Географія 9 клас Масляк 2022 поглиблене

ГЕОГРАФІЯ

Петро Масляк, Світлана Капіруліна

ГЕОГРАФІЯ

З ПОГЛИБЛЕНИМ ВИВЧЕННЯМ ГЕОГРАФІЇ

Особливості підручника:

• •

змістовний та цікавий виклад матеріалу надає широкі можливості до опанування знань про економічний та соціальний розвиток країн світу карти, схеми, діаграми та ілюстрації є корисним доповненням до основного тексту запитання та завдання розвивають навички роботи з різними джерелами географічних знань

• •

ГЕОГРАФІЯ

Інтернет-підтримка дозволить:

З ПОГЛИБЛЕНИМ ВИВЧЕННЯМ ГЕОГРАФІЇ

здійснити онлайн-тестування за кожним розділом ознайомитися з додатковими матеріалами до уроків

Інтернетпідтримка за QR-кодом або посиланням rnk.com.ua/101300

Петро Масляк Світлана Капіруліна

•

Масляк П. О., Капіруліна С. Л.

Географія

«Географія» підручник для 9 класу з поглибленим вивченням географії закладів загальної середньої освіти

ТОВ Видавництво «Ранок»

Петро Масляк, Світлана Капіруліна

ГЕОГРАФІЯ Підручник для 9 класу з поглибленим вивченням географії закладів загальної середньої освіти 2-ге видання, перероблене

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України

Харків Видавництво «Ранок» 2021

Шановні дев’ятикласниці та дев’ятикласники! Вітаємо вас, усіх тих, хто розпочинає поглиблене вивчення шкільного географічного курсу «Україна і світове господарство», майбутніх господарів і господарок найбільшої за площею та найбагатшої на природні ресурси в Європі (як частині світу) держави — Україна. Щиро сподіваємося, що минулого року вивчення природи нашої держави було для вас цікавим, і тому ви з натхненням продовжите вивчення захоплюючої науки і навчальної дисципліни — географії. Метою курсу географії 9 класу є формування цілісного уявлення про навколишній світ, глибокий взаємо­ зв’язок природи й населення, раціональне використання природних багатств і особливості ведення господарства в Україні та різних країнах світу. В основному змісті підручника, який ви тримаєте в руках, показано, наскільки раціонально ми та населення інших країн світу використовує ресурси планети, якого рівня розвитку досягла Україна порівняно з іншими країнами та економіками світу і що треба зробити для його підвищення. Значення курсу «Україна і світове господарство» для розвитку загальної географічної культури сучасної особистості зростає й через посилення в ньому культурно-гуманістичної спрямованості предмета, вивчення інтеграційних процесів, проблем взаємодії суспільства і природного середовища, природоохоронної свідомості, розкриття глобальних та регіональних явищ, процесів і проблем. Підручник є основним, але не єдиним джерелом знань. Його потрібно використовувати разом із географічним атласом, стінними картами, енциклопедіями, довідниками, періодичними виданнями, сучасною телевізійною та радіоінформацією, відомостями з Інтернету, які треба навчитись оцінювати критично. Виконання будь-якої справи не можна розпочати без знання алгоритмів її виконання. Пропонуємо вам ознайомитися зі структурою підручника та правилами роботи з ним. Підручник складається зі вступу та п’яти розділів. Вони, у свою чергу, містять окремі теми, які для більш зручного орієнтування та навчання розбито на параграфи. Кожен із параграфів починається з актуалізації знань та навичок, які ви вже здобули. Найголовніші

поняття й терміни винесено в окрему рубрику «Словник» та подано українською та англійською мовами, що важливо в сучасних умовах глобалізації всіх сторін людського буття. Уважно прочитайте зміст поняття та запам’ятайте його. В основному тексті параграфів ви побачите такі позначки: — скористайтеся атласом — виконайте практичне завдання або дайте відповідь на запитання — ознайомтеся з історичним фактом — прочитайте актуальну інформацію Кожен параграф закінчується висновками та підсумковими запитаннями і завданнями. Вони допоможуть вам визначити провідні думки змісту параграфа та з’ясувати, чи все було для вас зрозумілим. Якщо ви не зможете самостійно відповісти на запитання або виконати завдання, то ще раз перечитайте текст підручника, пошукайте інформацію в інших джерелах або зверніться до вчителя/вчительки географії. Сучасний світ змінюється набагато швидше, ніж ми встигаємо це усвідомлювати. Стежити за цими перетвореннями ви зможете за допомогою рубрики «Джерела Інтернету» —

, що містить посилання на

електронні ресурси. До підручника також розроблений електрон­ ний освітній ресурс, який містить тестові завдання для підготовки до контроль­них і самостійних робіт, які можна виконати в режимі онлайн, та більш детальні інструкції щодо виконання програмових практичних робіт і досліджень. Отже, усе необхідне для нової географічної подорожі готове. Нехай ця мандрівка підкаже вам власний шлях для розвитку особистих здібностей та талантів для подальшого дорослого життя. Тож вирушаймо в дорогу! Бажаємо вам успішно опановувати географію вашої Батьківщини. Осягніть Україну розумом, сприйміть її серцем. Із повагою, авторський колектив

3

Вступ 

Вступ Природа країни, у якій нам випало долею народитися і жити, відрізняється від природи багатьох інших країн. Вона є частинкою природи нашої планети і така ж унікальна та неповторна. Проте вона не може стати і не є для нас лише об’єктом милувань, захоплень та споглядань. Вона є основним ресурсом, фундаментом для розвитку та покращення умов життя людини, джерелом натхнення та прагнення створити новий рівень життя для всіх, хто живе в Україні. На початку вивчення курсу географії «Україна і світове господарство» спробуємо дати відповіді на основні запитання, від яких перейдемо до їх деталізації, а саме: якими методами послуговується економічна географія у своєму дослідженні; як взаємодіє господарство і природа в географічному середовищі на прикладі території нашої країни; у чому полягає акту-

§1

альність і необхідність вивчення економічної географії для кожного із вас особисто. Сподіваємося, що новий курс географії, над яким ми разом із вами починаємо працювати, допоможе: yy назвати основні відмінності методів фізикогеографічних та економіко-географічних досліджень; yy обґрунтувати значення і роль економічної географії в розв’язанні багатьох суспільних проблем; yy зрозуміти зв’язки економічної географії з іншими науками; yy усвідомити роль географічної науки у професійній орієнтації для вибору подальшого виду власної діяльності; yy знайти власні приклади застосування знань з економічної географії в повсякденному житті.

Шкільний курс географії «Україна і світове господарство» та його мета 1. Пригадайте об’єкт і предмет вивчення фізичної географії світу та України. 2. Поясніть значення формування географічної культури та свідомості в сучасних і майбутніх поколінь жителів планети й України.

1

ОБ’ЄКТ І ПРЕДМЕТ ВИВЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ГЕОГРАФІЇ. Ви вже знаєте, що фізична

географія розглядає певну територію планети (країни) як сукупність різноманітних природних компонентів, що утворюють численні природно-територіальні комплекси різного рівня (мал. 1). Економічна географія досліджує ці території як сукупність чинників виробництва (умов та підприємств і населення), що разом формують різні суспільно-територіальні комплекси. Отже, об’єк­ том дослідження економічної географії є господарство й населення, які сформувалися або продовжують утворюватися та еволюціонують у межах певних територій з їхніми

4

природно-територіальними комплексами (ПТК) як ресурсною основою. Господарство й населення певної території (області, країни, частини світу) вивчає не лише економічна географія, а й економіка, соціологія, юридичні та інші науки. Тому, крім об’єкта вивчення, виділяється ще й предмет. Предметом вивчення економічної географії України є територіальна організація господарства, тобто розміщення господарських об’єктів по території в певному порядку. Цей порядок породжує взаємопов’язане розміщення економічних об’єктів територією нашої держави, що і є територіальною організацією господарства країни. У кожній країні світу вона має власну

Вступ ОБ’ЄКТ ДОСЛІДЖЕННЯ фізичної географії

економічної географії Окремі елементи суспільства і господарства (групи)

Окремі компоненти природи

ПТК (ландшафти, їхні типи та підтипи)

Повітря

Країни (гірські)

Соціально-демографічні

Зони (природні)

Соціально-професійні

Гірські породи Рельєф Ґрунти Поверхневі та підземні води Флора Фауна

Підзони Провінції Області Райони

Соціально-етнічні

Природні умови та ресурси Окремі сфери та напрями господарства

Соціально-класові

Окремі сектори економіки

Соціально-територіальна структура населення

Суспільно-територіальні комплекси

Соціально-територіальна організація господарства

Економіка окремих регіонів Економіка світу

Мал. 1. Об’єкт дослідження географії.

специфіку, обумовлену дією багатьох чинників, а саме: yy господарським комплексом, який склався історично; yy особливостями природних умов території; yy наявними природними ресурсами для господарського розвитку; yy особливостями географічного (територіального) поділу праці; СЛОВНИК: Економічна географія — наука, яка досліджує територіальну організацію економіки (господарства) у межах певної країни або Землі в цілому (світове господарство).

Economic geography is a science that studies the territorial organization of the economy within a particular country or the Earth as a whole (world economy). Територіальна організація господарства — особ­ ливості й закономірності розміщення на певній території господарських об’єктів у їхньому взаємозв’язку та взаємозалежності.

Territorial organization of the economy — is the features and patterns of location in certain areas of economic objects in their relationship and interdependence.

yy геоекономічним і геополітичним оточенням країни; yy просторово-територіальною спеціалізацією господарства тощо. Розглянемо детальніше предмет дослідження економічної географії. Ви вже знаєте, що господарство України і світу вивчає не лише економічна географія, а й багато інших наук і навчальних дисциплін. Кожна з них досліджує лише певну складову об’єкта, тобто його конкретні властивості, явища, процеси. Наведіть конкретні приклади взаємодії фізичної географії та інших наук.

Конкретними об’єктами дослідження економічної географії є секторальні або простoровотериторіальні форми організації господарства певної ділянки нашої планети різного таксономічного рангу (різної величини за площею і значенням в економіці). Наприклад, можна вивчати територіальну організацію туристичного бізнесу в Європейському Союзі або окремо в Німеччині, досліджувати господарство певної області України або острова Корсика в Італії.

5

Вступ  Предмет економічної географії — територіальна організація господарства певної ділянки Землі, розгляд будь-якої економічної території як єдиної системи, що складається з різнорідних, але просторово взаємопов’яза­ них елементів, що діють нероздільно. Конкретні господарські об’єкти (промислові підприємства, транспортні магістралі, торговельно-розважальні центри тощо) не просто розташовані на певній території. Територія надає їм нової, економіко-географічної якості. На відміну від інших наук і навчальних дисциплін, що вивчають певні аспекти господарства, економічна географія інтегрує універсальні знання, які накопичує певна територія з унікальними комплексними властивостями. Завдяки економічній географії отримують найбільш повну картину господарського життя країн. Отже, об’єктом вивчення економічної географії України є її господарство, а предметом виступає його територіальна організація, взаємо­ пов’язане розміщення господарських об’єктів у цілому по країні або в межах її окремих частин (областей, економічних чи адміністративних районів тощо).

2

МЕТА КУРСУ ГЕОГРАФІЇ 9 КЛАСУ. Метою курсу «Україна і світове господарство», який поєднує економіко-географічне країно­ знав­ ство із загальною економічною й соціальною географією світу, є формування цілісного уявлення про навколишній світ, глибокий взаємо­зв’я­з ок природи і населення, способи раціонального використання природних багатств та особливості ведення господарства в різних країнах світу. Курс навчає просторового мислення, виховує повагу і любов до своєї Батьківщини та до історії й культури інших країн і народів, знайомить зі змінами, які відбуваються в усе більш глобалізованому світі і пов’язані зі зростанням кількості населення, розширенням економічних зв’яз­ ків країн, мереж глобальних комунікацій. Курс «Україна і світове господарство» має особливе значення й через його культурно-гуманістичну спрямованість, увагу, що приділяється вивченню інтеграційних процесів, проблемам взаємодії суспільства і природи. Значну увагу в змісті курсу приділено питанням охорони природи, глобальним і регіо­

6

нальним явищам, що відбуваються як в Україні, так і світі та окремих його субрегіонах. Поясніть, чому для розвитку економіки важливою є охорона навколишнього природного середовища.

Велику роль у змісті програми «Україна і світове господарство» відведено практичній складовій. Під час її реалізації відшліфовуються набуті раніше вміння й навички учнів та учениць самостійно планувати, проводити та презентувати результати наукових досліджень, досліджувати проблемні питання, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки, формулювати висновки, працювати в парі та малій групі. Провідною метою курсу є формування знань про тенденції розвитку національного та світового господарства й визначення місця України в сучасному світі через реалізацію таких завдань: yy ознайомити із структурою сучасного світового господарства та її відображенням в економіці України, найважливішими глобальними проблемами людства, сформувати нові поняття й базові знання про суспільну географію та особливості розвитку сучасного господарства в Україні і світі; yy навчити виявляти та аналізувати економічні, соціальні й екологічні процеси та явища на глобальному, регіональному і локальному рівнях; показати роль міжнародного співробітництва в розв’язанні глобальних проблем людства; yy розвивати в учнів та учениць пізнавальний інтерес, інтелектуальні та творчі здібності, заохочувати самостійну навчальну діяльність шляхом пошуку та опрацювання географічної і статистичної інформації з різних джерел. Оцініть значення набутих знань з курсу фізичної географії у вашому повсякденному житті.

3

ОСНОВНІ МЕТОДИ ЕКОНОМІКО-ГЕОГРАФІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ. Економічна географія як гео-

графічна наука, що входить до складу суспільної (економіко-політичної і соціальної) географії, тісно пов’язана з комплексом географічних наук (фізичною географією і геоекологією, медичною географією, кліматологією, гідрологією й океанографією, геоморфологією, картографією, географією культури та релігій тощо). Водночас вона має нерозривні методологічні й методичні зв’язки з такими науками,

Вступ ОСНОВНІ МЕТОДИ ЕКОНОМІКО-ГЕОГРАФІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ Історичний

Статистичний

Соціологічних досліджень

Картографічний

Порівняльногеографічний

Геоінформаційний

Мал. 2. Основні методи економіко-географічних досліджень.

як регіональна економіка, міжнародна економіка, соціологія, екологія та ін. Реальними теоретико-методологічними, методичними і прикладними підвалинами економічної географії є ідеї одночасно чотирьох наук: географії, економіки, соціології, екології. Звідси впливає глибинна комплексність цієї науки. До того ж її належність до суспільної географії не є лише прострово-територіальним проявом суто економічних, соціальних чи екологічних процесів. Як уже зазначалося раніше, будь-яка територія в певних визначених межах не просто містить певні господарські чи соціальні об’єкти, а неминуче передає їм, кожному зокрема і системі в цілому, нові географічні якості. Зрештою вони і дають той чи інший суто географічний або прострово-територіальний синергетичний ефект. За межами географії в будь-якій іншій науці він просто не може бути виявленим, оціненим, виміряним і прогнозованим.

СЛОВНИК Синергетика — напрям міжгалузевих досліджень процесів самоорганізації у відкритих природних системах (фізична, хімічна, біологічна, екологічна, соціальна та ін.).

Synergetics is a direction of interbranch researches of processes of self-organization in open natural systems (physical, chemical, biological, ecological, social, etc.).

У власних дослідженнях економічна географія широко використовує різні методи дослідження: історичний, картографічний, порівняльно-географічний, монографічний, статистичний, методи інформаційних технологій (мал. 2) і моделювання, експедиційних досліджень. Зростає популярність методів соціологічних досліджень. Наполеон Бонапарт, видатний історичний діяч, колись сказав: «Географія — це доля». Як ви вважаєте, що він мав на увазі? Пандемія Covid-19 має помітні комплексні географічні прояви. Різні країни, регіони і навіть народи по-різному реагують на поширення цього захворювання. Це спричинено своєрідним поєднанням різних географічних чинників (природних, соціальних, економічних, екологічних та ін.) в окремих регіонах планети. Фактично географічні чинники, ураховуючи геополітичні й геостратегічні, і призвели до локалізації окремих осередків коронавірусної хвороби.

ВИСНОВКИ

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

Об’єктом вивчення економічної географії України (світу) є господарство, а предметом — його територіальна організація, взаємо­ пов’язане розміщення господарських об’єктів країни або її окремих частин. Господарство є об’єктом міждисциплінарних досліджень, а економічна географія інтегрує універсальні знання, які накопичує певна територія з унікальними комплексними властивостями. Економічна географія дає найбільш повну картину господарського життя певної території. Головною метою шкільного курсу географії «Україна і світове господарство» є формування знань про тенденції розвитку національного та світового господарства й визначення місця України в сучасному світі. Знання з економічної географії потрібні в повсякденному житті людям багатьох спеціальностей. Економічна географія використовує багато методів досліджень (історичний, статистичний, картографічний, геоінформаційний, порівняльно-географічний та ін.).

1. Доведіть, що географія є міждисциплінарною наукою.

2. Обґрунтуйте необхідність знань з економічної географії та можливості їх використання у повсякденному житті.

3. Спрогнозуйте розвиток географічних досліджень в XXI ст.

4. Порівняйте об’єкт і предмет вивчення фізичної та економічної географії.

5. Створіть модель взаємодії фізичної та економічної географії.

6. Проаналізуйте причини зростання значення географічних чинників у житті різних країн.

7

Вступ 

§2 1

Економічна географія в системі географічних наук 1. Пригадайте науки, з якими пов’язана фізична географія. 2. Спрогнозуйте значення географічних знань для подальшого розвитку знань про інші планети, як можливі території для освоєння людством.

ВЗАЄМОДІЯ ГОСПОДАРСТВА І ПРИРОДИ В ГЕОГРАФІЧНОМУ СЕРЕДОВИЩІ. Сьогодні в гео-

графічному середовищі порівняно із попередніми періодами господарювання істотно зросла інтенсивність взаємодії господарства і природи. Активно використовується понад 80 % площі України. У лісостепах і степах країни частка орних земель подекуди досягає 90 %. Унаслідок надмірної сільськогосподарської експлуатації землі дедалі більше виснажуються. Виникають посухи, пилові бурі, формуються та збільшуються площі ярів, міліють та висихають малі річки, замулюються водойми, знижується рівень ґрунтових вод; зростає рівень забруднення ґрунтів отрутохімікатами, гербіцидами та мінеральними добривами, погіршується якість сільськогосподарської продукції. Відсутність чи недостатність очисних споруд роблять екологічно небезпечними тваринницькі ферми, відходи яких зі стічними водами потрапляють у природні водойми (мал. 1). СЛОВНИК Географічне середовище — частина географічної оболонки, земного простору, пов’язана з процесом життєдіяльності людей, необхідна складова існування суспільства, з яким воно перебуває в безпосередній взаємодії, частина географічної оболонки, включена в сферу людської діяльності.

The geographical environment is a part of the geographical shell, the earth’s space is connected with the process of human life, a necessary component of the existence of society with which it is in direct interaction, part of the geographical shell, included in the sphere of human activity. Орні землі (рілля) — земельні ділянки, які систематично обробляються і використовуються під посіви сільськогосподарських культур (включаючи посіви багаторічних трав), а також чисті пари, площі парників і теплиць.

Arable land — land that is systematically cultivated and used for crops (including crops of perennial grasses), as well as clean steam, greenhouse areas and greenhouses.

8

ПРИРОДА Вивчає і засвоює природу та її багатства

Дає засоби для існування Може знищити результати людської діяльності

Розширює обсяги, рівні та глибину використання природи

Впливає на розміщення господарства

Впливає на структуру довкілля

Прискорює чи уповільнює розвиток економіки

Прискорює темпи використання природних ресурсів

Впливає на розвиток суспільної свідомості

Відтворює власні багатства

СУСПІЛЬСТВО а Місце

Країна

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

Україна Молдова Польща Німеччина Франція Нідерланди Білорусь Велика Британія США Австрія

Площа ріллі від загальної площі країни, у % 56,1 53,7 35,7 34 33,5 31 27,9 25,8 16,9 16,4 б

Мал. 1. а) Взаємодія природи та суспільства; б) перелік країн світу з найбільшою розораністю земель.

1) Наведіть приклади негативного впливу перелічених вище процесів на здоров’я людини.

2) За допомогою мал. 1. наведіть конкретні приклади взаємовпливу природи та суспільства. Знайдіть на карті країни, вказані в таблиці (мал. 1, б). Поясніть зв’язок між їх природними умовами та площею ріллі. Чи пов’язаний ступінь експлуатації ґрунтів із кількістю населення на прикладі цих держав?

Вступ Надмірне зрошення земель призводить до їх засолення, підтоплення, заболочування, забруднення. Раціональне крапельне зрошення в нашій країні все ще не набуло достатнього поширення. Осушувальна меліорація на півночі України знизила до крайності рівень ґрунтових вод, через що міліють річки й озера, пересушуються землі й навіть виникають нетипові для Полісся пилові бурі. Води Дніпра містять значну кількість шкідливих речовин, які потрапили туди після катастрофи на Чорнобильській АЕС (мал. 2, а). Знайдіть у мережі Інтернет і перегляньте матеріали щодо «раннього» демонтажу нестабільних конструкцій об’єкта Укриття, створеного Інститутом проблем безпеки АЕС Національної академії наук України. Поясніть, чи залишається небезпечною територія Чорнобильської АЕС і чому саме.

Найбільш негативно на довкілля впливають гірничодобувні, хімічні та металургійні підприємства, а також теплові (ТЕС) та гідроелектростанції (ГЕС). Окрім того, значні економічні збитки та жахливі екологічні наслідки для природи мають численні випадки незаконного видобутку бурштину (Житомирщина, Рівненщина), піску (Волинь, Харківщина) та інших копалин у різних регіонах країни (мал. 2, б). За даними Держгеонадр, в Україні налічується 593 родовища будівельного піску, із яких офіційно перебувають у розробці 228. Незаконно видобутий пісок продається за готівку, без сплати податків і зборів до місцевих і державного бюджетів. Скільки піску видобувається в Україні нелегально і до яких збитків це призводить, реально не знає ніхто.

а

б

СЛОВНИК Європейський Союз (Євросоюз, ЄС) — економічний і політичний союз, що об’єднує 27 незалежних державчленів у Європі.

The European Union (short for European Union, EU) is an economic and political union of 27 independent member states located in Europe.

Значно погіршують стан довкілля машинобудівні заводи, підприємства харчової промисловості та комунального господарства, які щороку викидають близько 40 млн тонн шкідливих речовин, із яких очисні споруди вловлюють лише близько 76 %. У середньому на 1 км2 за рік осідає понад 15 тонн шкідливих речовин. Таким чином, екологічна ситуація постійно погіршується. Близько 2 млрд тонн отруйних речовин, твердих і рідких токсичних відходів зосереджено в спеціальних сміттєзвалищах і сховищах, площа яких становить понад 14 тис. гектарів. Знайдіть на офіційному сайті Центральної геофізичної обсерваторії України ім. Б. Срезневського та опрацюйте матеріали «Огляд стану забруднення навколишнього природного середо­ вища на території України». Опрацюйте карти, що ілюструють стан забруднення природного середовища за даними Центральної геофізичної обсерваторії України ім. Б. Срезневського. Зробіть висновки.

1) За допомогою мал. 3, а (с. 10) зробіть висновки про необхідність удосконалення технологій утилізації сміття в Україні порівняно до інших країн світу.

2) Поясніть, чи впливає екологічне виховання на рівень забруднення природного середовища і як саме.

в

Мал. 2. а) Новий саркофаг Чорнобильської АЕС; б) «місячний» краєвид як наслідок видобутку бурштину на Житомирщині; в) крапельне зрошення.

9

Вступ 

б

а

Мал. 3. а) Рівень переробки побутового сміття у країнах ЄС за даними Європейського інвестиційного банку (у %, на початок 2019 р.); б) ємності для роздільного збирання сміття на зупинці транспорту в Женеві (Швейцарія).

Унаслідок найбільшої у світі техногенної катастрофи (26 квітня 1986 р.) на Чорнобильській АЕС радіоактивно забрудненою виявилася майже половина території країни, особливо її північна частина. Зросла захворюваність населення, відбулись значні мутації в рослинному і тваринному світі. Разом із своїми близькими здійсніть віртуальний тур у музей Чорнобиля chornobylmuseum.kiev. ua/uk/virtual-tour/. Поділіться враженнями з однолітками.

В Україні виділено кілька зон з особливо відчутним промисловим впливом на природу. Найбільш забрудненою частиною держави, унаслідок максимальної концентрації шкідливих виробництв, є Донбас (Донецька й Луганська обл.) та Придніпров’я (Дніпропетровська і Запорізька обл.). Природу Прикарпаття змінили кар’єри з видобутку корисних копалин та пов’язані з ними хімічні підприємства. У Карпатах масово вирубують ліси, що призводить до ерозії ґрунтів і катастрофічних паводків. До України завозять старі автомобілі, які дуже забруднюють довкілля. У великих містах автотранспорт дає до 70 % усіх викидів у повітря. Значним є і рекреаційний тиск на географічне середовище, особливо відчутний на узбережжях морів, у Карпатах, навколо великих міст. Туристи ущільнюють ґрунтовий покрив, викидають величезну кількість сміття.

10

2

ЕКОНОМІЧНА ГЕОГРАФІЯ УКРАЇНИ В СИСТЕМІ ГЕОГРАФІЧНИХ НАУК. Економічна географія

є частиною суспільної географії, яка складається з економічної, соціальної географії та географії населення. Вона вивчає територіальну організацію виробництва, територіальний (географічний) поділ праці, розміщення господарських об’єктів, різні форми територіального зосередження підприємств тощо. Залежно від об’єкта вивчення вона поділяється на географію промисловості, сільського господарства, транспорту тощо (мал. 4, с. 11). За допомогою мал. 4. поясніть, що вивчає кожна з наук у системі економічної географії.

Соціальна географія вивчає територіальну організацію життя людей або соціальну сферу суспільства. Вам відомо, що існують ланки господарства, метою діяльності яких є забезпечення навчання, лікування, відпочинку. Соціальна сфера на територіях будь-якої країни розвинена нерівномірно. Географія населення вивчає його структуру, закономірності і територіальні особливості розміщення, форми розселення тощо. Усі складові економічної і соціальної географії тісно пов’язані між собою. Економічна географія разом із фізичною становлять основу географії як науки і навчального предмета. Зв’язки між економічною, соціальною та фізичною географією зміцнюються чере те, що природа дедалі більше змінюється господарською діяльністю людини.

Вступ ГЕОГРАФІЧНІ НАУКИ Фізична географія

Суспільна географія

Загальногеографічні науки

Геоморфологія

Економічна географія

Топографія

Кліматологія та метеорологія

Соціальна географія

Країнознавство

Гідрологія суходолу та океанологія

Політична географія

Картографія

Географія населення

Геоекологія

Географія культури

Краєзнавство

Електоральна географія

Геодезія

Геологія Географія рослин Географія тварин

Географія релігій

Географія ґрунтів Ландшафтознавство Мал. 4. Система географічних наук.

3

МІЖПРЕДМЕТНІ ЗВ’ЯЗКИ ЕКОНОМІЧНОЇ ГЕОГРАФІЇ. Економічна і соціальна географія

тісно пов’язана з негеографічними науками та сферами знань. Сама її назва свідчить про зв’язок із різними економічними науками, а також із соціологією — наукою про суспільство та закони його розвитку. Дані економікоі соціально-географічних досліджень використовуються такими навчальними дисциплінами,

Фізична географія

Соціологія

Економіка

Математика Астрономія

Геологія Історія Кліматологія Метеорологія

ЕКОНОМІЧНА І СОЦІАЛЬНА ГЕОГРАФІЯ

Біологія Екологія

Медицина Хімія Фізика

як менеджмент і маркетинг. Перший є сукупністю методів, засобів і форм управління виробництвом і виробничим персоналом з метою підвищення їх ефективності, збільшення прибутків. Другий є діяльністю у сфері ринку товарів і послуг для стимулювання їх збуту й прискорення обміну. Зв’язок економічної географії з менеджментом і маркетингом є цілком закономірним. Раціонально організувати випуск і продаж будь-якого товару без знання особливостей території й територіальної організації суспільства сьогодні вже неможливо. Природним є зв’язок економічної і соціальної географії з екологією — наукою, що досліджує закономірності взаємозв’язку організмів між собою та з довкіллям.

Суспільство­ знавство Менеджмент Маркетинг Демографія

Мал. 5. Міжпредметні зв’язки економічної географії.

Наведіть приклади взаємодії економічної і соціальної географії з іншими науками (за мал. 5).

4

ЗНАЧЕННЯ ЗНАНЬ З ЕКОНОМІЧНОЇ ГЕОГРАФІЇ ДЛЯ ЛЮДСТВА. Економічна географія є важ-

ливою і потрібною людям. Наприклад, для спеціалістів із територіальної організації суспільства, які не дотримувалися вимог, під час будівництва Чорнобильської АЕС під Києвом, або під час розміщення на одному промислово-

11

Вступ  му майданчику АЕС і ТЕС в Енергодарі (Запорізька обл.). Таких прикладів незнання, а часто нехтування знаннями географічних законів в Україні і світі безліч. Правильна, відповідна часу територіальна організація суспільства дає величезні переваги країнам, що вчасно проводять адміністративнотериторіальні реформи, засновані на знаннях закономірностей територіальної організації держави. Прикладом може бути реформа застарілого і тому неефективного адміністративно-територіального поділу Франції під час правління президента Шарля де Голля, яка покращила ефективність управління країною. Поділ України на області, проведений ще в 30-ті рр. XX ст., також давно застарів. Тому слід провести адміністративно-територіальну реформу, основану на законах економічної географії і яка дасть величезну економію на скороченні адміністративного апарату. Вам знання з економічної географії не тільки допоможуть краще пізнати свою Батьківщину, а й знадобляться в повсякденному житті, оскільки ними користуються люди різних професій в Україні і світі. Знання з економічної географії України мають загальноосвітнє значення, оскільки світ стає більше глобалізованим та інформаційнонасиченим. Потік географічної інформації, який швидко зростає, оточує сучасну людину практично повсюди — у повідомленнях ЗМІ, безмежному інформаційному масиві Інтернету. Проте ця інформація не завжди правдива, а знання з економічної географії допоможуть правильно її аналізувати. Без них не можли-

СЛОВНИК Глобалізація — перетворення певного явища на світове, планетарне, таке, що стосується усієї Землі, процес всесвітньої економічної, політичної й культурної інтеграції та уніфікації.

Globalization — the transformation of a phenomenon into a global, planetary, such that affects the entire Earth, the process of global economic, political and cultural integration and unification.

во правильно сприймати події, що відбуваються в Україні та світі, розбиратися у складних явищах соціально-економічного життя. До того ж кожна подія, об’єкт або явище нашого життя завжди територіально «прив’язані» до певної країни, частини світу, а знання з географії дають змогу їх ідентифікувати. Прикладом ігнорування законів природи та географічної науки є будівництво китайською компанією ГЕС на річці Кока поблизу постійно діючого вулкану в Еквадорі. 7 квітня 2020 р. на річці Кока через діяльність ГЕС відбувся підрив ґрунту та обвал водоспаду Сан-Рафаель, що спричинило розрив двох трубопроводів і розлив приблизно 16 тис. барелів сирої нафти, від чого постраждали 41 тис. жителів 108 міст. У соруді самої греблі ГЕС, що побудована в сейсмічно небезпечному районі, є численні тріщини, а обладнання встановлене із порушенням технічних норм. Через загрозу аварії робота ГЕС призупинена, а Еквадор, бідна країна, яка очікувала отримувати 30 % необхідної для економіки електроенергії, заборгувала Китаю майже 2 млрд доларів.

ВИСНОВКИ

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

Природа є не тільки середовищем існування суспільства, а й необхідною умовою матеріального фізичного і духовного життя людини, джерелом виробничих ресурсів. Єдність суспільства і природи обумовлюється процесом матеріального виробництва. Під впливом загострення соціально-екологічних проблем суспільство все більше зусиль спрямовує на відтворення природи. Поряд із розширенням та поглибленням взаємозв’язку між природою і суспільством нова фаза розвитку цього процесу характеризується наявністю значних екологічних труднощів, що потребує докорінних змін у характері й засобах впливу суспільства на природу. Ігнорування законів природи та географічних знань призводить до екологічних та економічних катастроф і втрат.

1. Доведіть на конкретних прикладах значення знань з економічної географії.

2. Обґрунтуйте причини широких міжпредметних зв’язків економічної географії.

3. Спрогнозуйте подальші проблеми за умов, якщо утилізація сміття в Україні залишиться на сучасному рівні.

4. Створіть пам’ятку «екологічно чистого» туриста.

5. Проаналізуйте дані мал. 1, б та поясніть причини значної розораності територій окремих країн світу.

12

РОЗДІЛ I.

НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА ТА СВІТОВЕ ГОСПОДАРСТВО Тема 1. Національна економіка Тема 2. Населення світу

Перший розділ шкільної програми з географії 9 класу присвячений таким основним поняттям, як національна економіка, світове господарство, економічний розвиток та глобалізація. Ці, здавалося б складні для вас поняття, оточують нас щодня. Фахівці в усьому світі порівнюють різні економічні показники, щоб оцінити економічний розвиток держав. Головними з цих показників є валовий внутрішній продукт (ВВП) та індекс людського розвитку (ІЛР). Звичайно, що й ці серйозні поняття для вас невідомі та потребують пояснення. Ви опануєте їх за допомогою підручника та додаткових, указаних у ньому джерел інформації, і зрозумієте, яке місце в різних світових рейтингах країн посідає Україна, а також чому, маючи потужний економічний, соціальний, науковий та природний потенціал, наша країна не серед світових лідерів. Ви зрозумієте, який вплив має глобалізація сучасного світу на чинники розміщення виробництва, розвиток окремих країн та регіонів і яке місце України в сучасних глобалізаційних процесах. Ви з’ясуєте, у чому позитивне значення глобалізаційних процесів для розвитку економіки України та заможного життя населення. Працюючи над розділом, ви: познайомитеся з поняттями «національне господарство», «економічна модель», «кластер», «валовий внутрішній продукт», «індекс людського розвитку», «спеціалізація території», «міжнародний поділ праці», «світове господарство» тощо; дізнаєтеся про основні форми суспільної організації виробництва; навчитеся розрізняти первинний, вторинний, третинний сектори національної економіки, форми просторової організації національної економіки; оціните вплив глобалізації на: темпи розвитку світового господарства та національних економік країн різних типів; роль окремих чинників розміщення виробництва; економічну діяльність населення; зрозумієте вплив природних і суспільних чинників на розміщення виробництва, сучасні тенденції розвитку світового господарства.

13

Розділ I. Національна економіка та світове господарство

Тема 1. Національна економіка

§3 1

Національна економіка. Економічний розвиток та його показники 1. Поясніть, від чого більше буде залежати добробут пересічної родини: від загальних доходів (заробітна плата батьків, пенсія дідуся і бабусі, стипендія брата або сестри) її членів чи від доходів на «душу населення» родини. 2. Спрогнозуйте, як природні ресурси та умови країни впливатимуть на економічний розвиток держави й добробут її населення.

НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА (НАЦІОНАЛЬНЕ ГОСПОДАРСТВО). Праця є головним засобом

існування, основою господарської діяльності. Робота завжди була способом самоствердження, приносила задоволення, радість, у праці людина долала труднощі та життєві негаразди, багато чого робила задля краси, розвитку науки тощо. Представники яких професій створювали шедеври Світової спадщини людства (мал. 1)?

Організація людства в держави продовжила розвиток господарства, дозволила об’єднати й узгодити працю мільйонів людей, спрямовану на системне виконання конкретної роботи, розв’язання тієї чи іншої проблеми. Що ви знаєте з уроків історії про розвиток та результати діяльності господарства найдавніших держав?

Одяг, їжа, приміщення школи, будівлі та установи — це продукт діяльності окремих людей певних спеціальностей, підприємств та організацій, які щось виготовили, побудували,

а

б

СЛОВНИК ЮНЕСКО (UNESCO — United Nations Educational, Scientific and Cultural Organization) — міжнародна міжурядова організація, спеціалізована установа ООН (Організація Об’єднаних Націй) з питань освіти, науки і культури. Офіційно існує з 4 листопада 1946 р. Штабквартира організації розташована в Парижі (Франція). Офіційні мови ЮНЕСКО — англійська, арабська, іспанська, китайська, російська та французька.

UNESCO (UNESCO — United Nations Educational, Scientific and Cultural Organization) — an international intergovernmental organization, a specialized agency of the United Nations (United Nations) for education, science and culture. It has officially existed since November 4, 1946. The headquarters of the Organization is located in Paris (France). The official languages of UNESCO are English, Arabic, Spanish, Chinese, Russian and French.

привезли, встановили тощо. Освітні послуги, що надає вам навчальний заклад, також є господарськими. Відпочиваючи або лікуючись, ви також користуєтесь послугами певних підрозділів господарства.

в

Мал. 1. Результати людської праці — об’єкти, занесені до Списку ЮНЕСКО (Світової спадщини людства): а) резиденція митрополитів Буковини і Далмації (будівля Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича); б) дерев’яні церкви Карпатського регіону в Польщі та Україні (церква Святого Юра в м. Дрогобич); в) геодезична дуга Струве (пам’ятник у Старій Некрасівці, Одеська обл.).

14

Тема 1. Національна економіка Природно-екологічне

Соціальне

Природні умови та ресурси, стан екології та рівень забруднення

Кількість і якість трудових ресурсів, рівень їх зайнятості та якість їх життя, доходи й витрати домогосподарств

Економічне Економічна політика, умови та правила господарювання Науково-технічне Рівень розвитку та стан освіти, науки, техніки, інновацій та їх впровадження

НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА ТА СЕРЕДОВИЩЕ ЇЇ РЕЗУЛЬТАТИВНОГО ФУНКЦІОНУВАННЯ

Інформаційне Рівень впровадження інформаційних технологій

Духовне Типи культур, їх традиції, звичаї та норми. Мораль, суспільна свідомість та менталітет населення Політичне Форма державного устрою та правління. Політичний режим, процеси і партії

Зовнішньо-політичне

Зовнішньо-економічне

Економіко-політичне оточення країни, країни-сусіди, їх зовнішня політика (агресивна, активна, консервативна, пасивна)

Глобалізаційні процеси, міжнародні утворення та взаємодія із ними, стан світового ринку

Мал. 2. Національна економіка та умови її існування.

Подібно до вас, у школах нашої країни навчаються сотні тисяч дітей, в університетах — багатотисячне студентство. Ваші та їхні рідні вирощують зерно, розводять худобу, випікають хліб, лікують людей, виготовляють машини, верстати та механізми, меблі, одяг, взуття. Підприємства, які все це виготовляють або надають послуги (освітні, медичні, юридичні), безпосередньо чи опосередковано пов’я­зані між собою. Вони, зв’язані територією держави, транспортом, який перевозить людей і виготовлену ними продукцію, утворюють національну економіку (мал. 2). За допомогою мал. 2 оцініть сучасне середовище функціонування економіки України.

У широкому розумінні національна економіка — це видова і територіальна структуризація економічної діяльності в масштабах країни, що регулюється сукупністю основоположних політичних, соціальних, юридичних і економічних правил, які визначають межі людської поведінки та утворюють базис для виробництва, обміну й розподілу товарів і послуг у цій країні (мал. 3, с. 16). Національна економіка складається з послідовних стадій: виробництво товарів і послуг, їх обмін, розподіл і споживання.

СЛОВНИК Національна економіка — сукупність взаємо­по­в’я­ заних підприємств та організацій, що виготовляють продукцію і створюють умови й засоби для життя людей в певній країні, дають змогу задовольняти матеріальні та нематеріальні потреби суспільства й забезпечують його розвиток.

The national economy is a set of interconnected enterprises and organizations that manufacture products and create conditions and livelihoods in a particular country, allow to meet the tangible and intangible needs of society and ensure its development.

Виробництво неможливе без предметів і засобів праці та самої людини, яка є вирішальним його чинником. Розрізняють виробництво засобів праці (машини, механізми, обладнання) та виробництво предметів споживання. Предметами виробництва є сировина та матеріали, із яких виробляють продукцію. Особливим предметом виробництва є земля. Важливу роль у господарстві відіграє створення певної продукції. Усе більшу частку в структурі економік найбільш розвинених країн світу складають послуги (освітні, медичні, юридичні, банківські, транспортні, логістичні). У всіх цих сферах господарства

15

Розділ I. Національна економіка та світове господарство 2%

0,3 %

11 % 20 %

12 %

Умовні позначення Сільське господарство Промисловість Сфера послуг

29 % 60 % 86,7 %

78 % а

б

в

Мал. 3. Структура ВВП, що створюється окремими секторами економіки країн: а) надіндустріалізованої Німеччини (лідер ЄС); б) України; в) Люксембурга.

СЛОВНИК Виробництво товарів і послуг — процес створення матеріальних (уречевлених) і нематеріальних (духовних, неуречевлених) благ, необхідних для існування й розвитку країни.

Production of goods and services — the process of creating tangible (tangible) and intangible (spiritual, not tangible) goods necessary for the existence and development of the country.

задіяні трудові ресурси (працівники), сукупність яких, а також предметів і засобів праці складають систему факторів (чинників) виробництва. Україна належить до небагатьох країн світу, економіка яких виробляє всю основну промислову й сільськогосподарську продукцію: легкові і вантажні автомобілі, трактори, СЛОВНИК Товар — продукт людської праці, виготовлений з метою обміну чи продажу. Товаром є речовий продукт, послуга (інформація), робоча сила (праця), земля, капітал (приміщення, обладнання підприємства), які, хоч і не є продуктами праці але в умовах розширеного товарного виробництва, коли воно стає загальним, перетворюються на товари.

Goods — a product of human labor, made for exchange or sale. Goods are a material product, service (information), labor (labor), land, capital (premises, equipment) enterprises), which, although not products of labor but in terms of expanded commodity production, when it becomes common, transformed into commodities. Послуга — діяльність, або неуречевлене благо, яку одна сторона може запропонувати іншій.

A service is an activity or intangible good that one party can offer to another.

16

комбайни, танки, ракети і космічні кораблі, тканини, одяг, пшеницю, жито, кукурудзу, соняшник, виноград, овочі і фрукти тощо. Напевно, легше назвати те, що Україна не виробляє. Яку промислову або сільськогосподарську продукцію виготовляють у вашому регіоні?

Україна одна з держав-лідерів у світі за виробництвом соняшникової олії, меду, волоських горіхів, цукру, пшениці, кукурудзи, картоплі та іншої продукції. В Україні виготовлено найбільший у світі транспортний літак Ан-225 «Мрія», створено космічні ракети й технологічне обладнання для різних ланок господарства. За допомогою двигунів, вироблених в Україні, інші держави запускають ракети в космічний простір. Багатству надр нашої країни заздрять економіки багатьох розвинених країн світу (на 0,8 % території суходолу припадає 5 % світових запасів мінеральних ресурсів). Найближча до Франції за складом свого господарства Україна має набагато більші реальні економічні можливості через наявність практично всіх видів природних ресурсів.

2

ПОНЯТТЯ «ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК» ТА ЙОГО ПОКАЗНИКИ. Національна економіка будь-якої

країни розвивається в умовах певної економічСЛОВНИК Корупція — зловживання владою або службовим становищем для отримання незаконної грошової (майна, грошей, пільг, послуг) чи негрошової вигоди.

Corruption is the abuse of power or official position in order to obtain illegal money (property, money, benefits, services) or non-monetary gain.

Тема 1. Національна економіка ної системи, яка, у свою чергу, є сукупністю законодавчих правил і норм ведення господарства. Населення держави, її підприємства й організації різних форм власності, що виробляють певну продукцію чи надають якісь послуги, мають їх дотримуватися. Якщо ці правила і норми відповідають вимогам часу та науково обґрунтовані, якщо населення, підприємства й організації їх дотримуються, як це відбувається в багатих і високорозвинених країнах світу, — держава процвітає, а її населення має достатній і високий рівень життя. Якщо в країні порушуються ці правила та процвітає корупція, в національній економіці починає панувати хаос, і вона неодмінно деградує. Економічний розвиток — це перехід від одного етапу економіки до іншого, при якому в новому періоді не тільки збільшується обсяг виробництва й надання послуг, а має місце й виробництво нових товарів і послуг з використанням нових технологій. Рівень економічного розвитку будь-якої країни характеризується системою показників, серед яких загальний ВВП та ВВП на одну особу, виробництво і споживання основних видів продукції і надання послуг на одну особу, рівень та якість життя населення тощо. Країна може виробляти багато продукції, але ВВП все рівно може не вистачати для заможного життя населення, як, наприклад, в Індії. Тому для характеристики рівня економічного розвитку країни використовують показник ВВП на одну особу, який відносно більш об’єктивний. Застосовується також показник валового національного продукту (ВНП), що є сукупною вартістю всього обсягу вироблених якоюсь країною за рік товарів і послуг, включаючи й підприємства, які їй належать поза її межами. Чи всі підприємства, що виробляють брендовий одяг, розташовані в країні, де цей бренд засновано?

Рівень економічного розвитку країни визначається й особливостями структури її господарства. Висока частка переробки, а не видобутку ресурсів, є одним із показників високого економічного розвитку держави. Важливим показником рівня соціальноекономічного розвитку країни є ІЛР, що об-

СЛОВНИК Валовий внутрішній продукт (ВВП) — сукупна вартість усіх товарів і послуг, створених на економічній території країни за певний проміжок часу (зазвичай рік) з метою їх кінцевого використання.

GDP (gross domestic product) is the total value of all goods and services created in the economic territory of the country for a certain period of time a year for the purpose of their final use. Індекс людського розвитку (ІЛР) — узагальнений показник для оцінювання довгострокового прогресу людського розвитку у трьох основних площинах: довготривале та здорове життя; доступ до знань; гідний рівень життя населення.

HDI (Human Development Index) is a final indicator for assessing the long-term progress of human development in three main areas: I — long-term and healthy life; II — access to knowledge; III — a decent standard of living. Паритет купівельної спроможності (ПКС) — концепція єдиної ціни, згідно з якою на одну й ту саму суму, перераховану за поточним курсом у національні валюти, у різних країнах можна придбати однакову кількість товарів і послуг.

Purchasing power parity (PPP) is the concept of a single price, according to which the same amount of goods and services can be purchased in different countries for the same amount, translated at the current exchange rate into national currencies.

числюється на основі трьох показників: очікуваної тривалості життя (довге й здорове життя), рівня грамотності населення (середня кількість років, витрачена громадянами країни на навчання), рівня життя (ВНП на одну особу в доларах США за паритетом купівельної спроможності — ПКС). ІЛР щорічно обчислюється і оприлюднюється ООН з метою порівняння рівня життя, освіченості, грамотності й довголіття населення різних країн світу. ІЛР країн світу класифікують таким чином: дуже високий (42 країни), високий (43 країни), середній (42 країни) і низький (42 країни) рівні. Норвегія і Швейцарія — країни, що лідирують у цьому рейтингу (табл.). За допомогою додаткових джерел інформації дізнайтеся, що таке «індекс бігмака» і як він стосується поняття ПКС.

17

Розділ I. Національна економіка та світове господарство

Місце 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

ВВП (за даними ООН на 2019—2020 На одну особу За номіналом за ПКС США Монако Китай Ліхтенштейн Японія Бермуди Німеччина Люксембург Велика Британія Кайманові Острови Індія Швейцарія Франція Макао Італія Ірландія Бразилія Норвегія Канада Ісландія 57 Угорщина 140 Болівія 58 Україна 141 Україна 59 Венесуела 142 Палестина

рр.) На одну особу (загальний) Люксембург Швейцарія Ірландія Норвегія США Данія Сингапур Ісландія Нідерланди Швеція 102 Сальвадор 103 Україна 104 Лівія

ІЛР Норвегія Ірландія Швейцарія Гонконг Ісландія Німеччина Швеція Австралія Нідерланди Данія 73 Боснія і Герцеговина 74 Україна 78 Антигуа і Барбуда

Мал. 4. Країни — світові лідери за економічними показниками Знайдіть на політичній карті світу вказані в таблиці країни. Назвіть їх столиці та регіони світу, у яких вони розташовані. Проаналізуйте показники України та зробіть відповідні висновки.

Індекс інклюзивного розвитку (IDI) — це оцінка економічної ефективності 109 країн (у 2020 р.), ще один показник економічного розвитку, запроваджений лише в 2017 р., є проєктом Всесвітнього економічного форуму в Давосі (Швейцарія). На відміну від ВВП на одну особу він вимірює рівень і темпи покращення спільного соціально-економічного прогресу на основі 12 ключових показників, серед яких зайнятість населення, рівень бідності, державний борг, інтенсивність забруднення навколишнього середовища та інші. Україна (з показником IDI 3,42 посіла 49-те місце) входить до групи країн з економікою, що розвивається. Наші найближчі сусіди посіли такі місця: Туреччина — 16-те, Молдова — 31-ше, Росія — 19-те. Попереду України Танзанія (3,43), Пакистан (3,55), Гондурас (3,61), Вірменія (3,66) і Гватемала (3,70). Отже, можна зробити висновок, що географічно Україна Країни з розвиненою економікою за рівнем інклюзивного за темпом приросту рівня інрозвитку в 2018 р. та клюзивного розвитку значення IDI, бали у 2013—2018 рр., % 1. Норвегія, 6,08 1. Ісландія, 12,58 2. Ісландія, 6,07 2. Ірландія, 9,28 3. Люксембург, 6,07 3. Данія, 4,76 4. Швейцарія, 6,05 4. Ізраїль, 3,57 5. Данія, 5,81 5. Чехія, 2,88

є європейською країною, а економічно — це африканська країна третього світу (мал. 5). Більше інформації про IDI читайте в статті «Класифікація країн на основі показників Індексу інклюзивного розвитку» у мережі Інтернет (автори Власенко Ю. Г. та Власенко Т. О., Національний університет біоресурсів і природокористування України).

3

ОСНОВНІ СПОСОБИ ЗБІЛЬШЕННЯ ОБСЯГІВ ВИРОБНИЦТВА. Суспільство, його господарство

і кожне підприємство можуть розвиватися двома шляхами: екстенсивним та інтенсивним. Ектенсивний розвиток пов’язаний із суто кількісним зростанням обсягів виробництва за невисокої його результативності. При цьому зростають витрати сировини та низькокваліфікованої робочої сили. Науково-технічні досягнення застосовуються у виробництві товарів і наданні послуг недостатньо, якість продукції та ефективність господарювання залишаються незмінними. Інтенсивний розвиток характеризується збільшенням валового обсягу продукції за рахунок широкого впровадження досягнень науково-технічного прогресу, високим ступенем Країни з економікою, що розвивається за рівнем інклюзивного за темпом приросту рівня розвитку в 2018 р. та інклюзивного розвитку значення IDI, бали у 2013—2018 рр., % 1. Литва, 4,86 1. Македонія, 9,24 2. Угорщина, 4,74 2. Латвія, 8,60 3. Азербайджан, 4,69 3. Таджикистан, 8,57 4. Латвія, 4,67 4. Непал, 8,53 5. Польща, 4,61 5. Угорщина, 8,10

Мал. 5. Динаміка за індексом інклюзивного розвитку (IDI) та рейтинг лідерів відповідно до міжнародної класифікації країн у 2013—2018 рр.

18

Тема 1. Національна економіка СЛОВНИК Економічна система — сукупність принципів, правил і норм, які в конкретній країні визначають основні економічні відносини в процесі виробництва, розподілу, обміну й споживання продукції і надання послуг.

Economic system — a set of principles, rules and regulations that in a particular country determine the basic economic relations in the process of production, distribution, exchange and consumption of products and services. Екстенсивний (латин. extensivus — розширювальний) тип розвитку — тип розвитку, за якого збільшення обсягів виробництва відбувається внаслідок кількісного приросту всіх елементів продуктивних сил, насамперед чинників виробництва за незмінного рівня технічної основи виробництва.

Extensive (latin extensivus — expanding) type of development in which the increase in production is due to a quantitative increase in all elements of productive forces, primarily factors of production at a constant level of technical basis of production. Інтенсивний (латин. intensio — напруження, посилення) тип розвитку — тип розвитку суспільного виробництва, що ґрунтується на застосуванні нових, більш ефективних елементів продуктивних сил та досконаліших форм розвитку (техніко-економічної, організаційно-економічної і суспільної) господарства.

Intensive (latin intensio — tension, strengthening) type of development of social production, based on the use of new, more efficient elements of productive forces and more advanced forms of development (technical and economic, organizational, economic and social) economy.

У XXI ст. на розвиток економіки країн та їхню спеціалізацію все сильніше впливають світові процеси глобалізації та інтеграції. У масштабі планети відбувається формування взаємопов’язаних і взаємозалежних національних економік на основі створення світового ринку. Як новий якісний етап розвитку світової економіки, що все швидше перетворюється на єдиний планетарний організм, утворений глобальною інформаційною, фінансовою та виробничо-збутовою мережею, виникла глобальна економіка. На розвиток економіки світу в 2019 р. дуже вплинула пандемія Covid-19. Із метою убезпечення себе від поширення вірусу деякі країни закрили свою територію для вільного пересування робочої сили і товарів. Окремі сфери економіки та туризм, які до того часу розвивалися випереджаючими темпами, зазнали величезних збитків. Відбулося швидке в часі переформатування економік багатьох країн, а компанії, які просувають на світовому ринку інформаційні технології, отримали величезні прибутки.

віддачі кожного з чинників розвитку виробництва, матеріальних та інтелектуальних ресурсів. Головним чинником соціально-економічного й технічного прогресу суспільства є раціональна і відповідна часу економічна система.

ІЛР розроблено й введено в обіг у 1990 р. пакистанським економістом Махбубом-уль-Хаком. Цей показник використовується ООН із 1993 р. у звітах про розвиток потенціалу людини. Окрім загального індексу, розраховують ІЛР для різних регіонів, етнічних і соціальних груп населення, чоловіків і жінок. Пандемія Covid-19 виявилася надзвичайно «географічною». Стали очевидними значні територіальні відмінності у впливі епідемії на соціальноекономічний розвиток окремих країн та методах протидії поширенню вірусу. Причиною вважається комплекс як природно-, так і суспільнота економічно-географічних чинників.

ВИСНОВКИ

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

Національна економіка складається із взаємопов’язаних підприємств та організацій, які виготовляють продукцію і створюють умови та засоби для життя людей в певній країні. Україна належить до країн світу, національна економіка яких виробляє всю основну промислову і сільськогосподарську продукцію. Економічна система є сукупністю принципів, правил і норм, які в конкретній країні визначають основні економічні відносини в процесі виробництва, розподілу, обміну та споживання продукції й надання послуг, вона є основою для розвитку господарства в країні. Рівень економічного розвитку будь-якої країни оцінюють за допомогою системи показників: ВВП, національний дохід, виробництво і споживання основних видів продукції на одну особу, ІЛР та інші. Господарство і кожне підприємство можуть розвиватися двома шляхами: прогресивним (інтенсивним) та регресивним (екстенсивним).

1. Чи спричинила пандемія Covid-19 економічний вплив на ваших рідних?

2. Поясніть, чому для характеристики рівня економічного розвитку країни використовують багато показників.

3. Спрогнозуйте можливості подальшого розвитку господарства для підвищення економічних показників та добробуту населення країни.

4. Порівняйте поняття «екстенсивний» та «інтенсивний» спосіб господарювання.

5. Проаналізуйте ознаки поняття «національна економіка».

19

Розділ I. Національна економіка та світове господарство

§4

Секторальна та кластерна моделі економіки країни: світовий досвід і перспективи України 1. Поясніть причини депопуляції населення України. Чи є можливості вирішення цієї проблеми?

2. Спрогнозуйте зміни в структурі складу економічно активного населення України.

1

СЕКТОРАЛЬНА МОДЕЛЬ ЕКОНОМІКИ КРАЇНИ.

Економіка будь-якої країни має власну структуру (внутрішню будову, що показує, із яких елементів складається економіка), найбільшими складовими якої є сектори.

Структура зайнятості за секторами економіки, % 70

Доіндустріальна епоха

Індустріальна епоха

СТРУКТУРА СВІТОВОЇ ЕКОНОМІКИ

Постіндуст­ ріальна епоха

Первинний сектор

60 50

Третинний

Первинний

40 30

Вторинний

20 10

Четвертинний

0

Деіндустріалізація

— — — —

Вони, у свою чергу, поділяються на окремі види економічної діяльності (в Україні — відповідно до КВЕД), що представляють собою конкретні підприємства та установи.

Сільське господарство Лісове господарство Добувна промисловість

Час

сільське господарство; сфера послуг; промисловість; послуги для бізнесу

Виробництво та постачання електроенергії Металургійне виробництво Хімічні виробництва Виробництво деревини і паперу; Машин та устаткування Тканин, одягу, взуття Харчових продуктів і напоїв

а Фаза розвитку суспільства

Третинний сектор

Вторинний сектор

Транспорт Торгівля Туризм Наукова діяльність і освіта Фінансова діяльність Комп’ютерне програмування Інформаційні послуги

б

Сектори економіки Первинний Вторинний Третинний

Характеристика

Приклади країн

Традиційна (доіндустріальна) цивілізація

70

20

10

Переважання непродуктивної ручної праці

Найбідніші країни Африки, Азії, Латинської Америки та Океанії: Тувалу, Кірібаті, Беліз, Сомалі та ін.

Перехідний період (індустріалізація)

20

50

30

Початок індустріалізації та механізації виробництва

Країни, які швидкими темпами розвиваються: Бразилія, Індія, Китай

Постіндустріальне суспільство (третинна цивілізація)

10

20

70

Постіндустріальне суспільство зі зміною пріоритетів від переважання виробництва товарів до виробництва послуг

Розвинені країни: США, Японія, Німеччина, Велика Британія, Франція, Люксембург, Нідерланди та ін.

в Мал. 1. а) Секторальна модель економіки (складена англійськими економістами А. Фішером та К. Кларком); б) трисекторна модель структури світової економіки; в) розподіл робочої сили у відсотках між окремими секторами економіки за різних етапів її розвитку (теоретична модель французького економіста і соціолога Ж. Фурастьє).

20

Тема 1. Національна економіка СЛОВНИК

СЛОВНИК

КВЕД — класифікатор видів економічної діяльності, згідно із Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики. Його головна мета — визначати та кодувати основні й другорядні види економічної діяльності юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців.

Економічна модель — система взаємозв’язків між економічними змінними (показниками), яка дає змогу прогнозувати результат. Економічні моделі використовують для передбачення того, до яких змін економічних результатів призведуть зміни певних економічних умов.

The economic model is a system of relationships between economic variables (indicators), which allows to predict the result. Economic models are used to predict what changes in economic results will lead to changes in certain economic conditions. Сектори національної економіки — сукупність принципів, правил і норм, які в конкретній країні визначають основні економічні відносини в процесі виробництва, розподілу, обміну та споживання продукції, надання послуг.

Sectors of the national economy — a set of principles, rules and regulations that in a particular country determine the basic economic relations in the process of production, distribution, exchange and consumption of products, services

Існує поділ економіки на два сектори: аграрний і промисловий. Проте найбільш поширений її поділ на три сектори: видобутку ресурсів, або первинний сектор, промисловість (вторинний сектор), сфера послуг (третинний). Кожен із них є частиною господарства, яка має схожі цілі, загальні характеристики, однорідні засоби праці. Первинний сектор охоплює аграрний та суміжні з ним види економічної діяльності (сільське, лісове та рибне господарство; добувна промисловість і розроблення кар’єрів). Вторинний сектор — це переробні (індустріальні) виробництва (промисловість; постачання води, електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря; каналізація, поводження з відходами; будівництво). Третинний сектор складають сервісні послуги, оптова та роздрібна торгівля, інформація й телекомунікації, фінансова та страхова діяльність, державне управління, освіта, охорона здоров’я, надання соціальної допомоги та ін. (мал. 1, с 20). Знайти найбільш оптимальну та універсальну модель секторального структурування для національних економік виявляється неможли-

вим, оскільки науково-технічний прогрес постійно її змінює та вдосконалює. З’являються кардинально нові види економічної діяльно­сті, які складно групувати із традиційними секторами. На розвиток секторальної структури економіки впливає багато чинників, головним із яких є державний, що формує секторальні пріоритети та регуляторну політику держави (мал. 2). Існують й інші підходи, зокрема поділ господарства на п’ять секторів (мал. 3, с. 22). Зауважимо, що виявлення секторальних диспропорцій, характеру і рівня впливу на

Зміна технологічних укладів, що є головною ознакою та основним чинником динаміки економічного розвитку країни

Оптимальне поєднання ринкового і державного секторів економіки за рахунок забезпечення рівних прав усіх суб’єктів господарювання

Примусові, що викликані загальнодержавними потребами в розвитку й підтримці певних секторів економіки (медицина, освіта та ін.)

Технологічні

Інституційні

Державні

ГОЛОВНІ ЧИННИКИ ТА ЇХ ОСНОВА Конкурентні

Національні

Глобалізаційні

Регулюються законами ринку, викликають перелив капіталу й робочої сили в більш привабливі сектори, що сприяє реалізації їх конкурентних переваг (саморегуляція ринкового середовища)

Чинники, що формують модель і тип розвитку національної економіки, обумовлені специфікою становлення, розвитку і перспектив функціонування економіки кожної країни

Обумовлені розвитком світового господарства, які формують спеціалізацію національних виробництв, їх секторальні позиції як експортерів та імпортерів товарів і послуг

Мал. 2. Чинники, що впливають на розвиток секторальної структури економіки.

21

Розділ I. Національна економіка та світове господарство П’ЯТИСЕКТОРНА МОДЕЛЬ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ Сектори Первинний (видобуває сировину для вторинного сектору)

Вторинний (переробляє сировину на кінцеву продукцію)

Третинний (надає економічні та соціальні послуги)

Сільське та лісове господарство Гірничо-добувна промисловість Мисливство і рибальство

Переробна промисловість (енергетика, металургія та машинобудування, хімічна, харчова і легка промисловість та ін.) Будівництво (промислове, транспортне, житлове)

Транспортні і житлово-комунальні послуги Гуртова та роздрібна торгівля Туризм і готельноресторанний бізнес Індустрія розваг і догляду за дітьми та літніми особами

Четвертинний (послуги для всіх видів бізнесу) Фінансові, юридичні, банківські, страхові, інформаційнологістичні

П’ятинний (надає послуги високого рівня кваліфікації) Наука і наукові дослідження у сфері удосконалення виробництва Освіта Медичні послуги

Мал. 3. Секторальна модель національної економіки.

результати функціонування національної економіки, дозволяє врахувати специфіку їх прояву в розробці оптимальної стратегії секторальних пріоритетів політики кожної конкретної держави. Проаналізуйте дані мал. 3 та визначте, у якому із секторів економіки зайняті ваші близькі. У якій сфері ви вбачаєте власне майбутнє?

2

КЛАСТЕРНА МОДЕЛЬ ЕКОНОМІКИ: СВІТОВІЙ ДОСВІД ТА ПЕРСПЕКТИВИ УКРАЇНИ. На по-

чатку XXI ст. відбуваються надзвичайно швидкі якісні зміни у світовій економіці. Глобалізація, технологічно-інформаційна революція, загострення конкуренцій національних економік і транснаціональних компаній неминуче викликають появу кардинальних змін у господарській структурі. Усе це вимагає постійного зростання конкурентоспроможності господарства різних країн у світовій економічній системі. Життєва необхідність спричинила використання кластерної моделі економіки. Виявилося, що саме вона створює конкурентні переваги на основі довгострокового партнерства найбільших виробників продукції і надання послуг. При цьому зростає продуктивність праці, залучаються до реалізації прогресивні бізнес-ідеї, що сприяє розвитку інновацій, які розвивають і посилюють національну економіку. Одним із світових центрів розвитку кластерної моделі економіки є Європейський Союз.

22

Процес кластеризації в ЄС відбувається за державної підтримки, що реалізується на трьох рівнях: перший рівень — через європейські програми підтримки, які фінансуються Європейською комісією та фондами ЄС; другий — за допомогою реалізації кластерних програм на національному та регіональному (місцевому) рівнях; третій — передбачає підтримку кластерів за допомогою власних ініціатив бізнесу (мал. 4). Що таке кластер (від англ. сluster — гроно, рій, скупчення)? Це організаційна форма об’єд­ Напрями Електронні технології і зв’язок, інформатика Комунікації і транспорт Енергетика Нафтогазовий комплекс і хімія Охорона здоров’я Біотехнології і біоресурси Фармацевтика і косметологія Агропромислове і харчове виробництво

Країни Швейцарія, Фінляндія Нідерланди, Ірландія, Данія, Фінляндія, Бельгія Норвегія, Фінляндія Швейцарія, Німеччина, Бельгія Швеція, Данія, Швейцарія, Нідерланди Нідерланди, Франція, Німеччина, Велика Британія, Норвегія Данія, Швеція, Франція, Італія, Німеччина Фінляндія, Бельгія, Франція, Італія, Нідерланди

Мал. 4. Основні напрями кластеризації економік країн ЄС.

Тема 1. Національна економіка нання зусиль різних господарських підприємств і структур з метою досягнення конкурентних переваг. У сучасній економіці традиційний галузевий поділ господарства країни і всієї глобальної економіки вже втратив власну актуальність. Сьогодні на перше місце виходять саме кластери, як система підприємств і організацій, об’єднаних соціально-економічними взаємо­ зв’язками, що спільно діють з метою перемогти своїх конкурентів у виробництві продукції й наданні послуг і отримати найвищий прибуток. Отже й тут країни Європи є лідерами. У наш час можна виділити два основних види господарських кластерів: 1) конкурентні кластери, які створюються заради перемоги в економічному змаганні; 2) стратегічні кластери, що організуються для піднесення економіки відсталих районів. Кластери виникають і розвивають в різних секторах світової економіки. Ви вже, напевно, звернули увагу на об’єднання зусиль різних автомобілебудівних корпорацій світу в їхній боротьбі за ринки збуту продукції. Навіть найбільші компанії вимушені створювати кластери зі своїми колишніми конкурентами. Автомобілі складаються з окремих деталей, виготовлених різними компаніями та їх об’єднаннями. Накопичуючи великі грошові ресурси, автомобільні корпорації вкладають їх у розвиток інноваційних напрямків автомобілебудування: створення електрокарів, використання нових видів палива (водень, сонячні батареї). Усе це допомагає перемагати в боротьбі за традиційні і нові ринки збуту продукції й відповідає сучасним викликам розвитку та життя людства в умовах глобального потепління. Кластерна модель надзвичайно приваблива для економіки України, яка проходить складний етап структурної перебудови в умовах Відсутність єдиної інформаційної бази про чинні та потенційні кластери

Недосконалість законодавчої бази для функціонування кластерів

соціально-економічної кризи. Сферами економіки та секторами, у яких переважно створювалися кластери в Україні стали: будівельний комплекс, легка промисловість і туризм. Україна має потужний аграрний потенціал, тому з 2016 р. в кількох областях розпочалася робота зі створення шести агрорекреаційних кластерів у межах реалізації «Концепції розвитку сільських територій». Їх функціонування дасть можливість розвивати в Україні зелений туризм, малий та середній бізнес у сільській місцевості, малі й середні підприємства з переробки сільськогосподарської продукції. Це сприятиме появі нових робочих місць, розвитку депресивних територій. Чотири з десяти європейських транспортних коридорів, що проходять територією України, створюють великий потенціал для розвитку транскордонних кластерів. Найбільш перспективними є кластери, пов’язані з інформаційними технологіями. В Україні одним із таких є кластер, сформований у 2013 р. у Львівській області з метою об’єднання провідних компаній у сфері інформаційних технологій з ініціативою проведення системних змін у бізнес-середовищі країни. Зараз кластер нараховує понад 8 тис. учасників та 45 компаній, більше половини яких — іноземні. Цей кластер має представництво у Польщі та надає різноманітні послуги: юридична підтримка, маркетингові дослідження, інформація про можливі контракти у сфері ІТ-технологій (мал. 5). Більше інформації про кластери в Європі на прикладі країн ЄС шукайте на сайті: clusterobser­ vatory.eu/ Німецька компанія Даймлер-Бенц і американська Крайслер об’єдналися. Сьогодні це одна корпорація, яка випускає автомобілі відомих в Україні марок Мерседес, Крайслер, Джип, Додж. До Бюрократичні перешкоди для розвитку підприємництва

Відсутність довіри між органами державної влади і бізнесом

ОСНОВНІ ЧИННИКИ Брак іноземних інвестицій та венчурного капіталу

Відсутність довгострокових стратегій розвитку кластерів через нестабільну політичну ситуацію

Орієнтація бізнес-структур на сировиннонапівфабрикатну модель розвитку національної економіки

Мал. 5. Чинники, що ускладнюють впровадження кластерної моделі розвитку в Україні.

23

Розділ I. Національна економіка та світове господарство складу американської компанії Дженерал Моторс, крім декількох американських компаній входять німецька компанія Опель, шведська Сааб та ін., а також цей кластер володіє часткою японських компаній Субару та Ісузу.

У 2020 р. Європейська комісія дозволила об’єд­ натися двом автомобільним гігантам Європи — Пежо і Фіат-Крайслер. Створено новий концерн Стеллантіс.

ВИСНОВКИ

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

Найбільш поширений трисекторний поділ економіки: сектор видобутку природних ресурсів, або первинний, промисловість (вторинний сектор), сфера послуг (третинний). Загострення конкурентної боротьби на світовому ринку спричинило виникнення господарських кластерів — організаційної форми об’єднання зусиль різних компаній з метою досягнення конкурентних переваг. Створення кластерів найпотужніших компаній світу дозволило їм зосередити величезні кошти і використати їх на розвиток інновацій. Практику кластеризації, напрацьовані рекомендації державної політики щодо підтримки кластерів у розвинених країнах світу слід взяти до уваги в Україні у процесі підтримки розвитку кластеризації української економіки як невід’ємної складової економічного зростання національного виробництва в XXI ст.

1. Доведіть, що секторальна модель економіки прогресивніша за галузеву.

2. Обґрунтуйте необхідність кластеризації економіки України.

3. Спрогнозуйте, у якому із секторів економіки ви бачите свої доросле майбутнє.

4. Створіть п’ятисекторну модель економіки України.

5. Проаналізуйте вплив пандемії Covid-19 на світову економіку за допомогою додаткових джерел інформації.

Практична робота 1. Аналіз секторальної моделі економіки Мета: продовжити розвиток умінь та навичок: yy характеризувати ознаки понять «національна економіка», «сектори національної економіки», «секторальна модель економіки»; yy називати склад і розрізняти первинний, вторинний, третинний сектори економіки;

yy визначати напрями, обсяги виробництва продукції яких переважають у структурі кожного із секторів економіки. Обладнання: шкільні географічні атласи, лінійка, простий і кольорові олівці, політична контурна карта світу.

Алгоритм виконання роботи 1. Проаналізуйте зміст схеми «Трисекторна модель економіки» (складена англійськими економістами А. Фішером та К. Кларком). Структура зайнятості за секторами економіки, % 70

Доіндустріальна епоха

Індустріальна епоха

Постіндуст­ріальна епоха

60 50

Третинний

Первинний

40 30

Вторинний

20 10

Четвертинний

0 Деіндустріалізація

Час

— — — —

сільське господарство; сфера послуг; промисловість; послуги для бізнесу

2. Оцініть зайнятість населення в різних сферах господарювання (його частку для кожної зі сфер) доіндустріальної, індустріальної та постіндустріальної епох розвитку світового господарства. Отримані дані занесіть у таблицю.

24

Тема 1. Національна економіка Основні виробництва, що входять до складу сектору (2—3)

Сектори економіки

Епохи розвитку виробництва Доіндустріальна

Індустріальна

Постіндустріальна

Первинний Вторинний Третинний Четвертинний

3. Зробіть відповідні висновки щодо структури секторальної моделі економіки.

§5 1

Суспільна та просторова організація національної економіки 1. Чи впливають на розвиток світової економіки сучасні міграційні потоки? 2. Спрогнозуйте проблеми економіки України у зв’язку з депопуляцією населення держави.

ФОРМИ СУСПІЛЬНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ВИРОБНИЦТВА. Форма суспільної організації вироб-

ництва — це певний спосіб проєктування та організації роботи підприємства, який дає змогу підвищити його ефективність, конценСпеціалізація Збільшення однорідності виробів та зосередження діяльності підприємства на випуску певних видів продукції

Кооперування Економічні зв’язки між підприємствами, що спеціалізуються на вироб­ ленні окремої продукції з метою виготовлення кінцевого продукту

ФОРМИ СУСПІЛЬНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ВИРОБНИЦТВА Комбінування Поєднання і функціонування на одному підприємстві різних виробництв

Агломерування Поєднання різних виробництв на спільній території на основі єдиної інфраструктури

Концентрація Зосередження виробництва на великих підприємствах

Мал. 1. Форми суспільної організації виробництва.

СЛОВНИК Концентрація виробництва — зростання числа великих підприємств і зосередження на них більшої частини наявних у суспільстві коштів виробництва, робочої сили й продукції, яку вони виготовляють.

Concentration of production is an increase in the number of large enterprises and the concentration on them of all the greater part of the available means of production in society, labor and the products they produce.

СЛОВНИК Комбінування — модель організації виробництва, за якою на одному підприємстві поєднуються і функціонують різні виробництва, продукція яких є сировиною, напівфабрикатами й допоміжними матеріалами для інших виробництв.

Combination is a model of organization of production, according to which different enterprises combine and operate different productions, the products of which are raw materials, semi-finished products and auxiliary materials for other productions. Спеціалізація — зосередження діяльності підприємства на випуску певних видів продукції, збільшення однорідності виробів, що супроводжується широкою стандартизацією виробів і деталей, уніфікацією деталей, вузлів, типізацією технологічних процесів, що сприяє зростанню продуктивності праці, а також скороченню витрат праці на проєктування, створення й ремонт машин.

Specialization is the focus of the enterprise on the production of certain products, increasing the homogeneity of products, accompanied by extensive standardization of products and parts, unification of parts, components, typification of technological processes, which increases productivity and reduces labor costs for design, creation and repair machines. Кооперування — форма економічних зв’язків між підприємствами, які спеціалізуються на виготовленні окремого товару. Воно зумовлене поділом господарства на галузі й підгалузі та спеціалізацію їх на випуску однорідних виробів, деталей, напівфабрикатів тощо.

Cooperation is a form of economic relations between enterprises that specialize in the manufacture of a particular product. It is due to the division of the economy into industries and subsectors and their specialization in the production of homogeneous products, parts, semi-finished products and more.

25

Розділ I. Національна економіка та світове господарство СПЕЦІАЛІЗАЦІЯ

СЛОВНИК Агломерування — процес утворення тісних господарських зв’язків між підприємствами на основі спільної інфраструктури в межах певної міської агломерації. Аgglomeration is the process of forming close economic ties between enterprises on the basis of a common infrastructure within a certain urban agglomeration.

Технологічна Самостійні підприємства, що виконують окремі стадії технологічного процесу Машинобудування — складальний завод

Попредметна Випуск певного виду кінцевої продукції, готової до споживання (використання) Автомобілебудування — готовий автомобіль

трація, комбінування, спеціалізація, кооперування та агломерування (мал. 1, с. 25).

Подетальна Виготовлення певним підприємством окремих деталей

Функціональна Обслуговування певних людських чи виробничих потреб

Машинобудування — авіаційний двигун

Автосервіс — ремонт автомобілів (приватного та ін.)

За даними мал. 1 і словника поясніть причини утворення та існування основних форм суспільної організації виробництва.

Спеціалізація є важливою передумовою підвищення економічної ефективності господарської діяльності кожного підприємства та окремих його складових — цехів, відділів, бригад, яка, зазвичай, супроводжується ширшим застосуванням нових, прогресивних технологій та обладнання. Разом із використанням кваліфікованої робочої сили це підвищує якість і збільшує обсяги виробництва кінцевого продукту (мал. 2). Окрім переваг, спеціалізація має й певні недоліки. Наприклад, значні надлишки виробленої спеціалізованої продукції створюють проблему її реалізації, що потребує додаткових логістичних послуг, або монотонність роботи працівників, якої уникають (частково) за допомогою автоматизації виробництва, впровадженню промислових роботів (автоматизованих виробничих ліній) (мал. 3). Кооперування виробництва, з одного боку, безпосередньо зумовлено його спеціалізацією, з іншого — сприяє поглибленню самої спеціалізації виробництва. Форми кооперування залежать від специфіки виробництва, техніки

а

б

Мал. 2. Основні види спеціалізації.

й технології виробництва. Основною умовою кооперування є наявність широкої мережі подетально, технологічно спеціалізованих та територіально відокремлених виробництв — підприємств-суміжників. Розрізняють три основних види кооперування: агрегатне (попредметне, коли головний завод отримує від інших агрегати), подетальне (отримує від інших підприємств деталі й вузли) та технологічне (одне підприємство постачає іншому окремі напівфабрикати чи виконує окрему операцію). Кооперування вимагає чіткого дотримання підприємствамисуміжниками відповідних техніко-технологічних вимог до замовлень підприємств, які випускають готові до споживання вироби. Спеціалізація та кооперування набули знач­ ного поширення у машинобудуванні, де для випуску автомобіля, трактора або літака взаємними поставками об’єднано тисячі спеціалізованих підприємств з виробництва скла,

в

Мал. 3. а) Спеціалізація на швейній фабриці у В’єтнамі; б) автоматизована лінія на підприємстві з виробництва ліків; в) робототехніка на китайському автомобілескладальному заводі.

26

Тема 1. Національна економіка шин, двигунів, електронних засобів, які, у свою чергу, також складаються із значної кількості деталей та вузлів. Перегляньте на каналі YouTube відео «Загальна будова легкового автомобіля» і спробуйте порахувати хоча би приблизну кількість деталей та вузлів, із яких складається сучасний автомобіль.

1) Поясніть, чи можна всі деталі та вузли, із яких складається сучасний автомобіль, виготовляти на одному підприємстві. Чому?

2) Чи задавалися ви запитанням, чому окремі підприємства називають не заводами чи фабриками, а комбінатами?

Найбільше поширення комбінування отримало в металургії, нафтопереробці, хімічній, деревообробній, харчовій промисловості. Металургійні комбінати характеризуються різноманіттям різних виробництв, які, крім виробництва самого металу, включають виробництво азотних добрив із коксового газу й азоту, що надходить з кисневого цеху, переробку металургійних шлаків на будівельні матеріали тощо. У кольоровій металургії поширене комбінування на основі комплексного використання сировини — поліметалічних руд та переробки відходів виробництва, наприклад, свинцевого й мідного виробництва із попутним одержанням рідкісних металів (сурми, кадмію молібдену, кобальту) та розсіяних елементів (германію, телуру, індію, вісмуту). Виробництва в складі комбінатів настільки технологічно та організаційно взаємо­ по­ в’язані, що функціонувати самостійно вони не можуть, хоч і мають вже відому нам чітку виробничу спеціалізацію. Також комбінат має єдину систему управління (мал. 4).

Економічно комбінування — одна з найпрогресивніших форм просторової організації виробництва, що сприяє найповнішому використанню ресурсів, створює безвідходні виробництва та безперервність технологічного процесу, зменшує транспортні, сировинні та енергетичні витрати і відходи. Резерви комбінування в Україні використано недостатньо. Однією з форм концентрації виробництва, що ґрунтується на територіальному поєднанні виробництв різних типів в одному великому підприємстві, є комбінування. Наприклад, у чорній металургії це ланцюжок: видобуток руди — виплавка чавуну — виробництво сталі — виробництво прокату — виготовлення цементу зі шлаків — виробництво азотних добрив. Концентрація проявляється у зосередженні засобів виробництва, виробничих процесів, робочої сили на підприємствах-гігантах, тобто у збільшенні розмірів підприємств. Наприклад, окремі металургійні комбінати настільки великі, що на їх території навіть існує транспорт, який розвозить працівників. Укрупненню підприємств сприяють як зростання потреби в окремих видах продукції, так і інформаційно-технологічний прогрес. В економіці існує закон концентрації виробництва, яка здійснюється у межах підприємств, фірм, компаній, корпорацій. На певному етапі розвитку процесу концентрації виробництва створюються об’єктивні передумови для виникнення монополій (мал. 5, с. 28). Подальший розвиток економіки неминуче призводить до того, що відбувається все більше агломерування (зосередження) людей і фірм у великих містах, оскільки при дисперсному (розсіяному, розосередженому) розміщенні

ЧИННИКИ ПОШИРЕННЯ КОМБІНУВАННЯ Спільність чи комплексна переробка сировини М’ясокомбінат виробляє десятки видів кінцевої продукції з єдиної сировини

Послідовна переробка початкової сировини, коли кожна наступна стадія використовує продукцію попередньої як сировину

Спільність використання енергетичних і транспортних засобів, складських та інших приміщень

Шовковий комбінат із первинної сировини виробляє нитки, із яких виготовляють тканину, яку фарбують або набивають малюнок

Комбінат побутових послуг

Відходи одного виробництва використовують як сировину для іншого На меблевому комбінаті із відходів (тирса, стружки) виробляють хімічні речовини (скипидар, каніфоль, ефірні олії)

Мал. 4. Основні чинники поширення комбінування.

27

Розділ I. Національна економіка та світове господарство Western Union Один із лідерів ринку міжнародних грошових переказів

Standart Oil Контролювала 90 % обсягу нафтовидобутку у США

Exxon Mobil Corporation Володіє часткою у 21 нафтопереробному заводі 13 країн світу

Заснована в 1866 р. як перша і впродовж тривалого часу єдина телеграфна компанія в США

Заснована в XIX ст. Рокфеллером (приблизно 400 підприємств, 10 тис. залізничних цистерн і 60 океанських танкерів)

У 1880 р. майже повністю взяла під контроль нафтопереробку в США

НАЙВІДОМІШІ МОНОПОЛІЇ СВІТУ General Electric Виробляє енергетичні установки, атомні реактори, локомотиви, авіаційні двигуни, медичне обладнання, продукцію військового призначення Результат злиття підприємств J.P. Morgan & Co, Edison General Electric, Thomson-Houston Electric Company та інших

Coca-Cola Офіційно зареєстрований у 1893 р. у США товарний знак Найбільший у світі виробник і постачальник безалкогольних напоїв, сиропів і концентратів, продукція якого реалізується більш ніж у 200 державах (21 % світових продажів безалкогольних напоїв)

Мал. 5. Найвідоміші монополії світу.

виробництва й споживачів продукції і послуг зростають транспортні витрати. Скоротити транспортні витрати, які в ціні товарів нерідко складають 50 %, можливо за умов, коли виробництво й всі споживачі розташовувалися б в одному місці, але такого не буває. Транспортні витрати скорочуються з розвитком постіндустріальної економіки, коли процес територіальної концентрації доповнюється процесами агломерування. Населення і виробництво все більше концентруються у великих міських агломераціях, які складаються із близьких територіально міст і селищ. Агломерування полягає в зосередженні незалежних одне від одного підприємств і установ у межах окремих населених пунктів або промислових зон, які ще можна назвати індустріальними парками. Знайдіть на карті адміністративно-територіального устрою України ваш населений пункт (або найближчий). До складу якої агломерації його можна віднести?

2

ФОРМИ ПРОСТОРОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ. Суспільство заці-

кавлене у високій ефективності виробництва, що визначається відношенням корисного результату (ефекту) до витрат (вартість праці та матеріалів) на його одержання. Чим менші витрати на виготовлену продукцію, тим ефективнішим є виробництво. Показником ефективності є собівартість, яка є витратами підпри-

28

ємства (у грошах) на виробництво і реалізацію одиниці продукції. На собівартість продукції впливають всі розглянуті вище форми організації виробництва, а також їх розміщення територією країни. Підприємства не завжди розміщені територією рівномірно, як і населення та природні ресурси. На певній території формуються виробництва, що найбільше відповідають її особливостям. Серед них виділяють основні види економічної діяльності, на яких спеціалізується певна територія, що виробляють продукцію, значна частина якої призначена для міжрайонного і міжнародного обміну. Обслуговуючі підприємства, наприклад, ремонтні, допомагають ефективно працювати основним виробництвам. Допоміжні підприємства відіграють другорядну роль, наприклад, сприяють повній зайнятості місцевих жителів. Чи є у вашому регіоні підприємства, що виготовляють продукцію для продажу іншим країнам?

Формами просторової організації національної економіки, у першу чергу, є елементи її адміністративно-територіального поділу. У межах певних адміністративних областей, під впливом багаторічного їх існування та управління сформувалися певні особливості поєднання господарських об’єктів. Тут основну роль відіграли особливості географічного положення, їх площа й природно-ресурсний потенціал.

Тема 1. Національна економіка СЛОВНИК

СЛОВНИК

Просторова (просторово-територіальна) структура — поділ національної або світової економіки на окремі, чітко виражені територіальні частини (елементи).

Territorial (spatial-territorial) structure is the division of the national or world economy into separate, clearly defined territorial parts (elements).

Господарський вузол — сукупність близько розміщених господарських центрів, що пов’язані між собою інфраструктурою і трудовими ресурсами.

A business hub is a collection of closely spaced business centers that are interconnected in infrastructure and manpower. Вільна економічна зона — частина території країни, виділена із загального митного кордону, у межах якої діє особливий режим управління й пільгові умови діяльності, а також податкові преференції для місцевих підприємців та іноземних фірм.

A free economic zone is a part of the country’s territory separated from the common customs border, within which there is a special management regime and preferential conditions of activity, as well as tax preferences for local entrepreneurs and foreign companies.

Підприємства територіально здебільшого зосереджуються в промислових районах, пунктах, центрах і вузлах. На територіях декількох областей із цих форм просторової організації національної економіки утворюються економічні райони (мал. 6). Господарський пункт — це місто або селище, у якому розташоване лише одне підприємство чи фірма. Господарський центр — це населений пункт, де зосереджено кілька підприємств, що спеціалізуються на певному виробництві чи наданні послуг. Прикладами їх в Україні можуть бути Дрогобич, Ковель, Коростень, Лубни, Ізюм та ін. Прикладом господарських вузлів в Україні може бути Київський, до складу якого входять Київ, Бровари, Бориспіль, Вишгород, Боярка, Васильків, Вишневе та інші господарські центри.

Економічні райони, які складаються з декількох адміністративних областей, включають в себе усі форми просторової організації й відрізняються один від одного своєю господарською спеціалізацією. У сільському господарстві нашої країни та інших країн світу, наприклад США, Китай, Франція, виділяють певні зони з притаманною їм спеціалізацією рослинництва і тваринництва. Відокремлюють вільні економічні зони, у яких створюють спеціальні умови оподат-

ФОРМИ ПРОСТОРОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ

ФОРМИ ПРОСТОРОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ЕКОНОМІКИ

Точкові (промисловий або фінансовий центр, транспортний пункт)

Промислові

Ареальні (сільськогосподарська або курортна зона, гірничодобувний басейн, лісопромисловий район)

Сільськогосподарські

Пункти

Райони

Центри

Зони

Вузли Агломерації Райони

Вузлові (транспортний вузол, промисловий вузол або агломерація)

Лісогосподарські та лісопромислові

Регіональні (адміністративний район або область, економічний район, вільна економічна зона) а

б

Рибопромислові Райони Зони Гірничодобувні Родовища

Ділянки

Басейни

Райони

Райони

Зони

Ареали

Мал. 6. а) Основні форми просторової організації виробництва; б) форми просторової організації національної економіки в окремих сферах господарювання.

29

Розділ I. Національна економіка та світове господарство житлові райони, зростає кількість населення. Як наслідок, виникає проблема забезпечення економічно активного населення роботою. Тому з’явилася необхідність і можливість формування на базі міста й навколишніх населених пунктів господарського вузла на нових засадах територіальної організації виробництва та обслуговування.

кування для іноземних інвесторів, щоб прискорити розвиток певних територій. Для залучення науки до розвитку господарства на основі найбільших університетів і науково-дослідних установ формують спеціальні технопарки. Відомою просторово-територіальною формою поєднання науки і виробництва є Силіконова долина у США. У торгівлі й сфері розваг набули поширення торговельно-розважальні центри і комплекси, як просторова форма інтеграції різних видів послуг в одному місці.

Київ, як столиця України і потужний господарський вузол, перетворюється на одне з так званих світових міст. Київ дуже швидко включається в загальносвітову систему міст — організаторів сучасного глобалізованого світу, які визначають стратегію розвитку людства на найближчий період.

Івано-Франківськ належить до міст України, які швидко розбудовуються. Тут створюються нові

ВИСНОВКИ

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

Сучасне виробництво певної продукції або надання послуг здійснюється на основі різних, але взаємо­ пов’язаних форм суспільної організації виробництва: концентрації, комбінування, спеціалізації і кооперування та раціонального розміщення виробництва. Елементи адміністративно-територіального поділу є основними формами просторової організації національної економіки, тому що в межах певних адміністративних областей, під впливом багаторічного їх існування і управління сформувалися певні поєднання господарських об’єктів. Виокремлюють такі форми просторової організації національної економіки: промислові (пункти, центри, вузли, агломерації, райони); сільськогосподарські (зони й райони); лісогосподарські й лісопромислові (райони та ділянки); рибопромислові (зони й райони); гірничодобувні (басейни, райони, ареали).

1. Доведіть, що територіальне зосередження господарства в містах створює додаткові переваги для розвитку економіки та нові робочі місця.

2. Обґрунтуйте необхідність державного регулювання росту промислових вузлів.

3. Спрогнозуйте подальший розвиток Києва (або свого обласного центру).

4. Створіть просторову модель формування вашого населеного пункту як господарського вузла.

5. Проаналізуйте зміст понять та наведіть приклади концентрації, комбінування, спеціалізації.

§6 1

Чинники розміщення виробництва 1. Поясніть причини того, що на півночі України вирощують картоплю, а на півдні — кавуни та дині, а не навпаки. 2. Спрогнозуй наслідки глобального потепління для економіки України.

ЩО ТАКЕ ЧИННИКИ РОЗМІЩЕННЯ ВИРОБНИЦТВА. Локалізація будь-якого географічного

об’єкта визначається дією певних чинників. Ними є сукупність умов і ресурсів, їхніх параметрів та характеристик. Їх урахування забезпечує найбільш раціональний вибір місця розташування господарського об’єкта, їх групи або конкретної територіальної структури еко-

30

номічного району чи країни в цілому. Усе це, зрештою, дає найкращі соціально-економічні результати (мал. 1, с. 31). За даними мал. 1 і 2 запропонуйте території України, де найбільш економічно доцільно розмістити: сонячну та вітрову електростанції, літній центр дитячого оздоровлення. Які природні ресурси потрібні для будівництва цих об’єктів?

Тема 1. Національна економіка СЛОВНИК Чинники розміщення виробництва — реалізація закономірностей і принципів під час урахування конкретних умов, що впливають на вибір місць розташування промислових підприємств і формування виробничих комплексів у межах конкретних територій.

Factors of production location — is the implementation of patterns and principles, taking into account specific conditions that affect the choice of locations of industrial enterprises and the formation of production complexes within specific areas.

Виділяють чотири групи чинників розміщення виробництва: природно-географічні, демографічні, техніко- і соціально-економічні. Їх детальне врахування, аналіз і оцінка є важливим етапом економічного обґрунтування розміщення підприємств (мал. 2, с. 32). Об’єднайте вказані на мал. 2 чинники розміщення виробництва у чотири групи: природногеографічні, демографічні, техніко- і соціальноекономічні.

2

ПРИРОДНО-ГЕОГРАФІЧНІ ЧИННИКИ. Природні умови значно впливають на господарську діяльність людини. Підприємства, розміщені у сприятливих для господарювання природних умовах, мають об’єктивно краще підґрунтя для виробництва більшої кількості продукції з найменшими затратами. Німецькі клімато-

логи вважають, що найкращі в світі природнокліматичні умови для життя і господарської діяльності людини склалися у центральній частині Вінницької області, тобто в Україні. Важливим є такий сировинний чинник, як кількісні запаси та якісний склад природних ресурсів, гірничо-геологічні та інші умови їх видобування. Паливно-енергетичний чинник — це розміщення господарського об’єкта (кластера) відносно основних районів видобутку палива чи магістралей його транспортування, виробництва електричної енергії, ресурсів нетрадиційних видів енергії. Близькість до цих ресурсів і доступність їх використання є одним із важливих сучасних чинників розміщення виробництва. Погіршення гідрогеологічних умов у світі й, особливо в окремих посушливих його районах, глобальне потепління і пов’яне з ним опустелювання та зниження рівня ґрунтових вод висувають на одне з провідних місць у розвитку господарства регіонів і країн чинник наявності водних ресурсів. Яскравим прикладом є окупація Росією українського Криму. Припинення постачання на цей посушливий півострів дніпровської води Північнокримським каналом призвело до водогосподарського колапсу. Особ­ ливо постраждало сільське господарство, яке фактично не можливе в умовах природнього майже пустельного клімату Північного Криму.

ПРИРОДНІ РЕСУРСИ За походженням

Біологічні Кліматичні Водні Земельні Мінеральні

За характером відновлення Вичерпні Відновлювані Біологічні Земельні Водні

Невичерпні

Невідновлювані Мінеральні

Сонячна енергія Енергія припливів Енергія вітру

За сферою використання Для промисловості Паливно-енергетичні ресурси (горючі) Металургійна сировина (рудні) Хімічна та інша сировина (нерудні)

Для сільського господарства Агрокліматичні Земельні

Для відпочинку Рекреаційні

Мал. 1. Природні ресурси.

31

Розділ I. Національна економіка та світове господарство Сировинний

Водний

Кліматичний

Біля місць видобування сировини: цементна (родовища мергелю), металургійна (залізна та марганцева руди), цукрова (райони вирощування цукрових буряків) промисловість

Поблизу джерел водопостачання: рослинництво, целюлозно-паперова промисловість

Наявність певної суми активних температур, режиму випадіння опадів, родючих ґрунтів: соняшники (на півдні України), рис (у країнах із мусонним кліматом)

Транспортний

Екологічний

На шляхах сполучення чи поблизу них: лісова (біля ліній залізниць), нафтопереробна (біля нафтогонів) промисловість

Із урахуванням мінімальної шкоди для довкіллі: цементна або хімічна промисловість

ЧИННИКИ РОЗМІЩЕННЯ ВИРОБНИЦТВА

Паливно-енергетичний

Військово-стратегічний Віддаленість від кордонів держави: оборонна промисловість

Поблизу родовищ паливних ресурсів або джерел енергії: металургія алюмінію, титану чи магнію (біля електростанцій)

Наявності споживача

Трудових ресурсів

Науково-технічний

У місцях скупчення населення та освітніх установ: швейна промисловість, автомобілебудування

У найбільших центрах розвитку науки та освіти: авіаракетобудування, генна інженерія, медицина

У місцях (чи поблизу) використання готової продукції: харчова (кондитерська, хлібопекарна), хімічна (виробництво кислот), будівельних матеріалів (цегла, залізобетонних конструкцій)

Мал. 2. Основні чинники розміщення виробництва.

3

ДЕМОГРАФІЧНІ ЧИННИКИ РОЗМІЩЕННЯ ВИРОБНИЦТВА. Важливим чинником розмі-

щення виробництва є працересурсний. Демографічна ситуація, забезпеченість господарства економічно активним населенням, яке має певний рівень кваліфікації, ступінь розвитку ринку праці, стан соціальної інфраструктури, рівень професійної підготовка населення, рівень його життя та особливості національного менталітету впливають на ефективність розміщення нових виробництв і функціонування існуючих. Причини нестачі трудових ресурсів можна розділити на кілька груп: невідповідна освіта, недостатня кваліфікація для виконання робіт СЛОВНИК Національний менталітет — стиль життя і культури, притаманний даній етнічній спільності, властива цій нації система цінностей і ставлень, поглядів, світогляду, рис характеру, норм поведінки, психологічних особливостей.

National mentality — a lifestyle and culture inherent in this ethnic community, inherent in this nation’s system of values and attitudes, views, worldviews, traits, norms of behavior, psychological characteristics.

32

у тій чи іншій сфері, завищені зарплатні очікування, відплив кадрів в інші регіони та країни, загальні демографічні проблеми. Залежно від цих причин, проблеми нестачі трудових ресурсів вирішують по-різному. Запропонуйте власні шляхи вирішення проблеми нестачі трудових ресурсів.

4

ТЕХНІКО- І СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ ЧИННИКИ РОЗМІЩЕННЯ ВИРОБНИЦТВА. У XXI ст.

найважливішим стає споживчий чинник, який залежить від розташування господарських об’єктів відносно основних районів збуту їх продукції, просторово-територіальна зорієнтованість виробництва на масового споживача, особливо товарів широкого вжитку, першої необхідності та різноманітних послуг. Транспортний чинник залишається важливим у розміщенні економічних об’єктів, оскільки розташування їх у великих транспортних вузлах, де перетинається багато видів транспорту, дає значний економічний ефект. Науковий чинник враховує забезпеченість потреб виробництва науковими розробками та винаходами. Він визначає географію наукомістких виробництв, що розташовані поблизу

Тема 1. Національна економіка провідних університетів, які готують відповідні кадри й проводять наукові дослідження. Чим більший масштаб виробництва в якомусь місті, регіоні чи країні, тим більші його можливості для розвитку ефективної спеціалізації та налагодження взаємовигідних господарських зв’язків. Крім того, у таких районах уже існує розгалужена виробнича та соціальна інфраструктура, кваліфіковані кадри, люди, які шукають роботу і забезпечені житлом. Водночас, надмірне насичення території промисловими підприємствами породжує екологічні проблеми. Таким чином, постійно зростає значення екологічного чинника. Раціональне природокористування, охорона довкілля, забезпечення населення здоровими умовами життєдіяльності, збалансованість господарської діяльності з природою є неодмінною вимогою сучасності.

Підприємства вимушені реагувати на вимоги екологічного законодавства. У деяких країнах, наприклад у Німеччині та Франції, воно дуже суворе. Досвід України та інших країн світу вказує на те, що зараз у розміщенні господарських об’єктів зростає значення військово-стратегічного чинника. Україна дуже потерпає від безпосереднього сусідства з Росією. Погрозлива ситуація складається також на кордоні із Білоруссю. За таких умов іноземні інвестори відмовляються вкладати гроші в господарські об’єкти, особливо в ті, що розміщені неподалік кордонів з Росією та окупованих нею територій України. За даними державної статистики (ukrstat.gov. ua/) оцініть вплив військово-стратегічного чинника в будівництві житла в окремих регіонах Україні після початку агресії Росії.

ВИСНОВКИ

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

Виділяють чотири групи чинників розміщення виробництва: природно-географічні, демографічні, техніко- і соціально-економічні. Їх детальне врахування, аналіз і оцінка є важливим етапом економічного обґрунтування розміщення підприємств. Чинники розміщення виробництва не є сталими, назавжди визначеним. Вони доволі мінливі в часі й просторі і є відображенням постійних природно-ресурсних і суспільно-географічних змін. Проблеми нестачі трудових ресурсів залежно від їх причин вирішують по-різному — від відкриття нових факультетів та напрямів професійної підготовки до будівництва нового житла. Постійне зростання значення екологічного чинника розміщення виробництва особливо актуальне для територій надмірного насичення промисловими підприємствами.

1. Доведіть на прикладах з вашого регіону вплив природних умов на розміщення виробництва.

2. Обґрунтуйте, чому треба враховувати споживчий чинник під час розміщення підприємств харчової промисловості.

3. Спрогнозуйте подальші зміни в значенні окремих чинників розміщення господарських об’єктів. Чим вони викликані?

33

Розділ I. Національна економіка та світове господарство

Тема 2. Світове господарство (світова економіка), світовий ринок

§7

Поняття «світове господарство». Типізація економічних систем і країн світу та Україна в ній 1. Поясніть, чим відрізняється ринок товарів від ринку послуг. 2. Із матеріалів телебачення, газет, мережі Інтернет наведіть приклади впливу інших країн та їх господарств на економіку України.

1

СВІТОВЕ ГОСПОДАРСТВО Й ТИПИ ЕКОНОМІЧНИХ СИСТЕМ. Світове господарство охоплює

СЛОВНИК Світове господарство — система національних господарств усіх країн світу, об’єднаних міжнародним географічним поділом праці і різноманітними соціально-економічними зв’язками в господарський організм глобального масштабу.

The world economy is a system of national economies of all countries of the world. united by the international geographical division of labor and various socio-economic ties into an economic organism on a global scale.

всі країни світу, що спричиняє його територіальну й секторальну нерівномірність. Об’єктивною основою розвитку світового господарства є міжнародний географічний поділ праці (МГПП), тобто спеціалізація окремих країн на виробництві певних видів продукції й послуг та обмін ними.

Пригадайте, що вам відомо з уроків історії про світове господарство за різних часів існування людства. Як воно змінювалося, яку продукцію і в який спосіб виготовляло, як нею обмінювалося?

пічний клімат) перед іншими державами у виробництві певної продукції. Також мають існувати країни, які споживатимуть цю продукцію, оскільки не можуть виробляти її самостійно. До того ж витрати на доставку продукції до країн-споживачів мають бути вигідні країні-виробнику.

Спеціалізація країн з їх подальшою участю в МГПП формується за певних умов. Країна повинна мати переваги (наприклад, багаті природні ресурси, вихід до моря, тро-

Таблиця ПРИКЛАДИ СПЕЦІАЛІЗАЦІЇ ОКРЕМИХ КРАЇН ЄС Німеччина

Франція

Італія

Швеція

Португалія

Будівництво, автомобілі та запчастини до них, устаткування для захисту довкілля, медичний туризм

Фармацевтична та парфумерно-косметична продукція, військова техніка і машини, туризм

Побутова електротехніка, шкіряні вироби, оливкова олія, мотоцикли, деревообробні верстати, туризм

Метал, обладнання для виробництва паперу, шарикові та роликові підшипники, трансформатори

Переробка деревини, риби та морепродуктів, виробництво кераміки, ізоляційних матеріалів

Знайдіть на політичній карті Європи країни, вказані в таблиці, та оцініть залежність їх спеціалізації від природних умов і ресурсів. Поясніть, чому не всі речі, якими ви користуєтеся у повсякденному житті, вироблені в Україні. У яких саме країнах світу їх виготовили?

34

Формування світового господарства розпочалося у ХVІ—ХVІІІ ст. як мануфактурна стадія розвитку капіталізму, що завершилася на межі ХІХ—ХХ ст. внаслідок великої промислової революції в країнах Європи. Для її розвитку потрібна була велика кількість сировини і продовольства для населення міст,

Тема 2. Світове господарство (світова економіка), світовий ринок

Мал. 2. а) Модель літака MAVERIC представлена компанією Airbus на авіасалоні в Сінгапурі (2020 р.), що має потенціал скоротити споживання палива до 20 % у порівнянні з сучасними літаками, б) кооперування країн Європи із виробництва деталей і збирання готового літака Airbus.

кількість якого зростала. Умовою формування світового господарства став бурхливий розвиток транспорту, розширення міжконтинентальних зв’язків, формування світового ринку. Виникнення колоніальної системи сприяло перетворенню економіки територій колоній на аграрносировинні придатки держав-метрополій. Ступінь входження будь-якої країни до МГПП залежить насамперед від рівня розвитку її економіки. Тому в сучасному МГПП, провідне місце, зокрема з випуску «облагородженої», дорогої продукції (машин, обладнання, товарів тривалого користування), посідають економічно розвинені країни. Що стосується більшості держав Азії, Африки і Латинської Америки, то їхня роль у МГПП підвищується здебільшого через постачання ресурсів високорозвиненим країнам. Сировинна спеціалізація окремих країн, що склалася в колоніальну епоху, зберігається й донині. Пригадайте з історії, яку роль відігравали в економіці Російської та Австрійської імперій території та землі сучасної України.

Економічна замкнутість країн сьогодні не лише нераціональна, а й практично неможлива, адже збільшується взаємозалежність національних економік і підвищення ролі зовнішніх чинників в економічному розвитку окремих країн. Тому поняття світового господарства не можна зводити до простої суми національних економік. Його сутність визначається міжнародними економічними відносинами: універсальним

зв’язком між національними господарствами, який забезпечує їхню реальну єдність на основі МГПП, науково-технічною і виробничої кооперацією, міжнародною торгівлею та валютно-кредитними операціями. Сучасні тенденції розвитку світового господарства — це інтернаціоналізація виробництва, інформатизація, глобалізація, регіональна економічна інтеграція (мал. 1). Для сучасного етапу розвитку світового господарства характерна інтернаціоналізація виробництва на основі всебічного розвитку міжнародних економічних відносин. Найважливішими елементами системи міжнародних економічних відносин є міжнародне науковотехнічне і виробниче співробітництво, вивіз капіталу й міжнародний кредит, світова торгівля, міграція робочої сили, міжнародні валютні відносини. У цій системі всі її елементи тісно пов’язані, взаємно переплетені і впливають один на одного. Таким чином, міжнародні економічні відносини сприяють взаємодії СЛОВНИК Глобалізація — процес перетворення певного явища на планетарне, таке, що стосується всієї Землі.

Globalization is the process of transforming a certain phenomenon into one that affects the entire Earth, ie the planet. Міжнародні економічні відносини — система господарських відносин між різними країнами світу.

International economic relations are a system of economic relations between different countries of the world.

35

Розділ I. Національна економіка та світове господарство національних економік, які входять у світове господарство, інтернаціоналізації й глобалізації виробництва і тим самим забезпечують його цілісність.

є сукупністю законодавчих правил і норм ведення господарства. Цих правил і норм мають дотримуватися усі підприємства та організації (різних форм власності), що виробляють певну продукцію або надають якісь послуги. Якщо ці правила і норми відповідають вимогам часу та науково обґрунтовані, якщо їх дотримується населення, підприємства й організації, як це відбувається в багатих і високорозвинених країнах світу, — держа-

За допомогою мал. 2 на прикладі авіаційного машинобудування поясніть економічні зв’язки між національними господарствами країн Європи.

Національна економіка країн розвивається в умовах певної економічної системи, яка

Єдність людей, що володіють виробничим досвідом, і засобів виробництва, які ці люди приводять у рух

Відносини і зв’язки між: людьми, що виникають у процесі суспільного виробництва, розподілу, обміну й споживання вироблених благ

Взаємозв’язана і взаємообумовлена система форм, методів, законів, державних органів і організацій, що створюють умови для ефективного господарювання

Продуктивні сили

Економічні відносини

Господарський механізм

Складові

ЕКОНОМІЧНА СИСТЕМА Типи Традиційна

Ринкова

Командно-адміністративна (планова)

Багатоукладність економіки; відстала техніка; широке застосування ручної праці; нерозвинена інфраструктура; найпростіші форми організації праці і виробництва; бідність населення; збереження традицій, звичаїв, релігійних та культових цінності, кастового і соціального поділу населення

Приватна власність на ресурси; свобода вибору підприємницької діяльності; вільна конкуренція; особиста свобода всіх економічних суб’єктів; індивідуальне прийняття рішень; однаковий доступ до ресурсів, науково-технічних досягнень, інформації; прагнення отримати максимальний дохід; мінімальне і виважене втручання держави в економічні процеси

Державна власність на ресурси; централізоване директивне планування виробництва і розподілу ресурсів; відсутності конкуренції, вільного ціноутворення і реальних товарно-грошових відносин; висока затратність виробництва; зрівняльний розподіл результатів виробництва; відсутність матеріальних стимулів до ефективної праці; хронічний дефіцит (особливо товарів і послуг)

Змішана Різноманітність форм власності й рівноправне функціонування різних господарюючих суб’єктів (приватних, колективних, державних); високий рівень розвитку господарства і наявність розвиненої ринкової інфраструктури; оптимальне поєднання ринкового механізму з державними методами регулювання економіки; орієнтація на посилення соціальної спрямованості економіки, збільшення витрат на освіту, медицину, соціальне страхування і забезпечення населення Мал. 3. Економічні системи.

36

Тема 2. Світове господарство (світова економіка), світовий ринок ва процвітає, а її жителі мають гідний рівень життя. Якщо в країні порушуються ці правила через, наприклад, корупцію, тоді національна економіка деградує (мал. 2.). За даними мал. 2 визначте найбільш соціально орієнтований тип економічної системи.

2

ЩО ТАКЕ ТИПІЗАЦІЯ КРАЇН. Неповторність країн світу, обумовлена їх історією, релігією, культурною, традиціями, способами господарювання, не заважає вченим об’єднати їх у групи за певними ознаками: площею, кількістю населення, географічним положенням, державним устроєм та ін. Однак найважливішою характеристикою країни є рівень її економічного розвитку, який характеризується відомими вже вам економічними показниками (мал. 3). Пригадайте, що таке ВВП, ІЛР та IDI.

Типізація (класифікація) — це групування країн за певними критеріями. Поділ світової економіки на сфери та сектори економічної діяльності, виділення економічних взаємоз­ в’язків між ними, дають змогу не тільки проаналізувати тенденції розвитку окремих країн, порівняти їх між собою, а й класифікувати (типізувати). Це надзвичайно важливе завдання і знання для вивчення, обміну досвідом та подальшого економічного розвитку. На сьогоднішній день ООН налічує 197 різних за рівнем економічного розвитку незалежних країн. Найбільш повне уявлення про групи країн у світовій економіці дають дані міжнародних організацій, членами яких є більшість країн світу, — ООН, Міжнародний валютний фонд (МВФ) і Світовий банк (СБ). Будь-яка класифікація має певну мету і завдання. Наприклад, Світовий банк та МВФ більшу увагу звертають на оцінку економічного рівня розвитку країн, ООН — на соціальні й демографічні аспекти.

Для характеристики економіки країн світу використовують уже відомі вам показники: рівень соціально-економічного розвитку, структура економіки та загальновизнаний показник, що характеризує стан економіки, — ВВП. Близькі за загальним ВВП країни дуже різняться за рівнем економічного розвитку, зокрема через різну кількість населення. Тому використовують показники ВВП у перерахунку на одного жителя країни (номінальний) та за паритетом купівельної спроможності (ПКС). Наприклад, десятку країн-лідерів за загальним ВВП складають США, Китай, Японія, Німеччина, Велика Британія, Індія, Франція, Італія, Канада, Південна Корея; за ВВП на одну особу (номінал) — Монако, Ліхтенштейн, Люксембург, Швейцарія, Ірландія, Норвегія, США, Данія, Ісландія, Сінгапур; за ВВП (ПКС) на одну особу — Китай, США, Індія, Японія, Німеччина, Росія, Індонезія, Бразилія, Франція, Велика Британія.

3

ТИПІЗАЦІЯ КРАЇН СВІТУ (ООН) ЗА РІВНЕМ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ, МІСЦЕ УКРАЇНИ В НІЙ. Типізація країн світу мінлива і за-

лежить від загальних тенденцій розвитку людства. ООН за рівнем економічного розвитку виділяє три групи країн: розвинені, ті, що розвиваються, країни з перехідною економікою. У межах кожного типу країн вирізняють окремі групи відповідно до їх географічних регіонів (мал. 4). Окрім того, для більшого розуміння економічної специфіки країн, їх можна розділити на підтипи з різним проявом основної типології. Наприклад, у групі країн, що розвиваються, виділяють групу нафтодобувних країн (Катар, Кувейт, ОАЕ, Саудівська Аравія, Ірак та ін.) або групу дрібних острівних країн (Барбадос, Сейшельські, Багамські тощо), адже специфіка їх економік відрізняється від решти країн, що розвиваються.

37

Розділ I. Національна економіка та світове господарство

Євро-союз

Європа (31)

Канада, США

ЄС (14)

Австрія, Бельгія, Греція, Данія, Ірландія, Іспанія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Німеччина, Португалія, Фінляндія, Франція, Швеція

ЄС (13)

Болгарія, Кіпр, Латвія, Литва, Мальта, Польща, Румунія, Словенія, Словаччина, Угорщина Хорватія, Чехія, Естонія

Інша Європа (4)

Велика Британія, Ісландія, Норвегія, Швейцарія

економіки G7

Канада, Франція, Німеччина, Італія, Японія, Велика Британія, США

Країни Азії і Тихого океану (3)

Австралія, Японія, Нова Зеландія

Південно-Східна Європа (5)

Албанія, Боснія і Герцеговина, Північна Македонія, Сербія, Чорногорія

Країни колишнього СРСР (СНД-12)

Вірменія, Азербайджан, Білорусь, Грузія*, Казахстан, Киргизстан, Молдова, Російська Федерація, Таджикистан, Туркменістан, Україна*, Узбекистан

Африка, Азія, Латинська Америка, Карибський басейн

Економіка, що розвивається за регіонами

Перехідна економіка

Розвинена економіка

Північна Америка (2)

Північна Африка (7)

Алжир, Єгипет, Лівія, Мавританія, Марокко, Судан, Туніс

Центральна Африка (7)

Камерун, Центральноафриканська Республіка, Чад, Конго, Екваторіальна Гвінея, Габон, Сан-Томе і Принципи

Східна Африка (13)

Бурунді, ДРК, Джібуті, Еритрея, Ефіопія, Кенія, Коморські острови, Мадагаскар, Руанда, Південний Судан, Сомалі, Танзанія Уганда,

Південна Африка (11)

Ангола, Ботсвана, Есватіні, Лесото, Малаві, Маврикій, Мозамбік, Намібія, Південна Африка, Замбія, Зімбабве

Західна Африка (15)

Бенін, Буркіна-Фасо, Гамбія, Гана, Гвінея, Гвінея-Бісау, Кабо-Верде, Кот-д’Івуар, Ліберія, Малі, Нігер, Нігерія, Сенегал, Сьєрра-Леоне, Того

Східна Азія (21)

Бруней, Вануату, В’єтнам, Гонконг, Індонезія, Камбоджа, Китай (і Тайвань), Північна Корея, Кірібаті, Лаос, Малайзія, Монголія, М’янма, Папуа-Нова Гвінея, Самоа, Сінгапур, Соломонові о-ви, Таїланд, Східний Тимор, Фіджі, Філіппіни

Південна Азія (9)

Афганістан, Бангладеш, Бутан, Індія, Іран, Мальдіви, Непал, Пакистан, Шрі-Ланка

Західна Азія (14)

Бахрейн, Ємен, Ірак, Ізраїль, Йорданія, Катар, Кувейт, Ліван, ОАЕ, Оман, Палестина, Саудівська Аравія, Сирія, Туреччина

Карибський басейн (8)

Багамські о-ви, Барбадос, Беліз, Гайана, Мексика, Суринам, Тринідад і Тобаго, Ямайка

Центральна Америка (10)

Гаїті, Гватемала, Гондурас, Домініканська республіка, Коста-Ріка, Куба, Мексика, Нікарагуа, Панама, Сальвадор

Південна Америка (10)

Аргентина, Болівія, Бразилія, Венесуела, Еквадор, Колумбія, Парагвай, Перу, Уругвай, Чилі

Мал. 4. Типізація країн (2020 р., ООН, за даними un.org/development/ desa/dpad/wp-content/uploads/sites/45/WESP2020_Annex.pdf ).

38

Тема 2. Світове господарство (світова економіка), світовий ринок Рівень соціально-економічного розвитку певної країни залежить від типу її економічної системи (мал. 2). Зараз у світі переважають країни першої й третьої груп, із поступовим переходом країн, що розвиваються, до першої групи. Після краху соціалістичної системи на початку 90-х рр. ХХ ст. країн із плановою економікою в чистому вигляді залишилося дуже мало. Сучасною країною командної економіки, де постійно панує голод, є Корейська Народно-Демократична Республіка (КНДР, неофіційна назва Північна Корея) та Куба, економіка якої дуже потерпає від наслідків пандемії Covid-19 (скорочення ВВП на 11 %) і де останнім часом впроваджуються елементи ринкової економіки. Ця система панує також у М’янмі, парадоксальна ситуація виникла в Китаї, де комуністи будують ринкову економіку (капіталізм). Головна відмінність між ринковою і плановою економікою полягає в тому, що за першої реалізуються об’єктивні (незалежні від волі людини) економічні закони. Втручання держави в економічні процеси відбувається економічними методами, тобто шляхом перерозподілу державних інвестицій між секторами господарства, податковою, митною політикою. Планова економіка, де відсутня конкуренція як головний механізм підвищення продуктивності праці та поліпшення якості продукції, повністю підпорядкована державній бюрократії, яка наперед визначає, скільки й кому необхідно вироби-

ти продукції. Неефективна система оплати праці («зрівнялівка»), коли робітники отримують фіксовану платню незалежно від результатів праці, знищує ініціативу. Ніби спеціально для порівняння ефективності двох соціально-економічних систем після Другої світової війни виникли дві Німеччини, два Китаї, два В’єтнами, дві Кореї. На їхньому прикладі шляхом порівняння і стало зрозумілим, яка система господарювання є ефективнішою. Україна належить до країн світу з перехідною економікою. Однак ВВП країни на одну особу в 2020 р. складав лише 3653 дол. США. Це свідчить, що наша держава належить до найменш розвинених у світі. Проте вона володіє найбільшими ресурсами для власного розвитку в Європі. Україна займає вагоме місце в світі та Європі. Вона є першою за запасами марганцевих і залізних руд, титану, цирконію, урану, графіту; у числі перших за запасами бурого та кам’яного вугілля, каоліну й вогнетривких глин, облицювального каменю (граніту, габро, лабрадориту), кварцового піску для скла. Основна частина найродючіших, так званих «солодких», чорноземів зосереджена в Україні. Головним чинником того, що Сінгапур — країна з майже повною відсутністю власних ресурсів для соціально-економічного розвитку — перетворився на одну з найбагатших і найрозвиненіших держав у світі стала безкомпромісна боротьба її уряду з корупцією.

ВИСНОВКИ

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

Об’єктивною основою формування світового господарства є міжнародний географічний (територіальний) поділ праці, тобто спеціалізація окремих країн на виробництві певної продукції з подальшим її обміном. Країни об’єднуються в окремі підрозділи світу (типізуються) на основі їхніх спільних і відмінних рис у різних сферах людського життя. Головним показником рівня соціально-економічного розвитку країни є ВВП на одну особу. Україна має величезні ресурси для швидкого соціально-економічного розвитку, проте вони використовуються дуже неефективно.

1. Доведіть, що соціально-економічне становище країни не завжди залежить від ресурсів для розвитку, якими вона володіє.

2. Обґрунтуйте необхідність боротьби із корупцією для прискореного розвитку країн.

3. За даними мал. 3 запропонуйте групи, у які можна об’єднати країни світу.

4. Поясніть, чи може показати Індекс інклюзивного розвитку (IDI) наскільки оманливо виглядає успіх країн, що вимірюється лише за показниками ВВП.

5. Поясніть необхідність типізації країн для їх більш об’єктивного вивчення.

39

Розділ I. Національна економіка та світове господарство

Практична робота 2. «Позначення на контурній карті країн «Великої двадцятки» (G-20) і визначення їх місця в сучасній типізації країн за рівнем економічного розвитку» Мета: наводити відповідно до типізації ООН приклади країн світу з різним рівнем економічного розвитку; yy називати, знаходити та показувати на політичній карті світу країни G-20; yy аналізувати основні економічні показники, які ілюструють рівень досягнень країн G-20; Обладнання: шкільні навчальні географічні атласи, статистичні дані, контурні карти, простий і кольорові олівці. Алгоритм виконання роботи 1. Позначте на контурній карті світу країни G-20: Австралія, Аргентина, Бразилія, Велика Британія, Індія, Індонезія, Італія,

§8

Поняття «спеціалізація території», «міжнародний поділ праці» 1. Пригадайте, що таке спеціалізація та кооперація. 2. Поясніть, чому на одному підприємстві неможливо виробляти всі деталі трактора та збирати готовий виріб.

1

ЩО ТАКЕ СПЕЦІАЛІЗАЦІЯ ТЕРИТОРІЇ. Ми вже зазначили, що на виробництві певного виду продукції спеціалізуються не лише промислові підприємства, а й окремі території світу, регіони, держави. Таким чином, спеціалізація території є зосередженням виробництва на ній певних видів продукції. Умови для виробництва тієї чи іншої продукції на різних територіях дуже різняться. Так, банани й ананаси вирощують на територіях із тропічним кліматом, а ялина, модрина чи сосна, необхідні для де-

а

Канада, Китай, Південна Корея, Мексика, Німеччина, ПАР, Росія, Саудівська Аравія, США, Туреччина, Франція, Японія і ЄС. Підпишіть їхні столиці.

2. Самостійно доберіть необхідні дані за додатковими джерелами інформації та складіть таблицю, у якій наведіть статистику щодо ІЛР та ВВП країн G-20 (одну особу за ПКС і номінальний). За даними мал. 4 визначте місце країни в типізації ООН.

3. Зробіть висновки про те, чи всі країни G-20 мають однаково високий рівень розвитку. Наведіть приклади країн, що мають вищі за країни G-20 економічні показники.

ревообробної промисловості, ростуть на півночі в зоні хвойних лісів. Для виробництва складних комп’ютерів потрібні кваліфіковані кадри, а для надання туристичних послуг із зимового відпочинку на лижах потрібні гори. Привабити туристів можуть і різноманітні старожитності. Однак не скрізь на нашій планеті все це є (мал. 1).

б

Мал. 1. а) Австралійські мериноси; б) конярство в Монголії; в) традиційна індичка на святковому столі в День подяки в США.

40

За допомогою мал. 1 поясніть, які чинники вплинули на різну спеціалізацію тваринництва країн світу.

в

Тема 2. Світове господарство (світова економіка), світовий ринок Отже, кожна країна має абсолютну перевагу у виробництві певної продукції з об’єк­ тивних (залежних від волі людини) причин, які визначаються географічними чинниками (клімат, геологічна будова, водні ресурси та ін.). Пояснення першопричин, що породжують міжнародну торгівлю, ґрунтується на законі порівняльних (вартісних) переваг. Суть його полягає в тому, що кожна країна має порівняльні переваги у виробництві певного товару (тобто виготовляє його з меншими витратами) й отримує прибуток, спеціалізуючись на його виробництві й обмінюючи на товари, які сама неспроможна ефективно виготовляти. У спеціалізації певної території на виробництві тих чи інших товарів або наданні послуг велику роль відіграє і ментальність (характер) народів. Україна має природні умови та давні традиції обробітку землі й вирощування різних сільськогосподарських культур, тому в міжнародному поділі праці спеціалізується на їх виробництві й переробці на продукти харчування. Наша країна посідає перше місце в світі та входить до першої десятки країн світу за виробництвом (і експортом) сільськогосподарських культур помірного поясу: соняшникова олія, мед, волоські горіхи, пшениця. Також Україна виробляє космічну техніку, ракети й літаки, входить до провідної десятки країн світу за розвитком ІТ-технологій.

2

МІЖНАРОДНИЙ ГЕОГРАФІЧНИЙ ПОДІЛ ПРАЦІ.

Відмінності чинників виробництва (економічних ресурсів) у різних країнах світу, обумовили розвиток міжнародних економічних відносин. З одного боку, це призвело до міжнародного поділу праці, а з іншого, до переміщення та обміну цими чинниками між країнами.

СЛОВНИК Міжнародний географічний поділ праці (МГПП) — форма суспільного територіального поділу праці між країнами на основі спеціалізації їх виробництва на певному виді продукції, яким вони обмінюються.

International division of labor — a form of social territorial division of labor between countries based on the specialization of their production on a particular type of product that they exchange.

МІЖНАРОДНИЙ ПОДІЛ ПРАЦІ Міжнародна спеціалізація

Міжнародна кооперація

Виробнича

Територіальна

Предметна

Подетальна

міжгалузева внутрішньогалузева підприємств

Технологічна окремих країн груп країн регіонів світу

Мал. 2. МГПП та його форми.

МГПП, як вищий ступінь суспільного поділу праці є основою міждержавних економічних відносин і зумовлює розвиток загальних економічних взаємозалежностей країн світу (мал. 2). У період з кінця ХVІІІ до першої половини ХІХ ст. МГПП базувався на відмінностях природно-кліматичних умов задіяних у господарстві країн: клімат, ґрунти, надра, водні і лісові ресурси. Ця залежність спеціалізації виробництва від природи збереглася в окремих країнах до цього часу. МГПП сприяє поглибленню і розширенню різноманітних господарських зв’язків між країнами, а основними його формами зараз є міжнародні спеціалізація та кооперація. «Обличчя» країни в МГПП визначають виробництва міжнародної спеціалізації, продукція яких зорієнтована переважно на експорт. Наприклад, у Японії, у низці країн Західної Європи 50—90 % окремих видів продукції від загального їх виробництва зорієнтовано на експорт (мал. 3). Знайдіть на карті світу країни (мал. 3) та порівняйте їх географічне положення, природно-ресурсні та соціально-економічні умови з умовами України (на прикладі двох-трьох країн). Зробіть висновки про перспективи участі України в МГПП.

Вищою стадією МГПП є міжнародна економічна інтеграція — об’єктивний процес розвитку особливо глибоких і стійких взаємо­ зв’язків окремих груп країн за узгодженої міждержавної політики. Прикладом може бути об’єднання країн Європи до ЄС.

41

Розділ I. Національна економіка та світове господарство

ЧИННИКИ МІЖНАРОДНОГО ГЕОГРАФІЧНОГО ПОДІЛУ ПРАЦІ

Географічне положення

Природно-ресурсна база

Соціально-економічні умови

Обслуговування світової морської торгівлі (Норвегія, Греція, Сінгапур, Нідерланди); міжнародні транзитні перевезення (Панама, Кіпр, Греція)

Добувна промисловість (залізна руда — Канада, Австралія, Бразилія, Україна); сільське господарство (Бразилія — кава, Таїланд — рис, Аргентина — яловичина); лісове господарство (Канада, Швеція, Росія); марикультура (Норвегія, Франція, Індонезія, Таїланд); міжнародний туризм (країни Середземномор’я, Вест-Індії)

Нагромадження капіталу (Швейцарія — банківські послуги); науково-технічні досягнення (США — авіабудування); запровадження нових технологій (Японія — робототехніка); наявність кваліфікованих трудових ресурсів; національні й релігійні традиції (чинники, що сприяли лідерству в МГПП країн Західної Європи, США та Японії, а пізніше країни «далекосхідні тигри» — Південна Корея, Тайвань, Сінгапур, Гонконг

Мал. 3. Чинники МГПП і приклади спеціалізації країн.

Для сучасного етапу розвитку світового господарства і міжнародного поділу праці характерні й суперечливі процеси та явища: 1) інтенсивні глобалізаційні процеси — створення і функціонування світових ринків усіх видів товарів, капіталів, виробничих послуг (транспорт, зв’язок, енергетика), послуг невиробничого характеру, робочої сили різної кваліфікації, інформації, регуляторами і прискорювачами яких є Світова організація торгівлі (СОТ), МВФ, СБ та ін.; 2) збереження багатоукладності і різностадійності розвитку країн і регіонів: у країнах перехідної економіки (постсоціалістичні, Китай, В’єтнам, країни, що розвиваються колишньої соціалістичної орієнтації) розвитку незрілих ринкових відносини перешкоджає втручання держави. У більшості країн, що розвиваються, основна частина виробництва продовольчих товарів досі припадає на споживчий уклад господарства, у якому продаж продукції на внутрішніх і зовнішніх ринках відіграє підпорядковану роль. Різностадійність визначається перебуванням країн на певній стадії соціально-економічного розвитку (мал. 4). У багатьох державах Африки, Азії, Центральної Америки та Океанії переважає доіндустріальна (аграрна) економіка, де промисловість лише зароджується або дуже

42

примітивна. На індустріальній стадії перебувають країни ЄС-13 (мал. 3, § 7), постсоціалістичні та країни, що розвиваються (нафтодобувні Перської затоки, Латинської Америки, Північної Африки, нові індустріальні країни Азії). У пост- та неоіндустріальну стадію ввійшла група високорозвинених країн Північної Америки, Західної Європи та Японія.

3) регіоналізація світового господарського простору, яка проявляється у формуванні міждержавних блоків, об’єднань і угруповань у різних регіонах планети — ЄС; АСЕАН (Асоціація держав Південно-Східної Азії: Індонезія, Філіппіни, Сінгапур, Малайзія, Таїланд, В’єтнам та ін.); НАФТА (Північноамериканська зона вільної торгівлі: США, Канада, Мексика); МЕРКОСУР (Південноамериканський спільний ринок: Аргентина, Бразилія, Уругвай і Парагвай) та ін. Із розвитком промисловості у країнах світу посилилася спеціалізація, що ґрунтувалася на відмінностях країн за іншими чинниками виробництва: праця, підприємницькі здібності, капітал, знання, інформація. В економічних взаємовідносинах країн почав домінувати принцип порівняльних переваг. Проаналізуйте дані мал. 4, 3 та мал. 4 (§ 7) і наведіть приклади країн, які перебувають на різних стадіях розвитку економіки.

Тема 2. Світове господарство (світова економіка), світовий ринок

Стадії розвитку Доіндустріальна

Індустріальна

Ознаки

Постіндустріальна

Неоіндустріальна

Основні напрями орієнтації розвитку економіки Базові чинники

Економічна ефективність

Інновації

Ключова сфера економіки

Сільське господарство

Промисловість

Сфера послуг (наука, освіта, інформаційнокомунікаційні технології)

Організація виробництва

Натуральне господарство, ручна праця

Масове товарне виробництво, машинні технології

Автоматизація, масове виробництво на основі спеціалізації, інформаційні та комп’ю­ терні технології

Індивідуалізація виробництва під потреби споживачів, конвергентні технологій

Основа соціальноекономічного розвитку

Традиції

Поступовий науково-технічний прогрес

Бурхлива науковотехнічна революція, знання, інформація

Зростання ролі й постійний розвиток науки та інформації, індивідуалізація інновацій

Мал. 4. Стадії розвитку економіки за класифікацією Всесвітнього економічного форуму.

3

АБСОЛЮТНІ ТА ПОРІВНЯЛЬНІ ЕКОНОМІЧНІ ПЕРЕВАГИ. Різноманіття економічних ре-

сурсів різних країн світу, обумовило розвиток міжнародних економічних відносин, що призвело, з одного боку, до міжнародного поділу праці, а з іншого, до переміщення та обміну між країнами її результатами. Прискорений розвиток господарства в країнах світу посилив їхню спеціалізацію на виробництві певної продукції й наданні послуг, через відмінність країн за багатьма критеріями: наявність природних ресурсів, сприятливість природних умов, кваліфікація економічно активного населення, підприємницькі здібності, наявність капіталу, знань, інформації тощо. В економічних відносинах країн почав домінувати принцип порівняльних переваг. Відповідно до закону відносних (порівняльних) переваг (розроблений англійським економістом Девідом Рікардо в 1819 р.), якщо дві країни виготовляють подібний продукт, то одна з них обов’язково матиме відносну

перевагу в його виробництві через вищу продуктивність праці, нижчу собівартість виробництва тощо. Якщо дві країни виробляють, наприклад, олію і пшеницю, то коли вони почнуть торгувати ними між собою, порівняльні переваги відразу виявляться. Наслідком цього може бути те, що кожна з них в подальшому буде спеціалізуватися вже не на двох, а, наприклад, на одному виді продукції. Або одна з цих держав буде спеціалізуватися на обох виробництвах, а інша втратить свою минулу спеціалізацію. Наприклад, Україна має відносні переваги у виробництві соняшникової олії, яку вона постачає до 100 країн світу.

4

МІСЦЕ УКРАЇНИ В СУЧАСНОМУ МІЖНАРОДНОМУ ГЕОГРАФІЧНОМУ ПОДІЛІ ПРАЦІ. Світо-

ве господарство ґрунтується на різних формах міжнародного співробітництва. Суспільногеографічний процес глобалізації, безперервне вдосконалення транспорту й глобальної та

43

Розділ I. Національна економіка та світове господарство регіональної транспортної мережі, а отже, зміна оцінки географічного, геополітичного та геоекономічного положення України в Європі та світі сприяє географічному поширенню й поглибленню міжнародних зв’язків, розвитку різних форм міжнародного співробітництва країни. Поняття міжнародні економічні зв’язки набагато ширше за поняття міжнародна торгівля. Міжнародні економічні зв’язки нашої держави охоплюють не лише торгівлю товарами, але й інвестиції, науково-технічне співробітництво, міграцію робочої сили, міжнародний туризм тощо. Основною причиною кардинальних змін географічних напрямів зовнішньо-торговельної політики України стала агресія Росії на Донбасі, окупація нею українського Криму. Україна має великі потенційні можливості щодо участі у МГПП та перетворенні на одного з європейських і світових лідерів за виробництвом окремих груп товарів та ресурсів, асортимент яких постійно збільшується. Наприклад, кожен десятий запуск космічних кораблів у світі відбувається за допомогою українських ракетних двигунів, країна посідає 3—4 місця у світі за кількістю спеціалістів з ІТ-технологій, які створюють програмне забезпечення найбільших корпорацій світу.

Розвивається міжнародне співробітництво України й у третинному секторі економіки: університети країни готують спеціалістів для 80 країн світу, держава має потенційні можливості для розвитку міжнародного туризму й рекреації. Унікальні курорти з мінеральними водами і грязями, старовинні фортеці та замки, умови для лижного спорту взимку й морське узбережжя для розвитку пляжного відпочинку влітку, унікальна українська кухня тощо є ресурсом для розвитку міжнародної спеціалізації країни в цій сфері. У 2021 р. тут відбувся справжній прорив. Велика кількість туристів з багатих арабських країн Аравійського півострова, в основному із Саудівської Аравії, відвідали західні області країни і, у першу чергу, старовинний Львів. Це дало потужний імпульс для розвитку міжнародного туризму в Україні. Децентралізація в Україні, яка має під собою суспільно-географічні підвалини, дозволила місцевим громадам спрямувати значні кошти на облаштування своїх населених пунктів. Це стало одним із чинників розвитку тут туризму, у тому числі й міжнародного. Українські потужні транспортні літаки АН-225 і «Руслани» постійно задіяні у перевезенні великогабаритних вантажів. Аналогічних літаків на спромоглася виробити жодна держава.

ВИСНОВКИ

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

Різні країни світу наділені різними чинниками виробництва (економічними ресурсами), що призвело до міжнародного поділу праці, який є основою міждержавних економічних відносин і зумовлює розвиток загальносвітових економічних взаємозалежностей. Із кінця ХVІІІ до першої половини ХІХ ст. міжнародний поділ праці базувався на відмінностях в природно-кліматичних умовах, задіяних у господарстві окремих країн: клімат, ґрунти, надра, водні і лісові ресурси. Із розвитком промисловості світу посилилася спеціалізація на базі відмінності країн за іншими чинниками виробництва: праця, підприємницькі здібності, капітал, знання, інформація. Основними формами міжнародного поділу праці є міжнародні спеціалізація та кооперація. На виробництві певного виду продукції спеціалізуються не лише промислові підприємства, а й окремі регіони, держави, території світу. Україна має потужний потенціал та перспективи для участі у МГПП.

1. Доведіть, що Україна має абсолютні переваги у вирощуванні соняшника.

2. Обґрунтуйте причини, які зумовили формування МГПП.

3. Спрогнозуйте подальше розширення господарських зв’язки між Україною та країнами ЄС.

4. Порівняйте кліматичні й земельні умови Закарпаття і Словаччини для вирощування винограду та інших теплолюбних сільськогосподарських культур.

5. Проаналізуйте причини абсолютних і відносних переваг України у виробництві авіаційної і космічної техніки.

44

Тема 2. Світове господарство (світова економіка), світовий ринок

§9

Багаторівневість світового господарства, його просторова структура за концепцією «Центр–периферія» 1. Пригадайте приклади багаторівневості. Чи існують такі рівні, наприклад, у навчанні?

2. Поясніть, як поділяють країни за рівнем їх розвитку?

1

це багаторівнева система національних економік, пов’язаних міжнародними економічними відносинами, що формувалася протягом століть. Як цілісна система воно склалося на межі XIX—XX ст., пройшло в своєму розвитку два етапи — аграрний (до середини XIX ст.) та індустріальний (друга половина XIX — середина XX ст.) і зараз перебуває на третьому постіндустріальному етапі (з кінця XX ст.). Основою розвитку світового господарства був світовий ринок, який виник у добу Великих географічних відкриттів (середина ХV — середина ХVII ст.). Цей період виділяють як перший етап розвитку світового господарства. Тоді, за умов відсутності правової основи регулювання міжнародних відносин переважала зовнішня торгівля з нееквівалентним обміном і нерівноправністю відносин. Цей період ще можна назвати мануфактурним, йому відповідають початкові форми міжнародної економічної інтеграції, які сприяли появі перших промислових районів у Фландрії (західна частина сучасної Бельгії). Завдяки економічним зв’язкам нею, в Англії сформувалися центри переробки овечої вовни (XIV ст.) тощо. Місце 1 2

Країни-реципієнти США

Країни-донори Індія

Німеччина

Мексика

3

Саудівська Аравія

Китай

4

Російська Федерація

Російська Федерація

5

Велика Британія

Сирія

6

ОАЕ

Бангладеш

7

Франція

Пакистан

8

Канада

Україна

9

Австралія

Філіппіни

Італія

Афганістан

10 а

Пригадайте з уроків географії та історії, із якою метою європейці відкривали та освоювали нові землі, який економічний ефект приносили колоніальні території своїм метрополіям.

СВІТОВЕ ГОСПОДАРСТВО ТА ЕТАПИ ЙОГО ФОРМУВАННЯ. Сучасне світове господарство —

Другий етап розвитку світового господарства вдосконалює форми зовнішньої торгівлі (об’єктами купівлі-продажу, крім товарів і послуг, стають інтелектуальна власність, патенти, інформація тощо). Виникають такі нові форми зовнішньоекономічних зв’язків, як міжнародна міграція робочої сили, науковотехнічне співробітництво (мал. 1). Із курсу географії 8-го класу пригадайте напрямки основних сучасних світових потоків міграцій робочої сили. Чому вони існують і до чого призводять? Чи існували міграційні процеси в різні історичні етапи розвитку людства?

Третій етап розвитку світового господарства — це етап економічної інтеграції, який розпочався із середини ХХ ст. Для нього характерні процеси, що набули найбільшого поширення в Західній Європі, — формування спільного економічного простору і міцних взаємозв’язків національних економік (мал. 2) За даними мал. 2 та мал.4 (§ 8) охарактеризуйте основні види господарської діяльності людини, які отримали найбільший розвиток та поширення в різні етапи формування світового господарства.

б Мал. 1. а) Лідери серед країн-учасниці сучасних світових міграційних процесів (2019 р.), б) країни-члени ЄС, що видали дозвіл на працевлаштування громадян України (2014—2019 рр., за даними Європейської статистики).

45

Розділ I. Національна економіка та світове господарство

ЕТАПИ ФОРМУВАННЯ СВІТОВОГО ГОСПОДАРСТВА

І етап (XVI—XVIII ст.) Зародження світового господарства на основі виникнення світового ринку та розвитку економічних відносин

ІІІ етап (із середини ХХ ст.) Становлення нового виробництва, формування провідних секторів господарства, зміна структури світової торгівлі, посилення міжнародної економічної інтеграції

ІІ етап (друга половина ХІХ ст.) Формування світового господарства на основі розвитку великої машинної індустрії та транспорту

Мал. 2. Етапи формування світового господарства.

Вхід у світове господарство як цілісну, багаторівневу структуру, з уже сформованими стійкими взаємозв’язками, для економіки України — складний, поступовий і тривалий процес, адже основні його ніші вже зайняті більш досвідченими на міжнародному ринку гравцями. Цей процес передбачає динамічний розвиток економіки країни, чітку орієнтацію на ринкові методи господарювання, розвиток правової системи та чесне ведення бізнесу.

2

ПРОСТОРОВА СТРУКТУРА СВІТОВОГО ГОСПОДАРСТВА ЗА КОНЦЕПЦІЄЮ «ЦЕНТР — ПЕРИФЕРІЯ». Визнання багаторівневості розвитку

сучасного світового господарства змусило вчених висунути соціально-економічну концепцію «Центр–периферія» (мал. 3). Із центру світової економіки, яким сьогодні визнають близько 25 країн Західної Європи, Північної Америки та Японію, світове господарство отримує могутні імпульси науковотехнічного прогресу, звідси рухаються капітали, тут сформований осередок світового ринку. Країни центру не є механічним поєднанням певних держав різних материків і частин світу. Вони тісно пов’язані між собою виробничими, торговельними, фінансовими і навіть ментальними відносинами. Більшість з них мають геополітичні, геостратегічні та історико-культурні відносини. Раніше їх визначали терміном «європейська цивілізація», а тепер «західний світ» (хоча сюди входить і Японія), «золотий мільярд» тощо. Цивілізаційний напрямок їх подальшого руху, в основному, окреслений як постіндустріальне інформаційне суспільство. Пригадайте, які релігії поширені в країнах «західного світу», як просувалася європейська цивілізація в «новий світ» і поясніть, чому «країни центру» пов’язані між собою ментальними відносинами.

46

Порівняйте доходи на одну особу в Україні (понад 3600 дол. США) і Люксембурзі (понад 103 тис. дол. США). Як ВВП на одну особу в Люксембурзі може перевищувати ВВП України в 30 разів? Відповідь обґрунтуйте.

Відсунута на околицю світового господарства «периферія» складається з багатьох, переважно тропічних і екваторіальних країн різних частин планети, де переважає сировинний тип експорту та використовують низькі технології виробництва. Ці держави є джерелом політичних і соціально-економічних проблем, конфліктів, нестабільності й невизначеності подальших напрямів соціально-економічного розвитку. Між центром і периферією розташована дуже неоднорідна напівпериферія — індустріально розвинені країни умовного Заходу з ринковою моделлю розвитку, які досягли успіхів на шляху модернізації суспільства й економіки. У минулому їх розвиток гальмували авторитарні й тоталітарні режими (наприклад, Іспанія, Португалія, Греція); нові індустріальні країни і території світу (Південна Корея, Гонконг, Сінгапур, Тайвань); країни — експортери нафти (ОАЕ, Саудівська Аравія), країни з перехідною економікою. Вони поставили собі за мету увійти до переліку найрозвиненіших країн світу і деСЛОВНИК Ментальність — призма, через яку людина дивиться на світ і себе в ньому, спосіб мислення, загальна духовна налаштованість, установка індивіда або соціальної групи (наприклад етнічного, професійного або соціального прошарку) до навколишнього світу.

Mentality is a prism through which a person looks at the world and himself in it, way of thinking, general spiritual attitude, attitude of an individual or social group (for example, ethnic, professional or social stratum) to the world around him.

Тема 2. Світове господарство (світова економіка), світовий ринок

Мал. 3. Поділ країн за концепцією «центр—периферія» (за даними американського вченого І. Валлерстайна).

які з них (Словенія, Чехія, Словаччина, Ізраїль, Уругвай тощо) досягли на цьому шляху великих успіхів. Однак перед більшістю цих країн ще стоять багато проблем. Неоднорідність країн напівпериферії відчувається все більше і більше. У деяких із них інтеграція до світової економіки набуває обертів, в інших — панує невизначеність щодо подальших шляхів розвитку, набула поширення корупція.

1 — країни центру — найбагатші та найвпливовіші економіки постіндустріального типу (Північна Америка — США, Канада, Західна Європа — ЄС-14, Азіатсько-Тихоокеанський регіон — Японія, Північна Корея); локомотив світової науки і технологій, джерело капіталу та інвестицій.

2 — країни напівпериферії — достатньо розвинені, але маловпливові економіки індустріального типу, що запозичують технології.

3 — країни периферії — політично нестабільні, авторитарні чи з диктаторськими режимами, аграрні економіки зі знач­ ним ресурсним потенціалом

Мабуть найближче за соціально-економічним розвитком до країн центру нині наблизилася Республіка Корея (Південна Корея). Дехто її ще називає «малою Японією» за прихильність до науково-технічного прогресу в економіці й всесвітньо відомим брендам, особливо в машинобудуванні. Ця країна входить до «Великої двадцятки» і може слугувати для України прикладом швидкого перетворення на одну з провідних економік світу.

ВИСНОВКИ

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

Сучасне світове господарство — це багаторівнева система національних економік, пов’язаних міжнародними економічними взаємовідносинами, що формувалася протягом століть. На найвищому його рівні перебувають економічно розвинуті країни з високим рівнем ринкових відносин. Сучасне світове господарство формувалося протягом трьох етапів. Багаторівневість його сучасного розвитку змусила вчених висунути економічну концепцію «Центр — периферія», де центром на сьогодні визнають приблизно 25 країн Західної Європи, Північної Америки і Японію. Країни «периферії» — це переважно тропічні та екваторіальні держави різних частин планети з сировинним типом експорту, які є джерелом політичних і соціально-економічних проблем, конфліктів тощо.

1. Доведіть, що основою соціально-економічного розвитку країни є ментальність її населення, яке обирає професійне керівництво держави.

2. Проаналізуйте дані мал. 2 та поясніть, із яких за рівнем економічного розвитку в які країни спрямовані основні потоки сучасної міграції.

3. Які відомі вам технології та наукові розробки отримав світ в останні десятиліття завдяки «країн центру»?

4. За допомогою додаткових джерел географічних знань підготуйте інформацію на тему «Чому розвинені країни допомагають країнам периферії».

5. Проаналізуйте, чому країни периферії є джерелом біженців та нестабільності.

47

Розділ I. Національна економіка та світове господарство

§10 1

Сучасні тенденції розвитку світового господарства 1. Пригадайте, які функції виконували колонізовані землі щодо країн-метрополій Європи за часів колонізаторського минулого країн Африки, Азії та Латинської Америки. 2. Поясніть, чому для розвитку економіки країни визначальним є природно-сировинний чинник.

3. Наведіть приклади впливу чинників розміщення виробництва на його розвиток.

СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ СВІТОВОГО ГОСПОДАРСТВА. Тенденції — це певні на-

прями економічних процесів, на базі яких оцінюють їх сучасний стан та прогнозують подальший розвиток. Сучасні тенденції розвитку світового господарства — транснаціоналізація, регіональна та міжнародна економічна інтеграція інформатизація, глобалізація, які поглиблюють міжнародні економічні відносини (мал. 1). В основі інтеграції та глобалізації, які поглиблюються сучасним МГПП, тобто спеціалізацією (про яку ви вже дізналися), лежить більш давній процес інтернаціоналізації господарства. Міжнародні економічні відносини сприяють взаємодії національних економік з яких складається світове господарство, інтернаціоналізації й глобалізації виробництва, і тим самим забезпечують його цілісність. Поясніть, чому національні господарства не можуть існувати нині ізольовано одне від одного.

СЛОВНИК Міжнародні економічні відносини — система господарських відносин між різними країнами світу.

International economic relations are a system of economic relations between different countries of the world.

Міжнародна торгівля Міжнародний рух капіталів Міжнародна міграція робочої сили

Міжнародний обмін технологіями

ФОРМИ

Міжнародні валютні відносини Міжнародні кредитні відносини

Мал. 1. Форми міжнародних економічних відносин.

48

Поясніть зміст кожної форми міжнародних економічних відносин. Чи сприяють вони підвищенню якості особисто вашого життя?

Багатостороння кооперація країн у процесі спеціалізації розширює та виносить діяльність підприємств за межі окремих національних економік. Відбувається інтернаціоналізація господарського життя країн, метою якої є підвищення продуктивності та ефективності виробництва. Інтернаціоналізація господарського життя активно відбувалася за часів розвитку індустріального капіталізму. У другій половині ХХ ст. внаслідок налагодження міжнародних зв’язків вона переросла в міжнародну економічну інтеграцію та глобалізацію — вищу стадію інтернаціоналізації, формування принципів єдиного життєвого устрою країн світу. Сучасний шлях розбудови інформаційного суспільства дедалі більше визначає розвиток економіки. Інтернет, який залучає в єдиний інформаційний простір мільйони людей незалежно від їх місцезнаходження, став важливим рушієм глобалізації. Цей факт ще раз довела пандемія Covid-19, коли значна частина господарського та суспільного життя перемістилася на віртуальний рівень. Найвищих результатів розвитку досягли економіки країн, які визначили своїми пріоритетами розвиток інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) на основі інтелекСЛОВНИК Світове господарство — система національних господарств усіх країн світу, об’єднаних міжнародним географічним поділом праці і різноманітними соціально-економічними зв’язками в господарський організм глобального масштабу.

World Economy — a system of national economies of all countries. united by the international geographical division of labor and various socio-economic ties into an economic organism on a global scale.

Розширення різноманітних звязків між державами світу

Валентний союз

Впровадження масової культури та втрата самобутності

Економічний союз

Позитивні риси та наслідки

Південноамериканський — МЕРКОСУР (5 держав) Світова організація торгівлі (СОТ — 164 країни, Україна з 2008 р.) ЄС з єдиною валютою — євро

Глобалізація

Спільний ринок

Негативні риси та наслідки

Союз незалежних держав (9) Країни Бенілюкс — Бельгія — Нідерланди — Люксембург

Інформатизація

Зона вільної торгівлі Митний союз

Створення та функціонування глобальної мережі Інтернет

Формування міжнародних економічних регіональних та профільних угруповань країн

Створення транснаціональних корпорацій (ТНК — підприємства, що складаються з материнського підприємства та його закордонних філіалів) — Siemens, IBM, Ford, Opel, Nokia, Toyota, Hyundai

Міжнародна економічна інтеграція

Транснаціоналізація

Інтернаціоналізація економіки

Тема 2. Світове господарство (світова економіка), світовий ринок

Мал. 2. Сучасні тенденції розвитку світового господарства.

туальних ресурсів (США, Японія, Північна Корея та ін.). Транснаціональний означає міжнаціональний, пов’язаний або той, що зв’язує кілька країн. Терміном «транснаціоналізація» називають процес розширення діяльності компаній (корпорацій) за межі національної території. Транснаціональна корпорація (ТНК) — це материнське підприємство та його закордонні філії, що утворюють систему виробництва, контрольовану з одного центру, але розташовану на території кількох країн і навіть континентів. Наприклад, штаб-квартира відомої компанії «Microsoft» розташована в США (місто Редмонт), як і компанії «Google» (місто Маунтін-В’ю) — у так званій Кремнієвій долині. Ці ТНК розмістили свої дочірні підприємства (філії) у багатьох країнах світу, у тому числі в Європі. Світове господарство, поступово розвиваючись і постійно прискорюючись у своєму розвитку, дійшло до повсюдного використання досягнень науково-технічного прогресу, який докорінно змінив його структуру та територіальну організацію. СЛОВНИК Інновація — ідея, новітній продукт, що заснований на використанні досягнень науки й передового досвіду.

Innovation is an idea, a new product based on the use of scientific achievements and best practices.

2

ГЛОБАЛІЗАЦІЯ ТА РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІЧНА ІНТЕГРАЦІЯ. Світова статистика підтверджує

перетворення світового господарства на єдиний всесвітній (глобальний) організм. За останні роки в декілька десятків разів зріс світовий експорт, а прямі іноземні інвестиції збільшилися у понад 20 разів. Глобалізація спричиняє розвиток ринкової економіки, посилення міжнародного поділу та інтеграції праці, створення розгалуженої системи міжнародних банків і фондів. Вона пов’язана зі створенням світових ринків усіх видів: товарів, валют, цінних паперів, інтелектуальної власності, робочої сили, послуг транспорту, зв’язку й енергетики, реклами, банківських та інформаційних послуг. Усе це пришвидшує різні потоки: матеріальні,

СЛОВНИК Глобалізація (від французької global — загальний, такий, що охоплює всю земну кулю) — складний, багатогранний процес, який поширюється на всі сторони суспільного розвитку і втілюється у зростаючій взаємозалежності країн світу в результаті формування єдиного всесвітнього господарського простору.

Globalization (from the French global — «universal», «covering the entire globe») is a complex, multifaceted process that encompasses all aspects of social development and is embodied in the growing interdependence of countries as a result of the formation of a single global economic space.

49

Розділ I. Національна економіка та світове господарство фінансові, інформаційні, людські тощо. Отже, загалом глобалізація формує спільний загальносвітовий економічний простір, сприяє цілісності світового господарства на планетарному рівні (мал. 2). Охарактеризуйте основні причини глобалізації.

У цілому глобалізацію розглядають як сукупність взаємопов’язаних процесів, характерних для світового співтовариства загалом і для його окремих територіальних підрозділів: постійно зростають транскордонні переміщення товарів, капіталів, послуг, інформації, технологій, людей; збільшується орієнтація виробництва товарів і надання послуг на світовий, а не на національний ринок; зростає роль ТНК у світовому господарстві; збільшуються і поглиблюються глобальні проблеми людства, які можливо вирішити лише через міждержавну співпрацю. Проаналізуйте дані мал. 3 та зробіть відповідні висновки. Використовуючи додаткові джерела географічних знань, знайдіть інформацію про недоліки глобалізації. Розкажіть про них на наступному уроці географії.

США 18 % світового виробництва, 16 % світової торгівлі ЄС 22 % світового виробництва, 30 % світової торгівлі

Китай 11 % світового виробництва, 16 % світової торгівлі Японія 11 % світового виробництва, 8 % світової торгівлі

Мал. 3. Основні центри зосередження світової економічної сили.

50

3

ГЛОБАЛІЗАЦІЯ І ЧИННИКИ РОЗМІЩЕННЯ ВИРОБНИЦТВА. Глобалізація і науково-техніч-

4

ПОЗИТИВНІ Й НЕГАТИВНІ НАСЛІДКИ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ. Процес глобалізації, як і будь-яке

на революція (НТР) неминуче впливають на дію чинників розміщення виробництва, змінюють його структуру і територіальну організацію. Провідними чинниками розміщення виробництва нині є територіальне його тяжіння до центрів науки та кваліфікованої робочої сили. ТНК виносять свої особливо екологічно небезпечні підприємства з розвинених країн до країн, що розвиваються, через наявність там дешевої робочої сили, ліберальне екологічне законодавство та існування значних обсягів сировини. Взаємодія людини й природи в процесі глобалізації також набуває величезних масштабів. Те, що природа створювала впродовж усього часу її існування, людство нині використовує за століття та десятиліття. Тому потрібні мінеральні ресурси завозяться з інших країн, а багато держав, зокрема США, консервують відкриті власні родовища корисних копалин, особливо тих, що мають стратегічне значення. Проте, у традиційну тотальну експлуатацію світових природних ресурсів втручаються новітні досягнення науки. Наприклад, ринок енергоносіїв був значно ослаблений з відкриттям новітніх способів видобутку сланцевих родовищ. Не встигло людство розібратися з різким збільшенням розвідки та видобутку сланцевого газу й нафти, перш за все у США, як автомобільні ТНК презентували більш екологічні електромобілі, а згодом і автомобілі, які працюють на водні. Отже, новітні напрями розвитку науково-технічного прогресу вже диктують принципи й масштаби взаємодії суспільства та природи.

інше явище, має позитивні й негативні наслідки (мал. 4). За допомогою мал. 4 охарактеризуйте основні переваги глобалізації. Зробіть відповідні висновки.

Найбільші переваги від глобалізації мають високорозвинені країни світу. Завдяки їй вони отримали доступ до природних і трудових ресурсів країн, що розвиваються, відкрили нові ринки збуту готової продукції. У свою чергу, країни, що розвиваються, збагатилися

Тема 2. Світове господарство (світова економіка), світовий ринок Глобалізація Причини

Позитивні наслідки

Негативні наслідки

Поява нових видів транспорту

Бурхливе технологічне зростання

Зростання впливу ТНК

Формування світового ринку товарів та послуг

Поява нових робочих місць

Нестабільність розвитку економіки

Створення єдиного інформаційного простору

Вільний доступ до інформації

Збільшення розриву в соціальноекономічному розвитку між країнами

Відкриття національних кордонів

Створення єдиного інформаційного простору

Загострення глобальних проблем

Політичне співробітництво між державами

Збільшення кількості та підвищення якості споживаної продукції

Розшарування суспільства та зростання масштабів міграції

Поглиблення міжнародної кооперації

Поліпшення і підвищення рівня життя

Впровадження масової культури

Створення ТНК

Поліпшення взаєморозуміння між різними культурами

Втрата національної самобутності

Мал. 4. Глобалізація: причини позитивні та негативні наслідки.

передовими технологіями, отримали інвестиції в різні сфери діяльності, зменшили кількість безробітних тощо. Балансування між перевагами й недоліками глобалізації не завжди є вдалим. Наприклад, відносини між Великою Британією та ЄС. Багато років держава поглиблювала й розширювала співробітництво з країнами ЄС, був навіть споруджений підводний тунель для автомобільних і залізничних перевезень із метою сухопутного сполучення з материком. Проте в країні вирішили, що переваги входження до ЄС не перекривають його недоліків, особливо вільне переміщення мігрантів у межах ЄС. Із 2016 р. після голосування за Brexit Велика Британія розпочала процедуру виходу з ЄС, яку завершила у 2020 р. Однак уже в 2019 р. опитування засвідчили, що за Brexit проголосувало б менше 30 % респондентів, на відміну 52 % у 2016 р. Потрібно пам’ятати, що взаємодія людини і природи визначається не лише впливом на неї господарської діяльності. Природа через глобальне потепління, зростання посушливості клімату, збільшення кількості й сили тайфунів, торнадо, землетрусів і виверження

вулканів дедалі сильніше впливає на економічний розвиток світу. Зростають економічні витрати на гасіння лісових пожеж. Збитки від торнадо в США перевищують 30 млрд дол. на рік. Катастрофа на японській атомній електростанції Фукусіма, яка сталася внаслідок землетрусу, ще раз нагадала людству, що воно все ще не здатне управляти природними процесами, які відбуваються на нашій планеті. Разом із близькими перегляньте документальний фільм про аварію на атомній електростанції Фукусіма в Японії (електронний режим доступу: www.youtube.com/watch?v=afJlYPA65VM). Поділіться враженнями щодо впливу природи на господарську діяльність людини. Американська компанія Google LLC, заснована в 1998 р. аспірантами Стенфордського університету (Ларрі Пейдж і Сергій Брін), перетворилася на всесвітньовідому публічну ТНК. Так, лише одним тільки Chrome користуються понад 310 млн осіб. У презентації досягнень 2021 р. компанія показала поліпшені версії своїх онлайн-продуктів, які ще більше задіюють штучний інтелект. Це дозволить шукати матеріали по фотографії або відстежити пожежі в будь-якій точці Землі за оновленими Google картами.

51

Розділ I. Національна економіка та світове господарство

ВИСНОВКИ

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

Сучасними тенденціями розвитку світового господарства є інтернаціоналізація виробництва, інформатизація, глобалізація, регіональна економічна інтеграція, створення ТНК. Сучасна світова економіка розвивається в умовах інформаційного суспільства. Відбуваються тотальне впровадження досягнень НТП у світову економіку та докорінні зміни структури господарства. В умовах перетворення постіндустріального суспільства на глобальну систему зростає значення екологічного чинника. Глобалізація — це складний, багатогранний процес, який охоплює всі сторони суспільного розвитку, процес посилення взаємозалежності країн світу, поступового відмирання інституту політичних кордонів країн, перетворення світового господарства на єдиний (глобальний) ринок. Глобалізація впливає на дію чинників розміщення виробництва разом із науково-технічним прогресом, змінює структуру і територіальну організацію світового господарства. Найбільші переваги від глобалізації мають високорозвинені країни але й відсталих країнах підвищується загальний рівень соціальноекономічного розвитку.

1. Доведіть, що під впливом глобалізації змінюються окремі чинники розміщення виробництва.

2. Поясніть, як в умовах глобалізації змінюється екологічне навантаження на природу.

3. Спрогнозуйте зростання ролі географічних знань та географічної культури в умовах глобалізації.

4. Складіть перелік негативних рис глобалізації.

5. Проаналізуйте причини існування процесу глобалізації.

§11

Транснаціональні корпорації, їх формування, трансформація та вплив на економіку 1. Пригадайте переваги та недоліки глобалізації. 2. Поясніть, що таке інтернаціоналізація економіки.

1

ІНТЕРНАЦІОНАЛІЗАЦІЯ ГОСПОДАРСТВА ТА ТРАНСНАЦІОНАЛЬНІ КОРПОРАЦІЇ. Глобаліза-

ція економіки сприяла взаємозбагаченню специфічних національних форм виробництва та створила на їх основі інтернаціональні форми господарювання, поєднала в єдиному виробничому процесі природні умови й чинники та трудові ресурси різних країн. Найорганічніше це проявляється в діяльності спільних підприємств, ТНК, роботі вільних економічних зон, реалізації міжнародних інвестиційних проектів. Розширення інтернаціоналізації господарства призвело до збільшення кількості та обсягів ТНК, зростання їх значення у світовій економіці. На сьогодні ТНК — це понад 60 % промислової продукції світу, головна рушійна сила інтеграції й глобалізації економіки. Саме вони розширюють і поглиблюють економічні зв’язки між підприємствами різних секторів

52

економіки провідних країн світу із залученням до цього процесу країн, що розвиваються. ТНК очолюють науково-технічний прогрес, інвестують значні кошти в дослідницькі центри і найбільш передові ланки господарства, впроваджують штучний інтелект і роботизацію, інтегрують і глобалізують торгівлю, банківську і страхову сферу. ТНК стали не лише ядром світового господарства, але й у значній мірі розробниками ідеології подальшого соціальноекономічного розвитку людства (мал. 1). На політичній карті світу знайдіть країни, які мають найбільшу кількість ТНК, та країни, у яких розташовані найбільші ТНК світу. Зробіть висновок щодо розміщення в світі їх материнських офісів.

2

ІСТОРІЯ ФОРМУВАННЯ ТНК, ЇХ ТРАНСФОРМАЦІЯ ТА ВПЛИВ НА ФУНКЦІОНУВАННЯ МІЖНАРОДНОЇ ЕКОНОМІКИ. Поглиблення і вдоско-

налення географічного поділу праці в умовах

Тема 2. Світове господарство (світова економіка), світовий ринок

Місце

Країна

Кількість компаній

1

США

135

2

Китай

122

3

Японія

53

4

Німеччина

27

5

Франція

26

6

Велика Британія

22

7

Південна Корея

15

8

Швейцарія

13

9

Канада

12

Нідерланди

11

10

Мал. 1. Країни-лідери за кількістю ТНК (на перше півріччя 2021 р.)

Місце 1 2 3 4 5 6 7 8

Назва компанії Walmart Sinopec State Grid China National Petroleum Royal Dutch Shell Saudi Aramco

9

Volkswagen British Petroleum Amazon.com

10

Toyota Motor

Країна США Китай Китай Китай Нідерланди, Велика Британія Саудівська Аравія Німеччина Велика Британія США

Японія

Дохід, млрд дол. США Роздрібна тор52 гівля Нафта 407 Енергетика 384 Нафта 379 Виробництво

Нафта

352

Енергетика

330

Автомобільна Автомобільна, нафта Інтернет-послуги та роздрібна торгівля Автомобільна

283 283 281

275

Мал. 2. Найбільші ТНК світу (за даними beta.fortune.com/global500 на 2020 р.).

стрімкого поширення науково-технічного прогресу знайшло ефективний спосіб власного прояву у вигляді створення ТНК. У зародковому вигляді в сучасному розумінні вони виникли ще в середині 50-х рр. ХХ ст. Взагалі історія формування перших ТНК сягає корінням (на думку дослідників економічної науки) часів колоніального минулого світу, коли в Європі почалося будівництва колоніальних «фабрик», або портових міст (Амстердам, Роттердам та ін.). Одним із перших напрямів їхньої діяльності була розвідка та видобуток корисних копалин — золота, срібла, міді, нафти, а, наприклад, Rio Tinto — ТНК створена в 1873 р., яка зараз базується в Лондоні та Мельбурні, розширила свою сучасну діяльність на видобуток алюмінію, залізної руди, міді, урану та алмазів. Корпорація є об’єднанням, спілкою виробництв і компаній, що створюється для досягнення певних цілей. Із використанням терміна «транснаціональна» ми отримуємо об’єднання, яке виходить за межі однієї країни й пов’язане з міжнародною або регіональною діяльністю. Таким чином, ТНК є міжнародним об’єднанням розробників, виробників, постачальників продукції на світовий ринок, компаній, які надають відповідні послуги.

Ймовірно, одними з перших ТНК світу можна вважати британську Ост-Індську компанію (заснована в 1600 р.) та голландську Ост-Індську компанію (заснована в 1602 р.). Вони були найбільшими в світі майже 200 років. Першим транснаціональним банком можна назвати французький Орден Тамплієрів (заснований у 1129 р.), який із 1291 до 1312 р. надавав фінансові та торговельні послуги, у тому числі й королям європейських країн.

Вплив ТНК на функціонування міжнародної економіки, особливо в геостратегічному сенсі не настільки однозначний, як це здається на перший погляд. Так, вплив ТНК на сучасний рівень світової системи ніби є прогресивним і сприяє прискореному розвитку світового господарства. Проте в ТНК виникає неминуча спокуса не звертати увагу на екологічні, соціальні, політичні, геополітичні та інші глобальні проблеми людства, які обмежують їх прискорений розвиток та заважають отримувати надприбутки. На заваді ТНК стають різноманітні національні закони і взагалі держави як такі. Це дуже важлива та багатоаспектна проблема, оскільки не можна на догоду отримання надприбутків, знищити саме довкілля існування людства (мал. 3).

53

Особливості умов інвестування (навчання кадрів за своєю програмою, виведення всієї продукції за кордон та ін.) Наявність ризику конфіскації інвестицій Нав’язування компаніям приймаючої країни неперспективних напрямів у системі розподілу праці Маніпулювання цінами (з боку ТНК) із метою уникнення податків

Виснаження природних ресурсів приймаючих країн Для приймаючої країни

Заборона інвестування в окремі сектори економіки через державне регулювання у сфері іноземного інвестування

Для країни базування

Суперечності між інтернаціональним глобальним характером операцій ТНК

Негативні наслідки діяльності ТНК

Розділ I. Національна економіка та світове господарство

Розташування екологічно небезпечних виробництв та підприємств із застарілою технікою на території приймаючої країни Під час кризи капітали ТНК концентруються в країні базування, щоб стабілізувати внутрішню ситуацію Нестійкість інвестиційного процесу Тиск на органи влади з метою лобіювання своїх інтересів Зовнішній контроль з боку ТНК

Мал. 3. Негативні наслідки діяльності ТНК.

Друга важлива проблема полягає в тому, що через свої величезні розміри ТНК втрачають гнучкість і можливість швидкої адаптації до умов господарювання, які постійно змінюються. Невеликим компаніям легше пристосовуватися до змін, тому створюються нові форми залучення їх до сфер діяльності величезних корпорацій. Їм надається значна самостійність, вони інвестуються саме для досягнення оптимального рівня гнучкості, швидкого перепрофілювання діяльності, впровадження новітніх методів економічної діяльності.

3

РОЛЬ ТНК ТА ВІЛЬНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ЗОН У ФУНКЦІОНУВАННІ ГЛОБАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ.

У функціонуванні глобальної економіки й вільних економічних зон помітною є роль спеціальних територій із пільговими валютними та податковими законами, де заохочується спільна з іноземним капіталом діяльність. У багатьох країнах, особливо в Китаї, вільні економічні зони виступили організаторами залучення у виробництво іноземного капіталу та надали додатковий імпульс розвитку й інтеграції країни до глобальної економіки. Саме в таких вільних економічних зонах і працюють ТНК, Це ніби їхній економіко-географічний простір, де спеціально прийняті ліберальні закони дозволяють менше уваги звертати на екологічні проблеми, нещадно експлуатувати корисні копалини, залучати економічно активне населення тощо. В Україні зафіксовано близько 7 тис. філій іноземних ТНК, водночас у світі загалом їх понад 800 тис. (лише 0,9 % їх загальної кіль-

54

кості). Наймасштабнішими транснаціональними корпораціями, що працюють на території нашої країни, є Coca-Cola, Daewoo, Sigma-Bleyzer, Western NIS Enterprise Fund, «Укртатнафта», Мacdonald’s Ukraine Ltd, Cargill PepsiAmericas і PepsiCo та Nestle, Procter & Gamble. Іноземні компанії не прагнуть вкладати кошти у високотехнологічні виробництва України, а більшість інвестицій спрямовують на торгівлю — сектор, який дає змогу швидко отримувати високі прибутки. У 2019 р. найпривабливішим для ТНК та інвесторів із країн ЄС і США були: харчова промисловість та переробка сільськогосподарських продуктів (16,3 % від загального обсягу прямих іноземних інвестицій); торгівля (15,0 %); фінансова сфера (9,1 %); машинобудування (8,6 %); транспорт (7,6 %); операції з нерухомістю (5,2 %); фармацевтика та нафтохімічна промисловість України (4,1 %). Окрім того, Україна має значний природоресурсний потенціал, що і є об’єктом зацікавленості багатьох ТНК. Для економіки країни важливо не допустити його надмірного використання. Більше про діяльність вільних економічних зон Китаю та інших країн читайте на сайті Адміністрації морських портів України: uspa.gov.ua/ Всесвітньо відома корпорація «Johnson&Johnson», що складається з понад 230 дочірніх компаній, було заснована в 1886 р. трьома братами (Роберт Вуд, Джеймс Вуд та Едвард Мід Джонсони). Сьогодні вона виготовляє косметику, санітарно-гігієнічні товари, медичне обладнання та фармацевтичні препарати, у тому числі й вакцину від COVID-19.

Тема 2. Світове господарство (світова економіка), світовий ринок ВИСНОВКИ

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

Сучасний етап розвитку світової економіки характеризується домінуванням в ній ТНК. У пануванні ТНК у світовому господарстві є як позитивні, так і негативні риси. Невеликі компанії не втрачають свого значення в економіці ХХІ ст. Вони характеризуються значною гнучкістю в пристосуванні до швидкозмінних умов світового господарства. Роль ТНК та вільних економічних зон у подальшому формуванні та розвитку глобальної економіки постійно зростає. У межах території України нині діє незначна кількість міжнародних ТНК, які найбільше зацікавлені інвестуванням у розвиток тих сфер діяльності, які дозволяють отримати швидкі прибутки. Найбільш привабливим для міжнародних інвесторів є український природно-ресурсний потенціал, тому важливим завданням уряду є не дозволити перетворити країну на сировинний придаток найбільших світових ТНК.

1. Доведіть, що ТНК зосереджують в собі потужний імпульс економічного розвитку.

2. Обґрунтуйте об’єктивну необхідність існування невеликих компаній у світовому господарстві.

3. Спрогнозуйте основні проблеми України щодо участі в роботі транснаціональних корпорацій.

4. Спрогнозуйте значення ТНК у розвитку й поглибленні міжнародного економічного співробітництва.

5. Проаналізуйте причини постійного зростання питомої ваги ТНК в обсягах світового виробництва продукції й наданні послуг.

Практична робота 3. Аналіз статистичних даних економічної діяльності найбільших промислових ТНК світу Дослідження. Світові ТНК в Україні

§12 1

Міжнародні організації 1. Проаналізуйте причини створення міжнародних організацій. 2. Поясніть, чому країни прагнуть стати членами міжнародних організацій.

МІЖНАРОДНІ ПОЛІТИЧНІ ОРГАНІЗАЦІЇ. Важливе місце в сучасному житті цивілізації посідають різні форми міжнародного співробітництва. Однією з них є міжнародні організації — об’єднання держав, національних громад, у тому числі неурядового характеру, для досягнення загальних цілей у політиці, економіці, соціальній та науковій сфері, культурі тощо. Міжнародна організація створюється на підставі угоди її учасників, а її діяльність регламентується статутом. Існують загальнополітичні і спеціальні міжнародні організації. До перших належить Організація Об’єднаних Націй (ООН) — унікальна організація незалежних держав, які об’єдналися для загального миру і соціального прогресу (засновники — 51 країна, у тому числі й Україна, офіційна дата утворення — 24 жовтня 1945 р.). ООН не є світовим урядом і не встановлює закони, вона переслідує чотири головні цілі: yy підтримка миру та безпеки на планеті; yy розвиток дружніх відносин між країнами; yy співпраця у вирішенні міжнародних проблем і забезпеченні поваги прав людини; yy узгодження дій різних країн.

Заради досягнення цих цілей співробітничають десятки організацій, які разом утворюють систему ООН (мал. 1). Рада Європи (РЄ) — найдавніша в Європі міжнародна політична організація, створена в 1949 р., керівні органи якої перебувають у місті Страсбург (Франція). Основною метою РЄ є розбудова єдиної Європи, що ґрунтується на принципах свободи, демократії, захисту прав людини і верховенства закону. Нині РЄ об’єднує 46 держав. Україна в складі цієї організації перебуває з 1995 р. Одним із найзначніших досягнень РЄ є розробка та прийняття Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод. Конвенція встановлює невід’ємні права і свободи для кожного і зобов’язує держави гарантувати ці права кожній людині.

2

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ (ЄС). У самій назві цієї міжнародної організації полягає її географічна локалізація. ЄС є економічним і політичним союзом 27 незалежних європейських держав (до 2020 р. їх було 28). Ідея об’єднання

55

Розділ I. Національна економіка та світове господарство

Рада безпеки ООН Постійні члени: Китай, Франція, Росія, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії та Сполучені Штати Америки

Генеральна асамблея ООН

Секретаріат ООН Очолюваний Генеральним секретарем (із 1.01.2017 р. Антоніу Гутерреш — португалець)

СТРУКТУРА ООН (офіційні мови: англійська, китайська, арабська, французька, іспанська, російська)

14 спеціалізованих установ — міжурядових організація універсального характеру (Міжнародний валютний фонд — МВФ; Міжнародний банк реконструкції та розвитку — МБРР; Міжнародна агенція з атомної енергетики — МАГАТЕ; Організація Об’єднаних Націй із питань освіти, науки й культури — ЮНЕСКО; Всесвітня організація охорони здоров’я — ВОЗ та ін.)

Міжнародний суд ООН у Гаазі (Нідерланди) Економічна і соціальна рада Рада з опіки ООН

Держави-члени Станом на 2021 р.

193 держави

Мал. 1. Система ООН.

зусиль країн Європи для успішного економічного і політичного розвитку не є новою. Постійні війни в цій частині світу і особливо руйнівна Друга світова війна нарешті підштовхнули європейські держави до думки про необхідність створення наддержавних структур, які б регулювали економічні і політичні відносини між ними. Ще в 1957 р. було створено економічного попередника ЄС — Європейську спільноту з вугілля та сталі й Європейську економічну спільноту (ЄЕС), які складалися із шести країн, що фактично стали ідеологічним осередком майбутнього ЄС (Бельгія, Західна Німеччина, Італія, Нідерланди, Люксембург і Франція). Остаточне створення ЄС було зафіксовано на основі Маастрихтського договору, підписаного в 1992 р. У 2009 р. Лісабонська угода остаточно затвердила принципи діяльності ЄС. Основними наднаціональними інституціями ЄС є Європейська комісія, Рада ЄС, Суд ЄС, Європейський центральний банк, Європейський парламент тощо. Неофіційною столицею ЄС вважають місто Брюссель. Нині йдеться про подальшу інтеграцію країн ЄС, зокрема, створення власних збройних сил. Розвиток ЄС відбувається не без проблем, які періодично загострюються. Так, у 2020 р. з цієї міжнародної організації вийшла одна з найпотужніших європейських країн — Велика Британія. Це значною мірою підірвало довіру до європейської інтеграції, яка до того майже всіма вважалася безальтернативною. Важко казати про наслідки Brexit для Великої Британії, але її економіка вже відчуває брак

56

робочої сили, яка раніше вільно надходила з інших країн ЄС, наприклад, нестача водіїв вантажівок, через яку британським фермерам доводиться виливати молоко та викидати квіти, що вирощувалися для експорту в Європу, або брак працівників готелів і ресторанів. Сепаратистські партії в Шотландії, що отримали більшість місць на виборах 2021 р., закликають до проведення ще одного референдуму про її незалежність. Існують також проблеми із Північною Ірландією, яка продовжує дотримуватися деяких правил ЄС та ін. У 2021 р. проблеми з ЄС виникли і в Польщі, яка є одним із стовпів ЄС на сході Європи. За допомогою додаткових джерел інформації з’ясуйте, які проблеми з ЄС виникли в Польщі в 2021 р.

3

МІЖНАРОДНІ ЕКОНОМІЧНІ ОРГАНІЗАЦІЇ. Сучасний світ постійно ускладнюється і стає дедалі суперечливим. Постійно зростає кількість держав на політичній карті світу. У кожній із них діють десятки політичних партій, велика кількість конфесій, політичних і економічних організацій, включаючи й таємні. Усі вони мають власну думку щодо принципів облаштування своєї країни, нації і всього світового співтовариства. При цьому неминуче виникають міждержавні проблеми. Для вирішення таких проблем у сфері економіки, а також досягнення спільної економічної мети, відстоювання власних національних інтересів і створюються міжнародні економічні організації: глобальні (загальносвітові), регіональні та міждержавні, які об’єднують держави не

Тема 2. Світове господарство (світова економіка), світовий ринок за географічною ознакою, а за визначеними цілями й особливостями. Розширення і поглиблення міжнародної торгівлі, процеси глобалізації спричинили появу Світової організації торгівлі (СОТ). Вона регулює процеси міжнародного економічного обміну на принципах взаємовигідного економічного співробітництва. Її авторитет і чисельний склад держав (164 країни-члени та 25 спостерігачів), які до неї входять, постійно зростають. У складі ООН також існує багато міжнародних економічних організацій, що спеціалізуються на певному виді діяльності. До найвідоміших із них належать Продовольча й сільськогосподарська організація ООН (ФАО, штаб-квартира в Римі). Іншою авторитетною міжнародною організацією є організація ООН з промислового розвитку (ЮНІДО, штаб-квартира у Відні). При ООН працює багато регіональних економічних організацій, наприклад, Економічна комісія для Африки (ЕКА), Економічна і соціальна комісія для Азії й Тихого океану (ЕСКАТО). Завданням цих організацій є сприяння соціально-економічному зростанню країн, що розвиваються, зокрема найбіднішим країнам. Зростаюче значення енергоносіїв на нашій планеті посилило статус Організації країн — експортерів нафти (ОПЕК). Із 1960 р. її членами є нафтодобувні країни Азії (6), Африки (6) й Латинської Америки (1), на частку яких припадає 44 % світового видобутку і 81,5 % світових «перевірених» запасів та понад 60 % світового експорту нафти. Отже, ОПЕК має значний вплив на світові ціни на нафту.

4

МІЖНАРОДНІ ФІНАНСОВІ ОРГАНІЗАЦІЇ. За підтримки США після Другої світової війни в системі ООН створено Групу Світового банку. Це взаємопов’язані фінансові організації, задекларованою метою яких є сприяння економічному зростанню країн, що розвиваються. Серед них можна виділити Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР), Міжнародну асоціацію розвитку (МАР), Міжнародний валютний фонд (МВФ) тощо.

5

Україна є членом кількох спеціалізованих міжнародних організацій ООН (мал. 2). Делегація України бере участь у засіданнях Генеральної Асамблеї ООН, де обговорюють найактуальніші проблеми світової політики, відпрацьовують й ухвалюють рекомендації щодо їх вирішення. Найбільш активно Україна співпрацює в трьох спеціалізованих установах ООН —МАГАТЕ, ФАО, ЮНЕСКО. Наша держава має об’єкти культурної спадщини, захист яких узяла на себе ЮНЕСКО. Назвіть об’єкти культурної спадщини ЮНЕСКО в Україні. Що ви про них знаєте?

Під час найбільшої техногенної катастрофи XX ст. — аварії на Чорнобильській АЕС — МАГАТЕ брала участь у ліквідації її наслідків. ООН також зацікавлена у співробітництві з Україною через ФАО, оскільки Україна є одним із найбільших у світі виробників сільськогосподарської продукції та продуктів харчування. Розширюється співробітництво нашої держави з Міжнародною організацією праці (МОП) і Всесвітньою організацією охорони здоров’я (ВООЗ). Штаб-квартири цих організацій розташовані в Женеві (Швейцарія). Україна співпрацює також і з Групою Світового банку, до якої входять МБРР і МВФ. За додатковими джерелами знань підготуйте повідомлення про участь України в роботі МАГАТЕ та ФАО.

Після Другої світової війни зросла активність міжнародних спортивних, релігійних, студентських та інших організацій, які не є структурами ООН. Україна бере участь у роботі Міжнародного олімпійського комітету (МОК) (Лозанна, Швейцарія), Всесвітньої ради церков (ВРЦ) (Женева, Швейцарія), Міжнародного союзу студентів (Прага, Чехія), Міжнародної організації кримінальної поліції (Інтерпол) (Ліон, Франція). а

б

в

ЧЛЕНСТВО УКРАЇНИ В МІЖНАРОДНИХ ОРГАНІЗАЦІЯХ. Україна бере активну участь

у роботі багатьох глобальних і регіональних міжнародних організацій. Наша країна належить до держав — засновниць ООН і входить до її складу від дня створення в 1945 р. Зараз

Мал. 2. Емблеми міжнародних організацій, членом яких є Україна: а) МОП; б) ВООЗ; в) МОК.

57

Розділ I. Національна економіка та світове господарство

Мал. 3. Спільні з НАТО військові навчання «Rapid Trident-2020».

Україна є асоційованим членом таких регіональних міжнародних організацій, як Європейський Союз та Союз Незалежних Держав (СНД). Юридично Україна не була членом СНД, проте вона досі не вийшла з певних угод у рамках Співдружності, оскільки мала статус засновниці й учасниці. Починаючи з квітня 2014 р., співробітництво України в межах СНД зведено до мінімуму. Україна бере участь в роботі Організації з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ) та Ради Європи (РЄ). Знайдіть на карті атласу країни, у яких розташовані штаб-квартири ЄС, МОП, ВООЗ, МОК, ОБСЄ, РЄ.

6

ОРГАНІЗАЦІЇ, ДО ЯКИХ МОЖЕ В МАЙБУТНЬОМУ ВСТУПИТИ УКРАЇНА. Нині найбільш ефектив-

ною політичною та економічною міжнародною організацією, бажаючих вступити до якої приваблюють принципи її діяльності, є Європейський Союз. По-перше, кожна країна-член ЄС має в ньому один голос і право вето на будь-яке його рішення. Це свідчить про те, що рішення

не буде прийнято до тих пір, поки не будуть враховані інтереси і найменших країн. Тому ЄС вважається найбільш справедливою міжнародною організацією такого рівня інтеграції у світі. По-друге, завданням ЄС є «підтягування» менш розвинених країн до рівня найбільш розвинених, для чого виділяються значні кошти. Україна стала асоційованим членом ЄС та прагне увійти до нього як повноправна учасниця. Для цього їй необхідно виконати кілька умов, головною з них є реальна боротьба з корупцією в країні. Найефективнішим і найвпливовішим військово-політичним блоком у світі є Організація Північноатлантичного договору (НАТО). Цікаво, що майже всі країни ЄС одночасно є і членами НАТО. Крім європейських країн, до НАТО входять США і Канада. Фактично США зі своєю потужною армією виступають гарантом військової могутності НАТО. За допомогою додаткових джерел дізнайтеся, які країни ЄС не є членами НАТО і Шенгенської угоди.

Стратегічним завданням України в першій половині XXI ст. є вступ до ЄС і НАТО (мал. 2).

ВИСНОВКИ

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

Україна належить до держав — засновниць ООН і входить до неї від дня її створення в 1945 р., є членом кількох спеціалізованих міжнародних організацій ООН. Найбільш активно Україна співпрацює з трьома найавторитетнішими спеціалізованими установами ООН — ЮНЕСКО, МАГАТЕ, ФАО. Вона володіє культурною спадщиною, захист якої взяла на себе ЮНЕСКО. Україна співпрацює також з Групою Світового банку (МБРР і МВФ). Наша держава стала асоційованим членом ЄС і прагне увійти до нього як повноправна учасниця. Для цього необхідно виконати кілька умов, головною з яких є реальна боротьба з корупцією в країні. Стратегічним завданням України є вступ до ЄС і НАТО.

1. Поясніть причини, за яких створюються та існують міжнародні організації.

2. Доведіть, що для подальшого розвитку Україні необхідна участь у міжнародних організаціях.

3. Чому стратегічним завданням України в першій половині XXI ст. є вступ до ЄС і НАТО.

4. За додатковими джерелами підготуйте повідомлення про те, як Україна стала однією із засновниць ООН.

5. Проаналізуйте участь України в роботі міжнародних організацій.

58

РОЗДІЛ ІІ.

ПЕРВИННИЙ СЕКТОР ГОСПОДАРСТВА Тема 1. Сільське господарство Тема 2. Лісове господарство Тема 3. Добувна промисловість

Загальну характеристику господарства України та світу розпочнемо зі знайомства з первинним сектором економіки, що складається із сільського й лісового господарства та добувної промисловості. Вони використовують ресурси, створені природою: ґрунтовий покрив, водні та кліматичні ресурси, рослинний і тваринний світ, мінеральну сировину надр Землі, природні будівельні матеріали, тобто ресурси, властивості яких задовольняють потреби людини і служать для конкретних цлей. Розміщення підприємств первинного сектору економіки безпосередньо залежить від природних умов, наявності або відсутності природних ресурсів, багато видів яких обмежені та не відновлювані, вони енергоємні та працемісткі, потребують спеціального обладнання й докорінно змінюють природу через значний екологічний тиск на неї. Люди, зайняті в цьому секторі економіки, видобувають сировину та виготовляють різноманітну продукцію: зерно, овочі, молоко, м’ясо, кухонну сіль, вугілля, деревину, яка зазнає подальшої переробки у вторинному секторі. Цей сектор господарства виник раніше за інші й до початку європейських промислових революцій ХVIII ст. посідав провідне місце у тодішній економіці. Відтоді своїм лідерством в економіці він поступився переробній промисловості. Панування його зараз у структурі господарства країн і регіонів свідчить, як правило, про низький рівень їх економічного розвитку, а їхні суспільства називають аграрними (доіндустріальними). Це найменш розвинені країни Африки, де більшість населення ще зайнята в монокультурному сільському господарстві. Однак первинний сектор може бути надзвичайно прибутковим, як у нафтодобувних країнах Західної Азії. Проте ресурси надр із часом виснажуються, їхній видобуток значно шкодить довкіллю, а сировинна спеціалізація не є прогресивною. Працюючи над розділом, ви: Дізнаєтеся про види діяльності в сільському господарстві; основні лісові пояси світу; країни — найбільші експортери різної мінеральної сировини. Навчитеся знаходити на карті зони вирощування основних сільськогосподарських культур; райони розвитку лісового господарства; основні басейни видобутку корисних копалин в Україні та світі. Познайомитеся з поняттями «міжнародна аграрна спеціалізація», «лісозабезпеченість». Оціните вплив природних і суспільних чинників на рівень розвитку та спеціалізацію первинного сектору в Україні та світі; оціните місце України на світових ринках сільськогосподарської та інших видів продукції первинного сектору.

59

Розділ ІІ. Первинний сектор господарства

Тема 1. Сільське господарство

§13

Сільське господарство в сучасному світі 1. Оцініть природні умови та ресурси України як підґрунтя для розвитку сільського господарства. 2. Пригадайте регіони світу та України, які мають аридний клімат і поясніть, як він впливає на розвиток сільського господарства? 3. Спрогнозуйте зміни в сільському господарстві України та світу за умов глобального потепління.

1

АГРАРНІ СУСПІЛЬСТВА ТА ВІДНОСИНИ. Сільське господарство є однією з основних складових економічної діяльності людини, що представлене рослинництвом і тваринництвом, які диференціюються за групами, культурами та видами тварин (мал. 1). За допомогою мал. 1 назвіть складові рослинництва і тваринництва, укажіть конкретну продукцію рослинництва і тваринництва, яку особисто ви та ваші рідні використовували. Зверніть увагу на те, які з видів цієї продукції виробляються в Україні, а які за її межами.

Аграрні відносини — це вид економічних відносин, що формуються в суспільстві стоСЛОВНИК Сільське господарство — вид економічної діяльності, що забезпечує вирощування культурних рослин та розведення свійських тварин для потреб населення у продуктах харчування, а промисловості — сировині.

Agriculture is a type of economic activity that provides cultivation of cultivated plants and breeding of domestic animals for the needs of the population in food, and industry — raw materials.

совно землеволодіння й землекористування, а також виробництва, розподілу та споживання сільськогосподарської продукції. Головним питанням аграрних відносин є власність на землею. За формою землеволодіння й землекористування розрізняють дрібнотоварне (традиційне, характерне для країн, що розвиваються) і високотоварне (сучасне, характерне для розвинених країн) господарства. Як вид економічної діяльності в більшості найбільш соціально-економічно відсталих країн Африки сільське господарство має низький рівень розвитку, через це регіон є основним споживачем продовольства від ФАО (FAO Food and Agriculture Organization — Продовольча та сільськогосподарська організація ООН). У первинному секторі господарства регіону широко використовується праця дітей, робочий день яких може тривати 12 годин, наприклад, на збиранні плодів какао (Котд’Івуар) чи плантаціях бавовнику (Єгипет). Сільське господарство Африки переважно монокультурне, де панує певна сільськогосподарська культура, що вирощується на експорт. В окремих країнах у сільському господарстві

СТРУКТУРА СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА Рослинництво

Тваринництво

Рільництво (землеробство)

Багаторічні насадження

Зернові (хлібні, круп’яні, зернофуражні, зернобобові) Технічні (цукристі, олійні, ефіроолійні, лікарські, волокнисті, тонізуючі, каучуконоси, наркотичні) Овоче-баштанні (овочі, дині, кавуни, гарбузові та ін.) Коренеплоди (батат, картопля та ін.)

Сади, виноградники, оливові, пальмові Кормові трави (люпин, конюшина та ін.)

Мал. 1. Структура сільського господарства.

60

Скотарство Свинарство Птахівництво Вівчарство Конярство Оленярство та ін.

Тема 1. Сільське господарство СЛОВНИК Аграрне суспільство (аграрна економіка) — етап суспільно-економічного розвитку, при якому найбільший внесок у вартість матеріальних благ вносить вартість ресурсів, що виробляються в сільському господарстві.

Agrarian society (agrarian economy) — a stage of socio-economic development, in which the largest contribution to the value of material goods makes the cost of resources produced in agriculture.

зайнято до двох третин економічно активного населення. Наприклад, в Ефіопії — 70 % економічно активного населення, яке виробляє 37 % ВВП країни, у Танзанії відповідно — 66 і 34 %. Ці цифри доволі приблизні і їх потрібно корегувати в бік збільшення, через широку експлуатацію неврахованої дитячої праці. Країни Африки є світовими постачальниками багатьох видів продуктів тропічного землеробства: какао-бобів (близько 2/3 світового обсягу), сизалю й кокосових горіхів (1/2 світового експорту), кави й пальмової олії (1/3 світового експорту), багато чаю, арахісу та арахісової олії. У багатьох країнах вирощують ту культуру, яку місцеве населення не може масово споживати: Малі — бавовник; Ефіопія, Ангола, ДР Конго — кава; Гана та Нігерія — какао; Сенегал — арахіс; Кенія, Мозамбік, Уганда, Танзанія, Конго — чай. Для власних потреб вирощують коренеплоди (батат і маніок) або зернові (просо та сорго) (мал. 2). Тваринництво в аграрних країнах низькопродуктивне — екстенсивне, пасовищне, напівкочове або відгінне. Його розвиток в окремих регіонах взагалі неможливий через посушливість клімату, поширення небезпечної мухи-

а

б

в Мал. 2. Продукція монокультурного сільського господарства: а) сизаль та волокно з нього; б) кокосова пальма та продукція з неї; в) кавове дерево та продукція з його плодів.

цеце, пилові бурі. Негативним наслідком скотарства в зоні Сахеля стало опустелювання значних територій (мал. 3.). За допомогою карти кліматичних поясів та політичної карти світу назвіть країни Африки, де поширене явище опустелювання.

ВИДИ ТВАРИННИЦЬКОГО КОЧІВНИЦТВА Меридіональні кочування

Вертикальні кочування

Уздовж водних артерій

Влітку — на північ, а з пізньої осені — на південь

Весною з місць зимівок (рівнин) на гірські пасовиська, а восени — назад

Від одних до інших місць водопою

Монголія

Марокко, Афганістан

Країни Південної Африки

Мал. 3. Види тваринницького кочівництва.

61

Розділ ІІ. Первинний сектор господарства

а

б

Мал. 4. а) Збір врожаю у США, б) сільськогосподарські роботи в Ефіопії.

СЛОВНИК Аграрні відносини — особливий вид економічних відносин між державою, господарствами, членами суспільства з приводу володіння та використання землі, виробництва, розподілу, обміну, споживання сільськогосподарської продукції.

Agrarian relations — a special kind of economic relations between the state, farms, members of society regarding the ownership and use of land, production, distribution, exchange, consumption of agricultural products.

У розвинених країнах світу панує ефективне, механізоване, високотоварне агропромислове виробництво, яке тісно інтегроване зі сферами промисловості, що переробляють його продукцію. Фермери виробляють продукцію в такій кількості, яка значно перевищує їхні потреби. До самих садиб американських (німецьких, французьких) фермерів, які вирощують пшеницю, підходять її поля. Біля них немає ні яблунь, ні груш, ні кущів порічок. За вилучені від продажу пшениці гроші фермер купить будь-який інший, потрібний йому товар. Таке вирощування сільськогосподарських культур називається високотоварним. У країнах що розвиваються фермери (або просто сільські жителі) часто працюють лише на задоволення власних потреб і лише частину продукції реалізовують на ринку, використовується ручна праця, а як тяглова сила свійські тварини. Мільйони селян вручну саджають і збирають рис, кукурудзу (мал. 4). У тропічних країнах переважає плантаційне сільське господарство, яке спеціалізується на масовому вирощуванні лише однієї сіль-

62

ськогосподарської культури: бананів, ананасів, кави, какао, чаю, винограду тощо. Майже вся вирощена продукція потрапляє на світовий ринок, й тому числі й український. Перегляньте на каналі YouTube інформацію «Top 10 Coffee Producing Countries 1961—2020» та «Top Cocoa Producing Countries in the World (1961—2020)», як змінювалися обсяги й темпи виробництва кави та какао у світі. Назвіть країни, які в указаний період були в десятці світових лідерів за їх виробництвом. З’ясуйте особливості географічного положення та природних умов цих країн.

2

ЗНАЧЕННЯ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА В СУЧАСНОМУ СВІТІ. Основним ресурсом вижи-

вання людства в ХХІ ст. стануть не нові технології, а продукти харчування. Це пов’язано із невпинним зростанням кількості населення на планеті, зменшенням площ якісних продуктивних сільськогосподарських земель, а останнім часом і наслідками глобального потепління, що все більше стає відчутним. Можна відкласти покупку нового комп’ю­ тера або зачекати з купівлею нового одягу, проте не можна відкласти купівлю продуктів харчування та вживання їжі. Проблема забезпечення населення планети продовольством закономірно загострюватиметься у ХХІ ст. Україна, яка входить до числа провідних виробників практично всіх основних видів сільськогосподарської продукції, має значні переваги над іншими державами світу саме в сільськогосподарському виробництві. Які сільськогосподарські рослини вирощують у вашому регіоні чи на вашій присадибній ділянці?

Тема 1. Сільське господарство У багатьох країнах через релігійні міркування свійських тварин не забивають. У мусульманських країнах практично відсутнє свинарство. В окремих африканських племенах мати худобу дуже престижно. Чим більшою кількістю голів худоби володіє власник, тим більшу повагу він має серед соплемінників але багато народів Північної Африки донині вживають в їжу лише молоко й кров живих корів.

Харчові продукти є неодмінною складовою життя людини, одним із головних чинників обороноздатності країни, забезпечуючи армію продовольством. Сільське господарство є не лише джерелом продуктів харчування та сировини для їх виробництва, а й забезпечує розвиток багатьох підприємств легкої, харчової, фармацевтичної і навіть енергетичної промисловості. ВИСНОВКИ

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

Сільське господарство — вид господарської діяльності, що займається вирощуванням культурних рослин та розведенням свійських тварин для забезпечення населення продуктами харчування, а промисловості — сировиною. Аграрні відносини — це особливий вид економічних відносин між державою, господарствами, членами суспільства з приводу володіння та використання землі, виробництва, розподілу, обміну і споживання сільськогосподарської продукції. У розвинених країнах, де сільське господарство тісно інтегроване з підприємствами переробної промисловості, панує високотоварне агропромислове виробництво з ефективним агробізнесом. У країнах, що розвиваються, переважає дрібнотоварне (продукція для власного споживання) та високотоварне плантаційне (переважно продукція рослинництва для продажу за кордон) господарства.

1. Охарактеризуйте основні види діяльності в сільському господарстві.

2. Наведіть приклади впливу природних і суспільних чинників на рівень розвитку та спеціалізацію сільського господарства.

3. Поясніть, чому існують країни з аграрною міжнародною спеціалізацією.

4. Обґрунтуйте відмінність високотоварного агропромислового виробництва від дрібнотоварного та плантаційного. Наведіть приклади країн, де вони набули поширення.

5. Поясніть, як впливають властивості ґрунтів, на яких вирощують сільськогосподарські культури, на їхню якість.

§14 1

Чинники розвитку й розміщення аграрного виробництва 1. Оцініть природні умови та ресурси України як підґрунтя для розвитку сільського господарства. 2. Дослідіть походження продуктів харчування, які продаються у магазинах вашого населеного пункту. Із яких країн світу вони надійшли в Україну?

РОЛЬ ПРИРОДНИХ ЧИННИКІВ У РОЗВИТКУ Й РОЗМІЩЕННІ АГРАРНОГО ВИРОБНИЦТВА.

На відміну від інших сфер виробництва, сільське господарство є територіально розосередженим адже використовує значні земельні площі та агрокліматичні ресурси. Агрокліматичні ресурси — це тривалість світового дня та вегетаційного періоду, кількість годин сонячного світла та опадів, сума активних температур (мал. 1). За даними мал. 1, знаннями з курсу шкільної біології та власними спостереженнями назвіть вологолюбні та посухостійкі рослини. У який спосіб можливе вирощування на півдні України вологолюбних рослин за умов недостатнього зволоження?

СЛОВНИК Агрокліматичні ресурси — вид кліматичних ресурсів, які впливають на вирощування сільськогосподарських культур та їхню природну продуктивність (світло, тепло, вологозабезпеченість певної території).

Agroclimatic resources are a type of climatic resources that affect the cultivation of crops and their natural productivity (light, heat, moisture supply of a certain area).

На території України найбільша сума активних температур спостерігається у південних областях та півострові Крим (понад 4000 °C), а найменша у Чернігівській (3291 °C) та Сумській (3297 °C) областях.

63

Розділ ІІ. Первинний сектор господарства ПРИРОДНІ ЧИННИКИ ВИРОЩУВАННЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ РОСЛИН За тривалістю світового дня рослини:

Сума активних температур

Довгого дня

Короткого дня

Нейтральні

Помірних і північних широт

Південних широт

Середніх широт

Морква, селера, буряк, редька, цибуля, редис, капуста, картопля, салат, шпинат, петрушка, кріп, ріпа, пастернак, пшениця, жито, ячмінь, овес та ін.

Квасоля, перець, огірки, кабачки, баклажани, диня, помідори, гарбузи, кукурудза, соняшник, базилік, просо, бавовник, соя кунжут та ін.

Гречка, цикламен, кавун, спаржа та більшість сортів і гібридів різних культур

Тривалість вегетаційного періоду Для однорічних — від посадки (проростання насіння) до дозрівання (збирання) врожаю. Для багаторічних — від сходів або набухання бруньок до дозрівання (збирання врожаю). Для дерев — час активної життєдіяльності від початку сокоруху і розпускання бруньок до обпадання листя

Обчислюється за формулою: Σtакт = tсер ∙ n, де: Σtакт — сума активних температур повітря за період, °C, tсер — середня за період активна температура повітря, °C, n — кількість днів у періоді Для різних сортів культур Ранніх — 1000—1190 °С

За кількістю опадів Вологолюбні Посухостійкі

Середніх — 1500— 1700 °С

Пізніх — 2000 °С

Родючі ґрунти Забезпеченість елементами, що необхідні для живлення рослин: азот, фосфор і калій. Наявність мікроелементів: бор, хлор, кобальт, мідь, залізо, магній, марганець та ін. Вміст органічної речовини, що покращує структуру ґрунту та допомагає утриманню вологи. Кислотність в діапазоні pH від 6,0 до 6,8. Структура, що забезпечує необхідний дренаж. Наявність мікроорганізмів, корисних для росту рослин. Товщина верхнього шару ґрунту

Мал. 1. Природні чинники вирощування сільськогосподарських рослин.

Отже, ареали поширення певних сільськогосподарських культур різні і залежать від наявності або відсутності на певній території відповідних агрокліматичних ресурсів. Чим вибагливіша культура, тим вужчий ареал її поширення. Так, каву, рис, оливи, чай та цитрусові вирощують лише у південних регіонах (наприклад, Європи), а ячмінь, льон, цукрові буряки, пшениця та картопля мають більше поширення. Для тваринництва основним чинником є кормова база, яка обумовлює вплив природного фактору на розміщення тваринницьких комплексів. Наявність пасовищ, їх розміри, склад та тривалість використання мають велике значення. Наприклад, пасовища в Нідерландах використовуються протягом усього року на відміну від України, а в північному Китаї

64

для використання природних пасовищ скотарям доводиться кочувати значною територією країни (мал. 2). Для отримання високих врожаїв слід постійно піклуватися про стан природних чинників розвитку сільського господарства, наприклад, земель. Потрібно вчасно вносити органічні та мінеральні добрива, нівелювати кислотність, використовувати інтенсивні технології. Низькоякісні землі слід переводити у пасовища та сіножаті, щоб зменшити витрати на нераціональне землекористування.

2

ЗЕМЕЛЬНІ РЕСУРСИ СВІТУ. Земельні ресурси — землі, що використовуються або можуть бути використані в господарській діяльності людини. Вони займають 13,4 млрд га, або 26,6 % загальної площі поверхні Землі.

Тема 1. Сільське господарство

в

б

а

Мал. 2. а) Кочове скотарство в Монголії, б) гарбузова ферма у США, в) птахофабрика в Україні.

Включають сільськогосподарські угіддя — 4,6 млрд га (8,9 % території Землі), малопродуктивні землі (землі населених пунктів, промисловості, транспорту). Площа останніх дуже швидко зростає за рахунок зменшення площі сільськогосподарських угідь, боліт і пустель. Водночас, площі пустель і взагалі пересушених земель через глобальне потепління зростають, а ьодовиків і сніжників — зменшуються. Зростають і площі непродуктивних земель, порушених людиною. Пригадайте, що таке природний та антропогенний ландшафт. Чи здатні вони до саморозвитку?

Під сільськогосподарськими культурами, усіма видами забудов і ліній комунікацій зайнято близько 1/6 суходолу. Усього ж з різною мірою господарської активності (з урахуванням використання пасовищ, лісових господарств, гірничих розробок та ін.) людина освоїла більше половини суходолу. Деякі, особливо індустріально розвинені й густо заселені країни світу, мають недостатню землезабезпеченість і відчувають дефіцит земельних ресурсів (низка країн Західної Європи, Південної, Південно-Східної, Східної Азії). Посилене навантаження на землі в цих регіонах зумовлює зниження якості земельних ресурсів — розвиток ерозії, втрату родючості ґрунтів, їх засолення та ін. Найпростіший шлях збільшення земельних ресурсів полягає в осво-

єнні нових територій, як це роблять в Канаді, Австралії, Бразилії, Росії. Зональні світові запаси земельних ресурсів, які можуть бути залучені в активне використання, становлять приблизно 6 % суходолу. Крім того, близько 25 % його (36 млн км2) може вважатися потенційним резервом (заболочені й деякі пустельні і напівпустельні території, рідколісся тощо).

3

ВПЛИВ АГРОКЛІМАТИЧНИХ РЕСУРСІВ НА РЕГІОНАЛЬНУ СПЕЦІАЛІЗАЦІЮ АГРАРНОГО ВИРОБНИЦТВА. Агрокліматичні ресурси — це

вид кліматичних ресурсів, що характеризується одномірними і багатомірними показниками. Одномірні — певні значення величини (середні, мінімальні, максимальні, сумарні). Багатомірні — комплексні величини (світло-, тепло- і вологозабезпеченість певної території або сільськогосподарської культури). Це тривалість дня, кількість годин сонячного світла, сума активних температур, кількість опадів тощо. В арктичному і субарктичному кліматичних поясах (забезпеченість теплом менше 1000 °C) може розвиватися землеробство закритого ґрунту; у помірному (1000— 4000 °C) землеробство можливе в теплу пору року; у субтропічному (4000—8000 °C) — вирощування теплолюбних культур із довгим вегетаційним періодом; у тропічному (понад 8000 °C) — тропічних культур (мал. 3).

Показник

Мішані ліси

Лісостеп

Степ

Українські Карпати

Південний берег Криму

Сума середньодобових температур повітря, що перевищують +10 °C

2400—2600

2410—2900

2910—3500

1700—3300

3700—3900

Сума середньодобових температур повітря, що перевищують +15 °C

1600—2100

2200—2500

2600—3000

500—2600

2900—3200

2,0—1,3

1,3—1

1—0,5

—

—

Гідротермічний коефіцієнт

Мал. 3. Основні агрокліматичні показники України.

65

Розділ ІІ. Первинний сектор господарства Різноманітність агрокліматичних ресурсів формує зональний характер спеціалізації сільського господарства світу. У розвинених скандинавських країнах панує високорентабельне і високопродуктивне скотарство. Холодний і вологий клімат дозволяє тут виробляти велику кількість кормів для худоби. У помірній лісостеповій і степовій зонах Європи й Північної Америки розташовані основні пояси вирощування зернових культур — пшениці, кукурудзи, ячменю тощо. У лісостеповій зоні на родючих, достатньо зволожених ґрунтах переважає високопродуктивне рослинництво зернового напрямку, вирощують цукрові буряки, розвинені м’ясо-молочне скотарство і свинарство. Своєрідну спеціалізацію мають країни Середземномор’я з кліматом сухих субтропіків. Тут поширені плантації цитрусових і маслинових дерев, винограду. У пустельних і напівпустельних районах світу переважає пасовищне тваринництво з окремими осередками землеробства (сорго, кукурудза). У тропічних районах Сахари та пустелях Південно-Західної Азії вирощують фінікову пальму. В оазах та на зрошуваних землях культивують зернові культури (пшеницю і рис), плодові, бавовник. На південь від Сахари, де більше вологи, вирощують зернові культури (просо, сорго, кукурудзу), маніок, бобові. Поширені планта-

ції кави, волокнистої культури сизалю (агави), какао, арахісу, цукрової тростини, тютюну й олійної пальми. У Південній Америці сільськогосподарські зони чергуються з півночі на південь. На узбережжі в зонах субекваторіального клімату переважають плантації кави та технічних культур (цукрова тростина, бавовник, тютюн). У внутрішніх районах розвинене пасовищне скотарство. Ближче до узбережжя вирощують зернові культури, бобові та маніок. На півдні Аргентини й Чилі переважає вівчарство. У країнах Південної і Південно-Східної Азії основною зерновою культурою є рис. Вирощують також кукурудзу, просо і ячмінь. Поширені плантації чаю, кави, арахісу, тютюну, кокосової пальми, цукрової тростини, перцю, олійної пальми, тропічних фруктів. Сучасне землеробство світу виробляє продукцію із майже 1,5 тис. видів культурних рослин. На сьогодні в деяких країнах фактично вичерпався життєвий простір для подальшого розвитку економіки. Так, Японія, Сінгапур, Бангладеш тощо вже не мають землі для будівництва. Тому тут думають над створенням житла в океані, насипають штучні острови, уже не як фантастику сприймають ідею про переселення на інші планети.

ВИСНОВКИ

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

Різноманітність клімату та природних умов у різних частинах нашої планети спричинила зональний характер спеціалізації сільського господарства світу. Агрокліматичні ресурси — вид кліматичних ресурсів, які впливають на вирощування сільськогосподарських культур. До них належать тривалість світового дня, кількість годин сонячного світла, сума активних температур, кількість опадів тощо. Для розвитку тваринництва важливим чинником є кормова база. Україна має значні переваги над іншими країнами світу в сільськогосподарському виробництві і є одним із провідних виробників практично всіх основних видів сільськогосподарської продукції.

1. Доведіть за допомогою карт атласу, що для сільського господарства світу характерна зональна спеціалізація.

2. Обґрунтуйте необхідність мінімізації вилучення земель із сільськогосподарського обігу.

3. Спрогнозуйте зміни зональної спеціалізації сільського господарства через глобальне потепління.

4. Порівняйте за допомогою тематичних карт атласу природні умови для ведення рослинництва в Україні та Єгипті.

5. Складіть перелік сільськогосподарських рослин, які можна вирощувати в різних природних зонах України.

66

Тема 1. Сільське господарство

§15 1

Сільське господарство України. Рослинництво 1. Поясніть значення водних ресурсів для розвитку сільського господарства на прикладі Криму. 2. Спрогнозуйте зростання значення продукції рослинництва України для світового ринку.

СІЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО УКРАЇНИ ЗНАЧЕННЯ, ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ. За

дослідженнями істориків, понад 10 тис. років тому землю в лісостеповій зоні України вже обробляли. Комплекс природних умов і ґрунтових ресурсів українських земель впродовж тисячоліть надзвичайно сприяв розвитку сільського господарства, тому й нині Україна — одна з провідних аграрних держав світу. Наприклад, у 2021 р. тільки ранніх зернових, без кукурудзи, було зібрано близько 50 млн тонн, а для внутрішнього забезпечення держави потрібно 6 млн тонн. Таким чином, Україна може спрямувати на світовий ринок десятки мільйонів тонн зерна. Фактично наша держава, враховуючи співвідношення кількості її населення і кількості вирощеного зерна (до 66 млн тонн у 2020 р.) сприяє вирішенню проблеми з голодом на планеті. Глобальне потепління дозволяє нашій країні вирощувати нові сільськогосподарські культури, наприклад, ківі, арахіс та інші субтропічні культури, використовувати високопродуктивні рослини для створення кормової бази тваринництва. Сільське господарство України має великі перспективи розвитку. Удосконалення земельного законодавства і його дотримання може вирішити основні проблеми аграрного сектору економіки нашої держави. Новітні технології ведення сільського господарства, які поступово впроваджуються в цю сферу господарства країни, дозволять їй утримувати одну з провідних позицій на світовому ринку сільськогосподарської продукції. Важливим важелем розвитку аграрного сектору є також його державна підтримка та інвестиції в якість виробництва.

2

Мал. 1. Україна на земельній карті Європи (за даними «Земельного довідника України 2020», agropolit.com).

(сади, виноградники), перелоги (землі, які не обробляються кілька років для відновлення родючості ґрунту), сіножаті й пасовища (луки, що використовуються для випасу свійських тварин і як сінокоси). За даними мал. 1 оцініть земельні ресурси України в межах Європи. Зробіть відповідні висновки.

Сільськогосподарські угіддя України складають близько 41,4 млн га, або майже 70 % загального земельного фонду країни. Найпродуктивніша їх частина — орні землі (рілля) і багаторічні насадження — становлять понад 78 % від загальної площі, пасовища близько 13 % і понад 8 % сіножаті (мал. 2, 3).

СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКІ УГІДДЯ УКРАЇНИ.

Сільськогосподарські угіддя — це частина земельних ресурсів країни, які використовуються в сільському господарстві. Вони розрізняються за природними особливостями та призначенням: рілля, багаторічні насадження

Мал. 2. Структура сільськогосподарських угідь України.

67

Розділ ІІ. Первинний сектор господарства

Мал. 3. Сільськогосподарські угіддя України за регіонами (за даними https://dlf.ua/ua/silske-gospodarstvo-v-ukrayini/ ).

68

Мал. 4. Структура рослинництва.

Сіножаті

Луків­ ництво

Пасовища

Виноградарство

Ягідництво

Садівництво

Вирощування кормових культур

РОСЛИННИЦТВО В УКРАЇНІ. Ще з часів існування трипільської хліборобської культури (цивілізації) рослинництво залишається провідним видом економічної діяльності в межах території України. Воно охоплює вирощування

Плодів­ ництво

Рільництво

Картоплярство, овочівництво, баштанництво

3

РОСЛИННИЦТВО

Технічні культури

Методологія обліку площ багаторічних насаджень змінена з 2000 р. Площа багаторічних насаджень –— це площа відокремлених садів, ягідників (без урахування площі ягідників у міжряддях садів), виноградників та інших багаторічних насаджень, а також площа під деревами і кущами, які ростуть окремо поза садом, виноградником, незалежно від віку насаджень. Политі землі — землі, на яких фактично здійснювався полив посівів сільськогосподарських культур/багаторічних насаджень, незалежно від способу поливу та категорії земель за земельним обліком.

зернових, технічних, кормових культур, овочів і фруктів. Основою рослинництва країни, яке має світове значення, є вирощування зернових (пшениця, жито, кукурудза, ячмень, овес, рис), круп’яних (просо, гречка) та зернобобових (горох, квасоля, боби, соя, вика) (мал. 4). Основною зерновою культурою України є озима пшениця, на яку припадає понад 20 % посівних площ і 50 % валового збору зерна.

Зернове господарство

Проаналізуйте статистичні дані мал. 2, 3 та зробіть висновки щодо рівня використання земельного фонду країни в сільському господарстві за регіонами.

Тема 1. Сільське господарство

Мал. 5. Виробництво та врожайність основних зернових культур в Україні (2015—2019 рр.).

30

75,1 60,1

19,4

20 10

26,9

38,0

20

39,3 10

24,5

2005

2010

21,0 122

128

155

120 20,3

19,8 19,5

2005

100 80

18,7 2000

2010

11

300

280

248

200

177 10,2

100 0

2005

2010

2015

206,1

10

214,0

180 9,7

157,1

9,2

8

120

7,3

100

6 5

2019

160 140

8,1 112,3

220 200

173,6

9

7

2019

Культури овочеві

11

60 2015

10,3

12

160 140

133 20,8

18,0

12

2000

180

20,0 19,0

13,2

8

2019

161

22,0 Виробництво, млн. т

2015

Картопля

23,0

400 13,8

13

9

0

0 2000

14

10

Виробництво, млн. т

30

26,0

461

436

Урожайність, ц з 1 га

40

40

Виробництво, млн. т

41,1

50

Урожайність, ц з 1 га

Виробництво, млн. т

60

500

15,5

15

50

49,1

Урожайність, ц з 1 га

70

Буряк цукровий фабричний

16

60

Урожайність, ц з 1 га

Культури зернові та зернобобові

80

5,8 2000

80 2005

2010

2015

2019

Культури плодові та ягідні

3,0

140

104,5 78,2

2,0

1,5

2,2

63,7 38,4

1,7

108,1

80 2,1

1,8

60 40

1,5

Мал. 6. Виробництво та врожайність окремих сільськогосподарських культур в Україні.

100

Урожайність, ц з 1 га

Виробництво, млн. т

120 2,5

20 0

1,0 2000

2005

2010

2015

2019

69

Розділ ІІ. Первинний сектор господарства Головні райони вирощування пшениці — Лісостеп, Степ і частково Полісся (мал. 5). Ячмінь, який вирощують у Степу, — друга за розміром посівних площ і валовим збором (до 20 %) яра зернова культура України. Жито більш ніж удвічі поступається врожайністю озимій пшениці, його посіви охоплюють близько 2 % площі зернових і локалізуються на Поліссі, Лісостепу і в Карпатах. Овес займає таку саму площу, що й жито, Його вирощують на Поліссі та в Прикарпатті. Третє місце за площею посівів займає врожайна, посухостійка, із високою кормовою цінністю культура — кукурудза. Найкращі умови для її вирощування у північному і центральному Степу. Круп’яні культури мають важливе значення в харчовому раціоні населення України. Вирощування гречки зосереджено в Лісостепу і на Поліссі, посухостійкого проса — у Лісостепу і Степу, рису — на зрошувальних землях півдня країни. Цінними харчовими культурами є зернобобові культури, які ніби поділили територію України за її природними особливостями (люпин — Полісся, горох — Лісостеп, соя — Степ). Найпоширенішими в Україні технічними культурами є цукровий буряк (Лісостеп) і соняшник (Степ). Льон-довгунець вирощують на Поліссі і в Передкарпатті. Там же вирощують і хміль. Картопля є цінною харчовою культурою і водночас сировиною для харчової промисло-

вості. Найбільші площі угідь під нею на Поліссі, у Передкарпатті, навколо великих міст. Різноманітні природні умови різних регіонів країни дозволяють вирощувати всілякі види овочів. Огірки, помідори, капуста, цибуля, столовий буряк, морква вирощуються по всій території України, особливо навколо великих міст. Баклажани і перець — переважно в Степу, кавуни й дині — у південних областях. Найбільше насаджень яблунь і груш зосереджено в Лісостепу, а вишень, черешень, слив, абрикосів, персиків, волоських горіхів — у Степу. У Черкаській області заклали плантації ківі. Виведені морозостійкі породи гранатів, айви, хурми тощо, які є перспективними для вирощування в Україні. Важливим напрямом сільського господарства є виноградарство, поширене на півдні країни та Закарпатті, яке дає до 90 % товарного винограду (мал. 6). Проаналізуйте дані мал. 6 та зробіть висновки щодо змін в обсягах виробництва та врожайності окремих видів рослин. Чи можна пов’язати ці зміни зі змінами клімату, виходом продукції українського рослинництва на європейський та світовий ринки? Парадоксом сучасного розвитку сільського господарства і світового ринку сільськогосподарської продукції є те, що Україна на сьогодні є головним постачальником волоських горіхів до Греції. Саме з цієї країни через Румунію (Волощину) вони й колись потрапили до України (волоські або грецькі горіхи).

ВИСНОВКИ

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

Україна завдяки своїм унікальним, сприятливим для розвитку сільськогосподарського виробництва природним умовам, належить до провідних сільськогосподарських країн світу. Головною сферою сільського господарства країни є землеробство, основою якого є зернове господарство. Розораність земель України більша за середньоєвропейські показники, а площа сільськогосподарських угідь країни найбільша в Європі.

1. Доведіть на основі статистичних даних, що сільськогосподарські угіддя України займають значні території в Європі.

2. Обґрунтуйте необхідність подальшого розвитку зернового господарства в Україні.

3. Спрогнозуйте подальший розвиток рослинництва України у зв’язку з глобальним потеплінням.

4. Порівняйте за допомогою кліматичних карт природні умови для розвитку рослинництва в Україні й Білорусі.

5. Проаналізуйте причини, які гальмують розвиток рослинництва нашої країни.

70

Тема 1. Сільське господарство

§16 1

Кормова база, структура та розміщення тваринництва 1. Пригадайте, які харчові продукти тваринного походження ви вживаєте в їжу. У чому полягає їхня корисність? 2. Поясніть, як кліматичні умови впливають на розвиток тваринництва.

РОЗВИТОК КОРМОВОЇ БАЗИ ТВАРИННИЦТВА В УКРАЇНІ ТА СВІТІ. На структуру, розміщення,

спеціалізацію тваринництва країни впливає характер наявної кормової бази. Різні тваринницькі виробництва формують свій кормовий баланс для задоволення фізіологічних потреб різних тварин і забезпечення виходу кінцевої тваринної продукції (м’яса, молока, яєць та ін.). Основним джерелом кормів є природні угіддя — сіножаті та пасовища. В Україні близько 1/5 земельних угідь відведено під кормові культури. (мал. 1 та 2, § 15). За допомогою мал. 1 і мал. 3 (§ 15) порівняйте площі сільськогосподарських земель, відведені під кормову базу тваринництва по окремим областям України. Зробіть висновки.

У тваринництві важливо правильно врахувати не тільки обсяги кормів, а й збалансованість їх за поживними речовинами (білки, мікроелементи, мінерали). Сировинна база для розвитку тваринництва має різні джерела, основним із яких є рослинництво. Зелені корми — це одно-, дво- та багаторічні трави луків і пасовищ, які заготовляють на сіножатях. Ними годують тварин безпосередньо після за-

СЛОВНИК Витрати кормів — загальний обсяг кормів, який було витрачено на годівлю сільськогосподарських тварин.

Feed costs — the total amount of feed that was spent on feeding farm animals.

готівлі. У зимовий період молочну худобу годують переважно соковитими кормами: подрібненою зеленою масою кукурудзи (силос), гарбузами, картоплею, кормовими буряками та іншими коренеплодами (топінамбур, бруква, турнепс, морква тощо). Використовують також баштанні культури — кавуни, гарбузи, кабачки, дині; грубі корми — сіно, солому, макуху, полову, фуражне зерно (кормову пшеницю, овес, жито, кукурудзу та ін.); зернобобові: горох, сочевиця, боби, чина, квасоля та висівки, які є найбільш поживними. Кормові культури поділяються на одно- та багаторічні трави родини злакових (суданська трава, могар, чумиза, тимофіївка, костриця лучна, райграс, житняк, стоколос безостий) та бобових (вика, конюшина, серадела, люпин, люцерна, еспарцет, конюшина) (мал. 2). Землі

Земельний фонд Структура земельного фонду 60,4 млн га (у %)

сільгосп призначення

лісовкриті

забудовані

під водою

заболочені

інші

68,7

17,7

6,0

4,0

1,8

1,8

Мал. 1. Структура земельного фонду України.

а

б

в

Мал. 2. Кормові культури: а) конюшина; в) люпин.

71

Розділ ІІ. Первинний сектор господарства Види кормів

1990 р. 2000 р. 2015 р. 2019 р.

103 562

42 513

30 987

29 612

Концентровані

35 524

12 037

14 684

16 283

комбікорми 15 156

2258

6440

9115

грубі

15 004

7191

4875

4422

соковиті

35 301

15 087

8401

6868

інші

17 733

8198

3027

2039

із них:

Усі

Мал. 3. Витрати кормів на відгодівлю сільськогосподарських тварин в Україні (за даними Держкомстату).

Характер кормової бази різних країн і місцевостей впливає на структуру, розміщення та спеціалізацію тваринництва (мал. 3).

1) За даними мал. 2 проаналізуйте зміни у виробництві кормів в Україні за останні 30 років. Поясніть, як це вплинуло на розвиток скотарства в країні.

2) Як, на вашу думку, якість кормів впливає на продуктивність тваринництва?

Для тварин виробляють спеціальні концентровані корми зі збалансованим умістом поживних речовин — комбікорми. Вони переважають у раціоні м’ясного поголів’я тварин і в свинарстві становлять понад 85, а у птахівництві — понад 90 % (мал. 4). Використовуються й корми тваринного походження: м’ясо-кісткове та рибне борошно, риб’ячий жир, молоко та відходи його переробки (сироватка). Через те, що вони мають високий вміст органічних і мінеральних речовин, на них утримують молодняк тварин. Щоб збагатити основні корми певними мікроелементами, як добавку до них додають мінеральні речовини (подрібнені черепашки молюсків, сіль, крейду, річковий пісок). Тваринницькі сільськогосподарські підприємства Види кормів Рік Концентровані Грубі Соковиті Інші 2000

26,4

20,5

39,9

13,2

2019

83,8

8,0

6,7

1,5

Господарства населення 2000

29,4

14,8

32,9

22,9

2019

32,8

20,3

35,8

11,1

Мал. 4. Структура та зміни витрат кормів на відгодівлю сільськогосподарських тварин (у % до загального обсягу).

72

СЛОВНИК Комбікорм — складна однорідна суміш очищених і подрібнених до необхідної крупності різних кормових засобів і мікродобавок, що виробляється за науково обґрунтованими рецептами та забезпечує повноцінну годівлю тварин і птиці. За призначенням і складом комбікорми поділяють на повнораціонні, концентрати, балансуючі добавки і премікси.

Compound feed is a complex homogeneous mixture of purified and crushed to the required size of various feeds and micro-additives, which is produced according to scientifically sound recipes and provides complete feeding of animals and poultry. According to the purpose and composition of feed are divided into complete, concentrates, balancing additives and premixes.

Значною частиною кормової бази тваринництва світу є відходи харчової промисловості: цукрової (жом, патока, меляса, брага), борошномельної (висівки, полова), олійної (шрот, макуха), хлібопекарної, маслосироробної (сироватка), м’ясної (м’ясо-кісткове борошно), фрукто- та овочеконсервної (жом фруктів та овочів). Їх використовують як корми у скотарстві, свинарстві та птахівництві. Харчові відходи міст споживають у приміському свинарстві та птахівництві.

2

ЕКОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ, ПОВ’ЯЗАНІ З РОЗВИТКОМ ТВАРИННИЦТВА. Розвиток тварин-

ництва породжує значні екологічні проблеми. Справа в тому, що тваринницькі комплекси є потужним джерелом забруднення довкілля відходами життєдіяльності тварин. У величезних комплексах, які в багатьох країнах наближені до великих міст, що споживають продукцію тваринництва, виникають проблеми із забрудненням атмосферного повітря. До основних екологічних ризиків промислового тваринництва належать: значний водозабір, ризики, пов’язані з утворенням великої кількості відходів — гною або посліду, викиди в атмосферу через вивільнення оксиду азоту та метану, парникових газів, які мають значний потенціал впливу на глобальне потепління відповідно в 10 та 21 рази більший за вуглекислий газ. Відповідно до оцінок Продовольчої й сільськогосподарської організації ООН (ФАО), на тваринництво припадає 18 % від усіх викидів парникових газів людства. За даними Королівського інституту міжнарод-

Тема 1. Сільське господарство них відносин (Чатем-Хаус, Chatham House), тваринництво викидає 39 % усього метану та 65 % діоксиду азоту. Метан утворюється під час травлення у тварин та через велику кількість гною, який накопичується на фермах. Для нових пасовищ та під поля для вирощування кормів знищуються тропічні ліси Бразилії та Південно-Східної Азії. Лише одна промислова ферма залежно від розмірів потребує близько 300–500 м3 води на добу, що дорівнює водоспоживанню невеликого селища (мал. 5). Більше про екологічні проблеми в зонах тваринницьких комплексів читайте в однойменній статті Н. Хомко (у мережі Інтернет).

Мал. 5. Відходи сільського господарства в Україні (на рік).

Із тваринництвом пов’язаний і процес опустелювання, який прогресує в країнах Африки та Азії. Він призводить до втрати природою тієї чи іншої місцевості суцільного рослинного покриву, який у подальшому неможливо відновити без участі людини. Цей процес відбувається в посушливих районах світу. В Африці та Азії, частково в Австралії та Південній Америці, процес опустелювання співвідносять також з інтенсивною експлуатацією пасовищ. Сільськогосподарські тварини витоптують рослини і виїдають іноді навіть їхнє коріння. Опустелюванню може сприяти також як нераціональне зрошення, так і осушення земель. В Азії території з високим рівнем опустелювання нині вже переважають 20 % усіх земель, в Африці — понад 25 %. Чинниками виникнення екологічних проблем, пов’язаних із тваринництвом, може стати навіть релігійна орієнтація населення країни. Наприклад, в Індії, де через релігійні заборони корів не забивають, величезна кількість цих бродячих тварин виробляє значну кількість вуглекислого газу, який забруднює атмосферу. В ісламських країнах також через релігійні заборони не набуло поширення свинарство, що доволі екологічно небезпечне через значну кількість відходів.

тами харчування — молоком, м’ясом, яйцями, а харчову легку, фармацевтичну та інші види промисловості — сировиною. У складі тваринництва виділяють кілька напрямів із певною спеціалізацією (мал. 6). На структуру, розміщення та спеціалізацію тваринництва країни впливає характер наявної кормової бази.

3

4

СТРУКТУРА ТВАРИННИЦТВА УКРАЇНИ. Тваринництво — друга після рослинництва важлива сфера сільського господарства України. Вона забезпечує населення цінними продук-

За допомогою мал. 6 назвіть сектори тваринництва, які дають сировину не тільки для харчової промисловості.

Провідними сферами тваринництва країни є скотарство, свинарство, птахівництво і вівчарство. Виділяються ставкове рибництво, кролівництво, звірівництво й особливо бджільництво, яке дає корисну продукцію (мед, віск, прополіс, пилок, маточне молочко), що цінується на світовому ринку. За виробництвом меду Україна посідає 3-те місце в світі (після Китаю і Туреччини), за експортом меду вона перша в Європі та третя в світі. За даними Державної служби статистики України (ukrstat.gov.ua/druk/publicat/kat_u/2020/zb/05/ zb_tvaryny_2019.pdf) порівняйте статистичні дані по тваринництву у вашій області з іншими регіонами України. Зробіть висновки. За даними державної статистики (мал. 7) проаналізуйте зміни кількості великої рогатої худоби та свиней по регіонах і роках. Зробіть відповідні висновки про зменшення або збільшення поголів’я цих видів тварин.

ГЕОГРАФІЯ ТВАРИННИЦТВА УКРАЇНИ. Провідний і традиційний сектор тваринництва нашої держави — скотарство поширене в усіх областях країни. В Україні шляхом селекції

73

Розділ ІІ. Первинний сектор господарства Велика рогата худоба з родини волів (Бразилія, Індія, США, країни ЄС, Китай, Ефіопія, Аргентина)

М’ясо, молоко (сири), масло, шкіра, желатин, сичужні ферменти, кетгут, гній, робоча тяглова сила

Свинарство

М’ясні, сальні, м’ясо-сальні, беконні (Китай, країни ЄС, США, Бразилія, Росія, М’янма, В’єтнам, Мексика)

М’ясо, сало, смалець, щетина, желатин, шкіра

Вівчарство

Різні породи овець (тонкорунні, грубо-шерсті, м’ясо-шерсті; Китай, Австралія, Індія, Нігерія, Судан)

Вовна, овчина, смушки, сало, м’ясо, молоко (сири), ланолін

Птахівництво

Курка, качка, індик, гуска, страус, цесарка, фазан (США, Китай, країни ЄС, Бразилія)

М’ясо, яйця, жир, фуа-гра, пір’я, пух, послід, шкіра

Козівництво

Різні породи кіз (молочні, пухові, вовнові та ін., Китай, Індія, Пакистан, Бангладеш, Нігерія, Судан)

Молоко (сири), м’ясо, вовна, пух, шкіра, хутро

Різні породи коней (племінні, продуктивні, робітничі, спортивні; США, Китай, Мексика, Бразилія, Франція, Аргентина, Монголія, Казахстан)

М’ясо, шкіра, гній, тяглова та транспортна сила, спорт

Північний, благородний та плямистий олені (Росія, Канада, США (Аляска), Норвегія, Фінляндія, Швеція, Монголія, Китай, Шотландія, Гренландія)

М’ясо, молоко, жир, шкіра, панти, сировина для виробництва кормів для тварин

Одногорбі (дромадери — 90 % світового поголів’я) та двогорбі (бактріани) верблюди (Сомалі, Ефіопія, Судан, Індія, Пакистан, Монголія, Австралія)

М’ясо, молоко (сири), шкіра, вовна, жир, волокно, тяглова та транспортна сила, гній (на паливо)

Тутовий шовкопряд (Китай, Індія, Японія, Південна Корея, Бразилія, Таїланд, Індонезія)

Сировина для виробництва натуральних тканин, хірургічних ниток, підшкірних індикаторів наприклад, для регуляції рівню цукру в крові

Близько 20 тис. видів бджіл (Китай, Туреччина, Україна, Аргентина)

Мед, віск, отрута, прополіс, перга, пилок, забрус, маточне молочко

Понад 200 порід свійських кролів (Китай, Іспанія, Італія, Франція)

Низькокалорійне, дієтичне м’ясо, шкіра, пух, кролів використовують в лабораторіях для досліджень

Хутрове звірівництво

Норка, песець, сріблясто-чорна лисиця, бобер, соболь, шиншила, нутрія, ондатра та ін. (країни ЄС, США)

Використовують цінне хутро, у менших обсягах м’ясо (нутрії та ін.)

Розведення комах

Цвіркуни, личинки пальмового довгоносика (Таїланд)

Важливе джерело тваринних протеїнів

Аква- (мари-) культура (рибництво)

Блакитний тунець (Австралія), креветки (Китай, Японія, Корея, Таїланд), мідії, устриці, морські гребінці (США, Франція, Бразилія, Канада), лососеві та осетрові риби (Норвегія, Канада), короп, тілапія, сом, тріска (Китай, США)

М’ясо та борошно морської риби, молюски (мідії, устриці), креветки водорості, риб’яча ікра, агар-агар, ювелірні вироби (перли)

Конярство

Тваринництво

Оленярство

Верблюдівництво

Шовківництво

Бджільництво

Кролівництво

Види тварин, країни-лідери за їх розведенням та основні продукція

Скотарство

Мал. 6. Структура тваринництва світу.

74

Тема 1. Сільське господарство

Територія Україна

Велика рогата худоба 1.01.2011 1.01.2020

Свині 1.01.2011

1.01.2020

4494,4

3092,0

7960,4

5727,4

Автономна Республіка Крим

141,5

…

183,5

…

Вінницька

317,2

220,7

439,6

245,6

Волинська

191,4

121,8

330,5

270,4

Дніпропетровська

134,2

114,8

582,5

342,5

Донецька

141,9

55,3

506,9

454,6

Житомирська

224,6

179,1

217,8

126,6

Закарпатська

143,1

123,4

285,7

248,8

Запорізька

109,3

78,4

370,3

187,8

Івано-Франківська

185,8

128,2

242,8

304,6

Київська

150,6

108,4

507,9

519,7

Кіровоградська

122,6

82,0

276,7

213,5

Луганська

115,2

45,0

152,8

45,5

Львівська

251,9

157,3

296,3

332,4

Миколаївська

141,4

86,9

166,9

77,6

Одеська

182,5

145,7

385,1

150,4

Полтавська

264,5

209,8

360,9

273,7

Рівненська

174,2

105,5

344,6

235,5

Сумська

163,9

137,2

201,5

111,7

Тернопільська

182,4

138,9

369,7

298,9

Харківська

194,8

164,6

285,3

200,7

Херсонська

122,1

80,7

205,5

97,6

Хмельницька

269,2

221,3

330,9

312,2

Черкаська

208,8

152,9

488,1

334,8

Чернівецька

116,7

76,9

182,3

147,3

Чернігівська

242,8

157,2

244,6

195,0

1,8

…

1,7

…

місто Севастополь

Мал. 7. Кількість основних видів свійських тварин у господарствах усіх категорій (у тис. голів).

вивели декілька порід великої рогатої худоби. Найбільше її, у розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь, утримують на Поліссі і в Лісостепу. Розвиток скотарства має переважно молочном’ясний напрям, тобто в структурі продукції, що виробляється, більшу частину становить молоко. Переважає він і навколо великих міст та в рекреаційних районах. Велика частка виробництва молока припадає на господарства поліських, західних, лісостепових областей, де є для цього кормова база.

Скотарство дає багато м’яса (яловичину й телятину). М’ясні породи великої рогатої худоби вирощують у спеціалізованих господарствах на відгодівельних пунктах поблизу цукрових, спиртових, крохмале-патокових заводів. Другим за значенням виробництвом тваринництва є свинарство. Частка свинини у виробництві м’яса наближається до 40 %. В основ­ ному свиней вирощують на Поліссі, у Степу та Лісостепу, хоча спеціалізація цієї сфери в різних районах неоднакова. На Поліссі і в Лісостепу переважають породи м’ясо-сального

75

Розділ ІІ. Первинний сектор господарства напряму, у Степу — сального. Найбільше поголів’я свиней, що припадає на 100 га сільськогосподарських угідь, у Вінницькій, Київській, Хмельницькій та інших областях. Вівчарство, що найбільш поширене в Степу і Карпатах, належить до традиційних і найдавніших видів тваринництва в Україні. Через екстенсивний розвиток, трудові витрати у вівчарстві менші, ніж в інших сферах тваринництва, воно майже повністю базується на природних кормових угіддях, але в зимовий період його кормова база недостатня. Продукцію вівчарства — вовну використовують у легкій промисловості. Настриг від однієї вівці досягає від 2 до 10 і більше кг. Крім того, вівчарство дає м’ясо, молоко, лій (жир), смушки (шкурки ягнят) та овчину (шкурки дорослих овець). Важливе місце у тваринництві посідає птахівництво, яке характеризується найвищим рівнем механізації та автоматизації. Крім дієтичного поживного м’яса, воно дає яйця, пір’я й пух. У його структурі переважає вирощування курей (94 %), качок, гусей. Зростає питома вага вирощування індиків і страусів. Цей сектор добре розвинений в Київській, Львівській, Дніпропетровській областях та Криму. Кормова база — концентровані корми. Географічно птахофабрики найкраще поєднуються з молочним скотарством і вівчарством. Птахівництво відіграє допоміжну роль в господарствах різних типів. Проте працюють і великі спеціалізовані підприємства. На сьогодні Україна серед провідних постачаль-

ників продукції птахівництва на європейський і світовий ринки. Значні перспективи розвитку і географічного поширення має ставкове рибництво. Найбільш розвинене воно в Лісостепу і Карпатах. Бджільництво України має європейське й світове значення і найбільш розвинене в Степу, Лісостепу і Карпатах. Шовківництво переживає не найкращі часи. Найбільш поширене виробництво в степовій і лісостеповій зонах України, де зосереджені величезні площі під шовковицею, листям якої живиться гусінь шовкопряда. Кролівництво розвивається на Поліссі та в Лісостепу. Тут розводять кролів для дієтичного м’яса, хутрових шкурок і пуху. Перегляньте на каналі YouTube відеоматеріали на тему «Розвиток бджільництва» та поясніть перспективи розвитку бджільництва в Україні. Мало кому відомо, що саме українець Петро Іванович Прокопович (1775–1850), видатний вчений-бджоляр, на початку ХIХ ст. започаткував раціональне ведення бджільництва (із винаходом рамкового вулика з рухомими рамками). Окрім цього він вивчав біологію бджоли, її інфекційні хвороби та способи організації промислового вирощування медоносних рослин. П. Прокопович започаткував у державі системну освіту з підготовки фахівців, створивши в 1828 р. першу в Російській імперії і Східній Європі школу бджільництва. Хутрове господарство заборонено в Австрії, Хорватії, Великобританії, Чехії, із березня 2021 р. в Нідерландах, а з 2025 р. буде заборонене в Норвегії та Франції.

ВИСНОВКИ

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

Тваринництво є важливим напрямом сільського господарства. Воно складається із виробництв із певною спеціалізацією, що забезпечують населення продуктами харчування — молоком, м’ясом, яйцями, а харчову, легку, фармацевтичну та інші сектори промисловості сировиною. Структура, розміщення і спеціалізація тваринництва залежить від наявної в певній місцевості кормової бази. Провідним видом тваринництва є скотарство переважно молочном’ясного напряму, яке поширене в усіх областях України. Також в країні розвинені свинарство, вівчарство, птахівництво, ставкове рибництво і рибальство, шовківництво, кролівництво, звірівництво і бджільництво.

1. Обґрунтуйте причини збільшення чи зменшення поголів’я свійських тварин в Україні за останні десятиліття.

2. Спрогнозуйте подальший розвиток бджільництва.

3. Порівняйте географію поширення птахівництва і вівчарства.

4. Складіть графічну модель зв’язків окремих виробництв харчової промисловості з підприємствами тваринництва.

5. Проаналізуйте особливості розміщення тваринництва в Україні. Яку кормову базу використовують його види?

76

Тема 1. Сільське господарство

§17 1

Зональна спеціалізація сільського господарства України 1. Пригадайте, від яких чинників клімату найбільше залежить характер сільськогосподарського виробництва. 2. Які природні особливості гірських та рівнинних територій формують відмінності в характері землеробства та скотарства?

ЗОНАЛЬНА СПЕЦІАЛІЗАЦІЯ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНИ. Зміни природно-клі-

матичних умов та земельних ресурсів у межах рівнинної території України спричинили зональний характер спеціалізації рослинництва, яке є основою кормової бази тваринництва. Отже, і тваринництво, пов’язане із забезпеченням тварин кормами, основу яких становлять рослинні культури та відходи від їх переробки, отримало зональну спеціалізацію. Пригадайте, у межах яких природних зон розташована Україна.

У межах рівнинної України сформувалися три спеціалізовані сільськогосподарські зони: Поліська, Лісостепова та Степова. Гірські області Українських Карпат та Кримських гір мають іншу спеціалізацію, як і приміські райони, які орієнтуються на споживача. У Поліській агропромисловій зоні природні умови сприяють розвитку тваринництва (молочно-м’ясне скотарство і свинарство). Тут вирощують льон-довгунець, картоплю, зернові (озиме жито, овес, ячмінь), круп’яні (гречка), овочі (огірки, морква, буряк, капуста). У садах вирощують яблуні та груші. У Лісостеповій агропромисловій зоні на родючих, достатньо зволожених ґрунтах рослинництво отримало буряківничо-зерновий напрям із м’ясо-молочним скотарством і свинарством (мал. 1). Тут вирощують озимі пшеницю та жито, овес, на півдні — кукурудзу, гречку, просо, цукрові буряки, з овочів найбільш поширені огірки й цибуля. За даними мал. 1 та картами атласу доведіть, що саме Лісостепова агропромислова зона є лідером за виробництвом цукру.

У Степовій агропромисловій зоні на родючих ґрунтах за умов недостатньої зволоженості у рослинництві сформувалася спеціалізація на зернових і олійних культурах з овочівництвом (помідори, перець, баклажани), баштанництвом (кавуни, дині, гарбузи), виноградарством (близько 80 % усіх виноградників

зосереджено в Херсонській, Одеській областях та степовому Криму), садівництвом (вишні, сливи, абрикоси, черешні, персики, горіхи) і м’ясо-молочним скотарством (мал. 3). Із технічних культур вирощують рицину, олія якої широко використовується в авіації та парфумерно-косметичній промисловості. На Степову зону припадає найбільша частка меліорованих (зрошуваних) сільськогосподарських угідь (Херсонська, Одеська, Миколаївська та Дніпропетровська обл.) В Україні нараховується 5,49 млн га меліорованих земель, зокрема 2,18 млн га зрошуваних і 3,31 млн га осушуваних (переважно в Поліській агропромисловій зоні) із відповідною меліоративною інфраструктурою. Загалом водорегулювання (осушення) потребують майже 4,8 млн га, а постійного зрошення — 19 млн га орних земель. Унаслідок посилення глобального потепління ця площа надалі збільшуватиметься.

Господарство

Перероблено Вироблено цукрових цукру, буряків, тис. тонн тис. тонн

ПрАТ «ПК «Поділля» Крижопільський цукровий завод (Вінницька обл.)

1 248,73

170,97

ТОВ «ПК «Зоря Поділля» Гайсинський цукровий завод (Вінницька обл.)

940,74

120,8

ТзОВ «Радехівський цукор» Радехівське виробництво (Львівська обл.)

802,39

108,49

ТзОВ «Радехівський цукор» Чортківське виробництво (Тернопільська обл.)

636,39

88,36

ТзОВ «Радехівський цукор» Хоростківське виробництво (Тернапільська обл.)

571,56

78,97

Мал. 1. Найбільші виробники цукру в Україні (2020 р.).

77

Розділ ІІ. Первинний сектор господарства

Мал. 2. Структура обсягів виробництва овочів в Україні (2020 р.). Назвіть овочеву продукцію, яка переважає в сільськогосподарському виробництві (мал. 2). Яка продукція входить до складу кормової бази тваринництва? Які овочі споживаєте ви й ваші близькі?

На базі природних кормових угідь карпатських полонин найбільш поширене вівчарство, яке належить до найдавніших напрямів тваринництва в Українських Карпатах. Продукцію вівчарства (м’ясо (баранину), молоко, лій (жир)) використовує харчова промисловість. Останнім часом налагоджена переробка молока на сир за французькими та швейцарськими технологіями у приватних фермерських господарствах. Вовну, смушки (шкурки новонароджених ягнят) та овчину (вироблена овеча шкіра) використовує як сировину легка промисловість. У Прикарпатті вирощують зернові культури, льон, хміль, картоплю, набуло розвитку скотарство і свинарство. На Закарпатті переважають скотарство, вирощують зернові, тютюн, картоплю, виноград. Перегляньте на каналі YouTube відеоматеріали «Українські ківі — це реально?» та зробіть висновки про перспективи вирощування в країні екзотичних сільськогосподарських рослин. Поясніть, чому це стало можливим.

За даними карт атласу з’ясуйте характерні для кожної агропромислової зони напрями спеціалізації рослинництва й тваринництва. Зробіть відповідні висновки.

2

ПРИМІСЬКІ ТА ГІРСЬКІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКІ РАЙОНИ УКРАЇНИ. Спеціалізація при-

міських зон сільського господарства частково залежить від природної зони, але більше орієнтується на потреби населення у плодоовочевій і тваринницькій продукції. Тому навколо великих міст і промислових центрів рослинництво спеціалізується на вирощуванні овочів і фруктів, а тваринництво — на виробництві молока, м’яса, яєць. Важливе місце у приміських зонах посідає птахівництво, яке характеризується найвищим рівнем механізації та автоматизації. У структурі птахівництва переважає вирощування курей (94 %), зростає питома вага качок, гусей, індиків. Кормовою базою є концентровані корми вітчизняного виробництва. Серед інших напрямів можна виділити ставкове рибництво. За даними карти адміністративно-територіального устрою України та карти сільського господарства назвіть промислові центри, навколо яких виникли приміські зони господарства.

На гірських і передгірних територіях сформувалися своєрідні природні умови, що позначається на особливостях господарювання. У Криму вирощують виноград, тютюн, персики, тваринництво має молочно-м’ясний напрям. У гірських районах розводять овець.

78

3

ОСНОВНІ ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ РОСЛИННИЦТВА В УКРАЇНІ. Основні проблеми розвитку

рослинництва в Україні можна поділити на організаційно-юридичні, соціально-економічні, природно-екологічні. Перші пов’язані з проведенням аграрної реформи у вигляді приватизації сільськогосподарських земель. У 2021 р. Україна зібрала найбільший в історії врожай сільськогосподарських культур в рослинництві. Це перетворило її на одного з найбільших світових виробників продуктів харчування. Слід зауважити, що продукти харчування у ХХІ ст. поступово перетворюються на основний ресурс подальшого розвитку людства. Протягом останніх років в Україні зросло виробництво сільськогосподарської продукції рослинництва. Соціально-економічні проблеми пов’язані як з організаційно-юридичними труднощами, так і з ситуацією щодо реалізації продукції рослинництва на внутрідержавному та світовому ринках. Незважаючи на стабільне зростання кількості населення нашої планети і не менш стійке зменшення населення України, відбувається помітне щорічне і сезонне коливання цін на основні продукти харчування та промислову сільськогосподарську сировину. Періодичні економічні кризи негативно впливають на розвиток рослинництва в Укра-

Основні проблеми розвитку тваринництва України

Тема 1. Сільське господарство Незбалансованість розвитку аграрного виробництва: тваринництво за темпами розвитку суттєво відстає від рослинництва

Середньорічний темп зростання тваринництва — 0,4 %, рослинництва — 4,8 %

Низька інвестиційна привабливість через високу вартість грошей у поєднанні з тривалим періодом їх окупності, що стримує капіталовкладення

На 10 % капітальних інвестицій у сільському (рослинництво), лісовому та рибному господарстві припадає 9,4 % — у тваринництві

Низький рівень товарного виробництва через переважання частки приватних господарств населення у виробництві продукції тваринництва, особливо у скотарстві

Частка у виробництві молока та яловичини господарствами населення — 72 %, із яких лише 12 % іде на переробку (ковбаси та інші продукти)

Недостатній рівень споживання м’ясо-молочної продукції на одну особу (нижчий за обґрунтовану фізіологічну норму)

53 % — від норми споживання молока.

67 % — від норми споживання м’яса

Загрозлива епідеміологічно-зоотична ситуація через поширення африканської чуми свиней (АСЧ), що ставить під загрозу не тільки розвиток, а й саме існування свинарства

Скорочення поголів’я свиней на 19% (–1,3 млн голів) у 2015—2019 рр. через 492 випадки АСЧ

Мал. 3. Основні проблеми розвитку тваринництва.

їні. Всередині країни склалася взагалі парадоксальна ситуація з цінами на харчові товари, виготовлені з продукції тваринництва. Виробництво товарів зростає, проте споживчі ціни не знижуються, а навпаки, зростають. На цьому фоні неоднозначно сприймаються повідомлення про чергове перше місце, яке зайняла Україна за виробництвом тієї чи іншої продукції рослинництва. Іноді в окремих країнах ціни на експортовану з України продукцію є нижчими, ніж відповідні ціни в державі. Природно-екологічні проблеми визначаються постійним зниженням якості ґрунтів, через їх надмірну експлуатацію в рослинництві. Зростає частка еродованих земель, виникають нові яри, ґрунти забруднюються промисловими відходами і сміттям. Законів, які б захищали земельні ресурси, або немає, або вони не виконуються чи ігноруються. Зростає площа під кар’єрами, засоленими й надмірно осушеними землями. Велика кількість сільськогосподарських земель вилучається під житлове будівництво навколо великих міст. Не скрізь здійснюється сівозміна, у гонитві за надприбутками вноситься надмірна кількість добрив, що негативно відбивається на властивостях ґрунтів і на якості сільськогосподарських культур, які на них вирощуються. Почастішали випадки надмірного використання фермерами отрутохімікатів, що призводить до масової загибелі бджіл

і, відповідно, зменшення врожайності деяких круп’яних культур. За даними мал. 3 оцініть можливі наслідки та запропонуйте способи вирішення проблем у сфері тваринництва України.

4

СІЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО У СВОЄМУ РЕГІОНІ.

Як вам уже відомо, рослинництво і тваринництво набуло розвитку на всій території України. Які саме виробництва отримали найбільше поширення у вашому регіоні та які агрокліматичні ресурси цьому сприяли визначте за допомогою карт атласу. Проаналізуйте, яка кормова база для розвитку тваринництва існує у вашому регіоні. У квітні 2018 р. неподалік Києва, у Вишгородському районі, активісти виявили могильник площею 120 га із 160 тоннами відходів виробництва птахофабрики «Агромарс». Підприємство здійснювало понаднормові викиди шкідливих речовин в атмосферу та надлишковий забір води. Збитки довкіллю становили 250 млн грн. Порода «Українська червоно-ряба молочна корова» — це перша вітчизняна порода молочної худоби, виведена за часи незалежності України в 1991 р. методом схрещування симентальської (материнська основа) та голштинської (батьківська основа) порід. Потенціал її молочної продуктивності становить в межах 7–9 тис. кг молока за лактацію зі вмістом жиру 3,7–4,0 %, білка — 3,3–3,4 %. Продуктивне довголіття тварин становить понад п’ять лактацій.

79

Розділ ІІ. Первинний сектор господарства

ВИСНОВКИ

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

Природно-кліматичні умов та земельні ресурси, які широтно змінюються в межах рівнинної території України, спричинили зональний характер спеціалізації рослинництва і тваринництва. Зональний характер спеціалізації сільського господарства України впливає на спеціалізацію підприємств вторинного сектора господарства — легкої і харчової промисловості. Навколо великих міст і промислових центрів виникли приміські зони господарства, утворення та спеціалізацію яких визначають потреби населення міст у плодоовочевій і тваринницькій продукції. Природні умови Українських Карпат і Кримських гір вплинули на особливості їх сільського господарства. Основні проблеми розвитку рослинництва в Україні можна поділити на організаційно-юридичні, соціально-економічні, природноекологічні.

1. Доведіть, що природні умови впливають на зональну спеціалізацію сільського господарства.

2. Обґрунтуйте природно-екологічні проблеми розвитку сільського господарства в Україні.

3. Спрогнозуйте подальший розвиток сільського господарства в Українських Карпатах.

4. Порівняйте за допомогою карт атласу склад видів культурних рослин, що вирощують в Поліській та Степовій агропромислових зонах України. Зробіть висновки.

5. Яку продукцію рослинництва і тваринництва України вигідно постачати на світовий ринок і чому?

§18

Сільське господарство світу 1. Пригадайте основні природні чинники, які впливають на спеціалізацію сільськогосподарського виробництва. 2. Поясніть значення тваринництва як джерела сировини для численної групи промислових виробництв.

1

ГЕОГРАФІЯ ОСНОВНИХ ЗЕРНОВИХ І ТЕХНІЧНИХ КУЛЬТУР ТА ВИРОБНИЦТВА ПРОДУКЦІЇ ТВАРИННИЦТВА. Землеробство світу налічує близь-

ко 1,5 тис видів сільськогосподарських культур, найбільш важливими серед яких є зернові. Вони займають близько половини всіх оброблюваних земель (мал. 1, 2). За даними мал. 1 і карт атласу назвіть країни світу, які мають найбільшу площу орних земель в кожному із регіонів. Зробіть висновки про забезпеченість окремих регіонів світу земельними ресурсами, придатними для ведення сільськогосподарського виробництва. Назвіть природні території кожного з регіонів світу, які можна віднести до малопродуктивних і непродуктивних земель. На території яких країн вони розташовані? За даними мал. 2 та знань з курсу шкільної біології назвіть рослини, які належать до одно-, дво- та багаторічних. Як ви вважаєте, які з них вирощують у плантаційний спосіб?

80

Мал. 1. Структура земельного фонду за регіонами світу (у %).

Тема 1. Сільське господарство Рослинництво Зернові Хлібні (пшениця, рис, кукурудза, жито, овес, ячмінь) Круп’яні (просо, сорго, гречка, амарант) Зернобобові (горох, квасоля, боби, сочевиця, нут)

Кормові Зернофуражні (овес) пшениця, кукурудза Однорічні та багаторічні трави (люцерна, боби, люпин, конюшина) Силосні (райграс, кукурудза, соняшник)

Коренеплоди Картопля, батат, турнепс, бруква, таро, ямс, маніок

Овоче-баштанні Овочі помірних широт (капуста, буряк, морква, редиска, цибуля) Овочі тропічних широт (авокадо, каперці, імбир) Баштанні (цукіні, гарбуз, диня, кавун, кабачок, патисон)

Технічні Цукристі (цукристі буряки та тростина, сорго, стевія) Волокнисті (бавовник, льондовгунець, коноплі, сизаль, джут, агава) Олійні (соняшник, маслина, арахіс, соя, рижій, рицина, ріпак, кокосова та олійна пальми) Крохмальоноси (рис, картопля, кукурудза, ямс, маніок, батат) Тонізуючі (чай, дерево какао та кавове) Ефіроолійні (лаванда, аніс, м’ята, меліса, чайна троянда) Пряні (ваніль, кориця, гвоздика, кардамон, шафран, гірчиця) Лікарські (валеріана, алое, женьшень, деревій, шипшина) Наркотичні (тютюн, опійний мак) Каучуконоси (гевея)

Сади Помірних широт (яблуня, груша, вишня, черешня, слива) Тропічних широт (манго, ківі, лічі, мангустин, хурма, авокадо, банан, рамбутан) Виноградники Столові сорти винограду Винні сорти винограду Вирощування цитрусових культур (апельсин, бергамот, лимон, лайм, мандарин, грейпфрут) Квітникарство Грибництво

Мал. 2. Рослинництво світу (напрями і приклади культур).

Кукурудза

Рис

Пшениця

Найбільші посівні площі зайняті під трьома головними зерновими культурами: пшени-

цею (230 млн га), рисом (140 млн га) і кукурудзою (180 млн га).

Місце

1

2

3

4

5

Україна

Посівні площі (млн га)

Індія — 31,4

Росія — 28,7

Китай — 23,4

США — 14,9

Австралія — 13,0

6,8

Урожайність (т/га)

Німеччина — 7,53

Франція — 6,8

Обсяги збору (млн т)

Китай — 134,3

Індія — 107,9

Росія — 85,4

Посівні площі (млн га)

Індія — 43

Китай — 30,4

Індонезія — 14,3

Бангладеш –11,4

Таїланд — 8,7

0,012

Уругвай — 8,5

США — 8,1

Марокко — 7

5,4

Єгипет — 6,4 Китай — 5,7

3,75

США — 49,7 Канада — 35 7-ме місце — 26

Урожайність (т/га)

Австралія — Єгипет — 9,4 10,3

Обсяги збору (млн т)

Китай — 211

Індія — 158,7

Індонезія — 77,3

Бангладеш — 52,6

В’єтнам — 43,4

0,065

Посівні площі (млн га)

Китай — 39

США — 35

Бразилія — 14,9

Індія — 10,2

Мексика — 7,5

6-те місце — 4,2

Урожайність (т/га)

Йорданія — 40,4

ОАЕ — 26,2

Ізраїль — 22,9

Таджикистан — 12,3

Катар — 12,5

6,6

США — 384,8

Китай — 231,8

Бразилія — 64,1

Аргентина — 39,7

Мексика — 28,2

6-те місце — 28

Обсяги збору (млн т)

Мал. 3. Країни-лідери за посівними площами, врожайністю та обсягами збору основних зернових.

81

Розділ ІІ. Первинний сектор господарства Проаналізуйте статистичні дані мал. 3. Поясніть, чому країни-лідери за посівними площами зернових не завжди є лідерами за обсягами їх збору. Про що, на вашу думку, свідчить показник врожайності.

За допомогою національного агропорталу Латифундист (електронний режим доступу: latifundist. com/rating) дізнайтеся, які країни світу в цьому році є лідерами з виробництва технічних культур. Зробіть відповідні висновки.

Знайдіть вказані в мал. 2 й 3 країни на карті світу. Чи можна виділити дві зони вирощування основних зернових культур у світі?

За картами атласу перевірте, чи збігаються отримані вами дані. Запишіть в таблицю в зошиті назви країни — найбільших виробників технічних культур (по три на кожну культуру).

Пшеницю (понад 20 видів) вирощують в країнах помірного і субтропічного клімату Північної та Південної півкуль, тому на найбільших торговельних біржах планети її продають цілорічно. Найбільш поширені тверді й м’які, озимі та ярові (на морозних і малосніжних територіях) її види. Рис вирощують переважно в країнах із мусонним кліматом, де випадає багато опадів (Азія — до 90% світового збору й Америка). Решта країн для його вирощування використовує штучне зрошення. Лідерами за збором рису є країни, які самі найбільше його споживають через значну кількість власного населення (мал. 3). Кукурудза, яка із зернової перетворилася майже на основну фуражну культуру, це теплолюбна та посухостійка культура, яка в умовах крапельного зрошення (країни Близького Сходу) дає найбільші врожаї. У харчовому раціоні країн Азії та Африки (Індія, Індонезія, Пакистан, Марокко, Туніс та ін.) велику роль відіграють зернобобові культури (боби, нут, соя, квасоля, горох, сочевиця). Найбільшими їх виробниками та експортерами є США, Бразилія, Аргентина, Китай, Індія, країни Північної Африки. До технічних культур належать волокнисті, цукроносні, крохмальоноси, каучуконоси, тонізуючі, олійні та ефіроолійні, пряні, наркотичні й лікарські рослини (мал. 2).

а

б

Головною волокнистою культурою у світі є бавовник. Найбільше його виробляють та експортують Китай, США, Індія, Пакистан і Узбекистан. Льон-довгунець вирощують в Європі (Франція, Білорусь, Україна, Німеччина, Польща). Твердоволокнисті культури (коноплі, джут, сизаль, абаку, кенаф, або гібіскус конопляний,) вирощують переважно на півдні й південному сході Азії (мал. 4). Їх використання не зводиться лише до виробництва тканин, наприклад кенаф є сировиною для виробництва картону, паперу, технічної олії, а з конопель виготовляють пожежні рукави та термоізоляційні плити. Більше половини цукру у світі виробляють з поширеної рослини тропіків — цукрової тростини. Цукрові буряки вирощують в Європі та Північній Америці. Головними виробниками цукру з нього є Франція, Німеччина, Росія, Україна (мал. 5). Олію виробляють з різних культур, які вирощують в різних районах світу. Лідером з вирощування сої і виробництва соєвої олії переважно на експорт є США (до 80 % світового виробництва), Бразилія, Аргентина та Китай. Найбільшим виробником і експортером соняшникової олії (понад 55 % світового експорту) є Україна. Найбільші виробники та експортери оливкової олії — країни Серед­ земномор’я (мал. 6).

в

Мал. 4. а) Льон-довгунець, б) кенаф; в) плантація абаки, г) джутова тканина.

82

г

Тема 1. Сільське господарство

Місце

Країна

Обсяг Відсоток від заекспорту гальносвітового (млн дол.) експорту (%)

Місце

Соняшник Обсяг Країна вироб­ ництва

Оливи Країна

Обсяг виробництва

1

Бразилія

5200

27,1

2

Таїланд

3000

15,4

1

Україна

16,5

Іспанія

6,5

3

Індія

1800

9,1

2

Росія

15,3

Греція

2,3

4

Франція

960,4

5

3

Аргентина

3,3

Італія

2,1

5

Гватемала

694,7

3,6

4

Румунія

3,3

Туреччина

1,7

6

Мексика

653,3

3,4

5

Китай

3,3

Марокко

1,4

7

Німеччина

619

3,2

8

Південна Африка

492,4

2,5

9

Есватіні

421,8

2,2

10

Бельгія

347,9

1,8

Мал. 5. Країни-експортери за загальною вартістю відвантажень цукру (2019 р.).

Валовий збір картоплі — головної культури, що містить крохмаль, перевищив 380 млн тонн. Основними виробниками картоплі є Китай, Індія, Росія, Україна, США, Німеччина. Головні райони вирощування каучуконосів — країни Південно-Східної Азії, Шрі-Ланка, Малайзія, Індонезія, африканська Ліберія тощо. За картами атласу знайдіть країн-лідерів з виробництва технічних культур. Охарактеризуйте природні умови, у яких вони розташовані. Порівняйте їх із природними умовами України та зробіть висновки.

Світове виробництво кави складає близько 6 млн тонн, чаю і какао — по 2,5 млн тонн. Головними виробниками кави є Бразилія, В’єтнам, Колумбія, Індонезія, Мексика, Ефіопія. 32,7 % всього світового експорту належить Бразилії (4,6 млрд дол. США), В’єтнаму (3,5 млрд дол. США) і Колумбії (2,58 млрд дол. США). Найбільше чаю виробляють і експортують Китай, Індія, Кенія, Шрі-Ланка, Туреччина. Какао-боби, плоди шоколадного дерева, постачають в основному африканські країни — Кот д’Івуар, Гана, Нігерія, Камерун, а також Індонезія та Бразилія. Поясніть, що таке «неврожайний рік». Які природні умови спричиняють це явище? Як воно впливає на становище виробників сільськогосподарської продукції, світовий експорт і ціни?

Мал. 6. Країни-найбільші виробники олійних культур (у млн т, на 2019 р.).

2

ГЕОГРАФІЯ ТВАРИННИЦТВА. У структурі світового виробництва м’яса свинина сьогодні посідає перше місце — 39 %, на другому місці м’ясо птиці (курей, гусей, страусів, індиків, качок тощо) — 29 %, яловичина — 25 %, баранина — 5 %, інші — 2% (кенгуру, коней, кролів тощо). Така сама структура прослідковується й у тваринництві регіонально найближчих до України країн ЄС (мал. 7). Найбільші виробники та експортери молока і продуктів із нього — країни Євросоюзу та Нова Зеландія. Світовими експортерами м’яса великої рогатої худоби є Аргентина, Німеччина, Франція, імпортерами — США, Велика Британія, Японія. Індія, де корова вважається священною твариною, дає 20 % світового експорту яловичини, — постачає СЛОВНИК Халяль — в ісламському праві дозволені речі й дії. Прикладом халялю є дозволені шлюби, вживання в їжу будь-яких видів риби, прибуток у результаті торговельної операції, проведеної за правилами шаріату тощо.

Halal — things and actions are allowed in Islamic law.

Examples of halal are permitted marriages, eating any type of fish, profits from a Sharia trade transaction, and so on. Кошерна їжа — згідно з юдейським віровченням, їжа поділяється на дозволену (кошерну) та недозволену (трафну). Дозволена — м’ясо жуйних тварин, свійської птиці, зарізаних за правилами ритуального забою; заборонено одночасно вживати м’ясну та молочну їжу.

Kosher food — according to Jewish doctrine, food is divided into permitted (kosher) and unauthorized (trophic).

Allowed — meat of ruminants, poultry, slaughtered according to the rules of ritual slaughter; it is forbidden to eat meat and dairy food at the same time.

83

Розділ ІІ. Первинний сектор господарства Яловичина — 5,9 млн т Франція — 20,8

Свинина — 22,8 млн т Німеччина — 32

Птиця — 13,3 млн т Польща — 19,5

Телятина — 1,0 млн т Нідерланди — 26,4

Баранина — 0,5 млн т Іспанія — 27,1

Німеччина — 17,9

Іспанія — 20,4

Іспанія - 12,8

Іспанія — 24,2

Франція — 17,9

Італія — 11,7

Франція — 9,7

Франція — 12,8

Франція — 19,9

Греція — 14,9

Ірландія — 10,4

Польща — 8,7

Німеччина — 11,9

Італія — 9,1

Ірландія — 13,6

Мал. 7. Країни-лідери з виробництва м’яса в ЄС (у %, на 2019 р. за даними Євростату).

у 65 країн світу м’ясо буйволів. Оброблене відповідно до халяльних стандартів та ісламських законів воно має великий попит у мусульманських країнах. За допомогою додаткових джерел знань підготуйте на наступний урок інформацію про те, що таке халяльна та кошерна їжа.

Свинарство найбільше розвинене в густонаселених регіонах світу, у районах вирощування зерна й картоплі. Більше половини поголів’я свиней припадає на Азію. У Китаї вигодовують майже половину всіх свиней планети. За ним ідуть країни Європи (Німеччина, Франція, Польща, Данія, Велика Британія), потім США та Бразилія. Окрім м’яса та сала свинарство дає продукцію, яка є сировиною для фармацевтичної (жовч), легкої промисловості (шкіра, щетина). Вівчарство, основними видами продукції якого є м’ясо і вовна, поширене майже повсюдно. Їх найбільшими виробниками є Австралія, Нова Зеландія, ПАР, Аргентина. Ці країни є також експортерами продукції вівчарства. Імпортери — США, Бельгія, Нідерланди, Німеччина. Найбільшими виробниками продукції птахівництва — м’яса та яєць — є США, Китай, Франція, Україна, Японія, Канада. Основні експортери бройлерів — США, Нідерланди, Бельгія, Франція, а яєць — США, Бельгія, Нідерланди.

3

ЗОНАЛЬНІСТЬ СВІТОВОГО СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА. На відміну від промисловості,

сільське господарство залежить від природних умов. Зони його спеціалізації виділяються особливо в рослинності й відповідають природним зонам, що розташовані на нашій планеті переважно в широтному напрямі. У північних приполярних районах зі складними умовами для вирощування сільськогос-

84

подарських культур переважає оленярство, рибальство, полювання. Південніше, на бідних ґрунтах в умовах короткого літа місцями з’являються умови для вирощування овець, розвитку молочно-м’ясного скотарства, свинарства. Населення вирощує тут льон, картоплю, жито. Далі на південь, на родючих, достатньо зволожених ґрунтах лісостепу склалися найкращі умови для вирощування основних сільськогосподарських культур помірного поясу. У багатьох країнах цієї зони вирощують зернові, цукрові буряки, соняшник та овочеві й багаторічні культури, розвинене м’ясо-молочне скотарство і свинарство. Південніше, у степах, на родючих, недостатньо зволожених ґрунтах сформувалася зона зернових і олійних культур із розвиненим овочівництвом, баштанництвом, виноградарством і м’ясо-молочним скотарством. Знайдіть на політичній карті світу основні зони і країни помірного й тропічного сільськогосподарського виробництва.

Субтропіки, особливо Середземномор’я, славляться культивацією винограду, маслин, зернових і плодових культур субтропічного поясу та вівчарством. У тропічних районах пустель і напівпустель панує пасовищне тваринництво з окремими територіями оазисного землеробства. У місцях, де випадає багато опадів, або в умовах штучного зрошення вирощують рис і різноманітні тропічні культури в поєднанні із пшеницею, ячменем, просом, бобовими, кукурудзою, арахісом. У багатьох районах тропічного, субекваторіального та екваторіального клімату, особливо на узбережжях океанів, вирощують технічні, продовольчі культури переважно експортного призначення і найбільше фрукти (мал. 8). Овець, кіз, лам розводять на гірських пасовищах. Навколо великих міст і промислових районів виникли приміські зони господарства, які спеціалізуються на вирощуванні

Тема 1. Сільське господарство

в

б

а

г

д

е

Мал. 8. Тропічні фрукти: а) манго, б) дуріан, в) драгон, г) рамбутан, д) мангостін, е) маракуя.

овочів і фруктів, виробництві молока, м’яса, яєць. Їх спеціалізація визначається потребами населення міст у плодоовочевій і тваринницькій продукції. Корова на прізвисько Knickers, що в перекладі з англійської означає «Панталони», має унікальні у світі, гігантські розміри: її зріст становить 194 сантиметри, а вага — майже 1,5 тонн. Її

власник вирішив, що тварина доживатиме віку на одному з його пасовиськ на заході Австралії.

Knickers вважають найбільшою коровою країни, але найбільшою в світі вважається її італійська «суперниця», зріст якої дорівнює 202 сантиметри. Загальна кількість води, що використовується для сільського господарства, становить 95 % від забраної в природі.

ВИСНОВКИ

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

Основні сільськогосподарські культури світу однорічні (зернові, кормові, технічні, овоче-баштанні) та багаторічні (сади й виноградники) утворюють на планеті своєрідні пояси залежно від природно-кліматичних умов, які потрібні для їх культивації. Основою землеробства є зернове господарство, на яке припадає близько половини всіх оброблюваних земель. Головними напрямами тваринництва є свинарство, скотарство, вівчарство, птахівництво. Сільське господарство світу не тільки забезпечує населення продуктами харчування, а й дає сировину для роботи інших напрямів промисловості від легкої й фармацевтичної до будівельної та енергетичної. На відміну від промисловості, сільське господарство залежить від природних умов і ресурсів, тому утворює (особливо рослинництво) окремі зони спеціалізації, які відповідають природним зонам, що розташовані на планеті переважно в широтному напрямі. У гірських районах переважає пасовищне тваринництво, а навколо великих міст і промислових районів виникли приміські зони господарства, спеціалізація яких залежить від потреб населення міст у сільськогосподарській продукції. Сільське господарство є найбільшим виробником невуглецевих парникових газів, таких як метан, що впливає на зміни клімату.

1. Доведіть, що сільськогосподарські культури світу мають різну географію вирощування.

2. Обґрунтуйте причини широтної зональності сільського господарства.

3. Спрогнозуйте подальший вплив сільськогосподарського виробництва на довкілля.

4. Порівняйте природні й суспільні чинники окремих регіонів світу, які впливають на рівень розвитку та спеціалізацію сільського господарства.

5. Проаналізуйте, від чого залежить поширення у світі свинарства, птахівництва, формування спеціалізованих районів скотарства, вівчарства.

85

Розділ ІІ. Первинний сектор господарства

Практична робота 4. «Визначення основних зернових і технічних культур, що вирощуються у помірному й тропічному кліматичних поясах, та обґрунтування встановлених відмінностей» Мета: продовжити розвиток умінь та навичок: yy аналізувати залежність сільськогосподарського виробництва від природно-кліматичних та екологічних умов; yy наводити приклади впливу природних чинників на спеціалізацію сільського господарства регіонів і країн світу; yy демонструвати на карті світу зони (райони) вирощування пшениці, кукурудзи, рису, бавовнику, льону-довгунцю, соняшнику, сої, маслин, олійної пальми, цукрової тростини й буряків, картоплі, чаю, кави, какао-бобів. Обладнання: політична контурна карта світу з нанесеними на неї межами кліматичних поясів Землі, шкільні навчальні географічні атласи, простий і кольорові олівці. Алгоритм виконання роботи 1. Користуючись підручником, картами атласу, додатковими джерелами географічних знань, визначте основні зернові та технічні культури відповідно до їх вирощування

§19

в помірному й тропічному кліматичних поясах. Заповніть таблицю. Група культур

Кліматичні пояси Помірний Тропічний Перелік культур, що вирощуються

Зернові Зернобобові Цукроноси Волокнисті Олійні Крохмальоноси Тонізуючі

2. Визначте основні райони, назвіть і підпишіть на контурній карті країни-лідери (2—3 приклади) із вирощування цих культур.

3. Визначте загальні особливості природнокліматичних умов, необхідних для вирощування зернових і технічних культур помірного кліматичного та тропічного кліматичних поясів. Зробіть загальні висновки.

Україна на світовому ринку сільськогосподарських продуктів та продовольства 1. Пригадайте основні особливості зональної спеціалізації сільського господарства України. Які чинники вплинули на її формування? 2. Спрогнозуйте подальший розвиток експортної орієнтації сільського господарства України.

1

УКРАЇНА НА СВІТОВОМУ РИНКУ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ ПРОДУКЦІЇ. Україна перетворю-

ється на гаранта продовольчої безпеки в світі, оскільки посідає провідні позиції на світовому ринку олійних і зернових культур, які імпортують 190 країн світу, та пропонує дедалі більше продукції тваринництва. За різними підрахунками наша країна має потенційні можливості прогодувати понад 600 млн осіб, що в 15 разів перевищує внутрішню потребу у продовольстві. Україна перша у світі з експорту соняшникової олії, друга — горіхів,

86

третя — меду, ячменю, ріпаку, четверта — кукурудзи, п’ята — пшениці, сьома — сої, восьма — курятини, десята — курячих яєць, одинадцята — борошна. Аграрна продукція є основою експорту України (близько 40 %) і забезпечує 2/5 надходжень до країни валютної виручки. Однак для зміцнення позиції України на світовому ринку продовольства основним напрямом має стати значне нарощування обсягів експорту не сировини, а готової вітчизняної харчової продукції (мал. 1).

Тема 1. Сільське господарство Продукція

2000

2015

2017

2018

2019

11248,5

10615,4

10280,5

9663,2

17052,3

16782,9

15505,8

16132,0

16677,5

3400

4192

2270

1967

1908

1734

52439

70873

63615

66231

71279

69937

Молоко всіх видів, тис. т

12657,9

Яйця всіх видів, млн шт

8808,6

Вовна всіх видів, т Мед, т

2010

Мал. 1. Виробництво в Україні молока, яєць, вовни, меду. За даними мал.1 оцініть, як змінювалися обсяги виробництва в Україні молока, яєць, вовни, меду в період 2000—2019 рр. Подискутуйте на тему — чому виробництво одних видів продукції зросло, а інших, навпаки, зменшилося. Зробіть висновки про те, як вплинули на ці зміни такі чинники: відсутність необхідності забезпечувати численне населення колишнього СРСР, зміна агрокліматичних умов, можливість експорту частини продукції, зменшення або збільшення попиту на внутрішньому ринку. Опрацюйте додаткову інформацію про сільське господарство України в структурі експорту на сайті: dlf.ua/ua/silske-gospodarstvo-v-ukrayini/ Розгляньте дані мал. 2 та оцініть місце України в світовому експорті продукції сільського господарства. Відвідайте найближчий до вас супермаркет (продовольчій магазин) та з’ясуйте ціну на ці види продукції у вашій місцевості.

Для забезпечення провідних позицій країни на світовому ринку сільськогосподарської продукції та продовольства в сільському господарстві потрібно створювати сімейні ферми, забезпечити фінансову підтримку не агрохолдингів, а малого й середнього бізнесу, створювати нові робочі місця та формувати середній клас на селі.

а

2

ЕКСПОРТ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ ПРОДУКЦІЇ УКРАЇНИ ДО ЄС. Сільське господарство для

України є пріоритетним сектором з огляду на підписання Угоди про асоціацію з ЄС та імплементацію Угоди про поглиблену і всеосяжну зону вільної торгівлі з ЄС (ПВЗСТ). Із моменту підписання Угоди про асоціацію ЄС став основним торговельним партнером країни на ринку аграрної продукції. До Європи спрямовується 34% аграрного експорту України, що забезпечує лише 5 % потреб ЄС у готових продовольчих і сільськогосподарських продуктах. Наприкінці 2019 р. Європарламент ухвалив рішення про загальне збільшення квот на безмитне ввезення Україною курятини до 70 тис. тонн на рік (до 2021 р.). У 2019 р. вітчизняними експортерами були повністю закриті квоти на мед, цукор, ячмінну крупу і борошно, оброблений крохмаль, консервовані томати, яблучний і виноградний соки, кукурудзу, пшеницю, м’ясо птиці, вершкове масло, оброблену продукцію із зернових та крохмаль. На сьогодні експорт сільськогосподарської продукції України до країн ЄС здійснюється на основі функціонування угоди про вільну торгівлю. Обсяги і місце України в експорті до ЄС

б

Мал. 2. а) Місце України в світовому експорті продукції сільського господарства (у тоннах), б) обсяги експорту сільськогосподарської продукції з України (у тоннах).

87

Розділ ІІ. Первинний сектор господарства

Мал. 3. Торгівля між Україною та ЄС (2019 р.)

відповідної продукції швидко змінюються. Найкращім був 2019 р., коли наша держава посіла перше місце в Європі і друге в світі за обсягами експортованої до ЄС агропромислової продукції. Майже 77 % імпортованих ЄС зернових і 34 % пшениці мали українське походження. Україна поставила також майже 18 % олійних культур (друге місце після Туреччини), сою — 13 % (четверте місце), фрукти — третє місце. Країна могла б експортувати більше продукції, але цьому заважають квоти, якими ЄС вимушений захищати власних товаровиробників від дешевої та якісної української сільськогосподарської продукції (мал. 3). Проаналізуйте мал. 3 і запропонуйте власні перспективи щодо розширення торгівлі між Україною та країнами ЄС.

3

ПРОБЛЕМИ Й ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНИ ТА СВІТУ В ХХІ СТ. Соціально-економічна ситуація та

постійне зростання кількості населення, а отже і попиту на продукти харчування у світі є сприятливими для розвитку сільського господарства на планеті і особливо в Україні. Однак, існує багато проблем, у тому числі й екологічних, які його обмежують. Загальними порушеннями, до яких призводить сільськогосподарська діяльність, вважаються: yy забруднення поверхневих вод (річок, озер, морів) і деградація водних екосистем; yy забруднення ґрунтових вод;

88

yy зведення лісів і деградація лісових екосистем; yy порушення водного режиму на значних територіях (при осушенні або зрошуванні); yy спустелювання внаслідок комплексного порушення структури ґрунтів і рослинного покриву; yy знищення природних місць проживання багатьох видів живих організмів і, як наслідок, вимирання та зникнення рідкісних видів. У другій половині ХХ ст. стала актуальною ще одна проблема: зменшення в продукції рослинництва вмісту вітамінів і мікроелементів та накопичення шкідливих речовин (нітратів, пестицидів, гормонів, антибіотиків тощо). Причина цього — деградація ґрунтів, що веде до зниження рівня мікроелементів, та інтенсифікація виробництва, особливо в тваринництві. Визначення сталого розвитку сільського господарства сформульовано таким чином: «управління та збереження природно-ресурсної бази і орієнтація технологічних та інституціо­ нальних змін таким чином, щоб забезпечити досягнення і подальше задоволення потреб людини для нинішнього і майбутніх поколінь. Такий розвиток … зберігає землі, води, рослинні і тваринні генетичні ресурси, є екологічно не виснажливим, технічно можливим, економічно життєздатним і соціально прийнятним». У сільському, лісовому та рибному господарстві України задіяно 17,5 % населення. Сільськогосподарські угіддя займають 70 % від загального фонду країни, або 42 млн гектарів. На сільське господарство припадає 10 % ВВП України.

Тема 2. Лісове господарство рівня життя населення; удосконалення сільськогосподарського виробництва і продажу сільськогосподарських продуктів, сприяння розвитку сільського господарства; знищення у світі голоду. До ФАО входять понад 170 країн світу. Україна є однією з держав-донорів цієї організації.

Чому варто задуматися над можливостями сталого розвитку сільського господарства: yy більше людей потребуватиме більше їжі в майбутньому; yy сільське господарство є основним джерелом доходу, який може допомогти подолати бідність; yy сільське господарство відіграє подвійну роль в адаптації та пом’якшенні наслідків зміни клімату; yy сільське господарство використовує природні ресурси, які стають дефіцитними.

На сьогодні експорт та імпорт продукції сільського господарства у світі перебуває під постійною загрозою між потребами країн у ній і необхідністю захисту вітчизняного товаровиробника від дешевшої та якіснішої продукції, яку випускає іноземний товаровиробник. Цей захист відбувається у формі квот на імпортовану продукцію сільського господарства, яку також виробляють і місцеві фермери.

При ООН із 1945 р. існує Продовольча й сільськогосподарська організація (ФАО). Її завданням є поліпшення якості харчування і піднесення

ВИСНОВКИ

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

Україна завдяки сприятливим агрокліматичним умовам і ресурсам належить до провідних агропромислових країн Європи і світу. Аграрна продукція складає близько 40 % експорту України і дає 2/5 валютних надходжень. Для зміцнення позиції України на світовому ринку продовольства потрібно нарощувати обсяги експорту готової вітчизняної харчової продукції, а не сировини У ХХІ ст. розвиток сільського господарства визначатимуть потреби зростаючої кількості населення світу.

1. Доведіть, що основним чинником росту сільськогосподарського виробництва у світі є постійне зростання кількості населення.

2. Обґрунтуйте необхідність використання в сільському господарстві новітніх досягнень науки.

3. Спрогнозуйте екологічні проблеми, які поглибляться з розвитком сільського господарства.

4. Складіть картосхему постачання продукції сільського господарства України до різних країн світу.

5. Проаналізуйте причини, які гальмують подальший розвиток сільського господарства України.

Тема 2. Лісове господарство

§20 1

Лісове господарство світу 1. Назвіть основні породи листяних і хвойних дерев, які поширені територією України.

2. Знайдіть на карті світу території планети, вкриті тропічними, листяними та хвойними лісами помірного кліматичного поясу. Чим відрізняються природні умови, у яких вони ростуть?

ОСНОВНІ ЛІСОВІ ПОЯСИ СВІТУ. Рослинний покрив нашої планети надзвичайно багатий і різноманітний, але ліси охоплюють менше ніж 30 % суходолу. Проте вони дуже важливі для людства: забезпечують газовий баланс атмо­ сфери Землі й регулювання її клімату,

виконують водоакумулятивну, ґрунтозахисну і природоохоронну функції, є джерелом деревини та іншої рослинної й тваринної сировини. Ліси дають сировину для лісової, деревообробної, целюлозно-паперової будівельної, хімічної та фармацевтичної промисловості.

89

Розділ ІІ. Первинний сектор господарства

Мал. 1. Лісові пояси світу.

Для населення — це найважливіший рекреаційний ресурс, який наявний, на жаль, не в усіх країнах світу. Знайдіть на карті атласу території та країни світу, які через певні природні умови є безлісими. Опишіть ці природні умови. За даними інтернет-ресурсів оцініть внесок лісових ресурсів у розвиток економіки на прикладі Волинської області. Прочитайте та проаналізуйте статтю «Лісові ресурси Волині принесли бюджетам майже 50 мільйонів гривень».

Ліси світу утворюють два приблизно однакові за площею й запасами деревини лісові пояси — північний, площею близько 2 млрд га, і південний, де приблизно 1 млрд га припадає лише на густі вологі вічнозелені екваторіальні ліси (мал. 1). За даними мал. 1 назвіть країни світу, у межах яких простягаються основні лісові пояси Землі.

Північний лісовий пояс, розташований у помірному та субтропічному кліматичних поясах, на 2/3 складається з хвойних порід дерев (сосна, ялина, ялиця, секвоя, модрина, тис, кипарис, кедр). Найбільші лісові території поясу, що припадають на Росію, Канаду, Норвегію, Швецію, Фінляндію та США, зазнали інтенсивних лісорозробок, а в Росії вони ще й щорічно значно страждають від наймасштабніших на континенті пожеж. Наприклад,

90

у 2021 р. тільки на території Якутії було зареєстровано 1227 пожеж. У 2020 р. тут вигоріла площа лісів ідентична території двох Австрій, а в 2021 р. — ще більша. За даними ФАО у період 2015—2020 рр. темпи вирубки лісів оцінювалися в 10 млн га на рік, у порівнянні з 16 млн га на рік у 90-х рр. ХХ ст. Зараз у багатьох країнах, розташованих у північному лісовому поясі, завдяки раціональному лісовідновленню обсяг приросту деревини перевищує обсяг вирубування (мал. 2). Південний лісовий пояс розташований в екваторіальному (Амазонія, басейн річки Конго та Південно-Східна Азія) і субекваторіальному кліматичних поясах. Він на 97 % складається із широколистих порід дерев із цінною деревиною, для яких характерний значно вищий, ніж у помірній зоні, її приріст. Переважна більшість екваторіальних лісів розташована в десяти країнах: Бразилія, Демократична Республіка Конго, Індія, Індонезія, Венесуела, Перу, Колумбія, Болівія, Папуа-Нова Гвінея та М’янма. На відміну від північного, у південному лісовому поясі відбувається катастрофічне зменшення площ, тому заходи лісовідновлення тут є найбільш актуальними. Постійно екстремальний жаркий клімат робить деревину дерев південного лісового поясу дуже твердою, яка не боїться вологи, гниття, паразитів, а її колір може бути чер-

Тема 2. Лісове господарство

Регіон Латинська Америка

а

б

Мал. 2. а) Розплідник хвойних порід дерев у США (штат Меріленд), б) ділянка штучного лісу у Франції, в) обсяги лісовідновлення за регіонами світу на початок 2020 р.

воним, жовтим, золотим і навіть сірим. Такі її унікальні якості й сприяли інтенсивному вирубуванню лісів. Пригадайте, як вплинув розвиток плантаційного сільського господарства на зведення тропічних лісів.

2

ЛІСОВІ РЕСУРСИ ТА ЛІСОЗАБЕЗПЕЧЕНІСТЬ КРАЇН СВІТУ. Основні запаси лісових ресур-

сів розташовані в зоні лісів помірного поясу, яка поділяється на підзони: хвойних лісів із цінними породами деревини (ялина, смерека, модрина, сосна), мішаних лісів, де поряд із хвойними породами ростуть листяні, і листяних лісів із цінними породами (дуб, бук, граб, клен, ясен, липа). Південніше, у лісостепу, де колись степові ділянки чергувалися з лісовими масивами, нині ліси майже повністю вирубані. Проаналізуйте, чому зона лісостепів майже втратила ділянки лісу. Які наслідки це має для природи України?

Значно винищені ліси в країнах, розташованих у субтропіках, — Італія, Іспанія, Лівія. У Північній півкулі на окремих ділянках тут ростуть дуби, буки, лаври, платани, деякі хвойні, оливи, самшит тощо. У Південній півкулі — евкаліпти, протеєві та ін. (Австралія). У тропічному, субекваторіальному й екваторіальному поясах видовий склад деревних порід особливо багатий і різноманітний (Бразилія, Індонезія тощо). Вічнозелені багатоярусні вологі ліси є величезним багатством людства. Тут ростуть цінні деревні породи — пальми (близь-

в

Лісовідновлені площі, млн га 10,7

Східна Азія

9,5

Південно-Східна Азія

2,5

Північна Америка

1,8

Європа (разом із Росією)

1,3

Північна Африка

0,7

Південна Азія

0,1

Океанія

0,004

ко 1700 видів), палісандри, гевея, андольфія, тик, ебен, гвоздичне та сандалове дерева, мирт і багато інших з екзотичними властивостями, духмяною деревиною різноманітних кольорів та відтінків. Крім надзвичайно твердої деревини, вони дають людству каучук, смоли, прянощі (гвоздику, корицю, перець), різні види олій (пальмову, ефірну тощо), їстівні плоди й горіхи. Лісові ресурси — це деревні, технічні, харчові, кормові, лікарські та інші продукти лісу, а також корисні природні властивості лісів (захисні, водоохоронні, оздоровчі тощо). Скорочення площ лісів на Землі зменшує і лісозабезпеченість. Назвіть речі, що вас оточують в класі та вдома, які зроблені з деревини.

Лісове господарство — вид економічної діяльності, що вивчає, здійснює облік і відтворення, охорону й захист лісів, а також регулює їх використання з метою задоволення потреб людини в лісових ресурсах. До лісів не можна ставитися тільки як до ресурсів лісової і деревообробної промисловості. Вони дають кисень, яким ми дихаємо. Багато хто з учених переконаний, що однією з головних причин «парникового ефекту» і постійного підвищення температури земної атмосфери, є вирубування лісів. Найбільше площ природних лісів збережено в Азії, Північній і Південній Америці, а найменше — в Австралії. Практично близька до нульової лісозабезпеченість деяких країн Північної Африки (мал. 3).

91

Розділ ІІ. Первинний сектор господарства Країни—лідери за лісовкритою площею Місце Країна

За загальною площею лісів

Відсоток від площі Країна країни, % 98,26 Росія

Площа лісів, км2

1

Суринам

2

Мікронезія

91,86

Бразилія

4 925 540

8 148 895

3

Габон

90,04

Канада

3 470 224

4

Сейшельські О-ви

88,41

США

3 103 700

5

Палау

87,61

Китай

2 098 635

6

Американське Самоа

87,50

ДР Конго

1 522 666

7

Гайана

83,90

Австралія

1 250 590

8

Лаос

82,11

Індонезія

903 256

9

Соломонові О-ви

77,86

Перу

738 054

10

Папуа-Нова Гвінея

74,10

Індія

708 604

Мал. 3. Країни — лідери за лісозабезпеченістю (за даними Світового банку на початок 2017 р.).

За даними мал. 4 зробіть висновки про лісозабезпеченість країн Європи.

Практично безлісими є країни з пустельними ландшафтами — Саудівська Аравія, Лівія, Єгипет, Чад, Катар, Бахрейн та ін. Знайдіть на карті атласу найбільш лісисті та безлісі країни.

Мал. 4. Лісистість країн Європи.

ресурси як паливо. Із кожним роком нестача деревини стає все більшою. Крім того, ліси страждають не лише від їх вирубування чи випалювання, як у долині Амазонки або в Індонезії. Вони зникають через зростаюче забруднення повітря і ґрунтів промисловими відходами.

Лісозабезпеченість залежить не лише від наявних лісових ресурсів, але й від потреби в них, кількості населення, рівня розвитку і структури господарства тощо. Половина країн, що розвиваються, донині використовують лісові

В Індії за давньою релігійною традицією деревину використовують для ритуальної кремації померлих, яка на берегах річки Ганг триває цілодобово вже протягом кількох століть. Важко навіть уявити скільки лісу тут спалили за цей час.

ВИСНОВКИ

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

У світі є два лісові пояси — північний і південний. Північний представлений в основному хвойними породами дерев, а південний — листяними. Ліси виконують захисні, водоохоронні, оздоровчі функції, забезпечують людство різноманітними біологічними ресурсами. Вони займають близько 1/3 суходолу планети. Рослинний покрив земної кулі залежить переважно від кліматичних умов і має зональний характер. Найбільше лісів збереглося в Азії та Америці. Найбільші запаси деревини та площі лісів мають Росія, Бразилія, Канада, США. Найменше лісів у Австралії. Деякі країни світу мають практично нульову лісозабезпеченість. Лісозабезпеченість залежить від кількості населення, рівня розвитку і структури господарства, наявних лісових ресурсів та потреби в них.

1 Знайдіть на карті атласу основні лісові пояси помірного поясу, вологі екваторіальні й тропічні ліси світу.

2 Оцініть вплив лісового господарства на екологічний стан географічного середовища.

3 Спрогнозуйте подальший вплив господарської діяльності людини на ліси планети.

4 Підготуйте проєкт лісовідновлення у вашому регіоні.

92

Тема 2. Лісове господарство

§21

Лісове господарство в Україні 1. Пригадайте, які породи дерев зустрічаються у вашій місцевості. 2. Назвіть види ресурсів, на які багаті ліси України.

1

ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО В УКРАЇНІ. На сьогодні ліси займають 16,7 % території України, із них 2,6 % припадає на штучні лісонасадження. У господарстві країни використовується понад 30 видів деревних порід. Найпоширенішими є сосна, дуб, бук, ялина, вільха, ясен, граб. Найбільша лісистість у Карпатах (до 40 %) та на Поліссі (близько 25 %). Загальні запаси деревини становлять 1,512 млрд м3. Близько 80 % із них припадає на сосну, дуб, ялину і бук. Майже половина всіх лісів нашої країни є штучно насадженими (мал. 1). За даними карт атласу визначте області України, які мають найбільші запаси лісу.

Проаналізуйте дані мал. 1 і зробіть відповідні висновки.

Лісові ресурси України дуже обмежені. Однак наша країна експортує багато дешевого лісу-кругляку, замість того, щоб переробляти його на місці й постачати на світовий ринок дорогі будівельні матеріали, паркет, меблі тощо. Ліси країни нині нещадно вирубуються, що призводить до багатьох екологічних проблем (мал. 2). За даними мал. 2 з’ясуйте, хто є найбільшим власником лісів України й має контролювати незаконні вирубки лісу.

Головним завданням лісового господарства є поліпшення екологічної ситуації і забезпечення держави лісовими ресурсами. Для цього потрібно здійснювати лісонасадження, зменшувати лісопиляння, раціональніше і повніше використовувати деревину, адже ліси, крім господарського значення, відіграють ґрунтозахисну, водоохоронну роль, є виробниками кисню (мал. 3). Проаналізуйте правила поведінки з вогнем в екосистемі (мал. 3). Чи завжди їх дотримуються?

Мал. 1. Співвідношення площ лісів за найбільш поширеними породами дерев (за даними Укрінформ).

Мал. 2. Власники лісів України (за даними Державного агентства лісових ресурсів України).

Мал. 3. Правила поведінки з вогнем в екосистемі.

93

Розділ ІІ. Первинний сектор господарства

2

ПРОДУКЦІЯ ЛІСОВОГО ГОСПОДАРСТВА, ЯК СИРОВИНА ДЛЯ ХАРЧОВОЇ ТА ФАРМАЦЕВТИЧНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ. Лісова і деревообробна

промисловість країни охоплює лісове господарство, деревообробне, целюлозно-паперове, лісохімічне й гідролізне виробництва. У лісовій і деревообробній промисловості продукція одного виробництва є сировиною для іншого. Лісозаготівельні підприємства дають деревину для лісопильних заводів. Пиломатеріали є вихідною сировиною для меблевих фабрик. Відходи лісозаготівлі й деревообробки (хвоя, кора, гілки, тирса) використовуються в лісохімії, тому лісохімічні комбінати вигідно створювати там, де відбувається послідовна обробка деревини для повної переробки відходів. Деревина — це будівельний матеріал, паливо, папір, одяг, взуття, лікарські препарати, меблі, харчові продукти, кормові дріжджі, технічний спирт тощо. Понад 25 тис. найменувань промислових виробів і товарів народного споживання виробляють з деревини зараз, і з кожним роком їх кількість збільшується. За статистикою в Україні щорічний приріст становить від 35 до 40 млн кубометрів лісу. Під вирубку йде не більше 20 млн м3. Оскільки у Карпатах і на Поліссі заготовляють понад 90 % усього лісу країни, то тут зосереджені й основні підприємства деревообробної промисловості. Велика кількість їх розташована у великих містах, де з привозного лісу виробляють будівельні матеріали та меблі. Важливе природне багатство українських лісів становлять різноманітні дикорослі плоди й горіхи (волоські та ліщини), гриби та ягоди,

які мають чудові харчові і лікувальні властивості — брусниця, журавлина, костяниця, лохина чорниця (боровиця), калина, малина, горобина звичайна та чорноплідна тощо. У лісах України заготовляють березовий і кленовий сік, різноманітну лікарську сировину. Ліси — це ще й мисливські угіддя, у яких на 2021 р чисельність копитних мисливських тварин становить 227 тис. голів, хутрових звірів — 1,7 млн голів, пернатої дичини — 10,7 млн голів (мал. 4). Більше нової інформації про лісові ресурси та їх використання в України шукайте на офіційному сайті Державного агентства лісових ресурсів України forest.gov.ua/. Користуючись картами атласу, назвіть міста України, у яких розташовані підприємства лісової і деревообробної промисловості. Які чинники вплинули на розміщення цих підприємств? Чи співпадає їх географія із географією розміщення лісових ресурсів?

Ліси є важливим рекреаційно-оздоровчим та природоохоронним ресурсом, наприклад, у зоні мішаних лісів виділено кілька природоохоронних територій, де зберігаються типові та унікальні ландшафти, рідкісні види рослин і тварин. Це Поліський і Рівненський природні заповідники, Шацький і ДеснянськоСтарогутський національні природні парки тощо. Тут є багато заказників, заповідних урочищ і заповідних лісомисливських господарств. Серед багатьох проблем лісових ресурсів найбільш гострою є проблема нелегального вирубування лісів. Із метою забезпечення максимального інформування громадськості, виявлення місць нелегальної переробки деревини Державне агентство лісових ресурсів України створило пілотний проєкт «Інтерактивна карта місць розташування постійних лісокористувачів та схема розміщення об’єктів переробки деревини». Деталі проєкту Державного агентства лісових ресурсів України та інтерактивна карта на map. ukrforest.com/. Правила пожежної безпеки на природі.

Мал. 4. Закріплення мисливських угод за користувачами, %.

94

1. Не розводьте відкритий вогонь біля лісової зони, у полях.

2. Не залишайте недопалки та сірники на сухій трав’янистій підстилці.

Тема 3. Добувна промисловість 3.

4.

5.

6.

7.

Категорично заборонено спалювати сміття та рослинні залишки. Організовуйте протипожежні розриви між очеретом та садовими ділянками. Не організовуйте складання легкозаймистих матеріалів поблизу очерету. Очищайте місце, призначене для вогнища, від сухої трави, листя, гілля та не розводьте багаття у безпосередній близькості до будинків чи господарських споруд. Не залишайте без нагляду розпалені багаття та не дозволяйте дітям розводити вогнища.

8. Не розпалюйте вогнище при сильних поривах вітру.

9. Залишаючи місце відпочинку, обов’язково загасіть вогнище водою чи піском до повного припинення горіння або тління.

10. Проводьте роз’яснювальні бесіди з іншими щодо дотримання правил пожежної безпеки. Перегляньте відео «Зроблено в Україні. Найсміливіша професія Карпат: хто такі «плотогони». Робіть висновки про те, чому із розвитком цивілізації з’являються одні і зникають інші професії.

ВИСНОВКИ

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

Найбільш поширеними породами дерев в Україні є сосна й дуб. Лісистість України одна із найнижчих у Європі, що пояснюється використанням значних площ країни в сільському господарстві. Деревина використовується в Україні як будівельний матеріал і паливо, як сировина для виробництва понад 25 тис. найменувань промислових виробів і товарів широкого вжитку. Найбільш гострою проблемою лісових ресурсів є проблема нелегального вирубування лісів.

1 Поясніть вплив природних чинників на розміщення лісових поясів світу, лісових масивів України.

2 Обґрунтуйте твердження, що вирубування лісів в Україні призводить до багатьох екологічних, економічних і соціальних проблем.

3 Проаналізуйте статистичні дані щодо лісозабезпеченості України та світу, окремих регіонів світу. Зробіть висновки.

4. Підготуйте учнівський проєкт участі в реалізації програми Президента України «Зелена країна» з висаджування дерев.

5. За допомогою тематичних карт атласу назвіть регіони України, у яких доцільно розвивати підприємства, пов’язані лісовим господарством.

Тема 3. Добувна промисловість

§22

Мінеральні ресурси світу. Ресурсозабезпеченість країн мінеральними ресурсами 1. Пригадайте, на які групи за походженням поділяють гірські породи і мінерали. 2. Поясніть, яким тектонічним структурам відповідають осадові, а яким магматичні корисні копалини.

1

МІНЕРАЛЬНІ РЕСУРСИ СВІТУ ТА ЇХ КЛАСИФІКАЦІЯ ЗА ВИКОРИСТАННЯМ. Мінеральні ре-

сурси — це природні речовини, що використовуються для добування енергії, виробництва

металів та інших матеріалів шляхом їх переробки в різних секторах господарства. Залежно від особливостей природного утворення, хімічного складу й характеру ви-

95

Розділ ІІ. Первинний сектор господарства КЛАСИФІКАЦІЯ МІНЕРАЛЬНИХ РЕСУРСІВ За походженням Осадові (у чохлі платформ як родовища паливних ресурсів і будівельних матеріалів у межах западин на плитах; на щитах платформ як уламкові породи; у складчастих областях — їх передгірських і міжгірських прогинах) Уламкові (теригенні) (результат вивітрювання) Пісок, глина, суглинок, каолін, галька, гравій, валуни, щебінка Хемогенні, або евапорити (через хімічне накопичення осадів із розчинів без участі біологічних процесів) Сульфатні (гіпс, ангідрит) та галоїдні (кам’яна та калійна солі)

Магматичні (у фундаменті платформ та в межах кристалічних масивів як родовища руд чорних і кольорових металів, алмазів; у складчастих областях як родовища більшості руд кольорових металів) Глибинні (інтрузивні) (утворилися внаслідок кристалізації магми в земній корі) Граніт, габро, лабрадорит Поверхневі (ефузивні) (утворилися внаслідок застигання вулканічної лави на земній поверхні) Базальт, вулканічний туф, пемза, вулканічне скло, діабаз

Органічногенні, або фітогенні, зоогенні та мішаного походження (скам’янілі рештки живих організмів) Горючі сланці, кам’яне та буре вугілля, крейда, нафта, природний газ, трепели, опоки Під дією тиску та високих температур перетворилися на метаморфічні (у фундаменті платформ як родовища на щитах у межах кристалічних масивів; в областях давньої складчастості як родовища урану, вольфраму, золота тощо) Пісковик

Кварцит

Вугілля

Графіт

Граніт

Гнейс

Вапняк

Мармур

За використанням

гідромінеральні лікувальні грязі прісні, мінеральні та термальні підземні води

Паливно-енергетичні горючі сланці кам’яне вугілля буре вугілля нафта природний газ торф Металічні (рудні) алюмінієві руди мідні руди свинцеві та цинкові руди поліметалеві руди залізні руди марганцеві руди ртутні руди нікелеві та кобальтові руди титанові руди золото уранові руди

Неметалеві (нерудні) 1) Гірничо-рудна сировина графіт озокерит бентонітова глина 2) Гірничо-хімічна сировина апатити фосфорити сірка калійні солі кам’яна сіль 3) Нерудна сировина для металургії доломіти вогнетривкі глини флюорит вапняк флюсовий кварцит пісок формувальний

4) Цементна сировина мергель крейда вапняк глина опока 5) Сировина для склянопорцеляно-фаянсової промисловості каолін польовий шпат пісок кварцовий 6) Облицювальне каміння мармур пісковик лабрадорит, граніт, габро 7) Ювелірне та напів­ коштовне каміння топаз, берил, кварц бурштин родоніт

Мал. 1. Загальна класифікація мінеральних ресурсів.

користання в господарстві корисні копалини поділяються на: 1) паливно-енергетичні; 2) рудні, або металеві; 3) нерудні, або неметалеві; хімічна мінеральна сировина; сировина для виробництва мінеральних добрив; коштовне і напівкоштовне каміння (мал. 1).

96

1) Наведіть приклади корисних копалин за способом їх використання (мал. 1).

2) Пригадайте, на які з указаних корисних копалин багаті надра України. За допомогою карт атласу назвіть території нашої країни, надра яких багаті на ці корисні копалини.

Тема 3. Добувна промисловість СЛОВНИК Мінерали — природні сполуки з певними хімічними і фізичними властивостями, із яких складається земна кора.

Minerals are natural compounds with certain chemical and physical properties that make up the earth’s crust.

2

РЕСУРСОЗАБЕЗПЕЧЕНІСТЬ КРАЇН СВІТУ МІНЕРАЛЬНИМИ РЕСУРСАМИ. Попит на мінераль-

ну сировину збільшується із кожним роком. Видобуванням із надр і первинною переробкою корисних копалин займається сукупність виробництв добувної промисловості, які належать до первинного сектора господарства. На суходолі видобуток корисних копалин ведеться буровим, шахтним і кар’єрним способами, на морському шельфі — буровими свердловинами, драгами та спеціальними підводними апаратами (мал. 2). Оцініть технологічний рівень видобутку нафти на морській буровій платформі, який показано на відео «Working on Offshore Oil Platform» («Робота на морській нафтовій платформі», англійською мовою).

Вам уже відомо, що розміщення мінеральних ресурсів пов’язано з відмінностями в геологічній будові різних частин земної кори. Оцінку їх запасів можна здійснити у різні способи: у розрахунку на одну особу в країні або в співвідношенні кількості ресурсів до обсягів їх річного видобутку. Наприклад, за сучасних темпів видобутку нафти в Росії її запасів вистачить на 59 років, а газу — на 103 роки. Залежно від забезпеченості мінеральними ресурсами країни умовно ділять на три групи: країни із багатими запасами (наприклад,

а

Китай, Росія, США, Бразилія, Канада, які мають великі запаси низки природних ресурсів); середньозабезпечені країни, які мають певні запаси, що не забезпечують економіку повною мірою, та спеціалізовані — це країни, де немає запасів більшості ресурсів, але один є в надлишку (наприклад, Саудівська Аравія — великі запаси нафти, Ліберія — залізні руди). Показники та ступінь ресурсозабезпеченості країн змінюються із часом, оскільки запаси будь-якої мінеральної сировини потрібно порівнювати з темпами їх видобутку та враховувати результати геологорозвідувальних робіт, які доводять існування нових родовищ. Головними паливними ресурсами, які визначають енергетичну незалежність країн є нафта, природний газ, кам’яне вугілля та уранові руди. Тому ресурсозабезпеченість цими видами копалин є стратегічно важливою, особливо для країн помірних широт (мал. 3).

1) Наведіть приклади найбільших країн — експортерів та імпортерів нафти, природного газу. Покажіть їх на карті атласу.

2) Проаналізуйте дані мал. 3 та визначте регіони світу з найбільшими запасами нафти й природного газу.

СЛОВНИК Ресурсозабезпеченість — співвідношення між запасами природних ресурсів і обсягом їх використання. Вона обчислюється або кількістю років, на які вистачить цих ресурсів, або їхніми запасами у розрахунку на душу населення.

Resource security is the ratio between the reserves of natural resources and the volume of their use. It is calculated either by the number of years for which these resources will suffice, or by their reserves per capita.

б

в

Мал. 2. Способи видобутку корисних копалин: а) Новоселівський кварцовий кар’єр (Харківська область); б) за допомогою шахтного комбайну; б) за допомогою шахтного комбайну, в) видобуток нафти в Карпатах.

97

Нафта Експорт Видобуток Розділ ІІ. Первинний сектор господарства Місце

Запаси

Експорт

Природний газ Видобуток

Запаси

1

Саудівська Аравія

США

Венесуела

Росія

США

Росія

2

Росія

Росія

Саудівська Аравія

Катар

Росія

Іран

3

Ірак

Саудівська Аравія

Іран

Норвегія

Іран

Катар

4

Канада

Ірак

Ірак

США

Китай

Туркменістан

5

ОАЕ

Китай

Канада

Канада

Катар

США

6

Кувейт

Бразилія

Росія

Австралія

Канада

Саудівська Аравія

7

США

ОАЕ

Кувейт

Алжир

Австралія

ОАЕ

8

Іран

Кувейт

ОАЕ

Нідерланди

Саудівська Аравія

Венесуела

9

Нігерія

Іран

США

Малайзія

Норвегія

Нігерія

10

Ангола

Норвегія

Лівія

Туркменістан

Алжир

Алжир

Мал. 3. Країни — лідери за експортом, видобутком та запасами нафти й природного газу (на 2020 р).

Серед інших енергоносіїв виділяється кам’я­ не вугілля, найбільші запаси якого зосереджені у США, Китаї, Росії, Австралії та ПАР. Проте в світі останніх тенденцій щодо зменшення використання вугілля як енергетичного ресурсу, наприклад, в Австралії вже закриваються шахти. У Великій Британії через збитковість видобутку вугілля останню шахту «Келлінглі» глибиною 800 м було закрито в 2015 р., а 100 років тому в країні працювало 3270 шахт. У Франції, основою енергетики якої є АЕС, останню вугільну шахту закрили в 2004 р., а в Бельгії — у 1992 р. Проте в надрах цих країн ще є значні запаси цього викопного палива. Ядерна енергетика базується на запасах урану, запаси якого зосереджені в Австралії, США, Бразилії, Україні, Канаді й Франції. Наявні в світі ядерні реактори можуть спожити існуючі нині запаси цієї мінеральної сировини за 40 років. Оцініть інформацію щодо забезпеченості людства паливними ресурсами та зробіть висновок про те, за умов використання яких енергоносіїв вірогідніше за все житимуть ваші діти.

Для розвитку промисловості надзвичайно важливі запаси рудних корисних копалин.

98

Найбільш багатими на вміст заліза рудами володіють Ліберія, Індія, Австралія, Бразилія та Венесуела (до 60 % корисного елемента), а в Китаї (43 % світового видобутку) він складає лише 8 %. Найбільші розвідані запаси залізної руди (на 2021 р) у світі розташовані в Росії (18 % від світових запасів), Бразилії (17 %), Австралії (14 %), Україні (11 %), Китаї (9 %). Цінною мінеральною сировиною для виплавки високоякісних сталей є марганцева руда, поклади якої залягають в Україні Китаї, ПАР, Австралії, Бразилії, Грузії. Одним із найбільш уживаних конструкційних матеріалів є алюміній. Сировину для його виплавки становлять боксити, найбільші запаси яких зосереджені у Гвінеї (27 % від світових запасів), Австралії (33 % від світового видобутку) і Камеруні. У В’єтнамі знайдено великі поклади бокситів, яких за сучасного рівня споживання вистачить на 220 років. Не менш важливим металом є мідь, головний провідник електричного струму. Основні її запаси зосереджені в Чилі (36 % від світового видобутку), США, Казахстані, Росії, Австралії. Сучасних запасів міді при існуючих обсягах видобутку вистачить на 50 років.

Тема 3. Добувна промисловість Чому, на вашу думку, за запасами мінеральної сировини та обсягами її видобутку лідерами є різні країни?

Обсяги сучасного видобутку мінеральної сировини у світі та розміщення добувних підприємств визначаються величиною запасів корисних копалин, умовами їх видобування і транспортування, наявністю й розміщенням споживачів, розвитком нових технологій і, взагалі, напрямом сучасного науково-технічного прогресу. Ці чинники нерідко діють на поглинання один одного. Наприклад, нафту й особливо природний газ у Росії видобувають, переважно, в екстремальних природних умовах, що значно здорожчує видобуток. Споживачі цих енергоресурсів перебувають за тисячі кілометрів від районів їх видобутку, тому транспортування нафти й газу обходиться недешево. Нафта, яку видобувають на півночі Росії, дуже в’язка, на відміну, наприклад, від рідкої нафти Саудівської Аравії й інших південних країн. Тому іноді доводиться запускати у свердловини гарячу пару для її розрідження, що також збільшує витрати на видобуток. Впливають також і геополітичні чинники. Наприклад, однією з основних причин військових конфліктів, що вже не одне десятиліття точаться на Близькому Сході (Сирія, Ізраїль,

Ірак, Іран, Лівія) є 54 % світових запасів нафти. Звісно, що контролювати цей регіон прагнуть майже всі передові держави світу. Особливо активно експансію в країни арабського світу веде Росія. Спрогнозуйте подальший економічний розвиток країн із сировинною орієнтацією економіки. Перегляньте на каналі відео «Replace an oil-fired boiler with an air-water heat pump» (англійською мовою, «Замініть масляний котел на тепловий насос повітря-вода»). Поясніть, чому багаті країни Європи, США та ін. пропагують та здійснюють перехід на такі способи опалювання приватного житла. Жителі Близького Сходу приблизно ще в ІІІ тис. р. до н. е. почали використовувати нафту, яку збирали з поверхні відкритих водойм, як паливо, для виготовлення зброї і будівельного матеріалу (бітум, асфальт). У 347 р. в Китаї вперше пробурили свердловини в землі для отримання нафти, використовуючи порожнисті стовбури бамбука як труби. У VІІ ст. у Візантії та Персії винайшли «грецький вогонь» — суперзброю того часу, яку виготовляли на основі нафти. У 1264 р. італійський купець Марко Поло, мандруючи територією сучасного Азербайджану, побачив як місцеві жителі збирали нафту, що просочується із-під землі. Приблизно в цей період починається торгівля нафтою.

ВИСНОВКИ

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

Мінеральні ресурси — сукупність запасів корисних копалин, що містяться в надрах Землі, які можна класифікувати за різними ознаками: способом утворення та способом використання. Існує тісний зв’язок між геологічною будовою території та закономірностями поширення мінеральних ресурсів в її надрах. Нерівномірність розміщення мінеральних ресурсів по нашій планеті пов’язана із суттєвими відмінностями в геологічній будові різних її частин. Ресурсозабезпеченість, як співвідношення між запасами природних ресурсів і обсягом їх використання, обчислюється кількістю років, на які вистачить цих ресурсів, або їхніми запасами в розрахунку на одну особу. Для оцінки ресурсозабезпеченості необхідно також порівнювати запаси будь-якої мінеральної сировини в тій чи іншій країні з темпами їх видобутку. Обсяги сучасного видобутку мінеральної сировини у світі та розміщення добувних підприємств визначає величина запасів корисних копалин, умови їх видобування і транспортування, наявність й розміщення споживачів, створення нових технологій їх видобування та переробки.

1. Обґрунтуйте основні закономірності поширення родовищ і басейнів корисних копалин.

2. Доведіть, що експлуатація мінеральних ресурсів неодмінно супроводжується екологічними проблемами.

3. Оцініть роль та значення металевих корисних копалин для подальшого розвитку техніки і технологій нашої цивілізації.

4. Проаналізуйте дані про країни — лідери за експортом, видобутком та запасами нафти й природного газу. Зробіть висновки про перспективи їх подальшої участі в світовому ринку нафти й природного газу.

5. Оцініть роль та значення неметалевих корисних копалин для розвитку господарства світу.

99

Розділ ІІ. Первинний сектор господарства

§ 23

Основні закономірності розміщення та видобуток паливних корисних копалин. Найбільші в світі басейни і країни за видобутком та імпортом кам’яного вугілля, нафти й природного газу 1. Пригадайте, що таке геохронологічна таблиця. 2. Використайте її для характеристики геологічної історії утворення паливних корисних копалин.

1

ОСНОВНІ ЗАКОНОМІРНОСТІ РОЗМІЩЕННЯ РОДОВИЩ ПАЛИВНИХ КОРИСНИХ КОПАЛИН.

Протягом усієї геологічної історії Землі гірські породи та мінерали утворювалися в певних різних природних умовах. Залежно від способу утворення магматичні, осадові й метаморфічні породи дуже відрізняються (мал. 1, § 22). За даними мал. 1 (§ 22) укажіть, до якої групи за походженням належать паливні користі копалини.

Запаси нафти та природного газу зосереджені в товщах осадових гірських порід, наприклад, в Україні — це Передкарпаття, Дніпровсько-Донецька та Причорноморська западини, у Росії — Західносибірська плита з її потужним, до 4 км, осадовим чохлом, в Іраку — Месопотамська низовина. Багато родовищ нафти й природного газу розташовані на морському шельфі. Геологічна будова мілководдя Чорного та Азовського морів аналогічна геологічній будові дна Перської затоки й Каспійського моря. Це вказує на те, що в Україні на її Чорноморському шельфі зосереджені запаси нафти й природного газу, можливо світового значення. Доберіть із додаткових джерел інформацію про корисні копалини вашого регіону та закономірності їх поширення. Зробіть повідомлення на одному з наступних уроків географії.

Вам уже відомо, що існують певні закономірності територіального залягання і просторового поширення корисних копалин. Нафту й природний газ знаходять переважно в різних тектонічних западинах, які заповнені шарами осадових порід. Нафтових і газових горизонтів на різних глибинах від поверхні землі може бути багато. Наприклад, в Україні на Лівобережжі великі запаси нафти й природного газу виявлені в осадових породах Дніпровсько-Донецької тектонічної

100

западини глибиною майже 20 км. На сьогодні тут розвідані та експлуатуються лише найближчі до поверхні землі шари залягання цих корисних копалин. Площа неперервного або острівного поширення нафтових (газових чи газоконденсатних) родовищ, значна за розмірами чи запасами корисної копалини, називається нафтогазоносним басейном. У межах цих басейнів виділяють нафтогазоносні райони, де виокремлюють зони або ареали нафтогазоносності. У їхньому складі, у свою чергу, виділяють нафтогазові родовища чи нафтові й газові горизонти. Отже, нафта, природний газ і вугілля залягають переважно серед горизонтів осадових порід у місцях їх скупчення і пошарового розташування в різних за глибиною тектонічних прогинах. Останнім часом відкриті великі родовища природного газу, які залягають у шарах метаморфічних і навіть магматичних за походженням гірських порід, наприклад, у США, де великий приріст видобутку газу відбувся за рахунок сланцевого газу. Значні родовища цих корисних копалин є і в Україні.

2

НАЙБІЛЬШІ В СВІТІ БАСЕЙНИ Й КРАЇНИ ЗА ВИДОБУТКОМ КАМ’ЯНОГО ВУГІЛЛЯ, НАФТИ ТА ПРИРОДНОГО ГАЗУ. На сьогодні найбільше

нафти в світі видобувають три країни: США, Росія і Саудівська Аравія. Однак не всі вони мають найбільші в світі запаси цієї промислової сировини. Саудівська Аравія дійсно володіє найбільшими в світі (після Венесуели) ресурсами нафти, що має високу якість і зручне для видобування залягання, яких немає ні в Росії, ні в США. Найпотужніша в світі економіка США просто змушена видобувати багато нафти та освоювати новітні технології отримання сланцевих вуглеводнів. Це спричинило потужний імпульс нафтови-

Тема 3. Добувна промисловість

Регіон

Північна Америка

Нафта

91

Природний газ

103

Азія Центральна Близький та регіон Країни і Південна Європа Африка Схід Тихого СНД Америка океану 96 23 207 330 21 353 105

43

158

124

77

143 а

б

Мал. 1. а) Ступінь забезпечення попиту на нафту й природний газ ресурсами власного видобутку (у %, на початок 2019 р.), б) танкер для перевезення зрідженого газу.

СЛОВНИК Барель (англ. barrel — бочка) — одиниця вимірювання об’єму в системі англійських мір. Значення залежить від того, що вимірюється: сухий барель — 115,628 дм3, нафтовий — 158,98 дм3 (літрів), англійський (для сухих речовин) — 163,65 дм3.

A barrel is a unit of volume in the English system of measures. The value depends on what is measured: dry barrel — 115,628 dm3, oil — 158,98 dm3 (liters), English (for dry matter) — 163,65 dm3.

добутку не лише в США. Росія вимушена виснажувати власні нафтові ресурси, собівартість видобутку яких зростає з кожним роком. Продаючи нафту на світовому ринку, вона за виручені кошти купує дорогу готову високотехнологічну продукцію. Нині основними світовими басейнами видобутку нафти й природного газу є басейни Перської затоки, Північного моря, Західносибірський, Сахарський, Зондський, Гвінейської затоки, Мексиканської затоки, Техаський, Західно-Канадський (мал. 1). За даними мал. 1 назвіть регіони світу, які є донорами та імпортерами нафти й газу. Знайдіть їх на карті атласу.

Вугілля видобувається в таких найбільших басейнах нашої планети: Північно-Схід­ ному (Китай), Верхньосілезькому (Польща), Кузнецькому (Росія), Карагандинському (Казахстан), Аппалацькому (США), Східному (Індія), Південно-Східному (Австралія), Донецькому та Львівсько-Волинському (Україна). Відповідно, найбільшу кількість вугілля (у 2020 р.) видобувають Китай, Індія, Індонезія, США та Австралія. Україна в цьому переліку 18-та.

3

НАЙБІЛЬШІ В СВІТІ КРАЇНИ-ІМПОРТЕРИ КАМ’Я­ НОГО ВУГІЛЛЯ, НАФТИ Й ПРИРОДНОГО ГАЗУ.

На кліматичному саміті, який відбувся восени 2021 р. у Глазго, понад 40 країн світу, серед яких і Україна, погодилися поступово відмовитися від використання викопного вугілля, будівництва нових вугільних електростанцій та інвестування у цю сферу економіки. У 2016 р. Бельгія першою в Європі зупинила власні вугільні електростанції станції, у 2022 р. так збирається вчинити Португалія. Словаччина та Франція зупинять свою вугільну генерацію до 2023 р., Велика Британія — 2024 р., Австрія, Ірландія, Італія — 2025 р., Фінляндія та Нідерланди — 2029 р., Данія та Угорщина — 2030 р., Німеччина — не пізніше 2038 р. Згідно з планами ЄС, до 2050 р. він стане вуглецево нейтральним. Натомість, у країнах, що розвиваються, будують нові ТЕС, які працюватимуть на вугіллі. Головні експортери вугілля в світі — США, Австралія, Росія, ПАР, Індонезія. Величезні масштаби розвитку економіки Китаю вимагають набагато більше вугілля, ніж він його видобуває (50,4 % від світового видобутку), тому країна є найбільшим його імпортером і лідером за споживанням (понад 20 % від світового видобутку). Тут працює найбільша в світі кількість ТЕС на цьому види палива, які дають 70 % електроенергії країни. Усе це робить Китай світовим лідером за викидами парникових газів, зокрема СО2 — 39,5 % у 2019 р. Загалом понад 65 % світового імпорту вугілля припадає на п’ять країн світу — Китай, Японію, Індію, Південну Корею й Німеччину (найбільшого імпортера вугілля в Європі). До 2034 р. Японія та Республіка

101

Розділ ІІ. Первинний сектор господарства Споживання нафти Частка Країна світового ринку (%)

Мал. 2. Структура експорту нафти Саудівської Аравії — найбільшого її експортера.

СЛОВНИК Вуглеводні — органічні речовини (до складу молекул яких входять лише атоми вуглецю і водню), які в природі зустрічаються в рідкому, газоподібному, твердому стані, розсіяному та концентрованому вигляді у покладах вугілля, нафти, газу, газогідратів.

Hydrocarbons — organic substances (molecules which contain only atoms carbon and hydrogen), which occur in nature in liquid, gaseous, solid state, scattered and concentrated form in deposits of coal, oil, gas, gas hydrates. Концесія (у гірництві) — угода, що дозволяє на певних умовах здійснювати пошук, розвідку і (або) експлуатацію родовищ корисних копалин, які належать державі (або місцевій владі).

Mining concessions are an agreement that allows, under certain conditions, the search, exploration and (or) exploitation of mineral deposits owned by the state (or local authorities).

Корея планують закриття 30 вугільних електростанцій. Отже, слід очікувати зменшення попиту на цей вид палива на світовому ринку, а відповідно й зменшення обсягів видобутку та скорочення інвестицій в цей вид економічної діяльності. Найбільшими імпортерами нафти в світі є Китай, Індія, Південна Корея, США, Японія, Німеччина та інші країни ЄС. Головні імпортери природного газу — країни ЄС (Німеччина, Італія, Нідерланди і Франція), Японія, Китай, США, Туреччина, Південна Корея (мал.2, 3). За даними мал. 2 складіть картосхему країнімпортерів нафти із Саудівської Аравії.

102

Споживання вугілля Частка світового Країна ринку (%)

США

20

Китай

20,7

Китай

14,3

Індія

16,9

Індія

4,9

Японія

13,0

Японія

3,9

Південна Корея

10,0

Росія

3,4

Німеччина

3,1

Мал. 3. Країни — лідери за споживанням вуглеводнів (2019 р.).

Без постійних інвестицій у пошук нових родовищ нафти та газу в умовах вичерпання старих запасів попит на ці ресурси зростатиме, що призведе до підвищення цін. Подискутуйте над питанням, яким критеріям має відповідати внутрішня та зовнішня політика держави для успішного залучення іноземних інвестицій. На основі матеріалів iogp.org/global-productionreport-2019/ (англійською мовою) зробіть висновки про подальші перспективи видобутку та використання вуглеводнів, як основного джерела енергії в світі. Проаналізуйте дані мал. 3 і порівняйте їх із даними мал. 4 (§ 22). Зробіть відповідні висновки. На українському, як і на турецькому, шельфі Чорного моря залягають запаси природного газу світового масштабу. Це море є єдиним морем світу, вся товща води якого, глибша за 200 м, насичена сірководнем, що потрапляє через розломи земної кори. Україна має великі запаси сланцевих вуглеводнів. Нині для їх освоєння держава не має грошових ресурсів, які мають інші країни. Саме для таких випадків використовується концесія. Тобто, якщо в когось є природні ресурси, але немає грошей для їх освоєння, завжди знайдеться той, у кого немає ресурсів, але є гроші й технології для їх видобутку. Об’єднавши зусилля, наприклад, на умовах розподілу майбутніх прибутків 50 на 50 %, можна забезпечити себе та інших важливою промисловою сировиною.

Тема 3. Добувна промисловість ВИСНОВКИ

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

Особливості залягання і кількість корисних копалин пов’язані з геологічною будовою певної місцевості. Запаси нафти, природного газу та кам’яного вугілля зосереджені переважно в товщах осадових гірських порід. У світі спостерігається тенденція на скорочення споживання викопного палива на прикладі кам’яного вугілля у розвинених країнах, натомість країни, що розвиваються, збільшують його видобуток і споживання. Найбільш розвинені країни світу не тільки видобувають вуглеводні, але й імпортують їх значну кількість через великі обсяги внутрішнього споживання енергії.

1. Доведіть на конкретних прикладах за допомогою геологічної карти, що в надрах зі схожою геологічною будовою містяться подібні паливні корисні копалини.

2. Обґрунтуйте причини імпорту вуглеводнів країнами, які мають великі їх запаси.

3. Спрогнозуйте подальший розвиток вугледобувної промисловості світу з урахуванням глобального потепління.

4. Порівняйте за допомогою додаткових джерел інформації в мережі Інтернет умови видобутку нафти в Саудівській Аравії та Росії.

5. Складіть за допомогою тематичних карт атласу картосхему основних шляхів перевезення нафти Світовим океаном.

§24 1

Видобування кам’яного вугілля, нафти, природного газу в Україні 1. Назвіть сфери господарського використання паливних корисних копалин. 2. Пригадайте, яким тектонічним структурам відповідають поклади вугілля, нафти, природного газу в Україні.

ГЕОГРАФІЯ ПАЛИВНИХ РЕСУРСІВ УКРАЇНИ.

Паливні ресурси Україні багаті та різноманітні: кам’яне й буре вугілля, нафта, природний газ, горючі сланці, торф і уран (мал. 1). Якісне кам’яне вугілля залягає на Донбасі та у Львівсько-Волинському басейні. Поклади бурого вугілля розташовані в межах майже всієї Придніпровської височини, проте видобувають його лише в м. Олександрія (Кіровоградська обл.). Станом на початок 2020 р. в Україні налічується 148 шахт, із яких 102 перебувають у власності держави, 67 — на непідконтрольній Україні території, 2 — не діючі, 33 — працюють, із них тільки 4 вважаються рентабельними. Розвідані запаси вугілля в Україні становлять близько 50 млрд тонн (прогнозовані — 120 млрд тонн), але його видобуток для держави є збитковим. Із 2015 р. собівартість видобутку вугілля на державних шахтах зросла вдвічі: із 2 тис.

68 грн за тонну до 4 тис. 258 грн у 2019 р. (мал. 2). Держава щороку витрачає понад 5 млрд грн на підтримку існування шахт і виплату

боргів шахтарям. Якщо поступово не закривати шахти, то, за оцінками аналітиків, у наступне десятиліття доведеться витратити ще 710 млн євро на їх дотацію. Проаналізуйте дані мал. 2 та запропонуйте види енергетичних ресурсів, якими можливо замінити енергію збиткового для економіки країни вугілля. За допомогою карти «Мінерально-сировинні ресурси» атласу назвіть адміністративні області України, у межах яких розташовані райони залягання паливних ресурсів України.

Надра країни ще донедавна могли повністю забезпечити господарчі потреби у вугіллі, що стало проблематичним з окупацією Росією східних територій України, де розташована більшість вугледобувних підприємств. Є перспектива будівництва нових шахт на сході Дніпропетровської області, де можна щорічно видобувати якісне коксівне вугілля обсягом понад 130 млн тонн. У кількох областях країни виявлені великі родовища горючих сланців, важливих не

103

Розділ ІІ. Первинний сектор господарства

а Мал. 1. а) Енергетичний потенціал України (за даними Українського Інституту майбутнього), б) видобуток енергетичного вугілля в Україні (за даними kosatka. media).

б

Мал. 2. Стан вугільної промисловості України (за даними Міністерства енергетики та захисту довкілля станом на 29.04.2020 р.).

тільки для паливно-енергетичної, а й для хімічної промисловості. Їхні запаси оцінюють у понад 3 млрд тонн. Основні поклади кам’яного коксівного, газового, вугілля та антрациту сформувалися в осадовому чохлі Донецької складчастої області (Донбас) та Галицько-Волинської западини. Третина вугілля є коксівним, яке після спеціальної обробки використовують у виплавці чавуну й сталі. Вміст вуглецю в антрациті досягає 94–97 %. За видобутком кам’яного вугілля (2018 р.) Україна перебуває на 20-му місці в світі та 8-му в Європі. Донецький кам’яновугільний басейн у межах України займає територію понад 50 тис. км2. Перші знахідки вугілля тут були зроблені в першій половині ХVІІІ ст. поблизу Лисичанська, а промислове освоєння розпочалося з кінця ХІХ ст. У Донецькій, Луганській, Дніпропетровській, Харківській і Полтавській областях розвідано понад 300 шарів вугілля потужністю від 0,5 до 1,2—1,5 м до глибини

104

майже 1800 м. Понад 80 % пластів, що залишилися в надрах, малопотужні. Часто вугленосні шари, що чергуються з пластами пустої гірської породи, зім’яті в складки, мають круте залягання. Це та наявність у вугільних пластах горючого газу метану робить шахтний спосіб видобутку вугілля вибухонебезпечним. Львівсько-Волинський басейн промисловою площею майже 2,5 тис. км2 розташований у межах Львівської та Волинської областей і дає близько 2 % сірчаного, середньо- та високозольного, довгополум’яного і жирного вугілля країни. Його продовженням є Люблінський басейн на території Холмщини в Польщі. Інтенсивне геологічне вивчення басейну розпочалося наприкінці 1939 р. Середня товщина шарів вугілля, що залягає на глибині 300—700 м, становить від 0,5 до 1,5 м, іноді до 2,8 м. Міста Нововолинськ і Червоноград виникли завдяки розробці вугілля. Значну його частину використовують Бурштинська та Добротвірська ТЕС.

Тема 3. Добувна промисловість Більше інформації про Львівсько-Волинський кам’яновугільний басейн можна знайти на його офіційному сайті: lvug.com.ua/ За допомогою карт атласу назвіть адміністративні області країни, у межах яких залягають пласти бурого вугілля Дніпровського буровугільного басейну.

Дніпровський буровугільний басейн площею близько 150 тис км2 залягає в осадових відкладах знижень Українського щита на глибині 10—120 м. Окремі виходи бурого вугілля на поверхню були відомі ще з XVI ст. Пласти, потужністю від кількох сантиметрів до майже 18 м, утворилися з решток рослин палеогену та неогену. Видобуток вугілля можливий як шахтним, так і відкритим — кар’єрним способом, але через низьку теплотворну здатність його майже не видобувають. Окремі родовища бурого вугілля відомі також у Придністров’ї, Передкарпатті, Закарпатті, Харківській і Полтавській областях України. Перегляньте в мережі Інтернет відео «Морозівський вугільний розріз: з висоти пташиного польоту».

2

ДІЮЧІ ТА ПЕРСПЕКТИВНІ БАСЕЙНИ Й РАЙОНИ ВИДОБУВАННЯ НАФТИ І ПРИРОДНОГО ГАЗУ.

В Україні існують три нафтогазоносні райони: Західний, Східний і Південний, що складаються із 35 нафтогазоносних перспективних регіонів. Вуглеводневі ресурси цих регіонів України, за прогнозами вчених, становлять понад 5 млрд тонн умовного палива, що вдвічі більше за накопичений видобуток, а запаси нетрадиційних видів вуглеводнів (сланцевого газу й нафти, метану вугільних родовищ, газогідратів Чорного моря) узагалі колосальні. Найбільшу перспективу для освоєння мають глибокі горизонти Східного нафтогазоносного регіону та території Західноукраїнського регіону. Більше інформації шукайте на сайті epravda. com.ua/news/2020/02/7/656807/

Перші розвідані в Україні великі родовища виснажені ще в 70-ті рр. ХХ ст., коли український газ, річний видобуток якого становив майже 70 млрд м3, прямував до Росії та тодішніх соціалістичних країн Європи. У 1972 р. в Україні видобули рекордні 14,4 млн тонн нафти, яка споживалася переважно в цих же країнах. У 2019 р. державні й приватні ком-

Мал. 3. Динаміка видобутку природного газу в Україні (2015—2019 рр.).

панії України видобули близько 1,6 млн тонн нафти і близько 20 млрд м3 газу. При цьому в країні спожито 8,7 млн т бензину й дизельного палива, що в 5,5 разу більше, ніж видобуто нафти. Газу українська промисловість, комунальні підприємства та населення використали в 2019 р. понад 30 млрд м3, або в 1,5 разу більше, ніж видобули. Україна забезпечує власні потреби в нафті лише на 7–8 %, природному газі — на 20—25 %. (мал. 3). За даними мал. 3 визначте найбільшого виробника природного газу в Україні. Перегляньте відео «2019 04 17 ICTV сюжет про видобуток газу» і зробіть висновки про проблеми й перспективи видобутку природного газу в Україні.

Західний (Прикарпатський) район, поклади якого зосереджені в Передкарпатському крайовому прогині, — це Івано-Франківська, Львівська й Волинська області, Карпати і Закарпатська низовина. Нафта й газ залягають тут на глибинах від 100 до понад 2500 м. Газові родовища (понад 30) зосереджені переважно в зовнішній зоні Передкарпатського прогину. Східний (Дніпровсько-Донецький) район розташований в межах Дніпровсько-Донецької западини (Полтавська, Харківська, Чернігівська, Сумська та Луганська обл.). У тектонічному значенні це одна з найглибших у світі западин глибиною до 18—20 км, заповнена осадовими породами, у яких чергуються шари нафти й газу на глибині від 4,5 км. Видобувають вуглеводні лише із верхніх шарів, основна їх частина ще навіть не розвідана. Головні нафтові родовища: Сагайдацьке, Радченківське, Зачепилівське, Кибинцівське, Глинсько-Роз-

105

Розділ ІІ. Первинний сектор господарства

б

а

бишівське (Полтавська обл.), Рибальське і Качанівське (Сумська обл,), Прилуцьке, Леляківське і Гнідинцівське (Чернігівська обл.). Байрацьке газове родовище на Полтавщині є найбільшим із відкритих в останні 15 років. У понад 120 нафтових, газових і нафтогазових родовищах зосереджено до 80 % запасів вуглеводнів України (дають 60 % нафти та 90 % газу країни). Нафта якісна із низьким вмістом сірки, газ переважно метановий. Південний (Причорноморсько-Кримський) район, розташований у Причорноморській западині на узбережжі та акваторії Чорного й Азовського морів, на сьогодні вважають найбільш перспективним. Природний газ в обсягах понад 5 млрд м3 тут уже видобувають. Ці українські родовища (відповідно майже 7 і 16 % розвіданих запасів нафти й газу України) і бурові вишки нині захопила Росія. Прочитайте в мережі Інтернет та проаналізуйте статтю «Чому і як Українська держава повинна зайнятися розвідкою і видобутком газу на шельфі Чорного моря» (автори Лана Зеркаль та Олександр Харченко).

У Південному районі виявлено понад 60 нафтогазоносних родовищ. Нафта є і на Керченському та Тарханкутському півостровах. На сьогоднішній день у світі запроваджено методику видобутку сланцевих вуглеводнів, великі запаси яких відкриті в Україні. Однак екологи ще не дійшли спільного висновку, чи є їх видобуток безпечним для природи та людини. Україна четверта в Європі після Франції, Польщі та Норвегії за резервами цього палива. Це створює реальні перспекти-

106

Мал. 4. а) Основні нафтогазоносні райони та кам’яновугільні басейни України, б) сланцевий газ в Україні.

ви перетворення країни на одного з головних виробників сланцевих вуглеводнів у регіоні. За допомогою карти адміністративно-територіального устрою України назвіть області країни, у надрах яких містяться основні родовища корисних копалин, указані на мал. 4.

3

ГЕОГРАФІЯ РЕСУРСІВ ГОРЮЧИХ СЛАНЦІВ І ТОРФУ. Горючі сланці — це тверді палив-

ні ресурси, які складаються з відмерлих решток морських і озерних найпростіших водоростей, тварин, що споріднює їх із нафтою. Одне з найбільших у світі родовищ горючих сланців — Бовтиське — було відкрите на початку 60-х рр. ХХ ст. у межах Бовтиської западини на межі Кіровоградської та Черкаської областей. Його запаси становлять близько 3,8 млрд тонн. Потужність сланцевих пластів дорівнює від 115 до 285 м, залягання на глибині до 400 м. Проте родовище не розробляється. За даними мал. 5. покажіть на карті регіони України, де утворилися найбільші поклади торфу.

Основні торф’яні родовища розташовані на півночі країни. Нерівномірність їх територіального поширення в Україні обумовлюють кліматичні, геологічні та інші чинники, які визначають процеси торфоутворення. За даними Державної служби геології і надр України на території країни виявлено та розвідано 3118 торфових родовищ із геологічними запасами близько 2.2 млрд тонн. Торф — це енергетичний та агрохімічний потенціал України, сировина для виробництва паливних гранул (пелет), торф’яних паливних брикетів

Тема 3. Добувна промисловість

Мал. 5. Геологічні запаси торфу за областями України.

Мал. 6. Залежність України від імпорту палива (за даними Українського Інституту майбутнього).

(лідер виробництва — Волинь, продукція експортується в країни Європи), торфодобрив і торфокомпостів. Більше інформації про використання торфу й торфових родовищ можна найти в мережі Інтернет у навчальному посібнику Т. С. Боднарюк (Рівненський національний університет водного господарства та природокористування).

Більше третини території країни займає Український щит, де практично скрізь залягають радіоактивні гірські породи. Особливо значні поклади уранових руд є в Київській, Черкаській, Кіровоградській і Дніпропетровській областях. Україна належить до найбагатших держав (9-те місце у світі) за їх запасами.

4

Україна має великі перспективи розвитку вітроенергетики в Карпатах та на узбережжі морів. Є перспективи розвитку сонячної енергетики, особливо на півдні країни, де кількість сонячних днів досягає 316 на рік. У Закарпатті й на півдні країни сформувалися значні запаси термальних вод. Їх можна використовувати для опалювання будинків і навіть для виробництва електроенергії. Шкаралупа волоських горіхів, за вирощуванням яких Україна посідає одне з перших місць у світі, є сировиною для виробництва паливних брикетів і пелет — економного палива для приватних будинків та міні-ТЕС. Існують й інші способи забезпечення енергетичної незалежності нашої країни.

ШЛЯХИ ПОКРИТТЯ ДЕФІЦИТУ ПАЛИВА В УКРАЇНІ. За останні 30 років в нашій країні дуже

мало зроблено для досягнення енергетичної незалежності (мал. 6).

Із початку ХVІІ ст. у Прикарпатті використовували нафту в побуті, набираючи її відрами з криниць глибиною 4–6 м. Із кінця ХІХ ст. у м. Борислав розпочався промисловий видобуток нафти. Ці події описано в творах Івана Франка.

ВИСНОВКИ

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

Паливно-енергетичні і ресурси України багаті й різноманітні. Видобуток вугілля в Україні можливий шахтним і кар’єрним способом, але буре вугілля через низьку теплотворність майже не видобувається, а видобуток кам’яного вугілля економічно збитковий. У нашій країні виявлені багаті та перспективні поклади сланцевих нафти й газу. Найбільш перспективними районами для видобутку нафти й газу вважаються Східний і Південний. Нові родовища відкриваються і в Західному районі, де використання нафти почалося ще в ХVІІ ст. Україна належить до найбагатших країн світу за покладами уранових руд.

1. Доведіть, що основні родовища нафти й газу розташовані в тектонічних западинах.

2. Обґрунтуйте геополітичну необхідність участі нафтових компаній США у видобутку нафти й газу на шельфі Чорного моря.

3. Порівняйте (за допомогою додаткових джерел інформації) природні умови видобутку нафти й газу в Україні та інших країнах світу.

4. Запропонуйте власні шляхи покриття дефіциту палива в Україні та досягнення енергетичної незалежності.

107

Розділ ІІ. Первинний сектор господарства

Практична робота 5. «Позначення на контурній карті найбільших басейнів видобування кам’яного вугілля, нафти і природного газу в Україні та світі» Мета: зрозуміти закономірності поширення родовищ і басейнів паливних корисних копалин; yy показувати на карті найбільші басейни та райони видобування нафти, природного газу й вугілля в Україні та світі; yy оцінювати місце України на світових ринках нафти, природного газу та вугілля. yy Обладнання: навчальні географічні атласи, політична контурна карта світу, простий і кольорові олівці. Алгоритм виконання роботи 1. Знайдіть на тематичній карті атласу та позначте на контурній карті басейни видобутку вугілля кам’яного: Верхньосілезь-

§25

кий (Польща), Кузнецький (Росія), Карагандинський (Казахстан), Північно-Східний (Китай), Східний (Індія), Аппалацький (США), Південно-Східний (Австралія), Донецький та Львівсько-Волинський (Україна); бурого: Дніпровський (Україна).

2. Позначте на контурній карті найбільші басейни видобутку нафти й природного газу (Перської затоки, Західносибірський, Зондський, Сахарський, Гвінейської затоки, Техаський, Мексиканської затоки, Західно-Канадський, Північноморський).

3. Зробіть висновки про закономірності та особливості поширення в Україні (у світі) найбільших басейнів видобування кам’яного вугілля, нафти й природного газу.

Основні закономірності розміщення та видобування металічних руд 1. Опишіть будову океанічного дна. 2. Поясніть, чому збільшується видобуток металевих руд.

1

ОСНОВНІ ЗАКОНОМІРНОСТІ РОЗМІЩЕННЯ РОДОВИЩ МЕТАЛЕВИХ РУД. Загальновідомо,

що різноманіття умов, у яких відбувалося утворення корисних копалин, призвело до нерівномірного їх розміщення територією планети і що в цьому нерівномірному розміщенні існує певна основна закономірність: осадові корисні копалини розташовані у чохлах платформ, а рудні — у районах складчастих поясів (мал. 1). Родовища руд чорних, кольорових, дорогоцінних та інших металів територіально приурочені до кристалічних щитів, давніх ділянок платформ і виходів на земну поверхню їх кристалічного фундаменту, гірських районів, місць виверження вулканів тощо. Руди металів, які мають різну температуру плавлення, утворилися в основному з магми і гарячих водних розчинів, що виділяються з неї. Отже, від температури магми, що просувається по розломах у пласти гірських порід, залежить і склад рудних скупчень.

108

Крім того, річки мільйонами років розмивали родовища металевих руд на материках і виносили їх до морів та океанів, створюючи родовища на дні цих водойм. Відомо, що в морській воді розчинені практично всі хімічні елементи, технології отримання яких сьогодні вже існують. Їх удосконалення з часом призведе до революції у видобутку металевої сировини.

2

ОСНОВНІ СУЧАСНІ СПОСОБИ ВИДОБУТКУ МЕТАЛЕВИХ РУД НА МАТЕРИКАХ. Вибір спо-

собу видобутку корисних копалин визначається гірничо-геологічними умовами їх залягання та техніко-економічними обґрунтуваннями вигідності вибору саме цього способу. Шахтний і кар’єрний способи видобутку металевих руд є основними (на материках). До 70 % руд видобувається у відкритий, кар’єрний спосіб, який може забезпечити найбільші масштаби видобутку. У світі існують величезні кар’єри з видобутку залізної, марганцевої, мідної тощо

Тема 3. Добувна промисловість Переваги У 3—6 разів вища продуктивність праці

Недоліки Виведення з обігу великих земельних площ

У 2—4 рази нижча собівартість видобутку

Неможливість відновлення первісного вигляду використовуваних земель

Більш безпечні й гігієнічні умови праці

Залежність робіт від кліматичних умов

Більш повний витяг корисної копалини

Негативний вплив на довкілля через викиди знач­ них обсягів пилу та газів

Менші терміни будівництва кар’єрів Не потрібне провітрювання (як у шахті) Мал. 1. Основні місця видобування та транспортування металевих руд.

Відсутні обмеження за глибиною розробки Мал. 2. Переваги й недоліки відкритого способу розробки корисних копалин у порівнянні із підземним (шахтним).

руд. У шахтах видобувають переважно багаті руди металів. Кожен зі способів видобутку руд металів має власні переваги й недоліки (мал. 2). Перегляньте відеоматеріали «Як видобувають руду в кар’єрах Кривбасу». Поясніть особливості видобутку залізної руди кар’єрним способом і вплив такого виду діяльності людини на навколишнє природне середовище. Перегляньте відеоматеріали «Mining Iron Ore» (англійською мовою. Поясніть, чи відрізняються гірничодобувні роботи в Україні та Австралії. Чим саме?

Найглибші шахти на Землі існують у Південній Африці. Одна з них, Тау-Тона (глибиною 5 км) почала працювати в 1962 р. Підйомник, який рухається зі швидкістю 5—8 км/ год, близько години доправляє шахтарів до їхнього робочого місця, де температура повітря сягає +55 єС. Найбільший у світі кар’єр із видобутку мідної руди — Ескондида, розташований у Чилі, на висоті 3100 м над рівнем моря (пустеля Атакама).

3

ОСНОВНІ РАЙОНИ ТА СУЧАСНІ СПОСОБИ ВИДОБУТКУ РУД НА ШЕЛЬФІ СВІТОВОГО ОКЕАНУ.

Зростаючий світовий попит на дорогоцінні та кольорові метали, які можна використовувати

для виробництва електричних схем, дротів, акумуляторів, сонячних панелей, сприяв створенню технологій розробки корисних копалин на шельфі Світового океану. Глибоководні розробки родовищ — це процес вилучення корисних копалин з дна океану нижче 200 м. Існує два джерела видобутку корисних копалин: гідротермальні отвори та поліметалічні конкреції. Перші є результатом розчинів морської води (до 400 °C), що просочується у тріщини земної кори дна океану, змішується з прохолодною морською водою і, як результат тисячолітньої геотермальної активності, створює схожі на сталагміти конуси. Гідротермальні отвори поділяють на два види: «чорні курці» (викидають гарячий, до 400 °C темний «дим» моносульфіду заліза) і «білі курці» (виСЛОВНИК Конкреції — мінеральні утворення переважно близької до кулястої форми з внутрішньою радіально-волокнистою і концентричною будовою, формування яких відбувається від центру. Ними можуть бути уламки порід, мушлі, зуби й кістки риб, рештки рослин тощо.

Concretions are mineral formations mostly close to a spherical shape with an internal radial-fibrous and concentric structure. Their formation of nodules takes place from the center. These can be rock fragments, shells, fish teeth and bones, plant remains, and so on.

109

Розділ ІІ. Первинний сектор господарства

Мал. 3. Картосхема розташування гідротермальних отворів (джерел).

кидають більш прохолодні легкі сполуки барію, кальцію та кремнію). Поліметалічні конкреції — це мінеральні конкременти, утворені з концентричних шарів гідроксидів заліза та марганцю навколо ядра, які можуть бути частково поховані в донному ґрунті (мал. 3, 4). Порівняйте картосхему на мал. 3 із тектонічною картою світу. Укажіть, де розташовані гідротермальні отвори. Визначте їх приблизні глибини. За допомогою мал. 1 (§ 22) визначте, до якої групи за способом утворення та використання належать корисні копалини морських родовищ (мал. 5).

У всьому світі уряди та приватні інвестори виявляють зацікавленість глибоководними розробками. Міжнародний орган з морського дна

Поліметалічні конкреції

(ISA), який відповідно до ООН має повноваження регулювати всю глибоководну гірничодобувну діяльність за межами національної юрисдикції, надав понад 30 контрактів на розвідку глибоководних родовищ. Деякі компанії та країни вже розпочали видобуток корисних копалин у територіальних морях: De Beers (Де Бірс) у Намібії, Nautilus Mineral (Наутілус Мінералс) у Папуа-Новій Гвінеї; Японія — на островах Окінаві, у 2023 р. їх розпочне Норвегія. Проте вчені критикують роботи з глибоководного видобутку та попереджають про ризик заподіяння незворотних збитків морським екосистемам, більшість яких ще недосліджені (мал. 5). За даними мал. 5 поясніть, чому вчені негативно ставляться до глибоководного видобутку корисних копалин.

Основні типи морських родовищ Поліметалічні сульфіди

Зустрічаються по всьому океану на глибині 2500–5500 м Абісальні рівнини Марганець, залізо, мідь, кобальт, свинець, нікель, цинк, молібден, літій, титан, ніобій

Близько 2000 м, вздовж океанічних хребтів «Чорні курці» Мідь, залізо, цинко, серебро, золото

Зони Островів Кука, Кірибаті, Французька Полінезія, Кларіон-Кліппертон у Тихому океані, центральна частина Індійського океану Мал. 4. Основні типи морських родовищ, які мають економічний інтерес.

110

Кобальтові корки 400—7000 м на схилах та вершинах підводних гор «Білі курці» Залізо, марганець, нікель, кобальт, мідь, рідкоземельні елементи Гори Магеллана в Тихому океані, східна частина дна Тихого океану від Японії та Маріанських островів

Тема 3. Добувна промисловість

Мал. 5. Глибоководна розробка ресурсів: а) кобальт, б) поліметалічні сульфіди, в) поліметалічні конкреції.

а

Розвиток економіки характеризується постійним зростанням споживання мінеральних ресурсів, тому попит на продукцію добувної промисловості збільшується. Лише в період 1988—2018 рр. (за 30 років) світовий обсяг видобутку корисних копалин зріс із 10,4 до 17,7 млрд тонн (у 1,7 разу). Про обсяги ресурсів, що містяться на дні Світового океану, свідчить те, що одна лише зона Кларіон-Кліппертон у східній частині Тихого океану на глибині 3500—5500 м містить більше нікелю, марганцю та кобальту, ніж усі відомі на

б

в

сьогодні запаси суходолу. Цей регіон, що охоплює понад 6000 км2 між Гаваями та Мексикою (майже половина площі Чорногорії), схожий на сучасний Ельдорадо, що має багато металевих конкрецій у великій кількості. Ще у XVI ст. інки розробляли та виплавляли мідь у родовищі, що сьогодні відоме під назвою Чукікамата. Зараз тут, на висоті 2840 м, розташована мідна копальня Чилі, відвали пустої породи якої називають «Павлиній хвіст». На знімках із космосу легко зрозуміти чому саме так. Крім міді, із руди, яку тут видобувають, отримують молібден, срібло, золото, реній та селен.

ВИСНОВКИ

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

Родовища руд металів територіально приурочені до кристалічних щитів. платформних ділянок, гірських районів. Останнім часом великі їх поклади знайдено на дні океанів. Основними способами видобутку металевих руд є шахтний і кар’єр­ ний, які мають як переваги, так і недоліки. Корисні копалини, знайдені на шельфі Світового океану, становлять значний економічний інтерес, оскільки містять величезні запаси. Глибоководну гірничодобувну діяльність за межами національної юрисдикції регулює Міжнародний орган з морського дна (ISA) ООН.

1. Порівняйте закономірності поширення паливних і рудних корисних копалин.

2. Доведіть, що всі способи видобутку руд створюють екологічні проблеми.

3. Обґрунтуйте причини збільшення попиту на рудні корисні копалини.

4. Запропонуйте способи використання кар’є­рів після закінчення їх експлуатації.

5. Проаналізуйте, яких збитків морським екосистемам може завдати неконтрольований видобуток корисних копалин на шельфі Світового океану.

Практична робота 6. Позначення на контурній карті світу районів видобування мінеральних ресурсів на шельфі Світового океану Дослідження (на вибір) 1. Проблеми й перспективи освоєння родовищ нафти й природного газу на шельфі Чорного та Азовського морів.

2. Екологічні проблеми видобування природних ресурсів в Україні та в світі.

111

Розділ ІІ. Первинний сектор господарства

§26

Найбільші басейни та країни з найбільшими обсягами видобутку металів 1. Пригадайте основні родовища й басейни залізних, марганцевих руд, руд кольорових, рідкісноземельних і благородних металів в Україні. 2. Поясніть особливості їх залягання у земній корі, які зумовлюють вибір способів їх видобутку.

1

НАЙБІЛЬШІ БАСЕЙНИ ТА КРАЇНИ З НАЙБІЛЬШИМИ ОБСЯГАМИ ВИДОБУТКУ ЗАЛІЗНИХ І МАРГАНЦЕВИХ РУД. Зрозуміло, що найбільші

обсяги видобутку залізних і марганцевих руд мають країни, у надрах яких зосереджені найбільші їх басейни й родовища (мал. 1). За даними мал. 1 обчисліть ресурсозабезпеченість країн марганцевою рудою за умов збереження темпів її видобутку за даними на 2019 р. Зробіть висновки.

Трійка країн-лідерів за запасами залізної руди — Австралія, Китай та Бразилія, а марганцевої руди — Південна Африка, Україна, Бразилія. В Австралії майже всю залізну руду видобувають у кар’єрний спосіб, найбільші копальні — Парабурду, Маунт-Вейлбек, Маунт-Том-Прайс, а головні компанії — BHP Billiton і Rio Tinto. Австралійські ресурси залізної руди мають високу якість: середній вміст заліза в руді 55—64 %. Залізні руди Бразилії також із високим вмістом заліза, від 60 до 67 %. Головними центрами видобутку є Каражас, Залізорудний Чотирьохкутник та Ітабіра, Маріана, де діють великі кар’єри Кауе, Консейсан, Агуас-Кларас, Жерману та ін. Залізні руди Видобуток, Країна млн т Австралія 918,7 Китай 844,3 Бразилія 396,8 Індія 242,8 Росія 97,5 Іран 93,3 Південна Африка 72,4 Україна 63,2 Канада 59,0 США 46,8

Запаси у % від світових 28,4 11,9 17,2 3,3 14,8 1,6 1,5 3,9 3,6 1,8

Понад 90 % усієї залізорудної сировини Китаю розташовано на сході країни, де відкрито близько 2 тис.її родовищ, які розробляють переважно відкритим способом. Більшість із них дрібні, із вмістом заліза 32—33 %. Один із найбільших залізорудних басейнів країни — Аньшань отримав назву «сталевої столиці Китаю».

2

НАЙБІЛЬШІ БАСЕЙНИ ТА КРАЇНИ З НАЙБІЛЬШИМИ ОБСЯГАМИ ВИДОБУТКУ РУД КОЛЬОРОВИХ МЕТАЛІВ. Кольорові метали — це група металів,

що відрізняються від заліза певними особливостями: антикорозійністю, здатністю утворювати кислототривкі, вогнестійкі, високого опору сплави. До кольорових металів, що найбільш широко застосовуються в техніці, належать мідь, алюміній, олово, свинець, цинк, магній, титан, але їх застосовують переважно як сплави. Найголовніша перевага кольорових металів полягає в тому, що вони не іржавіють, більш тривалий час зберігають свої властивості під впливом агресивних зовнішніх чинників (мал. 2). З уроків хімії та за допомогою мал. 3 пригадайте особливості кольорових металів.

Із кольорових металів виготовляють різноманітні конструкційні матеріали, що є гарними

Країна Південна Африка Габон Австралія Китай Гана Бразилія Індія Україна Кот-д’Івуар Малайзія

Марганцеві руди Видобуток, Країна млн т 17,0 Південна Африка 7,2 Україна 6,6 Бразилія 6,5 Австралія 5,4 Індія 3,2 Китай 2,9 Габон 1,8 Гана 1,2 Казахстан 1,1 Мексика

Мал. 1. Країни-лідери за видобутком і запасами залізних та марганцевих руд (на 2019 р.)

112

Запаси, млн т 200 140 116 91 52 43 22 12 5 5

Тема 3. Добувна промисловість У світі сформувалися найбільші «пояси» видобутку руд кольорових металів. До них належать гори Кордильєри—Анди в Північній і Південній Америці, «вольфрам—олов’яний пояс» в Азії, «мідний пояс» в Африці.

3

НАЙБІЛЬШІ БАСЕЙНИ ТА КРАЇНИ З НАЙБІЛЬШИМИ ОБСЯГАМИ ВИДОБУТКУ БЛАГОРОДНИХ І РІДКІСНОЗЕМЕЛЬНИХ МЕТАЛІВ. До благородних

Мал. 2. Кольорові метали в періодичній системі хімічних елементів.

провідниками електричного струму. Благородні та рідкоземельні метали широко використовуються в приладах, космічних апаратах, військовій техніці. Знайдіть та позначте на контурній карті країнилідери за видобутком кольорових металів за допомогою мал. 4.

Найбільші проблеми у світового економічного співтовариства виникли з олов’яними рудами. Це доволі рідкісний кольоровий метал. На сьогодні для видобутку доступні лише близько 4 млн тонн. При сучасних темпах використання олова в господарстві, якщо не будуть відкриті нові потужні родовища, вистачить менше ніж на 20 років. Чорні Залізні Марганцеві руди руди Магнетит Мартит Гематит Сидерит Лімоніт Залізисті хлорити

Псиломелан Брауніт Піролюзит Манганіт Родохрозит Гаусманіт Родоніт Вернадит

Легкі Магній Алюміній Титан

металів належать золото, срібло, платина та метали платинової групи: іридій, осмій, рутеній, паладій, родій. Усі вони залягають в земній корі переважно у вигляді самородків. У світі постійно зростає потреба і видобуток золота, яке має різноманітне застосування. Крім ювелірної промисловості і як валютний еквівалент, воно дедалі більше застосовується в промисловому виробництві. У 2019 р у світі видобули 3350 тонн золота. Лідерами за видобутком цього металу є Китай, Австралія, Росія, США та Канада. Метали платинової групи малопоширені в земній корі, а потреба в них найсучасніших промислових виробництв постійно зростає. Найдорожчим промисловим металом на сьогодні є паладій. Лідерами за видобутком руд платинової групи є Південна Африка та Росія

Метали та їхні групи Кольорові РідкозеОсновні Легуючі мельні Важкі Малі Вольфрам Германій Молібден Літій Вольфрам Ртуть Ніобій Свинець Сурма Нікель Кобальт Тантал Цинк Ванадій Цирконій Олово Берилій Мідь

Благородні

Легкоплавкі

Срібло Золото Платина Паладій

Свинець Олово Ртуть

Тугоплавкі Титан Цирконій Гафній Ванадій Ніобій Тантал Хром Молібден Вольфрам

Мал. 3. Метали та їхні групи. Алюміній

Мідь

Свинець

Магній

Нікель

Олово

Цинк

Австралія

Чилі

Китай

Китай

Індонезія

Китай

Китай

Гвінея

Перу

Австралія

Росія

Філіппіни

Індонезія

Перу

Китай

Китай

Перу

Туреччина

Росія

Бірма

Австралія

Бразилія

США

США

Бразилія

Нова Каледонія

Перу

США

Індія

Конго

Мексика

Австрія

Канада

Болівія

Індія

Мал. 4. Країни-лідери за видобутком кольорових металів (2019 р.).

113

Розділ ІІ. Первинний сектор господарства Нині 70 % виробництва рідкісноземельних металів, світовий ринок яких оцінюється в 4 млрд дол. на рік, зосереджено в Китаї (42 % світових запасів). Рідкісноземельні метали — скандій, ітрій і так звані ланталоїди —церій, самарій, європій тощо (усього 14) використовуються в надсучасних виробництвах електроніки, приладобудування, атомній, космічній, авіаційній техніці, лазерах, надпровідниках, рентгенівському обладнанні, електромобілях, вітряних генераторах. Головними сферами застосування рідкоземельних металів є випуск магнітів (22 % від обсягу споживання), різних конструкційних матеріалів (близько 19 %), сучасних каталізаторів для нафтохімії (18 %), високоякісної оптики і скла та приладів на їх основі (близько 15 %). Головним їх виробником є Китай. За ним йдуть США, Росія, Австралія, Індія, Бразилія.

Нещодавно в Гренландії відкриті найбільші поклади рідкісноземельних металів, розробку яких австралійською фірмою уряд цієї самоврядної території Данії заборонив, остерігаючись екологічних проблем. До 1990 р. головним виробником рідкісноземельних металів на нашій планеті були США. На сьогодні зі значним відривом від решти країн світу в цій сфері лідирує Китай. Це свідчить про розвиток високотехнологічних виробництв, для яких і потрібні ці метали. США законсервували значні родовища мінеральної сировини на своїй території і купують дешеву сировину в інших країнах, натомість сировинним країнам пропонують дорогу готову продукцію, виготовлену з їхніх мінеральних ресурсів. Таким чином США зберігають для майбутніх поколінь важливу мінеральну сировину і не загострюють екологічні проблеми, пов’язані із її видобутком, у межах власної території.

ВИСНОВКИ

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

У світі постійно зростає значення кольорових металів і їх виробництво. Найбільші обсяги видобутку залізних і марганцевих руд мають країни, у надрах яких зосереджені найбільші їх родовища Кольорові метали — це група металів, що відрізняються від заліза певними особливостями. У світі існують так звані «пояси», де зосере­ джені основні запаси руд кольорових металів. Рідкісноземельні метали належать до стратегічних, оскільки їх використовують для виробництва надсучасної продукції. Головним виробником рідкісноземельних металів у світі є Китай.

1. Доведіть за тектонічною картою світу, що родовища рудних корисних копалин пов’язані з платформними ділянками і гірськими масивами.

2. Обґрунтуйте необхідність збільшення видобутку кольорових металів для розвитку світової економіки.

3. Доберіть додаткову інформацію про розвиток видобутку благородних і рідкісноземельних металів в Україні.

4. Складіть опис Кордильєро-Андійського поясу руд кольорових металів за допомогою географічних карт.

5. Проаналізуйте причини зростання потреби у видобутку РЗМ.

§27

Розвиток і розміщення виробництв із видобутку залізних і марганцевих руд, кольорових, благородних та рідкоземельних металів в Україні 1. Пригадайте як різні способи видобутку корисних копалин впливають на довкілля.

2. Поясніть значення рудних корисних копалин для розвитку сучасної економіки.

1

РОЗВИТОК І РОЗМІЩЕННЯ ВИРОБНИЦТВ З ВИДОБУТКУ ЗАЛІЗНИХ І МАРГАНЦЕВИХ РУД В УКРАЇНІ. Україна входить до десяти провідних

країн світу (у 2018 р.) за обсягом видобутку

114

восьми корисних копалин, серед яких паереважна більшість — рудні (мал. 1). Видобуток та переробка залізної руди відомі на території сучасної України з VII–VIII ст.

Тема 3. Добувна промисловість до н. е. Наприкінці ХVIII ст. з’явилися перші невеликі доменні печі. У другій половині ХІХ ст. видобуток залізних руд із надр країни досяг промислових масштабів, а наприкінці цього століття Україна стала основним регіоном їх розробки в Російській імперії, а потім і в СРСР. У 1963 р. Україна давала 54,6 % залізорудної продукції від загального виробництва СРСР. Головний виклик сьогодення полягає в тому, що в ХХІ ст. переважаючий сировинний розвиток економіки держави вже не є раціональним і ефективним. Загальновідомо, що сировина завжди дешевша за готову продукцію, а економіка країн, які обрали сировинний напрям розвитку, дуже залежить від мінливих світових цін на мінеральну сировину. Раціональне використання мінеральних ресурсів полягає у створенні оптимальної моделі розвитку держави та ефективної структури господарства, де переважають не добувні, а переробні високотехнологічні технології та їх продукція. Проблема раціонального використання мінеральних ресурсів найбільш яскраво ілюструє основне економічне протиріччя: попит людини не має меж, а наявні природні ресурси — обмежені. Тож існує небезпека вичерпання відомих і доступних для використання ресурсів Землі, до яких, у першу чергу, належать руди заліза, міді, алюмінію, нікелю, хрому, марганцю тощо. Освоєння бідніших родовищ, які часто розміщені у важкодоступних районах, здорожчує їх експлуатацію, примушує використовувати мінеральну сировину комплексно, впроваджувати ресурсо- та енергозберігаючі технології, розширювати використання вторинних ресурсів, замінювати вуглеводневі джерела енергії на невичерпну енергію Сонця й вітру. Розвиток виробництва нерозривно пов’я­ заний з експлуатацією природних ресурсів, неодмінно створює екологічні проблеми, які треба враховувати і вирішувати. Інформацію про діяльність Державної служби геології та надр України шукайте на її офіційному сайті: geo.gov.ua/. Пригадайте, які корисні копалини належать до групи рудних і нерудних, на які підгрупи вони поділяються.

Розміщення родовищ руд, більшість із яких має магматичне або метаморфічне походження і поділено на кілька груп, тісно пов’язане з геологічною будовою території. Скарбницею

Уранові Марганцеві Титан, ІІ місце руди, руди, 519 тис. т V місце Галій, 1,4 тис. т 1,8 млн т VI місце Германій, 6 тонн 1 тонна Каолін, 2 млн т VIIІ місце ІХ місце Графіт, 15 тис. т

Залізні руди, 63,2 млн т

Мал. 1. Україна у світовому рейтингу з видобутку окремих корисних копалин.

рудних ресурсів України є Український щит. Надра країни мають унікальні поклади сировини для виробництва чорних металів (чавун і сталь). Гірничо-металургійний комплекс України базується на їх наявності та виконує важливу роль в господарстві: забезпечує майже 27 % загального обсягу промислового виробництва країни; до 10 % податкових надходжень до бюджету; більше 40 % валютних надходжень; близько 40 % від усього експорту та майже 80 % від загального обсягу експорту мінерально-сировинної продукції України. Вітчизняна чорна та кольорова металургія базуються на власній та частково імпортній сировині й посідають п’яте місце у світі (після США, Японії, Китаю та Росії) за сумою діючих потужностей. Водночас, у країні недостатньо руд роботи для кольорової металургії. За підтвердженими запасами марганцевої руди Україна друга в світі після Південної Африки. Нікопольський марганцеворудний басейн (Дніпропетровська й Запорізька обл.) є одним із найбільших у світі за підтвердженими запасами руди. Потужність рудоносного шару 1,5—5 м, а глибина залягання 15—140 м, це дозволяє використовувати як шахтний, так і відкритий спосіб його розробки. У його межах виділяють Нікопольське (почали розробляти в 1886 р.), Інгулецьке та Велико-Токмацьке (законсервоване) родовища. Марганець є металом, без якого неможливо виготовити високоякісну сталь. СЛОВНИК Експорт (у міжнародній торгівлі) — товар або послуга, вироблена в одній країні, яка продається в іншу країну.

An export in international trade is a good or service produced in one country that is sold into another country.

115

Розділ ІІ. Первинний сектор господарства Його також використовують у кольоровій металургії, хімічній промисловості, керамічному та скляному виробництвах. На території України розміщено значні запаси залізної руди, за обсягом видобутку яких країна посідає восьме місце в світі. У державі відомі понад 80 родовищ залізних руд, основні запаси яких (близько 70 %) і видобуток (понад 80 %) припадають на Криворізький залізорудний басейн, що утворився у складках протерозойських порід Українського щита. Уперше про наявність залізної руди в районі злиття річок Інгулець та її приток Саксагань, Жовта і Зелена стало відомо в другій половині ХVІІІ ст. Перша в науковій літературі згадка про поклади криворізьких залізних руд міститься у книзі «Путешественные заметки Василия Зуева от Санкт-Петербурга до Херсона в 1781 и 1782 году», де автор називає руду «залізним шифером». Кременчуцький залізорудний район (магнітна аномалія) є продовженням цього басейну на північ. Він утворився у породах докембрійських часів і був відкритий у 20-х рр. ХХ ст. Освоєння цього залізорудного району розпочали із 70-х рр. ХХ ст. Разом із рудними районами Запорізької, Кіровоградської та Полтавської областей він утворює велику залізорудну провінцію — Великий Кривий Ріг. Залізорудні кар’єри (Кривий Ріг, Горішні Плавні тощо) в Україні належать до найбільших кар’єрів на планеті.

а

Перші ознаки наявності залізної руди в Запорізькій області (Білозерське родовище) були виявлені в середині ХХ ст. Пізніше тут знайшли найбільш якісні залізні руди, запаси яких уточнюють. Пласти залізистих кварцитів утворилися в метаморфізованих осадово-вулканогенних породах архейського часу. У чохлі молодої Скіфської платформи є поклади бурих залізняків осадового походження Керченського залізорудного басейну. Їх утворення пов’язують з діяльністю залізобактерій на дні давніх мілководних лагун. За допомогою карти «Мінерально-сировинні ресурси» атласу знайдіть місце розташування марганцево- та залізорудних басейнів в Україні, оцініть їх взаємне розміщення та розташування відносно районів видобутку коксівного вугілля. Поясніть наслідки російської окупації сходу України (з основною базою коксівного вугілля) для економіки країни.

3

КОЛЬОРОВІ МЕТАЛИ В УКРАЇНІ. Україна має великі запаси різних кольорових металів, провідним постачальником яких на світовий ринок вона може стати в майбутньому. За даними Державної службі геології та надр Україна посідає перше місце в світі за кількістю окремих покладів. Наприклад, у Кіровоградській та Дніпропетровській областях є 12 родовищ нікелю та 11 силікатно-нікелевих родовищ, що містять кобальт. Перспективними для видобутку нікелю є мідно-нікелеві родовища в Житомирській області (Прутівське). Родовища літію розташовані в Кіровоградській (Полохівське й Добре), Донецькій (Шевченківське), Дніпропетровській та Житомирській областях. Україна має достатньо високі перспективи створення власної мінерально-сировинної бази

б

а в

г

Мал. 2. Руди: а) магнетит, магнітний залізняк, б) гематит, червоний залізняк, в) лімоніт, бурий залізняк, г) марганцева руда.

116

б

Мал. 3. а) Концентрація загальних запасів залізної руди в Україні відповідно до основних басейнів та районів, б) розподіл запасів залізної руди в Україні за ступенем їх освоєння.

Тема 3. Добувна промисловість Басейни та райони Криворізький Кременчуцький Білозерський Керченський

Глибина залягання Від поверхні до 2—3 км 15— 420 м 0–180 м

Потужність пластів 5—60 м 40—80 м 100 м 0,5—40 м

Вміст заліза в руді, у % 50—60 35—58 65 30

Примітка

Не потребують збагачення Відкритий спосіб видобутку, який припинено

Мал. 4. Загальні відомості про залізорудні басейни та райони України.

літію та перетворення з країни-імпортера на експортера літієвої продукції. Іноземні (Євросоюз, Бразилія, Китай, Японія, Канада, США, Австрія) компанії проявляють активний інтерес до видобутку кольорових металів на території країни. В Україні видобуваються й інші рудні копалини: титан, цирконій, германій, графіт, нікель, золото, скандій, уран, гафній. Знайдені родовища берилію, ніобію, танталу, міді, свинцю, цинку, молібдену, є потужна мінеральна база титану. Розвідані запаси ільменітових руд за сумарними ресурсами перевищують світові запаси. Найбільші родовища Іршавське, Стремигородське (Житомирська обл.) і Самотканське (Дніпропертовська обл.). Усього відомо 40 родовищ. У 90-х роках ХХ ст. в Закарпатті та на Донбасі було знайдено золото. Пізніше його родовища виявили на півночі Одеської області та у вигляді піщаних відкладів на шельфі Чорного моря. Сотні тисяч років Дунай, Дністер, Південний Буг і Дніпро з притоками розмивали золотоносні гірські породи Карпат й Українського щита та відкладали їх на морському мілководді. На Волині виявлено великі запаси самородної міді — металу, що є нині головним провідником електричного струму і значення якого в світовому господарстві зростає. Україна має можливість частково забезпечити свої потреби в свинцю й цинку за рахунок Мужієвського та Біганського родовищ Закарпаття та Біляєвського родовища Західного Донбасу. Важливе значення для України мають родовища залізистих бокситів Високопільське (Дніпропетровська обл.) та Смілянське (Черкаська обл.) — руди алюмінію, яка зараз імпортується. На Закарпатті та Донбасі є родовища ртутної руди — кіноварі. Поліметалеві руди, які містять декілька руд кольорових металів, залягають на Закарпатті.

Знайдіть вказані в тексті родовища на карті корисних копалин України. Поясніть, чи екологічно доцільно Україні ставати експортером рудної сировини. Назвіть більш раціональні для країни шляхи використання власних мінеральних багатств.

4

ПОРТФОЛІО КРИТИЧНОЇ СИРОВИНИ УКРАЇНИ.

Відповідно до значення для розвитку економіки нашої держави можна скласти портфоліо так званої критичної сировини України: yy титан, за обсягами розвіданих запасів якого Україна входить до десяти провідних країн світу та забезпечує понад 7 % його світового видобутку. Основні титановмісні мінерали — ільменіт, рутил, часто зустрічаються разом із супутнім мінералом цирконом. Внутрішнє споживання України становить лише 10 % від видобутку; yy літій, запаси якого становлять близько третини від доведених у Європі, але на сьогодні в Україні не видобувається; yy кобальт, який може вилучатися як супутній елемент (12 силікатно-нікелевих родовищ з покладами кобальту із запасами 9 тис. тонн). Основні перспективи розробки кобальту пов’язані з Капітанівським та Прутівським родовищами, які розвідуються з 2019 р. приватними інвесторами; yy графіт, за обсягами розвіданих запасів якого Україна входить до п‘яти провідних країн

Мал. 5. Маса кожної кулі 1 кг. Зліва направо: магній, алюміній, титан, мідь і вольфрам.

117

Розділ ІІ. Первинний сектор господарства нього — металевографітових, змазувальноохолоджувальних та штучних алмазів.

світу (близько 19 млн тонн із середнім вмістом графіту в руді 5–8 %). Із шести відомих на сьогодні родовищ промислово експлуатується одне, що було придбане в 2021 р. публічною австралійською компанією Volt Resources.

Україна має одні з найбільших у світі запасів титану. Цей метал незамінний у найсучасніших сферах виробництва і має унікальне застосування: від військової техніки до виробництва годинників, від автомобільних коліс до ракет.

Як ви вважаєте, чи доцільно продавати стратегічну мінеральну сировину іноземним компаніям і чому?

Майське родовище золота в Одеській області належить до найбільших на планеті. Воно розташоване на околиці Українського щита, який має багаті родовища практично всіх відомих людству металевих руд.

Графіт — велике багатство української держави. Україна може стати світовим постачальником не тільки цього цінного і досить дорогого мінералу, але, що особливо важливо, виробів із

ВИСНОВКИ

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

Найбільш різноманітні руди металів містить в собі Український щит. В Україні є значні запаси руд чорних і кольорових металів, за деякими з них країна в ходить до десятки світових лідерів. Видобуток корисних копалин в Україні, як і в будь-якій іншій країні світу, супроводжується екологічними проблемами. Найбільш економічно доцільно продавати на світовому ринку не дешеву рудну сировину, а дорогу продукцію її переробки — що є перспективою української економіки.

1. Доведіть, що на сучасному етапі розвитку людство не може обійтися без видобутку корисних копалин.

2. Обґрунтуйте необхідність переходу до використання ресурсозберігаючих технологій у процесах видобутку корисних копалин.

3. Спрогнозуйте подальшу долю залізоі марганцеворудних кар’єрів.

4. Проаналізуйте екологічні обмеження в розвитку гірничодобувної промисловості України.

5. На конкретних прикладає доведіть, що первинний сектор економіки України є потужною базою для розвитку вторинного сектора.

§28

Видобуток інших видів природної сировини у світі, Україні та своєму регіоні 1. Пригадайте, на які групи поділяють нерудні корисні копалини. 2. Спрогнозуйте зміни стану довкілля через зростання обсягів кар’єрного видобутку корисних копалин.

1

НЕРУДНІ КОРИСНІ КОПАЛИНИ: БАСЕЙНИ, РАЙОНИ ЗАЛЯГАННЯ ТА ВИДОБУТКУ. Зазвичай

усю нерудну (та непаливну) мінеральну сировину поділяють на групи: хімічна, будівельна й технічна сировина. Група нерудних корисних копалин та їх родовища в Україні, як і в світі, надзвичайно різноманітні й багаті: вогнетривкі глини, сірка, вапняки, кам’яна та калійна сіль, різноманітні будівельні матеріали, кольорове і ювелірне каміння, мінеральні води та лікувальні грязі (мал. 1, § 22).

118

За допомогою мал. 1 (§ 22) і карт атласу складіть перелік нерудної мінеральної сировини, що є в надрах вашого регіону. Чи знаєте ви, як їх використовують у господарстві?

Лідером за видобутком нерудної мінеральної сировини є Китай, який у 2019 р. дав 51 % світового флюориту (використовується в електроніці, оптиці, медицині, виробництві алюмінію, реактивної, лазерної та радіотехніки, скла, емалі, кислоти тощо); 60 % графіту (для виготовлення простих олівців, штучних алма-

Тема 3. Добувна промисловість Гірничо-хімічна сировина

Гірничо-рудна сировина Цементна сировина

Облицювальне каміння

НЕРУДНІ КОРИСНІ КОПАЛИНИ Кольорове, ювелірне дорогоцінне та напівдорогоцінне каміння

Нерудна сировина для металургії Підземні води Сировина для скляної та порцелянофаянсової промисловості

Мал. 1. Нерудні корисні копалини України.

зів, сповільнювачів нейтронів ядерних реакторів, електродів і нагрівальних елементів, струмоприймачів для електротранспорту, підйомних машин і реостатів тощо); 26 % бентоніту (адсорбент для очищення у нафтопереробці, коксохімії, харчовій промисловості, медицині і фармакології, сільському господарстві, ливарному й керамічному виробництві, у чорній металургії, харчовій промисловості тощо); 18 % каоліну (для виробництва черепиці, дренажних і каналізаційних труб, цегли, порцеляни, фаянсу, електротехнічних ізоляторів, мінеральних фарб, олівців, наповнювач у фармації, застосовується у виробництві алюмінію, текстилю, гуми, мила, парфумерних товарів тощо); 25 % тальку (вогнетривкий матеріал, керамічна, цегельно-черепична сировина, наповнювач для таблеток, сировина для виготовлення пудри, зубного порошку, присипок, у ґумовій, паперовій, парфумерній, лакофарбовій, фармацевтичній промисловості тощо). У Росії видобувають 61 % азбесту світу (сировина для виготовлення теплоізоляційних матеріалів, теплозахисних костюмів, рукавиць, протипожежних ковдр, штор, дверей, ізоляційного брезенту, шиферу, труб, фільтрів, автомобільних і залізничних гальм, вогнезахисної та акустичної штукатурки, герметиків, шпаклівки тощо). Отже, зрозуміло, що назва «нерудні корисні копалини» об’єднує сировину, без якої сучасне життя уявити неможливо. Надра України містять широкий набір родовищ нерудної сировини. На 2019 р. в нашій державі розвідано понад 4,5 тис. родовищ нерудних копалин, із яких розробляється 1,3 тис. (мал. 1.). За допомогою карти «Мінерально-сировинні ресурси України» доповніть зміст мал. 1 прикладами корисних копалин, що належать до кожної із вказаних восьми груп нерудних копалин, та прикладами їхніх родовищ у межах України (переважно у вашому та сусідніх регіонах).

Нерудна сировина для металургії — це флюсові вапняки, вогнетривкі глини, доломіти, кварцити, магнезити, пісок формувальний, плавиковий шпат, ставроліти. Ці родовища зосереджені в межах Донецької складчастої споруди, Українського щита, Дніпровсько-Донецької западини, Волино-Подільської плити та Воронезького кристалічного масиву. Знайдіть на карті «Мінерально-сировинні ресурси України» родовища нерудної сировини для металургії. Чи відповідає їх географічне положення районам видобутку рудної сировини?

Нерудна сировина для хімічної промисловості — це апатит, барит, бор, бром, глауконіт, давсоніт, йод, сапоніт, сіль калійна, кухонна та магнієва, сірка, фосфорити, фтор, карбонатна сировина для вапнування кислих ґрунтів (вапняки); виробництва мінеральних фарб і соди (крейда); кормових домішок (вапняки). Україна посідає одну з провідних позицій у Європі та світі за запасами кухонної, калійних, сульфатних і магнієвих солей, сірки, природних мінеральних пігментів, карбонатної сировини для харчової і хімічної промисловості. Їх видобуток може повністю задовольнити внутрішні потреби країни і підтримувати значний експортний потенціал. Знайдіть на карті «Мінерально-сировинні ресурси України» родовища хімічної нерудної сировини. У межах яких тектонічних структур вони розташовані?

На сьогодні найбільші родовища кам’яної солі зосереджені на Донбасі (Бахмутське й Сло­ в’янське) та Закарпатті (Солотвинське). Солі Бахмутського родовища утворилися приблизно 300 млн років тому внаслідок випаровування прадавнього моря. Три з п’яти шарів солі, розташовані на глибині 20—300 м, мають товщину понад 30 м. У соляній шахті Донбасу Соледар створено спелеотерапевтичний заклад для зцілення людей від захворювань органів дихання.

119

Розділ ІІ. Первинний сектор господарства коякісного каоліну сягає тут 100 м. Значні родовища є на Поділлі та Житомирщині. Важливою сировиною є кристалічний графіт, основні місця залягання якого розташовані в Бердичівському, Побузькому, Криворізькому та Приазовському районах.

а

3 б

Мал. 2. а) Соляна шахта Соледару, б) мінерал польовий шпат складає майже 50 % земної кори.

Калійна сіль — сировина для виробництва калійних добрив. Великі її родовища є у Прикарпатті (Калуш, Івано-Франківська та Стебник, Львівська області). Важливою сировиною для виробництва фосфатних мінеральних добрив є фосфорити, перспективні для розробки родовища яких залягають в Івано-Франківській, Харківській та Сумській областях та апатити Запорізької, Харківської, Чернігівської, Івано-Франківської, Вінницької областей. Родовища вогнетривів розробляються на Донбасі та у Придніпров’ї. На Житомирщині є значні родовища сировини для порцелянової промисловості (каоліни, польовий шпат і кварцові піски). Родовища будівельних матеріалів — від найпростіших (піску й глини) до мармуру, габро і лабрадоритів, оздоблювальне каміння, у тому числі й рідкісне, розробляють скрізь, де близько до поверхні підходять кам’яні породи Українського щита. Із давніх часів українські будівничі для оздоблювання храмів, фортець, житлових будівель використовували облицювальне каміння Житомирщини, Київщини, Карпат і Криму. Особливо славиться Житомирщина з унікальними родовищами пірофіліту, який витримує температуру декілька тисяч градусів. На території України дуже поширені вапняки, піски, різі види глини. Їх використовують для виробництва будівельних матеріалів та безпосередньо в будівництві. Каолін (біла глина), близько 100 родовищ, утворився в результаті вивітрювання поверхні Українського щита. Просянівське родовище на Дніпропетровщині одне з найбільших у світі, потужність шарів висо-

120

МІНЕРАЛЬНІ ВОДИ ТА ГРЯЗІ, ЇХ ГОСПОДАРСЬКЕ ВИКОРИСТАННЯ. Мінеральні лікувальні води

України, що мають практично будь-який відомий у світі склад, можна використовувати для лікування всіх видів захворювань. Найвідоміші з них «Нафтуся», «Куяльник», «Поляна Квасова», «Бермінводи», «Миргородська» та ін., на базі яких створено курорти, відомі й за межами країни (мал. 3). Ресурси мінеральних грязей півдня держави створюють умови для розвитку тут курортів міжнародного значення. Їхня унікальність і лікувальні властивості пояснюються тим, що солоні озера-лимани України розташовані на крайній північній межі їх поширення та крім мінеральних речовин містять ще й органічні. На їхній основі працюють курорти Одеси, Сак тощо. Які мінеральні води є в межах вашої адміністративної області? Дізнайтеся про їхній склад та лікувальні властивості.

4

КОШТОВНЕ ТА ВИРОБНЕ КАМІННЯ. У геологічних структурах Українського щита, Дніпровсько-Донецької западини, Карпатських і Кримських горах розвідано вісім родовищ і виявлено понад 300 проявів близько 40 видів ювелірного (алмаз, рубін, смарагд, циркон та ін.) та ювелірно-виробного каменю (агат, онікс, мармур тощо.) У межах Українського щита, крім розсипів алмазів, знайдено родовища корунду, другого за міцністю коштовного каменю. В Україні є прояви та родовища топазу (Рівненщина), гірського кришталю й аметисту (Придніпров’я та Приазов’я), бурштину (Полісся), яшми (Крим), берилу, чорного кварцу (моріону), цитрину, рожевого й димчастого кварцу (Житомирщина). Коштовне та виробне каміння використовують не тільки для виготовлення прикрас і художніх виробів. Наприклад, продукти з бурштину (кислота, олія, лак, пудра, каніфоль) використовують у промисловості, медицині, сільському господарстві; за допомогою циркону свинцевим методом визначають абсолютний вік

Тема 3. Добувна промисловість

Захворювання нирок, органів травлення, порушення обміну речовин

Захворювання органів травлення і кишкового тракту, периферичної нервової системи, жовчного міхура, обміну речовин, урологічні та гінекологічні хвороби

Ендокринна, нервова, серцево-судинна системи, гінекологічні та захворювання шкіри, органів дихання, опорно-рухового апарату, порушень обміну речовин

Захворювання нирок, системи кровообігу, органів травлення, ендокринної системи, порушення обміну речовин, опорно-рухового апарату

Захворювання опорно-рухового апарату, гастроентерологічної та сечовидільної системи

«Нафтуся», 25 джерел; із яких 10 різного хімічного складу, озокерити

«Миргородська», хлоридно-натрієва, лікувальні грязі

Радонові мінеральні води

Збручанське родовище мінеральних вод типу «Нафтуся»

Шаянська типу «Боржомі» та «Віші»

Передкарпаття Трускавець

Полтавщина Миргород

Вінничина Хмільник

Поділля Сатанів

Закарпаття Шаян

Східниця Передгір’я Українських Карпат

Поляна (Свалява)

КУРОРТИ УКРАЇНИ Солотвино

Моршин

Бермінводи

Закарпаття

Прикарпаття

Харківщина

Cолотвинські озера (вода аналогічна воді Мертвого моря)

Три різних за хімічним складом джерела

Кальцієво-натрієвомагнієва вода «Березівська»

38 джерел мінеральної води типу «Наф­ туся» та «Боржомі»

«Поляна Квасова» і «Поляна Купель»

Серцево-судинна й нервова системи, опорно-руховий апарат та шкіра

При нервових розладах і порушенні обміну речовин, захворюваннях органів травлення, сечовивідних шляхів, гінекологічної сфери

Патології серцево-судинної та нервової систем, вертебневрологічні хвороби, наслідки травм (кісток, зв’язок, суглобів)

Захворювання нирок, печінки, органів травлення і обміну речовин, цукровий діабет

Лікування хвороб органів травлення

Закарпаття

Мал. 3. Курорти України (місцезнаходження, мінеральні джерела, напрями використання).

гірських порід, із нього отримують гафній, який використовують як ізолятор у мікрочипах; алмази використовують у квантових комп’ютерах, годинниковій та ядерній промисловості. Світовими лідерами за видобутком алмазів є Росія, Ботсвана, Канада, Ангола, Південна Африка.

5

ЕКОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ, ПОВ’ЯЗАНІ З ВИДОБУТКОМ КОРИСНИХ КОПАЛИН. Станом на

1 січня 2019 р. в Україні налічувалося 2233 родовища горючих корисних копалин, 147 — рудних, 4676 — нерудних, 1705 родовищ підземних вод, лікувальних грязей та ропи. Отже, Україна має потужну мінерально-сировинну базу, яка потребує подальшого геологічного вивчення із залученням інвестицій, а також охорони. Враховуючи унікальну геологічну будову України, можна очікувати на нові вражаючі

відкриття родовищ корисних копалин світового масштабу. Водночас гостро постає проблема — ми будемо сировинною країною, перекопаємо всю свою територію кар’єрами, шахтами, засипемо її териконами й відвалами, чи може сама земля України та її населення є значно більшою цінністю, ніж вугілля, нафта, залізна й марганцева руди тощо. У процесі видобутку корисних копалин неодмінно виникають і загострюються екологічні проблеми. Настає період, коли прибуток від їх продажу стає меншим за втрати суспільства від деградації довкілля. Наприклад, при здійсненні кар’єрного видобутку залізної й марганцевої руди використовують підривні роботи. Тисячі тонн найдрібніших часточок руди й пилу потрапляють в повітря і розносяться, забруднюючи довкілля. Створення та експлуатація кар’єрів різко знижує рівень

121

Розділ ІІ. Первинний сектор господарства Геомеханічні Деформація земної поверхні, зміна рельєфу, розтріскування порід через проведення вибухових робіт, вирубування лісів

ПОРУШЕННЯ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА ЧЕРЕЗ ВИДОБУТОК КОРИСНИХ КОПАЛИН

Гідрологічні Винесення у водойми шкідливих речовин з поверхні й надр землі, зміна запасів, режиму руху, якості та рівня ґрунтових вод

Хімічні

Фізико-механічні

Шумові

Зміна складу і властивостей атмосфери та гідросфери (засолення, забруднення, підкислення води й повітря

Забруднення довкілля газами та пилом, зміна властивостей ґрунтового покриву

Вібрація ґрунту через проведення вибухових робіт

Мал. 4. Види порушень навколишньою середовища, пов’язані з різними технологіями видобутку корисних копалин.

ґрунтових вод навколишньої місцевості. У селах і містах відчувається брак питної води, сохнуть ліси. СЛОВНИК Хвостосховище — гідротехнічна споруда, комплекс спеціальних споруд та обладнання, які призначені для складування або захоронення радіоактивних, токсичних та інших відвальних відходів збагачення корисних копалин.

A tailings pond is a hydraulic structure, a complex of special structures and equipment that are designed for storage or disposal of radioactive, toxic and other waste wastes from mineral beneficiation.

Підземний, шахтний видобуток корисних копалин нерідко супроводжується просіданням значних територій у населених пунктах. Така проблема виникла при видобутку калійної солі, наприклад, у місті Калуш. Довкілля отруюють різноманітні відходи, відвали, так звані хвостосховища (мал. 4). Поблизу Калуша існує сім підземних шахт з видобутку калійних солей. Їхня експлуатація постійно призводить до просідання землі. У 2012 р. в Молдові занепокоїлися через відстійник токсичних речовин, що утворився в Домбровському кар’єрі Калуша. Існує вірогідність того, що прорив дамби може спричинити екологічну катастрофу на Дністрі.

ВИСНОВКИ

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

Родовища нерудної сировини України та світу надзвичайно різноманітні й багаті. Вони представляють собою сировину, без якої неможливо уявити сучасне життя та господарську діяльність людини. За сферою використання нерудні корисні копалини об’єднано у вісім груп: Гірничо-рудна та гірничо-хімічна сировина, нерудна сировина для металургії, облицювальне каміння, кольорове, ювелірне коштовне та напівкоштовне каміння, цементна сировина та сировина для скляної й порцеляно-фаянсової промисловості. есурси підземних вод відкривають для України перспективи створення бальнеологічних курортів світового значення. Видобуток корисних копалин супроводжується виникненням екологічних проблем.

1. Укажіть основні напрями та види виробництва, які базуються на використанні нерудних корисних копалин.

2. Обґрунтуйте необхідність перетворення міст і містечок України на бальнео­ логічні курорти з використанням родовищ підземних вод, лікувальних грязей та ропи.

3. Спрогнозуйте можливість «алмазної лихоманки» в Україні.

4. Проаналізуйте соціально-економічні наслідки розвитку рекреації та туризму на основі відповідних ресурсів у нашій країні.

5. Поясніть, чому саме видобуток корисних копалин є найбільш шкідливим для довкілля.

Практична робота 7. Складання картосхеми з нанесенням найбільших країн-експортерів та імпортерів мінеральної сировини світу.

122

РОЗДІЛ ІІІ.

ВТОРИННИЙ СЕКТОР ГОСПОДАРСТВА Тема 1. Виробництво та постачання електроенергії Тема 2. Металургійне виробництво Тема 3. Хімічне виробництво. Виробництво деревини, паперу. Промисловість будівельних матеріалів Тема 4. Виробництво машин та устаткування Тема 5. Виробництво тканин, одягу, взуття Тема 6. Харчова промисловість

У третьому розділі підручника розглянемо вторинний сектор економіки, який включає обробну промисловість та будівництво, що становили основу економіки країн Західної Європи в період із початку ХІХ ст. до початку Другої світової війни. Підприємства вторинного сектора економіки на основі промислової сировини первинного сектора виробляють кінцеву, готову до споживання, продажу або використання в інших сферах продукцію. Ці підприємства зазвичай потребують складних технологій та відповідного обладнання, що споживає багато енергії, використовують більш висококваліфіковані трудові ресурси, які мають спеціальну техніко-інженерну підготовку. Причиною переходу суспільства від первинного до вторинного сектора економіки стало вдосконалення техніки, яку використовували різні, уже знайомі вам, виробництва первинного сектора. Унаслідок цього зросла продуктивність праці, звільнилася значна кількість трудових ресурсів, задіяних у первинному секторі господарства. Європейське суспільство перетворилося з аграрного на індустріальне. На розміщення виробництв вторинного сектора економіки не впливають природні умови, наявність або відсутність природних ресурсів. Вони тяжіють до суспільств з вищим розвитком освіти й науки. Отже, з’ясуємо, чим важливі для людства виробництво та постачання електроенергії, машин і устаткування, хімічної продукції, тканин, одягу та взуття, харчових продуктів, а також будівництво. Працюючи над третім розділом, ви: дізнаєтеся про країн-лідерів за виробництвом і споживанням енергії, чорних і кольорових металів, мінеральних добрив і полімерів, деревини й паперу, машин та устаткування, транспортних засобів, товарів народного споживання; навчитеся пояснювати розміщення окремих підприємств в Україні та світі; аналізувати статистичні дані щодо обсягів виробництва продукції; оціните вплив різних чинників на розміщення підприємств вторинного сектора світової та української економіки; наслідки їхнього впливу на довкілля; місце України на світовому та європейському ринках; зрозумієте зв’язок між спеціалізацією сільського господарства та харчової промисловості в світі та Україні.

123

Розділ ІІІ. Вторинний сектор господарства

Тема 1. Виробництво та постачання електроенергії

§29

Електроенергетика: типи електростанцій, основні чинники їх розміщення та значення 1. Пригадайте, яке значення має електроенергетика для вас та ваших близьких. 2. Спрогнозуйте можливість використання енергії Сонця пересічною родиною через встановлення сонячних панелей. За допомогою інтернет-джерел обчисліть вартість такого проєкту.

1

Користуючись додатковими джерелами, підготуйте повідомлення про аварії на АЕС Фукусіма в Японії та Чорнобильській. Знайдіть відеоматеріали в мережі Інтернет із цього питання. Зробіть висновки про безпеку для довкілля та безпечність виробництва енергії на АЕС.

ЕНЕРГЕТИКА СВІТУ: ГЕОГРАФІЯ ТА ЗНАЧЕННЯ.

Географія енергетики зумовлена природними та соціально-економічними чинниками. За видобутком вугілля, природного газу, уранових руд лідерами є економічно розвинені країни, а за видобутком нафти — країни, що розвиваються. Проте переважна частина цих ресурсів споживається в економічно розвинених країнах із значним територіальним зміщенням електростанцій до великих портів, з орієнтацією на довізну енергетичну сировину із країн, що розвиваються. За обсягами світового споживання електроенергії, який за останні 30 років збільшився більше ніж удвічі, можна визначити рівень соціально-економічного розвитку країн. У першій десятці — Китай, США, Індія, Японія, Росія, Канада, Бразилія, Південна Корея, Німеччина, Франція, а за споживанням на одну особу — Ісландія, Норвегія, Кувейт, Бахрейн, Катар, Фінляндія, Канада, Швеція, США, ОАЕ. Арабські нафтодобувні країни потрапили до переліку завдяки їхній спеціалізації на енергоємній виплавці алюмінію. Під впливом багатьох чинників країни віддають перевагу виробництву електроенергії здебільшого на якомусь певному типі електростанцій. Наприклад, Швейцарія (60 %) та Норвегія (88 %) основну частину електроенергії отримують за рахунок гідроелектростанцій (ГЕС), Франція — атомних (АЕС — 75 %), Китай — теплових (ТЕС — 61 %). У країнах, що розвиваються, і до сьогодні використовують енергію від спалювання деревини (Центральна Африка, Південно-Східна Азія) та висушеного на сонці посліду тварин. У Танзанії, Ефіопії, Непалі майже 90 % спожитої енергії забезпечує біомаса.

124

Дізнайтеся про джерела електроенергії, які споживає ваша школа та домогосподарство. Як це виробництво електроенергії впливає на довкілля?

Електроенергія є матеріальною основою науково-технічного прогресу, зростання продуктивності праці в усіх виробництвах, а також важливою передумовою ефективного розміщення господарства. Тому її значення в суспільстві зростатиме надалі, адже дедалі більше країн стають на шлях індустріального розвитку. Електроенергія широко використовується в промисловості — машинобудівній, металургійній, хімічній, де поширені енергоємні виробництва. Значна частка електроенергії споживається в комунальному господарстві й транспорті. У низці країн (США, Канада, Японія) значна частина електричної енергії використовується населенням у побуті. У країнах, що розвиваються, найбільша її частка споживається в промисловості та інших сферах господарства. Подискутуйте, наскільки комфортним було б ваше життя без електроенергії.

2

ТИПИ ЕЛЕКТРОСТАНЦІЙ, ОСНОВНІ ЧИННИКИ ЇХ РОЗМІЩЕННЯ. Електричну енергію ви-

робляють на електростанціях різних типів, який визначається видом енергії, що використовується на них для виробництва електричного струму. Отже, вони бувають тепловими, гідравлічними, атомними, гео- та геліотермальними, вітровими та ін. (мал. 1, 2).

Тема 1. Виробництво та постачання електроенергії

Лопаті Гальмо Множник

Хаб (концентратор) і ротор

Електрична система управління Гондола Генератор Система орієнтації Мачта (вежа)

Фундамент

Під’єднання ліній передачі енергіїї споживачу

а

б

Мал. 1. а) будова вітрогенератора; б) технологічна система АЕС.

а

б

в

Мал. 2. а) ГЕС «Три ущелини» (р. Янцзи, Китай, 25,2 ГВт), найбільша і надважка споруда в світі; б) турбіна припливної електростанції під час відпливу (північ Франції); в) Китай, сонячна електростанція, фото з ілюмінатора літака.

ТЕС за видом генерованої й відпускної енергії поділяють на два основних типи: конденсаційні (КЕС), призначені тільки для виробництва електроенергії, і теплофікаційні, або теплоелектроцентралі (ТЕЦ). КЕС, що працюють на органічному паливі, будують поблизу місць його видобування, а ТЕЦ розміщують поблизу споживачів тепла — великих міст, підприємств і житлових масивів. ТЕЦ також працюють на органічному паливі, але, на відміну від КЕС, виробляють як електричну, так і теплову енергію у вигляді гарячої води й пари для виробничих і теплофікаційних цілей. Основними видами палива цих електростанцій є: тверде (кам’яне та буре вугілля, антрацит, напівантрацит, торф, сланці); рідке (мазут); газоподібне (природний, коксовий, доменний та інші гази). Атомні електростанції переважно конденсаційного типу використовують енергію ядерного палива (мал.1, б).

Для того щоб зрозуміти роботу ТЕС, перегляньте відео «Теплоелектростанція (ТЕС). Машини: як це працює». Зробіть висновки про вплив роботи ТЕС на довкілля.

На розміщення різних типів електростанцій впливають різні чинники, головними серед яких є наявність споживача (потреба в електроенергії) і наявність певних джерел енергії. Наприклад, припливна електростанція точно буде розміщена на узбережжі моря, там, де є великі припливи, бажано сприятливий рельєф дна і конфігурація берегів. Для ГЕС потрібна річка, а для геотермальної станції — наявність підземних гарячих джерел. Водночас наявність масового споживача у великих містах призводить до концентрації навколо них деяких типів електростанцій, іноді кількох, як поблизу, наприклад, міста Запоріжжя (ТЕС, ГЕС та АЕС). У світі зростають обсяги використання відновлюваних або невичерпних джерел енергії, якими є енергія вітру та Сонця. Наприклад, найбільший вітроенергетичний комплекс сві-

125

Розділ ІІІ. Вторинний сектор господарства

Мал. 3. Картосхема сонячного випромінювання.

ту — Ганьсу, потужністю 12,77 ГВт (більше ніж деякі АЕС), розташований в однойменній провінції Китаю, уздовж пустелі Гобі з її потужними вітрами. Вітрову енергію використовували з давніх часів, наприклад, відомі всім вітряні млини. Проте виробництво борошна та створення електроенергії це різні речі. Країна Китай

Компанія Jinko Solar

Особливості компанії Найбільший світовий виробник кремнієвих кристалічних фотомодулів

Китай

LONGi Solar

Задовольняє майже 25 % світового попиту монокристалічних панелей

Китай

JA Solar

Випускає кремнієві пластини, фотоелементи, сонячні модулі, готові до використання фотоелектричні системи

Канада

Китай

Canadian Solar

Risen Energy

Підприємство засноване в 2001 р. вихідцем із Китаю доктором Шоном Ку. На сьогодні має 17 заводів в Азії та Америці Одне із перших виробництв фотоелектричної промисловості в Китаї

Мал. 4. Лідери з виробництва сонячних панелей (на 2020 р.).

126

На сьогоднішній день в Китаї (найбільший виробник у світі компанія «Goldwind»), США (друге місце в світі за обсягами виробництва посідає компанія «General Electric»), країнах Європи — Данії (третє місце в світі належить компанії «Vestas») Бельгії, Нідерландах, Німеччині), налагоджено серійний випуск вітряків, у тому числі й невеликих, потужністю від 1,5 до 100 та 30 тис. кВт/год електроенергії. Для того щоб уявити процес роботи вітрогенератора, перегляньте відео «Amazing Biggest Wind Turbine Manufacturing Process. Incredible wind Turbine Production Technology». Зробіть висновки про рівень розвитку сучасних технологій.

Найбільші сонячні електростанції збудовано сьогодні в Китаї, Індії та США (мал. 3, 4). Проаналізуйте дані фізичної карти світу та мал. 3. Назвіть країни й регіони, у межах яких доцільно було б розмістити сонячні електростанції. Поясніть, чому саме тут.

3

ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ЕНЕРГЕТИКИ СВІТУ. Енергетика світу спричинює

багато проблем, головною з яких є вичерпання вуглеводнів, як невідновлюваних джерел енергії. Колись багаті родовища, найбільш доступні й доцільні для розробки майже вичерпано. ТЕС, які працюють на цих джерелах, ще більше загострюють екологічні проблеми.

Тема 1. Виробництво та постачання електроенергії Техногенні аварії на АЕС узагалі загрожують існуванню людства. Водосховища ГЕС затоплюють найбільш придатні для життя людей прибережні частини річок із переважно родючими ґрунтами. Саме це змусило людство використовувати нетрадиційні способи отримання енергії, до яких належить і використання тепла земних надр. Гаряча вода термальних джерел перетворюється на пару та рухає турбіни, що виробляють електроенергію. Геотермальні електростанції працюють нині у США, Італії, Ісландії, Японії та інших країнах, а в Новій Зеландії вони дають понад 20 % усієї електроенергії. Більшого поширення набуває використання енергії припливів, наприклад, у Франції, Ісландії. На сьогоднішній день створені технології наплавних станцій, які отримуватимуть електроенергію за рахунок енергії хвиль та перепаду температур між поверхневими й глибинними

водами океанів і морів. Дедалі активніше використовується енергія вітру й Сонця. За прогнозами, масового поширення набудуть геліоелектростанції, адже протягом лише трьох хвилин Земля отримує таку кількість сонячної енергії, якої людству вистачило б на рік. Після аварії на АЕС «Фукусіма-1», що відбулася 11 березня 2011 р., найбільша АЕС Японії та світу «Касівадзакі-Каріва» була зупинена для технічних перевірок. Вона посідає перше місце в світі за сукупною потужністю своїх семи ядерних реакторів, яка перевищує 8,2 тис. МВт. У квітні 2021 р. у води Шотландії була виведена найпотужніша в світі (2 МВт) плавуча приливна електростанція Orbital O2. Вона почала виробляти електроенергію, яка з підводного кабелю надходить в місцеву наземну електромережу. У перспективі Orbital O2 забезпечуватиме електрикою береговий електролізер для вироблення «зеленого» водню.

ВИСНОВКИ

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

Залежно від виду енергії, що використовується для виробництва електричного струму, розрізняють: теплові (ТЕС — вугілля, газ, мазут), гідравлічні (ГЕС — енергія води), атомні (АЕС — енергія розпаду атомного ядра), геотермальні (внутрішня енергія Землі), вітрові, сонячні електростанції. Головними чинниками їх розміщення є наявність споживача і зазначених джерел енергії. Великі техногенні катастрофи на АЕС (Україна, Японія), викликані людськими й природними чинниками, змусили країни відмовитися від будівництва нових АЕС. Загалом енергетика загострює екологічні проблеми. Із кожним роком зростають обсяги використання відновлюваних або невичерпних джерел енергії. Понад 60 % всієї електричної енергії виробляють розвинені країни світу, які одночасно є й основними її споживачами. Електроенергія широко використовується в промисловості, комунальному господарстві, на транспорті та в побуті.

1. Назвіть типи електростанцій за джерелом енергетичних ресурсів. Укажіть, які з них є більш екологічно безпечними.

2. Поясніть, як виробництво електроенергії пов’язане із забрудненням довкілля.

3. Наведіть приклади найбільших країнспоживачів електроенергії.

4. Проаналізуйте перспективи розвитку сонячної енергетики на прикладі конкретних країн.

5. Подискутуйте з однолітками, чи використання енергії Сонця та вітру є повністю екологічно чистим.

§30

Паливно-енергетичний баланс. Використання відновлюваних джерел енергії 1. Пригадайте, чи є екологічно безпечним виробництво електроенергії з використанням вуглеводнів. 2. Назвіть види палива, які використовувало людство за час свого історичного розвитку.

1

ПАЛИВНО-ЕНЕРГЕТИЧНИЙ БАЛАНС (ПЕБ). Паливно-енергетичний баланс різних країн формується по різному. На це впливає низка чинників, таких, як наявність (або відсутність)

власної природно-сировинної бази, віддаленість від основних джерел паливних корисних копалин, структура економіки, рівень розвитку науки і техніки та суспільства загалом тощо.

127

Розділ ІІІ. Вторинний сектор господарства СЛОВНИК Паливно-енергетичний баланс — співвідношення наявних паливно-енергетичних ресурсів в країні з їхнім використанням. ПЕБ складається з прибуткової та витратної частин.

Fuel and energy balance is the ratio of available fuel and energy resources in the country with their use. It consists of profitable and expendable.

Здавна у якості енергоносіїв людство використовувало власну мускульну силу та силу свійських тварин, рушійну силу води, енергію Сонця, деревину. Саме вона була основним енергоносієм майже до кінця ХІХ ст. Поступово її замінило вугілля, яке на початку ХХ ст. у структурі світового енергоспоживання складало вже понад 50 %. Водночас розпочалося використання нафти. У період між Першою та Другою світовими війнами відбулося активне використання природного газу та ще більше зростало значення нафти. У 50-х рр. ХХ ст. основою ПЕБ світу стали нафта й природний газ. У цей же час людство освоїло використання для мирних цілей атомної енергії, частка якої в енергоспоживанні зростала повільно. Тоді ж почала зростати роль відновлюваних джерел енергії — вітру, Сонця, внутрішньої енергії Землі (геотермальна) У ХХ ст. в розвитку ПЕБ виділяють два етапи: вугільний (приблизно до кінця 50-х рр. ХХ ст.) та нафтогазовий (із початку 60-х рр.). У 1980 р. частка нафти в ПЕБ складала 46 %. Друга половина ХХ ст. — 1971 р. Біопаливо та відходи 11% Гідроенергія 2% Атомна енергія Природ1% ний газ 16%

Вугілля 26%

Нафта 44%

а

5 523 Mtoe

Початок ХХІ ст. — 2016 р.

Біопаливо та відходи Інше 2% 10% Гідроенергія 2% Атомна Вугілля енергія 27% 5% Природний газ 22% Нафта 32%

13 761 Mtoe

Мtоe — мільйони тонн нафтового еквівалента

Мал. 1. а) Динаміка змін світового ПЕБ (друга половина ХХ — початок ХХІ ст.) (за даними: WORLD ENERGY BALANCES: OVERVIEW 2018); б) країни — найбільші виробники палива (2016 р.).

128

Проте з початку 80-х рр. ХХ ст. окремі дослідники виокремлюють у розвитку ПЕБ світу так званий сучасний, або третій етап, для якого характерне зменшення частки нафти, зростання частки атомної та альтернативних джерел енергії (мал. 1). За даними мал. 1 зробіть припущення про відмінності ПЕБ окремих країн світу відповідно до видів паливних корисних копалин, які там видобувають.

Економісти прогнозували значне (до кінця ХХ ст. до 15 %) збільшення частки атомної енергії в світовому та українському ПЕБ. Суттєві корективи в ці прогнози, як і в розвиток світової атомної енергетики, внесла аварія на Чорнобильській АЕС у 1986 р. а пізніше, у 2011 р. на японській Фукусімі. Після Чорнобильської катастрофи в багатьох країнах (Італія, Німеччина, Франція) були зупинені програми будівництва нових АЕС. Після аварії на Фукусімі в самій Японії перший з усіх наявних у країні атомних реакторів (48, зупинених у 2011 р.) поновив роботу лише в серпні 2015 р. Поглиблення екологічних проблем, глобальне потепління привернули увагу людства до розвитку енергетики, яка використовує альтернативні джерела. ПЕБ складається із прибуткової та витратної частин. Прибуткова частина враховує видобуток енергоносіїв (вугілля, газ, нафта та ін.), виробництво електричної і теплової енер100% 90% 80%

Інші Інші

70% 60% 50%

США

Інші ОПЕК

40%

РФ

30% 20%

Китай

10% 0%

б

Нафта

Інші

РФ Китай Катар Іран

Франція

США Бразилія Канада

РФ

США Саудівська Аравія

Вугілля

Інші Інші

США США Природний Атомна газ енергія

Китай

Гідроенергія

Тема 1. Виробництво та постачання електроенергії

а

б

Мал. 2. Витратна частина ПЕБ: а) США (2019 р., за даними U.S. Energy Information Administration), б) Франції (2019 р., за даними: Bilan énergétique de la France).

гії з використанням відновлюваних джерел (енергія вітру, Сонця, геотермальна), а також відбір газу з підземних сховищ, імпорт енергоресурсів та залишок ресурсів на початок року. Витратна частина балансу містить прогнози споживання енергоресурсів (мал. 2). За даними мал. 2 порівняйте баланс споживання енергоресурсів США та Францією. Які висновки можна зробити про особливості структури енергетики цих країн?

Аналіз статистичних даних щодо змін ПЕБ та особливо споживання людством певних видів енергії свідчить про те, що його структура швидко змінюється на користь нетрадиційних, відносно екологічно безпечних видів енергії (мал. 3). Чому відносно, тому що, наприклад, екологічно безпечні вітряки все ж таки шкодять довкіллю, адже за підрахунками спеціалістів тільки у США за рік під їх лопатями гине кілька мільярдів птахів. За даними мал. 3 проаналізуйте зміни ПЕБ світу. Зробіть відповідні висновки.

3

ПАЛИВНО-ЕНЕРГЕТИЧНИЙ БАЛАНС УКРАЇНИ.

Енергетична стратегія України до 2035 р., розроблена Міністерством енергетики та вугільної промисловості, передбачає план заходів щодо підвищення енергетичної безпеки країни. Україні слід скористатися великим потенціалом скорочення споживання імпортованого природного газу завдяки енергозаощадженню. Планується знизити енергоємність економіки, диверсифікувати поставки енергоресурсів та наростити їх вітчизняний видобуток і виробництво, для чого потрібні значні капіталовкладення. Можна лише констатувати,

що впродовж усього періоду незалежності України, енергетична сфера залишається найбільш уразливою складовою економіки держави. (мал. 4).

Тип енергії

Обсяги в структурі ПЕБ (у терават/год) 1900 1960 1970 2019

Інші відновлювані

0

0

71

1164

Сучасне біопаливо

0

0

0

1143

Сонячна

0

0

0

1793

Вітрова

0

0

0

3540

44

1813

3263

10 455

0

0

219

6923

64

4472

9614

32 292

Нафта

181

11 097

26 708

53 620

Вугілля

5728

15 442

17 059

43 849

Традиційна біомаса

6111

8889

9444

11 111

12 128

41 713

Гідравлічна Атомна Природний газ

Загалом

66 378 173 340

Мал. 3. Зміни ПЕБ світу за останні 120 років.

Мал. 4. Структура первинного постачання енергоресурсів та кінцевого енергоспоживання в Україні (за даними державної статистики).

129

Розділ ІІІ. Вторинний сектор господарства Проаналізуйте статистичні дані мал. 4 та назвіть відмінності між прибутковою й витратною частинами ПЕБ України.

потужністю понад 5000 МВт, планується збудувати до 2030 р. Проєкти Сонячного парку становлять одну з основ Дубайської стратегії чистої енергії до 2050 р., яка має на меті забезпечити 75 % загальних енергетичних потреб з чистих джерел.

Найбільший у світі сонячний парк «Мохаммед бін Рашид аль-Мактум» у Дубаї (ОАЕ), загальною

ВИСНОВКИ

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

Паливно-енергетичний баланс — це співвідношення наявних у країні паливно-енергетичних ресурсів з їхнім використанням, що складається з прибуткової та витратної частин. Статистика змін споживання енергетичних ресурсів у світі свідчить про те, що структура ПЕБ швидко змінюється на користь нетрадиційних, відносно екологічно безпечних видів енергії. Розвиток енергетики, яка використовує альтернативні джерела, спричинили екологічні проблеми та глобальне потепління. В Україні створено план заходів щодо підвищення енергетичної безпеки країни, для реалізації якого потрібні значні капіталовкладення. Головними перспективами щодо змін у ПЕБ України є скорочення споживання імпортованого природного газу через енергозаощадження та збільшення видобутку енергії за рахунок відновлюваних джерел.

1. Охарактеризуйте основні способи та джерела отримання електроенергії.

2. Поясніть, чому енергетичний комплекс є основою розвитку економіки країн світу.

3. Поясніть причини енергозалежності України.

4. За матеріалами мережі Інтернет знайдіть інформацію щодо використання енергії Сонця в Україні та світі. Підготуйте повідомлення за цим питанням.

5. За даними мал. 2 і 3 вкажіть різницю між ПЕБ США, Франції та України. Чим вона пояснюється?

§31 1

Електроенергетика України 1. Пригадайте способи використання енергії Сонця, вітру, океанів? 2. Чи завжди відновлювані джерела енергії повністю безпечні для довкілля?

ЕЛЕКТРОЕНЕРГЕТИКА УКРАЇНИ. Електроенергетика — один із найдавніших секторів господарства України, який забезпечує всебічний науково-технічний прогрес у всіх без винятку виробництвах, поліпшує умови праці й побуту населення. Близько половини всього первинного палива (вугілля, нафта, газ, уран), яке Україна імпортує чи видобуває на своїй території, а також енергія річок витрачаються на виробництво електричної й теплової енергії. Окремі підприємства та напрями господарської діяльності територіально тяжіють до джерел дешевої електроенергії. Електроенергія в Україні виробляється на ТЕС, АЕС, ГЕС, вітрових і сонячних електростанціях. Є перспективи розвитку геотермальної та інших видів електроенергетики. Загаль-

130

на встановлена потужність всіх електростанцій країни перевищує 56 067,40 МВт (мал.1, а). Проаналізуйте дані мал. 1 і зробіть висновки.

На атомні електростанції припадає близько 54 % виробництва електроенергії. В Україні діють Південноукраїнська (м. Южноукраїнськ, Миколаївська обл.), Хмельницька (м. Нетішин), Рівненська (м. Вараш) та Запорізька (м. Енергодар) АЕС. У перспективі спорудження двох нових атомних реакторів. Терміни експлуатації дев’яти з 15 українських атомних енергоблоків закінчуються в найближчі десять років. Це становить 80 % від загальної потужності атомної енергетики України.

Тема 1. Виробництво та постачання електроенергії Більше інформації про атомну енергетику України шукайте на офіційному сайті Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом”» energoatom. com.ua/ua/.

В Україні діють 14 великих ТЕС, найбільші з яких Запорізька, Придніпровська, Трипільська, Зміївська, Слов’янська, Ладижинська, Бурштинська. Вугільні ТЕС країни є лідерами за масштабами забруднення повітря в Європі, адже саме вони виробляють понад дві третини всіх викидів зольного пилу регіону. Найбільші викиди припадають на ТЕС, введені в експлуатацію в 60—70-х рр. ХХ ст., — Курахівська, Бурштинська, Трипільська, Луганська, Зміївська, Вуглегірська, Слов’янська й Ладижинська. Зважаючи на гострий дефіцит вугілля через воєнні дії на Донбасі відбулося скорочення виробництва електроенергії на ТЕС і ТЕЦ. Знайдіть на карті атласу найбільші ТЕС України.

Гідроелектростанції України на Дніпрі: Київська, Канівська, Кременчуцька, Середньодніпровська, Дніпровська — найбільша, Каховська; на Дністрі: Дністровські 1 і 2. Гідроакумулючі електростанції (ГАЕС) Київська, Дністровська — четверта за потужністю в світі, Канівська й Ташлицька. Найчастіше вони використовуються для покривання пікового споживання в енергосистемі країни. ГАЕС зазвичай закачують воду вночі, коли є надлишок електроенергії через мінімальне споживання, а скидають в години пікового попиту (ранкові та вечірні). Вони також є резервом, який може швидко компенсувати раптовий дефіцит потужності в енергосистемі. На карті атласу знайдіть ГЕС України та річки, на яких вони збудовані. Подискутуйте, чи було економічно доцільним їх будівництво на рівнинних річках у межах території з родючими чорноземами. Поміркуйте над екологічними наслідками цього проєкту.

У різних регіонах країни енергозабезпеченість і структура виробництва електроенергії на різних типах електростанцій суттєво відрізняються. Основні теплові електростанції працюють на Донбасі і в Придніпров’ї. Найпотужнішими з них є Вуглегірська ТЕС на Донбасі і Запорізька ТЕС в Енергодарі (по 3,6 млн кВт).

а

б

Мал. 1. а) Прогнозний баланс електроенергії об’єд­на­ ної енергосистеми України на 2021 р.; б) структура виробництва енергії з відновлюваних джерел (2020 р.) Подискутуйте, якої економіко-географічної помилки припустилися проєктанти, розмістивши на одному промисловому майданчику найпотужнішу в Європі Запорізьку АЕС і найпотужнішу в Україні Запорізьку ТЕС.

Якщо на Донбасі домінують ТЕС, то в При­ дніпров’ї працюють ТЕС, АЕС і найпотужніша в країні Дніпровська ГЕС. Західну частину України електроенергією забезпечують теплові та атомні електростанції. У країні потужними темпами розвивається відновлювана енергетика (мал.1, б).

2

ВИКОРИСТАННЯ ВІДНОВЛЮВАНИХ ДЖЕРЕЛ ЕНЕРГІЇ. Відновлювана енергетика — це ви-

робництво енергії за допомогою відновлюваних джерел (ВДЕ): вітроенергетика, гідроенергетика, сонячна, геотермальна та використання біопалива. За нею майбутнє нашої країни, адже експерти оцінюють можливості розвитку використання відновлюваних джерел енергії в Україні у 455 млрд кВт, до того ж це ще й створення додаткових робочих місць (мал. 2). Побудована в 2012 р. австрійською компанією в анексованому нині Росією українському Криму СЕС була на той час найбільшою в світі. На перший квартал 2021 р. в загальній генерації України частка СЕС складає близько 6 % і понад половину у структурі відновлюваних джерел. Найбільше зростання відновлювальної енергетики в Україні, зокрема на сонячні електростанції, припало на 2019 р. (мал. 1, б). У 2021 р. ці темпи значно скоротилися через внутрішню економічну й фінансову політику уряду щодо інвесторів. Проводити повний технологічний цикл створення сонячних елементів Україні дозволяють можливості таких гігантів вітчизняної

131

Розділ ІІІ. Вторинний сектор господарства

Мал. 3. Розвиток вітроенергетики по областях України (2019 р., потужність мВт). Мал. 2. Відновлювана енергетика в Україні в 2014—2021 рр. (без урахування великих ГЕС).

мікроелектроніки, як виробничі об’єднання «КВАЗАР», «ІРВА» (м. Київ), «Хартрон» (м. Харків), «Гравітон» (м. Чернівці), «Гамма» і «Електроавтоматика» (м. Запоріжжя), «Дніпро» (м. Херсон), «Позитрон» (м. Івано-Франківськ) та висококваліфікований науковий потенціал (Інститут фізики напівпровідників та Інститут електродинаміки НАНУ, Київський національний університет ім. Тараса Шевченка, Чернівецький національний університет ім. Ю. Федьковича, Національний технічний університет України «КПІ» ім. І. Сікорського та ін.). Процес розбудови української вітроенергетики розпочався у 1996 р. із Новоазовської ВЕС проектною потужністю 50 МВт. У 1997 р. була введена в дію Трускавецька ВЕС, а в 2000 р. в Україні працювало вже 134 турбіни та закладено близько 100 фундаментів під турбіни потужністю 100 кВт. (мал. 3). На перше півріччя 2021 р. найбільші потужності в Україні мають сонячні — 6351 МВт (у 2014 р. — 411 МВт) та вітроелектростанції — 1593 МВт (у 2014 р. — 426 МВт). Сонячні електростанції домогосподарств виробляють 933 МВт (у 2015 р. — 2 МВт). Електростанції на біомасі, малі гідроелектростанції та біогазові електростанції в 2021 р. мають потужність понад 100 МВт. У 2019 р. за часткою споживання електроенергії з відновлюваних джерел Україна була передостанньою в Європі (мал. 4). Сучасну інформацію про використання відновлюваних джерел енергії в Україні шукайте на сайті проєкту ОБСЄ «Зелений пакет»: ecoclubua.com/about/ ).

132

Мал. 4. Частка споживання енергії з відновлюваних джерел у Європі (за даними Євростату на 10.08.2021 р.). Для того щоб краще уявити процес роботи вітрогенератора, перегляньте на каналі YouTube відео «Як це працює. Як працюють вітрові генератори».

Різні типи електростанцій пов’язані між собою та з районами найбільшого споживання електроенергії лініями електропередачі (ЛЕП). У межах країни мережа енергетичних об’єктів з комунікаціями між ними становить єдину енергетичну систему України. Утворилися і її локальні (місцеві) системи, наприклад, районного рівня на Донбасі та в Придніпров’ї. Навколо найбільших міст також сформувалися енергосистеми, які забезпечують їх тепловою та електричною енергією. За допомогою карт атласу назвіть країни, з якими зв’язані лінії електропередачі України.

Тема 1. Виробництво та постачання електроенергії У своєму розвитку в енергетичному секторі Україна використовує практичний досвід країн ЄС. Енергетична стратегія України до 2035 р. передбачає збільшення частки «зеленої» енергії до 25 % в енергетичному балансі країни, зменшення залежності енергетичного сектора України від імпорту до 33 % у 2035 р., а також повну інтеграцію з енергетичною системою ЄС.

3

ВУГЛЕВОДНЕВЕ ТА АТОМНЕ ПАЛИВО ДЛЯ УКРАЇНСЬКОЇ ЕНЕРГЕТИКИ. Споживання різних

видів палива та енергії в різних країнах залежить не тільки від їхніх потреб, а й від наявності чи відсутності запасів та промислових потужностей виробництва. Постає питання імпорту з інших країн, які спеціалізуються на виробництві конкретних видів палива (мал. 5).

Мал. 5. Залежність України від імпорту палива (за даними Держстату).

Проаналізуйте дані мал. 5 та зробіть відповідні висновки.

За останні 15 років Україна стала набагато залежнішою від імпорту нафти та нафтопродуктів, адже із шести великих нафтопереробних заводів сьогодні в країні працює тільки два (Кременчуцький і Шебелинський). У 2020 р. національні виробники забезпечували лише 49 % від обсягів спожитого бензину, 15 % дизельного палива. Головний енергетичний ризик полягає в тому, що основними постачальниками є компанії з Росії та Білорусі. Україна й сама виробляє, споживає та експортує значну кількість енергії. Сумарний обсяг експорту електроенергії в Україні за підсумками 2020 р. перевищує імпорт в 2,1 разу — 4,7 млрд кВт/год та 2,3 млрд кВт/год відповідно (мал. 6). За даними мал. 6 назвіть країни, на які припадають найбільші обсяги експорту/імпорту електроенергії. Знайдіть їх на карті атласу.

У світі починають використовувати інший вид палива — водень. Це екологічний і найпоширеніший елемент у природі. Водень виробляють із води, використовуючи електроенергію. На ньому можуть працювати автомобілі, судна, літаки, із нього можна виробляти електроенергію, замість природного газу його можна використовувати в промисловості, опалювати ним житло. У перспективі Україна може стати його експортером у Європу. Про можливості розвитку нового виду енергії свідчить те, що для нього навіть придумали спеціальний термін — воднева економіка.

Мал. 6. Сумарний експорт/імпорт електроенергії в 2020 р. (млн кВт/год).

СЛОВНИК Імпорт — ввезення в країну іноземних товарів, послуг, технологій або капіталу для реалізації і застосування на внутрішньому ринку без зобов’язань по зворотному вивезенню. Він може регулюватися митом, кількісними обмеженнями, системою ліцензування.

Imports are the importation into the country of foreign goods, services, technologies or capital for sale and use in the domestic market without any obligation to return them. It can be regulated by customs duties, quantitative restrictions, licensing system. Експорт — продаж товарів вітчизняними суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб’єктам господарської діяльності з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон країни, включаючи реекспорт товарів.

Export is the sale of goods by domestic subjects of foreign economic activity to foreign economic entities with or without export of these goods across the customs border of the country, including reexport of goods.

133

Розділ ІІІ. Вторинний сектор господарства Перегляньте на каналі YouTube відео «Зроблено в Україні. «Турбоатом» — український конкурент Siemens» та зробіть висновки про перспективи розвитку енергетики України. За допомогою статті «Чому Україна має стимулювати розвиток водню» в мережі Інтернет проаналізуйте перспективи України щодо виробництва та використання нового виду палива — водню.

4

спорту. Поцікавтеся, які джерела енергії є у вашому регіоні. Як вони використовуються, хто є їхнім найбільшим виробником і споживачем. Обговоріть цю інформацію на наступному уроці географії. Кожна родина прагне стати енергонезалежною, щоб менше платити за комунальні послуги. Цього можна досягти завдяки «чистим» джерелам енергії та енергоефективності. Зокрема, приватні домогосподарства можуть встановити сонячні панелі або вітроелектростанції, щоб виробляти власну електроенергію; теплові насоси чи твердопаливні котли — для опалення; геліоколектори — для нагріву води. Більше інформації про це шукайте на : saee.gov.ua/uk.

ПІДПРИЄМСТВА ЕЛЕКТРОЕНЕРГЕТИКИ СВОГО РЕГІОНУ. Жоден населений пункт сьогодні

не можливо уявити без наявності в ньому різних джерел енергії для освітлення та опалення приміщень, роботи підприємств і транВИСНОВКИ

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

Близько половини всього первинного палива (вугілля, нафта, газ, уран) Україна витрачає на виробництво електричної й теплової енергії. Електроенергетика, як одне з найдавніших виробництв економіки України, забезпечує всебічний науково-технічний прогрес господарства, поліпшує умови праці й побуту населення. Електроенергія в Україні виробляється на АЕС, ТЕС, ГЕС, ГАЕС, ВЕС і СЕС, є можливість розвитку геотермальної та інших видів енергетики. На атомні електростанції припадає понад 50 % її виробництва. Українські теплові електростанції є найбільшими забруднювачами повітря в Європі. Експерти оцінюють можливості використання в Україні відновлюваних джерел енергії як перспективні. Різні типи електростанцій пов’язані між собою та з районами найбільшого споживання електроенергії лініями електропередачі, які в межах країни утворюють єдину енергетичну систему України.

1. Які типи електростанцій за джерелом енергетичних ресурсів працюють в Україні?

2. Запропонуйте шляхи енергозбереження, які ви можете втілити в життя вашої школи та домогосподарства.

3. Покажіть на карті найбільші ТЕС, каскад ГЕС на Дніпрі, Дністровську й Ташлицьку ГАЕС та АЕС України.

4. За допомогою матеріалу підручника порівняйте структуру виробництва електроенергії в Україні та інших державах світу.

5. Охарактеризуйте перспективи використання різних видів відновлюваних джерел енергії в світі, Україні та своєму регіоні.

Практична робота 8. «Позначення на контурній карті України найбільших електростанцій та пояснення чинників їх розміщення» Мета: розрізняти типи електростанцій за джерелом енергетичних ресурсів, які вони використовують; yy називати та аналізувати шляхи енергозбереження; yy наводити приклади електростанцій, які є лідерами за виробництвом електроенергії в Україні, називати їх типи, показувати на карті. Обладнання: шкільні навчальні географічні атласи, контурна карта адміністративнотериторіального устрою України, простий і кольорові олівці.

134

Алгоритм виконання роботи 1. Позначте на контурній карті України найбільші електростанції (за текстом § 31) та картами атласу: ГЕС, ТЕС, АЕС (Запорізька, Південноукраїнська, Рівненська, Хмельницька, Чорнобильська (зачинена) і недобудовані: Кримська й Чигиринська АЕС, Харківська та Одеська АТЕЦ); 2. Поясніть чинники розміщення електростанцій на прикладі недобудованих та закритої ЧАЕС.

3. Зробіть висновки про те, які фізичні процеси використовуються на різних типах електростанцій для виробництва енергії.

Тема 1. Виробництво та постачання електроенергії

§32

Електроенергетика світу. Найбільші країни-виробники та країниспоживачі електроенергії в світі 1. Пригадайте, як змінювався паливно-енергетичний баланс за останні 100 років. 2. Поясніть, чому на сучасному етапі розвитку людської цивілізації найбільш важливою є проблема використання екологічно чистих джерел енергії.

1

НАЙБІЛЬШІ КРАЇНИ-ВИРОБНИКИ ТА СПОЖИВАЧІ ЕЛЕКТРОЕНЕРГІЇ В СВІТІ. Енергетичний

сектор є основою економічного розвитку будьякої країни світу. Понад 60 % всієї електричної енергії виробляють розвинені країни і це виробництво постійно зростає. Серед найбільших країн-виробників електроенергії є й країни, що розвиваються (мал. 1). Проаналізуйте дані таблиці та зробіть відповідні висновки. Про що свідчить показник виробництва електроенергії на одну особу в перелічених країнах?

Вироблення електроенергії на вугільних ТЕС (35 % у 2020 р.) та атомної енергії зменшилося у світі на 4,5 та 3,5 % відповідно. Це зменшення компенсувало збільшення виробництва вітрової (+12 %), сонячної (+20 %) та гідроенергії (+2%).

2

ВІДМІННОСТІ В СТРУКТУРІ ВИРОБНИЦТВА ЕЛЕКТРОЕНЕРГІЇ НА РІЗНИХ ТИПАХ ЕЛЕКТРОСТАНЦІЙ В КРАЇНАХ СВІТУ. Основна частка електро-

енергії світу виробляється на ТЕС (понад 60 %). Вони працюють на вугіллі, газі, мазуті та інших видах палива. Друге місце в структурі вироб-

ництва електроенергії належить електростанціям, що працюють на біомасі. Третє місце посідають атомні електростанції. Країни з високим рівнем розвитку економіки активно переходять на альтернативне виробництво електроенергії та дедалі більше інвестують у ці технології. Пригадайте, у яких країнах світу збудовано найбільші сонячні електростанції і чому саме там. Проаналізуйте дані мал. 2 та зробіть відповідні висновки.

Залежно від комплексних географічних особливостей різних країн світу в них переважає виробництво електричної енергії на певних типах електростанцій. Наприклад, в Ісландії й Новій Зеландії поширені геотермальні електричні станції (ГТЕС), які використовують внутрішнє тепло Землі. Принцип їхньої дії полягає на використанні гарячої води з глибин землі, що піднімається на поверхню і перетворюється на пару, яка й рухає турбіни ГТЕС. Такі станції діють також у США, Італії, Японії й деяких інших країнах. Переважно гірські країни, які мають стрімкі повноводні річки, віддають перевагу будівництву ГЕС (Норвегія, ПАР), а Бразилія 80 %

1

Китай

Китай

За споживанням електроенергії на одну особу Ісландія

2

США

США

Норвегія

Місце

За чистим виробництвом

За споживанням

За експортом електроенергії

За імпортом електроенергії

Франція

США

Німеччина

Італія

3

Індія

Індія

Кувейт

Канада

Німеччина

4

Росія

Росія

Канада

Швейцарія

Швейцарія

5

Японія

Японія

Катар

Швеція

Австрія

6

Канада

Бразилія

Фінляндія

Чехія

Бразилія

7

Німеччина

Канада

Люксембург

Австрія

Велика Британія

8

Бразилія

Північна Корея

Швеція

Росія

Фінляндія

9

Франція

Німеччина

США

США

Нідерланди

Південна Корея

Франція

ОАЕ

Нідерланди

Угорщина

10

Мал. 1. Країни-лідери за виробництвом і споживанням електроенергії (2019 р.).

135

Розділ ІІІ. Вторинний сектор господарства

Мал. 2. Факт і прогноз світового виробництва первинної енергії за типами енергоносіїв, 1980—2050 рр. (ЕДж/рік, за даними «Energy Transition Outlook 2019 р. — Power Supply and Use»).

енергії виробляє на ГЕС. Із десяти найбільших ГЕС світу чотири збудовані в Китаї на річці Янцзи. Найбільшими ГЕС у світі, які своїми грандіозними розмірами вражають уяву людини, є «Три сестри» («Три ущелини») у Китаї — 22,4 млн кВт, Ітайпу в Бразилії — 14 млн кВт, ГЕС ім. Симона Болівара («Гурі») у Венесуелі — 10,3 млн кВт. Франція основну частину електроенергії (75 %) виробляє на атомних електростанціях (58 ядерних реакторів на 19 АЕС). Серед АЕС у світі виділяються «Касівадзакі-Каріва» у Китаї — 8,2 млн кВт, АЕС Брюс у Канаді — 6,2 млн кВт і Запорізька АЕС (найбільша в Європі) в Україні — 6 млн кВт. Великі техногенні катастрофи на АЕС (Україна, Японія), викликані людським (Україна) і природним (Японія) чинниками, змусили окремі країни відмовитися від використання атомної енергії (Німеччина, Італія). Користуючись додатковими джерелами географічної інформації, підготуйте повідомлення про аварії на Чорнобильській АЕС та АЕС Фукусіма в Японії.

Найбільша кількість паливних електростанцій на сьогодні збудована й будується в Китаї. Туокетуо — найбільша ТЕС Китаю і світу всю електроенергію постачає до столиці країни — Пекін. Вона працює на вугіллі і є одним із найбільших у світі забруднювачів повітря. На відміну від країн Європи, які вкладають великі кошти в розвиток «зеленої» енергетики з метою зменшення шкідливих викидів у довкілля, країни Африки будують нові теплові електростанції. На місцевому вугіллі працюють ТЕС Індії (дають 50 % електроенергії країни) та Росії (60 % електроенергії країни).

136

Знайдіть на карті атласу найбільші електростанції та країни-найбільші виробники електроенергії. За даними карти «Електроенергетика світу» назвіть країни світу, у структурі виробництва електроенергії яких і досі переважають ТЕС.

3

ЗЕЛЕНА ЕНЕРГЕТИКА СВІТУ. Велика кількість компаній світу визначила за мету досягнення вуглецевої нейтральності. Вони запроваджують заходи з енергоефективності, електрифікують транспорт, відмовляються від використання викопного палива, закуповують електроенергію з відновлюваних джерел або виробляють її самостійно. Зелена енергетика є складовою частиною концепції сталого розвитку, згідно із якою виробництво й споживання в суспільстві були б збалансовані так, щоб не залежати від ресурсів, як, наприклад, вуглеводні, що доступні лише тимчасово. Одним із перших прикладів використання енергії вітру в історії людства можна вважати винахід вітрила, що датується приблизно V тис. до н. е. (мал. 3). Значного розвитку набуває сонячна енергетика, оскільки сонячні панелі можна встановлювати на дахах або стінах промислових чи Місце

Країна

Вітрова енергія

Країна

Сонячна енергія

1

Китай

288,32

Китай

205

2

США

122,3

США

76

3

Німеччина

62,9

Японія

63,2

4

Індія

33,83

Німеччина

49,2

5

Іспанія

27,24

Індія

38

Мал. 3. Країни-лідери за виробництвом альтернативної енергії (у ГВт, на 2020 р.).

Тема 1. Виробництво та постачання електроенергії Відсутність належних природоохоронних систем (очисних споруд, оборотних систем водозабезпечення тощо) та низький рівень експлуатації існуючих природоохоронних об’єктів

Відсутність належного правового та економічного механізмів, які стимулювали б розвиток екологічно безпечних технологій та природоохоронних систем

Висока енерго- та матеріалоємність

Використання низькосортного палива

ОСНОВНІ ПРИЧИНИ, КАТАСТРОФІЧНОГО СТАНУ ДОВКІЛЛЯ Високий рівень концентрації промислових об’єктів

Застарілі технології виробництва та обладнання

Несприятлива структура промислового виробництва з високою концентрацією екологічно небезпечних технологій виробництва

Відсутність належного державного та громадського контролю за охороною довкілля

Мал. 4. Основні причини катастрофічного стану довкілля, пов’язані з тепловою енергетикою.

комерційних приміщень, шкіл, лікарень, приватних будинків тощо. Дахами із сонячних панелей можна накривати автомобільні парковки. Цікавим напрямом, особливо в умовах глобального потепління, є агрофотовольтаїка — поєднання сільського господарства та сонячної енергетики, коли сонячні панелі встановлюють над полями з ягодами, картоплею та зерновими культурами, а не тільки на дахах теплиць. У маленькому німецькому селищі Шпракебюлль, де проживає 260 осіб, настало майбутнє «зеленої» енергетики, адже тут здійснено повний перехід на відновлювану альтернативну енергію. Так, електрику й тепло виробляють вітер, сонце і біогаз, а електромобіль став нормою. При цьому в селищі зберегли всі робочі місця. Перший комунальний вітропарк в Шпракебюлле було створено ще в 1998 р.

4

ництво ГЕС на річках знижується популяція цінних видів прохідних і напівпрохідних риб, для яких греблі стають нездоланними перешкодами на шляху до традиційних міст нересту. Невирішеною залишається проблема безпечної утилізації радіоактивних відходів роботи АЕС. Очевидні переваги використання альтернативних або відновлювальних джерел енергії не зменшують їх негативного впливу на навколишнє середовище. Наприклад, вітряки та сонячні батареї змінюють ландшафти. Отже, людству необхідно усвідомити, що способу отримання енергії, який би зовсім не шкодив довкіллю, на сьогодні не існує, тому слід змінювати структуру енерговидобутку та вдосконалювати енергозбереження.

ВПЛИВ ЕНЕРГЕТИКИ ТА ДОВКІЛЛЯ ТА ГЛОБАЛЬНЕ ПОТЕПЛІННЯ КЛІМАТУ НА ПЛАНЕТІ.

Спалювання викопного палива з метою отримання електроенергії супроводжується виділенням газів (вуглекислого, сірчистого і чадного) i важких металiв (миш’яку, кадмiю, хрому, мiді, ртуті, нiкелю, свинцю, селену, цинку, а в разi використання мазуту — також ванадiю). Розливи нафти і нафтопродуктів під час її видобутку і транспортування здатні знищити все живе на величезних територіях (акваторіях). Видобуток вугілля відкритим способом веде до руйнування та зміни природних ландшафтів (мал. 4). Негативний вплив на довкілля справляють не тільки теплові електростанції. Через будів-

Мал. 5. Зміни структури енерговидобутку в Україні згідно зі Стратегією до 2035 р., млрд т н. е. (%) (Джерело: Дослідження в інфографіці «Енергетичний сектор в Україні», «ТОП ЛІД», 2018 р.).

137

Розділ ІІІ. Вторинний сектор господарства Проаналізуйте дані мал. 5 та поясніть, які види енергії більш широко використовуватиме енергетичний сектор України.

станцію «Фукусіма-1». 9 червня 2011 р. уряд Німеччини прийняв рішення повністю відмовитися від атомної енергетики до 2022 р. Федеральний канцлер Німеччини А. Меркель висловила впевненість в тому, що Німеччина стане першою в світі індустріально розвиненою країною, яка здійснила прорив до «електроенергії майбутнього».

11 березня 2011 р. стався один із найсильніших в історії Японії та людства землетрус (магнітудою 9,0). Він викликав цунамі в Тихому океані, що обрушилося і на японську атомну електро-

ВИСНОВКИ

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

Виробництво електроенергії в світі постійно зростає. Понад 60 % виробництва всієї електричної енергії припадає на розвинені країни світу. Найбільшу частку електроенергії виробляють на теплових електростанціях з використанням викопного палива. Найбільше електричної енергії споживають США, а виробляє Китай. Ці країни є лідерами за розвитком альтернативних напрямів енергетики. Зелена енергетика як складова частина концепції сталого розвитку, сприяє зменшенню залежності суспільства від ресурсів, які через їх вичерпність, доступні лише тимчасово. У різних країнах світу переважають різні підходи до розвитку сфери енергетики. Тому паливно-енергетичний баланс країн має різний вигляд, особливо в частині внутрішнього споживання енергії.

1. Доведіть, що наявність ресурсів у різних країнах по-різному впливає на паливно-енергетичний баланс та способи виробництва електроенергії.

2. Обґрунтуйте залежність між способами отримання електроенергії та станом навколишнього середовища.

3. Спрогнозуйте подальший розвиток зеленої енергетики в різних країнах світу.

4. Порівняйте дані з виробництва енергії з використанням альтернативних джерел в Україні та світі. Зробіть відповідні висновки.

5. Проаналізуйте, чому проблема енергозбереження дедалі загострюється.

Практична робота 9. «Побудова та аналіз діаграм виробництва електроенергії на електростанціях різних типів в Україні, країнах Європи та світу» Мета: виявити переваги й недоліки виробництва електроенергії на різних типах електростанцій; yy оцінити перспективи використання відновлюваних джерел енергії різних видів у світі; yy аналізувати виробництво електроенергії на електростанціях різних типів в Україні, країнах Європи та світу. Алгоритм виконання роботи 1. Проаналізуйте дані таблиці та на їх основі побудуйте кругові діаграми виробництва електроенергії на електростанціях різних типів в Україні.

138

Тип електростанції

Виробництво електроенергії по країнам, % Україна Росія Індія

АЕС

52,6

17,3

1,9

ТЕС та ТЕЦ

32,8

62,9

64

ГЕС та ГАЕС

5,2

17,6

13,0

Альтернативні та інші

9,4

2,2

21,1

2. Поясніть, чому різні країни використовують різні джерела для виробництва електроенергії.

3. Зробіть висновки щодо впливу на навколишнє природне середовище технологій, які застосовують ці країни для виробництва електроенергії.

Тема 2. Металургійне виробництво

Тема 2. Металургійне виробництво

§33

Металургійне виробництво і його значення для розвитку господарства 1. Назвіть корисні копалини, які необхідні для розвитку металургійного виробництва.

2. Знайдіть на карті України та світу регіони найбільшого видобутку копалин, потрібних для функціонування металургійного виробництва.

1

ЗНАЧЕННЯ МЕТАЛУРГІЙНОГО ВИРОБНИЦТВА ДЛЯ РОЗВИТКУ ГОСПОДАРСТВА. Людство

з давніх часів використовує конструкційні матеріали (камінь, бронзу, залізо, деревину, скло) — матеріали, із яких виготовляють деталі найрізноманітніших конструкцій від засобів праці до автомобілів та різноманітних споруд. Конструкційні матеріали класифікують за різними ознаками, головною із яких є природа матеріалів для їх виготовлення: металеві, неметалеві й композиційні (поєднують в собі позитивні якості металевих і неметалевих). На сьогодні найбільш поширені металеві конструкційні матеріали, проте постійно зростає роль неметалевих і особливо композиційних конструкційних матеріалів. До основних критеріїв оцінки якості конструкційних матеріалів належать параметри опору до зовнішніх навантажень: міцність, ударна в’язкість, витривалість, довговічність тощо. Не зважаючи на зростання значення та використання матеріалів — замінників металів, говорити про втрату їх значення поки що зарано, адже в машинобудуванні метали залишаються основним конструкційним матеріалом. Без обладнання й устаткування, а значить і без металу, сьогодні не обходиться жодне виробництво. У виробництві яких предметів, що вас оточують зараз, використано метали?

Окремі виробництва використовують особливо багато металів: військово-промисловий комплекс, важке машинобудування (обладнання для гірничодобувної промисловості), сільськогосподарське й транспортне машинобудування (суднобудування, авіабудування) тощо. Певною мірою метали потрібні всім сферам господарства — від виробництва меблів до

зведення будівель, від виготовлення прикрас до створення смартфонів і комп’ютерів. Сучасна металургія виробляє понад 150 різних металів і сплавів на їх основі, видів та марок простих і складних феросплавів, до складу яких у різному співвідношенні входять близько 25 елементів (металів — легкі: Al, Ba, В, Ca, Mg, Sr, Ti; рідкісні і розсіяні: V, W, Ce, Y, Mo, Nb, Та, Sc; важкі: Со, Mn, Ni, Cr та неметали: Si, P, Se, N). Існування феросплавів створило можливість виробляти матеріали з покращеними та спеціальними властивостями — нержавіючих, корозійно- та жаростійких. Це безпосередньо впливає на розвиток усіх сфер економіки та великою мірою визначає економічний потенціал країни (мал. 1).

1) За допомогою періодичної системи хімічних елементів назвіть метали і неметали, які використовують для виготовлення феросплавів.

2) Пригадайте країни, які є лідерами за запасами і видобутком сировини для виготовлення металевих конструкційних матеріалів. За допомогою мал. 1 поясніть ресурсну базу та структуру металургійного виробництва. Назвіть, для виготовлення якої продукції використовують наведені там конструкційні матеріали.

Розвиток людської цивілізації, починаючи із VІ тис. до н. е., значною мірою спирався на відкриття металів та створення їхніх сплавів. І сьогодні розвинене металургійне виробництво країни потужно працює не тільки на внутрішній, а й на зовнішній ринок, зміцнюючи її позиції в світовій економіці. Про історію розвитку металургійного виробництва шукайте на: makin-metals.com/ у розділі History of Metals Infographic (англійською мовою).

139

Розділ ІІІ. Вторинний сектор господарства Руди: залізна, манганова (маргінцева) Паливо: коксівне вугілля Нерудна сировина: доломіт, флюсові вапняки, флюорити, кварцити, вогнетривкі глини, пісок формувальний Видобуток сировини для чорної металургії

Руди кольорових металів: алюмінієві, мідні, свинцево-цинкові, олов’яні, ртутні, титанові, магнієві, рідкісні, дорогоцінні

Видобуток сировини для кольорової металургії

ГІРНИЧОДОБУВНА ПРОМИСЛОВІСТЬ (первинний сектор економіки) МЕТАЛУРГІЯ (вторинний сектор економіки) Чорна металургія Повний цикл Окатки

Неповний цикл Металізовані окатки

Чавун

Переробна металургія Металобрухт Сталь

Сталь Сталь

Прокат Прокат

Кольорова металургія Виробництво феросплавів Великі: крем’янисті, хромисті, марганцеві. Малі: феро-вольфрам, молібден, ванадій та ін.

Металургія важких металів: мідь, свинець, цинк, олово, ртуть

Металургія легких металів: алюміній, титан, магній

Прокат Трубне виробництво Промисловість металовиробів Кування, штампування, металеві листи, конструкції, інструменти

2

КОМБІНУВАННЯ В ЧОРНІЙ МЕТАЛУРГІЇ. Комбінування як форма організації виробництва — це об’єднання технологічно пов’язаних між собою підприємств, продукція одного з яких є матеріалом або напівфабрикатом для іншого. На комбінатах в одному підприємстві поєднуються різні виробництва, які є послідовними стадіями обробки сировини, обслуговують один одного або разом використовують відходи виробництва. Металургійні комбінати є класичним прикладом комбінування, на яких послідовно з руди виплавляють чавун, сталь, різні сплави, а потім виготовляють прокат та вироби із нього (мал. 2). Виділяють такі типи металургійних заводів: 1) інтегровані підприємства (комбінати) повного циклу великої потужності з виробництва чавуну, сталі, прокату (до 20 млн тонн на рік); 2) інтегровані підприємства (комбінати повного циклу середньої потужності з виробництва чавуну, сталі, прокату (до 3—5 млн тонн); 3) переробні підприємства з виробництва сталі, прокату, які працюють на металевому

140

Мал. 1. Структура металургії.

брухті (у т. ч. міні-заводи до 1 млн тонн); 4) переробні заводи з виробництва електросталі, прокату на металевому брухті; 5) прокатні й трубопрокатні заводи; 6) феросплавні й метизні підприємства четвертої переробки (обробка прокату), агломераційні і з виробництва окаток. Окрім того, із відходів доменного і сталеплавильного виробництва (шлаків) виготовляють СЛОВНИК Окатки (окатиші, у сталеливарній промисловості) — гранули кондиціонування залізної руди (збагачені, із вмістом до 67—72 % заліза в руді), що випускаються у формі куль діаметром від 8 до 18 мм для безпосереднього використання, наприклад, у доменних печах.

Rolls (pellets, in the steel industry) are granules of conditioning of iron ore (enriched, containing up to 67—72 % of iron in the ore), produced in the form of balls with a diameter of 8 to 18 mm for direct use, for example, in blast furnaces.

Тема 2. Металургійне виробництво

Мал. 2. Доменне виробництво.

будівельні матеріали — цемент, шлакоблок, шлакобетон, а з відходів коксування вугілля (на коксохімічних заводах) — коксового газу, виготовляють азотні мінеральні добрива. Утилізація шлакових відходів у чорній металургії на сьогодні досягла 80—93 %, а в кольоровій — лише 15 % через їх більш високу токсичність. Основними перевагами комбінування є підвищення концентрації виробництва; скорочення транспортних, енергетичних, складських та управлінських витрат; підвищення екологічності виробництва завдяки використанню відходів основного і допоміжних виробництв тощо.

3

МЕТАЛУРГІЙНЕ ВИРОБНИЦТВО СВІТУ: ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ ТА СУЧАСНІ ОСОБЛИВОСТІ. Увесь

шлях розвитку людства пов’язаний з історією освоєння (обробки) металів, тому невипадково в археологічній періодизації виділяють мідну,

бронзову та залізну добу адже спочатку люди навчилися виплавляти мідь, потім бронзу і нарешті — сталь. Це були справжні революції в житті тогочасних людей. Металургійне виробництво в примітивному для сучасного розуміння рівні виникло на нашій планеті тисячі років тому і давало людям знаряддя сільськогосподарського виробництва та зброю. Із часом потреба в цих виробах зростала, тому технології виплавки металів удосконалювалися. Археологи знаходять вироби металургії, яким понад 10 тис. років (мал. 3, а). Сучасна металургія — це не тільки сфера економіки, що складається із десятків видів і способів виробництва металів та продукції на їх основі (мал. 3, б), а й наука про промислове отримання металів, основи якої було закладено німецьким ученим Георгіусом Агріколою на початку XVІ ст.

а

б

Мал. 3. а) Зміни обсягів виробництва сталі з середини ХХ ст. (млн тонн) б) сортовий металопрокат.

141

Розділ ІІІ. Вторинний сектор господарства Нині металургія світу є базою для розвитку машинобудування. Виробництво характеризується широким впровадженням новітніх технічних і технологічних досягнень, наприклад, автоматизації виробництва. Сучасні технології роблять металургійне виробництво дедалі більш екологічно чистим. Наприклад, киснево-конвертерний та електросталеплавильний процеси виплавки сталі. Традиційна, мартенівська плавка в доменній печі триває 9 годин із використанням природного газу, у результаті чого відбуваються значні викиди в атмосферу, оскільки сучасна доменна піч виплавляє 10—11 тис. тонн чавуну на добу. Конвертерна та електроплавка сталі відбувається протягом 50 хвилин і є значно «чистішою». Сьогодні близько 70 % сталі виплавляється в конвертерах, 29 % —в електричних і зовсім мало — у мартенівських печах. Управління процесами в сучасній металургії передбачає повну автоматизацію і використання роботів у небезпечних робочих зонах, що значно підвищує безпеку на робочому місці. Процеси будуть оптимізовані за допомогою штучного інтелекту, що зменшить дефекти кінцевих продуктів. Звичайно, що підвищення культури металургійного виробництва потребує висококваліфікованого персоналу. В Україні їх готують як вищі, так і середні спеціальні заклади

освіти: Криворізький фаховий коледж Українського державного університету науки і технологій (м. Кривий Ріг), Криворізький національний університет, Інститут матеріалознавства та зварювання ім. Є. О. Патона (м. Київ), Національна металургійна академія України (м. Дніпро) та ін. Перші свідчення про виплавляння металу в ІІІ—V тис. до н. е. було знайдено під час археологічних розкопок на території країн Європи (Іспанія, Італія, Велика Британія) та Близького Сходу. Давні народи спершу використовували метеоритне залізо або лише самородки металів: срібла, міді, олова, із яких виробляли знаряддя праці та зброю. Проте приблизно 2 тис. років до н. е. металургія розпочала епоху в історії людства, яка отримала назву Бронзова доба. У цей час, отримуючи з гірської породи мідь та олово і з’єднуючи ці два метали, винайшли сплав під назвою бронза. Значно пізніше почали видобувати залізо з руди. Особливо швидкого розвитку металургія набула з початком промислових революцій ХVІІІ ст. Зросли обсяги виробництва металів, вдосконалювалися способи їхнього видобутку, підвищувалася якість. Розвитку металургії Німеччини та Японії парадоксальним чином сприяла Друга світова війна. Старі заводи були зруйновані, і цим країнам довелося будувати нові підприємства вже на новітніх технічних і технологічних засадах.

ВИСНОВКИ

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

Матеріали, з яких виготовляють деталі найрізноманітніших конструкцій, називають конструкційними. Їх класифікують на металеві, неметалеві і композиційні. Міцність, ударна в’язкість, витривалість, довговічність — основні критерії оцінки якості конструкційних матеріалів. Сучасна металургія виробляє понад 150 різних металів та сплавів на їхній основі, видів та марок простих і складних феросплавів. Поєднуючи на одному підприємстві різні виробництва, чорні метали переважно виготовляють на комбінатах з повним циклом. Це класичний приклад комбінування, коли послідовно з руди виплавляють чавун, сталь, різні сплави, а потім виготовляють прокат. Підприємства чорної металургії зазвичай тяжіють до районів видобутку сировини. Здешевлення її перевезень на великі відстані завдяки розвитку транспорту, сприяло створенню металургійних підприємств на узбережжях океанів. На розміщення чорної металургії впливає і наявність дешевої робочої сили. Розвиток і технічне вдосконалення металургійного виробництва потребує висококваліфікованого персоналу.

1. Доведіть вплив сировинного, екологічного, паливного, енергетичного, транспортного та споживчого чинників на розміщення металургійних підприємств.

2. Оцініть наслідки впливу металургійного виробництва на довкілля.

3. Проаналізуйте основні переваги комбінування металургійного виробництва.

4. Поясніть, чому металеві конструкційні матеріали не втрачають свого значення.

5. Проаналізуйте райони поширення основних видів гірничої сировини, яка використовується для виробництва чорних металів за допомогою карти корисних копалин та геологічної будови світу.

142

Тема 2. Металургійне виробництво

§34

Чорна металургія. Сучасні технології та чинники розміщення підприємств чорної металургії в Україні та світі 1. Пригадайте, що таке спеціалізація та комбінування. 2. Поясніть причини широкого застосування спеціалізації та комбінування в металургії.

1

СУЧАСНІ ТЕХНОЛОГІЇ ВИРОБНИЦТВА ЧАВУНУ Й СТАЛІ. Чорна металургія, як база інду-

стріального виробництва, процедура дуже складна. Вона включає низку етапів, високотехнологічних, екологічно небезпечних виробничих процесів, безпосередньо пов’язаних між собою: коксування вугілля; видобуток, збагачення та агломерування залізних, марганцевих і хромітових руд; виробництво вогнетривів та допоміжних матеріалів для них; виробництво чавуну, сталі, прокату, феросплавів; виготовлення чорних металів, труб, електросплавів; повторне використання металевої сировини. Найпоширеніша форма організації виробництва чорної металургії — комбінат. Наприклад, в Україні налічується 13 таких комбінатів, більшість із яких належать до підприємств повного циклу, тобто підприємств металургійно-енерго-хімічного профілю. У металургії існують види комбінатів, профілем яких є виплавка чавуну й сталі або тільки сталі та прокату, є підприємства переробної металургії, що не мають чавунного виробництва, на машинобудівних підприємствах існує так звана «мала металургія», яка спеціалізується на виплавці спеціальної сталі й прокату. Окремо виділяються підприємства, що виробляють феросплави. Сталь виплавляють у конвертерах, електричних та мартенівських печах, де можна переплавляти і металевий брухт. Найбільш досконалим способом отримання спеціальних а

і високоякісних сталей є виробництво їх в електричних печах. Порівняно до інших технологій цей спосіб має високу продуктивність та екологічність (мал. 1). За допомогою карт «Мінерально-сировинні ресурси» та «Електроенергетика України» визначте території, де найдоцільніше розмістити електрометалургійні підприємства.

Готову гарячу сталь обробляють у різні способи. Найпоширенішим із них є прокатка, метод, яким переробляють до 90 % усієї виплавленої сталі. Між валиками прокатного стану, що обертаються в різні боки, метал обжимають для надання йому різної форми і розмірів. Використовують також процеси волочіння (на волочильних станах для виготовлення дроту), пресування (на гідравлічних або механічних пресах), кування металу із застосуванням різноманітного ковальського інструменту, штампування, за допомогою якого виготовляють значну кількість будівельних конструкцій та лиття (мал. 2) Розгляньте мал. 2. Охарактеризуйте основні етапи металургійного виробництва. Для того щоб краще зрозуміти особливості металургійного виробництва, перегляньте в мережі Інтернет відеоматеріали «Інтерпайп сталь: Перша плавка» та «Як роблять нержавіючу сталь».

У металургії України сформувалися усталені, не завжди передові та екологічні, технології виробництва. На виготовлення металу

б

в

Мал. 1. а) Виробництво сталі в світі за способами (млн т), б) прокатка сталі, в) кування металу.

143

Розділ ІІІ. Вторинний сектор господарства передусім розташуванням родовищ коксівного вугілля, залізної й марганцевої руд, вогнетривких глин, високоякісних флюсових вапняків, формувальних пісків і вогнетривів. За сучасної технології та переважно старого спрацьованого обладнання чорна металургія України споживає понад 30 % палива й майже 20 % електроенергії та води, які використовує господарство країни. Тому основним чинником розміщення підприємств чорної металургії є сировинний, тобто максимальне наближення до джерел води і сировини (мал. 3). Окрім того, діють інші чинники розміщення окремих видів металургійного виробництва. Наприклад, коксогазові заводи територіально тяжіють до металургічних заводів повного циклу або входять до їх складу, самі металургічні заводи повного циклу наближені до джерел палива, електроенергії та води, підприємства передільної металургії розташовуються поблизу центрів машинобудування з їх відходами виробництва та металобрухтом, виробництво феросплавів тяжіє до джерел електроенергії й металургійних заводів повного циклу. В Україні ці чинники сконцентрувалися на одній невеликій території, що стало запорукою успішного розвитку металургійного комплексу (сировинні, у тому числі водні, транспортні, соціальні, наявність місцевого споживача тощо). В основу розміщення підприємств металургії береться один або декілька чинників. Сьогодні дешева робоча сила, а також ліберальне законодавство в екологічній сфері орієнтують розміщення великих комбінатів чорної металургії на країни, що розвиваються. Здешевлення вуглевидобутку, видобутку і збагачення залізної руди, а також розвиток морського транспорту сприяють розташуванню підприємств чорної металургії в морських портах, віддалених від родовищ сировини.

Мал. 2. Металургійна «кухня» (більше інформації на: metinvest.tilda.ws/steelmaking).

в електричних печах у нашій державі припадає близько 4 % (у світі — понад 30 %). Проблема негативного впливу металургійного виробництва на екологію найактуальніша для України. Так, для повного переходу підприємств на новітні технології потрібні значні капіталовкладення, що не вигідно власникам більшості металургійних комбінатів. Проте світова конкуренція та екологічне законодавство країн-імпортерів металу змусять їх впроваджувати в металургійне виробництво новітні технології.

2

СУЧАСНІ ЧИННИКИ РОЗМІЩЕННЯ ПІДПРИЄМСТВ ЧОРНОЇ МЕТАЛУРГІЇ В УКРАЇНІ ТА СВІТІ. Чинники розміщення підприємств чорної

металургії в світі постійно змінюються. Географія підприємств цієї сфери спричинена Наявність корисних копалин Близькість розміщення джерел залізної і марганцевої руд, коксівного вугілля та нерудної сировини для металургії

Наявність споживача — металоємного машинобудування

ЧИННИКИ РОЗМІЩЕННЯ ПІДПРИЄМСТВ ЧОРНОЇ МЕТАЛУРГІЇ

Наявність металобрухту Мал. 3. Чинники розміщення підприємств чорної металургії.

144

Густа мережа шляхів сполучення до джерел сировини та пунктів її переробки, джерел енергії, споживачів готової продукції Наявність трудових ресурсів

Тема 2. Металургійне виробництво продукції Метінвесту (українська міжнародна гірничо-металургійна компанія) в Азії становить понад 16 тис. км.

Чорна металургія має комплексоутворюючі особливості. Розміщені на певній території великі комбінати «обростають» значною кількістю допоміжних і обслуговуючих виробництв, що використовують відходи. Тобто, це виробництво саме є чинником створення та розміщення супутніх виробництв будівельних матеріалів і конструкцій, хімічної промисловості.

Глеєватський кар’єр на Дніпропетровщині, який ще називають «долиною різнокольорових пагорбів», у 30 разів глибший за Азовське море. Він простягнувся на 4 км у довжину і займає територію близько 500 га, що можна порівняти з площею кількох невеликих сіл. Машини, які працюють на дні кар’єру, схожі на іграшкові через його глибину.

Довжина найтривалішого морського шляху від українських портів до споживачів металургічної

ВИСНОВКИ

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

Металургійна промисловість є базою для розвитку машинобудування світу. Вона складається з високотехнологічних й екологічно небезпечних виробничих процесів та етапів, безпосередньо пов’язаних між собою. Найсучаснішими сталеплавильними технологіями є киснево-конвертерний та електросталеплавильний процеси. Мартенівський спосіб виплавки сталі в світовій металургії використовується все менше. Екологічні проблем, пов’язані із функціонуванням металургійних підприємств, дешева робоча сила та ліберальне екологічне законодавство орієнтують сучасну металургію на розміщення в країнах, що розвиваються. Українські металургійні підприємства сьогодні мають акцентувати увагу на модернізації виробничих потужностей і технологій.

1. Доведіть на конкретних прикладах, що чорна металургія є комплексоутворюючим виробництвом.

2. Обґрунтуйте основні проблеми розвитку чорної металургії в Україні.

3. Охарактеризуйте основні чинники розміщення підприємств чорної металургії.

4. Проаналізуйте причини постійної зміни дії чинників розміщення чорної металургії.

5. Поясніть причини заміни мартенівського способу виплавки сталі на киснево-конвертерний та електросталеплавильний.

§35 1

Сучасні тенденції виробництва чорних металів у світі 1. Пригадайте, з яких виробництв складається чорна металургія. 2. Поясніть причини занепаду цього виробництва в США і країнах Західної Європи. 3. Спрогнозуйте подальший розвиток чорної металургії в Україні.

НАЙБІЛЬШІ КРАЇНИ-ВИРОБНИКИ ЧОРНИХ МЕТАЛІВ У СВІТІ. Сучасне поняття металур-

гії набагато ширше за його первинне трактування із давньогрецької мови, що буквально означає «добувати руду» або «обробляти метали». Металургія сьогодні — це виробництво металів на основі сировини (руди) і металевих сплавів, їх гаряча й холодна обробка, зварювання, виробництво металомісткого обладнання та машин для самої металургії, коксохімія і виробництво вогнетривів, області науки, що

вивчають фізичні й хімічні властивості металів і сплав. Металургія світу є базою для розвитку машинобудування. Із метою піднесення цієї бази різні країни обирають різні шляхи. Наприклад, така світова металургійна держава, як Японія, через брак власної сировини та значну кількість відходів металургійного виробництва поступово переносить власні заводи до сусідніх країн Азії, наприклад, у Китай. США обрали нову форму виробництва — «мі-

145

Розділ ІІІ. Вторинний сектор господарства

Місце 1

Країна КНР

Виплавка сталі, тис. т 2019 2020 1 001 306 1 052 999

+/–% +5,16

2

Індія

111 350

99 570

–10,58

3

Японія

99 284

83 194

–16,21

4

Росія

71 575

73 400

+2,55

5

США

87 761

72 690

–17,17

6

Південна Корея

71 412

67 121

–6,01

7

Туреччина

33 743

35 763

+5,99

8

Німеччина

39 621

35 658

–10,02

9

Бразилія

32 569

30 971

–4,91

10

Іран

25 609

29 030

+13,36

11

Україна

20 848

20 616

–1,11

12

Тайвань

21 954

20 570

–6,31

13

Італія

23 190

20 200

–12,89

Мал. 1. Країни-лідери за виплавкою сталі (2020 р.).

ні-заводи». Саме вони, а не заводи-гіганти, складають понад ¾ експорту металу з країни. Уряд такого металургійного гіганту, як Китай, що виробляє близько третини металів світу, стримує розвиток металургійного сектору під тиском зростаючих екологічних проблем, які пов’язані із цим виробництвом (мал. 1.). Проаналізуйте статистичні дані мал. 1 і зробіть відповідні висновки. За допомогою тематичних карт атласу з’ясуйте, чи мають зазначені країни власну сировинну базу для розвитку чорної металургії чи використовують довізну сировину.

Найбільшими виробниками чорних металів залишаються розвинені країни. Однак значення країн, що розвиваються, постійно зростає. Лідер Феротитан Експортери Імпортери Росія — 24,4

із виплавки сталі — Китай виробляє її майже в десять разів більше, ніж друга після нього Індія. Стрімкі темпи розвитку чорної металургії Китаю пов’язані зі швидкими темпами економічного розвитку країни, матеріальну основу якого забезпечують конструкційні матеріали. Серед інших країн, що розвиваються, до десятки найбільших виробників сталі входять Бразилія та Іран. Швидкими темпами на довізній сировині розвивається чорна металургія в Південній Кореї. Проте обсяги виплавки сталі у США постійно зменшуються. До двадцятки найбільших виробників чорних металів світу входить і Україна. Важливим є виробництво сплавів сталі з іншими металами — феросплавів, які підвищують якість та довговічність сталі й виробів із неї. Серед країн-постачальників їх на світовий ринок знову можна виділити Китай (феровольфрам — 36,6 %, феросиліцій — 15,5 % світового ринку). Проте значний перелік саме високорозвинених країн серед головних постачальників на світовий ринок окремих видів феросплавів є ще одним свідченням того, що постачання на ринок не сировини для виробництва різноманітних металів, а їхніх готових сплавів має більший економічний ефект (мал. 2). Залежно від того, яких якостей надають сталі різні домішки легуючих металів, можна визначити, які саме напрями машинобудування розвинені в країні, що їх імпортує. Наприклад, імпорт Австрією феровольфраму (підвищує міцність і твердість швидкорізальних, жароміцних, конструкційних сталей за високих температур) свідчить про те, що в країні розвинене виробництво медичних інструментів та обладнання, металорізальних верстатів, устаткування

Феромарганець Експортери Імпортери

Нідерланди — 19,1 Норвегія — 37,5

Феровольфрам Експортери Імпортери

США — 21,4

Китай — 36,6

Нідерланди — 18,7

Велика Британія — 17,2

Німеччина — 11,2

Південна Корея — 20,4

Нідерланди — 18,4

Росія — 24,3

Японія — 11

Нідерланди — 15,5

Китай — 10,6

Індія — 5,71

Канада — 14,6

Південна Корея — 11,6

Німеччина — 10

Україна — 8,2

Японія — 5,96

Іспанія — 4,25

Естонія — 5,5

Франція — 5,71

Саудівська Аравія — 3,3

Туреччина — 10,3 Нідерланди — 7,43 Бразилія — 9,68

Естонія — 3,57

Мал. 2. Головні країни постачальники та імпортери окремих видів феросплавів (%, на 2019 р.)

146

Гонконг — 10,7 Австрія — 8,69

Тема 2. Металургійне виробництво для канатних доріг, пожежного обладнання та ін. Багато феротитану використовується для виготовлення зварювальних електродів, зрозуміло, чому його імпортують, наприклад, Японія або Франція — країни, де розвинені суднобудування та судноремонт, у яких використовують зварювальні технології.

2

НАЙБІЛЬШІ КРАЇНИ-СПОЖИВАЧІ ЧОРНИХ МЕТАЛІВ. Основні виробники чорних металів

є одночасно головними експортерами та імпортерами цієї продукції на світовому ринку. Це свідчить про спеціалізацію на виробництві певних видів сталевої продукції, розвинений внутрішньогалузевий географічний поділ праці та подальше посилення глобалізації світового господарства. Структура продукції, що випускається певними країнами, дуже різноманітна, наприклад, США та Японія спеціалізуються на тонколистовому прокаті для автомобілебудування, Китай і Південна Корея — на товстолистовому прокаті для виробництва морських суден, інші країни спеціалізуються на виробництві труб різного діаметру, основними споживачами яких є країни з розвиненим видобутком нафти та газу (Саудівська Аравія, Іран, ОАЕ, Росія, Узбекистан). Загалом найбільшими імпортерами продукції світової чорної металургії є США, Китай, Туреччина, країни Євросоюзу, Німеччина, Італія, Південна Корея (мал. 3, 4). Проаналізуйте дані мал. 3 та зробіть відповідні висновки. Знайдіть на карті світу країни (мал. 4) та створіть картосхему (на контурній карті) основних вантажопотоків світової чорної металургії. Як на вашу думку (та за даними проаналізованих вами карт) у які морські порти спрямована ця продукція.

Мал. 3. Баланс попиту й пропозиції сталі в світі (млн т).

3

СУЧАСНІ СВІТОВІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗМІЩЕННЯ ВИРОБНИЦТВ ЧАВУНУ, СТАЛІ, ПРОКАТУ. Ви

вже знаєте, що в минулому головним і домінуючим чинником територіальної організації та розміщення підприємств чорної металургії був сировинний. Тоді майже все світове виробництво тяжіло до вугільних басейнів. Пізніше сумарні затрати на видобуток вугілля стали меншими, ніж витрати на видобуток і збагачення залізної руди. Таким чином, рудний чинник став важливішим за вугільний. Бурхливий розвиток транспорту, створення велетенських рудовозів також вплинули на розміщення підприємств чорної металургії. Здешевлення видобутку й збагачення вугілля та залізної руди, розвиток морського транспорту дозволили перенести підприємства чорної металургії в морські порти, навіть значно віддалені від цих родовищ. Просторовий розрив між видобутком сировини і виробництвом готової продукції в чорній металургії світу продовжує зростати. Прибережні країни з розвиненим машинобудуванням, наприклад Японія, Південна Корея, не володіючи власними ресурсами для розвитку чорної металургії, але маючи масових

Чавун

Сталь

Експортери

Імпортери

Експортери

Імпортери

Росія — 34,5

США — 34,7

Китай — 10,5

Німеччина — 6,93

Бразилія — 22,4

Італія — 9,56

Японія — 7,03

США — 6,28

Україна — 19,5

Туреччина — 8,88

Німеччина — 6,69

Китай — 5,75

Південна Африка — 4,16

Китай — 8,26

Південна Корея — 6,18

Італія — 4,84

Індія — 2,13

Нідерланди — 4,69

Росія — 5,2

Південна Корея — 3,86

Мал. 4. Країни-лідери за експортом та імпортом чавуну й сталі (у % від загальносвітових обсягів, 2019 р., за даними The Observatory of Economic Complexity, Массачусетського технологічного інституту, oec.world/).

147

Розділ ІІІ. Вторинний сектор господарства споживачів її продукції, почали інтенсивно розвивати виплавку сталі і виробництво прокату у власних портових містах. Так же виникли потужні металургійні центри на узбережжях Південної Кореї, Бразилії, Тайваню, що перетворили ці країни на великих експортерів сталеливарної продукції (мал. 1). Технології виробництва сталі за допомогою електроенергії також вплинули на географію чорної металургії. Дешева робоча сила та ліберальне екологічне законодавство країн, що розвиваються, орієнтують розміщення чорної металургії саме тут. Лідери цього виробництва, яке концентрується переважно в районах видобування мінеральної сировини (США, країнах Європи), постійно зменшують обсяги виплавки чорних металів.

тового ринку. Почали проявлятися суспільногеографічні закони просторово-територіальної збалансованості як окремих виробництв, так і господарського механізму в цілому. Незважаючи на велике значення для розвитку цивілізації, металургія світу має низку серйозних проблем: зайві виробничі потужності, які спричинюють коливання та кризові явища на світовому ринку металів; нестабільність постачання сировини; потреба в розвитку нових технологій, адже ті, які існують на сьогодні, уже екологічно та морально застаріли.

За допомогою мал. 1 оцініть зміни в обсягах виробництва сталі в розвинених країнах світу (Японія, США, Німеччина, Італія). Зробіть висновки.

Китай перетворився на основного виробника металу в світі завдяки швидкому розвитку споживацького чинника. Швидкі темпи розвитку машинобудування в цій країні стали передумовою стрімкого розвитку металургійної промисловості. Останнім часом через пандемію Covid-2019 порушилися системні зв’язки всіх сфер соціально-економічного розвитку країни, у тому числі і зв’язки між наявністю всіх видів ресурсів, потребами внутрішнього і сві-

Найбільш загадковим виробом із майже чистої сталі є Кутубська колона в Індії. Колона масою понад 6 тонн, висотою більше 7 метрів, віком понад 1600 років в умовах вологого індійського клімату майже немає іржі на своїй поверхні. Вчені не можуть дати відповіді на запитання як і хто зміг зробити Кутубську колону, оскільки технології такого виробництва людство сьогодні не має. За результатами 2020 р Міжнародна металургійна асоціація World Steel Association оприлюднила рейтинг найбільших металургійних компаній світу (107 із 21 країни). Лідери рейтингу, китайські компанії, посіли в ньому 64 місця. Серед двадцяти провідних металургійних компаній світу 12 китайських, по дві компанії з Японії й Південної Кореї та по одній з Люксембурга, Індії, США та Ірану. Перше місце у глобальному рейтингу посіла китайська група Baowu, а колишній лідер ArcelorMittal на другому місці.

ВИСНОВКИ

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

Найбільшими виробниками чорних металів залишаються розвинені країни, але значення країн, що розвиваються, у виробництві чавуну та сталі постійно зростає. Україна входить до двадцятки світових лідерів за виробництвом чорних металів. У чорній металургії розвинений географічний поділ праці та спеціалізація. Найбільшими виробниками сталі є Китай, Індія та Японія. Найбільшими споживачами продукції чорної металургії є Китай, США, Японія, Південна Корея та країни ЄС. Просторовий розрив між видобутком сировини і виробництвом готової продукції в чорній металургії світу продовжує зростати.

1. Оцініть географію морських перевезень сировини та готової продукції чорної металургії.

2. Наведіть приклади найбільших країнвиробників сталі, які забезпечені власною сировиною для її виробництва.

3. Поясніть, чому країни виробники та експортери сталі є одночасно її імпортерами.

4. Проаналізуйте основні чинники, які впливають на розміщення металургійних заводів.

5. За допомогою додаткових джерел знань підготуйте інформацію про найбільші транспортні судна для перевезень руд, вугілля та іншої сировини.

Практична робота 10. «Позначення на контурній карті сировинної бази та основних центрів виробництва чорних металів в Україні» 148

Тема 2. Металургійне виробництво

§36

Кольорова металургія. Особливості технології виробництва та чинники розміщення підприємств з виплавки міді, алюмінію, титану. Найбільші країни-виробники та країни-споживачі кольорових металів у світі

1

ОСОБЛИВОСТІ ТЕХНОЛОГІЇ ВИРОБНИЦТВА ТА ЧИННИКИ РОЗМІЩЕННЯ ПІДПРИЄМСТВ З ВИПЛАВКИ МІДІ, АЛЮМІНІЮ, ТИТАНУ. На розміщення

підприємств кольорової промисловості впливають сировинний та енергетичний чинники. Вам уже відомо, що руди кольорових металів містять у своєму складі в багато разів менше металів, ніж залізна руда. Отже, вартість виплавки кольорових металів дуже висока, до того ж вона матеріало- та енергоємна, ще й екологічно небезпечна. Тому руди кольорових металів недоцільно перевозити на далеку відстань. Коли без цього не можна обійтися намагаються підвищити вміст корисного компоненту в руді, зробивши з неї концентрат (мал. 1). Для того щоб максимально знизити собівартість виробництва кольорових металів і менше забруднювати довкілля, рудну сировину треба використовувати комплексно. Так, виробництво алюмінію з нефелінових руд поєднують із виробництвом цементу, соди, поташу, титаномагнієве виробництво — з випуском соляної кислоти, емалей, титанових білил. У технологічному процесі виплавки кольорових металів переважно використовують електроенергію. Наприклад, на виплавляння 1 тонни алюмінію потрібно 18—20 тис. кВт/год

Мал. 1. Стадії виробництва кольорових металів.

електроенергії. Для виплавки такої самої кількості магнію її потрібно ще більше — 22 тис. кВт/год. Для виробництва алюмінію використовують три руди: боксити, алуніти і ніфеліни, найбагатшими з яких є боксити. Найбільше їх видобувають три країни — Австралія, Ямайка і Гвінея. Провідними трьома споживачами алюмінію є США, Німеччина і Японія. Приблизно половина міді, що виплавляється в світі щорічно, припадає на чотири країни — Чилі, Китай, Японію і США. Основними споживачами рафінованої міді є промислово розвинені країни Азії — Китай, Індія, Південна Корея, Японія, Тайвань, Таїланд, а також країни ЄС та США (мал. 2). За допомогою мал. 2, 3 визначте регіони світу, які є лідерами з виробництва алюмінію.

Титан — це четвертий, найбільш поширений у структурі земної кори після алюмінію, заліза і магнію, твердий сріблястий метал, температура плавлення якого становить 1675 ° C. Із 801 виду магматичних порід, проаналізованих Геологічною службою США, 784 містили титан. Найбільш важливими мінеральними джерелами титану є ільменіт і рутил.

Мал. 2. Розподіл регіонів світу за обсягами випуску алюмінію.

149

Розділ ІІІ. Вторинний сектор господарства

1

Китай

Виробництво алюмінію, млн т 23,300

2

Росія

3,500

Місце

Країна

3

Канада

2,940

4

Об’єднані Арабські Емірати

2,400

5

Індія

2,100

Мал. 3. Країни-лідери за виробництвом алюмінію (на 2019 р.).

металургія виробляє не тільки кольорові метали, але й їхні сплави, порошки, вироби з відповідних металів тощо. Із відходів виготовляють мінеральні добрива, будівельні матеріали тощо. Головні сировинні ресурси розміщені по планеті таким чином: Канада (цинк, вольфрам), Гвінея (боксити), ПАР (золото), Мексика (срібло), США (молібден), Болівія (літій), Чилі (мідь), Індонезія (олово). Кольорова металургія в основному тяжіє до джерел сировини. Це пов’язано з тим, що в більшості руд кольорових металів міститься зовсім незначна кількість металу, іноді в десятки й сотні разів менша, ніж у залізній руді. Основними виробниками кольорових металів сьогодні є Китай, США, Канада, Австралія, Росія, Казахстан, Чилі, Іспанія, ДР Конго, Замбія, Індонезія тощо. Найбільшими споживачами кольорових металів є технологічно розвинені країни Західної Європи, США, Канада, Бразилія, Японія, Китай, Австралія, Росія, Індія. Поясніть, чим відрізняються метали, які виробляє кольорова металургія.

Мал. 5. Склад кольорової металургії.

Значні родовища ільменіту розташовані в Австралії, Канаді, Китаї, Індії, Мозамбіці, Новій Зеландії, Норвегії, Україні й країнах Південної Африки, рутилу — у Південній Африці, Індії і Сьєрра-Леоне. Титан і його сплави з алюмінієм, ванадієм, молібденом, магнієм та іншими металами використовується як конструкційний матеріал у авіа-, ракето-, суднобудуванні, харчовій, медичній промисловості і кольоровій металургії тощо. Він надзвичайно високо корозійностійкий і за цією якістю перевершує всі метали, крім благородних — золота, платини. За міцністю титан також не має суперників. Він в 1,7 разу важчий за алюміній, але у шість разів міцніший та в 12 разів твердіший за нього.

2

НАЙБІЛЬШІ КРАЇНИ- ВИРОБНИКИ ТА КРАЇНИСПОЖИВАЧІ КОЛЬОРОВИХ МЕТАЛІВ У СВІТІ.

На сьогодні річне виробництво кольорових металів перевищує 45 млн тонн. При цьому виплавляється 70 видів металів. Кольорова

150

Потреба у виробництві кольорових металів постійно зростає. Однак це екологічно найнебезпечніше виробництво інтенсивно витісняється до країн, що розвиваються. Сьогодні такі підприємства будують у країнах Африки, Азії та Латинської Америки. Звідси кольорові метали постачаються до високотехнологічних машинобудівних підприємств розвинених країн. Алюміній широко використовується в будівництві, автомобілебудуванні, виробництві пакування та інших сферах. Зростання споживання алюмінію тісно пов’язане зі збільшенням виробництва алюмінію. Лідером з виробництва цього металу є Китай. Географічно родовища бокситів на землі розподілені дуже нерівномірно, величезні ресурси зосереджені в тропічних і субтропічних областях. Алюміній — це один із найпоширеніших металів в земній корі. Проте у вільному стані він вперше був виділений лише в 1825 р, а алюмінієва промисловість виникла ще через 60 років, коли був відкритий спосіб отримання алюмінію електролізом глинозему, розчиненого в розплавленому кріоліті. Перший алюмінієвий електролізний завод був введений в дію в 1888 р. в Швейцарії. На сьогодні цей метал залишається найбільш популярним у кольоровій металургії.

Тема 2. Металургійне виробництво Основними мінеральними формами зосередження алюмінію, із яких можливий його видобуток, є боксити, що забезпечують 98 % світового виробництва глинозему, і 2%-ві нефелінові руди й алуніти, каолініти (мал. 6). Проаналізуйте дані мал. 6. За допомогою карт атласу визначте країн-лідерів у чорній та кольоровій металургії.

3

ПОГЛИБЛЕННЯ ПОСТАДІЙНОЇ СПЕЦІАЛІЗАЦІЇ ВИРОБНИЦТВА ПІД ВПЛИВОМ ТНК (НА ПРИКЛАДІ АЛЮМІНІЄВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ). Руди ко-

льорових металів від їх видобутку до отримання готового металу проходять декілька стадій: 1) видобуток, 2) збагачення, 3) виплавка у спеціальних печах з метою отримання чорнового металу, 4) очищення його від шкідливих домішок (рафінування). Отриманий на останній стадії метал потім перетворюється на прокат найрізноманітнішого профілю. Кожна стадія може виконуватися на окремих, дуже віддалених один від одного підприємствах. Нині світова кольорова металургія випускає понад 70 видів металів, 96 % всього їхнього обсягу припадає на алюміній, мідь, цинк і свинець.

Мал. 6. Світові запаси бокситів.

додаткові витрати і «виганяє» кольорову металургію до країн, що розвиваються, з їх ліберальним законодавством і процвітаючою корупцією. Іншою є ситуація з виробництвом алюмінію з бокситів, які можуть містити у своєму складі до 60 % корисного компоненту. Тому таку руду везуть до країн, які мають велику кількість дешевої електроенергії.

За допомогою додаткових джерел знань з’ясуйте, у яких виробництвах використовують ці метали.

Розміщення окремих стадій виробництва кольорових металів визначається природно-ресурсними, економічними, екологічними та іншими чинниками. Жорстке екологічне законодавство в розвинених країнах змушує підприємців нести

Значення кольорової металургії на сьогодні економіці стрімко зростає. Фактично всі найсучасніші виробництва базуються на продукції кольорової металургії. І чим швидшим стає НТП, тим вагомішою стає роль цього сектору економіки. Швидкий розвиток випуску електромобілів у світі сприяв розвитку окремих виробництв кольорової металургії. Для акумуляторних батарей нового покоління потрібно багато металу літію. Тому країни, де існують родовища цього рідкісного металу, до яких належить і Україна, мають значні перспективи розвитку кольорової металургії.

ВИСНОВКИ

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

Основними чинниками розміщення підприємств кольорової промисловості є сировинний та енергетичний. Комплексне використання рудної сировини дозволяє максимально знизити собівартість виробництва кольорових металів і зберегти довкілля. Для виробництва алюмінію використовують боксити, алуніти і ніфеліни. Провідними його споживачами є США, Німеччина і Японія. Майже половину міді виплавляють Чилі, Китай, Японія та США. Значні родовища титану є в Австралії, Канаді, Китаї, Індії, Мозамбіці, Новій Зеландії. Основними стадіями виробництва кольорових металів є видобуток і збагачення руди, виплавка чорнового металу та його рафінування, виробництво прокату.

1. Назвіть основні види кольорових металів.

2. Наведіть приклади найбільших країнвиробників алюмінію, титану, міді в світі та Європі. Покажіть їх на карті.

3. Охарактеризуйте місце України на світовому ринку кольорових металів.

4. Перегляньте в мережі Інтернет відеоматеріали на тему «Як виготовляють алюмінієву фольгу». Охарактеризуйте особливості сучасних технологій роботи з кольоровими металами.

5. Покажіть на карті атласу центри кольорової металургії в Україні. Поясніть принципи їх розміщення.

6. Оцініть наслідки впливу металургійного виробництва на довкілля.

151

Розділ ІІІ. Вторинний сектор господарства

Практична робота 11. «Складання картосхеми з нанесенням найбільших у світі країн-експортерів та імпортерів продукції чорної та кольорової металургії»

§37

Виробництво чавуну, сталі, прокату в Україні: домінуючі технології, сукупність чинників розміщення підприємств, основні центри 1. Пригадайте, де в Україні розташовані основні родовища залізної та марганцевої руд. Знайдіть їх на карті атласу. 2. Які кам’яновугільні басейни є в Україні? Знайдіть їх на карті атласу.

3. Спрогнозуйте подальший вплив чорної металургії на навколишнє природне середовище.

1

ДОМІНУЮЧІ ТЕХНОЛОГІЇ ВИРОБНИЦТВА ЧАВУНУ, СТАЛІ, ПРОКАТУ В УКРАЇНІ. Чорна мета-

лургія України є складним сектором економіки. До нього належать різні за організацією і технологією виробництва, які мають логічну послідовність: видобування сировини (залізної і марганцевої руд, коксівного вугілля, вапняків, формувальних пісків, вогнетривких глин), збагачення залізної руди, спікання її в агломерат (у грудки) або окатиші, виплавка чавуну, сталі, виробництво феросплавів і прокату (металеві листи, стрічки, рейки, труби тощо), порошкова металургія, коксохімія, виробництво вогнетривких матеріалів, електродів, будівельних матеріалів та ін. Чорна металургія України має сучасну технологію, але в багатьох випадках застаріле, спрацьоване обладнання. Тому порівняно до сучасного виробництва в Японії або Південній Кореї, вона є матеріаломістким виробництвом, яке споживає близько 20 % електроенергії та води, що використовується в господарстві країни. Для виплавки 1 тонни чавуну потрібно до 3 тонн залізної руди, понад 1 тонни коксу, 0,5 тонни вапняку, 10—20 тонн води тощо. Сучасний розвиток науково-технічного прогресу сприяє змінам у структурі виробництва металів в Україні в напрямі зростання питомої ваги електрометалургії, а також більш широкого впровадження киснево-конверторного виробництва. Ці заходи дають можливість виробляти якіснішу сталь з меншими затратами. Велике значення має також зростання ролі виробництва труб, які мають значний попит на світовому ринку. За допомогою додаткових джерел знайдіть додаткову інформацію на тему «Сучасна порошкова металургія», а саме про інженернофізичний факультет Національного технічного університету України «КПІ».

152

2

СУКУПНІСТЬ ЧИННИКІВ РОЗМІЩЕННЯ ПІДПРИЄМСТВ, ОСНОВНІ ЦЕНТРИ ЧОРНОЇ МЕТАЛУРГІЇ В УКРАЇНІ. Чинниками розвитку й розміщення

підприємств чорної металургії в Україні є близькість розміщення родовищ природної мінеральної сировини; густа мережа шляхів сполучення між родовищами; розвиток металомісткого машинобудування; велика кількість металобрухту. Важливою умовою є також наявність висококваліфікованих кадрів, які готують вищі навчальні заклади України. Необхідно до цього додати ще й те, що чорна металургія має комплексоутворюючі особливості. Великі підприємства «обростають» значною кількістю допоміжних та обслуговуючих виробництв, що використовують відходи. Так, коксові гази використовуються для виробництва добрив, а шлаки — для виготовлення будівельних матеріалів. Найбільші комбінати чорної металургії розміщені в Кривому Розі, Дніпрі, Кам’янському, Запоріжжі, Нікополі, Маріуполі, Краматорську, Алчевську. Перегляньте в мережі Інтернет фільм «ІНТЕРПАЙП СТАЛЬ: екскурсійний фільм». Зробіть висновки щодо сучасних технологій виробництва металу. Поясніть, чому сучасні металургійні заводи більш екологічні безпечні, ніж уже існуючі, яких в Україні переважна більшість.

Ці міста є металургійними центрами, у яких працює по одному або кілька металургійних підприємств, що визначають їхню виробничу спеціалізацію. Окремі, близько розміщені центри формують металургійні вузли. Сукупність металургійних центрів і вузлів, що тяжіють один до одного, утворює металургійний район, який охоплює територію однієї або кількох областей. В Україні їх три: Придніпров’я, Донбас

Тема 2. Металургійне виробництво

Мал. 1. Чинники формування металургійних районів України.

Мал. 2. Сировинна база України для розвитку металургії.

і Приазов’я. До складу Придніпровського металургійного району входять п’ять великих вузлів виробництва: Дніпровський, Запорізький, Криворізький, Нікопольський і Кременчуцький. Із 32 великих металургійних підприємств України майже половина працює в Придніпров’ї. У Донецькому металургійному районі сформувалися три вузли металургійної промисловості: Донецько-Макіївський, Єнакіївський і Алчевсько-Алмазнянський. У Приазовському районі розташований потужний Маріупольский центр з двома великими металургійними комбінатами (мал . 1). Знайдіть на карті атласу металургійні райони України та вкажіть металургійні центри, які входять до їх складу.

3

МІСЦЕ УКРАЇНИ НА СВІТОВОМУ РИНКУ ЧОРНИХ МЕТАЛІВ. Наша держава входить до числа

основних виробників чорних металів у світі, посідаючи місце в двадцятці провідних країн. Цьому сприяло те, що в Україні сформувалися найкращі умови для виробництва чорних металів, оскільки на одній території держави просторово сконцентровані всі наявні чинники і ресурси для розвитку цього виробництва. Високоякісна залізна руда, коксівне вугілля та марганцева руда видобуваються в Україні майже поруч із значними покладами флюсових вапняків і вогнетривів. Український метал має високу конкурентоспроможність на світовому ринку. Однак нестабільна політична ситуація в країні призвела до спаду в роботі металургії. Обсяги виробництва металів зменшуються.

4

ВПЛИВ ЧОРНОЇ МЕТАЛУРГІЇ НА ЕКОЛОГІЧНУ СИТУАЦІЮ В УКРАЇНІ. Чорна металургія,

наряду з енергетикою, належить до основних забруднювачів атмосфери, біосфери, гідросфери та особливо населених пунктів. Фактично всі міста нашої країни, у яких розташовані підприємства чорної металургії належать до найзабрудненіших (Кам’янське, Маріуполь, Запоріжжя, Кривий Ріг та ін.). На підприємства чорної металургії припадає понад 15 % промислового пилу, який викидається а атмосферу країни, до 10 % діоксиду сірки. Ці виробництва споживають до 15 % води. Ніхто не може порахувати величину твердих відходів, яку виробляє чорна металургія (шлаки, шлами тощо). Вони забруднюють землю, поверхневі й підземні води. Зона небезпечної забруднюючої дії великих металургійних підприємств сягає відстані 60 км від них. Фактично металургійні заводи виробляють увесь спектр екологічного забруднення довкілля України. За рівнем шкідливих викидів у навколишнє середовище чорна металургія поступається в країні лише енергетиці. У Луганську перша в Україні доменна піч почала виплавляти метал на чавуноливарному заводі ще в 1800 р. На сьогодні всі три основні вузли чорної металургійної промисловості Донбасу: ДонецькоМакіївський, Єнакіївський і Алчевсько-Алмазнянський розташовані на окупованій Росією частині українського Донбасу.

153

Розділ ІІІ. Вторинний сектор господарства

ВИСНОВКИ

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

Нестабільна політична ситуація призвела до спаду в роботі металургії і втрати передових позиції на світовому ринку чорних металів, які Україна посідала ще кілька років тому. Чорна металургія України складається з різних за організацією і технологією виробництва підприємств від видобування і збагачення сировини до виробництва сталі, феросплавів, прокату тощо. Однією з проблем розвитку виробництва є застаріле обладнання. Серед переваг —близькість розміщення родовищ природної мінеральної сировини; густа мережа шляхів сполучення; розвиток металомісткого машинобудування; велика кількість металобрухту та наявність висококваліфікованих кадрів. Найбільші комбінати чорної металургії розміщені в трьох металургійних районах Придніпров’я, Донбасі і Приазов’ї.

1. Доведіть, що Україна входить до складу країн-лідерів з виробництва чавуну, сталі та прокату.

2. Поясніть вплив сировинного, паливного, електроенергетичного, транспортного, споживчого та екологічного чинників на розміщення металургійних комбінатів України.

3. Поясніть чинники формування металургійних районів України, покажіть їх на карті атласу.

4. Порівняйте на карті взаємне розташування найбільших центрів чорної металургії в Україні: Кривий Ріг, Дніпро, Кам’янське, Запоріжжя, Нікополь, Маріуполь, Краматорськ, Алчевськ та найбільших родовищ корисних копалин, необхідних для їх роботи. Зробіть висновки.

5. Оцініть наслідки впливу металургійного виробництва на довкілля за допомогою додаткових джерел знань.

§38 1

Основні центри виробництва кольорових металів в Україні. Місце України на світовому ринку чорних та кольорових металів

ОСНОВНІ ЦЕНТРИ ВИРОБНИЦТВА КОЛЬОРОВИХ МЕТАЛІВ В УКРАЇНІ. Мінеральною базою

алюмінію України є родовища бокситів, нефелінових руд та алунітів. Україна є країною, бідною на боксити: виявлено лише три родовища — Високопільське, Нікопольське та Смілянське. Державний баланс запасів алюмінієвої сировини враховує лише Високопільське родовище залізистих бокситів із бемітґібситшамозитовим складом, запаси якого сягають 18,9 млн тонн. В Україні найбільш значущими є лужні комплекси Жовтневого масиву Приазов’я, запаси нефелінових руд Мазурівського й Калініно-Шевченківського родовищ, які складають близько 2,9 млрд тонн. Проте переробка зазначених руд потребує великих енергетичних ви-

154

трат та суттєвої модернізації технологічного процесу, тому родовища поки що не освоєно. В Україні як потенційну алюмінійвмісну сировину можна розглядати закарпатський алуніт за умови його комплексного використання. Станом на сьогодні, на державному балансі перебувають два великі родовища на Закарпатті: Біганське та Берегівське із розвіданими запасами алунітових руд відповідно — 290,3 і 51,4 млн тонн, окрім того, у межах Берегівського рудного поля знайдено майже десять алунітових родовищ і рудопроявів, пов’язаних із вторинними кварцитами. Алунітові руди можна добувати відкритим способом, але їх недоліком є невисокий вміст алуніту (близько 30 %), що призводить до необхідності збагачення таких руд.

Тема 2. Металургійне виробництво В Україні є два райони кольорової металургії — Придніпровський і Донецький. Найбільшим центром Придніпровського району і країни загалом є Запоріжжя. Тут працюють два заводи — алюмінієвий і титано-магнієвий. Титанова сировина надходить на Запорізький алюмінієвий комбінат з місцевих родовищ. Причина розміщення цих підприємств в Запоріжжі полягає в їх орієнтації на дешеву електроенергію Дніпрогесу. Великий глиноземний завод, який використовує імпортні боксити з Ямайки, Гвінеї, Бразилії й Австралії, працює в Миколаєві. За допомогою офіційного сайту Миколаївського глиноземного заводу (електронний режим доступу: rusal.ru/about/23/) дізнайтесь більше про роботу цього підприємства.

У Придніпровському районі діє гірничометалургійний комбінат у м. Верхньодніпровську, зорієнтований на електроенергію сусідніх ГЕС і ТЕС. Сировинною базою комбінату є Самотканське родовище титанових руд. До електроенергії Кременчуцької ГЕС тяжіє Світловодський завод чистих металів у Кіровоградській області. У Побузькому працює нікелевий завод на місцевій сировинній базі. У Донецькому районі на довізних концентратах працює цинковий завод у м. Костянтинівка. Цинк — універсальний метал, який використовується в різних сферах господарства — від покриття чорних металів до виготовлення цинкових білил. Під час виробництва цинку утворюються сірчисті гази, які йдуть на виготовлення сірчаної кислоти. До складу цього району входять також завод обробки кольорових металів в м. Артемівську, який виробляє латунь, латунний і мідний прокат.

2

МІСЦЕ УКРАЇНИ НА СВІТОВОМУ РИНКУ ЧОРНИХ ТА КОЛЬОРОВИХ МЕТАЛІВ. За загальними

обсягами експорту чорних металів Україна входить до десятки найбільших експортерів цієї продукції у світі. Водночас у зв’язку з російською агресією на Донбасі та окупацією нею основних вузлів чорної металургії центр виробництва перемістився до промислового Придніпров’я. Обсяг експорту з 2013 р. зменшився на понад 40 %. Нині в нашій державі виробляється майже 20 млн тонн чавуну, 21 млн тонн сталі, 11 млн тонн прокату і понад

1 млн тонн труб різного діаметру. Лише близько 20 % виробленого металу споживається всередині країни. На сьогодні існують проблеми участі України на світовому ринку чорних металів. До них можна віднести залежність від постійно змінної кон’юнктури. Важливим напрямом розвитку експорту чорних металів є модернізація металургійного виробництва і підвищення його конкурентоздатності, зменшення ресурсо- і енергоємності, скорочення викидів шкідливих речовин, покращення умов праці для приваблення кваліфікованих кадрів, переорієнтація на індивідуальні потреби і вимоги споживачів, пошук нових ринкових ніш. Зараз в нашій державі працює понад 70 підприємств кольорової металургії різних форм власності. Близько 80 % всієї продукції, що ними виробляється, йде на експорт. На світовому ринку кольорових металів Україна представлена в основному титаном (понад 80 % всього експорту). УВ нашій державі виявлено понад 40 родовищ цього металу, який має такі якості як висока міцність, тугоплавкість, здатність витримувати великі навантаження.

3

ПЕРСПЕКТИВИ УЧАСТІ УКРАЇНИ У ВИРОБНИЦТВІ РІДКИХ ТА РІДКОЗЕМЕЛЬНИХ МЕТАЛІВ.

Україна має великі перспективи розвитку кольорової металургії, і, перш за все, виплавки рідких і рідкоземельних металів. На Українському щиті залягають всі відомі людству на цей час рідкі і рідкоземельні метали. Уже зараз на Вільногірському гірничо-металургійному комбінаті виробляють гафній і цирконій. На Придніпровському хімічному заводі налагоджене виробництво не лише цирконію і гафнію, але й унікальний випуск з’єднання різних рідкісних металів. Нині відкриті родовища не лише вже згаданих раніше цирконію і дуже цінного гафнію, який коштує на світовому ринку дорожче за золото, але й поклади германію, скандію тощо. Якщо якогось рідкого або рідкоземельного металу ще не знайшли, це не означає, що його в нас немає. Треба шукати як на щиті, так і на Закарпатті, де є декілька родовищ поліметалевих руд, а також у західній частині Донбасу, де Український щит виходить на поверхню. В останні роки світовий попит на ринку кольорових металів, у зв’язку з розвитком

155

Розділ ІІІ. Вторинний сектор господарства в розсипному вигляді в річищах Золотий Потік, недалеко від гори Золотухи. І таких назв в нашій державі багато. Наприклад, назва районного центру Золотоноша на Черкащині.

випуску електромобілів, потребує більшої кількості літію. Це доволі рідкісний метал в земній корі. Несподівано геологи зробили сенсаційні відкриття багатих руд цього металу в різних частинах нашої держави. Оскільки цей напрям розвитку промисловості ставатиме все виразнішим, перед Україною відкриваються дуже великі перспективи поставок на світовий ринок цього металу.

«Якщо найвизначнішою геологічною знахідкою минулого століття був Клондайк, то українське золото слід вважати найвизначнішою знахідкою нинішнього століття”» Так писала одна із західних газет ще в 1966 р. Приводом для такого твердження стало відкриття геологів на невеликій річці Мокра Сура в Придніпров’ї. Тут було виявлено поклади золота в декілька разів багатші за поклади знаменитого Клондайка в Америці.

Цікавими є зв’язки між географічними назвами і пошуком корисних копалин в тому чи іншому регіоні. Так, золото виявлено на Закарпатті

ВИСНОВКИ

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

Україна входить до десятки провідних експортерів чорних металів. Зараз основне виробництво цієї продукції зосереджене в промисловому Придніпров’ї. Подальший розвиток чорної металургії пов’язаний з модернізацією виробництва, збільшення конкурентоспроможності української продукції, врахування індивідуальних потреб споживачів цієї продукції. В Україні є два райони кольорової металургії Придніпровський і Донецький. На їх підприємствах виробляють алюмінії, титан, магній, нікель, цинк, латунь тощо з місцевої та імпортної сировини на вітчизняній електроенергії. Україна має великі перспективи для розвитку кольорової металургії завдяки наявності однієї з найбагатших у світі сировинної бази. Особливо великі можливості відкриваються перед нашою державою у зв’язку з можливістю освоєння родовищ руд рідких і рідкоземельних металів. Ця продукція є дуже дорогою і витребуваною на світовому ринку.

1. Охарактеризуйте місце України на світовому ринку кольорових металів.

2. Обґрунтуйте необхідність подальшого пошуку нових родовищ руд кольорових металів.

3. Спрогнозуйте зміни напрямів розвитку кольорової металургії в ХХІ ст.

4. Порівняйте розвиток кольорової металургії в різних регіонах нашої держави.

5. Покажіть на карті атласу центри кольорової металургії в Україні. Поясніть принципи їх розміщення.

6. Проаналізуйте причини того, що «Український Клондайк» донині не набув розвитку.

Тема 3. Хімічне виробництво. Виробництво деревини, паперу. Промисловість будівельних матеріалів

§ 39

Хімічне виробництво: значення, особливості технологій, чинники розміщення основних виробництв хімічних речовин і хімічної продукції, фармацевтичної продукції, гумових і пластмасових виробів 1. Пригадайте речі, зроблені з пластмаси та гуми, які оточують вас у повсякденному житті. 2. Запропонуйте конструкційні матеріали, якими можна було б замінити пластмаси та гуму і зберегти при цьому властивості цих речей?

1

ГЕОГРАФІЯ ХІМІЧНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ СВІТУ.

Хімічна промисловість, як і машинобудування, визначає науково-технічний прогрес

156

в економіці. До її складу входять: гірнича хімія (видобуток мінеральної сировини), основна хімія (виробництво мінеральних добрив, солей,

Тема 3. Хімічне виробництво. кислот), хімія органічного синтезу (виробництво синтетичного каучуку, синтетичних смол, пластмас і хімічних волокон) (мал. 1). Значення хімічної промисловості, здатної виробляти продукти з попередньо заданими властивостями, постійно зростає. До цього виробництва також належать фармацевтика, виробництво фарб і товарів побутової хімії. Основним регіоном хімічної промисловості світу залишається Західна Європа. Потужною є ця промисловість також у США і Японії. Розгляньте вдома продукцію хімічної промисловості, якою користуються ваші близькі. Визначте географію її виробництва.

Мал. 1. Структура хімічної промисловості.

Нафтохімічна промисловість розміщується в районах видобутку нафти (наприклад, на узбережжі Мексиканської затоки в США), у портах, куди привозять сировину (Японія, Італія, Нідерланди), на трасах нафтопроводів (США, Росія, Україна). Основна хімія набула розвитку в США, Німеччині, Росії. Сірчану кислоту виробляють Китай, США, Україна, Японія, Франція. Мінеральні добрива: азотні — США, Україна, Китай, Японія, фосфорні — США, Китай, Австралія, калійні — Німеччина, Франція, Україна. Найбільше пластмас виробляють США, Японія, Німеччина. У виробництві медикаментів провідні позиції посідають США, Японія, Швейцарія, Велика Британія, Франція, Угорщина, Індія.

2

промисловістю: лінолеум на підлозі, обшивка ліфта, сидіння в тролейбусі чи вагоні метро, різноманітні упаковки й мінеральні добрива, засоби боротьби зі шкідниками полів, полімерні плівки і труби, деталі для комбайнів, тракторів і космічних кораблів. Цей перелік можна ще продовжувати. Багато чого з названих виробів ще порівняно недавно не існувало. Це свідчить про швидкий розвиток хімії. Зумовлено це насамперед тим, що хімічна промисловість разом із машинобудуванням визначають і забезпечують науково-технічний прогрес інших виробництв господарства. Жодна з них не може обійтися без хімії. І ця залежність дедалі зростає. Хімічні технології все більше використовують інші сектори господарства, навіть харчова промисловість (мал. 2).

ЗНАЧЕННЯ ТА ОСОБЛИВОСТІ ТЕХНОЛОГІЙ ХІМІЧНОГО ВИРОБНИЦТВА. Багато з того,

що оточує нас у побуті, вироблено хімічною

а

Мал. 2. Продукція хімічної промисловості: а) нитки та пряжа, б) фарби, в) ліки, г) мінеральні добрива, д) пластикові меблі, е) автомобільні шини.

г

б

в

д

е

157

Розділ ІІІ. Вторинний сектор господарства Проаналізуйте дані мал. 2 та зробіть висновки про значення продукції хімічної промисловості в нашому повсякденному житті. Оцініть вплив продукції хімічної промисловості на формування комфортного рівня вашого життя.

Водночас хімічна промисловість істотно відрізняється від більшості інших виробництв. Тільки вона може створювати нові матеріали з певними властивостями. Така її особливість дуже цінна, наприклад, для космічної техніки і будівництва, фармацевтичної, харчової й легкої промисловості. Поясніть, чому сьогодні штучні матеріали із заданими властивостями цінуються більше ніж натуральні.

Хімічна промисловість вважається однією з провідних ланок світового господарства. Її разом з металургією і машинобудуванням відносять до так званої «авангардної трійки» матеріальних виробництв світового господарства.

3

ЧИННИКИ РОЗМІЩЕННЯ ОСНОВНИХ ВИРОБНИЦТВ ХІМІЧНОЇ ПРОДУКЦІЇ. Різні ланки

хімічної промисловості мають різні технології виробництва і використовують різну сировину, тому й чинники їх розміщення будуть різними. Загалом хімічна промисловість доволі сировинно- енерго- і водоємне виробництво та ще й найбільш екологічно небезпечне. Цей чинник теж є важливим і обмежує розміщення деяких виробництв хімічної промисловості у великих містах поблизу житлової забудови. Окремі підприємства хімічної промисловості доволі працемісткі. Це ще один чинник в їх розміщенні. І, нарешті, в наш час відбуваються швидкі зміни в техніці і технології хіміч-

Мал. 3. Види хімічних волокон.

158

ного виробництва, що також впливає на умови розміщення цієї промисловості. Чітку орієнтацію сировину — поклади калійних солей, мають підприємства з виробництва калійних добрив. Водночас виробництва азотних добрив тяжіють до районів споживання і розташовуються поруч із сировиною — на відгалуженнях нафто- і газопроводів. На споживача орієнтується в розміщенні виробництво суперфосфатних добрив. Енергоємне виробництво хімічних волокон тяжіє до районів виробництва дешевої електроенергії. Мало транспортабельну сірчану кислоту випускають в районах її споживання. Початкові стадії хімії органічного синтезу орієнтуються на сировину, а кінцеві (виробництво хімічних волокон, пластмас, синтетичного каучуку і гуми) на споживача (мал. 3). Гумоазбестова промисловість, підгалузь нафтохімічної промисловості, що виробляє понад 50 тис. найменувань продуктів, переважно тяжіє в розміщенні до великих міст і значних промислових центрів. Частина підприємств має територіальну прив’язку до міст, де є сировина, наприклад, там, де видобувається нафта, природний газ або проходять нитки нафто- і газопроводів або є значна кількість споживачів, адже її продукція дуже різноманітна: гумові рукава для перекачування рідини й газів, деталі для ізоляції, гальмувальні накладки та колодки, пластини для герметизації різноманітні конвеєрні стрічки для металургійної та вугільної промисловості, покриття для підлоги, надувні гумові матраци, гумовий матеріал для ремонту та ін. Отже, споживачі продукції є майже повсюди. Оскільки для виробництва синтетичних смол і пластмасових виробів за сировину використовується нафта, газ, кам’яне вугілля, а також кам’яна сіль, то такі підприємства розміщуються й у районах видобування сировини. Частина з них розташовується в місцях споживання готової продукції. Розміщення виробництва хімічних волокон залежить від трьох чинників — наявності паливно-енергетичних, водних і трудових ресурсів. Фармацевтична промисловість належить до виробництв хімії, які розвиваються найдинамічніше. Це пов’язане з тим, що вона випускає лікарські засоби і вироби медичного

Тема 3. Хімічне виробництво. Назва компанії

Країна

Продукція

Johnson & Johnson

Нью-Джерсі, США

Фармацевтична продукція, медичні інструменти, діагностичне обладнання, косметичні і санітарно-гігієнічні товари

Novartis

Швейцарія, Базель

Лікарські засоби і вакцини, діагностичні засоби, товари для здоров’я тварин

Pfizer

Коннектикут та Нью-Йорк, США

Вакцини, продукція для різних сфер (імунологія, онкологія, кардіологія, діабетологія, ендокринологія та неврологія)

Roche

Швейцарія, Базель

Фармацевтичні товари і продукція для діагностики, біотехнологічні лікарських препарати в сфері онкології, вірусології, ревматології та трансплантології

Sanofi

Париж, Франція

Товари для здоров’я людей і тварин, вакцини, фармацевтичні товари і продукція для діагностики

Мал. 4. Найбільші фармацевтичні компанії світу (на 2020 р.).

призначення. Потужний імпульс розвитку промисловості у світі дала епідемія Covid-19. Найбільші фармацевтичні компанії нашої планети виявилися причетними до виробництва вакцин, ліків, медичних приладів для підтримання життєдіяльності організму людини під час цієї хвороби (мал. 4). Проаналізуйте разом із рідними склад ліків, які наявні у вашій домашній аптечці. Які з них вироблені іноземними компаніями (мал. 4), а які вітчизняними?

Головним чинником розміщення підприємств фармацевтичної промисловості є споживацький. Абсолютна більшість фабрик цього виробництва орієнтується у власному розміщенні на споживача, тобто великі міста та агломерації. Практично в цих же містах розташовані й головні науково-дослідні лабораторії, університети з відповідними науковими центрами. Невеликі фабрики, які орієнтуються на використання природної сировини, можуть працювати і в районах, де цю сировину вирощують або збирають. Найбільші фармацевтичні компанії вже давно стали міжнародними, оскільки їх філії розташовані майже в усіх країнах світу, що свідчить ще раз про орієнтацію на споживача. Наприклад, компанія Johnson & Johnson має близько 230 дочірніх компаній в понад 50 країнах світу та забезпечує більше 120 тис. робочих місць, а її продукція продається в майже 175 державах.

4

ЕКОЛОГІЧНИЙ ЧИННИК РОЗМІЩЕННЯ ХІМІЧНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ. Аварії на найбільших

хімічних підприємствах світу та їхні наслідки. Хімічна промисловість залишається найбільш екологічно небезпечним виробництвом. Тому розвинені держави з раціональним екологічним законодавством намагаються виносити ці виробництва до країн, що розвиваються, з їх ліберальним екологічним законодавством. У цих державах все ще працюють підприємства із застарілим обладнанням і малоефективними очисними спорудами. Значна їх концентрація на окремих територіях спричиняє сильне забруднення довкілля хімічними речовинами. СЛОВНИК Аварія — небезпечна подія техногенного характеру, що створює на об’єкті, території або акваторії загрозу для життя і здоров’я людей та призводить до руйнування будівель, споруд, обладнання і транспортних засобів, порушення виробничого процесу чи завдає шкоди довкіллю.

An accident is a dangerous man-made event that poses a threat to human life and health on a site, territory or water area and leads to the destruction of buildings, structures, equipment and vehicles, disruption of the production process or damage to the environment. Катастрофа — великомасштабна аварія, яка призводить до важких наслідків для людини, тваринного й рослинного світу, змінюючи умови середовища існування.

A catastrophe is a large-scale accident that leads to severe consequences for humans, animals and plants, changing environmental conditions.

159

Розділ ІІІ. Вторинний сектор господарства Це негативно позначається насамперед на здоров’ї людей. Розвиток хімічної промисловості дедалі більше залежатиме від розв’язання екологічних проблем. Для поліпшення становища потрібні кошти і значні організаційні заходи щодо очищення забруднених регіонів, застосування маловідходних і безвідходних технологій на підприємствах. Щодоби у світі відбувається 17—19 аварій на хімічних підприємствах. Найбільша за кількістю жертв техногенна катастрофа нашого часу сталася саме на хімічному заводі з виробництва пестицидів в індійському місті Бхопал (1984 р.), що розташовувався в центрі міста. Тоді постраждало 335 тис. осіб. Офіцій-

но померло понад 2500 людей. За неофіційними даними кількість загиблих складала 20 тис. осіб. Нині найбільш резонансні аварії трапляються під час перевезення продукції хімічних підприємств, під час виливання отруйних сполук із цистерн на залізничному та автомобільному транспорті та на продуктопроводах. У Фліксборо (Велика Британія) у 1974 р. на заводі капролактаму в атмосферу було викинуто 40 тонн циклогексану. Відбувся грандіозний вибух. Завод був повністю зруйнований. Загинуло 29 і постраждало 36 осіб. У радіусі 600 м від заводу були знищені всі автомобілі. Виявилися пошкодженими понад 2000 будинків.

ВИСНОВКИ

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

Швидкий розвиток хімічної промисловості, яка може створювати нові матеріали з певними властивостями, зумовлений тим, що разом із машинобудуванням вони визначають і забезпечують науково-технічний прогрес інших виробництв, які все більше використовують хімічні технології і продукти. Різні підприємства хімічної промисловості мають різні технології виробництва, використовують різну сировину, тому й чинники їх розміщення різні. Хімічна промисловість це сировинно- енерго- і водоємне екологічно небезпечне виробництво. Окремі виробництва хімічної промисловості доволі праце місткі та наукоємні, інші орієнтуються на споживача. Провідним сектором хімічної промисловості нині є основна хімія, яка виробляє кислоти, луги й мінеральні добрива, виробництво яких постійно зростає. Лідерами з випуску хімічної продукції у світі є Китай, США, Канада, Індія, країни Євросоюзу, Японія, Південна Корея, Росія тощо.

1. Доведіть на прикладі виробництва мінеральних добрив, чому одні й ті самі країни є їх найбільшими виробниками і споживачами.

2. Обґрунтуйте вплив на розміщення виробництва хімічної продукції споживчого, сировинного, наукового, транспортного чинників.

3. Поясніть, чи існує взаємозв’язок між рівнем економічного розвитку регіону, країни і рівнем концентрації окремих хімічних виробництв.

4. За допомогою додаткових джерел інформації порівняйте щорічну кількість аварій на підприємствах хімічної промисловості в розвинених країнах і країнах, що розвиваються.

5. Опишіть одну з катастроф на хімічному підприємстві світу.

6. Проаналізуйте вплив виробництва хімічної продукції на довкілля.

Дослідження. Світовий ринок фармацевтичної продукції: географія виробництва і споживання.

160

Тема 3. Хімічне виробництво.

§40

Хімічне виробництво в Україні. Основні центри виробництва хімічної продукції та чинники їх формування 1. Перегляньте інформацію на упаковках миючих засобів та інших товарів побутової хімії, якими користуються ваші рідні, де вони зроблені. Знайдіть ці міста на карті України та світу. 2. Пригадайте, чи впливають і як саме продукти хімічної промисловості на довкілля.

1

ОСНОВНІ ЦЕНТРИ ВИРОБНИЦТВА ХІМІЧНОЇ ПРОДУКЦІЇ ТА ЧИННИКИ ЇХ ФОРМУВАННЯ В УКРАЇНІ. Україна належить до провідних ви-

робників у світі деяких видів продукції хімічної промисловості. Певною мірою це пов’язано з наявністю відповідної сировини. Сировиною для хімічної промисловості країни є кам’яне й буре вугілля, супутні й природні гази, нафта, кам’яна й калійна солі, фосфорити, крейда, вапняки, сірка тощо. Використовує хімічна промисловість також відходи чорної і кольорової металургії, харчової промисловості, лісопромислового комплексу. Хімічна промисловість складається з таких виробництв: гірнича хімія (видобування сировини), основна хімія (виробництво мінеральних добрив, неорганічних кислот і соди) та хімія органічного синтезу (виробництво полімерних матеріалів). Підприємства гірничої хімії розміщуються в районах видобування корисних копалин, що використовуються як хімічна сировина: калійні солі (Калуш, Стебник), кам’яна сіль (Слов’янськ, Артемівськ, Бахмут, Солотвине, Сиваш), сірка (Яворів, Новий Розділ), фосфорити (Середнє Придністров’я), озокерит (Борислав). Відповідно до розміщення підприємств із видобутку та переробки гірничохімічної сировини в Україні можна виділити три райони гірничої хімії: Донбас, Прикарпаття, Присивашшя.

вання коксових печей, а висококалорійний газ, що утворюється внаслідок коксування вугілля, передається в мартени для виплавляння сталі і на прокатне виробництво. Крім того, з нього виробляють азотні добрива. Коксохімія є базою для розвитку великої кількості супутніх і допоміжних підприємств, які переробляють доменний та коксовий гази, феноли, смоли тощо. Із них виробляють сірчану кислоту, медичні препарати, пестициди і гербіциди, барвники, пластмаси, мінеральні добрива (мал. 1). Проаналізуйте дані мал. 1 та поясніть причини тісних економічних зав’язків хімічної промисловості з іншими сферами людської діяльності.

До провідної галузі основної хімії належить виробництво мінеральних добрив: калійних, фосфорних, азотних, комбінованих, гранульованих. Україна має значну сировинну базу для виробництва калійних добрив (родовища калійних солей в Калуші й Стебнику). Світові тенденції у виробництві мінеральних добрив

Знайдіть на карті України основні родовища корисних копалин, що є сировиною для роботи хімічних підприємств.

Однією з ланок основної хімії, що ґрунтується на потребах чорної металургії Донбасу і Придніпров’я, є коксохімічне виробництво. Коксохімія — комплексоутворююча галузь, яка добре поєднується з металургійним виробництвом. Так, низькокалорійний доменний газ використовується для обігрі-

Мал. 1. Зв’язки хімічної промисловості з іншими сферами господарства.

161

Розділ ІІІ. Вторинний сектор господарства

Країна Індія Румунія Італія Інші

Обсяги імпорту, млн дол. США 209,8 25,08

Частка, % 56,6 6,67

24,7

6,65

111,5

30,05

Мал. 2. Країни-основні імпортери українських азотних добрив.

свідчать про те, що за останні пйять років потужності з виробництва калійних добрив у світі виросли на 22 % при збільшенні споживання на 11 %, азотних — на 9 % при зростанні попиту на 7 %, фосфорних — на 12 % при збільшенні попиту на 9 %. Підприємства, що випускають фосфорні добрива, працюють на імпортній сировині та місцевих фосфоритах. Найбільшими підприємствами є хімзаводи у Вінниці й Костянтинівці, суперфосфатний завод в Одесі, «Хімпром» у Сумах, металургійний завод «Азовсталь» у Маріуполі. Основними центрами виробництва азотних добрив (аміачна вода, аміачна селітра) є Кам’ян­ ське, Запоріжжя, Лисичанськ, Сєвєродонецьк. Ці підприємства розміщено в районах коксохімічного виробництва. Друга група підприємств, де виробляють ці добрива, тяжіє до споживача й розміщена в районах видобування природного газу і на трасах газопроводів. Так, виникли виробництва в Черкасах, Рівному, Одесі. Частина українських мінеральних добрив експортується. Наприклад за три місяці 2020 р. (січень—березень) їхній експорт становив: азотні добрива — 266,8 тис. тонн на суму 55,58 млн дол. США; калійні добрива — 776 тон на суму 241 тис. дол. США; NPK добрива — 1,58 тис. тонн на суму 1,36 млн дол. США (мал. 2). У багатьох сферах господарства використовується сірчана кислота: виробництві мінеральних добрив, нафтопереробній, харчовій, текстильній. Виробництво сірчаної кислоти — галузь основної хімії, яка є однією з провідних у хімічній промисловості України. Виробництво сірчаної кислоти має значну сировинну базу. Це самородна сірка в Передкарпатті, відходи коксохімічних і нафтопереробних заводів, сірчисті гази, що утворюються під час виплавляння цинку, міді, нікелю. Через високу

162

хімічну активність сірчану кислоту небезпечно перевозити на далекі відстані. Тому її виробництво орієнтується на споживача. Основними виробниками сірчаної кислоти є підприємства Костянтинівки, Сум, Рівного, Нового Роздолу, Кам’янського. Виробництво соди зосереджено біля родовищ кам’яної солі і ропи солоних озер, оскільки воно дуже матеріаломістке. Щоб виробити 1 тонну соди, потрібно витратити 1,5 тонн кам’яної солі, 1,5 тонн вапняку і 1,7 тонн умовного палива. Основними підприємствами содової промисловості є ВО «Хімпром» у Слов’янську і завод у Лисичанську. Кальцинована сода використовується в харчовій промисловості та для виробництва скла. Каустична сода виробляється в Калуші. Її використовують в текстильній промисловості, миловарінні, при виробництві штучних волокон, глинозему з бокситів тощо.

2

РОЗВИТОК ФАРМАЦЕВТИЧНОЇ ПРОМИСЛОВІСТЬ.

Фармацевтична промисловість випускає лікарські засоби і вироби медичного призначення. Це одне з виробництв господарства, яке розвивається в Україні і світі найдинамічніше. У нашій державі в останні роки темпи зростання виробництва в ньому в середньому сягали 20 %. Нині в країні діє 49 підприємств, які забезпечують лише 30 % ринку ліків. Домінуючим центром фармацевтичного виробництва залишається Київ. Він же демонструє найвищі темпи зростання виробництва. Серед інших центрів фармацевтичної промисловості виділяються Харків, Львів, Одеса. Найбільшими підприємствами є ЗАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця» (Київ), Корпорація «Артеріум» (ТОВ «Київмедпрепарат» і АТ «Галичфарм»), АТ «Київмедпрепарат» (Київ), АТ «Здоров’я» (Харків) і АТ «Фармак» (Київ), ЗАТ НВЦ «Борщагівський ХФЗ», АТ «Київський вітамінний завод» та ін. Проаналізуйте вашу домашню аптечку. Визначте, які ліки, зроблені в Україні, вона має.

3

ВИРОБНИЦТВО ГУМИ Й ПЛАСТМАС, МИЮЧИХ ЗАСОБІВ. Для виробництва синтетичних смол

і пластмас сировиною є нафта, газ, кам’яне вугілля, а також кам’яна сіль. Хімічні підприємства розміщуються у районах видобування сировини або в місцях споживання готової продукції, яка використовується в легкій,

Тема 3. Хімічне виробництво. Підвищення конкурентоспроможності більших видів продукції

Оновлення техніки та технологій виробництва

Перехід на енергозбережувальні технології виробництва

Підвищення рівня екологічної безпеки виробництва

ГОЛОВНІ ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ХІМІЧНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ

Збільшення імпортних поставок розширення переліку країн-імпортерів готової продукції

Зниження собівартості продукції

Підвищення якості готової продукції

Збільшення асортименту готової продукції

Мал. 3. Головні проблемі та перспективи розвитку хімічної промисловості України.

харчовій, гумоазбестовій та інших виробництвах господарства. Найбільші підприємства зосереджені в Донбасі й При­ дніпров’ї. У Запоріжжі виробляють кремнійорганічні сполуки, синтетичні смоли, у Ка­ м’ян­ ському — полівініл і полістирол, у Сєвєродонецьку вироби з пластмас і склопластику. Синтетичні смоли переробляють на плівкові, пластмасові та інші вироби в Калуші, Одесі, Києві, Фастові. Гумоазбестова промисловість налічує понад 30 підприємств різної потужності та різного асортименту продукції. Виробництво шин і гумоазбестових виробів зосереджено в Дніпрі (ВО «Дніпрошина»), Білій Церкві («Росава»), Броварах. Гумотехнічні вироби випускають у Києві, Лисичанську, Білій Церкві, Сумах, Запоріжжі, Одесі, Харкові, Чернівцях (завод гумового взуття), Луцьку, Кременчуці (завод технічного вуглецю). На українському ринку, як ви вже мабуть помітили, панують миючі засоби зарубіжного виробництва. Водночас Україна володіє сировиною світового значення для виготовлення миючих засобів найвищої якості, та ще й екологічно безпечних на основі чорноморського кілу (пластична маса морських відкладів) і грязей солоних лиманів. Нині основними виробниками миючих засобів в Україні є підприємства в Дніпропетровській (Покровськ) і Харківській (Первомайськ) областях та в м. Вінниці. Покажіть на карті атласу найбільші центри виробництва мінеральних добрив, виробів з гуми і пластмас, побутової хімії, ліків в Україні.

4

ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ХІМІЧНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ В УКРАЇНІ. Хімічна

промисловість є джерелом значного забруднен-

ня довкілля, що поступається лише енергетиці, металургії та автомобільному транспорту. Вона належить до виробництв, які споживають велику кількість сировини, води та енергії. Під час виробництва хімічної продукції утворюється велика кількість відходів, які не завжди використовується як вторинний ресурс, тому практично кожне підприємство хімічної промисловості є забруднювачем довкілля. Ще однією проблемою є неконтрольований імпорт мінеральних добрив з низки держав, ключовий чинник, що негативно впливає на роботу українських хімічних підприємств та призводить до залежності українських аграріїв від іноземних мінеральних добрив (мал.3). Проаналізуйте дані мал. 3 та зробіть відповідні висновки. Проаналізуйте карту «Хімічна промисловість України» та зробіть висновки про територіальне розосередження підприємств цієї промисловості територією країни. Коксохімія в усьому світі належить до найбільш екологічно небезпечних виробництв. Водночас, відходи від переробки коксівного вугілля є цінною хімічною сировиною. Сучасні технології дозволяють отримувати з коксових газів не лише добрива, але й навіть фармацевтичну продукцію. Компанія «Українські мінеральні добрива» відкрила комплекс із виробництва мінеральних добрив у м. Кривий Ріг. Основний продукт — азотно-сірчані та комплексні добрива, створені на основі сульфату амонію. Виробничі потужності нового виробника дають змогу забезпечити українських аграріїв готовою продукцією до 100 тис. тонн щороку. Загальний обсяг інвестицій становив понад 11 млн дол. США.

163

Розділ ІІІ. Вторинний сектор господарства

ВИСНОВКИ

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

До складу хімічної промисловості входять: гірнича хімія, основна хімія (виробництво мінеральних добрив, неорганічних кислот і соди) та хімія органічного синтезу (виробництво полімерних матеріалів). Україна належить до провідних виробників окремих видів хімічної продукції світу. Підприємства гірничої хімії розміщуються в районах видобування корисних копалин. Коксохімія є базою для розвитку великої кількості супутніх і допоміжних підприємств. Провідною ланкою основної хімії України є виробництво мінеральних добрив, соди, кислот. Фармацевтична промисловість розвивається в Україні найдинамічніше. Головним центром виробництва залишається Київ. Гумоазбестова промисловість налічує понад 30 підприємств різної потужності і асортименту від шин до гумового взуття. Вітчизняна промисловість забезпечує незначну частку миючих засобів та засобів побутової хімії.

1. Доведіть необхідність подальшого розвитку хімічної продукції України.

2. Оцініть вітчизняну сировинну базу виробництва хімічної продукції.

3. Проаналізуйте зв’язки хімічних виробництв з металургійними та коксохімічними.

4. Обґрунтуйте необхідність технічного переозброєння вітчизняних підприємств хімічної промисловості.

5. Спрогнозуйте розвиток підприємств хімічної промисловості, які працюють на військово-промисловий комплекс.

6. Порівняйте характер спеціалізації хімічної промисловості промислового Придніпров’я і Прикарпаття.

7. Оцініть вплив виробництва хімічної продукції на довкілля. Підготуйте додаткову інформацію про найбільш екологічно небезпечні підприємства цієї промисловості.

8. Проаналізуйте основні напрями розвитку хімічної промисловості в світі.

§41

Найбільші країни-виробники полімерів, мінеральних добрив, фармацевтичної продукції 1. Пригадайте, як впливають мінеральні добрива на сільськогосподарські рослини. 2. Поясніть, чи завжди можна замінити мінеральні (хімічні) добрива на органічні.

1

НАЙБІЛЬШІ-КРАЇНИ ВИРОБНИКИ МІНЕРАЛЬНИХ ДОБРИВ. Провідним сектором хімічної про-

мисловості нині є основна хімія, яка виробляє кислоти, луги і мінеральні добрива. Виробництво мінеральних добрив (калійних, фосфатних, азотних та комплексних) постійно зростає через збільшення попиту сільського господарства.

сировиною для виробництва азотних добрив (аміачна селітра, сульфат амонію, карбамід тощо) переважно виступає природний газ. Через це підприємства з виробництва мінеральних добрив орієнтуються на газові родовища, розміщуються біля магістральних газопроводів і та коксохімічних печей (мал. 1).

Чи користуєтеся ви мінеральними добривами на присадибній ділянці або під час догляду за кімнатними рослинами? Дізнайтеся, де вони вироблені. Знайдіть це місце на карті атласу.

Проаналізуйте дані мал. 1 і назвіть країни, які є найбільшими виробниками мінеральних добрив. За допомогою карт атласу визначте, яку сировину вони використовують.

Основними виробниками добрив у світі є Китай, США, Канада, Індія і Росія. Виробництво калійних добрив не потребує великої кількості енергії і палива, але використовує велику кількість сировини. Головною

164

2

НАЙБІЛЬШІ-КРАЇНИ ВИРОБНИКИ ПОЛІМЕРНОЇ ПРОДУКЦІЇ. У світі швидкими темпами роз-

вивається виробництво продукції органічного синтезу (пластмас, хімічних волокон, синтетичних смол і каучуків). Основними виробни-

Тема 3. Хімічне виробництво. Критерій Сировина

Країни-виробники

Основні імпортери

Калійні добрива Калійні солі

Фосфатні добрива Фосфорити — фосфорна кислота

Азотні добрива Аміак

1. Канада

1. США

1. Китай

2. Росія

2. Марокко

2. США

3. Німеччина

3. Росія

3. Індія

4. Білорусь

4. Китай

4. Росія

1. США

1. Китай

1. США

2. Бразилія

2. Пакистан

2. Індія

3. Китай

3. Індія

3. Південна Корея

4. Індія

4. В’єтнам

4. Туреччина

Частка експортних угод

82 % (хлорид калію)

46 % (ДАФ)

13 % (аміак)

Характеристика ринку

Глобальний, одиниці учасників

Регіональний, десятки учасників

Регіональний, сотні учасників

Мал. 1. Основні виробники та споживачі мінеральних добрив.

ками хімічних волокон є як розвинені країни, так і країни, що розвиваються: Китай, США, Республіка Корея, Індія, Індонезія, Японія, Таїланд. Новим районом, який розвивається нині прискореними темпами, є Східна й Південно-Східна Азія. Лідерами у виробництві синтетичних смол і пластмас, сировиною для яких служить газ, переважно є розвинені країни: Японія, США, Німеччина, Франція, Нідерланди.

3

НАЙБІЛЬШІ КРАЇНИ-ВИРОБНИКИ ФАРМАЦЕВТИЧНОЇ ПРОДУКЦІЇ. Динамічно розвивається

у світі хіміко-фармацевтична промисловість. Виробництво товарів цієї галузі хімії зосереджено переважно в розвинених країнах світу, там де розвивається наука й активно готують висококваліфіковані кадри. Це дуже вигідна, хоча

№

Компанія 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

Johnson&Johnson Roche Pfizer Novartis Merck&Co GlaxoSmithКline Sanofi AbbVie Takeda Вауег

Дохід від продажу фармацевтичної продукції у 2019 р., млрд дол.

82,1 63,54 51,75 47,45 46,84 43,26 40,51 33,27 29,88 26,59

й витратна справа. Найбільші фармацевтичні компанії світу мають потужну науково-дослідну базу, яку вони використовують для виробництва нових і більш ефективних ліків. Черговий потужний імпульс для розвитку і вдосконалення хіміко-фармацевтичної промисловості дала пандемія Covid-19. До цього прибуткового виробництва нині широко залучаються і країни, що розвиваються, наприклад, Індія (мал.2, 3). За даними мал. 3 назвіть країни, до яких та з яких надходили найбільші обсяги фармацевтичної продукції до країн ЄС. Зробіть висновки. Більше інформації про лідерів фармацевтичних компаній світу за рівнем доходів читайте на сайті: apteka.ua/article/547484 . В Україні в місті Лубни (Полтавська обл.) працює унікальна фармацевтична фабрика. Її унікаль-

Дохід від продажу фармацевтичної продукції у 2018 р., млрд дол.

81,6 58,76 53,64 44,75 42,29 40,96 38,59 32,75 16,44 28,39

Темпи збільшення/зменшення доходів у 2019 р., порівняно із 2018 р., % +5,8 +8,1 –3,5 +6,1 +10,9 +5,6 +8,6 +1,5 +81,7 –6,3

Мал. 2. Фармацевтичні компанії-лідери за рівнем доходів від продажу за підсумками 2019 р.

165

Розділ ІІІ. Вторинний сектор господарства

Мал. 3. Експорт та імпорт фармацевтичної продукції в країнах ЄС (на 2020 р., за даними Євростату). ність полягає в широкому використанні природної сировини різних лікарських рослин для виробництва ліків. Плантації лікарських рослин тут були закладені ще у XVIII ст.

У селищі Пісочин (Харківська обл.) виробляють газоподібний кисень і поміщають його в балони, кожен із яких містить 8 літрів. Продукція цього підприємства виявилася дуже актуальною під час пандемії Covid-19.

ВИСНОВКИ

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

Провідним сектором хімічної промисловості нині є основна хімія. Основними виробниками добрив у світі є США, Китай і Канада. У світі швидкими темпами розвивається хімія органічного синтезу. Хіміко-фармацевтична промисловість сьогодні належить до високорентабельних.

1. Доведіть, що хімічне виробництво належить до ланок промисловості, які визначають науково-технічний прогрес.

2. Обґрунтуйте необхідність прискореного розвитку виробництва добрив.

3. Спрогнозуйте подальший розвиток хіміко-фармацевтичної промисловості.

4. Порівняйте спеціалізацію хімічної промисловості Швейцарії та України.

5. Складіть «дерево» підгалузей хімічної промисловості.

6. Проаналізуйте причини того, чому Індія перетворилася на одного з провідних світових виробників ліків.

§42

Виробництво деревини й паперу в світі: значення, особливості технологій, чинники розміщення підприємств, географія розвитку. Виробництво деревини й паперу в Україні. Найбільші в світі країни- виробники деревини та паперу 1. Наведіть приклади речей, які виготовляють із деревини. 2. Чи завжди можна зробити ці речі з інших конструкційних матеріалів? Поясніть, чому.

1

ВИРОБНИЦТВО ДЕРЕВИНИ Й ПАПЕРУ У СВІТІ: ЗНАЧЕННЯ, ОСОБЛИВОСТІ ТЕХНОЛОГІЙ ТА ЧИННИКИ РОЗМІЩЕННЯ ПІДПРИЄМСТВ. На нашій

166

планеті виділяються два лісові пояси — північний і південний на яких базується світова лісова і деревообробна промисловість світу.

Тема 3. Хімічне виробництво. У першому заготовляють переважно «м’яку» деревину хвойних, у другому — «тверду» деревину широколистяних порід. У середньому за рік на Землі площа лісів зменшується на 12 млн гектарів, звичайно, що разом із цим скорочуються й обсяги наявних лісових ресурсів як база сировини для виробництва виробів з дерева і паперу. Проаналізуйте причини знищення лісів Амазонії.

На сьогодні найбільшими експортерами деревини є Канада, США і Росія. За ними слідують Скандинавські країни та країни тропічного поясу. Деревина з цього регіону світу нині становить вже третину світового експорту (Бразилія, Індонезія, Філіппіни, Малайзія тощо). До найбільших імпортерів належать Японія і країни Західної Європи. Знайдіть на карті світу країни, які є лідерами в постачанні деревини на світовий ринок.

Деревообробна промисловість в основному базується у розвинених країнах Західної Європи, де з переважно довізної дешевої сировини виготовляють дорогі будівельні матеріали й меблі. США та Канада, використовуючи переважно власну сировину, посідають не тільки провідні місця в світі в лісозаготівлі, але й мають потужну лісопереробну промисловість Зміни в останній період полягають у зростанні питомої ваги виробництва фанери в країнах Південно-Східної Азії на основі власної деревини. У розвитку целюлозно-паперової промисловості визначну роль відіграє сировинний чинник. Проте, крім деревини, при виробництві тут ще значним сировинним ресурсом є вода. Лідерами з виробництва целюлози є США, Китай, Канада і Японія, яка працює на довізній сировині. У виробництві паперу лідерами є Китай, який за останні десять років майже в чотири рази збільшив обсяги цієї продукції, ще й експортує обладнання для її виробництва, а також США і Японія, яка в скоротила обсяг продукції за останні десять років майже на 30 %. У виробництві газетного паперу поза конкуренцією є Канада (близько 30 % світового виробництва).

СЛОВНИК Лісохімія — сектор господарства, що вивчає хімічні властивості деревини та способи її промислової переробки з метою отримання найбільшої кількості корисних речовин.

Forest chemistry is a branch of economy that studies the chemical properties of wood and methods of its industrial processing in order to obtain as many nutrients as possible.

2

ГЕОГРАФІЯ ЛІСОХІМІЧНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ СВІТУ. Лісохімічна промисловість, що пере-

3

ВИРОБНИЦТВО ДЕРЕВИНИ Й ПАПЕРУ В УКРАЇНІ. За рахунок власних ресурсів потре-

робляє деревину хвойних і листяних порід, а також відходи лісопиляння (хвою, кору, тирсу тощо), у своєму розміщенні орієнтується на лісопромислові райони. Питома вага целюлозно-паперового виробництва у валовому випуску підприємств лісохімії становить понад 80 %. До лісохімії належить виробництво метилового спирту, каніфолі, камфори, скипидару, оцтової кислоти, деревного вугілля, дьогтю тощо. Найбільшими світовими виробниками в цій сфері є США, Канада і Швеція. Загалом основними виробниками та експортерами продукції лісохімічної промисловості залишаються розвинені країни світу. Целюлозу, папір, картон, деревно-волокнисті та деревно-стружкові плити, покрівельні та ізоляційні матеріали, нітроцелюлозу виробляє целюлозно-паперова промисловість. Зрозуміло, що вона є ресурсовитратною та не завжди відповідає екологічним нормам виробництва.

би України в деревині задовольняються лише на третину. Водночас відходи переробки деревини використовуються лише на 50— 60 %. Важливо розширювати площі лісонасаджень із швидкорослими й цінними породами дерев. Вживати заходів щодо підвищення продуктивності насаджень. Особ­ ливо ефективним є вирощування лісів плантаційним способом. За допомогою мал. 1 поясніть, чому треба ощадливо ставитися до лісових ресурсів.

Ланкою лісової промисловості, яка об’єд­ нує виробництва, основані на хімічній пере-

167

Розділ ІІІ. Вторинний сектор господарства робці деревини, є лісохімічна промисловість, а саме: суха перегонка деревини, вуглевипалювання й різні види каніфольно-скипидарних виробництв. Як сировину галузь використовує відходи, що залишаються після переробки деревини: соснові пеньки, живицю сосни, дров’яну деревину листяних порід, відходи деревообробної промисловості, продукти сульфатно-целюлозного виробництва. Промисловість дає необхідну, як населенню так і іншим виробництвам економіки, продукцію: деревне вугілля, оцтову кислоту, метиловий спирт, деревні смоли, деревноспиртові розчинники, формалін, каніфоль, скипидар, різні види ефірної олії тощо. Підприємства лісопереробки розміщені в Україні доволі рівномірно, проте в сировинних районах (Карпатах і Поліссі) їх більше. УВ районах лісорозробок і біля них великими центрами деревообробної промисловості є Ужгород, Рахів, Ясіня, Хуст, Перечин, Великий Бичків, Мукачево на Закарпатті. А також міста Передкарпаття й Полісся — Львів, Івано-Франківськ, Чернівці, Костопіль, Луцьк, Житомир, Чернігів, Шостка. Міста Карпат і Полісся виробляють основну частину фанери, пиломатеріалів, деревостружкових і деревоволокнистих плит, будівельних деталей з деревини, а також паперу й картону. Проте економічна криза останніх років в Україні призвела до скорочення обсягів виробництва продукції на одних підприємствах та призупинення роботи на інших. За межами зон лісорозробок деревообробні підприємства розміщуються у великих промислових центрах і транспортних вузлах (Київ, Харків, Одеса, Дніпро, Запоріжжя, Черкаси, Кременчук, Кривий Ріг, Херсон тощо). Підприємства меблевої промисловості орієнтуються в своєму розміщенні переважно на споживача. Тому вони зосереджуються у великих містах і довкола них. Багато підприємств цієї промисловості працюють у лісопромислових районах (Івано-Франківськ, Мукачево, Ужгород). На лісопромислові райони орієнтуються в розміщенні лісохімічні підприємства. Багато століть тому в Україні почали виробляти папір. Свідченням цього є чисель-

168

ні села з назвою Папірня, розташовані переважно на Поліссі. Нині ці підприємства орієнтуються в розміщенні на сировинні та водні ресурси, електроенергію і кваліфіковану робочу силу. Тому зосереджені вони переважно в лісопромислових районах — Карпатському й Поліському. Основними компонентами для одержання целюлози є низькоякісна деревина хвойних і листяних порід дерев, відходи лісопиляння й деревообробки. У спеціальному апараті подрібнену деревину піддають обробці, і вона перетворюється на целюлозу. За новими технологіями целюлозу можна виготовляти з очерету, соломи тощо. Її використовують для виробництва паперу й картону. Найбільшими підприємствами промисловості є целюлозно-картонний завод у Жидачеві (Львівська обл.) і картонно-паперовий комбінат в Обухові (Київська обл.). На картонно-паперових фабриках у багатьох містах країни виготовляють учнівські зошити. Чи є на ваших учнівських зошитах інформація про те, де вони зроблені? Поцікавтеся, де надрукували ваші підручники.

Великі підприємства целюлозно-паперової промисловості працюють в Києві (картоннопаперовий комбінат), Рахові (картонна фабрика), Херсоні (целюлозний завод), Ізмаїлі (целюлозно-картонний завод), Корюківці Чернігівської області (фабрика технічних паперів), Малині Житомирської області (паперова фабрика). У світі існують тенденції до зменшення потреб у пиломатеріалах і збільшення в картоні, пресованих виробах, деревних плитах. Саме розвиток таких виробництв для України є актуальним і перспективним. Є свідчення того, що в Радомишлі у 1612 р. була заснована перша папірня для потреб церкви. Однак вона не перша в Україні. Знайдіть інформацію про історію виробництва паперу та книгодруку в Україні. Українські паперові гроші визнані одними з найгарніших за художнім оформленням у світі. У місті Малині (Житомирська обл.) діє фабрика, яка виробляє унікальний папір для виготовлення купюр.

Тема 4. Виробництво машин та устаткування

ВИСНОВКИ

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

На Землі існує два лісові пояси — північний і південний. У першому заготовляють переважно «м’яку» деревину хвойних, у другому — «тверду» деревину широколистяних порід. Обсяги наявних лісових ресурсів, як сировинна база, скорочуються, тому важливо розширювати площі лісонасаджень за рахунок швидкорослих і цінних порід дерев. У розвитку целюлозно-паперової промисловості визначну роль відіграє сировинний чинник і наявність води. Нові технології дозволяють виготовляти целюлозу з очерету, соломи тощо. Потреби України в деревині за рахунок власних ресурсів задовольняються лише на третину. Ступінь переробки відходів деревини в Україні дуже низький — 50—60 %. Підприємства промисловості розміщені в Україні доволі рівномірно, але більше їх у сировинних районах лісорозробок. Розташовані у великих промислових центрах і транспортних вузлах підприємства меблевої промисловості орієнтуються переважно на споживача. Світові тенденції до зменшення потреб у пиломатеріалах і збільшення в картоні, пресованих виробах, деревних плитах роблять перспективним розвиток таких виробництв в Україні.

1. Охарактеризуйте сировинну базу виробництва паперу. Наведіть приклади найбільших у світі країн-виробників деревини та паперу.

2. Назвіть та покажіть на карті атласу найбільші центри виробництва деревини й паперу в Україні.

3. Поясніть, як впливають на розміщення виробництва деревини й паперу наявність споживчого, сировинного, наукового, транспортного та екологічного чинників.

4. Чи існують зв’язки хімічних виробництв із деревообробними? Поясніть, які саме.

5. Оцініть вплив виробництва паперу на довкілля.

6. Доведіть, що розвиток деревообробної промисловості орієнтується не тільки на лісові райони.

7. Обґрунтуйте необхідність комплексного використання деревини.

8. Спрогнозуйте дефіцит деревини у світі. Чим він може бути зумовлений?

Тема 4. Виробництво машин та устаткування

§43

Машинобудування та його роль у сучасному світі. Різноманітність підприємств і чинники їхнього розміщення 1. Пригадайте, які машини та механізми оточують вас у повсякденному житті. 2. Чи можна уявити собі сучасне життя без машинобудування?

1

МАШИНОБУДУВАННЯ ТА ЙОГО РОЛЬ У СУЧАСНОМУ СВІТІ. Майже вся діяльність людини

в сучасному світі пов’язана з продукцією машинобудування: телевізор, міксер, холодильник, пральна машина, радіоприймач, велосипед, мобільний телефон тощо. Усі вони виготовлені машинами або з їх використанням. На роботу людей доправляють автобуси, потяги, автомобілі. На робочому місці працівники також мають справу з машинами — верстати, комбайни тощо. Навіть в управлінській діяльності все частіше використовуються машини — комп’ютери, ко-

піювальні пристрої, автоматизовані робочі місця тощо. Отже, без машин життя та виробСЛОВНИК Машинобудування та металообробка — сукупність промислових виробництв, що виготовляють машини та устаткування для всіх ланок господарства й побуту людей.

Mechanical engineering and metalworking is a set of industries that manufacture machinery and equipment for all parts of the economy and people’s lives.

169

Розділ ІІІ. Вторинний сектор господарства

Мал. 1. Структура машинобудівного комплексу.

нича діяльність людей сьогодні неможливі. Забезпечуючи сектори господарства все досконалішими машинами, машинобудування сприяє науково-технічному прогресу, полегшує умови праці людей. Зараз машинобудування світу стає все більш складною та багатопрофільною сферою економіки (мал. 1). Залежно від різних чинників, наприклад, матеріаломісткість і трудомісткість, виділяють важке, загальне та середнє машинобудування (мал. 2). За допомогою мал. 1 назвіть один із видів продукції, яку випускає кожна із зазначених складових машинобудування. За допомогою мал. 2 і карт машинобудування України та машинобудування світу для кожної із зазначених складових машинобудування назвіть географічні регіони їх можливого розміщення та розвитку в Україні та світі. Наведіть приклади.

2

РІЗНОМАНІТНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВ І ЧИННИКИ ЇХНЬОГО РОЗМІЩЕННЯ. Машинобудування —

складова промисловості, що виробляє машини й обладнання для всіх сфер суспільства. Воно визначає науково-технічний прогрес усього світового господарства. І навпаки, науковотехнічний прогрес зумовлює докорінні зміни в машинобудуванні. Із кожним десятиліттям ці зміни пришвидшуються. Пригадайте хоча б мобільні телефони та швидкість, із якою вони оновлюються. Такі самі темпи модернізації відбуваються і в інших напрямах машинобудування.

170

Мал. 2. Види та особливості машинобудування.

На каналі Youtube перегляньте відео «16 Most Amazing & Ingenious Machines You Need To See» («16 найдивовижніших і найвигадливіших машин, які варто побачити»). Поділіться враженнями про розвиток сучасного машинобудування світу.

Машинобудування складається з багатьох різних напрямів. Ті, у свою чергу, поділяються на дрібніші виробництва, що спеціалізуються на випуску певної продукції. За мал. 1, 2 назвіть один із видів продукції, яку випускає кожен із зазначених напрямів машинобудування.

Найзагальнішим є поділ машинобудування світу на три сектори: загальне, транспортне, електротехнічне й електронне. До загального машинобудування належать понад 350 різних спеціалізованих виробництв. Це виробництво сільськогосподарських машин, устаткування для легкої і поліграфічної промисловості, випуск дорожньо-будівельних машин, верстатобудування. Транспортне машинобудування структурно не настільки складне, як загальне. Воно має СЛОВНИК Машинобудування, або машинобудівна промисловість — найважливіша комплексна складова обробної промисловості, яка включає проєктування, виробництво й експлуатацію машин та обладнання.

Mechanical engineering, or machine-building industry — the most important complex branch of the manufacturing industry, which includes the design, manufacture and operation of machinery and equipment.

Тема 4. Виробництво машин та устаткування

а

б

в

Мал. 3. Продукція сучасного машинобудування: а) двоповерховий рейсовий автобус (Люксембург); б) стартовий майданчик космодрому Куру (Французька Гвіана), із якого стартують європейські ракети-носії «Vega», оснащені українськими двигунами; в) кухонна машина, що виконує десятки операцій.

більш чіткий поділ на виробництва та включає автомобілебудування (виробництво легкових і вантажних автомобілів, автобусів), суднобудування, вагонобудування, тепловозобудування, літакобудування тощо. Автомобілебудування охоплює виробництво легкових і вантажних автомобілів, автобусів. Електротехнічне й електронне машинобудування складається з двох частин, де друга виокремилася з першої внаслідок науковотехнічного прогресу. Електротехнічне машинобудування поділяється на виробництво промислового енергоустаткування та побутової техніки. У складі електронної промисловості — виробництво побутової і військової електроніки (мал. 3). Користуючись додатковими джерелами, підготуйте повідомлення про історію розвитку машинобудування.

Перші машини та механізми люди виробляли вручну. Це були побутові машини: ручні млини, гончарні кола, водопідйомні колеса. Пізніше з’явилися колісниці, ткацькі верстати, прості преси, будівельні важелі, корабельні кермові механізми й військова (різні пробивні машини, далекобійні каменеметальні машини тощо). Історія механіки й створення машин сягає часів Архімеда. У Китаї на початку нашої ери було створено астрономічний годинник, а за часів поширення ісламу — колінчастий вал. Компанія «Авіаційна промисловість Ізраїлю» розробила персональний електричний літак із вертикальним злетом і посадкою, оснащений «розумною» системою управління — eVTOL. Крила літака складаються, тому він може поміститися в гаражі на два автомобіля. Літак призначений для персональних польотів. Ємність батареї літака розрахована на 177 км. Розробники заявили про крейсерську швидкість до 250 км/год. Компанія планує налагодити масове виробництво своїх літаків.

ВИСНОВКИ

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

Життя та виробнича діяльність людей сьогодні неможливі без машин і машинобудування. Забезпечуючи машинами господарство, воно сприяє науково-технічному прогресу, полегшує умови праці людей. До складу машинобудівного комплексу входять важке, середнє, загальне та точне машинобудування. Сучасне машинобудування стає все більш складною та багатопрофільною сферою економіки.

1. Проаналізуйте чинники розміщення окремих виробництв машин та устаткування.

2. Охарактеризуйте сучасні тенденції розвитку й розміщення виробництва машин та устаткування.

3. Оцініть роль машинобудування в розвитку світового господарства.

4. Проаналізуйте та складіть перелік вимог для спеціаліста, що претендує на роботу на сучасному машинобудівному заводі.

171

Розділ ІІІ. Вторинний сектор господарства

§44 1

Спеціалізація та кооперування в машинобудуванні 1. Пригадайте, що таке спеціалізація. У яких сферах господарства вона сформувалася?

2. Пояснить, чому для виготовлення, наприклад, автомобіля, необхідне кооперування різних підприємств.

СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ МАШИНОБУДУВАННЯ. Робота на сучасному машинобудівно-

му підприємстві потребує спеціальної фахової кваліфікованої підготовки, адже для створення машин широко застосовуються знання з різних наук. Саме з розвитком сучасного машинобудування пов’язані поява вже відомих у світі технопарків та формування нових, які поєднують науково-дослідні, проєктні й освітні установи з виробництвом. Головна мета діяльності технопарку — створення сприятливих умов для реалізації інноваційних проєктів, а також залучення в країну інвестицій і нових технологій. Спеціальні умови, які формуються в технопарках, забезпечують підготовку та концентрацію висококваліфікованих спеціалістів, що сприяє швидкому запровадженню наукових винаходів безпосередньо у виробництво. А ще технопарки — це ефективний інструмент створення нових робочих місць. Технопарки передають підприємствам розроблені ними технології шляхом продажу ліцензій, через інжиніринг (технічні консультації), лізинг, створення спільних підприємств. У високорозвинених країнах (США, Японія, Південна Корея, Німеччина, Велика Британія, Франція, Канада) було створено понад 15 тис. технопарків. Бурхливий розвиток виробництва, співпраця з високорозвиненими країнами, іноземні інвестиції та консультації сприяли швидкому розвитку технопарків у Китаї та Індії. У сусідній з Україною Польщі зараз існує 83 технопарки, а в Туреччині — понад 340. Із 1999 р. почали створюватися технопарки і в Україні: «Інститут електрозварювання ім. Є. О. Патона» (Київ, 2000 р.), «Інститут монокристалів» (Харків), «Київська політехніка» (2001 р.). Сьогодні технопарки створені в Одесі, Львові, Херсоні, Дніпрі, Сумах (усього їх 16). Із 2017 р. почала формуватися так звана «Кремнієва долина» в Києві на Дорогожичах. За допомогою додаткових джерел підготуйте розповідь про новини та проблеми українських технопарків і кластерів.

172

2

СПЕЦІАЛІЗАЦІЯ

В

МАШИНОБУДУВАННІ.

З огляду на специфіку продукції, яку випускають різні підприємства машинобудування, воно поділяється на окремі підрозділи, а ті, у свою чергу, — на ще дрібніші. Наприклад, до складу транспортного машинобудування входить автомобілебудування. Воно поділяється на виробництво легкових та вантажних автомобілів, автобусів і трамваїв, мотоциклів і велосипедів, тепловозів та електровозів тощо. Така значна багатопрофільність машинобудування створює умови для спеціалізації окремих підприємств на виробництві не лише готової продукції, наприклад легкового автомобіля, але й на випуску його окремих деталей і частин (вузлів). До них можна віднести виробництво інжекторів, моторів, автомобільного скла, шин, сидінь для салону, автомобільної електроніки тощо. Як бачимо, машинобудівні й не лише машинобудівні заводи під час виробництва готового товару все більше спеціалізуються на виробництві окремих частин машин, їхніх деталей і вузів. У машинобудуванні, ураховуючи особливості технології виробництва готових машин, можливості для розвитку спеціалізації виробництва практично безмежні (мал. 1, 2). Пригадайте, що таке спеціалізація, та поясніть її значення для розвитку машинобудування. Чому не вигідно на одному підприємстві виробляти деталі й вузли та готовий, наприклад, автомобіль?

3

КООПЕРУВАННЯ В МАШИНОБУДУВАННІ. Ви вже знаєте, що такі форми організації виробництва, як спеціалізація і кооперування, між собою тісно пов’язані. Спеціалізація без кооперування в багатьох випадках недоцільна. Розвиток спеціалізації спричиняє все більше розширення й поглиблення кооперування, тобто встановлення довготривалих виробничих зв’язків підприємств зі спільного виробництва певної готової продукції машинобудування (мал. 3).

Тема 4. Виробництво машин та устаткування

Мал. 1. Спеціалізація в машинобудуванні.

Мал. 2. Деталі, із яких складається автомобіль.

СПЕЦІАЛІЗАЦІЯ Технологічна Литі, ковані пластмасові та інші заготовки

Подетальна Окремі деталі

Вузлова Вузли готового автомобіля (наприклад, двигун)

Попредметна Збирання готової машини

КООПЕРУВАННЯ Мал. 3. Спеціалізація та кооперування в машинобудуванні.

1) За допомогою мал. 3 поясніть, що таке кооперування, на прикладі автомобілебудування.

2) Поясніть, чи існує спеціалізація та кооперування на зразок машинобудування в інших сферах людської діяльності.

У наш час майже всі великі машинобудівні фірми світу тісно пов’язані між собою. Якщо ми проаналізуємо, у яких країнах і на яких підприємствах виготовлено деталі та вузли легкових автомобілів, то вже так можна вивчати економічну географію світу. Наприклад, на автомобілях французької фірми «Рено» встановлено двигуни японської фірми «Ніссан». Ледь не кожна деталь цього автомобіля вироблена в іншій країні, і лише кузов — французького виробництва. Те саме можна сказати і про будь-який інший складний виріб машинобудування. На каналі YouTube перегляньте відео «20 EXTREME Industrial Machines Ever Made!» («20 надсучасних промислових машин, що коли-небудь були виготовлені»). Поділіться своїми враженнями про розвиток сучасного машинобудування світу.

У 1951 р. у США на базі однойменного університету був створений Стенфордський технологічний парк. Навколо нього утворилася науково-технічна територія, відома під назвою «Кремнієва долина». Завдяки їй колишні відсталі райони Каліфорнії перетворилися на одну з найбільш розвинених у країні.

Toyota Mirai — один із найвідоміших водневих (що працюють на новому виді палива — водні) автомобілів у світі. Восени 2020 р. ця модель поповнила автопарк Папи Римського Франциска й стала «папамобілем». Папа Римський приділяє значну увагу проблемам екології та вважає, що краще користуватися екологічно чистими автомобілями. Тож різні компанії забезпечують автопарк Ватикану своїми автомобілями. Там уже є два електричні автомобілі Smart Forfour та один із двох водневих автомобілів Toyota Mirai, які компанія виробила з нагоди відвідання Франциском Японії в листопаді 2019 р. Єдиною незручністю для Папи є те, що найближча воднева заправна станція розташована приблизно за 15 км від Ватикану.

173

Розділ ІІІ. Вторинний сектор господарства

ВИСНОВКИ

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

Машинобудування стає складним і диференційованим виробництвом, що створює умови для спеціалізації окремих підприємств не лише виробництві деталей і частин, але й готової продукції. Поглиблення спеціалізації зумовлює все більше кооперування, тобто встановлення довготривалих виробничих зв’язків підприємств зі спільного виробництва готової продукції машинобудування. У наш час практично всі відомі машинобудівні фірми світу тісно пов’язані між собою.

1. Доведіть необхідність застосування спеціалізації та кооперування в машинобудуванні.

2. Спрогнозуйте подальший розвиток українських технопарків. Яку продукцію машинобудування вони можуть виготовляти?

3. Порівняйте спеціалізацію та кооперування в машинобудуванні та сільському господарстві. Зробіть висновки.

4. Поясніть на прикладах, як на розвиток машинобудування впливають спеціалізація та кооперування.

5. Проаналізуйте значення іноземних інвестицій та ліцензування для розвитку машинобудування.

§45

Машинобудування світу. Взаємозв’язок між рівнем економічного розвитку регіону, країни та рівнем розвитку машинобудування Якими машинами та механізмами користуються ваші близькі в побуті? Знайдіть на карті України й світу міста, де вироблені ці машини.

1

МАШИНОБУДУВАННЯ СВІТУ. На розміщення машинобудування світу впливає багато різних чинників. Це визначається тим, що воно буває металомістким, трудомістким і наукоємним. Одні виробництва тяжіють до районів наявності кваліфікованих кадрів, другі — до наукових центрів, треті — до місць виробництва сировини (металургійних районів, хімічних комбінатів тощо). Останнім часом важливим став чинник дешевої робочої сили. Ще один чинник — територіальна близькість країн, які вироблять велику кількість вузлів і деталей для збирання готових машин та обладнання. А в автомобілебудуванні важлива ще й наявність споживача. Наприклад, два заводи Mazda Motor Corporation зі збирання автомобілів розташовані в японських містах Хіросіма та Хофу та у 12 містах за межами країни з орієнтацію на ринок і споживачів готової продукції. Через зростання наукоємності машинобудування й вимоги до кваліфікації працівників

174

спостерігається чіткий зв’язок між рівнем економічного розвитку країни й рівнем розвитку в ній машинобудування. Фактично перехід тієї чи іншої країни до так званої «Великої двадцятки» (G20) був зумовлений випереджальними темпами розвитку в ній саме машинобудування (мал. 1).

1) Пригадайте, які країни входять до складу G20. У яких регіонах світу вони розташовані?

2) Поясніть, чи впливає територіальна близькість країн G20 на виробництво вузлів і деталей для збирання готових машин та устаткування. За допомогою карти машинобудування світу в атласі вкажіть напрями машинобудування, які розвинені в країнах G20.

2

ВПЛИВ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ НА РОЗВИТОК МАШИНОБУДУВАННЯ В КРАЇНАХ «ЦЕНТРУ», «НАПІВПЕРИФЕРІЇ» ТА «ПЕРИФЕРІЇ». Машинобудування

швидко відгукнулося на запити глобалізації. Із країн «центру» з традиційно розвиненим машинобудуванням воно рушило спочатку до

Тема 4. Виробництво машин та устаткування «напівпериферії», а нині й до «периферії», де дешеві трудові ресурси. До цих регіонів із менш розвинених країн у наш час відбувається переміщення загального машинобудування, деяких трудомістких виробництв, зокрема виробництва дорожньо-будівельних і сільськогосподарських машин, суднобудування тощо. Таке територіальне поширення машинобудівного виробництва у світі є додатковим стимулом поглиблення спеціалізації та встановлення кооперованих зв’язків глобального масштабу. Поясніть, як науково-технічний прогрес та розвиток морського транспорту вплинули на територіальне поширення машинобудівного виробництва у світі.

Найбільші країни є виробниками літаків, легкових автомобілів, морських суден, верстатів, комп’ютерів, робототехніки. У світовому виробництві пасажирських літаків безумовним лідером є США. На цю країну припадає близько половини ринку літаків планети. Підприємства однієї з найбільших корпорацій світу «Боїнг» щорічно випускають кілька сотень магістральних пасажирських літаків. Таке масове виробництво називають серійним. Спостерігається дуже висока територіальна концентрація підприємств корпорації «Боїнг» на крайньому північному заході США в містах Сієтл і Лос-Анджелес. На другому місці перебуває європейський консорціум (тимчасове об’єднання підприємств) «Ейрбас» «Ейрбас Індастріз» (штаб-квартира розташована в місті Тулуза, Франція). До нього входять авіабудівні компанії Франції, Німеччини, Великої Британії та Іспанії. На консорціум припадало до 45 % світового флоту середньо- і далекомагістральних пасажирських лайнерів. Французька машинобудівна компанія «Сафран» забезпечує двигунами 70 % усіх середньомагістральних літаків у світі. Зміни в роботу авіаційної промисловості внесла пандемія COVID-19, до якої лише на підприємствах Франції працювало 48 тис. осіб (мал. 2). Чи є у вас або ваших близьких досвід користування авіаційним транспортом? Поділіться своїми враженнями з однолітками. Між цими виробниками пасажирських авіалайнерів триває конкурентна боротьба на світовому ринку: протягом десяти років (2004—2014 рр.) «Ейрбас» отримав 8933 замовлення і поставив замовникам 4824 судна. Корпорація «Боїнг»

Мал. 2. Порівняння літаків Airbus А380 та Boeing 747. отримала 8428 замовлень, забезпечивши постачання 4458 суден. Кожна компанія регулярно звинувачує одна одну в отриманні несправедливої державної допомоги від своїх урядів. Як ви вважаєте, чому існує конкуренція між авіавиробниками? Якими є її результати та наслідки?

Ще одним лідером світового ринку пасажирських регіональних літаків є бразильська авіабудівна компанія «Ембраєр» зі штабквартирою в місті Сан-Жозе-дус-Кампус (штат Сан-Паулу, Бразилія). Найбільшими виробниками легкових автомобілів є Китай, США та Японія. Світове автомобілебудування поступово поширюється світом, захоплюючи нові країни. До цього списку вже приєдналися Індія, Мексика, Бразилія, Таїланд, Туреччина тощо. Якщо країни ЄС і Японія легкові автомобілі переважно виготовляють на експорт, то в США — для внутрішнього споживання (мал. 3). Проаналізуйте дані мал. 3 і назвіть світових лідерів за обсягами виробництва автомобілів у 2020 р. Поясніть, як до списку лідерів потрапили Індія, Мексика, Бразилія й Таїланд.

Світове суднобудування також переміщується до країн, що розвиваються. Тут значно дешевша робоча сила. Тому в цих країнах виробництво кораблів постійно зростає. Зараз до трійки лідерів належать Південна Корея, Японія, Китай. Однак найшвидше суднобудування розвивається в Аргентині, Мексиці, Індії. США зараз зосереджують свої зусилля на виробництві військових кораблів.

175

Розділ ІІІ. Вторинний сектор господарства За допомогою карт атласу знайдіть країн-лідерів із випуску продукції машинобудування в кожному з регіонів світу. Пригадайте, якими машинами та механізмами ви користуєтеся вдома. Поцікавтеся в рідних, де й коли ці машини та механізми виготовлено — в Україні чи за кордоном. Які машини вас оточують у навчальному закладі, як ви їх використовуєте і з якою метою? Чи є у вашому навчальному закладі машини та механізми, якими користуються лише його працівники? Які саме машини й механізми та для чого вони використовують?

Мал. 3. Країни-лідери з виробництва автомобілів у 2020 р. (за даними statista.com/).

Сучасне верстатобудування, яке потребує висококваліфікованих працівників, власне виробництво зосереджує в розвинених країнах світу (Німеччина, США, Японія, Італія, Швейцарія) і є доволі трудомістким. Частка країн, що розвивається, не перевищує 6 % у складі продукції виробництва. Виготовлення комп’ютерної техніки та робототехніки нині активно розвивається в Південно-Східній і Східній Азії (Китай, Сінгапур, Південна Корея, Японія, Таїланд). Останнім часом до них приєдналася Мексика. У свою чергу, країни Європи й США втрачають свої позиції в цьому регіоні.

Інженер і винахідник Сакіті Тойода, засновник компанії «Toyoda Automatic Loom Works» (1935 р.), першим у Японії створив автоматичний ткацький верстат. Компанія стала успішною не тільки на японському ринку. На гроші від продажу патенту на виготовлення ткацьких верстатів його син Киічіро Тойода заснував підрозділ із виготовлення автомобілів. Його зусилля підтримав уряд країни, адже для воєнних дій у Маньчжурії в 1937 р. були потрібні машини. Заводам, що працювали на потреби армії, після капітуляції Японії було заборонено випускати транспортні засоби. У грудні 1945 р. компанія «Тойота» отримала дозвіл від США на виробництво товарів народного споживання (інструментів і каструль) до 1947 р., а пізніше й автомобілів. Пандемія COVID-19 вплинула на всі сфери людської діяльності. Наприклад, у Китаї через припинення на тривалий час роботи верфей скоротилися обсяги виробництва в суднобудівній промисловості. Країна втратила лідерство за замовленнями, поступившись місцем Південній Кореї.

ВИСНОВКИ

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

На розміщення машинобудування світу впливає багато чинників, адже воно є металомістким, працемістким і наукоємним. Через зростання наукоємності машинобудування й вимог до кваліфікації працівників простежується чіткий зв’язок між рівнем економічного розвитку країни та рівнем розвитку в ній машинобудування. Сучасні процеси глобалізації перемістили машинобудівні виробництва з країн «центру» до «напівпериферії» та «периферії». Відбувається поглиблення спеціалізації та встановлення кооперованих зв’язків глобального масштабу. Лідерами з виробництва продукції машинобудування є країни G20, а сучасне верстатобудування, яке потребує високої кваліфікації працівників, концентрує власне виробництво в розвинених країнах світу і є доволі трудомістким.

1. Назвіть основні види продукції машинобудування та чинники їх розміщення.

2. Наведіть приклади найбільших країнвиробників автомобілів, літаків, морських суден, верстатів, комп’ютерів та електроніки. Покажіть їх на політичній карті світу.

3. Охарактеризуйте сучасні тенденції розвитку й розміщення виробництва машин та устаткування.

4. Оцініть роль машинобудування в розвитку світового господарства.

176

Тема 4. Виробництво машин та устаткування

§46

Машинобудування в Україні. Центри виробництва транспортних засобів, промислового обладнання, сільськогосподарської техніки, побутової електротехнічної та електронної продукції 1. Назвіть сферу господарства, до якої залучені ваші близькі. Вони надають послуги чи випускають промислову продукцію? Ці послуги та продукція реалізуються в Україні чи йдуть на експорт? 2. Чи пов’язана робота ваших близьких із машинобудуванням?

1

МАШИНОБУДУВАННЯ В УКРАЇНІ. Машинобудування України — складний сектор, який поділяється на кілька десятків виробництв. Підприємства машинобудування об’єднуються в одне ціле на основі спільних технологій, сировини та кінцевого призначення готової продукції. Великі виробництва, наприклад, сільськогосподарське, енергетичне, транспортне машинобудування, поділяються на менші. Так, транспортне машинобудування країни складається з автомобілебудування, суднобудування, вагонобудування, тепловозобудування, літакобудування. А, наприклад, автомобілебудування охоплює виробництво легкових, вантажних автомобілів, автобусів, трамваїв і тролейбусів тощо. Які із цих видів транспорту працюють у вашому населеному пункті? Дізнайтеся, чи є тут підприємства, що їх виробляють або ремонтують.

В Україні, як і у світі загалом, розміщення окремих напрямів машинобудування залежить від характеру виробництва, його трудомісткості, потреб у кваліфікованій робочій силі, сировині, енергії, устаткуванні в розрахунку на випуск одиниці продукції. Залежно від цих чинників машинобудування об’єднано в кілька груп (мал. 1).

2

НАЙБІЛЬШІ ЦЕНТРИ ВИРОБНИЦТВА ПРОДУКЦІЇ МАШИНОБУДУВАННЯ В УКРАЇНІ.

Важливе значення для України має транспортне машинобудування. Це складне й територіально поширене виробництво. Його підприємства випускають автомобілі, тепловози, тролейбуси, трамваї, вагони, судна, літаки. У нашій державі підприємства чорної металургії виготовляють багато різноманітного прокату для цього напряму. Крім того, багато транспортних засобів виготовляють підприємства транспортного машинобудуван-

Групи машинобудування

Чинники розміщення

Радіотехніка, робототехніка, електроніка, конвеєробудування, приладобудування, верстатобудування, інструментальна промисловість тощо

Наявність кваліфікованих кадрів, профільних науково-дослідних інститутів, виробничої і невиробничої інфраструктури

Автобудування, двигунобудування, тракторобудування, вагонобудування, устаткування для легкої та поліграфічної промисловості

Близькість до центрів загального машинобудування, виробництва металу та енергії

Сільськогосподарські, будівельні та шляхові машини, устаткування для хімічної промисловості тощо

Близькість до районів споживання готової продукції

Гірничошахтне, металургійне, підйомно-транспортне устаткування тощо

Наявність джерел постачання металів споживачам готової продукції

Підприємства металообробки (ремонт машин та устаткування, виробництво нескладних металевих виробів і конструкцій)

Орієнтуються в розміщенні на споживача й можуть бути майже скрізь

Мал. 1. Групи машинобудування України та чинники їхнього розміщення.

177

Розділ ІІІ. Вторинний сектор господарства

а

в

б

г

ня, які входять до військово-промислового комплексу країни. На каналі YouTube перегляньте відео «Кращі розробки українських безпілотників, Зроблено в Україні». Поділяться своїми враженнями на уроці географії про перспективи розвитку військового машинобудування. Якими транспортними засобами ви користуєтеся для переміщення у вашій місцевості? Які підприємства їх виробляють?

Львівське підприємство «Електрон» налагодило випуск сучасних трамваїв для перевезення пасажирів великих міст. Це підприємство працює в кооперації з відомими іноземними фірмами. Потужності з виробництва тролейбусів є в Києві та Дніпрі. Легкові автомобілі в кооперації з відомою корейською фірмою «Деу» виробляє Запорізький автомобільний завод (ЗАЗ). Луцький автомобільний завод виробляє вантажнопасажирські автомобілі. Їх збирають також із деталей зарубіжного виробництва. Великий автомобільний завод розташований у Кременчуці (Полтавська область). Він виробляє потужні вантажні автомобілі. Крім того, тут налагоджено випуск вантажних автомобілів різного типу, у тому числі для військових потреб. У Черкасах створено автобусний завод, який виробляє автобуси й збирає

178

Мал. 2. Продукція транспортного машинобудування України: а) львівський трамвай; б) луцький тролейбус; в) запорізька «Славута»; г) кременчуцький «КРАЗ».

вантажні автомобілі із зарубіжних комплектуючих (мал. 2). Потужні підприємства, які зайняті ремонтом, відновленням і переоснащенням тепловозів, електровозів і вагонів, існують у великих містах і залізничних вузлах. Дарницький вагоноремонтний завод у Києві на базі старих вагонів фактично виробляє нові, повністю переоснащуючи їх. У країні є декілька вагонобудівних заводів (Кам’янське, Кременчук, Кадіївка, Маріуполь, Київ). Крюківський вагонобудівний завод (Кременчук) випускає швидкісні електропоїзди й вагони для метро (мал. 3). Найбільшим центром суднобудування, яке поширене в прибережних містах, є Миколаїв. Другий центр розташований у Херсоні. Великий суднобудівний завод працює в Києві. Від Києва до Чорного моря існують гарантовані глибини для проходження виготовлених у столиці морських суден. Є такі заводи і в Криму (Феодосія, Керч). Ремонтують морські судна в найбільших портах. Розвинене в Україні також літакобудування. Загалом близько десяти країн світу здатні виробляти великі літаки. Україна входить до їхнього числа. Крім того, саме на авіаційному заводі «Антонов» у Києві створили найбільший у світі транспортний літак Ан-225 «Мрія», який встановив близь-

Тема 4. Виробництво машин та устаткування ко 200 світових рекордів. Зараз завод налагодив випуск декількох типів вантажних і пасажирських літаків, у тому числі відомого Ан-178. Ще один літакобудівний завод розташований і в Харкові. В Україні налагоджено випуск машин і найрізноманітнішого обладнання для промисловості. Важке машинобудування випускає устаткування для гірничодобувної і металургійної промисловості та орієнтується в розміщенні на Донбас і Придніпров’я, де є метал. Найбільшим центром енергетичного машинобудування є Харків. Тут виробляють потужні турбіни для різних типів електростанцій, які постачаються на електростанції різних країн світу. Географія поставок підприємства сьогодні охоплює 45 країн Європи, Азії, Америки та Африки (Китай, Аргентина тощо). Наявність великої кількості замовників у сільському господарстві й харчовій промисловості спричинила появу в Україні численних підприємств сільськогосподарського машинобудування й заводів, які виробляють обладнання для харчової промисловості. Це переважно великі міста. Найбільше підприємств електротехнічної та електронної промисловості розташоване у великих містах (Львів, Київ, Дніпро, Запоріжжя, Одеса тощо). Найбільші із цих підприємств працюють у кооперації з фірмами Японії, Китаю, Тайваню, Південної Кореї, Сінгапуру. Найбільшим машинобудівним центром в Україні є Харків.

Мал. 3. Продукція Крюківського вагонобудівного заводу.

3

ПІДПРИЄМСТВА МАШИНОБУДУВАННЯ СВОГО РЕГІОНУ. Жоден сучасний день важко уяви-

ти без використання продукції машинобудування. І сама вона час від часу потребує ремонту та певного технічного обслуговування. У вашому регіоні, як і в інших регіонах нашої країни, існують великі й малі підприємства, що належать до машинобудування.

За допомогою каталогу провідних підприємств України (електронний режим доступу: rada.com. ua) знайдіть підприємства вашої області. Назвіть продукцію, яку вони випускають.

За матеріалами місцевого радіо, телебачення, газет, інтернет-джерелами доберіть інформацію про підприємства машинобудування вашого краю та їхній сучасний стан. Напишіть есе або невелику статтю, додайте відповідні фотографії. За бажанням надішліть роботу на адресу відомих в Україні географічних газет і журналів, які повідомлять результати вашого дослідження всій країні: Географія (електронний режим доступу: osnova.com.ua/authors/), Краєзнавство. Географія. Туризм (електронний режим доступу: osvitaua.com/sw_press/contacts), Географія та економіка в рідній школі (електронний режим доступу: presa.ua/contact).

Проблеми з розвитком машинобудування в нашій країні тягнуться ще з часів СРСР, машинобудування якого випускало продукцію переважно для внутрішнього споживання, не конкурентоспроможну на світовому ринку. За відсутності іншої продукції люди були змушені її купувати. Відкриття світового ринку надало національним споживачам доступ до високоякісної продукції зарубіжних фірм, і неякісна власна продукція втратила попит. Заводи опинилися на межі банкрутства. Частину з них довелося закрити.

Одним із перших будівництво вітрових електростанцій (ВЕС) у нашій країні до Другої світової війни розпочав видатний український вчений та інженер, один із засновників космонавтики Юрій Кондратюк (справжнє імя Шаргей Олександр Гнатович). У 1931 р. поблизу Севастополя під його керівництвом було збудовано ВЕС потужністю 100 кВт, яка забезпечувала струмом електромережі міста понад десять років. Ю. Кондратюк проєктував більш потужні ВЕС на 5 і 10 тис. кВт. Війна забрала Ю. Кондратюка на фронт, де він загинув, а його проєкти залишилися нереалізованими.

179

Розділ ІІІ. Вторинний сектор господарства

ВИСНОВКИ

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

Підприємства машинобудування поділяються на менші складові та об’єднуються на основі спільних технологій, сировини, кінцевого призначення готової продукції. Розміщення окремих груп машинобудування залежить від характеру виробництва, його потреб у кваліфікованій робочій силі, сировині, енергії, устаткуванні. В Україні налагоджено випуск машин і найрізноманітнішого устаткування для промисловості. Вона входить до переліку країн, здатних виробляти великі літаки; транспортне машинобудування країни випускає автомобілі, тепловози, тролейбуси, трамваї, вагони, судна, літаки, транспортні засоби для військово-промислового комплексу тощо. Працюють численні підприємства сільськогосподарського машинобудування й заводи, що виробляють устаткування для харчової промисловості.

1. Які напрями машинобудування розвинені в Україні?

2. Наведіть приклади розміщення окремих складових машинобудування залежно від потреб у кваліфікованій робочій силі, сировині, енергії, устаткуванні.

3. Знайдіть і покажіть на карті атласу найбільші центри машинобудування в Україні.

4. Поясніть розміщення виробництв транспортних засобів, промислового устаткування, сільськогосподарської техніки, електротехнічної та електронної продукції побутового призначення в межах території країни.

5. Поясніть причини виникнення в Україні проблем у виробництві верстатів, автомобілів.

6. Назвіть проблеми машинобудування України.

Практична робота 12. «Позначення на контурній карті України (із поясненням чинників їхнього розміщення) центрів виробництва транспортних засобів і підприємств сільськогосподарського машинобудування» Мета: визначити на карті найбільші центри машинобудування в Україні; з’ясувати значення виробництва транспортних засобів та підприємств сільськогосподарського машинобудування й основні принципи їхнього розміщення в Україні. Обладнання: тематичні карти шкільних географічних атласів, контурна карта України, простий і кольорові олівці, підручник географії. Алгоритм виконання роботи 1. Знайдіть на карті машинобудування України в атласі та позначте на контурній карті України основні центри виробництва

180

транспортних засобів (виробництво та ремонт локомотивів, вагонів, літаків, суден, автомобілів, автобусів, тролейбусів).

2. Поясніть чинники розміщення підприємств транспортного машинобудування на окремих прикладах (один-два на розсуд учителя/ учительки).

3. Позначте на контурній карті України основ­ ні центри розміщення підприємств сільськогосподарського машинобудування (тракторобудування).

4. Поясніть чинники розміщення в Україні центрів виробництва транспортних засобів і підприємств сільськогосподарського машинобудування.

Тема 4. Виробництво машин та устаткування

§47

Географія машинобудування світу 1. Пригадайте, які марки автомобілів вам відомі, у яких країнах їх виробляють. 2. Поясніть зв’язок між географічним положенням країн та розміщенням підприємств суднобудування.

3. Спрогнозуйте залежність між розміщенням підприємств із виробництва верстатів, комп’ютерів, робототехніки та наявністю дешевої робочої сили й кваліфікованих кадрів для їхнього виробництва.

1

НАЙБІЛЬШІ КРАЇНИ-ВИРОБНИКИ ТА ІМПОРТЕРИ ЛІТАКІВ, ЛЕГКОВИХ АВТОМОБІЛІВ, МОРСЬКИХ СУДЕН, ВЕРСТАТІВ, КОМП’ЮТЕРІВ, РОБОТОТЕХНІКИ.

Зараз відбувається процес географічного переміщення підприємств загального машинобудування з розвинених країн до країн, що розвиваються. До них належать найбільш металомісткі виробництва, наприклад суднобудування, виробництво дорожньо-будівельних і сільськогосподарських машин. Перші навчальні заклади, які започаткували інженерну освіту в машинобудуванні, були створені в США. Знайдіть додаткову інформацію про розвиток спеціальної освіти в машинобудуванні. Підготуйте повідомлення.

В автомобілебудуванні переважають транснаціональні компанії з «розмитою» географією. Загалом 14 компаній, які поширили своє виробництво в різні країни, виробляють понад 80 % усіх автомобілів світу. У 2020 р. лідерами за обсягами виробництва були Китай, США, Японія. Через наявність значної кількості трудових ресурсів, внутрішній споживчий ринок та розвиток освіти географія виробництва автомобілів поступово зміщується до таких країн, як Бразилія, Аргентина, Індія,

а

Таїланд тощо. Серед регіонів світу найбільше автомобілів виробляє Азія на чолі з Китаєм і Японією, друге місце посідає Європа, потім іде Америка на чолі зі США. Найвідомішими фірмами є «Дженерал моторз» і «Форд» (США), «Тойота», «Ніссан», «Хонда», «Міцубісі», «Судзукі» (Японія), «Фольксваген», «БМВ» (Німеччина), «Фіат» (Італія) тощо (мал. 1). Виробництво кухонної техніки як складової електротехніки зараз є одним із наймасовіших виробництв у світі та зосереджується в країнах Східної і Південно-Східної Азії (Китай, Японія, Південна Корея, Тайвань тощо). Промислове енергоустаткування, що виробляє нерідко штучну, дуже дорогу продукцію на замовлення, розташоване в розвинених країнах. Найвідомішими фірмами є «Філіпс» (Нідерланди), «Сіменс» (Німеччина), «Вестінгаус електрик» (США, Японія) тощо. До таких підприємств належить і ТОВ «Енергоатом», розташоване в Харкові. Воно випускає унікальні турбіни для різних типів електростанцій. Військово-промисловий комплекс добре розвинений у США, Китаї, країнах Західної Європи, Японії, Росії. Починаючи із 2014 р. через військову агресію Росії він почав відроджуватися і в Україні (табл.).

б

Мал. 1. Новинки автомобілебудування: а) женевський автосалон (2016 р.); б) паризький автосалон (2016 р.).

181

Розділ ІІІ. Вторинний сектор господарства Таблиця КРАЇНИ-ЛІДЕРИ З НАЙБІЛЬШИМИ У СВІТІ ВІЙСЬКОВИМИ ВИТРАТАМИ Місце

Країна

Військові витрати (2020 р., млрд дол.)

Різниця, %

Військові витрати (2019 р., млрд дол.)

1

США

778,0

+6,2

732,0

2

Китай

252,0

−3,4

261,0

3

Індія

72,9

+2,5

71,1

4

Росія

61,7

−5,2

65,1

5

Велика Британія

59,2

+21,5

48,7

6

Саудівська Аравія

57,5

−7,1

61,9

7

Німеччина

52,8

+7,1

61,9

8

Франція

52,7

+5,1

50,1

9

Японія

49,1

+3,1

47,6

10

Південна Корея

45,7

+4,1

43,9

Загалом

1,482

+3,5

1,431

Виробництво побутової електротехніки майже повністю монополізували країни Східної (Китай, Японія, Південна Корея) і Південно-Східної Азії (Малайзія, Філіппіни, Таїланд, Сінгапур, Індонезія). Які побутові прилади є у вас вдома? У яких країнах їх виробили?

У світі налічується лише десять країн, здатних випускати продукцію аерокосмічного машинобудування. Це найсучасніші наукоємні виробництва високих технологій, які безпосередньо рухають науково-технічний прогрес. Безперечним лідером є США. За ним ідуть

Франція, Україна, Велика Британія, Індія, Росія, Китай, Японія. Робототехніка — сектор машинобудування, спрогнозувати подальший розвиток якого досить складно, адже він різнорідний. Однак можна стверджувати, що потенціал його зростання високий. Уже сьогодні на різних підприємствах світу працює близько 400 тис. промислових роботів, їхня кількість зростає. Сьогодні робототехніку представляють понад 500 компаній, що виробляють продукти чотирьох основних категорій: звичайні промислові й коллаборативні роботи (коботи); роботи для стаціонарних професійних послуг (меди-

Мал. 2. Кількість промислових роботів у розрахунку на 10 тис. працівників на 2019 р. (за даними Інтернаціональної федерації робототехніки).

182

Тема 4. Виробництво машин та устаткування Проблеми розвитку машинобудування

Зношуваність обладнання Застарілі технології Недолік у розвитку наукоємного машинобудування Переважання металомістких виробництв машинобудування Залежність від поставок комплектуючого обладнання з інших країн Низька конкурентоспроможність Низька якість металу

Перспективи розвитку машинобудування

Заміна старого обладнання на нове Модернізація виробничих процесів Розвиток наукоємного машинобудування Зниження залежності від поставок комплектуючого обладнання з інших країн Підвищення конкурентоспроможності Підвищення якості металу Конверсія (перетворення) підприємств оборонного комплексу

Мал. 3. Проблеми та перспективи розвитку машинобудування.

цина, сільське господарство, готельний сервіс); роботи для мобільних професійних послуг (прибирання, будівництво, підводна діяльність), автоматизовані керовані транспортні засоби для транспортування великих і малих вантажів на логістичних або складальних лініях (мал. 2). Проаналізуйте дані мал. 2 та зробіть висновки. На каналі Youtube перегляньте відео, що ілюструє особливості роботи та використання коботів «Collaborative Robot –YuMi at ABB ElektroPraga» («Колаборативний робот –YuMi в ABB Elektro-Praga»). Зробіть висновки про співпрацю коботів із людиною.

3

вання у світі потребує постійного технічного переоснащення, реконструкції, змін у спеціалізації підприємств, що виробляють застарілу продукцію. Сьогодні процес старіння продукції відбувається дуже швидко. Новим напрямом розвитку машинобудування є створення невеликих і середніх заводів, що випускатимуть прилади, продукцію загальномашинобудівного призначення, товари народного споживання. Це допоможе більш ефективно використовувати можливості окремих країн і регіонів світу (мал. 3).

ПРОБЛЕМИ Й ПЕРСПЕКТИВИ МАШИНОБУДУВАННЯ СВІТУ. Машинобудування має значні

перспективи розвитку й удосконалення своєї структури. Подальший розвиток машинобуду-

«Досягнення в робототехніці сприяють ширшому впровадженню роботів. Пандемія COVID-19 не привела до появи абсолютно нових тенденцій, але прискорила використання робототехніки за межами усталених практик. У цьому напрямі пандемія виявилася найбільшою рушійною силою змін» (Сюзанна Біллар, генеральний секретар Міжнародної федерації робототехніки).

ВИСНОВКИ

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

Машинобудування — напрям промисловості, що виробляє машини й устаткування для всіх сфер життя й діяльності людей. Найчастіше машинобудування світу поділяють на три сектори: загальне, транспортне, електротехнічне й електронне, що складаються з різних напрямів і спеціалізуються на випуску певної продукції. На сучасному етапі розвитку відбувається процес географічного переміщення підприємств загального машинобудування з розвинених країн до країн, що розвиваються. В автомобілебудуванні переважають транснаціональні компанії з «розмитою» географією. Розвиток машинобудування потребує постійного технічного переоснащення, реконструкції, змін спеціалізації підприємств тощо. Україна входить до країн із розвиненим машинобудуванням.

1. Назвіть складові машинобудування та наведіть приклади продукції, яку вони виготовляють.

2. Поясніть, чому відбувається процес географічного переміщення підприємств загального машинобудування з розвинених країн до країн, що розвиваються.

3. Назвіть і знайдіть на карті атласу країни-лідери машинобудування світу.

4. Поясніть, чому розвиток машинобудування потребує постійного технічного переоснащення та реконструкції підприємств.

183

Розділ ІІІ. Вторинний сектор господарства

Тема 5. Виробництво тканин, одягу, взуття

§48

Особливості виробничого процесу та чинники розміщення підприємств, що виробляють тканини різних видів, одяг, шкіряновзуттєву продукцію 1. Пригадайте, яку сировину використовують для виробництва одягу та взуття. Який сектор господарства її виробляє? 2. Перегляньте етикетки на власному одязі та з’ясуйте, де його виробили.

1

ОСОБЛИВОСТІ ВИРОБНИЧОГО ПРОЦЕСУ ТА ЧИННИКИ РОЗМІЩЕННЯ ПІДПРИЄМСТВ, ЩО ВИРОБЛЯЮТЬ ТКАНИНИ РІЗНИХ ВИДІВ, ОДЯГ, ШКІРЯНО-ВЗУТТЄВУ ПРОДУКЦІЮ. Легка промис-

ловість світу вробляє різноманітну продукцію: тканини, одяг, взуття, килими тощо. Окремими її секторами є текстильна (виробництво тканин), швейна (пошиття одягу), трикотажна (випуск плетених тканин і виробів із них), шкіряно-взуттєва, хутрова тощо. Лідерами легкої промисловості світу залишаються три її виробництва — текстильне, швейне і взуттєве. Серед них найбільші обсяги продукції дає перше з них — текстильне. Воно використовує як натуральні (бавовняні, вовняні, лляні і шовкові), так і штучні та синтетичні волокна (віскоза, капрон, нейлон) (мал. 1). Бавовняна промисловість об’єднує прядильне, ткацьке та крутильно-ниткове виробництва, вовняна — підприємства з первинної переробки вовни, виробництва вовняної пряжі й тканин. Основною продукцією конопледжутової промисловості є мішковина, пакувальні матеріали, канати, шпагат тощо. Швейна промисловість посідає друге місце у складі легкої промисловості за вартістю виробленої продукції і має практично повсюдне поширення.

2

НАЙБІЛЬШІ КРАЇНИ-ВИРОБНИКИ ТА ЕКСПОРТЕРИ ТКАНИН, ОДЯГУ Й ВЗУТТЯ НА СВІТОВИЙ РИНОК. Найбільшими виробниками тканин із

хімічних волокон все ще залишаються розвинені країни (США, Японія, Німеччина, Китай, Південна Корея). Головними їх експортерами виступають Республіка Корея, Японія і Тайвань. Поясніть, чому лідерами з виробництва хімічних волокон залишаються розвинені країни.

Найбільшу кількість бавовняних тканин випускають в країнах, що розвиваються (Єгипет, Пакистан, Бразилія, Туреччина, Індія тощо). Однак все ще значну їх частину виробляють США, Італія та Китай. Найбільше бавовняних тканин відправляють на світовий ринок Пакистан, Індія, Єгипет і Китай. Високоякісними бавовняними тканинами світ забезпечують такі розвинені країни, як Німеччина, Італія і Японія. Вовну для виробництва вовняних тканин на світовий ринок поставляють в основному Австралія, Нова Зеландія і Аргентина. Виробництво вовняних тканин зосереджується в розвинених країнах ЄС, Японії й Китаї. Хоча швейна промисловість нині значно перемістилася до країн, що розвиваються, однак законодавцями моди і найдорожчого модного одягу залишаються розвинені країни

КОМПЛЕКС ГАЛУЗЕЙ ЛЕГКОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ Швейна промисловість Шовкова

Текстильна промисловість Трикотажна

Вовняна

Мал. 1. Структура легкої промисловості.

184

Шкіряно-взуттєва промисловість Бавовняна

Хутряна промисловість Лляна

Галантерейна промисловість

Тема 5. Виробництво тканин, одягу, взуття

Мал. 2. Всесвітньо відомі модельєри одягу та аксесуарів: а) Коко Шанель, б) П’єр Карден, в) Ніна Річчі.

а

б

Заходу — Франція, Велика Британія, Італія, США. Всесвітню славу мають французькі будинки моди, такі як «Валентіно», «Ніна Річчі», «Версачче», «Діор», «Шанель» та ін. В Італії це «Гуччі», «Прада», «Дольче і Габана» тощо (мал. 2). За допомогою додаткових джерел знань знайдіть інформацію про історію створення одного із відомих будинків моди. Проведіть презентацію власних знахідок.

Взуттєва промисловість також не уникнула територіального перерозподілу у зв’язку з глобалізацією. Відбулося її «переселення» в країни, що розвиваються, через їхню дешеву робочу силу. Зараз на країни Азії припадає вже понад 60 % світового виробництва взуття. На сьогодні головними виробниками й експортерами взуття у світі є Китай, Республіка Корея, Індія, Індонезія, В’єтнам тощо. Однак, законодавцями високої моди, як і у швейній промисловості, залишаються італійські, французькі, британські та американські взуттєві фірми. Таке важливе виробництво текстильної промисловості, як трикотажне, яке виготовляє переважно білизну, шкарпетки, верхній одяг із плетених тканин також зосередилося в країнах, що розвиваються. Звідси цю продукцію відправляють в усі країни світу. Найбільшими виробниками й експортерами нетканих килимів є США. Велика Британія і Бельгія відправляють на світовий ринок в’язані й ткані килими. Найвідомішим і найпрестижнішим виробником килимів у світі залишається Іран (всесвітньовідомі перські килими), за ним ідуть Індія, країни Близького Сходу, Середньої Азії та Північної Африки (мал. 2). Хутрова промисловість розміщується в локальних центрах у США, Китаї, Росії.

в

б

а

в

Мал. 2. а) Палітра кольорів шкір норки, б) виготовлення шкіряного взуття, в) швейна фабрика в одній з країн Азії.

Масове виробництво хутрових виробів характерне для країн Європи (Італія, Греція), а також для Лівану й Туреччини. За допомогою карт атласу визначте країн-лідерів у сфері легкої промисловості світу. Поміркуйте, чи дозволяє сільськогосподарське виробництво цих країн використовувати власну сировину, чи вирішальним для розвитку виробництв легкої промисловості залишається дешева жіноча праця.

3

ВПЛИВ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ НА РОЗМІЩЕННЯ ТЕКСТИЛЬНОГО, ШВЕЙНОГО, ВЗУТТЄВОГО ВИРОБНИЦТВА. Глобалізація, розширення світового

ринку і поглиблення інтеграційних процесів призвели до занепаду текстильної промисловості в розвинених країнах і переміщення виробництва до країн, що розвиваються. Тому нині провідними регіонами цього виробництва стали азіатський і латиноамериканський. Виготовлення одягу також перемістилося із США і країн ЄС до Індії, Сінгапуру, Таїланду, Індонезії, Малайзії, Домініканської Республіки, Гонконгу (Сянгану) тощо.

185

Розділ ІІІ. Вторинний сектор господарства

ВИСНОВКИ

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

Легка промисловість світу складається з текстильної, швейної, трикотажної, шкіряно-взуттєвої, хутряної тощо, які вробляють тканини, одяг, взуття, килими та ін. Лідерами легкої промисловості світу залишаються три її виробництва — текстильне, швейне і взуттєве. Серед них найбільші обсяги продукції дає текстильне. Швейне виробництво друге за вартістю виробленої продукції і має практично повсюдне поширення. Швейна промисловість значно перемістилася до країн, що розвиваються, однак законодавцями моди і найдорожчого модного одягу залишаються розвинені країни Європи та США. Глобалізація, розширення світового ринку і поглиблення інтеграційних процесів призвели до занепаду текстильної промисловості в розвинених країнах і переміщення виробництва з них до країн, що розвиваються. Це стосується майже всіх галузей.

1. За допомогою мал. 1 назвіть для кожного виробництва легкої промисловості, яку продукцію вони виробляють та яку сировину використовують.

2. Які види тканин виробляє сучасна текстильна промисловість? Які сектори господарства дають сировину для їх виробництва?

3. Охарактеризуйте способи отримання сировини для виробництва взуття.

4. Наведіть приклади країн — найбільших у світі та Європі виробників й експортерів тканин, одягу, взуття.

5. Поясніть, як впливають кількість, якість і ціна робочої сили та споживчий чинник на розвиток текстильного, швейного, взуттєвого виробництва на прикладі певної країни.

§49

Чинники та центри розміщення текстильного, швейного, шкіряного, взуттєвого виробництва в Україні 1. Пригадайте чинники розміщення виробництва. 2. Які з них найбільше впливатимуть на розміщення підприємств легкої промисловості на прикладі України.

1

ЧИННИКИ ТА НАЙБІЛЬШІ ЦЕНТРИ РОЗМІЩЕННЯ ТЕКСТИЛЬНОГО ТА ШВЕЙНОГО ВИРОБНИЦТВА В УКРАЇНІ. Виготовлення українського національ-

ного одягу, взуття, своєрідних головних уборів, що відповідають природно кліматичним умовам різних куточків України, сягає глибини кількох тисячоліть. Проте легка промисловість як окремий сектор почала інтенсивний розвиток в Україні лише наприкінці XIX ст. Підприємства цієї промисловості орієнтуються в розміщенні в основному на великі міста і наявність жіночої робочої сили. Провідною сферою легкої промисловості в Україні й світі є текстильна промисловість, яка виробляє тканини. Бавовняна промисловість країни працює переважно на довізній сировині. Основні бавовняні комбінати розташовані в Херсоні й Тернополі, де працює єдиний в країні бавовняний комбінат з повним замкнутим циклом виробництва. Його продукція має міжнародну сертифікацію і відпо-

186

відає стандартам ЄС. У Нікополі діє прядильно-нитковий комбінат. Одним із найстаріших виробництв текстильної промисловості, заснованим ще в 1829 р., є колишня Дунаєвецька суконна фабрика у Хмельницькій області, а тепер ТОВ «Маровоір». На комбінаті свого часу працювало близько 2 тис. працівників, а сьогодні лише 50, які виробляють майже 50 видів продукції: матраци, подушки, стібані ковдри, шерстяні та напівшерстяні пальтові, костюмні, взуттєві, суконні та гобеленові тканини, в’язальну пряжу в мотках тощо. За допомогою мережі Інтернет (електронний режим доступу: pr.ua/all/shveynie-fabriki) дізнайтеся, чи є підприємства легкої промисловості у вашому регіоні. Що вони виробляють?

Вовняна промисловість також розміщена переважно у великих містах — Чернігові, Одесі, Кривому Розі, Сумах. Килими й ліж-

Тема 5. Виробництво тканин, одягу, взуття ники виготовляють у Києві, Богуславі, Черкасах, невеликих містах Чернівецької та Закарпатської областей. У Рівному на базі колишнього льонокомбінату було засновано ТОВ «Т-Стиль», який виготовляє та реалізовує тканину різного типу, використовуючи бавовняну, віскозну, акрилову, поліефірну пряжі та їх суміші. На комбінаті шиють і готовий одяг із цієї тканини. На сьогодні відкрито вже сім фірмових магазинів у різних містах України. На жаль, саме випуск продукції з льону ще чекає на своє відродження, оскільки сировини для нього в Україні немає (мал. 1). Доберіть інформацію про сучасний розвиток легкої промисловості України, її проблеми та досягнення за матеріалами facebook.com/ ukrlegprom.org.ua.

Трикотажна промисловість країни випускає широкий асортимент товарів: трикотажні тканини, верхній одяг, білизну, панчохи, шкарпетки тощо. Великі підприємства працюють в Києві, Харкові, Львові, Чернівцях, Одесі, Житомирі та ін. Це виробництво орієнтується в розміщенні на споживача. Швейна промисловість присутня в багатьох містах України — Києві, Одесі, Харкові, Львові тощо. Взагалі в державі працює понад 60 швейних фабрик. Як ви вже помітили, у своєму розміщенні підприємства цієї промисловості орієнтуються переважно на великі міста. В Україні, як і в інших країнах світу, швейні вироби виготовляють з використанням так званої давальницької сировини. Її випуск СЛОВНИК Давальницька сировина — сировина, матеріали, напівфабрикати, комплектуючі вироби, енергоносії, що є власністю одного суб’єкта господарювання (замовника) і передаються іншому суб’єкту господарювання (виробнику) для виробництва готової продукції з подальшим переданням або поверненням такої продукції чи її частини їх власникові або за його дорученням іншій особі.

Toll raw materials are raw materials, semi-finished products, components, energy carriers owned by one business entity (customer) and transferred to another business entity (manufacturer) for the production of finished products with subsequent transfer or return of such products or parts thereof. to their owner or on his behalf to another person.

Мал. 1. Сучасне обладнання рівненського льонокомбінату ТОВ «Т-Стиль».

здійснюється за такою схемою: іноземна фірма укладає з українським підприємством зовнішньоекономічний контракт, відповідно до якого вона постачає сировину і фінансує її переробку, тобто оплачує роботу працівників підприємства. Потім ця іноземна фірма реалізує одяг, виготовлений в Україні, під своїми торговими марками у своїй країні або за її межами. Така стратегія є однією з форм міжнародної кооперації, яка дозволяє фірмі з найменшими витратами одержувати готові вироби. Вони мають значно нижчу собівартість, ніж аналогічні речі власного виробництва. Українському підприємству ця схема вигідна тим, що воно отримує якісну сировину, без затрат на неї власних обігових коштів. Тобто підприємство одержує кредитні ресурси, що передбачає не тільки погашення витрат на переробку сировини, але й отримання прибутку. Це дуже вигідно, оскільки дозволяє не втратити кваліфікованих працівників та накопичити кошти для технічного переоснащення й розвитку виробництва.

2

ЧИННИКИ ТА НАЙБІЛЬШІ ЦЕНТРИ РОЗМІЩЕННЯ ШКІРЯНОГО Й ВЗУТТЄВОГО ВИРОБНИЦТВА В УКРАЇНІ. Підприємства шкіряної та взуттєвої

промисловості також розміщені переважно у великих містах — Києві, Одесі, Харкові, Львові, Дніпрі, Запоріжжі, Миколаєві, а також поряд із ними, наприклад в Броварах та Вишневому (Київська обл.) тощо.

187

Розділ ІІІ. Вторинний сектор господарства Якість вітчизняного взуття та його зовнішній вигляд нині відповідають світовим стандартам, що визнають не тільки українські, а й зарубіжні споживачі. Це особливо важливо, оскільки в нашій країні є всі умови для

розвитку цього виробництва — кваліфіковані кадри та якісна сировина (натуральні й штучні шкіри). Потрібно лише забезпечити підприємства сучасним високопродуктивним обладнанням.

ВИСНОВКИ

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

Україна має давню історію розвитку текстильного, швейного, шкіряного, взуттєвого виробництва. Більшість підприємств текстильного, швейного, шкіряного, взуттєвого виробництва держави зорієнтовано на виробника, тому розміщено практично в усіх великих та маленьких містах. Сировину для розвитку текстильного, швейного, шкіряного, взуттєвого виробництва постачає сільське господарство та хімічна промисловість країни.

1. Якою сировиною забезпечує легку промисловість власне сільське господарство?

2. Знайдіть та покажіть на карті атласу найбільші центри текстильного, швейного, взуттєвого виробництва в Україні.

3. Проаналізує карту легкої промисловості України. Назвіть найбільші її центри.

4. Поясніть особливості розміщення в Україні швейних і взуттєвих фабрик з використанням давальницької та довізної сировини.

5. Оцініть значення швейних фабрик та інших підприємств легкої промисловості в розвитку малих і середніх міст в Україні.

Дослідження. Малі та середні міста України — центри швейного (взуттєвого) виробництва.

§50 1

Народні промисли (традиційні ремесла) в Україні 1. Пригадайте, які вироби народних майстрів стали символом самобутності української культури. 2. Назвіть традиційні ремесла та промисли, які набули поширення на території України в минулому. 3. Чи приваблюють особисто вас та ваших близьких витвори народного мистецтва? Які саме?

ВИДИ НАРОДНИХ РЕМЕСЕЛ ТА ХУДОЖНІХ ПРОМИСЛІВ. Із давніх часів українці, як

і інші народи світу, розвивали народні промисли. Виробництво товарів декоративноужиткового мистецтва завжди було надзвичайно поширене в усіх частинах країни. Найбільш поширеними видами народних ремесел та художніх промислів є гончарство, ковальство, ткацтво, гутництво, різьбярство, писанкарство та ін. Гончарство — один із найдавніших видів народного ремесла. Сучасна наука дозволяє

188

визначити вік гончарних виробів з точністю до 25 років. Кераміка, що в перекладі з грецької означає глина (керамос), за часів Середньовіччя зазнала таких технологічних удосконалень, як застосування гончарного кола, використання поливних розписів, виробництво кахлів та ін. Від ХVIII ст. найбільш поширеними керамічними виробами залишаються миски, глечики, кухлі, іграшки, скульптури та ін. Ковальська справа — виробництво металевих виробів від знарядь праці (наприклад, орало) до багатьох побутових речей. Так,

Тема 5. Виробництво тканин, одягу, взуття СЛОВНИК Ремесло — дрібне виробництво, що ґрунтується на ручній техніці за відсутності виробничого поділу праці; певна професія, заняття, справа, фах.

Craft — small-scale production based on manual machinery in the absence of production division of labor.

Certain profession, occupation, business, specialty. Художній промисел — форма народної творчості з виробництва декоративних виробів, що використовуються для побуту, інтер’єру або як одяг та взуття.

Arts and crafts — a form of folk art for the production of decorative products used for everyday life, interior or as clothing and footwear.

тільки в Русі-Україні існувало понад 16 ковальських ремесел, асортимент виробів із заліза і сталі яких був надзвичайно широкий (зброя, кінська збруя, знаряддя праці та ремісничі інструменти, предмети домашнього вжитку тощо), а залишки давніх печей для виплавки металу знайдено в багатьох поселеннях. Про значний розвиток ковальської справи на землях України свідчить поширене й сьогодні прізвище — Коваль, Ковальчук, Коваленко. Ткацтво — найдавніше домашнє ремесло, яким займалися переважно жінки. Поступово воно почало занепадати із розвитком цехового (мануфактурного) ремісництва. У домашніх умовах тканини виготовляли в основному з льону, конопель та вовни, До кінця ХVIII ст. ткацький верстат був практично в кожній хаті. Давнім виробництвом ручного ткацтва є також килимарство. Археологи знаходять рештки килимових виробів і ткацьких знарядь в античних містах та скіфських поселеннях. Обробка шкіри і виготовлення з неї побутових виробів — ще одне з найдавніших занять населення. Вичинкою шкур для одягу займалися кушніри або кожум’яки. Розвитку цього промислу сприяли поширення тваринництва та значна кількість звірів у лісах. Сезонні кліматичні умови певної місцевості також вимагали сезонного одягу — теплих чобіт, жупанів та ін. Гутництво (назва промислу походить від слова «гута» — скловарна піч) було відоме в Україні понад тисячу років, наприклад, віконне скло широко використовувалося сільським і міським населенням. Найчастіше гутники працювали родиною, переважно взимку, коли не було польових робіт.

Різьбярство (вирізування) теж із відоме із найдавніших часів. Із деревини виробляли знаряддя праці, човни, посуд, господарське та хатнє начиння тощо. До роботи з деревом можна віднести й лозоплетіння та бондарство — виготовлення місткого посуду: діжі, відра, дійниці та ін. Обробка кольорових металів: міді, бронзи, срібла, золота досягла високого розвитку. Ювелірні вироби давньоруських майстрів відзначалися мистецькою витонченістю й досконалістю малюнків. Писанкарством, яке є унікальним мистецтвом, пов’язаним одночасно із міфологією, символікою, обрядами та віруваннями, споконвіку займалися лише жінки.

2

НАЙВІДОМІШІ НАРОДНІ ПРОМИСЛИ В УКРАЇНІ. Виробництво товарів декоративно-ужит-

кового мистецтва завжди було надзвичайно розвинене в усіх частинах країни. Підготуйта та проведіть виставку-екскурсію на тему «Перлини народної творчості та майстерності».

Майстерність українських ремісників передавалася з покоління в покоління. Вони витворили незрівняний український народний одяг. Святкове гуцульське чоловіче і буковинське жіноче вбрання нині вважається одним із найгарніших у світі. Здійсніть віртуальну подорож до Національного музею українського народного декоративного мистецтва (електронний режим доступу: mundm.kiev.ua/). Розкажіть одноліткам більше про українські народні промисли.

Природно-кліматичні, історичні та природно-ресурсні відмінності між різними частинами України зумовили поширення своєрідних осередків розвитку народних художніх промислів. За доби Середньовіччя на українських землях створилося багато ремісничих цехів, які масово випускали предмети народного ужиткового мистецтва. Особливо виділялися Поділля, Київщина, Полтавщина, Карпати, Запорозька Січ. Виникли великі ярмарки як у великих містах, так і в селах. Саме тут продавали вироби українських ремісників, які були не лише якісними і практичними, але й милували око. Народний одяг оздоблювався так, що за свідченнями іноземних мандрівників укра-

189

Розділ ІІІ. Вторинний сектор господарства

а

б

в

Мал. 1. Українські традиційні ремесла: а) рослинне килимарство Решетилівське, б) сучасне промислове гутництво, в) ковальські вироби.

а

б

в

Мал. 2. Українські художні промисли: а) писанкарство, б) вишивка, в) гончарство.

їнська дівчина у святковому вбранні виглядала як чарівна квітка. Із козацьких могил археологи дістають неймовірно гарні скляні карафки з багатим оздобленням. Нині відроджено лише один із таких ярмарків — Сорочинський на Полтавщині. На сьогоднішній день із сотень центрів народних промислів залишилося лише декілька. Це Опішня (кераміка й килимарство) і Решетилівка (килимарство і ткацтво) на Полтавщині, Петриківка (декоративний розпис) на Дніпровщині, славетний Косів (кераміка, килимарство, ткацтво, різьблення по дереву) на Івано-Франківщині, Львів (виробництво гутного скла, різьбярство), Кролевець (художнє ткацтво) на Сумщині (мал. 1). На каналі YouTube перегляньте відео «Клавдіївська фабрика ялинкових прикрас: секрети виготовлення іграшок» та дізнайтеся як працюють сучасні гутники, створюючи ялинкові прикраси.

Історія народної української кераміки, використання глини як першого пластичного й порівняно твердого матеріалу для виготовлення посуду та магічно-ритуальних фігурок, припадає на епоху палеоліту. На території України найдавніші археологічні матеріали (епоха неоліту) засвідчують поширення випаленого керамічного посуду.

190

Гончарство в Україні веде свою історію ще з часів трипільської культури. У XVII ст. селище Опішня на Полтавщині славилося по всій Лівобережній Україні чудовим глиняним посудом, а з кінця XIX ст. стало відоме в усьому світі. У 1790 р. на мануфактурі в містечку Корець (на Волині) вироблено перші порцелянові вироби — чайники, чашки, свічники. У 1798 р. під Києвом засновано перший в Україні фаянсовий завод. У 1887 р. відомий фабрикант О. Кузнєцов побудував у Будах поблизу Харкова фаянсову фабрику, яка згодом стала найбільшим в Україні виробником столового посуду. На фабриці використовували білі глини, родовища яких були відкриті на Донбасі на околицях м. Часів Яр. Найбільшим підприємством порцелянової промисловості в Україні залишається Баранівський завод (Житомирська обл.), заснований у 1802 р. Щорічно він дає понад 40 тис. виробів (мал. 2). Знайдіть на карті адміністративно-територіального устрою України ці міста. Підготуйте інформацію про один з українських народних промислів. Поділіться нею з однолітками. Першу вишивальну школу організувала сестра Володимира Мономаха Ганна. Дівчат у ній навчали гаптувати золотом і сріблом. Згодом вишивка стала найпоширенішим видом на-

Тема 6. Харчова промисловість родного декоративно-ужиткового мистецтва. В Україні відомі близько 100 видів і технічних прийомів вишивання (гладь, хрестик, низь, мережання, бігунець, плетіння тощо). Вишивкам Галичини, Буковини, Закарпаття властиві бага-

тий колорит і складні геометричні фігури. Для Полтавщини, Чернігівщини, Київщини характерний рослинний орнамент, виконаний у червоному, чорному й синьому кольорах, трапляються зображення тварин.

ВИСНОВКИ

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

До найвідоміших народних промислів України належать виробництво опішнянської та косівської кераміки, кролевецьких тканих рушників, петриківський розпис, писанкарство. Під народними промислами розуміють історичні форми творчої діяльності, якими займаються з метою задоволення потреб населення.

1 Доведіть значення народних промислів.

2 Обґрунтуйте, чому важливо зберігати національні традиції народних промислів.

3 Проаналізуйте, чому вчені розглядають традиційний одяг, характерний для різних районів України, як джерело вивчення етнічної історії народу.

Практична робота 13. «Нанесення на карту України основних центрів розвитку традиційних ремесел»

Тема 6. Харчова промисловість

§51

Особливості виробничого процесу та чинники розміщення підприємств, що виробляють харчові продукти Розгляньте етикетки на продуктах харчування. У яких країнах вироблені продукти? Знайдіть ці країни на політичній карті світу.

1

ОСОБЛИВОСТІ ВИРОБНИЧОГО ПРОЦЕСУ ТА ЧИННИКИ РОЗМІЩЕННЯ ПІДПРИЄМСТВ, ЩО ВИРОБЛЯЮТЬ ХАРЧОВІ ПРОДУКТИ. Харчова про-

мисловість світу тісно пов’язана з сільським господарством. Ці виробництва тісно інтегровані як географічно, так і технологічно. Тому країни, що мають розвинене високотоварне сільське господарство, як правило, відзначаються і розвиненою харчовою промисловістю. Назвіть країни світу, у яких розвинене високотоварне сільське господарство.

У розвинених країнах між полем, на якому вирощують сільськогосподарські куль-

тури, і столом пересічної родини майже завжди існує проміжна ланка, тобто підприємства харчової промисловості. Вони переробляють сільськогосподарську продукцію до того рівня, що інколи, придбавши в магазині продукти, перед безпосереднім їх вживанням достатньо лише розігріти. У країнах, що розвиваються, основна частина продукції сільського господарства потрапляє до споживача в необробленому вигляді. Тому, що харчова промисловість тут не набула належного розвитку. Таким чином, харчова промисловість, яка має складну секторальну структуру, терито-

191

Розділ ІІІ. Вторинний сектор господарства ріально тяжіє до сировини і споживача. Однак на дію цих чинників все більше впливають сучасні технології. До них, у першу чергу, належить розвиток транспорту і холодильного обладнання, що дає можливість транспортувати без втрат сільськогосподарську сировину в будь-який куточок світу. Звичайно, обмеженням тут виступають значні транспортні витрати.

2

ВИРОБНИЦТВО ПРОДУКТІВ ХАРЧУВАННЯ У СВІТІ. В останній час на структуру і те-

риторіальну організацію харчової промисловості світу в розвинених країнах все більший вплив мають запити масового споживача. Наприклад, у західних країнах сьогодні переважає рух за здоровий спосіб життя. а він вимагає від людини менше вживати жирної їжі, більше їсти овочів і фруктів, висуває високі вимоги до екологічного стану продукції харчової промисловості. Крім того, для розвинених країн характерним є перевиробництво продуктів харчування. У країнах, що розвиваються, такими проблемами переймаються мало, оскільки в них не вистачає продуктів харчування. Кількість населення швидко зростає, і тому вимоги до екології та якості продуктів мінімальні. Головне, щоб вони були. Швидкі темпи зростання населення в країнах, що розвиваються, ставлять перед харчовою промисловістю світу складні завдання й гострі проблеми. Вчені донині не дійшли до єдиної думки про те, яку кількість людей може прогодувати наша планета. Дехто вважає, що це 10—12 млрд осіб. Необхідно враховувати те, що новітні технології вирощування сільськогосподарських культур і виробництва продуктів харчування, постійні зусилля з селекції надурожайних культур, застосування найсучасніших хімічних технологій у випуску харчових продуктів можуть значно збільшити кількість землян, яких може прогодувати планета. Глобалізаційні процеси поступово ослаблюють вплив національних традицій у виготовлені харчових продуктів. Розширення міжнародного співробітництва призводить до того, що найкращі страви з кухонь різних народів стають інтернаціональними. Наприклад, увесь світ завоювала італійська піца,

192

яка виявилася дуже зручною в сучасному житті. У багатьох країнах світу прижилася китайська кухня. Український борщ можуть навіть включити в список об’єктів Світової спадщини ЮНЕСКО. Підготуйте додаткову інформацію про вимоги окремих релігій щодо канонів національного харчування.

3

НАЙБІЛЬШІ КРАЇНИ-ВИРОБНИКИ ЦУКРУ, РОСЛИННОЇ ОЛІЇ, ВЕРШКОВОГО МАСЛА.

Цукрова промисловість світу належить до провідних. Це пов’язано з повсюдним використанням цукру під час приготування їжі. Велике значення має й той факт, що цукрова промисловість мабуть найбільш механізована. Так, у сучасному світі більше половини хліба й м’яса виробляють саме кустарним способом в домашніх умовах, у сільській місцевості переважно країн, що розвиваються, чого не можна сказати про виробництво цукру. Загалом цукор виробляють у понад 120 країнах світу. Традиційно виокремлюють три основні регіони його виробництва: yy Північна півкуля (країни-виробники бурякового цукру в Європі, Північній Америці, Центральній Азії та Північній Африці); yy екваторіальний регіон (країни-виробники тростинного цукру в Азії, Північній та Центральній Америці, Африці); yy Південна півкуля (країни-виробники тростинного цукру в Південній Америці, Південній Африці та Океанії). На сьогодні існує п’ять найбільших виробників цукру — Бразилія, Індія, країни ЄС, Китай та США. Із цукрового буряка виробляють цей продукт європейські країни — Франція, Німеччина, Україна. Основними імпортерами цукру є США, Росія і Японія. Знайдіть ці регіони та країни на карті атласу.

Рослинна олія важливий харчовий продукт. Крім того, її широко використовують в різних сферах господарства, наприклад, під час виробництва рибних і овочевих консервів. Найбільше у світі виробляють пальмової (64 % світового експорту), соєвої, ріпакової та соняшникової олії. Лідерами з її виробництва

Тема 6. Харчова промисловість та експорту є Індонезія, Малайзія, Аргентина, Україна й Канада. Такі країни, як Індонезія, Малайзія та Аргентина мають низький рівень внутрішнього споживання рослинної олії, тому і постачають багато її на світовий ринок. Лідером з виробництва соєвої олії є США. Україна дає 60 % соняшникової олії світового ринку. Дізнайтеся більше про різницю в технології вирощування та виробництва пальмової, соєвої, ріпакової та соняшникової олії. Поділіться інформацією з однолітками.

Відомо, що середня тривалість життя оливкового дерева дорівнює 500 років, але є окремі екземпляри віком понад 1500 і навіть 2000 років (мал. 1). Оливкову олію виробляють переважно європейські середземноморські країни, лідерами серед яких є Іспанія, Італія та Греція. Слід відзначити, що 80 % її вони самі ж і споживають. Лідерами в цьому є греки, які на рік вживають понад 20 літрів оливкової олії на душу населення. Дізнайтеся більше про технологію вирощування та виробництва оливкової олії. Поділіться інформацією з однолітками.

За виробництвом молока країни розташувалися таким чином: США, Індія, Китай, Бразилія та Німеччина.

Мал. 1. Оливкові деревао Гефсиманського саду в Єрусалимі.

Якщо назвати компанії-лідери світового виробництва молочних продуктів, то незаперечним лідером буде «Нестле» (Nestlé, найбільша в світі швейцарська фірма), «Данон» (Danone, французька група компаній), «Лакталіс» (Lactalis, Франція), «Фонтерра» (Fonterra, Нова Зеландія), «Фрисландкомпанія» (FrieslandCampina, Нідерланди), «Молочні фермери Америки (Dairy Farmers of America, США). Тобто, географія виробництва сирого молока та кінцевих, готових до споживання продуктів з нього різниться.

ВИСНОВКИ

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

Харчова промисловість, яка має складну секторальну структуру, тяжіє до сировини і споживача. Вона тісно пов’язана з сільським господарством, оскільки інтегрована з ним як географічно, так і технологічно. Розвиток транспорту і холодильного обладнання дає можливість без втрат транспортувати сільськогосподарську сировину в будь-який куточок світу. Вимоги до екологічного стану продукції харчової промисловості в країнах з різним рівнем розвитку різні. Глобалізація призводить до поступового ослаблення національних традицій у виготовлені харчових продуктів. Тростинний та буряковий цукор виробляють у понад 120 країнах світу. Важливий харчовий продукт — рослинна олія — широко використовується в різних сферах господарства. Найбільше в світі виробляють пальмової, соєвої, ріпакової та соняшникової олії. Географія виробництва сирого молока та кінцевих, готових до споживання продуктів з нього, різниться.

1. Назвіть складові виробництва харчової промисловості світу. Укажіть продукцію, яку дає кожне з них.

2. Наведіть приклади найбільших у світі та Європі країн-виробників та експортерів цукру, олії, молочних продуктів.

3. Поясніть вплив спеціалізації сільського господарства та споживчого чинника на розвиток харчової промисловості в окремих регіонах світу.

4. Охарактеризуйте особливості виробництва окремих видів продукції харчової промисловості.

5. Поясніть, чому різняться вимоги до продукції харчової промисловості в країнах з різним рівнем розвитку.

193

Розділ ІІІ. Вторинний сектор господарства

§52

Харчова промисловість в Україні У яких регіонах України вироблено вітчизняні продукти харчування, які ви споживаєте? Знайдіть їх на карті України.

1

ХАРЧОВА ПРОМИСЛОВІСТЬ. Високий рівень розвитку сільського господарства, унікальна різноманітність його спеціалізації, та своєрідні кулінарні традиції української нації сприяють розвитку харчової промисловості України, яка об’єднує понад 40 виробництв. Це борошномельно-круп’яна, цукрова, спиртова, пивоварна, хлібопекарська, кондитерська, молочна, рибна, крохмально-мелясна, лікеро-горілчана, макаронна, м’ясна, олійно-жирова, виноробна, консервна, соляна, овочева тощо. Сама назва кожного з них говорить про продукцію, яка випускається. Крім харчосмакової продукції, цей сектор випускає добрива, комбікорми, тютюнові, косметичні вироби, мило та багато інших важливих і життєво необхідних продуктів. Харчова промисловість України — це тисячі великих, середніх і малих підприємств різної форми власності, які виробляють майже 20 % від загального обсягу промислової продукції. Практично всі виробництва харчової промисловості України мають навіть світове значення. Основною базою їх розвитку є багатогалузеве сільське господарство. Серед інших країн світу Україна має найбільш сприятливий природний, людський, геополітичний і ресурсний потенціал для розвитку харчової промисловості, раціональне використання якої забезпечило б їй провідне місце на світовому й регіональних продовольчих ринках. Пригадайте, яку сільськогосподарську продукцію Україна постачає на світовий ринок. Які виробництва харчової промисловості використовують цю продукцію як сировину?

Основна, борошномельно-круп’яна промисловість розвивається на основі потужного зернового господарства країни. Вона забезпечує населення борошном і крупами, її відходи йдуть на виробництво комбікормів,

194

що використовуються у тваринництві, яке, у свою чергу, також дає важливі продукти і не тільки харчування. У розміщенні борош­ номельно-круп’яна промисловість орієнтується на райони сировини і центри споживання. Елеватори, де зберігається зерно, і млини розташовані у великих містах, залізничних вузлах, морських портах і районах виробництва зерна. Борошно — сировина для розвитку хлібопекарського, макаронного і частково кондитерського викробництв. Головним чинником розміщення підприємств хлібопекарської промисловості є обмежені терміни реалізації свіжого хліба. Тому чим більше місто, тим більше в ньому випікається хлібних виробів. Так само орієнтуються на споживача макаронна й кондитерська промисловість. На сучасному етапі склалося важке економічне становище для господарства України, і особливо для харчової промисловості. Вона дуже залежить від машинобудування, хімічної, енергетичної, нафтопереробної промисловості, а ще від платоспроможності населення, яке споживає її продукцію.

2

ОСОБЛИВОСТІ ТЕХНОЛОГІЙ ТА ЧИННИКИ РОЗМІЩЕННЯ ПІДПРИЄМСТВ ХАРЧОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ. На розміщення молокопе-

реробних заводів впливають сировинні чинники та наявність масового споживача. Так, виробництво продукції з незбираного молока — пастеризованого молока, сметани, кефіру, ряжанки, йогурту — зосереджене у великих містах. Виробництво масла, сиру, молочних консервів переважає в невеликих містах і селищах сільськогосподарських районів з розвиненим молочним тваринництвом. Потужною в Україні є м’ясопереробна галузь харчової промисловості. За обсягами торгівлі це виробництво поступається тільки хлібобулочним виробам. Крім харчових про-

Тема 6. Харчова промисловість дуктів м’ясна промисловість виробляє також корми для сільського господарства, вітаміни, лікувальні препарати, наприклад, гематоген. Головні підприємства цієї промисловості зосереджені у великих містах, а також у районах розвиненого тваринництва. За даними національного агропорталу (електронний режим доступу: http://latifundist.com/rating) дізнайтеся, які підприємства України були найбільшими виробниками харчової продукції в Україні.

Міждержавне значення також мають цукрове та олійно-жирове виробництва. Цукрові заводи і комбінати переважно розміщені в лісостеповій зоні, де вирощують цукрові буряки. Цукрова промисловість — важлива комплексоутворююча ланка. Навколо цукрових заводів виникає низка суміжних виробництв, що працюють на відходах (дефектний цукор, меляса) і виробляють спирт, дріжджі, вітаміни тощо. Інші відходи, наприклад жом, використовують відгодівельні господарства, де вирощують свиней і бичків на м’ясо. Пригадайте назви кондитерських фабрик, продукцію яких ви бачите в магазинах. Подивіться на упаковках товарів, де вони зроблені. Знайдіть ці міста на карті України.

Олія — цінний харчовий продукт і водночас важлива сировина для виготовлення маргарину, консервів, мила, а також допоміжний матеріал у металургійному, лакофарбовому, шкіряному та інших виробництвах. Близько 90 % усієї олії в Україні виробляється з насіння соняшника. Основні підприємства олійножирової промисловості діють в тих областях, де вирощують олійні культури. Це пов’язано із значними сировинними витратами. Так, для виробництва 1 тонни олії потрібно від 3 до 8 тонн насіння олійних культур.

3

ОСОБЛИВОСТІ ТЕХНОЛОГІЙ ТА ЧИННИКИ РОЗМІЩЕННЯ ПІДПРИЄМСТВ, ВИНОРОБНОГО ВИРОБНИЦТВ, РОЗЛИВУ БЕЗАЛКОГОЛЬНИХ НАПОЇВ, МІНЕРАЛЬНИХ ВОД. Виноробна про-

мисловість України також має міждержавне

значення. Вона тяжіє до районів виробництва сировини. Заводи з розливу вина в пляшки розміщені як у районах вирощування сировини, так і в місцях споживання готової продукції (переважно у великих містах). На різноманітній рослинній сировинній базі розвивається спиртова і лікеро-горілчана промисловість. Спирт використовують у 150 секторах господарства. Для його виробництва сировиною є меляса, патока, дефектний цукор, картопля, зерно пшениці, кукурудзи, жита, ячменю, відходи від виробництва соків. Підприємства з виробництва спирту зосереджено переважно у невеликих містах, селищах міського типу і селах. Лікеро-горілчана промисловість розвивається в основному у великих містах. Підприємства з виробництва пива і безалкогольних напоїв у розміщенні орієнтується на споживача. Близьким до попереднього виробництва є розлив мінеральних вод. Україна надзвичайно багата на мінеральні лікувальні та столові води. Деякі з них мають світове значення і розташовані лише в Україні. Всесвітньо відомими є, наприклад, «Нафтуся», «Миргородська», «Куяльник», «Поляна Квасова», «Бермінводи», «Регіна» тощо. Знайдіть на карті атласу райони України з наявними там мінеральними джерелами. Дослідіть на базі одного з найближчих до вас магазинів асортимент води, яка там продається. Яку мінеральну воду продає найближча до вас аптека? Чому асортимент води в магазині та аптеці різний? Звичайно, що і у вашому регіоні працюють підприємства харчової промисловості. Може навіть хтось із ваших рідних чи знайомих там працює. Дізнайтеся про це більше. Знайдіть на карті України міста вашого регіону, у яких працюють підприємства харчової промисловості. Разом із однолітками зберіть етикетки та упаковки від товарів, які виробляються у вашому регіоні. Влаштуйте виставку-презентацію цих товарів для учнівства молодших класів.

195

Розділ ІІІ. Вторинний сектор господарства

ВИСНОВКИ

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

Харчова промисловість України об’єднує понад 40 виробництв, що випускають важливі й життєво необхідні продукти, які складають майже 20 % від загального обсягу промислової продукції країни. Україна має найбільш сприятливий потенціал для розвитку харчової промисловості, основою якого є багатогалузеве сільське господарство. На сучасному етапі харчова промисловість перебуває у важкому економічному становищі, оскільки її розвиток залежить від інших виробництв та від платоспроможності населення, яке споживає її продукцію.

1. Назвіть складові харчової промисловості та вкажіть продукцію, яку вони випускають.

2. Покажіть на карті атласу найбільші центри виробництва харчових продуктів і напоїв в Україні.

3. Охарактеризуйте особливості виробництва окремих видів продукції харчової промисловості.

4. Поясніть, чому підприємства харчової промисловості розміщені в малих містах, селищах міського типу і великих селах.

5. Оцініть місце України на світовому та європейському ринках продовольства.

Дослідження (на вибір) 1. Українські та імпортні продукти в споживчому кошику вашої родини (порівняння ціни, поживності, якості та доступності).

2. Традиційні продукти харчування в Україні та країнах-сусідах.

196

РОЗДІЛ ІV.

ТРЕТИННИЙ СЕКТОР ГОСПОДАРСТВА Тема Тема Тема Тема Тема

1.

2.

3.

4.

5.

Транспорт Торгівля Туризм Наукова діяльність. Освіта. Охорона здоров’я Фінансові послуги. Комп’ютерне програмування

Заключний розділ підручника характеризує третинний сектор економіки, або сферу послуг, як складову секторальної структури світового господарства та господарства України. Він включає в себе економічну діяльність у сфері транспорту, торгівлі, туризму, освіти, наукової та фінансової діяльності, комп’ютерного програмування та інформаційних послуг. Третинний сектор економіки охоплює всі види діяльності, що не завершуються виробництвом готового продукту, але сприяють процесу виробництва, покращуючи продуктивність. Слід зауважити, що в розвинених країнах світу третинний сектор економіки найбільший за кількістю зайнятих у ньому працівників і зростає швидкими темпами. Суспільство, яке формується в умовах панівного третинного сектору економіки, називають постіндустріальним. Перехід до третинного сектору економіки пов’язаний зі зростанням продуктивності праці в промисловості, що в реальному житті представлено як звільнення все більшої кількості людей з продуктивного процесу через заміну їх на автоматизовані та роботизовані верстати й виробничі лінії. Людські ресурси, які вивільняються при цьому, сприяють розвитку сфери послуг. Тож розпочинаємо знайомство з процесами виробництва та постачання електроенергії, із виробництвом машин та устаткування, хімічної продукції, тканин, одягу та взуття, харчових продуктів тощо. Працюючи над розділом, ви: дізнаєтеся про країни з найбільшою протяжністю автомобільних доріг; найвідоміші спеціалізовані центри освіти й науки, технополіси, заклади охорони здоров’я в Україні та своєму регіоні тощо; зможете пояснювати поняття «зовнішня торгівля», «туризм», «рекреаційні ресурси», «інфраструктура туризму»; «кредит», «фінансовий центр», «офшор», «аутсорсинг»; аналізувати вплив природних і суспільних чинників на розвиток туризму; поширення глобальних проблем та їхній прояв на території України, складники та основні положення концепції сталого розвитку, роль світової громадськості та міжнародних організацій у їх розв’язуванні тощо; оціните особливості кожного виду транспорту та його роль у перевезенні вантажів і пасажирів в Україні та світі тощо; зрозумієте залежність обсягів торгівлі між країнами від рівня їхнього економічного розвитку та інтеграційних процесів у світі тощо.

197

Розділ ІV. Третинний сектор господарства

Тема 1. Транспорт

§53

Транспорт і його роль у розвитку національної та світової економіки 1. Пригадайте, від яких погодних умов залежить робота транспорту. 2. Поясніть, як рельєф сприяє чи навпаки заважає розвитку транспортної системи. 3. Спрогнозуйте подальші напрями розвитку транспорту та створення нових транспортних засобів.

1

ТРАНСПОРТ І ЙОГО РОЛЬ В ЕКОНОМІЦІ. Транспорт — необхідна умова виникнення та розвитку територіального поділу праці. Він стає можливим лише за умови інтенсивного обміну товарами й послугами між окремими територіями, які беруть участь у цьому поділі. Розширення територіального (географічного) поділу праці, його вдосконалення й саме виникнення нових ефективних форм значною мірою залежить від рівня розвитку транспорту. Транспорт є важливим чинником формування територіальної структури господарства. Він прискорює процес територіальної концентрації промислових підприємств у певних господарських центрах, забезпечує нормальне функціонування різних елементів їхньої територіальної організації. Вплив транспортного чинника залежить від рівня розвитку транспортної системи. Чим більше розвинена й різноманітна транспортна мережа, тим більше функціонує ефективних транспортних засобів і сприятливішим є транспортне положення будь-якого об’єкта (місто, промислове підприємство, курорт тощо). Недостатній розвиток транспортної системи обмежує можливості формування й подальший

розвиток господарства певної території, країни, регіону світу (мал. 1). Транспортний чинник певною мірою визначає секторальну й територіальну структуру господарства. Це пов’язано з тим, що для будь-якого перевезення сировини, матеріалів або готової продукції витрачається певна праця. Унаслідок цього зростає вартість продукції, що перевозиться. Тому доцільно розміщувати господарські об’єкти там, де транспортні витрати будуть найменшими. Звичайно, що такими місцями переважно є населені пункти, де перетинаються магістралі різних видів транспорту й здійснюються перевалки вантажів. Це транспортні вузли. Тут виникають порівняно кращі можливості для забезпечення промислових підприємств сировиною, матеріалами, заготовками, а також для збуту готової продукції, що досягається узгодженою роботою різних видів транспорту, доцільним розподілом вантажопотоків між ними. Формування світового господарства почалося з інтенсивного розвитку транспорту. Великі географічні відкриття, а з ними й виникнення перших глобальних торговельних мереж відбулися завдяки транспорту. Подальший розвиток, розширення, ускладнення світових господарських зв’язків стали основою виникнення світового господарства сучасного типу. Перспективи формування майбутнього світового господарства теж безпосередньо СЛОВНИК Транспортні магістралі — найбільші транспортні шляхи, що мають державне або міжнародне значення. Транспортний вузол — центральний пункт збирання, сортування, перевалки й розподілу вантажів для певного району.

Мал. 1. Сучасна транспортна розв’язка в США.

198

Тема 1. Транспорт пов’язані з розвитком і вдосконаленням транспорту й глобальної транспортної мережі. Назвіть види транспорту, якими ви та ваші близькі користуєтеся найбільше. Оцініть переваги та недоліки цих видів транспорту.

2

ВИДИ ТРАНСПОРТУ, ЇХНІ ПЕРЕВАГИ Й НЕДОЛІКИ. Транспортні засоби поділяються на

види за різними критеріями. Їх можна поділити на транспорт загального призначення (обслуговує перевезення вантажів між господарськими об’єктами та перевозить населення), внутрішньовиробничий (переміщення сировини, матеріалів, робітників усередині підприємств) та особистого користування (легкові автомобілі, мотоцикли, велосипеди, квадроцикли, снігоходи, яхти, човни тощо). За характером роботи, що виконується, виділяють пасажирський і вантажний транспорт. Можна класифікувати транспортні засоби також за використанням різних природних і штучних шляхів сполучення. За цією ознакою виділяють наземний (автомобільний, залізничний, гужовий), водний (морський, річковий), повітряний транспорт. Особливий вид утворюють засоби безперервного транспортування вантажів і пасажирів: трубопровідний транспорт, стрічкові транспортери, конвеєри, ескалатори тощо. Поширюються такі види транспорту, як транспорт на повітряній і магнітній подушці, підвісні монорейкові дороги, трубопроводи для сипких вантажів, що перекачуються в суміші з водою або нафтою

(пульпопроводи), або у струмені з повітрям (пневматичні трубопроводи), в особливих капсулах-контейнерах. Усе більшого розвитку набуває космічний транспорт. За допомогою додаткових джерел підготуйте інформацію про розвиток космічного транспорту.

Кожен вид транспорту має власні переваги й недоліки (табл.). Його оцінка змінюється під впливом науково-технічного прогресу. Наприклад, ще 30 років тому вважали, що залізничний транспорт у перевезенні пасажирів не витримує конкуренції з автомобільним та особливо авіаційним. Проте все змінилося після запровадження швидкісних потягів. Недоліком водних видів транспорту є їхня прив’язка до морів і річок, що звужує просторові можливості використання. Вважалося, що в перевезенні пасажирів цей порівняно повільний вид транспорту теж не має перспектив. Однак розвиток міжнародного туризму сприяв будівництву величезних круїзних лайнерів і їхньому широкому використанню (мал.

2). А в перевезенні вантажів і господарській глобалізації та інтеграції морському транспорту немає конкуренції. Зростає й перевезення вантажів за допомогою авіаційного транспорту. Найбільший вантажний літак у світі — Ан-225 «Мрія» українського виробництва. Спираючись на таблицю, розкажіть, якими із зазначених видів транспорту ви вже користувалися. Опишіть ваші враження від користування ними.

Таблиця СТРУКТУРА СУЧАСНОГО ТРАНСПОРТУ ТА ЙОГО ХАРАКТЕРИСТИКИ Вид транспорту

Особливості

Сфера використання

Переваги Висока провізна й пропускна здатність, регулярність перевезень, невисока собівартість перевезень

Недоліки Великі капіталовкладення на спорудження шляхів, великі витрати металу

Морський

Забезпечує масові міжконтинентальні перевезення вантажів, низька собівартість, майже необмежена пропускна здатність

Залежність від природно-географічних і навігаційних умов, створення портового господарства

Майже не обмежена

Річковий

Висока провізна здатність, невисока собівартість перевезень, невеликі капіталовкладення на організацію судноплавства

Нерівномірність глибин, сезонність роботи, невисока швидкість перевезень

Майже не обмежена

Автомобільний

Велика маневреність і рухливість, висока швидкість доставки вантажу, незначні капіталовкладення в освоєння невеликих вантажів на короткі відстані

Низька продуктивність праці, низький рівень експлуатаційних показників, стан дорожньої мережі

На короткі відстані, переважно до 300 км

Повітряний

Висока швидкість доставки, найкоротший шлях прямування

Висока собівартість перевезень

Майже не обмежена

Залізничний

Майже не обмежена

199

Розділ ІV. Третинний сектор господарства

б

а Мал. 2. Сучасний транспорт: а) салон найбільшого авіалайнера А380; б) круїзний лайнер; в) швидкісний французький потяг TGV.

Розвитку міжнародного туризму в Україні значно сприяла наявність міжнародного аеропорту, збудованого у 2012 р. у Львові. Саме сюди авіаційними рейсами влітку 2021 р. було доправлено понад 100 тис. туристів із Саудівської Аравії та інших країн Аравійського півострова. Це сприяло поповненню місцевої і державної скарбниці.

3

ВИКОРИСТАННЯ РІЗНИХ ВИДІВ ТРАНСПОРТУ ДЛЯ СУЧАСНИХ ВАНТАЖО- І ПАСАЖИРОПЕРЕВЕЗЕНЬ ТА ЇХНІ ОСОБЛИВОСТІ. Ви вже знаєте,

що транспорт світу є складною просторовотериторіальною мережею взаємопов’язаних транспортних магістралей, засобів перевезення та транспортних підприємств. Вони охоплюють усю нашу планету. Ця мережа безперервно розширюється та вдосконалюється. Різні види транспорту в ній відіграють різну роль. Наприклад, автомобільний транспорт доправляє людей і вантажі переважно на невеликі й середні відстані. Головним він є і в перевезенні сільськогосподарської продукції до крамниць, складів, ринків і переробних підприємств. Міжконтинентальні перевезення вантажів здійснює здебільшого морський транспорт, а пасажирів — повітряний. Природний газ і нафту транспортують трубопроводами та морським транспортом.

200

в

Особливістю нашого часу є географічне проникнення майже всіх видів транспорту в нові райони. Ці території часто мають екстремальні природні умови, що робить будівництво й експлуатацію більш дорогими. Створюється все більше штучних поверхонь для обладнання транспортної мережі. Бурхливий розвиток авіаційного транспорту в минулому десятилітті сприяв будівництву аеропортів на штучних островах, у гірській місцевості, посадових смуг на кризі тощо. Були запропоновані проєкти створення єдиної світової мережі залізничних магістралей, які б з’єднали між собою Америку з Євразією.

Кожен вид транспорту має власну специфіку розвитку. Наприклад, трубопровідний транспорт є своєрідною складовою промисловості, що забезпечує її діяльність, транспортує енергоносії (нафту й природний газ) від місць видобутку до місць споживання та переробки. Також він є частиною сфери послуг, наприклад, коли забезпечує водопостачання житлово-комунального господарства. У Сінгапурі значну роль відіграють морський та авіаційний транспорт. Однак питною водою країну забезпечує ще один вид транспорту — трубопровідний. Саме за його допомогою питна вода надходить до Сінгапуру з Малайзії.

Тема 1. Транспорт

ВИСНОВКИ

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

Транспорт — необхідна умова виникнення та розвитку територіального поділу праці. Вплив транспортного чинника на формування територіальної структури господарства залежить від рівня розвитку транспортної системи. Транспорт забезпечує перевезення сировини, матеріалів і готової продукції, унаслідок чого зростає вартість продукції, що перевозиться. Тому доцільно розміщувати господарські об’єкти так, щоб транспортні витрати були найменшими. Перспективи формування майбутнього світового господарства безпосередньо пов’язані з розвитком і вдосконаленням транспорту й глобальної транспортної мережі. Транспортні засоби поділяються на види за різними критеріями: на транспорт загального призначення, характером роботи, за використанням різних природних і штучних шляхів сполучення, внутрішньовиробничий, особистого користування тощо. Кожний вид транспорту має власні переваги й недоліки.

1. Поясніть роль транспорту в розвитку сучасного господарства.

2 Поясніть особливості кожного виду транспорту та його роль у перевезенні вантажів і пасажирів.

3. Назвіть та охарактеризуйте основні переваги й недоліки різних видів транспорту.

4. Доведіть на конкретних прикладах, що транспорт може бути рушієм розвитку господарства.

5. Обґрунтуйте необхідність розвитку морського транспорту в Україні.

6. Спрогнозуйте розвиток авіаційних перевезень пасажирів наступного року. Які обмежувальні чинники тут можуть діяти?

§54 1

Наземний транспорт України 1. Поясніть, чому громадський транспорт менш шкідливий для екології, ніж особистий.

3. Спрогнозуйте подальший розвиток екологічно чистого транспорту у світі.

ОСНОВНІ ВИДИ НАЗЕМНОГО ТРАНСПОРТУ.

Основ­ними видами наземного (сухопутного) транспорту є автомобільний, залізничний, трубопровідний, гужовий. Сама назва цього виду транспорту вказує на те, що його магістралі й шляхи транспортування пасажирів і вантажів пролягають по поверхні суходолу. Наземний транспорт поділяють на транспорт загального призначення (обслуговує сферу обігу й населення) та внутрішньовиробничий (внутрішні переміщення сировини, напівфабрикатів, готових виробів, працівників тощо). Виділяють також транспорт особистого призначення (легкові автомобілі, мотоцикли, велосипеди тощо). Наземний транспорт поділяється на пасажирський і вантажний. Наземний транспорт відіграє важливу роль у перевезенні вантажів і пасажирів. Якщо до нього додати транспортні мережі наземного транспорту населених пунктів, перш за все великих міст, то цей вид транспорту переважатиме майже за всіма показниками.

2

ЗАЛІЗНИЧНИЙ ТРАНСПОРТ — ОСНОВНИЙ ВИД ТРАНСПОРТУ УКРАЇНИ. Протяжність заліз-

ничних колій загального призначення в Україні становить близько 22 тис. км. Характерною особливістю залізничного транспорту України є те, що загальна довжина залізничних колій деяких підприємств та організацій у вигляді під’їзних шляхів більша, ніж довжина залізничних колій загального користування (магістральні шляхи). На 1000 км2 території країни припадають 38 км залізничних колій загального користування й 46 км колій підприємств та організацій. Найгустіша мережа залізничних магістралей характерна для Донбасу, Придніпров’я, Правобережного Лісостепу та західних територій України. Залізничні магістралі країни з’єднують в одне ціле окремі райони країни з різною спеціалізацією господарства, внутрішні території з портами та іншими країнами, великі промислові центри із сільськогосподарськими зонами та місцями відпочинку й лікування. Основні вантажі, що перевозить за-

201

Розділ ІV. Третинний сектор господарства СЛОВНИК Обсяг перевезень — кількість вантажу, перевезеного або заявленого вантажовідправником і прийнятого перевізником для доставки отримувачу (у тоннах).

лізниця, — вугілля, залізна руда, сира нафта, будівельні матеріали, мінеральні добрива, сільськогосподарська продукція, вироби металургії та машинобудування тощо. Залізничний транспорт Україні є лідером за обсягами вантажних і пасажирських перевезень. Залізничні магістралі різних напрямків, перетинаючись, утворюють залізничні вузли. Серед них найбільші в Україні такі: Харків, Київ, Дніпро, Львів, Ковель, Ясинувата, Дебальцеве, Кривий Ріг, Апостолове, Жмеринка, Знам’янка, Конотоп, Коростень тощо. Знайдіть на карті атласу найбільші транспортні вузли України та позначте їх на контурній карті.

Залізничний транспорт України нині швидко технічно переозброюється. Особливо це стосується пасажирських перевезень. Найбільші міста вже з’єднані магістралями, якими швидкісні потяги перевозять пасажирів зі швидкістю майже 200 км на годину (мал. 1). Чи є залізниця у вашому населеному пункті? Які перевезення вона забезпечує, що перевозить?

3

НАЙВАЖЛИВІШІ АВТОМАГІСТРАЛІ УКРАЇНИ.

У перевезенні на невелику відстань автомобільний транспорт залишається поза конкуренцією з іншими видами транспорту. Він

Мал. 1. Оновлений транспортний склад Укрзалізниці.

202

забезпечує сполучення між містами й селами, перевозить сільськогосподарську продукцію до крамниць і сховищ, залізничних станцій, річкових і морських пристаней. Досить значними за обсягом є також перевезення будівельних матеріалів і продукції легкої промисловості. Крім перевезення вантажів і пасажирів, автомобільний транспорт виконує багато інших функцій: забезпечує роботу швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, органів громадського правопорядку тощо. У системі автомобільного транспорту України працює понад 2 млн осіб — це набагато більше, ніж в усіх інших видах транспорту разом узятих. Довжина автомобільних шляхів загального користування становить приблизно 170 тис км, однак їхня якість поки що залишається низькою. Автошляхи розподілені по території досить нерівномірно. Найбільша їх густота — у західних областях (Закарпатській, ІваноФранківській, Чернівецькій) та в Криму. Густота автомагістралей загального користування з твердим покриттям зараз становить понад 270 км на 1 тис. км2 території. Проаналізуйте причини низької якості автомобільних шляхів сполучення в Україні.

Основними автомагістралями України є: Київ — Львів, Київ — Харків, Київ — Одеса, Київ — Дніпро — Донецьк, Харків — Сімферополь, Дніпро — Нікополь, Одеса — Миколаїв — Херсон, Біла Церква — Вінниця — Хмельницький, Дніпро — Запоріжжя тощо. Знайдіть на карті атласу основні автомагістралі України та позначте їх на контурній карті.

Тема 1. Транспорт

4

НАЗЕМНИЙ ТРАНСПОРТ СВІТУ. Країни з високим рівнем розвитку мережі залізниць та автомобільних шляхів. Наземний транспорт світу є важливою складовою виробничої і соціальної інфраструктури нашої планети. Цей вид транспорту є найрізноманітнішим, оскільки в деяких країнах представлений такими давніми його видами, як гужовий і в’ючний. Найрозгалуженішими є залізниці й автомобільні шляхи. Першості в перевезенні пасажирів зараз набув залізничний транспорт, оскільки сучасні потяги здатні розвивати швидкість 500 км на годину й більше. У наш час залізниці є в 140 країнах світу. Загальна довжина залізничних магістралей вже перевищила 1,2 млн км. Найдовша вона в США (понад 250 тис. км), Китаї (понад 125 тис. км) та Індії (120 тис. км). Найбільшу густоту залізничних шляхів мають країни Європи — Швейцарія, Німеччина, Чехія, Бельгія. Понад 20 країн світу взагалі не забезпечені залізничним сполученням. Через процеси глобалізації великого значення набувають трансконтинентальні залізничні магістралі. У структурі вантажообігу світу на залізничний транспорт припадає близько 13 %, а на пасажирообіг — понад 10 %. Хоча автомобільний транспорт і виник пізніше за залізничний, але розвивався доволі бурхливо. Рівень його розвитку залежить від розгалуженості та якості автомобільних магі-

СЛОВНИК Вантажообіг (змінний, добовий, тижневий, місячний, річний) — основний показник роботи транспорту; обчислюється як добуток кількості (у вагових або об’ємних одиницях) основних і допоміжних вантажів, що переміщуються на відстань перевезення, або як кількість вантажу, перевезеного на певну відстань за певний час, і вимірюється в тонно-кілометрах.

стралей та розміру парку автомобілів. У минулому вважали, що цей вид транспорту ефективний лише на невеликі відстані. Зараз обсяг перевезень автотранспортом як пасажирів, так і вантажів на далекі відстані постійно зростає. Попереду за протяжністю автомагістралей у світі йдуть США, Індія та Китай. Однак за густотою автомагістралей першість належить Іспанії, Франції та Японії. За загальним рівнем розвитку автотранспорту попереду традиційно йдуть США. Зараз на далекі перевезення найпопулярнішими є автобани — автомагістралі зі значною протяжністю, високою якістю покриття та розвиненою інфраструктурою обслуговування автомобілів і пасажирів. Незважаючи на те, що у Фінляндії температура повітря взимку опускається до –40 °С і нижче, а хуртовини й заметілі є постійним явищем, ця країна має відмінні автобани. До найякісніших автомагістралей світу також належать шляхи Франції, Швейцарії, Ізраїлю, США, ОАЕ.

ВИСНОВКИ

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

Залізничний транспорт в Україні є лідером за обсягами вантажних і пасажирських перевезень. Найгустіша мережа залізничних магістралей характерна для Донбасу, Придніпров’я, Правобережного Лісостепу та західних територій України. Залізничні магістралі різних напрямків утворюють залізничні вузли. Завдяки сприятливому транспортно-географічному положенню Україна має найвищий транспортно-географічний рейтинг у Євразії, тому транспорт нашої країни має чудові перспективи для розвитку. Значна частина міжнародних транспортних коридорів проходить територією України. У світі за обсягом перевезень вантажів і пасажирів першість посідає залізничний транспорт.

1. Оцініть значення та особливості кожного виду транспорту та його роль у перевезенні вантажів і пасажирів в Україні.

2. Покажіть на карті атласу основні залізниці, автомагістралі, морські й річкові порти, аеропорти.

3. Доведіть на конкретних прикладах, що залізничний транспорт нині має переваги перед автомобільним у деяких випадках перевезення пасажирів.

4. Назвіть міжнародні транспортні коридори, які проходять територією України.

5. Поясніть транзитне значення транспортних магістралей в Україні.

6. Доведіть, що від якості автомагістралей залежить рівень розвитку господарства.

203

Розділ ІV. Третинний сектор господарства

§55

Повітряний транспорт. Газотранспортна система України. Міжнародні транспортні коридори. Міські види транспорту 1. Пригадайте, які погодні умови впливають на розвиток і діяльність повітряного транспорту. 2. Які переваги забезпечує транзитне географічне положення України для розвитку її транспортної системи? 3. Спрогнозуйте подальший розвиток морського та річкового транспорту в Україні.

1

ПОВІТРЯНИЙ ТРАНСПОРТ. Найбільші аеропорти світу. Зараз у світі налічують понад 600 міжнародних аеропортів на всіх материках і частинах світу. Повітряний транспорт здебільшого перевозить пасажирів на великі відстані. Останнім часом поступово зростають й обсяги вантажних перевезень повітряним транспортом. Виявилося, що світовий ринок товарів потребує все більше великовантажних літаків, які могли б перевозити на велику відстані великогабаритні вантажі. Зважаючи на таку ситуацію, у світі виник попит на українські літаки Ан-225 «Мрія», «Руслан» та «Антей». Україна опинилася поза конкуренцією у світовому виробництві й експлуатації цих літальних апаратів. Особливу зацікавленість в українських технологіях виробництва великовантажних літаків виявляє Китай. Однак через обмеження , які внесла в роботу повітряного транспорту епідемія коронавірусу, у цій сфері виникла криза. Як пандемія обмежила розвиток повітряного транспорту?

2

ГАЗОТРАНСПОРТНА СИСТЕМА УКРАЇНИ, ЇЇ ГОСПОДАРСЬКЕ ТА МІЖНАРОДНЕ ЗНАЧЕННЯ. Ме-

режа газопроводів в Україні — одна з найбільш розгалужених у світі. Експлуатація в 1950-х рр. Шебелинського газового родовища в Харківській області та освоєння газових родовищ Дашави на Прикарпатті зробило Україну основним постачальником природного газу серед республік колишнього СРСР. Було збудовано потужні газопроводи Дашава — Київ — Москва (1330 км), Дашава — Мінськ — Вільнюс — Рига (1198 км), Шебелинка — Москва, Шебелинка — Дніпро — Кривий Ріг — Одеса — Кишинів із відгалуженням до Запоріжжя, Нікополя, Миколаєва та Херсона. У межах України почали діяти й менші за довжиною газопроводи: Дашава — Стрий, Дашава — Львів, Шебелинка — Полтава — Київ.

204

Після відкриття родовищ природного газу в Криму було споруджено газопроводи місцевого значення Глібівка — Сімферополь і Джанкой — Сімферополь. Нові відкриття родовищ природного газу в Харківській області сприяли будівництву газопроводу Єфремівка — Диканька — Київ — західні області України (1010 км). Покажіть на карті атласу основні газопроводи в Україні.

Через Україну із Західного Сибіру та інших районів Росії було прокладено кілька магістральних газопроводів до країн Європи. Серед них найбільшими є газопроводи «Союз», Уренгой — Помари — Ужгород. Середня відстань транспортування 1 тонни вантажу трубопроводом в Україні становить понад 700 км. Газотранспортна система України має міжнародне значення, оскільки збудована за маршрутом, який найбільше сприятливий для транспортування природного газу. Однак останнім часом її значення знизилося. Україні треба переходити на власне самозабезпечення природним газом, віддаючи в концесію (тимчасову експлуатацію) іноземним компаніям власні багаті родовища природного газу, у тому числі сланцевого, як свого часу зробила Саудівська Аравія. Заробивши величезні гроші на видобутку іноземними компаніями енергоносіїв на своїй території, вона викупила всі ці родовища з усім обладнанням, які тепер належать їй.

3

ТРАНСПОРТНІ ВУЗЛИ. Міжнародні транспортні коридори. Транспортні вузли є населеними пунктами, де сходяться, перетинаються шляхи одного або кількох видів транспорту. Це може бути і морський або річковий порт, до якого підходять залізничні, автомобільні, авіаційні магістралі, трубопроводи тощо. В Україні найбільшими універсальними транспортними вузлами є її великі міста й промислові центри. Проте вигідне географічне положення може

Тема 1. Транспорт перетворити й невелике місто на значний вузол, наприклад, залізничного транспорту. У середині 1990-х рр. стало зрозуміло, що в Європі необхідні цілеспрямовані кроки з формування міжнародних транспортних коридорів (МТК). Вони мають стати складовими господарської системи об’єднаної Європи. Їхнім завданням є поєднання різних видів транспорту в одне ціле й сприяти географічно найкоротшим і найсприятливішим масовим перевезенням людей і вантажів. Значна частина МТК з урахуванням різних їхніх відгалужень пройде територією України. За додатковими джерелами дізнайтеся, коли міжнародною спільнотою було прийнято рішення про створення МТК. Підготуйте повідомлення про цю подію.

4

МІСЬКІ ВИДИ ТРАНСПОРТУ В УКРАЇНІ ТА СВІТІ. Зараз основна частина населення

світу живе в містах, і тому робота міського транспорту набула великого значення для господарства й життя населення різних країн. У кожній із них вона організована по-різному. Головним тут є раціональна географічна транспортна мережа та зручні й численні пересадки з одного виду транспорту на інший. Найбільш розвинений міський транспорт мають Південна Корея, Німеччина, Японія, Франція, Швейцарія, Велика Британія. У найбільших містах і столицях цих країн в основу транспортної мережа покладене метро. Наприклад, у Парижі це дуже розгалужена система, за допомогою якою можна дістатися до будьякого району. Лондон вирізняється тим, що різні види міського транспорту існують у сво-

єрідному навігаційному середовищі, яке дозволяє пасажирам легко орієнтуватися в транспортній системі цього величезного міста. За допомогою додаткових джерел порівняйте стан міського транспорту в Сеулі (Південна Корея) і Токіо (Японія).

В Україні до основних видів міського транспорту належать трамвайне, тролейбусне, автобусне сполучення й метро. Перший трамвай було введено в експлуатацію в 1892 р. в Києві. Тепер у нашій країні налічується 24 міста з трамвайним сполученням. Лінії швидкісного трамваю є в Києві й Кривому Розі. Тролейбусне сполучення виникло в Україні пізніше, але за всіма показниками нині воно перевищує трамвайне. Однак лідером є автобусне сполучення. Воно не обмежує власний рух рейками та дротами й тому може довозити пасажирів у найвіддаленіші куточки міст. Його недоліком є забруднення довкілля вихлопними газами. Найбільш прогресивний і зручний вид міського транспорту — метрополітен. Зараз він діє лише в трьох містах України: Києві, Харкові та Дніпрі. Однак розгалуженість мережі цього виду транспорту та кількість станцій не відповідає потребам цих міст. Проаналізуйте причини зростання проблем із роботою міського транспорту в Києві. У Києві працює міська електричка. Її запровадження безпосередньо пов’язане з недостатнім розвитком міського транспорту столиці та в першу чергу метрополітену. У столиці триває будівництво однієї з трьох гілок метро та почалося проєктування четвертої гілки.

ВИСНОВКИ

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

Зараз у світі налічується понад 600 міжнародних аеропортів. Україна володіє парком найбільших у світі транспортних літаків. Попит на їх використання у світі зростає. У середині 1990-х рр. у Європі виникла ідея створення міжнародних транспортних коридорів. Постійне зростання питомої ваги міського населення у світі призводить до проблем у розвитку мережі міського транспорту.

1. Обґрунтуйте необхідність зростання кількості міжнародних аеропортів в Україні.

2. Спрогнозуйте подальший розвиток повітряного транспорту.

3. Складіть опис транспортної мережі свого населеного пункту.

Дослідження (на вибір) 1. Міські види транспорту свого обласного центру.

2. Роль транспортного комплексу України в міжнародних перевезеннях.

205

Розділ ІV. Третинний сектор господарства

§56

Водний транспорт світу. Водні шляхи, найбільші морські та річкові порти України 1. Пригадайте основні річкові басейни та системи України. 2. Поясніть причини різкого коливання водності Тиси. 3. Спрогнозуйте подальший вплив екологічної ситуації на розвиток пляжного туризму на Чорному та Азовському морях.

1

ВОДНИЙ ТРАНСПОРТ СВІТУ. Найбільші морські порти та їхній вплив на розміщення промисловості. У міжконтинентальних перевезеннях вантажів основну роль відіграє морський транспорт. Існують країни, які не мають безпосереднього виходу до моря, але розташовані недалеко від великих портів інших держав, мають власний флот, що приписаний до портів інших держав. Наприклад, флот Чехії приписаний до польського Щецина та німецького Гамбурга, флот Швейцарії налічує декілька десятків суден і приписаний до віртуального порту Базеля. Вони не тільки виконують морські перевезення, але й курсують Рейном. У Великій Британії 90 % вантажообігу забезпечує морський транспорт, а в Ісландії та Ірландії — майже 100 %. У Європі розташовані найбільші порти світу — Роттердам, Антверпен, Гамбург, Гавр, Марсель, Трієст, Констанца, Тулон. Знайдіть і покажіть на карті атласу найбільші порти світу.

Крім країн Європи, потужний морський флот мають Китай, США, Японія та деякі інші країни. Загалом у світі налічується понад 2 тис. морських портів. Вони мають все більший вплив на розміщення промисловості світу. Саме до них у розвинених країнах світу, а також країнах, що розвиваються, тяжіють нові потужні промислові підприємства, особливо ті, які займаються переробкою сировини. У наш час найбільші за вантажообігом морські порти світу розташовані в Китаї. Особливе значення в розвитку морського судноплавства світу мають великі канали, що сполучають між собою різні океани або моря з інтенсивним рухом морських суден. До них належать Панамський, Суецький, Кільський канали. Знайдіть і покажіть на карті атласу Панамський, Суецький, Кільський канали.

206

2

НАЙБІЛЬШІ СУДНОПЛАВНІ РІЧКИ СВІТУ. Внутрішній водний транспорт розвинений у країнах із судноплавними річками, внутрішніми озерами й побудованими каналами між ними. Головною судноплавною річковою системою Північної Америки є річка Міссісіпі з притоками й каналами, а також Великі озера з річкою Святого Лаврентія. США взагалі мають найрозвиненіший річковий транспорт у світі. Інтенсивно використовує свої річки й Німеччина. Рейн із притоками з’єднаний каналами з іншими річками, у першу чергу з Дунаєм. Розвинений річковий транспорт і в Китаї (річки Янцзи, Хуанхе, Сунгарі та канали), Росії (Волга з притоками й каналами, річки Сибіру та Далекого Сходу). У Європі відомі своїм річковим флотом Нідерланди. У деяких країнах, наприклад, у Японії, Монголії, на Кубі, внутрішній водний транспорт відсутній. Не в усіх країнах, де наявні великі судноплавні річки, розвинений річковий транспорт. Такі країни є в Південній Америці, Африці та Азії.

3

ВОДНІ ШЛЯХИ, НАЙБІЛЬШІ МОРСЬКІ ТА РІЧКОВІ ПОРТИ УКРАЇНИ. Морський транспорт

України здійснює як внутрішні, так і зовнішні перевезення в Чорноморському, Азовському та Дунайському басейнах. Річка Дунай доступна для морських суден на 170 км від гирла. У гирлі Дніпра розташований морський і річковий порт Херсон. Загалом в Україні існує 18 морських торговельних портів. Морському судноплавству України значні збитки завдала агресія Росії й окупація нею Кримського півострова. Морські порти України відправляють до інших країн залізну й марганцеву руди, машини та устаткування, продукцію хімічної промисловості. Значними є обсяги перевезень сільськогосподарської продукції, особливо зерна. Морським транспортом до України надходять нафта, різноманітне устаткування й машини, чай, кава, цитрусові, банани тощо.

Тема 1. Транспорт Знайдіть і покажіть на карті атласу найбільші морські та річкові порти України.

Найбільшими морськими портами країни з обробкою вантажів понад 20 млн тонн кожний є Одеса, Південний, Миколаїв, Чорноморськ.

За часів Середньовіччя порти Чорного моря інтенсивно використовували українські козаки для набігів на Османську імперію (Туреччину). В Одесі зберігся цвинтар зі знаменитими мальтійськими хрестами над могилами цих козаків-рицарів.

ТрансІнвестСервіс — товариство з обмеженою відповідальністю та іноземними інвестиціями, яке в 22 км на північний схід від Одеси оперує власним вантажним терміналом у Малому Аджалицькому лимані. Він доправляє зерна, мінеральні добрива, руди, вугілля та контейнери.

Українська сільськогосподарська фірма «Нібулон» активно використовує для перевезення своєї сільськогосподарської продукції річкові судна. Вона навіть розпочала будівництво суден із запровадженням новітніх технологій. Це пов’язано з тим, що річковий транспорт належить до найдешевших видів транспорту.

Загальна довжина річкових судноплавних шляхів зараз не перевищує 4 тис. км. Річкові судна перевозять лише близько 1 % вантажів і майже не перевозять пасажирів. На дніпровські порти Київ, Дніпро, Запоріжжя й Херсон припадає понад 85 % усього обсягу перевезення вантажів. ВИСНОВКИ

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

У міжконтинентальних перевезеннях вантажів головну роль відіграє морський транспорт. Найбільші за вантажообігом морські порти світу розташовані в Китаї. Найінтенсивніше використовують судноплавні річки, озера та канали США, Китай та європейські країни.

1. Доведіть на конкретних прикладах значення морського транспорту в міжконтинентальних перевезеннях вантажів.

2. Обґрунтуйте необхідність подальшого випереджального розвитку морського транспорту.

3. Спрогнозуйте ситуацію із судноплавством у Чорному й Азовському морях.

4. Порівняйте розвиток морських портів у США та Китаї.

5. За допомогою додаткових джерел складіть опис порту Сінгапура.

6. Проаналізуйте причини втрати позицій річкового транспорту України в перевезенні пасажирів.

Практична робота 14. «Нанесення на контурну карту основних транспортних вузлів, морських портів та аеропортів міжнародного значення, міжнародних транспортних коридорів» Мета: визначити на карті основні транспортні вузли, морські порти та аеропорти міжнародного значення, міжнародні транспортні коридори; з’ясувати значення розвитку морського транспорту в Україні, важливість проходження міжнародних транспортних коридорів територією України. Обладнання: тематичні карти шкільних географічних атласів, контурна карта України, простий і кольорові олівці, підручник географії.

Алгоритм виконання роботи 1. Знайдіть на карті атласу та позначте на контурній карті України основні транспортні вузли, морські порти та аеропорти міжнародного значення.

2. Поясніть важливість проходження міжнародних транспортних коридорів територією України.

3. Зробіть висновки відповідно до мети роботи.

207

Розділ ІV. Третинний сектор господарства

Тема 2. Торгівля

§57

Торгівля як вид послуг. Форми торгівлі. Світовий ринок товарів і послуг 1. Спираючись на знання з історії, пригадайте, як розвивалася світова торгівля разом із розвитком цивілізації. 2. Пригадайте відомі вам міжнародні політичні та економічні організації.

3. Поясніть, у чому, на вашу думку, полягають переваги участі країн у міжнародній торгівлі.

1

ТОРГІВЛЯ ЯК ВИД ПОСЛУГ. Форми торгівлі. Зовнішня торгівля складається з експорту та імпорту. Експорт — це продаж певною країною товарів і послуг іншій країні. Експорт раніше завезених у країну товарів називається реекспортом. Імпорт — ввезення в країну товарів з інших країн, а також отримання від них певних послуг. Торгівля є одним із видів послуг, який полягає в посередницькій діяльності з просування товарів від виробника до споживача. Виробник товарів найчастіше сам не торгує своєю продукцією, оскільки зайнятий іншим видом господарської діяльності. Тому він віддає посередницьку функцію між своїми виробами та їхніми споживачами фахівцям, які знають, як реалізувати найбільше продукції в найкоротші терміни (мал. 1). Проаналізуйте дані мал. 1 та назвіть країни-лідери торгівлі з Україною. Покажіть їх на карті атласу.

Торгівля буває гуртова (оптова) і роздрібна. Гуртова торгівля виступає посередником між виробником товарів і роздрібною торгівлею, яка доправляє товар безпосередньо до споживача. Можна торгувати не лише товара-

ми, але й послугами. Послуга — це вид діяльності, спрямованої на задоволення запитів споживача. Назвіть останні послуги, які купували ви або ваші близькі.

Міжнародна торгівля — одна з форм міжнародних економічних зв’язків. Вона характеризується трьома головними показниками: 1) обігом; 2) товарною структурою; 3) географічним розподілом. Головним із них є торговельний обіг — сума експорту та імпорту країни за певний період, переважно за рік. Співвідношення між експортом та імпортом держави становить баланс зовнішньої торгівлі. Перевищення імпорту над експортом породжує торговий дефіцит країни і відповідно зменшення золотовалютних запасів. Навпаки, перевищення обсягів експорту над імпортом, або торговий профіцит, сприяє збільшенню валютних запасів країни. Товарна структура є номенклатурним складом товарів і визначає що країна продає за кордон або купує там. Географічний розподіл — це прив’язка відправки або отримання товарів до конкретних країн (регіонів) світу (табл.). Проаналізуйте дані таблиці та зробіть висновки про те, якими видами торгівлі користуєтеся ви.

2

Мал. 1. Частки країн в експорті української продукції, %

208

СВІТОВИЙ РИНОК ТОВАРІВ І ПОСЛУГ. Міжнародне економічне співробітництво відбувається в різних формах. Однією з них є міжнародна торгівля. Торговельні операції здійснюються на світовому ринку товарів і послуг. У сучасному світі прогрес кожної країни невіддільний від її участі у світовому обміні матеріальними й духовними цінностями. Зараз жодна, навіть найрозвиненіша країна не може однаково ефективно та якісно виготовляти весь

Тема 2. Торгівля Таблиця ВИДИ ТОРГІВЛІ Види торгівлі Внутрішня Гуртова

Роздрібна

Зовнішня

Ярмарки Періодичні з’їзди промисловців і торговців

Стаціонарна

Експорт

Товарні біржі Постійно діючі оптові ринки

Розвізна

Імпорт

Аукціони Ярмарково-біржова форма торгівля, через яку реалізуються значні обсяги продукції, особливо сільськогосподарської

Інтернет-торгівля

Транзитна: реекспорт реімпорт зустрічна

асортимент будь-якої продукції і надавати всі можливі види послуг. Які товари, що придбали ваші рідні за останній тиждень, мають українське та іноземне походження? Розкажіть про переваги та недоліки, які вони мають.

На світовому ринку товарів фірми й окремі товаровиробники взаємодіють зі споживачами їхньої продукції. Основна маса товарів продається через посередників. На ринку відбувається взаємодія виробників і споживачів, на основі чого формується попит і пропозиція. Основний механізм ринку — це торгівля. Вона є діяльністю, спрямованою на організацію продажу товару або послуги. Послуга корисна

споживачеві не як матеріальна річ (товар, виріб), а як діяльність. Зараз інформаційні послуги на ринку є особливо цінними, оскільки формують співвідношення між попитом і пропозицією та безпосередньо впливають на виникнення попиту. Основними інфраструктурними елементами ринку товарів і послуг є біржі. Це ринкові організації (установи), де здійснюється продаж великих партій товарів або послуг, цінних паперів, валюти, інформації, науково-технічних розробок, а також наймання робочої сили на основі договорів (мал. 2). Проаналізуйте дані мал. 2 та зробіть висновки.

б

а Мал. 2. а) Динаміка світової біржової торгівлі за видами активів; б) структура міжнародного біржового ринку за географічними регіонами; в) товарна структура міжнародного біржового ринку.

в

209

Розділ ІV. Третинний сектор господарства

Мал. 3. а) Динаміка частки роздрібних продажів електронної торгівлі за регіонами станом на кінець 2019 р.; б) динаміка частки світових продажів електронної торгівлі у вибраних товарних категоріях за період 2019—2023 рр.*

*

Примітка: 2023 р. — прогнозні значення.

В Україні на більшості товарних біржах торги відбуваються нерегулярно, не укладаються біржові угоди, а отже, обмежується формування ринкових цін. Доцільним є створення універсального національного біржового ринку, що діятиме на принципах регульованих міжнародних ринків та зможе інтегруватися у світовий біржовий інтернет-простір (мал. 3). Ринок інтернет-торгівлі найбільш динамічно розвивається в Китаї та інших країнах Азіатського регіону, але найбільші прибутки має Європа. Прагнення споживачів до зручності, швидкості й простоти, які властиві інтернет-торгівлі, посилила пандемія COVID-19.

3

СВІТОВА ОРГАНІЗАЦІЯ ТОРГІВЛІ. Регіональні зони вільної торгівлі. Значну роль у розвитку світової і регіональної торгівлі відіграють різні глобальні й регіональні інтеграційні об’єднання. Серед них виділяється Світова організація торгівлі. Це провідна глобальна торговельна організація. Її членами нині є 161 країна. Організація контролює понад 96 % обсягів світової торгівлі. Завданням СОТ є встановлення правил світової торгівлі, боротьба з торговельними обмеженнями, вирішення суперечливих питань у сфері міжнародної торгівлі товарами й послугами. Зараз діяльність СОТ усе більше виходить за межі однієї міжнародної торгівлі. Вона перетворюється на інструмент інтеграції та глобалізації світового господарства. На сьогодні членство в СОТ є практично обов’язковою умовою для

210

будь-якої країни, що прагне інтегруватися у світове господарство. Протокол про вступ України до СОТ Верховна Рада України ратифікувала у 2008 р. Європейський Союз — найпотужніше економічне і політичне регіональне утворення. ЄС є найвищим ступенем європейської економічної і політичної інтеграції, що базується на трьох засадах: 1) проведення спільної зовнішньої політики й політики у сфері міжнародної безпеки; 2) створення економічного союзу зі спільною валютою та відмова від політичних і митних кордонів усередині союзу; 3) орієнтація на перетворення ЄС у майбутньому на єдину державу федеративного або конфедеративного типу. НАФТА — класична зона вільної торгівлі в Північній Америці у складі Канади, США та Мексики. Головним завданням цієї організації є подолання митних обмежень у торгівлі між трьома країнами, розвиток раціональної конкуренції, залучення інвестицій у розвиток господарства. Організація не ставить перед собою політичних цілей. За допомогою додаткових джерел підготуйте повідомлення про діяльність НАФТА.

АСЕАН — політичне, економічне й культурне об’єднання десяти країн Південно-Східної Азії. Його завданням є розвиток співробітництва між країнами-учасниками як в економічній, так і політичній і культурній сферах. Регіональним лідером цієї організації є Індонезія.

Тема 2. Торгівля

ВИСНОВКИ

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

На ринку товарів і послуг основними інфраструктурними елементами виступають біржі — ринкові організації (установи), які здійснюють продаж великих партій товарів або послуг, цінних паперів, валюти, інформації, науково-технічних розробок, наймання робочої сили на основі договорів. Міжнародна торгівля є однією з форм міжнародних економічних зв’язків. Основними статистичними показниками торгівлі країни є обсяги експорту, імпорту та торговельне сальдо. Значну роль у розвитку світової та регіональної торгівлі відіграють інтеграційні об’єднання: СОТ, ЄС, НАФТА, АСЕАН та інші.

1. Назвіть види торгівлі. Охарактеризуйте поняття «зовнішня торгівля», назвіть її ознаки.

2. Проаналізуйте показники зовнішньої торгівлі країн-лідерів.

3. Покажіть на карті атласу головні регіони міжнародної торгівлі.

4. За допомогою додаткових джерел назвіть країни, які входять до складу ЄС, НАФТА, АСЕАН.

5. Поясніть залежність обсягів торгівлі між країнами від рівня їхнього економічного розвитку та інтеграційних процесів у світі.

§58

Основні напрями зовнішньоторговельних зв’язків. Географія внутрішньої та зовнішньої торгівлі України 1. Пригадайте, які країни є сусідами нашої країни (першого та другого порядку). 2. Поясніть значення добросусідських відносин між країнами для розвитку взаємовигідної торгівлі.

1

ТОРГІВЛЯ В УКРАЇНІ. Ви вже знаєте, що торгівля поділяється на гуртову (оптову) і роздрібну. Підприємства гуртової торгівлі закуповують у виробників великі партії товарів і тому зосереджуються у великих містах і промислових центрах. Крамниці роздрібної торгівлі продають товари безпосередньо споживачам. Останніми роками їхня мережа значно зросла. Великого значення в торгівлі України набули біржі. Біржі поділяються на універсальні (торгують товарно-матеріальними цінностями), фондові (торгують цінними паперами, валютні (торгують валютою), біржі праці (працевлаштовують безробітних). В Україні діє Українська універсальна біржа та багато інших спеціалізованих бірж. Розвитку торгівлі України із зарубіжними партнерами сприяють Торгово-промислова палата України та регіональні торгово-промислові палати, створені в кожній області.

Дізнайтеся більше про діяльність торгово-промислової палати України та Української універсальної біржі за допомогою їхніх офіційних сайтів (електронний режим доступу: відповідно ucci.org.ua/home.html, uub.com.ua/).

Динамічно розвивається в Україні виставкова діяльність. Нині виставки товарів із підписанням угод про їхню поставку відбуваються в 35 містах країни. Найбільше виставкових центрів зосереджено в Києві. Це Міжнародний виставковий центр, Експоцентр України, Київський міжнародний контрактовий ярмарок, «Євроіндекс», «Авто-експо», «Прем’єрЕкспо» тощо. Є такі виставки-ярмарки і в усіх великих містах країни та обласних центрах. Відомими є Центр виставкових технологій і «Судноплавство Медіа Центр» в Одесі, «ГалЕкспо» у Львові тощо. Колись Україна славилася своїми ярмарками по селах і містечках, яких було сотні.

211

Розділ ІV. Третинний сектор господарства Нині відроджено знаменитий Сорочинський ярмарок на Полтавщині. У кожному місті існує ринок, де продають найрізноманітнішу продукцію. У великих містах усе більшого поширення набувають ярмарки промислових і сільськогосподарських товарів. У них зростає участь фермерів, які таким чином реалізують свою продукцію. Окремі міста, наприклад Хмельницький, Одеса, Харків, мають великі гуртові ринки, звідки продукція розвозиться по ринках країни для здійснення роздрібної торгівлі. Критерії

Експорт

Імпорт

Усього, млрд дол. США

49,2

54,2

ЄС

18,6

23,7

Інші країни

24,6

21,9

Експорт

49,2

Імпорт

54,2

Китай

7,1

Китай

8,3

Польща

3,3

Німеччина

5,1

РФ

2,7

РФ

4,5

Туреччина

2,4

Польща

4,1

Німеччина

2

США

3

Індія

1,9

Білорусь

2,9

Італія

1,9

Туреччина

2,4

Нідерланди

1,8

Італія

2,1

Єгипет

1,6

Франція

1,5

Білорусь

1,3

Угорщина

1,5

ЧИМ ТОРГУЄ УКРАЇНА (2020 р.) Експорт

2

ЧИННИКИ КОНЦЕНТРАЦІЇ РОЗДРІБНОЇ ТОРГІВЛІ В НАСЕЛЕНИХ ПУНКТАХ, РЕГІОНАХ. Інтер-

нет-торгівля. Роздрібна торгівлі орієнтується в розміщенні на споживача. Тому чим більше місто, тим більше в ньому розвинена торгівля. Мають вплив на роздрібну торгівлю й інші чинники, наприклад, купівельна спроможність населення, яка в Україні доволі сильно диференційована. Лідером за роздрібною торгівлею в Україні є місто Київ. Тут можна знайти товари, виготовлені в усіх куточках нашої країни й майже в будь-якій країні світу. Оскільки населення Києва продовжує інтенсивно зростати, то розширюються і його ринкові можливості. Коли останній раз ви були на ринку? Що вам там сподобалося, а що ні?

Імпорт

Зернові

8,5

Нафта та продукти її перегонки

7,0

Чорні метали

6,9

Ядерні котли та машини, реактори

5,3

Жири та олії

5,1

Електромашини

4,9

Мінеральні продукти

4,7

Наземний транспорт 4,9 (крім залізниць)

Готові харчові продукти

3,0

Пластмаси, полімерні матеріали

3,1

Мал. 2. Із якими країнами й чим торгує Україна (на 2020 р., за даними українського інформаційного агентства «РБК-Україна»).

212

Основними торговими партнерами України на початок 2019 р. за експортом були країни ЄС: 41, 4 %, Росія — 8,4 %, Китай — 7,6 %. Ці ж країни розмістилися, але в дещо іншому порядку, і за імпортом: ЄС — 44,5 %, Китай — 11,9 %, Росія — 11,8 %. Обсяги з колись основ­ ним торговельним партнером України — Росією — зменшилися за останні роки у 2—3 рази. Натомість вони зросли в торгівлі з країнами Азії та Африки. У 2019 р. експорт України до свого головного торговельного партнера — ЄС — складав 10,5 млрд євро, а імпорт — 9,9 млрд євро. Додатне сальдо торговельного обігу дорівнювало 0,61 млрд євро. В експорті до ЄС найбільша частка належала Німеччині (29,0 %), Великій Британії (11,6 %), Франції (10,7 %), Італії (10,2 %), а імпорт — Німеччині (19,4 %), Нідерландам (13,8 %), Великій Британії (15,7 %).

Зростає значення й іншого географічного чинника. Західні області держави, які безпосередньо межують із країнами ЄС, мають відносно кращі умови для організації на своїй території гуртових ринків. Місцеві жителі часто працюють за кордоном у розвинених країнах Європи й набувають досвіду цивілізованого ринкового господарства. Повертаючись додому, деякі з них організовують власне виробництво певної продукції та потім реалізують її по всій країні. Інтернет-торгівля дуже швидко отримала неабиякий розвиток у країні. Якщо у 2010 р. лише 14 % людей користувалися таким видом

Тема 2. Торгівля послуг у великих містах і лише 3 % — у регіонах, то у 2017 р. ці показники зросли: понад 59 % і 45 % відповідно. Інтернет-ринок товарів особливо вигідний жителям віддалених регіонів. Чи користувалися ваші рідні або знайомі послугами інтернет-торгівлі? Розкажіть про цей досвід.

3

ОСНОВНІ НАПРЯМИ ЗОВНІШНЬОТОРГОВЕЛЬНИХ ЗВ’ЯЗКІВ, ЧИННИКИ ЇХНЬОГО ФОРМУВАННЯ. Ситуація у світі з розвитком зовніш-

ньоторговельних зв’язків на початку ХХІ ст. визначається посиленням міжнародної конкуренції в усіх сферах і в першу чергу у сфері економіки. Усе більшу роль починають відігравати регіональні інтеграційні об’єднання, які значно змінюють звичний механізм зовнішньої торгівлі як у товарному, так і в географічному значенні. Усе це відбувається на фоні швидкої індустріалізації країн, що розвиваються. Вони все активніше

долучаються зі своїми товарами до міжнародної торгівлі. Усі ці тенденції в розвитку зовнішньоторговельних зв’язків визначаються такими чинниками: 1) подальшим прискореним розвитком науково-технічного прогресу, який вимагає об’єднання зусиль багатьох країн у його реалізації в економіці; 2) поглибленням міжнародного поділу праці; 3) проведеннями державами світу зовнішньоторговельної політики, спрямованої, з одного боку, на розширення зон вільної торгівлі, а з іншого — на протекціонізм, тобто захист національної економіки від іноземної конкуренції. При цьому виникають помітні суперечності між високорозвиненими країнами, яким вигідна вільна торгівля без будь-яких обмежень, і країнами, що розвиваються, які намагаються шляхом протекціонізму пожвавлювати економічний розвиток окремих виробництв.

ВИСНОВКИ

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

Розвитку торгівлі України із зарубіжними партнерами сприяють Торгово-промислова палата України та регіональні торгово-промислові палати в кожній області. В Україні діє Українська універсальна біржа та інші спеціалізовані біржі. Динамічно розвивається виставкова діяльність, ярмарки. Основними торговельними партнерами України на початок 2020 р. були країни ЄС, Китай, Польща та Німеччина. В експорті до ЄС найбільша частка належала Польщі, Німеччині, Великій Британії, Франції. Роздрібна торгівля орієнтується в розміщенні на споживача. На неї впливає купівельна спроможність населення. В Україні зростає частка інтернет-торгівлі. Тенденції в розвитку зовнішньоторговельних зв’язків у світі визначаються подальшим прискореним розвитком науково-технічного прогресу, поглибленням міжнародного поділу праці, проведеннями державами світу зваженої зовнішньоторговельної політики.

1. Яку діяльність здійснюють Торговопромислова палата України та Українська універсальна біржа?

2. Назвіть і покажіть на карті атласу країни, які є основними торговельними партнерами України.

3. Поясніть, чому змінюється географія зовнішньої торгівлі України.

4. Як ви розумієте поняття «інтернетторгівля»? Визначте її особливості та переваги.

5. Як пандемія коронавірусу вплинула на характер торгівлі в Україні та світі?

Дослідження. Інтернет торгівля як специфічний вид діяльності.

213

Розділ ІV. Третинний сектор господарства

Тема 3. Туризм

§59

Туризм як складник національної економіки, його види. Чинники розвитку туризму в регіоні, країні. Туристична інфраструктура 1. Пригадайте, які природні умови та ресурси сприяють розвитку туризму в конкретній країні. 2. Поясніть економічне значення туризму та необхідність його розвитку з точки зору забезпечення активної життєдіяльності трудових ресурсів. 3. Спрогнозуйте власну туристичну поїздку влітку та взимку. Запропонуйте умови вибору країни, які будуть для вас основними під час вибору маршруту подорожі.

1

ТУРИЗМ ЯК СКЛАДНИК НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ, ЙОГО ВИДИ ТА ЧИННИКИ РОЗВИТКУ.

Туризм є важливою складовою національної економіки, значення якого постійно зростає. Водночас, це один із видів активного відпочинку, що налічує не одне століття. У різних країнах і регіонах туризм набув різного рівня розвитку і спеціалізації. У 1975 р. було засновано Всесвітню туристичну організацію (ВТО, зі штаб-квартирою в Мадриді), у складі якої сьогодні перебуває понад 157 країн і шість територій планети. Історія створення ВТО починається в 1925 p., коли Ліга Націй уперше спробувала дати офіційне визначення поняття «турист». Загальна кількість людей, які щорічно здійснюють туристичні поїздки, наближається до 2 млрд осіб. На частку міжнародного туризму на сьогодні припадає понад 8 % вартості світового експорту і до 30 % експорту послуг. Саме через це туризм перетворився на важливу сферу світової економіки, значення якої продовжує зростати. Тут зайнято близько 300 млн осіб. Темпи зростання туристичної сфери досягли 6 % на рік. У багатьох країнах світу туристична індустрія стає провідною ланкою господарства. Дізнайтеся більше інформації про ВТО на її офіційному сайті (електронний режим доступу: www2.unwto.org/ ).

На сьогоднішній день існує багато різних видів туризму: пішохідний, водний, велосипедний, спелеологічний, гірськолижний, релігійний, сільський, зелений, екологічний тощо. Виникають все нові його види, що пов’язано із швидким розвитком туризму та суспільства. Спортивно-оздоровчий туризм за

214

формою проведення і особливостями поділяється на організований (плановий і самодіяльний) і неорганізований. Плановий туризм здійснюється на основі туристичних путівок. Самодіяльний туризм функціонує завдяки організаційній діяльності різних громадських об’єднань (туристичних клубів, секцій, товариств тощо). Неорганізовані, «дикі», аматорські, «під чорним прапором» походи організовуються одним або кількома туристами на власний страх і ризик (мал. 1). За допомогою мал. 1. назвіть види туризму, у яких ви брали безпосередню участь. На карті України та світу знайдіть місця, які ви вже відвідали. Покажіть місця, які мрієте відвідати. Поясніть, чому саме їх.

Причини розвитку туризму пов’язані із загальними напрямами розвитку суспільства в ХХІ ст. Життя стає дедалі динамічним, напруженим і складним. Не встигаючи відновлювати власні життєві сили, люди змушені шукати їх у рекреації через туризм. РекреаСЛОВНИК Рекреація — система заходів, пов’язана з використанням вільного часу людей для їх оздоровчої, культурно-ознайомчої і спортивної діяльності на спеціалізованих територіях, які розташовані поза містами їх постійного проживання. Рекреація охоплює всі види відпочинку.

Recreation is a system of activities related to the use of people’s free time for their health, cultural, educational and sports activities in specialized areas that are located outside the cities of their permanent residence.

Recreation covers all types of recreation.

Тема 3. Туризм

Мал. 1. Види туризму.

ційні потреби жителів великих міст потребують максимального злиття з природою, перебування у сільській місцевості тощо. Також розвитку міжнародного туризму сприяє й швидкий прогрес на транспорті. Саме через його динамічний розвиток туристам стали доступні найвіддаленіші куточки світу. До чинників піднесення туризму необхідно також віднести прискорені темпи урбанізації, зростання якості та рівня життя населення, швидкі зміни в культурному житті, що посилює пізнавальні потреби людей. Постійно розширюється, вдосконалюється і географічно змінюється й туристична інфраструктура. Вона, крім транспорту, включає в себе туристичні бази, кемпінги, пансіонати, готелі, хостели, майданчики для розміщення автомобілів, туристичних фургонів, встановлення наметів, Сюди ж належать марковані на місцевості туристичні маршрути із визначними природними територіями або історичними центрами міст тощо.

2

ЧИННИКИ РОЗВИТКУ ТУРИЗМУ В РЕГІОНІ, КРАЇНІ. Туристична інфраструктура. Більшість

дослідників вирізняють дві групи чинників розвитку туризму — природні та соціальноекономічні. Проте існують ще суспільно-економічні та геополітичні умови. Природні, або фізико-географічні чинники — це ландшафтні й кліматичні умови та ресурси (характеру рельєфу та гідромережі для використання їх із рекреаційною метою, наявність мінеральних джерел для використання їх із лікувально-оздоровчою метою). Важливим рекреаційним ресурсом окремої території чи країни є гірський рельєф з його пейзажами, цілющим повітрям, умовами для занять альпінізмом, гірськолижним туризмом та іншими видами активного відпочинку. Прикладом є Альпи, що стали центром гірського туризму й місцем створення найпопулярніших у світі туристичних місць Франції, Швейцарії, Австрії, Італії та Німеччини. Таким регіоном є Кар-

215

Розділ ІV. Третинний сектор господарства ГЕОПОЛІТИЧНІ ЧИННИКИ РОЗВИТКУ ТУРИЗМУ

Стабільність геополітичної ситуації

Відсутність конфліктів (військових, міжнародних)

Політична та загальна культура місцевого населення

Толерантне ставлення місцевого населення до туристів

Мал. 2. Геополітичні чинники розвитку туризму.

пати, які здавна полюбляють туристи України, Польщі, Словаччини, Румунії. Велике значення для розвитку туризму мають лісові й мисливські угіддя. Кліматичні умови (кількість і режим опадів, температурний і вітровий режим) належать до найважливіших чинників, які визначають туристично-рекреаційну спеціалізацію території, наприклад, розвиток пляжного відпочинку на узбережжях Тихого та Атлантичного океанів, Середземного моря тощо. Суспільно-географічні чинники — це економіко-географічне розташування, рівень соціально-економічного розвитку території, наявність населення і трудових ресурсів, розвиток суміжних до туризму виробництв, а також інфраструктури. Проаналізуйте та наведіть приклади, як на розвиток туризму впливають географічне розташування, наявність населення і трудових ресурсів, геополітичні чинники (мал. 2).

Назвіть суміжні до туризму ланки виробництва.

Туристична інфраструктура — це сукупність спеціалізованих підприємств туристичного обслуговування та інших підприємств і об’єктів, комунікацій та місцевих установ, які тісно пов’язані зі сферою туризму й виконують обслуговуючу роль. Важливим елементом туристичної інфраструктури є транспортна мережа, її якість, доступність (суспільний транспорт, сучасні автовокзали, аеропорти, станції технічного обслуговування, автозаправочні станції, фунікулери, гірські трамваї, канатно-підвісні дороги та ін.). До туристичної інфраструктури належать також фінансове забезпечення, охорона здоров’я, зв’язок, освіта, торгівля, громадське харчування, побутове та комунальне обслуговування, тобто все те, що створює комфортні умови в туристичних центрах, зонах масового відпочинку й оздоровлення населення.

ВИСНОВКИ

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

Міжнародний туризм — один із видів активного відпочинку, який здійснюється в міжнародному масштабі. Існують різні види туризму: пішохідний, водний, велосипедний, спелеологічний, гірськолижний, релігійний, сільський, зелений, екологічний тощо. Туристична інфраструктура, яка постійно вдосконалюється, розширюється і географічно розвивається, включає в себе транспорт, туристичні бази, кемпінги, пансіонати, готелі тощо. На частку міжнародного туризму припадає понад 8 % вартості світового експорту і до 30 % експорту послуг. Найбільшу кількість іноземних туристів залучає на свою територію Європа, а самі європейці складають найбільшу частину туристів у інших регіонах світу.

1. Наведіть основні ознаки понять «туризм», «рекреаційні ресурси», «інфраструктура туризму».

2. Назвіть основні види туризму та поясніть їхні особливості.

3. Поясніть вплив природних і суспільних чинників на розвиток туризму.

4. Охарактеризуйте особливості головних туристичних регіонів світу.

5. Оцініть рівень розвитку туристичної інфраструктури в Україні та можливості щодо її удосконалення.

216

Тема 3. Туризм

§60

Туризм і туристичні райони в Україні. Об’єкти Світової спадщини ЮНЕСКО в Україні 1. Поясніть причини відмінностей природних рекреаційних ресурсів різних регіонів світу.

2. Пригадайте напрями діяльності ЮНЕСКО. 3. Запропонуйте природні та культурно-історичні об’єкти в Україні для занесення їх до Світової спадщини ЮНЕСКО.

1

ТУРИЗМ В УКРАЇНІ. В Україні унікально поєднуються природні, історичні й культурні пам’ятки. Прозорі гірські річки і нескінченні лабіринти казкових підземних печер, стрімкі скелі Карпат й глибокі каньйони Кримських гір, м’які і мальовничі краєвиди Поділля з їх найбільшими в світі гіпсовими печерами, замками, фортецями і монастирями, вражаюче поєднання архітектурних стилів та епох міст, чудові Карпати з їх унікальними умовами для літнього та зимового туризму. Які цікаві місця та міста України й світу ви відвідали? Що б ви хотіли розказати про них одноліткам?

Україна також багата на історико-архітектурні пам’ятники, у тому числі і світового значення. Це тисячолітні храми Києва та Чернігова, унікальний стародавній Львів і багато іншого. Туризм є одним із видів рекреації і пов’я­ заний з мандрівками, подорожами, міграцією для відпочинку на далекі й близькі відстані від місця постійного проживання. Рекреація є більш широким і загальним поняттям, ніж туризм. Наприклад, вона включає лікування. Україна має всі необхідні рекреаційні умови і ресурси для розвитку рекреаційно-туристичного господарства та перетворення його на одну з провідних сфер економіки і важливу частину європейського туристичного ринку. Практично вся територія держави, включаючи СЛОВНИК Рекреаційні ресурси — об’єкти, явища і процеси природного та антропогенного (створених людиною) походження, що використовуються або можуть бути використані для розвитку рекреації й туризму.

Recreational resources are objects, phenomena and processes of natural and anthropogenic (man-made) origin that are used or can be used for the development of recreation and tourism.

Чорнобильську зону, може стати важливим міжнародним санаторно-курортним і туристичним районом. Найважливішими рекреаційними ресурсами України на сьогодні є бальнеологічні (мінеральні води, грязі, озокерит), кліматичні, ландшафтні, пляжні, пізнавальні. Україна належить до найбагатших на бальнеологічні ресурси країн світу. У нашій державі є мінеральні води всіх основних бальнеологічних груп. Деякі з них, зокрема «Миргородська», «Куяльник», «Поляна квасова», «Березівські мінеральні води», «Нафтуся» і радонові води, мають світове значення та визнані унікальними на нашій планеті. Перспективним є інтенсивне освоєння сульфідних, залізистих, миш’яковистих та інших мінеральних лікувальних вод. За допомогою додаткових джерел знань дізнайтеся більше про класифікацію мінеральних вод.

Україна володіє практично невичерпними й найбільшими в світі запасами лікувальних грязей, які складаються з різних за природним утворенням і лікувальною дією відкладів морських заток, боліт і озер. За сучасною класифікацією лікувальні грязі України поділяються на мулисті (сульфідні, мінеральні, глини, глинистий мул, сапропелі), торфові (прісноводні, мінералізовані), псевдовулканічні (сопкові та гідротермальні). Кліматичні ресурси України з погляду їх рекреаційного використання належать до хороших і найкращих. За світовою класифікацією найкращими для рекреаційної діяльності є кліматичні умови з теплим літом і не дуже холодною зимою зі стійким сніговим покривом. До найсприятливіших кліматичних умов також належать жарке тривале літо і нетривала зима без стійкого снігового покриву. Ще однією особливістю клімату України є його велика різноманітність. Ландшафтні рекреаційні ресурси України також досить багаті та різноманітні. Велику роль тут відіграють рельєф і рослинність. Для

217

Розділ ІV. Третинний сектор господарства

а

б

Мал. 1. Українські краєвиди: а) Чернівці, б) Кам’янець-Подільський.

нашої держави характерна доволі розчленована поверхня з безліччю мальовничих височин, плато, піднять, останців тощо. Особливо в цьому сенсі відрізняється Правобережжя. Тут рельєф у поєднанні з місцевими кліматичними і рослинними ресурсами загалом є унікальним не лише для Європи, але й для світу (Словечансько-Овруцький, Мізоцький, Трахтемирівський кряжі, Канівські гори, Товтри, Гологори, Вороняки, Розточчя тощо). Серед лісової рослинності переважають сосна і дуб, що дуже добре для рекреації. Дуб є джерелом корисних дубильних речовин, а сосна виділяє фітонциди (речовини для захисту від шкідників і хвороб) не лише влітку, але й узимку. Світове значення мають в Україні рекреаційні ресурси пляжів, природно-заповідного фонду, спелеоресурси тощо (мал. 1).

занепадає через окупацію його території Росією. Нині основним всесезонним туристичним районом України стали Карпати, а пляжний туризм перемістився в район морського узбережжя Одеси, Миколаївської та Херсонської областей: Одеса, КароліноБугаз, Затока, Залізний порт, Коблеве, Скадовськ, острів Джарилгач тощо. Гірськолижний туризм в Карпатах набуває міжнародного значення (Буковель, Драгобрат, Славське, Яремче, Ворохта тощо). Головним центром туризму в Україні залишається її столиця — Київ. Швидкими темпами розвивається туристична інфраструктура у Львові, Одесі, Івано-Франківську, Тернополі, Ужгороді тощо. Розвивається туризм і в курортних районах Прикарпаття та Закарпаття, а також інших курортних місцевостей (мал. 2).

Знайдіть власні фото, зроблені під час мандрівок або подорожей, облаштуйте туристичний вернісаж у кабінеті географії та розкажіть про красоти української природи одноліткам.

Знайдіть на карті атласу основні туристичні центри України.

2

ТУРИСТИЧНІ РАЙОНИ І ЦЕНТРИ ТУРИЗМУ В УКРАЇНІ. Основними районами туризму

в Україні є Карпати і Закарпаття, а влітку морські узбережжя. Туристична індустрія в межах українського Криму з кожним роком

а

б

Проведення чемпіонату Європи з футболу в Україні та Польщі в 2012 р. стало першою серйозною заявою про туристичні можливості України на рівні європейського й світового туристичного простору. Туризм загалом є недооціненим активом України. Прямий внесок туризму у ВВП кра-

в

Мал. 2. Туристично-інформаційні центри в Україні: а) Запоріжжя, б) Чернівці, в) Дніпро.

218

Тема 3. Туризм

в

б

а

Мал. 3. Об’єкти Світової культурної спадщини ЮНЕСКО: а) руїни Аютаї (Таїланд), б) храм Саграда Фамілія — одна з робіт архітектора Антоніо Гауді (Барселона), в) руїни античного міста Ієраполіс (Туреччина).

їни в 2017 р. становив 39,6 млрд грн (1,5 % ВВП), на 2018 р. ця цифра виросла на 8 % — до 42,8 млрд грн. Проте Україна має від’ємне туристичне сальдо. За даними Держстату, розбіжність між кількістю українських туристів, що виїжджають за кордон, і іноземців, які відвідували Україну (2017–2018 рр.), дорівнює близько 10 млн осіб на рік: 26 млн жителів України проти 15 млн іноземців.

3

ОБ’ЄКТИ СВІТОВОЇ СПАДЩИНИ ЮНЕСКО В УКРАЇНІ. На сьогоднішній день в Україні

налічується сім об’єктів Світової спадщини ЮНЕСКО. До них належать: 1) пункти геодезичної дуги Струве, які мають продовження і в інших країнах Європи; 2) букові праліси Карпат; 3) дерев’яні церкви Карпатського регіону; 4) стародавні храми Києва (Софія Київська, Києво-Печерська лавра, церква Спаса на Берестові); 5) ансамбль історичного

центру Львова; 6) резиденція митрополитів Буковини й Далмації у Чернівцях; 7) стародавнє місто Херсонес Таврійський у Севастополі. Крім того, 16 об’єктів нашої держави претендують на статус Світової спадщини ЮНЕСКО. Це Борисоглібський (ХІІ ст.) та Спасо-Преображенський (ХІ ст.) собори в Чернігові, Кам’янець-Подільська фортеця (ХІ– ХVШ ст..), Національний дендрологічний парк «Софіївка» (1796 р.), Ханський палац у Бахчисараї (ХVІ ст.) та ін. Знайдіть у додаткових джерелах знань інформацію про об’єкти Світової спадщини ЮНЕСКО в Україні.

Найбільше об’єктів Світової спадщини ЮНЕСКО розташовані в Італії (51), Китаї (50), Іспанії (45), Франції (42), Німеччині (41), Індії (35), Мексиці (34). Слід відзначити, що ці цифри постійно змінюються (мал. 3).

ВИСНОВКИ

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

Україна має всі необхідні рекреаційні умови і ресурси для розвитку рекреаційно-туристичного господарства та перетворення його на одну з провідних індустрій економіки і важливу частину європейського туристичного ринку. Розвитку туризму в Україні сприяє наявність природних, історичних і культурних пам’яток та об’єктів: гори, узбережжя морів, річки, озера, мінеральні води, грязі, озокерит тощо. Основними районами туризму в Україні є Карпати і Закарпаття, а влітку — морські узбережжя. В Україні налічується сім об’єктів Світової спадщини ЮНЕСКО, а 16 об’єктів нашої держави претендують на такий статус.

1. Охарактеризуйте вплив природних і суспільних чинників на розвиток туризму в Україні.

2. Охарактеризуйте особливості головних туристичних регіонів України. Чи є у вас власний досвід відпочинку в якихось із них?

3. Покажіть на карті атласу основні райони туризму в Україні.

4. Обґрунтуйте рівень розвитку туризму в окремих регіонах, країнах, районах України.

5. Назвіть чинники, які сприяють та заважають розвитку туризму в Україні.

219

Розділ ІV. Третинний сектор господарства

§61

Міжнародний туризм. Паломництво. Основні туристичні регіони світу 1. Поясніть, як пов’язані регіони сучасного туризму із особливостями природно-кліматичних умов та центрів історичного розвитку людської цивілізації на планеті. 2. Пригадайте світові й національні релігії. Знайдіть на політичній карті світу райони їх історичного зародження та території сучасного поширення.

1

МІЖНАРОДНИЙ ТУРИЗМ. Географія міжнародного туризму. Час від часу в кожної людини виникає потреба в оздоровленні й лікуванні або просто проведенні вільного часу з метою розваг. Саме це, а також збільшення вільних коштів зумовлюють розвиток рекреації й туризму як сфери господарства. Чи доводилося вам подорожувати? Послугами яких організацій та установ ви користувалися під час подорожей? Чи задоволені ви якістю їх роботи? За допомогою мал. 1 назвіть види туризму, до яких належали ваші подорожі. Покажіть на карті (України або світу) території та країни, які ви вже відвідали чи плануєте відвідати разом із вашими близькими.

Рекреаційні потреби, особливо жителів великих міст, визначаються як потреби в перебуванні на природі, у сільській місцевості та туризмі. Наукові дослідження свідчать, що туризм зменшує ймовірність виникнення серцево-судинних захворювань та нервовопсихічних розладів на 40—50 %. До поширення пандемії Covid-19 у світі відбувалося постійне зростання кількості туристів та зростання числа зайнятих у сфері міжнародного туризму й доходів від нього. На сьогодні прибутки від міжнародного туризму становлять понад 10,4 % світового ВВП, 7 % від обсягу всього світового експорту і 30 % від світового експорту послуг. Туризм прямо або опосередковано забезпечував роботою близько 300 млн осіб по всій планеті (мал. 1).

а

б

220

Мал. 1. Частка доходів від туризму в загальному ВВП країн (у %): а) найбільша, б) найменша.

Тема 3. Туризм Представники яких професій прямо або опосередковано задіяні в туристичній сфері?

За кількістю та сімейною належністю учасників

Проаналізуйте дані мал. 1. Поясніть, як (позитивно чи негативно) пандемія Covid-19 вплинула на економіку країн, які є лідерами за доходами від туризму.

Із якою метою здійснюють туризм за кожним його видом? Наведіть приклади.

Міжнародний туризм також поділяють за видами транспорту, який використовують під час його здійснення: автомобільний (автобусний), залізничний, авіаційний, морський та річковий. Вид транспорту визначає специфіку туристичної подорожі. Морський та річковий транспорт, як правило, обслуговують круїзні маршрути.

2

ПАЛОМНИЦТВО ТА РЕЛІГІЙНИЙ ТУРИЗМ.

Паломництво — це мандрівка по так званих святих місцях. Термін західного походження «паломник» є скороченням від слова «пальмовник» — той, хто несе пальмову гілку, людина, що бере участь у хресній ході напередодні Великодня. Термін «пілігрим» акцентує увагу не тільки на духовному стані людини, яка бере участь у паломництві як ритуальній дії, а й на її переміщенні в просторі. Термін «паломник», або «прочанин», має більш глибокий зміст. Він означає «ходити на прощу», тобто шукати прощення гріхів, бажати спокутувати їх, ідучи з молитвою до святих місць (мал. 2).

Види паломництва

До індустрії туризму належать: підприємства, що надають послуги з розміщення туристів (готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати тощо); туристичні фірми; транспортні організації з перевезення туристів; інформаційні та рекламні служби; органи управління туризмом; підприємства з виробництва товарів туристичного призначення; підприємства роздрібної торгівлі, що орієнтовані на туристів; видання туристичної літератури, карт тощо. У структурі міжнародного туризму, яким захоплюються мільйони людей, можна виділити такі види: 1) рекреаційний, або оздоровчий, спрямований на відпочинок і лікування; 2) екскурсійний, що поєднує відпочинок із пізнавальною діяльністю; 3) науковий (до 7 % від усіх туристів); 4) діловий (до 13 % усіх туристів світу); 5) релігійний туризм, або паломництво.

За тривалістю

Індивідуальні Групові Сімейні Тривалі Короткочасні Цілорічні

За сезонністю

Приурочені певних до релігійних свят

За об’єктами відвідування

Конфесійні культові місця

За місцем розташування об’єкта паломництва

Внутрішні

За ознакою обов’язковості

Добровільні

За особливостями організації

Організовані

Природні культові місця Зарубіжні

Обов’язкові (хадж в ісламі)

Неорганізовані

Мал. 2. Види паломництва.

Релігійний туризм — це особливий вид туризму, який сприяє вихованню та поглибленню терпимості й розуміння між прихильниками різних релігій та атеїстами. Історично він є одним із найдавніших видів міжнародного туризму, що існував задовго до появи самого поняття «туризм». Зазвичай у сучасному релігійному туризмі виділяють два напрями: власне релігійний туризм — паломництво (відвідування святих місць з метою поклоніння реліквіям) і місіонерство (здійснення подорожей з метою пропаганди того чи іншого віровчення); релігієзнавчий туризм (або туризм екскурсійно-пізнавальної спрямованості не тільки для вірян) — пізнавальні (ознайомлення з релігійними пам’ят­ ками, історією та географією релігії, культурою) та наукові (для богословів, істориків, релігієзнавців) поїздки, присвячені вивченню змісту релігій. Незважаючи на переважно атеїстичне виховання, частина туристів вирушає до цікавих їм країн із релігійної точки зору, наприклад, Ізраїлю (місця пов’язані із народженням, життям і смертю Ісуса Христа: Віфлеєм, Назарет, Єрусалим), Греція (Афон, Метеори, Салоніки, Корфу), святині колишньої Югославії, а сучас-

221

Розділ ІV. Третинний сектор господарства

а

в

б

Мал. 3. Місця паломництва: а) терновий вінець Христа в Нотр Дам де Парі (Париж, Франція); б) Стіна Плачу (Єрусалим, Ізраїль); в) Палац Смарагдового Будди (Бангкок, Таїланд).

них Сербії (монастир Студениця) та Чорногорії (скельний монастир Острог, Цетінський монастир), християнські святині в межах Туреччини (Каппадокія, древній Ефес, Демре із саркофагом Миколи Чудотворця) та інші. У кожній релігії протягом історичного часу її заснування, формування та існування виокремилися свої об’єкти, місця та райони поклоніння. Найбільшим релігійним центром світу вважається Єрусалим — святе місце для представників одразу трьох релігій — юдаїзму, християнства та ісламу. Для євреїв, які сповідують юдаїзм, священним вважається все місто, але обов’язковим місцем для молитви та відвідування є Стіна Плачу та Яд ва-Шем. Християнські паломники приїжджають в Єрусалим, щоб пройтися місцями Ісуса Христа. Найстаріша з ісламських культових будівель, яка збереглася до наших днів в Єрусалимі, — мечеть Омара (Купол скелі) є місцем паломництва мусульман. Сьогодні тільки у християнському світі існує близько 6 тис. святих для вірян місць (мал. 3). Об’єднайтеся в групи з однолітками та за допомогою додаткових джерел інформації підготуйте проєкт на тему «Місця паломництва у світових та національних релігіях» (за вибором однієї з релігій: християнство (католицтво, протестантство, православ’я); іслам; буддизм; індуїзм; синтоїзм; юдаїзм; конфуціанство). Презентуйте його учнівсту 8 класів під час вивчення ним теми «Релігії світу».

Загалом у світі виділяють 13 великих моно- і поліконфесійних районів паломництва, найбільшими з яких є: yy Європа (із переважанням християнства); yy Північна Америка (християнство з іншими численними релігіями);

222

yy Латинська Америка (християнство з місцевими традиційними релігіями); yy Північна Африка (із переважанням ісламу); yy Західна Азія (переважно іслам, християнство, юдаїзм); yy Південна Азія (центри індуїзму, буддизму, сикхізму, ісламу, християнства та джайнізму); yy Південно-Східна Азія (центри індуїзму, буддизму, ісламу, християнства); yy Східна Азія (буддизм, конфуціанство, синтоїзм, християнство та іслам); yy Середня і Центральна Азія (переважно іслам і буддизм).

3

ГОЛОВНІ ТУРИСТИЧНІ РАЙОНИ СВІТУ. За даними Всесвітньої туристичної організації ООН (UNWTO) кількість міжнародних туристичних прибуттів у 2019 р. досягла близько 1,5 млрд, що на 4 %, або на 54 млн перевищує показники 2018 р. Для світового туризму 2019 р. став десятим поспіль роком з позитивною динамікою. Однак це зростання настільки сповільнилося через пандемію Covid-19, що для окремих країн світу стало нагальною соціально-економічною проблемою. Проаналізуйте мал. 1. Знайдіть на політичній карті світу країни, економіка яких найбільше постраждала через зменшення кількості туристів.

Найбільшу кількість іноземних туристів і туристок приймає на своїй території Європа (понад 65 %). Вона ж дає найбільшу кількість туристів для інших частин світу. Країнами Європи подорожують як самі європейці, так і американці (США, Канада), а також жителі Японії та Південної Кореї. Проте громадяни США (як і більшість, наприклад, французів) віддають перевагу туризму всередині країни.

Тема 3. Туризм Друге й третє місця за кількістю іноземних туристів (приблизно по 13 %) належать Північній Америці та Азії. В Африці лідером за кількістю іноземних туристів традиційно залишаються Єгипет і Марокко, на Близькому Сході — Саудівська Аравія та ОАЕ, у Південній Америці — Аргентина й Бразилія. Таблиця КРАЇНИ-ЛІДЕРИ ЗА КІЛЬКІСТЮ ІНОЗЕМНИХ ТУРИСТІВ (на 2019р.). Місце

Країна

Кількість іноземних туристів, млн осіб

1

Франція

89,4

2

Іспанія

83,5

3

США

79,3

4

Китай

65,7

5

Італія

64,5

6

Туреччина

51,2

7

Мексика

45,0

8

Таїланд

39,8

9

Німеччина

39,6

Велика Британія

39,4

10

За даними таблиці проаналізуйте причини значної кількості туристів, які відвідали саме ці країни. Які туристичні об’єкти цих країн відомі вам із географії, історії, літератури?

У Європі, як і в Північній Америці, близько 75 % усіх туристів — це громадяни країн цих частин світу. Лише до 10 % туристів припадає на Латинську Америку, Австралію та Океанію. Це пов’язано не з відсутністю туристичних ресурсів у цих регіонах світу, а з їх географічною віддаленістю від країн Європи та США. Останнім часом спостерігається зміна туристичних співвідношень між окремими частинами світу. Так, частка туристів із Європи поступово зменшується, а частка туристів із Північної Америки, Азії та решти регіонів поступово зростає. Свідченням цьому є збільшення кількості туристів із Китаю. Розробіть власний туристичний маршрут країнами Європи. Опишіть місця, які б ви хотіли відвідати. Поясніть, чому саме їх. Складіть карту вашого маршруту й позначте на ній об’єкти, які б ви хотіли відвідати. Якими видами транспорту ви б скористалися?

4

ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ МІЖНАРОДНОГО ТУРИЗМУ. Міжнародний туризм,

як і будь-яка інша сфера економіки, незважаючи на свій активний розвиток, має низку проблем. Вони пов’язані, перш за все, з особистою безпекою, політичною нестабільністю, тероризмом, світовою кризовою ситуацією (економічною, а на сьогодні ще й санітарноепідемічною), стихійними лихами й техногенними аваріями, зміною кліматичних умов, валютних курсів, масштабів інвестицій у туристичну інфраструктуру, рівнем злочинності та ін. (мал. 4). У 2019 р. туризм набув найбільшого значення в міжнародній торгівлі. Він перетворився на одне з основних джерел доходів країн, що розвиваються, адже обсяги доходів від туризму перевищили обсяги доходів від продажу нафти, продовольчих товарів або автомобілів. Найбільшим викликом для міжнародного туризму стала пандемія Covid-19. Кількість міжнародних туристичних поїздок у квітні 2021 р. скоротилася на 86 % порівняно з тим же місяцем допандемійного 2019 р. (за даними ВТО). За прогнозами цієї організації в 2021 р. збитки туристичної індустрії становитимуть 1,7—2,4 трлн дол. США залежно від того, чи відбудеться пожвавлення міжнародного туризму в другому півріччі. У 2020 р. число міжнародних поїздок у світі через пандемію скоротилося на один млрд, або 74 %, Розвиток туристичної інфраструктури, транспорту та комунікацій Захист прав та безпеку іноземних і місцевих туристів Створення умов для навчання працівників туристичної індустрії

Забезпечення пільгових податків та адміністративного режиму

СФЕРИ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ДЕРЖАВИ

Створення сприятливого туристичного образу своєї країни

Дотримання екологічних норм на туристичних об’єктах

Просування туризму на іноземні ринки

Спостереження та контроль стану й розвит­ ку туризму

Мал. 4. Сфери що мають значення для туризму, за розвиток яких відповідає держава.

223

Розділ ІV. Третинний сектор господарства Свято-рекордсмен світового масштабу — Кумбха-Мела (із санскриту — «Свято глека») є прикладом грандіозного за масштабами паломництва, духовною, культурною і громадською спадщиною Індії та частиною світової культурної спадщини ЮНЕСКО. Його історія сягає корінням доісторичних ведичних часів. Досьогодні десятки мільйонів паломників кожні три роки збираються протягом 1,5—3 місяців в одному з міст країни: Праяградж (до 2018 р. Аллахабад), Харідвар, Удджайн і Нашик. Кульмінаційне дійство свята — масове обмивання у водах священних річок (Ганг і Годаварі), що символізує очищення тіла, розуму і душі. Із наукової точки зору, час проведення КумбхаМела має глибоку астрологічну основу — це особливе положення планет Сонячної системи, коли, на думку мудреців, у Космосі народжується і випромінюється на Землю особлива енергія — нектар-амріта. За легендою, чотири її краплі упали колись на землю у межах цих міст. Найбільш енергетично грандіозне дійство відбувається один раз на 144 роки.

а доходи туристичної сфери — на 1,3 трлн дол. США. Ще однією проблемою розвитку міжнародного туризму в XXI ст. стає геополітична проблема. Збройні конфлікти, терористичні акти, зростання міжнародної напруженості надовго «закривають» для туристів певні регіони світу з багатими рекреаційними ресурсами. Це можна побачити на прикладі Єгипту, Таїланду, Туреччини, Тунісу, Сирії, України, Ізраїлю тощо. За додатковими джерелами знань підготуйте повідомлення про вплив збройних конфліктів і терористичних актів на туристичну сферу названих країн. «Подорожі вчать більше, ніж що б то не було. Іноді один день, проведений в інших місцях, дає більше, ніж десять років життя вдома». Ці слова належать Анатолю Франсу (1844—1924), французькому прозаїку, літературному критику, лауреату Нобелівської премії з літератури (1921 р.).

ВИСНОВКИ

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

Потреба в лікуванні, оздоровленні, проведенні вільного часу з метою розваг, збільшення вільних коштів громадян зумовлюють розвиток рекреації і туризму як сфери господарства. До індустрії туризму належать підприємства, що надають послуги з розміщення туристів, туристичні фірми, транспортні організації, рекламні та інформаційні служби тощо. Основними видами міжнародного туризму є рекреаційний, екскурсійний, науковий, діловий, релігійний. Найбільшу кількість іноземних туристів приймає Європа (65 %). Друге і третє місце (приблизно по 13 %), належать Північній Америці та Азії. Релігійний туризм історично є одним із найдавніших видів міжнародного туризму, що існував задовго до появи самого поняття «туризм». Збройні конфлікти, терористичні акти, зростання міжнародної напруженості надовго «закривають» для туристів певні регіони світу з багатими рекреаційними ресурсами.

1. Назвіть основні туристичні регіони світу та поясніть причини їх особливої привабливості.

2. Охарактеризуйте сучасні тенденції та перспективи розвитку міжнародного туризму.

3. Поясніть роль транспорту та сфери послуг у розвитку міжнародного туризму.

4. За допомогою карт атласу та додаткової літератури назвіть найбільш відомі та відвідувані місця паломництва й рекреаційного туризму.

Практична робота 15. «Нанесення на карту світу країн з найбільшою кількістю та окремих об’єктів Світової спадщини ЮНЕСКО» Мета: визначити країни світу з найбільшою кількістю об’єктів Світової спадщини ЮНЕСКО; yy визначити місце розташування об’єктів Світової спадщини ЮНЕСКО в Україні; yy охарактеризувати та пояснити вплив природних і суспільних чинників на розвиток туризму.

224

Обладнання: контурні карти (політична карта світу, карта адміністративно-територіального устрою України), кольорові та простий олівець. Алгоритм виконання роботи 1. Розгляньте малюнок та підпишіть на політичній карті світу країни-лідери за кількістю об’єктів у списку Світової спадщини ЮНЕСКО.

Тема 4. Наукова діяльність. КІЛЬКІСТЬ ОБ’ЄКТІВ У СПИСКУ СВІТОВОЇ СПАДЩИНИ ЮНЕСКО (на серпень 2020 р.)

2

За допомогою додаткових джерел інформації та матеріалу підручника позначте на контурній карті адміністративн0-територіального устрою України об’єкти, занесені до списку Світової спадщини ЮНЕСКО.

3. Зробіть висновки про значення туризму у вивченні світової культурної спадщини, вихованні та загальному розвитку людини, її світогляду й толерантності.

Тема 4. Наукова діяльність. Освіта. Охорона здоров’я

§62 1

Наука та освіта, їх роль в суспільстві 1. Пригадайте найбільші наукові установи України та світу. 2. Дізнайтеся у ваших близьких, яку освіту вони здобули. Чи стали їм у нагоді ці знання. Що з приводу вашої подальшої освіти вони радять?

НАУКА Й ОСВІТА, ЇХНЯ РОЛЬ В СУСПІЛЬСТВІ.

Наука є головною рушійною силою науково-технічного прогресу, яка перетворюється на безпосередню продуктивну силу суспільства і стає вирішальним чинником зростання виробництва й продуктивності праці. Натомість технічний прогрес стимулює розширення наукового пізнання, висуває перед наукою нові завдання. Важливою особливістю НТП є високі темпи розвитку науки й техніки. Відбувається скорочення розриву у часі між фундаментальними науковими відкриттями, створенням на їх основі технічних засобів і впровадженням цих засобів у виробництво й побут. Ви самі це спостерігаєте на прикладі власних гаджетів, які пройшли швидкий шлях від наукового відкриття до впровадження у виробництво і життя мільярдів людей у світі (мал. 1). Розвиток науки швидко змінює структуру господарства, основою якого стають наукоємні виробництва, тобто ті, які характеризуються значним використанням новітніх досягнень

Мал. 1. Еволюція мобільних телефонів LG та NOKIA.

225

Розділ ІV. Третинний сектор господарства науки і техніки. Як правило, вони витрачають значні кошти на проведення науково-дослідних розробок і впровадження їхніх результатів у виробництво. Пригадайте, що вам відомо про останні досягнення у сфері робототехніки. Які переваги дає використання промислових та інших роботів й автоматів? За допомогою додаткових джерел знань знайдіть інформацію про відкриття та впровадження в життя таких звичних нам сьогодні речей, як телефон, автомобіль, літак, Інтернет. Зробіть висновки.

Значення науки й освіти в суспільстві надалі зростатиме. Ми бачимо, що економічно найрозвиненіші й найбагатші країни світу вкладають у цю сферу дедалі більше коштів (мал. 2). За даними мал. 2 зробіть висновки. Знайдіть на карті світу країни-лідери за витратами на науково-дослідні роботи. У яких регіонах вони розташовані?

Освіта й наука йдуть безпосередньо одне біля одного: освіта готує кадри для науки, які, у свою чергу, розвивають не лише науку, але й освіту. Тому в розвинених країнах світу створюються науково-освітні комплекси. Фактично першими науково-освітніми комплексами були найдавніші університети з їх дослідницькими лабораторіями. До найстаріших (ІХ–ХIІ ст.) університетів світу належать Аль-Карауїн (Марокко), Аль-Ахзар (Єгипет), Болонський (Італія), Оксфордський (Велика Британія). Підготуйте додаткову інформацію про історію створення та сьогодення одного з цих закладів та поділіться нею з однолітками.

1

США

Обсяг інвестицій, у млрд дол. США 476,5

2

Китай

370,6

3

Японія

170,5

4

Німеччина

109,8

5

Південна Корея

73,2

6

Франція

60,8

7

Індія

48,1

8

Велика Британія

44,2

9

Бразилія

42,1

Росія

39,8

Місце

10

Країна

Мал. 2. Країни, які найбільше інвестують у дослідження та розробки (на 2020 р).

226

2

ОСОБЛИВОСТІ НАУКОВОЇ Й ОСВІТНЬОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЯК ВИДІВ ЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ. Наукова діяльність має специфічні

риси і дуже відрізняється від будь-якого іншого виду господарської діяльності. Вона ґрунтується на інтелектуальних зусиллях конкретного науковця і колективу загалом. Наукова праця є найвищим проявом творчості людини, для неї потрібен найвищий рівень освіти в цілому і наукової кваліфікації в певній сфері зокрема. Важливою також є творча індивідуальність дослідників, оригінальність і нестандартність мислення, здатність креативно «генерувати» нові ідеї. Суттевими є наукова сміливість і бажання працювати практично 24 години на добу, адже наукова творчість не нормована в часі. Підготуйте додаткову інформацію про наукову діяльність таких всесвітньо відомих учених, як Марія Склодовська-Кюрі, Майкл Фарадей, Вільгельм Рентген, Ернест Резерфорд. Проведіть презентацію.

Нагальною проблемою для розвитку сучасної науки є пошук творчих, здібних до наукової праці людей, які здатні віддаватися цій діяльності повністю. Крім того, значних і дедалі більших витрат вимагає підготовка таких фахівців. Особливістю сучасної освіти є її тісний зв’язок з наукою, з проведенням науководослідницької роботи. Якщо раніше університети зосереджували свою діяльність на викладанні і фундаментальній (теоретичній) науці, то сьогодні в епоху широкої комерціалізації науки вони все більше залучаються до прикладних досліджень і дослідницькоконструкторських розробок. Саме через це навчання в провідних університетах світу, як правило, поєднується з дослідницькою роботою студентського загалу разом із професорським. Також викладачі і студенти вже займаються й практичним впровадженням технологій виробничих процесів, запропонованих фундаментальною та прикладною наукою. За допомогою мережі Інтернет дізнайтеся, хто з ваших однолітків з України потрапив у перелік ста кращих юних учених світу 2020 р. Що унікального вони запропонували людству?

Тема 4. Наукова діяльність.

3

НАУКА Й ОСВІТА ЯК ВИДИ ЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ ТА В СВІТІ. Наука

й освіта є одним із видів економічної (господарської) діяльності в Україні та світі. Якщо розглядати їх в історичному (часовому) аспекті, то значення науки й освіти постійно зростало. На сьогодні це найбільш передові сфери розвитку не лише господарства, але й усієї цивілізації. Що є рушієм цього виду економічної діяльності? Ви вже знаєте, що однією з особливостей сучасного стану розвитку науки й освіти є їхня широка комерціалізація. Освітній і науковий товар стає дедалі конкурентоспроможним на світовому ринку. Сучасні наука й освіта потребують величезних вкладень у свій розвиток. Лише інвестиції в науку перевищили 1 трлн дол. США на рік. У найрозвиненіших країнах світу загальні асигнування в наукові дослідження наближаються до 4 % і продовжують стрімко зростати. Головною комерційною причиною є та, що приріст національного доходу від інвестицій у наукові дослідження мінімум у чотири рази вищий, ніж в інших сферах господарства. Розуміння стратегічного значення науки й освіти для розвитку своєї країни і світового господарства призводить до того, що найвідоміший у світі Гарвардський університет у США основну частину коштів для своєї діяльності отримує не від держави, а від приватних інвесторів. Приватні компанії з видобутку нафти інвестують до здавалося б до конкурентних їм виробництв «зеленої» енергетики тощо. В Україні, на жаль, склалася зовсім інша ситуація. Держава зменшує фінансування науки й освіти, а приватні інвестори не поспішають розвивати цю сферу. У цьому є вина й освіти, яка не змогла виховати в дуже багатих людей країни природне для особистості почуття патріотизму.

4

ФОРМИ ПРОСТОРОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ОСВІТИ: ТЕХНОПОЛІСИ, ТЕХНОПАРКИ. Загалом у світі лише декілька

десятків країн мають суттєвий вплив на розвиток світової науки й освіти. Оцінити діяльність цих ланок господарства в якихось реальних показниках нерідко дуже важко, а то й просто неможливо. Тому використаємо для оцінки рівня розвитку науки й освіти в різних країнах світу показник отриманих патентів

Мал. 3. Країни-лідери за кількістю патентних заявок (на 2018 р.).

у найсучасніших напрямах наукових досліджень. Понад 80 % із них припадає на Китай, США, Японію, Південну Корею та країни ЄС (Німеччину, Велику Британію і Францію). Ці ж крани мають найвищі в світі витрати на науку й освіту, у них найбільша кількість наукових працівників тощо. Кількість науковців у США перевищила кількість зайнятих у автомобільній і авіаційній промисловості (мал. 3). Форми просторової організації науки доволі різноманітні. Існують так звані точкові «інкубатори», завданням яких є орієнтація на нові невеликі фірми з наукоємними технологіями. Існують технопарки — наукові, технологічні, виробничі, які є територіальним зосередженням науково-дослідних установ на певній території. Спочатку вони формувалися в паркових зонах великих міст, звідси й назва. СЛОВНИК Технополіс — науково-промисловий комплекс на базі тісних відносин з університетами та науковотехнічними центрами, створений для виробництва нової прогресивної продукції або розроблення наукоємних технологій. У ньому поєднуються наука, техніка і підприємництво, здійснюється тісне співробітництво між академічною наукою, підприємцями, місцевими й центральними органами влади.

Technopolis is a scientific and industrial complex based on close relations with universities and scientific and technical centers, created for the production of new advanced products or the development of science-intensive technologies. It combines science, technology and entrepreneurship, close cooperation between academia, entrepreneurs, local and central authorities.

227

Розділ ІV. Третинний сектор господарства Найбільшою формою просторової організації науки й освіти нині є технополіси. Вони утворюються навколо великих університетів і можуть включати до свого складу і технопарки, і «інкубатори». Це форма менш здатна до швидкої переорієнтації наукових досліджень на вимоги конкретних замовників (фірм, корпорацій тощо). Однак тут в університетах розвивають фундаментальні дослідження. Вони не дають таких швидких прибутків, як прикладні дослідження, але саме вони сприяють розвитку науки і суспільства. На сьогоднішній день у світі створено вже понад 400 технополісів.

5

НАЙВІДОМІШІ НАУКОВІ ЦЕНТРИ, ТЕХНОПОЛІСИ І ТЕХНОПАРКИ УКРАЇНИ ТА СВІТУ. Нині

безумовним світовим лідером розвитку науки й освіти є США, де розташовані найвідоміші наукові центри. Саме для цієї країни зараз характерним є органічне поєднання науки з освітою і широке впровадження їхніх результатів у виробництво. Найбільшим технополісом США і світу є знаменита Кремнієва (Силіконова) долина, що працює в Каліфорнії. Її науково-освітнім осередком є відомий Стенфордський університет. Тут дуже раціонально використали фізико-географічні особливості цього регіону. У комфортних кліматичних умовах сухих субтропіків створені майже ідеальні можливості для наукової творчості кращих учених світу. Високий рівень оплати праці і суперкомфортні умови життя створюють додаткові стимули для вчених. Механізм залучення геніїв з усього світу до університетів США дуже простий. Спеціальні організації спостерігають за появою в різних країнах обдарованих молодих учених у всіх перспективних наукових напрямах. Після цього їм пропонують вигідні контракти на проведення наукових досліджень на базі найсучаснішого забезпечення і найкращих побутових умов життя. Загалом у США нині створено понад 1800 науково-дослідних центрів, які спеціалізуються на всіх можливих напрямах розвитку науки. Для порівняння, у Китаї їх 450, Великій Британії — 300, Індії — 250, Німеччині — 200. Тільки у Вашингтоні наукових центрів стільки, скільки в усьому Китаї. У Великій Британії багато наукових центрів розвиваються на науково-освітній базі знаменитого Кембриджського університету. Близько 350 фірм

228

тут утворюють Кембриджський технопарк, який спеціалізується на високих технологіях. У Франції таким потужним науковим центром є технопарк «Софія-Антиполіс», де працює понад 4 тис. вчених, навчається більше 5 тис. студентів і студенток. Цей технопарк об’єднує 1400 компаній, які створили понад 30 тис. робочих місць. Дуже високий рівень територіальної концентрації наукової діяльності демонструє Японія. У технопарку «Цукуба», який розташований поблизу Токіо зосереджено близько 50 великих науково-дослідних організацій різного профілю. Тут працює понад 40 % усіх учених державного сектору економіки. За усталеним принципом поєднання освіти й науки створені технопарки Німеччини (50) і Нідерландів (45). В Україні для розвитку інноваційних секторів науки свого часу було обрано п’ять основних центрів — Київ, Харків, Львів, Дніпро і Донецьк. Після окупації Донецька роль п’ятого центру перейшла до Одеси. На сьогодні Україна входить до десятки країн світу з розвиненими IT-технологіями. Тільки офіційний експорт ІТпродукці становить декілька мільярдів доларів У наш час перед Україною стоїть завдання реалізувати творчий потенціал населення, створивши потужні технопарки й технополіси. Зараз уже понад 10 % усієї інноваційної продукції країни припадає на ці організаційні структури. Відбуваються спроби створення технополісів на базі найбільших політехнічних університетів Києва, Львова, Харкова. Існує амбітний проєкт перетворення кампусу Київського політехнічного університету на один із найбільших технополісів у Європі. Розроблено проєкт подібного технопарку й у Львові. Він має обслуговувати промислові підприємства сусідніх з Україною країн Європи. За статистичними даними, сільське господарство, а саме тваринництво, є найбільшим джерелом світових викидів аміаку. У Європі 90 % викидів цієї шкідливої речовини дає сільське господарство, тому збір 80 % коров’ячої сечі призведе до зниження викидів аміаку на 55 % . Вчені з Німеччини знайшли спосіб зменшення кількості аміаку, що потрапляє до ґрунтів і перетворюється на оксид азоту, — вони привчили корів до туалету. Під час експерименту, завдяки смачній винагороді та кілька секундному душу з розприскувачів 11 із 16 телят навчилися ходити в туалет у визначеному місці.

Тема 4. Наукова діяльність.

ВИСНОВКИ

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

Наука є головною рушійною силою науково-технічного прогресу. Вона перетворюється на безпосередню продуктивну силу суспільства, є вирішальним чинником зростання виробництва й продуктивності праці, стимулює наукове пізнання, змінює структуру господарства, дозволяє впроваджувати наукові відкриття у виробництво і побут людей у світі. Наука — це найвищій прояв творчості людини, для якого потрібен високий рівень освіти, загальної ерудиції та наукової кваліфікації в певній царині зокрема. На десять країн припадає близько 80 % витрат на НДДКР усього світу. Широка комерціалізація науки надає великого значення прикладним дослідженням і дослідницько-конструкторським розробкам. Найвідоміші у світі університети основну частину коштів для своєї роботи отримують не від держави, а від приватних інвесторів. Форми просторової організації науки доволі різноманітні — «інкубатори», технопарки, технополіси, яких у світі створено вже кілька десятків тисяч.

1. Поясніть, чому наука є головною рушійною силою науково-технічного прогресу.

2. Охарактеризуйте чинники, які впливають на рівень розвитку освіти й науки певних країн та регіонів світу.

3. Поясніть причини утворення технополісів і технопарків.

4. Доведіть, що прикладні дослідження і дослідницько-конструкторські розробки набувають у наш час дедалі більшого значення.

5. Обґрунтуйте необхідність об’єднання зусиль науки, освіти і виробництва в сучасних економічних умовах.

6. Спрогнозуйте подальший розвиток ІТ-технологій в Україні. Чому саме в нашій країні ця індустрія розвивається випереджаючими темпами.

7. Порівняйте рівень розвитку науки і освіти країн світу з рівнем їх соціально-економічного розвитку.

8. Створіть за даними Інтернету опис Кремнієвої (Силіконової) долини в США.

9. Проаналізуйте чинники залучення провідних учених світу до основних науково-освітніх центрів планети.

§63 1

Освіта та освітні послуги в Україні та світі 1. Які заклади професійно-технічної та вищої освіти є у вашому адміністративному регіоні?

2. Чи хотіли б ви здобути там подальшу освіту і чому саме?

НАЙВІДОМІШІ НАУКОВІ ТА ОСВІТНІ ЦЕНТРИ СВІТУ. Безумовним лідером розвитку науки

у світі є США. Саме тут розташовані найвідоміші наукові центри, які поєднують науку з освітою і впровадженням їхніх результатів у виробництво. Найбільшим технополісом США є всесвітньо відома Кремнієва (Силіконова) долина, яка створена в Каліфорнії. ЇЇ науково-освітнім осередком є Стенфордський університет. Тут у комфортних природних

умовах сухих субтропіків створені майже ідеальні умови для наукової творчості кращим ученим світу На сьогоднішній день у США працюють понад 1800 науково-дослідних центрів, які спеціалізуються в усіх можливих напрямах розвитку науки. Для порівняння, у Китаї їх 430, у Великій Британії — 300, Індії — 250, Німеччині — 200. Тільки у Вашингтоні наукових центрів стільки, скільки в усьо-

229

Розділ ІV. Третинний сектор господарства му Китаї. Іншими науковими осередками США світового значення є штат Массачусетс — 180 центрів, Каліфорнія — 170, Нью-Йорк — 150 тощо. У Великій Британії на науково-освітній базі Кембриджського університету створено Кембриджський технопарк. У цьому потужному центрі працюють близько 350 фірм, які спеціалізуються на високих технологіях. У Франції таким розвиненим науковим центром є технопарк «Софія-Антиполіс», де працює 4 тис. вчених, навчається 5 тис. студентів і студенток, діє понад 1400 компаній, які створили більше ніж 30 тис. робочих місць. Надзвичайно високий рівень територіальної концентрації наукової діяльності демонструє Японія. У технопарку «Цукуба» поблизу Токіо розташовано 47 великих науково-дослідних організацій ,де зосереджено понад 40 % усіх учених державного сектору економіки. Навколо вищих навчальних закладів організовані технопарки Німеччини (50) і Нідерландів (45). За допомогою додаткових джерел знань підготуйте інформацію на тему ««Відплив умів», або чому і хто з жителів України їде працювати за кордон».

2

ОСВІТА ТА ОСВІТНІ ПОСЛУГИ В УКРАЇНІ ТА СВІТІ. В Україні для розвитку інноваційних

секторів науки було визначено п’ять основних центрів — Київ, Харків, Львів, Дніпро і Донецьк. Після окупації Донецька роль п’ятого центру перейшла до Одеси. Україна входить до десятки країн світу з розвиненими ІТтехнологіями. На сьогодні перед Україною стоїть завдання організаційно реалізувати творчі здібності населення, створивши технопарки й технополіси. Зараз на технопарки припадає понад 10 % всієї інноваційної продукції країни. Перші технопарки в нашій державі були створені на базі інститутів Національної Академії наук України. Вперше об’єднали зусилля науки і виробництва Інститут електрозварювання ім. Є. Патона, Інститут фізики напівпровідників (Київ) і Інститут монокристалів (Харків). Вони створили технопарки, які працюють і нині. У наш час створюються технополіси на базі найбільших політехніч-

230

них університетів Києва, Львова, Харкова. Існує амбітний проєкт перетворення кампусу Київського політехнічного університету на один із найбільших технополісів у Європі. Розроблено проєкт подібного технопарку й у Львові. Він має обслуговувати промислові підприємства сусідніх з Україною держав Європи. Фактичним технопарком є Дніпровська науково-промислова корпорація «ВЕСТА Дніпро». Вона працює одночасно в декількох інноваційних напрямах, у тому числі у створенні автономних енергетичних комплексів, заснованих на нетрадиційних видах енергії, магнітних нанорідин для медицини тощо.

3

ДЖЕРЕЛА ФІНАНСУВАННЯ НАУКИ Й ОСВІТИ.

Ви вже знаєте, що однією з особливостей сучасного етапу розвитку науки є її широка комерціалізація. Нині вона стає товаром і послугою, які дедалі конкурентоспроможні на світовому ринку. Сучасна наука вимагає величезних вкладень коштів у свій розвиток. Інвестиції в науку наближаються до 1 трлн дол. США на рік. У найрозвиненіших країнах загальні асигнування в наукові дослідження досягли 3 % від ВВП і продовжують швидко зростати. Поясніть, чому держави та компанії, корпорації й окремі бізнесмени дедалі більше коштів вкладають у науку.

Головною економічною причиною є та, що приріст національного доходу від інвестицій у наукові дослідження мінімум у чотири рази вищий, ніж в інших секторах господарства.

4

ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ОСВІТИ Й НАУКИ В УКРАЇНІ. Освіта і наука

не можуть успішно розвиватися в кризовій країні, якою на сьогодні є Україна. Водночас світовий досвід вказує на те, що будь-яка країна світу, навіть позбавлена власних ресурсів розвитку, може подолати кризові явища в економіці протягом двох років. Україна існує як незалежна держава вже понад 30 років, але соціально-економічна криза все ще триває. Те, що наша держава володіє найбільшими в Європі ресурсами для власного розвитку, але не розвивається належним чином, вказує на суб’єктивні, а не на об’єктивні причини соціально-економічної кризи.

Тема 4. Наукова діяльність. В освітній сфері Україні необхідно критично використовувати досвід розвитку галузі. Критично, значить пристосовувати успішні освітні моделі різних країн до українських реалій. Головною проблемою тут є умотивованість учительства в ефективній роботі. Сучасний стан економіки країни не дозволяє вирішити цю проблему. У державній скарбниці просто немає грошей для забезпечення вчителів і викладачів закладів вищої освіти (ЗВО) високою заробітною платою. Так що й ця проблема може бути вирішена лише за рахунок швидкого економічного розвитку держави. Велике значення має ціннісне виховання учнівства. Тут першочерговим завданням є формування в учнівсьскої й студентської спільноти нульової толерантності до корупції, яка не дає Україні розвиватися. Однак без викорінення корупції серед високопосадовців цю проблему вирішити не можна. Вчительський, учнівський, студентський загал живуть не в освітньому вакуумі, вони є частиною корумпованого суспільства. Важливою проблемою освітньої сфери, яка досі не вирішена є автономія шкіл і ЗВО. Досвід інших держав однозначно вказує на те, що ця проблема є однією з нагальних. У найуспішніших країнах за розвитком освіти авто-

номними є не лише навчальні заклади, але й викладацький склад, який працює за власними програмами. Існує багато проблем і з розвитком науки. В Україні все ще зберігається радянська система організації цієї важливої сфери. Наукові установи, на відміну, наприклад, від США дуже слабо пов’язані з найбільшими університетами. Таким чином існує відрив освіти від науки. Це, мабуть, головна організаційна проблема науки й освіти. Існуюча корумпована система не створює умови для підтримки багатими людьми наукових установ, як це відбувається на Заході. Вчені, отримуючи невелику платню за свою працю, не є вмотивованими для інтенсивної й ефективної роботи. Недостатньо створено технопарків і технополісів, які б зосереджували в собі інтелектуальні й фінансові ресурси для прикладного застосування наукових розробок. Український науковий інститут Гарвардського університету в США було засновано в 1973 р. У 2009 р. Білл Гейтс і Воррен Баффет створили компанію «Клятва дарування». Статок Б. Гейтса оцінюється в приблизно 100 млрд дол. США. Ці два бізнесмени, а також інші мільярдери поклялися витратити не менше половини власного багатства на благодійність.

ВИСНОВКИ

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

Безумовним лідером розвитку науки у світі є США. Тут створено найвідоміші наукові центри, найбільші технополіси та найкращі університети з майже ідеальними умовами для наукової творчості кращим ученим світу. В інших країнах відомими є Кембриджський технопарк у Великій Британії, «Софія-Антиполіс» у Франції, «Цукуба» в Японії тощо. Нині перед Україною стоїть завдання організаційно реалізувати творчі здібності населення, створивши технопарки і технополіси на базі основних наукових центрів Києва, Харкова, Львова, Дніпра й Одеси.

1. Назвіть та покажіть на карті атласу найвідоміші спеціалізовані центри освіти й науки, технополіси.

2. Поясніть основні проблеми освітньої сфери в Україні.

3. Проаналізуйте та порівняйте вплив різних чинників на розвиток освіти й науки в Україні та світі.

4. Поясніть причини, за яких у США створено найкращі умови для наукової творчості.

5. Обґрунтуйте необхідність залучення коштів багатих людей для розвитку освіти й науки.

6. Спрогнозуйте основні напрями наукових розробок в Україні.

7. Порівняйте особливості фінансування освіти в Україні та інших країнах світу.

231

Розділ ІV. Третинний сектор господарства

§64

Охорона здоров’я. Системи охорони здоров’я окремих кран світу. Найвідоміші центри охорони здоров’я в Україні та світі 1. Пригадайте, які заклади охорони здоров’я є у вашому населеному пункті. 2. Чи задоволені ви та ваші близькі послугами, які там надають? 3. Як ви вважаєте, чи залежить рівень здоров’я населення в країні від особистого ставлення кожного до власного стану здоров’я та вчасної діагностики захворювань? Чи рівень здоров’я нації залежить тільки від лікарів?

1

СИСТЕМА ОХОРОНІ ЗДОРОВ’Я НАСЕЛЕННЯ ТА ЇЇ ЗНАЧЕННЯ. Діяльність закладів охорони

здоров’я, відпочинку, фізичної культури і спорту спрямована на профілактику захворювань, відновлення здоров’я людей, забезпечення здорового способу життя, активного відпочинку. У розвинених країнах світу вони діють як єдина система. У країнах, що розвиваються, і в найбідніших державах основна увага приділяється лікуванню захворювань, які виникли через погані екологічні умови, нездоровий образ життя, пасивний відпочинок тощо. Загалом охорона здоров’я є системою заходів, спрямованих на забезпечення й розвиток фізіологічних і психічних функцій організму людини, оптимальної її працездатності та соціальної активності, збільшення індивідуальної тривалості життя. Здоров’я — це стан фізичного, екологічного, душевного і соціального благополуччя, а не лише хвороби й фізичні вади. Охорона здоров’я в Україні здійснюється відповідними лікувальними і профілактичними установами, які створюються державою і приватними особами та організаціями. Безсумнівно, у будь-якій країні охорона здоров’я має належати до пріоритетних напрямів державної діяльності. Саме держава формує політику охорони здоров’я. У різні часи людської історії система охорони здоров’я в різних країнах формувалася по-різному. У період глобалізації відбувається певна уніфікація цієї системи. Глобалізація спричинила існування глобальних проблем і в цій сфері людської діяльності. Пандемія Covid-19 та різних мутацій цього вірусу сприяли розробці й реалізації єдиних принципів організації охорони здоров’я. Фактично нині світі глобалізувався і на основі використання найпоширеніших вакцин проти Covid -19 і його мутацій. Дуже швидко відбувається розробка загальносвітових заходів боротьби проти глобальних епідемій. Однак,

232

як показує досвід останніх років, це шлях спроб і помилок, і тут відповідні науково-дослідні організації виявилися не готовими до новітніх викликів сучасності саме в сфері охорони здоров’я.

2

СИСТЕМИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я ОКРЕМИХ КРАН СВІТУ: США, ФРАНЦІЇ, НІМЕЧЧИНИ, ЯПОНІЇ. Кож-

на країна має власну систему охорони здоров’я. І це добре, так як в практичній площині проблеми відпрацьовуються різні моделі її організації і можна оцінити, яка з них на даний період є найкращою. Існують різні методики визначення місця тієї чи іншої країни у світовому рейтингу функціонування системи охорони здоров’я. Наприклад, деякі міжнародні організації вважають, що на сьогодні найкращою нині є система охорони здоров’я у Франції. Тут лікувально-профілактичні заклади фінансуються одразу з трьох джерел: державного бюджету, коштів обов’язкового медичного страхування та особистих коштів громадян. У Великій Британії лікарська допомога диференційована залежно від віку пацієнтів. Діти до 16 років, студентство до 18, особи, яким виповнилося 80 років отримують її безкоштовно. У Німеччині сформувалася інша система. Тут створені виробничі та відомчі лікарняні каси. Їх фінансування здійснюється за рахунок внесків роботодавців. Подібна система охорони здоров’я діє і в Японії. Її ефективність підтверджує хоча б той факт, що протяжність життя населення цієї країни найбільша у світі. Сума медичних страхових внесків в Японії диференційована і залежить від доходу, нерухомого майна, кількості членів родини. Особи, старші 60 років, мають право на безкоштовний медичний огляд. Після 70 років медична допомога надається безкоштовно всім громадянам. За так індексом процвітання країн світу лідером за рівнем розвитку охорони здоров’я є Сінгапур. За ним іде Японія. На третьому

Тема 4. Наукова діяльність. місті Швейцарія. Глобальний індекс безпеки здоров’я на перше місце ставить США. За ними йдуть Велика Британія, Нідерланди, Австралія. Є й інші підходи та критерії визначення ефективності і раціональності системи охорони здоров’я. Однак, очевидним є той факт, що найкраще здоров’я своїх громадян охороняють економічно розвинені держави. У США, наприклад, на відміну від багатьох інших розвинених країн, найпрестижнішими є не приватні, а найбільші державні клініки. Тут зосереджена найкраща медична апаратура і найкваліфікованіший медичний персонал. Саме тут лікуються президенти цієї держави.

3

НАЙВІДОМІШІ ЦЕНТРИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я В УКРАЇНІ ТА СВІТІ. Всесвітня організація

охорони здоров’я щорічно підраховує витрати на охорону здоров’я по країнам світу. Цей показник може виражатися у відсотках від ВВП, але об’єктивніше буде оцінювати ситуацію з охороною здоров’я за витратами на одну особу (мал. 1). Проаналізуйте дані мал. 1. Знайдіть зазначені в діаграмах країни на політичній карті світу. Визначте регіони планети, де спостерігаються тенденції до найкращої та найгіршої системи охорони здоров’я. Пригадайте з курсу географії 8 класу, якою є тривалість життя в цих регіонах світу.

В Україні у сфері охорони здоров’я найбільша кількість лікарів усіх спеціальностей працює в медичних установах Києва (понад 90 лікарів на 10 тис. осіб). Вище цей показник тільки в курортних місцевостях, які мають відповідну спеціалізацію, а найнижчий у Сумській, Чернігівській і Житомирській областях, де він майже утричі нижчий, ніж у Києві. Найвідомішою в столиці є державна клініка «Феофанія» та приватні клініки Києва й великих міст країни, наприклад «Медиком», «Борис» тощо. Сьогодні сфера охорони здоров’я України потребує докорінних змін. За даними ВОЗ, попри 7 % витрат ВВП, які виділяються на охорону здоров’я (більше ніж у Гонконзі та Сінгапурі, які є лідерами рейтингу), очікувана тривалість життя в країні зупинилася на рівні 66/76 років (чоловіки/жінки). У середовищі лікарів вважається престижним потрапити на стажування (підвищення

Мал. 1. а) Країни-лідери за витратами на охорону здоров’я на одну особу на рік, б) країни-аутсайдери за витратами на охорону здоров’я на одну особу на рік.

кваліфікації) до клінік США, Німеччини, Франції, Австрії, Швеції, Швейцарії та інших країн, де працюють найкращі фахівці в сфері хірургії, кардіології тощо. Ранжування країн за ефективністю системи охорони здоров’я не завжди може скласти об’єктивну її оцінку, адже важко врахувати всі чинники та показники. Серед найвідоміших та тих, що мають репутацію медичних центрів світового рівня, можна назвати приватний багатопрофільний медичний центр «Ассута», головна клініка якого розташована в Тель-Авіві (Ізраїль). Тут щорічно роблять понад 85 тис. складних хірургічних операцій. Широковідома за межами Німеччини мережа клінік «Аскле-піос». Тут одночасно можуть отримувати медичну допомогу понад 22 тис. осіб. Онкологічний інститут ім. Басельга в Барселоні є одним із найвідоміших у світі. У сфері молекулярної медицини та трансплантації

233

Розділ ІV. Третинний сектор господарства стовбурових клітин визнаним світовим лідером є клініка Сан-Рафаель у Мілані. Серед фахівців лікарні Джона Гопкінса в місті Балтимор (США) є навіть Нобелівські лауреати з генної інженерії.

4

ОСНОВНІ ПРОБЛЕМИ МЕДИЧНОЇ СФЕРИ В УКРАЇНІ. До основних проблем медичної

їни особливо чітко висвітлилися на фоні епідемії Covid -19. Незважаючи на профілактику захворювань, у деяких областях України періодично виникають вогнища інфекційних хвороб. Високим залишається рівень травматизму на виробництві.

сфери належить велика географічна нерівномірність забезпечення лікарями. Найбільше їх і найкваліфікованіші з них зосереджені в столиці. Водночас у провінції відбувається процес «вимивання» медичних працівників, особливо в сільській місцевості. Зачинаються лікарні і фельдшерські пункти. Населення залишається без вчасної медичної допомоги. У Сумській, Чернігівській і Житомирській областях спостерігається найнижчий рівень забезпечення лікарями всіх спеціальностей. Держава недостатньо турбується про молодих лікарів, не надає їм житла, не допомагає в облаштуванні на новому місці. Тому з кожним роком зменшується кількість бажаючих їхати працювати до сільської місцевості. Про реальний рівень роботи системи охорони здоров’я в країні вказує низька тривалість життя громадян, практично відсутнє медичне страхування, високий рівень смертності (особливо серед чоловіків), низький рівень вакцинації дітей і дорослих, зайва або недостатня вага в частини населення, тривожна ситуація із захворюваністю на туберкульоз і СНІД, високий рівень корупції в медицині. Усі ці та інші недоліки системи охорони здоров’я Укра-

Серед українських лікарів є фахівці зі світовими іменами: Це Микола Михайлович Амосов — видатний хірург, засновник і директор Київського інституту серцево-судинної хірургії. Він першим здійснив протезування мітрального клапана серця, уперше в світі розробив і впровадив у практику протитромбічні протези серцевих клапанів. За результатами опитування громадської думки в 2008 р. М. Амосов посів друге місце, після Ярослава Мудрого, та удостоєний звання «великого українця всіх часів». Микола Дмитрович Стражеско — український терапевт, який уперше в світі поставив прижиттєвий діагноз тромбозу судин серця, склав розгорнутий опис різних клінічних форм інфаркту міокарда. Юрій Юрійович Вороний — видатний хірург-новатор, установив імунний механізм відторгнення пересадженої нирки, здійснив першу в світі клінічну пересадку трупної нирки. Олександр Володимирович Палладін — один із основоположників функціональної біохімії головного мозку, синтезував водорозчинний аналог вітаміну К — вікасол. У зв’язку з російсько-українською війною на території України, зазнають поранень і гинуть українські воїни. Потреби лікування поранених спричинили розвиток в нашій країні військової медицини. Нині вона відповідає сучасним напрямам, характерним для розвинених держав світу. У Києві діє Центральний військовий шпиталь.

ВИСНОВКИ

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

У період глобалізації відбувається певна уніфікація систем охорони здоров’я в різних країнах світу. Найвищий рівень розвитку медицини характерний для економічно розвинених країн світу. Система охорони здоров’я України має багато нагальних проблем, які ще більше загострила епідемія Covid -19. Медицина Гонконга, Сінгапура та Ізраїля вважається найкращою в світі. Сфера охорони здоров’я України потребує докорінних змін, впровадження страхової медицини, боротьби з корупцією, широкій вакцинації дітей, профілактики захворювань тощо.

1. Доведіть, що стан здоров’я нації залежить не тільки від системи охорони здоров’я, а й від ставлення кожного до власного здоров’я та здоров’я оточуючих.

2. Обґрунтуйте необхідність використання різних критеріїв для визначення рівня розвитку охорони здоров’я.

3. Спрогнозуйте вплив розвитку військової медицини на загальний стан охорони здоров’я в Україні.

4. Порівняйте систему охорони здоров’я в США та Росії.

5. Створіть опис одного дня роботи військового хірурга в Україні.

6. Проаналізуйте основні проблеми медичної сфери в Україні.

234

Тема 5. Фінансові послуги.

Тема 5. Фінансові послуги. Комп’ютерне програмування

§65

Фінансові послуги. Вплив глобалізації на розміщення фінансових установ. Країни-офшори. Особливості розміщення фінансових установ в Україні Пригадайте, послугами яких фінансових установ користуються ваші близькі. Які саме послуги надають ці фінансові установи?

1

ФІНАНСОВІ ПОСЛУГИ. На сьогоднішній день у світі діє глобальний ринок фінансовобанківських послуг. Його можна розглядати як сукупність всіх існуючих у світі економічних відносин, спрямованих на здійснення купівлі-продажу, розподілу й перерозподілу фінансових ресурсів між різними секторами й регіонами світового господарства. СЛОВНИК Фінансові послуги — діяльність організацій і приватних осіб, які займаються обслуговуванням клієнтів з приводу купівлі-продажу, розподілу та перерозподілу фінансових ресурсів (грошей).

Financial services are the activities of organizations and individuals engaged in customer service for the sale, distribution and redistribution of financial resources (money).

Головною фінансовою організацією, яка накопичує гроші та інші цінності, надає кредити, здійснює грошові розрахунки, випускає

в обіг гроші та інші цінні папери, проводить операції з золотом, є банк. У будь-якій країні існують національні банки, що здійснюють випуск грошей — національної валюти. Банк існує за рахунок прибутку, який він отримує за надання банківських послуг. Це є діяльністю банку, спрямованою на задоволення потреб клієнтів. Банк проводить різні операції з тимчасово вільними коштами, які він накопичив від багатьох (іноді мільйонів) фізичних і юридичних осіб, наприклад надає під певні відсотки кредити, позики, здійснює інвестиції в різні проекти на власний ризик. Крім банків, до фінансових установ належать кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, пенсійні, інвестиційні фонди тощо (мал. 1). Скористайтеся тлумачним словником шкільної бібліотеки та знайдіть визначення перелічених на мал. 1 термінів і понять. Чи існують ці установи у вашому населеному пункті?

Мал. 1. Небанківські фінансові установи та посередники.

235

Розділ ІV. Третинний сектор господарства

2

СВІТОВІ ЦЕНТРИ БАНКІВСЬКО-ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ. Найбільшими транснаціо-

нальними банківськими та валютно-фінансовими організаціями світу є: Світовий банк, Міжнародний валютний фонд, Міжнародний банк реконструкції і розвитку, Міжнародна асоціація розвитку, які розміщено у Вашингтоні (США), Європейський банк реконструкції та розвитку (Лондон), Банк міжнародних розрахунків (Базель, Швейцарія), Європейський інвестиційний банк (Люксембург) тощо. До десяти найбільших комерційних банків світу належать п’ять американських, чотири банки Великої Британії і один французький банк. Загалом найбільшими фінансовими центрами світу є Вашингтон, Нью-Йорк, Лондон, Токіо, Париж, Базель, Люксембург, Сінгапур, Сянган (Гонконг) у Китаї тощо. Назвіть найбільші банки, які працюють в Україні. Які з них є у вашому населеному пункті?

Одним із провідних фінансових центрів світу є Федеральна резервна система США. Це потужне об’єднання 12 федеральних резервних і понад 5,5 тис. приватних банків країни. Воно виконує функції Центрального банку США. Експортно-імпортний банк США займається кредитуванням експортно-імпортних операцій під державні гарантії. Іншими великими державними фінансовими установами є банки Італії, Канади, Франції, Японії, Німецький федеральний банк, Народний банк Китаю та Швейцарський національний банк.

3

ВПЛИВ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ НА РОЗМІЩЕННЯ ФІНАНСОВИХ УСТАНОВ. Сутність фінансової

глобалізації полягає в тому, що національні фінансові системи все більше інтегруються з міжнародними фінансовими ринками і організаціями. І наслідками такої глобалізації є швидкі темпи зростання міжнародних фінансових потоків. Зростає світовий ринок фінансових послуг, виникають нові форми обслуговування клієнтів тощо. Сучасний етан розвитку і диверсифікації (розширення, ускладнення, урізноманітнення) світового господарства характеризується економіко-географічними процесами концентрації та централізації капіталів. При цьому не лише зростає обсяг фінансових ресурсів

236

у певній географічній точці або на локальній території, але й одночасно поступово зменшується кількість банків та їх географічне поширення. Іншим напрямом розвитку глобалізації й розвитку світового ринку фінансово-банківських послуг є також його універсалізація і транснаціоналізація. Перша тенденція полягає в тому, що великі банки стають не стільки спеціалізованими, що було модним ще недавно, а універсальними. Вони виконують дедалі більше операцій, охоплюють зростаючу кількість найрізноманітніших виробництв економіки. Друга тенденція — це створення міжнародної системи власних філій і представництв за кордоном і здійснення фінансових операцій в інших країнах, у різних валютах та секторах міжнародного фінансового ринку.

4

КРАЇНИ-ОФШОРИ. Офшорними країнами є ті держави, які виділили на своїй території окремі регіони або адміністративні центри, де вищими державними органами цих країн запроваджено спеціальні заохочувальні пільгові податки, митні збори, вільне ввезення та вивезення товарів і валют, пільгові відсоткові ставки за кредит, вільний обіг розвитку цих країн. Компанії, що зареєстровані в офшорах, використовуються для приховування податків, звільнення від будь-якої фінансової звітності. Вони сплачують лише невеликий фіксований податковий збір країні-офшору, який завжди набагато менший, ніж якби ця компанія сплатила податків на своїй батьківщині. Класичним країнами-офшорами є Беліз, Домінікана, острів Джерсі, Панама. Знайдіть на карті атласу країни-офшори.

Крім того, існують країни-офшори які не відповідають класичному визначенню офшора. Хоча в них і існує низький рівень оподаткування, зареєстровані в цих країнах компанії мають надавати звіти про власну фінансову діяльність та платити податки. Такими країнами-офшорами є Велика Британія, Гонконг (Китай), Кіпр і Нова Зеландія. Наприкінці 2021 р. світову спільноту струсив так званий офшорний скандал журналістських розслідувань Pandora Papers

Тема 5. Фінансові послуги. (понад 600 журналістів з 17 країн світу). Його назвали так через те, що журналістам вдалося відчинити «скриньку Пандори», тобто оприлюднити майже 11,9 млн конфіденційних документів. У звинуваченнях про відмивання грошей в офшорах і приховування від оподаткування грошей у своїх країнах фігурують 336 політиків з різних країн світу, серед них 36 колишніх та діючих національних очільників. Лідером за кількістю пов’язаних з офшорами політиків є Україна (36). Друге місці посідає Росія (19), третє — Колумбія, Гондурас і ОАЕ (по 11). Українські громадяни, включаючи сучасних можновладців приховують власні офшори переважно в Белізі та на Британських Віргінських островах.

Скандал уже призвів до відставки декількох світових лідерів. Інші, яким вдалося утриматися при владі, втратили довіру і повагу громадян своїх країн. До найбільших національних банків світу належить Банк Англії. Це один із найстаріших банків світу, заснований у 1694 р. як приватний акціонерний банк. Йому належить виняткове право друкувати банкноти своєї країни, обслуговувати державний борг, здійснювати операції на валютних ринках. У США ухиляння від сплати податків належить до найбільших злочинів і карається дуже жорстоко. Це пов’язано з тим, що ті особи, які ухиляються від сплати податків, фактично обкрадають державну скарбницю, а отже і кожного громадянина цієї держави.

ВИСНОВКИ

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

Фінансово-кредитна сфера будь-якої держави складається з фінансів підприємств і виробництв, державного й місцевих бюджетів, соціального, майнового та особистого страхування, позабюджетних фондів, банківського, державного і міжнародного кредиту. Існують два типи банків: національні (центральні) та комерційні. До найбільших національних банків світу належить Банк Англії. До десяти найпотужніших комерційних банків планети належать п’ять американських, чотири британські та один французький банк. Найбільшими транснаціональними банками є Міжнародний валютний фонд, Світовий банк, Європейський банк реконструкції та розвитку. Міжнародну інвестиційну діяльність здійснюють переважно міжнародні й транснаціональні банки. Головною фінансовою організацією, яка накопичує і випускає в обіг гроші, цінні папери та інші цінності, надає кредити тощо, є банк. У будь-якій країні є національний банк. Фінансова глобалізація перетворюється на інтеграцію національних фінансових систем із міжнародними фінансовими ринками й організаціями. Банки стають універсальними, виконують більше операцій, охоплюють більше ланок економіки, створюють міжнародну систему філій тощо. Офшорними країнами є держави, які виділили на своїй території регіони, у межах яких встановлено пільгові податки, митні збори, відсоткові ставки за кредит, вільний обіг, ввезення та вивезення товарів і іноземних валют з метою заохочення іноземного капіталу до участі в економічному розвитку цих країн. Компанії, зареєстровані в офшорах, використовуються для приховування податків, звільнення від будь-якої фінансової звітності.

1. Обґрунтуйте вплив глобалізації на розміщення фінансових установ.

2. Чому з розвитком господарства зростає обсяг фінансових послуг?

3. Назвіть ознаки понять «кредит», «фінансовий центр», «страхова компанія».

4. Покажіть на карті атласу найбільші міжнародні фінансові центри, країниофшори.

5. Спрогнозуйте подальший розвиток країн-офшорів. Проаналізуйте причини того, що в одних країнах офшорний скандал Pandora Papers призвів до відставки лідерів країн, а в інших ні.

237

Розділ ІV. Третинний сектор господарства

§66

Аутсорсинг. Комп›ютерне програмування, консультування та пов›язана з ними діяльність 1. Чи подобається вам працювати (не грати!) з комп’ютером? 2. Які переваги комп’ютерних технологій ви використовуєте під час навчання в школі?

1

АУТСОРСИНГ, ЙОГО ПЕРЕВАГИ. Аутсорсинг інформаційних технологій (ІТ-аутсорсинг). Найчастіше аутсорсинг використовується у сфері ІТ (інформаційних технологій). Тому він отримав назву ІТ-аутсорсинг, або аутсорсинг інформаційних технологій. Призначається для скорочення витрат і підвищення ефективності роботи та якості її результатів. Як правило, така форма співробітництва в цій сфері використовується компаніями економічно розвинених країн світу з дуже високим рівнем оплати інтелектуальної праці для залучення фахівців з країн, що розвиваються. Ці спеціалісти мають достатній рівень кваліфікації й освіти, щоб виконувати роботу на найвищому рівні. За свою роботу вони отримують винагороду, яка в декілька разів менша, ніж її отримали б спеціалісти такого ж рівня кваліфікації в розвинених країнах. Проте вона буде все ж таки вищою, ніж у країні, до якої належить цей спеціаліст. Компанії, що є замовниками такого виду робіт, мають значну економію коштів не лише фонду заробітної плати, а й податків, різних соціальних відрахувань таких як страхування працівників, скорочення управлінських та інших витрат, що відповідно в рази підвищує їх прибуток (мал. 1). Наприклад, кваліфікований інженер-програміст США або Канади в середньому отримує понад 80–108 тис. дол. США на рік, тоді як англомовний фахівець з Індії чи Коста-Ріки — 4–23 тис. дол. США. Такою значною є різниця та економія на заробітній платі.

СЛОВНИК Аутсорсинг — угода, за якою певна, притаманна для спеціалізації якоїсь компанії робота виконується спеціалістами іншої компанії або взагалі окремими фахівцями та експертами.

Outsourcing is an agreement under which certain work inherent in the specialization of a company is performed by specialists of another company or in general by individual specialists and experts.

Найбільші річні зарплати мають розробники програмного забезпечення (на 2013 р.) у компаніях «Twitter» (121 тис. дол. США), «Google» (124 тис. дол. США), «Juniper Networks» (128 тис. дол. США). Слід відзначити, що в цих компаніях працюють так звані «трудоголики», середній вік яких становить 25–30 років. Проте високі зарплати отримують і фахівці інших професій (мал. 2). Дізнатися більше можна за посиланням: www. bls.gov/oes/current/oes_nat.htm (англійською мовою).

2

КОМП›ЮТЕРНЕ ПРОГРАМУВАННЯ, КОНСУЛЬТУВАННЯ ТА ПОВ›ЯЗАНА З НИМ ДІЯЛЬНІСТЬ.

На сьогодні зростає значення програмного забезпечення фактично всіх видів господарської діяльності людини. Його спричинив розвиток комп’ютеризації як процес широкого застосування комп’ютерної техніки в життєдіяльності держави — в управлінні, господарстві, підприємницькій діяльності, науці, культурі, торгівлі тощо. Програмування є теоретичною

Види ІТ-аутсорсингу Терміновість послуг

Тривалість

Критичний аутсорсинг Рутинний аутсорсинг

Одноразовий аутсорсинг Довгостроковий аутсорсинг

Мал. 1. Види ІТ-аутсорсингу.

238

Повнота процесів Функціональний аутсорсинг Стратегічний аутсорсинг

Використанні інфраструктури й співробітників Внутрішній аутсорсинг Зовнішній аутсорсинг

Тема 5. Фінансові послуги.

Ранг

Професія

Середня заробітна плата, у дол. США

1

Анестезіолог

258 100

2

Хірург

247 520

3

Пілот цивільної авіації

136 400

4

Авіадиспетчер

118 740

5

Розробник програмного забезпечення

108 760

6

Викладач ЗВО в сфері наук про землю

92 540

7

Вчитель географії старшої школи

79 690

8

Патрульний поліцейський (шеріф)

61 270

9

Водій метро

60 580

Працівник хімчистки

22 660

10

Мал. 3. Український ІТ-ринок в цифрах і фактах.

Мал. 2. Рівень зарплати в США для представників окремих професій.

і практичною діяльністю щодо забезпечення програмного забезпечення обробки даних. Це створення програм, а також вибір структури і кодування даних. У географії найбільше значення має програмне забезпечення географічних інформаційних систем (ГІС). Світовими лідерами, які займаються виробництвом інформаційних додатків для програмного забезпечення ГІС, є США. Тут працюють декілька компаній, які створили якісні геоінформаційні продукти. Крім США, на світовому ринку відомими є виробники програмних пакетів ГІС із Німеччини, Іспанії, Нідерландів тощо (мал. 4). Українські ІТ-компанії беруть активну участь у комп’ютерному програмуванні для багатьох компаній світу. Особливістю участі українських комп’ютерних спеціалістів є та, що, за оцінками спеціалістів, більша їх частина працює в «тіні». Вони не належать до жодної з офіційно зареєстрованих ІТ-компаній України і світу, проте виконують роботу з комп’ютерного програмування. Дехто вважає, що таких фахівців у кілька разів більше за тих, які працюють офіційно і є зареєстрованими. Вони програмують, консультують, але їх нібито й немає. Якщо врахувати і їх, то

Мал. 4. Секторальна структура світового ринку ІКТ (на 2019 р., у %).

Україна буде майже найбільшою країною комп’ютерного програмування у світі. У зв’язку з розвитком комп’ютерного програмування і ГІС-технологій географія у світі набуває нового статусу. Зростає її значення як експертної науки. Ця її роль дедалі більше проявляється як у природничих науках різного профілю, так і в здійсненні господарської діяльності різних сфер економіки, а також у геополітиці та геостратегії.

3

КРАЇНИ-ЛІДЕРИ НА СВІТОВОМУ РИНКУ ПРОГРАМУВАННЯ ТА АУТСОРСИНГУ. Лідерами на

світовому ринку програмування та аутсорсингу є економічно найрозвиненіші країни планети. Щорічно вони міняються місцями у світовому рейтингу країн з найвищим рівнем розвитку інноваційних технологій, але з кра-

239

Розділ ІV. Третинний сектор господарства

Мал. 5. Країни-лідери в міжнародній торгівлі комп’ютерними та ІТ послугами (на 2019 р.).

їн-лідерів практично ніколи не виходять. Головним замовником залишаються США, за ними йдуть Швейцарія, Ізраїль, Велика Британія, Німеччина, Данія, Сінгапур, Швеція, Нідерланди, Ісландія, Норвегія. Саме тут розташовано найбільше ІТ-компаній, які займаються аутсорсингом (мал. 5). Для того щоб дізнатися більше про аутсорсинг, перегляньте англомовну версію Вікіпедії (електронний режим доступу: en.wikipedia.org/wiki/ Outsourcing). Поділіться інформацією з однолітками, розкажіть про неї на уроці інформатики.

Значного поширення набув аутсорсинг розробки програмного коду. Традиційно світовим лідером у цій сфері є Китай, за ним ідуть Індія, країни Східної Європи (Румунія, Сербія, Македонія, Україна, Білорусь), Центральної Америки, Росія. Україна є світовим лідером за офшорним програмуванням. Найбільші аутсорсингові компанії світу, переважно із США, вважають, що наша держава належать до країн світу із найкращими спеціалістами в індустрії ІТтехнологій («айтішниками»). В Україні нині налічується понад 100 тис. «айтішників». Це один із найвищих показників у Європі. Зростання обсягів робіт, які виконують українські спеціалісти у сфері ІТ-технологій, відбувається дуже швидко. Головним центром, де зараз працюють найбільші ІТ-компанії країни та філії іноземних інноваційних компаній, є Львів і Київ.

4

ОСОБЛИВОСТІ РОЗМІЩЕННЯ ФІНАНСОВИХ УСТАНОВ В УКРАЇНІ. Частка України на

240

світовому фінансовому ринку незначна. Тут спостерігається очевидний парадокс. Якщо за офшорами наша країна є однією з перших у світі, то за внутрішніми фінансовими ресурсами цього не спостерігається. Це свідчить про те, що гроші «тікають» з України, і не лише в законний спосіб. Результатом є зменшення кількості банків, зростання їхньої збитковості. Закриваються їх філії в різних районах великих міст і в містах меншого масштабу, що погіршує ситуацію з обслуговування клієнтів. Банки видають дуже мало кредитів, що відбивається на загальній економічній ситуації в країні. Відбувається постійне спрощення просторово-територіальної мережі банківської системи країни (мал. 6). Системно важливими банками в Україні є Ощадбанк і ПриватБанк. Перший є державним банком і посідає друге місце в країні за розмірами активів. Він має найбільше відділень, які доволі рівномірно розподіляються територією України. Його перевага полягає в тому, що цей банк має державну гарантію повного збереження грошових вкладів громадян, закріплену Законом України «Про банки і банківську діяльність». Він є одним із найбільших банків Центральної та Східної Європи. ПриватБанк — найбільший за розмірами активів та лідер роздрібного банківського ринку, другий за числом відділень, найбільший за кількістю банкоматів. Він також найбільше платіжних карток, створив найпопулярнішу платіжну систему «Приват24», має дочірні банки та філії в інших країнах світу. Нестабільність цього банку в останні роки пов’язана з тим, що він був націоналізований через

Тема 5. Фінансові послуги.

Мал. 6. Внутрішня структура фінансової системи.

виведення його власниками великих сум грошей за кордон, у тому числі в офшорні компанії. Держава внесла понад 200 млрд гривень для порятунку банку, однак його колишні власники намагаються повернути його собі, що вносить невизначеність в роботу банку. Невизначеність фінансової системи підриває до неї довіру клієнтів. Важливим для проведення українським бізнесом і державою експортно-імпортних операцій є Укрексімбанк. Це третій за розмірами активів і перший за розмірами внесків юридичних осіб банк країни. Він має представництва в двох найбільших фінансових центрах світу — Лондоні і Нью-Йорку і найпоширенішу мережу банків-кореспондентів - понад 850 банківських установ у різних країнах світу. Національний банк України надає банкам з іноземним капіталом дозволи на діяльність на внутрішньому ринку України, а вітчизняним банкам — право працювати на ринках інших країн. Також він друкує національну валюту. Національна банківська система все ще є нестабільною. Найголовніша її проблема полягає в неспроможності забезпечити великі інвестиційні проєкти. Банки не здатні надати великі позики для тих, хто їх потребує для розвитку власного бізнесу. Основним фінансовим центром України є Київ. Водночас зростає значення таких центрів

як Одеса, Дніпро і Львів. Окупований Донецьк перетворився на «фінансову чорну діру». Натомість Львів перетворюється не лише на центр туристичних послуг, але й на ринок фінансових, інноваційних, медичних і освітніх послуг. Які фінансові установи працюють у вашому населеному пункті? Чи є у вас страхові або інвестиційні компанії? Спробуйте більше дізнатися про їхню діяльність. Один із засновників Intecracy group та IT Ukraine Association Юрій Сивицький на запитання, чи є в України шанси випередити в IT-сфері ту саму Індію, відповів так: «Так, звичайно, є. Для цього необхідно створювати якісні продукти. Індійські продукти дуже слабенькі, можливо, це пов’язано з освітою та культурою. Їхні коди дуже сирі й важкі, у наших програмістів коди витончені. Проте, наприклад, рівень польських програмістів нічим не гірший за наш і за ціною їхні спеціалісти не дорожчі за наших. Наш імідж — це Україна як хороша аутсорсингова країна, але всередині себе вона не створила набір сервісів і продуктів, які викликають wow-ефект, як це зробили естонці». Звичайно, порівнювати Україну з країною, що в шість разів більша за територією і в 30 разів більша за чисельністю населення, досить незручно. У той час як українські ІТ-компанії демонструють дохід у 3,6 млрд дол. США, Індія заробляє 150 млрд, посідаючи перше місце в Global Services Location Index з величезним пулом молодих фахівців.

241

Розділ ІV. Третинний сектор господарства

ВИСНОВКИ

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

Аутсорсинг, як угода, за якою певна, притаманна для спеціалізації певної компанії робота виконується спеціалістами іншої компанії або взагалі окремими фахівцями і експертами, найчастіше використовується у сфері ІТ-технологій і називається ІТ-аутсорсинг, або аутсорсинг інформаційних технологій. Лідерами на світовому ринку програмування та аутсорсингу є економічно найрозвиненіші країни планети. Значного поширення набув аутсорсинг розробки програмного коду. Україна є світовим лідером за офшорним програмуванням. Участь України на світовому фінансовому ринку незначна. Економічна й фінансова системи нашої країни перебувають в стані трансформації. Системно важливими банками за визначенням НБУ в Україні є: ПриватБанк, Ощадбанк та Укрексімбанк.

1. Поясніть, що таке «аутсорсинг». Чому останнім часом він набуває все більшого поширення?

2. Покажіть на карті атласу найбільші країни-замовники та виконавці аутсорсингових послуг.

3. Поясніть причини нестабільності банківської системи України.

4. Обґрунтуйте небезпеки подвійного і потрійного громадянства для стабільної роботи української фінансової системи.

5. Спрогнозуйте вплив офшорних скандалів з участю українських громадян на розвиток банківської системи країни.

242

РОЗДІЛ V.

§67

ГЛОБАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ЛЮДСТВА

Поняття про глобальні проблеми людства, причини їх виникнення та способи подолання Пригадайте значення поняття «глобальний».

1

ГЛОБАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ЛЮДСТВА. Глобальні проблеми людства — це загальні, всесвітні проблеми, тобто ті, які тією чи іншою мірою стосуються майже кожної людини на планеті. Вони негативно впливають на все населення Землі і, звичайно, не можуть бути вирішені однією людиною чи країною або навіть групою країн окремо. Подолати глобальні проблеми можна лише об’єднаними зусиллями, спільними діями всіх народів і держав (мал. 1). Очевидним є й те, що гострота прояву глобальних проблем у різних країнах неоднакова. Для одних країн вони не становлять

безпосередньої загрози їхньому існуванню. Для інших деякі проблеми є гострими, а якісь не набули актуальності й нині. Розгляньте схему на мал. 1. Поясніть, чому всі глобальні проблеми об’єднано в три групи.

У минулому людство, яке було ще нечисленним і неорганізованим, не створювало жодної глобальної проблеми. Організовані

СЛОВНИК Глобальні проблеми — політичні, економічні та соціальні проблеми, які стосуються інтересів усіх країн і народів, усього людства. Вони виникли на межі XIX і XX ст., коли в результаті колоніальних завоювань усі заселені території світу були поділені між провідними країнами та залучені у світове господарство.

Global are called political, economic and social problems that affect the interests of all countries and peoples, all mankind. They arose at the turn of the XIX and XX centuries, when as a result of colonial conquests all inhabited territories of the world were divided between the leading countries and involved in the world economy.

Мал. 1. Глобальні проблеми людства.

243

Розділ V. Глобальні проблеми людства

а

б

Мал. 2. а) Пожежа на АЕС Фукусіма в Японії; б) будівництва нового саркофага над Чорнобильською АЕС.

в державу люди почали господарське освоєння великих територій. Прокладалися канали, вирубувалися ліси, будувалися великі міста. Це призвело до утворення гострих регіональних проблем, перш за все екологічних. Наприкінці XIX та особливо впродовж XX ст. науково-технічний прогрес і бурхливий розвиток науки сприяли господарському освоєнню людиною нашої планети у величезних масштабах. Людство набуло небачених можливостей, які не завжди використовуються раціонально. Водночас на Землі постали глобальні проблеми, кількість яких постійно збільшується. Поясніть причини збільшення глобальних проблем людства.

Сьогодні до всеосяжних, тобто глобальних проблем людства відносять: 1) демографічну проблему, яку спричинило швидке зростання кількості населення в найбідніших країнах світу; 2) екологічну проблему, пов’язану з інтенсивним руйнуванням довкілля, що робить нашу планету непридатною для життя; 3) проблему забезпечення розвитку людства всіма видами ресурсів, у тому числі й продовольчими; 4) геополітичні проблеми, які породжують воєнні конфлікти і загрожують людству самовбивчою світовою війною; 5) проблему поглиблення нерівності й нерівномірності розвитку різних націй, країн, регіонів тощо, що постійно створює регіональну і світову напруженість.

244

Поясніть, як ви розумієте зміст кожної з указаних проблем.

Розвиток цивілізації на планеті породжує нові комплексні проблеми людства, якими є невиліковні хвороби, наприклад СНІД. Так, у деяких африканських країнах цією хворобою заражена значна частина населення. Поширюються наркоманія, злочинність, тероризм, гібридні війни, знецінюються традиційні духовні цінності. Краще технічно озброюючись, людина не стає кращою морально. У цьому, напевно, ховаються причини виникнення всіх глобальних проблем людства. У наш час стало зрозумілим, що державні інститути не спроможні самостійно вирішити глобальні проблеми людства, навіть об’єднавши власні суспільства. Таким чином, крім державного, потрібний ще й громадський контроль за розвитком ситуації на нашій планеті. Активне втручання громадськості в подолання негативних явищ і процесів сьогодення, як показує досвід багатьох розвинених країн світу, є ефективним і дієвим. Свій внесок у вирішення глобальних проблем людства робить і Україна. Так, у нашій державі після Чорнобильської катастрофи накопичився значний досвід боротьби з радіоактивним забрудненням території, який знадобився іншим країнам. Наприклад, японці після аварії на атомній станції Фукусіма використали напрацювання українських учених і господарників під час ліквідації наслідків радіоактивного зараження (мал. 2).

Тема 5. Фінансові послуги.

ВИСНОВКИ

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

Глобальними називають політичні, економічні та соціальні проблеми, які стосуються інтересів усіх країн і народів, усього людства і не можуть бути вирішені однією людиною чи країною або навіть групою країн. Гострота прояву глобальних проблем у різних країнах неоднакова. До глобальних проблем людства відносять: демографічну, екологічну, продовольчу, проблему забезпечення розвитку людства всіма видами ресурсів, проблему воєн та тероризму, поглиблення нерівності й нерівномірності розвитку різних націй. Розвиток цивілізації на планеті породжує нові комплексні проблеми: невиліковні хвороби, наркоманію, злочинність, тероризм, гібридні війни тощо. Свій внесок у вирішення глобальних проблем мають робити всі країни та кожна окрема людина.

1. Поясніть, що таке глобальні проблеми людства.

2. Назвіть глобальні проблеми людства. Поясніть, як і чому їх об’єднують в окремі групи.

3. Поясніть причини виникнення та особливості прояву сучасних глобальних проблем.

4. Укажіть причини виникнення нових глобальних проблем із подальшим розвитком цивілізації.

§68 1

Проблема війни і миру Інформацію про які «гарячі точки» планети повідомляють кожного дня засоби масової інформації? Де вони розташовані?

ПРОБЛЕМА ВІЙНИ І МИРУ У СВІТІ ТА В УКРАЇНІ.

Проблема війни і миру на нашій планеті на сьогодні набуває актуальності, хоча зберігаються і традиційні проблеми, що існували століттями й десятиліттями. Геополітичні проблеми, або проблеми збереження миру на Землі, пов’язані з особливостями взаємодії країн на політичній карті світу. Ці проблеми спричиняють воєнні конфлікти, загрожують людству світовою війною. Військові арсенали країн світу представлені такою кількістю атомної, хімічної та біологічної зброї, що спроможна знищити саму планету. Щорічно людство створює нові види озброєння, засобів знищення людей і різноманітних будівель. Систематично у світі виникають десятки зон нестабільності («гарячих точок»), де відбуваються збройні протистояння різних груп населення, народів або держав. Такі місця мають тенденцію до розростання й перетворення на цілі райони. Конфлікти в них три-

вають роками, залучаючи все більшу кількість країн і народів. Проаналізуйте дані мал. 1 і зробіть відповідні висновки.

На сьогоднішній день до гострих, десятиліттями не вирішених геополітичних проблем

Мал. 1. Кількість біженців із зон конфліктів до Європи за шість місяців 2016 р. (порівняно з 2014—2015 рр.).

245

Розділ V. Глобальні проблеми людства

Мал. 2. Країни — постачальники біженців.

належать протистояння євреїв і арабів на землях Палестини на Близькому Сході, воєнні дії в Сирії, Іраку, Афганістані, Сомалі, конфлікт між мусульманами та індуїстами в індійському штаті Кашмір і, як наслідок, постійна військова напруга між двома ядерними державами Індією і Пакистаном, військові операції Росії на Північному Кавказі, воєнні дії на Донбасі та окупація Росією українського Криму. Проаналізуйте дані мал. 2 та визначте групу країн, яка є найбільшим джерелом біженців. Поясніть, чому вони не залишаються на батьківщині.

2

СИТУАЦІЯ В УКРАЇНІ. Ситуація, що склалася в Україні з 2014 р., взагалі є новим напрямком збройного протистояння у світі.

Росія як ядерна держава, що за відповідними угодами і ядерним роззброєнням України виступила державою-гарантом територіальної цілісності нашої країни, здійснила окупацію частини території України, порушивши таким чином власні зобов’язання. Україна бере активну участь у вирішенні міжнародних конфліктів. Наприклад, вона, виступала посередником у врегулюванні конфлікту між Республікою Молдовою і самопроголошеною Придністровською Молдавською Республікою. Українські миротворці у складі міжнародних миротворчих сил ООН працювали на Балканах, Близькому Сході, в Іраку. На сьогодні вони беруть участь у миротворчих операціях у деяких країнах Західної Африки.

ВИСНОВКИ

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

Проблеми збереження миру на Землі пов’язані з особливостями взаємодії країн на політичній карті світу. Військові арсенали країн світу мають таку кількість атомної, хімічної та біологічної зброї, що спроможна знищити Землю. Створення нових видів озброєння триває. Збройні протистояння на певних територіях поширюються, тривають роками і залучають усе більшу кількість країн і народів. На жаль, зараз одним з осередків нестабільності стали й окремі території нашої держави. Україна брала участь у вирішенні міжнародних конфліктів на Балканах, Близькому Сході, в Іраку, Західній Африці тощо.

1. Охарактеризуйте географію глобальної проблеми війни і миру.

2. Проаналізуйте сутність, причини виникнення, особливості прояву проблеми війни і миру.

3. Укажіть на карті регіони і країни найбільшого прояву проблеми війни та миру.

4. Як ви вважаєте, чи має проблема війни та миру етичний характер?

246

Тема 5. Фінансові послуги.

§69

Демографічна та продовольча проблеми Які демографічні проблеми країни існують в Україні?

1

ДЕМОГРАФІЧНА ПРОБЛЕМА. Вивчаючи населення України та світу, ви вже ознайомилися з особливостями його відтворення та розміщення. Ці особливості спричинили демографічну проблему, яка дедалі загострюється. У цілому демографічна проблема полягає у стрімкому зростанні кількості населення в країнах, що розвиваються, і в загрозі депопуляції, тобто перевищенні кількості померлих над кількістю народжених, в економічно розвинених країнах (мал. 1). Обидва процеси є негативними для людства. Крім того, до демографічної проблеми можна віднести й швидкі темпи розростання міст і міських агломерацій та збільшення неконтрольованої міграції. Розгляньте графіки на мал. 1. Чи можна назвати процес природного приросту населення Росії депопуляційним? Чим це загрожує країні?

На сьогоднішній день найгостріша демографічна ситуація склалася в країнах, що розвиваються. В окремих державах Африки, Південної і Центральної Америки кількість населення подвоюється кожні 20—30 років. Це переважно економічно слаборозвинені, бідні країни. Стрімке зростання кількості населення в них призводить до великого числа безробітних і бездомних, збільшення неконтрольованих потоків мігрантів до розвинених країн Європи (мал. 2).

Мал. 1. Природний приріст кількості населення Росії.

Зараз точно невідома максимальна кількість населення, яку може прогодувати наша планета. За різними джерелами, ця цифра коливається від 10 до 20 млрд осіб. Ніхто не знає, що станеться, коли цієї межі буде досягнуто. Щоб запобігти можливим демографічним катастрофам, уряди більше ніж 100 країн почали реалізовувати програму планування сім’ї. Кількість населення планети припинить зростання лише за умови, що кожна родина матиме не більше трьох дітей.

2

ПРОДОВОЛЬЧА ПРОБЛЕМА. Із демографічною тісно пов’язана й продовольча проблема, яка визначається спроможністю Землі прогодувати нинішнє та майбутнє населення планети. Співвідношення кількості населення та обсягу продуктів харчування визнано однією з найважливіших глобальних проблем людства. Кількість голодуючих людей у світі постійно зростає. За різними підрахунками, щоденно на нашій планеті недоїдають від 1 до 1,5 млрд осіб. Найбільше голодуючих у країнах, що розвиваються. У розвинених країнах добове споживання їжі досягає в середньому 3300 калорій, а в країнах, що розвиваються, — не більше 2200. Мінімальна норма, визначена ООН, складає 2400 калорій (мал. 3). Проаналізуйте мал. 3 та зробіть відповідні висновки.

Мал. 2. Мігранти з Африки до Італії.

247

Розділ V. Глобальні проблеми людства

Мал. 4. Томас Мальтус.

Мал. 3. Середня калорійність харчування в країнах світу.

Уперше на актуальність проблеми співвідношення зростання кількості населення і продовольства ще на початку XIX ст. звернув увагу англійський економіст і публіцист Томас Мальтус (мал. 4). Він обґрунтував неминучість негативних наслідків збільшення кількості населення та звернувся до проблеми його оптимізації. Ідеї Т. Мальтуса лягли в основу мальтузіанства як сукупності концепцій, де необмежене зростання кількості населення розглядається як головна причина соціальних негараздів, політичних потрясінь та екологічних катастроф. Способи вирішення продовольчої проблеми донині не зовсім зрозумілі. Звичайно,

вони не обмежені сферою власне сільського господарства і пов’язані зі змінами загальних механізмів функціонування суспільства та його взаємодії з природою. Є підстави вважати, що важливим напрямком вирішення проблеми голоду є перехід від «зеленої» революції до революції генетичної. Запровадження досягнень біотехнології стане вагомим внеском у вирішення продовольчої проблеми. За додатковими джерелами знайдіть додаткову інформацію про причини наукових розробок та створення генетично-модифікованих продуктів. Із яких причин і хто працював над цими розробками?

ВИСНОВКИ

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

Демографічна проблема в країнах, що розвиваються, полягає в стрімкому зростанні кількості населення. Економічно розвиненим країнам загрожує депопуляція. Обидва процеси негативні для розвитку людства. Найгостріша демографічна ситуація склалася в країнах, що розвиваються. Стрімке зростання кількості населення в них спричиняє збільшення числа безробітних і бездомних, а також неконтрольованих потоків мігрантів. Із демографічною тісно пов’язана продовольча проблема. За різними підрахунками, щоденно на нашій планеті недоїдають від 1 до 1,5 млрд осіб. Найбільше голодуючих у країнах, що розвиваються. Способи вирішення продовольчої проблеми не обмежені сферою сільського господарства. Важливим напрямом розв’язання проблеми голоду є перехід від «зеленої» до генетичної революції та запровадження досягнень біотехнології.

1. Охарактеризуйте демографічну проблему та поясніть причини її виникнення.

2. Поясніть, чому та як демографічна проблема пов’язана з продовольчою.

3. Покажіть на карті атласу регіони і країни, де найбільше проявляється проблема голоду та нестачі продовольства.

4. Охарактеризуйте наслідки демографічної та продовольчої проблем.

248

Тема 5. Фінансові послуги.

§70

Як країни світу забезпечують власні господарства енергоносіями. Чи є альтернативі способи вирішення цієї проблеми

1

ПРОБЛЕМА ЕНЕРГОСПОЖИВАННЯ. Збільшення енергоспоживання на початку XXI ст. пов’язане з розвитком технічної цивілізації на Землі. У свою чергу, бурхливі темпи розвитку енергетики спричинили появу низки проблем. Сьогодні головною стає проблема забезпечення ресурсами енергетичного господарства. З одного боку, сумарні запаси паливних ресурсів Землі доволі великі. Щороку відкриваються нові родовища. Запроваджуються нові технології видобутку нафти і природного газу, наприклад, із сланцевих пластів гірських порід. З іншого боку, спостерігається відносна ресурсна обмеженість, особливо в регіональному відношенні. Найбільш доступні поклади енергоносіїв вичерпуються, що призводить до збільшення глибини видобутку і, відповідно, зниження його рентабельності. Дехто з учених вважає, що незабаром енергетичні затрати на розвідування і видобування головного виду палива — нафти — за межами Близького Сходу перевищуватимуть кількість енергії, яка може бути отримана з неї (мал. 1). За даними мал. 1 порівняйте собівартість видобутку нафти в різних країнах світу та зробіть відповідні висновки.

Проте особливо загострюються проблеми, пов’язані з негативним впливом енергетики на довкілля. Масове використання викопного палива — нафти, вугілля, природного газу завдає збитків природі й шкодить здоров’ю людини через викиди, що містять важкі метали, двоокис сірки, окис азоту та інші шкідливі сполуки. Рослини і Світовий океан уже не встигають поглинати всю кількість вуглекислоти, яка утворюється внаслідок спалювання органічного палива. Це призводить до поступового посилення «парникового ефекту» і викликає небажане потепління клімату. Унаслідок інтенсивного видобутку починають вичерпуватися й запаси руд металів. Особливо відчутною стає нестача найдоступніших за глибиною залягання та районами

видобутку родовищ залізної, марганцевої, мідної, нікелевої руд. Помітно збідніли ресурси алюмінієвої сировини, насамперед багатих родовищ бокситів. Це створює загрозу поглиблення кризи в секторах господарства, які виробляють дуже потрібні для людства конструкційні матеріали. Стає значно відчутною і нестача прісної води. Ця проблема все більше загострюється. За допомогою карт атласу вкажіть країни, які вже сьогодні мають дефіцит прісної води.

Дуже виснажені й біологічні ресурси Світового океану (риба, кальмари, криль, морські водорості тощо). Крім біологічних ресурсів, Світовий океан має й величезні мінеральні багатства — корисні копалини. Із дна океанів і морів уже сьогодні видобувають 33 % нафти і 25 % природного газу. Реальним є освоєння технологій видобутку всіх мінералів із морської води. Потенційним ресурсом Світового океану є дейтерій — паливо для термоядерних пристроїв. Його запаси в морській воді практично невичерпні. До того ж, сам Океан — це велетенське джерело енергії.

Мал. 1. Собівартість видобутку нафти (за даними на 2015 р.).

249

Розділ V. Глобальні проблеми людства

Мал. 2. Космічне сміття на навколоземній орбіті.

2

країн запускає на навколоземну орбіту космічні кораблі, супутники, орбітальні керовані й автоматичні станції. Тому дуже гостро постала проблема космічного сміття, що накопичується навколо нашої планети і падає на Землю (мал. 2). Крім того, у місцях запуску ракет і космічних кораблів залишаються їхні відпрацьовані паливні баки, які містять дуже токсичні речовини. Потрапляючи у ґрунт або воду, ці токсини дуже забруднюють їх. Найбільше від таких проблем страждає Казахстан, де розташований відомий космодром Байконур. Остаточно не вирішена і проблема можливого розміщення в космосі ядерної зброї, що стала особливо актуальною в останні роки.

ПРОБЛЕМА ОСВОЄННЯ КОСМІЧНОГО ПРОСТОРУ. Із кожним роком усе більша кількість

За допомогою додаткових джерел знань дізнайтеся більше про космічне сміття та його шкоду.

ВИСНОВКИ

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

Нагальною є проблема забезпечення ресурсами енергетичного господарства через вичерпання найбільш доступних покладів енергоносіїв. Загострюються проблеми, пов’язані з негативним впливом енергетики на довкілля, що призводить до поступового посилення «парникового ефекту» і викликає потепління клімату. Унаслідок інтенсивного видобутку вичерпуються запаси руд металів. Усе більше загострюється проблема нестачі прісної води. Важливою є проблема космічного сміття на земній орбіті. Остаточно не вирішена і проблема можливого розміщення в космосі ядерної зброї.

1. Охарактеризуйте енергетичну і сировинну проблеми.

2. Поясніть, як можна частково подолати ці проблеми за рахунок утилізації відходів та перехід на невичерпні джерела енергії.

3. Чому енергетична та сировинна проблеми пов’язані з проблемою освоєння космічного простору?

4. Із якими проблемами стикається населення Землі, яке живе в безпосередній близькості до місць запуску космічних ракет?

§71 1

Проблема подолання відсталості країн, що розвиваються Поясніть, чому розвинені країни надають допомогу бідним країнам.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОБЛЕМИ ПОДОЛАННЯ ВІДСТАЛОСТІ КРАЇН, ЩО РОЗВИВАЮТЬСЯ.

Проблема подолання відсталості країн, що розвиваються, є найбільшою загальносвітовою проблемою. Ви вже знаєте, що велика нерівність і нерівномірність у розвитку окремих країн та їх груп спричинює загострення міжнародної напруженості. Наслідком цього можуть стати збройні конфлікти, тероризм, поява мільйонів біженців.

250

Щоб уникнути таких небажаних наслідків, людство має навчитися не допускати великої нерівності в розвитку країн і регіонів світу. На жаль, поки що протилежності між країнами не тільки не зникають, а й посилюються. Рівень доходів на одну особу таких країн, як Швейцарія і Норвегія, перевищує відповідний показник Ефіопії та Сомалі у 120 разів. Якщо порівняти випуск деяких видів продукції на

Тема 5. Фінансові послуги.

Мал. 1. Проблема бідності в Африці.

Мал. 2. Витрати країн світу на воєнну промисловість (% від ВВП).

одну особу в розвинених країнах і країнах , що розвиваються, то тут різниця ще відчутніша — тисячі разів (мал. 1). Зростання кількості бідних, голодних, неписьменних людей, які змушені щоденно боротися за виживання, дестабілізує ситуацію у світі. Виникають локальні конфлікти, які можуть перерости в глобальні.

цтво зброї. Так, Північна Корея, де панує голод, постійно фінансує виготовлення ядерної зброї та ракетне озброєння (мал. 2).

2

«ГОНКА ОЗБРОЄНЬ» ЯК ЧИННИК ЗАГОСТРЕННЯ ГЛОБАЛЬНИХ ПРОБЛЕМ. Звичайно, у світі

виникають, поглиблюються або поступово вирішуються й інші глобальні проблеми. Наприклад, величезними є економічні втрати людства від «гонки озброєнь». Після Другої світової війни всі країни світу витратили вже понад 10 трлн дол. США на озброєння й утримання армії. Цю величезну суму можна було б використати набагато продуктивніше, наприклад на ліквідацію глобальних проблем людства, бідності, хвороб тощо. Найбідніші, кризові країни, незважаючи на голод і злидні, продовжують вкладати величезні кошти у виробни-

Проаналізуйте дані мал. 2 та зробіть відповідні висновки.

Разом із тим і ця проблема не є однозначною. Так, багато хто вважає, що винайдення атомної зброї відвернуло третю світову війну, оскільки якщо в цьому конфлікті не буде переможців, то втрачається і сам сенс війни. Армія, воєнна промисловість дали роботу багатьом мільйонам людей, які могли бути безробітними. Технічні досягнення у воєнній промисловості стали надбанням мирних виробництв господарства. І все ж загалом військово-політична конфронтація і «гонка озброєнь» є дуже небезпечними для людства. Усі проблеми людства тісно пов’язані між собою. І як наслідок, загострення однієї проблеми викликає поглиблення інших. Проте хоча б часткове вирішення однієї глобальної проблеми пом’якшує вплив інших.

ВИСНОВКИ

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

Проблема подолання відсталості країн, що розвиваються, є найбільшою загальносвітовою проблемою, оскільки вона спричинює загострення міжнародної напруженості та може призвести до збройних конфліктів, тероризму, появи мільйонів біженців. Зростання кількості бідних, голодних, неписьменних людей, які змушені щоденно боротися за виживання, дестабілізує ситуацію у світі. Виникають локальні конфлікти, які можуть перерости в глобальні. У світі виникають, поглиблюються або поступово вирішуються й інші глобальні проблеми. Наприклад, економічні втрати людства від «гонки озброєнь». Усі проблеми людства тісно пов’язані між собою, і загострення однієї з них викликає поглиблення інших.

1. Охарактеризуйте сутність проблеми подолання відсталості країн, що розвиваються.

2. Охарактеризуйте географію глобальних проблем: голоду, війни і миру тощо. Зробіть відповідні висновки.

3. Оцініть місце і роль географічної науки в сучасному світі, у різних сферах життя суспільства на прикладі пошуку можливих шляхів вирішення глобальних проблем людства.

251

Розділ V. Глобальні проблеми людства

§72

Глобальні проблеми людства. Сталий розвиток — стратегія людства на ХХІ ст.

1. Пригадайте, що ви знаєте про поняття «сталий розвиток». 2. Наведіть можливі приклади участі кожного особисто в реалізації стратегії людства щодо його сталого розвитку.

3. Які глобальні проблеми найгостріші для України й чому їх не можна вирішити в межах лише нашої держави?

1

НЕДООЦІНКА ГЛОБАЛЬНИХ ЗАГРОЗ ІСНУВАННЮ ЛЮДСТВА, ТАКИХ ЯК РОЗВИТОК НЕДРУЖНЬОГО ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ І ГЛОБАЛЬНИХ КАТАСТРОФ. Вам мабуть знайомі видовищні

фрагменти з фільму «Армагеддон» про знищення нашої планети через падіння астероїду або вторгнення прибульців у фільмах «День незалежності» чи «Війна світів». Однак увага до таких уявних загроз існуванню людства не має затьмарювати найбільш серйозні катастрофи, з якими людство вже реально стикалося. Наприклад, виверження вулкана Тамбора (1815 р., Індонезія), що призвело до загибелі понад 70 тис. осіб. Вулканічний попіл потрапив у верхні шари атмосфери, що зменшило кількість сонячного світла, яке надходило до поверхні Землі, і призвело до глобального похолодання, відомого нам як «рік без літа». До речі, саме цей рік започаткував масштабні потоки мігрантів з Європи й Азії до Америки та Австралії. Перспективи виверження супервулкана, вибуху зірки в космосі або зіткнення астероїда із Землею звичайно існують, але вони не більш імовірні, ніж у будь-який інший рік історії людства, на відміну від глобальних загроз, що спричинені діяльністю самої людини.

а

СЛОВНИК Кліматична криза — надмірно стрімка зміна клімату через підвищення глобальної середньої температури.

The climate crisis is an excessively rapid change in climate due to rising global average temperatures. На каналі YouTube перегляньте відеоматеріали «Супервулкани — загроза для всього світу». Зробіть висновки про те, чому виверження вулканів може призвести до масштабний людських міграцій. Пригадайте, де в Україні існують грязьові вулкани.

Наприклад, ВОЗ і Всесвітній економічний форум (2021 р, Давос, Швейцарія) одним із головних ризиків уже кілька років поспіль визначають кліматичні зміни та їхні наслідки як глобальну кліматичну катастрофу, або кліматичну кризу. Для багатьох регіонів планети зміна клімату наразі є питанням «життя і смерті». Загрози кліматичної кризи складні й різноманітні — від підвищення рівня Світового океану та масштабних лісових пожеж до масового голоду й кліматичних біженців, яких, за оцінками ООН, уже до 2050 р. може нараховуватися до 1 млрд осіб (мал. 1, а).

б

Мал. 1. а) Залежність між глобальною температурою та викидами діоксиду вуглецю, б) приклад заходів з адаптації до змін клімату — озеленення та сонячні батареї на одному з дахів будівлі в Німеччині.

252

Тема 5. Фінансові послуги. Відомий британський натураліст та захисник довкілля Девід Аттенборо взагалі вважає, що кліматична катастрофа може призвести до «колапсу цивілізацій і вимирання більшої частини планети». Українські вчені прогнозують, що в період 2030—2040 рр. водність Дніпра зменшиться на 29 %, а Дністра — на 37 %, що спричинить зниження врожайності та проблеми в роботі атомних електростанцій. Зменшити шкоду від кліматичних змін та скористатися можливостями створення нових робочих місць або накопичити кошти на ліквідацію наслідків надзвичайних ситуацій дозволять своєчасні заходи з адаптації до змін клімату (мал. 1, б).

тис. осіб, а втрати глобальної економіки сягають 500 млрд дол. на рік. Нагадаємо, лише іспанський грип, або «іспанка», що охопив усю планету в 1918 р., забрав життя майже 50 млн осіб. Зменшити ризик глобальних пандемій допомагають широкомасштабні програми вакцинації та інші заходи профілактики захворювань. Глобальні катастрофи мають так званий «каскадний ефект», наприклад, ніхто не загинув у 2010 р. через виверження ісландського вулкана Ейяф’ятлайокютль, однак європейський повітряний простір був повністю закритий на шість днів. Економічні наслідки цієї «зупинки життя» обчислюються мільйонами доларів. Кібератака відносно простого вірусу-здирника WannaCry у 2017 р. частково припинила роботу Національної служби охорони здоров’я Великої Британії та інших організацій по всьому світу, що спричинило фінансові та людські втрати.

Більше інформації про адаптацію людства до змін клімату шукайте на спеціально створеному ЄС сайті: climate-adapt.eea.europa.eu/. Поясніть, чому зменшення водності річок є загрозою для безперебійної роботи українських АЕС. Більше інформації про зміни клімату в Україні та світі на ecoaction.org.ua/zmina-klimatu-ua-tasvit.html

Іншою значною загрозою є збільшення потенційних ризиків, пов’язаних із новітніми технологіями, наприклад, штучним інтелектом, які швидко прогресують. З одного боку, це технічний прогрес і полегшення життя й праці людини: від розпізнавання мови та машинного перекладу до цифрових помічників для медсестер і лікарів. З іншого боку, штучний інтелект може використовуватися зловмисно, від кібертероризму та цілеспрямованих кампаній з дезінформації населення до навчання машин хакерству чи використання дронів з метою репресій. Серйозним викликом людству є глобальні пандемії. Чисельність і мобільність населення світу неухильно зростає. Це сприяє поширенню нових штамів хвороб, наприклад, вірусу грипу, через який помирає в середньому 700 СЛОВНИК Адаптація до зміни клімату — пристосування природних чи людських систем до фактичних або очікуваних кліматичних впливів чи їхніх наслідків.

Adaptation to climate change is the adaptation of natural or human systems to actual or expected climatic influences or their consequences.

2

ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК ГЛОБАЛЬНИХ ПРОБЛЕМ.

Неможливо подолати одну глобальну проблему, не звертаючи уваги на інші, адже всі вони тісно взаємопов’язані: енергетична й сировинна проблеми спричинюють екологічну, яка породжує продовольчу кризу, що існує нероздільно із демографічною проблемою. Цей ланцюжок можна продовжувати і замкнути на енергетичній та сировинній проблемах. Кожна із цих проблем у різних групах країн проявляється по-своєму, але немає жодної країни в світі, яка б була їх позбавлена. Отже, і вирішити ці проблеми можливо лише спільними зусиллями всіх народів Землі. Наприклад, у розвинених країнах і країнах, що розвиваються, продовольча проблема та проблема споживання продовольства (проблема голоду) проявляються по-різному. Якщо в бідних країнах, які розвиваються, — це нестача продовольства та недостатній рівень його споживання або навіть голод, то в розвинених країнах це питання іноді навіть надлишкового рівня споживання, незбалансованої структури харчування й характер (режим) споживання продовольства. Тут навіть на телебаченні дуже активно обговорюються питання обмеження марнотратного споживання товарів і послуг. Те саме можна сказати і про проблему нестачі трудових ресурсів та демографічну проблему. У країнах, що розвиваються, існує

253

Розділ V. Глобальні проблеми людства значна частка безробітного населення через відсутність робочих місць, а розвинені країни дедалі активніше використовують промислових і соціальних роботів через нестачу трудових ресурсів. У розвинених країнах влада проводить демографічну політику збільшення народжуваності, наприклад, у Люксембурзі мами-медики, які мають двох дітей, мають працювати неповний робочий тиждень зі збереженням повної заробітної плати. У країнах, що розвиваються, уряди навпаки, намагаються стримати неконтрольоване зростання чисельності населення, яке спричиняє низку подальших проблем —голоду, неграмотності, злиднів, безробіття та ін. Тільки за умови досягнення людством глобального балансу в його подальшому розвитку, світ зможе динамічно розвиватися й успішно вирішувати глобальні проблеми. Порушення цієї рівноваги несе серйозні загрози та навіть апокаліптичні наслідки існуванню самої людської цивілізації.

3

РОЛЬ СВІТОВОЇ ГРОМАДСЬКОСТІ ТА МІЖНАРОДНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ У ВИРІШЕННІ ГЛОБАЛЬНИХ ПРОБЛЕМ ЛЮДСТВА. Сьогодні практично всі іс-

нуючі міжнародні організації від міжнародної поліцейської служби «Інтерпол» до ООН та від «Лікарі без кордонів» до G20 задіяні в різних програмах вирішення глобальних проблем людства. Наприклад, ООН проводить 12 миротворчих акцій у різних країнах світу із підтримки в них миру та протидії тероризму. Міжнародний фонд сільськогосподарського розвитку (МФСР) із 1978 р. інвестує (на сьогодні це більше 15 млрд дол. США) для надання допомоги понад 430 млн осіб у вирощуванні та продажу продуктів харчування для збільшення їх доходів та забезпечення засобами існування їхніх сімей. Зараз МФСР надає підтримку в реалізації понад 240 програм і проєктів у 147 країнах. Про діяльність ООН з питання вирішення глобальних проблем людства читайте на сайті організації: un.org/un70/en/content/70ways/index.html (70 напрямів розвитку ООН, англійською мовою).

У 1968 р був створений Римський клуб — поважна міжнародна організація, членами якої можуть стати лише ті особи, які не обіймають офіційних урядових посад і не представляють інтереси якихось країн. Основною метою своєї діяльності ця організація проголосила

254

створення методики, за допомогою якої суспільство могло б науково аналізувати проблеми людства, пов’язані з фізичною обмеженістю ресурсів Землі; бурхливим ростом виробництва і споживання; а також визначення для суспільства заходів доцільного управління, досягнення «глобальної рівноваги» та ін. Наприкінці 70-х рр. ХХ ст. Римський клуб переорієнтував свою діяльність на пошуки перспектив виживання людства. В умовах глобалізації розвивається не тільки глобальна економіка, а й глобальне громадянське суспільство, яке знаходить способи вирішення глобальних проблем для досягнення сталого власного розвитку. Для України, крім енергетичної (імпорт нафти та природного газу становить близько 40 % від споживання), демографічної (депопуляція в країні на 2021 р. дорівнює майже 400 тис. осіб на рік, а тривалість життя населення значно нижча, ніж у країнах ЄС), продовольчої (на 12 % залежність від імпортних продуктів) найбільш актуальною є проблема війни і миру, оскільки гібридна війна Росії проти України триває вже восьмий рік. Економічна залежність України від Росії значно зменшилась, адже до війни на неї припадало близько 30 % річного торговельного балансу нашої країни. Екологічна проблема в Україні зумовлена переважно високим рівнем концентрації виробництва та застарілими технологіями перероблення сировини, відсутністю сучасного законодавства у сфері охорони довкілля та дотримання міжнародних норм. Основні забруднювачі довкілля в державі: переважно старий автотранспорт, ТЕС, хімічні, металургійні, добувні підприємства. В Україні існує 30-кілометрова зона відчуження Чорнобильської АЕС — особлива територія зони екологічного лиха зі значним радіоактивним забрудненням. Екологічні проблеми України пов’язані з аналогічними проблемами сусідніх держав і Європи загалом: значна частина забруднення хромом надходить із дніпровською водою з Білорусі, викиди шкідливих отруйних речовин з окупованого Росією Криму потрапляють на територію Херсонщини, а продукти нафтопереробки з Румунії отруюють води Дунаю та Чорного моря. Шкідливі викиди в атмосферу з країн Західної та Центральної Європи з повітряними потоками переносяться до Західної України.

Тема 5. Фінансові послуги.

4

СТАЛИЙ РОЗВИТОК — СТРАТЕГІЯ ЛЮДСТВА НА ХХІ СТ. Сталий розвиток — це розвиток

людства, який відбувається з урахуванням великої кількості чинників, що впливають як на суспільство, так і на природу. Це моделювання процесів із використанням сучасних інформаційних технологій, що дозволяє передбачати наслідки прийнятих рішень, тобто ефективно планувати діяльність людства та робити розвиток керованим. Серед нових наукових теорій, створених у другій половині ХХ ст. через грандіозні масштаби втручання людства у природні процеси Землі, важливою є концепція меж розвитку, яка розроблена в Римському клубі американським ученим Д. Медоузом. Сутність її полягає в тому, що сучасна індустріальна модель розвитку людства неминуче буде обмежена вичерпністю природних ресурсів, особливо викопних. Якщо людство не знайде нової моделі розвитку, то вже в другій чверті ХХІ ст. почнеться спочатку занепад розвинених країн, які найінтенсивніше експлуатують ресурси планети, а потім світовий господарський колапс, із якого немає виходу (мал. 2). У 2015 р. Україна приєдналась до рішення Саміту Генеральної Асамблеї ООН «Перетворення нашого світу: порядок денний у сфері стало-

Мал. 2. Складові сталого розвитку.

го розвитку до 2030 р.». ООН оголосила 2020 р. початком десятиліття дій щодо досягнення цілей сталого розвитку, але пандемія коронавірусу внесла в них свої корективи (мал. 3). У різних регіонах України порушення рівноваги у взаємодії людини й природи стало причиною багатьох проблем: для південних регіонів це знищення степів, для північних — наслідки Чорнобильської катастрофи; на сході це повне руйнування екосистеми через війну із Росією; просідання поверхні ґрунту та зсуви там, де видобуток корисних копалин або житлова чи промислова забудови проводилися із порушенням

Мал. 3. Вплив пандемії Covid-19 на цілі сталого розвитку.

255

Розділ V. Глобальні проблеми людства технічних вимог; забруднення атмосферного повітря — для всіх регіонів країни. Познайомтеся з матеріалами «Сталий розвиток для України» (електронний режим доступу: sd4ua. org/ ). Поділіться інформацією з однолітками.

Нині сталий (стійкий) розвиток розглядається, як особливий економічний розвиток, що забезпечує задоволення всебічних потреб сучасного покоління без завдання шкоди можливостям прийдешніх поколінь забезпечити свої власні потреби. Розвиток економіки має підпорядковуватися законам природи, а не відбуватися на противагу їм. Питання про необхідність переходу до сталого розвитку вперше було поставлене Світовою комісією з навколишнього середовища та розвитку. На сьогоднішній день концепція сталого розвитку запроваджується в розвинених країнах світу. Стало зрозумілим, що такий розвиток може відбуватися лише на основі цілеспрямованого вдосконалення технологій використання природних ресурсів, глобального впровадження енерго- і ресурсозберігаючих технологій, зменшення витрат усіх видів ресурсів на виробництво одиниці продукції, всебічного використання нетрадиційних джерел енергії.

розвиток лише заходами впровадження енергозберігаючих технологій. Необхідно широкомасштабне створення і використання нових та відновлюваних джерел енергії. За сучасного стану соціально-економічного розвитку суспільства альтернативи сталому розвитку не існує. Ідеї цього розвитку визначатимуть основні напрями розвитку людства в ХХІ ст. Досягнення цілей сталого розвитку можливе лише завдяки зусиллям усього людства, але кожна держава має зробити свій внесок. Від вас, молодих українців і українок, також буде залежати, чи зможе людство досягти бажаної мети.

Перегляньте мультфільм «Екологічна корова» та «Мультик про екологію (сюрреалізм)», «Людина і Земля». Зробіть висновки з побаченого.

Сучасна вітчизняна і світова практика засвідчують, що неможливо вирішити глобальні енергетичні проблеми і забезпечити сталий

Прикладом адаптації до зміни клімату може бути місто Арнем (Нідерланти), де 10 % асфальтового покриття замінюють на газони, кущі та дерева, які сприятимуть зменшенню температури довкілля. Також це дозволить вільно потрапити в ґрунт до 90 % дощової води, щоб запобігти затопленню доріг, тротуарів під час сильних злив. Екологічна політика будівництва, наприклад, магазинів німецької торговельної мережі LIDL використовує в тому числі й пласкі озеленені дахи. У 2016 р. фірма «Адідас» презентувала колекцію кросівок із переробленого пластику й поліестеру, зібраного в океані. Для пошиття кросівок використовують виключно океанічне сміття — пластикові пляшки та інші матеріали, які було зібрано біля берегів Мальдівського архіпелагу. Усього було випущено 7 тис. пар дебютної колекції, після чого компанія планувала на 2017 р. збільшити виробництво до одного мільйона. Неординарне взуття надійшло в продаж в листопаді 2016 р. за ціною 220 дол. за пару.

ВИСНОВКИ

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

Світове громадянське суспільство відіграє важливу роль у збереженні довкілля та вирішенні глобальних проблем людства. Одним із основних завдань світового суспільства є привернення уваги людства до різних глобальних проблем і вироблення способів їх вирішення. Глобальні проблеми України тісно пов’язані із загальноєвропейськими та світовими, адже природа не визнає державних кордонів. Реалізація моделі сталого економічного розвитку передбачає врахування всього кращого національного і світового культурного досвіду з метою переходу від уявлень про необхідність захисту природи від «всесильної економіки» до підпорядкування соціально-економічного розвитку екологічним вимогам і обмеженням, що можливе лише завдяки зусиллям усього людства.

1. Охарактеризуйте роль, яку відіграє в збереженні довкілля світове громадянське суспільство.

2. Поясніть зв’язок, що існує між глобальними проблемами людства.

3. Проаналізуйте вплив пандемії Covid-19 на можливості реалізації цілей сталого розвитку. Зробіть висновок.

4. Створіть перелік проявів глобальних проблем людства у вашому регіоні. Запропонуйте можливі шляхи їх вирішення.

5. За допомогою мал. 2. поясніть, що таке сталий розвиток.

Дослідження. Прояв глобальних проблем у своєму регіоні.

256

Зміст Передмова . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3

§1

Вступ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 4

§2

Шкільний курс географії «Україна і світове господарство» та його мета . . . . . 4 Економічна географія в системі географічних наук . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 8

Розділ I. Національна економіка та світове господарство. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Тема 1. Національна економіка. . . . . . . . 14 §3

Національна економіка. Економічний розвиток та його показники . . . . . . . . . . . . 14 § 4 Секторальна та кластерна моделі економіки країни: світовий досвід і перспективи України . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 20 Практична робота 1. Аналіз секторальної моделі економіки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 24 § 5 Суспільна та просторова організація національної економіки . . . . . . . . . . . . . . . 25 § 6 Чинники розміщення виробництва . . . . . 30

Тема 2. Світове господарство (світова економіка), світовий ринок. . . . . . . . . . . 34 §7

Поняття «світове господарство». Типізація економічних систем і країн світу та Україна в ній . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 34 Практична робота 2. «Позначення на контурній карті країн «Великої двадцятки»

(G-20) і визначення їх місця в сучасній типізації країн за рівнем економічного розвитку» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 40 § 8 Поняття «спеціалізація території», «міжнародний поділ праці» . . . . . . . . . . . 40 § 9 Багаторівневість світового господарства, його просторова структура за концепцією «Центр–периферія» . . . . . . . . . . . . . 45 § 10 Сучасні тенденції розвитку світового господарства . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 48 § 11 Транснаціональні корпорації, їх формування, трансформація та вплив на економіку . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 52 Практична робота 3. Аналіз статистичних даних економічної діяльності найбільших промислових ТНК світу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 55 Дослідження. Світові ТНК в Україні . . . . . . . . 55 § 12 Міжнародні організації . . . . . . . . . . . . . . . 55

Розділ ІІ. Первинний сектор господарства. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Тема 1. Сільське господарство. . . . . . . . . 60 § 13 Сільське господарство в сучасному світі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 60 § 14 Чинники розвитку й розміщення аграрного виробництва . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 63 § 15 Сільське господарство України. Рослинництво . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 67 § 16 Кормова база, структура та розміщення тваринництва . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 71 § 17 Зональна спеціалізація сільського господарства України . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 77 § 18 Сільське господарство світу . . . . . . . . . . . 80 Практична робота 4. «Визначення основних зернових і технічних культур, що вирощуються у помірному й тропічному кліматичних

13

59

поясах, та обґрунтування встановлених відмінностей» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 86 § 19 Україна на світовому ринку сільськогосподарських продуктів та продовольства . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 86

Тема 2. Лісове господарство. . . . . . . . . . 89 § 20 Лісове господарство світу . . . . . . . . . . . . . 89 § 21 Лісове господарство в Україні . . . . . . . . . 93

Тема 3. Добувна промисловість . . . . . . . 95 § 22 Мінеральні ресурси світу. Ресурсозабезпеченість країн мінеральними ресурсами . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 95

257

Зміст § 23 Основні закономірності розміщення та видобуток паливних корисних копалин. Найбільші в світі басейни і країни за видобутком та імпортом кам’яного вугілля, нафти й природного газу . . . . 100 §24 Видобування кам’яного вугілля, нафти, природного газу в Україні . . . . . . . . . . . . . 103 Практична робота 5. «Позначення на контурній карті найбільших басейнів видобування кам’яного вугілля, нафти і природного газу в Україні та світі» . . . . . . . . . . . . . . . . . . 108 § 25 Основні закономірності розміщення та видобування металічних руд . . . . . . . . . 108 Практична робота 6. Позначення на контурній карті світу районів видобування мінеральних ресурсів на шельфі Світового океану . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 111 Дослідження (на вибір) . . . . . . . . . . . . . . . . . . 111

1.Проблеми й перспективи освоєння родовищ нафти й природного газу на шельфі Чорного та Азовського морів. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 111 2. . . Екологічні проблеми видобування природних ресурсів в Україні та в світі. . . . . . . . 111 § 26 Найбільші басейни та країни з найбільшими обсягами видобутку металів 112 § 27 Розвиток і розміщення виробництв із видобутку залізних і марганцевих руд, кольорових, благородних та рідкоземельних металів в Україні . . . . . . . . . . . 114 § 28 Видобуток інших видів природної сировини у світі, Україні та своєму регіоні . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 118 Практична робота 7. Складання картосхеми з нанесенням найбільших країн-експортерів та імпортерів мінеральної сировини світу. . . 122

Розділ ІІІ. Вторинний сектор господарства . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Тема 1. Виробництво та постачання електроенергії. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 124 § 29 Електроенергетика: типи електростанцій, основні чинники їх розміщення та значення . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 124 § 30 Паливно-енергетичний баланс. Використання відновлюваних джерел енергії . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 127 § 31 Електроенергетика України . . . . . . . . . . 130 Практична робота 8. «Позначення на контурній карті України найбільших електростанцій та пояснення чинників їх розміщення» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 134 § 32 Електроенергетика світу. Найбільші країни-виробники та країни-споживачі електроенергії в світі . . . . . . . . . . . . . . . 135 Практична робота 9. «Побудова та аналіз діаграм виробництва електроенергії на електростанціях різних типів в Україні, країнах Європи та світу» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 138

Тема 2. Металургійне виробництво . . . 139 § 33 Металургійне виробництво і його значення для розвитку господарства . . . . . 139 § 34 Чорна металургія. Сучасні технології та чинники розміщення підприємств чорної металургії в Україні та світі . . . 143 § 35 Сучасні тенденції виробництва чорних металів у світі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 145 Практична робота 10. «Позначення на контурній карті сировинної бази та основних

258

123

центрів виробництва чорних металів в Україні» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 148 § 36 Кольорова металургія. Особливості технології виробництва та чинники розміщення підприємств з виплавки міді, алюмінію, титану. Найбільші країни-виробники та країни-споживачі кольорових металів у світі . . . . . . . . . . . 149 Практична робота 11. «Складання картосхеми з нанесенням найбільших у світі країн-експортерів та імпортерів продукції чорної та кольорової металургії» . . . . . . . . . . 152 §37 Виробництво чавуну, сталі, прокату в Україні: домінуючі технології, сукупність чинників розміщення підприємств, основні центри . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 152 § 38 Основні центри виробництва кольорових металів в Україні. Місце України на світовому ринку чорних та кольорових металів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 154

Тема 3. Хімічне виробництво. Виробництво деревини, паперу. Промисловість будівельних матеріалів. . . . . . . . . . . . . . 156 § 39 Хімічне виробництво: значення, особливості технологій, чинники розміщення основних виробництв хімічних речовин і хімічної продукції, фармацевтичної продукції, гумових і пластмасових виробів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 156

Зміст Дослідження. Світовий ринок фармацевтичної продукції: географія виробництва і споживання. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 160 § 40 Хімічне виробництво в Україні. Основні центри виробництва хімічної продукції та чинники їх формування . . . . . . . . . . . 161 § 41 Найбільші країни-виробники полімерів, мінеральних добрив, фармацевтичної продукції . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 164 § 42 Виробництво деревини й паперу в світі: значення, особливості технологій, чинники розміщення підприємств, географія розвитку. Виробництво деревини й паперу в Україні. Найбільші в світі країни- виробники деревини та паперу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 166

Тема 4. Виробництво машин та устаткування. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 169 § 43 Машинобудування та його роль у сучасному світі. Різноманітність підприємств і чинники їхнього розміщення . . 169 § 44 Спеціалізація та кооперування в машинобудуванні . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 172 § 45 Машинобудування світу. Взаємозв’язок між рівнем економічного розвитку регіону, країни та рівнем розвитку машинобудування . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 174 § 46 Машинобудування в Україні. Центри виробництва транспортних засобів, промислового обладнання, сільськогосподарської техніки, побутової електротехнічної та електронної продукції . . . . 177 Практична робота 12. «Позначення на контурній карті України (із поясненням чинни-

ків їхнього розміщення) центрів виробництва транспортних засобів і підприємств сільськогосподарського машинобудування» . . . . . . . . . 180 § 47 Географія машинобудування світу . . . . . 181

Тема 5. Виробництво тканин, одягу, взуття . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 184 § 48 Особливості виробничого процесу та чинники розміщення підприємств, що виробляють тканини різних видів, одяг, шкіряно-взуттєву продукцію . . . . . . . . . . 184 § 49 Чинники та центри розміщення текстильного, швейного, шкіряного, взуттєвого виробництва в Україні . . . . . 186 Дослідження. Малі та середні міста України — центри швейного (взуттєвого) виробництва. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 188 § 50 Народні промисли (традиційні ремесла) в Україні . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 188 Практична робота 13. «Нанесення на карту України основних центрів розвитку традиційних ремесел» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 191

Тема 6. Харчова промисловість. . . . . . . 191 § 51 Особливості виробничого процесу та чинники розміщення підприємств, що виробляють харчові продукти . . . . . . . . . 191 § 52 Харчова промисловість в Україні . . . . . 194 Дослідження (на вибір) . . . . . . . . . . . . . . . . . . 196 1. Українські та імпортні продукти в споживчому кошику вашої родини (порівняння ціни, поживності, якості та доступності). . . . 196 2. Традиційні продукти харчування в Україні та країнах-сусідах. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 196

Розділ ІV. Третинний сектор господарства. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Тема 1. Транспорт. . . . . . . . . . . . . . . . . . . 198 §53

Транспорт і його роль у розвитку національної та світової економіки . . . . . . . . . . 198 § 54 Наземний транспорт України . . . . . . . . . 201 § 55 Повітряний транспорт. Газотранспортна система України. Міжнародні транспортні коридори. Міські види транспорту . . 204 Дослідження (на вибір) . . . . . . . . . . . . . . . . . . 205 1. Міські види транспорту свого обласного центру. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 205 2. Роль транспортного комплексу України в міжнародних перевезеннях. . . . . . . . . . . . . . 205

197

§ 56 Водний транспорт світу. Водні шляхи, найбільші морські та річкові порти України . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 206 Практична робота 14. «Нанесення на контурну карту основних транспортних вузлів, морських портів та аеропортів міжнародного значення, міжнародних транспортних коридорів» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 207

Тема 2. Торгівля. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 208 § 57 Торгівля як вид послуг. Форми торгівлі. Світовий ринок товарів і послуг . . . 208

259

Зміст § 58 Основні напрями зовнішньоторговельних зв’язків. Географія внутрішньої та зовнішньої торгівлі України . . . . . . . . . . . . 211 Дослідження. Інтернет торгівля як специфічний вид діяльності. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 213

Тема 3. Туризм. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 214 § 59 Туризм як складник національної економіки, його види. Чинники розвитку туризму в регіоні, країні. Туристична інфраструктура . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 214 § 60 Туризм і туристичні райони в Україні. Об’єкти Світової спадщини ЮНЕСКО в Україні . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 217 § 61 Міжнародний туризм. Паломництво. Основні туристичні регіони світу . . . . . . . . 220 Практична робота 15. «Нанесення на карту світу країн з найбільшою кількістю та окремих об’єктів Світової спадщини ЮНЕСКО» . 224

Тема 4. Наукова діяльність. Освіта. Охорона здоров’я. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 225 § 62 Наука та освіта, їх роль в суспільстві . 225 § 63 Освіта та освітні послуги в Україні та світі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 229 § 64 Охорона здоров’я. Системи охорони здоров’я окремих кран світу. Найвідоміші центри охорони здоров’я в Україні та світі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 232

Тема 5. Фінансові послуги. Комп’ютерне програмування. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 235 § 65 Фінансові послуги. Вплив глобалізації на розміщення фінансових установ. Країни-офшори. Особливості розміщення фінансових установ в Україні . . . . . . 235 § 66 Аутсорсинг. Комп›ютерне програмування, консультування та пов›язана з ними діяльність . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 238

Розділ V. Глобальні проблеми людства . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . § 67 Поняття про глобальні проблеми людства, причини їх виникнення та способи подолання . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 243 § 68 Проблема війни і миру . . . . . . . . . . . . . . 245 § 69 Демографічна та продовольча проблеми . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 247 § 70 Як країни світу забезпечують власні господарства енергоносіями. Чи є аль-

260

243

тернативі способи вирішення цієї проблеми . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 249 § 71 Проблема подолання відсталості країн, що розвиваються . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 250 § 72 Глобальні проблеми людства. Сталий розвиток — стратегія людства на ХХІ ст. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 252 Дослідження. Прояв глобальних проблем у своєму регіоні. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 256

ГЕОГРАФІЯ

Петро Масляк, Світлана Капіруліна

ГЕОГРАФІЯ

З ПОГЛИБЛЕНИМ ВИВЧЕННЯМ ГЕОГРАФІЇ

Особливості підручника:

• •

змістовний та цікавий виклад матеріалу надає широкі можливості до опанування знань про економічний та соціальний розвиток країн світу карти, схеми, діаграми та ілюстрації є корисним доповненням до основного тексту запитання та завдання розвивають навички роботи з різними джерелами географічних знань

• •

ГЕОГРАФІЯ

Інтернет-підтримка дозволить:

З ПОГЛИБЛЕНИМ ВИВЧЕННЯМ ГЕОГРАФІЇ

здійснити онлайн-тестування за кожним розділом ознайомитися з додатковими матеріалами до уроків

Інтернетпідтримка за QR-кодом або посиланням rnk.com.ua/101300

Петро Масляк Світлана Капіруліна

•