"Овощи и фрукты", апрель 2019 by Издания ВКО "ТОВ "Дельта-Агро"

апрель 2019 г.

РЕКОМЕНДАЦИИ ФЕРМЕРА

ТЕПЛИЧНЫЙ

ВИНОГРАД

ОБРЕЗАЕМ ФУНДУК ОСОБЕННОСТИ ФОРМИРОВКИ КУЛЬТУРЫ

ПЕРВАЯ НА РЫНКЕ АГРОТЕХНИКА РАННЕЙ РЕДИСКИ

ДЕКОРАТИВНЫЕ

ЯБЛОНИ

ИСПОЛЬЗОВАНИЕ НА ПРАКТИКЕ

ПОЛЕЗНЫЙ СЕЛЬДЕРЕЙ КАК ВЫРАСТИТЬ АНТИЧНЫЙ ОВОЩ

СОДЕРЖАНИЕ Всеукраинский журнал «ОВОЩИ И ФРУКТЫ» № 4 (113), апрель 2019 г.

Издатель: ООО «ПКО «Дельта-Агро» www.delta-agro.com.ua Генеральный директор: Сергей Березовский Главный редактор: Александр Литвиненко Журналист: Дарина Дышкант Арт-директор: Олег Радковец Дизайн и верстка: Лариса Радковец Литературный редактор: Наталия Михайленко Менеджер отдела рекламы: Максим Березовский, +38 (067) 240-04-53 reklama@pro-of.com.ua Отдел распространения: Мамницкая Нина Юридическое сопровождение: Центр Политико-правовых Технологий «Ин'Юрпол» Ответственность за достоверность фактов, цитат, имен и остальной информации несут авторы публикаций, а рекламной информации – рекламодатели. Редакция имеет право не разделять точку зрения авторов. Рукописи не возвращаются и не рецензируются. Редакция оставляет за собой право редактировать материалы. При перепечатке текстов и фотографий, а также цитировании ссылка на «Овощи и фрукты» обязательна. Идея, разработка, содержание журнала защищены законодательством Украины. Нарушение авторских прав преследуется законом Украины. Название и содержание журнала являются интеллектуальной собственностью издателя.

10 ОВОЩЕВОДСТВО 10 перший весняний овоч

АГРАРНЫЙ ГЛОБУС 32 cельдерей всемогущий

14 переваги і недоліки різних типів сортів і гібридів цукрової кукурудзи

18 нераскрытый потенциал древней культуры 22 томаты без полива и сзр 24 малопоширені і екзотичні, цікаві і перспективні

Тираж: 30 000 экз. Свидетельство о регистрации КВ № 18539-7339 ПР, от 22.12.2011 г. Подписной индекс: 49125 Распространяется на территории Украины и стран СНГ Типография: «Техно-друк»

Адрес редакции: 03083, г. Киев, пр-т. Науки, 54 Б, офис 8 Тел./факс: (044) 492-77-42, 492-77-43 Издатель: ООО «ПКО «Дельта-Агро» E-mail: editor@pro-of.com.ua https://pro-of.com.ua

апрель 2019

Арістан F1

 Партенокарпічний гібрид огірка, вегетаційний період якого складає 40-45 днів  Ідеальний для вирощування в закритому грунті  Рання віддача урожаю, висока сила росту та регенеративна здатність  Формує потужну кореневу систему з високою стійкістю до кореневих гнилей  Звичайна завантаженість плодами переважно 2-3 на вузол  Плоди циліндричні, крупнобугорчасті з співвідношення довжини і діаметру в см: 3-3,1. з дуже хорошою структурою та лежкістю  Темно-зелене рівномірне забарвлення

Ронда F1

 Високоврожайний гібрид буряка столового з вегетаційним періодом 120 днів  Плід круглої форми, має гладку шкірку  Гібрид має інтенсивне темно-червоне забарвлення, внутрішня структура без радіальних кілець  Стійкість до стрілкування  Призначений для свіжого ринку та переробки  Не втрачає товарний вигляд при довготривалому зберіганні  Придатний для вирощування на всій території України

Базуко F1

 Новий високоврожайний гібрид пекінської капусти  Вегетаційний період, днів: 70  Маса плоду близько 1,2 – 2 кг  Висока стійкість до багатьох рис кили та до стресових умов  Гібрид придатний до довготривалого зберігання без втрат свіжо-зеленого забарвлення  Рекомендується для вирощування в усіх грунтово-кліматичних умовах України

СОДЕРЖАНИЕ 53

61 ЗАЩИТА РАСТЕНИЙ 38 болезни сельдерея и меры по ограничению их распространения

ЗАЩИЩЕННЫЙ ГРУНТ 50 агробізнес під склом: реалії галузі 53 виноград в теплице заморозков не боится

СОБЫТИЯ 56 в помощь фермеру

САДОВОДСТВО 58 черешня: зростаючi

ринковi потреби i можливостi для виробникiв

61 ефективне використання декоративних яблунь

70 ПЕРЕРАБОТКА 64 кращі сорти для виробництва яблучного соку

ЯГОДЫ 68 ожина – смачна, цілюща, перспективна 70 уход за малинником

ОРЕХИ 72 как обрезать фундук

ИНФОРМАЦИОННЫЕ ТЕХНОЛОГИИ 75 китайские фермеры разбогатели на лайв стриминге

апрель 2019

ОВОЩЕВОДСТВО

АНДРЕЙ РЕКОМЕНДУЕТ, ИЛИ

ПОЧУВСТВУЙ «СМАК УСПIХУ» C КОМПАНИЕЙ «СИНГЕНТА»! Стартовал новый сезон, запущен конвейер производства свежих овощей. Полки супермаркетов наполняются, радуя потребителя ассортиментом свежих, качественных овощей отечественного производства. Уровень работ в теплицах набирает обороты. У тепличников горячая пора: полным ходом идет выращивание культур первого оборота. Сделав ранее выбор гибридов, надо успешно дойти до конца. Первая часть конвейера запущена, но у каждого фермера все чаще и чаще возникает вопрос продолжения производства для получения максимальной прибыли с 1 м2 тепличной площади. «Пришло время сделать выбор. Возможно, этот выбор не будет иметь большого влияния на жизнь, но точно повлияет на ее качество!» 8

апрель 2019

Ранее мы писали об обновлении и пополнении ассортимента гибридов компании «Сингента» и по итогам сезонов 2017–2018 годов имеем производственную оценку новых гибридов. Сегодня, находясь максимально близко к производству овощей и фермеру, учитывая количество возможных рисков, «Сингента» предлагает линейку проверенных производством и временем продуктов для летне-осеннего цикла выращивания. Компания сделала подборку высокопродуктивных гибридов, указав фермеру вектор направления в получении гарантированного результата. Первый в сегменте «розовое совершенство» – розово-плодный гибрид нового поколения Мамстон, который продолжает успешно завоевывать площади теплиц

Мамстон F1

ОВОЩЕВОДСТВО и получать положительные отзывы производителей. Популярный размер 220–250 г, устойчивость к растрескиванию, стабильный баланс растения. Все это дополняет особая привлекательность и однородность плодов гибрида Мамстон на фоне высоких показателей урожайности. Для ценителей красно-плодных гибридов «Сингента» предлагает новый гибрид Дантина, объединивший в себе повышенные показатели завязываемости и устойчивости. Независимо от погодных условий растение формирует полноценные кисти, завязывая по 6 плодов массой 180–200 г, которые устойчивы к растрескиванию и равномерно окрашиваются в условиях нестабильных осенних температур. При этом растение обладает стабильным балансом и уровнем устойчивости к бурой пятнистости. Высокий потенциал урожайности данного гибрида подтвержден фермерами разных регионов, а также испытаниями в демоцентре компании «Сингента». Еще в предложении проверенный не один раз «красноплодный стандарт» – гибрид Бодерин. Полноценные кисти, насыщенный цвет, однородность плодов по массе на уровне 170–180 г, равномерное окрашивание независимо от условий, стабильное развитие растения – все это присуще гибриду Бодерин. Фермерам, которые планируют отдать предпочтение огурцам, «Сингента» предлагает рассмотреть гибрид Спино — это гарантированный результат при сокращении длительности светового дня и освещенности в нестабильных условиях осени. Повышенная устойчивость к ложной мучнистой росе и аскохитозу, стабильный прирост и быстрая обновляемость растения делают Спино надежным партнером.

Дантина F1

Cпино F1

Специалисты компании «Сингента» прилагают максимум усилий, чтобы, не смотря на обширное предложение, вы могли легко сделать выбор, и он был оправдан результатом, в основе которого неисчерпаемый высокий потенциал гибридов компании «Сингента». Сделай правильный выбор — получи гарантированный результат своей работы и почувствуй вкус успеха вместе с гибридами Мамстон, Дантина, Бодерин и Спино от компании «Сингента».

Бодерин F1

апрель 2019

ОВОЩЕВОДСТВО

Л.А. ТЕРЬОХІНА, канд. с.-г. наук, Інститут овочівництва і баштанництва НААН

ПЕРШИЙ ВЕСНЯНИЙ ОВОЧ

Редиска – це овоч, який першим навесні з’являється у продажу. Особливий пікантний смак і приємний аромат коренеплоду надають гірчичні олії, що містяться у ньому. Щоб отримувати редиску з теплиці, потрібно знати не тільки технологію вирощування, але й особливості цієї культури.

ОСОБЛИВОСТІ ОВОЧЕВОЇ КУЛЬТУРИ Редиска є однорічною рослиною, за біологічною класифікацією належить до роду Редька, який, у свою чергу, належить до родини Капустяні. Культура холодостійка і буде рости навіть за невисоких плюсових температур. У листках рослин відбувається фотосинтез (поглинання вуглекислого газу з навколишнього середовища і трансформація його у корисні речовини, необхідні для розвитку), тому їх стан безпосередньо впливає на формування підземної частини. 10

апрель 2019

РІЗНОМАНІТТЯ СОРТІВ

За походженням розрізняють європейську, японську та китайську групи сортів. Коренеплоди редиски бувають різної конфігурації і різного кольору. Найбільш часто розводять різновиди з округлою або циліндричною (подовженою) формою рожевого або червоно-рожевого кольору. Існують і незвичайні забарвлення – білий, жовтий, фіолетовий. Вибір сортів для посадки – найпростіша справа, тут все залежить від власних бажань. Гібриди харак-

теризуються підвищеною врожайністю і більшою стійкістю до захворювань. Сортові різновиди мають більш приємні смакові якості. Отримувати врожай редиски в теплиці можна з березня і впродовж усього сезону – аж до листопада. Сорти характеризуються періодом достигання: скоростиглі (до 25 діб), середні (35 діб) та пізні (до 45 діб). Можна вирощувати один сорт, тоді для безперебійного постачання до столу необхідно кожні два тижні підсівати нове насіння. Можна пі-

РЕГОПЛАНТ -

Французький сніданок

дібрати сорти з різним періодом вегетації – від 20 до 45 діб, у цьому випадку висаджувати насіння потрібно рідше – раз на місяць. В Україні зареєстровано 78 сортів і гібридів редиски вітчизняної та іноземної селекції для відкритого і захищеного ґрунту, з них 28 – вітчизняні. На особливу увагу заслуговують ультраранні універсальні сорти і гібриди: Крімсон, Богиня, Базис, Сора, Мереф’яночка, Ера, Сакса, Ксенія, Французький сніданок, Ясочка, Ілка, Сора, Покер, Рудольф, Джолі, Ред Кристал, Кларія, Хелена, Прада F1, Рондар F1, Валері F1, Ірен F1, Селеста F1, Ровер F1, Дієго F1, Дабел F1 та інші. «Французький сніданок» має подовжені щільні коренеплоди ніжно-рожевого кольору з біленьким кінчиком, не дає стрілок, належить до ранньостиглих сортів, виглядає витончено і апетитно. Голландські гібриди Ірен F1, Валері F1 і Селеста F1 характеризуються округлими плодами яскраво-червоного кольору, призначені для тепличного розведення, добре розвиваються в умовах з недостатньою освітленістю, дозрівають на 25–30 день після сівби, добре адаптовані до стресових умов вирощування та значних перепадів температур, дуже швидко фор-

Селеста F1

мують товарні округлі коренеплоди діаметром 4 см, коренеплоди щільні, вирівняні, не схильні до утворення пустот і розтріскування. Звичайно, неперевершеними за смаковими якостями є сорти вітчизняної селекції Богиня, Базис, Ксенія, Ясочка. Вони характеризуються білим соковитим ніжним м’якушем, рожево-червоним коренеплодом. Сорти стійкі до стеблування, дружно формують урожай. Коренеплоди щільні, вирівняні, довго не дрябліють, не втрачають колір після миття.

біозахисний регулятор росту рослин природного походження НО

Е БЛ РО

ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОЩУВАННЯ КУЛЬТУРИ Розводити редиску у теплиці нескладно, рослина не вважається примхливою, невибаглива до умов вирощування. Основні проблеми, з якими стикаються овочівники у процесі вирощування, це рихлість коренеплодів, гіркота, утворення квітконосів до збирання врожаю. Всі проблеми вирішуються правильним вибором сортів і дотриманням технології вирощування.

ПІДГОТОВКА ҐРУНТУ ДО САДІННЯ Всі роботи з вирощування редиски у теплиці починаються з підготовки ґрунту. Його обробляють двічі: восени і ранньою весною. У жовтні перекопують на невелику (10–15 см) глибину, розпушують і вносять перегній приблизно 1–2 тонни на сотку або нітроамофоску 5–10 кг. Під час розвитку рослин необхідно використовувати тільки мінеральні добрива. Гноєм редиску не підживлюють, оскільки це призводить до утворення безформних коренеплодів. При неправильному вирощуванні редиска замість формування коренеплодів починає цвісти. Редиска добре росте на землях, де попередниками були помідори,

НІ

Ї РА УК

СТИМУЛЯЦІЯ • здійснюється за рахунок продуктів життєдіяльності грибів-мікроміцетів, виділених з кореневої системи женьшеню • препарат стимулює підвищення врожайності овочевих, ягідних, плодових культур від 15% • підвищує імунітет, стійкість рослин до хвороб • підсилює стійкість рослин до несприятливих погодних умов • стимулює зниження фітотоксичної дії пестицидів та гербицидів

ЖИВЛЕННЯ • завдяки комплексу мікроелементів (В, Си, Mn, Zn, Co, Fe, J, Mo) в біологчно активній (хелатній) формі, легко і швидко засвоюється рослиною

ЗАХИСТ • здійснюється завдяки природному комплексу, що складається з 8-ми видів авермектинів

ДП МНТЦ «Агробіотех» НАН та МОН України. Харківське шосе, 50, Київ, 02160 Тел.: +38 044 558-0710, +38 067 650-41-31, +38 067 823-02-32; e-mail: agro-bio@ukr.net www.agrobiotech.com.ua

ОВОЩЕВОДСТВО огірки, картопля, цибуля або бобові. Після капусти і редьки вирощувати її не рекомендується, оскільки є великий ризик ураження слизовим бактеріозом і борошнистою росою. До складу ґрунтів редиска невибаглива, але рослини люблять пухкі ґрунти з рН 5,5–7,0. Дуже кислу землю вапнують, щоб рослини не захворіли. На важких ґрунтах редиска відчуває себе непогано, але швидко дає квітконоси, що призводить до того, що коренеплід стає несмачним або взагалі неїстівним.

СІВБА НАСІННЯ Редиска вважається холодостійким овочем, має короткий термін вегетації. Сівба редиски в теплиці відразу ж здійснюють на грядки. Після весняного внесення добрив розпушують землю і готують борозни або луночки. При вирощуванні рядами борозенки закладають на відстані 10–15 см одна від одної. Більш професійний метод – використання маркерів: редиску садять за схемою 5 на 5 см, 6 см на 6 см і так далі. Лунки і траншеї проливають водою, злегка просипають золою, яка є джерелом калію і мікроелементів. Для підготовки лунок використовують спеціальні маркери, але можна скористатися і граблями з відповідним кроком розташування зубців. Оптимальною, на наш погляд, є рядкова схема з відстанню між рядами 10–12 см і між насінням в ряду 4–5 см. Це дозволяє оптимізувати доступ світла до коренеплоду і сприяє більш швидкому його наростанню. Для того, щоб насіння швидше проклюнулося, його замочують на кілька годин у теплій воді. Краще віддавати перевагу натуральним і біологічним препаратам, наприклад, «Циркон» або «Епін» показують хороші результати. Після обробки насінини злегка просушують, акуратно укладають у борозенки, витримуючи відстань 12

апрель 2019

2–3 см між ними. Глибина загортання садивного матеріалу 0,5–1 см. Зверху засипають ґрунтом і злегка ущільнюють. Посадку корисно замульчувати шаром торфу. Роботи починають у першій декаді березня, коли грунт вже достатньо прогрівся (температура не менше 0–3° С). В опалюваних теплицях вирощувати рослини можна цілий рік.

УМОВИ ВИРОЩУВАННЯ Для проростання насіння потрібна температура повітря від 150С, тому грядки з редискою спочатку накривають плівкою. Шар торфу і плівка забезпечують необхідний температурний режим (18–200 С). Після появи сходів плівкове покриття знімають, посадку розпушують і підтримують у вологому стані. Зняття укриття призводить до зниження температури, що дуже добре для рослин. Для того, щоб редиска не витягувалась, оптимальна температура повітря у теплиці повинна бути 7–90С. Паростки здатні витримувати заморозки до –40 С. Надалі в теплиці не рекомендується підвищення температури вище 160 С. Культура погано сприймає загущені посіви, тому необхідне проріджування, особливо у випадках, коли насіння висівали не точково за схемою, а в рядок. Відстань між сіянцями залишають 2–5 см, щоб рослини не давали передчасне цвітіння, а коренеплоди не стали рихлими. Для вирощування редиски на продукцію необхідні врожайні гібриди, які формують коренеплоди діаметром 4 см і масою 50–70 г. Головне, щоб м’якуш був білосніжним, щільним, без пустот, а плід – стійкий до розтріскування та формування мишачих хвостів. Основною причиною останніх (мишачих хвостів) є недостатнє зволоження поверхневого шару ґрунту у період сходів редиски, що стимулює кореневу систему просуватись у пошуку вологи у глибші шари ґрунту.

ДОГЛЯД ЗА ГРЯДКАМИ Це рослина невибаглива до надмірної кількості азотних добрив, тому редиску додатково не підгодовують. До того ж, коренеплоди схильні до накопичення нітратів, а ось полив рослини люблять. Вологість ґрунту повинна контролюватися, щоб редиска не стала в’ялою. Полив здійснюють за необхідності. За період від появи паростків до збирання врожаю повинно бути проведено один – два повноцінних поливів, на квадратний метр використовується 10–15 літрів води. Гібриди добре переносять недостатню освітленість, а ось сортові різновиди можуть розвиватися гірше, хоча, в весняно-літній період редисці цілком вистачає світла. Великі коренеплоди і високі смакові якості редиска має, якщо її вирощують за вологості ґрунту 60–65%. Така земля при стисканні в руці спресовується, а при розкриванні долоні легко розпадається.

БОРОТЬБА ЗІ ШКІДНИКАМИ З профілактичною метою для захисту насаджень від хрестоцвітної блішки, здатної погубити рослини протягом пари діб, проводять припорошення рослин дерев’яною золою, змішаною з вапном і тютюновим пилом. Припорошення роблять раз на тиждень з моменту перших сходів. Урожай збирають кожні чотири– п’ять діб. Зазвичай віддача відбувається протягом 1–2 тижнів. Якщо деякі сходи витягнулися, потрібно підсипати землі навколо рослини, тобто підгорнути. Процедуру проводять в період “ліньки” кореня, коли його шкірка розтріскується, і він починає товщати. Присипки і підгортання затримують стрілкування і сприяють утворенню соковитих коренеплодів.

ОВОЩЕВОДСТВО

П.В. ЛИХОВИД, к. с.-г. н., н. с. Інститут зрошуваного землеробства НААН України

ПЕРЕВАГИ I НЕДОЛIКИ РIЗНИХ ТИПIВ СОРТIВ I ГIБРИДIВ ЦУКРОВО¯ КУКУРУДЗИ Кукурудза цукрова завдяки своїм унікальним смаковим якостям, вмісту поживних речовин і вітамінів належить до найкорисніших овочевих делікатесів. В 1 кг зерна кукурудзи цукрової міститься до 25 г протеїну, 8 г жиру, 135 г вуглеводів, 775 мг фосфору, 60 мг кальцію, 3,2 мг заліза. Крім того, кукурудза цукрова є джерелом надходження в організм людини вітамінів В1, РР, В2, С; у фазу молочно-воскової стиглості в зернівках міститься майже 80% елементів періодичної системи Менделєєва. За калорійністю вона посідає перше місце серед усіх овочів: у 100 г зерна молочної стиглості міститься від 334–340 до 530 ккал. Слід зауважити, що при правильному зберіганні у замороженому, консервованому або свіжому вигляді в умовах керованої атмосфери, що передбачає штучне регулювання температури повітря, концентрації в ньому кисню та вуглекислого газу, свіжозібрана кукурудза цукрова практично не втрачає своїх сма14

апрель 2019

кових якостей і харчової цінності. Кукурудза взагалі і цукрова зокрема є сировиною для консервної, крохмале-патокової, концентратної та броварної промисловості. У світі на період 2001–2005 рр. кукурудза на споживання у молочно-восковій стиглості вирощувалася на площі 1,027 млн га, з них 0,4 млн га припадало на долю цукрової кукурудзи. Кожен четвертий гектар під кукурудзою на харчові цілі — американський. Майже кожен другий качан кукурудзи цукрової — зі США (45,82% світового валового збору). У цілому площі під кукурудзою на харчові цілі з 1961 р. зросли на 137%. Найбільшими вони є у США (270,2 тис. га), Угорщині (30,4 тис. га), Канаді (29,1 тис. га), Франції (28,9 тис. га), Японії (27,9 тис. га). Середньорічне споживання кукурудзи цукрової на одну людину в Україні становить 3,5–4,0 кг. За рекомендаціями Інституту харчування Академії медичних наук України, доросла людина повинна споживати хоча б 3,7 кг кукурудзи цукрової на рік.

Останнім часом все частіше цукрову кукурудзу можна зустріти на присадибних ділянках та полях фермерських господарств. Воно й не дивно: стабільно високий попит породжує пропозицію. Втім, задля досягнення успіху у виробництві цукрової кукурудзи слід враховувати багато нюансів. Один із них – правильний вибір сорту або гібриду культури виходячи з цільового призначення посіву, адже від цього залежатимуть як агротехнічні нюанси, так і органолептичні якості урожаю. У цьому випадку у першу чергу слід орієнтуватися на тип рослин цукрової кукурудзи, яких існує чотири: проста цукрова (su), цукрова поліпшена (se), суперсолодка (sh2), суперсолодка "Triplesweet". Розглянемо особливості кожного типу цукрової кукурудзи, а також основні якості кожного з наведених вище типів. Основою класифікації кукурудзи цукрової за типами є рівень вмісту цукрів в зернівках в період їх технічної (збиральної) стиглості. Цукрова

ОВОЩЕВОДСТВО кукурудза отримала здатність до накопичення у своїх зернівках високого вмісту цукрів при низькій швидкості їх трансформації в крохмаль внаслідок генетичних мутацій, що викликають депресію синтезу крохмалю. Піковий вміст цукрів в зернівці при максимальних органолептичних якостях зазвичай припадає на фазу молочної – початок молочно-воскової стиглості зерна, що і визначає більш ранні терміни збирання врожаю порівняно з кукурудзою зерновою, якій потрібне досягнення повної стиглості зерна.

ПРОСТА ЦУКРОВА КУКУРУДЗА (SU) Є найбільш старою формою і отримала максимальне поширення. Основна маса сортів і гібридів кукурудзи цукрової української селекції (наприклад, широко відомі сорти Брусниця, Делікатесна, Дмитрик) належить саме до цього типу. Вміст цукрів в зерні простої цукрової кукурудзи знаходиться в межах 6–16%, при цьому вони дуже швидко переходять в крохмаль у разі перестою

Таблиця 1. Переваги і недоліки простої кукурудзи цукрової ПЕРЕВАГИ

НЕДОЛІКИ

Виняткова життєздатність і енергія проростання насіння

Найбільш низький вміст цукрів у зернівці

Швидке вкорінення

Швидкі втрати цукрів

Ароматність Менше ушкоджуються качани при збиранні врожаю

Псується при перестої в польових умовах

Стабільна насінна продуктивність

урожаю в польових умовах і зберіганні зібраних качанів при високій температурі довкілля. Качани, які планується реалізувати на ринку свіжої овочевої продукції, необхідно зібрати в найкоротші терміни у фазі молочної стиглості зерна. Проста цукрова кукурудза вважається універсальною за цільовим призначенням: може реалізовуватися як на ринку свіжої продукції, так і йти на потреби переробної промисловості, заморожування і консервацію. Проста цукрова кукурудза вважається найменш вимогливою до агротехніки. Крім того, вона добре присто-

сована до механізованого збирання (таблиця 1).

КУКУРУДЗА ЦУКРОВА ТИПУ SE Містить підвищену (14–22% у гетерозиготних і до 20–28% у гомозиготних гібридів) кількість цукрів. Зернівки легко травмуються, вимоги до умов вирощування і агротехніки підвищуються. Уперше така кукурудза з'явилася в США на початку 1970-х років. В основному використовується як продукт на ринку свіжої овочевої продукції (таблиця. 2).

Таблиця 2. Переваги і недоліки поліпшеної цукрової кукурудзи ПЕРЕВАГИ

НЕДОЛІКИ

Цукристість

Менш тривале збереження товарності, ніж у sh2 кукурудзи

Ніжність

Цукристість коливається залежно від кліматичних умов

Ароматність

Менша життєздатність і сила росту, ніж у простої цукрової кукурудзи

Стійкість до захворювань

апрель 2019

ОВОЩЕВОДСТВО СУПЕРСОЛОДКА КУКУРУДЗА (SH2)

Таблиця 3. Переваги і недоліки суперсолодкої цукрової кукурудзи

Є стандартом сучасної цукрової кукурудзи у світі. Зернівки окремих гібридів здатні накопичувати до 45% природних цукрів. Продукція має виняткові смакові якості, зовнішній вигляд і аромат. Має максимальний попит на ринку та стабільно високу вартість. У той же час рослини ряду гібридів суперсолодкої кукурудзи мають специфічну архітектоніку, украй вимогливі до агротехніки і умов вирощування, проте у відповідь платять рекордно високими врожаями. Уперше гібриди суперсолодкої кукурудзи були введені в аграрне виробництво у кінці 1970-х років. Ключові особливості таких гібридів приведені в таблиці 3.

ПЕРЕВАГИ

НЕДОЛІКИ

Дуже солодка

Специфічний насіннєвий матеріал

Подовжений період збереження цукристості і товарності як у полі, так і на прилавках магазинів

Складніша та дорожча технологія вирощування

Подовжений період збирання врожаю

Зернівка слабка, може розтріскуватися

Менша залежність цукристості від умов довкілля

Потрібна більша за відстанню (понад 1,5 км) ізоляція посівів

Висока рентабельність

Тільки ручне збирання

ЦУКРОВА КУКУРУДЗА ТИПУ «TRIPLESWEET» Є одним із досягнень селекції компанії Syngenta USA. Такі гібриди цукрової кукурудзи поєднують у собі найкращі якості суперсолодкої (sh2) і поліпшеної солодкої (se) кукурудзи: високі смакові якості і тонкий приємний аромат, властивий sh2 гібридам, і більш високу то-

апрель 2019

лерантність до агротехнічних умов і умов середовища, властиву se кукурудзі. Збирання "Triplesweet" кукурудзи може тривати дуже довго без ризику втрати якості урожаю.

Цей тип цукрової кукурудзи надає найбільш широкі можливості агровиробникам для отримання максимальних урожаїв продукції найвищої якості при мінімізації виробничих витрат. Варто відзначити, що виробникам, націленим на отримання чистої від ГМО продукції цукрової кукурудзи, треба звертати увагу на те, що частина сучасних суперсолодких гібридів цукрової кукурудзи американської селекції (зокрема, гібриди Syngrenta USA, отримані із застосуванням технологій Attribute і Attribute II) належать до генетично модифікованих рослин, маючи стійкість проти ряду найбільш небезпечних шкідників (в основному, загону Lepidoptera) і деяких гербіцидів. Тому від вирощування таких гібридів доведеться утриматися (наприклад, лінії і гібриди Remedy BC0805, Aspire GH0851, Milky Way, BC0528, WH0809, BSS0982, WSS0987).

ОВОЩЕВОДСТВО

Е.A. ДУХИН кандидат с.-х. наук

Н.Г. ДУХИНА кандидат с.-х. наук

НЕРАСКРЫТЫЙ ПОТЕНЦИАЛ ДРЕВНЕЙ КУЛЬТУРЫ Родиной сельдерея считается Средиземноморье, где данная культура выращивалась еще с античных времен в качестве декоративной и лекарственной культуры. Известно около 20 видов этого растения, которые произрастают на всех континентах. Сельдерей на заре своего культивирования долгое время использовался как декоративное и лекарственное растение и лишь в средние века стал использоваться как овощное растение. В Европе в XV–XVI веках начали культивировать черешковые и листовые формы, и лишь начиная с XVII в. была выведена корневая форма. Сельдерей (Apiumgraveolens L) – двулетнее растение из семейства сельдерейные (Apiaceae). Различают три формы этого растения:

апрель 2019

корневая, листовая и черешковая. Листовую форму сельдерея выращивают для получения зелени. Данная разновидность сельдерея не образует корнеплода, но в большом

количестве образует листья, которые на протяжении всего периода вегетации можно использовать в пищу. Черешковая форма сельдерея культивируются для получения черешков и листьев. Черешки у этой разновидности достигают в ширину 4–5см и длину до 50см, очень сочные, мясистые, содержат боль-

ОВОЩЕВОДСТВО шое количество эфирных масел, витаминов, полезных минералов. Самое широкое распространение получила корневая форма сельдерея, которая в первый год жизни растения образует листовую розетку и корнеплод, а во второй – цветоносный стебель, который цветет и дает семена. У данной разновидности сельдерея осенью в пищу употребляют корнеплод, но также в период вегетации можно использовать листья как приправу к салату. Сельдерей – холодостойкая культура, всходы не боятся весенних заморозков и могут прорастать при 3–4°С, а осенью взрослые растения выдерживают понижение температуры до –7°С. Оптимальная температура для роста и развития 15–22°С. Характер роста и развития растений сельдерея аналогичен моркови и петрушке, так как все эти культуры относятся к одному и тому же семейству, но вегетационный период в отличие от их родственников более продолжительный. Так, вегетационный период корневой формы в первый год жизни 180–200 дней, черешковой 100–120 дней, листовой 80–100 дней, что заставляет использовать рассадный способ его выращивания. Ещё одна причина, по которой сельдерей выращивают через рассаду, это продолжительный период появления всходов. Семена сельдерея в своем составе содержат большое количество эфирных масел, что затрудняет поступление влаги, всходы сельдерея появляются через 15–20 дней и всходят неравномерно. Растения сельдерея требовательны к влажности почвы и воздуха, условиям освещенности и почвенному плодородию. Для сельдерея наиболее благоприятны пойменные и торфяно-болотные почвы с рН 5,5–6,7. На легких песчаных и суглинистых почвах сельдерей дает хорошие урожаи при полном минеральном удобрении, особенно совместно с перегноем. Эта культура отличается повышенной требовательностью к азотному и высокой − к калийному режиму питания. Ориентировочные дозы минеральных удобрений N45-60P45K60-90. Семена сельдерея высевают в ящики в конце февраля – начале марта. После прорастания и появления у сеянцев первой пары настоящих листьев рассаду пикируют из ящиков в кассеты. В возрасте 5–6 листьев рассаду высаживают в почву. Схема посадки широкорядная 60–70×20. Уход за растениями заключается в рыхлении междурядий, борьбе с сорняками и обязательном поливе. Черешковую форму сельдерея раз в 20 дней необходимо окучивать, этот прием помогает отбеливать черешки. Корневую форму, наоборот, ни в коем случае окучивать нельзя, так как это ведет к образованию дополнительных боковых корней, что ведет к снижению товарности продукции. Из специфических приемов ухода за корневым сельдереем можно порекомендовать обрывание старых листьев, что способствует нарастанию корнеплода. апрель 2019

ОВОЩЕВОДСТВО Поливают по мере необходимости, первый полив проводят через 2–3 недели после высадки рассады, поддерживая влажность почвы в первый период вегетации на уровне 70 %, а во второй 75–80 % от полной влагоемкости. В отдельные годы, особенно в годы с холодной весной либо при очень ранних сроках высаживания, некоторый процент растений, реже все растения на участке, в первый год жизни проходят весь жизненный цикл, цветут и образуют семена. Этот аномальный путь развития двухлетних растений получил характерное название “цветухи”, или “цветушности” растений. Данные растения выбраковываются и удаляются с поля. Корневую форму сельдерея убирают поздней осенью после полного формирования корнеплода, сельдерей не боится осенних заморозков. Корнеплоды подкапывают в сухую погоду, не допуская механических повреждений. Листья и боковые корни обрезают острым ножом, корнеплоды сортируют, удаляя поврежденные и недоразвитые. Уборку черешковой формы сельдерея проводят по мере созревания, начиная со второй половины вегетации, сигналом к уборке служит образования крупных отбеленных черешков. Срезанные черешки очищают от земли и поврежденных черешков и упаковывают в тару. Листовую форму сельдерея в процессе вегетации можно собирать по мере необходимости, убирая созревшие листья. Для реализации, поставок на консервные предприятия или для сушки на специи срезают косилкой при высоте листьев не менее 30–35 см. Уборку проводят в ранние часы, пока прохладно, а листья упругие и насыщены влагой. Сельдерей – один из самых недооцененных, но в тоже время самых полезных овощей. Он по праву заслужил признание диетологов, поваров и народных целителей. Со20

апрель 2019

держащийся в нем витамин Е (токоферол) обеспечивает углеводный и белковый обмен, способствует образованию некоторых гормонов. Витамин С повышает защитные функции организма, участвуя в образовании антител. Витамин В1 (тиамин) улучшает работу пищеварительной, сердечно-сосудистой и нервной систем, стимулирует выработку антител, повышает сопротивляемость организма к различным инфекциям, он необходим в период беременности и кормления грудью. Витамин В2 (рибофлавин) стимулирует работоспособность печени, центральной нервной системы, рекомендован при ревматизме, кардиосклерозе, тиреотоксикозе, аддисоновой болезни, недостаточности кровообращения, гепатите и энтероколите. Витамин РР (никотиновая кислота) нормализует артериальное давление, усиливает действие инсулина, принимает участие в окислительно-восстановительных процессах. Витамин В6 принимает участие в жировом и белковом обмене, его рекомендуют при язве желудка и двенадцатиперстной кишки, атеросклерозе, гастрите, гепатите, анемии, а также как вспо-

могательное средство при курсе лечения антибиотиками. Витамин В9 (фолиевая кислота) стимулирует образование белков и витамина В12, особая необходимость в этом витамине наблюдается в процессе беременности для нормального роста и развития плода. Витамин К (филлохинон) способствует улучшению свертываемости крови и снижает проницаемость капилляров, он необходим при подготовке к операционным вмешательствам, кровотечениях, геморрагическом диатезе. Холин нормализует уровень холестерина в плазме крови, принимает участие в синтезе гемоглобина и фосфолипидов, его применяют при атеросклерозе, панкреатите и гепатите. Регулярное употребление сельдерея в пищу у мужчин активизирует выработку мужского гормона тестостерона. Антибактериальный и антисептический эффект сельдерея используют для борьбы с инфекционными заболеваниями внутренних органов мочеполовой системы. Сельдерей идеально подходит для коррекции фигуры, поэтому без него не обходится ни одна из диет.

ПРОЕКТИРОВАНИЕ  СТРОИТЕЛЬСТВО  РЕКОНСТРУКЦИЯ  ПОСТАВКА  МОНТАЖ  СЕРВИС

КОМПЛЕКСНЫЕ РЕШЕНИЯ ДЛЯ ХРАНЕНИЯ ФРУКТОВ • Генераторы азота (N2); • Скрубберы углекислого газа (CО2); • Комплексная система измерения, контроля РГС и холодильного оборудования; • Система удаленного доступа и управления параметрами хранения через Internet; • Герметичные двери для камер долгосрочного хранения; • Материалы для обеспечения герметичности камер РГС.

КОМПЛЕКСНЫЕ РЕШЕНИЯ ДЛЯ ХРАНЕНИЯ ОВОЩЕЙ • Система охлаждения; • Система активной вентиляции для картофеля, лука, чеснока; • Сушильная напорная стена; • Сушильная стена «обратного действия»; • Система с подушками; • Система навального хранения.

Incools Engineering – оборудование для хранения и заморозки овощей, фруктов и ягод Представительство в Украине:

г. Киев, ул. Юрия Поправки, б. 4/39а, оф.377,

+38 098 271 7070; +38 067 377 2864

am@incools.com

WWW.INCOOLS.COM

ОВОЩЕВОДСТВО

Дарина ДЫШКАНТ, журналист «Овощи и Фрукты»

ТОМАТЫ БЕЗ ПОЛИВА И СЗР О выращивании овощей без применения пестицидов и средств защиты растений знают многие. Однако кто слышал, что можно вырастить качественный товарный овощ без капли воды? Это кажется невозможным. Но французскому фермеру Паскалю Пооту это под силу. Овощевод разработал метод, который позволяет ему выращивать около 400 сортов органических томатов без полива и средств защиты растений. Тот, которого многие приняли за «сумасшедшего», сегодня вдохновляет удивленных ученых и агрономов детально изучать это новшество.

НОВАТОРСКИЙ ВЗГЛЯД НА СТАРИНУ Паскаль Поот производит органические семена томатов больше 20 лет. В интервью нашему изданию овощевод рассказал, что на своих 3 гектарах почвы в регионе Эро во Франции он разработал новаторский метод выращивания то22

апрель 2019

матов без полива и СЗР. Его секрет: запретить все, что является искусственным, и вернуться к источникам земледелия наших предков, когда не было ни пестицидов, ни систем для полива, ни какого-либо химического продукта. Для разработки собственного метода Паскаль Поот сосредоточился на наблюдении за сорняками, которые всегда очень устойчи-

вы при любых погодных условиях, в то время как овощи часто испытывают трудности с развитием. Почему? По его мнению, так называемые «сорняки» со временем выработали естественную устойчивость, в то время как это не типично для овощных растений, поскольку, когда мы выращиваем их, мы склонны слишком сильно их защищать. И если мы защищаем их, они не учатся защищать себя, и им всегда нужна тысяча лекарств, так как они не могут приспособиться к среде, в которой они оказываются. Паскаль Поот решил, что древние сорта томатов могут быть более устойчивыми, чем современные. Он начал восстанавливать их, пытался их выращивать и из года в год получал неожиданные положительные результаты. «Поскольку современные овощи искусственно выведены и обработаны, у них нет никаких причин для развития естественной устойчивости. Поэтому я подумал: «Я не буду ухаживать за растениями,

ОВОЩЕВОДСТВО только за почвой, чтобы убедиться, что она плодородна. Если растения будут болеть – ничего страшного, я соберу их семена, и они в конечном итоге должны стать такими же стойкими, как растения, которые мы называем сорняками. Это то, что я сделал, и это сработало. Все выращивают овощи, максимально защищая их; напротив, я побуждаю их защищаться самостоятельно», – делится своими воспоминаниями Паскаль Поот. Первые годы своего исследования фермер посвятил «мучению» растений. В первый сезон Паскаль выращивал томаты, которые никогда не испытывали засухи. Они производили только 2 или 3 маленьких помидора на кусте. Овощевод собрал все семена и пересадил их. На следующий год у него было 2 или 3 кг нормальных помидоров. Через три года он получал от 10 до 12 кг на растение. Благодаря собственному производству семян он смог получить семена, которые противостоят засухе, типичной для региона Лангедок-Руссильон. Эта уловка позволяет ему получать больше урожая, чем традиционное сельское хозяйство, и экономить много воды, так как растения привыкли к тому, что их не поливают часто.

И возвращается к посевам через три месяца для сбора урожая. «Местность, где растут томаты, можно считать почти Сахарой! У нас есть три холма в середине огромного круга. Летние бури вращаются вокруг круга. Иногда мы видим дождь за 800 метров, но не здесь. Иногда не бывает дождя с конца января до конца октября», – делится фермер. Следуя своим правилам, Паскаль годами испытывал и продолжает усовершенствовать удивительную приспособляемость растений к среде обитания. «Сначала все думали, что я сошел с ума, но через некоторое время соседи увидели, что у меня урожай помидоров был больше, чем у них, и меньше плесени, поэтому люди начали говорить о моей методике и заинтересовались исследователи», – рассказывает Паскаль Поот. Паскаль производит семена, которые не зарегистрированы в официальном каталоге видов и сортов растений. В его горной местности с каменистой и сухой почвой помидоры, а также перец или баклажаны оставлены на волю природы, что в конечном итоге, на удивление многих аграриев, дает хорошие результаты без какого-либо ухода.

ТОМАТНАЯ КОНСЕРВАТОРИЯ ПАСКАЛЯ ПООТА

ЗАИНТЕРЕСОВАННЫЕ УЧЕНЫЕ

На высотах Лодьева, в Эро, Паскаль Поот создал «Консерваторию Томате». Несмотря на сухой климат и каменистую почву региона, фермер выращивает более 400 сортов томатов, каждое растение способно производить 25 кг помидоров, даже не нуждаясь в поливе. Засуха или отсутствие тепла – на любые капризы природы фермер не обращает внимания и не льет ни капли воды на свою землю... Поливает только один раз, в тот момент, когда он сеет семена помидоров в открытый грунт.

Вдохновленные этим новым способом культуры, столь многообещающим для будущего (глобальное потепление и истощение ресурсов), ученые проявляют большой интерес к селекционной работе Паскаля Поота. Они говорят о «наследовании приобретенных признаков», то есть о том, что ДНК, содержащаяся в семенах, разбудила бездействующие гены благодаря адаптации растения к различным стрессам. Растения Паскаля также сохраняют исключительные вкусовые качества. «Все наши сорта производят-

ся в натуральном, открытом виде и отбираются по их питательным свойствам, вкусу, устойчивости к болезням, засухе или избыточной влажности и их продуктивности на протяжении более 20 лет. Результат этого выбора выражается в том, что наши сорта производят в 10–20 раз больше витаминов, антиоксидантов и полифенолов (по мнению исследователей, полифенолы являются наиболее интересными питательными веществами для профилактики рака), чем обычные или гибридные сорта. Наши сорта исключительно старые, но и самые современные, потому что мы постоянно их улучшаем», – говорит фермер. Чтобы поделиться своими знаниями, Паскаль Поот предлагает стажировку для фермеров и сельскохозяйственных специалистов в его хозяйстве для ознакомления с методами производства овощей и их семян. апрель 2019

ОВОЩЕВОДСТВО

О. ПОЗНЯК, Дослідна станція «Маяк» ІОБ НААН, Чернігівська область

Гадаю, немає сенсу заперечувати, що в останнє десятиріччя українці прагнуть споживати їжу не тільки традиційну, а й приналежну до національних кухонь інших народів. Причому страви мають були не лише корисними, а й гарно оформленими, з вишуканим смаком і ароматом. Цим, безперечно модерним і позитивним змінам щодо харчування, сприяє досить інтенсивна інтеграція громадян України у світове співтовариство, а також значна насиченість інформаційного простору, зокрема ЗМІ, матеріалами на кулінарну тематику. Важливе місце в урізноманітненні харчування відводиться не тільки основним овочевим рослинам (традиційним для вітчизняних споживачів), а й малопоширеним, екзотичним. Як і в передових країнах світу, в Україні спостерігається зростання попиту на суміші зелені (комбінації трав, що відрізняються за зовнішнім видом – забарвленням, ароматом, смаком тощо). Зеленні овочеві рослини все частіше входять до складу 24

апрель 2019

багатокомпонентних гарнірів разом із помідорами, оливами, сиром, продукції швидкого приготування, а також соусів, вживаються як добавка до основних страв. Набувають популярності делікатесні овочеві рослини. Значно зростає попит на ароматичні трави. Свіжі, ніжні, соковиті листки основних і малопоширених овочевих рослин вирізняються формою, привабливим забарвленням і смаком, викликають апетит, придатні для прикрашання багатьох страв. Причому їх палітра найрізноманітніша за ознаками/показниками і напряму залежить від видового багатства рослин, продукція яких використовується для цих цілей. Такі суміші зачіпають будь-який смак і текстуру відчуттів: гіркий, солодкий, гострий, хрусткий тощо. Нині актуальне виробництво «міні» продукції салатних рослин – сіянців (Baby Leaf) і ростків (Microgreens), які вирізняються високим вмістом вітамінів і користуються попитом пересічних спо-

живачів і особливо прихильників здорового харчування (цьому напряму в «Овочівництві» останнім часом присвячена низка грунтовних публікацій). Підвищений попит на подібну продукцію, природно, спостерігається у міжсезоння, а саме у зимово-весний період. Сіянці збирають у фазі 2–3 справжніх листків. Ростки – фаза молодої рослини, вирощеної на будь-якому субстраті, що має розвинутий гіпокотиль, розкриті сім’ядолі, у деяких видів рослин – зачатки первинних листків або їх наявність; рослини переходять від гетеротрофного до автотрофного живлення (ростки починають збирати через 5–10 діб після проростання насіння і до початку розвитку листків; у їжу використовують тільки надземну частину рослини). А більшість рослин, що вводяться в культуру і популяризуються в Україні, придатні для цих «модних» нині напрямів використання. Отож на сьогодні перед вітчизняними науковцями постає завдання розширити асортимент овочевих

Фото автора.

МАЛОПОШИРЕНI I ЕКЗОТИЧНI, ЦIКАВI I ПЕРСПЕКТИВНI

ОВОЩЕВОДСТВО рослин для українського виробника. Вирішити цю проблематику можливо кількома послідовними кроками: інтродукція і введення в культуру на певній території нетрадиційних рослин (у даному контексті – овочевого напряму використання), далі, ба навіть паралельно з цим, задля прискорення досягнення поставленої мети – створення вітчизняних конкурентоздатних, з високим адаптивним потенціалом сортів, а також проведення науковоінформаційного супроводу – ознайомлення потенційного споживача з господарськими властивостями і харчовою (кулінарною, лікувальною) цінністю нових (малопоширених, рідкісних) видів рослин. Та й не зайвим буде постійне консультування через фахові, спеціалізовані періодичні видання, доступні ЗМІ щодо основних елементів агротехнології (як для великотоварного виробництва, так і для дрібних фермерських господарств та приватного сектору – городників, дачників тощо) при освоєнні «не розкручених» видів рослин з урахуванням природно-кліматичних умов конкретного регіону. Створювані сьогодні сорти і гібриди малопоширених видів овочевих рослин, окрім зазначеної вище адаптивності, що є, власне, запорукою введення їх у культуру, і «прописки» на певній території, мають вирізнятися високою продуктивністю, поліпшеним біохімічним складом, універсальністю використання, мати лікувально-профілактичні та протекторні властивості, вирізнятися зовнішньою привабливістю (декоративністю), придатністю до тривалого зберігання, промислової переробки, механізованого збирання та іншими ознаками підвищеної конкурентоспроможності товарної продукції. «Рисами», винесеними у заголовок, характеризуються чимало нетрадиційних для вітчизняного овочівництва рослин, які з успіхом можна вирощувати в Україні, зокре-

ма й у відкритому грунті. У цій статті закцентуємо увагу на трьох видах – портулаку городньому, мласкавці овочевому та настурції лікарській. Підставою для їх групування є, наприклад, подібність у агротехнології вирощування. Аналогічними для них є низка біологічних особливостей, та й господарський показник – урожайність зеленої маси – теж можна використати як спільну «об’єднавчу» ознаку: вона, ураховуючи розміри рослин за збиральної стиглості, апріорі не може бути високою (хоч у портулаку, вирощеному на високому агрофоні, урожайність може сягати й 40 т/га, як у сорту Світанок – за рахунок «соковитості» листків, здатності рослин до відростання). Проте цей недолік компенсується біохімічним складом продукції, цінними лікарськими властивостями, здатністю урізноманітнити раціон новими смаками тощо.

ПОРТУЛАК ГОРОДНІЙ Портулак городній (Portulaca oleracea L. ) із родини Портулакові (Portulacaceae JUSS.) цінується за високі поживні і лікарські властивості. В Україні рослина досі вважається мало розповсюдженою і нетрадиційною (мова не про дикий – зліс-

Портулак городній, сорт Світанок

ний бур’ян, а про сортимент саме овочевого напряму використання), тоді як у країнах Європи – Франції, Англії, Данії та інших – культурні форми та сорти досить поширені. Варто зазначити, що культивування або принаймні використання цієї рослини людиною сягає глибокої давнини – часів Стародавнього Китаю, Єгипту, Греції і Риму, тобто рослина була поширена у різних регіонах світу. Віддаючи шану корисним властивостям рослини, араби в середні віки називали портулак «благословенним» овочем.

Сходи овочевого портулаку

апрель 2019

ОВОЩЕВОДСТВО Ботанічна характеристика і біологічні особливості. Портулак городній, як дикоростучий, так і овочеві його форми, – рослина однорічна, утворює сланке або напівприпідняте досить розгалужене стебло з дуже м’ясистими соковитими листками. Листки сидячі, суцільні, видовжені або обернено-овальні (залежно від сортових особливостей), з невеликими прилистиками, нижні розміщені почергово, верхні – супротивні. Коренева система добре розгалужена, глибоко проникає у ґрунт. Квітки дрібні, до 1,5 см в діаметрі, двостатеві, жовті, з 3–5 обернено-яйцевидними пелюстками, розміщені по одній–вісім штук у розвилках стебла або на верхівках (після відцвітання вони слизнявіють). Плід – багатонасінна, яйцевидна або видовжена коробочка, що легко «відкривається» (це одна із проблем при насінництві портулаку); насіння дуже дрібне, чорне або темно-сіре. Рослина заввишки 10–50 см. Портулак належить до теплолюбних рослин, невеликі приморозки можуть пошкодити сходи, молоді стебла і листки. Рослина вибаглива до світла. Придатний для вирощування в спорудах закритого ґрунту – парниках, теплицях, під укриттям.

Збиральна стиглість овочевого портулаку

Цінність і використання. В їжу використовують молоді листки (рідше – квітки), споживають їх як салат, у вареному вигляді – при приготуванні супів, пюре, соусів. Листками приправляють м’ясні, рибні та овочеві страви. Свіжі листки на смак приємні, трохи кислуваті, освіжаючі, овочеві сорти за смаком дещо нагадують зелений горошок. Вони здатні втамувати спрагу, сприяють підвищенню апетиту. Після цвітіння листки грубішають, стають більш гострі на смак. Листки разом із молодими пагонами можна консервувати, маринувати і солити. Сировину настоюють на вині

Достигання насіння у портулаку овочевого

апрель 2019

для отримання вітамінного напою. Вживають в їжу і дикорослий портулак городній (до недавнього часу, поки в Україні не було сортів овочевого напряму використання, вживали переважно його). Дикорослий портулак-бур’ян хоч і поступається культурним сортам (овочевим формам) розміром листків, «соковитістю», проте має більш сильно виражені лікарські властивості. Рослина містить понад 92% води, 2,2% азотистих речовин, 0,4% жирів, близько 2,7% безазотистих екстрактивних речовин, 1% клітковини, 1,6% золи, в якій містяться корисні органічні солі. Більшу частину азотистих речовин складають білки (до 25% сухої речовини), що легко засвоюються організмом людини. Портулак містить мікроелементи (кальцій, магній, натрій, калій, цинк, мідь, марганець, нікель, залізо тощо), вітаміни С, Е, РР і провітамін А – каротин, флавоноїди, алкалоїди, слизові, смолисті та інші біологічно-активні речовини. В насінні наявні жирна олія та крохмаль. Як і інші салатно-шпинатні овочі, зелень портулаку не витримує довготривалого зберігання, оскільки легко випаровує вологу і в’яне за високої температури і низької вологості повітря. При цьому вміст вітаміну С різко знижується. Таким

ОВОЩЕВОДСТВО чином, зберігати продукцію необхідно при температурі близько 0оС і відносній вологості повітря 95–97%. За таких умов термін зберігання можна подовжити до тижня. Рослина може використовуватись в якості лікарського засобу. Так, наприклад, в Австралії портулак застосовують як протицинготний засіб. В китайській медицині рослину використовують як сечогінний і протизапальний засіб при захворюваннях нирок, печінки, артритах, дизентерії, паралічах інфекційного походження, а також як протиотруту при укусах отруйних комах. Подрібнену зелень прикладають до місць укусів бджіл, джмелів, ос, що знижує припухлість і запалення. Вживання відварів, соку з портулаку у поєднанні з дієтою ліквідує прояви хвороби у хворих на цукровий діабет легкої і середньої важкості, оскільки рослина здатна знижувати рівень цукру в крові, активізувати інсуліно- та глікогеноутворення, сприяє швидкій нормалізації рівня цукру в крові після навантаження глюкозою. Настій готують так: одну столову ложку свіжої трави заливають стаканом окропу, настоюють дві години, проціджують і приймають по одній– дві столові ложки 3–4 рази на день. Примочки із розтертого насіння рекомендуються при лускатому лишаї. Насіння застосовують у поєднанні з іншими лікарськими рослинами в якості жарознижуючого засобу. Рослина протипоказана при гіпертонічній хворобі. Загальне правило: необхідно консультуватись із лікарем. Особливості вирощування. Вирощують портулак городній на родючих, структурних і достатньо вологих ділянках. Висівають у другій–третій декадах квітня, коли ґрунт прогріється до 12–15оС. Глибина загортання насіння 0,5–1,0 см. Норма висіву сівалками точного висіву достатня 200–300 г/га, проте за неможливості забезпечити дотримання точного висіву, а також на ді-

лянках із прогнозованою сильною забур’яненістю, при вузькорядній сівбі норму збільшують до 3 кг/га. З метою забезпечення конвеєрного надходження продукції посів проводять у декілька строків з інтервалом у два–три тижні. Оскільки рослини культурних овочевих форм і сортів досягають великих розмірів, добре розростаються, обов’язково проріджувати сходи, залишаючи рослини одна від одної на відстані 15–25 см. Ураховуючи здатність рослини до відростання, зелену масу протягом сезону можна зрізувати кілька разів. При заготівлі насіння слід особливу увагу приділити дозарюванню насінників. Зрізані рослини дозарюють на сонці або під накриттям при хорошій вентиляції, розіславши масу тонким шаром на цупкій тканині, картоні, інших підручних матеріалах з метою запобігання висипання насіння. Насінники постійно помішують, струшуючи насіння, не допускаючи їх запліснявіння, адже маса, як правило, дуже волога. Застереження. Не тільки з диким портулаком, а і з овочевими його формами і сортами варто бути обережними, «приборкувати» рослину і контролювати процес насінництва, не «випускати» за межі ділянки, ретельно прибирати рештки рослин, дозарювати насінники за межами

ділянки, не допускати самосіву. Цим можна запобігти як власне засміченню ділянки, так і здичавінню рослин. А рослини овочевих форм портулаку городнього, слід зауважити, дичавіють досить швидко. Для довідки: насіння рослина дикорослого портулаку формує багато – 40 тисяч штук, і це не межа, а максимальна плодючість однієї рослини може сягнути і 3 мільйонів насінин; схожість у ґрунті воно зберігає до 10 років, а окреме зберігає життєздатність і 40; свіже насіння добре сходить, рослина може дати за вегетаційний період декілька насіннєвих поколінь. Сорти овочевого типу не такі «агресивні», за насіннєвою продуктивністю дещо поступаються дикорослому портулаку, тому варто не проводити прямих асоціацій і ввести їх у перелік цінних овочевих культур. Сортимент. До Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні, у 2015 році внесено перший і поки що єдиний вітчизняний сорт портулаку городнього (овочевого напряму використання) Світанок, створений на Дослідній станції «Маяк» Інституту овочівництва і баштанництва НААН. Урожайність зеленої маси – 40 т/га. Середня маса однієї рослини 549,5 г. У листках у фазі початку утворен-

Листки портулаку овочевого напряму використання

апрель 2019

ОВОЩЕВОДСТВО

Розетка листків мласкавця овочевого

ня квітконосного пагона міститься: сухої речовини 7,01%, загального цукру 0,56%, аскорбінової кислоти 34,65 мг/100 г. Кількість діб від масових сходів до товарної стиглості – 21. Вегетаційний період 110 діб; період господарської придатності – 11 діб. Морфолого-ідентифікаційні ознаки. Рослина за габітусом напівпрямостійка, висотою 25 см. Кількість пагонів середня, гілок І-го – порядку 5 шт, ІІ-го – порядку 50 шт. Антоціанове забарвлення пагона слабке. Товщина стебла 1,5 см. Черешок відсутній. Діаметр рослини у період повного розвитку 66,5х53,5 см. Листкова пластинка за довжиною та шириною середня – 4,9 см та 4,1 см відповідно; за формою – лопатоподібна. Забарвлення листкової пластинки світло-зелене, помірної інтенсивності, без проявів антоціану. Середня кількість листків – понад 1200 шт. Час початку цвітіння середній. Сорт овочевого напряму використання, рекомендується для освоєння агроформуваннями усіх форм власності і господарювання та у приватному секторі в усіх зонах України у відкритому і у захищеному (в несезонний період) ґрунті. 28

апрель 2019

МЛАСКАВЕЦЬ ОВОЧЕВИЙ Мласкавець овочевий, або колосковий – також поки що нетрадиційний для вітчизняного овочівництва вид рослин. Народна назва рослини, поширена поміж городників – «салат польовий»; російська – «валерианелла колосковая»; латинська – Valerianella locusta (L.) Laterrade, синонім – Valerianella olitoria (L.) Poll. Рослина належить до родини Валеріанових (Valerianaceae). Батьківщина рослини – Серед земномор’я, у дикому вигляді мласкавець овочевий поширений у Євро-

Збиральна стиглість

пі, Азії, Африці і Північній Америці. В культурі мласкавець дуже популярний у Італії, Франції та інших країнах, звідки нині зелень імпортується в супермаркети України. Ботанічна характеристика і біологічні особливості. Мласкавець овочевий – один з 15 видів роду Valerianella Mill., поширених на території Україні, він єдиний їстівний, решта – бур’яни. У природних умовах зростає на полях і невгіддях. Рослина невелика, компактна, заввишки 15–40 см. Стебло багаторазово вилчасто-гіллясте, знизу і по ребрах опушене, крихке, з багаточисельними дрібними м’ясистими лопатоподібними листками, інколи зубчастими біля основи. Квітки дрібні, зібрані в густі головчасті напівзонтики, блідо-бузкового (інколи блакитного) забарвлення. Плоди–округло-яйцевидні трикамерні горішки, що мають одну насінину, голі або коротко-опушені, завдовжки 1,5–2,5 мм, з боків стиснуті, з дуже тонкими двома ребрами і неглибокими двома борозенками. Маса 1000 насінин 0,8–1,5 г. Дикорослі рослини цвітуть у квітні–червні. Рослина морозостійка, витримує зниження температури до –15оС, відростає відразу після танення снігу і навіть у зимові вікна. Мласкавець невибагливий до умов вирощування, але не витри-

ОВОЩЕВОДСТВО мує перезволоження та затінення. Рослина придатна для озимої культури: при весняній сівбі вона однорічна, при осінній – дворічна. Краще росте за прохолодної погоди. Цінність і використання. У їжу використовується розетка листків, а згодом – молоді стебла, що утворюються через 50–80 діб після з’явлення масових сходів. Споживають зелень у свіжому вигляді у салатах, закусках, самостійно як гарнір до м’ясних і рибних страв. Свіжі листки мласкавця овочевого містять до 93,4% води, 6,7% сухої речовини, білок (2,1%), безазотисті речовини (2,8%); вітаміни: каротин – до 6 мг%, С (15 мг%), групи В – В1, В2, В6 – до 1 мг%, Е (0,4–0,8 мг%), РР, невелику кількість клітковини (0,6%), мінеральні солі калію, фосфору, магнію, кальцію, натрію. Зелень польового салату корисна при захворюваннях печінки і нирок. Особливості вирощування виду. При ранньовесняних строках сівбу мласкавця овочевого проводять у першій–другій декадах квітня, коли починаються польові роботи. Збирання врожаю проводять у червні–липні. Для отримання зелені у ранньовесняний період насіння висівають у серпні–вересні. Глибина загортання насіння 1–1,5 см. Прискорити надходження товарної продукції рано навесні і у зимові вікна можна шляхом встановлення укриття із плівки. Рослини, зібрані з-під укриття взимку, мають відбілені листки, проте така продукція не втрачає поживних властивостей. Сходи мласкавця з’являються через 8–12 діб після сівби. При надмірному загущенні рослини проріджують, залишають їх у рядку через 8–10 см, а вирвані використовують у їжу. Урожайність цієї рослини невелика, всього до 1 т/га, проте компенсується цей недолік цінністю вітамінної продукції.

Сходи настурції лікарської

НАСТУРЦІЯ ЛІКАРСЬКА У овочівництві вирощуються декілька видів рослин, які належать до групи за назвою «креси». Вони дають багату вітамінами салатну зелень зі слабо пряним ароматом, що за смаком нагадують хрін. Споживають креси у свіжому вигляді, іноді продукцію солять чи маринують. Висушена сировина повністю втрачає гостроту і аромат. Настурція лікарська (Nasturtium officinale R. Br.) – один із найменш поширених в овочівництві України вид із родини Капустяні, або Хрестоцвіті (Вrassicaceae, Cruciferae). У промисловому виробництві і в колі городників рослина більш відома за назвою «крес водяний». На території України у дикому вигляді настурція лікарська росте на болотах та біля джерел, трапляється дуже рідко (у природних угіддях запаси сировини незначні); поширена у Закарпатті в районі Мукачевого, Карпатах, на заході Лісостепу, у Степу (біля Одеси), у Криму (нижній і середній пояси). Крім харчового та вітамінного значення має ще лікарське та жироолійне. У Англії, Франції, США та інших країнах настурція лікарська введена у культуру. Як пряно-ароматична рослина шанувалася ще давніми греками та римлянами. Ботанічна характеристика. Настурція лікарська – багаторічна трав’яниста водна рослина. Стебло

товсте, порожнисте, сланке, довжиною 10–60 см. Листки опушені простими волосками, з широкими черешками, перисто-роздільні, з трьома, п’ятьма або сімома еліптичними виїмчасто-городчастими боковими частками (долями). Верхня доля – найбільша, за формою яйцеподібна або округла, біля основи серцеподібна. Квітки дрібні, забарвлення пелюсток біле, вони з нігтиками, продовгувато-обернено-яйцеподібні. У коротких тичинок по одній великій ниркоподібній, відкритій назовні медовій залозці; серединних залозок немає. Плоди – продовгуватолінійні, роздуті, зігнуті, без жилок стручки довжиною 1–2 см. Цвіте настурція лікарська у травні–серпні. Насіння дрібне, плоске, розташоване у кожному гнізді у два ряди. Маса 1000 насінин близько 0,2 г. Цінність і використання. Зелена маса настурції лікарської багата на вітаміни А, В, С, D, Е, К; містить йод, залізо, фосфор, калій, глюкозид глюконастурцин, сапоніни, алкалоїди, вуглеводи. У медицині її застосовують як сечогінний, відхаркувальний, тонізуючий, кровоочисний, протицинготний, протигарячковий засіб. Вживання рослини сприяє поліпшенню обміну речовин, проте не рекомендується вживати зелень вагітним жінкам. Сік рослини застосовують зовнішньо для лікування опіків, бородавок апрель 2019

ОВОЩЕВОДСТВО і поліпів; відвар – внутрішньо при захворюваннях щитовидної залози, печінки, жовчно- та сечокам’яній хворобах, анемії, шкірних захворюваннях, для лікування ревматизму, подагри, цукрового діабету. Сировина має пряний запах і злегка гіркуватий терпкий смак. Зелень споживають у подрібненому вигляді, додаючи її як приправу у супи, соуси, овочеві салати, страви із риби та м’яса, начинки для пирогів, рулетів тощо. Салат із листя корисний при екземі і цинзі. Насіння, листки і верхівки пагонів використовуються як пряність: страви набувають перцевого смаку і гостроти, як від редьки чи хрону. Зелень настурції лікарської добре поєднується з іншими пряно-смаковими рослинами, наприклад, з розмарином і м’ятою перцевою отримаємо пікантну за ароматом і смаком композицію. У Вірменії листки додають до тіста, а молоді пагони солять і маринують. У насінні міститься 22–24% жирної олії, у склад якої входять олеїнова, лінолева, ерукова, пальмітинова, стеаринова та ліноленова кислоти. Насіння у якості пряності може замінити гірчицю, а отримана з насіння харчова олія також подібна за якістю до гірчичної. Настурція лікарська – хороший медонос. Особливості вирощування виду. Настурція лікарська розмножується насінням, листковими та стебловими живцями. Для вирощування підходять сирі, тінисті місця або невеликі водойми з проточною водою, затінені парники, а також простір під стелажами у теплицях. На присадибних ділянках настурцію лікарську висівають у низинних місцях, у борознах, які потрібно регулярно і рясно поливати. Сівбу у відкритий ґрунт проводять у ранні строки, при першій можливості проведення весняно– польових робіт. Для отримання зеленої маси висівають у декілька строків з метою забезпечення конвеєрного 30

апрель 2019

Збиральна стиглість настурції лікарської

надходження продукції. Відновлюють сівбу у кінці серпня. Сівбу влітку не проводять, оскільки в даний період важко забезпечити оптимальний водний режим. Глибина загортання насіння 1,0– 1,5 см. Норма висіву 3 кг/га. При потребі рослини проріджують. Оскільки насіння дуже дрібне, для більш рівномірного висіву його змішують із баластом. Догляд за рослинами залежить від місця та способу вирощування і в основному полягає у підтриманні ділянки у чистому від бур’янів стані, регулярному зволоженні ґрунту. Товарну продукцію – молоді пагони – збирають протягом усього вегетаційного періоду і споживають відразу після зрізування.

БАЗОВА АГРОТЕХНОЛОГІЯ ВИРОЩУВАННЯ НЕТРАДИЦІЙНИХ КУЛЬТУР Для вирощування малопоширених зеленних і пряно-смакових однорічних культур, що формують невелику вегетативну масу, кращими вважаються пухкі, легкого і середнього гранулометричного складу поживні грунти; ділянки мають бути достатньо зволожені, чисті від бур’янів. У таких умовах зелена маса буде високотоварною – соковитою, ніжною, «пишною». Кращі попередники для вирощування практично всіх описаних ви-

дів – озимі зернові культури, висіяні по чистих чи зайнятих добре удобрених парах, зернові бобові культури, просапні, за винятком представників тих ботанічних родин, до яких належать конкретні види рослин. Саме такі попередники дають змогу провести всі заходи боротьби з бур’янами у системі основного обробітку ґрунту. Основний обробіток ґрунту проводять з осені за загальноприйнятими для зони вирощування технологіями. Його розпочинають відразу після збирання попередника. Проводять лущення дисковими лущильниками у двох напрямках на глибину 8–10 см з метою подрібнення, загортання рослинних решток, підрізання бур’янів, що вегетують, і провокування до проростання бур’янів. Якщо поле засмічене коренепаростковими бур’янами, застосовують лемішні лущильники. В даному випадку глибина першого обробітку становить 12–14 см, а другого, що проводиться через два тижні після масового відростання та появи сходів бур’янів, 14–16 см. Через 15–20 діб залежно від погодних умов проводять оранку на глибину орного шару. Під оранку вносять мінеральні добрива: суперфосфат і калійну сіль по 150 кг. Якщо під попередник не вносили органічне добриво, то на бідних виснажених ґрунтах вносять до 30 т/га перегною або компосту. Ураховуючи короткий період до збирання зеленої маси у зеленних культур і споживання продукції переважно у свіжому виді,

ОВОЩЕВОДСТВО зловживати надмірними дозами добрив не можна, аби уникнути накопичення у продукції нітратів понад гранично допустимі концентрації. У разі необхідності – при масовому з’явленні сходів бур’янів – проводять культивацію на глибину 10–12 см. Рано навесні, при настанні фізичної стиглості ґрунту, ділянку боронують у два сліди з метою затримання вологи. Перед сівбою проводять культивацію у два сліди на глибину 8–10 см з одночасним боронуванням. Під передпосівну культивацію вносять 100–150 кг/га аміачної селітри. Доцільно передпосівний обробіток проводити комплексними агрегатами, здатними за один прохід провести декілька операцій: розпушити ґрунт до дрібно-грудкового стану, вирівняти і ущільнити його. При цьому максимально зберігається волога у ґрунті та створюються оптимальні умови для сівби насіння і його дружного проростання. Сівбу проводять у строки, зазначені вище для кожного виду, рядковим способом із шириною міжряддя 45 см або двохстрічковим 50+20 см (товарні посіви) і 70 см (насінницькі посіви). Задля можливості проведення досходового обробітку ґрунту доцільно як маячну культуру підмішати насіння рослин, що сходять швидше і мають більші за розміром сім’ядолі і перші листки – салат чи редис, для прикладу.

Протягом вегетаційного періоду ґрунт підтримують у пухкому, чистому від бур’янів стані. Для цього проводять не менше 2–3 розпушувань міжрядь від початку масових сходів до змикання рядків, особливо за масової появи сходів бур’янів, утворенні кірки після дощів чи поливів. За необхідності проводять 1– 2 прополки у рядках, а на ділянках, де рослини зійшли надто густо, першу прополку суміщають із формуванням густоти стояння рослин або проводять боронування легкими боронами упоперек до напряму рядків. Молоді рослини можуть пошкоджуватися шкідниками, наприклад, попелицею, тож на насінницьких посівах проводиться обприскування інсектицидами, дозволеними для використання в Україні, на товарних посівах така обробка заборонена. Основне завдання насінництва – збереження високих сортових якостей, що можна забезпечити дотриманням сортової агротехнології, просторової ізоляції, виключенням біологічного і механічного засмічення, вчасним і ретельним проведенням сортових і фітосанітарних прочисток. Прочистки проводять протягом всього вегетаційного періоду (у період товарної стиглості, початку і масового цвітіння, при виявленні домішок з відмінними для даного сорту морфолого-ідентифікаційними ознаками – за габітусом,

Товарну продукцію – молоді пагони – збирають протягом усього вегетаційного періоду

формою листкової пластинки, забарвленням квіток, часом цвітіння і достигання насіння, чи хворих рослин, а також слабих, недорозвинутих, виродливих тощо). Апробацію проводять, як правило, у фазу масового цвітіння. При польовій апробації перевіряють документацію (атестати чи свідоцтва на насіння, акти сортових прочисток), що характеризують якість висіяного насіння. При апробації визначають стан посівів і дотримання просторової ізоляції, встановлюють фактичну площу посіву і очікувану урожайність насіння, перевіряють виконання встановлених агротехнологічних заходів – дотримання попередників, внесення добрив, строків сівби, площі живлення рослин, забур’яненість тощо. Посіви, стан яких оцінений як «поганий», виключають із сортових. Насіння переважної більшості рослин дозріває нерівномірно, часто воно швидко осипається. Перед скошуванням насінників варто видалити рослини бур’янів, що важко відокремлюються від основної культури на очисних машинах. Зрізані або вирвані із землі рослини дозарюють у валках у полі, а з невеликих ділянок їх доцільно звезти під навіси, термін дозарювання 5–7 діб. Обмолочують насінники комбайнами (наприклад, «Сампо»), переобладнавши їх з урахуванням дрібнонасінності культури. Очищають насіння на очисних машинах типу «Петкус», зберігають насипом або у мішках у чистих, сухих приміщеннях. На всіх етапах збирання, дозарювання, висушування вороху і очищення насіння не можна допускати їх самозігрівання і пліснявіння. У домашніх умовах насіння очищають за допомогою решіт, сита, вентиляторів. На сьогодні в Україні розроблені стандарти на сортові і посівні якості насіння великої кількості малопоширених, нетрадиційних культур, тож є сподівання, що незабаром вони будуть прийняті. апрель 2019

АГРАРНЫЙ ГЛОБУС

СЕЛЬДЕРЕЙ 3 Сельдерей был известен задолго до новой эры. В Древнем Египте, Греции и Риме его выращивали как культовое, декоративное и лекарственное растение. 7 Лишь в XV веке европейцы распробовали вкус его листьев, он им понравился. Спустя три столетия обратили внимание и на корнеплод, вдруг обнаружив, что он самый ароматный и нежный из всех белых кореньев. Есть старинные источники, в которых упоминается, что определенные плантации этого растения выращивали особым способом. Такие растения присыпали грунтом выше, чем обычно. Это делали для того, чтобы черешки не высыхали и не становились жесткими от жары. Именно черешки и употребляли в пищу. Когда сельдерей попал на территорию Украины, а это было во времена правления Екатерины ІІ, вельможи, подражая древним грекам и римлянам, стали выращивать его как декоративное растение. Во время роскошных обедов они украшали себя венками из его изящных листьев. Прошли десятилетия, и сельдерей, как и в Европе, из цветника переселили на грядку. Был он декоративным растением, стал овощным. И не простым, а разделенным на три вида, каждый из которых получил собственные сорта: листовые, черешковые и корнеплодные. Сейчас известно примерно 20 видов растения, которые произрастают на всех континентах, кроме Антарктиды.

ЛЮБИТЕЛЯМ ЭФИРНЫХ МАСЕЛ Своим ароматом сельдерей обязан эфирному маслу, которое содержат все части растения, но самое полезное получают из семян методом паровой дистилляции. Его используют в парфюмерной и фармацевтической промышленности, для массажа и ароматерапии. Применять масло надо с осторожностью, поскольку оно содержит несколько активных компонентов, избыток которых может повредить. Один из них, апиол, вызывает сокращение гладкой мускулатуры. В больших количествах он токсичен и может вызвать поражения печени и почек, если горстями жевать сельдерейные семена. Другой компонент масла, бутилфталид, по некоторым данным, снижает давление крови, а бергаптен повышает чувствительность кожи к ультрафиолету, поэтому не стоит натираться сельдерейным маслом при ярком солнце.

апрель 2019

ОСНОВНЫЕ ИМПОРТЕРЫ СЕЛЬДЕРЕЯ Китай, Иран, Израиль, Япония, Франция, Греция, Италия, Испания, Британия, Россия

ИЗ ИСТОРИИ Веточку этого растения в Древней Греции и Риме женщины носили с собой; считалось, она способствует привлечению поклонников. Согласно средневековым сказаниям, любовный эликсир, который выпили Тристан и Изольда, был составлен на основе сока сельдерея.

АГРАРНЫЙ ГЛОБУС

ВСЕМОГУЩИЙ 8

4 2 1 9 5

«МИРОВОЕ ТУРНЕ» СЕЛЬДЕРЕЯ 1. Греция 2. Италия 3. Британия 4. Европа 5. Египет 6. Африка 7. Америка 8. Россия 9. Азия

ПОЛЕЗНЫЕ СВОЙСТВА Сельдерей по праву считается одним из самых полезных овощей: это настоящая кладовая витаминов и минеральных веществ. Для профилактики различных заболеваний сельдерей рекомендовали есть еще медики античности, да и современные врачи настоятельно советуют включать блюда из этого овоща в свое меню. Во всех частях растения содержится большое количество клетчатки. Это зна-

чит, что блюда из сельдерея выступают в роли очищающего средства, эффективно стимулируя перистальтику кишечника. Уникальная комбинация витаминов, минералов и органических соединений делает этот овощ настоящим эликсиром молодости: сельдерей замедляет процесс старения и улучшает обмен веществ, его используют также для профилактики диабета и атеросклероза.

ВЫРАЩИВАНИЕ СЕЛЬДЕРЕЯ В УКРАИНЕ Раньше, лет 30 назад, в Украине выращивали в основном листовой сельдерей. Хозяйки использовали его как пряную зелень для приготовления салатов, первых блюд, соусов и приправ. Но, как известно, каждому овощу свое время. Для корневого сельдерея звездный час настал, когда у нас вошли в моду японская и китайская кухни, а также острые корейские салаты. А в восточных кулинарных прописях сельдерею отведена едва ли не главная роль. Вслед за престижными супермаркетами, в которых начали продавать корнеплоды сельдерея, этой культурой стали живо интересоваться и украинские фермеры. Дело оказалось прибыльное. Естественно, спрос рождает предложение. И на украинском рынке сразу же появилось немало новых сортов корневого сельдерея. апрель 2019

ЗАЩИТА РАСТЕНИЙ

МАЛЕНЬКI ХИТРОЩI ВИРОЩУВАННЯ ОВОЧЕВИХ КУЛЬТУР У НОВОМУ СЕЗОНI Сезон 2018/19 років, напевно, надовго запам’ятається українськи овочівникам. І не тому що все так гладко та легко складалося під час вирощування культур. Проблеми були - як очікуванні, так і зовсім несподівані. Шалена навала трипсу – звична ситуація на півдні при вирощуванні цибулі, капусти, несподіваний літ бавовняної совки та капустяної молі, прогресування розвитку бактеріозів, кореневих гнилей на томатах, та ще повітряна засуха. І це далеко не весь список. Та урожай отримали всі, але не такий як за звичай. Висока ціна на продукцію вже з поля говорила що, навіть, за недобору врожаю, рентабельність буде висока. Так і сталося. Рік вдалий на ціну, продано все. І ось попереду новий старт – початок нового сезону. На півдні вже в березні розпочато посів цибулі, моркви. А це нові надії та очікуван-

апрель 2019

ня, тяжка робота у вирощуванні та відповідальна у збереженні посівів від хвороб та шкідників. А чи добре перезимували останні? Напевно, так, адже зима м’якою була, а весна рання. Тому цього року потрібно як ніколи відповідально віднестися до вибору ЗЗР. Мати в своєму «арсеналі» надійні, ефективні, та перевірені часом препарати. Саме таким параметрам відповідають ЗЗР компанії BASF. Компанія BASF має широкий спектр препаратів які дозволяють інтегрувати їх в системи захисту досягаючи максимальної ефективності у контролы багатьох патогенів і шкідників, для отримання високоякісного врожаю з мінімальним впливом на навколишнє середовище. На овочевих культурах одними з основних шкодочинних патогенів є альтернаріоз, фітофтороз та пероноспороз. В свою

чергу BASF пропонує фермерам препарат Акробат® МЦ, на якому засновані всі інтегровані системи захисту в овочевих культурах та картоплі. Це добре відомий фунгіцид на основі двох діючих речовин диметоморфу та манкоцебу поєднання яких надає препарату відмінну профілактичну та лікувальну дію. Запобігає розвитку патогенів як на поверхні рослини так і в його тканинах – це в свою чергу визначає його значну тривалість дії. Диметоморф – системний компонент проявляє лікувальну дію знищуючи прониклий у рослину міцелій гриба протягом 2-3 діб після зараження. Це гарантує успіх у разі, коли хвороба розпочалась, але ще не проявила зовнішніх ознак. Антиспоруляційна дія препарату, що досягається за рахунок диметоморфу істотно знижує спороношення гриба і утворення статевих структур – ооспор. За весь довготри-

ЗАЩИТА РАСТЕНИЙ валий час застосування препарату на території України не виявлено розвитку резистентності патогенів до цього препарату. Компанія BASF постійно шукає нові рішення, які допоможуть фермерам досягти значних результатів у бізнесі та додають впевненості під час прийняття рішень. Так на томатах зареєстрований Кабріо® Дуо – це інноваційний фунгіцид, застосування якого комбіновано впливає на рослини томату: ефективний контроль основних хвороб доповнює фізіологічний ефект, що зменшує вплив стресових умов що загалом веде до підвищення кількості врожаю та його якості. Під час чисельних досліджень у лабораторних і польових умовах була відмічена збільшення щільності фотосинтезу на рослинах оброблених препаратом Кабріо® Дуо. Це сприяє зв’язуванню більшої кількості вуглекислого газу і, як наслідок більш інтенсивному утворенню вуглеводів, що веде до збільшен-

ня цукру в плодах. Піраклостробін, що входить до складу препарату, збільшує активність ферменту нітратредуктази, що призводить до збільшення споживання азоту та стимулює ріст рослин. Рослини оброблені фунгіцидом Кабріо® Дуо, краще засвоюють азот із ґрунту і краще асимілюють його в період вегетації. Новітнім рішенням у боротьбі із фітофторозом на картоплі і томатах є препарат Орвего®, що поєднує в собі дві діючі речовини, надійний і перевірений диметоморф та новітній аметоктрадин. Компоненти фунгіциду діють на різні стадії в циклі розвитку фітофторозу. Контактний компонент препарату Орвего® аметоктрадин адсорбуючись у восковому шарі, утворює стійкий до змивання зовнішній захисний екран. Орвего® зареєстрований і рекомендований до застосування з відносно низькою нормою витрати 0,8-1,0 л/ га. Завдяки інноваційній формуляції препарат достатньо гнучкий

апрель 2019

ЗАЩИТА РАСТЕНИЙ

при виборі кількості робочої рідини (250-1000 л/га.), не знижуючи при цьому ефективності, так само якісно і рівномірно покриваючи оброблювальні рослини. Орвего® має чудові екологічні характеристики, які відповідають найвищим вимогам європейських стандартів, безпечний і зручний, він ефективно доповнить будь-яку систему захисту картоплі та томатів проти хвороб під час ве-

апрель 2019

гетації. Крім фітофторозу картоплі і томатів Орвего® ефективно використовується для контрою пероноспорозу огірків і цибулі. Цей препарат гарантує високу якість врожаю, забезпечуючи впевненість і зручність у застосуванні. Кожного сезону великих збитків при вирощцванні овочевих культур завдає альтернаріоз. Перші ознаки цієї хвороби проявляються вже на

ранніх стадіях культури на нижніх листках і за сприятливих умов здатні знищити надземну масу рослини за декілька тижнів. Найактивніше захворювання розвивається при чергуванні теплої сухої та погоди з рясними дощами та росами. Для ефективного контролю потрібна правильно складена програма фунгіцидних обробок, головною метою якої є вірне чергування препаратів, що містять манкоцеб та метирам (Полірам® ДФ) зі спеціалізованим препаратом проти альтернаріозу - Сігнум®. Цей мультикультурний препарат винятково контролює такі збудники альтернаріозу як Alternaria solani та Alternaria alternatа. Для обробки картоплі норма витрати препарату складає 0,25-0,3 кг/га. На моркві норма витрати препарату складає 0,75-1,25 кг/га, що дозволяє контролювати такі хроби, як альтернаріоз, біла гниль, борошниста роса та іржа. Для застосування на цибулі рекомендовано норму 1-1,25 кг/ га, що дозволить проконтролювати альтернаріоз, кладоспоріоз, переноспороз, та гнилі. Також цей препарат зареестрований для внесення на суниці і волоському горіху контролю-

ЗАЩИТА РАСТЕНИЙ ючи низку плямистостей та гнилі. Застосування препарату Сігнум® значно підвищує лежкість готової продукції в складах. Для захисту насаджень від бурянів компанія BASF пропонує неперевершений тандем гербіцидів Стомп® 330 та Фронтьер® Оптіма. Стомп® 330 – селективний гербіцид, діючою речовиною якого є пендиметалін, проявляє високу ефективність у контролі широкого спектру однорічних дводольних та злакових бур’янів. Регламент даного препарату дозволяє його застосовувати на багатьох культурах. Стомп ® 330 формує стійкий екран, що здатний зберігати ефективність і після значних опадів. Фронтьер® Оптіма – діюча речовина диметенамід – П, вноситься до появи сходів картоплі після останнього підгортання. Рекомендована норма застосування 0,8-1,2 л/га. Особливістю цього препарату є надзвичайна ефективність у посушливих умовах та висока біоло-

гічна активність проти злакових та деяких дводольних бур’янів. На ґрунтах із високим вмістом гумусу понад 3,5%, норма гербіциду може бути збільшена до 1,4 л/га. Підходячи до складання схем захисту своєї культури від хвороб, шкідників, бур’янів зроби-

ти вибір серед великої кількості ЗЗР складно, ще складніше прорахувати ризики, що чекають за період росту культури. Тому опираючись на власний досвід та маючи в системі захисту інноваційні складові, що пропонує компанія BASF – отримання гарних врожаїв гарантовано.

ЗАЩИТА РАСТЕНИЙ

И.Л. МАРКОВ, к.б.н., профессор Национального университета биоресурсов и природопользования Украины

БОЛЕЗНИ СЕЛЬДЕРЕЯ И МЕРЫ ПО ОГРАНИЧЕНИЮ ИХ РАСПРОСТРАНЕНИЯ

Сельдерей (Apium graveolens L.) – ценная овощная и лекарственная культура. Различают три подвида сельдерея: листовой (var. secalinum), корневой (var. rapaceum ) и салатно-черешковый (var. dulce ). Урожайность и качество сельдерея в большой степени зависят от технологии выращивания культуры, сорта и степени поражения растений болезнями различной этиологии. Они снижают качество зеленой массы и всхожесть семян, вызывают различные гнили корнеплодов. Ниже приводим диагностические признаки наиболее распространенных и вредоносных болезней.

Церкоспороз (ранний ожог). Заболевание проявляется сначала на рассаде в парниках и теплицах, а позже в сырое холодное время с резкими перепадами температуры – на взрослых растениях в поле. На 38

апрель 2019

листьях рассады появляются расплывчатые, чаще удлиненной или округлой формы сухие, вначале серые, затем желтовато-бурые мелкие пятна. В условиях высокой влажности воздуха с нижней стороны листьев в местах пятен формируется тонкий серый налет – конидиальное спороношение гриба. В фазу наиболее активного образования он начинает приобретать фиолетовый оттенок. В сухую погоду налет отсутствует. В середине лета на листьях взрослых растений появляются округлые или неправильной формы грязно-бурые пятна, в середине более светлые, с узким приподнятым краем, размером в диаметре 4–6 мм. Со временем пятна приобретают фиолетовый оттенок, постепенно бледнеют, на границе пораженной и здоровой ткани образуется узкий темно-коричневый ободок. Пораженные растения отстают в росте,

листья их желтеют, становятся темно-коричневыми и засыхают. Возбудителем болезни является гриб Cercospora apii Fres. В течение вегетации гриб распространяется конидиями. Заражаются растения

Церкоспороз (ранний ожог)

ЗАЩИТА РАСТЕНИЙ при высокой влажности воздуха. Развитию болезни способствуют теплая и влажная погода (температура воздуха свыше +210C и влажность воздуха более 80 %). Вспышки заболевания появляются во время продолжительных дождей с большими суточными колебаниями температуры. В сырое лето заболевание может развиться настолько быстро, что листья из зеленых превращаются за короткий период в коричневые, быстро увядают, некротизируются и отмирают. Более интенсивно растения поражаются болезнью при выращивании культуры в низинных влажных местах и на недостаточно дренированных почвах. Источником инфекции являются растительные остатки и семена, в которых гриб сохраняется грибницей. Вредоносность болезни выявляется в уменьшении ассимиляционной поверхности листьев. Больные растения плохо развиваются, листья их желтеют, засыхают и отмирают, что существенно снижает прирост корнеплодов. Инфекция может передаваться семенами. Септориоз (поздний ожог листьев, белая пятнистость). Болезнь распространена повсеместно на рассаде и взрослых растениях. Заболевание развивается в холодную дождливую погоду, а поэтому чаще всего появляется весной или осенью. По этой причине оно получило название "поздний ожог листьев". Заболевание носит очажных характер и проявляется в виде мелкой пятнистости на листьях, черешках, стеблях, зонтиках и семенах. В зависимости от возбудителя болезни пятна окрашиваются в желтозеленый или бурый цвет. Встречаются грязно-охристые или беловатые, иногда с бледноватым центром и бурым или светло-бурым краем. Пораженные листья желтеют, увядают и отмирают. На поверхности пятен с обеих сторон листьев выявляется большое количество черных плодо40

апрель 2019

вых тел в виде разбросанных черных точек – пикнидиальное спороношение грибов. Возбудителями болезни являются грибы из рода Septoria: S. apii Chestor, S. apiigraveolentis Dorog., S. petroselini Desm. В период вегетации грибы распространяются пикноспорами. Повторные заражения растений происходят при высокой (100%) относительной влажности воздуха и оптимальной для грибов температуре (17–220 С). Заболевание усиливается, если используются высокие нормы азотных удобрений или навоза. Сохраняются возбудители белой пятнистости пикнидами на зараженных растениях, в почве на зараженных остатках растений, посадочном материале и грибницей в семенах (до 3 лет). Вредоносность болезни проявляется в уменьшении ассимиляционной поверхности растений в результате преждевременного отмирания пораженных листьев, которые желтеют, скручиваются, увядают и засыхают, черешки ломаются. Существенно теряется товарный вид листового сельдерея. Развитие болезни приводит к значительному снижению урожайности корнеплодов и их лежкости. Семена больных растений покрываются пикнидами гриба, резко снижается энергия их прорастания и всхожесть.

Септориоз

Мучнистая роса

Мучнистая роса. Заболевание распространено повсеместно, но наиболее вредоносно в южных областях Украины. Поражается сельдерей как в открытом, так и в защищенном грунте. Заболевание появляется на листьях, черешках, стеблях и соцветиях в виде белого паутинистого налета. Позже налет превращается в войлочный с черными точками, переходя с верхней стороны листа на нижнюю, и приобретает темносерую окраску. В результате поражения листья растений становятся жесткими и легко крошатся. Возбудителем болезни является сумчатый гриб Erysiphe umbelliferarum dBy. f. apii. Белый налет на поверхности растений представляет собой поверхностную грибницу и конидиальное спороношение, а позже формируются плодовые тела – клейстотеции, наполненные сумками и сумкоспорами в виде черных

ЗАЩИТА РАСТЕНИЙ точек, усеивающих поверхность войлочной грибницы. В период вегетации растений гриб распространяется конидиями. Источником инфекции являются пораженные остатки растений, на которых сохраняются клейстотеции гриба. В начале лета первичное заражение растений происходит от сумкоспор, вторичное – от конидий. Способствует развитию болезни чередование сухой жаркой и влажной прохладной погоды с выпадением дождей и обильных рос. Вредоносность заболевания отрицательно сказывается на качестве зеленой продукции. Листья теряют товарный вид, утрачивают сочность, вкус. При сильном поражении растений корнеплоды не развиваются, характеризуются плохой лежкостью. Ложная мучнистая роса (пероноспороз). Болезнь распространена повсеместно, где выращивается культура, как в закрытом, так и открытом грунте. Особенно часто поражается болезнью сельдерей в осеннезимний период в теплицах. На верхней стороне листьев появляются бледные хлоротичные расплывчатые, позднее буреющие, неправильной формы пятна, а на нижней стороне в местах пятен во влажную погоду появляется рыхлый обильный белый или светлосерый налет, который впоследствии буреет и имеет фиолетовый оттенок. Такие же пятна и налет выступают на стеблях, зонтиках и семенах. Возбудителем болезни является низший гриб Plasmopara apii Tr. Savul.. Белый налет являет собой зооспорангиальное спороношение гриба. В течение вегетации патоген распространяется зооспорангиями, формирует несколько генераций зооспор, которые заражают растения. Заболевание быстро распространяется во влажную погоду при температуре 15–200С. Способствует распространению болезни полив растений путем дождевания. Источником инфекции являются растительные остатки, в кото-

рых сохраняются ооспоры гриба и зараженные семена, в которых сохраняется грибница патогена. Вредоносность болезни выявляется в том, что пораженные листья засыхают, растения отстают в росте и развитии. В результате этого снижается урожайность сельдерея, ухудшается товарный вид зеленой массы. Болезнь особенно вредоносна на семенниках. Сильно зараженные семена теряют всхожесть. Ржавчина. Заболевание чаще проявляется в начале лета на нижней стороне листьев (иногда с обеих сторон), на черешках и стеблях виде красно-бурых подушечек-пустул, окруженных яркими оранжевыми ячеистыми эциями. Позже на растениях формируются светло-бурые, ржаво-коричневые, собранные небольшими группами порошащие пустулы – урединии с урединиоспорами, которые со временем переходят в светло-бурые порошащиеся пятна. В конце лета в местах урединий появляются порошащие черные пустулы-телии с телиоспорами, которые по размерам гораздо крупнее урединий. Телии плотно располагаются одна возле другой и к осени образуют сплошное темно-бурое спороношение. Возбудителем заболевания является однодомный ржавчинный гриб Puccinia apii Desm. В течение вегетации патоген распространяется урединио-спорами, формирует несколько генераций. Пораженные листья желтеют, засыхают и отмирают.

Ржавчина

Источником инфекции являются растительные остатки, на которых сохраняются телии с телиоспорами. Вредоносность болезни заключается в том, что пораженные ржавчиной листья желтеют и засыхают, теряя вкусовые качества, а черешки теряют товарный вид и полезные свойства. Фомоз (сухая бурая гниль). Болезнь проявляется на сельдерее в двух формах – сухой гнили корнеплодов во время их хранения в хранилищах и выпадения семенников в результате отмирания пораженных растений в поле. Возбудителями болезни на сельдерее являются грибы из рода Phoma: Ph. aplicola Kleb.; Ph. anethi (Pers.) Sacc. В течение вегетации грибы распространяются пикноспорами и формирует несколько генераций пикнидиального спороношення, вызывая новые участки заражения. При отсутствии пространственной изоляции между семенниками и товарными посевами инфекция легко переносится на растения первого года выращивания и может вызывать интенсивное поражение их надземной части. Чаще всего это происходит во второй половине лета и даже осенью, в конце вегетации, когда в массе проявляется фомоз на семенных растениях. На черешках и жилках растений первого года выращивания появляются удлиненные желтоватые, впоследствии серовато-коричневые пятна, сначала белесоватости и полосы, на которых позже образуются почти черные пикниды гриба, пораженная ткань становится хрупкой. В ряде случаев инфекция, попадая на головку корнеплода, вызывает загнивание верхушки корнеплода. Гниль корнеплода начинает активно развиваться при хранении. На поверхности корнеплода образуются серые, слегка вдавленные пятна. Ткань под ними сухая, часто трухлая, коричневого (в отличие от черной гнили) цвета. С середины зимы апрель 2019

ЗАЩИТА РАСТЕНИЙ и в течение весны на поверхности пораженной ткани корнеплодов выявляются плодовые тела – пикниды гриба, которые располагаются локально в виде отдельных групп. Основным источником инфекции фомоза для семенников являются высаженные больные корнеплоды. Кроме этого, инфекция может сохраняться также и на пораженных послеуборочных остатках в течение 2–3 лет. Для растений первого года источником инфекции могут быть как семенники, при условии несоблюдения пространственной изоляции между полями товарных и семенных посевов, так и растительные остатки, при условиях нарушения севооборота. Инфекция может передаваться и зараженными семенами. При высеве зараженных семян развивается «черная ножка», часть пораженных проростков погибает еще в почве, другая – в период вегетации. Массовому развитию болезни на семенниках содействует высокая влажность, так как пикноспоры высвобождаются из пикнид только тогда, когда они находятся в капле воды. В хранилищах гниль корнеплодов прогрессирует тем быстрее, чем выше в них температура. Вредоносность болезни проявляется в выпадении растений, снижении урожая семян, ухудшении их посевных качеств и товарного вида корнеплодов, их непригодности для длительного хранения, значительных потерях урожая в результате загнивания корнеплодов в хранилищах. Черная гниль, или альтернариоз. На всходах сельдерея заболевание проявляется в виде «черной ножки». Сначала наблюдается почернение корневой шейки, а несколько позже пожелтение, увядание и усыхание листьев всей розетки. На стеблях и черешках взрослых растений появляются вытянутые темнокоричневые пятна различных размеров. Во влажную погоду, особенно осенью, пораженные листья загни42

апрель 2019

вают и покрываются слабым зеленовато-коричневым плесневидным конидиальным налетом. Во время хранения на корнеплодах сбоку или на верхушке образуются сухие вдавленные пятна. При разрезе через пятно видна угольночерная окраска пораженной ткани, резко отличающаяся от здоровой. На семенниках, корни которых поражены возбудителем черной гнили, стебли и соцветия увядают, что приводит к резкому недобору семян. Возбудителем болезни является гриб Alternaria radicina Meier et al. Гриб распространяется с помощью конидий. Оптимальная температура для прорастания конидии 280С. Заражение патогеном обычно происходит при ослаблении тканей растений, особенно в дождливую осень при несколько повышенной температуре. Источниками инфекции являются зараженные семена, собранные с зараженных участков, остатки пораженных растений в почве и пораженные корнеплоды, высаженные на семенники. Патоген зимует грибницей

и конидиями. Корнеплоды во время хранения заражаются в местах механических повреждений в условиях недостаточной вентиляции. Белая гниль. Заболевание в основном проявляется на корнеплодах сельдерея. На них появляются водянистые мокрые пятна, покрытые белым плотным налетом, который представляет собой грибницу возбудителя болезни. Позже на поверхности грибницы формируются черные склероции. Пораженная ткань размягчается, буреет, корнеплоды полностью сгнивают. Возбудителем болезни является сумчатый гриб Sclerotinia sclerotiorum de Bary. В течение вегетации растений возбудитель распространяется сумко-спорами и может вегетативно – кусочками грибницы с помощью ветра, капель дождя, насекомых. В хранилищах первичное заражение корнеплода происходит при контакте с грибницей проросшего склероция гриба. Развитию болезни содействует высокая влажность воздуха и температур выше 14–150С.

ЗАЩИТА РАСТЕНИЙ Корнеплоды сельдерея могут поражаться еще в поле к уборке урожая, но наиболее интенсивное развитие болезни, как правило, наблюдается во время хранения на увядших или подмороженных, ослабленных и поврежденных корнеплодах. В хранилищах возбудитель болезни распространяется грибницей при контакте больного корнеплода с соседним здоровым, поэтому заболевание проявляется в виде отдельных очагов. Источником инфекции могут быть склероции, которые попадают в хранилище с частицами почвы или с пораженными растительными остатками. Наиболее вредоносна болезнь на корнеплодах в период хранения, она вызывает их массовое загнивание. В результате поражения ткань корнеплода становится мягкой, мокрой, а корнеплоды – непригодными для еды, переработки и использования в качестве маточников. При посадке пораженных корнеплодов в почву семенники отстают в росте, часто увядают и погибают. Серая гниль. Симптомы болезни проявляются на корнеплодах сельдерея во время их хранения. Пораженный корнеплод становится мягким, мокрым, как и при белой гнили, при высокой влажности воздуха пораженная ткань покрывается серым пушистым налетом. Этот налет представляет собой грибницу и конидиальное спороношение гриба.

апрель 2019

Позже на нем появляются мелкие черные склероции. Возбудителем болезни является гриб Botrytis cinerea Fr., который способен поражать только ослабленную ткань растений. В цикле своего развития патоген формирует грибницу, склероции, конидиальное и сумчатое спороношения. При неблагоприятных условиях для питания гриба на сером поверхностном налете образуется значительное количество мелких округлых или неправильной формы склероциев. Склероции гриба интенсивно образуются при температуре 4–130С. Образование конидий происходит при температуре 17–250С и относительной влажности воздуха 95–98%. Зрелые конидии легко распространяются воздушными течениями на значительное расстояние. В течение вегетации гриб формирует несколько генераций конидий. Источником инфекции является грибница патогена на пораженных остатках и склероции в почве, которые сохраняют свою жизнеспособность до 8 лет и больше.

Первичное заражение корнеплодов грибом может происходить как в поле, так и в хранилищах, а последующее распространение инфекции в хранилищах – с помощью конидий воздушным течением. Благодаря этому спороношению распространение инфекции от первичных очагов может в дальнейшем вызывать заражение корнеплодов в разных местах хранилища. Патоген в хранилищах распространяется также контактным способом – при прикосновении больного корнеплода к здоровому. Вредность серой гнили аналогична белой гнили. Мокрая бактериальная гниль. Мокрая бактериальная гниль может проявляться еще в поле. При этом на хвостовой части корней образуются водянистые пятна, которые затем сморщиваются. Пораженные растения увядают. Во время хранения на поверхности головки корнеплода сначала появляются светло-коричневые пятна. На разрезе видны более или менее глубокие очаги гнили, четко отделенные от здоровой ткани. Пораженная ткань теряет прочную консистенцию и превращается в гнилую массу с неприятным запахом. Возбудителями болезни являются бактерии Erwinia carotovora spp. carotovora Bergey et al. Заражение происходит через повреждения, возникающие при уборке или закладке корнеплодов на хранение. Источником инфекции являются пораженные остатки растений, перезимовавшие в почве, больные корнеплоды в хранилище и высаженные зараженные корнеплоды семенников.

ЗАЩИТА РАСТЕНИЙ Пятнистый бактериоз. Болезнь распространена повсеместно. Сначала заболевают нижние листья. На кончиках долек листьев появляются желтые округлые пятна, которые быстро буреют. Ткань вокруг пятна желтеет, больные листья засыхают. У семенников кроме листьев поражаются стебли и зонтики. На стеблях развиваются продолговатые темно-бурые водянистые пятна или полосы. В местах прикрепления листьев и зонтиков на пятнах образуется экссудат в виде серовато-белых капель. На корнеплодах образуются мелкие коричневые вдавленные удлиненные пятна, в центре которых появляется серая масса бактерий. При позднем заражении на корнеплодах развиваются повреждения, похожие на паршу. Возбудителем болезни является бактерии Xanthomonas campestris pv. campestris Dye. Заболевание проявляется на растениях первого года жизни с середины лета, а на семенниках в течение всего сезона. Передается семенами, больными корнеплодами, может также сохраняться в почве на зараженных растительных остатках. Болезнь причиняет большой вред в районах с умеренной влажностью. Огуречная мозаика. Симптомы заболевания сильно варьируют зависимо от штамма вируса, который поразил растение, и погодных условий, которые складываются в течение вегетации сельдерея. Одни штаммы вызывают желтую мозаику, инфицированные растения при-

Церкоспороз (ранний ожог)

останавливают свой рост и развитие, другие штаммы – образование крупных хлоротичных, часто концентрированных колец, которые опоясывают стебли и покрывают пластинки верхних листьев, вызывают сильную деформацию растений, некоторые штаммы вызывают мелкую (1–2 мм) кольцеобразную некротическую пятнистость, зеленую сетчатость и др. На пораженных семенниках развивается сильный хлороз, наблюдается угнетение роста и стерильность цветков. Больные семенники часто отмирают до созревания семян. У пораженных растений черешки наружных листьев принимают прямостоячее положение, они хлоротичны, укорочены. Наблюдается общее пожелтение листьев. Возбудителем болезни является вирус Cucumber mosaic virus, поражающий многие культуры. Он распространяется различными видами тли. Механически вирус не передается, зимует в cоку многолетних растений. Столбур. Проявляется заболевание в виде сильного хлороза на краях листьев, особенно на листьях нижнего яруса. Впоследствии листья приобретают красноватый оттенок. Больные растения на первом году вегетации выбрасывать цветонос, что не характерно для здоро-

вых растений. Корнеплоды, образовавшиеся на больных растениях, быстро теряют упругость и плохо хранятся зимой. При высадке в почву больных корнеплодов маточники часто не укореняются, а те, что укоренились, отстают в росте и развитии. Если они достигают фазы цветения, то цветки получаются уродливыми: лепестки венчика зеленеют, чашелистики удлиняются, а тычинки и пестик редуцируются. Возбудителем болезни являются фитоплазменные организмы, которые переносятся различными видами цикад. Источником инфекции являются инфицированные многолетние виды растений, в соку которых сохраняются фитоплазмы. Некроз точки роста. Это неинфекционное заболевание сельдерея, вызываемое дефицитом в почве микроэлемента – бора. При недостатке бора наблюдается некроз точки роста в центре розетки вместе с прилегающими к ней листьями. Основание черешков листьев при этом растрескивается продольно. На верхней части корней образуются некротические трещины, постепенно расширяющиеся и заселяемые вторичными микроорганизмами. Заболевание чаще проявляется при выращивании сельдерея на легких песчаных почвах, а также при длительной засухе. апрель 2019

ЗАЩИТА РАСТЕНИЙ ЗАЩИТНЫЕ МЕРОПРИЯТИЯ

Наиболее радикальным, экономически выгодным и экологически безопасным методом защиты сельдерея от болезней является создание и внедрение в производство устойчивых сортов. Их использование исключает применение каких-либо пестицидов, существенно уменьшает потери урожая зеленой массы и корнеплодов при хранении. Повышенной устойчивостью к болезням характеризуются сорта сельдерея листового: Амстердам, Емна, Зефир, Красиловский, Иванко, Парус, Сиєнна, Юдинка и др.; корневого: Алабастер, Астерикс F1, Диамант, Каскади, Максим, Пражский гигант, Рома, Чорномор, Яблучный и др.; салатно-черешкового: Анита, Паскаль, Танго Триумф, Флорида и др. Против болезней сельдерея важное место занимают мероприятия по ограничению развития гнилей во время хранения корнеплодов и осуществление ряда профилактических мер по предупреждению развития болезней в полевых условиях. Сельдерей из-за мелких семян и очень медленного прорастания в начальный период развития выращивают рассадным методом. Листовой сельдерей выращивают и безрассадным методом. Для посева

апрель 2019

используют свежие семена, собранные со здоровых растений. Всхожесть семян всех категорий должна быть не ниже 70%. Против грибной и бактериальной инфекции семенной материал следует продезинфицировать. Хорошие результаты дает термическое обеззараживание семян в нагретой воде при температуре 520С в течение 25 мин. Часто практикуют выдерживать семена в течение 2–3 суток в воде при температуре 20–250С, меняя ее ежедневно. Такой обработкой семян в воде достигается не только их обеззараживание от инфекции, но и повышается энергия прорастания и всхожесть семян. (Семена сельдерея, как известно, сильно пропитаны эфирными маслами, что препятствует быстрому их прорастанию. При нахождении семян в теплой воде эфирные масла частич-

но вымываются, что способствует энергичному их прорастанию и получению быстрых всходов). Обеззараживания семян сельдерея можно достичь выдержкой их в сушильном шкафу при температуре 50–520С в течение 2 суток. Практикуют также обработку семян сельдерея перед посевом 1% раствором перманганата калия или 0,2% раствором борной кислоты. Семена высевают в кассеты или рассадные ящики, наполненные почвосмесью из дерновой земли, торфа, песка и перегноя (3: 1: 1: 1). Не позднее фазы двух настоящих листочков растения пикируют, прищипывая главный корень. Температуру в теплице поддерживают на уровне 14–150С. Такой температурный режим сдерживает вытягивание растений, повышает устойчивость рассады к черной ножке, фомозу, альтернариозу. Перед высадкой рассады в открытый грунт ее закаляют. Рассаду сельдерея в возрасте 5–6 листочков в апреле – начале мая высаживают в открытый грунт. Растения ослабленные, пораженные болезнями или поврежденные вредителями бракуют и удаляют. Выращивать сельдерей следует в севообороте и возвращать на предыдущее место не раньше, чем через три-четыре года. Лучшие предшественники сельдерея – это озимые зерновые, ранний картофель, огурец, капуста, лук, чеснок. Высаживают рассаду сельдерея в оптимально ранние сроки на незатененных легких почвах, богатых пере-

ІНТЕРНЕТ-МАГАЗИН ПРОФЕСІЙНОГО НАСІННЯ

ГАРАНТОВАНА ЯКІСТЬ, ДОСТУПНА ВАРТІСТЬ, ШВИДКА ДОСТАВКА ТА АГРОНОМІЧНИЙ СУПРОВІД

DELTA-AGROMARKET.COM.UA Наша адреса: м. Київ, пр-т Науки, 54 Б, оф. 8. Тел.: (068) 843-49-94, (095) 883-49-94, (093) 883-49-94, (044) 492-77-42. Е-mail: market@delta-agro.com.ua www.delta-agromarket.com.ua

ЗАЩИТА РАСТЕНИЙ гноем, некислых (рН 6–7) участках с глубоким пахотным слоем. На более тяжелых почвах необходимо вносить (преимущественно под предшественник) компосты, перегной или торф. Сельдерей влаголюбивая культура, требует полива в засушливый период, но не выдерживает даже кратковременного застаивания воды на поле. Соблюдение этих агротехнических приемов усиливают устойчивость растения к пятнистостям и гнилям. В течение вегетации растений систематически рыхлят почву, удаляют сорняки-резерваторы бактериальной и вирусной инфекции, при дефиците влаги в почве проводят поливы. Загущенные посевы прореживают, что существенно снижает пораженность растений мучнистой росой. При проявлении на сельдерее некроза точки роста растения следует подкормить бором, опрыскивая их 0,04% раствором буры. Через 80–90 дней после посадки рассады листья убирают, после их отрастания сборы повторяют в течение вегетации, последний сбор проводят перед наступлением морозов. После каждого сбора растения следует подкармливать. В период вегетации салатно-черешкового сельдерея основное вни-

апрель 2019

мание уделяют окучиванию растений с целью отбеливания черешков. Товарную продукцию получают через 140–160 дней после посева. При выращивании корневого сельдерея большое внимание уделяется обработке почвы и поливам. Через 170–190 дней после высадки рассады корнеплоды убирают, хранят в хранилищах, пересыпав их влажным песком. В период вегетации сельдерея листового, салатно-черешкового и корневого использовать какие-либо

фунгициды против болезней категорически запрещается. Эффективным мероприятием против гнилей является пересыпание корнеплодов сельдерея перед их закладыванием на хранение известью-пушонкой или мелом из расчета 1,5–2,0 кг/ц, особенно в случае, когда они не будут пересыпаны влажным (40–50%) песком. Наиболее оптимальный режим хранения корнеплодов сельдерея– относительная влажность воздуха около 85–90% и температура 0–2°. Корнеплоды следует периодически осматривать и удалять гниющие. Уход за семенниками. Весной перед посадкой следует провести тщательный осмотр и браковку пораженных маточных корнеплодов. Семенники сельдерея (разновидности и сорта) рекомендуется пространственно изолировать на расстояние не менее 1 км между собой, а также от товарных посевов культуры. Соблюдение этого приема не дает возможности переопыляться растениям различных сортов и разновидностей, а также перезаражаться в массе аерогенной инфекцией, многими возбудителями болезней. Высаживать маточные корнеплоды следует в оптимально ранние сроки, когда температура почвы прогреется до 5–70С по схеме 70х30 см. Во время вегетации семенники систематически рыхлят, удаляют сорняки, проводят поливы и внекорневые подкормки, периодически посевы мониторят на выявление болезней и вредителей, увядающие больные растения удаляют. Уборку семян проводят в фазе восковой их спелости основной массы зонтиков (семенные посевы приобретают в этот период буровато-коричневый цвет). После уборки собранные соцветия хорошо просушивают, семена очищают и доводят до влажности 7%. После обмолота растительные остатки уничтожают, почву глубоко перекапывают или вспахивают.

ЗАЩИЩЕННЫЙ ГРУНТ

Олександр ЛИТВИНЕНКО, головний редактор «Овочі та Фрукти»

АГРОБIЗНЕС ПIД СКЛОМ: РЕАЛI¯ ГАЛУЗI

Висока вартість енергоносіїв і кредитів, брак кваліфікованих кадрів, відсутність підтримки з боку держави є основними чинниками, що гальмують розвиток тепличної галузі в Україні. Про це говорили учасники круглого столу «Захищений грунт України: стан, проблематика та перспективи розвитку», який відбувся у рамках виставки «АгроВесна 2019» у Києві. Як розповів президент асоціації «Теплиці України» Євген Чернишенко, на момент здобуття Україною незалежності на її території знаходилося близько 750 га скляних теплиць, на сьогодні маємо 250 га. Знижен50

апрель 2019

ня купівельної спроможності населення, інфляція національної валюти, зростання «сірого» імпорту спричинили зменшення обсягів виробництва овочів захищеного грунту. Вплинули події на Сході України і у Криму, 35–40 га скляних теплиць лишилися на непідконтрольних державі територіях. За словами експерта, з 1999 по 2006 рік не дуже активно, але тривало будівництво нових теплиць, відбувалася модернізація старих споруд захищеного грунту, в основному завдяки спеціальному режиму оподаткування ПДВ для аграріїв, які спрямовували заощаджені кошти на розвиток. Зараз така допомога з боку держави відсутня. Як результат, протягом минулого року в Україні збудовано лише 2.4 га нових теплиць.

Зростання цін на енергоносії змушує дрібних виробників перелаштовувати виробництво на такі види палива, як деревина або вугілля, почасти низької якості. Що дає змогу вижити на даному етапі, але не сприяє розвитку і впровадженню сучасних технологій. А зависокі для тепличників кредитні ставки, що пропонують фінансові установи, унеможливлюють прогрес галузі. Адже теплиця вважається ризикованим об’єктом нерухомості, банки не хочуть брати її у заставу, інвестувати у довгостроковий результат, є багато інших можливостей заробити швидше і безпечніше. – Однією з особливостей тепличного бізнесу є його висока капіталоємність, особливо на початковому етапі будівництва нової теплиці, – каже Євген Чернишенко. – Якщо збудувати комплекс на новому місті, потрібно вкласти 350–400 євро на 1 м2. Що

ЗАЩИЩЕННЫЙ ГРУНТ при нинішніх цінах на добрива, енергоносії тощо окупиться і почне приносити прибуток через 10–13 років. Мешканець України в середньому споживає 100 кг свіжих овочів на рік, що становить лише 14% його раціону харчування та є негативним явищем згідно рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров’я. За підрахунками аналітиків, частка овочів закритого грунту в минулому році не перевищувала 6% всього врожаю овочевих культур, а рівень задоволення попиту не був більше 35–40% відсотків. Тому імпортні томати і огірки часто заповнюють наші полиці поряд з вітчизняними або замість них. Найбільшої конкуренції українська теплична продукція зазнає з боку офіційного і неофіційного турецького імпорту. Це знижує ціни на вітчизняні овочі, переконаний Є.Чернишенко. Як зазначив експерт, українські овочі захищеного грунту також потрапляють на зовнішні ринки, головний споживач – Білорусь. Щоправда, за останні два роки їх частка у географічній структурі експорту скоротилася на користь Польщі. До слова, у Білорусі завдяки прийнятним умовам кредитування теплична галузь розвивається досить швидкими темпами, відповідно, їх ринок насичений продукцією. І потрапити туди зі своїм товаром, як і до Польщі, можна завдяки тому, що тепличний сезон у північних сусідів починається пізніше. До речі, українські тепличники цьогоріч, щоб скоротити свої витрати, на два тижні відстрочили садіння овочів в порівнянні з минулим роком, що призведе до більш пізнього врожаю, а значить, нижчої ціни. –У цьому році цінова політика, яку формує купівельна спроможність населення, говорить про те, що перспектив у старих конструкцій, збудованих ще за радянських часів, немає. Бо вони не енергоефективні. Не дасть високого ефекту

і їх модернізація, стара теплиця споживає на рік 850–900 тис. кубометрів газу на гектар томату. Лише нові теплиці у поєднанні із сучасними технологіями зможуть витримати економічне навантаження, як склалося у тепличній галузі. У новій теплиці витрати газу втричі менші, а врожайність на 30% вища, – каже Є.Чернишенко. Про те, як український уряд намагається допомогти аграріям, зокрема власникам теп лиць, розповіли предс тавники Міністерства аграрної політики та продовольства України Ірина Ніколаєва та Оксана Лопатко, які були присутні на заході. – Частка експорту АПК у минулому році становила понад 18 млрд доларів США, і це понад 40% у загальному експорті України. Найбільшими покупцями української аграрної та продовольчої продукції, здебільшого це олія, кукурудза і пшениця, стали Індія, Китай, Голландія, Іспанія та Єгипет. Експорт до країн Азії перевищив 8 млрд доларів США, до країн ЄС – 6.3 млрд, – повідомила експерт офісу підтримки реформ Мінагрополітики Ірина Ніколаєва. – Маємо великий потенціал у інших категоріях товарів, скажімо, у плодоовочевій галузі, що займає досить вагомий відсоток у інших країнах, натомість у нас цей сегмент не розвинутий. Тому стратегічне завдання Уряду у тому, щоб наростити об’єми в цих категоріях. Мова про збільшення доданої вартості продукції рослинного походження, розвиток всіх галузей товарного плодоовочевого виробництва, диверсифікацію ринків збуту у найперспективніших для нас 50 країнах світу. Для цього профільним міністерством була розроблена експортна стратегія до 2026 року. Проект до-

кументу вже пройшов всі етапи погодження з іншими інституціями та знаходиться у Мінюсті на узгодженні. Ірина Ніколаєва зазначила, що частка іноземних інвестицій у вітчизняне АПК нині сягає 9%, і Мінагрополітики докладає максимум зусиль для збільшення підтримки вітчизняних аграріїв. Як розповіла Оксана Лопатко, якщо фермер вирішив збудувати теплицю і звертається до державних програм підтримки, він може розраховувати на здешевлення енергозберігаючого обладнання вітчизняного виробництва до 40%. Якщо виручка суб’єкта господарювання менша 20 мільйонів гривень на рік, аграрію за короткостроковими і середньостроковими програмами кредитування можуть компенсувати банківську кредитну ставку навіть у розмірі 100%. Досвідом вирощування огірків і томатів у скляних теплицях радянського зразка поділився директор ТОВ «Овочевий комбінат Станишівка» Василь Тимощук. Його підприємство знаходиться неподалік Житомира і займає площу у шість гектарів. У теплицях встановлене крапельне зрошення, система контролю мікроклімату та штучної подачі СО2, використовуються шпалери 3,5 м заввишки. У першу сівозміну там вирощують огірки, а у другу, восени, садять томати. – Десять років тому перейшли з газу на вугілля і на той час не прогадали. До введення в дію методики формування ціни на паливну складову «Роттердам +» мали досить непогані прибутки, кошти для розвитку. Зараз цим не можемо похизуватися, – говорить Василь Тимощук. – Торік ціна вугілля потрібної марки значно зросла і склала 4000 гривень за тонну, а апрель 2019

ЗАЩИЩЕННЫЙ ГРУНТ комбінат споживає 6000 тонн на рік. Вугілля нижчої марки дешевше, але його не варто купувати, бо багато шлаку, у результаті вийде ще дорожче. Тож допомагає щепа, якою опалюємо. Для цього встановили кілька твердопаливних котлів. Третій плануємо запустити в цьому році. Але в Західній Європі щепа і пелети коштують дорожче, ніж у нас, тож є вірогідність, що незабаром і в Україні ціна на паливо зрівняється. Поки що деревина – це єдиний ресурс, який дає можливість таким підприємствам, як наше, виживати. Виробничник розповів, що на підприємстві шукають додаткові можливості для економії коштів. Розсаду почали досвічувати не натрієвими лампами, а за допомогою світлодіодних світильників. Нове обладнання влетіло в копієчку, натомість суттєво економить електроенергію. Вивчаються можливості встановлення сонячних батарей, використання геотермального опалення теплиць. – Я морально готовий до змін, запровадження інновацій, але у нас не ті об’єми виробництва, щоб інвестувати такі суми. При сформованій ціні тепличних овочів в Україні потрібно занадто багато часу для їх окупності, – говорить В. Тимощук. Така ж ситуація на підприємстві і з сортуванням готової продукції, доцільніше наймати людей, ніж автоматизувати цей процес. Адже дороге обладнання в реальних умовах навряд чи окупиться. Нелегка ситуація і з фахівцями. Як розповів керівник овочевого комбінату, знайти тямущого агронома нині дуже важко. Багатьох спеціалістів переманили за кордон – у Грузію, Росію, Білорусь, Казахстан. Навіть низькокваліфіковані працівники з Житомирщини здебільшого працюють у тепличних господарствах Польщі, де отримують вищу зарплату. 52

апрель 2019

Задля того, щоб отримати кращу ціну за товар, ТОВ «Овочевий комбінат Станишівка» експортує частину врожаю у Польщу і Прибалтику. При цьому, за словами директора підприємства, в теплицях старого зразку отримати сертифікат GLOBAL G.A.P. майже неможливо. – Головне, щоб виробник був упевнений у якості і безпечності своєї продукції. Ми використовуємо добрива найвищої якості. Комп’ютерна програма визначає, що, скільки і коли треба давати, слідкує за раціональним використанням добрив. Щодо «ліків», то працюємо виключно на біозахисті, це одна з умов роботи на експорт. До речі, якщо все вчасно робити, виходить навіть дешевше, ніж при застосуванні хімічних засобів. Але є нюанси. Щоб впоратися за допомогою біопрепаратів, необхідно

наприкінці сезону робити комплексну дезінфекцію теплиць. Замінювати витратні матеріали, знезаражувати кожен закуток споруди. Якщо ж хоча б один з елементів дезінфекції пропустити, біозахист не допоможе. Дотримання технології безпечного виробництва – передумова успішного експорту. Скажімо, в Польщі нашу продукцію перевіряють більше, ніж на 240 різних показників, на основі дослідження товар сертифікують, дають «зелене» світло для його продажу. У них сезон починається на кілька тижнів пізніше, ніж у нас, приблизно з середини березня, тож до цієї пори в польських мережах бракує тепличних овочів місцевого виробництва, і у нас з’являється шанс отримати гарні замовлення, – говорить В. Тимощук.

ЗАЩИЩЕННЫЙ ГРУНТ

Александр ЛИТВИНЕНКО, главный редактор «Овощи и Фрукты»

ВИНОГРАД В ТЕПЛИЦЕ ЗАМОРОЗКОВ НЕ БОИТСЯ Десять лет назад Вячеслав Павловский из Каменки-Днепровской Запорожской области выращивал томаты и болгарский перец для оптовой торговли. Но высокая конкуренция в регионе и, как следствие, низкие закупочные цены на овощи побудили к переориентации на другую культуру. Сейчас фермер вместе с членами своей семьи выращивает виноград, что стало приносить больше прибыли на небольшом земельном участке Павловских. В их хозяйстве насчитывается около 300 кустов винограда столовых сортов, 50 из них содержатся в пленочной теплице. Виноградарь убедился в эффективности этого метода выращивания, и в нынешнем году планирует расширить тепличную плантацию, ведь некоторые сорта

винограда в защищенном грунте начинают плодоносить на две недели, а то и месяц раньше, чем под открытым небом.

– Преимущества виноградарства в тепличных условиях очевидны, – говорит Вячеслав Павловский. – Во-первых, не нужно

Вячеслав Павловский уже готов к новому сезону

апрель 2019

ЗАЩИЩЕННЫЙ ГРУНТ

Купол от заморозков, вид сверху

укрывать виноград на зиму, а весной убирать туннельное укрытие и подвязывать лозу. Во-вторых, виноград приблизительно на 20% меньше болеет, потому что туман и дождевая вода – факторы, способствующие развитию грибных заболеваний, в теплицу не попадают. Не говоря уже о градобое. Так, в прошлом году после града потери урожая в некоторых незащищенных виноградниках нашего региона достигли 95%. Фермер отмечает: инвестировав в обустройство теплицы, виноградарь может рассчитывать на более комфортные условия работы, уменьшение количества профилактических обработок от болезней, ведь виноград защищен от смыва препаратов дождевой водой, а также отсутствие солнечных ожогов на ягодах и листьях и посягательств на урожай со стороны пернатых. – Я закрываю вентиляционные отверстия теплицы сеткой, и этого достаточно, чтобы птицы не испортили товарный вид продукта. Для защиты теплицы от перегрева использую глиняно-земельную смесь, которой покрываю поверхность сооружения. Этот бесплатный материал не портит пленку и не очень быстро смывается дождем, – делится опытом В. Павловский. Чтобы укрытие виноградника максимально оправдало ожидания, необходимо избегать распростра54

апрель 2019

ненных ошибок при его создании. Как рассказал фермер, летом проветривание обеспечивается с торцов теплицы, если ее длина не превышает 35 метров, а если превышает, нужно дополнительно сделать открывающиеся воздуховоды в куполе. При этом фермер не рекомендует проектировать высоту теплицы ниже 4 метров, ведь недостаток проветривания приведет к развитию болезней в винограднике. Как и чрезмерная экономия пространства. Так, не следует сажать кусты ближе, чем 1.5 метра друг от друга. Лучше еще на метр дальше, ведь плотная посадка способствует распространению заболеваний, затрудняет агротехнические мероприятия. К примеру, в теплице Вячеслава Павловского между рядами 2,3 метра, а между кустами

– 2,8 метра. Обустройство шпалер не отличается от метода выращивания винограда в открытом грунте. Первая проволока на шпалере натягивается на высоте 60–70 см от уровня земли, последняя проволока – на уровне роста самого виноградаря, чтобы было удобней работать с лозой, не выше двух метров. Орошение винограда в теплице ничем не отличается от открытой плантации, в период вегетации следует поливать раз в пять дней. – Пленку для такой теплицы беру не меньше 120 микрон толщиной. Частота замены пленки зависит от виноградаря. Сначала по неопытности приходилось менять пленку через каждые два сезона. Летом, когда пленка на солнце начинала растягиваться, делал по 5–6 натяжек в сезон, что приводило к быстрому износу материала. Поэтому одна и та же пленка может служить от двух до четырех сезонов, потребуется лишь опыт практика, – говорит фермер. Он также подчеркнул, что сооружение второго купола является обязательным условием для предотвращения подмерзания побегов в весенний период. Если, скажем, в марте или апреле в результате заморозков в теплице будет –2°C, побеги растений, которые благодаря тепличным условиям «про-

Открывающиеся боковые фрамуги для проветривания теплицы

ЗАЩИЩЕННЫЙ ГРУНТ

Сорт Дубовский розовый

снулись» раньше, погибнут. Второй купол выглядит как теплица в теплице, он позволит сберечь комфортную температуру, даже если суточная температура внешней среды опустится до –8°C. Такое уже случалось в Каменке-Днепровской в прошлые годы, и теплица Павловского благодаря второму куполу выдержала натиск природы. Максимальная высота его внутренней теплицы равна 3.5 м при высоте внешней теплицы 4.7 м, по краям высота купола ниже. Фермер не рискует убирать купол до мая, так как вероятность сильных заморозков в его регионе высокая.

Сорт винограда Анюта

Оптимальная толщина пленки для купола – 100 микрон. Как рассказал Вячеслав Павловский, обрезка лозы в теплице несколько отличается от обрезки в условиях открытого грунта. Осенью на плодовой стрелке новые побеги обрезаются на 2–3 почки и в последующие годы на этих же рожках формируются новые рожки. При этом желательно оставлять самую нижнюю почку на каждом рожке. Вообще в теплице может подойти веерная формировка и пергола. Интересно, что обрезанной лозы, измельченной в специальном устройстве, хватает для отопления дома Павловских площадью в 90 м2 в течение двух зимних месяцев. Правда, для этого понадобится твердотопливный котел с автоматикой, в простой печи сыпучий материал, полученный из лозы, не разгорится. Чтобы гроздь имела максимально успешный товарный вид, Вячеслав Павловский производит ее формировку. При помощи обычных ножниц обрезает мелкие и средние по размеру ягоды, таким образом дает возможность самым крупным быстрее налиться соком и вызреть. Товарный вид очень важен, чтобы оптовые клиенты, которые приезжают со всей Украины скупать южный урожай, не начали сбивать цену. Формировка гроздей большинства сортов происходит в несколько этапов. Исключение составляют сорт Фавор, грозди которого можно усовершенствовать лишь в три эта-

па, и грозди сорта Преображение – его удается сделать привлекательнее в течение одной формировки. По мнению фермера, наиболее востребованными у оптовых покупателей и поэтому перспективными в теплице являются ранние сорта Шарада, Преображение, Ливия, Велес и Дубовский розовый. В незащищенном грунте сорта средних и поздних сроков созревания – Ромео, Ландыш, Изюминка, Анюта, Фавор и Низина. Сначала Вячеслав Павловский использовал лишь те сорта, которые ему посоветовали коллеги, со временем дополнил свою коллекцию объектами, приносящими максимальный экономический эффект. Таким образом, за счет сортового многообразия и использования теплицы фермер обеспечил бесперебойный производственный конвейер, который запускается в двадцатых числах июля и не останавливается до ноября. Для коммерции Вячеслав Павловский использует лишь укрывные сорта и селекционные формы винограда. По его наблюдениям, ягоды, выращенные под открытым небом, отличаются от тепличных. Например, плоды сортов Дубовский розовый и Преображение в зрелом виде в условиях защищенного грунта получаются крупнее и на порядок тяжелее, чем на обычной плантации. По вкусовым качествам они приблизительно одинаковы, утверждает фермер. апрель 2019

СОБЫТИЯ

В ПОМОЩЬ ФЕРМЕРУ

В марте этого года состоялось специализированное комплексное мероприятие «Форум фермерских технологий 2019». На протяжении трех дней выста-

вочный центр «КиевЭкспоПлаза» был торговой площадкой для коммуникации производителей и потребителей фермерской продукции. Участники форума посе-

щали тематические конференции, семинары, мастер-классы и презентации, посвященные современным технологиям. Расскажем подробнее о некоторых из них.

ГОСУДАРСТВЕННАЯ ФИНАНСОВАЯ ПОДДЕРЖКА

В 2019 году предусмотрено 7 направлений финансовой государственной поддержки специально для украинских фермеров и кооперативов. Об этом во время образовательной программы Форума рассказала представитель Департамента поддержки фермерства, кооперации и развития сельских территорий Министерства аграрной политики и продовольствия Украины Диана Короткевич.  Частичная компенсация стоимости семян сельскохозяйственных растений отечественного производства. Через уполномоченный банк компенсируется 80% стоимости семян, но не более 80 000 гривен на одно фермерское хозяйство или сельскохозяйственный обслуживающий кооператив.  Финансовая поддержка сельскохозяйственных обслуживающих кооперативов. Компенсируется 70 % стоимости приобретенного оборудования и техники отечественного производства без учета сумм налога на добавленную стоимость, но не более чем 3 000 000 гривен на один 56

апрель 2019

Диана Короткевич, представитель Департамента поддержки фермерства, кооперации и развития сельской территории

сельскохозяйственный обслуживающий кооператив.  Частичная компенсация приобретенной сельскохозяйственной техники. Фермерские хозяйства могут получить на безвозвратной основе компенсацию в размере 40% стоимости приобретенной техники и оборудования отечественного производства.  Удешевление кредитов. Предусмотрена компенсация за начисленные и уплаченные в текущем году проценты за

пользование кредитами, привлеченными в национальной валюте, в размере 1,5 учетной ставки НБУ, действующей на дату начисления процентов, но не выше размера, предусмотренного кредитным договором.  Частичная компенсация расходов, связанных с получением услуг совещательной службы: агрономия, бухгалтерский учет, маркетинг, развитие сельского зеленого туризма, юридические консультации. Компенсация в размере 90% стоимости услуг, но не более чем 10000 гривен на одно фермерское хозяйство или кооператив.  Бюджетная субсидия вновь созданным фермерским хозяйствам. Через Украинский государственный фонд поддержки фермерских хозяйств в размере 3000 гривен на 1 га, но не более 60 000 гривен на одно хозяйство.  Бюджетная субсидия фермерским хозяйствам. В размере 12 тыс. гривен на одного члена ФХ, но не более 40 000 гривен на одно фермерское хозяйство.

СОБЫТИЯ В Украине фисташки до сих пор не выращивали в промышленных масштабах. Первым сад фисташек в стране заложил фермер из Одесской области Андрей Петков. По его словам, климат на юге Украины почти идентичен погодным условиям Центральной Азии. Именно поэтому он решил рискнуть и заняться новой для Украины культурой. Для создания собственного фисташкового сада фермер взял в аренду 3,5 га площадей в Измаильском районе Одесской области. На одном гектаре Андрей Петков разместил 300 фисташковых деревьев. Самая большая сложность возникла с закупкой саженцев разных сортов, вспоминает Андрей, их нужно привозить непосредственно либо из Узбекистана, либо из Калифорнии. Перспектива получать ошеломляющий доход от вложенных средств весьма долгосрочная. По расчетам фермера, в случае приобретения саженцев из Узбекистана для посадки 160-220 шт./ га их хозяйственное использование наступает с 10 года, урожайность до 800 кг/га – на 12-й год. Фисташки азиатских сортов ис-

пользуются в качестве сырья для переработки. Их цена в пределах 10$/кг. Итого возможный доход до 5300$ в год с 1 га. С калифорнийскими сортами фисташек ситуация обстоит немного иначе. Их достаточно 150– 200 шт./га, однако урожай можно получить гораздо быстрее, уже через 5 лет в количестве 2500 кг/га. Эти сорта можно продавать на свежий рынок, это именно те фисташки, которые мы привыкли покупать в магазинах, цена 12$/кг или 10$/кг

Немецкая служба старших экспертов (SES) в Украине предоставляет украинским предприятиям возможность пригласить в качестве консультантов опытных немецких специалистов из многих отраслей. Ральф Ловак, координатор Европейского офиса Торгово-промышленной палаты Украины, разъяснил участникам форума, как им воспользоваться возможностью внедрения немецкого опыта на основе своего предприятия. В каких ситуациях вам поможет эксперт SES? Повышение квалификации специалистов и руководства предприятия, разработка стратегий маркетинга и сбыта или стратегии экспорта, анализ готовности к экспорту, оптимизация

технологических процессов, улучшение условий окружающей среды и охраны труда, менеджмент качества, модернизация. Как пригласить эксперта на собственное предприятие? В своей работе SES ориентируется на потребности клиента. На первом этапе служба принимает заявку от заказчика, проверяет поставленную задачу или очерченную проблему и заключает отдельное соглашение с заказчиком и экспертом. Деятельность эксперта несет консультативный характер. Ответственность за внедрение рекомендаций несет заказчик. Одним из важных условий работы экспертов является сохранение прав третьих лиц на интеллектуальную собственность.

Андрей Петков, основатель первого в Украине фисташкового сада

ПЕРСПЕКТИВЫ ВЫРАЩИВАНИЯ ФИСТАШЕК В УКРАИНЕ

НЕМЕЦКИЙ ОПЫТ И ПРАКТИКА

в качестве сырья. Итого возможный доход до 20 000$ в год с 1 га. Перспектива выращивания есть, да и со сбытом проблем не будет. Эксперты утверждают, что в Европе рентабельность фисташек крайне высокая. К тому же фисташки считаются продуктом с очень длительным периодом коммерческого использования. А их рентабельность объясняется неприхотливостью к почвенным условиям, потребности в воде и элементах питания.

Ральф Ловак, координатор Европейского офиса, ТПП Украины

Для SES очень важны максимальная эффективность и полезность приезда эксперта в хозяйство. Поэтому после завершения визита заявителя обязательно спросят об оценке пользы, качества и профессионализма экспертной помощи. апрель 2019

САДОВОДСТВО

Михайло КАПШТИК, кандидат с.-г. наук, доцент

ЧЕРЕШНЯ: ЗРОСТАЮЧI РИНКОВI ПОТРЕБИ

I МОЖЛИВОСТI ДЛЯ ВИРОБНИКIВ

Серед великого різноманіття фруктів та ягід на вітчизняному і зарубіжних ринках стабільно високим попитом користуються плоди черешні. Вони є найдорожчими і доволі затребуваними для реалізації за експортними цінами порівняно з плодами інших культур раннього строку достигання. На відміну від вишні черешня більш стійка до хвороб (кокомікозу і моніліозу) і шкідників (каліфорнійської щитівки, листокрутки, довгоносиків, попелиць, вишневої мухи), які взагалі майже її не пошкоджують. Плід — соковита кістянка. Тривалість життя черешневого дерева – до 35 років, плодоношення настає у віці 4–6 років, у висоту дерева сягають 10 метрів. Плоди черешні приваблюють споживачів, оскільки вони задовольняють найвибагливіші їх смаки. Пере58

апрель 2019

ваги ягід черешні полягають у тому, що вони:  корисні для здоров'я, оскільки багаті на суху речовину, цукри, органічні кислоти, вітаміни, мікроелементи і мінерали;  є приємними і солодкими на смак;  підтримують у тонусі організм людини;  підвищують імунітет ослабленого організму. Поживна цінність плодів черешні (до речі, і вишні) характеризується наявністю сухих розчинних речовин (11-20%), серед яких переважають цукри 6-15% (в основному глюкоза і фруктоза); органічних кислот (яблучної, лимонної, винної) 0,3-1,0% у черешні і 0,5-1,8% у вишні. Лікувальні й тонізу¬ючі властивості плодів цих культур зумовлені наявністю Р - активних речовин, вітамінів В1, В2, В9, РР, макроелементів (калію,

кальцію, магнію, фосфору) та мікроелементів (заліза, цинку, міді та ін.). Так, у плодах вишні удвічі більше заліза (1-2 мг на 100 г сирої маси), ніж у яблуках. Знаходження в цій культурі двох гематогенних речовин (заліза і фолієвої кислоти — вітаміну В9) робить вишню особливо цінною щодо запобіган¬ня недокрів'я.

ЧОМУ ПЛОДИ ЧЕРЕШНІ Є РИНКОВО ПРИВАБЛИВИМИ? Зростаюче зацікавлення виробників плодами черешні пов’язане із найбільш високою ціною саме на ці плоди у сезон від появи до масового їхнього надходження на ринок. Все це сприяє поступовій зміні породної структури кісточкових культур. Господарська і ринкова цінність і важливість черешні порівняно з

САДОВОДСТВО іншими кісточковими плодовими породами полягає також у таких її перевагах, як скороплідність, щорічна висока врожайність, раннє достигання плодів і придатність їх для багатьох видів переробки. Середня маса плодів черешні варіює від 4 до 12 г, форма — від круглої до серцеподібної. Забарвлення плодів — жовте, жовто-рожеве, червоне і темно-червоне. Залежно від консистенції м'якоті плодів сорти черешні поділяють на дві групи: гіні — з ніжною м'якоттю і бігарро — зі щільною хрящуватою м'якоттю. Плоди черешні відзначаються високими смаковими якостями не тільки у свіжому вигляді, а і у вигляді компотів, варення, джемів, сушні, цукатів, соків, їх можна також довго зберігати у замороженому стані (протягом 6-9 місяців). Плоди черешні солодкі на смак, мають лужну реакцію і тому корисні для людей з підвищеною кислотністю шлунка.

ПРИБУТКОВІСТЬ, ЕКСПОРТНИЙ ПОТЕНЦІАЛ Як свідчить статистика Асоціації «Укрсадпром», нині промислових виробників черешні приблизно вдвічі більше, ніж господарств, які вирощують вишню, хоча тенденція може швидко змінитися. Зростан-

ня площ під черешневими садами, відновлення промислової галузі як такої супроводжується пошуком оптимальної продуктивності, тому залучаються сорти іноземної селекції та триває робота з районування сортів. Звісно, черешня має дещо кращі смакові властивості й придатніша до транспортування, ніж вишня, тому вона успішно експортується за кордон. Так, 2017 року з України було експортовано 3600 т свіжої черешні. У сучасних ринкових умовах все частіше лунають запитання: як зробити бізнес на черешні? Чому черешня? По-перше, врожайність черешні у 2–3 рази вища, ніж вишні. По-друге, вона менше хворіє і пошкоджуєть-

ся шкідниками. По-третє, черешня – більш затребуваний товар. І найголовніше, не потрібно довго чекати врожаю – у плодоношення черешня вступає вже на четвертий рік, досягаючи максимуму на сьомий. Черешня є привабливою з економічної точки зору не лише для садівничих фермерських господарств, але й для присадибних домогосподарств, дачників. При садінні з відстанню між саджанцями 6 м (в ряду і між рядами) на 6 сотках можна розмістити до 20 дерев. Уже при врожаї 80 кг з дерева (на 4–5 рік) з ділянки в 6 соток можна зібрати до 1,6 т черешні. Ринкова ціна одного кілограма ранньої черешні сягає 30–50 грн. Нескладно порахувати, який дохід ви отримаєте вже в перші роки плодоношення. Вибираємо сорт. Перш ніж їхати в розплідник за саджанцями, слід досконально вивчити сорти. Потрібно підібрати їх так, щоб урожай ішов хвилями – від самої ранньої до пізньої. Це дозволить поступово реалізовувати урожай. Можна віддати перевагу тільки раннім сортам, але тоді ви зіткнетеся з проблемою одноразової продажу великого обсягу, що швидко псується. До того ж існує потреба в насадженні інших сортів для кращого запилення. апрель 2019

САДОВОДСТВО

ЯКІ ЩЕ Є ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ПРИБУТКОВОСТІ ВИРОЩУВАННЯ ЧЕРЕШНІ?

Профільні галузеві асоціації, фермери-садівники, науковці та сільськогосподарські дорадники рекомендують такі заходи для збільшення прибутковості черешневого бізнесу:  сорти мають бути різноманітні, важливо поєднувати особливо ранні і пізні через їх більш високу ціну реалізації;  перехід на органічну систему, що створює додану вартість, оскільки органічна продукція має вищу ціну і є більш затребуваною для експорту, особливо до країн ЄС;  участь виробника у системі сертифікації EuroGAP, що відкри-

апрель 2019

обслуговуючого кооперативу ває кращі можливості для ексдля спільного збирання, зберіпорту плодів черешні за кордон;  організація власної переробки гання плодів і ягід, їх переробки плодів черешні на джеми, пота експорту, отримання коштів державної підтримки; видло, варення, компоти (ство с творення фермерських груп рення доданої вартості); виробників плодів черешні  заморожування плодів дає мождля спільного обговорення ливість для реалізації продукції проблем та обміну досвідом; впродовж тривалішого часу, за  створення умов для кращого запривабливішими цінами;  організація механізованого збипилення (правильне розміщення сортів запилювачів, використанрання плодів, що зменшує витрати на робочу силу; ня джмелів-запилювачів, обла участь фермерів у державних проштування поруч із черешневим садом смуг дикої природи для грамах відшкодування витрат на гніздування диких джмелів; саджанці, фінансової підтримки фермерських господарств, малих  створення умов для уникнення пошкодження квітів черешні сімейних ферм та сільськогоспопід час цвітіння у весняний педарської кооперації;  об’єднання виробників плодів у ріод (підбір сортів, які цвітуть рамках сільськогосподарського трохи пізніше тощо);  облаштування крапельного зрошення із додаванням розчинних мінеральних добрив, засобів контролю шкідників та хвороб, стимуляторів росту та препаратів, що сприяють накопиченню цукрів, поліпшують якість ягід;  внесення мікроелементів, таких, як бор, цинк і молібден, які збільшують урожайність та поліпшують якість плодів черешні;  вапнування надмірно кислих та гіпсування солонцюватих ґрунтів у разі відсутності можливості вирощувати черешню на грунтах, що відповідають вимогам культури.

САДОВОДСТВО

В.В. ВОЛОШИНА, кандидат с.-г наук, Дослідна станція помології ім. Л.П. Симиренка ІС НААН України

ЕФЕКТИВНЕ ВИКОРИСТАННЯ ДЕКОРАТИВНИХ ЯБЛУНЬ Існують види яблунь, які садівники вирощують виключно заради чудових квітів, а не плодів. Одночасна присутність на гілках бутонів і квіток, сформованих у різному ступені, створює прекрасну колірну гаму, радує зір. Особливою красою відрізняються форми з рожево-кармінними відтінками квіток і бутонів. Це середньоазіатські яблуні – пурпурова (М. рurрurеа) і Недзвецького (М. niedzwetzkyana), японські – Цумі і Саржента, східноазіатські – сіккімська (М. sikkimensis), xyбейська (М. hupehensis) і деякі інші. Яблуня з'явилась у Східній Азії близько 65 мільйонів років тому. Потім вона потрапила на західне узбережжя Північної Америки, а також у Європу. Malus – латинська назва яблуні; від грецького malon = melon – яблуко. Зараз, за даними різних авторів, загальна кількість

дикорослих видів яблуні коливається від 30 до 50. Різні умови перебування і перехресне запилення призвели до величезного їх розмаїття.

КРАСА І ПАХОЩІ Декоративні яблуні – це невисокі дерева або чагарники. Квіти діаметром близько 4 см, ароматні, залежно від сорту мають різне забарвлення, частіше зустрічаються білі, рожеві, червоні, жовті. Плоди також можуть бути різними за забарвленням і розміром. Широковідомі дикорослі види європейської групи – яблуня лісова (Malus sylvestris) і східна (М. orientalis) – послужили вихідним матеріалом для значної кількості кавказьких сортів. Низка видів мають декоративні форми, їх сорти і гібриди з успіхом використовують-

ся в одиночній, груповій та алейній посадках. Плодові дерева здавна садили для оформлення вулиць, доріг, захисту від вітру і пилу будівель. Для прикраси вони і зараз використову-

Яблуня Недзвецького

апрель 2019

САДОВОДСТВО

Яблуня ягідна (Malus baccata)

ються у містах Європи і Азії. В озелененні міст нашої країни дикорослі яблуні зустрічаються рідко, а їх видовий асортимент обмежений. Сорти яблунь пурпурних і яблуню Недзвецького використовують у ландшафтному дизайні як одиночні рослини і в групах, і навіть в якості живої огорожі. Гарні й багато інших диких видів яблунь, наприклад, яблуня ягідна. Під час цвітіння яблуні дуже красиві, їх ароматні квіти – білі, рожеві, червоні, пурпурні (в залежності від сорту) «ніжним серпанком» покривають усе дерево. Недарма японці вважають декоративні яблуні кращою прикрасою весняного саду поряд із вишнями і сливами. Особливо цікаві в цьому плані сорти-«сюрпризи», у яких бутони розпускаються в квітки іншого відтінку. Цвітуть декоративні яблуні навесні протягом близько 2 тижнів. До періоду цвітіння всі їх гілки щільно вкриті дрібними бутонами різних кольорів. Молоде листя багатьох сортів забарвлене багрянцем, пізніше воно зеленіє. Але це не однорідний зелений колір, в ньому грають різні відтінки – оливковий, бронзовий, коричневий, червоний. Одними з найпопулярніших сортів декоративних яблунь в Україні є «Роялті», «Недзвецького», «китайка». Також часто вирощують «сибірські», «домашні», «маньчжурські» і «сливолисті» яблуні. 62

апрель 2019

Дикорослі яблуні розрізняються за висотою, формою крони і осіннім забарвленням листя. Плоди дикорослих яблунь також різні за формою, розмірами, забарвленням. Фаза плодоношення триває до одного місяця. У багатьох видів плоди зберігаються на дереві після опадання листя. Деякі сорти, наприклад Gorgeous, восени більше схожі на врожайну черешню. Яблучка залишаються на гілках до зими.

ВИКОРИСТАННЯ ПЛОДІВ В сирому вигляді декоративні яблука зазвичай їстівні, але не дуже смачні, дещо терпкуваті, швидше підходять для виготовлення джемів, варень, узварів, виготовлення сухоф-

Яблуня пурпурна (М. рurpurea)

руктів. Однак колір і смак у різних екземплярів яблуні неоднаковий. Наприклад, плоди яблунь Evereste, Jon Downie, Makowecki, Professor Sprenger досить приємні на смак навіть у свіжому вигляді. З яблук готують високоякісне яблучне тісто, яке є напівфабрикатом для кондитерських виробів. Плоди консервують. З них виготовляють соки, сиропи, сидр, желе, мармелад, пастилу тощо. Плоди декоративних яблук є матеріалом для фруктово-ягідного виноробства. Їх сік легко бродять, швидко освітлюють, а вина мають високі смакові властивості й аромат. Яблучні вина ще використовують для виготовлення оцту.

САДОВОДСТВО

Яблуня Цумі (М. zumi)

Дикорослі яблука містять вдвічі більше вітамінів, ніж культурні сорти, до їх складу входять провітамін А, вітамін В2, ефірна олія, яка надає приємного аромату не тільки свіжим яблукам, а й їх продуктам переробки. Вони мають і фітонцидні властивості. Насіння декоративних яблунь використовують для вирощування підщеп і садивного матеріалу. У народній медицині свіжі плоди використовують для регулювання дії шлункового тракту. Сік або сидр застосовують при шлунково-кишкових захворюваннях; плодове тісто й пюре — чудовий дієтичний продукт.

Для технічної переробки яблука струшують на полотнища, потім сортують, складають у дерев'яні ящики і відправляють на пункти переробки. Сушать яблука в димових сушарках при температурі 60° або на сонці. Висушені плоди пакують у паперові мішки вагою 25–50 кг і зберігають у сухих прохолодних приміщеннях. Деревина яблуні ядрова, різного забарвлення, міцна, тверда, з неї виготовляють токарні й столярні вироби. Кора яблуні містить дубильні й фарбувальні речовини, в суміші з галунами дає жовту фарбу. Декоративна яблуня — цінний весняний медонос і пилконос, що створює підтримуючий взяток. За рахунок яблуні бджоли нагромаджують великі запаси перги. Медпродуктивність 18–20 кг з 1 га.

ДОГЛЯД ЗА ЯБЛУНЯМИ Ці дерева стійкі до морозу і посухи, забруднення повітря і води. Однак, щоб досягти рясного цвітіння і підтримувати листя в хорошому стані, а саме це потрібно для естетичної привабливості яблуні, треба дотримуватися деяких правил. Яблуні потребують родючих, добре дренованих ґрунтів. Місце

Доктор Шпрингер (Професор Шпрингер)

для посадки повинно розташовуватися на сонці, сильно затінені ділянки не підходять для цих дерев. Полив потрібен помірний, застою води допускати не слід. Декоративні яблуні рекомендується мульчувати торфом, тирсою та корою хвойних дерев. Навесні необхідно провести профілактику захворювань і обприскати дерева інсектицидами. Якщо ви не плануєте вживати плоди декоративних яблунь в їжу, можна знищувати шкідників під час цвітіння і плодоношення. Однак робити цього не варто, якщо на ділянці можуть з’явитися діти, яких часто зваблюють апетитні дрібні яблучка. Токсини можуть нашкодити птахам, які допомагають рятувати сад від комах-шкідників. Тому, щоб уникнути отруєння токсичними речовинами, боротьба зі шкідниками декоративних яблунь хімікатами проводиться до початку періоду вегетації. Декоративні яблуні, як і всі плодові дерева, найбільш схильні до ураження паршею, борошнистою росою, бактеріями, що викликають захворювання, відоме як опік. При виникненні вогнища опіку дерево необхідно знищити, бо це небезпечне захворювання швидко і активно пошириться по всьому саду.

Яхонтове

апрель 2019

ПЕРЕРАБОТКА

Є.П. ПОСТОЛЕНКО, к.с.г. наук, зав. відділу захисту рослин та аналітичних вимірювань. Дослідна станція помології ім. Л.П. Симиренко ІС НААН

КРАЩI СОРТИ ДЛЯ ВИРОБНИЦТВА

ЯБЛУЧНОГО СОКУ

Сучасне садівництво ставить високі вимоги до сорту, одне з яких — придатність його до технічної переробки. Цінність яблук у раціоні людини висока. Вони вважаються незамінними продуктами харчування, сприяють профілактиці захворювань, мають лікувальні властивості. Сорти яблуні дуже різноманітні за хімічним складом плодів, який визначає їх смак. У плодах яблук міститься 7–20% розчинних сухих речовин, які є дуже цінними для продуктів переробної галузі. В яблуках виявлено більше 10 вітамінів, необхідних людині, цукрів (глюкоза та фруктоза), органічні кислоти (70% яблучна), пектинові речовини, аскорбінова кислота, біологічно активні речовини (фолієва кислота, рибофлавін, токофероли, хлорогенова кислота). 64

апрель 2019

Для отримання соків високої якості велике значення має якість сировини. Плоди повинні бути достиглими і мати властивий їм колір, смак та аромат. Сік з перестиглих плодів має низьку якість, малоекстрактивний, з водянистим порожнім смаком і слабким ароматом. З недостиглих плодів зменшується вихід соку, він погано освітлюється. Для отримання соків з приємним смаком важливо, щоб кількість цукру і кислоти у плодах була оптимальною. Так, яблучні соки з кислотністю вище 1% і нижче 0,4% не бажані. Висока кислотність робить їх різкими, а низька – недостатньо солодкими за смаком. Вміст цукру в них також має бути не менше 8%, а співвідношення цукру до кислоти (цукрово-кислотний індекс) – від 15 до 20.

Cлава переможцям

Айдаред

ПЕРЕРАБОТКА Існує ціла група сортів яблук з яскраво вираженими особливостями смаку і аромату, які зберігаються у продуктах переробки, зокрема, у соках. Різні сорти яблук можна використовувати для виробництва високоякісних натуральних соків і їх концентрування, що дозволить заощадити цінні матеріали – цукор та лимонну кислоту. Впродовж 2010–2012 рр. в Інституті помології ім. Л.П. Симиренка проводили дослідження з вивчення хіміко-технологічних властивостей плодів яблук на придатність їх для виробництва високоякісних натуральних яблучних соків. Партії плодів яблук кожного сорту (25 кг) переробляли на сік у лабораторних умовах згідно «Методичних рекомендацій проведення досліджень з питань зберігання та переробки плодів і ягід» (1980). Вивчення хімічного складу плодів яблук на придатність до виробництві соків проводили згідно «Програми і методики сортовивчення плодових, ягідних і горіхоплідних культур» (1999). При підборі сортів плодових культур для виготовлення соків особливу увагу потрібно звертати на вміст у сировині сухих речовин, від якого залежить екстрактивність соку, його якість. Для виробництва яблучних натуральних соків вміст сухих речовин в соку має бути не менше 10%. За результатами дослідження у всіх сортах екстракт в соку був високим (16,6–20,2%). Найвищий показник у соках з сортів: Айдаред (20,2%), Джонавелд (19,2%) і Голден Делішес Рейндерс (19,0%), найнижчий – у сортів Налив білий (16,5%) і Весна ( 16,6%). Цукрово-кислотний індекс (ЦКІ) досліджуваних сортів знаходився у межах 14,5–30,3; відсоток виходу соку 55–65%. Найбільш придатними сортами для виробництва яблучних соків, враховуючи їх ЦКІ і вихід соку, є: Слава переможцям, Пепінка золотиста, Пламенне, Флорина, Айдаред,

Таблиця 1. Зовнішній вигляд натуральних соків. Загальні технічні умови. (ГОСТ 29135–91. Соки фруктові. Загальні технічні умови). Масова частка осаду, не більше, % Вид соку

Характеристика

сорт соку марочний

вищий

перший

Соки натуральні освітленні (крім виноградного)

Прозора рідина без осаду

не допускається

0,1

0,2

Соки натуральні неосвітлені

Непрозора рідина з природною мутністю та осадом

не допускається

0,4

0,9

Соки натуральні з м’якушем

Суспензія з рівномірно подрібленим м’якушем

Гетьманське, Ювілейне МІС, Голден Делішес Рейндерс, Делічія, Джонавелд, Білоруське солодке, Гала Маст, Глостер, Росавка. Слід зазначити, що плоди літніх сортів яблук, як правило, дають менший вихід соку у порівнянні з осінніми та зимовими сортами (таблиця 2).

Масова частка м’якуша 12–40

Дегустаційна оцінка яблучних соків показала, що найвищими смаковими властивостями відзначаються соки, виготовлені з сортів: Слава переможцям (9,8 бала), Пепінка золотиста (9,7 бала), Гетьманське (9,7 бала), Айдаред (9,6 бала ), Флорина (4,5 балу), Пламенне (9,3 бала), Юві-

Таблиця 2. Хіміко-технологічна оцінка сортів яблук на придатність до виготовлення соків (дані Дослідної станції помології ім. Л.П. Симиренка ІС НААН, 2010–2012 рр.) №

Сорти

Цукрово-кислотний індекс

Вихід соку, %.

Екстракт, %

Алка

30,0

56,0

18,5

Весна

24,0

57,0

16,6

Вільямс Прайд

30,3

62,0

17,4

Катя

21,9

60,0

18,2

Мюррей

28,0

55,0

17,6

Налив білий

19,1

56,0

16,5

Редфрі

25,4

59,0

17,0

Ромус-1

23,9

56,0

17,9

Старк Ерлієст Суперпрекокс

16,0

58,0

17,0

10.

Слава переможцям

17,9

66,0

18,8

11.

Делічія

19,7

63,0

19,1

12.

Пепінка золотиста

14,7

65,0

16,8

13.

Айдаред

15,1

60,0

20,2

14.

Білоруське солодке

27,1

60,0

17,9

15.

Гала маст

14,5

64,0

18,3

16.

Гетьманське

17,2

61,0

17,5

17.

Глостер

15,5

62,0

17,8

18.

Голден Делішес Рейндерс

15,6

65,0

19,0

19.

Джонавелд

14,6

63,0

19,2

20.

Пламенне

14,8

63,0

18,7

21.

Росавка

14,5

62,0

18,6

22.

Флорина

15,6

61,0

18,4

23.

Ювілейне МІС

15,1

61,0

18,2

24.

№ 12–2–40

16,8

55,0

18,5

апрель 2019

ПЕРЕРАБОТКА

Пламенне

Таблиця 3. Дегустаційна характеристика яблучний соків (дані Дослідної станції помології ім. Л.П. Симиренка ІС НААН, 2010–2012 рр.)

Айдаред

лейне МІС (9,2 бала). Ці сорти найбільш придатні для виробництва якісних сортових яблучних соків. Інші досліджувані сорти мають дещо нижчі дегустаційні показники (9,0–9,1 бала). Їх доцільно використовувати в купажі з іншими сортами. Важливим технологічним показником у виробництві соків є прозорість соку. Чим більша прозорість соку, тим менше витрат на додаткові обробки для потрібної їх прозорості. Найбільш прозорі соки з плодів сортів: Слава переможцям, Пепін66

апрель 2019

№

Сорт

Характеристика соків

Дегустаційна оцінка, бал

Слава переможцям

Прозорий, сортовий аромат виражений, смак повний

9,8

Делічія

Легкий опал, сортовий аромат середній, смак недостатньо повний

9,1

Пепінка золотиста

Прозорий, сортовий аромат виражений , смак повний

9,7

Айдаред

Прозорий, сортовий аромат виражений, смак повний

9,6

Білоруське солодке

Легкий опал, сортовий аромат середній, смак недостатньо повний

9,1

Гала маст

Легкий опал, сортовий аромат середній, смак недостатньо повний

9,1

Гетьманське

Прозорий, сортовий аромат середній, смак повний

9,7

Глостер

Легкий опал, сортовий аромат середній, смак недостатньо повний

9,0

Голден Делішес Рейндерс

Мутний, сортовий аромат середній, смак недостатньо повний

9,1

10.

Джонавелд

Мутний, сортовий аромат середній, смак недостатньо повний

9,1

11.

Пламенне

Прозорий, сортовий аромат слабкий, смак повний

9,3

12.

Росавка

Мутний, сортовий аромат середній, смак недостатньо повний

9,1

13.

Флорина

Прозорий, сортовий аромат середній, смак повний

9,5

14.

Ювілейне МІС

Прозорий з легким опалом, сортовий аромат середній, смак недостатньо повний

9,2

ка золотиста, Гетьманське, Айдаред (таблиця 3).

ВИСНОВКИ 1. Для виробництва сортових високоякісних яблучних натуральних соків рекомендовано використовувати сорти: Слава

переможцям, Пепінка золотиста, Пламенне, Флорина, Айдаред, Гетьманське, Ювілейне МІС. 2. Сорти Голден Делішес Рейндерс, Делічія, Джонавелд, Білоруське солодке, Гала Маст, Глостер, Росавка слід використовувати для виробництва якісних соків в купажі з іншими сортами.

ЯГОДЫ

Андрій НАВРОДСЬКИЙ м. Корюківка Чернігівська обл.

ОЖИНА –

СМАЧНА, ЦIЛЮЩА, ПЕРСПЕКТИВНА

З цією сизо-фіолетовою ягодою я «познайомився» ще в дитинстві, коли ходив до лісу по гриби. Тієї щасливої пори чомусь недолюблював її, бо дуже вже шкрябкі були у неї пагони, і після проходжень крізь ожинові кущі частенько руки мої були неначе неслухняним кошеням подряпані. Та попри це, поласувати ожиною нагоди все ж не втрачав, адже ягідки її мали ні з чим незрівнянний смак. На сьогодні ж ця рослина-напівчагарник стає все більш популярною як на невеличких присадибних діляночках, так і на великих площах у промисловому виробництві. Порахувавши, «зелені» підприємці дійшли висновку, що навіть за порівняно чималих витрат на закладення насаджень ожини (облікувавши при тому вартість саджанців, установку шпалер, витрати на збирання, упаковку, транспортування тощо) при врожайності сучасних сортів, які дають змогу одержувати до 20 т/га цілющих ягід, виробництво ожини можна вважати рентабельним та високодохідним. Якщо у природі зазвичай зустрічається ожина сиза, то в багатьох 68

апрель 2019

господарствах культивується багато видів саме садової ожини – гібриду малини й ожини (вони є родичами). Окультурені сучасні сорти та гібриди, на відміну від своїх дикорослих родичів, є досить потужними рослинами, з довгими (1,5 м – 3 м) пагонами. В останні роки зустрічаються й виткі сорти – з пагонами до 9 м. Є сорти, у яких пагони гладенькі – без дряпучих шпичаків-голочок. Надсучасні сорти ожини рясно родять і дають врожаї великих ягід відмінного смаку: урожай з одного куща може сягати 10–15 кг залежно від віку рослини. Приваблює ця рослина ще й тим, що її кущі практично не потребують хімічних обробок, а ягідки завжди чисті, адже шкідників у вже існуючих сортів майже немає, а грибковими хворобами рослини уражаються лише за несприятливих погодних умов. Що стосується корисних властивостей, то у цієї рослини цілющим вважається все: і ягоди, і листя, і стебло, і коріння. Ожину, до речі, багато хто чомусь вважає однією з найвибагливіших

ягідних культур. Чи так це? Вирішуйте самі. Найкращими для неї є достатньо освітлені ділянки, хоча деякі сорти можуть витримувати й незначне затінення. Що стосується ґрунтів, то «любить» вона добре дреновані, середньо-суглинкового механічного складу, достатньо зволожені (але не перезволожені) ґрунти. Коренева система рослини проникає на метрову глибину, хоча основна частина коріння розташовується на глибині приблизно 60 сантиметрів від поверхні. Під час висаджування, а це можна робити як навесні, так і восени, потрібно внести поживу для рослини: 5–6 кг перегною або компосту, 100–150 г суперфосфату, 40–50 г калійних добрив для однієї посадкової ями (перед внесенням всі добрива треба ретельно перемішати з ґрунтом) – цього повинно вистачити на 2–3 роки. Схема розміщення залежить від сортових особливостей і системи формування куща: слаборослі сорти за віялового формування розміщують у рядах через 2–2,5 м, сформовані за сис-

ЯГОДЫ темою двобічного плетіння – через 2,5–3,5 м, а відстань між рядами залишають не менше 2м. Більшість сортів культурної ожини, а особливо виткої, потребує опори. Шпалера для рослини, що плететься, робиться на стовбцях з трьох дротів, розташованих на висоті 0,9м, 1,2м та 1,5 м. Віяловий спосіб формування куща, при якому роздільно розміщують пагони, що плодоносять і ростуть, застосовують як для виткої ожини, так і для прямостоячої. У перший рік після садіння молоді пагони підв’язують до шпалер, спрямовуючи їх похило в один бік (влітку наступного року вони плодоноситимуть), а ті пагони, що відростають, підв’язуючи, спрямовують у протилежний бік. Всі бічні пагони, окрім тих, що ростуть у напрямку до дроту, вирізують, формуючи вузький і зручний для обслуговування (догляду та збирання врожаю) ряд рослин. Догляд за насадженнями сам по собі нескладний, але треба знати, що ожина, як і малина, родить на дворічних пагонах, які після плодоношення відмирають. Після того, як урожай зібрано, дворічку вирізують і знищують, а однорічні стебла вкорочують у місці перегину. В кінці весни чи на початку літа потрібно сформувати пагони, що відростають, залишаючи 6–8 на одному кущі (або 12–16 шт. на 1 метр ряду). Видаляють всі сла-

борозвинуті та пошкоджені пагони, а ті, що з’являються, обрізують при досягненні довжини 8–10 см. Одним із найважливіших заходів, який впливає на урожай наступного року, є пінцирування, тобто видалення верхівки пагона. Цей агроприйом сприяє пробудженню бічних бруньок, утворенню розгалужень та збільшенню зони плодоношення. Справа в тому, що основна зона плодоношення ягід формується в середній частині стебла, а тому верхівки стебел можна обрізувати без зайвої поблажливості. Урожай ожини збирають у декілька прийомів – достигають ягоди нерівномірно (треба знімати ягоди, покриті сизим нальотом). Плоди ожини майже не деформуються під час їх зривання зі стебел і добре транспортуються. Між тим, переби-

раючи ягоди, не можна допускати, щоб вони лопалися – пошкодженими вони зберігатися не будуть. І дещо про боротьбу зі шкідниками та хворобами. По-перше: під час придбання саджанців звертайте увагу на якість садивного матеріалу та на сорти. Адже здоровий та стійкий до патогенів матеріал – запорука майбутнього врожаю. Слід зазначити, що переважна кількість шкідників і збудників хвороб знищується за осінньої культивації ґрунту та при мульчуванні насаджень органічними рештками шаром 8–10 см. Також заслуговує на увагу біологічний метод захисту насаджень. Спробуйте використати природних ворогів тих істот, що завдають шкоди рослинам. А задля цього біля ягідників висівайте кріп, аніс, коріандр – комахи, які є ворогами шкідників, охоче їх відвідують. Садіть ті рослини, які мають інсектицидні й фунгіцидні властивості: цибулю, часник, ромашку, задіюйте листя і стебла помідорів тощо. До хімічних обробок раджу вдаватися лише у крайньому разі, адже, як я вже згадував, ожина у порівнянні з іншими плодовими, овочевими та ягідними культурами є однією з небагатьох культур, яка стійка до хвороб і шкідників та дає продукцію, котру без перебільшення можна назвати екологічно чистою та цілющою. Тому впевнений, що у найближчому майбутньому ця культура широко використовуватиметься у промисловому виробництві. апрель 2019

ЯГОДЫ

Є. В. ТЕРНОВАЯ, зав.лабораторией экологически безопасных технологий производства сельскохозкультур Сквирской опытной станции органического производства ИАП НААН

УХОД ЗА МАЛИННИКОМ Для получения урожая качественных ягод необходим грамотный уход за малиной в весенний период. После полного схода снега нужно обследовать место посадки. Провести ревизию кустов малины на предмет, как она пережила зимние холода, не пострадала ли от морозов. После этого кусты просматривают, вырезают все поломанные побеги, а также оставшиеся невырезанные с осени мелкие побеги. Если за зимнее время верхушки малины подмерзли, их также обрезают. Также необходимо собрать всю старую листву, ведь она может быть источником болезней, после чего ее нужно сжечь. Когда растения трогаются в рост, проверяют их приживаемость, проводят подсадку на место выпавших. При весенней посадке меньше опасности вымерзания молодых, не успевших приняться растений. Но растения, посаженные с осени, весной быстрее трогаются в рост и за лето выгоняет сильные молодые побеги. 70

апрель 2019

ВЕСЕННИЙ УХОД ЗА ПОЧВОЙ ВОКРУГ МАЛИННИКА

Нельзя перекапывать грунт возле малины, потому что её корневая система не уходит глубоко в землю, при перекопке можно повредить корни. Перекапывать землю можно только осенью между рядами кустов. А весной нужно просто хорошо взрыхлить грунт. В междурядьях допускается рыхление почвы на 10-15 см вглубь, а в рядах на 5-8 см, главное не

повредить поверхностную корневую систему малины. Сразу после рыхления почву в малиннике желательно замульчировать. Для мульчи применяют материалы органического происхождения: торф (слой 6-8 см), солома (10-15 см), перепревшие опилки. Под таким слоем земля становится плодороднее, рыхлее, способна дольше удерживать влагу. Благодаря весенней мульче меньше растут сорняки. Органическая мульча – хороший источник питательных ве-

ЯГОДЫ ществ корневой системы малины. Мульчирование нельзя делать, если грунт очень плотный и влажный, с близким расположением подземных вод. В таком случае для ухода будет достаточно глубокого рыхления и внесения подкормок. Первую подкормку можно проводить уже в апреле. Обычно используют азотные удобрения с расчетом 80-100 г на один квадратный метр. Кроме того, ежегодно или через год вносятся перегной или компост в количестве 3-5 кг/м2. Периодически необходимо подкармливать малину жидким органическим удобрением, например, коровяком или куриным пометом, разведенными с водой в пропорции 1:5 и 1:10-15 соответственно. В начале вегетации подобные подкормки можно проводить 2-3 раза, расходуя на 1 м 3-5 л жидкости. Полив кустов осуществляется в соответствии с потребностью. Малина особо чувствительна к недостатку влаги, в частности, во время цветения и при формировании завязи. Полив производят в специальные бороздки возле кустов.

ОБРЕЗКА МАЛИНЫ Независимо от способа посадки малины практичнее вести обрезку в 2 этапа. На первом этапе удаляют у самой земли слабую поросль, отплодоносившие, кривые, загущающие ветки и стебли с вздутиями у основания. Прореживают оставшиеся стебли, оставляя при кустовом формировании 6-8 стеблей, при ленточной (траншейной) посадке – до 15-20 стеблей на погонный метр площади. Загущение малины приведет к снижению урожая и измельченности ягод. Второй этап весенней обрезки малины проводят, когда установится стабильная положительная температура воздуха не ниже +5°С. В этот период уже раскрыты почки, верхушки побегов культуры тронулись в рост

и четко видно, как перезимовал куст. Окончательной ревизией удаляют пропущенные отплодоносившие стебли малины, подмерзшие верхушки стеблей. У здоровых стеблей малины обрезают верхушки на длину до 20 см, чтобы получить дополнительные боковые плодоносящие побеги, подмороженные обрезают до первой живой почки. Весенняя обрезка малины важна тем, что создает оптимальные условия, способствующие формированию обильного урожая, увеличивает продолжительность плодоносного периода культуры.

РАЗМНОЖЕНИЕ КУЛЬТУРЫ Малина легко размножается корневыми отростками. Поэтому для посадки используются те отростки, которые в течение лета вырастают

в изобилии на молодых плодоносящих плантациях малины. Так как корни малины распространяются далеко в стороны от кустов, то и молодые побеги вырастают на них в различных местах. Побеги, выросшие далеко от куста, часто не могут быть использованы для плодоношения. В этом случае их используют в качестве посадочного материала. Побеги вырезают или удаляют при полке. Вместе с этим возникает необходимость в закладке специального маточного участка. На маточном участке почву тщательно обрабатывают, вносят в нее большое количество удобрений, особенно азотистых, для того чтобы вызвать усиленный рост молодых побегов. На маточном участке оставляют для плодоношения 2–3 двухлетних побега на 1 м2, остальные в первые два года вырезают, а в дальнейшем выкапывают как посадочный материал. Малина может размножаться и корневыми черенками, которые нарезают по 15-20 см длиной из более крупных корней. Корневые черенки при посадке в питомнике укладывают лежа в бороздку на глубину в 1012 см и присыпают перегноем или хорошей рыхлой почвой. В течение лета из корневых черенков вырастает хороший посадочный материал малины.

апрель 2019

ОРЕХИ

Николай ЛЫСЕНКО, коллекционерфундуковод

КАК ОБРЕЗАТЬ ФУНДУК

Обрезка фундукового сада начинается с его посадки. Приобретая саженец фундука, обратите внимание на состояние корня. Чем меньше корень, тем больше обрезаем надземную часть. Сажаем, саженец осенью успевает до морозов укорениться. Осенняя посадка предпочтительнее еще и потому, что орешник весной очень рано просыпается, надземная часть начинает вегетировать, а слабый корень ещё не оброс всасывающими корневыми волосками, и растение забирает запас питательных веществ из стебля, где они хранятся, нарушается баланс, и растение гибнет. Поэтому весенние посадки фундука необходимо проводить как можно раньше, обрезав при этом верхушки побегов, сдерживая тем самым вегетацию, хорошо мульчировать и чаще поливать растение. Фундук – это древовидный кустарник, и как бы вы его не формировали, он будет стремиться к своему природному естеству, и это надо помнить и использовать. Тип формировки ваших питомцев будет зависеть от ваших приоритетов, требований технологии, размера садового участка, климатических 72

апрель 2019

условий. схемы посадки, механизации и наличия человеческого ресурса. Одно- или двухштамбовая формировка позволяет полностью механизировать процессы ухода за садом и сбор урожая. Для небольших участков, покатых склонов, где больше используется ручной труд, характерна формировка кустом. При формировке в виде дерева оставляем штамб от 20 до 60 сантиметров в зависимости от используемой технологии и сорта и формируем 4–6 основные ветки. Чтобы на корнесобственном штамбовом растении не образовывалась поросль, вокруг штамба размещаем пленочный круг диаметром 50–60 сантиметров. Края его прикапываем, а вокруг штамба обвязываем выше корневой шейки на 5–10 сантиметров – таковы рекомендация из Интернета. Для меня этот метод неприемлем, так как прикорневую поросль использую для производства саженцев. Учитывая, что фундук светолюбивая и ветрозапыляемая культура, крону растения необходимо прореживать и при формировке ей придавать наиболее распространённую чашеподобную

форму, вырезая середину. До начала плодоношения закладываем 6–7 скелетных веток, однолетние приросты ежегодно укорачиваем наполовину (для улучшения ветвления), а также производим снижение кроны. Со временем дерево формируем в виде чаши. В течение 5–6 лет удаляем проводники с основных ветвей, а боковые побеги обрезаем на 4–5 почек (до первой почки, повернутой наружу). Такая схема формировки орешника характерна для американских фундуковых садов, так как в США стремятся уйти от наемного дорогого труда в сторону максимальной механизации. Чтобы это было эффективно, растения формируют под возможности техники. Плюсы формировки дерева – в удобстве ухода за растением, и при этом можно на данной площади посадить больше растений, чем при формировке кустом. К сожалению, есть и минус – любая травма штамба (повреждение зайцами, техникой и т.д.) может привести к гибели дерева. Вторая форма обрезки соответствует природным предпочтениям самого растения, так как орешник в

ОРЕХИ дикой форме растет кустом. Например, в Турции участки орешника в большинстве случаев расположены на склонах, что затрудняет механизацию, а ручной труд не такой дорогой, поэтому чаще они отдают предпочтение кустовой формировке. Сбор урожая проводится вручную. Кустарнику необходимо дать расти и вверх, и в стороны. Сильно прореживать побеги. В первые два года удалять верхушки основных побегов, чтобы куст разрастался в стороны боковыми побегами. На третий–четвёртый год, в зависимости от сорта, начинает активно расти корневая поросль, из которой мы в дальнейшем формируем куст. Оптимальное количество стволов, которое мы оставляем в кустах при формировке, колеблется от 3 до 12 в зависимости от густоты посадки, агрофона, сорта, наличия орошения и др. факторов. Например, при схеме посадки 6 х 6 м куст можно сформировать из девяти – двенадцати стволов, при схеме 5х 5 м – 6 –8 стволов, 4 х4 м – 4 – 5 шт, загущенная посадка в ряду 3 м предусматривает оставить 3–4 шт. При чрезмерной загущенности кустов снижается запыляемость, увеличивается риск заболеваний, а недостаточная освещённость ведёт к снижению урожая. Есть сорта, которые обладают слабым или сильным образованием прикорневой поросли. В том и другом случае поросль необходимо системно удалять. Обрезку необходимо делать как можно ближе к месту образования этого побега, иначе оставленные пеньки дадут ещё больше поросли.

При загущенном выращивании кустов, высаженных в один ряд, можно применять шпалерную подвязку. Для этого по обе стороны куста натягивают шпалеру и подвязывают к ней побеги. Верхушки обрезают на одну треть до почки, направленной наружу. Обрезка побега на почку выполняется от ее основания к вершине. Срез может быть и прямым на 2–3 пальца выше почки. Оставшийся шип используют для подвязки выросшего из почки побега. В южных районах основных веток оставляют до 12, а в северных 6–8. Из центра лучше удалить все побеги, из периферийных оставить только сильные. Обрезку лучше делать до начала цветения. Важно ежегодно прореживать куст для лучшей освещенности. Сразу удаляем поврежденные и засохшие ветки, а также больные. После этого убираем сильно затеняющие ветки. В загущенном кусте нарушается циркуляция воздуха и плохо проникает свет. При этом растение может заболеть. Плесневые грибы (возбудители болезней) быстро развиваются на побегах и плодах. Для улучшения освещенности куста, лучшего вызревания нижних почек можно применить метод присушивания –

в августе надламываем посередине однолетние приросты. При этом солнечный свет легко проникает вглубь куста, а почки лучше вызревают. Плодоносящие побеги при этом формируются более сильными. Следующей весной во время цветения присушенные побеги, надломленную их часть, удаляем,

апрель 2019

ОРЕХИ

Оставшуюся часть побега укорачиваем до 3–4 почек, сохраняя почки с женскими цветками. Все ветви на стволе при правильной обрезке обычно покрыты обрастающими веточками по всей длине. Обрастающие ветки – недолговечные, небольшие по размеру на центральном проводнике и основных ветвях. На них обычно образуются цветочные почки и формируется урожай. Обрастающие веточки живут 7– 10 лет, затем они усыхают и удаляются с омолаживающей обрезкой. Фундук – однодомное растение, с раздельнополыми ветроопыляемыми цветками. Мужские цветки в сережках, пониклые, распускаются по несколько из одной почки. Женские цветки закладываются на верхушке побега текущего года. Их соцветия внешне схожи с почкой. Цветки спрятаны в почках, и видны только ярко-красные пучки рылец. Чем больше женских цветков в почке, тем больше будет орехов в соплодиях. Женские цветки раскрыты более двух недель. Если они не успеют пой-

НЕПРАВИЛЬНО

апрель 2019

мать пыльцу со своего куста, то в помощь будут другие кусты, пылящие в это время. Самоплодность низка у гибридов фундука. Необходимо посадить рядом несколько растений другого сорта. На 4–5 год у куста ослабевает рост главной оси. Она становится наклонной и отмирает. К 9–20 годам верхние боковые ветки в росте обгоняют главную осевую ветвь и формируют веерную крону. В возрасте 20 лет орешник нуждается в омолаживающей обрезке (для лучшего плодоношения). Она осуществляется в несколько этапов. Каждый год удаляют 1–2 старых ветки. За 5–6 лет можно полностью омолодить куст. Важно ветки обрезать как можно ниже к земле. Весной места среза присыпаем перегноем и прикрываем пленкой. Под пленкой начинают расти молодые побеги. Из них оставляем самые лучшие. Старую ветку определяем по серо-белому налету на ней. Пришло время ее заменить. Но если есть желание старое расте-

НЕПРАВИЛЬНО

ПРАВИЛЬНО

ние сформировать заново, то срезаем все ветки на уровне земли. Весной куст даст активный рост молодой поросли. Срезку сочетаем с легким окучиванием (5–6 сантиметров), и желательно обработать место срезов антистрессовыми препаратами и подкормить, прикрыв прозрачной полиэтиленовой плёнкой. Нижняя часть куста долго сохраняет способность к возобновлению. Одним из важных моментов по уходу за фундуком является профилактическая обрезка. Её можно проводить в течение года по возможности и необходимости. Обрезаем все усохшие, больные, повреждённые ветви. Загущающие и выпирающие за пределы кроны ветви так же без жалости удаляем. Молодые побеги, появляющиеся на штамбе и у основания скелетных ветвей, обламываем. Если у вас небольшой участок, выходя в сад, всегда берите с собой секатор, найдётся что подправить или удалить. Соблюдайте технику обрезки. Не оставляйте пеньков при срезке, не допускайте расщепление коры, срезы замазывайте садовым варом или закрашивайте масляной краской. Свежим срезам дайте подсохнуть пару дней, а затем, обработав срезы медным или железным купоросом, закрасьте их. В заключение хочу сказать, что приведённый выше краткий обзор по обрезке фундука может быть рассмотрен как теоретическое приложение и может быть полезен начинающим ореховодам на небольших участках.

ИНФОРМАЦИОННЫЕ ТЕХНОЛОГИИ

Дарина ДЫШКАНТ, журналист «Овощи и Фрукты»

КИТАЙСКИЕ ФЕРМЕРЫ РАЗБОГАТЕЛИ

НА ЛАЙВ СТРИМИНГЕ

Благодаря развитию Интернета китайские фермеры освоили новый популярный вид сельскохозяйственных работ – live-streaming. Для азиатских овощеводов и садоводов мобильные телефоны стали таким же инструментом, как лопата и опрыскиватель. Прямая трансляция посредством Интернета в Китае стала инновационным дополнением в работе фермы.

ЧТО ТАКОЕ ЛАЙВ СТРИМИНГ? Представьте себе, фермеры в прямом эфире, которые транслируют во всемирную паутину свою ежедневную работу, стали хитом в Китае. Корпорация Alibaba через интернетапрель 2019

ИНФОРМАЦИОННЫЕ ТЕХНОЛОГИИ

Онлайн-стример Чэнь Цзюби

магазин Taobao запустила новый проект – live-streaming из деревни. Колоритные китайские селяне стали настоящими звёздами Интернета с миллионами подписчиков. Такая популярность фермеров вызвана тем, что городским жителям деревенская жизнь кажется интересной экзотикой. Поэтому фермеры в бедных сельских райо-

нах Китая стали пользоваться новым способом привлечения клиентов. По данным компании, за последние три года около 100 000 фермеров продвигали сельскохозяйственную продукцию на Taobao. Такие прямые трансляции неплохо помогают продать урожай. Если вы как юридическое лицо подписаны на видеоканал определён-

ного фермера, то можете своими глазами наблюдать, как поставщик выращивает урожай и соблюдает все требования по сбору и хранению продукта. Как показала практика последних годов, у стримеров товар раскупают гораздо быстрее, чем у остальных фермеров. Местная пресса пишет, что деревенские стримеры стали в Китае настолько популярными, что одна из крупнейших платформ электронной коммерции в стране разработала специальную программу для обучения стримингу. Корпорация Alibaba объявила о программе по борьбе с бедностью и нищетой в деревне. Программа действует для продавцов Taobao из сельской местности и включает в себя обучение стримингу 1000 фермеров.

ЧТО ПРИВЛЕКАЕТ ЛЮДЕЙ В СЕЛЬСКОЙ ЖИЗНИ? Многим покупателям интересно посмотреть, где конкретно выращивается продукт и в каких условиях. Продавцы демонстрируют, 76

апрель 2019

ИНФОРМАЦИОННЫЕ ТЕХНОЛОГИИ

что овощи и фрукты выращиваются естественным образом в районах без загрязнения, а для покупателей это важно. Другим зрителям просто хочется развлечься, кто-то скучает по сельской жизни. В обоих случаях фермеры могут значительно увеличить свои продажи. А иногда даже становятся знаменитостями. Например, 26-летний сычуаньский фермер Лю Цзинь Инь зарабатывает на лайв стриминге ежемесячно около 1500 $. Каждый день Лю Вэй транслирует свою жизнь в сельских районах Сычуаня, начиная с повседневных прополок, кормления животных и уборки сада ранним утром. Теперь его подписчики на канале приближаются к 200 000, а доход жителей деревни вырос. Возраст лайв стриму не помеха. Ши Ланьцин, которая живет в округе Чжуннин, 108 лет. Ей нравится жить в прямом эфире. С помощью младшего внука она открыла интернет-магазин по продаже овощей и фруктов, о которых рассказывает в своих ежедневных трансляциях. В прямом эфире Ши Ланьцин выпивает чашку воды каждое утро и вечером, ест большую булочку и часто прогуливается огородом со своей тростью, чтобы проверить состояние расте-

ний. Прямая трансляция изменила благосостояние семьи фермера почетного возраста. Благодаря увеличению доходов удалось купить машину и построить новый дом. А молодая стример Чэнь Цзюби помогает жителям своей деревни продавать их товары. Недавно она продала 1000 тонн апельсинов всего за 13 дней. Ранее она также заработала сельским жителям за 2 дня 400 000 юаней за продажу необработанного киви. То, что Чэнь Цзюби помогала продавать за месяц, на самом деле было доходом людей за год.

Прямая трансляция стала основным видом электронной коммерции в Китае. В качестве интерактивного развлекательного инструмента в режиме реального времени лайв стриминг является своеобразным каналом связи и помогает фермерам в решении вопросов сбыта и привлечения дополнительного дохода.

26-летний сычуаньский фермер Лю Цзинь Инь

апрель 2019

ЧИТАЙТЕ

«Овочі та Фрукти»

ОНЛАЙН

У оновленому форматі

PRO-OF.COM.UA