Частина ІІ
скуштувати «varenyky», це таке, як «perogies», що продають поляки у Брукліні, але смачніше. Вони є з різною начинкою — з картоплею, м’ясом, сиром, а є солодкі, з ягодами, квасолею й так само з сиром. Тільки з солодким. М’який, свіжий cottage chees! Смачно неймовірно. Генрі підійшов до вікна, відчинив його, й у кімнату ввірвався харківський пізній вечір — здушений, потамований сміх, цокотіння підборів по бруку, басовиті чоловічі голоси на хрипких інтимних нотах. Він дістав цигарку і чиркнув сірником. З-за вікна долинув перебір гітари і спів на два голоси, мелодійний і сумний. — Після бутербродів і содової в дорозі я б зараз вола з’їв, — Генрі затягнувся вдруге і роззирнувся кімнатою.— Чи нема тут поблизу якогось нічного закладу? — Треба було спитати на рецепції,— Ернст і собі підійшов до вікна, відхилив штору, визирнув униз.— Має бути якась перекуска. Це велике місто, воно ніколи не спить. Генрі затягнувся, випустив дим ніздрями і замріяно вслухався у пісню за вікном. — Багата країна… — Ернст, розпакувавши кофра, повісив до шафи свої куртку та жакет.— Їхні продукти, уяви собі, вже і в Парижі є в крамницях. Принаймні «Ukrainian horilka» мені не один раз траплялася. Ернст підійшов до товариша, сперся на підвіконня й остаточно розсунув штори: — Тут добрі солодощі. Як то вони називаються? Чекай, пригадаю… Ага, «Рещен», це назва марки. Від прізвища їхнього прем’єр-міністра. Те-ре-щен-ко. Ось бачиш, я пам’ятаю. Журна ліст мусить мати пам’ять на такі різні прізвища. — Ти збираєшся писати про цю нашу подорож? — Можливо,— Ернст кілька секунд подумав, закотивши очі під лоба.— Тут усе починається в ніч на суботу. Ну, ти ж
97