Книга Іванни Стеф’юк «Рибниця» є яскравим прикладом гуцульсько-містичного, інтуїтивного осмислення світу із його етнографічними кодами, прадавніми смислами і родовими знаками долі. Молода письменниця Іванна Стеф’юк спочатку розкриває перед читачем ритмічну картину карпатського простру, з його дримбами, «останнім танцем» (душа померлого відлітає під звуки трембіти) та рибами прадавньої ріки. Сакральне і житейське переплітаються тут дуже тісно, тому поезії викликають численні зорово-символічні асоціації. Самі поезії є стихією, оскільки приходять раптово, часто – неосмислено, і так же раптово здійснюють вплив на читача, ніби накривають його хвилями прозорої правічної ріки. Художня книга «Рибниця» буде цікавою щонайширшому колу читачів, не залежно від місця народження (адже діалектизми у ній настільки тонко влиті в літературний контекст, що є цілком зрозумілими для Галичини і Поділля, Слобожанщини і Таврії). Першочергово «Рибниця» зацікавить любителів таємниць та містики, а також усіх поціновувачів традицій
