__MAIN_TEXT__

Page 1

Книжку присвячено малодослідженій проблемі впливу західноєвропейської теорії фортифікації доби Ренесансу на оборонне будівництво в Україні та впливу на будівельну практику містичних уявлень доби про символічний захист твердинь. Тож особливості розпланування та об’ємно-просторового вирішення замків, фортець і міських укріплень розглянуто під незвичним кутом. Тема є новою та актуальною для українського архітектурознавства. Книжка зацікавить архітекторів, мистецтвознавців, істориків, культурологів і всіх, кому небайдужа архітектурна спадщина України. Доктор архітектури, професор, член-кореспондент Національної академії мистецтв України Микола Дьомін

Катерина Липа

Катерина Липа – український мистецтвознавець, історик архітектури, журналіст. Навчалася у Київському художньому інституті (нині Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури) спочатку на архітектурному факультеті, далі на факультеті теорії та історії мистецтв. Закінчила аспірантуру Інституту теорії та історії архітектури і містобудування, стажувалася в Міжнародному центрі реставрації Раймона Лемера (Льовен, Бельгія). Автор близько 400 наукових і науково-популярних статей на теми історії мистецтва та архітектури, сучасної архітектури, мистецтва і предметного дизайну, а також низки науково-популярних книг з історії української фортифікації, архітектури, військової історії. У Національному конкурсі «Краща книга України–2010» проект «Українська мілітарна історія» (видавництво «Наш час») під керівництвом К. Липи отримав нагороду «Кращий видавничий проект року».

Т е о р і я А Р Х І Т Е К Т У Р И, м і с тика і в і й н а

Т е о р і я А Р Х І Т Е К Т У Р И, м і с тика і в і й н а

Катерина Липа

LAURUS

Катерина Липа

Т е о р і я А Р Х І Т Е К Т У Р И, м і с тика і в і й н а


151


Теорія архітектури, містика і війна

1


Теорія архітектури, містика і війна

2


Катерина Липа

Теорія архітектури, містика і війна

Київ LAURUS 2016 3


Теорія архітектури, містика і війна

УДК 72.01+94(4) ББК 63.3(4Укр)+85.11(4Укр) Л11

Л11

Липа, Катерина. Теорія архітектури, містика і війна. – К.: Laurus, 2016. – 152 с.: іл. ISBN 978-966-2449-87-7 Книжку присвячено малодослідженому аспекту впливу західноєвропейської теорії фортифікації доби Ренесансу на оборонне будівництво в Україні – магічному захисту. Давні теоретики архітектури вважали магію цілком дієвим засобом оборони, тож пропоновані в архітектурних трактатах форми фортифікаційних споруд продиктовані, серед іншого, і містичними поглядами доби. Автор намагається з’ясувати, чи дотримувалися українські зодчі XVI–XVII ст. правил будівельної магії і як це впливало на розпланування та об’ємно-просторове вирішення замків, фортець і міських укріплень. Книжка зацікавить архітекторів, мистецтвознавців, істориків, культурологів та всіх, кому небайдужа архітектурна спадщина України. Рецензенти: доктор архітектури, професор, член-кореспондент Національної академії мистецтв України Дьомін М. М.; доктор архітектури, професор Куцевич В. В.

В оформленні обкладинки використано ілюстрацію з трактату Генріха Корнеліуса Аґріппи Libri tres de occulta philosophia, 1533; план цитаделі у Бродах і гравюру Ромейна де Хооґе «Облога Теребовлі у 1675 р.» 1708 р.

ISBN 978-966-2449-87-7

4

© Катерина Липа, текст, 2016 © Андрій Будник, дизайн, 2016


Зміст Передмова 7 I. Ранньомодерна фортифікація та оборона українського порубіжжя 13 II. Теорія архітектури і фортифікації у Західній Європі та Речі Посполитій 23 III. Містичне підґрунтя архітектурної теорії 45 IV. Шляхи надходження архітектурної інформації 59 V. Магія геометричних форм 75 VI. Уявлення про містичний захист твердинь в Україні 95 Післямова 115 Словник архітектурних і фортифікаційних термінів 117 Перелік ілюстрацій 123 Покажчик імен 132 Географічний покажчик 135 Покажчик пам’яток оборонної архітектури України 138 Список літератури 143

5


Передмова

1 Наприклад: Красножон А. До проблеми заснування середньовічної фортеці Білгород на Дністрі // Науковi записки: Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. — К.: Ін-т української археографії та джерелознавства НАНУ, 2009. — Т. 18. — С. 143–159; Krawcow S. Kompozycja i symbolika miast nowożytnych na Rusi Czerwonej // Biuletin historii sztuki. — Warszawa: Instytut Sztuki PAN. — 1995. — № 3–4. – S. 231–239. 2 Эко У. История красоты. — М.: Слово, 2005; Darvas G. Symmetry: Cultural-historical and Ontological Aspects of Science-Arts Relations: the Natural and Man-made World in an Interdisciplinary Approach. — Basel: Birkhäuser Verlag AG, 2007; PerezGomez A. Architecture and the Crisis of Modern Science. — Cambridge: MIT Press, 1994; Pollak M. Cities at War in Early Modern Europe. — New York: Cambridge University Press, 2010.

Міркуючи про ренесансну теорію містобудування та фортифікаційне мистецтво, важко залишити поза увагою містичну складову тогочасних архітектурних поглядів. В українському архітектурознавстві цю проблему сором’язливо оминають уже не перший десяток років, винятки з сумного правила можна перелічити на пальцях 1. На Заході ж будь-які дослідження естетики чи фортифікації Ренесансу останніх десятиріч не обходяться без розгляду містичних уявлень епохи, з якими були тісно пов’язані й естетичні, й архітектурні, й фортифікаційно-містобудівні теорії та, відповідно, будівельна практика 2. Звісно, у суспільстві, де ще відносно недавно «заряджали» воду перед телеекраном, а нині радо дивляться програми на кшталт «Битви екстрасенсів» і ворожки рекламують свої послуги у ЗМІ, професійне зацікавлення містикою може стати загрозою для репутації дослідника. Адже нікому не хочеться опинитися в компанії псевдонауковців, що вивчають «прабатьківщину аріїв» або шукають «золото Полуботка». Та без бодай побіжного огляду містики, якою були просочені й архітектурні трактати, і саме сприйняття фортифікацій та оточеного ними міста, важко розглядати символіку урбаністичних утворень та окремих будівель, а отже, і зрозуміти бодай у першому наближенні погляди на

7


Теорія архітектури, містика і війна

фортифікацію в Україні доби Ренесансу. Вивчення оборонних споруд українських земель з точки зору їх відповідності архітектурній теорії доби та її містичній складовій дає змогу розглядати вітчизняну фортифікацію у різних контекстах — суто воєнному, містобудівному, загальнокультурному, а також у контексті загальноєвропейської еволюції оборонних споруд. Цю книжку присвячено архітектурній містиці, втіленій в оборонних спорудах на теренах України. Фортифікації, що захищали від ранньої вогнепальної артилерії, почали зводити на українських землях із другої половини XV ст. і масово будували протягом XVI — першої половини XVII ст. Причому в XVI ст. будівельна активність наростала, її пік припав на злам XVI–XVII ст. З початком Хмельниччини вона помітно знизилася, щоб не сказати завмерла: в охопленій війною країні бракувало коштів на масштабне будівництво, а часу між кампаніями вистачало лише на те, щоб полагодити найбільш ушкоджені ділянки оборонних споруд. Далі настала Руїна, а після неї була вже зовсім інша епоха — і в мілітарному, і в культурному сенсах. Тож нас цікавить півтора століття, протягом яких було збудовано та реконструйовано буквально сотні об’єктів фортифікації — замків, фортець, міських укріплень, монастирів. Щоправда, сьогодні доступними для аналізу є лише кількадесят споруд, здебільшого мурованих, оскільки земляних до нашого часу збереглося зовсім небагато. З цієї причини у книжці розглянуто насамперед об’єкти з регіонів, де велося переважно муроване будівництво: Поділля, Галичини, Волині. В інших регіонах маємо лише поодинокі будівлі та оборонні комплекси. До споруд, що збереглися дотепер, можна долучити окремі втрачені будівлі — якщо наявні їх вірогідні зображення та кресленики до руйнування. Зауважу також, що переважну більшість розглядуваних твердинь, на жаль, не реставровано та не музеєфіковано; нині це фрагментарно збережені руїни. Аби простежити зв’язок української фортифікації доби із працями теоретиків архітектури, необ-

8


ПЕРЕДМОВА

3 Всеобщая история архитектуры в 12 томах. — Л.; М.: Издво литературы по строительству, 1967. — Т. 5: Архитектура Западной Европы XV– XVI веков. Эпоха Возрождения. — С. 289.

хідно зіставити пропоновані ними ідеї з місцевою будівельною практикою. На жаль, до сьогодні жоден зі значущих архітектурних і фортифікаційних трактатів Ренесансу, писаних переважно італійською, рідше німецькою, українською мовою не перекладено. Донедавна вітчизняні дослідники користувалися фрагментарними перекладами російською, здійсненими переважно ще у середині минулого століття, або (часто) навіть їхніми переказами у фундаментальних працях з історії архітектури. Ці джерела не надто гідні довіри, оскільки грішать не лише поверховістю та радянською заідеологізованістю, а й прямими перекрученнями фактів. Наприклад, шанована донині дванадцятитомна «Всеобщая история архитектуры» містить такий пасаж щодо діяльності Вінченцо Скамоцці: «…проектировал в Польше дворцы для герцога Сбарас (1604 г.)» 3. На час публікації цього тому ні для польських науковців, що займалися історією «дворцов» у міжвоєнні десятиліття, ні для їхніх українських колег (зокрема, Юрія Нельговського, до праці якого ми ще звернемося) не було секретом, що «Sbaras» у трактаті Скамоцці означає «Збараж», місто, яке тоді перебувало на території СРСР, а його пам’ятки архітектури були цілком доступні для огляду та дослідження. До того ж у трактаті йшлося про один palazzo in fortezza, а не про кілька. Щоб уникнути таких «несподіванок», я умисне мінімізувала використання радянської літератури з теорії архітектури. Натомість користувалася англомовними та польськими текстами. Зазначу, що подвійний переклад також загрожує певними неточностями тлумачення, але принаймні дає змогу уникнути фактографічної та ідеологічної плутанини. Що ж до сприйняття фортифікації (як і архітектури загалом) з її містичною складовою включно та уявлень про неї в українському суспільстві доби Ренесансу, то оскільки ця проблема досі не досліджувалася, а таємними знаннями не було заведено ділитися із загалом, розпорошені свідчення довелося шукати у вельми різноманітних джерелах. Тогочасних архітектурних текстів

9


Теорія архітектури, містика і війна

українського походження не існує, тож опосередковані згадки про архітектуру та пов’язану з нею містику довелося шукати у літературі й образотворчому мистецтві та порівнювати з ідеями, викладеними у західноєвропейських архітектурних трактатах, і різноманітними містичними та алхімічними творами. Ці тексти також походять з англомовної літератури (в оригіналі були написані різними мовами), оскільки в Україні бракує досліджень на згадані теми. Важливо взяти до уваги, що розпланування та об’ємно-просторове вирішення оборонних споруд, попри свою матеріальність, саме собою не є беззастережним свідченням містичних поглядів будівничих і використання ними магічних захисних засобів. Тож оскільки ми маємо надто нечисленні прямі свідчення використання магічного захисту в українській фортифікації, все, що стосується архітектурної містики, магічного захисту твердинь і загалом функціонування оборонної магії, є значною мірою гіпотетичним.

10


Подяки Ця книжка була б неможлива без допомоги та підтримки багатьох людей. Насамперед професорки Наталі Яковенко, яка заохотила мене до написання і дала низку надзвичайно важливих порад. Також дякую учасникам наукового семінару при Товаристві дослідників Центрально-Східної Європи — обговорення матеріалу, що увійшов до книжки, поради та зауваження були вкрай слушними і незмірно корисними. Я вдячна всім, хто допомагав мені осмислити певні сюжети, радив, консультував, ділився необхідною літературою: Роману Зілінку, Тетяні Лютій, Віктору Вечерському, Наталі Старченко, Руслану Підставці, Дмитру Вортману, Юрію Макарову і Світлані Фесенко. Окрема подяка Володимиру Морозу за чудову гравюру для обкладинки. Я також вдячна своїй родині за підтримку та розуміння.

11


І. Ранньомодерна фортифікація та оборона українського порубіжжя

1 Evers B., Thoenes C. and others. Architectural Theory from the Reneissance to the Present. — Köln: Taschen, 2003. — P. 8. 2 Яковлев В. История крепостей. — М.: АСТ; СПб.: Полигон, 2000. — С. 44.

Доба Відродження у Західній Європі ознаменувалася появою великої кількості трактатів з теорії архітектури, містобудування та фортифікації, що справили вирішальний вплив на розвиток архітектурної науки і практичного будівництва протягом наступних кількох сотень років. Як зауважує Крістоф Тоенс 1, зодчий не будував споруду власноруч (це робили муляри) і не оплачував її (це робив замовник), тож архітектурний трактат слугував для нього засобом комунікації. І проект потрібно було пояснити так, щоб він був зрозумілий усім учасникам процесу, а також широкій публіці, частиною світу якої стане майбутня споруда. Бурхливий розвиток фортифікації став відповіддю на виникнення у XІV ст. вогнепальної зброї, зокрема артилерії. Вже у першій половині XV ст. успадковані від метальної артилерії довогнепальної доби кам’яні ядра були замінені на чавунні 2. Відтоді якість гармат лише поліпшувалася, прицільна стрільба ставала точнішою, а спричинені артилерією руйнування — серйознішими. Середньовічна мурована (дерев’яна й поготів) оборонна огорожа не витримувала гарматного обстрілу, а високі вежі, що були зручною ціллю для артилерії, становили пряму

13


Теорія архітектури, містика і війна

загрозу для оборонців твердинь: уламки зруйнованих ядрами веж могли впасти у замковий двір і заподіяти велику шкоду та призвести до людських втрат. Крім того, на давніх мурах не було можливості встановити гармати для ведення вогню у відповідь: вібрація від залпу загрожувала тріщинами, а товщини стіни бракувало для вільного пересування розрахунку задля обслуговування гармати. Тож друга половина XV–XVІ ст. в Європі стали часом пошуків будівельних ідей, які відповідали б і потребам оборони міст та замків, і вимогам повсякденного життя їхніх мешканців, і естетичним запитам доби. Не все, що пропонували теоретики архітектури, до яких дедалі частіше долучалися практики-артилеристи, втілювалося в життя. Однак розмаїття фортифікаційних форм і рішень епохи Ренесансу не може не вражати. Не надто численні, але далеко непрості фортифікаційні питання мали вирішуватися всі одночасно. Було необхідно забезпечити стійкість оборонних споруд під артилерійським вогнем, а також знайти можливість розташувати у фортеці, замку чи на міських укріпленнях оборонну артилерію. Але передусім — окреслити таку конфігурацію плану оборонної споруди, таким чином розмістити вогневі точки, щоб мінімізувати непрострілювані «мертві зони» біля мурів. Усі ці проблеми потребували розв’язання разом з головним ідеологічним та естетичним завданням доби Ренесансу — розробкою концепції ідеального міста, оточеного, звісно ж, укріпленнями. Теоретики Відродження вперше спробували осмислити місто як архітектурну цілісність з усіма його соціальними, економічними, духовними та оборонними потребами. Водночас, як зазначає Зіґфрід Ґідіон, «в епоху, настільки просякнуту духом індивідуалізму, як Ренесанс, навряд чи можна було очікувати розквіту містобудування» 3. Втім, у цьому випадку важливо дещо уточнити. Справді, у тодішній Західній Європі визначних урбаністичних ансамблів виникло порівняно небагато. Виняток становлять нечисленні втілення концепції ідеаль-

14

1. Фортифікаційні системи і боротьба з «мертвими зонами». Згори вниз: 1. Бастейова. 2. Баштова. 3. Бастіонна

3 Гидион З. Пространство, время, архитектура. — М.: Стройиздат, 1984. — С. 50.


I. Ранньомодерна фортифікація та оборона українського порубіжжя

4 Режим доступу: http:// izbornyk.org.ua/human/ hum04.htm

ного міста. Чимало ренесансних ідей розвинули та реалізували значно пізніше у різних куточках континенту. Проте на теренах сучасної України ситуація мала зовсім інший вигляд. Тут будівельна активність протягом XVI — на початку XVIІ ст. була надзвичайно високою: йшлося або про будівництво міст «з нуля», або про інтенсивну розбудову і реконструкцію тих, що вже існували. Річ Посполита, до складу якої входили й українські землі, укріплювала довжелезні степові кордони. Це було значною мірою пов’язано з посиленням турецької загрози Європі. Починаючи з 1526 р., коли турецьке військо завдало нищівної поразки угорській армії під Могачем, а за три роки взяло в облогу Відень, ця загроза стала прикрою реальністю. Інтелектуали, можновладці, військові по всій Європі наперебій пропонували рецепти захисту від османської експансії; свою думку з цього приводу висловив навіть зайнятий духовними шуканнями й перекладом Біблії Мартін Лютер. Але нас більше цікавить думка людини з наших країв — Станіслава Оріховського, що називав себе «Роксоланом». Блискучий інтелектуал, далекий від військової справи священик (щоправда, у певний момент свого життя розстрижений) був відмінним політичним аналітиком. Він ясно бачив зв’язок між загальноєвропейською проблемою турецької експансії та локальною — татарськими нападами на українське порубіжжя. Тож саме він запропонував концепцію захисту територій за допомогою розгалуженої мережі міст. Своє «Напучення королеві польському Зиґмунду Авґусту» (опубліковане 1543 р.) С. Орiховський розпочинає заявою: «Нещодавно, коли Скітія (Скіфія, маються на увазі татари. — К. Л.) вдерлася до Русі і все тремтіло з ляку перед ворогом, я, спонуканий подіями, відкрито надіслав тобі книжечку, яку раніше видав анонімно. А оскільки ми в Русі щороку зазнаємо ворожих нападів, то змушений був кілька літ тому дати тобі, королеві щойно обраному, поради, які можеш за прикладом батька використати на благо наше» 4.

15


Теорія архітектури, містика і війна

Далі літератор певним чином зіставляє короля як «найвищого майстра у республіці» з мiщанином-ремiсником і без жодних комплексів порівнює вінценосця з лихварем, адвокатом і рільником. Але ремесло монарха — охорона королівства. А оскільки місце сторожа «не всередині, а поза тими речами, які стереже», королю пропонується оселитися на Русі: «Приходь до цієї провінції, Авґусте, оглянь її укріплення (а щоб захистити слабкі місця, фортець міцних побільше набудуй)». С. Орiховський бачить порубіжне поселення не так суто військовим об’єктом, як справжнім ренесансним містом, осередком культури й торгівлі, важливим чинником розвитку краю: «Хай будуть ті міста пристанищем священиків i купців, а не тільки місцем вияву твоєї доблесті і військової вправності». У 1544 р. С. Орiховський-Роксолан, звертаючись до короля Зиґмунда ІІ Авґуста зі справжнім аналізом політичної ситуації у творі «Про турецьку загрозу слово друге», підкреслює значення міст для протидії ворогові і ставить за приклад Німеччину: «Єдина, здається, Германія з усіх країн і земель спроможна вести війну з ворогом чи у відкритому полі, чи біля мурів великих і малих міст, яких там така сила, що здається, ніби впритул стоять. Отож і забудовою, і розмаїтістю фортець, і величиною значних міст, і великою їх кількістю переважають усі інші міста, які є будь-де. На них Германія має таку велику надію, що окремі з них виставляє навіть проти всього війська Сулейманового» 5. Через сім років після С. Оріховського ще один інтелектуал, королівський секретар Анджей Фрич Моджевський, у своєму творі De Republica emendanda (виданому 1551 р.) також пропонував укріпити кордони Речі Посполитої за допомогою мережі фортифікованих населених пунктів. Він, зокрема, писав: «На сеймі потрібно обирати людей, які знають ці околиці, які б визначали місця для цих фортець і ґрунти для них, додали би певну кількість сіл і містечок та поділили б це все на села і повіти». Моджевський також пропонував створити на порубіжжі мережу замків та укріплених міст,

16

5 Режим доступу: http:// izbornyk.org.ua/human/ hum06.htm


I. Ранньомодерна фортифікація та оборона українського порубіжжя

2. Ромейн де Хооґе. Облога Теребовлі у 1675 р. 1708 р.

Цит. за: Dybaś B. Przyczynki do społeczno-politycznych i ustrojоwych uwarunkowań budowy fortyfikacji stałych na południowo-wschodnich terenach Rzeczypospolitej w XVII wieku // Studia i materiały do historii wojskowości. — Warszawa: Wydawnictwo PAN. — T. XXXV. — S. 97. 7 Петришин Г. До питання формування мережі міст України XІV–ХІХ ст. (у європейському контексті) // Архітектурна спадщина України. — К.: Вид-во «Українознавство», 1996. — № 3. — Ч. 2. — С. 66. 6

розташованих на незначній відстані один від одного, щоб забезпечити комунікацію між ними 6. Тож саме протягом XVІ – початку XVІІ ст. будівництво оборонних споруд велося надзвичайно активно. Зокрема, на 1578 р. у чи не найбільш «уфортифікованому» воєводстві (Подільському) було 37 міст і містечок. А у першій половині XVІІ ст. на Поділлі налічувалося вже 72 міста, середня відстань між якими становила 16 км 7. Таке близьке розташування невеликих міст було функціонально зумовлене характером бойових дій на порубіжжі. Розвиток артилерії — головний, та далеко не єдиний чинник, що впливав на форми оборонних споруд на теренах України. Справді, у Західній Європі війна за доби Ренесансу зводилася до облоги та захоплення фортець, і тут головна роль відводилася гарматам. А на степовому кордоні розглядуваного періоду основним супротивником місцевого населення був Кримський ханат. Татари не вели планомірної облоги твердинь, не користувалися артилерією: вони швидко нападали, брали здобич і так

17


Теорія архітектури, містика і війна

само швидко зникали у степу. Тож близько розташовані міста і монастирі-фортеці на час татарського наїзду ставали тимчасовим прихистком для тих, хто мешкав поза їхніми стінами, та для подорожніх. Януш Боґдановський зазначає, що «на Заході концепція характерної для Речі Посполитої XVI– XVII ст. війни у русі не була відома й уперше почала застосовуватися Наполеоном. У цій концепції замкам і фортецям відведено важливу, але не першопланову роль» 8. Таким чином, потреби у великих (і дорогих у будівництві та утриманні) фортецях не було, а для невеликих важливу роль відігравали локальні умови: рельєф місцевості, водні перепони, розташування відносно інших твердинь. Досліджуючи фортифікацію, варто пам’ятати важливу річ: про об’єкти судять не відсторонено, не в порівнянні зі спорудами іншого краю Європи (зведеними для чужих воєн) у категоріях «краще/ гірше». Єдина адекватна оцінка оборонної споруди належить до дихотомічної пари «ефективна/ неефективна». Тому коли мандрівний француз Жан-Франсуа Блондель писав у 1684 р. про становище річпосполитських фортифікацій, що «у них є тільки дві твердині, які вони вважають нездоланними: Вітебськ у Литві проти московитів і Кам’янець на Поділлі проти турків. Але ми у Франції на такі фортеці не стали б надто сподіватися. Вони можуть протистояти переважно ручній зброї» 9, то його заяву не варто розцінювати як експертний висновок фахівця (а саме так часом ставляться до висловів різних іноземних подорожан давнини). Цей вислів свідчить насамперед про те, що Ж.-Ф. Блондель правильно оцінив характер і призначення оборонних споруд, але не мав жодного уявлення про специфіку степової війни у русі з її швидкими маневрами і використанням переважно ручної зброї та польової, а не штурмової артилерії. Насправді ж фортифікації усіх систем оборони на всіх землях України незадовго до зневажливої заяви француза цілком успішно вистояли у період Хмельниччини та в кампаніях різного масштабу доби Руїни. Щоправда, Поділля впало під ударами турецької артилерії

18

8 Bogdanowski J. Architektura obronna w krajobrazie Polski. Od Biskupina do Westerplatte. — Warszawa; Kraków: Wydawnictwo Naukowe PWN, 2002. — S. 27. 9 Цит. за: Duffy C. Siege Warfare. The Fortress in the Early Modern World 1494– 1660. — London: Routledge & Kegan Paul Ltd, 1979. — P. 190.


I. Ранньомодерна фортифікація та оборона українського порубіжжя

3. Лоно Авраамове. Фрагмент ікони «Страшний суд». 1560-ті рр., м. Долина, Івано-Франківська обл.

та величезною кількісною перевагою супротивника. Але це був не єдиний край, який не витримав натиску чи не найкращої на той час артилерії Європи. Те, що в Україні фортеці були меншими і дешевшими у будівництві, ніж масштабні західноєвро-

19


Теорія архітектури, містика і війна

4. Лоно Авраамове. Фрагмент ікони «Страшний суд». XVІ ст., с. Мала Горожанка, Львівська обл.

пейські оборонні комплекси, відкривало широкий простір для використання різноманітних фортифікаційних ідей, що надходили із Заходу і накладалися на місцеві будівельні та урбаністичні традиції. Недарма той-таки Я. Боґдановський називає чи не найбільш плідний будівельний період 1580–1620 рр. «періодом трьох оборонних систем» 10, оскільки одночасно зводилися і баштові, і бастейові, і бастіонні твердині. До цього переліку додавалися традиційні дерев’яно-земляні укріплення. Не дивно, що на щільно фортифікованих землях, населення яких перебувало у перманентному стані війни чи готовності до неї, уявлення про оборонні

20

Bogdanowski J. Op. cit. — S. 115. 10


I. Ранньомодерна фортифікація та оборона українського порубіжжя

5. Небесний Єрусалим. Фрагмент ікони «Страшний суд». Кінець XV ст., с. Мшанець, Львівська обл.

споруди було певною мірою сакралізоване. Одним зі свідчень цього є, наприклад, зображення Небесного Єрусалима та Лона Авраамового на іконах «Страшного суду» у вигляді фортець: ідеальне місто у давній Україні уявлялося потужно фортифікованим 11. Вочевидь містична складова у сприйнятті оборонних споруд існувала; залишається з’ясувати, наскільки вона була близькою до містичних поглядів західноєвропейських теоретиків архітектури. 11 Докладніше про це: Липа К. Малі міста Поділля XVI–XVII ст. Проблема стилю // Архітектурна спадщина України. — К.: Вид-во «Українознавство», 1997. — № 4. — С. 30–39.

21


Післямова

Якось на початку 1990-х видатний мистецтвознавець Григорій Логвин сказав нам, студентам: «Дослідження пам’яток архітектури з кожним роком стає все легшим і легшим, бо пам’яток лишається все менше й менше». За двадцять з гаком років гірка іронія метра аж ніяк не втратила актуальності. Пам’яток справді катастрофічно меншає, і під найбільшою загрозою перебувають фортифікаційні споруди. Якщо історичні сакральні будівлі мають шанс урятуватися від нищення зусиллями релігійних громад, то переважна більшість фортифікацій залишаються ніби нічиїми, хоча за законом належать державі як пам’ятки архітектури національного значення. Однак нагляд за їхнім станом, не кажучи вже про консервацію та реставрацію, не здійснюється. Пам’ятки стають жертвами вандалізму, злочинної недбалості, а часом і непрофесійної реставрації, за яку нікого не карають. Виняток становлять хіба оборонні споруди, якими опікуються історико-архітектурні та історико-культурні заповідники, хоча і тут усе тримається на ентузіазмі працівників — брак фінансування не дає змоги вести масштабні дослідження та зберігати пам’ятки так, як це робиться у сучасному світі. Звісно, вивчення споруд, що на очах зникають, стає не легшим, а складнішим, особливо коли йдеться про спроби певних типологічних узагальнень.

115


Теорія архітектури, містика і війна

Та нині робити узагальнення вкрай необхідно. І не тому, що всі збережені пам’ятки оборонної архітектури досліджені вичерпно і на часі — підбивання підсумків. До цього ще далеко, адже переважна більшість фортифікацій навіть не вивчалися археологами, хоча без їхніх висновків важко скласти більшменш вірогідну картину бодай розпланування об’єктів, що десятки (а часом і сотні) років лежать у руїнах, не кажучи вже про уточнення датування та хронології будівельних періодів. До того ж майже кожна пам’ятка потребує одночасно і архівних, і натурних досліджень. Так мова про інше. На відміну від першої половини ХХ ст., сучасне мистецтвознавство з архітектурознавством включно цікавиться не тільки шедеврами. Адже кожна споруда (у нашому випадку оборонна) є унікальною та потребує ретельного дослідження і водночас зазвичай належить до певного характерного для доби типу, як-от п’ятикутні у плані чи бастейові твердині. Навряд чи хтось сьогодні ризикне назвати пам’ятки фортифікації на теренах України вторинними порівняно із центрально- та західноєвропейськими. Вони не кращі і не гірші — просто інакші, призначені для іншого, ніж на Заході, характеру бойових дій. Пам’ятки архітектури не систематизують за суб’єктивним критерієм «краще/гірше», їхня цінність випливає з автентичності. А вона — безсумнівна. Видається, що вузька типологізація оборонних споруд та їх контекстуалізація як у місцевих будівельних процесах, так і у загальноєвропейській історії архітектури є нагальною науковою потребою. Що ж до проблеми містичного захисту споруд, закладеного будівничими у їхнє розпланування та висловленого в різноманітних зображеннях і написах на мурах, то вона чекає свого подальшого і поглибленого вивчення. Здається, докладне з’ясування відношення кожної оборонної споруди періоду зокрема й усіх разом до тогочасної теорії фортифікації та містобудування поряд із дослідженням загальних уявлень доби про архітектуру, містобудування та фортифікацію відкриє нові сторінки в історії української ренесансної архітектури.

116


Словник архітектурних і фортифікаційних термінів

Бастея — оборонний елемент, який виник на етапі фортифікаційної еволюції між баштою і бастіоном. Порівняно низька споруда (висота зазвичай менша або дорівнює горизонтальним розмірам), що у плані являла собою коло, півколо чи багатокутник і виступала за межі оборонного периметра. Б. призначалася для вогневої оборони як еспланади, так і прилеглих куртин та рову. Бастіон — низький п’ятикутний у плані фортифікаційний елемент, функціонально пов’язаний із двома куртинами і висунутий перед ними в напільний бік. Призначений для оборони передпілля, рову, прилеглих куртин і сусідніх Б. Конструкція Б. забезпечувала максимальну стійкість перед обстрілом, велику кількість позицій для артилерії і напрямків ведення вогню, що давало змогу позбутися мертвих зон. Зазвичай симетричний у плані відносно центральної осі, але, коли вимагала топографія місцевості, міг бути асиметричним. Башта — оборонний елемент, висота якого зазвичай більша, ніж його горизонтальні розміри,

117


Теорія архітектури, містика і війна

призначений для оборони передпілля та сусідніх ділянок оборонного периметра. Б. бували дерев’яні та муровані. Архітектура Б. різноманітна і залежить від епохи та призначення. План міг являти собою квадрат, коло чи багатокутник. Б. могла бути сильно висунута у напільний бік або ледь виступати з лінії куртини. Бійниця (стрільниця) — отвір в оборонному мурі, призначений для обстрілу поля перед оборонною спорудою. Різні форми Б. призначалися для застосування різних видів зброї (луків, арбалетів, ручної вогнепальної зброї, артилерії) та відповідно поділяються за формою отвору на щілинні, хрещаті, ключоподібні і гарматні. Вал оборонний — штучний земляний насип, який виконує функцію перешкоди на шляху ворога; одна з основних частин фортифікаційних споруд з найдавніших часів до ХІХ ст. Дитинець — у домонгольські часи укріплений центр міста. У пізньосередньовічну та ранньомодерну добу — двір замку. Ескарп — похила зовнішня стіна оборонної споруди. Еспланада — відкритий простір ззовні замкненого оборонного периметра, у місті — незабудований простір між фортецею і найближчими будинками. Залом куртини (наріжник) — висунуті рогом у напільний бік два оборонні мури, з’єднані під кутом, фланковані баштами або бастеями. Характерна для баштової і бастейової систем оборони конструкція, забезпечувала оборону щільним перехресним вогнем. Замок — оборонна споруда, що виникла за доби Середньовіччя і поєднувала оборонні та житлові функції.

118


Словник архітектурних і Фортифікаційних термінів

Каземат — будь-яке приміщення, розташоване нижче рівня землі або всередині куртини у спорудах бастіонної системи оборони. В останньому випадку мало бійниці. Призначалося для оборони куртин і зберігання різноманітних припасів. Куртина — оборонна стіна (мурована або земляна). Назву найчастіше вживають, коли йдеться про ранньомодерні та модерні фортифікаційні споруди. Машикулі — фортифікаційний елемент, призначений для вертикальної оборони муру. Являв собою мурований або дерев’яний парапет, висунутий на кронштейнах за лінію стіни. Через отвори між кронштейнами велася оборона підніжжя фортифікаційної споруди. В Україні машикулі називали підсябиттями (від «бити під себе»). Мертва зона — ділянка поля у безпосередній близькості до оборонної споруди, недосяжна для обстрілу з твердині. Монастир оборонний — комплекс монастирських споруд, згрупованих навколо храму, об’єднаний оборонним периметром. Оборонний периметр — набір фортифікаційних елементів (стіни, башти, бастіони тощо), які організовані відповідно до властивих певній епосі правил оборони, що як замкнена структура охоплює призначений для оборони простір. Ордер архітектурний (від лат. оrdo — порядок, лад) — художня система стійково-балкової конструкції з певними визначеними пропорціями, розроблена у Стародавній Греції і запозичена архітектурою інших країн та епох у різному трактуванні. Складається зі стійки — колони та балки — антаблемента. Класичні грецькі ордери — доричний, іонічний, коринфський. Римські ордери — тоскан-

119


Теорія архітектури, містика і війна

ський і композитний. В оборонній архітектурі обмежено застосовувався тосканський ордер. Орільйон — елемент бастіону староіталійської школи. О. являв собою заокруглене продовження чола бастіону, що захищало шию бастіону. О. нагадує формою вухо, тому бастіони, які мають О., іноді називають «вухатими». Пунтоне — фортифікаційний елемент, який разом з бастеєю був перехідною формою між артилерійською баштою та бастіоном. П. було п’ятикутне у плані, звернене зовнішнім гострим кутом у напільний бік, мало кілька ярусів і терасу, де розташовувалися гармати. Равелін — зовнішній фортифікаційний елемент, розміщений перед куртиною і призначений для її оборони. Р. трикутний у плані, складається із двох з’єднаних під кутом оборонних валів, відкритий з боку куртини. Редан — зовнішній фортифікаційний елемент, що у плані являє собою рівнобедрений трикутник, дві сторони якого — звернені у напільний бік вали, а звернена у бік основної оборонної споруди основа може бути відкритою чи утворюватися ровом або частоколом. Рів — штучна перешкода перед лінією оборони у вигляді заглиблення. Розпланування – взаємне розміщення по горизонталі споруд, елементів і частин будівель. Рондель — велика бастея, у плані кругла, овальна або у формі неправильного кола. Рустування — рельєфне мурування або оздоблення рустом – каменем із грубо тесаною опуклою поверхнею. У фортифікації Р. застосовувалося в оздобленні брам і рогів оборонних споруд.

120


Словник архітектурних і Фортифікаційних термінів

Система оборони — засади побудови оборонної споруди згідно з певним теоретичним обґрунтуванням і будівельною технікою. Полягає у доборі та взаємодії певних фортифікаційних елементів. С. О. зазвичай визначають за домінуючими фортифікаційними елементами. Наприклад, баштова С. О., бастейова С. О., бастіонна С. О. Фортеця — замкнений периметр оборони, підпорядкований єдиному фортифікаційному задуму. Оборонні споруди Ф. могли охоплювати місто, Ф. також могла бути окремим військовим об’єктом. У цьому випадку всередині оборонного периметра розташовувалися гарнізонні будівлі. Цитадель — оборонна споруда, що розташовувалася всередині великого оборонного комплексу (замку або міста) в найбільш стратегічно вигідному місці. Ц. зазвичай відігравала роль командного пункту оборони та була місцем останнього запеклого опору, якщо супротивник захопив зовнішні укріплення. Частокіл — стіна з дерев’яних стовпів, укопаних вертикально у землю. Найстаріша оборонна конструкція, що застосовувалася з найдавніших часів аж до середини ХІХ ст. Школа новоіталійська — належить до бастіонних систем оборони, вдосконалена школа староіталійська. Характеризується геометричною формою планів мурованих укріплень. Замість п’ятта форма використовуються равеліни. Школа староголландська — належить до бастіонних систем оборони. Укріплення Ш. С. мають чіткий геометричний план, бастіони без трильйонів, земляні вали. Характерною рисою є широке використання зовнішніх фортифікацій — равелінів і люнет.

121


Теорія архітектури, містика і війна

Школа староіталійська — найдавніша із класичних шкіл фортифікаційних. Належить до бастіонних систем оборони. Ш. С. першою почала вимагати зведення оборонних споруд на геометрично правильному плані, узгоджуючи всі фортифікаційні елементи між собою. У класичному вигляді споруди Ш. С. мають бастіонний фронт, який складають довгі куртини і бастіони з орільйонами. Між основними бастіонами для кращого захисту куртини та ведення флангового вогню часто розташовували невеличкі бастіони, що називалися п’ятта форма. Укріплення Ш. С. зазвичай муровані, з розвиненими казематами. Школа фортифікаційна — теоретичне підґрунтя використання в рамках системи оборони певних форм споруд і формування оборонного периметра відповідно до властивих тій або іншій школі засад. Класичні Ш. Ф. існували від XVI ст. до останньої чверті ХІХ ст.

122


Перелік ілюстрацій

1. Фортифікаційні системи і боротьба з «мертвими зонами». Shipperbottom J. Fortifications. Histoire mondiale de l’architecture militaire. — Paris: Atlas, 1983. 2. Ромейн де Хооґе. Облога Теребовлі у 1675 р. 1708 р. commons.wikimedia.org/wiki/File:Siege_of_ Trembowla_1675.PNG 3. Лоно Авраамове. Фрагмент ікони «Страшний суд». 1560-ті рр., м. Долина, Івано-Франківська обл. Фото Р. Зілінка. 4. Лоно Авраамове. Фрагмент ікони «Страшний суд». XVІ ст., с. Мала Горожанка, Львівська обл. Свєнцицька В., Откович В. Українське народне малярство ХІІІ–ХХ ст. — К.: Мистецтво, 1991. 5. Небесний Єрусалим. Фрагмент ікони «Страшний суд». Кінець XV ст., с. Мшанець, Львівська обл. Свєнцицька В., Откович В. Українське народне малярство ХІІІ–ХХ ст. — К.: Мистецтво, 1991. 6. Леонардо да Вінчі. Людина Вітрувія. 1492 р. http://brunelleschi.imss.fi.it/stampa_leonardo/images/ uomo_vitruviano_accademia_v.jpg 7. Філарете. План ідеального міста Сфорцінда. Гидион З. Пространство, время, архитектура. — М.: Стройиздат, 1984.

123


Теорія архітектури, містика і війна

8. Франческо ді Джорджо Мартіні. Антропоморфний образ ідеального міста. Giorgio_Martini,_ Francesco_di_-_Illustration_from_the_Trattato_di_ architettura_-_c._1470 9. Ранні версії бастіонів за Франческо ді Джорджо Мартіні. Гидион З. Пространство, время, архитектура. — М.: Стройиздат, 1984. 10. Залом куртини замку в Теребовлі. Фото автора. 11. Альбрехт Дюрер. Облога фортеці. Малюнок з трактату. commons.wikimedia.org/wiki/File:The_ siege_of_a_fortress_II,_Iconotheca_Valvasoriana. jpg?uselang=uk 12. Альбрехт Дюрер. Бастея. Малюнок з трактату. Shipperbottom J. Fortifications. Histoire mondiale de l’architecture militaire. — Paris: Atlas, 1983. 13. Кушнірська (Баторієва) башта міських укріплень у Кам’янці-Подільському. Фото автора. 14. Рондель у Теребовлі. Фото автора. 15. Бастейовий оборонний вузол замку в Меджибожі. Фото автора. 16. План ідеального міста за Альбрехтом Дюрером. Дюрер А. Дневники. Письма. Трактаты. — М.: Искусство, 1957. — Т. 2. 17. Триканальна стрільниця. Замок у Теребовлі. Початок XVII ст. Фото автора. 18. П’єтро Катанео. План міста з п’ятикутною цитаделлю. www.rdklabor.de/w/ images/2/2d/08-0319-1.jpg 19. Вінченцо Скамоцці. План ідеального міста Пальманова. www.architecture.com/Explore/ Architects/VincenzoScamozzi.aspx 20. Алегоричне зображення оборонної архітектури з «Іконології» Чезаре Ріпа. 1625 р. The Personification of the Science of Fortification // Fort. — UK: FSG, 1989. — Vol. 17. 21. Адам Фрейтаґ. Бастіони староіталійської та староголландської шкіл. Bogdanowski J. Architektura obronna w krajobrazie Polski. Od Biskupina do Westerplatte. — Warszawa; Kraków: Wydawnictwo Naukowe PWN, 2002. 22. Юзеф Наронович-Нароньський. Дерев’яні укріплення на островах і пагорбах. Малюнок з

124


перелік ілюстрацій

трактату. Nowak T. Polska sztuka wojenna w czasach Odrodzenia. — Warszawa: Wydawnictwo Ministerstwa Obrony Narodowej, 1955. 23. Юзеф Наронович-Нароньський. Бастейове і бастіонне укріплення. Малюнок з трактату. Nowak T. Polska sztuka wojenna w czasach Odrodzenia. — Warszawa: Wydawnictwo Ministerstwa Obrony Narodowej, 1955. 24. Юзеф Наронович-Нароньський. Бастіонна фортеця на плані зірки. Малюнок з трактату. Nowak T. Polska sztuka wojenna w czasach Odrodzenia. — Warszawa: Wydawnictwo Ministerstwa Obrony Narodowej, 1955. 25. Піфагор досліджує гармонію на різних інструментах. Дереворит із трактату Франчіно Ґаффуріо Theorica musicae. 1492 р. commons.wikimedia. org/wiki/File:Gaffurio_Pythagoras.png 26. Монокорд. Ілюстрація з трактату Роберта Фладда. Roob A. Alchemy & Mysticism. — Köln; London; Los Angeles; Madrid; Paris; Tokyo: Taschen, 2005. 27. Піфагорійський тетрактис. Эко У. История красоты. — М.: Слово, 2005. 28. Велике Діяння алхіміків в образі бастіонної фортеці. Ілюстрація з трактату Генріха Кунрата. Roob A. Alchemy & Mysticism. — Köln; London; Los Angeles; Madrid; Paris; Tokyo: Taschen, 2005. 29. Божественна фортеця Йоганна Ебермаєра. Roob A. Alchemy & Mysticism. — Köln; London; Los Angeles; Madrid; Paris; Tokyo: Taschen, 2005. 30. Бастіонна фортеця у формі п’ятикутної зірки. Ілюстрація з трактату Роберта Фладда. commons.wikimedia.org/wiki File:Fotothek_df_tg_0006329_Kriegswesen_%5E_ Befestigungsanlage_%5E_Wehranlage_%5E_ Festung_%5E_Kanone.jpg 31. Духовна фортеця Йоганна Валентина Андреа. Thompson E. H. J. V. Andrea: Christianopolis. — Dordrecht: Kluwer Academic Publishers, 1999. 32. Ідеальне місто Християнополіс за Йоганном Валентином Андреа. Thompson E. H. J. V. Andrea: Christianopolis. — Dordrecht: Kluwer Academic Publishers, 1999.

125


Теорія архітектури, містика і війна

33. П’ятикутне у плані пунтоне замку в Меджибожі. Фото автора. 34. П’ятигранна башта замку в Сатанові. Фото автора. 35. Укріплення-пентаграма за Адамом Фрейтаґом. Bogdanowski J. Architektura obronna w krajobrazie Polski. Od Biskupina do Westerplatte. — Warszawa; Kraków: Wydawnictwo Naukowe PWN, 2002. 36. Укріплення-пентаграма за Юзефом Нароновичем-Нароньським. Bogdanowski J. Architektura obronna w krajobrazie Polski. Od Biskupina do Westerplatte. — Warszawa; Kraków: Wydawnictwo Naukowe PWN, 2002. 37. Нова (Кругла) башта Острозького замку. XVІ ст. Фото автора. 38. Франческо ді Джорджо Мартіні. Аркуш із трактату. http://www.wikiwand.com/it/Rinascimento_ urbinate 39. Гендрік Гондіус. Обкладинка трактату Самуеля Маролуа. 1615 р. Власність автора. 40. Схематичний план проектованих Ґійомом Левассером де Бопланом Бродів за Оскаром Сосновським. Sosnowski O. Studjum pierwotnego założenia (1586 r.) i obwarowania (1630–35) miasta Brodów // Biuletyn historii sztuki i kultury. — Warszawa: Zakład Architektury Polskiej i Historii Sztuki Politechniki Warszawskiej, 1934. — Z. II, № 4. 41. Якуб Лауро. Панегірик на честь Яна Замойського. 1617 р. Sawa B. Najstarszy siedemnastowieczny obraz Zamościa Jakuba Lauro // Zamojski Kwartalnik Kulturalny. — Zamośc, 2009. — № 4 (101). 42. План Шаргорода за гравюрою Якуба Лауро. Pilarczyk Z. Fortyfikacje na ziemiach koronnych Rzeczypospolitej w XVII wieku. — Poznań: Instytut Historii UAM, 1997. 43. Панорама Жовкви. Графічна реконструкція Миколи Бевза. Вечерський В. Фортеці й замки України. — К.: НДІ пам’яткоохоронних досліджень, 2011. 44. Абрагам Гоґенберґ за малюнком Ауреліо Пассаротті. Панорама Львова. 1617 р. https://commons. wikimedia.org/wiki/File:Lwow_1.jpg

126


перелік ілюстрацій

45. План замку у Збаражі. З трактату Вінченцо Скамоцці L’Idea della architectura universalе. https:// commons.wikimedia.org 46. Замковий палац у Збаражі. Фото автора. 47. Бастіони і брама Збаразького замку в процесі реставрації. Фото автора. 48. Старий замок у Кам’янці-Подільському. На передньому плані — Нова західна башта (бастея). Фото автора. 49. Гончарська башта міських укріплень у Кам’янці-Подільському. Фото автора. 50. План Бара невідомого автора. 1677–1678 рр. Матвіїшин Я. Живописні плани трьох українських замків-фортець з XVІІ ст. (Бара, Меджибожа, Чигирина) у Дипломатичному архіві Міністерства закордонних справ Франції // Історичне картознавство України: Збірник наукових праць. — Львів; Київ; Нью-Йорк: Видавництво М. П. Коць, 2004. 51. План замку у Чорткові. Памятники градостроительства и архитектуры УССР: В 4 т. — К.: Будівельник, 1983. — Т. 4. 52. План замку у Сатанові. Памятники градостроительства и архитектуры УССР: В 4 т. — К.: Будівельник, 1983. — Т. 4. 53. План замку у Сатанові за Юхимом Сіцінським. Сіцінський Ю. Оборонні замки Західного Поділля XIV–XVII ст. Історико-археологічні нариси. — Кам’янець-Подільський: Центр поділлєзнавства, 1994. 54. План замку у Жванці. Polak T. Zamki na kresach. — Warszawa: Pagina, 1997. 55. Замок у Чорткові. Фото 1920-х рр. Bohdan J., Czolowski A. Przeszłość i zabytki województwa tarnopolskiego. — Tarnopol: Nakładem Powiatowej Organizacji Narodowej, 1926. 56. План замку в Пиляві за Юхимом Сіцінським. Сіцінський Ю. Оборонні замки Західного Поділля XIV–XVII ст. Історико-археологічні нариси. — Кам’янець-Подільський: Центр поділлєзнавства, 1994. 57. План замку в Рихті за Юхимом Сіцінським. Сіцінський Ю. Оборонні замки Західного

127


Теорія архітектури, містика і війна

Поділля XIV–XVII ст. Історико-археологічні нариси. — Кам’янець-Подільський: Центр поділлєзнавства, 1994. 58. План замку в Сутківцях. Вечерський В. Фортеці й замки України. — К.: НДІ пам’яткоохоронних досліджень, 2011. 59. План пунтоне замку в Скалаті. Памятники градостроительства и архитектуры УССР: В 4 т. — К.: Будівельник, 1983. — Т. 4. 60. Пунтоне замку в Скалаті. Фото автора. 61. План оборонної башти монастиря кармелітів у Теребовлі. Обмірний кресленик. 1949 р. Копии обмерных чертежей обследования памятников архитектуры Тернопольской области. — К., 1949. 62. Оборонна башта монастиря кармелітів у Теребовлі. Фото автора. 63. Старий замок у Кам’янці-Подільському. На передньому плані — Нова східна башта-пунтоне. Фото автора. 64. План цитаделі у Бродах. Polak T. Zamki na kresach. — Warszawa: Pagina, 1997. 65. План замку у Пневі. Вечерський В. Фортеці й замки України. — К.: НДІ пам’яткоохоронних досліджень, 2011. 66. Замок у Старому Селі. Графічна реконструкція Олени Годованюк. Вечерський В. Фортеці й замки України. — К.: НДІ пам’яткоохоронних досліджень, 2011. 67. План замку в Бережанах. Dybaś B. Przyczynki do społeczno-politycznych i ustrojоwych uwarunkowań budowy fortyfikacji stałych na południowo-wschodnich terenach Rzeczypospolitej w XVII wieku // Studia i materiały do historii wojskowości. — Warszawa: Wydawnictwo PAN. — T. XXXV. 68. П’ятигранна бастея замку в Бережанах. Фото автора. 69. Пунтоне замку в Новомалині. Фото автора. 70. План замку в Клевані. Вечерський В. Фортеці й замки України. — К.: НДІ пам’яткоохоронних досліджень, 2011.

128


перелік ілюстрацій

71. Пунтоне замку у Клевані. Фото автора. 72. План фортеці Недригайлів. 1785 р. Вечерський В. Фортеці й замки України. — К.: НДІ пам’яткоохоронних досліджень, 2011. 73. Кодацька фортеця. Графічна реконструкція Олександра Харлана. Вечерський В. Фортеці й замки України. — К.: НДІ пам’яткоохоронних досліджень, 2011. 74. План замку у Кривчому. Polak T. Zamki na kresach. — Warszawa: Pagina, 1997. 75. План замку в Теребовлі. Памятники градостроительства и архитектуры УССР: В 4 т. — К.: Будівельник, 1983. — Т. 4. 76. Шестигранна башта Троїцького монастиря у Межирічі Острозькому. Фото автора. 77. Никодим Зубрицький. Облога Почаївської лаври. 1704 р. Степовик Д. Українська графіка XVI– XVIII ст. — К.: Наук. думка, 1982. 78. План замку в Меджибожі. Памятники градостроительства и архитектуры УССР: В 4 т. — К.: Будівельник, 1983. — Т. 4. 79. План Чигиринського замку Патріка Ґордона. 1678 р. Вечерський В. Фортеці й замки України. — К.: НДІ пам’яткоохоронних досліджень, 2011. 80. План замку в Зінькові. Polak T. Zamki na kresach. — Warszawa: Pagina, 1997. 81. План замку в Токах. Polak T. Zamki na kresach. — Warszawa: Pagina, 1997. 82. План замку в Підзамочку. Памятники градостроительства и архитектуры УССР: В 4 т. — К.: Будівельник, 1983. — Т. 4. 83. Замок у Галичі. Графічна реконструкція інституту «Укрзахідпроектреставрація». Вечерський В. Фортеці й замки України. — К.: НДІ пам’яткоохоронних досліджень, 2011. 84. Орнамент із тетрактисів на стіні Хотинської фортеці. Фото автора. 85. Генплан Язловця за Богданом Ґеркіном. Guerquin B. Zamek Jazłowiecki // Studia i materiały do teorii i historii architectury i urbanistyki. — Warszawa: Państwowe wydawnictwo naukowe, 1960. — T. II.

129


Теорія архітектури, містика і війна

86. Генплан Сатанова за Юхимом Сіцінським. Сіцінський Ю. Оборонні замки Західного Поділля XIV–XVII ст. Історико-археологічні нариси. — Кам’янець-Подільський: Центр поділлєзнавства, 1994. 87. План Меджибожа невідомого автора. 1677–1678 рр. Матвіїшин Я. Живописні плани трьох українських замків-фортець з XVІІ ст. (Бара, Меджибожа, Чигирина) у Дипломатичному архіві Міністерства закордонних справ Франції // Історичне картознавство України: Збірник наукових праць. — Львів; Київ; Нью-Йорк: Видавництво М. П. Коць, 2004. 88. Людина Аґріппи. З трактату Генріха Корнеліуса Аґріппи Libri tres de occulta philosophia. https://commons.wikimedia.org/wiki/File:Pentagram_ and_human_body_(Agrippa).jpg 89. Тетраграматон у людському серці. З трактату Якоба Беме Libri apologetici. Королев К. Энциклопедия символов, знаков, эмблем. — М.: Эксмо, 2003. 90. Обкладинка «Тригонометрії» Бартоломеуса Пітіскуса. https://upload.wikimedia.org/ wikipedia/commons/7/74/Fotothek_df_tg_0004503_ Geometrie_%5E_Trigonometrie.jpg 91. Леонтій Монах. Чистота аки девица. 1627 р. Степовик Д. Українська графіка XVI–XVIII ст. — К.: Наук. думка, 1982. 92. Покрова. З «Анфологіона». Київ. 1619 р. Степовик Д. Українська графіка XVI–XVIII ст. — К.: Наук. думка, 1982. 93. Софія Премудрість Божа. Друга половина XVI ст., с. Бусовисько, Львівська обл. Федак М. Астрономічні мотиви в українському іконописі // Українське небо. Студії над історією астрономії в Україні. — Л.: Ін-т прикладних проблем механіки і математики ім. Я. С. Підстригача НАНУ, 2014. 94. Душа світу — anima mundi. З трактату Роберта Фладда. 1617 р. Roob A. Alchemy & Mysticism. — Köln; London; Los Angeles; Madrid; Paris; Tokyo: Taschen, 2005.

130


перелік ілюстрацій

95. Софія — містична наречена філософів. Із трактату Ієроніма Рьойснера. 1582 р. Roob A. Alchemy & Mysticism. — Köln; London; Los Angeles; Madrid; Paris; Tokyo: Taschen, 2005. 96. Фаза вибілювання. З трактату Саломона Трисмозіна Splendor Solis. XVI ст. Trismosin S. Splendor Solis. — London: Kegan Paul, Trench, Trübner & Co, 1920. 97. Діонісій Сінкевич. Крехівський монастир. 1699 р. Степовик Д. Українська графіка XVI–XVIII ст. — К.: Наук. думка, 1982. 98. Брама замку в Язловці. Фото автора. 99. Міська брама Сатанова. Фото автора.

131


Теорія архітектури, містика і війна

Покажчик імен Аква Андреа дель 65, 66 Альберті Леон Баттіста 24 Андреа Йоганн Валентин 51, 52, 84 Арістотель 45, 101 Арменопул Костянтин 42 Аскалонiт Юліан 41 Барка П’єтро Антоніо 57 Баторій Стефан 59 Белуччі Джованні Баттіста 29 Беме Якоб 99, 130 Блондель Жан-Франсуа 18 Боплан Ґійом Левассер де 61, 63, 76, 77, 79, 82, 126 Бріано Джакомо 65 Бруно Джордано (Філіппо) 48 Василій I Македонянин 41 Вишенський Іван 100, 101 Вільгельмс Йоганн 98 Вітрувій (Марк Вітрувій Полліон) 23, 24, 29, 32, 39, 49, 56, 123 Вонсовський Бартоломей Натаніель 98 Гондіус Вільгельм 61 Гондіус Гендрік 61 Ґенья Сімоне 59 Далейрак Франсуа 77 Ді Джон 48 Дюрер Альбрехт 25–27, 29, 30, 36, 51, 52, 72 Дюфаї Ґійом 46

132


ПОКАЖЧИК ІМЕН

Ебермаєр Йоганн 50, 51 Жолкевський Станіслав 64 Замойський Ян Саріуш 61, 62, 64 Збаразький Криштоф 31, 65, 66, 70 Збаразький Януш 81, 89 Зиґмунд ІІ Авґуст 15, 16 Зубрицький Никодим 85, 86 Йоде Ґерард де 104 Каменицький Василь 103 Катанео П’єтро 30, 31 Кузанський Нікола (Кребс Нікола) 96 Кунрат Генріх 50 Лауро Якуб 62, 64, 65 Леонтій Монах 104, 105, 109 Лис Ян 81 Луллій Раймонд 96 Людовик XІV 72 Лютер Мартін 15 Маролуа Самуель 32, 33, 61, 62, 75, 78 Мартіні Франческо ді Джорджо 24, 25, 61, 90, 91, 93 Могила Петро 42, 102 Мор Томас 24 Морандо Бернардо 62, 63, 65 Наронович-Нароньський Юзеф 37–40, 55, 96, 97 Неттесгаймський Аґріппа (Генріх Корнелій Аґріппа Неттесгаймський) 48, 96 Оріховський Станіслав (Роксолан) 15, 16, 27 Палладіо Андреа 39 Парацельс (Філіп Ауреол Теофраст Бомбаст фон Гогенгайм) 109 Пассаротті Ауреліо 65, 66 Пеен Гендрік ван 66 Піко делла Мірандола Джованні 48

133


Теорія архітектури, містика і війна

Пітіскус Бартоломеус 102, 103 Піфагор 45–47 Платон 45, 49 Претфус Йов 72, 76 Псевдо-Арістотелі 101 Ріпа Чезаре 33, 34, 84 Римлянин Павло 65 Рьойснер Ієронім 108, 109 Серліо Себастьяно 78 Скамоцці Вінченцо 9, 30, 31, 39, 40, 56, 65–67, 69 Славинецький Єпіфаній 42 Спекле Даніель (Спеклін) 30, 51, 78, 87 Трапола Маттео (Мацей) 76 Трисмозін Саломон (Пфайфер) 108, 109 Фердинанд II 25 Філарете (Аверліно Антоніо) 24 Фладд Роберт 46, 47, 50, 51, 105, 107, 108 Франческо I Сфорца 24 Фрейтаґ Адам 36, 37, 55, 61, 78 Фрич Моджевський Анджей (Моджевський Анджей Пйотр) 16 Хмельницький Богдан (Хмельницький Богдан-Зиновій) 61 Челліні Бенвенуто 53 Щасливий Павло 64 Ян ІІІ Собеський 77

134


Географічний покажчик Антверпен, м. 104 Базель, м. 109 Бар, м. 61, 71, 72, 76, 79 Батурин, м. 84 Бережани, м. 78, 79, 82 Біла Церква, м. 26 Білгород-Дністровський, м. 7, 89, 112 Богородчани, с. 78 Броди, м. 4, 63, 77, 82, 91 Бучач, м. 26, 88 Висічка, с. 84 Відень, м. 15 Волинь 8, 59, 66, 79, 85, 89, 92, 93 Галич, м. 88–90 Галичина 8, 64, 77, 78, 85, 89, 92, 93 Ґданськ, м. 37 Дубно, м. 92 Європа 14, 15, 18, 19, 36, 37, 56, 61, 87, 101, 104 Жовква, м. 64, 65, 91 Замостя, м. 62, 63 Західна Європа 13, 14, 17, 26, 34, 40, 75, 81

135


Теорія архітектури, містика і війна

Зіньків, м. 84, 88, 89 Золотий Потік, с. 76 Кам’янець-Подільський, м. 18, 26, 28, 63, 69, 70, 72, 76, 81, 89 Київ, м. 104, 107 Клевань, с. 81, 83, 92 Крехів, с. 110, 111 Кривче, с. 84, 85 Кримський ханат 17 Кудринці, с. 84 Летичів, с. 111 Львів, м. 63–66 Меджибіж, с. 26, 28, 53, 72, 76, 87, 88, 91, 92 Межиріч Острозький, с. 85, 111 Могач, м. 15 Могилів-Подільський, м. 61 Молдова 89 Наддніпрянщина 82 Недригайлів, с. 84 Новгород-Сіверський, м. 110, 111 Новомалин, с. 81, 83 Острог, м. 92 Падуя, м. 34 Пальманова, м. 31, 56 Пилява, с. 76, 79 Підзамочок, с. 76, 88, 89 Поділля (Подільське воєводство) 8, 17, 18, 21, 25, 30, 38, 56, 61, 72, 76–79, 82, 84, 85, 89, 90, 92, 93 Полонне, м. 76 Поморяни, с. 78 Раковець, с. 85 Рим, м. 34 Рихта, с. 76, 79 Річ Посполита 15, 16, 18, 25, 26, 36, 40, 56, 59, 61, 72

136


ГЕОГРАФІЧНИЙ покажчик

Сатанів, с. 42, 76, 77, 90, 92, 111, 112 Сатанівська Слобідка, с. 110 Сидорів, с. 26 Скалат, м. 76, 80 Слобожанщина 82, 84 Станиславів, м. (Івано-Франківськ) 90 Старе Село, с. 78, 82, 85, 89 Старокостянтинів, м. 92 Сутківці, с. 76, 79 Теребовля, м. 4, 17, 26, 28, 29, 76, 80, 84, 85, 88, 92, 111 Токи, с. 81, 88, 89 Торунь, м. 37, 61 Тясмин, р. 88 Україна 4, 5, 8, 10, 15, 17–19, 21, 35, 38, 40–42, 60, 67, 72, 73, 75, 76, 81, 84, 87, 89, 90, 95, 96, 100, 101, 116, 119 Франкфурт, м. 105 Центральна Європа 75, 81 Ченстохова, м. 56 Червона Русь 90 Чигирин, м. 72, 73, 84, 87, 88 Чортків, м. 76–78 Шаргород, м. 61–63, 65 Шманьківці, с. 77 Язловець, с. 26, 90, 92, 111, 112 Ярмолинці, м. 89


Покажчик пам’яток оборонної архітектури України Датування

Охоронний номер

Сторінка

1636 р.

960

61, 71, 76, 79

1554 р.

641

78, 79, 82

Бережани, Тернопільська обл., Бережанський р-н, вул. Лепких. Костел

1600 р.

642

92

Білгород-Дністровський, Одеська обл., Білгород-Дністровський р-н. Фортеця

XV ст.

560

7, 89, 112

Броди, Львівська обл., Бродівський р-н. Замок

1630–1635 рр.

401

63, 77, 82, 88

XIV – сер. XVII ст.

651

26

XVII ст.

647

84

Галич, Івано-Франківська обл., Галицький р-н. Замок

1367–1658 рр.

1152

88, 90

Дубно, Рівненська обл., Дубнівський р-н, вул. Замкова, 7. Замок

XVI–XVIІІ ст.

609

92

Дубно, Рівненська обл., Дубнівський р-н, вул. Данила Галицького, 74. Монастир бернардинів

1630 р.

611

92

Дубно, Рівненська обл., Дубнівський р-н, вул. Т. Шевченка, 51. Монастир кармеліток

1630–1686 рр.

1493

92

Жванець, Хмельницька обл., Кам’янецьПодільський р-н. Замок

XV–XVІІ ст.

761

76, 77

Найменування, адреса

Бар, Вінницька обл., Барський р-н. Замок Бережани, Тернопільська обл., Бережанський р-н, вул. І. Франка. Замок

Бучач, Тернопільська обл., Бучацький р-н, вул. Замкова. Замок Висічка, Тернопільська обл., Борщівський р-н. Замок

* Покажчик містить згадані у тексті пам’ятки архітектури, що збереглися дотепер. Охоронні номери та датування подано за Державним реєстром національного культурного надбання (пам’ятки містобудування і архітектури).

138


пОКАЖЧИК ПАМ’ЯТОК ОБОРОННОЇ АРХІТЕКТУРИ УКРАЇНИ

Жовква, Львівська обл., Жовківський р-н, пл. Вічева. Замок

1594–1606 рр.

385

64, 65

Жовква, Львівська обл., Жовківський р-н, пл. Вічева. Міські мури з баштами

1613–1621 рр.

392

64, 65

Збараж, Тернопільська обл., Збаразький р-н, вул. Морозенка, 28. Замок

1631 р.

661

9, 40, 66, 67, 68, 71

Збараж, Тернопільська обл., Збаразький р-н, вул. Незалежності, 8. Бернардинський монастир

1627 р.

662

92, 111

ХІІІ–ХІV ст., XV – поч. XVІІІ ст.

768

84, 88, 89

Золотий Потік, Тернопільська обл., Бучацький р-н. Замок

XVІІ ст.

656

76

Кам’янець-Подільський, Хмельницька обл., вул. Замкова, 1. Старий замок

1544 р.

730-2

18, 69, 72, 76, 81

Кам’янець-Подільський, Хмельницька обл., Старопоштовий спуск. Кушнірська (Баторієва) башта, міські укріплення

1565, 1785 рр.

727-4

26, 28, 72

Кам’янець-Подільський, Хмельницька обл. Гончарська башта, міські укріплення

1583 р.

727-6

70, 72

Клевань, Рівненська обл., Рівненський р-н. Замок

1475 р.

613

81, 83

Клевань, Рівненська обл., Рівненський р-н. Костел

1630 р.

614

92

Крехів, Львівська обл., Жовківський р-н. Монастир св. Миколая Отців Василіян

XVІІ–XVІІІ ст.

455

110, 111

Кривче, Тернопільська обл., Борщівський р-н. Замок

1650 р.

1567

84, 85

Кудринці, Тернопільська обл., Борщівський р-н. Замок

XVІ ст.

1568

84

Зіньків, Хмельницька обл., Віньковецький р-н. Замок

139


Теорія архітектури, містика і війна

Летичів, Хмельницька обл. Летичівський р-н, вул. Юрія Савіцького. Домініканський монастир Успіння Діви Марії

1606–1638 рр.

763

111

Меджибіж, Хмельницька обл., Летичівський р-н. Замок

XІІ ст., XІV– XVІ ст., ХІХ ст.

764

26, 28, 53, 76, 87, 88

1632 р.

1694

92

605

85, 111

Меджибіж, Хмельницька обл., Летичівський р-н. Костел Св. Трійці Межиріч Острозький, Рівненська обл., Острозький р-н. Троїцький монастир

XV–XVІІ ст.

Новгород-Сіверський, Чернігівська обл., Новгород-Сіверський р-н, вул. Пушкіна, 1. Спасо-Преображенський монастир

XІV–ХІХ ст.

850

110, 111

Новомалин, Рівненська обл., Острозький р-н. Замок

XІV–ХІХ ст.

1513

81, 83

Окопи, Тернопільська обл., Борщівський р-н. Фортеця Св. Трійці

1692 р.

1572

56

Олика, Волинська обл., Ківерцівський р-н. Замок

1564 р.

117

92

Олика, Волинська обл., Ківерцівський р-н. Троїцький костел

1635–1640 рр.

116

92

XІV–ХІХ ст.

602

60, 61

XV–ХІХ ст.

1509

92

XVІІ ст.

1596

111

1600 р.

657

76, 88, 89

1464–1746 рр.

407

110

Кін. XVІ ст.

240

78, 82, 85

Острог, Рівненська обл., Острозький р-н, вул. Замкова, 5. Замок Острог, Рівненська обл., Острозький р-н, вул. Князів Острозьких. Костел Успіння Діви Марії Підгоряни, Тернопільська обл., Теребовлянський р-н. Угорницький монастир Підзамочок, Тернопільська обл., Бучацький р-н. Замок Підкамінь, Львівська обл., Бродівський р-н. Домініканський монастир Успіння Пресвятої Богородиці Пнів, Івано-Франківська обл., Надвірнянський р-н. Замок

140


пОКАЖЧИК ПАМ’ЯТОК ОБОРОННОЇ АРХІТЕКТУРИ УКРАЇНИ

Полонне, Хмельницька обл., Полонський р-н. Замок Поморяни, Львівська обл., Золочівський р-н. Замок Раковець, Івано-Франківська обл., Городенківський р-н. Замок Рихта, Хмельницька обл., Кам’янецьПодільський р-н. Замок Сатанів, Хмельницька обл., Городоцький р-н. Замок Сатанів, Хмельницька обл., Городоцький р-н. Міська брама Сатанівська Слобідка, Хмельницька обл., Городоцький р-н. Троїцький монастир Сидорів, Тернопільська обл., Гусятинський р-н. Замок

XVІІ ст.

1698

76

XVІ–XVІІ ст.

427

78

Поч. XVІІ ст.

1155

85

1507 р.

762

76, 79

XІV–XVІ ст.

754

54, 76, 77

XV–XVІ ст.

753

111, 112

XVІ–XVІІІ ст.

756

110

XVІІ ст.

1579

26

Скалат, Тернопільська обл., Підволочиський р-н. Замок

1630 р.

675

76, 80

Старе Село, Львівська обл., Пустомитівський р-н. Замок

1584–1684 рр.

486

82, 85, 89

Старі Кодаки, Дніпропетровська обл., Дніпропетровський р-н. Кодацька фортеця

1635 р.

1083

82, 84

Старокостянтинів, Хмельницька обл., Старокостянтинівський р-н. Замок

1561–1571 рр.

765

92

Старокостянтинів, Хмельницька обл., Старокостянтинівський р-н. Комплекс Здвиженської оборонної церкви

XVІ–XVІІІ ст.

1701

92

Сутківці, Хмельницька обл., Ярмолинецький р-н. Замок

XІV–XVІІ ст.

1710

76, 79

141


Теорія архітектури, містика і війна

Теребовля, Тернопільська обл., Теребовлянський р-н, вул. Підзамче. Замок

1631 р.

676

26, 29, 84, 85, 88

Теребовля, Тернопільська обл., Теребовлянський р-н, вул. Т. Шевченка, 3. Монастир кармелітів

1635 р.

678

76, 80, 92, 111

Токи, Тернопільська обл., Підволочиський р-н. Замок

1590-ті рр.

Пам’ятка місцевого значення

88, 89

Унів, Львівська обл., Перемишлянський р-н. Монастир Успіння Богородиці

XV–ХІХ ст.

437

110

Хотин, Чернівецька обл., Хотинський р-н. Фортеця

ХІІІ–ХІХ ст.

803

89

Чигирин, Черкаська обл., Чигиринський р-н, Богданова Гора. Замок

XVІ–XVІІ ст.

69-н

84, 87, 88

1610 р.

686

76, 78

Язловець, Тернопільська обл., Бучацький р-н. Замок

XІV–XVІІІ ст.

658 (давня частина), 1575 (пізня частина)

26, 111, 112

Язловець, Тернопільська обл., Бучацький р-н. Костел Успіння Діви Марії

1590 р.

660

92

Чортків, Тернопільська обл., Чортківський р-н, вул. Замкова. Замок


Список літератури

Александрович В. Архітектура та містобудування // Історія української культури. — К.: Наук. думка, 2001. — Т. 2. — С. 629–654. Алферова Г. Византийские традиции в русском градостроительстве XVI–XVII вв. // Византийский временник. — М.: Наука, 1982. — Т. 43. — С. 183–190. Алферова Г. Кормчая книга как ценнейший источник древнерусского градостроительного законодательства. Ее влияние на художественный облик и планировку русских городов // Византийский временник. — М.: Наука, 1973. — Т. 35. — С. 195–220. Бевз М., Оконченко І., Оконченко О. Розвиток системи міських укріплень Жовкви у XVI–XVII ст. // Записки Наукового товариства імені Шевченка (праці комісії архітектури та містобудування). – Л.: НТШ, 2005. — Т. CCXLIX. — С. 327–351. Вечерський В. Фортеці й замки України. — К.: НДІ пам’яткоохоронних досліджень, 2011. Вишенський Іван. Посланіе къ старицѣ Домнікіи // Архив ЮЗР. — К.: Университетская типография, 1887. — Ч. 1. — Т. 7. — С. 26–35. Всеобщая история архитектуры в 12 томах. — Ленинград; Москва: Изд-во л-ры по строительству, 1967. — Т. 5: Архитектура Западной Европы XV–XVI веков. Эпоха Возрождения.

143


Теорія архітектури, містика і війна

Вуйцик В. Архівні джерела про перебування архітектора Бернардо Морандо у Львові // Записки НТШ. — 1994. — Т. 227. — С. 367–371. Вуйцик В. Фортифікатори Львова XV–XVII ст. // Вісник інституту «Укрзахідпроектреставрація». — Л.: Центр Європи, 1994. — Ч. 2. — С. 18–23. Гидион З. Пространство, время, архитектура. — М.: Стройиздат, 1984. Диса К. Астрологія в господарських порадниках Гетьманщини XVIII ст. // Українське небо. Студії над історією астрономії в Україні. — Л.: Ін-т прикладних проблем механіки і математики ім. Я. С. Підстригача НАНУ, 2014. — С. 202–210. Добрянський В. Про археологічне обстеження дерев’яного замку XVII ст. в селі Шманьківцях на Тернопільщині // Воєнна історія України: Науковий збірник. — Ужгород: Нац. військово-історичний муз. України, 2014. — С. 46–48. Дюрер А. Дневники. Письма. Трактаты. — М.: Искусство, 1957. — Т. 2. Каталоги книгъ, купленныхъ Петромъ Могилою въ Варшавѣ и Краковѣ въ 1632–1633 гг. // Архив ЮЗР. — К.: Университетская типография, 1887. — Ч. 1. — Т. 7. — С. 188–189. Копии обмерных чертежей обследования памятников архитектуры Тернопольской области. — К., 1949. Королев К. Энциклопедия символов, знаков, эмблем. — М.: Эксмо, 2003. Кравцов С. Містобудівельна історія Бродів та Ґійом Левассер де Боплан // Україна в минулому. — К.; Л.: Б. в., 1993. — Вип. 10. — С. 31–39. Красножон А. До проблеми заснування середньовічної фортеці Білгород на Дністрі // Науковi записки: Збiрник праць молодих вчених та аспiрантiв. — К.: Ін-т укр. археографії та джерелознавства НАНУ, 2009. — Т. 18. — С. 143–159. Липа К. Малі міста Поділля XVI–XVII ст. Проблема стилю // Архітектурна спадщина України. — К.: Видавництво «Українознавство», 1997. — № 4. — С. 30–39. Люта Т. Виміряний образ святині: годинник і храм // Українське небо. Студії над історією астро-

144


список літератури

номії в Україні. — Л.: Ін-т прикладних проблем механіки і математики ім. Я. С. Підстригача НАНУ, 2014. — С. 353–369. Матвіїшин Я. Живописні плани трьох українських замків-фортець з XVІІ ст. (Бара, Меджибожа, Чигирина) у Дипломатичному архіві Міністерства закордонних справ Франції // Історичне картознавство України: Збірник наукових праць. — Львів; Київ; Нью-Йорк: Видавництво М. П. Коць, 2004. — С. 195–200. Мифы народов мира: Энциклопедия. — М.: Советская энциклопедия, 1987. Нельговський Ю. Замок у Збаражі // Українське мистецтвознавство: Республіканський міжвідомчий збірник. — К.: Наук. думка, 1971. — С. 199–205. Омельчук Б. Неіснуючі дерев’яні замки XVII ст. у Бродах, Стрию і Яворові: фортифікаційні особливості та озброєння // Науковий вісник НЛТУ України. Освітянські проблеми вищої школи. — Л.: РВВ НЛТУ України, 2010. — Вип. 20.10. — С. 335–345. Оріховський Станіслав. Тексти цит. за: http:// izbornyk.org.ua/human/hum04.htm; http://izbornyk. org.ua/human/hum06.htm Памятники градостроительства и архитектуры УССР: В 4 т. — К.: Будівельник, 1983. — Т. 3. Памятники градостроительства и архитектуры УССР: В 4 т. — К.: Будівельник, 1983. — Т. 4. Паславський І. В. Філософська та науково-природнича думка // Історія української культури. — К.: Наук. думка, 2001. — Т. 2. — С. 466–476. Петришин Г. До питання формування мережі міст України XІV–ХІХ ст. (у європейському контексті) // Архітектурна спадщина України. — К.: Видавництво «Українознавство», 1996. — № 3. — Ч. 2. — С. 56–88. Петришин Г. Змінність фортифікаційного фактора в еволюції урбанізаційного процесу (на прикладі Галичини середини XVII — кінця XVIII ст.) // Історичне картознавство України. — Львів; Київ; НьюЙорк: Видавництво М. П. Коць, 2004. — С. 134–163. Петришин Г. П. «Карта Ф. фон Міґа» (1779–1782 рр.) як джерело до містознавства Галичини. — Л.:

145


Теорія архітектури, містика і війна

Видавництво Нац. ун-ту «Львівська політехніка», 2006. Свєнцицька В., Откович В. Українське народне малярство ХІІІ–ХХ ст. — К.: Мистецтво, 1991. Сіцінський Ю. Оборонні замки Західного Поділля XIV–XVII ст. Історико-археологічні нариси. — Кам’янець-Подільський: Центр поділлєзнавства, 1994. Словарь архитектурно-реставрационных терминов. — К.: Издательство УСХА, 1990. Сперанскій М. Изъ исторіи отреченныхъ книгъ. — Санктъ-Петербургъ: Типографія М. А. Александрова, 1908. Степовик Д. Українська графіка XVI–XVIII ст. — К.: Наук. думка, 1982. Українська поезiя середини XVII ст. — К.: Наук. думка, 1992. Фаизов С. Золотоордынская тамга и пирамида с крестом на стенах Хотинской крепости // Джерела з історії Хотина та Хотинщини: Матеріали Міжнародної наукової конференції (Хотин, 17.10.2005). — Чернівці: Прут, 2006. — С. 99–105. Федак М. Астрономічні мотиви в українському іконописі // Українське небо. Студії над історією астрономії в Україні. — Л.: Ін-т прикладних проблем механіки і математики ім. Я. С. Підстригача НАНУ, 2014. — С. 211–225. Челліні Б. Життєпис. — К.: Мистецтво, 1990. Чижевський Д. Нариси з історії філософії на Україні. — К.: Орій, 1992. Шевченко В. Фортифікаційні ідеї Альбрехта Дюрера: втілення в Україні // Пам’ятки України: історія та культура. — К.: Міністерство культури і мистецтв України, 1998. — № 3–4. — С. 84–87. Эко У. История красоты. — М.: Слово, 2005. Яковенко Н. Нарис історії середньовічної та ранньомодерної України. — К.: Критика, 2005. Яковлев В. История крепостей. — М.: АСТ; СПб.: Полигон, 2000. Aleksandrowicz S. Pochodzenie Józefa Naronowicza-Narońskiego, twórcy topograficznej

146


список літератури

kartografii Litwy i Prus Wschodnich // Acta Universitatis Nicolai Copernici. Nauki Humanistyczno-Społeczne. Bibliologia. — Toruń: Uniwersytet Mikołaja Kopernika w Toruniu, 2000. — T. 4. — S. 61–65. Bogdanowski J. Architektura obronna w krajobrazie Polski. Od Biskupina do Westerplatte. — Warszawa; Kraków: Wydawnictwo Naukowe PWN, 2002. Bohdan J., Czolowski A. Przeszłość i zabytki województwa tarnopolskiego. — Tarnopol: Nakładem Powiatowej Organizacji Narodowej, 1926. Bury J. The Personification of the Science of Fortification // Fort. — UK: FSG, 1989. — Vol. 17. — Р. 7–10. Choay F. The Rule and the Model. — Cambridge: MIT Press, 1997. Croix H. de la. Military Considerations in City Planning: Fortifications. — New York: G. Braziller, 1972. Czolowski A. Dawnie zamki a twierdzie na Rusi Halickiej. — Lwow: Оdbitka z «Teki Konserwatorskiej», 1892. Darvas G. Symmetry: Cultural-historical and Ontological Aspects of Science-Arts Relations: the Natural and Man-made World in an Interdisciplinary Approach. — Basel: Birkhäuser Verlag AG, 2007. Duffy C. Siege Warfare. The Fortress in the Early Modern World 1494–1660. — London: Routledge & Kegan Paul Ltd, 1979. Dybaś B. Przyczynki do społeczno-politycznych i ustrojоwych uwarunkowań budowy fortyfikacji stałych na południowo-wschodnich terenach Rzeczypospolitej w XVII wieku // Studia i materiały do historii wojskowości. — Warszawa: Wydawnictwo PAN. — T. XXXV. – S. 95–111. Evers B., Thoenes C. and others. Architectural Theory from the Reneissance to the Present. — Köln: Taschen, 2003. Goudeau J. A Northern Scamozzi // Nicolaus Goldmann and the Universal Theory of Architecture // Annali di architettura. — 2006–2007. — № 18–19. — P. 235–248.

147


Теорія архітектури, містика і війна

Guerquin B. Zamek Jazłowiecki // Studia i materiały do teorii i historii architectury i urbanistyki. — Warszawa: Państwowe wydawnictwo naukowe, 1960. — T. II. Herrin A. K. Recycling and Reforming Origins: The Double Creations in Claes Jansz. Visscher’s Teatrum Biblicum (1643) // Illustrated Religious Texts in the North of Europe, 1500–1800. — Ashgate Publishing, Ltd., 2014. — Р. 183–204. Jung C. G. The Collected Works. Alchemical Studies. — Routledge, Princeton University Рress, 2014. Krawcow S. Kompozycja i symbolika miast nowożytnych na Rusi Czerwonej // Biuletin historii sztuki. — Warszawa: Instytut Sztuki PAN. — 1995. — № 3–4. — S. 231–239. Krótka nauka budownicza dworów, pałaców, zamków podług nieba i zwyczaju polskiego. — Wrocław: Zakł. im Ossolińskich, 1957. Kruft H.-W. A History of Architectural Theory: from Vitruvius to the Present. — New York: Princeton Architectural Press, 1994. Maksymowicz A. Bartholomaeus Pitiscus (1561– 1613). Przyczynek do biografii matematyka i teologa // Studia Zielonogórskie. — Zielona Góra: Muzeum Ziemi Lubuskiej. Towarzystwo Przyjaciół Muzeum Ziemi Lubuskiej w Zielonej Górze, 2009. — T. XV. — S. 287–290. Marolois S. Fortification au Architecture Militaire. — Hagae: S. Frisius Ao, 1615. Mather M. The Alchemical Mercurius. — Routledge, 2014. Milobędzki A. Architektura Polska XVII wieku // Dzieje sztuki polskiej. — Warszawa: PWN, 1980. — T. IV. Morris A. E. J. History of Urban Form Before the Industrial Revolution. — London; New York: Routledge Taylor and Francis Group, 1994. Naronowicz-Naroński J. Architektura militaris, to jest budownictwo wojenne. — Warszawa: Wydawnictwo Ministerstwa Obrony Narodowej, 1957. Nowak T. Polska sztuka wojenna w czasach Odrodzenia. — Warszawa: Wydawnictwo Ministerstwa Obrony Narodowej, 1955.

148


список літератури

Nowak T. Przegląd polskiego piśmiennictwa z dziedziny fortyfikacji i inżynierii wojskowej w XVI–XVIII w. // Studia i materiały do historii wojskowości. — Warszawa: Ośrodek Badań Historii Wojskowej Muzeum Wojska Polskiego, 1965. — T. XI, część II. — S. 122–141. Perez-Gomez A. Architecture and the Crisis of Modern Science. — Cambridge: MIT Press, 1994. Pilarczyk Z. Fortyfikacje na ziemiach koronnych Rzeczypospolitej w XVII wieku. — Poznań: Instytut Historii UAM, 1997. Polak T. Zamki na kresach. — Warszawa: Pagina, 1997. Pollak M. Cities at War in Early Modern Europe. — New York: Cambridge University Press, 2010. Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław; Warszawa; Kraków; Gdańsk; Łódź: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1985. — T. XXVIII/2. — Zeszyt 117. Reffner E. The Esoteric Codex: The Alchemists. — Lulu.com, 2015. Roob A. Alchemy & Mysticism. — Köln; London; Los Angeles; Madrid; Paris; Tokyo: Taschen, 2005. Sawa B. Najstarszy siedemnastowieczny obraz Zamościa Jakuba Lauro // Zamojski Kwartalnik Kulturalny. — Zamośc, 2009. — № 4 (101). — S. 14–23. Shipperbottom J. Fortifications. Histoire mondiale de l’architecture militaire. — Paris: Atlas, 1983. Slownik artystów polskich. — Wrocław: Ossolineum, 1979. — T. III. Sosnowski O. Studjum pierwotnego założenia (1586 r.) i obwarowania (1630–35) miasta Brodów // Biuletyn historii sztuki i kultury. — Warszawa: Zakład Architektury Polskiej i Historii Sztuki Politechniki Warszawskiej, 1934. — Z. II, № 4. — S. 247–252. Taube M. The 15th c. Ruthenian translations from Hebrew and the Heresy of the Judaizers: Is there a connection? // Speculum Slaviae Orientalis: Muscovy, Ruthenia and Lithuania in the Late Middle Ages. — Moscow: OGI, 2005. — UCLA Slavic Studies IV. — P. 185–208. Thompson E. H. J. V. Andrea: Christianopolis. – Dordrecht: Kluwer Academic Publishers, 1999.

149


Теорія архітектури, містика і війна

Thompson E. H. Christianopolis — the Human Dimention // Table Ronde «Publicists and Projectors in 17th century Europe». — Wolfenbuttel: Herzog August Bibliothek, 1996. Tregubowa T. O urbanistyce i architekturze Szarogrodu // Biuletyn Historii Sztuki. — Warszawa, 1995. — № 3–4. — S. 141–252. Trismosin S. Splendos Solis. — London: Kegan Paul, Trench, Trübner & Co, 1920. Vera M. A. Proportion, Symmetry and Mathematics in the Renaissance Theory of Construction: Vignola’s Treaty of Architecture and Musical Mirror // Proceedings of the Third International Congress on Construction History. — Cottbus, 2009. — Р. 283–288. Wąsowski B. N. Callitectonicorum seu de pulchro architecturae sacrae & civilis. — Poznaniae, 1678. Wilhelms J. Architectura Civilis. — Nürnberg, 1649. ЦДІАК України. — Ф. 50. — Оп. 1. — Спр. 1. — Арк. 391, 392.


151


Наукове видання Липа Катерина Анатоліївна Теорія архітектури, містика і війна Редактор Вікторія Поліненко Коректор Тетяна Кришталовська Верстка, дизайн, художнє оформлення Андрій Будник Відповідальний за випуск Поліна Лаврова Здано до набору 01.07.2016. Підписано до друку 01.08.2016. Формат 70 x 100/16. Гарнітура PT Serif Pro. Друк офсетний. Папір офсетний. Ум. друк. арк. 6,72. Ум. фарбовідб. 29,34. Обл.-вид. арк. 8,30. Зам. № 14-082. Видавництво «LAURUS» Свідоцтво ДК № 4240 від 23.12.2011 04114, Київ, вул. Дубровицька, буд. 28, тел./факс: +380 (44) 234-16-30 Інші книжки видавництва – http://issuu.com/laurus_press laurus.info@yahoo.com laurus.me Віддруковано у ТОВ «Друкарня “Бізнесполіграф”». ДК № 2715 від 07.12.2006 02094, Київ, вул. Віскозна, 8. Тел./факс: +380 (44) 503-00-45


151


Книжку присвячено малодослідженій проблемі впливу західноєвропейської теорії фортифікації доби Ренесансу на оборонне будівництво в Україні та впливу на будівельну практику містичних уявлень доби про символічний захист твердинь. Тож особливості розпланування та об’ємно-просторового вирішення замків, фортець і міських укріплень розглянуто під незвичним кутом. Тема є новою та актуальною для українського архітектурознавства. Книжка зацікавить архітекторів, мистецтвознавців, істориків, культурологів і всіх, кому небайдужа архітектурна спадщина України. Доктор архітектури, професор, член-кореспондент Національної академії мистецтв України Микола Дьомін

Катерина Липа

Катерина Липа – український мистецтвознавець, історик архітектури, журналіст. Навчалася у Київському художньому інституті (нині Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури) спочатку на архітектурному факультеті, далі на факультеті теорії та історії мистецтв. Закінчила аспірантуру Інституту теорії та історії архітектури і містобудування, стажувалася в Міжнародному центрі реставрації Раймона Лемера (Льовен, Бельгія). Автор близько 400 наукових і науково-популярних статей на теми історії мистецтва та архітектури, сучасної архітектури, мистецтва і предметного дизайну, а також низки науково-популярних книг з історії української фортифікації, архітектури, військової історії. У Національному конкурсі «Краща книга України–2010» проект «Українська мілітарна історія» (видавництво «Наш час») під керівництвом К. Липи отримав нагороду «Кращий видавничий проект року».

Т е о р і я А Р Х І Т Е К Т У Р И, м і с тика і в і й н а

Т е о р і я А Р Х І Т Е К Т У Р И, м і с тика і в і й н а

Катерина Липа

LAURUS

Катерина Липа

Т е о р і я А Р Х І Т Е К Т У Р И, м і с тика і в і й н а

Profile for Laurus Press

Катерина Липа. Теорія архітектури, містика і війна  

Книжку присвячено малодослідженому аспекту впливу західноєвропейської теорії фортифікації доби Ренесансу на оборонне будівництво в Україні –...

Катерина Липа. Теорія архітектури, містика і війна  

Книжку присвячено малодослідженому аспекту впливу західноєвропейської теорії фортифікації доби Ренесансу на оборонне будівництво в Україні –...

Advertisement