Трудове навчання 7 клас Терещук 2015 хлопці

ТРУДОВЕ НАВЧАННЯ

У Д K 6 2 -0 2 8 .3 1 (0 7 5 .3 ) ББK 30я721 T78 Р ек ом ен дова н о М ін іст ерст вом освіт и і н аук и України (Н аказ М ін істерства осв іти і науки У країн и від 2 0 .0 7 .2 0 1 5 № 777)

Видано за рахунок державних кош тів. Продаж заборонено

Н авч ал ьн е ви дан ня Т Е Р Е Щ У К Б орис М иколайович Д Я ТЛ ЕН КО С ергій М и кол ай ович Г А Щ А К В ол одим ир М ихайлович Л Е Щ У К Ром ан М иколайович

ТРУДОВЕ НАВЧАННЯ (дл я хлопців) П ідручн ик для 7 к л асу за га л ь н о о св ітн іх н авчал ьн и х закладів Рекомендовано Міністерством освіти і науки України Головний редактор Н.В. Заблоцька. Відповідальна за випуск А.І. Кравченко. Обкладинка О.О. Мамаєвої. Макет, художнє оформлення, комп’ютерна обробка ілюстрацій Л А Кузнецовой Ілюстрації О.Я. Остапова. Технічний редактор Ц.Б. Федосіхіна. Комп’ютерна верстка О.М. Білохвост. Коректори І.В. Борік, Л.Ф. Федоренко Формат 70x100/16. Ум. друк. арк. 15,552. Обл.-вид. арк. 15,08. Тираж 65 477 пр. Вид. № 1601. Зам. № Видавництво «Генеза», вул. Тимошенка, 2-л, м. Київ, 04212. Свідоцтво суб’ єкта видавничої справи серія ДК № 3966 від 01.02.2011. Віддруковано на ТОВ «НВП Поліграфсервіс», вул. Юрія Коцюбинського, 4, к. 25, м. Київ, 04053. Свідоцтво суб’єкта видавничої справи серія ДК № 3751 від 01.04.2010.

Т 78

Т ерещ ук Б. М. Трудове навчання (для хлопців) : підруч. для 7-го кл. загальноосвіт. навч. закл. / Б .М . Т ерещ ук, С.М . Дятленко, В .М . Гащ ак, Р .М . Л ещ ук. — К и їв : Генеза, 2 015. — 192 с. : іл.

ISBN 9 7 8 -9 6 6 -1 1 -0 5 6 8 -2 . УДК 62-028.31(075.3) ББК 30я721

IS B N 9 7 8 -9 6 6 -1 1 -0 5 6 8 -2

© Терещук Б .М ., Дятленко С.М., Гащак В.М ., Лещук Р.М ., 2015 © Видавництво «Генеза», оригінал-макет, 2015

3

Юний друже! Ти вж е м а єш п ерш і уявлення про галузі виробн и цтва та п роф есії л ю ­ дей, я к і в и готов л я ю ть р ізн ом ан ітн у п р од ук ц ію . У 7-м у кл асі ти зм ож еш розш и ри ти св ої знання про п роектуван н я та техн ічн е к он стр ую ва н н я , виготовл ен н я виробів з деревн их м атеріалів, а т а к ож озн ай ом и ш ся з ін ш и м и видами к о н стр у к ц ій н и х м атеріалів, їхн ім и вл асти востя м и , призначенням , т ех н ол огією оздоблення та сф ерою за сто­ сування. К ор и стую ч и сь п ід руч н и к ом , ти д ізн а єш ся багато н ового про т ех н ік у й техн ол огії, зм ож еш реалізувати св ої твор чі задум и, у тіл и вш и їх в о р и гі­ нальних п роектах. К ож ен н овий параграф підручни ка п очи н ається із запитань, я к і сп он у ­ к атим уть тебе до роздум ів, виріш ення проблем них завдань, пригадування інф орм ації, я к у ти здобув, вивчаю чи ін ш і предмети тощ о. З акін чую ться параграфи н овою терм ін ол огією , щ о зустр іч ається в тек сті, і переліком осн овн и х п он ять, я к і н еобхідн о п оясн и ти. Т естові завдання д оп ом ож уть здійсн ю вати сам окон трол ь та кон трол ь рівня твоїх навчальних досягнень. К рім осн овн ого тек сту , підручни к м істи ть д одатк ови й варіативний на­ вчальний матеріал з техн ік и та т ехн ол огії оздоблення виробів, я к и м ти зм ож еш овол одіти за власним ви бором на у р ок а х тр у д ов ого навчання або в п озаурочн и й час сам остій н о. У п ри годі стануть т а к ож зд обуті знання про техн ол огію п обу тов ої діял ьн ості. В и кон ую чи практичні завдання, сп робуй знайти щ ось особливе в к о ж н о ­ м у виді тр у дов ої д ія л ьн ості. Будь уваж н и м і старанним . О собливу увагу зверни на застереж ення щ одо безпеки та н аук ови х осн ов організації праці. К рім п ідручни ка, н евід ’ єм н ою ск л ад овою н авчал ьн о-м етоди чного к о м п ­ л ек ту з тр у д ов ого навчання є робочи й зош и т, електронна бібл іотек а наочн остей , п едагогічн и й програм н и й засіб та к н и ж к а для вчителя. Знання, ум ін н я й н авички, я к і ти здобудеш , та сп особи твор ч ої д ія л ь ­ н ості, з я к и м и озн а й ом и ш ся , безперечно, зн адобляться у твоєм у ж и тті. Б аж аєм о тобі у сп іх ів і натхнення в праці! А вт ори

УМОВНІ ПОЗНАЧЕННЯ: •

- запитання перед параграфами - запитання, на які можна дати відповідь, опрацювавши параграф

визначення нових термінів

перелік основних понять

Вступ

^З&іїї/діь

На всіх етапах розвитку суспільства людина прагнула забезпечити свою життєдіяльність. Найпростіший вид господарювання виник у період, коли первісна людина займалася збиранням плодів дикоростучих рослин, вило­ вом риби, полюванням на диких тварин. Пізніше вона приручила тварину, а також почала займатися землеробством, сконструювавши найпростіші знаряддя праці. Для вирощування та переробки плодів рослин застосовува­ ла рало, соху, серп, ціп, жорна, ступу тощо. Обробку деревини виконувала ножем і сокирою. Наші предки постійно замислювалися над удосконален­ ням знарядь праці. З’явилися перші механізми, які дали можливість вироб­ ляти корисну для людини продукцію. Таке господарювання дістало назву виробниче. Постійно вдосконалюючи знаряддя праці, людина почала виго­ товляти продукції більше, ніж споживала сама. Це привело до того, що частина людей займалась вирощуванням рослин (землеробством), інші розведенням тварин (скотарством), ще частина - виробництвом знарядь праці та предметів споживання (одяг, зброя, інструменти для обробки мате­ ріалів, обробітку ґрунту, догляду за тваринами тощо). Тобто з’являються різні ремесла. Далі відбувається відокремлення ремесла від землеробства. Для забезпечення власних потреб людина починає обмінюватися товаром, який вона виробила. Зароджується торгівля. Здійснюється суспільний поділ праці. З появою складніших механізмів (для видобування копалин, їх пере­ робки, виготовлення продукції) виникла необхідність забезпечення їхньої роботи об’єднанням груп людей. З’являються великі поселення, утворюють­ ся міста, відбувається відокремлення міста від села. Подальший розвиток техніки приводить до появи транспортних засо­ бів, які сприяють ефективному обміну продуктами праці людини (тор­ гівлі). Згодом виробнича й обслуговуюча діяльність удосконалюється, з’являється наука. Здійснюється подальше розмежування окремих вироб­ ничих напрямів на самостійні структури (добувну, переробну, наукову, торговельну тощо). Нині таке господарювання називається народним гос­ подарством (економікою), або системою суспільного виробництва. Це взаємодія робочої сили й засобів виробництва, яка спрямована на створен­ ня всього необхідного для існування людей (життєзабезпечення): промис­ лових виробів, продуктів харчування, різних послуг (мал. 1). Сукупність підприємств (господарств), які виготовляють однакову (однорідну) про­ дукцію, називають галуззю господарювання. У різних галузях застосову­ ють різні знаряддя праці, які називаються засобами виробництва (або засобами праці). До них належать інструменти, машини, механізми, за допомогою яких виробляють продукцію. А все те, що підлягає обробці

Вступ

5

Мал. 1. Вироби домашнього вжитку (із ч ого ви готов л я ється п р од ук ц ія ), називаю ть п р ед м етом п рац і (вугілля, руда, газ, нафта, зерно, овочі, ф рук ти тощ о). В и робн и ц тво товарів зд ій сн ю ю ть різн і галузі ви р обн и чої (м атеріал ьн о­ го виробн и цтва) і н евиробн ичої сфер. Головна галузь в и р обн и ч ої сф ери п р о м и сл о в іст ь. Вона п оділ я ється на важ ку, щ о ви робляє маш ини, устатк уван н я , прилади, ін струм ен ти , ел ектр оен ергію , метали, деревинні матеріали, си рови н у; л егк у і хар чову. В аж ливим и ланками ви р обн и чої сф ери є т а к ож сіл ьськ е госп од арство, будівн и ц тво, тран спорт і з в ’ я зок. Галузі н ев и р обн и ч ої сф ери х о ч а й не ст в ор ю ю ть м атеріальних благ, проте забезп ечую ть р ізн ом ан ітн і п обу тов і й д ух ов н і п отреби лю дини. О собливе м ісц е в н евиробн ичій сф ері належ ить ін телектуал ьн ій праці, у резул ьтаті я к о ї ств о р ю єть ся нова техн ік а , р озр обл я ю ться нові к о н ст р у к ­ ц ій ні матеріали та н ові техн ол огії. А це, у св ою чергу, при води ть до п о ­ ліпш ення ек он ом ік и держ ави, підвищ ення д обр об у ту лю дей . Т ом у основне завдання к о ж н о ї галузі п ол ягає в удоск он ал ен н і в сіх видів діял ьн ості лю ди н и, запровадж енні ін н ова ц ій н и х, еф екти вн и х техн ол огій , щ о забез­ п ечую ть ви р обн и ц тво в и со к о я к існ и х товарів та їх реалізацію . У се, щ о створ ен о працею л ю ди н и: п род ук ти харчуван н я, одяг, м а ш и ­ ни, ф абри ки , заводи, ф ерм ерські, приватні госп одарства, - це національне багатство країн и , а те, щ о ств о р ю єть ся , наприклад, за р ік , називається н ац іон ал ьн и м д оход ом . Л А Б О Р А Т О Р Н О -П Р А К Т И Ч Н А Р О Б О Т А № 1 О зн ай ом л ен н я зі зр азк а м и в и р обів р ізн ого при зн ачен ня О бладнання та м ат еріали: зразки п р ом и сл ов и х виробів та виробів, в и готовл ен и х учн ям и .

Вступ

6

П о сл ід о вн ість ви кон ан н я роботи 1. За завданням учителя або малюнками, розміщеними нижче (мал. 2), ознайомся зі зразками виробів з деревинних матеріалів різного призна­ чення.

Мал. 2. Зразки виробів з деревинних матеріалів

2. Подумай, для чого призначений кожен з виробів.

3. За власним задумом обери будь-який виріб для технологічного аналізу.

4. Поміркуй, які технологічні операції було застосовано для виготов­ лення виробу. Які знаряддя праці для цього використано?

5. За власним задумом унеси зміни до обраного для виготовлення об’єкта праці та виконай у робочому зошиті його ескіз. Матеріальні цінності, виробництво, промисловість, товар, товари повсяк­ денного попиту. Засоби праці - машини, механізми, обладнання, інструменти - усе, що необхідне для виготовлення виробу. Оригінальний виріб - предмет, який не є копією або підробкою існу­ ючих виробів, а створений самостійно, без наслідування відомих зраз­ ків. Попит - вимога на певний товар; можливість швидкого продажу певного товару. Предмет праці - сировина, з якої виготовляють вироби.

^

У/

1. Від чого залежить добробут людини?

2. Щ о потрібно для створення будь-якого продукту матеріального вироб­ ництва?

3. Як упровадження інновацій впливає на розвиток економіки країни?

4. Чому продукти творчої діяльності цінуються найбільше?

5. Наведи приклади сільськогосподарської та промислової продукції.

6. Наведи приклади технологій, що застосовуються в галузях виробни­ чої та невиробничої сфер.

§ 1. ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОЧОГО МІСЦЯ 1. Згадай, від чого залежить якість виконаних робіт.

2. Яке обладнання шкільної майстерні призначене для обробки різного виду конструкційних матеріалів та виготовлення корисних речей?

3. Я к правильно організувати робоче місце?

Робоче місце - це частина площі приміщення, на якій розміщено об­ ладнання, різноманітні пристрої, механізми, матеріали та інструменти для певного виду діяльності (мал. 3). Правильно організоване робоче міс­ це дає можливість підвищити продуктивність праці робітника, поліпшити якість продукції, зменшити небезпечність роботи.

Мал. 3. Організація робочого місця

Ти вже знаєш, що в приміщенні шкільної майстерні також створено робочі місця з необхідним обладнанням, інструментами для виконання слюсарних та столярних робіт. Кожне з них розміщено на визначеній пло­ щі, зручній і безпечній для роботи. У 7-му класі ти вивчатимеш столярну справу, тож повинен знати, як правильно організувати робоче місце. Залежно від характеру виконуваної операції робоче місце столяра орга­ нізовують по-різному, проте основним обладнанням для обробки деревини та матеріалів з неї є столярний або комбінований верстак (мал. 4, а, б). Також сьогодні набувають популярності універсальні (нестандартні) вер­ стаки (мал. 4, в).

в Мал. 4. Столярні верстаки: а - стандартний; б - комбінований; в - універсальний

Вступ

7

Вступ

8

Столярний верстак (мал. 5) складається з підверстаччя і кришки. Підверстаччя виготовляють, як правило, з деревини м’яких порід. До його складу входить два стояки, зв’язаних між собою поздовжніми брусками за допомогою клинових з’єднань, які в разі розгойдування підбивають, щоб надати підверстаччю стійкості. Часто в підверстаччі роблять шафку для зберігання інструментів. Кришку верстака виготовляють із сухої дубової, букової або березової дошки завтовшки 6 0 -8 0 мм, обкладеної з неробочої сторони брусками. Кришка повинна бути рівною і чистою. З протилежного відносно робітника боку в ній знаходиться виїмка (лоток), її ще називають інструментальною дошкою. Під час роботи в ній розміщу­ ють дрібний інструмент. Для кріплення заготовок у верстаку в передній його частині є передній притискний гвинт (передні лещата), а в задній — задня притискна коробка (задні лещата); гвинти можуть бути виготовлені з дерева або з металу. У кришці (паралельно передньому краю верстака) і в задній притискній коробці зроблено наскрізні гнізда, у які вставляють верстатні дерев’яні або металеві клинки, потрібні для закріплення матеріалу в горизонталь­ ному положенні. Закріплення дошки «на ребро» в горизонтальному по­ ложенні здійснюється переднім гвинтом. При цьому вільний кінець дошки спирається на підставку. У вертикальному положенні матеріал закріплю­ ють переднім притискним гвинтом або задньою притискною коробкою. Висока продуктивність праці за найменшої втоми працюючого зале­ жить від правильної організації робочого місця, спланованого режиму праці й відпочинку та дотримання правил безпечної праці. Правильна організація робочого місця полягає в раціональному розмі­ щенні інструментів і матеріалів. Непродумане планування збільшує час виконання конкретної роботи. Усі інструменти та інші предмети потрібно розміщувати на робочому міс­ ці зручно, це дає змогу економити робочий час. Оскільки практичні завдання бувають різними, то організація робочого місця повинна відповідати особлиЛоток

Кйишка

Гчізда

Притискна коробка

Мал. 5. Будова столярного верстака

Підверстаччя

Вступ Мал. 6. Організація робочого місця: а - робочі зони; б - визначення відповідності висоти столярного верстака зросту учня

востям цих завдань. Що простіша операція і менше потрібно інструментів для її виконання, то простішим буде їх розміщення. Заготовки та інструмен­ ти на робочому місці розміщують у зоні досяжності рук (мал. 6, а). У зоні робочого місця ніщо не повинно утруднювати виконання робо­ чих рухів корпуса, рук, ніг і голови працівника. Усе потрібне розміщують у полі зору так, щоб можна було, зокрема, бачити креслення (ескіз), брати заготовки, інструменти тощо. Інструменти постійного користування, що застосовуються в роботі час­ тіше, розміщують ближче до себе, на одному й тому самому місці (право­ руч або ліворуч, залежно від того, якою рукою їх беруть). Робочі верстаки, тумбочки, столи мають відповідати зросту учня, щоб він міг вільно сідати і вставати, прибирати зручного для роботи положення. Для цього або змінюють висоту верстака (стола), або ставлять під ноги підставку. Столярний верстак відповідає зросту учня, якщо, стоячи біля нього, учень може вільно покласти на робочу частину верстака свої долоні (мал. 6 , б). Правила організації робочого місця 1. Приходити на заняття за кілька хвилин до дзвінка.

2. Заходити до майстерні організовано, з дозволу вчителя.

3. Перед початком заняття надягти робочий одяг.

4. Підготувати своє робоче місце. Звільнити його від усього зайвого.

5. Приступати до роботи тільки з дозволу вчителя.

6. Світло на робоче місце має падати зліва або спереду.

7. Відстань від очей до виробу, що виготовляється, має становити 3 0 -3 5 см. Неправильна робоча поза псує поставу, спричиняє швидку втомлюваність і заважає роботі органів травлення.

8. Працювати лише на своєму робочому місці, не залишати його без дозволу вчителя.

9. Не відволікатися від роботи, не заважати працювати іншим.

10. Дотримуватися порядку й чистоти на робочому місці.

11. Обережно й дбайливо поводитися з інструментами та матеріалами, використовувати їх лише за призначенням.

12. Не вмикати електричних приладів та обладнання без дозволу вчи­ теля.

Вступ

10

13. Не торкатися рухомих частин механізмів. Ощадливо використову­ вати матеріал.

14. Якщо під час роботи вийшов з ладу інструмент або пристрій, не­ гайно повідомити про це вчителя.

15. На вимогу вчителя припинити роботу й уважно вислухати його на­ станову чи пояснення.

16. Під час перерви вийти з майстерні й провітрити приміщення.

17. Закінчивши роботу, прибрати своє робоче місце (покласти інстру­ менти, пристрої і матеріали в належні місця). Здати виготовлений виріб учителю. Вимити руки. Зняти робочий одяг. ЛАБОРАТОРНО-ПРАКТИЧНА РОБОТА № 2 Ознайомлення з будовою столярного або комбінованого верстака та налаштування його для роботи Обладнання та матеріали: верстак столярний або комбінований, за­ готовки з деревини, столярні інструменти, інструкція з правил безпеки праці в навчальних майстернях. П ор ядок ви кон ан н я роботи 1. Підійди до верстака, ознайомся з його будовою.

2. З’ясуй стан підготовки верстака до роботи.

3. Ознайомся з переліком інструментів, якими оснащено робоче місце.

4. Розташуй інструменти на кришці верстака з урахуванням вимог правил безпеки праці та організації робочого місця.

5. Визнач відповідність висоти верстака твоєму зросту. За потреби встанови необхідну висоту за допомогою регулювальних гвинтів (для ком­ бінованих верстаків) або влаштування ростової підставки (для столярного верстака).

6. Закріпи заготовку за допомогою затискного гвинта лещат та перевір надійність її кріплення.

7. Розслаб гвинт, розкручуючи його проти годинникової стрілки, та зніми заготовку.

8. Закрути гвинт так, щоб відстань між затискними площинами за­ тискних пристроїв становила 5... 10 мм.

9. Склади інструменти, прибери робоче місце. Робоче місце, робоча зона.

Безпека праці - умови, за яких ніщо не загрожує здоров’ ю людини. Верстак - устаткування для кріплення заготовок під час їх обробки ручним способом. Діяльність - праця, дії людей у якій-небудь галузі. Клинок - дерев’ яний брусок для підтримки заготовки у верстаку під час її обробки.

1.

2.

3.

4.

У чому сутність наукової організації робочого місця? Як підготувати столярний верстак до роботи? У чому полягає раціональне розміщення інструментів? Як установити висоту робочого місця відповідно до зросту учня?

(З

Тестові завдання

1. Який графічний документ містить найбільш повну інформацію про техно­ логію виготовлення виробу? А малюнок Б технічний рисунок В креслення Г ескіз Д технологічна карта Е усі відповіді правильні Є правильної відповіді немає 2. Щ о означає термін «технологія»? А галузь матеріального виробництва Б інноваційний спосіб виготовлення продукції В сукупність способів і прийомів вироблення матеріальних благ Г усі відповіді правильні Д правильної відповіді немає 3. Коли учень повинен приходити на заняття в шкільні майстерні? А за кілька хвилин до дзвінка Б після отримання дозволу чергового В після отримання дозволу вчителя Г залежить від виду виконуваних робіт Д правильні всі відповіді Е правильної відповіді немає 4. Чи може учень залишати робоче місце під час занять? А може тоді, коли необхідно взяти додатково робочий інструмент Б може з дозволу чергового В може лише з дозволу вчителя Г не може в жодному разі Д правильні всі відповіді Е правильної відповіді немає 5. Чи можна здмухувати з робочого місця пил, тирсу, інші відходи? А можна із заплющеними очима Б можна, якщо очі захищені окулярами В можна, якщо відходи великих розмірів Г не можна в жодному разі Д можна, якщо відходи дрібні 6. Який інструмент необхідно розміщувати на робочому місці? А увесь, який призначений для обробки певного виду конструкційних ма­ теріалів

Вступ

11

Вступ

12

Б лише той, який необхідний для обробки певного виду конструкційних матеріалів В той, що видав черговий Г правильні всі відповіді Д правильної відповіді немає 7. Який пристрій комбінованого верстака призначений для упередження отримання травм під час виготовлення виробів? А лещата Б затискний пристрій В екран Г регулювальний гвинт Д правильні всі відповіді Е правильної відповіді немає 8. Який пристрій столярного верстака призначений для кріплення заготовок з деревних конструкційних матеріалів? А слюсарні лещата Б гвинтовий затискач В обидва Г правильної відповіді немає 9. Які деталі столярного верстака слугують упорами для утримання загото­ вок, що обробляються? А підверстатник Б передній затискний пристрій В верстатна кришка Г гнізда Д лоток Е гребінка Є клинок Ж задній затискний пристрій

Фозд'м 1 Основи матеріалознавства

§ 2. ДЕРЕВИНА ЯК КОНСТРУКЦІЙНИЙ МАТЕРІАЛ

®

1 . Яку роль відіграє ліс у житті людини?

2. Чому необхідно берегти природу? Я к відновлюють лісові насадження?

3. Я ка технологія заготівлі та переробки деревини?

Ліси України є національним багатством і належать українському народу (мал. 7). Ліс відіграє важливу роль у житті й господарській діяльності людини. Значну частину своїх потреб людина може задовольнити за допо­ могою його дарів. Ліс дає сировину для виготовлення паперу, тканини, штучної шкіри, синтетичного каучуку, численних полімерних матеріалів, деревину для будівництва та виготовлення меблів, харчові продукти (гриби, ягоди), корми для тваринництва, а також сприяє підтриманню нормального водного режиму річок, оздоровлює клімат і атмосферу, захищає ґрунти від ерозії та сприяє підвищенню врожайності полів. Ліси - могутнє джерело кисню атмосфери. Так, чотири дорослих дерева за добу віддають в атмосферу стільки кисню, що його вистачає для дихання однієї людини. Отже, кожне дерево - це справжній скарб. А скарби потрібно берегти. Охорона природи - важливий обов’язок кожної людини. В Україні охоро­ на природних ресурсів стала одним з найголовніших завдань, а такі рідкіс­ ні дерева, як модрина польська, сосна кедрова, сосна крейдяна, дуб австрійський, береза дніпровська та інші, занесені до Червоної книги Укра­ їни, охороняються законом і заборонені для промислового використання. Україна посідає восьме місце в Європі за площею лісів. З метою їх збере­ ження, відновлення, озеленення населених пунктів, забезпечення життєді-

Мал. 7. Ліси України

Основи матеріалознавства

13

Основи матеріалознавства

14

Мал. 8. Продукція з деревини

яльності людини діють Закони України «Про захист рослин», «Про рослинний світ». Відповідно до державної програми «Ліси України» щороку в нашій країні повинно з’являтися 13 тис. га лісових насаджень. Організаційні за­ сади збереження лісів та зелених насаджень на окремих територіях забезпе­ чують Правила утримання зелених насаджень у населених пунктах України. Деревина - унікальний матеріал, з неї можна і будинок побудувати, і використовувати як обробний матеріал, і виготовляти предмети побуту (мал. 8). А якщо до цього додати ще й те, що деревина є натуральним і екологічно чистим матеріалом, стає зрозуміло, чому вона досі популярна в багатьох сферах виробництва. Проте в широкому спектрі її використан­ ня першу позицію займає будівництво. Спочатку деревину заготовляють. Займаються заготівлею лісу спеціалі­ зовані лісозаготівельні підприємства - лісгоспи. Водночас лісові господар­ ства дбають і про відновлення лісових насаджень - на місцях спиляних дерев висаджують нові молоді дерева. У лісових господарствах дерева спочатку спилюють (мал. 9, а). Спилю­ вання дерев у лісі називають вирубуванням лісу. Далі очищені від гілок стовбури (мал. 9, б), які називають хлистами, переміщують до місця від­ вантаження. Цей процес називають трелюванням. Для трелювання ви­ користовують спеціальні трелювальні трактори (мал. 9, в). Потім деревину завантажують і транспортують (мал. 9, г) на складські площі. Надалі деревина потрапляє на підприємства, які займаються її пере­ робкою. На спеціальних машинах - лісопильних рамах (пилорамах),

Основи матеріалознавства

15

Мал. 9. Заготовка деревини: а - спилювання; б - накопичення хлистів; в - трелювання; г - транспортування

стрічкових верстатах, дискових пилорамах (мал. 10) - деревину розріза­ ють уздовж стовбура й отримують деревинні матеріали, про які ти дізна­ єшся з наступних параграфів. У процесі лісозаготівельних робіт та переробки деревини отримують деревні відходи - залишки продукції, які частково або повністю втратили споживчу вартість вихідного матеріалу. Великі кускові відходи використовують для виробництва дрібної про­ дукції, тарної дощечки, виробів широкого вжитку, штахетника, покрі­ вельної плитки й гонту, штукатурної і покрівельної драні, іграшок, предметів домашнього вжитку, найпростіших меблів (шафок, вішалок, підставок, поличок, ящиків тощо). Дрібні за розміром кускові відходи на підприємствах можуть бути пе­ рероблені на технологічну тріску, яка використовується як сировина у виробництві ДВП і ДСП, у целюлозному та хімічному виробництвах, у виробництві біопалива тощо.

в Мал. 10. Лісопильні рами: а - вертикальна;

б -

стрічкова горизонтальна;

в -

дискова

Основи матеріалознавства

16

Мал. 11. Виробництво пелет Для отримання біопалива сировину (струж ка, тирса, кора) сильно подріб­ ню ю ть і пресують при температурі 100 °С з одночасним продавлюванням че­ рез пристрій, щ о нагадує м ’ ясорубку. У результаті на виході отримую ть тонкі округлі циліндрики спресованого матеріалу завдовж ки близько 2 см, які на­ далі використовую ть як паливо. Такі гранули називають пелетами (мал. 11). Х в о я і л и стя сл угу ю ть ц ін н ою си рови н ою для виробн и цтва еф ірних масел, хвой н о-віта м ін н ого борош н а, яке вж и вається як добавка до к орм ів тварин і ри б, х в ой н и х л ікувал ьн и х ек стр ак тів, хл ороф іл у - к ароти н ової пасти, щ о за стосову єть ся як лікувал ьн ий засіб і си ровина для ви готовл ен ­ ня к осм ети ч н ої п род ук ц ії. У деревообробн ій п ром и сл ов ості в и к ор и стову ю ть як хвой н і, так і л и с­ тян і породи. За господарським значенням і масш табами використання хвойні породи м ож на розташ увати в таком у порядку: сосна, ялина, модрина, смерека, кедр. С осна - доси ть міцна, см ол и ста, добре обр обл я ється різальним ін ст р у ­ м ентом . Я л и н а - м ’ яка, незначної см ол я н и стості п орода, добре обр обл яється різальним ін стр у м ен том , є зам ін н и к ом сосни. М од р и н а - м іц н іш а за сосн у, дещ о гірш е обр обл я ється . См ерека - добре обр обл я ється , є зам ін н и ком сосн и та ялини. К едр - п орода середн ьої твер дості, добре обр обл я ється різальним ін ­ струм ен том , стій к а п роти гниття. Л и стя н і п ороди за п ош и рен н ям і госп од арськ и м значенням д ещ о п о ­ ступ аю ть ся хвой н и м , але м аю ть р ізн ом ан ітн іш і вл асти вості, про я к і ти дізн а єш ся з н аступ н и х параграф ів. Н ай пош ирен іш і п ороди, я к і в и к ор и с­ тову ю ть , - дуб, бук , ясен, береза, оси ка , липа, гор іх. С ьогодн і на осн ові деревини та від х од ів з неї в и готовл я ю ть багато су ч а сн и х к он стр у к ц ій н и х матеріалів. Т ехн ол огія їх виготовленн я - гаряче пресування тирси, ст р у ж к и або ск л е ю ­ вання арк уш ів л ущ ен ого ш п он у. У н и з­ ц і випадків вони м аю ть переваги п орівн ян о з натуральною деревиною , зок рем а п ереви щ ую ть її за експлуаМал. 12. Деревостружкові плити тац ій н им и вл асти востя м и . Беззапереч-

а Мал. 13. Конструкційні матеріали: а, б - деревопластичні маси; в -д е р е в н і пластики

ною перевагою конструкційних матеріалів є те, що заготовки з них можуть мати будь-які габаритні розміри. До таких матеріалів належить ламінована ДСП. Це шліфована дерево­ стружкова плита, яку за допомогою фізико-хімічного процесу покривають паперово-смоляними плівками різного кольору (мал. 12, а). Товщина ламінованих плит становить 10, 16, 18 і 22 мм (мал. 12, б). Ламіновані плити міцні, дешевші, ніж натуральна деревина, легко об­ робляються. Крім цих конструкційних матеріалів, нині промисловість випускає нові: деревину пресовану (лігностон), деревошарові пластики (лігнофоль, дельта-деревина, арктіліт та ін.), деревопластичні маси (мал. 13, а, б). Д ер евн і п ласт ики - пластифіковані деревні матеріали з покращеними фізико-механічними властивостями (мал. 13, в), плити ОБВ. Детальніше про технічні характеристики сучасних конструкційних матеріалів, виготовлених на основі деревини, ти дізнаєшся в наступних класах. ^

Трелювання, лісопильна рама, хлист, пелет, біопаливо.

Лігностон - деревина, спресована за високої температури. Пелет - тверде паливо, паливні гранули, отримані від переробки деревини. Природні ресурси - запаси чого-небудь у природі, які можна вико­ ристати в разі потреби. Трелювання - переміщення колод від місця їх заготівлі до вантаж­ них пунктів. Хлист —дерево без сучків. Червона книга України - книга, у якій записано рідкісні рослини і тварини, що охороняються державою і заборонені для промислового використання.

1.

2.

3.

4.

Охарактеризуй роль лісу в житті людини. Де заготовляють деревину? Як полегшується праця людей під час заготівлі деревини? Щ о розпилюють на пилорамі?

Основи матеріалознавства

17

Основи матеріалознавства

18

ЦІКАВО ЗНАТИ

Мал. 14. Найстаріше дерево України

• В урочищі Юзефин, розташованому в Рокитнівському районі на півночі Рівнен­ щини, росте величезний дуб, вік якого 1350 років (мал. 14). Його ледве обхоплю­ ють 5 осіб. За чималий вік цього «велет­ ня» називають «деревом князя Ігоря».

• Ліси на території України на 3/^ складаються із хвойних порід. Хвойні породи в народному господарстві мають переважне значення: деревина воло­ діє високими технологічними власти­ востями.

§ 3. ПИЛОМАТЕРІАЛИ, СПОСОБИ ЇХ ОТРИМАННЯ. ЇХ ВИДИ ТА ПРИЗНАЧЕННЯ 1. Пригадай, які породи дерев використовують у деревообробній промисло­ вості.

2. Яка технологія заготівлі та переробки деревини?

3. Які види деревних матеріалів тобі відомі? Для чого їх використовують?

Ти вже знаєш, що дерево можна розділити за формою і призначенням на три частини: корінь, стовбур і крону. Розпилюючи стовбур (колоду) в поздовжньому напрямку на лісопиль­ них рамах (пилорамах) (мал. 15), отримують пиломатеріали. За формою та розмірами поперечного перерізу пиломатеріали поділя­ ють на кілька видів. Пластини (мал. 16, б) отримують при поздовжньому розпилюванні стовбура навпіл, а четвертини (мал. 16, в) - на чотири частини. Бруси - пиломатеріал товщиною і шириною понад 100 мм. Бруси бува­ ють квадратної (мал. 16, а) та прямокутної форм. Якщо брус обрізаний з

а б Мал. 15. Лісопильна рама: а - загальний вигляд; б - схема: 1 - пильна рама; 2 - пилка; 3 - направляюча пильної рами; 4 - подавальні вальці; 5 - колода

б

в

Мал. 16. Пиломатеріали: а - колода; б - пластина; в - четвертина

двох сторін, то його називають двокантним, а якщо із чотирьох - чотирикантним. Оциліндрована колода - пиломатеріал круглого перерізу діаметром 120-400 мм (мал. 17, б). Це доступний і практичний матеріал для будів­ ництва бань, альтанок і будинків у зруб. Профільований брус - пиломатеріал з деревини хвойних порід (сосни, кедра або ялини), який використовується для будівництва дерев’яних бу­ динків (мал. 17, в, г). Він «прийшов на зміну» оциліндрованій коло­ ді й чотиригранному брусу. Бруски - обрізні пиломатеріали товщиною 5 0 -1 0 0 мм і шириною не більше подвійної товщини, тобто 100-200 мм. Дошки - це пиломатеріали товщиною 13-1 00 мм і шириною 8 0 -2 5 0 мм, тобто більше подвійної товщини. Дошки можуть бути обрізні (мал. 18, а) та необрізні (мал. 18, б). Обрізною дошку називають тому, що в процесі розпилювання колоди вздовж зрізуються кромки, які покриті корою. Дошка має гладку поверх­ ню, без кори. Необрізна дошка розпилюється вздовж як обрізна, але при цьому край­ ки, покриті корою, не знімають.

Мал. 17. Бруси: а - брус квадратний; б - оциліндрована колода; в - профільований брус; г - профільований брус клеєний

г

д

е

Мал. 18. Пиломатеріали

є

ж

Основи матеріалознавства

19

Основи матеріалознавства

20

Мал. 19. Дрова Горбалем, або обаполом (мал. 18, в), називаю ть випи ляну бок ов у ч а сти ­ ну бруса. Ш п а л и (мал. 18, г, д ) - обр ізн і й н еобрізн і пилом атеріали для залізн и ч­ н их і трам вайних к ол ій . С ьогодн і на зм ін у дерев’ яним ш палам прийш ли бетон н і, щ о д озвол яє зберегти значну ча сти н у деревини. Р ей к и - це п л оск і бр уск и (мал. 18, е), а дощ еч ки та планки (мал. 18, є, ж) - тон к і й к о р о т к і пилом атеріали п р я м ок у тн ого перерізу. Загот овки - це дош ки та бруски, п ри в’ язані до габаритних розм ірів де­ талей з відп овідн им и п ри п уск ам и на суш ін ня Ребро й подальш у обр обк у . З аготовки , я к і в и к ор и с­ то в у ю ть ся в к о н стр у к ц ія х стол яр н о-м ебл еви х ви р обів, м о ж у ть бути як ц іл и м и , так і ск л е є­ ним и, мати різн і ф орм и п оп ер ечн ого перерізу. Д рова - ш м атк и дерева, призначені для спалю вання в п ечі, кам ін і, топ ц і або багатті для отрим ання тепла та світл а (мал. 19). Зазначені види пиломатеріалів у деревооб­ робній промисловості називають сортаментом. О сновним и елементами пилом атеріалу (д о­ Мал.20. Елементи ш к а, бр ус, рей ка та ін .) є пласт ь, кант пиломатеріалу (к р а й к а ), ребро і т орець (мал. 20). В и готовл яю ть пиломатеріали робітн и ки , я к и х називають пилорамникам и, розпи л ю вачам и л ісу. Вони зд ій сн ю ю ть п ід готов к у та налагодж ування н еобхідн ого обладнання, р о зм ітк у та розпи л ю ван н я деревини. Л А Б О Р А Т О Р Н О -П Р А К Т И Ч Н А Р О Б О Т А № 3 В изначення видів п и л ом атер іалів Ін ст р ум ен т и та м ат еріали: набір зразків пилом атеріалів з деревини р ізн и х видів і р озм ір ів, лінійка. П осл і д овн і сть ви к он ан н я р об оти 1. Оглянь запропон овані вчителем зразки пилом атеріалів.

2. Р озгл ян ь ф орм у п оперечн ого п ерерізу к о ж н о го зразка.

3. Визнач вид пилом атеріалу к о ж н о го зразка та сф еру й ого застосув ан ­ ня. Н амалюй у таблиці м алю н ок сортам ен ту.

4. В и м іряй розм іри к о ж н о го зразка.

5. Дані запиши в таблицю. № пор.

Вид пилома­ теріалу

Малюнок сортаменту

Сфера застосування

Розміри

Пиломатеріал, поперечний переріз, сортамент, брус, брусок, обапіл, торець, пласть.

Брус - обрізана чотиригранна колода. Кант ( кромка) - поздовжня вузька сторона сортаменту. Пилорама - пристрій для розпилювання колод на пиломатеріали. Пласть - поздовжня широка сторона сортаменту. Поперечний переріз - форма поверхні, яка утворилася при попереч­ ному розрізі пиломатеріалу. Ребро - елемент сортаменту, що утворюється в місці перетину двох суміжних граней. Сортамент - різновид продукції. Торець —площина, що утворюється внаслідок поперечного розпилю­ вання сортаменту.

1. Який сортамент пиломатеріалів виготовляють на деревообробних під­ приємствах?

2. Які сфери використання пиломатеріалів?

(3і

Тестові завдання

£ )

1. До хвойних порід належать: А береза Б вільха В дуб Г сосна Д смерека 2. Як називається спиляне й очищене від гілок дерево? А брус Б колода В хлист Г кряж 3. До пиломатеріалів належать: А колода Б стовбур В дошка Г корінь Д усі вищезазначені матеріали 4. Яка частина дерева утворює органічні речовини, необхідні для його росту? А крона

Основи матеріалознавства

21

Основи матеріалознавства

22

Б кора В стовбур Г корінь Д кожна зазначена Е правильної відповіді немає 5. Яка частина дерева вкрита суцільним шаром, що захищає його від пошко­ дження? А крона Б кора В стовбур Г заболонь 6. Які частини дерева використовують для отримання пиляних деталей? А крону Б кору В увесь стовбур Г окремі товсті гілки Д колоду 7. На які різновиди поділяють пиломатеріали за формою поперечного перерізу? А обаполи Б дошки В бруски Г бруси Д колоди Е шпали Є усі перелічені Ж правильної відповіді немає

§ 4. ВЛАСТИВОСТІ ДЕРЕВИНИ 1. Пригадай, які властивості конструкційних матеріалів тобі відомі.

2. Чи потрібно враховувати властивості деревини під час виготовлення ви­ робів?

Ти вже знаєш, що деревина добре обробляється і широко використову­ ється у виробництві будь-яких виробів. Вона має досить високу міцність за невеликої маси, хорошу опірність ударним і вібраційним навантажен­ ням, у сухому середовищі - довговічна. Деревина з’єднується кріпильни­ ми виробами, міцно склеюється, зберігає гарний зовнішній вигляд, на неї добре наносити захисно-декоративні покриття. Водночас деревина має певні недоліки: вона схильна до горіння і за­ гнивання, руйнування внаслідок дії комах і грибів, гігроскопічна, уна­ слідок чого може розбухати й піддаватися усушці, викривлюватися і розтріскуватися. Крім того, деревина має вади біологічного походження, які знижують її якість. Щоб використовувати деревину, треба знати її властивості (механічні, фізичні, технологічні). До механічних властивостей належать; міцність, твердість, пруж­ ність.

Мал. 21. Міцність деревини

Міцність - властивість деревини, що характеризує її стійкість до зо внішніх механічних зусиль, тобто здатність витримувати великі наванта ження і не руйнуватися. З міцної деревини виготовляють конструкційні матеріали, які під­ лягають великим навантаженням (мал. 21). Найміцнішою є деревина дуба, ясеня, граба, берези та клена. Твердість - здатність матеріалу чинити опір проникненню в нього твердого тіла, наприклад знарядь праці або кріпильних матеріалів. При забиванні цвяха в заготовки з твердої та м’якої порід деревини з прикладанням однакових зу­ силь час виконання технологічної операції з твердою породою буде більшим (мал. 22). За твердістю деревину можна розмістити в такій послідовності: граб, дуб, ясен, клен, бере­ за, сосна, вільха, липа. Пружність - властивість матеріалу змінюва­ ти свою форму (не руйнуючись) під дією наван­ таження та відновлювати її після припинення Мал. 22. Забивання цвяха в заготовки з деревини різної цієї дії, повертатися в попереднє положення твердості: а - тверда (мал. 23, а). порода; б - м’яка порода Пружна деревина часто застосовується при виготовленні спортивних знарядь, меблів для сидіння, а також у машино будуванні. Високу пружність має деревина дуба, ясена та модрини. До навантаження

До навантаження

Мал. 23. Демонстрація пружності (а) та пластичності (б)

Основи матеріалознавства

23

Основи матеріалознавства

24

Пластичність, гнучкість - здат­ ність деревини зберігати викликану зо­ внішнім впливом зміну форми навіть після зняття навантаження (мал. 23, б). Такою властивістю володіють забо­ лонь горіхового дерева, букова й бере­ зова деревина. Завдяки пропарюванню, проварюванню й сильному нагріванню деревина стає тимчасово пластичною й може змінювати форму. Тому з пропаре­ Мал. 24. Меблі з вигнутої деревини ної деревини бука лісового, а також з непропареної деревини берези виробляють вигнуті частини меблів (мал. 24). Межа пластичності або гнучкості досягається тоді, коли деревина по­ чинає ламатися. До фізичних властивостей належать властивості, що проявляються під час взаємодії деревини з навколишнім середовищем. Фізичні власти­ вості деревини характеризуються її зовнішнім виглядом, відношенням до вологи, дії механічних зусиль, теплопровідністю, акустичними властивос­ тями. Зовнішній вигляд деревини (мал. 25) визначається кольором (певним зоровим відчуттям, що залежить від спектрального складу відбитого світ­ лового потоку), блиском (здатністю деревини спрямовано відбивати світ­ ловий потік), текстурою (малюнком, що утворюється на поверхні деревини й залежить від ширини річних шарів, відмінності в забарвленні між ран­ ньою і пізньою деревиною, спрямованості волокон, напряму розрізу), за­ пахом (залежить від умісту в деревині ефірних масел, смол, дубильних речовин). Під вологістю деревини розуміють виражене у відсотках відношення маси вологи, що міститься в певному об’ємі, до маси сухої деревини того самого об’єму. Щойно зрізане дерево має вологість близько 50 % . Це озна­ чає, що на кожні 100 г абсолютно сухої деревини припадає 50 г води. Тобто 100 г абсолютно сухої деревини за вологості 50 % має масу 150 г. Для виготовлення виробів використовують деревину невисокої вологос­ ті. Так, для виготовлення столярних виробів потрібна деревина вологістю

а

б

в

г

д

Мал. 25. Зовнішній вигляд деревини: а - ясен; б - бук; в - горіх; г - каштан; д - дуб

в

а ■.

'■

■

'

б

Мал. 26. Сушіння деревини: а - природним способом; б - в електросушарці не біл ьш е н іж 8 - 1 0 % . Т ак ої н и зької в ол огості в у м ов ах п ри родн ого суш ін н я д ом огти ся п рактичн о н ем ож л и во. Т ом у природне (атм осф ерне) суш ін н я деревини ч а сто в и к ор и стову ю ть як п ром іж н е. Д осуш уван н я п р о­ водять у су ш и л ьн и х кам ерах. В и користан н я деревн их матеріалів з надм ірною в ол огістю м ож е п ри ­ звести до розтр іск ува н н я елементів ви р обу, їх коробленн я, загнивання. Т ом у перед застосуван н ям деревину в и су ш у ю ть на в ід к р и том у п овітр і або в сп еціал ьн их су ш а р к а х д о ек сп л уатац ій н и х значень вол огості (мал. 26). В ол огість визначається за ф орм улою : К =

Мв - Мс с X 100 % , Мс

де К - вол огість деревини; М в - м аса в ол огого зразка (у грам ах) до су ш ін ­ ня; М с - м аса су х о г о зразка (у грам ах) після суш ін ня. У си ха н н я - зм енш ення л ін ій н и х р озм ір ів і о б ’ єм у деревини під час висиханн я. Г ігроск оп ічніст ь - здатн ість деревини вбирати вол огу з н авколи ш нього середовищ а. Г ігр оск оп іч н ість деревини є її н егати вн ою я к істю . Р озб у х а н н я - збільш ення л ін ій н и х р озм ір ів і о б ’ єм у деревини у п р о­ цесі її звол ож енн я. О ц ін ю ю чи вл асти вості деревини як к он стр у к ц ій н ого м атеріалу, в р а х о­ вую ть її т ехнол огічні власт ивост і, зокрем а здатн ість утр и м увати м ета­ лічн і кріплення (ц вя х и , ш уруп и т о щ о ) та зн ош уван ість - здатність деревини до гн уття й оп ору розкол ю ван н ю . В л астивість деревини утр и м увати в соб і металеві кріплення (ц вя хи , нагелі, ш уруп и та ін .) п оя сн ю єть ся її пруж ніст ю . Ц вя х, я к и й забиваю ть у деревину, р о зсо в у є вол окн а, щ о внаслідок св о єї п р у ж н ості ти сн уть на повер хн ю ц вя ха й тим сам им чи н я ть оп ір й ого витягуван н ю . Для в и т я гу ­ вання ц вяха, заби того в торець, п ри кладаю ть м енш е зусилля (на 1 0 -5 0 % ) порівн ян о із зусил л ям , яке н еобхідн е для витягуван ня так ого сам ого ц в я ­ ха, заби того впоперек вол окон . Н айбільш у здатність до гнуття мають листяні (дуб, ясен, береза) породи. У хвой н их порід здатність до гнуття невелика. У вологої деревини здатність до гнуття вищ а (2 5 -3 0 % ), н іж у сухої. З н осост ій к іст ь ха р ак тер и зується здатн істю деревини п роти стоя ти руй н уван н ю в п роц есі тертя. Н ай біл ьш ою зн о со стій к іст ю вол одію ть т о р ­ цеві п оверхн і.

Основи матеріалознавства

25

Основи матеріалознавства

26

Мал. 27. Сучки: а - сухий; б - здоровий; в - гнилий Розколюваніст ь - це здатність деревини розщ еплюватися вздовж волокон. Вона має практичне значення, оскільки деякі вироби та заготовки виготовля­ ю ть розколюванням (наприклад, сірники, бондарна колота клепка тощ о). У п роц есі заготівлі, транспортування, сортування, ш табелю вання та м е­ хан ічн ої обр обк и вин и каю ть вади деревини. Їх щ е називаю ть деф ект ам и. Вади (деф екти ) деревини п оділ я ю ть на су ч к и , тріщ и н и , х ім іч н і забарв­ лення, вади ф орм и стовбура, грибн і ураж ен н я, п ош к од ж ен н я ком ахам и та різн і деф орм ації. Сучки - це части ни гіл ок (їх осн ови ) у стовбур і (мал. 27). П ри ви к ор и стан н і деревини су ч к и є осн овн ою сортовизн ачал ьною ва­ д ою в п илом атеріалах. Тріщ ини - це розри ви деревини взд овж вол окон (мал. 28). Т ріщ ини, особл и во н аскрізн і, п ор у ш у ю ть ц іл існ ість деревини й зн и ж у ю ть її м ех а ­ н ічн у м іц н ість. Смоляні ки ш ен ьк и (мал. 28, в) - п орож н и н и всередині р іч н ого ш ару, заповнені см ол ою . Т рапл яю ться в деревині х в ой н и х порід. Ч ервот очина (мал. 29, а) - ходи й отвори , п роробл ен і в деревині к о м а ­ хам и . П ор у ш у є ц іл існ ість деревини й зн и ж у є її м ехан ічн і власти вості. С иню ват іст ь (мал. 29, б) - сіре забарвлення забол оні із синю вати м в ід тін к ом . Не впливає на м ехан ічн і вл асти вості деревини, але п огір ш ує її зовн іш н ій вигляд. Для за х и сту деревин н и х матеріалів від впливу зовн іш н ього середовищ а її п ок ри ва ю ть лаками та ф арбами. Щ об зап обігти загниванню та враж ен ­ ню гр ибкам и й к ом а ха м и , деревину п р осоч у ю ть спеціальним и хім ічн и м и речовин ам и - ан тисеп ти кам и . Д етальніш е про це ти д ізн а єш ся з н асту п ­ н их параграфів.

'

___ _

-

■ *?& & &

-і

-

-

•

б

Мал. 29. Вади деревини: а - червоточина; б - синюватість; в - риски

Л А Б О Р А Т О Р Н О -П Р А К Т И Ч Н А Р О Б О Т А № 4 В изначення в о л о го ст і деревини О бладнання і м ат еріали: л абораторн і ваги з набором рівноваг, тер м о­ стат з терм ом етр ом , зразки т р ь о х -ч о ти р ь ох п орід м ’ я к ої деревини р о з м і­ ром 20 х 20 х 100 м м , п осуди ни з водою . П осл і д овн і сть ви к он ан н я р об оти 1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

О знайом ся зі зразкам и зап роп он овани х порід деревини. Визнач п ороди деревини за її зовн іш н ім виглядом . Зваж зразки. Замочи зразки у воді. П ісля зам очування п овторн о зваж зразки. Визнач вол огість деревини за ф орм улою . Дані запиш и в таблицю . Зроби висн овок та запиш и й ого в робочи й зош ит. М аса сухого зразка, г

Порода деревини

М аса мокрого зразка, г

Вологість зразка, %

Л А Б О Р А Т О Р Н О -П Р А К Т И Ч Н А Р О Б О Т А № 5 П орівн ян н я тв е р д о сті деревини О бладнання та м ат еріали: прилад для визначення твер дості дереви ­ ни, лупа, л ін ій к а з м іл ім етровою ш к ал ою , зразки деревини (дуб, бу к , с о ­ сна, береза, липа) розм ір ом 60 х 60 х 60 мм. П осл і д овн і сть ви к он ан н я р об оти 1. П ом істи на стол и к приладу зразок з дуба.

2. О бертаю чи р у ч к у приладу, ути сн и в деревину сталеву к у л ь к у д іа ­ м етром 10 мм (мал. 30, а).

3. К оли к ул ьк а загл ибиться в деревину п ри бл и зно на 1 /3 части н у, в и ­ знач її п ол ож ен н я та значення величини навантаж ення за ш к ал ою п ри ­ ладу (мал. 30, б). Рукоятка ___

_

Шкала

І

,

л ,, Діл

„ Пристріи зі сталевою кулькою

dp d2 - діаметри відбитків D - діаметр кульки Мал. 30. Прилад для визначення твердості деревини: а - загальний вигляд; б - схема вимірювань

Основи матеріалознавства

27

Основи матеріалознавства

4. Ослаб ручкою приладу навантаження на кульку, зніми зі столика зразок.

5. Виміряй зовнішній діаметр заглиблення, що утворилося на зразку.

6. Дані запиши в таблицю.

7. Повтори такі вимірювання з іншими зразками, установлюючи для кожного з них величину навантаження, як для першого зразка.

8. Дані для кожного зразка запиши в таблицю.

9. Порівняй значення діаметрів заглиблень і зроби висновок про твер­ дість кожного зі зразків деревини. Запиши його в зошит. № пор.

Порода деревини

1

Дуб

2

Ялина

3

Береза

4

Липа

5

Сосна

О

^ __^

Діаметр відбитка кульки, мм

Антисептик - хімічна речовина, призначена для просочування деревини з метою запобігання її гниттю. Властивість - якість, ознака матеріалів. Вологість - ступінь насичення деревини вологою. Дефект - псування, пошкодження, відхилення.

1.

2.

3.

4.

5.

Для чого визначають твердість деревини? Щ о називають вологістю деревини? Як її визначають? Як вологість впливає на механічні властивості деревини? Від чого залежить довговічність деревини? Перелічіть основні механічні властивості деревини.

(З

Тестові завдання

1. На які основні види поділяють пиломатеріали за формою і розмірами попе­ речного перерізу? А хлисти, бруски, обаполи, корінь Б бруси, колоди, шпали, гілки В бруси, дошки, обаполи 2. Щ о виготовляють з колод? А столи Б пиломатеріали В тирсу

3. Як називається природний малюнок на обробленій поверхні деревини? А структура Б поздовжні смуги В текстура Г фактура 4. Які дерева належать до твердих порід? А дуб, береза, бук, граб Б дуб, сосна, граб, бук В береза, бук, вільха, граб 5. Щ о потрібно враховувати під час виготовлення виробів з деревини? А вади деревини Б текстуру деревини В напрямок волокон деревини Г умови використання деревини Д усі перелічені умови 6. Деревину якої вологості використовують для виготовлення виробів? А 3 -5 % Б 8 -1 0 % В 15-18 % 7. Установи відповідність між механічними властивостями деревини та озна­ ченнями, що їм відповідають: 1 твердість деревини - це...

2 міцністю деревини називають...

3 крихкістю деревини називають... А властивість деревини руйнуватися в разі механічних дій Б здатність деревини витримувати навантаження і не руйнуватися В здатність деревини чинити опір проникненню в неї іншого твердого тіла 8. Яка з перелічених порід деревини має найвищу твердість? А береза Б сосна В граб Г дуб Д клен Е липа 9. Яка з перелічених властивостей належить до механічних? А теплопровідність Б звукопровідність В вологість Г міцність Д усі перелічені Е правильної відповіді немає 10. Як називається властивість конструкційного матеріалу поновлювати початкову форму після припинення дії на нього зовнішньої сили? А твердість Б міцність В пружність Г теплопровідність Д усі перелічені

Основи матеріалознавства

29

Основи матеріалознавства

30

11. Як називається властивість конструкційного матеріалу проявляти стій­ кість проти зовнішніх механічних зусиль? А твердість Б міцність В пружність Г крихкість Д усі перелічені 12. Яка з перелічених властивостей належить до технологічних? А твердість Б міцність В пружність Г усі перелічені Д правильної відповіді немає

Ф оздЬ л Я

ІН

Технологія виготовлення виробів з деревини § 5. ПОНЯТТЯ ПРО ПРОЕЦІЮВАННЯ. ПРОЕЦІЮВАННЯ НА ДВІ ПЛОЩИНИ

т

1.

2.

3.

4.

Пригадай, який графічний документ називають ескізом, технічним рисунком. Що необхідно знати, щоб виготовити виріб? Для чого на кресленнях застосовують масштаб? Пригадай з математики, яку геометричну фігуру називають прямокутни­ ком; ромбом.

Щоб виготовити виріб, необхідно мати його графічне зображення, зна­ ти форму, розміри, властивості конструкційного матеріалу тощо. Деталі виробу виготовляють за кресленнями. Зображення на них утворю­ ються за допомогою спеціального методу, який називають проеціюванням. Утворення зображення за допомогою методу проеціювання нагадує утво­ рення тіні від предмета (мал. 31, а). Якщо лампу віддалити, то можна говори­ ти про те, що контур предмета та контури тіні будуть однаковими за розмірами. Для утворення зображення деталі трикутної форми 1 через кожну вер­ шину слід уявно провести паралельні промені 2 до перетину з аркушем паперу 3. Сполучимо три утворені точки й отримаємо зображення трикут­ ної деталі 4 (мал. 31, б). Утворення зображення предмета на кресленні уявними проеціюючими променями називають проеціюванням, а зображення предмета на площи­ ні - проекцією. Якщо проеціюючі промені перпендикулярні до площини проекції та паралельні між собою, то говорять, що зображення утворене прямокут­ ним паралельним проеціюванням.

Мал. 31. Проеціювання плоского предмета

Технологія виготовлення виробів з деревини

31

Технологія виготовлення виробів з деревини

32

со

Проец, промеї

00

о

о>

60 84 а Утворення проекції деталі

б Креслення деталі

Мал. 32. Утворення проекції та креслення плоскої деталі Д ій сн о, на м а лю н ку 31, б п р оец ію ю ч і п ром ені 2 паралельні і уявн о п еретин аю ть арк уш паперу під п рям и м к утом . У творен а на п л ощ и н і п роек ц ія дає уявлення про ф орм у п л оск ої деталі. Для її виготовлення та контролю проекцію доповню ю ть розмірами (мал. 32). У резул ьтаті ми отри м аєм о креслення. Для виготовл ен н я п л о ск о го ви р обу достатн ьо од н ого зображ ен ня. На м алю н к у 33 п оказан о п р оек ц ії д вох р ізн и х о б ’ єм н и х деталей. П р оек ц ії є одн акови м и й не даю ть п овн ого уявлення про ф орм у деталі. О чевидно, щ о для того, щ об повн о уя ви ти ф орм у зазначених деталей, н еобхідн о викон ати щ е одн у п р оек ц ію . В и кон аєм о її на п лощ и ні п р оец ію ­ вання зн изу. На п р оек ц ії м и п обачим о верхн і к он ту р и деталі (мал. 34). Проеціювання виконую ть на дві площ ини проекцій під прямим кутом : горизонтальну та фронтальну (мал. 35). П лощ ини проеціювання позначають великими латинськими літерами: горизонтальну - Н , фронтальну - V. Лінія перетину площ ин проеціювання називається віссю проекцій. М іж фронталь­ ною та горизонтальною площ инами проеціювання знаходиться вісь х. П роек ц ія предм ета на горизонтал ьн у п л ощ и н у п роек ц ій називається горизонт альною п роекц ією , а п роек ц ія предмета на ф ронтальну п лощ ину п роек ц ій - ф ронт альною проекцією . Для зображ ен ня на п л оск ом у арк уш і паперу п роекц ій о б ’ єм н ої деталі горизонтал ьн у п л ощ и н у п овертаю ть від н осн о осі х доти , д ок и вона не су-

Мал. 33. Демонстрація невизначеності форми об'ємної деталі

Мал. 34. Проеціювання об'ємної деталі на дві площини

Мал. 35. Суміщення двох площин проеціювання м істи ться з ф ронтальною п л ощ и н ою . В и кон ую чи креслен н я, горизонталь­ ну п роек ц ію деталі завж ди розм іщ ую ть під ф ронтальною у проекційному зв’ язку, а для побудови використовую ть лінії проекційного зв’язку. Таблиця (послідовність побудови 2-х проекцій) Вигляд зверху

Деталь знаходиться безпосередньо на гори­ зонтальній площині Н та на відстані 5 мм (1 клітинка) від фронтальної площини V.

За клітинками можна легко визначити роз­ міри деталі. Якщо клітинок немає, розміри вимірюють звичайною лінійкою.

V / / X

ь

Спочатку виконаємо проеціювання деталі на фронтальну площину V. Ми будемо бачити червону грань деталі. Відповідно до розмірів проведемо допоміжні лінії.

Технологія виготовлення виробів з деревини

33

Технологія виготовлення виробів з деревини

34

Продовження таблиці Наведемо суцільною основною товстою лінією контур деталі.

1/

/

н У

/

Для того щоб проекції знаходилися одна під одною, проведемо лінії зв’язку, які перпенди­ кулярні до осі х та визначають довжину дета­ лі.

И

/

Якщо подивитися на деталь зверху, то ми побачимо синю площину та похилу площину смарагдового кольору, які мають однакову ширину. Оскільки деталь знаходиться на відстані 5 мм від площини V та від осі х, то проведемо допо­ міжну лінію.

/

Ширина деталі 15 мм, її обмежують з боків дві площини червоного кольору, які при погляді зверху будуть проеціюватися в пряму лінію. Тому проведемо на відстані 15 мм від поперед­ ньої допоміжної лінії та паралельно до неї ще одну допоміжну.

V

И V

X

И У

/

н

Оскільки, дивлячись зверху на деталь, ми бачимо дві площини під кутом (синю та сма­ рагдову), то їх розділяє лінія. Опустимо відповідну лінію зв’язку з фрон­ тальної проекції на горизонтальну.

Продовження таблиці Наведемо контури деталі.

V

/

—

И Нанесемо осьову лінію та розміри деталі.

20

П Р А К Т И Ч Н А РОБОТА № 1 П обу д ова д р у го ї п р о е к ц ії о б ’ єм н о ї д етал і за п ер ш ою О бладнання і м ат еріали: техн ічн и й р и су н ок ви р обу, лін ій ка, олівець, робочи й зош и т. П осл і д овн і сть ви к он ан н я р об оти 1. За завданням учи тел я або кресленням озн ай ом ся з техн ічн и м и р и ­ сункам и деталей (мал. 36).

2. О знайом ся з таблицею п обудови д вох п роекц ій .

3. Обери один із зап роп он овани х варіантів.

4. П обудуй горизонтал ьн у п р оек ц ію деталі в р об оч ом у зош и ті.

\ У

Варіант 1

Варіант 2 Мал. 36. Технічні рисунки деталей

Технологія виготовлення виробів з деревини

35

Технологія виготовлення виробів з деревини

ПРАКТИЧНА РОБОТА № 2 Побудова двох проекцій деталей Обладнання та матеріали: технічний рисунок виробу, лінійка, олівець, робочий зошит. П о сл ід о в н ість ви кон ан н я роботи 1. За завданням учителя або креслен­ ням ознайомся з технічними рисунками деталей (мал. 37).

2. Обери один із запропонованих варі­ антів.

3. Виконай фронтальну та горизонталь­ ну проекції деталі в робочому зошиті.

Мал. 37. Технічні рисунки деталей

Проеціювання, проеціюючі промені, лінії зв’ язку, площина проеціюван­ ня, проекція.

Лінія зв’язку — допоміжна лінія побудови для пов’ язування зобра­ жень у різних площинах проеціювання. Паралельне прямокутне проеціювання — спосіб утворення проекції, у якому проеціюючі промені перпендикулярні до площини проекції та паралельні між собою. Проекція —зображення предмета на площині проеціювання. Проеціювання — утворення зображення предмета на кресленні уяв­ ними проеціюючими променями. Проеціюючі промені —уявні промені, що проходять через точки фігу­ ри, що проеціюється, до перетину з площиною проеціювання.

1. У чому відмінність між проекцією та кресленням деталі?

2. Які особливості паралельного прямокутного проеціювання?

3. Як називають площини проеціювання?

§ 6. ВИГЛЯДИ. ПОБУДОВА ТРЬОХ ПРОЕКЦІЙ ДЕТАЛЕЙ ^ •

1. Що називають проеціюванням?

J 2. Чому деякі деталі необхідно виготовляти за кресленнями, які мають дві проекції?

3. Для чого використовують лінії зв’язку?

4. Я ка послідовність виконання двох проекцій деталі?

Отже, дві проекції предмета (горизонтальна і фронтальна) досить повно визначають на кресленнях форму багатьох предметів. Але не всіх. На малюнку 38 показано дві проекції, які відповідають одночасно кільком предметам.

Мал. 38. Невизначеність форми предмета за двома проекціями А це означає, щ о й за двом а п роек ц ія м и не завж ди м ож н а точн о уяви ти ф орм у предмета. Я к щ о за двом а п роек ц ія м и н ем ож л и во уя ви ти ф орм у предмета, тоді к ор и сту ю ть ся трьом а п роек ц ія м и . У ц ьом у разі д о д в ох в ід ом и х площ ин п роек ц ій (гор и зон тал ьн ої і ф рон тальн ої) д одається щ е одна - профільна. П роф ільна площ и на п роек ц ій Ж п ерпендикулярна одн очасн о до гор и ­ зон тал ьної і ф ронтальної площ ин п роек ц ій . Т акі взаєм но п ерп ен ди к ул яр­ ні п л ощ и ни п роек ц ій у тв о р ю ю ть т ригранний к ут (мал. 39). П еретин площ и н п роек ц ій у тв о р ю ю ть три осі п роек ц ій , щ о ви х од я ть зі сп іл ьн ої точк и О: х, у, г. П редмет, як и й п р оец ію ю ть , у м іщ у ю ть у п р остір м іж площ и нам и п р о­ ецію вання (мал. 39, а ) і п осл ідовн о розгл я д аю ть з тр ь ох бок ів: спереду, зв ер х у та зб ок у . За д оп ом огою у я вн и х п р оец ію ю ч и х п ром ен ів у тв ор ю ю ть п р оек ц ії на к о ж н ій п л ощ и н і п роекц ій . Щ об побудувати креслення предмета, у сі три площ ини проекцій сум іщ а­ ю ть в одну площ ину, як і у випадку д вох площ ин. Для цього горизонтальну площ ину повертаю ть униз, а профільну - управо (мал. 39, б) до суміщ ення з фронтальною площ иною проекцій. У творене таким чином креслення скла­ дається з трьох прям окутни х проекцій предмета: фронтальної, горизонталь­ ної і профільної. На кресленні всі три проекції розм іщ ую ть у проекційном у зв’ язку, тобто горизонтальну п роекц ію - під фронтальною, а профільну праворуч від неї. Ф ронтальна і профільна проекції розм іщ ені на одній в и со­ ті. Осі проекцій і проец ію ю чі промені на кресленні не показую ть. П роек ц ії, щ о даю ть уявлення про види м і части ни п овер хон ь предметів, називаю ть виглядам и.

V

V

2 Фронтальна площина

Фронтальна площина проекцій

І/У Профільна площина

X У Горизонтальна площина .Н

\

н

У б

Мал. 39. Три площини проеціювання та їх суміщення

Технологія виготовлення виробів з деревини

37

Технологія виготовлення виробів з деревини

38

В игляд - це зображ ення п оверн утої д о сп остерігача части ни предмета. Для бу д ь -я к ого предм ета (я к щ о ц ього вим а­ Вигляд спереду Вигляд зліва (головний вигляд) гає й ого ф орм а) м ож н а отри м ати три вигляди. Зображ ення, утворене на ф ронталь­ ній площ ині проекцій, називають вигля­ Вигляд зверху дом сп ер еду (мал. 40). Зображ ення на горизонтальній площ ині п роек ц ії нази­ н ваю ть виглядом звер ху, а на профільній Мал. 40. Розміщення виглядів п лощ ині п роекц ій - виглядом зліва. на площинах проеціювання Зображення на фронтальній площ ині проекцій вваж аю ть гол овн и м . Т ом у вигляд сп ереду називають ще головним. Р озгл я н ем о п осл ід овн ість п обудови тр ь ох п роек ц ій точ к и за м оделлю . Для зр уч н ості вк а ж ем о відстан і точ к и до площ ин п роец ію ванн я. Отже, точ к а зн аход и ться на відстан і 10 мм від горизонтальн ої площ и ни п р оец і­ ю вання, 20 мм від п роф іл ьної площ и ни п роец ію ван н я, 15 мм від ф рон ­ тальної площ и ни проец ію ван н я (мал. 41, а). Для виконання креслення слід су м істи ти всі площ и ни п роец ію ван ня в одну п л ощ и н у, щ о паралельна п л ощ и н і V. В и кон а єм о проец ію ван н я точ к и на ф ронтальну п л ощ и н у для утворення вигляду спереду. На м оделі видно, щ о по осі х слід відкл асти 20 м м , по осі 2 відкл адаєм о 10 мм. П роведем о дві п рям і від знайдених точ ок у пло-

V

1/1/

Мал. 41. Три проекції точки

щ и н і п роец ію ван н я V. П еретин п р я м и х у к а ж е на розташ уван н я ф рон тал ь­ ної п р оек ц ії точк и (мал. 41, б). Знову п оди ви м ось на модель і звернем о увагу на відстань точ к и від площ и ни V, тобто на відстань, я к у н еобхідн о відкл асти по осі у. О скіл ьки ми сум істи л и всі пл ощ и ни в одну, то відкладати відстань 15 мм будем о по вертикальній о сі у. П обуд уєм о п рям у від ц ієї точ к и вліво (мал. 41, в). Від точ к и на осі х п род овж и м о п ря м у д он и зу до перетину зі щ ой н о п о ­ будованою п ря м ою . П еретин їх у тв о р ю є горизонтальн у п р оек ц ію точк и . Я к щ о уваж н о п оди ви ти ся на викон ан і п обудови , то м ож н а п ом іти ти , щ о п рям і, я к і в ід х од я ть від осей під час п обудови , завж ди п ерп ен ди ку­ лярні д о н их. Ц і д о п о м іж н і п рям і н ази ваю ться лініям и з в ’язку. Вони доп ом агаю ть р озм істи ти п р оек ц ії бу д ь -я к ої деталі точн о одна проти одної. Для знаходж ення профільної проекції (вигляду зліва) зробим о також два кроки . П о-перш е, від точки на осі г вправо проведемо лінію зв ’ язку. П о­ друге, циркулем перенесемо відстань з вертикальної осі у до горизонтальної осі у (мал. 41, г). Для цього слід поставити гол к у циркуля в перетин осей, розвести його на відстань, щ о дорівню є 15 мм, тобто відстань до точки на осі, та провести дугу до перетину з горизонтальною віссю у (мал. 41, д). Перетин ліній зв’ язку вказує нам положення третьої проекції (мал. 41, е). В ідом о, щ о від різк и скл адаю ться з точок , том у для п обудови п роекц ії від різк а слід знати п ол ож ен н я к рай н іх точ ок на п л ощ и нах проецію ванн я. П осл ід овн ість п обудови тр ь ох п роек ц ій від різк а за моделлю бачим о на мал. 42. Для зр уч н ості на п л ощ и нах проец ію ван н я нанесено сітк у з кро-

Мал. 42. Побудова трьох проекцій відрізка за його моделлю

Технологія виготовлення виробів з деревини

39

Технологія виготовлення виробів з деревини

40

2 Іо

%

ю

а Модель

б Розміри деталі

Мал. 43. Деталь для виконання трьох проекцій к ом 5 мм (я к у зош и ті в к л іти н к у ). П обудова ви к он у ється аналогічно до п роец ію ван н я точ к и . Звернемо ува гу на те, щ о ф ронтальна п роек ц ія п о­ в н істю відп овідає р озм ір у відрізка, я к и й ми п роец ію вал и, через те, щ о він паралельний відп овідн ій п л ощ и н і, п л ощ и н і V (мал. 42, б). На ін ш і п л о­ щ и н и п роец ію ван н я від різок сп р оец ію єть ся зі сп отворен н ям и , я к і будуть ви явл яти ся в м ен ш ій д овж и н і п роекц ій . Я к щ о відрізок буде зн аход и ти ся перп ен ди кулярно до площ и ни п р оец і­ ю вання, від різок п роец ію вати м еться в точк у. Для п обудови третьої п р оек ц ії достатн ьо знайти дві п р оек ц ії точки , від різк а або деталі. Далі для п обудови третьої п р оек ц ії ви к ор и стову ю ть л ін ії з в ’ язку. Для п обудови о б ’ єм н и х деталей, щ о складаю ться з граней (площ ин), н еобхідн о знайти край н і точ к и грані на п лощ и нах проецію вання. П обу д уєм о три п р оек ц ії о б ’ єм н ої деталі, яка ум овн о скл адається з о сн о ­ ви та в и ступ у-уп ора . Д еталь розм іщ ен а безпосередн ьо на горизонтальн ій п лощ и н і. З м оделі т а к ож видно, щ о осн ова деталі зн аход и ться на відстані 5 мм від ф ронтальної та п роф іл ьної площ ин п роец ію ван н я, ця інф орм ація н еобхідн а для розм іщ ен н я п роекц ій . Р озм ір и деталі м ож н а дізнати ся за к л іти н кам и , я к і м аю ть розм іри 5 х 5 мм. Д овж и н а деталі 3 кл іти н ки , тобто 15 мм. В и сота осн ови 2 к л іти н ­ к и , тобто 5 м м . Ін ш і розм іри м ож н а дізнати ся з м алю нка 43, б. П осл ід овн ість п обудови тр ь ох п роек ц ій п оказан о в таблиці.

Г оловний вигляд (ф ронтальна п роек ц ія) буде в н ап рям ку справа та бу д ується за розм ірам и та на відстані 5 мм від осі г: д овж и н а осн ови 15 мм, ви сота 5 м м , в и со ­ та в и сту п у 5 м м , ш и ри на ви ступ у 5 мм.

Продовження таблиці

Для п обудови гори зон тал ьн ої п р оек ц ії та вигл яду зверху оп усти м о 3 л ін ії зв ’ я зк у з ф рон тальн ої п р оек ц ії. П о осі у відкладемо три значення, щ о відп овідаю ть відстан і від осі х (п л ощ и ни V) 5 м м , ш и ри н і осн ови д е­ талі 15 м м та ш и ри н і в и сту п у 10 мм.

Н аведення к он ту р ів гори зон тал ьн ої п р оек ­ ції.

П обудова ліній з в ’ я зк у основи деталі для третьої п р оек ц ії.

Н аведення к он ту р ів осн ови.

П обудова ліній з в ’ я зк у для ви ступ у.

Технологія виготовлення виробів з деревини

41

Технологія виготовлення виробів з деревини

42

Продовження таблиці

Н аведення к он ту р ів упора.

5

10 ю .15

К реслення деталі.

—

15

П Р А К Т И Ч Н А РОБОТА № 3 П обу д ова т р ь о х п р оек ц ій деталей Обладнання та мат еріали: технічний рисунок виробу, лінійка, олівець, робочи й зош ит. П осл і д овн і сть ви к он ан н я р оботи 1. За завданням учи тел я або к р е с­ л енням озн ай ом ся з техн ічн и м р и су н ­ к ом деталі (мал. 44).

2. Обери один із зап роп он овани х ва­ ріантів.

3. В икон ай три п р оек ц ії деталі в р о ­ боч ом у зош и ті.

Мал. 44. Технічний рисунок деталі

П Р А К Т И Ч Н А РОБОТА № 4 В и кон ан н я ф рон та л ьн ої та п р оф іл ьн ої п р оек ц ій в и р обу О бладнання т а м ат еріали: техн ічн и й р и су н ок п ол ички для спецій, лін ій ка, олівець, оригінал виробу. П осл і д овн і сть ви к он ан н я р оботи 1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

О знайом ся з техн ічн и м р и су н к ом ви р обу (мал. 45). Визнач габаритні розм іри ви р обу та ок р ем и х й ого елементів. З ’ я суй н еобхідн у к іл ь к ість п роек ц ій для виготовл енн я виробу. В икон ай ф ронтальну та проф ільну п р оек ц ії в р об оч ом у зош и ті. П ростав п отр ібн і розм іри . Склади техн ол огіч н у п осл ід овн ість виготовленн я виробу. Визнач ор ієн товн і витрати м атеріалу на виготовлен н я виробу.

м пор.

Назва

К-сть

Матеріал

Примітка

1

Стінка бокова

2

Деревина

1 4 0 x6 0 x1 0

2

Днище

1

Деревина

250x65x5

3

Бортик

1

Деревина

250x15x5

4

Верхня задня планка

1

Фанера

250x40x3

5

Нижня планка

1

Деревина

250x15x5

Мал. 45. Технічний рисунок полички для спецій

8.

Виготовлення виробу здійсни на наступних уроках. Профільна проекція, профільна площина, осі проекцій, вигляд, голов­ ний вигляд. Проекційний зв’язок - розташування різних проекцій предмета в одній площині. Суміщення - спосіб розміщення зображень предмета з різних боків в одній площині.

1.

2.

3.

4.

Як отримують профільну проекцію? Яке зображення предмета називають виглядом? Як взаємно розміщують вигляди на кресленнях? Який вигляд на кресленні називають головним і чому?

(З

Тестові завдання

1. Яку кількість виглядів необхідно мати на кресленні, щоб виготовити виріб? А два Б три В таку кількість, яка забезпечує повне уявлення про предмет

Технологія виготовлення виробів з деревини

Поличка для спецій

Технологія виготовлення виробів з деревини

44

2. На якій площині проекцій дістають головний вигляд? А на горизонтальній площині Н Б на фронтальній площині V В на профільній площині Ш 3. Який вигляд предмета зверху відповідає проекціям, зображеним на малюн­ ку праворуч?

еЬА

Б

В

4. Якому наочному зображенню предметів, показаних зліва, відповідають про­ екції, зображені праворуч? п В

г

Е

д

5. Як розміщують предмет відносно фронтальної площини, щоб дістати голов­ ний вигляд? А так, щоб зручно було наносити розміри на його зображенні Б так, щоб на його зображенні була найменша кількість ліній видимого контуру В так, щоб його зображення давало найповніше уявлення про форму та розміри предмета 6. Якою літерою на кресленні предмета показано напрямок погляду для отримання вигляду на профільній площині? А літерою А Б літерою Б В літерою В 7. Якій деталі відповідає вигляд зверху, зображений на рисунку ліворуч?

А 8. руч?

Б

В

г

Якому наочному зображенню відповідає фронтальна проекція, задана ліво­

А 9.

д

Б

В

г

Які проекції відповідають поданому ліворуч зображенню?

т А

Б

В

г

д

1 0 . Якому технічному рисунку деталі відповідає її вигляд зверху?

а \

д

Б

§ 7. РОЗМІЧАННЯ ЗАГОТОВКИ •

)

1. Пригадай, якими графічними документами користуються під час виготовлення виробів.

2. Я ка технологія розмічання площинних виробів?

3. Які відомі тобі інструменти використовують для розмічання виробів?

4. Яку інформацію необхідно знати, щоб виготовити виріб?

5. Я ке призначення шліфувального паперу? Які його марки використовують для шліфування заготовок з деревини?

Технологічний процес виготовлення виробу з деревини має певну логіч­ ну послідовність технологічних операцій. Процес виготовлення деталі з деревини можна умовно розділити на 3 етапи: підготовчий, обробний та опоряджувальний. До підготовчого етапу належать вибір заготовок та розмічальні робо­ ти. Обробний етап включає всі технологічні операції, за допомогою яких змінюють форму та розміри заготовок з метою отримання необхідної дета­ лі (ці операції будемо послідовно вивчати в наступних параграфах). Опо­ ряджувальний етап передбачає виконання оздоблення та покриття виробів захисними плівками. Отже, виготовлення виробу починають з вибору необхідних заготовок, які б задовольняли вимоги до виробу щодо розмірів деталей, способів оздоблення, умов експлуатації, відсутності вад тощо. Розмічання виконують відповідно до креслень деталей за допомогою різноманітних інструментів та пристосувань, з якими ти ознайомишся далі в цьому параграфі. Від якості розмічання залежить точність та якість виконання всіх наступних технологічних операцій. Тому розмічальні ро­ боти проводять максимально точно та відповідально (мал. 46).

Припуск на розпилювання

Базова крайка

Мал. 46. Економне розмічання заготовок

Технологія виготовлення виробів з деревини

45

Технологія виготовлення виробів з деревини

46

Розм ічанням н ази вається операція нанесення на заготов к у л іній , щ о визначаю ть к он ту р и деталі або м ісц я , я к і п ідл ягаю ть обр обц і. Основне призначення розм ічан н я п ол ягає в зазначенні м еж , до я к и х п отр ібн о о б ­ р обл я ти за готов к у . П еред розм ічан н я м на заготовц і визначаю ть в и м ір ю ­ вальні бази (базові к рай к и , або, п о-ін ш ом у , базові стор он и ), тобто м ісц я, від я к и х буде вести ся від л ік . Їх м ож н а відразу п означи ти олівц ем , напри­ клад бу к в ою « Б » . П озн ачки у н ем ож л и в л ю ю ть п лутанину під час р о зм і­ чання та к он тр ол ю . П отім р о зр а х ову ю ть , я к у к іл ь к ість деталей м ож н а ви готови ти із заготовк и , щ об м енш е було в ід ход ів. А д ж е значна к іл ьк ість в ід ход ів су тт єв о зд ор ож ч у є виготовл ен н я виробу. Я к щ о на ш м атк у к он стр у к ц ій н о го м атеріалу (д ош ка, бр усок , рейка тощ о ) поряд м аю ть розташ овувати ся дек іл ьк а заготовок , то слід врахува­ ти, щ о їх н еобхідн о розп и л я ти , а після розпи л ю ванн я щ е й обр оби ти до п отр ібн ої точ н ості та я к о ст і п овер хн і. Т ом у м іж кон турам и заготовок не­ обх ід н о зал и ш и ти при бл и зн о 4 ...6 мм, залеж но від ін стр ум ен ту, я к и й є в ш кіл ьн ій м айстерн і. П р и п у ск не повинен бути надто великим або надто малим , оск іл ь к и вел икі п ри зводять до н адл иш кової витрати м атеріалів, а малі - до браку заготовк и . Не баж ано розташ овувати заготовк и на м ісц я х із сучк ам и , тріщ и н ам и та ін ш и м и вадами. С початку вибираю ть м ісц я та р озм іч аю ть н ай біл ьш і за розм іром за готовк и , п отім - м ен ш і за розм іром . З алеж но від виду техн ол огіч н и х операцій для розм ічан н я та кон тр ол ю ф орм и й розм ірів виробів за стосову ю ть різн ом ан ітн і розм ічальн і та ви м і­ рю вал ьні ін струм ен ти (мал. 47). Р ул ет к а (мал. 47, а) - металева стр іч к а з нанесеним и на ній через 1,0 м м п оділ кам и , як а намотана на к о т у ш к у з м ехан ізм ом , щ о дозволяє зм отувати вим ірю вал ьн у стр іч к у . Ц іна п оділ ки рул етки 0 ,5 ...1 ,0 м м , т о ч ­ н ість вим ірю ван н я в важ ається 0 ,5 мм. В и к ор и стов уєть ся для р оботи з д овгом ірн и м и заготовк ам и , вим ірю ван н я л ін ій н и х р озм ір ів (довж и н и, ш и ри н и , ви соти то щ о ), відкладання вел и ки х розм ірів.

іТ

( а - рулетка

б - лінійка металева

в - прийоми розмічання лінійкою та олівцем г - прийом розмічання олівцем за шаблоном Мал. 47. Деякі розмічальні та вимірювальні інструменти (а, б), прийоми роботи (в, г)

Мал. 48. Прийоми роботи розмічальними інструментами

Лінійка металева (мал. 47, б) використовується з такою самою метою, що й рулетка, але під час роботи із заготовками малих розмірів. Жор­ сткість лінійки дозволяє проводити прямі лінії. Можна використовувати пластмасові або дерев’яні лінійки, однак кращу точність та прямоліній­ ність ліній забезпечує саме металева лінійка. Розмічальні лінії наносять на деревину олівцем або вістрям відпо­ відного різального інструмента. Олівець нахиляють під кутом 40...60° у напрямку руху та від лінійки, вістря притискають до розмічального ін­ струмента (мал. 48, а). Для розмічання кіл та дуг використовують креслярський циркуль (мал. 48, б). Велику кількість складних за контуром деталей найкраще розмічати за шаблоном. Столярні кутники (мал. 49) раніше традиційно виготовлялися з дере­ вини, але в наш час ширшого розповсюдження набули металеві кутники. Кутники використовують для проведення ліній під прямим кутом до базо-

к : .............................

а - кутник столярнии

б - перевірка кутника

В

в - розмічання з використанням кутника

г - перевірка кута кутником

Мал. 49. Столярний кутник та прийоми роботи ним

Технологія виготовлення виробів з деревини

47

Технологія виготовлення виробів з деревини

48

воі краики, а так ож для перевірки прямого кута. Кутник складається з товстої деталі, яку називають колодкою, або п ’ яткою , та тон­ кої лініИки - пера. Товстіш а колодка забез­ печує зручне прикладання кутника та Иого ф іксацію на базовіИ краИці. Перед викорис­ танням кутник необхідно перевірити, особли­ во я к щ о він новиИ, щоИно куплениИ. Для цього обирають заготовку або пиломатеріал із заздалегідь перевіреною базовою краИкою, прикладають кутник та проводять лінію, пе­ ревертають кутник інш им боком та проводять ще раз лінію в том у самому місці (мал. 49, б). Я к щ о лінія одної товщ ини, то кутник має прямиИ кут і Иого м ож на використовувати. Ч асто в д етал ях н еобхідн о п ровести л і­ н ію під к у том 45°, із ц ією м етою в и к ор и с­ Мал. 50. Єрунок: а - загальний тову ю ть варіант к у тн и к а з пером , яке вигляд; б - використання нахилене під к у том 45°. Й ого називаю ть єр ун ок (мал. 50). К ор и стую ть ся ним так сам о, як і кутн и к ом . Я к щ о краИки деталеИ м аю ть якиИсь іншиИ к у т, то в и к ор и стову ю ть ще один варіант к у тн и к а з р у х о м и м пером - м ал к у (мал. 51). П еро ін ст р у ­ м ента м ож н а повертати на необхідниИ к у т та ф ік сувати Иого. Для налаго­ д ж уван н я малки в и к ор и стову ю ть додатковиИ кутом ірниИ ін струм ен т або готовиИ виріб, якиИ в и к ор и стову ю ть як ш аблон. Н аИ сучасніш і малки м аю ть електронниИ к у том ір , якиИ д озвол яє з вел и к ою точ н істю відразу встан овити необхідниИ кут. Для нанесення лініИ паралельно до базової краИки ви к ор и стову ю ть р ей см у с. РеИсмус має к ол од к у , у я к у вставлено одну або дві реИки з гол ­ кам и , щ о п род ря п ую ть у деревині р и ск и . К ор п ус реИ смуса м ож е бути д ерев’ яним , металевим або пл астм асови м . РеИки ф ік су ю ть ся кл ин ом або гвинтам и в більш суч а сн и х варіантах (мал. 52). РеИсмус з од н ією реИ кою в и к ор и стову ю ть для проведення од н ієї пара­ лельної л ін ії на одніИ або д ек іл ь к ох за готовк ах за одне налагодж ення. Я к щ о п отр ібн о п ровести на одніИ або д ек іл ь к ох заготовк ах дві пара­ лельні л ін ії на певніИ відстан і одна від одн ої, то більш зручни м є двореИковиИ реИсмус (мал. 52, в).

Мал. 51. Малка: а - загальний вигляд; б - сучасна малка з електронним кутоміром; в - прийом використання малки

Технологія виготовлення виробів з деревини

49

Мал. 52. Рейсмус столярний та прийоми роботи ним Н ал агодж ую ть реИсмус так. Б еруть так у лініИ ку, щ об п очаток відл іку збігався з п очатк ом лініИки. В ідп уск аю ть реИку реИ смуса (в ід к р у ч у ю ть гвинт або вибиваю ть клин), ставлять лініИку на к ол од к у та висуваю ть реИку з гол к ою . С л ідкую ть за вістр я м гол к и . К оли вістря знаходиться навпроти н еобхідн ої п озн ачки на лініИці, наприклад 20 мм, ф ік су ю ть реИ­ к у та п еревір я ю ть щ е раз відстань від к ол од к и реИ смуса до вістря голки. Для проведення ри ск и реИсмус беруть у р у к у , п ри ти ск аю ть к ол од к у до базової краИки, тор к а ю ться гол к ою п овер хн і заготовки , н ахи л я ю ть реИ­ см ус у н ап ря м к у р у х у та п роводять р и ск у. МеталевиИ реИсмус має зам ість гол к и тверде металеве кільце.

Технологія виготовлення виробів з деревини

50

Мал. 53. Рівень: а - загальний вигляд; б - схема: 1 - поверхня; 2 - підкладна планка; З - корпус рівня; 4 - ампула-трубка

Для перевірки горизонтальності та вертикальності поверхонь викорис­ товують рівні (мал. 53). Вставлені в металевий корпус запаяні ампули-трубки наповнено спир­ том, у яких є бульбашки повітря. Розташування бульбашки рівня в нульовому (середньому) положенні підтверджує горизонтальність (верти­ кальність) поверхні. Перед використанням інструмента необхідно оглянути його щодо наяв­ ності пошкоджень. Класти інструменти на верстак слід вістрями від себе. Не допускається використання розмічальних та вимірювальних інстру­ ментів не за призначенням, оскільки це може призвести до їх пошкоджен­ ня та унеможливлення виконання точних вимірювань. Після завершення роботи вимірювальні та розмічальні інструменти очищають від бруду і зберігають у відведених для них місцях у спеціаль­ них футлярах або укладках. ПРАКТИЧНА РОБОТА № 5 Вибір та розмічання заготовок. Виготовлення гольника Опис виробу. Гольник (мал. 54) використовується для безпечного зберігання різно­ манітних голок під час вишивання або шиття. Гольник складається з двох дерев’яних деталей: основи та накладки. їх виготовляють з монтажної рейки, яку використовують для монтажу вагонки розміром 20x40 мм. З’єднуються деталі за допомогою шурупа розміром 3,5 x 3 2 та клею ПВА. Є дві подушечки для голок з поролону, які дозволяють сортувати голки за розміром або за іншою ознакою.

Базова конструкція виробу

Виріб із фасками

Виріб із заокругленнями

Мал. 54. Гольник: варіанти конструкції

О бладнання та ін ст рум ен т и : верстак, л ін ій ка, олівец ь, к у тн и к , р ей ­ см ус. П осл і д овн і сть ви к он ан н я р об оти 1. У ва ж н о розгл ян ь базову к о н стр у к ц ію ви р обу та прочитай опис (мал. 55).

2. Визнач к іл ь к ість деталей ви р обу. Запиш и перелік деталей у зош и т у вигляді таблиці.

3. Визнач тип деталей (ти п ові, спеціальні). № пор.

Назва деталі

Матеріал

* 1

05 — оо

Тип деталі

04

115

— \

\

I і1

-

'ч Варіанти виконання

010

Креслення основи

05

О ч г1 1’ і и__! і і1 1

—>

\

5 \

«5 N

Л

/»1 Варіанти виконання

Мал. 55. Базова конструкція виробу

Технологія виготовлення виробів з деревини

51

Технологія виготовлення виробів з деревини

52

4. Р озгл ян ь варіанти виконання деталей. Я к и й ти обер еш ? Ч ом у?

5. У ва ж н о розгл ян ь креслення деталей. В икон ай еск ізи в зош и ті з о б ­ раним варіантом виконання.

6. Запиш и в зош и т п осл ід овн ість виконання ви р обу. П род овж таблицю для д р у гої деталі. в Технологічна операція

Й о

з

з

1

1

Вибрати заготовку для двох деталей роз­ міром 40 x20 x 175 мм.

Присто­ сування та обладнання

Інструменти

Верстак

Лінійка

Верстак

Лінійка, кутник, олівець

Верстак

Кутник, рейсмус, олівець, лінійка

75 2

Визначити та позначити базову крайку.

ІБазаІ 3

Розмітити заготовки з припуском на обробку та розпилювання 5 мм (або інше значення за вказівкою вчителя).

^

а] ▼ |База| 4

*

702

Розпиляти заготовку.

102 5

72

Виконати стругання бази крайки.

.

Столярна ножівка

Верстак, затискач

Рубанок, лінійка, кутник

72

протилежної

оо с*з 102

Верстак, затискач, упорний брусок

.

до

Продовження таблиці ; & е о

Технологічна операція

Відшліфувати основу до необхідних роз­ мірів.

Присто­ сування та обладнання

Інструменти

Верстак, шліфуваль­ ні колодки

Лінійка, кутник, крупнозер­ ниста шліфувальна шкурка

Верстак

Лінійка, олівець, шило

Просвердлити наскрізний отвір 0 4 мм.

Свердлиль­ ний верстат

Свердло 0 4 мм, ключ до свердлиль­ ного патрона

Відшліфувати деталь.

Верстак, шліфуваль­ ні колодки

Дрібнозер­ ниста шлі­ фувальна шкурка

100 Розмітити центр отвору.

§ <

100

)

10

® Припуск, шаблон, кутник, копіювальний папір, розмічання, малка, єрунок, рейсмус, базова крайка (база).

Базова крайка - крайка, від якої розпочинають розмічання заготовки. Брак —виріб низької якості, який не відповідає вимогам, передбаче­ ним кресленням. Гольник —подушечка або коробочка, де зберігаються швацькі голки. Заготовка —конструкційний матеріал відповідних розмірів, призна­ чений для виготовлення деталі виробу. Припуск —шар матеріалу, який залишають після неточних техноло­ гічних операцій для подальшої точної обробки з метою дотримання потрібних розмірів та форми деталі.

Технологія виготовлення виробів з деревини

53

Технологія виготовлення виробів з деревини

1.

2.

3.

4.

Щ о спільного у вимірюванні та розмічанні? У чому відмінність? Які інструменти використовують для вимірювання та розмічання? Від чого залежить якість розмічання та точність вимірювання? Яких правил безпечної праці необхідно дотримуватися під час вимі­ рювання та розмічання?

(З

Тестові завдання

1. Розмічання - це... А операція, наступна після різання та стругання Б перша операція перед пилянням та струганням В операція, послідовність виконання якої встановлюється працівником 2. Розмічання заготовки майбутнього виробу виконується... А точно за кресленням Б з припуском на обробку В з надлишком шару матеріалу, товщина якого залежить від твердості деревини 3. Припуском у деревообробці називають шар матеріалу, який... А утворює розмічальний інструмент Б утворює різальний інструмент В залишають на заготовці для її кінцевої обробки 4. Який інструмент використовують для розмічання великої кількості дета­ лей, що мають однакову форму? А лінійку Б кутник В шаблон Г набір розмічальних інструментів 5. Якими одиницями зазначають розміри на машинобудівних кресленнях? А метрами В сантиметрами Б дециметрами Г міліметрами 6. Від яких параметрів залежить точність вимірювання лінійкою? А від довжини вимірювальної шкали Б від товщини штрихів, нанесених на вимірювальній шкалі В від ціни поділки вимірювальної шкали Г від усіх перелічених Д правильної відповіді немає 7. Щ о вибирають орієнтиром під час розмічання заготовки? А довшу крайку Б коротшу крайку В базову лінію Г будь-що з переліченого Д правильної відповіді немає 8. Який інструмент використовують для розмічання великої кількості одна­ кових деталей? А кронциркуль Г шаблон Б малку Д трафарет В рейсмус

§ 8. ПИЛЯННЯ ДЕРЕВИНИ 1.

2.

3.

4.

Пригадай, який технологічний процес називають різанням. За рахунок чого здійснюється процес різання матеріалів? Які інструменти для різання деревини тобі відомі? Який спільний принцип закладено в основу різальних інструментів?

Для обробки деревини різанням застосовують спеціальні верстати та різноманітні різальні інструменти: ножі, пилки, ножиці, сокири, стамес­ ки, долота, напилки тощо (мал. 56). Розрізняють два способи різання деревини: без зняття стружки і зі зняттям стружки. До різання без зняття стружки належить розколю­ вання деревини, розрізання її на шпон і розрізання ножицями (мал. 57). Зі зняттям стружки виконують фугування, пиляння, стругання, фрезе­ рування, свердління, точіння, розпилювання (мал. 58). В обох способах процес різання здійснюється різальним інструментом, який має різальну частину у формі клина.

Мал. 56. Різальні інструменти

Мал. 57. Різання деревини без зняття стружки: а - розколювання деревини; б - розрізання на шпон

Технологія виготовлення виробів з деревини

55

Технологія виготовлення виробів з деревини

56

Мал. 58. Різання деревини зі зняттям стружки: а - фугування; б - розпилювання; в - пиляння; з - фрезерування

Найбільш поширеним способом обробки деревини є різання зі зняттям стружки різальними інструментами, які мають один або кілька різців. На­ приклад, рубанок має один різець, фреза - кілька, а пилка - багато різців. Процес різання полягає в тому, що під дією сили в деревину заглиблю­ ється різець і відокремлює від неї (зрізує) частинки у вигляді тонкої дов­ гої стружки або тирси. При цьому видаляється непотрібна частина матеріалу. Заготовці надають потрібної форми і розмірів за необхідної якості поверхні. Під час обробки деревини розрізняють два найбільш типові види різання: упоперек і вздовж волокон. Поперечне різання (мал. 59, а) характерне тим, що різець рухається в напрямі, перпендикулярному до волокон деревини. При цьому стружка утворюється у вигляді слабо зв’язаних між собою елементів, які за­ звичай розсипаються на частини. Поздовжнє різання (мал. 59, б) - це відокремлення деревини, за якого різець рухається вздовж волокон, причому утворювана стружка може надламуватися, мати чітко виражені елементи. Одним зі способів різання деревини зі зняттям стружки є пиляння. У процесі пиляння відбувається поділ деревини на частини внаслідок різання багатоМал. 59. Види різцевим інструментом - пилкою. різання: а - попереч­ Пилка є одним з прадавніх знарядь праці. Невеликі не; б - поздовжнє кременеві пилки застосовувалися вже 7 -3 тис. років до н. е. в епоху неоліту, коли людина користувалася кам’яними знаряд­ дями праці. Згодом з’явилися мідні пилки (мал. 60).

б Мал. 60. Давні знаряддя праці: а - кременева пилка, б - різання мідною пилкою

Мал. 61. Види столярних пилок: 1 - ножівка широка; 2 - ножівка вузька; 3 - електрична пилка; 4 - ножівка стуслова; 5 - ножівка з обушком; 6 - наградка; 7 - пилка садова; 8 - пилка поперечна дворучна; 9 - електрична дискова пилка

Нині, залежно від призначення, промисловість випускає різні види пи­ лок: столярні, садові, слюсарні та інші (мал. 61). За зовнішнім виглядом і за призначенням ножівки поділяють на такі види: широкі (мал. 61, 1) для поперечного, поздовжнього пиляння; вузькі (викружні) (рис. 61, 2) для розпилювання тонких пиломатеріалів, випилювання криволінійних деталей і виконання наскрізних пропилів; стуслові ножівки (мал. 61, 4) використовують під час роботи з крихкими декоративними профілями або під час виготовлення рамок для картин; ножівка з обушком (мал. 61, 5) з посиленою (по­ товщеною) спинкою для чистого зарізування неглибо­ ких пропилів, нарізування шипів і для інших тонких робіт; наградки (рис. 61, 6) для виконання прорізів на не­ велику глибину, пропилювання доріжок для шпону, шпунтів тощо; ножівки зі змінними полотнами, які мають різну форму зубів. За будовою аналогічні ножівці універ­ сальній. Пилка (столярна ножівка) (мал. 62) - це тонка ста­ лева стрічка з насіченими на одній з її кромок зубами. Мал. 62. Столярна Кожний зуб являє собою різець, який потрібно за­ ножівка: 1 - мета­ точувати. Існують також універсальні ножівки, які не леве полотно; потрібно точити, оскільки загартовані спеціально для 2 - затискні гвинти; цього зубці служать довго. З - ручка

Технологія виготовлення виробів з деревини

57

Технологія виготовлення виробів з деревини

58

Зуби ножівок характеризуються кроком і висо­ тою: крок (Р) — відстань між вершинами сусідніх зубів; висота (Н ) — найкоротша відстань між осно­ вою і вершиною зуба (мал. 63). Параметри зубів ураховують при виборі ножі­ вок та способу пиляння деревини, про які ти ді­ знаєшся з наступного параграфа. Мал. 63. Параметри зуба ножівки: Р - крок; Н - висота

Волокна деревини - витягнуті в довжину частинки дерева. Зуб - основний елемент ножівки. Клин - основа різальної частини інструмента. Пиляння - розкрій деревини на окремі частини за допомогою ножівки. Полотно пилки —плоска, тонка металева частина пилки з гострими зубцями. Різання - обробка матеріалу різальним інструментом для отримання деталей потрібної форми і розмірів.

1. У чому полягає процес різання?

2. Назви основні способи різання деревини.

3. Яке пиляння називають поперечним, а яке - поздовжнім?

§ 9. ПИЛЯННЯ ДЕРЕВИНИ НОЖІВКОЮ ^ •

1. Пригадай, які способи різання деревини тобі відомі. у 2. У чому полягає процес різання деревини?

3. Назви основні види різання.

Ти вже знаєш, що деревину та матеріали з неї ріжуть багаторізцевими різальними інструментами - пилками. Пилка - інструмент з множиною лез (зубів) для різання (розпилювання). Перш ніж почати розпилювати ту чи ту деревину, потрібно подивитися на зуби пилки - якої вони форми. Якщо вони мають форму рівнобедреного (рівностороннього) трикутника (мал. 64, а), пилка призначена для роз40...500 60...80°

50...60°

90°

Мал. 64. Види зубів: а - для поперечного пиляння; б - д л я поздовжнього пиляння; в - для змішаного пиляння

\_і/

а Мал. 65. а - порядок розведення зубів; б - розведення зубів; в - розводка

пилю вання впоперек вол окон деревини. Для розпи лю ван н я вздовж вол окон в и к ор и стову ю ть пил ку, зуби я к о ї нахилені в бік пиляння і маю ть ф орм у к о со к у т н о го тр и к у тн и к а (мал. 64, б). П илка із зубам и у ф орм і п р я м ок у тн ого тр и к у тн и к а (мал. 64, в) розрахована на зм іш ане пиляння (ун іверса л ьн і пилки). П рац ю ю чи ручн и м и п илкам и, треба мати на увазі, щ о п озд овж н і та універсальн і п илки р іж у т ь тіл ьк и в одн ом у напрям і - під час р у х у «від себе» (мал. 64). П оперечн і п илки р іж у ть одн ак ово під час р у х у як «від себ е», так і «до себе» (вп еред і назад). М іж зубц ям и н о ж ів к о в о го п ол отн а є п р ом іж к и - п а зухи . П ід час різан ­ ня тирса потрапл яє в п азухи , а під час ви х од у зубц ів з деревини - в и си ­ пається назовні. М ісце різання, яке утв ор и л ося в деревині, називаю ть пропилом , а п о ­ чаток пиляння - запилом . Щ об пиляння і виготовл енн я виробів було я к іс ­ ним, зуби пилки добре загостр ю ю ть. Щ об пилка вільно рухал ася в деревині і щ об у н и к н ути її затиснення в пропилі в м іру й ого поглиблення, її зуби розвод ять, тобто відгин аю ть по черзі в р ізн і бок и на одн у й ту сам у величину. В и к он у ю ть це розводк ою (мал. 65). У резул ьтаті ш и ри н а п ропилу стає біл ьш ою за товщ и н у п ол отн а пилки, за й ого обом а сторон ам и у тв о р ю ю ть ся вільні зазори, і пилка роби ть зв о ­ ротн о-п оступ а л ьн і р у х и , м айж е не сти к а ю ч и сь св оїм п ол отн ом з п ов ер х ­ нею п ропилу, а тіл ьк и її різальні к р ом к и п осту п ово зн ім аю ть деревину ш ар за ш аром (мал. 66, б). Полотно пилки Від багаторазового заточування ф ор ­ ма і ви сота зубів зм ін ю єть ся , пилка п о­ Зазор чинає пиляти н ерівно, том у зуби чь періоди чн о п ід рівн ю ю ть, сто ч у ю ч и їх н апилком . Для п ідрівню вання напилок вставл яю ть у д ерев’ ян у к ол од к у і «п и ­ ш л я ю ть » по н ьом у п и л к у (мал. 67, а ). В и ­ рівн явш и в и соту зубів, п ереходя ть до їх заточування. В ідстань м іж зубам и пилки познача­ б ється на я к ості обробки матеріалу. Пилка Мал. 66. а - правильне розведення з вел ики м и зубам и (з вел и к ою відстан ­ зубів пилки (відстань А більша за ню м іж зубам и) р озп и л ю є заготовк у товщину полотна пилки Б); ш видш е, але різання ш ор стк іш е . П роб - розміщення полотна в пропилі

І

г

Технологія виготовлення виробів з деревини

59

Технологія виготовлення виробів з деревини

60

Мал. 67. а - вирівнювання зубів (1 - напилок; 2 - колодка; 3 - полотно ножівки); б - заточування зубів д ук ти вн ість роботи д р ібн озу бою п и л к ою , навпаки, н иж ча, але чи стота різання кращ а. Перед розпи л ю ван н ям заготовк и треба правильно встан овити її на верстак у. П ри розпи л ю ван н і за готовок від ступ аю ть від л ін ії р озм ітк и на 2 ...3 мм (мал. 68). П ол отн о н ож ів к и м ає п ерем іщ уватися під п рям и м к у том до заготовки . К он трол ь за п илянням зд ій сн ю єть ся по лінії розм ічан н я. Вона повинна залиш атися л івор уч від м ісц я пиляння на заготовц і. Для т оч н іш ого пиляння в и к ор и стов у ю ть п илки з дрібн и м и зубам и. П рац ю ю ть н о ж ів к о ю так. Р озм іч ен у заготов к у кл адуть на д ош к у на с т о ­ л ярн ом у верстак у, щ о має уп ор (мал. 69, а ). Л івою р у к о ю п р и ти ск ую ть за готов к у до упора, а правою робл я ть запилю вання. Запилювання м ож н а п роводи ти , в и к ор и стову ю ч и д оп ом іж н и й бр усок (мал. 69, в). П ри ц ьом у н о ж ів к у п р и ти ск ую ть до упора і робл ять кіл ьк а к ор от к и х плавних р у х ів «до се б е ». П ісля запилю вання р у х и н ож ів к ою при ш видш у-

Мал. 69. Прийоми пиляння: а - з упором (1 - заготовка, 2 - упор); б - пиляння в стуслі (1 - дно, 2 - бокові стінки, 3 - заготовка, 4 - пилка); в - запилювання з бруском

Мал. 70. Поперечне пиляння деревини ю ть, її р озм а х повинен бути на всю д овж и н у полотна. П илка повинна ру х ати ся вільно. У часть у р об оті повинна брати лиш е р у к а (з л егки м на­ т и ск ом ), а не все тіло. Під час пиляння пилкою поперек волокон заготовку прикладають на вер­ стаку до краю так, щ об кінець, щ о відпилю ється, звисав над ним (мал. 70). Н ап ри кін ц і пиляння н атиск на п и л к у п осл абл ю ю ть, щ об не ск ол ю вати волокн а деревини на ви х од і п ил ки . З ак ін чую чи пиляння, п ід три м ую ть л івою р у к о ю ча сти н у матеріалу, щ о зви сає, бо вона м ож е облам атись і край вийде нерівним. П ри розпи л ю ван н і д овги х заготов ок узд овж вол окон п отр ібн о сл ід к у ва ­ ти за верти к ал ьн істю п ропилу. Р озм іти вш и за готов к у та закріп и вш и її в зати ск н ом у п р и стр ої стол я р н ого верстака, п отр ібн о ви кон ати правильне й точне запилю вання. Для ц ього в и к ор и стов у ю ть д ерев’ яний бр усок , після чого здійсню ю ть контроль вертикальності за допом огою кутника (мал. 71, в). У пропил вставл я ю ть клин, щ об зап обігти зати сканн ю пилки. П ід час пиляння уваж н о стеж ать за л ін ією р озм ітк и , щ об пропил п р о­ ходи в точн о біля н ам ічен ої ри ск и (з урахуван н ям п р и п у ск ів на обр обк у). Для точн ого розпи л ю ван н я бр уск ів і д ощ ок під кутам и 90°, 45°, 60° та ін ш и м и за стосову ю ть стусл а. С т усло (мал. 72, а) - розпи лю вальн а к о р о б ­ ка з пропилам и в бічн и х стін к а х , зробленим и під певними кутам и.

Мал. 71. Пиляння заготовки вздовж волокон: а - кріплення; б - запилювання за допомогою бруска; в - контроль вертикальності кутником

Технологія виготовлення виробів з деревини

61

Технологія виготовлення виробів з деревини

62

Мал. 72. Види стусел: а - стаціонарне поворотне; б - пластикове; в - дерев'яне; г - із затискним пристроєм С тусло (мал. 72, б) має ж ол обчасту ф орм у. Воно складається з дна 1, д вох бок ов и х стін ок 2, м іж яки м и зати скається розпилю вана заготовка 3. На бокови нах виконано пропили під потрібним к утом . У ці пропили встав­ л яю ть полотно пилки 4 і проводять розпилю вання під потрібним кутом . П ри пилянні в стусл і за готов к у п р и ти ск ую ть великим пальцем лівої р у к и до бічн ого бр уск а і стеж ать, щ об лінія р озм ітк и була напроти п р о­ пилу. В ін ш и х к о н стр у к ц ія х передбачено зати ск н і п р и стр ої для заготовок, щ о п ол егш ує п роцес пиляння (мал. 72, г) та п овор от стусл а в п отрібну стор он у (мал. 72, в). З астосуван н я стусл а ви к л ю чає р о зм ітк у деталі, п ід в и щ у є точ н ість р о з­ пилю вання, зм ен ш ує витрати ча су на р о зм ітк у деталі, п ід ви щ ую ч и таким чи н ом п род ук ти вн ість праці. О собл и во еф ективним є застосуванн я стусл а при м а совом у виготовл ен н і од н ак ови х деталей. Р езул ьтатом погано п ід готовл ен и х п илок або неправильного виконання п ри й ом ів р обіт м ож е бути: • н еп рям ол ін ій н ий розпил (мал. 73, а) - відхилення від розм ічальн ої л ін ії. П ричина - натиск на пил ку, неправильне розведення або заточуван ­ ня зубів, а т а к ож неправильна поза п рац ю ю ч ого; • п ош к од ж ен н я край ок (мал. 73, а) д ош к и або бр уска. П ричина - не­ правильне виконання запилу; • відщ епи деревини (мал. 73, б) - п рац ю ю ч и й не п ід три м ує відп и л ю ва­ ну ча сти н у заготовк и в к ін ц і пиляння; • дуж е ш ор стк а площ и на розпи л у (мал. 73, б) - використан н я п ил ки з велики м и зубам и або н еоднаковим їх розведенням .

Мал. 73. Види браку при пилянні: а - непрямолінійний розпил і пошкодження крайок пропилу; б - шорстка площина розпилу і відколювання крайки; 1 - розмічальна риска; 2 - непрямолінійний пропил; 3 - пошкодження крайки; 4 - шорстка площина розпилу; 5 - відколювання крайки

П рац ю ю чи з н ож ів к ам и , н еобхідн о д отр и м увати ся та к и х п ра ви л без­ п еч н о ї п ра ц і т а са н іт а р н о -гігієн іч н и х ви м ог.

1. П рацю вати л иш е гостр и м , добре налагодж еним та справним ін ст р у ­ м ентом.

2. П ід час запилю вання к ор и сту в а ти ся напрямним бр уск ом , бути у в а ж ­ ним, щ об не п оранити руки .

3. Не три м ати л іву р у к у під час пиляння бли зько до зубів пилки.

4. П иляти на повний р озм а х п илки м ож н а лиш е тоді, коли п ил ка в в і­ йде в деревину на 3...5 см.

5. П рацю вати п и л к ою або н о ж ів к о ю треба без ри в к ів і згинів полотна.

6. П рац ю ю чи ін струм ен том , не м ож н а відвол ік ати ся або заваж ати п ра­ ц ю вати ін ш им .

7. П ід час перерви в р об оті н о ж ів к у слід вийм ати з пропилу.

8. Н о ж ів к у п отр ібн о розм іщ ува ти на верстаку так, щ об зубц і були сп рям ован і в п ротил еж н ий від п р а ц ю ю ч ого бік.

9. Т и рсу м ож н а прибирати тіл ьки щ іт к ою -зм іта л к ою . У ж од н ом у разі не зд м ухува ти , о ск іл ь к и м ож н а зап орош и ти очі. П Р А К Т И Ч Н А РОБОТА № 6 П ід го то в к а р учн и х п и л ок до р оботи О бладнання: ручн і пилки різн ого призначення, напилки тригранні та н ож ів к о в і і ром бічн і, розвод к и , ш аблони для к он тр ол ю р озвод у зубц ів, лещ ата, м ол оток д ерев’ яний.

1. О знайом ся з бу д овою пилок.

2. Визнач призначення к о ж н о ї з них.

3. О знайом ся з к о н стр у к ц ією р озвод к и та ш аблона.

4. П р ок он тр ол ю й я к іст ь розведення та загострення зубців.

5. В иконай у разі п отреби розведення зубців.

6. З акріпи п и л к у в сл ю са р н и х лещ атах.

7. В иконай загострення зубців.

8. П еревір я к іст ь загостренн я та розведення ш аблоном. П Р А К Т И Ч Н А РОБОТА № 7 П и лян н я ручн и м и пилкам и О бладнання та м ат еріали: р учн і п илки для пиляння взд овж , у п оп е­ рек та під к у то м до вол окон , стол я р н и й верстак, від ход и деревини різн и х порід та з р ізн ою твердістю . П осл і д овн і сть ви к он ан н я р об оти 1. З акріпи за готов к у в зати скачах стол я р н ого верстата.

2. П ідготуй пилки для п озд овж н ього, поперечн ого та к ом бін ован ого пиляння.

3. К ор и стую ч и сь уп ор ом або підкладним бр уск ом , в ід р іж почергово к ож н о ю із ц и х п илок н евеликі ш м атк и від х од ів сп очатк у впоп ерек, п отім у зд овж та під к у том до вол окон .

4. З ’ ясуй , я к о ю з ви к ор и стан и х п илок найкращ е пиляти в к ож н ом у випадку.

Технологія виготовлення виробів з деревини

63

Технологія виготовлення виробів з деревини

64

5. Визнач особл и вості н ап рям ків розм іщ ен н я зубів та к у тів їх за точ у ­ вання.

6. З арисуй у р об оч ом у зош и ті напрям и розм іщ ен н я зубц ів та призн а­ чення пил ок. П Р А К Т И Ч Н А РОБОТА № 8 В и готовл ен н я в и р обу О бладнання, інст рум ент и т а м ат еріали: н ож ів к и , стусл о, к утн и к , тран спорти р, д ош к и , бруски . П осл і д овн і сть ви к он ан н я р об оти 1. За завданням учи тел я або за н иж чеподан и м чи розробл ен и м за вл ас­ ним задум ом зображ ен н ям визнач о б ’ єк т праці для виготовлення.

2. Д обери заготовк и п отр ібн и х розм ірів.

3. Здійсни р о зм ітк у деталей виробу.

4. В ипиляй деталі.

5. П еревір я к іст ь виконання роботи .

6. Визнач, я к і подальш і техн ол огіч н і оп ерац ії н еобхідн о викон ати, щ об заверш ити виготовлен н я виробу.

Стусло для торцювання дерев’яних заготовок № пор.

Назва

К-сть

Матеріал

1

Днище

1

Сосна

2

Стінка задня

1

Сосна

3

Стінка передня

1

Сосна

4

Саморіз

8

Сталь

№ пор.

Послідовність операцій

1

Розмітити заготовку для днища за розмі­ рами. Відрізати. Простругати заготов­ ку. Зачистити торці

Поопераційні ескізи

Примітка

4 x 30

Інструменти та матеріали Кутник, лінійка, олівець, ножівка, рубанок, рашпіль, столярний верстак

Продовження таблиці

№ пор.

Послідовність операцій

Поопераційні ескізи

Інструменти та матеріали

Розмітити заготовку для стінки перед­ ньої за розмірами. Відрізати. Простру­ гати заготовку. Зачистити торці

Кутник, лінійка, олівець, ножівка, рубанок, рашпіль, столярний верстак

Розмітити заготовку для стінки задньої за розмірами. Відрізати. Простру­ гати заготовку. Зачистити торці

Кутник, лінійка, олівець, ножівка, рубанок, рашпіль, столярний верстак

Розмітити на передній і задній стінках місця для кріплення саморізів З’ єднати деталі виробу, розмітити місця для надрізів, виконати прямий і косий надрізи

90

ю, %

й}_

300

140

^

60

,

60

/,7 Тії І

/■ ?

ч у

г

Кутник, лінійка, олівець

Шило, ручний дриль, викрутка, косинець, тран­ спортир, ножівка дрібнозуба, напрям­ ний брусок, шліфу­ вальний папір

Перевірити якість виконаної роботи Розводка, запилювання, пазуха, пропил, стусло.

Запилювання — надріз на заготовці на початку пиляння. Пилка —металевий інструмент із зубцями для розпилювання різних матеріалів. Поздовжнє пиляння —пиляння вздовж волокон деревини. Поперечне пиляння - пиляння впоперек волокон деревини. Пропил - щілина, яка утворюється під час розпилювання деревини. Розводка — металевий інструмент для відгинання один за одним (почергово) вправо і вліво зубців пилки.

1. Чим відрізняються пилки для поперечного та поздовжнього розпилю­ вання деревини?

2. Для чого розводять зубці пилки?

3. З якою метою перед пилянням роблять запил у заготовці?

4. Для чого і як застосовують стусло?

5. Яких правил безпеки слід дотримуватися під час пиляння ручною пилкою?

Технологія виготовлення виробів з деревини

65

Технологія виготовлення виробів з деревини

66

Тестові завдання 1. Пиляння деревини - це процес... А знімання шару деревини Б відокремлення однієї частини матеріалу від іншої В розрізання деревини на частини пилкою 2. Пазухи (впадини) між зубцями ножівки слугують д л я . А зручності розведення зубців Б загострення зубців пилки В видалення тирси 3. Який спільний принцип закладено в основу роботи інструментів для різан­ ня деревини? А зняття шару матеріалу Б пиляння деревини В дія клина Г дія механічної сили на оброблювану заготовку 4. Як називається операція виготовлення деталей з деревини за допомогою пилки? А розкрій Б пиляння В різання Г розділення 5. Від чого залежить вибір кута загострення зубців ножівкового полотна? А від твердості матеріалу, з якого виготовлено полотно Б від товщини деталі, що обробляється В від твердості матеріалу, який обробляється Г від швидкості рухів різання 6. Яка найменша кількість зубців ножівки повинна стикатися з деревиною, щоб легко було працювати? А -5 Б -4 В -3 Г -2 Д -1 7. Щ о зменшує тертя ножівкового полотна об деревину під час пиляння? А розведення зубців Б форма зубців В загострення зубців 8. Якою має бути величина розводу всіх зубців пилки? А однаковою Б різною почергово через один зуб В різною залежно від твердості оброблюваної деревини Г не більшою за половину товщини полотна Д правильної відповіді немає 9. Щ о необхідно зробити, щоб полегшити хід пилки в пропилі під час попе­ речного пиляння? А заточити зубці пилки з одного боку Б заточити зубці пилки з обох боків В почергово розвести зубці пилки в один бік Г почергово розвести зубці пилки в різні боки 10. Які пилки ріжуть однаково під час руху ними як «від себе», так і «до себе» (вперед і назад)? А для поздовжнього пиляння

Б для поперечного пиляння В для універсального пиляння 11. Від чого залежить форма зубців пилки для різання деревних конструкцій­ них матеріалів? А від твердості деревини, що підлягає обробці Б від твердості матеріалу, з якого виготовлено полотно пилки В від напрямку розміщення волокон у заготовці з деревини, що підлягає обробці Г від усіх перелічених факторів Д правильної відповіді немає 12. Якими мають бути припуски під час проектування виробів з деревних матеріалів? А мінімальними Б максимальними В такими, що гарантують якісне виготовлення деталей за всіма параметра­ ми, передбаченими графічним документом 13. Де повинна залишатися лінія розмітки після випилювання заготовки? А на утвореному за результатами пиляння відході Б на заготовці В обидві відповіді правильні Г правильної відповіді немає 14. Який чинник визначає вибір величини кута заточення зубців пилки для різання деревини? А твердість деревини, що підлягає різанню Б товщина полотна пилки В швидкість рухів різання Г розміщення напрямку волокон деревини Д усі перелічені Е правильної відповіді немає

§ 10. СТРУГАННЯ ДЕРЕВИНИ. ІНСТРУМЕНТИ ДЛЯ СТРУГАННЯ ДЕРЕВИНИ

®

1 . Яку технологічну операцію називають пилянням деревини? У чому її сут­ ність?

2.

3.

4.

5.

6.

Якими параметрами характеризуються зуби пилки? Які основні елементи полотна ручної пилки? Залежно від чого вибирають форму зубів полотна ножівки? На які види за конструкцією поділяють столярні пилки? Для чого призначені електричні дискові пилки?

Стругання - один з технологічних процесів обробки конструкційних матеріалів. У його основу покладено принцип дії клина (мал. 74). Під дією прикладеної до інструмента сили різець заглиблюється в матеріал, перерізає волокна, відокремлюючи при цьому від заготовки частинки у вигляді стружки. Необхідну для різання силу прийнято називати силою різання.

Технологія виготовлення виробів з деревини

67

Технологія виготовлення виробів з деревини

68

Мал. 74. Дія клина

І Мал. 75. Види різання: а - уздовж волокон; 6 - у торець; в - поперек волокон

За напрямком різання поділяють на: різання вздовж волокон у площи­ ні повздовжнього розрізу стовбура (мал. 75, а); різання поперек волокон перпендикулярно до їхнього напрямку (в торець) (мал. 75, б); різання поперек волокон у площині повздовжнього розрізу стовбура (мал. 75, в). Проте, крім основних трьох випадків, може використовуватися й різання під різними кутами до волокон. Струганням деревини називають процес різання, за якого площина різання збігається з оброблюваною поверхнею. Струганням надають деталям правильної форми і розмірів, які зазна­ чені на кресленні. Крім того, поверхня стає рівною, чистою і гладенькою. У результаті цієї технологічної операції можна отримати плоскі й криво­ лінійні поверхні. Стругають деревину ручним і механізованим способами за допомогою різальних інструментів, які мають загальну назву рубанок (мал. 76). Для ручного стругання деревини застосовують рубанки, які приводять­ ся в дію мускульною силою людини. Залежно від призначення вони ма­ ють різну конструкцію та виготовлені з різних конструкційних матеріалів, проте загальний принцип їхньої роботи та загальна будова однакові.

Мал. 76. Способи стругання деревини: а - ручним рубанком; б - електромеханічним побутовим переносним рубанком; в - електромеханічним побутовим стаціонарним рубанком; г - електромеханічним промисловим стаціонарним рубанком

^/;х а Мал. 77. Рубанок подвійний: а - загальний вигляд; б - будова рубанка: 1 - підошва; 2 - ріг; 3 - лоток; 4 - заплечики; 5 - клинок для кріплення залізка; 6 - ніж; 7 - упор; 8 - пробка; 9 - притискна планка; 1 0 - притискний гвинт; 11 - регулювальний гвинт

Рубанок (мал. 77) являє собою дерев’яну або металеву колодку, у яку вставлене залізко з гострим лезом 6, закріплене клином або притискною планкою 5. Для зручності в роботі деякі рубанки в передній частині мають дерев’яний ріжок 2, а в задній - упор 7. Нижня частина колодки назива­ ється підошвою 1. Вона має бути плоскою для стругання плоских поверхонь або мати зворотний профіль оброблюваної поверхні при криволінійних і профільних поверхнях. Для встановлення ножа і виходу стружки в колодці продовбане гніздо (лоток) 3, що звужується до виходу з підошви до ширини 5...9 мм (проліт) 12. Передня частина прольоту під час стругання створює підбір волокон, унаслідок чого з поверхні заготовки зрізується тонкий шар деревини. Що вужчий проліт, то чистішою виходить поверхня стругання. На бічних стінках лотка є заплечики 4, які слугують опорою при за­ тисканні залізка клином. На тильній частині рубанка вмонтовано проб­ ку 8 для вибивання залізка. У рубанка металевої конструкції залізко кріпиться за допомогою притискної планки 9, притискного гвинта 10 та регулюється регулювальним гвинтом 11. Усі ручні рубанки поділяють на дві групи. До першої групи належать рубанки для стругання плоских поверхонь: шерхебель, одинарний і по­ двійний рубанок, торцевий рубанок, фуганок, напівфуганок, шліфтик, цинубель (мал. 78).

&

Мал. 78. Інструменти для стругання плоских поверхонь: а - шерхебель металевий, б - напівфуганок металевий, в - рубанок з одинарним ножем; г - фуганок; д - подвійний рубанок, е - шліфтик, є - торцевий рубанок; ж - цинубель; з - рубанок циклювальний

Технологія виготовлення виробів з деревини

69

Технологія виготовлення виробів з деревини

70

Ш ер хебел ь (мал. 78, а) за стосову єть ся для гр убого струганн я заготовок у зд ов ж вол окон або під дея к и м к у том , особл и во кол и треба зн яти товсти й ш ар деревини. Різальна к ром к а нож а має овальну ф орм у і виступає з п ід о­ ш ви на 2...3 мм (мал. 79, а ). Ц е дає м ож л и вість зн ім ати тов сту стр у ж к у без значних зусил ь і без виривання деревини з бок ів різц я нож а. Однак на ви струган ій п овер хн і зал и ш аю ться ж ол обк у ва ті н ерівн ості, я к і знім аю ть ін ш и м и рубанкам и. О динарний р уб а н ок (мал. 78, в) сл уж и ть для вирівн ю ван ня п оверхн і п ісл я струган н я ш ерхебел ем або після розпи лю ван н я деревного м атеріа­ лу. Р ізальна к р ом к а й ого н ож а прям а і тіл ьки по к у та х тр ох и заокруглена (мал. 79, б) для того, щ об зап обігти задиркам при струган н і деревини. П ісля струган н я одинарним рубан к ом п овер хн я стає рів н ою , але н едо­ статн ьо гладенькою . П одвій н и й рубанок (мал. 78, д) ви к ор и стовується для зачищ ення п овер­ хон ь і стругання торців. Він надає заготовці особл и во ч и стої та гладенької поверхні завдяки том у, щ о його н іж складається з д вох частин: основний н іж такий самий, як і в одинарного рубанка, але має проріз для кріплення другого нож а, який називається стр у ж к ол ом ом (мал. 79, в). С труж колом ставлять на передню грань осн овн ого нож а так, щ об їх н і кром ки були пара­ лельні, а відстань від кром ки струж колом а до леза різця становила 0 , 5 . 1 мм. Щ о ближ че лезо струж к ол ом а до леза різц я, то тонш а струж ка, а отж е, й рівн іш а поверхня. П роте подвійним рубанком м ож н а вирівню вати тільки к ор отк і деталі. Більш удосконаленим и є рубанки з пересувними бобиш ками, у я к и х м ож н а регулю вати ш ирину отвору лотка, та рубанки з метале­ вою к ол од кою , ніж у я к и х кріп иться за д оп ом огою гвинта (мал. 78, а). Ф уганок (мал. 78, г) дає так у сам у гладеньку п овер хн ю , як і подвійний рубан ок , оск іл ь к и й ого н о ж і т а к ож п одвійн і. Такий ін струм ен т за стосов у ­ ю ть для струган н я площ и н і вирівн ю ван ня д овги х к р ом ок . Н ап івф уга н ок (мал. 78, б) за буд овою такий сам и й , як і ф уган ок, тіл ь­ к и м енш ий за р озм ір ом . Й ого за стосов у ю ть для струган ня і вирівню вання значно к о р о т ш и х деталей. Ш ліф т ик (мал. 78, е) - це вкорочен и й подвійний рубанок, як и й має так у сам у будову, як і руба н ок. П роте, завдяки збільш еном у к у ту різання ( 5 5 .6 0 ° ) і зм енш еному прольоту, ш ліф тик знімає тонку стр у ж к у і залишає гладеньку п овер хн ю . Й ого застосову ю ть для зачищ ення задирів, зави льку­ вати х м ісц ь і торц ів, я к і не вдалося вирівняти рубанком або ф уганком .

Мал. 79. Форма різальної кромки: а - шерхебеля; б - одинарного рубанка; в - подвійного рубанка; г - цинубеля

Мал. 80. Ручний інструмент для профільного стругання: а - зензубель; б - горбач із опуклим корпусом; в - фальцгебель; г - ґрунтубель; д - шпунтубель; е - фасонний рубанок Ц и н уб ел ь (мал. 78, ж ) - це ін струм ен т, я к и й має таку сам у будову, як і руба н ок з одинарним н ож ем , проте має ск ор оч ен у д ерев’ ян у або м ета­ леву к ол од к у . Й ого о собл и вістю є те, щ о н іж ін струм ен та має дрібн і зубці на передній грані, я к і при струган н і залиш аю ть на п овер хн і заготовки м аленькі бор озен к и , збіл ьш у ю чи при ц ьом у її ш ор стк ість (мал. 79, г). Р убан ок циклю вальний (мал. 78, з) в и к ор и стов у ю ть для остаточ н ого доведення і зачистки д ерев’ я н и х деталей. Д о другої групи належ ать рубанки для струганн я п роф іл ьни х (ф ігу р ­ н и х) п овер хон ь (мал. 80). Про особливості роботи цими інструментами ти дізнаєшся в старших класах. Для полегш ення р оботи стол я р а та тесляра п ром и сл овість ви п уска є р із ­ н ом ан ітні р учн і ел ек тр ом ехан ічн і рубанки (мал. 81). Р обоч ою ч а сти н ою ц ього ін струм ен та є н іж , яки й закріплен о на валу, щ о обер тається . У резул ьтаті р у х у ру ч н ого ін струм ен та взд овж обр обл ю ­ ваної п овер хн і (мал. 8 2) з неї зр ізу єть ся певний ш ар матеріалу.

Мал. 81. Електрорубанки: а - звичайний; б - з регулювальною планкою; в - з округлою підошвою

Мал. 82. Принцип дії електромеханічного рубанка

Технологія виготовлення виробів з деревини

71

Технологія виготовлення виробів з деревини

72

Мал. 83. Циклі

Електрорубанок з округлою підошвою - спеціалізований і досить рід­ кісний вид електричного рубанка. Призначений інструмент для обробки заокруглених поверхонь, тому що підошва рубанка випукла. Про особливості роботи цими інструментами ти дізнаєшся в наступних класах. Цикля - стругальний інструмент у вигляді стальної пластини 120... 150 мм завдовжки, до 60 мм завширшки і до 1 мм завтовшки (мал. 83). Різальною частиною циклі є гостре лезо на проточеній кромці, яке на­ водять стальним гладеньким стержнем. Під час роботи циклю ставлять так, щоб лезо було розміщене перпендикулярно до оброблюваної поверх­ ні, тоді вона знімає тоненьку (ажурну) стружку (мал. 84). Циклею зачищають деталі виробу твердих листяних порід після їх стругання подвійним рубанком або шліфтиком. Дрібні циклювальні робо­ ти в домашніх умовах виконують ручними електромеханічними циклями. Циклювання великих площ з високою якістю виконують електрични­ ми циклювальними машинами (мал. 85, 86). Про принцип їх роботи ти дізнаєшся в наступних класах.

Мал. 84. Прийоми роботи ручними циклями: а - паркетною; б - площинною; в - фігурною

Мал. 85. Промислові електромеханічні циклювальні машини

Мал. 86. Прийом циклювання паркету електричною циклювальною машиною

ПРАКТИЧНА РОБОТА № 9 Виготовлення упора для розпилювання дощок. Вибір матеріалу Обладнання та матеріали: зразок виробу, заготовки пиломатеріалів, розмічальний інструмент. П о сл ід о в н ість ви кон ан н я роботи 1. Ознайомся зі зразком виробу, його конструкцією (мал. 87).

2. Склади технологічну послідовність виготовлення виробу.

3. Із запропонованого вчителем матеріалу підготуй заготовки до роз­ мічання і розпилювання.

4. Випиляй заготовки з припуском на стругання.

5. Стругання та виготовлення виробу в цілому виконай після вивчення наступного параграфа.

Упор для розпилювання дощок № пор.

Назва

К-сть

Матеріал

Примітка

1

Основа

1

Сосна

300x120x20

2

Рейка опорна

2

Сосна

300x20x20

3

Саморіз

6

Сталь

Готові, 4x40

Мал. 87. Упор для розпилювання дощок

Стругання, рубанок, шерхебель, залізко, цикля, горбач.

Залізко - металева гостро заточена деталь стругального інструмента. Рубанок - різальний інструмент для ручного стругання деревини. Стругання - знімання різальним інструментом з поверхні деревини шару матеріалу. Стружка - відходи у вигляді тонких стрічок, що утворюються під час стругання деревини. Шерхебель - різальний інструмент для первинного (чорнового) стру­ гання деревини.

1.

2.

3.

4.

Для чого стругають деревину? Якими інструментами стругають деревину? З яких основних частин складається рубанок? Чим рубанок відрізняється від шерхебеля?

Технологія виготовлення виробів з деревини

73

Технологія виготовлення виробів з деревини

74

§11. ПІДГОТОВКА СТРУГАЛЬНОГО ІНСТРУМЕНТУ ДО РОБОТИ. ПРИЙОМИ СТРУГАННЯ

®

1. Який процес називають струганням?

2. Назви види стругання.

3. Який інструмент застосовують для ручного стругання деревини?

4. З якою метою застосовують подвійне залізко в рубанках?

Продуктивність праці і якість виробів багато в чому залежить від під­ готовки та налагодження стругального інструменту. Перед початком робо­ ти стругальний інструмент потрібно налаштувати - вийняти ножі, загострити їх, умонтувати з урахуванням подальшої обробки. Для загострення залізко рубанка виймають з лотка. Рубанок беруть у ліву руку і, притримуючи великим пальцем залізко в лотку, ударяють киянкою по п’ятці колодки (мал. 88, а), у фуганку ніж вибивають легки­ ми ударами по кнопці в передній частині колодки (мал. 88, б). Заточування ножів для ручного стругального інструменту здійснюється за допомогою електричного точила з абразивним кругом або кругом із природного каменю (мал. 89, а). При заточуванні ножів рубанків і фуган­ ків точильний круг повинен обертатися проти леза. При цьому ніж (за­ лізко) тримають правою (лівою) рукою нерухомо або злегка переміщують

Мал. 88. Прийом вибивання ножа: з - рубанка; б - фуганка

Мал. 89. Заточування ножів рубанка: а - положення ножа при заточуванні на точилі; б - положення ножа при заточуванні на дрібнозернистому бруску

О

ІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІИІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІІ

а 1

2

3

Мал. 90. а - перевірка леза ножа кутником (1-2 - неправильно, 3 - правильно); б - перевірка заточування фаски «на око» по ш и ри н і точи л ьн ого к руга. Б ли ж че до різальн ої к р ом к и н іж п р и ти ск а ­ ю ть до кол а пальцям и так, щ об ф аска щ ільн о прилягала до п овер хн і т о ­ чи льн ого каменя (до утворен н я задирок на передній грані нож а). Для усун ен н я д рібн и х задирок на лезі й ого правлять. Для ц ього п р я м о­ л іній н им и рухам и ф аск у н ож а п р и ти ск а ю ть д о бр уск а, зм очен ого водою (мал. 89, б), і р івн ом ірн о р у х а ю ть узд овж н ього. П ісля того н іж правлять к ол ови м и рухам и . К ут загостренн я п еревір я ю ть ш аблон ом , а правильність заточування ф аски і леза н ож а - к у тн и к ом і л ін ій к ою або «н а о к о » (мал. 90). Н алагодж ення ру ч н ого стругал ьн ого ін стр у м ен ту передбачає устан ов к у н ож ів на н еобхідн у товщ и н у стр у ж к и . П ід час налагодж ення руба нків з п ооди н ок и м и і п одвійн и м и н ож ам и лезо ви п у ск а єть ся за п л ощ и н у п ід ош ви на 0 ,2 ...0 ,3 м м , а в ш ерхебелі - до 3 мм. П равильність уста н ов к и н ож а п еревір я ю ть «на о к о » , три м аю чи ін ст р у ­ м ент у л івій ру ц і та п ри тр и м ую чи н іж великим пальцем (мал. 91, а). Од­ н очасн о л егки м и ударами м ол отк а правою р у к ою р егул ю ю ть розм іри в и п у ск у леза (мал. 91, б, в). М ож л и ві п ерек оси леза (мал. 91, г) вип равл я­ ю ть л егки м и ударами по верхн ій ча сти н і нож а. П равильність устан овки леза н ож а в рубанках перевіряю ть «на о к о », трим аю чи ін струм ент підош вою вгору і переднім торцем, зверненим до ока.

Мал. 91. Налаштування рубанка: а - контроль випуску леза «на око»; б - регулювання випуску ножа; в - закріплення випуску леза клином; г - усунення перекосу леза; д - правильний випуск леза

Технологія виготовлення виробів з деревини

75

Технологія виготовлення виробів з деревини

76

Мал. 92. Регулювання випуску леза: а - зменшення; б - збільшення (перший спосіб); в - збільшення (другий спосіб) Л езо має ви ступ ати у вигляді вузьк ої см уги - н и тки (мал. 91, д). П равильн ість налагодж ення ін стр у м ен ту п еревір я ю ть пробн им ст р у ­ ганням . П ри зн я тті то в сто ї ст р у ж к и в и п уск леза зм ен ш ую ть л егки м и у д а ­ рам и м ол отк а або к и ян к и (мал. 92, а) по задн ьом у тор ц ю кол од ки . Я к щ о ін струм ен т не стругає або знім ає дуж е тон к у ст р у ж к у , слід збіл ь­ ш и ти ви п уск леза. Для ц ього м ол отк ом або к и я н к ою л егк о вдаряю ть по п ередн ьом у торц ю к ол од к и (мал. 92, б). Я к щ о це не допом агає, злегка вдаряю ть по верху н ож а (мал. 92, в). П еред п оча тк ом р оботи п отр ібн о визначити л и ц ьови й бік і напрям ок вол окон , щ об стругати за їх н ап рям ком . К оли різання п р ох од и ть у на­ п р я м к у вол окон , поверхн я зал и ш и ться гл адкою (мал. 93, а), різання ж п роти вол окон залиш ає відкол и п овер хн і (мал. 93, б). Б р усок або д о ш к у перед струган н ям оч и щ а ю ть від бруду, пилу і п ере­ вір я ю ть, чи немає в н их ц вя х ів або ін ш и х м еталевих предм етів, після ч ого їх за к р іп л ю ю ть на к р и ш ц і верстака за д оп ом огою к іл оч к ів . В исота к іл оч к ів повинна бути не більш а за п ол ови н у товщ и н и заготовк и . Перед струган н ям треба обрати правильну р о б оч у п озу: стоя ти біля верстака впівоберта, л іву н огу п остави ти взд овж верстака тр ох и вперед, а праву так, щ об к у т м іж ступ н я м и був у м еж а х 65...70° (мал. 94).

Мал. 93. Різання: а - у напрямку волокон; б - проти волокон

Мал. 94. Правильна робоча поза: а - стійка; б - розташування ніг

Мал. 95. Прийоми стругання: а - хватка інструмента; б - «завалення» кінців через неправильне розташування інструмента; в - натискання на інструмент на початку, у середині й наприкінці стругання С тругальний ін струм ен т три м аю ть правою р у к о ю під х в ост ов ою ч а сти ­ н ою залізка, а л івою - за р іж о к (р у ч к у ) (мал. 95, а). С тругаю ть на повний розм ах рук по п рям ій л ін ії з рівн ом ірн и м натискан ням на ін струм ент. Щ об не «завал и ти » к ін ц і за готовк и , не м ож н а нахиляти к ол од к у рубанка (мал. 95, б) на п оча тк у і н ап ри кін ц і струганн я. С початку л івою р ук ою н ати ск аю ть на передню ча сти н у ін струм ен та (мал. 95, в), м айж е не ч и н я ­ чи т и ск у на й ого задню ча сти н у. У м еж ах бр уск а обом а рук ам и н ати ск а­ ю ть одн аково, а кол и ін струм ен т в и ход и ть за м еж і обр обл ю ван ої заготовки , н атиск п ерен осять на задню ча сти н у ін струм ен та. П ід час звор отн ого р у х у задній к ін ец ь ін струм ен та п ідн ім аю ть, щ об не заш ліф увати лезо. С тругання рубан к ом (мал. 96, а) та ф уган ком (мал. 96, б) зд ій сн ю ю ть у н ап рям ку вол окон . П ід час струган н я деревини п роти вол окон м ож е в ід ­ бути сь їх ск ол ю ван н я , щ о п ри зводи ть до бр ак у (мал. 96, в).

Мал. 96. Стругання: а - рубанком у напрямку волокон; б - фуганком; в - сколювання під час стругання проти волокон

Технологія виготовлення виробів з деревини

77

Технологія виготовлення виробів з деревини

78

Мал. 97. Стругання торців рубанком: а - «від себе»; б - «на себе»; в - відщеплення при струганні торців Т орц і бр уск ів , щ об у н и к н ути відкол ю ван н я к рай н іх вол окон , за стр у гу ­ ю ть сп оч а тк у з одн ого краю до середини. А п отім - з д р у гого, як показано на м ал ю н к у 97, а і б. У п роц есі обр обк и деревини вин и кає потреба зняти ф аску під певним к у том у п озд овж н ьом у (п оп ер ечн ом у) нап рям ку вол окон чи заокругл ити одну зі сторін деталей. У так ом у випадку заготов к у зак р іп л ю ю ть у за ти с­ качах стол я р н ого верстака у від п овід н ом у п ол ож ен н і, розм іч аю ть кут зн яття ф аски та п р остр у гу ю ть сторон и рубан к ом , н ахи л я ю чи рубан ок п о­ ч ер гово в правий та л іви й бік від н осн о заготовк и (мал. 98, а). Я к іст ь обр обк и струган н ям п еревір я ю ть «на о к о » , к у тн и к ом і за д о п о ­ м огою л ін ій к и (мал. 99 ). Я к щ о ребро л ін ій к и прилягає по всій довж и н і без п р осв ітів, то за готовк а оброблена правильно. П рави льн ість обробки по ш и ри н і п еревір я ю ть двом а бр уск ам и . Для ц ього бр уск и ставл ять на п овер хн ю , я к у п еревіряю ть, паралельно один од н ом у на д ея к ій відстані (мал. 99, д). П отім дивл яться на бр уск и п роти св іт ­ ла. Я к щ о грані бр уск ів зл и ваю ться в одну лінію , поверхн я оброблена правильно. П рям ий к у т м іж д вом а су м іж н и м и п оверхн ям и п еревіряю ть к у тн и ­ к ом (мал. 99, а, б). Я к іст ь струган н я д ощ ок п ереві­ р я ю ть єр ун к ом (мал. 99, е). П ісля струган н я м о ж у ть ви н и кн ути так і деф ек­ ти: в о р си стість - як результат роботи затупленими н ож ам и ; п овздовж н і см уги - як результат роботи і ін струм ен там и з ви кри ш ен и м и м ісц я м и на лезі. Не п р я м ок у тн і грані бр уск ів («за в а л е н н я ») м ож у ть СП у тв ор ю в а ти ся , я к щ о на п очатк у струган ня н ати с­ Мал. 98. Зняття кати на задню ча сти н у к ол од к и , а в к ін ц і - на п е­ фаски рубанком редню .

Мал. 99. Перевірка якості стругання: а - кутником по довжині бруска; б - кутником по торцю бруска; в - «на око» проти світла; г - лінійками; д - парними брусками; е - пере­ вірка кута єрунком П ід ч а с р у ч н о г о ст р у га н н я д е р е в и н и сл ід д о т р и м у в а т и ся т а к и х п ра ви л б езп ек и п р а ц і: 1. О броблю вальний ін струм ен т слід м іц н о закріп л ю вати у верстак або ін ш и й при стрій .

2. Н е м ож н а к л асти ін струм ен т л езом д огор и , до себе.

3. У сі ін струм ен ти м аю ть бути добре загострені.

4. Заточувати ін струм ен т на точи л і м ож н а лиш е в зах и сн и х ок ул я р ах. З аточувальний ін струм ен т має бути надійно закріплений.

5. Н аж дачний к р у г і різальні ін струм ен ти п отр ібн о закривати за х и сн и ­ ми к ож у х а м и .

6. Ін струм ен т н еобхідн о зберігати в спеціально відведених м ісц я х.

7. Не м ож н а залиш ати ін струм ен т на краю верстака, настилу.

8. П ід час вибивання н ож а рубанка н еобхідн о п ідтри м увати й ого вел и ­ к и м пальцем.

9. П рибирати ст р у ж к у з бок у п ід ош ви рубанка заборон я ється .

10. П ід час струган н я не д оп у ск а єть ся , щ об перед обр обл ю ван ою детал­ лю зн аходився ін струм ен т чи п обічн и й матеріал. П Р А К Т И Ч Н А Р О Б О Т А № 10 З а гострен н я за л ізк а струга л ьн ого ін струм ен та О бладнання, інст рум ент и та м ат еріал и: столярн ий верстак, за точ у ­ вальний наж дачний бр усок , руба н ок , к и ян к а, столярн и й к у тн и к , папір, заготовк а з деревини. П осл і д овн і сть ви к он ан н я р об оти 1. Оглянь руба н ок . Визнач й ого призначення.

2. В ибий к и я н к о ю зал ізко з к ол од ки рубанка.

Технологія виготовлення виробів з деревини

79

Технологія виготовлення виробів з деревини

80

3. Визнач вади залізка.

4. Заточи лезо на наждачному бруску.

5. Виконай доведення та правку якості загострення леза на дрібнозер­ нистому бруску.

6. Перевір перпендикулярність різальної частини залізка з його бічни­ ми сторонами.

7. Перевір якість заточування леза.

8. Установи залізко в колодку рубанка та зафіксуй його клинком.

9. Ударами молотка по клинку і залізку встанови необхідний виліт леза над підошвою рубанка.

10. Здійсни пробне стругання.

11. Здійсни, за потреби, кінцеве регулювання вильоту та розміщення залізка.

12. Здійсни повторне стругання.

13. Розмісти інструмент у відведеному для нього місці. ПРАКТИЧНА РОБОТА М И Виготовлення упора для розпилювання дощок Обладнання, інструменти та пристосуваннях верстак столярний (ком­ бінований), киянка, металевий молоток, шерхебель, рубанок, заготовки, виготовлені на попередньому уроці, перевірна лінійка, кутник, олівець. П о сл ід о вн ість ви кон ан н я роботи 1. Добери заздалегідь підготовлені заготовки для виготовлення виробу та необхідний інструмент.

2. Перевір якість загострення леза залізка.

3. За потреби вибий залізко з колодки та заточи його.

4. Розташуй загострене залізко в лотку струга й зафіксуй його клином.

5. Черговими ударами молотка по клину і залізку встанови необхідний виліт за площину підошви інструмента.

6. Здійсни пробне стругання деревини і, за потреби, відрегулюй виліт леза залізка.

7. Розмісти інструмент у лотку столярного верстака.

8. Визнач лицьову (базову) поверхню (сторону) заготовки і закріпи її на верстаку.

9. Простругай заготовку шерхебелем.

10. Вирівняй поверхню рубанком.

11. Перевір якість стругання.

12. Простругай одну з кромок заготовки.

13. Забезпеч перпендикулярність проструганих пласті і кромок заготовок.

14. Простругай заготовку згідно з розмірами.

15. Перевір якість стругання.

16. Виконай монтаж виробу.

17. Перевір якість виконаних робіт.

Пласть - широка частина поверхні заготовки. Просвіт - проміжок, який утворюється між двома близько розташо­ ваними предметами; щілина, крізь яку щось проникає. Ребро —лінія перетину двох площин. Торець - поперечна грань предмета.

1.

2.

3.

4.

5.

6.

Як витягнути ніж з рубанка чи фуганка? Як заточують ножі? Назви можливі дефекти стругання. На яку відстань треба висувати лезо від колодки в рубанку? Як перевіряють якість обробки заготовки? Яких правил безпеки необхідно дотримуватися під час стругання деревини?

Тестові завдання 1. Який стругальний інструмент використовують для чистової обробки заготовки? А фуганок Б шерхебель В рубанок 2. Для кріплення залізка в рубанку застосовують: А клинок Б колодку В гвинт 3. На яку відстань над підошвою рубанка повинне виступати лезо залізка? А 5 мм Б 0,5...1,0 мм В 3 мм Г 0,1...0,3 мм Д на будь-яку залежно від твердості деревини 4. Для виконання якої технологічної операції призначений шерхебель? А для грубого стругання заготовок уздовж волокон Б для грубого стругання заготовок упоперек волокон В для грубого стругання заготовок під певним кутом до волокон Г усі відповіді правильні Д правильної відповіді немає 5. Установи відповідність між зображеннями послідовності налаштування рубанка для роботи та назвами операцій. А перший спосіб подачі залізка впе­ ред Б другий спосіб подачі залізка вперед В утримання рубанка в лівій руці пе­ ред розбиранням Г прийом розбирання рубанка Д перевірка виступу леза залізка Е кріплення клинка

Технологія виготовлення виробів з деревини

81

Технологія виготовлення виробів з деревини

82

6. На якому зображенні показано кінцевий прийом правки леза залізка рубанка?

V А

§ 12. ВИДИ З’ЄДНАНЬ. ШИПОВІ З’ЄДНАННЯ. РОЗМІЧАННЯ ШИПОВОГО З’ЄДНАННЯ 1. Згадай, як підвищити міцність і надійність з’єднань деталей з деревини.

2. Які технологічні операції передують з’єднанню деталей склеюванням?

3. Які вимоги висувають до деталей з фанери для склеювання?

Під час виготовлення столярних виробів застосовують різноманітні з’єд­ нання, які забезпечують міцність конструкції, довговічність використання виробу та естетичність. Найбільшого поширення набули різного виду шипові з’єднання (мал. 100). Вибір з’єднання залежить від конструкції, умов експлуатації виробу, розмірів деталей, породи деревини. З’єднання поділяють на групи: кутові, серединні, зі вставними шипа­ ми, ящикові, «ластівчин хвіст» (мал. 101). Рамки з брусків невеликих розмірів та з невеликою міцністю мають одинарні кутові шипові з’єднання. Більш міцним вважається подвійне кутове шипове з’єднання, але його доцільніше застосовувати в широких деталях. Серединне з’єднання використовують під час з’єднання деталей у кон­ струкцію з проміжними деталями, що знаходяться посеред однієї з де­ талей. Більш простим у виконанні вважається кутове або серединне з’єднання на вставних шипах. Вставні шипи можуть бути різними за формою.

Мал. 100. Вироби з шиповими з'єднаннями

в Одинарне кутове

Подвійне кутове

Одинарне серединне

Ґ*Т Зі вставними шипами

Ящикове

«Ластівчин хвіст»

Мал. 101. Види шипових з'єднань Я щ и к и меблеві або ін ш і п одібн і вироби з ш и р ок и х д ощ ок з ’ єдн ую ть ш и п ови м и з ’ єднанням и з вел и к ою к іл ь к істю д рібн и х ш ипів. З ’ єднання ти п у л аст івчин х в іст в и к ор и стов у ю ть у ви робах з п ід в и ­ щ еним и вим огам и до м іц н ості к о н стр у к ц ій , однак таке з ’ єднання важ ке у виконанні. Ш ип ове к у тов е з ’ єднання скл адається із ш и п а і п ровуш и н и , кутове серединне - із ш ипа і гнізда (мал. 102). Т овщ и на ш и п а й і повинна д о ­ рівню вати 0 ,4 товщ и н и бр уск а й 0. П ри один арн ом у ш и п і: й і = 0 ,4 й 0. Ш ирин а заплечика й 2: 50 - 51 й 2 = - ° ------ 1 .

2 2 В иготовлення елем ентів ш и п ового з ’ єднання розп оч и н аю ть із розм іч а н ­ ня заготовк и (мал. 103). Слід п ам ’ ятати, щ о від точ н ості розм ічан н я за­ л еж и ть я к іст ь з ’ єднання. Для розм ічан н я п отр ібн і так і ін струм ен ти : л іній ка, к у тн и к , р ей см ус і олівець. Товщина шипа

а Шип

Довжина шипа

б Гніздо

Провушина

Мал. 102. Розрахунок одинарного шипового кутового з'єднання

Технологія виготовлення виробів з деревини

83

Технологія виготовлення виробів з деревини

84

Шип

Провушина

Мал. 103. Послідовність розмічання одинарного кутового шипового з'єднання

Мал. 104. Запилювання: а - шипа; б - провушини; в - заплечиків Р озм ір и ш ипа та гнізда (п ровуш и н и ) м аю ть бути одн акови м и . Коли ш ип в ход и ть у гн іздо або п ровуш и н у, й ого п овер хн і пови н н і щ іл ьн о, без зазорів прилягати до бічн и х п овер хон ь гнізда або п ровуш ин и . С перш у за д оп ом огою л ін ій к и в ід м ір ю ю ть відстань, щ о д ор івн ю є ш и р и ­ ні бр уск а, н ан осять р и ск и . П ід к у тн и к обвод я ть з у с іх бок ів бр усок . Ш ип и , п ровуш и н и і гнізда розм іч аю ть одним налаш туванням р ей см у ­ са. Р озр а хов у ю ть товщ и н у ш ипа та ш и ри н у заплечи ків. Н ал аш товую ть р ей см ус на два розм іри : один з н их д ор івн ю є ш и ри н і заплечика, други й су м і товщ и н и ш и п а та ш ирини заплечика. В ідн осн о од н ієї базової крайки п роводя ть ри ск и на обо х за готовк ах. О лівцем позначаю ть елементи ш и п о­ вого з ’ єднання, я к і слід видалити. В ипилю вання ш и п ів та запилю вання п ровуш ин в и к он у ю ть д р ібн озу ­ бою п и л к ою . П ри випилю ванні ш ипа пропил має п рой ти із зовн іш н ього бок у р озм ітк и (мал. 104, а ), а при запилю ванні п ровуш и н и - із в н утр іш ­ н ього (мал. 104, б). Заплечики ш и п а від п и л ю ю ть з н ахилом п илки всере­ д ин у на 1 ...2 ° (мал. 104, в). Н ахил забезпечує щ іл ьн іш е прилягання заплечика до деталі.

Мал. 105. Положення долота при видовбуванні провушини

Мал. 106. Припасування шипа з провушиною

Послідовність видовбування провушини та положення долота при цьо­ му зображено на малюнку 105. Для ущільнення місць з’єднання шипа і провушини виконують їх припасування пилкою (мал. 106). ПРАКТИЧНА РОБОТА № 1 2 Конструювання свічника Обладнання, інструменти та матеріали: заготовки з деревини, пилка по дереву, ножівка по металу, лінійка, кутник, наждачний папір, олівець, ручний дриль, свердлильний верстат, свердла, шило. П о сл ід о в н ість ви кон ан н я роботи 1. Розглянь конструкцію запропонованих варіантів свічника (мал. 107).

2. Запропонуй габаритні розміри виробу та окремих його елементів.

3. Виконай ескіз виробу в робочому зошиті, простав необхідні роз­ міри.

4. Добери необхідні матеріали.

5. Виконай розрахунки елементів шипового з’єднання.

6. Зміни форму окремих деталей (округли кути тощо). Конструкція № 1

Конструкція № 2

І Свічник

Деталь 1

Деталь 2

Свічник

Деталь 1

Деталь 2

Мал. 107. Варіанти конструкції свічника

О

^ __^

Гніздо - закрита чотирибічна заглибина в з’ єднуваній деталі, у яку вставляється шип. Запилювання - початок пиляння. Заплечики - бічні частини бруска, що прилягають до шипа. Провушина - відкрита заглибина на кінці бруска. Шип - виступ на деталі, що вставляється у відповідний отвір (гніз­ до, паз) іншої деталі для їх скріплення. Щічки —бічні грані шипа або провушини.

1.

2.

3.

4.

Яке призначення шипових з’єднань? З яких елементів складається шипове з’ єднання? Як розраховують товщину шипа? Як визначити довжину шипа?

Технологія виготовлення виробів з деревини

85

Технологія виготовлення виробів з деревини

86

§ 13. ПОСЛІДОВНІСТЬ ВИГОТОВЛЕННЯ ШИПОВОГО З’ЄДНАННЯ ^ •

1. Які є види шипових з'єднань? у 2. Чим провушина відрізняється від гнізда?

3. Я ка послідовність розмічання елементів шипового з'єднання?

При виготовленні виробів з деревини часто виникає необхідність утво­ рення елементів шипових з’єднань - гнізд, отворів, обробки торців, під­ різування тощо. Для цього використовують долота і стамески (мал. 108). Довбання деревини виконують долотами, а різання - стамесками. Долото (мал. 109, а) - це ручний інструмент для видовбування отворів, гнізд, пазів тощо. Основною частиною долота є стержень, на кінці якого знаходиться лезо. Кут загострення становить 25...35°. На ручці з обох бо­ ків є сталеві кільця, які запобігають розколюванню ручки під час ударів дерев’яним молотком (киянкою). Стамеска (мал. 109, б) - ручний інструмент для зрізування деревини невеликої товщини. Стамеска має менший кут загострення, ніж долото, - 20...250. Працю­ ють стамесками лише руками. За формою різальної частини стамески бувають прямими та напівкруг­ лими (мал. 110). Напівкруглі стамески використовують для вирізування та зачищання гнізд із криволінійними контурами та обробки криволінійних зовнішніх поверхонь. У напівкруглих стамесках фаска розміщена з випуклого боку.

225;265;285

Мал. 108. Виконання різних робіт стамескою та долотом

■---1 1

Мал. 109. Інструменти для довбання та різання деревини: а - долото; б - стамеска

її" 1 гіііі п 1і ІІГІ 1 в в

Мал. 110. Набори інструменту: а -д о л о т а ; б -с та м е с к и плоскі; в -с та м е с ки напівкруглі

Мал. 111. Загострювання фаски інструмента на брусках Я к іст ь загострення ін струм ен та м ож н а перевірити пробн им довбанням або різан н ям . Я к щ о під час й ого виконання вол окн а деревини ріж уть ся без їх зм инання або виривання, то загостренн я викон ан о я к існ о. Не д о ­ звол я ється к он тр ол ю вати стан п ід готов к и ін струм ента до роботи д оти к ом пальця. У п роц есі роботи лезо ін струм ента затуп л ю ється. Такий ін струм ен т не ріж е, а рве та мне вол окн а деревини. З аго­ r t стрю вання стам ески й дол ота - робота дуж е відповідальна, потребує вел икої старанності та певних навичок. Їх зато­ ш . чу ю ть і заправляю ть на спеціальн их точи л ьн и х брусках (мал. 111). Б руски в и к ор и стову ю ть гр убозерн и сті та д р іб­ ± а нозерн и сті. Для зр уч н ості так і бр уск и вкладаю ть у сп ец і­ альні дерев’ яні колодки . С початку за гостр ю ю ть ф аск у під визначеним кутом , потім - зворотн и й бік у гор и зон тал ьн ом у п ол ож ен н і до ) появи задирки на різц і. З адирку зн ім аю ть п равкою на д рібн озер н и стом у бр уск у б (мал. 112). Для ц ього н еобхідн о щ іл ьн о п ри ти сн ути різець у сією п оверхн ею д о бр уск а й п ерем іщ увати й ого по бр уск у Мал. 112. доти , д ок и лезо не стане гостр и м , а різец ь і ф аска - бл и с­ Правка лез кучи м и (без ри сок ). К он трол ь к у та загостренн я леза ін струм ен та зд ій сн ю ю ть за д оп ом огою ш аблона, а й ого п ерп ен ди кул ярн ість до бічн ої грані - к утн и к а (мал. 113). П ід час роботи стам ескам и і долотам и тулуб н еобхідн о трим ати п рям о, злегка н ахил и вш и гол ову вперед. Р ізальний ін струм ен т три м аю ть л івою р у к ою , а к и я н к у - правою (мал. 114, а).

Мал. 113. Контроль кутів загострення долота

Технологія виготовлення виробів з деревини

87

Технологія виготовлення виробів з деревини

88

Довбання наскрізного гнізда Ч\ Прийом роботи долотом

* *

1 - заготовка, 2 - підставка, 3 - кришка стола, 4 - долото

Мал. 114. Прийоми довбання О твори (гнізда) буваю ть гл у х і та н аск різн і. Г л ухі отвори у тв ор ю ю ть у заготов к ах на глибину, м ен ш у за товщ и н у заготовки , тобто вони маю ть дно. Н аск різн і отвор и п р ох од я ть к різь у сю товщ и н у заготовки . П ід час видовбування н аскрізн и х гнізд розм ічання ви к он ую ть з обох бок ів. Для довбання деталь м іц н о закріп л ю ю ть у верстаку, а довбаю чи н аскрізн і гнізда, під деталь підкладаю ть д ош к у або бр усок , щ об не п о ш к о ­ дити к р и ш к и верстака. Ш ирин у долота беруть залеж но від ш ирини гнізда. Різальну к р ом к у долота ставлять на відстані 0 , 5 . 1 мм від лінії р озм і­ чання перпендикулярно до напряму волокон, ф аскою до гнізда (мал. 115). С початку сильним ударом к и ян к и по ручц і долота заглиблю ю ть й ого в де­ ревину, перерізаю чи волокна. П отім дол ото виймаю ть, устан овлю ю ть не­ далеко від перш ого прорізу з нахилом до середини гнізда та вдаряю ть по ручц і к и ян к ою . Зрізану деревину вибираю ть дол отом до перерізаних вол о­ кон. Так видовбую ть матеріал приблизно до половини глибини отвору. З аготовк у перевертаю ть та ви д овбую ть так сам о з п р оти л еж н ого боку гнізда. Я к щ о заготовку не перевертати, то з ін ш ого бок у наприкінці видов­ бування буде ск ол ю в а ти ся деревина і гн іздо буде мати рвані краї. Г л ух і отвори д овбаю ть з одн ого б о к у (мал. 116, а). Для ц ього деталь зак р іп л ю ю ть стр у бц и н ою на к р и ш ц і верстака (мал. 116, б). Таке к ріп л ен ­ ня уп ер ед ж у є ковзан н я заготовк и та її розколю ван н я.

Мал. 115. Послідовність видовбування гнізда

Послідовність довбання глухого отвору

Кріплення заготовки

Мал. 116. Довбання глухого гнізда П ідстругування і зачищ ення деталей узд овж і впоперек волокон ви к он у­ ю ть стамесками. Нагадаємо, щ о стам ескою працю ю ть тільки руками, без киянки. Для різання стамесками заготовку закріплю ю ть затискними при­ строям и верстака або струбциною (мал. 117). Стамеску розм іщ ую ть під к у ­ том 20...30° до площ ини заготовки. П ри ц ьом у її тримаю ть правою р ук ою за ручку, а л івою охоп л ю ю ть передню грань стамески. П равою р ук ою н атиску­ ю ть на ручку, а л івою регулю ю ть напрям та товщ ину струж к и (мал. 118). Інш і п ри йом и різання ста м еск ою зображ ен о на м алю н к у 119. Звернемо увагу на зачищ ання ш ипа - п рипасування. Ц ю оп ерац ію в и к он у ю ть після

Мал. 117. Струбцини різних конструкцій

Мал. 118. Прийом роботи стамескою

Мал. 119. Прийоми роботи стамескою: а - підстругування (зрізування); б - підчищання; в - зачищання шипа; г - різання за допомогою лінійки; д - зрізування фаски; е - зачищання увігнутого торця; є - зачищання випуклого торця або крайки

Технологія виготовлення виробів з деревини

89

Технологія виготовлення виробів з деревини

90

запилювання ш ипа й видовбування гн із­ да або провуш ини та після їх при м ірю ­ вання. С тамескою зрізую ть волокна ш ипа або провуш ини доти, доки вони не будуть з ’ єднуватися з деяким зусиллям. На п ром и сл ови х п ідп ри єм ствах для довбання в и к ор и стову ю ть довбальні верстати (мал. 120). На р обочом у столі зак р іп л ю ю ть заготовк у й за розм ічан ­ ням різальним ін струм ен том (ф резою ) вирізаю ть гніздо, р ухаю ч и р обочи м ст о ­ Мал. 120. Довбальні верстати лом із заготовк ою . Для приш видш ення п роц есу утворення гнізд на багатьох верстатах є спеціальні упори, я к і ре­ гу л ю ю ться та д озвол яю ть викон увати велику к іл ь к ість одн акови х гнізд. К онтроль виготовлення отворів, ш ипів, уступів здійсню ю ть контрольновимірювальним інструм ентом: шаблонами, кутниками, лінійками (мал. 121). П ід ч а с ви к он а н н я р о б іт д о л о т а м и і ст а м еск а м и н е о б х ід н о д о т р и м у в а т и ся т ак и х п ра ви л б езп еч н о ї п ра ц і: Д о п очат к у робот и 1. П равильно надіти сп ец од я г (халат або ф артух із нарукавн икам и і берет). Заправити вол осся під гол овн и й убір.

2. П еревірити сп равн ість верстака (п р и ти ск н ої к ор об к и , переднього п р и ти ск н ого гвинта, п р и ти ск н и х кл и н ків).

3. Р озк л асти на верстак у ін струм ен ти ін ди відуал ьного к ори стуван н я. Те, щ о беруть правою р у к о ю , кладуть праворуч, а те, щ о беруть л івою , л івор уч . О снащ ення, яке в и к о р и сто в у ю ть рідш е, р озм іщ у ю ть далі від м іс ­ ця обр обк и заготовк и . Ін струк ц ій н у карту р озм іщ у ю ть на планш еті. На верстак у не повинно бути н іч ого зайвого. П ід час робот и 1. Н адійно зак р іп и ти обробл ю ван у заготов к у з деревини п ри ти скн им и гвинтам и верстака або струбц ин ам и.

2. К ор и стувати ся справним , добре налагодж еним і загострени м ін ст р у ­ м ен том за призначенням.

3. Т ех н ол огічн і оп ерац ії (пилян н я, струган н я, довбання, свердління, з ’ єднання деталей) ви кон ува ти на верстак у в устан овл ен и х м ісц я х , в и к о ­ р и стову ю ч и п р и стр ої, уп ор и і підкладні д ош к и .

Мал. 121. Контроль розмірів: а - кутником зі шкалою; б, в, г - калібрами; д - уступоміром

4. Не д оп у ск ати захара щ ен ості верстаків відходам и , ст р у ж к о ю . С воє­ часно к л асти на м ісц е ін струм ен ти загального к ори стуван н я.

5. Не відвол ік ати ся під час роботи , к а тегори чн о заборон я ється к о р и с ­ туватися від к ри ти м вогнем . П ісл я зак ін чен н я робот и 1. Н езакінчені вироби та заготовк и здати чер говом у або вчителю .

2. Ін струм ен ти п окла сти у відведене для н их м ісце.

3. П рибрати від ход и щ іт к о ю -зм іта л к ою . К атегоричн о заборон я ється здувати ст р у ж к у або зм ітати її р у к ою .

4. П еревірити наявність на верстак у кл и н к ів, стан п р и ти ск н ої к о р о б ­ ки, загви н тити її до встан овл ен ого зазору (не більш е н іж 3 ...5 мм).

5. П ривести себе та робочи й одяг у порядок. П Р А К Т И Ч Н А Р О Б О Т А № 13 В и готовл ен н я м а к ета криниці Ін ст р ум ен т и та м ат еріали: деревина (бр уск и ), фанера, д ріт, н ож івка, набір ста м есок , к у са чк и , ручн и й дриль, свердла, ол івец ь, л ін ій ка, к у т ­ ник, ш ліф увальна ш курк а. П осл і д овн і сть ви к он ан н я р об оти 1.

О знайом ся з ін стр у к ц ій н о ю к а р тк ою (мал. 122).

Криниця № пор.

К-сть

Матеріал

Примітка

1

Вінець

Назва

20-24

Деревина (брусок)

120 х 10 х 10

2

Стійка

2

Деревина

150 х 10 х 10

3

Поперечна опора

2

Деревина

100 х 10 х 10

4

Доскатний дах

2

Фанера

120 х 5 0 х

5

Гребінь

1

Деревина (брусок)

120 х 10 х 10

6

Вал

1

Деревина (брусок)

110 х 20

7

Корба

1

Дріт

160 х 2

Мал. 122. Інструкційна картка

5

Технологія виготовлення виробів з деревини

91

Технологія виготовлення виробів з деревини

92

2. Обери один із запропонованих варіантів.

3. Установи, з яких елементів складається виріб та які матеріали потрібні для його виготовлення.

4. Добери потрібні заготовки для виготов­ лення основи.

5. Виконай розмітку деталей нижньої зав’язки (вінця), заріж та з’єднай усі деталі між собою способом вибирання деревини по кутах (мал. 123, а) або з виступом (мал. 123, б).

6. Виготуй 5—6 вінців і з’єднай їх між со­ бою.

7. Виріж стійку, вал, поперечну опору, корбу. Кінці поперечної опори заріж під ку­ том 45°.

8. Просвердли отвори діаметром 2 мм у Мал. 123. Способи з'єднання валу та двох стійках. З’єднай їх з основою. деталей 9. Виріж з фанери деталі даху. Зачисти поверхню шліфувальною шкуркою.

10. Склади виріб. Перевір якість виконаних робіт. ПРАКТИЧНА РОБОТА № 1 4 Виготовлення виробу за попередньо розробленим ескізом Обладнання, інструменти та матеріали: заготовки, пилка, набір доліт, набір стамесок, лінійка, кутник, олівець, шліфувальна шкурка. П о сл ід о вн ість ви кон ан н я роботи 1. За розробленими ескізами та розрахунками або за завданням учите­ ля розміть заготовки.

2. Запиляй елементи шипа та провушини.

3. Видовбай гніздо.

4. Припасуй елементи шипового з’єднання. Довбання, глухий отвір, наскрізний отвір, припасування, долото, ста­ меска.

Глухий отвір - отвір, виготовлений не на всю товщину заготовки, без виходу назовні. Долото —ручний різальний столярний інструмент для видовбування заглиблень та отворів. Зачищати - робити чистим, знімаючи верхній шар, або усувати нерівності. Наскрізний отвір - отвір, який проходить крізь усю внутрішню час­ тину заготовки з виходом назовні. Підстругувати —додатково стругати. Припасування —підгонка розмірів заготовок для щільного з’ єднання в конструкцію.

1.

2.

3.

4.

5.

Яка послідовність виготовлення наскрізного і глухого отворів? Для чого призначене долото; стамеска? У чому полягають відмінності будови стамески та долота? Який кут загострення стамески та долота? Яка технологія підстругування та зачищання елементів виробів з деревини?

6. Яких правил безпеки необхідно дотримуватися під час різання дере­ вини долотом і стамескою?

(З

Тестові завдання

1. Щ о необхідно врахувати під час виготовлення шипових з’ єднань? А вади деревини Б призначення шипових з’ єднань В напрям волокон деревини Г товщину з’ єднуваних деталей Д усі перелічені Е правильної відповіді немає 2. З’ єднання, виконане на шип, має товщину деталі 16 мм. Яка ширина заплечика такого з’ єднання? А 8,0 мм Б 9,6 мм В 6,4 мм Г 5,3 мм Д 2,4 мм 3. Як правильно нанести розмітку під час довбання наскрізного гнізда шипо­ вого з’ єднання у товстих заготовках? А з одного боку Б з обох боків 4. Яку ширину повинно мати долото під час виготовлення гнізда шипового з’ єднання? А більшу за ширину гнізда Б меншу за ширину гнізда В ширину, що відповідає ширині гнізда 5. Яке основне призначення буртика долота? А для забезпечення надійного кріплення кільця Б для забезпечення надійного кріплення ручки В для запобігання розколюванню ручки Г усі відповіді правильні 6. Установи послідовність технологічних операцій під час виготовлення шипо­ вого з’ єднання на клею. А випилювання щічок Б випилювання шипа В зачищання шліфувальною шкуркою шипового з’ єднання Г зачищання рашпілем шипового з’ єднання Д ущільнення шипового з’ єднання струбциною Е нанесення клею на шип і провушину

Технологія виготовлення виробів з деревини

93

Технологія виготовлення виробів з деревини

94

7. Під яким кутом виконують запилювання місця з’єднання шипа з провушиною? А 10° Б 15° В 20° Г під будь-яким Д правильної відповіді немає 8. Якою повинна бути ширина кожного заплечика порівняно з шириною заготовки? А 1/3 ширини Б 1/2 ширини В 1 /4 ширини Г залежить від призначення шипо­ вого з’ єднання Д правильної відповіді немає 9. Який інструмент застосовують при розмічанні висоти шипа? А кронциркуль або малку Б малку або рейсмус В рейсмус або лінійку Г лінійку або трафарет 1 0 . Яка технологічна операція є останньою під час виготовлення шипового з’ єднання на одинарний відкритий шип? А видовбування гнізда або провушини Б запилювання В випилювання шипа Г зачищання шліфувальною шкуркою Д зачищання рашпілем

§ 14. ТЕХНОЛОГІЯ РУЧНОГО СВЕРДЛІННЯ ОТВОРІВ ^ •

1. Пригадай, які інструменти використовують для свердління отворів.

) 2. Що спільного та відмінного між буравом, коловоротом і ручним дрилем?

3. Для чого призначений електрифікований дриль?

Тобі вже відомі технології свердління отворів у фанері, ДВП, тон­ колистовому металі. Для цього промисловість випускає різноманітні циліндричні спіральні свердла з конічним за­ точуванням різальної частини та різною града­ цією діаметрів (мал. 1 2 4 ). Під час виготовлення виробів з деревини та деревинних матеріалів виникає необхідність у виготовленні отворів різної глибини, діаметром понад 16 мм. На сьогодні існує велика кількість спеціальних різальних інструментів і технологій, що дають можливість виконати такі операції. До них належать свердла, фрези, бури тощо. Мал. 124. Спіральні свердла з циліндричним хвостовиком

ПеРові свеРДла призначені для свердління отворів діаметром від 8 до 4 0 мм (мал. 1 2 5 ).

а Мал. 126. Розсувний різак: а - свердління одинарним різаком; б - будова (1 - центральне спіральне свердло; 2 - різець; 3 - вимірювальна планка; 4 - кріпильні гвинти)

Регульоване перове свердло (мал. 125, б) замінює цілий набір звичайних перових свердел, адже є можливість установки потрібного діаметра сверд­ ління розведенням убік ріжучих зубів. Лінійка на рухомій і нерухомій частинах дозволяє точно виставити потрібний розмір без вимірювання. Спіральне центрувальне вістря надійно фіксує свердло в призначеній точці. Для свердління у деревині, фанері, ДСП отворів великого діаметра, не менше ніж 80 мм, використовують розсувні різаки («балеринки») (мал. 126). Це регульоване свердло з різцями. Центральне спіральне свердло слугує для попереднього засвердлювання в матеріалі, а розсувні гострі різці про­ різають у матеріалі канавку по колу, розводяться на однакову ширину від центра й фіксуються спеціальним ключем. Розсувний різак найчастіше застосовують для наскрізного свердління листових матеріалів або дощок незначної тов­ щини. Свердло Форстнера (мал. 127) із циліндро­ вим хвостовиком для свердління деревини та фанерованої дошки (ДСП) з двома різальними крайками та з окружним ріжучим краєм засто­ совується переважно в меблевому виробництві. Свердло назване іменем Бенджаміна Форстне­ ра, американського зброяра й винахідника. Шнекове свердло (мал. 128) дає можли­ вість виготовляти глибокі отвори діаметром Мал 127 Свердло Форстнера

0)

Технологія виготовлення

Мал. 125. Свердла перові: а - звичайне; б - регульоване (розсувне)

Технологія виготовлення виробів з деревини

96

Мал. 128. Шнекове свердло: 7 - шнек; 2 - канавка; З - бур; 4 - вістря; 5 - різальні кромки від 10 до 50 м м . Д овж и н а різал ьн ої части ни зал еж и ть від діам етра й ста­ н овить 4 0 0 ... 1100 мм. Збільш ення діам етра вж е н аявного в деталі отвор у за д оп ом огою сверд ­ ла нази вається розсвердл ю ва н н я м , а виконання в су ц іл ьн ом у матеріалі н егл и бок и х (н ен аск різн и х) отвор ів нази вається засвердлю ванням . В и готовлен н я к он іч н и х заглиблень (фа­ Г1В с о к ) в отвор ах називаю ть зен куванням . Ін ­ струм ен т, я к и й застосову єть ся для ц ієї мети, нази вається зен к івк ою (мал. 129). За ф орм ою різал ьн ої части ни зен к івки п оділ я ю ть на к о ­ нічні й циліндричні. Зенкувальні свердла в и к ор и стов у ю ть для зенкування отвор у під п отайні гол овк и гви н ­ тів, болтів і ш уруп ів з м етою вирівню вання їх з п овер хн ею деревини або п овн ого заглиб­ лення в ній. О твір сп оч а тк у п росвердл ю ю ть Мал. 129. Зенкування отворів звичайним свердлом , після ч ого за д оп ом о­ зенківкою: а - циліндричною; гою зен кувал ьн ого свердла п роводи ться зен­ б - конічною кування отвор у до н еобх ід н ої глибини. Я к щ о п отр ібн о зроби ти гвинт абсол ю тн о н еп ом ітн и м , зен к івк у ви р обл я ю ть до біл ьш ої глибини, а п отім закриваю ть гол ов к у гвинта заповню вачем на осн ові деревини або дерев’ ян ою п робк ою . В и сока п р од ук ти вн ість та я к іст ь р обіт д ося га єть ся при застосуван н і ел ек тр и ф ік ован и х ін струм ен тів, за д оп ом огою я к и х м ож н а свердлити отвор и , п ол ірувати, ш ліф увати вироби, загвинчувати ш уруп и тощ о. Під час свердління заготовку необхідно закріплювати за допом огою струб­ цини або в ін ш и х затискних пристроях. Для виставлення глибини глухих отворів використовую ть обмеж увачі, я к і кріплять на свердлі (мал. 130, б).

Мал. 130. Свердління електродрилем: а - контроль перпендикулярності свердління; б - свердління отвору з обмежувачем; в - загвинчування шурупів

К он трол ь п ерп ен ди к ул я р н ості свердління зд ій сн ю ю ть к утн и к ом (мал. 130, а ). Для свердління отвор ів їх н і центри р озм іч аю ть ри сувал кою або ол івц ем на обробл ю ван ій п овер хн і. Ц ентри отвор ів п отр ібн о н аколоти ш и л ом . П отім п окла сти на верстак д ощ еч к у або бр усок і на неї встановити й м іц н о зати сн ути заготовк у. Свердло або бур беруть п отр ібн ого ти п у й від п овід н ого діам етра й за­ к р іп л ю ю ть у к о л о в о р о ті (дри л і) так, щ об й ого вісь збігалася з в іссю п атр о­ на. К ол овор от (дриль) в стан овл ю ю ть на обробл ю ван ій деталі так, щ об центр свердла збігався із цен тром отвор у. М іж свердлом або буром і п о ­ верхн ею деталі м ає бути п рям и й кут. На п очатк у свердління к ол овор от або дриль обертаю ть п овільн о. Щ об не д оп у сти ти відкол ю ван н я при свердлінні деревини, н еобхідн о щ ільно п ри ти ск ати за готов к у до дерев’ ян ої підкладки. Не м ож н а три м ати к ол овор от або дриль свердлом до себе. П ри сверд ­ лінні треба м іц н о й без п ерек осів закріп и ти свердло в п атрон і кол овор ота (дриля). П ід к ін ец ь свердління слід зм енш увати натиск на дриль і обер та­ ти й ого п овіл ьн іш е. З аборон яється к он тр ол ю вати я к іст ь обр обк и й ч и ст и ­ ти отвір від ст р у ж к и пальцям и.

Технологія виготовлення виробів з деревини

97

П Р А Е Т И Ч Н А Р О Б О Т А № 15 В и готовл ен н я п ід ставк и дл я свердел Обладнання, інст рум ент и та м ат еріали: заготовк и з деревини та ф а­ нери, пилка по дереву, н ож ів к а по м еталу, ліній ка, к у тн и к , наж дачний п апір, олівец ь, ручн и й дриль, свердлильний верстат, свердла, ш ило. П осл і д овн і сть ви к он ан н я р об оти 1. За завданням учи тел я або креслен н ям (мал. 131) озн ай ом ся з б у д о ­ вою та призначенням виробу.

Підставка для свердел № пор.

Назва

Е-сть

Матеріал

Примітка

1

Основа

2

Деревина

100 х 4 0 х 15

2

Вертикальна стійка

2

Деревина

150 х 20 х 20

3

Горизонтальні бруски

2

Деревина

250 х 20 х 20

4

Стінка передня

1

Фанера

250 х 40 х 7

5

Саморізи

4

Сталь

Готові

Мал. 131. Підставка для свердел

Технологія виготовлення виробів з деревини

98

2. Визнач розм іри елементів та габаритні розм іри ви р обу, зм ін и ф орм у осн ови та передньої стін к и , накресли їх ескізи .

3. О бґр ун туй д оц іл ьн ість зм іни ф орм.

4. Р озм іть заготовк и , ви готов деталі.

5. С кладальні оп ерац ії, к ін ц еву обр обк у та оздоблення ви р обу виконай на н аступ н и х у р ок ах . № пор.

Послідовність операцій

Поопераційні ескізи

Інструменти та матеріали

Дібрати заготовки для основи

Лінійка, олівець, ножівка

2

Розмітити заготовки для брусків за розмірами

Кутник, лінійка, олівець

3

Вирізати бруски основи

Ножівка, рубанок, рашпіль, столярний верстак

4

Розмітити, вирізати бруски для верти­ кальної стійки

Кутник, лінійка, олівець, ножівка, рубанок, рашпіль, столярний верстак

5

Розмітити згідно з розмірами, вирізати горизонтальні бруски

Кутник, лінійка, олівець, ножівка, рубанок, рашпіль, столярний верстак

6

Розмітити отвори для свердел, про­ свердлити отвори

Кутник, лінійка, олівець, шило, ручний дриль, свердла

7

Розмітити заготовку для передньої стінки за розмірами. Відріза­ ти. Зачистити торці

Кутник, лінійка, олівець, ножівка, шліфувальний папір

8

Розмітити отвори для свердел, про­ свердлити отвори

Кутник, лінійка, олівець, шило

9

Просвердлити отвори

Свердла різних діа­ метрів, ручний дриль, свердлильний верстат

10

Розмітити місця для саморізів. З’єднати деталі виробу

Шило, ручний дриль, викрутка, косинець, шліфувальний папір

11

Перевірити якість виконаної роботи

ПРАКТИЧНА РОБОТА № 1 6 Виготовлення шліфувальної колодки Обладнання, інструменти та матеріали: столярний верстак, лінійка, олівець, кутник, ручний дриль, свердла, заготовки з деревини. П о сл ід о в н ість ви кон ан н я роботи 1. За завданням учителя або зображенням у підручнику (мал. 132) ознайомся з призначенням та конструктивними особливостями запропо­ нованого виробу.

2. Добери матеріал. Вибір обґрунтуй.

3. Виконай ескіз виробу в зошиті.

4. Визнач додаткові розміри, необхідні для виготовлення виробу.

5. Розроби технологію виготовлення виробу.

6. Виготов виріб.

7. Перевір функціональність виробу.

Шліфувальна колодка № пор.

Назва

К-сть Матеріал

Примітка

1

Основа

1

Деревина

120x60x20

2

Притискна частина

1

Деревина

120x60x20

3

Болт

1

Метал

М 6x50

4

Гайка-баранчик

1

Метал

М6

5

Шайба

1

Метал

6

Шліфувальний папір

1

200х55х1

Мал. 132. Шліфувальна колодка

Градація - поступовий перехід від одного значення до іншого. Зенкер - різальний інструмент для обробки отворів. Шнековий інструмент - інструмент для обертового буріння з вико­ ристанням лопатевого різця і вилучення із заготовки матеріалу за допо­ могою шнека.

Технологія виготовлення виробів з деревини

99

Технологія виготовлення виробів з деревини

1. Для чого призначене шнекове свердло? перове свердло?

2. Для чого здійснюють зенкування отворів?

3. Як запобігти сколюванню нижнього шару деревини під час наскрізно­ го свердління?

4. Яких правил безпеки праці слід дотримуватися під час свердління отворів?

(З

Тестові завдання

1. Який інструмент використовують для свердління отворів у конструкційних матеріалах? А дриль Б коловорот В бурав Г свердлильний верстат Д усі перелічені Е правильної відповіді немає 2. На якому зображенні показано механізм, що дає можливість виготовити отвори діаметром понад 20 мм у конструкційних матеріалах з великою твердістю?

І -т* А

Б

В

Г

Д

§ 15. ТЕХНОЛОГІЯ ОЗДОБЛЕННЯ ВИРОБІВ. ПРИЗНАЧЕННЯ ТА ВИДИ ОЗДОБЛЕННЯ ВИРОБІВ З ДЕРЕВИНИ 1. З якою метою оздоблюють вироби?

2. Які способи оздоблення виробів з деревини ти знаєш?

3. Я к ти оздоблював вироби з фанери?

Оздоблення - кінцева, завершальна операція в процесі виготовлення виробів з деревини. Більшої виразності, оригінальності виробам можна надати із застосу­ ванням різних способів оздоблення. Одні з них потребують значної кіль­ кості інструментів та пристосувань, інші легко можна застосовувати в шкільній майстерні або навіть удома. Одні зі способів оздоблення добре відомі та поширені, інші - маловідомі. Вироби з деревини можна оздоблювати різними видами різьблення та мозаїки, випалюванням, розписом тощо. Основним призначенням оз­ доблення виробів з деревини є надання їм естетичності та неповторності. Різьблення має багато технік виконання (мал. 133). Найпростішим та найбільш розповсюдженим є геометричне різьблення. Більш складним є виконання рельєфного різьблення, воно потребує використання великої кількості різних різців. Цікавим, але малорозповсюдженим є яворівське

Мал. 133. Різні види різьблення на виробах з деревини: а, б - геометричне; в - рельєфне; г - яворівське

Мал. 134. Вироби, оздоблені різними видами мозаїки: а - маркетрі; б - рельєфна мозаїка; в - інкрустація різьблення. Рельєфне різьблення потребує великої к іл ьк ості різаків, а також особливого відчуття пластики матеріалу. Для різьблення використовую ть м ’ я к і породи деревини, я к і легш е піддаю ться обробці різаками та нож ами. Так сам о від ом о багато видів оздобл ення м озаїкою (мал. 134). Вони в ід ­ р ізн я ю ться матеріалам и для оздоблення. П ри виготовл ен н і м озаїк ового набору зі ш п он у та оздобленні ним п овер хн і ви р обу говоря ть про м а рк е­ трі. У рельєф ній м озаїц і деталі оздоблення в и готов л я ю ть з т он к и х плано­ ч ок деревини та за ок р угл ю ю ть. Для ін к р уста ц ії в и к ор и стов у ю ть вставки з р ізн и х м атеріалів: м еталів та м еталевих сплавів, перлам утру, муш ель, кам іння т ощ о. Б ільш детально з техн ік ам и м озаїк и м ож н а озн ай ом и ти ся в н аступ н и х параграфах. Ц ікави й та н еп овторн и й пет ри ківськи й р озп и с, як и й відом ий далеко за м еж ам и У к раїн и . С крині, л ож к и , к у х л і та ін ш і вироби, оздоблен і за д оп ом огою ц ієї техн ік и , н абуваю ть особл и вої п ри вабл ивості та я ск р авості. В ироби з деревини м аю ть су ттєв и й н едол ік: вони ш ви дк о п су ю ться під впливом в ол огості п овітря та сон я ч н и х п ром енів. Для запобігання ц ьом у сл угу є оп оря д ж ен н я - п ок ри ття п овер хн і декоративн им и п л івкам и . Крім того, п л івкове п ок р и ття зберігає деревину від ш к ід н и к ів і надає виробу гарн ого зовн іш н ього вигляду. О п оря д ж ую ть т а к ож оздоблен і вироби , щ о захи щ ає виріб та оздоблен і п овер хн і (мал. 135).

Мал. 135. Оздоблення розписом та випалюванням

Технологія виготовлення виробів з деревини

101

Технологія виготовлення виробів з деревини

102

Л аки буваю ть п розор і та тонован і. П розорі лаки п ід к р есл ю ю ть т е к ст у ­ р у деревини, робл ять її ч іт к іш о ю та тр іш к и зм ін ю ю ть к ол ір на тем н іш и й. Тон ован і лаки у тв о р ю ю ть тон ован у п л івку, і відп овідн о зм ін ю єть ся колір ви р обу (мал. 136). В ок р ем и х вип адках деревину ф арбую ть п розор и м и барвникам и на сп и р ту чи на воді - тон у ю ть . Т акі фарби зм ін ю ю ть лиш е к ол ір деревини, не х ова ю ч и тек сту р и та не у тв о р ю ю ч и за х и сн ої плівки. Н еп розор і фарби у тв о р ю ю ть п л івку, як а п овн істю х оває тек сту р у дере­ вини, том у так і п ок ри ття в и к о р и сто в у ю ть для фарбування виробів з д еш е­ в и х п орід деревини, деревини з вадами (си н ю ватість, су ч к и т ощ о) або для н аступ н ого оздоблення, наприклад, розп и сом . Інколи вироби ф арбую ть для створенн я га рм он ій н ої к ол ь ор ов ої гами ін те р ’ єр у в к ім н аті, я к щ о ін ш і речі теж м аю ть одн отон н е ф арбування й тек сту р а на виробах м ож е виділ яти їх серед ін ш и х предметів. Д о н еп розори х фарб належ ать гуаш еві та гу сті акварельні. Я к щ о ак ва­ рельну ф арбу добре розвести водою , то нею м ож н а тонувати деревину. В ироби, п ок р и ті таким и ф арбами, п отр ебую ть д од а тк ов ого лакування п розор и м лаком . Н айбільш гігієн іч н и м и та ек ол огічн и м и вваж аю ться водорозчи н н і акри л ові лаки та фарби, щ о не м аю ть р ізк ого запаху. У р ід к ом у стані акри л ові лаки м аю ть білуватий к ол ір , як и й зн и кає в п роц есі виси ханн я. З ахисна пл івка у тв о р ю єть ся від н осн о ш в и д к о, п р отя гом к іл ь к ох годин. Д рібн і деталі та вироби м ож н а ф арбувати та лакувати зануренням у єм н ість із л аком або ф арбою і залиш ати в п ід віш ен ом у стані для в и си ха н ­ ня. П еріодичн о зн ім аю ть патьоки. В и роби середн іх розм ірів ф арбую ть пензлям и, добре розти раю чи фарбу по п оверхн і. П оверхн і для розп и су, м аркетрі м о ж у ть мати дея к і вади, том у їх п о­ в н істю закриваю ть ф арбами або ш п он ом . Ц е м ож н а зроби ти різн и м и сп о ­ собам и. Т ріщ ин и , щ ілини й п устоти закладаю ть д ерев’ яним и вставкам и на к л ею , дрібн і - ш п а к л івк ою . Д рібн і в м ’ я тин и м ож н а у сун у ти як ш п а к л ю ­ ванням , так і зм очуванн ям в м ’ ятин и на п овер хн і виробу. У вібравш и в ол о­ гу в себе, деревина набубн явіє, і в м ’ я тин а ви р ів н я ється . П ісля висихання п овер хн ю ретельно ш л іф ую ть. Д ея к і види оздоблення, так і я к різьблення, ін к р уста ц ія , в и к он у ю ть на д етал ях без вад. Слід п а м ’ ятати про зал еж н ість оздоблення від тек стур и та відповідно оби рати сп о сіб оздоблення виробу. П равильно обраний сп осіб оздоблення

Мал. 136. Фарбування та лакування деревини: а - покриття прозорим лаком; б - покриття тонованим лаком; в - тонування деревини; г - фарбування

Мал. 137. Залежність текстури та способів оздоблення: а - оздоблення порід з вираженою текстурою; б - оздоблення порід з нечіткою текстурою

може приховати деякі вади деревини та незначні похибки під час виготов­ лення. Здешевити виріб при виготовленні виробу з поширених порід дере­ вини допомагають ті способи оздоблення, які повністю покривають поверхню виробу (покриття фарбою, шпоном). Якщо текстура яскраво виражена, має чіткий малюнок на зрізі, то такі вироби слід оздоблювати крупними елементами оздоблення, причому ма­ лою їх кількістю (мал. 137, а). Так поєднується, а не приховується при­ родна краса деревини та краса штучного оздоблення. До порід з чітко вираженою текстурою належать ясен, черешня, сосна, каштан тощо. Вироби для оздоблення різьбленням, інкрустацією та іншими техноло­ гіями виготовляють з таких порід деревини, які мають слабко виражений малюнок волокон деревини (мал. 137, б). До таких порід належать яб­ луня, липа, вільха, береза, бук та інші. Відносну однорідність та мо­ нотонність дерев’яної поверхні компенсують яскравим, більш багатим оздобленням. Різьблення, мозаїка, розпис, опорядження, декоративна плівка, захисна плівка, лак, фарба.

О

х

Лаки — прозорі розчини плівкоутворювачів з домішками, якими покривають поверхню виробу для її збереження і блиску. Опорядження —кінцева операція при виготовленні виробів з дереви­ ни з покриттям захисних плівок лакуванням або фарбуванням. Фарба - суміш плівкоутворювача, барвника та додаткових речовин для забарвлення предметів у той чи той колір та для захисту виробів від дії зовнішнього середовища. ^

1. Які види оздоблення виробів з деревини ти знаєш?

2. Від чого залежить вибір оздоблення дерев’яного виробу?

3. Вироби з яких порід оздоблюють дрібними елементами та покривають більшість їх поверхні?

4. Деталі з яких порід деревини оздоблюють крупними елементами?

Технологія виготовлення виробів з деревини

103

Технологія виготовлення виробів з деревини

104

§ 16. ПІДГОТОВКА ПОВЕРХОНЬ ВИРОБУ ДО ОЗДОБЛЕННЯ

®

1. Чи можна оздоблювати вироби відразу після виготовлення? Відповідь об­ ґрунтуй.

2. З якою метою виконують оздоблення виробів?

3. Пригадай, як ти готував вироби та деталі з фанери для оздоблення.

Одним із завершальних способів обробки поверхонь деталей з деревини є шліфування за допомогою абразивних матеріалів (мал. 138). Оброблена шліфувальною шкуркою дерев’яна поверхня приємна на дотик, рівна, адже усуваються дрібні нерівності. Для ефективного шліфування необхідно правильно добирати шліфу­ вальну шкурку. У першу чергу звертають увагу на величину зерна та на основу. Основа може бути паперовою та тканинною. Паперова основа швидше рветься, і ресурс такої шліфувальної шкурки невеликий. До того ж папе­ рова основа не змінює своєї форми, а на її поверхню можна нанести навіть найдрібніші фракції шліфувального матеріалу. Недоліком шліфувальної шкурки на паперовій основі є недостатня міцність і зносостійкість. Шліфувальна шкурка на тканинній основі цупкіша та міцніша, однак має більшу вартість. Тканини просочують спеціальною смолою, що до­ зволяє надати їм додаткової міцності та стійкості до вологи. Останнім часом з’явилися шліфувальні бруски на поролоновій основі, якими можна шліфувати плоскі та фасонні поверхні. На шліфувальній шкурці зазначено номер, який визначає розмір абра­ зивних частинок, нанесених за допомогою клею на основу. За новим стан­ дартом Е30-6344, який визнається багатьма країнами світу, зернистість позначають літерою Р та числом, яке вказує на кількість комірок сита на 1 дюйм. Наведемо ряд розповсюджених зернистостей шліфувальних шку­ рок для шліфування деревини: Р40, Р60, Р80, Р90, Р100, Р120, Р150, Р180, Р240, Р280. Для абразиву Р40 розмір зернини становить 400...500 мкм, для абразиву Р120 - 100...125 мкм, для абразиву Р280 - 4 0 ...50 мкм. Для грубого шліфування поверхні деревини використовують шлі­ фувальну шкурку із зернистістю Р40-Р 80. А шліфувальні матеріали із зернистістю Р100-Р180 використовують для проміжного шліфування, ви­ далення різних недоліків. Шліфувальною шкуркою із зернистістю Р 240-Р320 виконують оста­ точне шліфування дерев’яних поверхонь перед шпаклюванням і фарбу­ ванням. Поверхня стає приємною та шовковистою на дотик.

Мал. 138. Шліфувальні матеріали: а - шліфувальна шкурка на тканинній основі; б - шліфувальна шкурка на паперовій основі; в - шліфувальний брусок на поролоновій основі

Шліфувальні бруски

Напрям шліфування

Шліфування деталей

Шліфування дрібних та великих деталей

Мал. 139. Шліфувальні бруски та прийоми шліфування поверхонь виробів Таким чи н ом , для ви к ор и стан н я на р ізн и х етапах ш ліф ування м ож н а реком ен дувати абразиви із зер н и стістю різн и ц ею 100 один и ц ь. Х о ч яким би наж дачним папером ти починав ш ліф увати деревину, на к ож н ом у на­ ступ н ом у етапі тобі п отр ібн о буде видаляти подряпи н и, щ о утвори л и ся на п опередн ьом у етапі, і це слід ви кон увати доти , д ок и п овн істю не зни кнуть п опередні подряпини. Ш ліф увальну ш к у р к у на бр у ск у (мал. 139) м ож н а зак р іп и ти різним и сп особам и : п л асти н к ою , к л еєм , ц вя хам и або ск обам и . П ід ш ліф увальну ш к у р к у п р и к л ею ю ть п овсть або гум у. Ш ліф увальні бр уск и н еобхідн о в и ­ готовл я ти з р ізн ою зер н и стістю ш ліф увальної ш к урки . Р у хи під час обр обк и дерев’ я н ої п овер хн і м аю ть бути плавними та р ів ­ н ом ірн и м и . Н айкращ е ш ліф увати взд овж вол окон , чер гую чи з кругови м и рухам и . О статочне ш ліф ування п роводять тіл ьки взд овж вол окон . Річ у том у, щ о в деревині є вол окн а р ізн ої щ іл ьн ості й ш и ри н и . За­ леж н о від того, н аск іл ьк и р івн ом ірн о обр обл я ється п овер хн я , д ося гається різн и й результат. П ри неправильній обр обц і п овер хн і в и н и к аю ть о п у ­ к л ості на т и х м ісц я х , де п орода дерева твердіш а (наприклад, п очаток с у ч ­ ка), і западини - там, де стр у к ту р а дерева м ’ я кш а. Саме для запобігання ц ьом у н ебаж ан ом у еф екту і сл угу є оп орн ий бр усок , я к и й згл адж ує абра­ зивну д ію н аж дачн ого паперу, р івн ом ірн о р озп од іл яю ч и й ого по п оверхн і деревної заготовки . П ід час ш ліф ування впоперек вол окон вони перерізаю ться гостри м и верш инам и абразивних зерен, і при пода льш ом у лакуванні або тонуванні в ц и х м ісц я х в см о к ту єть ся біл ьш е фарби або лаку. У резул ьтаті так і місця будуть тем н іш и м и й добре п ом ітн и м и . В иріб стає непривабливим . Ш ліф ування деревини п отр ебує чи м а ли х зусил ь. Д о ви н аход у м ех ан іч ­ н их ін струм ен тів для ш ліф ування деревини в середині X I X ст. практичн о не вим агалося обр обл я ти дерево наж дачним папером . У загал і-то й на­ ж дачний папір з ’ я вився на св іт ли ш е після п ояви м ехан ічн и х ін стр у м ен ­ тів. Д ерево обробл ял и ви к л ю чн о вручн у, та така обр обк а давала абсол ю тно гладку п оверхн ю .

Технологія виготовлення виробів з деревини

105

Технологія виготовлення виробів з деревини

106

Мал. 140. Місця для шліфування: а - тріщини; б - червоточини; в - місця біля сучків

Саме механічні інструменти для обробки деревини, які дуже полегшу­ ють столярну роботу, примушують нас витрачати так багато зусиль на шліфування дерев’яних виробів перед оздобленням та опорядженням. Мета шліфування дерева - якнайшвидше і якомога ефективніше ви­ далити дефекти, по можливості не залишивши при цьому глибоких по­ дряпин на деревині. Для контролю якості шліфування потрібно дивитися на оброблювану поверхню під кутом, а світло повинно падати перпендикулярно. Тоді у відбитому світлі ви зможете побачити ще не зашліфовані дефекти або по­ дряпини від наждачного паперу. Якщо виріб виготовлено з дешевих порід деревини або з деревини низь­ кої якості, яку покриють непрозорою фарбою або шпоном, а поверхня дета­ лей має незначні нерівності та вириви, то такі місця шпаклюють (мал. 140). Якщо поверхня деревини має покриватися прозорим лаком, тонува­ тися, то зашпакльовані місця можуть виділятися на тлі деревини. Тому ретельно шпаклюють дуже дрібні тріщинки, вириви та нерівності. Шпаклівка - це густа маса, що складається із суміші наповнювача й зв’язувальної речовини. Її застосовують для підготовки деревини перед нанесенням на неї фарби. Більшість наявних у продажу сортів шпаклівки для деревини зроблено з деревного борошна (дуже тонкої тирси) і клею, що здатен тверднути. Шпаклівки для деревини повинні мати однорідний склад, добре при­ липати до неї, легко наноситися шпателем, утворюючи рівне покриття, швидко висихати й легко шліфуватися. Перед використанням шпаклівки варто нанести невелику її кількість на непотрібний шматок дерева, щоб подивитися, якого кольору буде лат­ ка. Слід пам’ятати, що після висихання шпак­ лівка трохи змінює колір і стає світлішою. По можливості слід пофарбувати поверхню, щоб подивитися, як будуть відрізнятися деревина та шпакльована поверхня. Промисловість випускає шпаклівки різних кольорів, які добирають відповідно до кольору деревини. В окремих випадках використову­ ють шпаклівки двох кольорів. Шпаклівки наносять шпателями (мал. 141) у невеликій кількості з натиском. Шпателі виготовляють з нержавіючої пружної сталі. Мал. 141. Шпателі Шпакльовані місця шліфують дрібнозернистою

Мал. 142. Процес шпаклювання

шліфувальною шкуркою. Великі та глибокі нерівності шпаклюють де­ кілька разів з проміжним шліфуванням (мал. 142). Повністю готового до оздоблення вважається рівна та гладенька поверх­ ня деревини. ПРАКТИЧНА РОБОТА № 17 Підготовка поверхні деталей і виробу до оздоблення та опорядження Обладнання та матеріали: шліфувальні шкурки різної зернистості (Р40, Р60, Р120, Р200 тощо), шліфувальні бруски, шпателі, шпаклівки, ганчірки. П о сл ід о вн ість ви кон ан н я роботи 1. Оглянь поверхні деталей або виготовлених виробів і визнач незначні вади та недоліки на них.

2. Визнач спосіб усунення виявлених недоліків (шліфування, шпаклю­ вання, шліфування на дошці або бруском тощо).

3. Виконай чорнове шліфування поверхонь.

4. За потреби зашпаклюй ум’ятини, сколи.

5. Виконай проміжне шліфування поверхні деталей.

6. Виконай шліфування шпакльованих місць.

7. Відшліфуй поверхні остаточно дрібнозернистою шліфувальною шкуркою.

Абразив - дрібнозерниста тверда речовина, що використовується переважно для шліфування поверхонь. Шліфувальна шкурка - абразивний інструмент на гнучкій основі з нанесеним на неї шаром абразивного матеріалу, закріпленого зв’язкою. Шліфування —вид обробки конструкційних матеріалів за допомогою абразиву з метою усунути незначні нерівності поверхні. Шпаклівка — густа пластична маса, призначена для усунення недо­ ліків поверхні з тріщинами, поглибленнями тощо.

1.

2.

3.

4.

5.

Порівняй паперову та тканинну основу шліфувальної шкурки. Щ о означає маркування шліфувальної шкурки Р40? Яка послідовність шліфування деталей з деревини? Чому не можна виконувати шліфування поперек волокон деревини? У яких випадках виконують шліфування?

Технологія виготовлення виробів з деревини

107

Технологія виготовлення виробів з деревини

108

§ 17. ОЗДОБЛЕННЯ ВИРОБІВ ГЕОМЕТРИЧНИМ РІЗЬБЛЕННЯМ

т

1. Які підготовчі технологічні операції виконують перед різьбленням?

2. У яких напрямках стосовно волокон деревини виконують різьблення?

Цікавим і привабливим є оздоблення виробів геометричним різьбленням, у якому орнаментальні мотиви складаються з простих геометричних елементів: ліній, трикутників, квадратів, прямокутників, ромбів, кіл, вирізаних різцем на поверхні виробу (мал. 143). Існує багато видів геометричного різьблення. Найпростішими елементами геометричного різьблення є двогранні виїмки прямолінійної або криволінійної форми різної ширини та глибини. Повторення прямих виїмок, розміщених вертикально або під кутом, утворюють узор, який називають драбинкою (мал. 144, а). Іншим видом геометричного різьблення є давній метод різання, так зване ільчасте письмо (мал. 145). Воно утворюється прорізанням неглибоких то­ неньких ліній - заглиблень, що мають вигляд тоненької сітки.

Мал. 143. Вироби, оздоблені геометричним різьбленням

Мал. 144. Види різьблення: а - «драбинка»; б - «вітейка»; в - «змійка»

Мал. 145. «Ільчасте письмо»

У в Мал. 146. Інструменти для геометричного різьблення: а - різак; б - косий ніж; в - напівкруглі стамески; г - кутова стамеска; д - шило Для виконання різьблення необхідно мати набір спеціальних різальних ін­ струментів: стам есок, ножів-різаків (мал. 146), а також креслярське прилад­ дя - твердий олівець, шило, металеву лінійку з міліметровими поділками, косинець, циркуль. Різьблення виконують після р озр обк и на аркуші паперу відповідної ком п о­ зиції та перенесення її на виріб. Значне місце в декорі різьблених виробів посідає геометричне т ригранновиїм част е різьблення. Його вирізняє характерний с п о сіб різання деревини. Основним інструментом для тригранно-виїмчастого різьблення є косий ніж (косий різак, «скосачок»), який виготовляється з полотна ножівки по дереву чи металу, хірургічного скальпеля та інших відхідних матеріалів (мал. 147, а). Довжина леза скісного нож а коливається в межах 2 0 ...5 0 мм, ширина 8 ...2 0 мм, товщина - 1 . 2 мм. Кут нахилу різальної кромки становить 5 5 . 7 0 ° , а кут загострення - 1 5 . 2 0 ° . Щ о менші елементи різьблення, то тоншим має бути лезо ножа. За допом огою скісного нож а на поверхні в и р обу вирізують тригранні та чотиригранні пірамідки, а орнамент створ ю ю ть із п рости х геометричних фігур:

Мал. 147. Косий ніж: а - будова; б - виготовлення

Технологія виготовлення виробів з деревини

109

Технологія виготовлення виробів з деревини

110

А А Тригранні лунки

. А

А

,

&

Я Ш

Чотиригранні лунки

Мал. 148. Елементи тригранно-виїмчастого різьблення

а Мал. 149. Виконання різьблення: а - правильна хватка різака; б - положення різака під час різання («до себе», «від себе») трикутника, квадрата, ром ба (мал. 148). Тригранно-виїмчасте різьблення вико­ нують на чистих, д о б р е виструганих та відшліфованих дош ках м’яких і твердих порід деревини зі сл а бо вираж еною тек стур ою . Звичайно, краще починати вправлятися в різьбленні й виготовляти перші вироби з деревини м’яких порід (липа, верба, вільха, каштан). Під час виконання тригранно-виїмчастого різьблення ніж тримають чотирма пальцями, а великий палець має впиратися в ручку різака (мал. 149, а). Р обоче положення різака мож е бути «до себе» і «від себе» (мал. 149, б). Для виконання якісного різьблення необхідн о враховувати напрям волокон деревини.

1. Якщо лінія, уздовж якої необхідно виконувати об р об к у , проходить під кутом до напрямку волокон деревини, то вирізування матеріалу здійснюють у бік менш ого кута елемента, щ о вирізається.

2. Якщо лінія, уздовж якої необхідно виконувати об р об к у , паралельна волокнам деревини а б о перпендикулярна до них, то вирізування матеріалу здійсню ­ ю ть у будь-яком у напрямку.

3. Різати слід так, щ об кінчики зрізаних волокон деревини, щ о залишаються, при­ тискалися лезом нож а (мал. 1 5 0 ). На ма­ люнку показано напрямки руху к осого нож а при різьбленні тригранних лунок, Мал. 150. Напрям руху ножа залежно від розташування волокон деревини

розетки та чотиригранних лун ° к. Від виконання цих пр авил залежить якість різьблення.

а

б

Мал. 151. Вирізання «кутика»: а - розмітка; б - послідовність вирізання Основним елементом тригранно-виїмчастого різьблення є тригранна виїмка. Залежно від техніки виконання виїмки мож уть бути рівнобедреними, рівносторонніми із заглибленням у центрі, рівнобедреними із заглибленням біля основи. Найпростішим вважають елемент «кутик». Розглянемо технологію виконан­ ня тригранно-виїмчастого різьблення. На заготовку наносять горизонтальні лінії на відстані 5...10 мм одна від одної. Потім будую ть рівносторонні трикут­ ники (мал. 151, а). Виконують кутик за три рухи ножем. Тримаючи різак вертикально, надрізують сторон и трикутника від вершини д о о с н о ­ ви (мал. 151, б). Надріз виконують на о д ­ накову глибину, стеж ачи одночасно, щ об не торкатися різальною частиною ін стру­ мента ліній розмітки. Зробивш и надрізи, н осок різака ставлять під кутом 4 5 ...6 0 ° до осн ови й рухом руки «до себе» роблять надріз уздовж осн ови трикутника. Відкол повинен мати вигляд рівн обедрен ого три ­ Мал. 152. Техніка різання трикутної кутника. Глибина підрізу біля осн ови має виїмки бути незначною, а біля вершини станови ­ ти 2...5 мм (мал. 152). Інші лунки виконують за однаковою послідовністю. Спочатку виконують наколювання у вертикальному положенні к осого нож а (найглибшим нако­ лювання має бути в центрі). Далі в похилому положенні зрізують елементи, заглиблюючись д о центра. Так утворю ю ться грані три- та чотиригранних лунок. Подібним с п о с о б о м виконують різьблення у вигляді смуг з кутів - «змійка», «зубчики», «кривульки», «зірочка» та ін. (мал. 153). На малюнку 154 показано виконання розетки.

г

1 2 \ / 3 4 \ у 1 2

3 4 12 3 4 5 6 7 8

"" Мал. 153. Різні способи різьблення

Ш ЛЛЛЛ

Технологія виготовлення виробів з деревини

111

Технологія виготовлення виробів з деревини

112

С ю ж етн і та орнаментальні мотиви в и ­ різую ть як на ч и стом у тлі в и р об у , так і на п р о со ч ен ій барвниками а б о покритій лаком п оверхн і. Вирізування елементів ви к он ую ть на глибину д о появи ч и ст о ї д е ­ ревини. На такій п оверхн і малю нок має чіткіший, контрастніш ий вигляд, ніж на природній тек стурі. Після виконання різьблення п овер хн ю м ож на покривати лаком.

Під час різьблення необхідно дотримуватися таких правил безпеки праці: 1. Перевіряти надійність закріплення ручки та якість заточення ін­ струмента.

2. Під час різання руку, щ о підтримує заготовку, розмішувати поза на­ прямком руху леза інструмента.

3. Різання виконувати на підкладній дощечці.

4. Заготовку закріплювати струбцин ою .

Мал. 155. Зразки орнаментальної композиції ПРАКТИЧНА РОБОТА № 18 О здоблення в и р обів геом етричним різьбленням Інст рум ент и та мат еріали: виріб, виготовлений на попередніх уроках, набір стам есок, ніж-різак, копіювальний папір, твердий та м’який олівці, ліній­ ка з міліметровою шкалою, кутник, циркуль, шліфувальна шкурка. П о с л ід о в н іс т ь в и к о н а н н я р о б о т и 1. Використовуючи елементи геометричного різьблення та зразки орнамен­ тальної композиції (мал. 155), у робочому зошиті розроби композицію розетки.

2. На осн ові розетки р о зр о б и композицію орнаментального оздоблення виробу.

3. Відшліфуй поверхню виробу.

4. П еренеси композицію на заготовку.

5. Тримаючи різак вертикально, надріж сторон и трикутників від вершини до осн ови.

6. Зробивш и надрізи, нахили різак «до себе» і виконай підрізання вздовж осн ови трикутника.

7. Повтори вирізування всіх елементів тригранно-виїмчастого різьблення.

Настінний свічник № пор.

Назва

К-сть Матеріал

Примітка

1

Основа

1

Деревина

250x120x15

2

З’єднувальний елемент ( нагель)

1

Деревина

70x8

3

Перехідник

1

Деревина

3 0 х2 0 х20

4

Стійка

1

Деревина

75х25х 25

Мал. 156. Об’єкт технологічної діяльності

ПРАКТИЧНА РОБОТА № 19 Виготовлення та оздоблення виробів геометричним різьбленням Інструменти та матеріали: вироби, виготовлені на попередніх уроках, набір стамесок, ніж-різак, копіювальний папір, твердий та м’який олівці, ліній­ ка з міліметровою шкалою, кутник, циркуль, шліфувальна шкурка. П ослідовн ість виконання роботи 1. За завданням учителя або зображенням у підручнику (мал. 156) озна­ йомся з призначенням та конструктивними особливостями запропонованого ви­ робу або використай виріб, виготовлений на попередніх уроках.

2. Розроби технологію виготовлення виробу.

3. Виготов виріб.

4. Визнач та підготуй поверхні для оздоблення різьбленням.

5. Розроби композицію орнаментального оздоблення виробу.

6. Перенеси композицію на заготовку.

7. Виконай вирізування всіх елементів тригранно-виїмчастого різьблення. Геометричне різьблення, письмо», виїмка.

тригранно-виїмчасте різьблення,

«ільчасте

Технологія виготовлення виробів з деревини

113

Технологія виготовлення виробів з деревини

114

Виїмка - невелике заглиблення. Декор - система декораційних (оздоблювальних елементів). Кривулька —непряма, покручена, звивиста лінія.

1. Яка технологія виконання тригранно-виїмчастого різьблення?

2. Які інструменти використовують для геометричного різьблення?

3. Яких правил безпеки праці слід дотримуватися під час виконання різьблення?

§ 18. ТЕХНІКИ МОЗАЇКИ З ВИКОРИСТАННЯМ ШПОНУ

®

1. Які види оздоблення виробів з деревини ти знаєш?

2. Що таке шпон?

3.

Які є способи виготовлення шпону?

Мозаїка - це сюжетні або орнаментальні композиції, виконані з природно­ го каменю, керамічних плиток, скла, кістки, перламутру, деревини цінних порід. Розрізняють такі види мозаїки на дереві: інкрустація, інтарсія, маркетрі, паркетрі (мал. 157). Інтарсія - зображення або узори, які виконуються вклеюванням тон­ ких пластинок деревини іншої породи у вирізані на поверхні виробу заглиб­ лення.

Маркетрі

Паркетрі Мал. 157. Види мозаїки з використанням шпону: маркетрі: а - комод; б - картина; в - учнівська робота; паркетрі: г, д - столи; е - учнівські роботи

Інструменти для маркетрі

Послідовність виготовлення

Мал. 158. Маркетрі М аркет рі - вид мозаїки з фігурних пластинок ш пону (різних за кольором і ф актурою ), щ о наклеюються на д ер ев ’яну о сн ов у (мал. 158). П аркет рі - це мозаїковий набір зі ш пону з геометричних фігур. Найчасті­ ше використовую ть квадрати, прямокутники, ромби, трикутники. Виконання паркетрі п о тр е б у є менше інструментів та має простіш у технологію виготов­ лення. З ромбів, трикутників та квадратів можна утворити простіш і композиції та оздоби ти ними поверхню виробу. Оздоблення шпоном вваж ається доцільним для виробів, виготовлених із д е ­ ревини хвойних та деш евих порід. Така деревина відрізняється малою масою , д об р е обр обл я ється , міцна, дешевша та мож е мати незначні вади. Головна декоративна перевага маркетрі та паркетрі полягає в тому, щ о май­ страм удається створю вати багатющі за колоритом композиції зі ш пону різних порід деревини. У техніках маркетрі та паркетрі д ер ев ’яну поверхню , щ о озд обл ю ється п о ­ вністю, покривають н абором зі шпону. Для виконання маркетрі необхідно мати високий рівень майстерності, набір різноманітних інструментів, шпон різних за кольором порід деревини. Підготовка осн ови до облицьовування передбачає вирівнювання її: хвилі, утворені струганням, знімають шліфуванням. На осн ові не повинно бути с к о ­ лів, тріщин, вм’ятин, виривів, а також сучків. Сучок менше всихає і менше р о з ­ бухає, ніж основна деревина, том у при всиханні осн ови він вип’ячує шпон (утворю ється виступ), а при розбуханні - втягує його (утворю ється вм’ятина). Сучки висвердлю ють і залатують вставками з тієї деревини, щ о й осн ова, за напрямком її волокон. Потім поверхню вирівнюють шліфуванням. Незначні недоліки на поверхні осн ови можна усунути шпаклюванням. Ви­ кори стовую ть готові шпаклівки а б о готую ть їх самостійно. Для приготування шпаклівки бер уть такий клей, яким будуть здійснювати облицьовування. Д о клею додають 2 0 ...3 0 % деревн ого борош н а (від маси клею) і перемішують до утворення однорідної маси. Шпаклівку наносять на поверхню шпателем. Якщо після висихання вона осідає, то ті місця шпаклюють п овторн о. Після шпаклю­ вання поверхню шліфують.

Технологія виготовлення виробів з деревини

115

Технологія виготовлення виробів з деревини

116

Для виконання маркетрі за стосову ю ть ножі-різаки з гострим кутом ск осу 3 0 ...4 5 0 і кутом загострення 1 0 ...1 5 0 (мал. 1 5 8 ). На о б о х бок ах різця є широкі фаски. Найбільш розповсю дж ен ий технологічний с п о сіб виконання маркетрі - п о ­ слідовне врізання окремих елементів у ф оновий шпон. Виконання н абор у у формі листка в класичній техніці маркетрі має певну технологічну послідовність та за сто со в у єть ся до всіх композицій. Перший крок - перенесення зображ ення на зворотний бік шпону, який уваж ають фоном. Наступним кроком є вирізування косим різаком контуру гнізда. Різак р у х а ­ ю ть у бік масиву ш пону для запобігання сколюванню гостри х країв гнізда. Ви­ різану деталь виймають. Гніздо готове. Третій крок - накладання ш пону з вирізаним гніздом на темніший або світліший шпон для вставки. Притиснувши обидва листки ш пону рукою , кін­ чиком к о со го різака обе р е ж н о обводять контур гнізда. Кінчик різака п о ­ винен бути притиснутим до краю гнізда, том у ніж трохи відхиляють у бік середини гнізда. У результаті на шпоні для вставки має залишитися тонкий слід від різака. Подальшими діями є вирізування вставки по прорізаному сліду. Пра­ цюю ть обе р е ж н о , враховую чи напрям руху різака та волокон (показані стріл­ ками). П еревертають ф оновий шпон лицевою ст ор он ою догори. Вставляють вставку в гніздо. Закріплюють її липкою стрічкою. Готовий набір наклеюють на осн ову. Після висихання знімають липку стріч­ ку та вирівнюють поверхню бр уск ом з дрібн озерни стою шліфувальною ш куркою. Під час використання маркетрі для прикрашання виробів з деревини доціль­ но добирати орнаменти більш стр огої геометричної форми. Не реком ен дуєть­ ся брати за о сн о в у картину в друкованому виданні. С ю ж ет повинен бути порівняно простим. ПРАКТИЧНА РОБОТА № 20 О здобл ен н я в и р о б у ш поном Обладнання т а мат еріали: шпон, різаки для шпону, підкладна дошка, виріб а б о осн ова для оздоблення, клейка стрічка, копіювальний папір, клей. П о с л ід о в н іс т ь в и к о н а н н я р о б о т и 1. О бер и малюнок для маркетрі чи паркетрі (мал. 159) а б о запропонуй свій варіант.

2. Унеси зміни (сп р о сти малюнок, зміни ф орм у деталей т ощ о). Виконай ескіз.

3. Підготуй шпон та інструменти.

4. Підготуй прямокутну о сн о в у для панно.

5. Виконай вирізування елементів мозаїкового набору.

6. Склади мозаїковий набір, скріпи клейкою стрічкою.

7. Наклей набір на о сн о в у та постав під п рес а бо вантаж.

8. Після висихання виконай шліфування.

о<схххх><5 < < <

ХУХ>тУХАУХ7 У ^У ^У ^У ^У ^У ^У ^К а

б

Мал. 159. Банк ідей композицій: а - д л я паркетрі; б - д л я маркетрі

Мозаїка, маркетрі, інтарсія, паркетрі.

Маркетрі - мозаїка з фігурних пластинок шпону, різних за кольо­ ром і фактурою. Орнамент - оздоблювальний візерунок, побудований на ритмічно­ му повторенні геометричних фігур або стилізованих рослинних мо­ тивів. Паркетрі - візерунок, утворений з геометричних фігур. Сюжет - тема, об’єкт зображення при художньому оздобленні ви­ робів.

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

Щ о називається облицьовуванням? Як підготувати основу до облицьовування? У чому полягає підготовка шпону до облицьовування? Поясни технологію ручного способу облицьовування. Які види мозаїки на дереві ти знаєш? Дай характеристику інструменту для виконання маркетрі. Поясни основні етапи виконання мозаїчного набору.

§ 19. ТЕХНОЛОГІЯ ОЗДОБЛЕННЯ ВИРОБІВ З ДЕРЕВИНИ РЕЛЬЄФНОЮ ТА ТОРЦЕВОЮ МОЗАЇКАМИ ^ •

1. Які техніки оздоблення називають мозаїкою?

) 2. Які ти знаєш види мозаїки?

3. Які переваги та недоліки мозаїки порівняно з різьбленням?

Ти вже ознайомився з такими видами мозаїки, як маркетрі та паркетрі, та інкрустацією. Відносно новими є рельєфна та торцева мозаїка (мал. 160). Рельєфна мозаїка має низку переваг. Вона виконується не зі шпону, а з тон­ ких планочок товщиною від 3 до 5 мм та шириною від 20 до 60 мм, які легше обробляти. Проста технологія дозволяє відносно швидко та якісно виготовляти

Технологія виготовлення виробів з деревини

117

Технологія виготовлення виробів з деревини

118

а

1 1 Р

----------------------- -

■

б

в

Мал. 160. Окремі види мозаїки: а - рельєфна; б - торцева; в - торцева з гілок

Мал. 161. Інструменти для виконання рельєфної мозаїки оздоблення мозаїкою . Рельєфну мозаїку використовую ть для виготовлення магнітів, панно, оздоблення шкатулок та інших виробів. На початковій стадії ф орм ується робоч и й ри сунок зображ ення (мал. 162). Мозаїка мож е покривати всю поверхню в и р обу а бо її частину. Це слід вра­ ховувати при виборі матеріалу для ви р обу. Якщо поверхню повністю покрива­ ю ть мозаїкою, то осн ова виготовляється з деревини деш евих порід і можуть допускатися дрібні її вади. Технологія виготовлення рел ьєф н ої мозаїки передбачає використання зви­ чайного ручного лобзика, шліфувальних колодок та шліфувальних паличок, надфілів (мал. 161). Шліфувальна паличка має поперечний переріз більшого (приблизно 20 мм) та менш ого (приблизно 10 мм) діаметра. Таке поєднання дає можли­ вість обробл яти ввігнуті крайки деталей під час припасування деталей одна д о одної. Шліфувальна шкурка використовується із зернистістю Р100 або Р120. Плоска шліфувальна паличка використовується для о бр обк и випуклих кра­ йок деталей. Із цією метою використовую ть і шліфувальний бр усок . Надфілі використовую ть для о б р о б к и дрібніших елементів контуру крайки. Після припасування верхню частину крайки деталей округлюють тими самими шліфувальними паличками. Саме така об р о б к а й надає мозаїковому н абор у рельєф ності (мал. 1 6 3 ). Округлення також нівелює дрібні недоліки в припасуванні деталей між с о б о ю . Випилювання деталей, припасовування та округлення виконують на столи ­ ках для випилювання. Готові відшліфовані деталі можна фарбувати спиртовими а б о водними фарбниками.

Технологічна п ослідовність виготовл ен н я р ел ь єф н ої мозаїки 1. Створити робочу схему для мозаїки за малюнком. Пронумерувати всі деталі.

Аркуш паперу в клітинку, олівець

2. Дібрати планки. Перенести контури всіх деталей та пронуме­ рувати їх.

Лінійка, копіювальний папір, олівець

3. Випиляти деталі якомога точніше лобзиком.

Лобзик, столик для випилювання

4. Обпиляти деталі надфілями та шліфувальними паличками так, щоб деталі якнайкраще підходили одна до одної.

Надфілі, шліфувальні палички

5. Обробити верхню частину крайок деталей до округлення.

.

Надфілі, шліфувальні палички

6. Відшліфувати поверхні деталей.

Шліфувальний папір

7. Потонувати та пофарбувати деталі.

Прозорі фарби на воді, пензлі

м

8. Підготувати основу для наклею­ вання.

Циркуль, лінійка, олівець, лобзик, столик для випилювання, шліфувальні колодки, фарби, пензлі

9. Наклеїти деталі мозаїки на основу.

Клей ПВА

М

Технологія виготовлення виробів з деревини

119

Технологія виготовлення виробів з деревини

120

Під час висихання ф арбованих елементів мозаїки готую ть осн ов у (вирізують, шліфу­ ю ть п оверхню а б о обр обл я ю ть крайки), якою мож е бути шматок фанери а бо ДВП. Після висихання готові деталі наклеюють на підго­ товлену осн ову. Якщо ширина деталей велика, то деталі виконують з триш арової фанери. Мозаїка п о ­ Мал. 162. Робочі рисунки для рельєфної мозаїки винна мати більшу кількість деталей та біль­ шу ширину деталей. При виконанні мозаїки з фанери усувається операція припасування, однак зекономлений час компен­ су єть ся кількістю деталей, які слід округлити. Торцева мозаїка незаслуж ено рідко використовується в оздобленні ви­ р обів. Основним декоративним та неповторним є торцевий тонкий зріз (мал. 1 6 4 ). Товщину зрізу доби раю ть дослідним шляхом, зазвичай вона м ож е коливатися від 3 д о 10 мм. З дошки а б о бруска із чітко вираж еною текстурою нарізають торцеві пластини товщ иною від 5 мм у стуслі з упором, заготовку краще теж фіксувати струбц ин ою а б о іншим с п о со б о м . В и кор и с­ товую чи пластини з різних заготовок, доби раю ть композицію. Можна склеїти декілька дощ ок а б о планок та рейок у єдиний блок, обр оби ти його грані та розрізати його на елементи. Цей різновид технології називається блокова м озаїка (мал. 1 6 4 ). Поверхні виробів мож уть мати деякі недоліки та виготов­ лятися з деш евих хвойних порід деревини.

Мал. 163. Зразки робіт

Фрагменти торцевої мозаїки

Блокова мозаїка

Готовий виріб для оздоблення

Мал. 164. Мозаїка з торцевих зрізів брусків та виріб для оздоблення

Мал. 165. Зразки схем для тренувальних і творчих робіт Торцеві пластинки наклеюють на п оверхню в и р обу з масиву деревини а б о фанери. Розміри елементів мають бути якомога точнішими, щ об щілини були щонайменшими. Іншим варіантом технології є спеціально залишені від­ стані між елементами, які потім заповню ю ть п астою з клею ПВА, дуж е дрібн ої тирси та фарбників. В исуш ену п оверхню послідовно шліфують шлі­ фувальними шкурками із зернистістю Р60, Р180 та Р280. Цікавим та оригінальним варіантом торц евої мозаїки є створення композиції зі зрізів тонких гілок дерев. В и користовую ть сирі гілочки м’яких порід деревини діаметром 10 мм і тонші. Ріжуть шпалерним нож ем (мал. 166) на підкладній Мал. 166. Шпалерний ніж дошці. Такий ніж має підсилення к ор п у су мета­ левою вставкою та є більш надійним у р об оті. Зрізи виконують поперек та навскіс товщ иною близько 2 ...4 мм. У малу к ор об оч к у з картону або пластику відбирають якісні зрізи. Через тиж день вони підсохнуть, їх можна п оф арбувати «зеленкою» а б о акварельними ф арбами. Для фарбування д о ­ цільно використовувати ватні гігієнічні палички та пензлі. Не баж ан о п е р е ­ зволож увати зрізи. Якісним столярним клеєм ПВА приклею ємо елементи на осн ову . Канцелярський клей використовувати не слід, від дає з ’єднання менш ої міцності. Для творчих р о б іт використовую ть знайдені в мережі Інтернет з о б р а ­ ження птахів, метеликів тощ о а б о компоную ть тренувальні елементи в ком ­ позицію. Технологічна послідовність виготовлення т о р ц е в о ї мозаїки з гілок 1. Вибрати малюнок для виконання мозаїки. Виконати схему для наклею­ вання торцевих зрізів.

Технологія виготовлення виробів з деревини

121

Технологія виготовлення виробів з деревини

122

Продовж ення таблиці

2. Підготувати гілочки для нарізання елементів.

Ніж шпалерний або косий, підставна дошка

3. Нарізати необхідну кількість еле­ ментів товщиною від 3 до 5 мм.

Фарбники, ванночка, шило

4. Пофарбувати елементи в потрібні кольори. Клей ПВА, шило

5. Нанести клей ПВА на підготовлену основу або її частину. Приклеїти сухі фарбовані елементи. А і ■Р

%

ПРАКТИЧНА РОБОТА № 21 О здобл ен н я в и р о б у р е л ь єф н ою мозаїкою Обладнання т а м ат еріали: планки товщ иною 3 . 5 мм з різних порід д е ­ ревини, лобзик, столик для випилювання, шліфувальні палички, шліфувальні бруски , шліфувальна шкурка, клей ПВА, виріб а б о осн ова для оздоблення, копіювальний папір, олівець. П о с л ід о в н іс т ь в и к о н а н н я р о б о т и 1. О бер и малюнок для мозаїки (мал. 167) а б о запропонуй свій варіант. Здійсни пошук у мережі Інтернет.

Мал. 167. Банк ідей для рельєфної мозаїки

2. Скопіюй контури виробу з усіма деталями в зошит. Унеси зміни (спрости малюнок, зміни форму деталей тощо).

3. Підготуй планки та інструменти.

4. Підготуй прямокутну або квадратну основу для панно.

5. Скопіюй контури деталей на планки так, щоб була мінімальна кількість відходів.

6. Виріж елементи мозаїкового набору.

7. Виконай припасування елементів шліфувальними паличками.

8. Округли верхню частину крайки.

9. Пофарбуй деталі.

10. Наклей набір на основу та постав під прес або вантаж.

Надфілі - тонкі напилки малого розміру для виконання дрібних робіт. Планка - дрібний пиломатеріал, аналог дошки, товщиною до 8 мм. Припасування - вид точної обробки деталей, коли одній деталі обпи­ люванням або шліфуванням надають форми, що залежить від форми деталі, розташованої поряд. Рельєфна мозаїка - різновид мозаїки, у якій деталі мозаїкового набору виготовляють з планок і надають їм рельєфної форми.

Які переваги рельєфної мозаїки порівняно з іншими видами? Яка технологічна послідовність виготовлення рельєфної мозаїки? Які інструменти використовують для виготовлення рельєфної мо­ заїки? Які особливості торцевої мозаїки?

Технологія виготовлення виробів з деревини

123

Основи техніки, технологій і проектування

124

Ф о зд і/л З Основи техніки, технологій і проектування § 20. ВІДОМОСТІ ПРО СУЧАСНІ МЕТОДИ І ПРИЙОМИ ОБРОБКИ ДЕРЕВИНИ

•

)

1. Чи можна деревообробними верстатами замінити електрифікований ручний інструмент?

2. Поясни доцільність використання верстатів на деревообробних підпри­ ємствах.

Сучасні знаряддя праці дають можливість виконувати такі роботи, які ра­ ніше вважалися лише ручними. Більшість сучасних верстатів (мал. 168) під’єднуються до персонального комп’ютера з відповідним програмним забезпеченням або мають вбудований комп’ютер. Команди комп’ютерних програм дають можливість істотно збільшити якість виконання та про­ дуктивність роботи. Учені, конструктори та дизайнери постійно працю­ ють над удосконаленням технологічного обладнання. Основна мета цього вдосконалення полягає в подальшому покращенні умов праці робітника й підвищенні її економічних показників. У результаті нові розробки є без­ печнішими, продуктивнішими та зручнішими у використанні.

Мал. 168. Деревообробні верстати: а - одноопераційний верстат;

б - комбінований верстат; в - універсальний верстат; г —верстат з програмним управлінням; д - обробний центр

В у м ов ах в и со к о го рівня р о зв и тк у устатк уван н я реалізація ц ього на­ п рям у п о в ’ язана не тіл ьки з к он стр ук ти в н и м удоскон ал ен н ям окрем и х вузлів су ча сн и х верстатів, але й з розш и рен н ям їх н ь ого ти п аж у, п ош у к ом н ови х п ри н ц и п ови х і к ін ем ати ч н и х сх ем , п ереглядом орган ізац ії та уп р ав ­ ління ви р обн и ц твом , удоскон ал ен н ям техн ол огіч н ого п роц есу. П ідви щ ен ­ ня екон ом іч н и х п ок а зн и к ів виробн и цтва за р ахун ок використан н я нового устатк уван н я д ося гається збіл ьш ен н ям їх н ь о ї рен табельн ості. Н ині рен та­ бельним вваж аю ть верстат, щ о в ід різн я ється в и сок ою н ад ій н істю і забез­ печує н айм енш у собів а р тість п р од ук ц ії заданої я к ості. У р о з в ’ язуванні ц ієї проблем и особл и ву роль відіграє я к іст ь верстатів, і особл и во їхн я точн ість. В и сока техн ол огіч н а точн ість верстата д ося гається рац іон ал ь­ ним поєднанням п р и н ц и п ової схем и , к о н стр у к ц ії вузлів, ви бором м а тер і­ алів і техн ол огії виробн и цтва. Не останн ю роль у ц ьом у в ід ігр аю ть ум ови експл уатац ії, техн ічн е обсл уговуван н я і плановий рем онт. Сьогодні економ ічно виправдані вим оги до точн ості деревообробних вер­ статів визначаю ться переваж но термінами їхн ьої служ би. Особливо ж орстк і вим оги до точн ості висуваю ть до маш ин тривалої експлуатації. Збільшення термінів роботи часто м ож е слугувати найвигідніш им сп особом збільшення обсягів пром ислової п родукц ії і підвищ ення еф ективності виробництва. У св о єм у р озви тк у деревообробн і м аш ини м ож н а п оділ и ти на чоти ри поколін н я. Д о перш ого покоління належ ать одн ооперац ій н і верстати з ру ч н ою або м ехан ізован ою п одачею заготовок . Д о другого покоління належ ать багатооперац ій ні м аш ини, автом ати й л ін ії з ручн и м або м ехан ізован им керуванням . До т рет ього покоління належ ать верстати-автом ати, обробні центри й лінії з програмним управлінням, щ о п рац ю ю ть за ж орстк и м и програмами. Д о чет верт ого п ок оління м ож н а зарахувати автом ати, обр обн і центри, автом атичні л ін ії та роботи зован і к ом п л ек си з адаптованим керуванням , щ о забезп ечує реагування м аш ини на зм ін у си ровин и , довкіл л я , т ех н іч н о­ го стан у й сам остій н е внесення зм ін у п рограм у й реж и м и роботи . С ьогодні осн овн у ч а стк у деревообр обн ого устаткуван н я становл ять м а ­ ш ини д р у гого п ок ол ін н я . Існ ує певна к іл ь к ість маш ин третього п ок ол ін ­ ня. М аш ини ч етвертого п околін н я п ок и щ о не ви п уска ю ть, але вж е є сп роби створ и ти ш тучн и й ін тел ект і ви к ор и стати й ого для р об оч и х м а ­ ш ин. Ч етверте п околін н я - це м аш ини м айбутн ього. Сучасний деревообробний центр - це сам окерую ча робоча машина, яка органічно взаєм озв’ язана з обчислю вальним п ристроєм , щ о працю є в реаль­ ній м ірі часу й перетворю є сигнали інформації в сигнали управління. Це перетворення дає такі переваги: м ож ливість виконання складних рухів за рахунок управління переміщ енням у просторі, щ о дозволяє автоматизувати процес програмування із застосуванням обчислю вального пристрою . Для прикладу м ож н а навести різьблення деревини, яке завж ди вваж а­ л ося р у ч н ою п рацею . Однак в останн і д еся ти річч я з ’ явилися верстати , які ви к он у ю ть значний обся г р обіт з в и со к о ю я к іст ю . Т акі верстати назива­ ю ть ф резерн о-гравірувальним и (мал. 169). Вони м ож у ть обр обл я ти від о д ­ н ієї д о ч о ти р ь о х од н ак ови х заготовок одн очасн о. Т обто верстат має дек іл ьк а ш пинделів (вал, на я к о м у к р іп и ться ін стр у м ен т), у я к и х закріп-

Основи техніки, технологій і проектування

125

Основи техніки, технологій і проектування

126

Загальний вигляд

Чотиришпиндельний фрезерно-гравірувальний верстат

Фрезерно-гравірувальний верстат у роботі

Мал. 169. Фрезерно-гравірувальні верстати для різьблення деревини лено одн акови й ін струм ен т, щ о п рац ю є за одн ак овою п рогр ам ою . Д еякі м оделі верстатів м о ж у ть ви кон ува ти ф резерування на о б ’ єм н и х виробах, наприклад точен их. Н е ом и н ул и н овації і випалю вання та випилю вання з фанери. П ерш им к р ок о м у підвищ ен н і п р од ук ти вн ості праці стали л обзи к ов і верстати (мал. 170, а ). Р обота на та к ом у верстаті д озвол яє набагато ш ви дш е в и к о ­ нувати випилю вання деталей з фанери р ізн ої товщ и н и . Верстат, по суті, сп р ости в сам п роцес випилю вання: м уск ул ьн у си лу зам інено електричним д ви гун ом , п и л оч ку розм іщ ен о перп ен ди кулярно до ли ста фанери. Т о ч ­ н ість випилю вання зал еж и ть від квал іф ік ац ії робітн и ка. Б ільш точн им и та п род ук ти вн и м и верстатам и є лазерно-гравірувальні (мал. 170, б). На н их обр обл я ю ть фанеру, деревину, ш к ір у , тканини тощ о. Т акі верстати за керуван ням п рограм и в и к он у ю ть точне вирізування д е­ талей бу д ь -я к ої кон ф ігурац ії та оздоблення випалю ванням. В и користан н я л азерних верстатів та верстатів з п рограм ним уп р авл ін ­ ням (чи сл ови м п рограм н и м управлін н ям - Ч П У ) д озвол яє розм істи ти к он ту р и за готовок таки м чи н ом , щ о стаю ть м ін ім альн им и від ход и в и р об­ ництва. А д ж е , в и к ор и стову ю ч и к о м п ’ ю тер, м ож н а заздалегідь зм оделю вати оптим альне розташ уван н я заготовок , р озроби ти к он стр у к ц ії виробів з

Мал. 170. Сучасні технології випилювання та випалювання

малою кількістю деталей та з такою формою, що дозволить зекономити конструкційні матеріали. Зауважимо, що вимоги до конструкційних ма­ теріалів зростуть, адже неможливо наперед передбачити різноманітні вади фанери або деревини. Таким чином, використання сучасних технологій дає можливість гово­ рити про виробництво предметів з мінімальними відходами або про майже безвідходне виробництво. Розв’язуючи проблеми безвідходності вироб­ ництва, слід мати на увазі дві сторони єдиного процесу. Перша - це найбільш раціональне використання конструкційних матеріалів і, як на­ слідок, зменшення утворення відходів. Друга — розширення використан­ ня відходів, що утворюються. Ці шляхи не виключають, а взаємно доповнюють один одного. Наприклад, стружка на деревообробному під­ приємстві може бути перероблена в деревинні стружкові плити — ДСП. Поняття безвідходних технологій дещо умовне, оскільки повної безвід­ ходності досягти практично неможливо. Правильніше говорити про маловідходні технології. При цьому мається на увазі можливість створення технологічних систем, вплив яких на природу не перевищуватиме її відновлювального потенціалу. У лісовій і деревообробній промисловості комплексне використання сировини передбачає максимальний вихід про­ дукції з кожного кубічного метра деревини. Також слід згадати енергетичну складову технологічного процесу. Кожне нове покоління верстатів та технологічних ліній має менше енер­ госпоживання, ніж попереднє. Це досягається завдяки оптимізації загаль­ них принципів виробництва, збільшенню продуктивності праці за тих самих показників спожитої енергії тощо. Рентабельність, числове програмне управління, безвідходна (маловідходна) технологія. Безвідходне виробництво - умовна назва господарської діяльності, у ході якої практично не утворюються шкідливі відходи. М аловідходне виробництво - процес, у результаті якого шкідливі викиди в навколишнє середовище зводяться до мінімуму й не спричиня­ ють негативного впливу на навколишнє середовище. Одноопераційний верстат - верстат, на якому можна виконувати одну технологічну операцію. Рентабельність - прибутковість підприємства або підприємницької діяльності. Числове програмне управління (Ч П У ) - комп’ ютеризована систе­ ма керування, яка зчитує командні інструкції спеціалізованої мови програмування і керує приводами верстатів та верстатним оснащен-

1. Які характеристики верстатів підвищують прибутковість виробництва?

2. Які особливості кожного з поколінь деревообробних машин?

3. Назви приклади заміни ручної праці сучасними комп’ютеризованими верстатами.

127 Основи техніки, технологій і проектування

^ 5

Основи техніки, технологій і проектування

128

Тестові завдання 1. Яке виробництво називають безвідходним? А у результаті якого шкідливі викиди в навколишнє середовище зводяться до мінімуму Б у результаті якого шкідливі викиди в навколишнє середовище не спри­ чиняють на довкілля негативного впливу В у результаті якого відходи від переробки використовують для виготов­ лення нових конструкційних матеріалів Г усі відповіді правильні Д правильної відповіді немає 2. Які заходи сприяють забезпеченню використання сировини, не завдаючи при цьому шкоди довкіллю? А комплексна переробка сировини з використанням усіх її компонентів Б повна переробка всіх відходів, які утворюються в процесі обробки кон­ струкційних матеріалів В оптимальне використання сировини й енергії в технологічному процесі Г усі відповіді правильні Д правильної відповіді немає 3. Які завдання маловідходної технології виробництва? А забезпечення комплексної переробки сировини з використанням усіх її компонентів за рахунок впровадження нових технологій Б створення і випуск нових видів продукції з урахуванням вимог їхнього повторного використання В переробка відходів виробництва і споживання з метою одержання нового виду продукції Г усі відповіді правильні Д правильної відповіді немає 4. Яким із зображених інструментів виконують полірування виробів?

5. Який матеріал є основою виробництва плити ОЯВ, зображеної на малюнку? А ділова деревина Б кора В подрібнені корені та гілки Г кора та листя 6. На якому зображенні показано конструкційні матеріали, які виготовлено з відходів деревини?

А

Б

В

Г

Д

§ 21. ЕЛЕКТРИФІКОВАНІ ЗНАРЯДДЯ ПРАЦІ, ЇХ ПЕРЕВАГИ ПОРІВНЯНО З РУЧНИМИ ТА МЕХАНІЧНИМИ ЗНАРЯДДЯМИ ПРАЦІ 1. Які електрифіковані прилади використовують у побуті?

2. Які їх переваги порівняно з іншими - механічними?

Виготовляти вироби з деревини можна ручними інструментами, а мож­ на - з використанням верстатів та електроінструментів. Використання сучасного технологічного обладнання дозволяє виготов­ ляти вироби швидше та якісніше. Конструктори спроектували різноманіт­ ні деревообробні верстати та електрифіковані ручні інструменти, які відрізняються різними параметрами, якістю обробки та вартістю. Широкого використання в побуті, майстернях, на підприємствах на­ були електродрилі, електролобзики, електрорубанки, фрезерні машини, шліфувальні машини тощо. Одним з перших ручних інструментів з електричним приводом став дриль. Сучасні електродрилі - це машини, якими легко й зручно працю­ вати. Виробники електродрилів оснащують інструменти всілякими додат­ ковими функціями: електронне регулювання числа обертів, плавний пуск двигуна, можливість реверсування (зміни напрямку обертання) і режим, що дозволяє реалізувати ударну дію свердла для свердління в цеглі під час монтажу дерев’яних конструкцій тощо. Електричні дрилі відрізняються потужністю електродвигуна, розміра­ ми та набором додаткових функцій. Окремі моделі мають живлення від акумуляторів, що створює додаткові можливості для їх використання в тих місцях, де відсутня можливість під’єднатися до мережі 220 В. Побутові дрилі (мал. 171, а) відрізняються від професійних меншою потужністю, меншою функціональністю та меншою вартістю. їх викорис­ товують для виконання невеликого обсягу робіт. Професійні електродрилі (мал. 171, б) мають потужніший електродви­ гун, що дає можливість виконувати великий осяг робіт, свердлити отвори більшого діаметра. Часто вони мають додаткові зубчасті колеса для регу­ лювання частоти обертання, механізм для ефективної перфорації, режим зубила тощо. Акумуляторні електродрилі (мал. 171, в) мають також додатковий ре­ жим роботи - режим шуруповерта, який дозволяє закручувати та викру­ чувати шурупи, гайки без пошкодження частин електроінструмента.

Мал. 171. Електричні дрилі: а - малогабаритний побутовий дриль; б - багатофункціональний професійний елекгродриль-перфоратор; в - акумуляторний елекгродриль-шуруповерт

129 Основи техніки, технологій і проектування

^ 5

Основи техніки, технологій і проектування

130

а

б

в

Мал. 172. Технологічні пристосування для електродриля: а - стійка свердлильна; б - свердлильна стійка з колоною; в - утримувач О ск іл ьк и ел ектричн ий дриль є н ай поп улярн іш им електриф ікованим ручн и м ін струм ен том , до н ього розробл ен о р ізн ом ан ітн і п ри стосуванн я. Свердлильна ст ій к а з двом а направляю чим и в и к ор и стов у єть ся для свердління під п рям и м к у том деревини та ін ш и х м атеріалів у гор и зон ­ тальн ом у та вертикал ьн ом у п ол ож ен н і (мал. 172, а). Е лектродриль к р і­ п иться у сп еціал ьн ом у отвор і, р у ч к а при ц ьом у зн ім ається. Свердлильна стій к а з к ол он ою дає м ож л и вість перетворити ел ек тр о­ дриль у невеличкий свердлильний верстат (мал. 172, б). У тр и м увач дає м ож л и вість закріп и ти електродриль у горизонтал ьном у п ол ож ен н і на верстак у та ви кон ува ти роботи з ш ліф ування або гор и зон ­ тального свердління (мал. 172, в). Елект ричний столярний лобзик використовую ть для розрізування неве­ л и ки х пиломатеріалів, криволінійного розрізування л истових матеріалів, як-от ДСП, ДВП, фанера (мал. 173). Для зручного використання та підви­ щ ення я к ості виконання певних робіт слугую ть різноманітні пристосування. Н априклад, направляю ча л ін ій к а дає м ож л и вість відпилю вати план­ к и одн ак ової товщ ин и відн осн о к рай ки д ош к и або л и стов ого матеріалу (мал. 173, в). С толик дає м ож л и вість працю вати з перевернутим ел ек тр ол обзи ком та д вом а рук ам и , щ о збіл ьш ує точн ість та п ід ви щ ує безпечність виконання р обіт. Е лект рорубанок д озвол яє ш в и д к о та я к існ о ви рівн яти д ош к у або бр у ­ сок , надати н еобх ід н и х розм ірів невеликим ш м аткам пилом атеріалів. Він є м аси вн им ін струм ен том , том у м ає дві р у к оя тк и (мал. 174, а ). Н ож і к р іп ­ л яться на валу за д оп ом огою гви н тів. П ередня части на стола є р у х ом ою для регулю вання глибини струган н я (мал. 174, б). Д о рубан ків м ож н а

Загальний вигляд

Лобзик у роботі

Лобзик з направляючою лінійкою

Мал. 173. Електричний столярний лобзик та робота ним

Лобзик зі столиком

Загальний вигляд

Вигляд знизу

Рубанок з упорною лінійкою

Міні-верстат для стругання

Мал. 174. Електричний рубанок та його використання при єднувати різн і п ри стосуван н я , наприклад направляю чу уп ор н у л ін ій ­ к у (мал. 174, в) або стол и к , як и й п еретвор ю є ел ектрорубан ок у м ін іа тю р ­ ний стругал ьн ий верстат (мал. 174, г). Ф резерні м аш ини д озв ол я ю ть ви кон увати н и зк у р об іт: ф резерувати пази та чверті, надавати п овер хн я м ф ігурн ої ф орм и, свердлити гнізда, заробляти су ч к и тощ о. Без р учн ої ф резерної м аш ини ва ж ко було б зр оби ­ ти, наприклад, рам ку. Для збільш ення ч и стоти обр обк и п овер хн і електричн ий двигун має п о ­ над 30 0 00 обертів, том у працю вати н еобхідн о д уж е обереж н о. М енш п о ­ т уж н і ручн і ф резерні м аш ини м аю ть одн у р у к о я т к у та в и к ор и стову ю ть ся для д рібн и х п обу тов и х робіт. П оту ж н іш і, п роф есійн і ін струм ен ти маю ть біл ьш у вагу та дві р у к о я тк и . Для ф резерування паралельно до к рай ки або пласті за к р іп л ю ю ть уп ор н у л ін ій ку. Для використан н я р ізн и х р обіт в и к о р и стов у ю ть зм інний різальний ін ­ струм ен т - ф резу (мал. 175). В они в и готов л я ю ться з п ід ш и п н и к ом і без п ідш и п н и ка. Ф рези без п ід ш и п н и к а в и к ор и стову ю ть для фрезерування пазів посеред заготовк и з ви к ор и стан н я м уп ор н ої л ін ій к и . Ф рези з п ід ­ ш и п н и к ом в и к о р и сто в у ю ть переваж но для обр обк и к рай ок та надання їм ф ігу р н ої ф орм и. П роф есій ні ф резерні м аш ини д озв ол я ю ть в и к ор и стову в а ­ ти фрези вел и к ого діаметра. Для оста точ н ої обр обк и п овер хон ь дерев’ ян и х заготовок та виробів в и ­ к ор и сто в у ю ть різн ом ан ітн і ш ліф увальні м аш ини (мал. 176). Для ш в и д к ого та ч ор н ового ш ліф ування пластей, торц ів, п рям и х та оп укл и х крайок використовую ть стрічкош ліф увальні маш ини (мал. 176, а), я к і в и к он у ю ть ш ліф ування ск л еєн и м и стрічк ам и з різн и м розм ір ом аб­ разивн их зерен. К он стр у к ц ія м аш ини передбачає спеціальний натягувальний м ехан ізм для кріпленн я стр іч к и . Ш ліф увальні стр іч к и є різн ого р озм ір у й п ід х од я ть до певн их моделей. В ібраційна маш ина (мал. 176, б) в и к ор и стов у єть ся для ч и стов ого в и ­ рівню вання п овер хн і пласті за готовк и . Для ш ліф ування за стосову ю ть п р я м ок у тн і ш м атки ш л іф увальн и х ш к у р о к р ізн ої зер н и стості. П ідош ва зі ш ліф увальною ш к у р к о ю р у х а ється переваж но вперед-назад з н евеликим и рухам и вбік. П одібні до вібраційних ексцентрикові шліфувальні маш ини (мал. 176, в), щ о м аю ть к ругл у п ід ош ву та в и к ор и стову ю ть , відп овідно, к ругл і ш л іф у ­ вальні к р у ги з отворам и для від см ок туван н я пилу або без отвор ів. Ш л іф у ­ вальний к руг к ріп и ться переваж но за д оп ом огою «л и п у ч к и ». П ідош ва ви к он у є здебіл ьш ого к р у гов і рухи .

Основи техніки, технологій і проектування

131

Основи техніки, технологій і проектування

132 0 2 #

а

б

Е *

в

^

г®3> й >

® І

4-

а

г

Мал. 175. Фрезерні машини: а - фоторамка; б - побутова фрезерна машина; в - потужна фрезерна машина; г - упорна лінійка; д - фрези та профілі фрезерування Д еревообробні верст ат и в и к ор и стов у ю ть у техн ол огіч н ом у п роц есі з відн осн о вел ики м о б ’ єм ом р обіт та під час виконання техн ол огіч н и х оп е­ рац ій , я к і в а ж к о викон ати за д оп ом огою ру ч н ого ел ектри ф ікован ого ін ­ струм ен ту. Н априклад, вирівн яти пласть д ош к и ш и ри н ою 70 мм м ож н а ел ек тр орубан к ом , але в а ж к о ним вирівн яти д ош к у завш и рш к и 200 мм. Н абагато п ростіш е та ш ви дш е це м ож н а зроби ти на ф угувальн ом у (ст р у ­ гальн ом у) верстаті завдяки ш и р ок и м н ож ам та великим розм ірам р о б о ч о ­ го стола. Сучасна п р ом и сл ов ість ви п у ск а є верстати д вох тип ів. Д о п ерш ого типу належ ать к ом п а к тн і верстати, я к і п рац ю ю ть переваж но від м ер еж і 220 В, м аю ть н евеликі розм іри та м асу, обм еж ен і техн ол огіч н і м ож л и вості, їх зручно тран спортувати. Д руга груп а - стац іон арн і верстати, я к і в и к ор и с­ тову ю ть у деревообр обн и х ц ехах, вони м аю ть велику п оту ж н ість і значні техн ол огіч н і м ож л и вості.

а

б

в

Мал. 176. Шліфувальні машини: а - стрічкошліфувальна машина; б - вібраційна шліфувальна машина; в - ексцентрикова шліфувальна машина

В и користан н я н ай п ош и р ен іш и х верстатів м ож н а розгл я н ути за таб­ лицею . № пор.

Технологічна операція

Назва верстата

1

Розпилювання пиломатеріалів уздовж волокон

Круглопильний, круглопилковий, циркульний

2

Вирівнювання крайок та пластей пиломатеріалів (фугування)

Фугувальний

3

Вирівнювання товщини пилома­ теріалів по базовій стороні

Рейсмусний

4

Надання крайкам або пластям фігурної форми, виконання елементів з’єднань (фрезерування)

Фрезерний

Зображення верстата

Основи техніки, технологій і проектування

133

Основи техніки, технологій і проектування

134 е ф -

Необхідно дотримуватися таких правил безпечної праці електри­ фікованим інструментом: 1. Ознайомитися з інструкцією користувача, визначити режими роботи та технологічні можливості, особливості застосування та правила безпеч­ ної роботи.

2. Разом з учителем оглянути електроінструмент та впевнитися, що відсутні пошкодження корпусу, електричного шнура.

3. Будь-які налаштування електроінструменту та заміну ріжучого ін­ струменту виконувати з вимкненим з розетки шнуром живлення та під наглядом учителя.

4. Міцно фіксувати заготовку.

5. Міцно стояти на ногах.

6. Використовувати захисні засоби (окуляри, щитки тощо).

7. Виконувати роботи тільки з дозволу вчителя та під його наглядом. ЛАБОРАТОРНО-ПРАКТИЧНА РОБОТА № 6 Ознайомлення з інструкціями користувача побутових або професійних елекроінструментів Обладнання та матеріали: інструкція користувача електроінструмен­ тів, зошит, ручка. П о сл ід о вн ість ви кон ан н я роботи 1. Запиши назву електроінструмента, його призначення.

2. Запиши технічні дані інструмента (параметри живлення, потужність, робочі параметри).

3. Прочитай відомості щодо безпечного використання.

4. Прочитай відомості про виконання роботи електричним інструментом. Електроінструмент, верстат, пристосування, продуктивність, якість, пласть, крайка.

Деревообробний верстат — технологічна машина, призначена для формоутворення виробів шляхом обробки деревини різанням. Побутові електрифіковані інструменти - електрифіковані інструменти для виконання роботи в невеликих обсягах протягом малого відрізку часу. Професійні електроінструменти - електрифіковані інструменти, що дозволяють виконувати великий обсяг роботи протягом значного часу.

1. Які переваги та недоліки електрифікованого ручного інструменту?

2. Які електроінструменти використовують для обробки деревини?

3. Навіщо використовують різноманітні пристосування до електроін­ струменту?

4. Які переваги та недоліки деревообробних верстатів порівняно з елек­ троінструментом?

5. Які деревообробні верстати використовують для виготовлення кон­ струкцій з деревини?

1. Які верстати ви вивчали раніше? Я ке їхнє призначення?

2. Які основні частини верстатів?

3. Яких правил техніки безпеки слід дотримуватися, працюючи на верс­ татах?

Токарство - це і техніка обробки деревини, і самостійна галузь художньо­ го промислу. Сучасні майстри на підприємствах народних художніх промислів широко використовують цю техніку не лише для виробництва різних форм посуду, що набув переважно декоративного значення, а й у виготовленні жі­ ночих прикрас, дитячих іграшок, сувенірів тощо. Усі ці вироби мають форму обертання (мал. 177). Такі вироби виготовляються на токарних верстатах. Історія свідчить про те, що перші примітивні моделі токарних верстатів виникли багато тисяч років тому. У результаті економічного, технічного й культурного розвитку суспіль­ ства розвивається та вдосконалюється токарний спосіб обробки деревини. Удосконаленим варіантом токарного верстата нині є шкільний верстат з об­ робки деревини СТД 120-М. Букви й цифри означають: С - верстат (від росій­ ського слова «станок»); Т - токарний; Д - для обробки деревини; число 120 - відстань у міліметрах від осі шпинделя до напрямних станини. Буква М означає модернізацію верстата. Токарний верстат СТД 120-М (мал. 178) складається з таких основних вузлів: станини, передньої бабки, задньої бабки, підручника, електродвигуна та клинопасової передачі. Станина відлита із чавуну і є основою, на якій монтуються складальні одиниці (вузли) верстата. Вона встановлена на платформі. Зліва на станині

Мал. 177. Вироби, виготовлені токарним способом

Основи техніки, технологій і проектування

§ 22. ТОКАРНА ОБРОБКА ДЕРЕВИНИ. ТЕХНОЛОГІЧНЕ ОБЛАДНАННЯ

Основи техніки, технологій і проектування

136

Мал. 178. Шкільний токарний верстат закріплена передня бабка. Уздовж напрямних станини можна переміщувати й закріплювати (фіксувати) в потрібному положенні задню бабку й підручник. П ередня бабка призначена для встановлення і кріплення заготовки та п е р е ­ давання їй обертального руху. Ш пиндель має вигляд вала, на правому кінці якого нарізано різьбу для нагвинчування патрона, планшайби та інших спеціальних п ристосувань для кріплення заготовок. На лівому кінці шпинделя кріпиться двоступінчастий шків, який отримує ру х за допом огою клинопасової передачі від електродви­ гуна. Для пуску та зупинки верстата на передній бабці розміщено кнопковий пульт керування. Задня бабка слугує о п ор ою для довгих заготовок під час обр обк и , підтри­ муючи їх заднім центром, та для кріплення в ній свердлильного патрона, св ер д ­ ла й інших інструментів для о б р о б к и отворів. К орпус задньої бабки п ересувається вздовж напрямних станини. П ідручник - це оп ора для різального інструмента під час р об оти . Він скла­ дається з оп орн ої лінійки та вузла фіксації, за допом огою якого підручник м ож ­ на зафіксувати на станині. Технологічні п р и ст р ої (мал. 179) - це конструктивні елементи, за д о п о ­ могою яких установлю ю ть та закріплюють на верстатах заготовки й різальний інструмент. Найбільш поширеним пристосуванням токарного верстата є три ­ зу б (мал. 179, а). Він за сто со в у єть ся для кріплення довгих заготовок, які під час о бр о бк и підтримуються центром задньої бабки. П ат рон із ш ипами (мал. 179, б) має двоступеневу циліндричну форму. З лівого бок у патрона нарізано внутрішню різьбу, за допом огою якої він на­ гвинчується на шпиндель. На правому торці патрон має чотири гостри х шипи. Центральний шип на 3 ...4 мм довший за крайні. П ат рон з конічним гвинт ом (мал. 179, в) має таку саму форму, щ о й па­ трон із шипами, але в цьому при строї шипи замінено на конічний гвинт, на який нагвинчують заготовки.

Мал. 179. Технологічні пристрої токарного верстата: а - тризуб; б - патрон із шипами; в - патрон з конічним гвинтом; г - чашковий патрон; д - цанговий патрон; е - лещатний патрон; є - планшайба Чашковий пат рон (мал. 179, г) використовую ть для кріплення заготовок, у яких п ередбачається о бр о бк а внутрішніх поверхонь. Заготовку спочатку за­ кріплюють за допом огою тризуба а бо патрона із шипами й проточую ть д о на­ дання їй циліндричної форми. Потім один кінець циліндричної заготовки проточують, надаючи її поверхні конусної форми, подібної д о форми конічного отвор у патрона. П роточену таким чином заготовку вгвинчують у патрон. Цангові п ат рони (мал. 179, д) за стосову ю ть у серійному виробництві о д ­ нотипних деталей. Заготовку затискують, набиваючи кільце на конічний к о р ­ п ус патрона. У л ещ а т н ом у пат роні (мал. 179, е) за допом огою гвинта затискують за­ готовки, щ о мають у перерізі ф орм у квадрата а б о прямокутника. Для закріплення коротких заготовок великого діаметра за стосову ю ть план­ ш айби (мал. 179, є). Це чавунний диск з отворами, який нагвинчується на шпиндель, як і всі інші пристрої. Різальними інструментами для токарної о б р о б к и деревини є стамески. За­ лежно від призначення вони мають різну ф орм у (мал. 180). Н апівкругла ст ам еска - р е єр (мал. 180, а) має вигляд напівкруглого ж о ­ лобка з відтягнутим хвостовиком , на якому кріпиться ручка. Ф аску р еєр а за­ точую ть з випуклого бок у ж олобка. Ш ирокі напівкруглі ст ам ески застосовую ть для чорнової обр обк и загото­ вок, а вузькі - для виточування ввігнутих поверхонь напівкруглої форми. Кут за­ гострення напівкруглих стамесок для обр обк и деревини твердих порід становить

с

а

з

У

^

г

Мал. 180. Різальні інструменти для токарних робіт: а - реєр; б - мейсель; в - канавочник прямий; г - відрізний різець; д - канавочник напівкруглий

Основи техніки, технологій і проектування

137

Основи техніки, технологій і проектування

138

35°, для обробки деревини м’яких порід - 25°. У межах від 25° до 35° вибирають кут загострення леза для інших порід, залежно від ступеня їх твердості. Плоский токарний різак - мейсель (мал. 180, б) - це плоска сталева штаба з відтягнутим хвостовиком для кріплення ручки. Лезо заточують під кутом 70...80°. Фаску заточують з обох боків під кутом 20...30°. Косяки застосовують для чистової обробки циліндричних, конічних та опуклих поверхонь після чор­ нової обробки напівкруглою стамескою, формування випуклих поверхонь, а також для підрізання торців. Плоскі прямокутні стамески (канавочники прямі) (мал. 180, в) застосо­ вують для точіння виточок (канавок) у вузьких заглиблених місцях. Якщо не­ обхідно зробити канавку напівкруглої форми (галтель), лезо інструмента заточують не під прямим кутом, а по радіусу (мал. 180, б). Відрізний різець (мал. 180, г) схожий на канавочник, але має ширину 2.5...3 мм і висоту (товщину) 15...20 мм. Таким різцем значно швидше й легше, ніж іншими інструментами, відрізати готові деталі та підрізати торці в заготов­ ках діаметром до 100 мм. ЛАБОРАТОРНО-ПРАКТИЧНА РОБОТА № 7 Ознайомлення з механізмами і складовими одиницями (вузлами) токарного верстата з обробки деревини

Обладнання та інструменти: токарний верстат для обробки деревини, навчальні таблиці «Елементи машинознавства», ріжкові ключі, набір викруток, киянка, лінійка. П о с л ід о в н іс т ь в и к о н а н н я р о б о т и

1. Оглянь верстат зовні.

2. Ознайомся з розташуванням та особливостями кріплення основних вузлів верстата.

3. Визнач за допомогою лінійки відстань від лінії центрів до станини.

4. Визнач максимальну відстань між центрами.

5. Вистав опорну лінійку підручника по висоті.

6. Перевір справність проводу заземлення.

7. Увімкни верстат.

8. Вимкни верстат. Токарний верстат, станина, задня бабка, передня бабка, підручник, три­ зуб, планшайба, реєр, мейсель.

О

ч

Вабка - частина верстата для кріплення заготовки та надання їй обертального руху. М ейсель - плоска стамеска, різальна частина якої заточена навскіс, призначена для чистового обточування заготовок. Підручник - пересувна опора для різального інструмента. Реєр - напівкругла стамеска для чорнового обточування заготовок на токарному верстаті. Станина - масивна частина верстата, на якій монтуються всі вузли і механізми верстата. ^

139

Тризуб - деталь токарного верстата з трьома гострими виступами для кріплення заготовки та надання їй обертального руху.

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

Яке призначення токарного верстата? З яких частин складається токарний верстат для обробки деревини? Яке призначення задньої бабки? Які заготовки закріплюють у тризубі? Які різці використовують для токарної обробки деревини? Які технологічні операції виконують реєром? Які технологічні операції виконують мейселем?

§ 23. ТЕХНОЛОГІЯ ТОКАРНОЇ ОБРОБКИ ДЕРЕВИНИ •

1. Я ке призначення вузлів токарного верстата С ТД 120-М ? , 2. Які технологічні пристрої для кріплення заготовок можна використовувати в токарних верстатах?

На токарному верстаті обточують в основному заготовки з деревини лис­ тяних порід - берези, бука, клена, липи, вільхи, ясена. Вони повинні бути сухими, без сучків і тріщин. Найчастіше довгомірні заготовки закріплюють у тризубі. Для кріплення у тризубі заготовку слід підготувати (мал. 181). Заготовка звичайно має форму бруска квадратної форми. Спочатку на обох її торцях розмічають діагоналі. З одного боку на перетині діагоналей накернюють заготовку та змащують гус­ тим мастилом. З другого боку по одній з діагоналей виконують прорізь широ­ кою ножівкою на глибину 6 ...8 мм. Наприкінці за допомогою рубанка зістругують ребра бруска. Надання заготовці восьмигранної форми викону­ ється з метою безпечного точіння на початковому етапі. Підручник встановлюють з мінімальним зазором (приблизно 2 ...З мм) між опорною лінійкою і найбільшим діаметром заготовки. Максимальний зазор під час обробки не повинен перевищувати 10... 12 мм. Якщо у процесі обробки зазор збільшився, необхідно зупинити верстат та перемістити підручник ближче до заготовки. Правий кінець опорної лінійки має виступати за правий торець заготовки на 10... 12 мм. Висота опорної лінійки підручника повинна бути на рівні осі обертання заготовки для деталей діаметром до 50 мм і на 4...5 мм вище осі обертання, якщо діаметр деталі більший ніж 50 мм.

Мал. 181. Підготовка заготовки до кріплення у тризубі

Основи техніки, технологій і проектування

^ 5

Основи техніки, технологій і проектування

140

Мал. 182. Хватка різця Під час о б р о б к и заготовок, закріплених на планшайбі, оп орн у лінійку ви­ ставляють нижче осі обертання заготовки на товщ ину різця. Перш ніж увімкнути верстат, закріплену заготовку вручну прокручую ть навколо осі, щ об перевірити, чи не торкається вона оп орн ої лінійки підруч­ ника. Отримавши дозвіл учителя, верстат вмикають на 10... 15 с для додаткової перевірки встановлення заготовки та підручника. Виконуючи чор н ове обточування заготовок, р е єр тримають правою рукою за кінець ручки, лівою притискують до оп орн ої лінійки підручника й о б е р е ж ­ но наближ ують до заготовки, щ о обер тається, доки лезо не почне знімати шар деревини (стр уж к у) (мал. 1 8 2 ). Перший шар деревини знімають сер ед и ­ н ою леза (мал. 183, а). Р еєр п ересуваю ть уздовж оп ор н ої лінійки підручника зліва направо, від тризуба д о заднього центра. З метою безпеки праці части­ на заготовки (2 0 ...2 5 мм) у зоні тризуба не обр обл я єть ся (припуск на о б ­ р о б к у ). Після цього знімають другий, третій та, за п отреби, наступні шари д ереви ­ ни, доки заготовка не набуде циліндричної форми й необхідних розмірів. Б а­ жано, щ об товщина стружки не перевищувала 1...1,5 мм. Реєр переміщують ліворуч та праворуч. Коли переміщують р еєр ліворуч, його нахиляють так, щ об працювала ліва частина леза (мал. 183, б), а коли праворуч - тримають так, щ о б працювала права частина леза (мал. 183, в). У процесі такої р об оти працює в се лезо, а тому різець не п отр ебу є частого заточування, що покращ ує якість обр обл ю ван ої поверхні.

Прийом роботи

Контроль прямолінійності

Мал. 184. Обробка мейселем Стояти за токарним верстатом слід прямо, рівномірно опираю чись на о б и ­ дві ноги, при цьому ліва нога має бути трохи попереду. Під час р об оти обидві руки рухаю ться ліворуч а бо праворуч, одн очасн о переміщуючи різець, а корпус тіла залишається нерухомим. Відстань від заготовки до очей повинна становити приблизно 4 0 0 мм. За чор н ової о б р о б к и слід домагатися, щ об оброблю вані поверхні набува­ ли найбільшої циліндричності з найменшою хвилястістю. Для цього останній шар деревини, щ о знімається різальним інструментом (товщина струж ки), не повинен перевищ увати 0,5 мм. Крім того, сповільнюють швидкість подачі. Припуск на чи стову о б р о б к у має становити 1,5...2 мм. Для чи стового точіння за стосов у ю ть к осу стамеску. Її тримають так само, як і р еєр . Тупий кут стамески направляють у бік руху, різальну кром ­ ку розміщують приблизно під кутом 40° до осі обертання заготовки. С тружку зрізують не всім лезом, а його середи ною і ниж ньою частиною (мал. 184, а). Після о б р о б к и поверхня повинна бути гладенькою і заданого розміру. Прямолінійність поверхні контролюю ть лінійкою а б о кутником. Інструмент для контролю розмішують уздовж о б р о б л е н ої циліндричної а бо конічної п о ­ верхні методом «на просвіт» (мал. 184, б). Контроль розміру циліндричних виробів перевіряють штангенциркулем кількома замірами по довжині. Щ об полегшити р о б о т у та зменшити кількість проміжних вимірів під час виготовлення деталей а б о виробів циліндричної форми, на чорновій заготовці канавочником виконують орієнтири (маячки) у вигляді кінцевих п роточок (мал. 1 8 5 ). У проточках штангенциркулем вимірюють потрібний

Мал. 185. Виточування маячків глибини обточування

Основи техніки, технологій і проектування

141

Основи техніки, технологій і проектування

142

діаметр. Залишки деревини між проточками с т о ­ чують, орієнтую чись на маячки. Якщо д овж и ­ на деталі більша за 3 00 мм, роблять три п р о ­ точки. О б р о б к у за допом огою орієнтирів з а с т о с о в у ­ ю ть під час виготовлення як циліндричних, так і конічних деталей. Ш ирокі конічні деталі обточую ть подібно до технології обточування деталей циліндричної ф о р ­ Мал. 186. Обточування ми, але оп орн у лінійку підручника повертаю ть широких конічних поверхонь на потрібний кут д о осі обертання заготовки (мал. 1 8 6). Деталі, що мають ф орм у зрізаного конуса, можна виточувати, за­ кріпивши заготовку на верстаті за допом огою тризуба а бо патрона з шипами. Повний кон ус виточують, закріпивши заготовку в чашковому а бо трикулач­ ковому патроні. У процесі обточування різальний інструмент пересуваю ть від осн ови конуса д о його вершини. За такої подачі досягається висока чи­ стота о б р о б к и конічної поверхні. Підрізати торці та відрізати готову деталь можна мейселем та відрізним різцем. Щ о б правильно підрізати торець, спочатку слід намітити граничну риску (мал. 187, а), по якій потім торц ю ю ть кінець ви р обу. М ейсель розміщ ують на опорній лінійці гострим кутом донизу й злегка притискують його до заготов­ ки. Потім відступають 2...3 мм у бік припуску і, поставивш и його під кутом приблизно 60° до осі обертання, відрізають частину припуску (мал. 187, б). Під час наступних підрізань к осу стамеску ставлять так, щ об фаска була перпендикулярна д о осі обертання деталі. Підрізавши торець, зрізують наступну частину заготовки з бок у припуску. Послідовно п овторю ю чи ці технологічні прийоми, торц ю ю ть далі, поки діаметр «шийки» не становитиме 7...8 мм для деревини твердих порід і 10 ...1 2 мм - для деревини м’яких порід. Після цього деталь знімають з верстата і стам ескою зрізують «шийку», щ о за­ лишилася. Відрізання деталей та підрізання торців у заготовках зручно також викону­ вати відрізним різцем. Для цього опорну лінійку опускають так, щ об різальна кромка різця була на висоті осі обертання заготовки (мал. 186, а). Відрізний різець тримають так, як і реєр, але подачу виконують перпендикулярно до осі обертання (мал. 188, а). Різець заглиблюють у заготовку на 12...15 мм, потім виводять його з канавки, відступають 1...2 мм у бік припуску (мал. 188, б, в) і знову виконують р ух подачі.

Мал. 187. Підрізання торців мейселем

Мал. 188. Підрізання та відрізання відрізним різцем

Користуючись технологічними пристроями під час виготовлення виробів на токарному верстаті, необхідно дотримуватися таких правил безпечної праці: 1. Перед точінням деталей ознайомитися з призначенням та застосуванням пристроїв для кріплення заготовок.

2. Установити клинопасову передачу на найменшу швидкість обертання шпинделя.

3. Дібрати су х у заготовку, яка не має тріщин, сучків та інших вад.

4. О бр оби ти заготовку ручним інструментом, надавши їй форми восьм и ­ гранника.

5. Дібрати пристрій для кріплення заготовки відповідно д о виду виконува­ ної р об оти . П ростеж ити, щ об заготовка міцно трималась у пристрої, оскільки під час увімкнення верстата вона мож е вирватись і травмувати того, хто пра­ цює.

6. Користуватися лише справним, д о б р е загостреним інструментом з на­ дійно насадженими ручками.

7. У разі виявлення будь-яких несправностей р о б о ч о г о обладнання, від­ чуття найменших ознак дії електричного струму, запаху диму, іскріння - н е ­ гайно вимкнути електричне живлення верстата кнопкою «Стоп» і повідомити про це вчителя.

Правила безпечної праці під час виконання робіт на токарному верстаті 1. Перед пуском верстата слід перевірити наявність та надійність заземлен­ ня, уваж но оглянути верстат і, переконавш ись, щ о він п ер ебу в ає в справному стані, а всі частини надійно закріплені, випробувати його на хол остом у ходу; після цього можна приступити до виконання роботи .

2. Через 1...2 хв р о б о ти верстат треба зупинити й повторн о оглянути, перевірити надійність закріплення заготовки, підручника та інших деталей і пристроїв, а потім можна продовж увати р о б оту .

3. У разі виявлення будь-яких неполадок негайно припинити р о б о т у та повідомити вчителя.

4. Не можна виконувати змащення, очищення верстата від стружки, змінювати положення паса під час роботи двигуна. Для цього необхідно вимкнути верстат і дочекатися повної зупинки шпинделя із заготовкою, що обробляється.

5. П отрібно стежити, щ об усі рухомі частини (шківи, ш естерні, паси тощ о) під час р о б о ти були закриті захисними пристосуваннями, а захисний екран опущений. За відсутності захисного екрана о б о в ’язково працювати в захисних окулярах.

143

Основи техніки, технологій і проектування

с^ в

Основи техніки, технологій і проектування

144

6. З аборон яється відходити а бо залишати без нагляду працюючий верстат. Для цього п отрібно вимкнути його й дочекатися повної зупинки.

7. Стежити, щ об на підлозі біля верстата не було зайвих предметів, відхо­ дів. Підлога має бути рівною.

8. Після завершення р о б о ти прибрати верстат від бруду, пилу й відходів, протерти його. ПРАКТИЧНА РОБОТА № 22 В иготовлення п р о ст о го ток а рн ого в и р об у з деревини Обладнання т а м ат еріали: технологічні картки, заготовки, кернер, р у ­ банки, молотки, широкі столярні ножівки, реєри , мейселі, відрізні різці, пристосування для шліфування, верстаки, кільця діаметром 14.. .18 мм. Послідовність виконання роботи 1. Розглянь креслення в и р обу та його зовнішній вигляд за малюнком (мал. 189) . Чому на кресленні є розміри, щ о умовно позначені хх та у у ?

хх-розмір внутрішнього діаметра кільця уу- зовнішній діаметр кільця Мал. 189. Токарний виріб 2. Розглянь технологічну послідовність виготовлення ви р обу. Які із зазна­ чених операцій тобі вже відомі? № пор.

Операція

Ескіз

Інструменти та обладнання

1

Підготовка торців для встановлення заготовки в центрі верстата

Кернер,столярна ножівка, лещата

2

Стругання ребер для надання заготовці восьмигранної форми

Рубанок, лещата

3

Встановлення заготовки в центрі верстата

Ключі гайкові, молоток

Продовження таблиці № пор.

Інструменти та обладнання

Ескіз

Операція

4

Чорнове обточуван­ ня циліндричної поверхні до діаметра 28 мм

Реєр, штангенцир­ куль

5

Чистове обточування до діаметра 26 мм

Мейсель, штанген­ циркуль

6

Розмічання елемен­ тів поверхні ручки

60

ЗО

5

10

13

7

Виточування канавки до діаметра 18 мм

8

Округлення ребра канавки

9

Виточування шийки для кільця

10

Виточування округлення торця

Олівець, лінійка

Реєр, штангенцир­ куль Мейсель

К76

12...14

Мейсель або різець для канавок

Мейсель

Г041 і®

Мейсель

11

Намічання поясків за власним задумом на глибину до 2 мм для випалювання

12

Шліфування

Шліфувальні матеріали

13

Випалювання

Пристосування для випалювання

14

Лощіння (пригла­ джування)

Шматок деревини

15

Обрізання залишків

Ножівка

16

О б р о б ка півсф е р и

И13

М3

Шліфувальні колодки, шліфу­ вальна шкурка

Основи техніки, технологій і проектування

145

Основи техніки, технологій і проектування

146

3. Запиши технологічні операції та інструменти й обладнання в зошит у вигляді таблички.

4. Добери кільце та вкажи його розміри.

5. Добери заготовку. Підготуй її для встановлення у тризуб. Хватка різця, рух різця, чорнове обточування, чистове обточування, під­ різання.

Чистова обробка - точна обробка, метою якої є надання необхідних розмірів та форми заготовці, чистоти поверхні. Чорнова обробка - груба та неточна обробка, основним призначен­ ням якої є зняття великого шару матеріалу за короткий проміжок часу.

1.

2.

3.

4.

5.

6.

Як правильно утримують різець під час обточування? Як виконують чорнове обточування реєром? Якими інструментами контролюють розміри заготовки? Як обробляють заготовку мейселем? З якою метою проточують маячки? Як обточують широкі конічні поверхні?

§ 24. ФАСОННЕ ТОЧІННЯ. ОЗДОБЛЕННЯ ТОЧЕНИХ ВИРОБІВ

®

1. Що називають оздобленням?

2. Які види оздоблення тобі відомі?

3.

Яких правил безпечної роботи необхідно додержуватися під час оздоб­ лення виробів лаками та ф арбами?

4. Згадай, який вид обробки виробів називають шліфуванням, а який - по­ ліруванням.

Точені дерев’яні вироби мають не лише циліндричну або конічну поверх­ ню, а й фасонну, тобто поверхню складної форми (мал. 190). До фасон­ них елементів належать валики (уступи), жолобки (півкруглі канавки) та пояски. Уступи слід виконувати за допомогою мейселя. На проточеній заготовці мейселем розмічають уступ потрібної ширини та поглиблюють канавки (мал. 191, а). Після цього мейселем з обох боків знімають деревину рухами від середини до канавок (мал. 191, б, в).

Валик

Поясок

\ Жолобок або канавка Мал. 190. Фасонні поверхні

ж

в Мал. 191. Виточування уступів та заокруглення їх . . .

1 П а

б

Мал. 192. Валик та піввалик

Мал. 193. Заокруглення торців

О бточую ть доти, доки валик не набуде потрібної форми (мал. 191, г). Якщо уступ закруглити з одного боку, то це буде піввалик (мал. 192, а), а якщо з о б о х боків, - валик (мал. 192, б). Багато деталей п отр ебую ть закруглення торця. Цей прийом виконують косяком (мал. 1 9 3 ). При цьому струж ку слід знімати середи ною леза або його тупим кутом. Ж олобки та пояски поряд виточую ть у такому порядку. Сперш у позна­ чають межі ж олобка, виконують чорн ове обточування півкруглим різцем р еєр ом (мал. 194, а). Потім до потрібного діаметра мейселем виточують пояски (мал. 194, б). Останнім кроком є чи стове обточування р еєр ом (мал. 194, в). Для отримання потрібних контурів на деталях, які виготовляються, з а с т о ­ совую ть і специфічні стамески. їх інколи виготовляють спеціально для кон ­ кретного в и р обу а б о потрібного контуру. Нижче наведено приклад в и р обу та стам есок, які використовую ться для його виготовлення (мал. 195, а). Наприклад, для виготовлення д ер ев ’яної кульки використовую ть стамески, які виготовляють під конкретний діаметр (мал. 195, б). Без спеціальних стам есок таку саму кулю можна виточити й мей­ селем, але для точного виготовлення необхідно зробити траф арет

N б \

\

в

Мал. 194. Порядок виточування жолобка з поясками

Мал. 195. Виточування різних поверхонь фасонними різцями

Основи техніки, технологій і проектування

147

Основи техніки, технологій і проектування

148 0 2 #

^

а

б

І

Мал. 196. Оздоблення виробів (ш аблон), за допом огою якого можна виміряти правильність сф еричної поверхні. Виточені на токарному верстаті вироби можна прикрасити а б о о зд о б и ­ ти. Точені вироби спочатку о бр о бл ю ю ть шліфуванням. Для цього шлі­ фувальну шкурку прикріплюють д о д ер ев ’яної колодки клеєм а б о цвяхами (мал. 196, а). Колодку зі ш куркою притискують до деталі, щ о обертається, і переміщують уздовж неї швидкими зворотно-поступальним и рухами. Щ о б надати в и р обу привабливого вигляду й виділити текстуру, його полі­ рую ть. Відполірувати виріб можна бр уск ом твердіш ої деревини. Прийоми р о б о ти такі самі, як і при шліфуванні. Виріб, виготовлений на токарному верстаті, можна прикрасити випалени­ ми поясками. Для цього треба в потрібному місці мейселем зробити невелич­ кі проточки (мал. 196, б), а потім до них притиснути кромкою відрізок шпону (мал. 196, в). Через 4...5 с, коли з ’явиться димок, шпон можна відвести від обр обл ю ва н ої поверхні. Унаслідок тертя на поверхні в и р обу утвориться ч о р ­ ний випалений поясок.

Під час виконання оздоблювальних робіт необхідно дотримуватися таких правил безпечної праці: 1. Працювати з барвниками й розчинниками дуж е обер еж н о, не д оп уск а­ ти їх потрапляння на відкриті частини тіла, особл и во оберігати обличчя й очі.

2. Наносити лак у спеціально відведених місцях, обладнаних вентиля­ цією.

3. Руки перед лакуванням баж ано змастити вазеліном, а після р о б о ти ви­ терти їх н асухо чи стою ганчіркою.

4. У разі потрапляння лаку на шкіру помити руки з милом: якщо лак не змивається, змочити його нашатирним спиртом.

5. О бробляти вироби шліфувальними шкурками обер еж н о, щ об абразив­ ні рештки не потрапили в очі. ПРАКТИЧНА РОБОТА № 23 К онструю вання та виготовлен н я ток арн ого в и р об у з деревини Обладнання та м ат еріали: банк ідей точених виробів, банк ідей ма­ люнків для оздоблення; олівці, лінійка, циркуль, кутник, заготовки різних розмірів.

П ослідовність виконання роботи 1. Уважно розглянь малюнки виробів (банк ідей) (мал. 197), визнач, який виріб ти хотів би виготовити.

Мал. 197. Вироби для точіння

2. Обгрунтуй свій вибір. Напиши призначення виробу, вимоги до ви­ робу.

3. Виконай декілька ескізів деталей виробу з урахуванням розмірів заго­ товок.

4. Обери найвдаліший ескіз.

5. Визнач спосіб оздоблення виробу. Добери малюнок для оздоблення або запропонуй свій.

6. Запиши послідовність виготовлення виробу. ПРАКТИЧНА РОБОТА № 24 Виготовлення токарного виробу з деревини. Оздоблення виробу Обладнання та матеріали: ескізи виробу, заготовки, кернер, рубанки, молотки, широкі столярні ножівки, верстаки, стамески, реєри, мейселі, від­ різні різці, фасонні різці, пристосування для шліфування, рашпілі та інше об­ ладнання на вимогу учнів.

Основи техніки, технологій і проектування

1«

Основи техніки, технологій і проектування

150

Послідовність виконання роботи

1. Підготуй заготовку (заготовки) для кріплення в токарному верстаті.

2. Закріпи заготовку. Вистав підручник. Перевір разом з учителем кріп­ лення заготовки. Перевір роботу верстата із заготовкою.

3. Виконай чорнове обточування реєром.

4. Вирівняй поверхню заготовки мейселем.

5. Виточи фасонні елементи.

6. Виконай окремі оздоблювальні роботи на токарному верстаті (випалю­ вання поясків).

7. Оброби деталі після токарної обробки (обріж зайву деревину).

8. Виконай оздоблення та складання деталей у виріб. Піввалок, валок, прикрашання, оздоблення.

Валок - уступ, у якого округлені обидва торці. Піввалок - уступ, один торець якого округлений. Поясок - смужка або виступ, що відіграє роль прикраси на точених виробах.

1. Які способи оздоблення точених виробів ти знаєш?

2. Як виконують на виробі випалений поясок?

3. Яких правил безпечної праці необхідно дотримуватися під час вико­ нання оздоблювальних робіт?

Тестові завдання 1. Як переміщують різальний інструмент під час виготовлення на токарному вер­ статі деталі, що має конусну поверхню? А справа наліво Г від основи до вершини конуса Б зліва направо Д у будь-якому напрямку В від вершини до основи конуса 2. Від чого залежить кут загострення різального інструмента? А від твердості матеріалу, з якого виготовлено інструмент Б від твердості деревини, яка підлягає обробці В від вологості деревини Г від розмірів нерівностей поверхні, що підлягає обробці Д від напрямку волокон деревини 3. У якому положенні повинна бути опорна поверхня підручника токарного вер­ стата під час торцювання та відрізання заготовки? А вище лінії центрів

Б на рівні лінії центрів

В нижче лінії центрів

4. Який механізм передає обертальний рух від електродвигуна на передню бабку токарного верстата з обробки деревини? А гітарний Б зубчаста передача В клинопасова передача

Г черв’ячна передача Д ланцюгова передача

5

161

5. Для чого призначений підручник токарного верстата? А для підтримки довгих заготовок Б для чистової обробки циліндричних та конічних поверхонь

В є опорою для різців Г регулює глибину різання

6. Яка деталь задньої бабки призначена для утримання заготовки? А центр Б піноль

В рукоятка з гвинтом Г гайка з гвинтом

Д махове колесо

7. Яка деталь передньої бабки призначена для встановлення паса? А корпус Б шків

В підшипники Г шпиндель

Д гвинти

8. Який пристрій токарного верстата призначений для кріплення та утримання заготовок великого діаметра? А тризуб Б чашковий патрон

В лещатний патрон Г патрон із шипами

Д цанговий патрон Є планшайба

9. Які передачі або механізми призводять до зміни частоти обертання шпинделя верстата СТД 120-М? А зубчаста В рейкова Д черв’ячна Б клинопасова Г кулачкова 10. Під яким кутом загострюють різальну частину реєра? А 10...15° Б 15...20° В 25...35° Г ЗО...35° 11. Токарний верстат як технологічна машина призначений для таких основних технологічних операцій: А обробки зовнішніх циліндричних поверхонь Б обробки торцевих поверхонь В обробки внутрішніх циліндричних поверхонь Г усіх перелічених Д правильної відповіді немає

§ 25. МЕТОДИ ПРОЕКТУВАННЯ: МЕТОД ФОКАЛЬНИХОБ’ЄКТІВ 1. Які методи конструювання тобі вже відомі? Які їхні особливості?

2. З якою метою застосовують методи конструювання у проектуванні виробів?

З кожним роком дедалі ширшою стає сфера діяльності людини. Іїї допитли­ вість і розум створюють нові можливості для реалізації мрій, які ще донедавна здавалися нездійсненними. Проте навіть геніальні ідеї та відкриття виникають на основі спостережень за найпростішими явищами та предметами довкілля. Природа теж сприяє народженню багатьох ідей, які можна реалізувати для здійснення найзаповітніших мрій людства. Так, спостерігаючи за по­ льотами птахів, люди створили літальні апарати, помітивши властивість плавучості окремих тіл, - сконструювали катери, кораблі. А скільки по­ трібних людям речей створено завдяки застосуванню та перенесенню влас­ тивостей випадково обраних явищ та об’єктів на нові вироби (мал. 198)! Перенесення властивостей випадково обраних явищ та об’єктів на предмет, який проектується, називають методом фокальних об’ єктів.

Основи техніки, технологій і проектування

^

Основи техніки, технологій і проектування

152 е ф -

Мал. 198. Перенесення властивостей природних об'єктів на нові вироби

Метод фокальних об’єктів є одним з методів, який допомагає генерувати нові цікаві ідеї. Цей метод запропонував у 1953 році американець Чарльз Вайтинг. Перевагою методу є нетрадиційний напрямок творчого пошуку, не­ доліком - випадковість знаходження результату. За допомогою методу можна сформувати банк цікавих ідей виробів: свічників, серветниць, підставок, по­ лиць тощо. Спробуй застосувати його у своїй практичній діяльності. Розглянемо суть методу фокальних об’єктів. Об’єкт, який маємо кон­ струювати (наприклад, свічник), ставимо у фокусі (центрі) схеми. До речі, від слова фокус і походить назва методу. Вибираємо декілька випадкових предметів. Наприклад, перші два-три предмети, що стоять у кімнаті, зна­ ходяться на столі або які видно з вікна. Розписуємо їхні властивості. Поєднуємо властивості з фокальним об’єктом. Звичайно, можуть бути непоєднувані варіанти, можуть, на перший погляд, видаватися нісенітни­ цею деякі поєднання, але зовсім відмовлятися від таких варіантів не слід. Бажано знайти використання більшості ознак чи властивостей. Розглянемо, як можна використати метод фокальних об’єктів. Об’єктом художнього конструювання оберемо свічник. Це й буде фокальний об’єкт. Випадковими предметами будуть стіл і кулькова ручка. Запишемо їх у вигляді схеми. Виділимо властивості кожного об’єкта по черзі та запише­ мо їх. Властивостей може бути багато, і це визначить багато варіантів, однак забере також багато часу на їх аналіз. Тому бажано виділяти 3 -8 властивостей (мал. 199).

Стіл Д ерев’я ний Текстура 4 ніжки Д СП

Пластикова Циліндрична З пружиною Прозора Кнопка

Мал. 199. Схема для конструювання свічника

Стіл: д ерев’ яний, з к р аси вою те к сту р о ю , із чоти рм а н іж к ам и , стіл ь н и ­ ця з ДСП. К ул ьк ова р у ч к а має так і вл асти вості: виконана з п ластм аси й має ц и ­ ліндричну ф орм у, має п руж н и й елемент для кріпленн я, а т а к ож п р у ж и ­ ну, матеріал п розор и й , кнопка. Н аш е завдання проаналізувати сполученн я отри м ан и х власти востей з ф окальним о б ’ єк том .

1. С вічник + стіл = свіч н и к у вигл яді стола.

2. С вічник + д ерев’ яний = свіч н и к ви готови ти з деревини.

3. Свічник + текстура = свічник з красивою текстурою , покритий лаком.

4. С вічник + 4 н іж к и = свіч н и к на платф орм і із чоти рм а н іж кам и.

5. С вічник + ДСП = у св іч н и к у м ож н а ви к ор и стати лам ін ован у або ш п он ован у пл иту ДСП.

6. С вічник + р у ч к а = свіч н и к у вигляді ручки .

7. С вічник + пл астм асова = в и готови ти свіч н и к з пластм аси.

8. С вічник + циліндрична = свіч н и к із цилін дричн им и деталям и.

9. С вічник + п руж и н а = свіч н и к з ви к ор и стан н я м п руж и н и , кріплення свіч н и к а до стін и за д оп ом огою п л оск ої п руж и н и .

10. С вічник + прозора = свіч н и к з п розор и х матеріалів (пластм аси).

11. С вічник + к н оп к а = свіч н и к з елементами у вигляді к н опки . М ож на відкинути декілька варіантів: № 5, № 7, № 11. Я к і ідеї м ож на використати в перш у чергу? Для ц ього треба визначити техн ологічні м о ж ­ ли вості майстерні, я к і необхідні для виготовлення виробу. Деревина деш ев­ ша, і це більш розповсю дж ен ий матеріал. Т ом у з так и х м іркувань варіанти № 7 та № 10 нам не п ідходять. О тж е, у нас залиш илися такі ідеї: свічник у вигляді стола, свічник дерев’ яний, свічн ик на платформі із чоти рм а н іж ­ ками, свічник у вигляді ручки , свічник із циліндричним и деталями, св іч ­ ник із пруж инам и. Їх м ож н а використати окрем о або ском п он увати разом. О тж е, ми м аєм о ідею : свіч н и к на д ерев’ ян ій п р я м ок у тн ій платф орм і із чоти рм а н іж к а м и , по ц ентру та в к у та х р озм істи м о стер ж н і циліндричн ої ф орм и для св іч ок (варіант на 5 св іч о к ) (мал. 200, а) або по ц ен тру ви соки й стри ж ен ь, а з бок ів - два стр и ж н і (варіант на 3 св іч к и ) (мал. 200, б). У варіанті на 3 св іч к и зал и ш аю ться вільним и к у ти . Їх н еобхідн о зап о­ внити елементами. З гадаєм о від к и н ути й варіант № 11 і р озм істи м о точені деталі у вигляді к н оп ок . П руж и н и ви к ор и ста єм о як у тр и м увач і свіч ок . О тж е, ори гін ал ьн у к о н стр у к ц ію ми створили. Н аступ н им етапом н аш ої твор чої р оботи є зн аходж ен н я ф орм и та р о з ­ м ірів за д оп ом огою п роп орц ій та ін ш и х засобів к ом п ози ц ії. П родум аєм о

Мал. 200. Сконструйовані свічники: а - на 5 свічок; б - на 3 свічки

Основи техніки, технологій і проектування

153

Основи техніки, технологій і проектування

154 е ф спосіб та матеріали опорядження. У нашому випадку це буде лак. Роз­ робка орнаментів та визначення їх місця розташування буде завершаль­ ним етапом художнього конструювання. ЛАБОРАТОРНО-ПРАКТИЧНА РОБОТА № 8 Конструювання виробу з використанням методу фокальних об’єктів Обладнання та матеріали: зошит, олівець, ручка, різні предмети. П о сл ід о вн ість ви кон ан н я роботи 1. Обери виріб для конструювання.

2. Обери два довільних предмети.

3. Розпиши у схемі характеристики довільних предметів.

4. Поєднай характеристики довільних об’єктів з фокальним об’єктом та запиши їх у зошит.

5. Проаналізуй отримані результати.

6. Обери один або декілька оригінальних ідей.

7. Виконай орієнтовний рисунок сконструйованого виробу. Метод конструювання, творчий пошук, аналіз, конструкція.

О

Аналіз - процес уявного або справжнього розподілу складного об’ єкта на частини для кращого розуміння. Ідея —міркування, переконання, що виражають ставлення до чогось. Конструкція - будова, взаємне розташування частин машини, виро­ бу, приладу тощо. М ет од фокальних об’єктів (МФО) - це метод пошуку нових ідей шляхом приєднання до вихідного об’єкта властивостей або ознак випад­ кових об’ єктів.

^ ^

1. У чому суть методу фокальних об’ єктів?

2. Навіщо складають схему під час конструювання методом фокальних об’ єктів?

§ 26. МОДЕЛІ-АНАЛОГИ 1.

2.

3.

4.

Для чого здійснюють пошук інформації під час проектування виробу? Я к можна виконати пошук зображень? Які переваги пошуку в мережі Інтернет порівняно з друкованими джерелами? У чому відмінність між кресленням та ескізом?

Після визначення об’єкта проектування слід зайнятися творчим про­ цесом. Однак більш продуктивною творча діяльність буде тоді, коли буде використано досвід інших людей, які працювали в такому самому на­ прямі. Щоб знову не «винаходити велосипед», слід ознайомитися з кон­ струкціями, особливостями функціонування, матеріалами та формами

у ж е створ ен и х виробів. Н айкращ е ви р іш и ти цю п роблем у д оп ом ож уть різн ом ан ітн і м алю н ки, ф ото, схем и та ін ш а граф ічна інф орм ація. У 6 -м у кл асі ти вж е озн ай ом и вся з тех н ол огією п ош у к у зображ ен ь за д оп ом огою м ер еж і Інтернет та р ізн и х п о ш у к ов и х си стем . Д ій сн о, в и к о ­ ристання су часн и х ін ф ор м а ц ій н о-к ом ун ік ац ій н и х техн ол огій у д еся тк и разів п ри ш ви д ш ує п ош ук зображ ен ь та дає м ож л и вість озн ай ом и ти ся з виробам и, п одібн и м и до ти х , я к і н еобхідн о ск он стр ую в ати . В и роби , п одібн і за призначенням , на осн ові я к и х зд ій сн ю ю ть р озр обк у власної к о н стр у к ц ії виробу, тобто к он стр ую ван н я , називатим ем о виробами-аналогами, або м од елям и-аналогам и. Терм ін аналог п оход и ть з гр ец ьк ої м ови й означає відп овідни й . З м оделей-аналогів ф орм ую ть банк ідей. П ід бан ком ідей у н авчальном у п р оек ті р озум іти м ем о си стем ати зован і за певним и озн акам и зображ ен ня, на осн ові я к и х буде розробл я ти ся к о н ­ стр у к ц ія власного виробу. П ісля п роведен ого п о ш у к у н еобхідн о викон ати не менш відповідальні д ії із сортуван н я знайдених м атеріалів. У нас п ок и щ о вся графічна ін ф ор ­ мація (ф ото, зображ ен ня, сх ем и ) зн аходи ться в одн ій папці. Банк ідей м ож е м істи ти дек іл ьк а д еся тк ів різн ом а н ітн и х зображ ен ь. П рацю вати з таким м аси вом ін ф орм ації складно й довго. В изначаєм о к ри тер ії для сортуван н я. Н априклад, для вази м ож у ть бути так і к ри тер ії: техн ол огії виготовл ен н я, к он стр у к ц ій н і матеріали, техн ік и оздоблення. П ри чом у одне й те саме зображ ен ня м ож е р о з м іщ у ­ ватися в р ізн и х п апках (р озм іщ у ю ть к о п ію зображ ен н я). О тж е, створ ю єм о папки з відп овідн им и назвами: Т ехн ол огії вигот овлення, К онст рук ційні матеріали... Ми знайш ли р ізн ом ан ітн і зображ ен ня та сф орм ували банк ідей. Н авіть посортувал и знайдену ін ф орм ац ію за різн и м и ознакам и (к р и тер ія м и ). У сі знайдені зразки ви к ор и стати як вироби -ан алоги ми не м ож ем о за браком досвід у, вел и к ої к іл ь к о ст і к он стр у к ти в н и х особл и востей та часу. Щ о ж тоді роби ти ? Н еобхідн о проаналізувати всі знайдені зображ ення та відібрати д ек іл ь ­ ка. В ідбираю ть за різн и м и озн акам и: оригінальна ф орм а, ц ікаве оздобл ен ­ ня, невелика к іл ь к ість деталей, д осту п н і матеріали тощ о. На прикладі п ідставки до м обіл ьн ого телеф она (мал. 201) розгл ян ем о результати від бор у до оста точ н ого бан ку ідей та проан алізуєм о к о н ст р у к ­ ц ії м оделей-аналогів. М одель-аналог № 1 було відібрано завдяки поєднанн ю з настільною візитн иц ею та к ом п ак тн и м розм ірам .

Мал. 201. Банк ідей для конструювання підставки для мобільного телефона

Основи техніки, технологій і проектування

155

Основи техніки, технологій і проектування

156

М одель-аналог № 2 було відібрано через п р остоту к он стр у к ц ії та з ’ єд ­ нань. М одель-аналог № 3 має ори гін ал ьн у к он стр у к ц ію та зап обігає п о ш к о ­ д ж ен н ю к о р п у су телеф она завдяки тканині. М одель-аналог № 4 ви готовл ен о з деталей м алого р озм ір у, ф актичн о з в ід ход ів, деталі м аю ть п р осту ф орм у. Ін ш і зображ ен ня м о ж у ть зн адоби тися для ін ш и х п роектів. Їх слід збе­ регти в ел ек тр он н ом у вигляді. Т а к ож м ож н а зр оби ти к ол ек ти вни й банк ідей кл асу та зберігати й ого в к о м п ’ ю тер і у ш к ол і або на он лайн-ди ску (Я н д ек с-д и ск , G oog le-д и ск тощ о). Д о п роек това н ого ви р обу ви сувається певний перелік ви м ог. О тж е, до к о ж н о ї відібран ої к о н стр у к ц ії стави м о ви м оги та визначаєм о, п ідходи ть вона чи ні. Слід зазначити, щ о ми не м аєм о зм оги д отор к н у ти ся до виробів та р о з­ д и ви ти ся всі їх н і особл и вості. М и о р ієн ту єм ося лиш е на зображ ен ня. Том у одні й ті самі к о н стр у к ц ії м ож у ть оц ін ю вати ся п о-різн ом у. О цінка зале­ ж и ть від вл асного д освід у, уподобань, н астрою та ін ш и х ф ак торів. Я к щ о ви м ога є п ози ти вн ою сто со в н о м оделі-аналогу, то у відп овідн ій графі став ­ л ять + , я к щ о вим ога не задовол ьн яється, то ставл ять —. № конструкц ії

№ пор.

Вимоги до моделей-аналогів

1

2

3

4

1

Стійкість конструкції

+

-

+

+

2

Розташування телефона (зручність встановлення та виймання)

-

+

+

+

3

Оригінальна та естетична дизайн-форма

-

+

+

+

4

Доступні конструкційні матеріали (дешеві матері­ али, відходи виробництва)

+

+

+

+

5

Можливість виготовлення в шкільній майстерні (ручним деревообробним інструментом)

+

+

+

+

6

Екологічно чисті конструкційні матеріали використання вторинної сировини

+

+

+

+

7

Невелика (мінімальна) кількість деталей

-

+

-

-

8

Міцність конструкції (міцні з’єднання)

+

+

-

-

9

Оздоблення (наявність оздоблення)

-

-

-

-

5

7

6

6

Усього

оздоблення,

або

доцільність

О тж е, найбільш е відп овідає поставлен им вим огам к он стр ук ц ія № 2. Вона й буде наш им виробом -а нал огом , на осн ові я к ого викон увати м ем о кон стр ую ва н н я виробу. П ісля аналізу видно, щ о к о н стр у к ц ія № 2 не є достатн ьо ст ій к о ю та не м ає оздоблення. Т ом у під час к он стр ую ван н я слід у сун у ти зазначені н е­ д ол іки .

Варіант 3 Мал. 202. Варіанти оздоблення випалюванням На арк уш а х паперу слід викон ати 2 - 3 еск ізи виробів з урахуван н ям н едоліків та обрати з н их найбільш вдалий. З роби м о оп ис к о н стр у к ц ії, я к и й буде складатися з тек стов ого п оя сн ен ­ ня та н еобх ід н и х граф ічн и х зображ ен ь, я к и м и м ож у ть бути еск ізи та креслення. За осн ову візьм ем о модель-аналог № 2, деталям надамо ок р у гл ої ф ор ­ ми, з ’ єдн аєм о їх за д оп ом огою клею П В А , для м іц н ості з ’ єднань збіл ь ш и ­ м о п овер хн ю д оти к у деталей, для ст ій к о сті ни ж н ю деталь п одовж и м о назад. Для береж л и вого ставлення до к о р п у су телеф она вн утріш н ю ч а сти ­ ну п ідставки обк л еїм о тк ан и н ою . О здоблення п ідставки буде різн и м . Поперш е, у задній стін ц і ви п и л я єм о ф ігурн и й отвір у вигляді серц я. П о-друге, передню стін к у озд оби м о випалю ванням орнам ентальною к ом п ози ц ією теж у вигляді серця. Для оздоблення виконали дода тк ови й п ош ук у м ереж і Інтернет зобра­ ж ень для випалю вання у вигляді серц я (мал. 202). О ск іл ьк и передня с т ін ­ ка м ає н евеликі р озм ір и , то випалити складне зображ ен ня буде важ ко. О тж е, оберем о н ай простіш е зображ ен ня: варіант 2. В и кон аєм о еск ізи , оберем о найбільш вдалий варіант та на й ого осн ові ви к он аєм о креслення ви р обу в ц іл ом у. На н ьом у нанесем о габаритні р о з ­ м іри ви р обу для ви бору заготов ок та ф ун кц іон ал ьн і розм іри , я к і вказую ть розм іри гнізда для телефона. На осн ові складальн ого креслення (мал. 20 3 ) ви к он аєм о еск ізи деталей (мал. 2 0 4). Д еталі м аю ть о б ’ єм н у ф орм у, том у для зображ ен ня к о н с т р у к ­ ти вн и х елементів деталей н еобхідн о п обудувати дек іл ьк а зображ ен ь у п р о­ ек ц ій н ом у з в ’ я зк у . На зображ ен ня н ан осим о н еобхідн і розм іри . Я к щ о

94

100

Мал. 203. Складальне креслення підставки до мобільного телефона

Основи техніки, технологій і проектування

157

Основи техніки, технологій і проектування

158 0 2 #

Мал. 204. Креслення деталей виробу кон тури деталей маю ть складну ф орм у, то зображ ення таких деталей більш доцільно виконувати на сітц і, так, як для випилю вання лобзиком . За кресл ен н ям и м ож н а визначити розм іри за готов ок , я к і н еобхідн і для виготовлен н я ск он стр уй ова н ого виробу. Р озм ір и заготовок зазначаю ть із п р и п у ск ом дек іл ьк а м іл ім етрів. Ц ю ін ф орм ацію для зр уч н ості зап и сую ть у таблицю . № пор.

Назва деталі

Конструкційний матеріал

Розміри

К-сть

1

Задня стінка

Деревина

105 х 75 х 12

1

2

Ліва бокова стінка

Деревина

102 х 42 х 14

1

3

Права бокова стінка

Деревина

102 х 42 х 14

1

4

Передня стінка

Деревина

36 х 42 х 73

1

5

Дно

Деревина

72 х 36 х 18

1

159

ЛАБОРАТОРНО-ПРАКТИЧНА РОБОТА № 9 Аналіз виробів Обладнання та матеріали: моделі-аналоги (вироби або зображення ви­ робів), зошит, ручка, олівець. П о сл ід о вн ість ви кон ан н я роботи 1. Уважно розглянь моделі-аналоги (вироби або зображення виробів). Обери 3 моделі-аналоги.

2. Визнач вимоги до виробу, який потрібно сконструювати, та запиши їх у таблицю. № конструкції

№ пор.

Вимоги до моделей-аналогів

1

2

3

Усього

3. Установи відповідність вимогам моделей-аналогів (постав + або - ) .

4. Визнач суму переваг кожної моделі-аналогу та запиши в рядок «Усього».

5. Визнач модель-аналог з найкращою відповідністю поставленим ви­ могам.

Банк ідей - набір зображень, які об’єднані спільною темою або завданням. Складальне креслення (креслення складальної одиниці) - конструк­ торська документація у вигляді креслення, яке являє собою зображення складальної одиниці та інші дані, необхідні для її складання (виготов­ лення) і контролю.

1. Щ о називають моделлю-аналогом?

2. Яка роль моделі-аналога в конструюванні виробу?

3. Як формують банк ідей?

(З

Тестові завдання

1. Які складові повинен містити проект на створення матеріальних цінностей? А опис сукупності певних дій та технологічних операцій Б обґрунтування задумів чи планів В розробка графічних зображень майбутнього об’ єкта

Основи техніки, технологій і проектування

^ 5

Основи техніки, технологій і проектування

160

Г перелік предметів та засобів праці Д усі перелічені Е правильної відповіді немає 2. Які складові реалізуються на етапі художньо-конструкторського пошуку? А теоретичне обґрунтування початкових творчих ідей Б розробка ескізів графічних форм передбачуваного для виготовлення ви­ робу за висновком результатів творчих ідей В конструювання макета або моделі майбутнього виробу Г усі перелічені Д правильної відповіді немає 3. Який об’єкт називають фокальним? А з якого вдосконалюється існуючий Б який ставлять у центр уваги для вдосконалення В обидві відповіді правильні Г правильної відповіді немає 4. У чому полягає сутність методу фокальних об’єктів? А у вдосконаленні конструкції існуючого виробу за власним задумом Б у перенесенні ознак випадково вибраних об’єктів на вибраний для вдо­ сконалення об’єкт В у вдосконаленні конструкції виробу будь-яким способом

Фозд'м 4 Технологія побутової діяльності § 27. МАЛЯРНІ РОБОТИ. МАТЕРІАЛИ ТА ІНСТРУМЕНТИ ДЛЯ МАЛЯРНИХ РОБІТ 1. Для чого проводять ремонтні роботи у приміщеннях?

2. Які види малярних робіт тобі відомі?

3. З якою метою виконують малярні роботи?

Житло - споруда, у якій мешкають люди. Сучасна людина прагне яко­ мога комфортніше облаштувати своє помешкання. Основою облаштування житла є якісний ремонт приміщення, кімнати тощо та їх оздоблення. Історія облаштування житла та технології його оздоблення сягає тися­ чоліть. Найдавнішою технікою оздоблення є наскельне малювання. Вод­ ночас розпочинається прикрашання стін усередині приміщення. Перші спроби наших предків прикрасити стіни своїх печер сценами полювання дали поштовх для виникнення однієї з найстаріших професій - професії маляра. Перші малярні роботи, відомі історії, можна побачити в печерах різних континентів (мал. 205). Виконуючи такі малюнки, люди вперше почали використовувати фарбу для прикрашання свого житла. З розви­ тком цивілізації поліпшувалася техніка робіт і матеріали, а також підви­ щувалися вимоги до такої продукції. Відтак з’явилось поняття малярні роботи. Малярні роботи - це комплекс робіт із нанесення забарвлення на різ­ номанітні поверхні й конструкції. Такі роботи виконують для того, щоб

Мал. 205. Роботи найдавніших художників

Технологія побутової діяльності

161

Технологія побутової діяльності

162

Мал. 206. Оздоблення житла

збільшити термін експлуатації приміщення, покращити його санітарний стан чи просто «освіжити косметично» стіни, стелю, фасад тощо. До ма­ лярних робіт належать також і штукатурні, шпалерні, облицювальні ро­ боти. Малярні роботи є завершальним етапом ремонту, і саме від того, на якому якісному рівні вони будуть виконані, залежатиме загальне враження від приміщення (мал. 206). Якість проведення малярних робіт безпосеред­ ньо залежить від досвіду маляра, від знання властивостей використовува­ них матеріалів, дотримання технології виконання малярних робіт. Тому до професії маляра ставляться відповідні вимоги. Будівельник цієї професії повинен знати: вимоги до якості матеріалів, що застосовуються під час виконання малярних та шпалерних робіт; ви­ моги до якості пофарбованих та обклеєних поверхонь; способи приготу­ вання фарбувальних сумішей для виконання малярних робіт; вимоги до якості матеріалів, що застосовуються під час виконання малярних, шпа­ лерних, штукатурних робіт; правила дотримання пожежної та електрич­ ної безпеки; правила роботи на підмостках та драбинах; правила дотримання вимог з охорони праці під час виконання робіт на висоті. Результати роботи маляра приносять радість людям, що дозволяє йому самому переживати почуття величезного задоволення від власної праці. Малярні роботи поділяють на зовнішні та внутрішні (мал. 207).

Мал. 207. Малярні роботи:

а

- зовнішні; б - внутрішні

Мал. 208. Ремонт квартири: а - поточний; б - капітальний («євроремонт»)

Малярні роботи виконують як під час поточного ремонту приміщень, так і в складі робіт з капітального ремонту квартир, офісів і будинків. Поточний ремонт — це найпростіший і найдешевший вид ремонту квартири, кімнати тощо (мал. 208, а). Основне завдання такого ремонту усунути дефекти обробки приміщення, що з’явилися в результаті його експлуатації. Зазвичай поточний ремонт квартири включає в себе ви­ рівнювання й фарбування стін і стель, переклеювання шпалер, демон­ таж і монтаж лиштв і плінтусів, заміну підлогового покриття - укладку ламінату, лінолеуму чи ковроліну, перефарбовування дерев’яних кон­ струкцій. Поточний ремонт квартири можна зробити й самостійно, якщо, зви­ чайно, є відповідні навички. Поняття капітальний ремонт, який у побуті називають «євроремонт», з’явилося в 90-х роках минулого століття. Тоді «євроремонт» асоціювався з більш високими європейськими стандартами облаштування житла та використанням якісних імпортних оздоблювальних матеріалів. Сьогодні капітальний ремонт (мал. 208, б) насамперед передбачає участь дизайнера, застосування найсучасніших матеріалів і технологій. Такий ремонт вирізняється сучасними тенденціями оздоблення: викорис­ тання багаторівневих підлог і стель, модульних систем, точкового підсві­ чування і декоративних покриттів. У більшості випадків зазначений ремонт супроводжує перепланування квартири, офісу чи будівлі. Основним матеріалом для виконання малярних робіт є фарба. Фарба складається з кольорового порошку - пігменту та плівкоутворювальної речовини - в’яжучого компонента. Плівкоутворювальні речовини є найважливішою складовою фарб, оскільки саме вони утворюють на поверхні твердого тіла достатньо тверду плівку, що добре прилипає до неї. Пігменти (мал. 209) - це тонкодисперсні кольорові порошки. їх уво­ дять у лакофарбові матеріали для надання покриттям кольору і укривності, а також для покращення їхніх фізико-механічних і антикорозійних властивостей. Усі фарби й, відповідно, фарбування залежно від виду в’яжучого ком­ понента поділяють на водні й неводні.

Технологія побутової діяльності

163

Технологія побутової діяльності

164

Г іб Мал. 209. Пігменти: а - порошкові; б - рідинні

Мал. 210. Малярні фарби: а - водні; б - неводні

Водні фарбування (мал. 210, а) застосовують з декоративною метою для опорядження інтер’єру й зовнішніх поверхонь будинків (здебільшого фа­ садів). Залежно від в’яжучого компонента, який використовують для при­ готування водних фарб, водні фарбування бувають вапняні, клейові, цементні, силікатні й казеїнові. До неводних фарбувань належать олійні та емалеві фарбування (мал. 210, б), а також лакові покриття. Неводні фарбування застосову­ ють для захисту металевих конструкцій від корозії, дерев’яних - від гнит­ тя, від впливу вологи. А ще вони застосовуються з декоративною і санітарно-гігієнічною метою. їх легко мити й очищати від бруду, тому в приміщеннях, де більшість поверхонь пофарбовано олійними або емалеви­ ми фарбами (лікарні, школи, магазини, дошкільні дитячі заклади), легше підтримувати чистоту. Оскільки малярські роботи включають у себе величезний спектр оздоб­ лювальних робіт, від шпаклювання і ґрунтування поверхонь до фарбуван­ ня та обклеювання шпалерами, то й інструмент для цього застосовується різний. Але є один інструмент, який застосовується для всіх видів ро­ біт, - це щітка малярна. За розмірами, формою та способом застосування розрізняють кілька видів малярних щіток. Макловиця (мал. 211, а) - це малярна щітка, яка зовні схожа на ма­ леньку швабру. Рукоятка в неї коротка, щетина зазвичай штучна, хоча бувають щітки і з довгою рукояткою, і з натуральною щетиною. Маклови-

Мал. 211. Малярні інструменти: а - макловиця; б - щітка ракля;

в - махова щітка; г - флейцові щітки (пензлі); д - валик; е - радіаторна щітка; є - фільонкова щітка; ж - терка шліфувальна; з - шпателі

( і

. *

Мал. 212. Малярні валики: а - конструкція; б - види

ця застосовується для намащування шпалер клеєм або нанесення інших в’язких речовин. Щітка ракля, махова щітка (мал. 211, б, в) застосовуються під час роботи на великих поверхнях для нанесення просочень, ґрунтівок, вапня­ них і дисперсійних фарб. Завдяки своїй конструктивній особливості - ве­ ликому внутрішньому простору - вони слугують своєрідним резервуаром для фарби. Діаметр махової малярної щітки - 60...65 мм, а довжина во­ лосини становить від 100 до 180 мм. Щітки флейцові (мал. 211, г) - «класичні» плоскі малярні щітки ши­ риною від 2 до 10 см. Флейцом можна фарбувати плоскі поверхні, куточ­ ки, труби та інший профіль. Також вони застосовуються для фінішного фарбування поверхонь, пофарбованих іншими, більш грубими, видами щіток, що залишили нерівну поверхню. Радіаторна щітка (мал. 211, е) застосовується для фарбування секцій­ них конструкцій - вигнута під кутом ручка забезпечує хороший доступ до кутів і проміжки між профілями. Фільонкові щітки (мал. 211, є) призначені для виконання оздоблю­ вальних операцій - переважно нанесення фільонок (вузьких смужок фар­ би). Випускаються такі щітки діаметром від 6 до 18 мм. Один з найбільш популярних і загальновживаних сьогодні інструмен­ тів для нанесення фарб - малярний валик (мал. 212). Він призначений для рівномірного фарбування великих площ (внутрішніх і зовнішніх). Розрізняють малярні валики не тільки за сферою застосування, але й за розміром і матеріалом шубки. Валик являє собою конструкцію з ручки й вигнутого металевого стрижня, на який надівається ролик. Міні-валики в основному використовуються для фарбування невеликих або важкодоступних поверхонь, у тому числі й кутів. Найшвидшим способом фарбування є нанесення фарбувальних сумі­ шей за допомогою електромеханічних ручних інструментів-розпилювачів - фарбопультів. Такий спосіб ефективний тільки за великих об’ємів роботи. Фарба наноситься на поверхню за допомогою стисненого повітря (мал. 213). Про особливості роботи цим інструментом ти дізнаєшся з наступно­ го параграфа. Під час виконання малярних робіт на висоті понад 1,5 м доводиться засто­ совувати розкладні драбини з верхньою платформою, на яку можна поставити ємність із фарбою або посудину з валиМал. 213. Фарборозпилювач

Технологія побутової діяльності

165

Технологія побутової діяльності

166

ем

.

Мал. 214. Допоміжні засоби: а - розкладна драбина; б - опора; в - робоча платформа

ком. Для більш стійкого розташування можна використовувати замість драбини робочу платформу з розкладної драбини та ще однієї опори (мал. 214). Під час виконання малярних робіт необхідно дотримуватися таких правил безпечної праці: 1. Фарби повинні зберігатися в спеціальному приміщенні.

2. Слід стежити за своєю робочою позою, зберігаючи правильну по­ ставу.

3. Не класти на стіл, драбину зайві матеріали та інструмент.

4. Працювати з барвниками й розчинниками дуже обережно, не допус­ кати їх потрапляння на відкриті частини тіла, особливо оберігати обличчя й очі.

5. Під час роботи з фарбами, особливо отруйними, обов’язково застосо­ вувати респіратори.

6. Для захисту рук малярам слід користуватися гумовими рукавичка­ ми або змащувати руки спеціальними захисними й очисними пастами.

7. Забороняється близько нахилятися до ємностей із фарбами.

8. Забороняється користуватися лакофарбовими матеріалами поблизу джерел вогню.

9. Проводячи малярні роботи, потрібно постійно провітрювати примі­ щення. Фарбування, лакофарбові матеріали, пігменти, наповнювачі, макловиця, флейц, ручник. Макловиця —велика щітка для малярних робіт. Пензель —прикріплений до ручки пучок волосу, що використовуєть­ ся для нанесення фарби. Пігмент - тверда речовина, розмолота в дрібну пудру (кольоровий порошок), яка використовується для надання кольору фарбам. Плівкоутворювальна речовина — речовина, що здатна утворювати тонку міцну плівку. Флейц - плоский широкий пензель (щітка) з м’ якого волосу, яким згладжують свіжопофарбовану поверхню.

1.

2.

3.

4.

5.

Для чого виконують малярні роботи? Які види робіт належать до малярних? Які фарби використовують для малярних робіт? Які фарби належать до неводних? Які інструменти використовують для малярних робіт?

§ 28. ТЕХНОЛОГІЯ ВИКОНАННЯ МАЛЯРНИХ РОБІТ 1.

•

Технологія побутової діяльності

167

Пригадай, які є види ремонту. Чи брав ти участь у ремонті своєї кімнати?

] 2. Назви основні матеріали, які використовуються для малярних робіт.

3. Чи потрібно знати технологію виконання малярних робіт?

Придбавши нову оселю, людина прагне усунути певні дефекти (іноді вони з’являються в результаті експлуатації старого приміщення) для на­ дання приміщенню привабливого вигляду. Так виникає потреба провести косметичний або капітальний ремонт, з особливостями якого ти вже озна­ йомився в попередньому параграфі. Малярні роботи - це оздоблювальний вид робіт у приміщенні або зовні приміщення, який виконується на завершальному етапі ремонту кварти­ ри, будинку. Попередньо проводиться низка підготовчих робіт, до яких входить демонтаж старої побілки, початкове ґрунтування, шпаклювання, шліфування нанесеної шпаклівки, кінцеве ґрунтування, фарбування. Кожна робота має свою технологію. Послідовність виконання робіт може змінюватися залежно від стану приміщення, складності дизайнерської задумки, індивідуальних рішень. Наприклад: для оздоблення кімнати застосовують гіпсокартонні кон­ струкції, а частини стін оздоблюють різноманітним декором. Також важ­ ливим чинником є вирівнювання стін та стелі. Підготовка поверхонь до малярних робіт починається з усунення де­ фектів стін і стелі. Це можуть бути тріщини в штукатурці, панелях, лу­ щення та відставання старої фарби, непотрібні отвори (мал. 215). Для полегшення проникнення ремонтного матеріалу в місця дефектів їх необхідно розшити (розширити), ушкоджені місця очистити від фраг­ ментів, які слабко тримаються, а ділянки, які відшарувалися, цілком видалити. Підготовлені в такий спосіб поверхні обов’язково обробляють ґрунтувальними сумішами. Вони здатні глибоко проникати в пористу

Мал. 215. Підготовка поверхонь до малярних робіт

Технологія побутової діяльності

168

структуру бетону або штукатурки й закріп­ люватися всередині неї, значно зміцнюю­ чи поверхневий шар основи, що, у свою чергу, забезпечує максимальний рівень зчеплення з матеріалом. Усі дефекти шпаклюють, тобто запов­ нюють спеціальною пластичною шпаклю­ вальною пастою. Для цього використовують готову для використання пасту - шпак­ Мал. 216. Види шпаклівок: лівку. а - базова; б - фінішна Шпаклівка —основа для наступних ша­ рів фарби. Розрізняють такі основні групи шпаклівок: вирівнюючі (або шпаклівки першого шару), фінішні (другого шару) й універсальні. Вирівнюючі шпаклівки наносять на поверхню шаром 1...2 ,5 см з метою вирівнювання тріщин і великих щілин. Фінішні шпаклівки (мал. 216, б) застосовують для усунення дрібних дефектів поверхні, покритої шпаклів­ кою першого шару. Виконують шпаклювання спеціальним гумовим або металевим інстру­ ментом - шпателем (мал. 217). Шпаклівка наноситься шпателем спочатку вздовж, а потім упоперек поверхні. При цьому шпатель розміщують під кутом орієнтовно 60° до поверхні й одночасно слідкують, щоб на ній не залишалося слідів від шпателя. Після повного висихання шпаклівки нерівності знімають шлі­ фувальною теркою (мал. 218).

и си*3 ~зі|| І ВИДІ

Після завершення всіх підготовчих робіт - вирівнювання стін, шпа­ клювання - переходять до фарбування. Для нанесення фарбувальних роз­ чинів на поверхню використовують пензлі й щітки різних розмірів та форм, валки з поролоновим чи хутровим чохлом, ручні та електричні

Мап. 219. Фарбування стелі

Фарбування виконують вертикальни­ ми або горизонтальними смугами з пере­ криванням попередніх смуг на 3...4 см. Спочатку фарбують стелю. Фарбу­ вання стін виконують після фарбування стелі, і першою операцією є очищення поверхні стін від затверділих бризів піс­ ля фарбування стелі (мал. 219). Стіни можна покривати за один прийом вертикальними смугами або за два

Технологія побутової діяльності

169

Мал. 220. Послідовність нанесення фарбувальних сумішей: а - флейцем; б - валиком

прийоми, наносячи спочатку вертикальні смуги, а потім горизонтальні. Фарбу намагаються добре розтушувати (мал. 220). Для кращого покриття після нанесення першого шару фарбувальних матеріалів та їх висихання наносять другий шар. Під час фарбування поверхні поблизу вікон, дверей, плінтусів тощо використовують клейку стрічку. Дерев’яні деталі (бічні грані дверних і віконних коробок, рам, лиштв) захищають від бризок і патьоків фарби клейкою стрічкою, обклеюючи таким чином, щоб стрічка розташовувалася впритул до стіни. Якщо ма­ ють фарбувати вікна, то скло обклеюють захисною стрічкою по периметру палітурки, залишаючи між його планками і стрічкою найдрібніший зазор (мал. 221). Клейку стрічку також використовують під час фарбування поверхонь смугами. На пофарбовану поверхню стіни наклеюють стрічку. Потім ви­ значені місця покривають шаром розчину іншого кольору, який звичайно гармоніює з гамою фарбування стіни. Не давши розчину «схопитися», обережно знімають наклеєні стрічки, які надають стіні чіткого геометрич­ ного візерунка (мал. 222).

Мал. 221. Використання клейкої стрічки

Технологія побутової діяльності

170

л Мал. 222. Технологія фарбування стін смугами

Користуючись фарбувальними інструментами, необхідно слідкувати, щоб при вмочуванні у фарбу на їх робочій частині не було її надто великої кількості. Для цього флейц або пензель занурюють приблизно на третину робочої частини, а валик після вмочування розтушовують його рухом у ванночці «вперед-назад» у такий спосіб, щоб фарба рівномірно просочила­ ся по всьому його периметру (мал. 223). Фарбування виконують обов’язково в спеціальних гумових рукавичках (мал. 224). Перед початком застосування щітки або флейци протягом години ви­ тримують у воді або в мильному розчині для пом’якшення волосся, щоб уникнути в подальшому залишків смуг та частинок волосу на фарбуваль­ ній поверхні під час фарбування (мал. 225, а). На час нетривалої перерви пензлі слід тримати у фарбі так, щоб вони не торкалися дна ємності, або загорнути в поліетилен, що унеможливить їх засихання (мал. 225, б). Після завершення роботи пензлі протирають тампо­ нами для видалення залишків фарби та зберігають для подальшої роботи.

Мал. 223. Підготовка інструментів для нанесення фарби: а -ф л е й ц е м ; б -в а л и к о м

Мал. 224. Рукавички для фарбування

Мап. 225. Догляд за пензлями

Мал. 226. Фарборозпилювач

Нині великого поширення набуло використання електромеханічних ручних інструментів - розпилювачів фарбувальних сумішей - фарбопуль­ тів. У них фарба наноситься на поверхню за допомогою стисненого повіт­ ря (мал. 226). Переваги фарбування стін і стелі фарборозпилювачем очевидні. На від­ міну від валика й щітки, він дозволяє пофарбувати велику поверхню до­ сить швидко та якісно. Починають фарбувати поверхні після перевірки фарбопульта й запов­ нення його фарбувальною сумішшю. Фарбопульт повинен бути розташо­ ваний перпендикулярно до площини поверхні, яку фарбують (мал. 227, а). Для фарбування внутрішніх поверхонь столики й розсувні драбини не потрібні, оскільки довжина вудки (ручки) дає змогу фарбувати стелю і верхні частини стін з підлоги. Для фарбування фасадів будинків викорис­ товують колиски або пересувні вишки. Розпилення фарбувальної суміші форсункою відцентрового типу має один істотний недолік - фарбовий шар наноситься на поверхню нерівно­ мірно. Це пояснюється тим, що частинки фарби, вилітаючи з форсунки, під дією відцентрової сили відкидаються до країв кола. Тому, щоб утвори­ ти на поверхні рівномірну фарбову плівку, вудку з форсункою під час фарбування треба пересувати коловими рухами (мал. 227, б). Виконавши основні малярні роботи, стіни приміщення можна прикра­ шати нанесенням на них малюнків за допомогою фігурних валиків, тра­ фаретів чи штампів. /Л

Мал. 227. Технологія фарбування фарбопультом

Технологія побутової діяльності

171

Технологія побутової діяльності

172

Мал. 228. Нанесення малюнка за допомогою трафарету

Для цього на пофарбовану та суху поверхню стіни приставляють за­ здалегідь підготовлений трафарет та за допомогою тампона або пензля наносять тоненький шар фарби, слідкуючи при цьому, щоб вона не спри­ чиняла патьоків під трафаретом. Із цією метою кількість фарбувальної суміші на тампоні або пензлі повинна бути мінімальною. Після висихання фарби трафарет акуратно знімають (мал. 228). Трафарети виготовляють із цупкого паперу. На нього наносять малю­ нок і вирізають його гострим ножем так, щоб між його елементами зали­ шилися перегородки, які з’єднують їх між собою (мал. 229). Для нанесення на стіни окремого малюн­ ка або групи малюнків можна замість тра­ фарету використовувати штамп (мал. 230). Готові гумові штампи продаються в мага­ зині, але їх виготовляють і самостійно. Штампи змочують у фарбі, приставляють до поверхні й притискають. До малярних робіт належить також фар­ бування дерев’яних (двері, вікна) та мета­ левих (батареї опалення, труби) конструкМал. 229. Вирізання трафарету цій.

Мал. 230. Нанесення малюнків за допомогою штампів

Мал. 231. Очищення дерев'яних конструкцій

Дерев’яні конструкції спочатку очищають від старої фарби. Якщо фарба лущиться і за допомогою звичайного шпателя або шліфу­ вального паперу зняти її не можна, слід її розігріти. Використовують для цього будівельний фен (мал. 231). Однак потрібно знати, що під час на­ грівання деяких видів фарби виділяється певна кількість шкідливих ре­ човин, тому працювати слід у провітрюваному приміщенні та, звичайно ж, потрібно обов’язково використовувати респіратор, щоб захистити ди­ хальні шляхи. Коли фарба розігріється, вона змінить свою структуру й буде дуже легко відставати від деревини. Зняти її можна буде за допомо­ гою шпателя. Потім на поверхні конструкції зашпакльовують нерівні місця (дрібні тріщини, ямки), після висихання шліфують дрібною шкуркою (можливо, доведеться ще раз шпаклювати і знову шкурити), поки не буде досягнуто рівної поверхні (мал. 232, а). Фарбування дверей виконують пензлем або валиком. Для того щоб випадково не зафар­ бувати ручки, їх потрібно зняти та встанови­ ти на місце тільки після повного висихання я фарби. Для захисту скла від потрапляння фарби застосовують щитки. При фарбуванні металевих конструкцій готують основу (зачищають дротяною щіт­ кою, шліфувальним папером) (мал. 232, б). Потім наносять фарбу на поверхню. Для фарбування радіаторів і труб використову­ ють пензлі-ручники, пензлі спеціального призначення. На пензель набирають невели­ ку кількість фарби, а надлишки знімають об край банки. Після фарбування інструменти потрібно підготувати для зберігання. Для цього їх б необхідно ретельно очистити від залишків фарби або ґрунтовки. Із цією метою їх ре­ тельно віджимають і витирають, потім про­ мивають оліфою і зберігають на спеціальних Мал. 232. Фарбування дверей (а) та металевих конструкцій (б) підставках у посудині з водою.

Технологія побутової діяльності

173

Технологія побутової діяльності

174

ПРАКТИЧНА РОБОТА № 25 Виготовлення трафарету Обладнання та матеріали: цупкий папір (альбомний аркуш, кресляр­ ський аркуш), прозора калька, різак (канцелярський ніж), дуже гострий олівець, лінійка, ластик. П о сл ід о вн ість роботи 1. На аркуші олівцем «накидай» ескіз свого трафарету (мал. 233). Про­ думай візерунок дуже ретельно, особливу увагу приділи тонким перемич­ кам. Пам’ятай, що, якщо ти зробиш їх занадто тонкими, надалі трафарет у цих місцях може порватися.

2. Якщо ти хочеш використати свій трафарет не один раз, а кілька, то перенеси готовий візерунок на картон. Картон не повинен бути гофрова­ ним.

3. Щоб перенести малюнок, використай кальку й копіювальний папір. Перенеси малюнок на картон, обведи його кульковою ручкою або фло­ мастером, щоб лінія, по якій ти будеш вирізувати трафарет, стала вираз­ ною.

4. Акуратно виріж трафарет різаком або канцелярським ножем.

5. Вирізуючи по контурах, трафарет поклади на тверду рівну поверх­ ню, найкраще підкласти заготовку ДВП, адже різати ти будеш наскрізь.

6. Під час різання будь обережним, намагайся не розрізати тонкі пере­ мички у візерунку, щоб не зіпсувати його.

Мал. 233. Зразки трафаретів

Ґрунтівка, емаль, трафарет, фарбопульт, форсунка, будівельний фен, лакофарбові матеріали.

Ґрунтівка - зв’ язуюча рідина для нанесення першим шаром на під­ готовлену до фарбування поверхню з метою зміцнення поверхневого шару основи. Трафарет — платівка з картону, на якій прорізано малюнок. Фарбопульт - апарат для механічного розпилювання нев’язких фар­ бових сумішей. Фен - електричний прилад, який надає спрямований потік повітря, нагрітого до температури близько 300...500 °С. Форсунка - пристрій, за допомогою якого розпилюють фарбувальну суміш. Штамп - інструмент або форма, на якій нанесено малюнок.

1. Яких правил безпеки потрібно дотримуватися під час виконання малярних робіт?

2. З якою метою перед фарбуванням ґрунтують поверхню?

3. Як виготовляють трафарети для нанесення малюнків на поверхню?

4. Для чого використовують будівельний фен?

5. У яких випадках використовують клейку стрічку?

(З

Тестові завдання

£)

1. Щ о утворюється на поверхні під час фарбування? А плівка, яка надійно захищає поверхню Б товстий шар фарби - набіл, який слід видалити В шар фарби, який повторно потрібно покрити ще одним шаром фарби

Технологія побутової діяльності

175

2. Яка послідовність виконання підготовчих робіт для фарбування пошкодже­ них поверхонь, покритих фарбою? А пошліфувати поверхню шліфувальною шкуркою Б замазати тріщини шпаклівкою В розшити щілини шпателем Г проґрунтувати зашпакльовані місця Д пофарбувати поверхню 3. Під час роботи на великих поверхнях використовують: А щітку-раклю В фільонкову щітку Б щітку-флейц Г радіаторну щітку 4. Нанесення малюнків на стіни виконують за допомогою: А фігурних валиків В штампів Б трафаретів Г усі відповіді правильні 5. Яке призначення малярних робіт? А захист будівельних конструкцій від впливу факторів зовнішнього середо­ вища (дощу, вітру, снігу тощо) Б захист від ураження комахами, гризунами, грибковими захворюваннями В художньо-декоративне оздоблення Г усі відповіді правильні Д правильної відповіді немає 6. На якому зображенні показано малярну щітку для нанесення невеликої кількості фарбувальних сумішей на невеликі ділянки поверхонь?

В

Г

7

7. На якому зображенні показано малярну щітку для нанесення фарбуваль­ них сумішей на великі площі?

&

Технологія побутової діяльності

176

8. На якому зображенні показано інструмент для нанесення і розрівнювання першого шару суцільної шпаклівки?

А

Б

В

Г

9. На якому зображенні показано металевий ніж з дерев’яною ручкою для розрізування щілин на поштукатуреній поверхні? А

Б

В

Г

10. На якому зображенні показано сталеву гладилку, призначену для нане­ сення та згладжування шару безпіскової накривки?

А

Б

В

11. На якому зображенні показано ківш для нанесення штукатурного розчину на великі площі поверхонь?

А 12.

^

Б

В

Г

Який пензель застосовують для фарбування віконних рам?

А 13.

Б

В

Який пензель застосовують для фарбування дверних блоків? Й І А

14.

" У

Б

%

і

В

Який інструмент застосовують для фарбування стін водними розчинами?

А

Б

В

Т

15. Установи послідовність виконання підготовчих операцій на попередньо пофарбованій поверхні в кімнаті перед виконанням малярних робіт. А зняти шпателем раніше нанесену фарбу Б нанести з пульверизатора на пофарбовану поверхню тоненький шар теплої води

В зачистити поверхню шліфувальною пемзою Г розширити шпателем тріщини, усунути нерівності Д виявити дефекти поверхні, що підлягає фарбуванню 16. На які види поділяють малярні фарби? А водні Бневодні В олійні

Г неолійні

17. Які компоненти входять до водних фарб? А вапно, клей, цемент, вода Б вапно, клей, цемент, вода, силікон В вапно, клей, цемент, вода, силікон, казеїн Г вапно, клей, цемент, силікон, казеїн 18. Для виконання яких робіт застосовують водні фарби? А фарбування металевих поверхонь Б фарбування пластикових поверхонь В фарбування будь-яких поштукатурених поверхонь Г усіх перелічених Д правильної відповіді немає 19. Для виконання яких робіт застосовують неводні фарби? А фарбування металевих поверхонь Б фарбування пластикових поверхонь В фарбування будь-яких поштукатурених поверхонь Г усіх перелічених Д правильної відповіді немає 20. Які фарбування належать до неводних? А олійні В лакові Д правильної відповіді немає Б емалеві Г усі перелічені 21. Яке фарбування може підлягати очищенню від бруду й пилу струменем води? А водне В обидва види Б неводне Г жоден з видів 22. Для виконання яких робіт призначено фарборозпилювачі? А розпилювання водних сумішей Б розпилювання олійних сумішей В розпилювання лакових сумішей Г розпилювання інших рідких малярних сумішей Д усі відповіді правильні Е правильної відповіді немає 23. На якому зображенні показано пневматичний фарборозпилювач?

Технологія побутової діяльності

177

Технологія побутової діяльності

178

§ 29. ТЕХНОЛОГІЯ КРІПЛЕННЯ НАСТІННИХ ПРЕДМЕТІВ. СПОСОБИ РОЗМІЩЕННЯ І КРІПЛЕННЯ ПРЕДМЕТІВ В ІНТЕР’ЄРАХ ПРИМІЩЕНЬ. ІНСТРУМЕНТИ ТА ПРИСТОСУВАННЯ ДЛЯ КРІПЛЕННЯ ПРЕДМЕТІВ. ПРИЛАДИ ДЛЯ ПОШУКУ ПРОВОДІВ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ 1. Пригадай, які способи з ’єднань деталей тобі відомі.

2. Які особливості з’єднання деталей на цвяхах та на клею?

3. Які підготовчі технологічні операції потрібно здійснити для якісного кріп­ лення деталей між собою?

4. Яких правил безпеки необхідно дотримуватися, з'єднуючи деталі?

Більшу частину свого життя людина проводить у житлових або вироб­ ничих приміщеннях. Мабуть, саме цим пояснюється її цікавість до дизай­ ну та якості предметів інтер’єрного призначення: меблів, санітарно-технічного обладнання, приладів для освітлення помешкання, аксесуарів, предметів декору, кімнатних рослин тощо. Існує кілька способів розміщення та кріплення предметів в інтер’єрі приміщень: симетричний, асиметричний та круговий. Однак зазвичай в інтер’єрі комбінують кілька способів, це більш практично та оригінально. Симетричний спосіб розміщення предметів. Цей спосіб заснований на використанні парних предметів (мал. 234, а). Його вважають найпрості­ шим з усіх способів розміщення. Він полягає в розміщенні парних пред­ метів по обидва боки від центру кімнати (каміну, картини, столу). Особливої фантазії тут не потрібно, головне використовувати цей спосіб у приміщенні правильної геометричної форми.

Мал. 234. Розміщення предметів інтер’єру: а - симетричне; б - асиметричне

Мал. 235. Круговий спосіб розміщення предметів інтер’єру

А си м ет ри чни й сп осіб розташування (мал. 234, б) використовується в основному в прохідних кімнатах і в приміщеннях, що мають неправильну геометричну форму. Правильна асиметрія неможлива без рівноваги окре­ мих предметів інтер’єру. На перший погляд, меблі у приміщенні розстав­ лені хаотично, але це не так. Насправді навіть в асиметричному способі розміщення меблів потрібно дотримуватися симетрії щодо фокусної точ­ ки. Таке розміщення здійснюється за принципом «ближче—далі». Уяви дитячу гойдалку - дошку, покладену на колоду. Якщо двох дітей з однаковою масою тіла посадити одне напроти одного на рівній відстані від центру, дошка буде збалансована. Якщо одна дитина легша, то гойдал­ ка підніме її вгору. І рівноваги можна домогтися, лише перемістивши важчу дитину ближче до центру. Аналогічним правилом керуються під час асиметричного розташування предметів. Розташування предметів інтер’єру також відбувається навколо якогось фокусного центру, наприклад вікна. Припустімо, потрібно поставити по­ ряд з вікном кушетку та журнальний столик. Спробуймо розмістити ку­ шетку по один бік, а столик - по другий. Нічого доброго не вийде: оскільки зорова «вага» кушетки набагато більша, за такої розстановки меблів руйнується баланс інтер’єру. Тому необхідно дотримуватися балан­ су різної форми й розмірів предметів. Візуально це можна зробити, на приклад, поєднуючи між собою крісло йторшер, журнальний столик і підлогову вазу, поличку для книжок і картину. Для великих приміщень, які можна розділити на кілька зон, застосо­ вують к руговий сп осіб розміщення меблів (мал. 235). При цьому за фокус­ ну точку можна взяти центр килима з обіднім столом або ефектний світильник. Існує кругове сим ет ричне та асим ет ричне розміщення меблів у кім­ наті. Під час асим ет ричного кругового розташування великі предмети інтер’єру висувають ближче до фокусного центру. Сучасні приміщення оздоблюю т ь (дек орую т ь ) додатковими інтер’єрними предметами. Тому декор повинен відповідати призначенню при­ міщення, колірному рішенню інтер’єру, його меблям, освітленню тощо. Для архітектурного та художнього оздоблення приміщення використову­ ють невеликі вставки у вигляді декоративних тарілок, панно, скульптур і рельєфів, а також вази, чаші, кашпо, картини, композиції з квітів, фото­ графії, вишивки тощо. У процесі створення інтер’єру застосовують та-

Технологія побутової діяльності

179

Технологія побутової діяльності

180

Мал. 236. Декорування інтер’єру приміщення

кож різноманітні дерев’яні вироби (мал. 236). Значну частину предметів інтер’єру необхідно закріплювати. При всьому різноманітті існуючих способів оформлення інтер’єру й сучасного дизайну практично неможливо уявити собі сучасне приміщення, у якому не використовувалися б полички. Декоративні та легкі для зберігання різних дрібниць, масивні для кни­ жок - полиці можуть не тільки бути додатковою корисною поверхнею, а й слугувати прикрасою будь-якої кімнати або офісу. Існує традиційне та невидиме, або потаємне, кріплення (мал. 237). Традиційний спосіб кріп­ лення - за допомогою кронштейнів (мал. 238), металевих або дерев’яних стійок - популярний лише тоді, коли правильно підібрані за кольором, фактурою і матеріалом кріпильні елементи також вносять свою «родзин­ ку» в художній образ приміщення. Але наявність додаткових декоратив­ них і технологічних елементів не завжди узгоджується із загальним задумом оформлювача і цільовою спрямованістю конструкцій. У цьому випадку краще буде скористатися іншими способами кріплення. Розвиток дизайнерського ремесла та будівельної індустрії дозволяє не тільки швидко впоратися із завданням навішування полиць, а й успішно використовувати кріплення полиць до стіни без видимого кріплення, ство­ рюючи тим самим ілюзію «ширяння» предмета в просторі (мал. 239). Гарною прикрасою інтер’єру будь-якого приміщення, безперечно, є кар­ тини. Важливо знайти для картини правильне місце й надійно закріпити її на стіні. Кріпити картину можна кількома способами, їх вибір залежить від конструкції рами й наявних технічних можливостей. Кріпильні еле­ менти використовують під час зовнішнього і внутрішнього облицювання

Мал. 237. Способи кріплення полиці: а - традиційне; б - невидиме (потаємне)

Мал. 238. Кріплення полиці за допомогою петлі кронштейна

Мал. 239. Кріплення полиці без видимого кріплення

Мал. 240. Кріплення за допомогою підвіски

стін. Номенклатура кріпильних елементів величезна. Це зумовлено необ­ хідністю кріплення конструкцій з різних матеріалів до несучої підстави, що може бути виконане із різноманітних матеріалів (мал. 240). Будь-які навісні меблі, які кріплять на стіну, чи то навісні антресолі, чи книжкова полиця, обов’язково повинні бути забезпечені двома або більше підвісками чи петлями. Кріпильні підвіски досить міцні, щоб ви­ тримувати вагу антресолей або полиці разом з їх умістом (мал. 241). Полиці можна закріплювати на кронштейнах, щільно насаджуючи їх за допомогою штирів (мал. 242). Полиця

Стіна

А=В Мал. 241. Кріплення за допомогою кронштейна

Мал. 242. Кріплення полиць на кронштейнах за допомогою штирів: а - схема кріплення; б - закріплені полиці

Технологія побутової діяльності

181

Технологія побутової діяльності

182

Розвиток будівельних технологій сприяв не тільки створенню нових будівельних матеріалів, а й упровадженню в будівельну справу різнома­ нітних кріпильних пристроїв. Існує величезна кількість способів кріплення картин, карнизів, дзеркал, полиць, світильників та інших виробів, які призначені для прикрашання інтер’єру, створення комфортних умов праці та відпочинку. Розглянемо найпоширеніші пристрої та способи їх кріплення на дерев’яних, цегля­ них, бетонних, кам’яних стінах приміщень та стінах, облаштованих ДВП, ДСП, фанерою, гіпсокартоном тощо. До них належить кріплення за допомо­ гою дюбелів, шурупів, саморізів, анкерів різної конструкції, виготовлених з різноманітних матеріалів, наприклад з пластмас і металу. Основною підготовчою технологічною операцією кріплення є виконан­ ня в конструкційному матеріалі, з якого виготовлено, наприклад, стіну, циліндричного отвору або заглиблення. Але ж у результаті цього можна пошкодити невидиму електричну проводку, яку розміщено під штукатур­ кою, ДСП чи ДВП або іншим покриттям у місці кріплення. Як запобігти цьому? Як ви­ явити місце розташування електропроводки? Для цього сконструйовані спеціальні прилади-шукачі, що можуть досить точно вказати на наявність або відсутність діючої прихова­ ної електричної проводки в певному місці. Розглянемо загальний принцип дії таких приладів. Відомо, що електричні проводи, які зна­ ходяться під напругою, створюють навколо себе електричне поле. Дія приладів для зна­ ходження прихованої проводки ґрунтується Мал. 243. Відшукання місць розташування схованої саме на виявленні такого поля. У магазині електропроводки з продажу електротоварів можна вибрати від­ повідний прилад, який називається тестер, трасошукач, шукач або пробник прихованої проводки. При цьому необхідно звертати ува­ гу на безпеку, зручність у користуванні та чутливість апарату. Є прилади, які потрібно підключати до електричної мережі, проте це не завжди зручно. Найзручніший тип при­ ладів - це ті, що «шукають» електричну про­ водку безконтактним способом. Для цього треба просто взяти апарат до рук і провести ним по потрібній ділянці. За допомогою зву­ кового чи світлового сигналу, чи індикатора зі стрілкою або цифрового табло прилад пові­ домить про наявність електричної напруги Мал. 244. Намічання місць розташування схованої елекгропроводки

(мал. 243). Місця розташування схованої електропроводки позначають, наприклад, крейдою або

олівцем (мал. 244), на відстані не менше ніж 10 см від них можна безпечно розташовувати край виробу, що кріпиться на стіні. До найпростіших у користуванні й порівняно не­ дорогих приладів-шукачів належать прилади типу «Дятел», «BOSCH». Проте перед користуванням апа­ ратом обов’язково необхідно ознайомитися з його інструкцією. Після виявлення місць розташування електро­ проводки та розмічання місць розміщення настінних предметів беруться до виконання монтажу кріпильних елементів. Для цього промисловість випускає різнома­ Мал. 245. Частини нітні шурупи, саморізи, анкери. Розглянемо особливості стандартного їх конструкцій та технології кріплення. Найпростішим шурупа: 1 - різьба; з кріпильних елементів є традиційний шуруп. Це крі­ 2 - тіло; З - головка пильний гвинт. їх поділяють на 3 групи: для дерева, для металу та універсальні. Під час загвинчу­ вання шурупів різьбова частина їх заглиблю­ ється в матеріал і міцно утримується в ньому. Класичний шуруп складається з різьби, ци­ ліндричного тіла та головки (мал. 245). Тіло відіграє роль нагеля або штифта, а більш ши­ рока головка утримує виріб, що кріпиться. За конструкцією шурупи бувають із шестигранною або напівкруглою відкритою, трапецієподібною потайною, сферичною напівпотайною головками. Для вкручування їх у деревину в головках виконані прорізи у ви­ Мал. 246. Види шурупів: гляді шліців —одинарних або перехресних та а - з шестигранною головкою; іншої геометричної форми (мал. 246). б - з напівкруглою відкритою Для вкручування використовують викрут­ головкою; в - з трапецієподіб­ ки зі змінними наконечниками або із суціль­ ною потайною головкою; з - зі сферичною ними плоскими чи хрестоподібними робочими напівпотайною головкою кінцями (мал. 247).

Мал. 247. Змінні наконечники для викрутки (а) та набір плоских і хрестоподібних викруток (б)

Технологія побутової діяльності

183

Технологія побутової діяльності

184

Для підвищення продуктивності праці та вдосконалення технології ви­ конання роботи промисловість випускає механічні та електрифіковані прилади (шуруповерти) з можливістю зміни наконечників, напрямку та швидкості їх обертання (мал. 248).

Мал. 248. Види шуруповертів: а - механічний; б - акумуляторний; в - електричний

К ріп л ен н я дет ал ей ш уруп ам и (мал. 249) є надійнішим, ніж кріплення цвяхами, проте потребує виконання певних підготовчих робіт. Щоб полегшити закручування шурупа в деревину, а в деяких випадках і не розколоти її, потрібно попередньо просвердлити отвір. Його діаметр повинен бути на 0,6 меншим від діаметра шурупа, а глибина - орієнтовно на 0,5 меншою від його довжини. Не рекомендується забивати шуруп молотком, оскільки це може призвести до неякісного кріплення. Сучасна промисловість випускає велику кількість удосконалених шуру­ пів, використання яких дає можливість швидко, якісно та надійно кріпити деталі та вироби з різних конструкційних матеріалів. Це так звані самонарізні ш уруп и (мал. 250). У побуті їх називають сам орізам и. Основна їхня перевага над традиційними шурупами полягає в тому, що їх викори­ стання не потребує попереднього виготовлення отвору. Це значно спрощує і прискорює процес монтажу виробів, що фіксуються. До того ж їх ви­ конано з якісних матеріалів з різними корозійностійкими естетичними покриттями. Саморізи дл я к ріп л ен ня дет ал ей у дер еви н н и х та п л а ст м а сови х к он ­ ст р ук ц ій н и х м ат еріал ах виготовляють у формі стрижня із зовнішньою

Мал. 249. Схема прийому кріплення виробу на стіні

Мал. 250. Різні види самонарізних шурупів

гвинтовою циліндричною поверхнею та різьбовим конічним наконечни­ ком, який сам для себе нарізає в матеріалі різьбу. Його головка, як і у звичайного шурупа, виготовлена з прямим або іншої геометричної форми прорізом (шліцем) під викрутку чи гайкою під ключ (мал. 251).

Мал. 251. Саморізи для дерева, пластмаси: а - з потайною головкою; б - із пресшайбами

Подібну конструкцію мають саморізи по металу. Відмінність полягає в тому, що окремі їх види мають іншу геометричну форму головки та гвинта циліндричної частини й різьбового наконечника, який також сам для себе прорізує отвір для нарізання різьби в металі (мал. 252).

Мал. 252. Саморізи по металу

Для саморізів із шестигранною головкою застосовують відповідні змінні головки (мал. 253). Використовують їх для кріплення виробів і деталей на металевих основах (алюміній, сталь, мідь та ін.). Залежно від ваги, розмірів виробів, які кріпляться саморізами, вони мають різні розміри діаметрів та довжин, а також відрізняються формою головки та матеріа­ лом, з якого їх виготовлено. Щоб закріпити виріб на цегляній, кам’яній або бетонній стіні, у багатьох випадках виникає необхідність виготовлення глухих або наскрізних отворів, у яких здійснюється мон­ Ї З таж кріпильного пристрою. Для цього потріб­ но насамперед розмітити місце його кріплення у визначеному місці площини. Якщо кріплен­ ня має бути виконане за допомогою двох або більше кріпильних елементів, горизонталь­ ність та вертикальність їх розташування вста­ новлюють, використовуючи столярний рівень Мал 253 Змінні накидні (мал. 254). головки

щ ш .0

Технологія побутової діяльності

185

Технологія побутової діяльності

186

а

б

Мал. 254. Розмічання поверхні рівнем; а - горизонтальності; б - вертикальності

Мал. 255. Намічання місць монтажу кріпильних елементів

Потім за допомогою олівця або фломастера намічають місця монтажу кріпильних елементів (мал. 255). Кріпильні вироби для цегляних або бет онних ст ін зазвичай є гвинтами певної конструкції, що входять у здатні до розширення фіксатори або в пластмасові дюбелі , які застосовують із шурупами, чи такі, що входять у металеву муфту, яка розширюється під час затягування гвинтом. Дюбелі яв­ ляють собою порожню гільзу з анкеруючою (розпірною) частиною (мал. 256). Як правило, дюбелі та інші кріпильні пристрої встановлюють у попе­ редньо утворений отвір у стіні або в конструкції. Закріплення (розкли­ нювання) дюбеля відбувається у процесі введення в нього (забивання або загвинчування) металевого або посиленого полімерного розпірного еле­ мента у вигляді шурупа, спеціального цвяха тощо. Для кріплення дюбелів та інших кріпильних пристроїв важливо пра­ вильно просвердлити отвір у матеріалі, у який буде вставлено кріпильний пристрій (мал. 257). У бетоні та інших щільних матеріалах рекомендується свердлити отвір за допомогою перфоратора свердлом з твердосплавним наконечником. Це прискорює свердління у твердих матеріалах. У пористих матеріалах, у волокнистих плитах свердління за допомо­ гою перфоратора може призвести до розбивання отвору або викришування шматків матеріалу. У таких випадках свердлити отвір краще без перфо­ ратора. Діаметр свердла та діаметр дюбеля повинні бути однаковими. Це

Мал. 256. Принцип дії дюбеля

Мал. 257. Схеми технології монтажу кріпильних пристроїв

дуже важливо, тому що навіть невелике збільшення діаметра отвору щодо розрахункового під дюбель може призвести до прокручування дюбеля і, як результат, - до слабкого кріплення. Зменшений отвір під дюбель може спричинити розтріскування матеріалу стіни, особливо якщо її виготовлено з крихкого матеріалу, під час закручування в дюбель шурупа. Мінімальна глибина свердління повинна дорівнювати довжині дюбеля плюс величина, трохи більша за діаметр дюбеля. Це необхідно для того, щоб в отворі залишилося місце для пилу, що утворюється під час сверд­ ління, та для виходу за межі дюбеля кінчика шурупа. При виготовленні отворів чи заглиблень у стіні необхідно дотримувати­ ся безпечних прийомів роботи. Працювати в робочому одязі в рукавицях та захисних окулярах. У разі виконання роботи ручним пробійником слідкувати, щоб його головка була оснащена гумовими пластинами для захисту руки, а молоток не мав сколів і тріщин. Його ручка має бути міцно закріплена за допомогою клина. Виготовляючи отвори на висоті, необхідно користуватися драбиною або іншою стійкою підставкою. Шурупи, що угвинчуються в дюбелі, також мають не тільки різні діаметри й довжини, але й різні конструкції капелюшків. Най­ частіше це капелюшки впотай і під хрестову викрутку. Шурупи з діаметром стрижня від 6 мм і більше можуть мати шестигранну головку під ключ. Крім того, шурупи для швидкого монтажу мають особливу форму різьби, що дозволяє під час монтування забивати шуруп молотком, а демонтуючи, Мал. 258. Сучасний дюбель: шуруп можна викручувати звичайним спо­ 1 - шуруп; 2 - пустотіла гільза з розпірною частиною; собом. З - розпірна частина Сучасний дюбель (мал. 258) (у перекладі з нім. - шип) прийшов на зміну дерев’яній пробці. Він запозичив від своєї попередниці основний принцип роботи, але при цьому забезпечує набагато міцніше й надійніше кріплення. Найпоширенішими є стандартні нейлонові дюбелі (мал. 259, а). Вони підходять для будь-якої стіни і використовуються із шурупами діаметром від 2 до 16 мм. Для кріплення віконних, дверних та інших рам використо­ вують рамні дюбелі (мал. 259, б). їх довжина становить від 60 до 360 мм. Рамні дюбелі бувають двох основних видів: для твердих суцільних основ і для м’яких і пустотілих (щілинних) матеріалів. Подовжена розпірна частина забезпечує зачеплення дюбеля відразу за кілька перемичок в основі з порожнинами.

■яв Мал. 259. Стандартний нейлоновий (а) та рамний (б) дюбелі

Технологія побутової діяльності

187

Технологія побутової діяльності

188

За допомогою ц ан гови х ш п и льок можна закріпити підвісні вироби на стіні з деревини або гіпсокартону на крючках, які вкручуються в насувну пружну тонколистову металеву муфту (мал. 260), що вставляється в по­ передньо виготовлені отвори.

Мал. 260. Цангові шпильки: а - принцип дії; б - види

Мал. 261. Кріплення на універсальних розпірних дюбелях: а - шурупа; б - крючка зі звичайним гачком; в - крючка зі сталевим гачком

Кріплення таких крючків можна виконати також за допомогою дюбе­ лів (мал. 261), які вставляються в попередньо просвердлені отвори. Д ю бел і з пруж ними відк и дни м и планкам и (мал. 262) призначені для кріплення предметів до пустотілої перегородки й підшивної стелі, напри­ клад для підвіски люстр. Планки дюбеля, пройшовши крізь отвір у по­ рожнину за обшивкою, під дією пружини розкриваються і впираються у внутрішню поверхню обшивки.

Мал. 262. Дюбель з пружними відкидними планками

Мал. 263. Цвяхові дюбелі

Ц в я х о в і дю белі (мал. 263) призначені для швидкого кріплення планок, рейок, конструкцій, коли потрібно встановити велику їх кількість. Дю­ бель укомплектований цвяхом, що має накатку у вигляді зворотних кону­ сів. Дюбель із цвяхом вставляють в отвір у стіні крізь рейку, що закріплюється. Цвях потім просто забивають молотком. На малюнку 264, а показано ун іверса л ьн и й дю бел ь підвищеної еластич­ ності. У щільній товстій стіні він поводиться, як звичайний дюбель. При потраплянні в порожнину дюбель накручується на шуруп і зав’язується в щільний вузол, що надійно кріпить шуруп до стіни. Для пустотілих кон­ струкцій використовують дю бел ь т и п у «м ет ел и к », поданий на малюнку 264, б. Малюнок ілюструє, як використовувати зазначений дюбель. А н к ер и - це металеві гільзи з поздовжніми розрізами, у які вкручують не шурупи, а гвинти або болти (мал. 265). Анкери відрізняються набагато більшою міцністю, ніж дюбелі, і витримують значні навантаження. А н к ер р озп ірн и й і дю бель р озп ірн и й використовують у тих випадках, коли потрібно особливо надійно закріпити різні конструкції. Термін «ан­ кер» у перекладі означає «якір» і застосовується для позначення багатьох видів анкерних болтів, дюбелів, стрижневих фіксаторів і спеціальних ви­ дів цвяхів.

б Мал. 264. Види дюбелів:

а - універсальний дюбель підвищеної еластичності; б - дюбель типу «метелик»

Мал. 265. Анкери

Конусний забивний анкер із втулкою дає змогу закріпити деталь на стіні за допомогою насувної муфти, що розширюється під час затягування гвинтом конічної деталі анкера (мал. 266, а). Подібну технологію кріплен­ ня має анкер, конічна головка якого, закріплена на кінці шпильки, також затягується у втулці гайкою (мал. 266, б).

Мал. 266. Кріплення для суцільних стін: а - конусний анкерний гвинт зі шліцом на головці; б - конусний анкерний гвинт із затяжною гайкою

ПРАКТИЧНА РОБОТА № 26 Кріплення стенда Обладнання і матеріали: шукач електропровода, олівець, рулетка, рі­ вень столярний, молоток, пробійник, стенд або картина з кріпильними пластинами. П о сл ід о в н ість ви кон ан н я роботи 1. Визнач місце, де повинні висіти стенд або картина.

2. Перевір за допомогою шукача наявність електричного провода.

3. Визнач місце кріплення виробу.

4. Наміть олівцем місце виготовлення одного із заглиблень.

5. За допомогою столярного рівня та рулетки визнач місце виготовлен­ ня другого заглиблення.

6. Добери дюбель із шурупом потрібних розмірів.

7. Добери необхідні інструменти для виготовлення заглиблень.

8. Виготов заглиблення.

9. Устав у заглиблення дюбелі та закріпи в них стенд або картину.

10. Перевір горизонтальність закріпленого виробу та надійність його кріплення.

Технологія побутової діяльності

189

Технологія побутової діяльності

190

Анкер — металева (сталева) зв’ язка, якою скріплюють складові час­ тини машини, кам’ яної споруди тощо. Дюбель - стрижень особливої форми, який гострим кінцем забива­ ють у стіну для кріплення певного обладнання. Ш уруп —кріпильний гвинт для дерев’яних деталей, для прикріплен­ ня до дерева металічних виробів і т. ін.

V/

1. Які види шурупів тобі відомі? Щ о між ними спільного та в чому відмінність?

2. Яка технологія кріплення шурупів звичайних та шурупів-саморізів?

3. У чому сутність технології кріплення настінних предметів за допо­ могою анкера?

4. Яких правил безпеки необхідно дотримуватися, монтуючи вироби на стіні?

Тестові завдання 1. Який спосіб розміщення предметів заснований на їх розташуванні по оби­ два боки від центру кімнати? А симетричний Б асиметричний В круговий 2. Який спосіб розміщення предметів вважається найпростішим? А симетричний Б асиметричний В круговий 3. Які найпоширеніші способи кріплення на дерев’ яних, цегляних, бетонних, кам’ яних стінах приміщень? А за допомогою шурупів Б за допомогою саморізів В за допомогою анкерів Г за допомогою всіх перелічених способів Д правильної відповіді немає 4. Яка підготовча технологічна операція є основною під час монтажу виробів на цегляній чи бетонній стіні? А вирівнювання нерівностей поверхні Б виконання в конструкційному матеріалі, з якого виготовлено стіну, ци­ ліндричного отвору або заглиблення В розмічання місця кріплення предмета Г виявлення місця розташування електричного провода на стіні 5. За допомогою якого пристосування можна закріпити підвісні вироби на стіні, виготовленій з ДВП? А звичайного шурупа Б цангової шпильки В анкера Г усіх перелічених Д правильної відповіді немає

191

С пи сок л ітератури , якій надано гр и ф Р е к о м е н д о в а н о М ін іст ер с т в о м освіт и і н а у к и У к ра їн и або Схвалено для використання у загальноосвітніх навчальних закладах 1. Загорний В.К., Терещук Б.М. Комплект плакатів з методичними рекоменда­ ціями «Елементи машинознавства». 5 -9 кл. загальноосвіт. навч. закладів. - К. : Корд, 1995.

2. Терещук Б.М., Загорний В.К., Гащак В.М., Лещук Р.М. Трудове навчання (для хлопців): підруч. для 5-го кл. загальноосвіт. навч. закладів. - К. : Генеза, 2013. - 176 с.

3. Терещук Б.М., Дятленко С.М., Гащак В.М., Лещук Р.М. Трудове навчання (для хлопців): підруч. для 6-го кл. загальноосвіт. навч. закладів. - К. : Генеза, 2014. - 184 с.

4. Терещук Б.М., Туташинський В.І. Трудове навчання. Технічні види праці: підруч. 6 кл. - К. : Навчальна книга, 2006. - 208 с.

5. Терещук Б.М., Туташинський В.І., Загорний В.К. Трудове навчання. Тех­ нічні види праці: підруч. 7 кл. - К. : Генеза, 2007. - 240 с.

6. Терещук Б.М., Туташинський В.І., Загорний В.К. Трудове навчання. Тех­ нічні види праці: підруч. 8 кл. - К. : Генеза, 2008. - 272 с.

7. Терещук Б.М., Туташинський В.І., Загорний В.К. Трудове навчання. Тех­ нічні види праці: підруч. 9 кл. - К. : Генеза, 2009. - 285 с.

8. Терещук Б.М., Загорний В.К. Трудове навчання (для хлопців) : робочий зошит. 5 кл. - К. : Генеза, 2013. - 96 с.

9. Терещук Б.М., Дятленко С.М., Гащак В.М., Лещук Р.М. Трудове навчання (для хлопців) : робочий зошит. 6 кл. - К. : Генеза, 2014. - 96 с.

10. Терещук Б.М., Загорний В.К. Трудове навчання. 5 кл. Технічні види праці (методичний посібник). - К. : Генеза, 2013. - 192 с.

11. Терещук Б.М., Дятленко С.М. Гащак В.М., Лещук Р.М. Трудове навчання (для хлопців). 6 кл. (методичний посібник). - К. : Генеза, 2014. - 192 с.