Kroschu info 10 11 2018

ЖОВТЕНЬ - 2018 ЛИСТОПАД

«ОСКАР-2018» ВЖЕ ТРАДИЦІЯ ОБИРАЄМО НАЙКРАЩИХ!

2018 ● ЖОВТЕНЬ - ЛИСТОПАД

1

У номері:

4-5

6-7 сторінка

8-9

Виявити помилку у продукції означає подбати про безпеку життя

“Відверта кава” з Інною Нагурною

Чим особливий відділ постачання?

14

сторінка

сторінка

16

12-13 сторінка

сторінка

сторінка

Вчительська освіта стає в нагоді скрізь

Історія скромної і працьовитої Софії Твердої

Голосуємо! Талон для голосування у “Народному Оскарі-2018”!!

18-20 сторінка

сторінка

21

22-23

Наші у Мексиці

Жінка, що встигає все неймовірні історії поруч з нами

Як оцінюють їдальню “на Модерні”?

2

ЖОВТЕНЬ - ЛИСТОПАД ● 2018

сторінка

СЛОВО ДО ЧИТАЧА Традиції створюєте ви! Пам’ятаєте, як минулого року ми вперше вручали «Народних Оскарів»? Мені здається, було святково, весело, урочисто і водночас невимушено — якось так по-нашому. Погодьтеся, це варто зробити традицією. Ми не завжди усвідомлюємо, з якими крутими людьми ми працюємо поруч щодня і наскільки унікальний, драйвовий, багатогранний наш колектив. Такі події, як «Народний Оскар» — це нагода, щоб відчути це. Переможців обираєте ви! Ми (адміністрація і оргкомітет «Оскара») гарантуємо вам: всі голоси будуть пораховані чесно і скрупульозно. Так, як це й було минулого року. Ми поважаємо кожен голос і хочемо, щоб картина переможців була саме така, якою ви її бачите.

Марина Кущенко керівник відділу з управління персоналом

Просимо про чесність при голосуванні і повагу до колег. Нехай переможуть ті, хто справді, на думку інших, вартий цього. А ще порадимо — ставтеся до цього, як до свята, до розваги, до легкої і веселої події. «Народний Оскар» має стати приводом для згуртування, а не суперечок. А переможці у нас, так чи інакше — всі. І попереду — багато-багато «Оскарів», зірок і вершин. Номінації та талон для голосування на сторінках 16-17.

НАШІ НОВИНИ

НОВУ ТЕХНІКУ ТЕСТУЄМО ПЕРШИМИ!

Оновлення техніки на підприємстві не лише вимога часу, а й турбота про власних працівників. З одного боку, нове обладнання дає змогу швидше забезпечувати сировиною виробництво та зробити його більш економічно вигідним. З іншого — вдосконалені машини значно полегшують і спрощують роботу персоналу. Саме тому у відділ логістики закупили чотири нові сучасні вузькопрохідні штабелери моделі JUNGHEINRICH EKX 410. За словами керівника проектами відділу логістики Юрія Середяка, з-поміж заводів Кромберг енд Шуберт, ми перші тестуємо ці машини. Тому до експерименту прикута активна увага наших німецьких партнерів. Вартість проекту становила 350 тисяч євро, а техніку придбали для

того, щоб оптимізувати логістичні процеси на складі сировини. Використання нових навантажувачів сприяє швидшому збору замовлень. Ними можна швидше відвозити продукцію та складати у вищі штабелі, завдяки чому економиться місце на складі. Та й для роботи самих машин потрібно вдвічі менше місця, аніж для тих, що були раніше.

— Раніше для роботи ми використовували більше десятка навантажувачів старих моделей. Але вони дорогі в обслуговувані, часто виходили з ладу і на їх обслуговування витрачалося багато коштів. Нині ж чотири одиниці нової техніки дуже добре справляються з роботою і їх достатньо. Ціна одного такого навантажувача становить близько 65 тисяч євро. Але, за нашими підрахунками, ця техніка окупить себе

вже через півтора-два роки використання.

— В подальшому ми хочемо вдосконалити ці машини і максимально підлаштувати їх до наших потреб. Плануємо встановити WiFi-друкарки, монітори. Працівник повинен працювати автономно, бачити інформацію на екрані і з одної сторони приймати замовлення, а з іншої — видавати продукцію, — говорить Юрій Середяк. Працівникам, які взялися тестувати нову техніку, вона теж сподобалася.

— Тепер ми швидше опрацьовуємо замовлення. Нові навантажувачі легкі в управлінні, дуже зручні і функціональні, — підсумовує водій Андрій Балайса.

2018 ● ЖОВТЕНЬ - ЛИСТОПАД

3

НАШІ НОВИНИ

ВИЯВЛЕНА ПОМИЛКА МОЖЕ ВРЯТУВАТИ ЛЮДСЬКЕ ЖИТТЯ У нас на заводі відповідають не просто за електричні кабельні мережі — у нас відповідають за безпеку людського життя. Невиявлена помилка — це ризик того, що важлива деталь автомобіля не спрацює. А це може коштувати людського життя. Про це сьогодні розповідають люди, які виявили помилки і запобігли тому, щоб вони потрапили до клієнтів.

ГАЛИНА ДЕРЕВ’ЯНЧУК комплектувальник проводів

ВИЯВИЛА ДЕФОРМОВАНИЙ КОНТАКТ Робота з наноконтактами потребує найбільшої уваги, тому що їх легко пошкодити. Невиявлений деформований контакт, тим більше у моторному штекері, призвів би до рекламації, а для заводу це зовсім не вигідно. Це перший випадок, коли відбувається серійне пошкодження контактів. Бувають поодинокі випадки, коли контакти пошкоджуються дорогою до лінії.

ВІКТОР БОРОВИК керівник проектів

Від відповідальності кожного працівника залежить кінцевий результат. Радує те, що люди реагують на помилки і повідомляють керівництво. Це означає, що ми одна команда і разом працюємо для того, щоб наша продукція була якісною. На проекті BMW дуже поширена проблема деформованих контактів і пошкодження ізоляції. Відкрита обмотка на проводці може призвести до замикання проводів та загоряння автомобіля, а це дуже серйозно. Ми не повинні думати, що це «всього лиш виробництво». Ми маємо розуміти, що кожна виявлена помилка це, можливо, врятоване людське життя. Бо всі ми знаємо, як швидко, у випадку замикання проводки, згоряє автомобіль. А за старання та проявлену відповідальність, працівники обов’язково отримають грошові премії. Це, також, буде заохоченням для інших.

4

ЖОВТЕНЬ - ЛИСТОПАД ● 2018

ВАЛЕНТИН БОСИЙ

укладальник-пакувальник

ВИЯВИВ ПОШКОДЖЕННЯ ІЗОЛЯЦІЇ Про помилки завжди потрібно повідомляти керівництво. Тому що наслідки, у будь якому випадку, будуть негативними. Дефект призведе або до рекламації від клієнта, або до поломки автомобіля, якщо помилку не виявлять взагалі. Пошкодження я виявив при точкуванні розгалуження. Завжди уважно перевіряю проводку і вважаю, що слідкування за якістю продукції — частина роботи кожного з нас.

ВОЛОДИМИР КУДЕЛЯ

ОЛЬГА ЛЯСА

ВИЯВИВ НЕПРАВИЛЬНЕ СІЧЕННЯ ПРОВОДІВ

ВИЯВИЛА НЕПРАВИЛЬНО ВИЛИТУ ВТУЛКУ

лудильник

У в’язці, де я виявив помилку, були проводи із січенням 1,5 міліметра, замість 2,5. Ці проводи не розраховані на таке навантаження, яке на них мало здійснюватися. Вони могли б розплавитися, спричинити коротке замикання і, як наслідок, загоряння автомобіля. Така помилка трапилася, швидше за все, через людський фактор. Але це стається дуже рідко і відразу ж виявляється іншими працівниками. У нас вже «набита рука».

БЛАГОДІЙНІСТЬ

ПЕРЕМОГУ ТВОРЯТЬ НЕБАЙДУЖІ У нас знову встановлена «Скриня добра». Цього разу — для солдатів. Збираємо теплі речі для тих, хто спить в окопах, щоб у нас, тут, був спокій. Погодьтеся, це зігріє не тільки їх — це зігріває також нас. Війна триває і хочеться зробити хоча б маленький вклад у перемогу. Тим паче, що наш завод вона точно не обійшла стороною. З перших днів війни Кромберг енд Шуберт регулярно допомагає українській армії. Підприємство співпрацює з волонтерами та напряму з військовими частинами. Також ми регулярно збираємо кошти для бійців.

— З проханнями про допомогу, до підприємства багато разів зверталися добровольчі батальйони «Торнадо», «Донбас», «Айдар». Ми постійно підтримуємо Луцький військовий госпіталь та спілку воїнів АТО «Щит» з Горохова, співпрацюємо з громадським формуванням «Самооборона Волині» та багатьма волонтерами, —

інспектор з контролю якості продукції вихідної

Працівник не правильно вставив проводи і втулку залили навпаки. Вона була вигнута у протилежну сторону. Таку проводку не змогли б вмонтувати в автомобіль і її повернули б, а це фінансові збитки для підприємства. Такі помилки стаються дуже рідко, бо коли на заводі тільки розпочинали виробництво втулок, цей процес жорстко контролювали і вдосконалювали. Нині ж неточність трапилася суто через людський фактор. До помилок на виробництві потрібно ставитись дуже серйозно та відповідально, бо вони призводять до фінансових збитків та затрати часу. говорить соціальний працівник Наталія Шевельова. Волонтер Віталій Владун у справі з часів Майдану 2014го. Захист своєї Батьківщини чоловік вважає священним обов’язком, але, за станом здоров’я, воювати не може. Тому й вирішив допомагати країні у такий спосіб.

— Нині ситуація із забезпеченням фронту, звичайно, краща, ніж була на початку війни. Проте, бійці, як і раніше, потребують обмундирування, теплого одягу, продуктів харчування, зрештою, простої моральної підтримки. Та й домашня їжа нашим хлопцям смакує набагато краще, ніж тушонки зі складів.

— З проханням підтримати українських військових ми часто звертаємося до різних підприємств і організацій. Нам постійно допомагає Кромберг енд Шуберт. Звідти на фронт регулярно передають спецодяг, рукавиці, чоботи, закуповують маскувальні сітки, бензопили, сокири, монтажну піну та багато іншого, — розповідає Віталій Владун. За допомогу у скрутний час, яка згодом стала регулярною, заводу Кромберг енд Шуберт також вдячні командири Військової частини 2466 (Стаціонарна база з ремонту автомобільної техніки), що в місті Луцьк.

2018 ● ЖОВТЕНЬ - ЛИСТОПАД

5

ВІДВЕРТА КАВА

ІННА НАГУРНА: «Я САМА СОБІ ГОЛОВНИЙ МОТИВАТОР»

Маленька дівчинка, з глибинки, з дитинства усім цікавилася і у всьому брала участь, активна і «шустра». Потім поставила собі за мету вивчити іноземні мови. Щоб вступити на престижний факультет вузу, ходила пішки за багато кілометрів до репетитора. Вступити вдалося. Потім прийшла працювати на завод-гігант, була причетна до закладання його першого каменю, досягла там успіху. Займалася тайським боксом, кандидат у майстри спорту. Зараз займається пілатесом. Мама сина та доньки, щаслива дружина. Усміхнена і завжди у формі. Занадто ідеально, щоб бути правдою? Та ні, по-справжньому. Без фальші і зайвого «глянцю» — просто історія людини, яка змалку вміла ставити собі цілі і вірила у себе. Тим більше, сама Інна Нагурна, героїня цієї історії каже: — Фальші у людях не люблю найбільше. Нехай краще людина, з моєї точки зору, буде неідеальна, але не фальшива, не вдає з себе того, ким не є. Розмова з Інною легка і дуже насичена: їй є що розповісти. Розповідає про себе дуже щиро — без кокетства, вдаваної скромності і без вихвалянь, так, як це зазвичай роблять правильно і спокійно впевнені у собі люди. Дуже відчувається, що Інна — людина гармонійна і наповнена, щаслива. Про родину, чоловіка, сина і доньку, говорить небагато, але навіть з лаконічних слів відчутно: вони її натхнення та опора. Інна Нагурна одна з тих, про кого на заводі розповідають легенди (які, зрештою, виявляються правдою). Наприклад «Не виходить щось — покличте Нагурну, там і голова, і руки на місці». І за цим відразу історія, як Інна сама, по схемі, не чекаючи майстрів, зуміла скласти меблі. Про Інну, мабуть, колеги знають багато — те, що вона класна, професійна, енергійна, чітка точно знають. Те, що вона тут з перших днів і всього досягла наполегливістю і працею. Те, що вона відкрита новому. Тому ми обійдемося без стандартної історії, а спробуємо показати вам, можливо, незвичну Інну Нагурну, можливо, іншу, ніж звикли бачити щодня завдяки її цитатам на нашій «Відвертій каві».

6

ЖОВТЕНЬ - ЛИСТОПАД ● 2018

Не люблю байдужості. Мені важливо, щоб людина була цілеспрямована, щоб не було цього, що «моя хата скраю». Фальш і байдужість — це, мабуть, найгірше. Пробачити людям можу, мабуть, все. Другий шанс даю. І навіть третій. Але четвертий вже ні. Мабуть, в роботі я рівною мірою і демократична, і строга. Хоча, напевно, в строгому образі почуваюся більш впевнено і природно. Проте, має бути відчуття, коли яку лінію вибрати, в який момент потрібно проявити певну рису. В цьому допомагає інтуїція. Я була причетна до закладання першого каменю на нашому заводі. Це було в червні 2005 року. Потім було відкриття. Все було дуже динамічно і насичено перші два роки. Значною подією для мене було спілкування з паном Кромбергом, він приїжджав перший раз в Україну і ми з ним ходили на зустріч до губернатора. Я перекладала. Це був день підйому. Я дуже хвилювалася, бо це високий рівень відповідальності, але все вдалося. Я була дуже впевненою тоді. Пам’ятаю ці емоції досі. І в дружбу вірю, але не вірю, що можна мати мільйон друзів. Це хороші знайомі. Можливо, компанія, але з ними не можна повністю відкрити душу. Мені здається, що добре, коли є друг, який з тобою працює на роботі і друг поза роботою, з яким можна обговорити все, що тобі наболіло, чим живеш, чому радієш. Для мене найкращі друзі — це мій чоловік і моя сестра. Продовження читайте на стор.15 2018 ● ЖОВТЕНЬ - ЛИСТОПАД

7

НАШ КОЛЕКТИВ

«ДРІБНИХ» ЗАМОВЛЕНЬ НЕ БУВАЄ. БУВАЮТЬ ЗАМОВЛЕННЯ «НА ВЧОРА» Відділ постачання — для людини, яка «не в темі» назва може звучати буденно і нічого не говорити. Але, насправді, це дуже важливий відділ. Все, чим ми користуємося у своїй щоденній роботі на заводі (крім сировини на виробництві) — замовляє відділ постачення. Вивчити всі можливі варіанти, обрати найкращий для заводу, зробити все чітко та оперативно — їх робота. Не дивно, що у цьому відділі чудовий командний дух і відчутно відразу, коли заходиш до них в кабінет. У відділі 5 працівників. Виконуючий обов’язки керівника відділу Сергій Терещук та його надзвичайно позитивні колеги: Олександр Негодюк, Олександр Якименко, Маргарита Лотоцька та Ольга Ковалець. Найдовше працює Сергій Терещук, він добре пам’ятає, коли завод тільки-но починав свою роботу. Каже, що зараз працювати, звісно, комфортніше, але й відповідальність зросла, як і вимоги до постачальників.

— «Дрібних» замовлень не буває. Кожне з них важливе для підприємства. Якщо терміново не доставити запасні частини до обладнання, то на заводі буде простій, невчасно замовити гофротару — проводку запакують із запізненням, не закупити в зазначені терміни засоби індивідуального захисту (спецодяг), медикаменти, канцтовари — людям буде не комфортно працювати. І це стосується всього, що ми бачимо на заводі. Тобто навіть на перший погляд, дріб’язкові замов8

ЖОВТЕНЬ - ЛИСТОПАД ● 2018

лення є дуже важливими.

чальники з усього світу.

Багато замовлень надходить тоді, коли на підприємстві започатковуються нові проекти або відбуваються технічні зміни. В той час потрібне нове обладнання (дошки, стелажі, техніка та інше).Бувають замовлення «на вчора». Тобто, коли важлива кожна хвилина і при цьому треба все порахувати, — додає Олександр Негодюк.

— Зараз, наприклад, замовляємо шурупи у французької компанії Rabourdin, бо в Україні їх технічно не можливо виготовити. До речі, ця компанія виготовляє продукцію для військових потреб Франції. А конвеєрний ланцюг лінії виготовляє компанія SEDIS SA, яка знаходиться в регіоні Франції — Шампань неподалік від винного заводу, — розповідає Олександр Якименко.

Завдяки замовленням можна вивчити географію — бувають поста-

А ще робота у відділі постачання

Олександр Якименко

Ольга Ковалець

Ольга Ковалець і Маргарита Лотоцька

Сергій Терещук

— це передусім спілкування з людьми. І це найцікавіше — каже Ольга Ковалець: — Робота постійно різна, кожного дня щось нове. Спілкування з різними людьми, в кожного з яких свій характер і темперамент. Особисто мені цікаво когось в чомусь переконати. Згідно вимог нашого відділу, ми маємо дотримуватися певних правил. Часто потрібно переконати постачальника грати за нашими правилами і надавати послуги на умовах, вигідних нашому підприємству. КРЕДО ВІДДІЛУ: ВЧАСНО, ЧІТКО, ПРОФЕСІЙНО.

— Для того, щоб це реалізовувати, треба розуміти, що ми — одна команда. Свою роботу і спілкування один з одним ми будуємо на чесності, взаємодопомозі та підтримці, — розповідає Маргарита Лотоцька. Звичайно, легка і невимушена атмосфера у відділі склалася не в останню чергу завдяки керівнику.

— Він у нас життєрадісний та дуже позитивний. Справедливий. До нього ми сміливо можемо звернутися з різними робочими питаннями. Коли щось не виходить, він завжди допоможе, — Олександр Якименко про Сергія Терещука.

— Сергій завжди має свою точку зору. Завжди дасть мудру пораду, як у роботі, так і в житті — додає Маргарита Лотоцька. Нехай так буде завжди — дружньо, легко, злагоджено і цікаво!

2018 ● ЖОВТЕНЬ - ЛИСТОПАД

9

МОЯ ДУМКА ПРО…

Знаєте, яка одна з головних переваг роботи у великому колективі? Вам завжди є з ким порадитися) І не лише з приводу робочих питань, а взагалі - про життя. Коли поруч працює багато мудрих людей з життєвим досвідом, їм завжди є чим поділитися. Тому ми відкриваємо нову рубрику — «Моя думка про…», де будемо говорити не про роботу, а про різні важливі життєві теми). Ділитися, як вирішуємо різні ситуації, що нас тішить, де знаходимо натхнення і рішення у складних ситуаціях. Розпочинаємо)

ЧИМ ЗАЙНЯТИ ДІТЕЙ ПІД ЧАС КАНІКУЛ? Працюєте і не знаєте, чим зайняти вашу дитину під час канікул? Так, це питання може здаватися складним… але, тільки на перший погляд. Бо ж, насправді, як запевняють наші працівники, все дуже просто. Потрібно лишень прислухатися до свого чада і зрозуміти його інтереси. Погляньте на ситуацію ширше. Не шукайте захоплення для дитину на канікули, а допоможіть їй визначитися із зайняттям на все життя. Саме таку пораду дають мами і тати, які вже багато років працюють на КроШу.

ЮЛІЯ АЛЯЄВА

майстер виробничої дільниці

Мого сина звуть Максим, йому 13 років. Окрім навчання в школі, він займається змішаними єдиноборствами і футболом. Тому у нього немає часу сидіти без діла, постійні тренування. Він дуже активний, бере участь у змаганнях та займає призові місця. Йому подобається такий стиль життя. Щоб діти не сумували, потрібно їх чимось зайняти, окрім навчання. І це стосується не лише періоду канікул, а всього дитинства. Тобто, якщо у вашої дитини є купа вільного часу і вона не має чим зайнятися, поцікавтеся її інтересами. Вислухати і зрозумійте, до чого у ваших сина чи доньки є цікавість. Підтримайте їх хобі і привчіть до активного способу життя.

10 ЖОВТЕНЬ - ЛИСТОПАД

● 2018

СЕРГІЙ ГОМОН

комплектувальник проводів

У мене двоє синів. Володимиру 10 років, а Роману — 13. Обоє займаються футболом, відвідують секції. У нас в сім’ї ніколи не виникало проблеми, чим зайняти дітей під час канікул. Ми часто їздимо на прогулянки, разом відпочиваємо. Майже кожного дня ходимо на стадіон і граємо футбол. А коли ми з дружиною на роботі, діти самі займаються своїми улюбленими справами. Менший сам їздить на гуртки, ми його відпускаємо, не боїмося, з дитинства виховуємо самостійність. Потрібно цікавитися, що подобається вашій дитині і сприяти тому, щоб вона могла цим займатися. Тоді під час канікул не буде виникати питання «куди подіти дітей». Адже вони самі собі знайдуть застосування. Вони матимуть улюблену справу, якій приділятимуть час і увагу. Це дуже важливо і корисно.

АННА ЖАДАН

комплектувальниця проводів

У мене двоє діток. Сину Ярославу 14 років, а доньці Мілені — 4. Ярослав займається музикою, грає на скрипці. А донька малює. Чотири роки тому ми переселилися сюди з Луганська. Спочатку було важко, але я знайшла підтримку на заводі. Тут хороший колектив, стабільна зарплата. Діток записала в гуртки, так вони краще призвичаїлися. Тепер мають свої захоплення і, коли я не можу приділити їм часу — вони не сумують, а розвиваються у цікавих для себе напрямках. Головне, зрозуміти, чого хоче ваша дитина і підтримати її поривання. Це буде найкращою турботою.

ЗОРЯНА ХАТІНА

провідний комплектувальник проводів

У мене близнята — Петро і Павло, їм по 15 років. Мої хлопці займаються легкою атлетикою. Вони дуже самостійні, тому у мене не виникає питання «чим їх зайняти». Я, навпаки, була б рада частіше їх бачити. Кожна дитина має свої прагнення. Батькам потрібно розгледіти потенціал і допомогти його реалізувати. Тоді їх син чи донька матимуть чим зайнятися і на канікулах, і просто у вільний час.

ЕДУАРД ОМЕЛЬЧУК

комплектувальник проводів

Ми з дружиною Аллою обоє працюємо на Кромберзі. Наша донька Тетяна навчається у 9 класі. Окрім школи вона займається фітнесом, регулярно відвідує спортзал, татова доня. А ще готується до ЗНО, «підтягує» математику. На кожен день у неї є чіткий графік, так само й на канікули. Вона постійно чимось зайнята і це приносить їй задоволення. Ми ж з дружиною раді, що наша дитина розвивається. Батькам, які не знають чим зайняти своїх дітей у період канікул, раджу більше цікавитися їх життям. Діти вам самі розкажуть, що їх цікавить і до чого у них є прагнення. Потрібно тільки вчасно їх підтримати і, можливо, це стане зайняттям не лише на канікули, а й на все життя.

2018 ● ЖОВТЕНЬ - ЛИСТОПАД 11

ХРОНІКИ УСПІХУ

З ПЕРШИХ ДНІВ Кажуть, що освіта вчителя — універсальна. І, мабуть, правду кажуть. На нашому виробництві багато педагогів за освітою дуже успішно реалізували себе. Вміння спілкуватися з людьми, чуйність, такт — риси, яким вчать у педвузах корисні і дуже цінні у кожній роботі з людьми. Інструктори з навчання Вікторія Левчук та Ганна Гонтарук, за освітою вчителі, прийшли на завод у перші дні. І досі тут — всі їх знають і поважають. Їх історії успіху прості, в принципі: наполегливість, людяність, бажання. Просто і складно водночас, правда?)

ГІРКА ПОЛОНКА І СОЛОДКІ СПОДІВАННЯ Ганна та Вікторія за освітою вчителі, проте за спеціальністю ніколи не працювали. На завод прийшли восени 2005-го, комплектувальницями проводів.

— Все місто гуділо про новий завод: висока зарплата, безкоштовне харчування та довіз на роботу — вирішила спробувати. Прийшла, заповнила анкету і невдовзі мені зателефонували, — пригадує Вікторія. Потужності підприємства тоді розташовувалися на території села Гірка Полонка і дівчата добре пам’ятають свій перший робочий день.

— Йшов сильний дощ, а ми ще й вийшли не на тій зупинці. Поки дійшли до заводу, промокли.

— В той час ми розкладали проводку, яка вмонтовувалася у двері автомобілів. Ця робота нам здавалась важкою та масштабною, хоча і була значно легшою, ніж тепер. Зовсім проста проводка, а замість столу ЕРТ у нас були звичайні тестери, які пікали. Потім навантаження зростало. До нового року на заводі працювало людей 200. Потім виробництво розширювали.

— В Гіркій Полонці ми працювали з жовтня по травень, — продовжує Ганна. — Зима тоді була страшенно холодною, приміщення не опалювалося. Ми були «сто раз одягнені» і бігали гріти руки до каміна. Але працювали з ентузіазмом, бо потрібна була робота. Ми вірили і надіялися, 12 ЖОВТЕНЬ - ЛИСТОПАД

● 2018

що далі буде краще. Ми бачили, що завод розвивається і розвивалися разом з ним. Ми були дружними.

— У нас не було такої їдальні, як тепер. Просто кімната, де можна було підкріпитися бутербродом з кавою, на десерт — яблучко або банан. Уже з першого року людей відправляли вчитися за кордон: в Румунію та Словаччину.

— Мені пощастило, пропрацювавши три місяці, я поїхала у відрядження, — говорить Вікторія. — Але поки я була за кордоном, то Аню забрали в навчальний відділ, тренером на виробництві. Нам теж розповідали, що ми будемо тренерами, тільки зі спецоперацій. А я повернулася і знову працювала звичайним комплектувальником на ДПТ, навчала дівчат і розуміла, що Ані пощастило більше.

НОВОСІЛЛЯ ТА НОВІ ПОСАДИ, ВІД КОМПЛЕКТУВАЛЬНИКІВ ДО ІНСТРУКТОРІВ

Наступного року завод Кромберг енд Шуберт вже працював на Львівській.

— Тут стільки місця було спочатку, ви собі не уявляєте, дві лінії і порожній цех. Потім доставляли дошки, столи, збільшували обсяг замовлень, відкривали нові проекти, набирали все більше працівників. Відповідно, розширювали навчальний відділ і мене теж перевели на посаду тренера на виробництві.

— Від працівників на лінії я часто чула: «Ніколи б не пішла на тренера, ні за які гроші». Кожного дня в нас була інша робота, на іншій лінії. Йдучи вранці на завод, ми не знали,

вже свої кадри виростили. Приємно, що тепер це виробництво успішно працює і розвивається.

— На заводі я реалізувалася як вчитель, бо вже й не думала, що колись когось навчатиму. І знаєте що? Мені ця робота подобається, — впевнено та радісно говорить Вікторія. Колега Ганна підтримує. Правда, говорить, що деяким людям важко звикати до дисципліни, а на підприємстві з цим строго.

— Першого ж дня ми даємо працівникам колективний договір, в якому чітко прописано, за що стягується штраф, а за що звільняють.

на якому проекті сьогодні працюватимемо. Комусь потрібно було допомогти, бо його перевели на нове місце і він не справляється, когось замінити. І нас ніхто не запитував, чи знаємо ми специфіку тієї лінії, чи не знаємо, вивчали в процесі. Нашим завданням була підтримка нових працівників, що ми й робили. Ми завжди були з людьми і всіх працівників знали особисто, — розповідає Вікторія. Помічниками інструкторів дівчата пропрацювали сім років. Особливо важким для навчального відділу був 2014-й. В кожній зміні було всього по 5 тренерів. Протягом року вони

підготували кілька тисяч працівників. Потім Вікторію та Ганну перевели на посаду інструкторів виробничого навчання.

— Тепер наше завдання — зустріти отих дітей (я завжди так називаю нових працівників), розповісти їм про завод і дати всю необхідну інформацію про роботу. Від нашого ставлення до людини залежатиме її враження про підприємство.

— До нас якраз почали їздити на навчання колеги з нового на той час заводу у Житомирі. Потім ми туди їздили, допомагали їм. А тоді вони

— Був випадок, коли чоловік, ознайомившись із правилами нашого підприємства, наступного разу на роботу не вийшов. Через товариша передав «..я мужик чи не мужик? Сказав — пити не кину, значить не кину». Ось такий принциповий чоловік попався (сміється, — ред.). Принаймні, відповідальний — нікому не морочив голову, — пригадують дівчата. За цими теплими, глибокими, іноді жартівливими спогадами — життя і величезний досвід. «Історія успіху» — це не мудрі книги, якісь надзвичайні слова чи унікальні випадки. Найчастіше вони поруч, вони схожі на ваші історії, вони дуже прості і гарні).

2018 ● ЖОВТЕНЬ - ЛИСТОПАД 13

ЗНАЙ НАШИХ

Є люди, скромні, тихі, працьовиті, з яких про себе просто ну слова не витягнеш). І саме про таких часто кажуть: на них все тримається. Все тримається непомітно, природньо, здається, без надзусиль, легко і невимушено. На роботі все вдається, бо працюють спокійно і вдумливо. Вдома лад, бо все робиться з любов’ю. Повага людей, друзі, тепле оточення. Звичайне життя звичайної людини — мабуть, це і є те, що називають простим людським щастя.

Софія Тверда, комплектувальниця проводів, на заводі працює 2 роки. Надзвичайно сумлінна і позитивна. Із скромною посмішкою пригадує: — Коли влаштовувалася на завод, то дуже боялася, думала, що не справлюся. Але тут видався хороший колектив. Ті, хто працюють давніше, допомагали мені призвичаїтися, пояснювали те, чого не розуміла, підтримували.

що її старшій доньці Яні вже 15: — Яна студентка, навчається в коледжі, здобуває професію технолога харчової промисловості. Вона у мене старанна, вчиться на державній формі. Крім того займається співом, бере участь в різних конкурсах, здобуває призові місця. Сину Максиму 9 років, ходить у школу, хоче бути будівельником. Чи важко бути мамою, що працює?

— Раніше я працювала в торгівлі, а на Кромберг прийшла тому, що тут висока і стабільна заробітна плата. Завдяки цій роботі я вирішила багато фінансових питань, стало легше утримувати сім’ю. До того ж, я вже звикла, мені тут подобається.

— Як тільки я влаштувалася на завод, діти не могли звикнути до моїх нічних змін. Зате тепер стали набагато самостійнішими. Вранці самі збираються на навчання, планують свій графік. Змалку я їх привчаю до того, що в житті потрібно бути відповідальним.

У Софії двоє діток. Дивлячись на цю тендітну дівчину, важко повірити,

— На дозвіллі я займаюся рукоділлям. Виготовляю весільні аксесуа-

14 ЖОВТЕНЬ - ЛИСТОПАД

● 2018

ри — квіти, сувеніри. На заводі розкладаю проводку до автомобілів, а у вільний час із дроту плету квіткові букети. Спритність рук і ніякого шахрайства (сміється — ред.). А якщо серйозно, то мені це подобається, допомагає відволіктися, заспокоює.

— Я задоволена, що влаштувалася на Кромберг енд Шуберт. В мене є стабільний дохід, чіткий графік роботи, відпустка. Тут надаються соціальні гарантії, є можливість недорого поїхати на відпочинок чи екскурсію, бо завод завжди відшкодовує частину вартості путівки, — Софія закінчує розмову усміщкою. А після розмови з нею усміхатися хочеться ще довго) Будьте уважні до людей, що працюють поруч — вони чудові!

Початок читайте на стор.6

АНЕКДОТИ Розмовляють двоє робітників: — Уявляєш, я сьогодні відпрацював дві зміни.

— Чому?

— Так задрімав ненавмисно, а ніхто мене вчасно не розбудив. Хто б там що не казав, а сама шкідлива робота у наших нинішніх політиків! Стільки шкоди ще не приводив ніхто! Футболіст хвалиться своїй дружині: — Сьогодні я забив два голи!

— От молодець. А як закінчилася гра?

— 1: 1... З психіатром важко сперечатися: ти йому — думку, а він тобі — діагноз. Мені два рази повторювати не треба. Якщо в перший раз зробив вигляд, що не чую, то потім і десять раз повторювати марно. Для вибору Основне правило техніки безпеки: «Не працюй — не постраждаєш».

Спілкування з людьми — це цікаво і водночас складно. Важко зрозуміти з перших хвилин, що людина насправді думає. Чи вона нічого не приховує, чи не одягає маску? Завжди в таких випадках пригадую, як в школі директор говорив нам, коли ми приводили дітей «ви думаєте, ваша дитина свята? А вона, насправді, має мінімум п’ять масок. І в певних ситуаціях вона їх міняє. І ми всі можемо вчитися у наших дітей, бо вони багато знають і вміють. Можуть керувати і нами і ситуаціями. Вони міняють маски і люди в зрілому віці теж. Мені нічого не давалося просто так. До всього потрібно було докладати багато зусиль. Я ніколи нікому не хотіла нічого доказати, просто в мене була впевненість. Я сама собі мотиватор. Тебе можуть штовхати не в тому напрямку, а якщо ти сама в себе не повіриш, то нічого не буде. Буває іноді, що оточення не підтримує — і мотивація може зникнути. Тоді потрібно самому себе мотивувати, мати стержень. Це, я вважаю, головне — мати внутрішню мотивацію.

Не купуйте на зиму шкіряні рукавички — беріть ганчіркові. Вони тепліше і ними краще витирати соплі. Якщо я раптом несподівано кину пити, звідки, по-твоєму, мої друзі зможуть дізнатися в 2:00 ночі, що я їх сильно люблю, ціную і поважаю? Тільки в Україні на пачці чаю може бути написано: «Чайне листя зібрано в Індії, на Цейлоні та в Китаї. Упаковано в Україні. Насолоджуйтеся смаком справжнього англійського чаю!» Гроші — зло. Не в грошах щастя. Хто духом сильний — той і багатий… Чим би ще себе заспокоїти, поки зарплату не дали?

Через 10 років я бачу себе усміхненою, щасливою та успішною.

2018 ● ЖОВТЕНЬ - ЛИСТОПАД 15

«УЛЮБЛЕНИЙ ШЕФ-2018» .................................................................. ..................................................................

«СПОРТСМЕН РОКУ-2018» .................................................................. ..................................................................

СВЯТКОВІ ТРАДИЦІЇ

«НАРОДНИЙ ОСКАР-2018» Отож — голосуємо! Трохи про номінації.

■ «УЛЮБЛЕНИЙ ШЕФ-2018»

Той, кого всі вважають не просто керівником, а Лідером, який веде за собою, надихаючи власним прикладом. Той, хто вміло поєднує людяність і справедливе ставлення до кожного. Той, кого хочеться слухатися, не «тому що треба», а тому, що хочеться бути схожими на цю людину.

■ «СПОРТСМЕН РОКУ-2018»

Той, чиї спортивні досягнення стали ще одним приводом для гордості за підприємство, дивлячись на кого, хочеться піти в зал, одягти форму і почати грати у футбол, сісти за шахівницю, почати бігати... Той, хто у відмінній формі, заряджає, стимулює і переконує: спорт — це сила.

«КРОШЕЛЮБ 2018» .................................................................. ..................................................................

■ «КРОШЕЛЮБ 2018»

Людина, яка кожною дією переконує: робота може бути пристрастю. Відданість справі, вміння глибоко розуміти процеси, бажання вчитися та вдосконалюватися, чесність з колегами та розуміння єдиної мети всього колективу, працьовитість і наполегливість — ось риси «Крошелюба».

■ « ДУША КРОШУ 2018»

Людина, яку... просто люблять. І навіть не важливо її професійні досягення (хоча у хороших людей, вони також, як правило, хороші). Люблять за доброту, за щирість, чуйність, вміння підтримати і вчасно сказати добре слово, розрядити обстановку жартом, залагодити конфлікт, поділитися своїм добром. Правда, серед нас таких багато?) Вибір буде нелегкий.

■ «МАНДРІВНИК РОКУ 2018»

« ДУША КРОШУ 2018» .................................................................. ..................................................................

Де тільки наші не були цьогоріч — Мексика та Македонія переконалася, що українці компетентні, працьовиті, організовані. Ми довели: там, де складно, наші завжди готові професійно і якісно прийти на допомогу. Ті, хто їздив у відрядження на інші заводи, не просто підтримав колег там — ці люди формували враження про Україну. Тепер їх нові друзі з-за кордону будуть судити про нашу країну, згадуючи їх вчинки, слова, поведінку. Це відповідальна і почесна місія. У цій номінації серед всіх, хто цього року побував у відрядженнях на інших заводах компанії, потрібно обрати того, кого ви справді вважаєте гідним прикладом того, як треба представляти завод і країну в очах іноземних колег.

■ «ТАЛАНТ РОКУ-2018»

«МАНДРІВНИК РОКУ 2018» .................................................................. ..................................................................

«ТАЛАНТ РОКУ - 2018» .................................................................. ..................................................................

16 ЖОВТЕНЬ - ЛИСТОПАД

● 2018

«І швець, і жнець, і на дуді грець» — кажуть про таких. Людина, яка наділена Божою іскрою і вміє зробити цей світ трішки красивішим і яскравішим. Малює, співає, танцює, ліпить, вишиває, майструє з дерева — це все таланти. Це все — привід проголосувати в цій номінації за того, кого вважаєте гідним.

ПОРЯДОК ГОЛОСУВАННЯ: • Заповнюєте відривний талон, написавши навпроти кожної номінації персональний номер і прізвище того, кого вважаєте гідним Оскара у ній. Заповнивши, кидаєте талон у спеціальні скриньки, які встановлені у їдальнях (на Львівській та «на Модерні»).

• Голосування триватиме до 10 грудня. Голоси буде підраховувати комісія, до складу якої увійдуть представники кожного з відділів. Оголошення переможців та вручення призів відбудеться на щорічних зборах колективу.

• Голосуймо, обираємо найкращих, всім бажаємо перемоги!

ЗНАЙ НАШИХ

«ДИСЦИПЛІНА ВИХОВУЄ ХАРАКТЕР», — ІНЖЕНЕР «КРОМБЕРГ ЕНД ШУБЕРТ» СЕРАФИМ КУДРЯШОВ ПРО РОБОТУ ТА ..ДЗЮДО Інженер Серафим Кудряшов з тих, про кого кажуть: талановита людина талановита у всьому. Молодий, розумний інженер і обдарований спорстмен. Про роботу на КроШу каже, що вона повністю відповідає його уявленням про роботу інженера: тут є новизна, постійний рух і масштабність процесів. А до дисципліни Серафим звик ще з дитинства. Тоді, коли почав займатися дзюдо.

— Я завжди хотів загартувати свій організм і шукав для себе оптимальний вид спорту. Неподалік від мене є спортивна школа, тому я займався і плаванням, і тенісом, і іншими видами спорту. Міняв їх кожного року і нічого мене особливо не приваблювало. До тих пір, поки не спробував дзюдо, — розповідає хлопець. Свою першу перемогу у цьому виді спорту Серафим здобув через три місяці після початку тренувань. Бронза на чемпіонаті області! Це була справжня ейфорія. Далі були наполегливі тренування та нові здобутки. На турнірі пам’яті воїнів-афганців три роки тому мій співрозмовник здобув звання кандидата у майстри спорту. А нинішнього року підтвердив цей титул на турнірі імені Руслана Машуренка.

— У дзюдо мені найбільше подобається те, що я можу тут чогось добитися. Тренуюся і бачу результат. Це те, що я можу зробити з собою, зі своїм тілом та духом. Завдяки цьому виду спорту у мене зміцнилося здоров’я, покращилася координація рухів, — розповідає про користь від свого захоплення Серафим. Тренується хлопець кожного дня, зі своїми друзями. Каже, що вони завжди підтримують один одного, вказують на недопрацювання та помилки, разом стають кращими у своєму спорті.

— Дзюдо — це перш за все самоорганізація і контроль над самим собою. Потрібно чітко дотримуватися режиму. Збалансовувати час на тренування та відпочинок, дбати про здорове та правильне харчування.

— Восени заплановано багато змагань. Хочу взяти у них участь, перевірити чи стали плідними мої старання. Дзюдо вже змінило моє життя і я надіюся, що основні досягнення ще попереду, — підсумовує Серафим Кудряшов.

2018 ● ЖОВТЕНЬ - ЛИСТОПАД 17

ПРАЦЮЙ! МАНДРУЙ! ЖИВИ!

ЯК ЛУЧАНИ НАВЧАЛИ МЕКСИКАНЦІВ ПРАЦЮВАТИ Поїхати в Мексику, подивитися, як живуть на іншому кінці світу, познайомитися з тамтешніми звичаями, подружитися з закордонними колегами, обмінятися з ними досвідом та скупатися в океані. Реально? Реально, якщо ти працюєш у компанії, яка має заводи на всіх континентах, а твій досвід цінний для колег. З березня по вересень понад 100 працівників нашого підприємства побували у відрядженні «на іншому кінці світу» — в Мексиці. Напевно, кожен з них має свою, особливу історію про цю країну. І ці історії варто читати.

«MAÑANA» — ОЗНАЧАЄ ЗАВТРА Олександр Трохимчук працює на Кромберг енд Шуберт вже 10 років. Починав з налагоджувальника, тепер — майстер зміни служби головного енергетика. Отримавши рік тому пропозицію попрацювати в Мексиці, прийняв її з радістю.

— Це ж можливість побачити світ, розширити кругозір, знайти друзів за тисячі кілометрів від дому, — натхненно розповідає Сашко. У Мексиці вводилось в дію нове виробництво і основним завданням мого співрозмовника було навчання тамтешніх працівників. Колорит Мексики захопив Олександра. А особливо — привітні компанійські і дружелюбні люди. З яким проханням звернешся — допоможуть як рідному.

— А от до роботи навпаки — дуже важкі. Можливо, у них такий менталітет, а, може, це ми в Україні звикли працювати, задаючи собі швидкі темпи.

— У них навіть є відмовка, якою вони часто жартома відповідають на завдання начальства — mañana, по-нашому завтра. Кажеш їм — потрібно зробити те і те, а вони тобі — завтра. Коли ж попросиш про щось особисте — немає питань, з радістю послухають і виручать. Наших колег з Житомира вони навіть до океану за 600 кілометрів 18 ЖОВТЕНЬ - ЛИСТОПАД

● 2018

возили, — розповідає про місцевих Олександр. Також мексиканці дуже люблять футбол і активно займаються спортом. Вони надзвичайно цінують і поважають свої традиції.

— Спілкувалися ми переважно англійською, хоча в Мексиці вона не дуже популярна. І це при тому, що Америка під боком. Просто вони дуже люблять свою мову і неохоче переходять на іншу. Навіть я там трохи підучив іспанську, бо було простіше запам’ятати кілька їхніх слів, аніж шукати перекладача з англійської, — сміється Сашко.

— Англійську ж я вивчив тут, на заводі. Давалась вона мені нелегко, але я старався, знав, що обов’язково знадобиться.

— А що мексиканці знають про Україну?

— У Мексику з нами їздили колеги з Румунії та Словаччини. І до нас мексиканці ставилися найбільш приязно. Вони добре знають, що ми — незалежна нація і зовсім не асоціюють нас із росіянами чи ще з кимось.

— Якось на вулиці до мене підійшов хлопець і запитав звідки я, це тому, що не схожий на них. Коли почув, що з України, відповів «О, то у вас там війна з Росією» і побажав нам мужності.

— Коли ж ми вже від’їжджали додому, то мексиканські колеги надарували нам купу подарунків — різних дрібничок, але це було дуже щиро і приємно.

— Мексиканці вміють бути щасливими. Вони частіше посміхаються, насолоджуються життям і ставляться до нього простіше. Вони багато часу приділяють відпочинку і

відпочивають вони цікаво, а не просто лежать вдома на дивані.

— Ця поїздка не лише дала новий досвід і можливість побачити світ, вона змінила мене. Я став впевненішим, почав дивитися на життя ширше, більш ціную спілкування, дружбу і, звичайно ж, свою роботу, завдяки якій часто втілюються в життя нереальні речі — я ж ніколи і подумати не міг, що матиму друзів у Мексиці).

«Я ПРАЦЮВАЛА, ПІДТАНЦЬОВУЮЧИ» Юлія Корецька на заводі вже шість років, працює комплектувальником проводів. Говорить, що прийшла сюди, бо було цікаво. Запропонована робота стала їй до снаги, тому дівчина залишилась. Пропозицію відправитися у закордонне відрядження в Мексику Юлія сприйняла з радістю, бо перед тим вже побувала в Македонії.

— В Македонії мені дуже сподобалося. Тому, коли знову випала нагода поїхати за кордон, а тим більше у Мексику, я довго не роздумувала, погодилася відразу, — говорить Юлія.

Юлія розповідає, що мексиканці досить добре розуміють українську мову, адже наші працівники часто їх навчають.

— Щоправда, навчатися вони не дуже поспішали і взагалі, до роботи ставляться не так відповідально, як ми. Коли ми показували їм, як робити певні операції, вони просто відходили в сторону і сприймали це так, ніби ми приїхали попрацювати замість них. З часом нам вдалося це перебороти.

— Зате мексиканці дуже щирі ду-

шею, — посміхається Юлія.

— Разом ми їздили відпочивати до океану. Це було дуже далеко, але вони хотіли подарувати нам цю поїздку. В дорозі ми провели 12 годин і отримані враження були цього варті.

— Кожного дня вони пригощали нас цукерками, часто дарували подарунки. А коли ми вже їхали додому, то прощатися не хотілось настільки, ніби живемо там кілька років. Продовження читайте на стор.20

— Мені дуже хотілося побачити тамтешніх мешканців, поспілкуватися з ними. Це ж інший кінець світу і там все по-іншому.

— Моїм завданням було навчити закордонних колег правильно та швидко працювати і я робила це підтанцьовуючи. Просто мексиканці дуже веселі і танцюють та співають, навіть коли розкладають проводку на дошці (сміється).

2018 ● ЖОВТЕНЬ - ЛИСТОПАД 19

Початок читайте на стор.18

МЕКСИКА, У ЯКУ ХОЧЕТЬСЯ ПОВЕРТАТИСЯ Іванна Басалик-Карушева на Кромберг енд Шуберт працює інспектором з контролю якості вихідної продукції. Перед відрядженням в Мексику їй вже доводилося їздити в бізнес-подорожі від заводу, але ця була особливою.

— Я побувала в Німеччині, Македонії та інших країнах. А от Мексика стала для мене культурним шоком. Інший континент, інша мова, звичаї, традиції — там мені сподобалося найбільше, — говорить Іванна.

— Ми довго звикали один до одного, але коли здружилися, то побачили, що вони дуже добрі і щирі. У мексиканців не прийнято підвищувати голос на своїх друзів, рідних чи колег, і, стикаючись з негативом у спілкуванні, вони просто замикаються і відсторонюються від цієї людини.

— Головною цінністю мексиканців, мабуть, є дружба. Вони дуже товариські і компанійські. В них немає заздрості і вони справді вміють радіти один за одного. Там дійсно

можна покластися на свого друга і бути впевненим, що він тобі допоможе, — додає моя співрозмовниця. Незабутнім для Іванни став вікенд, який вони із закордонними колегами провели на узбережжі океану.

— Там мексиканці знову проявили свою гостинність і дружелюбність. Кожен з нас брав із собою їжу - хто що хотів і скільки йому треба. Вони ж привезли з собою цілий холодильник, в якому чого тільки не було, практично для всієї групи. Вони нас постійно пригощали і розважали.

— Ми побували в кількох містах і в кожному з них знайомилися з чимось новим. Часом проїжджали квартали, де нам казали, що тут небезпечно і краще зайвий раз не висовувати голову у вікно. Там було дійсно страшно: навколо бараки, старі автомобілі, з яких волає музика, ніхто ні на кого не зважає і не дотримується ніяких правил.

— Але це лише частина їхньої реальності, її сіра сторона. Загалом же, Мексика надзвичайно цікава і колоритна країна. Я рада, що там побувала і хотіла б повернутися ще.

PS — Коли ми від’їжджали додому, мексиканці розібрали на сувеніри мало не всі наші речі, навіть кружку мою забрали. Натомість, надарували нам своїх подарунків — така традиція. І хоч це були якісь дрібнички, все одно приємно. Тепер у мене там, на іншому краї світу, багато друзів, колег і мене це «гріє». Коли людей об’єднує робота та спільні цілі — це абсолютно приємні, позитивні відчуття, які надихають.

20 ЖОВТЕНЬ - ЛИСТОПАД

● 2018

ОДИН ІЗ НАС

ВСТИГАТИ ВСЕ: ГУРУ ТАЙМ-МЕНЕДЖМЕНТУ ПРАЦЮЮТЬ ПОРУЧ

Чи реально, живучи в селі, маючи два гектари городу і велике господарство, знаходити час для офіційної роботи, реалізовуватися в професії та отримувати достойну зарплату? Звичайно! Людей, які люблять життя, і є енергійними активність не виснажує, а додає сенсу будням. Про те, як вдається поєднувати сапання буряків та доїння корови з роботою на заводі, розповіла Олена Стельмах, мешканка села Зубильне, Локачинського району — оптимістка і життєлюбка. Олену на заводі люблять, поважають і захоплюються нею. Бо є для цього підстави. Цього літа Олені Мефодіївні виповнилося 55 років, дев’ять з яких вона працює на заводі комплектувальником проводів. Жінка розповідає, що сидіти без діла не звикла, тому за своє життя їй довелось працювати і на фермі, і в колгоспній їдальні, і обліковцем в конторі. Коли ж у селі роботи зовсім не стало, вирішила податись на Кромберг.

— На завод я йшла на три місяці, — усміхаючись говорить Олена.

— Боялася, що не встигатиму, не справлятимуся. Думала, спробую, а там видно буде. З часом три місяці перетворилися у вісім років.

— Спочатку я і справді не справлялась, помилки робила. Молодь більш

енергійна і встигати за ними мені було важко. Бувало, хотіла звільнитися. Потім приборкувала себе, заспокоювалася і, замість сліз, старалася вникнути в роботу. Вчилася робити все правильно і швидко, — додає жінка. Старання були не марними. І вже на другий рік роботи Олену Мефодіївну оголосили кращою працівницею.

— В мене все почало виходити. Виконання норми завжди було на рівні 110-120 відсотків, такий показник тримаю й тепер, — розповідає Олена Мефодіївна. За словами Олени Мефодіївни, вдома їй є біля чого поратися — господарка чимала. Як вдається поєднувати її з роботою, де чіткий графік?

— Господарюємо ми з чоловіком удвох. Він теж працює на роботі, в Торчині. А діти наші здобули освіту і поїхали з села. Але батьків люблять, часто відвідують, допомагають.

— Тримаємо все. Є корова, свині, кури, гуси, качки і, навіть, кобила. Нею й обробляємо наших два гектари городу. Стараємось все встигати. Встали рано, швиденько попорались і пороз’їжджалися по роботах. А коли в різні зміни працюємо, то хтось залишається на господарстві. Так зручно, є можливість щось зробити вдома.

Свою роботу Олена Мефодіївна любить, як і своє село, своє господарство і своє життя. Каже, що, обробляючи поле і працюючи на заводі, зовсім не розривається між двома протилежностями. Навпаки, робота дає хорошу зарплату, з якої можна не лише оплатити комуналку, а й придбати щось в оселю.

— Я відчуваю стабільність. В нас в селі немає де заробити таких грошей. А з того, що я працюю на заводі, ми побудували літню кухню. Провели до хати воду, газ, поставили металопластикові вікна, купили меблі.

— Завдяки роботі я практично кожного дня буваю в місті, тому не відчуваю себе суто сільською жінкою, прив’язаною до господарства. До того ж, довіз безкоштовний і з-під самої хати. Буває, потрібно зайти в магазин чи аптеку, щось купити, шофер завжди послухається, почекає.

— Я звикла так жити і без цієї роботи вже не змогла б, — щиро ділиться Олена Стельмах. — Навіть у відпустці довго не затримуюся, тиждень, два і знову виходжу. В мене хороший колектив і там мені веселіше. І хоч я на лінії найстарша, але серед молодих дівчат почуваюсь молодою.

2018 ● ЖОВТЕНЬ - ЛИСТОПАД 21

..А ОБІД - ЗА РОЗКЛАДОМ

ЩО ДУМАЮТЬ ПРО ЇДАЛЬНЮ «НА МОДЕРНІ»? Продовжуємо цікавитися темою харчування у наших їдальнях. Цього разу у фокусі уваги — їдальня «на Модерні», яка відносно «молода» (раніше там був буфет). Публікуємо без змін думки працівників. НАТАЛІЯ

контролер деталей і приладів

Я рада, що у нас є їдальня, бо раніше було не зручно. Тут затишно, комфортно, привітний персонал. Люблю піцу і часто її замовляю. Проте, було б добре, якби в їдальні розширили асортимент страв, бо часто готують макарони. Всім іншим я задоволена. ІННА

комплектувальниця проводів

Високі ціни як на страви, так і на продукцію, що продається в буфеті. Моя улюблена страва — запечена риба, смачна, але дорога. А загалом, я задоволена, що у нас тепер є їдальня, там чисто і комфортно. ВАДИМ

обтискувач електрозварювальних пристроїв

На заводі я працюю вже п’ять років. Раніше ми харчувалися бутербродами та котлетами, а з відкриттям їдальні стало набагато краще. Тепер можна смачно і комфортно пообідати, замовити суп чи кашу. Асортимент страв мене влаштовує. Найбільше люблю плов, часто замовляю. Дівчата завжди привітні, швидко обслуговують. ЛЮБОВ

комплектувальниця проводів

Раніше в нас був тільки буфет і появі їдальні всі дуже зраділи. Тепер ми можемо пообідати гарячим супом, замовити кашу чи салат. Мені, наприклад, дуже подобається, як дівчата готують квасолю, голубці.

22 ЖОВТЕНЬ - ЛИСТОПАД

● 2018

ВІКТОРІЯ МАРТИНЮК адміністратор

Комплексних обідів, як таких, у нас немає. Кожен замовляє те, що йому до смаку, є стави дорожчі, а є дешевші. Завжди маємо на вибір 5-6 салатів. Середня ціна, за яку можна смачно і сито пообідати, становить 40-45 гривень.

РОМАН інженер

Ціни в нашій їдальні помірні, страви свіжі. Дівчата привітні, атмосфера затишна. Добре, що у нас з’явилася їдальня. Раніше, в буфеті, ми могли перекусити тільки печивом з кавою чи привозними котлетами, тепер же є гарячі супи, каші. Найбільше мені подобається рис з овочами, макарони, шпаргівка.

У нас немає надмірних націнок, все залежить від вартості продуктів на ринку. В буфеті широкий вибір печива, є чіпси, сухарики, різні напої, жуйки. Це, фактично, мінімаркет. Хоча, основне призначення нашої їдальні в тому, щоб люди могли пообідати гарячими стравами.

СВІТЛАНА

начальник зміни

Ми задоволені, що у нас є їдальня. Вибір страв, як для такої кількості працівників, тут достатній. Навіть можна зробити індивідуальне замовлення. Готують дівчата смачно, обслуговують швидко і завжди привітні. Приємно, що адміністратор швидко реагує на всі зауваження і тут же їх виправляє. ІРИНА ТА АНАСТАСІЯ економісти зі збуту

Готують смачно. Але часом ціни не відповідають реальній вартості продукції, буває занадто дорого. А взагалі, ми раді, що в нас є їдальня. Тут привітний персонал. Адміністратор завжди швидко реагує на зауваження та пропозиції. Багато людей скаржилися на те, що холодно сидіти на металевих стільцях. Після того на них з’явилися м’які накидки. Приємно, що до нас дослухаються і роблять умови комфортнішими.

Також, в нас завжди є вибір молочної продукції: йогурти чотирьох видів, сметана, кефір.

ТЕТЯНА

комплектувальниця проводів

Я нашою їдальнею задоволена. Кожному до смаку щось своє, тому, якщо мені не подобається якась страва, я просто її не замовляю. А того, що подобається — вистачає. ОКСАНА

комплектувальниця проводів

Скаржилась, що обважують. Кислі салати, підливи, бо вчорашні можуть бути. Неприємний запах від олії, з’являється печія.

Ми стараємося дослухатися до всіх. Працюємо за правилом «клієнт завжди правий». Зауваження сприймаємо, як поштовх до того, щоб стати кращими і тут же виправляємо свої недопрацювання. Приємно, коли люди задоволені і вдячні за наші старання. З клієнтами стараємося жити мирно. Буває, що в людей просто поганий настрій. Ми їх розуміємо і на конфлікт не йдемо, навіть якщо вони до нас звертаються не дуже привітно. Прагнемо, щоб усі були задоволені і приходили до нас з бажанням та апетитом, а виходили ситі і з гарним настроєм.

Було б добре, якби в їдальні встановили умивальник з дезрозчином, щоб мити руки.

2018 ● ЖОВТЕНЬ - ЛИСТОПАД 23

АКТУАЛЬНО

ЯК ЗАХИСТИТИСЯ ВІД ХАКЕРІВ? Мабуть, у кожного програміста виникала ситуація, коли абсолютно не знайомі з IT люди просили пояснити, в чому ж полягає суть його професії. «Як розповісти йому про свою роботу, не лякаючи страшними термінами і фрагментами коду», напевно думав Володимир Голубицький, коли ми домовлялися про зустріч. Йому це вдалося.

У чому ж полягає специфіка роботи ІТ-шника у великій компанії? Як захиститись від вірусних та хакерських атак і завжди бути в курсі всіх новинок у віртуальному світі? Про це читайте в інтерв’ю з керівником відділу інформаційних технологій Кромберг енд Шуберт Володимиром Голубицьким.

Володимире, нині дуже частими є випадки викрадання паролів. Шахраї можуть отримати доступ до інформації про виробництво, фінанси, виникає загроза економічних збитків. Як від цього вберегтися?

— Викраданню паролів та цінної інформації запобігають, в першу чергу, антивірусними програмами. Перевагою Кромберг енд Шуберт є те, що наші сервери знаходяться у відокремленій віртуальній мережі, ізольовані від інших. Тобто, передача даних не відбувається безпосередньо через інтернет, а через окремі віртуальні машини. Тому, якщо така машина і потрапляє під атаку, то всі зміни на ній діють лише до наступного перезавантаження. Це дає можливість повернути все до початкових налаштувань. Може статися так, що, якимось чином, машина все таки отримає пошкодження або у конкретний момент буде перезавантажуватися. Проте, робочий процес не припиниться, адже у нас чотири однакові сервери і, якщо один із них заблокований, то користувачі переходять на інший. Таким чином ми маємо можливість ізольовано коригувати роботу постраждалого серверу.

— В нас заборонене вивантаження даних в інтернет. Можна лише вивантажувати на державні чи клієнтські портали, які прописані окремо. Пошта постійно сканується нашим локальним програмним забезпеченням та 24 ЖОВТЕНЬ - ЛИСТОПАД

● 2018

з центрального офісу, який знаходиться в місті Абенсберг (Німеччина). Якщо в листі виявляється потенційна загроза, то він просто не доставляється нам.

— Вихід в інтернет та зовнішній доступ здійснюється під контролем фізичних мережених екранів (брандмауерів) і доступ до них у нашій групі компаній мають лише дві людини. Вони визначають, хто має право на підключення до нашої мережі ззовні. Також, на всіх комп’ютерах підприємства заблоковані USB-порти для передачі даних. Чи піддавалося підприємство серйозним вірусним або хакерським атакам?

— Протягом останнього часу найсерйознішою загрозою якій вдалося проникнути в нашу систему був так званий, «вірус Петя». Він до нас потрапив, але шкоди не наробив, сервери не постраждали. В той же час, іншим підприємствам цей вірус завдав багато клопоту, і не тільки в Україні. Вірус пошкоджував інформацію на серверах та комп’ютерах, яку обіцяли повернути за грошову винагороду, проте навіть після перерахування коштів на відповідні рахунки, дані поверталися пошкодженими і були непридатними.

— До нас вірус потрапив через програму звітності, якою користується вся країна. Після інциденту цю про-

граму заблокувала Служба безпеки України, оскільки там були не актуальні засоби захисту. А які ще загрози несе для користувачів віртуальна мережа?

— Хакерські групи кожного разу придумують щось нове і вони завжди на крок попереду. Спершу зламують, а потім думають, як цьому запобігти.

— Крім вірусних, можуть бути поштові атаки. Це коли на ваш e-mail від невідомого відправника приходить повідомлення з проханням перейти на певний сайт (який містить віруси). Далі все відбувається за прописаним шахраями сценарієм. Посилання може вести на сайт, який перехоплює ваші дані і отримує доступ до особистої інформації, що знаходиться на комп’ютері.

— Є випадки, коли шахраї підробляють імена електронної пошти. Тому вам може надійти лист з проханням відвідати шкідливий сайт навіть нібито, зі знайомої адреси. Жертвою подібної афери три роки тому стала одна з масштабних німецьких компаній. Внаслідок афери вони втратили кілька мільйонів євро.

— Дуже небезпечними є віруси вразливості нульового дня. Це загроза, яка на момент атаки ще не відома користувачам чи розробникам програмного забезпечення та проти якої ще не розроблені механізми захисту. А сам термін означає, що у розробників було нуль днів на виправлення дефекту: уразливість або атака стає публічно відомою до моменту випуску виробником програмного забезпечення для виправлення помилок.

рати зловмисників?

— Дев’яносто відсотків шахрайств здійснюється з метою заволодіння чужими коштами. Інколи завдання полягає в тому, щоб просто нашкодити конкурентній компанії, бувають і особисті мотиви. Наскільки часто вдається вислідкувати та покарати інтернет-шахраїв, не знаю, але точно знаю, що вдається. Навіть в інтернет-новинах з’являються публікації про це. Працює кіберполіція, збирається інформація, до роботи залучаються кращі спеціалісти. Як вдається бути в курсі всіх новинок у просторі інтернет-технологій?

— Потрібно постійно вчитися. Кожного року ми проходимо підвищення кваліфікації, відвідуємо тренінги, семінари. До того ж нам постійно надходить нова інформація та рекомендації з центрального офісу компанії. А що порадите персональним інтернет-користувачам?

— В особистому користуванні інтернетом, електронною поштою, соцмережами, люди повинні дбати про власну безпеку. Насамперед слід користуватися якісними антивірусними програмами. Але не треба надіятися, що нас повністю убезпечить система, має бути відчуття особистої відповідальності. Наприклад, у всіх аккаунтах користувача потрібно встановлювати різні паролі і змінювати їх через певний термін. Чим складніший пароль, тим менша ймовірність його зламу. Не варто переходити за незнайомими посиланнями чи надавати сайтам доступ до особистої інформації.

Яка мета хакерських атак та чи завжди вдається пока-

ЗДОРОВ’Я

ОБСТЕЖИТИСЯ ОЗНАЧАЄ ЗАПОБІГТИ

На підприємстві зараз працює пересувний рентген-діагностичний кабінет (флюрограф-мамограф). Тут безкоштовно проводять обстеження грудної клітки та молочних залоз. Результати обстеження передаються в медпункт, де фельдшери дають подальші рекомендації і, якщо в цьому є необхідність, відправляють на дообстеження в обласний онкологічний диспансер. За словами керівництва онкодиспансера, це одна з кращих і найсучасніших пересувних установок, які у них є. На підприємстві такі обстеження проводяться кожного року. І робиться це, перш за все, з метою профілактики. Бо хворобу краще попередити, аніж лікувати. Обстеження пройшли близько чотирьох сотень працівників. У минулі роки були випадки, коли завдяки обстеженню у працівників виявляли і усували захворювання на ранніх стадіях. Ці люди пройшли лікування і тепер знову працюють на заводі. Багато людей вдячні, що обстеження можна пройти на заводі не відволікаючись і не витрачаючи час на довгі черги в лікарні. Закликаємо всіх скористатися нагодою перевірити своє здоров’я — це ніколи не буває зайвим. Раннє виявлення хвороб, як свідчить практика — запорука успішного лікування. ЛЮДМИЛА ПРОЦЬ фельдшер медпункту

2018 ● ЖОВТЕНЬ - ЛИСТОПАД 25

АНОНС

СПІЛЬНА РОБОТА РОДИНИ: «ЗЛО» ЧИ БЛАГО? ЩО ДУМАЮТЬ НА ЦЮ ТЕМУ НАШІ КОЛЕГИ?

ВІТАЛІЙ КАРПУК

фахівець з аналізу попередження та усунення помилок відділу якості

Ми з дружиною Наталією обоє працюємо на заводі, ще й в одному відділі. Я тут чотири роки, а Наталя – вісім. Нічого поганого в тому, що подружжя працює на одній роботі не бачу. Навпаки, ми маємо багато спільних тем для обговорення. Обмінюємося думками щодо різних ситуацій. На підприємстві ми бачимось не так вже й часто, бо в кожного свої обов’язки і завдання. Ми просто відчуваємо свою приналежність до великої успішної компанії і є однією командою.

РУСЛАН ХУЖАНАЗАРОВ

завантажувач/вивантажувач сировини

Моя дружина зараз в декреті. Раніше працювала в дитячому садку. Нам так добре, у кожного своя робота, свої новини. Я їй розповідаю про виробництво, вона мені — про малюків (посміхається — ред.). Вважаю, що чоловікові і дружині потрібно відпочивати один від одного.

ТЕТЯНА ЯРОЩУК

оператор верстатів з ПК

Ми з чоловіком уже кілька років працюємо на Кромберзі. Вихідні ми проводимо разом, а в будні бачимось під час перезмін, в нас різний графік. Добре, коли подружжя працює в одній компанії, є багато спільних тем для розмов. Але, в кожного з них повинні бути свої обов’язки і свій маленький колектив. Інакше, постійне перебування разом може викликати напругу. Всього має бути в міру, навіть спілкування з коханою людиною.

НАДІЯ ЄНКО

комплектувальниця проводів

Зі своїм чоловіком я познайомилася на попередній роботі. Ми довіряємо один одному, у нас хороші стосунки, тому й працювати разом нам було комфортно. Зараз ми працюємо на різних роботах і в нас, як і раніше, все добре. Я навіть не можу порівнювати, коли нам було краще. Головне, щоб між чоловіком і дружиною були взаєморозуміння, довіра та любов, а все інше — лише доповнення.

Скільки людей - стільки й думок) Ми вирішили вивчити тему глибше - тому у наступному номері читайте матеріал про цілий “сімейний підряд” на КроШу, їх досвід, історії та поради.

26 ЖОВТЕНЬ - ЛИСТОПАД

● 2018

2018 ● ЖОВТЕНЬ - ЛИСТОПАД 27

м. Луцьк, вул. Європейська, 1.

(0332) 78-53-01 (0332) 78-53-02 (050) 434-94-00 www.kroschu.info 28 ЖОВТЕНЬ - ЛИСТОПАД

● 2018