велика обтітниця

Це Він, той Добрий Пастир, що в безпечному місці залишає дев'ятдесят і дев'ять овечок, а біжить у гори й дебри й шукає тої, що згубилася. А знайде її, то кладе на свої рамена й відносить до вівчарні. Вівці в 6езпечному затишку - це небесні ангели, що Він їх залишив, як сходив на землю шукати за грішним людством. Це Він, той Добрий Отець, повний любові, що плаче над нуждою блудного сина й не має спокою, аж побачить його, як він вертається до рідного дому. Тоді радісно біжить йому назустріч, обнімає його, пригортає до Свого Серця й запрошує всіх Своїх приятелів, щоб вони тішилися разом із Ним, бо: "цей син згинув був i знайшовся, мертвий був й ожив!" Це Biн - той Оборонець спійманої на гpici жінки, що так відзивається до всіх її звинувачувачів: "Хто з вас без гріха, хай перший кине у неї каменем", а потім звертається до неї й промовляє ті, повні потіхи слова: "Жінко, ніхто те6е не осудив, то ж i Я тебе не осуджую; йди в спокої і більше не гріши". Його Серце повне співчуття і, здається, що Воно найбільше тоді тішиться, коли прощає нещасним грішникам i єднає їх зі Своїм Не6есним Вітцем. Він прощає 3акхеєві і робить йому ту велику радість, що йде до його дому; Він прощає явній грішниці Магдалині, яка під час гостини припадає до Його стіп i вмиває їх рясними сльозами; прощає Самарянці, якій наперед відкрив її гріхи; звертає Свій, повний співчуття погляд на Петра, й прощає йому, що так ганебно Його відрікся: з високого хреста прощає навіть тим, що Його розп'яли,- бо вони "не знають, що роблять ”; прощає доброму розбійникові й робить йому цю, повну потіхи обітницю: "Сьогодні будеш зі Мною в раю!" Одного разу Ісус показав С. Бенігні пекло й сказав їй: '`Чи бачиш, Ніно, цей вогонь? Над цією пропастю я заснував нитки Свого Милосердя, наче сітку, щоб туди не падали душі. Ті ж, що самі хочуть cвoєї загибелі, власними руками розривають ці сіті й падають туди, а як туди впадуть, то звідтам вже навіть моя Доброта не в силі їх вирятувати. Моє Милосердя