Щоденник непрофесійного військового
9
влаштовувати п’яні виступи з метою самоствердитися серед курсантів, на кшталт алкобунтарів проти несправедливості навколишнього світу. Найстрашніше було те, що вся ця нікчемна метушня пофарбована в жовто-блакитні фарби «тіпа-патріотизму» (наприклад, хитаючись від стіни до стіни, кричати: «Путин-ху ... ло» та інші, усім відомі зразки сучасної народної творчості). Останньою краплею був крик «Слава Україні!» на вході до туалету, де в нас була курилка. Ледь не дійшло до бійки; на повірку виявилося, що так у них проявлявся страх перед невизначеністю, у яку ми всі зробимо крок через місяць... 22.02.2015. Військова кафедра при Державному університеті ім. Т.Г.Шевченка, м. Київ На черговій перерві між лекціями ми стоїмо на засніженому подвір’ї в хмарках білого цигаркового диму. На фронті назріває ще один «котел» — Дебальцеве. Це дуже хвилює всіх. До бесіди приєднується один із викладачів. «Генштаб не допустить чергового «котла», фланги прикриють за допомогою важкої артилерії. У нас уже є досвід. Досить поразок, це буде гарний маневр з відходом на раніше передбачені позиції, і ворог сам потрапить до безвихідного становища». Його варіант розвитку подій вселяє в нас крихти оптимізму, звісно, скільки вже можна допускати кривавих помилок. 07.03.2015. Військова кафедра при Державному університеті ім. Т.Г.Шевченка, м. Київ Знов до нас заїхали чергові «покупці»* з Міністерства оборони. Це вже втретє такі представники частин шляхом співбесід підбирають собі майбутніх офіцерів. Я двічі заявив про бажання служити в Житомирській аеромобільній бригаді. * «Покупці» — представники підрозділу, зацікавленого в поповненні.