DNA Przylucki klucz

Прилуцький ключ

Овечаче геногеографічний проект редакція 0,1а

Прилуцький ключ

Овечаче геногеографічний проект редакція 0,1а

Гуцало Байдалюк Бабій Вітрук Вовнянко Ворпюк Гаврилюк Гнатюк Горбатюк Кашубський Климнюк Коломієць Кудирка Лабай Осавулюк Ткач Хавхало Харчук

ДНК-портрет с.Дружне (до 1964р. - Овечаче) Калинівського району Вінницької області Андрій Потьомкін, Володимир Рудич редакція 0,1а (2016.02)

Мабуть кожен хоч раз задумувався над тим, ким були його предки 100, 200, 500, 1000 років тому. І, хоча пам’ять людська не простягається кількох найближчих поколінь, сьогодні вже не є складністю звернутись до архівів та послідовно продовжити знання про предків, отримані з дідусевих переказів, до дореволюційних часів царату та, навіть, заглянути в часи Козаччини та старих польських королів. Та все ж можливості паперових досліджень не безмежні, глибина родоводів на їх основі для селян Поділля сягає, в кращому випадку, 18 ст., для дворянських родів 15-16 ст., далі вже більше легенд ніж правдивої інформації. На щастя, науковий прогрес нашого часу не оминув і родовідну сферу. Як відомо ще зі шкільних уроків біології, кожна жінка і чоловік має одну пару статевих хромосом – ХХ та ХY, причому Y(ігрек)-хромосома передається винятково від батька до сина з покоління в покоління з невеликими змінами. В дечому це подібно до того як передаються зовнішні ознаки між батьками та дітьми, але головна принципова відмінність – невтручання чинника матері. Тобто, якщо віддалений предок людини був нехай і чорношкірим африканцем, чиї нащадки декілька століть підряд одружувались на українках і повністю втратили зовнішні ознаки свого пращура, ДНК-аналіз викаже належність до певної Y-гаплогруппи і видасть список віддалених «родичів» по чоловічій лінії саме на чорному континенті. Можливі й менш радикальні ситуації, - з достатньою точністю можна визначити чи справді мають відношення до відповідних народів чи субетносів по чоловічій лінії носії прізвищ на зразок Чех, Москаленко, Литвин, Прус, Бойко, Мазур, Басараб та подібних. В контексті історії Вінничини, варто зауважити, що бурхливі події другої половини XVII ст., масові переселення на Лівобережжя та Слобожанщину, - все це значною мірою змінило склад населення, тому, не без підстав, можна стверджувати, що сучасні жителі області - нащадки в першу чергу людей, що заселили чи не заново цей край в другій чверті-середині XVIII ст. На жаль, дані про місце виходу прибулих збереглись фрагментарно. Найімовірніше, це були в першу чергу Волинь, Полісся, Галичина та інші сусідні регіони як України так і земель сучасних Польщі, Білорусі та ін., що на той час входили до Речі Посполитої. Окрім вирішення глобальних питань міграції людей та народів, це ще й можливість довести чи спростувати родовідні теорії, що грунтуються на обмеженій інформації з паперових джерел, як, наприклад чи справді декілька родів, що вже кілька століть існують під окремими прізвищами мають спільного предка.

Схема наслідування Y-хромосоми

В рамках ДНК-досліджень по селу Дружне (Овечаче) Калинівського району Вінницької області на сьогодні було протестовано двох чоловіків, представників місцевих корінних родів. Обидва виявились представниками гаплогрупи R1a Гуцало - рід відомий в с. Овечаче з 18 ст., гаплогрупа R1a, підгрупа Z92 Байдалюк - рід відомий в с. Овечаче з 18 ст., гілка, яку дослідили по чоловічій лінії походить від Захара, зятя Байдалюка, що жив на рубежі 18 та 19 століть, гаплогрупа R1a, підгрупа CTS3402 Гаплогрупа R1a найбільш розповсюджена в Україні (майже 50%). Племена носіїв цієї гаплогрупи мігрували до Європи з Азії після закінчення льодовикового періоду. Археологічно їх можна віднести до Дніпро-донецької культурно-історичної спільноти і власне Дніпро-донецької культури, яка виникла близько 7 тис.років тому. Дніпро-донецька культура охоплювала все Подніпров'я, середню течію Сіверського Дінця, лісостепове Лівобережжя і Прип'ять. Лінгвістично ці племена вважаються праіндоєвропейськими і в подальшому індоєвропейськими. Близько 6 тис. років тому найбільший з субкладів R1a – Z645, до якого належать обидва вищезгадані гаплотипа, розпадається на дві гілки – західну - праєвропейську Z283 і східну – праіндоіранську Z93. Досліджувані відносяться до праєвропейського субкладу Z283. Трохи більше 5 тис. років тому він мігрував на північний захід і утворив Культуру шнурової кераміки (відома також як культура бойових сокир). Культура шнурової кераміки, генетично сформована на основі R1a-Z283, займає нову територію і вбирає в себе місцеві гаплогрупи I1 та I2a, а пізніше й деякі субклади інших гаплогруп. Поступово вона розділяється генетично, лінгвітично й культурно. Північно-східну частину культури (сучасні території Польщі, Білорусі, Литви та частково України і Росії) займає, відокремлений від Z283, субклад R1a-Z280 (з домішками інших гаплогруп, звичайно), який формує прабалто-слов'янську спільноту. Більше 4 тис. років тому з цього субкладу в регіоні сучасної Зах Білорусі та Півн.-сх.Польщі виділяється субклад R1a-Z92, до якого належить Гуцало. Вік спільного предка носіїв Z92 – близько 4000 років. схема підгруп R1a-Z92 За типологією адміністраторів проекту R1a (familytreedna.com/public/R1a) групування Гуцала виглядає так: R1a-Z645>Z283>Z280>Z92>Z685>YP270>YP351>Y9081>YP350 Це гілка Z92, яка сформувалася близько 2000 років у регіоні сучасніх півн.-зах. Білорусі, зах. Литви, півн.-сх. Польщі.

Як вже було написано вище, субклад R1a-Z280, близько 5 тис.років тому формує прабалто-слов'янську спільноту. Окрім вищезгаданого відгалуження Z92, він має ще одне CTS1211, яке за географією та кількістю гілок є ще більшим, а за віком загального спільного предка ще трохи давнішим(близько 4,5 тис.років). За сучасним розповсюдженням гілок субкладу CTS1211 можна зробити припущення, що географічно субклад CTS1211 початково був розташований південніше і західніше від Z92, тобто у Карпато-поліському регіоні та на території сучасної Польщі. Розділившись генетично, субклади Z92 і CTS1211 географічно продовжували жити поруч, зберігаючи мовні та культурні контакти. Племена балто-слов'янської спільноти неодноразово змішувалися, розходилися доки не сформувалися сучасні народи слов'янської та балтської груп. При цьому перемішувалися різні субклади і гілки R1a-Z280, домішувалися інші гаплогрупи. Тому важко зробити реконструкцію прив'язки різних гілок Z280 до певних археологічних культур і прадавніх народів. Гаплотип Байдалюка належить саме до субкладу R1a-CTS1211. З цього субкладу найбільшим за чисельністю і розповсюдженістю є гілка CTS3402 до якої вони й відносяться.

CTS3402 також ділиться на кілька менших гілок. За типуванням вищезгаданого проекту R1a Байдалюк має таку послідовність на дереві групи: R1a-Z645>Z283>Z280>CTS1211>Y35>CTS3402>Y33>CTS8816>Y2898>Y2902>Y3219>YP1144 З-за невеликої кількості зроблених маркерів (37) поки не можна зробити остаточних висновків, щодо шляхів міграцій досліджуваних родів. Якщо ж казати про попередні висновки, то графічно вони виглядають ось так:

Післямова Поки що, з-за малої кількості протестованих, глобальних висновків про власне заселення села Дружного (Овечачого) робити рано. Сподіваємось, що заплановане тестування давніх місцевих родів якісно і кількісно розширить наші знання по темі. В планах проекту тестування настуних родових ліній Бабій, Вітрук, Вовнянко, Ворпюк, Гаврилюк, Гнатюк, Горбатюк, Кашубський, Климнюк, Коломієць, Кудирка, Лабай, Осавулюк, Ткач, Хавхало, Харчук.

Сайт проекту в Інтернеті:

https://www.familytreedna.com/public/przylucki_klucz/ Запитання, зауваження та побажання прохання надсилати на ел.пошту orlyvka@gmail.com

Посуд культури шнурової кераміки. Виготовлений біля 2500 р до н.е.