Page 1

о. АРТ УР МІЛА НІ

ВЕЛИКА ОБІТНИЦЯ


СЛО ВО АВТОР А "ОДНОМУ БОГОВІ - ЧЕСТЬ І СЛАВА". Книжечка "Велика Обітниця", що описує дев'ять святих Причасть на честь Пресв. Ісусового Серця, має надзвичайний успіх, тому з’являється щоразу в нових виданнях, які люди охоче замовляють. Досить сказати, що за кілька років число примірників, що вийшли в повному виданні, не рахуючи всіх витягів, скорочених видань, пepeвищилo вже мільйон. Як пояснити таке велике поширення цієї незначної праці, як не безмежною ніжністю Божого Ceрця, що не гордиmь нами і користується найбільш

нездатними

та

невідповідними

засобами,

щоб

тільки

допровадити до спасіння душі, відкуплені Його Пресв. Кров'ю? Сам Ісус в тому Божому ділі любові старається в кожному місті, в кожному селі знайти душі, що зуміли б поглибити гарячі бажання Його Серця та стали ревнителями цього набожества. І з дня на день зpocтає число тих щирих Христових приятелів, що радо відповіли на цей заклик лю6oвi і стають Його бойовими відділами. Це справді зворушливо, і душа наповнюється глибокою вдячністю. Якби не страх, що ми вразимо їхню скромність, то ми 6 радо оголосили довгий список тих, направду гарних душ, що, незважаючи ні на які жepтви, зуміли в тисячах примірників поширити оцю книжечку, яка оповідає про милосердя Божого Серця. Вони вже своїми очима оглядали багаті овочі своєї ревності. Недавно одна побожна пані писала нам, що її ревність в поширюванні цього набоженсmва дозволила їй побачити в короткому часі cтo святих Причасть у першу п'ятницю місяця. А один священик, що також став гарячим апостолом цього набоженства, так висловлюється: "Щира подяка належиться Найсвятішому Христовому Серцю, що в тому селі розійшлося понад двісті примірників цієї золотої книжечки.

До святого Причастя

в перші п'ятницi пpucтyпuлo п'ятсот мужчин, не рахуючи жінок і дітей, а їх було набагато більше. Це щира правда, що, коли хочеться мати численну участь


у святих Тайнах, то треба впровадити оцю побожну практику". Один визначний і ревний пaрox писав нам: "При кожній нагоді буду щораз більше й більше поширювати це набоженство понад усі набоженства, muм більше, що навіть за кілька місяців бачу йoгo блаженні овочі. О, коли б я швидше був його пізнав!"' У листопаді 1928 р. писала нам одна, дуже діяльна ревнителька, апостольську працю якої підтримувала своїми терпіннями її сердешна приятелька: "Не можу промовчати пpo одне навернення, бо гідне воно, щоб його оголосити. До мого села приїхала одна пані, щоб тут трохи відпочити та зміцнити своє здоров'я. Від деякого часу вона не сповідалася, тому що чоловік її вороже ставився до нашої святої віри. Я сказала їй, щоб вона купила собі книжечку про “Велику Обітницю ". Взяла вона книжечку до рук, поглянула на обкладинку, де виднілося Найсвятіше Серце Ісуса, й почала плакати. "Що таке?" - питаюся. "Нічого. – відповіла, 3автра хочу висповідатися. Лишіть мені цю гарну книжечку ". І справді, в означений час - висповідалася й досі залишається в своєму наверненні. 3нову ж одна гаряча ревнителька з Сардинії пише нам пo недовгому часі своєї ревної i завзятої праці над поширюванням цього набоженства: "3 радістю повідомляю вам, що в нашій церкві вже більше, як триста осіб, причащаються в перші п'ятниці кожного місяця". В першу п’ятницю липня 1929 р. в Паттоді, на Сардинії, зранку о 7-мій годині завалилася головна лава в церкві. Отець пapox сидів тоді в сповідальниці, а о. Секкі правив Службу Божу на честь Пресвятого Ісусового Серця. Більше, як двісті людей, пpucmyпuлo до престолу, щоб із йoгo рук прийняти святе Причастя. В той час затріщала церква. Він ледве встиг сказати: "Спаси, Господи, твій народ'; як густий, задушливий пoрox закрив усе. Грозило велике нещастя! Та сталося чудо! Всього дві особи впали жертвою, i одна людина тяжко поранена. "Чи ж не чудо це?" - пuшe побожна ревнителька, - що були там тільки ті жертви, які прийняли Христа і в яких не можна сумніватися, бо вони відразу пішли до неба ". Вже на першій Службі Божій більше, як двісті осіб прийняло Христа Гocпoдa до свого серця. Годі не


бачити в цій події, з одного боку, великої люті диявола, що дивиться, як із рук йому вириваються душі, а, з другого боку – безмежної Доброти Христового Серця, що кличе й пригортає до Себе душі, щоб їх cпacmи. Багато знову ж оповідають нам пpo запеклих грішників, що по двадцять тридцять літ не зближалися до святих Тайн, які, однак, таки нарешті піддалися ласкавим i повним любові запросинам Христового Серця та й захотіли при допомозі дев’яти святих Причасть врятувати свої душі й запевнити собі вічне життя. Це тільки уривки з незчисленних свідоцтв, що доходять до нас з усіх сторін. Чи ж не дивночудесні ці овочі? Інститути, школи, шпиталі, робітничі заклади, товариства молоді, члени Католицької Акції, душпастирі, монахи, світські, а навіть і в'язні присилають нам нові замовлення і. з найбільшим вдоволенням висловлюються пpo цю книжечку. А ми з радістю дякуємо за це все Христовому Серцю i молимося та й доручаємо Йому тих усіх ревних працівників. Одночасно ми певні, що вже сповнилася на кожному з них оця обітниця Христового Серця: "Імена тих, що ширитимуть оце набоженство, будуть записані в Моєму Серці, й ніхто не в силі їх звідти викреслити. "


ПЕРША ЧАСТИНА "ВЕЛИКА ОБІТНИЦЯ" У ЧОМУ ЇЇ СУТЬ? Поміж великими обітницями, що їх дало Пресвяте Серце Христове святій Марії Маргаретi Алякок, одна особливо заслуговує на те, щоб усі звернули на неї увагу. Її об'явив Ісус Христос св.Маргаретi в 1689 році перед смертю святої. Між обітницями Христового Серця вона дванадцята з ряду. Ось вона: "У виливі милосердя Мого Серця обіцяю, що Моя всемогутня любов удiлumь ласки осmаmочного вumрuвання всім muм, що прuймуmь св . .Причастя у перші п'ятницi в місяці через дев'ять місяців по черзі; вони не вмруть у Моїй неласці, ані теж без прийняття святих Тайн, а Моє Серце залишитися їм безпечним прumулком у miй осmаннiй хвилині ”. Оце та "Велика О6iтниця" переповненого милосердям Христового Серця, яку ми хочемо пояснити в цій книжечці, щоб розбудити гаряче бажання прийняти ті, такі повні любовi запросини Христа, що жертвує нам такий легкий спосi6, як забезпечити собі спасіння нашої душі. Правдивість цієї обiтницi Кожному, хто сумнівався б у віродостойностi цієї обiтницi, скажемо, що вона насправді правдива. Це бачимо з листів упривілейованої повірниці Христового Серця. Церква, що завжди діє з такою великою розвагою насамперед тоді, коди це справа винесення святих на престоли, сумлінно й докладно дослідила всі листи св.Маргарети й не тільки не знайшла в них нічого, гідного критики, але й ще Своєю повагою затвердила й дозволила поширювати їх між вірними. Крім цього, св. Отець Венедикт XV наводить "Велику О6iтницю" дослівно в канонiзаційному декреті й зазначує, що: "Саме такі були слова, з якими Ісус звернувся до своєї вірної слуги ”.


Для нас же цього рішення Церкви, непомильної вчительки правди, повністю вистарчає, що6 ми могли говорити про це з найглибшим переконанням душі. Одне, хіба, виглядає дивно та незрозуміло, те, що ця Божа обітниця була наче закрита до 1869 р., в якому почав її поширювати о. П. Франчозi. Можливо, що зродилося тоді побоювання, та ця практика робить вірних завжди ревнішими, а вченi–богослови ґрунтовно доказали, що вона цілком згідна з наукою Церкви, яка в Христовому Серці виявляє нам безмежний океан Божого милосердя. Та хтось скаже: "Яким чином можливий такий великий наслідок із такої малої причини?” Відповідь на це дає нам незнаний автор золотої книжечки "3алишиться в моїй любові”. "Чи ж не зауважив ти, що між цією малою причиною i тим великим наслідком знаходиться безконечне милосердя?" Отак-то запевнені ми, що обітниця ця правдива й що Бог у ній

діє, стараймося

тепер добре зрозуміти її глибоке значення. Кілька слів пояснення Коли Ісус Христос об’явився святій Маргареті, то сказав до неї найперше оцi слова: "Я обіцяю mобі”. Цим Він хотів дати їй зрозуміти, що Він ручається за цю велику ласку своїм Божим словом, тим словом, що про нього сказано в святому Письмі: "Небо i земля минуться, а слова Мої не минуться. "Поручившись за своє слово, В і н д о д а є : " У в и л и в і м и л о с е р д я М о г о с е р ц я " , щ о б з в е р н у т и нашу увагу на те, що це не звичайна обітниця, яка є овочем звичайного милосердя, але справді велика обітниця, що могла виплисти тільки з надміру 6езконечного Божого милосердя. Оце неначе говорить нам Божественний Спаситель: "О, душі, вiдкупленi Моєю Кров'ю, обітниця, яку даю вам, така велика, що неначеб уже вичерпувала всі скарби Moгo милосердя". На нас тепер черга, щоб уміти нею скористатися... Але що6 цілком запевнити нас у тому, що Він виконає за всяку ціну все те, що о6іцяє, Христос покликається на Свою лю6ов, на ту лю6ов, що все може зро6ити для до6ра тих, що надіються на неї. Це означає, що даремними є всі хитрощі


диявола, що6 вирвати ті Христові душі, що поручені Його лю6ові; Він поможе їм: жити по-християнськи й відповісти на всі ласки, щоб вони не стратили вічного життя. Коли Христос говорить 6ез усяких застережень, що Він уділить тим душам ласки остаточного витривання, то Він має на думці цю останню ласку, найціннішу над усі ласки, від якої залежить вічне спасіння. А обітницю цю стверджує ще такими словами: "вони не вмруть у моїй неласці”, а це означає: вони осягнуть вічне щастя, вони отримають рай. Цю о6ітницю - "не вмруть без прийняття святих Тайн" - тре6а розуміти так, що коли вмираючий мав 6и на своїй душі важкий гріх, то Ісус Христос дасть йому ласку поєднатися з Богом через добру сповідь, прийде до його душі в Пресв. Євхаристії, що6 6ути їй товаришем до вічного життя i боронити від пекельного ворога в останній вирішальний момент. Але якби яка недуга відібрала хворому мову, або з якоїсь іншої причини він не міг висповідатися, тоді Предобрий Ісус дасть йому ласку досконалим жалем очистити свою душу й вернутися до Божої приязні. Отже, хто пішов за покликом лю6ові Христового Серця й прийняв дев'ять Причасть у перші п'ятниці в місяці по черзі й без перерви, той не вмре в Божій неласці. Бо без усякого винятку Пресв. Христове Серце стане для всіх певним притулком i захороною в останній хвилині. О6ов'язкові умовини Що6 осягнути овочі цієї "Великої О6ітниці", цебто, що6 запевнити собі завдяки їй не6о, конче тре6а дотримуватися таких умов: 1. Дев'ять святих Причасть. Отже, хто прийняв би кілька св. Причасть, але не дев'ять, він не осягне ще овочів "Великої Обітниці". 2.

В перші п'ятниці місяців. Тут треба до6ре звернути увагу на те, що ці св.

Причастя тре6а прийняти обов'язково в перші п'ятниці місяця, 6о не матимемо права до "Великої Обітниці", якщо приймемо св. Причастя в інші дні місяця, наприклад, у неділю а6о навіть у п'ятницю, але таку, що не є першою в місяці. Також треба зазначити, що не можна міняти набоженства дев'яти св.


Причасть у перші п'ятниці з на6оженством перших п'ятниць кожного місяця, i навіть сповідник не може замінити цього дня на інший, а коли 6 це зро6ив, такий дозвіл не є важливим. Хто цим дозволом скористувався 6, він не достатньо виконає вимоги, о6ов'язкові для "Великої Обітниці", i тим самим не осягне її наслідків. Навіть хворі не можуть бути звільнені від цієї умови. 3.

Через дев'ять місяців по черзі. Це третя умова. Вона означає, що людина

мусить прийняти дев'ять св. Причасть у першу п'ятницю дев'ятьох місяців по черзі, 6ез 6удь-якої перерви. Як6и хто прийняв п'ять, шість, сім св. Причасть, а потім одного місяця перервав цю дев'ятницю, навіть не по своїй волі, чи через якусь перешкоду чи забуття, то само собою зрозуміло, що тут його вини нема, однак мусить цю велику дев'ятницю починати знову від початку, а прийняті св. Причастя, хоча 6 i святі i повні заслуг, не зараховуються більше до числа дев'ять. Деколи на першу п'ятницю в місяці припадає Велика П'ятниця. А в велику П'ятницю не можна нікого причащати, хіба смертельно хворих. Отже, не може причащатися i той, хто відправляє дев'ятницю дев'ятьох п'ятниць. Одначе вчені6огослови кажуть, що в цьому одному випадку дев'ятниця не буде перервана. Можна її продовжувати в наступні перші п'ятниці аж до повного числа, зараховуючи й попередні. Велику дев'ятницю можна починати в місяці, який кому найвідповідніший. Школярам найкраще 6уло б починати в 6ерезні; в листопаді вони вже скінчили 6 її. Дивіться всі, хто працює над вихованням молоді, яке широке поле праці для до6ра душ перед вами відкривається. Скільки ж то душ ви можете спровадити до пристані спасіння. Молоді, незіпсуті ще душі найкраще приспособлені, щоб прийняти Христові ласкаві запросини. Ті душі, що за вашим старанням осягнуть вічне щастя, будуть вам вінцем заплати в не6і. 4. З належним приспосібленням. Для цього вистарчає прийняти святі Причастя в стані ласки: якийсь особливий настрій, чи запал не о6ов'язковий. Не треба тут навіть підкреслювати, коли б хто прийняв одне чи й усі святі Причастя свідомо в


стані важкого гріха, він не тільки що не забезпечив би собі не6есного царства, але заслужив би на страшні Божі кари, надуживаючи Божим милосердям. Xтo постановив собі відправляти цю дев'ятницю, той повинен приймати святі Причастя з тим наміром, щоб учинити Христовому Серцю за невдячність i опущення, яких зазнає в цій Тайні Лю6ові й щоб осягнути овоч "Великої Обітниці", цебто ласку остаточного витривання. Добре 6уло б цей намір відновлювати кожний раз перед святим Причастям у перші п'ятниці, доки не скінчиться дев'ятниця. З цією метою можна перед cв. Причастям i після св. Причастя послуговуватися молитвами, що є в цій книжечці. Ще деякі пояснення 1. Священики й усі ті, які причащаються кожного дня, щоб одержати запевнення "Великої О6ітниці", повинні тільки з6удити намір прийняти тих дев'ять святих Причасть у перші п'ятниці з тією метою, щоб віддати честь Найсвятішому Христовому Серцю й 6агато зробити для Нього за невдячність й зневаги, що їх Він зазнає від багатьох грішників. До6ре було 6, як уже сказано, відновлювати це 6ажання кожної першої п'ятниці аж до кінця цієї практики. I нічого кращого не можуть зробити священики й ті, що щодня причащаються, як повторювати безнастанно ці серії дев'яти святих Причасть. І тоді не обов'язково вже відновляти наміри за кожним разом, достатньо зробити його раз назавжди. Без сумніву, для всіх дуже корисно було б повторити раз або й 6ільше цю дев'ятницю святих Причасть, особливо тоді, коли зайшов 6и якийсь сумнів, хоча 6 i найменший, чи за першим разом виповнено точно всі о6ов'язкові вимоги й умовини. 2.

Коли ж би хто приймав ті святі Причастя для того, щоб могти опісля

безпечно й сво6ідно кинутися в о6ійми гріха, той уже тим самим показав би


своє прив'язання до гpixa, і якраз тому його святі Причастя були 6 святотатством, й очевидно, така людина не може вважати, що вона запевнила собі вічне щастя. Бо в цьому випадку, як зазначає о. Гарча, сталося б так, як то 6уває у товариствах за6езпечень, що допомагають тільки у непередбачених випадках й нещастях, а не у передбачених. Тільки в першому випадку товариство дає відшкодування, а в другому - ні. 2.

Одначе тому, що Христос не зробив ніякого винятку в своїй "Великій

Обітниці", можемо мати повну надію на те, що через 6езконечне милосердя Божої всемогутньої любові вони одержать ласку навернення осягнуть вічне спасіння, а також i ті, хто з святим i добрим наміром хоч раз у своєму житті відправили цю дев'ятницю святих Причасть, а потім мав нещастя зійти на погану дорогу. Цю нашу певність підтримують численні приклади навернених грішників, що перед своїм занепадом відправили цю дев'ятницю. Це само собою зрозуміло, що, хто приготовляється прийняти цих дев'ять святих Причасть, той мусить вирішити полишити цілковито гріх i жити згідно з наукою Євангелії. Горе тому, хто думав би, що може служити Богові i дияволові, 6о Христос сказав, що ніхто не може служити двом панам. Таке пристосування є дуже важливе. 2.

Т а ч и ц я п р а к т и к а , х т о с ь с п и т а є , н е м о ж е випадково довести

декого до надмірного уповання на Боже милосердя, яке є най6ільшим гріхом проти Святого Духа? Тяжко було б відповісти на це питання, якщо б ми не мали: з одного боку, безумовної обітниці Христа, що хотів спонукати нас до того, щоб ми поклали всю свою надію на Нього, бо Він через 6езмежні заслуги Свого Божого Серця ручається нам Самим Собою за наше спасіння; а з другого боку, якщо 6 ми не мали за со6ою поваги святої Церкви, яка запрошує нас, що6 ми скористалися з того легкого засо6у осягнути вічне життя. Тому ми не вагаємося відповісти, що ця обітниця ні в який спосіб не доводить душі до надмірного уповання; навпаки, душі, належно пристосовані, оживляються надією, що, незважаючи на нужду й слабості, зможуть осягнути вічне щастя.


Душі, добре пристосовані, знають дуже до6ре, що ніхто не може спастися, хто не відповідатиме ласці Божій, яка лагідно, але рішуче вчить заховувати Божі заповіді, уникати злого, а робити до6ре, як цього навчає вчитель Церкви святий Августин: "Той, що сотворив те6е 6ез тебе, не спасе тебе 6ез тебе". І це якраз та ласка, що її повинні хотіти всі, хто з до6рим наміром приймає дев'ять святих Причасть. Священики й сповідники повинні пильно навчати всього того всіх, осо6ливо ж молодь. На практиці легко переконатися, що це набоженство, замість доводити душі до надмірного уповання, робить їх ревнішими, щоб вони добрими вчинками заслужили собі небо - та були на6агато чyтливішими до себе, щоб безупинно жити в Божій ласці. А це ж, без сумніву, один із найкращих овочів цього на6оженства. На нашу думку, з надзвичайно радісним довір'ям з'явиться душа перед святим Петром, коли цією дев'ятницею запевнить собі вільний вступ до неба. Практичні поради Тепер же, по6ожний читачу, як ти постановив со6і за всяку ціну запевнити спасіння своєї душі, злий дух, повний зло6и й заздрості, що ти колись навіки 6удеш щасливий, представлятиме то6і багато труднощів, щоб перешкодити твоєму замірові. Перша трудність, яку він тoбi представить, - це сповідь і святе Причастя у будень. Він шепне то6і, що це неможливе, бо в 6удень ти зо6ов'язаний іти до праці, й ти не можеш тратити час на Причастя. Певно, що це велика складність, однак, якщо ти щиро захочеш, то можеш встати на півгодини раніше i відправити свої набоженства, та й ще вчасно прийти на ро6оту, чи на заняття. Все залежатиме від того, чи ти схочеш принести малу жертву для величного i цінного до6ра, що його можеш i хочеш на6ути. Інша трудність виникне у зв'язку з тим, що не так скоро знайти сповідника або дочекатися черги при сповідальниці. Але й з тим легко со6і порадити. Можна порозумітися зі сповідником, або для більшої певності висповідатися попереднього дня.


Також деколи тобі буде здаватися, що сама погода - пpomu тебе. Того ранку, коли випаде тобі піти до церкви, що6 прийняти святе Причастя, сіктиме дощ, або заметіль местиме снігом так, що годі 6уде дістатися до церкви. Та саме тоді ти покажеш, що оживлений великим духом віри, коли скажеш собі: "Що6 осягнути рай, варто принести й таку жертву". Бог, щоб спасти мою душу, вмер за мене на хресті, а я не мав би перенести трохи зимна чи непогоди для Його любові, запевнюючи собі в той спосіб вічне щастя моєї душі? Інша трудність - це забуття. Часто можна зустріти особу, що скаржиться: я вже прийняла шість, сім, вісім святих Причасть, а потім одного ранку не з6удили мене, або я забула про це i все пропало. Що ж сказати таким особам? 3лий дух зробив їм немалу прикрість, та нехай наберуться терпеливості й знову починають спочатку, а ці труди, старання i терпеливість будуть мати перед Богом велику заслугу. А що6 на час збудитися i не за6увати, що часто може трапитися, можеш со6і дуже добре порадити. Можна умовитися з кількома іншими осо6ами, щоб взаємно пригадувати собі прийняте зо6ов'язання. Ворог твого спасіння буде ставити перед то6ою ці труднощі й, багато ще інших. Однак усіх їх переможеш при Божій помочі та з крихіткою до6рої волі. Заклик до священиків Багато священиків переживає над становищем своєї парохiї. Вони пробують всякі способи, щоб якось його поправити й піднести, але врешті—решт багато навіть ревних священиків знеохочуються. В їх душі постає зневіра, подібно, як в апостолів - по безуспішній риболовлі. “Цілу ніч ми ловили й нічого не зловили". Таким священикам хотіли б ми сказати те, що пишуть ревні апостоли

цього

набоженства,

а

саме

те,

що

пр о п о в іду ва нн я

"В е л и к ої 06iт н иц i" ц е оди н із найуспішніших засобів, що6 привести цілі парохiї до святих Тайн! Пробуйте i побачите! Тільки старайтеся з великою пильністю полегшити вірним святу сповідь i побачите незабаром чудо ласки. В короткім часі Христове Серце переможе застиглість, байдужість і людський погляд, що саме є найбільшим нещастям


в людини в нинішніх часах, а на їх місці запанує віра й добре життя. Певно, що цього не вдасться осягнути відразу, за одним помахом чародійної

палички,

але

поступово.

З

часом

до

перших

охочих

прилучаються інші, й так це набоженство стане одним із найважливіших, що його відбуватимуть з найбільшою побожністю. Скільки душ, що багато літ здалека стояли від Бога, що були глухі до всіх інших ласк, врешті таки піддалися безмежній любові Божого Серця! У скількох зневірених душах сам погляд на солодке Серце Христове відродив знову надію! Скільки ж то зблуканих душ, що, як той євангельський блудний син, розтратили Божі дари, встають таки, будучи спонуканими “Великою обітницею" i повторюють: "Встану й вернуся до Мого батька". "Майте віру,-- повторює нам завжди й сьогодні Пресвяте Серце Христове, -- Я переміг світ". Вірте, кличу Вас, i по6ачите чуда ласки й милосердя, що їх доконає Христове Серце.

НАСЛIДКИ ПРОПОВІДУВАННЯ "ВЕЛИКОЇ ОБІТНИЦІ" (з іспанського "Мiсiонаря") 1."Велика 0бітниця" – це,звичайно, останній подих ласки, що дає добрий вислід даної місії. 2. Вона притягає велике число вірних до святого Причастя у перші п’ятницi місяця. 3.

Свята сповідь, повторювана дев'ять місяців, втрачає ту сповідну суворість, яку

в ній добачають мало практикуючі християни. 4.

Отож, успіх тих повторюваних сповідей є набагато триваліший. 5. Ті, що прийняли дев'ять святих Причасть, не задовольняються вже тільки

великодньою сповіддю, але частіше, а то й щодня, наближаються до Євхаристiйного Христа.


6. Під її впливом розквітають добрі звичаї, відновлюється запал i ревність католицьких товариств, організацій молоді, Марійських Дружин, Християнських матерів, у їхні серця вливається гаряче набожество до Найсолодшого Ісусового Серця. Овочі ці, каже о. Гарча, осягнено вже в Бельгії. Їх можна осягнути всюди, де тільки розумно й послідовно проповідується “Велика обітниця". НАУКА, ПОВНА ПОТІХИ Сестра Агнета, старша сестра святої Тереси від Iсуса-Дитяти, в одному з найновіших видань "Останніх Слів святої Тереси від Дитяти Ісус" оповідає устами самої Святої ось про таку гарну подію: "Сестра Марія від Пресв. Євхаристії хотіла на процесію засвітити сестрам свічки, однак не мала сірників. Тому наблизилася до малої лямпочки, що висіла перед якимись мощами. Але й у лямпці вогонь вже майже пригасав. Все-таки вдалося їй від того слабенького вогню засвітити ще свою свічку й рознести вогонь усім сестрам. Як побачила я це, то подумала: хто ж може хвалитися своїми ділами? Маленька лямпочка, в якій вогонь вже майже пригасав, змогла ще запалити стільки гарних вогнів, що самі можуть запалити безліч інших, а навіть i цілий світ. А де була перша причина цієї велетенської пожежі? В маленькій непомітній лампочці, що вже пригасала. Так воно й у "злуці Святих". Одна маленька іскорка могла 6 зродити великі світила, учителів і святих мучеників у Церкві. Часто без нашого відома одержуємо ласки й світло, яким завдячуємо незнаній, схованій душі. А буває так тому, що Бог хоче, що6 за допомогою молитви святі ділилися ласками одні з одними, що6 так лю6илися в не6і великою любов'ю, більшою над любов у родині, i найкращій, i найідеальнішій". "3лука Святих". Що за повна потіхи наука! Бідний i нещасний грішнику! Ти тратиш усяку надію! Ти 6ачиш i відчуваєш ту страшну пропасть, яку поставили між то6ою i добрим Богом. твої гріхи й 6еззаконня! Тобі здається, що неможливо вже


тоді піднестися з того нещасного, жалюгідного стану. Довкола те6е тільки темрява. То6і здається, що ти навіки вже пропав! Нещасний Брате! Прожени геть ці думки й на6ерися відваги. Христос жде тебе з радістю й відкритими обіймами, що6 дати тобі поцілунок прощення, із тим ніжним спочиванням, з яким євангельський батько прийняв свого блудного сина, що розжаленим вертався у батьківський дім. Безліч покірних душ живуть у пожертвуванні, моляться, терплять, із цілковитим підданням Божій волі несуть тягар своїх хрестів i чуються щасливі, що своїми терпіннями 6одай частинно можуть винагороджувати за гріхи нещасних грішників. І вони є незнані, яких щойно в вічності пізнаєш, вони стануть то6і тією пригаслою лямпкою і поможуть знову розпалити полум'я твоєї віри, поможуть то6і обминути небезпечні сіті гріха на життєвому шляху й завернути тебе наново на дорогу, що веде до не6а. На6ерися відваги, ти - не сам! Багато до6рих душ, що читатимуть оці розважання, 6удуть разом гаряче молитися до Христового Серця. До того Серця, що розгорнуло над землею сіті лю6ові, сплетені з золотого ланцюга, який єднає усіх вибраних у небі, що молються про твоє спасіння. "Живий ти, чи мертвий?" Щоб ти міг відповісти на це питання, мусиш знати, що маємо подвійне життя: життя природне, що випливає зі злуки тіла з душею, i життя надприродне, що випливає зі злуки душі з Богом в освячувальній ласці. Життя природне гасне з хвилею смерті, яка розлучує душу від тіла; життя ж надприродне гасне, коли до душі входить смертельний гріх, що розділяє душу від Бога. Життя природне підсилюємо щоденним хлі6ом, життя надприродне - Хлібом Євхаристійним, або, як інакше його називають - "хлібом душі". Бо так сказав Христос: "Я - хліб життя, як не їстимете Мого Тіла й не питимете Моєї Крові, життя не будете мати в собі". “Хто їсть цей хліб, житиме повіки ". Тепер скажи: живий ти, чи мертвий? Якщо ти їси цей хлі6, тоді ти живий, якщо не їси, то, певний будь, що в тобі нема життя. Скільки ж є таких, які думають, що вони


живі, а вони за життя мертві ! Скільки ж то трупів, що не мають надприродного життя томy, що віддавна вони далеко від Хліба життя. А, може, ти належиш до тих нещасних? Чи ти не суха, відтята галузка від дерева життя, що призначена в вогонь вічний?... Подумай над цим, брате! Нещасний стан грішника Нема на світі нещаснішої людини над ту, що споганила свою душу тяжким, смертельним гріхом. Як може вона спокійно жити? "Для безбожного немає спокою", - каже Святий Дух. Глибокий сум i безустанна гризота сумління затруюють йому життя, неначе та отруйна гадюка. Він уже не живе, він - мертвий! Гріх знищив надприродне життя його душі. Бог бридиться ним, як ми 6ридимося гнилим, повним хробів трупом. І так, як уже нічого не може зро6ити той, хто не має життя, так і грішник нічого вже не може зробити, що мало 6 бодай якусь вартість i заслугу для вічного життя. Він може мати всі багатства; всі скарби землі, однак його душа нужденніша й більше нещасна від останнього жебрака, що простягає руку по шматок хліба. Він скований кайданами диявола, що тримає його, як свого невільника. Горе тому, кого смерть застане в такому стані. Сумний i нещасний стан! Нещасливий звисає на слабенькій ниточці над пекельним проваллям, а нитка ця в руках того Бога, що його не переставав він зневажати! Що ж зробить він, якщо стане перед трибуналом справедливого, вічного Судді? Дорогий брате, покритий гріхами, чи спадало тобі таке коли на думку? Що ти думаєш робити? Добрий Бог хоче знову мати тебе в Своїй приязні, знову xочe пригорнути тебе до свого Божого Серця. Чи ще й надалі ти будеш глухий

на

заклик його милосердя?.. Подумай до6ре! Не можу навернутися Скільки ж то разів можна почути, як нещасні грішники кажуть священикові: '`Все правда, я сам хотів би мати трохи більше вiри, щоб відправити це набоженство, що ви до нього мене намовляєте, однак


наперед я мусів 6и висповідатися, прийняти святе Причастя, я мусів би навернутися, а я цього не в силі зробити; не маю сили змінити свого життя, не можу навернутися. Що ж мені робити?" Оце безмежне милосердя Божого Серця, яке хоче, щоб усі навернулися i жили, подає тобі дуже легенький спосіб для цього. В об'явленні Сестрі Марії Шамбон Христос сказав: "Грішник, що відмовить оцю молитовку: “Предвічний Отче, жертвую Тобі рани Господа нашого Ісуса Христа на ,вилікування ран наших душ" (за цю молитовку свята Церква надала 300 днів відпусту за кожний раз), одержить ласку навернення. Опісля ще додав: "Бажаю, щоб священики часто давали її за покуту прu святій сповіді".

ДРУГА ЧАСТИНА РО3ВАЖАННЯ НА ДЕВ'ЯТЬ ПЕРШИХ П’ЯТНИЦЬ ПEPШA П’ЯТНИЦЯ Буду спасенний чи осуджений? Чи не бачив ти, читачу, як то деколи маленькі діти зривають серед забави пелюстки з квітів і ними нібито вгадують свою долю. От, наприклад, маленька дівчинка хоче знати, куди вона по смерті піде: чи до неба, чи до пекла. 3риває один за одним пелюстки й наперемiнку повторює: небо... пекло... не6о... пекло...

й

так

аж

до

останнього пелюстка, що нібито має вказати на її остаточне призначення. Коли доля для неї ласкава й останній пелюсток призначить її до неба, то радості дівчинки не має меж, але, якщо невинна квіточка призначить її, не дай Боже, до пекла,

то

вона

буде

сумувати й буде незадоволена, i буде знову обривати пелюстки з інших квітів, аж доки не натрапить на щасливу відповідь, що поверне їй спокій.


А чи й наше життя не таке, як та квітка, яку обриваємо день за днем, аж поки, стяті косою смерті, не станемо перед Богом - Суддею? А Бог Суддя дасть нам присуд: а6о небо, або пекло. Діти, коли зривають пелюстки квітів і питаються про свою долю, знають, напевно, що це лиш забава. Та чи ж можемо й ми мати наше життя за якусь забаву, чи за якусь іншу приємну потіху? Чи ж не вчить нас свята віра, що спастися, - це наш великий обов’язок, про який мусимо дбати зі страхом i трепетом? Чи ж поміж усіма завданнями, що їх маємо виконати тут, на землі, не найважливіше й не найнеобхідніше - спасти свою душу? Чи роздумували ми коли-небудь поважно над цією справою? А коли й думали, чи спитали ми себе: чи буду спасенний, чи осуджений? Чи одного дня стану ангелом, одягненим у світлість 6езсмертної слави неба, чи швидше духом пітьми, оточеним полум'ям, у вічних безнастанних пекельних муках? 3гадуючи про це, Святі тремтіли зі страху. Яким же чином ми, обтяжені гріхами, без ліку, живемо со6і спокійно? Чи ж не свідомі ми того, що досить одного тяжкого гріха, що6 горіти в пеклі вічно? А якби так нас спіткала несподівано смерть? Що тоді? 3 тієї жахливої непевності звільнить нас Ісус Христос Своєю "Великою Обітницею": "Одержиш ласку остаточного витривання, - значить щасливо осягнеш вічне блаженство, тільки приймеш 6ез перерви дев'ять cвятux Причасть у перші п'ятниці місяця ". Це ж те саме, неначеб Ісус Христос у цій хвилі поклав тобі до рук "небесний пашпорт" i дав "золотий ключ", яким зможеш відчинити брами неба. Тобі тепер належить скористатися з цієї незвичайної ласки, що її жертвує Милосердя Ісусового Серця. Оживлений цими почуваннями, з великим довір'ям зближайся до святого престолу й набожно говори оцю молитву: "Найсолодше Ісусове Серце, що ціною Своєї Божої Крові відкупило Мою бідну душу, дай так, що6 я добре зрозумів, яка цінна ця ласка, якої Ти бажаєш мені дати Своєю "Великою Обітницею". Дай, щоб я по6оров труднощі, що їх мені буде


підсувати злий дух. Дай, щоб я міг прийняти цих дев'ять святих Причасть із правдивими почуваннями віри, любові й багатьох учинків, i щоб так я міг вести правдиво християнське життя й за6езпечити собі спасіння своєї душі. Найсвятіше Серце Ісусове, вірю в Твою любов до мене, й я певний, що Ти мене не опустиш". ПРИКЛАД Дитя Ісус з'являється на пpecтoлi усім людям Читай про цей приклад, дорогий читачу, про це нове чудо безконечної любові твого Бога, що6, приймаючи твої святі Причастя у перші п'ятниці місяця, ти був завжди оживлений великим духом віри в дійсну наявність Ісуса Христа під виглядом хлі6а й вина. 20.IV. 1905 р., про що часто описували іспанські часописи, в іспанському місті Мандзенеда перед цілим народом з'явилося Дитятко Ісус. В церкві оо. Редемптористів закінчувались величавим винагороджувальним

набоженством

реколекції. О. Петро Родрігез виставив Найсвятіші Тайни й відправив із народом набожно молитви на вервиці. Після цього місіонар о. Маріскаль вийшов на проповідницю. Серед найбільшого розпалу проповідання він перервав проповідь, бо зауважив, що між слухачами зчинилося замішання. Ті, що сиділи, піднеслися i ставали на пальці, що6 краще бачити, що сталося. По церкві розносився глухий шум. Проповідник, який не знав, що сталося, дав знак усім, щоб зважали на маєстат самого Бога, присутнього у Найсвятіших Тайнах. На хвилину вдалося заспокоїти людей. Та оце почала кричати своїм срібним голосочком семилітня Евдоксія Beгa де Ескондіда: "Я теж хочу бачити Дитятко" . На цей поклик вірні не могли вже втриматися. О. Місіонар повернувся до престолу, куди 6ули звернені очі всіх, i сам побачив це велике чудо, що зворушило увесь нарід. О. Парох клякнув перед престолом i захоплено вдивлявся в солодку з'яву. На


престолі, на місці монстранції, видно було шести-семилітнє Дитя. Одежа Його 6ула біліша від снігу. Саме ж Дитятко, простягнувши свої рученята до вірних, лю6'язно усміхалося до них. 3 Божого Обличчя, що сяяло невимовною красою, пробивалися живі, ясні промені, очі ж Його блищали, наче дві зірки. На грудях виднілася рана, а з неї струмочками спливала кров, що багрила 6ілу одежу. 3'ява ця тривала якийсь час і зникла. Серед сліз i ридання докінчено цього вечора набоженство. А покаяльники до пізньої ночі облягали сповідальниці, що6 поєднатися з Богом i наступного дня прийняти в святім Причасті це прегарне Дитя, що появилося на престолі. Це записано також в іспанському “Місіонарі Найсв. Ісусового Серця" за 1906 рік. ДРУГИЙ ПРИКЛАД 1 3 - л і т н і й хлопчина після п’ятнадцяти днів непритомності раптово будиться в навечір’я першої п’ятницi місяця. У травні 1913 року в Генуї занедужав 13-літній хлопчина. Недуга о6хопила свою жертву так сильно, що хлопчина вже в перші дні втратив притомність, й не було надії, щоб вона до нього повернулася. Годі 6уло втішити його бідну матір. Вона боялася, щоб її дитина не вмерла без святих Тайн, не запевнивши собі в цей cпociб вічності. О, дай нам, Боже, побільше таких матерів, що так дуже любили 6 своїх дітей! А хлопчина той був дуже набожний до Христового Серця, i вже почав був оцю велику дев'ятницю перших п'ятниць. Чи ж мав би Христос полишити його в ці останні хвилини життя?.. Проминуло п'ятнадцять днів, відколи він втратив свідомість. Було якраз навечір'я першої п'ятниці червня. Аж тут, на превелике здивування всіх, хлопчина 6удиться, наче з довгого сну, й питає; —

Який завтра день?

- Перша п'ятниця, - відповіла мати. −

А як я прийму святе Причастя, коли я в ліжку?

Не лякайся, дитино, Ісус добрий, Він. сам прийде до тебе, бо ж 6ачить, що ти


не зможеш піти до церкви, - відповіла з радістю мати. Відразу покликали сповідника. Хлопчина висповідався з повною ясністю розуму, а після коротенької молитовці знову стратив пам'ять. Пробудився з цього стану аж на другий день, як принесено йому Євхаристійного Ісуса. Після короткої подяки знову стратив притомність i так напівмертвий прожив ще дванадцять днів. 18 червня віддав свою чисту душу в руки Того, хто, вірний Своїй обітниці, прийняв його в царство своєї слави. Оповідання це, що його о. Ардіто помістив у своїй книжечці "Серце Ісуса, уповаю на Тебе”, появилося також у часописі "Релігійний тиждень" в Генуї, що підтвердили найбільші віродостойні осо6и. Стрілистий акт: "Найсвятіше Ісусове Серце, надіє тих, що вмирають із Тобою, змилосердися над нами”. ДРУГА П'ЯТНИЦЯ “ІСУС – ЦЕ ЛЮБОВ” Бог є любов, а лю6ити — це значить все віддавати тому, кого любимо. Тому Бог дав нам усе те, що маємо: Comвoрення. Любити — це означає виявляти свої думки, а Бог говорив устами Пророків i свого власного Сина; 06'явлення. Лю6ов старається уподібнитись до улюбленого, а Бог став нашим Братом; Втілення. Любити - це означає терпіти задля любленого; Бог віддав Себе за нас на хресну жертву; Відкуплення. Любов хоче бути 6лизько біля лю6леного; Пресвята Євхаристія. Любов хоче поєднатися з лю6леним; Cвятe Причастя. Любов ділиться своїм щастям з любленим; Небо. Чи ж можна зрозуміти, якою любов'ю полюбив нас Бог? Роздумай над тим, що зробив для нас Ісус. Ми були невільниками - слугами диявола, а Він зро6ив нас Божими дітьми; ми заслужили на пекло, а Він відчинив нам небесні брами; ми були покриті несправедливістю, а Він обмив нас Своєю Кров'ю. 3 лю6ові до нас Він схотів покинути щастя неба, поза6ути про свою славу й


гідність i стати маленьким Дитятком. Для нас терпів Він холод, голод, спрагу, убогість, вигнання, пониження, очернення й найогидніші наклепи. Його в'язали, бичували, на Нього плювали, з Нього насміхалися, били по лиці, вінчали терням, оцінили гірше від Варави, засудили на смерть i розп'яли між двома роз6ійниками -- злочинцями. Він дарував нам Свої ласки. Свою науку, Свої Божі заслуги і Свою Кров, і навіть з високого Хреста, як уже Йому нічого не залишилось, віддав нам Свою Найдорожчу Матір. Вона cталa нашою Матір'ю. Та й тут не кінець іще безмежній Ісусовій Любові до нас! Його Серце не хотіло залишити нас сиротами на цій долині сліз i вигнання, й тому Він довершив найбільшого зі Своїх чудес, даючи нам Себе самого в Пресвятій Тайні Євхаристії. І так став Він нашим лікарем, нашим заступником, нашою поживою i жертвою за нас, що безнастанно довершується на наших престолах у Служ6і Божій. О, чи не міг би Ісус цілком слушно відізватися до кожного з нас словами пророка: "Що ж міг я ще зро6ити для моєї винниці, а не зробив?" Та, проте, чимало людей, і навіть самих християн, холодним забуттям та невдячністю відповідає на цю велику любов. І ось з'являється Ісус апостольці Своєї любові й, показуючи їй Своє Боже, пробите списом Серце, говорить до неї такі слова: "Ось те Серце, що так дуже полюбило, людей, що повністю посвятилося і пожертвувалося, щоб виявити їм Свою любов; а в заплату від більшості одержує тільки невдячність". Вісімдесят два рази з'явився Ісус святій Маргареті, i кожного разу Його Боже Серце було обрамлене терням, оповите полум'ям, завершене хрестом, пробите списом, а з рани Серця спливала кров. Вже сама Його з'ява могутньо говорила, наскільки полю6ив нас Ісус і скільки за нас терпів, і якою невдячністю відплачуються Йому грішники. А слова, що їх за кожним разом повторював Він до святої, повинні розжалити серця навіть найтвердіших грішників. Він скаржився i просив: "Доню моя, пожалій мене! Я сумний тому, що мене лю6лять!"


Одного дня Мати Маргарета (що померла 1915 р. в Віке Канавесе); роздумуючи над безмежною Божою любов'ю до створінь, так промовила до Ісуса: "Скажи мені, Ісусе, чому Твоє Серце повне такої великої любові й чому Ти розливаєш її на всі негідні створіння?" А Ісус відповів: "Моє Серце - це живий Кивот Божества; Воно Його повністю в Собі замикає. А Божество - це Лю6ов! Чи ти не знаєш, що Любов усечинна, подібна до великої, багатої на воду ріки, що завжди намагається якнайшвидше розлитися і заповнити собою всі долини". "Так, лю6ов мусить розливатись, але чому саме над моєю нуждою?" "Твоя нужда притягає Мене, бо Я- Милосердя; твоя неміч приковує Мене, бо Я Всемогутній; твої провини взивають Мене, бо Я - Чистий. Я посвятився за тебе, тому дозволь Мені вилляти на твоє серце надмір Моєї любові!" Якщо ж ми хотіли б одним словом висловити те, чим є для нас Ісус, то мусіли 6 повторити ту саму відповідь, що її одержала одна упривілейована душа. На питання: "Який Ісус?", почула відповідь: "Ісус - це Любов!" МОЛИТВА: "О, Ісусе, я вірю в Твою безмежну Лю6ов до мене! Все, що маю й чим я є- все те від Тебе. Твоя Любов вивела мене з нічого. Твоя Любов чудом 6езнастанно заховує мене. Твоя Любов увільнила мене з кайданів злого духа. Твоя Лю6ов пожертвувалася за мене на Голготі й далі щодня жертвується на наших престолах. Твоя Любов стільки разів о6мила рани моєї душі. Твоя Любов так часто годує мене в Пресвятій Тайні Євхаристії. Твоя Любов вже зготувала мені вічну нагороду в не6есній славі. О безмежна Любове, що живеш у Божому Серці Ісуса, дай так, щоб усі люди пізнали Тебе й так полю6или, як Ти того бажаєш!" (М. Л. Маргарета).


ПРИКЛАД Ісус нагороджує навіть саме бажання прийняти дев'ять святих Причасть Наприкінці 1913 р. приїхав до одного великого п'ємонтського села молодий священик. Щоб привести душі до участі в святих Тайнах, він почав проповідати й поширювати Набоженство до Пресвятого Ісусового Серця. Спеціальну увагу звертав він на "Велику Обітницю". Господь видимо благословив його ревність. Після трьох місяців можна було вже нарахувати п'ятсот осіб (між ними чимало й мужчин), що приймали святі Причастя в перші п'ятниці. На Великдень, у 1914 р., цей ревний священик попросив одного мужчину, батька родини, що досі не брав участі в цьому Набоженствi, щоб і він також прилучився до інших. Той відповів: "Тепер, як я вже добре зрозумів, обіцяю Вам, що як тільки проминуть мiсяцi пильної літньої праці на полі, зараз у першу п'ятницю жовтня почну моїх дев'ять святих Причасть. I це о6iцяю Вам з повною щирістю, бо варте труду це Набоженство, що так легко запевнює нам спасіння душі”. Повний сили й здоров'я продовжував він свою працю аж до вечора 8 серпня. На другий день, у неділю, мусів лягти в ліжко. 3давалося, що це ніщо; та ввечері, коло 9 години, хоч i не загрожувала небезпека, хворий захотів, щоб йому привели священика. Хотів висповідатися і прийняти останні святі Тайни. Домашні супротивились. "Твій стан,- говорили вони, - далеко не такий, щоб у таку пору непокоїти священика". Радили зачекати до ранку. Однак хворий дуже наполягав, щоб мати пішла до отця. 3аклопотана жінка перепрошувала його, що турбує вночі, але син її, казала, так наполягає, що хотіла хворого заспокоїти, щоб не мучився цілу ніч. Священик, з невимовною радістю й охотою, відразу поспішив до селянської хатини. "О, як же я дякую вам, отче! Я дуже хотів вас бачити. Пригадуєте собі, що я


обіцяв вам почати На6оженство дев'ятьох святих Причасть в перші п'ятниці місяця? На жаль, тепер мушу вам сказати, що вже не можу я цього виконати. Пресвяте Ісусове Серце сказало мені скоро вас покликати та прийняти святі Тайни, бо години мого життя пораховані". Священик, не чекаючи більше пояснень, з великою розвагою й любов'ю потішав недужого, похваляв його щирі почування й заохочував усю свою надію покласти в Найсвятішому Ісусовому Серці. Висповідав його, а що хворий гаряче просив запричащатися, то приніс йому i святе Причастя. Була вже північ. Коло четвертої години священик прийшов ще раз відвідати його. Хворий прийняв отця з якимось ангельським усміхом і щиро стиснув йому руку. Говорити - не говорив нічого: незадовго по півночі втратив мову, й вона вже до нього не повернулася. 3 великою набожністю прийняв теж святу Тайну Єлеопомазання. Пополудню, біля 2 години, відійшов до неба, щоб величати Божеське Милосердя Ісусового Серця, що так щедро нагородило його бажання прийняти дев'ять святих Причасть, даючи йому ласку святої смерті. Ці незвичайні обставини спонукали його батька, матір, брата й подругу прийняти 9 святих Причасть у перші п'ятниці мiсяця, щоб так і собі запевнити спасіння своїх душ. Стрілистий акт: Пресвяте Серце Іcycа, вірю в Твою любов до мене!" ДРУГИЙ ПРИКЛАД Переможна слава Найсвятішого Ісусового Серця Якщо хочете пізнати, наскільки вірний Ісус у Своїй “Великій Обітниці", прочитайте про цей другий приклад. Його розповідає брат Сальватор, що, після свого навернення до Бога, став ревним апостолом Ісусового Серця, поширюючи всюди це Набоженство. "Хочу, щоб усі знали, - говорить він про себе, - що я як новий блудний син ганебно залишив вівчарню Доброго Пастиря... Який же я був невдячний! Мені були приготовлені прекрасні запашні пасовиська... Мене чекала най6ільше


запобіглива опіка й найніжніші пестощі, а я був невдячний! Я залишив Його, далеко втік від Нього. Він 6iг за мною і кликав мене найніжнішими словами, що випливали тільки з любовi,.. а я був невдячний! Як він уже досягнув мене, я погордив Ним, відпекався від Нього, кинув під ноги й потоптав Його, розп’яв... Невдячний я!.. Раз якось, мимохіть, один спогад не сходив мені з тямки. Я не хотів цього, та мої думки раз у раз верталися до ясних, щасливих днів моєї юності. У мене перед очима вперто появлявся цей образ, як я через дев'ять перших п'ятниць припадав перед Престолом, у стіп Христового Серця, щоб у Пресвятій Євхаристії прийняти Любого Ісуса до свого, ще тоді невинного серця... "Велика Обітниця" Пресвятого Серця перемогла. Ісус в надмірі Милосердя Своєї Лю6ові пригадав собі про заблукану овечку... І ось сьогодні виконую свій обіт, що його тоді вчинив я. Проголошую цю незвичайну ласку, щоб усім доказати, що неможливо, щоб загинув той, хто в перші п'ятниці місяця прийняв дев'ять святих Причасть на честь Найсвятішого Ісусового Серця, бо Ісус завжди вірний Своїй “Великій Обітниці". У День Асизького Ювілею; 1923 р. Сальватор від. Ісусового Серця, терціяр братів менших Капуцинів. ТРЕТЯ П'ЯТНИЦЯ Любов домагається любові Як ми вже бачили, Ісус - це, Любов, i ніщо інше для нас, як тільки Любов. Icуc живе тільки любов'ю; нею, і тільки нею кормиться. Він прийшов, щоб принести на землю цей Божеський вогонь Своєї Любові й нічого іншого не бажає, як тільки запалити ним усі серця. Це ця Любов зро6ила так, що Він зійшов із неба. Це Любов тримає Його в'язнем по наших кивотах. Ця Любов спонукує Йoгo віддаватися без обмежень усім, хто Його шукає. Вона спричинює те, що Він переживає над долею душ, біжить за овечками, що блукають, щоб привести їх до вівчарні Свого Вітця. Ця Любов доводить Його до плачу над


засліпленням багатьох нещасних грішників, що забули про Нього і безупинно ходять понад самою пропастю вічної заглади. Саме ти, вірна душе, що так любиш Ісуса та знаєш журбу Його Серця, зобов'язана потішити Його й віддячитися за Його безмежну Любов до Те6е. А найліпше зробиш ти, коли будеш приводити до Нього ті душі, що їх можеш здобути своїми молитвами та жертвами. "Світ застигає, - сказав paз Ісус до М. Маргарети, - власна любов придушує серця, люди віддалюються від вогнища любові й думають, що теж і від свого Бога. Одначе Я - Любов безмежна, завжди при них... Я прийняв людське тіло, щоб злучитись із людиною, Я вмер, що6 йoгo спасти. Моя жертва в силі відкупити все людство; ні, вона безконечно більша, ніж треба для цього відкуплення. Та людина, ставши вільною, мусить співдіяти в ділі свого спасіння. Я кожному даю вистарчальну ласку з Моїх безмежних заслуг, однак скільки ж цю ласку відкидає... Тоді бepy собі душі, одягаю їх Самим Собою і в них продовжую Свої Страсті... й, послуговуючись ними, неначе очищеними водопроводами, розливаю на світ нові хвилі ласк і милосердя". Toмy молитись за грішників; жертвувати за них - це найбільший дарунок, який ти можеш принести Ісусові. Це таємниця, що святу Тересу від Дитяти Ісус підніс до такої великої святості; це просьба, з якою Ісус звертається до всіх душ, що їх полюбило Його Серце. Цю просьбу повторює тим усім, що можуть зрозуміти Його Лю6ов. 3 цією просьбою звертається Ісус i до тебе й кличе голосом, повним запалу: "Сину, чи лю6иш Мене?.. Дай мені душі! Подумай, що на світі стільки грішників, які йдуть на погибель. Ще хвилина, й багато з них опиниться серед вічних мук... Чи ти не співчуєш жахливій долі, що зависла над ними? Чи не знаєш таких душ, що дорогі твоєму серцю, що6 їх відтягнути з дороги затрачення. Твої молитви й твої жертви можуть спасти їх, можуть відчинити їм джерело Милосердя й подати їм заслуги Моєї Крові. Чи ж відмовиш Богові цієї потіхи й


не прилучишся до великого діла спасіння їхніх душ?.. Молися за бідних грішників, до молитви долучи свої жертви. Молитва в Моє ім'я все може. Коли ж це справа спасіння душ - то тут жертва вce здобуде". Нехай не пройде намарне ця просьба Найсолодшого Ісусового Серця. 3авжди молімся і приносім жертви за всіх нещасних грішників, осо6ливо ж за тих, що споріднені з нами, чи є нашими друзями. Будьмо певні, що молитва наша не піде намарно. Вce, що ми робимо, хай буде неначе новим актом любові. Наслідуймо в цьому того святого братчика - кравця, св. Герарда Маєллю, що за кожним потягненням голки повторював: "Господи, люблю Тебе; спаси якусь душу!” МОЛИТВА: "О, Милосердне Ісу сове Серце, змилосердися над тими багатьма нещасними грішниками, що живуть далеко від Тебе! Вони бідні, обтяжені численними провинами й навіть не думають, що зависли над пекельною пропастю, в яку можуть провалитися. О, Наймилосердніший Спасителю наших душ, Агнче Божий, що змиваєш гріхи світу, змилосердися над ними ради Твоїх Найсвятіших Ран і Твоєї Пресвятої Крові; щоб так порушені твоєю безконечною Добрістю, пізнали вони свої блуди й навернулися до Те6е". ПРИКЛАД Iндiянин готовий швидше стратити руку, ніж опустити святе Причастя в першу п'ятницю мiсяця. Колишній учень Тов. Ісусового о. Беруттi, який тепер є єпископом у Пенгпу в Китаї, пише в часописi "Мiсiї Товариства Ісусового" за грудень 1926 року, що між його новонаверненими є сто душ, які кожної першої п'ятницi приступають до святих Тайн. А треба знати, що багато з них проживають на віддалі 15, а навіть i 50 кілометрів від місійної станиці. Який це сором для нас, що не раз i чверть години ходу не хочемо пожертвувати для цього святого діла. Знову інший місіонар, о. Серулез Товариства Ісусового, оповідає зворушливу подію з lдагу, що її тепер переповідаємо. lндіянин Чіпрія з племені "Скупих Сердець" (плем'я "Скупі Серця" тепер


навернене до католицької віри) раз якось нещасливо поранив со6i руку. Негайно пішов до лікаря. Лікар сказав, що рука потребує лікування, i хворий мусить кілька днів затриматися при ньому; інакше є небезпека зовсім втратити руку. "Не можу втриматися!.. 3aвтpa - перша п'ятниця, i я мушу разом із цілим племенем піти до місійної станиці "чорних ряс", щоб там прийняти святе Причастя. Потім вернуся!" “Потім уже буде пізно, мій дорогий, i якщо тобі погіршиться, я муситиму відтяти цілу руку, розумієш?" "Хай діється, що хоче, - сказав після короткої застанови гарячий індіянин. - Ти відітнеш мені руку, та ніколи не буде так, щоб Чiпрiя не пішов разом з іншими в першу п’ятницю мiсяця до святого Причастя". I пішов... Як вернувся, прийшов вдруге до лікаря. Лікар знову оглянув рану і сказав: "Я ж остерігав тебе! Тепер конче треба відтяти три пальці". "Хай ідуть три пальці!" - відповів сміливо хворий. Бадьоро прийняв він біль і втрату, думаючи, що то ще замалу ціну приніс за св. Причастя. Що ж скажеш, побожний читачу, про того напівдикого індіянина, що волів радше втратити руку, ніж святе Причастя? Чи ж це не тяжке оскарження твого недбальства й заскорузлості в службі Христові? Читай ще й про цей другий прегарний приклад. ДРУГИЙ ПРИКЛАД Геройська любов чотирилітньої дитини Оповідає о. Матей Кравлей в своїх "Євангельських Образках": "Був я недавно в Бярiц i там з уст одного місіонаря чув про таку подію. А подія ця направду чудова! Він приготовляв китайських дітей до першого святого Причастя. В залі було дві групи: одні від семи до двадцяти літ, що після кількох днів мали перший раз причащатися; другі ще менші, були там присутні, що6 учитися катехизму. "Ви знаєте, - говорив мiсiонар, - що там, у маленькій в'язниці кивоту, в золотій


пушці, у вигляді білих частинок хліба пере6уває Ісус... Він там живе, пам'ятає за вас, нетерпеливо очікує, щоб загостити до вас, бо Він дуже любить маленьких таких, як ви всі" . А була між тими дітьми одна чотирилітня дівчинка. Після цього сказала вона до своєї сестри-опікунки: "Чи я можу піти поговорити з Отцем?" Як тільки вона одержала дозвіл, то підійшла і застукала до дверей священика. "Що ти тут робиш, дитинко?" "Отче, маю Вам щось сказати... Ви навчили нас, що в кивоті є Ісус,.. що там Він нас чекає, що лю6ить маленьких дітей... Тому, напевно, мене лю6ить 6ільше від усіх, бо між усіма я найменша.... Не тре6а так робити, щоб Він дальше чекав на мене... Дай мені Його! Він Сам бажає цього..." Священик заклопотався. "Це правда, - сказав, - Ісус дожидає дітей, але старших від тебе; ти ще замаленька!" "3амаленька? Але ж, прошу отця, я не замаленька! Я знаю катехизм так, як i інші". Тут місіонар знову забідкався. Що6 вийти з прикрої ситуації, сказав: "Скільки ж ти маєш літ?" "Не знаю!.." "Покажи мені свої зу6чики". Дівчинка показала рядок молочних зубиків. "Адже ти маєш молочні зу6чики, ти ще дуже маленька!" Вона на хвилю замовкла... "А як не матиму вже тих зу6ів, чи обіцяєш ти дати мені Ісуса?" "Так, тоді обіцяю!" "А даватимеш мені його щодня?" "Так!" Дівчина відійшла... Незадовго вернулася; але ж, Боже мій, в якому вигляді? Вся трясеться, по личку котяться сльози, уста спливають кров'ю... Невеличкий


камінчик увільнив її від молочних зу6чиків... "Я розплакався, - оповідав місіонар, - i взяв її на руки. Якби то тепер був ранок, зараз дав би я то6і Ісуса; та підожди до завтра, то одержиш Його!" А вона сказала: "І даватимеш мені Його щодня?" “ Так, моя маленька, щодня”. На другий день наближалась вона до Престолу, але з обвитою голівкою. Проте раділа невимовно. І Ісус прийшов, щоб покласти солодощі Свого Серця до цих, зранених лю6ов'ю уст... Який сором мусить огорнути нас на вигляд цієї великої лю6ові в серці чотирилітньої дитини поганських родичів. 3априсягнімо Ісусові, що й ми розпалимо в своїх серцях великодушну любов, щоб уміти пожертвувати собою для Нього. Стрілистий акт: "О Ісусе, палаюче вогнище Божої любові, дай, щоб i я горів любов'ю до Те6е". ЧЕТВЕРТА П'ЯТНИЦЯ Безмежна ласкавість Ісуса для душ Хто в силі описати безмежну доброту і ніжність Ісусового Серця для наших душ? Він з любові до тих душ прийшов на землю, трудився до 30 року життя в незнаному 6удиночку в Назареті; прийняв стільки упокорень i терпінь i з лю6ові до них умер на хресті. Усе Своє життя Христос робив усім добре. В надмірі Своєї Божої лю6ові Він пригортав усіх до Себе. Але кого Він найбільше любив то малих дітей, з чистими невинними душами. Це Його найдорожчі приятелі. Його улюблені! І як поступав Він за Свого земного життя, так поступає Він завжди i впродовж віків. Душі чисті й невинні Він обдаровує най6ільшими ласками. Ось що читаємо про Сестру М. Йосипінку, що померла в Турині 1917 р., з того часу, як вона мала. заледве кілька літ. "Мій Ісус, - пише вона, - не раз приходив, щоб зненацька застати мене в моїй


праці чи за6аві. Одного дня, як я в Люзіняно возила каміння на будову, мої тачки так були обтяжені, що я вже не в силі 6ула їх зрушити ні назад, ні вперед... Вже мала я все кинути, як по6ачила поблизу Ісуса, що стояв i споглядав на мене... Я змішалася від цього погляду і сказала: “Ти все можеш, мій Господи, чи не поможеш мені трохи?” I Він зараз же взяв рукою за ручку; я тримала з другого боку. Тачки стали легкі-легкі; самі поїхали вперед. Я з дива не могла вийти. "Бідна дитина, - сказав до мене Ісус, - чому ти відразу не закликала Мене на поміч? Гляди, які люди нерозумні. В найбільших своїх потребах можуть мати для допомоги таку успішнусилу, а не хочуть з неї користати ". Кого ж не зрушить ця ласкавість Ісуса, що не вагається зійти з неба на допомогу дитині в її дитячих забавах? Чи ж міг Ісус виявити ще більшу ніжність до своїх створінь? Тож наслідуймо й ми цей приклад Ісуса, що для нас так понижується. Не лякаймося упокорень, жиймо в згоді й будьмо услужні супроти наших ближніх. Пам'ятаймо, що все, що робимо одному з тих найменших наших братів, все те Ісус почислить, неначеб воно було Йому С а м о м у з р о б л е н е . Ц е н а й к р а щ и й с п о с і б в і д п о в і с т и н а Його любов й віддячитися за Його "Велику Обітницю". Читаємо теж, що Ісус так приязно поводився з невинною, мов ангел, С. Рожею з Ліми, що навіть проходжувався з нею по стежках її городу, зривав i приносив їй квітки. Одного дня ця мала свята зробила з тих квіток гарний віночок і поклала його на голову Ісусові. Одначе Ісус зняв його зі Своєї голови, уквітчав ним чоло невинної дівчинки та сказав їй:"Ні, моя маленька обручнице, вінець із рож – для тебе; для Мене ж- вінець із терня!” Отаку велику любов виявляє Ісус дітям за їх невинність та чистоту. То ж обіцяймо Йому, що й ми т е ж наслідуватимемо ці чесноти, втікати ж будемо від усього того, що могло б як-небудь притемнити 6лиск нашої душі. Тоді й ми радітимемо невимовним щастям Його Божої Любові... МОЛИТВА: "Найсолодше Ісусове Серце, що так ніжно полюбило дітей за


їх невинність i чистоту! 3милосердися над нашою молоддю, що виставлена на стільки небезпек i ворожих засідок. Не дозволь, щоб вона потонула в тому потоці бруду й зіпсуття, що її оточує. Наверни, Іcycе, знову під солодке ярмо Твоїх заповідей ті душі, що втекли з дому Батька й віддались блудним пристрасним приманам, щоб усі змогли так колись заспівати Тобі похвальну пісню в небі. Амінь". ПРИКЛАД Мила Ісусова розмова з 8-літньою дівчинкою Неможливо перечислити вci ті події, де ясніє безмежна ласкавість Ісуса для душ. Ось одна з них. Читаємо про С. М. Шамбон зі згромадження “Посіщення" в Шамбері (+ 21. 03, 1907 р. на 63 році життя), що тій святій монахині з'являвся Ісус від її першого святого Причастя аж до смерті кожного разу, коли вона приймала святе Причастя. Та Ісус не вдовольнявся тільки цією визначною ласкою. Він став невідступним Товаришем її молодості. 3 нею йшов до праці в поле, по дорозі приязно розмовляв. "Ми завжди були разом; о, яка ж я була щаслива! Серце моє здавалося мені небом", - говорила вона на схилі cвoго життя, пригадуючи собі ті далекі, солодкі спомини. У своїй святій, дитячій простоті вона думала собі, що й інші діти мають таку саму ласку, тому вона спочатку нікому в тому не звірялася. Те, що тепер скажемо, розповідає о. Матей Кравлей у своїй книжці "Стріча з Царем Любові" (“Життя й дyмкa" Міляно): Одна восьмилітня дівчинка, провідником якої він був, приготовлялася до першого святого Причастя. 3 любові до Ісуса вона собі постановила ціле літо не їсти овочів та інших подібних ласощів, Але ж Ісус ніколи не дозволить, щоб хтось був великодушніший, як Він. Тому- то й цій дівчинці Ісус тим заплатив за її жертовність, що Сам видимо з'явився їй під час її святого Причастя. Ця мала квіточка Христового Серця промовляла до Нього так, немов до рідного братчика. Ісус відповідав їй із такою самою сердечною ніжністю. Одного дня її Ісус спитав:


“Скажи мені, Моя сестричко, чи ти мене любиш?” "Мій любий Ісусе, де ж про це спитатися? “ “Чому ж би ні, моя сестричко?” "А тому, що Ти добре знаєш, мій Ісусе, що я Те6е лю6лю й що ціле моє серце тільки для Тебе!" "Так, я знаю про це, але знай, що я дуже люблю, як мені про те люди самі говорять, i тому Тебе про це питаю" . По якомусь часі ця дівчинка призабула свою щиру розмову. Вона й собі відчула потребу запитати Ісуса: "Мій Ісусе, чи Ти лю6иш Свою сестричку?" А на це Ісус: "Моя сестричко, де ж можна питати про такі речі?" "Чому?" - спитала вона Його щиро й по-простому. "Бо ж Ти знаєш, що моє Боже Серце цілком тобі належить". “Це томy, любий Ісусе, - питала я, - бо я боялась, чи, може, я в чомyсь Тобі не подобаюсь? Тепер я вже спокійна!.." Стрілистий акт: "О Серце Ісуса, повне доброти й любові, змилосердись над нами!" П'ЯТА П'ЯТНИЦЯ Милосердя Ісусового Серця й бідні грішники Ісус не раз говорив, як читаємо в св. Письмі, що Йoгo на землю притягнуло співчуття до бідних грішників. "Я не прийшов призивати праведних, але грішників..." "Я не хочу смерті грішника, тільки щоб він навернувся і жив". Його Боже Серце - це захист, де знаходять спасіння всі грішники, а одночасно це - й океан милосердя. Всі Христові труди, всі впокорення, всі муки й страждання та й смерть Його не мали нічого іншого на меті, як тільки спасіння грішників.


Це Він, той Добрий Пастир, що в безпечному місці залишає дев'ятдесят і дев'ять овечок, а біжить у гори й дебри й шукає тої, що згубилася. А знайде її, то кладе на свої рамена й відносить до вівчарні. Вівці в 6езпечному затишку - це небесні ангели, що Він їх залишив, як сходив на землю шукати за грішним людством. Це Він, той Добрий Отець, повний любові, що плаче над нуждою блудного сина й не має спокою, аж побачить його, як він вертається до рідного дому. Тоді радісно біжить йому назустріч, обнімає його, пригортає до Свого Серця й запрошує всіх Своїх приятелів, щоб вони тішилися разом із Ним, бо: "цей син згинув був i знайшовся, мертвий був й ожив!" Це Biн - той Оборонець спійманої на гpici жінки, що так відзивається до всіх її звинувачувачів: "Хто з вас без гріха, хай перший кине у неї каменем", а потім звертається до неї й промовляє ті, повні потіхи слова: "Жінко, ніхто те6е не осудив, то ж i Я тебе не осуджую; йди в спокої і більше не гріши". Його Серце повне співчуття і, здається, що Воно найбільше тоді тішиться, коли прощає нещасним грішникам i єднає їх зі Своїм Не6есним Вітцем. Він прощає 3акхеєві і робить йому ту велику радість, що йде до його дому; Він прощає явній грішниці Магдалині, яка під час гостини припадає до Його стіп i вмиває їх рясними сльозами; прощає Самарянці, якій наперед відкрив її гріхи; звертає Свій, повний співчуття погляд на Петра, й прощає йому, що так ганебно Його відрікся: з високого хреста прощає навіть тим, що Його розп'яли,- бо вони "не знають, що роблять ”; прощає доброму розбійникові й робить йому цю, повну потіхи обітницю: "Сьогодні будеш зі Мною в раю!" Одного разу Ісус показав С. Бенігні пекло й сказав їй: '`Чи бачиш, Ніно, цей вогонь? Над цією пропастю я заснував нитки Свого Милосердя, наче сітку, щоб туди не падали душі. Ті ж, що самі хочуть cвoєї загибелі, власними руками розривають ці сіті й падають туди, а як туди впадуть, то звідтам вже навіть моя Доброта не в силі їх вирятувати. Моє Милосердя


пильніше шукає за тими грішниками, ніж поліція за злочинцями, однак вони переді Мною втікають ". “Двері Мого милосердя не замкнені на ключ, тільки прихилені; досить дomopкнутися до них, а вони вже відчиняються. Може їх відчинити навіть

дитина,

навіть

безсилий

старець.

Але

зате

двері

Моєї

Справедливості замкнені на ключ. Відчиняю їх тільки тим, що Мене змушують їх відчинити; добровільно ж не відчинив би їх ніколи...'' (з життя С. Бенігни). О, як же лежать Йому на Серці ті бідні грішники! Як він хоче пригорнути їх, дати їм поцілунок прощення! Чи ж не за них пролляв Він всю Свою Kpoв? Тому-то ніяка молитва не є Йому така мила, як та, коли молимося за навернення бідних грішників. В житті С. Йосипіни, про неї ми вже згадували, читаємо про гарну подію, що відкриває нам бажання Христового Серця. Одного дня прочитала вона в св. Письмі, що Ной вислав зі свого корабля гoлy6а; раптом щось її пройняло, вона почула на собі чийсь погляд… Це був Він!.. Ісус!.. "Ти завжди будеш моєю голубкою, правда?" "Але ж так!.., тільки дай мені крила, щоб я могла скоро полинути .до Тебе!.." "Найперше старайся виконати твоє завдання! Дивись:

голуб не вертався до

корабля без оливної галузки. Оливна галузка - це символ миру! Я хочу, щоб ти була посередницею між Бoгoм і людьми... Молися, благай, перепрошуй! Я маю дуже велике бажання прощати грішникам, а ти май велике бажання просити Мого Милосердя й одержати його для грішників". МОЛИТВА: "Найсолодший Ісусе! Сама Доброта й Ніжносте для нещасних грішників! Сьогодні жертвую Тобі за них свою покірну молитву, бо знаю, що справлю тим велику приємність Твоєму Божому Серцю, що хотіло бути про6ите списом жовніра, щo6 віддати їм Свою Кров до останньої краплини. О, Ісусе,


зм'ягчи їхню закам'янілість, дай їм зрозуміти, яка страшна доля жде їх, якщо вони не навернуться. 3адля заслуг Твоїх св. Pан, ради всіх страждань Твого жахливого конання, не дозволь пропасти тим душам, що Ти їх купив за такі великі терпіння. О, Ісусе, помилуй усіх i змилосердися над усіма, особливо ж над тими нерозкаяними грішниками, що знаходяться в годині смерті" ПРИКЛАД Навернення визначного соціяліста i масона 14.1V.1909 р. вмирав у своєму родинному місті Вентімілія адвокат Іван Феррарі. Він був одним із найзавзятіших соціялістів. 3амолоду виховувався в колегії ОО. Єзуїтів в князівстві Монако. 3 великою побожністю відправив він тоді набоженство дев'яти п'ятниць на честь Найcвятішогo Христового Серця. Одначе, як скінчив гімназію і вступив до державних шкіл у Сан-Ремо, то покинув усі релігійні практики, дав волю своїм пристрастям, i вони втягнули його в гидке багно, що в ньому потопає так багато необережної молоді. Він записався до партії coцiялістів і ще в ліцеї почав настільки активно поширювати соціялізм поміж масами робітників, що вже тоді поліція звepнyлa на нього увагу. Під час університетських студій Феррарі вступив до місцевої масонської ложі, що звалась "Витривалі". Як добився ступеня доктора прав, то увесь посвятив себе соціялістичній партії. Всі його поважали й, xoч був ще молодий, покликали його до участі в публічній адміністрації Магістрату й Провінції. Іван Феррарі взявся гарячково до праці, щоб приглушити голос сумління... Та дарма! Йoгo душу розривала завзята боротьба, бо Найсолодше Ісусове Серце не зважало на невдячність, але безнастанно кликало йoгo завернути з того пропащого шляxy, яким він ішов. Як подивитись було на нього, то він працював жваво, з пocпixoм, на його лиці завжди променувала радість, а уста вкривав усміх. Хто бачив його, то мусів собі пoдyмaти, що нема на цілому світі спокійнішої i щасливішої людини...


Але який спокій може мати той, хто далеко від Бога? Одного разу, коли він ще вчився в університеті, зустрівся з тим священиком, що був йoгo наставником ще в колегії. Священик почав пригадувати йому, як-то він колись був набожний до Haйсoлoдшoгo Христового Серця, який-то він тоді був спокійний i щасливий, коли жив у Бoжiй ласці. На ті слова його колишнього доброго священика з лиця нещасного Івана Феррарі впала маска вдаваного задоволення... І він розплакався: "Ах, отче, горе мені! Який я нещасливий!.. В моєму серці пекло, вже далі не можу!" Даремне старався священик використати порушення ласки в його душі й помогти йому вернутись до Бога. "Ні, Отче, це неможливо! Я надто зв'язаний. Що сказали 6 товариші?" Ні, ні повторював paз у раз. 3 очей йому котилися сльози, а він їх втирав, йому здавалося, що це сором - мужчині плакати, а однак то були сльози, що випливали з простоти серця. І так ще довго приглушував він гризоту сумління, що нею Ісусове Серце безнастанно закликало його до покути. І нарешті таки перемогло його. Він почав звертатись до свого Господа. Вийшов із партії, покинув уряд радника міста i вже не ховався зі своїми пoчyттями. В 1905 році сталася одна подія, якою Господь сильно подіяв на нього; в ньому зродилася гадка, що він може бути вічно проклятий, і вона потрясла його душею до глибини. Саме тоді він висповідався перед єпископом з Вентімілія о. Даффра з цілого життя. Йому він теж віддав усі свої масонські документи. Два роки опісля свята смерть його побожної матері ще більше наблизила його до Бoгa. Повна перемога Христового Серця заблисла над ним під час його недуги. 6.V.1908 р. Феррарі дістав перші вибухи крові, саме тоді, коли він у суді переглядав акт справи одного бідного, якого боронив на процесі. Мусів піти до лічниці. Тут, доки міг ставати з ліжка, набожно слухав Службу Божу й охоче, без найменшої скарги зносив i найтяжчі терпіння своєї недуги. Тим хотів надолужити Найсвятішому Ісусовому Серцю...


Наприкінці згадаємо ще пpo одну зворушливу обставину, що яскраво висвітлює це незвичайне навернення. Коли він ще був молоденьким учнем у колегії ОО. Єзуїтів, то постановив собі завжди носити при собі образок Найсолодшого Ісусового Серця i Пречистої Діви Марії. Його настоятель виписав на них такі слова: "Хай Ісусове й Маріїне Серце веде тебе до неба!" Феррарі сам іще додав: "Пресвята Маріє, молися за мене!” 3 тим образком він ніколи не розлучався, навіть у найбільш нещасні літа свого життя. Цілуючи й притискаючи їх до свого серця, він віддав у Божі руки свою очищену, гарну душу. Під час свого навернення Фeppapi часто повторював: "Xoчy, щоб усі знали, що я добровільно, із найбільшою радістю вернувся до моєї святої віри. Вже бодай відтепер житиму у ній, як довго дозволить мені на це Бог. В ній xoчу теж умерти" (книжечка "Люди з характером"). Стрілистий акт: "Серце Ісуса. Ти, що пожертвувало себе за грішників, змилосердися й над нами !" ШOCTA П'ЯТНИЦЯ Найсв. Ісусове серце запрошує нас молитися i жертвувати себе за бідних грішників Ісусове Серце - це найніжніше й найчутливіше з- поміж усіх сердець! Воно з великим співчуттям зворушується на кожну нашу нужду, горе, страждання... Ні одна сльоза не скотиться з наших очей, ні один стогін не вирветься з наших уст, ані одне зітхання не зійде з грудей наших, що не зворушили б Його ніжного Серця. А чуле Воно не тільки до тих, що йдуть за ним і посвячуються Йому; Воно обіймає всі створіння, не минає навіть своїх ворогів. Можна сказати, що для цих останніх Його почування ще гарячіші, і ніжність Його ще вразливіша. Немає для нього тепер більшого ворога, ніж той, що ображає Його гріхами день у день, поновлює Його страсті й болючу смерть, що згірдно топче Його святу Любов! І якраз для цих нещасних, блудних синів, що


живуть далеко від батьківського дому, в Пресв. Серці Спасителя живе найбільша чуйність i дбайливість... Світ як за часів Ноя, так i тепер, потребує очищення зі свого бруду й огиди; та не потопом води хоче очистити його Господь, але швидше потопом вогню, вогнем Своєї Любові, що горить у Його Серці, яке є джерелом Доброти та Милосердя для людей. Тут маємо причину, чому Ісус звертається до Своїх приятелів і всіх великих душ, немов промовляючи до них: "Чи ж ви не бачите, скільки ото нещасних душ йде дорогою загибелі й не зважає на ту жахливу пропасть, що жде на них, щоб їх назавжди проковтнути... Чи ж не бачите, як їх багато?" Літами вже їх кличу... Втомився Мій голос від безнастанного прикликування, а вони ж Meнe не слухають... 3гірдливо від Мене відвертаються... в очі Мені сказали: “Не хочемо Тебе!" А Я ж для них зійшов із неба, для них вийшов на Голготу, за них умер на хресті, за них щодня й щогодини відновляю на престолах Свою безкровну Жертву. 3милосердіться над ними, приятелі мої, співчуйте зі мною!.. Moліться

за них; це ж брати ваші; це ж сини

Моєї Крові. До молитви долучіть ваші жертви, терпіння, сльози, аж поки не виповниться міра Мого Милосердя й не розіллється над ними Моя ласка; аж поки вони не спасуться. Багато їх у цій самій хвилині вже стоїть над пекельною пропастю. Ви можете їх затримати, можете здобути для них ласку, можете відчинити їм небесні брами!.. Чи ж не зворушує вас це гoлociння милосердного Icycовoгo Серця? Чи не вистарчає вам душ, яких можна було б вивести на дорогу спасіння?.. Чи не бачите, як легко й як багато з них можна б спасти, якщо б ви всі стали апостолами цього Набоженства дев'яти перших п'ятниць? При його допомозі можете дати їм у руки "лист вступу” до неба. Розважте зі святим Амврозієм, що cпаcти душу "це більше діло, ніж створити; славніше, ніж воскресити; це запевнення життя вічного". А святий Августин питає: "Чи cпас ти хоч одну душу? Чи забезпечив тим


свою власну? " Кажуть, що блаженна Kапітанія радо 6yлa б віддала своє життя, щоб спасти одну-одніську душу. Вона просила свого сповідника, щоб той дозволив їй кожної ночі вставати й відвідувати розп'ятого Ісуса i молитися за навернення та спасіння тих, що цієї ночі спали з тяжким гріхом на душі. Отець Матей Кравлей мав проповідати в одному місті, де були самі тільки масони й безвірки, де вже майже було вигасло всяке релігійне почування. Архієпископ, запрошуючи

його,

промовив:

“Я

скажу,

що

це чудо, як побачу одного чоловіка, що схилить голову перед Найсв. Серцем". Отець Матей, щоб виєднати ласку Божу, доручив цю cпpаву молитвам багатьох побожних душ. До одних монахинь написав, щоб офірували йому свої молитви й жертви, 6о "треба буде цілий цвинтар привести до життя – воскресити!.." Miciя перевищила всі сподівання. Всі, навіть найбільше зіпсуті, приходили й слухали його. Четвертого дня вже не один чоловік (як говорив Архієпископ), але всі з плачем і стогоном упали перед Найсв. Серцем. Чимало було й голосних навернень; між ними - один відступник від віри, що проводив явно грішне життя. Архієпископ не міг пояснити собі такого надзвичайного успіху. Місіонар сказав йому: "3годом Екселенція пізнають таємницю!" І справді, незабаром одержав о. Матей листа від тих монахинь, що їм поручав себе. В ньому вони писали: "Ми всі молились і жертвували на пepeпpосьбу Божого Серця дуже багато вчинків, особливо ж С. Марія. Вона навіть геройським актом пожертвувала своє життя за воскресіння грішників, що за них ти нас прохав. Icуc прийняв її жертву: саме вертаємо з її похорону!..." Посвячуватися за душі - це своєрідна таємниця, щоб придбати їм спасіння. Раз заохочував Ісус Сестру Бенігну, щоб вона молилася за нещасних грішників. Він сказав їй: "Благай Мене…й одержиш те, про що проситимеш; Я взяв Собі тебе за посередницю між бідними грішниками й Мною, твоїм Обручником; заступайся за них, звертайся до мене: “Icуcе, чи Ти дозволиш, щоб пропадали ті душі, що за


них Ти вмер на хресті? Ти - Воскресіння й Життя; то ж будь цим для тих усіх сердець, що вже довго тонуть у смертній темряві!" А хочете тепер знати, який був успіх з того, що та щаслива повірниця Божого Серця ціла пожертвувала себе за грішників? Ісус Сам відкрив це в 1916 р. (рік її смерті ) ось у таких словах: "Хто спасе одну душу й свою спасе: ти ж спасла їх уже більше, ніж мільйон!” МОЛИТВА: "Мій солодкий Ісусе, я гли6око зворушений, чуючи Твої жалісні слова, що їх викликає з Твого Серця гірка доля нещасних грішників. 3гадай, Ісусе, що для них Ти залишив небо, для них вступив на гане6не дерево хреста, для них пролляв Свою Кров! О, не дозволь, щоб намарно пішов овоч Твого Відкуплення, але вирви їх Своєю всемогутньою Лю6ов'ю з диявольських сітей, наверни їх і причисли до славних здобутків Твого Милосердя. Прийми з цією метою мою працю, а я повік благословитиму Твоє Боже Серце!" ПРИКЛАД 3олотою монетою терпіння купуйте дyшi! Toй самий о. Матей проводив одного разу духовні вправи серед католицької жіночої молоді в Неаполі. Говорив i про таємницю навернення душ. Він сказав, що найбільше причинимося до навернення душ тоді, коли будемо: 1. Часто з великою любов'ю приймати святе Пpuчастя за навернення грішників. 2. Сильно й без застережень так довіряти Божому милосердю, щоб навіть серед найскладніших обставин ми могли сказати: “Чим безнадійніше становище, тим більше надіюся на Те6е, мій Ісусе . 3. Купувати душі золотою монетою терпінь, переношуваних з любов'ю; з успіхом скриваючи наші хрести, труднощі, терпіння, незручності й невигоди кожного дня. Потім розказав про цю прегарну подію: "Я знав одну дуже чесну матір, що хотіла навернути свого блудного сина. Цей молодик, що його звів товариш, віддалився від дому i вступив на грішну дорогу. Страшний біль при6ив зажурену матір на згадку; що її син може піти на


вічну загибель й навіки бути від неї відлучений. Тому вона прийшла до мене за слівцем потіхи й розради. Я вислухав усе й сказав їй: −

Пані, чи о6іцяєте мені, що вірно сповните три речі, щоб навернути свого

сина? −

Отче, просіть, що хочете, будь-яку жертву від мене жадайте, з Божою поміччю

все зроблю, щоб тільки навернувся мій син! Тоді відкрив я цій пані таємницю, як можна його навернути. І справді, ця побожна пані починає щоднини приймати Ісуса; набирає сильного непохитного довір'я; з усміхом і мовчки приймає свої хрести й щоденні труднощі. Поминуло 15 літ молитви, віри й жертви. Нарешті вона одержує вістку про те, що її син смертельно хворий, але не хоче бачити своєї матері. Вона посилає до нього свого 70-літнього брата, що саме навернувся i попереднього дня прийняв перше святе Причастя. Коли він прийшов до хворого, то відразу хотів його зворушити, тому сказав: −

Я приходжу від твоєї Матері, що лежить перед образом Найсв. Серця й

молиться за тебе! Молодик почав проклинати й розпачливо кричати: "Не хочу матері, не хочу Бога, навіть не хочу бачити священика; геть від мене!" Недужому щораз ставало гірше. Повідомлена знову, мати відповіла: −

Він мусить прийти, силою принесіть його; хочу його бачити. Він мусить

умерти на моїх руках, поєднаний з Богом! Недужого спочатку везли в окремому вагоні, а потім повозкою додому. На балконі стояла з жовтим, мов віск; обличчям мати-мучениця, що очікувала на свого блудного сина. Як тільки він побачив її, то почав кричати: - Не хочу бачити її; занесіть мене до хати сторожа! Щоб хворого не турбувати, виконали його волю. Мати забажала, щоб у кімнаті, де його примістили, приготувати навпроти ліжка престолик з образом Найсв. Христового Серця, з лямпкою й квітами. Тим часом


вона нагорі молилась разом зі мною іще з 6ільшим довір'ям. Ісусе, - говорила. - Ти - Бог Мій, Ти все можеш. Я люблю Тебе й сильно

вірю, що мене вислухаєш. Ти - Отець безмежного милосердя. Ти 6ачиш це страшне нещастя: мій син ще й тепер, перед смертю, проклинає мене, не хоче мене бачити. Та я надіюся на Тебе й ніколи не страчу довір'я, бо я злучена з Тобою; щодня приймаю Тебе до свого серця. Я вірю! В моїх руках - золотий скар6 терпінь, щоб ними заплатити То6і за душу мого сина й якнайбільше зро6ити для Тебе за всі терпіння, що їх він Тобі завдав. Серце Ісуса, моя Надіє!” Недужий залишився сам у кімнаті сторожа. Його дядько ждав в укритті, щоб бачити, що він відчуватиме перед Царем любові! Раптом хворий сухітник почав вдивлятися в образ Найсол. Серця,.. в очах заблисли сльози,.. а потім він зі6рав усі сили, сів на ліжку i почав кликати: -- Найсв. Серце Ісуса, прости мені, прости мeнi! Тремтячи, при6іг до нього дядько. −

Що сталося? Що робиш? Хочу священика, - сказав йому.

Мене прикликали. Негайно прийшов я до ліжка вмираючого i висповідав 6лудного сина у Бога й матері.

Сповідь була надзвичайною, з

правдивим жалем! Після сповіді я сказав йому: "А тепер повинен ти просити прощення в своєї матері". - Так, так, прощення!.. Прийшла мати, з усміхом на лиці й зі сльозами болю, що в силі зворушити й найтвердіші серця. Дві особи її підтримували. Як тільки син по6ачив її, то простяг руки й cepед гарячих, рясних слів просив прощення. Я подав хворому, що вмирав на руках матері, святе Причастя. Ледве прийнявши Його, він сказав: "Простіть!”... I - помер! Зворушлива це була хвилина!.. "Хай прийде Твоє царство".


ДРУГИЙ ПРИКЛАД Молитва невинних: усе може в Божого Серця Цей самий апостол Христового Серця о. Матей хотів одного разу переконатися в тому, чи справді ця дівчинка, провідником якої він був, мала після св. Причастя ті надзвичайні о6'явлення, що про них вона оповідала. Toмy він сказав їй: - 3автра після твого святого Причастя проси в Ісуса дарунку. - Якого дарунку, Отче? - Скажи Йому: “Мій милий Ісусе, мій сповідник казав, щоб я просила Тебе за одну душу; це має бути доказ того, що це справді Ти до мене промовляєш". - З а я к у д у шу ? - с п и т а л а . - Цього, моя маленька, не тре6а тобі знати; за одну душу, що її дуже тяжко навернути. І ось що вона мені сказала при найближчій сповіді: - Отче, вже все зpoблене! І коли я вдавав, що нічого не розумію, додала: - Чи ж не пригадуєте собі, що ви казали мені жадати доказу від Ісуса? Ото ж Ісус сказав мені: “Моя сестричко, все добре". А потім додав: " Проси Мене i діставатимеш. Але, щоб цього здобути, треба, щоб ти завжди залишалася маленькою, послушною, щоб ти завжди любила та приносила жертви. Одначе не роби нічого такого, поки не дозволить тобі твій священик. Як дозволить добре, як ні, знай, що миліший Мені послух". -Отче, ця душа вже з6лижається. Скоро дай мені розрішення, бо Ісус сказав мені, що вона прийде в дні моєї сповіді. Я хотів відтягнути її думки від того предмета, й тому заговорив про щось інше. Вона ж, користуючись хвилиною мовчанки, сказала: −

Отче, змилосердися, дай мені розрішення; я чую, що ця душа вже тут!


І тоді, коли маленька звернулась до престолу, щоб відмовити свою покуту, я виходжу зі сповідальниці й бачу, як переді мною відчиняються двері. Наближається до мене одна визначна, але безбожна особа, - людина, що її ніхто ще не бачив на колінах. −

Отче,- каже, - не знаю, як це сталося: ласка перемогла мене; я чуюся

цілком інший… Приходжу до сповіді. І яка ж зворушлива 6ула ця сповідь, у сльозах! '`Не знаю як, не знаю чому ”, повторював раз у раз. А я міг показати йому цю маленьку побожну дівчинку, що покірно відмовляла свою покуту, та сказати йому: “Ви - її здобич: завдячуйте її молитвам". От як простенькі душі все можуть у Христового Серця: не можна їм нічого відмовити - їх довір'я безкрає! Стрілистий акт: "Серце Ісуса, пробите через наші гріхи, змилосердися над нами!"

СЬОМА П'ЯТНИЦЯ "Серце Ісуса. В тобі - моя надія" Одна з найстрашніших спокус, що не раз нападає навіть на побожні душі, це спокуса знеохоти й недовір'я. В цих спокусах злий дух представляє нам, що Бог - то вельми суворий пан, немилосердний суддя, що 6езнастанно тримає в руках своїх меч невмолимої справедливості, завжди готовий посилати громи пімсти. "Хто знає, чи Бог простив тобі, - шепче спокусник! - Чи ти певний, що добре висповідався?.. що ти щиро визнав свої провини?.. що ти - в Божій ласці?.. Ні, ні! Це неможливе, що6 Бог простив тобі!.." Проти цієї спокуси треба оживити дух віри, що представляє нам Бога як джерело самої доброти та милосердя, що завжди готовий прийняти розкаяного грішника, що більше схильний прощати, ніж мати що кидати, навіть у вогонь, щоб вирятувати свою


дитину. Добре буде пригадати собі, що прощати - це для Христового Серця потреба, слава та радість. Це потреба, бо Його милосердя було 6 безчинне, якби не знаходило нужди, що її треба усунути. Це Йому слава - бо спасенні Його любов'ю грішники колись наче перли блищатимуть i будуть короною Божого милосердя. Це радість для Нього, бо їхнім наверненням тішиться i радіє ціле небо. Хоч би не знати якими гріхами покритий був грішник, всі вони зникнуть у Його бездоннім милосерді, як зникає краплина води в безмежному морі. Хoчa 6 яка велика була невдячність грішника й надуживання ласк, що їх він одержав від Бога, хоча б i не знати яке велике 6уло число гріхів його, вони не в силі перевищити великого Божого милосердя, що не має межі. Тож сумніватися, чи Бог зможе та й схоче нам простити, - це най6ільша образа Його любові до нас. Щоб у цьому довір'ї міцніти, роздумаймо, що написано про це в листах 6лаженної С. Бенігни: "Напиши, моя Бенігно, апостолко Мого милосердя, що найголовніша річ, яку Я хочу всім сказати, - це те, що Я- то сама Любов, і що найбільша прикрість Moємy Серцю - це те, як хтось сумнівається у Моїй Доброті... Moє Серце не тільки уболіває над нуждою душі, але й радіє, що мoжe багато поправляти, де тільки зла воля не стоїть на перешкоді. Якби mu знала, чого не зробив би Я, навіть із найнужденнішої душі, коли 6 тільки вона на це дозволила!.. Я так люблю душі! Як вогонь не гасне, але горить, коли кидати до нього що-небудь, що може горіти, - так i Моє милосердя живе muм, що обіймає всяку нужду. I де більше тієї нужди, там Моє милосердя росте, міцніє; так, як росте - міцніє вогонь, коли докидати до нього палива. Бенігно моя! Якби так усі пізнали, як дуже люблю Я людей, і як, тішиться Моє Серце, коли вони вірять у цю любов! Але ж як мало вірять... як мало!..


Якби так усі знали, яку кривду роблять Богові, коли сумніваються у Його Доброmi! Щоб не знати, які великі та страшні 6ули гріхи Моїх створінь, Я завжди готовий їм не тільки простити, але й позабути, щоб тільки вони вернулися до Мене!.. Недовір'я - це найбільша шкода, що її спричинює злий дух у душах, що поповнили якийсь гріх. Доки живе надія - дорога до тієї душі відкрита; але як злий дух встигне недовір'ям замкнути серце, - скільки ж то треба праці, щоб врятувати ті душі!.. Напиши, Моя Бенігно, напиши, щоб усі знали, що це певне, що cтo гріхів Мене більше зневажає, ніж один. Однак, якщо 6 цей один гріх був гріхом недовір'я, він більше ранив би Моє Серце, ніж сто інших. Тому, що недовір’я найбільше ранить Моє Серце, подумай, як сильно я люблю людей!" Ці слова повністю згоджуються із тими, що їх сказав Ісус cв. Катерині Сієнській: "Грішники, що в годині смерті не мають надії на Моє милосердя, багато тяжче Мене ображають і більше Мені не подобаються, ніж усіма іншими своїми гріхами. Моє милосердя безконечно більше від усіх гріхів, що їх може, якенебудь створіння поповнити!" Навчені цією Божою наукою, молімся, щоб випросити для себе безмежне довір'я. МОЛИТВА ПРО ДОВІР'Я "Мій Найсолодший Ісусе, Боже безконечного милосердя, найлюбіший Отче душ, передусім душ найбільше хворих, що їх носиш у Твоїх Божих обіймах! Я приходжу просити ласки-довір'я до Тебе; просити ласки, щоб я міг безпечно в чaci та в вічності спочити в Твоїх Божих, повних любові обіймах!" (3 листів С. Бенігни). ПРИKЛAД Щире довір'я до Ісусового Серця все може В одній далекій околиці Італії жила гаряча апостолка Христової "Великої


Обітниці". Ця апостолка в короткому часі встигла поширити оцю книжечку в сотках примірників. При тім усюди збирала прегарні овочі добра. Їм належить наша щира й сердечна вдячність! У червні 1929 р. вона прислала нам оцю прегарну звістку, що так пречудно показує нам її набоженство і одночасно дозволяє нам ясно переконатися в тому, що щире довір'я є справді всемогутнє над Ісусовим Серцем: "Тішуся, що вкінці можу дотримати свого слова й дати Отцеві змогу пізнати ті великі ласки, що їх схотів добрий Ісус уділити моїй родині. Описуватиму вам нашу історію, зовсім не зважаючи на форму. Бажала б я знайти якнайкращі вислови, щоб відповідно представити Вам глибоку внутрішню драму, що розвинулася у наших душах, або швидше в нашому оточенні, щоб Ви могли якнайкраще зрозуміти значення моїх слів. В січні минулого року один наш свояк із-за багатьох прикрих i невідрадних обставин опинився у скрутному матеріальному становищі. Його родині загрожувала руїна. Нас теж могла вона торкнутися, бо й ми у великій мірі поділяли справи нашого родича. Щo6 урятуватись, треба 6уло великих засобів i чимало старань. По-людськи думаючи, скажу, не було вже й найменшої надії, щоб якось захиститись від великого нещастя. Було ясно нам усім, що вже все пропало. Я не в силі описати вам нашого смутку й болю. Актом живої віри віддали ми всі наші справи Пречистій Діві Марії з Люрда. В руки Пречистої Діви, що її статую ми мали в нашому городі, поклала я ключ від нашого дому, а Вона, Свята і Чиста Діва, ласкаво прийняла цей акт повного довір'я й, можна сказати, в чудесний спосіб віддала нас Серцю Свого Божого Сина. В серпні ми знаходились в горах, ще були під тягарем того великого хреста. Одного дня було якось тяжче, як звичайно. Ми сумували. Всі зібралися разом і пішли до сільської каплички. Якраз того дня перебував там у кивоті Ісус. 3 живою вірою підняли ми до престолу двох маленьких дітей одне трилітнє, одне п'ятилітнє, щоб вони стукали до дверцят кивота й разом із нами говорили: "Чи чуєш Ісусе? Не кажи "Ні!" твоїм маленьким приятелям..."


Тим часом навколішках перед Ісусом ми просили чуда. Ми обіцяли, що все наше життя з посвятою поширюватимемо Царство Найсв. Серця, особливо ж у вигляді Набоженства Дев'яти Перших П'ятниць. Від того дня настали в нашому домі правдиві чyдa, одне за одним. Найсв. Ісусове Серце захотіло робити для нас надзвичайні речі. Час від часу брало нас, - сказала 6 я, - в свої обійми й давало нам силу й можливість поконувати всі, на людську думку, непереборні перешкоди. Нема в цьому ніякої пересади. Всі, що ближче знали наші справи, не могли зрозуміти такої зміни, й тому поєднувались із нами, щоб розповідати про нашу історію як про правдиве чyдo Найсв. Серця. Не тільки зникла всяка небезпека, але Ісус умів так справно розмотати замотаний клубок нашої справи, що якраз у "Першу П'ятницю" місяця дозволив нам зробити велику умову-контракт, що її ми, по правді, навіть не сподівались. Але Він бажав іще наочніше показати нам, що все це зробило нам Його Боже Милосердя. На другу "Першу П'ятницю" обдарував нас іще однією, дуже великою ласкою. Як тільки ми дали у стіп Ісуса згадану обітницю, то відразу думали, в який спосіб її виконувати. Саме тоді перший раз потрапила мені до рук книжечка `'Велика О6ітниця". Я зараз узяла сто примірників i paзoм із образом Найсв. Серця розносила до кожної родини того гірського села й просила, щоб усі брали участь у дев'ятниці Перших П'ятниць. Ісус зробив так, що ті грішники, дарма що, звичайно, дуже вперто здалека тримаються від святих Тайн, цього разу зрозуміли й з радістю прийняли це. Вже в вересні вони почали цю дорогу дев'ятницю, що її всі разом довели аж до кінця. Все завершилось святом Найсв. Серця. Помітно, що була між нами одна пані, яка вже 6ільше, ніж двадцять літ, не з6лижалася до святих Тайн. Ісус, певно, радо прийняв цей акт відплати від тих простеньких, добрих душ! Тим часом люди в інших селах, при допомозі книжечки "Велика О6ітниця" почали заводити це набоженство, i всюди з великими успіхами... Тепер же відправляють його на двох фабриках...


Ісус хоче царювати в серцях усіх, i тому я щаслива й дуже вдячна за цю велику ласку, що він дозволив мені поширювати пошанування Його Божого Серця у багатьох селах. Також і в цьому малому селі, про яке пишу цього листа, Ісус дав пізнати обітницю Свого милосердя, і тут також почалося набоженство перших п'ятниць. Тепер вже третя з черги перша п'ятниця; а з двадцяти учасників цього набоженства число зросло до дев'ятдесят. Це вже велика кількість на таке мале сільце! Я розповіла Вам коротенько про нашу ласку, що її радше можна 6 назвати цілим рядом багатьох ласк, тому що кожної днини Господь Ісус для нас добрий". Вже вибила "Божа година": прийшла черга на вас, ревні апостоли Найсв. Серця, співпрацювати в справі Його любові й не затримуватись, аж доки Ісус не стане Царем усіх сердець. ДРУГИЙ ПРИКЛАД Дивні дороги Божої ласки Ісус має багато доріг, щоб ними навертати грішників. Послухайте ось про цю подію. В одному місті робітники відправляли реколекції під проводом о. Льоренціні Т. І. Від нього довідались ми про те, що оповідаємо. Поміж багатьма тими, що там сходилися, був один вісімдесятидволітній старець, що вже більше, як шістдесят років не приступав до св. Тайн. Ті, що намовляли його, щоб він також узяв участь у тих реколекціях, казали йому: "Ходи, там можна буде з'їсти, випити, і нічого не треба платити; що ж більше хочеш?" І він згодився. Провідник реколекцій знав, що він недочуває, тому просив його, щоб сідав у першій лавці, та він не прийняв цього запрошення і, щоб перед другими не показуватися, сховався в самому куті каплиці. Три дні тривали ті реколекцїї. Він разом з іншими людьми точно приходив на обід, а також на набоженства, але на всіх науках спав. Другого дня всі приготовлялись до сповіді й його теж запрошували. Та даремно. 3 тим самим запрошенням звернувся до нього і о. Проповідник, та без успіху. Під час останнього навчання він, як звичайно, спав. Вже перед самим


закінченням проповідник, промовляючи з великим запалом, ударив сильно по столі, старець пробудився. Промовець говорив саме про безконечну Доброту Ісусового Серця щодо нещасних грішників. Пальцем показав на пробитий списом 6ік Розп’ятого і промовив: “Аж так полю6ило нас це Боже Серце, що пролляло за нас всю Свою Кров. У цій хвилині глибоко зворушений бідний старець затрясся, i рясні сльози бризнули з його очей. Після навчання всі виходили й цілували стопи Ісуса Христа на хресті, що висів при виході. Коли вже стало пусто, старець встав зі свого місця, взяв крісло, приніс під хрест, хитаючись, став на кріслі i поклав гарячий поцілунок на Ісусове Серце. Коли він вийшов надвір, то відразу всі оточили його i почали питати: "Чому ти цілував Ісусове Серце? Чи не вистарчало поцілувати тільки Його стопи? Що ж у тому поганого, коли Він такий добрий, як про це сказав проповідник?" І довго так сперечалися між собою, а дехто навіть казав, що не годилось це робити. О. Льоренціні, що за всім спостерігав, на6лизився до нього і, поплескуючи його приязно по плечах, сказав: "Гарно, ви добре зробили, що поцілували Ісусове Серце". І зараз додав: `'Якщо ви маєте до Нього таке велике довір'я і виявили до Нього таку велику прихильність, то чому відмовляєтесь потішити Його Серце, що так любить вас і хоче вам простити. Заклопотаний не мав вже що відповісти: він 6ув переможений. Найсв. Ісусове Серце затріумфувало над ним могутністю Своєї Лю6ові. Він висповідався i прийняв святе Причастя. А потім чотири роки причащався кожної неділі, доки не заснув у Бозі сном блаженним. О, Ісусове Серце, направду повне милосердя i 6езмежної ніжності до грішників! Cmpілистий акт: "О Серце Ісуса, повне милосердя для всіх тих, що до Тебе звертаються, змилосердися над нами".


ВОСЬМА П'ЯТНИЦЯ Милосердна лю6ов Ісуса вміє перемінювати наші гріхи у джерела ласки Це неможливо, щоб Серце Ісуса відкинуло від Се6е душу, що xoчe з Ним поєднатися: Закхей, Магдалина, жінка-грішниця, Самарянка, св. Петро, добрий розбійник, що одержали від Нього таке великодушне прощення, — це тільки маленькі краплини з того 6ездонного джерела доброти й ніжності Божого Серця для нещасних грішників. Ісус на6агато гарячіше бажає простити розжаленому грішникові, як сам грішник одержати те прощення. Оповідають, як одного дня святий Єронім молився перед хрестом, що представляв розп'ятого Спасителя. Ісус запитав його: "Єроніме, чи ти дав 6и Мені якийсь дарунок?" - О так, мій Господи, я віддаю Тобі всі мої покути, що їх виповнюю з любовi до Тебе в тій пустині. Чи Ти задоволений тим? - Я хотів би чогось більшого. — Як так, то віддаю То6і всі мої труди й муки i всі твори, писані для того, що6 люди Те6е пізнавали i лю6или. - А чи не маєш ти для мене ще кращого дарунку? - Але що ж 6ільше можу То6і, Ісусе, дати, як я цілий повний нужди i гріхів? - Якраз свої гріхи, - сказав Ісус, - i дай мені, щоб Я ще раз Міг о6мити їх у Моїй Крові i ще раз відчути Божу радість з того, що прощатиму їх. Читайте те, що написано в житті С. Бенігни: "Коли душі вже відпущено гріхи, то вони стають для неї джерелом ласк. Бо пам'ять про них приводить душу до покори... Все очищує душу. Все, навіть недосконалості. Бо недосконалості у Божих руках стаються скарбами — самоцвітами, коли Я ними допроваджую душу до актів покори. О, які щасливі були 6 6удівничі, якщо 6 вони могли перемінити всі залишки i уламки на будівельний матеріал!.. А це саме може зробити за Божою поміччю


вірна душа. Навіть найважчі і найбільш 6езсоромні помилки можуть стати міцним фундаментом під 6удову їхньої досконалості". Одного разу ця свята жінка з нео6ережності перевернула металеву скульптурку Ісуса, що стояла на її столику. А тоді підняла і, цілуючи, сказала: "Якщо б Ти, Ісусе; не був упав, не отримав би того поцілунку". - Так 6уває i тоді, моя Бенігно, — відповів Ісус, - як ти несвідомо поповниш якусь провину. Тим ти не о6ражаєш мене. Але акт упокорення, що ти потім чиниш, і акт любові, що свідомо збуджуєш, - це для Мене начеб гарячий поцілунок, що його не давала б ти, якщо б не поповнила цієї недосконалості". При іншій нагоді: "Моя Любов живиться тим, що о6іймає всяку нужду, i тому така душа, що має 6ільше тієї нужди, але кається i упокорюється, більше мені подобається; бо вона дає Мені нагоду сповняти вчинок доброго Самарянина. Тепер, моя Бенігно, багато xочy тобі сказати, та скажу кількома словами ось що: щоб душа ніколи не боялася Бога; Бог завжди схильний милосердно прощати. Найбільша приємність, якої може зазнати Серце Твого Ісуса, - це коли Воно може приводити до Свого Небесного Вітця по-можливості як найбільше грішників. Ті навернені душі; моя Бенігно, - це моя слава, - це мої скарби. О! Я так лю6лю душі бідних грішників! Відчуй мою радість i напиши, що хто хоче зробити мені велику приємність, хай вірить у мою любов; хто хоче мені зро6ити 6ільшу приємність, хай вірить сильніше; хто ж xoчe зро6ити мені дуже велику приємність, нехай не ставить ніяких кордонів тій віpi в Мою любов". О, якщо б так усі грішники читали й розважали ці ніжні, повні любові виливи

милосердного

Ісусового

Серця! Тоді i вони замість розлуки

повторювали б разом з великою повірницею Найсв. Серця, з ангельською С. Бенігною: “Я тішуся, що я повна нужди, що я - безодня нужди, що я - тільки сама нужда, тому що тим способом даю Тобі, мій Ісусе, нагоду показати Твоє


милосердя". ("Піди за мною"). МОЛИТВА: "О Боже Серце Ісуса, що так дуже полюбило нещасних грішників, що готове навіть, якщо б цього треба було, наново зійти з неба на землю, щоб за кожного з нас знову перетерпіти Твої Страсті i Смерть, уділи нам цієї ласки, щоб ми всі сльозами правдивого 6олю оплакували наші провини, що були причиною Твоїх 6агатьох важких терпінь. Прости нам, Ісусе, зневаги, які ми нанесли Твоєму ніжному чyтливомy Серцю, та через Твою 6езконечну Доброту і Милосердя дай, щоб ми вже ніколи 6ільше Те6е не зневажали, але все тільки любили Тебе усією нашою душею. Пам'ятай, Ісусе, що, якщо це правда, що 6езодня 6езодню тягне, то хай безодня нашої нужди потягне незглибиму безодню Твого безмежного милосердя!" ПРИКЛАД “Не хочу священиків” Подія, що її тепер оповімо, сталася в одному місті в полудневій Італії 4. 1. 1912 р. Назви міста не подаємо, бо на це не дозволяють деякі важливі причини. Один 23-літній хлопець, знищений сухотами, що 6ули наслідком розпусного життя, поволі, щораз та 6ільше, пригасав. Це дуже журило йoгo батьків. А ще більше завдавало їм 6олю те, що всі старання переконати його прийняти перед смертю святі Тайни були даремні. В хлоп'ячих літах він виховувався у колегії i там ще з великою набожністю відправив на честь Найсв. Серця на6оженство дев'яти п’ятниць. На жаль, потім покинув Церкву i святі Тайни, а віддався грішному життю. Спочатку, як урядник в одному банку, увесь заробок тратив на гулянки. Потім полишив рідний край i виїхав до Англії, щоб заро6ити собі на життя. Тут найнявся за послугача в одному ресторані. Нарешті, після різних пригод, захворів i вернувся назад до своєї родини. Нещасний молодик! О6тяжений багатьма гріхами стояв він уже над берегом пропасті, але не то, що не думав навернутися щиро до Бога, але ще з


обуренням відкидав усякі намови, що6 висповідатися. Та над ним ще чувало милосердя Ісусового Серця, що приобіцяло бути спасенням для усіх, хто відправить набоженство дев'яти п'ятниць, тому i він не міг загинути. Під приводом давньої приязні його відвідав один священик, колишній товариш із колегії; він лагідно старався переконати його, щоб той поєднався з Богом. - Якщо нічого іншого не маєш мені сказати, - перебив його нещасний вмираючий, - то можеш іти... Як приятеля приймаю тебе, але як священика - ні. Ні! Йди собі, я не хочу священиків... Божий слуга старався ще дещо сказати, щоб його заспокоїти, та даремно. Досить, кажу то6і, не хочу священиків, йди со6і!.. - Як так дуже хочеш, що6 я відійшов, то прощай, мій нещасний приятелю! відповів товариш i вже пустився вийти . Як мав переступити пopiг кімнати, то ще раз зі співчуттям поглянув на вмираючого й сказав: - Це перший раз не сповниться "Велика О6ітниця" Ісусового Серця. - Що ти кажеш? — уже лагідніше сказав вмираючий. Священик повернувся до його ліжка: - Я кажу, що це перший раз не сповнилась 6и "Велика Обітниця" Ісусового Серця, в якій Він уділяє ласку доброї смерті тим, що відправили в своєму житті набоженство дев'яти святих Причасть у перші п'ятниці місяця. -

А що ж це має спільного зі мною? - Що спільного? Чи ж не пригадуєш собі, приятелю, що в колегії ми всі

разом приймали ті Причастя в перші п'ятниці місяця? Ти приймав їх тоді зі щирою набожністю, тому, що ти лю6ив ще Пресвяте Серце Ісуса. А тепер ти мав 6и опиратися Його ласці, що хоче простити тобі з 6езконечного свого милосердя? Хворий розплакався. А коли священик скінчив, хворий, заливаючись слізьми, промовив: - Приятелю, поможи мені! Ти мені поможи! Не покидай нещасної


людини. Поклич кого з ОО. Капуцинів, хочу висповідатися. 3 великою набожністю прийняв він святі Тайни i помер кілька днів пізніше, дякуючи lсусовомy Серцю, що в останній хвилині подало йому милосердну руку й вивело на дорогу, якою йдуть спасенні. Стрілистий акт: "Пресв. Ісусове Серце, уповаю на Тебе". о. Парнізеттi. " Вел. Обітниця".

Д ЕВ'ЯТА П'Я ТНИЦЯ "Моє ім'я записане в не6і" Тішся i радій, по6ожний любителю Ісусового Серця, що ти через дев'ять перших п'ятниць вірно i совісно зближався до святого Причастя, щоб стати учасником "Великої Обітниці", 6о й маєш з чого радіти. Та передусім слізьми вдячності складай Ісусові свою подяку, що Він потягнув тебе до такого спасенного на6оженства та поміг тобі довести його до кінця. Ти зробив своє, решта належить Ісусові. Чи ти можеш сумніватися, чи Він виповнить те, що обіцяв? Чи можна припустити, щоб була о6манута та душа, що йому довірилась? Ні! Напевно, ні! Бог заручився своїм словом, i тому швидше небо i земля минуться, слова ж Його - ніколи. Тішся чистою радістю про згадку щасливої долі, що жде тебе цілу вічність. То правда, що можуть ще постати шалені пристрасті, що злий дух може ще помножити свої завзяті напади; що твоя сла6а природа може ще піддатися почуттєвим приманам, та ти вір, що Ісус завжди буде при то6і, що він берегтиме тебе з ніжністю найщирішого приятеля, завжди готовий подати тобі руку i піднести те6е з занепаду. Він не полишить те6е, аж поки не побачить, як ти безпечно вступатимеш у пристань спасіння. Ти повинен бути настільки впевнений щодо свого спасіння, - як той, що має у своїх руках пашпорт щасливої 6атьківщини. Це сам Ісус запевняє те6е в цьому своєю "Великою Обітницею". Читаємо в житті святої Тереси від Ісуса Дитяти, що вона дитиною одного


вечора вийшла разом зі своїм 6атьком i почала вдивлятись у бездонну глибину блакитного неба, перетканого блискучими зірками. Вразила її одна група зірок у вигляді букви "Т", початкової букви її імені. Тоді, опромінена радістю, вона звернулася до батька i сказала: "Гляди, татку, моє ім'я виписане на не6і!" Вона говорила це з дитячою простотою, та вже тоді, хоч i несвідомо, висловила величне пророцтво. Справді, ім'я її було виписане на небі. Вона вже тоді була записана в книзі упривілейованих душ. I ти сьогодні можеш так само говорити: "Моє ім'я записане в небі"; а навіть i 6ільше: "Моє ім'я записане в Найсв. Серці Ісуса, i вже ніхто його звідтам не викреслить". М О Л И Т В А : “ О м і й І с у с е , я к а р а д і с т ь у т і й х в и л і огортає мою душу! Чим я, коли заслужив собі, що ти дав мені таку велику ласку i надихнув мене до цього набоженства дев'яти П'ятниць i тим на6оженством задля Твоєї "Великої О6ітниці". Ти запевнив моє вічне спасіння? О, чи вистарчить на це цілої вічності, щоб віддати Тобі належну вдячність. О Найсолодший Ісусе, зроби так, щоб відтепер я завжди жив у Твоїй ласці, якнайточніше заховував всі Твої заповіді, та що6 важкий гріх ніколи більше не прогнав Те6е з мого серця, але щоб мав я те щастя, і щоб я міг, за Твоєю Божою поміччю, витривати в Твоїй вірній слyж6і аж до смерті. О Ісусе, я вірю в Твою безконечну любов до мене, 6ідного i нужденного грішника, i прошу в Тебе ласки, щоб я завжди щораз більше надіявся на Тебе, та, що6 повний довір'я, я віддався i тепер, i в вічності обіймам Твого Божого милосердя. Амінь". ПРИКЛАД Боже Серце з великою лю6ов'ю чуває над тими, що мають до нього гарячу набожність Передусім Боже Серце чуває над всім, що стосується здоров'я тіла. Уже


згадуваний о. Матей оповідає, що одного дня він мав поїхати до Бордо, де очікували його з реколекціями. Прибув на станцію, сів до поїзда зайняв своє місце. Довго ждав він, та поїзд ще не від'їжджав. −

Що сталося, - спитав він, - що так довго не від'їжджає поїзд?

А де ж ви їдете? — спитав його урядник.

До Бордо!

До Бордо? До Бордо вже давно поїзд від'їхав.

О, нещастя, - вигукнув він, - що зроблю тепер.

Це його дуже засмутило. Він i не здогадувався, що в нещасті мав щастя. До начальника станції прийшла телеграма про велику катастрофу. Поїзд, що їхав до Бордо, зійшов із рейок: 6агато було в6итих i поранених. Що сталося б із ним, якщо 6 він був поїхав разом з іншими? Так то Найсв. Серце Ісусове о6ерегло того, хто так ревно поширює на6оженство до Нього. Та ще з більшою лю6ов'ю чуває Він над справами душі. Читайте про те, що сталося в бельгійському місті Лювені. Розповідає про це священик — очевидець. В томy місті захворіла одна побожна пані саме перед першою п'ятницею в місяці. Тому що вона мала звичай приймати кожної першої п'ятниці святе Причастя, то повідомила про хворо6у свого сповідника й попросила, що6 він прийшов до неї зі святими Тайнами. Священик прийшов, висповідав її, але останніх святих Тайн не давав, тому що до того не 6уло достатньої причини, бо хворо6а 6ула невелика. Тим часом послали по лікаря Леве6ре, визначного пpoфecopa у католицькому університеті в Лювені. Коли лікар прийшов, то пані сказала йому: "Пане докторе, я вмираю й хочу прийняти ще останні святі Тайни". На це він відповів: “Моя пані, щоб їх прийняти, на те треба щонайменше якоїсь небезпеки, тим часом у вас такої нема, тому ніяк не можу на це дати свою згоду ". Та хвора не переставала говорити, що от—от помре й гаряче просила о6ов'язково принести їй святе Причастя. Священик виконав її бажання. Приніс


святі Тайни й запричащав її. 3а кілька хвилин по св. Причастю пані почала конати. Після чого сказала: "Те треба все залишати ”. І справді залишила багато: чоловіка, який 6ув ангелом доброти, чотирьох синів та величезну спадщину, що з дідів-прадідів давала щороку 50000 лір на благородні цілі. “Треба все залишити, - повторювала - того Бог хоче, моє серце спокійне ". Кілька хвилин опісля заснула з солодкою надією осягнути не6о, що його Ісусове Серце приобіцяло своїм шанувальникам. ДРУГИЙ ПРИКЛАД Пресвяте Ісусове Серце є причиною того, що тріумфує правда i справедливість Отримуємо і оголошуємо Т. 16 серпня 1935 р. Тому шість літ мого 6атька оскаржили в убивстві; після трьох років слідства його засудили на 28 літ в’язниці. А він 6ув цілком невинний. Прибиті тим горем, ми звернулись до Пресв. Ісусового Серця, щоб воно уділило нам ласки, щоб затріумфувала правда i справедливість: з цією метою почали ми набоженство дев'яти п'ятниць. Я, що мала у своїх pyкаx книжечку о. Міляна "Велика Обітниця", де оповідається про окремі надзвичайні ласки за цю побожну практику, долучила ще обітницю, що як Найсв. Ісусове Серце зволить нам дати цю ласку, то я оголошу це всім i повідомлю автора цієї книжечки про звільнення мого нещасного батька. І ми не сумнівалися в наших сподіваннях. Після шести довгих років важкої в'язниці Римський трибунал уневажнив присуд, а суд у Палермо 12.V.1932 р. звільнив мого батька від вини i кари. Присуд звільнення проголошено в останню з дев'яти П'ятниць, що їх ми відправляли з великою надiєю. Найсв. Серце знало, як нам допомогти. Цілком несподівано викрито правдивих злочинців, і це вирішило справу. Та радість, що схвилювала наші серця, знову вразила болісна несподіванка. Відразу по звільненні з в'язниці інтернували


батька на п’ять літ на островi Устiка. 3нову подвоюємо нашу вiру і наші молитви, щоб Найсв. Серце дало нам остаточну і повну ласку. I Воно вислухало нас. По шістьох місяцях вигнання захворів мій батько. Місцевий лікар сказав, що це вже невиліковна хвороба i допоміг йому повернутися до Палермо. Тут після такого ж присуду окружного лікаря, мій батько 31. 3. 1933 р. вернувся назад до своєї родини. А я виконала свою обітницю й цілий квітень щодня приймала святе Причастя, щоб подякувати Пресв. Ісусовому Серцю за цю велику ласку. Батько під опікою родини знову повернув собі здоров'я. Відчуття живої вдячності після виконання вже одної обітниці накладають на мене милий обов'язок оголосити ті величні вияви Доброти того Божого Серця, що в любові до людей чується щасливим, коли хто розпалить у своїй душі довір'я на Його поміч i "Великою Обітницею" бажає запевнити собі Його опіку. Т. С. з П. Сmрiлисmий акт: “О Серце Ісуса, розкоше всіх Святих, змилосердися над нами”. Божа великодушнiсть ...Третя година ранку. Дзвонить телефон. Людовик Н. підбiгає до апарата. Також його дружина прокинулася. Беззвучно ввійшла до кімнати. Обличчя її чоловіка 6уло біле, як стіна. Він поклав слухавку. −

Що сталося? - запитала перелякана панi Н.

- Яків помер. 3найшли його в покою неживого. Правдоподібно, серцевий удар. Людовик Н. вбрався, взяв капелюх та

палицю i хотів вийти. Жінка не могла

піти з ним, 6о мусіла зістатись із дітьми. −

Чи був бодай у нього священик? - запитала жінка чоловіка, що спішився до

виходу. −

Думаю, що ні, його господиня не є католичкою. Але я вже мушу бігти, 6о чую,

що надходить трамвай. −

Людовик Н. не міг заспокоїтися. Він собі думав:


“Яків, тому кілька днів, здоровий і веселий, нині вже мертвий! 32 роки! Що з ним тепер? Хлопчиною був побожний. Мама завжди наказувала обом братчикам: −

Відбувайте перші п'ятницi Христового Серця, то не вмрете у Божій неласці.

Це обіцяв сам Спаситель. І Яків виконував волю матері. Допіру по її смерті віддалився від Господа Бога. 3аманила його далека Каліфорнія. Тут оженився з невіруючою жінкою і сам зійшов на 6лудну дорогу. Чи ж мав 6и цей Яків, що хлопчиною раз у ночі зробив чимало кілометрів дороги пішки, щоб уможливити своєму вуйкові, що далеко мешкав, відправити першу п’ятницю у його церкві, тепер померти без покаяння? Неможливо! Але однак як довго він вже не сповідався i не причащався... Господиня, плачучи, відчинила двері. Не

могла

заспокоїтися,

що

такий

молодий i добрий пан Яків помер. Він завжди був дуже ввічливий та платив пунктуально. Такої страти господиня не могла віджалувати. Людовик мав іншу гризоту. Він розпитував про причину смерті і довідався, що його брат хоч i жалівся на неполади серця, та в жодному випадку поважно не хворував. Померлого знайшли вбраного на софі. - Чи був тут священик? - запитався Людовик i споглянув при тім допитливо на господиню. - Це вже 6уло запізно. Присутній лікар ствердив, що померлий вже більше, як чотири години тому відійшов із цього світу. - Aлe!!! Але в цей момент спостеріг листа свого брата, заадресованого до родини Людвика. Скоренько роздер конверт i прочитав: "Дорогий Брате! 3автра у день іменин твоєї дорогої Лукіяни, не можу з причини пильної праці скласти побажання осо6исто. 3роби це ти від мого імені. Але при цьому долучаю дарунок для Вас обох. А саме цього ранку


припала річниця смерті нашої дорогої матері, а це також була перша п'ятниця, i на ту згадку я прийняв знову - по довшому часі занед6ання - святе Причастя. Чуюся щасливий, наче князь. 3доровлю щиренько. Ваш Яків ". Сльози покотилися з Людвикових очей. Поклав листа у конверт. "Серце Христове, прости мені, що я сумнівався у Твоїй великодушності", вирвалися в нього слова.

ТРЕТЯ ЧАСТИНА ПОБОЖНІ ПРАКТИКИ НА ЧЕСТЬ ПРЕСВЯТОГО ІСУСОВОГО СЕРЦЯ ПРИГОТУВАННЯ ДО СВ. СПОВІДІ I МОЛИТВА ПЕРЕД ПРИГОТУВАННЯМ Оце у стіп Твоїх, мій Ісусе, бідний грішник, що стільки разів о6ражав Те6е. О лю6ий мій Спасителю, змилосердися наді мною, дай мені ласку, щоб я пізнав усі свої гріхи й дай мені правдивого жалю, щоб я со6і їх з6ридив, щиро з них висповідався і так міг одержати від Тебе прощення. Пречиста Діво, притулку бідних грішників, молися за мене. Отче наш... Богородице Діво… Іспит совісті Гріхи супроти Бога: "Коли ти сповідався останній раз? Чи ти спокійний щодо своїх попередніх сповідей? Чи ти був щирий в оскаржуванні своїх гріхів? Чи ти не замовчав чого зі встиду? Чи не забув чого сказати? Чи ти завжди точно відмовляв свої молитви? Чи не сумнівався ти у правдах віри? Чи ти не встидався показатися християнином? Чи не 6рав участі в розмовах проти релігії, священиків, святого Вітця? Чи ти, не читав заборонених книжок, або поганих часописів? Як ти поводився у Церкві? Чи не хулив Бога, Пречисту Діву, святих? Чи ти не нарікав на Боже Провидіння? Чи не вживав прокльонів?


Чи не опускав Служ6и Божої у святочні дні, а6о чи не працював тоді? Чи бував ти на проповідях, науці, катехизмі? Чи не присягав фальшиво або 6ез потре6и?" Гріхи cyпpoтu 6лижнього: "Чи ти завжди слухав i поважав своїх 6атьків та наставників? Чи ти не ро6ив їм прикрості? Чи завжди говорив правду? Чи не крав вдома, або в чужих? Чи не підтримував погані розмови порадами, вчинками, своїми у6орами? Чи ти не маєш яких грішних зносин, або не6езпечної приязні? Чи не вчинив ти з іншим якісь нечистоплотні учинки, або чи не говорив таких жартів? Чи не давав іншим читати погані книжки? Чи не очорнював, не побільшував помилок других?" Грiхu супроти самого себе: "Чи добровільно ти не стримувався перед непристійними гадками? Чи ти не мав заміру робити зло? Чи не дивився на непристiйні образи або речі? Чи сам із собою не робив нечистих справ? Чи не відвідував ти небезпечних місць, забав або вистав? Чи не маєш ти яких пересудів? Чи ти не носиш закороткого oдягy, за6агато витятого, прозорого, або взагалі такого, що противиться християнській скромності? Чи заховував ти приписані пости? Чи ти не їв м’яса в заказані дні? Чи ти не бував у поганих товариствах? Чи ти не гордий, пустий, підхлібний, заздрісний або пияк? Чи совісно виконуєш усі свої обов'язки: батька, матері, чоловіка, жінки, сина i т. д.? Чи ти знаєш, що обмежування потомства є важким гріхом?" Спонуки до жалю Щоб розбудити за свої гріхи живе почуття жалю, розваж: 1. Що образив безконечно доброго Бога, що обсипав i далi обсипує те6е багатьма добродійствами, що за тебе вмер

на хресті.

2. Що ти стратив небо. 3. Що заслужив на вiчнi пекельні муки. Надійся на Його милосердне Серце, обіцяй, що надалі втікатимеш від нагод до гріха, а потім відчитай цей Акт жалю О lcycе, що палаєш любов'ю до нас, о бодай би я ніколи Тебе не ображав.


Мій предорогий і предобрий Спасителю, я люблю Тебе, а гріхами бриджуся і не xoчy більше Тебе ображати. Мій Ісусе, змилосердися наді мною. Сповідь Потім іди до священика, щоб визнати свої гріхи. Пам'ятай, що говориш Божому слузі, який повагою, що її отримав від Бога, звільняє тебе від твоїх гріхів. Як практичне правило, запам'ятай собі, що тільки той с п о в і д а є т ь с я д о б р е , х т о Ж А Л У Є i х т о Щ И Р 0 сповідається. Під час розрішення відновлюй акт жалю. По святій сповiдi Якнайшвидше постарайся відправити накладену на тебе покуту і подякувати Господевi за удiлене тобі милосердя. МОЛИТВА: "О Господи, який Ти добрий для мене! Не знаходжу слів, щоб Тобі гідно за це подякувати; бо замість карати мене за стільки грiхiв, які я поповнив, Ти в тій святій Сповiдi все простив мені зі Свого безконечного милосердя. Я ще раз від усього серця жалую за них і обіцяю при помочі Твоєї ласки вже більше не ображати Тебе, але старатися великою любов'ю та добрими ділами винагородити Тебе за ті безчисленні зневаги, які я наніс Тобі в своєму житті. Пресвята Діво, Ангеле Божий й небесні Святі, дякую Вам за Вашу поміч. Дякуйте зі мною i Ви Господевi за Його милосердя для мене та випросіть мені постійності і поступу в добрих учинках". ПРИГОТУВАННЯ ДО СВ. ПРИЧАСТЯ О мій наймиліший Ісусе, я вірую, що Ти направду присутній у тій Taйнi Любові: визнаю Тебе за свого Творця, cвогo Спасителя, своє найвище й єдине Добро. Мій Предобрий Ісусе, безконечна доброта, гідна безконечної любовi! Надіюся, що Ти, віддаючи себе цілого мені в цій Божій Тайні, уділиш мені всіх


ласк, потрібних для мого спасіння. Ти, мій Ісусе, так дуже полюбив мене, що зійшов для мене з неба на землю і для мене вилляв усю свою Кров. О, чому я завжди так не любив Тебе? Чому я більше цінив обманливе земне щастя, ніж щастя, що Ти його приготував тим, що люблять Тебе? Прости мені, Господи, задля Твого великого милосердя і прийми обітницю, що відтепер хочу тільки Тебе любити понад усе i вірно заховувати всі Твої заповiдi. А тепер, мій любий Спасителю, прийди ласкаво до моєї душі, що так гаряче тужить за То6ою; не зважай на мою велику нужду, а на безконечну Доброту Твого Серця. Бажаю прийняти це св. Причастя, що6 винагородити Твоє Боже Серце за стільки зневаг, яких ти зазнаєш у тій св. Тайні, а особливо для того, щоб осягнути овоч Твоєї “Великої О6ітниці". О Найсвятіше Ісусове Серце, на Тебе складаю всю свою надію, i я впевнений, що повіки не обманюся! Акт покори Поки на6лизишся, щоб прийняти Іcyca до свого серця, оживи свою віру й, пригадуючи со6і свою нужду, тричі повторюй з євангельським сотником: "Господи, я негідний, щоб Ти увійшов до мене, скажи лиш слово, і здорова буде моя душа". Подяка по св. Причастю Я вірю, Ісусе, що Ти прийшов до мого серця. Віддаю Тобі поклін з таким самим почуванням, з яким кланялися Тобі три Царі і Твоя Мати, Пречиста Діва Марія, та від глибини душі дякую Тобі за те велике до6родійство, 6о Ти самого Себе віддав мені. Як же солодко мені з Тобою, дорогий мій Ісусе! Тепер, коли Ти взяв і оволодів моїм серцем, залишися в ньому назавжди з Твоєю Божою ласкою й не дозволь, що6 я коли-небудь відлучився від Тебе! О Господи, Ти цілого віддав Се6е мені, i я цілого се6е віддаю Тобі. Віддаю Тобі всі свої вчинки, всі гадки, всі почування, всі свої терпіння, які стрічатиму у своєму


житті на покуту за свої гріхи й за спасіння нещасних грішників. Xочy 6ути Твій тепер і цілу вічність. О, скільки-то ласк, Ісусе, хотів би я в Тебе просити! Та я такий нужденний, що навіть не в силі пізнати, які ласки для мене о6ов'язкові. Тому Ти, Ісусе, що знаєш мої потреби, дай мені все те, що вважаєш за найліпше для спасіння моєї душі. 3роби так, що6 я завжди згідний 6ув із Твоєю Пресв. Волею, уникав гріха та що6 завжди вірно виконував свої о6ов'язки. Нарешті, мій солодкий Ісусе, прошу у Те6е ласки, щоб я міг добре відбути це на6оженство дев'ятьох п'ятниць, прийняв Тебе належно та перемагав усі труднощі, яких завдаватиме ворог моєї душі. О Пресвяте Ісусове Серце, спасіння всіх, що надіються на Тебе, повне довір'я, віддаюся о6іймам Твого милосердя. Найсвятіше Ісусове Серце, надіюся на Тебе. Молитва св. Ігнатія "Душе Христова, освяти мене. Тіло Христове, спаси мене. Крове Христова, напій мене. Водо з 6оку Христового, обмий мене. Муки Христові, зміцніть мене. Добрий Ісусе, вислухай мене. У Ранах Своїх сховай мене. Не дозволь мені віддалитися від Тебе. Від ворога лукавого борони мене. В годину моєї смерті заклич мене прийти до Те6е, вели мені, що6 я зі Святими Твоїми славив Тебе вічно. Амінь". Молитва, щоб осягнути овоч “Великої обітниці" "Мій Пресолодкий Ісусе! Ти в надмірі свого 6езконечного милосердя i своєї всемогутньої любові о6іцяв дати ласку покути в годину смерті всім, хто 6уде причащатися в перші п'ятниці дев'ять місяців по черзі. На поклик Твоєї лю6ові, з бажанням доступити Твоєї обітниці, я сьогодні з6лизився до Тебе й з найщирішим наміром прийняв Тебе до свого серця. А Ти у Своїй превеликій доброті не відмовився прийти до мене. Гаряче благаю Тебе, не погорди моїми бажаннями, але дай мені ласку витривати в добрі аж до кінця життя мого. Всю свою надію на землі покладаю на Твою милу До6роту; Ти вчини так, що6 я у небі навіки величав 6езконечне милосердя Твого найлюбішого Серця. Амінь".


Молитва до Розп'ятого Ісуса "Оце я, добрий i пресолодкий Ісусе, падаю на коліна в Твоїй присутності й з якнайбільшим запалом духа молю Тебе й благаю, щоб Ти зволив збудити в моєму серці живі почування віри, надії любові та правдиве каяття за мої гріхи й якнайсильнішу волю вийти з них, коли з великим почуттям лю6ові й 6олю я роздумую сам зі со6ою i в розумі оглядаю п'ять Твоїх ран, маючи перед очима те, про що вже пророк Давид писав, добрий Ісусе, про що Ти сам говорив: "Пробили мої руки й мої ноги, почислили всі мої костi". Молитва до Царя Христа "Господи, Ісусе Христе, я визнаю Тебе за Царя усього світу. Все що є, Ти створив. Виконуй, отже, надi мною всі Свої права. Я відновлюю обітниці св. Хрещення: вирікаюся сатани, його гордості i всіх його вчинків i обіцяю, що житиму відтепер так, як годиться доброму християнинові. Особливо обіцяю, що всіми силами буду старатися, щоб усюди визнавали й слухали законів Божих і Твоєї Церкви. Боже Серце Ісуса, жертвую Тобі всі свої вчинки з цією метою, щоб серця всіх признали Твоє святе Володарство, та щоб над цілим світом запанувало Царство Твого миру. Амінь”. Молитва про зріст практики щоденного святого Причастя "Найсолодший Ісусе! Ти прийшов на землю, щоб дати всім душам надприродне життя. Щo6 Свою ласку в душах заховати i збільшити, Ти хотів стати повсякденним ліком на їхні щоденні недуги та їх щоденною поживою. Через Твоє Серце, що горить такою великою любов'ю до нас, просимо Тебе покірно, злий на всіх Твого Св. Духа, щоб хто живе у важких гріхах, навернувся до Тебе й віднайшов страчене життя ласки; а ті, що за Твоєю ласкою живуть уже тим Божим життям, що6, як тільки могтимуть, щодня набожно на6лижалися до Твоєї св. Трапези; і в щоденному св. Причастю кожного дня знаходили лік на їхні щоденні малi провини та кожного дня, зміцнюючи в собі життя Твоєї ласки, щораз


6iльше очищували свої душі й нарешті осягнули блаженне життя разом із Тобою. Амінь. Молитва, яка дає можливість обминути чистилище "Предвічний Отче, жертвую Тобі Найсвятіше Ісусове Серце зі всією його любов’ю, всіма Його терпіннями та всіма заслугами: 1. Щоб винагородити Тебе за всі свої гріхи, що я поповнив сьогодні і в цілому моєму житті. Слава Отцю i Синові. 2.

Щоб обчислити всі добрі вчинки, що я зробив сьогодні i в цьому моєму

житті. Слава Отцю i Сину. 3.

Щоб доповнити добрі діла, що я сьогодні і в цьому моєму житті повинен був

виконати, а не виконав. Слава Отцю… Одна монахиня - кляриска з'явилася після смерті своїй настоятельцi, запевняючи її, що так обминула вогонь чистилища, що кожного дня відмовляла цю молитву. Клич голосно, щоб цілий світ почув тебе. "О моя Бенiгно, стань апостолкою моєї любові! Клич голосно, щоб увесь світ почув тебе, що Я голодний, що Я спрагнений, що вмираю з бажання, щоб мої створіння приймали Мене. Для моїх створінь перебуваю в Тайні Моєї Любові, а вони так мало зважають на це!" Вервичка довір’я Оце, мій найлюбiший Ісусе, аж так далеко зайшла Твоя бозмiрна любов, що Своїм тілом і своєю Кров'ю заставив Ти для мене Божу трапезу, щоб віддати мені Самого Себе. Хто привів Тебе до таких виявів любовi? Напевно, ніхто інший, як Твоє найлюбіше Серце. О Найсвятіше Серце lcycа, палке вогнище Божої Любові, прийми мою душу у Свої найсвятіші Рани, щоб там, у цій школі любовi, я навчився любити того Бога, що дав мені стільки доказів Своєї любові. Амінь".


Повтори десять разів: "Серце Ісуса, надіюся на Тебе". Після цього "Слава Отцю…" і знову “Оце, мій…”, а по цій молитві - знову стрiлистий акт: "Серце Ісуса, надіюся на Тебе"- десять разів - i так аж до кінця. Можна при цьому використовувати звичайну нашу вервицю. Від деякого часу Ісус хотів робити незвичайні чуда на цей простенький заклик: "Серце Ісуса, надіюся на Тебе". СВ. ЖЕРТВА - СЛУЖБА БОЖА П о в ч а нн я На престолі священик відновляє хресну жертву Служба Божа - це смерть Христова на хресті, це Велика П'ятниця, що повторюється протягом віків. Цього навчає нас св. Церква. Служба Божа з6агачує нас овочами Відкуплення: вона – це зміст i осередок усієї нашої релігії. Св. Іван 3олотоустий запевняє, що Сл. Божа має таку саму Силу, як смерть Ісуса Христа на хресті. Тому Служ6а Божа - набоженство над усіма набоженствами. В ній ми щодня повинні 6рати участь, бо це - джерело найбільших ласк. Як треба 6и оплакувати тих вірних, що називають се6е християнами, і тих поган; що не стараються у святочні дні 6рати участь у Служ6і Божій, або через незначні причини опускають її; тих, що не клякають навіть під час освячень перед безконечним Божим Маєстатом i сміють непристійно вдягнені з'являтися перед чистим Богом! Тому, щоб оживити віру як велику тайну 6езконечної любові Ісусового Серця до нас, читайте i роздумуйте про цю прегарну подію, що про неї недавно ми довідалися від самого о. Матео Кравлей, великого апостола Христового Серця. "Одна визначна родина запросила мене, щоб я відправив у їх каплиці Службу Божу. При цій нагоді запросили вони на мою Службу Божу одного


знайомого їм вільнодумця - безбожника, що ніколи не був у церкві. Я, одягнений у святі ризи, виходив до престолу. Два

пани побожно

навколішках молилися, а один стояв між ними просто так, з закладеними за спину руками. Перемінений образ гори Голготи: там Ісус - поміж двома розбійниками, тут - розбійник між двома праведними. Починаю Службу Божу, а він, той "надчоловік", неначе для глуму, весь чac стояв на ногах. Несподівано під час освячення, неначе під ударом якоїсь надлюдської сили, він падає навколішки, спрямовує до престолу свій зір, а його очі наповнені слізьми. –

Що сталося?

По скінченні Служби Божої він попросив мене на розмову, хотів мені щось сказати. −

Отче, - спитав, - що ви ро6или в цій залі?

Що я робив? Відправляв Службу Божу.

Що таке Служба Божа?

Перепрошую: чи ви вірите в Бога?

Ні, я невіруючий.

Так знайте, пане: людина згрішила, і Бог послав на землю свого Божого

Сина, що6 її врятувати. Він проповідав Свою науку i підтверджував її багатьма чудами. Вороги ж ув'язнили Його й замучили на хресті серед найстрашніших мук i терпінь. −

Та що це має спільного зі Службою Божою?

Служба Божа - це ніщо інше, як відновлення Жертви, довершеної на хресті

для нашого спасіння. Наче одурманений, він подивився на мене i спитав: "Хто це той, що зайняв Ваше місце?" −

Не розумію.

Ви однієї хвилини, як задзвонив дзвінок на Освячення, зникли, а на Ваше місце


прийшов якийсь інший маєстатичний пан. Він був дуже сумний i весь покритий ранами. Рамена Його були розведені, а з його зранених рук витікала кров i спливала до цієї чаші, що стояла там, на престолі. −

До чаші?

Так, до чаші. Я ще не бачив чyтливішого і зворушливішого вигляду, i

здавалося мені, неначеб все тремтіло перед ним. По якімсь часі (після св. Причастя) він зник, а Ви повернулися на своє місце. Скажіть мені, хто це був? −

Це був Ісус! Цей Ісус, якого 6ичували; Ісус, якого увінчали терням; Ісус,

покритий ранами зі свіжої крові; Ісус, прибитий до дерева хреста.; Ісус, що вмер на хресті для нашого спасіння; Ісус, що хоче нам усе простити й о6дарити Своєю любов'ю..." Це велике чудо навернуло того 6ідного грішника; він, розжалений, упав до стіп Божого слуги й очистив свою душу в Крові Агнця, що взяв на Себе гріхи світу. Молитва до Пресвятої Богородиці "3гадай, Всемилостива Діва Маріє, що з правіку не чувано, щоб Ти опустила кого-небудь, хто пpи6iгaє під Твій покров, благає Твоєї помочі, i просить Твого заступництва. Я, оживлений таким упованням, Діво над дівами й Мати, вдаюся до Тебе, до Тебе прибігаю і стаю перед Тобою, тремтячи, як грішник: "Мати Слова, не погорди словами моїми, але послухай їх ласкаво й вислухай. Амінь". "3милосердися, найліпша Мати, над тими, що відпали від св. католицької Церкви, i випросиласку навернення. Амінь". Молитва до св. Йосифа "3гадай, непорочний Обручнику Діви Марії, а мій найлюбіший Опікуне, св. Йосифе, що від правіку не чувано, щоб хто-небудь, що взиває Твоєї опіки благає Твоєї пoмочi, залишився непотішеним. Цією надією оживлений, я приступаю до Тебе i з духовним запалом Тобі цілком віддаюся. Не відкидай моєї молитви, о вибраний Отче мого Спасителя, але зволь її ласкаво прийняти. Амінь".


"Хоронителю й Отче дів, св. Йосифе, вірній опіці котрого доручено саму

невинність Ісуса Христа й Діву над усіма дівами Mapiю, прошу Тебе й благаю задля цього двоякого і предорогого скарбу, Тобі довіреного, - Ісуса й Марії, - поможи, щоб я, далекий від усякої нечистоти, непорочною гадкою, невинним серцем i чистим тілом служив завжди в якнайбільшій чистоті Ісусові •

й Марії. Амінь"

Свята Тереза "від Ісуса" говорить:

"Знаючи із багаторічного досвіду пpo подиву гідне впливове становище, яким св. Йосиф тішиться у Бoгa, я хотіла 6 прихилити кожного до особливішого пошaнyвання того святого. Я бачила, що особи, які мають до нього правдиву набожність, роблять завжди поступи в чесноті... А якщо мені хто не вірить, то я благаю його, щоб з любові до Бога спробував це сам". МОЛИТОВКА: "Святий Йосифе, покровителю внутрішнього життя, веди мене до вдосконалення, якого Бог жадає від мене". ДЕВ'ЯТНИЦЯ НА ЧЕСТЬ НАЙСВЯТІШОГО ІСУСОВОГО СЕРЦЯ Повчання Це набоженство - одне з найбільш поширених практик на честь Божого Серця. Воно обіймає дев'ять різних молитов, що відповідають дев'яти ангельським хорам. 36ираються разом дев'ять, на6ожних до Христового Серця осіб, i кожна витягає собі жеребом одну з тих молитов, що їх має потім цілий місяць говорити. Тягнення жеребу повторюється кожної першої п'ятниці. Кожний із любові до Пресвятого Христового Серця приймає на себе ці зобов'язання, однак вони не зобов'язують совість так, що людина не провиняється навіть малим гріхом, якщо їх не виповнить. Це такі зобов'язання: 1)

кожного дня мовити витягнену жеребом молитву;

2)

часто наближатися до святих Тайн, особливо в перші п'ятниці місяця, щоб


одержати запевнення "Великої Обітниці"; 3)

в особливіший спосіб молитися за своїх товаришів, щоб Пресвяте Ісусове Серце

зілляло на них i їхні родини своє благословення й ласки. Молитва пожертвування, яку відмовляється кожного дня "Мій Господи Ісусе Христе, у злуці з Твоїми безконечними заслугами жертвую Тобі всі свої думки, вчинки i терпіння на відкуплення моїх гріхів, за потреби святої Церкви, розширення Твого Царства на землі, за навернення грішників та за душі в чистилищі. Моя дорога Мати, Пречиста Діво Маріє, випроси мені ласку сердечного набоженства до Серця Твого Сина". Духовне Святе Причастя "Мій Ісусе, я вірю, що Ти перебуваєш у Пресвятій Тайні Євхаристії. Люблю Тебе над усе й тужу за Тобою. Teпep не можу прийняти Тебе у вигляді Євxаpиcтійних форм, тож бодай духовним спосо6ом прийди до мене. Коли ж Ти вже прийшов до мого серця, вітаю Тебе, обіймаю й увесь єднаюся з Тобою; не дозволь, щоб я коли-небудь відлучився від Тебе". Молитва першої осо6и Любитель у злуці з хором Серафимів Молитва пожертвування! (дивись вище). ПОЧУТТЯ: "Душа, що лю6ить Ісуса! А кого ж мав би я, Ісусе, любити, як не Тебе, що так полюбив мене, що вмер за мене і Своєю Кров'ю виплатив мій великий борг перед Божою Справедливістю. Кого ж мав би я любити, як не Те6е, 6езконечну доброту, розкіш вибраних, джерело вічного щастя? Кого мав би я любити, як не Твоє Пресвяте Серце, що не знає нічого іншого, як тільки любити, благословити, спасати? Кого мав би я любити, як не Тебе, що забув про свою славу й так сильно винищив Себе в тій Тайні Твоєї лю6ові, щоб тільки бути


завжди 6лизько біля нас?" ВІДВІДУВАННЯ: "Мій Ісусе, що так по-божому лю6иш наші душі, вірю в Твою любов до мене. Любити створіння - це Твоє життя, Твої діла, Твоє уподобання, Твій Божий корм, Твій солодкий i невимовний спочинок". "Як6и Ти перестав любити, то перестав би бути Богом", бо Ти - Любов, що віддаєшся 6ез міри. О Ісусе, Ти так любиш нас, а так мало знаходиш у нас взаємної любові!.. Я сам так мало люблю Тебе!.. О! Вирви все земне з мого серця, запали його Своєю святою Любов'ю, щоб я усією своєю душею не любив нікого більше, тільки Тебе". Дев'ять разів "Слава Отцю..." на переміну зі стрілистим актом: "Пресолодке Серце Мого Ісуса, дай, що6 я любив Те6е щораз більше". Духовне святе Причастя. 3аклик до Серафимів: "Небесні й 6лаженні Серафими небесного двору, палаючі вогнища Божої лю6ові, дозвольте й мені злучитися i разом з Вами лю6ити, славити i дякувати "Безконечній Любові". Випросіть для мене, що6 кожний удар мого серця був новим актом і запевненням любові для того Бога, що так полюбив мене. Амінь". Молитва другої особи У злуці з хором Херувимів Молитва пожертвування. ПОЧУТТЯ: "Мій 6езмежний, вічний, всемогутній Боже, величаю Твій безконечний Маєстат, скований під євхаристійними формами. Чому так мало тих, що величали 6 Те6е духом i правдою? Ти мене обдарував такими великими ласками. Чому ж я так мало думаю про Тебе й так легко забуваю, що у всьому завдячую Тобі, моєму Творцеві? 3роби так, що6 я відтепер кожної хвилини повторював перед Тобою цей клич лю6ові: "Кожної хвилі величаю Тебе, велика Тайно, живий небесний корме! На всі дні благословимо Те6е i славимо Ім'я Твоє навіки вічні (з нашої суплікації)". ВІДВІДУВАННЯ: "Тут, мій Ісусе, перед святим кивотом, таємно


звеличують Тебе небесні духи. Разом із гарячими звеличаннями Твоєї Найсвятішої Матері, святих Ангелів i всіх святих прийми й мої недосконалі звеличання". Дев'ять разів "Слава Отцю..." на переміну зі стрілистим актом: "Мій Бoжe, хай величає Тебе кожний дух, хай любить Тебе кожне серце, хай покориться Тобі кожна воля, хай усі схиляються перед Твоїм Божим Маєстатом" (письм. Б. Капітаніо). Духовне святе Причастя. 3аклик до Херувимів: "О блаженні Херувими, вибрані начальники небесного двору, що маєте таке гли6оке знання про 6езконечний Божий Маєстат, про безконечну ніжність Його любові, випросіть для мене те, щоб я завжди з великою увагою пере6ував перед Найсвятішими Тайнами й відтепер завжди з великою любов'ю приймав Ісуса в св. Причастю, щоб так багато посвятити Йому за всі мої дотеперішні зневаги й байдужості. Святі Ангели, звеличуйте Ісуса за мене: вдень i вночі звеличуйте Його за всі сотворіння". Молитва третьої осо6и Ревнитель у злуці з хором Престолів Молитва пожертвування. ПОЧУТТЯ: "О Серце Ісуса, палаюче ревністю за спасіння наших душ, дай так, щоб моє серце розгорілось лю6ов'ю до Тебе й ревністю за спасіння моїх братів. Глянь, Ісусе, як 6агато невірних ще дотепер у тінях смерті; гляди, скільки народів ще в ярмі злого духа; гляди, як марно гине стільки душ! Розвій, до6рий Ісусе, темряву блуду, розірви диявольські кайдани, запровадь усіх до правдивої віри, що6 усі народи землі оспівували Твою славу i величали безмежну ніжність Твого Пресвятого Серця. Пресвяте Сepцe Ісуса, нехай прийде до нас Твоє Царство ". BIДВІДУВАННЯ: “Євхаристійне Серце Ісуса, Ти гориш любов'ю до нас у цій великій Тайні, величаю Тебе всіма силами моєї душі. Та тому, що мої звеличання недосконалі, приєдную їх до звеличань усіх ангельських духів, а особливо - величного хору Престолів, щоб вони знеслися аж до престолу Твого


Божого Маєстату. Разом із ними повторюю Тобі: "Свят, свят, свят Господь Бог небесного воїнства; вся земля повна Твоєї слави. Слава Отцеві, слава Синові, слава святому Духові, тепер i назавжди, навічні віки. Амінь" Дев'ять разів "Слава Отцю"... на переміну зі стрілистим актом: "Божественне Серце Ісуса, благослови і дай зріст справі "Поширення святої віри ". Божественне Серце Ісуса, благослови i дай зріст справі “Святого Дитинства ". Божественне Серце Іcуcа, просвіmu своїм світлом поганські народи ". Молитва пожертвування. 3аклик до Престолів: "О повні слави, Престоли, що представляєте безконечну Божу Велич i палаєте святою ревністю за Його славу, випросіть те, щo6 я завжди поширював царство Його любові; щоб так з усіх боків землі підіймався гімн любові, звеличення й вдячності тому Божому Серцю, що нас так полюбило". Молитва четвертої особи Вірний слуга - у злуці з хором Господства Молитва пожертвування. ПОЧУТТЯ: "Яка це честь, мій солодкий Ісусе, бути допущеним поміж слуг Божого Маєстату! О, який 6іль стискає моє серце, що я дотепер був такий лінивий, 6айдужий i невдячний слуга! 3роби так, що6 я відтепер бридився своєю огидною невдячністю і завжди служив Тобі вірно й з любов'ю". ВІДВІДУВАННЯ: "Мій Боже, небо і земля готові до Твоїх наказів, тільки один чоловік бунтується проти Те6е! Хоч служба Tвoя не важка, ні не гане6на, а навпаки - солодка, легка i повна слави. Ти ж сказав: "Служити Богові - це означає панувати ”. Моє ярмо солодке, а тягар мого закону легкий". А я, мій солодкий Спасителю, стільки разів скидав те ярмо. Прости мені й прийми мою сильну пocтанову: вірно служити Тобі аж до смерті". Дев'ять разів "Слава Отцю"... на переміну зі стрілистим актом: “Господи, нехай діється свята Твоя Воля, як на небі, так і на землі!".


Духовне святе Причастя. Молитва п'ятої особи Жертва у злуці з хором Властей Молитва пожертвування. ПОЧУТТЯ: "О Ісусе! Багато хто бажає дістатись до неба, але мало хто пам'ятає, що туди провадить тільки одна дорога, - це дорога хреста. Всі хочуть колись із Тобою тішитися, але мало хто хоче з Тобою терпіти. “Багато йде за мною аж до розділювання хліба, та мало аж до пиття з чаші терпіння". Багато вірних То6і у хвилині успіху, але вони відразу бунтуються, як тільки прийде на них яка недуга, розчарування чи смуток. І я, мій Господи, аж надто часто належав до них. Дай мені тепер добре зрозуміти, що, хто не терпить, той не може Тобі i подобатися, й осягнути вічного спасіння". ВІДВІДУВАННЯ; "О мій предобрий Спасителю, я вдивляюся в Тебе i роздумую про Те6е, як висиш Ти на горі Голготі на хреснім дереві, як, увінчаний терням з про6итим Серцем, Ти - жертва Божої справедливості за наші гріхи. Прошу Тебе, скажи, хто привів Те6е до такого надміру любові? О, знаю! Ніхто інший, як тільки Твоє найлю6іше Серце... Але Ти гаряче 6ажаєш, щоб i ми до6ровільними жертвами єдналися з Тобою, що6 так винагородити нас за наші гріхи й за гріхи наших братів. Мій Господи, яке це щастя - бути вибраним на милу жертву для Твого Божого Серця й заплатити Тобі за чорну невдячність такого великого числа Твоїх синів! 3 цією метою прийми всі терпіння всього мого життя й дай так, що6 я завжди 6ув згідний з Твоєю Пресвятою Волею". Дев'ять разів "Слава Отцю"... на переміну зі стрілистим актом: "О Серце Ісуса, жертво за нещасних грішників, змилосердися над нами ". Духовне святе Причастя. 3аклик до Властей: "Я єднаюся з Вами, небесні хори Властей, щоб разом величати Божу Справедливість i випросити помилування й милосердя для бідних грішників; а для мене випросіть, щоб в ім'я їхнього спасіння я зумів свято


переносити всі мої щоденні суперечності й смутки". Молитва шостої особи Учень у злуці з хором Сил ПОЧУТТЯ: "Ісусе, Ти прийшов на землю, що6 усім людям показати дорогу до не6а; дай так, що6 я добре пізнав усе те, чого Ти від мене вимагаєш. 3ро6и так, щоб я завжди й у всьому 6ув згідний з Твоєю Пресвятою Волею й ніколи 6ільше ніяким важким гріхом не заплямив своєї душі. О Божественний Учителю! Разом із великим Апостолом Петром повторюю Тобі: "Ти один маєш слова життя". Дай, отже, щоб я побачив марність всього земного й тому завжди йшов за тим ясним прикладом, що Ти нам полишив. "Ісусе, тuxuй і покірного Cepця, зроби моє серце таким, як Твоє!" ВІДВІДУВАННЯ: "Мій найсолодший Ісусе!.. Це у стіп Твоїх твій учень, готовий виконати Твої Божі науки. Тому говори, Господи, нехай слухає Твій слуга. - Сину, ніколи не піддавайся труднощам i смуткові, завжди будь згідний з Моєю волею, надійся на моє, повне лю6ові Провидіння, і 6удь певний, що ніколи не покину Те6е. Не дай себе одурити марними радощами землі, пам'ятай, що все - марність, крім одного - любити Бога й Йому служити. Що поможе чоловікові, хоч 6и i цілий світ віднайшов, а потім стратив свою душу? Мій сину, скоро промине все земне, й прийде день, коли Я сам буду Твоєю вічною нагородою. Молися, май сильне довір'я й надійся! - О Боже, яке цінне це повчання! 3міцни мене Твоєю Божою ласкою! Нехай звук Твоїх святих слів ніколи не осла6не у моїх вухах, щоб я ніколи не забув їх, а що6 усі дні мого життя вони 6ули мені провідником, світлом i потіхою". Дев'ять разів "Слава Отцю"... на переміну зі стрілистим актом: "Господи, навчи мене в усьому сповняти Твою Пресвяту волю”. Духовне святе Причастя. 3аклик до ангельського хору Сил: "О вибраний хоре Сил! Ти представляєш церковну i світську владу, зро6и так, щоб я завжди жив у послусі одній i другій владі, знаючи, що хто їх слухає, той Бога слухає, а хто їм противиться, той Богові


противиться. Випросіть мені теж в Ісусового Серця готовності приймати з Божих рук усе, що Бог зарадить, з тією вірою, що все те діється тільки для 6ільшого добра моєї душі". Молитва сьомої особи Винагородитель-експіятор у злуці з хором Начальств Духовне Святе Причастя. ПОЧУТТЯ: "О Ісусе, це бідний грішник приходить до Твоїх стіп спокутувати свої провини й одночасно просити прощення за всі зневаги, що їх зазнаєш у Пресвятій Тайні Євхаристії від багатьох бідних грішників. О величний хоре не6есних Начальств! Прийдіть усі, що6 винагородити Пресвятому Ісусовому Серцю за так багато холодно відправлених Служб Божих та багатьох негідних святих Причасть, за так багато непошан і зневаг від посвячених Йому душ. Мій Ісусе милосердя ". ВІДВІДУВАННЯ: "Мій Господи! Ти дав своїй вірній слузі Маргареті цю гарну обітницю: "Проси Мене через Серце мого найлюбішого Сина – Ісуса, а через те Cepцe я вислухаю тебе й одержиш усе, чого тільки проситимеш", тому я гаряче благаю Тебе, змилосердися над 6ідним грішником, що сьогодні оплакує незчисленні провини багатьох богохульників, багатьох святотатців, що зневажають Тебе у Пресвятій Тайні Євхаристії, багатьох гонителів Твоєї святої Церкви, багатьох безбожних, невірних, багатьох невдячних християн. А передусім, Отче Милосердя, змилосердися наді мною, нужденним грішником, і прости мені всі гріхи, що ними я мав нещастя провинитися. О, якби я міг своєю кров'ю змити увесь сором i несправедливість. Тому, мій Найсолодший Спасителю, дай мені 6одай цю ласку, щоб я вже ніколи більше Тебе не образив. Предвічний Отче, жертвую Рани Господа нашого Ісуса Христа на вилікування (ран) душ наших". Дев'ять разів "Слава Отцю"... на переміну зі стрілистим актом. Духовне святе Причастя. Заклик до небесного хору Начальств:


"О повні слави Начальства небесного двору, випросіть мені цю ласку, щоб я жалував й оплакував свої гріхи й гріхи бідних грішників - моїх братів. О, скільки-то разів образили ми безконечний Божий Маєстат, скільки разів ранили Його Боже Серце, скільки топтали Його Пресвяту Кров. Випросіть нам рясних сліз, щоб ними змили ми стільки несправедливостей i винагородили за так багато зневаг! " Молитва восьмої особи Повірник з хором Архангелів Молитва пожертвування. ПОЧУТТЯ: " Мати довір'я до Тебе, мій

дорогий

доброту, любов, милосердя й Твою готовість

Ісусе, завжди

вірити чинити

у

Твою добре,

вибавлятися від зла i прощати нам наші гріхи. Мати довір'я до Тебе - це означає надіятися, що з безконечною ніжністю Твого Серця Ти поможеш нам Своєю Божою Всемогутністю, бо ніхто не згинув, хто поклався на Твоє довір'я. Тому з великою вірою повторятиму кожного дня: "На Тебе, Господи, поклав я всю свою надію й повіки не завстидаюся цього”. ВІДВІДУВAHHЯ: "Мій Ісусе! 3 великим запалом припадаю я до Твоїх стіп i молюсь, оживлений найніжнішим довір'ям за Твоєї Доброти, що запрошує мене цими, повними потіхи словами: "Прийдіть до Мене всі струджені й обтяжені, а Я заспокою вас". 'Ні на що більше не зважаю: ні на життя, ні на смерть, ні на час, ні на вічність - від сьогодні я увесь з 6езмежним довір'ям віддаюся Серцю мого Ісуса. Хто в силі мене від Нього відлучити? Хто в силі злякати мене? Хто зро6ить мені що злого? Хто порушить спокій мого серця? Хто в силі відібрати від мене щастя, яке Він мені приготував? О Господи, я вірю в Твою безмежну лю6ов до мене, але збільши ще мою віру; я надіюся на Твоє Пресвяте Серце, але збільши цю мою надію й зроби так, що6 я завжди з ніжністю дитини, що кидається в обійми матері, повторював Тобі: "Серце Ісуса, надіюся на Тебе!"


Дев'ять разів "Слава Отцю"... на перемін зі стрілистим актом: "Пресвяте Ісусове Серце, уповаю на Тебе ". Духовне святе Причастя. 3аклик до Архангелів: "О повні слави Архангели! Посланці Найвищого, летіть на всі роздоріжжя землі i всім оповідайте про 6езконечну Доброту i ніжність Пресвятого Ісусового Серця до наших душ. Хай усі почують ці солодкі слова: "Слухайте люди! Ісус любить вас безконечною любов’ю. Ісус бажає вашого щастя. Ісус у своїй Крові хоче обмити всі ваші гріхи. Ісус xoчe вашого спасіння. Не лякайтеся наблизитися до Нього. Сховайтеся в рані Його Серця, а Він спасе вас!" Молитва дев'ятої особи Душа, яка 6лaгaє у злуці з хором Ангелів Молитва пожертвування. ПОЧУТТЯ: "Моє сьогоднішнє завдання - це покірна просьба за себе i за бідних грішників - моїх братів. Та хто я? Гідний погорди та недостойний стати у Твоїй присутності. Я - той бідний жeбpaк, що стає перед багатим, що6 від нього отримати милостиню; я- той нещасний хворий, що йде до лікаря, щоб він його оздоровив; я- той бідний Лазар у гробі, що його треба воскресити. Господи, змилосердися наді мною, змилосердися над усіма бідними грішниками". ВІДВІДУВАННЯ: "Хай навіки благословиться, Ісусе, Твоє Пресвяте Серце, що не відкидає нікого, хто тільки звернеться до Тебе! Тому не дивись на мою нужду, а на Твою Доброту. Й змилосердися наді мною з великого Твого милосердя. 3милосердися теж, милосердний Ісусе, над усіма тими, що живуть далеко від Тебе й ніколи не хотіли слухати Твого голосу. 3милосердися над усіма нуждарями, недужими й тими, що тепер борються зі смертю, а осо6ливо над бідними душами в чистилищі. О палаючий любов'ю Ісусе! О, якби я ніколи Те6е не ображав. Мій солодкий i добрий Ісусе, вже більше не ображатиму Тебе".

-


Дев'ять разів "Слава Отцю..." зі стрілистим актом: "Божественне Ісусове Cepце, наверни грішників, спаси вмираючих, увільни святі душі з чистилища". Духовне святе Причастя. 3аклик до Ангелів: "Святі небесні Ангели, а особливо Ти, мій дорогий Ангеле-Хоронителю, занесіть оці мої благання перед престол Всевишнього й споможіть їх своїм могутнім заступництвом, щоб Господь зілляв багато свого милосердя на мене і всіх грішників - моїх братів ”. ЛІТАНІЯ ДО ПРЕСВЯТОГО ІСУСОBОГО СЕРЦЯ “Киріє елейсон, Христе елейсон, Киріє елейсон, Христе, зглянься на молитву нашу, Христе; вислухай нас. Отче з небес, Боже, (за кожним) помилуй нас. Сину, Відкупителю світу, Боже! Душе, святий Боже! Свята Тройце, єдиний Боже! Серце Ісуса, Сина Предвічного Отця! Серце Ісуса, в лоні Матері Діви Духом Святим утворене! Серце Ісуса, з Божою Особою Слова сущно з'єднане! Серце Ісуса, що маєш 6езконечну велич! Серце Ісуса, святине Пресвятого Бога! Серце Ісуса, Кивоте Всевишнього! Серце Іcуca, доме Божий i ворота небесні! Серце Ісуса, палаюче вогнище лю6ові! Серце Ісуса, притулку справедливості й любові! Серце Ісуса, повне доброти й любові! Серце Ісуса, бездонна глибино всіх чеснот! Серце Ісуса, гідне всякої слави! Серце Ісуса, Царю й осередку всіх сердець! Серце Ісуса, джерело всієї мудрості!


Серце Ісуса, повне Божества! Серце Ісуса, уподобання Вітця! Серце Ісуса, що з Його повноти ми всі прийняли! Серце Ісуса, бажання предвічних висот! Серце Ісуса, повне терпеливості й милосердя! Серце Ісуса, щедре для Всіх, що взивають Тебе! Серце Ісуса, джерело життя i святості! Серце Ісуса, переблагання за наші гріхи! Серце Ісуса, зневагами насичене! Серце Ісуса, винищене за наші гріхи! Серце Ісуса , послушне аж до смерті! Серце Ісуса , списом проткнуте! Серце Ісуса, джерело всієї потіхи! Серце Ісуса, життя і воскресіння наше! Серце Ісуса, спокою наш й поєднання наше! Серце Ісуса, жертво за наші гріхи! Серце Ісуса, спасіння всіх, що надіються на Тебе! Серце Ісуса, надіє всіх, що вмирають у Тобі (з Тобою)! Серце Ісуса, насолодо всіх Святих! Агнче Божий, що нищиш гріхи світу, прости нам, Господи. Агнче Божий, що нищиш гріхи світу, вислухай нас, Господи. Агнче Божий, що нищиш гріхи світу, помилуй нас. Ісусе тихий i покірного Серця, зроби моє серце таким, як Твоє. Господу помолімся: “Всемогутній Вічний Боже, глянь на Серце наймилішого Твого Сина й на славу і те, що Воно складає Тобі за грішників; а тим, що при6ігають до Твого милосердя, ласкаво прости в ім'я того ж Сина Твого, Ісуса Христа, що з Тобою живе й царює в єдності Святого Духа, Бога навіки вічні. Амінь".


АКТ ПОСВЯТИ НAЙCBЯТІШOMУ СЕРЦЮ ІСУСА ХРИСТА (це призначене також на свято Царя-Христа) "Наймиліший і найсолодший Ісусе, Спасителю людського роду, глянь на нас, що покірно припали перед Твоїм жертовником. До Тебе належимо й хочемо бути Твоїми. Та щоб ще сильніше з Тобою з'єднатись, кожний із нас сьогодні добровільно посвячується Твоєму Пресвятому Серцю. Багато є людей, що ніколи не знали Тебе; багато таких, що погордили Твоїм законом i відреклися від Тебе. Милосердний Ісусе, змилосердися над ними всіма й приверни їх до Свого Святого Серця. Господи! Будь Царем не тільки тих, вірних, що ніколи не віддалилися від Тебе, але й блудних дітей, що покинули Тебе. Дай так, щоб вони скоро повернулися у Твої вітцівські обійми й щоб не згинули з біди та голоду. Будь Царем зведених блудною наукою і тих, яких відлучила незгода; приверни їх до пристані правди, до єдності віри, щоб скоро був один пастир i одне стадо. Будь нарешті Царем і всіх тих, яких тримають забобони, поганство, дозволь вирвати їх із тьми й довести до світла Божого царства. Дай, Господи, Своїй Церкві тривалу свободу, дай усім народам лад i cпoкiй; дай так, щоб від кінця до кінця світу розносився голос: "Слава Божественному Серцю, що дає нам спасіння. Йому честь і слава, й сила, нині й завжди, й навіки вічні. Амінь". ЖЕРТВА "ПОЧЕСНОЇ СТОРОЖІ” ДЛЯ ХPИCТОВОГО СЕРЦЯ Тривожний заклик о. Матея до душ, що хотіли б потішити Христове Серце. О, Матей сумно кличе . Він взиває, щоб у своїй кімнаті посвятили щомісяця одну годину на нічну молитву - адорацію на винагородження Пресвятому Серцю за гріхи людей.


В одному місці він так пише: "Серце Ісусове кривавиться. Воно сьогодні сумне аж до смерті. Його ранять саме ті, що повинні б бути його апостолами... Ми стоїмо над берегом провалля, а на його дні люди гинуть, бо вони є зіпсутими. На сім'ю, родину поширилася нічим не зв'язана свобода й страшне бридке зіпсуття,

так

що

тріщать

та

зарисовуються стіни її будови"... Далі він пише про безсоромних людей, про видовища найбридшої почуттєвості, про танці, про "жахливе модерне виховання"; говорить, що "Божа справедливість повинна б відкинути світ, і це станеться, якщо люди не будуть вертатися до Бога"... "Молімся, винагороджуймо, покутуймо,.. бо кара тим страшніша, чим більше ті, що того допускаються, знають, що роблять зле. О, як6и Cеpцe Ісуса прикрило своїм милосердям наші безмірні гріхи й провини!" МОЛИТВА: "Божественне Серце Спасителя, поглянь ласкаво на Твої "Почесні Сторожі"; вони з'єднані однією вірою, надією, лю6ов'ю та одним 6ажанням: винагородити Тебе за свою невірність i невірність бідних грішників - їхніх братів. О, коли 6 ми могли зворушити своїми однодушними й урочистими о6ітницями Твоє Боже Серце та випросити милосердя для се6е, для нещасних грішників i для тих усіх, що не мають щастя Тебе лю6ити!" Винагороджуюча Літанія На

майбутнє

ми

всі

о6іцяємо,

що...

за

невдячність, (за кожним) потішатимемо Тебе, Господи: за опущення у св. Кивоті, за провини грішників, за ненависть безбожних, за прокльони проти Тебе, за зневаги Твого Божества, за святотатства у Твоїй Тайні Любові, за нескромності й невшанування у Твоїй св. присутності, за всі зради, Пресвятою Жертвою яких Ти є,

буття

й

людську


за байдужість більшої частини Твоїх синів, за погорду Твоїх, повних лю6ові запрошувань, за невірність тих, що звуть се6е Твоїми друзями, за наш опір Твоїм ласкам, за наші власні невірності, за незрозумілу байдужість наших сердець, за наше довге зволікання влю6ові до Тебе, за наше лінивство у Твоїй служ6і, за Твій гіркий смуток через страту 6агатьох душ, за Твоє довге очікування перед входом до наших сердець, за гірку відправу з-під дверей 6агатьох сердець, за Твої зітхання лю6ові, за Твої сльози любові, за Твої терпіння лю6ові. Молитва "Божественний наш Спасителю! 3 Твого Божого Серця вирвалася та болісна скарга: "Я шукав, щоб хто потішив Mенe, i не знайшов!.." Прийми, просимо Те6е, ці наші маленькі потішення; споможи нас своєю ласкою, щоб на майбутнє ми уникали всього, що могло 6 Тобі не подобатися, та що6 у всьому й завжди були Твоїми вірними "Почесними Сторожами". Просимо в Тебе того через Твоє Пресвяте Серце, Найдорожчий наш Спасителю - Ісусе, що яко Бог разом із Отцем i святим Духом "живеш i царюєш навіки вічні. Амінь" . Акт винагородження Пресвятому Серцю Ісуса (Відмовляється в цілому світі на Свято Найсвятішого Ісусового Серця). "Найсолодший Ісусе, що за 6езмежну Любов до людей зазнаєш такого великого за6уття i опущення, погорди й невдячності. Оце ми припадаємо перед Твоїм престолом, щоб віддати То6і найдостойніше шанування й винагородити за ту грішну байдужість i кривди, що ними люди ранять Твоє найлюбіше Серце.


Однак знаємо, що й ми не раз допускалися великих провин. Тепер проймає нас їх найщиріший жаль, і ми 6лагаємо в Тебе милосердя для себе. Ми готові багатьма до6ровільними вчинками винагородити Тебе не тільки за наші власні гріхи, але також i за провини тих, що далеко від дороги спасіння, що, вперті в своїм недовірстві, не хочуть іти за Тобою, Пастирем і Провідником, а також i за тих, що потоптали о6ітниці св. Хрещення й не хочуть носити найсолодшого ярма Твоїх заповідей. Хочемо винагородити Тебе за ті всі; гідні оплакування проступки, за всі разом i за кожний зокрема, а саме: через брак скромності й через всяку 6езсоромність у житті й одежі, за стільки засідок, наставлених на поги6ель багатьох невинних душ, за порушення святочних днів, за страшні прокльони проти Тебе й Твоїх святих, за зневаги Твого Намісника й цілого священичого стану, за з6езчещення навіть самої Тайни Божої Любові чи то через занедбання її прийняття, чи то через страшні святотатства, нарешті, за прилюдні проступки народів, що поборюють права й науку св. Церкви, яку Ти сам заснував. О, Господи, ми готові власною кров'ю змити всі ті злочини! А тим часом на винагороду за зневаги, нанесені Твоїй Божій честі, жертвуємо Тобі ці офіри, що їх Ти сам колись на хресті жертвував Своєму Вітцеві i які щоденно відновляєш на жертовниках. А жертвуємо в злуці з офірами Твоєї Дівственної Матері, усіх Святих і по6ожних душ. 3i щирої душі обіцяємо, що міцною вірою, чистими звичаями досконалим заховуванням євангельського закону, а особливо заповіді любові, 6удемо, за Твоєю ласкою, скільки сил наших стане, винагороджувати Те6е за наші власні гріхи й за гріхи інших та за нашу байдужість щодо Твоєї, такої великої любові. О6іцяємо, в майбутньому, що в наших силах, не допустимо до нових зневаг і будемо схиляти якнай6ільше людей до того, щоб під Твоїм прапором ішли вслід за Тобою. Благаємо Тебе, наймиліший Ісусе, прийми за заступництвом Пр. Д. Марії -Винагородительки цей акт добровільного винагородження, й великою ласкою витривання заховай нас аж до смерті у вірності о6ов'язкам Твоєї св. Слyж6и, щоб


ми нарешті дійшли до тієї батьківщини, де Ти разом із Вітцем i св. Духом живеш i царюєш, Бог навіки вічні. Амінь". ПОСТАНОВИ Приятелів Найсвятішого Серця Ісусового 1. Геть із прокльонами, це страшні удари для Ісусового Серця. 2. Геть із кривоприсягами, це нестерпна зневага для Ісу сового Серця. 3. Геть із погіршенням; ним ранимо Ісусове Серце. 4.

Геть із нечистотою, це жовч i міра для Ісусового Серця.

4.

Геть із ненавистю, якщо бажаєш любові Ісусового Серця.

5.

Геть із гнівом: всі ж ми брати в Ісусовому Серці.

4.

Геть із пімстою, якщо хочеш прощення в Ісусового Серця.

5.

Геть із непристойним одягом, якщо хочеш бути приятелем Ісусового Серця.

9. Геть із балями, ними топчемо Ісусове Серце. 10. Геть із гріхами, це жорстокі списи для Ісусового Серця. Спасенні думки 1. Без віри не можна сподобатися Богові. 2. Бог є всюди, все знає, навіть мої гадки. 3. Слухай, що говорить Ісус: "Що поможе чоловікові, хоч би i цілий світ віднайшов, а стратив свою душу?" 4. Як спасеш свою душу, то ти все знайшов, а якщо ж стратиш її, ти все і назавжди стратив. 5. Коротка приємність - та вічний біль (св. Августин). 6. В який 6ік дерево похилиться, в той і виросте; а ти куди нахилений? В бік неба, чи пекла? 7. Вічність: яке страшне

слово! Промине стільки віків, що зерен піску, що

трави на землі, що краплин у морі, а вічність щойно почнеться. Чи думаємо коли про те? 8. Хто молиться, напевно, спасеться, а хто не молиться, напевно, загине


(св. Альфонс). 9.

Пам'ятай, що одного дня станеш на Божім суді, щоб скласти рахунок із

цілого твого життя! 10.

Бог не відкидає нікого, хто тільки звернеться до Нього, хоча б він був i

найбільший грішник. Надійся на Нього i будеш спасенний. Останні речі Пам'ятай про останнє: смерть, суд, небо, пекло, i ніколи не згрішиш . Часто пригадуй со6і, християнине, що одного дня помреш, а коли? - не відомо. На Божому суді довідаєшся про свою долю: будеш навіки сумний або радісний. В пекельнім вогні - серед сліз та зітхань - горітимеш, якщо до кінця будеш противитись Богові! Aлe зате радощами не6а будеш тішитися, як по - християнські житимеш. АПОСТОЛЬСТВО Заклик Ісусового Серця до серця священика "Холодно мені! Я спраглий! Я голодний! Скажи моїм священикам, нехай своєю любов'ю розігріють Мене!.. Нехай дають Мені душі! Душі, душі! Чи ж Я не вмер із лю6ові до них? Вci скарби Мого Серця відкриті!.. Чим більше народи від Мене віддаляються й відкидають Мене, тим 6ільше Моя Дорога Мати силує Мене, щоб Я відкрив зі Свого Серця скар6и любові, милосердя та святості. Правда, набоженство до Мого Серця досить поширене, воно тішить Мене й багато душ приводить до Мене, їхнього Спасителя! Та проте, скільки ж то іще не знає про безмежні скарби Мого Серця!.. Моя Мати благає Мене, й Моя лю6ов змушує Мене до того, щоб Я розділяв ці скарби й запрошував добрі душі, щоб вони не лякалися заглиблюватися i поринати в тому океані милосердя й лю6ові... О, неси на край світу цей заклик Мoгo Серця; передусім неси його до Мого


священика, що його Я так люблю! Мій священик!.. Це другий "Я"! Це Моє друге "Я"!.. О, якщо б вони зрозуміли, як гаряче Я хочу злучитися з кожним із них! Тим часом Так мало тих, що дійшли до такої злуки, яку для них на землі приготувало Моє Серце! Чого ж треба для цього? Треба зібрати і з'єднати будь-яким способом усі свої почування й помістити їх у Мені, а Я є в найглибшому нутрі їх душі! Клич до них i до всіх, що терплять на півночі або в пустинях, до всіх здорових i сильних, що боряться під Моїм прапором; до Тих, що день i ніч на службі душ, що виснажені переслідуваннями й терпіннями задля Мене. До всіх! Говори їм, як я дуже люблю їх; проси, що6 послухали Мого лю6овного настирливого поклику, Моєї просьби, щоб увійшли у гли6ини своїх душ i так злучились із Тим, хто їх ніколи не покидає; що6 вони стали єдині зі Мною,., а тоді, які ж вони стануть багаті!.. Ця дивна Божа злука стане початком святого й плідного життя"... (Цей заклик знайшли в посмертних записках о. Ніколєт, що був двадцять літ настоятелем одного теологічного семінару в Бретонії. Імені автора там не було, а по письмі впізнали, що його написав сам о. Ніколєт. Цей заклик повторив св. о. Пій Х, i він хутко розійшовся по всьому світу та став засобом великої духовної віднови). ПРО ПОКЛИКАННЯ Й ОСВЯЧЕННЯ ДУХОВЕНСТВА Повчання Св. Отець дозволив, щоб у всіх церквах i каплицях, де, звичайно, відправляється Служ6а Божа, відбувалось кожного першого четверга якесь на6оженство за освячення духовенства. Це набоженство може складатися з різних побожних, відповідних до мети практик. Можна відмовляти перед Служ6ою Божою, або по ній 5 разів "Отче наш",


5 разів "Богородице Діво" й "Слава отцю". МОЛИТВА: "Ісусе, вічний Пастирю душ! Вислухай цю нашу молитву за наших священиків! У ній же вислухуєш Своє власне безконечне бажання! Бо чи ж Твоє Серце не 6'ється найніжніше й найчутливіше для священиків, в яких Ти Своєю любов'ю обіймаєш усі душі? Признаємо те, що ми недостойні мати святих священиків. Та Твоє Милосердя безконечно більше, ніж наш нерозум i наші злобні серця. Дбай про це Ісусе, щоб тільки ті доступали гідності священства, кого Ти до нього покликав. Просвіти Архіпастирів, яких вибирають, просвіти провідників душ, які уділяють їм своєї ради, настоятелів, що виховують покликаних. Дай нам таких священиків, що в чистоті дорівнювали 6 ангелам, а були 6 досконалі у покорі, що відзначались би любов'ю Серафимів, були готові на геройські жертви повні апостольської ревності для Твоєї слави, для рятунку й освячення душ. 3милосердися над усіма необізнаними в справах віри, що для них священики мають бути світлом. 3милосердися над трудящими, що просять, хто б їх вивів із тьми незнання i порятував ради Тебе; змилосердися над дітьми й над усією молоддю, яка шукає провідника, що повів 6и її до Те6е; над усіма, що терплять, що потребують серця, що їх у Тобі потішило б! 3гадай, як багата душ можуть довести до досконалості правдиво святі священики! 3милосердися, Ісусе, на вигляд голодного та спрагненого народу! Дай, нехай Твої священики приведуть до Te6е все хворе людство, нехай вже раз відновиться лице землі, вкриється славою Твоя Церква, й у Твоєму мирі зміцниться Царство Твого Серця. Непорочна Діво, Мати вічного Священика, що за першого прибраного сина прийняла улюбленого Ісусового священика, св. Івана, а в вечернику займала почесне місце Учительки й Цариці Апостолів, прийми наші покірні моління i донеси їх до Пресвятого Серця Твого улюбленого Сина. Своїм могутнім заступництвом виєднай у Свого Сина безперервного діяння дарів св. Духа, що


перший раз зіслав їх своїй святій Церкві під час 3елених Свят. Амінь". Молитва св. Місії "Найлюбіший Господи, Ісусе Христе! Ти, що відкупив світ ціною Своєї предорогої Крові, глянь Своїм ласкавим зором на нещасне людство, що в 6ільшості своїй поринає ще в темноті блудів i тінях смерті; хай засяє над нами світло правди. 36ільши, Господи, число Апостолів Твоєї Євангелії; розпали Своєю ласкою й по6лагослови великими успіхами їх ревність i їхні праці, що6 усі невірні пізнали Тебе й навернулися до Тебе, Свого Творця й Спасителя. Приклич усіх за6луканих знову до Твоєї вівчарні, а всіх бунтарів - у лоно Твоєї однієї правдивої Церкви. Прискори, найдорожчий Спасителю, очікуваний прихід Твого Царства на землі; всіх притягни до Твого найсолодшого Серця, щоб колись усі оспівували в вічному не6есному Царстві великі дари Твого Відкуплення. Амінь". Отче наш ..." , " Богородице Діво..." ,"Слава Отцю…" Відвідини Пресвятої Тайни Євхаристії "Господи Ісусе Христе, Ти з лю6ові до людей перебуваєш день i ніч у тій Тайні Доброти й Любові! 3відсіль виглядаєш, кличеш і збираєш усіх, що приходять Тебе відвідати. Вірю, що Ти присутній у цій Пресв. Тайні. Величаю Тебе з безодні моєї нужди; дякую Тобі за всі Твої ласки. Особливо дякую за те, що Ти в тій святій Тайні Самого Себе віддав мені, що дав мені на заступництво Свою Найсвятішу Матір та що прикликав мене, що6 Те6е відвідати в цій церкві. Я сьогодні прийшов з поклоном до Твого найлюбішого Серця, щоб подякувати Тобі за цей великий дар - Пресвяту Євхаристію, що6 винагородити Тебе за всі кривди, яких Ти зазнаєш у цій Тайні від усіх Твоїх ворогів, i що6 звеличати Тебе у тих усіх місцях землі, де пpo Тебе в Пресвятій Євхаристії забувають i де Тебе в цій Тайні найменше шанують. Мій Ісусе, люблю Тебе всім своїм серцем! Жалую, що стільки разів о6разив Твою безкінечну Доброту. При Твоїй помочі постановляю вже ніколи більше не


образити Тебе, а тепер, хоч який я нужденний, цілковито Тобі віддаюся. Відрікаюся й віддаю Тобі всю свою волю, свої почування й усі свої справи. Від сьогодні роби зі мною й з усім моїм, що тільки Тобі подобається. Одного тільки 6ажаю й прошу, - Твоєї святої любові, остаточного витривання й досконалого виконання Твоєї волі. Прошу Те6е за душі в чистилищі, осо6ливо за ті, що мали палке набоженство до Пресвятої Євхаристії i Пречистої Діви. Прошу Тебе також за всіх грішників. Нарешті, мій дорогий Спасителю, поєдную всі мої почування з почуваннями Твого найлюбішого Серця, й, так злучені, жертвую їх Твоєму Предвічному Вітцеві i від Твого Імені прошу, щоб їх Він прийняв i вислухав. Амінь". Акт пожертвування душі милосердній Любові! "Що6 жити в досконалій любові, віддаю себе в жертву Твоїй милосердній Любові на цілопальну жертву. Спалюй мене 6езнастанно, зливаючи в мою душу жар своєї чарівної лю6ові, аж доки, Боже мій, не згорю як мучениця в полум'ях любовi до Тебе. Нехай це мучеництво принесе мені смерть у цю пору, коли вже буду очищена й готова стати перед Твоїм найсвятішим лицем, що6 зараз без страху кинутися в вічні o6iйми Твоєї милосердної Любові. Мій любий Ісусе! 3а кожним ударом мого серця бажаю безконечно відновляти цю жертву, аж поки не розвіється темрява, й я вже навіки зможу визнавати свою лю6ов перед Твоїм Лицем. (Св. Тереза від Дитяти Ісус)" Ми теж повторюймо разом зі св. Терезою цей акт пожертвування, щоб вона й нам випросила ласку так гаряче лю6ити Пресвяте Ісусове Серце, як вона його любила. А тоді заслужимо собі те, що й на нас зійде цей дивний "дощ рож", що йoгo вона о6іцяла всім, хто матиме до Неї набоженство. На винагородження за богохульства Як відомо то6і, дорогий читачу, 6огохульство - це пекельна мова, що веде страшні Божі кари на тих, хто їх вимовляє; а ти якраз можеш винагородити ці


зневаги й відвернути від. богохульника удари Божого гніву, як громозвід - громи, повторюючи з гли6ини серця за кожним разом, як тільки почуєш яке богохульство, оцю молитву: "Ісусе, лю6лю Те6е! Наверни нещасних богохульників". А6о ще так: Благословенний будь, Боже! Нехай благословиться Твоє святе Ім'я! Благословенний будь, Ісусе Христе, правдивий Боже i правдивий чоловіче! Нехай благословиться Ісусове Ім'я! Нехай 6лагословиться Твоє Найсвятіше Серце! Благословенний 6удь, Ісусе, в Пресв. Тайні Євхаристії! Благословенна 6удь, Божа Мати, Пресвята Маріє! Нехай 6лагословиться святе й Непорочне 3ачаття Пречистої Діви, Божої Матері! Нехай 6лагословиться Ім'я Діви Марії Божої Матері! Благословенний будь, святий Йосифе, найчистіший О6ручнику Пречистої Діви! Благословенний 6удь, Боже, у своїх Ангелах i святих! Відпустові молитви "Пресолодке Серце мого Ісуса, дай так, щоб я любив Тебе щораз 6ільше. Усе для Те6е, Пресвяте Ісусове Серце! Пресолодке Серце Ісуса, змилосердися над нами й нашими заблуканими 6ратами! Ісусе тихий і покірного Серця, зро6и моє серце таким, як Твоє! Божественне Ісусове Серце, наверни грішників, спаси вмираючих, увільни бідні душі з чистилища! Пресвяте Ісусове Серце, уповаю на Те6е. Євхаристійне Ісусове Серце, помилуй нас. Серце Ісуса, люблю Те6е! Наверни нещасних богохульників! Нехай благословиться Найсв. Євхаристійне Серце Ісуса! Пресвяте Ісусове Серце, нехай прийде до нас Твоє царство! Євхаристійне Серце Ісуса, збільши в нас віру, надію й лю6ов!


Серце Ісуса, жертво лю6ові, зроби так, що6 я став для Те6е живою, святою, а для Бога - милою жертвою! Серце Ісуса, повне лю6ові, на Тебе покладаю всю свою надію, тому що 6оюся своєї слабосильності; а надіюсь на Твою Доброту! Пресвяте Ісусове Серце, вірю в Твою любов до мене! Серце Ісуса, джерело всієї чистоти, змилосердися над нами! Пресвяте Ісусове Серце, опікуйся моєю родиною! ОБІТНИЦІ ПРЕСВЯТОГО ІСУСОВОГО СЕРЦЯ, ОБ'ЯВЛЕНІ СВ. МAРIЇ МАРГАРЕТІ АЛЯКОК Ісус Христос виявив перед св. Маргаретою 6агато великих обітниць для шанувальників Свого Пресвятого Серця. Тут подаємо дванадцять найважливіших: 1.

Уділю їм усіх о6ов'язкових ласк для виконання о6ов'язків їхнього стану.

1.

Поверну згоду роз'єднаним родинам.

1.

Потішу їх в усіх терпіннях.

2.

Моє Серце буде їм пристанню за життя, особливо ж у годину смерті.

3.

3міцнюватиму їх у праці й поблагословлю усі їхні заміри й почини.

4.

Грішники знайдуть у моєму Серці джерело й океан Милосердя.

5.

Байдужі стануть ревними.

6.

Ревні скоро підіймуться до високої досконалості.

2.

Щедро благословитиму місце, де буде поміщений i пошанований образ мого

Серця. 2.

Священикам дам силу зворушувати найбільше закам'янілі серця.

3.

Імена тих, що поширюватимуть це на6оженство, 6удуть записані в моєму

Серці, й ніхто вже не 6уде в силі їх звідти викреслити. 7.

У надмірі милосердя мого Серця о6іцяю Тобі, що Моя всемогутня Лю6ов уділить

ласку остаточного витривання тим, що прийматимуть св. Причастя через дев'ять перших п'ятниць у місяці без жодної перерви: вони не вмруть у Моїй неласці, ані 6ез прийняття св. Тайн, Моє Серце стане їм повною захороною у тій останній


годині. (Це та "Велика О6ітниця", про яку ми широко говорили в цій книжечці). Розважай, набожна душе, над цими, повними потіхи Божими обітницями Ісусового Серця й пам'ятай, що це пообіцяв Той, хто любить тебе безмежною лю6ов'ю й не може бути невірний Своєму слову. Нехай ці обітниці наповнять Твоє серце ще більшою любов'ю й довір'ям. ОСОБЛИВІ ОБІТНИЦІ ІСУСОВОГО СЕРЦЯ ДЛЯ АПОСТОЛІВ ЙОГО БОЖОГО СЕРЦЯ 3-поміж 6агатьох Христових обітниць для апостолів Його Божого Серця, які Ісус о6'явив св. Маргареті Алякок, оці перераховує іспанський місіонар: 1. 1.

Для них будуть відкриті усі Божі скарби. Апостоли Христового Серця мають запевнену разом із приязню Божого Серця,

теж i опіку Пречистої Діви й Святих. 2. 2. 3. 3.

Швидко йтимуть дорогою досконалості. Ісусове Серце освятить їх i прославить. Одержать ласку чистої лю6ові Бога. Стягатимуть особливіше 6лагословення на їхню 6атьківщину й їхні родини. Щедрі ласки й 6лагословення заховані для тих, що будуть ревно трудитися над

поширенням цього набоженства: їхні праці 6удуть увінчані великими наверненнями. 4.

Імена тих, що ширитимyть це на6оженство, будуть записані в Моєму Серці, й ніхто

не буде в силі їх звідти викреслити. 5.

Пізнають тайни хреста й зрозуміють його заслуги й силу. Одержать силу й

потішення у досвідах, що стрінуть їх під час їхнього апостольства. 6. 4.

Одержать ласку витривання в добрі й ласку доброї смерті. Моє Найсолодше Серце 6уде їхньою нагородою й заплатою. ДОДАТОК п о с в я т а

р о д и н и

ПРЕСВЯТОМУ СЕРЦЮ ІСУСА ІНТРОНІЗАЦІЯ Повчання


Посвята родини Пресвятому Ісусовому Серцю - це одне з на6оженств, що його 6ажає Ісус Христос: Тому набоженству Він дав великі й повні потіхи о6ітниці. "Благословитиму, - сказав він, - доми, в яких буде виставлений й пошанований о6раз Мого Серця - впроваджу мир у їхні родини, щедро зливатиму Моє благословення на всі їхні почини й праці, стану для них найпевнішим притулком у їхньому житті, насамперед у годину смерті". Це гаряче бажання Христового Серця гли6око відчули Христові намісники й якнайпильніше д6ають про суспільне панування Ісусового Серця в родинах i народах. Святіший Отець Венедикт XV говорив: "Бажаємо, що6 християнські родини урочисто посвятилися Божественному Ісусовому Серцю, i від тієї хвилі благословимо всі родини й кожного зокрема, що причиняться до того, що суспільність взнає панування любові Пресв. Ісусового Серця в християнських родинах" (14. 1. 1918). Родина, що 6ажає посвятитися Ісусовому Серцю, повинна це робити з найбільшою домашньою врочистістю. Це ж вона віддається Христові, вибирає Його на а6солютного Володаря своїх душ, своїх сердець, своїх думок i намірів, своїх уподобань i своїх бажань. Ви6ирає Христа на Володаря свого дому й кожного члена родини зокрема. Відновлює прилюдно й з повною свідомістю те, що вже раз заявляла при св. Хрещенні: відректися сатани й діл його, а належати до Христа, до Його Пресв. Серця, що тільки лю6ов зберігає для нас. 3овнішньою ознакою цієї посвяти має 6ути о6раз Христового Серця. Цей образ повинен 6ути якнайгарніший i має 6ути поміщений на найпочеснішому місці в домі. Він має пригадувати про панування Ісусового Серця в родині. Перед ним члени родини 6удуть збиратися на молитву спільно й зокрема. Перед ним будуть розкривати Христовому Серцю свої потіхи й свої 6олі. О6раз цей тре6а дати посвятити священикові а6о ще ліпше запросити священика до свого дому на цю посвяту, щоб надати їй 6ільшої урочистості. На посвяті повинні 6ути всі члени родини, хіба о6ставини були б такі, що це 6уло 6 неможливо. Посвята родини Пресвятому Серцю Ісуса від6увається так: у визначений час з6ираються всі члени родини, й священик посвячує о6раз, а


потім вішає його на призначене місце, де він буде вже постійно висіти. Перед образом клякають усі члени родини разом зі священиком і відмовляють “Вірую", а потім повторюють за священиком акт посвяти. Коли нема священика, то голова родини, батько або мати поміщають посвячений образ на почесне місце i проводять молитву посвяти. По посвяті всі спільно дякують Пресвятому Христовому Серцю, що взяло їх родину під свою опіку й ви6рало, щоб посилати свої щедрі ласки та через вибір зазначило, що бажає їх спасіння. В цю щасливу хвилю не тре6а забувати й за померлих членів родини. Доручити їх милосердю Христового Серця й відмовити за них відпустову молитву. Потім усі наявні члени родини підписують документ родинної посвяти в двох примірниках. Один переховується як дорога пам'ятка в родині, другий пересилається до Ординаріяту. Як багато надзвичайних ласк уділило вже Боже Серце тим родинам, які прийняли Його до свого дому й Йому посвятилися! Поміч у вирішальних о6ставинах, щасливий вихід із небезпек, замирені незгоди, передусім же багато навернених тим способом душ - усе це докази правдивості тих обітниць, які уділив наш Божественний Спаситель усім тим, що шанують Його Боже Серце. АКТ ПОСВЯТИ РОДИНИ ПРЕСВЯТОМУ ІСУСОВОМУ СЕРЦЮ Найсолодше Серце Ісуса! Ти дало Твоїй великій шанувальниці, св. Маргареті, цю повну потіхи обітницю: "Благословитиму доми, де 6уде виставлений образ Мого Серця!!! Дозволь прийняти сьогодні цю посвяту нашої родини. Тою посвятою признаємо Тебе Царем наших душ і урочисто визнаємо Твою владу, що її маєш над нами й над усіма створіннями. Твої вороги, Ісусе, не хочуть признати твоїх прав Володаря й раз у раз повторюють диявольський крик: "Не хочемо, що6 Він панував над нами". Тим ранять жорстоко Твоє Пресвяте Серце. Ми ж, однак, з 6ільшою лю6ов'ю повторюємо Тобі: "Пануй, Ісусе, над нашою родиною i над кожним її членом, пануй


над нашою свідомістю, щоб ми завжди вірили в усе, чого Ти нас навчаєш; пануй над нашими серцями, щоб ми завжди поступали за Твоєю наукою. Ти одне, i тільки Ти, Божественне Серце, 6удь солодким Царем наших душ, тих душ, що Ти їх відкупив Своєю Кров'ю, та що їм всім бажаєш спасіння. Тепер же, Ісусе наш, виконай свою о6ітницю й зішли нам Своє благословення. Благослови нас у наших працях, у наших справах i в усіх наших починаннях, 6лагослови в радощах і в терпіннях, у щасті й у суперечностях, тепер i завжди. 3роби так, щоб між нами панував мир, спокій, пошана, взаємна любов і до6рий приклад. Бережи нас перед небезпеками, недугами, нещастями, передусім же перед гріхами. Нарешті дозволь вписати наше ім'я у Рані Твого Пресвятого Серця, й не дозволь, щоб воно 6уло колись звідти викреслене, що6 так з'єднані тут, на землі, могли бути разом з Тобою в небі, що6 там оспівувати повну перемогу Твого милосердя. Амінь". Стрілистий акт "Хочемо Бога, Він - наш Батько! Хочемо Бога, Він - Наш Цар!" "Отче наш...", Богородице Діво...", "Слава Отцю... i Нині..." до Пресвятого Серця Христового - й одне "Радуйся Царице" - або іншу молитву до Пресвятої Діви Мapії, щоб випросити собі їхню допомогу. (Добре 6уде відновляти цю посвяту в перші п'ятниці, передусім же в свято Христового Серця й усі інші свята). Божі слова (3 життя Сестри Бенігни, яке написав о. кан. Боккардо). З чого складається святість "Святість складається з багатьох маленьких справ. Подібно, як о6раз малюється 6агатьма мазками пензля, схожими до себе, але о6ов'язковими (хоча 6 для того, що6 тільки закрити полотно) - так i Бог зі Свого 6оку дає багато ласк, а душа повинна дати 6агато актів, що відповідали 6 тим ласкам..." Згода з Божою волею "Є душі, що так 6агато хотіли 6 учинити для Моєї слави, що бажали 6 перебігти


цілий світ, що6 навернути якнайбільше душ, а однак вони приковані до ліжка й бувають не раз тягарем не тільки со6і самим, але теж i рідним. Але якраз ці душі, одним актом згоди з Moєю волею, чинять більше, ніж би навіть для спасіння пере6ігали цілий світ. 3апиши ці слова. 3робиш Мені тим приємність, бо ці слова принесуть душам багато добра". Тайна святості "(20 серпня 1924) ...Якщо ти не в силі робити великі справи, роби малі, але з великою лю6ов'ю. Бо що більше варта: один грам золота, чи один кілограм заліза? Один рух голови, зроблений з лю6ові, чи обов'язковий піст. Не багато людей про це знає, що уся тайна святості полягає в тому, що6 бути таким, як Бог xoчe, робити те, що Бог хоче, хотіти те, чого Бог хоче ". "Дай мені душі" "...Моя обручнице, дай Мені душі! Жертва є те, чим можеш мені їх добути, жертва... Я вмер на хресті, що6 спасти душі. А від те6е не домагаюся аж так 6агато ні - Моя Бенігно! Тільки промовчати терпке слово, стримати непотрі6ний погляд, відкинути пусту думку, одне слово, ро6ити все те, що вимагає жертви. Поєднуй, Бенігно, всі ці маленькі жертви з Моїми 6езконечними заслугами..." Наслідки жалю за гріхи Так сказав мені Ісус: "...Навіть i коли 6 6ула яка душа покрита гріхами серед усіх людей, що жили від початку світу, живуть тепер i житимуть до кінця світу, але, якщо ця душа жалує, й Моя Кров очистить її, то не залишиться в ній ні найменшої гріховної плямки, 6о моя ласка своїми діями завжди очищує все, якщо знайде в душі належне успосібнення". "Прошу любові" "...Те, що найбільше болить Мене, - байдужість створінь до Мене,.. ненависть!.. Утікають від Мене, як від проступника, злочинця, злодія, що хоче забрати їм їхнє добро... Моя о6ручнице, Я спрагнений лю6ові Моїх створінь! Серафими дуже люблять Мене: їх лю6ов пречиста й найдосконаліша. Я маю стільки любові в небі, але приходжу шукати її на землі, 6о тут - лю6ов до6ровільна. Я маю людське серце й


люблю людей, бо вони - Мої браття; так, люди - Мої 6раття!.." Ми не повинні дивуватися нашим провинам "Якщо ти чим-не6удь провинилася, не дозволь, що6 те6е поправляв диявол, бо він, щоб виправити маленьку дірку, бере на грубу голку грубий шнур i так ще гірше її роздирає. Якщо ти по якійсь провині дивуєшся, наче6 ти не була до того спроможна, то тим ти виконуєш акт гордості. 3амість того говори: "Мій Ісусе, ось овочі моєї ріллі; я ще гірше зро6ила б, як6и Ти не хоронив мене. Я - рослина, що родить тільки дикі овочі, але якщо Ти її защепиш, то вона родитиме добрі овочі. Хоч би як гарно була направлена одежа, але як вона вже раз направлювана, так через те, що направлювана, вона вже гірша; коли ж Я направляю - лічу рани душі, то вона стає ще краща й ніжніша". Найкращі твори Божого милосердя "...Я бажаю знищити й усунути всю нужду Моїх 6ідних створінь. Ніколи не змучить Мене справа мити й обмивати душі. Я умиваю їх у Моїй найдорожчій Крові. Ти не в силі уявити со6і, яка це радість для Мене сповняти чинність Спасителя. Це най6ільша Моя радість - доводити до вершини досконалості ті душі, які Я витягнув із пропасті й 6агна. Гріхи, раз прощені, стають для душі джерелами ласк, бо невпинно доводять її до гли6окої покори! Якби ти знала, моя Бенігно, яку славу приносить Мені ця душа, що живе 6езперестанно в найгли6шій покорі?.. 3 цього для душі така велика користь i така слава для Мого милосердя, що Я деколи допускаю для більших добра, що з нього випливає. Хто коли, побачивши гидкі шмати, міг би подумати, що з них постане той гарний папір, на якому можна писати й найкращі peчi? А чи ж Моє безмежне Милосердя не може більше від машини, а Моя Любов - більше від створіння? Май тільки довір'я, моя Бенігно, май довір'я; пам'ятай, що твоє спасіння залежить від довір'я до твого Ісуса, й якщо те довір'я більше в тобі закоріниться i розростеться, то більше щастя чекає на те6е". Христова домівка ...Одного разу сказав мені Ісус: −

Бажаю з6удувати Собі домівку, де панували 6 дорогі Моєму Серцю чесноти:


покора, убогість, простота й любов. Тоді я сказала: −

Моє солодке Милосердя! 3ро6и це, що бажаєш. Не 6aчy, чим би я могла Тобі

помогти, але, як потребуватимеш до тієї будови цементу, то зітри мої кості, розмочи їх у моїй крові й моїх сльозах i вжий цього з цією метою (М. Маргарета). Станьте всі апостолами цього гарного набоженства Хто б ти не був, дорогий читачу, ти повинен стати апостолом цього гарного набоженства й допровадити 6агато душ до того, щоб вони прийняли цих дев'ять святих Причасть у перші п'ятниці місяця. Чи ж не маєш дорогих душ, що їх спасіння лежить тобі на серці? То ж до справи! Поширюй усюди цю книжечку між твоїми приятелями й твоїми знайомими! Пам’ятай, що “хто спасе одну Душу, забезпечить спасіння собі ". Всі видатки на ту мету послужать тобі винагородженням за все зло, що його ти поповнив у своєму житті, а, крім того, ще всотеро оплатиться тобі. Йди, маленька книжечко, покірний вістуне Божого Милосердя, й розпалюй у всіх серцях полум'я безконечної любові, що нею горить до грішників Пресвяте Христове Серце. Заява автора 3гідно з папським декретом, заявляємо, що вce те, що описувано в цій книжечці, приписується чисто людській вірі; також не хочемо ніяким спосо6ом випереджувати погляд Церкви щодо приватних об'явлень, про які є згадка на цих сторінках.

велика обтітниця  

велика обтітниця

Read more
Read more
Similar to
Popular now
Just for you