЯ

ВЕДИ КРАЄЗНАВЦЯ

Тернопіль 2005

ББК 63.3(4 Укр)9:Сб2 Г15

Микола Галичанець Г15 Укра їнська нація: Походження і життя української нації з найдав ніших часів до XI століття. —Тернопіль: Мандрівець, 2005. —368 с. І5ВІ\І 966-634-243-Х

У книзі подано походж ення та ж и ття української нації від її утворення 40 тисяч років тому і до XI століття н. е. Автор висвітлює той період розвитку українського наро ду, що його забороняли описувати московські колонізатори. П иш учи за нас наш у історію, вони “відрубали” історичні ко рені нації, чим знівечили тяглість її походження, розвитку і ж иття. А “історію” її почали з IX ст. н. е. - від князю вання Олега II У країнського. У книзі вміщено унікальні матеріали, що їх досі в історії нації не публікували або друкували мало та розрізнено. Але це не історія нації, я к може здатися на перший по гляд, а лиш е краєзнавчі веди (знання) автора. Тому кн и ж к а буде добрим помічником саме для о с я гн е н н я походження і ж и тт я української нації з найдавніш их часів. Д л я ш ирокого загалу читачів. П ри вивченні історії в ш колах та вузах може бути вико ристана я к кн ига д ля додаткового читання.

ББК 63.3(4 Укр)9:Сб2

І5ВЫ 9 6 6 - 6 3 4 - 2 4 3 - Х Всі права застереж ені АІІ гідЫ з гезегѵе^

Над диким простором Карпати - Памір, Дзвінка і сліпуча, як слава, Напруженим луком на цоколі гір Ясніє Залізна Держ ава. О. Ольжич

ЗМ ІСТ

До поважних панства читачів.............................................................. 11 Ч а с т и н а 1 . У К Р А ЇН С Ь К А Н А Ц І Я В П Р А Д А В Н І Ч А С И .... 15 ПАЛЕОЛІТ У СХІДНІЙ ЄВРОПІ ТА ЙОГО Е П О Х И ......................................................... 16 Ашельська епо ха..........................................................................................................................16 Мустьєрська е п о ха ..................................................................................................................... 18 Пізній п алео л іт................................................................................................................................19

Розділ 1. ЖИТТЯ СЛОВ'ЯНЦІВ-ПРАУКРАЇНЦІВ СХІДНОЇ ЄВРОПИ У ПІЗНЬОМУ ПАЛЕОЛІТІ. ПОЯВА НАЗВИ "СЛОВ'ЯНЦІ". ПЕРШ А СЛОВ'ЯНА-УКРАЇНА ТА ЇЇ Р УЇН А ............................................................................20 Поява зв'язної м о в и ................................................................................................................ 20 Поява назви "слов'янці"..........................................................................................................21 Побут словянців-праукраїнців пізнього палеоліту.............................................21 Останнє зледеніння Східної Європи і життя-буття слов'янців-праукраїнців........................................................................24 Поява землеробства................................................................................................................. 25 Кінець останнього зледеніння. Зміни території на півдні Східної Є вропи............................................................... 26 Утворення нових морів - Слов'ян-моря і С ур 'я-м о ря............................... 26 Утворення нового півострова Слов'янець..............................................................26

Розділ 2. ЖИТТЯ СЛОВ'ЯНЦІВ-ПРАУКРАЇНЦІВ У МЕЗОЛІТІ. Д РУГА СЛО В'ЯН А-УКРАЇН А.......................................................................................................... 27 Відновлення і відбудова зруйнованого ль о д о в и ко м ..................................... 27

Розділ 3. ЖИТТЯ СЛОВ'ЯНЦІВ-ПРАУКРАЇНЦІВ У НЕОЛІТІ. ВИДАТНА СЛОВ'ЯНО-ПРАУКРАЇНСЬКА Ц И ВІЛ ІЗА Ц ІЯ ........................................... 32 Ж и тл о ...................................................................................................................................................33 Господарство. Зем леробство.............................................................................................33 Тваринництво............................................................................................................................... 34 Мисливство і р и б альство ..................................................................................................... 34 Рем есло..............................................................................................................................................34 Прядіння, плетіння, ткацтво.......................................................................................3 5 К ер а м іка ................................................................................................................................... 3 5 Л ю диноподібні стели...................................................................................................... 3 5 Транспорт......................................................................................................................................... 36 Назви морів, портів, річок, гір...........................................................................................36 Наукові веди-знання. П исьм о............................................................................................37 Духовне життя. Дажбожа вір а..........................................................................................38 С вяткуванн я................................................................................................................................... 40

Українська нація

Усна народна творчість.......................................................................................................... 41 Поховання пом ерлих..............................................................................................................43 М истецтво........................................................................................................................................ 44 Суспільний л а д ..............................................................................................................................45

Розділ 4. ЖИТТЯ СЛОВ'ЯНЦІВ-ПРАУКРАЇНЦІВ У М ІДНОМУ ВІЦІ. ВЕРШИНА СЛОВ'ЯНСЬКОЇ ПРАУКРАЇНСЬКОЇ Ц И ВІЛ ІЗА Ц ІЇ............................... 46 Метал м ід ь ....................................................................................................................................... 46 К л ім а т.................................................................................................................................................. 47 Землеробство-тваринництво............................................................................................47 Рем есло..............................................................................................................................................48 Наукові зн а н н я ..............................................................................................................................48 М истецтво........................................................................................................................................ 48 Поховання пом ерлих..............................................................................................................49 Стели на м о ги л ах.......................................................................................................................49 Обмін і тр ан сп о р т......................................................................................................................50 В іра.......................................................................................................................................................... 51 Народна м е д и ц и н а...................................................................................................................51 Оселі - села і м іста..................................................................................................................... 51 Суспільний л а д .............................................................................................................................. 52

Розділ 5. ЖИТТЯ СЛОВ'ЯНЦІВ-ПРАУКРАЇНЦІВ У БРОНЗОВОМУ ВІЦІ. ЗАНЕПАД СЛОВ'ЯНО-ПРАУКРАЇНСЬКОЇ Ц И ВІЛ ІЗАЦ ІЇ............................................ 53 Занепад видатної цивілізації слов'янців-праукраїнців..................................55 Велика міграція арійців і арійців-арушитців........................................................... 57 Топонім іка........................................................................................................................................ 60 Свідчать ар хео ло ги ................................................................................................................... 60 Письмові свідчення..................................................................................................................... 61 Вигадка "ін до євр о пеїзм у"...................................................................................................62

Розділ 6. УТВОРЕННЯ ПЕРШ ИХ УКРАЇНСЬКИХ ПЛЕМЕН-ДЕРЖАВ. ПЛЕМІННЕ БАГАТОДЕРЖ АВ'Я. ПОЯВА НАЗВИ "УКРАЇНЦІ". ТРЕТЯ УКРАЇН А-СЛО В'ЯН А........................................................................................................... 64 Племінне багатодерж ав'я.....................................................................................................65 Найдавніші українські плем ена-держ ави................................................................66 Поява назв "Україна" й "ук р а їн ц і"...............................................................................67 Державні с и м в о л и ..................................................................................................................... 70

Українська нація

__________________________________________________

Ч а с т и н а 2 . У К Р А ЇН С Ь К А Н А Ц І Я В Ч А С И А Н Т И Ч Н О Г О Р А Б О В Л А С Н И Ц Т В А ..........................71 ЗАГАЛЬНИЙ ОГЛЯД АНТИЧНОГО РАБО ВЛАСНИ Ц ТВА.......................................... 72

Розділ 1. ЖИТТЯ УКРАЇН СЬКОЇ НАЦІЇ у Х ст. до н. е..................................................................... 74 Українське багатодерж ав'я.................................................................................................74 Економіка б агато д ер ж ав 'я.................................................................................................. 77

Розділ 2. ЖИТТЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІЇЇ у ІХ ст. до н. е............................................................... 80 Найголовніші річкові п о р ти ..................................................................................................81 Духовне життя і світогляд-веди.......................................................................................83

Розділ 3. ЖИТТЯ УКРАЇН СЬКОЇ НАЦІЇ у VIII ст. до н. е..............................................................87

Розділ 4. ЖИТТЯ УКРАЇН СЬКОЇ НАЦІЇ у VII ст. до н. е....................................................................91 Іраномовні кочовики іш кузц і............................................................................................. 91 Початки торгівлі з еллінцям и............................................................................................. 97

Розділ 5. ЖИТТЯ УКРАЇН СЬКОЇ НАЦІЇ у VI ст. до н. е..............................................................101 Напад Ірану-Персії на українську П о м о р и ну.................................................... 102 Велика Україна - перша централізована держава української н а ц ії.......................................................................................................................105

Розділ 6. ЖИТТЯ УКРАЇН СЬКОЇ НАЦІЇ у V ст. до н. е............................................................108 Еллінський історик Геродотос про У к р а їн у ..........................................................110

Розділ 7. ЖИТТЯ УКРАЇН СЬКОЇ НАЦІЇ у М ст. до н. е.......................................................... 113 Елліно-українська війн а.........................................................................................................114

Розділ 8. ЖИТТЯ УКРАЇН СЬКОЇ НАЦІЇ у ІІІ ст. до н. е.............................................................118 Навала іраномовних кочовиків-сарматців..............................................................118 Міт про війну Гераклоса з ам азо н кам и .................................................................. 122

Розділ 9. ЖИТТЯ УКРАЇН СЬКОЇ НАЦІЇ у ІІ ст. до н. е............................................................... 124

Розділ 10. ЖИТТЯ УКРАЇН СЬКОЇ НАЦІЇ у І ст. до н. е.............................................................. 130 Трьохсотлітня колонізація Римом усіх наших морських портів 132

Українська нація

ЖИТТЯ УКРАЇН СЬКОЇ НАЦІЇ у І тис. до н. е. ПІДСУМ КОВИЙ О ГЛ Я Д ................................................................................................................ 136 Духовна культура нації, релігія...................................................................................... 136 Наука, писемність, о св іта .................................................................................................... 138 Література, народна творчість і веди, театр-вертеп......................................138 Архітектура і м и стец тво ...................................................................................................... 139 Свідчення римського поета О відія............................................................................. 140 Національне і міжнародне літочислення..................................................................141

Розділ 11. ЖИТТЯ УКРАЇН СЬКО Ї НАЦІЇ у І ст. н. е...................................................................... 143 Довідка про римське вій сько ..........................................................................................145 Римо-українські в ій н и .......................................................................................................... 146 Виникнення хр истиянства..................................................................................................148 Мітраїзм................................................................................................................................... 148 Є ш уаїзм .................................................................................................................................... 149 Християнство........................................................................................................................150

Розділ 12. ЖИТТЯ УКРАЇН СЬКОЇ НАЦІЇ у ІІ ст. н. е.....................................................................153 Римські історії про західних сло в'ян.......................................................................... 156

Розділ 13. ЖИТТЯ УКРАЇН СЬКО Ї НАЦІЇ у Посадникування-княжіння Посадникування-княжіння Посадникування-княжіння Посадникування-княжіння Посадникування-княжіння

ІІІ ст. н. е...........................................................................160 Яросвіта І Великоукраїнського.....................160 Ведомисла І Великоукраїнського............... 161 Гостромисла І В еликоукраїнського 161 Хороброслава І В еликоукраїнського 163 Арійсвіта І Великоураїнського......................163

Розділ 14. ЖИТТЯ УКРАЇН СЬКО Ї НАЦІЇ у М ст. н. е...................................................................165 Посадникування-княжіння Сур'яслава ІІІ Великоукраїнського............ 166 Посадникування-княжіння Славомира І Великоукраїнського............. 166 Посадникування-княжіння Дажбожлюба (Бож а) І Великоукраїнського............................................................................................................... 167 Кочові по-звірячому дикі орди гун ц ів.....................................................................167 Гунська ординська навала на Велику У к р а їн у ..................................................169

Розділ 15. ЖИТТЯ УКРАЇН СЬКО Ї НАЦІЇ у V ст. н. е................................................................... 177 Посадникування-княжіння Святояра І Великоукраїнського..................183 Посадникування-княжіння Новояра І Великоукраїнського....................184 Посадникування-княжіння Дажбожслава (Бож а) І Великоукраїнського...............................................................................................................185

Українська нація

Ч а с т и н а 3 . У К Р А ЇН С Ь К А Н А Ц І Я В Ч А С И Р А Н Ь О Г О Ф Е О Д А Л І З М У .............................................1 8 7 Загальний огляд раннього ф ео д алізм у.......................................................................... 188

Розділ 1. ЖИТТЯ УКРАЇН СЬКО Ї НАЦІЇ у VI ст. н. е........................................................................... 190 Великокняжіння Києслава (К и я) І Божеславича У кр а їн ськ о го 190 Заселення українцям и Подунав'я і Тракії...................................................... 192 Великокняжіння М изамира І Києславича У кр аїн сько го ............................195 Утворення Тюркського каганату. "Великий заповіт" гунців-тюркців........................................................................ 196 Великокняжіння Доброслава І Мизамирича У кр аїнсько го .....................198

Розділ 2. ЖИТТЯ УКРАЇН СЬКОЇ НАЦІЇ у VII ст. н. е..................................................................201 Великокняжіння Богуслава (О рдадавислава) І Доброславича У кр а їн сько го ............................................................................................ 201 Утворення світової релігії іслам та імперії А р а б сь ки й халіфат... 203 Великокняжіння Малокиєслава І Богуславича У кр аїн сько го 205 Виникнення Х озарського каганату...................................................................206 Великокняжіння Корсслава І Малокиєвича У кр аїн сько го .......................208

Розділ 3. ЖИТТЯ УКРАЇН СЬКОЇ НАЦІЇ у VIII ст. н. е............................................................... 209 Великокняжіння Семияра І Корсславича.............................................................. 209 Великокняжіння Ігрослава (Іго р я) І С ем иярича...............................................210 Великокняжіння Оленслава (О лега) І Ігрославича..........................................210 Великокняжіння Берислава (Бравита) І Оленславича Українсько го ................................................................................................ 213 Нашестя н о р м ан ц ів......................................................................................................... 215

Розділ 4. ЖИТТЯ УКРАЇН СЬКОЇ НАЦІЇ у ІХ ст. н. е....................................................................217 Великокняжіння Берислава (Бравита) І Оленславича Українсько го .................................................................................................217 Великокняжіння Славомира (Славита) І Бериславича У кр а їн сько го ............................................................................................... 220 Великокняжіння Багатслава (Аско) І Спавомирича У кр аїнсько го ..............................................................................................222 Великокняжіння Дарислава (Д арита) І Багатславича У кр а їн ськ о го .............................................................................................. 226 Великокняжіння Оленслава (О лега) ІІ Багатславича У кр а їн ськ о го .............................................................................................. 228

Розділ 5. ЖИТТЯ УКРАЇН СЬКО Ї НАЦІЇ у Х ст. н. е................................................................... 234 Великокняжіння Оленслава (О лега) ІІ Багатславича У кр а їн ськ о го ..............................................................................................234

Українська нація

Великокняжіння Ігрослава (Ігоря) ІІ Оленславича Укр аїнсько го ............................................................................................... 237 Правління великої княгині Оленслави (О льги ) ІУ к р а їн ськ о ї 240 Великокняжіння Святослава І Ігрославича У кр аїнсько го ......................... 242 Великокняжіння Ярополка І Святославича У кр аїнсько го ........................ 248 Великокняжіння Володимира-Василя І Святославича У кр аїн сько го .............................................................................................249 Внутрішні сп р а в и ...............................................................................................................251 Зовнішні сп р а в и ................................................................................................................ 253 Р еф о р м и .................................................................................................................................254 Законодавство................................................................................................................... 260 Освіта.........................................................................................................................................260 Монети.....................................................................................................................................260 Бенкети..................................................................................................................................... 261 Останні р оки великокняж іння.................................................................................261

Плин часів................................................................................................263 Післямова.................................................................................................267

ДО ПОВАЖАНИХ ПАНСТВА ЧИТАЧІВ П р о ч и т а в ш и ц ю к н и ж к у , д о в ід а є т е с я п р а в д у п р о п о х о д ж е н н я у к р а їн с ь к о ї н а ц ії: к о л и , д е і я к в о н а у т в о р и л а с я , я к и й іс т о р и ч н и й ш л я х п р о й ш л а . М и н у л о п о н а д д е с я т и л іт т я в ід т о д і, я к в ід р о д и л а с я н е з а л е ж н а д е р ж а в а У к р а їн а , а л е н а ш і н а у к о в ц і д о с і н е д о с л ід и л и і н е о п и с а л и е т н о г е н е з с в о є ї н а ц ії. Н е б е р у т ь с я . Ч и то м о с к в и н о -т ю р к с ь к і ( т а т а р с ь к і) к о л о н із а т о р и т а к з а г л у ш и л и у н и х н а ц іо н а л ь н е іс т о р и ч н е м и с л е н н я ? Ч и ц е п р о с т о з в и ч к а п е р е п и с у в а т и к о л о н із а т о р с ь к е , п е р е л и в а ю ч и з пустого в п о р о ж н є? Відновлення української незалеж ної держ ави у 1991 році ви кликало чимале зацікавлення у світі українською нацією і її дер ж авою У країна. А ле написаної правди про походження, розселення і ж и ття у к раїнської нації досі щ е немає. П равду про ж и ття нації украли, докорінно спотворили і сф альсиф ікували її колонізатори, а най більш е - м осквино-русські тю р к ц і-татар ц і*. I п ри м уш ували не одне покоління українців та світову громадськість вірити цій ф аль сиф ікац ії. Вони нам агалися взагалі усунути україн ську націю з арени світової історії, зрусиф ікувати-отю рчити. Тому показували її я к “етнос” (реґіональний “народець”) колонізаторської москвино-русської тю рксько-татарської ординської нац ії. П равда про генезу та ж и ття української нації вимагає реабі літації. Л иш е в ній клю ч до національної самосвідомості, націо нальної гордості, національного сам овизначення і неперервної дер ж а в н о с т і. Я к не старалися колонізатори, а правду про націю знищ ити не змогли. У країнська нац ія має прадавні історичні корені з часів пізнього палеоліту, тисячолітні традиції держ авності, свою чудову мову і національну держ авну атрибутику. Н ині настає час, коли приховане колонізаторам и, дуж е зам асковане і ж орстоко заборо нене, сф альсифіковане відкривається і стає відомим українськом у народові та всьому світові. * “Тюркці, слов'янці, полянці...” - авторські назви націй, племен тощо.

Українська нація

П опулярно-публіцистичний виклад цієї к н и ж к и пропонує чес ну і щ иру правду про походж ення і ж и ття української нації з найдавніш их часів на основі зібраних, досі розрізнених, найнові ш их даних всесвітньої історичної науки, вед, л ін ґвісти к и , археоло гічних, архівних і публіцистичних дж ерел. Де знаходяться використані в цій праці дж ерела, подано на обкладинці в короткій автобіографічній довідці про автора. Кому треба, той знайде їх там, де знаходив автор. Ш укайте, я к ш укав і знайш ов автор. Не чекайте, що дж ерела відкрию ться самі або хтось їх надасть готовими. Власноруч ш укаю чи, знайдете набагато більше, детальніш е і точніше. Д о п ри ходу н а у к р а їн с ьк у зем л ю у Х ІІІ с то л ітті (1 2 3 6 —1240 рр.) к о л о н іза то р ів м о н го л о -тю р кц ів (м о н го л о -татар ц ів) у к р а їн с ь к а н а ц ія з а с е л я л а всю тер и то р ію С хідної Є вропи від Б а л т и к и і П ів н іч н о го Л ьодовитого о к еан у н а п ів н о ч і до К асп ію , К а в к а зу і Ч о р н о м о р ’я н а півд ні; в ід гір К а р п а т н а за х о д і до У р ал ь сь к и х гір н а сході. Н а ц ій т е р и т о р ії з 5 0 0 р о к у до н. е. п о 5 0 0 р ік н. е. б у л а д е р ж а в а В е л и к а У к р а їн а (в степ у і л ісо степ у ) т а б а г а т о д е р ж а в ’я п л е м е н (у л іс о в ій зо н і), а з 5 0 0 р о ку н. е. по 1 1 6 9 р ік — м о гу тн я у к р а їн с ь к а д е р ж а в а В е л и к е К н я зів с т в о У к р а їн а (в степ у, л ісо с т е п о в ій т а л іс о в ій зо н а х ) з і с то л и ц ею у К и є с л а в і (К иєві). З 1169 року ц я могутня держ ава розпалася на 15 незалежних утворень: Галицьке, Волинське, К иївське з півостровом У країнець (по-колонізаторськи Крим), П ереяславське, Ч ернігівське, ТуровоПинське, Полоцьке, Смоленське, Владимирське, Рязанське, Муромське, Болгарське і С ур’я зь к е (по-колонізаторськи Тмуторокань) К н я зі вства і Великоновгородську та П сковську Республіки. К олонізувавш и 9 україн ськи х князівств: Болгарське, М уромсь ке, Рязанське, Сур’язьке, Владимирське, Ч ернігівське, Київське, Пе р еяславськ е і Г алицько-В олинське, м онголо-тю ркці (монголо-татарці) утворили на цій у к р аїн ськ ій території іслам ську кочову ординську колоніальну імперію Алтай-Орду (“Золоту Орду” в москви н ськ о м у перекладі). У 1328 році чингісхан Алтай-Орди Узбекей переселив на спо конвічно україн ську В ладим ирщ ину сотні тисяч кочовиків тюркцівалтайординців (татарців-алтайординців). Я рликом 1328 року ут ворив на В ладим ирщ ині тю ркський ординський Улус Москву-орду на чолі з отю рченим м осковським вел и ко к н язем -х ан о м Іваном Мошенкою (по-ординськи Калитою). Ц і осадники не могли змуси ти місцевих українців говорити тюркською мовою і приймати іслам. (Як і цигани-кочовики, прибувш и на землю інш ої нації, не можуть змусити цю націю говорити по-циганськи, а змуш ені так-сяк опа новувати мову цієї нації.) Будучи на значно ниж чому цивілізацій-

Українська нація

ному рівні від україн ців, небаж ані переселенці тю ркці (татарці) змуш ені були тимчасово, я к вони гадали тоді, опановувати тодіш ню українську мову, навіть масово прийм ати православну віру. Згодом, Галичину (1340 р.) колонізувала П ольщ а, а Волинське, Київське і Чернігівське Князівства (1360 роки) відвоювала в Алтай-О рди но вітн я х р и сти я н сь к а ко л о н іальн а ім п ер ія Л и тва. Ці кн язівства стали колон іям и В еликого К нязівства Литовського. П ісля розпаду Алтай-Орди (1503 р.) новоутворене М осковське царство додатково колонізувало у кр аїн ські Смоленщ ину, Р я з а н щ ину, П сковщ ину і Великоновгородщ ину, заселяю чи ці землі тюркц ям и -татарцям и, масово ґеноцидячи й асимілю ю чи українців. Зго дом к о л о н із у в а л и т ю р к с ь к і К а з а н -Х а н а т , А с т р а х а н -Х а н а т і Великоногай-Ханат, я к і утворилися ще не так давно на українській зем лі. В ідтак ординське М осковське царство стало наступницею Алтай-Орди, але не з тюркською мовою та ісламом, а з церковноукраїнською мовою і православ’ям . П ід л и т о в с ь к и м к о л о н іза то р с т в о м (п іс л я Л ю б л ін сь к о ї у н ії 1569 року) на Турово-П инщ ині і П олотщ ині з української нації почала ф орм уватися бєлоруська нація. Н аслідком усього цього стало те, щ о україн ській нації зал и ш илася лиш е південно-західна частина Східної Європи (де нині держ ава У країна). Реш ту відібрали колонізатори. Н ин іш н я москвино-русська тю ркська (татарська) н ац ія - к и п чацького золотоординського походж ення. Її “колискою ” була Алтай-Орда, а не слов’янство-українство. Р осія облудливо при ліп и л ася до слов’янства, щоб колонізувати всі слов’я н ськ і нац ії та панувати над ними. Багато століть їм вдавалося обманювати світо ву громадськість, що і вони “т акож с ло в ’я н ц і”. Тепер не вдається, бо цей обман розкритий історичною наукою. Н ині світ знає прав ду про москвино-тюркську (татарську) націю. Не хоче чути прав ду лиш е сама ц я нація. К олонізаторськи м и заборонам и всього україн ського і ж а х л и вим и ґеноцидам и Р осія нам агалася або зни щ и ти наш у україн сь к у націю ф ізично, або асим ілю вати-отю рчити (татаризувати). Не зм о г л а . I нині в “демократичній” колоніальній імперії - Російській Ф е дерації - в новонаписаних підручниках з давньої історії немає ні української нації, ні держ ави У країна. Всупереч очевидним істо ричним ф актам вони продовжують вперто і цинічно писати, що “колискою ” їхньої нац ії є В елике К нязівство У країна, але під назвою, що її ввів у вжиток Батай-хан, - “Київська Русь”. А у к раїн ськ у націю вваж аю ть м осквино-тю ркським (татарським ) ет носом, невід’ємною частиною Росії-орди. Це підла неправда і суто ординська бандитська “честь і совість” .

Українська нація

Ж одна нац ія світу, крім Росії, не цурається свого походження, не ш укає його в історії і на території іншої нації та її держави, підло усуваючи цю націю з її власної землі. Росіє, згадай і визнай свої корені, прийми їх, і ти заспокоїшся! І спокійніш е стане наро дам навколо тебе. Н апри клад, Греція тр и валий час була колонізована Т уреччи ною, але нині туркці не ш укаю ть свого коріння в цивілізованій Елладі, а гордяться, що вони, я к і русськці-татарці, з тюркської групи кочових націй Ц ентральної Азії. До н и ніш ніх днів москвино-великороссо-русські тю ркці-татарці не погоджуються, що їх н я нац ія і державність беруть початок з 1328 року. Історична правда полягає в тому, щ о початок цієї нац ії та її держ авності відбувся на колонізованій тю ркцям и-татарцям и українській землі, але не в Київщ ині, а в українській Владимирщ ині, що її окупували тю ркці (татарці), і де їхньою сто лицею стала М осква-сарай. І нині, в незалежній Україні, недоброзичлива москвотюркськотатарська діаспора на наш ій землі та багато урядових і громадсь ких кіл в сучасній імперії Р осійській Ф едерації неоколонізаторськи намагаються вже не ґеноцидом, а руссьязичьєм (побутовим блатняком з матю ком) зни щ и ти наш у мову. Розраховую ть: не буде української мови - не буде й української нації, а буде в Україні руссьязичь - стане У країна само собою москвотю рксько-татарською. Даремні потуги. Ц им вони лиш е викликаю ть антиросійські негативні настрої в української нації та ганьбляться перед світо вою громадськістю, котра визнає і поважає українську націю та її незалеж н у д ерж аву У країну. М осквотю ркці-татарці, схам еніться, будьте цивілізованою нацією, а не середньовічною ордою! У країнці добре усвідомлюють: Мово рідна, слово рідне, Хто вас забуває, Той у грудях не серденько, Т ільки кам інь має. Н ині українській нації дуже потрібна історична правда про її походження і ж и ття. Без правдивої історії про себе будь-яка на ція, я к тіло без душі. Ц я праця - не науковий виклад. Тому тут немає посилань на перш одж ерела. Ц е ретельне дослідж енн я і плід сум л ін н я к р а є знавця, котрий щиро любить свою землю, усіх людей своєї нації і присвятив цій незгасимій любові м айж е чотири десятиліття праці д л я з ’ясу ван н я правди. Х то м а є щ и р е у к р а їн с ь к е с ер ц е — в ід чує н и м і п о в ір и ть , щ о нап исане — правда.

млстшл УКРАЇНСЬКА НАЦІЯ В ПРАДАВНІ ЧАСИ

П А ЛЕО ЛІТ У С Х ІД Н ІЙ Є В РО П І ТА Й О ГО ЕПОХ И Н а р о д ж е н н я у к р а їн с ь к о ї н а ц і ї т а ї ї ж и т т я в ід б у в а л и с я н а т е р и т о р ії С х ід н о ї Є в р о п и . У к р а їн с ь к а н а ц ія с п о к о н в іч н о н а с е л я л а в с ю ц ю т е р и т о р ію . В се м и н у л е і с у ч а с н е ж и т т я у к р а їн ц ів п о в ’я з а н е з ц іє ю зе м л е ю . Звідки ж ми черпаємо знання про ж и ття наш их прапредків у палеоліті або старокам ’яном у віці? Ч и м ож на дізнатися про ж и т тя нації у прадавні часи, коли не було писемності і ніде про це не могло бути написано? Можна. I навіть з достатньою достовірністю. Хто про це може розповісти? Н аука археологія. Вчені-археологи під час розкопок знаходять чимало речей прадавніх часів, вивчаю ть їх, встановлю ють їхній вік і подають нам речові докази минулого ж и ття людей уж е з науковим и обґрунтуванням и. Н ауковц і-історики викорис товують цей матеріал д ля написання історії чи літопису про ж и т т я людності на даній території, точніше - про їхню господарську діял ьн ість і побут. До обов’я з к ів істориків входить визначення назви людності або нації, котра ж и л а на тій чи інш ій території. Встановленій істориками назві “слов’я н ц і” (“праукраїнці”), щ о ж и ли у прадавні часи палеоліту на території Східної Європи, є наукові підстави вірити. Л ю д н іс т ь з ’я в и л а с я н а З е м л і б л и зь к о д в о х м іл ь й о н ів р о к ів том у, а м о ж е, й р ан іш е. Л ю д н іс т ь у С х ід н ій Є вр о п і, щ о з н е ї в и й ш л а у к р а їн с ь к а н а ц ія , з а н а у к о в и м и д а н и м и , з ’я в и л а с я б л и зь к о м іл ь й о н а р о к ів тому. Всесвітня археологія поділила час палеоліту на три епохи. Н а зви їхні французькі, бо перш ими це зробили французькі вчені. А Ш Е Л Ь С Ь К А ЕПОХА

(мільйон років — 150 тисяч років тому) Н аш а н ац ія називає її к о р о л е в с ь к о ю (від села К оролеве в Заверховинні, н и н і З а к а р п а т т я ). В У країні стоянки людей цієї епохи виявлено біля сіл Короле ве і Рокосове в Заверховинні; Л ука Врублівська і Бабин у басейні Дністра; поблизу Ж итом ира; в районі міста А мвросіївка на Дон басі; в районі !зюма в басейні Сіверського Дінця; Ш ари в Криму.

Українська нація

Маємо понад 30 дослідж ених археологічних стоянок-поселень на ш и х п р а п р е д к ів а ш е л ь с ь к о ї еп о х и . Ц і с т о я н к и м аю ть п евн і відмінності, я к і в кож ній інш ій епосі. П рож ивала тоді мавпопо дібна людність, названа вченими а рха нт ропам и ( найдавн іш а лю д и н а ), піт ека нт р о п а м и (лю д и н а прям оходяча) і Н от о ЬаЬіїіз (лю дина вм іл а ). Н айдавніш ою пам ’яткою про ж и тт я первісних людей у Східній Європі є с то ян к а б іля села Королеве В иноградівського району (Заверховиння) на терасі лівого берега р іч к и Тиси. Д осліджено площ у понад тисячу квадратних метрів. Виявлено 11 культурних ш арів з кількох палеолітичних епох. Н айдавніш ій з них мільйон років. Чотири ниж ні ш ари належ ать до ашельської епохи, а сім верхніх - до м устьєрської. Зн ах ід ки з найниж чого культурного ш ару - ашелю - дуж е давні (їм близько 500 тис. років), тому вони найдавніш і на території У країни. Отже, людність ж и л а тут протягом мільйона років і ж иве нині. Число знахідок к ам ’яних виробів тут досягло ста тисяч - це одна з найбільш их колекцій палеоліту в Європі, щ о дозволило просте ж и ти еволюцію і ж и ття первісних людей упродовж великого про м іж к у часу. М У С ТЬЄ РС ЬК А ЕП О Х А

(150 тисяч — 40 тисяч років тому) Н аш а нація називає її м о л о д о в с ь к о ю (від села М олодове). С тоянки в нас - Королеве, Зам кова Гора в Заверховинні; вертеби-печери Д авня (по-тю рксько-татарськи Киїк-Коба), Д ухів (Ш айтан-Коба), С таросілля в К рим ських горах; Б уківня, Касперівці, Пронятин, Хотин, Сокіл, Молодове, Білгород (Подністров’я); Кодак, Орель, В асилівка (П ославутиччя); А раповичі (Подесення); Д еркул (Сіверодінеччина); А нтонівка (Донбас) та інш і. Б іл я села Молодове на Ч ернівеччині виявлено п ’я ть стоянок цієї культури ж и ття наш их прапредків. Ж и тл а круглі за формою, обкладені кісткам и мамутів, покриті ш кірам и тварин. Н ині відомо 80 місцезнаходжень таких пам ’яток. Знайдено не лиш е стоянки, а й кістяки наш их прапредків цієї епохи: ж ін ки і дитини у вертебі-печері Д авній. Ф ізичний тип цієї людності на звано палеоант ропам и (д а вн я лю д и н а ) та неандерт альцям и. Вони були 150-180 см на зріст, сутулими, з чималою головою, великою ниж ньою щ елепою, скош еним чолом, м али прям у ходу і добре розвинені м ’я зи . У цей час ц я лю дність почала користуватися вогнем, щ о було великим поступом у їхньому розвиткові та по б у ті.

Українська нація в прадавні часи

__________________________________________________

П ІЗН ІЙ П А Л ЕО ЛІТ

(40 тисяч — 10 тисяч років тому) Виділяються епохи - о р ін ь я к с ь к а (40-20 тисяч років тому), сол ю т р е й с ь к а (20-15 тисяч років тому) і м а л д е н сь к а (15-10 тисяч років тому). Н ація називає ці епохи м ізи н с ь к и м и (від села М ізин). С тоянки в нас: Берегове і М укачів (Заверховиння); Молодове, Вороновиці, Кормань (П одністров’я); К иїв (К ирилівська), М ежиріч, Гінці (Пославутиччя); М ізин і П уш карі (Подесення); Городок (Во линь); Радом иш ль (басейн Тетерева); Сюренські (Крим) та чим а ло інш их. Усього відомо близько 800 стоянок. Н ай б іл ьш д ослід ж ен а М ізи н ська с то ян к а м алденської епохи на Чернігівщ ині: виявлено понад 100 тис. різних знарядь праці та виробів (кам ’ян і сокири, нож і, кремінні різці й скребки, вістря, проколки, голки, ш ила тощо), а тако ж унікальні витвори первісно го мистецтва: скульптурки, ж ивопис і граф іка, найдавніш ий меандровий орнамент, прикраси з кісток та морських черепашок. У М еж иріччях на К анівщ ині також досліджено ж и тл а, зібрано тисячі різних предметів праці та побуту. Ф ізичний тип людності цих епох - нео а нт ропи (нова лю д и н а ), або кроманьйонці (по-європейськи - від печери Л я Кроманьйон у Франції). їх ще називають Н о т о зарівпз (лю д и н а р о з у м н а ). Ц я людність була європеоїдами - великорослі, довгоногі, з видовже ним обличчям і нормально розвиненим підборіддям. Ц я людність заселяла всю територію Східної і Західної Європи. Н а сучасній у країн ській землі відомі близько тисячі стоянок давнього к а м ’яного віку (палеоліту), щ о свідчить про значну гус тоту заселення території. За м еж ам и сучасної У країни - багато пам ’яток палеоліту пра слов’ян ськ о ї лю дності. Н ап р и кл ад, на Л івоб ереж ж і П овол ж я стоянки Тетюги, Болгар, Сюкеєв, Мансурово та інш і. У той час уж е були негроїди і монголоїди.

РОЗДІЛ 1 Ж И ТТЯ С Л О В ’Я Н Ц ІВ -П Р А У К Р А ЇН Ц ІВ С Х ІД Н О Ї Є В Р О П И У П ІЗ Н Ь О М У П А Л Е О Л ІТ І. П О Я В А Н А З В И “ С Л О В ’Я Н Ц І ” . П Е Р Ш А С Л О В ’Я Н А -У К Р А ЇН А ТА Ї Ї Р У ЇН А

40 тисяч — 10 тисяч років до н. е.

ПОЯВА З В ’Я ЗН О Ї МОВИ З а н а у к о в и м и д а н и м и , б л и з ь к о 4 0 т и с я ч р о к ів т о м у в л ю д н о с т і С х ід н о ї Є в р о п и п о с т у п о в о з ’я в и л а с я з в ’я з н а м о в а . До цього часу наш і прапредки мови ще не знали. Спілкували ся за допомогою звуків чи вигуків та жестами (як нині людино подібні мавпи). Н им и кл и кал и , попереджали, ви явл ял и радість чи гнів, страх тощо. У людності кож ної стоянки-гром ади був свій набір звуків, вигуків, ж естів. Вони були тотож ним и і в інш их с т о я н к а х -г р о м а д а х . П о я в а з в ’я з н о ї м о в и б у л а н а й в и д а т н іш о ю п од ією в ж и т т і л ю д н о сті С х ід н о ї Є вропи. І л ю д н о сті з а г а л о м . П оява мови п ід н ял а лю дність на вищ у сходинку ж и т т я я к духовного, так і економічного. Мова підняла людність над тварин ним світом. П р а ц я і м ова ви зн ачаю ть лю дину. Л иш е п р а ц я була таки м с а м и м в а г о м и м д о с я г н е н н я м у ж и т т і л ю д н о сті, я к в и н и к н е н н я з в ’я з н о ї м ови. Н аш і прапредки заж и л и новим, справді лю дським ж и ттям . Мова дозволила дати перш оназви територіям, полям, річкам і озерам, морям, рослинам і тваринам, птахам і рибам, знаряддям праці, небесним (космічним) світилам і явищ ам природи, особам. Разом з мовою з ’явилася лічба. Мова поступово охопила не лиш е окрему стоянку-громаду, а й передавалася від громади до громади, поки не запанувала над усією територією Східної Європи, стала єдиною. Звичайно, були певні неістотні відмінності по реґіонах, я к і є і нині на українській землі, але мова стала спільною та єдиною, з однаковим базовим словни ко ви м запасом .

Українська нація в прадавні часи

Мова дозволила ділитися дум кам и і знанням и, передавати їх один одному і майбутнім поколінням . Вона сприяла виникненню усної народної творчості: з ’яв и л и ся веди, усні оповідання, казки та байки, небилиці й примовки, гумор, пісні тощо. ПОЯВА Н А ЗВ И “СЛОВ’Я Н Ц І” Чимало національних мислителів вважаю ть, що вж е тоді лю д ність Східної Європи називала себе с л о в ’я н ц я м и . Гіпотез щодо походження назви “слов’я н ц і” чимало. За однією з найбільш поширених, назва походить від “с л о в а ” , що тоді означало “мова”. Тобто людність, що володіє найціннішим скарбом, - мовою, вживає слова однієї всім зрозумілої мови. Одномовці. Тоді ж , на думку мислителів, людність назвала свою землю на всій території Східної Європи У к р а їн а С л ов’я н ц ів . Ц е б у л а П Е Р Ш А С Л О В ’Я Н А -У К Р А ЇН А . Н азва “У країна” тоді означала с в ій К р а й , К р а їн у , або З ем л ю . Нині назву У к р а їн а С лов’я н ц ів розуміємо: К рай Слов’ян ц ів (Одномовців), або З е м л я С лов’ян ц ів (по-європейськи Слов’я н л я н дія). С лов’я н а -У к р а їн а з а й м а л а тер и то р ію в ід О дри і гір В ерхови н а (К а р п а т и ) н а за х о д і до гір К а м ін н і (У р ал ) н а сході; від Б а л т и к и і С туден-м оря (П івн іч н о го Л ьодовитого о кеан у) н а п ів н о ч і до Х вал ен о -о зе р а (К асп ій сь к о го м о р я ), гір К а з к а (К а в к а з) і С лов’ян-озер а (Ч о р н о го м о р я ) н а півдні. Отже, прапредки українців - с л о в ’я н ц і С хід ної Є вропи. Тобто слов’ян ц і пізнього палеоліту - наш протонарод, наш а протонація. П очатком історії української нації вваж ається поява з в ’язної мови і назв у людності Східної Європи пізнього палеоліту. Ж и ття наш ої нації налічує 40 тисячоліть. Таке п о х о д ж е н н я (етногенез) української нації. П О БУ Т С Л О В Я Н Ц ІВ -П РА У К Р А ЇН Ц ІВ П ІЗН ЬО ГО П А Л ЕО ЛІТУ З а м атеріалам и археологічних знахідок можемо досить досто вірно коротко описати ж и тт я слов’янців-праукраїнців у пізньому п а л е о л іт і. Від 40 до 10 тис. років тому, протягом тридцяти тисячоліть пізнього к а м ’яного віку, у слов’янців-п раукраїнц ів відбувався по ступовий розвиток господарської діяльності та побуту, мови і чис лення, пізн ання навколиш нього світу. К лім ати чн і ум ови пізнього палеоліту в С хідній Європі були суворо ко н ти н ен тал ьн и м и . Ц е зум овило існ уван н я холоднолюбних тварин і звірів, що на них полювали слов’янці: мамутів (підтвер дж ую ть М ізинська, М еж иріцька, К иєво-К ирилівська, Гінцівська і багато ін ш и х стоянок), бізонів (А мвросіївська та інш і стоянки), північних оленів, печерних ведмедів і левів тощо.

ТЕРИТОРІЯ СХІДНОЇ ЄВРОПИ У ПІЗНЬОМУ ПАЛЕОЛІТІ, ЗАСЕЛЕНА СХІДНИМИ СЛОВІНЦЯМИ (40-10 тисяч років тому)

22 Українська нація

Українська нація в прадавні часи

Головними завд ан ням и у господарській д іяльн ості сл ов’я н сь кої людності того часу були: прохарчувати себе полю ванням, ри бальством та зб иральниц твом д ар ів природи; виготовл яти зн а ряддя праці; ш ити одяг зі ш кір тварин і звірів; обладнувати ж итла в печерах, щ о захищ али від негоди і звірів; підтримувати вогонь. Згодом копали печери-навіси та будували прості “хати-курені” з ж ердин і кісток тварин, вкриваю чи їх ш кірами. Слов’ян ц і-п раукраїнц і були тоді ще м андрівним и м исливцям и і рибалками та збирачами дарів природи (такими і понині зали ш аю ться окрем і племена аборигенів на їхніх материках). Полю вали і рибалили чоловічою громадою. Вся громада спільно спож и вала в ’ялене чи печене м ’ясо, рибу, дари природи. Ж ін к и та старші діти збирали їстівні листя, коріння, плоди й овочі, ягоди і гриби тощо. Не вміли ще вирощувати рослин і тварин - усю їж у брали примусом у природи, часто винищ ую чи її. З дерева, каменю, рогів і кісток чоловіки та ю наки виготовляли прості й грубі знаряддя праці. Т ехніка їх виготовлення поліпш и лася лиш е з малденської епохи. Щ е з мустьєрської епохи у побуті користувалися вогнем, хоча до того людність боялася вогню так само, я к понині тварини й звірі. Ж ін к и охороняли вогнищ е, відали запасам и харчів, доглядали молоде покоління. Т аки й розподіл праці в стоянці зумовив ви никнення м а т р іа р х а т у . Р ада ж інок-старійш ин керувала повсяк денним ж иттям громади, а віче усіх дорослих виріш увало найго ловніш і п и тан н я ж и ття-побуту. Н а засідан н ях ради старій ш и н ж ін к и головували почергово, а єдиного постійного керівн ика тоді ш н я громада не знала. Це було найсправжнісіньке народовладдя, або демократія, коли до ради обирали, а віче було головною “вла дою” стоянки. К ож на стоян ка була незалеж ною від інш их сто янок, ніби “держ авою ” по-ниніш ньому. Не знали над собою ви щ их органів влади. П ізнаю чи навколиш ній світ, тодіш ні слов’ян ц і поступово скл а дали веди (з н а н н я ) про Всесвіт, початок його створення і виник нення людності, про те я к надприродна сила, названа божеством, управляє Всесвітом і кожною людиною зокрема. Ц і знання пере давали з роду в рід і від покоління до покоління, доповнюючи, коли з ’явл ял и ся нові. Так виникала віра, щ о з ’явилася з появою лю дини. Людство того часу залеж ало від природи, часто було безсилим перед нею. Баж аю чи пояснити природу та її явищ а, склали світог ляд, що Природу-Всесвіт створив Творець. Він і управляє нею. У країнські науковці припускаю ть, що вж е в палеоліті мусила ви никнути перш овіра у Т ворця-В олодаря-П равителя Всесвіту - Твор ц я всього видимого і невидимого та людини. Цього Творця назва но єдиний Господь Д а ж б о г (назва від “даж ” - давати-подавати і

Українська нація

“бож” - блага: подавач світла, тепла, води з Див-Неба, тобто благ д л я ж и т т я своєї слов’яно-праукраїнської людності). Тоді щ е не було іконопису та статуй. Єдиного Господа Д аж бога зображ али двома кольорами - синім і жовтим; синій - колір Див-Неба, а ж овтий - колір світил на ньому. Були і молитви, і забобони: перед полю ванням проводилися я к молитви, так і магічні дії та заклинання; зображували тварину на землі чи стіні печери і кололи зображення списами - це повинно було принести удачу під час полювання. Спочатку вірили, щ о поле, ліс, річка, гори, кож на річ населені духами, нам агалися задобрити їх ж ертвопри нош ен ням - сп ал и ти пахучі трави чи подарувати якусь річ, наприклад, прив’язати до гіл ки квітку. Смерть своїх близьких тлум ачили я к перехід в інш ий світ вони там ставали д об рим и чи з л и м и д у х а м и , хто яки м був при ж итті і що заслуж ив своїм ж иттям . Зіставляю чи зн ан н я про ж иття-побут наш их прапредків слов ’я н ц ів -п р а у к р а їн ц ів з відом остям и про тодіш нє ж и т т я лю дей інш их територій, бачимо, щ о слов’ян ц і досягли відносно високого рівня матеріальної і духовної культури, не поступаючись у цьому інш им людям Землі, а в дечому і перевершуючи їх. ОСТАННЄ З Л Е Д Е Н Ш Н Я СХЩ НОЇ ЄВРОПИ I Ж И Т Т Я -Б У Т Т Я СЛО В’Я Н Ц Ш -П Р А У К Р А Ш Щ В М ирний розвиток ж и тт я наш их прапредків - слов’янців-праукраїнців пізнього палеоліту - перервало останнє велике зледеніння північної половини Євразії. Ц е призвело до часткової руїни П ерш ої Слов’яни-У країни. З а науковими даними, у Х тис. до н. е. товстезний і холодний льодовик повільно насувався на С хідну Європу, тобто У країну Слов’янців, з півночі зі Скандинавії та Студеного моря (Північно го Льодовитого океану). Л ьодовик зупинився на ш ироті близько 500 північної ш ироти (Л ь в ів -Х а р к ів -С а р а т о в -О р е н б у р ґ). Його “хвіст” долиною С лаву тича опустився щ е нижче. Ц ей льодовик на зайнятій ним вели чезній території згубив увесь рослинний і тваринний світ, доводив до розпачу елов’яно-праукраїнську людність. Загинуло чимало лю дей. Л ьодовик зруй н ував над бан н я к у л ьту р и слов’ян ц ів-п р ау країнців за тридцять тисячоліть пізнього палеоліту. Можна уявити той ж ах і розпач, що охопили слов’янську людність. Ч астина слов’янців-п раукраїнц ів відступала перед льодовиком на південь, на ниніш ні степи Східної Європи. Тоді на півдні Східної Європи були великі озера - Слов’янець (нині Чорне море) та Хва лено (нині К аспійське море), а м іж ним и високі з льодовиками гори К азк а (нині К авказ). Ч астина слов’янців-п раукраїнц ів міґру-

Українська нація в прадавні часи

вала через гори Верховину на Подунав’я і Балкани. Вони утвори ли слов’янське населення П одунав’я і Б алкан . Ч астина подалася в Середню Азію. Частина - за гори К азку в нинішні Іран, Малу Азію, Д воріччя. Під час зледеніння ці території заселила значна кіл ькість слов’янців-праукраїнців, я к і принесли сюди свій спосіб ж и ття. Згодом злилися з місцевою людністю. Під час зледеніння на півдні Східної Європи у холодних степах не стало великих тварин і звірів д л я мисливства і харчування слов’янської праукраїнської людності, щ о відступила сюди перед льодовиком. Загрож ував голод. Зате у струмках і річках, щ о ви тікали з льодовика, з ’явилося чимало риби та птиці. Риба і птиця, пташ ині я й ц я , р аки й молю ски стали тут основним продуктом харчуванням слов’янців-праукраїнців. Д л я відстрілу птиці в цей час придумали л у к зі. с т р іл а м и - перш е “механічне” знаряддя праці д ля мисливства (не д ля вбивства людини!) - влучати у пти цю на відстані, а тако ж гарпуни й сіті д ля рибальства. Все ж птиця і риба не могли надовго забезпечити харчування, бо їхня ч и сельн ість зм ен ш у вал ася. ПОЯВА ЗЕМ ЛЕРО БС ТВ А С лов’я н ц і-п р а у к р а їн ц і д л я потреб свого х а р ч у в а н н я почали розпуш увати ґрун т і сія ти та садити рослини. З ’яви л о ся п р и м ітивне землеробство. Так з життєвих потреб людності виникло перше примітивне мо тичне (сапове) землеробство. Це було дуже великим досягненням у господарській діяльності слов’янців-праукраїнців часів зледеніння. К ам ’яним и та роговими м отиками (сапами) розпуш ували ділянки ґрунту, сіяли злаки чи садили інш і рослини. Землеробство та знаряддя праці д ля нього (мотики, сапи, серпи з крем інним и вкладкам и, кам інні зернотертки тощо) з ’яви л и ся не випадково, а з потреби ж и ття при зледенінні. З не зайнятих льодовиком земель поступово приходили в не великій кількості нові тварини (тури, кабани, олені, сайгаки, зайці) та звірі (вовки, ведмеді, лисиці тощо). М олодняк цих тварин не поїдали, не чіпали до зрілого віку, поки з них не буде більше м ’яса і ш кіри. Так одомаш нили тварин і звірів, зокрема вовків, - собак. Зем леробство і тв ар и н н и ц тво — це вже в ід тво р ю вал ьн а економі ка, а не нищення природи. Хоча мисливство і рибальство ще відігра вали певну роль у харчуванні слов’янців-праукраїнців, та землероб ство вже вимагало осілого життя. Цей спосіб ж иття значно ліпший для побутового (будівництво тощо) і культурного розвитку людності. В аж ко, дуж е важ к о ж и л о ся слов’я н ц ям -п раук раїн ц ям півдня Східної Європи при останньому зледенінні, але слов’ян ська праукраїнська людність подолала це й зберегла себе.

Українська нація

К Ш Е Ц Ь ОСТАННЬОГО ЗЛ Е Д Е Н Ш Н Я . ЗМ IН И ТЕРИ ТО РІЇ Н А Ш В Д Ш СХIДНОЇ ЄВРОПИ Під кінець Х тисячоліття в океані, я к припускаю ть, виникла тепла течія Гольфстрим, температура раптово під вищ илася. Рівень Світового океану піднявся м айж е на 130 метрів. !снує припущ ен н я про падіння тоді в А тлантичний океан гігантського метеорита, а також про зміну точки Північного полюса. Можливо, у той час була затоплена легендарна А тлантида. Від потепління льодовик відступав. Наступ-відступ льодовика, на думку вчених, тривав про тягом усього Х тисячоліття до нашої ери. М іти 140 народів світу містять інформацію про “світовий” по топ. П ротягом Х тисячоліття до нової ери льодовиковий період у холодних степах на півдні Східної Європи пережило не одне по к о л ін н я с л о в ’я н ц ів -п р а у к р а їн ц ів . УТВОРЕННЯ НОВИХ МОРШ СЛОВ’ЯН -М О РЯ I С У Р’Я-М ОРЯ Відступ льодовика на північ і танення потужної товщ і льоду спричинили величезні маси води, щ о наповнили озера Слов’янець і Х валено на півдні Східної Європи. Озера тимчасово з ’єдналися м іж собою через сучасний Манич. Переповнене водами С лов’ян-озеро протоками (сучасні Босфор і Дарданелли) з’єдналося з Середземномор’ям і Світовим океаном - і стало відтоді морем. Його названо С лов’ян-море. Водночас утвори лося ще одне неглибоке м оре, назване С ур’я-море, або Сур’я зь к е (по-нинішньому називалося б Сонячне, від тодішньої назви Сур’я Сонце; нині А зовське). Утворилися і л и м а н и Дністра та СлавутичаБуга. Х в а л е н о -м о р е залишилося о зер о м . Хоча за великі розміри його називають морем. УТВО РЕН Н Я НОВОГО Ш ВОСТРОВА СЛОВ’Я Н Е Ц Ь Утворився і новий півострів з химерними обрисами берегів, на званий С лов’я н е ц ь (нині Крим). Західна частина гір К азки, про різана руслом річки Дани (нині Дін) опинилася на півострові. Ці гори також названо С л о в’я н с ь к і. А рхеологія довела: в Х тисячолітті до н. е. відбулися значні зм іни в обрисах території півд н я Східної Європи, або У країни Слов’янців: утворилися два моря і півострів, що їх нині ми сприй маємо я к одвічні, а насправді утворені на очах у тодішньої люд ності стар о сл о в’я н ц ів -п р а у к р а їн ц ів .

РОЗДІЛ 2 ж иття С Л О В ’Я Н Ц ІВ -П Р А У К Р А ЇН Ц ІВ У М Е З О Л І Т І. Д Р У Г А С Л О В ’Я Н А -У К Р А ЇН А

IX—VIII—VII тисячоліття (9000—8000—7000—6001 рр.) до н. е. І—ІІ—ІІІ тисячоліття (1 -1 0 0 0 -2 0 0 0 -3 0 0 0 рр.) н. у. л *

ВІДНОВЛЕННЯ І ВІДБУДОВА ЗРУ Й Н О ВА Н О ГО ЛЬОДОВИКОМ М езолітом (м езо — середній) н а у к а н а зв а л а перехідну епо ху м іж п алеолітом (стар о кам ’яним ) і неолітом (новокам ’яним) вікам и. Епоха м езоліту тр и вал а тр и ти сяч о л іття, тоді я к попередня епоха - палеоліт - налічувала майж е мільйон років. З часів мезо л іту слов’я н ц і почали своє Д аж бож е л іточисленн я (національне у кр аїн ське л іточисленн я). П рирода заліковувала завдані льодовиком рани: висихала зем на поверхня; з ’явилися першотрави, за ними кущ і та дерева; виси хали болота; утворилася річкова мережа. “Вічна мерзлота” скрізь щ езала, але поверхня землі ще довго була перенасичена водами. На початку мезоліту клімат був теплим і сухим, тому земля швидко в и си х ал а . Остаточно на території Східної Європи встановилися три при родні зони: степи на півдні, великі лісостепи з дібров у центрі, лис тяні та хвойні ліси на крайній півночі. З сусідніх територій, що їх не займав льодовик, приходили і ж и ли табунами тварини: зубри, тури, олені, дикі коні, кабани, зайці. З ним и поверталися звірі: ведмеді, вовки, лисиці тощо. З ко ж н и м ти ся ч о л іття м м езоліту к л ім а ти ч н і умови ставали тепліш им и і вологішими, а під кінець мезоліту, я к свідчать архео логи, на півдні клім ат став близьким до субтропічного. Тут були пош ирені теплолю бні рослини. Слов’ян цям -праукраїнцям , котрі пройш ли важ к у ж и ттєву ш колу льодовикового періоду, ж и ти ставало легш е. Услід за льодовиком, *Н. у. л. - національне українське літочислення.

Українська нація

що відступав, з півдня Східної Європи поверталася слов’янськопраукраїнська людність і заселяла свої віковічні землі: всю У к раїн у С лов’я н ц ів . Ч астково поверталися н ащ ад к и сл ов’яно-праукраїнців з Б алкан, П одунав’я, навіть Зак авк аззя. То були зовсім інш і покоління, але нащ адки тих, хто мусив міґрувати перед льо довиком. Вони зберегли веди про землю предків. Л ьодовик залиш ив багато родючого лесу-ґрунту, щ о сприяло розви тк о ві зем леробства. З а три тисячоліття мезоліту слов’янці-п раукраїнц і заселили й освоїли м айж е всю територію Східної Європи, навіть лісову зону. Господарська діяльність порівняно з палеолітом докорінно зм іни лася: мисливство і рибальство стали другорядним и, поступивш ись місцем мотичному (саповому) землеробству і відгодівлі прируче них тварин заради м ’яса і ш кір. Зате мисливство і рибальство залиш илися основними на півночі у лісовій зоні, де природні умови не сприяли землеробству, але домаш нє тваринництво там розвивалося добре. Тодіш ні м ислив ство і рибальство велися вже на вищому технічному рівні: лук і стріли полегш ували сезонне полю вання; рибальство велося з до помогою прим ітивних човнів, кістяних гачків, сіток; узим ку прак тикувалося підлідне рибальство. Д уж е скоротилося привласнення природних дарів і знищ ення природи заради харчування. I нині людство харчується в основному за рахунок землероб ства і тваринництва - іншого не вигадали. Нова економіка дала слов’яно-праукраїнській людності запаси харчів, зни кло таке не безпечне голодування. Дерево, кам інь, кремінь, роги і кістки залиш илися головним матеріалом д ля виготовлення знарядь праці та прикрас. Камінні м акр о л іти (більш і кам ені) й ш л и на виготовлення м отик (сап), сокир, тесел - вони переважали у населення лісової зони. В инай дено лучкову дрель д ля свердління. Найбільшого розвитку і по ш ирення набула обробка кременю : навчилися виготовляти дуже тонкі крем інні пластини, різноманітні на вигляд. Їх вкладали у пази дерева, рогу чи кісток - і м али готові кремінні ножі, наконеч ни ки списів і гарпунів д ля рибалки, наконечники стріл д ля луків тощо. Н аука стверджує, що під кінець мезоліту більшість знарядь праці виробляли вж е не надомно, а в примітивних майстернях. Це вж е було п р а р е м е с л о (по-ниніш ньом у - поч атки промислового ви р о б н и ц т в а). Мезоліт названий епохою кремінних мікролітів, лука і стріл та ш ирокого вп ровад ж ен н я землеробства. Д л я осілого ж и тт я слов’янці-п раукраїнц і будували оселі: спо чатку зем лянки та напівземлянки, згодом хати з дерева, глини чи каменю - залежно від того, якого матеріалу було вдосталь у тій

Українська нація в прадавні часи

місцевості. Оселі розташ овувалися у долинах річок, на палях над водою, на горбах. У деяких місцевостях оселі на горбах обгород ж у в а л и зе м л я н и м валом з д ер ев ’я н и м ч астоколом або к а м ’я ним муром і нази вали городищ ем. Ц е був праобраз майбутніх міст. Обгороджували, мабуть, з тієї причини, що з неї обгороджує мо нині свої садиби. Стався поступ і в побуті: з ’явилися виліплені вручну глиняні горшки і миски, хоча ще й не випалені. їж у в горшках варили, я к стверджую ть археологи, кидаю чи туди розж арене кам іння. їл и з мисок. Одягалися вже не просто в ш кіру, а зі ш кір ш или одяг кістяним и голкам и і ж илам и. Археологи відкрили чим ало побутових речей того часу: ступки, товкачі, кам інні зернотертки, ям и д ля зберігання зерна та інш их п р о д у ктів . Останнього тисячоліття мезоліту (ѴІІ тисячоліття до н. е.) еко ном іка слов’ян ц ів - землеробство-тваринництво - давала щ оразу більше продуктів, людність ліпш е харчувалася. Отже, значно збільши лася кількість населення. Відкопані зерна пш ениці, ячменю, ж ита, проса, вівса, кістки худоби, свиней, кіз, овець ілюструють тодішнє землеробство-тваринництво. Викопані плоти і човни свідчать про водний транспорт та обмін продукцією. П ри оселях археологи від кр и л и м о гильни ки-ц винтарі та о к ремі поховання. Вже тоді розвивався гуманний культ пош ануван н я померлих предків. У могилах переважаю ть скорчені похован н я зі складеним и перед обличчям рукам и. П охованих посипали червоною вохрою (символ вогню і тепла). Духовне ж и ття праукраїнців цієї епохи виявлялося у вірі та мистецтві. Віра в єдиного Господа Д аж бож а з ’явилася ще в пізньо му палеоліті. З а три тисячоліття мезоліту віра значно розвинула ся і поповнилася. Спостерігаючи Всесвіт, складали нові веди, молитви і пісні про Творця Див-Неба та Зем лі Дажбога. Серед цих вед науковці ви д іл я ю ть веду про ство р ен н я Господом Д аж богом з косм ічного вогню -перуна і косм ічної води-дани перш ослов’янців-п раукраїнц ів: Пратата С л о в’я н ц я -З е м л е р о б а і Праматір Л а д у (Красуню; Лада гарна), щ о від них п іш л а слов’яно -у кр аїн ська лю дність. (Адже вірять християни, щ о єврейський бог Єгова-Саваот створив пер шого чоловіка Адама з глини, а ж ін ку Єва з його ребра.) Тоді ще не знали образів-ікон, статуй тощо. Єдиного Господа Дажбога позначали, я к сказано, символом двох кольорів - с и н ім і ж о в ти м . Синій - Див-Небо, Всесвіт. Ж овтий - Сонце і всі жовтозолоті світила на Див-Небі. Космічне синьо-жовте поєднання ко льорів - це символ Дажбожий, це - Володар Всесвіту, це - праукраїнський Бог-світогляд, совість і любов пранації.

Українська нація

С иньо-ж овтим и кольорам и м алю вали-при краш ували м ісця, де слов’ян ц і збиралися і славили свого єдиного Господа Дажбога: у чарівних гаях, біля тисячолітніх дубів, біля чудових скель, що під ним и б ’ють світлі дж ерельця, а також в оселях, у побудованих С вятинях, що м али форму відкритої ротонди з колонами. У клада л и обряди віри, м олитви-прохання, м олитви-подяки, пісні-славу і танці в Його честь. Символи синьо-жовтих кольорів - це віковічне божество україн ської нації, національне серце та дух, національна мудрість ж и т тя. Вони - натхнення, мудрість, надія, віра і любов, оптимізм, стан щ астя і майбуття, працьовитості нації. Відомості про віру і світогляд слов’янців-праукраїнців цих давніх епох навіть без письмових свідчень дають записані згодом веди й народна творчість, щ о тисячоліттям и передавалися від покоління до п о к о л ін н я. Тому ці пр и п у щ ен н я н ауковц ів є достовірними. Віра ф ормувалася досить ш видко, але зміню валася мало. Світог л я д протягом тисячоліть тако ж мало зміню вався. С успільний лад протягом м езоліту в сл ов’ян о-праукраїнської людності продовжував бути п е р в іс н и м з матріархатом і спільновласністю . Ж и л и гром адам и-селам и, спільно володіли землею зі всіма угіддям и, спільно обробляли землю і вирощ ували тварин, спільно спож ивали все вироблене і дари природи; спільною влас ністю були і знаряддя праці. В громаді-селі панувало народовлад дя: всі найголовніш і справи громади виріш увало віче дорослих, а поточні - обрана вічем рада ж інок-старійш ин. Ч им ало п ам ’я то к про ж и т т я праукраїнської нац ії в мезоліті знайдено на території сучасної У країни і поза нею - на давніх україн ських зем лях, що нині заселені колонізаторами наш ої землі. Н а території сучасної У країни - на Ч ернігівщ ині, П рип’ятщ ині, Полтавщ ині, у верхньому Дністрі, Заверховинні, на півдні і в печерах-вертебах Криму. Відомо близько 400 поселень цього періоду. Видатною п а м ’ятко ю слідів ж и т т я сл ов’ян ц ів-п р ау кр аїн ц ів у мезоліті та неоліті є К ам ’ян а М огила - пагорб над річкою Молоч ною біля села Т ерпіння на М елітопільщ ині Запорізької області. Колись це був пісковиковий моноліт площею понад три гектари, що у його товщ ах прокопали печери і ґроти. Тепер це горб з к а м ’ян и м и брилами на поверхні. К ам ’я н а М огила розм іщ ена на півдні поза м еж ам и зледеніння, тому в її печерах і ґротах зберег лося чимало п ам ’яток я к палеоліту, так і мезоліту, особливо зоб р аж ен н я на стінах сцен прадавнього ж и ття , тварин; знайдено і культові вироби, названі чирин гам и. Всесвітню славу принесли більш е тисячі зображень, вибитих чи прокреслених на твердому пісковику, - письмо, чіткі та зрозумілі малю нки і таємничі сплеті нн я різних символів. К ам ’ян а М огила - унікальна п ам ’я тк а при

Українська нація в прадавні часи

роди та історії, важ ливе джерело для розуміння мистецтва і віру вань сл о в ’я н ц ів -п р а у к р а їн ц ів . За місцем розкопок археологічна культура ж и т т я слов’янцівпраукраїнців у мезоліті означена я к кукрин ец ька, сюренська, білоліська, рогалинська, гребениківська, свідерська, гірсько-крим ська, славуто-прип’ятськ а, кудлаївська, донецька тощ о. Зрозуміло, що культура тодіш нього ж и т т я слов’янців-п раукраїнц ів м ала неістотні відмінності на різни х територіях Слов’яни-У країн и, але загалом вона є одним цілим. За три тисячоліття мезолітної епохи наш і прапредки - слов’янціпраукраїнці - заклали міцні основи економіки і культури свого ж и ття, що в епоху неоліту досягло високого рівня цивілізації, на званої н ац іональним и дослідни кам и с л о в ’я н сь ко ю ц и вілізац ією . Нині її частіше називають п р а укр а ін сько ю цивілізацією . Ц я ц и вілізац ія вийш ла на всесвітній рівень. М осквотю ркські колонізатори забороняли назву с л о в ’я н ська ци вілізац ія. П рим уш ували називати її “т рипільською ”. У 1896 році археолог В ікен тій Х войка провів перш і розкоп ки поселень слов’я н о -п р ау к р аїн сько ї к у л ьту р и б іля села Т р и п іл л я на Київ щ ині. Звідси і теперіш н я назва - трипільська. А ле він назвав відкриту ним культуру ж и тт я с ло в’янською , за що мав великі неприємності від царського уряду. Н азвано трипільською , так на зивають понині. Сучасні науковці стверджують, щ о с л о в ’яно-прау к р а ін с ь к а культура, або цивілізація, пош ирена від гір Верховини по всьому лісостепові і степові Східної Європи аж до гір Урал. У м еж ах сучасної У країни виявлено біля тисячі поселень цієї ви датної цивілізації. Н аселяло їх понад один мільйон осіб.

РОЗДІЛ 3 ж иття С Л О В ’Я Н Ц ІВ -П Р А У К Р А ЇН Ц ІВ У Н Е О Л ІТ І. В И Д А ТН А С Л О В ’Я Н О -П РА У К РА ЇН С ЬК А Ц И В ІЛ ІЗА Ц ІЯ

VI—V —IV тисячоліття (6 0 0 0 -5 0 0 0 -4 0 0 0 -3 0 0 1 рр. до н. е.) IV—V —VI тисячоліття (3 0 0 1 -4 0 0 0 -5 0 0 0 -6 0 0 0 рр. н. у. л.)

Е п о х а н ео л іту , або н о в о к а м ’я н а к у л ь т у р а , ж и т т я н а ш и х п р а п р е д к ів с л о в ’я н ц ів -п р а у к р а їн ц ів С хід н ої Є вроп и т р и в а л а т р и т и с я ч о л іт т я . Н ео л іт, м ід н и й і бр о н зо ви й в ік и -еп о х и — всього п ’я т ь т и с я ч о л іт ь —ч а с и в и д а тн о ї сл о в ’я н о -п р а у к р аїн сь к о ї ц и в іл ізац ії. К ліматичні умови неоліту в Східній Європі, за даними архео логів, були особливо сприятливим и й оптимальними. Тепла і во логи було достатньо навіть на півночі Східної Європи, а на півдні росла теплолюбна субтропічна рослинність. Ц е забезпечувало ви сокі та сталі врож аї, що давало високий рівень ж и тт я слов’янц я м -п р а у к р а їн ц я м . У ся територія Східної Європи того часу була густо покрита оселям и слов’ян ц ів -п р ау кр аїн ц ів . У кож ном у селі п очатку нео літу, за археологічними даними, ж ило до сотні меш канців, у кінці неоліту - по кіл ьк а тисяч чи кіл ьк а десятків тисяч. З ’явилися перш ом іста з ремісництвом і землеробством-тваринництвом. Вони щ е мало відрізнялися від сіл. Побудовано і перш оміста-пристані по берегах р ічок і Х валено-м оря, Сур’я-м оря і Слов’ян -м оря з ремеслом та обміном-торгівлею водним ш ляхом . Людині для її ж иття потрібні три головні умови: перша - житло зі всіма зручностями (хата-дім чи квартира, але не печера); друга продукти харчування; третя - одяг. Коли все це є в достатку, тоді людина вже хоче творів мистецтва - книж ок і картин, музики і співів, навіть предметів розкоші. Цього баж али слов’янці тих часів, цього хоче кожна людина й нині. Тому головним у житті людей є виробництво благ, тобто господарська діяльність, або економіка. Літо пис ж иття кожної нації - її економіка і рівень ж иття людності, а не ж иття-діяльність правителів чи війни.

Українська нація в прадавні часи

Ж ИТЛО Х ати будували одно- чи двоповерхові, з двосхилою покрівлею з очеретяних або солом’яних снопів. Будували з дерева, глини і ка меню. У більшості реґіонів житлові будинки мали нижню частину д ля господарських потреб і верхню - д ля прож ивання сім ’ї чи роду. В хатах було кілька кімнат та інш их приміщень з круглими вікнами, піч-леж анка, прості меблі. У головній кімнаті-світлиці на чільном у місці оф орм ляли прикраш ений синьо-ж овтими кольора ми вівтар-жертовник для спалювання колосків чи пахучих трав на честь Дажбога. Хати для сім’ї чи роду будували громадою. В окре мих регіонах через кож ні 50 років старе житло спалювали і будува ли нове. С порудж ували будівлі громадського призначення: будинок для Ради старійш ин і Святиню Д аж бога, а тако ж господарського склади і великі стайні д ля тваринництва. Села під кінець мезоліту були великими: розкопано характер не М айданецьке поселення на дві тисячі помеш кань-хат, розм іщ е них десятьма концентричними колам и з радіальним и вулицям и. ГОСПОДАРСТВО. ЗЕМ Л ЕРО БС ТВ О Основою господарської д іял ь н о с ті с л о в ’я н ц ів -п р а у к р а їн ц ів у н еоліті стал о зем леробство-твари нни цтво, рем есло, б удівни цтво ж ител, а також водний транспорт д ля обміну-торгівлі, щ о з ’єдну вав усі галузі господарства в єдине ціле. Мисливство, рибальство і збиральництво дарів природи були, але вони стали другорядними. Будучи основною галуззю господарства в епоху неоліту, земле робство піднімалося на вищ ий технічний рівень. Винайдено про стий дерев’яний а р ій ( р а л о ) , або первісний плуг. Кінець леміш а арія був роговий або кістяний. П ерш і арії-плуги тягн ули люди, згодом запрягали тварин. В икористовували тяглову силу биків, а з ІѴ тисячоліття до н. е. і коней, що ще більше підвищило техні чний рівень землеробства і продуктивність обробки ріллі. Мотичне землеробство обмежувало площі оброблюваних нив. Арійплуг дозволив швидше й еф ек ти в н іш е обробляти більші площі ріллі під посіви, вирощувати більше зерна, льону, конопель, овочів. Арійплуг постійно вдосконалювали для збільшення його продуктивності. Винахід арія-плуга змінив і назви землеробів: назва м от ичит изем лер о б и т и виходила з ужитку. У степах землероби стали нази ватися а р и , або а р ій ц я м и (від а ріт и-зем леробит и, нині - орат и); на Поділлі землероби називали себе а р у ш и т ц я м и , або а р у с и т ц я м и (від ар уш и т и -о р а т и , або арусит и-зем леробит и, згодом назва змінилася на р у с и т ц і, але вийшла з у ж и тку); у лісовій зоні, де землеробство було м ож ливим лиш е на полянах-галявинах та вируб

Українська нація

ках, землероби називали себе п о л я н ц і (від полян и т и -зем лер о б и т и ) . Ц і давні назви не дійш ли до наш их часів або дійш ли у зміненому вигляді і з новим значенням. Е ллінський історик Геродотос неправильно записав від купців-еллінців назви: арусит ців на заході я к “скит ців-орачів” ( а р ій ц ів), а арійців у степах на сході я к “ски т ц ів-зе м ле р о б ів”. Т оді ц і н а з в и б ули я к р а з н а в п а к и . У ці часи почали застосовувати перелогову систему землероб ства і мали добрі врожаї зерна кількох сортів пш ениці, ж ита, я ч меню, вівса, проса, бобових, овочевих культур, льону і конопель для виготовлення тканин. У садах вирощ ували аличу, яблуні, груші, сливи, виш ні, абрикоси, виноград і м аслини (у степах), ягідники. Збирали врож ай серпами з кремінним лезом, мололи зерно на к а м ’ян и х зернотертках. Зберігали зерно у великих посудинах та вим ащ ених глиною ям ах. ТВАРИ ННИЦ ТВО А рхеологи підтвердили наявність свійських тварин: великої ро гатої худоби, свиней, овець і к із, а з IV століття до н. е. і коней. Коней привчили до плуга і до верхової їзди, останнє слугу вало зручним і ш видким транспортом. Тваринництво було присільським, відгінним. Були багаті пасовиська, навчилися заготовля ти к о р м и , де цього в и м а га л а зи м а. Т ом у твар и н н и ц тво було п родуктивн им . МИСЛИВСТВО I РИБАЛЬСТВО Н а території України Слов’янців водилося чимало диких тварин, звірів та птиці. Полювання на них давало додаткові дарові продук ти. Морське, озерне й річкове рибальство давало свіжу, в ’ялену і солену рибу. Сіті плели чоловіки з кропив’яного волокна. Продуктів д ля харчування людності й обміну з інш им и оселями-селами чи сусідніми н ац іям и було достатньо. РЕ М Е С Л О Розвиток ремесла (нині - промисловості) був високим я к для того часу. У неоліті камінь, більше кремінь, залишався головним матеріалом (поруч з деревом, рогами і кістками) для виробництва знарядь праці. Однак обробка каменю і кременю досягла, великої акуратності та тон кості шліфуванням поверхонь з доводкою і свердлінням, чого не було в попередні епохи палеоліту й мезоліту. Неолітичні вироби знарядь праці: наарійники, сокири й тесла, з просвердленими вуш ками для держаків, булави, пили, серпи, ножі й скребки, наконечники списів і стріл, кістяні шпильки, голки, рибальські гачки, мотики з рогів вража

Українська нація в прадавні часи

ю ть гарною роботою. Всюди по Україні розкопано майстерні, що в них тоді виготовляли знаряддя праці та прикраси. Ремесло виокремилося від землеробства і тваринництва в окре му галузь виробництва; з ’я ви л и ся рем існики. Надомне ремесло в землеробів залиш илося переважно у зимо вий час, коли не було землеробської праці.

Прядіння, плетіння, ткацтво Відбулися зміни у виробництві речей побутового вжитку. Почали прясти нитку з вовни та рослинного лика, а з них плести різні речі. Це перейшло в ткацтво на примітивних верстатах; ткали спочатку грубі, а з часом і тонкі вовняні та лляні тканини - виробний мате ріал, що його не давала природа. З тканин ш или одяг. Нешкіряний одяг був зручним і гігієнічним для слов’янців-праукраїнців. Дуже поширеним було виправлення ш кір і хутра, кушнірство.

Кераміка Н айбільш е враж ен н я справляє викопани й археологам и посуд: гостродонний і плоскодонний, кухонний і столовий, грубостінний і тонкостінний. Посуд вж е не ліпили вручну з глини, домішуючи пісок, траву, товчені черепаш ки, полову. В епоху неоліту майстри вже знали гончарний круг. Він значно поліпш ив якість посуду і дозволив різко збільш ити його виробництво. Коли почали випалю вати посуд, то він став керам ічний. Т одіш ня керам іка викликає захоплення: гладка, тонка, дзвінка. Технічний і худож ній рівень керам іки високий. Зовнішню поверхню посуду до випалю вання ста ранно прикраш али різноманітними орнаментами та фарбували. Важливим явищ ем у світовій історії був розпис кераміки. Орна менти на посуді по території У країни Слов’янців Східної Європи були дуже різноманітними: візерунки з прокреслених ліній і стрічок, ям ок чи наколів, гребінцевого ш тампа чи стрільчатих меандр тощо. Археологи почали називати знайдені п ам ’я т к и культури посу ду не лиш е за назвами місцезнаходження, а й за видом кераміки. До речі, це д ля неспеціалістів дуж е складно вивчати і запам ’ято вувати: культура лінійно-стрільчатої кер ам іки (Галичина, Волинь, П од ілля), ям ково-гребін цевої (басейн С лавутича), гребінцево-наколчастої (Славуто-Донецька, найбільш пош ирена неолітична к у л ь тура посуду), спірально-меандрової (Буго-Д ністровська і СурськоС лавутицька), розписної к ер ам ік и (Заверховиння). Н апевно, був дуже пош ирений і дерев’я н и й посуд різного призначення, але він до наш их днів не зберігся.

Людиноподібні стели Д авні слов’янц і-п раукраїн ц і вм іли непогано обробляти кам інь, про що свідчить дуж е пош ирене виробництво плоскокамінних лю диноподібних стел на м огили померлих.

36 __________________________________________________

Українська нація

ТРА Н С П О РТ А рхеологи відкопали немало возів, двоколісних колісниць, са ней, великих і м алих човнів, щ о підтверджує їх виробництво ре м існикам и, а тако ж розвиток транспорту. С л о в’я н ц і-п р а у к р а їн ц і в н ео л іті в и к о р и ст о в у в ал и р іч к о в и й , морський і гуж овий транспорт. Н айдавніш ий - водний транспорт. Суднобудування простих човнів-довбанок зі стовбурів дерев було ш ироко розповсю дж еним . М орський транспорт був дуж е пош ирений по морях Багатому (Б а л т и к а ), С туденому (П ів н іч н и й Л ьо д ови ти й океан ), Х валено (Каспій), Сур’язьком у (Азовське) і Слов’янському (Чорне). Це були малі каботаж ні перевезення м іж пристаням и. Д ослідники вваж а ють, щ о вж е тоді були пош ирені морські пристані-порти. Розвивався і вдосконалювався колісний, або гужовий, транспорт, а взимку - санний. Колеса возів були з суцільних стовбурів товстих дерев, тому важкими. Запрягали биків, а згодом і коней. Слов’янціпраукраїнці перш ими у світі почали використовувати двоколісні ко лісниці. Зробили упряж . Гужовий транспорт мав велике значення у південній частині Східної Європи, де річки течуть переважно з півночі на південь, а в напрямку захід-схід річкового траспорту немає. Обмінторгівля посилився у другій половині існування слов’яно-праукраїнської цивілізації - у ІѴ-Ш тисячоліттях до н. е. Це підтверджує “імпорт” - знайдені речі на сусідніх територіях. Н А ЗВИ МОРЮ, ПОРТШ, РШ ОК, П Р Н азви морів і портів слов’янці м айж е не змінювали. Та згодом їх п о м ін ял и ко лон ізатори (колон ізаторські н азви - в д у ж ках ). Д еякі порти до наш их днів не збереглися. Н а Сур’я-морі: Д анаград (гирло Дани-Д іну), Сур’яград (гирло Купані-Кубані), М ореград (М аріупіль). Основні порти на побережжі Слов’я н ц я : Х орсслав (Керч), Слов’янслав (Феодосія), Сур’яж сл ав (Судак), Корсслав, або Корсунь (Севастопіль), Л уком ор’я (нині Скадовськ), А рійслав (Євпаторія). У лим анах - Олешград, Біломор ’я, Березань, Тивроград (Одеса), Білград; Смілоград та !строград у гирлі Дунаю. Вимагаю ть дослідж ення назви портів по побереж ж я х Багатого, Студеного, Х валено морів. Головні річ ки називали: Слов’яна-дана (Славутич, дана - вода і річ ка по-тодішньому), Дана-істра (Дністер, іст ра - бистра), Стридана (Стрий, ст р и - ш видка), П рутка-дана (Прут), !стра-дана (Данай, Дунай), Дажбожа-дана (Буг чи Бог, дві річки), Болга-дана (Волга), Я рило-дана (Урал, Сонячна), К упань-дана (Кубань). П ри переході до патріархату частину рік перейменовано чоло вічим родом: Славутич, Дністер, Прут, Данай-Д унай, Буг, Болгар (Волга), Ярун (Урал) тощо.

Українська нація в прадавні часи

Свої гори називали: Верховина з вершиною Горяна (Карпати, Говерла), К амінні, або Кам інці, з вершиною Н ародна (Уральські), К азка з вершинами Білобож і К азка (Кавказ з Ельбрусом і Казбе ком), Слов’ян ц і з вершиною Дажбог (Кримські, Роман-Кош). НАУКОВІ В Е Д И -ЗН А Н Н Я . ПИСЬМ О Н аука - сфера людності діяльності, щ о одерж ує і застосовує теоретичні об’єктивні знання про дійсність і є складовою части ною духовної культури нації. Н ау ка ви н и кл а з п р акти чн и х потреб слов’яно-праукраїнської людності, пов’язан и х із землеробством, будівельною технікою , ре меслом, мореплавством, астрономією, пізнанням яви щ природи, ви вченням м атеріального світу тощо. Слов’янці-праукраїнці вивчали Див-Небо, або Всесвіт, і на п рак тиці застосовували ці знання. В ивчили рух (річне коло) Яра-Сонц я по 12 сузір’я х Зодіаку та рух Сварога-М ісяця (Сваріг-Дворіг). Д али назви, пов’я зан і з землеробством, усім вивченим сузір’ям Зодіаку (і не лиш е їм!): Арій-Плуг, Борона, Віз, Перун, Велес, Пасі ка, Коза, К вочка тощо. Слов’янці-праукраїнці склали схему види мого зоряного неба - в багатьох місцях У країни знайдено на стінах печер і на рогах убитих тварин схеми розташ ування сузір. Зоряну Галактику, або М олочний Ш лях, називали Прадеревом Світу. Вва ж али, що сур’ї-зорі - це далекі світи, де правлять боги-сини Госпо да Д аж бога. Н а основі вивченого скл ал и простий і загальнодо ступний астральний (зоряний) календар, щ о в ньому р ік виміряли за часом повного п роход ж енн я С онця Зодіаком . П очаток року припадав приблизно на день весняного рівнодення. Кожному м іся цеві року дали назви, я к і в дещо зміненому вигляді дійш ли до наш их днів: Білояр (березень), Ц вітень, Травень, Красень (червень), Червень (липень), Серпень, Велесень, Грудень (жовтень), Овсень (ли стопад), С тудень-коляда (грудень), П росинець (січень), Лютень. М али початкові знан ня з геометрії, щ о їх застосовували при будівництві. Були свої міри довжини і ваги. Зн али лічбу і придумали цифри-рези. Припускаю ть, щ о цифри м али таки й вигляд: 1 - |, 2 - 1_, 3 - - | , 4 - І-|, 5 - І-р 6 -

або |^ ,7 - § , 8 - Ц ,

Ц иф ри-рези зображ али півп алочкам и, наприклад: 1 -

І (одна палиця), 2

(дві півпалочки на довгій палці);

- —І (три півпалочки на палці); 4 -

І—! (чотири півпалочки);

5 -

Українська нація

І—і (п ’я ть півпалочок);

7 - ^ * 1 (сім півпалочок); 8 -

6 ^

[—| або ^

(ш ість п івп алоч ок);

і т. д.

При лічбі виникла десяткова система цифр. !снує припущення, що десяткову систему цифр і обчислення слов’янці-арійці принесли до їдції. Видозмінені цифри запозичили арабці й передали їх європейцям. Не встановлено, щ о слугувало слов’я н ц ям за гроші. П рипуска ють, що це були клаптики цінного хутра з написом вартості на них. їх називали гривнями. Е коном іка та обмін-торгівля не м огли обходитися без обчис лень і записів. П исемність у слов’ян ц ів-п раукраїнц ів не в и к л и к ає сумнівів, нині алфавіт-черти детально розш ифровує наука. З господарських потреб в и н и к л а сл о в ’я н о -п р ау к р аїн ськ а п и семність (підтверджують т ерт ейські т а б ли ч к и , що їм 6500 років, та недавно розшифроване тогочасне письмо на кераміці). Це було буквене письмо, воно вдосконалю валося і слугувало слов’янцям праукраїнцям у ГѴ-ПІ-ІІ тисячоліттях до н. е. У I тисячолітті до н. е. його замінено новим письмом - гл а го л и ц е ю , що в ньому поєднувалися букви і цифри, а це мало свої плюси й мінуси. Напи сані глаголицею до нас дійш ли так звані десять “київських листків”. Багато написаного за тисячоліття чертами і глаголицею знищено (як поганське), при введенні та становленні християнства. В сесвітня історія визн ала перш им буквеним письмом письмо семітів ф інікійців (приголосні без голосних), щ о з ’явилося у другій половині II тисячоліття до н. е. Ф інікійське письмо не збереглося, його букви розш иф рували на ф ін ікій ській керам іц і (я к і наш і сл о в’ян о -п р ау к р аїн ські розш иф ровую ть нині на у к р а їн сь к ій к е раміці). У ф інікійців не було єдиної держ ави, лиш е держави-міста з територією -околицям и. Д ерж ава-місто Тір торгувала зі слов’янцям и-праукраїнцям и, м ала свої купецькі квартали: Тір у наш ому місті Білгород та Бористен на тоді ще півострові Березань. !снує версія щ одо запози чен ня ф ін ік ій ц я м и букв у слов’ян ц ів -п р ау к раїнців і прилаш тування їх до своєї мови. Слов’янці-праукраїнці писали на дощечках, виправленій шкірі, бе ресті, тому оригінальні носії письмен не збереглися, як, наприклад, випалені глиняні дощечки-письмена у Дворіччі. Будемо сподіватися на нові археологічні та дослідницькі матеріали про наш у праписемність. Н аявність писемності свідчить про високу культуру цивілізації слов’янців-праукраїнців. А дж е, якщ о була писемність, то мали бути і навчальні заклади, де навчали письма, лічби тощо. ДУХОВНЕ Ж И ТТЯ.

Д А Ж Б О Ж А ВША

У духовному ж и тті слов’янців-праукраїнців головною була віра, що постійно розвивалася, доповню валася і зм іцню валася. Власне,

Українська нація в прадавні часи

на основі віри тоді з ’яв л ял и ся веди, філософські концепції, пісні, народна творчість. У неоліті з ’явилася нова філософія і призвела до появи, крім синьо-жовтих кольорів, щ е одного сим вола-зображ ення - єдиного Господа Д ажбога. Нова філософія визнала, щ о світ є матеріаль ний і духовний, а людність повинна ж и ти за правилами (закона ми) ж и ття. М атеріальний світ названо ЯВ і позначався він зна ком - |}. Духовний світ названо НАВ і позначався - Д. П р ави л а праведно-безгріш ного ж и т т я названо П РА В і позначалися - І. Пі позначення об’єднано в єдиний знак і названо Т р и с у т т я — й|Д. Т р и су ття о значало: Господь Д аж б ог дав своїй сл о в’ян о-п раук раїн ськ ій лю дності тр и сутності ж и тт я : світ м атеріал ьн и й (я в ний) - ЯВ, матеріальне ж иття, щоденне і видиме; дух НАВ - світ духовний, невидимий, свідомість ж и ття; правила ПРАВ - світ правил-заповідей д л я безгріш ного ж и т т я на Зем лі. Б ож і заповіді в сучасних релігіях є не щ о інш е, я к ПРАВ у давньоукраїнській вірі. Д аж бож ий символ - зображ али скрізь, щоб постійно нагадував ко ж н ій лю дині про ви ко н ан н я правил-заповідей п ра ведного ж и ття. Згодом Трисуття, нині Тризуб |^|, стало основним символом віри в Господа Дажбога. В епоху неоліту в центрі осель вже будували Святині Дажбога: відкриту ротонду з колонами. Н а верху випуклого даху ставили Трисуття. Святині не були великі за розміром. Віруючі стояли чи сиділи довкола Святині, вони не могли зайти, я к нині заходять до храмів. А рхітектура С вятинь не була пристосована д ля богослужінь узим ку. Не будували Святині типу ниніш ніх храмів, щ о в них віруючі могли б знаходитися всередині. Та саме такі храми, я к показує досвід античності, зберігаю ться найдовш е. Святині зводили у надзвичайно м альовничих куточках приро ди. П ри них у хатах ж и л и перестарілі (на зразок монастирів). їх нази вали С вятилищ а. Було відкрито найвідом іш і ком плекси: на берегах Бугу біля Саврані та Збруча - горб Богит, що біля нього недалеко в Збручі-річці знайдено стародавню статую Д ажбога (її неп рави льно названо статуєю С вятовита-Рода). Добре це чи ні, але професійних даж бож служителів на той час не було. Н а громадських засадах богослуж іння відправляли чоловіки -старій ш ин и почергово. Б огослуж ін ня притам анне архаїчним вірам, але збереглося й донині у всіх вірах. Воно залеж ить від р ів н я культури лю дей. Н ині існую ть м іж н ародні богослуж іння, наприклад, у християн та мусульман тощо. О бряд б о го с л у ж ін н я с п р а в л я є в е л и к и й д у х о в н и й в п л и в на більшість осіб, котрі присутні на ньому. Він проймає дух людини, одухотворює, гармонізує чуття, ви к л и кає навіть аф ект. Молитви-

Українська нація

прохання, м олитви-подяки, гім ни на честь Всевишнього Дажбога, покаян ня щ ирим серцем - своєрідна ш кола духу особи. Святиня з її обрядами культу допомагала певному духовному ростові осо бистості, я к і нині богослужіння в храмах, п ’єса чи опера. Культ віри ніби наповнений “святим” змістом. Не дивно, щ о і нині кож на віра надає великого значення обрядам, зовніш ньому і внутріш ньому виглядові храм ів. Т ак само й атеїсти надавали великого значення виглядові своїх будинків культури, гаслам, заходам. К ож на поваж на нац ія створює свою архітектуру храмів. Сло в ’ян ські праукраїнські будівничі часів неоліту вкладали все своє вм іння і фантазію у будівництво та оздоблення Святинь. У центрі Святині був м итецьки виконаний ж ертівни к, над ним велике тако ж м итецьки виконане - Трисуття. Колони ротонди оздоблю вали візерункам и та синьо-ж овтим и кольорами. Синій і ж овтий кольори - це свящ енні астральні (небесні) ко льори неба і світил. Саме том у їх н є поєднан ня м ає м агічний вплив на людей, чого не мають інш і поєднання кольорів. Це мож на назвати бож ественним поєднанням кольорів. С тарійш ина-Д аж богслуж итель говорив та заспівував молитви, а віруючі друж но підтримували їх, зливаю чись в єдине одухотворе не ціле. Обряди були дуже урочистими, пиш ними і натхненними, зап ам ’ятовувалися віруючим. Д аж бож а віра пильно стеж ила, аби не ви д іл яли ся особи, ласі до особистого чи монархічного одновладдя, не зазіхали на збагачення за рахунок інш их осіб чи грома ди, а щоб ж и л и відповідно до вироблених громадою благ. СВЯТКУВАННЯ Слов’янці-п раукраїнц і м али сталі свята. Кожного м ісяц я були святкові дні чи тиж н і. Н айголовніш і свята: Б ер езень - Новий р ік та Благовіщ ення Д ажбоже, жайворонковий тиж день. К в іт е н ь - Д ень Ярила-Сонця - Великдень Світла Дажбожого, Вербний і Білий тиж ні, Н авський духовний тиждень і П ровідна нед іл я. Т р а вень - Свято землероба-арія - день П ратата А рія. Ч ервень - Всевишній День - Зелені свята й обхід нив, клечаль на неділя, тиж день Семияра Купала. Л и п е н ь - Перунів (громовий) місяць. С ерпень - тиждень Обжинок. В ересень - Різдво П раматері Л ади-Л елі (рівнодення). Ж о вт ен ь - П оминальний тиждень. Л и ст о п а д - проводи осені: овсень приїхав на білому коні (сніг). Г руд ен ь - Різдво Світла Д ажбожого, відродж ення Ярила-Сонця, Свята вечеря і Коляда.

Українська нація в прадавні часи

Січень - тиж день боротьби Господа Дажбога з Чорнобогом (Дажбог перемагає). Л ю т и й - Стрітення - зустріч весни з зимою, М асниця - прово ди зими і тиждень Семаргла - запали сніги. Ці свята і пов’язані з ними обряди святкування з’явилися в часи неоліту і зародження слов’яно-праукраїнської цивілізації. Вони роз вивалися і доповнювалися з тисячоліття в тисячоліття. У дещо зміне ному вигляді і пристосовані до християнства дійшли до наших днів. Насильно введена нова віра - християнство - ні карами-розправами, ні прокляттям и-анаф ем ам и не змогла подолати ці обря ди даж бож изм у. М усили пристосовувати даж бож изм до христи ян сько ї віри. Ц і прадавні старослов’я н с ь к і обряди даж бож изм у нац ія культивує і нині. Н им и вона сильна духовно. їх потрібно ш анувати, розвивати й прилаш товувати до нових реалій ж и ття. Ц е допомогло зберегти н ац іо н ал ьн у сам обутність і ви стояти в т я ж к ій багатовіковій боротьбі проти р ізн и х колон ізаторів. Дух єдиного Господа Д аж бога оберігає й допомагає нац ії ж и ти і в ниніш ніх умовах. Ц ей Д аж бож ий дух невмирущ ий. УСНА Н А РО Д Н А ТВО РЧІСТЬ Усна народна творчість була надзвичайно пош ирена. Вона ви раж ала дух і творчу силу мільйонних мас. Н ародна творчість сл о в’я н ц ів -п р а у к р а їн ц ів неоліту представ лена ведами (веди - знання, від ведити - знати). Цю назву ми забули чи відцуралися, а замість неї вживаємо еллінське м іт и . Через тисячоліття до нас дійш ли найдавніш і веди, щ о пред ставляю ть усі види народної творчості: веди-оповідання, веди-казки і байки, веди-гумор, веди-філософія, наукові веди, веди-фантас ти ка, веди-прислів’я тощо. Н айголовніш ими були Дажбожі веди - веди на тему Дажбожої віри. З-поміж них виділяється веда про единого Господа Дажбо га: до створення Всесвіту був лиш е Дажбог. Він сотворив НебоДив і Землю, відділив воду від суші, розділив Світло і Темряву, Правду і Кривду. Дажбог з космічного вогню-перуна і космічної води-дани сотворив лю дей - прабатьків слов’янців-п раукраїнц ів: Пратата А р ія і Праматір Л е л ю (Леля-Любов, звідси леліяти-виховувати молоде покоління). Я к бачимо, у слов’яно-праукраїнській ц и в іл із ац ії п о м ін ял и ся н азви праб атьків: П р атата в палеолітімезоліті називали Слов’янець, тепер при землеробстві - Арій; Прамаму називали Лада, тепер - Лель, а назва Лада залиш илася за поваж аним и ж ін к а м и старш ого віку. Інша веда поясню вала про сут ь пом ічників Господа Дажбога. Яр-Сонце (у реґіонах називали щ е Ярило, Хорс та Корс, Сур’яЗоря), або Д енне Око Його, управляє світлом і теплом. Удень

Українська нація

подає лю дям світло-тепло і стеж ить за їхньою поведінкою. Коли лю ди гріш ать, Денне Око закриваю ть хмари, ненадовго чи надовго, змуш ує людей задуматися і не гріш ити, покаятися перед Госпо дом Д аж богом . Сваріг-М ісяць (Сваріг-Дворіг), або Нічне Око Його, не дає вночі великого світла і тепла, лиш е з сур’ям и-зорям и освітлює злегка ніч для тих людей, хто змуш ений не спати, і стежить за поведін кою кож ної людини. !нш им и пом ічникам и Господа Д аж бога вваж али: Д ану, Перуна, Стрибуна, Велеса, або Волоса, М акош у, Морену. Дана допомагає керувати небесною водою - дощем, градом, снігом, тум анам и. П ерун - допомагає керувати небесним вогнем. Стри бун - рухом повітря, вітром. Велес, або Волос, - іменем Господа Д аж бога опікується тваринам и і звірами, землеробством-тваринництвом та обміном. М акош а - покровителька дівочої долі, жіночої праці і породіль; у її руках Д оля; вона знає, я к а доля кож ної людини. Вона ще й покровителька Любові. Любов - святе почуття м іж людьми різних статей, основа створення сім ’ї і народження нової дитини; любов - космічна сила, що через неї існує людський світ, - творить і руйнує. !снує ще любов материнська і батьківська, доньчина і синова, внуків і правнуків, любов до нації та людства. Велика П рамати - Л ада - перевтілилася у Лель-Любов. Лю ди на з ’являється з Любові. Любов треба обожнювати і берегти. Є три основи Б уття - Л ю бов-Ж иття-С м ерть. Любов і Смерть - сестри. Морена, або М ар’яна, - керує ж и ттям і смертю. Лю дина боїться смерті. Смерть потрібно любити, бо момент смерті, за ведою, момент просвітління; особа переходить в інш ий світ - вічний світ духів. Я кий це буде світ - духів добрих чи духів злих залежить від того, доброю чи злою була людина при житті. У ж итті треба бути добрим. Добрі духи померлих людей перебувають на своїй землі, вони невидимі, допомагають своєму родові. За інш ою ведою про єдиного Господа Д аж бога: Яр-Хорс-Сонце - це Око і Обличчя Д ня Його; Сваріг-Місяць - Око Ночі Його; Сур’ї-зорі ясні - Обличчя Ночі Його; П ерун-грім-блискавка - Го лос і Гнів Його; Дана-дощ - Сльози Радості Його, а сніг - Сльози Печалі Його; Стрибун-вітер - Д иханн я Його. С нувала веда про загробне ж и т т я. Д алеко на П івночі, за північним краєм гір К ам інців (Уралу), знаходиться К раїна (У краї на) Бурея (Буран) вічних зим і холодів. Там є вхід під землю. У темному підземеллі нидію ть душ і гріш них людей. Бурей захопив красуню, синьооку слов’яночку Золотоволоску і трим ає в Золотій Горі, де все сяє золотом і дорогоцінностями. Час від часу він звертається до Золотоволоски з проханням стати його дружиною, віддати невинність. Вона тисячоліттям и відмовляється. Тоді Бурей сердиться, метає холодом і бурями, буранами. До цієї Країни Бурея

Українська нація в прадавні часи

на крилах перелітних птахів долетів юнак Арійслав. Все він бачив своїми очима, на крилах птахів повернувся і про все розповів. Вірячи в загробне ж и ття, померлим клали у труну їхні знаряд дя праці, продукти тощо. Вед було тисячі й тисячі на всі випадки ж и ття. Вони оповіда ли і про буденне ж иття, і про космічні явищ а, загробне ж иття, про мораль, задовільняю чи м айж е всі потреби в ж и тті слов’яно-праукраїнської людності. їх н є виховне значення неоціненне. Л иш е не значна частка вед дійш ла до нас, я к відгомін давнини. П О Х О ВА Н Н Я

П О М ЕРЛ И Х

З вірою позв’язане поховання померлих і культ їх пошанування. Коли віра проповідує загробне ж иття, вона цим самим виховує культ померлих предків, бо вони ніби живуть в іншому світі, куди попадуть і ж иві нині нащ адки. їм доведеться там зустрітися, і буде незручно, коли не проявлено пошани до давно померлих предків. Б іл ьш ість вір проповідую ть см ертне т іло і безсмертну д у ш у лю дини. М овляв, душ а лю дини ж и ве там, у загробному ж итті. Атеїсти стверджую ть, щ о тіло і дух, розум-свідомість смертні, а душі, я к такої, взагалі нема. Коли людина помирає, на думку атеїстів, від неї не залиш ається нічого живого. Дивно, але саме атеїсти підтримують культ своїх вождів, будують д ля них мавзолеї, баль замую ть їх , споруджую ть пантеони. К ульт пош ани предків у слов’янців-праукраїнців був на висо ком у рівні. З а ти сячо л іття виробився певний обряд поховання. П охованн я у р ізн и х реґіон ах У к р аїн и С лов’я н и були різни м и. Ховали в окремих могилах, в групових, закопували труни в землю чи залиш али їх на поверхні у спеціальних будиночках. Було й трупоспалення там, де вірили в божественність вогню. Хоронили в дерев’ян и х чи к а м ’яних скринях, нині - домовинах. Над похованням насипали невисоку могилку чи й дуже високу могилу. Відомо, щ о в Єгипті фараони примуш ували рабів будува ти д ля правителів пишні піраміди-гробівці не з піску в пустелі, а з каменю , щ о його привозили здалеку. Н аш і предки також споруд ж ували такі високі могили-“пірам іди” з ґрунту-глини. Ц і могили”п ір ам ід и ” були скл ад н и м и ар х ітек ту р н и м и спорудам и: коп али ям у, з колод чи кам ін н я обладнували гробницю з виходом, що закривався. Над цією гробницею і насипали високу могилу з ґрунту-глини, брил кам еню . У таку гробницю могли поховати одну особу чи рід, а то й більшість населення села. Н айвищ а могила”пірам іда” збереглася біля села Старі К одаки, називається вона Сторожова, має 45 метрів у діам етрі та 7 метрів заввиш ки , а раніш е була вищою. Ц і зем ляні могили значно зменш илися через так званий процес вивітрю вання.

Українська нація

Згодом часто в могили наш их предків збоку чи зверху азійські нападники кочовики-ординці ховали своїх ханів, навіть переймену вали могили курганами по-тюркськи. Це не означає, що могили їхні. Могили були і завжди будуть пам’яткам и минулого нашої нації. У д еяк и х місцевостях похованих посипали вохрою, символом вогню і тепла, клали біля померлих їхні улюблені речі, щоб ті користувалися ним и в загробному ж и тті. Щ ороку у ж овтні був т и ж д е н ь п а м ’я т і п о м ер л и х п р е д к ів . Тоді п ід н о в л я л и м огили, відправляли обряд пам ’яті. Б іл я могил висадж ували кущ і, дехто дерева, а навесні - квіти. Це свідчить про культуру наш их предків. Найбільше високих могил у степовій частині нашої землі, при порогах Славутича. Це переважно могили купців та звитяжців. Вони намагалися провести човни з товаром через пороги під час великої води без перевалки на гужовий транспорт. У нас не було правителів-фараонів, а тому могили-піраміди на багато скромніші. Але ж вони були і збереглися донині. Ц і моги ли - це ті самі піраміди, тільки українські. Я к поховання, вони вимагають уваги, охорони, догляду і пош ани. Ц е свідки нашого минулого. їх треба реставрувати, підтримувати і показувати світові я к сторінку наш ої величної історії. М ИСТЕЦТВО Мистецтво - один з основних показників духовного багатства нації, її цивілізованості. М истецтво сл о в ’я н ц ів -п р а у к р а їн ц ів часів неол іту було дуж е різноманітне та вирізнялося високим худож нім рівнем. Воно знай ш ло відображ ення у прикладном у м истецтві. Б іл ьш ість знайде них археологами знарядь праці з каменю, кременю, рогів і кісток не просто уж и ткові речі. Вони враж аю ть викінченістю форми і тонкою обробкою, часто з прикрасами. Орнаменти чи малю нки на посуді захоплю ю ть складним и візерункам и, дво- чи триколірним и, та дуж е велики м розм аїттям по регіонах. В иробляли худож ній посуд і у формі стилізованих бичка чи баранця, оленя, орла тощо. П ластичне мистецтво (скульптура) представлене різном ан ітн и ми ф іґуркам и людей (частіш е ж інок), тварин, птиць. Зустрічаю ть ся моделі хат, саней, возів та інші. Збереглося чим ало різьби по каменю , рогах, бивнях мамутів, кістках, дереві. Одяг прикраш али виш ивкам и з різним и орнамен тами. Відкопано багато прикрас з різних матеріалів - намиста, браслети тощ о. Збереглися наскальні й печерні зображення людей, тварин, птиць, сцен полю вання і побуту. Великого пош ирення набули різноманітні моделі космосу. В К ам ’я н ій М огилі є зображ ення чотирьох биків з лункам и, що відповідають розташ уванню зір сузір’я Телець.

Українська нація в прадавні часи

С У С П Ш ЬН И Й ЛАД Суспільний лад залиш ався п е р в іс н и м а с п іл ь н о в л а с н и ц т в о м громади в економ іці. С елянська осіла громада об’єднувала один або кіл ьк а родів. Громади не були замкнутими, бо ш люби всере дині родів не дозволялися. Тому вступали у шлюб і створювали сім ’ї з представниками інш их громад. П ершоміста, або багатородові громади по кіл ька тисяч осіб, складалися з багатьох кровно неспоріднених родів і могли бути зам кнутими, бо ш люби уклада лися м іж численними родами такої громади. Коли територія не могла прогодувати збільш ену громаду, час тина громади або окремі роди добровільно переміщ алися на інше придатне д ля ж и тт я місце (таких територій було щ е чимало) і там господарю вали. У громаді була соціальна рівність, бо виробляли і спож ивали спільно. Б ула соціальна нерівність серед громад різних територій: одні громади були багатші, інш і - бідніші, бо одні території були більше сприятливі д ля ж и ття, а інш і - менше. Основою ж и ття були родові та громадські традиції та вираж е на Трисуттям віра в єдиного Господа Дажбога. К ерівни цтво громадою було щ о н ай д ем ократи чн іш и м : усі го ловні питання ж и ття виріш увало віче дорослих, а поточні справи виріш увала рада старійш ин ч о ло віків, що її обирали на віче. При землеробстві зросла роль чоловічої праці (оранка, сівба, збирання, обмолот), тому відбувся поступовий перехід від м ат ріархат у до п а т р іа р х а т у . Тепер рід ішов по батьківській лінії, що призвело до зміцнення сім ’ї на чолі з чоловіком. Ч имало назв перейменовано з жіночого на чоловічий рід. Кожен населений пункт сам урядував, не знали над собою ви щ их органів влади, я к є нині. Таке справді демократичне управ л ін н я у слов’янців-п р ау кр аїн ц ів варте щ е докладного осмислен н я. О собливістю сл о в’ян о -п р ау к р аїн сько ї ц и в іл ізац ії була повна свобода особи, котра добровільно підлягала громаді на основі пра вікової традиц ії. Я к взірець народовладдя суспільний лад слов’янців-праукраїнців часів їхньої видатної цивілізації Ѵ І-ІІ тисячоліть до н. е. у світовій історії висвітлений щ е недостатньо. З даних всесвітньої історії черпаємо відомості, що в неоліті на З ем л і відбувся небувалий демографічний вибух. Н аселення збільш и лося приблизно з 5 до 80 мільйонів осіб, тобто в 16 разів. Припус каємо, що такий демографічний вибух був і в ж итті наш их предків. їх н я чисельність могла бути не один мільйон.

РОЗДІЛ 4 ж и ття С Л О В ’Я Н Ц ІВ -П Р А У К Р А ЇН Ц ІВ У М ІД Н О М У В ІЦ І. В Е Р Ш И Н А С Л О В ’Я Н С Ь К О Ї П Р А У К Р А ЇН С Ь К О Ї Ц И В ІЛ ІЗА Ц ІЇ

III тисячоліття (3000—2001 рр.) до н. е. VII тисячоліття (6001—7000 рр.) н. у. л.

М ід н и й в ік — в е р ш и н а р о з в и т к у в и д а т н о ї с л о в ’я н о -п р а у к р а їн с ь к о ї ц и в іл із а ц ії. В и к о р и с т а н н я м е т а л ів —“р е в о л ю ц ій н и й ” п ерево р о т і в и щ а с х о д и н к а д о с я г н е н н я л ю д с ь к о ї д у м к и і п р а к т и к и у в с іх в и д а х т е х н ік и , р е м е с л а -п р о м и с л о в о с т і, в п о б у то во м у ж и т т і. М ЕТА Л М ІДЬ Н о в о кам ’я н а (неолітична) к у л ь ту р а ж и т т я сл о в’я н ц ів посту пово зам іню валася металічною . А рхеологи визначили: перш им металом, щ о його використо вувало людство, була мідь. У слов’янців-п раукраїн ц ів це при па ло на ІІІ тисячоліття до н. е., тому це тисячоліття названо м ід н и м в ік о м . М ідь поступово зам іню вала кам ін ь і крем інь я к матеріал, щ о з нього виготовляли знаряддя праці та побутові речі. Мідь метал м ’як и й , тому не міг зовсім витіснити тверді камінь і кремінь. У мідному віці мідні та к а м ’янно-крем інні вироби мирно співісну вали. Вважаю ть, щ о перш у самородну мідь знаходили мисливці і зем лероби лісової зони захід них схилів гір К ам інц ів (Уралу) біля гори Мідної та по близьких і далеких околицях. Вони навчилися кувати самородну мідь к а м ’яним и молотками і виробляти з цього м еталу зн ар яд дя праці та побутові речі. Ц е ви к л и кал о велике захоплення і зацікавлення. Мідь почали ш укати також і в захід них, північних, південних реґіонах У країни-С лов’яни. Спочатку з гір Камінців мідь та вироби з неї йш ли на обмін по всій У країні Слов’янців. Згодом знайш ли мідні руди і на інш их територіях. Давні копальні мідної руди на території власне сучас ної У країни археологи знайш ли в А ртемівському районі Донеччи ни і в Заверховинні. Сліди обробки міді знайдено практично по всіх реґіонах У країни. Мідь вип лавляли в товстостінних гл и н я

Українська нація в прадавні часи

них тиглях і печах-горнах, тому металу ставало щ оразу більше. Мідь плавили та розливали у ф орм очки-м атриці з каменю . Це давало змогу тираж увати і виробляти більше знарядь праці і по бутових речей з цього металу, ніж з каменю і кременю, бо з них кож ну річ виготовляли індивідуально. У ті часи південнослов’янці П одунав’я , Т ракії і Б ал к ан м али значні запаси м ідних руд та виплавляли багато металу. Н аш і предки обмінювали мідь і виро би з неї на свій товар. Слов’янці-праукраїнці, на думку археологів, використовували тонни м ідних виробів. К Л ІМ А Т К лім ат протягом ти ся ч о л іття мідного вік у в У країн і С лов’я н ц ів Східної Європи був доволі теплим і вологим, тобто був оптимальним. Нехолодні зим и були лиш е на півночі. Н а півдні сніг випадав рідко, але, я к і морози, затримувався недовго. Це доз воляло збирати стабільні й високі врожаї. Завд яки такому кл ім а тові слов’янці-п раукраїнц і в мідному віці блаж енствували. Благо получне м атер іал ьн е ж и т т я окрем и х лю дей завж д и є основою духовного або культурного розвитку всього людства. Зрозуміло, щ о рівень цивілізації не був однаковий по всій У к раїні Слов’янців, я к не однаковим було й природне середовище. Відмінності у матеріальному добробуті, а відтак і в побуті були. Ц е підтвердж ую ть р о зк о п ки гум ельниц ької, середньостогівської, н и ж ньом и хайлівсько-білогірської (кем і-обинської по-колонізаторськи), ямної та інш их культур слов’янців. І нині ми маємо певні неістотні відмінності добробуту, побуту і говорів на заході й сході, півночі й півдні сучасної У країни. ЗЕ М Л Е Р О Б С Т В О -Т В А Р И Н Н И Ц Т В О Застосовуючи досконаліш і м еталічні н аарійн ики, серпи, пракоси та інш і знаряддя праці, стали якісно обробляти більші площі ріллі, збирати вищ і врож аї зернових, технічних (льон, конопля) і овочевих культур. Збільш увалося поголів’я присільсько-відгінного твар и н н и ц тва. М еталеві наконечники стріл, гарпунів, гачк и тощ о дозволяли більше полювати диких тварин, звірів, птиці, ловити більше риби. Всюди було достатньо продуктів д ля харчування та обміну. При високих і стабільних у р ож аях зем леробсько-тваринницька праця слов’янців-праукраїнців давала більш е продукції, ніж потрібно було д ля харчування людності. Спонтанно виникав ж вави й обмін зер ном, вовною, тканиною , металом, ремісничими виробами м іж регіо нами У країни Слов’янців і з сусідніми націями.

Українська нація

РЕ М Е С Л О Ремесло розш ирило свої м ож ливості завд як и виробам з міді. Мідні побутові речі і прикраси посіли головне місце в ремеслі: різноманітного виду сокири й тесла, долота й ш ила, голки й гачки, наконечники, ф іґу р ки й браслети, інш і прикраси м али неабиякий попит. Разом з міддю з ’я в и л ася обробка самородного золота та виробництво прикрас з нього. Мідь я к матеріал “ож ивила” ремесло, підняла його на вищ ий рівень. Ремесло стало справжньою галуззю господарства. М етале ве ремісництво сприяло виникненню нових професій: гірників з видобутку руди, плавильників і обробників металу. Вмілі ремісни к и в містах і портах-містах виробляли чимало продукції на обмін. Мідні вироби могли мати всі, хто бажав: і громади, і люди. В иникає запитання: чому ж археологи знаходять так мало мідних виробів? Відповідь проста: мідні вироби в майбутньому зносити муть на переплавку рем існикам , щоб отримати новіш і вироби з більш твердого металу спиж у, або бронзи, що її навчаться виплав л яти в кінці мідного віку. НАУКОВІ ЗН А Н Н Я Вони поглиблю валися і доповню валися. Вдосконалю валися чис лення та геометрія. Громада підраховувала зібраний урож ай, кіл ь кість тварин, с к іл ь к и потрібно м атералів д л я будівництва. Ви к о н у в а л и а р и ф м е т и ч н і д ії. Л іч и л и за д еся т к о в о ю систем ою . Вимірю вали площ і під будівництво - розвивали геометрію. М іра ми довж ини спочатку були палець, п ’ядь, лікоть, саж ень. Удоско налю валося буквене письмо. П оглиблю валися знан ня з астрономії, удосконалю валося вивчення ро зташ у ван н я су зір ’їв, зоряної к а р ти. Д ослідили, щ о точка весни, або весняного рівнодення, є не постійно в одному сузір’ї, а зм іщ ується в сусідні. Громадам потрібні були грамотні люди, тому існували протош коли, де навчали письму, читанню , рахункам . Н авчали небага тьох здібних добровольців. В икладали старійш ини, котрі вж е опа нували веди-знання. Є гіпотеза про існування тоді усної “Дажбожої В еди” . М ИСТЕЦТВО Розвивалося л и ття і чеканка міді та золота. Виготовляли ста туетки людей і тварин, птиць. Розвивалася різьба. Удосконалю ва лося прикладне мистецтво на керамічному посуді. Н айбільш е вра ж ає викопана мальована і ґравійована керам іка, розм аїття фарб на ній: червоних, чорних, коричневих, білих; поєднували білі на червонім полі, чорні на білім полі, червоні на чорнім полі, а також

Українська нація в прадавні часи

різні орнаменти. В орнаментах керам іки за допомогою фарб відтво рювали образи людей, тварин, птиць, рослин, сцен із ж и ття, небесні світила тощо. З ’явилися буквені написи на кераміці, що їх вчені нині розш ифровую ть і продовжую ть дослідж увати. Види мистецтв були такими самими, я к і в неоліті, лиш е зросла ви тонченість і з’явилися митецькі вироби з міді, золота, бурштину. П О Х О ВА Н Н Я

П О М ЕРЛ И Х

Похоронні обряди вдосконалю валися. У західних реґіонах було трупоспалення: знайдено попіл у к а м ’я н и х скринях, закопаних у землю без могилок. В інш их місцях була традиція залиш ати гос подаря після смерті в його ж хаті, а ж иві покидали її, будували собі нову. Б уло п о к р и ван н я н еб іж ч и ків червоною фарбою вох рою - такі поховання відомі у великій кількості. Ц ей обряд особ ливо пош ирився на початку металевої культури. Новим у похованні була поява надмогильних п ам ’ятн и ків стел. Спочатку це були плоскокам ’ян і плити з примітивним схе матичним різьб’яним зображ енням лю дини, щ о ним и накривали поховальні скрині-домовини. Над ним и насипали м огилку чи мо гилу. Згодом стели ставили на могилці чи могилі. Були вони із дерева (не збереглися), і з каменю - пісковику, вапняку, навіть з ґраніту. Н амогильні стели - це досягнення мистецтва, взірець тех ніки різьби на кам ені. їх називаю ть людиноподібними (антропо м орф н и м и ). СТЕЛИ Н А МОГИЛАХ Стели виготовляли і ставили протягом неоліту, мідно-бронзо вого і залізного віків. Існували певні канони щодо їхнього виго товлення на пласкому камені. Н айд авніш і з неоліту і мідного віків на пласкому камені мали лиш е верхню половину тіла з дуже примітивно і схематично ви різьбленою головою, ноги не висікали. Згодом зображали пояс, со киру, палицю пастуха, лук зі стрілами для полювання, ф іґурки тва рин чи сцени полювання. Стели були чоловічими і жіночими. Таких найдавніш их стел збереглося понад 300. П ізніш і стели - на пласкому камені, людиноподібні, на повний зріст, з опукло-заглибленим рельєфом. Старанніш е оброблена вер хн я частина тіла людини: добре виділені голова, частини облич ч я - очі, ніс, рот, вуса чи борода; позначали вуха, шию, плечі; руки майж е завж ди розташовані на грудях чи животі. Пояс і предмети праці вирізьблені детальніш е. Н айбільш е розповсюджені стели в степах, де ж и л и арійці-землероби, але знайдено стели по всій території У країни Слов’янців.

Українська нація

Б іл я Нової Одеси, на М иколаївщ ині, на березі Бугу відкопана Свя тиня Дажбога. Н а її руїнах стели розміщені при вході одна біля одної, я к вівтар, а поруч ж ертівник. Це, припускаю ть, стели пожер твування Дажбогові при С вятині. У пізніш і віки стели ще вдосконалювалися, їх кількість збільш у валася, бо щ ороку зростали поховання. Це були тисячі й тисячі “вартових тисячоліть”, я к називаю ть ці скульптури національної ку л ьту р н о ї спадщ и ни. Згодом стели зам іни ли к а м ’ян и м и людиноподібними статуям и на повний зріст без чітких обрисів ніг (колонізатори презирливо назвали їх “к ам ’ян і баби”, але ж ці “баби” були і чоловічі, і жіночі). їх збереглося чимало. Усі стели, особливо к а м ’ян і статуї (“баби”), колонізатори при писують ордам, котрі нападали на наш у землю, але це лжеісторія. Власне ординці запозичили у нас спорудж ення к а м ’ян и х статуй, ставили їх на могилах своїх вождів. Тому к ам ’ян і статуї можна зустріти і в азійських степах. М итецькі стели, статуї та хрести ми і нині ставимо на могилах. ОБМ ІН І ТРАНСПОРТ Слов’янц і-п раукраїн ц і підтрим ували постійні зв ’я зк и з грома д ам и і р еґіо н ам и сусідніх південнослов’я н с ь к и х та західносло в ’янських тодіш ніх націй і обмінювалися з ними продукцією. Природа не передбачила в південній частині Східної Європи на території У країни Слов’янців річок, я к і текли б в ш и р о т н о м у напрям ку (крім П рип’яті), що з точки зору господарської д іяль ності дуж е невигідно. Загалом у Східній Європі більш ість річок течуть з півночі на південь чи з півдня на північ, за винятком П рип’яті, Н іману, Полоти (Західної Двіни). Н ім ан і П олота течуть у західному напрям ку. П рип’ять тече в широтному напрям ку на схід, з ’єднує басейни Славутича і Весели (Вісли), проте ц я місцевість була заболочена і слабо обжита. Слов’янці-праукраїнці мали три важ ливих, на ж аль, не сполуче них м іж собою водних ш ляхи : по Болгарі (Волзі), Славутичі та Дністрі, що не сприяло господарському об’єднанню реґіонів у ті часи. К ож ний з цих річкових шляхів діяв сам по собі, а це було економічно невигідно. У широтному напрямі головним був гуж о ви й (к о л іс н и й ) транспорт, повільний і дорогий, а відтак невигідний. У мідному віці вся територія У країни Слов’янців була з ’єднана всіма видами транспорту д ля внутріш нього обміну. П родукція для обміну була різноманітною - зерно і мед (тобто цукор, на ті часи), мідь і вироби з неї, вовна і тканини, кераміка та інш і різноманітні рем існичі вироби.

Українська нація в прадавні часи

Через Західний Буг возили товар у реґіон Весели, а нею до Багатого м оря (Балтики). Східний реґіон Багат-моря річкам и По лотою і Німаном поставляв бурш тин і вироби з нього у басейн Славутича. З басейну рік, що течуть до Студеного моря, привозили чудові хутра з лісів. В иникла значна група професійних транспор тників: човнярів, перевізників, обмінників. По Слов’ян-морі чов нам и р озш ирю вався обмін м іж тер и то р іям и п об ереж ж я К азк и , Малої А зії, Т ракії. Дунаєм і через гори Верховинці здійснювався обмін з південнослов’ян ц ям и . Степові й лісостепові території півдня були з ’єднані м іж собою річковим транспортом Д унаєм, Прутом, Дністром, Бугом, Славутичем, Діном з Дінцем, Болгаром і Яруном, а м іж ними - гужовим. В ІР А Віра в єдиного Господа Дажбога не змінилася. Л иш е поповни лася складніш им и і пиш ніш им и обрядами, молитвами і піснями в Його честь, ведами, будівництвом гарніш их Святинь. НА РО ДН А

М ЕДИ Ц И Н А

Н агром адж увалися і пош ирю валися відомості про цілю щ і тра ви та гігієнічні навички д ля запобігання хворобам, про лікування хворих. Народна медицина була тоді єдиним видом медичної до помоги. С лов’янці-п раукраїнц і вм іли вправляти вивихи, лікувати переломи, знали властивості цілю щ их трав. Зн ан н я передавалися наступним поколінням і сусіднім громадам. Мед вваж ався л ік а рем від усіх хвороб. Не дивно, щ о народна медицина існує й донині. Т одіш ня слов’яно-праукраїнська лю дність не знала тют ю н о п а л ін н я , а хмільним напоєм був лиш е м едок - перебродже ний мед. ОСЕЛІ - СЕЛА І МІСТА Н а початку неоліту оселялися переважно по берегах річок. У селах було близько десяти хат, прож ивало 5 0 -1 0 0 осіб. Х ати опа лю валися вогнищ ами в глиняних черенях і печах. У мідному віці села будували і на горбах. Кількість хат була вж е до 100 й більш е. Вони переваж но м али ниж ню і верхню частини, кіл ьк а кім нат з печами у кож ній, стіни розмальовували фарбою. У таки х селах ж и ло кіл ьк а тисяч осіб. Розкопані села займ али к іл ьк а сотень гектарів. П ідтверджую ть це розкопки біля М айданецького, Л иствин а (Рівненщ ина), Т роянів (Ж итом ирщ ина), П олинів Яр (Середнє П ославутиччя) та інш і.

Українська нація

С У С П ІЛ ЬН И Й ЛА Д Він зм інився мало. Звичайно, протягом тисячоліть світогляд, звичаї і традиції зм іню валися та доповню валися, відображ али но вий стан ж и ття громад, але це не зачіпало суті суспільного ладу. Залиш ався первісний лад зі сп ільновласницт вом гром ади . Була спільна власність на землю, будівлі, знаряддя праці, вироблену про дукцію . Спільно виробляли, спільно спож ивали. У п равлін ня гром адам и продовж увало зал и ш ати ся щ онайдемократичніш им : віче дорослих і виборна рада ч о л о в ік ів -с та р ій ш и н . Єдиної особи-керівника не знали. В нутріш ньогромадські чи міжгромадські конф лікти виріш увалися радою або на віче. С тарослов’яно -у кр аїн ська ц и в іл ізац ія була демократичною , не зн а л а ар и сто кр ати зм у та єд и н о вл ад дя. Ц е у н ік а л ь н е я в и щ е в тодіш ній історії.

РОЗДІЛ 5 ж иття С Л О В ’Я Н Ц ІВ -П РА У К РА ЇН Ц ІВ У Б Р О Н З О В О М У В ІЦ І. ЗА Н Е П А Д С Л О В ’Я Н О -П Р А У К Р А ЇН С Ь К О Ї Ц И В ІЛ ІЗА Ц ІЇ

II тисячоліття (2000—1001 рр.) до н. е. VIII тисячоліття (7001—8000 рр.) н. у. л. У I I т и с я ч о л іт т я д о н . е., а б о в б р о н з о в и й в ік , щ о т р и в а в т и с я ч о л іт т я , с т а р о с л о в ’я н ц і- п р а у к р а їн ц і у в ій ш л и в и с о к о р о з в и н у т о ю ц и в іл із а ц іє ю . Н ап р и к ін ц і м ідного в ік у сл о в’я н ц і-п р а у к р аїн ц і ви я ви л и , що окрем і п л ав ки міді даю ть твердіш ий м етал навіть при н и ж ч ій температурі плавлення. В ивчення цього еф екту показало, щ о така мідна руда мала доміш ки олова або цинку. Вони й надавали мета лові твердості. До мідної руди почали додавати олов’ян у й отри мали твердіший метал - бронзу, або спиж. Відбувся новий якісн и й перехід від мідного віку до бронзового. К ам ’яний і мідний віки у ж и тті слов’янської лю дності закін чи вся. Н авчилися вип лавляти срібло (хоча й небагато) д л я виготов лення прикрас. П ош уки твердих металів призвели згодом до пер ш их спроб виплавлення заліза. Олово - метал не дуже поширений, проте слов’янці мали оло в ’ян і руди в горах К ам інних, на Донеччині та в У країнському Щ иті. Привозили бронзу на обмін і від південнослов’янців з Подунав’я і Тракії. Л и ш е на території сучасної У к р аїн и (без д авн ьоукраїн ських земель, я к і окуповані нині м осквотю ркцям и-татарцям и) дослідж е но більш е 10 бронзоливарних майстерень того часу. Поблизу села Волоське в Н адпоріж ж і під час розкопок знайдено до 70 к а м ’яних матриць, щ о в них відливали 17 різних бронзових предметів: наарійники, провуш ні сокири (нині помилково названі “сокири-кельти”), чекани, молоти, ножі, серпи, киндж али, рибальські гачки, при краси . Ч исленні бронзові скарби викопано в П ричорном ор’ї та Заверховинні. Окремі культури бронзового віку археологи ви яви ли у Приверховинні, на Поділлі, на Волині, на Правобережжі і Л івобереж ж і, у П риазов’ї.

Українська нація

Бронзові знаряддя праці в землеробстві ви кли кали різке підви щ ення продуктивності праці. А рій-плуг з твердим бронзовим наарій н и ком орав легш е, глибш е й ш видш е, ски би від кл адал и ся ліпш е. Бронзові сапи і м отики ретельніш е розпуш ували ґрунт. Великі серпи з довгими держ акам и (протокоси) дозволяли ш вид ш е і більш е ж ати . Бронзові деталі використовували в кін ській збруї. Бронзові ш ила і голки допомагали в пошитті одягу та взут тя. Бронзові інструменти справді підняли виробництво на вищ ий щ абель. Р ем існ и к и на повну п о ту ж н ість ви готовл ял и бронзові знаряддя праці, речі ш ирокого вж и тку та прикраси. Відлагодженими були попит і збут. Господарська діяльність ускладню валася і давала більш е про дуктів харчування, одягу, взуття, побутових речей. Слов’янці-п ра українці ж и л и в достаткові. Тривав демографічний вибух - кількість н асел ен н я зб іл ьш у в ал ася. Обмін продукцією всередині У країни Слов’янців та з сусідніми кр аїн ам и постійно зростав. Впевнено розвивалися наукові знан ня, писемність, мистецтво. Віра в єдиного Господа Д ажбога досягла верш ини. Слов’янціпраукраїнці славили Його, д якували за блага д ля ж иття. П оховання померлих удосконалю валося. Виготовлення стел на могили ставало більш м итецьким . Б у л и я к безголові стели (на них голову вирізьблювали на пласкому камені стели), так і з об рисом голови лю дини. Стели старанніш е п ри краш ували вирізьб леним и знаряддям и праці та ф іґуркам и. А ле ж и ття в достаткові мало і негативний бік. З ’явилися бай дуж і до праці, до виконання громадських обов’язків, прояви леда рю вання. С тарійш ини боролися з цим злом я к могли. З а п а м ’ятаємо: 5 т и с я ч о л іт ь , або 5 0 0 0 р о к ів н ео л іту , м ід н ого і б р о н зо во го в ік ів , п р о ц в іт а л а в и д а т н а с л о в ’я н о -п р а у к р а їн с ь к а ц и в іл із а ц ія — о д н а з в и з н а ч а л ь н и х д л я р о зв и т к у то д іш н ьо ї св іт о в о ї ц и в іл із а ц ії. Ніщо не віщувало змін на гірше. Проте ці переміни прийшли. У першій половині ІІ тисячоліття до н. е. почалася посуха, настало різке похолодання, я ке згодом перейшло в затяж не. Його соціальні наслідки д ля слов’янців-праукраїнців були руйнівними - занепала ц и в іл із а ц ія .

Українська нація в прадавні часи

ЗА Н Е П А Д ВИ ДА ТН О ї Ц И В ІЛ ІЗА Ц ІЇ С Л О В ’Я Н Ц ІВ -П Р А У К Р А їН Ц ІВ На зламі ІІ і І тис. до н. е. тр и вал о похолодання. Різко похоло дало у ІІ ст. другого тисячоліття до н. е. (1200-1101 рр. до н. е.). Це похолодання вплинуло на виробництво зерна та інш их продуктів, але ще не викликало занепокоєння. Щ е більше похолодання, що перейшло в затяж не і катастрофічне, настало в І ст. другого тися чоліття до н. е. (1100-1001 рр.). Холодні зими з морозами і вітрами прийш ли у лісостеп та на південь в степи аж до морських берегів. У лісовій зоні морози стали особливо сильними. А рійці найбільш е терпіли від холоду у степах і південних лісостепах. Зем лероби-аруш итці (аруситці) лісо степу і полянці лісів м али достатньо дерева д ля опалення домі вок. А от ниви й поля не обігрієш. Д ош куляли хуртовини з моро зами взимку, а влітку - бурі з ґрунтовим пилом, немов хмари, зак р и в ал и небо. В им ирали теплолюбні рослини, погірш илися клім атичні умови д ля листяних дерев та кущ ів. Збільш увалася кіл ькість хвойних зимостійких дерев і кущ ів. К ілька століть ІІ тис. до н. е. (1300 1001 рр.) археологи визнають щ е й доволі посуш ливими, неспри ятли вим и д л я врожаїв. Н естійкий, навіть улітку з різким и похолоданнями, клім ат не дозволяв легко і безтурботно, я к раніш е, вести землеробські робо ти - насамперед весняні та осінні. Ц і при родн о-клім ати чні пр и чи н и при звели до різкого спаду виробництва продуктів землеробства. Зм енш увалося поголів’я тва рин . Н естача продуктів х ар ч у в ан н я п ри звела до різк ого спаду життєвого рівня. Почався неспокій серед громад сіл і міст. У ж итті людності немає більшого лиха, н іж нестача продуктів. Досі бува ли випадки неврожаю, градобиття чи повені в окремих реґіонах, але зате було достатньо продуктів у інш их районах. Це допомага ло громадам у їхній м алій біді. Тепер велика біда прийш ла по всюди, а допомоги не було звідки чекати. С крізь слов’ян ц і-п р ау кр аїн ц і обговорю вали м ож ливість почат ку нового зледеніння та порятунку від нього. К іл ька тисячоліть благодаті й н ад л и ш ку продуктів, постійне зростання ж и ттєвого р ів н я сл о в’я н ц ів-п р аукраїн ц ів тепер посту палися місцем нестачі м атеріальних благ і насамперед найголов ніш ого - харчів. Н астав час ж орстокої економ ії і боротьби за блага, за продукти харчування. Соціальні взаємини м іж родами в громадах сіл і міст змінюва лися. До цього часу вистачало продуктів. Тому їх розподіл по рівну на їдців, незважаю чи на внесок кож ної особи, сім’ї чи роду у виробництво продуктів, не викл и кав заперечення. А тепер працьо

Українська нація

витіш і почали вим агати більш е продуктів д л я себе, не баж али обмеж увати себе у харчуванні. В имагали від ледарів ліпш е пра цю вати. П рацьови тіш і р ізк о виступи ли проти несправедливості, коли за погану працю отримують стільки ж благ, я к за добру. У слов’янців-праукраїнців складалася думка, щ о первісний лад із його спільновласництвом і спільнохарчуванням недосконалий і несправедливий та підлягає зам іні досконаліш им устроєм. Спонтанно сформувався погляд, щ о доцільним був би інш ий л ад - п р и в а т н о в л а с н іс т ь р о д ів . Н овий лад не був вигаданий теоретично заздалегідь (як соціалізм чи комунізм), не запровадж е ний насильно (партіям и чи вож дями). С крізь працьовитіш і роди стал и насильно забирати в при ватн у родову власність частину громадської ріллі та пасовищ, забудов та інвентарю, зерна і худоби, інш у продукцію і виходити зі спільновласності, щоб працю вати лиш е для блага свого роду і для себе. Ледачі роди вперто і напо легливо нам агал и ся зберегти спільновласництво і розподіл про дуктів порівно на їдців. Усюди почалася зам іна первісного ладу зі спільновласництвом на новий лад - родову приватновласність. Н ечувана кр и за створила передумови д ля неминучого переходу до нового економічного ладу, за переконанням більшості слов’яно-праукраїнської людності, більш справедливого і досконалого. Щ е донедавна квітуча економ іка людності У країни Слов’янців Східної Європи під дією природно-кліматичних, а на цій основі соціальних умов, занепадала все більш е і більш е. П огірш увався рівень ж и ття , занепадали міста і села, міста-пристані, скорочував ся обмін. П огірш увався і духовний рівень. Людність перебувала у невіданні. Зверталися-м олили Всевиш нього Д аж бога, а поліпш ен н я не було. Зрозуміли, що дуже образили Господа. З ам ін а первісного суспільного устрою новим приватновласниць ким ладом родів не проходила спокійно й еволюційно. В грома дах багатьох сіл і міст виникали серйозні конф лікти м іж працьо витими і ледачими родами, м іж тими, хто бажав нового ладу, і його противникам и. Ц і конф лікти часто переходили в сутички, відби ранн я орних земель і пасовищ . Т акі сутички закінчувалися підпа лам и, грабунками і вбивствами. Збройні сутички в громадах, на сильне насадж ування переходу від одного ладу до іншого давали погані економ ічні та соціальні наслідки: зм енш увалося виробниц тво і без того мізерної кількості продукції. Сутички призвели до злам у віковічного правопорядку, до масових правопоруш ень, чого ти сячо л іттям и не зн ал а ц и в іл ізац ія слов’янців-п раукраїнц ів. Тисячоліттям и слов’янці-п раукраїнц і ж и л и в мирі, злагоді та правопорядкові, без насильства, по-землеробськи. А тепер приват на власність викликала величезні зруш ення. Віча і ради старій

Українська нація в прадавні часи

ш ин громад не в змозі були цьому протидіяти. А дж е справа тор кал ася головно продуктів харчування. С тарійш ини зак л и к ал и до спокою і мудрості, просили ділити все по-чесному, поясню вали, що це страш на кара Господа Дажбога за зледачіння і байдужість, за пересичення і нехтування Д аж бож им и Законам и Трисуття. Треба негайно каятися, виправлятися, поки не пізно, а не чинити зло далі, бо Всевиш ній може не простити і покарати остаточно. Це мало впливало. Ч астина людності ніби забула про Господа Д аж бога, про правопорядок і чесне ж и ття за ПРАВ. Не бачена досі жорстокість і потяг до захоплення якнайбільш е благ у приватну власність опанували багатьох. Ніхто не знав, я к запобігти цьому. К ліматичні умови погірш увалися: сніги, морози, хуртовини взимку почалися і на півдні, а літо було холодне, з доща ми і градом чи без дощів, зате з вітрами і хмарами ґрунтового пилу. Старійш ини поясню вали це так: В севиш ній карає взим ку че рез Бурея, а влітку через Його Око-Сонце, Дану-воду, Перуна-вогню, Стрибуна-вітра. Тепер вони не допомагають гріш ній людності. Я кщ о господь Дажбог перевіряв свою людність, то вона не витри мала цієї перевірки. Треба негайно каятися, зупинитися у своєму безумстві. А ле безумство зупи нити не вдалося. Ж и т и в таки х умовах стало нестерпним. С лов’я н ц і-п р ау країн ц і ш у кал и виходу з кр и зи . П радавні веди навчали: при повсюдному похолоданні, перед новим наступом льодовика не чекати нової загибелі Другої Слов’яни-У країни, а заздалегідь м іґрувати на південь у землі з теп л и м кл ім ато м . Н езваж аю чи на те, щ о бронзовий вік дав слов’янцям-праукраїнц ям більш твердий і досконалий метал (м ісцям и навіть стали виплавляти ще новіш ий метал - залізо, бо земля українська дуже багата залізни м и рудами) і більш е половини тисячоліття тривав небувалий розвиток виробництва, під кінець бронзового віку на став спад виробництва, застій і суспільний хаос. В идатна сл о в’ян о -п р ау к р аїн ська ц и в іл ізац ія руйн увалася. В ЕЛИ К А М ІГРА Ц ІЯ А РІЙ ЦІВ І А РІЙ ТЦ В-А РУТТТИТЦ ІВ Через кліматичні і соціальні причини з 1200-х років ІІ тис. до н. е. почалося велике переселення арійців з рідної землі в пошу ках незайнятих земель з тепліш им клім атом . З л егким серцем залиш ати рідну землю -матінку може лиш е нелюд. Тому залиш а ли рідну землю з великим ж алем і тугою в серцях, з плачем, у розпачі. М ігрували арійці-землероби зі степів та арійці аруш итціземлероби (аруситці) із західних лісостепів. Громади у повному складі чи частина родів вантаж или своє добро на вози та коліс ниці, коней чи човни, гнали стада і м іґрували. Землероби немов

Українська нація

перетворилися у кочовиків. М іґрація у генах і крові кочовиків. Вона їх приваблює, це їхній спосіб ж иття. А от осілий землероб залиш ає свою зем лю -м атінку лиш е з непереборної нуж денності, коли він не має іншого виходу. Сумними вікнам и проводжали їх осиротілі залиш ені хати, сади, поля. Глухо від болю стогнала зем ля слов’яно-українська, бо вони любили свою рідну землю. А дж е вона вигодувала доньок і синів та онуків, а тепер втрачала їх назавжди. Десь там, на чужині, вони полю блять другу землю, через к іл ь к а поколінь забудуть першу, стануть доньками і синами, онукам и інш ої землі. М іґр а ц ія т р и в а л а д е с я т и л іт т я м и . Н е всі м іґр у в а л и , проте б ільш ість це робила. Ч асти на гром ад ч и родів зал и ш ал ас я на рідній землі. Терпляче очікували, щ о ж відбуватиметься далі. Куди ж вони міґрували? Перш за все - в тепле Подунав’я та Т ракію . З Т р а к ії гром ади ар ій ц ів -п р ау кр аїн ц ів п росувалися до П елазгії, я к тоді називалася Еллада-Греція. П елазгці мали н и ж чий рівень культури. Прибулі передавали їм свою вищ у культуру, на основі якої утворилися атенська, м ікенська та інш і відомі цен три еллінської культури. Саме арійські веди стали основою всесвітньовідомих ел л ін ськи х мітів. Громади арійців-м іґрантів з П одунав’я просувалися вгору Д у наєм і Л абою (Ельбою ). Т ам п о п овню вали зах ід н о сл о в ’я н ськ е населення. Д алі арійці-праукраїнці просувалися до Західної Євро пи, де завдяки теплій течії Гольфстрим не було значного похоло дання. Ч астина з них просунулася у басейни річок Рейну, Сени, Л уар и на території сучасної Ф ранц ії. З н ай ш л и там спри ятливі умови д ля землеробства, принесли свою культуру, злилися з місце вим и галлам и. Щ е ін ш і гром ади арійц ів-п раукраїн ц ів берегами Рейну просувалися у лісову зону, зм іш алися з невеликими за чи сельністю гром адам и місцевої людності (германцями), передавали свою культуру і досвід землеробства. А рійці-праукраїнці пересели лися і на Британські острови. Згодом західні історики назвуть цю лю д н ість кельтами від сокири-тесла з отвором-вухом д л я держ а к а (колун, колн, кельт). У бронзовому віці такі сокири й тесла масово виготовляли слов’янці-п р ау кр аїн ц і. А ле європейці вигада л и мітичну “осокирену” людність - кельтів. Н а всіх вищезазначених територіях археологи знаходять пам’я т к и арійської слов’яно-праукраїнської культури, у мові цих націй чимало слов’янських слів. Дещо свідчить і сама назва саксонці ( від с л о в ’я н ц і). Ч асти на ар ій ц ів-п р ау кр аїн ц ів м іґр у вал а за гори К азк у (К ав каз) на землі хетців і Трої, а також шумерців і хуритців Дворіччя. Н айбільш е ар ій ц ів-п р ау кр аїн ц ів м іґрувало до Середньої А зії. Там ш укали вільних земель д ля землеробства, але таких д ля бо-

ВЕЛИКА МІҐРАЦІЯ АРІЙЦІВ-ПРАУКРАЇНЦІВ (на стикові II - 1тисячоліть до н. е.)

Українська нація в прадавні часи 59

Українська нація

гарного (неполивного) землеробства було небагато. М ісцева іраномовна людність не зустріла їх вороже, розуміли їхній стан, бо вони прийш ли не завойовниками, не виганяли місцеву людність з їхньої рідної землі, а ш укали незаселені землі. Там арійців назвали сака м и . Іраномовці були і кочовикам и в степах, і займ алися поли вним землеробством у долинах річок, чого арійці не вміли. Арійціпраукраїнці ш укали неполивні землі. Т акі землі вони знайш ли на сході, в П риалтаї, та на північному заході сучасного Ірану. З Приалтаю ш укали земель у Монголії і гірському Китаї. З Ірану пода лися до Індії, в долину р іки Г анґ. Ц е п ідтвердж ує топ он ім іка територій, археологічні розкопки та писані історичні документи в Ін д ії. Т О П О Н ІМ ІК А Про м іґрацію арійців-праукраїнців на територію сучасного Ірану, вглиб долин ниніш ніх двох рік Геріруд і Мурґаб, свідчать назви (топоніміка). Р іч ка Геріруд раніш е довго називалася А рія. Н а ній арійці-праукраїнці побудували місто А рій (нині Герат). У майбут ньом у завойовницьке військо О лександра М акедонського руйн у ватиме міста місцевої архітектури, на їхньому місці змуш уватиме колонізоване населення будувати центри управлінн я еллінським и колоніям и, а назву їм даватим уть О лександрія. Історія зберегла назви восьми таких Олександрій. Новозбудований центр на місці А рії названо О лександрія-А ріана, а провінцію названо А ріана. А рійці-праукраїнці заселили і велику територію басейнів річок, що впадають в озеро Хамун, - нині річки Гільменд, Хашруд, Фарахруд, Хаврутруд (руд - річка). Ц я територія півтисячоліття на зивалася Арією, щ о підтверджую ть історичні карти. Н а схід від озера Х ам ун територія тривалий час називалася Сакистан (Країна Саків, Систан нині), що вказує на стосунок цієї назви до людності саків. Н ині високі на зріст і стрункі іранці - нащ адки арійців (метиси). К лім атичні, а тако ж асим іляційні ч инн ики зм інили колір їхнього русявого волосся на чорний та засмаглили їхні обличчя. С В ІД Ч А Т Ь А РХ ЕО Л О ГИ Сенсаційні відкриття зробили археологи в пустелі Такла-М акан у Китаї по берегах річки Черчен. Там розкопали мумію, так звану “черченську лю дину” . В неї добре збереглися одяг, в’язані ш карпет ки, ш кіряний черевик. Зріст мумії близько двох метрів, обличчя світле, світло-коричневі кучері, європейський довгий і прямий ніс. Серед черченських поховань є і жінки; одна з мумій 191 см на зріст, з неазійським типом обличчя, зі світло-коричневим волоссям, зі слідами косметики на обличчі. Знайдено і поховання дитини. І в районі

Українська нація в прадавні часи

Лоулан також відкопані подібні мумії. Серед них - ж інка з гарним неазійським типом обличчя, а в її сумці знайдено зерна пшениці. У Китаї тих часів не знали пшениці, лиш е рис. Ц і поховання датують ІІ тис. до н. е. Висловлюють припущення, що це можуть бути арійціпраукраїнці з українських степів: їх міґрація закинула аж сюди. П ИСЬМ ОВІ С В ІД Ч Е Н Н Я Історики Індії правдиво записали: у ІІ тис. до н. е. в долину Ганґу на возах, колісницях і конях з табунами скотини прибуло чимало арійців зі степів Східної Європи. Ц і арійці-землероби мали багато чудових усних філософських вед про Всесвіт, єдиного Бога, явищ а природи, пригоди людей тощо. Веди сподобалися і зачару вали місцеву людність дравідів так, що дравіди вивчали веди, зго дом записали письмом с а н с к р и т о м (своїм чи запозичили звукобуквене письмо арійців, пристосували до своєї мови). Ц і веди стали філософською основою найдавніш ої віри Індії - вед изм у, або ведиїзм у. Священною книгою цієї віри стали “ В е д и ” , де збереглися ф ілософія, гім ни і молитви часів прибуття арійців-праукраїнців. Саме поява в Індії ар ій ц ів-праукраїнц ів дала “Веди” і початок історичним знан ням про Індію. Дійсно, частина арійців, через П ’яти річчя (Пенджаб) переселила ся до Індії. У долині Інду не зупинилися, бо, за даними археології і всесвітньої історії, там у ті часи якась пошесть згубила людність усіх населених пунктів долини Інду. Зосталися лиш е порожні за пустілі села і міста, що руйнувалися. Тому всі з ж ахом швидко минали цю місцевість, не затримуючись. С а н с к р и т (оброблений, досконалий) - одна з найдавніш их літе ратурних мов Стародавньої Індії з І тис. до н. е. Згодом розвину лася мова п р а к р и т а м , ще пізніш е новоіндійські мови. Сам санск рит зберігся я к мова культу і культури. Чимало сюжетів, що їх знаходимо в літературі різних країн світу, запозичені саме з санск р и т с ь к о ї. З найдавніш их творів санскриту можемо встановити вплив мови арій ц ів -п р ау кр аїн ц ів на давн ьо ін д ій ськи й сл овниковий запас, а та к о ж ви яви ти слова мови арійц ів-п р ау країн ц ів того часу. Ось приклади слів та назв санскриту по-індійськи і сучасною украї нською мовою: тата - тато, матар - мати, дада - дід, пардада прадід, бграта - брат, свастрі - сестра, суну - син; наса - ніс, а н к х а - око, бгру - брова, гріва - ш ия, мурдга - обличчя; аді один, дві - два, трі - три, чатура - чотири, панча - п ’ять, даса десять, ш ата - сто; набга - небо, дгама - дім, двара - двері; гіма зима, ватар - вітер, ніш а - ніч, уда - вода, мадгу - мед, манга м ’ясо, біджа - збіж ж я; лубч’яті - любити, чуматі - цілувати, бга-

Українська нація

яті - боятися, рудаті - ридати, падаті - падати, піті - пити; на - ні, то - то, тада - тоді, атаг - отож, нава - новий, кріш на - гарний, прія - приємний, ки й - скипер, Л я л я - Л еля, Бгурішравас - Богуслав, П арм ’яш равас - Переяслав, Уграш равас - Горислав (шравас слав). В епосах зустрічаю ться н азви К ундіренко, Ш иваненко нині таки х назв немає. В епосах є назви, ніби наш і двійники: Виш нопіль, Краснопіль, К анів, Миргород, Райгородок, Родень, Три пілля, Умань, Я м піль тощо. Санскрит допомагає нам зрозум іти мову української нації не тільки у ІІ тис., а навіть у попередні Ѵ -ІІІ тис. до н. е. У ведичний санскрит входять: “Рігведа” , “Атхарведа”, “Яджурведа”, “Самаведа”, а в епічний санскрит - “М ахабгарата”, “Рам аяна”. В И ГА Д К А “ІН Д О Є В РО П ЕЇЗМ У ” П рихід арійців, слов’янців-праукраїнців, не міг не зап ам ’ятати ся західним європейцям, хоча й минули тисячоліття. Тим паче, що багато слів їхніх сучасних мов мають корені слов’яно-української мови. Не забулася тисячоліттями і поваж на назва арійці. З в ід ки вона? Сучасні західноєвропейські історики, ш укаю чи корені цього я в и щ а, знаю чи з писаної історії Індії, щ о саме туди прибули арійці, вигадали міт про ін д о є в р о п е їз м , ін д о є в р о п е й ц ів , ін д о є в р о п е й с ь к і м о в и . М овляв, у стародавні часи існувала єдина пранація індоєв ропейців з єдиною мовою. Їх н є п р и п у щ ен н я в в а ж а є б атьківщ и н ою а р ій ц ів Стародавню Індію, звідки, за цією гіпотезою, нібито переселялися індоєвропейці до Європи. Однак в стародавніх історичних дж ерелах йдеться про прихід арійців-праукраїнців зі Східної Європи до Індії, а про ман дрівників з Індії до Європи не записано ніде. Західноєвропейська культура почала розвиватися пізно - лиш е під час римської колонізації на стикові старої і нової ери та в перш их століттях нової ери. Вона не м ала культурних тисячолітніх коренів до нової ери. Та амбітним західноєвропейцям це не подо балося. Треба було щось вигадати. Міт про індоєвропеїзм та індо європейські мови мав свідчити про прадавню індоєвропейську куль туру західноєвропейців. А ле цього насправді не було. “Індоєвропеїзм ” - історична неправда і ви гад ка західноєвро пей ськи х істо р и ків та м овознавців. Н ем ає ж од н и х кон кретн и х історичних доказів щодо існування єдиної праіндоєвропейської нації та її мови. Ц і лженауковці на свій розсуд визначили, я к і нації і мови н алеж ать до мітичного індоєвропеїзму. До індоєвропейських мов вони зачислили: германську, індійські, іранську, слов’ян ськ і, ром анські, балтійські (споріднені зі слов’я н ською), еллінську (грецьку), кельтську, вірменську, албанську та

Українська нація в прадавні часи

вимерлі - давню хетську, ф рігійську, тохарську тощо. Нібито на основі єдиної індоєвропейської мови розвивалися всі перелічені. Не зачислили арабські, семітські, тю ркські тощо. Остаточної згоди науковців щ одо проблеми арійц ів-”індоєвропейців” немає. Забагато амбіцій в істориків різних націй. Вийшов парадокс з індоєвропеїзмом москвотюркців: їх н я мова, що її вони запозичили в українців і користую ться нею досі, зачислена, а сама нац ія - ні, бо тю рксько-татарська. Це викл и кає у них ш алену лють, вони посилюють нападки і тиск на українську націю, націю правдиво арійців. Нові точніш і й достовірніш і наукові дослідж ення відкидаю ть “індоєвропеїзм” я к плід ф антазії західноєвропейців, а батьківщ и ною арійців підтверджую ть степи Східної Європи, тобто У країну. Так найновіш і наукові дані підтверджую ть великий вплив ви датної сл о в ’я н о -п р ау к р аїн сько ї ц и в іл ізац ії п ’я т и ти с я ч неолітомідно-бронзових століть на цивілізації Передньої і Середньої Азії, Ірану, Індії, Південно-Східної, Ц ентральної та Західної Європи. Гордися цим, україн ська націє!

РОЗДІЛ 6 У ТВ О РЕН НЯ ПЕРШ И Х У К Р А ЇН С Ь К И Х П Л Е М Е Н -Д Е РЖ А В . П Л Е М ІН Н Е БА ГА ТО Д ЕРЖ А В ’Я. П О Я В А Н А ЗВ И “У К Р А ЇН Ц І” . Т Р Е Т Я У К Р А ЇН А -С Л О В ’Я Н А

В е л и к а м іґ р а ц ія а р ій ц ів - п р а у к р а їн ц ів , я к п р и п у с к а ю т ь д о с л ід н и к и , з а б р а л а з т е р и т о р ії У к р а їн и С л о в ’я н ц ів С х ід н о ї Є в р о п и п о н а д м іл ь й о н осіб. З а л и ш и л о с я по в сій С хідній Є вропі н е м е н ш е п ів м іл ь й о н а. В ід б у л а с я і в н у т р іш н я м і ґ р а ц і я . Р із к е п о х о л о д а н н я н а п ів н о ч і, в з о н і л іс ів , з м у с и л о ч а с т и н у н а с е л е н н я п е р е с е л и т и с я у л іс о с т е п и і с т е п и , в з а л и ш е н і с е л а і м іс т а . С лов’янці-п раукраїнц і, котрі зали ш и ли ся на рідній землі, усві домили, я к а руїна і трагічна доля спіткали націю через похоло дан ня і непотрібне безумство при розподілі спільної власності та переходу до приватновласництва родів. Народ наполегливо ш укав виходу з цієї кризи. Щ иро і сердечно благали допомоги у Всевиш нього Д ажбога, м олили Його милосердя. Безвихідних ситуацій, я к відомо, не буває. Н ародна мудрість завж ди знаходить вихід. Т ак сталося і цього разу. Вважали, що їм допоміг єдиний Господь Дажбог. Конфлікти, хоча не в кривавій формі, але тривали. Не було ще надійного захисту - ПРАВА - законів, я к і захищ али б приватновласництво родів і сімей, не було традицій. Одна громада само стійно не могла впоратися з безладом і злочинністю. В севиш ній Дажбог підказав громадам об’єднуватися і бороти ся спільно, щоб рід у роду, громада в сусідньої громади не відбира ли в приватну власність найліпш і землі, худобу, реманент, не вига няли м еш канців для того, щоб заволодіти їхньою землею. З метою спокійного переходу до нового ладу, справедивого розподілу спільної власності, встановлення правопорядку і захисту приватної влас ності кожного роду і кож ної громади села чи міста громади поча ли об’є д н у в а т и с я . Об’єднувалися села-сусіди, к іл ь к а чи к іл ьк ан ад ц ять сіл-сусідів чи міст, села і міста. Тепер об’єднані населені пункти спільно й

Українська нація в прадавні часи

успішно боролися з правопоруш никами, що б їм не було місця в об’єднаних суб’єктах. П ри об’єднанні з представників усіх об’єдна них населених пунктів утворювалося спільне віче та спільна рада старійшин (в селах і містах свої віче і ради старійшин залиш али ся). З ’я в и л и с я нові органи у п р авл ін н я об’єднаним и населеними п ун ктам и, чого раніш е не знали. Н евеликі об’єд н ан н я назвали во л о сть. Д л я розм іщ ення управлінн я волостю визначали один з найбільш авторитетних населених пунктів - село чи місто. Поступово об’єднувалися і волості, утворю валися більш і тери торіальні об’єднання, названі п л е м е н а м и . П Л Е М ІН Н Е

БА Г А Т О Д Е РЖ А В ’Я

П л е м ’я - це вж е прообраз держ ави в ниніш ньому розумінні. Тепер волості посилали представників до віче і ради старійш ин племені. Н ад селами і містам и були два вищ і органи влади волості і плем ена-держ ави. О бирали авторитетне село чи місто д ля центру племені. Н а території плем ені-держ ави лю дність зобов’я зувал ася якн ай справедливіш е ділити спільну власність, ш анувати і не поруш ува ти приватну власність родів, сімей, громади села, міста чи волості. Всередині плем ені поруш ників приватновласництва суворо к а р а ли на волосному чи племінному віче або на раді старійшин. По руш ник не мав куди скритися від кари. Село чи місто постійно м ало допомогу-захист від волості чи племені, могли спокійно працю вати на власній землі на себе і ж и ти . А ле м али й обов’язки : утрим увати своїх представників у віче і раді старійш ин волості чи плем ені-держ ави (податок пониніш ньом у). Його не н ав ’язу в ал и вищ і органи влади, він був добровільним. Це виріш увало село чи місто. Згодом менш і плем ена-держ ави об’єднувалися в більш і. За століття об’єднання пройш ли скрізь по У країні Слов’янців Східної Європи без особливого примусу, за ріш енням переважної більшості населення на вічах. Вже до І тис. до н. е. племенадерж ави були пош ирені по всій території. Це відбувалося само собою, з ж иттєвих потреб слов’янсько-праукраїнського населення. Заверш ився новий важ ливий період у сус пільному ж итті слов’янців-праукраїнців - перехід до д ер ж авн о сті. М инули століття. П риватновласництво запанувало скрізь. Воно показало себе хоча й не зовсім досконалим економічним ладом, але л іпш им д л я слов’ян ців-п раукраїнц ів, н іж спільновласництво. У слов’янців-п р ау кр аїн ц ів приватновласництво істотно не зм ін и ло суспільного устрою. Однак у більш ості країн Середземномор’я , Переднього Сходу, Сходу перехід до приватновласництва призвів до ж ахливого сус пільного ладу - р а б о в л а с н и ц т в а .

Українська нація

Там знайш лися вожді, котрі зі своїми прибічниками захопили у свою приватну власність чимало найліпш их земель, а населення зробили своєю власністю - р а б а м и , котрі безоплатно змуш ені були працю вати на багатих приватновласників. Рабство було найжахливішим суспільним лихом в історії людства. П р и в атн о в л асн и ц тв о в и н и к л о об’єк ти в н о з р о зви тк о м того часної економ іки і суспільних взаєм ин. А рабовласництво - не наслідок історичного економічного розвитку людства, а насильно н а в ’я за н а прави телям и економ ічна експ луататорська система. У слов’янців-праукраїнців при приватновласності роди чи сім ’ї без примусу працювали на себе. І лиш е на себе, а не на інші ледачі роди з громади. В даних умовах рід, що працював на власній землі гірше, виробляв для себе менше благ для ж иття. І не мав жодної надії, що інш ий рід виробить для нього блага. Хіба інш ий рід доб ровільно подасть м илостиню . С упротивники при ватновласництва вимерли. Нові покоління приймали новий лад я к свій, я к належ ний і навіть не пробували повертатися до спільновласництва. Лю дство постійно перебувало і перебуває в п ош уках нового більш досконалого суспільного ладу чи вдосконалення того, що вж е існує. Н А Й Д А В Н ІШ І У К Р А ЇН С Ь К І П Л Е М Е Н А -Д Е РЖ А В И У бронзовому віці на зем лях У країни Слов’янців Східної Євро пи утворилося багатодерж ав’я племен. А ле щ е довго залиш алися і села-” дер ж ави ”, міста-” дер ж ави ” ч и волості-” держ ави” . Новоут ворені плем ена-держ ави нази вали себе відповідно до реґіональної назви території чи назви населення. Відомі назви населення того часу: арійці-болгарці, арійц і, арійц і-сур’я ж ц і, арійц і-м алоукраїн ці (півострів), арійці-уличці, арійці-тиверці, арійці-лутичці, арійці-аруш итці, арійці-дулібці, дерев’я н ц і, п олякц і, дреговичці, полянці, полотці, словенці (ільменці), кри вичці, в ’яти чц і. Н ині можемо назвати щ онайменш е 17 племен-держав У країни Слов’янців, що утворилися у ті часи: У країна Болгарців (Л івобереж ж я Болгара-Волги і басейн Ками); У країна А рійців (Л івобереж ж я середнього і ниж нього Славутича до р іч ки Урал); У країна Сур’я ж ц ів (М ежиморе м іж А зівськ и м Ч орни м -К асп ієм і горами К азка-К авказ); М ала У країна (півострів С лов’я н ец ь); У к р а їн а У л и чц ів (м іж С л авутою -Б угом ); У к р аїн а Тиверців (м іж Бугом -Д ністром ); У країна Л утичців (м іж Д у н аєм Дністром і горами Верховиною); У країна А руш итців (Аруситців, П о д ілл я); У к р а їн а Д у л ібц ів (Г а л и ч и н а -З а в е р х о в и н н я ); У к р аїн а Д ерев’янців (П олісся Південне, ниж че П р и п ’яті); У країна П олякців

Українська нація в прадавні часи

(басейн Весели-В ісли); У к р аїн а Д реговичців (П івнічне П олісся); У країна П олянців (басейн Десни); У країна Полотців (басейн П о лоти, або Західної Д віни нині); У країна Словенців-Ільменців (від верхнього Болгара-В олги до Студеного моря); У країна Кривичців (м еж иріччя верхнього Болгара й Оки); У країна В ’яти чц ів (півден ніш е Оки). Н асправді держав-племен, держав-волостей, держав-міст було тоді значно більш е. Слово за дослідникам и-науковцям и. ПОЯВА НАЗВ “УКРАЇНА” Й “У К РА ЇН Ц І” Я к видно з назв племен-держав, усі вони мали спільну назву “У к р а їн а ” . Тому сл о в’я н о -п р ау к р аїн ськ а лю дність усіх племен поступово почала називати себе лиш е “у к р а їн ц я м и ”, оп ускаю ч и назви племен. П радавня назва “с л о в ’я н ц і” поступово виходила з уж итку. З а лиш аю чись рідною, вона збереглася в серцях і пам ’яті народу й досі. Її місце займ ала нова національна назва “у к р а їн ц і”. Так на стикові ІІ і І тис. до н. е. (ѴІІІ-ІХ тис. українського національного літочисленн я) сл о в’я н ц і Східної Є вропи спон тан но-добровільно перейменували себе у к р а їн ц я м и . І ц я назва нації не зм ін и лася до наш их днів. Н ац ія гордо пронесла свою історичну рідну назву “у к р а їн ц і” через тисячоліт тя. Т ака історично достовірна поява назви наш ої нації. В ідповід но і свою землю стали називати У к р а їн а - Зем ля-У країн а (Українл я н д ія по-європейськи)*. ^1*

У 1242 р. великокнязь Улусу Київська Україна - М ихайло Всеволодич Київський, повернувш ись до Києва, з дозволу Батай-хана знову став великокнязем, бо не воював з Ордою. Столиця була настільки зруйнована, що уцілілого будинку для великокнязя не знайшлося. Йому збудували будино чок на острові. Великокнязь ненавидів усе тю ркське, в тім числі й назву “Улус” . Не бажав писати “ Київський Улус” , що в перекладі означало “ Київсь ке Кочів'я” , бо населення Київського Князівства було не кочовиками, а осі лими землеробами. Чи він сам придумав, чи хтось підказав йому подібну і сп івзв уч ну назву, та з 1243 року за м іс ть “ К иївський Улус” почав писати “ Київська Русь” . Цю назву взято від стародавнього і позабутого слова “русити” , що означало “зем леробити” . То виходило: назва Київська Русь - Київська Землеробія. Баскакові ве ликокнязь Михайло пояснював, що “ Русь” по-українськи - те саме, що “Улус” по-тюркськи. Інші наші князі також замість “ Улус” почали писати “ Русь” : Вла димирська Русь, Рязанська Русь, Галицько-Волинська Русь тощо. Так уперш е в нашій історії з'явилася нова назва українських автономій не вживана раніше назва “ Русь” . У цьому нація не мала потреби. Ця назва ворожа нації. Ворожою й колонізаторською залиш ається і досі. Причину й час появи назви “ Русь” добре знає москвинська тю ркська еліта, але прихо вує справжню суть, бо їй по-колонізаторськи невигідно розкрити історичну

Українська нація

П ерейм енування націй - звичайне історичне явищ е. Н ап ри к лад, стародавні пелазгці у ѴІІ ст. до н. е. назвали себе еллінцями. Н аш і недавні колонізатори - русські тю ркці - двічі зміню вали назву своєї нації. П ри утворенні Москви-Орди в 1328 р. Узбекейчингісхан назвав їх м осквинцям и. Петро І в 1721 р. перейменував на великороссці, а більшовики в 1921 р. - на р уссь кц і (русскіє). Назви “українці” та “Україна” підтвердж ую ться тодіш нім и за писам и, ассирійським и кли нопи сам и та п ізн іш и м и еллінськи м и історіям и, щ оправда, в спотвореному вигляді: “кім ерійці” та “Кімер і я ”. Це не повинно нас ніскільки збивати з пуття, бо подібних прикладів всесвітня історія знає чимало. Взяти хоча б нас самих. Ми й досі деякі нації називаємо не так, я к називають себе вони: націю “германців” , або “дойче” , називаємо (може, й образливо для них) - “німці”; націю “м адярці” - “угорці”; націю “русскіє” - “ро сіянам и” (нації “росіяни” юридично нема на Землі!) тощо. Є казу си і з нашою назвою. Англомовці пиш уть “И кгаіпе” (“У краіне”), але вим оляю ть “Ю крейн” , тобто націю називаю ть “ю крейнцям и”. Здогадайся, що це назва “українці”. Тут справа не в злому намірі, а в правописі й вимові: англомовці не можуть написати так, щоб чітко читалося і вим овлялося “У країна” . правду. Пишуть, що не вдається дослідити появу назви, або навмисне за плутую ть це питання. Тіш аться, коли українці, позбавлені правдивого знан ня про появу цієї назви, виводять її від ріки Рось тощ о. Ще більше їх тішить, що самі українці від незнання приймаю ть цю назву як справжню історичну назву своєї нації та держави й обурюються, що цю назву присвоїли собі й москвинці. При Іванові III вони почали переписувати історію України і ввели назву “ Київська Русь” зам ість “ Велике Князівство Україна” . Назву “ Велике Князівство Україна” усунули звідусіль, ніби її ніколи не було. Спробуйте знайти нині цю назву в написаних колонізаторами “наших історіях” . Обман, що має на меті довести одне: теорію про “єдину колиску” українців і русськців. А ори'іналів наших літописів нема: їх знищили і замінили “спискам и”-копіями, пе реписаними з колонізаторських потреб у москвинських монастирях. То не наші літописи, а о р динські л ж етворіння. Х итрий Б атай-хан погодився на назву “ Русь” , ніби тотожну і співзвучну “Улус” , але зажадав, щоби і населен ня називали цією назвою: “руситці” чи “ русії” (по ре 'іон а х України: русичі, русини, руснаки тощо). Вживається подекуди й досі. А українці не усвідом люють: звідки така неукраїнська назва? І для чого? Назви “українці” і “ Україна” Бата-хан по-ординськи заборонив назавжди. Заборонив і наші державні символи - герб Трисуття і синьо-жовті прапори. З ам ість Трисуття дозволив вживати церковний символ на хоругві - голо ву С пасителя. Наступні колонізатори нашої землі - Литва і Польща - також не дозволяли, зневажали і висміювали назви “українці” й “Україна” . Литовці заставляли на зиватися “руситці” , а полякці офіційно називали “русінє” або “малополяци” .

УКРАЇНСЬКІ ПЛЕМЕНА У II тис. до н.

Українська нація в прадавні часи

Українська нація

Д Е Р Ж А В Н І СИМ ВОЛИ П ри утворенні у к р а їн с ь к и х п лем ен -д ерж ав сим воли єдиного Господа Дажбога синьо-жовті кольори і Т рисут т я ( н и ні Тризуб) стали держ авним и (поруч з релігійними) символами усіх племендерж ав. Ц і держ авні символи наш а нац ія продовжує ревно збері гати (вже понад три тисячоліття) і нині. Ж орстокі колонізатори ні заборонами, ні тортурами, ні сибірами, ні колонізаторськими зам інам и не змусили націю відмовитися від своїх держ авних сим волів. Н езламна духовна сила нації! Н ині, у незалеж ній держ аві У країна, ми з гордістю дивимося на ці рідні держ авні символи. Радіємо, що зуміли зберегти їх. Вони наповнюю ть наш і серця щ ирим патріотизмом.

З часів ХІІІ ст. колонізатори так зазомбували цими назвами націю, що вона сприйм ає їх як рідні, споконвічні. Навіть поважні наші вчені стали писати Україна-Русь. Простімо їм, бо то були такі часи колонізаторства. Сильна духом наша нація зберегла свою національну назву “українці” й “ Україна” , з 2 тисячоліття до н. е. зуміла пронести її через чотири тисячо ліття. Зуміла зберегти і свою національну символіку - синьо-жовтий прапор та герб Трисуття. Ні ко л онізаторські зм іни назв і сим воліки, ні тортури і тюрми, ні підкупи частини наш ої еліти, ні Берези Картузькі і ГУЛАГи не похит нули націю. Нація не зрадила своїй споконвічній та рідній серцям і душам назві.

частина УКРАЇНСЬКА НАЦІЯ В ЧАСИ АНТИЧНОГО рабо власн и ц тва

ЗА Г А Л Ь Н И Й ОГЛЯД А Н Т И Ч Н О Г О РА БО В ЛА СН И Ц ТВА А н т и ч н и м и п р и й н я т о н а з и в а т и ч а с и іс т о р ії С т а р о д а в н іх Е л л а д и ( Г р е ц ії) і Р и м у . Ц я е п о х а о х о п л ю є п е р іо д з п о ч а т к у І т и с я ч о л іт т я д о н . е . п о к ін е ц ь V с т о л іт т я н . е.

Ц е час ж орстокого античного нелю дського рабовласницького приватновласництва і рабовласництва, час велики х колонізаторсь ки х імперій, великих і диких воєн, руйнування сіл і міст, ґеноциду і страж дан ь колонізованої лю дності, час чудового і розкіш ного ж и т т я правителів-рабовласників, полководців-рабовласників і про сто рабовласни ків. У цей період ж и тт я лю дства в Середземномор’ї та Передній А зії правителі та полководці створювали одна за одною завойов н и цькі рабовласницькі колоніальні ім перії. Їхні арм ії завойовували-грабували та приєднували-колонізували чуж і землі й нації, ти сячам и і тисячам и гнали колонізованих до метрополій у важ ке рабство. Рабство запровадж ували й на колонізованих зем лях. Ко лонізатори могли на базі награбованих благ розвивати у себе на уку, архітектуру, літературу, театр, мистецтво - античну цивіліза цію д л я рабовласників. Під час античного рабовласництва вин икли і перестали існува ти: А ссирійська (Новоассирійська) ім перія (883-605 рр. до н. е., 278 років); Н ово-Вавилонська сем ітська ім перія (6 2 6 -5 3 8 рр. до н. е., 88 років; намісник Набопаласар відокремив її від Новоассирійської); Єгипетська ім перія (м ала колоніальні й залеж ні тери торії); Ефіопська, або К уш , ім перія (столиця Напата, багата золо том, сріблом, самоцвітами; близько 740 р. до н. е. завоювали Єгипет, ф араонам и у цій країні стали ефіопи); Іранська Мідійсько-Перська імперія (Мідійська - 6 3 4-585 рр. до н. е., 49 років, та Персь к а - 5 5 0 -3 3 0 рр. до н. е., 220 років); Е ллінська (Елліно-Македонська) імперія (336-146 рр. до н. е., 190 років; у 146 р. до н. е. завойована і колонізована Римом); Рим ська ім перія (фактично з 140-х років до н. е., юридично названа імперією з 30 року до н. е., до 476 р. н. е., 616 років); Гунська імперія (Чингіс Гунія, 375 45 3 рр., 78 років) та інш і, дрібніші. Н іхто не підрахував тоді, не підрахує нині зруйнованих війська ми цих рабовласницьких колоніальних ім перій сіл і міст, награбо

Українська нація в часи античного рабовласництва

ваних багатств, багатомільйонних невинних ж ертв населення під час воєн, обездолення і не осягне експлуатацію мільйонів-мільйонів рабів і колонізованих. В ім ’я чого мільйони невинних людських жертв? В ім ’я розкі ш ного ж и т т я правителів, полководців, рабовласників. К олоніза т о р с ь к і іс т о р и к и р о зх в ал ю ю ть п р а в и т е л ів і п о л к о в о д ц ів ци х імперій: Тиглатпаласара ІІІ і Навуходоносора ІІ, К іра і Д арія, Олек сандра М акедонського і Ганнібала, Ц езаря і Траяна, ординця Аттілея та багатьох інш их я к непереверш ених і талановитих полководців-колонізаторів. Їх усіх треба презирливо зневаж ати і ганьбити за війни-розбої, грабежі та вбивства людей. Ц і та інш і правителі та полководці заслуговують на зневагу. Н а щ астя людності землі, нині залиш илося лиш е дві великі колоніальні ім перії - Російська Ф едерація і К итайська Н ародна Республіка. Їх розпад нем инучий в най ближ чом у майбутньому: досвід історії показав, що всі, без винятку, колоніальні імперії роз падаються. Здоровий глузд і лю дська мудрість повинні підказати, що колоніальних ім перій створювати не потрібно, колонізаторству немає м ісця на землі. Н ині ООН нам агається не допускати створення нових імперій, розколонізовувати існую чі. Ч и загальнолю дська свідомість досяг не такого рівн я, коли колонізаторство буде вваж ати ся най біль ш им злом, злочином та ганьбою перед людством?

РОЗДІЛ 1 ж иття У К РА ЇН С ЬК О Ї Н А Ц ІЇ у X ст. до н. е.

1000—901 рр. до н. е. 8001—8100 рр. н. у. л.

В с я т о д іш н я л ю д н іс т ь С х ід н о ї Є в р о п и у в ій ш л а в І т и с я ч о л іт т я д о н о в о ї е р и (в р а н н ій з а л із н и й в ік , а б о а н т и ч н е р а б о в л а с н и ц т в о ) п ід н о в о ю н а з в о ю у к р а їн ц і. У К РА ЇН С Ь К Е

Б А Г А Т О Д Е Р Ж А В ’Я

Арійці-українці, котрі не міґрували, були майже у шоковому стані від руїни, що на неї перетворилася рідна земля. Важка рана була у їхніх серцях і свідомості. Де та славна і видатна зі всесвітнім значенням цивілізація їхньої нації? Де ті, хто брав участь у розвит ку науки, культури і мистецтва, віри? Де та високорозвинута еконо міка: землеробство-тваринництво і достаток благ для ж и ття нації? З а що така руїна? А ле україн ська н ац ія нескорена. Необхідно діяти і творити: зберегти залиш ки цивілізації та роз вивати її заново. І нація вперто й наполегливо взялася за відбудо ву, знаючи, що піде не одне століття, щоб досягнути минулого рівня. Я к щ о б іль ш ість ц и в іл ізо в ан о ї лю дності тогоч асн и х Європи, А ф рики, Близького Сходу, Індії та Китаю ж и л а в помірно-теплому, субтропічному чи й тропічному клім аті, то українська нац ія Східної Європи м ал а пом ірн о-контин ентальн ий к л ім ат з досить теплим літом, але з холодними зимами. Виняток становила вузька смуга південного у зб ер еж ж я півострова У к раїнець та У країн-м оря, де клім ат мав риси субтропічного. Слов’ян ц і у Західній Європі між Лабою та Одрою ж и л и в значно теплішому і помірнішому кліматі під впливом теплої течії Гольфстрим. С лов’я н ц і Південної Євро пи також мали тепліш ий клім ат без суворих зим. Суворі клім атичні умови Східної Європи до певної міри відля кували завойовників колонізаторських ім перій, незваж аю чи на те, що українська нац ія виробляла чимало зерна.

Українська нація в часи античного рабовласництва

У тодіш ньому світі були три зернові реґіони: Єгипет, Дворіччя та У країна. П ерш і два реґіони були колонізованими. У країнська зем л я і н а ц ія були немов осторонь бурхливих завойовн ицьких воєн, ж и ла століттями ніби сама по собі, маючи лиш е торгові зв’язки з колон ізаторським и ім п ер іям и . Н а ц ія м огла доволі спокійно і мирно розвивати я к свою економіку, так і вже нову, українську, культуру на базі колиш ньої слов’яно-праукраїнської. Сусіди у своїх писаних історіях називали тоді українців пере кручено “кім ерійці”, але це не має істотного значення. А рхеологія опосередковано підтвердж ує, що україн ц і-”кім ерій ці” на той час складалися з великої кількості племен, або багатодерж ав ’я, від Верховини і Дунаю до гір Камінні (Урал). Про заняття у к р а їн ц ів зем леробством -тварин ниц твом ар х ео л о гія свідч и ть на підставі п ам ’яток, знайдених під час розкопок. З а античного рабовласництва укр аїн ська н ац ія рабовласницт ва не знала, бо в її багатодерж ав’ї не було правителів-рабовласників і їхніх військ. Не було, наголошуємо, розкош і правителів, полководців, р абовласн и ків. О дна особа плем енем -держ авою не керувала. У п равлін ня в у кр аїн ськи х плем енах-держ авах, держ авах-м істах було по-давньому щ онайдем ократичніш им , бо всі го ловні держ авні справи виріш увало віче, а поточні - обрана на віче рада старійш ин. Н а засіданнях ради головували всі старійш ини за чергою, а не одна постійна особа. Це була особлива, справді народна дем ократія, ще глибоко не вивчена всесвітньою історією. У плем ін н о -дер ж авн и ц ько м у ко н тек сті на п оч атк у залізного віку початку І тисячоліття до н. е. достеменно можемо перечислити українське багатодерж ав’я на території У країни Східної Євро пи: Україна А р ій ц ів (столиця А рійград на річці Арій, нині Орель; степове Л івобереж ж я Славутича до Камінних-Уралу). У країна Сур ’яж ців (столиця Сур’яград у гирлі Купані-Кубані; все М ежиморе м іж Хвалено-морем, Сур’я-морем і Україн-морем та горами К азка (Кавказ). М а ла У країн а (столиця У країнград-”Кім ерос” ; півострів У країнець). У кр аїн а У л и ч ц ів (столиця У личград, або О леш ш я; степ м іж н и ж нім Бугом і П равобереж ж ям Славутича). У країна Т и в е р ц ів (столиці: Т ивроград, Одеса по-колонізаторськи, згодом Білград; степ м іж ниж нім Бугом і Дністром). У країна Л у т и ч ц ів (столиця Лутичград, нині Олтениця; м іж Д унаєм, горами Верхови ною і Дністром). У країна А р уш и т ц ів (А р уси т ц ів) (столиця Богуслав; П оділля). У країна Д улібців (столи ця Ч ервенград, версії: Чернівці або Чермно, нині в Польщ і; нині Галичина - Заверховиння). Україна П о лякц ів (столиця Гнезденець, нині Бидгощ ; басейн Весели-Вісли). У к р аїн а В о ли н ц ів (сто л и ц я В елиньград; Захід н е П обужжя). У країна Д е р е в ’я н ц ів (столиця Іскорград, нині Корос-

УКРАЇНСЬКЕ ПЛЕМЕННЕ БАГАТОДЕРЖАВ’Я (на стикові II і І тисячоліть до н. е.)

76 Українська нація

Українська нація в часи античного рабовласництва

тень; Південне Полісся). У країна П олянців (столи ця Гомхиград, згодом Ч ернігів; басейн Д есни). У к р аїн а Д реговичців (с т о л и ц я Турівград; нині Бєлоруське Полісся). У країна П о л о т ц ів (столиця Полотеськград, нині П олоцьк; басейн Полоти, нині Західної Двіни). Україна С л о в е н ц ів -Іл ь м е н ц ів (столиця П лесковград, нині Псков; вся північ Східної Європи до Студеного моря). У країна К р и ви ч ц ів (столиця Смоленград, або Смоленеськ; м еж иріччя верхнього Болгара-Волги і О ки-річки). У країна В ’я т и ч ц ів (столиця Розаград, Стара Рязань; лісостеп південніш е О ки-річки). У країна Б о л га р ц ів (столиця Болгарград, зруйнований; басейн К ам інної, нині Кама, лісостеп Л ів о б ер еж ж я Болгара-В олги). Я к вже мовилося вище, плем ен-держ ав і міст-держ ав, очевидно, було більш е. До раннього залізного віку україн ське-”кім ерій ське” багатодерж а в ’я увійш ло вж е суспільно стабільним: давно припинилася ве л и к а м іґрація; забулася запекла боротьба м іж при хильни кам и і противникам и первісного ладу і ладу приватновласництва родів; встановилися мирні умови для праці й ж и ття за умов приватновласності. Доречною стала і стабілізація клім атичних умов. У краї нська людність пристосувалася до холодного і сухого клімату. ЕК О Н О М ІКА Б А Г А Т О Д Е Р Ж А В ’Я Впровадження в уж иток заліза вплинуло на розвиток усіх га лузей економ іки українських держ ав-племен і на побут населен ня. У країнська зем ля багата залізом. Скрізь з ’явилися печі д ля виплавлення заліза. З нього вироб л яли знаряддя праці та речі широкого вж итку. Тепер мідь і брон зу використовували в основному д л я виробництва прикрас. Н а вчилися вип лавляти не лиш е чавун, а й твердіш у і пластичну сталь, освоїли її кування, гартування, відпуск і лиття. Д л я земле робства вир о б л яли набагато більш е за л ізн и х н ак он ечн и к ів д ля арія-плуга, залізних мотик, сап-лопат, кіс і серпів, борін із залізни ми зубами, щ о дозволило глибше, якісніш е і ш видш е обробляти ріллю , збирати вищ і врожаї. Ш ироко застосовували тяглову силу б иків і коней. В провад ж енн я д в о п іл л я (засів і пари) спри яло збільш енню виробництва зернових, технічних (льон, конопля), городних культур у приватних господарствах родів чи сімей. З к о ж ним д еся ти л іття м зб іл ьш у вал о ся виробництво прод укц ії зем л е робства, садівництва та виноградарства на півдні. П р и в атн о в л асн и ц ьке т в ар и н н и ц тв о зб іл ьш увал о виробництво м ’яса, молочних продуктів, свинини, ш кір, вовни і хутра. У лісо степах, лісах і горах у природних умовах було багато сімей бджіл. Природне бдж ільництво давало досить меду (цукор тоді) і воску. Рибальство в річках і морях забезпечувало свіжою, соленою і в ’я-

Українська нація

леною рибою. Мисливство вносило свій внесок у збільш ення про дуктів харчування, давало хутра і ш кіри. Ремесло давно й остаточно відокремилося від землеробства (у зим овий час землероби займ алися домаш нім, непрофесійним ре меслом) і розш ирю вало виробництво заліза і бронзи. З металів, дерева, рогу, кісток (камінь і кремінь зовсім вийш ли з ужитку) виробляли знаряддя праці: арії-плуги, коси, серпи, борони, сокири і сокири-тесла з отворами-вухами, нож і, ки ндж али; з глини-піску різном ан ітн у керам іку; в и п р авлял и ш к ір и і хутра; виготовляли тканини, одяг і взуття; кінську збрую та бронзові вудила; нако нечники стріл і гарпуни; вози, колісниці, сани, човни; прикраси з бронзи, рогу, кістки і золота; предмети культу, дерев’ян і та к ам ’я ні плити-стели на могили з різьбовим зображенням людини. Роз вивалося будівництво я к вид ремесла. Збудовані нові гради-міста та міста-порти з будинками купців і ремісників, торговими скла дам и і крам н ицям и, майстернями ремісників, транспорт д ля пере везенн я товарів. Зб іл ьш ен н я виробництва продукц ії дало пош товх розвиткові гужового, кінноверхового, річкового і морського транспорту. О сновною стр у кту р н о ю одини цею б ула п р и в а тн о в л а сн и ц ь к а сім ’я чи рід. Внутріш ньородові, м іжродові та загальногромадські зв ’я зк и та взаємодопомога не втратили значення. У цьому столітті в Середземномор’ї та Україн-морі головну роль у торгівлі відігравали кораблебудівельники та мореплавці семітиф інікійці з міст-держав, де нині Ліван. Купці-фінікійці мали свої ку п ец ьк і ф акторії-квартали : Тір в наш ому місті-порту Білгород і Бористен на півострові Б ер езан ь в лим ані С лавутича-Буга. Українські-”кім ерійські” купці перейняли від ф інікійців будівництво кораблів, вже мали немалий торговий флот. Заняття купецтвом і мореплавством вимагало мудрості й відчайдушності, було ш анова ним, давало добрі прибутки. У країнське купецтво торгувало: на самперед зерном, медом і воском, соленою рибою, сіллю, тваринами, хутрами і ш кірами, вовною і пряжею , тканинами і одягом; керамі кою, залізом і виробами з нього, прикрасами, творами мистецтва. Торговий обмін провадився з Колхидою (Грузія), Малою Азією, Тракією і Подунав’ям , а по Балтії із західнослов’янцями. Н ай го л о в н іш и м и н аш и м и р іч ко в о -м о р ськи м и портам и були: Уличград, або О леш ш я, в лим ані С лавутича-Буга, Дінград в гирлі Діну, Сур’яград в гирлі Кубані, Білград в гирлі-лимані Дністра, Істроград в гирлі Дунаю. Н ай го л о вн іш и м и м о р ськи м и портам и були: Т ивроград (Оде са), Березань, Б іл о б ер еж ж я, Л у к о м о р ’я , М ореград (М аріупіль), на острові У к р а їн е ц ь - А р ій сл ав (Є вп аторія п о -к о л о н ізато р ськи ), Корсслав, або К орсунь (Севастопіль), С ур’я ж с л а в (Судак), Сло-

Українська нація в часи античного рабовласництва

в ’янсл ав (Феодосія), У країнслав (нині немає), Х орсслав, або Корчеслав (Керч). Успіхи в економіці були базою д ля розш ирення наукових знань, писемності і числення, Д аж бож ої віри. Впровадження україн цям и заліза у виробництво та побут доз волило поступово відродж увати славні здобутки минулої слов’яно-праукраїнської ци вілізац ії і творити нову україн ську ци віліза цію . П оховання померлих були водночас простими й багатими. А р хеологи вивчили м огильни ки, котрі н алічували к іл ь к а десятків м огил (Ч орногорівка на Д онеччині). П оховальні кам ери п рям о кутні, обкладені дерев’я н и м и стовбурами. У чоловічих похован нях знайдено кинджали, наконечники стріл, вуздечки, кам ’яні бруски, на головах віночки з бронзи, жертовну їж у тощо. У ж іночих бронзові чи золоті скроневі віночки, золоті чи скляні намиста, ке рам ічний посуд тощо. Д уж е багато намогильних к а м ’ян и х плитстел із зображенням людей і пастуш их предметів уж итку. У країнці в економіці та культурі йш ли нарівні з економікою і культурою тодіш нього лю дства.

РОЗДІЛ 2 ж иття У К РА ЇН С ЬК О Ї Н А Ц ІЇЇ у IX ст. до н. е.

900—801 рр. до н. е. 8101—8200 рр. н. у. л.

У к р а їн с ь к а н а ц ія ц ь о г о ч а с у , х о ч і б у л о б а г а т о д е р ж а в ’я, я к і р а н іш е б у л а о д н о р ід н о ю з а е т н іч н и м с к л а д о м , м о в о ю , е к о н о м іч н и м і к у л ь т у р н и м ж и т т я м , п о б у т о м , в ір о ю в є д и н о го Г о с п о д а Д а ж б о г а з н е іс т о т н и м и в ід м ін н о с т я м и поб уту п о р е ґіо н а х . У цьому столітті відбувався поступовий якісн и й розвиток землеробства-тваринництва, б дж ільн ицтва, рибальства і мисливства, ремесел. Вони забезпечували найперш і потреби нації, навіть уже давали товарну продукцію д ля обміну. У д ер ж авно-політичном у ж и тт і відбувався п остійн ий процес зм іцнення племен-держав та правопорядку в них. Н а основі Д аж божого Т рисуття вин икали нові звичаї, традиції, держ авні закони д л я захисту прав лю дини-громадянина та її приватної власності. Засвоєння нових народно-держ авних звичаїв зм енш увало кількість п р ав о п о р у ш ен ь. У к р аїн сь к а н а ц ія землеробством, тваринн ицтвом і ремеслом, тобто застосовуючи економ іку повного циклу, виробляла всі мате ріальні блага для свого ж и ття, а це сприяло розвиткові духовної культури. М аючи достатньо вироблених власною працею благ для буденного ж и ття , україн ц і-”кім ер ій ц і” не м али потреби зазіхати на м атеріальні блага націй-сусідів, нападати на них, грабувати чи колонізувати. Це була мирна тогочасна нація. Відмінності в економіці через різні природні умови вимагали постійного обміну м атеріальним и благам и м іж реґіонам и У краї ни. Тому в цьому столітті українське купецтво відновлювало свої річкові, річково-морські й морські порти та пристані, що сформува л и ся ще в часи слов’янської цивілізації. Нова українська цивілі зація вимагала нових торгових портів, човнів і кораблів д ля ве ден ня обміну.

Українська нація в часи античного рабовласництва

НАЙГОЛОВНІШ І РІЧКО В І ПОРТИ ТА ПРИСТАНІ Н ині можемо назвати найголовніш і річкові порти та пристані: н а Д у н аї: С лов’я н сь кі В орот а (гирло річки Чорної, нині Залізні Ворота), Г о с т е н и ц я (гирло Огости), Л у т и ч гр а д (гирло Димбовиці, нині О лтениця). Н а р іч ц і В е р х о в и н к а (нині Сірет): Сочець (гирло Сучави), М олдовець (гирло Молдови, нині Роман), Б и ст р ец ь (гирло Бистриці), Горець (гирло Томуша), Т е к у ч е ц ь (гирло Бирлади), В ер х о ви н е ц ь (гирло В ерховинки-С ірету). Н а П р у ті: Д е л я т и н е ц ь (нині Делятин), К о ло м и я (гирло П істинки і Лючки), Черемш инець (гирло Черемоша), Червенград (нині Чернівці), Р аковець (гирло Раковці), К у п а н я (гирло Башеу), К а м ’я н е ц ь (гир ло К ам ’янки), Я сно т о р г (Унгрени), Ж и т е ц ь (гирло Ж иж і), Л евинець (Леово), Є ла нец ь (гирло Єлани), К о лец ь (Кулібаш), П р ут гр а д (гирло П рута). Н а Д н істр і: Самбір, Розділ, Ст рий (гирло Стрия), Ж ур а вно , Ломн и ц я (гирло Ломниці), Б и с т р и ц я (гирло Бистриці), З олот ець (гир ло Золотої Липи), З а л іс ец ь (гирло річ ки Середньої, нині Серет), Зб р учец ь (гирло Збруча), С м от рич (гирло Смотрича), У ш и ц я (гир ло Ушиці), П о д ілец ь (нині М огилів-П одільський), А р у с а ва (Росава, нині Ямпіль), Сорока, Р ибнець (нині Рибниця), Д убоградець (нині Реута), Л ий-В ода (гирло Ікелі), Б и кгр а д ец ь (гирло Бика), Д ніст роград (гирло Ботні, нині Тираспіль), Г радець (гирло К учургаку), Б іл гр а д (лиман). Н а Б у го в і (Божові): П р и ско р ец ь (нині Хмельницький), Меж ибожжя (гирло Буж ка), В овчець (гирло В овка), Іквец ь (гирло Ікви), Х м іл е ц ь (нині Хмільник), Зга р ец ь (гирло Згара), Д ес н ец ь (гирло Десни), В ін е ц ь (нині В інниця), Рівець (гирло Ріва), Т ивр івгр а д (нині Тиврів), Б р а т е ц ь (нині Брацлав), Райгородець (Райгород), Собець (гирло Соба), Г а й во р о н н я (нині Гайворон), Даж бож ець (гирло Савранки), Бож оградець (гирло Синюхи, нині Первомайськ), М ирградець (гирло Мертводи, нині Вознесенськ), К ув а л е ц ь (нині Ковалівк а ), Божград (гирло Бож ика, нині річка Інгул, Миколаїв), У личград, або О леш ш я (лиман, нині Парутине). Н а С л а в у ти ч і (Д н іп р і): Д орогобож (нині Дорогобуж), Смоленеськ (нині Смоленськ), Д ібр о веськ (нині Дубровно), М о г и л и (Мо тилів), Д р у т е с ь к (гирло Друті), Б ер ези н еськ (гирло Березини), Лосьградець (гирло Сожі), П р и п ’ят еськ (гирло П рип’яті), Д есн еськ (гирло Десни), С ла вут оградець (нині Київ), Р ід н я (гирло Русити), А рієць (на острові А ріяна, нині цього острова немає), С улеськ (гирло Сули), П с е л с ь к (гирло Псла), А рійград ець (гирло Орелі), С ам ареськ (гирло Самари), С ло в’я н е с ь к (вище порогів), Б о р и сла весь к (ниж че порогів), С л а вут есь к (нині Херсон).

Українська нація

Н а Д ін ц і: Б іл го р а (витоки Д ін ц я-В о р ск ли -П сла), Д інецъ , Осколес ь к (гирло Оскола.), Кремінъ, Бождар (гирло Бождара, нині А й дар), Л у га (гирло Л уги ), Д ар (гирло Деркула), К о ло т а (гирло Колитви), Д інец ьгр а д ец ь (гирло Дінця). Н а Д іну: Н еп р я д ь (гирло Непрядви), З а д о н н я (гирло Мечі), Со сн а (гирло Сосни), В орона (гирло Воронежа), Д аж бож чар (гирло Богучара), Х о п ер есь к (гирло Хопра), В ед вед и ц я (гирло Медведиці), І л о в (гирло Іловлі), В е л и к и й В о ло к (зближення Діну з БолгаромВолгою, нині Калач), Б іл а Вежа (нині Ц имлянське), Д інецьградець (гирло Дінця), Д ін гр а д ец ь (гирло Сала), Д ін гр а д (гирло Діну). Н а Б о л г а р і (Волзі): Б о л г а р н а (гирло Велуги), Т вердь (гирло Тверця), Д у б и (нині Дубно), Н е р ле с ь к (гирло Нерлі), В у гл е с ь к (нині Углич), Р и б н еськ (нині Рибне), К о т о ліс и (гирло Которослі), К ост р и (гирло Костроми), Унж еськ (гирло У н ж і), Городище (нині Горо дець), О каградець (гирло Оки), Сур’я ж е (гирло Сури), Свия (гирло Свияги), З а кр уж (гирло Самари), В е л и к и й В о ло к (зближ ення з Діном), Х ва л е н о гр а д (гирло Болгара-Волги). Н а Я р у н і (Уралі): П ід к а м ін н я (нині Орськ), Я р ун гр а д ец ь (нині Уральськ), Я р у н гр а д (нині Г ур’єв). Н а П о л о ті (Західній Двіні): С ур’я (гирло Касилі), Л ісеськ (нині Вітебськ), П о ло т е с ь к (нині Полоцьк), Н ещ и р еськ (гирло Дриси), О зереськ (нині Даугавпілс), Л иванеськ, Г ирло (гирло Педедзе), Устьп о ло т еськ (гирло Полоті, затока моря). Н а Н е м а л і (Німані): Б е р е зи (гирло Березини), З е л о (гирло З ел ьв ’янки), Б о ло т есь к (гирло Свислочі), Городищ е (нині Гродно), Гай, В іл ія (гирло Вілії), Д у б е с ь к (гирло Дубиси), Б а л т ія (гирло Німана), Р ибна Коса (нині Курська Коса). Н а В есел і (Віслі): С илець, К рокець (нині Краків), С янець (гирло Сяну), П и л и ц ь (гирло Піліци), В ерш ець (нині Варшава), Буж ець, або Божець (гирло Бугу), Гнездець, або Гнезденськ (нині Бидгощ), В еселец ь (гирло Весели-Вісли, нині Ґд ан ськ). Н а О д ар і (Одрі): В олок, П о лец ь (нині Ополє), В орот ець (нині Вроцлав), З е лен е ц ь (нині Зелена Ґура), В а р т ец ь (гирло Варти), Щ ет и н е ц ь (гирло Одари, нині Щ ецін). Було ряд волоків для перевезення вантажів гужовим транспор том з одного басейну річки до другого. Серед них найважливіш і Смоленеський Волок, Щ асливий Волок (нині річка Ш ексна), Білозерський Волок до ріки Лісової (Сухони) та ряд інш их. Було місця ми м іж ріками і перетягування човнів по укладених, ніби по дорозі, гладких стовбурах дерев, щоб не розвантажувати їх на вози. У ті часи головним внутріш нім транспортом були ріки . Віднов лення портів і пристаней мало загальнонаціональне значення, бо зв ’язувало економ іку реґіонів У країни в єдине ціле.

Українська нація в часи античного рабовласництва

ДУХОВНЕ Ж И Т Т Я І СВІТОГЛЯД-ВЕДИ Тодішнє духовне ж и ття знайш ло відображення не лиш е у гли бокій вірі в єдиного Господа Дажбога в молитвах, піснях і танцях, богослужіннях і будівництві Святинь на Його честь, а й в бага тьох ведах (мітах). З тих стародавніх часів раннього залізного віку до нас дійш ли лиш е уривки дуже численних вед, що з часів видатної слов’янсь кої цивілізації передавалися від покоління до покоління, але пе реосмислю валися і доповню валися у нових умовах ж и ття. Варто коротко зупинитися на д еяких ведах. В еда про Д ив-Н ебо нам агал ася пояснити будову Всесвіту та місце Всевишнього Дажбога у Всесвіті. Див-Небо, за ведою, - П ись мо, що його кож ен має вивчати і користуватися ним у ж итті. Знати сузір’я і річне коло Яра-Сонця за 12-ма сузір’ям и, рух Сварога-М ісяця та сур’їв-зір, бо сур’ї-зорі - це світи, що ними управ ляю ть сини і вн уки Д аж бож і. Н аш і прап редки поділили ДивНебо на сузір’я і назвали кож не по-своєму. Р ік поділили на 12 місяців за проходженням Яр-Сонця по колу через 12 сузір. Ко ж ен м ісяць назвали по-своєму (міжнародних назв тоді не було). Веда про далеку П івн іч , де ніч-темінь усю зиму, пояснювала, що туди на літо прилітаю ть лебедиці-дівиці. Одна з цих лебедиць ж ар-птиця - на крилах забрала з собою парубка-красеня Арійслава. Восени він прилетів назад і розповів про побачене. Там країна холоду і льодів, озер і боліт, мохів. Дерев немає. Н а півночі в льодах ж итло холодного вітру Бурея. Він тримає в Золотій горі красуню -слов’я н о ч к у Золотоволоску. Вона не хоче виходити за нього зам іж . Він сердиться, і від цього бурі. Там місце духів і загробного ж и ття. Д уш і померлих долітають туди за дев’я ть днів. Там є вхід у підземелля. Там володарює Чорнобож (по-ниніш ньому Сатана). Ч ас від часу духів випуска ють із підземелля. Добрі духи уві снах оповідають рідним, я к їм там. Добрі духи стараю ться допомагати родові. З л і духи своєму родові не ш кодять, лиш е чуж им родам. Веда про загибель П ерш ої Слов’я н и оповідала, що Дажбог по карав людність за гріш не ж и ття за допомогою Бурея. Він перетво рив води на могутні льоди, покрив П ерш у Слов’я н у товстезним льодом. Т и сячо л іття Яр-Сонце боролося з Буреєм за С лов’яну. Н ареш ті піш ла вода-потоп. П іднялися води Слов’ян-озера і вий ш ли до Теплого океану, де затопили чимало островів і прибереж ни х зем ель. В оди-потоп зій ш л и . С лов’ян-озеро стало С л о в ’ян морем, з ’єднаним з океаном. Водночас утворилися Сур’я-море і півострів Слов’янець. Висохла Зем л я Слов’янців. Виросли трави,

Українська нація

кущ і, дерева, прийш ли нові тварини і звірі. Слов’янська людність повернулася на свою одвічну землю землеробити. П оклялися ж ити по-Дажбожому. Він простив їх. Подарував їм тоді Трисуття, щоб повсякчас нагадувало їм про Його Закони Ж и ття . Попередив про нові кари , коли поруш уватимуть Трисуття. Веда про сло в’янські гори К а м ін ні (Урал) пояснювала, що там річки Камінна (Кама) і Ярун (Урал) течуть у золотих руслах, бо золото м ож на знайти чи намити, а камінців-самоцвітів не злічити, не зібрати - вони в печерах. Золото р іки несуть із Золотої гори Півночі, де володарем велетень-силач Вернигора, а в його золотій печері страж дає п ан н а-красун я Золотогорка, я к а не хоче стати його дружиною. Там є і Мідна гора з великими запасами цього м е та л у . Веда про слов’янські гори К а зка (на “К авказ” їх перейменува л и тю ркці-колонізатори) оповідала, щ о походить назва від їхнього чарівного, справді казкового вигляду. Н айвищ і верш ини гір К аз к и - Білобож і К азка (Ельбрус і Казбек по-колонізаторський Н а ци х верш и нах у л ітк у лю бить бувати-відпочивати Господь Д а ж бог. Він дав слов’ян ц ям з гори Білобож дві річки: Купань-дану, що тече в Сур’я-море, і Білобожицю -дану, що разом з Казкоюданою (по-колонізаторськи Терек) з гори К азки течуть в Хваленоморе. Часом на гори прилітає Чорнобіс з холодним Буреєм, кот рий пускає вітри-бурі та лавини. П ом ічники Господа Дажбога Яр, Перун і Д ана - виганяю ть Чорнобіса з Буреєм. Настає гарна погода, що дозволяє і слов’янцям бувати на цих вершинах, вш а новувати там єдиного Господа Д ажбога. Інттта веда поясню вала, щ о помічник Дажбога Водяник управ ляє водами рік, озер, морів. Коли він відпочиває, то води спокійні, а коли плаває - хвилю ю ться. В одяник сватав Д ану - та йому відмовила. Тепер у нього в підводних палатах друж ина-красуня Білорибиця. Від їхнього шлю бу чим ало славної білориби, щ о її дозволяю ть ловити лю дям д л я харчування. Нова веда про В ели к е переселення слов’я н ц ів пояснювала, що Господь Д аж бог звелів своєму народові переселятися в степи і долини річок на Схід, в долини річок на Південь і ліси Заходу, бо там народи в степах, півпустелях і лісах не знаю ть землеробства, не мають достатньо харчування. Щоб примусити слов’ян ц ів пере селятися, Дажбог звелів Буреєві зробити холодні зими і прохолод не літо. Землероби - арійці й аруситці - змушені були виконувати веління Всевишнього Дажбога, переселятися аж до Східного, Півден ного і Західного океанів. Вони навчили місцеву людність зем ле робству, ремеслу, будівництву, письму, пізнанню Всесвіту, вірі в єд и

Українська нація в часи античного рабовласництва

ного Господа - дали тим народам слов’янство, його сліди можна знайти в багатьох народів. Тим слов’янцям , котрі залиш илися на рідній землі, в ел ів перейти до приватновласництва родів, об’єд нуватися в племена, називати себе у к р а ї н ц я м и. Веда про богослуж іння пояснювала, я к богослужити біля Свя тинь єдиного Господа Дажбога: молитви, співи, свящ енні танці, к ая т тя і ж ертвопринош ення пахучим и травам и і колосками. Двітри години богослужіння Дажбожого дня раз на тиж день очищ а ють дух лю дини. Вона повертається з богослуж іння звільненою від тягарів буття, зі свіж им духом і піднесеною свідомістю. Ве л и к і ж щ орічні святкування: Б ілояра - весняного рівнодення і початку року, Д ня Вишнього Дажбога навесні (Зелені свята), влітку Семияра-К упала (літнє сонцестояння) і П ерунів день, День П ра м атері Л ад и -Л ел і - осіннє р івнод ення, К ол яди (зим ове сонц е стояння) - відроджують дух людини, дають піднесений настрій і незабутні спогади на місяці чи й на роки. Богослужіння - насуща ж и ттєва потреба і духовна пож ива україн ців. К ож на особа має ж и ти за Д аж бож им и правилам и, вираж еним и символом Трисуттям, або Трояном (Я В -Н А В -П РА В ). Філософська веда про обличчя лю дини навчала, що обличчя символ чистої святості та могутності в добрих осіб або зла в пога них. Н а обличчі видно силу чи слабкість людини, втому чи хворість, навіть злочинність. К ожен повинен дбати про своє обличчя, щоб зберегти чисту святість. Треба вивчати обличчя близьких і к о ж ної особи, щоб зрозуміти її наміри, добрі чи погані думки і вчинки. Внутріш ня енергія особи дає їй м ожливість спілкуватися з інш и ми особами не лиш е словами, а й поглядом, рухом обличчя, рук та всього тіла. У цьому столітті будували більше Святинь Дажбога (нині реш тки мож на побачити в Новій Одесі на М иколаївщині). Над похо ваннями насипали невисокі горбки чи високі могили, на них ста вили дерев’я н і чи к а м ’ян і стели-пам’ятн и к и - довгі пласкі камені, майже без чіткої ф іґури людини, але з незначною різьбою, я к у т и с я ч о л іт тя сл о в ’ян о -п р ау к р аїн ськ о ї ц и в іл ізац ії. Н айбільш е розвинутим и економічно і культурно були племенадерж ави, розміщ ені на узбереж ж ях Сур’я-м оря та Україн-моря, бо вони налагодж ували морську торгівлю , спілкували ся з держ авам и античності, взаєм озбагачувалися культурою . З-пом іж українського багатодерж ав’я виділялася У країн а А рійців, або А р іа н а (пишуть і Оріана), зі столицею А рійград на річці Арій (Орель нині). Вона була н ай більш а за територією : вся степова частина від лівого берега С лавутича до гір К ам інні (Урал), від

Українська нація

річ ки Сули до м оря Хвалено, Сур’я-м оря і Україн-моря. Аріана була економічно сильною зем леробсько-тваринницьким і рем існи чим виробництвами, торгівлею через порти Ярунград і Хваленоград із Середньою Азією та Іраном; Великим Волоком йш ли то вари на Дін, Болгар; через порти Дінград і Мореград (Маріупіль) на С ур’ї-морі, Б ілобереж ж ям і Л уком орям на У країн-морі вели морську торгівлю . П лем ’я-держ ава А ріана користувалася автори тетом у всіх у кр аїн ськи х плем ен-держ ав і сусідів. М инуть сто ліття й історик Геродот, пиш учи про Україну, назве А ріану василе в с ь к о ю серед у к р а їн с ь к и х п лем ен -д ерж ав (в ел и к о к н я ж о ю чи королівською по-європейськи, царською по-східному). Другою за значенням була плем ’я-держ ава У країн а Сур’яж ців (У країна Сонячна) на М еж имор’ї П ередкавказзя зі столицею Сур’яградом у гирлі Купані (Кубані). Все більш е виділялася невелика плем ’я-держ ава М а л а У краї на на півострові У країнець своїми портами і пристанями та тор гівлею, що стрімко розвивалася. Незабаром М ала У країна набуде античної слави. Н а заході розвинутою була Україна Д уліб ц ів, або Д улібія. Вона торгувала Прутом, Дністром через Білгород з античним и купцям и, а через Веселу-Віслу й Одару (Одру) - із західними слов’янцям и та їхнім и сусідами по Балтії. Мали морські порти й торгівлю У країна У ли чц ів, У країна Тивер ц ів і У країна Л у т и ч ц ів . Інш і племена-держ ави були менш им и за територією, кількістю населення, не мали вигідного розташ ування д ля зовнішньої торгівлі, але в них була добре розвинута економіка. Звичайно, що в лісовій зоні рівень матеріального ж и ття і куль тури українців був ниж чим від рівня ж и ття в лісостепу та степу, бо менш е було землеробства. Однак тут процвітало бджільництво, мисливство, рибальство в річках, озерах і Студенморі, щ о давало товар на вивіз і компенсувало нерозвиненість землеробства. Тим більше, що зерна, крупів, овочів і фруктів достатньо завозили з півдня в обмін за мед-віск, перли, срібло, чудові хутра і ш кіри, ремісничі вироби з дерева, бивнів і кості моржів і тюленів.

РОЗДІЛ 3 ж иття У К Р А ЇН С ЬК О Ї Н А Ц ІЇ у V III ст. до н. е.

8 0 0—701 рр. до н. е. 8201—8300 рр. н. у. л.

У ц ь о м у с т о л іт т і у к р а їн с ь к і п л е м е н а - д е р ж а в и в м и р н и х у м о в а х р о з в и в а л и с в о ї е к о н о м ік у і к у л ь т у р у . З а п р о в а д ж е н о н о в и й а л ф а в і т —г л а г о л и ц ю . Економіка українського багатодержав’я мала певний поступ по рівняно з минулим століттям. Основні галузі господарства: земле робство-тваринництво, ремесло, а на їхній основі - транспорт і тор гівля. Зрозум іло, на велики х просторах Зем лі У країнської всієї Східної Європи економіка мала свої відмінності. Економічно і куль турно виділялися племена-держави арійців, арійців-сур’яж ців, арійцівуличців, арійців півострова, арійців-тиверців, арійців-лутичців, арійцівдулібців і арійців-аруш итців. С крізь відбувалася стабілізація всіх галузей приватновласницького господарства, поглиблення і вдоско налення їх на базі використання залізних знарядь праці. К лім атичні умови м айж е стабілізувалися. Перестала зн и ж ува тися середньорічна температура, збільш увалася к іл ьк ість теплих опадів. Так тривало, за науковими археологічними даними, чотири століття (VIII, VII, VI і V до н. е.). Тільки в ІѴ столітті до н. е. почалася нова, хоч і незначна посуха, що, тривала два з половиною століття (IV, ІІІ і половину ІІ ст. до н. е.). Землеробство були тр ад и ц ій н о слов’янське, лиш е вдосконалене залізним и знаряддям и праці. П о л іп ш и в ся обробіток ґрунту (удоб рення ріллі, боротьба з бур’янами) вже з трипільною (пар-озимин а-я р и н а) системою землеробства. Ц е давало більші врож аї. Зрос тала кількість товарної продукції на продаж. Тваринництво було присільським відгінним, продуктивним і товарним. Н а зиму для тварин заготовляли більше сухих кормів та коренеплодів. Ремесло також було різноманітним. Але найперше значення мала ви п л ав л ен н я й обробка заліза (точніше, сталі), виробництво залізних знарядь праці та побутових речей (що і нині головне). Сировини для цього було достатньо. Добре розвинене гончарство давало різно

Українська нація

манітний і гарно орнаментований чи фарбований посуд, вироблений на гончарному крузі: великі за розмірами горш ки для зберігання зерна, малі побутові горш ки та миски, тарелі з гребінцевими та ям ковим и орнаментами - я к і в часи слов’яно-української цивілі зації. Чимало виробляли керамічних іграш ок, статуеток, прикрас. Виробляли одяг, взуття, виправляли ш кури та хутра. Українське хутро, особливо з лісової зони, славилося всюди і у нас, і в сусідів. Збільш илося виробництво лл ян и х , конопляних і вовняних т к а нин. У степовій і лісостеповій зонах, за археологічними даними, встановився традиційний одяг. Ч оловічий: полотняні білі чи фар бовані ш тани заправляли в короткі ш кіряні чоботи, біла сорочка (з виш ивкою або без неї), короткі каптани і ш кіряний пояс, довга кирея, солом’ян і брилі, гостроверхі чи пласковерхі ш ап ки з повсті. Ж іно ч и й : довгі сукні з поясом, на голові довге покривало (подібне до хустки), свитка, на ногах чобітки. Будували переваж но двоповерхові хати, адм іністративні будин ки, склади, крам ниці, Святині Дажбога з дерева, глини, каменю. А р х ітек ту р а постійно вдосконалю валася. Торгували переваж но зерном, тваринам и, соленою рибою, медом-воском, хутрами і ш кірам и, вовною, тканинам и (були в ціні різні ллян і тканини: купувати й одягатися в них могла дозволи ти собі лиш е аристократія сусідніх держав) і готовим одягом, за лізом і виробами з нього, лукам и і стрілами, мисливськими зна рядд ям и та інш им и рем існичим и виробами. Зазначимо, що українське купецтво того часу, на відміну від інш их націй, не карбувало своїх монет (хоча могли, бо карбували ч у ж і монети). Зам ість монет використовували більш і ч и менш і кл аптики виправленого цінного хутра, а на його гладкій поверхні була написана ціна вартості (як нині на паперових грошах). Ці хутрові гроші називали гр и вн ям и . Д л я торгівлі українське купецтво мало п ’ять морів: Хваленоморе, Сур’я-море, У країн-море, Балтію -море та Студен-море. Й ш ла ж вава морська торгівля з середньоазійськими іраномовцями і сакам и -ар ій ц ям и , нащ адкам и м іґрантів з україн ської землі; картвельськи м и (грузинським и) плем енам и-держ авам и; У рарту (вірменцям и ), х етц я м и й асси р ій ц ям и (куп ці останніх м али куп ец ькі квар тал и у містах-портах М алої А зії), тригійцям и , ф інікій цям и, єгипетцям и, тракійцям и; менш е - по Дунаю з подунайськими слов ’янцям и; по Одарі із західнослов’ян ц ям и . З пелазгцям и (грекцями) торгували мало, туди припливали лиш е наш і купці, бо там лиш е починався розвиток місцевої економіки і культури. Та найбільш ого значення у ті часи досягла внутріш ня торгівля річковим и ш ляхам и. Я к уж е зазначалося, природа, на ж аль, не створила наш ій нації добре розгалуженої у всіх нап рям ках річко

Українська нація в часи античного рабовласництва

вої системи. Сім головних річок з притоками течуть виключно з півночі на південь: Прут, Дністер, Славутич, Буг, Дін, Болгар-Волга і Ярун. С клалися три головні, м айж е не з ’єднані м іж собою, річкові торгові ш ляхи Дністром, Славутою і Болгаром з півдня на північ і навпаки. Кожен з цих торгових ш ляхів ж и в лиш е своїм окремим торгови м ж и т т я м . У лісовій зоні річки Весела-Вісла, П олота (Західна Двіна), Н е мала (Німан), В елика, Ловать-Волхов течуть зі сходу на захід, до Балтії. Вони мали місцеве значення, але волоками чи гужем були поєднані зі Славутичем. Т ри великі р іч к и Д ивина з Лісовою і Печерною (нині П івнічна Двіна з Сухоною і Печорою) мали пере важ но місцеве торгове значення. У цьому столітті віра в єдиного Господа Дажбога продовжува ла пов’язу вати старі традиц ії з новим и ведами про птахів-грифонів (їхні статуетки виробляли рем існики на продаж); про злих духів, що їм потрібно протистояти, боротися з їхнім и спокусаминамовою, не давати робити людину злою і грішною. Особливо куль тивувалося правило: не чини інш ому зла, бо зло повернеться до тебе. Кара за зло тебе не мине, ти або навіть твої внуки будуть покарані таким самим злом, щ о його ти вчинив інш им. Людина складається з тіла, я к тварина, і людського духу, що його у тварин немає. Лю дина, що у неї людського духу замало, малоолюднена, більш е сх о ж а на тварину. Будували щ е вели ч н іш і С вятині та С вятилищ а (нині лаври чи монастирі) єдиного Господа Дажбога. П окійників продовжували ховати в ям ах, а над ними насипали невеликий горбок чи високу могилу. Багатих ховали у глибоких ям ах, обкладених деревиною, переважно в скорченому вигляді, з він кам и на головах, в одязі із золотим и оздобами, кош товним луком зі стрілами, вуздечкою, к а м ’ян и м и брусками д ля точіння нож ів чи сокир - подібно до поховань часу слов’яно-української цивілізації. Н а високих могилах ставили стели, пласкі камені з лю диноподібною різьбою . У ж ін о чи х похован нях відкопано зо лоті та бронзові прикраси, золоті та скляні намиста, керамічний посуд. У бідних похованнях - бідний інвентар, горщ ик з їжею. По окремих реґіонах покійників ховали у ям и, а над ними ставили дерев’я н і д ах и , наче п овітки . Т аки х поховань виявлено понад півтисячі. Ц е дає значний археолого-історичний матеріал. З потреб економіки у цьому столітті нац ія удосконалила свою писем ність виробленим новим алф авітом , назван им глаголицею . Б укви глаголиці були прототипом сучасних. Н овий алф авіт складався із 40 букв, котрі д ля практичного застосування були і цифрами (буква “А ” - цифра 1, буква “Б ” - 2, буква “І” - 10, буква “Р ” - 100, буква “Ч” - 1000 і т. д.). Хоча з

Українська нація

ниніш ньої точки зору і попередні цифри-рези десяткової системи були доволі практичним и. Глаголицею частково користувалися вже з ІХ століття до н. е., удосконалюючи старий алфавіт і цифри - черти і рези (рахунки). Н ац ія користувалася глаголицею до часів її християнізації, коли спочатку запрош ені свящ еники-еллінці, а потім і свої запопадли во знищ или все написане за півтора тисячоліття глаголицею я к не християнське, а “поганське” . Знищ ено безцінну писемну куль туру нації: літописи, веди, літературу і поезію, “Д аж бож і К ниги”, мистецтво. Ц я руїна ку л ьту р и та історичної п ам яті стал а тою ціною, щ о її заплатила укр аїн ська н ац ія за відмову від рідної в ір и . Таке відбувалось не лиш е у нас. Коли християнство стало держ авною релігією у Рим ській імперії, то і там були знищ ені статуї Ю пітера, письмена (у тому числі прадавні рукописи відомої О лександрійської бібліотеки в Єгипті), давні твори мистецтва я к “поганські”. Л иш е дещ иця уціліла і дійш ла до наш их днів. Ми луємося ним и нині, високо цінуємо. А скільки втрачено? Р анн ьозалізну археологічну культуру наш ої нації представля ють пам ’ятки білозерськоі, білогрудівськоі, бондарихівської, лебединської, чорноліської та інш их культур ж и ття тодіш ніх українців.

РОЗДІЛ 4 ж иття У К РА ЇН С ЬК О Ї Н А Ц ІЇ у V II ст. до н. е.

700—601 рр. до н. е. 8201—8300 рр. н. у. л.

У ц ь о м у с т о л іт т і с т а л о с я д о с і н е б у в а л е в іс т о р ії н а ц ії н а ш е с т я к о л о н із а т о р ів — а з ій с ь к и х ір а н о м о в н и х к о ч о в и к ів іш к у з (п о -н а ш о м у іш к у зц ів ). Ц е п р и з в е л о д о з м ін в у п р а в л ін н і д е р ж а в а м и -п л е м е н а м и й у т в о р е н н я п е р ш о г о у к р а їн с ь к о г о в ій с ь к а . П е р ш а в ій н а н а ц ії з к о л о н із а т о р а м и -іш к у з ц я м и . С толіття починалося спокійно. В економіці міцно запанувало відтворювальне землеробство-тваринництво приватновласницьких гос подарств вільних землеробів, а також приватновласницькі ремесло, транспорт і торгівля. Наближався час подальшого підвищення доб робуту української нації на всій території Східної Європи. Але за Х валено-морем і горами К ам інні тривала посуха. Не стало буйних трав на пасовищах кочовиків, трави посохли і виго ріли. В пош уках пасовищ д ля своїх стад тамтеш ні кочовики іш к у з ц і - підійш ли до річки Ярун, до української землі. В україн ських степах такої посухи не було. ІРАНОМ ОВНІ КОЧОВИКИ ІШ К У ЗЦ І Достовірних історичних відомостей про іш кузців мало. Так їх названо в клинописах дворічців і м алоазійців та іранських істо ріях. (Москвинські лжеісторики назвали їх “с к іф а м и ” , що історич но неправильно, бо людності “скіфи” взагалі ніколи не існувало. Ё вигадали москвотюркці. Ц им вони навмисне сф альсифікували історію наш ої нації, щоб, заселивш и її неісную чими “скіф ами” , усунути з рідної землі.) К очовики-іш кузці ж и л и м алим и ватагам и, щ о об’єднувалися у більші кочів’я і, врешті, у кочове плем ’я-держ аву на чолі із ссарем (царем). У п р авлін н я плем енем -держ авою було сам одерж авн им і деспотичним, без виборності. Н аказ ссаря - і жодного заперечен-

Українська нація

ня. З а непокору смертна кара: накидали ззаду через голову удав ку і душ или. У побуті керувалися звичаями і традиціями предків. Перебували на низьком у рівні цивілізації, без письма (розвинена усна народна творчість), архітектури (ж и ли на возах), науки. Взагалі кочове ж иття не знає будівництва. За ж итло іш кузцям слугували вози на чотирьох чи шести колесах, накриті ш кірами і поділені всередині на кілька приміщень. Вози тягнули воли і осли, рідше коні. Н а возах їхала сім ’я зі всім добром, чоловіки їхали поруч на конях. За возами гнали худобу: коней і ослів, овець і кіз. Чоловіки та юнаки одночасно були і пастухам и, і воїнами. Основою такого кочового суспільства була сім ’я. Громадами управляли не обрані, а всі поважані найстаріші за віком чоловіки. Вони й були суддям и. Б іл ьш и м и об’єднаним и ко ч ів’я м и уп равл ял и назначені ссарем і підпорядковані йому деспот и. Суспільним лихом було те, що земля-пасовища, куди б не при кочували ватаги, традиційно вваж алися власніст ю ссаря або, пониніш ньому, державною власністю. Сім’ї володіли худобою, але не володіли пасовищ ам и. З а вип асан ня худоби на пасовищ і ссаря кочова ватага-”село” мусила безкош товно пасти худобу деспотові, його прибічникам і самому ссареві. П астухи-воїни були залеж ни ми від ссаря і деспотів - бо мали худобу, але не мали землі. Це був чудовий спосіб пр ави тел ям тр и м ати н аселення у покорі. Тому сім ’ї кочовиків ніколи не мали землі у своїй приватній власності. Ц е був далекий прообраз ранньофеодального ладу. Він був ха рактер н и й і д л я всіх пізн іш и х центрально- і середньоазійських кочових тю ркських орд. Вся худоба цілорічно була на підніж ному кормі. Коли трапля лися багатосніжні і морозні зими, то падіж худоби був значним. Кочовики завж ди м али проблеми з прохарчуванням сімей, бо не мали повного ц и клу виробництва продуктів - землеробства і тва ринництва - лиш е скотарство. Х арчувалася сім ’я м ’ясом, молоком кобил і корів, овець і кіз, мисливстом і рибальством . С ім ’ї були багатодітним и. Д л я про харчування такої сім ’ї потрібна була вівця чи коза на день або кінь чи бичок на тиждень. За посуд слугували бронзові чи залізні котли і миски, дерев’яні таці; на воду - бурдюки зі ш кір. З рос линної їж і використовували природні трави та ягоди. Полювали на диких тварин, звірів і птицю, ловили рибу. Ремесло було недостатньо розвинуте, щ о пов’язано з кочівництвом. Транспорт був лиш е наземний - гужовий і верховий. Т аким чином, економ іка кочовиків-іш кузців була неповноцін ною, бо через відсутність землеробства не існувало виробництва рос линних продуктів харчування. Звідси чимало проблем з харчуван ням. Це змушувало кочовиків міняти тварин чи ш кіри на продукти

НАШЕСТЯ

ПЕРШИХ КОЛОНІЗАТОРІВ ІРАНОМОВНИХ КОЧОВИКІВ ІШКУЗЦІВ 1680 - 670-і іэоки ло н. еЛ

Українська нація в часи античного рабовласництва 93

Українська нація

рослинництва у сусідів і все частіше грабувати своїх ж е середньоазійських іраномовних землеробів чи землеробів сусідніх націй. Коли кочів’я витоптувало траву, виловлювало рибу в річці, ви бивало в навколиш ній території дики х тварин - тобто доводило території до повної екологічної катастроф и, тоді спокійно й без ж алю ш укало нове пасовище і перекочовувало на нього. Т ак три вало століттям и і тисячоліттям и. Дослідники вважаю ть, що ці кочовики вірили в бога Неба Папая, богиню Тобіті та бога війни Ареса. Його символом був заст ромлений у землю меч. П оклонялися мечеві й вогневі. Вогнище мало найваж ливіш е значення у кочовому ж итті: біля нього про водили вечори з пісням и і топанням и-танцями. Озброєні пастухи-воїни ватагам и увій ш л и в у країн ські степи племен-держав У країни А рійців, згодом в У країну Сур’я ж ц ів. Вони н ал італи на наш і села і м іста, грабували. Заб и рал и продукти: насамперед зерно, м уку і крупи, котрих їм хронічно не вистачало, інш і продукти, вироби ремесла, стада, різне майно. Такого украї нська нац ія досі не знала. П равда, купці приносили з далеких країн звістки про рабовласницькі війни, пограбування і забирання у рабство. З а пастухами-воїнами возами пр и їж д ж ал и їхні коч ів’я-села, щоб ж ити-кочувати в наш их степах. Іш кузці не м іняли наш ого сус пільного ладу, не втручалися у справи наш их сіл і міст, лиш е вим агали давати їм продукти і вироби ремесла. Кочували наш и ми степами без дозволу, неначе на колонізованій території. Українці-землероби не були готові до війни з кочовиками. Не мали воїв, не м али воїводців. Л иш е мисливці та пастухи мали л у ки і стріли, нож і, гарпуни, киндж али. В А ріяні та Сурії, в сусідніх племенах-держ авах почали збира тися віча д ля обговорення ситуації та оборони рідної землі, захис ту свого добра. Внаслідок цього в плем енах-держ авах відбулися значні зм іни в держ авному управлінні. У степових плем енах-держ авах терміново організовували прав л ін н я племенем-державою за зразком тих націй, що давно воюва ли. Створювали власну ієрархію , використовую чи їх н ій воєнний досвід. Віча почали обирати П о с а д н и к а (посадити на правління) плем ені-держ ави д л я ш видкого одноособового управлінн я д ерж а вою під контролем віч а і ради старійш ин. Контроль віча і ради старійш ин зберігав народовладдя і не дозволяв посадникам ста вати самодерж цями. У волостях і містах також обирали п о с а д н и к ів , у селах - старосту (старійш ину). Вперш е в історії наш ої нації влада у племені-державі, волостях, містах і селах передава лася особі, а не раді старійшин, я к було до цього часу. Обирали й в о їв о д ц ів для командування в о я м и .

Українська нація в часи античного рабовласництва

В Арії, Болгарії та Сурії з молодих мисливців, землеробів і пас тухів, ремісників організовували ополченців-воїв, котрі війною могли б вигнати кочовиків з рідної землі. Ополченці поділялися на косаків-кінноту і стрільців-піхоту (стріляли з луків). Косаками тоді називали ю наків, котрі досягали повноліття, могли косити. Колидосягали повноліття дівчата, їх називали косачкам и. Існував тоді дуж е урочистий і зворуш ливий обряд посвяти юнок і ю наків у косачок і ко сак ів б іля С вятині Д аж бога. Б іл ьш е готували косаків-кінноту, бо пастухи-воїни іш ку зц ів усі були кіннотникам и. П риклад болгарців, арійців і сур’я ж ц ів наслідували й уличці, тиврійці, м алоукраїнці. Вони створю вали у себе ополчення-військо, бо боялися вторгнення кочовиків на їхні землі. Тимчасом іш кузці кочували в степах біля сіл і міст Болгарії, А рії та Сурії. Кочова ватага-село іш ку зц ів повідом ляла наш им селам і містам, що тепер вони зобов’язані давати їм зерно, муку, крупи, овочі, предмети побуту добровільно, бо інакш е будуть відби рати силою . Особливо полю били іш ку зц і д л я кочуванн я східну половину Сурії - східне М ежиморе (західний берег Хвалено-моря) та схили гір К азка. Там природа немов створена д ля кочування. В літку передгір’я К азк и вни зу покриті буйним різн о тр ав’я м у ріст людини (субальпійські луки), вищ е - звичайні буйні трави ал ьп ій ськ і л у к и . Ч удовий корм і л ітн і пасовищ а д л я худоби. Взим ку там холодніє, трави нидіють. Зате ш ирока смуга західно го узбереж ж я Хвалено-моря не знає снігів, лиш е теплі дощі, по кри вається буйною зеленою травою - чудове зимове пасовищ е. Нічого ліпшого бути не може. В літку тут трава вигоряє, але знову буяють трави передгір’я К азки. Відтак, цей феномен природи при ваблю вав сюди кочовиків. Утворення постійного війська не було добром для нації, адже його утримання - це величезні видатки. Вої вже не беруть участі у виробництві м атеріальних благ, а вимагають засобів д ля свого утрим ання. Вперш е землеробство-тваринництво, ремесло і транс п о р т с т е п о в и х п л е м е н -д е р ж а в п ід п о р я д к о в у в а л и с я п отр еб ам війська. В и н и кл а потреба зб ільш увати виробництво харчуван н я для своїх воїв і для данини іш кузцям . П ереважало військове бу дівництво: будували січі-укріпленн я (фортеці). Н апри клад, архео логи виявили такі фортеці, як: Більське городище на Полтавщ ині із зем ляним и валам и завдовж ки 35 км , М отринське, Пастирське та інш і. Збудовано чим ало військових січей-острогів по БолгаріВолзі, Діну, Дінцеві, Молочній, Калці, Кумі, Мокрій, Маничу, нинішніх Єгорлику і Калаусі, К азці-дані (Тереку) тощо. Сутички нації з кочовикам и-іш кузцям и тривали роками. Села і міста ніко л и не визн авали їхньої зверхності над собою. Тим паче, до цього українці ніколи не були колонізованими. Н ація не

Українська нація

корилася. Села знищ ували ватагу кочів’я іш кузців, але й ті мсти ли - громили наш і поселення, грабували і вбивали. В ійна н аш и х ополченців-воїв з іш к у зц я м и п очалася. П ерш і битви п о к азали перевагу іш к у зц ів. О днак ремесло переозброїло наш е військо. Вої почали виходити битися у шоломах, з метале вими пластинами на грудях, з металевими щ итами, з дволезими мечам и. М еталеві пластини зах и щ ал и груди і голови коней. В іш кузців цього не було: і металу обмаль, і ремесло відстале. На допомогу А рії та Сурії прийш ли сусідні племена-держ ави У личія, М ала У країна, Т иврія. З ’явилися у нас і звитяж ці битв, що їх називали бої, пізніше назва змінилася на б о яни , а згодом на бояри,. В ідбулося чим ало більш их і менш их битв, були великі втрати з обох сторін. Часті ш е стали перемагати наш і вої. Ч астина іш кузців мусила відкочу вати назад в азійські степи. Там, у степах, було ще чимало їхніх кочових племен-держ ав, тому приходили спробувати щ астя нові ватаги кочовиків. Н айбільш е цих іраном овних іш к у зьк и х коч ів’їв пересувалося західним узбереж ж ям Хвалено-моря, поза горами К азка, через держ аву -п лем ’я М ану (нині територія А зербайдж ану). Повне вигнання іш кузців з нашої землі і війна з ними закінчи лася в 670-х роках до н. е. Я краз у 670-х роках до н. е. в Ірані під впливом віри маздаїзму більш ість племен-держав Ірану об’єдналися у централізовану дер ж аву Іран-М ідію зі столицею А кбатани. Вигнані з У країни іщ кузц і кочували н агір’ям и рідного Ірану аж до Малої А зії і грабували свою ж людність. Н аймалися заго нам и воїнів до ассирійського царя та інш их царків. Окремі клино писи помилково записали іш кузців “кім ерій цям и” , бо вони гово рили, що прибули з “Кімерії”-України. Те, що їх вигнали з України, було правдою, але наш их воїв серед них ніколи не було. Це непо інф орм ованість тодіш ніх істориків. 652 року до н. е. іш ку зьк и й ссар війною захопив держ авну владу в Ірані-М ідії, перейменував держ аву на І ш к у з , іш кузькі ссарі правили там 27 років, аж до 625 року до н. е. Мідійська знать повстанням відновила свою владу. Ч асти на іш ку зц ів утекл а до Середньої А зії, частина берегом Х валено-моря нам агалася повер нутися на наш е М ежиморе. Н аш і вої розгромили їх остаточно. Іш кузці назавж ди зни кли з історії чи пристали до інш их кочо виків і перейняли їхню назву. У країнська нац ія після першої у своїй історії війни з колоніза торами м ала великі матеріальні й моральні втрати: тисячі вбити ми, багато тисяч інвалідів війни. Вони потребували суспільного утрим ання. Н а війну було затрачено чим ало м атеріальних благ.

Українська нація в часи античного рабовласництва

Але це були виправдані витрати, бо війна була визвольно-вітчиз няна. Військо треба було утримувати й надалі. Створення постійного війська породило воїводців. Це тривожило націю. Хто ґарантує, що воїводці з їхнім специфічним мисленням не наслідують собі подібних із рабовласницьких античних держав, не стануть хунтою, не захоплять владу, не зроблять людей рабами, не стануть нападати-грабувати сусідні нації заради особистих благ, влас них рабів? Н ація святкувала перемогу над кочовиками, славила своїх воїв і воїводців. Ч и гадав хто тоді, скільки ще кочових орд-загарбників будуть ш матувати наш у землю, грабувати і вбивати? Перемога над колонізатором іш ку зц ям и - славна сторінка історії нації! Іш к у зц і за в д ав ал и ш ко д и не л и ш е у к р а їн ц я м . У З ау р ал л і іш кузц і нападали і грабували м аленькі племена людності ю рґа, або угр и по-нинішньому. Ц і племена ж и л и мирно у лісостепу та тайзі, у басейні великої річки Об та її приток Іртиш, Іш им (То бол). Лю дність ю рґа вим уш ена була залиш ати споконвічні рідні землі, ховатися у глибокій, не дуж е сприятливій д ля них азійській тайзі. Угри та інш а людність переходили гори Камінні - в євро пейську тайга Землі Української, де клім ат тепліш ий, і при тому ц я територія була мало заселена українцям и. М іґранти оселялися північніш е У країни Болгарців за К амінною (Камою). Відтоді на півночі у кр аїн сько ї тай ги Східної Європи з ’я в и л и с я поселення нової людності: ліє т у в ц і, естці, лет ьці, мерянці, пермці, весьці, комці, зирянці, удм урт ці, ка релці та інші. Д еякі з них за багато століть пройшли тайгою на захід у тепліші місця аж до Балтики, дехто зм інив свою назву, дехто асимілювався і зійшов з історичної арени. Українці тоді не заперечували їм, давали притулок, бо самі пізнали, що таке азійські кочовики-іш кузці. Ц і азійські нації цивілізувалися і європеїзувалися, а згодом утворили свої держави. Н ині на прадавній україн ській землі ж и вуть нації: естонців, латиш ців, литовців, карельців та інш і. Це вж е давно цивілізовані нації, а заселені у ті часи українські землі вони тепер традиційно вваж аю ть своїми. ПОЧАТКИ ТОРГІВЛІ З ЕЛ Л ІН Ц ЯМ И У цьому столітті пелазгці (грекці) перейменували свою націю на е л л ін ц і, а землю - Елладою. Розпочате в минулому столітті економічне і культурне підне сення, пов’язане з розвитком міста Атен і утворенням Атенської держ ави, відбилося, насамперед, на кораблебудуванні й торгівлі. М іста-держави семітської Ф ін ікії стали колоніям и семітської А с сирії, щ о нещ адно грабувала ф ін ікій ське купецтво. Ф ін ікій ське

ЕЛЛІНСЬКІ КУПЕЦЬКІ КВАРТАЛИ В УКРАЇНСЬКИХ ПОРТАХ ПІВОСТРОВА УКРАЇНЕЦЬ (з VII ст. до н. е.)

98 __________________________________________________ Українська нація

Українська нація в часи античного рабовласництва

кораблебудування і торгівля занепадали. З ’я в и л и ся конкурентиеллінці. Еллінські купці перейняли досвід ф інікій ців у кораблебу дуванні та торгівлі. Тепер ел л ін ські ку п ц і п р и п л и вал и торговим и к ораб л ям и до портів чи малозаселених пристаней інш их націй Східного Серед земномор’я , будували свої купецькі квартали, я к і ставали і реміс ничими. З часом у деяких давніх ремісничих і торгових містахпортах, наприклад, у Мілеті країни Карії еллінське населення почало переваж ати. К арійці цим були вельми незадоволені. Еллінці були своєрідними, ґонористими себелюбцями, по-південному палкі і свар ливі. В важ али себе, я к і хапіру-єврейці, вищ ими від інш их націй. Людність усіх інш их націй вони називали дикунам и або “варвара м и” , бо розмовляю ть незрозумілими благородним еллінцям мова ми: “вар-вар-вар” , за їхнім тлумаченням. У середині цього століття еллінські купецькі кораблі з власни ми і транзитни м и товарам и з ’я в и л и с я в У країн-м орі. Спочатку освоювали порти узбереж ж я М алої А зії. Згодом прибули до у к раїнської Поморини. У наш ому порті Білграді в лим ані Дністра давно торгували у своєму купецькому кварталі Тір семітці купціф ін ікій ц і з держ ави-порта Тір. Е ллінські куп ці побудували при Білграді свій купецький квартал Офіусос, але не змогли серйозно кон курувати з досвідченими ф ін ікій ц ям и . П орт-столиця Тиврів (нині Одеса) У країни Тиврійців їх не при вабив, бо сюди не тече жодна річка, а відтак товари річками не надходили. С толиця У личії У личград, або О леш ш я, сподобалася більше. Сюди товари йш ли з півночі Славутою і Бугом, не було постійних конкурентів. З дозволу Посадника і віче за два роки у 645 -6 4 4 рр. до н. е. купці-еллінці побудували свій щ е скромний тоді купецький квартал з житлом для купців і їхніх рабів, скла дам и і крам н ицям и, рем існичим и м айстернями, невеличким хра мом бога Зевса і пристанню та назвали його Ольвіос (у перекладі багатий, щ асливий). У країні еллінців спекотний клім ат, мало де ревини, багато каменю і мармуру. Тому вони були добрими будів ничими. Будували з каменю і протоцегли, покривали дахи випале ною проточереп ицею . Ц ьом у в ни х н а в ч ал и с я у к р а їн ц і. Н аш торговий порт О леш ш я з кварталом еллінських купців розбудо вувався, ставав одним із привабливих портів-міст тогочасної У к р а їн и . П рибуття купців-еллінців було доречним. В ійна з іш кузц ям и приш видш ила розвиток економіки. А ле війна закінчилася, а у к раїнська продукція чекала ринків збуту. З ч уж их портів прибува ли кораблі по продукцію, привозили свою. Ольвіос в Олешш і вия вився справді “щ асливим”. У ж е в перш і роки еллінці купували за карбовані в Елладі срібні монети (згодом карбували і тут) і виво-

100

Українська нація

зили до 20 тисяч, а далі і до 100 тисяч тонн зерна. Тут купували тварин, вовну (в Елладі виробляли багато вовняних тканин), хут ра і ш кіри, лляні тканини, солену рибу, мед, кераміку, залізо і ре місничі вироби українців. Сюди привозили вовняні тканини і ви роби з них, кераміку, маслинову олію і виноградне вино, прикраси. Згодом чим ало еллінських товарів виробляли на місці. К у п ц і-у к р а їн ц і п р о д о в ж у в ал и своїм и к о р а б л я м и д о став л я ти товари у Зак авк аззя, Ассирію, Трігію, Ф інікію , навіть до Єгипту, а тепер і в Елладу, Тракію та Подунав’я. Віра у єдиного Господа Дажбога зміцню валася. Н аш естя кочовиків-іш кузців вваж али Дажбожою карою за гріхи. М олили м и лосердя і заступництва, сумлінніш е виконували ПРАВ і обряди, будували С вятині. Мистецтво зазнавало змін в бік зображення не лиш е сцен по лю вання і побуту, але й битв, що викликало сум. У ж иткове мис тецтво прикраш увало зброю, кін ську збрую. Н ац ія психологічно відходила від війни, згуртовувалася.

РОЗДІЛ 5 ж иття У К Р А ЇН С ЬК О Ї Н А Ц ІЇ у V I ст. до н. е.

600—501 рр. до н. е. 8401—8500 рр. н. у. л.

У ц ь о м у с т о л іт т і в ід б у л о с я п ід н е с е н н я в и р о б н и ц т в а і то р гів л і. Н а п а д п е р с ь к и х к о л о н із а т о р ів н а З а х ід н у П о м о р и н у і н а ш а п е р е м о г а у в ій н і з П е р с іє ю . У т в о р е н н я п е р ш о ї у к р а їн с ь к о ї ц е н т р а л із о в а н о ї д е р ж а в и В е л и к а У к р а ї н а (5 0 1 р і к д о н . е.). Це - століття розш иреного товарного виробництва в економіці лісостепових і степових держ ав-племен, різкого піднесення торгівлі, розбудови міст-портів. П опит куп ців-еллінців примусив землеробів збільш увати виробництво зерна. Головну роль д ля економ іки У країни і зростання виробництва продукції землеробства відіграла стабілізація клім атичних умов незначне потепління і збільш ення кількості опадів. Через потреби землеробства, ремесла, торгівлі і війська пош и рю вал и ся писем ність і зн ан н я. Ш видш е відбувалося нагром ад ж ен н я знань у металургії, обробці металів, виготовленні керам іки, будівництві, народній медицині, астрономії. П ош ирю валися своєрідні календарі-рисунки загального вж и тк у . Р озви валася проф есійна і народна творчість, мистецтво. Ж и тл а і громадські будівлі будували на к а м ’ян и х ф ундамен тах, їхні дерев’ян і каркаси заповню вали цеглою-сирцем чи сама ном, дерев’яним брусом. Будували і к а м ’ян і та цегляні будівлі, їх покривали випаленою черепицею . Будівлі поділялися на м іс ь к і к а м ’ян і, цегляні чи каркасні, двоповерхові та с іл ь с ь к і - каркасні з цеглою -сирівцем чи саманом, переваж но одноповерхові. Зм іцню валася віра в єдиного Господа Дажбога: створювали нові гімни, молитви, обряди, зокрема на військову тематику. Будували нові Святині і С вятилищ а, ручним способом переписували глаго лицею прим ірники “Дажбожої К ниги”, щоб вони були доступні у всіх населених п у н ктах . П охован н я пом ерлих були подібні до

Українська нація

102

м инулостолітніх. Н а м огилах ставили стели-обеліски, але вже спрощені, м айж е без ознак ф іґури людини, лиш е вирізблювали пояс, сагайдак для лука і стріл, сокиру і брусок. Це був крок назад у мистецтві їх виготовлення (винна війна з іш кузцям и). Але трап ляю ться викопані стели того часу із зображенням тварин, найча стіш е оленів. А рхеологи назвали їх “оленячі кам ені”. Все ж таки стел и - це особливе я в и щ е з-п о м іж творів м и стец тва н аш и х пр ед ків. Збільш ен ня виробництва товарної продукції ви кл и кал о наплив іноземних купців з Колхиди, Ірану-Персії (в середині століття в Ірані владу захопила перська династія з Еламу), Трігії, Синопу, Лідії, Карії, Ф інікії, Еллади, Тракії, куди і наш і купці возили свої товари. Н айбільш ий був наплив еллінських купців. М ожливо, про них більше знаємо саме тому, що в Елладі збереглися історичні дані про це. Демос (простолю дини) в Е лладі ви тісн ял и ся п ри візним и рабами, котрі м али працю вати безоплатно. Від безробіття і зубож іння еллінський демос мусив ш укати працю поза Елладою. Еллінські купці у цьому столітті побудували такі свої купецькі квартали: в 570-і рр. до н. е. в Хорсславі (Керч) і назвали Пантікапос (Рибний); у 560-і рр. до н. е. викупили у ф інікійців їхній ку п ец ьк и й квартал Тір у Білграді (перейм енували на Тірос); у 550-і роки до н. е. побудували купецький квартал у Слов’янславі і назвали Теодос; у 540-і рр. до н. е. - в Сур’яграді і назвали Танагорос, а також у Дінграді в гирлі Д іна і назвали Танаос; у ряді м алих пристаней. Ц е дозволило куп цям -еллін цям лиш е до Атенського порта П ірей щ ороку вивозити до мільйона центнерів зерна, в основному пш ениці. Н аявність куп ецьких кварталів у багатьох наш их містах-портах зумовило особливе купецьке самоуправління: к уп е ц ь к у р ад у міста-порта. Від кож ної купецької громади до ради входив пред ставник (еллінці називали свого представника архонтом), а пос тійно головував на куп ецькій раді україн ський старш ий купецьпосадник. К упецька рада підчинялася посадникові і раді старійш ин м іс та -п о р та . Т ериторія У країни покривалася ремісничими містами і містами-портами, а столиці плем ен-держ ав перебудовувалися на бага то ф у н кц іо н аль н і міста. У к р аїн ськ а ц и в іл ізац ія розвивалася. НАПАД

ІРА Н У -П Е РС ІЇ Н А У К РА ЇН С ЬК У ПОМ ОРИНУ

У 550-х рр. до н. е. трирічною війною ссар іранського племенідерж ави Еламу-П ерсиди Куруш (Кір по-європейськи) переміг ди настію ссарів-мідійців і став ссарем усього Ірану, перейменувавш и його Персією. Він - засновник династії Персидів, що їх історики

УКРАЇНО-ІРАНСЬКА

(ПЕРСЬКА) ВІЙНА (514 - 513 рр. до н. е.). РОЗГРОМ

ПЕРСІВ

Українська нація в часи античного рабовласництва 103

104

Українська нація

д еяких націй називаю ть А рхеменидами, а тому й часто тогочасний Іран - Археменидою. Це трохи дивно і малозрозуміло. Скаж імо, у часи, коли в У країні управляла династія К иєвичів, У країну не нази вано К иєвичія. Ссар Куруш (Кір) почав великі завоювання: колонізував Вавилонію, всі держ ави Малої Азії, приєднав і середньоазійські, досі не залеж ні, іраномовні племена-держави. Його син Камбуджуш (Камбіс) завоював Сирію, Палестину, а також Єгипет (525 р. до н. е.) для забезпечення війська зерном. Таким чином, було утворено велику маздаїстську рабовласницьку колоніальну імперію. Ссар Д араявауш І (по-європейськи Дарій І), маючи під контро лем всі порти малоазійського узбереж ж я Україн-моря, задумав завою вати-колонізувати і україн ські узбереж ж я Україн-моря та Сур ’я-моря з портами, щоб бути володарем цієї території і мати під контролем продажу нашого порівняно дешевого зерна. Д л я коло нізаторських війн зерно потрібне не менше, ніж військо і зброя. У 514-513 рр. до н. е. (за інш им и даними 513-512 рр.) неспо дівано д л я україн ської нац ії перська к а р а (військо) - відбірна кіннота, верш ники-верблю дники і піхота - висадилася з кораблів у гирлі Дунаю, захопивш и наш порт Істроград. П очалася колоні з а ц ія у к р а їн с ь к о г о м о р сько го у з б е р е ж ж я З а х ід н о ї П ом орин и. У впертій обороні впали Істроград, Л утичград, Білград, Тивроград. Там не було багато наш их воїв, бо основні сили були зосереджені на кордоні р іч ки Я рун-У рал проти східних кочовиків. До осені перське військо дійш ло до Уличграда-Олеш шя і взяло його в об логу. О леш ш я не здавалося всю зиму. Н а допомогу прийш ли вої А рії, Сурії, Малої У країни з півострова, Дулібії. Торговий флот портів півострова У країнця і Сур’я-м оря став в ій с ь к о в и м , перево зив воїв на Західну Поморину в тил перським військам, воював з перським флотом, не давав йому підвозити підкріплення і харчу вання. У цій війні порт К о р с с л а в , або К о р с у н ь (п о-к олон ізаторськ и Севастопіль), уперш е став головним військово-м орським портом н а ц ії. У 514-513 рр. до н. е. - пер ш а поява українського військовоморського флоту. У країнськом у військово-м орськом у ф лотові - вже 2 5 0 0 років, або два з половиною тисячоліття! Ц я дата вартує того, щоб її святкувати щ ороку. У кр аїн ське військо застосовувало народно-партизан ські м ето ди ведення війни, що було незвичним для ворога. Він не володів тактикою ведення такої війни, бо знав лиш е прямі битви. Олеш ш я до весни ворог не взяв. Перські війська були оточені українсь ким и воями, котрі вдень і вночі нападали з тилу, знищую чи во рога. П ри такій війні недобитки перського війська мусили прори

Українська нація в часи античного рабовласництва

105

ватися через оточення в бік гирла Дунаю до своїх кораблів. Це вдалося небагатьом. Ссар Д арій І, писали тодіш ні історики, втра тив у цій війні відбірну частину свого війська. Ц я невдача сильно підірвала воєнний авторитет добре виш коленого перського війська, показала інш им колонізованим націям , щ о і цих “неперемож них” м ож н а перем агати. Народ переміг, бо боронив рідну землю від колонізатора. Перемо га у цій війні підняла авторитет української нації серед держав античності. Н а ж аль, історія не зберегла (або ми ще не дослідили за історіями сусідів) нам прізвищ наш их посадників і воїводців. Такі записи-літописи були, але були пізніш е знищ ені колонізаторами. Гордися, націє, перемогою народу над другим у твоїй історії колон ізатором ! Н аш естя ірано-перських колонізаторів принесло велику руїну селам, м істам і м істам -портам Західної П оморини, лю дності та економіці південних племен-держав. Вбито тисячі й тисячі воїв і мирного населення, з ’я ви л и ся тисячі й тисячі калік-інвалідів, без домних і обездолених. Не раз збиралися посадники степових і лісостепових племендерж ав, обговорювали втрати у накинутій війні, організацію допо моги потерпілим територіям , а головне, щ о діяти на майбуття. П анувала одностайна думка: треба єднатися, бо у єдності сила. Коли нас багато, то нас не подолати, казали арійці. Знову треба було відбудовувати зруйноване в Л утичії, Тиврії та Уличії (як раніш е після наш естя іш кузців у Болгарії, Арії і Сурії). Вже вкотре туж ила і дивувалася українська нація: чому напада ють на нас колонізатори, грабують, руйнують і вбивають, коли ми не нападаємо, а годуємо багатьох сусідів? Війна показала, що нація мусить постійно утрим увати тисячі молодих громадян на непро дуктивній військовій служ бі, виділяти чимало благ д ля охорони рідної землі та майна. ВЕЛИКА УК РА ЇН А П Е Р Ш А Ц ЕН Т РА Л ІЗО В А Н А Д Е РЖ А В А У К РА ЇН С ЬК О Ї Н А Ц ІЇ Д руга вітчи зняна війна засвідчила, щ о дрібним багатодержав’ям рідну землю і націю перед колонізаторами не оборонити. З б и р ал и ся на віча п р едставн ики південних плем ен-держ ав і обговорювали об’єднання в єдину централізовану держ аву, я к це зробили держ ави-сусіди: треба дати їй назву і столицю , обрати загальнодерж авне віче, раду старійш ин і посадника. У 5 01 р о ц і до н о в о ї е р и , зіб р а в ш и с ь в О леш ш і, п р е д с та в н и к и д е в ’я т и п л е м е н -д е р ж а в : У к р а їн и Б о л г а р ц ів , У к р а їн и А р ій ц ів , У к р а їн и С у р ’я ж ц ів, М а л о ї У к р а їн и (п ів о с т р ів ), У к р а їн и У л и ч ц ів ,

ПЕРША ЦЕНТРАЛІЗОВАНА УКРАЇНСЬКА ДЕРЖАВА ВЕЛИКА УКРАЇНА (501 р. до н. е.) І ПЛЕМІННЕ БАГАТОДЕРЖАВ’Я

106 Українська нація

Українська нація в часи античного рабовласництва

107

У к р а ї н и Т и в е р ц і в , У к р а ї н и Л у т и ч ц і в , У к р а їн и А р у с и т ц і в (П о д іл л я ), У к р а їн и Д у л і б ц ів (Д у л іб ія р іч к а м и В ерховин кою -С іретом , П р у т о м і Д н іс т р о м т о р г у в а л а в м о р с ь к и х п о р т а х У к р а їн м о р я ) — в и р іш и л и об’є д н а т и с я в єд и н у н а ц іо н а л ь н у д ер ж а в у . Д е р ж а в у н а зв а н о В е л и к а У к р а ї н а. Столицею національної держ ави утвердили А р ій г р а д - столи цю племені-держави А рія, бо ц я держава на той час була найсильніш ою економ ічно і військово. З а новим адм ін істративни м по ділом усі колиш ні племена-держави отримали статус В о ло с т і. П ерш им П осадником В еликої У країни обрано тодіш нього по садника Арії А р ій с л а в а П е р ш о го . Вирішено, що кож ен наступ ний П осадн ик обирати м еться з ко ж н о ї Волості почергово. Він прийматиме ім ’я тієї Волості, щ о від неї обраний. Д ерж авними символами затверджено си н ьо -ж о в т и й к о л ір п р а п о р а і Т р и с у т тя (походження ниніш ньої назви Т р и зу б - колонізаторське). Поза централізованою державою В елика У країна поки що за л и ш али ся плем ена-держ ави зо н и л іс ів : У країна П о ля к ц ів, У країна Д ерев’я н ц ів, У країна П о ля к ц ів , У країна Д реговичців, У країна Полот ців, У країна Словенців, У країна К ривичців, У країна В ’ят ичців. В історії нації сталася щ онайваж ливіш а держ авницька подія утворення цен тралізованої національної д ерж ави В елика У к р аї на. Н ація помножила свою національну силу. Це зміцнило її мо гутність і славу. П а м ’я т а й , н а ц іє: 5 0 1 р ік до н о в о ї е р и — ц е д а т а у т в о р е н н я м о гу тн ьо ї в с е у к р а їн с ь к о ї д е р ж а в и у С х ід н ій Є вроп і п ід н а зв о ю В е л и к а У к р а ї н а.

РОЗДІЛ 6 ж иття У К РА ЇН С ЬК О Ї Н А Ц ІЇ у V ст. до н. е.

500—401 рр. до н. е. 8501—8600 рр. н. у. л.

У ц ь о м у с т о л іт т і з м іц н ю в а л а с я н о в о у т в о р е н а ц е н т р а л і з о в а н а н а ц іо н а л ь н а д е р ж а в а В е л и к а У к р а їн а . В ід б у д о в а т е р и т о р ій п іс л я п е р с ь к о ї н а в а л и т а р о з к в іт е к о н о м ік и і д о б р о б у ту н а ц і ї в м и р н и й ч а с . Е л л ін с ь к и й іс т о р и к Г е р о д о т о с п р о У к р а їн у .

Посадники держави Велика Україна* 5 0 1 -4 5 9 рр. С ередина століття П очаток сто ліття

А рійслав І В еликоукраїнський Сур’яслав І В еликоукраїнський Болгарслав І В еликоукраїнський

Новообраний П осадник (я к керівник країн и нині) А рійслав І облаш товував у п р ав л ін н я новоутвореною держ авою В ел и ка У к раїна. М іж членам и Ради старійш ин (як уряд нині) розподіляв обов’я з к и керування окрем им и галузям и економ іки, зв ’я зк а м и з *А втор, працюючи з перш оджерелами, мав чималі труднощ і із встанов ленням часів правління та імен Посадників держави Велика Україна. В істо ричні хроніки інш их країн їхні імена часто потрапляли перекрученими при перекладі з то д іш н ь о ї укр а їнсь ко ї мови. Д о во д ило ся просити допом оги у мовознавців бібліотек. Не завжди були точні дані правління Посадників: на початку, в середині чи в кінці століття. В окремих випадках були дані про рік початку правління Посадника, в інших - лиш е рік закінчення правління, а ще в інших - лише десятиліття їхнього правління (наприклад, років 30). Автор пішов шляхом заокруглення дат (наприклад, 4 5 0 -4 2 0 -і роки). Прошу виба чення у читачів за неточності, тим більше, що ця праця не наукова, а крає знавча. С подіваю ся, що нове покоління д о слід ни ків-на уко вців в ум овах неза л еж ної держави, без оглядки на колонізаторські репресії (бо я працював у репресивні роки), уточнить і д оповнить недоопрацю вання автора. Зробив, що зміг. Прошу зробити більше й точніше.

Українська нація в часи античного рабовласництва

109

Волостями. П ризначено командувача (його названо к н я зе м ) єди ного війська, затверджено воїводців. Ухвалено, що кн язь ніколи не м ож е бути обраний П осадником держ ави. Б оял и ся, щоб не було, я к у сусідів, де воїводці, ставш и при владі, захоплю вали собі і своїм прибічникам м аєтки, постійно воювали і колонізували чуж і землі, грабували заради особистого збагачення. Вертикальну адмі ністративну владу було створено. У Західній П оморині трьох Волостей - У личії, Тиврії і Лути ч ії - відбудовували зруйноване перським и колонізаторами. С табілізація природних умов дозволяла збирати добрі врожаї, мати приріст продукції тваринництва. Збільш увалося виробницт во товарів, розш ирялася торгівля. Будували нові міста, реконстру ювали старі. Запозичували в еллінців архітектуру з ш ироким за стосуванням у будівництві каменю , цегли і черепиці. П ош ирю валася писем ність, організовувалися ш коли. Існують відомості про реконструкцію У кр аїн град а (по-еллінськи Кімерос) - центра Волості М ала У країна на півострові. Зноси ли старі будівлі. Н а їхньому місці будували нові к ам ’яні та цег л я н і, покриті черепицею . У центрі міста, на горбі, побудовано січ-фортецю. Головну територію міста обнесено муром з веж ам и і в ’їзни м и брамами. Д овкола міста будували ремісничі передмістя. У країнград став гарним адм іністративним та ремісничо-торговим центром Волості. У місті з ’явилися нові, ш ирш і вулиці та торгові майдани з крам н ицям и і складам и купців, майстернями ремісників. Д рібніш і рем існичі майстерні розм іщ али ся в передмістях. Оновлене місто почали називати Н ов-Г рад (по-елллінськи Неапіль, п о -к о л о н іза т о р сь к и Сімферопіль). І ц я назва закріпилася. Товари до Нов-Града привозили гужовим транспортом через А рій ський переш ийок (нині Перекоп). П ривізні і свої товари возили до портів Корсуня та через перевал до Слов’янслава (по-колонізаторськи Теодосія). У Корсуні вж е розм іщ ався військово-морський флот д ля охо рони торгових кораблів, бо з ’я в и л и с я морські пірати, особливо біля берегів Колхиди і Малої Азії. У 422-421 рр. до н. е. купці-еллінці з малоазійської Гераклеї з дозволу властей Волості побудували в бухточці порта Корсунь свій купецький квартал (у самому порту не було дозволено, бо там військо во-морська база) і назвали від Корсуня по-своєму - Херсонесос. У першому десятилітті купці-еллінці вивозили чимало зерна до Атен і до міст колонізованої персами Малої Азії. Згодом торгівля була па ралізована персо-еллінськими (490 р., 480-449 рр. до н. е.) та внутріш ньоеллінськими війнами (431-404 рр. до н. е.). Мореплавство протоками Босфор і Дарданелли та Егейським морем також було обмежене. Торгівля тривала з малоазійськими портами і Дунаєм.

Українська нація

110

Ц е в и к л и к ал о зм ен ш ен н я виробництва товарної п родукц ії у держ аві Велика У країна на зовніш ній ринок, але пож вавило тор гівлю м іж Волостями та щ е не залученими централізованою вла дою до спільного ж и тт я плем енам и-держ авам и лісової зони. У 480 році до н. е. хитрі купці-еллінці для монополізації цін утворили елліно-купецьку спілку під назвою Боспорська (по-еллінськи Боспор - наш а Сур’я зьк а протока з Сур’я-м оря до Українморя) з цетром у Хорсславі (Пантікапос). До Боспорської спілки ввійш ли їхні куп ецькі квартали Х орсслава (П антікапос), Д інграда (Танаос), Сур’ягр ада (Танагорос), С лов’ян сл ава (Теодос), Корсуня (Херсонесос). Очолив сп іл к у купець-архонт П антікапоса, квар та лу, я к и й знаходився у місті Хорсслав на березі Сур’язької прото ки. Тому і назва Боспорська спілка. Спілка не була екстериторі альною, не м ала статусу держ ави чи міста-держави, підчинялася українськом у купцеві-старійш ині Х орсслава і владі Волості Малої У к р а їн и . Е Л Л ІН С Ь К И Й ІСТО РИ К ГЕРОДОТОС П РО У КРА ЇН У У цьому столітті ж и в і творив еллінський історик Геродотос (49 0 -4 2 4 ) з Гелікарса, південніш е М ілета (ж ив у А тенах). Н им написана пр ац я про персо-еллінські війни під назвою “Історія” . Він вж ив цю назву вперше. Відтак каж уть, що він “т ат о історії”. Розум іється, “т а т о ” лише назви “іст о р ія” . Ц я книга складається з девяти частин за кількістю муз у мітах Еллади. Частини книги описують: 1-а і 3-я - Ассирію, Вавилонію та Іран-Персію; 2-а частина - Єгипет; 4-а - Україну. Тобто він описав п ’ять найголовніших (крім Еллади) країн того часу. 5-9-а частини описують власне елліно-перську війну. Четверту частину книги - про Україну - Геродотос назвав “Скит і я ” , тобто в ній описана країна Скитія. Чому така назва? “Скит і я ” у перекладі зі ст ароеллінської мови означає “Л у ч н и ц я ”. Я к відомо, еллінці і Б л и зьки й Схід називали тоді українців “кім ерійцям и”, а У країну - “К імерія”. Однак еллінські купці ще з минулого століття неофіційно стали повсякчас називати українців “ски тц ям и”, а У країну - “Скитією”. “С к и т ” - буквально “ л у ч н и к ” у перекладі зі староеллінської мови. Еллінці, я к знаємо, взагалі “м айстри” перейм еновувати нееллінців. Н азва пов’язан а з тим, щ о в ті часи еллінські вої м али на озброєнні великий чи м алий спис, а українці списа не мали, лиш е лук зі стрілами, меч і щ ит. Еллінцям було незвично бачити воїна без списа. Отож і стали називати українців “ски тц ям и ”-лучниками, а У країну - “Скитією”-Лучницею. Н азва “скитці” і “С китія” залиш илася в еллінців на тисячоліття. (Навіть у Х столітті вже

Українська нація в часи античного рабовласництва

111

нашої ери під час походу до Болгарії та війни з Візантією у 969 971 рр. вел и ко к н язя Святослава І У країнського візантійські істо рики називали його василевсом “С к и т ії” , а його військо - “скит ц я м и ”.) Себе візантійці тоді називали “р о м е и ц я м и ” (рим ц ям и ). Не залиш алися в боргу й українці. Вони стали називати еллінців “гр а к а м и ”, або гайворонням, за м етуш ливий і кри кливи й півден ний характер, а їхню країну “Г р а к ц ією ” (змінилося на “грекці” і “Г рекція”, згодом “Греція”). Н азва “С китія” не збереглася, а назва “Греція” і тепер є офіційною. В україн ськом у перекладі четверту книгу Геродотоса треба пе рекладати не “С китія” , а “У країна” (пояснивш и, чому в Геродотоса “С китія”). Хоч історик Геродотос ввів цю невідповідну й образли ву для нас назву до своєї книги, але чесно написав у книзі, що те населення себе не називає “ски тц ям и” , вони - кім ерійці (українці). Усі українці-”ски тц і” , я к пиш е Геродотос, розмовляю ть однією мовою, що є дуже важ ливим для нас свідченням. Його описи то р каю ться більш е відомого тодіш нім ел л ін ц ям півдня України. “Людність, - пише Геродотос, - називає себе “орачі” на заході, “землероби” на сході”. Я к вже йш лося вище, він пере плутав або купці не дали йому достовірних відомостей. Н авпаки, в степах і на сході українці називали себе “арійці” (“орачі” в ньо го), а на заході - “землероби-аруситці” (арушитці). Н а сході ж и вуть, пиш е, василевські “ски тц і”, котрі панують над інш ими. Він точно не знав, щ о на сході столиця Велика У країна - Арійград, зв ід к и у п р авл яю ть держ авою В еликою У країною . Н еправильн о написав, що на сході є кочовики. Це, напевно, чув відгомін нападу іш кузців чи про кочовиків за К ам інним и (Уралом). Територія України-Скитії, за Геродотосом, від нижнього Дунаю до Д іну (чи не знав про річ ки Болгар-Волгу і Ярун-Урал?). Про північні території м айж е нічого не написав, бо не мав відо мостей. Є згадка з мітів про тамтеш ні холоди. Історик Геродотос дав нам чимало підтверджень назв “У країна” й “українці” вживаними тоді сусідами назвами “Кімерія” і “кімерійці”. Серед них називає “кімерійські переправи” на Дністрі, “кімерійськи й вал”, “Боспор Кімерійський” (протоку м іж Сур’я-морем і Україн-морем), “область Кімеріос” (півострів У країнець (Крим), місто “Кімерос” (гора Опук на півострові при вході до протоки з Українморя до Сур’я-моря, нині міста немає, руїни), “мис Кімерік” при гирлі Кубані, “місто Кімерій” (Українград, згодом Нов-Град - центр Волості М ала У країна), “кім ерійські поховання” (могили біля по рогів Славутича) та багато інш их підтверджень. Н а півострові “Кімеріос” , що підтверджує тодішню назву півос трова Українець, пише, є “тавр” - це в перекладі з староеллінської “гори” , а ж и в у ть “кім ерій ці”, тобто українці.

112

Українська нація

(М осквинські тю рксько-татарські колон ізаторські л ж еісторики використали назву “тавр” , твердячи, що нібито в горах півострова ж и л о туземне населення “таври” , але не мож уть нічого сказати про це “населення” (бо неможливо сказати щось про те, чого не було). Згодом ввели назви “Таврида” і “Таврія” для півострова і прилеглих територій. Це ще одна з підлих спроб усунути спокон вічне н асел ен н я у к р а їн ц ів -с л о в ’я н ц ів з півострова і загалом з укр аїн сько ї зем лі.) Історик Геродотос описав тодішню українську націю з високорозвинутим зем леробством -тваринництвом і ремеслом, рибальством і торговими зв ’я зк ам и . Х валив українсько-”ски тське” мистецтво, особливо “звіриний стиль” . Н авіть рем існики-еллінці в їхніх квар талах наш их портів виробляли прикраси і побутові речі в цьому стилі. Д ерж авни й лад х арактери зує я к м онархічний без рабов ласн и ц тва. Ц е неп рави льне твер дж ен н я, бо П осадн ика обирало віче демократично. Н аписав, що там, де Буг підходить найближче до Д ністра (околиці С аврані), є всенаціональне свящ енне місце “Святі ш лях и ” , я к переклали йому. Там справді було Святилищ е уславленого Д аж бож ого м онастиря. З “Історії” Геродотоса при уваж ному і критичному ставленні до неї м ож на почерпнути знан ня про наш у націю античного часу. Уважно треба ставитися до її перекладів, адже багато з них тен денційні та неточні, навіть навмисно перекручені. Тому “Історія” потребує нового перекладу з оригінального тексту. Хто з українців зробить це? Треба знати і к р и ти к у “Історії” Геродотоса. Через незн ан н я ним мов йому не були доступні багато документів того часу. Істо ри к Страбонос (63 р. до н. е. - 19 р. н. е.) назвав Геродотоса просто “брехуном” за неточності і перекручення. Історик Ф укідідос (460-395 рр. до н. е.) докоряв Геродотос за те, що той писав, не розібравшись. Писав все, щ о йому оповідали, тому у нього бага то вигадок, мітів і неточностей. Сам Геродот ж твердив, щ о писав з розповідей купців, а писати потрібно все, але не всьому написа ному вірити. Згодом, мовляв, нащ адки розберуться. Я кби він пе редбачив, я к нині українцям важ ко “розбиратися” у його перекру ченнях і неточностях! Я к ці неточності і перекручення нахабно використовували і використовую ть м осквотю ркці-колонізатори!

РОЗДІЛ 7 ж иття У К Р А ЇН С ЬК О Ї Н А Ц ІЇ у IV ст. до н. е.

40 0—301 рр. до н. е. 8601—8700 рр. н. у. л.

Н а ш а н а ц і я п р о д о в ж у в а л а р о з в и в а т и е к о н о м ік у і к у л ь ту р у , п о л іп ш у в а т и с в ій д о б р о б у т. С п р о б а е л л ін ц ів к о л о н із у в а т и н а ш у З а х ід н у П о м о р и н у (т р е т я в ій н а у к р а їн ц ів з к о л о н із а т о р о м ). П е р е м о г а н а д е л л ін ц я м и .

Посадники держави Велика Україна 3 7 0 -3 4 0 -і 3 4 0 -3 2 0 -і 3 1 0 -2 70-і

роки роки роки

М алоукраїнслав І В еликоукраїнський У личслав І В еликоукраїнський Т иврослав І В еликоукраїнський

У цьому столітті зростав добробут. М айже дві третини століття тривало мирне виробництво благ і торгівля лиш кам и, будівництво, розвивалася культура, в тому числі писемність і освіта, мистецтво. В у сіх у к р а їн с ь к и х В олостях п ан ував п ри ватн о власн и ц ьк и й лад: землероби-тваринники і рем існики, мисливці й рибалки, купці й транспортники були власникам и землі, нерухомого майна, вільни ми господарями-виробниками у своїх господарствах. Д уж е пош и реного в держ авах того часу рабовласництва, тобто економіки, зас нованої на безоплатній праці рабів, українці не мали. Тодішній економ ічний лад україн ців був продовж енням гуманної аграрнорем існичої сл о в’ян о -у к р аїн сько ї ц и вілізац ії. П ісля переходу від первісного ладу українці сформувалися в дуже волелюбних і працьовитих людей. Відчуття вільного громадянина, що поважає і свою державу, і дбає про свою сім’ю, відчуття своєї громадянської гідності та власника вж е глибоко засіло у свідомості та серцях українців, їхніх дітей і внуків. Особливе почуття любові було до рідної землі та нації, до кожного співвітчизника. У середині цього століття змінювалися кліматичні умови. Не дуже відчутно, але на зміну теплому і вологому кліматові приходив трохи

Українська нація

114

холодніший і сухіший, що не сприяв ростові рослинності, трав у степах. Це похолодання-посуха тривало близько 250 років і закін чилося лише у другій половині І століття до н. е. З початком нової ери клім ат поступово поліпш иться, і відбудеться нове економічне піднесення, яке триватиме майже 300 років, до ІѴ століття нової ери. ЕЛЛІН О -УКРА ЇН СЬКА ВІЙ Н А

(331 р. до н. е.)

Василевс одного з еллінських племен-держав М акедонії (на той час в Елладі було багатодерж ав’я - більш е 40 племен-держав і міст-держав) Пилипос ІІ добував у горах золото, карбував з нього золоті монети. Він сформував багаточисленне військо: відому історії п іхоту-ф алан ґу з п ’яти м етрови м и списам и, проф есійну кінноту. Військо мало чимало техніки: тарани, катапульти, оглядові баш ти тощо. У 338 році до н. е. він виріш ив об’єднати всі племена-держави Еллади в єдину державу і стати її василевсом. Почав війну. Пе реміг під Херонеєю війська інш их еллінських племен-держав, підко рив їх, став володарем. Готувався до війни з Іраном-Персією, щоб відімстити за минулу війну персів з еллінцями. Та його було вби то (пиш уть, щ о нібито вбивство організували перси). Василевсом Еллади став його син, що увійшов в історію я к Олександр Маке донський, енергійний і ріш учий, хоробрий і чудово по-тодішньому навчений філософом А рістотелем (хоча освіченість не знівелю ва л а в О лександрові лю д ин оненависника-колонізатора). У 334 році до н. е. еллінське військо Олександра Македонсько го вторглося до перської колонії Малої А зії і в невеликих битвах розгромило передове перське військо. Він піш ов війною на Ф інікію. У фінікійськом у місті Тір за вчинений йому опір Олександр нака зав убити 8 тисяч чоловіків, 30 тисяч продали у рабство. Еллінсь ке військо підійш ло до Єгипту. Ф араон не став воювати. Ж реці проголосили О лександра фараоном і богом, здали країну без війни. У 331 році до н. е. в головній битві при Гавгамелах еллінці розгром или військо ссаря Д араявауш а ІІІ. Іран-Персію було за войовано, і вона стала колонією. У 331 році до н. е. еллінський полководець Зопіріонос з 30ти сячн и м військом н ап рави вся колон ізувати наш у З ах ід н у Поморину, а далі й півострів У країнець. Еллінці хотіли, я к раніш е перси, захопити наш і порти і торгівлю зерном. Історія м айж е по вторилася: ф ал ан ґа і кін н о та в зап ек ли х битвах здобули наш і порти Істроград, Білград і Тивроград, дійш ли до Уличграда-Олешш я. О леш ш я не здавалося, незваж аю чи на великий квартал еллін ських купців Ольвіос, котрі могли зрадити. Н аш а ц ен трал ізо ван а д ер ж ав а В ел и ка У к р аїн а м ал а досить війська і м ож ливість розгромити колонізаторів. Н аш і вої оточили

УКРАІНО-ЕЛЛІНСЬКА ВІЙНА 331 р. до н. е. ПОХІД ЗОПІРІОНАІ РОЗГРОМ ЕЛЛІНСЬКИХ ВІЙСЬК

Українська нація в часи античного рабовласництва 115

116

Українська нація

і р о згр о м и л и під О л еш ш ям е л л ін с ь к е в ій ськ о . Д у ж е допом іг військово-морський флот. Уміло керував визвольною війною з сто лиці Арійграда, згодом і на місці битв Посадник Великої У країни У ли чсл ав В ел и к о у кр аїн ськ и й . Ц е видатна перемога українців у третій війні з колонізатором, перш а поразка еллінських колонізаторів. П ісля цієї поразки істо р ія не знає воєн Е ллади з Україною . (У майбутньому У країна буде воювати з елллінською Візантією, бо та поруш уватиме угоди про торгівлю .) Знову наш а Західна Поморина зазнала руйнувань, чимало людсь ки х і м атеріальних втрат. Заново треба було відбудовувати по руйноване еллінськи м військом . Т оргівля на З ах ід н ій Поморині занепала. Стосунки наш ого населення і купців з купцями-еллінцям и стали напруж еним и, м айж е ворожими. Тимчасом василевс О лександр М акедонський колонізував усю територію Ірану-П ерсії з Середньою Азією . Тепер зевська колоні альна рабовласницька ім перія Еллада займ ала Іран-Персію з Се редньою Азією, Малу Азію, Д воріччя, Західну Індію та Єгипет. Еллінці не могли спокійно переж ити свою поразку у війні з Великою У країною . Ч астина еллінських купців і рем ісників по кидала наш і порти, ш укала нової долі у портах завойованої Малої Азії, в Ірані-Персії, навіть у Середній А зії. Ч астина залиш илася з надією , щ о Е ллад а все-таки колон ізує багату зерном У країну“Скитію ” , я к зум іла колонізувати Іран. Я к тільки Еллада стала великою імперією, дуж е змінилася по ведінка купців-еллінців. Вони зробилися гордовитіш ими, самовихвал яли ся “володінням усім світом” , даю чи зрозуміти україн цям , що ті тако ж будуть колонізованими, будуть змуш ені підкоритися їм. Їхні історики, географи і письменники стали еллінізувати всі географічні назви не лиш е на колонізованих ними територіях, а й в Україні, твердячи, що цілий світ належатиме їм вічно. Українморе еллінці називали П онт-А ксинський (Негостинне море; понт море). Коли ж Еллада стала імперією, перейменували його на ПонтЕвксинський (Гостинне море), бо море нібито стало еллінським і мало бути вж е прихильним до них. Е ллінізували назви наш их рік: Дністер назвали Тірос, Славутич - Бористенос, Д ін - Танаос тощ о. Щ оправда, вчені еллінці - Теакритос, Сенекос, Луканос та інш і писали “С китське море” , що підтверджує назву “У країнське море” тощ о. Про свої купецькі квартали у наш их портах еллінці вже поча ли писати не інакш е, я к про свої володіння, іґнорую чи українські назви, бо нібито ц я територія була володінням еллінців. Я кби справді наш і порти були не наш ими, а еллінськими, то чи була б

Українська нація в часи античного рабовласництва

117

потреба посилати військо Зопіріоноса колонізувати їх? Еллінську Боспорську купецьку спілку почали подавати я к якусь незалеж ну Боспорську д ерж аву (василевство) тощ о. Х оча насправді С пілка була підпорядкована м ісцевим у кр аїн ськи м органам влади. Так тривало к іл ь к а століть. Н аш а нац ія мусила терпіти, бо еллінці погрож ували колонізаторством. Пощо нам самим ви к л и кати чорта з пекла? Чому хитрі еллінці не могли здогадатися, щ о за колонізаторство їх, я к і кожного колонізатора, чекає кара Історії? Еллінці у ті часи були ж орстокіш им и колонізаторам и, н іж семіти чи перси. Згодом, у наш і часи, їхні досягнення у філософії та науці, поезії та літературі, театрі й Олімпіадах, архітектурі й мітах будуть повсюд но популяризуватися і затьм арять їхнє колонізаторство, ґеноцид, грабіж н и ц тво і варварство. їх н ю ку л ьту р у лю дство вваж ати м е неперевершеною, забуваючи, скіл ьк и горя вони принесли інш им. Напади на наш у землю персів та еллінців - згубне протистоян н я войовничого рабовласництва і мирного ж и ття української нації, що не знала рабовласництва. Д л я у к р а їн ц ів р ід н а з е м л я — с в я щ е н н а з е м л я , н ай д о р о го ц ін н іш и й с а м о ц в іт , м іс ц е ж и т т я . ї ї т р е б а б ер егти п о н а д усе і з а х и щ а т и я к н а й д о р о ж ч е . Д о р о ж ч о г о п о н а д р ід н у з е м л ю в н а ц ій н е м а є нічого.

РОЗДІЛ 8 ж иття У К РА ЇН С ЬК О Ї Н А Ц ІЇ у І І І ст. до н. е.

300—201 рр. до н. е. 8701—8800 рр. н. у. л.

У ц ь о м у с т о л іт т і х а р а к т е р н о ю б у л а н е с т а б іл ь н іс т ь е к о н о м ік и і т о р г ів л і. П р и ч и н а — п о с у ш л и в іс т ь к л ім а т у . В ій н а з к о л о н із а т о р а м и к о ч о в и к а м и -с а р м а т ц я м и — ч е т в е р т а в ій н а н а ц ії.

Посадники держави Велика Україна К інець сто ліття С ередина сто ліття П очаток сто л іття

Тиврослав І В еликоукраїнський Л утичслав І В еликоукраїнський А руситслав І В еликоукраїнський

У цьому столітті на території лісостепу і степу Східної Європи існувала держ ава В елика У країна, а також українське багатодерж а в ’я - у лісовій зоні. Д л я держ ави Великої У країни це був час закінчення відбудови сіл і міст, міст-портів Західної Поморини після еллінського вторг нення. Через посуш ливість клім ату дещ о впало виробництво зер на та ін ш и х продуктів. Ч ерез ворож нечу з куп ц ям и -ел л ін ц ям и зм енш илися обсяги торгівлі. П ісля відбудови міст-портів Західної Поморини ліквідовано еллінські купецькі квартали Тірос у Білграді та Ольвіос в Уличграді. Все майно передано українським купцям . Н А В А Л А ІРАНОМ ОВНИХ К О Ч О В И К ІВ -С А Р М А Т Ц ІВ У 290 -2 8 0 -х роках через посуш ливий клім ат на землі Волос тей Болгарії, А рії та Сурії почалося з-за ріки Ярун-Уралу наш естя щ е одних азійських іраномовних кочовиків с а р м а т ц ів . Це припа ло на часи посадникування Тиврослава І Великоукраїнського. Сарматці - загальна назва суміші напівзалеж них від сарматсь кого ссаря кочових племен з різними назвами. С арм ат - від ірансь кого ссар і м ат е - в перекладі цариця-ж інка, або підвладні ж інкам.

Українська нація в часи античного рабовласництва

119

У них відбувався перехід від матріархату до патріархату, тому ссарями могли бути при матріархаті лиш е ж інки; звідси і давня на зва. Серед кочових ватаг сарматців були ватаги іраномовних а ла н ц ів. їхню назву виводять від слів а і лань - п ід вла д ні дівкам . У них вродливих дівчат називано р о к с о л а н к и . Сарматців та аланців опи сують високими й довгоногими; сарматці - чорноволосі, аланці біляві та синьоокі; всі носили чуби типу оселедців та широкі ш та ни. Д еякі дослідники допускають, що аланці - нащ адки іранізованих арійців часів великої м іґрації, що стали кочовиками. Сарматія самодерж авна й м ілітаризована кочова держ ава без землеробства. Тому вона м ала постійну потребу в продуктах харчування. Ж и ли і кочували на возах з шатрами, я к ішкузці. Ж ін ки більшості ватаг, особливо роксоланки аланців, не їхали на возах, а були воїнами-верш никами, добре стріляли з луків, уміло володіли мечами. Чоловіки були і пастухами-воїнами, і виконували домашню працю. Д івки-верш ники були воїнами, домашню працю виконували мало. Пасовища у цих кочовиків, я к і в іш кузців, були власністю ссариці чи ссаря, тобто державною по-нинішньому. Сім’я володіла приват ною власністю, скотиною, але не мала пасовищ. За пасовища муси ли безкоштовно пасти стада ссариці чи ссаря та знаті. Це було суспільство раннього кріпосницт ва, або ф еодалізм у. Н авали сарм атців на наш у землю не були великим воєнним походом. Кількасотні чи тисячні ватаги час від часу переходили Ярун-ріку, кочували в степах арійців або повертали на північ у степи болгарців; при цьому нападали і грабували села й міста. Д еяк і перепли вали Болгар-В олгу і кочували на зем лі Сурії по західному березі Х валено-Каспію і в передгір’я х К азки. Н аш а ц ен тр ал ізо в ан а д ер ж ав а В ел и к а У к р аїн а зі столицею А рій гр ад м ала професійне військо, щоб боронити рідну землю. Ч и мало вторгнень розгромлено або вигнано в азійські степи, а поло нених продано ел л ін ц ям у рабство. С арм атці через як и й сь час з ’я вл ял и ся знову і знову. Збереглися історичні записи еллінців, що в 250-х роках до н. е. сарматці дійш ли а ж до берегів Дунаю. По дорозі оточили Уличград-Олеш шя, порт не взяли, вимагали викуп. Б іл я Дунаю дуже пограбували і зруйнували села і м іста Волості Л утичії. Н авіть перепливали Д унай, грабували села і міста держ ави південнослов’янців Одрисії в Т ракії, доходили до землі еллінців. Н авали цих кочовиків були періодичними. Ц е означає, щ о сар матці ніколи не завойовували частину наш ої землі, не ліквідову вали наш у державність і не утворювали на наш ій землі колоніза торську імперію зі своєю адміністрацією. Вони також не залиш али васалом місцеву владу, щоб збирати данину.

БЕЗ ПОСТІЙНОГО

ПЕРІОДИЧНІ НАШЕСТЯ МІСЦЯ КОЧУВАННЯ САРМАТЦІВ У III - II ст. до н.

120 Українська нація

Українська нація в часи античного рабовласництва

121

Археологія підтверджує, що сарматці постійно не ж и л и на наш ій землі, не залиш или певних слідів своєї культури ж и ття. Проте це не завади ло м осквотю ркськи м л ж еісто р и кам усунути н аш у н а цію з рідної землі, писати неправду про постійне перебування сар матців у наш их степах аж два століття. Війну з сарм атцям и, я к а тривала протягом століття, не можна розглядати я к війну в класичному її розумінні. Насправді це була не війна, бо війну мож на виграти чи програти. Це були періодичні грабіж ницькі наскоки кочовиків, коли кін ні ватаги блискавични ми рейдами вторгалися на землю Великої У країни, проходили її територію і або поверталися з награбованим назад, або їх перепи няли і громили. Згодом так само блискавично з ’явл ял и ся знову. Неможливо було передбачити, коли і де буде вторгнення, щоб зу пинити його ще в зародку. Н айваж че було розгромити чи вигнати кочовиків з пасовищ на схилах гір Казки, бо в умовах гір війна з дрібними ватагам и була неефективною . Т исячі колонізаторів по бито та покалічено, тисячі захоплено в полон, а здавалося, їм ні числа, ні кін ц я немає. Все нові й нові ватаги кочовиків вторгали ся, грабували і втікали. Це була дуже виснаж лива і безконечна війна. Під кінець цього століття у цій закаспійській кочовій сар м атській м онархії встановився патріархат. У країнці продовжували твердо вірити і ш анувати єдиного Гос пода Д аж бога. Н овоскладеним и м олитвам и просили в Нього за ступни цтва і допомоги розгром ити коч о ви ків. В іра допом агала наш им воїнам у битвах, коли вони з крикам и “Слава Дажбогові! Слава! Слава-а-а!” хоробро ки далися в бій. Волость М ала У країна на півострові та держ ави-племена лісо вої зони не зн ал и нап адів сар м атц ів і руйн увань. Н айбільш ої руїни і страж дан ь зазнавали південні степові волості Б улгарія, Сурія, А рія, У личія, Т иврія і Л утичія. М усили будувати укріплен ня навколо міст і навіть сіл д ля оборони. Військо не могло справ ляти ся з наш естям и кочовиків через специфіку їхніх нападів. Остаточно розгромлено кочові ватаги сарматців аж у наступно му столітті. Вони зійш ли з історичної арени. Еллінці на основі записаної ним и оповіді нашого воїводця, кот рий розбив ватагу роксоланок, а їхню молоду ссарицю, красуню Роксолану, із золотим поясом цариці взяв у полон і за дружину своєму синові, склали міт про війну Гераклоса з ам азонкам и (так еллінці перейм енували по-своєму роксоланок).

Українська нація

122

МІТ ПРО ВІЙНУ ГЕРАКЛОСА З АМ АЗОНКАМ И Ватага легкої кінноти амазонок м чала і мчала берегом моря через Колхиду, блискавично з ’я в л ял ася на рин ках одного з коло нізованих еллінцям и міст Малої А зії, випускала хм ари стріл, гра бувала, що їй подобалося і могла вивезти на конях, і блискавично зн и кал а. Т ак було десятиліттям и. Василевс Еллади дав завдання Гераклосу розгромити амазонок, їхню царицю-красуню із золотим поясом полонити і привезти до Атен за друж ину василевсовичу Тесеєві. Військо Гераклоса пода лося за річку Амазонок (за Дін чи Болгар-Волгу). А мазонки часто з ’явл ял и ся, оточували військо Гераклоса, випускали тисячі стріл і щ езали. В аж кі бойові колісниці і кіннота не могли наздогнати їх. Л иш е взим ку вдалося вистеж ити табір амазонок, вночі напасти на них, побити-розігнати, а царицю-дівицю Іполіту, я к назвали її еллінці, полони ти . П оверталося військо Г ераклоса у зб е р еж ж я м У країнморя Колхидою через Малу Азію. По дорозі на одній з недоступ них верш ин гір К азк и побачили прикутого до скал и напівбога Прометея, що йому орел щ одня клю вав ребра, але рана негайно заж и вала. В ійсько Гераклоса зупинилося, стало табором. Визво лити П рометея з недоступної скали міг лиш е Гераклос. Прометея привезли до Еллади, він навчив еллінців ковальського ремесла. У цілілі ам азонки, за мітом, по кл ял и ся визволити царицю -діви цю. Наступного літа легка кіннота амазонок переплила Д унай і галопом, не воюючи і не грабуючи, не зважаю чи, що в них стріляли еллінці і багато з них падали вбитими, мчала вперед і вперед до Атен. До Атен не домчали, бо по дорозі їх частинами перебили чи захопили в рабство еллінці. А мазонок-красунь, за мітом, не стало. Т ак міт про Гераклоса зберіг лю дству п ам ’я ть про красуньвоїнів роксоланок. У цьому столітті складено чимало нових народних вед, байок і казок, щ о дійш ли і до наш их часів, але в переробленому вигляді. Написано чим ало літературних творів: прозових, поетичних і дра матичних, про щ о свідчать записи еллінців. Вони навіть перекла дали їх на свою мову, деякі твори дійш ли до нашого часу в ел лін ськи х перекладах, зберігаю ться в Е лладі. Через москвотюрксько-татарське колонізаторство м и досі не мали можливості з ел лінської знову перекласти на наш у мову. З ’явилося немало творів мистецтва “звіриного стилю ” , мистецького й уж иткового призна чення. Ч астина з них дійш ла з археологічних розкопок, прочита ти про них і побачити фото можна у сучасній археологічній літе р ату р і.

Українська нація в часи античного рабовласництва

123

Поховання були таким и, я к у попередніх століттях, бо в цьому панував консерватизм . П ереваж али л и ш е ті стели, щ о їх нині колонізатори негарно назвали “к а м ’ян и м и бабами” . Ц і стели за позичили у нас і кочовики-сарматці, наставили їх чимало на своїх похованнях у Заураллі. У ці античні часи постійні колонізаторські війни, грабування і руйнування у басейнах Каспій-моря, У країн-м оря і Середземномо р ’я, на Близьком у Сході ускладню вали ж и ття людності цього реґіону. З кож ним новим століттям - руїни, рабство, горе. Рабо власниц тво приносило лю дям небачені біди. Усе це не могло обминати й україн ську націю.

РОЗДІЛ 9 ж иття У К РА ЇН С ЬК О Ї Н А Ц ІЇ у І І ст. до н. е.

200—101 рр. до н. е. 8801—8900 рр. н. у. л.

У ц ь о м у с т о л іт т і н а ш а д е р ж а в а В е л и к а У к р а їн а н е м о г л а м и р н о р о з в и в а т и с в о ї е к о н о м ік у і к у л ь т у р у ч е р е з п е р іо д и ч н і н а б іг и к о ч о в и к ів -с а р м а т ц ів . П ’я т а в ій н а н а ц і ї (ц ь о г о р а з у т о р г о в а ) п р о т и п р о е л л ін с ь к о г о П о н т ій с ь к о г о в а с и л е в с т в а у 1 1 0 —1 0 6 -х р о к а х . П е р е м о г у зд о б у л о в ій с ь к о В е л и к о ї У к р а їн и .

Посадники держави Велика Україна К інець сто ліття Середина сто ліття П очаток сто л іття

Д улібслав І В еликоукраїнський А рійслав ІІ В еликоукраїнський С ур’ясл ав ІІ В еликоукраїнський

Н а початку століття виробництво продуктів харчування, будів ництво, торгівля і транспорт, культура Великої У країни не знали застою, але продуктів харчування та інш их товарів вистачало лиш е д л я м інім альних потреб. П ричина - грабеж і кочовиків-сарм атців і руїни від цих навал. Трохи зерна на експорт виробляв лісостеп. Звідти небагато зерна доставляли річкам и до південних морських портів, а реш ту везли до північного багатодерж ав’я лісової зони. У 180-х роках до н. е. знову почастіш али набіги кочовиківсарм атців. У них запанував патріархат. Ч ерез високу народж у ваність ш видко збільш увалося населення, їхню знать потягнуло до нападів-грабежів заради наж иви без праці. Вторгалися я к озб роєними кінним и ватагами лиш е д ля грабування, так і возами з сім ’я м и для кочування на наш ій землі. їхні тисячні кінні ватаги блискавичним и рейдам и проходили наш им и південними степами аж до Дунаю, де наш их військ було менше, там кочували і грабу вали Волость Л утичію м іж В ерховиною -Д унаєм -Д ністром . Звідси їм було зручно вгору по Дунаю через Слов’янські (нині Залізні) Ворота рейдам и нападати-грабувати південнослов’я н ц ів іл лірійців.

Українська нація в прадавні часи

125

П ерепливали через Д унай і грабували південнослов’янців: мезців, гетців, дакц ів. В торгалися до П івнічної Е ллади. Територію Во лості Л у ти ч ія періодично спустош ували повністю. Н аш а держ ава Велика У країна м ала десятки тисяч воїв, постійні гарнізони в січах-ф ортецях, проте це допомагало мало. Знову і знову нападали сарм атці-аланці. Вони м али добру розвідку. С кіль ки десятків тисяч кочовиків вбито та полонено, скільки десятків тисяч наш их воїв загинуло! У цей час на сарматців-аланців часто нападали зі східних степів А лтаю кочові орди т ю р к ц ів гу н ц ів , забирали худобу. їм все одно було від кого гинути - чи від ук раїнців, чи від гунців. Під таким натиском кочовиків і грабеж ами лутичці не могли ж и ти на рідній землі, бо не завж ди могли засіяти, зібрати вро ж а й - кіннота сарматців витоптувала посіви, забирала тварин для харчуван ня, побутове майно. Лутичці, крім тих, хто ж и в на півночі у межиріччі Верховинки (Сірету) і П рута-Д н істра (нині північ Молдови), виріш или назав ж ди залиш ити всією Волостю свої рідні південні землі. Возами і колісницям и, кіньм и, човнам и з домаш нім майном і тваринами мігрували вгору берегами і водою Пруту, далі берегами і водою Дністра. Д улібія була заселена, не могла прийняти такої кількості лутичців. П лем ’я-держ ава полякц ів взагалі усам ітнилося в лісах, не дозволяло селитися у їх н ій Волості, хоч вільні зем лі були. Л івим берегом Одари (Одри) лути чц і дійш ли до берегів Балтії, малозаселеної землі західнослов’янців, котрі при йняли їх з раді стю. В икорчовували ліси, готували ріллю під землеробство. Але й там лутичці не знайдуть спокою. Вони будуть насильно асимільовані герм анцям и і увійдуть в історію щ е під однією, згерманізованою , назвою лю т и ч ц і. П ам ’яттю про них зостанеться назва ріки У к р а їн к а , нині Укра по-германськи. Л утичці матимуть чим а ло міст, що їх германські колонізатори перейменують по-своєму: Бранібор (Брандербурґ), Н ов-Бранібор (Н ойбрандербурґ), Лю биград (Любуш), порти А рійград (Аркона), Ростиград (Росток), Старград (Ретра), Долеград (Деммин). Столиця Германії Берлін буде побу дована на колонізованій землі лутичців. Залиш ені лутичцям и південні землі по ниж ніх Дунаю, Пруті і Дністрі відійш ли до Волості Тиврії. Тиверці перенесли свою сто лицю з Тиврограда (Одеса) до більш торгового Білграда в лимані Д ністра. П івн іч н а тер и то р ія к о л и ш н ьо ї Л ути ч ії (нині п івн ічн а Молдова) відійш ла до Волості Д улібія. її назвали Дулібське По ни ззя, згодом називалося Г алицьке П ониззя. У 103 році до н. е. у кривавій і затяж ній битві наше військо розгромило численне сарм ато-аланське військо на берегах Н и ж нього Дунаю. Н езначна частина кочовиків врятувалася втечею за

126

Українська нація

Дунай, де їх розгромили південнослов’ян ц і мезці і гетці. Там за лиш илися дрібні кочові мирні громади, щ о вж е не були небезпеч ним и д ля місцевої людності. Ц і дрібні громади століттями кочу вали по Задунав’ї і дійш ли до наш их днів, я к вважаю ть дослідники, ром еям и-циганам и (р и м ськи м и ц и га н а м и ). За однією з версій, се ред циган є навіть нащ адки кочовиків іш кузців. Той, хто нині хоче побачити нащ адків давніх красунь-роксоланок (амазонок по-еллінськи), нехай ш укає подібних серед цига нок. Та в пізн іш і століття високі й довгоногі україн ки-красуні тонким і струнким станом, біленьким і ніж ним обличчям з ру м ’янцем , м алиновим и губками, небесними очима, довгими русяви ми косам и переверш или дещ о куцоногих см углянок-роксоланок, ставш и наймодніш ими красуням и і античності, і часів феодалізму. П ісл я того я к було розгром лено основне військо сарматціваланців, їх вигнано також із земель Болгарії, Арії і Сурії. Кочови к и сармато-аланці, я к колись іш кузці, назавж ди зійш ли з історич ної арени. Не залиш или на українській землі археологічних слідів. З ал и ш и л и слід лиш е у головах м оскво-тю ркських колонізаторсь ки х істориків, я к і на два століття “поселили” в наш их степах кочовиків сарм ато-аланців, “витісни вш и” тим самим україн ську націю та її держ аву Велику У країну з прадідівської рідної землі. Ганебна м осквотю ркська ф альси ф ік ац ія викрита. Сарматці зал и ш или хіба лиш е незначну кількість “к а м ’ян и х баб” на могилах убитих їх н іх ссарків. У ку п ец ьк и х к в ар тал ах н аш их м іст-портів Д інград (Танаос), С ур’ягр ад (Танагорос), Х орсслав (П антікапос), Слов’янсл ав (Теодос) і Корсунь (Херсонесос) серед еллінських купців пош ирю вала ся паніка, бо колоніальна ім перія Еллада під ударми Рим у розпа лася. Е ллінці не м огли зм ири ти ся, щ о Е ллади я к ім перії вже нема. П анування еллінців “над світом” закінчувалося. Щ е з сто ліття вони сподівалися на чудо - повернення колонізаторської Ел лади. Так глибоко колонізаторство проникло у їхню свідомість. Через набіги кочовиків сарм ато-аланців торгівля з еллінськи ми купцям и у цьому столітті була нестабільною. Були роки, коли було зерно, а були роки, коли зерна та інш их товарів було обмаль. У купців великих прибутків і розкіш ного ж и ття не було. Крім того, у кр аїн ські куп ці п ам ’я та л и чванство ел лінців та недавню загрозу колонізації Великої У країни. Тому стосунки не були друж ним и. У кр аїн ські куп ці воліли сам і перевозити зерно і товари сп о ж и в а ч а м . Е л л ін с ьк і к у п ц і ш у к а л и виходу. П о ск ар ж и л и с я василевсові проеллінської держ ави Понтії (П онтія - “Морська” в перекладі на узбереж ж і Малої А зії, ближ че до Колхиди) еллінізованому іран цеві М ітридатосові ѴІ Євпаторосові, просили допомоги. Вони го

Українська нація в часи античного рабовласництва

127

тові були визнати його васальство над своїми купецьким и кварта лам и в українських містах-портах, доставляти зерно Понтії. Цей василевс вів постійні колонізаторські війни, а головне, досить ус піш но відбивав рим ську колонізацію у М алій А зії, мав чималий авторитет. В ідтак мав потребу в зерні д ля харчування великого війська. Купці-еллінці пообіцяли М ітридатосові ѴІ поставляти зерно (за історичними даними, П онтія старалася купувати у нас 75 тис. центнерів зерна щорічно), платити щорічно 200 талантів сріблом за допомогу. У 110 році до н. е. несподівано до пристані купецького кварта лу Пантікапос, що у Хорсславі, прибули кораблі з військом Понтії, висадилися, а купець-архонт (до цього його називали купець-василевс, тобто цар-купець спілки Боспоро) передав військовим понтій ц ям управління Боспорською спілкою . В елика У країна неспо дівано опинилася у стані війни з Понтією. У 109 році до н. е. кораблі з військом Понтії на чолі з полко водцем Д іотантосом н ам агал и ся зах о п и ти і к у п ец ьк и й к вартал Херсонесос. С ильний у кр аїн ськи й військово-м орський флот бази Корсуня ш видко змусив їх відступити. У 107 році до н. е. купці-українці Хорсслава при підтримці воїв Великої У країни перебили гарнізон понтійців в еллінському ку п ец ьк о м у кв а р та л і П ан тікап о сі. У бою вбито ку п ц я -ар х о н та Перісада V. Допомогли і раби купців, щ о повстали на чолі з рабом-українцем Савмаком (назва мож е бути перекручена еллінцями). Раби отримали волю і могли влаштовувати своє ж и ття на у кр аїн ській зем лі. Е ллінська ку п ец ьк а Боспорська сп іл к а пере стала існувати, її майно передано купецькій У країнській спілці. Це викликало нові воєнні дії Понтії. У 107 році до н. е. військо П онтії висадилося з кораблів і ш турм ом н ам агалося оволодіти купецьким кварталом еллінців Теодос у Слав’янславі. Н авіть ви дерлися на м ури, але у к р аїн ські вої і населення відігнали їх. У 106 році до н. е. той самий полководець Діотантос безуспішно вдруге ш турмував куп ецький квартал еллінців П антікапос у Хорс с л ав і. Тоді василевс М ітридатос ѴІ послав війська узбереж ж ям К азки (К авказу) завою вати наш і порти й еллінські куп ецькі квартали Танагорос у Сур’яграді і Танаос в Дінграді. Його війська колонізу вали державу Колхиду. Н а річці М изка (М зимта нині по-тюркськи, а в ті часи М утна по-українськи і М изка по-колхидськи) ук раїнські вої розгромили понтійців. Війна з Понтією закінчилася перемогою наш ої держ ави. Василевсові М ітридатосові ѴІ треба було торгувати, а не воювати. Понад трьохстолітня велика торгівля елінськ и х купців у наш их портах після цих воєн закінчувалася. Т ри вала дрібна торгівля.

128

Українська нація

Українська нація в часи античного рабовласництва

129

Торгові війни на півдні у басейнах Україн-моря та Сур’я-моря зм енш ували потребу довозити туди зерно й товари з Волостей Великої У країни. Від цього програли і продавці, і покупці. У країн ське купецтво лісостепу розвивало внутріш ні торгові з в ’я з к и з багатодерж ав’ям півночі лісової зони а ж до басейнів Балтії-моря і Студен-моря. Будували нові волоки і гужові ш ляхи . Внутрішньоу к р а їн с ь к а т о р гів л я згу р то в у в ал а у к р а їн с ь к е б ага т о д е р ж ав ’я з Великою Україною , згуртовувала націю. У цьому ж столітті могутнім колонізатором античності висту пила ю пітерська рабовласницька колоніальна Рим ська ім перія. У 149 році до н. е. Рим завоював Елладу і зробив її своєю колонієюпровінцією. П рийш ла кара і на еллінців за їхнє колонізаторство. Н аша нація та її держава - Велика Україна - з тривогою очіку вала, я к поведе себе стосовно неї могутній Рим-колонізатор.

РОЗДІЛ 10 ж иття У К РА ЇН С ЬК О Ї Н А Ц ІЇ у І ст. до н. е.

100—1 рр. до н. е. 8901—9000 рр. н. у. л.

П е р ш у п о л о в и н у ц ь о г о с т о л іт т я е к о н о м ік а В е л и к о ї У к р а їн и і б а г а т о д е р ж а в ’я р о з в и в а л а с я п л а н о м ір н о . У д р у гій п о л о в и н і с т о л іт т я н а ш і п о р т и У к р а їн -м о р я і Сур ’я -м о р я б у ли к о л о н ізо в а н і л е їїо н ц я м и Р и м у.

Посадники держави Велика Україна 1 0 0 -7 0 -т і р о к и 6 0 -4 0 -в і р о ки 3 0 -1 0 -т і р о ки

М алоукраїнслав ІІ В еликоукраїнський У личслав ІІ В еликоукраїнський Тиврослав ІІ В еликоукраїнський

Землеробство, тваринництво і рибальство давали достатньо зер на, продуктів, риби та всього іншого. П ри розкопках по берегах морів знаходять великі ванни для соління риби. Н а півдні розвива лося виноградарство і садівництво. П ри розкопках знаходять удос коналені ремісничі вироби: залізні арій-плуг, борони, серпи, першокоси, збрую, орнаментовану зброю, пояси тощо. З ’явився поліхронний, або багатобарвний, стиль - вставки з шліфованого кольорового напівдорогоцінного чи дорогоцінного кам іння і скла на золотому чи срібному тлі; худож ня керам іка і металевий посуд; прекрасні тонкі лляні тканини, що конкурували з шовковими, вовняні тканини та митецькі вироби з деревини, рогу і кісток, металів. Золоті та срібні вироби цього століття були чи не найгарнішими за весь час їх виготовлення. Зовніш ня морська торгівля терпіла перебої через колонізаторські війни Рим у в Передній А зії. Торговий флот У країнської купець кої спілки возив зерно й товари до північних портів Малої Азії, Тракії, рідш е до Еллади. Торговий флот купців-еллінців різко змен ш ився, бо їхні кораблі забрали купці-римці. Ц і обставини зм уш ували наш е купецтво скорочувати зовніш ню торгівлю, розвивати внутріш ній ринок (хоча й не такий об’єм

Українська нація в прадавні часи

131

ний і прибутковий). Т оргівля сприяла передачі населенню нашого б агатодерж ав’я лісової зони у кр аїн ські загальнонаціональні над бання. Села в лісовій зоні були досить великими, на високих бере гах р ічок, обнесені зем лян и м и валам и і частоколом від звірів. Міст було небагато, більше пристаней і невеликих портів. Зем ле робство велося на гал яв и н ах , тваринн ицтво добре розвивалося, корм ів було вдосталь. Л ісове м исливство давало чим ало м ’яса, цінного хутра і ш кір, а рибальство - вдосталь риби. Природне лісове бортництво давало мед і д ля внутріш нього вж и тку, і на вивіз. Ремесла забезпечували виробами із заліза, деревини, рогу і кісток, було гончарство і ткацтво з вовни. П лемена-держ ави лісо вої зони м али демократичний суспільний лад: віче і раду чоловіківстарійшин. Війська не мали, бо ніхто на них не нападав. Збирали ополчення з мисливців, коли цього просила Велика У країна. Крім українців, у лісах Півночі прож ивали численні групи на родів ю р ґи . Вони будували в густих лісах дерев’ян і хати біля річок чи на високих берегах, займ алися мисливством і рибаль ством. М али свій окрем іш ній ш лях розвитку, багато запозичували у наш ої нації. Ц я людність, давно вигнана кочовиками з азійсь ких лісостепів і тайги, вваж ала споконвічну українську землю (євро пейську тайгу) вж е своєю батьківщиною. З ними ж ваво торгували наш і купці. Н а узбереж ж я Студено-моря з азійської території при кочовували сам оїди, я к тоді називали н е н ц ів та ен ц ів. їхнє занят т я - кочове оленярство і собаківництво, рибальство в р іч ках і Студено-морі, де ще полювали і на морських звірів тюленів і моржів, рідше на білого ведмедя. Ж и л и у переносних чумах-хатах з ж ер дин і берести влітку, покривали їх ш кірам и-хутрами взимку, при холодній зимі покривали ще й снігом. Н а вигляд це була монго лоїдна людність, але зовсім мирна. У 64 році до н. е. василевс Понтії Мітридатос ѴІ програв битву римцям. Вони колонізували його державу. Поранений, кількома ко раблями з охороною, державною скарбницею і майном прибув до нашого порта Хорсслава просити притулку я к біженець. Посадник Хорсслава з дозволу П осадника Волості Малої У країни притулок дав, бо василевс багато років перемагав римців. Його син Фарнакос визнав перемогу Риму, за що колонізатори зробили його намісником колонії-провінції Понтії. Обурений Мітридатос ѴІ покінчив ж и ття самогубством. Такою була історична кара за Геноцид, що його він чинив серед інш их націй. Похований на Засічній (Замковій) Горі. (Москвотюркські колонізатори назвали її горою Мітридатоса.) Воєнна пож ива, пограбування і податкові збори римців з коло нізованих земель були величезними: грошові надходж ення зросли з 15 до 85 мільйонів динарів на рік. Сотні тисяч рабів вивезено до

Українська нація

132

Рим у і продано на безоплатну працю, я к робочу худобу. Постійно вивозили зерно і продукти, ремісничі вироби, золото, срібло, само цвіти. Розбещені даровими рабами і багатствами з колоній пат риції Рим у ж и л и в нечуваній розкоші. “Хліба і видовищ!” - вима гали римці-плебеї. Було прийнято роздавати хліб плебеям під час багатолю дних ім през. Істори ки записали: у 50 році до н. е. військо південносло в ’янського гетського правителя Берибистра з моря і суш і напало на наш у Поморину, на Уличград-О леш ш я, до цього часу непоборимого, пограбувало і зруйнувало його. Зі здобиччю втекли. Н аш а держ ава В елика У країна знову зазнала великих м атеральних та л ю дськи х втрат. Зн ову зу си л л ям и всіх Волостей відбудовували зр у й н о в ан е. ТРЬО Х С О ТЛІТН Я К О Л О Н ІЗА Ц ІЯ РИМОМ УСІХ Н А Ш И Х М ОРСЬКИХ ПОРТІВ У 50 році до н. е. наш а Волость Мала Україна, що на півост рові Українець, зазнала римської колонізації. Н а рейди усіх портів прибули і розташ увалися рим ські військові кораблі Равеннського військового ф лоту з леґіонц ям и . В ійни не починали. Р им ський центуріон Ф ульмінатус на переговорах з Посадником Волості Мала У к р аїн а, потім з П осадником В еликої У к р аїн и У ли чславом ІІ запевнявав, щ о Рим не має нам іру завойовувати українські землі. Рим зацікавлений виклю чно у торгівлі зерном та інш им и товара ми д ля постачання леґіонцям та флотові. Л еґіонці навіть будуть розташ овуватися гарнізонам и не в у кр аїн ськи х портах (щоб не переш кодж ати торгівлі), а в таборах поблизу портів д ля охорони ку п ец тв а. П р и д е я к и х портах в ід д а л ік або н а р ей д ах будуть військові кораблі рим ців д ля охорони торгового флоту, бо на морі розвелося чим ало піратів. Хіба м ож на вірити колонізаторові? Починати війну і воювати за таких умов з Римом було недо цільно. Н ац ія мусила зм иритися з колонізацією портів. Вважали, що це ненадовго. Т ак мріють усі колонізовані нації, мріють я к н ай ш видш е позбутися колонізатора. Немає такої нації на Землі, котра баж ала б свідомо бути коло нізованою. М ожуть бути таким и правителі, перевертні й зрадники заради особистої розкош і. К олонізатори приходять і відходять, а нац ія вічна, коли вміє себе зберегти. Націю треба завж ди берегти, не віддавати на ви н и щ ен н я колон ізаторам . Н ацію треба вм іти берегти! Посадник, рада старійш ин і віче Великої У країни мусили при йняти ці умови римців-колонізаторів. Уперш е за дев’яти ти сячну історію наш ого півострова У країнця його порти окупували колонізатори. Це сильно вразило та засму тило всю націю, але водночас і мобілізувало її.

КОЛОНІЗАЦІЯ УКРАЇНСЬКИХ

УКРАЇН-МОРЕ

ПОРТІВ РИМОМ (50 рр. до н. е. - 250 р. н.е.) І ВІЙНИ З НИМ

Українська нація в часи античного рабовласництва 133

134

Українська нація

У к р а їн с ь к е ку п ец тв о о тр и м ал о торгового м он оп оліста. Р и м вимагав від Великої У країни продавати зерно. Рим ські купці вста новили свою монопольну і невигідну нам ціну. М аловигідна тор гівля зерном та інш им и товарами почалася. Купці-римці заж ада л и передати їм усі колиш ні еллінські купецькі квартали у всіх наш их портах, відновити спільну колиш ню елліно-українську к у пецьку спілку Боспоро, зробити її римо-українською . З а історич ним и даним и, управляли спілкою наш і рим ський купці-старійш и н и . Є зап и си , щ о С п іл к у Боспоро очолю вали: з р и м ськ ої сторони - Асандрус (40-і роки до н. е.), Скрибонус (з 15 року до н. е.), Понт Полемонус (з 8 року до н. е., його вбито за надмірну горди ню), Аспургус, Котисус та інш і; з української сторони - Багатслав (50-40-і рр. до н. е.), Добромисл (40-30-і рр. до н. е.), Острослов (20 -1 0 рр. до н. е.), Крутослав, Х итромисл та інш і. Торговий ф лот р и м ськ и х ку п ц ів відпливав із зерном, рибою, медом, ін ш и м и продуктам и і товарам и. Д оставляв зерно і флот у к р а їн с ьк и х ку п ц ів до портів колонізованої Рим ом М алої А зії д л я потреб леґіонів. Зате корисним був м ай ж е повний розгром р и м с ь к и м в ій с ь к о в и м ф лотом ч и с л ен н и х п ір а т с ь к и х кораб л ів і човнів по У країн-м орю . До портів півострова зерно д оставля л и кораблі к у п ц ів -у к р аїн ц ів з портів М ореград, Д інград, С ур’яград. Згодом р и м ц і поставили табори л еґіон ц ів б іл я С ур’яграда і Д інграда. Ц е була “л егка колонізація” портів. Рим розмістив при портах частини італійського і македонського леґіонів, когорти допом іж них леґіонів та воєнні ескадри Равеннського флоту. Л еґіонці мали свої табори біля портів Корсуня, Сур’яж слава, Слов’янслава, Хорс слава, Сур’яграда, Д інграда, згодом при Білграді та УличградіО леш ш і. Щ е пізніш е розм істилися біля адміністративного центра Волості М ала У країна Нов-Града. Місце їхнього перебування при Нов-Граді нині виявлене, розкопки щ е не проводилися. Рим ці у своїх історіях перекручували наш і назви на свій лад. Табір біля села Гаразди називали Х аракс. Сам півострів назива л и Романус М інімаліс (М алий Римський) чи просто Рома. Нації було незвично й образливо, бо рим ці вим агали користуватися свої ми назвами, ніби вони тут були споконвічно і будуть. їде украї нець не до свого півострова Українець, а до “Рим у”. Коли наші купці везли зерно з інш их місцевостей, відбувалися саркастичні діалоги: “Куди?” - “К рим ам ...” (у тодіш ній українській мові “к ” вживалося, я к нині “в” чи “до”). Або спрощено: “К рим”. Це озна чало: до колонізатора. І так виникла глибоко чуж а і ненависна українцям колонізаторська назва півострова “Крим”. Але ж півострів Українець! Так і залиш илося і на майбутні століття: коли прихо див новий колонізатор, питав назву півострова, відповідали саркас

Українська нація в часи античного рабовласництва

135

тично “К рим ...” Не знаючи цього сарказму і презирливості до себе, колонізатор серйозно називав півострів У країнець Кримом. У неза леж ній держ аві цю колонізаторську назву потрібно ліквідувати дер жавним актом і повернути давню назву У к р а ї н е ц ь. У 2 9 -2 7 рр. до н. е. Р и м захопив землі південнослов’янців гетців і мезців, згодом і дакців, утворив колонію-провінцію Мезію. Таким чином, Рим почав межувати по Дунаю з Великою У краї ною. Саме після цього леґіонці стали таборами біля Білграда й О леш ш я. У 27 році до н. е. Римська Республіка офіційно стала назива т и с я Р и м ськ о ю ім п ер ією . Р им ські історики записали, щ о полководці (адж е їм лиш е б загарбувати) радили перш ому імператорові Августові війною ко лонізувати наш у держ аву В елику У країну, брати зерно та інш і товари безкоштовно. Будуть і податки. Він заперечував: не хоче більше втратити, ніж скористати, бо українська нац ія особлива, не знає рабовласництва, не була щ е ніким поневолена. П ідкорити її важ ко. Крім того, війна знищ ить землеробство, і зерна все одно не буде. П очалася 300-літня “л егка колон ізація” наш их морських портів Римом. Б ули і війни, бо імператори після Августа посилали пол ководців чи й самі вели леґіони колонізувати українську землю і націю, але нація завжди, хоч і з великим и матеріальними і людсь ки м и втратами, відбивалася від могутнього Риму. Н ац ія не підко р и л а с я н ай м о гу тн іш о м у ко л о н ізато р о ві анти ч н ості. У к р а їн сь к а нац ія не скорена! Ц ей урок з античної історії нам потрібно вивчити, запам ’ятати і взяти до уваги.

ж иття У К РА ЇН С ЬК О Ї Н А Ц ІЇ У І Т И С . Д О Н. Е. П ІД С У М К О В И Й ОГЛЯД

ДУХОВНА К У Л ЬТ У РА Н А Ц ІЇ, Р Е Л ІГ ІЯ Духовна культура нації, я к і всіх націй того часу, базувалася найперше на вірі. Вірили в єдиного Господа Дажбога, в уяві нації абсолютного Творця і вищого П равителя Всесвіту, Володаря абсо лю тної Влади і Н адприродної Сили, щ о нею не володіє інш ий духовний світ. Вірили: Дажбог - вищ ий духовний світ, тому не зображ али Його людиноподібними статуям и чи живописом, я к інш і нації своїх богів, а лиш е символами: Трисуттям і поєднанням си н ьо -ж о вти х кольорів. Вірили в існування двох духовних світів: вищ ий духовний світ це Дажбог зі своїми помічниками Даною, Перуном, Стрибуном, Воло сом та ін., котрі ніколи не були богами, але й не були людьми; ниж чий духовний світ - це духи померлих предків, котрих не треба боятися. Я кщ о не допоможуть, то і не наш кодять. Щодо померлих предків нижчого духовного світу, то не всі померлі при ж итті були добрими. Такими вони зостаються і після смерті. Вважали, що се ред їх н іх духів чимало злих, жорстоких. Ц і злі та жорстокі духи групуються, я к злі духи. Злі духи, або біси, майже не ш кодять своїм сім ’ям, але можуть ш кодити чужим. Біси навіть прагнуть, щоб їм поклонялися, а не Дажбогові. В окремих реґіонах уявляли, що злих духів очолює Біс Чорнобог, або Чорнобіс (нині Сатана). Чимало віруючих не визнавали цього, але не заперечували Зла або Гріха. Про це складено веди, казки. Українська нація - нація добрих і милосердних хліборобів. У них не було і не може бути жорстокості к о ч о в и к а -о р д и н ц я . Єдиний Господь Дажбог - всемогутній за своєю силою, українолюбний і милосердний, допомагає кожному особисто чи через по мічників, багато разів прощає провину, але і карає за великі гріхи. Не лиш е винного, а й, можливо, його нащ адків. Єдиний Господь Д аж бог не вимагає, щоб Його боялися і тремтіли, я к цього вимага ють боги інш их націй. Треба лиш е твердо виконувати Трисуття, або П РА В -Закони, праведного ж и ття Його української нації. Я кщ о багато осіб порушують П РА В , то це відображається на всій нації. Тоді буде кара всій нації. Н а осіб нападають злі духибіси і підмовляю ть не виконувати П Р А В . Ч и н ять над духовно

Українська нація в прадавні часи

137

слабими або жорстокими людьми свої впливи, щоб духи цих осіб після смерті поповнювали бісівські ряди. Див-Небо чисте від бісів. Буде очищена і Зем ля. Багато залеж ить і від самих українців я к и м и є вони, я к и м и виховаю ть дітей і внуків: щ оякнайм енш е буде злих і жорстоких, то і бісівство виведеться. Важали, що смерть - не кінець ж иття, бо всі дуже хотіли, аби їхнє ж и ття не закінчувалося ніколи. Тому й вірили, що померлі переходять до нового ж и тт я в духовний світ. Немало українців вваж ал и , щ о нем ає духовного ж и т т я після смерті. Л ю дини не стало, все закін чи лося. Не переходить лю дина в духовний світ Н АВ, а перетворюється у Я В -м атеріальний світ, зітліває тіло, зго дом і кості. А ле нема потреби боятися цього. Просто необхідно свідомо ж и ти доброю людиною, ж и ти по П РА В Д ажбога, поклоня тися лиш е Дажбогові і нікому більше. У ті часи атеїзму не було. Не було і людей, я к і не вірили в Дажбога. Любов - небесно-космічна сила, що через неї існує ж и ття лю дини. Існує любов до рідних, до рідної землі і нації, до всіх людей світу. Є особлива любов м іж ж інкою і чоловіком - свята любов задля продовження українського роду. Ц я любов - також косміч на сила, що може зробити сімейне ж и ття святим і щ асливим або зруйнувати його, коли такої любові м іж особами нема. Це велика катастроф а д л я нації. Ц я Д аж бож а ф ілософ ія була світоглядом землеробів. Н а цій філософії базувалися буденне ж и ття , звичаї, свята. Найголовніш і народні обряди і свята були пов’язан і по-хліборобськи з порами року, з початком чи закінченням землеробських робіт. З великою любов’ю ставилися до рідної землі-годувальниці. Б ли зькість при роди і людини давала спокійний і ж иттєрадісний погляд на на вко л и ш н ій світ. В аж к а зем леробсько-тваринницька, рем існича, траспортна і к у п ец ька п р ац я чергувалася зі святам и-обрядам и. П ід час них в іграх і змаганнях, співах і музиці, танцях не лиш е славили Д аж бога і в такий спосіб виявляли свої щ ирі людські устремління, а й черпали нові сили для ж и ття і праці. Н аш і теперіш ні вечорниці, гаївки і купали, беручи початок від видатної слов’янської цивілі зації, давали і дають нації нові духовні й фізичні сили. Ц і обряди мож на назвати усною народною літературою і поезією, музикою і піснею, мистецтвом народного театру, народною філософією. Вони маю ть високий худож ній рівень всесвітнього значення.

Українська нація

138

Н АУКА, ПИСЕМ НІСТЬ, ОСВІТА Вони є складовою частиною духовної культури нації. Н аука цього тисячоліття охоплю вала суму знань нації з чис лення, геометрії, кораблебудування, м еталургії, ремесла, народної медицини, торгівлі, історії та астрономії. Давні українці були доб рим и астрономами й астрологами. До нас дійш ли їхні знання з астрономії: вивчили рух Сонця та М ісяця, на основі чого склали астральний календар. У його основі - 12 зодіакальних сузір. Д али назви 12 місяцям і 7 дням тиж ня. Складали і зоряну карту сузір, дали їм назви. В орож или за розташ уванням сузір та ін ш и х світил на ДивНебі. До нас дійш ли відомості, що наш і предки циклам з 12 років за кількістю зодіакальних сузір присвоювали кож ном у рокові на зву рослин, тварин, птахів і на цій основі будували астрологічні прогнози (простіше - ворожили). Ось ті назви: 1-й рік - дуба, 2-й - пшениці, 3-й - липи, 4-й - жита, 5-й калини, 6-й - ячменю, 7-й - тополі, 8-й - вівса, 9-й - винограду, 10-й - гречки, 11-й - яблуні, 12-й - проса; за ними йш ли 12 років тварин: 1-й - тура-бика, 2-й - ведмедя, 3-й - вепра, 4-й - вовка-собаки, 5-й - барана, 6-й - лиса, 7-й коня, 8-й - зубра, 9-й - оленя-кози, 10-й - куниці, 12-й - зайця; за ними роки птахів: 1-й - лелеки, 2-й - ворони, 3-й - орла, 4-й голуба, 5-й - беркута, 6-й - ластівки, 7-й - боривітру, 8-й - соловей ка, 9-й - яструба, 10-й - дятла, 11-й - сови, 12-й - чайки. Були деякі відмінності у лісовій зоні - там були роки сосни, ялини, модрини, тиса, берези, явора тощо. 2005 р ік - р ік винограду. Були і не наукові, а ведові уявлення: про сур’ї-зорі - світи, де правлять сини і внуки Дажбога; про ж ін ку Я рила Зорю-Зоряницю; про Золотогорку і Золотоволоску; про Макошу-Долю, що в її ру ках нібито доля кож ної особи україн ців; про Морену-Смерть. Ворожили за розташ уванням зір, ніби передбачали особі чи й нації Макошу-Долю. Н ам нині важ ко звикнути, щ о тоді слово “макош а” - це ниніш нє “доля”, слово “морена” - “смерть” . Так природ но зміню ється і вдосконалюється мова. П исем ність була досить пош ирена серед населення, письмом була глаголиця. В усіх містах і навіть селах д іяли ш коли для ю наків і юнок. Л ІТ Е РА Т У РА , Н А РО Д Н А ТВОРЧІСТЬ І ВЕДИ, ТЕАТР-ВЕРТЕП Успіхи в економіці і високий рівень цивілізації сприяли роз виткові літератури. Без сумніву, були професійні прозаїки і поети, казкарі та байкарі, ведисти. Щ е більше аматорів від Бога, я к мо

Українська нація в часи античного рабовласництва

139

виться. Записано чимало прозових, поетичних творів усної народ ної творчості. Н аш естя тю ркських кочових орд гунців у ІѴ столітті н. е. зни щ и ло дуж е багато кул ьту р н и х надбань нац ії. А доверш или справу насильн ицька х р и сти ян ізац ія, щ о зни щ и ла все “погансь ке” , і м осквино-тю ркські колонізатори. Найбільш ого розвитку література досягла у столиці А рійславі, центрах Волостей, а також містах-портах М алої У країни, де україн ська й еллінська літератури взаєм озбагачувалися. До нас дійш ла переважно усна народна творчість (веди). З неї і черпаєм о відгом ін д ал ек и х ти сячо л іть. Зн аєм о д ея к у тем ати ку тодіш ніх вед: про загибель Першої Слов’яни; велике зледеніння і велики й потоп; утворення У країн-м оря, Сур’я-м оря і півострова Українець; про Д аж бож і Я В -Н А В -П Р А В ; сотворення Дажбогом Прабатьків - Тата А рія і М ами Лелі; подорож парубка Арійслава на лебедиці в країну Бурея; про великого мудреця україн ця А рій слава, що обійшов увесь світ і побачив ж ахл и ве ж и тт я людейрабів. І десятки інш их. Веди навчали пізнавати минуле, світ і вчили влаш товувати своє теперіш нє ж и т т я . У ведах, к а зк а х і байках багато цінних порад на всі випадки ж иття. У наш их предків у І тисячолітті до н. е. був і театр (не тільки у кварталах купців-еллінців). Н ині важ ко визначити, хто у кого запозичив. Театралізовані дійства відбувалися під час усіх Дажбож и х свят б іля С вятинь Д аж бога. Б ули усталені слова, пісні й танці. О собливим видом пересувного театру був відомий театрвертеп, де показували сцени з буденного ж и ття в патріотичному, у комічному вигляді, чим веселили глядачів. Ідею вертепу запози чили християни. У лю блений нацією театр-вертеп дійш ов до н а ш их днів, зм інивш ись тако ж на театр л яльок. Не можемо, на ж аль, на наш их зем лях показувати туристам реш тки споруд те атрів - усе зруйновано диким и ордами гунців-тю ркців, але дещ иця залиш ися на півострові Українець. А РХ ІТ Е К Т У Р А І МИСТЕЦТВО М айже всюди відбувся перехід від одноповерхових до двоповер хових будинків, від будівництва з дерева - до цегли і каменю, від покрівель з очерету і снопів - до черепиці. У багатих купців був цілий комплекс приміщ ень, м итецьки прикраш ених іззовні і все редині. Б іл я будинків усюди басейни, сади, палісадники, виноград ники. Зводили престижні громадські будівлі з колонами, прикраш ені ж и вописом , Д аж б о ж и м Т ри суттям і синьо-ж овтою сим волікою . Ремісничі квартали м али свою бідніш у архітектуру, але також м и тец ьк и оздоблену.

Українська нація

140

Д л я захисту від кочовиків побудовано багато січей-фортець. В околи цях Нов-Града (Сімферополя) при розкопках відкрито склепмавзолей з 70 поховань посадових осіб Малої У країни. Там знай дено барельєф, що в ньому визнаю ть П осадника Малої У країни (М алої С китії) С калотверда (С кілура, перекручено по-еллінськи) та його сина Лю бислава (П оллака по-еллінськи). Усюди був пош ирений живопис. Він відтворював сцени з вед і побутового ж и ття. Було чимало картин на стінах будівель, дош ках. Щ е більше - на посуді та вазах. Великого пош ирення набу ло прикладне мистецтво в архітектурі, у вигляді л и ття з бронзи, куван ня із заліза, срібла і золота, карбування з геометричними орнам ентам и, кругам и, ромбами, меандрами, розеткам и, насічками, я л и н к а м и в орнаментованому керам ічном у і металевому посуді, орнаментованій збруї і зброї, а також у прикрасах. Особливо по ш ирений “звіриний стиль”. Творами мистецтва того далекого ти сячоліття м ож на м илуватися у музеях. СВІД Ч ЕН Н Я РИМСЬКОГО ПОЕТА ОВІДІЯ Ц ікавий літературно-краєзнавчий опис частини наш ої У країни і нації залишив римський поет Овідій (Овідіус; ж ив 43 р. до н. е. 18 р. н. е.). Поет Овідіус з високою досконалістю оспівував в елегіях лю бов. Його “Метаморфози” та “Мистецтво любові” були дуж е попу лярним и у Римі. П ерш ому імператорові О ктавіяну А вгустові не сподобалися деякі республіканські, не імперські погляди поета. У 8 році до н. е. імператор наказав вислати поета до міста Томи (нині Констанца в Румунії) у провінції-колонії Т ракії на Україн-морі. Поет постійно писав до Риму, вибачався і просив помилування, але не отримав. Невдовзі помер на засланні. Овідіус не любив ж и ти в Т ракії. Його вабила цивілізованіш а У країна, де бував частіш е і найдовше. Об’їхав півострів У країнець, бував і поза ним. Ж и в переважно у Корсуні. Описує, щ о Корсслав і весь півострів заселений україн цям и, еллінці помилково й образливо називаю ть україн ців “с ки тц ям и ”. Їх самоназва - українці та У країна, хоча сусіди пиш уть кімерійці та Кімерія. Сам Корсунь - визначне місто, торговий і військовом орськи й порт півострова. Сюди при п ли ваю ть багато торгових кораблів самих українців та купців-римців за зерном і ремісничи ми товарами. У країнці, за Овідіусом, нащ адки прадавніх слов’ян ц ів з багатою історією тисячоліть (як єгипетці), з прадавніми традиціям и Дажбожої віри і побуту осілої цивілізованої демократичної людності. Щ о дивно - без рабства, коли довкола рабовласництво. М ають

Українська нація в часи античного рабовласництва

141

держ аву В елику У країну (Кімерію), щ о її еллінці чомусь назива ють Великою Скитією. Є столиця у східних степах. Овідій почув в українців безліч чудових мітів-вед, що їх слу хаєш і не наслухаєш ся. Поет вивчив і полюбив українську мову, я к давню та милозвучну, писав глаголицею вірш і українською мо вою. Ц я похвала наш ій тодішній мові вагома, бо в ті часи доско налою мовою в важ ал ася латина. У країнці, за Овідієм, гарні на вигляд: високі й стрункі, довго ногі й довголиці, білолиці, русяві й голубоокі. Різко відрізняю ться від купців-іноземців еллінців, сарицинців (арабців), малоазійців, котрі ж и вуть у портах у своїх кварталах. Ті - середнього зросту чи низькі, куцоногі й пузаті, круглолиці й см угляволиці, чорноволосі й чорноокі. Н аш а нація донині щ иро вдячна і буде завж ди вдячна поетові Овідієві за правдиві літературно-краєзнавчі свідчення. Ч астина його творів перекладена сучасною українською мовою. Н А Ц ІО Н А ЛЬН Е І М ІЖ Н А РО ДН Е Л ІТ О Ч И С Л Е Н Н Я Ми використовуємо сучасне літочислення. Тоді ж усі нації світу такого літочислення не знали, навіть не передбачали. Х ристиян ства ще не було. С поконвіків кож на нація мала своє н а ц іо н а ль н е літочислення, рідко запозичали його в інш их націй (як це зробили єврейці, запо зичивш и у давніх ш умер ців д ля Біблії). Колонізатори приносили своє літочислення. У П алестині, за історією єврейців (Біблією), у вересні 1 року н. е. починався 3760-й р ік від нібито створення світу їхнім богом Єговою; в Індії за одним з літочислень - 3101 рік; у К итаї - 2336 р ік і т. п. П ерш им роком літочисленн я ісламців є 16 липн я 622 року, коли пророк Мухаммед переселив ся з міста М екки до міста Медіни. Еллінці вели літочислення від перш их О лім пійських ігор. У Римі було “римське літочислення” від легендарної дати зас нування Риму. У 1284 р. “рим ського л іточисленн я” (у 5 2 5 р. майбутньої “нової ери”) вчений італій ський монах Діонісіус М а лий нібито і визначив дату народж ення Ісуса Х риста - 759 р. “римської ери”, що автоматично став 1-м роком “Христової, або нової, ери”. Людство не відразу погодилося з цією ідеєю. Л иш е з VI століття почалося її масове п ош иренн я. (М осковія, н ап риклад , користувалася біблійним календарем від початку “створення світу” . Лиш е в 1700 р. за указом царя Петра І почала ж ити за “Христо вим літочисленням ” і то за ю ліанським календарем, або старим стилем, щ о ним понині вперто користується московська право славна церква; на новий григоріанський стиль перейш ла радянсь

142

Українська нація

ка влада з 14 лютого 1918 року. Мусили двічі переписувати свою історію .) Н аш а нація закінчувала 9 0 0 0 -й р ік н а ц іо н ал ьн о го українського літо ч и сл ен н я (н. у. л .) і в 1-му році нової ери починала 9 0 0 1 -й рік, бо вела своє літочислення від великого зледеніння (9 тисяч років тому) - вд Х тисячоліття до нової ери. Отже, початком літочислення (“нової ери”, або від народж ення Х риста) вваж ається р ік народж ення Є ш уа (Ісуса). Л іточислення “до нової ери”, або “до народження Христа”, ведеться н а за д , а “нової ери”, або “від народження Христа”, - вп ер ед . В провадж ення єдиного м іж народного літочислення стало ве л и к и м досягненням людства д л я його консолідації. Водночас ви никло багато проблем, особливо з історичними датами. Історикам довго доводилося переписувати історії своїх націй, датую чи новим літочисленням . Переписані історії не були вж е первісно правдиви ми, а виправленими чи сфальсифікованими до потреб часу. Щ е й нині чимало націй, користую чись оф іційним між народ ним літочисленням, ш аную ть своє національне або релігійне літо числення з поваги до своєї минулої історії. * * * Закінчилося І тисячоліття до нової ери - тисячоліття ганебно го античного рабовласництва з розкіш ним ж и ття м аристократіврабовласників і м айж е тваринним ж и ттям рабів. Ц е було тися ч о л іття коло н ізато р ськи х воєн і грабеж ів, руй н у ван н я важ кою працею збудованих сіл і міст, утворення і падіння багатьох коло ніал ьн и х ім перій - пар ази тів на ж и вом у тіл і лю дства. Болить серце, коли читаєш історію стародавнього світу, за людиноненавис ництво і ганебне рабовласницьке приватновласництво. Ч и розуміє це сучасне людство? Ч и зрозуміло це ниніш нім імперіям, націям, щ о мають за ко лонії інш і нації, користую ться їхнім и природними багатствами та виробленими благам и зад ля свого збагачення (наприклад, Російська Ф едерація, К итай, Туреччина)? Ч и зрозуміло це ниніш нім колоні заторам, котрі тільки й мріють, я к би ще колонізувати землі й н ац ії? Коли зем на ц и вілізац ія позбудеться колонізаторства назавж ди і безповоротно?

РОЗДІЛ 11 ж иття У К Р А ЇН С ЬК О Ї Н А Ц ІЇ у І ст. н. е.

1—100 рр. н. е. 9001—9100 рр. н. у. л.

У к р а їн с ь к а н а ц ія з у с т р іл а н о в е т и с я ч о л іт т я , к о л и у її м іс т а х -п о р т а х У к р а їн -м о р я і Сур’я -м о р я о т а б о р и л и с я к о л о н і за т о р и —р и м с ь к і л е ґіо н ц і. В ій н и з Р и м о м .

Посадники-князі держави Велика Україна П очаток сто л іття 30-40-і роки 50-60-і роки 70-90-і роки К інець століття

Дорогослав І В еликоукраїнський Ярилослав (Рюрик) І Великоукраїнський Гор д о сл ав І В ел и к о у кр аїн ськ и й К р а с о с л ав І В ел и к о у кр аїн ськ и й Добромир І В е л и к о у к р а їн с ь к и й

О скільки наш і м орські порти були колонізовані Рим ом , віче В еликої У к р аїн и ви р іш и л о обирати П осадн и кам и к н я зів (нині військових міністрів). Т аким чином, обидві влади - цивільна і військова - зосередж увалися в одних руках. Це давало можливість еф ективніш е відбивати напади ворога. Ж и т т я нац ії визначалося стосункам и з Римом-колонізатором. П родовж увалася невигідна д ля українців торгівля зерном, інш им и продуктами і ремісничими виробами. Рим вимагав все більше й більш е зерна. Вирощ увати зерно переставало бути вигідним , бо встановлена рим ц ям и монопольна плата на нього ледве покрива ла затрати. Зерно вивозили і до самого Риму, і до найближчих провінцій Малої А зії та Еллади. Основною ж итницею Рим у зали ш ав ся Єгипет. Доведене до убогості населення колоній-провінцій повставало: у 6 -8 -х р о к а х повстали південнослов’ян ц і Д алмації т а Панномії; з 17 р. вісім років тривало повстання у М авританії. Германці-маркоманці не змогли змиритися з утисками колонізатора. З берегів Майну вони всім племенем п ер есел и л и ся до західнослов’янської Богемії,

144

Українська нація

але їх і там побили. Їхній правитель Маробот організував 70 тисяч піхоти і 4 тисячі кінноти і в 60-х роках хотів переселити плем’я до Панномії, але це йому не вдалося. Їх розгромили леґіони. П овставали і леґіонці через невиплату за службу: в Панномії 3 леґіони, в Германії - 4. Всю перш у половину століття, точніш е 40 років (1 4 -5 4 рр.), при ім ператорах Тиберії, К алиґулі, К лавдії Рим-колонізатор був зай н яти й війн ам и і придуш енням повстань. У цей час В елика У країна доволі мирно розвивала економ іку й культуру. Про наш у держ аву - В елику У країну - в ці часи історикиримці писали значно менше, ніж у минулі століття еллінці. Вони ненавиділи Україну, бо її не вдавалося колонізувати. Про Велику У країну згадували лиш е побіжно під еллінською назвою Скитія. Вигадали римці й нову неофіційну назву для Великої У країни А н т ія , а населення називали - ан т и . Н азва мала два значення: перше АНТИ - ПРО ТИ ЛЕЖ Н І, тобто населення і держ ава на протилежному від римських колоній М алої А зії березі Україн-моря; друге А Н ТИ -П Р О Т И В Н И К И - вказувало на вороже ставлення українців до Р им у. Згодом назви української нації “анти” та держави “А нтія” потра пили і в історичні документи. Ц і назви пізніш е використовували московські колонізатори, доводячи, що в ті часи не було української нації, а в її степах і лісостепах ж ив народ - “анти”, чим укотре усували наш у націю зі своєї споконвічної землі. Хоча так і не пояс нили, що то за народ такий був - “анти”. Я к і “таври”. Історики-рим ці більш е писали про україно-рим ську куп ецьку спілку, називаю чи її Боспоро. П исали так, неначе це було колоні альне володіння Риму. Н а ж аль, історики-римці не бували в у к раїнських портах, писали зі слів своїх купців чи полководців, я к і давали проколонізаторські відомості, перекручую чи дійсність. А москвотю ркські історики, скориставш ись цим, написали, що на тій території була утворена держава, і позначили її на картах я к Боспорське царство. Т акі карти м ожна і посьогодні зустріти в україн ськи х підручниках (у незалеж н ій державі!). У 57 р. при імператорові Нероні наш у Західну П оморину з портами відірвали від держ ави В елика У країна і приєднали до сусідньої римської колонії Мезії. Ц е не дало рим цям вигоди, бо постачання зерна з лісостепу до цих портів річками Дністер і Буг куп ц і-у кр аїн ц і, зрозуміло, зм енш или. До влади в Рим і прийш ла династія Ф лавіїв. Імператор Веспаси ян н ак азав своїм полководцям колонізувати зернові території українського степу й лісостепу. Треба було завойовувати великі території від В ерховини до Я рун -ріки (Уралу). Військо В елика У країна вж е була підготовлена до відсічі аґресорові. У країна мала

Українська нація в часи античного рабовласництва

145

постійне професійне військо та народне ополчення (“ополч” зм іни лося на “полк”). Щ е з початку століття П осадник-князь Дорогослав В еликоук раїнський продовжував реорганізацію і в и ш кіл війська, запозичу ючи досвід леґіонців. П родовжували справу виш колу й озброєння П осадн и ки -кн язі Я рилослав В ел и к о у кр аїн ськ и й і Гордослав Ве ликоукраїнський. Ч исельність війська доведена до 70 полків, або 70 тисяч; в запасі було до 50 тисяч виш колених ополченців, бо лиш е така кількість могла боронити землю і націю, коли колоні затор посилав до 10 леґіонів (4 0 -5 0 тисяч платного високопрофесійного війська). У країнське військо розм іщ алося в казарм ах у південни х В олостях. ДОВІДКА ПРО РИМ СЬКЕ ВІЙСЬКО А рм ія Риму-колонізатора налічувала 25 леґіонів з м айж е 150 т и сячам и леґіонців. Бувало і 70 леґіонів. Л еґіон налічував 3 -1 0 тисяч: піхота, важ коозброєна піхота і кіннота. Л еґіон поділявся на когорти. До битви ш икувалися так: перш ими молоді леґіонці-гастати - зі списами і луками; за ними досвідчені леґіонці-принципи; нареш ті - добірні ветерани-тріарії; з боків наступала кіннота. Служили леґіонці 20 років за 225 динарів річної плати; гвардійці 16 років за 700 динарів щорічно. Леґіонець з небагатих міг дослу ж и ти ся лиш е до сотника-центурія. В ищ і посади охоче обіймали вихідці з аристократів, бо це ґарантувало не лиш е чимале збагачен ня грабуванням під час колонізаторських війн, а й просування по військовій чи держ авній службі аж до імператора, коли пощастить. Більш ість імператорів були перед тим полководцями. Спочатку до леґіонів брали бідних італіків, котрі баж али заро бити грош ей і розбагатіти, згодом - і вихідців з провінцій неіталіків, радих заслуж ити “римське громадянство” і к а р ’єру, скласти кап італ. Д л я рядових леґіонців привабливим було і ветеранство після служби: ветерани отримували за службу наділ землі в одній з провінцій, одноразову грошову допомогу. З а нагромадж ені під час служ би кош ти й одноразову допомогу ветерани будували на виділеній їм землі пом еш кання і купували рабів д ля праці. Ветерани були привілейованим и - м огли обійм ати посади у селах і містах, де прож ивали; м али колегію-товариство ветеранів; відігравали певну роль в імперії - так званої “п ’ятої колони” опори у провінціях-колоніях. У багатьох провінціях, особливо в Тракії і П одунав’ї, прож ивали тисячі й тисячі ветеранів леґіонцівколон істів. Вони н ам агал и ся ром ан ізувати м ісцеве н аселення і ж и ття, вим агали користуватися лиш е латинською мовою (як московини на українській землі руссьязичьєм), були міцною опорою

Українська нація

146

Риму, бо в провінціях-колоніях не було римської нації - основи й опори імперії. Служ ба леґіонців була важ кою : знали лиш е табір - тісні й незручні казарм и чи намети, постійну муш тру, пости-сторожі, будів ництво укріплень і доріг, свавілля ж орстоких начальників, щ о і хабарі з леґіонц я вим агали. Д исципліна була дуж е суворою. За поруш ення били різкам и, страчували, найчастіш е - за відступ чи втечу з поля бою. Залеж но від фінансового стану в імперії леґіонцям нерідко затрим ували платню , служ ити в далеких провінціях доводилося і 2 5 -3 0 років. З а свої права леґіонці нерідко повста вали, за що їх масово страчували, засилали служ ити в далекі ко лонії, позбавляли ветеранства. Згодом при леґіонах створили до п о м іж н і л е ґіо н и ч и к о го р ти (я к р а д я н с ь к і “с т р о й б ат и ”) д л я будівництва фортець, ф ортиф ікацій, казарм , постачання тощо. Р И М О -У К РА ЇН С Ь К І В ІЙ Н И З а наказом ім ператора Веспасіянуса у 74 р. почалися коло нізаторські воєнні дії леґіонів проти В еликої У країни. Це була колонізаторська війна з боку Рим у і національно-визвольна війна з боку Великої У країни. П ри П осадникові-князеві Гордославі Великоукраїнському наступ леґіонців в ів ся на території Волості Тиврії між Дністром і Бугом. Наші вої хоробро билися і боронили рідну землю, уникаю чи вирішальної битви, щоб не втратити військо. На допомогу прибували полки й ополчення з Волостей: Арії, Сурії, Уличії, Малої У країни, Арусичії, Дулібії. Н аш і вої, я к і в попередніх війнах з іранцями-персами та еллінцям и, застосовували т а к ти к у народної, або партизанської, війни, чого дуже не любили леґіонці. Н аш і полки і сотні денними напа дами на когорти із засідок, а нічними - на їхні табори знищували леґіонців. Стрілами з луків убивали на м арш ах. Найбільш е дош ку л ял и леґіонцям постійні нічні напади на табори, коли наш і їх вирізували і відступали з м алим и втратам и. Такого леґіонці не знали при колонізації інш их країн. Зв и к л и вторгатися на терито рію держ ави, в одній чи кількох виріш альних битвах розбивали її армію. Д ерж ава вже не могла захищ атися. М ожна було приєдну вати її колонією -провінцією , грабувати, набирати рабів і рабинь, на кладати непосильні податки натурою і грішми. А от у цій війні не було спокою ні вдень, ні вночі, не було вирішальних битв, а лише великі втрати і т яж к е очікування, щ о дуж е сильно деморалізувало вій сь к о . З а літо леґіони дійш ли до лісостепу, стали на Бугові. Почалася холодна осінь. Незвичні до холодних зим леґіонці відступили на узбереж ж я Україн-моря. Н аступали і на друге літо. І знову безре зультатно. Рим ські історики про свої невдачі писали неохоче. По

Українська нація в часи античного рабовласництва

147

біжно написано, щ о при П осадниках Гордославі Великоукраїнськом у і Краснославі В еликоукраїнськом у (у їхньом у перекладі їх іменовано Тарзус - Бунтар та Інисмус - Гарний) зміцнилася Вели ка У країна (в одних істориків Велика С китія, в інш их - Велика Антія) і леґіонці не змогли розбити військо цих “антів” та підко рити їхню держ аву “В елику А нтію ”. Н ація твердо вірила, щ о врятував її Всевишній Дажбог. Навіть було складено веду: коли леґіонці дійш ли до Святині (по-ниніш ньому лавра) Д аж бога “Д аж бож і Ш л я х и ” в окол и ц ях сучасних Завал л я-Ч ем ер п іл л я Гайворонщ ини, то за наказом Д аж бога П е рун бив леґіонців таким страш ним небесним вогнем, а Д ана по ливала водою з градом так, що леґіонці, страшенно налякані, по вернули і втекли аж на Поморину. У 78 р. наш і вої, я к записали історики-римці, розгромили леґі онців м іж Дністром і Верховиною, вигнали їх і переслідували за Дунаєм у Н иж ній Мезії, де й добивали. Похід наш их військ у П одунав’я ви к л и кав повстання південнослов’ян ц ів дакців, гетців і мезців. Еліта цих колонізованих південнослов’ян ц ів ж и л а у влас них січах-замках з мурами і вежами, володіла землею, щ о її оброб л яли раби і бідні співвітчизники. Великі податки і свавілля коло н іза т о р ів с п р и ч и н и л и п о в стан н я . О чолив п о встал и х воїводець Десятибор (Децибал у рим ськом у перекладі), розбив леґіонців, про голосив н езал еж н у дер ж аву Д акію . П о ч ал ася за т яж н а, з пере мінним успіхом, війна південнослов’ян ц ів з Римом, що посилав проти них то 7, то 12 леґіонів. У 79 р. вибухнув вулкан Везувій. Природа карала римців за ж орстоке колонізаторство. Заги н у ли міста П омпея, Геркуланума, Стабія, щ о справило ж ахливе враж енн я на римське суспільство, було державною і народною трагедією, але не зупинило колонізаторства. Без нього римські правителі й рабовласники не ж и л и б у р о зк о ш і. При імператорові Титусі (79-81 рр.) вибухнуло чимало повстань у східних провінціях. Т акож з ’яви л и ся самозвані “імператори” з числа полководців із серйозними претензіями на імператорську вла ду. Почалася мала громадянська війна. Н овий ім ператор Д ом іциянус (8 1 -9 6 рр.) “навів п оряд ок” розгромив війська ім ператорів-сам озванців. Він н аказав поновити війну з Великою Україною і колонізувати її. У країнські вої відсту пали з боями, застосовували партизанську тактику. Імператор, за свідченням рим ських істориків, отримав “кри ваву перемогу” , бо втратив багато леґіонців і полководців, а Великої У країни не ко лонізував. Л еґіонці знову відступили, стали таборами по Західній Поморині від м айж е зруйнованих Білграда до О леш ш я. Чого до бивався імператор? Він вимагав зерна. А звідки візьметься зерно

Українська нація

148

на зруйнованій війною землі? До к ін ц я століття велися періодичні невеликі війни Рим у проти Великої У країни, але зробити її своєю колонією йому не вдалося. Н ація дивувалася: У країна Рим годує, а Рим У країну мордує. Не омине кара Рим, коли ти йому хліб, а він тебе воює. Буває, чекати кари доводиться довго, та кара буде. Про Мітридатоса ѴІ і Тиграна ІІ, котрі воювали проти римської колонізації довго і відваж но, але програли, історики-римці написа л и докладно. Про у країн ських П осадників-князів Гордослава, Красослава і Добромира Великоукраїнських, щ о воювали і не допус ти л и колонізації, м айж е промовчали. Д л я українців-зем леробів зем ля справді м атін ка ріднесенька. Це відчуття породжувало незлам ний дух, хоробрість і щ онайсиль ніш е б аж ан н я протистояти ворож ій колонізації. Н аселення Вели кої У кр аїн и терпіло величезні м атеріальні й лю дські втрати у війнах з Римом, але не здавалося, чим заслужило велику пошану серед держав-сусідів того часу. Щ о очікувало націю та її держ аву Велику Україну в наступно му столітті? ВИНИКНЕННЯ

Х РИСТИЯНСТВА

У цьому столітті з ’явилася нова віра. Ч и міг хтось тоді перед бачити, щ о ц я віра, з часом названа християнством, стане м іж на родною ? Н у ж д ен н е ж и т т я в к о л о н іях -п р о в ін ц ія х Р и м у в и к л и к а л о в місцевої людності посилені містичні та релігійні настрої. Людність ч екала звільнення. Раби ч екали звільнення від рабства, колонізо вана еліта ч екала звільнення від колонізаторства. Н авіть вірили: ось-ось з ’яви ться божество-визволитель. П алко ч екали хоч якоїсь чутки про нього. Самі складали бажані чутки чи й нову віру.

Мітраїзм Ц я віра була предтечею християнства. М ітраїзм виник в Індії ще в VI столітті до н. е. Мітраїзм - це віра в бога денного світла, чистоти і правди Мітру (його ототожнювали і з Сонцем), що зни щ ить рабовласництво. Цю віру вигадали і сповідували індійські раби. Віра пош ирилася до Ірану, Малої А зії, але широкого розпов сюдження не мала. У І столітті до н. е мітраїзм, на диво, швидко пош иривався по Рим ській імперії серед рабів, навіть плебеїв. Р а бам остогидло рабство. Рим ські імператори і полководці вваж али своїм покровителем бога Юпітера. Раби і плебеї стали відходити від віри в Юпітера (бога рабовласників) і почали переходити у мітраїзм. Вже у ІІ століт ті н. е. мітраїзм дуже поширився по імперії.

Українська нація в часи античного рабовласництва

149

Вірили в непорочне зачаття матері бога Мітри, натхненної Д у хом Бож им . Вірили, щ о М ітру вбили рабовласники з колонізато рами. Він воскрес, вознісся на небо, буде його друге приш естя на Землю і звільнення від рабства. В різних місцевостях не раз прий мали людину, що блукала, за спасителя Мітру - така була жадоба другого приш естя Мітри, але ш видко переконувалися - це не він. І знову ж агуче чекали, надіялися. У ІІ-ІѴ сто літтях н. е. м ітр аїзм був головним суперником християнства.

Єшуаїзм У П алестині групи єврейського населення, головно раби, також вірили, що с п а с и т е ль (по-єврейськи м есія) приходив, був страче ний рабовласниками, але воскрес, піднявся на небо, незабаром зно ву повернеться на Зем лю судити рабовласників і колонізаторівримців. Треба сподіватися і чекати! К о л и ж з ’я в и в с я п р о п о в ід н и к (або п о -євр ей ськи п р о р о к ) н а ім ’я Є ш уа - н е я к и й с ь о б д е р т и й ю р о д и в и й , а г а р н и й т р и д ц я т и л іт н ій п а р у б о к — б а г а т о х то п о в ір и в : п р и й ш о в м е с ія ! Є ш уа ходив по селах і містах, проповідував: людина не може бути ра бом людини, лиш е рабом Божим; нація не може бути рабом іншої нації, лиш е Божою рабою. Хоч проповідник Єшуа не давав конкретної відповіді, я к м ож на звільнитися від рабства і колонізаторства, але й такі загальні проповіді були до душ і багатьом знедоленим. Рабовласн икам -єврейц ям подобалася проповідь Єш уа, щ о н а род не може бути колонізований ін ш и м народом. Вони раді були позбутися Риму-колонізатора, але при цьому воліли сам і панува ти над своїм народом. Тому їм не подобалася проповідь, що лю дина не м ож е бути рабом інш ої лю дини, лиш е рабом Бож им . Рабовласники не могли не мати рабів, я к і працюють безоплатно. П рац ю вати самим, їхнім дітям та внукам? До цього незвичні, вони просили Єшуа не проповідувати цю частину свого вчення. Єш уа не хотів зм іню вати своїх поглядів. Тому рабовласники мали його за свого ворога, страшнішого, н іж були тоді д ля них римці-колонізатори. Коли ж Єшуа зібрав ще й 12 учнів-послідовників (а п о ст о лів, я к назвали їх по-своєму еллінці), навчив їх, і вони стали проповідувати по П алестині, то рабовласники-єврейці побачили у цьому велику загрозу. У віці 33-х років єврейці ру кам и рим лян Єш уа стратили розіп’я л и на хресті. У таки й спосіб тоді карали найбільш их зло чинців. А ле раби вірили, що він воскрес, вознісся на небо і швидко буде його друге приш естя, він відмінить рабовласництво. Його ідеї продовж ували проповідувати послідовники.

Українська нація

150

Складніш е було з життєписом Єшуа. Людність повірила в не порочне зачаття його матері М арії велінням Бога, тому вваж али його сином бога Єгови-Саваота. У нього були ще два брати Я ків і Юда та сестри. Я ків спочатку називав брата Єшуа юродивим, але згодом став ревним єш уаїстом, виступав з проповідями, залиш и лося написане ним послання під назвою “Лист Я кова” (друкуєть ся в “Д іях апостолів”). Так з ’явл ял ася в Палестині нова віра єш у а їзм . (Існує версія, що, народивш ись в Галілеї, багато років свого ж и т т я Є ш уа ж и в в Індії. П опав туди погоничем з караваном куп ців-єврей ців. А ле покинув кар аван і піш ов до буддійського монастиря. Там опанував науки, йогу, медицину, мав дар екстра сенса. Міг залиш итися буддійським свящ еником при храм і села чи міста. Буддизм того часу був антирабським і демократичним. А ле освічений Єш уа виріш ив повернутися на батьківщ ину, пере дати рідному народові це антирабське і демократичне вчення.)

Християнство Еллінець Л ука з Антиохії, лікар у таборі леґіону в місті Кесарія, що у Палестині, був знайомий з єшуаїстом апостолом Пав лом. Від нього дізнався про вчення Єшуа. У листі своєму прияте леві в Елладі, освіченому антиримцеві Теофілові, Л ук а детально описав ідеї Єш уа. Теофілові дуж е сподобалися ці антиколонізаторські ідеї. С прийняв він і антирабовласницькі погляди Єшуа. Теофіл назвав лист Є ва нгелієм , щ о по-давньоеллінському означа ло “р а д існа зв іс т к а ”. (Цікаво, що свящ енну книгу віри маздаїзму легендарний Заратустра назвав “А веста” , що в перекладі “Добра вістка”. Сама ж “Авеста” - ніби сестра індійської “Веди”, принесе ної в Індію арійцям и-праукраїнцям и.) Л ист Л ук и Теофіл і його учні переписували і розповсю дж ували м іж своїми прихильникам и, підбадьоруюючи еллінців-антирим ців: н ац ія не мож е бути рабою інш ої нації (римської), тільки Божою! Це мало піднімати і підтри мувати антиколонізаторський дух еллінців проти Риму. Ідея була прийнята і ш видко пош ирю валася Елладою. Євангеліє перепису вали і пош ирю вали. К ож ен переписувач, природно, доповнював його новими подробицями, мітам и і легендами за своїм уподобан ням. Еллінці зам інили єврейське ім ’я Єшуа на еллінське Ісус та додали Христос (у перекладі з еллінського СНгізііз - помазанець). Тому християнство в точному україн ськом у перекладі - пом азаництво. Несподівано д ля себе лікар Л ука став перш им євангелістом, а Л у к а і Теофіл стали теоретичними основополож никами нової віри християнства (я к євреєць К арл М аркс став теоретичним осново п о л о ж н и к о м ком у н ізм у ).

Українська нація в часи античного рабовласництва

151

Євангелій стало більш е сотні. Згодом церква канонізувала (ос вятила) чотири з них: Євангеліє елл ін ц я Л уки (лист 60-го року) та написані єв р еи ц ям и три Євангелії - М арка, М атвія (60-64 рр.) та Івана (8 5 -9 0 рр). Я к бачимо, Євангелії про ж и ття і діяльність Єшуа-Ісуса записані не при його ж итті, а через 6 0 -9 0 років після смерті з розповідей апостолів та очевидців. Ч и пряма мова Ісуса в Євангеліях достовірна? Ч и правильно ми розуміємо Євангілії, що дійш ли до нас за дві тисячі років? Християнство - сплав мітраїзму з єш уаїзмом, бо чимало його догм запозичено з мітраїзму. Р ан н є хри сти ян ство м ало дві течії: євр ей ськ у (єш уаїзм ) та еллінську (християнство). Р анн ій єш уаїзм маловідомий, бо ц я віра була у П алестині підпільною, вірую чих переслідували і карали. А постоли нам агалися пош ирити її по всій Р им ській імперії, де прож ивали єврейські купці та ремісники, особливо в столиці Римі. У Рим і не було наземних цвинтарів. Померлих ховали у викопа них підземних печерах-коридорах, або катакомбах. У їхніх стінах копали ніш і д ля домовин покійників. П ерш і єврейці-єш уаїсти і еллінц і-х р и сти ян и підпільно збиралися в катаком бах. Там вони мали місця-“храм и” д ля проповідей і молитв. Імператорська вла да юпітерської віри переслідувала і єш уаїстів, і християн. Їх вияв л яли і страчували. Єврейських купців і ремісників, я к особливо аґресивних і непокірних єш уаїстів, поголовно виселили з Риму. У свою чергу еллінці вели самостійну (еллінську) християнсь ку проповідь. Ц я течія зміцню валася і вдосконавлювалася. У ній бачили можливість вийти не так з рабства, я к з колонізаторства. А ле антирабство все ж мусило бути на перш ому місці, інакш е християнство не мало б пош ирення серед рабів. З ІІ століття н. е. е л л ін с ь к е х р и сти я н ств о щ е б іль ш е вд о ск о н ал и л о ся. З ’я в и л а с я ієрар х ія чинів: ієреї-свящ еники і єпископи-наглядачі. Раннє х ри стиянство не мало назви свого бога - просто Бог, Всевишній, Вла дика Неба тощо. Основними свящ енним и писанням и християнської віри, я к вже мовилося, були чотири Євангелії. У кінці ІѴ століття н. е. єврейсь ком у лобі на певних ум овах вдалося ум овити папу рим ського вклю чити історію єврейської нації - Біблію - до свящ енних книг християнства, хоча власне Біблія не м ала до християнства най меншого стосунку. Поступово до Біблії приєднали чотири канонізувані Євангелія, звели в одну книгу, назвали Старим і Новим Заповітом. З цього часу бог християн отримав єврейську назву Єгова-Саваот. Єврейці торж ествували, що їхню Біблію вваж аю ть святою, на ній присягаю ть. Зате вони втратили можливість бути богообраними Єгови-Саваота, бо ними стали всі, хто вваж али себе християнам и.

152

Українська нація

Поступово єш уаїзм втратив свої позиції, від нього відмовилися я к від неперспективного. Апостоли Петро, Павло та інш і спочатку були затятим и єш уаїстами, не були християнами, їх зробили хри сти ян ам и згодом. Водночас вірні ю даїзм у відм овилися вваж ати Ісуса Х риста сином бога Єгови-Саваота і вводити до своєї віри юдаїзм. Т ак і понині. *** П оява на величезних просторах наш ого сусіда Риму-колонізатора двох нових дуж е впливових вір м ітраїзм у і християнства (єш уаїзм мав локальне значення виклю чно серед єврейців), їхня запекла, почасти кривава боротьба зі старими вірами - зевсизмом і юпітерством - не могли бути байдужими наш ій нації. Д ля захи сту від новомодних чуж инецьких вір і богів держ авна влада орга н ізовувала урочистіш і свята і сл авлен н я національного єдиного Господа Д аж бога. Введено нове до П Р А В : 1. Пізнавай, віруй і люби лиш е рідного та єдиного Госпо да Д аж бога. 2. Ж и ви чітко за Трисуттям рідного Господа Дажбога. 3. Ж и ви д ля добра свого і родини своєї, добра українсь кої землі й людності. 4 . Ш ануй духовність Д аж бож у, щ иро святкуй свята Дажбожі. Ш ануй предків своїх. 5 . Будь сильним тілом і духом, чесним і правдивим пе ред Дажбогом і українським народом, не зневірю йся ніколи, вір у власні сили і сили народу твого. 6 . Борони ж и т т я своє та м айно своє і родини, землю у країн ську свою і людність українську. 7 . Люби щиро і виховуй дітей та внуків своїх у дусі Дажбожої віри і П РА В ж и ття Дажбожих. 8 . Н а чуж ин і думай про свого рідного єдиного Господа Дажбога, землю і людність свою, працюй для себе і для них. 9. Н енавидь ворогів землі й людності української, про тидій їм. Н іколи не зрадж уй рідної землі та своєї нації. 10. Ч уж и нецьких богів не допускай до серця і розуму свого. Ж оден народ не може бути рабом чужинецького бога.

РОЗДІЛ 12 ж иття У К Р А ЇН С ЬК О Ї Н А Ц ІЇ у І І ст. н. е.

101—200 рр. н. е. 9101—9200 рр. н. у. л.

Д р у г е с т о л іт т я б у л о д у ж е в а ж к и м д л я н а ц ії, д л я 'її д е р ж а в и В е л и к а У к р а їн а . Ч е р г о в і в ій н и з Р и м о м . Н а ц ія в и с т о я л а .

Посадники-князі держави Велика Україна П очаток століття 20-40-і роки 50-60-і роки 70-90-і роки К інець століття

Добромир І В еликоукраїнський А рійслав ІІІ В еликоукраїнський М удромисл І В еликоукраїнський Богум ил І В еликоукраїнський Золотоуст І В еликоукраїнський

Н ац ія прагнула розвивати власну економіку: виробляти земле робсько-тваринницьку і ремісничу продукцію; вести внутріш ню і зовніш ню торгівлю ; удосконалю вати культурні надбання; берегти свою прадідівську віру - Д аж бож изм . П ереш кодж ав цьому Римк о л о н іза то р . У ж е на початку століття відновилися спроби колонізувати Ве л и к у У країну. В аж ко було зрозум іти ри м ськи х імператорів: їм вигідна торгівля зерном чи війна без вигоди? Це просто імперські амбіції чи мізантропство всіх, без вин ятку, імператорів? Траянус (9 8 -1 1 7 рр.), перш ий ім ператор-провінціал з Іспанії, був дуж е войовничий. Він особисто водив леґіон и . П ри ньому придуш ено повстання південнослов’я н ц ів у Д ак ії (1 0 1 -1 0 6 рр.), завойовано, хоч ненадовго, Аравію, Сирію, Вірменію, а Іран-П арф ія сам а в и зн ала зал еж н ість без війн и. У Д ак ії південнослов’я н ц і дакці, гетці та мезці боронилися хоробро, втратили більше полови ни населення. П ісля цієї війни мезці більше в історії не згадують ся. Д акію заселили тисячам и колоністів леґіонців-ветеранів, відби раю чи землю у місцевого населення. Н ащ адкам и цих рим ських

154

Українська нація

колоністів нині є молдовці й румунці. Внаслідок цього заселення частина південнослов’янської і української території на лівобереж жі нижнього Дунаю поступово стала румунською і молдовською. У 107 р. чотири леґіони та допоміжні військові сили широким фронтом від Дунаю наступали на наш у землю. Щ оправда, мали наказ не знищ увати села, не руйнувати землеробство. Ч и можливо це під час війни? Н аш і вої знову уни кали головної битви, продовжували випро бувану такти ку народної війни, воювали в тилу загарбника. Л еґі они мали втрати і не мали успіху. За літо дійш ли до місцевості, де Прут і Дністер найбільш е зближую ться до устя Збруча, стали та борами. Д алі не просувалися, бо зустріли сильни й опір військ дулібців (по-ниніш ньому галичанців), котрим на допомогу прибу л и полки аруситців (подолянців) і дерев’ян ц ів (волинців-полісців) та ополченці з лісового багатодерж ав’я. Н а лівому березі Дністра леґіонці бачили полки воїв-аруситців. Вони м али намір не давати леґіонцям переправлятися на лівий берег Дністра, на Поділля. Л еґіонці звично будували земляні вали, а перед ними рови для води (сліди мож на бачити й нині). Там і залиш илися зимувати. Д оставляти їм воєнне спорядж ення і продукти Дністром чи Пру том було дуже складно. У їхньому тилу діяли народні месники. З а зиму ці чотири леґіони були розгромлені наш ими воями і холо дом-голодом. До Білграда не повернувся м айж е ніхто. Наступного десятиліття леґіони наступали м іж Бугом і Славу тичем лівим берегом річ ки Степнівки (по-колонізаторськи Інгул). Д ійш ли до верхів’їв Степнівки. Н аш і війська очолювали особисто П осадник-князь Великої У країни А рійслав Ш В еликоукраїнський та воїводець Володислав. Масованим нічним нападом на всі табо ри леґіонів наш і вої завдали їм великих втрат. П ісля цього у дводенній битві перемогли леґіонців. Н аш і билися дуже завзято і хоробро, навіть поранені, леж ачі продовжували битися, бо боронили рідну землю. Взято чимало полонених, військове майно. Полонених обмінювали на своїх або повертали рим цям за викуп. П ісля цієї великої битви П осадника-князя А рійслава нази вали Громилеґіон. Рим ські історики скупо записували: у І та ІІ століттях полко водці (тут - за алфавітним, не хронологічним порядком) Гален, Галіон, Д іонтеніян, Друз, М аксим іян та інш і безуспішно воювали Велику У країну (Велику Скитію, В елику Антію), втративш и бага то леґіонів. Рим ські історики своїх полководців називали, а на ш их “забували” . Не знаємо наш их звитяж ців, крім названих вище, що про них римці “не забули”. Таким и війнами колонізатори не лиш е завдавали великої ш коди наш ій нації, а й підривали мо гутність своєї імперії.

Українська нація в часи античного рабовласництва

155

П ісля невдалих завоювань леґіони насипали високі земляні вали з ровами для води по території Західної Поморини для оборони. Ці вали історики назвали “траянові” . Інш і історики називають “андріянові”, бо наступник Траяна імператор А ндріян (117-138 рр.) при пинив завою вання. Він більш е дбав про оборону і придуш ення повстань у колонізованих землях, будував на кордонах укріплення. З цією метою особисто об’їж дж ав деякі провінції. У країнські полки підійш ли до лінії оборонних валів. Зупинилися там у своїх окопах приблизно по лінії сучасних Т ирасполя-Р оздільної-Х ерсона, щоб захистити рідну землю, не допустити колонізатора. У перш ій половині століття степова Правобережна Україна від Верховини до Славутича була зруйнована війною. Знову треба було відбудовувати села і міста, відновлювати сплюндровані ниви, пого л ів ’я тварин, ремесло, торгівлю. За кількадесятилітні, з перервами, війни при П осадниках-князях Добромирі І Великоукраїнськом у та А рійславі ІІІ Великоукраїнському наш а держ ава В елика У країна не стала колонією Риму. Синьо-жовті національні прапори і герб Трисуття, або Троян, не впали до ніг леґіонів. Н аш а держ ава Велика У країна у ті часи була чи не єдиною, що її брався, але не зміг колонізувати Рим. С кількох м атеріальних і лю дських втрат це вартувало? Хто ці втрати обчислить? Ц ей подвиг ще належно не оцінений. Цю зви тягу нація ще має осмислити. Не треба забувати і про кліматич ний чинник, що значною мірою нам допомагав: південні народи не могли витримувати наш их холодних зим. Тому римці-колонізатори зосереджувалися на півдні, де немає таких холодних зим. У зим ку леґіони на нас не нападали. Імператора А нтонія П ія (1 3 8 -1 6 1 рр.) рим ці називали м иро творцем, а імператора М арка А врелія (161-180 рр.) - освіченим правителем. П равління цієї династії А нтоніїв - це “золоте сто ліття” , м ирний розквіт імперії. А ле не б аж ання імператорів, а не завидний стан леґіонів і регулярн і повстання на колонізованих територіях зм уш ували їх бути таким и. Під кінець століття з ’я в и ли ся ознаки економічної та соціально-політичної кри зи в Рим ській імперії, бо не стало надходжень від нових колоній. Н аш і Посадники-князі Мудромисл І, Богумил І та Золотоуст І (по-римськи Христостомус) В еликоукраїнські під час мирної паузи відбудовували зруйноване війнами, розвивали економіку та добробут нації, її куль туру. Відновлювалася торгівля з купцям и-рим цям и, що було ба ж ан и м д л я оздоровлення економ іки. Тим часом християнство, я к антирабовласницька і антиколонізаторська віра, блискавично пош ирю валося Римською імперією , що свідчило про ріш учість рабів і плебеїв, про наближ ення кризи рабовласництва. Ні тортури, ні розп’яття, ні масові вбивства вла

Українська нація

156

дою віруючих не могли його зупинити. Хоча ц я віра і не давала відповіді, я к усунути рабовласництво (про колонізаторство гово рилося менше), а ієреї та єпископи не закли кали до повстань, не очолю вали їх. Л иш е проповідували терпіння: буде друге приш ес т я Ісуса Христа, воскреснуть померлі, Він буде судити ж и ви х і мертвих. Віруючі вірили, що прийде Христос і судитиме рабовлас ників, а рабство відмінить. Ч астина єпископів писала імперато рам “апології”, що в них прославляла імператорів, запевняла, що християнство і християни надійні та покірні піддані. Н айбільш неприм иренним и антирим ським и християнам и були еллінці, вважаючи себе найелітнішою нацією античного світу, а римців лиш е грубими узурпаторами, котрі відібрали все найцінніш е з ци вілізації Еллади, побудувавши на цьому свій добробут і славу. П осадн ик-князь В еликої У країни Золотоуст І В еликоукраїнсь ки й, Рада старійш ин, П осадники Волостей були дуж е занепокоєні пош иренням християнства. Розуміли, щ о нова віра може принес ти велику духовну руїну нації, не менш руйнівну, ніж матеріальні збитки від воєн. Може перерватися духовне ж и ття нації, відбути ся духовний занепад, забуття різних звичаїв і традицій. П ри вве денні нової чуж инецької віри нове духовне відродж ення тривати ме століття, а то й довше. Тому закликали боротися з чужинецькою вірою. Н ац ія не може бути рабою чужинецького бога. РИМСЬКІ ІСТОРИКИ ПРО ЗАХІДНИХ СЛОВ'ЯНЦІВ Н а зміну еллінським історикам на світову арену вийш ли римсь кі. Щ о цікавого можемо довідатися від них? Від 12 року до н. е. по 5 рік н. е. Рим колонізував частину Германії (я к назвали територію, заселену герм анським и племена ми) аж до лівого берега Рейну. Щ о ж було далі на сході за Рей ном? Хто там ж и в? Ось тут і отримуємо від римців перші відомості про західних слов’янців. Рим ські історики там не бували, а писа ли з розповідей своїх полководців чи купців. Тому їхні відомості не зовсім достовірні. Західнослов’ян ц ів рим ці називали по-різно му: венедці (Венедія у них - Балтика), сколотці, стлаванці (назва слованці - найближ ча до слов’янці). Мабуть, назву слов’ян ц і ви м овляти і писати не могли. Ц е загальноколонізаторська “хворо ба” - перекручувати всі назви. Щ е у ІІІ тисячолітті до н. е., припускають дослідники, східнослов ’я н ц і п олякц і українського походж ення часто перепливали ріку Одру й освоювали лісові простори м іж Одрою і Лабою-Ельбою. А з півдня по річці Лабі-Ельбі відбувалося просування слов’ян ц ів у ниж ню її течію. Так поза Східною Європою з ’явилися слов’янці. Їх названо за х ід н и м и . Вони не були міцно пов’язані зі східними слов’янцям и-п раукраїнц ям и економічно, тим паче політично. Але щ е менше були пов’язані з германською людністю на заході. Коли

ЗАХІДНІ СЛОВ’ЯНЦІ У І - III ст.

Українська нація в часи античного рабовласництва

157

ЗАХІДНІ СЛОВ’ЯНЦІ У VI - середина VII ст.

158 Українська нація

Українська нація в часи античного рабовласництва

159

східні слов’ян ц і перейменувалися українцям и, у західних ще довго зал и ш и л ася назва слов’янці. У І тисячолітті до н. е західнослов’я н ц і налагодили торгові зв’я зк и з українцям и. У них було подібне до українського еконо мічне й політичне ж и ття в зоні лісів, але трохи примітивніше. Це підтвердж ує археологія. Ж и ву чи далеко від античного рабовлас ницького світу Середземномор’я та У країн-м оря, західнослов’янці не брали участі в бурхливому ж итті античності. І про них антич ний світ м айж е не знав, не цікавився. Вони до історій античних рабовласницьких ім перій не потрапляли. Л иш е колонізувавш и Германію, рим ці дізналися, щ о в лісовій зоні на сході ж и вуть споріднені з україн цям и-”антам и” західнос лов’ян ц і. їх германці називаю ть венедцям и, а Б ал ти к у - Венедією. Рим ський учений Плініус Старший у І столітті н. е. записав зі слів полководця Агрипписуса, котрий довго служ ив у Германії, що за Германією на сході велика територія Східної Європи нази вається Великою Скитією (Великою Україною), а море, щ о його германці називаю ть Венедським, називається там С китським . Од нак ближ че до германців ж и вуть саме венедці (західнослов’янці), а не скитці-українці (східнословянці). Історик Публіус Тацитус у нарисі “Г ерм анія” (98 р.) описав венедців (західнослов’ян ц ів) і їхніх сусідів на сході скитців (українців). У географа Клавдіуса Птолемеюса (ІІ ст. н. е.), щ о систематизував написане до нього, вже є назва стлаванці, дуж е схож а до слов’янці. Територію Східної Європи він назвав Європейською С китією (Європейською У к р аї ною). Історики того часу писали, щ о стлаванська (західнослов’ янська) та скитська (українська) мови подібні, беруть початок з єдиної прадавньої мови. Ц е в а ж л и в і свідченн я. О днак тодіш ні римські історики не могли чи не м али потреби отримувати дос товірніш і відомості про західнослов’янців*. *Ц им и неточностями скористалися непереверш ені ф альсиф ікатори ук раїнської історії москвинські історики. їхньому лицемірном у лжеісторизмові немає аналогів у світі. Вони написали, що до І століття н. е. про слов'янців, як таких, взагалі немає історичних відомостей. І це пиш уть ті, хто, “прима зую чись” до слов'ян, облудно називаю ть себе “також слов'янцям и” . Вважа ють, що відом ості про сл о в'ян ц ів подали римські історики, котрі вперше “відкрили” слов'янців (не західнослов'янців, зверніть увагу!) у лісах півден ніше Балтики. Відтоді слов'янці могли розселитися у лісост епи і степи Східної Європи. Подають це переселення як таке, що слов'янці “вийшли з лісу” . А це означає, пиш уть ф ал ьсиф ікатори, що до ІІ століття н. е. слов'янці (назву “українці” принципово не визнають!) на цій своїй (лісостеповій та степовій) землі не жили, лише почали її заселяти. Справді треба бути тюрками-ординцями за походженням і нині залиш атися ними без честі й совісті, щоб так безцеремонно чинити на очах усіх націй світу: усувати слов'янців-українців зі своєї землі і світової історії!

РОЗДІЛ 13 ж иття У К Р А ЇН С Ь К О Ї Н А Ц ІЇ у І І І ст. н. е.

201—300 рр. н. е. 9201—9300 рр. н. у. л. В а ж к е с т о л іт т я д л я н а ц ії: н о в е п о х о л о д а н н я т а п о с у х а ; с п а д в и р о б н и ц т в а з е м л е р о б с ь к о -т в а р и н н и ц ь к о ї п р о д у к ц ії. С к о р о ч е н н я т о р г ів л і ч е р е з р и м о -г е т с ь к і в ій н и . П е р іо д и ч н і н а п а д и п ів д е н н о с л о в ’я н ц ів г е т ц ів н а п ів д е н н і п о р т и В е л и к о ї У к р а їн и . К ін е ц ь 3 0 0 -л іт н ь о ї р и м с ь к о ї к о л о н із а ц ії н а ш и х п о р т ів .

Посадники-князі держави Велика Україна П очаток сто л іття 30-40-і роки 50-70-і роки 70-90-і роки К інець століття

Я росвіт І В еликоукраїнський Ведомисл І В еликоукраїнський Гостромисл І В еликоукраїнський Х ороброслав І В еликоукраїнський А рійсвіт І В еликоукраїнський

У середині століття виповню валося 300-ліття перебування на наш ій землі у портах У країн-моря і Сур’я-моря римських військ. Три століття періодичних воєн і стійкості нації, не оціненої досі історією. Рим , оточений немогутніми, але ворож ими держ авам и, через часті повстання колонізованих та чвари м іж полководцями за імператорство не міг уж е продовжувати успіш ну колонізацію. Це було на руку наш ій нації. П О С А Д Н И К У В А Н Н Я -К Н Я Ж ІН Н Я ЯРОСВІТА І ВЕЛИКОУКРАЇНСЬКОГО

(початок століття) П ри ньому держ ава Велика У країна змуш ена утримувати чис ленне військо, щоб при потребі відбивати леґіони колонізатора. Тривала відбудова сіл і міст, зруйнованих у минулому столітті у війні з рим цям и. Економіка розвивалася щ е непогано, але похоло дання і засуха повільно вели до економічного спаду. Це позначи лося і на м іж народній торгівлі, бо обсяги її зменш увалися.

Українська нація в часи античного рабовласництва

161

П О С А Д Н И К У В А Н Н Я -К Н Я Ж ІН Н Я ВЕДОМ ИСЛА І ВЕЛИ КОУКРАЇНСЬКОГО

(230—240-і р р ) Під час його правління у 238 р. почалося повстання південнослов’янців гетців і дакців проти Риму. Войовничі гетці зійш ли із західних схилів гір Верховини на свою землю Мезію. Здобули і пограбували місто Істропіль, леґіонців і колоністів-ветеранів заб рали в полон д л я обміну і на продаж . О селилися у П івнічній Тракії. Н амісник Мезії визнав їхню владу на захоплених терито ріях. У 251 р. гетці з дак ц ям и завою вали тракійський Пилиппопіль, розш ирили свою держ аву. Імператор Деціус заради слави особисто повів л еґіони проти повсталих. У ш аленій битві гетці розгромили леґіони, а імператор і його син полягли в битві. За таких умов новий імператор Галлус визнав “автономію” Гетії. У 254 р. гетці пограбували еллінську Тесалоніку і продовжували нападати на П івнічну Елладу. Ц і події у 250-х роках змусили Рим виводити леґіонців з наш их портів для війни з гетцями. З 258 р. гетці з д ак ц ям и почали морські походи на порти всього узбереж ж я У країн-м оря і паралізували морську торгівлю. Вони не були ні мореплавцями, ні кораблебудівниками. Захоплю вали військові чи торгові кораблі з командами і змуш ували обслу говувати свої піратські потреби. П ротягом д есятиріччя, за істо ричними даними, ними пограбовано чимало побережних міст і портів, а саме: Етес, Н ікею, Нікомедію, околиці Гераклеї, Синопа, Тасиса в Колхиді (нині Поті), Білграда, О леш ш я, Хорсслава та інш их. До оборони готувалися наш і порти Корсслав, Д інград, Сур’яград. Істо рики свідчать, що у спілці з гетцями та дакцям и діял и пірати Л азіки-К олхиди та інш і. Сили гетців і дакців історики оцінювали від 100 тисяч до 320 тисяч воїв. Р им ціле десятиліття не міг справитися з ними. П О С А Д Н И К У В А Н Н Я -К Н Я Ж ІН Н Я ГОСТРОМ ИСЛА І ВЕЛИ КО У КРА ЇН СЬКОГО

(250—270-і р р ) У 250-х роках Рим завершив виведення леґіонців з наш их пор тів Україн-моря і Сур’я-м оря. Зробити це його змусили гетці й дакці. Три століття колонізатор мордував наш у націю. І ось настав цьому кінець. С крізь по наш ій землі відбувалися всеукраїнські святкування з нагоди закін чен н я рим ського панування. Д яку вал и Всевиш ньому Д ажбогові за те, щ о зм інив гнів на милість. Н а знак подяки введено ще один символ Дажбога - зо-

Українська нація

162

лотисте коло

(або півколо

із золотистими променя-

ми-хвилям и. Д ва з половиною тисячоліття синьо-жовті кольори і Трисуття були держ авним и символами. Тепер д ля побутового ви користання придумали новий р е л іг ій н и й Д аж бож ий, недерж авний символ. Його почали малю вати над входом до Святинь та всіх хат і будинків. І в наш і дні ці символи можна ще зустріти нама льованими над входом до сільських хат у лісостеповій північносхідній частині У країни та колонізованій україн ській землі сучас ної території Росії, де ж ивуть українці чи омосковлені їхні нащ адки. Лю ди не можуть пояснити їхнього походження та значення і ка ж уть, що так прийнято від діда-прадіда. У 269 р. декілька леґіонів Риму-колонізатора на чолі з імпера тором Клавдіусом ІІ при місті Наїс у Верхній Мезії розгромили основне військо Гетії. М айж е одночасно при берегах Еллади розг ромлено гетський флот. Гетці, на дум ку д еяких дослідників, втра тили 100-тисячне військо. Л еґіони витіснили гетців на українсь к и й л ів и й берег н и ж н ьо го Д унаю . Ч асти н а їх осел и л ася м іж україн ським и селами, більш ість повернулася до Трансильванії та в П івденну Верховину. П осадн ик-князь Гостромисл І В еликоук раїнський не виганяв недобитих рим цям и гетців з наш ої землі, бо це означало б, щ о треба допомагати Римові знищ увати південносло в ’ян ську людність* і тим самим посилю вали його.

У VI столітті германський придворний історик Иордан у праці “ Про по ходження і діяння 'о тц ів” зробить слов'ян гетців германцями, назве їх 'о т цями і заявить, що ці 'отці нібито в ІІІ ст. н. е. мали на території наш ої Західної П оморини свої держ ави В ест'о тію і О ст'о тію . Впише відому загальногерманську легенду про короля Германариха. Для чого ж у ѴІ столітті потрібна була ця легенда? Річ у тім, що після розпаду Римської імперії германці багато століть намагалися зайняти її місце, як колонізатора, в С ередзем ном ор'ї та Європі. Вони навіть назвали свою імперію Свящ енною Римською. Вони розуміли, що колишню житницю Риму Єгипет їм не колонізувати, а от Україну можна спробувати. Для цього і ство рено легенду про 'отців, а разом з нею отримано “ правову” підставу для колонізації української землі. Але цього, на щастя, не сталося. Відтак ніяких 'отців-германців на території України не було. Та багато істориків, зацікавле них колонізаторів (найперше московських), цю легенду прийняли і використо вують як історичну подію. Насправді ж це історична фальсифікація.

Українська нація в часи античного рабовласництва

163

П О С А Д Н И К У В А Н Н Я -К Н Я Ж ІН Н Я Х О РО БРО СЛА ВА І ВЕЛИ КО УКРА ЇН СЬКОГО

(270—290-і р р ) П ісля закінчення війни з гетцями Рим не повернув леґіони у наш і порти. О ж ивала торгівля У країнської купецької спілки, але вже без нагляду леґіонців. Подолавши римські трьохсотлітні впливи, наш і порти знову українізувалися. Купці-римці перейш ли на вільну торгівлю з нами і були основ ними торговими партнерами. Відновлювали торгівлю з нами еллінці, числен ні м ал о азій ц і, вірм енці, с ар и ц и н ц і (так ри м ц і н ази вали арабців). У країнські та рим ські купці доставляли зерно та інш і товари до портів колонізованої Римом Малої А зії, але трохи мен ше, н іж раніш е, бо гірш і клім атичні умови не дозволяли виробля ти багато зерна. Серед рим ських і еллінських купців пош ирю валося християн ство. Вони переобладнували зевські і юпітерські храми на христи янські. Ц е насторожувало наш у націю щодо небаж аних впливів аґресивної, я к і будь-якої нової, віри. П осадник-князь Хороброслав І В еликоукраїнський керував відбу довою зруйнованих гетцям и територій. Постійно їздив по портах, стежив за їх відновленням і за торгівлею. П О С А Д Н И К У В А Н Н Я -К Н Я Ж ІН Н Я А РІЙ С В ІТ А І ВЕЛИКОУРАЇНСЬКОГО

(кінець століття) П ри ньому В елика У країна не зн ал а війн і руйнувань. Усі зусилля свого правління А рійсвіт І В еликоукраїнський зосередив на піднесенні економіки, а це позначилося на зростанні добробуту і культури громадян. Основи еко н о м іки були предковічним и : зем леробство-тваринництво, ремесло і торгівля. Холодніш ий та сухіш ий клім ат вима гав нових прийомів обробітку ґрунту. Саме в цей час, за археоло гічним и даним и, з ’яви л и ся на передній частині плугів ножі-чересла д ля розрізання ґрунту, бо ґрунт легш е розорю вався арієм-плугом із залізним наконечником. Рем існики виробляли більш е залізних кіс, серпів, мотик-лопат, застосовували ж орна (вони продуктивніш і за зернотертки), будували м лини на річках. Історики-чуж инці писали про велику кількість земних “плодів” в українців: пш ениці, ячменю , проса, гречки, бобових і багато худо би. У цьому столітті розводили більш е великої рогатої худоби і коней, свиней, менш е дрібної. Ц е відповідало присільському пасо ви щ н о м у тв а р и н н и ц тв у . Х о л о дн іш і зи м и зм у си л и заго то вл яти більш е кормів (це підтверджую ть археологи, бо знайш ли велику

164

Українська нація

кількість кіс), тримати худобу в прим іщ еннях і годувати її. Ремес ло збільш увало виробництво зал іза, різном анітного керам ічного посуду, щ о його виробляли на гончарному крузі і випалю вали. В иготовляли посуд ви ш укан и х форм д л я всіх видів побутового вж и тк у . Гончарна м айстерня виробляла щ одня 3 0 -8 0 посудин, постачала ним и округу. А рхеологи відкрили більше 40 таких не малих майстерень. Рівень виробництва і митецького оформлення посуду відрізнявся по реґіонах. Скрізь по Україні ш ироко розвивалися прядіння і ткацтво, об робка ш кір і хутра, дерева і каменю, виробництво меблів. Виготов лення возів, саней, човнів, збруї для транспорту та багато інш их речей широкого вж итку носило ремісничий і домаш ній характер. У містах було по кілька ковалів, слюсарів, столярів і теслярів, кравців; по селах також не менше одного, а то й кілька. У багатьох реґіонах У країни археологи знайш ли унікальні ювелірні вироби місцевих рем ісників. У досконавлю валося будівництво ж и тла. Ідеологія н ац ії надалі базувалася на вірі в єдиного Господа Дажбога. В елику роль відігравали письмена Д аж бож і, літописна, астрономічна, худож ня література багатьох ж ан рів, театр, театрвертеп, пісні, танці та музика. Н ац ія м ала свідомий і сильний національний дух: любов до своєї сім ’ї та роду, до рідної землі й нації-людності, віри в неза л еж н у д ерж авність. А все це становить святе почуття лю дини кож ної нації - щ ирий націоналізм.

РОЗДІЛ 14 ж иття У К Р А ЇН С ЬК О Ї Н А Ц ІЇ у IV ст. н. е.

301—400 рр. н. е. 9301—9400 рр. н. у. л. П іс л я в ід х о д у р и м с ь к и х к о л о н із а т о р ів з н а ш и х п о р т ів р о з п о ч а л о с я п ід н е с е н н я е к о н о м ік и , к у л ь т у р и і д о б р о б у ту г р о м а д я н В е л и к о ї У к р а їн и т а б а г а т о д е р ж а в ’я л іс о в о ї зо н и . М и р н е і ц и в іл із о в а н е ж и т т я п е р е р в а л а н а в а л а п о - з в ір я ч о м у д и к и х а з ій с ь к и х о р д г у н ц ів .

Посадники-князі держави Велика Україна П очаток століття 2 0 -4 0 -і роки 4 0 -6 0 -і роки 6 0 -9 5 -і роки К інець століття

А рійсвіт І В еликоукраїнський Сур’яслав (Сурит) ІІІ Великоукраїнський Славомир (Славит) І Великоукраїнський Дажбожлюб (Бож) І Великоукраїнський С вятояр І В еликоукраїнський

У цьому столітті територія української нації складалася з дер ж ав и В елика У країн а (нації-сусіди н ази вали наш у держ аву порізному: С китія, А нтія, А ртанос, Р атана, А ратта, А рта, А ртанія, Оріяна, А ріяна; дехто нам агається нині зам іни ти однією з цих чуж инецьких назв рідну назву Україна) в ст епу и лісост епу та восьми держав-племен у лісовій зоні. Визначальну роль у В еликій Україні відігравала Волость Арія, або А ріяна, - Волость арійців. Вона мала найбільшу територію: від лівого берега Славутича на заході до Ярун-ріки на сході, від басейну Сули на півночі до Хвалено-моря, Сур’я-м оря та Україн-моря на п івдні. Б у л а заселен а у к р а їн ц я м и -а р ій ц я м и , н ай ч и сл ен н іш а за кількістю населення і найсильніш а економічно. Економічний спад минулого торкнувся століття цієї Волості мало. Вона м ала міцні економічні зв’я зк и з азійцями-кочовиками. Н а її території знахо дилася столиця Великої У країни Арійград на річці Арій (нині Орель). Степове південно-східне м ісцезнаходження Волості Арії на кор доні з Азією мало в ті часи той великий недолік, що Волость става ла першою жертвою при навалі азійських кочовиків. Мусили завж ди бути на чатах, мати добру розвідку, прикордонників і військо. Перше десятиліття цього століття держ ава Велика У країна не знала війн, мирно розвивала свою економіку д ля розвитку культу ри і поліпш ення добробуту нації.

Українська нація

166

П О С А Д Н И К У В А Н Н Я -К Н Я Ж ІН Н Я С У Р ’ЯСЛА ВА ІІІ ВЕЛИ КО УКРА ЇН СЬКОГО

(320—340-і рр.) П о с а д н и к у в а н н я -к н яж ін н я С ур’я с л ав а ІІІ В еликоукраїнського не відрізнялося від посадникування попередника - виконувалися ті ж самі завдання. Нововведення у землеробстві (ніж-чересло для ар ія -п л у га, т р и п іл л я ) д о зво л ял и зб іл ьш увати виробництво про дукції, щ о поліпш увало добробут нації. Зростав обсяг торгівлі зер ном та інш им и товарами з сусідом Римом. Р им ський імператор Ф лавіус Валеріус Константинус - Констан тин І у невеличкому порту Візантій на високому і недоступному європ ей ськом у березі п р отоки Босфор побудував нову столицю Римської імперії, назвав її на свою честь Константинопіль. У 330 р. переніс сюди столицю з Риму (не любив над собою влади старого і немодного римського сенату, утворив новий сенат, відтак Рим став ф ормальною столицею ). Імператор перед смертю визнав христи янську віру і сам прийняв християнство у формі аріянства (одна з тодіш ніх течій християнства). Він дуж е підтримував та зміцню вав рабовласництво, щ о вж е відживало. П осадникові-князеві Сур’яславові Ш Великоукраїнському та воїводцеві Ведиполкові доводилося пильно стеж ити за імператоруванням Константина І, котрий правив самодержавно, воював, зміцню вав імперію за допомогою одержавленого християнства. Несподіване введення поширеного по всій імперії невизнаного християнства в ран ґ державної релігії мало, за задумом, зм іцню вати ідеологічну єдність колоній з метрополією. Чисельна і розкидана, різномовна і різнорелігійна, різновидна за культурним и та ідейними традиціями імперія була слабо об’єднана, перш за все, економічними чинника ми. Колонізаторство зм іцню валося переваж но грубою військовою силою - більше, ніж економікою чи ідеологією, в тому числі вірою. С толиця ім перії К онстантинопіль (згодом московські історики назвуть його вигаданою назвою Ц арьґрад), розташ ована недалеко від України, була небезпечнішою для нашої нації, ніж далекий Рим. П О С А Д Н И К У В А Н Н Я -К Н Я Ж ІН Н Я СЛАВОМ ИРА І ВЕЛИКОУКРАЇНСЬКОГО

(340—360-і рр.) П о с а д н и к у в а н н я -к н я ж ін н я С л аво м и р а І В ел и к о у к р аїн ськ о го було м ирним , славним і благодатним д ля нації. В економіці й соціальній сфері тривали позитивні тенденції, відбувалося нагро м адж ення суспільних благ. Заподіяні рим ським и колонізаторами та війнам и рани загоїлися. В досконалю валася військова справа, військо було боєздатним і готовим до захисту рідної зем лі, бо столиця рим ців К онстантинопіль була недалеко. Б ли зькість Кон стантинополя ож и вила торгівлю з рим ським и купцям и.

Українська нація в часи античного рабовласництва

167

П О С А Д Н И К У В А Н Н Я -К Н Я Ж ІН Н Я Д А Ж Б О Ж Л Ю Б А (БО Ж А ) І ВЕЛИКОУКРАЇНСЬКОГО

(360—395-і р р ) П ри ньому продовжувалося піднесення економіки й добробуту, культури нації. Здавалося, для нації настав, я к кажуть, золотий вік. О днак вин икла загроза наш естя з азійських степів Заярун н я по-звірячому диких кочових орд гунців (вони - з тюркської групи н арод ів). Історики записали, що в 370-х роках багаточисельна орда гунців вторглася на кочів’я іраномовних аланців, що кочували в степах від А рала до східного берега Х валено-моря. Гунці вчинили серед аланців страш енне спустош ення і винищ ення: заволоділи пасови щ ам и і стадами, більш ість аланців було вбито, з реш тки сформува ли орду-військо на чолі з гунськими беями і мурзами. Ц я звістка в и к л и к а л а вел и ку тривогу в правителів В еликої У країн и і Волостей, бо насторож ували звірства цих ж орстоких кочовиків. П о сад н и к-к н язь Б о ж В ел и к о у країн ськ и й і воїводець Боярслав готували військо до відсічі, зміцню вали оборонний вал і січі-фортеці вздовж Я рун-ріки, збільш ували кіл ькість воїв у січах. Такої тривоги нац ія щ е не знала. Історики не дають точної дати наш естя диких гунських орд на Східну Європу, Велику У країну. П иш уть, що це відбулося в 370-х роках; інш і - щ о спочатку гунці піш ли південним берегом Х ва лено-моря на Закавказзя, дійш ли а ж до міста Антиохії в Сирії, не знайш ли там придатних д ля кочування степів з багатотрав’ям і повернулися. З а неточними історичними даними, у 394 р. гунці напали на В елику Україну. КОЧОВІ ПО-ЗВІРЯЧОМ У Д И К І О РДИ ГУНЦІВ Племена гу н с ь к о ї (тюркської) людності були об’єднані в кочо ву тенгріянську імперію Гунію на чолі з к а х у н о м (к а га н о м ). Це об’єднання було досить аморфним. Кахун з х а н а м и , б ея м и і м ур за м и управляв самодержавно і деспотично. Гунські орди відомі з ІІ ст. до н. е. своїми нападами на китайців. Вже тоді вони нещадно грабували і вбивали китайську людність. Перед нападом гунці, я к описують ки тай ц і, зі звірячим ревом: “Кххун-хуннн! Кхху-хху-ххунн!” гасали по степу на конях, заохочу ючи себе до битви (тому китайці й назвали їх “кхуни”, або “хунн”; ця назва увійш ла в історію, а європейці називають їх гунами; ф ак тично ж це - т ю ркці). П ісля цього з бойовим закликом “Урргааашшш! Урга-аш! Урра-ааа!” (“Вперед! Вперед!”) люто кидалися у битву. І нині цей дикий ординський клич використовує армія на щ адків гунців - московських русськців-тюркців, татарців. Китайціземлероби змушені були будувати Великий мур для свого захисту.

168

Українська нація

Вигляд гунців у ті часи, я к описують, був дуже монголоїдним: товсті та невисокі на зріст, але міцної статури; округлі та широкі товсті дуж е темно-жовті обличчя; приплю снуті і вдавлені вглиб маленькі носики; скісні та маленькі, глибоко посаджені очі. В од них волосся рідке, ззаду заплетене в косу, тоненькі вуса донизу, ріденька цапина борідка; в інш их - ш ирока і довга борода. Таких в Європі не бачили. Коли ввірвалися до Європи, то перемагали в битвах навалою або просто залякували своїм виглядом - біси в лю дській подобі, гадали собі європейці. П ош ирилися чутки, що чорти вирвалися з пекла і настає кінець світу. Ж и л и в переносних ю ртах-нам етах. Д ев’я ть разів по дев’ять юрт (число 9 в них було священним) складали громаду на чолі з мурзою. Громада-”село” н ази валася юрт. 99 сіл-ю рт утворю вали бейлик (мале кочів’я) на чолі з беєм, чи баєм; кочів’я входили в улус (велике кочів’я) на чолі з ханом; правителем був хан ханів каган. Возів, я к іш кузці чи сарматці, не знали. Кінь - основа їхнього ж и ття у степу: споживали конину і коби ляче молоко; напій з кобилячого молока кумис був національним напоєм. У побуті все ж и ття на конях. Займалися лиш е натураль ним кочовим скотарством на підніж ном у корм і, м исливством і рибальством . Зем леробство в в аж ал о ся най більш им гріхом . Ско тарство без землеробства - це не повний цикл виробництва харчу вання, тому воно не могло повністю забезпечити гунців їжею. Сім’я була велика, Д ля її прохарчування треба було близько 50 коней на рік або відповідний еквівалент ослами, вівцями чи козами. Ремесло було розвинене слабо. Будівництва при кочовому ж итті не вели (крім тимчасових юрт), не мали письма, лиш е усну народну творчість. Вечорами збиралися біля вогнищ, танцювали та співали частівки під гру на дримбі чи дудці. Залиш ки цієї традиції і нині м ож н а побачити в п ар к ах М оскви-сараю , де нащ адки ординців русськці-тю ркці, татарці збираються на “п ’ятачки” і під гармошку танцюють та співають частівки, я к за кочових часів. Вірили в бога Тенгрі-хана (Неба-Володаря). Звідси і назва віри тенгріянство. Вірили, що бог сходить з неба і в образі людини сам прави ть ордам и або посилає х ан а ч и к аган а. Тому правителів обож ню вали, в в аж ал и їх богам и або богопосланим и, розвивали ку л ьт пр ави тел я. Земля-пасовищ е, куди б не прикочувала орда, вваж алася в л а с ністю хана чи кагана, тобто державною у ниніш ній термінології. Приватної власності на землю -пасовищ а пастухи-воїни не знали. Це споконвічні ординські кочові традиції та світогляд. Пастухивоїни були вільними, мали у приватній власності худобу, але не мали пасовищ. З а випас своєї скотини на хановому чи кагановому пасовищ і, щ о ним управляли беї і мурзи, пастухи змуш ені

Українська нація в часи античного рабовласництва

169

були б езо п ла т н о пасти і скотину хана, беїв, мурз - це був ранньокріп о сн и ц ьки й (ранньофеодальний) лад, принесений згодом гунцям и до Європи. Будучи безземельними, пастухи-воїни були підлеглим и прави телів. Історія не засвідчила антикріпосницьких повстань в ордах. Ц я традиція існує у нащ адків гунців і нині. Глибока підсвідомість, генетичний рівень, очевидно, не дозволяю ть правителям відваж и тися і передати землю у власність тим, хто її обробляє. У Росії, наприклад, при відміні феодалізму землю селянам не дали. Пре м ’єра Столипіна, що віддавав землю у приватну власність селянам, вбили. Чингіс-Лєнін у 1917 р. віддав землю селянам, а вже через рік насильно терором відбирав д ля колгоспів, комун, кооперативів, радгоспів тощо. В Союзі-колонізаторі приватної власності на зем лю та к о ж не було. І п ісл я розпаду Сою зу-колонізатора тюркотатарські правителі-”дем ократи” у Росії-орді та й в У країні землю селян ам віддаю ть важ ко. Ординська знать тисячоліттями вважала свій народ ст адом, що ним треба, я к отарою, безжалісно управляти, бити чи різати, не знаю чи сумління і гріха, бо тенгріянство про гріх не вчило. Тим більш е можна бити неординців. Гунці при договорах чи перемир’ї віроломні й зрадливі, а брехливі й чванливі взагалі понад міру. Вважали себе вищим народом серед усіх народів землі, наймудрішими і найвойовничішими, з правом панувати над інш ими народами. Це тю ркським колонізаторам було властиво і в усі часи, і нині. Знать навіювала пастухам, що кочовий спосіб ж иття, даний богом Тенгрі-ханом на вічно, найліпший, а землеробів нещадно висміювали. Ось та к а по-звірячому д ика азійська кочова орда навалилася на наш у землю і націю. ГУНСЬКА ОРДИНСЬКА НАВАЛА Н А ВЕЛИКУ УКРАЇНУ У правляв тоді Гунією каган Баламбей, Бич Небесний, я к нази вали його гунці. Він разом зі знаттю виріш ив завоювати степи У країни й П одунав’я з тепліш им клім атом і доброю травою та оголосити ці степи Священною Землею гунців, поселитися в них навічно. Стратегічна мета навали була не просто пограбувати, я к зазвичай чинили кочовики, а винищ ити всі міста і села та місцеве населення, перетворити територію на голий ст е п , необхідний їм для к о ч у в а н н я , тобто для їхнього укладу ж иття. П ерш і ватаги перейш ли Я рун-ріку, вислали наперед аланців брати укріплення. Вої боронили наш у землю, націю і добро в кро вопролитних і затяж них битвах. Здавалося, ордам не буде кінця. Р озгром лять ватагу, інш і з ’явл яю ться звідусіль: з боків, ззаду. В полон воїв українського війська гунці не брали. Орди просува лися далі, налітали на села й міста. Ш видко пош ирилися чутки про їхні звірства.

СТОЛІТНЯ

РУЇННА КОЛОНІЗАЦІЯ ДЕРЖАВИ ВЕЛИКА УКРАЇНА ДИКИМИ ОРДАМИ ГУНЦІВ У 390 - 490 рр.

Українська нація в часи античного рабовласництва

171

Оточивши і здобувши село чи місто, гунці наказували вцілілим м еш канцям виходити в поле і групуватися: окремо ю наки і чоло віки, окремо дівчата і ж ін ки, окремо старі й діти. Поранених при захисті села чи міста ю наків і чоловіків вбивали, реш ту відводили до свого табору. З них формували окремі загони смертників на чолі з ком андирам и-гунцям и. В подальш ому їх використовували д ля ш турм у та руйнування укріплень чи к а м ’яно-цегляних спо руд, що не горять, міст і сіл. Окремо підбирали ремісників, щоб вони виготовляли зброю, кінську збрую, взуття та одяг гунським пастухам-воїнам. Усіх старих і дітей вирізували. Д івчат і ж інок відразу публічно ґвалтували, після чого розпорю вали їм черева. Брати за друж ин було заборонено, за це карали смертю. Кожне село, місто грабували, після чого п а л и л и і р у й н у в а л и дощ ент у. По місяцю битв наш их воїв відтіснили на береги Булгара-Волги. Там більшість їх полягла. Частина відступила на рубіж Діну, куди підходили резерви. Вої б илися безстраш но до останнього подиху, бо знали, що їх все одно гунці вб’ють. Впала оборона і на Д іну. З Волостей прибували все нові й нові вої та ополченці. Н адіялися таки зупинити дику орду. І відступати не могли: поза ду була річка Арій, на ній Святиня нації - столиця Арійград. Це місто не було схоже на інш і столиці тодіш ніх держ ав чи ім перій: з п ал атам и правителів, вельм ож -аристократів і полко водців, з храм ам и і циркам и, іподромами й амфітеатрами, колона ми і статуями, пантеонами і мавзолеями, рем існичим и майстерня ми і ринкам и, купецьким и крам ницям и і складами тощо. А рійград знаходився на високому і ш ирокому, великому за пло щею горбі на річці Арій і мав немов би два яруси забудов. На верш ечку горба був чим алий майдан. Посередині нього - колона, розм альована син ьо-ж овтим и сим волам и та золотисти м и кругами-сонцями з пром еням и-хвилям и, із золотим Трисуттям на вер хові колони. Н а майдані довкола громадські будови, а на чільному м ісці - С вяти н я єдиного Господа Д аж бога. П оруч знаходилася палата П осадника-князя і його службовців виконавчої влади. Далі палата Віче - представників усіх Волостей держ ави. Ц ей верхній ярус, оточений муром з однією брамою, називався січ, або д и т и нець. У нижньому ярусі палати - уряд воїводців, ж итлові будинки П осадн ика-князя, воїводця, посадовців, воїв гарнізону. Ц я частина оточена ще вищ им муром з веж ами і двома брамами. Захищ али столицю з одного боку річка Арій, а з інш их боків - наповнений водою рів. В обох ярусах були глибокі криниці, водопровід і про ста кан алізац ія; в ниж ньом у ярусі - лазні. Столиця нагадувала ниніш ні лавру чи Ватикан. Н а протилежному березі річки А рій був невеликий градець Арієць з невеликим и торговими площ ам и, м айстерням и ремісників, к рам

172

Українська нація

ни цям и купців, С вятиням и і ш колам и. Ц ей градець забезпечував харчування та побутові потреби столиці. Він був обнесений муром, веж ам и з двома брамами, ровом з водою. Розвивати нове будів ництво всередині чи навколо градця суворо заборонялося - забу дови і кількість населення чітко обмеж увалися. Столиця А рійград - П раматір столиць держ ави У країна - була радш е центром держ авного управління і хвали єдиному Господу Дажбогові, н іж діловим економічним осердям. Цю роль викону вали центри Волостей та інш і ремісничі й торгові міста та порти В еликої У країни. Орди гунців перемогли наш их воїв на Дінці й восени піш ли на А р ій гр ад . Велика маса гунців напала на місто у день осіннього рівноден ня. Битва за столицю та околиці тривала місяць. Чарівна і леген дарна столиця-П рам атір не здавалася до останнього захисника. Більш е того, з Волостей надходили і надходили усе нові й нові полки, оточували ватаги гунців, билися з ними до останнього вої на. Навіть підлітки, ю нки і юнаки, ж ін ки і діди з усієї Арії зі зброєю - мечами і луками, косами, вилами, киям и - йш ли бити ординців, боронити столицю . А рійцям -степовикам не було куди ховатися від орд - ні лісів, ні гір. Тому йш ли вбити хоч одногодвох проклятих ординців, полягти смертю хоробрих, щоб не відда вати своє ж и ття даремно. Я к бджоли боронять матку, налітають, ж а л я т ь нападника, помирають, але не відступають, так українціарійці йш ли і йш ли боронити свою столицю Арійград. П ісля битви за столицю Великої У країни племені арійців не стало. Віддавши свої ж и ття за рідну землю, арійці зійш ли з історії нації. Слава їм! П ам ’ятай їх, націє. Поминай їх щоосені, в час рівнодення, не забувай. Н іколи не віддай пройнятої до глибин к р о в ’ю ар ій ц ів цієї степової зем лі колонізаторам . М ало історія знає таки х зв и тя ж н и х подвигів. Каган Баламбей, Бич Небесний, хотів глянути на руїни Арійграда. Він поїхав з почетом, але не доїхав - треба було долати більше кілометра по трупах арійців і кочовиків. Такого орда ще не бачила, хоч китайців вирізувала масово. Здригнувся цей людиноне нависник. Він ош аленів, побачивш и так багато мертвих гунців. Кричав на нойотів-знать, бив їх нагайкою, погрожував. Він, я к пи шуть, сказав, що так боронити рідну землю можуть лиш е ці земле роби ш айтани-українці. Їх необхідно винищ ити до останньої лю дини, бо й ця остання буде битися. Це висока оцінка. Але це й урок, я к треба боронити рідну землю свою, сім’ю свою і майно своє. П ри обороні столиці впали П осадник-князь Д ажбожлю б Великоураїнський, воїводець Боярслав, сотні тисяч воїв, ополченців і м ирних арійців-захисників. Н авіть рим ські історики записали про

Українська нація в часи античного рабовласництва

173

смерть к н я зя Великої У країни-А нтії Б ож а (Дажбожлюба І), його синів та 70 старійшин. Н а дивані (раді) каган Баламбей наказав зруйнувати місце, де була столиця Арійград так, щоб і сліду ніхто не знайшов. “Смерт н и ки” і підкорені аланці мусили виконати цей наказ. Смертникиарійці не захотіли цього робити. Загинули всі, напавш и на кон воїрів, у поєдинку з ними. Н а місці чарівної столиці А рійграда залиш илися хіба щ о куп и попелу. Н авіть кам ін ня і цеглу було вивезено, а рослинність поховала святе національне згарищ е. Хто нині скаж е, де була П ершоматір столиць У країни? Ніхто, бо колонізатори витравили з п ам ’я ті поколінь правдиву історію нації. Л акеї колонізаторів, м анкурти історики-українці не засту пилися. Сотні літ бездумно переписували написану колонізаторсь ки м и лж еісторикам и “історію У країни”. Переписують і нині, у не зал еж н ій д ерж аві, погодж ую ть історію нац ії з М осквою-сараєм. Навіть гордяться, що залучені до писання “Історії У к р а їн и -Р у с и ” . Не беруться писати лиш е “Історію В е л и к о ї У к р а їн и ” . Диво-дивне і ницість недавніх колонізованих. П ри колонізаторах їм ще м ож на умовно вибачити. Вони не знали правди про свою націю або не хотіли її знати. їм було добре і байдуже на утриманні в колоніза торів. Ч и м ож на простити нині, у часи незалежності? Схаменіться! К аган Б алам бей під вр аж ен н ям битви за А рійград не хотів послаблю вати бойовий дух о р д и н ц ів нови м и кровоп рол и тн и м и битвами з українцям и. Не повів орди брати наш оборонний рубіж на С лавути чі. Він н ак азав головним силам орд готуватися до походу на південь, за гори К азку (Кавказ). Там теплі краї, можна перезимувати, пош укати гарних пасовищ д ля кочування. Там ба гаті краї - буде чимало здобичі. Орда піш ла на Сур’язьку Волость у М ежиморі. С ур’я ж ц і готу вал и ся до битв з гун ц ям и -орд и н ц ям и . М айж е місяць відбивали навалу орди, поки не були розбиті. Б іл ь ш а ч асти н а м ирного н асел ен н я Сурії вж е всти гл а ева кую ватися з найнеобхідніш им майном і тваринами у гори Казку. Там облаш товували своє нове ж и тт я , будували укр іп л ен н я для захисту, хати і господарські будівлі та обж ивали печери. П овбивавш и всіх захисн иків Сурії, пограбувавш и і спаливш и всі села та міста, пізньої осені головні військові сили орди побе реж ж ям Хвалено-моря та Україн-моря, в обхід гір Казки, навали лися на Закавказзя, люто вбиваючи, грабуючи і руйнуючи. Н а Східному Закавказзі від гунської орди в гори втекла части на іраном овних аланців. Вони поселилися на вільни х гірських пасовищ ах А лбанії К авказької, албанізувалися. Д еяк і зацікавлен і історики перекрути ли цю подію, стали н ази вати албанців (уже звірменених на території Карабаху) аланцям и, а К авказьку А лба нію - А ланією . Це історично неправильно, сфальсифіковано.

174

Українська нація

Орда, що залиш илася на території А рії та Сурії, колонізувала Л івоб ереж ж я. Завойовували Волость болгарців, котрі були зм у шені міґрувати в європейську тайгу на правий берег річки Камін ної (Ками) та в гори Камінні (Урал). Н овообраний П осадн и к-кн язь С вятояр І В еликоукраїнський і Віче тимчасово зупинилися на острові Арій. У ті часи в районі ниніш ніх К ан ева-Ч ер кас Славутич ділився на два рукави, утворю ючи подовгуватий острів. Н овий воїводець Ордобієць організову вав оборону на рубеж ах Славутича. Н ацію треба було зберегти. Користаючи з перерви у великих битвах, масово евакуйовували м ирне населення Правобережжя, півострова У країнець і Лісостепу в гори У країнці на півострові, гори Верховину, а також на північ - у лісову зону. Н а півострові У країнець малоукраїнці переселялися в гори, де було до 800 печер. У них в палеоліті та мезоліті ж или наші прапредки. Н а пасовищ ах-полонинах, на полянах готували ріллю, копали грядки, пасли тварин, обживали вертеби-печери, будували хати й укріплення. Уличці та тиверці переселялися у гори Півден ну Верховину, там облаштовували своє ж иття. Аруситці з Поділля переселялися у північні ліси. Дулібці - до гір Верховини та в ліси сучасної Волині. Н аселення залиш ало обжиті за тисячоліття села й міста, брало реманент, худобу та майно і переселялося возами, човнами, а взим ку саньми. Знали, що села і міста будуть спалені, а населення вирізане. Н і спасіння, ні чуда не чекали. Т ільки ревно молилиблагали Всевишнього Д аж бога не карати, простити і захистити. Втікали всі, хто хотів, міг і встиг. Були щ асливими і почувалися в безпеці, коли досягали лісів, боліт чи гір і влаш товували ж и ття на новому місці. В тікали, я к від вибухлого вулкана. Давно-давно, за ведами, прапредки-слов’я н ц і втікали на південь від льодовика, тепер - на північ і в гори від гунців-тюркців. Знач на частина мирного населення здійснила вимуш ене і ш видке пере селення зад ля порятунку нації. Лісове плем ’я-держ ава полякців нерадо приймало переселенців, боячись, що вони притягнуть за собою і ординців. Змуш ували пере селенців ш видко добиратися до лісів аж на береги Балтії. Т уди повністю пересилилися аруситці з нинішнього Поділля, крім тих, хто загинув за рідну землю. Згодом звідти через море заселили малозаселену побережну низовину Південної Скандинавії, де зайня л и с я землеробством і тваринництвом, бо теплі повітряні маси з Атлантики давал и вдосталь тепла і вологи. Принесли туди й свою Д аж бож у у к р а їн с ь к у символіку. Згодом вони були асимільовані, але й нині у Ш веції бачимо синьо-жовті кольори у національній держ авній символіці цієї країни. Аруситці не повернулися на рідну

Українська нація в часи античного рабовласництва

175

землю. І цієї людності, я к і арійців, щ о впали за рідну землю, більше не стало на наш ій землі. Забуто і їх. Хіба що стара-стара назва а р уси т и ( тобто зем лер о б и т и ) не забулася*. Хоча головні сили орди подалися на Зак авк аззя, та чуж инські ватаги не переставали нападати, бо сотні тисяч зосталися тут за хищ ати завойоване. Ч исельність орди, щ о навалилася на Європу, на дум ку дослідників, була близько двох мільйонів. Ц ілу зиму гунські юрти-села йш ли і йш ли з-за Ярун-ріки і кочували в на ш их степах. З а К авказом гунські орди розгромили війська Ірану-Сасаниду і Великої Вірменії, пограбували їхні села і міста. Ввійш ли до мало азійських колоній Рим ської ім перії, розгром или леґіонців. Д ійш ли до А нтиохії, здобули її, пограбували і зруйнували. П ройш ли до А натолії, де не знайш ли рівноцінних українським пасовищ , лиш е сухі плоскогір’я з бідною травою, я к у Синьцзяні. Наступних вес ни-літа повернулися назад на наш у землю. Кочували по нашому Межиморю на території Сурії, тіш илися і проїдали здобич із З а кавказзя, руйнували і нищ или залиш ки сіл і міст Сурії, здобули і зруйнували центр Сур’яград у гирлі Купані (Кубані). Н а початку літа через Сур’язьку протоку орди навалилися на півострів Українець. Перед цим наш і вої додатково укріпили пор ти, сподівалися відбитися. Хорсслав, Слов’янслав, Сур’яж слав, Кор сунь і Нов-Град вперто не здавали ся, три м али ся до останнього оборонця. Орди пройш ли степову частину півострова, пограбували і зруйнували всі села і міста, вбили те населення, що не бажало втікати, а воліло оборонятися. Ч астина українців-купців на своїх торгових кораблях з сім ’ям и і товарами подалася в чуж инецькі порти. Згодом більш ість там була асим ільована. Тих, хто з майном сховався в горах, гунці не чіпали, вважали, що все одно не виживуть і рано чи пізно стануть їхньою здобич чю. А ле малоукраїнці виж или. Тим більше, щ о ординців у степах півострова кочувало мало, бо влітку трави вигоряли. У розпоряд ж енні втікачів були не лиш е гори, а й більш а частина південного берега півострова, море з рибою. Коли туди час від часу набігали невеликі ватаги кочовиків, їх знищ ували або зм уш ували втікати. Зруйнувавш и Волость М алу У країну на півострові, гунці своїми ордами навалилися на рубіж Славутича, злам али українську обо рону. Вийш ли на оборонні лінії Бугу з притоками, зламали і тут оборону, потім на Дністрі, Пруті, на Дунаї. * Дійш ла до наших днів у інш ому значенні: у XIII столітті під час монголо-тюркської (татарської) навали вона була використана Батай-ханом для того, щоб перей менувати колонізованих укр а їнців руситцями (“ русам и”), а свій Улус-колонію на звати “ Р усь” . З год ом м о скво тю р кські кол о ніза то р и всюди в л іто п и са х викинули самоназву Велике Князівство Україна і замінили ординською назвою Русь.

176

Українська нація

Ми не можемо звинуватити наш их предків українців-арійців, щ о не оборонили рідну землю. Боронили до останнього воїна, але орда мала більші військові й людські сили. З а декілька років дикі і звірячі орди гунців знищ или або вигнали наш у націю з її спо конвічних степів і лісостепів. Усі, без винятку, наш і села і міста зруйновано дощенту. Села і міста м ож на відбудувати. Найтрагічніш е те, щ о безповоротно загинула значна частина наш их багатоти сячолітн іх кул ьту р н и х надбань: писані чертам и і глаголицею наш і літописи-історії, літературні та Д аж бож і книги, твори мис тецтва. Це все не відновити вже ніколи... Н ація не впала духом, нац ія не скорилася. Вірила, щ о колонізаторство не вічне, готувалася до нової боротьби з колонізатором за свою землю. Свято вірила у свою перемогу. Ц е П ЕРШ А ВЕЛИКА РУ ЇН А і страш на та небувала трагедія наш ої нації часів нової ери. У країнська зем ля вперш е у своїй історії колонізована нечуваною досі масою диких азійських орд гунців-тю ркців. А тим часом з азійських степів юрт-село за юртом-селом про довж ували прибувати гунці-ординці, займ аю чи під пасовищ а наш і високотравні степи й лісостепи. М олилися і д якували своїм Все виш ньому Тенгрі-ханові і каганові Баламбею Бичеві Небесному за нові благодатні зем лі-пасовищ а. Радістю світилися повні темно-жовті обличчя гунських дітей, що бігали з малим и лош атами, ослятами, козенятам и та ягн ята ми. Вони були щ асливим и і нагодованими за рахунок ґеноциду наш ої нації. Н аш і ж діти в далеких лісових хащ ах і болотах, горах, часто голодні, боялися ж и ти в нових умовах, туж или за рідним селом чи містом, рідним степом чи лісостепом, лагідним південним сон цем, звичною травичкою та квіточкам и. О Всевиш ній Д аж бож е, допоможи нації!

РОЗДІЛ 15 ж иття У К Р А ЇН С ЬК О Ї Н А Ц ІЇ у V ст. н. е.

401—500 рр. н. е. 9401—9500 рр. н. у. л. У к р а їн с ь к і с т е п и й л іс о с т е п и к о л о н ізо в а н і о р д ам и гун ц ів. В о н и з р у й н у в а л и в с і н а ш і с е л а й м іс т а , н а м а г а л и с я з н и щ и т и і н а ц ію . В н а с л ід о к ц ь о г о п л е м ін н е б а г а т о д е р ж а в ’я в л іс о в ій з о н і с а м о л ік в ід у в а л о с я , т а м у т в е р д и л а с я д е р ж а в а В е л и к а У к р а їн а . П о ч а л а с я с т о л іт н я б е з п е р е р в н а в ій н а з о р д а м и г у н ц ів .

Посадники-князі держави Велика Україна 3 9 5 -4 3 0 -і р о к и 4 4 0 -4 6 0 -і р о к и 4 7 0 -4 9 0 -і р о к и К інець сто ліття

С вятояр І В еликоукраїнський Н овояр І В еликоукраїнський Д аж бож слав (Бож) І В еликоукраїнський Великий князь Києслав (Кий) І Український

Н а початок століття вся територія степів та лісостепів У країни була колонізована ордами гунців. Тепер мільйонну орду гунців каган Баламбей, направив на сте пи й лісостепи П одунав’я. Тим часом південнослов’ян ц і гетці у 378 р. почали визвольну війну з Римом. Б іл я А дріаполя гетці розбили рим ські леґіони, загинуло 40 тисяч війська та імператор Валенсус, але столицю Константинопіль гетці взяти не змогли. Ц е був дуж е потуж ний удар по Рим ові. Ім перія втратила значну частину арм ії. Новий імператор Феодосіус уклав з гетцями мир і повернув їм їхню спо конвічну землю Т ракію . Вперта й наполеглива боротьба та ге роїзм південнослов’ян ц ів гетців - яскравий приклад того, що й сильного колонізатора м ож н а перемагати. У 395 р., зваж аю чи на гунську навалу, імператор Феодосіус поділив імперію м іж двома синами. А ркадіусові передав багатий Схід, Гоноріусові - Захід. Єдина ім перія розпалася на дві: Західну Рим ську зі столицею Рим і Східну Рим ську зі столицею Констан-

178

Українська нація

тинопіль - щоб м огли успіш ніш е боронитися від гунців. М али надію, щ о одна з них вистоїть. Справді, вистояла Східна Рим ська ім перія, Ром елія. З другого боку - це полегш ило ордам гунців розгром ити Західну Р им ську імперію. Коли ж орда гунців перейшла Дунай на землю гетців, ті мали недостатню інформацію ні про кількість, ні про військову силу та особливості орди. Століттями рим ські леґіони вваж алися непере можними. Я кщ о ми розгромили близько 40 тисяч леґіонців, то з ордою, гадали гетці, впоратися буде легше. Сміливо билися з но вим колонізатором, я к раніш е з Римом. Билося все населення, я к арійці у В еликій Україні. Та орда знищ ила і їх. Залиш илося лиш е небагато тих, хто ж и в у горах Південної Верховини. Т ак не стало цієї героїчної слов’янської нації*. Леґіонці-ветерани, котрі не вступили у війну з гунцями, а міґру вали з сім ’ям и і добром у гори Південної Верховини, оселилися серед дакців та решти гетців, котрі не могли не прийняти цих ворогів-поселенців у такий час, проживаючи на цій території. Стосов но дакців римці-ветерани поводили себе досить миролюбно. Внас лідок цього утворилася латинізована нац ія м олдовень, або м олдовці. Щ одо гетців римці-ветерани повели себе аґресивно, знищ ивш и або асим ілю вавш и їх . У результаті сф орм увалася аґресивн а до сусідів латинізована нац ія р о м и н ь, або р у м у н ц і. Зн ищ и вш и гетців і частково дакців, орди гунців кинулися ко лонізувати степи й лісостепи П одунав’я. Розхвалені досі леґіони, що захищ али ці колонії Риму, орди розбили і знищ или - полонені їм були не потрібні. Південнослов’я н ц і іл лірійці боронилися. Б а гато полягло на полях битв, більш ість сховалася в навколиш ніх горах, частина втікала на захід, навіть до ниніш ньої Італії. Степи й лісостепи П одунав’я з надзвичайно теплим кліматом, з доброю травою вельм и сподобалися гун ц ям . К аган Балам бей своїм ярликом навічно оголосив степи Подунав’я та У країни свя щ енною зем лею гу н ц ів. Н а колонізованих територіях У країни і П одунав’я проголосив тенгріянську кочову ординську колон іаль ну імперію Чингіс Гунія (Велика Гунія). * Вище вже зазначалося, що у VI ст. германський історик Йордан сф аль сиф ікував історію і перейм енував південних слов'ян гетців германцями 'отцями ('о та м и ). Н іяких 'о тів ту т ніколи не було. Але саме їм Й ордан п р ип иса в ге р о їзм п ів д е н н о с л о в 'я н ц ів гетців. Це не сп р а в л я є че сті ге р манській нації та її історикам. Бездумні історики інших націй (у тому числі й української) повірили цій неправді, ввели до історій своїх націй та до все світн ь о ї істо р ії 'отців. Але це не від повід ає історичній правді й ображ ає слов'янські нації. З другого боку - це повністю відповідає сучасній історичній парадигмі дуже зручній для ниніш нього покоління істориків, які з різних причин не пе рейм аю ться відновленням істо р ично ї справедливості. Германці 'отці (пізніше ве ст'о тці й о ст'о тці) насправді проживали у вер хів'ях Дунаю, Рейну і середньої Ельби.

Українська нація в часи античного рабовласництва

179

Н а П отиссі (по-рим ськи П анном ія) ординці спорудили к а г а нові Баламбею позолочену юрту, а в ній - позолочений престол ки тай ськ о го виробни цтва. Д о вко л а ц ієї ю рти р о зташ овувал и ся юрти нойотів-вельмож. Ось такою була столиця з юрт Баламбейсарай. У п равляти Ч ингіс Гунією каганові допомагали його син Руей-хан та небожі - брати А ттілей-хан, Блендей-хан і Елекейхан. Улус в У країні очолив брат А ттілея-хана Елекей-хан. Ор динці були переконані, щ о ц я зем ля вже їхн я навічно. Від нелюдського болю стогнала не лиш е українська нація, а й сплю ндрована її зем л я-го д у вал ьн и ц я. Вона ти ся ч о л іття м и году вала не лиш е свій народ, а й народи Балкан, Малої Азії, Кавказу... Ґеноцид, щ о його влаш тували гунці, достатньо не висвітлений все світньою історією: західноєвропейці сором ляться своїх поразок, а н ащ адки гунців не воліють нагадувати звірства своїх “славних” пред ків. Гунські орди продовж ували грабувати навколиш ніх сусідів: моравців, українців-верховинців, германців, Західну Рим ську і Східну Рим ську імперії. Але тепер гунці перестали руйнувати села й міста, вирізувати населення, лиш е нещ адно грабували. Села-міста і на селення залиш али, щоб ті виробляли нові блага д л я пож иви в майбутньому. Своєю працею, не грабуючи, ці кочовики ж и ти не вміли, не могли. Може, це і є історична роль цієї нації? У 410 р. орди гунців з Аларей-ханом напали і здобули гордий Рим . Три дні чи навіть тиж день грабували гордовиту столицю. Сплю ндрований Р им спорож нів. Імператор, сенат і аристократирабовласники металися то в Турин, то в Мілан, то в Равенну. Історична кара при йш ла і на Рим за чотирьохсотлітнє колонізаторство чуж их земель і націй, грабежі та ґеноцид, за мільйони вивезених з колоній рабів. Ц е вж е був початок некерованості й занепаду Західної Рим ської імперії. П оза ґлобальним нищ енням і грабуванням залиш илася Східна Рим ська ім перія, щ о щ е володіла великим и колоніям и у М алій А зії та П івнічній А фриці. Ординці, грабуючи, доходили до околиць Константинополя, але здобути його не вміли. Вимагали й отриму вали ясак-д ан и н у . Грабую чи свої колонії, К онстантинопіль мав чим платити. Тому Східна Р им ська ім перія встояла. У 425 р. помер неперевершений і легендарний каган Баламбей, Бич Небесний. Можна уявити собі, яким глибоким був траур, яке стояло ридання гунських орд Чингіс Гунії в степах Потисся та України. Новим каганом став його син Руей (425-433 рр.). П ісля його смерті м іж ханам и почалися ж ах л и ві й кровопролитні міжусобиці за каганування, бо Руей не залиш ив сина-наступника. В 434 р. каганом став небіж Баламбея А т т ілеи (4 34-453 рр., А ттіла поєвро п ей ськи ). Новий вибух міжусобиць змусив А ттілея з 445 р.

180

Українська нація

ділити каганство з братом Блендеєм, але того невдовзі було вби то. А ттілей став самодержцем. Серед орд росло невдоволення ка ган о м . Ж и вучи в нечуваній розкош і, вів мало війн-грабежів д ля дар мових благ ханів, беїв, мурз. У 443 та 4 47-448 роках каган Атті лей посилав орди грабувати села й міста м іж гори в Македонію, Тракію , П івнічну Елладу. Е ллінці мусили залиш ити Македонію. П ісля втечі гунців з П одунав’я П івнічну Македонію заселили сло в ’я н ц і. Е ллінці й досі претендую ть на цю територію . Вони не згідні з назвою сучасної держ ави М акедонія, вважаю чи цю назву й територію історично своєю. Ч асти н а території тодіш ньої М аке донії й понині в Елладі. У 451 році каган А ттілей власноруч повів орди у великий похід вверх по Дунаю (саме цим він привернув увагу істориків) на гер манські племена-держави. П ерш ими трапилися остґотці, котрі ж и ли на сході м іж верхів’ям Дунаю і середньою Лабою-Ельбою. Їх по грабовано, а чоловіків долучено до орди. Західніш е від них, ближ че до Рейну, ж и л и вестґотці. Я к і остґотці, вестґотці не стали воювати з ордою. Їх пограбували, а чоловіків долучили “смертни кам и” до орди. Це орді було доречно, бо кількість їхніх пастухіввоїнів через війни і міжусобиці різко скоротилася. Інш і германські племена, наприклад, саксці і англці виріш или втекти на острів Б р и та н ію . Н а той час частина Германії на захід від Рейну залишалася коло нізованою Римом. Тому ці германські племена (вандалці, бургундці, ф ранкці) зм уш ені були разом з леґіонами воювати з ординцями. У 451 р. на Каталаунських полях, неподалік нинішнього П арижа, леґ іонці і германці ордою були розгромлені. Переможені ополченці гер манських племен і частина леґіонців змушені були погодитися вли тися в гунські орди і повести гунців на нові завоювання-грабежі. Ч е р е з це в художній літературі Західної Європи мож на зустріти образливу для германців назву - “гунці”. З плином часу германцям, зрозуміло, все менш приємно було визнавати ф акт розгрому на К аталаунських полях. Тому надпатріотичні історики понаписували, щ о було розгромлено орду. Якщ о це так, то чому в складі орди остґотці, вестґотці, вандалці, бур гундці спустош ували і грабували сучасні Ф ранцію , Іспанію, через Ґібралтар проникли до А ф рики, дійш ли до колиш нього Картагену, повернулися через Сицилію до Італії? У 452 р. А ттілей послав частини орди вдруге грабувати Італію. А в 455 р. орда з герман цям и, пройш овш и через Сицилію, несподівано з ’яви л ася під Р и мом і м айж е без опору захопила його. Два тиж ні грабували, без думно зни щ и ли багато п ам ’ято к культури, особливо відзначилися герм анці-вандалці. З ’яви лося нове м іж народне визначення руйну-

НАШЕСТЯ

ОРД ГУНЦІВ НА ЄВРОПУ (390 - 490 рр.)

182

Українська нація

вання культури - в а н д а л ізм (неприємне д ля германських народів? Тоді, якщ о вони не мають до цього жодного стосунку, було б на звано г у н н із м ). Згодом західноєвропей ській еліті було соромно, щ о “я к ій с ь ” дикі азійські кочовики розгромили таку могутню і милу їм Римську імперію. Тому їхні історики почали писати, що нібито вона впала під натиском так званих “варварів” - нехай германців чи навіть слов’янців. Але це є явною фальсифікацією історії. З іншого боку, східні історики, насамперед м осквинські, н ащ адки гунців-ординців, тако ж не спіш ать висвітлювати звірства своїх предків. Тому підта кую ть європейським історикам або мовчать і м айж е не пиш уть у власній історії про звірячу навалу гунців. Та скільки правду не приховуй - вона переможе. Західні історики, приховуючи історичну правду, назвали навалу орд кочовиків гунців на Європу завуальовано “вел и к и м переселен ням народів”. Але тощ о без причин народам Східної, Південної і Західної Європи переселятися з рідних земель? У 453 р. кагана А ттілея не стало. Знову почалися самовбивчі міжусобиці м іж ханам и та їхнім и ордами за каганство. В А ттілея було 184 сини від різних ж інок. І кож ен з них мав прихильників, і вваж ав себе каганом. А скільки небожів від дочок колишнього кагана Руея, просто хани, командувачі ордочками! У степах П одунав’я багатотисячні орди-арм ії синів к аган а і ханів йш ли війною одна на одну, вирізували одна одну в кривавих битвах. Ч и усвідомлювали тоді гунці, що це кара Історії за вирізу ванн я негунських націй? К ількість ординців ш видко і р ізк о скоротилася більш е, ніж наполовину. М огутність колоніальної ім перії Ч ингіс Гунії різко підупадала. З гір спускалися вигнані з степів та лісостепів народи і били ординців. У 455 р. біля Надао об’єднані германські, моравські й українські (верховинці) війська в ж орстокій битві розгромили основні сили гунців. Ц е зовсім підрубало цю колоніальну імперію . Н ападали на ординців, знищ ую чи їх, і народи-біженці. Частина гунської знаті нойоти і хани, беї не баж али з награбо ваними багатствами повертатися до Орди, де мусили ділитися з каганом і ханами. Вони без ж алю залиш алися з ордочками тут, асимілю валися, відрікалися від ордизму. Н айбільш е з них зали ш илося в Германії. Ч астина знаті з награбованим втекла до пол я к ц ів-сл о в’я н ц ів. Ц і переки н ч и ки миттю асим ілю валися, стали частиною багатої еліти германців і полякців. У Європі з ’явився новий тип м е т и с ів з ординськими генами. Вони внесли до гер манської і польської націй войовничу жорстокість, прагнення нападати-колонізувати і грабувати сусідів. Ц е довела багатостоліт-

Українська нація в часи античного рабовласництва

183

н я післягунська історія германців і полякців. Згодом до Германії переселялися гнані з інш их держ ав єврейці. Метиси, що піш ли від них, також посилили ордизм германців. А кріпосництво в Польщі було найжорстокіш им в Європі - така ж тяж ка, я к в ординській М осковії. 476 р ік визнаний істориками роком р о зп а д у Західної Рим сь кої християнської імперії та одночасно кінцем рабовласництва у цій частині Європи. Щ е недавно могутня та грізна тенгріянська ординська імперія Чингіс Гунія розпалася на дрібні й безсилі ханати-орди на чолі з ханами. Про наступного кагана історія не згадує. Ч и його й не було? Н а початку 480-х років орди-недобитки змуш ені були через Н иж нє П одунав’я відкочувати з Потисся в українські степи. Ось там вони сподівалися кочувати “вічно” . Х ани й ординці клялися відновити орди та повернутися на “свящ енну землю гунців” на П отисся. П О С А Д Н И К У В А Н Н Я -К Н Я Ж ІН Н Я СВЯТО ЯРА І ВЕЛИ КО УКРА ЇН СЬКО ГО

(395—430-і рр.) П ісля того, я к орди гунців завоювали наш і степи й лісостепи, Посадник, Віче і Рада старійш ин-уряд переїхали до Славутоградця (нині Київ). Ц е було невелике місто-порт на правому березі Сла вутича у лісовій зоні, де недалеко до Славутича впадають П ри п ’ять та Десна. Місце було вигідне тим, що Славутичем, П рип’я т тю і Десною підтримувалися річкові зв’я зк и зі всією лісовою зоною Півночі У країни. Д ерж ава В елика У країна була тепер у лісовій зоні Східної Європи. Багатодерж ав’я восьми племен у лісовій зоні У країна Д ерев’янців, У країна П олякців, У країна Дреговичців, У к раїна П олянців, У країна П олотців, У країна Слов’янців-Ільм енців, У країна Кривичців, У країна В ’яти чц ів - стало тепер Волостями держ ави В елика У країна. Тепер П осадник-князь, Віче і Р ада старійш ин виріш ували два головних д ерж авн и х завдання: перш е - влаш тувати на новому місці населення, розвивати землеробство і тваринництво д л я хар ч уван ня людності; друге - продовж увати безперервну війну з гунц ям и-колонізаторам и за визволенн я рідної землі. Визначено нові райони д ля землеробства: басейни річок Немали (Німан), П олоти (Західна Двіна), Березини, Великої, Верхнього Славутича, Л оваті, Мсти, Мологи, Ш ексни, Білозера, правобереж ж я Б олгара (Волги), де згодом утворився добрий зем леробсько-тва рин ниц ьки й район О пілля. Н а вищ их вододілах-пагорбах вирубу вали ліси під ріллю , будували села і ремісничі містечка-пристані по берегах річок д ля торгівлі. Д авнім і добрим зерновим райо-

Українська нація

184

ном був басейн р іки Оки Волості В ’ятичців, куди орди доходили рідко. А ле зі степів південніш е Оки в ’яти чц і під натиском орд мусили переселятися на вільні землі за Болгаром, у басейн В’ятки. Заволзьку Болгарську Волость орди сплю ндрували, центр Бол гар зруйн ували , населення відтіснили за К ам інн у (Каму). Б ол гарці т а к о ж почали переселяти ся та освою вати землеробство у басейні В ’я тк и . Кочові юрти-села гунців зайн яли увесь степ і більш у частину лісостепу, П риверховиння від Дунаю до верхів’їв Дністра, Поділля, Л івобереж ж я від Славутича до Ярун-ріки. Я к не важ ко було, Ве л и к а У країна утрим увала воїв, переваж али народні ополченці (пониніш ньому партизани). Вої та ополченці часто нападали на юртисела, змуш ую чи їх пам ’ятати, що нац ія не скорилася, відходити від зони лісів. Полонених гунців часто відпускали послами з по передж енн ям ю ртам -селам добровільно зал и ш ати наш у землю і повертатися в азійські степи. Уж е в 430-і роки гунські юрти-села в прилісовій зоні були у постійній небезпеці. П О С А Д Н И К У В А Н Н Я -К Н Я Ж ІН Н Я НОВОЯРА І ВЕЛИКОУКРАЇНСЬКОГО

(440—460-і рр.) Посадник, Віче і Рада старійш ин надалі перебували в Славутоградці. П івденніш е по річці Росі були збудовані вали і стояли гарнізони воїв та ополченців д ля оборони від гунських орд. З а півстоліття землеробські райони зм іцніли: ж и тн ім і ячм ін ним зерном, вівсом м айж е забезпечували потреби населення. Дуже велику роль у забезпеченні харчами у лісовій зоні мало мислив ство, рибальство і бортництво. Забезпечити населення продуктами харчування було головним у діяльності держ авної влади Великої У к р а їн и . У середині століття ординці з юрт-сіл перестали нападати і грабу вати наші прилісові села чи вимагати від них данину, бо отримували гідну відсіч. Ініціатива перейшла до наш их воїв та ополченців. Цьо му сприяли виграні дві битви з ординцями. Дулібці-горянці зійшли з гірських полонин і битвами вигнали гунські юрти-села з території між Верховиною і верхнім Дністром. Головну битву на Галич-полі наш і виграли. Ц я територія ш видко заселялася і відбудовувалася переселенцями з гір. Згодом дулібці перейш ли Дністер і битвами витіснили юрти-села з території Гологір і Вороняк. Їм допомагали взї та ополченці з Малого Полісся. Н а допомогу ю ртам-селам хан А лакей послав орди зі степу. Н а Терновому Полі, щ о на лівому березі річ ки Середньої (нині Серет по-польськи-колонізаторськи), відбулася кровопролитна бит ва. Н аш і вої билися хоробро, бо перемога гунців була б для них

Українська нація в часи античного рабовласництва

185

ф атальною . Багато ординців побито, багато потрапило в полон. Гунські юрти-села спіш но відкочовували в басейн Збруча. Друга битва відбулася при річці Горині на Л анівец ьких полях. П ісля поразки гунські юрти-села залиш ити верхню Погорину, перекочу вати в басейни верхніх Случу й Південного Бугу. Так поступово рокам и та десятиліттям и нац ія витісняла колонізаторів із захід них земель. Подібне відбувалося по всій території м іж лісом і лісостепом. В итіснення ординців відбувалося на теренах верхніх Сули, Хорола, Псла. Гунці вже не могли виставляти сильні орди, бо ю наків і чо ловіків у юртах-селах ставало щ оразу менше. Каган вимагав поси лати й посилати пастухів-воїнів до своїх основних орд - у Потисся. П О С А Д Н И К У В А Н Н Я -К Н Я Ж ІН Н Я Д А Ж БО Ж С Л А В А (БО Ж А ) І В Е Л И К О У К РА ЇН С Ь К О Г О (4 7 0 —4 9 0 -і р р ) П осадник, Віче і Рада старійш ин продовжували перебувати у Славутоградці, управляти державою і вести війну з гунцями. У наш і степи прибували розлючені недобитки орд з Подунав’я, що становило загрозу д ля нації. Саме в цей час проявився надзвичайний талан т воя, згодом воїводця, молодшого сина П осадника Д аж бож слава К и є с л а в а (пониніш ньом у Списослава) Б ож ича. В исокий, стрункий, довгоногий, білолиций, синьокий і русявий К иєслав присвятив себе військовій справі. Досяг добрих успіхів: непереверш ений верш ник і багатоборець, відмінно володів зброєю, особливо коротким і довгим спи сами, за що і назвали Києславом, або Києм. З а ведою, Києві уві сні явився Господь Дажбог і благословив його сміливо воювати з гунцями-колонізаторам и, повідомив, що не знатиме поразки в битвах, завж д и перем агатим е ординців. Під його воїводством наш і вої стали громити численніш і орди. П ісля багатьох перемог Віче призначило його князем (ко м ан д у ва чем всіма військами держави), а згодом титуловало в ел и к и м к н я зем . Н а річці Сулі йому вдалося розгромили великі сили орди. П ісля цього перемагали тумен за туменом і визволяли рідну землю. На ниж ньом у Д ністрі розгром или особливо лю тий і войовничий ту мен, що повернувся з Потисся. Його гунці вваж али неперемож ним. Воєнне щ астя не залиш ало Києслава. Тоді він поставив собі мету: визволити рідну землю від коло нізаторів. Частково відпускав полонених ординців послами в гунські кочів’я , радив відкочовувати в азійські степи, бо будуть знищені так, я к на початку свого наш естя нищ или українців на їхній спо

186

Українська нація

конвічній землі. У країнці не злопам ’ятн і, але колонізаторів рідної землі будуть знищ увати всюди і нещадно. Це було актуальним, бо ординці масово залиш али П одунав’я і нам агалися назавж ди у к ріпитися у наш их степах. Це їм не вдалося. Н а чолі з молодим вел и ки м кн язем К иєм наш і вої гром или їх скрізь, очищ аю чи степи. Під кін ець 480-х років було вигнано всі коч ів’я орд за Я рун-ріку (Урал). Багатостраж дальна наш а зем ля звільни лася від най страхітли віш и х у доцьогочасній її історії колонізаторів. Любов усієї нації і слава прийш ли до Києслава. Він молодим при ж и тті став легендарним національним зви тяж ц ем , ніби не земним, а космічним єством. Величезна територія Східної Європи і держ ава Велика У країна знову стали незалеж ним и. М ожна уявити радість і святкування нації! Зак ін ч и л ася столітня (3 9 0 -4 9 0 рр.) ко лон ізація Східної, П івден ної і Західної Європи кочовою тенгріянською ординською ім пе рією Чингіс Гунією. У 476 р. закінчилося і античне рабовласництво. Європа поча л а переходити до феодалізму.

чдетинд УКРАЇНСЬКА НАЦ ІЯ В ЧАСИ РАННЬОГО ф е о д а л ізм у

ЗА Г А Л Ь Н И Й ОГЛЯД Р А Н Н ЬО Г О Ф Е О Д А Л ІЗМ У С е р е д н ь о в іч н и м ф е о д а л із м о м н а у к о в ц і н а з в а л и п е р іо д іс т о р ії з V I п о X V I I с т о л іт т я , т о б т о ч а с и п іс л я р а б о в л а с ництва.

Слово ф еодалізм походить від латинського феодум - власник великого спадкового земельного володіння феоду. Ц я епоха - час панування великих землевласників, котрі закріпачили у своїх маєт ках селян для безоплатної праці. Кріпак, на відміну від раба, мав хату і садибу, сім ’ю і тварин у приватній власності, але вважалося, що він ж иве на землі феодала, за що мусив на нього безоплатно працю вати. Д л я прохарчування кріп ац ьки х сімей феодал виділяв кріп акам ділян ку ріллі, а також спільне пасовище д ля громади. Новий лад у Європу принесло наш естя гунців-тюркців. У них не було рабовласництва, а панував ранньофеодальний лад: пасту хи-воїни м али свої сім ’ї, скотину в приватній власності, але зовсім не мали пасовищ, бо пасовищ а вваж алися власністю хана чи ка гана, а по-ниніш ньому мов би державною власністю. У багатьох країнах рабів юридично звільнили, але не дали їм землі, що на ній вони могли б виробляти блага д ля ж и ття своїх сімей. Не дали землі - не дали добробуту. У Візантії, наприклад, звільненим ра бам давали землю в оренду за частину врожаю. П ри відміні рабства великі зем левласники закріпили за собою або захопили землі у свою приватну власність. Населені пункти о п и н и л и ся на “їх н ій ” зем лі. П ри рабовласництві була частин а селян, котрі мали у приватній власності трохи землі, сінокосів і пасовищ . Звільнені раби, щ о ставали не ремісниками, а землероба ми, через безземелля і безвихідь іш ли до землевласників просити землю в оренду. Землевласники давали земельний наділ, але за це селяни мусили безоплатно відпрацю вати певну кількість днів на р ік у м аєтку зем левласн ика. Згодом зем левласн ики ци х селян“яорендарів” безцеремонно закріп ачи ли , хоча ю ридично ці селяни вваж ал и ся вільни м и гром адянам и. С початку закріп ачен н я відбу валося ф актично, згодом закріп лялося юридично держ авним и за конами. А дже державна влада була в руках багатих. Був один день на рік, коли кріпак з сім’єю мав право піти від цього власника до іншого або ш укати ліпшої долі. Але і той день відмінили.

Українська нація в часи раннього феодалізму

189

У багатьох країнах зем левласники володіли кріпакам и, я к ху добою. К ріпосник власноруч судив їх, продавав інш ому, пропивав або вим іню вав за худобу чи породисту собаку. С еляни-кріпаки були незахищ ені законом (як раніш е раби). Ф актично поверну лося напіврабство чи скрите рабство. Засобом боротьби кріп аків проти кріпосників були стихійні повстання. У містах для захисту своїх прав вільні рем існики організовува лися у ц е х и , а купці - у ґіл ь д ії. Д овгих одинадцять-дванадцять століть (у різн и х к раїн ах порізном у) ф еодалізм х а р а к т е р и зу в а в с я в ел и к и м зем леволодінн ям багатих і дрібноземеллям або й зовсім безземеллям селян. Їх не допускали до освіти, державних посад тощо. У війську могли слу ж и ти лиш е рядовими. П анували ручна праця, ж ах л и в а експлуатація, натуральне гос п од арство. Ф еодальне суспільство поділялося на два стани: на привілейо ваних ш ляхетних феодалів і неш ляхетних нефеодалів (селян, ре м іс н и к ів , к у п ц ів ) з ч ітк о ви р аж ен о ю ієр ар х іч н о ю структурою світських і церковних інституцій, з лицарським и і чернечими ор д ен ам и . Коли імператор Р им у Костантин І одерж авлю вав християнську віру, церква висунула ідеологему: всяка влада від Бога. Ч и це означало, щ о при феодалізмі кріпосники та їхні імператори, царі, королі, ш ахи, халіфи тощо від Бога? А громадяни, особливо кріпа ки, і їхні права від кого? Ф еодалізм не знищ ив колонізаторства і колонізаторських війн. Н авпаки, залиш илися старі ім перії часів рабовласництва і створю валися нові, особливо після великих географічних відкриттів. Ко лонізаторські війни за феодалізму були таким и ж ж орстоким и і руйнівними, я к і за рабовласництва, деякі щ е жорстокіш і. Вони приносили т я ж к і страж дання, бідування і ґеноцид народним м а сам, а правителям і полководцям - багатства й розкіш не ж и ття. У країнська нац ія не знала рабовласництва і не мала потреби переходу до феодалізму. У наш ої нації було приватновласництво родів та сімей я к у селян, так і в ремісників, і в купців. В еликі зем леволодіння кн язів, бояр з ’яви л и ся в кін ц і епохи раннього феодалізму, але все ж без закріпачення. У цих маєтках працювали р я д о ви ч і, тобто наймані за плату особи. Ф актично це вж е був перехід до післяфеодального ладу (індустріального, чи к ап італ істи ч н о го , - за ви зн ач ен н ям нау ковц ів), бо у вел и к и х сільськогосподарських м аєтках зем левласників працю вали вільні громадяни за договором (р я д о м ) за плату. Кріпосництво на наш ій землі згодом завели колонізатори: л и товські, польські та - м осквинські тю ркці-татарці.

РОЗДІЛ 1 Ж И ТТЯ У К РА ЇН С ЬК О Ї Н А Ц ІЇ у V I ст. н. е.

501—600 рр. н. е. 9501—9600 рр. н. у. л. У к р а їн с ь к а н а ц ія з а в е р ш и л а р о з г р о м і в и г н а н н я з с в о є ї з е м л і а з ій с ь к и х о р д г у н ц ів з а У р а л . Н а ш е н а с е л е н н я п о в е р т а л о с я д о р ід н и х л іс о с т е п у і с т е п у , в ід б у д о в у в а л о з р у й н о в а н і г у н ц я м и с е л а й м іс т а . Ц е б у л о с т о л іт т я в ід б у д о в и В е л и к о ї Р у їн и .

Великі князі Великого Князівства Україна 4 9 0 -5 4 0 5 4 0 -5 7 5 5 7 5 -5 9 1 5 9 1 -6 3 3

р о ки роки роки роки

К иєслав (Кий) І Б о ж еслави ч У к раїн ськ и й М изам ир І К иєславич У к р аїн ськ и й Д оброслав І М изам ирич У країнський Б огуслав (О рдадавислав) І Доброславич У к р а їн с ь к и й

В Е Л И К О К Н Я Ж ІН Н Я КИЄСЛАВА (К И Я) І Б О Ж Е С Л А В И Ч А У К РА ЇН С ЬК О ГО ( п р о д о вж ен н я )

(49 0—540 рр., 50 років) В ел и к о к н я ж ін н я К иєслава (К ия) І Божеславича - особлива сто рінка в історії нації. Це легендарний військовий і політичний діяч на зламі V -V I століть. У к р аїн ськ а н а ц ія має видатні періоди у своїй історії. Найславніш ою сторінкою було вел и к о к н я ж ін н я легендарного К иєсла ва (К ия) І У країнського. Ц я леген дарн а особистість на багато років наперед визначила буття нації. Він змінив перебіг українсь кої історії, повернув націю до нового творчого і щасливого ж иття. В еликокняж іння Києслава І складалося з двох епохально зна чущ их частин. П ерш а - жорстока і дуже кровопролитна війна з ордами гунців, я к а завдяки його воїводському талантові закін чи лася перемогою наш ої нації і повним вигнанням гунських орд з

Українська нація в часи раннього феодалізму

________________________________

191

наш ої землі. Друга - переселен ня людей з лісової зони у лісос тепи і степи, відбудова Великої Руїни після гунського колонізато р с тв а . Б о ж е ю волею в е л и к н я з е в і Києвславові І випала доля виз волителя нації від гунців та зас новника централізованої д ер ж а ви В елике К нязівство У кр аїн а (500 -1 1 6 9 рр., 669 років). Й ого в е л и к о к н я ж ін н я було водночас і в а ж к и м , і легки м . В аж ким , бо дуж е непросто було повернути біженців у рідні реґіони. Легким, бо в нації панува ло небувало високе духовне й трудове піднесення і прагнення до праці-відбудови. Б іж енці повернулися на свої Києслав (Кий) І споконвічні зем лі. Ш видко бу Бож еславич У країнський дували села і міста, порти, розо рювали під ниви цілину. Тих, хто став біженцем від ординської навали, вже не було, бо минуло століття. Це було вже нове поко ління, але не зневірене, а з палкою любов’ю до рідної землі-матінки, гартоване боями і ненавистю до орди-колонізатора, з великим баж анням відновити своє ж итло й економіку та культуру, розви вати їх для блага своїх сімей і нації. П ри вел и ко к н яж ін н і К иєслава І У країнського д ерж ава Велике Князівство У країна ділилася на Волості: Словено-Ільменську (центр Плесков), П олоцьку (центр Полотеськ), Д реговицьку (центр Пінеськ), К ривицьку (центр Смоленеськ), В ’яти цьку (центр Розанеськ), Бол гарську (центр Болгар), П олянську (центр Гомхеськ), Дерев’янську (центр Іскоростенеськ), Д улібську (центр Ч ервенеськ), Тиверську (центр Білгородеськ), У ли цьку (центр О леш еськ), М алу У країну (півострів, центр Нов-Градеськ), Сур’язьку (центр Сур’яградеськ), Степову (колиш ня А рійська, центр Біловежеськ), Києславську (ко л и ш н я Аруситська, Поділля, центр - Києслав-Київ). Уперше Во лость отрим ала назву не від реґіону, а від свого центра Києва. Н азва Волості А руситська (Руситська) перестала вж иватися і відми рал а. В е л и к о к н я зь Києслав І був активним в управлінні державою. Мало бував у столиці. Постійно їздив по найвіддаленіш их Волос тях, керував переселенням і відбудовою, радив і заохочував, хва лив, організовував воїв на допомогу (вої в цей час не воювали, тому могли вклю чатися до відбудови). Особливою його турботою були порти, насамперед морські. Серед портів - Корсунь з чудовою бухтою д л я військово-морського і торгового флотів. П ереконував.

192

Українська нація

Л иш е за таки х умов В севиш ній Д аж бог не допустить нових руйнувань. М инуле засвідчило: недбальство і збайдуж іння, заздрість і розпусту, ледарство й обжерливість та інш і гріхи Всевишній ка рав зледенінням , похолоданням, насилав д и кі орди грабіж ників. Великокнязь дуже вболівав і страждав, що дикі гунські орди зни щ и л и наш у чудову, створену ти сячо л іттям и архітектуру, щ о в сусідніх націй збереглися літописи і літературні твори, твори мис тецтва, а наш их - не відродити. Зак ли кав відродж увати архітек туру, не будувати абияк, писати нову літературу, писати Д ажбожі книги, записувати стару і нову народну творчість, веди, відтворю вати всі види мистецтва. Скрізь організовував ш коли д ля дітей та ю нацтва - саме в освічених лю дях бачив могутність і добробут н а ц ії. У роки його великокняж іння за 10 років V століття завершено вигнання гуно-тюркських орд, а за 40 років VI століття відбудова но В елику Руїну.

Заселення українцями Подунав'я і Тракії П ісл я відходу гуно-тю ркських орд чудові зем лі П одунав’я з Д алм ацією , Т р ак ія , М акедонія зал и ш али ся або м алозаселеним и, або незаселеним и. Т ієї кіл ьк о сті південнослов’ян ської людності, що ховалася від гунців у горах і повернулася на низовину, було замало д ля повноцінного заселення всієї цієї території. В еликокнязь К иєслав І заохочував добровольців заселяти Н и ж нє П одунав’я і Т ракію (зем лі південніш е н и ж нього Д унаю та Верхньотракійську низовину в басейні р іч ки М аріци), споконвічно п івд ен н ослов’я н с ь к і, багаті сп р и ятл и в и м к л ім ато м і родю чим и ґрунтами землі, значно віддалені від азійських орд. Знав, що гунські орди не щ езли, лиш е притаїлися в азійських степах за Ярун-рікою. У Т ракії м ож на м ати українську територію на випадок нещ астя, там збережеться частина нації. В еликокнязь часто бував у н и ж ньому П одунав’ї і Т ракії, особисто з воями супроводжував пересе ленців-добровольців. Н а Д унаї побудував тим часову столицю , її названо після його смерті К иєславець (нині К илія). Мав намір побудувати нову столицю держ ави на Славутичі, вищ е порогів. Стримувала цей задум небезпека, я к а чатувала від орд зі степу. В ізантійські історики записали: в V I-V II століттях слов’я н ц і заселили П івнічні Б алкан и і все П одунав’я , басейни Драви, Сави та Іллірик-Д алм ацію . Н иж нє П одунав’я і Тракію (ниніш ні півден но-східна Р у м у н ія і вся Б олгарія) заселили укр аїн ц і. У країнці горянці, або горці (горвати, я к тоді називали), з Верховини пересе л я л и ся на Горовину (нині Герцоговина) та Іллірик-Д алмацію . Зго дом утворили націю горватців (по-ниніш ньому хо р ва т ц ів). Пле-

Українська нація в часи раннього феодалізму

193

м ’я українців-словенців із західного П риверховиння (нині Словакія) заселяли П риальп’я (нині нац ія сло вен ц ів). Захід н ослов’янціморавці та л у ж и ц ькі серб’я заселили землі південніш е річ ки Дрини (нині нація сербців). Імператор Східної Рим ської імперії (Візантії) Ю стиніян І спо ч атк у дуж е заохочував заселення пустую чих земель, бо не мав звідки брати заселенців. Усі ці землі вваж ав володіннями Східної Римської імперії (бо це були колиш ні колонії Риму, а Східна Римсь к а ім перія - його наступниця). П ри поділі в 395 р. Р им у на Західний і Східний П одунав’я було поділено м іж ними порівну. Імператор вим агав від заселенців при йняти східноримське піддан ство, платити податки та інш і повинності. Заселенці категорично не погодж увалися на колоніальний ста тус. Н азрівав конф лікт. У 530 р. імператор пред’явив ультим а тум слов’я н ц я м і україн ц ям . У зв’язку з цим у 530 р. великий князь Києслав І Українсь ки й прибув особисто до Константинополя на переговори з імпера тором Ю стиніяном І. П рий м али К иєслава І, “ім ператора” А нтії (як описують їхні історики, так тоді рим ці називали Україну), з почестями. Імператор подарував великокнязеві Києславові І ім пе раторську корону. Подробиць візиту не описали. Напевно, тому, що переговори закін чи ли ся не на користь східноримців. Воювати з легендарним полководцем Києславом І У країнським, котрий роз громив мільйонну орду гунців, імператор не наваж ився. Заселенціукраїн ці продовж ували освоювати землі Т ракії. * * * У 540 р. великого кн язя, легендарного Києслава І Українського, не стало... Сум і розпач охопив націю. У великій жалобі й горі билися серця українців. По всіх С вятинях Д аж бога старійш ини цілодобово відправляли тризну. Н ація ніяк не могла змиритися з такою втратою, бо при його ж итті була надія, що легендарний і улюблений Києслав І житиме ще довго. Він і живе вічно у вдячних серцях людей та свідомості нації. Уявімо цю втрату, біль сердець, ж аль і тугу. Поминаймо. Не забуваймо цього Велетня нації - його неперевершений подвиг набагато вагоміш ий за всі подвиги еллінсь кого Гераклоса, що ними так захоплюються. Маємо ким захоплю ватися, маємо свій приклад національного служ іння. В е л и к и й к н я з ь К и є с л а в (К и й ) I У к р а їн с ь к и й у в ій ш о в в істо р ію н а ц ії я к н а й т а л а н о в и т іш и й ї ї си н , н е п ер е в е р ш е н и й п о л к о в о д ец ь , від б у д о в н и к В е л и к о ї Р у їн и , з а с н о в н и к д е р ж а в и В ел и к е К н я зів с т в о У к р а їн а . Й ого м у д р ість і п о д в и г — н ев м и р у щ і. П осьогодн і в о н и є п р и к л а д о м н а м у п р а ц і, о б о р о н і р ід н о ї зе м л і, п об удові н е з а л е ж н о ї д е р ж а в и , о п а н у в а н н і н а у к , щ и р о ї л ю д с ьк о ї доброти.

ЗАСЕЛЕННЯ

Константинопіль■

ПОДУНАВ’Я І ТРАКІЇ ЗАХІДНИМИ СЛОВ’ЯНЦЯМИ Й УКРАЇНЦЯМИ У VI - VII ст.

194 Українська нація

Українська нація в часи раннього феодалізму

195

Х а й в іч н о с в я т и т ь с я ім ’я його! В Е Л И К О К Н Я Ж ІН Н Я М И ЗА М И РА І К И Є С Л А В И Ч А У К РА ЇН С ЬКО ГО

(540-575, 35 років) Великокнязь Мизамир І У країн-ський продовж ував благородну справу батька Києслава, відбудовуючи економіку держ ави Велике Князівство Україна. Попри те, дбав про сильне військо, бо зі Сходу - азійські тю ркські орди, із Заходу - агресивна Східна Римська ім перія. Гунці-тю ркці час від часу м алим и ордочками проривали наш у оборону, нападали на прикордоння - Степову, Болгарську, навіть Сур’язьку Волості. В еликокнязь М изамир І особисто з воями гро мив орди і виганяв їх. Прикордонні до нас аварці були ніби між двох вогнів: зі сходу недружні інш і ордочки гунців-тю ркців, а на заході не давали себе грабувати українці. Гунські орди не були і не м огли бути ізольованими від наш ої держ ави. З ним и часто велися переговори на держ авному рівні, тривала торгівля. Від силь ного потенційного колонізатора слід захищ ати ся не лиш е зброєю, а й добросусідством і співпрацею. Великокнязь Мизамир Український, пишуть, любив повторяти: “Ми за мир, але й боронити себе можемо і вміємо”. Дуже не любив воюва ти. Часто зустрічався з ханами гунських ордочок. Найбільше з авар цями (так себе назвали вигнані з Європи гунські ордочки) у місті Ярунець (гирло Яруна-Уралу). На мирних переговорах мав зустрічі з головним Аварей-ханом, домовля лися про мирні й торгові стосун ки .

Утворення Тюркського каганаУ "В е л и к и й заповіт" гунцівтюркців У 552 р. в азійських степах, о т я м и в ш и с ь п іс л я р о згр о м у в Європі, зібрався курултай (загальноординський з ’їзд) ханів гунськ и х орд. К у р у л т ай підсум ував минуле. Обговорили майбутнє. На цей час у гунців на півдні

М и за м и р І К и ес л а ви ч У кр а їн ськ и й

196

Українська нація

Середньої А зії була невелика ім перія Гунія-Еф талітія. Ц я імперія гнобила місцеве середньоазійське іраном овне населення, хоча й дозво л ял а їм васальні ш ах ати . Водночас у півн ічн и х степах і напівпустелях кочували вигнані з Європи орди, котрі назвали себе аварцям и. К урултай виріш ив назву гунці, непопулярну в А зії і Європі, ненависну і прокляту націям и, зам інити на тю ркці. Та назву зм іни ти легко (москвини, наприклад, двічі зміню вали свою назву: спо ч атку на великороссці, потім на русськці, а ще пізніш е хотіли назватися радянським народом, радянцям и), але я к змінити гени і менталітет, переписати історію, приховавш и звірства? Курултай примусив усі орди об’єднатися в Чингіс Тю ркський каганат. Гунці-тюркці, що їх орди колись були в Потиссі і в У к раїні, вваж али себе вищ ими, вим агали каганства д ля свого хана А варея. К урултай його не обрав. Т ю ркці-аварці образилися, відмо вилися увійти до Тю ркського каганату, вели міжусобні війни з ін ш и м и ордами. Крім того, цей курултай наклав на великого к н я зя Києслава У країнського й у країн ську націю страш не і ж ах л и в е ординське п р о к л я т т я . Н а щ а д к а м -т ю р к ц я м с к л а л и та єм н и й “в е л и к и й з а п о в іт ”: знищ ити до останньої людини українську націю за те, що посміла вигнати їхні орди з “свящ енної землі” - українських степів, а т а к о ж зробити все м ож ливе і нем ож ливе, щоб викреслити з історії ім ’я в ел и к о к н я зя К иєслава І. Інш им и словами, він має бути забутий українською нацією і світом. Ті ж тю ркські орди, що не виконуватимуть цього “заповіту” , - хай самі будуть прокляті. Ц ей “заповіт” таємно передавати каганам і ханам від покоління до покоління. Тю ркські орди повинні зробити все, щоб повернути ся на Потисся та Україну. Століттями нам агалися гунські орди - тю ркці-аварці, тю ркцікаганатці, тю ркці-печеніж ці, тю ркці-половці, тюркці-золотоординці, тю ркці-туркці та їхні васали тю ркці м алоногайці-татарці (колоні затори нашого Криму) виконати “заповіт” - знищ ити українську націю, викинути з історії великого к н я зя Києслава І. Не змогли. П рокляття курултаю повертаються проти них, і вони щ езли або щезають з л и ц я землі. З них усіх найбільш е вдалося знищ ити українську націю тюркц я м -зо ло т о о р д и н ц ям . Спочатку вони колонізували східну поло вину української території, створили на ній свою держ аву Москвуо рд у , н а з в а л и с я м о с к в и н а м и . З ч асо м п е р е й м е н у в а л и її на Москвинське царство, згодом - на Росію, ще пізніш е на Радянсь к и й Союз. П р и й н ял и наш у мову і християнство (православ’я),

Українська нація в часи раннього феодалізму

197

щоб пізніш е отюрчити українську націю, знищ ити її, а землю зро бити москвинотю ркською . Згодом завойовували і колонізовували все нові землі України. З XVII по X X ст. колонізували майже всі у країн ські землі. П ротягом цих трьох століть нам агаю ться усунути українську націю з всесвітньої історії невизнанням української нації, ф альси ф ікацією її історії, насильницькою заміною наш ої мови руссьязичьєм (побутовим су р ж и ко м б л атн я к а з м атю ком ), насильною асим іляцією , вирізуванням , кату ван н ям и й розстрілами, ГУТАБами і висиланнями в Сибір, Голодомором і Чорнобилем тощо. Не вдається. Н аціє, будь пильна! * * * Господарство д ер ж ави В елике К нязівство У к раїн а виробляло вже достатньо зерна для харчування, а також хутра, ш кіри і вов ни, меду і воску, риби і солі. Розвивалося і ремесло - залізо і вироби з нього, адж е обставини вим агали насамперед зброї, торго вих і військових кораблів. Вже було чим торгувати. Візантійська ім перія була не задоволеною, бо наш і купці, обмежуючи її торгів лю, самі возили товари до чуж их портів. Почастіш али напади піратів на наш і торгові кораблі, а в пор тах ім перії і в самому К онстантинополі у наш их купців часто відбирали товари. К рім того, у 558 р. імператор Ю стиніян І у переговорах заохочував гунців-аварців нападати на У країну. Цим він хотів відволікти нас від заселення Подунав’я і Тракії. Д ипло м атичні заходи в е л и к о к н я зя М изам ира І не допомагали. Треба було робити ріш учі кроки. І великокнязь зробив їх. У 559 р. він повів флот з воями на Візантію, обліг Константи нопіль. Н а допомогу М изамиру І прийш ли вої наш их поселенців з Тракії. Це був п ер ш и й в історії української нації військовий похід на сусідню імперію. Імператор Ю стиніян І бігав по мурах столиці, заохочуючи оборонятися. В зяти місто не змогли. Було укладено мир. Імператор підписав торгову угоду, пообіцяв охорону наш их купців, їхніх кораблів і товарів. П ообіцяв також не підмовляти гунців-аварців нападати і грабувати наш і Волості. Він виконав о б іц я н е . Його наступник Ю стиніян ІІ таки підмовив тюркців-аварців не лиш е напасти на Україну, а й перекочувати на Подунав’я-Потисся. Імператор “подарував” гунцям-аварцям ці землі, бо ж однаково не володів ними. Видно, мав на гадці, що ординці знищать там слов’ янців і продовжуватимуть кочувати. А кочовиків легше розгроми ти і вигнати, н іж осілих слов’янців. Гунці-аварці тіш илися цим неймовірно! А дже, власне, це були нащ адки тих, що їх вигнано з Подунав’я та України.

198

Українська нація

У 567 р. численні орди гунців-тю ркців аварців вторглися на наш у землю. Боями з чималими втратами прорвалися через наші степи до Дунаю і його лівим берегом на Потисся. Там не вбивали слов’янців, я к цього баж ав імператор, а примуш ували звільняти їм степи для кочування і переселятися в гірські долини. Гунці-аварці проголосили відновлення на “свящ енній землі” кочової хантенгріанської імперії А варський каганат (568-798 рр., 230 років). Та імператор Ю стиніян ІІ прорахувався. А варці, вигнавш и наш у людність в гори, брали з них данину. Навчені досвідом предків, самі запропонували слов’я н ц я м мирне співж иття. Водночас напа дали на Візантію і грабували її. Часто брали в облогу Константи нополь, вим агали данину і отримували її. Т ак історія покарала східнорим ців за підлість їх н іх імператорів. Історики наш их сусідів у своїх працях зазначили успіхи велик о к н я зя М изамира І У країнського у війнах з тю ркцям и-аварцями. А ле головним за його управління було зростання економіки і на цій основі добробуту нації. Його діяльність свідчить про праг нення мирного ж иття з сусідами. Не його вина, що сусіди не дот рим увалися цього ж . В Е Л И К О К Н Я Ж ІН Н Я ДОБРОСЛАВА І М И ЗА М И Р И Ч А У К РА ЇН С ЬК О ГО

(575—591 р р , 16 років) В еликокнязь Доброслав І У країнський частіш е подається істо рикам и сусідніх країн кн язем А нтії-У країни під іменем Добрит. Він був добрий за характером, мирний, я к його батько М изамир І У країнський, але водночас був і добрим воїводцем. Д уж е дбав про розвиток економіки і культури. Це йому вдавалося. Водночас му сив відбивати наш естя Тю ркського каганату. У 576 р., виконую чи “великий заповіт”, каган Тюркського ка ганату повів орди на Степову, Б олгарську і Сур’я зь к у Волості, грабуючи села і міста, винищ ую чи населення. Орди оточили центр Сурії Сур’яград, захопили човни, переплили Сур’я зь к у протоку, облягли порт Хорсслав (нині Керч) на півострові. Це було велике і грізне наш естя каганату. В еликокнязь Доброслав І У країнський і кн язь Боривітер уміло повели флот і воїв, розгромили чуж инців на морі та на суші, вигнали велику орду за Ярун-ріку. Держава Велике Князівство У країна знову зазнала руйнувань, великих еко ном ічних і л ю дськи х втрат. В ел и к о к н я зь Д оброслав І заробив добру славу. У 581 р. Тю ркський каганат повторив наш естя. Цього разу від Я рун -ріки частина орди повернула на північ в Б олгарську Во лость, а основні її сили ш видко пройш ли Сур’я зьк у Волость до Сур’яграда, облягли і здобули його, пограбували. Сіли на захоп-

ВОЙОВНИЧЕ ПЕРЕСЕЛЕННЯ ТЮРКЦІВ-АВАРЦІВ НА ПОТИССЯ. ДОБРОВІЛЬНЕ ПЕРЕСЕЛЕННЯ БОЛГАРЦІВ-УКРАЇНЦІВ ДО ТРАКІЇ

200

Українська нація

лені човни, кораблі і доплили до головної наш ої військово-морсь кої бази Корсуня. А ле тут наш військово-морський флот розгро мив їх так, що ніхто не повернувся. Вої на суші громили і боями витіснили реш ту орд за Ярун-ріку. П ісля цих поразок в каганаті почалися міжусобиці, і він роз пався на два: Східний Тю ркський каганат і Західний Тю ркський каганат. З к ін ц я століття неконтрольовані ордочки тю рк ц ів хозарців почали обходити Хвалено-море з півдня, вриватися на Східне З а кавк аззя (нині Азербайджан). Грабували, а звідти намагалися ввійти у наш у Волость Сурію, кочувати східними схилами гір К азки і по західному узбереж жю Х валено-моря. Н аш і вої постійно їх громи ли, але знову і знову з ’являли ся на території Волості Сурії, коли їх витісняли зі Східного Зак авк аззя. В е л и к о к н я ж ін н я Д обрита І У країнського відоме двома пере м ож ним и війнами з Тю ркським каганатом. Водночас тривало підне сення економ іки у цетральних, західних і північних Волостях Ве ликого К нязівства У країна (подалі від наш естя орд).

РОЗДІЛ 2 ж иття У К РА ЇН С ЬК О Ї Н А Ц ІЇ у V II ст. н. е.

601—700 рр, н. е. 9601—9700 рр. н. у. л.

У ц ь о м у с т о л іт т і н а ц ія р о з в и в а л а е к о н о м ік у і к у л ь т у р у . В о д н о ч а с м у с и л а в ій н а м и з а х и щ а т и с я в ід о р д а в а р ц ів і х о з а р ц ів , о р д Т ю р к с ь к о г о к а г а н а т у і в ій с ь к А р а б с ь к о г о

х а л іф а т у .

Великі князі династії Києславичів Великого Князівства Україна 5 9 1 -6 3 3

р о ки

6 3 3 -6 7 5

р о ки

6 7 5 -7 0 0

роки

Богуслав (Ордадавислав) І Доброславич У к р а їн с ь к и й М алокиєслав (М алокий) І Богуславич У к р а їн с ь к и й Корсслав І М алокиєславич У країнський

В Е Л И К О К Н Я Ж ІН Н Я БОГУСЛАВА (ОРДАДАВИСЛАВА) І Д О БРО С Л А В И Ч А У К РА ЇН СЬК О ГО

(591—633 р р , 42 роки) Великий кн язь Богуслав І Доброславич У країнський ще в юні роки відзначався військовим талантом , я к його прадід К иєслав У країнський. Під рукою тата Доброслава У країнського Богуслав був воїводцем і вигравав битви з тю ркськими ордами, був їхньою грозою, за щ о названий нашою нацією Ордадавиславом (Ордадавитом). Історики-чуж озем ці перекручено нази вали його А рдагаст, А рдам даст, А рдадав. В еликокнязь Богуслав І У країнський, прославився не лиш е громленням кочових орд аварців, хозарців, а й ум ілим управлінням екон о м іко ю н а ц ії. Ц е н т р а л ізо в а н а д ер ж а в а В ел и ке К н язівство У країна зм іцню валася політично, Волості платили полю ддя (по даток) д л я загальнодерж авних потреб. Зм іцнено військо д л я відби вання наш есть тю ркських орд. Руїна економіки і культури подо лана - нац ія належ но розвивалася. Вона м ала м ожливість ш видко заліковувати економічні та суспільні рани, що їх приносили нові н аш естя тю рків. Головним районом п р о н и кн ен н я орд була неви сока ч астин а гір К ам інні та Я рун-ріка. П роривалися через наш і прикордонні застави. Н айчастіш е відразу повертали на північ уздовж гір, плю н дрували Волость Болгарію . Н азад в азій ські степи поверталися через невисокі гірські хребти Середніх К амінних. Н аш а держ ава спорудила оборонну лінію по правому березі Я рун-ріки і передгір’ї. Д алі йш ли щ е дві несуцільні лінії тилових гарнізонів. Не допома гало. Постійно вої громили тут орди, але це їх не відлякувало. Д ругим районом прон икн ення ординців був прохід при Дербенті берегом Х валено-м оря зі С хідного З а к а в к а з з я . П ри Дербенті закріпилися ордочки хозарців. Вони нападали то на З ак ав каззя, то на наш у Волость Сурію, коли їх витісняли із Закавказзя. Н а заході на наш у к р аїн у нападали аварці з Потисся. Їхні

ВІЙНИ ВЕЛИКОГО

КНЯЗІВСТВА УКРАЇНА З ОРДАМИ ТЮРКСЬКОГО

КАГАНАТУ

202 Українська нація

Українська нація в часи раннього феодалізму

203

орди часто ш видким и рейдами вторгалися у верхів’я Тиси та в долини гір Верховини, грабували українців-верховинців (горватців). Щ е частіш е ці ордочки вторгалися і грабували західнослов’янців моравців під Татрами. Н а початку цього століття вели ки й к н я зь М оравії Самослав М оравський об’єднав м оравські і частин у полабських зем ель у єдину Великоморавську держ аву (6 2 0 -8 9 4 рр.) зі столицею Велеград. Згодом після розпаду Великоморавської держ ави виокрем и лися моравці, словакці, чехці і луж ичці, утворивш и свої держави. У творенн я В еликом оравської д ер ж ав и дало зм огу о р ган ізувати чим але військо. У 623 році моравські війська разом з присланими великокнязем Богуславом І У країнським полкам и та ополченцями українцівверховинців у кривавій битві під проводом Самослава Моравсько го розбили орду Аварського каганату. Це була перш а значна поразка аварців і одночасно славна історична перемога слов’янців над тю рк ською ордою. Було на десяток літ покінчено з нападами ординців, відмінено ясак-д ан ину А варськом у каганатові. П очався його за непад. Орди переорієнтували свої напади-пограбування на В ізан тію. Вона починає занепадати.

Утворення світовоі'релігіі' іслам та імперії Арабський халіфат К оріння усіх ниніш ніх світових релігій сягає в україн ський даж бож изм. А рій ц і-у кр аїн ц і принесли даж бож изм до Індії. На його теоретичній основі утворилася індійська релігія ведизм . Все редині ведизму виник б уд д и зм . Н а проповідях Єшуа-Ісуса з Н аза рету вин икла віра єш уаїзм , згодом трансформована еллінцям и у х р и с т и я н с т во . Коріння єш у а їзм у і х р и с т и я н с т в а у б уд д и зм і, ко ріння ісламу - в хр и с т и ян с т ві. Н ині діють три головні світові релігії: християнство, буддизм та іслам. П ротягом тисячоліть А равією кочували дрібні сем ітські племе на, відокремлені одне від одного, з вірою у свого бога. З 610 р. неписьменний пастух, згодом багатий купець М ухам мед (по-європейськи Магомет), добрий організатор і оратор, почав проповідувати серед кочовиків-арабців віру в єдиного бога А ллаха (на той час його плем’я курейш вірило в бога аль-Ілах, або А л лах). Мухаммед хотів за допомогою віри об’єднати більш н іж 300 племен у єдину централізовану арабську держ аву. П ричина: на той час Іран-Сасанид загарбав південну частину А равії, а Візан т ія - п ів н іч н у . К о л о н іза то р и повн істю п а р а л ізу в а л и торгівл ю арабських купців. З а допомогою нової віри возз’єднана і міцна арабська еліта могла визволити Аравію від колонізаторів, а купці відновити свою торгівлю.

204

Українська нація

У 6 3 0 -6 3 1 рр. більшість арабських племен вж е визнавали єди ного бога А ллаха і на основі віри об’єдналися в єдину державу. З ’явилася нова віра в бога Аллаха - ісла м . Іслам означає покірність (підкоритися волі бога А ллаха). Інш і назви іслам у - магометанство, мусульманство. М ухаммеда визна но пророком бога А л л ах а, тобто нової віри. Символами іслам у стали півм ісяць С* і п ’ятикутна зірка - ^ . Чом у місяць? Н а А равійському півострові постійне літо, дуже мало хмар і дощів. Удень немилосердно пече сонце. Зате місячна ніч із зорями - бла годатна пора доби. Н ації за таких клім атичних умов стають місяцеприхильникам и. Пророк М ухаммед організував військо, опанував чим ало районів А равії, створив іслам ську держ аву Арабію зі столицею Медіна, став її правителем ем іром (емірат - світська влада) і водночас духов ним правителем ім а м о м (іманат - духовна влада ісламу) з 630 року і аж до смерті в 632 р. Згодом ці дві верховні назви замінено одною - х а л іф (правитель світської та духовної влади). Р елігія (означає побожність) - це природна частина традицій ного духовного ж и ття лю дини і нації. Лю дина без повноцінного духовного ж и ття більше схож а на тварину. Зам інити віру інш и ми суспільними ідеям и без Бога нелегко, бо релігійність існує від появи людини, глибоко увійш ла в її гени і свідомість. Коли ж релігійн еліта, я к це зробив Мухаммед, захоплює ще й світську держ авну владу, тоді релігія сама стає засобом колонізаторства. В т а к и х ум овах р е л ігія втрачає очищ увальн у сторону духовного ж и т т я нац ії і стає колонізаторо-бандитським зн ар яд дям правителів і владної еліти (як це було й понині залиш ається в колоніальній ім перії Росії). Н аступник пророка М ухаммеда халіф А бук-Бекр н ак азав за писати проповіді Мухаммеда в книгу К оран (Читання), що її виз нано священною д ля вірних ісламу. Це не були проповіді самого Мухаммеда, бо на той час він вже помер, а записані довільно, зі слів його слухачів. Віруючим пояснювали, щ о кн ига Коран існу вала споконвічно, але А ллах передав її лиш е Мухаммедові. Слу ж и тел і нової віри зм уш ували вірую чих постійно читати Коран, знати тексти і цитувати їх напам ’ять. К оран написаний дуж е філософськи - прислів’ям и, п ри казк а ми, аф оризм ам и і м алодоступний пересічному віручому. Тому в Ѵ ІІ-ІХ століттях іслам ські богослови на основі кількох тисяч хадисів (переказів про ж и тт я і діяльність М ухаммеда - я к Єван гелій про ж и ття Ісуса Христа) створили ще одну книгу і назвали її Суна (Поведінка, Звичай) - доповнення і роз’яснення Корану. Коран і Суна - основа феодального ісламського права (ш аріа ту). О днак поява Суни в и к л и к а л а неочікуваний д л я її творців розкол в ісламі: частина з них вірить лиш е в Коран - ш иїти,

Українська нація в часи раннього феодалізму

205

частина і в Коран, і в Суну - суніти. П ерш і халіфи династії роду М ухаммеда почали війни за визво лення Аравії від колонізаторів - Ірану та Візантії. У ході війни 636 -6 4 2 рр. халіфи не лиш е відвоювали свою Аравію, але й коло нізували на той час візантійські Верхнє Д воріччя, Сирію, П алести ну, Єгипет. У 651 р. колонізували Іран-Сасанид, Афганістан. Три роки спустош ували З а к ав к а ззя , бо не могли його колонізувати. У творили на величезній території іслам ську ім перію А рабський хал іф ат (6 3 6 -9 4 5 рр.). К олонізаторські завою вання пош ирю вали нову віру іслам се ред ін ш и х н ац ій. Ц им сп р и ял и тому, щ о іслам став світовою релігією . В Е Л И К О К Н Я Ж ІН Н Я М АЛОКИЄСЛАВА І БО ГУ С Л А В И Ч А У К РА ЇН С ЬК О ГО

(633—675 рр., 42 роки) В еликокнязь М алокиєслав І У країнський уміло сприяв розвит кові економіки, торгівлі й культури. Західна частина держ ави мирно розвивалася і ж ваво торгува ла. Н а сході і в М ежиморі трим али основне військо і будували укріп лення д л я захисту від тю ркців-ординців. В еликокнязь заохочував націю розвивати духовне ж и ття. При ньом у складено вдосконалені астроном ічні д ати-табли ці (к ал ен дар) за розташ уванням і рухом Д аж бож их світил по Див-Небі. С кладено д ати головних Д аж б о ж и х свят. Н аписано К нигу Об рядів: освячення новонародж ених, вінчання, поховання, проведен н я свящ ен н и х м олитв-богослуж інь. С кладено проповіді-повчання і молитви. Їх названо молитвами вели кокн язя Києслава.

Виникнення Хозарського каганату Н евеликі тю ркські хозарські орди продовж ували кочувати бе регом Х валено-м оря то в іранське З а к ав к а ззя , то на територію наш ої С урії. Н езваж аю чи на завою вання грізни м и кочовикам иарабцями З ак авк аззя, хозарські ордочки нападали і на ці землі. У 652 р. військо полководця А рабського халіф ату М ервана, виганяю чи хозарців із З ак авк аззя, увійш ло на територію нашого М ежиморя, зайняло міста Семиярдар і Білоградець на Кумі. Наше військо відступало без битв, поки не буде ріш ення великого к н язя зі столиці. Н а переговори з новим непередбаченим і грізним ворогом прибув сам вел и ки й к н я зь М алокиєслав І У країнський. А рабські коло нізатори вж е встигли пограбувати села і міста, взяти у полонрабство близько 20 тисяч наш их сур’яж ців. Н аш і вої стояли на рубеж ах річки Куми. Спочатку переговори вели полководці. Згодом переговори відбувалися почергово у ставці

206

Українська нація

вел и ко к н язя М алокиєслава І і полководця Мервана. В еликокнязь М алокиєслав І вж е знав про великі військові сили арабців, про значні завою вання ним и колоній Ірану та Візантії. Військо А рабського халіф ату прибуло на кон ях, верблюдах і ослах, але було озброєне недостатньо. Воїв на верблюдах і ослах наш і вої ще не бачили, не воювали з таким и. Головний полково дець Мерван був у захопленні від наш их воїв: високих і міцних, у ш оломах і кольчугах, з добрим обладнанням і озброєнням. По при це арабські полководці радили йому воювати. Ми їх не пере можемо, відповідав він їм, бо у них мечі довгі й гострі з обох боків, а наш і з одного. Тому після переговорів розпорядився відпустити полонених су р ’я ж ц ів . А рабські купці розуміли, я к и й зиск мож е бути від великого торгового вузла м іж трьома морями: Хвалено-морем, Сур’я-морем і У країн-морем, адж е після недавніх ірановізантійських воєн час тина Великого торгового шовкового ш ляху по річках Сирдар’ї та А м удар’ї, А рал-морем і північним побереж ж ям Х валено-моря про ходила через Болгар (Волгу) на Дін у Сур’я-море й Україн-море. З Китаю везли ш овкові тканини, папір, вироби зі ш кіри, чимало при крас; з Середньої А зії - тканини, бавовну, ф рукти і сухофрукти, золото, карбовані монети, керам іку, вироби зі скла, коней-скакунів, прикраси з дорогоцінними кам еням и, прянощ і. У країна продавала немало зерна, тварин, солену рибу і сіль, мед, хутра і ш кіри, вовну, неперевершені лл ян і тканини, керам іку, залізо і вироби з нього, зброю, високої якості ремісничі вироби, в тому числі з дерева. Бу дували на замовлення кораблі тощо. Арабські купці ш видко усвідомили, що тут потрібно мати со лідну торгову базу і торгувати, а не воювати. Тому полководець Мерван на переговорах повідомив, що вони виріш или не воювати, а торгувати. В им агав дозволу арабським ку п ц ям і їх н ій охороні розм іститися у С ем иярдарі (по-їхньому Семендер) та Білоградці (по-їхньому Белендж ер). Вони відкрию ть свої купецькі квартали і розпочнуть самоврядування, а територія буде під спільним управлінням . В еликокнязь М алокиєслав І У країнський мусив або прийняти їхні умови, або воювати. Воювати з таким грізним на той час колонізатором було небезпечно. До нього м огли пристати союз никам и і кочові орди тю ркців. Н ацію треба вміти берегти, навчав щ е прапрадід великокнязь Києслав І, не проливати кров надарем но. П ісля рад з воїводцями великокнязь М алокиєслав І пристав на умови арабців. Недаремно його звали Малим Києм за мудрість; він зумів її показати і на переговорах. Н ація позитивно оцінила це ріш ення. Сподівалися, що арабці будуть недовго. Я к завжди, у скрутних ситуаціях надіємося на ліпш е майбуття.

Українська нація в часи раннього феодалізму

207

Н а території південніш е р іч ки К азки (нині Терек) арабським куп цям дозволялося м ати купецькі квартали у наш их містах, а також будувати нові купецькі містечка зі складами і крам ницям и, але територія залиш алася українською , входила до Сур’язької Во лості, а управлялася спільно. Я к і треба було очікувати, укріпивш ись і розбагатівши на торгівлі, через 18 років арабські купці проголосили утворення Хозарського каганату (670-966 рр.) зі столицею Семендер. В чинили хитро, покупецьки. Але не хотіли ускладнень з українцям и, тому не вклю ч и л и територію до скл ад у А рабського х аліф ату. Обрали так и й сценарій: створили нібито не свою держ аву, а кочовиків тю ркців хозарців. Н а чолі держ ави став д ля видимості хозарець без реаль ної влади, а царем-намісником купець-арабець, що ф актично пра вив держ авою . Згодом і каганом (головним володарем) був к у пец ь. У каганаті спочатку було прийнято нечувану в ті часи тер пимість до всіх націй і вір, мов і поглядів. Н айбільш уживаною мовою купецтва була українська. Основою економіки стала торгі вля. Громадянам дозволялося займ атися і будь-якою інш ою ко рисною господарською діяльністю . Розгорнулося будівництво кварталів чи дворищ для купців різних націй, Святинь Дажбога, мечетей Аллаха, церков Ісуса Х риста, сина гог Єгови, храмів А гура-М азди. Купецтво закладало сади, виноград ники, городи. Введено наймане професійне військо типу леґіонів для захисту купецтва і держ ави. Кочовиків-хозарців прим усили ж ити осіло, максимально роззброїли, частину витіснили до Ірану, продава ли в рабство тих, хто не хотів ж ити осілим життям, щоб кочуван ням і розбійництвом не переш коджали торгівлі. Хозарський к а г а нат був васалом Арабського халіф ату. * * * Таким чином на наш ій землі з ’явився новий колонізатор. У к раїнське Межиморе, або Волость Сурія, була поділена на дві части ни: західна частина входила до Великого Князівства Україна, східна до Хозарського каганату. Н ація і великокнязь М алокиєслав І У к раїнський були дуже заклопотані таким станом, але мусили змири тися перед Аварією - наймогутнішим на ті часи колонізатором і чекати слушного часу визволити свою споконвічну землю. Нестерпна ситуація складалася і у Волості Болгарія. Орди Тю рк ського каганату переходили через гори К амінні і постійно грабу вали села й міста. Болгарці, я к колись лутичі, виріш или не терпі ти ці напади, а переселитися подалі, у Тракію. Ш кодували, що не зробили цього раніш е, коли закли кав їх до цього мудрий велико князь Києслав І. Але ж тоді побиті ним орди не нападали, тому переселятися не було потреби. У 670 р. зі схвалення великокнязя М алокиєслава І У країнсь

208

Українська нація

кого і під охороною наш их полків посадник Волості Болгарії Пе реслав очолив переселення. П рибули до Тракії, де стали сьомою великою громадою у кр аїн ськи х заселенців. У 680 р. українські племена об’єдналися у Тракії в Болгарське Князівство (680-1018 рр.) зі столицею Переслава. Імператор Візантії Константин ІІ дуже обурився. У 681 р. пішов силою колонізувати Болгарію, але війну програв. Тому окремі історики вважаю ть по чатком держ ави болгарців-українців саме 681 рік. К нязь Переслав князював до 701 р. Болгарці побудували нову столицю з укріпле ним замком - Плиску. Вміле вел и ко к н яж ін н я М алокиєслава І У країнського, його тер пимість і неконф ліктність з Х озарським каганатом і Арабським халіфатом дозволяли нації мирно розвивати економ іку і культу ру, зосередж уватися на локальних битвах з невеликим и азійськи ми кочовим и тю ркським и ордами. В Е Л И К О К Н Я Ж ІН Н Я КОРССЛАВА І М А Л О К И Є В И Ч А УК РА ЇН СЬКО ГО

(675—700 рр., 25 років) Історики сусідніх націй називали його то Хорсславом, то Хоривом, Корсунем (назви Корс чи Хорс означали сонце, Корсслав Сонцеслав). Його вел и ко к н яж ін н я не було багатим на історичні події. У правління зосередив на зростанні добробуту нації та роз виткові культури. Не припинялися періодичні напади дрібних тю рк ських орд з-за Уралу. Тому мусив воювати з ними. В елику торгову активність п роявляли купці Хозарського кага нату. Вони бурхливо пош ирю вали свою торгівлю з Великим шов ковим ш ляхом та нашою державою. Їхні старійш ини-тудуни д ія л и з нахабним натиском, нам агалися отримати дозвіл відкривати куп ецькі квар тал и по всіх наш их м орських і річкових портах, навіть у столиці Києславі (Києві).

РОЗДІЛ 3 ж иття У К РА ЇН С ЬК О Ї Н А Ц ІЇ у V I I I ст. н. е.

701—800 рр. н. е. 9701—9800 рр. н. у. л.

Н а ц ія р о з ш и р ю в а л а в и р о б н и ц т в о п р о д у к т ів х а р ч у в а н н я і в и р о б ів р е м е с л а .

А ґр е с и в н а т о р г о в а а к т и в н іс т ь к у п е ц т в а Х о з а р ії. П е р ш а т о р г о в а в ій н а з В із а н т іє ю .

Великі князі династії Києвичів Великого Князівства Україна 7 0 0 -7 2 6 7 2 6 -7 5 0 7 5 0 -7 8 0 7 8 0 -8 1 4

р о ки р о ки р о ки р о ки

С емияр К орсславич У країнський Ігрослав (Ігор) І С емиярич У країнський Оленслав (Олег) І Ігрославич У країнський Берислав (Бравит) І Оленславич Український

В Е Л И К О К Н Я Ж ІН Н Я

СЕМ ИЯРА

КОРССЛАВИЧА

(700—726 рр, 26 років) З початком століття візан тій ські історики перериваю ть відо мості про У країну. Не до У країни їм було, коли їх н я ім перія терпіла колоніальну і політичну кри зи. Більш е писали про нас арабські історики. Істори ки сусідів перекручено нази вали велико к н я зя Семияра (Сімсонць) Яр, Ярун, Р урик, Руник, Рю рик. Три д есятиліття вел и ко к н яж ін н я С емияра І У країнського про йш ли м айж е у мирних умовах. У 712 р. А рабський халіфат почав війну з Тю ркським каганатом за Середню Азію. Були проблеми з Х озарським каганатом. Його купці - арабці, вірменці, єврейці, ассирійці, іранці, тю ркці та візантійці - розгорну ли бурхливу і прибуткову торгівлю з В еликим торговим ш овко вим ш ляхом через Хвалено-море, а далі - Сур’я-морем, Українморем, р іч кам и Болгаром (Волгою), Діном, Купанню (Кубанню). У країнське купецтво стримувало їхній натиск я к могло. Звичай но, нація не баж ала, щоб на її землі верховодили чужоземні купціар аб ц і. Н ац ія розш ирю вала виробництво продуктів харчуван н я і ви робів ремесла. Н аш і торгові кораблі панували в Сур’я-морі, Українморі та північній частині Х валено-моря, експортували українські товари, привозили чуж і. Велася торгівля і по Балтії. Великокнязь Семияр І Український дбав про внутрішню розбудову держави: ре конструював і будував нові порти, міста, укріпляв фортеці на півден ному сході в прикордонні з тюркцями і хозарцями. Зміцнював військо, готував держ аву до захисту від колонізаторів. В Е Л И К О К Н Я Ж ІН Н Я ІГРОСЛАВА (ІГОРЯ) І СЕМ ИЯРИЧА

(726—750 рр., 24 роки) Історики нази вали його Ігор. З а його вел и к о к н я ж ін н я нац ія нагромаджувала економічний і військовий потенціал, бо його велико-

210

Українська нація

кн я ж ін н я було м айж е мирним, тому мож на було розвиватися еко ном ічно, військово і культурно. Н ай б ільш і д осягн ен н я були в т о р гів л і. Великокнязь, Віче і Рада старійш ин (уряд) були на чатах, бо неконтрольовані недобитки тю ркських орд могли пробувати прори ватися через Ярун-ріку на наш і землі або на вимріяне їхнє “свя щенне” Потисся, де ще кочували аварці. Треба було стежити і за ку п ц ям и -ар аб ц ям и . Перемоги Арабського халіф ату над Тюркським каганатом ви кли кали в купців-арабців приплив нової пихи, все дозволеності та безвідповідальності за свої вчинки. В ел и ко кн язь Ігрослав І У країн ськи й проявляв мудрість, ста рався уни кати війн, я к і, крім нещ асть, нічого не дадуть нації. Дбав про економіку, ревно охороняв торгівлю. П ри ньому виник додатковий гуж овий Залозний торговий ш л ях від столиці Києс лава до М ореграда (нині Маріупіль) на Сур’я-морі, а далі берегом Сур’я-м оря до Дінграда, звідти до Сур’яграда в гирлі Купані. Ш лях назвали Залозним від численних військових залог, котрі охороня л и купецтво. Вздовж ш л я х у були гостинні двори зі спальням и д ля купців, складами, коню ш ням и, запасами корму д ля коней, за логою кінноти, щ о супроводжувала купецькі валки ста возів чи саней з товарами від однієї залоги до другої і назад. Водночас Ігрослав І зміцню вав військову м іць держ ави. В Е Л И К О К Н Я Ж ІН Н Я ОЛЕНСЛАВА (ОЛЕГА) І ІГ Р О С Л А В И Ч А

(750—780 рр., 30 років) Історики називаю ть його Олеш, Олешслав, Віщ ий. Був статним красенем, я к благородний олень. Був благородним і у ж итті. Мав дар мислити і передбачати наперед, за щ о названий Віщим. Дуж е дбав про добробут нації. Мав клопоти з Хозарським ка ганатом. Н атхненні перем огам и рідного їм А рабського халіф ату над Т ю ркським каганатом , арабо-хозарські куп ці стали аґресивніш им и і щодо наш ої території. У 770-х роках вони самовільно розш ирили територію каган ату за рахунок західного узбереж ж я Х в ал ен о -м о р я і м а й ж е к о л о н ізу в а л и д ел ьти Б о л гара-В ол ги та Яруна-Уралу. Н аш і портові міста Хваленоград у дельті Болгара і Ярунградець у дельті Я руна не зачепили. Відтак вони залиш али ся у кр аїн ським и . Т а поруч з Х валеноградом, трохи північніш е, почали будувати нову столицю Ітиль (так по-своєму вони назива ли Болгар). Семендер (Семиярдар) уж е їх не влаштовував, бо був на узбіччі головних торгових ш ляхів лиш е невеликим портом на торговому ш лях у в З ак авк аззя. В Ітилі побудували палати д ля кагана й уряду, ж итлові будин

Українська нація в часи раннього феодалізму

211

ки з дерев’яних шатер, повстяних юрт та землянок, склади і крам ниці, мечеть, синагогу, церкву. Столицю обнесено високим зем ля ним валом . Та купці-хозарці прорахувалися. М аючи у своїх руках частину середньоазійського торгового В еликого ш овкового ш л я х у , купці халіф ату втратили інтерес до Х озарії. Тепер Х озарський каганат опинився віч-на-віч з В еликим К нязівством У країна. Вони поча ли посилену торгову експансію на порти та торгові міста України. Вже у середині століття хозарці захопили торгівлю по середньому Болгарі та Камінній (нині Камі), навіть по річці Ока, масово буду ючи купецькі квартали. Ц им завдавали великих втрат українсь кому купецтву і держ аві, бо спритно ухилялися від сплати мита до скарбниці У країни. Крім цього, пош ирю вали іслам серед українського населення. Н айбільш е опанували центр Болгарії місто Болгар. Ц е викликало протидію У країни. Я к відомо, абсолютна більш ість болгарців у минулому столітті переселилася до Т ракії. У країнське населення відновлю валося. К упц і-х о зар ц і іслам пош ирю вали не насильно. Утворю вали іслам ські громади. Багаті купці-хозарці давали новонаверненим іслам цям подарунки, товари, грош і. У країнці йш ли на це. Місто Болгар та інш і міста-порти повільно ісламізувалися. Щ е великокнязь Ігрослав І У країнський посилав друж ину до Болгара зупинити іслам ізацію , повернути україн ців до даж бож изм у. В провадж ення іслам у відбувалося скритно: не будували мечетей, не відбудовували зруйнованих. Та У країна не могла терпіти такої наруги на своїй землі. В е л и к о к н я зь О ленслав І У к р а їн с ь к и й в и р іш и в застосувати війському силу. Він прибув з військом до важливого українського торгового центру Степової Волості Білої Вежі (чуж оземці назива ли це місто по-своєму Саркел, або Ш арукань) на Діну. Він не хотів воювати, я к і великокнязь М алокиєслав І, щ о заради миру тимчасово поступився хозарцям територією. Тим паче, що найм а не військо Х озарії не пропускало через Я рун-ріку тю ркські кочові ордочки, було ніби бар’єром і д ля України. Мав намір налякати Хозарію. К аган Х озарії занепокоївся, бо не мав досить війська, щоб воювати з Україною. Закли кати кочові орди тю ркців на до помогу було щ е небезпечніше. Похід вели кокн язя Оленслава І У країнського на кордони Хозарії закінчився мирною угодою з каганом. З Білої Вежі великокнязь повів воїв до Болгара наводити там лад у торгівлі. Вивчивш и ситуацію , вислав усіх купців-хозарців з міста та інш их портів середнього Болгара, заборонив десять років торгувати в цьому реґіоні. У 770-х роках під виглядом арабця каганом Хозарії став ба

212

Українська нація

гатий купець єврей Йосип. Його правління різко погірш ило внут ріш ньодерж авну соціальну та економічну ситуацію , а також сто сунки з сусідніми держ авами. М ожна припустити, що каган Йосип чинив у дусі своїх лютих прапредків з Аравії хапіру. Від початко вої толерантності до націй і релігій у Хозарії не залиш илося жод ного сліду. К аган Й осип оголосив ю даїзм держ авною релігією Х озарії. Ц е був нонсенс д л я юдаїзму - віри суто національної, єврейської, абсолютно закритої д ля неєвреїв. Каган під загрозою звільнення заж ад ав від найманого професійного війська негайно прийняти юдаїзм. У найманому військові найбільш е було ісламістів і дажбожистів, а також чимало християн, тенгріанців. З тих не євреїв, котрі під примусом прийняли юдаїзм, утворився неєврейськи й клан, названий тю ркцям и караїм цям и (чорними імами). У караїм ів запанувала нова монотеїстична віра не чистого юдаї зму, а суміш і юдаїзму (базова віра), ісламу і християнства зі своїми власним и догмами, традиц іям и, календарем , газанам и (свящ ени ка ми), духовною ієрархією на чолі з верховним гаханом (нині його резиденція у Євпаторії). Єдиний бог - Тенгрі; свята книга - Ста рий Заповіт; Ісус і М ухаммед - великі пророки; десять заповідей; святковий день - субота; храм - кенас; олтар - на південь; ки ли ми; балкон для ж інок; омивання і вхід без взуття до храму; мо литви вранці і ввечері; псалми Давида; гімни; пости; день “кур бан” (ж ертвуван н я). З часом воїнів саме цього кл ан у вваж ал и добре професійно підготовленим им и, а головне - незрадливим и охоронцям и будья к и х правителів. Вони ніколи не втручалися у держ авні переворо ти. Їх найм али своїми охоронникам и галицькі, литовські князі, хорезм ські еміри, м алоногайські тю ркські хани К рим ханату тощо. Тому нащ адків клану воїнів-караїмів і нині зустрічаємо в селах біля Галича, Тракії, у Л итві, К ара-К алпакії, в Криму тощо. Ж ивуть за своїми традиціям и, мають храми-кенаси і культурні центри. П ри кагані Йосипові почалася анархія в торгівлі Хозарії, аґресивність купців єврейців, обмеж ення українців, вірменців, картлців (грузинців). А ле найбільш е в цей час страж дали візантійські купціхри сти ян и . А рабський х аліф ат обмеж ив торгівлю візантійського купецтва на Великому ш овковому ш лях у в Ірані. Там торгівлю вели виклю чно купці-арабці, значно піднявш и ціни д л я візантійців. Щ е більш е притісняв їх каган євреєць Йосип у Х озарії. Візан тійсько-еллінське купецтво готувало держ авний переворот у Х о зарії з метою усунення єврейців, знаю чи при цьому, щ о військокар аїм и будуть нейтральним и. В еликокнязь Оленслав І уваж но стеж ив за подіями в Хозарії, був готовий при потребі виступити на захист нашого купецтва. В Е Л И К О К Н Я Ж ІН Н Я

БЕРИ С Л А В А (БРА ВИ ТА ) І

Українська нація в часи раннього феодалізму

213

О Л Е Н С Л А В И Ч А УК РА ЇН СЬКО ГО (7 8 0 —814 рр., 3 4 р о к и ) Історики називали його то Борониславом, то Бравином, нац ія Бравитом , тобто Бравим*. В еликокняж іння Берислава І У країнського було складним . Йому довелося за допомогою воєн захищ ати торгівлю і наш е купецтво на південному сході і південному заході. Втративш и східний ри нок Великого ш овкового ш лях у після завою вання Середньої Азії А рабським халіфатом, хозарці орієнтувалися в основному на тор гівлю з Україною . Особливо стали безцеремонними купці-єврейці. З а догмами юдаїзму, вони вваж али себе богообраними, у всьому виви щ ени м и над ку п ц ям и -н еєвр ей ц ям и . Їх вони у своєм у колі високомірно і презирливо називали гоям и (дурачкам и -ін ш овірц ями). Догми юдаїзму твердять, щ о вся людність піш ла від єврейців Адама і Єви та 12 колін ісраелевих - тому вся Зем ля належить лиш е єврейцям, я к і всюди на “своїй” землі, а не тільки в Палес ти н і. Н еєвр ей ц і-го ї д л я єв р е й ц я - робоча худоба на світовій єврейській землі або раби (їхня віра ф орм увалася я к рабовлас ницька), щ о над ним и безжалісно мають панувати єврейці. Єврейці всюди на “своїй” землі - першогосподарі та пани над гоями. Така расистська основа юдаїзму. Ці догми затьмарили здоровий купецький глузд єврейців. У містахпортах півострова У країнець вони нахабно пробували: підчинятися не українській купецькій владі, а лиш е своїм тудунам (хозарсь ким купцям-старійш инам) і держ аві Хозарії; не платити торгового мита, вим агати позатериторіальності. Є врейці, я к н ащ адки ар а війських кочовиків-хапіру, наробивши боргів і лиха в одному місті, легко “перекочовували” до другого міста-порта чи міста, а наж ив ш ись там, “кочували” далі. Безцеремонно обманювали і витісняли інше купецтво, у тому числі українське. Те саме сталося у торгових реґіонах Болгара, Сур’я-моря. Навіть у столиці Києславі вели себе гордовито і нахабно. Часто зам овляли і брали у наш их купців товари в борг, гроші не платили, товар вивозили до інш их міст і зн и к а л и . Залиш ивш ись із втратою колоній без величезних прибутків, на хабно поводили себе і купці візантійці-еллінці. Зам овляли в україн ських купців зерно і товари. Коли товар привозили до портів Візантії чи самого Константинополя, за зерно і товари не платили, просто *М осквинські лжеісторики в розпалі колонізаторського великодержав'я написали, що Бравин був князем Великого Новгорода (нібито москвинським), забувши зазирнути в історію: Великий Новгород почали будувати лише у 859 році, тобто через 50 років після його великокняжіння.

214

Українська нація

забирали та ще й кепкували. Особливо славилися цим візантійські купці Синопу і Константинополя. В еликокнязь Берислав І Украї нський змуш ений був захистити українську торгівлю. З цією метою він у середині 790-х років почав великий військо вий похід на південь країни. Прибув з воями до Олешш я, звідти перебрався до Корсуня. Там мав легкі і маневрові військові ко раблі, здатні перемагати важ к і візантійські трієри. Мав і трієри візантійського типу. Військовий флот на чолі з флагманом велик о к н я зя “Д аж бог” вийш ов з К орсуня, щоб зайти у всі торгові порти. П обереж ж ям йш ла кіннота. Були в портах Білграді, Тиврограді, Березані, Білобережжі, Лукомор’ї, Арійславі, Корсуні, Сур’яж славі, Слов’янславі, Х орсславі, Сур’яграді, Мореграді, Д інграді. У кож ному порті перебували стільки часу, скільки треба було, щоб навести порядок у торгівлі. Всіх хозарських безцеремонних тудунів відправляли “тудунувати” у своїй держ аві, заодно з ним и і хозарськи х купців-єврейців. Т ак у м орських портах запанувала чесна торгівля. Н авівш и порядок у морських портах, флот великокнязя по Діну п ід н явся до торгового і перевалочного центру Степової Волості Білої Вежі з високими з білого каменю мурами. Звідси зерно і товари йш ли до торгового центра Великого Волока, де зближ а ються Дін і Болгар. Там гужем, човнами чи волоком переправля ли товар з Діну до Болгара і навпаки. Вої великокнязя зміцнили оборонні споруди Білої Вежі. В ел и к о кн язь Бери слав І У к р аїн ськ и й через послів попросив престарілого кагана Йосипа прибути до Великого Волока на пере говори. Каган Йосип боявся, через своїх послів крутив так і сяк, але мусив підкоритися. Каганові Йосипові було вказано: з погляду купецької етики і традицій купці-єврейці ведуть торгівлю нечесними методами. К а ган Йосип підписав вигідну нам торгову угоду, хоча на чесність сподіватися було не варто. Каган Йосип і купці-єврейці задумалися в Ітилі. Їм не дозво лено повертатися в наш і порти. А м ріяли в майбутньому тут, в Х озарії, на перехресті торгових ш л я х ів створити єврейську к у пецьку держ аву М алий Ерец Ісраель навічно. Надії не втрачали. Вигадували, я к вийти з ситуації. М ріяти нікому і ніколи не забо роняється, дозволено всім. Великокнязь Берислав І Український повернувся з флотом і воя ми до Корсуня. Міркував, я к покарати візантійських купців (“ромейських”, я к ми тоді їх називали, а вони нас - “скитцями”) у їхніх портах. Вибір впав на порт Синопу. Близько 200 наш их легких воєнних кораблів із двома тисячам и професійних воїв поплили й оточили візан тій ськи й м алоазійськи й порт Синопа. В еликокнязь

Українська нація в часи раннього феодалізму

215

Берислав І під час переговорів вимагав заплатити компенсацію за втрачені українські торгові кораблі й товари, припинити утиски на ш их купців, підписати торгову угоду і дотримуватися її. Влада порту і купецтво відмовилися. Та вж е перш им ш турмом Синопу було взято. І, я к звичайно, не без руїн. Контрибуцію отримано, угоду підпи сано. Ч и треба було доводити до цього? Вже наступний порт Амастра заплатив компенсацію і підписав угоду добровільно. Імператорові Ю стиніянові ІІІ передано дипломатичне послання. Флот повернувся на базу до Корсуня.

Нашестя норманців П ри великокняж інні Берислава І Українського в кінці VIII сто ліття у Європі почалася названа історикам и “епоха вікінгців” , я к а тривала до середини Х І століття (близько 250 років). В ік ін гц і, або н о р м ан ц і п о -євр о п ей ськи (п о-м оскви н ськ и вар я ж ц і), - м еш кан ц і С кандинавського півострова. Ж и л и невели ки м и держ авам и-плем енам и, очолю ваними яргам и , або конунґам и. Обмежені земельні ресурси С кандинавії не могли їх прогодувати, тому ш ироко пром иш ляли рибальством в океані і в Північному та Балтії морях, що дозволило їм стати добрими кораблебудівни кам и і мореплавцями. У 793 р. вікінги напали та пограбували села й міста північносхідного побереж ж я А нглії. Ц е історична дата початку їхніх нападів-грабувань. П ісля цього на узбереж ж я Західної Європи впа ла навала лю тих і безж алісних розбійників, схож их на азійські гуно-тю ркські орди. Тому умовно їх м ож на назвати північноєвропейським и ордами. П ісля пограбувань вікінги поверталися зі здо биччю зим увати назад - до С кандинавії. Згодом виокрем илося три групи вікін гів: розбійни ки, ку п ц і та вої-найм анці. Останні служ или у війську правителів сусідніх держ ав.

РОЗДІЛ 4 ж иття У К Р А ЇН С ЬК О Ї Н А Ц ІЇ у ІХ ст. н. е.

801—900 рр. н. е. 9801—9900 рр. н. у. л.

В е л и к е К н я з ів с т в о У к р а їн а е к о н о м іч н о , к у л ь т у р н о і

РІЧКОВІ ШЛЯХИ ВТОРГНЕННЯ

НОРМАНІВ (ВІКІНГІВ) НА НАШІ ЗЕМЛІ В IX -X I ст.

216 Українська нація

в ій с ь к о в о н е п о с т у п а л о с я В із а н т ії-Е л л а д і. П о ч а т о к “ ф е о д а л і з а ц і ї ” у с іл ь с ь к о м у г о с п о д а р с т в і б ез к р іп а ц т в а .

Великі князі династії Києвичів Великого Князівства Україна 7 8 0 -8 1 4 8 1 4 -8 4 8 8 4 8 -8 7 2 8 7 2 -8 8 2 8 8 2 -9 1 2

р о ки р о ки р о ки роки р о ки

Берислав (Бравит) І Оленславич У країнський Славомир (Славит) І Бериславич У країнський Багатслав (Аско) І Славомирич Український Дарислав (Дарит) І Багатславич Український О ленслав (Олег) ІІ Багатславич У країнський

В Е Л И К О К Н Я Ж ІН Н Я БЕРИ С Л А В А (БРА ВИ ТА ) І О Л Е Н С Л А В И Ч А У К РА ЇН С ЬК О ГО ( п р о д о вж ення )

(780—814 рр., 34 роки) В еликокнязь, кн язі, воїводці, обрані члени Віче і Ради старій ш ин не ж и л и в такій розкоші, я к імператори, василевси, царі, халі фи, хани, ш ахи. Н аш і не вели колонізаторських війн, не мали дарових благ, бо ж и л и на полюддя-податки, що їх платило насе лення, - землероби, ремісники, купці, мисливці та інш і суспільні верстви. Віче обмеж увало апетити великокнязів, кн язів, воїводців. Воно ж встановлю вало помірне полю ддя-податок, диф еренційова не за природними зонами і Волостями, за категоріями населення. З а вел и ко к н яж ін н я Берислава І О ленславича тривав розвиток зем леробства, т в ар и н н и ц тв а, рем есла, р о зш и р ю вал ася то ргівл я. Зростала продуктивність праці за рахунок удосконалення старих і введення нових знарядь праці із заліза, ліпш ої системи землероб ства; зростала і товарність землеробства та тваринництва. Основ ною виробничою одиницею зал и ш алася приватновласницька сім ’я. Селянам дозволялося м ати у приватній власності стільки землі, скільки сім ’я могла власною працею без сторонньої допомоги об р о б и ти . У VIII столітті почалася ф еодалізація у сільському господарстві з ’яви л и ся середні та більш і м аєтки землевласників. Простори дер ж ави У країна були великим и. Вільних земель д ля сільського гос подарства у степах, лісостепах, навіть лісах було ще багато. Віче і Рада старійшин-уряд, а у Волостях Віче і Рада старійшин Волості вирішували: де, скільки і кому з князів, воїводців і зви тяж ц ів, воїв-боярців виділити землі у приватну власність з пра вом обробляти її рядовичами (ряд - договір, тобто за договором за плату, я к і нині). Новий власник великого чи меншого м аєтку за власні кош ти

218

Українська нація

зводив будинок і господарські будівлі. Д ля праці у своєму гос подарстві найм ав за грош і ба жаю чих. Це не була типова фе одалізація з кріпакам и. Це був ф актично перехід уж е за межі ф еодалізм у, прототип н и н іш н ь ого в е л и к о г о ф е р м е р с т в а чи більш ого м аєтку. П олонених чуж инців зазвичай вимінювали на наш их полонених або продавали у рабство сусідам. Рідко в господарствах воїводців п р ац ю в ал и полонен і. Їх п ісл я кількох років праці відпускали на волю: хочеш залиш айся ж и ти і „ . т Берислав (Б р а ви т ) І п р ац ю вати тут, хочеш - можеш ^ ' V .. О ле н сла ви ч У країнський повертатися на рідну землю. У державі Велике Князівство Україна ніхто й на гадці не мав і не наваж у вався закр іп ачу вати осіб своєї нац ії. Н ародовладдя в управлінні державою, традиції, духовне ж и ття за П Р А В -закон ам и Дажбога не давали підстав для цього. Кріпацтво на наш у землю прийш ло через багато-багато століть з литовськими, польськими і м о ск в и н ськ и м и ф ео д ал ам и -ко л о н ізато р ам и . У м істах ф орм увалися рем існичі товариства різного профілю. Рем ісництво стало багатогалузевим. В ип лавляли чим ало зал іза і виготовляли з нього побутові речі куванням , ливарством, а вироби пр и краш ували інкрустацією . Ю веліри виготовляли золоті, срібні та бронзові браслети, діадеми, барми, колти і намиста в техніці емалі, черні, карбування, ч еканки. Високого злету досягло вироб ництво різноманітної та своєрідної керам іки, виробів зі скла. Ви робляли ко н ку р ен то сп р о м о ж н і тканини, одяг і взуття, предмети з дерева, каменю, рогів і кісток. У галузі транспорту будували кораблі (навіть на експорт), човни, вози і сани, колісниці, кінську збрую. Д ля війська - зброю та обладунки. Зазвичай за своєю специфікою ремісничі вироби не поступалися візантійським, арабським. Все це, а також вирощ ування зерна викликало ріст торгових міст з ринками. Міст з погостами для торгівлі було дуже багато, в основному по берегах річок і морів. По берегах Дністра, Прута, Вер ховинки (Серета) в Дулібії було так багато дрібних ремісничо-тор гових центрів, що цей реґіон називали червенські городи (міста). К рім водного, розвивався гуж овий вид транспорту. Дулібський соляний торговий ш лях вів з Києслава до Приверховиння і Заверховиння. Д ругий соляний торговий ш лях йшов зі столиці до пів-

ТОРГОВІ ВІЙНИ З ВІЗАНТІЄЮ. ПОХОДИ УКРАЇНСЬКИХ ВЕЛИКОКНЯЗІВ

Українська нація в часи раннього феодалізму

---------------------------------

219

І Й- і о о °

ЇІа£аа ■Ц го я со го сс сс х о . ш т т

ш ш 51.0 О 1.0 О

о; к к к к к К К К К К £ X і* X I^ ы I X її оз 0с ^ О О О О 5 ъ ^ ^ 5 ьл5ьй і? 51 І5 5Й5Ш5М“5 П П О П П т

220

Українська нація

острова У країнець. Туди на експорт везли зерно і ремісничі виро би; звідти сіль (велика територія центральної У країни не мала солі, тому сіль була в ціні), рибу, імпортні товари. Залозним ш ля хом від Києслава до Мореграда з відгалуж енням на Б ілу Вежу, Дінград і Сур’яград також везли зерно на експорт, хутра і ш кіри, вовну, тканини, одяг і взуття, мед і віск, залізо і зброю (мечі, коль чуги, шоломи), керам іку, прикраси. Н азад везли з Великого ш овко вого ш ляху золото і дорогоцінні метали, шовкові і бавовняні тка нини, маслинову олію, вино і сушені південні ф рукти, солодощі, рибу, зброю, імпортні прикраси. Мито з торгівлі поповнювало дер ж авну скарбницю . Засобом платеж у були гривні з цінного хутра з написом номі налу; своїх монет карбували мало. У портах наш і купці карбува ли чужоземні золоті та срібні монети для оплати імпортних то варів. Н аш і купці вивчали і знали інш і мови, щ о полегшувало то р гівл ю . Т аки й стан економ іки характерний д ля всього IX століття. В Е Л И К О К Н Я Ж ІН Н Я СЛАВОМ ИРА (СЛАВИТА) I Б Е Р И С Л А В И Ч А У К РА ЇН СЬК О ГО

(814—848 р р , 34 роки) У правляти державою навчився при батькові. Отримав у спадок від нього добре розвинуту економіку, тому дбав про її збереження і розвиток д ля поліпш ення добробуту громадян. З а традицією щ е з часів легендарного Києслава І не сидів у столиці, їздив по державі від Волості до Волості, на місцях вивчав стан справ, допомагав, передавав досвід одних Волостей інш им . Н айчастіш е і найдовше перебував у морських портах, знав стан справ у мореплавстві і торгівлі, а тако ж проблеми військово-морського флоту. У 820 р. змушений вести флот з військом у порт Амастра на малоазійському березі на захист інтересів нашого купецтва. Купціеллінці Амастри не чекали облоги і штурму, виплатили компенса цію і контрибуцію, уклали нову торгову угоду. Цей похід вплинув і на купців інш их портів Візантії. В еликокнязь Славомир І Україн ський, воїводці та частина воїв на запрош ення купецтва гостювали в А м астрі, знайомилися з архітектурою і побутом. Значно пізніш е християнські монахи склали легенду, що українцям -скитцям з мурів показали чудотворну ікону Богородиці. Це, мовляв, так вплинуло на них, що місто-порт не здобували, а на впаки - виходили на берег і приймали християнську віру в церк вах. Т акі легенди монахи (а попервах апостоли) створю вали не один раз д ля зміцнення віри у силу християнства. У 833 р. могутньої і неперем ож ної іслам ської колон іальн ої

Українська нація в часи раннього феодалізму

221

ім п е р ії А р а б с ь к и й х а л іф а т не стало - сам орозпався на дрібні халіфати. Ц е була найдивніш а і най визначніш а м іж народна подія IX століття. У 839 р. великокнязь Славомир І Український відправляв по сольство в К о н стан ти н о п іл ь до імператора Теофіла для врегулю вання конфліктів у торгівлі, бо про довжували забирали зерно та інші товари у наших купців без опла ти. Навіть з двору імператора на бирали багато товарів, обіцяючи післяоплату, а слова свого не дот рим ували. П риїзд посольства до певної міри вплинув на стан справ. С лавом ир ( С л а ви т ) І Зовсім припинити торгівлю з Б ер и славич У країнський Візантією було д ля нас невигід но. Не було з ки м торгувати. В ізантія того часу - єдиний со лідний торговий партнер. У Х озарії через внутріш ні релігійні не порозуміння і чвари торгівля перебувала в застої. Та й купці її гірш і за еллінців-ром ейців. М аленька грузин ська Іґрісі-К олхида купувала зерна і товарів мало - хоча й мала потребу, зате не мала за що купувати, а перепродувати в Картлі (центральну Грузію) і Вірменію було колхи дц ям накладно. Колхидці ш ироко зай м ал и ся морським піратством. М ожливо, від безвиході. Гори, скелі й ліси для землеробства не придатні, рівнин мало, пасовищ д ля тва ринництва тако ж небагато. В иручали сади. У господарстві пора лися старі та ж ін ки, а працездатні чоловіки та ю наки були без праці. Ремесло любили, ринків збуту мало, а відомо, щ о праця рем існика д л я місцевих потреб м айж е дармова. Усе побереж ж я М алої А зії та частина Н иж ньої Т ракії були колонізовані Візантією . Через протоки у Східне Середземномор’я, де панувало візантійське купецтво, наш і торгові кораблі м айж е не пропускали. Т ракія-Б олгарія і П одунав’я м али досить зерна. Тор гували із західнослов’ян ц я м и купці наш их Волостей лісової зони, але економічно слабо розвинутим держ авам лю тичців і бодричців зерна і товарів треба було небагато. Х итрі візантійські купці ста ралися, щоб саме їхні кораблі, а не наші, возили до їхніх портів зерно і товари. Ц е означало збагачувати візантійських купців, а наш их залиш ати ні з чим. Крім цього, візантійські купці зовсім не баж али сплачувати торгове мито. У країнські ж купці платили торгове мито своїй держ аві справно.

222

Українська нація

Не захищ ати наш у торгівлю означало занапастити і ремесло, стати сирови нни м п ри датком В ізантії: п остачальни ком зерна і меду (цукру), заліза, вовни і лляних тканин. Не було іншого вихо ду, я к військовою силою примуш увати лицем ірних і підступних, ш ахраю ватих понад м іру еллінськи х і хозаро-єврейських купців торгувати за встановленим и правилам и. З а вел и ко кн яж ін н я Славомира І У країнського продовжувалася “феодалізація” - утворювалися великі господарства державної еліти. В еликокнязь Славомир І У країнський залиш ився в п ам ’яті нації вм ілим і надійним правителем. В Е Л И К О К Н Я Ж ІН Н Я БАГАТСЛАВА (АСКО) І С Л А В О М И РИ Ч А У К РА ЇН С ЬК О ГО

(8 4 8 —872 р р , 24 роки) Т ривало започатковане щ е в часи легендарного вел и к о к н я зя Києслава І самодержавство великих князів, але дуже обмежене і контрольоване Віче та Радою старійш ин-урядом . Історики називали його Багатит, Ч арівник, рідня - лагідно Аско. Мав природний дар цілителя. Д отиком долонь, зором чи гіпно зом міг вилікувати д еяких хворих. У правляв державою вміло, що традиційно переходило від діда Берислава І і тата Славомира І У країнських. Вони навчили його чітко визначати, що вигідно для блага держави і нації, а що - ні; навчили не поспіш ати, а мудро враховувати всі за і проти. За великокняж і справи заслуж ив у нації велику (багату) славу і на зву Б агатслав. У 850 р. в Х озарії купці-візантійці зум іли зробити держ авний переворот, ски нути кагана-єврей ця А рона і призначити каганом купця-візантійця Н икифора. Він з 858 р. нам агався встановити в Х озарії християнство, щ оправда, не зовсім вдало. З середини ІХ століття вікінгці вже не поверталися зі здобиччю зимувати до Скандинавії. Залиш алися на окупованій землі, посе л яли ся там в укріплених таборах. У цьому столітті колонізували частину А нглії та Ірландії, грабували побереж ж я Германії, Франції, Іспанії, навіть Італії. У 911 р. ярл Роллон завоював і заселив час тину північно-західної Ф ранції. Ф ранц узьки й король був змуш е ни й зм и р и ти ся. В ік ін гц і у твори ли там н езал еж н е від Ф ранц ії герцогство Н ормандія. В ікінгці відкрили і заселили Ісландію і Ґрен л а н д ію . Є с л ід и їх н ь о г о п о с е л е н н я у П ів н іч н ій А м е р и ц і. У добу вікінгства у Данії, Норвегії та Ш веції утворилися держави. У 50-х роках ІХ століття вікінгці-купці припливали з Балтики через ріку Нарву і Чудське озеро до Плескова (нині Псков), нашого торгового центру Волості Словенія (Ільменія). Плесков через ріку Велику волоком мав вихід до Славутича. З а купями-вікінгцями до

Українська нація в часи раннього феодалізму

223

П леско ва в р и в а л и с я н а човнах вікінгці-розбійники. Вони грабу вали купецтво і міщан, убивали і виходили в море перш ніж всти гали прибути наш і вої. Торгівля наш их купців по Чудському озері, річці Нарві та Балтії, я к і насе лення Плескова, були у постійній небезпеці. Ц е значно ускладню вало Посадникові, Віче і Раді старійш ин-урядові у п равляти Воло стю С л о в е н ія . В ели кокн язь Багатслав І був змушений з н а й ти місце і побудувати там новий центр управління цією Волостю. Будучи П осадником у П лескові, Багатслав І мусив наймати полкдруж ину вікінгців-воїнів д ля бо Б а гат слав (А ско) І ротьби з ватагами вікінгців-розбС ла во м ирич У кр а їн ськ и й ій н и к і в . П о т ім частин у вікінгців-найманців привіз з собою до Києва. З дружиною-охороною з українців і вікінгців великокнязь їздив по Волостях. У 859 р. при озері Ільмень на лівому березі річки Волхов, де було городище Словено, почато будівництво нового центра Словенії і названо Новгородом. Згодом його названо Великим, бо у 1221 р. засновано на Волзі ще один Новгород - Н иж ній. Н а початках Нов город був невеликим містом: дерев’яні будівлі У правління, дере в’яні двори купців і міщ ан, дерев’яні мостові, укріплення. Згодом побудували замок з валами, дерев’яним частоколом, баш тами і ди тинцем. Н а правому березі - резиденція Посадника, Віче, Ради ста рійш ин. Н а північ через річку Волхов, озеро Нево (нині Ладозьке), ріку Нову (нині Нева) був вихід до Балтії-моря. На південь по річці Ловаті, далі волоками до Дивини (нині Західна Двіна), її притокою до центра Волості Кривичців Смоленеська - на Славутич. Завдяки торгівлі Новгород багатів і ш видко розвивався. Однак і Плесков мав славну тисячолітню історію, був шанованим містом і продов ж ував зберігати своє значення. У 860 р. великокнязь Багатслав І У країнський мусив вийти з К орсуня флотом і воям и воєнним походом вж е на К онстанти нополь, бо пограбування наш их купецьких кораблів поблизу візан тійської столиці та нашого купецького кварталу в самій столиці стало нестерпним . 18 червня 860 р., записано у візантійських хроніках, українціски тц і оточили столицю з м оря і суш і, чим нагнали великого

224

Українська нація

страху. Це був другий похід на Константинопіль. П ерш ий, нага даємо, у 559 р. здійснив в ел и ко к н язь М изамир І К иєславич у відповідь на те, що імператор Ю стиніян І підмовляв аварські орди нападати на Україну. Той похід закінчився миром. Тепер вж е патріарх Фотій звернувся з проповіддю і посланням до м еш канців К онстантинополя, в яко м у описував войовничість українців-скитців. Василевс М ихайло ІІІ М акедонець запросив пе реговори. В еликокнязь Багатслав І був радий мирові, бо не бажав ш турм увати недоступні м ури. П ереговори зак ін ч и л и с я укл ад ен ням миру, виплатою компенсації візантійським купецтвом наш о му купецтву, новою угодою торгувати чесно. Х оча до “чесності” візантійського купецтва і правителів треба було ставитися із зас торогою. Але все ж таки якась користь була. Василевс М ихайло ІІІ запросив в е л и к о к н я зя Б агатслава І з воїводцям и погостю вати в столи ці К онстантинополі. Ч ар и К он стантинополя, “нового Р им у” , з найсучасніш ою тоді елліно-римською і східною архітектурою, з високою технікою ремесла і мистец тва охопили великокнязя, воїводців і воїв. В еликокнязь Багатслав І був приємно враж ений архітектурою міста, Софіївським собором та урочистістю богослуж іння у ньому. У свою чергу показував у палатах василевса свої здібності цілите ля: вилікував кількох хворих, чим викликав здивування і захоп лен н я. П рисутні пом ічали, щ о від сп іл к уван н я з великокнязем Багатславом І стаю ть енергійніш им и, надовго зарядж аю ться ба дьорістю . У дворі василевса його назвал и А склепієм (за їхнім мітом - бог лікування), або Аско. Н азва А ско сподобалася йому, він любив, коли згодом у сім ’ї його так називали. (Москвинські історики перекрутили це ім ’я на Аскольд.) В еликокнязь Багатслав І закупив кн иги з філософії, математи к и та інш их наук для перекладів українською глаголицею. Н ай няв трьох педагогів різних наук д ля праці в столиці Києславі. Знову ж згодом монахи-християни склали легенду, нібито українці-скитці не могли взяти К онстантинопіль, бо візантійці к и нули в море одяг Богородиці і сталося чудо: буря розбила їхній флот, а великокнязь і частина воїв врятувалися прийняттям хри стиянства. А ле патріарх Ф отій, котрий докладно описав облогу Константинополя, не згадує про це “чудо” я к і про при йняття в е л и к о к н я зе м х р и с т и я н с т в а . П ісля повернення з цього походу великокнязь Багатслав І зробив деяк і нововведення. Удосконалено урочистість і пиш ність обряду вступу майбутніх великокнязів на престол. Встановив урочистий в’їзд до столиці через прикраш ену браму після переможних походів. Відбувся і тріумф з нагоди успішного повернення великокнязя і воїв

Українська нація в часи раннього феодалізму

225

з-під Константинополя. Ігри або змагання воїнів та юнаків-косаків на Купала і на Коляду зробив загальнодержавними, щось на зразок Олімпійських ігор у давній Елладі. Змагання на Іграх включали біг, стрибки, метання списа і бойової сокири, боротьбу, фехтування мечем, стрільбу з лука, кінні перегони та вправи на конях, перегони на колісницях. Зм агання обов’язково проводилися по всіх Волостях, усіх гарнізонах. По-новому опікувався наукою та освітою, значно збільш илася кількість навчальних закладів. Особливу увагу зверну то на писання літописів тодішнім письмом глаголицею. Водночас остаточно встановилися торгові ш л я х и з Б ал тії до Візантії. Це були основні торгові водні (місцям и - з волоками) ш лях и Великого Князівства У країна, щ о слугували у ІХ -Х сто л іттях тако ж торговими ш л ях ам и куп ц ям -вікін гц ям з Б алтики. Головних ш лях ів було три: З а х ід н и й , або Д у л іб с ь к и й , по Веселій (Віслі), Бугові і Дністрі до У к р а їн -м о р я . Ц е н т р а л ь н и й , або С л а в у т и ц ь к и й , - Немала (Німан) - Славу тич; Д ивина (Західна Д віна) - С лавутич до У країн-м оря; Нова (Нева) - Волхов - Ловать - Дивина - Славутич до Україн-моря (саме цей центральний торговий ш лях м осквинські історики на зивають “з варяг у греки”). С х ід н и й , або Б о л га р с ь к и й , - Нова (Нева) - Волхов - Дивина Булгар (Волга) - В еликий Волок - Дін до Україн-моря з розгалу ж ен ням від Великого Волока по Болгарі-річці до Хвалено-моря. Ц і три водні торгові ш лях и мали велике значення д ля розвит ку насамперед внутріш ньої, а тако ж зовніш ньої торгівлі Великого К н язівства У к р аїн а. Помер великокнязь Багатслав-А ско І У країнський несподівано. У нього було два сини - Д арислав (Дарит) і Оленслав (Олег). Обидва статні і красені на радість батькові. Дарислав був поваж ний і спокійний, радо вивчав науки. Оленслав був схильний до військових справ. В еликокнязь Багатслав І У країнський нам агав ся дати кн яж ен к о ві Д ариславові блискучу освіту, ознайом ити з античним и єгипетською , еллінською і римською ци вілізац іям и та сучасною арабською, щоб майбутній великокнязь звідти вибирав все найцінніш е і запроваджував у ж и ття нації. В Е Л И К О К Н Я Ж ІН Н Я Д А РИ С Л А В А (ДАРИ ТА) І БА ГА Т С Л А В И Ч А У К РА ЇН С ЬК О ГО

(872—882 рр., 10 років) В ел и к о кн язем Віче обрало к н я ж е н к а Д ар и сл ава. М олодш ий брат Оленслав зайн явся торгівлею. Він переїхав до давнього цент ра Волості Словенії-Ільменії Плескова, де Віче обрало його Посад-

226

Українська нація

ником. Згодом перебрався до нового центра Новгорода. З а поса дою і в зв’я зк у з торгівлею мав можливість побувати майже у всіх тайгових кутках і на березі Холодного моря та за кордоном. Н а півночі Європи настала доба вікінгів (варягів). Західносло в ’я н ц і дуж е скар ж и л и ся на їхні напади-грабеж і, піратство. М али неприємності в Балтії-морі і купці Плескова. Н ація вж е відчула на собі чим ало наш есть орд тю ркців, згодом орд арабців, тепер з ’явилася північна “орда” вікінгів. С кільки щ е тих орд випаде на долю нації? С кільки буде війн з ними? Освічений Д арислав І почав вел и ко к н яж ін н я активно. В икла дав багато планів перед Віче і Радою старійшин-урядом. Але мав істотний недолік: ці плани й обіцянки не втілював в економіку і культуру нації. Мудра людина словами, а ділами ніхто - дивува лися держ авні мужі. М инали роки, а становище не змінювалося і в держ аві не було прогресу. Батько Багатслав-Аско І м ріяв бачити свого сина освіченим і мудрим правителем, а от його педагогиеллінці Ф ока, М аврикій і М ануїл вбачали у великокнязеві Дариславі І засіб підпорядкування держ ави Велике Князівство У країна ін тер есам В ізан тії-Е л л ад и . Під їхнім впливом він з сім ’єю таємно прийняв християнство. Сам великокнязь Дарислав І став слухняним “монахом” у руках вихователів, слабохарактерним і безвольним, хоча достатньо осві ченим. П едагоги-еллінці інф ормували василевса про свій вплив на вел и ко кн язя. Робили це через купців-еллінців. К упці-еллінці на хабно грабували наш і купецькі кораблі в Україн-морі та купецькі садиби-погости в портах і столиці Константинополі. Н аш і купці скар ж и л и ся до двору вел и к о к н я зя Д арислава І У країнського, а він під впливом вихователів-еллінців не вж ивав ж одних заходів. Зухвало поводили себе купці-вікінгці та вікінгці-розбійники, а на леж ної відсічі їм великокнязь не давав. Н а дев’ятому році великокняж іння Дарислава І вихователі-еллінці виріш или діяти відкрито. Великокнязь Дарислав І визнав себе хри стиянином, відвідував з сім’єю церкву Іллі на Подолі. Він проповіду вав своєму дворові і воям приймати християнство. Але віра в єдино го Господа Дажбога тисячоліття була такою сильною у свідомості нації, що мало хто наважувався зраджувати її - боялися гніву Божо го, боялися навіть говорити про перехід до християнства. У 882 р. в столиці Києславі зчинився бунт. Повсталі міщ ани і вої заяви л и про зраду великокнязем Д ариславом І своєї віри і народу, вим агали відречення від християнства або від великокня ж ого престолу. Н ал якан и й великокнязь сховався в монаш их пе черах, де згодом виник печерний монастир. Там у розпачі через яки й сь час помер. Н а запрош ення Віче його рідний брат Оленслав (Олег) Б а г а т славич із сином Ігрославом (Ігорем) і дружиною-охороною прибу-

Українська нація в часи раннього феодалізму

227

л и до столиці Києва, де Віче і Рада старійшин-уряд затвердили його на вел и ко к н яж ін н я* . В Е Л И К О К Н Я Ж ІН Н Я ОЛЕНСЛАВА (ОЛЕГА) ІІ БА ГА Т С Л А В И Ч А У К РА ЇН С ЬК О ГО

(882—912 рр., 30 рокв) Його вел и ко кн яж ін н я було благом д ля нації, хоча міжнародні обставини, особливо в торгівлі, були складні. Н а південному сході торгували купці хозарці, на півночі - вікінгці купці та вторгалися вікін гці-розбійни ки, на півдні - візантійці купці. У кінці століття з 890-х років почали нападати тю ркські орди печеніж ців. П ро блем вистачал о . Пройш овш и два виш коли: купецький і П осадника Волості, був мудрим і розсудливим. Був діяльн им , я к легендарний Києслав, любив управляти державою, не сидів у столиці, їздив з дружиноюохороною по Волостях, радив, допомагав, вимагав умілого керів *П егенда про князя нормана-вікінгця Рюрика та його сина Ігоря вперше складена у християнській М оскві-сараї за царя Івана Ґрозного. За його царю вання колонізовано ісламські Казанське, Астраханське, Ногайське ханства, почалася колонізація С ибірського ханства. В результаті утворилася хр и с тиянсько-іслам ська колоніальна імперія М осквинське царство, наступниця тю ркської ісламської колоніальної імперії Алтай-О рди (“Золотої” в перекладі). В країні почалася боротьба за владу між християнам и та ісламістами, яка тр ив ає і понині. Цар Іван Ґрозний М осковський відомий сім ом а ж інками. О вдовівши черговий раз, у 1568 р. хотів одружитися з польською королів ною, та йому від м овил и, бо не п р ийм а в като л ицтва . Його мати, О лена Глинська, була з відомого ординського роду тю ркського хана Мамая. Л исту вання з англійською королевою Є лизаветою про одруження з особою ан глійського королівського роду також результату не дало. Намагався довести, що він з роду римських імператорів по батькові і еллінських мономахів по матері. Для цього зм усив скласти новий родовід м осковських правителів від вигаданого варяга Рюрика, правління якого історично не доведено, - ніби Рюрик з норманів-римців. Показували “шапку моном аха” - з вигляду типову ш апку тю ркського сибірського хана. Не зм етикували, що в теплій Елладі таких шапок монархи носити не могли. Родовід царя Івана Ґрозного доскона ло вивчили західні історики. Цей обман добре розуміє нинішня цивілізація. Л е ге нд у про Рюрика ревно під трим ав з тих сам их потреб ім ператор Петро І. У Європі Петром І королівські двори нехтували, бо пиячив і вів себе як простолю дин - справжній нащ адок простого хрестоносця Кобили по та тові, а по мамі татарокрим ської беївни, тобто з тюркців. Петро І насильно змусив видатного вченого того часу Ф еоф ана Прокоповича вести царський родовід від вигаданого Рюрика, через що між ними виник конфлікт. Так була започаткована “норманська теорія” про нібито династію “ Рю риковичів” . Ча

228

Українська нація

ництва. З а вел и ко кн яж ін н я Олега II Українського держ ава Велике К ня зівство У країна займ ала всю територію Східної Європи від Балтії і гір Верховини на заході до гір К ам ін н і на сході; від Студенм о р я (П ів н іч н и й Л ь о д о в и т и й океан) на півночі до Хваленоморя, гір К азки і Україн-моря на півдні (крім східної частини Меж и м о р ’я в з д о в ж з а х ід н о г о і північного берегів Х валено-моря, бо ці наш і території займав Хо зарський каганат і мав неподалік ги рла Болгара-В олги свою сто л и ц ю Іт и л ь ). У с а м о м у г и р л і Болгара було наш е торгове місто Х в а л е н о гр а д . Д ер ж ав а В елике К нязівство У країна тоді адміністративно по ділялася на 15 Волостей, що їх очолю вали виборні посадники. О ленслав ( О лег) І І Н а півночі - лісова, велика за Б а га т с л а ви ч У країн ський тер и то р ією В олость С л о в е н ія Іл ь м е н ія з центром у Новгороді (раніше центром був Плесков), від Балтії до гір Камінні і Студенморя. П о ло ц ь к а Волость, центр Полотеськ, займ ала басейн Поло ти (нині Західна Двіна). Д р его ви ц ь к а Волость, центр Пинеськ, її територія П олісся, північніш е П р и п ’яті. К р и в и ц ь к а Волость, центр Смоленеськ, згодом Ростов, територія м іж верхнім Болгаром та Окою. В ’я т и ц ь к а Волость, центр Розанеськ (по-тю ркськи Рязань), територія південніше Оки. Б о лга р с ь к а Волость, центр Болгар, те риторія басейну Камінної (Ками) та лівобереж ж я Болгара до гір Камінні. П о л я н с ь к а Волость, центр Ч ернів (Чернігів), територія басейну Одесни (нині Десни) і Сейму-річки. Д е р е в л я н с ь к а Волость, центр Іскоростень, територія П олісся, ниж че П рип’яті. К и ївськ а Волость, центр столи ця К иєслав, територія П оділля. Д у л іб с ь к а стина м о сквинськи х істо р иків вваж ає Рюрика істо р ично ю особою , бо це вигідно великодержавію і колонізації українців. Історики ж Радянського Со юзу, запеклі великодержавники, були категорично проти “норманської теорії” . Ці ф акти під тверд ж ую ть, як м о скв ино -ве л ико р о ссо -р усські тю ркці б е зсо ромно і безсовісно підтасовую ть і ф альсиф ікую ть історичну правду. Вікінгці не залишили на нашій землі своїх слідів у мові, побуті чи праві. Це означає, що не правили нами, а були лише професійними воями-найманцями.

Українська нація в часи раннього феодалізму

229

Волость, центр зміню вався (Червен), територія Заверховиння і ба сейн Дністра. Т и в р ів с ь к а Волость, центр Тиврів (Одеса), згодом Пересічень, Білград, територія м іж Дністром і Бож ем (Бугом) та лівобереж ж я Дани-Істри (нині Дунаю) до Слов’янських (нині З а лізних) Воріт. У л и ц ь к а Волость, центр Уличград (Олешшя), тери торія м іж ниж нім и Бож ем і Славутичем. Волость М а л а У країна, центр Нов-Град, займ ала півострів У країнець (нині Крим). С ур’я зь к а Волость, центр Сур’яград, територія - західна половина Меж и м о р ’я м іж Хвалено-морем і Україн-морем. С т епова Волость, центр Б іл а В ежа, територія від лівобереж ж я нижнього Славутича до гір Камінні і Ярун-ріки. В ел и к о кн язь Олег ІІ У к р аїн ськ и й був щ ирим даж бож истом , послідовно зміцню вав даж бож изм у держ аві. Трагічна доля брата великокнязя Дарислав І дала йому зрозуміти, щ о лиш е дажбожизмом м ож е завою вати довіру й ш ан у нац ії. П ри ньому почали масово виготовляти з каменю та дерева статуї Дажбога і всюди їх зводити в К иєві та центрах Волостей. Статуї були високими, з одним чи чотирм а обличчями, зверненими на чотири сторони світу, під однією ш апкою , що символізувало єдиного Господа Д аж бога. Тулуб статуї майстерно вирізьблю вали. Т акож виготовляли статуї помічників Дажбога - Перуна, Ярила-Хорса-Сур’ї, Дани, Стри буна, Велеса тощ о. Н а п р и кін ц і ж и т т я в ел и к о к н я зя статуї вж е були на всіх київських пагорбах, по берегах Славутича, на пере хрестях доріг. Будували багато Святинь Дажбога. Х р и сти я н ськ і ц ер к о в н и к и та колон ізатори наш ої зем лі зн е важ ливо називаю ть ці статуї ідолам и, щ о дуж е образливо для нац ії. Тоді треба визн ати , щ о виготовлені і встановлені статуї Христа та Богоматері, апостолів та їхніх святих є тими ж ідола ми. Ч ом у т а к а несправедливість щ одо наш ої нац ії і статуй її рідної віри? Н авіть у кр аїн ські історики зазомбовано і бездумно називаю ть статуї ідолам и. Налагодивш и справи у столиці в зв’я зк у зі смертю брата Д а рислава І, великокнязь Оленслав ІІ почав знайомитися з Волостя м и. Найперш е у 8 8 3 -8 8 4 рр. побував у Дреговичії, Полочії, Крив и ч ії т а С л о в е н ії. В е л и к о к н я з ь ц ік а в и в с я ж и т т я м і р івн ем добробуту громадян, виясняв, я к П осадники управляю ть Волостя ми, домовлявся про розмір і порядок оплати полюддя (по-ниніш ньому податку) д л я поповнення держ авної скарбниці, порадами допомагав виріш увати місцеві економічні та торгові проблеми. П олочія, К ривичія і Словенія м али клопоти з вікінгцям и-купц ям и та набігами вікінгців-розбійників. Т акож припливали вата ги вікінгців-воїв, наполегливо пропонували найм ати їх охоронця ми чи воями у торгових центрах і Волостях. В еликокнязь Олег ІІ У країнський реком ендував П лескову, Смоленеську і Новгородові

230

Українська нація

н ай н яти д руж ин и вікінгців-воїнів д л я захисту від вікінгців-розбійників. У Словенії побував у Білозері та в далекій тайзі басейну Печори, де під горами Камінні в рудниках добували срібло. Визна чив Словенії платити полюддя від видобутку срібла - 300 гривень сріблом щ орічно. Н айголовніш е, щ о своїм приїздом ож ивив гос подарський розвиток, а найбільш е - торгівлю і захист від вікінгцівр о зб ій н и к ів . Н а той час у лісовій зоні Великого Князівства Україна вже ж или витіснені тю ркськими ордами з азійських степів і лісостепів дрібні кочові племена: пермці, комці, чемерисці, мордовці, чудці, весці, ка релці, мерці, естці, лівці, летголці, жмудці, литовці, прусці, я тв я ж ц і тощо. Вони не були ні колонізаторами, ні колонізованими, бо їм було дозволено поселятися у малозаселеній наш ій тайзі. Згодом ці племена осіли, збільш илася чисельність населення. Вони на наш ій землі утворили свої племена-держави, а наш у землю стали вважати своєю. У 885 р. відвідав Дулібську Волость, відому невеликими торго вими центрами під назвою Червенські городи. Спочатку прибув з охороною-дружиною зі своїх воїв і небагатьох вікінгців до торгово го центра на Західному Богові (по-польськи Буг) Дороготина (пізніше Дорогочин) ознайомитися з дією водного торгового ш ляху Балтіяморе-У країн-море, обсягом товарообороту. Зустрівся з князем при кордонної польської Мазовії (через її територію тече ріка Бог і веде водний ш лях). Домовилися про добросусідство і торгівлю. З Дороготину по Богові й Л ипі відвідав торгові центри: Берес тя, Червень, Бузьк, Рогатин, Бурш тин, ознайомився з ж и ттям гро мадян і торгівлею. Д алі його ш лях пролягав Дністром до Самбора. До П ерем иш ля запросив на переговори к н я зя польської Вісляни Л я х а П яста. Д ом овилися про добросусідство. Ч ерез У ж оц ьки й перевал проїхав до дулібського Заверховиння. У П еретині (нині Перечин) зустрівся з князем Великоморавсь кої держ ави. В еликоморавія успіш но торгувала з нами, а через наш у територію та дністровський водний ш лях - і з купецтвом Україн-моря, бо по Дунаю переш кодж али торгувати аварці. Вели ко к н язь відвідав торгові М укачеськ, Хуст, Солотин (нині Солотвино, цікавився видобутком солі і торгівлею нею), Ястин (Ясиня), долиною П руту прибув до Делятина. Був приємно вражений великою кількістю торгових осередків у Приверховинній частині Дулібії. Ці осередки мали будівлі (по-ниніш ньому готелі) для приїжджих купців, конюшні й корми, склади тощо. А головне - були обнесені невисокими валами з частоколом і брамою, укріплення мали місцеву назву “тин”. Великокнязь Олег відвідав Х риптин (Хриплин), Отин (Отинія), Снятин, Хотин. Голов ну увагу звернув на солеваріння та її транспортування, бо від Вер ховини а ж до Болгара-Волги солі на території країни, крім По-

Українська нація в часи раннього феодалізму

________________________________

231

діння і півострова Українця, не було. З Хотина Дністром доплив до Білграда (центра Волості Тиврії) по дорозі зупинявся в головних торгових портах по берегах Дністра Уш иці, Подільці (Могилів-Подільський), Русаві (Ямпіль), Сорокці, Рибнеці (Рибниця), Дубоградці, Лий-Воді, Бикградці, Дністроградці (Тираспіль), Градці. Перевірив управління, оглянув квартали й оцінив поведінку купцівіноземців, дав поради. Морським водним ш ляхом подався до Волості Уличії, до її центра Уличграда-Олешшя в лимані Південного Божа. Дорогою відвідав порти Тиврів (Одеса) і Березань. В Олетттттті навів порядок у стосунках з купцями-іноземцями. Повз Лукомор’я проплив до півострова Українець. Завітав до порта Арійслава (купці-еллінці мали там свій квартал Керкінітидос, пізніші колонізатори переймено вували: спочатку малоногайці-татари на Гезлев, потім москвинотюркці на Євпаторію), Корсуня (Севастополя), де відвідав квартал купцівеллінців Херсонесос. З військово-морської бази Корсуня взяв військові кораблі з воями і морем відвідав Сур’яж слав (Судак), Слов’янслав (Феодосія), Хорсслав (Керч). У кожному порті наводив порядок у торгівлі, утихомирював іноземних візантійських, хозарських, арабських та інших купців. При цьому направив посольство у Константинопіль до василевса Василя І Македонця з вимогою не обкрадати наших купців на морі, у портах і столиці, бо інакше прибуде з воями до Константинопо л я і захистить своїх купців силою. Військові кораблі від Дінграда по Діну поплили (дорогою відвіда ли торговий порт Волості Степової Білу Вежу) до Великого Волока у місці зближення двох річок Дін і Болгар. Далі по Болгару поплили вверх до Болгарської Волості. Там купці-арабці продовжували по ширювати іслам, а купці-єврейці - караїмізм. Через це та через ш ах райську торгівлю заборонив їм торгувати у Болгарській Волості та зажадав покинути її територію. По річці Болгару знову поплив до Хваленограда - нашого торгового центра в гирлі Болгара. Звідси у ті часи наші купці жваво торгували в портах Хвалено-моря, допли вали до іранського порта Амоль на самому півдні. Звідси торгували у місті Рей (нині Тегеран), а караванами добиралися до Багдада. У Х валенограді утихом ирив купців-хозарців, змусив їх торгу вати чесно. Заодно побував у столиці Хозарії Ітилі я к гість кага на Н икифора. У клали новий торговий договір. З а ним наш і купці отримали ряд прав і пільг. Держави-сусіди відчули, що наш у дер ж аву очолює сильний, мудрий і працелюбний великокнязь і що з ним м усять р аху вати ся. У 889 р. до великокнязя Олега ІІ Українського в Києслав при було посольство м адярців азійської ю рґи на чолі з самим голов ним воїводцем Арпадом. Прибули домовлятися про перехід через наш у країну на ниж ній Дунай, а звідти на Потисся. Це насторожи ло великокнязя, Віче і Раду старійшин-уряд: адже на Потисся і без того постійно прориваються тюркці. А тут ще й юрґа. Але мадяри поясню вали так: з ’яв и л ася в Зак ам ін н і (Заураллі) нова гунтюр-

Українська нація в часи раннього феодалізму

233

кська орда печеніж ців, безупинно нападають в лісостепу і в тайзі на м адярські племена, грабують їх дощенту. М адяри вж е мають домовленість, що їх пропустить Хозарія. Тепер просять про те саме Велике К нязівство У країна. Але це була не вся правда. Правдою було і те, що до мадярців увійш ли залиш ки орди тюркців-аварців, то, власне, разом з м адярцям и вони виріш или переселитися до “свя щ енного” тю ркц ям П отисся. Довго мудрували великокнязь Олег ІІ, Віче і Рада старійшин, щоб прийняти ріш ення. Не пропустити? П робиватимуться війною, будуть руїни і ж ертви. В иріш или дозволити. У 893 р. ю рґська орда м адярців з доміш кою тю ркців мирно пройш ла через наш і степи на Д унай і Потисся. Там місцеві недобитки аварців почали вимагати зверхності над м адярцям и. Їх підтримали і ті аварці, що прибули з м адярцям и. М адярці мусили винищ ити багатьох аварців, а реш ту м а д я р и зу в ал и . А рпад (8 8 9 -9 0 7 рр.) став п рави телем держ ави, заснував династію арпадів. Потисся на той час входило до складу Великої Моравії. Моравці були в страху від прибуття нової великої орди. І не безпідставно. Мадярці у багатьох моравських селах вирізали усіх чоловіків і хлопчиків, а дівчат і ж інок брали собі, поселилися там осіло. Що вчиниш? Орди - військово-розбійницька сила. У 906 р. мадярці роз громили Великоморавську державу, колонізували частину її території. Забігаючи наперед, треба визнати, що в майбутньому мадярці ц и в іл ізу ю ть с я в європейську держ аву, хоча ординський завойов ницький дух тяж іє над нацією і понині. В еликокнязь Олег ІІ У країнський продовжував пильно стеж и ти за подіями у сусідів і в світі, щоб знати і передбачати можливі повороти м іж народної політики. У 890-х роках відбулися перш і битви з тю ркцям и печеніжцями, котрі через гори Камінні проривалися на територію Болгарсь кої і Степової Волостей наш ої держави. П очиналися затяж н і війни (8 9 0 -1 0 3 6 рр.) з печеніж цям и, котрі перебрали на себе виконанн я ординського “заповіту” щ одо зн и щ ен ня української нації.

РОЗДІЛ 5 ж иття У К Р А ЇН С ЬК О Ї Н А Ц ІЇ у X ст. н. е.

901—1000 рр. н. е.

9901—10000 рр. н. у. л.

Н а ш а д е р ж а в а В е л и к е К н я з ів с т в о У к р а їн а у ц ь о м у с т о л іт т і д о с я г л а н а й в и щ о ї ек о н о м іч н о го і ку л ьту р н о го щ а б л я т о д іш н ії у к р а їн с ь к о ї ц и в іл із а ц ії. Т о р г о в і в ій н и з В із а н т іє ю -Р о м е л іє ю . В ій н и з о р д и н с ь к и м н а ш е с т я м т ю р к ц ів п е ч е н іж ц ів .

Великі князі династії Києвичів Великого Князівства Україна 8 8 2 -9 1 2 роки 9 1 2 -9 4 5 роки 9 4 5 -9 6 4 роки 9 6 4 -9 7 2 роки 9 7 2 -9 8 0 роки 9 8 0 -1 0 1 5 р о ки

Оленслав (Олег) II Багатславич Український Ігрослав (Ігор) II Оленславич У країнський О ленслава (Ольга) I У країнська Святослав I П рославич У країнський Я рополк I Святославич У країнський Володимир I С вятославич У країнський

В Е Л И К О К Н Я Ж ІН Н Я ОЛЕНСЛАВА (ОЛЕГА) II БА ГА Т С Л А В И Ч А У К РА ЇН СЬКО ГО ( п р о д о вж ен н я )

(882—912 р р , 30 років) У цьом у столітті н а ц ія м усила протистояти чотирьом воро ж и м викликам : візантійцям , хозарцям , печеніж цям і вікінгцям розбійникам . Військової сили д л я цього вистачало. У 907 р. Великокнязь Олег II У країнський змуш ений був про вести великий воєнний похід проти В ізантії-Ромелії на Констан тинопіль, я к це робив вже у 860 р. його предок великокнязь Багатслав-Аско I. Скарги наш их купців на пограбування, утиски у візан тій ськ и х портах М алої А зії та К онстантинополі перейш ли всі допустимі меж і. Кінні вої йш ли побереж ж ям Тракії, більшість війська з військово-морської бази К орсуня пересувалася легким и і ш видкохідним и кораблями. Всього воїв, я к оцінюють дослідни ки, було від 40 до 80 тисяч. Українські вої оточили Константи нопіль, ш турм ували його малодоступні мури. Особливо відзначи л и ся вікінгці-найм анці, сподіваючись на велику здобич у багатій с т о л и ц і. Василевс Л ев VI Філософ запросив мир. В еликокнязь Олег II У країнський погодився, бо розумів, щ о здобути Константинопіль м ай ж е нем ож ливо. П ідписано м ирну угоду про торгівлю , взято контрибуцію (по 12 гривень сріблом на кож ен човен), а також окремо для кінноти та тих Волостей, що давали воїв у військо для

Українська нація в часи раннього феодалізму

235

цих битв. Н аш і купці отримали право торгувати без оплати мита (такої пільги не мали купці інш их країн), отримали ще один окре мий купецький квартал біля монастиря святого М амонта. Візан тія мала потребу у найманні українських воїв д ля війни з арабцями. З цією метою унормовано службу у візантійському війську і наш их, і вікінгських воїв. В еликокнязь і воєводці побували в гос тях у василевса, оглянули столицю. З цим удалим військовим походом великокнязя Олега ІІ У к раїнського пов’язано перекази, що нібито на знак успішного похо ду вел и ко к н язь Олег ІІ прибив свій щ ит з Т рисуттям на мур Константинополя. П ольський хроніст М атвій С трийковський пиш е, що у 1575 р. бачив на власні очі цей щит, прив’язаний до гаків під гал яти н ськи м и мурами. П равителі В ізантії були запекли м и колонізаторам и, погордли вим и й віролом ним и щ одо нееллінців-”варварів” . П ідписани й у 907 р. торговий договір з Великим Князівством У країна еллінці іґнорували. Купці-еллінці доповіли василевсові Левові ѴІ, щ о ве ли ко кн язь Олег ІІ У країнський готує новий воєнний похід. Вели ке Князівство У країна було на той час на вершині могутності. У 911 р. василевс Л ев ѴІ спіш но направив до К иєва посольство. Поновлено вигідний нам торговий договір. Було відш кодовано і завдані наш ому купецтву торгові збитки*. Тим часом тривало утвердж ення ф еодальних стосунків. П ісл я удалого воєнного походу на Константинопіль великокнязь, Віче і Рада старійш ин-уряд нагородж ували зем ельними наділам и та м ає ткам и воїводців та хоробрих воїв-бояр. У 912 р. видатного державного м уж а-правителя, народного обо ронця, доблесного воїводця, котрий зм іцнив економічно, військово і політично держ аву Велике Князівство У країна і сприяв зростан ню її міжнародного авторитету, не стало. З а легендою, смерть на стала від укусу змії. Він не був ні завойовником-колонізатором, ні *М осквинські історики, намагаючись усунути українську націю з історичної арени, вигадали, що українська державність бере свій початок саме від вели кокняжіння Олега II Українського. Це абсолютно не відповідає історичній правді, а є безсовісною фальсифікацією. Вони твердять, що ніби 882 р. Олег прибув до Києва, убив там князів “Аскольда” і “Діра”. Але визнання того, що до Олега були князі, вже є визнанням і того, що було де князювати, тобто була державність. Історичною неправдою є те, що 882 рік - це дата утворення нашої держа ви Великого Князівства Україна, або “ Київська Русь” , як перейменував Украї ну в 1243 р. їхній хан Батай. До 1243 р. наша держава Київською Руссю не називалася. Мало того, московотюркські історики запровадили цю назву на 360 років назад аж до часів початку великокняжіння Олега II Українського. От би здивувалися всі великокнязі, котрі управляли державою після Олега II, що

236

Українська нація

грабіж ником сусідніх націй. У пам ’я ті нащ адків великокнязь Олег II У країнський - один з дуж е ш анованих правителів нації. В Е Л И К О К Н Я Ж Ш Н Я Я РО С Л А В А ДГОРЯ) II О Л Е Н С Л А В И Ч А У К РА ЇН С ЬКО ГО (912—9 4 5 р р , 3 3 р о к и ) Перші роки великокняжіння Ьор II Український, за традицією великокнязів-предків, посвятив знайомству з Волостями, хоча раніше з батьком і бував вже у багатьох з них. Великокнязя Ігоря II характе ризую ть суворим сам одерж цем . Д ерж ава Велике Князівство У країна мала вже на той час по вну внутрішню с у ц іль н іст ь (унітарність по-ниніш ньому). Волості вони стоять на чолі не Великого Князівства Україна, а якоїсь невідомої їм “Киї вської Руси” ! Правда ж полягає в тому, що ця москвинська концепція покликана “доводити” первинність і зверхність Великого Новгорода, завойованого у 1478 р. Московією, - адже в уяві народів Російської Федерації Новгород нинішній нібито “правічно” саме москвинський, а не український. Пізніше лжеісторики навіть вигадали теорію “перенесення столиць” : спочатку столицею “ Київської Руси” був “москвинський” Великий Новгород, тоді Київ, а тоді знову “москвинська” столиця Москва. За цією теорією, нічого українського не було і нема - все від початку і до кінця москвинське. Ось така цинічна фальсифікаця. Насправді, Московія (Російська Федерація нині) не має найменшого стосун ку до історії України часів Олега 11 Українського, бо ця нація і її державність почали формуватися із тюркців-золотоординців лише з 1328 р. на завойованій ними споконвічній українській Владимирській землі. Країна, яка нині володіє цією територією, має самоназву Росія. Не існує й ори'іналу літопису “ П овість минулих л іт” - його знищ или москвотю ркські кол онізатори. М аємо лиш е сф а л ьсиф іко ва ні у м осквинських монастирях “списки", тобто копії, що їм не повинен вірити жоден українець. Ще до Нестора-літописця церковний діяч Никон-літописець здійснив пере робку літописного зведення, складеного в 1030-х - на початку 1040-х років, уточнив хронологію, доповнив новими переказами, закінчив працю у 1073 р. Залишилося запитання: переробив без купюр чи на догоду християнству? Тоді чому ж цей літопис не популяризують так, як літопис Нестора? Адже саме праця Никона була одним з джерел “ Повісті минулих літ” (1113 р.) Нестора. Н естор-літописець не мав історичних джерел, бо після прийняття хрис ти я н с тв а (988 р.) це р ко вн и ки зн и щ и л и всі писа ні гл а го л и ц е ю л іто п иси періоду післягунського нашестя, тобто з 500 року, як “поганські” . Аж через століття, близько 1113 року, нововведеною кирилицею Н естор-літописець (як доводять одні - українець, інші - еллінець-ромеєць) напише свою істо рію. Припише великокнязеві Олегові ІІ Українському рю риківське варязьке походж ення (тобто зам іну д ина стії Києславичів) і д атуватим е цим часом утворення української держави, що є ф альсиф ікацією. Насправді українська д ерж авність триває з кінця ІІ тисячоліття до н. е.

Українська нація в часи раннього феодалізму

237

дуж е дбали і берегли неподільність держ ави. Відвіданням Волос тей зміцню вав економ іку і добробут громадян. М аси вікінгців-розбійників активізували свої дії. Грабували села і міста Волості Словенії. Н аш і вої перебували в постійних сутичках і боях з ними. Нарешті, вікінгцір о з б ій н и к и п о п л и л и т о р го в и м ш ляхом Болгара в Хвалено-море. У 912-913-х роках, я к записа ли перські історики, вікінгці-розбійники увійш ли до Хвалено-моря, пограбували Дербент і торгові пор ти Табарістана (нині Азербайджан, тоді входив до Ірану-Сасаниду). У 943-944-х роках вікінгці-розб ій н и к и приплили великою кількістю кораблів і воїв та вчи нили ще більший розбій у Закав каззі. По річці Курі їхні кораблі п оп ли л и до значного торгового Ігрослав (Ігор) I I міста Бердаа, чимало м еш канців О ле н с ла в и ч У країн ський побили, пограбували торги, спусто ш или місто так, що залиш илися залиш ки глиняних мурів та цвин тарі. По сусідніх місцевостях проливали кров, грабували майно, бра ли ж інок у неволю. Місцевий деспот-намісник першу битву програв, у другій побив чимало вікінгців-розбійників. Обтяжені здобиччю, вони поплили назад. Хозарське військо напало на них вище гирла Болга ра і розбило, захопило багату здобич. Недобитки втікали Болгаром угору, де їх у різних місцях знищували. Ц ей напад мав вел и ки й резонанс. Згодом славний перський поет Н ізамі поетично описав цю подію у казковій формі. Вікінгців показав страхополохами, схож ими на вовків. По семи битвах їх було розгромлено. Н айприкріш е д ля нас те, щ о вікінгці-розбійники говорили всім, що вони з України. Вони справді приплили з української землі, але н ік о л и у к р а їн ц я м и не були. О так незаслуж ен о зганьблена наш а нація. Подібне вже було у VII ст. до н. е., коли у деяких клинописах помилково записано вигнаних з наш ої землі на З а к авк аззя перш их на нас нападників іш кузців “кім ерій цям и” (ук раїнцям и), бо ті твердили, що прибули з “Кімерії” (України). Окремі наш і дослідники, не маю чи самодостатнього україн сько го національного історичного мислення, пиш уть, що це був украї нський напад і керував ним вел и ко кн язь Олег ІІ У країнський. Начебто він і поліг там у битві. Інш і приписують похід великок-

238

Українська нація

нязеві !гореві II Українському. Це ганебний наклеп на націю, її правдиву м іж н ародну репутацію . Тим часом заго стр ю вал и ся стосун ки з елл ін ською ім перією Візантією , головним торговим партнером і водночас суперником. Могутня і горда колоніальна ім перія і тогочасний її василевс Кон стантин VII П орф ирородний (Багрянородний) не м огли зносити невигідних д ля себе договорів, що їх накинув візантійцям у 907 і 911 р о к а х в е л и к о к н я зь О лег II У к р а їн сь к и й . З н аю ч и невдачі персців, полководця М акедонського, Р им у у їхніх спробах колоні зувати Україну, візантійці ніколи не наваж увалися воювати з Ве л и к и м К нязівством У к р аїн а. Л и ш е продовж ували тероризувати наш е купецтво, а візантійські купці й далі поводилися виклично у своїх кварталах наш их портів півострова У країнець і Україн-моря та інш их торгових містах. Василевс посольськими дарами намов л я в орди печеніж ців колонізувати-грабувати наш і землі. У 915 р. великокнязь й о р II мусив вируш ити з флотом і воями на річку Болгар, бо орди печеніжців перейш ли гори Камінні, Я рун-ріку. Їхні кочовищ а зай н ял и густозаселені укр аїн ц ям и те риторії Степової Волості, а тако ж південь Болгарської Волості від лівого берега Болгара до гір Камінні. До цього печеніжці гра бували торгові судна на Болгарі. Х озарське військо не могло чи не хотіло зупи няти орди на Я рун-ріці, не пропускати на наш і зем лі. П охід-війна за к ін ч и в с я повним ви гн ан н ям п еч ен іж ц ів у азійські степи. А ле нац ія зазнала великих лю дських і матеріаль них втрат. Водночас відбулася зустріч з каганом Х озарії, різкі переговори і підписання угоди. У 920 р. великокнязь й о р II У країнський змуш ений був повто рити воєнний похід до Болгарської і Степової Волостей, бо чис ленні орди печеніжців перейш ли Болгар аж на Дін і загрожували центрові Степової Волості Б іл ій В еж і. Всі кочовищ а печеніж ців були нещадно розгромлені, а недобитки вигнані в азійські степи. П еченізько-тю ркські орди на сході, вікінгсько-розбійницькі “орди” на півночі поруш ували мирну працю громадян держ ави, грабували їхнє майно. Д ерж ава м ала значні лю дські й матеріальні збитки. М усили трим ати великі гарнізони воїв, бо дрібні неконтрольовані ханам и орди печеніж ців повторювали грабіж ницькі напади щ орі чно, а на занепадаючу Хозарію надія була невелика. У 941 р. дійшло до війни з Візантією. Великокнязь й о р II Ук раїнський з великим флотом і воями руш ив на Константинопіль. Василевс Константин VII Порфирородний підготував оборону. Їхні кораблі застосували проти кораблів “скитців” (українців) небаче ний “вогонь” (нині вважають, що це суміш смоли, сірки, селітри, горю чої наф ти), що його не можна було погасити водою. На кораб л я х !горя II виникла паніка. Візантійці пишуть, щ о у к р а їн с ь к і

Українська нація в часи раннього феодалізму

239

кораблі повернули від Константинополя і попрямували вздовж узбе р еж ж я Малої А зії карати ті порти, де зн ущ али ся т а обкрадали українських купців: Гераклею, Амастру, Синопу. Візантійський флот з “вогнем” переслідував наш , відбувалися незначні морські битви. Наш флот відійшов до бази в Корсуні та до Сур’я-м оря. В ізан тій ськ и й флот не переслідував їх там, бо це означало б не оборону Візантії, а початок війни з Великим Князівством У країна (по-візантійськи “Великою С китією ”). Ч итаю чи ниніш ні історії, па м ’ятаймо, що еллінці ще з VI ст. до н. е. (вже півтори тисячі років) називали українців не інакш е, я к “ски тц ям и”, а Україну “Великою С китією ” . Похід великокнязя Ігоря ІІ на Константинопіль був дуже невдалим. В еликокнязь могутньої держ ави Великого К нязівства У країна не міг змиритися з поразкою, готувався до нового походу - готував флот у Корсуні, збирав воїв з Волостей, наймав вікінгців. У 944 р. вируш ив на Константинопіль. Коли наш і кораблі по минули гирло Дунаю, їх зустріло посольство василевса Константи на VII Порфирородного, попросило миру, готове було заплатити контрибуцію -збитки походу, підпи сати нову торгову угоду. В елика контрибуція задовільнила наш их воїв і вікінгців-найманців, бо не відомо, я к закінчився б цей військовий похід. Нова торгова угода була менш вигідна, бо наш е купецтво втрачало пільги безмитної торгівлі у Візантії. Вікінгці-вої найнялися на військову службу до Візантії, бо василевс у той час воював з Багдадським халіфатом. Великокнязь Ігор ІІ змуш ений був багато воювати не д ля коло нізаторських загарбань, а д ля захисту інтересів держ ави, її грома дян, за що нація йому вдячна. У 945 р. великокнязя Ігоря ІІ не стало. Існують різні версії його смерті: загинув від нещасного випадку під час полю вання у Волості Д еревлян ців; д еревлянц і вбили його за повторний збір полю ддя-податку. Вчені т а к о ж по-різном у тр акту ю ть його осо бистість і вел и ко к н яж ін н я. Смерть Ігоря ІІ Українського була великою трагедією д ля дер ж ави, бо його син престолонаслідник кн яж енко Святослав був на той час щ е неповнолітнім. П РА В Л ІН Н Я ВЕЛИ КО Ї К Н Я ГИ Н І О ЛЕНСЛАВИ (ОЛЬГИ) І УКРАЇНСЬКОЇ

(945—964 рр., 19 років) З а ріш енням Віче і Ради старійш ин, вдова великокнязя Ігоря ІІ Українського Оленслава (Ольга) була затвердж ена правит елькою реґент ом при м алолітньом у єдиному синові кн яж ен к о ві Святос лавові і дев’ять років правила державою Велике Князівство У к р а їн а .

240

Українська нація

Була першою і єдиною в історії нації жінкою -правителем. Це викликає велику пош ану до неї. М усила мати неабиякий талант, щоб за тих суворих часів правити великою державою. Родом була з Плескова. Пиш уть, я к про мудру, ен ер гій н у і д ал е к о гл я д н у п р а в и тельку. Разом з тим, велика к н я гиня Ольга I У країнська була, на д у м к у д о сл ід н и к ів , при вабливою ж інкою -красунею : густе та пишне русяве волосся, заплетене у дві коси, видовжене гарне, біле з рум ’янцем обличчя, прям ий ніс, чарівні губи, сині-сині очі - повне втілення у к раїнської жіночої краси. Вже по її смерті живописець за своєю уявою зобразив її у Софіївському соборі К и єв а. В о н а о т р и м а л а в ід ч о л о в ік а !горя II Українського сильну дер ж а в н у систем у: Волості п ік л у в а л ися про збереж ення єдиної цент ралізованої держ ави; було велике військо н аш и х воїв і найм анцівО ленслава ( О льга) І вікін гц ів; екон ом іка була на н а У кр а їн ська леж ном у рівні; добробут працьови тих громадян зростав; орди печеніж ців-тю ркців вигнані в азійські степи; вікінгці-розбійники розгромлені під час їхнього грабіж ниць кого походу до Х валено-м оря; з В ізантією діяв торгово-мирний договір 944 року; Х озарський каганат все більш е занепадав, не становив загрози. Про правління великої кн яги ні Ольги I У країнської написано мало. Збереглися основні епізоди: відвідання Волостей, диплома тична подорож до К онстантинополя і п р и й н я ття християнства, диплом атичні посольства до германської імперії. Окремо описана її війна з деревлянцями. З а традицією вел и ко к н яги н я Ольга I об’їздила Волості. Д ок ладніш е описано відвідання нею Д еревлянської і Словенської Во лостей, їх н іх цен трів К к о р о стен я та Н овгорода. Там вим агала належ но розвивати галузі економ іки, зокрема закладати нові тор гові центри, робити все для постійного розвитку сіл і міст та по л іпш ення добробуту громадян, а тако ж створювати “ловищ а” для мисливства - щоб мати цінне хутро на експорт. Н а м іж народній арені зм іцню вала авторитет Великого К нязів ства У країна не війнами, а дипломатією.

Українська нація в часи раннього феодалізму

241

У 946 (чи 947) році була з дипломатичним візитом у Констан тинополі (у складі посольства був і її малолітній син Святослав), п ри й н ята василевсом К онстантином VII П орф ирородним. П ідпи сано м іж держ авну і торгову угоди. Х роніки описують, що прави тельку “В еликої С китії” (Великої У країни) великокнягин ю Оль гу І прийм али я к високу держ авну і ш ановану особу, похилого віку василевс надав їй почесний сан “дочки василевса”. Торгівля з Візантією на яки й сь час поліпш илася. Щ одо при йняття нею християнства, то погляди істориків роз ходяться. Одні пиш уть, щ о прийм ала християнство у Константи нополі; інш і - була християнкою ще до поїздки; ще інш і - стала християнство після поїздки, у Києві. Н ареш ті, заперечують її хре щення, бо це було б на ті часи не сприйнято нацією, я к це сталося з вел и ко к н язем Д ариславом І. М оскви нська православна ц ер к ва кан о н ізу вал а в ел и ку наш у княгиню Ольгу І У країнську я к рівноапостольську, долучила її до лику сво їх святих. Хоча при ж и тті Ольги І Української жодної Московїї ще не було. Я к вже йш лося вище, на українській Владим ирщ ині переселенці тю рки-золотоординці масово з ’яв и л и ся лиш е з 1328 року, м айж е через 400(!) років п ісля правлінн я О льги І Української. Тоді ж з них почала формуватися зовсім нова моск винська тю ркська ки пчацька ординська нація, а згодом їхн я дер ж авність М осковія. К анонізація української кн яги ні Ольги І - це ще один приклад привласнення української історії не лиш е мос ковитами, а і їхньою московською церквою - вірною слугою коло н іза т о р ів . З кн иги в книгу безконечно переписують легенду про жорстоку помсту великокнягині деревлянам нібито за вбивство ними її чо ловіка великокнязя Ігоря ІІ. Ч и варто цю легенду так ретельно і часто переписувати? Ц я легенда ганьбить славну велику княгиню Ольгу І У країнську я к правительку. Ганьбить і я к християнку, якщ о нею вона була, бо християнство проповідує прощення і ми лосердя. За правління великокнягині Ольги І У країнської налагодили ся перш і диплом атичні стосунки із західноєвропейськими д ерж а вами та ім періями. У цей час утворилася велика германська імпе рія (під назвою Священна Рим ська імперія). У 959 та 961 роках вел и ко к н яги н я О льга І та ім ператор Оттон І обміню валися по сольствами, налагодили м іж держ авні й торгові зв’я зк и . Саме по чаткова д іяльн ість великокнягин і О льги І У країнської дала по штовх західним королям та імператорам одружуватися з україн ським и кн яж н ам и і навпаки. Існує версія, за якою імператор От тон І посилав до Києва архєпископа Адальберта я к місіонера по ш ирю вати християнсто, але безуспішно.

242

Українська нація

У 964 р. великокнягиня Ольга I передала правління державою Великим К нязівством У країна вж е повнолітньому синові Святос лаву I йоровичу, щ о його Віче і Рада старійш ин-уряд затвердили велики м к н язем держ ави. В ел и к о кн яги н я О льга I прож и л а ще 5 років - до 969 року. У країн ська н а ц ія гордиться своєю єдиною ж інкою -правителькою, мудрою і мужньою, котра зуміла своїм правлінням тримати Велике К нязівство У країна могутньою європейською державою. В Е Л И К О К Н Я Ж Ш Н Я СВЯТОСЛАВА I ^ Р О С Л А В И Ч А У К РА ЇН СЬКО ГО

(964—972 р р , 8 років) Д е р ж ав н и ц ьк е ви х о ван н я свого сина, к н я ж е н к а С вятослава, вел и ко к н яги н я О льга довірила воїводцю вікінгцю -найм анцю Свенельду та полоненому тю ркцю -печеніж цю Асмундей-бею. Вихову вався кн яж ен к о переважно у великокняж ом у теремі Вишгорода. Ц і “вихователі” зробили з кн яж ен к а не правителя могутньої дер ж ави , а воїна. К няж енко Святослав любив примітивне, м айж е ко чове ж и ття воїна, про що записано у літописах, а не солідного і поваж аного наступника престолу. Я к не старалася згодом вели ко кн яги н я Ольга I долучити Святослава I до справді держ авниць ко го п р а в л ін н я , він н ап о легл и в о від цього у х и л я в с я . Лю бив військові справи. Дружиною вели кокн язя Святослава I була візан т ій к а знатного роду. У них було двоє синів: Я рополк і Олег. Старш ий Ярополк виховувався при батькові, мав нахил до військо вих справ і був доволі ж орстким. Згодом Святослав I закохався у придворну красуню знатного роду М алушу, котра народила йому позаш лю бного сина В олодимира. До у п р авл ін н я держ авою вел и ко к н язь Святослав I У країнсь ки й підійшов не я к держ авний муж-правитель, а я к воїн з військо вою верхівкою, що його оточувала. У 964-9 6 6 -х р о к а х в е л и к о к н я зь С вятослав I відвідував Во лості держ ави. Р ічкам и Десною й Окою прибув до Волості В ’ятичії. Там куп ці єврейці і хозарці торгували по-ш ахрайськи, з допомогою подачок пош ирю вали серед українців іслам і караїмізм, будували мечеті й кенаси. В ел и к о кн язь звільни в в ’я ти ч ц ів від впливу цих чужоземців і їхніх вір, храми їхні позакривав, а купців вигнав. Його візит і поради д али пош товх подальш ому розвит кові економ іки Волості. Р ічкам и Окою і Болгаром-Волгою прибув до Волості Болгарія, зимував там. I в самому Болгарі, і в інш их торгових градах Волості навів порядок серед чуж оземних купців. Коли перебував у Болгарі, до нього з ’явилася кількатисячна ватага вікінгців-воїв з вимогою взяти їх найманцями на військову службу. Виходу не було. Мусив укласти договір найму. Але ж держава не

Українська нація в часи раннього феодалізму

243

м ала потреби в та к ій кількості вій ська, а с кар б н и ц я не могла профінансувати витрат. Прибува ли нові й нові вікінгці-найманці. У 955 р. між рікою Болгар і горами К ам інні з ’яв и л и ся кочо вищ а орд печеніжців. Їх пропус тили через Ярун-ріку хозарці, бо не захотіли гинути у битвах. В ел и к о к н язь С вятослав І повів м айж е 16-тисячне військо на печеніж ц ів. В ікінгці-най м ан ці нещ адно громили ординців, заби рал и їх н є добро. Д алі вікінгцінайманці вступили в бої вж е з регулярним хозарським військом. В ійна мимоволі розш и рю валася. Х озарців відтіснили до столиці Ітиль. В еликокнязь С вя Свят ослав І тослав І піш ов на ш турм Ітилі. Ігр о с ла ви ч У країн ський Столицю здобуто, у вікінгськом у стилі пограбовано і стерто з лиця землі. П ісля Ітилі поруйновано і пограбовано всі міста і села Хо зарії, у тому числі колишню столицю Семендер. До весни 966 р. Хозарського каганату не стало. Здобич вікінгців у багатих містах Х озарії, розгром самої столиці були основним мотивом війни з Х озарією . Великокнязь Святослав І не завойовував чуж у землю і націю, а відтак Велике Князівство У країна не стало колоніальною імперією. Було всього лиш повернуто наш у територію, загарбану Хозарією ще у 670-х роках за великокняж іння М алокиєслава І Б огуславича. Розгром Х озарії мав і негативні наслідки д ля української зов ніш ньої політики та торгівлі. Понад століття військо Х озарії стри мувало тю ркські орди печеніж ців на ріці Ярун-Урал. Тепер пере ш кода д ля їхнього нападу на наш у землю була усунена. У результаті цієї війни залиш или територію розгромленої Хо зарії тю ркці хозарці, касогці та ясці (ці племена чомусь помилко во ототожнюють з ниніш нім и адигейцям и й аланцям и, котрі з ’я вилися тут вже аж у золотоординські часи), а також велика кількість арабських, єврейських, візантійських купців. Обшири Х озарії - споконвічні українські землі - повернулися до Волості Сурії. Тепер Волость Сурія, я к і до 670-х років, знову займ ала всю територію на північ від гір К азки м іж Україн-морем, Сур’я-морем і Хвалено-морем. М айже 300 років чекала ц я земля

244

Українська нація

визволення і повернення в лоно України-М атері. Великокнязь Святослав I У країнський закінчив війну з Хозарією, маючи велике 60-тисячне військо. В елику його частину складали вікінгці-найманці. Це був величезний тягар для великокнязя і дер жави, бо у такій кількості війська не було потреби, та й не вистача ло засобів його утримувати. Тому великокнязь Святослав I зрадів, коли василевс Візантії Н икифор II Ф ока на переговорах запропону вав нашому військові воювати з Болгарією на боці Візантії. Чому великокнязь Святослав I піш ов на колиш ніх переселенцівукраїнців (слов’янців), а не віддав василевсові вікінгців-воїв у найм? Мав таке виховання, що просто сам баж ав воювати? Войовничий правитель Болгарії Симеон Болгарський мав намір завоювати Балкани. За його царювання Болгарія досягла найвищої могутності, успішно воювала з Візантією, її територія простягалася від Південної Верховини через усю Тракію з виходом до Егейського моря. Після його смерті Болгарія розпалася на Західне і Східне царства, втратила могутність. Василевс Никифор II Ф ока відвоював у арабців Крит (961 р.), Кілікію і Кіпр (965 р.), а в 966 році почав війну з Болгарією, най н явш и військо Святослава I. В еликокнязь з військом та обозом вируш ив на Болгарію. Н аступник Симеона, цар Петро Болгарський, пробував боронитися, але не встояв. Він захворів і помер. Царем став Борис Болгарський. Допомагаючи Візантії, великокнязь Свя тослав I 967 р. розгромив болгарське військо, оволодів, за літопи сом, 80 містами, що їх вікінгці-найманці дуже пограбували. З а умо вою, українське військо мало залиш ити Болгарію. Але Святослав I не міг виводити велике військо в Україну - за які кошти його там утримувати? Розташ ував військо гарнізонами по Болгарії, зробив своєю ставкою місто Переяславець (Мала Преслава) у гирлі Дунаю. Тим часом василевс Никифор II Ф ока підписав мир з царем Бол гарії Борисом. Щоб змусити великокнязя Святослава I залиш ити Болгарію, послав посольство з дарами до печеніжців з намовою на пасти на Велике Князівство Україна. У 968 р. п еченіго-тю ркські орди ш в и д ки м к ін н и м м арш ем дійш ли до столиці Києва й оточили його. Про це було сповіщено великокнязеві Святославові I в Болгарію. Він ш видко з військом вируш ив до Києва. Розгромив у битві ординців, погнав недобитків, поки не вигнав усі кочів’я в азійські степи. Віче, Рада старійш ин і м ати Ольга висловили Святославові I невдоволення його великокняж ін ням : “Ч уж ого ш укаю чи, своє згу биш ” , - написано в літописі. Ж оден ворог щ е з часів легендарного вел и ко к н язя К иєслава I, чиїм іменем названо столицю , досі не оточував Київ. А ле це дозволили собі печеніжці з вини Святосла ва I. Найщ иріш е просила мати Ольга - вона за відсутності сина управляла державою. А дж е болгарці - це колиш ні українці-пере-

ПОХОДИ ВЕЛИКОГО

КНЯЗЯ СВЯТОСЛАВА

І у 965 - 972 рр.

Українська нація в часи раннього феодалізму 245

246

Українська нація

селенці. Хіба м ож на завойовувати своїх? В еликокнязь мав свою думку: раз вони н ащ адки україн ців, то повинні бути у складі укр аїн сько ї держ ави. В еликокнягин я радила передати десятки тисяч воїв вікінгцівнайманців Візантії чи відпустити їх і зайн ятися управлінням дер жавою. Він не вмів і не хотів бути правителем держави. В розпачі мати-великокнягиня Ольга I у 969 році померла. Поховавши її зі всіми почестями, Святослав I самоусунувся від вел и кокн яж ін н я і передав його синам. Готувався до нового походу на Болгарію. Але перед тим провів у країні адміністративну реформу. Пере дав п равлінн я держ авою синам . Старшого Я рополка поставив у Києві, молодшого Олега - на Уділ у новому центрі Волості Деревлянців Овручі, а Володимира - на Уділ до Новгорода Словенії. По садників, обраних місцевими Віче, було усунено. Сини мали прави ти трьома територіями держави, підчиняючись старшому Ярополкові. Це була велика й ш кідлива для нації політична помилка вели к о к н я зя Святослава I: він поклав початок руйнуванню прадавнього адміністративного поділу держ ави на Волості, щ о оправдало себе т и с я ч о л іт тя м и з часу у творення перш ої цен тралізован ої наш ої держ ави Велика Україна (близько 500 р. до н. е.). А тепер запо ч атк у в ал ася тр ад и ц ія облаш туван ня адм іністративних У ділів на чолі з не о б р а ни м и , а п р и зн а ч е н и м и великокнязем правителями: синами чи, згодом, і внуками. Це призвело до міжусобиць-війн між княж енкам и за ліпш ий Уділ. А вже через два століття, у 1169 р., це сп р и ч и н и ть розпад єдиної ц ен тр ал ізован ої д ер ж ави В елике Князівство У країна на 14 незалеж них князівств-монархій і 2 ку пецько-боярські республіки. Щ е через 66 років, у 1236 році, з розпаду і р оздрібленн я ц ен тралізованої д ерж ави скори стаю ться азійські кочові ординці монголо-тюркці (татарці) на чолі з Батайханом. Вони нападуть на м алі та немічні держ авки-князівства і зроблять їх колоніям и Великого У лусу Алтай-Орда. П осадник Волості К ривичії Ростислав через безконечні грабу вання вікін гцям и центра цієї Волості Смоленеська мусив побуду вати новий центр подалі від річкових ш ляхів. Новий центр назва но ім енем П осадн ика - Ростов (з’я в и л а с я Ростовська Волость, згодом У діл Ростовоський). Тимчасом військова верхівка вим агала здобичі. У 970 р. великокнязь Святослав I вируш ив на Болгарію. Цьо го разу я к колонізатор-загарбник: якб и вдалося приєднати Бол гарію до Великого Князівства У країна, то наш а держ ава стала б колоніальною імперією. А дж е на той час, треба визнати, Болгарія вж е мала всі ознаки й атрибути незалежної держави. Ц е вперше в історії український великокнязь виступав у ролі колон ізатора-загарбн ика без пот реби для нації, а всього лиш для

Українська нація в часи раннього феодалізму

247

збагачення його військової верхівки. Болгарія не могла боронитися, бо була сплюндрована попереднім походом великокнязя Святослава І. Вікінгці-найманці вимагали йти д ал і - гр аб у вати в із а н т ій с ь к і зем л і. В ій сько в е л и к о к н я зя на візантійській землі пограбувало міста П илипопіль і Адріанопіль з околицями, спустошили Македонію. З малими битвами, грабуючи і вбиваючи, дійш ли до Аркадіополя, де їх зустрів новий василевс Іван Цимісхій з військом. Відбулася кровопролитна битва, я к а не вияви ла переможця. Великокнязь Святослав І відійшов до столиці Бол гарії Преслава, а потім укріпився за мурами Доростала над Дунаєм. У 971 р. численне військо візантійців оточило військо українців у Доростолі. Візантійський флот закрив гирло Дунаю, щоб не дати проходу кораблям українського війська. Три м ісяці тривали бої. У виріш альній битві полягло багато українського війська. Вели кок н язь Святослав І погодився укласти м ирний договір, зустрівся з василевсом Іваном Ц им ісхієм . Василевс зобов’я зався випустити реш тки великокняж ого війська зі зброєю і кораблями, дати на дорогу харчі. В еликокнязь у свою чергу відмовився від візантійсь ки х колоніальних володінь. П ідтверджено торгову угоду. Ф лот із зали ш кам и війська вел и ко к н язя Святослава І повер тався до Києва. Холодна зим а змусила провести голодну зимівлю на Білобереж ж і в гирлі Славутича. В зим ку посольство василевса повідомило орду печеніж ців, що великокнязь Святослав І повер тається з малим військом, зате із великою здобиччю. Навесні 972 р. флот з воями великокнязя доплив до того місця порогів, де треба було волоком перетягнути кораблі. Н а них не сподівано напала орда печеніж ців і розбила військо. Загинув у бою і великокнязь Святослав І. Так ганебно д ля Великого К нязівства У країна закін чи лася спро ба її великокнязя колонізувати чуж у землю без потреби, а лиш е заради наж и ви військової верхівки. Історичну роль вел и ко к н язя Святослава І У країнського оціню ють по-різному. Одні - негативно, бо вважаю ть колонізатором, що лиш е воював, а не турбувався про рідну землю і націю. Виокрем люють його я к виразну постать першого серед великокнязів за войовника, а не правителя держ ави, котрий постійно дбав би про добробут громадян. Інш і - позитивно: хоробрим і відваж ним, бо вою вав зар ади п ід н я т тя могутності й м іж народного авторитету В еликого К нязівства У країна. В еликокнязь Святослав І У країнський не зрадив батьківської віри, був даж бож истом. Д ійш ли до нас і легенди. Серед них - я к попереджав про похід на інш і землі й нації - “Іду на ви”. Інша - що нібито хан пе чен іж ців К урей зробив з черепа Святослава І чаш у, оздобив її

248

Українська нація

золотом, щоб бути таким самим хоробрим. В Е Л И К О К Н Я Ж Ш Н Я Я РО П О Л КА I С ВЯТО С Л А В И Ч А У К РА ЇН С ЬК О ГО (972—9 8 0 р р , 8 років) Після смерті Святослава I Віче і Рада старійшин затвердили ве ликим князем держ ави стар-шого сина Святослава I Ярополка. Він був владолюбцем, себелюбцем та затятим самодерж цем. Особливо турбувало його те, що брати князі Олег і Володимир - правителі У ділів - залиш аю ться потенційним и противникам и на вели кок н я ж и й престол. Хотів повного самодержавства, яке мав його бать ко Святослав І. Ц е спричинило те, що почав міжусобиці і вчинив га н е б н е б р а т о в б и в с т в о : п іш о в війною на свого брата Олега, яки й під час битви загинув. К нязь Во лодимир зрозумів усе, боявся у Новгороді чекати своєї участі, втік до вікінгів. В еликокнязь Ярополк I пр и зн ач и в у Н овгороді свого П о с а д н и к а (не обраного новго родським Віче). Це було на ті часи свавільним поруш енням українсь кої тисячолітньої демократії. Дру жиною Ярополка I була невідома в із а н т ій к а . У 978 р. к н я з ь В олодим ир повернувся до Новгорода з велиЯр ° п ° л к І к и м в ій с ь к о м в і к і н г ц і в - н а й Святосла,вич Украінсь к и й м анців і вируш ив на К иїв. По дорозі в Полочії одруж ився з дочкою місцевого Посадника красуні Рогніді (про цей шлюб також складені легенди). Це був перш ий в історії У країни напад свого ж к н я зя на столицю Київ. Військо Володимира оточило Київ, здобувало його, я к вороги-чужинці. Ве л и к о к н я зь Я рополк I утік до Родні в укріп лен и й зам ок. Його зрадив воїводець Блуд, видав Володимирові. Той звелів вікінгцям най м ан цям простромити вел и ко к н язя Я рополка I мечем. Уж е перш і роки після смерті великокнязя Святослава I пока зали ф атальну д ля нації та держ ави пом илку його політико-адміністравтивної реформи - утворення Уділів на чолі з призначеними кн яж ен к ам и . Ц е руйнувало Волості, надзвичайно поруш увало тра д и ц ій н у тисячолітню у к р аїн сь к у дем ократію -народовладдя, п р и звело до міжусобиць м іж кн язям и за ординським взірцем. Т аки ми були наслідки вел и ко к н яж ін н я Святослава I.

Українська нація в часи раннього феодалізму

249

В е л и к о к н я ж ін н я Я рополка І було антид ерж авни м і ш к ід л и вим д ля нації. Замість того щоб разом з братами мирно керувати держ авою , розвивати її економ іку, поліпш увати добробут гром а дян, він затіяв смертельні для нації міжусобиці, запозичені в орді. Я к його батько Святослав І - перш ий великокнязь-колонізатор, так Ярополк І - перш ий міжусобник-братовбивця. В Е Л И К О К Н Я Ж ІН Н Я ВО Л О Д И М И РА -ВА СИ ЛЯ І С В Я ТО С Л А ВИ Ч А У К РА ЇН С ЬК О ГО

(98 0—1015 р р , 35 років) З 970 р. к н яж ен к о Володимир Святославич управляв Уділом Словенією у Новгороді. Йому допомагав брат по матері М алуші воїводець Добриня, оспіваний згодом у билинах я к Добриня Микитич, славний зви тяж ец ь землі української. У ході міжусобної війни Володимир, убивш и свого старш ого брата-братовбивцю вели кокн язя Ярополка І, сам також став бра товбивцею. Він самочинно і віроломно, не будучи обраним Віче і Радою старійш ин, став великокнязем Великого К нязівства У к р а їн а . В ік ін гц і-н а й м а н ц і в и м агал и від Володимира І великої пла ти за надану йому військову до помогу стати великим князем . О т р и м а в ш и п л а т у , б іл ь ш іс т ь вікінгців-воїв вируш ила най м а тися до Візантії.

Внутрішні справи В еликий кн язь Володимир І У країнський не ходив у колон ізаторські походи, я к його батько Святослав І, а лиш е ревно за хищ ав кордони своєї держ ави. В перш і роки великокняж ін ня наводив порядок у Волостях і воював з ордами печеніжців. З а часи кн язівських м іжусо биць д ер ж ав а В елике К н я зів ство У країна підупала політич но й економічно, сусіди поруш ували її кордони, знизився рівень

ДЕРЖАВА ВЕЛИКЕ КНЯЗІВСТВО УКРАЇНА ЗА ВЕЛИКОКНЯЖІННЯ ВОЛОДИМИРА-ВАСИЛЯ І УКРАЇНСЬКОГО (980 - 1015 рр.)

250 Українська нація

Українська нація в часи раннього феодалізму

251

ж и ття гром адян через надмірні військові видатки. Вікінгці-розбій н и к и спустош ували північні найбільш вразливі Волості. Орди тю ркц ів-п еч ен іж ц ів продовж ували зни щ у вати у к р аїн ськ у націю . Н а заході з ’я в и л и с я нові колон ізатори М ад ярія та П ольщ а. З ін ш ого боку л іс о в и к и я т в я ж ц і-л и т о в ц і п л ю н д р у вал и П олочію . Треба було вж и вати заходів, навести лад, покарати колонізаторів. У 981 р. вел и ко к н язь Володимир І з дружиною -охороною і воями відвідав Волость Дулібію. У ті часи сіль Дулібії дуже ціну валася, її продавали М адярії, Германії, Польщ і. Це було основною причиною територіальних зазіх ан ь П ольщ і та М адярії на Д ул і бію. Л иш е своїми воями Д улібія захиститися не могла. В еликок нязь запросив на переговори польського к н я зя М ечислава І (Мешко І), заставив його повернути Д улібії колонізовані п о л якц ям и території з містами П еремиш ль, Червен, Волинь, Б узьк та інш ими. П ісля цього прибув на Заверховиння, зустрівся з мадярським во лодарем, залагодив справу ненападу. У 982 р. послав воїводців з воями до Волості В’ятичів Розаграда (по-тюркськи Рязань) вигнати звідти печеніжців, бо їхні кочів ’я вим агали данини. У 983 р. великокнязь Володимир І У країнський посилав вої водців з воям и на лісове войовниче литовське п л ем ’я-держ аву я т в я ж ц ів . Вони часто плю ндрували села П олоцької Волості. Їхнє військо було розбито. Д л я остаточного утихом ирення тимчасово залиш ено на їхн ій зем лі гарнізони наш их воїв, але суверенітет литовців не порушено. У 984-985 роках власноруч повів воїв до столиці Волостей Бол гарії і Степової. Волость Болгарія на той час була добре розвинута: на чорноземах - землеробство-тваринництво, ремесла (вироби із за ліза, гончарство, виправка хутра і ш кір, ювелірна справа тощо). Велася значна торгівля по Болгару-Волзі, Камінній-Камі, Оці тощо. Центр Волості Болгар був багатим і забудованим (камінні будинки купців з підпільним центральним опаленням, гостинні двори, крам ниці та склади). Виділялися торгові міста: Сувар (ріка Утка), Ошель на Болгарі, Кошан на Камі, Біляр на Малій Черемші та інші. Від лівого берега Болгара і до гір Камінні було понад 2000 сіл та 150 городів-міст, населених українцям и. Частина населення Болгарії була ісламізована ще купцями-хозарцями. До Волостей Болгарії і Степо вої масово проникали й там осідали кочовики хозарці, печеніжці, тюркці і ставали дуже небажаною діаспорою в державі Велике К ня зівство Україна. Це тривожило великокнязя Володимира. Н а територію Волостей безперестанку вторгалися коч ів’я -”села” печеніж ців зі стадами, тероризували україн ське населення, грабу вали, вимагали данину. Весь 985 рік наш і вої битвами очищ али територію і виганяли печеніж ців у їхні азійські степи. В елико кн язь особисто стежив за тим, я к вої і тутеш ні українці будували

252

Українська нація

фортифікації та поселення д ля гарнізонів на ріках Ярун, Болгар, Д ін. Зал и ш и в там тисячі воїв-прикордонників. В еликокнязь Во лодимир І постійно зміцню вав прикордонну служ бу держ ави. Три вало наш естя печеніж ців. Їхні кочові орди 146 років (890-1036 рр.) безперевно нападали на Велике Князівство У країна, плю ндрую чи села і міста, вбиваючи чимало населення, - їхні хани ґеноцидом нам агалися виконати “заповіт” предків-гунців зни щ и ти україн сь ку націю. Однак військових сил для цього у них не вистачало. Т ю ркц і-п еч ен іж ц і не ставали колон ізаторам и у прям ом у ро зумінні: не встановлю вали свого політичного панування над на шою державою чи її частинами. Ш видкими рейдами кінноти та кочів’я м и плю ндрували землю, знищ ували українців. Не було від них спокою навіть у столиці Києві. До наш их часів дійш ли леген ди про облогу п еч ен іж ц ям и Білгорода під Києвом та боротьбу наш ого і їхнього силачів на Л івобереж ж і. Щоб не дати ордам підступати до К иєва, відбудовано давні ф орти ф ікації (я к проти нападів диких гунських орд у минулому) над Стугною, Россю на Правобереж жі, Трубежем, Сулою, Сеймом на Лівобереж ж і. Їх на звали “зм іїні вали” . Однак війни з кочовими печеніж цям и були важ ким и і виснаж ливими, бо їхні тисячні ватаги на конях ш видко просувалися сте пами. Легш е було перемогти чи вигнати їхні кочів’я з переносни ми юртами. Ординці печеніж ці ніколи не прож ивали на наш ій землі пос тійно - були лиш е території, де вони систематично нападали і грабували. Вони не залиш или ж одних слідів свого перебування, бо кочове ж и ття не знало будівництва, крім юрт. Хіба залиш или трупи вбитих ханів, ханків і беїв, що їх поховали у наш их спокон вічних могилах, де їх понині відкопую ть археологи. М осквинські тю ркські історики перейменували наш і могили, що про них писав щ е Геродот, по-тюркськи курганами, щоб хоч чимось довести, щ о в наш их степах ж и л и не українці, а лиш е тю ркські кочовики. Да ремні потуги: археологія і наука історія не підтверджую ть цього. Не менше клопотів великокнязь Володимир І мав з Візантією. Коли її купці дізналися про його майбутній шлюб з візантійською царівною Анною, то стали поводитися нахабно. П іш ли чутки, що Володимир І за василевсиню віддав В ізантії півострів У країнець. Їхн ій куп ец ьки й квар тал при Корсуні Херсонесос був керівним д ля всіх купецьких кварталів на півострові - у Сурожславі (Су дак), Слов’янславі (Теодосія), Хорсславі (Боспорос). К упці-візантійці перестали платити торгове мито, не визнавали П осадника, вимага ли передати їм владу у Волості, почали без дозволу ставити свої кораблі у самому Корсуні. Посадник Волості Мала У країна не мав військових сил, щоб сам отуж ки впоратися з цим і попросив допо-

Українська нація в часи раннього феодалізму

253

моги. У 988 р. великокнязь Володимир I прибув з воями і флотом, оточив Херсонесос. П ерекрили трубопровід з водою, місто здалося. Навів порядок в Хесонесосі, а Посадник Волості - в інш их пор тах. Д алі В олодимир погрож ував василевсові походом на К он с т ан ти н о п іл ь .

Зовнішні справи Хоча стосунки з Візантією після походів вели кокн язя Святос лава I Українського були не зовсім друж ними, василевс Василій II попросив у вели кокн язя Володимира I У країнського платної воє нної допомоги, щоб придуш ити повстання Варди Ф оки, котрий захопив Малу Азію, проголосив себе там василевсом і з військами наближ ався до Константинополя. В еликокнязь Володимир, за умови союзу держ ав і шлюбу з сестрою василевса Анною, послав шість тисяч воїв. П овстанців було розбито. Василевс Василій II колоні зував Болгарію . З а ж орстокі розправи над волелюбними болгарами-слов’я н ц я м и прозвали його Болгаробійцею . У 1013 році польський кн язь Болеслав I знову пішов на Дулібію, щоб колонізувати її, - нібито відімстити за свого зя тя Святополка і дочку Болеславу, його дружину, що їх у той час Володимир у в ’я зн и в за спробу захопи ти в е л и к о к н я ж ін н я у К иєві. Володимир-В асиль I випустив їх із в ’язн и ц і, готувався до походу на Польщ у. П ольський кн язь повернувся з військом на свою землю. Чому така аґресивність польських м ожновладців, що передалася і польській нації? Пригадаймо, щ о після розгрому орд гунців, їхні воїводці з награбованим м айном втекли з Германії до П ольщ і. Там вони негайно ополячилися і, я к багаті, стали елітою нації. Їхні ординські загарбницькі гени перейш ли через нащ адків в елі ту польської нації, чинять вплив і нині. У другій половині свого вел и ко к н яж ін н я Володимир-Василь I ж и в у мирі і дружбі з сусідніми володарями: польським Болесла вом Хоробрим, м адярським !ш гваном, чеським Ольдрихом, ш ведсь ки м О лафом С котконунґом . Зближ енню з германською Священною Римською імперією спри я в шлюб з родичкою друж ин и ім ператора. У 1006 р. в Києві перебувало посольство ім ператора Генріха II. У 1013 р. з гер манською Священною Рим ською імперією укладено торгову уго ду. П ротягом 90-х років Володимир I постійно обмінювався по слами з папою римським, тоді ще не католицьким. М іжнародна політика за великокняж ін ня Володимира-Василя I Українського була активною і плідною д ля нації.

Реформи

254

Українська нація

В ій с ь к о в а р е ф о р м а . В ел и ко кн язь запровадив регулярне н ай мане військо за плату або за надання земельного наділу після служ би. Основою війська були: бояри-витязі - високопрофесіонали; отроки - молодш і вої; стрільц і-лучни ки - вої-піхота; косак и - вої-кіннота. П ри потребі додатково набирали ополчення з населення. Вої м али залізні панцири, пізніш е названі кольчугою, ш оломи, щ ит. Зброя: різноманітні списи, меч, ш абля, сокира-топір, нож і, луки зі стрілами, пращі. Д уж е скоротив у війську чисельність норовистих і схильних до походів-грабувань в ік ін гц ів -н ай м ан ц ів . С касував вій сько Волос тей та Уділів - усі збройні сили стали великокняж ими-держ авними. Водночас будував системи оборонних укріп лень на рубеж ах держ ави, поселення д л я гарнізонів прикордонників. А д м ін іс т р а т и в н о -п о л іт и ч н а р е ф о р м а . Він продовжив політику свого батька Святослава І щодо поділу країни на Уділи. Щ е було дуж е небезпечним я к д ля держ ави, так і для нього особисто, у чому пересвідчився перед смертю. Маючи 12 синів, великокнязь Володимир І продовжив жахливу для нації справу виділення Уділів. К ож ном у з синів, коли вони підро стал и , виділяв Уділ. Княженка Вишеслава посадив у Словенії, Новго роді; Ізяслава - в Полочії, Полотеську; Святополка - в Дереговичії, Турові; Ярослава - в Кривичії, Ростові, після смерті Вишеслава - в Новгороді, а Бориса в Ростові; Гліба - в Болгарії та Муромії, Болгарі; Святослава - в Деревлянії, Овручі; Всеволода - у Дулібії та Волині, Володимирі; М стислава - в Сурії, Сур’яграді. Реш тою Во лостей - Степовою (Біла Вежа), Малою Україною (півострів У краї нець, Нов-Град), У личією (У личград-О леш ш я), Тиверцією (Білград) у п р а в л я в особисто з допомогою обраних чи п р и зн ач ен и х ним П осадн иків, волосних Віче і Ради старійш ин. П оділ на Уділи мав сумні наслідки, бо вж е при його ж итті проти нього виступали сини, баж аю чи стати великокнязям и в Києві, а не бути кн язям и лиш е Уділів. Р е л іг ій н а р е ф о р м а . В еликокнязь Володимир І У країнський ф ак тично провів дві релігійні реформи. П ерш у реформу з 980 по 988 роки. Він реформував і ревно зміцнював віру в єдиного Господа Дажбога. Встановив єдиний у держ аві пантеон пом ічників Д аж бога: Я ра-Х орса (Сонце, опікун небесного світла і тепла), П еруна (опікун космічного вогню), Дану (космічної води), Стрибуна (космічного або небесного повітря), Ве леса (тварин і торгівлі), М акош і (долі ж інок), Морени (ж и ття і смерті людей). Це визначалося потребою ідеологічно зцементува ти націю і великокнязівську владу. Н аказав будувати багато свя тинь і статуй Дажбога і його помічників у Києві, волосних цент рах і містах, у селах. Особливо пишною, прикраш еною золотом і

Українська нація в часи раннього феодалізму

255

самоцвітами була Статуя Дажбога біля його терема-палат у місті Володимира в Києві. Д аж бож а віра була суто національно-народною і дем ократич ною. Народ вірив і ш анував Дажбога. А ле правителеві держ ави у цій вірі м ісця не знаходилося. А от християнство у богослужін нях прославляє і володаря. I великокнязь розумів це. У 988 р. великокнязь Володимир I У країнський виріш ив ска сувати національну віру даж бож изм, ввести в держ аві вж е на той час світову (бо її прийняло чимало націй) віру християнство. Дос лідники не мають одностайної думки про причину такого кроку. С хиляю ться до того, щ о В олодимир хотів од руж итися з візан тійською царівною, сестрою василевса, християнкою Анною. Але вона не погоджувалася брати шлюб з “поганином”, я к тоді хрис ти я н ц і нази вали нехри стиян ців. Столиця Константинопіль і двір василевса у ті часи дуже при ваблював м айж е усіх правителів. Д л я них це був ідеал виш ука ності і слави правителя, могутності й престижу, ореолом високої культури, недосяжної величі, чарівних церемоній та етики. “Вар варські” володарі наввипередки запобігали перед василевсами, щоб побачити все те, перейняти щось для себе з цього світового вогни щ а культури, а породичатися шлюбом - це взагалі було вершиною прагнень. Однак імператори, згодом василевси, зокрема Константин Порфирородний, у повчаннях забороняли своячитися з “варвара м и”. Надмірно захоплюючись надрозкіш ним ж иттям можновладців ім п ер ії, забуваємо про дуже вбоге ж и ття селян і ремісників. Природно, що і великокнязь Володимир I У країнський баж ав шлюбу з сестрою василевса, хоча ж и ві були і його друж ина красу н я Рогніда, чехиня, болгариня, друга чехиня. Чимало версій існує про хрещ ення самого великокнязя Володи мира: у 987 чи 988 році? У Києві, Корсуні чи Василіві? До чи після шлюбу з царівною Анною? I тут невідомість. Складено і легенди, наприклад, я к великокнязь осліп, а при хрещенні раптом прозрів. При хрещенні отримав ім ’я Василь (святіш ий потентат), що його носили лиш е візантійські василевси. Н айбільш вірогідною є версія, що великокнязь Володимир хрестився 987 року в Києві. Про це повідом ляв васи л евськи й ко н стан ти н о п о л ьськи й двір. П ринцеса А нна прибула до Києва, і 987 року вони повінчалися. Д руж ина А нна і переконала великокнязя Володимира ввести християнство, що він і почав робити. Померла у 1000 році, проживши з ним 13 років. Це сприяло становленню україно-вірм енських взаєм ин, бо Анна по ж іночій лінії мала вірменські корені. У 988 р. великокнязь Володимир оголосив введеня християн ства, наказав розбивати, топити в ріках статуї Д аж бож а і Його помічників, палити святині Дажбога. Н а місці статуй наказав ста-

256

Українська нація

вити хрести, а на місці святинь будувати церкви. У 989-996 ро ках збудував 25-ти купольний собор Богородиці, названий київцями Десятинною церквою, бо великокнязь на її будівництво й утри м ан н я виділяв десяту частину в ел и ко к н яж и х прибутків (згодом була зруйн ована м онголо-тю ркцям и). Х рестили націю не місіонерством, а насильно, заганяю чи в річки десяткам и чоловіків і ж ін ок (у Києві в Почайну і в Славутич). В ізантійські ієреї-свящ еники, охрещ ую чи їх, давали нові христи янські (юдейські, еллінські, ромейські) ім ена - !ван, Петро, Я ків, М икола, М арія, тощо. У країнські (давньослов’янські) ім ена суворо заборонили я к “п о ган ськ і” . Х рещ ен и м ви д авал и х р ести ки д л я обов’язкового носіння на ш иї. Х рестик на ш иї рятував від смерті (вікінці-найм анці нещ адно вбивали даж бож истів), а хрест на вхід них дверях - від спалення ж итла. Сучасні дослідники справедливо закидаю ть великокнязеві Володимирові-Василеві I жорстоку християнізацію примусом - вогнем і мечем. Міг зробити це в інш ий спосіб. Адже перед ним був приклад того, я к х ристиянізували держ аву Болгарію . Перед при йняттям християнства у 865 р. правитель Симеон послав солунських пись менних братів Кирила і Методія до візантійських монастирів вив чити християнське Євангеліє та дохристиянську історію єврейців Біблію (штучно імплементовану в християнство). Брати вдоскона лили слов’янську азбуку глаголицю (вдосконалене письмо названо болгарською кирилицею, а не сло в’янською, я к твердять москвинські богослови й історики). Т акож вони переклали болгарською мовою головні християнські книги Євангеліє, Біблію, Требник (обряди), ве дення богослужінь, молитовники тощо. Повернувш ись до Болгарії, заснували монастир, де з болгарців підготували свящ енослужителів. А вж е тоді місіонерством вводили християнство. В еликокнязь Володимир-Василь I запросив візантійських і бол гарських митрополита, єпископів та ієреїв з християнським и кн и гами, написаним и болгарською кирилицею - мовою, щ о суттєво відрізнялася від української народної мови, відтворюваної на письмі глаголицею. В иникла непотрібна двом овніст ь - у п о б ут і спілку валися українською народною мовою, а щ е треба було вивчати болгарську кирилицю і п и с а т и нею по-церковному. До х р и сти я н ізац ії була розвин ута н ац іон ал ьн а Д аж б ож а об рядність, усталені родові і родинні звичаї. Тепер це насильно за м іню валося чуж им еллінським християнством. З а опір христия н ізац ії ієреї п р ак ти к у в ал и відрубування рук, від різуван н я вух, вико л ю ван н я очей. Н адзвичайно образливо і важ к о було воле любним, дем ократичним і гордим укр аїн ц ям прийм ати чуж ин ец ь кого єврейського бога Єгову-Саваота замість рідного Д ажбога. Вони н арікали на те, щ о великокнязь Володимир-Василь I привів ві

Українська нація в часи раннього феодалізму

257

зантійців убивати націю, я к раніш е привів вікінгців і за їх допо могою убив тестя Рогволода і двох його синів, а також рідного брата Ярополка. Н ація не бачила користі від християнізації. Чи мав у той час авторитет у нації Володимир-Хреститель? Х ристиянські візантійські і болгарські єпископи та ієреї безпо щадно масово знищ ували не лиш е Д ажбожі святині і статуї, а й писані глаголицею українські літописи та літературні твори, ство рені з V (від великокняж іння Києслава І) по Х століття, - найцін ніш е духовно-культурне надбання нац ії. Н ацію духовно знекро вили. Вона безповоротно втратила культ ур н о-іст оричн і цінност і, створені нею за півтори тисячі років, - їх відрубало християнство. Згодом, через багато століть, це допомогло м осквотю ркським колонізаторам сф альсиф ікувати історію, усунувш и наш у націю з її 11-тисячною історією і видатною цивілізацією зі світової арени. Це дуже великий історичний гріх тих, хто християнізував наш у націю . Введення християнства у т а к и й спосіб мало такі ж на слідки, я к і наш естя гунців у V столітті, котрі теж винищ ували наш і культурні надбання. Н ація майже на століття перестала писати свої літописи і літе ратурні твори, бо ще не оволоділи кирилицею і неукраїнською пись мовою церковною мовою. Л иш е у 1073 р. церковно-політичним діячем ігуменом Києво-Печерської лаври Н иконом написано цер ковною, а не українською розмовною мовою “Літописне зведення”, що стало основою для майбутніх літописів, перш за все - для “Повісті минулих літ” Нестора-літописця. Але чи написане у “Літописному зведенні” було правдивим? Уж е в 1425 р. в москвинських монасти рях з “Літописного зведення” почали писати копію ("список” помосквинськи) з ф альсифікацією наш ої історії, а ориґінал пропав. “Літописне зведення” було названо “Літопис Русський”. Я ке мали право москвинці заміню вати назву “Літописне зведення” на “Літо пис Русський”? Чому не назвали “Літопис У країнський”? В ведення вел и ко к н язем Володимиром І У країн ськи м церков ної мови і запровадж ення двомовності (народна мова і церковна мова) розхитало і загальм увало розвиток нац ії. М алодоступна і чуж а для нації церковна мова стала головною і державною, а рідна розмовна мова - пригнобленою. Нічого не було б дивного, якби таке робив загарбник-колонізатор. Він насаджує свою мову і ви н и кає вим уш ена двомовність. А ле коли це робить свій п рави тель, - це його злочин перед нацією, зрада. М аємо н и н іш н ій п р и кл ад. М осквотю ркські колон ізатори три століття н а в ’язу в ал и нації колонізаторську р уссьязи ч ь ( побут о вий б ла т н я к з м ат ю ком ), вводили двомовність, зневаж али і усу вали наш у рідну мову. Зневаж ає її і нині вже в незалежній У к раїні руська діаспора, я к а ж иве на наш ій землі, але ганьбить наш у

258

Українська нація

мову, продовж ує культивувати руссьязичь. Українці, кот рі вж ивають руссьязичь ( побут овий б л а т н я к з м ат ю ком чи сурж ик), скоюють зло чи н супрот и м ови рідної нації, зрадж ують націю. О т ям т еся! Коли християнство уперш е вводили у Р им ській колоніальній імперії, християнці зни щ и ли чим ало культурних цінностей, статуй Зевса, Ю пітера, частину храм ів християнізували, а частину зруйну вали. З л іквід у вал и релігійні “поганські” (“поганус” - нехристиянський) письмена, літературні твори, навіть багато рукописів відо мої О лександрійської бібліотеки в Єгипті. Але, слава Всевишньому, дещо залиш илося, і ми цим нині милуємося. В У к р а їн і зн и щ и ли все Д аж бож е-”поганське” . З д ається, ніби знову по н аш ій землі пройш ла д ика орда азійських гунців. Я к володар вели ки й к н я зь В олодимир-Василь I У країнський знайш ов у християнстві потуж ну ідеологічну опору. Нова віра для нації була вкрай чужою, незрозумілою. Християн ство я к релігія виникло при рабовласництві і називало людину ра бою Божою. Але українська історія не знала рабовласницького ладу. Тому люди не хотіли бути р а б а м и - навіть Бога. Н ація мусила приймати чужого єврейського бога Єгову-Саваота, котрий богообраною визнавав лиш е єврейську націю. Мусили вірити і вважати свя тим Бож им Сином ЄшуаПсуса, його маму Богородицю Марію. Всі події Євангелія та Біблії відбувалися переважно в Палестині, да лекій, чужій і незрозумілій країні. Важко, дуже важ ко нації доводи лося входити у нову чужу віру, забувати рідну. Зате мали нові, повізантійськи оздоблені церкви із зображеннями, мозаїкою, фресками і статуями (це вже не ідоли?) Єгови-Саваота, !суса, Богородиці, бага тьох святих мучеників, хоругвами, святковим і пиш ним обрядом богослужінь. Хоча й Дажбоже богослужіння було не гіршим, але християнська церква-будинок була прикраш ена значно пишніше. Н ація нову віру сприймала дуже важ ко, а пош ирення її обрядів щ е важче. Ц ерква століттями вела затяж н у боротьбу з обрядами “поганського” даж бож изм у. Н ац ія і донині не зрекл ася обрядів Д аж бож их. Довго тривало двовір’я - християно-даж бож изм . Н а реш ті, церква відступила і, щоб остаточно знищ ити даж бож изм, погодилася ввести багато рідних у країн цям обрядів у свій в ж и ток. Тому чим ало Д аж бож их народних обрядів чинні й нині в християнстві, але ниніш ні покоління українців вж е щ иро вваж а ють їх суто християнським и. В ізантійські архієреї (старш і свящ енослуж ителі) одягаю ть пи ш ні позолочені ризи, золототкані епітрахилі (наш ийники), на голо ву клобуки з самоцвітами і стають більше схож і на можновладців вся ц я золота пи ш н ота пригноблю є вірую чих, від даляє їх від архієреєїв. Д уховники часів даж бож изм у одягалися скромно, я к і

Українська нація в часи раннього феодалізму

259

вірую чі. Даж бож і обряди мали рідну форму, а богослужіння рідний зміст. Х ристиянське богослуж іння м алозрозуміле і чуж е нації. Останнім часом ц ер к ва пристосовується: перевели богосл уж ін н я з старо церковної мови на національну. Та ф актичний зміст богослужінь залиш ився чуж инецький: славлять Єрусалим, Вифлеем, р іку Й ор дан та інш і назви, імена та події чужої нам землі й чужої історії. Більш ість дослідників вваж ає введення християнства у Вели кому Князівстві У країна дуже значною і корисною подією. І ма ють певну рацію . Велике Князівство У країна ввійш ло на рівних до християнських могутніх держ ав Європи, активізувалися з ними економічні зв ’язк и , зокрема розвиток торгівлі. Х риститянство при несло нову мораль і надбання світової культури, загальносвітової цивілізації. П рий няття християнства в часи вел и кок н яж ін н я Володимира-Василя І було дуже модним. Його прийняли багато євро пейських держав: Германія - в 500-х роках, Д анія - у 950-х, Бол гарія - в 965-му, Мадярія - в 973-му, Польща - в 960-1000 рр., Ш веція - в 1000-му році тощо, переважно шляхом м ісіонерства. Х ристиянство, я к вваж аю ть дослідники, сприяло династичним ш лю бам із сім ’я м и правителів Європи, зміцню вало м іж народний авторитет Великого К нязівства У країна. Сам Володимир-Василь І мав за друж ин принцесу візантійку, двох принцес чехинь, болгар ку. Сина С вятополка одруж ив з польською принцесою Болеславою; у сина Ярослава, після смерті першої друж ини українки, дру гою була дочка шведського короля Олафа Скотконунґа принцеса Інгіґерда-Ірина; дочки Володимира П редслава була за королем. Це свідчить не лиш е про традиційні зв’я зк и з Візантією, а й з ш ироки м колом західноєвропей ських держ ав. В ел и к о кн язь В олодим ир-В асиль І У к р аїн ськ и й не вводив ні п р а в о с л а в ’я , ні к а т о л и ц и з м у . Коли вводилося християнство в У к раїні, в світі була єд и н а християнська церква. А ж у 1054 році, 40 років після смерті великокнязя, єдину церкву сепаратисти по ділять на православну на чолі з константинопільським патріар хом і римо-католицьку на чолі з папою римським. У XVI столітті виділився ще й п р о т е с т а н т и зм . Твердження, що українці у 988 р. прийняли п р а во сла в’я недоречні і не відповідають історичній правді. М о скви н ська п р аво сл авн а ц е р к в а к а н о н ізу в ал а в е л и к о к н я зя Володимира-Василя І я к свого святого, рівноапостольського, н а звала Великим. Це ще одне втручання в наш у історію, бо, я к вже мовилося, москвинська нац ія утворилася на наш ій землі із золотоординців-колонізаторів лиш е з 1328 року. К нязь Володимир І не є історичною постаттю їх н ь о ї держави. Тому ніщ о не дає їм права канонізувати україн ських правителів. Таке право має тільки у к р а їн с ь к а церква. Але що вдієш - я к діють москвинські прави-

260

Українська нація

телі-колонізатори, так діє і їх н я слухняна московська церква.

Законодавство П ро законодавство у В еликом у К н язівстві У к р аїн а літописи записали під 911 роком, хоча воно було в нації ще за часів до нової ери. В еликокнязь Володимир-Василь I велів укласти збірник законів “Статут Зем ельний У кр аїн и ” , предтечу збірника “У краї н ськ а П равда” (м оскви нотю ркські ко лон ізатори ф альси ф ікували н азв у - на “Русська П равда”).

Освіта В еликокнязь Володимир-Василь I скрізь закладав ш кол и для “нарочитих дітей”, за літописом, бо була велика потреба в різних спец іал істах з богослов’я зі зн ан н ям и церковного письм енства, д ля великокнязівської адміністрації, економ іки та культури. Ш коли відкривали у всіх центрах Уділів і Волостей, більш их торгових портах і містах. М усили навчатися читати та писати церковною мовою. Д уж е ш кодували, що не можуть цього робити рідною тою, щ о розмовляли, - глаголицею.

Монети З а Володимира-Василя I У країнського карбували золоті та срібні монети. Вони збереглися до наш их днів. Н а монетах був його портрет або Тризуб - герб Великого Князівства У країна. Так цер ковники на еллінський лад перейменували Трисуття, бо тризубець трим ав еллінський бог Зевс. Монети карбувалися на різних ш там пах, щ о свідчить про тривалий час їх виготовлення. М онети з Трисуттям були у вж и тку і пізніш е за багатьох інш их великокнязів. Надписи на монетах були: “Володимир на столі, а се його золото”, “Володимир на столі, а се його с(еребро)”. Трисуття вж и вали і попередні великокнязі: на угоді Святослава I Ьюровича з Візантією стоїть печатка з Трисуттям. Н а П олтавщ ині, К иївщ ині археологи відкопали знахідки з Три суттям. Вони датовані перш ими століттями нової ери часів нашої держ ави В елика У країна. Х ристиянство забороняло Д аж бож і “по ганські” синьо-ж овт і прапори, вводило християнські б ілі. Але си ньо-ж овті прапори зберігали і продовж ували використовувати.

Бенкети Літопис, або П охвала, пиш е про Володимирові бенкети. Вони проводилися “во вся дни” і при князі, і без князя. У них брали участь не лиш е дружина-охорона й адм іністрація великокнязя, а й громадяни. Н а церковні свята запрош ували багато людей. Бен кетую чи, обміню валися поглядам и, поглиблю вали добрі стосунки, згладж ували антагонізм и - з точки зору політичної доцільності

Українська нація в часи раннього феодалізму

261

гроші на бенкети витрачені немарно. Великі бенкети давав у Василіві, на “П речисту” вісім днів святкували біля митрополичого Десятинного собору. Володимир-Василь І дозволяв старцям і убо гим приходити до його терему брати їж у, а для хворих і калік велів розвозити їж у возами по домівках.

Останні роки великокняжіння Ф еодалізація вж е ш ироко розгорнулася, охопила всю державу. Особливо, коли за службу у війську платили маєтками. Бояри вже поділялися на бояр маєтних і бояр-звитяж ців. Основу економ іки становили землеробство, тваринництво і ре месло. Землеробство базувалося на приватновласницьких селянсь ки х господарствах. Зем л я і продукція були приватною власністю цих господарств. П родукцію спож ивали, а зал и ш к и продавали. К н я зі і б о яр и -зви тяж ц і на вільни х зем л ях організовували свої при ватн овласни цькі господарства - зем леробсько-тваринницькі або з переваж анням тваринництва. П рацю вали в цих господарствах р я д о ви ч і — наймані робітники і закупи — борж н и ки , відробляю чи борги. Працювали і х о л о п и (залежні, але не раби) - з полонених. Ремесло відігравало роль ниніш ньої легкої промисловості: вироб л яли речі ш ирокого вж итку, одяг і взуття. Розвивалися металур гія та обробка металів - ковальство, ливарство, зброярство, виго товлен н я п р и кр ас, ю велірн а сп рава, склоробство, кам ен ярство, будівництво, теслярство, столярство і боднарство, гончарство, т к а ц тво, кравецтво і шевство, малярство та інше. Під кінець свого великокняж ін ня Володимир-Василь І п ереко нався в ш кідливості поділу держави на Уділи. Син Святополк (існує версія, що це прийомний син убитого брата Ярополка І, тому мав сильні самодержавні гени батька), під’юджений тестем, князем Польщі Болеславом І Хоробрим, почав інтриґу, щоб усунути батька і самому стати великокнязем. В еликокнязь Володимир-Василь І усунув Святополка з Уділу Деревлянії, посадив разом з дружиною Болеславою і її душпастирем Рейнберном до в’язниці. Згодом звільнив і не ви пускав Святополка з Києва. У 1014 р. вже син Ярослав відмовився платити податок з Новгорода Словенського Уділу в загальнодержав ну скарбницю. Д ля втихомирення Ярослава великокнязь збирався з військом у Новгород, але в 1015 р. несподівано помер у теремі Бере стова (пізніше - район Києво-Печерського монастиря). Київці дуже оплакували його. Похований у Десятинній церкві-соборі. Ц ерква і могила сплюндровані монголо-тю ркцями. П о-різном у оціню ю ть в е л и к о к н я ж ін н я В ол оди м ира-В асиля І Українського: хто позитивно, а хто й негативно. Віддають належ не збереженню ним території Великого Князівства У країна у вис

262

Українська нація

наж ливих війнах з печеніж цями, але ганять за поділ великої дер ж ави на дрібні Уділи. *** З ак ін чи вся ранній феодалізм, щ о його започаткування збіглося з вигнанням у 490-х роках диких азійських орд гунців з лісос тепів і степів та відбудовою Великої Руїни. З а п ’ять століть дер ж ава Велике Князівство Україна стала в один ряд з найбільшими і наймогутніш ими держ авами того часу. Це при тому, що не була колонізатором і грабіж ником чуж их земель і націй, не асимілю вала нікого насильно, не ґеноцидила. Н авпаки, дозволяла на своїй вел и кій території селитися ін ш и м нац іям . Н ац ія створила свій статок власною працею, створила м іцний економічний потенціал, що забезпечував громадянам добробут, а держ аві - засоби д ля її охорони від численних нападників-колонізаторів чи грабіж ників. Багатотисячолітній досвід історії нації довів, щ о і найсильнішого колонізатора м ожна перемагати й виганяти, коли вірити у свої власні сили, проявляти терпіння та героїзм. Досвід довів, що найбільш у руїну м ож на відбудувати і досягти добробуту, коли є своя національна незалеж на держ ава з мудрими, відданими їі інт е р еса м , правителями. П ри цьому нац ія терпеливо довіряє їм, допо магає управляти, контролює їхні дії, не терирозує їх без потреби і беззастережно відкидає підлі підступи сусідніх держ ав. Закін ч у в ал ася епоха раннього феодалізму. Щ о очікувало націю в найближ чі століття - достовірно перед бачити не міг ніхто.

ПЛИН

ЧАСІВ

Українська нація

поява праремесла.

264

го, тюркського

тощо.

З е м л е р о б с т в о -тв а -1 1. Єгипет. Прадавні єгипетці - берберці й кушитці - називали

свою

Плин часів

а Рч

!> н сТ С Н •І Т ’й § > 2

265

Українська нація

богів: Ану - бога неба, Енліля

- володаря

землі і по-

266

§ І»

а1 М Я 5І І

О .» ї

в трійцю Вірили

• 8

І ! 11 ^ ѵ .3 4 § и

3 Ф І * Іт §1 *н ?

о а » Е© ° §

1 >, 2 и «

• 42о ^ о<м §. И о ^я к X к к

И Й Ѳ

ТОГП13Н

ОЇ Ґ

І Г І І І І Г О Ы І Э И І

СТАРОДАВНЄ

ДВОРІЧЧЯ

В III - II тис. до н.

Плин часів 267

Українська нація

така

навала

сталася

у III тисячолітті до н. е., коли

семітські

268

Перша

& І & І

і °

ё н н і^

ийѳ

т о гп із н

оїґ

в и т і г о ь в о и і

6. Індія. В першій

половині (до 2500

рр.) цього

тисячоліття

виникла

Плин часів 269

1 :3 о К

м о а а а ^

кЁ

эй к м о со

к « в пн §

а Й

м Є

К О

шуках незайнятих

з е -1на територію

Єгипту вторгалися

“народи моря” (об’єднане військо індоєв270 Українська нація

ИЙѲ

ТОГП13Н

ОЇҐ

КІІТІГОЬКОИІ

зуб) стали

державни-1

2.2. Староассирійсъка

семітська рабовласницька колоніальна імперія на

Плин часів 271

ийѳ

тотвн

ої ґ

в и т і г о ь в о и і

СТАРОДАВНІ БЛИЗЬКИМ СХІД І ЄГИПЕТ

272 Українська нація

ництво і землеробство. Через країну проходили

важливі торгові шляхи

Плин часів 273

ИЙѲ

ТОГП13Н

ОЇҐ

КІІТІГОЬКОИІ

У 1200-х р. “народи

моря” розгромили

Хетію. Починається

ї занепад. 274 Українська нація

5 З £ а « !=Г .з к

ий э

то т ѵ н

о їґ

кіііііігоькоиіі

Плин часів

275

4. Фінікія, Снрія, Палестина.

Л і ш ® а§ -Й ш ^й м

иДѳ

т о гп із н

ої ґ

к і і т г о ь к о и і

переглянуто

досі. Є інша

версія, що буквеність

фінікійці запозичили

в 276 Українська нація

ИЙѲ

ТОГП13Н

ОЇҐ

КІІТІГОЬКОИІ

Плин часів

277

со со _

•ЧІ чі 1=Г

ийэ

т о гп із н

ої ґ

в и т іг о ь в о и і

вказуючи

на те, що вони (євреї) перейшли

встановлені у даній

спільноті

Плин часів 278

ООО &

ийэ

т о гп із н

ої ґ

к і іт іго ько иі

Плин часів

СТАРОДАВНІ ФІНІКІЯ, СИРІЯ, ПАЛЕСТИНА

279

рок

Мойсей) переконав

ісраельців

вийти

з єгипетської землі і кочувати 280 Українська нація

^ З

ийѳ

тотвн

ої ґ

к і іт іго ько иі

випала

територія

Ханаану

з містом

Єрусалим. Тоді в хапіру-євреїв

не

Плин часів 281

ИЙѲ

тогпвн

ої ґ

КІІТІГОЬКОИІ

євреїв - стільки й “Мойсеїв”. Кожен єврей

переконаний, що тільки він здібний 282 Українська нація

ИЙѲ

І ОШВ Н

ОЇҐ

КІІТІГОЬКОИІ

283

веде до Середньої частини, де родюча

Тессалійська

долина

ріки

Піней;

Плин часів

о к 8 « 8 |8— Щ І ф Я ч ® •Ш &

к к

ийэ

т о гп із н

ої ґ

к і і т г о ь к о и і

а а .а 4ІІ >> К

жає мусонний

клімат.

мореплавство. Побудовані міста, в них палати для василевсів. Найвизнач284 Українська нація

ийѳ

тотвн

ої ґ

к і іт іго ько иі

Археологи

осіло.

і палеолітичні, і неолітичні (їх більше) стоянки ста-

;зэ

ь І— £г к а

ий э

то т ѵ н

о її

кіііііігоькоиіі

більшості території жили

знайшли

Плин часів 285

§ я

а »8 к я ^ і

Свою

історію

починають

з 2200-х

р. до н. е. від малодослідженої ди286 Українська нація

ИЙѲ

ТОГП13Н

ОЇҐ

КІІТІГОЬКОИІ

287

РАБОВЛАСНИЦЬКА

А Н ТИ Ч Н ІС ТЬ

Плин часів

1 £ к « ю Р» х ^ О

О н и

и й ѳ

т о г п із н

оїґ

в і і і г о і о

Українська нація

4. Дворіччя.

288

ИЙЭ

ТОГП13Н

ОЇ Ґ

В І І І Г О І О

вида утворилася

едина рабовласницька

держава хапіру-ісраельців-євреїв

Плин часів 289

И Й Ѳ

Т О Г П В Н

ОЇ Ґ

В І І Т І Г О І О

Після

оо ао >>

ийѳ

тотвн

ої ґ

віітігоіо

Одрисія з населенням

на два царства: Юдейсь-

і мезцями. Частина з них міґру-

Ісраель розпався

одрисцями, гетцями

смерті Соломона Ерец 290 Українська нація

вала в Малу Азію, де утворили державу Трігію. Виплавляли

мідь і залізо,

Плин часів 291

ийѳ

тотвн

ої ґ

в і і і г о і о

IX століття І

Розвиток

торгівлі з і

1. Середня Азія.

292 Українська нація

ийѳ

тотвн

ої ґ

в ііііго іо

хі

(Новоассирія, 883-605 рр.) і почали колонізувати

сусідню

Сирію, поглину-

Плин часів 293

ИЙѲ

ТОГП13Н

ОЇҐ

КІІТІГОІО

Українська нація

7. Пелазгія (Еллада, або Греція).

294

ИЙѲ

ТОГП13Н

ОЇҐ

КІІТІГОІО

295

10. Єгипет.

Плин часів

Кю ч о і-

Щ о >> а к .й

я^ 1 а

н и ш « В М В Й о > н

Українська нація

Окремі українські дослідники

назву “Авеста” виводять від “Веди”, назву

296

*§ IІ II &<§ .1 к м п .її й .а ь. ч 5 "З ^ гП ^ вм м ^ йн >> 6 Ё § й м й к

.^і м « .л

§ ф

I М <*1 й

Ч "й уі К

ийѳ

тотвн

ої ґ

в ііііг о іо

тил

5.3. Семітські - Юдейське та Ісраельське

- царства

Палестини.

Плин часів 297

ийѳ

тотвн

ої ґ

віітігоіо

тил

ни, тваринництво; ремесло - від фінікійців

навчилися

кораблебудування

і 298 Українська нація

ийѳ

тотвн

ої ґ

віітігоіо

тил

дами Егейського моря, тому відомості про них скупі. Спілкувалися

з чис-

Плин часів

ИЙѲ

299

и н н

ТОГП13Н

оїґ

К 1 1 І Г

О 1 0

ТИЛ

нн н

а а

Українська нація

2. Іран.

300

И Й Ѳ

ТОГП13Н

ОЇ Ґ

К І І І І Г

0 1 0

ПЛ

301

4.2. Вавилонія

(Нововавилонія, 626-539

рр.)

Плин часів

И Й Ѳ

ТОГП13Н

ОЇ Ґ

В 1 1 І І Г

О І О

ПЛ

свої монети. Всіх об’єднували

спільна мова, звичаї, стародавні міти, віра, 302 Українська нація

ти і захопити

торгів-1 деспотами. Податки з колоній наповнили царські палати золотом, коштовно-

Плин часів 303

й <2 оЬГ М 2 £

^ ю

и (І э

то т ѵ н

оіґ

кіііііігоііО

ід

індійських царів. Віра побудована на любові - не можна вбивати, брехати,

вилонськомі полоні”. Пророк Ієзекіль написав Книгу Плачу і Псалми. Ба304 Українська нація

И Й Ѳ

Т О Г П В Н

ОЇ Ґ

В І І Т І Г О І О

І Д.

Плин часів

305

о о „ кл ^аь ч 8 З ЗМ І м &© § а Рч

8 М м О

О Л К а ~Й н н •

0 ' а о

х Й >і ї 1 § О І Ч І2 /

РР

О Рч

о ^ й а,

8 К О

л Л о О

► >5

З 6• Рч !>

.К

І ” 8 чН

о ^ § .§

о н

Українська нація

3.1. Західне З а к а в к а ззя .

306

И Й Ѳ

ТОГП13Н

ОЇ Ґ

В І І Т І Г О Ю

307

9. Єгипет.

Плин часів

А Й « гЯ «

кн н

00 00

Українська нація

3. Закавказзя.

308

колонізувати

Західну]

м и

Й о 1-0 .і- і 8 М

ийѳ

т о т в н

ої ґ

в і і і і г о і о

ді

утворилися проеллінські напівзалежні держави Пергам, Витинія, Гераклея,

Плин часів 309

ийѳ

тотвн

ої ґ

віітігоіо

ді

ЕЛЛІНСЬКА

(ГРЕЦЬКА) ІМПЕРІЯ

В IV ст. до н.

310 Українська нація

Плин часів

311 ®А

І Я

9. Єгипет.

й ^ со Й І і» ” §

О Еч о -^ к о 1-1 Й й1 й .ч а 9

^ І 65 М_

ч о

О Рч о ^ За;

к а

а £ & « о & З їо05 Ч 1 § % § о Л .м Ч оз К а "З М ч а КМ м

§ н

§ сч й =4

& а

ийѳ

т о гп із н

ої ґ

1 1 ТІ ГО10

ді

О счі

Українська нація

протягом

цього

і на- І 2. Іран.

312

И Й Ѳ

ТОГП13Н

ОЇ Ґ

К 1 І І І Г

0 1 0

ло престиж

Сирії. В 280-276

рр. навала кельтців-галлців на Елладу, гра-

Плин часів 313

И Й Ѳ

Т О Г П В Н

ОЇ Ґ

В І 1 І І Г

О І О

На Єгипет цей вплив був незначний, бо ця нація з прадавніх

часів жила 314 Українська нація

И Й Ѳ

Т О Г П В Н

ОЇ Ґ

В І І І І Г

О Ю

ПІ

315

10. Індія.

Плин часів

И Й Ѳ

ТОГП13Н

ОЇ Ґ

К 1 І І І Г

0 1 0

ІІ століття

Посадникування

у І 1. Середня Азія.

316 Українська нація

& а ю

317

4. Дворіччя.

Плин часів

ИЙѲ

ТОГП13Н

ОЇ Ґ

К І І Т І Г О І О

318

Українська нація

к и й а §< & І

« IСОI

8. Тракія і Подунав’я.

0 £ £ ‘| ^ ^Й лО а л а- м

й К и І Й .§ й

£ о I Й :Й Ч .9

ийѳ

т о гп із н

ої ґ

кіітігоіо

319

12. Рим.

Плин часів

ИЙѲ

ТОГП13Н

ОЇ Ґ

К І І Т І Г О І О

І століття

Посадникування

у І 1. Середня Азія.

320 Українська нація

6 ю

на Велику

Вірменію

зі сходу напав Іран, захопивши

її землі. Тигран

Плин часів 321

И Й Ѳ

ТОГП13Н

ОЇ Ґ

В І І Т І Г О Ю

322

Українська нація

И Й Ѳ

ТОГП13Н

ОЇ Ґ

В І І Т І Г О І О

на й Албанія

Кавказька. В 64-63

рр. колонізована

Селевкія. 50-ті рр. -

Плин часів 323

И Й Э

ТОГП13Н

ОЇ Ґ

В І І Т І Г О Ю

Українська нація

РОКИ

НОВОЇ

ЕРИ

324

а :я к ^ а м м м к »§ “О с® о ’§ й '§М 8н н а н 5? о

ни

н и о о

а а о о

5. Семітські Фінікія, Сирія і Палестина.

Плин часів 325

ийѳ

тоаон

віітігоіо

Українська нація

6. Мала Азія.

326

ийѳ

тоаон

віітігоіо

327

І о § К о. К М § Ща § м & І®

СІ :Ш & В -»

І Ѳ

& га й §

римських

істориків про

Плин часів

танії. В середині століття з’явилися перші згадки

:3 К £

.•а и з І

£ а І

ї ї 5*

І К . З І « л ^

^ § ї ї *£=§ о м а• йа »? Б

м щ «Й м ► >5 й ^ к М м о о С & *Й ч а

И Й

1 0 9 0

К І І І І Г

О І О

а а о 0 сч 1

ьч сЗ а §^

оРч о И Р' £> м Рч сі

Українська нація

І Степовими

просторами

нинішнього

Сибіру

кочували

гунці-тюркці

328

£і

Арійслава III

•З ї § . ^ •■&3 і-н 8 кИ ° ^

и й

т о а о н

к і і і і і і г о і і

329

7. Еллада.

Плин часів

И Й Ѳ

Т О Я О Н

К І І І Ю

І О

Українська нація

107 р. леґіони

наступали

колонізувати

українсь-

330

За імператора Траяна

І І

! 1 1 1 -а-

м . . «з .9 в І Ц •3

|1 ґг а

< ; їм

IК |-4 Д |8 : 8" Я чН $ 8

І !

р Й О оРч О к А О К

1 К

^ оІ 00 С\] ^

а а о 0 00 1Н т— О

сч

о и

а Е он О Р-ч

Е ё 1®

ю ѵОоІ О а §н ^СМ О ф ^ и

йО оІ н СМ ф ^

й -п .и

250 р.

Рим-колонізатор ви-1 в 298 р. невигідний

Іранові мир на 40 років. Іран ненадовго колонізував

Плин часів 331

м К со

И Й Ѳ

Т О Я О Н

В 1 1 І І Г

О І О

ПІ

Українська нація

9. Єгипет.

332

И Й Ѳ

Т О Я О Н

К І 1 І Г

О І О

РИМСЬКА

ІМПЕРІЯ

НА ПОЧАТКУ II ст. н.

Плин часів 333

Після

Галлієна

“іллірійські імператори” з південнослов’янців Клавдій 334 Українська нація

ийэ

тоаон

к і і і і г о і о

И н н Й о он

Дажбожлюба (Божа) ІІву, ставати

правителями

уділів. Так триватиме до 581 року, коли відбу-

Плин часів 335

к к о а

ИЙ

Т О Я О Н

К і і і і і і Г О І і Э

ДІ

“ Риму,

Українська нація

§ і і 9 н.& Р1 « Ею 8 8 .в л 8 58 - ри й

лення вороже приймало нову віру. Царі воліли бути “союзниками

336

“ І І І

а І Л &

О о Б м кК м

8 я і»

1111

а&.§ а * к М8 “ & §

И Й Ѳ

Т О Я О Н

В І І І Г О І З

Д[

Медіоланський

едикт, що ним визнав: християнська релігія

оголошувала-

Плин часів 337

И Й Ѳ

т о н о н

В 1 1ТІГ О І О

Д[

Імператор Юліян

(360-363 рр.) вів проязичницьку політику, реставрував 338 Українська нація

ийѳ

тоаон

в і ітг оіо

д[

339

у І 1. Середня Азія.

Плин часів

й Вм -3 о Я о

Посадникування

МЙ М.а

о М ІО К

І V століття

ні

* •&« а § м 5

а а о 0 ю 1Н т— О

^ а .3 и Мо 00

>> Н

РР

Українська нація

490 р.

Великі

всенаціо-1 ліття

була самостійною, під кінець

століття

- під васальством

Візантії.

340

0 § 1 а а Я.

К МЙ оРч О к З § § § 8 к ц ф І , ФИФ ой и I I а %& к Д „ Э К ч І о « >> о к &І

8ч 'м й • !=*“ О О Ч ° о ^ Ч & О И § § ^ к к ИГ к* ^>» “8 Ь

ийѳ

й£3.

тояон

віііігоіа

341

тинь. Східна Римська імперія

терпіла від навали

орд гунців

значно мен-

Плин часів

К 1 м м 5 Фн К ^М аЯ й ев о о а ^ н м -З ф

О к А О &

Рч

Ч = О

ё Й «?і ю Ч :!

К Ч

К н н . ’Й ^ Р °о он ю

а а о ю 0і 01

сЗ К

М И РР Рн

530 р.

Державний

візит ве-1 Візантії. Іґрісі (Колхида) колонія

о к

сЗ

а а ю ью і о ю

ю ю

а ьсо ю к к

ща ► >5

О *ДЗ3 й я & м 2Л й ГН Э

о к ц §

РР

аз Я

а а

ю і ю ью

рича Українського.

Візантії. У 590-х

роках

гунтюркська

Плин часів 342

576 р., 581 р. І

Війни з ордами Чин-1

В 567 р. на Потисся прорвалися

азійські орди гунтюркців аварців, виг-

Плин часів

343

кл о к а 2 Ен

Рч

■§* Е м § § М 'В I •& I 8 ..

а а

3 & В 2

а 0 01 ю

со

гН

со I

СЧ ю со

Українська нація

цям-арабцям

терито-1 назад в Закавказзя. 652 р., виганяючи

хозарців

із Закавказзя, на терито-

344

о а

к ол

а 'з г & к

а Ф & 5- Е ф и о

8 Фк

СО

§ м 'а И

к £ кл ь& о ю сЗ & &

к и „ :Д 8 ао оа §03 я ^Е Ё К Ю >5 а <а Фа н оз а о і> со

а о Гг-

СО

а о со со

СО

со

Плин часів

345

и £ м н

к к* - .і а £ о* й ^§ р5 Д а а о о і> і ю і> со

И Й

10 9 0 Н

К 1 1 І ІГ О 1 О

ПЛ

ИЙѲ К

ТОЯОН Ы

шя . з

О а ^

а к а н со К І І Т І Г 0 1 0 ПЛ ^ *Й сч

Великокняжіння Оленслава І (Олега) Ігрославича Українсь кого.

ч 8 М

Великокняжіння Ігрослава I Семияровича Українського.

Великокняжіння Семияра I Корсславича Українського.

Пророк

Д З® 1 магалися

прориватися

Мухаммед

у 630-631

держави

та

“священну землю” Потисся,

рр. еміром-правителем

в Україну чи на свою

був 346 Українська нація

и ,

аа о ю ьсо сч ї>

аа о СО ї> о ю ї>

780-814

рр. І

Великокняжіння

деще кочували

тюркці аварці. Великий

князь Оленслав І громив їх, виг-

Плин часів 347

а £ И О

а о

и й

1 0 9 0 н

к і і і і і і г о і і

ТТТД

Українська нація

3. Хозарський

каганат.

348

ийѳ

тоаон

к і і і г

о іо

тил

Плин часів

349

И Й Ѳ

Т О Я О Н

В П І І Г

О 1 О

ТИЛ

і сілезців (623-1029

рр.). Держава займала значну територію

південніше 350 Українська нація

ИЙѲ

ТОЯОН

К 1 І І Г

О 1 0

ТИЛ

нувати

його “імператором

римців”. На декілька десятиліть

імперія

стала

Плин часів 351

ийѳ

тоаон

к і і і г

о іо

тил

Українська нація

ІХ століття І

В е л и к о к н я ж і н н я І 1. Середня Азія.

352

К 8 к- П 8

а а со со і

гЧ СО

а о сч СО

а а сч Сі

СО

і СО

а о со СО

рр.

Гостювання великокня-1 зате брали мито. В Хозарії й далі тривала юдеїзація

і відбувалося

зміцнен-

Плин часів 353

сч 00 00 сч 00

а а см т—1 05 СЧ 00 00

до н. е. аж до цього часу - і лише тепер, після

саморозпаду

Арабського 354 Українська нація

о о 8

Йм

1Г

ИЙѲ

Т ОЯОН

ВІ І ТІ ГОІ О

Плин часів

355

9. Тракія і Подунав’я.

га .а

ийѳ

тояон

віітігоіо

З самого

початку

століття

ці держави

відбивали

колонізаторські напади

356 Українська нація

ийѳ

тоаон

витіг оіо

хі

(Єгипет

і Східна

до інших, не чванитися?

Лівія); Капматів, столиця

Лахса (Східна Аравія); І

терпиміше ставитися

Каїр

Плин часів 357

гг гг

ИЙѲ

Т ОЯОН

ВІ І ТІ ГОІ О

X століття

матичний

Успішний

візит

ве-

морсь-

І 1. Середня Азія.

358 Українська нація

а а ю

І см т—І

а а

со 05 ю

со

359

966 р. великий

князь Святослав

І Український

розгромив

цю державу.

Плин часів

§ <3

Ы к о

ликокнягині Ольги

зН К к л сЗ Щ о а 3 .3 о 4 и И ч К

П ^сЗ к § |

а со со 03

со со 03

ь03 I о 03

( 0 * ї щ О а Он 3

Он

..К -н 5- N н И 8 I >> й ч к сЗ О к к о К СЗ 0

о о ч о К 8

а а СЧ ї> Оі і со

К 0 ^ 2 3 о 03 о

а а 0

со 03

сч1 ї> 03

980—1015 рр. І

>> й и

гетцями.

Східну Болгарію. Військо Свясо

лися

В е л и к о к н я ж і н н я І 967 р. візантійці й українці розгромили 360 Українська нація

ьс м аз

І І І ! з 8

« § н-1 ,М Щ р

ИЙ Э

10 9 0 Н

і і і і і і

ГОІіО

361

Плин часів

мадярці, тому вони переселилися

м а В В .Ш « 0 Я? 4о ак Ы со & к

^ ^ рор

Дакців-леґіонців

згодом

витісняли

^Й

ий э

і о ао н

кііііг

оіо

ДЕРЖАВИ

ЄВРОПИ

В X ст.

362 Українська нація

363

9. Християнська Польща.

Плин часів

ийѳ

тоаон

їіітігоіо

12. Християнські Полабські західнослов’янські держави.

364 Українська нація

ийѳ

тоаон

їіітігоіо

365

511 а § & Й & о а§ а ч ъ

З 789 по 1157 роки

лютичці мусили

провести

близько

20 війн

з гер-

Плин часів

<§ а а =й & 2 < 'м а м

Е &

о §

!3 а § М я -

к §3 н ® м дК§ н н ^о к

ИЙѲ

тоеон

ВІ І ТІ ГОІ О

кола. Вони створили

Франкське Королівство

зі столицею

в Ахені, що до 366 Українська нація

ийѳ

тонон

витігоіо

ПІСЛЯМОВА Ви прочитали цю працю, за щ о автор вам щиро вдячний. Знаю, я к нелегко сприйм ається написане, коли свідомість вж е заванта ж ен а інш им и знанням и, поданим и колонізаторам и. Автор збирав м атеріали до цієї книги упродовж найпродуктив ніш ого тр и д ц яти л іття свого ж и т т я в обставинах убогої радянсь кої дійсності. П ереховував написане. Сподівався на часи розпаду Союзу-колонізатора, адж е всі імперії рано чи пізно розпадаються. Т аки й невідворотний хід історії. Книги автора видані виключно на кош ти щ ирих українців. За свою працю він не отримав жодної гривні гонорару, бо на це і не розраховував. П исав жертовно не заради гонорарів, а д л я блага рідної нації. Н ині, в незалеж ній Україні, автор щ асливий з того, що його праці видані і нація читає їх. Повір, націє, що намагався написати щ иру правду і тільки правду про твоє б агатотисячолітнє ж и т т я . Його вивчав з д ж ерел, я к і мені відкривалися, і зрозумів так, я к підказали мої свідомість і світогляд. Це - плід мого сумління. П рийми, націє, мою щ ирість, дар мого українського люблячого тебе серця. Х ай щ астить тобі, націє, бути вільною та багатою, тіш итися замож ним ж и ттям у незалеж ній держ аві і освіченими, таланови тим и, глибоко нац іональним и гром адянам и. Тернопіль, 2005 р.

Б ібліотека ж ур н ал у "М АН Д РІВЕЦ Ь"

Науково-популярне видання

М ИКОЛА ГАЛИЧАНЕЦЬ

УКРАЇНСЬКА НАЦІЯ Походження і життя української нації з найдавніших часів до XI століття

Редактор: А. Семенова Технічний редактор: А. Трут Набір: С. Лакоцька Верстання: С. Ж муд Худож ник: В. Поворозник

Підписано до друку 19. 08. 2005. Формат 60х84 1/ 16 . Папір офсетний. Гарнітура "Шкільна". Друк офсетний. Ум. друк. арк. 21,39. Обл.-вид. арк. 21,78. Наклад 2000. Видавництво “ М а н а р ів е и ь ” , свідоцтво про державну реєстрацію ДК №1847. 46001, м. Тернопіль, вул. С. Качали, 3. Тел. (0352) 43-39-62, тел./факс (0352) 52-06-20. Друк: ОП "Ж итом ирська о б л асн а друкарня", м. Ж итом ир, вул. М ала Бердичівська, 17. Тел. (0412) 372295.