Журнал Буріння №10 by Sergij Panchenko

ГРУПА КОМПАНІЙ «ДОНЕЦЬКСТАЛЬ» Вертикально інтегрована група компаній, яка є одним із найбільших виробників комерційного високоякісного концентрату коксівного вугілля, коксу та металопродукції. 100 % акцій належить приватній компанії Finntest Trading Co Limited (Кіпр), якою володіє Нусенкіс Віктор Леонідович. До компанії входять: «Донецьксталь» – металургійний завод»; «Шахтоуправління «Покровське»; «Збагачувальна фабрика «Свято-Варваринська»; «Шахтобудівна компанія «Донецькшахтопроходка», «Ясиновський коксохімічний завод»; «Макеївський коксохімічний завод»; «Красноармійське автопідприємство «Укрбуд». Запаси вугілля (JORC) – 290 млн тонн розраховані на 58 років. Вугілля марки «К» – одне із найкращих у світі. Виробляє в Україні 36 % концентрату коксівного вугілля і 100 % концентрату «К» із мінімальним вмістом сірки. Компанія інвестує значні кошти у розвиток сучасних технологій. Вперше в Україні були використані високомеханізований та автоматизований буровий комплекс компанії Ultra Singl 150. У результаті проведенного науково-виробничого експерименту були досягнуті рекордні показники швидкості проходки дегазаційних свердловин – до 620 м на добу, що дозволяє суттєво підвищити ефективність видобутку шахтного метану як товарного газу та відкриває велику перспективу значного зростання національного газовидобутку. Голова Наглядової Ради Філатов Юрій Васильович. Заступник Ільяшов Михайло Олександрович, профессор, д.т.н. 83062, м. Донецьк, вул. Івана Ткаченка, 122. Тел. +38 062 332 25 21; 388 04 41; 387 55 84. E-mail: pslmz@donmz.donetsk.ua. www.dmz.donetsksteel.com.

ПрАТ «НАУКОВО-ДОСЛІДНЕ І КОНСТРУКТОРСЬКЕ БЮРО БУРОВОГО ІНСТРУМЕНТУ» (ПрАT «НДІКБ бурового інструменту») Науково-виробниче підприємство, діяльність якого спрямована на розвиток науково-технічного прогресу в нафтогазовій галузі, яке активно працює з 1992 року. Надає повний комплекс сервісних послуг при бурінні з відбором керна, в т.ч. у свердловинах малого діаметру та горизонтальних; реалізує проектні траєкторії при спрямованому бурінні з використанням власних технічних засобів; відновлює ліквідовані, законсервовані, малодебітні й аварійні свердловини шляхом буріння бокових стовбурів, в т.ч. і з горизонтальним закінченням; розробляє та впроваджує високоефективні бурові розчини для специфічних умов буріння свердловин з похило-спрямованими і горизонтальними стовбурами; розробляє науково обгрунтовані проекти на будівництво нафтових та газових свердловин; конструює та виготовляє буровий інструмент; організовує комплекс робіт із буріння або відновлення особливо складних свердловин «під ключ». Чисельність працівників – 112 фахівців високої кваліфікації з багаторічним досвідом, в тому числі: членів УНГА, лауреатів Державної премії України в галузі науки і техніки – 3, заслужених працівників промисловості України – 3, кандидатів технічних і геологічних наук – 12, докторів технічних наук – 1, фахівців із вищою освітою за спеціальностями нафтогазового спрямування – 78. Генеральний директор – Кунцяк Ярослав Васильович, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, академік УНГА, доктор технічних наук 03680, м. Київ, пр. Палладіна, 44. Поштова адреса: 03142, м. Київ, а/с 167. Тел./факс +38 044 536-10-13, 424-20-89. E-mail: 5361013@bk.ru.

ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНЕ ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТЕХКОМПЛЕКТСЕРВІС» Підприємство створено у вересні 2003 року. Виконує ремонт бурового обладнання (вітчизняного та іноземного виробництва); виготовляє елементи бурильних колон; розробляє конструкторську документацію та виготовляє інструмент для ліквідації аварій; надає послуги з освоєння свердловин за допомогою струминних пристроїв; виготовляє мобільні модульні будівлі контейнерного типу та приймальні ємності 20, 40 та 50 м3, а також блоки, призначені для очищення, збирання і зберігання бурового розчину, який використовується при бурінні і капітальному ремонті нафтових і газових свердловин. Директор член-кореспондент УНГА, к. т. н. Мохній Ігор Юрійович Технічний директор Кучеренко Юрій Іванович 36008, м. Полтава, вул. Лагоди, 42. Тел.: (0532) 68-68-46; 68-68-41 (факс). Е-mail: vk.tks.prom@gmail.com

БУРІННЯ № 1, 2 (10), січень – грудень, 2013 НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ ЖУРНАЛ СПІЛКИ БУРОВИКІВ УКРАЇНИ Заснований у 2009 році Виходить двічі на рік

Засновник ВСЕУКРАЇНСЬКА ГРОМАДСЬКА ОРГАНІЗАЦІЯ «СПІЛКА БУРОВИКІВ УКРАЇНИ» Адреса редакції: 02192, Київ, вул. Анрі Барбюса, 9 тел/факс (095) 807-66-85, (097) 489-73-57 e-mail: burinnja@ukr.net, www.burinnja.com.ua РЕДАКЦІЙНА КОЛЕГІЯ Головний редактор А. І. Вдовиченко, академік АТН України В. П. Бондаренко, чл.-кор. НАН України М. О. Бондаренко, д. т. н. В. Г. Вітрик, к. т. н. М. М. Гавриленко, академік АТН України Л. С. Галецький, д. г. - м. н. О. М. Давиденко, д. т. н. М. А. Дудля, к. т. н. М. П. Єрмаков, к. т. н. П. П. Єрмаков, д. т. н. О. І. Калиниченко, д. т. н. М. В. Калинович А. А. Каракозов, к. т. н. Б. В. Копей, д. т. н. Я. С. Коцкулич, д. т. н. Я. В. Кунцяк, д. т. н. О. Ю. Лукін, академік НАН України, д. г. - м. н. М. В. Малов І. І. Мартиненко, чл.-кор. АТН України Є. Р. Мрозек, к. т. н. Г. Л. Рябцев, к. т. н. В. П. Червинський, к. т. н. Б. О. Чернов, д. т. н. І. І. Чудик, д. т. н. Р. С. Яремійчук, д. т. н. Відповідальний секретар С. А. Панченко Дизайн та комп`ютерна верстка С. А. Панченко Рекомендовано до друку Науково-технічною радою Спілки буровиків України © ВГО «Спілка буровиків України» © «Буріння» Підписано до друку 06.01.2014 Папір крейдований Друк: ПП «СТУДІЯ «ПОЛІГРАФИЧ» Наклад: 500 пр. Журнал зареєстровано у Міністерстві юстиції України 22.01.09 Свідотство про державну реєстрацію КВ №14862-3833Р Передрук матеріалів можливий тільки за письмової згоди редакції. Відповідальність за добір і викладення фактів несуть автори. Відповідальність за зміст реклами несе рекламодавець. Редакція може не поділяти точку зору авторів.

ЗМІСТ Діяльність Спілки Перспективи нарощування нафтогазовидобутку в східних регіонах України........2 Сучасні технології та екологічні аспекти розвідки і розробки родовищ корисних копалин.....................................................................................................7 Другий з'їзд Спілки буровиків України.................................................................. 12 Сучасні технології розвідки та освоєння родовищ Донбасу................................. 30 Відволікаючі маневри влади...................................................................................33 Третій міжнародний буровий форум: 100 років спрямованому бурінню............. 35 Основні питання видобутку газу в Україні із традиційних і нетрадиційних джерел................................................................................................................... 40 Участь Спілки в роботі Громадської ради при Держінформнауки України......... 42 Заява Спілки буровиків України.............................................................................47 Наука та сучасні технології Соколов А. Н., Вдовиченко А. И. Породоразрушающий и металлообрабатывающий инструмент: технология его изготовления и применения............................49 Яремійчук Р. С. Міжнародна конференція «Шельф Чорного моря».................... 53 Мрозек Є. Р. Вдосконалення техніки і технології буріння похило-спрямованих свердловин............................................................................................................ 55 Вітрик В. Г., Кондратьєва Г. В. Якісне проектування – основа успішного буріння похило-скерованих і горизонтальних свердловин............................................... 59 Лазаренко О. Г., Величко О. О. Результати буріння свердловин із горизонтальним закінчуванням......................................................................... 62 Кунцяк Я. В. Усі види бурового сервісу в рамках однієї компанії......................... 65 Галецький Л. С., Ремезова О. О., Калашник Г. А., Вдовиченко А. І. Перспективи використання направленного буріння при геологорозвідувальних роботах на рудних об'єктах України...................................................................................69 Коцкулич Я. С., Ставичний Є. М, Пятківський С. Я. Буріння похило-скерованих свердловин із застосуванням електробурів на Прикарпатті................................. 75 Ставичний Є. М., Плитус М. М., Притула Л. Я. Ефективні буферні системи – перспективний напрямок підвищення якості цементування свердловини..........80 Гурський С. А., Магун М. Я., Зіньков Р. В. Регулювання структурно-механічних та реологічних характеристик безглинистої біополімерної бурової промивальної рідини............................................................................................85 Кашуба Г. О. Застосування іноваційних технологій та рішення NADRA GROUP для постановки та проведення бурових робіт.......................................................90 Шишкин В. П. Опыт бурения скважин в Урало-Поволжском регионе................. 92 Фролов П. А. Направленное бурение с использованием колтюбинговых технологий............................................................................................................. 93 Конев С. Н., Вдовиченко А. И. Информационно-аналитическая система управления и оптимизации бурения скважин «Геотек»....................................................94 Рамазанов В. А. Державне регулювання процесу укладання договорів на постачання і транспортування природного газу з газовими компаніями......................99 Каракозов А. А., Попова М. С., Порфенюк С. Н. Уточнение методики гидравлических расчетов промывки при колонковом бурении.........................103 ВК ТОВ «Техкомплектсервіс»................................................................................ 107 ТОВ «Енергопромсоюз»........................................................................................109 ТОВ «Ендейвер»..................................................................................................... 111 Новый производитель труб по спецификации API в Украине..............................112 Підготовка кадрів Засідання НМК за галуззю знань 0503 «Розробка корисних копалин»............... 113 Лелик Б. І., Лівенцева Г. А. Освітня та наукова діяльність ПВНЗ «Інститут Тутковського» . ..................................................................................................... 116 Яремійчук Р. С. Сучасні вимоги до фахівців бурової справи............................... 119 Миколаївський професійний ліцей..................................................................... 121 ДонНТУ объявляет набор на специальность «Бурение скважин»...................... 123 Проблеми, що гальмують процеси з підвищення якості підготовки кадрів....... 124 Історія, ювілеї, зустрічі Світовий нафтопромисел бере початок з України.............................................. 125 О книге Н. А. Дудли «Президент республики гранитных скал».......................... 130 Вітрик Віталій Григорович – видатний фахівець із буріння нафтогазових свердловин........................................................................................................... 131 Ксензу Григорію Пантелеєвичу – 100.................................................................. 134 Чен Джауміну Олександру Миколайовичу – 75.................................................. 136 Лукашу Володимиру Андрійовичу – 75 .............................................................. 138 Червінському Володимиру Петровичу – 70........................................................ 139 Стасенку Володимиру Миколайовичу – 60........................................................ 140 Гавришу Михайлу Костянтиновичу – 60..............................................................141 Кравчуку Сергію Івановичу – 50...........................................................................141 Президенту АТН України Морозову Анатолію Олексійовичу – 75..................... 142 Прилуцькому УБР ПАТ «Укрнафта» – 50............................................................. 143 Лірична сторінка Вірші..................................................................................................................... 144

№ 1, 2 (10) січень — грудень 2013

ПЕРСПЕКТИВИ НАРОЩУВАННЯ НАФТОГАЗОВИДОБУТКУ В СХІДНИХ РЕГІОНАХ УКРАЇНИ За матеріалами ІІІ Полтавської міжнародної науково-практичної конференції 14-15 лютого 2013 року в м. Полтаві в рамках IХ Міжнародної виставки нафтогазової промисловості «НАФТА. ГАЗ. СЕРВІС 2013» у Виставковому центрі відбулася міжнародна науково-практична конференція «Перспективи нарощування нафтогазовидобутку у Східних регіонах України», в якій взяли участь представники Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Державної служби геології та надр України, Академії технологічних наук України, Спілки буровиків України, НАК «Нафтогаз України», НАК «Надра України», ПАТ «Укрнафта», ПАТ «Укргазвидобування», Полтавської обласної державної адміністрації, Полтавського національного технічного університету імені Юрія Кондратюка, Національного гірничого університету (м. Дніпропетровськ), Донецького національного технічного університету, ПрАТ «Донецьксталь» – металургійний завод», ДП «Укрнаукагеоцентр», ТОВ «Везерфорд Україна», ТОВ «Атлас Копко Україна», НТП «Бурова техніка», НТП «Карат ЛТД», НВО «Нікос», ТОВ «Укрбурсервіс», ТОВ «Куб-Газ», ДП «Укрбурсервіс», НВФ «Технопроект», ТОВ «Надрагеоінвест», ДНТП «Бурова техніка», ТОВ «Енергія-95», ТОВ «УкрІСТГАЗ», ДП «Карпатський експертний центр», СП «Полтавська газонафтова компанія», НТЦ «Псіхея», Компанія «ВІСТ», НТВЦ «Науково-вишукувальний геологічний центр», НВП «Зонд», НК «Красноленінськнафтогаз», НПК «Геотек-Прибор» (Росія), підприємці та ЗМІ.

Відкрив конференцію Голова Правління Спілки буровиків України, академік АТН України А. І. Вдовиченко, який у своєму вступному слові наголосив: « …Незважаючи на очевидність трагедії та катастрофічних наслідків для держави від повального провалу виконання головної державної програми, реалізація якої має вирішальний вплив на соціально-економічний, політичний рівень та обороноздатність країни, на превеликий подив такий украй тривожний стан в економіці не викликав ніякого занепокоєння у влади всіх каденцій без винятку, не відчулось бурхливої реакції політиків усіх мастей та більшості громадськості різного спрямування. Чомусь це питання не викликає особливої зацікавленості у ЗМІ, а його обговорення проходить у млявих, байдужих умовах своєрідного повного штилю, ніби його взагалі і не існує. Минуло два роки з того часу, коли 15 січня 2011 року відбулися парламентські слухання «Про стан та перспективи видобутку вуглеводнів в Україні». Проте не було проведено ніякого аналізу причин невиконання програми, а винних в цьому не виявлено, і шляхи подолання перешкод, що стримують нарощування власного нафтовидобутку, не визначено. Взагалі ніякого рішення щодо цього питання не було прийнято. У ЗМІ жодного повідомлення, а тим паче широкого обговорення цієї добре перезрілої у всіх відношеннях важливої проблеми, не відбулося. Навпаки, в Україні продовжується спокійний спад видобутку газу та нафти. Тому головною метою конференції є привернути увагу влади і громадськості до питань розвитку власного нафтогазовидобутку для забезпечення енергонезалежності України. Потрібно надати фахову оцінку станові проблеми й окреслити оптимальні шляхи її вирішення…». Із вітанням до учасників конференції звернувся заступник голови Полтавської ОДА Б. П. Галушко, який підкреслив значущість піднятої проблеми в цілому для країни й особливо для Полтавщини. Про вуглеводний потенціал Східного нафтогазоносного регіону України та основні шляхи його ефективного освоєння доповів головний геолог ДП «Укрнаукагеоцентр» НАК «Надра України» В. М. Солодкий.

Виступ заступника голови Полтавської ОДА Бориса Галушка

Про стан та перспективи освоєння вуглеводневих ресурсів та запасів підприємствами НАК «Нафтогаз України» доповів начальник Управління з видобування газу, газового конденсату та нафти С. В. Касьянчук. Перспективи видобутку сланцевого газу в Україні висвітлив заступник директора НТЦ «Психея» Г. Л. Рябцев. Новітні бурові та видобувні технології презентували відомі світові та вітчизняні компанії Wеatherford, Аtlas Copco, Пермнафтомашремонт, НПК «ГЕОТЕК-ПРИБОР», НТП «Бурова техніка», ТОВ «КАРАТ», ПрАТ «Донецьксталь» – металургійний завод». У підсумковому виступі голова правління Спілки буровиків України А. І. Вдовиченко зазначив, що відомі фахівці нафтогазової геології науково доводять, що Україна має всі підстави найближчим часом стати енергонезалежною. Так, академік НАН України О. Ю. Лукін на парламентських слуханнях заявив, що надра України мають величезний вуглеводний потенціал, особливо газовий, нехтувати яким не тільки злочинно, але й безглуздо. Колапс паливно-енергетичного комплексу обумовлений не міфічним виснаженням надр, а руйнуванням геологорозвідувальної і нафтової галузей, обвальним падінням глибокого буріння та геофізичних досліджень. В Україні сьогодні ще є все необхідне для забезпечення в найближчий час повної її енергонезалежності і

Діяльність Спілки потрібно для цього тільки одне – політична воля влади бути незалежним від імпорту. В цьому контексті вкрай важливим є врахування думки відомих фахівців, зокрема, директора Інституту геологічних наук академіка П. Ф. Гожика, який на тих же парламентських слуханнях підтвердив: «… в Україні є великий резерв малих родовищ. Навіть Росія при своїх гігантських запасах розпочала їх активне освоєння. У нас їх багато, і вони можуть бути успішно використані на місцевому рівні. Це великий резерв. Багато галасу навколо сланцевого газу. Це питання абсолютно неактуальне і його необхідно зняти на 10 років. В Америці, якби не було пільг із оподаткування, цей видобуток був би у них нерентабельним. Проблему необхідно спочатку добре вивчити, а потім вже визначати шляхи її оптимального вирішення. Треба зосередитися на шахтному метані. Є хороші напрацювання, конкретні результати, за що деякі колективи вже отримали державну премію...». Не викликає жодного сумніву в доцільності його видобутку. І важко зрозуміти владу, чому цей важливий напрямок практично не розвивається. Для видобутку шахтного метану потрібні великі обсяги бурових робіт, проте їх виконання не викликає значних економічних, технічних та екологічних проблем. Навпаки, інтенсифікація цього видобутку попутно вирішує багато різних наболілих проблем, особливо в підвищені безпеки діяльності вугільних шахт, екології та у зменшенні «парникового ефекту». В США сьогодні видобувається щорічно 60 млрд куб. м. такого газу. Ось досвід, який потребує першочергового вивчення та впровадження в Україні. Для України набуває все більшого значення такий напрямок у виявленні нових нафтогазоносних регіонів, як вивчення перспектив нафтогазоносності докембрійських порід Українського щита (УЩ). Глобальна нафтогазоносність кристалічного фундаменту на сьогодні не викликає ніяких сумнівів, особливо після відкриття у 1988 році гігантського газонафтового родовища Баш Хо (Білий Тигр) на південовєтнамському шельфі. Нині у світі відомо 460 нафтогазових родовищ, запаси яких частково або повністю пов’язані з кристалічним фундаментом. Перші результати по вуглеводних перспективах УЩ були отримані ще в 1998 році. Підтвердженням цьому стали значні газопрояви при розробці Новокостянтинівського

Учасники конференції

уранового родовища в центральній частині УЩ. Додали до цього результати досліджень відповідних явищ Севастопольським національним університетом ядерної енергії у 2008 році, за якими зроблений прогноз про наявність на глибинах 2,3-3,5 км аномалій, повязаних зі значними газовими покладами. Ще більші поклади прогнозуються на глибинах 3-5 км. Уже давно назріла необхідність буріння на УЩ параметричних свердловин, проте жодного кроку в цьому напрямку не зроблено, незважаючи на те, що на це потрібні, порівняно з існуючим в країні повальним марнотратством, нікчемні кошти. В умовах виснаження вуглеводневих покладів усе більшої актуальності набувають нові погляди щодо їх відновлення. Такі явища в останні роки стали активно досліджуватись, результатом чого стало виявлення численних свідчень відновлення виснажених покладів після тривалої зупинки видобутку. Американські нафтовики давно помітили, що коли з родовища відбирають нафту чи газ, то запаси такого родовища поновлюються, зростають. За результатами досліджень зроблені висновки про доцільність застосування заходів із нарощування ресурсної бази шляхом буріння додаткових експлуатаційних свердловин або відновлюваних робіт у відпрацьованих свердловинах та повернення до розробки виснажених покладів. За рахунок цього щорічний приріст запасів газу на сході України може скласти до 5,0 млрд куб м, нафти – до 0,5 млн т, на заході – до 0,6 млрд куб м газу та до 0,3 млн т нафти. Таким чином, кожний поклад вуглеводнів, що досяг високого ступеню виснаження має бути об’єктом дослідження на предмет відновлення та подальшого освоєння. Гідротермальним бурінням сьогодні широко послуговуються в Європі, особливо в Польщі, де в цій справі були задіяні навіть українські бурові підприємства. Поляки дуже швидко засвоїли цей простий та доступний метод використання земного тепла і зрозуміли, що впораються самотужки, тож відмовилися від наших послуг та високим темпами розвивають його. В Україні поки що не відчувається зацікавлення в розвитку цього важливого та найбільш доступного напрямку енергозабезпечення. Що ж до сланцевого газу, то тут мабуть варто згодитись із думкою П. Ф. Гожика про те що проблему

Зала, де проходив захід, була заповнена вщент

№ 1, 2 (10) січень — грудень 2013 необхідно спочатку добре вивчити. Заразом, фахівці Спілки буровиків України повністю підтримують дії із залучення інвесторів до розробки сланцевих родовищ в Україні. Це один із найперспективніших напрямків і ніякої екологічної загрози тут немає. Навпаки, цей метод видобутку природного газу є більш екологічним, аніж «звичайний», і в далекій перспективі за ним майбутнє, його потрібно всіляко підтримувати та створювати найсприятливіші умови для іноземних інвестицій. Незрозумілими є дії опозиційних сил, які, розраховуючи на необізнану публіку, використовують це в своїх політичних інсинуаціях. Не володіючи елементарними фаховими уявленнями по проблемі, спекулюючи на екології, вони взялися забороняти все нове та перспективне лише тому, що воно не втискається в рамки ментального страху тубільної нації. Україна має чіткий вибір: рухатись до модернізації і перспективному розвитку або не рухатись нікуди, залишаючись заповідником технологічної відсталості й економічної безпорадності. Водночас, фахівці Спілки відкрито, сміливо та компетентно висловлюють своє застереження про те, що надмірне захоплення далекою перспективою суттєво стримує нинішній розвиток традиційних напрямків, які є на сьогодні більш оптимальними, а їх резерви за умов використання сучасних технологій, далебі не вичерпані. Тому першочерговим завданням у стрімкому нарощуванні видобутку вуглеводнів на думку фахівців мають стати мобілізація національного ресурсу на виконання геологорозвідувальних та видобувних робіт на традиційних напрямках видобутку метану із шахтних полів та вивченню перспектив кристалічного фундаменту. Інші напрямки повинні розвиватись тільки за рахунок недержавних інвестицій. На другий день робота конференції продовжувалася в залі засідання вченої ради Полтавського національного технічного університету імені Юрія Кондратюка. У пленарному засіданні взяли участь професорсько-викладацький склад на чолі із ректором університету, аспіранти і студенти.

Представник ПрАТ «Донецьксталь» Віктор Турчин про видобуток та використання шахтного метану

Гендиректор НТП «Бурова техніка» Віталій Вітрик про сучасне сервісне обслуговування бурових робіт

«Університет вже протягом 20 років готує фахівців за напрямом «Нафтогазова справа», – зауважив на відкритті засідання ректор ПолтНТУ, професор В. О. Онищенко, – І за цей час університет напрацював певний досвід у цій сфері: значного розвитку набула науково-дослідницька діяльність, встановлення тісних міжнародних зв’язків – як у вищій школі, так і в плані проведення спільних досліджень, конференцій, дискусій – сприяє об’єднанню наукової думки та охопленню багатьох важливих питань. Таким чином, на зміну конкуренції між провідними вищими навчальними закладами світу приходять плідна співпраця та об’єднання зусиль у розв’язанні актуальних проблем нафтогазової галузі». Із доповіддями результати наукових досліджень виступили завідувачі кафедрами професори С. Ф. Пічугін та М. Л. Зоценко. Про сучасні вимоги до кваліфікаційного рівня фахівців нафтогазової справи доповів головний інженер НТП «Бурова техніка», голова Полтавської обласної організації О. Г. Лазаренко. Новітні технології з буріння свердловин та видобутку метану на Донбасі презентував директор інноваційних програм ПрАО «Донецьксталь – металургійний завод» В. А. Турчин.

Професор НГУ Микола Дудля, директор Полтавського НГТ Володимир Лук’янець, представник НАК «Нафтогаз» Сергій Касьянчук

Діяльність Спілки Декан гірничо-геологічного факультету ДонНТУ А. А. Каракозов запропонував відкрити нову спеціальність «Техніки і технології розвідки родовищ корисних копалин» за напрямами освіти «Гірництво». Серед пріоритетних завдань, які було окреслено на конференції, – забезпечення проходження виробничої та переддипломної практики студентами та магістрами на підприємствах нафтогазової галузі, впровадження наукових розробок вищих навчальних закладів в нафтогазовому комплексі та стажування їх науково-педагогічних працівників на підприємствах галузі. Значну увагу, на думку учасників конференції, слід приділити створенню навчально-науково-виробничих комплексів, філій кафедр та факультетів ВНЗ в організаціях та підприємствах нафтогазовидобувної галузі з метою підвищення рівня фахової підготовки студентів, вирішення проблем виробництва та залучення провідних працівників галузі до науково-педагогічної діяльності. Із доповіддю про роль Спіли буровиків України у підготовці висококваліфікованих фахівців, підвищення наукового рівня і спрощення процедури присудження вчених ступенів виступив голова правління Спілки, академік АТНУ А. І. Вдовиченко. Зокрема він особливого значення надав питанню підготовки фахівців вищої кваліфікації. Порядок присудження наукових ступенів та вчених звань в Україні за роки незалежності зазнавав нібито демократизації, проте з часом науково-атестаційна система поступово еволюціонувала до посилення суто формальних вимог до здобувачів, але виявилася нездатною запобігти корупційним процесам і комерціалізації у справі надання наукових титулів.

Водночас чимало авторитетних учених через небажання витрачати дорогоцінний для творчої людини час на подолання бюрократичних перепон досі не мають давно заслуженого наукового ступеня чи вченого звання. На тлі кризового стану української науки дещо абсурдними є статистичні показники галузі. За роки незалежності з 1991 року в Україні кількість науковців зменшилась в 3,7 рази (з 313 до 85 тис.). Поряд із тим, чисельність кандидатів наук зросла в 1,5 рази, докторів – у 1,8 раз, членкореспондентів – у 2,5 рази академіків – у 6 разів. Стабільне щорічне зростання кількості тих, що захищаються не є обєктивним свідченням високого рівня науки. Більша частина із них не пов’язана безпосередньо із науковими дослідженнями. У колах адміністраторів різних рівнів і представників великого й середнього бізнесу науковий ступінь і найвищі науково-педагогічні посади розглядають як атрибут престижності в соціумі. Практичний наслідок такої ментальності — розвиток ринку «чорних дисертацій». Так, у 2011 році диплом доктора наук отримали 480 осіб, з яких 37 % – керівники і тільки 13 % – наукові співробітники, що мають безпосередній стосунок до науки. Спостерігається крен докторів в легкодоступну суспільно-гуманітарну сторону. Наукоємкі технічні та сільськогосподарські науки з часом втрачають висококваліфікованих науковців. Науковим абсурдом без перебільшення можно назвати те, що в результаті наукової діяльності тільки 45 % докторів наук мали наукові праці. Наведені факти переконливо свідчить про те, що настав критичний час, коли в цій справі потрібно щось кардинально змінювати – створюється реальна загроза безпеці держави. Для поліпшення науково-атестаційних процесів доцільно здійснити низку організаційно-правових та суто

Конференція продовжила роботу в по-сучасному обладнанній залі вченої ради Полтавського НТУ

№ 1, 2 (10) січень — грудень 2013 практичних заходів. Передусім це вироблення нового механізму присудження наукових ступенів як через аспірантуру (докторантуру), так і шляхом надання ступеня кандидата та доктора наук провідним ученим на підставі їх реальних наукових здобутків, без підготовки захисту дисертації та поза аспірантурою (докторантурою). І таку практику необхідно вкоріняти та всіляко підтримувати, що дозволить значно зміцнити науку істинно відданими їй кадрами. Єдиним об’єктивним критерієм оцінки в науці є думка сформованого наукового середовища. Кількісними показниками, які при цьому можуть насамперед братися до уваги, є публікації в провідних фахових міжнародних виданнях та посилань інших науковців на ці публікації («індекс цитування»); доповіді на міжнародних конференціях; отримані міжнародні гранти на наукові дослідження і науково-технологічні розробки; участь у міжнародних наукових та науково-технологічних програмах. Держава повинна провести об‘єктивну атестацію громадських об‘єднань науковців – товариств, асоціацій, громадських академій наук, і за її результатами надавати підтримку тим об‘єднанням, які справді роблять істотний внесок у розвиток вітчизняної науки. Більше того, стати партнером цих наукових об‘єднань, визначати разом з ними пріоритети наукової політики. Представлено на обговорення нове Положення про присудження наукових ступенів кандидата та доктора наук за визнанням без підготовки та захисту дисертації.

жавних інвестицій, для цього в Україні необхідно створити сприятливі умови для іноземного капіталу. 8. Видобуток сланцевого газу не створює суттєвої загрози навколишньому середовищу при дотриманні елементарних вимог регламентів спорудження та освоєння свердловин. 9. Одним із найбільш доступних, ефективних та екологічно безпечних джерел земного потенціалу є використання гідротермальної енергії, яке повинно обов’язково передбачатись у кожному проекті при будівництві нових житлових та промислових об’єктів та під час їх реконструкції. 10. Розвиток усіх видів використання енергетичного потенціалу земних надр потребують значних обсягів і високого рівня техніки, технології та організації бурових робіт. 11. Важливим етапом у формуванні найвигіднішої в економічному плані політики енергозбереження є забезпечення нафтогазової галузі висококваліфікованими спеціалістами. Шляхи досягнення цієї мети, перш за все, полягають в активізації співпраці виробничих підприємств нафтогазової галузі з вищими навчальними закладами, які здійснюють підготовку фахівців за напрямами освіти «Нафтогазова справа» і «Гірництво». 12. В Україні сьогодні є достатній науковий, виробничий та кадровий потенціал, який спроможний за умов відповідного фінансування досягти високих темпів збільшення обсягів бурових робіт для забезпечення необхідного нарощування видобутку вуглеводнів.

Учасники конференції ознайомились із діяльністю ДП «Укрнаукагеоцентр» щодо проблем видобутку в Україні сланцевого газу а також здійснили екскурсію в музей ПолтНТУ.

За результатами обговорень учасники конференції визначили: 1. Україна володіє достатнім потенціалом для забезпечення в найближчі роки своєї повної енергетичної незалежності і потрібно для цього тільки одне – політична воля влади бути незалежним від імпорту. 2. Розвиток національного нафтогазовидобутку є пріоритетним напрямом вирішення енергетичних проблем. 3. На сьогоднішній день існує єдиний науково обґрунтований та практично підтверджений оптимальний шлях збільшення власного нафтогазовидобутку – це постійне нарощування обсягів буріння пошуково-розвідувальних та експлуатаційних свердловин до 1 млн м на рік. 4. Основні обсяги робіт мають бути зосереджені перш за все в розвинутих перспективних регіонах на традиційних напрямках, де значно меншими витратами є можливість отримати сьогодні більший результат. 5. Оптимальним напрямкам стрімкого нарощування видобутку вуглеводнів, що потребують максимального зосередження національних ресурсів, мають бути: - традиційні родовища нафти та газу та їх регенерація; - метан вугільних родовищ; - вуглеводний потенціал кристалічного фундаменту Українського щита. 6. Із часом, із суттєвим збільшенням власного видобутку та зменшенням імпорту, з’являться додаткові значні кошти, які можуть бути направлені на освоєння інших більш затратних і разом із тим перспективних в майбутньому джерел вуглеводнів. 7. У найближчі роки розвідку та освоєння родовищ сланцевого газу доцільно здійснювати тільки за рахунок недер-

У музеї Полтавського НТУ імені Юрія Кондратюка

У кабінеті в директора ДП «Укрнаукагеоцентр» Петра Голуба. Розмова про видобуток сланцевого газу

Діяльність Спілки

СУЧАСНІ ТЕХНОЛОГІІЇ ТА ЕКОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ РОЗВІДКИ ТА РОЗРОБКИ РОДОВИЩ КОРИСНИХ КОПАЛИН За матеріалами III-ої Західноукраїнської міжнародної науково-практичної конференції 25-30 березня 2013 року в м. Трускавці Львівської області на базі БСК «Бескид» за ініціативи Спілки буровиків України та Академії технологічних наук України відбулася III Західноукраїнська міжнародна науково-практична конференція, на якій були розглянуті проблеми впроваджень сучасних технологій та екологічних аспектів розвідки та розробки родовищ корисних копалин. У роботі конференції взяли участь 60 представників 26 підприємств, установ, закладів та організацій із України, Росії та Польщі, зокрема: Академія технологічних наук України, НАК «Нафтогаз України», НАК «Надра України» (ДП «Західукргеологія»), ПАТ «Укрнафта» (Прикарпатське УБР, Бориславське, Долинське та Надвірнянське НВГУ, Долинське тампонажне управління та Науково-дослідний проектний інститут) ПрАТ «Донецьксталь» – металургійний завод», ПрАТ «Інтернафтогазбуд», ТОВ «Везерфорд Україна», Група компаній «Карат», ТОВ «Діскавері – Бурове обладнання (Україна)», ТОВ «Горизонти», Івано-Франківський національний технічний університету нафти та газу, Дрогобицький коледж нафти та газу, Львівська обласна рада, РА «Дрогобиччина», ТОВ «Укрбурсервіс» ВАТ «Пермнафтомашремонт» (Росія), KZBT. PL Sp.z.O.O. (Польща).

У вступному виступі голова правління Спілки буровиків України Анатолій Вдовиченко коротко ознайомив присутніх із програмою заходу та надав слово генеральному директору ТОВ «Дискавері – бурове обладнання» Михайлові Бабічу. Він розповів, що компанія є міжнародною і була заснована в 2008 році шляхом об’єднання виробничих та інжинірингових компаній. Географія достатньо широко представлена в світі, центральний офіс розташований у Лондоні. Основною діяльністю компанії є розробка та виробництво стаціонарних та мобільних наземних бурових установок, частин морських бурових установок, а також цілої низки компонентів та запасних частин для бурового обладнання. «Компанія пройшла сертифікацію за міжнародною системою API (American Petroleum Institute), – зазначив Михайло Юрійович, – ви знаєте, що це є необхідною умовою для входження на світовий ринок із продажу даного виду обладнання. Сертифіковані ми за API монограмами 4F, 7K і 8C. Крім цього, компанія сертифікована ISO 9001 (Система якості), ISO 14001 (Система екологічного менеджменту). Також «Дискавері» є діючим

Студентки Дрогобицького коледжу нафти і газу в національному вбранні реєструють учасників ІІІ Західноукраїнської науково-практичної конференції

Гендиректор «Дискавері – бурове обладнання» Михайло Бабіч детально розповів про підприємство, яке очолює

членом Міжнародної асоціації бурових контракторів (IADC)». Далі керівник «Дискавері» детально зупинився на інформації про завод, про виробництво та перелік обладнання, яке фактично працює по всій земній кулі. Із більш розлогими відомостями про цю компанію можна ознайомитися в №9 журналу «Буріння». Насамкінець доповіді Михайло Бабіч анонсував новий формат діяльності компанії. «У 2013 році ми плануємо перейти від виробництва безпосередньо з варіанту продажу замовникові до нової форми співпраці з нашими партнерами. Це здача бурових установок в оренду. У нас є можливість виготовляти установки на склад, що дозволить мати свій парк бурових установок, які ми зможемо надавати в оренду» – сказав він. Від «Дискавері» був ще один доповідач, інженерконструктор Наталя Лутковська, яка висвітлила безпосередньо аспект екологічної безпеки на сучасному буровому обладнанні. Заступник директора дирекції інноваційних проектів із метановугільних програмах ПрАТ «Донецьксталь»

№ 1, 2 (10) січень — грудень 2013 – металургійний завод» Віктор Турчин зупинився на питанні використання газу метану, яке є актуальним не лише для Донбасу, але й для всієї України. Практично в усіх вугледобувних районах світу гостро стоїть проблема газу метану вугільних родовищ, яка включає три аспекти: перший і найголовніший – це забезпечення безпеки ведення гірничих робіт, другій – видобуток метану, як вуглеводородної сировини, і третій – це зниження викидів метану до атмосфери та покращення екологічної обстановки. Якщо як показник брати критерій викидів в атмосферу, то в порівнянні із СО (вуглекислий газ) метан у 21 раз більше завдає шкоди нашому навколишньому середовищу. Сьогодні на вугільних підприємствах Донбасу в атмосферу викидається більше 0,5 млрд куб. м на рік. Із них тільки 15 % може використовуватися в народному господарстві.

його надходження, вироботки і запобігання раптових виділень. Тобто, за 5-7 років до того, як пласти будуть витягнуті на поверхню, буряться свердловини, звідти вилучається метан. Через 5-7 років приходять гірники, витягують вугілля, там залишається менше 50 % метану. Зараз у компанії «Донецьксталь» разом з компанією «Везерфорд» ведуться роботи із завчасної дегазації вугільних пластів. На тих площах, які розроблютимуть через 70 років, буряться свердловини; сьогодні пробурені дві таких свердловини глибиною 2 тис. м, ведуться дослідження, по завершенню яких буде складена геологічна модель родовища 3D. Після цього буде прийнята схема вскриття і розроблюватиметься це родовище. Директор групи компаній «Карат» Володимир Калинович доповів про екологічні технології в нафтогазовій промисловості. Депутат Львівської обласної ради, секретар комісії з питань екології природних ресурсів та рекреації Осип Магур зазначив, що через недостатнє висвітлення того

Віктор Турчин про використання вугільного метану

Активно видобуток газу метану в світі розпочалася в 70-х роках минулого століття в штаті Техас (США). Сьогодні лише в Сполучених Штатах метану видобувається 50 млрд куб. м із 50 тис. діючих свердловин щорічно. Також активно йде видобуток метану в Канаді, Австралії, Чилі, Індії, Китаї. В Україні розпочали займатися метаном десь у 80-х роках. Але цей процес був безсистемний: відсутність технологій і техніки. Це не дозволяло в той час говорити про якісь значні досягнення. Загальні ресурси метану на Донбасі складають приблизно 12 трильйонів куб. м. Слід сказати, що газ метан за своєю природою практично аналогічний природному газу і після очищення може використовувати в народному господарстві. Протягом останніх років компанія «Донецьксталь» розробила та здійснює програму «Комплексне освоєння та використання запасів метано-вугільних родовищ», яка містить такі перспективні інноваційні проекти: завчасної дегазації вуглепородного масиву і поточної дегазації вироблених просторів очисних забоїв свердловинами, пробуреними з поверхні. Завчасна дегазація – це штучне видалення метану до початку ведення гірничих робіт із метою зменшення

Осип Магур: "Громада хоче бути поінформованою щодо безпечності технології видобутку сланцевого газу "

чи іншого питання громада не готова погодитися на надання землі в надрокористування. Зокрема він сказав, що для громади Львівської області невідома технологія видобутку сланцевого газу, бракує відповідної інформації, не вживають жодних заходів із висвітлення. «Якщо на Східній Україні громада є інформованою цілком, – переконаний Осип Мар’янович, – то на Західній Україні (в Львівській області) ми поки що не отримали основну відповідь, яку ставить перед собою громада – вплив видобутку сланцевого газу на навколишнє середовище. І як воно буде виражатися в формі здоров’я і збереження екології місцевої громади. Ті, хто заходить на ринок сланцевого газу, не інформують громаду, не проводять роз’яснювальну роботу, а стараються свою думку нав’язати. Вибачте, цього не вийде. Громада не є інформованою. Через засобі масової інформації виступають провідні екологи, які також стурбовані цим питанням. Тому першочерговим завданням влади є співпраця з людьми, і роз’яснення, інформування громади.

Діяльність Спілки Ніхто не виступає проти того, щоб у нас в Україні працювала економіка. Ви чудово розумієте, що будьяке надрокористування – це плюс в нашу скарбницю економіки, в розвиток нашої держави». Також депутат зупинився на екологічних проблемах, пов’язаних з нафтовидобутком в м. Борислава. «Розуміємо, що скорочення нафтовидобутку в Бориславі призведе до некерованих екологічних процесів, що помітно впливатиме на стан здоров’я мешканців, на довкілля. В якій державі припустимо, щоб скорочувалися працівники, скорочувався нафтовидобуток, процеси ставали некерованими? Тому громада м.Бориславі, депутати міської ради зверталися неодноразово до нас, депутатів Львівської ради, до Кабінету міністрів, до президента України з проханням навести відповідний лад і не допустити скорочення». Магур зазначив, що в результаті тривалого нафтовидобутку в м.Борислав зараз найвищий рівень онкозахворювань у Львівській області. Найвищий рівень смертності, найнижча тривалість життя. Запрошені науковці встановили, що якість води перевищує в декілька десятків разів норми допустимого, якість повітря перевищує в 8 разів, сотні гектарів ґрунтів стали непридатними. 36-тисячна громада, яка мешкає в епіцентрі нафтовидобутку несе таке екологічне навантаження.

«Тому для нас сланцевий газ – це є трохи страшно. Якщо ми не можемо навести лад у традиційному видобутку, то яке тоді може бути ставлення непоінформованої громади, яка геть не знає ні технологій, ні аналогів цього», – сказав депутат. Ці побоювання розвіяв комерційний директор компанії «Везерфорд» Ігор Стасюк, який запевнив, що сланцевий газ нічим не відрізняється від звичайного. Технологія гідророзриву (що застосовується під час видобутку сланцевого газу – ред.) не вигадана учора, а має вже більше 20 років. Зараз на Західній Україні вдень робиться по 50 гідророзривів. «Те, що розказують кореспонденти, що можливе водопониження – це все маячня. Ніякого водопониження там не може бути. Сланцевий газ у Харківській області можна знайти на глибині близько 5 тис. м, тут, на Західній Україні, – приблизно 3,5-4 тис. м. Про яку воду говориться на таких глибинах?» – емоційно запитав Стасюк. «Потрібно дотримуватися правильних технологій цементування свердловин, технології буріння, і тоді проблем не буде», – підкреслив він. Директор польського філіалу Київського заводу бурової техніки Михайло Малов передовсім передав вітання від польських членів СпБУ, а потім розповів про особливості геологорозвідувального буріння, буріння на воду та технічних свердловин.

Колективна світлина в холі готелю «Бескид»

№ 1, 2 (10) січень — грудень 2013 Другий день роботи конференції проходив у Дрогобицькому нафтовому коледжі, де відбулося засідання із розгляду питання вдосконалення підготовки фахівців нафтогазової справи. В засіданні взяли участь директор коледжу, його заступники, голови циклових комісій, викладачі та студенти. Із доповіддю про шляхи підвищення стандартів підготовки фахівців у вищих навчальних закладах виступив професор Івано-Франківського НТУНГ, д. т. н. Я. С. Коцкулич. Про освоєння новітніх технологій при підготовці фахівців бурової справи доповів директор Дрогобицького нафтового технікуму, к. т. н. П. П. Янів. Про роль Спілки буровиків України у сприянні підготовці фахівців за галуззю 0503 «Розробка корисних копалин» доповів голова правління Спілки, академік АТН України А. І. Вдовиченко. З пропозиціями щодо залучення викладачів та студентів коледжу до науково-дослідницької діяльності виступив технічний директор ТОВ «Горизонти» І. В. Гук. Зокрема він замовив виконати дослідження впливу деяких реагентів на якість бурового розчину. Необхідна матеріальна база та відповідні фахівці в коледжі є, тож виконання замовлення цілком реальне. Із презентацією новітніх технологій буріння нафтогазових свердловин виступили заступник директора ТОВ «Везерфорд Україна» І. М. Стасюк, директор ТОВ «Ка-

Другий день конференції. Дрогобицький нафтовий коледж

У музеї коледжу

рат» М. В. Калинович та директор департаменту ПрАТ «Донецьксталь» – металургійний завод» В. А. Турчин. Учасники конференції ознайомилися з музеєм історії коледжу та навчально-виробничою базою. Того ж дня учасники конференції відвідали виробництво Дрогобицького долотного заводу. Про сучасний стан та перспективу розвитку виробництва бурових доліт розповів директор заводу.

Екскурсія Дрогобицьким долотним заводом

Третій день роботи конференції проходив у Бориславському НВГУ, де відбулося засідання із розгляду питань взаємодії з органами місцевого самоврядування у вирішенні екологічних проблем під час розвідки та розробки нафтогазових родовищ. У засіданні взяли участь начальник БориславськогоНВГУ, його заступники, провідні фахівці та представники місцевої влади. В обговоренні виступили начальник Бориславського НВГУ І. Б. Михайлишин і головний геолог М. П. Вантух, головний фахівець НАК «Нафтогаз України» В. М. Стасенко, начальник відділу надзвичайних ситуацій та захисту населення Бориславської міської ради В. Прідун, начальник технічного відділу Надвірнянського НВГУ В. Бойчук. Мала місце зустріч учасників конференції із інженерно-технічними працівниками Бориславської експедиції Прикарпатського УБР ПАТ «Укрнафта». Під час зустрічі були обговоренні питання співпраці.

У Бориславській експедиції Прикарпатського УБР

Діяльність Спілки Головний геолог ДП "Західукргеологія" Богдан Полиняк

Головний інженер ТОВ "Горизонти" Ігор Гук

Фінансовий директор ТОВ "Везерфорд Україна" Ігор Стасюк

Робоче засідання конференції в НГВУ "Бориславнафтогаз"

Біля Дрогобицького нафтового технікуму

Начальник відділу з гідророзривів НДПІ ПАТ "Укрнафта" Володимир Цьомко

Про стан екології в м.Борислав доповідає головний еменесник міста Володимир Прідун

Гасові лампи

Дерев'яна бурова. "Канадський" спосіб буріння Стенд видобувного нафтогазового обладнання

Біля Дрогобицького долотного заводу

№ 1, 2 (10) січень — грудень 2013

ДРУГИЙ З’ЇЗД СПІЛКИ БУРОВИКІВ УКРАЇНИ 6 червня 2013 року в м. Києві на базі Коледжу геологорозвідувальних технологій (вул. Анрі Барбюса, 9) відбувся 2-й З’їзд Спілки буровиків України, в якому взяли участь 85 делегатів, що представляли 40 підприємств, установ, закладів та організацій, зокрема: Інститут надтвердих матеріалів НАН України, Держгнонадра України, Академію технологчних наук України, НАК «Надра України», ПАТ «Укрнафта», ПАТ «Черноморнафтагаз», ПрАТ «Донецьксталь» – металургійний завод», ТОВ «Везерфорд Україна», ТОВ «Атлас Копко Україна», Полтавський НТУ, Івано-Франківський НТУНГ, Український державний хіміко-технологічний університет, КП «Кіровгеологія», ДП «Українська геологічна компанія», Київський завод бурової техніки, НТП «Бурова техніка», ДНТП «Бурова техніка», НВП «Карат», ТОВ «ГАЛС К ЛТД», ТОВ «Укрбурсервіс», НВО «НІКОС», ВСФ «Гідрогеосервіс», ТОВ «Корунд Плюс», ТОВ «Артбурвод», ТОВ «Гідротехнобур», ТОВ «Укргеопром», ТОВ «Будкомплекс2002», ТОВ «Геолог», ТОВ «Геотріумф», ТОВ «УкрСКС», НВП «Київкомунекологія», Київський інститут інженерних вишукувань та дослідженнь, ТОВ «Укрбуррозвідка», компанія «USOIL», Спілка наукових та інженерних об’єднань України, Українське товариство охорони природи, Асоціаціюсільських та селищних Рад України», KZBT PL. Sp. z O.O. (Польща), Московське регіональне геологічне товариство (Росія), НК «Красноленінськнафтогаз» (Росія).

Відкрив з’їзд Почесний голова СпБУ М. М. Гавриленко. Зі звітом про роботу Правління за період із 6 червня 2008 року по 6 червня 2013 року виступив Голова правління СпБУ А. І. Вдовиченко. Він зазначив, що п'ять років тому була створена Спілка з метою захисту інтересів своїх членів, сприяння у впровадженні сучасної бурової техніки та технології, підготовці фахівців бурової справи. Виконуючи відповідні статутні завдання, правління задля досягнення взятих на себе зобов'язань організувало й здійснило понад 76 значущих заходів. Одним із найважливіших напрямків статутної діяльності Спілки на першому етапі її становлення та утвердження було привернення уваги широкого кола громадськості та влади до проблем бурової галузі. Для цього Статутом було передбачено організувати розгляд проблемних питань на громадських зібраннях, наукових конференціях, у засобах масової інформації і наукових виданнях. За ініціативи та безпосередньої активної участі Правління було проведено 18 науково-практичних конференцій, серед яких: міжнародних – 12; всеукраїнських – 2; регіональних – 4. Також відбулося 12 розширених науково-технічних нарад та 16 регіональних зборів і спеціальних нарад.

Анатолій Вдовиченко звітує перед спілчанами

Президія з’їзду: Володимир Бондаренко, Микола Гавриленко, Іван Мартиненко та Анатолій Вдовиченко

Географія місць їх проведення охоплює майже всі регіони України: Київ, Дніпропетровськ, Донецьк, Полтава, Івано-Франківськ, Кривий Ріг, Одеса, Кіровоград, Сімферополь, Ковель, Рівне, Трускавець, Дрогобич, Борислав, Нова Борова (Житомирська область), Морське (Крим), Корнин (Київська область). Головна тематика конференцій була пов’язана з вирішенням проблем розвитку видобувної, геологорозвідувальної та гірничих галузей, де виконуються найбільші обсяги бурових робіт. У центрі уваги постійно перебувало питання розвитку національного нафто газовидобутку. На сьогодні рівень розвитку науки, техніки, технології та організації виробничої діяльності дозволяє вирішити практично будь-яку проблему, яка турбує суспільство. Проте, є те, що не дає можливості при такому високому науково-технічному рівні вирішити навіть найпростіше питання. Зазвичай на заваді стає політика, оскільки здебільшого гальмуєдієві і необхідні ініціативи. Є сили, які не зацікавлені у вирішені певних проблеми, і жодна наука, техніка та найсучасніша технологія технологія, не здолає її глупоти, ніякі розумні аргументи не проб'ють її глухоти. Безпосередньо пов'язаний із нашою діяльністью приклад – це газова проблема. Україна, яка у свій час забезпечувала газом не тільки себе, але й інших, сьогодні ім-

Діяльність Спілки портує його щорічно на суму понад 80 млрд грн. Всього десята частина від цієї суми достатня для того, щоби на повну потужність запрацювали всі геологорозвідувальні та нафтогазовидобувні підприємства, і за рахунок цього в цілому оновилася вся галузева економіка. Про реальність шляхів вирішення проблеми повного забезпечення газом власного видобутку нашим парламентарям та урядовцям переконливо доводили фахівці. Спілка провела комплекс заходів із привернення уваги влади та громадськості до вирішення відповідних складнощів. Було доведено, що Україна в змозі самостійно вирішити цю проблему, а розповсюдження дезінформації про вичерпність енергетичного потенціалу та неспроможність України самотужки відповідні труднощі є інформаційною маніпуляцією сил, зацікавлених в імпорті енергетичних ресурсів. Ці сили здійснюють тиск на владу та впливають на прийняття важливих рішень на користь корпоративним інтересам за рахунок інтересів держави і простих громадян. Нині це відбувається відкрито, як провладними, так і опозиційними силами. Між ними немає ніякої різниці, крім кольору символіки та специфіки галасу. Попри таку непросту ситуацію Спілка займає свою послідовну, виважену, науково обґрунтовану та відкриту позицію і без здіймання зайвого галасу спокійно здійснює заходи, які певною мірою протидіють таким силам. Здійснюючи такі заходи, Спілка тим самим відстоює інтереси свої членів та в цілому захищає всіх тих, хто працює у геологорозвідувальній та видобувній сферах. Спілка всіляко підтримуює всі напрямки, які сприяють розвиткові бурових робіт. Великі суперечки у суспільстві виникають навколо видобутку сланцевого газу. Спілка вбачає його позитивним і перспективним, таким, що сприяє шаленому Представники геологорозвідувальних підприємств

зростанню обсягів бурових робіт і пожвавленню всіх тих сфер, що обслуговують їх і пов’язані з ними. Технологія видобутку цього газу екологічно безпечніша за видобуток звичайного газу та інших видів паливних копалин. Це перспективний напрямок, за яким майбутнє. І необ-

хідно відкривати зелену вулицю для інвестицій у нього, особливо іноземних. Поряд із тим, фахівці Спілки відкрито, сміливо та компетентно висловлюють своє застереження про те, що надмірне захоплення далекою перспективою суттє-

Представники провідних сервісних нафтогазових компаній

во стримує нинішній розвиток традиційних напрямків, які є на сьогодні більш оптимальними, а їх резерви за умов використання сучасних технологій далебі не вичерпані. Тому першочерговим завданням у стрімкому нарощуванні видобутку вуглеводнів, на думку фахівців, має стати мобілізація національного ресурсу на виконання геологорозвідувальних та видобувних робіт у традиційних напрямках, видобуток метану із шахтних полів та вивчення перспектив кристалічного фундаменту. Інші напрями повинні розвиватись тільки за рахунок недержавних інвестицій. Така позиція фахівців Спілки була висловлена на круглому столі, який відбувся в Інституті стратегічних досліджень при Президентові України, на експертноаналітичних круглих столах, на науково-практичних конференціях. Учасники цих поважних зібрань, які репрезентували високий рівень компетенції в даній сфері, схвально сприймали заяви представників Спілки, що свідчить про підтримку такої позиції більшістю відомих фахівців. Спілкою разом із керівником телепрограми «Контрольна робота» Максимом Равребою з Першого національного каналу України була організована телепередача для обговоренню проблем, які гальмують розвиток національного нафтогазовидобутку. Це дало свій результат, особливо у вирішенні питань дозвільних процедур із органами місцевого самоврядування, центральними та регіональними органами управління. Важливе місце в роботі Спілки займало питання участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики. Із цього питання була проведена Всеукраїнська конференція за участю представників секретаріату Кабміну. Були представлені кандидатури від Спілки в громадські ради при органах центральної виконавчої влади. Однак означена ініціатива не набула реалізації в повному об-

№ 1, 2 (10) січень — грудень 2013 сязі. Тільки 4 представника обрано за поданням Спілки: Бондаренка В. П. у комітет науки та інновацій; Мартиненка І. І. – у Держгеонадра України; Бурого В. К. – у Львівську раду; Гавриша М. К. – у Закарпатську раду. Найкращий досвід роботи у громадські раді набув голова Закарпатської обласної організації Спілки М. К. Гавриш (у минулому начальник Закарпатської ГРЕ), який уже другу каденцію перебуває в означеній організації при облдержадміністраціїі, і своєю активною діяльністю зміцнює як авторитет Спілки в краї, так і свій особистий. Це дуже цікавий досвід і його необхідно переймати та широко використовувати у всіх регіональних організаціях, а Михайло Костянтинович повинен стати головним консультантом Спілки у цій надзвичайно важливі справі. Активна участь Спілки у формуванні та реалізації державної політики визначається сьогодні як один із основних напрямків статутної діяльності, як це передбачено постановою КМУ № 996 від 3.11.2010 із змінами та доповненнями у 2011 та 2013 роках, і що надають громадськості широкі повноваження для здійснення контролю за діяльністю органів виконавчої влади, налагодження ефективної взаємодії зазначених органів із громадськістю. Враховуючи важливість цієї діяльності, в новому складі керівництва Спілки пропонується запровадити спеціальну посаду заступника голови правління зі зв’язків із громадськими радами, який повинен зосередитися саме на цій конкретній ділянці роботи. Подібне має бути в кожному регіональному відділенні. Необхідно організувати роботу таким чином, щоб жодна громадська рада, як при центральних, так і при місцевих органах виконавчої влади не залишалася поза нашою увагою. Тільки в такий спосіб можна володіти якоюсь об’єктивною інформацією та механізмом впливу на громадську думку та тиску на владні структури. Велика увага приділялася підготовці фахівців бурової справи. У квітні 2009 року на базі навчального полігону КГРТ відбулася розширена нарада за участю представників навчальних закладів, наукових установ та підприємств, на якій було розглянуто стан і визначені перспективи вдосконалення системи підготовки фахівців бурової справи. В подальшому це питання розглядали на нарадах та науково-технічних конференціях. Були проведені засідання в НГУ, ДонНТУ, ІФНТУ, ДНТ та ПолтНТУ. Члени Правління беруть активну участь у роботі НМК з розробки корисних копалин 0503 МОН України. За активного сприяння Спілки 2011 року спеціальність 05.15.10 «Буріння свердловин» була відновлена у Переліку наукових спеціальностей. Спілка внесла вагомі пропозиції щодо вирішення проблем підготовки фахівців вищої кваліфікації. Запропоновано на обговорення нове Положення про присудження наукових ступенів за визнанням науковою спільнотою, яке знаходить підтримку широкого загалу наукової громадськості. Спілка разом із АТНУ та Спілкою наукових та інженерних об’єднань України тісно співпрацює із міжна-

родною організацією FEANI по використанню кращого досвіду підготовки висококваліфікованих кадрів та міжнародної сертифікації інженерів. Серед навчальних закладів відзначаємо високу активність у діяльності Спілки ІФНТУНГ, ДонНТУ і ДНТ. Найбільшу таку активність останнім часом виявляє ПолтНТУ на чолі із ректором В. О. Оніщенком, який безпосередньо сам бере участь у заходах та є членом Спілки. Склались якнайсприятливіші умови відкриття в цьому закладі спеціальності «Буріння свердловин». Водночас викликає велику стурбованість стан рівня підготовки фахівців бурової справи та низька активність у діяльності по удосконаленню системи підготовки кадрів та у вирішенні проблемних питань галуззі викладачів кафедри техніки розвідки НГУ. Що ж до роботи членів Правління та керівників регіональних організацій, то до складу Правління входили заступники його голови: Малов М. В., Мартиненко І. І., Мельник М. С., Бондаренко М. О.; члени правління: Вітрик В. Г., Мандзюк В. Д., Данилко В. Д., Коцкулич Я. С., Яремійчук Р. С. Усі члени Правління продемонстрували значну активність у виконанні статутних завдань. Неабиякий внесок в організацію становлення Спілки вніс перший заступник голови Малов М. В. Необхідно особливо відзначити діяльність В. Г. Вітрика, завдяки якому ми на високому рівні провели два міжнародних бурових форуми, три міжнародні конференції в Полтаві та низку інших заходів. Працівники його підприємства були найактивнішими організаторами й учасниками заходів Спілки. Підприємство НТП «Бурова техніка» забезпечило найбільшу фінансову підтримку Спілки. Мельник С. М. брав активну участь та здійснював матеріальну підтримку всіх заходів Спілки. За його сприяння були реалізовані візити делегацій Спілки у Польщу. Він створив повну базу даних усіх геологорозвідувальних підприємств та виробників бурового обладнання. Мартиненко І. І. активно долучався до організації проведення науково-практичних конференцій. Серед голів регіональних організацій необхідно відзначити О.Г. Чехоню (кримська організація), Діденка Ю. Г.(одеська організація), Коцкулича Я. С. (іванофранківська організація). Натомість роботу чернігівської (Концур І.В.) та черкаської (Кутній М.І.) необхідно визнати незадовільною. Серед керівників підприємств, які брали активну участь в роботі Спілки та її фінансовій підтримці необхідно відзначити: НТП «Бурова техніка» (Вітрик В. Г.), Київський завод бурової техніки (Мельник С. М.), ТОВ «Східспецсервіс» (Сенін М. С.), ТОВ «Регіон» (Катеринчук П. О.), ДЗБО (Островський І. Р.), ДП «Укрбурсервіс» (Стефанишин І. В.), НВО «Нікос» (Єрмаков М.П.), ТОВ «Везерфорд Україна» ( Мельник В. С., Стасюк І. М.), ТОВ «Карат» (Калинович В.М.), ТОВ «Укрбурсервіс» (Кравчук С. І., Мрозек Є. Р.), ПрАТ «Донецьксталь» – металургійний завод», ТОВ «Горизонти» (Козицький С. З.).

Діяльність Спілки Заходи, які проводились Спілкою на всеукраїнському та міжнародному рівні, завжди активно підтримували Секретаріат КМУ, Міністерство енергетики, Держгеонадра, НАК «Нафтогаз України», ПАТ «Укрнафта», НАНУ. Водночас, викликає стурбованість низька активність та байдужість до цього наших бурових монстрів із НАК «Нафтогаз України» та НАК «Надра України»: «Черноморнафтогаз» (Ясюк В. М. та його радник Яремійчук Р. С.), ПАТ «Укргазвидобування», УкрДГРІ (Гошовський С. В.). Заслуговують щирої вдячності за сумлінне виконання своїх обов’язків члени Наукової ради Спілки, відомі вчені: академік НАНУ О. Ю. Лукін, чл. кор. НАНУ В. П. Бондаренко, заступник НТЦ «Псіхея» д.т.н. Г. Л. Рябцев, директор Тульського НГП професор В. І. Власюк, зав. лабораторії «ВНДІАЛМАЗ» із Москви професор А. В. Ножкіна. Вони не є буровиками, але їх прихильність і ставлення до цієї справи, розуміння її вагомості може слугувати нам усім добрим прикладом. Голова Спілки М. М. Гавриленко, як відомий фахівець із бурової справи, міністр геології України (1980 -1997), перший заступник Голови Верховної Ради України першого скликання, академік АТН України, професор достойно представляв Спілку на вітчизняному і міжнародному рівнях, чим значно зміцнив, підніс і утвердив її авторитет. Він також надавав вагому матеріальну підтримку діяльності Спілки. Вся інформація про діяльність Спілки в повному обсязі висвітлена в журналі «Буріння», який є друкованим органом Спілки. За 2009-2012 роки здійснено 9 випусків цього журналу, який розповсюджується в Україні та за її межами. Постійно підтримується сайт Спілки, на якому також розміщується вся необхідна інформація. Що ж до основних напрямів подальшої діяльності Спілки, то тут маємо окреслити такі позиції:. 1. Розроблена нова редакція Статуту із урахуванням вимог Закону України про громадські обєднання, який введено в дію є 1 січня 2013 року. 2. У Статуті внесені такі зміни та доповнення: - до найменування організації долучено уточнення «наукова», що розширює повноваження організації згідно зі ст. 17 Закону України «Про наукову і науковотехнічну діяльність»; - метою діяльності Спілки є захист професійних інтересів її членів, сприяння науковим дослідженням та ефективному впровадженню їх результатів у практику, всебічного розвитку і підвищення освітньо-кваліфікаційного та наукового рівня фахівців, діяльність яких пов’язана із глибинним вивченням, освоєнням та раціональним використанням потенціалу та охороною земних надр і навколишнього середовища, що також суттєво розширює сферу діяльності Спілки; - значно розширені та конкретизовані основні напрямки статутної діяльності Спілки, згідно із вимогами Законів про громадські обєднання та наукову діяльність.;

- спрощена структура керівних органів Спілки. Виключений такий проміжний керівний орган як Рада. З'їздом обирається тільки Почесний голова, Президія правління та Ревізійна комісія. До складу Президії входять Голова правління, перший заступник голови та п’ять заступників. Між з’їздами керівництво здійснюється Правлінням, в склад якого крім Президії входять голови регіональних відділень і секретаріат. Засідання правління проводиться один раз на рік та в разі необхідності; - як консультативно-дорадчий колегіальний орган за рішенням Правління створюється Науково-технічна рада; - змінюється назва обласних організацій на регіональні відділення, які можуть об’єднувати декілька областей, а також започатковуватися окремо в великих містах. 3. Основні напрямки діяльності чітко та вичерпно прописані в Статуті. Перший етап становлення і утвердження Спілки закінчився і настає період отримання результатів від активної і всеохопної діяльності. Необхідно завершити створення повної бази даних про підприємства, установи, організації, навчальні заклади, окремих фахівців, науковців, студентів, обдарованумолодь, новітні технології, розробки, наукові досягнення та інше, необхідне для виконання статутних завдань Спілки. До нового складу керівних органів Спілки необхідно обрати фахівців, які добре знають свою справу, уміють працювати системно, наполегливо і послідовно, спокійно, без створення зайвих незручностей і напрягу на користь собі та своїм колегам. Раціональна діяльність у Спілці не передбачає ніякої обтяжливості, навпаки, вона сприяє розвиткові та піднесенню особистості і є допоміжною в роботі. Це є святе діло для кожного професіонала, який із повагою ставиться до себе, свого призначення та обраної справи, якій він віддає значну, можливо – навіть ліпшу частку свого життя. Головне в нашій справі не жалкувати для спільної справи належних зусиль, бути хоча би трохи щедрим на добрі діла. Істинно великий не може бути пожадливим. Так мовить народна мудрість, і вона повинна стати нашим гаслом, покликом справжнього буровика і тих, хто має шану до цієї непересічної професії і є гідними членами Спілки буровиків України. Зі звітом та висновками Ревізійної комісії щодо перевірки фінансово-господарської діяльності «Спілки буровиків України» за період з 6 червня 2008 по 31 травня 2013 виступив Голова Ревізійної комісії М. І. Мазко. Звіт та висновки ревізійної комісії були затверджені одностайно. Обрали робочі комісії з’їзду. Мандатну комісію затвердили в такому складі: М. В. Малов (голова), Л. Ю. Олійник, І. В. Процюк. Рахункову комісію затвердили у такому складі: В. П. Данилко (голова), В. А. Турчин, В. В. Сидоров. До складу секретаріату ввійшли: Т. Ю. Кара, Н. О. Довженко, Олеся Іванова.

№ 1, 2 (10) січень — грудень 2013 В обговоренні виступили: Кравчук Микола Остапович, заступник голови Українського товариства охорони природи, виголосив слова привітання від XIII з’їзду Українського товариства охорони природи, який відбувся напередодні в цій же залі. Також висловив сподівання про тісну співпрацю та запропонував на черговому розширеному засіданні Правління СпБУ розглянути питання про виконання природоохоронних заходів під час буріння та видобутку корисних копалин. Сердюк Микола Іванович, член Вченої ради СпБУ, Голова Московського регіонального геологічного товариства, академік РАЕН, професор, д.т.н. відзначив активну діяльність СпБУ у налагоджені співпраці із російськими колегами. Журнал «Буріння», який розповсюджується також і в Росії, викликає великий інтерес не лише у фахівців бурової справи, але і у представників інших споріднених професій. Він також наголосив на необхідності посилення співпраці із пропагування бурової професії, яка набуває широкого розповсюдження та набуває важливого значення у розвитку всіх сфер суспільної діяльності. Кирюхін Микола Михайлович, президент Спілки наукових та інженерних об’єднань України, академік АТНУ підкреслив, що СпБУ бере найактивнішу активну участь у діяльності Академії технологічних наук України, а також у розвитку співпраці із Європейською федерацією національних інженерних асоціацій (FIANI) зі сприяння сертифікації інженерів в Євросоюзі. За такого незначного бюджету Правлінням СпБУ виконало надзвичайно велику роботу. Для прикладу наведено, що середній річний бюджет всеукраїнської організації складає біля 100 тис. грн. Бюджет СпБУ в середньому склав всього біля 35 тис. грн на рік, що підтверджує високу ефективність діяльності керівництва СпБУ. Навіть найбільшій громадській організації не завжди під силу налагодити випуск такого солідного науково-виробничого періодичного видання, як журнал «Буріння». Водночас висловлена стурбованість зниженням рівня діяльності наукових організацій в Україні. Кількість грантів, які здобули всі українські організації менша, ніж їх отримує один середній європейський університет. Наведений приклад Московського союзу інженерних організацій, який отримав грант у розмірі 100 тис. дол. Запропоновано суттєво підвищити активність у цьому напрямкові діяльності в тісній співпраці з іншими громадськими науковими організаціями. Єрмаков Петро Петрович, професор Українського державного хіміко-технологічного університету відзначив, що створення Спілки буровиків України є одним із найвагоміших досягнень, яке веде до об’єднання зусиль окремих фахівців та в цілому наукових установ і підприємств із підвищення ефективності діяльності геологорозвідувальної та видобувної галузей. Дуже велика заслуга в цьому безпосередньо Голови Правління Вдовиченка А. І., який забезпечив суттєвий внесок у поступ бурової справи. Потрібно в

Звітування Михайла Мазка Представник природохоронного товариства Микола Кравчук

З вітанням від російських колег Микола Сердюк

Микола Кирюхін із привітаннями від представників наукових та інженерних об’єднань України

Діяльність Спілки подальшому підтримати його в цій нелегкій діяльності. Журнал «Буріння» є цікавим та гарно оформлений. Необхідно працювати для його подальшого вдосконалення, бажано широко розгортати дискусії із теоретичних питань геології, буріння й інших суміжних

Професор Українського державного хіміко-технологічного університету Петро Єрмаков

галузей, що дозволить йому стати одним із найкращих науково-практичних журналів. У цілому П. П. Єрмаков запропонував відзначити великий позитив, який вносить СпБУ у розвиток бурової справи та підтримати розвиток цієї плідної діяльності. Гавриш Михайло Костянтинович, голова Закарпатської обласної організації Спілки буровиків України привітав учасників з’їзду від Закарпатської обласної державної адміністрації та поділився досвідом своєї діяльності у громадській раді при Закарпатській ОДА, в яку він був обраний за поданням Спілки буровиків України. Запропоновано визнати роботу Правління СпБУ задовільною. Стасюк Ігор Михайлович, комерційний директор ТОВ «Везерфорд Україна».

Ігор Стасюк окреслив важливу функцію Спілки: зв’язок між владою та безпосередньо з буровиками

«Я рад приветствовать всех участников съезда от свого имени и от имени компании «Везерфорд Украина», которая работает на нефтегазовом рынке Украины. Хочу сказать несколько слов, в плане того, что мы себя ассоциируем с Союзом буровиков Украины. Именно

ассоциируем, так как иностранная компания не может входить в состав каких-либо общественных организаций без волевыявления иностранных директоров. Но мы знаем, что должны работать на благо той страны, в которой мы живем, поэтому стараемся помогать СБУ в передаче своего опыта в работе и помогаем нашим украинским компаниям добывать нефть и газ. Последнее наше достижение – это плодотворная работа с украинской сервисной компанией «Буровая техника». На протяжении 2012 года все результаты говорят о том, что не только иностранные компании умеют работать, но и наши украинские компании имеют достаточный опыт и сильных специалистов, которые выросли и выучились в Украине и которые могут свой опыт развивать и передавать другим. Союз буровиков Украины – организация, которая является связующим звеном в Украине между правительственными органами и опытными буровиками страны. Наша компания покупает журнал «Бурение» с целью изучения материалов украинскими и иностранными специалистами. Считаю, что работа Союза буровиков Украины является нужной и очень плодотворной». Яремійчук Роман Семенович, радник Голови правління ДАТ «Чорноморнафтогаз», професор, д.т.н.: «Шановні делегати, я не є активним діячем СпБУ, але вважаю, що її створення, започаткування такої організації – це робота, безпосередньо за участю Вдовиченка А. І., націлена на спробу об’єднати зусилля буровиків різних напрямків (шахтні стовбури, нафтове і газове буріння), тому що ми повинні бурити в різних вимірах. Наш досвід, наші технології і наші досягнення були реалізовані за допомогою різних професій однієї спеціальності «Буріння». Тепер навіть програми навчання Дніпропетровського, Донецького, Івано-Франківського університетів є близькими для спеціальності «Спеціаліст по бурінню свердловин». В цьому відношенні, я думаю, створення СпБУ, а саме проведення періодичних конференцій, семінарів, нарад, участь у щорічних спеціалізованих виставках, які організовує Мінпаливенерго в Києві, а також випуск журналу «Буріння» є об’єднуючим для нас. За останні роки, роки заснування української держави, наша наука, яка стосується буріння свердловин, зазнала занепаду. Вся біда в тому, що спеціалісти, які працюють в цій галузі, навіть не усвідомлюють ступеня нашої відсталості. Я працюю останні три роки в ПАТ «Чорноморнафтогаз» і бачу, що всі іноземні установки, всі процеси, які відбуваються під час буріння, мають програмне забезпечення, це і промивання свердловин, і буріння, і повний комплекс геофізичних досліджень та інше. І навіть бурильник, якого ми звикли бачити в забрудненому спецодязі, працює в білій сорочці. Він управляє процесом буріння. Пропозиції до СпБУ: Перше, це усвідомити і спрямувати на перенавчання спеціалістів з буріння не на курси підвищення квалі-

№ 1, 2 (10) січень — грудень 2013 фікації, а в інші країни, наприклад, у Францію, Італію чи Норвегію. Друге, в журналі «Буріння» зробити дві рубрики: перша – технологічна, яка відображає виробничі моменти глибинного буріння, буріння горизонтальних свердловин інше. «Наприклад, два роки тому в Україні була пробурена горизонтальна свердловина глибиною 6211 м за 59 днів. Тобто, уявіть, яких темпів досягають іноземні спеціалісти при бурінні свердловин. Я вже не кажу про те, що всім відоме буріння в Баренцовому морі, коли було

комплексної експедиції, яка дала початок Житомирській геологічній експедиції. Кожен другий працездатний мешканець працює в гірничо-видобувній, геологічній та переробній галузях. За кількостю об’єктів соціальної сфери селище Нова Борова займає перше місце на Житомирщині. Згадані ж вище галузі функціонують та розвиваються.

Григорій Рудюк: «Буровик – це така професія, яка тісно співпрацює з місцевими громадами»

Роман Яремійчук: «Діяльність Спілки об’єднує всіх нас»

пробурено за 18 місяців 18 свердловин, 9000 м, 8000 м і 7000 м, це було 20 років потому і буріння сягало 4-7 місяців на одну свердловину. Друга рубрика – науково-технічна, в якій висвітлювати способи прискорення темпів буріння на старих технологіях, а також розповідати про досвід іноземних компаній. Те, що робить зараз Вітрик В. Г., є допомогою Спілці. Це одна з провідних компаній, яка займається науковим супроводом буріння свердловин та реальним втіленням іноземних коштів у нафтогазову галузь». Рудюк Григорій Лаврентійович, член правління Всеукраїнської асоціації сільських та селищних рад України, селищний голова смт. Нова Борова (Житомирська обл.). «Шановні учасники Другого з’їзду Спілки буровиків України, радий вас вітати від Всеукраїнської асоціації сільських та селищних рад України та побажати плідної роботи. Буровики – це така професія, яка тісно співпрацює з місцевими радами через те, що більшість часу праці ви проводите в полі, в сільській місцевості. Ви контактуєте з місцевими жителями, знаєте всі їхні біди, знаєте їхнє добре життя. Ще хотів би передати вітання від нашої територіальної громади, від нашого селища Нова Борова (Володарсько-Волинський р-н, Житомирська обл.). Слід зазначити, своїм існуванням і створенням воно завдячує буровій та геологорозвідувальній галузям. Містечко досить молоде. Статус селища міського типу населений пункт отримав у 1957 році і тільки завдяки тому, що в повоєнні роки на залізничну станцію Турчинка було переведено одну з партій 16-ї

Надіюся, що ви й надалі будете так активно зустрічатися, вирішувати свої проблеми. І хотілося б побажати, щоби на ваших з’їздах побільше було представників органів державної виконавчої влади. Аби вони могли дослухатися до всіх ваших проблем, які є. Щоб ви могли більш ширше й точніше доносити до них ваші проблеми. Й аби вони швидше вирішували їх.» Пінчук Анатолій Романович, директор із продажу компанії USOIL: «Представляю компанію, що спеціалізується на змащувальних матеріалах, які є одним зі складників сучасних технологій, що дозволяють економити на ремонтно-будівельних роботах, для бурової техніки таАнатолій Пінчук переконаний, що діяльність Спілки заслуговує високої оцінки

кож. Вже давно є членом Спілки. Хотів би зазначити, що наша компанія отримала право офіційного продажу змащувальних матеріалів американської компанії Conoco Phillips. Це високоякісні змащувальні матеріали для гідравлічних, редукторних систем, змазки високотемпературні, змазки для роботи в умовах низьких

Діяльність Спілки температур. Діяльність Правління Спілки і особливо Голови Правління заслуговує найвищої оцінки». Малов Михайло Всеволодович, перший заступник голови правління СпБУ: «Шановні делегати! Згідно з регламенту нашої громадської організації до вашої уваги пропонуються такі протоколи. Перший протокол є інформаційним. Була вибрана мандатна комісія (голова комісії Малов М. М., секретар Олійник Л. Ю.). І другий наш протокол вміщає кількість уповноважених делегатів. Зареєстровано 85 делегатів із 16 регіональних відділень України (м. Київ, Михайло Малов відзвітував про роботу мандатної комісії

того, какое мы видим для решения проблем. Трижды было обращение от Одесской областной организации, трижды было обращение от Союза буровиков Украины, трижды было обращение в Секретариат Кабинета министров и трижды – в Администрацию Президента Украины. И, естественно, ответа до сегодняшнего дня мы не получили. Наверное, нужно делать из этого соответствующие выводы. Наша позиция должна быть если не жестче, то более последовательной в этом плане. И только благодаря деятельности нашей организации на местном уровне были инициированы три круглых стола с участием областного управления экологии и обладминистрации. Было найдено решение для выхода из сложившегося положения. Ситуации, когда буровые организации девять месяцев были Юрій Діденко зазначив про пасивне відношення чиновників до проблем буровиків

Кіровоградська, Луганська, Харківська, Львівська, Полтавська, Житомирська, Донецька, Івано-Франківська, Сумська, Одеська, Миколаївська, Волинська, Рівненська, Дніпропетровська області та Автономна Республіка Крим). Також делегати із Росії та Польщі. Повноваження делегатів перевірені. Встановлено, що вони відповідають нормативним документам нашої Спілки, тож делегати мають право брати участь в роботі з’їзду з правом вирішального голосу. Зїзд є правомочним. Прошу з’їзд затвердити повноваження делегатів і протоколи мандатної комісії». Голосували за затвердження одностайно. Діденко Юрій Григорович, голова Одеської обласної організації, директор ТОВ ВСФ «Гідрогеосервіс». «Уважаемые коллеги, хочу передать пламенный привет от одесской организации и самые наилучшие пожелания делегатам съезда. Пожелать нам погонных метров, безаварийной работы, заказчиков, здоровья и успехов. Положительно оцениваем работу Правления. 2012 год для нас, для буровых организаций Одесской области был достаточно сложный в плане получения разрешений на бурение гидрогеологических скважин. Не знаю, как в других областях. Кого как коснулись изменения в статье 106 Водного кодекса. Но мы девять месяцев практически не работали. И благодаря поддержке и активной позиции Анатолия Иванович за девять месяцев произошел тот процесс, который должен быть произойти. Отношение чиновников и власти к нашим проблемам далеко от того, какое нам хотелось бы, и далеко от

без работы. Это семьи, это деньги, это зарплата. Решение было найдено с помощью активной деятельности руководства нашего Союза. А сегодня новые проблемы. Вы знаете про реформирование Министерства экологии и природных ресурсов. Областные управления прекратили свою деятельность временно. И если сегодня начинать перечислять все наши проблемы, то, наверное, нужно два-три дня работать без перерыва, чтобы все эти проблемы записать. Один из важных вопросов сегодня, и он уже звучал неоднократно – это подготовка буровых кадров. Начиная от инженерного обеспечения, среднее звено, и я хотел бы остановиться детальнее на подготовке рабочих буровых профессий: помощника и машинистабуровых установок. Я не знаю учебного заведения в Украине, которое готовит такого уровня буровых специалистов. Сегодня Николаевское училище №13 заканчивает подготовку даже на той базе, которая была, по существовавшей программе, которая была, в виду отсутствия и финансирования и, естественно, заказов. Поэтому хочу внести конкретное предложение, выйти на профильное министерство с вопросом поддержать Николаевское 13-е училище. Что касается Союза буровиков Украины, то работа положительная, нужно продолжать в таком же плане,

№ 1, 2 (10) січень — грудень 2013 ну а Анатолию Ивановичу побольше боевых помощников». Турчин Віктор Андрійович, заступник директора дирекції інноваційних проектів із метановугільних програм ПрАО «Донецксталь» – металургійний завод»: «Компания «Донецксталь» – металургійний завод» 1,5 года является членом Союза буровиков Украины. Компания занимается добычей угля, переработкой кокса и металла. Компания состоит из украинских и европейских подразделений, численность которых составляет порядка 30 тыс. человек. Покровская шахта – самая крупная шахта в Европе ,она добывает в сутки 27 тыс. тонн угля или 8 млн. тонн в год. Это 10% от всего угля, который производит Украина. Важным вопросом является обеспечение работы шахтеров. Как известно добыча угля непрерывно связана с выделением метана, и процессами, связанными с ним. Віктор Турчин: «Спілкування з буровиками – це завжди знайомство з новими цікавими тенденціями

Управление Покровское имеет 240 тонн запасов угля – это 40 лет работы. При этом запасы метана 10 млрд м куб. Каждая тонна угля содержит до 30 м куб. газа. Благодаря поверхностной дегазации, которая проводится совместно с подземной дегазацией станками для подземного бурения, удалось увеличить добычу угля на 20 %. За два года, которые мы существуем, пробурено 50 тыс. погон. м. Это первая системная добыча газа метана. Мы приобрели современную технику. Сегодня компанией разрабатываются комплексные программы дегазации, т.е. текущая дегазация, которая следует за горными выработками, и добычи газа-метана с помощью скважин. Кроме того, совместно с кампанией «Везерфорд» у нас существует программа по заблаговременной дегазации. Бурятся скважины, затем строится геологическая модель и далее разрабатывается газово-угольное месторождение, т.е. перед тем, как пойдут туда горняки оттуда уже будет извлечен газ-метан порядка 50-60 %. Бурение вертикальное или наклонно-горизонтальное по результатам исследования компании. В принципе нам удалось добиться высоких результатов, и я думаю, это направление будет развиваться в Украине, поскольку газ-метан является альтернативным видом топлива. Калорийность в

принципе та же, и запасы по подсчетам украинских специалистов составляют 12 трлн м куб. Что касается непосредственно Союза буровиков для нас это общение с буровиками, знакомство с – новыми интересными тенденциями и идеями в бурении. И мы постоянно принимаем участие в работе СпБУ. Счастья, удачи!» Бондаренко Володимир Петрович, член-корес пондент НАН України, професор, д.т.н.: «За 5 років за рахунок бюджету, які виділяє Національна академія наук України, проводилися значні роботи по поліпшенню надтвердих матеріалів, бурових інструментів, у тому числі і для геологорозвідки. За цей час вдалося підвищити зносостійкість алмазних коронок, практично в 2,5 рази збільшилася проходка на долото під час бурових робіт, зросла зносостійкість розширювачів, вібраторів і інших виробів для буріння свердловин. Діяльність Спілки направлена на налагодження тісної співпраці науки, виробництва та ефективного використання розробок, і ці завдання Правління успішно виконує. Пропонується підтримати діяльність керівництва Спілки в такому напрямку». Мартиненко Іван Іванович, заступник Голови правління СпБУ: «Анатолій Іванович в доповіді широко висвітлив проведення заходів, проте левову частку цієї роботи здебільшого виконували голова, його заступники й члени Правління. Більшість голів регіональних організацій, на превеликий жаль, не проявляли високої активності. Ці керівники не налагоджують тісних зв’язків із підприємствами, незважаючи на те, що Спілка створила для цього всі необхідні умови. Прикро, що такі висококваліфіковані фахівці як Кожевніков А. О., Давиденко О. М., які керували Дніпропетровською організацією, не змогли налагодити ефективну роботу обласної організації. Всі наголошують на тому, який у нас цікавий журнал, але якби всі знали, скільки зусиль необхідно докладати, щоб він був такий привабливий. Закликаю поставитися до цієї роботи так, аби журнал міг виходити своєчасно. А для цього потрібно не тільки сформувати видання, але і зібрати необхідні кошти. У журналі ми популяризуємо свою роботу, популяризуємо фахівців бурової справи. І робота по допомозі у виданні журналу повинна знаходитися на одному із чільних місць. Як приклад позитивної роботи, хотів би відзначити голову Одеської організації Ю. Г. Діденка. Він активно піднімав наболілі питання своїх членів, намагаючись їм допомогти. Правління Спілки на його прохання надавало допомогу на своєму рівні у вирішенні нагальних проблем». Гавриленко Микола Мефодійович, голова Спілки, в своєму заключному слові висловив вдячність організаторам зїзду та побажання подальшої плідної роботи в популяризації діяльності та ідей Спілки. З’їзд затвердив нову редакцію Статуту Спілки, та Положення про Контрольно-ревізійну комісію.

Діяльність Спілки Делегати з’їзду обрали: Президентом Спілки

Гавриленка Миколу Мефодійовича

Головою Правління

Вдовиченка Анатолія Івановича

Першим заступником Голови правління

Мартиненка Івана Івановича

Заступникам Голови Правління:

Вітрика Віталія Григоровича Мрозека Євгенія Романовича Єрмакова Миколу Петровича Мельника Сергія Миколайовича Бондаренка Миколу Олександровича

Головою Контрольно-ревізійної комісії

Лузана Володимира Васильовича

Членами комісії:

Гавриша Михайла Костянтиновича Лукаша Володимира Андрійовича

Затверджені основні напрямки діяльності Спілки на 2013-2018 роки.

Колективна світлина учасників Другого з’їзду СпБУ

№ 1, 2 (10) січень — грудень 2013 Представники ПрАТ "Донецьксталь" Віктор Турчин та Борис Флоре

Професор Роман Яремійчук та чл.-кор. НАН України Володимир Бондаренко

Віталій Вітрик і Микола Гавриленко Реєстрація учасників з'їзду

Молоді обличчя з "Бурової техніки" Голосування на з'їзді було одноголосним

Світлина делегатів з'їзду перед дружньою вечерею

Випускники бурового відділення КГРТ 1966 року: Валерій Бобошко, Анатолій Вдовиченко, Михайло Мазко та Олексій Динник

Представники Київського заводу бурової техніки

Колекція з геологічного музею КГРТ. Завідувач – Валентин Прокопець

Діяльність Спілки АКТ перевірки фінансово-господарської діяльності «Спілки буровиків України» за період з 06 червня 2008 р. по 31 травня 2013 р. Звіт та висновки Ревізійної комісії Відповідно до Статуту «Спілки Буровиків України», Ревізійна комісія у складі: Мазка Михайла Івановича – голови комісії, Гавриша Михайла Костянтиновича – члена комісії, Сухомлина Миколи Арсентійовича – члена комісії, провела перевірку фінансовогосподарської діяльності «Спілки Буровиків України» за період з 06.06.2008 року по 31 .05.2013 року. При проведенні перевірки Ревізійна комісія керувалася Статутом, «Положенням про ревізійну комісію», нормативними актами Кабінету Міністрів України та Міністерства фінансів України. У ході перевірки були проаналізовані: · фінансова звітність за період з 06.06.2008 року по 31.05.2013 року; · баланс станом на 31.05.2013 р.; · звіт про рух грошових коштів; У процесі роботи були вибірково перевірені такі первинні документи бухгалтерського обліку, як журнали-ордера і додатки до них, оборотні відомості, і т. п. Організація і методологія бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності «Спілки Буровиків України» у всіх істотних аспектах відповідає основним вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.99р. №996-ХІ (з наступними змінами та доповненнями, Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, затвердженими наказами Міністерства фінансів України. Податковий облік ведеться з дотриманням норм і вимог Податкового Кодексу України з урахуванням перехідних його положень. Зберігання документів здійснюється відповідно до вимог Наказу Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України «Про затвердження переліку типових документів» від 20.07.98р. №41 (з наступними змінами та доповненнями). Під час проведення перевірки статей фінансової звітності «Спілки Буровиків України» , Ревізійною комісією було встановлене наступне: 1. Фінансові результати. На рахунок « Спілки буровиків України» за перевірений період надійшло 178280 грн., з яких від юридичних осіб - 125250 грн., від фізичних-53030 грн. Правлінню « Спілки буровиків України» довелося вирішувати безліч питань та проблем різного господарського характеру, на які витрачені кошти за статтею «Утримання організації». Так, у період з 2008 року по 31 травня 2013 на утримання організації витрачено 70510 грн., з яких : 7 200 грн. – на ведення бухгалтерського обліку; 17 911 грн. – на організаційну роботу; 2 709 грн. – поштові витрати, бланки та канцелярські товари; 6 529 грн. – послуги зв’язку; 33 414 грн. – витрати на відрядження; 2 746 грн. – банківські послуги. 2. Облік основних засобів і нематеріальних активів. «Спілка буровиків України» використовує власні основні засоби, які у фінансовому обліку і формах звітності відображені за первісною вартістю з урахуванням видатків на їх придбання. Дані аналітичного обліку відповідають даним синтетичного обліку. Надходження та вибуття основних засобів оформляються актами прийому-передачі. 3. Облік товарно-матеріальних цінностей. Облік наявності та руху товарно-матеріальних цінностей (матеріалів і МБП) ведеться відповідно до П(З)БУ-9 «Запаси». Запаси враховуються за собівартістю, що включає видатки на придбання, доставку. Інвентаризації товарно-матеріальних цінностей проводяться відповідно до вимог «Інструкції з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, документів і розрахунків», затвердженої наказом Мінфіну України від 11.08.94 р. № 69 (з наступними змінами та доповненнями). 4. Кошти і їх еквіваленти Перевірка порядку ведення касових операцій порушень «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 19 лютого 2001 року № 72, не встановила. В операціях на банківських рахунках відхилень від нормативів не встановлено. Залишки на рахунках обліку коштів відповідають касовій книзі і випискам банків. 5. Поточні зобов’язання: Станом на 31.05.2013 р. розмір поточних зобов’язань складає 4076,44 грн., в т. ч.: · за авансовими звітами – 4076,44 грн. В цілому, ревізійна комісія встановила, що організація бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в « Спілці Буровиків України» відповідає вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Бухгалтерська та статистична звітність складається вчасно та достовірно відображає фінансовий стан за формами, встановленими Міністерством фінансів, дані окремих форм звітності відповідають одне одному, фінансові звіти не містять викривлень, всі операції на всі суми знайшли відображення у фінансовій звітності, що підтверджує достовірність та повноту статей балансу. Тому, на підставі всього вищевикладеного, комісія пропонує зїзду Спілки буровиків України: Затвердити звіт та висновки ревізійної комісії. Голова ревізійної комісії М. І. Мазко Члени ревізійної комісії Гавриш М. К., Сухомлін М. А.

№ 1, 2 (10) січень — грудень 2013

ЗАТВЕРДЖЕНО ІІ З’їздом Всеукраїнської громадської організації «Спілка буровиків України» 6 червня 2013 року

СТАТУТ ГРОМАДСЬКОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ «ВСЕУКРАЇНСЬКЕ НАУКОВО-ТЕХНІЧНЕ ОБ’ЄДНАННЯ «СПІЛКА БУРОВИКІВ УКРАЇНИ» (Нова редакція) 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ 1.1. Цей Статут регламентує порядок організації, діяльності та ліквідації Громадської організації «Всеукраїнське науково-технічне об’єднання «Спілка буровиків України» (далі – Спілка), яка створена та діє згідно з Конституцією України, Законами України «Про громадські об’єднання», «Про наукову та науково-технічну діяльність», іншими нормативними актами України та цим Статутом. 1.3. Спілка створена на невизначений термін, як громадська неприбуткова організація та має всеукраїнський статус. 1.2. Спілка є добровільним громадським об’єднанням, заснованим на індивідуальному членстві, створеним на основі спільних інтересів громадян та діє на засадах добровільності, самоврядності, вільного вибору території та напрямків діяльності, рівності перед законом, відсутності майнового інтересу її членів, прозорості, відкритості та публічності. 1.4. Спілка є юридичною особою згідно із законодавства України з моменту її державної реєстрації та може від власного імені набувати майнових та особистих немайнових прав, брати на себе зобов’язання, бути позивачем чи відповідачем у судах. 1.5. Спілка має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, круглу печатку, штампи з повним найменуванням, бланки, символіку (логотип та прапор), товарний знак та інші ознаки, що визначені для юридичних осіб чинним законодавством. 1.7. Для виконання статутних цілей Спілка має право за рішенням Правління засновувати комерційні підприємства, установи та організації з правами юридичної особи, вступати в інші громадські об’єднання, спілки, в тому числі міжнародні, укладати з ними відповідні угоди про співробітництво та взаємодопомогу. 1.8. Діяльність Спілки базується на принципах: · колективності у роботі Спілки та її органів в поєднанні з особистою відповідальністю кожного члена за виконання своїх обов’язків та доручень; · виборності всіх керівних органів Спілки; · періодичності звітності виборних органів перед членами Спілки; · свободи дискусій в поєднанні із суворою статутною дисципліною і підпорядкованості меншості прийнятим рішенням; · обов’язковості виконання рішень вищестоящих органів для нижчих. 1.8. Найменування Спілки: · українською мовою – Громадська організація «Всеукраїнське науково-технічне об’єднання «Спілка буровиків України»;

· російською мовою – Общественная организация «Всеукраинское научно-техническое объединение «Союз буровиков Украины»; англійською – Рublic organization «All Ukrainian scientifictechnical society “Union of drillers of Ukrainе” 1.9. Скорочене найменування: · українською – ВНТО «Спілка буровиків України», Укрбурспілка, абревіатура – ВНТО СпБУ або СпБУ; · російською – ВНТО «Союз буровиков Украины», Укрбурсоюз, абревіатура – ВНТО СоБУ або СоБУ; · англійською – AUSTS “Union of drillers of Ukrainе”, UkrUnDrill, абревіатура – UDU.

2. МЕТА, ЗАВДАННЯ ТА НАПРЯМКИ ДІЯЛЬНОСТІ 2.1. Метою діяльності Спілки є захист професійних інтересів її членів, сприяння науковим дослідженням та ефективному впровадженню їх результатів у практику, всебічного розвитку і підвищення освітньо-кваліфікаційного та наукового рівня фахівців, діяльність яких пов’язана із глибинним вивченням, освоєнням, раціональним використанням потенціалу земних надр та охороною навколишнього середовища. 2.2. Для досягнення своєї мети Спілка здійснює таку діяльність. 2.2.1. Відстоює інтереси своїх членів в процесі активної участі у формуванні та реалізації державної політики у сфері надрокористування, екології, громадянського суспільства, наукової, науково-технічної діяльності та підготовки кадрів відповідного фахового спрямування. 2.2.2. Рекомендує своїх представників для участі у роботі громадських рад, а також науково-технічних, науково-методичних, педагогічних, експертних та інших, передбачених законодавством колегіальних органах при центральних і місцевих органах виконавчої влади, державних установах, закладів, організацій та через них здійснює свій вплив на владу та громадськість в інтересах своїх членів та відповідної професійної групи суспільства. 2.2.3. Сприяє створенню умов необхідних для реалізації інтелектуального потенціалу своїх членів у сфері наукової і науково-технічної діяльності, проводить цілеспрямовану політику у забезпеченні використання досягнень вітчизняної та світової науки і техніки для задоволення соціальних, економічних, культурних та інших потреб суспільства і держави. 2.2.4. Відстоює пріоритетність державної політики в розвитку національної видобувної галузі як головного джерела забезпечення енергетичної незалежності країни та її стабільного економічного і соціального зростання.

Діяльність Спілки 2.2.5. Розробляє та представляє проекти для участі у конкурсах на отримання державної фінансової підтримки за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів, грантів та і інших надходжень. 2.2.6. Створює тимчасові наукові колективи, утворює для виконання статутних завдань науково-дослідні, проектноконструкторські, експертні, консалтингові, пошукові організації, співпрацює із іноземними та міжнародними організаціями, вступає колективним членом міжнародних науково-фахових об’єднань, спілок, товариств відповідно до законодавства. 2.2.7. Оголошує конкурси, запроваджує та присуджує премії і нагороди, висуває своїх кандидатів на здобуття урядових нагород, та почесних звань, на здобуття премій в установленому порядку. 2.2.8. Створює умови для творчої праці, підвищення професійного, наукового, та загальнокультурного рівня членів, професійної орієнтації здібної молоді та залученню їх до активної діяльності в обраній сфері. 2.2.9. Організує проведення науково-практичних конференцій, семінарів, симпозіумів, нарад, зустрічей, виставок, форумів і інших зібрань та заходів з розгляду питань розвитку основних напрямків діяльності Спілки та приверненню уваги влади і суспільства до вирішення проблем в обраній сфері та захисту інтересів її членів. 2.2.10. Видає науково-практичний журнал «Буріння», поширює інформацію і проводить пропаганду своїх ідей і цілей шляхом власних видань, а також засобів масової інформації та інших. 2.2.11. Співпрацює із навчальними закладами, науковими установами, органами центрального державного управління, громадськими організаціями, галузевими і національною академіями України, а також із міжнародними структурами у напрямку удосконалення системи підготовки фахівців на всіх етапах від професійної орієнтації молоді до наукових фахівців вищої кваліфікації. 2.2.12. Сприяє збереженню надбань бурової та інших, споріднених із нею галузей науки та практики. 2.2.13. Створює базу даних підприємств, установ, організацій, навчальних закладів, окремих фахівців, новітніх технологій, розробок наукових досягнень та іншого необхідного для виконання статутних завдань Спілки. 2.2.14. Створює Вищу громадську атестаційну комісію за спеціальністю «Буріння свердловин» для присудження наукових ступенів за визнанням науковою громадськістю та подає свої пропозиції на розгляд до Вищої атестаційної колегії МОН. 2.2.15. Сприяє формуванню умов рівної та доброякісної конкуренції у сфері діяльності Спілки. 2.2.16. Створює спеціальні постійні або тимчасові комісії із розгляду заяв та пропозицій членів Спілки або фахівців галузі, які не є членами Спілки, чи інших громадян з питань, що входять до компетенції Спілки. 2.2.17. Підтримує та розвиває міжнародні зв’язки між фахівцями, бере участь в роботі міжнародних наукових форумів і конференціях, встановлює громадські контакти з підприємствами, організаціями, установами, закладами, комерційними структурами, іноземними фірмами міжурядовими та міжнародними організаціями. 2.2.18. Здійснює підприємницьку діяльність безпосередньо, або через створені підприємства у напрямках, що відповідає меті Спілки та сприяє її досягненню. Відомості про здійснення підприємницької діяльності включаються до

Реєстру громадських об’єднань. 2.2.19. Бере участь у здійсненні державної регуляторної політики відповідно до Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». 2.2.20. Виступає виконавцем державного замовлення. 3. ПОРЯДОК НАБУТТЯ ТА ПРИПИНЕННЯ ЧЛЕНСТВА 3.1. Членство в Спілці є індивідуальним. 3.1.1. Індивідуальними членами Спілки можуть бути громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства, які досягли 14 років, визнають Статут Спілки, виявили бажання брати участь у її діяльності та здійснювати її фінансову та матеріальну підтримку. 3.1.2. Взаємовідносини між членами та Спілкою, які не передбачені цим Статутом, регулюються відповідними Положеннями, затвердженими Правлінням. 3.1.3. За рішенням Правління окремим членам Спілки за особистий значний внесок у розвиток галузі може бути надане почесне членство та персональні відзнаки. 3.1.4. Рішення про прийом в члени Спілки та вихід з її складу приймається керівництвом регіонального відділення на підставі особистої заяви. 3.1.5. Відрахування із членів Спілки відбувається рішенням загальних зборів регіонального відділення. 3.2. Асоційоване членство у Спілці. 3.2.1. Асоційованого членства можуть набувати юридичні особи. 3.2.2. Асоційований член користується правом дорадчого голосу. 4. ПРАВА ТА ОБОВ’ЯЗКИ ЧЛЕНІВ СПІЛКИ 4.1. Члени Спілки мають право. 4.1.1. Обирати і бути обраними до керівних органів Спілки та отримувати інформацію про їх роботу. 4.1.2. Брати участь у визначенні основних напрямків діяльності Спілки, а також у всіх інших заходах, що проводяться Спілкою. 4.1.3. Брати участь у формуванні керівних органів Спілки. 4.1.4. Отримувати організаційну, консультативну та методичну допомогу. 4.1.5. Одержувати інформаційні видання Спілки. 4.1.6. Обговорювати будь-які питання діяльності Спілки та вносити пропозиції щодо удосконалення роботи Спілки. 4.1.7. Звертатися до Спілки за захистом своїх соціальних і професійних прав та інших законних інтересів. 4.1.8. Користуватися у встановленому порядку майном Спілки; 4.1.9. Використовувати емблему Спілки за згодою її Правління, а також користуватись іншими послугами на пільгових умовах. 4.1.10. Вийти з членів Спілки за власною письмовою заявою. 4.1.11. Асоційований член не може брати участь у формуванні керівних органів Спілки та бути обраним у них. 4.2. Члени Спілки зобов’язані. 4.2.1. Дотримуватися норм Статуту Спілки. 4.2.2. Виконувати рішення керівних органів Спілки, що не суперечать чинному законодавству України та цьому Статуту. 4.2.3. Надавати фінансову та матеріальну підтримку Спілки. 4.2.4. Брати активну участь у досягненні цілей і завдань Спілки.

№ 1, 2 (10) січень — грудень 2013 4.3. Члени Спілки, які не виконують вимог Статуту, рішень керівних органів, можуть бути виключені зі складу Спілки за рішенням регіональних зборів. 4.4. Рішення про виключення з членів Спілки може бути оскаржене до Правління Спілки. 5. КЕРІВНІ ОРГАНИ СПІЛКИ 5.1. З’їзд Спілки. 5.1.1. Вищим органом організації Спілки є З’їзд, який скликається один раз на 5 років. Рішення про скликання чергового З’їзду ухвалюється Правлінням, а Порядок денний та норму представництва делегатів від регіональних відділень Правління оголошує не пізніше як за один місяць до дати проведення З’їзду. 5.1.2. Позачерговий З’їзд скликається на вимогу Голови Правління, Голови Ревізійної комісії або на вимогу не менш ніж половини членів Правління. 5.1.3. З’їзд вважається правомочним, якщо в його роботі бере участь більше двох третин обраних делегатів. 5.1.4. Виняткова компетенція З’їзду: · затвердження Статуту, змін та доповненнь до нього; · ухвалення рішення про реорганізацію, ліквідацію Спілки та створення ліквідаційної комісії; · затвердження довгострокові програми діяльності Спілки; · обрання терміном на 5 років та відкликання Президента, Голови Правління, Першого заступника, заступників та Контрольно-ревізійної комісії; · затвердження звітів Голови Правління, Контрольно-ревізійної комісії та ухвалення рішення про оцінку їх діяльності; 5.1.5. Рішення з’їзду приймається прямим відкритим або (на вимогу більшості делегатів) таємним голосуванням простою більшістю, а про зміни і доповнення до Статуту, а також про ліквідацію Спілки та створення ліквідаційної комісії – більш ніж двома третинами голосів делегатів, присутніх на з’їзді. 5.2. Президент Спілки. 5.2.1. Президент Спілки є почесним званням та обирається Зїздом із найбільш відомих діячів галузі. Він бере активну участь у розробці стратегічних напрямків діяльності Спілки, презентує її у державних установах, на наукових форумах, конференціях, вносить пропозиції до Правління. 5.2.2. Президент Спілки, як правило, не втручається в поточну діяльність Правління, проте має право, як виняток, накласти вето на рішення Правління, яке на його погляд суперечить чинному законодавству та положенням Статуту. Подолання вето здійснюється за рішенням більше двох третин загальної кількості членів Правління. 5.3. Правління Спілки. 5.3.1. Правління формується із Голови Правління, його заступників та голів регіональних відділень та керівників закордонних представництв. 5.3.2. Правління здійснює управління діяльністю Спілки між з’їздами, приймає відставку Президента, Голови Правління та його заступників, голів регіональних відділень і закордонних представництв та обирає виконувачів їх обов’язків до наступного З’їзду. 5.3.3. Правлінню надаються всі повноваження, які не входять у виняткову компетенцію З’їзду, а саме: · затвердження річних планів, кошторисів та звітів про їх виконання; · затвердження рішень Президії про створення регіональних відділень, утворення підприємств, установ, організацій, комісій та інших структур для здійснення статутної діяльності;

· встановлення розміру та порядку сплати мінімальних благодійних внесків членами Спілки; · виключення із членів Спілки; · встановлення порядку управління майном та коштами; · затвердження зразків печатки, штампів, бланків та символіки. · затвердження проекту змін й доповнень до Статуту, кандидатів у керівні та контрольні органи Спілки для розгляду їх на З’їзду; 5.3.4. Засідання Правління проводиться в разі необхідності, але не менше одного разу на рік. 5.3.5. Рішення про скликання засідання Правління та порядок денний ухвалює Голова Правління і оголошує про це не пізніш як за 15 днів до дати його проведення. 5.3.6. Засідання вважається правочинним, якщо в його роботі бере участь не менше половини його членів. 5.3.7. Рішення Правління ухвалюються простою більшістю голосів її членів, присутніх на засіданні, а також шляхом заочного голосування (опитування) з використанням засобів зв’язку (мобільного, Інтернету та іншого). 5.4. Президія Правління. 5.4.1. Президія, яка формується із Голови Правління та його заступників, здійснює оперативне управління усією поточною діяльністю Спілки в період між засіданнями Правління. 5.4.2. Президія приймає рішення про створення регіональних відділень та закордонних представництв, призначає керівництво відділень та керівників окремих підприємств та структурних підрозділів. 5.4.3. Засідання Президії проводиться в разі необхідності. 5.4.5. Рішення Президії ухвалюються простою більшістю голосів, які присутні на засіданні, а також шляхом заочного голосування (опитування) з використання засобів зв’язку (мобільного, Інтернету та іншого). Голос Голови Правління зараховується за два голоси. 5.5. Голова Правління. 5.5.1. Голова Правління є вищою посадовою особою Спілки та представляє її інтереси в органах законодавчої та виконавчої влади; в підприємствах, установах, закладах та організаціях; в громадських об’єднаннях; в міжнародних та закордонних організаціях. 5.5.2. Голова Правління виконує такі функції: · скликає Президію і Правління Спілки, головує на їх засіданнях та вживає заходи щодо виконання ухвалених їх рішень; · керує роботою Правління, здійснює контроль за діяльністю членів Правління та голів регіональних відділень; · здійснює безпосереднє управління коштами і майном Спілки, виконує всі дії необхідні для функціонування Спілки; · укладає контракти із замовниками та виконавцями; · несе відповідальність за фінансово-господарську діяльність; · підписує угоди та всі інші документи фінансовогосподарської діяльності. 5.5.3. Голова Правління щорічно звітує про свою діяльність Правлінню та один раз на п’ять років З’їзду. Звіт та рішення Правління чи З’їзду про оцінку його діяльності оприлюднюється друкованим органом Спілки та іншими засобами масової інформації. 5.5.4. Голова Правління та його заступники, голови регіональних відділень та закордонних представництв, в залежності від фінансового стану Спілки та обсягів робіт, можуть виконувати свої обов’язки на штатній основі, за сумісництвом та на громадських засадах.

Діяльність Спілки 5.6. Перший заступник Голови Правління. 5.6.1. Перший заступник надає допомогу Голові Правління в організації роботи Правління та виконує його функції у разі його відсутності. 5.6.2. Перший заступник здійснює безпосередньо такі функції: · організовує участь Спілки у формуванні та реалізації державної політики; · готує кандидатів у громадські ради при центральних органах виконавчої влади та місцевого самоврядування; · налагоджує зв’язки із органами державного управління, громадськістю та засобами масової інформації; · організовує видавничу справу; · організовує діяльність секретаріату та комісій при проведенні засідань Президії, Правління, З’їзду та інших заходів Спілки; · веде облік членів Спілки та створює відповідну базу даних; · несе повну відповідальність за фінансову-господарську діяльність Спілки в межах своєї компетенції; 5.6.3. Перший заступник має право першого підпису на фінансово-господарських документах Спілки. 5.6.4. Перший заступник звітує про свою діяльність Президії, Правлінню та З’їзду в терміни, які затверджуються Правлінням. 5.7. Заступники Голови Правління. 5.7.1. Заступники Голови Правління виконують обов’язки згідно з розподілом за напрямками діяльності, які затверджується Президією Правління. 5.7.2. Заступники відповідають за створення бази даних відповідно до напрямку діяльності. 5.7.3. Заступники мають право прийняття самостійного рішення та підпису на документах Спілки, що відповідають напрямкам їх безпосередньої діяльності. 5.8. Секретаріат правління. 5.8.1. Секретаріат формується Головою Правління та його заступниками для технічного забезпечення роботи Президії та Правління. 5.8.2. Члени секретаріату виконують обов’язки помічників Голови правління та його заступників. Помічник Голови Правління виконує обов’язки керівника секретаріату. 5.8.3. Секретаріат оформляє протоколи З’їзду, засідань Президії і Правління, створює базу даних, необхідних для здійснення статутної діяльності. 5.9. Контрольно-ревізійна комісія (КРК). 5.9.1. КРК (в подальшому Комісія) обирається З’їздом у складі трьох осіб з числа членів Спілки терміном на п’ять років. Допускається неодноразове повторне обирання однієї і тієї особи до складу Комісії. Членами Комісії не можуть бути членами Правління. 5.9.2.Комісія очолюється Головою, який обирається на З’їзді. 5.9.3. Комісія виконує функції, визначені цим Статутом та Положенням, яке затверджується З’їздом. 5.9.4. Збори Комісії скликаються її Головою один раз на рік, а також протягом 10 днів на письмову вимогу Правління або будь-якого члена Комісії. 5.9.5. Якщо член Комісії подає у відставку або втрачає здатність виконувати свої обов’язки, або не бере участі у її роботі, Комісія виконує свої обов’язки без урахування цього члена, доки наступний З’їзд Спілки не обере нового члена Комісії. 5.9.6. Збори Комісії можуть приймати рішення, якщо на

них присутня більшість її членів. Рішення ухвалюються простою більшістю голосів. 5.9.7. До компетенції Комісії належить: · контроль діяльності Спілки шляхом перевірок за планом, затвердженим ревізійною комісією, але не менше одного разу на рік. У разі необхідності проводяться позапланові перевірки; · отримання від органів управління і працівників Спілки будь-якої інформації про фінансову і статутну діяльність у будь який час; · складання висновків про діяльність керівних органів та в цілому Спілки відповідно до цілей та статутних завдань; · перевірка фінансових звітів та балансів Спілки та подання їх для затвердження З’їзду. Для перевірки можуть залучатись аудитори та інші експерти. · заборона на будь-який акт Голови Правління або Правління в цілому у разі, якщо такі акти чи дії суперечать Законам України, підзаконним актам або Статуту Спілки. Така заборона викладається у вигляді окремої думки Голови Комісії, яка фіксується у протоколі засідання Правління та направляється на розгляд З’їзду. 5.10. Науково-технічна рада (НТР). 5.10.1. НТР репрезентую собою дорадчий консультативноекспертний орган, який створюються з числа вчених i високо кваліфікованих фахівців для розгляду наукових рекомендацій та пропозицій щодо головних напрямів розвитку науки i технiки, обговорення програм та iнших питань діяльності Спілки. 5.10.2. Положення про НТР та її склад формується та затверджується Правлінням Спілки. 5.10.3. НТР розглядає та рекомендує до друку наукові видання. 5.11. Регіональні відділення Спілки. 5.11.1. Основою Спілки є її регіональні відділення в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та Севастополі, а також у інших містах і за кордоном, які об’єднують членів Спілки із метою виконання статутних завдань та розвитку її структурної мережі. 5.11.2. Регіональні відділення здійснюють свою діяльність згідно з Положення про них, яке затверджуються Правлінням, і є відокремленим підрозділом Спілки без статусу юридичної особи. 5.11.3. Регіональні відділення за межами України створюються як закордонні представництва Спілки. 5.11.4. Рішення про утворення регіонального відділення та призначення його керівництва (Голови, заступника та секретаря) приймається Президією Правління. 5.11.5. Голова регіонального відділення включається до складу Правління Спілки. 5.11.6. Регіональні відділення здійснюють таку діяльність: · приймають та виключають членів Спілки і створюють відповідну базу даних; · висувають делегатів на З’їзд та представників у керівні органи Спілки; · реалізують цілі та завдання Спілки в регіоні; · вносять кандидатури до громадських рад при регіональних органах виконавчої влади; · вносять Правлінню пропозиції щодо представлення своїх членів до державних нагород, почесних звань та інших видів матеріального та морального заохочення; · рекомендують своїх членів на посади в регіональні органи державного управління, галузеві підприємства, установи, заклади та організації;

№ 1, 2 (10) січень — грудень 2013 · вносять пропозиції до відповідних контролюючих органів пропозиції щодо притягнення до відповідальності посадових та інших осіб, які перешкоджають законній діяльності членів Спілки та грубо порушують установлені законодавством регламенти діяльності у сфері, що відповідає цілям та статутним завданням Спілки; · забезпечують своєчасний збір коштів по фінансовій підтримці Спілки. 5.11.7. Діяльність регіонального відділення може бути припинено шляхом його закриття за рішенням Правління Спілки, також в судовому порядку.

6. МАЙНО СПІЛКИ, ПРАВО ВЛАСНОСТІ 6.1. Майно і кошти Спілки. 6.1.1. Спілка може бути власником, володіти, розпоряджатися і користуватися рухомим і нерухомим майном, транспортними засобами, цінними паперами, коштами у національній та іноземній валютах, нематеріальними активами та іншим майном, майновими правами, переданими членами організації та іншими юридичними та фізичними особами, необхідними для здійснення її статутної діяльності. 6.1.2. Майно і кошти Спілки використовуються для статутної діяльності згідно із затвердженим річним кошторисом. Спілка може здійснювати щодо майна і коштів, які перебувають у її власності, будь-які правочини, що не суперечать Статуту і законодавству України. 6.1.3. Кошти та інше майно Спілки не може перерозподілятись між її членами, а використовується для виконання статутних завдань. 6.2. Джерелами формування коштів і майна. 6.2.1. Джерелами формування коштів і майна Спілки можуть бути: · кошти і майно, одержані як незворотна фінансова допомога або членські і добровільні внески (пожертвування) членів Спілки, інших громадян і юридичних осіб; · дотації або субсидії з Державного чи місцевих бюджетів, державних цільових фондів; · благодійна (в тому числі гуманітарна) та міжнародна технічна допомога відповідно до міжнародних договорів та законів України; · гранти. 6.2.2. Спілка не несе відповідальності за зобов’язаннями членів. Члени не несуть відповідальності за зобов’язаннями

організації, якщо інше не передбачено законом. 7. ОБЛІК, ЗВІТНІСТЬ ТА КОНТРОЛЬ ЗА ДІЯЛЬНІСТЮ СПІЛКИ 7.1. Спілка веде оперативний і бухгалтерський облік, а також статистичну, фінансову, податкову та іншу звітність в установленому законодавством України порядку. Організація подає звіти та іншу інформацію про свою діяльність органам виконавчої влади відповідно до законодавства. 7.2. Спілка щорічно оприлюднює звіти про джерела залучених коштів і майна для здійснення статутної діяльності і про напрями їх використання відповідно до законодавства України. 7.3. Перевірка поточної фінансової діяльності Спілки здійснюється Контрольно-ревізійною комісією. 8. ВНЕСЕННЯ ЗМІН ТА ДОПОВНЕНЬ 8.1. Зміни та доповнення до Статуту Спілки затверджуються рішенням З’їзду та реєструються у встановленому чинним законодавством порядку. 8.2. З’їзд затверджує зміни та доповнення до Статуту Спілки кваліфікованою більшістю двох третин голосів делегатів З’їзду. 8.3. Будь-які зміни до статуту набирають чинності щодо будь-яких третіх осіб з моменту державної реєстрації таких змін у порядку, встановленому законодавством України. 9. ПРИПИНЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ СПІЛКИ 9.1. Діяльність Спілки може бути припинена шляхом її реорганізації (злиття, приєднання, поділу) чи ліквідації (саморозпуску) в порядку, встановленому законодавством України. 9.2. Рішення про припинення діяльності Спілки в результаті реорганізації чи ліквідації приймається З’їздом кваліфікованою більшістю двох третин голосів делегатів, які присутні та беруть участь у голосуванні. 9.3. Спілка може бути ліквідована за рішенням суду. 9.4. У разі ліквідації Спілки, її активи (кошти та інше майно), повинні бути передані інший неприбутковій організації або зараховані до прибутку бюджету. 9.5. На підставі рішення З’їзду або суду про ліквідацію Спілки призначається ліквідаційна комісія і визначається порядок і строки ліквідації організації згідно із законодавством України і встановлюється порядок цільового використання майна організації, що ліквідується. 9.6. Спілка є ліквідованою з дати внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру.

ПОЛОЖЕННЯ про Контрольно-ревізійну комісію ГО «ВНТО «Спілка буровиків України» 1. Загальні положення 1.1. Контрольно-ревізійна комісія (далі – КРК) Спілки буровиків України (далі – СпБУ) створюється для здійснення контролю за виконанням положень Статуту СпБУ, рішень виборних органів СпБУ, проведенням документальних ревізій фінансово-господарської діяльності виборних органів СпБУ, а також створених нею юридичних осіб, здійснення контролю за виконанням кошторису СпБУ, виділених асигнувань для виконання цільових програм, повнотою сплати членських внесків, використанням власності, майна, збереженням грошових і матеріальних цінностей, достовірністю бухгалтерського обліку, фінансової і статистичної звітності, веденням діловодства, фінансовою і штатною дисципліною, реалізацією критичних зауважень і пропозицій, висловлених делегатами З’їзду.

1.2. Члени та Голова КРК обираються З’їздом СпБУ (далі – З’їзд) і здійснюють свої повноваження до обрання нового її складу. Голова та члени КРК не можуть бути членами виборних органів СпБУ. 1.3. Члени КРК можуть брати участь у роботі З’їзду, Правління, Президії Правління з правом дорадчого голосу. 1.4. КРК підзвітна і підконтрольна З’їзду. 1.5. КРК керується у своїй діяльності Конституцією України, законами України та іншими нормативно-правовими актами, Статутом СпБУ, рішеннями виборних органів та цим Положенням. 2. Повноваження КРК 2.1. Контролює:

Діяльність Спілки · відповідність дій керівних органів, посадових осіб та членів Спілки нормам Статуту, здійснення виборними органами, посадовими особами СпБУ, регіональними відділеннями, представництвами та підприємствами СпБУ і окремими членами статутних повноважень та виконання рішень керівних органів; · своєчасність і повноту надходження та використання членських внесків, доходів, отриманих від діяльності СпБУ; · фінансову діяльність СпБУ, а також цільове використання коштів спеціальних фондів, асигнувань, що виділяються на виконання статутних завдань; · порядок укладення договорів та ефективність передачі в оренду нерухомого майна, окремих об’єктів, майнових комплексів, що належать юридичним особам, створеним СпБУ. 2.2. Перевіряє ефективність використання майна, активів і коштів СпБУ, інших надходжень. 2.3. Проводить ревізії фінансово-господарської діяль ності, використання і збереження фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, майна, правильності та стану ведення бухгалтерського обліку в юридичних особах, створених СпБУ. 2.4. При виявленні фактів нераціонального використання коштів і майна, фінансових та інших зловживань вносить пропозиції щодо вжиття заходів для усунення порушень і притягнення винних посадових осіб до відповідальності, а в разі потреби передає матеріали правоохоронним органам. 2.5. Перевіряє достовірність бухгалтерського обліку в СпБУ, фінансову та статистичну звітність. 2.6. Здійснює контроль за веденням діловодства, фінансовою і штатною дисципліною, реалізацією критичних зауважень і пропозицій, висловлених делегатами З’їзду. 2.7. Розглядає листи, звернення, скарги членів СпБУ та перевіряє організацію цієї роботи в апараті СпБУ. 2.8. Надає організаційну, методичну, консультативну та практичну допомогу ревізійним комісіям членських організацій СпБУ, юридичним особам, створеним СпБУ. 2.9. Розробляє пропозиції щодо вдосконалення контролю за фінансово-господарською діяльністю та ефективністю використання майна і коштів CпБУ, вносить відповідні пропозиції Правлінню та З’їзду СпБУ. 2.10. Щорічно інформує Правління СпБУ про свою роботу та використання коштів на утримання КРК.

3. Для здійснення своїх повноважень КРК має право: 3.1. Одержувати оригінали (копії) бухгалтерських, фінансових та інших необхідних документів. 3.2. Отримувати дані про наявність коштів на банківських рахунках СпБУ, а також юридичних осіб, створених СпБУ. 3.3. Отримувати відповідну інформацію від сторін щодо проведення взаєморазрахунків СпБУ з членськими організаціями, юридичними особами, створеними СпБУ, проводити зустрічні перевірки та одержувати письмові пояснення посадових осіб щодо фактів виявлених порушень. 3.4. Залучати до проведення ревізій, перевірок працівників апарату СпБУ, членських організацій СпБУ, а в разі необхідності – аудиторів, спеціалістів сторонніх організацій з відповідною оплатою їхньої праці. Отримувати консультації, допомогу працівників апарату СпБУ з питань, що відносяться до компетенції КРК.

4. Організація та порядок роботи КРК 4.1 Роботу КРК очолює й організовує Голова, який обирається на З’їзді. 4.2. Зі свого складу КРК обирає заступника та секретаря, які вважаються обраними, якщо за них проголосувало більше половини членів КРК, присутніх на її засіданні, за наявності кворуму. Порядок голосування визначається КРК. Засідання КРК вважається правомочним, якщо в його роботі бере участь не менше половини її членів. Рішення приймається більшістю голосів членів КРК, присутніх на засіданні. 4.3. Розподіл обов’язків між членами КРК здійснюється за пропозицією голови КРК. 4.4. КРК працює відповідно до затверджених нею планів роботи, за потреби здійснює позапланові ревізії, перевірки. 4.5. Результати ревізій, перевірок розглядаються на засіданні КРК і оформляються рішенням. 4.7. Витрати на утримання КРК затверджується Правлінням в кошторисі СпБУ. 4.8. Члени КРК зобов’язані додержуватися цього Положення, рішень КРК, розпоряджень голови КРК. 4.9. Для забезпечення діяльності КРК в апараті СпБУ за рішенням Голови СпБУ встановлюються посади спеціалістів КРК. 4.10. Голова КРК: · скликає засідання КРК; · вносить пропозиції щодо питань, які розглядаються на засіданні КРК; · подає на розгляд КРК проекти планів роботи КРК; · укладає угоди зі спеціалістами, які залучаються до проведення ревізій, перевірок; · вносить Зїзду СпБУ пропозиції щодо розміру асигнувань, необхідних для забезпечення діяльності КРК; · розпоряджається коштами КРК у межах виділених асигнувань; · видає розпорядження у межах своїх повноважень; · вносить пропозиції щодо прийняття на роботу і звільнення з роботи спеціалістів КРК та визначення їхніх функціональних обов’язків. 5. Дострокове припинення повноважень Голови та членів КРК 5.1. Повноваження Голови та членів КРК можуть бути достроково припинені: · на вимогу не менше третини членів СпБУ у разі неналежного виконання ними своїх обов’язків чи порушень законодавства України, Статуту СпБУ та цього Положення; · у разі втрати зв’язку з СпБУ; · за власним бажанням. Питання про дострокове припинення повноважень Голови або члена КРК розглядається Правлінням СпБУ за поданням Голови Правління СпБУ чи Голови КРК. 5.2. У разі дострокового припинення повноважень Голови або членів КРК обрання нового Голови та членів КРК здійснюється Правлінням на строк до проведення чергового або позачергового З’їзду. 6. Прикінцеві положення. 6.1. КРК має бланк зі своїм найменуванням. 6.2. Місцезнаходження КРК: 03680, м. Київ, вул. Анрі Барбюса, 9.

№ 1, 2 (10) січень — грудень 2013

СУЧАСНІ ТЕХНОЛОГІЇ РОЗВІДКИ ТА ОСВОЄННЯ РОДОВИЩ ДОНБАСУ За матеріалами Донецької науково-практичної конференції 17-19 червня 2013 р. у м. Донецьку відбулась наукова технічна конференція, в якій взяли участь представники Спілки буровиків України, Академії технологічних наук України, ПрАТ «Донецьксталь – Металургійний завод», НТП «Бурова техніка», ТОВ «Везерфорд Україна», ТОВ «Екометан», ТОВ «Екобурга»з, ТОВ «Укрнафтогазрозвідка», ДХК «Спецша-хтобуріння», ТОВ «Карат – ЛТД», ТОВ «Геоспецбуд», ТОВ «Східспецсервіс», ДРГП «Донецькгеологія», ТОВ «НПК «Контакт», ТОВ «Південносхідгаз», викладачі та студенти ДонНТУ, окремі підприємці та фахівці. 18 червня в залі Вченої ради Донецького національного технічного університету (ДонНТУ) були заслухані 12 доповідей провідних фахівців з бурової справи і гірництва, присвячені перспективам і проблемам бурових робіт та видобутку газу в Донбасі. Із доповіддю про роль Спілки буровиків України у сприянні розвитку видобувних галузей та підготовці фахівців виступив голова правління Спілки, академік АТН України А. І. Вдовиченко 6 червня 2013 року відбувся 2-й з’їзд Спілки буровиків України, на якому були підведені підсумки перших 5 років діяльності Спілки. За цей період відбулося її становлення та утвердження, і на сьогодні вона є однією із найбільш дієвих, авторитетних та впливових громадських організацій в Україні та за її межами. Спілка об’єднує не лише фахівців бурової справи, а також всіх інших, зайнятих вивченням, освоєнням та використанням земного потенціалу (геологів, гірників, видобувників, енергетиків, переробників мінеральної сировини та екологів). Науково-технічну раду Спілки складають фахівці найвищої кваліфікації відповідних галузей. У центрі уваги Спілки постійно перебуває питання ефективного використання енергетичного потенціалу земних надр для забезпечення енергетичної незалежності України, в першу чергу, розвитку національного

нафтогазовидобутку, де основним видом робіт є буріння свердловин. На сьогодні у фахівців викликає велика стурбованість те, що у вирішенні цих важливих завдань у нашій країні чомусь обираються занадто складні та надмірно витратні, нічим та ніким не обґрунтовані шляхи. Давня народна мудрість трактує так: «Один є шлях – шлях істини, все інше – не шляхи». Для України на сьогодні існує єдиний науково обґрунтований шлях істини у зміцнені енергетичної незалежності – це мобілізація фінансових, матеріальних, інтелектуальних та інших ресурсів на традиційних напрямках, потенціал яких поки ще далеко не вичерпаний. Серед таких напрямків найбільш оптимальними передовсім є: · розвиток пошуково-розвідувальних робіт та видобування традиційних вуглеводнів на суходолі із зануренням в глибинні горизонти та освоєння кристалічного фундаменту; · освоєння шельфу Азовського та Чорного морів; · інтенсифікація освоєння метановугільних родовищ. Все інше на сьогодні – не шляхи, це є авантюри, афери, шахрайство, забави та марнотратство. Однією із таких авантюр найвищого рівня є ажіотаж, який створений навколо можливого видобутку так

Зала Вченої ради ДонНТУ

Діяльність Спілки званого «сланцевого» газу, розвідані запаси, якого в Україні поки ще відсутні. Приклад практичного досвіду США в освоєнні «сланцевих» родовищ показав, що це потребує капіталовкладень, які в десятки раз перевищують видобуток «звичайного» газу. Для умов України такі витрати будуть ще більші.

Для досягнення необхідного рівня видобутку «звичайного» газу необхідно бурити в рік до 1 млн м свердловин, що є надзвичайно напруженим, проте реальним дійством, а при «сланцевому» видобутку потрібно бурити не менше 10 млн м на рік більш дорожчих кущових та горизонтальних свердловин. Це надзвичайно важкий, витратний та недоцільний на сьогодні шлях. Проте, якщо у розвиток цього напрямку будуть вкладатись іноземні інвестиції, його потрібно всіляко підтримувати та створювати найсприятливіші умови. Ніякої особливої екологічної загрози тут немає. Навпаки, він є набагато екологічно чистішою технологією видобутку газу, ніж «звичайна», і в далекій перспективі за ним велике майбутнє. Щодо метану вугільних шахт. Не викликає ніякого сумніву в доцільності його ефективного використання. Є відповідні напрацювання. Люди за це вже отримали державні премії. І важко зрозуміти владу, чому цей важливий напрямок практично не розвивається. Тут також потрібні великі обсяги бурових робіт, і тому головне призначення нашої конференції – глибоке занурення в проблему освоєння метано-вугільних родовищ. Завдяки розвитку бурових робіт випереджувальними темпами на правильно обраних напрямках Україна в змозі самостійно розв’язати в найближчий час завдання в енергозабезпеченні й так успішно подолати екологічні проблеми, які виникають при цьому. Проведення конференції у ДонНТУ має надзвичайно важливе значення у підвищені якості підготовки фахівців відповідного спрямування. Можливість безпосередньої участі викладачів і особливо студентів у тематичних науково-практичних конференціях із залученням провідних вчених та практиків є найбільш сприятливою умовою для освоєння сучасного рівня наукових та практичних досягнень у відповідній галузі. Це те, що насамперед потрібно викладачам та студентам,

а обробка матеріалів конференції, їх поглиблений аналіз та підготовка до публікації є найефективнішим засобом засвоєння отриманих знань, як студентами, так і викладачами. На превеликий жаль, програмою не передбачені доповіді, виступи та повідомлення студентів та аспірантів, що є недоліком конференції. В обговоренні озвучених проблем із доповідями виступили: І. О. Єфремов – завідувач кафедри геомеханіки ДонНТУ, професор, д.т.н. Досвід використання вугільного метану на «Шахті ім. О. Ф. Засядька».

М. Г. Черман – керівник проектно-технологічного відділу Дирекції бурових технологій і організації спорудження свердловин ПрАТ «Донецксталь – металургійний завод». Буріння свердловин для попередньої та поточної дегазації шахтного поля ПАТ «Шахтоуправління «Покровське» з подальшим використанням видобутого метану. І. Д. Сагайдак – головний технолог проектно-технологічного відділу Дирекції бурових технологій і організації спорудження свердловин ПрАТ «Донецксталь – Металургійний завод». Досвід спорудження технічних свердловин для ПАТ «Шахтоуправління «Покровське». І. М. Стасюк – директор ТОВ «Везерфорд Україна». Новітні бурові та видобувні технології компанії WEATHERFORD. В. Г. Вітрик – генеральний директор НТП «Бурова техніка», академік УНГА, к. т. н. Сучасне сервісне обслуговування при бурінні свердловин. П. В. Зибінський – технічний директор ТОВ «Екометан». Буріння дегазаційних свердловин в складних гірничо-геологічних умовах з використанням пін у якості очисного агенту. О. О. Яйцов – директор Дирекції стратегії взаємодії з вугільними підприємствами ПрАТ «Донецксталь – Металургійний завод», В. В. Назимко – зав. кафедри маркшейдерської справи Донецького національного технічного університету, професор, д.т.н. Обґрунтування раціональних параметрів дегазаційної свердловини, яка проведена з гірничої виробки. А. А. Каракозов – декан гірничо-геологічного факультету, завідувач кафедри технології та техніки

№ 1, 2 (10) січень — грудень 2013 буріння свердловин ДонНТУ, доцент, к. т. н. Шляхи підвищення якості підготовки фахівців з буріння свердловин у вищих навчальних закладах. А. А. Горєлкін – головний інженер ДХК «Спецшахтобуріння», О. А. Краснощок – заступник генерального директора ДХК «Спецшахтобуріння». Досвід буріння шахтних стволів та свердловин великого діаметру.

В. М. Калинович – головний інженер ТОВ «КАРАТЛТД». Екологічні технології буріння глибоких свердловин. І. О. Дедіч – спеціаліст проектного та науково-дослідного центру ПрАТ «Донецьксталь». За результатами обговорень були ухвалені такі рішення: 1. Визнати, що освоєння метановугільних родовищ є головним напрямком діяльності геологорозвідувальних та видобувних галузей Донбасу. 2. Сучасні наукові дослідження, розробки та досвід практичного їх використання дають обґрунтовані підстави для визначення економічної доцільності ефективного комплексного використання метану вугільних родовищ для повного забезпечення потреб Сходу України у природному газі. 3. Серед найліпших напрацювань технології видобування та раціонального використання вугільного метану визнати підприємства ПрАТ «Донецьксталь» та "Шахти ім. О. Ф. Засядька". 4. Донецькому НТУ (А. А. Каракозову) організувати обробку матеріалів конференції та підготовити їх для публікації у наступному випуску журналу «Буріння». 5. За пропозицією декана гірничо-геологічного факультету А. А. Каракозова також було вирішено організувати обробку матеріалів найкращих доповідей конференції та підготовити їх для публікації у наступному випуску журналу «Наукові праці ДонНТУ. Серія гірничо-геологічна». 19 червня учасники конференції і студенти ДонНТУ ознайомились із діяльністю ПрАТ «Донецьксталь» – Металургійний завод» із освоєння метановугільних родовищ безпосередньо на виробничих об’єктах ШУ «Покровське» (м. Червоноармійськ). Підготував А.І. Вдовиченко.

Діяльність Спілки

ВІДВОЛІКАЮЧІ МАНЕВРИ ВЛАДИ За матеріалами Міжрегіональної семінар-наради у м. Полтаві 3 жовтня 2013 у Полтавській облдержадміністрації відбулася Міжрегіональний семінар-нарада на тему «Досягнення та перспективи розвитку нафтогазового комплексу Полтавщини». Організатор семінару-наради – облдержадміністрація за сприяння Міністерства екології та природних ресурсів. Мета семінару-наради – ознайомити органи влади та місцевого самоврядування, а також громадськість із досягненнями нафтогазового комплексу, проблемами, що стримують його розвиток, шляхами вирішення цих негараздів, перспективами в діяльності, пов’язаній із користуванням нафтогазоносними надрами, та співпрацею підприємств із територіальними громадами. На семінарі-нараді заслухали доповіді представників геологічної та екологічної науки (ДП «Укрнаукагеоцентр», ДЗ «Державна екологічна академія післядипломної освіти та управління»), виступи представників найпотужніших підприємств області (ГПУ «Полтавагазвидобування», ТОВ СП «Полтавська газонафтова компанія», ПрАТ «Нафтогазвидобування», НГВУ «Полтаванафтогаз»), Держземагентства, Громадської ради при обласній державній адміністрації та Громадської ради при Мінприроди України. У заході взяли участь керівники геологічних та геофізичних, нафтогазовидобувних підприємств, сервісних компаній, нафто- і газотранспортних та нафтогазопереробних підприємств, а також наукових закладів – всього понад 80 осіб. Крім того, на семінар-нараду запросили представників центральних органів виконавчої влади (Міністерства екології та природних ресурсів, Міністерства

Учасники семінару

енергетики та вугільної промисловості, Державної служби геології та надр України), територіальних підрозділів центральних органів виконавчої влади, керівництво НАК «Надра України», керівники державних адміністрацій Сумської і Дніпропетровської областей, головів районних рад і райдержадміністрацій. До роботи семінару також долучилися голова правління Спілки буровиків України А. І. Вдовиченко, його заступник В. Г. Вітрик та член правління В. М. Калинович. Основним питанням семінару-наради було виконання завдань президента України Віктора Януковича щодо зменшення енергетичної залежності України шляхом нарощення обсягів видобутку газу, в тому числі за рахунок видобутку нетрадиційного газу – центрально-басейнового типу та газу сланцевих товщ. Доповідачі ознайомили присутніх із досягненнями

Президія

№ 1, 2 (10) січень — грудень 2013 підприємств у застосуванні таких сучасних технологій, як буріння горизонтальних стовбурів, гідророзрив пластів та інших, а також щодо заходів екологічної безпеки, які вживаються підприємствами Інше важливе питання – це налагодження ефективної співпраці підприємств галузі та територіальних громад. У приміщенні холу першого поверху зали засідань Полтавської обласної ради також працювала виставка, яка знайомила учасників і гостей з геологічними особливостями регіону та роботою окремих підприємств галузі. У своєму заключному слові голова Полтавської облдержадміністрації О. В. Удовіченко сповістив про те, що семінар успішно виконав всі заплановані завданн та досяг встановленої мети. Проте представники Спілки буровиків України були вкрай незадоволенні результатами цього заходу. Так, досягнення нафтогазового комплексу Полтавщини в доповіддях більшості фахівців були висвітлені на достатньо високому рівні, а ось проблеми та шляхи їх оптимального їх вирішення, які повинні були стати головним питанням наради, фактично не були визначені. Сама мета семінару-наради була поставлена не зовсім корректно щодо влади, яка нібито не володіє ситуацією, і тому необхідно спеціально провести такий захід для ознайомлення її з тим, без чого вона не в змозі виконувати навіть свої елементарні функції. Відсутність запрошених керівників відповідних центральних органів влади, які відверто ігнорували цей захід, вихолостили його від вирішення актуальних питаннь. Міністр екології і природних ресурсів України О. А. Проскуряков сам на нараду не з'явився, і навіть не подбав про те, щоб її відвідав бодай хтось із його заступників, і тим самим зірвав передбачену пресконференцію. Представник Держгеонадра України О. В. Падалко не спромігся навіть виступити згідно з програмою. Письмові запитання, які були подані учасниками в президію наради, пан Падалко відверто ігнорував. У проекті рішення вносилась пропозиція про те, щоб Міністерство екології продовжило дію спецдозволів на користування надрами, які тривалий час безпідставно не розглядаються, незважаючи на те, що обласні ради все погодили. Якщо вносити таке рішення, то потрібно було б оприлюднити список цих дозволів, а заступник голови Держгеонадра України О. В. Падалко повинен був спростувати безпідставні звинувачення або гарантувати вирішення піднятої проблеми. Ось при такому підході до підготовки наради відбулась би предметна відверта розмова та були б вирішені конкретні проблеми, що суттєво стримують розвиток нафтогазовидобутку на Полтавщині. Учасників наради дуже цікавили питання, чому не виконується Державна программа розвитку національного нафтогазовидобутку і які плани у влади щодо її

реалізації, скільки і на які цілі спрямовуються відрахування на геологорозвідувальні роботи, і чому вони не використовуються за призначенням. На ці запитання повинні були дати вичерпну відповідь той же Падалко та представник Міненерговугілля, який також не спромігся виступити згідно з програмою наради. Щодо екологічних проблем, якими всюди жахають необізнану вуличну публіку, то виступ ректора ДЗ «ДЕАПОУ» О. І. Бондара не мав ніякого відношення до екологічних та соціальних наслідків видобування нетрадиційних видів вуглеводнів. Мабуть, це і є однією із основних причин маніпулювань навколо сланцевої проблеми. Завчасно до початку наради Спілка буровиків України направила до оргкомітету матеріали ІІІ-ї Полтавської науково-технічної конференції, яка відбулась 14-16 лютого 2013 року, на якій провідними фахівцями були чітко визначені основні напрямки оптимального вирішення проблем збільшення нафтогазовидобутку на Сході України. Проте ці пропозиції жодним чином не були враховані в роботі семінару. На превеликий жаль, программою наради не було передбачено можливісті висловити свої зауваження та внести відповідні пропозиції. Запланована пресПредставники Полтавської ОДА

конференція голови Полтавської облдержадміністрації О. В. Удовіченка також не відбулася. Захід, який зібрав чимало не тільки місцевих представників, але і тих, хто прибув здалеку та втратив немало дорогоцінного часу і коштів, не вирішив ніяких питаннь. Це є ніщо інше, як відволікаючі маневри, якими керують сили, що зацікавлені в імпорті енергетичних ресурсів. Спрямованність та підступність у стійкому гальмуванні національного газовидобутку проглядаються всюди за потурання владних структур. Викликає великий подив позиція представників всюдисущих ЗМІ, які чомусь вперто не бажають помічати цього неприхованого негативу стверджуючи тим свою повнозалежну незалежність. Підготував А. І. Вдовиченко

Діяльність Спілки

ТРЕТІЙ МІЖНАРОДНИЙ БУРОВИЙ ФОРУМ: «100 РОКІВ СПРЯМОВАННОМУ БУРІННЮ» 22-24 жовтня 2013 року у м.Києві на Міжнародному виставковому центрі в рамках 17 Міжнародного форуму нафтогазової промисловості «НАФТА та ГАЗ 2013» відбувся Третій міжнародний буровий форум «100 років спрямованому бурінню». У форумі взяли участь 90 представників із 45 підприємств, установ та організацій із України, Росії, зокрема: Державної служби України з геології та надр, Національної академії наук України, Академії технологічних наук України, Спілки наукових та інженерних об’єднань України, Спілки геологів України, Спілки буровиків України, Російського геологічного товариства, Інституту надтвердих матеріалів ім. В. М. Бакуля та Інституту геологічних наук НАН України, КП «Кіровгеологія», ДП «Українська геологічна компанія», НТП «Бурова техніка», ДНТП «Бурова техніка», ДП «Укрбурсервіс», ТОВ «Укргеопром», ТОВ «Київський завод бурової техніки», ТОВ «Укрбурсервіс», ПрАТ «Донецьксталь» – металургійний завод, ПрАТ «Природні ресурси «Geo Alliance», ПрАТ «Укргазпроект», ПрАТ «НДІКБ бурового інструменту», ТОВ «БК «Регіон», ТОВ «Єврогаз Україна», ТОВ «Карат-ЛТД», ТОВ «Галс К ЛТД», ТОВ «Гідротехбуд», ТОВ «Савремр», ТОВ «Нові проекти», ТОВ «Ендейвер», ТОВ «Укрбурпостач», ЗАТ «Агрофос», ТОВ «Надра Інтегровані рішення», Української наукової інвестиційно-інноваційної компанії, Національного інституту стратегічних досліджень при Президентові України, Полтавського НТУ ім. Ю. Кондратюка, Національного гірничого університету (м. Дніпропетровськ), Івано-Франківського національного технічного університету нафти та газу», Київського геологорозвідувального технікуму, ТОВ «АККО Інтернешнл», ТОВ «БІТТЕХНІКА» (Росія), ВАТ «Пермнафтомашремонт» (Росія), компанії “Везерфорд» (США). Також захід відвідали представники ЗМІ (телеканалу «БТБ», журналу «Бурение и нефть»), підприємці, науковці, фахівці бурової справи та студенти.

Відкрив форум Президент Спілки буровиків України, академік АТН України, професор М. М. Гавриленко. З привітанням від російських колег виступив голова правління Московського регіонального відділення Російського геологічного товариства, член Правління Спілки буровиків України, професор, д. т. н. Сердюк М.І. С докладом о целях и задачах форума выступил Председатель правления Союза буровиков Украины, акад. АТН Украины А. И. Вдовиченко. Основная цель Третьего Международного бурового форума – дать толчок в развитии совершенствования и рассширения области рационального использования направленного бурения как основного метода повышения эффективности геологоразведочных работ, освоения месторождений полезных ископаемых, использования потенциала земных недр и проведения различных исследований. Для достижения указаной цели форумом предусматривается решить следующие задачи: 1. Уточнение понятий и терминологии, исполь зуемых в направленном бурении. Этому сегодня не уделяется должное внимание, что создает некоторые сложности в определении круга во-

просов, которые необходимо определить для решения проблем, связанных с проектированием, техникой, технологией, организацией и экономикой этого метода. Под термином «направленное бурение», на наш взгляд, необходимо подразумевать всякое управляемое изменение первоначального направления ствола скважины в процесе ее сооружения и освоения. Первоначально ствол скважины может задаватися под различными углами к горизонту от 0 до 90 градусов (вертикальные, наклонные, горизонтальне и восстающие). Сооружение наклонных или горизонтальных скважин, при отсутствии процесса управления направленим ствола, сегодня ошибочно относят к направленному бурению. Поэтому логично и правомерно отсчет времени направленного бурения вести с момента первого исскуственного искривления скважины, который был произведен в 1912 году. В процессе дальнейших исследований возможно уточнение времени происшедших событий, однако это никакого принципиального значения в развитии этого метода не имеет. Методу больше 100 лет, и это неопровержимый факт, и сегодня он найболее перспективный и поэтому

№ 1, 2 (10) січень — грудень 2013 проблемам его широкого дальнейшего развития посвящается этот тематический форум. 2. Рассмотрение современного состояния исследований, разработок и лучших практик направленного бурения и перспектив его развития. Каноническая схема исследований, разработок и их практического использования предусматривает такую последовательность. Академическая наука разрабатывает теоретические основы. Вузовская наука (университеты) первая их осваивает, разрабатывает научные основы совершенствования существующих технологий и готовит на этой основе кадры для отраслевой науки и производства. Отраслевая наука в тесном сотрудничестве с вузовской разрабатывают новые технологии, осуществляет их апробацию экспериментально и обеспечивает научное их сопровождение на производстве. Производственные научно-технические (тематические, опытно-методические и проектно-конструкторские) подразделения обеспечивают рациональное использование новых технологий на производстве в широких масштабах и поддерживает обратную связь с отраслевой и вузовской наукой в направлении ее дальнейшего совершествования и подготовки кадров соответствующего научного уровня. На практике, особенно в Украине, этот процесс представлен в обратном порядке. Новые технологии разрабатываются и испытуются производственной наукой. Академическая наука под эти разработки подстраивает свою теорию. Отраслевой науки по специальности «Бурение скважин» в Украине не существует, она разрушена до основания без права на возрождение, при активном соучастии в этом наших ученных. Например, ДО ИМР, ПО ИМР и другие, которые были безпощадно разорены усилием д.т.н. по специальности «Бурение скважин», професора С. В. Гошовского. Педагогическая наука далеко и безнадежно отстала и готовит кадры на основе устарелых технологий. Поэтому такие кадры никому не нужны, хотя сегодня остро ощущается дефицит квалифицированных кадров буровой специальности. Материально-техническая база университетов не

обеспечивает современный уровень научных исследований и подготовки кадров. Отсутствует реальная связь учебных заведений из современным производством. Основная причина в этом не столько недостаток финансировании, сколько низкая активность педагогических кадров. О научном уровне современных ученных высшей квалификации свидетельствует работа професора НГУ А. А. Кожевникова «100 лет исскуственному искривлению скважин – путь инновационного развития», которая опубликованна в научном сборнике «Породоразрушающий и металлообрабатывающий инструмент – техника его изготовления и применения» за 2013 год. Каждый учасник может ознакомится из этой работой в полном объеме в пакете информационных материалов форума и сделать соответствующие выводы.

На форуме будут представлены лучшие достижения в направленном бурении ведущих зарубежных компаний «Везерфорд» и «Пермьнефтемашремонт», отечественных НТП «Буровая техника», «НИИКБ бурового инструмента», НПП «Карат-Бурсервис», «Регион», «Надра – интегрированные решения», КП «Кировгеология». Академическая наука представит доклад ИГН НАН Украины о перспективах развития направленного бурения при геологоразведочных работах на рудных объектах Украины.

Діяльність Спілки

От университетов представлен только один доклад професора Коцкулича Я. С. (ИФНТУНГ). Отраслевая наука на форуме не представлена. 3. Определение проблем, ограничивающих область эффективного использования направленного бурения, особенно в условиях Украины и определение оптимальних путей их решения. Среди этих проблем необходимо отметить: относительно высокая стоимость работ по направленному бурению, низкий уровень подготовки кадров, а также недостаточная осведомленность геологов, заказчиков, проектантов и инвесторов. Кроме того, существенным сдерживающим фактором выступает безинициативность чиновников и отсутствие соответствующих специалистов в отраслевых органах центрального управления и в государственных предприятиях. Так, в центральном аппарате Госгеонедра Украины не предусмотрено в штате специалиста по бурению, вообще отсутствует даже человек, который хотя бы какимто образом был связан с техникой или производством. И это в то время, когда бурение есть основным и наиболее трудоемким видом геологоразведочных работ. В государственных геологоразведочных предприятиях полностью ликвидированы технические и производственные службы. Определять техническую политику, а тем более разрабатывать конкретные направления повышения эффективности геологоразведочных работ, просто некому. Геологов сегодня устраивает такая политика: чем дороже работы, тем объемы их меньше и хлопот менее при той же зарплате. А за эффективность и рентабельность на государственной ниве никто не спрашивает. Чем хуже, тем лучше. И чиновников, и огромную армию начальников и начальничков разных мастей и уровней стимулируют по такому же принципу. Чем хуже работаешь, тем выше зарплата и дольше будешь работать. Поэтому основную ставку в развитии новых технологий необходимо делать на не государственные структуры и инвестиции, которые в нынешних сложных экономических условиях обеспечивают развитие производства. Ведущая роль в содействии развития современных технологий бурения скважин и их освоения, органи-

зации взаимодействия при этом производственных структур, научных учреждений и учебных заведений, органов власти и различных организаций принадлежит Союзу буровиков Украины, который системно и целенаправлено проводит мероприятия с привлечением специалистов различных отраслей, которые задействованы в процессе изучения и освоения земних недр для разработки оптимальних путей их рационального использования. 4. Определение лучших технологий, сервисных компаний и специалистов направленного бурения для их сертификации и рекомендаций для широкого использования. Одной из отличительных особенностей проведения этого форума есть предоставление учасникам возможности для свободной дисскусии после каждого доклада или группы докладов и сообщений. Обязательное условие участия у дисскусии есть внесение конкретных предложений и рекомендаций, которые подлежат непременному обсуждению. В решении форума должны быть приняты рекомендации по направленному бурению, которые будут направлены для рассмотрения и утверждения соответстующими органами. Материаллы форума будут размещены в очередном специальном выпуске журнала «Бурение». Із презентаціями сучасних технологій спрямованого буріння виступили: Карл-Генрі Хенгевос – керівник програми похило-спрямованного буріння ТОВ «Везерфорд Україна»: 10 років похило-спрямованного сервісу в Україні – огляд наданих послуг та досягнутого досвіду.

Мрозек Є. Р. – технічний директор ТОВ «Укрбурсервіс», заступник голови правління Спілки буровиків України, академік УНГА, к. т. н.: Вдосконалення техніки і технології буріння похило-спрямованих свердловин Коцкулич Я. С. – професор Івано-Франківського національного технічного університету нафти та газу, голова обласного регіонального відділення Спілки буровиків України, академік УНГА, д. т. н.: Буріння похило скерованих свердловин із застосуванням електробурів на Прикарпатті.

№ 1, 2 (10) січень — грудень 2013

За результатами обговорення було ухвалено Фролов П. О. – інженер-дослідник виробничо-технічного відділу ТОВ «Регіон», к. ф.-м. : Похило-спрямо- рішення: 1. Визнати спрямоване буріння як основний метод ване буріння з використанням колтюбінгових технолопідвищення ефективності геологорозвідувальних рогій Лазаренко О. Г. – головний інженер НТП «Бурова біт, освоєння всіх видів родовищ корисних копалин, техніка», чл.-кор. УНГА, к. т. н.: Результати будівництва освоєння та досліджень потенціалу земних надр. 2. Рекомендувати при розробці стандартів викориссвердловин з горизонтальним закінченням. Кондратьєва Г. В. – начальник проектно-кошто- товувати термін «спрямоване буріння», як процес бурисного відділу НТП «БУРОВА ТЕХНІКА»: Якісна проек- ріння із скерованим відхиленням стовбура свердловитна документація – основа успішного буріння похило- ни у заданому напрямку. 3. Визнати кращими сервісними компаніями із спрямоспрямованих та горизонтальних свердловин. Кунцяк Я. В. – генеральний директор ПрАТ «НДІКБ ваного свердловин в Україні: ТОВ «Везерфорд Україна», бурового інструменту», акад. УНГА, д. т. н.: Усі види ПрАТ «НДІКБ бурового інструменту», НТП «Бурова техніка», ТОВ «Укрбурсервіс», ТОВ «Регіон», ТОВ «МАВР ЛТД». бурового сервісу в рамках однієї компанії. 4. Визнати провідними фахівцями спрямованого буКалинович В. Н. – директор НВП «Карат-Бурсервіс»: Сучасні системи контролю та управління процесом будів- ріння: Я. В. Кунцяка, В. Г. Вітрика, Карла-Генри Хенгевоса, Яреська В. І., Фролова П. О., Шерстюка О. ., Рафальництва свердловин при похило-скерованому бурінні. Шишкин В. П. – начальник отдела сервисных услуг ського А. Й., 5. Провести міжнародні конференції у Полтавському ОАО «Пермьнефтемашремонт» (Россия): Опыт бурения горизонтальных скважин на месторождениях Баш- НТУ (лютий 2014), у м.Трускавці (березень 2014) з питань співпраці науки та виробництва задля підвищенні кирстана, Татарстана и Самарской области. Ремезова О. А. – старший науковий співробітник ефективності використання спрямованого буріння. 6. Провести наступний міжнародний буровий фоІнституту геологічних наук НАН України, професор, д. геол. н.: Перспективи розвитку спрямованого буріння рум у м.Києві у жовтні 2014 року. при геологорозвідувальних роботах на рудних обєктах в Україні. Рафальський А. Й. – провідний технолог КП «КІРОВГЕОЛОГІЯ»: Спрямоване буріння при развідці родовищ твердих корисних копалин в Україні. Кашуба Г. О. – перший заступник генерального директора, головний геолог ТОВ «НАДРА Інтегровані рішення»: Застосування інноваційних технологій та рішення NADRA Group для постановки та проведення бурових робіт . В обговоренні виступили: Мартиненко І. І. – перший заступник голови правління Спілки буровиків України, чл.-кор. АТН України; Бондаренко М. О. – заступник голови правління Спілки буровиків України, Світлина на згадку директор ДП «Алкон-Діамант», д.т.н.

Діяльність Спілки

№ 1, 2 (10) січень — грудень 2013

ОСНОВНІ ПИТАННЯ ВИДОБУТКУ ГАЗУ В УКРАЇНІ ІЗ ТРАДИЦІЙНИХ І НЕТРАДИЦІЙНИХ ДЖЕРЕЛ За матеріалами експертно-аналітичного круглого столу в НТЦ «Психея» 29 жовтня 2013 року у м.Києві в Науково-технічному центрі «Психея» відбувся експертно-аналітичний круглий стіл (ЕАКС) на тему: «Основні питання видобутку газу з традиційних і нетрадиційних джерел», який зібрав провідних галузевих експертів і всіх, хто цікавиться тематикою видобутку вуглеводнів в Україні не лише в стінах НТЦ «Психея», але і біля екранів моніторів в режимі онлайн. Трансляція заходу велася на сайті oilreview.kiev.ua в реальному часі, тож усі бажаючі змогли поставити свої запитання присутнім експертам в ході роботи круглого столу. З основною доповіддю на тему «Нетрадиційний газ: чому так багато шуму?» виступив директор спеціальних проектів НТЦ «Психея», к. т. н. Геннадій Рябцев. Для обговорення експерт запропонував основні три запитання: 1. Технологія видобутку нетрадиційних вуглеводнів: що нового? Чи слід боятися фрекінгу? Гідророзрив звичайний і масштабний. 2. Звичайний, сланцевий і центрально-басейновий газ: порівняльні ризики освоєння. Вода, яка не горить, і землетруси, яких не було. 3. Міжнародні і українські практики: у чому відмінності і чому їх інколи не помічають. Яким інвесторам і яким екологам можна довіряти і чому. У своєму виступі Г. Рябцев зазначив, що експертне обговорення «газового питання» просто необхідне, оскільки тема дуже заполітизована, а громадськість перебуває в інформаційному вакуумі і дуже часто дезінформована. Також він звернув увагу на дорожнечу видобутку сланцевого газу на території України. В Україні ціна залежатиме від трьох чинників: підтвердження запасів, економічної і екологічної доцільності видобутку. Собівартість видобутку може досягати до $300 за тис. кубометрів. Також він озвучив реальні часові перспективи видобутку сланцевого газу в Україні, наголосивши, що найближчі п'яти років нетрадиційний газ в Україні добувати ніхто не буде, оскільки на даний момент не існує необхідної нормативно-правової бази, а запаси цього ресурсу ще не підтверджені. Крім того, експерт торкнувся актуальної теми вживання гідророзриву, звернувши увагу на те, що ця технологія не нова як у світі, так і в Україні, але довкола цієї тематики утворилося безліч міфів. На думку експерта, технологія гідравлічного розриву пласта повністю безпечна при дотриманні технології, і міфи про «страшний фрекінг» треба розвінчувати. Відповідаючи на запитання онлайн-учасников круглого столу, виступили й інші компетентні експерти. Андрій Чубік, експерт центру «Номос», який презентував доповідь про наслідки видобутку нетрадицій-

ного газу в Україні. У своєму виступі він проаналізував всі ризики і переваги видобутку нетрадиційного газу. За словами експерта, ризики при видобутку такого газу можна мінімізувати. Основною тезою доповіді директора енергетичних програм Центру Разумкова Володимира Омельченка стало твердження про необхідність нормативного забезпечення видобутку нетрадиційного газу в Україні. Важливий також і суспільний контроль. «Не означає, що якщо компанія Shell або компанія Chevron, або ж Exxonmobil мають хороші технології, їх не треба контролювати. Ми не маємо бути адвокатами цих компаній, ми повинні забезпечити їм суворий контроль за виконанням зобов'язань, і не лише з боку держави, але і з боку цивільного суспільства, екологічних організацій і наукового співтовариства. І тоді буде той позитивний ефект, на який всі так розраховують», – стверджував фахівець. Відповідаючи на запитання онлай-слухачеві про різницю між гідророзривом для видобутку нафти і сланцевого газу, а також щодо ажіотажу, який виник довкола питання нетрадиційного газу, перший заступник генерального директора ТОВ «Надра Інтегруючі рішення», кандидат геологічних наук Богдан Іванович Лелик повідомив, що «гідроразрив для видобутку традиційного природного газу і нафти відрізняється від процедури видобутку сланцевого газу тим, що для останньої здійснюється значно більша кількість гідророзривів». У свою чергу, заступник голови Експертної Ради з питань розвитку газової промисловості та ринку природного газу, д.т.н. Леонід Михайлович Уніговський відзначив, що під час промислового видобутку сланцевого газу проводиться дуже велика кількість процедур гідророзриву. На сайт oilreview.kiev.ua також надійшло питання про перспективи видобутку газу на шельфі Чорного

Діяльність Спілки моря. На нього відповів провідний інженер ГАО «Чорноморнафтогаз» Андрій Палюра. На його думку, чорноморським вуглеводням приділяється недостатньо уваги. «На мій погляд, сьогодні ми рухаємося в правильному напрямі, приділяючи увагу видобутку сланцевого газу, оскільки він дозволить диверсифікувати джерела, проте Чорне море ще не до кінця досліджене і дуже перспективне. Вже в 2015 році на шельфі добуватиметься 3 млрд м куб. газу. І це без всяких значних екологічних загроз». Голова Спілки буровиків України, академік Академії технологічних наук України Анатолій Вдовиченко у своєму виступі висловив глибоке занепокоєння діями сил, які зацікавлені в імпорті енергоносіїв і суттєво перешкоджають розвиткові національного нафтогазовидобутку. Ці сили мають великий вплив на владу всіх рівнів і тому диктують свою політику у прийняті державних рішень. Для відволікання уваги від головних проблем вони за допомогою інформаційних маніпуляцій втягують суспільство у протистояння різних політичних сил та соціальних груп. Для цього ними і була штучно створена так звана «глобальна сланцева проблема», яка не має ніякого відношення до збільшення власного газовидобутку. На сьогодні в Україні є достатня ресурсна база традиційного газу, яка дозволяє при належній організації геологорозвідки та впровадженню новітніх технологій освоєння вуглеводних родовищ забезпечити країну газом власного видобутку майже на 100 років. Технологія розвідки та освоєння родовищ звичайного газу відпрацьована і постійно вдосконалюється, що дозволяє знизити собівартість його видобутку в Україні до 25 дол. за 1 тис. куб. м. В розвідку і освоєння родовищ звичайного газу вже вкладені та заморожені надзвичайно великі кошти. Ось реальна база, на якій Україна повинна успішно вирішити проблему енергонезалежності. Необхідно тільки на цьому сконцентрувати увагу всього суспільства, а владі мобілізувати весь наявний ресурс на виконання головної програми країни. Проте влада під шаленим тиском залежних од імпорту сил вишукує та розробляє всілякі відволікаючі масштабні маневри щодо «сланцевої панацеї» нібито для вирішення глобальних енергетичних проблем. Сьогодні в Україні відсутні розвідані запаси «сланцевого» та подібного йому газу. Прогноз наявності його в надрах країни науково не обґрунтований і нічим не підтверджений. На його пошуки та розвідку до необхідного рівня потрібно не менше 10 років та кошти, які в 10-20 разів перевищують уже вкладені в освоєння родовищ звичайного газу. При цьому нема жодних гарантій, що розвідка дасть позитивний результат. Очікувана собівартість видобутку «сланцевого газу» в 5-12 разів дорожче звичайного. Реальна альтернатива «сланцевому» – це газ метан вугільних родовищ, підтверджені ресурси якого достатні, щоб найближчим часом повністю забезпечити

Донбас власним газом. Територіально родовища шахтного метану знаходяться поблизу потенційних споживачів теплової й електричної енергії, що збільшує перспективність його використання, зокрема в децентралізованій енергетиці. При цьому собівартість цього палива становитиме $76 за тис куб. м. В Україні щорічний видобуток шахтного метану складає всього 0,2 млрд куб. м. І це при тому, що кожного року тільки під час видобутку вугілля виділяється більше 2 млрд куб. м метану, який розчиняється в атмосфері, загострюючи проблему глобального потепління. Іноземні інвестори ніякої загрози нам не несуть. Для них необхідно створювати якнайсприятливіший клімат. Нехай за свої кошти вони вивчають проблему, розвідують та освоюють родовища. Всіляка їхня діяльність тільки сприяє соціально-економічному розвитку країни. Чинні акони України, якщо вони виконуються, дозволяють ефективно контролювати всю їхню діяльність. Ажіотаж навколо «сланцевого газу» уже сьогодні створює найбільшу економічну загрозу, і цей підступний задум потрібно сміливо викривати та виносити на обговорення широкого кола громадськості. У зв’язку із цим найголовнішим натепер завданням фахівців, експертів, ЗМІ мають стати плацдармом проведення масової роз’яснювальної роботи та забезпечення якомога більшої прозорості діяльності органів влади та видобувних компаній. На завершення заходу НТЦ «Психея» презентував збірку наукових праць, присвячених нетрадиційним вуглеводням «Сучасні проблеми державної політики у сфері видобутку нетрадиційних вуглеводнів в Україні», редакторами якого стали кандидат технічних наук, старший науковий співробітник і директор НТЦ «Психея» Сергій Сапегинта і доцент Національної академії державного управління при Президентові України, директор спеціальних проектів НТЦ «Психея» Геннадій Рябцев. Відеозвіт про ЕАКС розміщений на сайті oilreview. kiev.ua. Підготували А. І. Вдовиченко, С. А. Панченко

№ 1, 2 (10) січень — грудень 2013

УЧАСТЬ СПІЛКИ БУРОВИКІВ УКРАЇНИ В РОБОТІ ГРОМАДСЬКОЇ РАДИ ПРИ ДЕРЖІНФОРМНАУКИ УКРАЇНИ Державне агентство з питань науки, інновацій та інформатизації України (Держінформнауки) є центральним органом виконавчої влади, який утворюється для реалізації державної політики у сфері наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності, інформатизації, формування використання національних електронних інформаційних ресурсів, створення умов для розвитку інформаційного суспільства. На наш погляд, це агентство в першу чергу повинно бути взірцем наукового підходу до всіх сфер і спектрів своєї багатогранної наукової діяльності. Проте цього абсолютно ні в чому не проглядається. Навіть найменування агентства закрутисто спотворене. Було би зрозуміло й доречно назвати його так: «Агенство з наукової діяльності» або «Наукове агентство» без додаткових пояснювальних термінів, тому що наукова діяльність обов’язково передбачає інноваційну та інформаційну складові. Ще більше підтверджує свою псевдонауковість текст Положення про Держінформнауки, а також всі інші нормативно-правові акти та програми розвитку наукової діяльності, безліч яких породжує цей орган виконавчої влади. Для органу, який формує використання електронних інформаційних ресурсів, соромно мати сайт такого низького рівня. Викликає стурбованість те, що очільник агентства, академік Національної академії наук України Володимир Семиноженко при розробці важливих програм не керується глибоким науковим підґрунтям, як належить статусу цього органу, а підштовхується зацікавленістю відповідних сил. Для підтвердження цього наведемо такий приклад. «У рамках Державної програми активізації розвитку економіки на 2013-2014 роки серед 13 важливих проектів, підкреслив В. Семиноженко, – встановлення автоматичних ваг на автомобільних дорогах на що буде залучено у 2014 році 32,4 млн грн». У 2015 році суму планується збільшити до 135 млн грн Фактичні витрати можуть бути значно перевищити вказані суми, тому що не враховано обслуговування встановлених систем, які потребують щорічного збільшення

фінансової підтримки, і взагалі, де розрахунки екномічної доцільності та наукові обґрунтування цього проекту? І таке марнотратство, яке можно кваліфікувати як злочинне, допускається в той час, коли на всю наукомістку геологорозвідувальну галузь країни разом із нафтогазовою геологією, які відіграють головну роль у зміцнені ресурсонезалежності нашої країни, на 2014 рік із бюджету виділено всього 141 млн. грн. Навіщо витрачати кошти на контроль, який по суті нічого не додає у збереженні доріг, крім збагачення окремих груп, коли є нагальна потреба використати їх із більшою ефективністю на заходи із підвищення якості твердого покриття доріг. Викликає велику стурбованність те, що Семиноженко допускає ігнорування думки широкого кола наукової громадскості. Так, він наполегливо просуває в парламент законопроект про вищу освіту, запропонований МОН, не зважаючи на його суттєві недоліки: «На переконання Голови Держінформнауки, У Верховній Раді повинен розглядатися єдиний законопроект про вищу освіту. У зв’язку з цим, він пропонує парламентарям відкликати альтернативні проекти законів: це дозволить консолідувати сили і забезпечити позитивне проходження єдиного узгодженого документа, який дозволить провести реформу у вищій освіті… За його словами, цей законопроект 24 лютого 2014 року зареєстрований у Верховній Раді і має всі шанси на успішне проходження і прийняття, оскільки є максимально погоджений із професійною спільнотою». Як можно так лукавити? Особливо вражають застарілі підходи пана Семиноженка у питаннях атестації наукових і науково-педагогічних кадрів. За його словами, зараз необхідно ліквідувати департамент атестації кадрів у Міністерстві освіти і науки, поновивши натомість діяльність Вищої атестаційної комісії як центрального органу виконавчої влади. Він пропонує повернення до того, що завжди гальмувало розвиток науки – це ВАКи. Крім деяких країн СНД, всі інші нормальні країни таких установ не мали було, і це абсолютно не впливає на якісний та кількісний показник наукових кадрів усього цивілізованого світу. Навіщо витрачати кошти на утримання цього шкідливого як для науки, так і в цілому для держави органу? Чи не краще було б використати ці кошти на інші корисніші потреби науки.

Діяльність Спілки Разом з тим Семиноженко зауважив, що є нагальна необхідність переглянути положення про порядок присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань та вимоги до їх присудження, проте пропозиції з цього питання від громадскісті приймати до уваги не бажає. Особливе занепокоєння викликають зловживання у розподілі державних коштів на наукові дослідження. Дані «Аналітичної довідки по реалізації пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки та отримані результати в 2012 році» свідчать про те, що найменшу фінансову підтримку Держінформнаука здійснювала напряму «Енергетика та енергоефективність» в розмірі 154 млн грн (3,7 %). Поряд із тим на фундаментальні дослідження суспільних і гуманітарних наук витрачено майже вдвічі більше – 292 млн грн (6,9 %). Законом України «Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки» передбачено, що пріоритетними напрямами розвитку науки і техніки є науково, економічно та соціально обґрунтовані напрями науковотехнічного розвитку на довгостроковий період (понад 10 років), яким надається пріоритетна державна підтримка з метою формування ефективного сектору наукових досліджень і науково-технічних розробок для забезпечення конкурентоспроможності вітчизняного виробництва, сталого розвитку, національної безпеки України та підвищення якості життя населення. Враховуючи це визначення Закону напрям «Енергетика і енергоефективність» повинні фінансуватись найбільше, а фактично відбувається навпаки. У висновках довідки на цей недолік вказано, проте до уваги не взято. Напрямки, які не мають ніякого відношення до національної безпеки України фінансуються чомусь краще. В розподілі коштів між виконавцями наукових досліджень взагалі діється, щось абсолютно не зрозуміле. Так, Міненерговугілля виділено всього 52 млн грн, що удвічі менше ніж Мінагрополітики та Академії педагогічних наук. Необхідно відзначити, що майже такі ж суми виділені Державному управлінню справами та Мінфіну. Мінекоприроди було виділено всього 8,4 млн грн, на рівні Мінкультури, Мінюсту, Академії мистецтв і Держархіву. Це вдвічі менше ніж Податковій, Правовій академії та Міністерству економіки та торгівлі. Яке відношення до фундаментальних наукових досліджень взагалі має Господарсько-фінансовий департамент КМУ, якому було виділено на це 4,1 млн грн? Разом із тим Держенергоефективності було надано на такі дослідження в десять разів менше – всього 0,4 млн грн. Ще більш вражаюче висвітлені показники результатів наукової діяльності. Так званого науково-технічного продукту створено при фундаментальних дослідженнях суспільних і гуманітарних наук – 2942 (10 одиниць на 1 млн грн). Найменша кількість його – 423 (1 одиниця на 1 млн грн) – при фундаментальних дослідженнях сучасного матеріалознавства. Результати впровадження викликають найбільший подив. Співвідношення створених та впровадже-

них одиниць за виконавцями такі: НАНУ – 3002/987 (33 %); Академія педагогічних наук – 2721/2625 (97 %); Академія аграрних наук – 1389/111(8 %); Академія медичних наук – 549/549(100 %); Міненерговугілля – 91/2 (2 %); Академія мистецтв – 20/20(100 %); Академія правових наук – 18/18 (100 %); Мінприроди – 25/0 (0 %), Держенергозбереження – 2/2 (100 %). Ці показники свідчать про відсутність єдиних підходів оцінки результатів створення та впровадження науково-технічної продукції. Важко оцінити результати наукової діяльності за цими показниками. Мабуть, у суспільних і гуманітарних науках продукція має більш умовну одиницю вимірювання, і тому створюється та впроваджується у великих обсягах, а природничі науки мають створити реальний продукт, який набагато важче розробити, а тим більш впровадити у практику. Все це має стати предметом обговорення представників Держінформнауки із залученням широкого кола професіоналів не тільки від науки, але і практиків, тому що вони є найбільш об’єктивними експертами результатів впровадження науково-технічної продукції. З огляду на викладене, Спілка буровиків України постійно тримає руку на пульсі цього органу для того, щоб якимось чином впливати на формування та реалізацію державної політикив науковій діяльності та використанні її результатів на практиці. Законодавчим механізмом такого впливу є Громадська рада, з якою у пана Семиноженка на сьогодні, до речі, не налагоджена тісна співпраця. Представником Спілки буровиків України в Громадській раді при Держінформнауки на другий термін обраний головний науковий фахівець Інституту надтвердих матеріалів, член-кореспондент НАН України, член НТР Спілки Володимир Петрович Бондаренко. Про те, як Спілка співпрацює із цією Радою та іншими громадськими науковими формуваннями в напрямку формування та реалізації державної політики у науковій сфері свідчать матеріали з офіційної переписки, які подаються нижче в повному обсязі. Лист від 11.12.2013 року. Голові Громадської ради при Держінформнауки України Максиму Стрісі: Повідомляємо про зауваження та пропозиції до засідання Ради з питання «Про відновлення Державної програми прогнозування». У довідці щодо питання, яке передбачається розглянути на засіданні Ради, багато всілякої плутанини, в якій важко розібратись навіть фахівцю, не те що членам Уряду та Парламенту, які повинні приймати рішення про фінансування та реалізацію відповідних програм. Термінологія в найменуваннях документів не відпрацьована, що приводить до надмірного дублювання та ускладнення в розумінні сутті конкретного питання. Наприклад, недоцільно дублюються такі поняття як наука і техніка науково-технічними, науково-технологічними, інноваційними та іншим спорідненими висловами. Цим суттєво звужується дія відповідного докумен-

№ 1, 2 (10) січень — грудень 2013 ту суто технічним спрямуванням, залишаючи при цьому поза увагою вплив науки в інших, важливих для суспільства галузях. На наш погляд, необхідно в таких випадках вживати всього два однозначно зрозумілих всім терміни: наука і практика. Наука це є комплекс теоретичних, лабораторних та експериментальних досліджень з метою отримання нових корисних знань, а науково-практична діяльність це використання отриманих наукою знань в практиці, незалежно від сфери діяльності (технічної, технологічної, економічної, соціальної, правової, гуманітарної, політичної і т. п.). Термін «пріоритетний» означає першість, переважне та провідне значення, і тому не може бути 105 пріоритетних програм, а тільки одна, дві, максимум три програми на найбільш життєво важливих напрямках діяльності. В першу чергу це енергетична програма, реалізація якої має вирішальний вплив на всі, без винятку, сфери діяльності суспільства. Навколо головної Державної енергетичної програми повинна бути зосереджена вся науково-практична діяльність країни. Всі інші програми повинні бути призупинені до межі виживання або ув’язані з головною програмою. На наш погляд, неприпустимим є вживання в назвах програм та висновках таких подвійних термінів як «прогнозно-аналітичні», «методичні і методологічні», «скорочення кількості та укрупнення», оскільки суть одного із них передбачає обов’язковим виконання іншого. Наприклад, прогнозу без аналітики не буває, так як і укрупнення без скорочення. Такі поняття як «маркетинг», «безпреривні», «незалежні» і т. п. недоцільно виділяти окремо, так як вони є обов’язковою складовою досліджень при нових розробках. В довідці вказано про участь в розробках програм науковців без практиків, що свідчить про однобокість досліджень. У цій справі першочерговим завданням Держінформнауки повинна стати розробка науково обґрунтованих термінів для уникнення різного їх тлумачення та формування об’єктивно обраних пріоритетних програм, які будуть доступними для розуміння широкого кола громадськості, інвесторам, урядовцям та парламентаріям. Тільки такий підхід дозволить вирішити питання своєчасного і повного фінансування та надання необхідного ресурсу для реалізації пріоритетних програм. Голова правління Спілки буровиків України Анатолій Вдовиченко

Про наміри врахування пропозицій Спілки буровиків України свідчить рішення засідання Громадської ради: Виписка із протоколу №3 засідання Громадської ради при «Держінформнауки» від 5 грудня 2013 року Ухвалили: 2.1. Вважати необхідним відновлення робіт з про-

гнозування застосовності науково-технічних розробок українських установ у реальному секторі національної економіки. З цією метою звернутися до Комітету Верховної Ради України з проханням передбачити виділення в проекті Державного Бюджету України на 2014 рік додатково 2 млн. гривень за статтею видатків Державного фонду фундаментальних досліджень України для організації конкурсу робіт із зазначеної тематики. При виробленні умов такого конкурсу рекомендувати Держінформнауки і ДФФД врахувати пропозиції Спілки буровиків України і НТУУ «Київський політехнічний інститут». 2.2. Запропонувати Держінформнауки підготувати спільне з Громадською радою звернення до Президентського фонду Леоніда Кучми з пропозицією започаткувати конкурс цього фонду для підтримки форсайтних досліджень, метою яких є виявлення інтересу провідних бізнесових структур до сучасних технологічних розробок українських учених. 3. Різне. 3.1. Слухали інформацію І. О. Анісімова про проект концепції Національної стандартної класифікації освіти. Ухвалили звернутися з цього приводу до комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти, Міністерства освіти і науки України, Національної академії наук України, Національної академії педагогічних наук України (текст Звернення додається). 3.2. Ухвалили підтримати пропозицію М. В. Новикова провести 30 січня 2014 року (четвер) планове засідання Громадської ради з порядком денним: «Про стан та перспективи розвитку науково-технічної сфери України». Просити Держінформнауки забезпечити супровід розгляду цього питання та подати Громадській раді необхідні аналітичні матеріали до 23 січня 2014 року. Додаток до протоколу №3 Комітету Верховної Ради України з питань науки, Міністерству освіти і науки, Національній академії наук, та академії педагогічних наук України. 31 жовтня 2013 року відбулися загальні збори Національної академії педагогічних наук (НАПН) України, що обговорили проект концепції Національної стандартної класифікації освіти (НСКО). Запропонований проект НСКО, оприлюднений на сайті НАПН, викликає серйозні побоювання щодо майбутнього вітчизняної освіти, зокрема, вищої. Він передбачає радикальне скорочення кількості напрямів підготовки і спеціальностей. Наприклад, у галузях природничих (шифр 0401) та фізико-математичних (шифр 0402) наук зараз відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2010 р. № 787 існує 12 напрямів підготовки (освітньо-кваліфікаційний рівень (ОКР) "бакалавр") та 68 спеціальностей (ОКР "спеціаліст" та "магістр"). У проекті НСКО (широка галузь 05 – природничі науки, математика та статистика) залишено лише 4 напрями підготовки і 9 спеціальностей. Ще більш разючий контраст бачимо в області інженерії: зараз вона включає 18 галузей знань, 56 напрямів підго-

Діяльність Спілки товки та 202 спеціальності; в проекті НСКО – 2 напрями підготовки і 10 спеціальностей. Загалом чинний перелік напрямів підготовки і спеціальностей займає 40 сторінок, перелік "Галузі освіти та підготовки НСКО-Г" – менше трьох сторінок. Враховуючи практику хронічного радикального недофінансування освітньої галузі, що склалася в Україні, викладачі ВНЗ висловлюють обґрунтоване побоювання, що викладені вище положення проекту НСКО можуть стати приводом для різкого скорочення асортименту підготовки фахівців у вітчизняній вищій школі та відповідного скорочення фінансування вищої освіти. Різке розширення рамок спеціальностей неминуче приведе до зниження якості та глибини відповідної підготовки. В тексті проекту вказується, що створення НСКО "є стратегічним інноваційним заходом, який потребуватиме переосмислення національної освітньої теорії та практики, включно з тими, що закріплені законодавством і навіть Основним законом України. У свою чергу, НСКО буде орієнтиром для перегляду системи вітчизняного освітнього законодавства, яке значною мірою застаріло і потребує оновлення". Такий перегляд неминуче матиме наслідки, зокрема, для всієї науково-технічної сфери. Громадська рада при Державному агентстві з питань науки, інновацій та інформатизації вважає, що запропонований проект документу надто важливий для країни, щоб його обговорення могло обмежитися вузькими рамками НАПН України та Міністерства освіти і науки України. До цієї роботи необхідно, зокрема, залучити профільні комітети Верховної Ради України, представників виробництва та бізнесу, Національну академію наук України, національні галузеві академії наук України, провідні вітчизняні університети, громадські організації відповідного професійного спрямування. На доручення Громадської ради при Держінформнауки, голова ради Максим Стріха

На підтримку рішення засідання Ради від 05.12.2013 Спілка буровиків України направила свої пропозиції до обговорення проекту концепцій НСКО листом № 530 від 17.12.2013 Голові Громадської ради при Держінформнауці Максиму Стрісі На наш погляд, головною причиною такого прикрого явища у нашій освіті є те, що фахівці природничих та технічних наук, справжні вчені повністю усунулись від питань освіти, внаслідок чого законодавчою справою у цій важливій сфері заволоділи філософи, теологи та педагоги, які не мають ніякого відношення до справжньої науки, освіти, а тим паче, до практики використання наукового і освітянського «продукту». Звертаємось до Вас з пропозицією ініціювати проведення низки розширених всеукраїнських науковопрактичних конференцій із розгляду цих питань із залученням не тільки науковців, а і практиків усіх сфер суспільної діяльності, а також представників органів, які

приймають відповідні рішення для здійснення на них дієвого громадянського тиску. Без вирішення цього першочергового завдання не може бути мови про розробку реальних наукових програм та заходів із їх реалізації. Там, де переважають філософи і теологи, не має місця для науки і техніки. Держінформнаука по праву повинна очолити рух за дійсний науково-технічний прогрес у всіх сферах суспільної діяльності. Спілка буровиків України, яка представляє фахівців, які найбільш вразливі від свавілля і вакханалії сучасної української «науково-педагогічної» еліти, висловлює готовність надати відповідну підтримку. Направляємо також на обговорення проект Положення про присудження наукових ступенів за визнанням. Просимо надати допомогу в розробці програми електронної підтримки відповідного сайту. Голова правління Спілки Анатолій Вдовиченко

На цей лист Громадська рада Держінформнауки не відреагувала, і взагалі замість суто наукової діяльності її керівництво надмірно втягнулось у політичні дійства. Політична активність, звісно, потрібна річ, проте вона повинна не перешкоджати науковій діяльності. Наукові підходи до ситуації, яка сьогодні склалась в Україні, вкрай потрібні. Без глибокого наукового осмислення всього що діється, неможливо подолати кризові явища. Тому виникає ще більша потреба в наукових дослідженнях. Критерієм істини є суспільно-політична практика. На розгляд Спілки від ініціативної групи був направлений Маніфесту руху науковців та освіти за наведення ладу у науково-освітянському просторі. Текст цього документу займає значний обсяг, що не дозволяє навести його у межах цієї статті. Для охочих детальніше ознайомитися із цим документом в Інтернеті: (https://www.facebook.com/ groups/314070194112/). Контакти ініціативної групи: Світлана БлагодєтєлєваВовк (sunsphera@gmail.com), Елеонора Шестакова (shestakova_eleonora@mail.ru) та Андрій Шевченко (shanyu57@gmail.com). Відповідь Спілки буровиків України членам ініціативної групи із розробки Маніфесту руху науковців та освіти за наведення ладу в науково-освітянському просторі У такому вигляді Маніфест не може бути підписаним, тому що в ньому багато плутанини, дублюваннь та перевантаженнь другорядними проблемами, за якими важко виділити головне, від чого залежить вирішення всіх інших. Проте, він може стати основою для розробки справжнього науково обґрунтованного документу із визначення основних напрямків діяльності наукової громадкості України в сучасних умовах. Підтримуємо пропозиції щодо скасування доплат за ступені та звання, натомість підпорядкування залежності

№ 1, 2 (10) січень — грудень 2013 від результату наукової діяльності. Особливого значення набуває сьогодні відміна присудження ступеню за захистом дисертації. Захист дисертації при сучасних інформаційних технологіях є віковою відсталістю і тому суттєво гальмує приплив у науку справжніх талантів, а відкриває шлях нездарам для отримання довічної ренти й руйнівному впливові на наукове середовище. Оцінка та визнання рівня кваліфікації науковця є справою не держави, а тільки наукової спільноти. Для цього спільнота повинна розробити таку процедуру оцінювання, яка унеможливлює доступ до науки тим, які до неї не мають ніякого відношення. Вона повина бути максимально спрощеною, доступною, прозорою, незалежною та швидкодіючою. ВАК на сьогодні найбільше потурає негативним явищам у науці і тому підлягає негайній ліквідації, як непотріб, а кошти на його утримання повинні бути перерозподіленні на розвиток справжньої науки. У всьому світі, крім країн СНД, не існують ВАКи, що абсолютно не впливає на якістний та кількісний показник наукових кадрів. Пропонуємо при доробці Маніфесту взяти до уваги проект нового Положення про присудження наукових ступенів. Додається: Стаття про присудження наукових ступенів за визнанням на 6 арк. Голова правління Спілки Анатолій Вдовиченко. Відповідь від одного із членів ініціативної групи Дуже дякую за конструктивну підтримку та пропозиції до маніфесту руху науковців. Я ознайомилася з Вашою публікацією – чудова та обґрунтована постановка проблеми, опис ситуації та її наслідки, оригінальна спроба встановлення кількісних вимірників для оцінки результатів діяльності науковців. Мені також сподобався контент сайту Вашої профспілки – все чітко, прозоро, по суті. Наразі наша ініціативна група планує таку активність: 1. Організація зборів для виборів нової громадської ради при МОН і просування кандидатів. Ви можете висунути кандидатів від власної профспілки для участі у цьому процесі. 2. Електронна участь у внесенні змін до наказу МОН от 14.01.2002 № 16 «Про затвердження Положення про експертну комісію та порядок проведення акредитаційної експертизи». Тут також будуть важити Ваші пропозиції. Приєднуйтеся. 3. Надання пропозицій для розробки наказу МОН “Про затвердження норм часу для планування і обліку навчальної роботи та переліків основних видів методичної, наукової й організаційної роботи педагогічних і науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів”, якщо зокрема Вам цікава ця тема. 4. Ініціатива внесення до плану Держінформнауки та МОН: концепції цифрової науки; концепції Європейських дослідницьких інфраструктур. Тут потрібна експертна участь у роботі над текстом.

5. Обговорення теми створення організації щодо контролю застосування Етичного кодексу ученого. Це дуже широке поле для діяльності, що ставить за мету притягнути до відповідальності плагіаторів та псевдонауковців. І, звичайно, найголовніше – це формування концепції змін українського науково-освітнього простору у результаті діалогу щодо змісту та покращення маніфесту. Що для Вас з цього переліку є найбільш актуальним? До чого можете долучитися? Успіхів! З повагою Світлана, член ініціативної групи

Відповідь Спілки: Шановна Світлано! 1. Спілка буровиків України є науково-технічним обєднанням, а не профспілкою, і одним із важливим напрямків її діяльності є сприяння підготовці кадрів. (Статут для інформації додається). 2. Участь у Громадських радах при ОЦВВ і МС відноситься до статутних завдань Спілки. Наші представники є в ГР при ДАНІ, Мінекології, Держгеонадра та інших. 3. Наша участь у ГР при МОН є вкрай необхідною. Представники Спілки уже активно діють у НМР при МОН. 4. Враховуючи важливість участі Спілки у цій ГР кандидатурою від організації подається голова правління Вдовиченко А. І. 5. Висловлюємо свою готовність взяти участь у заходах, що сприяють розвитку науки і освіти в Україні. 6. Просимо Вашого сприяння у формуванні групи з удосконалення та впровадження нового Положення про присудження наукових ступенів і розробки програми електронної його підтримки. 7. Запрошуємо Ваших представників взяти участь у заходах Спілки (Програми додаються). З повагою Анатолій Вдовиченко. Відповідь від ініціативної групи: Дякую за Ваш лист та пропозиції, які ми обов’язково врахуємо при координації спільних дій. Що стосується Вашої пропозиції про формування групи із удосконаленння і впровадження нового Положення про присудження наукових ступенів, то ми відправили Ваші пропозиції з цього приводу до директора науково-навчального центру Інституту Теоретичної фізики НАН України з проханням надати свій експертний висновок та своє бачення для фізичних та математичних наук. Оскільки директором інституту є віце-президент НАН України А.Г. Загородній, то ми вважаємо, що це бачення буде наближене до існуючого бачення НАН України у фізико-математичних науках. Одначе на наш погляд, потрібно визначити в кожних областях координаторів для обговорення певного документу з цього приводу. Щодо переліку напрямів вищої освіти, то, на нашу думку, їх перелік залежить від мети та стратегії розвитку суспільства, якого зараз нема. Якщо брати до уваги мету, що надана в Маніфесті, то без врахування напрямів, що є у Європі, не обійтися. З повагою ініціативна група – Андрій, Світлана, Елеонора.

Діяльність Спілки

ЗАЯВА СПІЛКИ БУРОВИКІВ УКРАЇНИ 23 ГРУДНЯ 2013 РОКУ До керівництва Спілки буровиків України (СпБУ) надходять численні звернення від різних партій та громадських організацій підтримати заяви з оцінки політичної кризи в Україні та шляхах виходу із них. Правління СпБУ ретельно розглядає ці заяви та жодної із них наразі не підтримує з огляду на відсутность у них об’єктивної оцінки витоків надкритичного економічного стану в країні та дієвих шляхів подолання кризи в Україні. СпБУ послідовно та наполегливо відстоює інтереси своїх членів, які повністю співпадають із загальнодержавними інтересами. Буріння є основним видом робіт у більшості видобувних галузях, зокрема в нафтогазовидобутку, і тому фахівці з буріння свердловин та інших суміжних професій добре знають дійсний стан виконання головних енергетичних програм, на яких базується весь економічний потенціал країни. В Україні є всі підстави для значного збільшення видобування власного природного газу, проте уряд під шаленим тиском сил зацікавлених в імпорті ресурсів на всіх рівнях наполегливо та послідовно гальмує цей процес. Ось в чому полягає головна причина кризового стану в економіці, і як наслідок, соціальні та політичні негаразди. Ось що повинно стати головною темою всіх обговорень, заяв та страйків. Усе це звісно свідомо замовчує влада, але чому й опозиція ухиляється від обговорення цієї проблеми? Жодна партія, громадська організація, рухи та «незалежні» ЗМІ не надали об’єктивного аналізу такого стану. Відчувається вплив закулісних диригентів із різних таборів та їхня щедра оплата відповідних заходів, проваджувани для відволікання уваги суспільства від головних проблем. Україна є географічним центром Європи. Частина Росії, яка територіально перебільшує найбільші західноєвропейські країни, теж Європа. Тому не варто вважати європейськими тільки країни Західної Європи та обирати, виходячи із цього, одновекторний напрямок розвитку. Україна повинна розвиватися всебічно, використовуючи найкращі світові стандарти, які є в різних країнах Європи, Азії, Америки і Австралії. При цьому необхідно спочатку відшукувати вітчизняні надбання та найліпший досвід своїх ближчих сусідів, а вже потім звертатися до далеких. Економіка Росії і України є тісно взаємозв’язаними. І тому хибними є ствердження, що Росія може безперешкодно тиснути на Україну. Росія може втрачати від такої політики навіть більше, ніж Україна, проте амбіції беруть верх, а газова залежність української влади за потурання не менш залежного медіапростору додає російській владі впевненості у перемозі. Україна також перебуває в значній залежності і від західних країн. І тому співпраця із ними є не менш важливою за роботу із країнами СНД. Влада в змозі сьогодні ефективно співпрацювати як із країнами Сходу, так і Заходу за умов, коли політичні сили відмовляться від нав’язування їй своїх украй протилежних одновекторних напрямків. Зміна парламенту, уряду та президента сьогодні ні-

чого не вирішує. Прийдуть інші й, можливо не кращі. Такий досвід уже був, і повторювати його недоцільно. Поки час сильних, відповідальних та незалежних особистостей, які в змозі в якісь мірі об’єднати країну, наразі не помітно. А ті ж, що спливають на поверхню, заангажовані вкрай протилежними поглядами та не мають необхідного досвіду в реальному секторі господарської діяльності. Якщо при ціні російського газу в $510 Україна не розвивала власний газовидобуток, то при зменшенні її до $280 настане повна руйнація цієї базової галузі і, як наслідок, усієї економіки країни. Всі українські кошти будуть мобілізовані на розвиток економіки Росії. Цього чомусь зовсім не помічають наші опозиційні лідери та «незалежне» ЗМІ. У своїх галасливих заявах вони закликають до будь-чого, навіть нікчемного, однак при цьому пропускають повз головне. У цьому проглядається їх відповідна пряма залежність. Спілка звертається до всіх партій, громадських організацій, ЗМІ висунути такі конкретні вимоги до парламенту, президента та уряду, спрямовані на подолання кризи: 1. Припинити всі політичні дискусії в Парламенті та інших органах державної влади з питань, які роз’єднують українське суспільство за ідейними поглядами. Верховна Рада має стати справді законодавчим органом, який дбає про благо України та добробут українського народу, як це передбачено законодавством. До цього не може бути ніяких опозицій. 2. У центрі уваги парламенту, уряду, органів державної влади, широкого кола громадськості та ЗМІ повинно постати питання суттєвого збільшення національного нафтогазогазовидобутку на традиційних напрямках як бази для стабільного економічного і соціального розвитку та незалежності країни. 3. Надіслати урядові запит на оприлюднення інформації про причини та винних у систематичному невиконанні головної державної програми розвитку видобутку нафти і газу в Україні та про заходи, які здійснив уряд для подолання перешкод і притягнення конкретних винуватців до відповідальності. 4. Надіслати до парламенту запит оприлюднити інформації про діяльність народних депутатів, спрямовану на подолання перешкод розвитку національного газовидобутку. Чому народні обранці систематично навмисне ухилялись від обговорення цієї найважливішої для країни проблеми? 5. Направити урядові запит надати інформацію про причини різкого скорочення обсягів бурових робіт для видобутку нафти та газу найбільшими державними підприємствами НАК «Нафтогаз України» та НАК «Надра України». На сьогодні в ПАТ «Укрнафта» із 25 бурових бригад працює тільки 6. За 2013 рік це підприємство пробурить всього біля 30 тис. м нафтогазових свердловин за нинішньої його потужності більше 100 тис. м на рік. Підприємства НАК «Надра України» взагалі простоюють або перебувають на стадії ліквідації. ПАТ «Укргазвидобування» та ПАТ «Чорноморнафтогаз» не в змозі розвиватись через системне недофінансування. Як при такому занедбаному стані нафтогазо-

№ 1, 2 (10) січень — грудень 2013 вої галузі президент та прем’єр можуть привселюдно заявляти про те, що вони значну увагу приділяють цій справі і збільшують із року в рік видобуток газу в Україні? Це на словах. Насправді ж усе навпаки – офіційна статистика свідчить про зменшення темпів видобутку газу, починаючи з 2009 року. 6. Направити запит в уряд про надання інформації про винуватців доведення до жахливого стану геологорозвідувальної галузі, діяльність якої суттєво впливає на розвиток всієї видобувної сфери, зокрема і на нафтогазовидобуток. Держгеонадра України довгий час перебуває без керівника, а ті, що виконують відповідні обов’язки, не мають ніякого відношення до геологорозвідки, що привело до повного безладдя і розвалу. У всьому вбачаються навмисні дії влади із ліквідації галузі, без якої неможливе зміцнення національної мінерально-сировинної бази України, а відповідно і незалежності. По отриманню відповідної інформації, її оприлюдненню та обговоренню із залученням широкого загалу громадськості та ЗМІ стане зрозумілим справжній занедбаний економічний стан України, стануть відомі

сили, які були задіяні для цього та конкретні винуватці, що сприяли доведенню до такого стану. Ось тоді і матимемо належні підстави для висунення вимог притягнути до відповідальності конкретних злодіїв, і ніякі політичні сили вже не зможуть цьому перешкодити. Навколо цього об’єднається весь ошуканий люд, який в змозі буде обрати достойних керманичів, на яких і буде покладена надія на нормалізацію економічного стану та виведення країни на вищий рівень відповідних стандартів. Тільки за таких умов ми зможемо стати рівноправним партнером у складі Європейського союзу без втрати надбань у співдружності із іншими сусідніми країнами. Заяву підтримана більшість членів Правління, за винятоком окремих представників радикальніших поглядів.

Матеріали із Інтернету, що додаються до Заяви. ("OilNews". 2013.10.04 р.) Працівники "Укргазвидобування" просять владу звільнити керівництво компанії. Коментарів 316. «…Трудовой коллектив АО «Укргаздобыча» обвиняет руководство предприятия в непрофессионализме, безответственных действиях и просит руководство страны о его смене. Об этом говорится в открытом письме сотрудников предприятия на имя президента Украины Виктора Януковича, премьер-министра Николая Азарова, главы Минэнергоугля Эдуарда Ставицкого, секретаря СНБО Андрея Клюева, руководства НАК «Нафтогаз Украины» и главы фракции Партии регионов в Верховной Раде Александра Ефремова. Копия одного из писем оказалась в распоряжении OilNews. «…Просим вашего немедленного вмешательства в сложившуюся ситуацию, создать компетентную комиссию для изучения деятельности данного руководства (добыча углеводородов, государственных закупок, финансовой деятельности, кадровой политики и т.д.) и назначить компетентное профессиональное руководство АО «Укргаздобыча», – говорится в документе. Трудовой коллектив отмечает, что в течение последних двух лет в компании осуществляется непрерывный процесс сокращения трудового коллектива, а отсутствие стабильности приводит к оттоку опытных технических специалистов. Кроме того, в последние месяцы текущего года коллектив аппарата постоянно лихорадит из-за заявлений руководства относительно следующего значительного сокращения численности работников, как в аппарате управления, так и в филиалах компании. В частности, только в аппарате планируется сокращение до 80 человек (40%). Авторы документа отмечают, что при этом штат обслуживающего персонала компании постоянно увеличивается, а указанное сокращение руководство планирует осуществить в основном за счет ликвидации производственно-технических управлений – служб, от работы которых зависит добыча углеводородов. Трудовой коллектив обращает внимание на то, что непрофессиональные и безответственные действия руко-

водителей «Укргаздобычи» по сокращению производственно-технических служб приведут к дестабилизации и полному развалу системы управления технологическим процессом, уменьшению объемов углеводородов собственной добычи, уменьшению поступлений в бюджеты всех уровней, росту цен на газ для населения до уровня импортного газа, миллиардной нагрузке на бюджет Украины и социальной напряженности в обществе. «Создается впечатление, что нынешнее руководство ПАО «Укргаздобыча » не заинтересовано в развитии компании и увеличению добычи углеводородов, а наоборот – готовит компанию к развалу», – подчеркивается в документе. Авторы документа обращают внимание, что за время работы данного руководства было ликвидировано газопромышленное управление «Харьковгаздобыча», а ГПУ «Львовгаздобыча» было переподчинено ГПУ «Полтавагаздобыча», что «невозможно понять даже в географическом масштабе». «Таких примеров можно привести много», – резюмируют сотрудники предприятия. В то же время имена подписантов и их количество неизвестны. «В этом письме мы не можем указать свои фамилии по понятным причинам – все мы имеем семьи, детей», – говорится в сообщении….» Приклад одного із коментарів з OilNews. Semyon Filimon (3 місяця тому): «… A ви наші новини дивитесь? Диктори співчуваючи, та емоційно розмахують головою та руками. Вдивіться на рухи дикторів ТСН, Нового каналу, та інших, хіба це не методи гіпнозу? Вплив на маси. В новинах ні про що, нікому не потрібна інформація подається як подія державного рівня. Звичайна робота міліції виставляється як досягнення, ми повинні спостерігати за судами та аваріями на дорогах, а в цей самий час в країні відбувається набагато важливіші речі, які треба б довести до народу, та нікому. Наші ЗМІ давно вже відповідають вимогам, які були в основі створення телебачення та радіо – зомбування народу у власному домі на дивані. Навіть якщо і освітять нашу проблему, то перекрутять так, що тільки ми й зрозуміємо, про що йдеться…»

Від імені Правління Спілки заяву підписали Голова Правління А. І. Вдовиченко та заступники В. Г. Вітрик, С. М. Мельник, М. П. Єрмаков, Є. Р. Мрозек 23.12.2013 р.

Наука і сучасні технології

УДК 622.24.051

ПОРОДОРАЗРУШАЮЩИЙ И МЕТАЛЛООБРАБАТЫВАЮЩИЙ ИНСТРУМЕНТ – ТЕХНИКА И ТЕХНОЛОГИЯ ЕГО ИЗГОТОВЛЕНИЯ И ПРИМЕНЕНИЯ По материалам ХVI-й Морской Международной конференции С 15 по 21 сентября 2013 г. на базе пансионата «Алмаз» ИСМ НАН Украины в пос. Морское Судакского района в Крыму была проведена очередная XVІ Морская Международная конференция: «Породоразрушающий и металлообрабатывающий инструмент – техника и технология его изготовления и применения». В работе конференции приняли участие 79 ученых и специалистов из 34 предприятий, учреждений и организаций Украины, России, Беларуси, Казахстана, Азербайджана, Литвы, Китая и Швеции, среди них: Институт сверхтвердых материалов им. В. Н. Бакуля, Институт проблем материаловедения им. И. Н. Францевича, Институт электросварки им. Е. О. Патона, Научнотехнологический алмазный концерн «АЛКОН», Национальный горный университет (Днепропетровск), Донецкий национальный технический университет, Ивано-Франковский национальный технический университет нефти и газа, ДП «Украинская геологическая компания», ДРГП «Донецкгеология» (г. Артемовск), ДП «Западукргеология», ГСП ЧАЭС (г. Славутич), ПрАО «Интенефтегазстрой»(Киев), Группа компаний «Карат» (г. Ахтырка), Союз буровиков Украины, Академия технологических наук Украины, «ВНИИАлмаз»(Москва), Московский институт стали и сплавов, Институт физики высоких давлений РАН (г. Троицк), Институт общей физики им. А. М. Прохорова (г. Москва), НИИ синтетического каучука им. академика С. В. Лебедева (Санкт-Петербург), Национальный минерально-сырьевой университет «Горный» (г. Санкт-Петербург, РФ), ГО «НПЦ НАН Беларуси по материаловедению» (г. Минск), Государственная нефтяная компания Республики Азербайджан (Баку), Казахский национальный технический университет (г. Алма-Аты), ТОО «КРУЗ» АО «КазМунайГаз» (г. Жанаозен, Казахстан), Литовский университет образовательных наук (Вильнюс), Лундский университет (Швеция), «Shangong Best Environment Technogy Corp.» ( г. Цзинань, Китай). В числе участников конференции: академиков АТН Украины – 1, член-корреспондентов НАН Украины – 1, членкорреспондентов АТН Украины –1, докторов технических наук – 16, докторов химических наук – 3, докторов физико-математических наук – 1, кандидатов технических наук – 20, кандидатов химических наук – 2, научных сотрудников – 4, аспирантов, студентов – 11, руководителей предприятий и инженеров – 19.

С докладом о выполнении постановления 15-й конференции выступил председатель оргкомитета, д.т.н. Н. А. Бондаренко. , который отметил следующие работы: Долматовым В. Ю., («НГУП «Технолог», ЗАО «Алмазный центр» (г. Санкт-Петербург), Богатыревой Г. П., Бочечкой А. А. (ИСМ) были исследованы детонационные наноалмазы (ДНА), синтезированные при использовании легирующих (допирующих) элементов – фосфора, бора, серы, кремния, алюминия, германия или их неорганических соединений. Методами электронного парамагнитного резонанса и комбинационного рассеяния света установлено, что наиболее совершенная структура ДНА получается при использовании легирующих элементов Ge, Si, S, введенных непосредственно в состав заряда взрывчатого вещества. Наибольшее число дефектов наблюдается у ДНА, полученных при подрыве заряда ВВ в чистой воде или в воде с растворенными в ней легирующими добавками. Методом инфракрасной спектроскопии установлено присутствие гидроксильных, карбонильных групп, адсорбированной и связанной воды, групп С–Н на поверхности алмазных наночастиц, а также примеси азота в решетке алмаза для всех исследованных образцов. Введение бора в систему приводит к появлению полос, характерных для связей в соединениях типа BCx. Изучение спектров термодесорбции показало, что нагрев в интервале температур 350-400 °С приводит к распаду кислородсодержащих групп на поверхности алмазных наночастиц для всех исследованных образцов, введение алюминия снижает (до 530 °С), а серы повышает (до 600 °С) температуру начала окисления

ДНА. Введение других элементов ее не меняет по сравнению с контрольными нелегированными образцами (570 °С). Это связано с различным количеством физически сорбированной воды. Вакуумная дегазация, приводящая к ее десорбции, мало изменяет удельное электросопротивление порошков ДНА с малым количеством сорбированной воды и увеличивает его на 2-3 порядка для образцов с большим количеством. Образцы, спеченные при высоких р,Т-параметрах из порошков ДНА с малым количеством сорбированной воды, имеют наибольшие значения плотности. Петрушей И. А. (ИСМ) Фигелем Павлом, Климчиком Петром (Институт прогрессивных технологий обработки, Краков, Польша) были разработана специальная конструкция высокотемпературной ячейки высокого давления для аппарата «тороид-30», позволяющая осуществлять термобарическое воздействие на образец объемом 0,6-0,9 см3 в диапазоне давлений 6-9 ГПа и температур 2000-3500 °С. Возможность создания экстремально высоких температур в ячейке доказана фактом плавления тантала в контакте с графитом при давлении 8 ГПа, связанном с образованием метастабильной эвтектики Та-С при ~3300 °С. Ограничение теплоотвода во внешнюю среду достигнуто применением массивных солевых отражателей (CsCl) с ультрадисперсными включениями графита, концентрация которых не превышает 1,5 об. %. Соколовым А. Н. (ИСМ), Ашкинази Е. Е. (ИОФ РАН) изготовлен и испытан индентор для измерения твердости по Виккерсу, с рабочей частью наконечника из монокристалла CVD-алмаза. Полученные результаты испытаний, а также установленная возможность

№ 1, 2 (10) січень — грудень 2013 использования наконечника после переогранки пирамиды дают основание предположить перспективность использования моноCVD-алмаза для оснащения рабочей части наконечника, используемого при определении твердости различных материалов, включая сверхтвердые. Полученные результаты обобщены в докладе, который будет доложен на заседании 2-й секции. Черногоровой О.П., (ФГУН «Институт металлургии и материаловедения им. А. А. Байкова РАН), Богатыревой Г. П., Петасюк Г. А. (ИСМ) проведено исследование (диагностика на приборе DiaInspect.OSM) морфометрических характеристик агломерированных частиц неразделенной смеси фуллеренов С60/70 производства РНЦ «Курчатовский институт», а также С60 (в качестве модельного материала) производства Института металлоорганической химиии им. Г. А. Разуваева РАН (Н. Новгород). Полученные результаты показали, что исходные фуллериты С60 представляют собой ГЦК кристаллы размером от 10 до 200 мкм, в среднем – 100 мкм, или поликристаллические агрегаты мелких кристаллов размером 1-2 мкм. Частицы С60/70 являются агрегатами мелких кристаллов. Средний размер таких агрегатов С60/70 составляет 50 мкм. Изучение частиц после синтеза композиционных материалов в силу объективных причин признано нецелесообразным. Исследование структурных характеристик фуллеренов в механоактивированном состоянии планируется провести в 2013-2014 гг. Богатыревой Г. П. (ИСМ), Сафоновой М. Н. (Северо-Восточный федеральный университет им. М. К. Аммосова) с целью утилизации отходов промышленного производства изделий из природных алмазов выполнена работа по получению алмазосодержащих компактов методом их спекания в газотермическом реакторе установки физико-химического синтеза при температуре 1100-1200 °С и давлении ниже атмосферного. Из полученных компактов изготовлены опытные образцы порошков, проведены их испытания на абразивную способность. Результаты испытаний показали, что такие порошки пригодны для использования в качестве инструметального абразивного материала. Андреевым И. В. (ИСМ) изготовлены опытные образцы сплава, который содержит твердый раствор (TiW)C) газофазного синтеза. Испытания будут проведены на предприятии «ВИСП» в ближайшее время. Петрушей И. А. (ИСМ) были исследованы поверхностные явления и изучены некоторые деструктивные процессы и консолидация в условиях термобарического воздействия. Вдовиченко А. И. (СпБУ), Ножкина (ВНИИАлмаз), Бочечка А. А. (ИСМ) на основе углубленного анализа опубликованных результатов экспериментальных исследований и производственного опыта и современных достижений предложили к обсуждению новые подходы к вопросу воздействия поверхностноактивных веществ на процесс бурения твердых пород алмазным инструментом. Показано, что повышение эффективности бурения происходит, в основном, за

счет защиты жидкостями рабочих алмазных элементов от активного взаимодействия с кислородом и другими окислителями алмаза. С докладами и сообщениями выступили: Чл.-корр. НАН Украины Бондаренко В. П., акад. АТН Украины Вдовиченко А. И., professor Ян-Эрик Стал, д.т.н. Ножкина А. В., Спирин В. И, Онищин В. П, Петруша И. А., Кожевников А. А., Коцкулич Я.С, Беженар М. П., Волкогон В. М., Бугаков В. И., Чернов Б. Н., Федоров Б. В., д.х.н. Возняковский А. П., Шугалей И. В., Илюшин М. А., д.ф.-м.н. Вайснорас Р., к.т.н. Мартыненко И. И., Заневский О. А., Петасюк Г. А., Кунцяк Я. В. , к.т.н. Ашкинази Е. Е., Бугаев А. А., Каракозов А. А., Судаков А. К., Шатохин В. В., Зеленин В. И., Урбанович В. С., Соколов А. Н., Лукаш В. А., Васюк Б. Н., Аврамчук С. К., Пасичный О. О., Шуменко В. Н., Полторацкий В. Г., Супрун М. В., Черненко А. Н., к.ф.-м.н. Колодницкий В. Н., PhD Гутниченко О., Бушля В., асп. Шпадковская Т. А., Попова М. С., Коваль В. И., Черниенко А. И., Парфенюк С. Н. Лучшими были признаны доклады: 1. Поповой М. С. (1-я научная секция), Донецкий национальный технический университет, на тему «Обоснование параметров однослойных коронок, оснащенных термостойкими синтетическими монокристаллами алмазов». 2. Заневского О. А. (2-я научная секция), Институт сверхтвердых материалов им. В. Н. Бакуля НАН Украины, на тему «Компьютерное моделирование условий кристаллизации алмаза в аппаратах высокого давления большого объема». 3. Бушли В. (3-я научная секция), кафедра машиностроения и прикладного материаловедения Лундского университета, Швеция, на тему «Износ и стойкость инструмента из КНБ традиционных марок, из марок КНБ без связки и из смеси вюртцитного и кубического нитрида бора при непрерывном точении холодноштампованной стали». Из докладов молодых ученых – доклад аспирантки Т. А. Шпадковской, Институт сверхтвердых материалов им. В. Н. Бакуля НАН Украины, на тему «Влияние добавки наночастиц вольфрама на окисление нанопорошков алмаза в атмосфере воздуха». В дискуссиях по проблемам конференции и в обсуждении докладов выступили: Бондаренко В. П., Колодницкий Н. В., Соколов А. Н., Лукаш В. А., Сороченко Т. А. (ИСМ НАН Украины), Вдовиченко А. И. (Союз буровиков Украины), ЯнЭрик Стал (Лундский университет, Швеция), Онищин В. П. (Горный университет, г. С.-Петербург), Отебаев Майлыбай (АО Разведка Добыча «КазМунайГаз»); Коцкулич Я. С. (Ивано-Франковский национальный технический университет нефти и газа), Возняковский А. П. (ФГУГП НИИ синтетического каучука, г. С-Петербург), Мартыненко И. И. (Государственная служба геологии и

Наука і сучасні технології недр Украины), Октай Багиров (ГосНефть Азербайджана, Баку), Ратов Б. Т. (Казахский национальный технический университет, Алма-Ати), Вайснорас Р. (Литовский университет образовательных наук, Вильнюс). Председатель правления Союза буровиков Украины Вдовиченко А. И. в своем выступлении на пленарном заседании высказал ряд существенных замечаний в адрес организаторов конференции: 1. Оргкомитет в постановлениях не отмечает критические замечания и предложения по повышению научного уровня проведения конференции, которые высказывают участники в своих выступлениях и не принимают их во внимание. 2. К существенным недостаткам конференции необходимо отнести отсутствие представителей сервисных ведущих компаний и производителей породоразрушающего инструмента, как отечественных, так и зарубежных. 3. Проблемным вопросам разработки, изготовления и применения породоразрушающего инструмента не уделяется должного внимания. 4. Редакция журнала «Буріння» с 2009 года систематически оказывает безоплатную полную информационную поддержку конференции в объеме до 10 и более журнальных страниц. (Для информации, другие аналогичные мероприятия, проводимые на международном уровне, отвечая на такую поддержку, предоставляют членам Союза очень большие льготы. Так, например, Международный форум «Нефть и газ» за размещения в журнале анонса на обложке журнала предоставляет без оплаты использование стендового выставочного оборудования стоимостью 5000 грн. Конференция в Бухаресте за размещение на сайте рекламных материалов предоставила два бесплатных взноса стоимостью $1000 и скидки на 15 % для членов Союза буровиков, которые принимают участие в конференции). 5. Неоднократные письменные обращения редакции к председателю оргкомитета М. О. Бондаренку остаются без всякого ответа. Это на сегодня единственный председатель оргкомитета международных конференций, с которыми сотрудничает редакция, проявляющий столь нетактичное и неэтичное свое поведение, что может в дальнейшем серьезно повлиять на имидж конференции. 6. Предложено оргкомитету принять к вниманию предложения по повышению научно-технического и организационного уровня проведения конференции, придав ей ведущее значение в развитии, прежде всего, породоразрушающего инструмента. Постановление конференции. 1. Провести совместное исследование кинетики выращивания крупных монокристаллов алмаза массой 5 карат на шестипуансонном прессе китайского производства CS-VII с диаметром плунжера 560 мм. Результаты исследований представить в виде доклада на очередной XVII международной конференции (С. А. Ивахненко, ИСМ НАН Украины; Ванг Ду Фу, «BEST ENVIRONMENT Co Ltd», г. Цзинань, Китай). 2. Провести научные исследования, направленные

на разработку сверхтвердого композиционного материала на основе нитридов кремния, бора и титана и изучение его свойств (В. С. Урбанович, ГО НПЦ НАН Беларуси; И. А. Петруша, ИСМ НАН Украины). 3. ИСМ НАН Украины совместно с кафедрой технологии обработки Лундского университета (Швеция) выполнить разработку новых режущих материалов BL группы на основе КНБ и провести испытание их режущих свойств (И. А. Петруша, ИСМ НАН Украины; Ян-Эрик Стал, Department of Production and Materials Engineering, Lund University). 4. Совместно с эдукологическим университетом (г. Вильнюс, Литва), ФГУП «СКТБ «Технолог», НИИ синтетического каучука (Санкт-Петербург, Россия) провести исследования по влиянию параметров детонационного синтеза наноалмазов на характеристики допирования нанокристаллов ДНА гетероатомами азота с использованием спектрометрических методов (Р. Вайсонарас, University of Educational Sciences, Vilnius, Lithuania; В. Ю. Долматов, ФГУП «СКТБ «Технолог»; А. П. Возняковский, ФГУГП НИИ синтетического каучука). 5. ИСМ НАН Украины совместно с ИОФ РАН провести поисковые работы по спеканию АПКМ на основе моноCVD-алмаза при высоких давлениях и температурах (А. Н. Соколов, ИСМ НАН Украины; Е. Е. Ашкинази, ИОФ РАН). 6. Предложить Институтам общей физики РАН, сверхтвердых материалов НАНУ и электросварки НАНУ провести работы по оценке возможности использования тепловых элементов из CVD-алмаза для создания инструмента для сварки трением с перемешиванием (В. А. Лукаш, ИСМ НАН Украины; В. И. Зеленин, ИЭС НАН Украины; Е. Е. Ашкинази, ИОФ РАН). 7. Принимая во внимание большой научно-технический потенциал Института сверхтвердых материалов им. В. Н. Бакуля НАН Украины и Казахского национального технического университета им. К. И. Сатпаева рекомендовать этим организациям объединить усилия, направленные на разработку и совершенствование породоразрушающих инструментов из новых сверхтвердых материалов для бурения скважин в породах с широким диапазоном физико-механических свойств (Р. К. Богданов, ИСМ НАН Украины; Б. Т. Ратов, Казахский национальный технический университет). 8. Провести работы по разработке и совершенствованию долот ИСМ для условий бурения в Азербайджане (Н. А. Бондаренко, ИСМ НАН Украины; Октей Багиров, SOCAR (State Oil Company of Azerbaijan Republic). 9. ИСМ НАН Украины совместно с Государственным вузом «Национальный горный университет» проработать параметры конструкции планетарного бурового долота, оснащенного алмазно-твердосплавными пластинами (Н. А. Бондаренко, ИСМ НАН Украины; А. А. Кожевников, ГВУЗ «Национальный горный университет»). Подготовили А. И. Вдовиченко (СпБУ), А. Н. Соколов (ИСМ).

№ 1, 2 (10) січень — грудень 2013

Наука і сучасні технології

МІЖНАРОДНА КОНФЕРЕНЦІЯ «ШЕЛЬФ ЧОРНОГО МОРЯ» 29-31 жовтня 2013 року в м.Бухарест (Румунія) відбулася Міжнародна конференції «Шельф Чорного моря». Організатор конференції компанія Global Business Club за підтримки Спілки буровиків України, Асоціації бурових підрядників (Росія), Товариства інженерів нафтовиків (SPI) – Румунська секція, Румунського енергетичного центру (ROES), Румунського геологічного товариства (RGR). У роботі конференції взяли участь представники провідних нафтогазових компаній, які працюють на шельфі Чорного моря, зокрема OMV, Eni, Exxon Mobil, Repsol, Shell, Total, TPAO, Лукойл Оверсиз, Нафтогаз України и Роснефть, а також інжинірингові й інвестиційні компанії, науково-дослідні центри, незалежні аналітики галузі із різних країн. Делегація Спілки буровиків України була представлена радником голови правління Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз», професором Р. С. Яремійчуком та головним конструктором ТОВ «Харківмаш» В. П. Чер вінським.

Головною метою конференції було розглянути досягнення країн чорноморського регіону в освоєнні вуглеводневих ресурсів шельфу і улоговин (схилу та дна Чорного моря) та розкрити перспективу для відкриття нових родовищ нафти та газу і введення їх в розробку. Геологічними службами цих країн Чорне море вже давно визнане як надзвичайно перспективний регіон для видобування нафти і газу. Різні види геологічних, геофізичних, геохімічних досліджень тут ведуться давно. Але недавно прийшло усвідомлення, що Чорне море — це надзвичайно перспективний регіон для відкриття нових родовищ вуглеводнів. Україна є однією з перших серед згаданих країн, що понад сорок років тому почала масштабні роботи на шельфі Чорного та в акваторії Азовського морів. Створення 35 років тому Державної акціонерної компанії «Чорноморнафтогаз» дозволило побудувати інфраструктуру, що самостійно реалізовує всі види робіт на морі — буріння свердловин, видобування газу і газоконденсатів з морських родовищ, будівництво морських газопроводів та транспортування через них великих обсягів газу та газоконденсату. У розпорядженні компанії є великий флот, що обслуговує виконання всіх робіт з видобування вуглеводнів на морі. Тут є також порт, що має можливість розвиватися у майбутньому. Біля селища Чорноморське знаходиться і Глібівське підземне сховище газу, розраховане на вміст 4 мільярдів метрів кубічних. У компанії працює близько 5 тисяч працівників, що володіють всіма видами професій, необхідних для такої складної роботи. Нині йде стрімке нарощування обсягів видобування газу (і газоконденсату) з раніше відкритих на морі родовищ — Голіцинського, Архангельського, Штормового, Одеського. З 2014 року почнеться введення в розробку Безіменного газового родовища. Найближча перспектива — досягти видобування газу у 2015 році близько трьох мільярдів метрів кубічних. Це забезпечить повністю потреби в газі народного господарства Республіки Крим та дозволить подавати значну кількість газу у південні області України. Можливо, саме тому на цій конференції було приділено велику увагу досягненням України в цій галузі. Умовно роботу конференції можна було б поділити на три підрозділи: перший — фінансово-економічний, організаційний та екологічний; другий — геологічні та геофізичні етапи досліджень; третій — техніко-технологічний досвід країн Чорноморського басейну.

Професор Роман Яремійчук, радник голови правління Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз», член Спілки буровиків України, Михайло Гончар (праворуч), експерт, президент глобальних досліджень «Стратегія ХХІ»

Від України виступили з доповідями Надзвичайний та Повноважний Посол України в Республіці Туреччина Сергій Корсунський, професор Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу, д.ф.-м.н., Володимир Петровський; головний спеціаліст в галузі електробуріння із «Харківмашу» Володимир Червінський; секретар Посольства України в Болгарії Андрій Гринюк; президент центру глобальних досліджень «Стратегія ХХІ» Михайло Гончар; радник голови правління Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз» професор, д.т.н. Роман Яремійчук. Всі доповіді на конференції були сприйняті з великою увагою. Кілька доповідей були присвячені проблемі «ризику» при вкладенні коштів у розвідку родовищ вуглеводнів на морі. Головною пересторогою були корупція в Україні, Румунії та Болгарії. Виступ Володимира Червінського був присвячений проблемі відродження електробуріння. Був приведений аналіз застосування електробуріння в минулі роки, аналіз конструктивної компоновки електробурів та основні переваги електробуріння перед іншими видами буріння. Особливо це важливо тепер, коли зрос-

№ 1, 2 (10) січень — грудень 2013

тає об’єм горизонтального буріння при виконанні робіт на шельфі морів, а також при розбурюванні сланцевих покладів. Був також продемонстрований фільм про діяльність заводу «Потенціал» який був і є єдиним у виробництві електробурів у світі. Доповідь Михайла Гончара стосувалася проблем пошуків освоєння родовищ газогідратів, ресурси яких в українському секторі, за даними відомого у світі науковця професора Юрія Макогона, порівнянні з ресурсами газу на Ямалі (Російська Федерація). Організатором конференції була компанія «Global Business Club ltd». На заключній стадії зустрічі було оголошено, що наступну конференцію з проблем вуглеводнів Чорного моря буде проведено у Києві в жовтні 2014 року. Це ще раз підтверджує великий інтерес світової громадськості до можливостей нарощування видобування вуглеводнів (насамперед газу) із дна Чорного моря. Загальні враження від конференції такі: Румунія у співпраці з великими світовими компаніями розпочала масштабні пошукові роботи за умов великої глибини

моря (від 200 до 1000 метрів) і отримала вже досить вагомі результати. Сьогодні Румунія випереджає Україну в обсягах видобування вуглеводнів у Чорному морі. Кілька доповідей було присвячено перспективам освоєння ресурсів газогідратів, які на нашій території є найбільшими. Велика увага приділялася екологічним проблемам збереження Чорного моря від його можливого техногенного забруднення. Ще одне питання, яке проте не було основним під час обговорення, стосувалося підготовки інженерного та робітничого персоналу для роботи на сучасних та надсучасних бурових та експлуатаційних об’єктах. Основні результати обговорення, за заявою організаторів конференції, будуть направлені урядам чорноморських країн. За майже 5 днів перебування в Румунії ми бачили багатого повчального для України. Це бездоганні автомобільні дороги, безумовне дотримання правил руху автомобілів поза межами населених пунктів та при проїзді через них. Практично ні разу нам не довелося спостерігати надвеликих швидкостей руху автомашин будь-якої потужності, адже ми проїхали своїм авто майже 400 кілометрів південно-східною частиною Румунії. Жодного разу ми не бачили на дорогах і автоінспекторів. Здивувало нас і те, що у Бухаресті ніхто на вулицях не палить сигарети. Суворо застерігають від паління в готелях. Чомусь з 9-ої вечора і до ранку вулиці Бухареста практично безлюдні. Напевне, ритм життя європейський такий, що не до безтурботних гулянок, краще відпочити перед завтрашнім напруженим трудовим днем... Роман Яремійчук

Наука і сучасні технології

УДК 622.24.051

ВДОСКОНАЛЕННЯ ТЕХНІКИ ТА ТЕХНОЛОГІЇ БУРІННЯ ПОХИЛО-СПРЯМОВАНИХ ТА ГОРИЗОНТАЛЬНИХ СВЕРДЛОВИН Розглянуто можливі напрямки вдосконалення технічних засобів та технологічних заходів буріння похило-спрямованих та горизонтальних свердловин. Показані технічні та конструктивні переваги доліт типу PDC гідравлічних вибійних двигунів нового покоління, телеметричних систем з гідравлічним та електромагнітним каналом зв’язку, виробництва ПНМР в порівнянні з закордонними аналогами, а також результати їх промислового впровадження. Висвітлені технічні можливості виконання робіт по відновленню бездіючого фонду нафтових і газових свердловин методом зарізки бокових стовбурів. Ключові слова: гідравлічний вибійний двигун, коригований профіль ротора, алмазне долото, телеметрична система, гідравлічний та електромагнітний канал зв’язку, боковий стовбур.

Буріння свердловин з горизонтальним закінченням є чи не одним з основних напрямків збільшення рівня видобутку нафти в умовах погіршення структури запасів та на кінцевих стадіях розробки. З часом переваги горизонтальних свердловин стали ще вагоміші, так як з’явилися можливості введення в розробку важкодоступних родовищ, розташованих в зонах заповідників, забудов, а також родовищ на шельфі. На сьогодні всі видобувні компанії України практикують буріння горизонтальних, розгалужених та багатовибійних свердловин. Це змушує бурових підрядників вдосконалювати технологію та технічні засоби, щоб мати можливість не тільки провести свердловину по заданій траєкторії, але і досягнути максимальної економічної ефективності. Компанія ВАТ «Пермнафтомашремонт» (ПНМР), яку в Україні представляє ТОВ «Укрбурсервіс», пішла шляхом вдосконалення інтегрованого сервісу з використанням технічних засобів власного виробництва та постійного їх вдосконалення. Сьогодні ПНМР – це провідний, незалежний російський виробник вибійного обладнання. В першу чергу це стосується: - бурових доліт з полікристалічними алмазними вставками (PDC);

Мрозек Євген Романович,

технічний директор ТОВ «Укрбурсервіс» ДП ВАТ «Пермнафтомашремонт», академік Української нафтогазової академії, к.т.н. заступник голови правління Спілки буровиків України. Закінчив у 1973 році ІваноФранківський інститут нафти і газу за спеціальністю «Буріння нафтогазових свердловин». Пройшов трудовий шлях від інженера до начальника Прилуцького УБР ВАТ «Укрнафта». 1993-2001 роки – заступник голови Правління з буріння ВАТ «Укрнафта». З 2011 року – технічний директор ТОВ «Укрбурсервіс».

- гідравлічних вибійних двигунів (ГВД); - телесистем з безкабельним каналом зв’язку. Бурові долота. Долота типу PDC охоплюють всю діаметральну лінійку і дозволяють ефективно бурити свердловини в складних геологічних умовах. Долото PDC поєднує в собі: - оптимальну конфігурацію озброєння в залежності від категорії порід;

Рис. 1. Енергетична характеристика ГВД

№ 1, 2 (10) січень — грудень 2013 - вдосконалену гідравлічну систему промивки, яка забезпечує збільшення тепловідведення від різців, та зменшення застійних зон на вибої свердловини; - застосування різців підвищеної ударної стійкості, абразивного зносу та надтвердих композиційних матеріалів; - застосування протиударних стабілізаційних вставок та додаткових різців, розміщених за основним рядом, що підвищує ефект руйнування породи; - зміцнення калібрувальної частини термостійкими алмазними вставками та різцями PDC, що забезпечує стійкість долота при бурінні в інтервалах твердих порід. Ці долота знайшли широке застосування при бурінні свердловин на родовищах Росії, Татарстані та Башкирії, і зараз проходять випробування на бурових підприємствах України [1]. Гідравлічні вибійні двигуни. ВАТ «Пермнафтомашремонт» випускає широку гамму (більше 100

модифікацій) надійних високопродуктивних ГВД з діаметральними розмірами від 42 до 240 мм, які забезпечують привід практично існуючих та перспективних видів породоруйнівного інструменту. Реальна характеристика гідравлічного вибійного двигуна (або героторного механізму) характеризується діаграмою, приведеною в роботі [2] і зображеною на рис. 1 (б). Залежно від міри зростання моменту (М) перепад тиску (Р) збільшується практично лінійно. Частота обертання (n) спочатку знижується незначно, а при наближенні до гальмівного режиму – різко. Криві потужності (N) і К.К.Д. мають екстремальний характер. При бурінні свердловини реалізація енергетичних параметрів ГВД зв’язана з певними проблемами, що виникають в результаті нестабільної роботи. Зміна режимів від оптимального до гальмівного і його зупинки, в зв’язку з неоднорідністю порід, приводять до зниження енергетичних характеристик за рахунок Таблиця 1

Результати стендових випробувань ДРУ-172М 5/6 55 №3303 Момент (кг*м)

К.К.Д. (%)

Потужність (кВт)

Швидкість (об/хв.)

Тиск (кг/см2)

Режим холостого ходу 30,01

6,27

7,35

231,78

37,67

225,99

144,81

223,50

148,46

Режим максимального К.К.Д. 1224,92

65,33

289,76 Режим максимальної потужності

1264,31

65,05

295,82

Режим максимально фіксованого моменту 1264,31

65,05

295,82

223,50

Рис. 2. Енергетична характеристика ГВД ДРУ 172М 5/6 5.5 з коригованим профілем

148,46

Наука і сучасні технології гідравлічних втрат. Основні втрати бурового розчину проходять через односторонній зазор між статором і ротором. Він забезпечується відповідним натягом в парі «ротор-статор». В процесі буріння, за рахунок зносу, деформації еластичних елементів, зміщення ротора, натяг змінюється і погіршуються енергетичні характеристики, а також зменшується термін служби двигуна. Постійні вдосконалення ГВД не дали позитивних результатів. Конструктивні зміни профіля робочих органів не дозволяють збільшити термін роботи двигуна та покращити його характеристики [3]. Це твердження було спростоване інженерами та конструкторами ПНМР, яким, за рахунок конструктивних змін профіля робочих органів, вдалося не тільки збільшити його довговічність, але і наблизити його характеристики до ідеальних (рис. 2). Такий ГВД отримав назву – «двигун з корегованим профілем робочих органів». Результати стендових випробувань ДРУ-172М 5/6 55 №3303 приведені в таблиці 1. Енергетична характеристика гідравлічного двигуна нової конструкції приближене до ідеальної, де показник коефіцієнта корисної дії (К.К.Д.) на 30-50% вище, ніж у двигунів серійного типу. Управління траєкторією стовбура свердловини. На ПНМР розроблені, виготовлені та пройшли промислове впровадження безкабельні телеметричні системи контролю, що визначають величину зенітного та азимутального кутів свердловини, азимутальне положення площини перекосу осі шпінделя по відношенню щодо осі двигуна та величину природнього випромінювання гамма породи. Для буріння розроблені та випускаються два типи телесистем із безкабельним каналом зв’язку: - телесистема з гідравлічним каналом зв’язку ГКЗ45/178/гамма, ГКЗ-45/120/гамма; - телесистема з електромагнітним каналом зв’язку ТЕМЗ-45/203/гамма, ТЕМЗ-45/178/гамма, ТЕМЗ45/120/гамма. Всі телесистеми є безбатарейними, оскільки елементом живлення є вибійний генератор, який працює за рахунок руху бурового розчину. Переваги телесистем виробництва ПНМР над імпортними аналогами: • Більш висока швидкість передачі даних в порівнянні з батарейними системами імпортного виробництва (15 сек. у ГКЗ проти 29 сек. у імпортних). • Більш низькі експлуатаційні затрати, зв’язані з обслуговуванням джерела живлення: - ресурс батареї до зміни – 150 годин циркуляції ПР (при середній вартості 60 тис. рублів); - ресурс генератора до поточного ремонту – 500 годин (при витратах на ремонт до 30 тис. рублів); - у випадку з генератором відсутні витрати зв’язані з утилізацією батареї. • Більш коротка компоновка «генератор + вимірю-

вальний блок + пульсатор» (4,5м у ГКЗ проти 7-9м в імпортних аналогів). Крім того, ПНМР надає послуги похило-скерованого буріння, які включають в себе: - розробку та погодження плану-програми похилоспрямованого буріння або горизонтальної частини, а також розрахунок і побудову профілю; - мобілізацію обладнання та інженерного персоналу; - буріння свердловини з використанням телесистем; - додаткові розрахунки та коригування профілю свердловини в процесі буріння в випадку зміни завдання. Телесистеми широко використовуються при наданні сервісних послуг з буріння похило-спрямованих та горизонтальних свердловин на території Росії та держав СНГ. Зарізка бокових стовбурів. І ще один напрям похило-спрямованого буріння – це зарізка бокових стовбурів в експлуатаційних свердловинах бездіючого фонду. Завдяки цій технології до розробки долучаються так звані «застойні зони пласта», а також важковидобувні запаси нафти, видобуток яких раніше був неможливим. Для виконання цих робіт ПНМР розроблено комплекс обладнання для вирізки «вікна» в обсадній колоні за одну СПО (комплекс Bulava Side Track System), який дозволяє працювати в обсадній колоні діаметрами 177,8; 168,3; 146; 139,7 мм. До обладнання сходять: - клин-відхилювач, фреза стартова, фреза грушовидна;

Рис. 3. Фактичний профіль свердловини №674 П.-Сургутсь кого родовища

№ 1, 2 (10) січень — грудень 2013 - якірний пристрій, клин-відхилювач, подвійний фрезер. Всі роботи проводяться при інженерно-технічному супроводі. Технологія пройшла випробування і широко застосовується на родовищах Росії та держав СНД. Сьогодні відсутні сумніви в необхідності проведення робіт із відновлення бездіюяльного фонду свердловин методом зарізки бокових, у тому числі і горизонтальних стовбурів. Результати промислових випробувань. Експлуатаційні випробування долота PDC 220,7-МС-613СА з ДРУ 172М 5/6 55 були проведені при бурінні похилоспрямованої свердловини № 674 Південно-Сургутського родовища. При бурінні в інтервалі 760-3094 м середня механічна швидкість склала 36 м/год., що значно вище, ніж згідно із проекту. Буріння проводилось з використанням телесистеми з гідравлічним каналом зв’язку ГКЗ – 45/178 гамма. Фактичний профіль показаний на рис. 3. Позитивні результати буріння з використанням телесистем ПНМР отримані на свердловинах № 702 Туркеївського родовища, № 2640п Березовського родовища («Башнафта-Буріння»), № 39516 3.-Леніногор-

ської площі (ВАТ «Татнафта»). Аналогічні випробування долота PDC 220,7 CT 613A з двигуном ДРУ 172М 5/6 55 з маслонаповненим шпінделем та телесистемою ТЕМЗ-45/178/гамма з електромагнітним каналом зв’язку пройшли при бурінні свердловини №712 Пролетарського родовища, де вівся контроль за вертикальністю свердловини. Отримані результати: • Буріння в інтервалі: 1472-2002 м • Загальна проходка: 529 м • Час механічного буріння: 33,49 год. • Загальна тривалість циркуляції: 50,47 год. • Середня механічна швидкість: 15,8 м/год. Під час буріння аналогічної свердловини № 103 Голубівського родовища роторним способом з використанням трьохшарошкових доліт середня механічна швидкість склала 1,63 м/год. Висновки. Широкий спектр задач, які вирішуються з допомогою буріння похило-спрямованих та горизонтальних свердловин, дозволяє не тільки з оптимізмом дивитись у майбутнє, але і постійно працювати над вдосконаленням технічних засобів та технологічних заходів їх вдосконалення.

Розглянуто можливі напрямки вдосконалення технічних засобів та технологічних заходів буріння похило-спрямованих та горизонтальних свердловин. Показані технічні та конструктивні переваги доліт типу PDC гідравлічних вибійних двигунів нового покоління, телеметричних систем з гідравлічним та електромагнітним каналом зв’язку, виробництва ПНМР в порівнянні з закордонними аналогами, а також результати їх промислового впровадження. Висвітлені технічні можливості виконання робіт по відновленню бездіючого фонду нафтових і газових свердловин методом зарізки бокових стовбурів. Ключові слова: гідравлічний вибійний двигун, коригований профіль ротора, алмазне долото, телеметрична система, гідравлічний та електромагнітний канал зв’язку, боковий стовбур. Reviewed possible directions for improvement of technical tools and of technological measures drilling obliquely-directed and horizontal wells. Showed technical and constructive advantages chisels type PDC hydraulic bottomhole engines of new generation, telemetry systems with hydraulically and electromagnetic communication channel of production PNMR compared with foreign counterparts, and results of their industrial application. Covered technical possibilities of restoring vain oil and gas wells using the method of sidetracking. Keywords: hydraulic downhole motor, adjusted rotor profile, diamond drill bits, telemetry system, hydraulic and electromagnetic communication channel, lateral trunk. Рассмотрены возможные направления совершенствования технических средств и технологических мероприятий по бурению наклонно-направленных и горизонтальных скважин. Показаны технические и конструктивные преимущества долот типа PDC гидравлических забойных двигателей нового поколения, телеметрических систем с гидравлическим и электромагнитным каналом связи производства ПНМР по сравнению с зарубежными аналогами, а также результаты их промышленного внедрения. Освещены технические возможности выполнения работ по восстановлению бездействующего фонда скважин методом зарезки боковых стволов. Ключевые слова: гидравлический забойный двигатель, корректируемый профиль ротора, алмазное долото, телеметрическая система, гидравлический и электромагнитный канал связи, боковой ствол.

Література 1. Мрозек Є. Р. «Повышение ресурса роботы и результаты отработки ВЗД с профилированной двигательной секцией и долот в Украине»//Инженерная практика// Производственно-технический нефтегазовый журнал// Москва, ООО «Издательство «Энерджи Пресс». – 2012. – № 7. – С. 46-47. 2. Балденко Д. Ф. и др. «Винтовые забойные двигатели»//Справочное пособие// Москва, Недра. – 1999. – С. 191-192. 3. Овчинников В. П. и др. «К вопросу определения срока службы винтовых двигателей»//Межотраслевой научноинформационный тематический сборник// Москва, ОАО «ВНИИОЭНТ». – 2008. – С. 4-5.

Наука і сучасні технології

ЯКІСНЕ ПРОЕКТУВАННЯ – ОСНОВА УСПІШНОГО БУРІННЯ ПОХИЛО-СКЕРОВАНИХ І ГОРИЗОНТАЛЬНИХ СВЕРДЛОВИН Із доповіді на 3-му Міжнародному буровому форуму Досить часто, особливо в теперішній час, при розробці нафтогазових родовищ України, в тому числі на шельфі Чорного і акваторії Азовського морів, виникають задачі, які неможливо вирішити бурінням тільки вертикальних свердловин. Необхідність буріння похило-скерованих свердловин та свердловин із горизонтальним стовбуром пов’язана в першу чергу з розробкою морських родовищ з однієї платформи у важкодоступних місцях, розкриттям круто падаючих продуктивних пластів в гористій місцевості (Рис. 1), спорудженням групи (декількох) свердловин із єдиного (загального) кущового майданчика – у болотистих місцевостях, заповідниках, на родючих, розпайованих землях, що особливо проблематично на сьогоднішній день. Свердловина з горизонтальним стволом у порівнянні з вертикальною свердловиною забезпечує більш ефективне нафтогазовилучення у складних умовах геологічної побудови пласта-колектора (пласти малої товщини, низької проникності, з вертикальною тріщинуватістю, водоплаваючі поклади тощо) (Рис. 2). Крім того, в цьому випадку забезпечується економічна доцільність і рентабельність експлуатації нафтових і газових родовищ. Загальні проблеми, які виникають на сьогодні перед проектантами всіх рівнів при розробці та узгодженні проектної документації на спорудження нафтових і газових свердловин, в тому числі свердловин із похилоскерованим і горизонтальним стовбуром, пов’язані із: · значною кількістю нормативної документації, яка не відповідає реаліям сьогодення і є застарілою; · постійно змінним відомчим підпорядкуванням, кількістю контролюючих органів та їхніми вимогами; · відсутністю достовірних вихідних даних для роз-

Рис. 1. Свердловини з горизонтальним стовбуром

Вітрик Віталій Григорович,

генеральний директор ТОВ НТП «Бурова техніка», академік Української нафтогазової академії, заступник голови правління Спілки буровиків України та член Міжнародної спілки інженерів нафтовиків

Кондратьєва Ганна Володимирівна,

начальник проектно-кошторисного відділу ТОВ НТП «Бурова техніка»

Рис. 2. Профілі стволів свердловини у складних умовах геологічної побудови

№ 1, 2 (10) січень — грудень 2013 робки якісної проектної документації, що пов’язано з утворенням значної кількості нових ліцензіатів і відсутністю в достатній кількості геологічної і геолого-технічної інформації щодо родовищ, на яких уже здійснювались бурові роботи чи пошукові геофізичні дослідження, а також документів по землевідводу. У зв’язку із вищевказаним, у проектантів виникає дилема: розробляти проектно-кошторисну документацію за спрощеним чи за ускладненим варіантом. За першим варіантом необхідно прискорювати передачу документації замовникові для проходження експертиз і початку буріння свердловини; і вже потім, в процесі буріння, коригувати технологію, глибини спуску обсадних колон та вносити протоколами зміни до проекту, тобто йти на певні компроміси між якістю і можливостями обладнання та технологій; За другим варіантом фахівці проектного відділу беруть максимально можливу участь у зборі й аналізі вихідної геолого-технічної інформації для отримання достовірних даних, достатніх для розробки проекту. За цими даними бурове обладнання, інструменти, матеріали та технології буріння і кріплення максимально відповідають таким вимогам: · призначенню свердловини і цілям, які поставлені замовником; · проектуванню сучасних технологій і обладнання, які дозволять якісно, в указані терміни та економічно вигідно виконати задачі, поставлені перед свердловиною; · успішно узгодити й узаконити всі проектні рішення у відповідних контролюючих органах пре проходженні експертиз. Фахівці проектного відділу ТОВ «НТП «Бурова техніка» при розробці проектно-кошторисної документації обирають другий варіант. І тому, незважаючи на можливі затримки в часі, кінцевим результатом є проект

максимально наближений до реальних умов буріння свердловини, котрий не потребує в подальшому (значних) постійних змін і доповнень. Обраний підхід особливе значення має при розробці і реалізації проектів на спорудження свердловин із похило-скерованими та горизонтальними стовбурами, де сама технологія спрямованого буріння і кріплення є завідомо складною у порівнянні із вертикальним бурінням. За час існування проектно-кошторисного відділу було розроблено понад 100 проектів на буріння нафтових і газових свердловин. Більша частина цих проектів успішно реалізована. З них 37 проектів похило-скерованих свердловин, 20 проектів із горизонтальним стовбуром. Замовниками проектної документації були: "Регал Петролеум", "Кадоган", "Кувейт Енерджі", "КУБГАЗ", "Полтава Петролеум Компані", "Укрнафта" та інші. Проектна документація розробляється українською, а за бажанням замовника – й англійською або російською мовами. Проектний відділ ТОВ «НТП «Бурова техніка» проектує похило-скеровані свердловини та свердловини з горизонтальним стволом з урахуванням прогресивного світового досвіду буріння та власного накопиченого досвіду проектування свердловин у відповідних геологічних умовах. Запроектовані параметри траєкторії і конструкції похило-скерованих свердловин та свердловин з горизонтальним стволом (Рис. 3) забезпечують безаварійну проводку до проектної глибини і розкриття продуктивних пластів згідно вимог проекту розробки родовища та успішного спуску обсадних колон. Будучи при цьому найбільш оптимальними, мінімально металомісткими та енергетично раціональними, такими, що мінімізують сили опору при спуску колони труб у свердловину.

Рис. 3. Приклад профілю та плану свердловини з горизонтальним та пілотним стовбурами

Рис. 4. Плани стовбурів свердловин із різними азимутами

Наука і сучасні технології Бурові розчини, долота, компоновки низу бурильних колон (КНБК) і способи буріння (роторний, вибійними двигунами, суміщений), проектуються у відповідності до геологічних умов, досвіду будівництва свердловин на сусідніх площах та з урахуванням їх техніко-економічної ефективності в конкретних умовах. При проектуванні кущового буріння (більше двох свердловин на одній площадці) похило-скерованих свердловин та свердловин з горизонтальним стволом запобігається пересікання профілів стволів свердловин (Рис. 4). При розробці проектної документації приділяється увага оптимальному розміщенню обладнання з метою мінімінізації пересувних процесів при підготовчих роботах до буріння наступної свердловини у кущі, раціонального використання земельних ресурсів (зменшен-

ня задіяної земельної ділянки, облаштування амбарів з урахуванням обсягів відходів від усіх свердловин у кущі) та водних ресурсів (повторне використання бурового розчину). Важливим моментом в ході проектування є забезпечення вимог екологічної безпеки та заходів із ліквідації можливих негативних наслідків для природного середовища і здоров’я людини. На сьогоднішній день в Україні розпочати буріння свердловин, можливо тільки за наявності погодженої проектної документації. А наскільки успішно пройде буріння, залежить від багатьох факторів, і один із них – це якісна проектна документація, яка максимально наближена до реальних умов. І саме це є основною ідеєю роботи проектно-кошторисного відділу ТОВ «НТП «Бурова техніка».

Рис. 5. Схема розміщення обладнання при кущовому бурінні

№ 1, 2 (10) січень — грудень 2013

РЕЗУЛЬТАТИ БУРІННЯ СВЕРДЛОВИН ІЗ ГОРИЗОНТАЛЬНИМ ЗАКІНЧУВАННЯМ Доповідь на 3-му Міжнародному буровому форумі Буріння свердловин з горизонтальним закінчуванням є одним з основних методів збільшення продуктивності нафтових і газових свердловин. Використання зазначеної технології дозволяє значно підвищити обсяги видобутку вуглеводнів у разі розробки нових нафтогазоносних покладів, а також з так званих «застійних» ділянок на родовищах, які перебувають на пізній стадії експлуатації. Горизонтальні свердловини є важливим інструментом покращення показників розробки нафтових, газових і газоконденсатних родовищ. Як генеральний підрядник, НТП «Бурова техніка» разом із Прилуцьким та Охтирським УБР ПАТ «Укрнафта», а також участі компаній Weatherford та Baker Нughes успішно провела роботи з буріння 12 свердловин на Гнідинцівському, Прилуцькому та Бугруватівському родовищах. За останні 2 роки пробурені 6 свердловин з горизонтальним закінчуванням, з них 4 свердловини на Гнідинцівському та 2 на Бугруватівському родовищах. Наведено приклад куща свердловин, пробурених на Гнідинцівському родовищі у вигляді 3D-моделі (Рис. 1). Прикладом виконання комплексу робіт з будівництва свердловини є буріння горизонтальної свердловини на Гнідинцівському родовищі. На етапі проектування розробляється профіль з урахуванням складності буріння горизонтальної ділянки, якості розкриття продуктивного горизонту та проведення стовбура свердловини в продуктивному горизонті потужністю 3÷4 м. Горизонтальний профіль розробляється з використовуванням сучасного програмного забезпечення компанії «Бурсофтпроект», яке дозволяє проводити розрахунки траєкторії свердловини з урахуванням вже існуючих – для запобігання перетину стволів, а також дає можливість раціонально

Рис. 1. Кущ свердловин на Гнідинцівському родовищі

Лазаренко Олександр Григорович, головний інженер НТП «Бурова техніка», членкореспондент УНГА, голова Полтавського регіонального відділення Спілки буровиків України, кандидат технічних наук

Величко Олександр Олександрович,

начальник управління реалізації і розвитку бурових сервісів НТП «Бурова техніка»

запроектувати КНБК та проводити розрахунки їх елементів на міцність, витривалість та Баклін ефект. Конструкція та профіль свердловин є типовими для даного родовища (Рис. 2, 3). Кондуктором діаметром 244,5 мм, який спускається на 650 м перекриваються нестійкі відклади та поверхневі води. Далі проводиться буріння вертикальної ділянки до глибини 1500-1600 м. З використанням високотехнологічного обладнання, яке дозволяє проводити якісне управління процесом направлено орієнтованого буріння, буриться інтервал набору кривизни з досягненням зенітного кута 45°. На перших свердловинах кущу буриться «пілотний стовбур», проводиться відбір керна та повний комплекс геофізичних досліджень. Після чого корегується, за необхідностю, профіль, вносяться доповнення в програми і проводиться буріння свердловини в інтервалі спуску експлуатаційної обсадної колони діаметром 177,8 мм (в середньому до глибини 1850-1880 м у стволі свердловини). Особливістю буріння цього інтервалу є: · розміщення башмаку обсадної колони за 1-2 м за вертикаллю до покрівлі продуктивного горизонту; · зенітний кут на башмаку скерованої колони становить 84°; · спуском колони досягається перекриття пересажської глинистої товщі для наступного використання ви-

Наука і сучасні технології сокоякісної системи безглинистого бурового розчину KCl/Polymer-Production Zone для якісного розкриття продуктивного горизонту з мінімальним забрудненням продуктивного пласта фільтратом бурового розчину та твердою фазою завдяки тонкій, інертній та слабкопроникній фільтраційній кірці (до 0,5 мм), яка легко видаляється при освоєнні. Необхідно зазначити, що якщо раніше роботи з направленого буріння виконували субпідрядні компанії Weatherford та Baker Нughes, то на двох останніх свердловинах використовувався комплекс сучасного обладнання для похило-скерованого та горизонтального буріння, а саме:

· гвинтові вибійні двигуни з регульованим кутом перекосу і збільшеним крутним моментом і яси канадської компанії Wenzеl; · телеметричні системи Drill Tek з гідравлічним каналом зв’язку та гамма датчиком; · долота PDC компанії Halliburton. Використання вищезгаданого обладнання дозволяє виконувати: · оперативний технологічний контроль і оптимізацію режиму буріння свердловини; · управління процесом похило-скерованого та горизонтального буріння згідно заданої траєкторії; Це особливо важливо тому, що основною вимогою

Рис. 2. Типовий профіль свердловин на з горизонтальним закінченням на Гнідинцівському родовищі

№ 1, 2 (10) січень — грудень 2013

Рис. 3. Типова конструкція свердловини на Гнідинцівському родовищі

є виконання запроектованого профілю свердловини при бурінні 200 м горизонтальної ділянки в продуктивному пласті потужністю 3-4 м. При бурінні горизонтальної ділянки здійснюється постійний геолого-технологічний контроль за режимами буріння та літологією пластів з використанням станції ГТК фірми «Сілурпласт», яка має новітнє обладнання та програмне забезпечення. Для забезпечення ефективної експлуатації в свердловину опускається експлуатаційний «хвостовик» діаметром 114,3 мм зі свердловинними фільтрами типу ФС-114 власного виробництва. «Хвостовик» встановлюється в попередній обсадній колоні діаметром 177,8 мм з використанням підвіски виробництва НВК «Техноімпульс». Конструкція фільтра-хвостовика дозволяє в процесі спуску проводити за необхідності промивку через башмак, отримати швидкий доступ до продуктивного горизонту шляхом зрізання захисних пробок (ковпачків). У свою чергу при використанні даного комплексу пристроїв, продуктивний горизонт не цементується, що внеможливлює проникність тампонажного розчину в продуктивний пласт.

Із метою інтенсифікації продуктивних горизонтів проводиться соляно-кислотна обробка пласта, що є досить ефективною, оскільки збільшує фільтраційномісткісні властивості продуктивного пласта, завдяки розчиненню карбонатної складової породи пласта, створюючи додаткові дренажні канали, руйнує та видаляє залишок кірки бурового розчину. Наша перевага – комплексний підхід в процесі будівництва свердловини. Він включає розробку проектно-кошторисної документації, максимально наближеної до фактичних умов виконання, складання відповідних технологічних програм, постачання високотехнологічного обладнання, якісних матеріалів для приготування бурових розчинів, систем для приготування та очистки бурових розчинів, бурових доліт, елементів КНБК, обладнання для похило-скерованого та горизонтального буріння, оснастки та матеріалів для кріплення та освоєння свердловини, зокрема й інженерно-технологічний сервісний супровід безпосередньо на об’єкті та оформлення супровідної документації та звітів за міжнародними стандартами.

Науково-технічне підприємство «Бурова техніка» Київ, 01133, б-р. Лесі Українки, 34, під'їзд 2 тел.: (044) 353 96 07 факс: (044) 353 96 08 www.ntpbt.com

Полтава, 36000, вул. Гоголя, 34 тел.: (0532) 51 91 48 факс: (0532) 51 91 46

Наука і сучасні технології

УСІ ВИДИ БУРОВОГО СЕРВІСУ В РАМКАХ ОДНІЄЇ КОМПАНІЇ Із доповіді на 3-му Міжнародному буровому форумі ПрАТ "НДІКБ бурового інструменту" понад як 20 років успішно працює в нафтогазових регіонах України, Західного Сибіру, Республіки Татарстан, Калінінградської, Оренбурзької і Самарської областей (РФ) і співпрацює з провідними науково-дослідними і виробничими установами України, Російської Федерації та Китаю. Надає послуги для: ПАТ «Укрнафта», ДАТ «Чорноморнафтогаз», ВАТ «Татнафта», ВАТ «ЛукойлКалінінградморнафта», ВАТ «Томськгазпром», ВАТ «ТНК» та інших провідних компаній різних країн з використовуванням власного обладнання та інструменту, зокрема – вибійні телеметричні системи, гвинтові ГВД, немагнітні ОБТ, наземні контрольно-вимірювальні прилади, комп'ютери і допоміжне монтажне обладнання. Здійснюється сервісне обслуговування цього обладнання та інструментів. Напрямки діяльності: буріння похило-скерованих і горизонтальних свердловин; відновлення ліквідованих недіючих свердловин; сервіс бурових розчинів; послуги з відбору керна; розробка проектів на буріння і відновлення свердловин; управління проектами буріння «під ключ». Буріння похило-скерованих і горизонтальних свердловин Фахівці підприємства здійснюють комплексний інженерний супровід буріння похило-скерованих і горизонтальних свердловин [1, 2]. До цих робіт належать: складання проектно-кошторисної документації на будівництво свердловин; технічно-економічний аналіз і вибір бурової установки для конкретних геолого-технічних умов буріння, послуги супервайзера бурових робіт, управління проектом буріння «під ключ»; вибір і поставку необхідного обладнання (бурове устаткування, гвинтові двигуни, відхилювачі, вирізні пристрої, телесистеми, елементи КНБК), що забезпечує досяг-

Кунцяк Ярослав Васильович,

генеральний директор ПрАТ "НДІКБ бурового інструменту", доктор технічних наук, академік УНГА

нення найбільш високих показників буріння бокового стовбура свердловини у відповідності з конкретними вимогами замовника; інженерне супроводження процесу буріння з використанням власних телесистем з гідравлічним каналом зв'язку; підготовку долотної програми і долотний сервіс. Відновлення ліквідованих (недіючих) свердловин Спеціалістами підприємства освоєна технологія відновлення недіючих свердловин методом вирізання «вікна» в експлуатаційних колонах діаметрами 140-168 мм та буріння бокового або горизонтального стовбурів з наступним їх кріпленням обсадною колоною [2]. Ця технологія зумовлює такі такі операції: - ізолювання ділянки стовбура в експлуатаційній колоні, яка розташована нижче місця забурювання бокового ствола; - вирізання "вікна" або видалення ділянки експлуатаційної колони; - забурювання орієнтованого в заданому напрямку бічного стовбура; - буріння похило-скерованої і горизонтальної частин стовбура свердловини з відповідним відходом від старого вибою;

Рис. 1. Типові профілі горизонтальних свердловин для ДАТ «Чорноморнафтогаз»

№ 1, 2 (10) січень — грудень 2013

Рис. 2. Типові профілі для ПАТ «Укрнафта» і СП «Каштан петролеум

Таблиця 1 Результати буріння похило-скерованих і горизонтальних свердловин Замовник

Зенітний кут, град.

Відхід від вертикалі (довжина бокового стовбура), м

Одеське 10, 11, 14, 15, 21, 22, 41, 42

ДАТ «Чорноморнафтогаз»

78-85

518-992

Штормове 36, 37, 38, 34, 42, 43

ДАТ «Чорноморнафтогаз»

32-91

495-1911

Архангельське 20, 22, 23, 24, 25, 28, 29, 31

ДАТ «Чорноморнафтогаз»

44-67

214-480

Бугруватівське 348, 510, 544, 545

ПАТ «Укрнафта»

45-91

376-1050

Південно-Панасівське 172

ПАТ «Укрнафта»

525

СП «Каштан петролеум»

22-78

210-457

Площа, родовище, № св.

Леляківське 301, 302, 303, 304, 305, 306, 307

Таблиця 2 Результати робіт із відновлення свердловин Площа, родовище, № св. Суботіна 3 Яблунівське 96, 97 Качанівське 23, 60, 66, 155, 201 Фонтанівське 13 Краснозаярське 468

Замовник

Зенітний кут, град.

Відхід від вертикалі (довжина бокового стовбура), м

ДАТ «Чорноморнафтогаз»

504

ТОВ «Карпатигаз»

380

ПАТ «Укрнафта»

28-91

100-352

ТОВ «Газконтиненталь»

267

ТОВ «Укрістгаз»

770

Рис. 4. Схема утворення кольматувального екрану при різних типах розчину

Наука і сучасні технології - спуск «хвостовика» діаметром 73-114 мм і його цементування; - освоєння свердловини. Так, уперше в СНД на глибині більше 4000 м в обсадній колоні Ø139,7 мм виконано вирізання "вікна" і буріння похило-скерованого стовбура до глибини 4770 м. Успішно спущений і зацементований «хвостовик» Ø 102 мм. На великих глибинах нами, спільно з дочірнім підприємством ТОВ “Навігатор Комплект”, боковими горизонтальними стовбурами були відновлені свердловини для № 96 і 97 Яблунівського НГК родовища для ТОВ «Карпатигаз». Вперше в СНД на Фонтанівському родовищі в обсадній колоні Ø139,7мм виконана зарізка і буріння бокового похило-скерованого стовбура в умовах аномаль-но високого пластового тиску при щільності бурового розчину 1.85 г/см3 і пластовій температурі більше 150° С. Максимальня глибина вирізання “вікна” в обсадній колоні – 4009 м. Максимальна глибин відновленої свердловини – 4779 м. Максимальний зенітний кут в інтервалі вирізання “вікна” – 750. Сервіс бурових розчинів У складі компанії є власна сертифікована лабораторія бурових розчинів, укомплектована всім необхідним інструментарієм, яка займається розробкою, впровадженням та авторським супроводом бурових розчинів і спеціальних промивних рідин [3]. Компанія розробляє за ексклюзивною технологією такі типи бурових розчинів і спеціальних рідин для буріння і закінчення свердловин : 1. Полімерний буровий розчин з низьким вмістом твердої фази (БРНСТФ) для буріння верхніх інтервалів геологічного розрізу, представлених крейдою, висококоллоідальними глинистими породами і пісковиками. 2. Полімерний інгібованих буровий розчин другого і третього поколінь (ПІБР-2 і ПІБР-3) для буріння потенційно нестійких теригенних відкладень і буріння похилих свердловин, бічних і горизонтальних стовбурів, розкриття продуктивних горизонтів. 3. Біополімерний безглинистий буровий розчин (БІОКАР) для розкриття продуктивних горизонтів у вертикальних, похилих і горизонтальних свердловинах 4. Сольові і полімер-сольові промивні системи (РЗС і «Полібраін») для проведення комплексу робіт із закін-

чення і ремонту свердловин, у тому числі перфорації, глушіння та інтенсифікації припливу При застосуванні без глинистого бурового розчину «Біокар» фільтрація промивної рідини обмежується внаслідок спільної дії наповнювачів певного гранулометричного складу, які створюють на поверхні пласта блокуючі арочні пермички між зернами породи і біополімерних реагентів. На поверхні пласта практично миттєво створюється, непроникний кольматаційний бар'єр. Товщина такого бар'єру не перевищує декількох міліметрів. Обсяг рідини, що проникає в пласт в процесі створення такого бар'єру, мінімальний. В умовах багатопластових Рис. 3. Набір покладів підбір оптимального інструменту складу карбонатних кольматан- для вирізання «вікна» тів неможливий. Тому в системі або ділянки в обсадній колоні БІОКАР використовується спеціальна композиція з карбонатних і органічних кольматантів, ефективність якої практично не залежить від характеристик пористості гірських порід. У цьому її перевага перед усіма іншими видами розчинів. Послуги із відбору керна Відібрано більше 40000 м керна з середнім виходом – 90,5%. Замовнику надається комплексний сервіс з відбору керна в складних гірничо-геологічних умовах: у вертикальних свердловинах; в похило-скерованих свердловинах; в горизонтальних свердловинах; в свердловинах малого діаметру; зі збереженням пластових властивостей. Вперше фахівцями підприємства розроблена і освоєна техніка і технологія відбору орієнтованого керна суцільним відбором (до 100 м) з похило-скерованих і горизонтальних свердловин з роторними компонуваннями або з використанням ГВД [4, 5]. Створена ексклюзивна вітчизняна техніка і технологія відбору керна, ізольованого від впливу фільтрату бурового розчину [6]. Освоєна технологія з відбору керна діаметрами 52 і 67 мм зі стовбурів малого діаметра 139,7-168,3 мм за допомогою ріжучого інструменту з алмазно-твердосплавним озброєнням. Відібрані зразки керна надійно ізолюються в алюмінієвих або пластикових трубах для подальшого зберігання. Розробка проектів на буріння і відновлення свердловин Підприємством розроблено і погоджено більше 200 ексклюзивних науково обґрунтованих проектів та Рис. 5. Порівняльні ізолюючі властивості різних типів кольматантів. кошторисів на буріння і відновлення свердловин для

№ 1, 2 (10) січень — грудень 2013 Таблиця 3 Показники відновлення проникності колекторів після використання біополімерних розчинів за рецептурою ПрАТ "НДІКБ бурового інструменту"

№ зразка керна

Показник фільтрації, см3/30 хв Динам.

Статич.

Коефіцієнт відновлення проникності, %

Проникність зразку, мД для нафти

Для пластової води

Вихідн.

Кінц.

12091

0,9

0,5

3,40

1,47

1,36

92,5

12095

1,1

0,4

0,48

0,33

0,31

93,9

Таблиця 4 Досвід використання власних бурових розчинів в Україні Площа, родовище, № свердловини

Замовник

Особливості використання

Бугруватівське №545

ВАТ «Укрнафта»

Горизонтальна свердловина

Яблунівське №97

ТОВ «Карпатигаз»

Горизонтальна свердловина

Луляківське № 301, 303, 304, 306

СП «Каштан Петролеум»

Похило-скеровані, АНПТ, тріщинуватий карбонатний колектор

Ольгівське №10

ТОВ «Куб-газ»

АНПТ

Островерхівське №22, 23, 24, 62

ПАТ «Укргазвидобуток»

Похило-скеровані

Краснозаярське №10

ТОВ «Укрістгаз»

100-352

Свіридівське №53

«Регал Петролеум Корп.»

АВПТ

Роганське №2

ТОВ «Еско-Північ»

АНПТ

Островерхівське №20, 21

ПАТ «Укргазвидобуток»

При перфорації, глушінні, ремонті

Сахалінське №14

ЗАТ «ДК Укрнафтобуріння»

При перфорації, глушінні, ремонті

різних нафтогазових регіонів та країн світу. Ці проекти успішно реалізовані в Україні, Росії, Єгипті, Кубі, Сирії, Болгарії та інших країнах при авторському супроводі спеціалістів. Управління проектами буріння «під ключ» Компанія пропонує комплексні рішення з буріння свердловин «під ключ» спільно з дочірнім підприємством ТОВ "Навігатор комплект»". Цей сервіс передбачає повне управління нашою компанією проектом буріння свердловини, починаючи від складання та погодження проектно-кошторисної документації,

пошуком і контрактуванням бурового підрядника, супервайзингом і повним комплексом бурових послуг. Замовник отримує готову до експлуатації свердловину. Одними з перших свердловин, виконаних спільно з ТОВ «Навігатор Комплект» в рамках сервісу «під ключ», були проекти з відновлення аварійних свердловин методом зарізки бокового стовбура на Яблунівському родовищі. Весь комплекс робіт з будівництва горизонтальних стовбурів свердловин №№ 96, 97 з обсадної колони Ø168 мм виконувався «під ключ», починаючи з етапу проектування і закінчуючи освоєнням свердловини.

Література: 1. Будівництво горизонтальної свердловини на Південно-Панасівському родовищі за вітчизняною технологією / Я. В. Кунцяк, К. В. Булатов, Р. Я. Кунцяк, Г. Й Бражина, М. М. Лилак, В. О. Клоченко, Б. Й. Вовків, І. О. Новак // Нафтова і газова промисловість. – 2002. – №6. – С. – 17-19. 2. Практика буріння і експлуатації свердловин з горизонтальними стовбурами / К. О. Оганов, Я. В. Кунцяк, Я. С. Гаврилов, Ю. В. Дубленич, І. І. Наритник. – К.: Наукова думка, 2002. – 197 с. 3. До питання кольматації проникних пластів під час використання безглинистих промивальних рідин / Я. В. Кунцяк, Ю. В.Лубан, С. В. Лубан, Я. І. Кулик // Нафтога галузь України. – № 4/2013 – С. 10-14. 4. Буріння з відбором керна в горизонтальних стовбурах свердловин ОАО „Татнефть" / Я. В. Кунцяк, Я. С. Гаврилов, P. Є. Мрозек, Р. Х. Муслімов, А. К. Назіпов, Р. С. Хісамов, А. З. Нафіков // Нафтова і газова промисловість. – 2003. – №3. – С. 23-24. 5. Відбір керна в горизонтальній свердловині малого діаметра / Я. В. Кунцяк Д. М. Мартинюк, Р. Є. Мрозек // Нафтова і газова промисловість. – 2002. – №4. – С. 22-23. 6. Комплексний сервіс – ефективне вирішення завдань буріння з відбором керна / Я. В. Кунцяк, Я. С. Гаврилов, Ю. В. Дубленич, Р. Х. Муслімов, Р. С. Хісамов, А. К. Назіпов, С. Ю. Ненароков // Нафтова і газова промисловість. – 2003. – № 3. – С. 11-12.

Наука і сучасні технології

УДК 553.3.041:550.812.14(477)

ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ НАПРАВЛЕНОГО БУРІННЯ ПРИ ГЕОЛОГОРОЗВІДУВАЛЬНИХ РОБОТАХ НА ПЕРСПЕКТИВНИХ РУДНИХ ОБ’ЄКТАХ У статті розглядаються перспективи використання направленого буріння на родовищах рудних корисних копалин: титану, рідкісних металів, урану, золота, хрому, магнію і міді. Необхідність використання подібної технології визначається тим, що вони характеризуються великою різноманітністю петрографічних відмін порід, складною будовою із зміною кутів падіння пласта, аж до виположування, нерівномірним вмістом корисних компонентів як за розрізом, так і за латераллю. Ключові слова: направлене буріння, рудні родовища, геологічна структура, падіння пласта, геологічна розвідка.

Вступ. Основні перспективи використання направленого буріння для геологорозвідувальних робіт на перспективних рудних об'єктах України пов'язані з наявністю рудних геологічних тіл з різними кутами падіння пласта і часто виположених. Метою даної роботи є аналіз геологічної будови найперспективніших рудних родовищ України, підготовлюваних останніми роками до освоєння та розробка рекомендацій по вибору об'єктів для довивчення з використанням можливостей направленого та багатостовбурного буріння. Аналіз геологічної будови перспективних рудних родовищ України та визначення оптимальних методів їх бурової розвідки Родовища титану. Нині значний інтерес викликають корінні фосфор-титанові родовища, пов'язані з розшарованими інтрузіями. На початок ХХI століття з корінних родовищ в світі видобувалося не менше 26,5% загального видобутку титану. В розшарованих інтрузіях простежується розподіл тіл на окремі горизонти, для яких властиве приховане розшарування, пов'язане з коливаннями співвідношень рудних мінералів. Крім того, інтрузії сягають, як правило, значних глибин і мають чашоподібну форму. В Україні до таких Вдовиченко Анатолій Іванович,

голова правління Спілки буровиків України, академік АТН України. Закінчив Дніпропетровський гірничий інститут у 1975 році. Працював головним інженером Житомирської, Рівненської та Північної геологорозвідувальних експедицій. Брав участь у розвідці родовищ на Кіровоградщині, Побужжі, Волині та ЛьвівськоВолинського вугільного басейну. Виконав низку наукових досліджень та впроваджень високоефективних технологій у геологорозвідці та освоєнні родовищ.

Галецький Леонід Станіславович,

зав. відділу геології родовищ корисних копалин Інституту геологічних наук НАН України (ІГН НАНУ), доктор геол.-мін. наук, проф., Лауреат Державних премій УРСР (1973) і СРСР (1979). В 1960 р. закінчив Всесоюзний заочний політехнічний інститут. З 1953 по 1968 рр. пройшов шлях від техніка-геолога до головного геолога польових геологічних партій та експедицій. З 1968 по 1980 рр. керівник Центральної геохімічної та металогенічної партій. З 1980 по 1987 рр. головний геолог Міністерства геології УРСР. З 1987 по 1997 рр. директор геологічного підприємства «Геопрогноз».

Ремезова Олена Олександрівна,

ст. наук. співробітник відділу геології родовищ корисних копалин ІГН НАНУ, доктор геол. наук, доцент. У 1987 р. закінчила Київський університет ім. Т.Г. Шевченка. З 1987 по 1994 рр. працювала в Житомирській геологічній експедиції на посадах ст. техніка-геолога, геолога, геолога ІІ категорії. З 1997 р. і до цього часу викладає геологічні дисципліни на гірничо-екологічному факультеті Житомирського державного технологічного університету.

Калашник Ганна Анатоліївна,

головний геофізик геологорозвідувальної експедиції №37 (ГРЕ №37) Казенного підприємства «Кіровгеологія», доктор геол. наук. Закінчила в 1990 році Дніпропетровський гірничий інститут ім. Артема. Брала участь у виконанні різностадійних геологорозвідувальних робіт, спрямованих на забезпечення нарощування промислового потенціалу мінерально-сировинної бази урану, золота та алмазів України, організацію впровадження раціональних методів пошуку і розвідки корисних копалин.

Чернієнко Наталія Миколаївна,

після закінчення в 1978 р. Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка працювала в Центральній тематичній експедиції Міністерства геології УРСР (згодом ДГП «Геопрогноз» Держкомгеології України), пройшла шлях від інженера-геолога партії регіональної геології до начальника геологічного відділу ДГП «Геопрогноз». З 2000 р. й донині – співробітниця відділу геології корисних копалин ІГН НАН України, канд. геол. наук.

№ 1, 2 (10) січень — грудень 2013 об'єктів належать Федорівське, Стремигородське, Видиборське, Кропивенківське, Носачівське і ряд інших родовищ, розташованих в межах Коростенського, Корсунь-Новомиргородського плутонів і масивів Приазовського блоку. Прикладом таких об'єктів є Федорівське родовище [7]. У результаті аналізу геолого-геохімічних та геофізичних даних розроблена геолого-генетична модель Федорівської титаноносної інтрузії як найбільш представницького і добре вивченого інтрузиву в межах Коростенського плутону. В межах Федорівського інтрузиву за попередніми геологорозвідувальними роботами виділені три пачки порід. Верхня пачка (максимальна потужність 110 м) – це дрібно-середньозернисте габро, нижче залягають більш меланократові відміни (потужність пачки становить від 40-50 до 130-140м), ще нижче – лейкогабро, яке часто перешаровується з мезо- та меланократовими відмінами. На основі статистичної обробки геохімічних даних (визначення основних параметрів розподілу малих і рудних елементів, застосування факторного аналізу), петрографічних описів шліфів, порід та даних магнітного каротажу розвідувальних свердловин нами виділено понад 10 верств в межах Федорівського інтрузиву, які характеризуються певними рівнями збагачення на TiO2 та P2O5, відрізняються за мінералогічним складом, геофізичними, геохімічними та іншими параметрами. Складна динаміка процесу осадження рудної речовини в магматичній камері призвела до утворення верств, різною мірою збагаченних рудними мінералами, що відображено в текстурах порід інтрузії. Часто

зустрічаються ділянки з директивною текстурою і різноспрямовані прошарки, аж до положистих. Під час проведенні геологорозвідувальних робіт 1993-2002 рр. Федорівське корінне фосфор-титанове родовище розвідане мережею вертикальних свердловин. Однак на родовищі, особливо на його флангах, де розвинуті породи так званої «крайової серії», утвореної в тій частині магматичної камері, де відбувалось спливання плагіоклазу завдяки конвекційним потокам, було б доцільно застосувати спрямоване буріння (Рис. 1). Залежно від просторового розташування виділених верств покладу було б додечно змінювати нахил свердловини [3]. Близьким за будовою родовищем титану є Кропивенківське. За геофізичними даними це родовище виділяється локальним гравітаційним максимумом, магнітною аномалією і підвищеним значенням викликаної поляризації. Були створені моделі густини, на підставі яких виділено друге рудне тіло на глибині 50-700 м. Його існування підтверджено непрямими даними ВЕЗВП. Магнітна модель рудного тіла свідчить про блокову будову рудного покладу і неоднорідну намагніченість окремих блоків. У розрізі рудне тіло має чашоподібну форму. В будові родовища беруть участь основні породи Коростенського комплексу – габро-анортозити, лейкократове габро, анортозити, габро-пегматити. габро-перидотити, які перекриті рихлими утвореннями мезозою – кайнозою. Особливістю різновидів габроїдів Кропивенківського родовища також є директивна текстура. При цьому орієнтування лейст в придонній частині горизонтальне, а в міру наближення до бортів кут директивності збільшується [2]. Тому використання направленого буріння, особливо багатостовбурного, на цьому об’єкті також виправдане. Ним можна скористатися й у Носачівському родовищі на Корсунь-Новомиргородському плутоні, яке характеризується різними кутами падіння верств, збагачених на рудні мінерали. Зруденіння локалізовано в двох зближених субпаралельних, лінійно витягнутих у північно-східному напрямі покладах апатит-ільменітових руд. Рудні поклади пластоподібної форми з невитриманою потужністю, спостерігаються роздування і пережими. Протяжність за простяганням від 650 до 1595 м, ширина зони зруденіння від 63 до 571 м, розмах зруденіння за вертикаллю від 200 до 600 м. Сьогодні Стремигородське, Кропивенківське і Носачівське родовища готуються до освоєння. Таким чином, основними задачами направленого та багатостовбурноРис.1. Схематичний геологічний розріз Федорівського корінного фосфор-титано- го буріння для дослідження титанових родовищ України є: вого родовища (профіль 75+100).

Наука і сучасні технології - вивчення геолого-структурної позиції рудних тіл, елементів геологічного контролю зруденіння; - вивчення характеру розшарування в родовищах, розподілу рудних мінералів; - характеристика гірничо-геологічних умов освоєння родовища. Серед перспективних титаноносних об'єктів слід назвати Паромівський, Граби-Меленівський і Пенязевицький рудопрояви в межах Коростенського плутону, Давидківське і Володарське родовища (є перспективними переважно на апатит, оскільки титанова мінералізація часто представлена важкозбагачуваним титаномагнетитом), Юрівське родовище фосфор-титанових руд в північно-західній частині УЩ, Межиріцький і Вовківський рудопрояви на Корсунь-Новомиргородському плутоні. Рідкісні метали. Родовища рідкісних металів характеризуються складною будовою, часто приурочені також до розшарованих інтрузій, які зазнали впливу накладених метасоматичних процесів. Як правило, такі родовища представляють жильні поля з численними рудними тілами (наприклад, у Мазурівському родовищі виявлено 16 продуктивних покладів субпаралельно пологозалягаючих тіл, що охоплюють вертикальний інтервал до 600 м; в об'ємі виділених покладів оконтурено 44 рудних тіла). Іншими прикладами таких родовищ є Азовське в Приазовському, Пержанське, Ястребецьке у Волинському блоці та інші. Особливе значення має Пержанське родовище берилію, представлене поки єдиним в світі промисловим

Рис. 2. Приклад морфології рудних тіл на Пержанському родовищі в типових перетинах рудних тіл ІІІ-5 (профіль №234) і ІІІ-7 (профіль №294). Св. 1166 – номери свердловин в профілях рудних тіл і рудоносних зон.

типом високоякісних гентгельвінових (гентгельвін – Zn4(BeSiO2)3S) руд у лужних (польовошпатових) метасоматитах. Це родовище розвідано і підготовлено до експлуатації, попутно виконана пошукова оцінка цирконію і рідкісних земель, ніобію, танталу, олова і флюориту. Воно знаходиться в межах Сущано-Пержанської металогенічної зони у вузлі перетину Сущано-Пержанської і Північно-Поліської зон активізації на північному заході Українського щита (Житомирська область). На родовищі розвідано дві ділянки: Центральна (5,5x1,5 км) і Східна (4,0x2,0 км). Рудні зони мають згідне залягання з простяганням основних структурних елементів Сущано-Пержанської зони, їх протяжність досягає 5 км при ширині до 35-100 м. За падінням рудні зони простежені до 400 м. Кожна з рудних зон складається з серії кулісоподібно розташованих рудних тіл потужністю від перших метрів до 20-30 м (Рис.2). Рудні тіла, складені польовошпатовими і слюдисто-кварцпольовошпатовими метасоматитами, утворюють лінзо- і жилоподібні складної форми (характерні роздуви, тупе виклинювання) покладу з багатим гентгельвіновим зруденінням (середній вміст ВеО складає 0,55%, максимальний вміст – 8%). Фенакитове зруденіння, що формується на ранній стадії мінералоутворення, просторово роз'єднано з гентгельвіновим, локалізуючись головним чином в західному ендоконтакті масиву пержанських гранітів, утворюючи бідну (середній вміст ВеО 0,2%) вкраплену мінералізацію. Як попутні акцесорні мінерали присутні каситерит, колумбіт, циркон [4]. Таким чином, у разі подальшого освоєння таких рудних об'єктів, необхідно провести їх розбурювання направленими свердловинами з метою уточнення їх геолого-структурної позиції, зон тріщинуватості та розвитку метасоматитів, мінералого-геохімічної зональності масивів, розподілу рудних тіл і корисних компонентів в них. Це обумовлено, як і у разі титанових родовищ, приуроченістю деяких рідкіснометальних родовищ до розшарованих масивів з подальшою обробкою флюїдами, що і привело до різних кутів залягання рудних тіл, аж до горизонтального. Родовища урану. Промислову значущість Кіровоградського рудного району визначають родовища урану в карбонатно-натрієвих метасоматитах. Просторове положення зон промислового зруденіння контролюється вузлами перетину і сполучення глибинних розломів. Форма урановорудних тіл пластоподібна, стовпоподібна, лінзовидна з характерним різким виклинюванням. Рудні альбітити формують уздовж рудоконтролюючих розломів ешелоновані поклади (Рис. 3). Протяжність рудних зон за простяганням для родовищ коливається від 200 до 3000 м, по падінню від 200 до 2200 м. Потужність рудних інтервалів варіює в широких межах, родовища, як правило, характеризуються складною будовою. Для рудних покладів характерні великі потужності рудних інтервалів, що досягають декількох десятків метрів, і їх різка мінливість. Поклади при цьому частіше виявляються не суцільними, а переривчастими

№ 1, 2 (10) січень — грудень 2013

Рис. 3. Геологічний розріз за профілем I-I (Новоконстянтинівське рудне поле, Кіровоградський рудний район): 1 – альбітити (PR2), 2 – десиліцирувані породи (PR2), 3 – рудні тіла (PR2), 4 – граніти новоукраїнські порфіробластичні, трахитоїдні (PR1), 5 – гнейси біотитові (PR1).

Наука і сучасні технології зі складними зовнішніми контурами. Зруденіння у напрямі потужності рудоносних структур, як правило, багатоярусне. Родовища в напрямах простягання і падіння в цілому зазвичай ізотропні. Переважні напрями не виявляються. Тому правильність ув'язки рудних покладів напряму пов'язана з густиною мережі розвідувальних свердловин, правильністю їх закладання. За морфологією рудні поклади діляться на два типи. Перший тип характеризується пластоподібною похилою формою з кутами падіння 35-40°. Такі поклади мають невеликі потужності, але високі коефіцієнти рудоносності. Поклади другого типу мають великі до декількох десятків метрів потужності, але їх внутрішня будова частіше близька до штокверку з рудними утвореннями і ділянками пустих порід, що укладаються в контур таких покладів і не мають чіткого структурного контролю. Рудні скупчення часто мають неправильну довільну форму. Просторове розміщення різних типів альбітитів на родовищі і пов'язаних з ними сортів руд незакономірне. Пошуки і розвідки уранових родовищ цього типу неможливе без використовування направленого і багатостовбурного буріння. При розвідці родовищ урану на Українському щиті успішно пробурені тисячі направлених глибоких свердловин [8]. Бурова розвідка родовищ урану в карбонатно-натрієвих метасоматитах передбачає буріння з поверхні направлених одностовбурних і багатостовбурних свердловин в паралельних профілях, орієнтованих у хрест простягання рудних покладів. Основними задачами їх буріння і подальших досліджень кернового матеріалу є: - вивчення загальних геолого-структурних особливостей родовища і виявлення елементів геологічного контролю зруденіння на окремих їх ділянках; - виявлення умов залягання, морфологічних особливостей і закономірностей розподілу урану, оконтурювання рудних покладів, окремих їх ділянок, складених рудами різних технологічних сортів. - вивчення стійкості руд і рудомістких порід, виявлення тріщинуватих зон і ступеня їх обводнює, визначення гідрогеологічних і гірничо-технічних умов експлуатації родовища. Під час проведенні пошукових робіт буряться пошукові направлені свердловини за розрахованою оптимальною мережею для високого ступеня надійності виявлення рудного покладу, з подальшим згущуванням у разі отримання позитивного результату, для оконтурювання рудного покладу. При проведенні розвідки мережею похилих розвідувальних свердловин визначається геолого-структурний каркас родовища і протяжність зруденіння за простяганням і падінням. Оконтурювання рудних покладів на всіх стадіях робіт проводиться з різною детальною. На стадії пошукових і пошуково-оцінювальних робіт буріння похилих свердловин звичайно триває до перетину метасоматитів на повну потужність з виходом у вміщаючі породи до 50 м. При цьому вивчається морфологія рудних покладів, безперервність зруденіння. При розвідувальних робо-

тах похилі свердловини зазвичай буряться до повного перетину уранового зруденіння, й нерідко закінчується в метасоматитах. Для буріння багатостовбурних направлених свердловин згідно із заданою проектною траєкторією застосовуються стаціонарні і знімні клини. Якість бурової розвідки, перш за все, визначається розкриттям промислових руд, мінімальним вмістом фактичних відхилень рудних перетинів від розвідувальної мережі. Висока якість похилого буріння дозволяє надійно використовувати рудні перетини при ув'язці геологічних розрізів і планів, при геометризації зруденіння. Родовища міді. Серед них слід назвати родовищав трапових комплексах Волино-Подільської плити, які характеризуються пластоподібною ярусною будовою рудних тіл, що мають субпластову і лінзоподібну форму і невитриманий вміст самородної міді. Перспективними об'єктами для проведення геологорозвідувальних робіт в межах розповсюдження трапової формації є Південнорафалівський рудо прояв (необхідно провести розвідку), рудопрояви Жирічи і Заліси-Шменьки (пошукова оцінка); в межах Північногірняцького, Ратнівського, Катуського і Комарівського рудоносних полів необхідно провести пошуки. Для ефективного проведення геологорозвідувальних робіт потрібне буріння направлених свердловин, які дозволили б уточнити геолого-структурну позицію рудних об'єктів з боку регіональних і локальних тектонічних елементів і структур, оцінити розподіл мідної мінералізації в межах найперспективніших горизонтів міденосних комплексів, виявити супутню благороднометальну мінералізаці [5]. Родовища хромітів та нікелю. Хромітоносні рудні тіла Побужжя мають доволі складну форму, які то розгалужуються, то з’єднуються, мають лінзо-, жило- і стовпоподібну форму. Ці родовища мають полігенне зруденіння і утворені в кілька стадій: 1) Спочатку утворення хромітоносних розшарованих інтрузій, де спостерігається серія макроритмів потужністю 60-70 м (наприклад, на Капітанівському рудному полі), де в базальному шарі спостерігаються прошарки хромітитів; 2) У результаті метаморфізму, який призвів до серпентинізациї базитультрабазитів, сформувалися магнієві руди у вигляді лінзоподібних тіл; 3) В гідротермальний етап утворилася сульфідна мінералізація, представлена арсенопірит -герсдорфітової, пірит-мілеритової і віоларит-марказитової мінеральними асоціаціями; 4) Гіпергенний етап виявився утворенням нікельвмістних кор вивітрювання. Таким чином, ці родовища мають комплексний характер (Mg, Cr, Ni, платиноїди). Перспективними масивами для пошуків такого типу зруденіння є, окрім Капітанівського, й інші масиви Капітанівського рудного поля: Заводський, Пушковський, Першотравневий, Тарнаватський. Ступінь вивченої всіх гіпербазитових тіл неоднаковий, тому подальше їх вивчення вимагає проведення бурових робіт, і зокрема, направленого буріння [1]. Родовища золота. Доволі складними за морфологією рудних тіл є родовища золота гідротермально-

№ 1, 2 (10) січень — грудень 2013 го генезису, приурочені до зеленокам’яних структур і гідротермально-метасоматичного генезису, пов’язані з протерозойськими граніто-гнейсовими комплексами. Перші переважно представлені складними жилами і їх поєднаннями, жильними зонами, штокверками і зонами сульфідних вкраплених руд. Прикладом таких об'єктів є Сурозьке родовище в Західному Приазов'ї. До других належать Клинцівське і Юр’ївське родовища, а також ряд перспективних проявів золота: Яружне, Контактне, Мостове, Північно-Березівське, Новопавлівське, Прудянське та ін. Для таких об'єктів характерний прояв накладеного залізо-магнезіально-кальцієвого і лужного метасоматозу, інтенсивні тектонічні перетворення з розвитком процесів скарнування, окварцювання, альбітизації, хлоритизації, серицитизації. В Донецькій складчастій області виявлені родовища прожилково-вкраплених руд в складчастих вуглецевих теригенних товщах. Вони представлені двома мінеральними типами: золото-поліметалічним (Бобриківське і Гостробугорське родовища), золотопіритовим (Михайлівський рудопрояв). Родовища і прояви приурочені до склепінневих частин антикліналей. Саморідне золото знаходиться в анкерит-кварцових і кварцових прожилках, які створюють лінійні зони і розріджені штокверки. Перспективи використання направленого буріння для золоторудних об'єктів пов'язані з вивченням геологічної структури, виявленням прихованих інтрузивних тіл, розташування зон

метасоматичних змін порід, розподілу мінералізації в них [6]. Висновки 1. Перспективи використання направленого буріння в Україні пов'язані з подальшим вивченням родовищ титану, рідкісних елементів, урану, хрому, магнію, міді та золота. 2. Необхідність використання подібної технології визначається тим, що ці родовища характеризуються великою різноманітністю петрографічних відмін порід, складною будовою із зміною кутів падіння пласта, нерівномірним вмістом корисних компонентів як по розрізу, так і по латералі. 3. В Україні накопичений багаторічний досвід масового використання направленого та багатостовбурного буріння при пошуках та розвідці уранових родовищ, який підтвердив на практиці високу ефективність цього методу. 4. Вітчизняна та світова практика використання направленого буріння підтверджує доцільність його використання для підвищення якості та ефективності геологорозвідувальних робіт, особливо на стадії підготовки родовищ до освоєння. 5. При розробці геологічних завдань обов’язковою вимогою повинно стати використання направленого та багатостовбурного буріння, як основного метода бурової розвідки родовищ корисних копалин із складною будовою.

В статье рассматриваются перспективы использования направленного бурения на месторождениях рудных полезных ископаемых: титана, редких металлов, урана, золота, хрома, магния и меди. Необходимость использования подобной технологии определяется тем, что они характеризуются большим разнообразием петрографических разностей пород, сложным строением с изменением углов падения пласта, вплоть до выполаживания, неравномерным содержанием полезных компонентов как по разрезу, так и по латерали. Ключевые слова: направленное бурение, рудные месторождения, геологическая структура, падение пласта, геологическая разведка. In the paper the prospects of the guided drilling usage for the ore minerals deposits: titanium, rare metals, uranium, gold, chrome, magnesium and copper are examined. The necessity of such technologies usage is determined by that they are characterized by the large variety of petrographic varieties of rocks, by a difficult structure with the change of angles of seam inclination, up to flattening, by uneven useful components content both on a cut and for lateral. Key words: guided drilling, ore deposits, geological structure, seam inclination, geological surveying.

Література 1. Бочевар Р. О. Геолого-економічна оцінка комплексних руд Капітанівського рудного поля (Голованівська шовна зона) Автореф. канд. геол. н. за спеціальністю 04.00.19-економічна геологія. К. 2012-20с. 2. Галецький Л. С. Титанові руди України / Галецький Л. С., Ремезова О. О. // Геолог України – 2007. – № 3. – С. 51-61. 3. Галецький Л. С. Геолого-генетична модель Федорівського титаноносного інтрузивну / Галецький Л.С., Комський Н.М., Маринович Б.А., Ремезова О.О. // Геохімія та рудоутворення. – 2009. – № 27. – С. 15-20. 4. Галецький Л.С. Геолого-геохімічні умови формування Пержанського родовища гентгельвіну / Л.С. Галецький, Л.С. Романюк // Зап. Укр. мінералог. т-ва. – 2011. – Т. 8. – С. 41-45. 5. Мельничук В. Г. Геологія та міденосність нижньовендських трапових комплексів південно-західної частини Східноєвропейської платформи.-Дис. на здобуття наук. ступеню доктора геол. н. за спеціальністю 04.00.01-загальна і регіональна геологія. – К., 2010. –336с. 6. Металлические и неметаллические полезные ископаемые Украины. Т.1 Металлические полезные ископаемые // [Гурский Д. С., Есипчук К. Е., Калинин В. И. и др.], отв. ред. Щербак Н. П., Бобров А. Б. — К. – Львов : изд-во «Центр Европы», 2005. – 785 с. 7. Ремезова Е.А. Проблемы изучения и освоения коренных титановых месторождений / Ремезова Е.А. // Международная конференция Ti-2008 в СНГ. Россия, г. Санкт-Петербург, 18-21 мая 2008 г.: сб. трудов. – К., 2008. – С. 100-103. 8. Вдовиченко А.І. Розвиток сервісного обслуговування геологорозвідувальних, гірничо-видобувних та переробних виробництв // Буріння. – 2011. – №8. – С.18-28.

Наука і сучасні технології

УДК 622.243

БУРІННЯ ПОХИЛО-СКЕРОВАНИХ СВЕРДЛОВИН ІЗ ЗАСТОСУВАННЯМ ЕЛЕКТРОБУРІВ НА ПРИКАРПАТТІ Наведена інформація про досвід та обсяги електробуріння свердловин в Україні за період 1963-2010 рр., переваги та недоліки застосування електробурів, а також перспективи розвитку електробуріння на родовищах ПАТ «Укрнафта». Ключові слова: буріння свердловин, електробур, інклинометрія, відхилювачі, похило-скеровані та горизонтальні свердловини.

Археологічними дослідженнями встановлено, що ще в ІІІ-IV віці до нашої ери буріння проводили з метою використання гірських порід і виготовлення знарядь праці та отримання розсолів для випаровування з них солі. Найширшого розповсюдження знайшов китайський спосіб буріння свердловин глибиною понад 500 м. У Китаї зі свердловин на солену воду в 221 р. до нашої ери одержали нафту і газ [1]. Відомо, що вперше в Європі у 1895 році С. Г. Войславом пробурено похило-скеровану свердловину ударним способом. У тому ж році пробурено першу направлену нафтову свердловину роторним способом (США, Техас). У 1949 році розпочато застосування двостовбурного паралельного буріння (одна свердловина вертикальна, друга – похило-скерована) на морському родовищі Ізберг (Дагестан). У 70-х роках минулого століття в Україні буріння двостовбурних свердловин започатковано Долинською спеціалізованою конторою електробуріння. Буріння похило-скерованих свердловин із застосуванням електробурів було розпочато в 1951 році в Баку експериментальною конторою електробуріння. Пробурено ряд свердловин глибиною 2500 м з відхиленням від вертикалі до 250 м. Під час буріння вперше застосовано відхилювач у виді викривленого електробура із нагвинченим шпинделем на вал двигуна під деяким кутом [2]. Кут утворювався зміщенням осі різьби шпинделя відносно основної поздовжньої осі на кут від 0,5° до 2° (рис.1). Такий відхилювач виявився більш ефективним, ніж застосування викривленої труби або перехідника, встановлених над електробуром. У подальшому було розроблено конструкції викривлених електробурів, якими передбачено застосування механізмів викривлення (МІ). Їх встановлювали між серійним двигуном і шпинделем та забезпечували перекіс осей шпинделя і двигуна на 1,0°; 1,5°; 2,0° (МІ1,0; МІ1,5; МІ2,0), що забезпечує інтенсивність набору кривизни до 2,5° на 10 м проходки. При необхідності більшої інтенсивності набору кривизни (від 2,5° до 5° на 10 м) застосовували механізми подвійного викривлення. Для вимірювання кута нахилу свердловини, азимута і положення відхилювача під час буріння було розроблено телеметричну систему (СТЕ).

Коцкулич Ярослав Степанович,

професор кафедри буріння нафтових і газових свердловин Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу, д.т.н., акад. УНГА, чл.-кор. академії гірничих наук України, голова Івано-Франківського регіонального відділення Спілки буровиків України. Закінчив з відзнакою ІФНТУНГ (1968), захистив кандидатську (1976), докторську (1992) дисертації. Трудовий шлях розпочав помічником бурильника Долинської спеціалізованої контори електробуріння. Завідувач кафедри буріння ІФНТУНГ (1989-2012), декан ГНПФ (19992009). Автор понад 250 науково-методичних праць, в т.ч. 4-х підручників, 5 монографій, 52-х авторських свідоцтв і патентів на винаходи, підготував 9 кандидатів і 1 доктора наук.

Ставичний Євген Михайлович,

начальник відділу техніки, технології буріння та кріплення свердловин (ВТТБ і КС) НДПІ ПАТ «Укрнафта». У 2002 році закінчив ІФНТУНГ за спеціальністю «Буріння нафтових і газових свердловин». Автор 10 наукових праць.

П’ятківський Станіслав Андрійович,

начальник групи породоруйнівного інструменту відділу техніки технології буріння і кріплення свердловин НДПІ ПАТ «Укрнафта». У 2007 році закінчив ІФНТУНГ за спеціальністю «Буріння нафтових і газових свердловин». Автор 3 наукових праць. Сфера досліджень – похило-скероване буріння, відпрацювання породоруйнівного інструменту.

Коцкулич Євген Ярославович,

інженер ІІ категорії відділу буріння і кріплення свердловин НДПІ ПАТ «Укрнафта». Закінчив у 2009 році ІФНТУНГ за спеціальністю «Буріння нафтових і газових свердловин», магістр. Автор 15 наукових праць, в т.ч. 3 патентів на винаходи.

№ 1, 2 (10) січень — грудень 2013

Рис. 1. Викривлений електробур: а – розташування електробура у вертикальній ділянці свердловини; б – розташування електробура у викривленій ділянці свердловини; в – схема викривленого електробура: 1– двигун електробура, 2 – механізм викривлення, 3 – шпиндель

Рис. 2. Вертикальний профіль розгалужено-горизонтальної свердловини 350-Долинська

У 1965 році розпочато серійне виробництво електробурів на Харківському електромеханічному заводі, а в 1972 році усе виробництво електробурової техніки передано спеціалізованому конструкторсько-технологічному бюро по електробурінню (СКТБЕ) Харківського електромеханічного заводу (нині – завод «Потенціал»), який зараз єдиний у світі виробник цілого комплексу електробурового обладнання. У 1963 році розпочато промислове застосування електробуріння Долинською спеціалізованою конторою електробуріння тресту «Прикарпатбурнафта» (об’єднання «Укрзахіднафтогаз»). У цьому ж році із застосуванням електробурової техніки пробурено 12,3 тис. м гірських порід. Максимальних обсягів проходки в Долинському нафтопромисловому районі із застосуванням електробурів досягнуто в 1968-1969 рр., коли річний обсяг електробуріння становив 36,5 тис. м. Всього на родовищах ПАТ «Укрнафта» із застосуванням електробурів пробурено 297 нафтогазових свердловин, з яких переважна більшість (272 свердловини) – похило-скеровані, серед яких 13 свердловин – горизонтально-розгалужені (РГ). Важливою перевагою застосування електробурів порівняно з гідравлічними вибійними двигунами та роторним способом є наявність постійного провідного каналу зв’язку, який забезпечує можливість отри-

мувати інформацію про роботу долота та здійснювати контроль і управління траєкторією похило-скерованих і горизонтальних свердловин за допомогою телесистем та спеціалізованих механізмів. До інших переваг можна долучити таке: – можливість буріння свердловин при будь-яких значеннях реологічних параметрів і густини промивальної рідини, застосування як циркуляційного агента газоповітряних та пінних систем, рідин на вуглеводневій основі; – можливість автоматизації та комп’ютеризації всього процесу буріння; – проведення геофізичних досліджень у свердловинах із зенітним кутом більше 60-65° з примусовою доставкою вимірних пристроїв та зондів до вибою на бурильних трубах і шляхом використання струмопідводу як каналу електрозв’язку; – орієнтоване буріння додаткових стволів без установлення цементних мостів чи уіпстоків. До недоліків застосування електробурів слід віднести: – необхідність одночасної подачі до вибою двох видів енергії (електричної та гідравлічної); – складність конструкції електробура та пристроїв; – наявність електричного кабелю у трубному просторі, що призводить до збільшення гідравлічних втрат при прокачуванні рідини.

Наука і сучасні технології Таблиця 1 Конструкція та показники інклінометрії свердловини 350-Долинська Діаметр колони, мм

Назва колони

Дані інклінометрії

Глибина спуску колони, м

кут нахилу осі свердловини до вертикалі, град

відхилення від вертикалі, м

Направлення

508

Кондуктор

324

152

Проміжна колона

219

2200

Проміжна колона

219

2500

Експлуатаційна колона (основний ствол)

146

3071

605

Експлуатаційна колона (ІІ розгалуження)

146

2985

700

Таблиця 2 Конструкція та показники інклінометрії свердловини 801-Долинська Дані інклінометрії

Діаметр колони, мм

Глибина спуску колони, м

Направлення

508

Кондуктор

324

150

1° 15’

Проміжна колона

219

1600

110

Проміжна колона

219

1800

32° 45’

Проміжна колона

219

1900

Проміжна колона

219

2060

Експлуатаційна колона (основний ствол)

146

2242

Експлуатаційна колона (ІІ розгалуження)

146

2073-2312

Експлуатаційна колона (ІІІ розгалуження)

146

2103-2346

Експлуатаційна колона (ІV розгалуження)

146

2130-2269

Експлуатаційна колона (V розгалуження)

146

2170-2220

Назва колони

кут нахилу осі свердловини до вертикалі, град

азимут, град -

Таблиця 3 Обсяги буріння свердловин електробурами на родовищах ПАТ «Укрнафта» Рік

Кількість св-н

Обсяг буріння, тис. м

Рік

Кількість св-н

Обсяг буріння, тис. м

Кількість св-н

Обсяг буріння, тис. м

1963

12,3

1975

18,5

1999

5,9

1964

21,1

1976

19,8

2000

9,7

1965

26,9

1977

16,8

2001

7,1

1966

27,3

1978

1990

13,4

2002

9,2

1967

31,3

1979

9,1

1991

11,0

2003

11,1

1968

36,5

1980

13,6

1992

10,6

2004

11,0

1969

36,4

1970

32,4

1981

15,3

1993

9,0

2005

10,1

1982

14,6

1994

10,8

2006

10,2

1971

29,7

1983

13,2

1995

8,8

2007

7,0

1972

25,7

1984

15,6

1996

5,2

2008

6,0

1973

24,8

1985

13,3

1997

5,9

2009

5,5

1974

12,1

1986

11,7

1998

5,3

2010

4,9

297

712

Всього

Кількість св-н

Обсяг буріння, тис. м

1987

17,0

16,3

1988

12,1

1989

10,6

Рік

№ 1, 2 (10) січень — грудень 2013 Більшість похило-скерованих свердловин, пробурених із застосуванням електробурів на родовищах ПАТ «Укрнафта», мають глибину 2500-3000 м, найглибша свердловина – глибиною 4562 м, а максимальне зміщення вибою становить 1140 м (свердловина 239-Долинська). Загальна проходка ПС і ГС, пробурених на родовищах ПАТ «Укрнафта», становить близько 712 тис. м. На Долинському родовищі із застосуванням електробурів пробурено розгалужено-горизонтальні свердловини №№ 350, 351, 353, 356, 357, 358, 360, 825, 801 (9 свердловин). У таблиці 1 наведено дані з конструкції та інклінометрії розгалужено-горизонтальної свердловини 350-Долинська, а на рис. 2 – вертикальний профіль свердловини. Свердловину закінчено двома стовбурами з максимальним зенітним кутом 87° і відхиленням – 700 м. У таблиці 2 наведено дані з конструкції та інклінометрії свердловини 801-Долинська, а на рис. 3 зображено її вертикальний профіль. Дану свердловину закінчено п’ятьма стовбурами. У таблиці 3 наведено дані буріння свердловин електробурами на родовищах ПАТ «Укрнафта» за період 1963–2010 рр., а на рис. 4 – частку в загальному обсязі умовно-вертикальних, похило-скерованих, розгалужено-горизонтальних свердловин і свердловин, пробурених під кутом більше 45°. Спеціалістами ПАТ «Укрнафта» із застосуванням електробурів пробурено похило-скеровану свердловину 1-Донбас із горизонтальною ділянкою довжиною 525 м. Горизонтальну частину свердловини пробурено у підошві вугільного горизонту на полі шахти ім. Скочинського з метою дегазації продуктивного пласта. Незважаючи на відносно невелику глибину (1870 м), через

Рис. 3. Вертикальний профіль розгалуженогоризонтальної свердловини 801-Долинська

Рис. 4. Буріння свердловин електробурами на родовищах ПАТ «Укрнафта»

складність геологічних і, особливо, техніко-технологічних умов у свердловину спущено сім обсадних колон. Схему вертикального профілю свердловини і техніко-економічні показники її спорудження зображено на рис. 5, а конструкцію свердловини наведено в таблиці 4. Механічна швидкість буріння похило-скерованих свердловин електробурами на Північно-Долинському родовищі в інтервалі 1500-2500 м на 15 % більша, ніж поперемінно роторним способом із гідравлічними двигунами. Наразі час потенційні можливості електробуріння не реалізовують повною мірою через низьку ефективність технічних характеристик асинхронних двигунів, розроблених ще у 60-х роках минулого століття. Потребують удосконалення і струмопідводи. Важливим чинником підвищення ефективності електробуріння є забезпечення надійної роботи струмопідводу шляхом усунення електричних пробоїв у контактних з’єднаннях «муфта – стержень». На заводі «Азовсталь» (м. Бердянськ) налагоджено виготовлення кабельних секцій КСТ1-Тп із гумовою ізоляцією. Врахувавши недоліки гумової ізоляції, за ініціативою ЗАТ «ВО Бердянський кабельний завод» та ТОВ

Рис. 5. Горизонтальна свердловина 1-Донбас

Наука і сучасні технології «Інноваційне підприємство «Електробур» (м. Долина, Івано-Франківської області) виготовлено «пластикову» кабельну секцію типу КСТ2-Тп, промислові випробування якої дали позитивні результати. Тривалість роботи 50 кабельних секцій досягла 5 тис. год, що вдвічі перевищує стійкість гумових кабельних секцій. Перспективним вважають створення принципово нової конструкції електробура з двигуном постійного струму в поєднанні з однопровідним трубчатим струмопідводом, вмонтованим в тіло труби. Такий двигун забезпечує низький момент холостого ходу, дозволяє зменшити робочу напругу з 1,5 кВ до 0,7-0,8 кВ, працює в середовищі з температурою, вищою за 100 °С. Крім того, він дозволяє залишити вільним від кабельних секцій внутрішній канал бурильних труб. Перспективним також є застосування технології буріння горизонтальної ділянки свердловини в умовах депресії зі зворотною циркуляцією шляхом встановлення одного або двох глибинних насосів з електроприводом (рис. 6). Висновки 1. Проаналізовано особливості розвитку електробуріння та обсяги буріння свердловин на родовищах ПАТ «Укрнафта». 2. Охарактеризовано основні переваги та недоліки споруджування свердловин із використанням електро-

Рис. 6. Технологічна схема буріння горизонтальної ділянки свердловини електробуром в умовах депресії

бурів та проведено оцінку конструкцій свердловин зі складною просторовою архітектурою. 3. Розглянуто перспективні напрями розвитку електробуріння для споруджування свердловин з використанням інноваційних кабельних секцій, нових конструкцій електробура з одноприводним трубчастим струмовідводом, а також технологічні аспекти буріння свердловин на депресії. Таблиця 4

Конструкція дегазаційної свердловини з горизонтальною ділянкою 1-Донбас Назва колони

Глибина спуску колони, м

Діаметр долота / розширювача, мм

Діаметр колони, мм

Кут нахилу осі свердловини до вертикалі, град

Кондуктор

490/780

720

I проміжна колона

178

490/690

630

ІІ проміжна колона

268

490/590

530

ІІІ проміжна колона

451

490

426

ІV проміжна колона

554

394

324

V проміжна колона

1365

295,3

245

Експлуатаційна колона

1870

215,9

196

Приведена информация об опыте и объемах электробурения в Украине в период 1963-2010 гг., о преимуществах и недостатках применения электробуров, а также о перспективах развития электробурения на месторождениях ПАО «Укрнафта. Ключевые слова: бурение скважин, електробур, инклинометрия, отклонитель, наклонно-направленые и горизонтальне скважины. The article contains information about the experience and scope of electrodrilling in Ukraine for the period 1963-2010, the advantages and disadvantages of electrodrills use, as well as electrodrilling potential in the fields of PJSC «Ukrnafta». Key word: well drilling, elektrodrill, inklinometry, whipstock, slant-hole directional and horizontal wells. Література 1. Копылов В. Е. Бурение?...Интересно! / В.Е. Копылов. – М.: Недра, 1981. – 160 с. 2. Фоменко Ф. Н. Бурение скважин электробуром / Ф.Н. Фоменко. – М.: Недра, 1974. – 270 с. 3. Кожевников А. А. 100 лет искусственному искривлению скважин – путь инновационного развития / А.А. Кожевников // «Породоразрушающий и металлообрабатывающий инструмент – техника, технология его изготовления и применения». – Сборник научных трудов. Выпуск 16. – Киев, 2013. – С. 15-18. 4. Діхтяренко К. В. Перспективи відродження електробуріння / К.В. Діхтяренко, В.П. Червінський // Матеріали 9-ї Міжнародної науково-практичної конференції «Нафта і газ України – 2013». – м. Яремче, Україна, 2013.

№ 1, 2 (10) січень — грудень 2013

УДК 622. 257

ЕФЕКТИВНІ БУФЕРНІ СИСТЕМИ – ПЕРСПЕКТИВНИЙ НАПРЯМОК ПІДВИЩЕННЯ ЯКОСТІ ЦЕМЕНТУВАННЯ СВЕРДЛОВИН У статті наведено результати дослідження та досвід застосування стабілізованих буферних сумішей (СБС) – інноваційної розробки фахівців НДПІ ПАТ «Укрнафта». Обґрунтовано та підтверджено техніко-технологічну та економічну доцільність застосування вищезазначених матеріалів для забезпечення якісного цементування нафтогазових свердловин. Ключові слова: цементування свердловин, буферні суміші, тампонажний розчин, цементний камінь.

Загальновизнаним напрямком підвищення якості цементування свердловин складної просторової архітектури є застосування буферних рідин з необхідними експлуатаційними властивостями. У світовій практиці відомо більше ніж 50 типів буферних систем. Слід зазначити, що незважаючи на широкий асортимент буферних рідин, вони не завжди відповідають гірничо-геологічним умовам цементування, оскільки результати лабораторних тестувань технологічних властивостей суттєво відрізняються від задекларованих показників, а придбання буферних матеріалів потребує значних матеріальних витрат. Крім того, ряд буферних рідин на основі порошкоподібних сумішей під час замішування потребують додаткових обробок хімреагентами, а також застосування інших матеріалів, що спричиняє додаткові затрати часу і коштів на їх приготування. На родовищах України найбільшого поширення набули буферні рідини на основі технічної води, рідини замішування тампонажного розчину, водних розчинів солей, водних розчинів ПАР і різноманітних водорозчинних полімерів тощо. Ці рідини, що характеризуються добрими відмивальними властивостями, мають ряд недоліків, серед яких насамперед недостатня густина, незадовільні структурно-реологічні властивості та негативний вплив на якість розкриття продуктивних пластів. На жаль, якість кріплення вітчизняних свердловин здебільшого не відповідає вимогам сьогодення. Відсутність ефективних буферних рідин призводить до зростання ділянки змішування технологічних рідин у свердловині. При цьому об’єм зони змішування може змінюватись у межах від 33 до 75 % об’єму закачуваного тампонажного розчину, що відповідає коефіцієнтові витіснення бурового розчину 0,4-0,6 [1]. Це підтверджують результати порівняльного рентгеноструктурного аналізу цементного каменю, сформованого у свердловинах, де як буферну рідину використовували воду замішування (табл. 1). Порівняно з контрольним зразком (ПЦТ-1-100), цементний камінь зі свердловин 52-Росільнянська та 552ГС-Долинська містить меншу кількість CaO (замість 64,9 % лише 32,27-33,12 %), SiO2 (замість 20,75 % лише 14,36-15,2 %) та Al2O3 (замість 5,14 % лише 3,12-3,3 %). У той же час у камені додатково з’явився ВаО (28,1-26,8 %) та збільшився від 2,97 % до 15,93-15,2 % вміст SO3, що вказує на присутність у камені значної кількості ба-

Ставичний Євген Михайлович,

Плитус Михайло Михайлович,

начальник групи попередження та ліквідації ускладнень відділу техніки технології буріння і кріплення свердловин НДПІ ПАТ «Укрнафта». У 2003 році закінчив ІФНТУНГ за спеціальністю «Буріння нафтових і газових свердловин». Автор 7 наукових праць. Сфера досліджень – кріплення свердловин.

Притула Людмила Ярославівна,

інженер ІІ категорії групи породоруйнівного інструменту відділу техніки технології буріння і кріплення свердловин НДПІ ПАТ «Укрнафта» У 2006 році закінчила ІФНТУНГ за спеціальністю «Буріння нафтових і газових свердловин». Авторка 2 наукових праць. Сфера досліджень – відпрацювання породоруйнівного інструменту, кріплення свердловин.

Ковальчук Мар’яна Богданівна,

аспірантка кафедри «Буріння нафтових і газових свердловин» ІФНТУНГ. Науковий керівник – д.т.н., професор Я. С. Коцкулич. Закінчила ІФНТУНГ за спеціальністю «Геологія нафти і газу». Закінчила Краківську гірничу академію за спеціальністю «Геологія нафти» – магістр. Авторка 3 наукових праць. Сфера наукових інтересів – кріплення свердловин.

Наука і сучасні технології Таблиця 1 Порівняльний компонентний склад матеріалів Компонентний склад

Тип матеріалу

CaO

ВаО

SiO2

SO3

Fe2O3

Al2O3

MgO

TiO2

KO2

P2O5

Інші

Цементний камінь св. 52-Росільнянська

32,27

28,1

14,36

15,93

2,94

3,12

0,33

0,17

0,192

0,176

2,412

Цементний камінь св. 552 ГС-Долинська

33,12

26,8

15,2

15,5

3,04

3,3

0,38

0,18

0,149

0,159

2,192

Цементний камінь св. 4-Лисовицька

44,6

16,8

16,21

13,2

3,12

3,74

0,424

0,326

0,186

0,163

1,231

Контрольний зразок ПЦТ І-100

64,9

20,75

2,97

3,63

5,14

0,684

0,388

0,215

0,26

1,063

Баритовий обважнювач

0,17

56,9

4,04

35,8

0,698

0,825

0,314

0,171

1,082

Таблиця 2 Основні параметри буферної рідини на основі СБС Показники Густина,

СБС

кг/м3

1600

1650

1700

Розтічність, мм

230

220

210

Водовідділення, мл

1,0

Показник фільтрації, см3 за 30 хв

Пластична в’язкість, мПа∙с

288

360

0,021

0,015

0,01

Динамічне напруження зсуву, дПа Відмивальна здатність, % Седиментаційна стійкість, г/см3

Таблиця 3 Результати тестування сумісності СБС і типових промивальних рідин Тип бурового розчину

Розтічність суспензій за конусом АзНДІ (Т=22 оС), мм

Співвідношення промивальної рідини і СБС

СБС

230

Подвійно-інгібований ρ = 1260 кг/м3, Т = 40 с, В = 4 см3 за 30 хв, СНЗ1/10 = 30/50 ДПа Соленасичений ρ = 1600 кг/м3, Т = 60 – 80 с В = 6 – 8 см3 за 30 хв, СНЗ1/10 = 50/70 ДПа Полімеркалієвий ρ = 1160 кг/м3, Т = 50 с В = 4 см3 за 30 хв, СНЗ1/10 = 35/65 ДПа Лігносульфонатний ρ = 1160 кг/м3, Т = 45 с В = 6 см3 за 30 хв СНЗ1/10 = 30/65 ДПа

250

240

250

Розтічність сумішей, мм Т = 22 оС

Т = 50 оС

230

1:9

225

230

1:1

235

230

9:1

235

240

1:9

230

1:1

235

9:1

240

245

1:9

230

235

1:1

235

240

9:1

245

250

1:9

230

240

1:1

235

250

9:1

240

250

№ 1, 2 (10) січень — грудень 2013 ритового обважнювача. Зразок цементного каменю зі свердловини 4-Лисовицька також містить меншу кількість CaO (замість 64,9 % лише 44,6 %), SiO2 (замість 20,75 % лише 16,21 %) та Al2O3 (замість 5,14 % лише 3,74 %). Одночасно зросла концентрація ВаО (16,8 %) та SO3 (13,2 %), що вказує на присутність у камені від 40 % до 60 % бурового розчину. Сформований за таких умов цементний камінь не здатний забезпечити необхідного експлуатаційного рівня надійності кріплення свердловини як інженерної споруди [2]. Таким чином, буферна рідина на основі рідини замішування тампонажного матеріалу, особливо в умовах підвищених структурно-реологічних властивостей бурових розчинів, не здатна забезпечити ефективного витіснення промивальної рідини під час цементування обсадних колон. З урахуванням вітчизняного та зарубіжного досвіду, відповідно до складних гірничо-геологічних і техніко-технологічних умов споруджування свердловин на родовищах нашої країни розроблено стабілізовану буферну суміш – СБС [3] (табл. 2). СБС характеризується підвищеною стабільністю при нульовому водовідділенні, мінімальною водовіддачею, хорошими технологічними властивостями, зокрема розтічністю, відмивальною здатністю та задовільними реологічними властивостями. Суміш розроблено та композиційно спроектовано з урахуванням максимальної сумісності з типовими промивальними рідинами і тампонажними матеріалами

(табл. 3, 4). З огляду на відповідну специфіку [4] розтічність суміші буферної рідини з буровим і тампонажним розчином при співвідношенні рідин 1:9; 1:1; 9:1 не повинна знижуватись більше, ніж на 20 % початкової розтічності окремих технологічних рідин. Тестування сумісності проведено з тампонажними матеріалами ПЦТ І-100, ПЦТ ІІ-50 ВАТ «Волинь Цемент» і тампонажними сумішами КРТМ-ПВ та РТС-150 ПВ ТОВ «Спецбудконструкція». Результати дослідження сумісності («контакту») буферної рідини на основі СБС з існуючими типами бурових промивальних рідин (табл. 3) у різних співвідношеннях свідчать, що ця буферна рідина індиферентна до типових промивальних рідин, що застосовуються під час буріння свердловин на родовищах ПАТ «Укрнафта». Результати досліджень сумісності «тампонажний розчин – буферна рідина» у різних співвідношеннях (табл. 4) свідчить про відсутність впливу СБС на час загуснення тампонажних суспензій. Також проведено дослідження впливу суміші СБС на якість формування цементного каменю. Для цього під час цементування І секції експлуатаційної колони у свердловині 202 – Північно-Долинська було відібрано два зразки тампонажного розчину та сформованого на їх основі цементного каменю. Перший сформовано з тампонажної суспензії ТС-100, відібраної з усереднювальної місткості. Другий відібрано на усті свердловини під час закінчення процесу цементування одразу після завершення «виходу» суміші СБС на денну поверхню. Таблиця 4

Результати тестування сумісності СБС і типових промивальних рідин

ч/ч

Тампонажний розчин (склад, густина)

ПЦТ-І - 100 – 100 % НТФК – 0,03 % В/Ц* – 0,5 ρ = 1820 кг/м3

ПЦТ-ІІ -50 – 100 % НТФК – 0,03 % В/Ц* – 0,5 ρ = 1820 кг/м3 КРТМ-ПВ – 100 % НТФК – 0,05 % *В/Ц – 0,54 (густина води замішування 1,12 г/см3) ρ = 1800 кг/м3 РТС-150ПВ – 100 % Пластифікатор – 0,2 % НТФК – 0,08 % *В/Ц – 0,48 ρ = 1810 кг/м3

*В/Ц – водоцементне відношення

Співвідношення тампонажного розчину і стабілізованої буферної суміші

температура, оС

тиск, МПа

Умови досліду

Час загуснення суміші (тампонажний розчин + буферна рідина), год-хв

2-55

1:9

3-50

1:1

3-20

9:1

3-10

4-00

1:9

4-40

1:1

4-20

9:1

3-50

5-00

1:9

5-40

1:1

5-20

9:1

5-15

1:9

6-15

1:1

6-00

9:1

5-40

Наука і сучасні технології

Рис. 1. Мікроструктура цементного каменю (зразок № 2)

Як показали дослідження мікроструктури зразка цементного каменю (тампонажна суміш зі свердловини, рис. 1), він не містить у собі домішок бурового розчину та шламу, що засвідчує добрі розділювальні (витискувальні) властивості СБС. На мікрофотографії бачимо щільно упаковані гексагональні пластини гідроксиду кальцію, а також гідратні новоутворення метаміктової складової з низькою пористістю. Тонкі, видовжені кристали високосульфатної форми гідросульфоалюмінату кальцію 3СаО∙Аl2O3∙3CaSO4∙32H2O проростають у структурі, сприяючи кольматації пор та зростанню міцності матеріалу, зменшенню його проникності і, як наслідок, підвищенню корозійної стійкості каменю. Це, у свою чергу, є доброю основою для підвищення довговічності сформованого кріплення свердловини [2]. Підтвердженням оптимально спроектованих структурно-реологічних параметрів буферної рідини на основі СБС, зокрема її виносної та утримувальної здат-

ності, а також абразивних властивостей є результати дослідження шламового матеріалу, видаленого зі свердловини буферною сумішшю СБС, що відібрано на очисній системі під час змивання залишків там понажного розчину (рис. 2). Ідентифіковано, що шла мовий матеріал, насамперед, належить до еоценових відкладів. Текстура породи безладна. Структура галечно-щебнева, в основному представлена поліміктовою повністю насиченою брекчією, конгло-брекчією, складеною з уламків мікрозернистих вапняків, аргілітів, філітів кварц-хлорид-серицитового складу, карбонатно-глинис тих порід, лускоподібної слюди. За даними гранулометричного аналізу близько 15-20 % складає пелітоморфний глинистий матеріал (глиниста фракція). Крім того, присутні дрібні зерна лейкоксену; округлі, видовжені, неправильної форми видовження бурої, яскраво-бурої, чорної піритизованої органічної речовини; одиничні скупчення мікрозерен піриту; уламки окислів заліза та металева стружка (1-2 %). На рис. 3 графічно відмічено вплив СБС на якість цементування залежно від стратиграфічного розрізу із нанесенням характеру зчеплення цементного каменю з обсадною колоною. На сучасному етапі споруджування свердловин один з критеріїв якості цементування прийнято оцінювати на основі показників АКЦ-метрії – коефіцієнт щільності контакту цементного каменю з обсадною колоною, який розраховують за формулою (1):

де Lц – довжина зацементованої ділянки, м; λ1, λ2, λ3, λ4 – довжини зацементованих ділянок у Рис. 2. Фотовідбиток шламового матеріалу, винесений буразі відсутності, при поганому, частковому та щільному ферною сумішшю СБС під час цементування І секції 146 мм експлуатаційної колони у свердловині 202-Північно-Долинська контактах, відповідно, м.

№ 1, 2 (10) січень — грудень 2013 Критерії якості оцінюють у наступних діапазонах: К = 300-400 – добра якість; К = 200-300 – задовільна; К = 100-200 – незадовільна. Згідно з результатами, АКЦ коефіцієнт якості цементування свердловини 202 Північно-Долинська в інтервалі 2462-3050 м становить 384, що характеризує зчеплення цементного каменю з обсадною колоною як «добре». Таблиця 5 містить результати тестувань базової СБС порівняно з відомими в Україні аналогами буферних сумішей (БС) закордонного виробництва та буферної суміші вітчизняного виробництва. Як бачимо, за своїми технологічними властивостями та економічною складовою СБС суттєво переважає відомі аналоги. Базова рецептура буферної рідини на основі СБС при нульовому водовідділенні і добрій прокачуваності (розтічність не менше 200 мм) володіє необхідними структурно-реологічними властивостями (пластична в’язкість до 65 мПа∙с, динамічне напруження зсуву 288 дПа) та відмивальною здатністю (для неекранованої глинистої кірки до 49 %). Виготовлення буферної суміші здійснюється відповідно до технічних умов ТУ У 23.5-3251045-002:2012 «Сухі буферні суміші». Впродовж 2010-2012 рр. під час цементування експлуатаційних та проміжних колон, а також установлення цементних мостів на нафтогазових родовищах України використано понад 500 т СБС.

Висновки 1. Показано, що буферна рідина на основі рідини замішування тампонажного матеріалу, особливо в умовах підвищених структурно-реологічних властивостей бурових розчинів, не здатна забезпечити ефективного витіснення промивальної рідини під час цементування обсадних колон. Сформований за таких умов цементний камінь не забезпечує необхідного експлуатаційного рівня надійності кріплення свердловини як інженерної споруди. 2. Розроблено стабілізовану буферну суміш – СБС, яка характеризується підвищеною стабільністю при нульовому водовідділенні, мінімальною водовіддачею, хорошими технологічними параметрами, зокрема розтічністю, відмивальною здатністю та задовільними реологічними властивостями. 3. Результати досліджень щодо впливу суміші СБС на якість цементного каменю та його мікроструктура підтверджують високі розділювальні властивості буферної рідини на основі СБС, а дослідження шламового матеріалу, видаленого зі свердловини буферною сумішшю СБС, свідчать про її підвищені виносні та утримувальні властивості. 4. Лабораторні тестування підтверджують індиферентність буферної рідини на основі СБС до типових бурових промивальних рідин та тампонажних розчинів. Таблиця 5

Порівняльні властивості буферних сумішей Показники

Тип сумішей СБС

БС закордонного виробництва

БС вітчизняного виробництва

кг/м3

1640

1710

Розтічність, мм

200

195

210

Динамічне напруження зсуву, дПа

288

259,2

211,2

Відмивальна здатність, %

2410

9100

3919

Густина,

Водовідділення, мл Показник фільтрації,

см3

за 30 хв

Пластична в’язкість, мПа∙с

Вартість 1

м3 буферної

рідини, грн

В статье приведены результаты исследований и опыт применения стабилизированных буферных смесей (СБС) – инновационной разработки НИПИ ПАО «Укрнафта». Обоснована и подтверждена технико-технологическая и экономическая целесообразность применения вышеуказанных материалов для качественного цементирования нефтегазовых скважин. Ключевые слова: цементирование скважин, буферные смеси, тампонажный раствор, цементный камень The article provides the results of research and experience of application of stabilized buffer mixtures developed by specialists of Scientific Research and Design Institute PJSC «Ukrnafta». Technical, technological and financial applicability of stabilized buffer mixtures for quality cementation is validated. Key word: well cementing, buffer mixtures, plugging solution, cement stone. Література 1. Уханов Р. Ф. Применение буферных жидкостей при креплении скважин / Р.Ф. Уханов // Бурение. – 1977. – № 12.– С.21-24. 2. Булатов А. И. Формирование и работа цементного камня в скважине / А. И. Булатов / М.: Недра, 1990. – 410 с. 3. Пат. 70694 Україна, МПК E21B33/128. Стабілізована буферна суміш (СБС) / Тершак Б. А., Ставичний Є. М., Сук Ю. Г.; заявник та патентовласник ПАТ «Укрнафта». № 201113544; заявл. 17.11.2011; опубл. 25.06.2012, Бюл. № 12. 4. Цементування свердловин / Я. В. Кунцяк, А. Б. Скочеляс, М. М. Величко, Я. Ю. Соболевський. – Львів: Світ, 2002. – 88 с.

Наука і сучасні технології

УДК 622.24.06

РЕГУЛЮВАННЯ СТРУКТУРНО-МЕХАНІЧНИХ ТА РЕОЛОГІЧНИХ ХАРАКТЕРИСТИК БЕЗГЛИНИСТОЇ БІОПОЛІМЕРНОЇ БУРОВОЇ ПРОМИВАЛЬНОЇ РІДИНИ Гурський С. А., начальник групи, Магун М. Я., провідний інженер, Зіньков Р. В., інженер I категорії Науково-дослідний і проектний інститут ПАТ "Укрнафта" У статті наведено рецептуру безглинистої біополімерної промивальної рідини, яка характеризується псевдопластичними властивостями для поглиблення свердловин та буріння бокових стовбурів під час відновлення нафтогазових свердловин для родовищ ПАТ "Укрнафта". Ключові слова: бурові промивальні рідини, хімреагенти.

Більшість нафтогазових родовищ Карпатського та Дніпровсько-Донецького нафтогазових регіонів нашої держави знаходяться у пізній стадії експлуатації, для якої характерно зменшення видобутку вуглеводнів, збільшення обводненості продукції та кількості свердловин, які не функціонують. Використання технології буріння бокових стовбурів під час відновлення нафтогазових свердловин поруч із проведенням потужного гідророзриву пласта та методів інтенсифікації нафтовидобування є потужним джерелом підвищення нафтовіддачі та фактично заміняє ущільнення сітки свердловин. Шляхом буріння бокових стовбурів в розробку залучають раніше незадіяні ділянки пласта, а також важковидобувні запаси вуглеводнів, добування яких раніше не було можливим. Цим методом можна відновлювати продуктивність тих свердловин, які іншими відомими методами не можуть бути відновлені взагалі, наприклад, через аварії з підземним обладнанням, зминанням експлуатаційної колони тощо [1]. Під час буріння бокових стовбурів для відновлення нафтових і газових свердловин одним із визначальних факторів є правильний вибір типу і складу промивальних рідин для безаварійної проводки свердловини та збереження фільтраційно-містких властивостей продуктивних відкладів. Фахівцями розроблено та апробовано багато різних за складом дисперсної фази та дисперсного середовища промивальних рідин, але, враховуючи різноманіття геолого-технічних умов буріння та особливостей порід-колекторів, досить важко вибрати найбільш оптимальну. Навіть при використанні рідин на вуглеводневій основі або безглинистих біополімерних промивальних рідин, або так званих "чистих" промивальних рідин (флюїдів нафтових пластів, штучних розсолів, дизпалива та інших) можна говорити тільки про так звану мінімізацію зменшення проникності продуктивних відкладів. Фахівцями відділу бурових розчинів і технологічних рідин НДПІ ПАТ "Укрнафта" розроблено декілька рецептур безглинистої біополімерної промивальної рідини (ББПР), що характеризується псевдопластичними властивостями, обумовленими застосуванням біополімеру ксантанового ряду та модифікованого крохмалю: – безглиниста біополімерна промивальна рідина (ББПР) – для буріння під проміжну колону або "хвос-

товик" похило-скерованих та горизонтальних свердловин. Структурно-механічні та реологічні властивості ББПР забезпечують ефективне очищення стовбура від вибуреної гірської породи при значеннях зенітного кута до 80°; – безглиниста біополімерна промивальна рідина для продуктивних відкладів (ББПР для ПВ) – для буріння горизонтальної ділянки в продуктивних відкладах. Під час розробки враховували досвід як вітчизняних, так і зарубіжних сервісних фірм, зокрема НТП "Бурова техніка" (Україна), ТОВ "Газінвестпроект" (Україна), M-I SWACO (США), ГК "Миррико" (Росія), "Буринтекс" (Росія) та інших. Пропонована рецептура ББПР, що пропонується, розрахована на застосування наявного обладнання і базується на використанні реагентів як вітчизняного, так і імпортного виробництва. Для замірювання реологічних параметрів ББПР і ББПР для ПВ в лабораторії відділу використано ротаційний віскозиметр Fann 800. Обробку даних замірів на ротаційному віскозиметрі проведено за допомогою програми "FineRheo" (розробник – Салижин Ю. М.). Для прикладу наведено розрахунок однієї робочої моделі під час розробки оптимальної рецептури ББПР, компонентний склад та параметри якої наведено в таблицях 1 та 2. Таблиця 1 Компонентний склад ББПР Назва хімреагентів та матеріалів

Концентрація, %

Ксантановий біополімер

0,3

Модифікований крохмаль FILTER-CHEK

0,5

Модифікований крохмаль DEXTRID

0,5

PAC-L

0,3

РАС-R

0,1

Лігноксин

2,0

КСІ

10,0

Вапно

0,1

NaOH

0,2

Піногасник Пентакс

0,3

№ 1, 2 (10) січень — грудень 2013 Таблиця 1 (продовження) Компонентний склад ББПР Назва хімреагентів та матеріалів

Концентрація, %

Біоцид (MI CIDE)

0,05

Асфасол (солтекс, сульфований асфальт)

1,0

Мікрокальцит (мармурова мука) різного фракційного складу – 5 мкм, 25 мкм, 50 мкм у співвідношенні 1:2:2

10,0

Нафта

3,0

Змащувальна домішка (Lube XLS)

1,5-2,0

Na2CO3

0,1

Таблиця 2 Параметри ББПР Параметри бурового розчину

Значення

Густина, кг/м3

1110

Умовна в’язкість, с

Статичне напруження зсуву, дПа

6,6/9,9

Показник фільтрації за 30 хв, см3

3,2

Товщина фільтраційної кірки, мм

плівка

Водневий показник

10,68

Концентрація твердої фази, %

< 15

Концентрація колоїдних частинок, %

2,05

Показник мінералізації фільтрату, %

9,6

Концентрація піску, %

< 1,0

Вміст хлориду калію, %

9,5

Результати розрахунку для моделі Оствальда і для моделі Шведова-Бінгама наведено в таблицях 3 і 4. Таблиця 3 Результати розрахунку для моделі Оствальда Параметри

Значення

Міра консистенції, Па•с^n

1,688

Показник нелінійності, n

0,4521

Функціонал для вибору моделі

0,5286

Таблиця 4 Результати розрахунку для моделі Шведова-Бінгама Параметри Динамічне напруження зсуву, Па Пластична в’язкість, Па•с Функціонал для вибору моделі

Значення 8,197 0,0343 12,52

З аналізу графіків, наведених на рис. 1 та рис. 2 для оцінки реологічних характеристик безглинистої біополімерної промивальної рідини для буріння бокових стовбурів, випливає, що реологічна модель ШведоваБінгама, яка добре корелюється з реологічними моделями полімер-глинистих промивальних рідин, не підходить. Замість неї необхідно використовувати модель Освальда. Безглиниста біополімерна промивальна рідина во-

лодіє високою в’язкістю при низьких швидкостях зсуву, характерних для затрубного простору, і низькою в’язкістю при високих швидкостях зсуву, характерних для течії розчину в насадках долота і вибійному двигуні. В результаті проведених досліджень було розроблено оптимальний компонентний склад ББПР. Перелік хімреагентів та їх оптимальна концентрація для приготування ББПР та функціональні властивості компонентів наведено в таблицях 5 та 6.

Рис. 1. Реограма безглинистої біополімерної промивальної рідини для моделі Освальда

Рис. 2. Реограма безглинистої біополімерної промивальної рідини для моделі Шведова-Бінгама

Наука і сучасні технології Таблиця 5 Оптимальний компонентний склад ББПР Назва хімреагентів та матеріалів

Таблиця 6 Функціональні властивості компонентів ББПР

Концентрація,

Назва хімреагентів та матеріалів

Функціональні властивості

Біополімер (DUO-VIS, FLO-VIS)

0,3-0,5

Біополімер (DUO-VIS, FLO-VIS)

Структуроутворювач промивальної рідини

Модифікований крохмаль (FILTERCHEK, FLO-TROL, DEXTRID)

1,0-2,0

Модифікований крохмаль (FILTERCHEK, FLO-TROL, DEXTRID)

Стабілізатор водовіддачі (регулятор фільтрації) та структуроутворювач промивальної рідини

PAC-L

0,1-0,2

PAC-L

Стабілізатор водовіддачі (регулятор фільтрації)

РАС-R

0,1-0,3

РАС-R

Стабілізатор водовіддачі (регулятор фільтрації)

Лігноксин

0,5-2,0

Лігноксин

Органічний інгібітор для калієвих систем промивальних рідин

КСІ

Неорганічний інгібітор

Вапно

Регулятор водневого показника (рН) для осадження іонів карбонатів і бікарбонатів

NaOH, Na2CO3

Регулятори водневого показника (рН)

Піногасник Пентакс

Піногасник

Біоцид (MI CIDE, глютаргід)

Для попередження біологічного розкладу полісахаридів

Асфасол (солтекс, сульфований асфальт)

Органічний кольматант та інгібітор глинистих сланців

Мікрокальцит (мармурова мука) різного фракційного складу – 5 мкм, 25 мкм, 50 мкм у співвідношенні 1:2:2

Органічний кольматант, кислоторозчинний регулятор густини

Нафта

Вуглеводнева фаза

Змащувальна домішка (Dril-Free R, Lube XLS, TORQ-TRIM II PLUS, домультал, лабрикол)

Змащувальна домішка, що дозволяє зменшити ймовірність сальникоутворення та диференційних прихоплень

КСІ

10,0-20,0

Вапно

0,3-0,5

NaOH

0,2-0,3

Піногасник Пентакс

0,3

Біоцид (MI CIDE, глютаргід)

0,05-0,1

Асфасол (солтекс, сульфований асфальт)

0,6-2,0

Мікрокальцит (мармурова мука) різного фракційного складу – 5 мкм, 25 мкм, 50 мкм у співвідношенні 1:2:2

Нафта

10,0-25,0

1,0-3,0

Змащувальна домішка (Dril-Free R, Lube XLS, TORQ-TRIM II PLUS, домультал, лабрикол) Праєстол 2530

1,5-2,0

0,05-0,2

Поліпропіленові волокна

0,2

Праєстол 2530

Флокулянт

Na2CO3

0,1

Поліпропіленові волокна

Для попередження поглинання

Таблиця 7 Параметри ББПР Параметри бурового розчину Густина, кг/м3 Умовна в’язкість, с

Значення 1110-1180 60-100

Статичне напруження зсуву, дПа

30-50/40-70

Показник фільтрації за 30 хв, см3

5-6

Товщина фільтраційної кірки, мм

0,5-1,0

Водневий показник

9-11

Концентрація твердої фази, %

< 15

Концентрація колоїдних частинок, %

2,0-2,6

Показник мінералізації фільтрату, %

10-20

Концентрація піску, %

< 1,0

№ 1, 2 (10) січень — грудень 2013 Таблиця 7 (продовження) Параметри ББПР Параметри бурового розчину

Значення

Вміст хлориду калію, %

10-20

Показник нелінійності, n

< 0,4

Міра консистенції, Па

сn

Пластична в’язкість, мПа•с Динамічне напруження зсуву, дПа

1,5 25- 35 > 80-100

Примітка: За необхідності з використанням мікрокальциту (мармурової муки) густину можна довести до 1260-1320 кг/м3

До складу ББПР для ПВ додатково долучено пропінол Б-400 та жиринокс, а в компонентному складі збільшено кількість біополімеру, модифікованого крохмалю, РАС-R. Функціональне призначення пропінола Б-400 – гідрофобізатор поверхні порових каналів продуктивних відкладів, жиринокса – емульгатор вуглеводневої фази. Проведений аналіз умов буріння бокових стовбурів під час відновлення нафтових і газоконденсатних свердловин показав, що однією з найбільш гострих є проблема регулювання структурно-механічних та реологічних характеристик промивальних рідин. При цьому умови буріння бокових стовбурів є складнішими, ніж умови проводки горизонтальної ділянки. При рівних значеннях параметрів промивальної рідини і швидкості її течії в кільцевому просторі, для проводки горизонтальної свердловини і бокового горизонтального стовбура меншого діаметра, в цьому випадку може відбуватись шламонакопичення за його відсутності в першому [2]. Значення реологічних властивостей, забезпечуючи ефективне транспортування шламу в кільцевому просторі, визначається залежно від діаметра стовбура свердловини, діаметра бурильних труб, подачі насосів, механічної швидкості. В системах ББПР та ББПР для ПВ нелінійність реологічних властивостей систем обумовлена застосуванням в їхньому складі біополімеру ксантанового ряду (DUOVIS, FLO-VIS) та модифікованого крохмалю (FILTERCHEK, FLO-TROL, DEXTRID). Кількість біополімеру ксантанового ряду збільшується в системі ББПР для ПВ порівняно з ББПР від 0,3-0,5 % до 0,5-0,6 %, а модифікованого крохмалю від 1,0-2,0 % до 1,5-2,5 %. При цьому розчин відрізняється підвищеною утримувальною здатністю в статичному стані і характеризується низькими опорами течії при збільшенні швидкості зсуву. Інші полісахаридні реагенти PAC-L, РАС-R, що входять в системи ББПР, ББПР для ПВ, регулюють водовіддачу і структурно-механічні властивості. Псевдопластичні властивості біополімерних розчинів оцінюють за показником нелінійності n і коефіцієнтом консистенції К. Промислові дослідження також свідчать про відсутність проблем з винесенням шламу, коли показник нелінійності промивальних рідин (за степеневою моделлю) n< 0,3 [3].

Неорганічні солі NaCI і KCI в складі ББПР та ББПР для ПВ використовують не тільки для регулювання інгібуючих властивостей і показника густини, але і для підвищення міцності структури. Неорганічні солі мають здатність утворювати комплексні глобулярні з’єднання з полімерними реагентами, що входять до складу промивальних рідин. Одним із варіантів є використання галітових покладів або соляної ропи з Домбровського кар’єру (м. Калуш), до складу яких, крім хлориду натрію входять іони Са++, Мg++, К+, SO4--[4]. Для підвищення термостійкості та солестійкості в системах ББПР і ББПР для ПВ використано гуматно-калієвий реагент, зокрема лігноксин. При спільному розчиненні гуматів і біополімеру відбувається взаємодія ланцюгів молекул біополімеру з макромолекулами гуматів лужних металів за рахунок утворення великої кількості водневих зв’язків. Така взаємодія макромолекул забезпечує незворотне просторове розташування ланцюгів, та активне зв’язування води навіть за агресивної дії високих концентрацій солей полівалентних металів (повного насичення) і високих температур [5]. Невідповідність реологічних характеристик умовам буріння може призводити до зменшення швидкості буріння, прихоплення бурильного інструменту, каверноутворення, втрати циркуляції розчину, нафтогазопроявлень та інших ускладнень. Особливості очищення стовбурів сильновикривлених і горизонтальних свердловин і, відповідно, реологічні властивості промивальних рідин досліджувались багатьма дослідниками у лабораторних та промислових умовах [6]. Встановлено три діапазони кутів нахилу свердловини: 0-35°, 35°-55°, 55°-90°. Верхня і нижня границі кожного діапазону кутів нахилу стовбура свердловини можуть змінюватись в результаті таких факторів: характеристики шламу (вид, форма, розмір частинок), промивальної рідини (тип, реологічні і тиксотропні властивості) і поверхні стовбура свердловини. У діапазоні кута 0-35° для покращення транспортування шламу рекомендовано ламінарний режим із підвищенням реологічних властивостей, особливо динамічного напруження зсуву. Найбільш небезпечним з позицій очищення стовбура є діапазон від 35 до 55°. У цьому діапазоні ні ламі-

Наука і сучасні технології нарний, ні турбулентний режим не мають переваг. Накопичений шлам осідає на нижній стінці викривленої свердловині і сповзає у напрямку, протилежному руху розчину. Промислова практика свідчить, що буріння такого інтервалу бажано розпочинати на розчині з підвищеною в’язкістю і динамічною напругою зсуву. Якщо виникають ускладнення, інколи доцільно зменшити в’язкість і підвищити розхід промивальної рідини. Створення турбулентного режиму разом із механічною дією (шляхом обертання бурильного інструменту) на шламову подушку може бути єдиним способом ліквідації ускладнення [7]. У діапазоні кутів 55-90° високу ефективність забезпечує турбулентний режим, при цьому підвищення реологічних властивостей, зокрема підвищення відношення τ0/ η, не забезпечує покращення винесення шламу. Підвищені значення напруження зсуву при низьких швидкостях зсуву (покази ротаційного віскозиметру Fann при частоті обертання 3 хв-1 та 6 хв-1) є параметром, який задовільно характеризує виносну здатність промивальних рідин. Наприклад, є рекомендації, що покази віскозиметра Fann при частоті обертання 6 хв-1 повинні дорівнювати 1,1-1,5 діаметра свердловини в дюймах. Це справедливо для промивальних рідин на вуглеводневій та синтетичній основі, а для промивальних рідин на водній основі ці значення повинні бути дещо більшими. За наявності в складі лабораторного устаткування віскозиметра Брукфільда визначають показник в’язкості бурової промивальної рідини при низькій швидкості

зсуву 0,0636 с-1 (LSRV), значення якого > 35 000 мПа•с забезпечує ефективну очистку промивальних рідин на водній основі під час буріння похило-скерованих та горизонтальних свердловин. Висновки 1. Результати аналізу промислових і лабораторних досліджень безглинистих біополімерних промивальних рідин, що використовуються для буріння похило-скерованих і горизонтальних свердловин, свідчать про те, що використання реологічних моделей суттєво обмежено існуючим діапазоном швидкостей зсуву. 2. Під час проведення гідравлічних розрахунків необхідно враховувати вплив швидкостей зсуву, температури і тиску. 3. Реологічні параметри безглинистих біополімерних промивальних рідин повинні змінюватися впродовж буріння залежно від інтервалу проводки (глибини, діапазону кута нахилу тощо), механічної швидкості, подачі насосів, діаметра стовбура і бурильного інструменту та ін. 4. Концентрацію біополімерного реагенту і, відповідно, виносну здатність контролюють за в’язкості при низьких швидкостях, яку визначають віскозиметром Брукфільда, за його ж відсутності – віскозиметром Fann. 5. Турбулентний режим забезпечує ефективне винесення шламу у сильновикривлених свердловинах малого діаметру, до яких належить буріння бокових стовбурів.

В статье приведена рецептура безглинистой промывочной жидкости, характеризующаяся псевдопластическими свойствами для углубления скважин и бурения боковых стволов при восстановлении нефтегазовых скважин для месторождений ПАО "Укрнафта". Ключевые слова: буровые промывочные жидкости, химреагенты. The article presents compositions of clayless biopolymer flushing fluid, characterized by pseudoplastic properties for deeper wells to sidetrack in the process of oil and gas wells recovery for fields of JSC "UkrNafta." Key words: drilling flushing fluids, chemicals. Література 1. Ільницький М. К. Досвід буріння бокового горизонтального стовбура в експлуатаційній колоні на Штормовому ГКР / М. К. Ільницький, А. В. Козлов, В. Г. Глушич, В. Г. Вітрик, О. І. Петунін, О. Г. Мессер // Нафтова і газова промисловість. – 1999. – № 3. – С. 26-28. 2. Крылов В. И. Особенности технологии промывки горизонтальных скважин (Часть 1) / В. И. Крылов, В. В. Крецул // Нефтяное хозяйство. – 2001. – № 6. – С. 36-43. 3. Крылов В. И. Реологические особенности буровых биополимерных жидкостей / В. И.Крылов, В. В.Крецул // Нефтяное хозяйство. – 2002. – № 9. – С. 54-56. 4. Солонинка М. В. Одержання із природного галіту водного розчину натрій хлориду для електролізу / М. В. Солонинка, І. В. Костів, Я. М. Тиховецький // Вісник. Серія "Хімія". Випуск 6. – 2008. – С.89-92. 5. Кустурова О. В. Розробка і дослідження гуматно-біополімерного бурового розчину для буріння похило-скерованих і горизонтальних свердловин на родовищах Дніпровсько-Донецької западини / О. В. Кустурова // Розвідка та розробка нафтових і газових родовищ. – 2005. – №1 (14). – С.16-20. 6. Мислюк М. А. Буріння свердловин. Довідник: у 5 т. Т II. / М. А. Мислюк., І. Й. Рибчич., Р. С. Яремійчук. – К.: "Інтерпрес ЛТД", 2002. – 303 с. 7. Крылов В. И. Технологические особенности бурения скважин с большим отходом от вертикали / В. И. Крылов, В. В. Крецул // Строительство нефтяных и газовых скважин на суше и на море. – 2005. – № 10. – С. 10-19.

№ 1, 2 (10) січень — грудень 2013

ЗАСТОСУВАННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ТА РІШЕННЯ NADRA GROUP ДЛЯ ПОСТАНОВКИ ТА ПРОВЕДЕННЯ БУРОВИХ РОБІТ (Із доповіді на 3-му Міжнародному буровому форумі) Компанія заснована вченими-геологами на початку 90-х років як сервісна геологорозвідувальна компанія, яка займається науковими дослідженнями і впроваджує передові технології. З 1999 року компанія об’єднує всі підприємства, які входять до її складу, під загальною торговою маркою Nadra Group – лідер надання сервісних послуг нафтогазового ринку України ІТ-проекти, консалтинг, обробка і інтерпретація геолого-геофізичної інформації, створення геолого-технологічних моделей родовищ ВВ і ПСГ, 2D, 3D сейсморозвідка й інші польові геофізичні дослідження. Дослідження і роботи у свердловинах. Розробка власних і впровадження світових інноваційних технологій. Пошук і розвідка родовищ твердих корисних копалин і підземних вод. Виготовлення геофізичної апаратури та обладнання. У складі співробітників компанії 15 кандидатів та 2 доктори наук. За час работи в компанії ними підготовлено та опубліковано 557 наукових статей, 12 монографій, 35 авторських винаходів, більше 150 наукових та виробничих звітів. Регіональний прогноз перспективних ділянок на нафту і газ за даними високоточних гравімагніто-метричних досліджень За короткий період замовником на основі отриманих компанією даних пробурено близько 60 свердловин. Успішність буріння свердловин на родовищі за результатами цих робіт склала більше 90%, а на окремі горизонти – більше 70 %. Робота була завершена геолого-економічною оцінкою запасів вуглеводнів, яка була успішно захищена в ДКЗ. Проведені роботи і отримані результати стали основою для побудови геолого-технологічної моделі цього родовища, яка розробляється фахівцями в системі Eclipse. Аналогічні роботи були проведені на ряді підземних сховищ газу. Наприклад, на одному з них показана можливість збільшення об'єму сховища на 180-210 %, як за рахунок збільшення об'ємів зберігання газу в працюючому блоці з одночасним залученням Західного і Північного I блоків, так і створення нових об'єктів газозберігання в Північному II і Північно-західному блоках. Інноваційні технології та рішення для постановки бурових робіт Наявність сучасних програмно-апаратних засобів провідних компаній (Paradigm, Schlumberger та інших) і висококваліфікованих фахівців дозволила побудувати детальну геологічну модель родовища. Крім того, була побудована тривимірна фільтраційно-ємнісна модель, яка дала відповіді на раніше поставлені запитання. За даними закордонних (Gautier, et al., 2005, та українських фахівців (Чепіль П. М., Довжок Т. Є., Коваль A. M. Про відновлення покладів нафти і газу в

Кашуба Григорій Олексійович,

перший заступник генерального директора, головний геолог ТОВ «НАДРА Інтегровані рішення»

Україні): “… у межах багатьох старих нафтогазовидобувних регіонів світу виявлено численні свідчення того, як у результаті тривалої зупинки видобутку (на кілька років) на обводнених і виснажених родовищах відновлювався пластовий тиск, вирівнювалися положення водонафтових контактів і суттєво знижувався відсоток води у видобутій продукції…” Згідно з такими дослідженнями (Кашуба Г. О., Федорів Р. Ф., 2011 р.), таке відновлення покладів в основному пов’язане із включенням в роботу власне ущільнених пластів, які безпосередньо межують з добре проникними колекторами. Газ “центрально-басейнового” типу (tight gas) – газ із ущільнених гірських порід Раніше відповідний напрямок вважався малоперспективним. На сьогодні, із розумінням фізичних основ наявності вуглеводнів в породах, які класично ідентифікуються як неколектори і наявності нових технологій закінчення свердловин, стали можливими окремі варіанти реалізації видобутку газу із так званих “ущільнених” гірських порід. Група компаній "НАДРА" володіє окремими технологіями оцінки перспектив вуглеводненасичення такого роду пластів та способами отримання з них припливів. Такі проекти вже реалізуються фахівцями (Кашуба Г. О., Родіна Р. П, Петрова Л. Б. Комплексний аналіз ГДС відкладів башкирського ярусу середнього карбону по Муратівському ГКР, 2011 р; Кашуба Г. О., Федорів Р. Ф. Аналіз геолого-геофізичних мaтepiалів з метою виявлення резервуарів та можливості отримання припливів вуглеводнів з порід …, 2011 р.) разом з власниками ліцензій на видобування ВВ в т. ч. ДК “Укргазвидобування” НАК “Нафтогаз України”. Отримані перші позитивні результати на ряді родовищ ДДЗ. Оцінка компонентного складу та фізико-механічних властивостей порід за даними ГДС як основи для складання ГТН буріння свердловин АМК ”Горизонт–90-К4”+ВАК+АП – автономний апаратурно-методичний комплекс приладів, який застосовується для геофізичних досліджень горизон-

Наука і сучасні технології тальних і ускладнених свердловин, а також бокових сведловин методами ГК, ННКт-25, ННкт-50, НГК-65, КС (4 симетричних градієнт зонди), ПС, інклінометрії, резистивиметрії, АК, КВ-ПФ-акустичний та низькочастотного двозондового індукційного каротажу. Спуск комплексу у свердловину для проведення досліджень може виконуватися на бурових трубах, колтюбінгу, жорсткому каротажному кабелі. Геофізичні дослідження у свердловині можуть проводитися у широкому діапазоні зміни питомого опору промивної рідини (0,05÷5 Омм). Дискретність реєстрації вимірюваних параметрів у блоці пам’яті складає 2 секунди Технологічні задачі, що вирішуються в процесі буріння свердловин: випереджальне виявлення і контроль за нафто-газопроявами і поглинаннями при бурінні; оптимізація процесу поглиблення свердловини; вибір і підтримка раціонального режиму буріння з контролем відпрацювання доліт; контроль гідродинамічного тиску у свердловині; контроль пластових і порових тисків, прогнозування зон АВПТ та АНПТ; моніторинг буріння і запобігання аварійним ситуаціям в реальному режимі часу. Пульт буровика (вибухобезпечне виконання) може встановлюватися на робочому місці бурильника чи офісі бурового майстра.

ного розвантаження товщі, яка ефективно використовується при супутній дегазації шахт; підземної газифікації (підземного випалювання нижчезалягаючих під продуктивною товщею малопотужних (0,2-0,5 м вугільних пластів) для створення площадної пустотності та ініціювання гравітаційного просідання товщі і її розущільнення.

Дослідження ВСП при проведені бурових робіт За відносно середнього (з технологічних причин) зареєстрованих даних з мінімальними витратами дозволяє оперативно викришувати (після впровадження) багато завдань. Ефективно при моніторингу в процесі буріння і оперативному корегуванню моделі. Технологія гравітаційного розвантаження масиву через підземне випалювання пласта Розроблено спеціально для гірничо-геологічних умов Донецького та Львівсько-Волинського басейнів. Патент № 35282 від 10.09.2008 р. Технологія – переможець ТОП Енергоефективність-2009 Ідея способу базується на поєднанні двох апробованих на вугільних родовищах “діючих” технологіях: гравітацій-

№ 1, 2 (10) січень — грудень 2013

ОПЫТ БУРЕНИЯ СКВАЖИН В УРАЛО-ПОВОЛЖСКОМ РЕГИОНЕ (Доклад на 3-м Международном буровом форуме) В условиях рыночной экономики приоритетными стали следующие показатели: • себестоимость одной тонны добытой нефти; • срок окупаемости капитальных вложений; • прирост запасов с наименьшими затратами; • рентабельность разработки месторождений с трудноизвлекаемыми запасами. При этих условиях концепция бурения скважин со снижением стоимости метра проходки является очень актуальной. Для выполнения таких задач требуется рациональное использование буровых растворов, обсадных труб, цемента, энергоресурсов, выбор такого режима бурения, который позволяет повышать рейсовую скорость проходки – основного показателя оптимального режима бурения. Решая поставленные задачи, нефтяные компании Урало-Поволжского региона привлекают сервисные компании, среди которых на протяжении 5 лет успешно работает ООО «Нефтебурсервис». Особое внимание технологической службой ООО «Нефтебурсервис» уделяется повышению рейсовой скорости проходки. Квалифицированные специалисты, имея в наличии высокомоментные объемные двигатели, долота стойкостью не менее 100 часов, успешно справляются с этим. При выборе гидравлической программы промывки скважины принимаются решения, позволяющее достичь высоких скоростей бурения при минимальных затратах на процесс бурения, повышая качество очистки забоя от обломков породы циркулирующим буровым раствором. Установлено, что в процессе вдавливания зубков шарошечных долот объемное разрушение породы наступает при их погружении на 0,10-0,25 мм, а продолжительность цикла разрушения породы составляет около 0,007 с. Положительный результат по объемному разрушению пород достигается с применением высокомоментных гидравлических забойных двигателей (ГЗД) ОАО «Пермнефтемашремонт», позволяющих передавать на забой достаточную мощность при любых глубинах бурения с наименьшими потерями и достаточный крутящий момент для создания надлежащей осевой нагрузки. Разрезы значительного количества месторождений Урало-Поволжского региона представлены породами средней и твердой групп. Для бурения этих пород в ООО «Нефтебурсервис» применяют как шарошечные долота дробяще-скалывающего действия, так и породоразрушающие инструменты, оснащенные пластинами из поликристаллических алмазов (PDC).

Шишкин Виктор Петрович,

начальник отдела сервисных услуг ОАО «Пермнефтемашремонт»

Основные преимущества PDC долот: • высокая износостойкость; • требуемая малая осевая нагрузка; • отсутствие подвижных элементов в конструкции, соответственно снижение аварийности; • большая проходка на долото, соответственно сокращение спуско-подъемных операций; • высокая механическая скорость. Начиная с середины 2012 г. на месторождениях Татарстана применяют долота PDC, которые существенно повысили механическую скорость при бурении кондуктора и вскрытии продуктивного горизонта. В сентябре 2012 г. средняя механическая скорость бурения по скважине №18989 Абдрахмановского месторождения составила 21,3 м/ч, при плановой – 11,5 м/ч. Средняя механическая скорость бурения кондуктора долотом PDC 295,3 СТА-619П составила – 55,3 м/ч, при плановой – 20,8 м/ч. Вскрытие продуктивного горизонта осуществлялось долотом 215,9-Т-613ДА, где средняя скорость составила 8,5 м/ч при плановой 2,5 м/ч. В дальнейшем, усилиями завода ОАО «Пермнефтемашремонт», разработаны и внедрены долота с лучшими техническими характеристиками, позволяющие достигать скорости бурения при вскрытии продуктивного горизонта до 20 м/ч. На примере бурения в октябре 2013 г. скважины № 9560 Светлоозерского месторождения в Татарстане долотом PDC 295,3СТ-619СА производства ОАО «Пермнефтемашремонт» в интервале 74-230 м, сложенного породами Пермских отложений, была достигнута средняя механическая скорость бурения – 124,8 м/ч, при плановой – 19,3 м/ч. Положительные результаты достигнуты при бурении боковых стволов. Гидравлические забойные двигатели типа ДРУ-127.5/6.31, ДРУ-120.5/6.31, ДРУ106.6/7.40 и долота PDC-124,0-143,9 позволяют достигать средних механических скоростей свыше 6 м/ч, при плановых – 3 м/ч.

ООО «Укрбурсервис» 03062 Украина, г. Киев, ул. Проспект Победы, д. 67. Телефон/факс: +38 (044) 206-10-42. Е-mail: ukrburservis@ukr.net

www.pnmr.ru

Наука і сучасні технології

НАПРАВЛЕННОЕ БУРЕНИЕ С ИСПОЛЬЗОВАНИЕМ КОЛТЮБИНГОВЫХ ТЕХНОЛОГИЙ Фролов Павел Александрович, инженер-исследователь ТОВ «РЕГИОН» Созданная в 2003 году компания в настоящее время является одним из лидеров в области бурения и интенсификации добычи в Украине. Этот результат был достигнут прежде всего за счет внедрения современных мировых технологий выполнения внутрискважинных и интенсификационных работ. За время существования компании было пробурено более 130 км создано более 50 новых скважин по добыче нефти и газа в Украине, России и Казахстане. Компания «Регион» была первой компанией, внедрившей технологию колтюбинга в Украине. Привлечение колтюбинговых технологий на сегодняшний день является одним из самых динамично развивающихся и наиболее технологическим способом выполнения внутрискважинных работ. Основными преимуществами колтюбинга является высокая эффективность и скорость выполнения операций, а также гарантированное качество выполнения работ. Компания ТОВ «Регион» активно внедряет технологию колтюбингового бурения, которая является новым этапом в развитии бурения горизонтальных скважин. Среди преимуществ бурения с помощью колтюбинга отметим следующие факторы: увеличение добычи существующих скважин, быстрота СПО, увеличение скорости бурения, снижение повреждения пласта при бурении на депрессии, быстрая мобилизация оборуРис. 1. Система направленного бурения (СНБ) дования, меньшее количество персонала. Основные направления бурения с помощью но-направленного бурения в состав которого вхоколтюбинговых технологий: заканчивание наклонно- дит: колтюбинговая установка (Рис.1) с диаметром направленных и горизонтальных стволов при стро- ГНКТ 50,8 мм с возможностью бурения скважин по ительстве новых скважин; забуривание боковых стволу до 3800 м и забуривании боковых стволов в стволов из существующих скважин; увеличение про- эксплуатационной колонне 139,7-168,3 мм; насосная тяженности существующих горизонтальных стволов; установка; система очистки, а также система направбурение на депрессии. ленного бурения (СНБ) (Рис.2), которая обеспечивает Следует отметить, что на этапах подготовки к буре- контроль внутрискважинных параметров и определению с помощью колтюбинговых технологий необходимо ние положения компоновки низа бурильной колонны проанализировать ряд критериев: устойчивость ствола (КНБК) в режиме реального времени. СНБ включает скважины; скорость потока в затрубном пространстве; КНБК, наземное оборудование и программное обесдавление; силы трения, действующие на КНБК; нагруз- печение. ка на долото; растягивающее напряжение; крутящий момент, срок эксплуатации ГНКТ. В процессе работы специалистами компании «Регион» проводится моделирование гидравлики внутрискважинных процессов, моделирование механических нагрузок на ГНКТ, а также мониторинг жизни трубы после проведения технологической операции. Компания «Регион» внедряет комплекс для наклон- Рис. 2. Колтюбингова установка

№ 1, 2 (10) січень — грудень 2013

УДК 004.651 + 622.24

ИНФОРМАЦИОННО-АНАЛИТИЧЕСКАЯ СИСТЕМА УПРАВЛЕНИЯ И ОПТИМИЗАЦИИ БУРЕНИЯ СКВАЖИН « ГЕОТЕК» Приведен опыт разработки и практического применения многоуровневой цифровой информационно-аналитической системы «ГЕОТЕК» для оптимизации и автоматизации процесса управления строительства скважины. Ключевые слова: строительство скважины, многоуровневая цифровая информационно-аналитическая система, оптимизация и автоматизация процесса бурения.

Введение Строительство скважины это сложный многоэтапный и длительный технологический процесс с большим количеством внешних разнообразных, сложно учитываемых, воздействующих факторов. Проекты скважин разрабатываются на основе имеющейся предварительной геолого-технической информации, которая может существенно отличатся от фактической, особенно на стадиях поисковых и разведочнных работ. Поэтому эффективность процесса строительства скважин зависит не только от качества проектирования, но и от технологической дисциплины выполнения проекта исполнителями работ, а также степени их взаимодействия и оперативности реагирования на факторы, не предусмотренные проектом. Таким образом возникает острая необходимость высокого уровня информационного обеспечения строительства скважины, который определяется точностью, достоверностью и полнотой получаемой информации, а также оперативностью ее поступления от всех, участвующих в данном процессе исполнителей. Анализ уровня существующего информационного обеспечения, используемого в бурении В большинстве случаев режимно-технологическая информация о процессе строительства скважин получается различными исполнителями сервисных услуг на различных этапах данного процесса, хранится у них в различном виде, что значительно затрудняет, а в большинстве случаев исключает получение и использование кем-либо полного объема данных. Кроме того, только данные измерений технологических параметров бурения и геофизическая информация формируются в виде баз цифровых данных, а вся остальная информация формируются в виде вручную заполненных текстовых и табличных форм в формате текстовых и табличных редакторов, чаще всего Microsoft Word и Excel (это проекты на скважину, режимно-технологические карты, программы работ, программа по буровым растворам, вахтовые и суточные сводки супервайзеров, суточные отчеты растворщиков, инклинометрия и т. п.). Такому информационному обеспечению присущи следующие объективные недостатки: • низкая достоверность исходных данных о процессе из-за большого влияния человеческого фактора на их формирование вручную;

Конев Сергей Николаевич,

директор ООО «ГЕОТЕКГРУПП» (Россия), кандидат геолого-минералогических наук.

Вдовиченко Анатолий Иванович,

директор ООО «КОРОНА» (Украина), акад. АТН Украины.

• трудности при обмене данными между исполнителями работ, вызванные необходимостью доставки бумажных копий информации, или большого объема информации в виде графических образов и документов в формате текстовых и табличных редакторов; • успешность использования информации только при высокой квалификации участвующих в процессе специалистов и контроле их работы; • очень малые возможности по автоматизации контроля, управления и оптимизации процесса, так как любая автоматизация возможна только с использованием программных обрабатывающих комплексов, а они оперируют только цифровой и формализованной цифровой информацией. Устранение вышеперечисленных недостатков информационного обеспечения процесса строительства скважин, а, следовательно, повышение эффективности этого процесса осуществляется путем применения цифровых информационно-аналитических систем (ИАС). Разработка первого варианта компьютеризированного комплекса по сбору и обработке данных о процессе бурения скважин на базе персональной электронно-вычислительной машины была начата в

Наука і сучасні технології г.Саратове А. В. Воробьевым в 1990 г. Постановку задачи и разработку технического задания осуществляли Ю. Й. Островский и В. В. Кузьмин [1]. Цель работы Разработка системы автоматизированного управления полным комплексом строительства скважины на основе применения современных цифровых информационно-аналитических систем (ИАС). Результаты выполненной работы В результате работ, проведенных группой компаний «ГЕОТЕХ» была разработана многоуровневая система контроля, управления и оптимизации процесса строительства скважин «ГЕОТЕК» [2]. В ней вся информация о процессе строительства скважин формируется в цифровом виде (числовом и формализованном), хранится в базах данных в едином формате, обрабатывается, анализируется и представляется для пользования всем исполнителям работ. Это позволяет использовать для контроля, управления

и оптимизации процесса прикладные программные комплексы для ПК. В систему «ГЕОТЕК» входят: устанавливаемый на буровой комплекс по сбору и обработке и анализу данных о процессе строительства скважин «ГЕОТЕК», программный комплекс формализации, обработки, анализа, хранения данных и система приема – передачи информации. Программное обеспечение формализации данных, не регистрируемых в автоматическом режиме, комплексом «ГЕОТЕК» разрабатывалось и совершенствовалось в течение 15 лет. В настоящее время оно обеспечивает поступление в ИАС всех значимых данных, необходимых для работы программного обрабатывающего комплекса автоматизации контроля, управления и оптимизации процесса строительства скважин. Устанавливаемый на скважине комплекс «ГЕОТЕК» включает в себя систему контроля параметров бурения состоящую из устройств и датчиков, выполненных в виде микропроцессорных устройств, работой

Рис. 1. Схема организации информационной сети передачи и хранения данных по скважинам

№ 1, 2 (10) січень — грудень 2013

Рис. 2. Ввод в ИАС «ГЕОТЕК» требуемых режимно-технологических параметров согласно требований ГТН в цифровой форме позволяет системе автоматически определять, протоколировать и сообщать оператору о нарушениях РТК

которых управляет установленное на них прикладное программное обеспечение, и специализированное программное обеспечение. Устройства объединены в информационную сеть (Рис. 1). Настройки и калибровки устройств и датчиков системы сохраняются после их отключения, что позволяет включать их в работу и заменять без дополнительных операций настройки и калибровки. В процессе работы системы производится автоматическая диагностика состояния устройств, датчиков и в целом системы с выдачей речевых сообщений об отклонениях от нормы в их функционировании. Это обеспечивает успешную эксплуатацию комплекса персоналом с относительно низким уровнем технической подготовки, позволяет моментально реагировать на сбои в работе устройств, датчиков и в целом комплекса, быстро, без потери информации, заменять вышедшие из строя устройства, датчики, и устранять причины сбоя в работе комплекса. Датчики и устройства имеют малый размер и массу, выполнены для удобства их установки и демонтажа. Монтаж датчиков на буровой производится за несколько часов. Программное обеспечение (ПО) комплекса «ГЕОТЕК» получает информацию датчиков о значении технологических параметров бурения, обрабатывает ее, анализирует и записывает в базу данных.

Комплекс «ГЕОТЕК» – единственная в России система, которая в течение 15 лет автоматически подразделяет процесс бурения по данным измерений его технологических параметров на отдельные операции, которые протоколируются путем ведения электронного журнала бурения. На основании информации из базы данных и электронного журнала ПО автоматически формирует рейсовые и суточные отчеты о процессе бурения, составляет баланс времени строительства скважины, объединенную сводку показателей и средних технологических параметров бурения, карточки отработки долот, формируется отчетная документация супервайзера (вахтовые и суточные сводки). С помощью ПО комплекса формируется в формализованном цифровом виде и направляется в базу данных информация о процессе бурения. Эта информация поступает от исполнителей отдельных видов работ: данные забойной инклинометрии и суточная сводка по буровым растворам, на основании которой составляется сводная таблица параметров раствора и сводная таблица по расходу реагентов. Система приема-передачи информации включает в себя средства связи и специальное ПО, обеспечивающее передачу со скважины всей информации удаленным пользователям, и обратно передачу на скважину проектных данных и управляющих команд.

Наука і сучасні технології В удаленных пользователей по мере поступления информации со скважины программное обеспечение системы «ГЕОТЕК» осуществляет ее прием и хранение (формирует банк данных), производит обработку, отображение, сопоставление и анализ, автоматически составляет сводную отчетную документацию, такую как суточный отчет о бурении группы скважин (суточный отчет по бизнес – единице) и т. п. ПО системы «ГЕОТЕК», установленное у удаленных пользователей, обеспечивает ввод и хранение в базе данных в формализованном виде проектной и нормативной информации и исходных данных для осуществления мероприятий по предупреждению аварий и осложнений в процессе бурения. Эта информация по мере появления в базе данных удаленного пользователя передается системой передачи данных на скважину, где поступает в базу данных комплекса «ГЕОТЕК». Система «ГЕОТЕК» осуществляет автоматический контроль отклонения режимно-технологических параметров выполнения отдельных операций, измеренных и рассчитанных комплексом «ГЕОТЕК» от проектных данных, вводимых удаленным пользователем, с ведением протокола выявленных отклонений. Этот контроль осуществляется как на скважине, так и у удаленного пользователя, получающего с буровой данные в реальном времени. По выявленным отклонениям принимается решение, либо с помощью материальных санкций заставить исполнителей работ привести режимно-технологические параметры процесса в норму, либо признать эти отклонения необходимыми с технологической точки зрения и внести соответствующие изменения в проектные данные. В результате проектные данные, с учетом внесенными в процессе строительства скважины изменениями, являются уточненным проектом для строительства следующей скважины на данном месторождении. Работа ИАС «ГЕОТЕК» позволяет значительно уменьшить влияние «человеческого фактора» на контроль выполнения проектного задания, своевременно применив штрафные санкции, заставить исполнителя работ достигать проектных показателей и автоматически корректировать проект следующих скважин по результатам строительства законченной скважины. Система «ГЕОТЕК» позволяет удаленному пользователю вносить в базу данных временные нормы выполнения отдельных операций процесса строительства скважины, которые автоматически поступают в базу данных «ГЕОТЕК» на скважине. После этого ПО системы осуществляет контроль исполнения временных норм выполнения отдельных операций, длительность которых автоматически определена по данным измерений технологических параметров и запротоколирована в электронном журнале бурения. Выявленные отклонения протоколируются на скважине и у удаленного пользователя. По выявленным отклонениям принимается решение, либо обязать исполнителей работ привести длительность выполнения опера-

ций процесса в норму, либо признать эти отклонения необходимыми с технологической точки зрения и внести соответствующие изменения в нормативы. Превышение нормативных времен может быть отнесено к непроизводительному времени с возложением на исполнителей работ соответствующей материальной ответственности. Автоматический контроль за соблюдением временных нормативов выполнения операций позволяет ускорить строительство скважин. Анализ времен выполнения отдельных операций на 72 скважинах показал наличие превышения длительности выполнения отдельных операций над их даже не нормативными, а средними значениями, которое в сумме эквивалентно времени бурения семи скважин. Так анализ длительности выполнения такой, казалось бы, незначительной и трудно контролируемой вручную операции как наращивание, в этих скважинах выявил превышение времени строительства скважин более чем на 640 часов. Сокращение сроков строительства скважин выгодно не только в силу собственно ускорения этого процесса за счет получения дополнительных объемов продукта и соответствующих средств от их реализации, но так же уменьшает вероятность возникновения аварий и осложнений. Быстрое проведение и обсадка скважины зачастую нивелирует незначительные отклонения в технологии бурения, в то время как при длительном оставлении ствола скважины в открытом состоянии эти отклонения вызывают возникновение осложнений и аварий. Статистическая обработка большого объема достоверной информации позволила оперативно определить параметры, характеризующие, эффективность участия бурового подрядчика в технологическом процессе строительства скважин (эффективная скорость бурения, относительное время ремонта, ликвидации аварии, брака, осложнений, коэффициент технологической дисциплины отдельных операций: СПО, наращивание, промывка, сборка-разборка КНБК) Автоматический расчет параметров обеспечивает контроль эффективности работ и сопоставление их с показателями различных подрядчиков, а также определять эффективность внедрения новых технологий или проведения каких-либо мероприятий. Таким образом, данные параметры используются в качестве критериев оптимизации процесса строительства скважин. Частичное использование ИАС «ГЕОТЕК» в течение года при бурении вышеуказанных 72 скважин парком станков до 24 единиц, обеспечило уменьшение коэффициента аварийности бурения в два раза. Анализ данных из сформированного банка данных позволил сравнить эффективность работ отдельных исполнителей и выбрать из них наиболее достойных для выполнения работ в следующем году. В настоящее время на основе ИАС «ГЕОТЕК» с использованием системы обмена в реальном времени

№ 1, 2 (10) січень — грудень 2013 информацией между скважиной и удаленными пользователями организована служба дистанционного одновременного управления процессом строительства 44 скважин с круглосуточным дежурством одного специалиста на пять-семь бурящихся скважин (Рис. 3). Эта служба обеспечивает функционирование ИАС «ГЕОТЕК» в полном объеме. Шесть специалистов, работая в вахтовом режиме, вводят проектную и нормативную информацию, контролируют на мониторах весь объем исходных данных и результатов их обработки и анализа, а также автоматическое составление сводной отчетной документации. Специалисты находятся в одном помещении и обеспечивают непрерывную работу службы даже при кратковременном отсутствии одного из них. По данным автоматического контроля отклонений от требований проекта и других Рис. 3. Служба дистанционного мониторинга и контроля процесса стронормативных документов они оператив- ительства скважин но связываются с ведущими специалистами и совместно принимают необходимые решения. скважине и управлением, а также доступом к единым За 20 лет работы специалисты группы компаний базам данных всех специалистов, участвующих в про«ГЕОТЕК» участвовали в строительстве более 500 сква- цессе. жин Волго-Уральского и Западно-Сибирского нефте2. Автоматизированный контроль, управление и газоносных бассейнов Российской Федерации. оптимизацию процесса бурения с использованием В 2013 г. компанией ООО «ГЕОТЕК ИНФО» впервые программных обрабатывающих комплексов. начаты подобные работы в Украине при бурении глу3. Сокращение трудозатрат специалистов на обрабоких скважин в Днепровско-Донецкой нефтегазонос- ботку данных, что дает возможность большей конценном регионе. трации их внимания на основных вопросах протекания процесса, освоения прогрессивных методов работы и Выводы повышении квалификации. Результаты практическое использования ИАС «ГЕО4. Возможность дистанционного управления проТЕК» обеспечили: цессом строительства скважин с использованием 1. Высокую достоверность исходных данных за счет меньшего числа специалистов. минимизации влияния «человеческого фактора», по5. Снижение аварийности на 15-20 %, сократить сростоянного контроля своевременного поступления ин- ки строительства скважины на 6-9 % при существенном формации и обмена данных между исполнителями на повышении качества и рентабельности работ. Наведений досвід розробки та практичного використання багаторівневої цифрової інформаційно-аналітичної системи «ГЕОТЕК» для оптимізації і автоматизації процесу управління спорудження свердловин. Ключові слова: спорудження свердловини, цифрова інформаційно-аналітична система, оптимізація й автоматизація процесу буріння. Experience over of development and practical application of the multilevel digital research and information system " ГЕОТЕК" is brought for optimization and automation by the process of management of building of mining hole. Key words: building of mining hole, multilevel digital research and information system, optimization and automation of process of the boring drilling. Литература 1. Разработка аппаратно-программного комплекса сбора обработки и анализа данных о процессе строительства скважин «ГЕОТЕК» [Электронный ресурс]. Режим доступу http://www.geotek.ru 2. Корольов Ю. А., Харисов Р. С. Технологический контроль при ремонтных работах в скважинах // Научнотехнический вестник «КАРАТАЖНИК», – 2009. – №186. – С. 323 – 332.

100

Наука і сучасні технології

УДК 621.643.8

ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПРОЦЕСУ УКЛАДАННЯ ДОГОВОРІВ (КОНТРАКТІВ) НА ПОСТАЧАННЯ І ТРАНСПОРТУВАННЯ ПРИРОДНОГО ГАЗУ З ГАЗОВИМИ КОМПАНІЯМИ У статті розглянуто питання щодо набуття реальних механізмів зниження впливу ВАТ «Газпром» у сфері постачання природного газу в Україну. Природний газ й інфраструктура його доставки використовуються як механізми політичної дії з боку постачальників. Забезпечення прозорості і розробка договірної бази та більш жорсткого контролю монополістів стають необхідними умовами забезпечення енергетичної безпеки нашої країни. Ключові слова: енергетична безпека, ринок природного газу, диверсифікація поставок природного газу, зовнішньоекономічні договори.

Постановка проблеми. Національні інтереси в сфері економіки та енергетики піддаються різним загрозам, що негативно впливає на хід функціонування та розвитку газової галузі. У редакції Національного інституту стратегічних досліджень під безпекою у загальному плані мається на увазі насамперед захищеність країни від наявних чи потенційно можливих загроз [2]. Найпоширеніше визначення терміна «економічні загрози» запропоновано експертами Національного інституту проблем міжнародної безпеки при РНБО України [4]: «загрози економічній безпеці – це чинники, що ускладнюють саморегуляцію економіки та реалізацію економічних інтересів, спричиняють вихід економічних показників за межі нормативних або граничних значень». Іншими словами: це сукупність реальних і потенційно можливих явищ і дестабілізуючих чинників, які ускладнюють або унеможливлюють реалізацію національних інтересів в економічній сфері. За певних умов загрози ж енергетичній безпеці, які виникають через внутрішні чи зовнішні причини можуть перерости в таку ситуацію, коли газова галузь не буде виконувати покладених на неї функцій щодо частини дотримання національних інтересів і забезпечення енергетичної безпеки. Значний рівень залежності України від імпорту енергоносіїв, особливо від монопольного імпорту природного газу та значний рівень його споживання в країні, обумовлюють незадовільний стан її енергетичної безпеки (Діаграма 1). З позиції забезпечення необхідного рівня енергетичної безпеки держави, збереження високої залежності від од-

Рамазанов Владислав Андрійович

головний спеціаліст Відділу формування ресурсів вуглеводнів, балансів газу та метрологічного забезпечення виробництва у нафтогазовому комплексі Департаменту з питань нафтової, газової, торф’яної, нафтопереробної про мисловості та альтернативних видів палива Міністерства енергетики та вугільної промисловості України

ного зовнішнього джерела поставок пов’язане високими ризиками з таких причин: • неможливість оперативного усунення негативних наслідків скорочення або переривання поставок внаслідок виникнення форс-мажорних обставин технічного або іншого характеру; • недостатня конкуренція між постачальниками для забезпечення можливості вибору товару за найбільш прийнятною ціною і оптимальної якості. Ринок природного газу в Україні, як і більшість суміжних із ним ринків товарів і послуг, усе ще залишається певною мірою монополізованим великими державними енергокомпаніями. Зміни ринкового середовища відбулися лише в тих його сегментах, де за постійного браку інвестиційних ресурсів обмеженість існуючих потужностей та інфраструктури зумовлювали низькі вхідні бар’єри для нових учасників. Загалом природно-монопольний характер активів вітчизняного газового господарства спричинив таку інституційну структуру ринку, зміна якої неможлива без участі держави.

Обсяги імпорту російського і центрально-азіатського природного газу

Діаграма 1

101

№ 1, 2 (10) січень — грудень 2013 Державне регулювання – це сукупність інструментів, за допомогою яких держава встановлює вимоги до підприємств. Воно включає закони, формальні і неформальні розпорядження і допоміжні правила, що встановлюються державою, а також недержавними організаціями або організаціями саморегулювання, яким держава делегувала регуляторні повноваження. Воно включає закони і допоміжні інструменти, що створюються державою. Зовнішньоекономічний договір (контракт) – матеріально оформлена угода між суб’єктом зовнішньоекономічної діяльності та його іноземним контрагентом, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов’язків у зовнішньоекономічній діяльності. Одним із можливих шляхів зменшення енергетичної залежності є диверсифікація імпорту газу, але бажання реалізувати будь-який її варіант зустрічає ряд політичних, економічних та правових перешкод (необхідність заключення нових договорів (контрактів) з альтернативними країнами – постачальниками газу), які є дуже значними, тому реальне втілення в життя диверсифікаційних проектів потребує значних зусиль та коштів. Метою статті є пошук альтернативних шляхів постачання природного газу для забезпечення економічної безпеки України, зокрема такої її складової як енергетична безпека. Виклад основного матеріалу. До 1990-х років у всіх промислово розвинених країнах пряме державне регулювання здійснювалося не лише щодо газової, а й інших суспільно важливих галузей – електроенергетики, водопостачання, транспорту, зв’язку, електронних засобів інформації. Зниження ефективності роботи газової галузі в цей період збіглося з поширенням ліберальної доктрини, яка передбачала зміну принципів державного регулювання. Посилення конкуренції принципово трансформувало форми відносин між учасниками ринку – змінилася структура і тривалість газових контрактів. Хоча більша частина поставок газу все ще забезпечувалася (й забезпечуватиметься надалі) довгостроковими договорами терміном від одного до 20 років між великими національними монополіями, політика відкритого доступу й розмежування функцій газотранспортних компаній в умовах надлишку пропозиції газу спричинили появу короткострокової торгівлі газом. Прикладом роботи за довгостроковими контрактами є російський «Газпром», котрий постачає більшість газу за довгостроковими контрактами, укладеними переважно на основі міждержавних угод на умовах «take or pay», коли покупець зобов’язаний будь-що сплатити за постачання певного обсягу палива. Великим видобувним компаніям довгострокові контракти дають змогу гарантувати реалізацію своєї продукції та зменшити цінові ризики. Переваги короткострокових контрактів – можливість забезпечення покриття непередбачених потреб і гнучкості при формуванні фізичного балансу газових потоків. Результатом природного прагнення сторін до мінімізації транзакційних витрат, високий рівень яких притаманний короткостроковим контрактам на двосторонній основі, стало формування нового інституту – спотового ринку газу, де виробники й постачальники газу змогли продавати та купувати газ для фізичного балансування й

102

завантаження своїх потужностей, а газорозподільні, електрогенеруючі компанії та великі споживачі – купувати газ для власних потреб за фіксованою ціною та з терміном поставки до декількох діб. Диверсифікацію джерел природного газу для України можливо забезпечити: • за рахунок імпорту природного газу з країн Прикаспійського регіону і Перської затоки; • закупівлею природного газу в Алжирі, Норвегії, Нідерландах на компенсаційних засадах (заміщення). Цей газ постачався б безпосередньо європейським споживачам (Італія, Франція, Німеччина) замість частини російського, що поставляється в ці країни; • імпорт газу з Азербайджану через газопровід «Білий потік» або у скрапленому виді через СПГ термінали (імпорт СПГ з Азербайджану потребуватиме будівництва терміналу зі скраплення газу на території Грузії або Туреччини, а також розширення потужностей споруджуваного газопроводу з Азербайджану до Грузії або Туреччини. Сумарний обсяг інвестицій у такий проект може скласти 5-8 млрд дол. США.); • поставки газу з Європи шляхом використання наявної інфраструктури в реверсному напрямку (Німеччина-Чехія-Словаччина або Туреччина-Болгарія- Румунія). • створенням в Україні терміналу для прийняття та регазифікації скрапленого природного газу (СПГ). Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 08.12.2010 № 2360-р затверджено план першочергових заходів щодо підготовки і реалізації національного проекту «LNG термінал – морський термінал з прийому скрапленого природного газу» [3]. Найбільш вірогідні країни – потенційні постачальники LNG до України: країни Північної Африки (Алжир, Єгипет, Нігерія), а також Катар. Потенційним постачальником LNG до України може бути Азербайджан. Проект «AGRI» передбачає транзит азербайджанського газу територією Грузії існуючим трубопроводом до грузинського чорноморського порту Кулеві, його скраплення, транспортування морським шляхом та подальшу регазифікацію в країні-покупцю газу. Додатковим постачальником газу розглядається Туркменістан. Крім того, ще однією додатковою проблемою, яку треба мати на увазі, є транзит СПГ через Босфорську протоку, що не дуже подобається владі Туреччини [1, с. 19]. Тим не менше, подальше зростання цін на російський та середньоазійський газ може врешті-решт реально сприяти перспективі спорудження терміналу СПГ в Україні. Разом з тим Україна повинна забезпечувати свої позиції як основного інтеграційно-газового партнера Росії в процесі її торгівлі газом з розвиненими країнами Європи. Однак, розглядаючи Росію як неминучого геополітичного партнера з гігантськими ресурсами природного газу, Україна мусить послідовно і переконливо спрямовувати розвиток свого газозабезпечення за ринковими законами, тобто проблема диверсифікації джерел газу для нас є неминучою і її вирішення є лише питанням часу. Договір – це основний документ, що визначає права та обов’язки сторін з постачання та транспортування трубопровідного газу.

Наука і сучасні технології Договір постачання природного газу – це угода, за якою постачальник зобов’язується в обумовлені строки (строк) передати у власність покупцеві товар (природний газ), призначений для підприємницької діяльності або інших цілей, не пов’язаних з особистим споживанням, а покупець зобов’язується приймати товар і платити за нього певну ціну. Договір транспортування – це договір, за яким виконавець зобов’язується здійснити транспортування газу замовника від пунктів прийому-передачі газу в магістральні трубопроводи відповідного тиску до пунктів приймання газу, а замовник зобов’язується оплатити послуги по транспортуванню. Договір транспортування має певні особливості, а саме: 1) між моментом укладання і моментом реального виконання існує великий проміжок часу; 2) у момент укладення договору товар у виконавця, як правило, відсутній, тобто угода укладається під майбутній товар; 3) сторонами в договорі транспортування є юридичні особи. Безпосередньо договір транспортування є консенсуальним, двостороннім і оплатним. Як консенсуальний договір вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов. Договори на постачання та транспортування двосторонні, бо права і обов’язки виникають для обох контрагентів. Оплатний характер цих угод полягає в тому, що одержана від постачальника продукція оплачується замовником за погодженими цінами. Договори постачання та транспортування укладаються у письмовій формі і оформляються шляхом складання у двох примірниках, підписаних сторонами, по одному для кожної сторони. Щодо ж до договірних особливостей транспортування скрапленого природного газу, зазначу, що для перевезення СПГ, залежно від правового статусу сторін і термінів дії, використовують кілька видів договорів чартеру (фрахту). Найпростішими є договори, укладені між материнською компанією та її дочірніми підприємствами з морських перевезень; дещо складнішими та більш детально виписаними – договори із судновласниками. Довгострокові договори, на відміну від короткострокових і спотових, є надійнішими, оскільки гарантують передбачуваність і фінансову стабільність. До базових правових норм, які врегульовуються типовим договором чартеру відносять: • часові параметри надання судновласником фрахтувальнику метановоза; • умови відповідальності фрахтувальника перед судновласником за безпеку використання судна; • надання фрахтувальнику права на визначення рейсів (їх напрямів і кількості); • визначення ставки фрахту та умов його оплати фрахтувальником; • порядок врегулювання спорів. Умови постачання. Поставка метановозами здійснюється на умовах FOB (free on board: товар відвантажується на судно покупця, перевалку слачує продавець), СIF (сost, іnsurance and freight: товар доставляється до вказаного в

договорі порту призначення, страхування основного перевезення здійснює продавець, а розвантаження і перевалку сплачує покупець) і DЕS (delivered ex ship: доставка на борту судна в порту призначення), якими визначаються відповідальність сторін за транспортування та параметри переходу права власності на вантаж. Метановози в більшості випадків закріплюються за конкретним проектом на весь термін дії контракту та можуть бути власністю як незалежного судновласника, так і покупця чи продавця СПГ, що й визначає вибір умов поставок. До 2005 року, із вказаної причини, кількість суден для фрахту була незначною, однак останніми роками вона починає зростати, оскільки міжнародні газові компанії прагнуть підвищити рівень гнучкості поставок і віддають перевагу угодам з умовами FOB. У торгівлі СПГ застосовуються майже такі самі контракти, як і в торгівлі трубопровідним газом. Однак значно більшою є частка короткострокових (спотових і свопових) контрактів – і вона поступово зростає, хоча частка довгострокових контрактів залишається такою, що переважає. Довгострокові контракти. Традиційним договірним інструментом оптимізації розподілу ризиків з часу зародження світової торгівлі СПГ стали довгострокові контракти, які покладають ризики за обсяги поставок на покупців (згідно із принципом «бери або плати»), а на продавців – цінові ризики через застосування договірного механізму індексації цін. Термін дії довгострокових контрактів складає як правило 20 років. Такі терміни обумовлені необхідністю отримання довгострокових кредитів від банківських установ на фінансування СПГ-проектів. Однак, внаслідок того, що торгівля СПГ стає з кожним роком гнучкішою, умови традиційних довгострокових контрактів зазнають відчутних змін: терміни їх скорочуються, а законтрактовані обсяги – знижуються. Така тенденція спостерігається насамперед у Європі та в Північній Америці. Японія, найбільший світовий імпортер СПГ, у переговорах з Індонезією також домагається підписання нових контрактів із скороченим терміном дії. Система самоконтрактування. Значення довгострокових контрактів почало суттєво знижуватися під впливом лібералізації ринку газу, що відбувалася в 1990-х роках у Північній Америці та Великій Британії, а з початку 2000-х років – у Континентальній Європі. Одним із завдань лібералізації було перенесення цінових і проектних ризиків з покупців на виробників продукції за рахунок зростання конкуренції між ними та використання індикаторів газового ринку. У відповідь виробники застосували систему самоконтрактування, суть якої полягає в тому, що виробники укладають договори зі своїми афільованими підприємствами з метою реалізації ними обсягів СПГ кінцевим споживачам або дрібнішим оптовим підприємствам чи дистриб’юторам. Тобто, відбувається інтеграція виробників СПГ у газові ринки країн-споживачів. Система самоконтрактування, на відміну від довгострокових контрактів, забезпечує постачальникам гнучкість вибору пункту призначення. Відповідно до її принципів, кінцеві ринки визначаються не контрактними умовами, а ціною нетбек, яка може бути отримана з урахуванням наявних активів зі скраплення та регазифікації (СПГ-терміналів), що належать виробникам СПГ.

103

№ 1, 2 (10) січень — грудень 2013 Спотові (короткострокові) контракти. Характеризуються гнучкою орієнтацією на зміну ринкової кон’юнктури, не передбачають застосування умов «бери або плати» та будь-яких інших жорстких зобов’язань щодо обсягів поставок. Термін дії не перевищує одного року. Спотова торгівля відбувається на умовах FOB і потребує наявності на ринку значної кількості метановозів, не закріплених за конкретними СПГ-проектами. Арбітражні угоди. Застосовуються для юридичного оформлення арбітражних операцій з метою отримання додаткового прибутку за рахунок цінової різниці на ринках СПГ; забезпечують зв’язок між різними ринками і сприяють вирівнюванню цін. Арбітражні операції є досить обмеженими за колом учасників і зазвичай здійснюються в межах однієї групи компаній, яка володіє корпоративними правами на СПГ-інфраструктуру різних регіональних ринків. Крім того, підписання арбітражних угод стикається з низкою обмежень: тривалістю перевезення (ціни можуть зазнавати суттєвих змін під час рейсу), доступу до сховищ, якістю газу тощо. Висновки. Таким чином, аналіз міжнародного досвіду показав, що дотримання принципу диверсифікації джерел і маршрутів надходження природного газу визнано вирішальним чинником гарантованості поставок і забезпечення економічної незалежності країн-імпортерів. У цьому контексті скорочення залежності від одного джерела імпорту до прийнятних згідно з міжнародною практикою меж і розширення кількості альтернативних маршрутів поставок газу в Україну завдяки диверсифікації зовнішнього енергопостачання посилять економічну безпеку держави. Вказані процеси мають відбуватися за допомогою державного регулювання процесу укладання договорів та контрактів на постачання і транспортування природного газу з газовими компаніями та завдяки його поступовій лібералізації.

Лібералізація ринків продажу та розподілу газу при збереженні державного контролю над надійністю поставок повинна проходити у два послідовних етапи: 1) етап 1 – збереження державного регулювання оптових цін на час переходу до єдиних принципів ціноутворення. У рамках цього етапу необхідно: а) зберегти можливість укладання прямих договорів на реалізацію газу між приватними видобувними компаніями і оптовими покупцями з вільним ціноутворенням; б) зберегти систему державного забезпечення поставок газу в сегменті ринку з регульованим ціноутворенням шляхом. в) здійснювати поставки газу з альтернативних імпортних джерел авторизованими державою компаніями. 2) етап 2 – перехід на продаж газу на вільному оптовому ринку. Реалізація цього етапу можлива тільки після вирівнювання оптових цін і переходу на єдині принципи ціноутворення для різних груп споживачів. У межах цього етапу державі необхідно: а) створити вільний конкурентний оптовий ринок газу з вільним доступом для покупців і продавців, можливістю вільної торгівлі з укладанням прямих договорів; здійснити повний перехід на закупівлю газу всіма категоріями покупців (включаючи збутові компанії) на такому вільному оптовому ринку; б) забезпечити високий рівень диверсифікації імпорту, знизивши максимальну частку поставок імпортного газу з одного джерела до 2020 року до 35 % загального споживання газу; в) у виняткових випадках, у яких окремі постачальники імпортного газу мають значний неконкурентний вплив на ринок завдяки своїй домінантній ринковій позиції, держава має право застосовувати методи регулювання, спрямовані за захист внутрішніх споживачів України. Зокрема, держава має право визначити державну компанію-імпортера для здійснення закупівель газу у зазначених постачальників.

В статье рассмотрены вопросы относительно приобретения реальних механизмов снижения влияния ОАО «Газпром» в сфере снабжения газа в Украину. Природный газ и инфраструктура его доставки используются как механизмы политического воздействия со стороны поставщиков. Обеспечение прозрачности и разработка договорной базы и более жесткого контроля монополистов становятся необходимыми условиями обеспечения энергетической безопасности нашей страны. Ключевые слова: энергетическая безопасность, рынок природного газа,диверсификация поставок природного газа, внешнеэкономические договора In the article a question is considered in relation to acquisition of the real mechanisms of decline of influence of «Gazprom» in the field of the supply of gas to Ukraine. Natural gas and supply infrastructure are used as mechanism of political pressure by supplier. Transparency ensuring, contract base development and stricter control of monopolists become essential for energy security guaranteeing of our country. Key words: power safety, market of natural gas, diversification of supplying with natural gas, foreign economic treaties Література 1. Енергетична безпека держави: високоефективні технології видобування, постачання і використання природного газу / Є. І. Крижанівський, М. І. Гончарук, В. Я. Грудз та ін.- К.: Інтерпрес ЛТД, 2006. – 282 с. 2. Економічна безпека України/В.І Мунтіян: КВІЦ, 1999. – 462 с. 3. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 8 грудня 2010 р. № 2360-р «Про затвердження плану першочергових заходів щодо підготовки і реалізації національного проекту «LNG термінал» – морський термінал з прийому скрапленого природного газу» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2360-2010%D1%80 4. Система економічної безпеки держави/Під загальною редакцією д.е.н., проф., заслуженого економіста України Сухорукова А.І./Національний інститут проблем міжнародної безпеки при РНБО України. – К.: Стилос, 2009. – 685 с.

104

Наука і сучасні технології

УДК 622.243.14

УТОЧНЕНИЕ МЕТОДИКИ ГИДРАВЛИЧЕСКИХ РАСЧЁТОВ ПРОМЫВКИ ПРИ КОЛОНКОВОМ БУРЕНИИ Рассмотрен вопрос о необходимости уточнения существующей методики гидравлического расчета геологоразведочных скважин и её несоответствия современному уровню развития научных исследований. Показана необходимость обязательного учёта вращения бурильной колонны при определении коэффициентов гидравлических сопротивлений в кольцевом зазоре между стенками скважины и бурильными трубами при колонковом бурении. Ключевые слова: колонковое бурение, геологоразведочные скважины, гидравлический расчёт скважины, методика расчёта, коэффициент гидравлических сопротивлений.

Введение Рост глубин и уменьшение диаметров геологоразведочных скважин при ограниченных параметрах привода буровых насосов повышают требования к точности их гидравлического расчёта. Кроме того, определение потерь давления при циркуляции промывочной жидкости связано с решением широкого круга задач колонкового бурения по математическому описанию рабочего цикла скважинных гидравлических устройств и их проектированию. Представленная в настоящее время в учебной и технической литературе методика гидравлического расчёта геологоразведочных скважин уже давно не соответствует уровню современных исследований в области буровой гидравлики и требует значительных уточнений. Следует отметить, что довольно часто её вообще нельзя рекомендовать для составления математических моделей, претендующих на высокую точность результатов. Цель работы Исследование состояния существующих методик гидравлических расчетов в колонковом бурении на предмет соответствия их современному уровню и разработка основных направлений их совершенствования. Результаты исследования и их обсуждение В практике колонкового бурения до сих пор [1] используется широко известная по справочной и учебной литературе [2, 3] методика гидравлического расчёта, основы которой были опубликованы Б. И. Воздвиженским ещё в 1943 году. В дальнейшем в неё были внесены уточнения, основанные на исследованиях Р. И. Шищенко, Б. И. Есьмана, Б. И. Мительмана и др. [4, 5], проведенных для условий бурения нефтяных и газовых скважин. За последние сорок лет эта методика практически не претерпела существенных изменений. Одним из существенных недостатков этой методики (но не единственным) является расчёт потерь давления в кольцевом пространстве скважины без учёта вращения бурильной колонны, несмотря на то, что имеются убедительные экспериментальные данные, свидетельствующие о неправомерности такого подхода для условий колонкового бурения [6, 7, 8]. Кроме того, практикам хорошо известно о влиянии вращения колонны на гидравлические сопротивления в скважине. Например, при алмазном бурении взвешивание бурового снаряда рекомендуется производить обязательно с подачей промывочной жидкости в скважину

Каракозов Артур Аркадьевич,

декан горно-геологического факультета ДонНТУ, к.т.н., доцент

Попова Марина Сергеевна,

ассистент кафедры технологии и техники бурения скважин ДонНТУ

Парфенюк Сергей Николаевич,

ассистент кафедры технологии и техники бурения скважин ДонНТУ

Копытков-Баскаков Даниил Владимирович, выпускник ДонНТУ 2013 года по специальности «Бурение скважин»

105

№ 1, 2 (10) січень — грудень 2013 и вращением бурильной колонны (для учёта влияния гидравлического подпора при взвешивании). Следует отметить, что результаты работы [6], полученные при бурении скважин снарядами ССК, в более поздней редакции существующей методики расчёта [1, 3] всё же рекомендуются для уточнения гидравлических сопротивлений «при высокочастотном алмазном бурении». С одной стороны, такая рекомендация достаточно расплывчата и её применение субъективно, с другой стороны, нет обоснования для применения зависимости, полученной для специфических условий, на всю область колонкового бурения. В то же время, эта рекомендация свидетельствует о признании необходимости уточнения коэффициента гидравлических сопротивлений в кольцевом пространстве , предварительно рассчитанного для невращающейся колонны по модифицированной формуле Альтшуля [1, 3]. Влияние вращения бурильной колонны авторами работы [6] было предложено учитывать по формуле: (1) где v – скорость течения жидкости; w – окружная скорость вращения на поверхности бурильных труб, w=dn/60; d – наружный диаметр бурильных труб; n – частота вращения бурильной колонны, об/мин. Анализ формулы (1) для условий колонкового бурения показывает, что отличие между коэффициентами  и ′ может быть весьма существенным, приводя к значительному изменению результатов гидравлического расчёта конкретных скважин. Поэтому учёт влияния вращения бурильной колонны на коэффициент гидравлических сопротивлений в кольцевом пространстве геологоразведочной скважины имеет важное прикладное значение. В то же время, достаточно широко известны результаты экспериментальных исследований Е. Г. Леонова и В. И. Исаева, опубликованные даже в учебной литературе [7], которые позволяют установить влияние вращения бурильной колонны на критическое значение числа Рейнольдса Reкр, определяющего переход от ламинарного в турбулентный режим течения жидкости. Если число Рейнольдса Re<Reкр, то вращение не влияет на режим течения и потери давления в кольцевом пространстве скважины. При этом коэффициент гидравлических сопротивлений  определяется по формуле для ламинарного течения в канале с неподвижными стенками (=64/Re). Если Re>Reкр, то коэффициент гидравлических сопротивлений  определяется по формуле для турбулентного течения в канале с вращающейся стенкой [7]: (2) где =d/D; D – диаметр скважины; Ta – число Тейлора; Re – число Рейнольдса.

106

(3) (4) где ,  – соответственно, плотность и динамическая вязкость промывочной жидкости. Учитывая выражения для определения чисел Тейлора и Рейнольдса (3) и (4), формулу (2) можно преобразовать к виду: (5) Графическая зависимость критического числа Рейнольдса от числа Тейлора, полученная на основании экспериментальных данных [7], может быть аппроксимирована следующими выражениями: при Та<160: Rekp = 0,0304Ta2 – 12,631,Та + 2095,8;

(6)

при 160Та260: Rekp = 2,866 . 10-5Та4 – 0,02631Та3+8,98281Та2 – 1363,36Та + 77945;

(7)

при 260Та700 Rekp = -0,0003Та2 + 0,1185Та +150,7

(8)

При этом величина достоверности аппроксимации составляет R2=0,98891. При Та>700 критическое число Рейнольдса можно принимать равным 80 [7]. Следует отметить, что результаты, полученные Е. Г. Леоновым и В. И. Исаевым, в практике гидравлических расчётов роторного бурения на нефть и газ обычно не используются. Это объясняется тем, что даже при максимально возможных частотах вращения ротора буровых установок и минимальных подачах промывочной жидкости увеличение коэффициента гидравлических сопротивлений не может превышать 40% (в реальных условиях эта поправка обычно находится в пределах 8-15%). Учитывая, что потери давления в кольцевом пространстве нефтяных и газовых скважин обычно значительно меньше других составляющих общих потерь давления, то подобное увеличение гидравлических сопротивлений при инженерном расчёте вполне учитывается коэффициентом запаса. Для условий геологоразведочного бурения, отличающихся сравнительно небольшими зазорами между скважиной и бурильными трубами, гораздо меньшей удельной подачей промывочной жидкости и более высокими частотами вращения бурового снаряда, ситуация будет совершенно другая. Например, требуют пересмотра рекомендации о выборе режима течения промывочной жидкости без учёта

Наука і сучасні технології вращения бурильной колонны. Учитывая зависимости (6)-(8), для достаточно малой (для условий геологоразведочного бурения) частоты вращения бурильной колонны 100 об/мин была определена подача промывочной жидкости, при которой возникает турбулентное течение в кольцевом зазоре между скважиной и бурильными трубами (табл. 1). Аналогичный расчёт про-

Анализ этих зависимостей показывает, что для условий геологоразведочных скважин даже при малых частотах вращения наблюдаются различия между коэффициентами гидравлических сопротивлений. При этом наибольшие различия имеют место при подаче промывочной жидкости, близкой к минимальным значениям (расхождение может достигать 25-75%, увелиТаблиця 1 Подача промывочной жидкости, при которой число Рейнольдса превышает критическое значение в зазоре между скважиной и бурильными трубами, л/мин

Диаметр бурильных труб, мм

Диаметр скважины, мм 46

112

132

151

0,5

63,5

Таблиця 2 Подача промывочной жидкости, при которой число Рейнольдса превышает критическое значение в зазоре между скважиной и колонковыми трубами, л/мин Частота вращения, об/мин

Диаметр скважины / колонковой трубы, мм 46/44

59/57

76/73

93/89

112/108

132/127

151/146

100

8,5

7,5

2,5

150

1,5

200

1,5

веден и для кольцевого зазора между скважиной и колонковыми трубами для нескольких относительно невысоких частот вращения бурового снаряда (табл. 2). Из табл. 1 и 2 видно, что при промывке скважины при колонковом бурении режим течения жидкости в кольцевых зазорах между скважиной и бурильными и колонковыми трубами всегда будет турбулентным, поскольку критическое значение числа Рейнольдса до- Рис. 1. Значения коэффициента гидравлических сопротивлений  при изменении подачи промывочной жидкости (Q, л/мин) для скважин: а – диаместигается при подачах, значительно меньших тром 76 мм; б – диаметром 132 мм. минимальной подачи любого геологоразведочного насоса. Поэтому в учёте ламинарного течения жидкости при гидравлическом расчёте геологоразведочной скважины нет необходимости. Его целесообразно учитывать только в особых случаях, например, при описании рабочего цикла специальных насосов, периодически разгоняющих жидкость в скважине из состояния покоя. На рис. 1 показаны зависимости коэффициента гидравлических сопротивлений от расхода жидкости для бурильной колонны Рис. 2. Зависимость коэффициента гидравлических сопротивлений : а – от диаметром 50 мм: невращающейся (нижние расхода жидкости (Q, л/мин) для скважины диаметром 76 мм при частоте кривые) и вращающейся с частотой 100 об/ вращения 300 об/мин; б – от частоты вращения бурового снаряда (n, об/ мин) для скважины диаметром 93 мм. мин (верхние кривые).

107

№ 1, 2 (10) січень — грудень 2013 чиваясь, при прочих равных условиях, с ростом площади зазора). При увеличении подачи жидкости влияние вращения на значение коэффициента гидравлических сопротивлений снижается. При максимальной подаче геологоразведочного насоса 320 л/мин увеличение коэффициента гидравлических сопротивлений составляет примерно 4-8%, причём большие значения отклонений также относятся к большим кольцевым зазорам. Увеличение частоты вращения бурового снаряда приводит к ещё большему расхождению между значениями коэффициентов гидравлических сопротивлений. Например, для скважины диаметром 76 мм эти расхождения будут достаточно сильными при расходах жидкости до 70 л/мин, т.е. при режиме промывки, рекомендуемом для большинства серийных коронок. На рис. 2а показано изменение графиков с рис. 1а при увеличении частоты вращения со 100 до 300 об/мин. При этом для скважины диаметром 76 мм коэффициент гидравлических сопротивлений с учётом вращения увеличивается в пределах 30-60%. При прочих равных условиях наблюдается больший рост коэффициента гидравлических сопротивлений с увеличением диаметра скважины. Расчёты также показывают, что с увеличением частоты вращения гидравлические сопротивления могут возрастать в несколько раз. На рис. 2б показана зависимость изменения коэффициента гидравлических сопротивлений от частоты вращения бурового снаряда (для скважины диаметром 93 мм, бурильных труб диаметром 50 мм и подачи жидкости 70 л/ мин). Она показывает, что при увеличении частоты вращения бурильной колонны до 1000 об/мин коэффициент гидравлических сопротивлений возрастает в

3,66 раза. Даже для сравнительно небольших частот вращения 200-400 об/мин рост этого коэффициента составляет 37-105%. Это свидетельствует о существенности влияния частоты вращения бурового снаряда на гидравлические сопротивления в скважине. Выводы 1. Методика гидравлических расчётов промывки при колонковом бурении требует уточнения. Во всех случаях обязательно следует учитывать влияние вращения бурильной колонны на коэффициент гидравлических сопротивлений в кольцевом зазоре скважины. 2. При колонковом бурении даже при минимальной подаче промывки в кольцевом зазоре между стенками скважины и бурильными трубами никогда не будет ламинарного режима течения. Поэтому коэффициент гидравлических сопротивлений при использовании ньютоновских жидкостей необходимо рассчитывать по формулам для турбулентного течения: по формуле (1) – для снарядов ССК или по формуле (5) – для обычных снарядов. 3. Поскольку существующие рекомендации по учёту вращения бурильной колонны проработаны для ньютоновских жидкостей, то необходима постановка исследований получения точных расчётных соотношений для определения коэффициентов гидравлических сопротивлений в кольцевом зазоре между стенками скважины и бурильными трубами для неньютоновских жидкостей. 4. Пока такие исследования не проведены, для неньютоновских жидкостей можно попытаться применить зависимости, аналогичные формулам (1) и (5), поскольку подобный подход уже давно успешно используется в практике гидравлических расчётов в бурении [7, 8].

Розглянуто питання про необхідність уточнення існуючої методики гідравлічного розрахунку геологорозвідувальних свердловин та її невідповідність сучасному рівню розвитку наукових досліджень. Показана необхідність обов’язкового врахування обертання бурильної колони при визначенні коефіцієнтів гідравлічного опору в кільцевому зазорі між стінкою свердловини і бурильними трубами при колонковому бурінні. Ключові слова: колонкове буріння, геологорозвідувальні свердловини, гідравлічний розрахунок свердловини, методика розрахунку, коефіцієнт гідравлічних опорів. Need to clarify the existing hydraulic calculation methods of prospecting wells, its inconsistency with the present level of science is noted. The necessity of mandatory accounting of rotation of the drill string in determining the pressure loss coefficients in annular space is shown. Key words: core drilling, prospecting wells, hydraulic calculation methods, pressure loss coefficients.

Литература 1. Расчёты в бурении: Справочное пособие / Под ред. А. Г. Калинина. – М.: РГГРУ, 2007. – 668 с. 2. Ивачёв Л. М. Промывочные жидкости в разведочном бурении. – М.: Недра, 1975. – 216 с. 3. Ивачёв Л. М. Промывка и тампонирование геологоразведочных скважин: Справочное пособие. – М.: Недра, 1989. – 247 с. 4. Шищенко Р. И., Есьман Б. И. Практическая гидравлика в бурении. – М.: Недра, 1966. – 360 с. 5. Мительман Б. И. Справочник по гидравлическим расчётам в бурении. – М.: Гостоптехиздат, 1963. – 236 с. 6. Запевалов И. А., Бухалов В. М. Потери давления в кольцевом пространстве при бурении снарядами ССК и промывке водой / Труды ВИТР. – №97 . – Л.: ВИТР, 1975. – С. 8-14. 7. Леонов Е. Г., Исаев В. И. Гидроаэромеханика в бурении: Учебник для вузов. – М.: Недра, 1987. – 304 с. 8. Гукасов Н. А., Бруховецкий О. С., Чихоткин В. Ф. Гидродинамика в разведочном бурении: Учебное пособие для вузов. – М.: ООО «Недра-Бизнесцентр», 1999. – 304 с.

108

Наука і сучасні технології

ВК ТОВ «ТЕХКОМПЛЕКТСЕРВІС» них плашок до стандартного превентора ППГ-280х35. Одним із провідних напрямків діяльності підприємства є створення та впровадження глибинних струминних насосів, газових, рідинно-газових ежекторів, що використовуються для освоєння, експлуатації свердловин, утилізації факельного газу. ВК ТОВ «ТЕХКОМПЛЕКТСЕРВІС» пропонує своїм замовникам такі послуги: 1. Технології експлуатації нафтових і газоконденсатних свердловин із допомогою струминних насосів і пакерів: вивчення технологічних параметрів свердловин, складання плану робіт та інженерний супровід. 2. Технології з освоєння свердловин: вивчення технологічних параметрів свердловин; складання плану робіт та інженерний супровід. 3. Ремонт нафтопромислового обладнання. 4. Відновлення устя ліквідованих нафтових і газових свердловин. 5. Виготовлення і ремонт інструменту для ліквідації аварій у свердловинах. 6. Виготовлення оснастки для забурювання бокових стовбурів. 7. Виготовлення спеціальних пристосувань для опресовки колон. ВК ТОВ «ТЕХКОМПЛЕКТСЕРВІС» реалізує свій науково-технічний потенціал у напрямку приросту запасів вуглеводневої сировини, збільшення і оптимізації видобутку нафти і газу на родовищах, що розробляються. Всі нові технічні рішення базуються на власних розробках або виконані у співпраці з фахівцями ІваноФранківського національного технічного університету нафти і газу та провідних проектних і науково-дослідних інститутів України. 1. Ежектор рідинно-газовий ЕРГ-1 призначений для аерації рідин при освоєнні свердловин і приготуванні різних бурових і пінних розчинів (Рис. 1). Застосовується при освоєнні свердловин, інтенсифікації здобичі вуглеводнів, газліфтної експлуатації, а також для приготування різних бурових і пінних розчинів. Порівняно з існуючими конструкціями ЭЖГ має наступні переваги: можливість оперативно міняти режими роботи за допомогою зміни сопел і камер змішування; оперативно змінювати відстань між соплом і камерою змішуРис. 1. Ежектор рідинно-газовий ЕРГ-1

Виробничо-комерційне товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕХКОМПЛЕКТСЕРВІС» створено у вересні 2003 року. На підприємстві працюють висококваліфіковані спеціалісти, які мають великий досвід роботи в нафтогазовидобувному комплексі і в машинобудуванні. Основними замовниками підприємства є такі відомі фірми як: ТОВ «Сайпэм Україна», ТОВ «Везерфорд Україна», ВАТ «Укрнафта», Представництво «Регал Петролеум Корпорейшн Лімітед», ДАТ «Чорноморнафтогаз», та інші підприємства, що працюють на ринку України. З часу створення підприємства було освоєно безліч напрямків з ремонту бурового і нефтегазопромислового обладнання. Був створений цех із виготовлення сертифікованої продукції до устьового обладнання та трубопровідної арматури. Також було освоєно виготовлення елементів оснастки бурильної колони, перенарізка різьб на бурильних трубах, НКТ, обсадних трубах. У 2007 році фахівцями ВК ТОВ «ТЕХКОМПЛЕКТСЕРВІС» було проведено заміну пальцевих з’єднань бурової вежі СПБУ «Сиваш» ДАТ «Чорноморнафтогаз» без демонтажа вежі. У 2009 році був створений конструкторський відділ, який займається розробками нового обладнання та інструментів, що застосовуються при бурінні, капітальному ремонті, освоєнні та експлуатації свердловин, а також аварійного інструменту. У 2010 році підприємство освоїло виготовлення мобільних модульних будівель контейнерного типу, до складу яких входять: житлові приміщення, їдальні, душові, сушарки, приміщення офісного типу для ІТР. На вимогу замовника можлива будь-яка комплектація: «Стандарт», «Бізнес» або «Преміум». Також освоєно випуск пересувних лабораторій для проведення аналізів бурових розчинів. У 2011 році підприємство зайняло 2-е місце серед 350 000 підприємств України, та йому було присвоєно звання «Підприємство року». У 2013 році підприємство освоїло випуск приймальних ємностей 20 м3, 40 м3, 50 м3, а також блоків, призначених для очищення, збирання і зберігання бурового розчину, який використовується при бурінні і капітальному ремонті нафтових і газових свердловин. Фахівцями підприємства було спроектовано та виготовлено комплект спайдерелваторів, призначених для одночасного синхронного спуску 2-х колон насоснокомпресорних труб в свердловину, з метою одночасної роздільної експлуатації 2-х продуктивних пластів. Задача забезпечення герметичності устя під час виконання СПО була вирішена шляхом розробки спеціаль-

109

№ 1, 2 (10) січень — грудень 2013 вання; наявність зворотних клапанів в системах подання рідини і газу; тиск газорідинної суміші може істотно перевищувати тиск газу, створеного компресором. 2. Місткість приймальня типу МТ-1-40 призначена для збору і зберігання бурового розчину, який використовується при капітальному ремонті нафтових і газових свердловин. Може використовуватися для приготування бурового розчинів. 3. Спайдер-елеватор типу SЕ1-60-2-80 призначений для захоплення і утримання у висячому положенні 2-х колон насосно-компресорних труб при здійснені спуско-піднімальних операцій (із заворотом

і відворотом труб із муфтою) на газових і нафтових свердловинах (Рис. 2). 4. Пристрій для облаштування експлуатації і освоєння свердловин ПЭОС-5М призначений для інтенсифікації припливу, освоєння і експлуатації нафтових і газоконденсатних свердловин. Дозволяє проводити освоєння свердловин виходячи з обставин, що склалися, і умов як прямої, так і зворотної промиваннями при одному її спуску, одному технологічному процесі без глушення свердловини, підйому НКТ. Відрізняються від усіх раніше пропонованих різними фірмами виробів, як конструктивно, так і за своїми технічними параметрами.

Рис. 2. Місткість приймальня типу МТ-1-40

Рис. 3. Спайдер-елеватор типу SЕ1-60-2-80 Виробничо-комерційне товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕХКОМПЛЕКТСЕРВІС» 36008, м. Полтава, вул. Лагоди, 42 тел.: (0532) 68-68-46, факс: (0532) 68-68-41 Е-mail: vk.tks.prom@gmail.com www.tks.biz.ua

110

Наука і сучасні технології

ТОВ «ЕНЕРГОПРОМСОЮЗ» ТОВ "Енергопромсоюз" має у своїй структурі виробничий комплекс ТОВ "ПВК" КБ Пожспецмаш" – що більше 70 років займається конструюванням і виробництвом пожежних та техніки для нафтопромислової галузі, що має повний цикл виготовлення спеціальних автомобілів: від розробки проектної документації до виготовлення і проведення всебічних випробувань. За останні десять років підприємством спроектовано, виготовлено і передано замовникам більше 40 нових моделей пожежних і спеціальних автомобілів, у тому числі автоцистерни пожежні, спеціальні та аварійнорятувальні автомобілі, технологічні установки для нафтогазового комплексу. Підприємство має свідоцтво про присвоєння ідентифікаційного коду виробника колісних транспортних засобів (WMI) і символів міжнародного ідентифікаційного номера колісних транспортних засобів (VIN) в Україні, а також сертифікат на систему управління якістю згідно ISO 9001:2009. Модельний ряд нафтопромислового напрямку компанії представлений автомобілями:

Установка парова пересувна ППУ-1600/100 Продуктивність по пару – 1600 кг/год. Тиск – 9,81 МПа. Час для отримання пару – 20 хв.

Агрегат для депарафінізації свердловин АДПМ-12/150. Температура нагріву нафти – 150˚С. Тиск робочий – 16+/МПа. Час нагріву нафти до робочої температури – 20 хв.

Цементувальній агрегат ЦА-320. Установка насосна пересувна. УНП-160х320, на шасі КрАЗ, КамАЗ. Номінальний тиск – 32 (40) МПа Найбільш ідеальна подача – 26 дм3/с. Допоміжний двигун ЗМЗ 511.10/Д 144 Водоподаючий насос ЦНС 38-154.

Цементувальний гідророзривний агрегат АЧФ-700 Найбільший тиск – 700 МПа Найбільша подача – 2047 л/хв. Двигун для приводу насоса Caterpillar C15/ЯМЗ-7511.10.

Установка насосна метанольна УНМ 160х15. Найбільший тиск 320 МПа. Ємність цистерни – 6 м3.

Цементувальний гідророзривний агрегат АЧФ-1050. Найбільший тиск – 1050 МПа. Найбільша подача – 2047 л/хв. Двигун для приводу насоса Caterpillar C15/ЯМЗ-7511.10.

111

№ 1, 2 (10) січень — грудень 2013 ворювача ємністю 1, 3 м3 оснащені системою хвилеломів, переливною трубою і люком для регламентних робіт, кузов для розміщення в ньому насоса і функціонального обладнання, а також водяні (водопінні) комунікації, системи управління, контролю, безпеки. Технічна характеристика Базове шасі

КАМАЗ-53228-(65111)

Колісна формула

6х6

Маса повна, кг, не більше

24000

Потужність двигуна, к.с.

Установка кислотної обробки свердловин АНЦ-32/50 Ємність цистерни – 7 м3. Максимальний тиск – 50 МПа.

240 (280)

Максимальна швидкість руху, км/год

Число місць для бойового розрахунку (разом із водієм), чол

1+2

Шини

11.00 R20(300 R508)

Ємність цистерни - для води, м3 (л), не менше - для піноутворювача, м3 (л), не менше

3 (3000) 1,3 (1300)

Насос

НЦП-40/100

- подача, м3/с (л/с), не менше - тиск, МПа

0,04 (40)

(кгс/см2)

0,95 (10,0)±0,05 (0,5) Вбудований електровакуумный насос шиберного типа

Всмоктувальний апарат

Автомобіль пожежний підйомник АПП-32 (53228) – 357.03 Призначений для: - доставки до місця пожежі бойового розрахунку, пожежно-технічного озброєння та вогнегасних речовин; - подачі на місце пожежі води з цистерни, сторонньої ємності або водопровідної мережі (гідранта) з висоти не менше 32 м і витратою 20 л/с зі стаціонарно встановленого пожежного ствола, керованого вручну; - подачі на вогнище пожежі пінного розчину з цистерни для піноутворювача або від сторонньої ємності з піноутворювачем із забором води з гідранта, другої автоцистерни або від водойми з висоти не менше 32 м і витратою 20 л/с зі стаціонарно встановленого пожежного ствола, керованого вручну або повітряно-механічної піни їх чотирьох пеногенераторов, що встановлюються на гребінку, яка закріплена на платформі кошика. Відмінні особливості Основними елементами цього автомобіля є: колінчастий підйомник з робочою висотою 32 м, вантажопідйомністю кошика 125 кг і бічним вильотом стріли 17 м, пожежний насос надійний в роботі і зручний в обслуговуванні продуктивністю 40 л/с, цистерна для води ємністю 3 м3, цистерна для піноут-

Найбільша геометрична висота всмоктування, м, не менше

7,5

Час всмоктування з найбільшою геометричній висоти, з, не більше

Лафетний ствол Витрата при тиску 0,6 МПа, л/с

ЛС-С20(15,25) У 20

Дальність струменя при тиску 0,6 МПа, м - кумулятивної прямої

- пінної прямої

Габаритні розміри, мм, не більше: довжина

1200

ширина

2500

висота

3980

Вантажопідйомність платформи, кг, не менше

200

Висота підйому платформи, м

Бічний виліт стріли, м

ТОВ «Енергопромсоюз» 03148, Україна, м. Київ, пр-т Леся Курбаса, 2Б. Тел./ф. +38 (044) 498-06-10 Е-mail: epskiev@mail.ru

112

www.01-fire.com

Наука і сучасні технології

ТОВ «ЕНДЕЙВЕР» Група «Endevour» організована у 2008 році на базі компаній Prime Endevour Limited в м. Лимассол (Кіпр), Endevour у м. Полтава (Україна), Endevour у м. Москва (Росія). Географія діяльності компанії достатньо широка: Африка, Ближній Схід, Європа, Азія. Основні види діяльністі Інтегроване управління проектами: розробка графіків буріння свердловини; управління тендерними процедурами під час проведення бурових робіт; інжинірингові послуги та технологічний супровід бурових компаній; управління роботами з випробування свердловин; аналіз виконання проекту та фінансовий моніторинг бюджету. Сервісні послуги з похило-скерованого буріння: проектування профілю свердловини; проектування КНБК; запис гама-каротажу в процесі буріння; буріння похило-скерованих та горизонтальних ділянок свердловини різного діаметру відповідно до проектного профілю; поставка і надання в оренду обладнання для буріння похило-скерованих та горизонтальних свердловин. Інспекція бурового інструменту та обладнання згідно вимогам Cтандарту DS-1: вхідний контроль бурового обладнання та перевірка відповідності параметрів міцності, заявлених виробником; періодичний контроль бурового інструменту, виявлення дефектів втомлювального характеру, оцінка ступеню механічного та корозійного зносу бурового інструменту; адаптація програм та методик інспекції з метою оптимального використання інструменту. Станція геолого-технологічних досліджень (ГТД): детальне дослідження геологічного розрізу свердловини; попередження аварій та ускладнень в процесі буріння; контроль параметрів буріння в режимі онлайн; виявлення перспективних нафтогазоносних пластів; ведення та оперативне надання інформації на трьох мовах. Лабораторія бурових розчинів: вхідний аналіз реагентів; зберігання хімічних реагентів у відповідних місцях та ємностях; контроль параметрів бурового розчину відповідно до проекту в процесі буріння; оцінка ефективності роботи очисної системи; підбір ефективних систем бурових розчинів. Ремонт бурового обладнання та бурового інструменту: бурильних труб, ОБТ, перевідників, калібраторів; відновлення запірного обладнання та бурового інструменту; капітальний ремонт шиберних засувок. Спуск обсадних колон: проведення розрахунку

допуску обсадної колони до вибою; забезпечення змащувальними матеріалами для герметичного з’єднання обсадної колони; забезпечення допоміжним обладнанням для спуску колон (елеватори, спайдери); забезпечення оснасткою обсадних колон (башмаки, зворотні клапани, центратори, муфти ступінчастого цементування). Долотний сервіс: розробка програм відпрацювання та поставки бурових доліт ReedHycalog (National Oilwell Varco (NOV); розрахунок гідравлічних програм та постійний контроль за технологією відпрацювання доліт; проведення техніко-технологічного та технікоекономічного аналізу відпрацювання доліт; щоденна звітність за формою добових рапортів. Поставка і оренда бурового обладнання та бурового інструменту: підбір оптимального обладнання у відповідності до потреб замовника; постачання бурового обладнання та інструменту: долота та розширювачі; елементи КНБК; бурильний інструмент та ОБТ; оснастка обсадних колон; аварійний інструмент; механічні та розбухаючі пакери компанії Tendeka; оренда бурового обладнання та інструменту: гідравлічні бурові яси подвійної дії 6 ½”; скребки для обсадних колон; повний спектр калібраторів та стабілізаторів різних типорозмірів. Ліквідація аварій та ускладнень під час буріння: розробка регламентів по безаварійній проводці свердловини; попередження та аналіз причин виникнення аварійних ситуацій; підбір та постачання повного спектру ловильного інструменту для ліквідації ускладнень та аварій:овершоти та труболовки різних типів; ловильний інструмент для каротажного кабелю; торцеві та кільцеві фрези різних діаметрів; реверсивні шламоловки; інше допоміжне обладнання. Відбір керна з використанням керновідбірних снарядів: зі зйомним керноприймачем ( з 3 ½" діаметром): Сorion Express® system (для свердловин з діаметром 7 7/8"-8 ¾ "); Slimhole Express™ system (для свердловин з діаметром 6-7 7/8"); зі стаціонарним керноприймачем: DuraTeQ™ Premium Series: для ствола свердловини з діаметром 9 1/2 ", 7", 4 3/4 "; Velocity™ Slim Hole Series – з 3 ½ " внутрішнім діаметром: 500 Серія – 3" ядро; 525 Серія – 3 1/2" ядро; P2500 Серія – стандартне буріння з відбором керна: P2500 – 4 3/4", 5", 6 1/4", 6 3/4"; 77 Серія – 4 3/4", 6 1/4", 6 3/4", 8 1/4". Сервісні послуги із зарізки бокових стволів: однорейсова система зарізки в обсадних колонах; дворейсова система зарізки в обсадних колонах; спуск клина-відхилювача на стартовому «фрезері», спуск віконного фрезеру та зарізка «вікна».

ТОВ «Ендейвер» Україна, 36039 м. Полтава, вул. Пушкіна 28, офіс 4 Тел/Факс: +38 053 256 99 87 Е-mail: info@endv.net

www.endv.net

113

№ 1, 2 (10) січень — грудень 2013

НОВЫЙ ПРОИЗВОДИТЕЛЬ ТРУБ ПО СПЕЦИФИКАЦИИ API В УКРАИНЕ Возрастающая потребность в энергетических ресурсах вынуждает к постоянному расширению и увеличению рынка добычи полезных ископаемых. Динамично растущий нефтегазовый рынок диктует свои условия дальнейшего развития отрасли, направляя производителей бурильного инструмента к оптимизации и унификации производственных процессов и продукции. Для обеспечения потребностей рынка добычи нефти и газа с учетом последних требований мировых стандартов в Украине открыто новое производство нарезной трубной продукции. ООО «Днепровский трубный завод» – созданное в 2008 г. на базе предприятий военно-промышленного комплекса Днепропетровского региона – производство по выпуску нарезной трубной продукции (OCTG) согласно спецификации Американского института нефти (API) и ГОСТов. Высокотехнологичное современное оборудование от ведущих мировых производителей позволяет производить нарезную трубную продукцию (бесшовную и электросварную) для нефтегазового сектора экономики, в размерном диапазоне от Ø26.67 мм (1.050”) до Ø508 мм (20”), которая полностью удовлетворяет требования ряда отечественных и зарубежных стандартов. Система управления качеством ООО «Днепровский трубный завод» сертифицирована в соответствии с требованиями стандарта ISO 9001:2008 компанией TϋV Rhеinland InterCert (Германия). На базе сертифицированной и внедренной системы менеджмента качества получена лицензия Американского Института Нефти API № 5СТ-1354. Также, на ООО «Днепровский трубный завод» система управления качеством сертифицирована в Украинской системе сертификации УкрСЕПРО в соответствии с требованиями стандарта ДСТУ ISO 9001:2009, по результатам сертификации в УкрСЕПРО получены сертификаты соответствия на выпускаемую продукцию по отечественным стандартам ГОСТ 632-80 и ГОСТ 633-80. В системе сертификации Российской Федерации ГОСТ Р, получены сертификаты соответствия на производство обсадных и насосно-компрессорных труб. Так же получено Разрешение Федеральной службы по экологическому, технологическому и атомному надзору РФ на использование продукции ООО «ДТЗ» на территории Российской Федерации. Перечень производимой и поставляемой продукции: Обсадные трубы: • API Spec. 5CT (9th edit.) / Spec.5B / ISO 11960, Specifi cation for Casing and Tubing. Размеры от 4 ½” (Ø 114.3 мм) до 20” (Ø 508 мм), группы прочности Н40/J/K55/N80/

L80 / P110 / Q125, тип резьбы STC; LTC; Buttress; диапазон длины – 8.5-12.5 м • ГОСТ632-80. Трубы обсадные. Размеры от Ø 114 мм до Ø 508 мм, группы прочности «Д»/«К»/«Е»/«М»/ «Л»/«Р», тип резьбы «короткая треугольная»; ОТТМ; ОТТГ, БАТТРЕСС. Трубы насосно-компрессорные: • API Spec. 5CT (9th edit.) / Spec. 5B / ISO 11960, Specifi cation for Casing and Tubing. Размеры от 1.315” (Ø 33.4 мм) до 4 ½” (Ø 114.3 мм), группы прочности – J55 /N80/L80/ P110/Q125, с гладкими и высаженными концами, 8 TPI и 10 TPI, диапазон длины – 8.5-12.5 м; • ГОСТ633-80. Трубы насосно-компрессорные. Размеры от Ø 27 мм до Ø 114 мм, группы прочности «Д»/«К»/ «Е»/«М»/«Л»/«Р», тип высадки концов – с гладкими и высаженными концами, НКБ, НКМ. Трубы геологоразведочные: • трубы бурильные геологоразведочные по ГОСТ790956/ТУ 14-3-1919-93 с двойной высадкой концов внутрь, с муфтами и резьбозащитными колпaчками-пробками, группы прочности "Д" и "К". Размерный ряд Ф42х5.0х6000 мм/Ф50х5.5х6000 мм и Ф63.5х6.0х6000 мм всегда в наличии на складе готовой продукции. Трубы другие: - трубы электросварные по ГОСТ10704-91 сортамент от Ф10 мм до Ф76 мм с толщ. стенки от 0.8 мм до 4.0 мм и ГОСТ3262-75 сортамент от Ду10 до Ду50; • трубы профильные по ГОСТ8645 и ГОСТ8639 сортамент от 20х20 мм до 80х40 мм с толщиной стенки от 0.8 мм до 4.0 мм; • трубы шлейфовые с п/э покрытием на основе экструдированного полиэтилена согласно ТУ У 27.2-31017014001:2005 размером от 25 мм до 1420 мм. Производственные мощности предприятия обеспечивают выпуск обсадных труб до 3000 тонн в месяц, насоснокомпрессорных труб до 1500 тонн в месяц, бурильных геологоразведочных труб до 1000 тонн в месяц. В своей деятельности ООО «Днепровский трубный завод» главной задачей ставит максимальное удовлетворение потребностей заказчика с минимальными затратами в кратчайшие сроки и всегда открыт для сотрудничества в области производства и поставок нарезной трубной продукции. Контактное лицо: Сепик Виталий Дмитриевич, директор ВЭД. Моб.: +38 (050) 480-12-12. Email: V.Sepik@dpw.com.ua.

ООО «Днепровский трубный завод» Офис: 49049, Украина, г. Днепропетровск, ул. Евпаторийская, 40. Производство: 51413, Украина, Днепропетровская обл., г.Павлоград, ул. Тельмана, 10. Тел./ф. +380 (56) 378-84-31, +380 (56) 378-84-32. Е-mail: dpw@dpw.com.ua www.dpw.com.ua

114

Підготовка кадрів

ЗАСІДАННЯ НАУКОВО-МЕТОДИЧНОЇ КОМІСІЇ З ВИЩОЇ ОСВІТИ НАУКОВО-МЕТОДИЧНОЇ РАДИ МОН УКРАЇНИ ЗА ГАЛУЗЗЮ ЗНАННЬ 0503 «РОЗРОБКА КОРИСНИХ КОПАЛИН» 11 грудня 2013 р. в Національному гірничому університеті (м. Дніпропетровськ) відбулось засідання Науково-методичної комісії з вищої освіти Науково-методичної ради Міністерства освіти і науки України за галуззю знань 0503 «Розробка корисних копалин» . У засіданні комісії взяли участь представники Донбаського державного технічного університету, Донецького національного технічного університету, Житомирського державного технологічного університету, Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу, Інституту інноваційних технологій і змісту освіти, Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Криворізького технічного університету, Міжнародного науково-технічного університету, Національного гірничого університету, Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут», Національного університету водного господарства та природокористування, Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. До роботи комісії залучені також керівники провідних гірничих технікумів та коледжів, представники системи праці.

По заслуханню й обговоренню доповідей, комісія констатувала: 1. Робоча група МОН України розробила проект Положення про кваліфікації (ступені) вищої освіти та проект Переліку напрямів підготовки і спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців з вищою освітою. Проект Переліку напрямів підготовки і спеціальностей націлений на адаптацію до Міжнародної стандартної класифікації освіти (МСКО) та скорочення переліку напрямів та спеціальностей. 2. Наразі час першочерговим завданнями системи вищої освіти України є розроблення та апробація стандартів вищої освіти нового покоління на основі компетентного підходу з урахуванням положень Національної рамки кваліфікацій та вимог системи праці.

екту. Комісія має досвід виконання пілотного проекту щодо формування стандартів вищої освіти з гірництва (1997), виконання якого дозволило опрацювати та конкретизувати методологію створення стандартів.

Комісія зазначила про: 1. Доцільність підготовки фахівців із гірництва за програмами вищої освіти з технологій гірничої справи, що сформовані практикою та суспільним розподілом праці. 2. Доцільність створення стандартів нового покоління на базі розроблення та апробації пілотного про-

Комісія пропонує: 1. Ухвалити Проект МОН України «Положення про кваліфікації (ступені) вищої освіти»; 2. Надати пропозиції до МОН України щодо: • адаптації проекту «Перелік напрямів підготовки і спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців із вищою освітою» до реального стану суспільного розподілу праці в Україні; • уточнення термінології корегування назви напряму підготовки 0724 «Гірництво та видобуток» на 0724 «Гірництво» через те, що видобуток – складова системи. 3. З метою реалізації заходів з впровадження Національної рамки кваліфікацій вийти з клопотанням до МОН України щодо доручення Комісії з вищої освіти за галуззю знань 0503 «Розробка корисних копалин»НМР МОН України (базовий вищий навчальний заклад – Національний гірничий університет) розробити пілотний проект формування програм вищої освіти з

Порядок денний засідання комісії 0503 Розробка корисних копалин Науково-методичної ради

Ректор Національного гірничого університету, академік НАН України Г. Г. Півняк.

115

№ 1, 2 (10) січень — грудень 2013 гірництва за організаційним та методичним супроводженням Інституту інноваційних технологій. 4. Керівником пілотного проекту призначити П. І. Пілова, координаторами: Дашковську О. В., Письменкову Т. О., Салова В. О. 5. Координаторам проекту до 1 березня 2014 року розробити макет стандартів та методику створення з прикладами реалізації. Після обговорення та корегування макету і методики здійснити розробку стандартів вищої освіти для всіх технологій гірництва. 6. Призначити головами робочих груп з розробки пілотного проекту формування програм вищої освіти голів підкомісій за галуззю знань 0503 “Розробка корисних копалин”. Формування складу робочих груп за технологіями гірництва доручити головам підкомісій. 7. Встановити такі засади створення стандартів нового покоління: • зміст професійних компетентностей має бути підпорядкований вимогам професійних стандартів у вигляді компетенцій фахівців із вищою освітою; • компетенції в сенсі кола повноважень (найменування професійних функцій, задач діяльності) використовуються для відбору змісту навчання як соціально задані вимоги до підготовки фахівця певного рівня та спеціальності; • заплановані професійні компетентності разом з адекватними вміннями, знаннями, цінностями визначаються в програмах вищої освіти як результати навчання (компетентності – за НРК); • системоутворюючим для формування програм вищої освіти, що призначені для кадрового забезпечення гірництва, має бути перелік технологій гірничої справи, сформований практикою та суспільним розподілом праці; • стандарти вищої освіти за напрямом підготовки розробляється як цілісна програма підготовки фахівців за всіма рівнями вищої освіти. 8. Встановити такі компоненти програми вищої освіти:

8.1. Компонент галузі освіти – нормативний гуманітарний та соціально-економічний цикл (координатор – МОН України); 8.2. Компонент напряму підготовки – нормативний природничо-науковий та загально-інженерний (координатор – Комісія за напрямом НМР МОН України); 8.3. Компонент спеціальності (технології напряму) – варіативний (за напрямом) професійний цикл (координатор – Підкомісія НМР МОН України); 8.4. Компонент вибору ВНЗ – варіативний професійний цикл (координатор – Методична комісія ВНЗ за спеціальністю); 8.5. Компонент вибору студентів – варіативний гуманітарний цикл (координатор – Методична рада вищого навчального закладу); 9. Макет формування програм вищої освіти має містити інформацію про: • компетенції за професійними стандартами та інтегральні дескриптори за Національною рамкою кваліфікацій (НРК); • компетентності за НРК (уміння, комунікація, автономність та відповідальність знання,) за всіма освітньокваліфікаційними рівнями (у вигляді конкретизації цих компетентностей з урахуванням специфіки напряму підготовки та його технологій (спеціальностей); • розподіл результатів навчання за змістовими модулями та визначення часу на їх опанування; • розподіл змістових модулів за навчальними дисциплінами. 10. Наступне засідання комісії провести в березні 2014 року. Спілкою буровиків України після обговорення членами Правління були надані пропозиції до засідання НМК, які в рішенні не були враховані: 1. Удосконалення «Переліку напрямків…», звісно, актуальне питання, проте, плутанину, яку внесла на обговорення група МОН на чолі із Сулімою Є. М., підтримувати неприпустимо. Навіть за прискіпливого вивчення неможливо уловити якісь розумні принципи та підхо-

Директор Дніпропетровської філії А. В. Гончарова аргументує доцільність створення стандартів вищої освіти як цілісної програми підготовки фахівців за всіма рівнями вищої освіти

Куратор комісії від Інституту інноваційних технологій і змісту освіти О. В. Дашковська викладає концептуальні засади розроблення стандартів вищої освіти нового покоління

116

Підготовка кадрів ди, якими вони керувались при укрупнені груп галузей освіти та під час скорочення напрямків і спеціальностей. 2. Якщо щось пропонувати, то необхідно починати з назви, яка повинна бути короткою та доступною для розуміння широкому загалу без додаткових уточнень. 3. Назви груп галузей освіти, самих галузей та напрямків бажано також максимум спростити. 4. Неприпустимо ставити на один рівень напрямки підготовки, такі як «Секретарська (офісна) робота», «Маркетинг і реклама», «Перукарські та косметологічні послуги» і т.п. із таким складними напрямками як «Гірництво та видобуток», «Електрика та енергетика», «Будівництво» і т.п., які по суті представляють не напрямки, а цілі галузі. 5. У новому переліку широко представлені гуманітарні, соціальні та природничі науки, натомість відсутні технічні. 6. Бізнес не може бути галуззю освіти, в яку входять напрямки, що до нього не мають ніякого відношення. 7. Пропонується до обговорення та опрацювання один із варіантів груп галузей і галузей освіти у переліку. 8. У видобувній галузі було би доцільно додати спеціальність з технології геологорозвідки. 9. Проект Положення про кваліфікації вищої освіти так заплутаний, що в ньому важко розібратись навіть педагогічному фахівцеві вищої кваліфікації, не те що виробничникам та підприємцям, які є основними замовниками «продукту» вищої освіти. 10. Пропонується в першу чергу чітко та одностайно визначитись з термінологією: вища освіта, кваліфікації, ступені, освітні рівні, наукові, академічні, знання, уміння та навички і т.п. При цьому необхідно мінімально вживати зарозумілі словосполучення, особливо іноземного походження, й уникати надмірного дублювання та недоцільних пояснень. 11. Проект Положення неузгоджений із діючим законодавством, а по скільки розробляється нові законо-

давчі акти з освіти, і тому його подальша розробка є передчасною. 12. На наш погляд рівень освіти і кваліфікацію необхідно чітко розмежовувати. Освітній рівень це рівень знань, а кваліфікація – це рівень вміння доцільно використати отримані знання у своїй практичній суспільній діяльності. Людина може володіти високим рівнем знань, але нічого не вміти робити. Вміння удосконалюється тільки в процесі тривалої практичної діяльності. 13. Освітній рівень бакалавра повинен відповідати повній вищій освіті, необхідній для практичної діяльності. 14. Освітній рівень магістра повинен бути початковим науковим ступенем, який надає підстави для наукової і педагогічної діяльності. 15. Присудження наукових ступенів магістра, кандидата та доктора наук повинно передбачати як через навчання в магістратурі, аспірантурі і докторантурі, так і самостійну підготовку, а також як за захистом роботи чи дисертації, так і за визнанням значних досягнень за відповідною процедурою. 16. Кандидату наук без жодної сертифікації треба додатково присуджувати ступінь доктора філософії, а доктору наук – відповідний ступінь, який присуджують у більшості країн світу. 17. До складу робочих груп із розробки освітніх проектів необхідно обов’язково долучати представників відповідних громадських організацій та висококваліфікованих фахівців від виробництва. 18. Національні стандарти не повинні копіювати європейські а необхідно брати за приклад найкращі світові досягнення. Можливо, в країнах Азії, Австралії чи Америки є досвід, який нам більше підійде. 19. Наші стандарти повинні бути на рівні світових, а можливо навіть і вищі, і у нас є для цього всі підстави. Анатолій Вдовиченко Голова правління Спілки буровиків України, член НМК НМР МОН 0503 РКК.

Секретар комісії В. О. Салов презентує зміст пілотного проекту «Розроблення стандартів вищої освіти нового покоління з гірництва відповідно до положень Національної рамки кваліфікацій та вимог професійних стандартів»

Професор Донбаського державного технічного університету Г. Г. Літвинський обгрунтовує пропозиції та заходи з реформування переліку спеціальностей гірництва

117

№ 1, 2 (10) січень — грудень 2013

ОСВІТНЯ ТА НАУКОВА ДІЯЛЬНІСТЬ ПВНЗ «ІНСТИТУТ ТУТКОВСЬКОГО» Необхідність створення та функціонування приватного вищого навчального закладу – ПВНЗ «Інститут Тутковського» (надалі – Інститут Тутковського) обумовлена вимогами часу і суспільства незалежної України. Інститут було створено у 2004 році колективом Групи компаній Надра з ініціативи П. О. Загороднюка. Актуальність створення такого вищого навчального закладу післядипломної освіти була продиктована необхідністю підготовки фахівців для роботи в нових ринкових умовах, на рівні міжнародних вимог до кваліфікації. В даний час це єдина профільна громадська організація, яка системно та методично здійснює освітню діяльність для працівників геологічної галузі за напрямами: геологія, розробка корисних копалин, екологічна безпека. Зусилля співробітників вузу спрямовані на збереження і примноження як вітчизняних, так і світових напрацювань геологічної науки з метою їх максимального використання у сучасних умовах, що характеризуються інтенсивною експлуатацією надр, зростанням темпів вивчення і збільшення кількості видобутої сировини. Основні напрями діяльності Інституту Тутковського: • підвищення професійної кваліфікації фахівців геологорозвідувальної та нафтогазової галузей. • організація і проведення лекцій та семінарів за участю провідних вчених-геологів України та світу. • організація і проведення наукових конференцій. Протягом 2013 р. проведено чотири конференції: «Наукові та методологічні основи медичної геології» (видано збірник тез), «Стратиграфія осадових утворень

верхнього протерозою і фанерозою» (видано збірник тез), «Оцінка, видобуток та використання нетрадиційних видів газу: залучення інвестицій» (видано спеціалізований випуск журналу «Геолог України» (№3, 2013 р.), «Наукові та методологічні перспективи розвитку геологічної освіти» (найближчим часом за матеріалами конференції готується до друку «Збірник наукових праць Інституту Тутковського» (зібрано 19 статей); • випуск наукової, науково-популярної та художньої літератури, періодики, зокрема журналу «Геолог України». Інститут видає професійний журнал «Геолог України», що публікує не тільки наукові статті, але й матеріали про молодіжний геологічний рух, діяльність Спілки геологів на ниві освіти, розповіді про керівників дитячих геологічних гуртків, вчителів-ентузіастів, які готують школярів до роботи в Малій академії наук. • освітня діяльність у партнерстві з громадськими організаціями, навчальними закладами, приватними компаніями геологічної спрямованості. Як у світі взагалі, так і в Україні, зокрема, проблема власних паливно-енергетичних ресурсів – першочергова з найбільш актуальних питань. Значною мірою це визначає пріоритетну тематику процесу навчання в інституті, орієнтовану на реальні та потенційні енергетичні ресурси власних надр, методичні напрацювання та підготовку кадрових резервів. Таким чином, тематика, що розкривається в процесі навчання, формується на базі результатів сучасного узагальнення фундаментальних і прикладних геологічних

Приватний вищий навчальний заклад "Інститут Тутковського"

118

Підготовка кадрів досліджень надр України і світових досягнень у цій галузі, а також на набутому за дев’ять років роботи власному практичному досвіді організації процесу навчання. Ми прагнемо до того, щоб програми курсів відповідали сучасним потребам геологічної науки і практики, були актуальними і корисними для слухачів, враховували міжнародний досвід та вимоги. Інститутська кафедра дає можливість лекторам (а це провідні вчені, визнані фахівці в різних галузях геології, геофізики, гірничої та бурової справи України та світу) знайомити представників бізнесу, вчених і практиків з останніми досягненнями світової науки, а також власними оригінальними ідеями. В інституті, на постійній основі і за сумісництвом працюють відомі вчені НАН України та найпрестижніших вузів, провідні фахівці Групи компаній Надра, Державної комісії України із запасів корисних копалин. Такий представницький науково-педагогічний склад дає можливість забезпечити стабільний навчальний процес на п’ятьох кафедрах: геології, геофізики, корисних копалин, економічної геології й екологічної безпеки та раціонального природокористування. З моменту заснування Інститут Тутковського накопичив великий практичний досвід із підвищення кваліфікації фахівців геологорозвідувальної та нафтогазової галузей. У програмах нашого вузу взяли участь понад 1600 слухачів зі 100 організацій. Після закінчення курсів, залежно від їхньої тривалості та насиченості, слухачам видаються свідоцтва державного зразка та сертифікати. Увазі наших слухачів пропонується тематична різноманітність лекцій: • "Сучасні методики підвищення ймовірності та ефективності сейсморозвідувальних досліджень у складних сейсмогеологічних умовах"; • "Свердловинна сейсморозвідка"; • "Геолого-економічна оцінка запасів родовищ нафти і газу, твердих рудних і нерудних, в тому числі будівельних, корисних копалин, підземних вод";

Богдан Лелик та слухачі курсів у лекційній аудиторії ПВНЗ "Інститут Тутковського"

Григорій Кашуба вручає сертифікат державного зразка

• "Техніко-економічне обґрунтування кондицій для підрахунку запасів корисних копалин і багато інших". Лекції розрізняються за ступенем складності і завданням. Так, окрім циклу базових лекцій для молодих спеціалістів, підготовлені поглиблені курси для досвідчених фахівців. Інститут Тутковського здійснює соціальні проекти у партнерстві з ВГО «Спілка геологів України». З 2009 року успішно діє програма «Підвищення кваліфікації фахівців нафтогазової галузі України для міжнародного співробітництва та роботи у західних компаніях». Учасники програми навчаються безкоштовно, всі витрати оплачують спонсори – іноземні видобувні і сервісні компанії, що відкривають філії в Україні та вимагають від своїх співробітників певного кваліфікаційного рівня. Крім того, українські фахівці, які виїжджають працювати за кордон на контрактних умовах, також потребують кваліфікованої професійної підготовки: їм необхідно оволодіти іноземною мовою, навчитися оперувати міжнародними стандартами якості робіт. Програми розраховані на тих, хто бажає удосконалити свою майстерність. При наборі слухачів не існує ні професійних, ні вікових, ні кваліфікаційних або територіальних обмежень. Головне – прагнення отримувати нові знання, переймати сучасний міжнародний досвід і опановувати новітні методи роботи. Всього проведено 31 лекцію у рамках цієї програми. Вже традиційно Інститут працює з молодіжною аудиторією за напрямами, що складають основу проекту «Надра земні, надра духовні»: 1. Дитячі наукові конференції та читання, присвячені видатним українським вченим-геологам. 2. Геологічний лекторій в Київському палаці дітей та юнацтва. Співпраця з КПДЮ продовжується і набуває нових форм. 3. Геологічні вікторини. Ініціатори проекту постійно шукають нові форми роботи з дітьми, намагаються зацікавити їх науковими дослідженнями, викликати інтерес до професії геолога. 4. Олімпіади з геології для школярів. 13 квітня 2013 на геологічному факультеті КНУ імені Тараса Шевченка

119

№ 1, 2 (10) січень — грудень 2013 з успіхом пройшла Перша відкрита київська геологічна олімпіада для учнів 8-11 класів. Призери Олімпіади – учні з Києва та Житомирської обл. отримали запрошення на участь у відкритій Московській олімпіаді у квітні 2014 року. 5. Екскурсії на сучасні підприємства геологічної спрямованості, навчальні заклади, музеї. Під час шкільних канікул для учнів, переважно тих, хто бере участь у різних заходах проекту, організовуються екскурсії в геологічні організації та навчальні заклади. Як правило, старшокласники мало знають про такі геологічні спеціальності, як палеонтолог, петрограф, гідрогеолог, геохімік, геофізик. Завдяки таким заходам учні, їхні батьки та наставники змогли на власні очі побачити, як працює сучасний обчислювальний центр з обробки геолого-геофізичної інформації. 6. Семінари для вчителів, методистів та голів районних методичних об'єднань вчителів географії. Спілкування з учителями географії загальноосвітніх шкіл спонукало учасників проекту до проведення серії семінарів для педагогів та методистів. Оскільки в школі елементи геології вивчаються тільки в курсі географії, ми орієнтуємося саме на вчителів-географів. 7. Експериментальний проект «Надра земні (основи геології)». Як відомо, в усі часи основою освітнього процесу було і залишається шкільне навчання. Завдяки співпраці з управлінням освіти столичної Оболонської районної держадміністрації проект «Надра земні, надра духовні» вийшов на новий рівень – здійснено експериментальний проект «Надра земні (основи геології )». Учні двох столичних шкіл №256 та №13 вивчають геологію у 8 та 9 класах. Автор експериментальної програми – канд. геол.-мін наук, доцент кафедри геології нафти і газу КНУТШ Крочак М. Д. Базовий підручник – «Геологія з основами геоморфології» (автори: Рудько Г. І., Адаменко О. М., Чепіжко О. В., Крочак М. Д.). Вивчення геології десятикласниками – учасниками експериментального проекту переміщується на геологічний факультет Київського національного університету імені Тараса Шев-

Відкриття геологічного класу у СШЗ №256 м.Києва Георгієм Рудьком та Григорієм Кашубою

120

Юні геологи школи №256 м.Києва

ченка, що передбачається угодами, укладеними між школами та геологічним факультетом КНУТШ. Метою проекту є не лише свідоме залучення дітей до вивчення геології і подальший їх вступ до профільних факультетів університетів, але й знайомство учнівської молоді з геологією як комплексною, фундаментальною наукою, що об’єднує систему знань про Землю, її склад та будову, хімічні та фізичні процеси, що відбуваються в земних оболонках тощо. У червні 2013 року Інститут Тутковського взяв участь у VIII Международній конференції та літній школі «Геологія в школі й у виші: геологія та цивілізація» на базі РДПУ ім. Герцена, Санкт-Петербург (Росія), де презентував програму з шкільної геологічної освіти. Назва просвітницьких проектів «Надра земні, надра духовні» – символічна. Адже байдужа, бездушна і малоосвічена людина не може достатньо дбайливо вивчати, досліджувати Землю та її надра, ставитися до навколишнього середовища з увагою та любов'ю. Виховувати з дитинства почуття відповідальності за природне оточення людини, формувати у юних громадян України ставлення до планети Землі як до рідної домівки, колиски всього людства, навчити берегти і раціонально використовувати природні багатства – головне стратегічне завдання програми «Надра земні, надра духовні». Таким чином, програми інституту охоплюють весь ланцюжок геологічної освіти в Україні: від викладання експериментального курсу «Надра земні (основи геології)» в середніх загальноосвітніх школах, лекцій для студентів профільних факультетів ВНЗ до підвищення кваліфікації фахівців-геологів. Богдан Лелик, заступник генерального директора ТОВ "Надра інтегровані рішення", Ганна Лівенцева, заступник генерального директора ПВНЗ «Інститут Тутковського».

Підготовка кадрів

СУЧАСНІ ВИМОГИ ДО ФАХІВЦІВ БУРОВОЇ СПРАВИ P. C. Яремійчук, доктор технічних наук, професор, Публічне акціонерне товариство «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» Ще п’ятдесят-шістдесят років тому американський нафтовий інститут сформулював ряд вимог до майбутніх фахівців з буріння нафтових і газових родовищ. Серед них було таке: • міцне фізичне здоров’я; • здатність швидко приймати рішення в складних критичних умовах; • обходитися простою їжею, а деколи тривалий час і без неї; • само собою зрозумілим було і вміти акумулювати в собі знання з фахових технології та оперативно освоювати нове обладнання. Ці вимоги практично були такими ж при підготовці фахівців-буровиків в колишньому Радянському Союзі. В післявоєнні роки студентам гірничих, у тому числі нафтогазових спеціальностей видавалася форма з наплічними знаками, зовні подібна до форми, яку носили студенти гірничих університетів у царської Росії. Стипендії для студентів гірничих професій були в 1,5-2 рази вищими, ніж для інших спеціальностей на механічних, хімічних, сільськогосподарських факультетах. Кожен рік від першого до п’ятого курсів розмір стипендії піднімався на 25 %. Для студентів, що закінчували навчальний семестр з відмінними оцінками, розмір стипендії зростав на 25 %. Це зумовлювало значно більший конкурс під час вступу на відповідні спеціальності. Контингент студентів гірничих факультетів був краще підготовлений для навчання в тодішніх інститутах, ніж студенти інших спеціальностей. Звичайно, кожен студент, що навчався на гірничих спеціальностях, знав, що у нього буде після закінчення ВИШу робота, а з часом і житло. Відсів студентів із цих факультетів був значно меншим, ніж із інших і рідко перевищував десять відсотків. Так, із набраних на навчання на гірничопромисловому (нафтопромисловому) факультеті Львівського політехнічного інституту 125 студентів у 1954 році захищали дипломний проект та отримували диплом гірничого інженера в 1959 році 116 студентів. Тобто «відсів» за п’ять років з різних причин (хвороба, отримання незадовільних семестрових або курсових оцінок) склав біля 7 %. Система контролю знань передбачала перескладання іспитів не більше двох разів. Якщо хоч би з одного предмета студент не отримував задовільної оцінки, то його відраховували, щоправда, зі змогою поновлення в числі студентів, якщо він рік працював за вибраним фахом у відповідних виробничих ор-

ганізаціях та за цей час отримав добру оцінку своєї роботи. Студенти проходили серію практик. Так на першому курсі проходили геологічну та геодезичну практики, на другому курсі ознайомлювальну, після 3-го та 4-го курсів виробничі практики, а потім на п’ятому курсі переддипломну практику. Не дозволялося перескладати іспити з оцінки «добре» на «відмінну» оцінку. Цей дозвіл міг бути отриманим лише в період захисту дипломного проекту, якщо йшла мова про отримання його з грифом «диплом з відзнакою», і то не більше, ніж з трьох дисциплін. Через багато років уже в незалежній Україні ці правила підготовки фахівців із буріння свердловин різко змінилися. В останні роки (2005-2013) розподіл студентів на роботу практично втратив будь-який сенс, бо лише 5-25 % отримують справжні місця майбутньої роботи. Крім того, це зовсім не означає, що найкращі випускники здобувають місця роботи. Практично майбутній роботодавець не гарантує отримання житла. Практичної підготовки на бурових студент майже не отримує. Колишні гуртожитки управлінь бурових робіт чи нафтогазопромислових управлінь давно приватизовані, тому студент, що приїхав на практику в Долину, Борислав, Полтаву, Охтирку чи ще кудись, не має де проживати, а оплачувати проживання в готелі чи знімати квартиру не в змозі. Потрібно знайти форму проведення всіх видів практик для, наприклад, майбутніх фахівців з буріння свердловин. Це дуже складна та відповідальна робота і знайти вихід може лише взаємодія керівництва університету з відповідними галузями промисловості. Різко скоротився обсяг бурових робіт, то ж влаштуватися на робоче місце під час практики також нема де. Тому практика зводиться до споглядання зі сторони на буровий процес або збору матеріалів для курсових робіт, курсового чи дипломного проектів. Структура дипломного проекту залишилася майже незмінною протягом останніх п’ятдесяти років і містить 120-140 сторінок тексту та 8-10 графічних демонстративних матеріалів, рисунків, виконаних на ватманському папері, або які демонструються зі слайдів. Викладач (професор, доцент чи старший викладач) повинен перевірити якість дипломного проекту (чи магістерської роботи) та дати допуск на їхній захист. Тобто, керівник дипломного проекту протягом одногодвох місяців має прочитати 1200-1500 сторінок тексту, а що це виконується в останні два тижні дипломного

121

№ 1, 2 (10) січень — грудень 2013 проектування, то якісна робота викладача може бути поставлена під сумнів. До речі, в Московському університеті нафти і газу ім. Губкіна обсяг дипломного проекту не може перевищувати 60 сторінок. За результатами підрахунків зводяться в таблиці або графіки, далі для яких отримує студент з комп’ютерних підрахунків. За останні роки кількість виданих щорічно дипломів про закінчення вищого навчального закладу в ІваноФранківському національному технічному університеті нафти та газу лише з чотирьох профільних спеціальностей – буріння свердловин; розробка та експлуатація нафтових і газових родовищ; транспорт і зберігання нафти і газу, машини і обладнання газових промислів складає більше одної тисячі. Сюди входять дипломи фахівців бюджетної та комерційної форм навчання за очною та заочною формам навчання, а також із системи післядипломної освіти. Така велика різниця між потребою виробничих підприємств та кількістю випускників вишу не може не тривожити, бо це є величезним марнотратством для молодого покоління. Чи не краще було би дати більший частині молоді практичну фахову підготовку в різних галузях народного господарства – слюсарів, кравців, токарів, електриків та програмістів або суспільству шукати інші форми навчальної системи. Відомо, що якщо випускник вишу не отримав впродовж трьох років роботи за спеціальністю, то його диплом про вищу освіту вже втрачає свою вартість. Сьогодні викладач університету перевантажений навчальною роботою. Так, річне навантаження професора чи доцента у нашому університеті більше від аналогічного, наприклад, у Польщі у п’ять разів, хоча це зовсім не означає, що викладач польського університету працює менше від нашого. Просто форма роботи інша. Там більше індивідуальної роботи викладача з студентом, там більше самостійної роботи студента, там значно вищий контроль знань студентів. Якщо взяти лабораторну базу більшості кафедр наших університетів і порівнювати її з аналогічною в європейських університетах, то кидається у вічі наше відставання на 30-50 років. На п’ятому курсі університету, наприклад, в Бразилії, одержання знань здійснюється в сучасних лабораторіях, де студент моделює та обчислює всі можливі технологічні стадії процесу, наносить їх на графіки і в таблиці. Навіть уявити собі таке в технічних університетах України не можливо. В світі виникають нові технології, які швидко стають надбанням практики. Так, у нафтогазовій промисловості одною з таких технології є колтюбінгові технології. Але наш викладач отримує інформацію з великим відставанням у часі, а майбутні випускники університету про них нічого не знають. У Державному акціонерному товаристві «Чорноморнафтогаз» уже працює дві СПБУ «Петро Годованець» та «Незалежність» п’ятого покоління.

122

Ці установки істотно різняться від старих бурових установок за рівнем комп’ютерних програм для управління обладнанням та технологічними процесами. Проте викладачі, наприклад, Івано-Франківського університету нафти і газу з кафедри буріння свердловин не знають їх, бо за минулий рік не змогли приїхати на ці нові СПБУ та вивчити їх для подальшого навчання студентів цим новим технологіям та обладнанню. Коли мова йде про практичну підготовку, то ДАТ «Чорноморнафтогаз» погодився проводити виробничі та переддипломну практики для тієї кількості студентів, які в майбутньому зможуть працювати на нових СПБУ. Ця система передбачає відбір студентів на практику після закінчення третього, четвертого та на п’ятому курсі. Ті студенти, які пройшли практику на робочих місцях, можуть отримати роботу в компанії. Під час відбору перед кандидатом постають три умови – фізичне здоров’я, відмінне навчання та знання англійської мови. Це вже залежить від викладацького складу випускних кафедр, їхнього розуміння, що навчальні плани і програми повинні змінюватися, замінюючи старі технології на сучасні, але цей процес повинен починатися з навчання самих викладачів. Враховуючи нестримний поступ в розвитку технологій, у створенні нового обладнання Міністерство освіти та науки повинно надавати фінансову підтримку для переоснащення своїх університетів. Одночасно варто би синхронізувати навчальні плани, програми дисциплін з тим, що є в Норвегії, Бразилії, Франції чи ще десь в найкращих університетах світу.

Самопідіймальна плавуча бурова установка «Петро Годованець»

Підготовка кадрів

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ПРОФЕСІЙНИЙ ЛІЦЕЙ Миколаївський професійний ліцей – це державний професійно-технічний навчальний заклад другого атестаційного рівня, підпорядкований Міністерству освіти та науки України, Ліцей здійснює підготовку робітників відповідного рівня кваліфікації з числа випускників загальноосвітніх навчальних закладів на основі базової загальної середньої освіти чи повної загальної середньої освіти, а також підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації та курсове професійно-технічне навчання робітників та незайнятого населення. Миколаївський професійний ліцей засновано 2 жовтня 1940 року як ФЗО № 2, для професійної підготовки робітників будівельних спеціальностей. Заклад розташовуюся в селищі Темводі, в роки Другої світової війни з 1 серпня 1941 року по 11 травня 1944 року знаходився в евакуації (м. Азбест Свердловської області) та готував спеціалістів для гірничодобувної промисловості (добування азбесту та гірничого каміння), після чого ФЗО №2 повернулося в м. Миколаїв. Із 25 червня 1946 року до 1966 р. навчальний заклад знаходився в смт Жовтневе. А в 1966 році ФЗО № 2 було переміщено за адресою: м. Миколаїв, вул. Рекордна, 69 (де знаходиться до теперішнього часу) та перейменоване у професійно-технічне училище №13. В подальшому, з метою створення умов для підготовки кваліфікованих робітників зі здобуттям повної загальної середньої освіти, в 1970 році навчальний заклад було перейменовано на ГПТУ-13, а потім із 1984 на СПТУ-13. Навчальний заклад готував робітників будівельних спеціальностей, слюсарів з ремонту автомобілів, машиністів бурової установки, електрозварників ручного зварювання. У 1990 р. училище почало проводити підготовку за новими спеціальностями: машиніст холодильних установок, виконавець художньо-оформлювальних робіт, художник розпису по дереву, з 2000 р. заклад став здійснювати підготовку водіїв категорії «В» і «С». У 2002 р. ПТУ-13 було реорганізоване в Миколаївський професійний ліцей. Сьогодні Миколаївський професійний ліцей здійснює підготовку кваліфікованих робітників за 12 професіями. Загальний ліцензований обсяг навчального закладу складає 660 чоловік. Кількість учнів і слухачів ліцею разом складає 386 чоловік, у т.ч. за формами навчання: денна 321 осіб, вечірня 100 осіб. Кількість навчальних груп 23. Число професій, за якими здійснюється підготовка кваліфікованих робітників за 11 фахами: слюсар із ремонту автомобілів, електрозварник ручного зварювання, електрогазозварник, машиніст холодильних установок, машиніст бурової установки, штукатур, маляр, муляр, живописець, оформлювач вітрин, приміщень та будівель, водій транспортних засобів категорії «В», «С». Теоретичне навчання проводиться у відповідних навчальних кабінетах, лабораторіях. Виробниче навчання проводиться в навчальних майстернях, лабораторіях, на виробничих дільницях базових підприємств. Виробнича практика проводиться в умовах виробництва.

Для навчання учнів ліцей має в користуванні: • навчальний корпус загальною площею 3250 кв. м, де розташований 21 навчальний кабінет; актова зала на 125 місць, спортивна зала площею 276 кв.м; • гуртожиток на 350 чоловік, де знаходяться: ігрова кімната, бібліотека; актова зала, тренажерна кімната. • їдальню на 150 місць; • гаражі для автомашин та іншої техніки; • комплекс «Захист Вітчизни» де знаходяться 2 навчальних кабінети, тир, музей Бойової Слави; • будівельний комплекс, де знаходяться майстерні для професій будівельного профілю (кам’яна, штукатурна, малярна). У ліцеї сформований педагогічний колектив, який нараховує 56 педагогічних працівників. Їхній середній вік становить 45 років. Терміни навчання – від 1 року до 3 років для учнів, що навчаються за первинною професійною підготовкою, для слухачів – від 3 до 6 місяців. Створені певні умови для самореалізації учнів, розвитку їх творчих здібностей шляхом включення у пізнавальну, трудову, спортивно-масову, громадську і творчу діяльність. У ліцеї працюють спортивні секції з футболу, баскетболу, волейболу; стрілковий гурток, вокальна студія, студія майстерності слова. Вивчення потреб ринку праці та ринку освітніх послуг дозволяє стверджувати, що кількість кваліфікованих машиністів бурової установки залишається недостатньою для задоволення потреб як Миколаївської області, так і країни в цілому, а також, що ця необхідність буде щорічно зростати. На Півдні країни кваліфікованих машиністів бурової установки готує лише наш навчальний заклад. За останні десять років Миколаївський професійний ліцей підготував понад 200 машиністів бурової установки для Миколаївської, Херсонської, Одеської областей. Щорічний випуск складає 30-35 чоловік. Соціальними партнерами ліцею в підготовці машиністів бурової установки є підприємства м. Миколаєва та області: «Кінбурн-Аква», «Бурвод», «Нумпа», «Гідроспецбуд». Плідна співпраця з цими підприємствами дає можливість учням ліцею вдосконалювати свої уміння та навички під час проходження виробничої практики. Машиністи бурової справи

123

№ 1, 2 (10) січень — грудень 2013 Машиністи бурової справи

Слюсарі з ремонту автомобілів

Оформлювачі вітрин, приміщень та вітрин

Машиністи холодильних установок

День автомобіліста

Тренажерна зала

Кімната гуртожитку

Корпус ліцею День української мови

Спортсмени

Адреса: 54036, м.Миколаїв, вул.Рекордна, 69. Тел/факс: (0512) 48-43-67, 48-41-53. Е-mail: licey.mpl@mail.ru

124

Підготовка кадрів

ПРОБЛЕМИ, ЩО ГАЛЬМУЮТЬ ПРОЦЕСИ З ПІДВИЩЕННЯ ЯКОСТІ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ Висока якість підготовки сучасних фахівців може бути досягнута за умови тісної співпраці навчальних закладів, наукових установ, виробництва, бізнесу та громадськості за прикладом багатого європейського досвіду. Тому основним статутним завданням Спілки буровиків України є діяльність з вивчення і розповсюдження такого досвіду та налагоджування відповідної ефективної співпраці. Спілка послідовно та наполегливо здійснює цю діяльність, наслідоком якої є отримані значні позитивні результати. Так, завдяки сприянню Спілки налагоджена тісна співпраця Полтавського НТУ із науково-технічними підприємствами «Бурова техніка», ДП «Укрнаукагеоцентр», ТОВ «Карат», ДП «Укрбурсервіс», ТОВ «Везерфорд Україна», ТОВ «Ендейвер», ПрАТ «Донецьксталь». Спілка плідно співпрацює із ДонНТУ, Івано-Франківським НТУНГ, Криворізьким НТУ, Дрогобицьким нафтовим коледжом, Полтавським нафтовим геологорозвідувальним технікумом, ПНВЗ «Інститут Тутковського», Миколаївським професійним ліцеєм, що суттєво сприяє підвищенню якості навчання, зміцненню матеріально-технічної бази навчальних закладів, проходженню практик, стажуванню викладачів та працевлаштуванню випускників. Проте внаслідок деяких непорозумінь та бездіяльності окремих посадових осіб і викладачів навчальних закладів цей процес гальмується в таких відомих вишах, як НГУ та КГРТ, про що йде мова у листах, які подані без скорочень і коментарів. Ректору Національного гірничого університету, академіку НАН України Півняку Г. Г. (№ 350 від 25 червня 2013 р.) Шановний Геннадію Григоровичу! На 2-му з’їзді Спілки буровиків України (СпБУ) у виступах делегатів була висловлена стурбованість тим, що кафедра техніки розвідки корисних копалин Національного гірничого університету недостатньо уваги приділяє співпраці у розвитку науки, нових технологій та підготовці фахівців, яка здійснюється Спілкою за активної підтримки провідних кафедр інших університетів України відповідного спрямування, наукових установ та виробничих підприємств галузі. Подібні звинувачення лунали ще раніше, на зборах, які відбулись 1 липня 2010 року у м. Дніпропетровську, щодо удосконалення навчального процесу з підготовки фахівців бурової справи. Матеріали зборів були опубліковані в науково-виробничому виданні СпБУ журналі «Буріння» №7 за 2011 рік та передані для ознайомлення Першому проректору НГУ Пілову П. І. під час зустрічі із головою правління СпБУ. Однак на наступних зборах, які відбулися 14 жовтня 2011 року, було відзначено, що жодного рішення попередніх зборів не виконано. Не виконані також і рішення наступних зборів, про що було повідомлено в журналі «Буріння» №8 за 2011 рік Спроби налагодити співпрацю СпБУ із кафедрою, які здійснювались протягом 2010-2013 років з боку правління Спілки, на жаль, не дають бажаного результату. В той же час Спілка сьогодні успішно співпрацює із провідними кафедрами Івано-Франківського НТУНГ, Донецького, Полтавського та Криворізького НТУ, на базі яких за ініціативи Спілки були проведені регіональні та міжнародні науково-практичні конференції з проблем розвитку бурових та видобувних галузей. 15 лютого 2013 в Полтавському НТУ за ініціативи Спілки відбулося засідання, в якому взяли участь ректор Онищенко В. О., проректор із наукової роботи, професори, викладачі та студенти ПолНТУ, а також професори кафедри транспортних систем та технологій НГУ Ширін Л. Н. та Дудля М. А. Разом із представниками провідних підприємств були вирішені деякі проблеми проходження виробничої практики студентів, стажування викладачів та інші питання тісної співпраці університету з підприємствами, а також відзначена провідна роль Спілки у вирішенні проблемних питань. Подібне засідання, за ініціативи голови Донецької обласної організації Спілки буровиків України, декана гірничо-геологічного факультету, зав. кафедри ТТГРР ДонНТУ Каракозова А. А., відбулося в Донецьку. Активна робота у СпБУ не перешкодила, а навпаки, сприяла її членам ( Бондаренко М. О., Чудику Г. І.) успішно захистити, а Кара-

козову А. А. працювати над докторською дисертацією. І на цьому фоні викликає подив категорична заява доцента кафедри ТРРКК НГУ Судакова А. К. про те, що участь у роботі Спілки, де він, до слова, нічого не робить, перешкоджає «написанню» його докторської дисертації. При нагоді, доводимо до відома, що членами СпБУ є провідні вчені України (академіки НАН України Лукін О. Ю., Новіков М. В., чл.кор. НАНУ Бондаренко В. П.,) професори України і Росії, знані виробничники – компетентні, авторитетні та відповідальні фахівці бурової справи, а її Президентом є Гавриленко М. М. міністр геології України (1982-1998 роки), до речі, виходець із цієї ж кафедри. Звертаємося до Вас з проханням розглянути питання налагоджування співпраці кафедри ТР РКК Вашого університету із Спілкою буровиків України, що буде сприяти підвищенню наукових досліджень і впровадженню їх у виробництво, покращенню підготовки фахівців бурової справи, формування контингенту студентів, проходження практики та працевлаштування випускників. Директору Коледжу геологорозвідувальних технологій Київського національного університету ім. Тараса Шевченка Безродному Д.А. (№ 351 від 25 липня 2013 р.) Шановний Дмитре Анатолійовичу! На 2-му Зїзді Спілки буровиків України (СпБУ) у звітній доповіді та виступах окремих делегатів була висловлена стурбованість тим, що останнім часом викладачі КГРТ по спеціальності «Буріння свердловин» без поважних на те причин стали ухилятись від співпраці в діяльності по підвищенню якості підготовки відповідних фахівців. Одним із важливих напрямків статутної діяльності СпБУ є сприяння підготовці кваліфікованих фахівців бурової справи, а також всіх інших, які пов’язані із глибинним вивченням, освоєнням та раціональним використання потенціалу земних надр і збереженню навколишнього середовища. Голова правління Спілки є членом НМК із розробки корисних копалин 0503 МОН України. До складу Правління та НТР Спілки входять відомі фахівці галузі найвищої кваліфікації, серед яких академіки НАНУ О.Ю. Лукін, М.В. Новіков, чл.-кор. В. П.Бондаренко, завідувачі провідних кафедр, керівники підприємств та наукових установ. Активну участь у роботі Спілки беруть викладачі КГРТ В. Г. Бохан, В. В. Лузан, В. В. Прокопець та інші з геофізичних та геологічних спеціальностей. Дієву підтримку надає заступник директора В. В. Мартиненко. Спілка забезпечує значну допомогу та підтримку КГРТ. Безкоштовно передано геологорозвідувальному відділенню нову комп’ютерну техніку, систематично публікується в журналі «Буріння» рекламна інформація про технікум та комплектується бібліотека достатньою кількістю примірників цього журналу. При проведені науково-технічних конференцій викладачам та студентам технікуму надаються безкоштовні запрошення. На цьому фоні викликає великий подив те, що викладачі з буріння Ю. М. Гусев та В. Г. Носенко, які більше всього потребують допомоги від науки та виробництва в освоєнні нових технологій, в суттєвому підвищенні якості підготовки фахівців, організації їх стажування, проходженні виробничих практик та зміцненні матеріальної навчальної бази, всіляко ухиляються від цієї плідної співпраці. Подібні дії або бездіяльність посадових осіб може розглядатись як навмисне перешкоджання законній діяльності Спілки, чим порушується вимоги Закону України «Про громадські об'єднання», Указу Президента України №45/2012 «Про стратегію державної кадрової політики на 2012-2020 роки» та Постанови КМУ № 996 від 3.11.2010 року «Про забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики». Звертаємося до Вас з проханням розглянути питання усунення перешкод, що стримують налагодження співпраці, яка буде сприяти підвищенню якості підготовки фахівців відповідно до сучасних вимог. З повагою Голова правління Спілки А.І . Вдовиченко

125

№ 1, 2 (10) січень — грудень 2013

ДОНЕЦКИЙ НАЦИОНАЛЬНЫЙ ТЕХНИЧЕСКИЙ УНИВЕРСИТЕТ ОБЪЯВЛЯЕТ НАБОР НА СПЕЦИАЛЬНОСТЬ «БУРЕНИЕ СКВАЖИН» Донецкий национальный технический университет (ранее – Донецкий политехнический институт, ДПИ) – старейший вуз Донбасса, ведущий свою историю с 1921 года. В настоящее время ДонНТУ имеет высший IV уровень аккредитации и является одним из лучших технических университетов Украины. Ректор университета – Герой Украины, член-корреспондент НАН Украины, доктор технических наук, профессор А. А. Минаев. В состав ДонНТУ входит ряд институтов и 16 факультетов. На горно-геологическом факультете ДонНТУ с 1966 года проводится подготовка горных инженеров по бурению скважин. Декан факультета – председатель Донецкого регионального отделения Союза буровиков Украины А. А. Каракозов.

В общественном сознании бурение ассоциируется, в основном, с добычей нефти или газа. Однако в современном мире специальность «Бурение скважин» уже не привязана к какой-либо одной отрасли. Её выпускники с успехом могут работать как в нефтегазовой, так и в геологоразведочной отрасли, на горнодобывающих предприятиях (шахты, рудники, карьеры, золотодобывающие артели), в строительных организациях (гражданское, подземное, шахтное строительство, бестраншейная прокладка коммуникаций, горизонтально-направленное бурение), на предприятиях, занимающихся добычей подземных вод, в научных и проектно-конструкторских учреждениях. Эта специальность, с одной стороны, является очень мобильной и интернациональной (например, можно работать вахтенным методом в других областях Украины или в странах с более высоким уровнем оплаты труда, переход из отрасли в отрасль является достаточно легким), а с другой стороны, разнообразие производственных объектов позволяет найти работу даже в крупном мегаполисе. Кроме широко известной добычи нефти и газа, выпускники специальности «Бурение скважин» обеспечивают: добычу и утилизацию газа угольных месторождений, газа

126

уплотнённых песчаников и сланцевого газа; разведку месторождений полезных ископаемых на суше и на море; добычу многих видов полезных ископаемых скважинным и открытым способами; дегазацию угольных пластов действующих шахт; поиски и добычу питьевой или технической воды; безлюдную проходку шахтных стволов и скважин большого диаметра специального назначения; сооружение свайных оснований при строительстве зданий, сооружений, мостов, дамб; инженерно-геологические работы при строительстве сооружений и транспортных коммуникаций, в том числе и на шельфе; проведение буровзрывных работ; бестраншейное сооружение подземных коммуникаций; реконструкцию горных предприятий, строительство метрополитенов и тоннелей. В 2014 году объявлен прием на специальность «Бурение скважин» (БС) и, в её рамках, специализацию «Технология и техника разведки месторождений полезных ископаемых» (ТТР). Подготовка проводится по образовательноквалификационным уровням «Бакалавр» (в рамках направления «Горное дело»), «Специалист» и «Магистр». Дневная форма обучения – за счет средств государственного бюджета, заочная форма – за счет средств физических и юридических лиц. Ожидаемый государственный заказ в 2014 году на 1 курс обучения по образовательно-квалификационному уровню «Бакалавр» – 40 человек (на все направление «Горное дело» на факультете – 60, в университете – 210). Студентам дневной формы обучения выплачивается академическая стипендия (по состоянию на 01.02.2014 – 861,4 грн., повышенная – 961,4 грн., социальная – 1760 грн.). Студенты из удаленных от Донецка населенных пунктов в обязательном порядке обеспечиваются общежитием. За период обучения на дневной форме студентам также предоставляется возможность получить на платной основе вторую специальность экономического или управленческого профиля (в том числе и по интегрированной программе «Инженер – Экономист») или на военной кафедре. Лица, имеющие диплом по образовательно-квалификационным уровням «Специалист» или «Магистр», могут обучаться как в очной, так и заочной аспирантуре с целью получения учёной степени «кандидат технических наук». Лица, имеющие высшее образование по другим специальностям, могут получить второе высшее образование по специальности «Бурение скважин» на платной основе, в т.ч. и по индивидуальному графику обучения. Ожидаем вас в нашем университете! С правилами приема можно ознакомиться на сайте ДонНТУ: http://donntu.edu.ua/ukr/3/3_1_pravila.php. За справками обращайтесь в деканат горно-геологического факультета ДонНТУ: 83001, г. Донецк, ул. Артема, 58, к. 404, тел. 062 338 09 94. E-mail: karakozov@donntu.edu.ua Сайт: http://ggf.donntu.edu.ua.

Історія, ювілеї, зустрічі

СВІТОВИЙ НАФТОПРОМИСЕЛ БЕРЕ ПОЧАТОК ІЗ УКРАЇНИ Саме у Східній Галичині, що нині становить значну частину Західної України, нафту почали добувати найперше в світі – ще 1771 року. Саме тут було винайдено спосіб її перегонки на нафтопродукти й розпочато масштабні, як на той час, видобування та нафтопереробку. Сировина експортувалася у сусідні країни. Відтоді на теренах Східної Галичини є найбільш розвинена серед європейських країн система нафто- і газопроводів. Нафта в Карпатському краї була віддавна. Горяни здавна зауважили, що в окремих місцях разом з водою витікає якась масляниста рідина, її називали «земляною олією», «скельною олією», «нафтовою ропою» або просто «нафтою». Ропа (місцева назва) віками просочувалась із землі і покривала жирною плівкою селянські городи, що завдавало чималої шкоди (подеколи й біди) господарям неродючих земель Ріпного, Ропиць, Росянки та інших сіл із подібними милозвучними назвами. Багато місцевих водойм виглядали як калюжі, вкриті масною рудою плівкою, а більші з-поміж них ще й на берегах. За допомогою трав’яних віхтів її збирали з поверхні води і використовували для змащення осей у возах і навіть для лікування шкірних хвороб тварин і людей. Та все ж знайшли прикарпатську нафту на глибині 25 м під землею. У 1771 році випадково під час поглиблення соляної шахти поблизу села Слободи Рунгурська в Коломийському районі, що на той час славилась як одна з найбільших соляних копалень, на глибині 20,8 сажень (1 австрійський сажень = 1,898 м), було виявлено маслянисту чорну рідину – нафту, її видобуток становив 100 кг на добу. Це і слугувало поштовхом для видобутку нафти – копати спеціальні колодязі-копанки. Виявлення ропи не стало несподіванкою для місцевих мешканців – село вже тривалий час стикалося із цією речовиною. Саме вона й спричинила попереднє найменування села – Золотий Потік. Через чотири роки по тому у Слободі вже працювало сім шахт, глибиною видобутку до 70 м і загальною продуктивністю 150 тис. тонн нафти на рік. Добували нафту так званим колодязним способом – нафту черпали відрами та витягували мотузками з шахти. Або просто вимочували з ями ганчіркою (кінськими хвостами), викручуючи чорну рідину у відра та зливаючи у спеціальні ємності. Через століття на нафтопромислах у Рунгурській Слободі відбулася справжня технічна революція. Справжній нафтовий бум – і не лише на Прикарпатті – розпочався у 1850 роках після того, як львівський ремісник змайстрував нафтову лампу. Винахід бляхаря, ім’я якого не зафіксувалося в історії, поклав початок світовому нафтовому промислу. Досі ропу використовували як мастило, вона була незамінною для транспорту. Приміром, ропою змазували вози, щоб не скрипіли. 31 липня 1853 року лампу на нафті використали під час хірургічної операції у лікарні Львова, а потім міська рада постановила облаштувати нафтовими лампами всю лікарню. З огляду на такий технічний прогрес багато кому невеличкі чорно-руді потічки Прикарпаття заблищали золотим талером.

Либаки збирають нафту

Слобода Рунгурська

127

№ 1, 2 (10) січень — грудень 2013 У 1865 році видобутком нафти в Слободі Рунгурській займалися дві фірми: Левицького і спілки та Розенкранца. Запроваджується ручне ударне буріння. Бурхливий розвиток нафтовидобутку в Слободі Рунгурській почався в кінці 80-х років XIX ст. і пов’язаний з іменем промисловця Степана Щепановського. Ініціативний, добрий організатор, він не тільки вмів залучати кошти, але і підбирати талановитих інженерів-нафтовиків. Тут вперше було впроваджено канадійський метод ударного буріння з використанням парових двигунів. На копальні виникло робітниче поселення. Для робітників збудували біля 70 дерев’яних і мурованих будинків, відкрили пошту, ощадкасу, невелику лікарню, кілька крамниць і будинок жандармерії. Свого максимуму нафтові копальні Слободи Рунгурської досягли в 1886 році, коли 300 свердловин видали 24610 т «чорного золота». 1875 року тут за допомогою дерев’яних штанг пробурили перші свердловини завглибшки 12-35 сажнів (1 сажень = 1,728 м). Видобуток чорного золота зріс у сотні разів – до 12 тонн нафти на добу добували на свердловині «Ванда». Таких потужних, оснащених за останнім словом техніки того часу свердловин на родовищі того ж року облаштували близько десяти і назвали переважно жіночими іменами, приміром, «Клементина» або «Ядвіга». Слобода Рунгурська стала найбільшим тогочасним нафтовим промислом Прикарпаття. 1885 року тут досягнуто піку нафтовидобутку: 82 свердловини видали за рік понад 25 тис. тонн ропи. Вже наступного року свердловин на цьому родовищі було триста. Однак видобуток нафти у Слободі раптом пішов на спад. Пізніше виявилося, площа родовища у 48 га замала для такої кількості свердловин – за сучасними нормами нафтовидобутку, на ній можна розташовувати щонайбільше 20 свердловин, тож виснаження нафтових покладів стало неминучим. Для переробки нафти у 1883 році в Печеніжині збудовано нафтоперегінний завод, один з найбільших у Галичині. Для перевезення сирої нафти і нафтопродуктів збудували гілку залізниці з Коломиї до Печеніжина і зі Слободи Рунгурської до Печеніжина. Однак велика кількість свердловин на площі в 48 га привела до передчасного виснаження покладу. Видобуток безупинно падав. У 1893 році отримано 9870

Нафтовий шиб. Пасічна

128

Вид старої копальні. Битків

т нафти, а в 1937 році в експлуатації знаходилося лише 50 старих свердловин, які дали 160 т нафти за рік. Успішний розвиток нафтових копалень у Слободі Рунгурській дав привід шукати «чорне золото» і в навколишніх селах. Друге дихання нафтовидобутку у Надвірнянському районі подарувало відкриття Битківського родовища на берегах річки Бистриці поблизу сіл Битків і Пасічна. У середині ХІХ століття тут почали розробляти перші нафтові шахти й копанки. А вже у 1890-х велися інтенсивне буріння свердловин у Биткові та видобуток нафти. На 1913 рік видобуток ропи (нафти) тут становив близько 37 тис. тонн. На початку XX ст. розроблялися родовища в селах Акрешори, Березів Нижній, Космач, Люча, Текуча, Жаб’є, Прокурава. Але всі вони, за винятком Космача, промислового видобутку не мали Промисловий видобуток у Космачі розпочався у 1899 р. Однак перші свердловини бажаного результату не дали, лише на початку вересня 1899 року свердловина № 3 підприємців Вольського й Одриховського з глибини 500 м вдарила потужнім фонтаном. В наступні роки закладено нові свердловини. У 1908 році з 4 свердловин видобули 1080 т нафти. Це був пік космацької нафти. Почався спад. Після закінчення першої світової війни пробурено нові свердловини. У 1922 році з 8 свердловин одержали 1380 т «чорного золота». Однак, космацькі поклади виявилися малопродуктивні, і

Перші нафтові промисли Прикарпаття

Історія, ювілеї, зустрічі вже у 1941 році з 9 діючих свердловин щодоби видобували лише 1,3 т нафти, а в кінці 1945 року – 1,5 т нафти за добу. Тобто добовий дебіт однієї свердловини становив 170 кг, тому його експлуатація була припинена. З-поміж інших великих нафтових родовищ Надвірнянського району – Дзвинянське, Майданське, Небилівське. Історія останнього пов’язана з іменем нафтопромисловця Броніслава Дескура. У 1890 році робітники його фірми викопали чотири нафтові колодязі поблизу річки Чернелиці, а вже 1906-го тут було пробурено свердловину завглибшки 996 м. Пізніше, у 1928-1930 роках, товариство «Фанто» пробурило тут свердловину на 1424 м, проте нафти у цьому місці не виявилось. На Надвірнянщині промисловий видобуток нафти розпочався у 1860 році в селі Пасічній. Про наявність тут великих покладів вуглеводнів писав і автор «Гуцульщини» Володимир Шухевич. Видобуток нафти проводився спочатку колодязним методом. У 1881 році в Пасічні було 19 свердловин: 11 верчених і 8 копаних глибиною 40 м. На копальні працювало 95 робітників і 5 керівників. Видобутком займалися 4 компанії. У 1900 році сюди прийшла голландська компанія. Надалі кількість свердловин збільшується й у 1926 році їх було 54. Видобутком нафти займалися 12 фірм і окремих підприємств. Для робітників збудували 4 дерев’яних і один мурований будинок. Піку видобутку на пасічнянських копальнях досягли в 90-х роках XIX ст., потім почався повільний спад. У 70-х роках XIX ст. починається видобуток нафти в Биткові на так званій Старій копальні, розташованій

у західній частині села, в лісистій і гірській місцевості. Бурхливий розвиток нафтопромислу розпочався з 1899 року, коли одна зі свердловин відкрила потужні нафтові поклади. До 1918 року на невеликій площі «Старої копальні» стояло більше сорока нафтових веж, що привело до виснаження пластів і падіння нафтовидобутку. Фірми розширюють площі пошуку нафти, зокрема у підніжжі гори Діл. Пробурена тут у 1918 році свердловина «Діброва 101» виявила досить продуктивні поклади. З того часу пошук нафти пересувався на південну околицю Биткова де, поряд із нафтоносними покладами, були виявлені й потужні газові горизонти. Звідтоді починається новий етап у поступі нафтовидобування в Биткові. Особливо цей процес проходив бурхливо після закінчення Першої світової війни. На зміну австрійським фірмам сюди прийшов польський і французький капітал. У 1926 році видобуток «чорного золота» на битківських теренах здійснювало 10 фірм, а в 1929 році вже 15. Швидкими темпами освоюються нові нафтоносні площі. У 1925 році в експлуатації знаходилося 66 свердловин. За своїм технічним обладнанням битківські копальні були одними з найкращих не лише в Галичині, але й у Польщі. 1923 року в Биткові збудували газову електростанцію. Нафтові фірми мали механічні майстерні, кузні, водогони, нафто- і газогони. Для підвезення обладнання до свердловин на горах проклали рейкові витяги (фунікулери). Окремі ділянки були обладнані горизонтальними рейковими шляхами. Загальна протяжність всіх рейкових шляхів досягала 5 км. Вивчати досвід видобутку нафти у важких гірських умовах приїжджали спеціалісти з інших нафтопромислів. Тут проходили практику студенти

Панорама нафтопромислу. Битків

129

№ 1, 2 (10) січень — грудень 2013 Львівської комтехніки. З початком промислового видобутку нафти до Биткова стали приїжджати робітники з інших занепадаючих копалень. Спочатку вони винаймали житло в місцевих жителів, згодом фірми почали зводити будинки для своїх робітників безпосередньо на копальні. Так виникло поселення відоме, як Битків-Копальня, згодом Битків-Промисел, де у 1939 році проживало понад 1500 чоловік, переважно поляків. Тут була школа, костьол, робітничий клуб із кінозалом, бібліотека, амбулаторія, мережа магазинів та кафе. Для відпочинку та розваг мешканці мали тенісний корт, який зимою заливали під каток, дві зали для гри в кеглі; при клубі працював духовий та струнний оркестри. Зі встановленням радянської влади в 1939 році всі нафтові копальні сіл Битків, Пасічна, Пнів, Космач, Слобода Рунгурська, Старуня, Яблунька були об’єднані в єдиний державний Битківський нафтопромисел № 7, який увійшов до тресту «Укрнафта». У 1941 році середньодобовий видобуток нафти (53 свердловини) становив – 3,8 т. За часів німецької окупації Битківський нафтопромисел підпорядковувався фірмі «Карпатен іль Гезеншафт» із осідком у Дрогобичі. У роки війни нафтопромисел зазнав незначних руйнувань з боку радянських партизанів-ковпаківців. 26 липня 1944 року Битків було визволено від німецьких окупантів і 1 серпня нафтопромисел відновив роботу. У перші післявоєнні роки видобуток нафти і буріння вели старими методами. Лише 1948 році закладено першу глибинну свердловину ротаційного буріння № 256. У 1951 році на глибині 1745 м вона розкрила менілітові відклади нафтоносної структури глибинної складки з великими запасами «чорного золота». Почалася інтенсивна розробка складки. Щорічно вводилося 13-14 нових свердловин. У 1953 році була спроба відновлення нафтовидобутку в Слободі Рунгурській. У 1956 році Львівська ГПК тресту «Укрнафторозвідка» провела пошукове буріння, але безрезультатно. На початку 60-х років минулого століття Надвірнянська контора буріння теж взялася за пошук нафти на території Слободи Рунгурської. Було пробурено 5 свердловин глибиною від 2395 м до 3330 м.,але на цей раз промислових покладів не знайдено.

Верстат-гойдалка. 50-і роки ХХ століття

130

До слобідської нафти повернулися в наш час. За видобуток «чорного золота» взялося спільне українсько-канадське підприємство «Дельта». Уже в середині 50-х років, коли почався бурхливий розвиток нафтопромислу, постало питання про розширення житлового фонду. Оскільки придатних місць для зведення будинків не було, то ухвалили рішення будувати для нафтовиків житло в м.Надвірна. У 1961 році здали перші житлові будинки (тепер вул. Руднєва), куди стали переселяти сім’ї нафтовиків з Биткова. Відтоді і почався занепад Битків-Копальні. У 1957 році на «Глибинній» складці було пробурено 15 пошуково-розвідувальних свердловин, що дало можливість довести видобуток у цьому році до 370 тонн на добу. Наслідком таких успіхів стало те, що наказом Станіславського раднаргоспу № 7 від 16 липня 1957 року створено нафтопромислове управління «Надвірнанафта», до складу якого ввійшли, крім укрупненого нафтопромислу № 7, Битківська контора буріння, нафтопереробний завод у м. Надвірна та газоліновий завод у с. Битків. Оскільки управління стало називатися «Надвірнанафта», відповідно і контору управління було перенесли в м. Надвірна. З утворенням НПУ «Надвірнанафта» новий імпульс отримали пошуково-розвідувальні роботи й уже в 1958 році свердловиною № 385 відкрито потужний еоценовий газоконденсатний поклад під нафтовим покладом „Глибинної” складки. У 1963 році відкрито Гвіздецьке і Пнівське нафтові родовища. Бурові роботи тоді здійснював створений у 1959 році трест «Станіславбурнафта». В 1962-1963 роках видобуток нафти становив 1460 тонн на добу. На жаль, потрібно констатувати, що це був максимальний видобуток, бо надалі він почав знижуватись. Причиною цього був максимально можливий відбір нафти зі свердловин при спалюванні великої кількості газу у смолоскипах. У 1968 році відкрито Космацьке, а в 1969 році Росільнянське газоконденсатні родовища, й уже найближчими роками розпочали їх розробку. Внаслідок цього в 1973-1975 роках досягнуто максимального видобутку газу – 5 млн. кубометрів за добу. У 1970 році НПУ „Надвірнанафта” перейменовано в НГВУ ”Надвірнанафтогаз” та відкрито Пасічнянське родовище. Разом з тим видобуток нафти продовжував знижуватись, а в 1975-1989 роках стабілізувався на рівні 620-710 тонн на добу. Це сталося завдяки відкриттю у 1977 році Довбушансько-Бистрицького, у 1978 році – Луквинецького, у 1981 – Рудавецького, у 1984 – Південно-Гвіздецького, у 1985 – Лопушнянського нафтогазових родовищ. У 1990 році відкрито Микуличинське нафтове родовище, яке сьогодні інтенсивно розбурюється і облаштовується. Це родовище підтвердило можливість відкриття на великій території Передкарпатського прогину родовищ нафти і газу з початковими пластовими тисками в продуктивних горизонтах на рівні гідростатичних і окреслило значні перспективи для Надвірнянського нафтопромислового району.

Історія, ювілеї, зустрічі

Звернення ініціативної групи зі створення музею історії Надвірнянського нафтопромислового району до громадськості Прикарпаття, опубліковане в районній газеті “Народна Воля” №50-52 від 18.05.2012 року На території Надвірнянського нафтопромислового району щороку зменшується кількість нафтового обладнання, механізмів, споруд, будівель та інших об’єктів нафтогазовидобутку часів Австро-Угорської імперії, панської Польщі чи Радянського Союзу, які мають безцінну історичну, культурну та науково-технічну інформацію та, в цілому, є надбанням усіх попередніх поколінь нафтовиків Прикарпаття. Без обліку та належного збереження ці предмети музейного значення можуть бути втрачені навічно, що є неприпустимим. Тому належне збереження відомостей про його становлення і розвиток є одним із першочергових завдань нинішнього покоління нафтовиків. Адже Надвірнянський нафтопромисловий район є визначною віхою в історичному розвитку української національної нафтогазовидобувної промисловості. З усвідомленням важливості дослідження історії видобування вуглеводнів Надвірнянщини та з метою збереження історичної спадщини Надвірнянського нафтопромислового району, на найбільшому з підприємств краю – НГВУ «Надвірнанафтогаз» створили оргкомітет з організації музею історії Надвірнянського нафтопромислового району, затвердивши план його роботи. До цієї справи долучилася і громадськість краю. Уже розпочала свою роботу ініціативна група зі створення музею. До неї увійшли керівники та спеціалісти НГВУ «Надвірнанафтогаз», ветерани, пенсіонери цього та інших підприємств нафтової, газової і нафтопереробної галузі, краєзнавці та історики. Первинним та основним завданням майбутнього музею є відтворення в експозиціях історії становлення нафтогазовидобутку Надвірнянщини. Переконані, що створення такого музею стане живим зв’язком старого і нового у нафтогазовидобутку та свідченням спадкоємності найкращих традицій усіх поколінь пасічнянських, битківських та надвірнянських нафтовиків. Майбутня музейна експозиція стане матеріальним втіленням, яскравим унаочненням півторавікової історії Надвірнянського нафтопромислового району, навчатиме і виховуватиме повагу до минувшини нашого краю.

Шановні прикарпатці! Запрошуємо Вас долучитися до збереження історії Надвірнянського нафтопромислового району та історичної пам’яті про кращих представників нафтогазової і нафтопереробної промисловості України. Просимо Вас допомогти зібрати матеріали: документи, проектну документацію, книги, фотографії тощо. Ми розшукуємо предмети музейного значення, які відображають історичні віхи становлення і розвитку нафтогазовидобувної галузі Надвірнянщини. Основні напрямки використання музею 1. Складова професійної підготовки фахівців для нафтогазової галузі та підвищення кваліфікації працівників галузевих підприємств Західної України. 2. База проведення наукових заходів (семінарів, конференцій, симпозіумів тощо) та наукових досліджень. 3. Елемент туристично-рекреаційного дозвілля. Для цього необхідно розробити туристичні маршрути, змоделювати театралізоване дійство видобутку нафти у XVIII-XIX ст. і забезпечити можливість участі відвідувачів музею в цьому дійстві, налагодити виробництво сувенірної продукції, пов’язаної із нафтовидобутком. 4. Розробник навчальних, науково-професійних документальних фільмів із нафтовидобутку (історія становлення та розвитку, технології нафтовидобутку, засоби та обладнання тощо.) 5. Джерело творчого наповнення навчального процесу навчальних закладів різного професійного спрямування – проведення конкурсів, надання замовлень на відтворення (реконструкція, створення моделей, макетів тощо) окремих об’єктів, що використовувались в нафтовидобутку. 6. Організатор (ініціатор) пошуково-дослідницьких експедицій місцями нафтовидобутку. 7. Візитівка краю (Надвірнянщини, Прикарпаття). Зображення музею та предметів з його експозиції можуть використовувати під час формування друкованої продукції – рекламно-інформаційних матеріалів про край.

131

№ 1, 2 (10) січень — грудень 2013

О КНИГЕ Н. А. ДУДЛИ «ПРЕЗИДЕНТ РЕСПУБЛИКИ ГРАНИТНЫХ СКАЛ» (воспоминания о профессоре Эпштейне Е.Ф.)

19 февраля 2014 года исполняется 110 лет со дня рождения Евгения Федоровича Эпштейна – крупного ученого-геолога, педагога, профессора, доктора технических наук, горного директора І ранга, человека редких душевных достоинств. К этому юбилею его ученик, профессор Национального горного университета Николай Андреевич Дудля, издал сборник воспоминаний о профессоре Эпштейне Е. Ф. под названием «Президент республики гранитных скал». Читатель имеет прекрасную возможность окунуться в памятные, по сути золотые времена для кафедры техники разведки месторождений полезных ископаемых Днепропетровского горного института, которую Е. Ф. Эпштейн возглавлял более 30 лет (1945-1975). Здесь он основал научную школу технологии и техники ударно-вращательного бурения геологоразведочных скважин. Научный и педагогический багаж Евгения Федоровича – более 150 опубликованных научных статей, монографий, учебных пособий; под его руководством подготовлено и защищено 30 диссертационных работ. Ряд научных работ издано в США, Чехословакии, Германии, Польше, во Франции. «...Эпштейн, звучит? – Еще как звучит!» – такими словами, начинается статья о Евгении Федоровиче профессоров Российского государственного геологоразведочного университета Соловьева Н. В. и Ганджумяна Р. А. «В преподавательской аудитории кафедры, – продолжают ученые, – привлекает портрет глубокоуважаемых основателей нашей специальности. На лекциях преподаватели всегда отмечают вклад ученых в становление специальности и её развитие, а также подчеркивают, что основатель украинской школы буровиков – геологоразведчиков – профессор Эпштейн Е. Ф.» «В моей памяти, – вспоминает лауреат Государственной премии в области науки и техники Украины профессор Гавриленко Н. М., Евгений Федорович стоял намного выше всяких требований, предъявляемых к ученому и организатору. Он выделялся непоколебимым спокойствием, позитивным и конструктивным мышлением, задушевностью и открытостью. С ним было очень легко общаться. Неизменно улыбаясь, он коротко и четко выражал свои мысли и умел направить мыслительный процесс собеседников по нужному пути». «...И все вышло по Эпштейновски, – пишет лауреат Государственной премии СССР в области науки и техники Бакаржиев А. Х. В облике Евгения Федоровича – приятная внешность, внимательные прищуренные глаза, аккуратная бородка, строгая и ладная одежда, особенно белоснежная рубашка, в каждом жесте и взгляде, в каждом слове – интеллигентность, пытливый ум, убеждающая логика изложения. Все это, даже четкая дикция и низкий голос, привлекло всеобщее внимание, заставляло сосредоточиться и открывало ему наши сердца. После этого знакомства в моем понимании осталось навсегда, что именно так и должен выглядеть ученый, профессор». «...В отношениях с сотрудниками, отметил кандидат технических наук Сирик В. Ф. Евгений Федорович Эпштейн был тверд, но никогда не допускал даже малейших обидных слов или некорректных поступков. При его заведовании кафедрой коллектив был дружным. Мне, скажем, помогали старшие товарищи, я в свою очередь содействовал младшим коллегам и студентам». Очень интересно высказывается о своем отце дочь Инна Эпштейн, профессор одного из вузов Москвы: «От природы он обладал огромным творческим потенциалом и, конечно, как многие геологи, был романтиком. Его занимало все неизведанное, непознанное, непонятное и загадочное. Помимо вопросов физики, математики, гуманитарных наук, он интересовался истоками религии, хотя сам был атеистом. Тему эту хранили в то время за семью печатями, поскольку считали неэтичным обсуждать ее в кругу советской интеллигенции, тем более – среди преподавателей. Стремление к знаниям стало для него не только необходимостью, а естественной потребностью. Познание тайн природы и самого человека были его страстью». «У Евгения Федоровича была еще одна хорошая черта, свидетельствующая о многом, – пишет профессор Н.А. Дудля – любовь к книге. Сам начитанный и всесторонне образованный, он по-особому относился к литературному наследию. Кроме того, всегда просил сотрудников следить за периодической печатью, иногда приносил недавно вышедшую книгу, рекомендуя внимательно прочесть тот или иной параграф, конкретное место, отдельные страницы. Знакомил и студентов с новыми изданиями и описанными там проблемами. Хочу пожелать всем и в первую очередь – молодежи нравственно и интеллектуально расти, а также воспитывать в себе такие высокие душевные качества, которыми обладал мой Учитель. Нам же, его ученикам, Евгений Федорович запомнился превосходным педагогом, известным ученым, человеком редкой души. Что касается меня, то я горжусь тем, что всей своей жизнью и деятельностью завоевывал и день ото дня продолжаю завоевывать право называть эту светлую, чистую и сильную личность своим Учителем. Ведь такие, как он, забвению не подлежат...» «...Із часом знання мають властивість змінюватися у нашій свідомості й навіть втрачатися, – згадує академік АТН України А. І. Вдовиченко. – І як засвідчили роки після закінчення вишу та набутий за цей час досвід, не знання, власне, стають головним досягненням у житті. Набагато важливішим виявилося те, що справжньому Вчителю вдалося в нас вкласти. А це, насамперед, – високі моральні цінності, відданість обраній справі, вихованість, базові професійні навички, творчий підхід до застосування набутих знань – тобто речі, надзвичайно вагомі для фахівця й людини. І все це – завдяки йому, Євгенові Федоровичу. Тож хто іще, як не він, заслужив від нас, його учнів, низький уклін і нашу довічну пам'ять…»

132

Історія, ювілеї, зустрічі

ВІТРИК ВІТАЛІЙ ГРИГОРОВИЧ – ВИДАТНИЙ ФАХІВЕЦЬ ІЗ БУРІННЯ НАФТОГАЗОВИХ СВЕРДЛОВИН Народився 23 лютого 1954 року в м. Полтаві. У 1973 закінчив з відзнакою Полтавський нафтовий геологорозвідувальний технікум за спеціальністю «Геологія і розвідка нафтових і газових родовищ». Трудову діяльність розпочав іще під час навчання у технікумі на посаді помічника бурильника в Покутської партії глибокого буріння Калуської експедиції тресту «Львівнафтогазрозвідка» на Західній Україні. Після проходження строкової служби в Ракетних військах навчався в Московському інституті нафтохімічної і газової промисловості ім. Губкіна (1975-1981) за спеціальністю «Буріння нафтових і газових свердловин». Працював техніком, інженером, старшим інженером Полтавського відділення УкрНДГРІ (1973-1982), старшим науковим співробітником Полтавського (1982-1987) та Ноябрьського (1987-1990) відділень Всесоюзного науководослідного інституту бурової техніки (ВНДІБТ). Основними напрямками робіт були дослідження, розробка та впровадження високоефективних технічних засобів і технологій для спорудження нафтогазових свердловин на родовищах України та Західного Сибіру. За розробки унікальних засобів попередження ускладнень під час буріння нафтогазових свердловин нагороджений срібною та бронзовою медалями ВДНГ СРСР. Після закінчення аспірантури (1992) при ВНДІБТ (м. Москва) успішно захистив кандидатську дисертацію на тему «Розробка технології буріння з використанням аерованих полімерних розчинів в теригенних відкладах Західного Сибіру». Працював (1991-1995) провідним фахівцем та директором українських підприємств «Алкер» і «Тава» які займалися питаннями науково-технічного забезпечення, зокрема – поставку нових технічних засобів, хімреагентів та матеріалів для буріння свердловин на родовищах України та країн колишнього СРСР. У 1995 році очолив державне науково-технічне підприємство «Бурова техніка», основними напрямками діяльності якого були розробка проектно-кошторисної і нормативно-технічної документації та впровадження сучасних технологій при спорудженні вертикальних, похило-спрямованих та горизонтальних свердловин на родовищах України та шельфі Чорного й акваторії Азовського морів, а також за кордоном. Із 2000 року – генеральний директор ТОВ «Науково-технічного підприємства «Бурова техніка», яке є однією з провідних українських сервісних компаній у нафтогазовій галузі та виконує роботи на родовищах України та за кордоном (ОАЕ, Грузія, Румунія). Компанія орієнтована на забезпечення потреб бурових та нафтогазовидобувних компаній сучасними матеріалами і обладнанням, а також надання повного спектру якісних сервісних послуг при спорудженні та капітальному ремонті свердловин, починаючи з розробки проектно-кошторисної документації, технологічних програм і повного забезпечення процесу спорудження та освоєння свердловин і закінчуючи захороненням відходів буріння. Замовниками проектної документації та сервісних послуг є нафтогазовидобувні та бурові компанії, які виконують буріння свердловин на роНа буровій компанії Regal Petroleum. Родовище Мехедівське довищах України (ПАТ «Укрнафта»,

133

№ 1, 2 (10) січень — грудень 2013

Керівники Полтавської адміністрації, НАК "Нафтогаз України" і НТП "Бурова техніка" на виставці "Нафта. Газ. Сервіс 2013"

Патріарх Філарет наогородив Віталія Вітрика орденом Святого Архістратига Михаїла

компанія «Регал Петролеум Корпорейшн», Полтавська газонафтова компанія, ЗАТ «Пласт», компанія «Кувейт Енерджі Юкрейн», ПрАТ «Природні ресурси» та ін.) У компанії працюють фахівці, за плечима яких досвід буріння нафтових і газових свердловин на родовищах Західного Сибіру, України, Грузії, Румунії, на акваторії Азовського та шельфі Чорного морів, у тому числі в співпраці з фахівцями міжнародних сервісних компаній. На підприємстві впроваджені й успішно функціонують системи управління якістю відповідно до вимог ДСТУ ISO 9001:2009, екологічного керування відповідно до вимог ДСТУ ISO 14001:2006 та гігієною та безпекою праці відповідно до вимог ДСТУ ISO 18001:2010, що підтверджують Сертифікати відповідності. Підприємство неодноразово ставало переможцем та отримало нагороди «Лідер галузі 2009», «Лідер галузі 2010», «Лідер галузі 2011» і «Лідер галузі 2014». Віталій Григорович – фахівець вищої кваліфікації у галузі сучасних технологій буріння глибоких нафтогазових свердловин. За його активної участі розроблялися і впроваджувалися основи українського бурового сервісу, успішний розвиток якого тісно пов’язаний не тільки із використанням сучасного високоефективного обладнання й інструменту, а також із освоєнням (вивченням) сучасних технологій управління нафтогазовими (буровими) проектами. За видатні заслуги в розвитку нафтогазової галузі Віталієві Григоровичу присвоєне звання «Заслужений працівник промисловості України» (2004). За вагомий внесок у розвідку та освоєння великих нафтогазових родовищ надано звання «Почесний розвідник надр» (2009). За вагомий особистий внесок у розвиток конституційних засад української державності, багаторічну сумлінну працю, високий професіоналізм у захисті конституційних прав і свобод людини і громадянина нагороджений орденом «За Заслуги» III ступеня (2009).

Віталій Вітрик у президії 3-го Міжнародного бурового форуму

134

На семінарі-нараді в Полтавській ОДА

Історія, ювілеї, зустрічі Високий професійний рівень В. Г. Вітрика відзначений орденом «Професіонал галузі» (2009). За вагомий особистий внесок у розвиток підприємництва нагороджений почесною грамотою Полтавської обласної Ради та Київського міського голови (2011). Багато часу, сил та особистих матеріальних коштів він жертвує науковій, педагогічній та громадській діяльності. Автор та співавтор більше 30 науково-технічних публікацій, 9 патентів, навчальних посібників та довідників із технології буріння свердловин, серед яких такі вагомі книги, як «Самоподъемные плавучие буровые установки: учебное пособие. – 2011. – 436 с.» та «Технологія і техніка буріння. Узагальнююча довідникова книга. – 2012. – 708 с.» Із 1995 року обраний член-кореспондентом, а з 2002 року академіком Української нафтогазової академії. Водночас стає членом Міжнародної Спілки інженерів-нафтовиків. За його ініціативи та активного сприяння у 2008 році була створена Спілка буровиків України. Він безпосередньо, як заступник голови правління Спілки, організував проведення низки міжнародних науково-практичних конференцій, форумів та інших заходів з питань піднесення бурової справи, як однієї із найвагоміших у розвитку видобувної галузі та зміцнення енергонезалежності України. Виявив велику активність у заснуванні та підтримці діяльності друкованого органу Спілки – науково-виробничого журналу «Буріння», де він уже довгий час сумлінно виконує обов’язки члена редакційної колегії. Активно сприяє підготовці кадрів, тісно співпрацюючи з навчальними закладами, зокрема з Полтавським національним технічним університетом ім. Юрія Кондратюка, Івано-Франківським національним технічним університетом нафти і газу та ін. Здійснює меценатську діяльність. За його благодійної допомоги було відкрито шкільну Галерею сучасного мистецтва в с. Рибці, яке подарувало світові видатних художників: П. Петраша, П. Вітрика, О. Вітрика, А. Воропая, В. Сухенка, О. Дейнеки, В. Третьякова, С. Гнойового – відомого українського живописця і графіка, з яким, до речі, Віталій Григорович навчався у Полтавській дитячій художній школі. Докладає значних зусиль у відродженні національної культури і духовності. За заслуги у сприянні відродження духовності та розбудові Української Православної Церкви нагороджений орденом «Святого Архистратига Михаїла» (2010). Віталію Григоровичу притаманні такі риси, як скромність, інтелігентність, привітність, щира доброзичливість та невтомна працелюбність. Працювати, працювати і ще раз працювати! Це традиція, що проходить через усе його життя домінантою і превалює над усім. Його життєпис свідчить, що весь свій час він працював над собою і набув глибокого та всебічного досвіду, який сьогодні як ніколи потрібен для розбудови нашої галузі у такі складні часи.

На Міжнародному форумі "Нафта та Газ 2013" із колективом ТОВ "НТП Бурова техніка" та відомими фахівцями геологорозвідки Анатолієм Бакаржієвим (в центрі) та Миколою Гавриленком (праворуч)

135

№ 1, 2 (10) січень — грудень 2013

КСЕНЗУ ГРИГОРІЮ ПАНТЕЛЕЙОВИЧУ – 100 Народився 17 січня 1914 року в м. Миргороді на Полтавщині. Закінчив п'ять класів школи. У 1933-1934 роках навчався в Гірничо-промисловому училищі на Донбасі. Працював слюсарем на шахті. В армію його не взяли через захворювання нирок. 1935 році переїхав у Крим, де влаштувався матросом риболовного сейнеру на Азовському і Чорному морях. Після закінчення шкіперських курсів із 1937 до 1941 року був капітаном риболовного сейнеру Ялтинського моррибзаводу. Внаслідок важкого захворювання нирок та хірургічного втручання він не зміг евакуюватись і тому залишився на окупованій території в Криму. У 1943 році переїзжає на Кіровоградщину в м.Новомиргород до родини дружини. У перші дні звільнення району був мобілізований у діючу армію в саперний батальон 6 Орловської дивізії 2-го Українського фронту. Пройшов бойовий шлях від берегів Південого Бугу через Карпати, Татри до Альп. Затим батальон був перекинутий у Китай, де взяв участь у розгромі Квантунської армії. Війна для нього закінчилась 30 грудня 1945 року. Бойові нагороди: орден Вітчизнянної війни, орден Слави 2 та 3 ступенів, дві медалі «За відвагу», медалі за звільнення міст і країн. Трудова діяльність після війни розпочалася з 1946 року старшим буровим робітником Златопольскої ГРП на розвідці бурого вугілля біля міста Новомиргорода. Із 1950 року перейшов у Побужську геологічну експедицію Київського геологорозвідувального тресту, яка базувалась на той час у с. Люшневата Голованівский району Кіровоградскої області. Спочатку працював змінним, а потім старшим буровим майстром на бурових станках КАМ-300 на розвідці родовищ для Побузького нікелевого комбінату. З 1959 року база Побузької ГЕ переводиться у с. Вітаву Тиврівського району Вінницької області. Продовжив працювати старшим майстром на бурових установках ЗІФ-300, ЗІФ-650, УРБ-3АМ. З 1950 року перейшов змінним буровим майстром у Побужську геологічну експедицію Київського геологорозвідувального тресту, яка базувалась на той час у с. Люшневата Голованівский району Кіровоградскої області. Працював на бурових станках КАМ-300 на розвідці родовищ для Побузького нікелевого комбінату. Із 1959 року база Побузької ГЕ переводиться у с. Вітаву Тиврівського району Вінницької області. Працював старшим буровим майстром на бурових установках ЗІФ-300, ЗІФ-650, УРБ-3АМ до 1971 року. Через бурову бригаду Григорія Пантелеєвича пройшла ціла плеяда відомих буровиків, серед яких: Чен Джаумін О. М., Безе Б. В., Вдовиченко А. І., Мазко М. І., Асаулюк А. О., Гавров П. М., Кривий І. Й.,та багато інших. Згадує один із членів бригади: «…Відразу після демобілізації із армії в кінці 1968 року я влаштувався працювати в Побуззьку геологічну експедицію і був направлений змінним буровим майстром в бригаду старшого бурового майстра Ксенза Г. П., яка на той час виконувала бурові роботи установкою УРБ-3АМ по розвідці підземних вод для водозабезпечення м. Гайсина Вінницької області. Бригада вирізнялась високим рівнем виробничої культури, дисципліною і товариськими взаємостосунками. На той момент у бригаді працювали уже добре відомі майстри Борис Безе, Петро Гавров та Іван Кривий, які відразу прийняли мене до свого дружнього коллективу як повноправного члена, поділившись своїм богатим досвідом технології спорудження гідрогеологічних свердловин. Під час буріння кристалічних порід використовували дробовий спосіб, який вимагав особливі уміння підібрати і постійно підтримувати оптимальний режим промивки. При надмірній промивці дріб вимивався із-під торця коронки, і швидкість буріння зменшувалась, а проходка могла й зовсім спинитися. Якщо кількість промивки була меншою за потрібне, то збільшувалася кількість дробу на вибої, що спричиняло інтенсивну розробку свердловини, керна, підвищений знос коронки, перевитрати дробу і зменшення швидкості буріння, а також різке скорочення проходки за рейс. Приладами для контролю режиму промивки та відповідними регуляторами бурова установка в ті часи не комплектувалась, тому все покладалось на інтуїцію бурового майстра. Попри застарілий метод, швидкість буріння в бригаді була порівнянно високою. За 8-годинну зміну проходилили в середньому до 5 м міцних гранітів 10-ї категорії за буримістю при діаметрі коронки 150 мм із використанням сталевого дробу-січки. Сведловину споруджували в середньому за 10 днів, і це разом із желонуванням та

136

Історія, ювілеї, зустрічі перевозкою. Місячний план у 300 пог. м завжди перевиконувався. Григорій Пантелейович завжди привчав нас насамперед до ідеального порядку на буровій, як на кораблі. Він добре знав свою справу, проте ніколи цим не хизувався. Більшість свердловин бригадою Ксенза Г. П. пробурено для водозабезпеченя населених пунктів Вінничини та Хмельничинни. В останні роки його бурової діяльності бригада споруджувала свердловини для водозабору м. Хмельницького. Він був надзвичайно обережний, проте інколи допускав ризиковані дії, але ризик був добре продуманий. В геології без цього не буває. Інколи тільки ризик міг урятувати ситуацію. На останній його свердловині, на превеликий жаль, цього не сталось. Того літа 1969 року пройшли сильні дощі. Долину, в якій була розташовалась бурова установка УРБ-ЗАМ і пересувний будинок, затопило. Сполучення із найближчими населеними пунктами здійснювалось тільки за допомогою плавзасобів. Розмило навіть насип на залізничному перегоні біля ст. Деражня, тож потяг зійшов із рейок. Велике зарево від горіння залізничних цистерн з паливом було видно вночі далеко. Ми навіть подумали , що це розпочалася війна. Після спаду води почали переїзд на іншу свердловину за допомогою трактора. Керував перевозкою безпосередньо буровий майстер Ксенз Г. П. Дорога була дуже слизьою і проходила через вузьку та розмиту греблю. Кожен із нас засумнівався в можливості безпечного переїзду через греблю бурової на базі МАЗ-500. Проте Ксенз Г. П. без коливань прийняв рішення на переїзд, і можливо, все було би нормально, якби водій чітко виконував команди майстра. Проте перестрахувавшись, водій узяв лише трохи ближче до менш крутого боку насипу, бурову занесло, вона перевенулась у болото і стала догори колесами. Обійшлось без жертв, проте бурову витягували з болота за допомогою спеціальних пристроїв та болотних тракторів майже місяць «Чисто як є, і як має бути» – завжди в таких випадках висловлювався Григорий Пантелеєвич» У 1970 році Григорій Пантелеєвич перейшов працювати в диспетчерську службу експедиції, а бурову бригаду передав своєму учневі Мазку М. І. На той час пенсіонери, які отримували пенсію за спеціальним пільговим списком, уже не мали права працювати на бурінні, і тому Григорій Пантелеєвич, будучи в повному розквіті фізичних і творчих сил, у 1971 році змушений був вийти на пенсію. 17 січня 2014 г. до його оселі завітав привітати із 100-літнім ювілеєм голова Вінницької облдержадміністрації. Було телебачення, місцева влада, коллеги, друзі, учні. (серед них колишні бурові майстери Чен Джаумин О. М., Безе Б. В., Барановский А. А.). Були квіти, подарунки, тости. Голова правління Спілки буровиків України А. І. Вдовиченко та член правління М. І. Мазко також приїхали поздоровити свого учителя із ювілеєм. Вручили премії, грамоти та подарунки. При цьому також зібрались його учні і коллеги, серед яких були Боцуляк В. І., в минулому начальник партії, Копилов В. П. – головний інженер та багато інших. Згадували про діла минулих часів, коли всі працювали разом.

137

№ 1, 2 (10) січень — грудень 2013

ЧЕН ДЖАУМІНУ ОЛЕКСАНДРУ МИКОЛАЙОВИЧУ – 75 Його батько Чен Джаумін, китаєць із провінції Шандунь, у пошуках кращого заробітку на початку 1930 року виїхав із Китаю та протягом 8 років здійснив подорож із Далекого Сходу до західних кордонів Радянському Союзу. Перебуваючи в Білорусі він оженився на росіянці, а 8 листопада 1938 року в подружжя народився первісток, якого назвали ім'ям Олександр, а по-батькові Миколайовичем, хоча батько все своє життя залишався китайським підданим і ніколи не отримував громадянства країни, де він фактично проживав, і не мав офіційно іншого імені, крім китайського. 1940 року сім'я переїхали до Ніжина. На початку війни, під час бомбардування, мати із молодшим братом загинули. А батько із 3-річним Олександром та 2-річною донькою з радянськими військами, що відступали, дійшли до м. Буринь Сумської області. Батько побрався вдруге і лишився там жити. у цьому місті пройшли складні дитячі воєнні та повоєнні роки Олександра. Після закінчення у 1955 році Буриньської середньої школи №1 він вступив до Київського геологорозвідувального технікуму, який успішно закінчив у 1958 році за спеціальністю техніка розвідувального буріння та був направлений на роботу в м. Кривий Ріг, де базувалась ГРП № 17 Кіровської геологорозвідувальної експедиції. Почав працювати змінним, а потім старшим буровим майстром на бурових станках КАМ-500, ВЗ «Креліус» та ЗІФ-300 на пошуках та розвідці уранових родовищ. З 1961 року переведений у Побузьку геологічну експедицію тресту «Київгеологія», яка базувалась у с. Вітава Тиврівського району Вінницької області. Розпочав працювати у бригаді бурового майстра Кзенза Г. П. на самоходній буровій установці станком ЗІФ-300 на автомобілі МАЗ-200. Майже рік бригада виконувала важливе завдання з грифом «цілком таємно» щодо буріння інженерно-вишукувальних свердловин під будівництво шахт для ракетних комплексів стратегічного призначення на територіях Молдавії, Вінницької та Одеської областей. Наприкінці року був призначений старшим буровим майстром бригади, яка виконувала бурові роботи із розвідки родовищ нікелю для забезпеченя сировиною Побузького нікелевого комбінату. Спочатку бригада працювала на станках ЗІФ-300 із дерев'яними вежами, а потім перейшла на більш сучасні СБУД-150-ЗІВ. Його бригада завжди першою випробувала нову техніку. Так, на початку 60-х років були запущені у серію електрифіковані самохідні бурові установки СБУЕМ-150-ЗІВ, яка була оснащена генератором та електроприводом бурового насосу, лебідки, механізма подачі, піднімання щогли, вібратора та труборозвертувача. Червячно-гвинтовий підіймальник дозволяв фіксувати положення щогли для буріння свердлових під кутом до 60°. Це була універсальна установка для буріння свердловин різного призначення колонковим, роторним, шнековим та вібраційним методом. Бригада Чена Джауміна успішно випробувала нову установку в різних геолого-технічних умовах, проте, внаслідок нещасних випадків, які трапились в інших організаціях, та упередженого непрофесійного підходу деяких технічних керівників, бурова установка безпідставно була знята з виробництва. У 1965 році Олександр Миколайович організував молодіжну бригаду, яка буровою установкою СБУЕМ-150-ЗІВ виконала значний обсяг буріння похилих картувальних та пошукових свердловин на Побужжі і тим самим довела її високу ефективність. У 1969-1970 роках бригадою Чена були пробурені глибокі Дерев'яна бурова вежа із станком ЗІФ-300 на картировочні свердловини в районі Волочиська та Підволочиська розвідці нікелевих родовищ поблизу с. Люшневате буровим станком ЗІФ-1200М із використанням нових технологій, на Кіровоградщині (1961 рік)

138

Історія, ювілеї, зустрічі які дозволяли подовжити рейс до 9 м із забезпеченням заданного виходу керна. Насамкінець 1970 року бригада розпочала освоєння нової самоходної бурової установки УКБ-500С з гідрофікованим високошвидкісним станком СБА-500С, з гідропатронами та автоматичним перехватом шпинделя. На той час в бригаді працювали досвічені змінні майстри Саранчук В. К., Гончарук П. М., Коріний А. І., Вдовиченко А. І., які досягали високих показників буріння свердловин на картуванні та пошукових роботах на території Вінницької, Хмельницької та Рівненської областей. У бригаді в цей період розпочав свою трудову діяльність помічником змінного бурового майстра Бардась В. А. – начальник Рівненської геологорозвідувальної експедиції Бурова установка СБУЕМ-150 ЗІВ при бурінні похилої сверд(1983-1993). ловини на Капітанському родовищі (1966 рік) З 1971 по 1975 роки Чен Джауміна було призначено технічним керівником Подольської партії, яка базувалась у м. Хмельницькому і була створена за особистою ініціативою міністра геології УРСР Шпака П. Ф. В становлені і розбудові цієї партіїї є вагомий внесок Чен Джауміна. У звязку із перетворенням Побузької експедиції у партію з підпорядкуванням Правобережній експедиції, Чен Джаумін у 1975 році повернувся на посаду бурового майстра Побузької партії, отримав нову бурову установку 1БА-15В та організував зразкове спорудження глибокої свердловини для водозабезпечення відомчого піонерського табору «Алмазний» під Києвом, за що управляючий трестом «Київгеологія» І. Ф. Злобенко відзначив бригаду та майстра нагородами та наддав їм статус найкращих. Успішно було здійснено також буріння глибоких сведловин для водозабезпечення низки підприємств м. Києва З 1976 по 1978 роки бригада виконала комплекс бурових робіт із розвідки Збручанського родовища мінераль них вод. Була пробурена глибока (645 м) гідрогеологічна свердловина, яка успішно вирішила низку проблем з освоєння родовища. За відкриття та підготовку до освоєння Збручанського родовища мінеральних вод буровому майстру Чен Джауміну О. М. разом із такими видатними особами, як академік Шестопалов В. М., Міністр геології Гавриленко М. М. та іншими геологорозвідниками України, у 1991 році була присуджена премія Ради Міністрів СРСР. З 1981 по 1982 роки Чен Джаумін виконував обовязки головного інженера Побузької партії, а потім знову повернувся на посаду бурового майстра та отримав нову бурову установку УКБ-4П, оснащену системою автоматизованного управління процесом буріння (САУПБ). Найвищого успіху бригада Чена досягла при впровадженні САУПБ в 1986-1989 роках під час розвідки Бахтинського флюоритового родовища. За складних геолого-технічних умов середня механічна швидкість буріння зросла удвічі з 1.6 до 3.2 м/год, при зменшені витрат алмазів з 0,98 до 0,56 каратів на 1 м буріння міцних сильнотріщинуватих гранітоїдних порід 9-10 категорії по буримості. Це були найвищі показники в геологорозвідувальній галузі, про що свідчить випущений Дослідно-методичною партією нової техніки ДГП «Північукргеологія» спеціальний стенд «Найкращі з найкращих». За високі показники впровадження САУПБ була присуджена Чен Джауміну О. М. премія Міністерства геології СРСР. За сорок років сумлінної праці в геологорозвідці Чен Джаумін О. М. отримав більше 60 грамот, 10 почесних відзнак 1БА-15В на бурінні глибокої свердловини на Збрута 5 медалів. Одначе найкращим визнанням Олександрові Ми- чанському родовищі мінеральних вод (м. Сатанів, колайовичу став беззаперечний авторитет серед фахівців галузі. Хмельницька обл., 1978 рік)

139

№ 1, 2 (10) січень — грудень 2013

ЛУКАШУ ВОЛОДИМИРУ АНДРІЙОВИЧУ – 75 Народився 6 травня 1938 р. на хуторі Ферубки на Чернігівщині. Хутір розташований між двох великих сіл Семенівського району Машевич і Костобобрів і мав лише одну вулицю з «одностороннім рухом», бо хати були тільки з одного боку, а з іншого був чудовий мішаний ліс. У 1945 році на хуторі відкрилася семирічна школа (до війни було лише 4 класи), яку він успішно закінчив у 1952 році і вступив до Київського гірничого технікуму. Отримавши по його закінченню диплом з відзнакою, у 1956 році був зарахований до Харківського гірничого інституту. Провчившись два місяці, на заклик партії і комсомолу за комсомольською путівкою поїхав на будівництво шахт у Донбасі. Працював гірничим майстром, змінним інженером, начальником дільниці. По закінченні будівництва повернувся на навчання, а влітку 1958 року знову за комсомольською путівкою брав участь у збиранні цілинного врожаю. Інститут закінчив у 1962 році. Якраз тоді тільки-но створений в Києві Український науково-дослідний інститут синтетичних надтвердих матеріалів Держплану УССР набирав на роботу гірничих спеціалістів. Разом з групою випускників ХГІ був прийнятий в цей інститут, який у подальшому перетворився на науковий центр світового рівня і відомий тепер як Інститут надтвердих матеріалів ім. В. М. Бакуля НАН України (ІНМ НАНУ). В 1972 р. як аспірант Дніпропетровського гірничого інституту захистив кандидатську дисертацію «за класом професора Є. Ф. Епштейна». В 1980 р. присвоєно вчене звання старший науковий співробітник. З 1973 р. і дониніобіймає цю посаду старшого наукового співробітника. За час роботи в інституті брав активну участь у розробці і впровадженні у виробництво гірничо-бурового й інструменту для буріння геолого-розвідувальних та експлуатаційних свердловин на підприємствах України, Далекого сходу, Сибіру, Казахстану. У рамках Урядової програми з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС за його участі розроблені і впроваджені у виробництво на об'єкті «Укриття» високоефективні бурові інструменти. Більше 20 разів виїжджав у відрядження на об'єкт «Укриття» ЧАЕС. Виконував ряд проектів зі створення і впровадження інструменту для машин, зайнятих на будівництві та ремонті автошляхів міста, за що отримав подяку і цінний подарунок київського міського голови. Нагороджений цінним подарунком Верховної Ради України. Є автором понад 150 наукових праць і 20 авторських свідоцтв на винахід. Упродовж десяти років був вченим секретарем докторської спецради ІНМ НАНУ із захисту вчених ступенів, з 1990 по 1994 р. – депутат Київської міської ради. Є одним з організаторів і учасників щорічної міжнародної конференції «Породоразрушающий и металлообробатывающий інструмент – техника и технология изготовления и применения». В останні роки має вагомі здобутки при виконанні інноваціного проекту за програмою «РЕСУРС» зі створення ефективного інструменту із твердих сплавів та кубічного нітриду бору для зварювання і наплавлення металів методом тертя з перемішуванням. Нагороджений медаллю В. М. Бакуля, встановленою для відзначення вчених інституту за наукові досягнення. Займає активну життєву позицію, вивчає історію України, захоплюється гірськолижним відпочинком, любить подорожувати. Отож якщо підсумувать То в нього й зараз все «на п’ять»: В сімдесят п’ять, як в двадцять п’ять. Бажаєм й далі так тримать!

140

Історія, ювілеї, зустрічі

ЧЕРВІНСЬКОМУ ВОЛОДИМИРУ ПЕТРОВИЧУ – 70 Народився 13 липня 1944 року в м. Челябінську, де працювали, перебуваючи в евакуації з України, його батьки-службовці. На початку 1945 року сім'я повернулася в Україну до Києва, де пройшли його дитинство і юність. У 1958 році переїхав із батьком жити до Харкова. З 1960 року в 16 років починає працювати в ливарному цеху, одночасно закінчивши школу виробничої молоді. У 1962 році вступає на денне відділення Харківського гірничого інституту. Спеціальність інженерів-механіків у 1963 році була переведена у новостворений Івано-Франківський інститут нафти і газу. Під час навчання в інституті захоплювався волейболом та співав на естраді. У 1968 році відбувається перший випуск інженерів-механіків по нафтогазовому обладнанню, отримує призначення в трест «Харківнафтогазрозвідка» механіком з противикидного обладнання. У цей час починалось розбурювання Хрестищенського газоконденсатного родовища, яке було після Шебелинського другим за запасами, а свердловини були високо дебітними з великими пластовими тисками, тому робота із монтажу колонних голівок та превенторів була надзвичайно відповідальною. З 1968 року працював в Українському науково-дослідному інституті природних газів, спочатку інженером, поступово став старшим науковим співробітником. За 18 років здобув великий досвід, працюючи в лабораторіях попередження і ліквідації аварій в бурінні, у відділі техніки та технології видобування газу, лабораторії газоконденсатних досліджень та відділі координації НДІДКР. Така різна за напрямком наукова робота значно розширили його кругозір. Почав друкувати наукові статті, створювати патенти на винаходи та розробляти нові зразки нафтогазового обладнання. Брав участь у різних науково-практичних конференціях і виставках, був нагороджений золотими і срібними медалями ВДНГ СРСР та знакам «Винахідник СРСР». У 1975 році вступив на заочну аспірантуру ВНІІБТ у Москві, яку успішно закінчив, й у 1982 році захистив дисертацію на здобуття вченого ступеня кандидата технічних наук за спеціальністю «Буріння нафтових і газових свердловин». У 1983 році перейшов працювати у Всесоюзне науково-виробниче об єднання «Союзтурбогаз» головним конструктором проектів. Під його керівництвом було створено багато різних розробок противикидного обладнання, колонні голівки, фонтану арматуру і на комплекси підземного обладнання. Комплексу «Резерв-3М» для ПСГ було присвоєно знак якості. У 1995 році його було вибрано генеральним директором, а підприємство стало Відкритим акціонерним товариством із колективом близько 870 працівників. У 1997 році обраний академіком інженерної академії України, а 1998 році – академіком нафтогазової академії України, з 2014 року є членом Спілки буровиків України. З 2002 року перейшов працювати доцентом у Харківський політехнічний інститут. Викладає нафтогазові дисципліни з буріння та видобування. Передає свій великий досвід студентам. З 2011 року за сумісництвом працює головним конструктором нафтогазового обладнання у ВАТ «Харківмаш», де провадить значну роботу з відновлення виробництва електробурів та розробці нових конструкцій вибійних двигунів. Має більше 50 друкованих наукових робіт та 35 авторських свідоцтв на винаходи.

141

№ 1, 2 (10) січень — грудень 2013

СТАСЕНКУ ВОЛОДИМИРУ МИКОЛАЙОВИЧУ – 60 31 травня 2013 року виповнилося 60 років головному фахівцеві Департаменту з видобування газу та нафти Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", який народився у с. Нижня Стинава Стрийського району Львівської області. У 1975 році закінчив Івано-Франківський інститут нафти і газу за спеціальністю "Технологія і комплексна механізація розробки нафтових і газових родовищ" за спеціалізацією "Буріння нафтових і газових свердловин". Трудову діяльність розпочав під час навчання в інституті, проходячи виробничі практики у 1973 році помічником бурильника Нафторозвідувальної експедиції глибокого буріння №2 (м. Печора, Комі АРСР), а у 1974 році – помічником бурильника Котурдепінського управління бурових робіт (м. Котурдепе Небіт- Дагського району Туркменської РСР). Після закінчення інституту був направлений на роботу в Полтавське управління бурових робіт, в якому пройшов шлях від бурильника до старшого інженера-технолога групи промивальних рідин, старшого інженера цеху труб і трубопроводів, бурового майстра, начальника бурової (1975-1986), заступника начальника центральної інженерно-технологічної служби та начальника центральної інженерно-технологічної служби (1983-1985), обрано головою профспілки (1985-1986). З 1986 року призначено заступником, а з 1988 року – начальником Полтавського управління бурових робіт. У 1995 році закінчив аспірантуру Івано-Франківського державного технічного університету нафти і газу без відриву від виробництва, в тому ж році успішно захистив кандидатську дисертацію і йому було присуджено науковий ступінь кандидата технічних наук; за сумісництвом працював на посаді доцента кафедри буріння ІФНТУНГ. З 1999 року – начальник виробничо-технічного відділу Полтавського відділення бурових робіт "Укрбургазу", з 2002 року – заступника директора, а з 2010 року по цей час – головний фахівець Департаменту з видобування газу та нафти НАК "Нафтогаз України". Завжди виступав ініціатором розроблення та впровадження нових технічних засобів і технологій спорудження свердловин, був автором з розробки технології і технічних засобів установки ізоляційних мостів у похило-спрямованих свердловинах, що було покладено в основу дисертаційної роботи. За розробку нових технологій при введенні в розробку Яблунівського газоконденстаного родовища нагороджений бронзовою медаллю ВДНГ СРСР. За вагомий внесок у розвиток нафтогазової галузі, особисті заслуги, впровадження у виробництво науковотехнічних досягнень нагороджений Орденом святого рівноапостольного Володимира Великого ІІІ ступеня, також йому присвоєно почесні звання "Відмінник газової промисловості", "Почесний працівник АТ "Газпром", удостоєний відзнак ІІ та ІІІ ступенів НАК "Нафтогаз України". Автор понад 40 наукових праць, 7 патентів України на винаходи, 3 навчально-методичних розробок. Бере активну участь у державній і громадській діяльності, обирався депутатом Полтавської обласної ради та двічі депутатом Полтавської міської ради, 3 2009 року член Спілки буровиків України, в діяльності якої бере активну участь. Працюючи на керівній посаді, він підтримував організацію спортивної роботи в колективі, завжди знаходив вільний час для занять у секціях волейболу і футболу. Разом з дружиною Наталією виростили двох синів Андрія і Романа, які працюють в структурі НАК "Нафтогаз України" і беруть участь у розробці нових економічних стратегій розвитку нафтогазової галузі України. Тож дозвольте, шановний Володимире Миколайовичу, побажати Вам міцного здоров'я, сімейного благополуччя, творчої наснаги, здійснення всіх задумів і передачі свого багатого досвіду молодому поколінню буровиків!

142

Історія, ювілеї, зустрічі

ГАВРИШУ МИХАЙЛУ КОСТЯНТИНОВИЧУ – 60 Народився 30 червня 1953 року у м. Єнакієве на Донеччині. У 1975 році закінчив з відзнакою геологорозвідувальний факультет Дніпропетровського гірничого інституту за спеціальністю «Технологія і техніка розвідування родовищ корисних копалин» та був направлений у Закарпатську геологорозвідувальну експедицію тресту «Київгеологія», в якій відпрацював безперервно майже 30 років, пройшовши послідовно та витривало всі посади, як і належить відбути інженеру з буріння: буровий майстер на підземному бурінні (1975-1977); технолог, інженер НОП, раціоналізації та нової техніки, заступник головного інженера з охорони праці (1978-1979); начальник виробничо-технічного відділу (1979-1990); головний інженер (1990-1995); начальник експедиції (1995-2003). Найбільший розвиток геологорозвідувальних робіт в експедиції був досягнутий за часи найактивнішої його діяльності в період 1986-1990 роки, коли чисельність була доведена до 1200 працівників, в роботі перебувало до 28 бурових бригад, укомплектованих буровими установками ЗІФ-1200МР, ЗІФ-650М, УКБ-4С, УРБ-ЗАМ, 1БА15В. Обсяги бурових робіт сягали до 60 тис. м на рік у складних гірничо-геологічних умовах. Глибини свердловин на пошуках та розвідці твердих корисних копалин досягали до 1600 м, а на термальних водах – до 1200 м. Здійснювались значні обсяги підземних та відкритих гірничих робіт. Вагомим є його внесок у розвідку відомих Мужієвського та Берегівського золото-поліметалевих родовищ, які створили базу золотовидобувної промисловості України. Із 2003 по 2010 роки працював технічним керівником підприємства, яке готувало до розробки золоторудне родовище «Сауляк» в районі м. Рахова (Закарпатська обл.) Із 2010 року працює провідним фахівцем ТОВ “Глобал Проект Інвест Ломпертсаз” з освоєння родовищ термальних вод у м. Берегове. У 2009 році обраний головою Закарпатської обласної організації Спілки буровиків України та вже другу каденцію достойно представляє Спілку в Закарпатській облдержадміністрації як провідний експерт з технологій розвідки та освоєння родовищ корисних копалин Закарпаття. Член Ревізійної комісії Спілки буровиків України. Почесний розвідник надр.

КРАВЧУКУ СЕРГІЮ ІВАНОВИЧУ – 50 22 листопада 2013 року виповнилось 50 років директору ТОВ «Укрбурсервіс» – Кравчуку Сергію Івановичу. Народився в місті Києві в родині військовослужбовця. У 1985 році закінчив Одеське вище інженерне морське училище ім. Ленінського комсомолу за спеціальністю «Експлуатація суднових силових установок» та отримав кваліфікацію інженера-судномеханіка і був направлений на Камчатський півострів, де працював (1985-1991) інженером-механіком Камчатського морського пароплавства. У 1992 році повернувся в Україну і до 2005 року займався підприємницькою діяльністю. Із 2005 року очолює підприємство ТОВ «Укрбурсервіс», створене у 2005 році як дочірнє підприємство ВАТ «Пермнафтомашремонт» (м. Перм, Росія), яке є одним із провідних підприємств із виробництва гвинтових вибійних двигунів (ГВД) і єдине російське підприємство, що здійснює випуск нового покоління ГВД серії X-Treme з профільованою руховою секцією. У 2009 році закінчив Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу (Інститут післядипломної освіти), де йому було присвоєно кваліфікацію інженера-механіка зі спецобладнання нафтових і газових промислів. Із 2011 року член Спілки буровиків України. Своєю невтомною працею, високим професіоналізмом, наполегливістю, талантом й мудрістю здібного керівника, почуттям відповідальності він здобув заслужений авторитет серед колег. Тож прийміть наші щиросердечні поздоровлення та побажання з нагоди Вашого ювілею! Нехай Ваша фаховість і гуманність, життєві знання і досвід, доброта і людяність й надалі сприяють розвитку нашого міста та всієї України. Міцного Вам здоров’я, невичерпної творчої наснаги і завзяття, вагомих успіхів і всіляких гараздів. Нехай життєвим шляхом Вас завжди супроводжує святковий настрій, а кожен день Вашого життя буде світлим і сонячним, дарує радість, приємні несподіванки і душевний комфорт.

143

№ 1, 2 (10) січень — грудень 2013

ПРЕЗИДЕНТУ АТН УКРАЇНИ МОРОЗОВУ АНАТОЛІЮ ОЛЕКСІЙОВИЧУ – 75 Морозов Анатолій Олексійович – відомий український вчений у галузі інтелектуальних систем управління та інформаційних технологій. Характерною особливістю діяльності А. О. Морозова є сполучення високого наукового рівня виконуваних досліджень із доведенням результатів до їх широкого практичного впровадження. Анатолій Олексійович Морозов народився 9 травня 1939 р. в м. Києві. Закінчив Київський політехнічний інститут (1961), аспірантуру Інституту кібернетики Академії наук УРСР (1972); кандидат технічних наук (1972), доктор технічних наук (1983), професор (1986), член-кореспондент Національної академії наук України (1988), академік Академії технологічних наук Росії (1991), президент Академії технологічних наук України (1991), заслужений діяч науки і техніки України (1991), дійсний член Міжнародної академії інформатики (1995). Його науково-технічні розробки відзначені двома Державними преміями СРСР, трьома Державними преміями України, Премією ЛКСМУ ім. М. Островського, Премією Ради Міністрів СРСР, Преміями НАН України ім. В. М. Глушкова та ім. С. О. Лебедєва, орденами Трудового Червоного Прапора, «За заслуги» III ступеня, медалями, почесними грамотами та відзнаками різних відомств. А. О. Морозов – лауреат Шостої загальнонаціональної програми «Людина року 2009» у номінації «Вчений року». Трудову діяльність А. О. Морозов розпочав у 1961 р. в Інституті кібернетики Академії наук УРСР на посаді інженера. З 1969 р. працював на посадах начальника лабораторії, начальника відділу, заступника директора, а з 1983 р. – директора Спеціального конструкторського бюро математичних машин і систем ІК Академії наук УРСР, на базі якого в 1992 р. з ініціативи і під керівництвом А. О. Морозова створений Інститут проблем математичних машин і систем Національної академії наук України. Початком творчої діяльності А. О. Морозова в ІК Академії наук УРСР був цикл робіт зі створення ряду перших в СРСР автоматизованих систем управління різних класів, таких, як «Львів», «Ритм-2». «Траса», «Марс» та ін. Автоматизована система управління «Ритм-2» була впроваджена й успішно використана в Центрі управління пілотованими космічними польотами, відмінно показала себе в ході реалізації програм «Союз-Аполлон» та ін. Роботами А. О. Морозова цього періоду по суті закладено підвалини подальших фундаментальних досліджень у цій галузі, які відкрили шлях до нових наукових напрямів, зокрема, до створення теоретичних і методологічних основ побудови цехівавтоматів, гнучких виробничих систем, а загалом і створення заводів-автоматів. Конкретними результатами цих теоретичних досліджень стало створення першої в СРСР комплексної АСУ «Ульяновськ», гнучких виробничих систем на НВО «Енергія» (м. Калінінград Московської обл.) та на заводі ім. Петровського (м. Київ). Видатний науково-організаторський талант А. О. Морозова розкрився при вирішенні проблем з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. У стислі строки під його керівництвом була створена система моніторингу Дніпровського каскаду, яка дозволила вже у вересні 1986 р. прийняти рішення про забезпечення питною водою населення України, що живе південніше м. Чорнобиль. У період із травня 1986 р. по січень 1988 р. А. О. Морозов безпосередньо керував роботами з цього напряму в м. Чорнобиль. У 1993 р. під його керівництвом групою науковців України та СНД була розроблена перша «Концепція ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС», яка була затверджена Верховною Радою України. Отримані А. О. Морозовим результати в галузі інформаційних технологій і теорії прийняття рішень дозволили підійти до створення систем класу Ситуаційний центр для прийняття рішень на державному рівні. Під його керівництвом у 1985 р. створений перший в СРСР Ситуаційний центр (м. Москва), в 2003 р. створений та впроваджений перший в Україні Ситуаційний центр Міністерства оборони України, системи інформаційного обслуговування народних депутатів «Рада», «Рада-1», «Рада2», «Рада-3», які впроваджені в законотворчий процес як в Україні (Верховна Рада України, Київська міська рада, м. Дніпропетровськ, м. Харків, м. Донецьк, Крим), так і за кордоном (Узбекистан, Таджикистан). Під керівництвом А. О. Морозова останнім часом виконані такі розробки світового рівня: - спільно з ІЕЗ ім. С. О. Патона НАН України розроблені та впроваджені в унікальних установках електронно-променевого зварювання нового покоління КЛ115, КЛ118, КЛ117 системи управління на основі модельно-орієнтованого управління; - на основі розроблених методів стиснення, кодування і декодування мовної інформації створені і виготовлені системи конфіденційного зв’язку; - розроблене спеціальне програмне забезпечення для захисту локальних обчислювальних мереж; - проведене моделювання нового укриття для Чорнобильської АЕС «Арка» у критичних умовах, за результатами якого внесені зміни в конструкцію укриття. А. О. Морозов розвинув роботи академіків В. М. Глушкова та В. І. Скуріхіна в галузі автоматизованих систем підготовки та прийняття рішень. Ним створена своя наукова школа. Науковий доробок А. О. Морозова складають більше 330 наукових праць та винаходів, у тому числі 9 монографій, 84 патенти на винаходи., він є головним редактором фахового наукового журналу «Математичні машини і системи», очолює спеціалізовану вчену раду із захисту докторських та кандидатських дисертацій за 2-ма спеціальностями. Серед учнів А. О. Морозова – 14 докторів та 33 кандидати наук. Завдяки А. О. Морозову налагоджена тісна співпраця АТН України із Спілкою буровиків України, активним членом якої він є із 2010 року. Підготовлені до реалізації ряд проектів із природоохоронних технологій, геотехнологій, автоматизації процесу буріння свердловин, оптимізації геологорозвідувального виробництва та заходів із розвитку нафтогазової галузі, із забезпечення енергонезалежності України.

144

Історія, ювілеї, зустрічі

Прèлуцькому ÓБР ПАÒ «Óкрнàфтà»

1962 - 2012

Кравценюк Ю.П. Начальник УБР

Виражаю впевненість, що ми збережемо колектив, тобто основний кістяк бурових бригад,цехів і фахівців управлінського персоналу, а після покращнення фінансового стану, УБР зможе зробити вагомий внесок в енергетичну незалежність України.

Минає 50 років з часу створення бурового підприємства, яке згодом стало Прилуцьким УБР. 28 квітня 1962 року, бригада Кокозія П.Г. розпочала буріння першої в регіоні експлуат аційної свердл овини на Гнідинцівському родовищі. З тієї пори р і к з а р о ком в а х т и б у р о в и к і в займаються нелегкою, але почесною справою - бурінням нафтових та газових свердловин. На довгому шляху були злети і невдачі, але колектив завжди знаходив вірні шляхи вирішення сладних проблем. Починаючи з 1962 року пробурено біля 2 млн. 100 тисяч метрів свердловин.

Організація праці, технічна база та висококваліфіковане інженерне забезпечення ставлять Прилуцьке УБР в передові конкурентоспроможні бурові підрозділи ПАТ „Укрнафта”, привабливим для зарубіжних і вітчизняних інвесторів в и р о б н и ч и х т а н ау ко во - т е х н і ч н и х організацій .

Мрозек Є.Р. Начальник УБР 1999-2003р.р., екс-заступник Голови правління ПАТ «Укрнафта» з буріння.

УБР це згуртований колектив висококваліфікованих інженернотехнічних працівників та робітників, які взмозі вирішувати проблеми високої складності при бурінні.

2008 рік.

Свердловина №700 на Мільківському родовищі. Найбільша в Україні довжина горизонтальної ділянки 713,74 м, в тому числі в продуктивному пласті 245 м.

Вітаємо колектив УБР з 50річчям. Бажаємо високих трудових успіхів наблаго нашої України Редакційна колегія.

145

№ 1, 2 (10) січень — грудень 2013

Марш украiнських буровикiв i нафтовикiв Слова - I. Д. Процюка (м.Надвірна), музика – народна Вишки струнконогi Ставимо ми в ряд А на них мов зорi Лампочки горять...

Десять кiлометрiв – Нам не новина Нас не залякає Чорна глибина...

Приспiв:

Приспiв

Бурим в горах i в долинi – | Буде нафта в Украiнi – | 2 рази Ми – буровики! | Гей, гей, гей ! | 2 рази

А якщо зустрiнем Пласт твердий, як – мур, То для того є в нас Сильний турбобур...

Нафта й газ глибоко У земних пластах Тiльки нам пiд силу Їм прокласти шлях...

Приспiв

Дизеля потужнi День i нiчь гудуть Хай подруги милi Нас iз вахти ждуть...

Гимн студентов КГРТ Слова Л. А. Максимовской Метель, буран и ветер завывает, Но все равно проложен нам маршрут, И здесь никто друзей не забывает, И никогда друзей не подведут. А мы сидим у костра И песни поем лишь те, Которые мы пели, На наших вечерах в КГРТ-е. И пусть дорога наша нелегка, И неподъемна тяжесть за спиной, Но сохранила память навсегда Ступени, где мы встретились с тобой. И через много-много лет опять Придем сюда, вновь юные душой, Чтоб воздухом знакомым подышать Чтоб воздухом знакомым подышать У стен родных на улице Барбюса. Сейчас мы сидим у костра И песны поем лишь те, Которые мы пели, Которые мы пели, На наших вечерах в КГРТ-е. Максимовская Людмила Анатольевна родилась в 1941 году в посёлке Крестцы Новгородской области (РСФСР). В 1958 году поступила в Киевский геологоразведовательный техникум. После окончания работала в Печенежской експедиции на Крайнем Севере. В данное время – на заслуженном отдыхе. Проживает в Санкт-Петербурге.

146

Буровая. Донецкий край Олейникова Лилия Ивановна (РГ-56-1) 2011 г. Пришлось на буровой не раз мне побывать Ведь нужны были для науки знания. Произвести замеры и керна образцы мне отобрать. В процессе непосредственного бурения. Сама же буровая стояла среди степного края. Ни дерева, куста, кругом лишь выжженная трава. Не просто работать тут и жить. Тяжелый труд и нужно мужество иметь, И быть влюбленным в буровое дело. Здесь все стучит, визжит. Нет времени на перекур. Лишь только дрожь бежит по жилам, Да шум стоит весь день в ушах Идет процесс Земли буренья Добыча керна из подземелья. Ведь пробурить все нужно в срок, с уменьем. Идет разведка угольных пластов Так нужных срочно для энергетических проблем решенья.

УКРАЇНСЬКО-РОСІЙСЬКА ФІРМА ТОВ «АГРОБУДСЕРВІС»

Заснована в 1997 році. Здійснює поставки нафтогазового обладнання: дизелі, вертлюги, превентори, підшипники, хімічні реагенти та матеріали для бурових розчинів і тампонажних робіт. Має досвід проектування та будівництва установок комплексної переробки газу. Директор Корж-Андрієнко Вікторія Володимирівна, голова Харківського регіонального відділення Спілки буровиків України 61121, м. Харків, пр-т Гагаріна, 127, оф. 201 Тел.: +38 057 737 55 86; +38 050 400 06 53. Е-mail: prom.agro@mail.ru.

ТОВ «ПЛАСТ»

ТОВ “Пласт” із 1993 року здійснює діяльність у сферах геологорозвідувальних та геодезичних робіт. Кваліфіковані геологи підприємства ведуть пошук перспективних ділянок та здійснюють геологорозвідку родовищ гранітів, пісків, цегельної сировини, підземних вод тощо. За роки праці на підприємстві сформована значна база, що містить інформацію як про розвідані родовища, так і про перспективні ділянки розвідки на територіях Вінницької, Хмельницької, Житомирської, Рівненської та інших областей. Часткова інформація про ці родовища розміщена на сайті. Здійснює повний геолого-маркшейдерський супровід видобувних робіт гірничих підприємств, радіаційно-гігієнічну оцінку, екологічні вишукування, оформлення прав на користування надрами. Використовуються мобільне бурове устаткування для оперативного ведення пошукових робіт, системи GPS, сучасні автоматизовані тахеометри та програмне забезпечення власної розробки, що дозволяє виконувати геологорозвідувальні та маркшейдерські роботи якісно, швидко та економно. Директор Українець Юрій Іванович, голова Вінницького відділення Спілки буровиків України 21032, м. Вінниця, вул. Київська, 51, офіс 20. Тел.+38 (0432) 50-94-24. E-mail: plast_@i.ua; www.plast.vn.ua.

ВК «Дар’ївська ПМК-143»

Виробничий кооператив „Дар’ївська пересувна механізована колона №143” із 2011 року є правонаступником ВАТ із тією ж назвою, яке було реорганізоване після приватизації у 2002 році із ПМК-143, що у 1972 році було створено на базі бурової дільниці СМУ-26 і діяло як самостійний структурний підрозділ у складі тресту «Херсонводбуд». Основні види діяльності: проектування, буріння й облаштування свердловин на воду з будівництвом водопровідних, каналізаційних, дренажних, зрошувальних мереж та споруд. Для виконання робіт володіє кваліфікованим персоналом та парком бурових (1БА-15В, УРБ3АМ, УРБ-2,5А) будівельних, меліоративних і транспортних машин і механізмів, а також систем автоматизації. Освоєна технологія буріння зі зворотною промивкою свердловин діаметром до 1200 мм. Має багатий геологічний фонд гідрогеологічних свердловин із 1937 року. Голова кооперативу Нікішенко Микола Євгенович, заслужений будівельник України, голова Херсонського регіонального відділення Спілки буровиків України. 75032, Херсонська обл., Білозерський р-н, с. Дарївка, вул. Жовтнева, 1. Тел.: (050) 521-31-89, (050) 665-89-98. E-mail: Pmk143.darievka@gmail.com.

ТОВ «Харківмаш»

Компанія, яка створена у 1994 році, є виробником насосного і нафтогазопромислового обладнання: насоси нафтові (НК, НКВ, НПС), горизонтальні (Д, ЦН), дозувальні НД, триплунжерні (Т, ПТ), вакуумні ВВН, а також торцові ущільнення для всіх насосів. До компанії входить завод «Потенціал», який був єдиним у світі виробником електробурів. Здійснюються заходи із відновлення виробництва і модернізації електробурів. Створений на базі підприємства науково-технічний центр проводить роботу із модернізації і створення нових зразків нафтового і газового обладнання. Всі підприємства компанії розташовані у м. Харкові. Генеральний директор Діхтяренко Костянтин Вікторович. Директор заводу Забайрачний Олег Анатолійович Головний конструктор Червінський Володимир Петрович 61300, Україна, м.Харків, вул. Лодзинська, 8а. Тел.: +38 (057) 759-13-01, 759-13-29. Е-mail. office@kharkovmash.com