Передмова • Європа
Францію, СРСР окупував і анексував Литву, Латвію, Естонію та північно-східну Румунію. Обидва режими вдалися до розстрілів десятків тисяч і депортації сотень тисяч освічених польських громадян. Для Сталіна такі масові репресії були продовженням старої політики на нових територіях; для Гітлера це був прорив. Наймасовіші вбивства почалися в червні 1941 року, коли Гітлер зрадив Сталіна, а німецькі сили вступили в нещодавно розширений Радянський Союз. Хоча Друга світова війна розпочалася у вересні 1939 року зі спільного німецько-радянського вторгнення в Польщу, значна більшість її вбивств сталася після цього другого вторгнення на схід. У радянській Україні, радянській Білорусі та ленінградському регіоні — землях, де сталінський режим за попередні вісім років заморив голодом і розстріляв близько 4 мільйонів осіб, німецькі сили спромоглися заморити голодом і розстріляти навіть більше за вдвічі коротший час. Відразу після початку вторгнення Вермахт почав морити голодом своїх радянських полонених, а спеціальні загони, що називалися «айнзацгрупами» (Einsatzgruppen), — розстрілювати політичних ворогів і євреїв. Разом із німецькою поліцією порядку, «Ваффен-СС» та Вермахтом, а також за участю місцевої допоміжної поліції та військових формувань айнзацгрупи того літа розгорнули винищувальну кампанію проти єврейських громад. *** Саме на Кривавих землях жила більшість євреїв Європи, саме тут перетиналися імперські плани Гітлера та Сталіна, саме тут билися Вермахт і Червона армія, саме тут зосередили свої сили радянський НКВД і німецькі СС. Більшість місць убивств припали на Криваві землі: мовою політичної географії 1930‑х — 1940‑х років це означало Польщу, Балтійські держави, радянську Білорусь, радянську Україну і західну частину радянської Росії. Сталінові злочини часто асоціюються з Росією, а Гітлерові — з Німеччиною. Але найсмертоноснішою частиною Радянського Союзу була його неросійська периферія, а нацисти переважно вбивали за межами Німеччини. Згідно з поширеним уявленням, жахіття XX століття відбувалися в таборах. Але більшість жертв націонал-соціалізму та сталінізму загинули не в концентраційних таборах. Таке хибне уявлення щодо місць і методів масового вбивства не дає нам змоги сповна оцінити жах XX століття. Концентраційні табори на території Німеччини 1945 року звільнили американці та британці; більша частина таборів ҐУЛАҐу, про які Захід знає завдяки Олександрові Солженіцину, була в Сибіру. Образи цих таборів – чи то фотографічні, чи прозові — лише натякають на історію німецького та радянського насильства. Близько мільйона осіб загинуло через те, що їм було ухвалено вирок працювати в німецьких концентраційних та-
13