Буквар 1 клас Захарійчук 2018 ч.2

М. Д. Захарійчук

Українська мова

БУКВАР Підручник для 1 класу закладів загальної середньої освіти {У 2-х частинах) ЧАСТИНА 2 Рекомендовано Міністерством освіти і науки України

Київ «Грамота» 2018

УДК 811.111 *кл1 (075.2) 3-38 Рекомендовано Міністерством освіти і науки України

(наказ МОН України від 06. 07. 2018 № 734) Видано за державні кошти. Продаж заборонено.

Умовні позначення: — учуся слухати-розум іти;

— робота в парах;

— нехай тобі почитають; — робота в групах;

— словник; — мої навчальні досягнення; — мовні, мовленнєві й інтелектуальні ігри;

О

QR-код— аудіозапис тексту.

— слово з одного складу; — двоскладове слово з наголосом на першому складі (зошит)] — двоскладове слово з наголосом на другому складі (літак)] — трискладове слово (машина)]

1 -------- . — речення з одного слова — Літо. І-----

-------- . — речення з двох слів — Моя школа.

І-------- —

--------. — речення з трьох слів — Діти в школі.

[ • ] — голосний звук;

[— ] — твердий приголосний звук;

[=] — м’який приголосний звук. Захарійчук М. Д.

3-38

Українська мова. Буквар : У 2-х частинах : Частина 2 : підруч. для 1 кп. закл. загальн. середи, освіти / М. Д. Захарійчук. — К. : Грамота, 2018. — 96 с. : іл.

ISBN 978-966-349-685-6 ISBN 978-966-349-687-0(частина 2) Підручник «Українська мова. Буквар» (у 2-х частинах) роз­ роблений відповідно до Державного стандарту початкової освіти, Типової освітньої програми мовно-літературної галузі колективу авторів під керівництвом Савченко О. Я. та спрямо­ ваний на реалізацію компетентнісного підходу в навчальному процесі молодших школярів. Навчальний зміст підручника за­ безпечує реалізацію завдань змістових ліній програми й орієн­ тований на формування предметних (лексичних, фонетичних, діамонологічних, комунікативних, художньо-мовленнєвих, ка­ ліграфічних, орфографічних) і ключових компетентностей. Для учнів, учителів, методистів, батьків. УДК 8 1 1 .1 1 1 *кл1 (0 7 5 .2 )

ISBN 978-966-349-685-6 ISBN 978-966-349-687-0 (частина 2)

© Захарійчук М. Д., 2018 © Видавництво «Грамота», 2018

ф ик

Щедрик, щедрик, Прилетіла ластівочка, Стала собі щебетати, Господаря викликати: «Вийди, вийди, господарю, Подивися на кошару — Там овечки покотились, А ягнички народились. В тебе товар весь хороший, Будеш мати мірку грошей, Хоч не гроші, то полова, В тебе жінка чорноброва». Щедрик, щедрик, щедрівочка, Прилетіла ластів

га го гу ги гі

У

со

о\

г а

CL

г 0 д и н н и к

п і н г в і н

а о У и і

го гл

ина

папу підло

ІД

Прочитай вірш. Визнач, що не так.

А тим 0 -^ не набридло Носити мед, 0 5 * і повидло? Дерева взимку білі-білі, А на гіллі — # ^ с п іл і. За І. Січовиком

га

Гусак сьогодні у книгарні Книжки купив для сина гарні. Тепер маленьке гусеня Читає з татусем щодня. О. Кротюк

Знайди «загублену» букву, яка змінює значення слова.

г

л к а л к а л к а

^0?, Що тобі відомо про героїв казки «Ходить гарбуз по го­ роду»? Розкажи.

Гік

Гір

Гук

Гор

Гик

Гур

Відповідай так: Гномик Гор живе на вулиці Веселій у бу­ динку № 1. і Доповни речення словами-назвами предметів, у яких є г.

Д іт и __________ На дереві сиділи Синичка — у Білка бере _

&

Прочитайте казку в особах.

Гунька — маленький пінгвін, якого не­ щодавно привезли в зоопарк. Тут йому добре, але горобці насміхаються.

— Що ж ти за птиця така, що літати не вмієш?

— Дійсно, чому я не літаю? Спитаю в ли­ сиці: вона все знає.

— Запитай краще про це лева. Він — цар звірів. Мудрий. Знайде, чим тебе втішити.

— Відповідь зможеш знайти в таких же птахів, як сам. Спитай у страусів: вони теж не літають, хоч і птахи.

— Усі ми різні, але в кожного є свій та­ лант. Ви, пінгвіни, добре плаваєте, ми, страуси, швидко бігаємо. Головне — віри­ ти в себе й не соромитися бути самим собою. За О. Кукуєвицькою

Продовж речення. Я ж и в у ... .

Чи слушну пораду дав пінгвінові цар звірів? Вислов власну думку. Перекажи слова страуса своєму сусіду (сусідці) по парті. Якій схемі відповідає ім’я пінгвіна: [ - • = чи [ - • — • ]?

ґ

CL

а ґ

а 0 У е

ґ е рДа н

ґ а в а

У с

а 0 У е

ґа ґо ґу ґе

аґ оґ Уґ еґ

ґа ґу

грати ґрати

^

кава ґава

Ґедзик мав скрип­ ку. Малу, але гарну. Мама ґедзика пове­ ла сина до зелено­ го коника. Він гарно грав, а ґедзик радів. Ґедзик буде гарним музикантом.

грім ґрунт

Прочитай вірш голосно й виразно.

Ґудзик упав і скотився під ґанок. Ґава шукала: «З’їм на сніданок». І гонорово ґава ходила, Ґудзик шукала — ґулю набила. Ж. Вовк-Черемуш

м ґ в с

а Р а ґ

с У ґ Р

г н р а

ґ т У т

а м с и

в і м Р

а с Р и

Загадка Він прикраса кожній блузці, Цей маленький, круглий ... .

ґазда — господар

ґедзь — комаха

ґердан — прикраса

аґрус — ягода

ґринджоли — санчата

їй дзиґа — іграшка

Пройди стежкою та прочитай прислів’я про зиму. Як ти його розумієш?

Прочитай скоромовку тричі: повільно, швидко, дуже швидко.

Ґелґотів гусак надворі,

о

Ґудзик — чарівний слоник — це відразу зрозуміла Яся Вона побачила його в траві під кущем. Він був малень­ кий, завбільшки з рукавичку. Яся взяла його на руки й понесла додому. Вона на­ віть не здивувалася, що слоник уміє розмовляти. Він страшенно зголоднів. Яся дала йому дві булочки, халву, кілька бананів.

— А тепер, коли я вже наївся, настав час трохи по­ гратися. Слоник тричі змахнув вухами-лопухами.

— Тепер починай чаклувати. Чари здій­ сняться тільки тоді, коли ми все робитиме­ мо разом. Адже я жодного разу не бачив, як святкують Різдво й Новий рік. А моє бажання зветься «Різдвяна казка». За Л. Ворониною

За якої умови, за словами Ґудзика, здійснюються чари? Ти погоджуєшся з його думкою? Опиши чарівного слоника Ґудзика. Яке в тебе є бажання? Розкажи. Зміна якого звука в останньому слові тексту змінить його значення?

с 0 н е ч к0

ч

а 0 У и і

ча чо чу чи чі

В чаплі Чорні Черевички. Чапля Чапа До водички. jd itil» -

І. Січовик

п 0 р і ч к и

а 0 У и і

ч 0 р н и * і

ач оч уч ич іч

б©

Прочитай вірш голосно й виразно.

Я печу, печу, печу Діткам всім по калачу, Зверху маком потрушу, В піч гарячу посаджу. Випікайтесь, калачі, У натопленій печі! Буду Васю, Олю, Нату Калачами частувати. Г. Демченко

Це — ключі. Поясни, як ти розумієш значення кожного слова.

М

J

Ь

Художник отримав завдання намалювати предмети, у назвах яких є буква ч. Чи впорався він із цим завдан­ ням? У яких словах-назвах намальованих предметів є буква ч?

Заповни порожні клітинки.

Черепаха Наталка прийшла зі школи й подумала:. «Давно вже я не писала своїй бабусі. Напишу їй дов­ гого листа. Ні, краще я його намалюю». Вона дістала фарби й почала малювати. Через го­ дину пішла на пошту з величезним конвертом. Стривожена бабуся примчала наступного дня.

— Кого ти намалювала? — закричала вона з порогу.

— Не хвилюйся, — розсміялася черепаха Наталка, — я намалювала тобі мого улюб­ леного вчителя.

— Знаєш, онучко, ти вже краще пиши звичайними літерами, бо я в малюнках не дуже розуміюся. Відтоді черепаха пише листи бабусі роз­ бірливо й охайно. За Е. Заржицькою

Повтори слова онуки, які заспокоїли бабусю. Як ти спілкуєшся із своїми бабусею та дідусем? У назвах яких намальованих предметів немає букви ч? Скільки складів у першому слові тексту?

у^

а и с т р и

мий вимий

у^

а и в 0 р 0 н 0 к

лий долий

чай чайник

у^

а и в а

грай зіграй

••

Йшов до річки звіробій, Похвалявся: — Я такий — Наче сонце, золотий, Всім люблю допомагати, Вмію добре лікувати, А ще є у мене — от Буква «Й», що зветься «ЙОТ». Л. Верьовка

— У мене скоро день народження. Допо­ можи мені вибрати страви для святкового обіду.

— Я не знаю, що тобі порадити! Тут така смакота! «Мудра сова» бульйон

Злий пес» «Веселий заичик» Вибери страви, у назвах яких є й.

«Казковий метелик»

какао коктейль

буль медаль міль

^ ион

Ио<

солодкий

Йосип Йосипенко

сип юипенко рдан висока

Йордан ка Йосипівна

Йди-но, йоржику, сюди! Онде крихти хліба! Йорж не вийде із води. Йорж не птах, а риба. Т. Коломієць Йорж — щітка для миття посуду ^ з вузьким горлом.

^

Прочитайте казку в особах.

Був літній сонячний день.

— Хочеш, я тобі щось покажу на галявині?

— Що?

— Ось поглянь: це —

^ . А це —

— А це?

— Це - « ! Ось послухай! Чуєш, як дзве­ нить?

— Я його зірву й побіжу по галявині, а ти слухай!

— Ні, якщо дзвіночок зірвати, він не дзвенить. Не рви!

— Травичко, як тебе називають?

— Я — звіробій. Я — корис­ ний! Лікую дев’яносто дев’ять хвороб. Заболить живіт, серце або почнеш кашляти, а я стану в пригоді. А як зі мною добре пити чай узимку!..

За С. Козловим

Ти погоджуєшся з думкою їжака, що зривати дзвіноч ки не варто? Вислов власну думку. Чим корисний звіробій? Розкажи. Відшукай речення, що відповідає схемі: І______ ! У слові звіробій буква й стоїть у 1,2 чи 3 складі?

да

х

ха

ДУ

/^та лат

Визнач, що на малюнку так, а що — ні.

Художник малює Хмаринки і хату, Холодну погоду І мишку вухату.

хо

^лод дить

Полінка дуже любить свого хамелеончика Веселика. Але в нього є звичка — постійно зникати, ставати невидимим. Одного разу Полінка вирішила намалю­ вати портрет Веселика. Що з цього ви­ йшло?

— Де ти, Веселику? Он ти де! Зараз я тебе намалюю! Розведу зе­ лену фарбу.

— Ти знову зник? А ось ти де! Треба брати червону фарбу.

— Ти знову зник? Весе­ лику, ти так добре хова­ єшся! Он ти де, на волош­ ках! Мені потрібна голуба фарба. За Ф. Кунас Чи вдалося Полінці намалювати портрет Веселика? Поясни, чому.

Що тобі відомо про героїв казки «Котигорошко»? Роз­ кажи. Утвори нові слова.

Хворостина

_____ з _______ з ______ ■

Прочитай склади. Знайди слова з цими складами.

-хи -рох -х о -

хви-

хвилина мухомор горіхи горох

Розділи речення на слова, прочитай прислів’я. У прислів’ї є: 4, 5 чи 6 слів? Вибери правильну відповідь.

Зимабезснігу — літобезхліба.

Христинка після обіду з бабусею збирала чорниці Потім вони слухали радіопередачу про хворих дітей, яким потрібні радісні емоції, щоб швидше одужати.

— Бабусю! Я завтра назбираю чорниць для хворих дітей! Ці ягоди цілющі й корисні для здоров’я!

— Розумнице моя! Ти добре придумала. Уже давно повернувся дідусь додому. Від­ возив у лікарню подарунки. Христинка си­ діла на ґанку й думала про те, що хворі діти поласували смачними ягодами. Вони ста­ нуть на крок ближче до перемоги над хво­ робами. За М. Пономаренко

Яке рішення прийняла Христинка? Розкажи. Які слова характеризують дівчинку: чуйна, добра, лі­ нива? У назвах яких предметів є буквах?

і-

ж и

Жа с м и н

ж 0 Рж и н а

0

а о У и

жа жо жу жи жі

жажа ч

/*р т Хртувати

/^ТИ ЖИ \

у^рнал

жуЧ р авель

Х тл о

Прочитай скоромовку повільно, швидко, ще швидше.

Скоромовка Біжать стежини Поміж ожини. І вже у Жені ЩЩОжина в жмені.

Ф

,

4

&

*

Сонце, немов яєчний жовток, — жов­ те. Від нього йшло тепло й життя. По його промінчиках на землю збігали жовті '*(. також була жовта. Довкола пурхали жовті ї . Мама-курка теж жовта. Курчатко залізло під мамине крило й за­ снуло, зігріте жовтим пухом мами. За І. Зієдонісом

і Гра з кольорам и. Розкажи, як змінюються кольори, а як утворюються нові кольори.

Розв’яжи ребуси.

//' sj&L

з

Прочитай слова, які «заховалися» у словах.

ніжка стежка

журавлик невже

ведмежа жолоб

1 Прочитай назви жуків. Чому вони мають такі назви?

жук-олень

жук-дроворуб

жук-слоник

— А ще є жук-бомбардир, жук-знахар, жук-кардинал, жук-листоїд і багато інших.

— Звідки ти це знаєш?

— Я люблю читати книж­ ки-енциклопедії про комах.

«4^ Прочитай скоромовку повільно, швидко, ще швидше.

9 ІІу

Скоромовка Жовтий жук купив жилет, Джемпер, джинси та жакет.

о

Прочитайте казку в особах.

^ ^

Жужіка, її молодша сестра Ержіка, Муркавка сиділи в кав’ярні яка нази­ валася «Під дубом». Друзі вели неспішну бесіду.

— Ви чули: їжак сказав, що наша річка тече до моря.

— Не тільки наша, а всі річки течуть до моря.

— То що, я зміг би пливти аж до моря?

— Узагалі-то так, але то дуже далеко.

^

— Я не хочу так далеко пливти. У мене " тут друзі. "ш Q* — А може, там теж є якісь друзі?

— У морі живе риба-кит, акула, восьми­ ніг і багато риб. Особисто я знайомий з тюленями. У них замість лап — ласти. Тому тюлені можуть дуже швидко плавати.

— Ой! Вибачте, нас мама кличе! Завтра підемо на річку. За М. і Т. Прохаськами Що нового ти дізнався (дізналася) з розмови звірят? Скільки в тексті питальних речень? У якому імені білочки є дві букви ж? Останнього слова в тексті стосується схема: - . ] чи [= ; - - . ] ? і

.2 7

к 0 миш

шишк и

а 0 У и і ша-

ше

ши нши л а

а 0 У и і

ша шо шу ши ші

шпа

шоу'лест Хрех

ши

аш ош Ш уш иш іш

шка Хна

м Ш^ х х м іт и

«Збери» слова-назви намальованих предметів. Поділи на склади слово, у якому дві букви ш.

Вшниі, шаркептик, шмкруаа, шшпииан, аачкш.

— Шерех-шерех-шерехи — шурхотіли реп’яхи.

— Ні душі, ні душі, — шелестіли комиші.

— Хто прийшов, хто прийшов?

— Шерех шляхом пішки йшов.

< На шляху Шереха трапляються слова, у яких він «ви­ топтав» букви та склади. Віднови слова, прочитай.

Що тобі відомо про героя казки Нвасик-Телесик»? Розкажи. Утвори нові слова.

Шип ш и н о в и й Уяви, що все зображене на малюнку може говорити.

Послухай речення. Кому вони можуть належати?

— — — —

Скоро я зовсім розтану! Ми прилетіли додому! Скоро в мене будуть котики. Ви не бачили жабок? Встала весна, чорну землю Сонну розбудила, Уквітчала її рястом, Барвінком укрила...

iTN У нас удома над столом висів портрет. Ь (J) 3 портрета уважно, лагідно й сумно диЕІШ вився на мене чоловік.

— А хто це? — спитала я в дідуся.

— Хіба ти не знаєш? Це — Тарас Шевчен­ ко, видатний український поет і художник.

— А він ще живий? — спитала я.

— Ні, він жив давно, але про нього знали всі, хто бо­ ровся за волю народу.

— Дідусю, розкажи про нього, — попросила я.

— Це було дуже давно. Тоді, коли в Україні село, де народився Тарас, належало одному багатому панові. Сім’я Шевченків була велика й дуже бідна.

Малий Тарас пішов до школи і швидко навчився читати й писати, але найбільше любив малювати. Він малював вугіллям, крейдою або просто камінцем на стінах, і на дверях, і на воротах. Багато поневірянь витримав Тарас, але все-таки став відомим художником. А ще написав багато віршів та оповідань. А для маленьких українців Тарас Шевченко створив «Буквар». От ви­ ростеш — і дізнаєшся про поета багато ці­ кавого. За О. Іваненко Що найбільше любив малий Тарас? Що написав Т. Шевченко для маленьких українців? З якої букви написане ім’я та прізвище поета й худож­ ника, про якого ви читали? В останньому слові тексту є: 3, 4 чи 5 голосних звуків. Яка правильна відпов ць? І .3 1 т

и

авчальні досягнення. Я умію, можу Відшукай предмети, у назвах яких є звук [г] і звук [ґ], два звуки [ш].

Знайди «загублений» склад у словах-назвах намальо­ ваних предметів.

-ба-ба -за че-ре-

-ха

кул-,

куль-,

буль-

-ра-,

-ри-,

-ре-

-ре-,

-па-,

-ба-

Прочитай швидко ці маленькі, але дуже важливі слова.

Й, чи, до, з, зі, за, бо. Прочитай склади й добери малюнок предмета, у назві якого є цей склад.

■к -к -к

...прийшла зі школи й подумала: «Дав­ но вже я не писала своїй бабусі. Напишу їй довгого листа. Ні, краще я його нама­ люю».

■к -к -к

— Чари здійсняться тільки тоді, коли ми все робитимемо разом.

■к -к -к

— Бабусю! Я завтра назбираю чорниць для хворих дітей! Ці ягоди цілющі й корис­ ні для здоров’я!

— Головне — вірити в себе й не сороми­ тися бути самим собою.

ВЕСНА Весняні свята України

О й в е с н а , в е с н а — д н е м к р а с иа о ж т и ,в е с н о , п р и н е с л а ?

— П р и н е с л а я ва м л іт е ч к о , Щ е й р о ж е в у ю к в іто ч к у , Хай вр о д и ться ж итечко, Щ е й озим а пш ениця.

9 березня

День народження Т. Г. Шевченка — в и д а т н о г о у к р а їн с ь к о г о

14 березня

Свято зустрічі весни Ц ей д е н ь к о л и с ь б у в п е р ш и м д н е м н о в о г о ро ку. Д о ц ь о го с в я т а в и п ік а л и о б р я д о в е п е ч и во : « ж а й в о р о н к и » і « го л у б к и » . Д ів ч а т а т а х л о п ц і б р а л и й о г о й іш л и з а с е л о з а к л и к а т и в е с н у - ' к р а с н у п іс н я м и т а х о р о в о д а м и .

•І

>

~л ‘

Вербна неділя В е р б а б ’ є, н е я б ’ ю , За тиж день — В еликдень Уже недалечко Ч ервоне яєчко. Будь з д о р о в и й , як вода, І б а га ти й , як зем л я!

г

Л ~

г

—

Великдень На столі — д ухм ян а пас круг неї — писанки. У д іл и н а м , Б о ж е , л а с к и а в сі д н і, н а в сі в ік и !

друга неділя травня

Свято матері М а м и н е с в я т о я з у с т р іч а ю . Я д л я м а т у с і в ір ш и к в и в ч а ю . Я по д ар уно к мамі роблю , Я свою маму Д уж е лю блю !

І. Кульська 35

жак сво тво мо їжа

до хав

мої

t v• = [-• ^

П р о ч и т а й с к о р о м о в к у п о в іл ь н о , ш в и д к о , щ е ш в и д ш е .

Скоромовка ф їжак, їжаченя Щ їздять по гриби щодня. Ц їжачиха помагає — фф Сироїжки їм збирає.

36

П р о ч и т а й в ір ш г о л о с н о й в и р а з н о .

Івга з лісу їде, їде, Начувайся, дармоїде, Бо на возі сироїжки, Сироїжок аж дві діжки. Не почистиш їх до ночі, Ти ж до праці неохочий?

— Я уже не дармоїд, Сам собі зварив обід. Аж тоді піду у ліжко, Як почищу сироїжки. Л. Біленька

37

У твори нові слова.

, С и р о їж к а *

>>ЛА

С

Р о з в ’я ж и р е б у с .

І

Із зеленої сорочки, Що зіткав зелений гай, Білі дивляться дзвіночки. Як зовуть їх — угадай! Це конвалії у гаї На галявині цвітуть! І ніде, ніде немає Кращих квіточок, мабуть. М. Познанська

999

НІНЇЛИ

— Л е с ю , Л е с ю , — гу к а л а тітк а О л е н а , — г л я н ь -н о , к о г о т а т к о з л іс у п р и н іс ! ш На траві ледве стояло м аленьке к о ­ з е н я , я к е з а г у б и л о с я . Л е с я п р и с іл а б іл я н ь о го : — Я й о го б у д у д о гл я д а ти . — І м и ттю п о б іг л а п о м о л о к о . Д ів ч и н к а н а в ч а л а с я в д о м а із с в о є ю м а м о ю т а в ч и т е ­ л я м и . У ж е в ч о т и р и р о к и Л е с я в м іл а ч и т а т и т а п и с а т и , а в д е в ’я т ь н а п и с а л а с в ій п е р ш и й в ір ш . Д ів ч и н к а д у ж е г а р н о в и ш и в а л а , і к о л и в о н а б у л а така, як ти, то в и ш и л а с в о є м у та то ві сор очку. А ле н а й ­ б іл ь ш е Л е с я л ю б и л а м у з и к у . Б а т ь к и п о д а р у в а л и їй ф о р т е п іа н о , я к о м у п із н іш е в о н а п р и с в я т и л а в ір ш : М ій д а в н ій д р у ж е ! М у ш у я з т о б о ю Р о з с т а т и с я н а д о в г о ... Ж а л ь м е н і!

Розсталася Леся зі своїм другом через хворобу — важку й довготривалу. Вона все життя боролася з нею і ... пи­ сала вірші, казки, оповідання, п’єси. Ти підростеш — і зможеш прочитати ба­ гато творів, які написала видатна україн­ ська письменниця Леся Українка.

У с к іл ь к и р о к ів Л е с я н а п и с а л а с в ій п е р ш и й в ір ш ? З я к о ї б у к в и п и ш е м о ім ’я п о е т е с и ? Я ка с х е м а с т о с у є т ь с я в и д іл е н о г о с л о в а в т е к с т і:

. І = і -] чи [— • ] —• —]? В о с т а н н ь о м у с л о в і т е к с т у є 9 з в у к ів і 8 б у к в . Т а к чи ні?

я в і р

тополя [-•] [•-] [= • ] [= • - ]

— — — —

на ан ня ян

оаікнвял

к в а с 0 л я

т 0 п 0 л я

явір

яхта та ат тя ят

са ас ся яс

лбкояу

лина

я

блуко

вечір в е ч е р е я — >-ти

чміянь

П р о ч и т а й в ір ш г о л о с н о й в и р а з н о .

Яблунька зростала під вікном, А ялинка — в лісі, за селом. Яблунька раділа й сумувала: І цвіла, й жовтіла, й опадала, А ялинка на своїм віку Не міняла власного смаку: Вподобала з юної пори Над усе Зелені кольори. Г. Фалькович

Щ о м ож на зр о б и ти з яблук? Розкаж и.

41

В и з н а ч , я к а с х е м а в ід п о в ід а є н а м а л ь о в а н о м у п р е д м е т у . В и м о в з в у к и в с л о в а х -н а з в а х п р е д м е т ів .

і

У назві я к о го п р е д м е та н е м а є б укви

я?

Загадка 9 Сидить Марушка в семи кожушках, ч # ц Х то її роздягає, той сльози проливає. В и м о в з в у к и в с л о в і- в ід г а д ц і.

42

Я р и к з д р у з я м и т а б а т ь к а м и п о їх а в д о л іс о в о г о о з е р а . В о н о б у л о га р н е , а л е з а с м іч е н е . Р а п т о м д р у з і п о б а ч и ­ л и л іс о в у м е ш к а н к у Л іс о в у н ю , б р у д н у й з а н е х а я н у .

— Я к и й л іс — т а к а і я, — с у м н о п о я с н и л а в о н а д іт я м .

— Я к щ о л іс з н о в у с т а н е ч и с т и м , т о й Л іс о в у н я б у д е га р н о ю ! — ска за в Я рик. Д іт и з д о р о с л и м и з іб р а л и в с е с м іт т я з л іс у т а в и в е з ­ ли й о го .

Аж тут вийшла зелена Лісовуня, протяг­ нула кошика з грибами та ягодами! Наступного дня всі прочитали указ: «У всіх лісах, на річках та озерах смітити заборонено!»

З того часу всі ліси, річки й озера стали чистими. У них живуть щасливі лісовуні.

Я к т и о ц ін ю є ш п о в е д ін к у д іт е й т а д о р о с л и х у л іс і? З а я к о ї у м о в и Л іс о в у н я с т а н е г а р н о ю ? Я ко м у с л о в у -н а з в і н а м а л ь о в а н о го п р е д м е та ^ в ід п о в ід а є с х е м а [ - • - ! = • ] ? У я к о м у с л о в і- н а з в і н а м а л ь о в а н о г о п р е д м е т а б у к в а я п о з н а ч а є з в у к [а ]? ^

з?

Бачу

юн г а

Ю, ю. Ч у ю [й], [у] а б о [у].

к л ю ч

В е

ключ

юнга

р

б

л

юд

верблюд

[- • ]

— ну

ту

су

[•-]

— ун

ут

ус

[ = •]

— ню

тю

сю

[=•-]

— юн

ют

юс

В и з н а ч , я к а с х е м а в ід п о в ід а є н а м а л ь о в а н о м у п р е д м е т у .

З б е р и « р о з гу б л е н і» б у к в и в с л о в а х - н а з в а х н а м а л ь о в а ­ н и х п р е д м е т ів .

запах запахущий

гожий негожий

Запахущий і розлогий зріс любисток край дороги. Там йому приємно дуже, там з J4 він дружить. З колоском і бабусиним В теплий день і день негожий зустрічає перехожих. Т. Петровська С к л а д и б у к в и . Д із н а й с я , ч и м п а х н е л іт о .

к і Ц в а т м и г у

р

а ш

м

и

д о м е м л хД і І о б м

Р озкаж и, щ о чим ро б л ять. ЇД Я Т Ь

пишуть вишивають 45

v >

.А-Г

У твори нові слова.

V ж т

Любисток *< к;

> > л і:

У с т а в п р о п у щ е н у б укву.

я

в

И

Ш

И

в

c

П

і

в

a

4

И

T

a

Г

p

a

a

Х то щ о м а л ю є? С клад и р е че н н я у сн о .

Юля

Любомир П р о ч и т а й с к о р о м о в к у п о в іл ь н о , ш в и д к о , щ е ш в и д ш е .

Скоромовка Щ Ходить посмітюха Ш по смітничку зі своїми Щ ^ посмітюшенятами. r V W W W W w v T T v w W W O T T T v v w W W

W T 4W V v v v 'ЛЧ>V V V 'X w W

W

Cw v v v v v w V v v v v (V V 7 V V 7 V 7 <4Q V V V V 4W 4

Ю ля ж и л а у в е л и к о м у м іс ті. З в и ч а й н а д ів ч и н к а : н іс у л а с т о в и н н і, о ч е н я т а кар і, к іс к и с т и р ч а т ь . Д ів ч и н к а л ю б и ­ ла ката ти ся на рол и ка х, л а сув а ти м о р о з и в о м , д и в и т и ­ ся м у л ь т и к и т а в ід е о к л іп и з в и с т у п а м и е с т р а д н и х з ір о к .

Але над усе Юля любила малювати. Це вона робила блискуче. У Юлі була заповіт­ на мрія — стати художником. Не модельє­ ром чи дизайнером, а художником, який створює мультфільми. За В. Герланцем

Д и за й н е р — в и н а х ід н и к ; с т в о р ю є м о д е л і о д я гу , д е т а ­ лі, п р и к р а с и .

М о д е л ь єр — с п е ц іа л іс т , я к и й с т в о р ю є н о в і р е ч і.

Р о з к а ж и , щ о т и д із н а в с я (д із н а л а с я ) п р о Ю л ю . П р о щ о т и м р іє ш ? Р о з к а ж и . Я к о го с л о в а - н а з в и н а м а л ь о в а н о г о предм ета стосується схем а [ = * | - • У я к о м у зі с л ів Л ю б о м и р , Ю ля б у к в а ю п о з н а ч а є з в у ­ ки [й], [у]?

є д и н 0

ь

синє

[-•] [•-] [=•] [=•-]

ь

— — — —

не єн нє єн

те ет тє єт

І барвінком, і рутою, і рястом квітчає весна землю, мов дівчину, в зеленому гаї. Т. Шевченко

#■

се ес сє єс

CL

к 0 л ь є

і г

Єноти

У крамниці єноти запитали: — Є ноти?

— Є ноти, є ноти, шановні єноти! І тепер єноти вивчають ноти: — До, ре, мі, фа, соль, ля, сі! До, сі, ля, соль, фа, мі, ре, до! А. Камінчук

Про що запитували єноти в крамниці? Щ о їм відповіли?

1

Чим цікаві слова є ноти, єноти ?

< Проспівайте ноти в правильному порядку.

До

ре

сі

ля

до 49

^ J jj^ Щ о т о б і в ід о м о п р о г е р о їв к а з к и «Д ві б іл к и » ? Р о з к а ж и .

Р о з гл я н ь м а л ю н к и . Д а й в ід п о в ід ь н а п и т а н н я : що р о ­

бить?

< 3 б е р и » с л о в а . П р о ч и т а й п р и с л ів ’я.

( читає,

( багато ) - ► ( знає. )

с Хт0 ) В и з н а ч , я к а с х е м а в ід п о в ід а є н а м а л ь о в а н о м у п р е д ­ м е ту.

50

щ

Є в г е н д о в г о н е б у в у д о м а . Т е п е р п о в е р н у в с я . В ін Ф з а й ш о в у с в о ю к ім н а т у й п о б а ч и в р о з к и д а н і іг р а ш к и , g к л е н о в і л и с т о ч к и в ід г е р б а р ію , м а ш и н к и . Я к він р а н іш е 1 ц ь о го не б ачи в? І хто п о в и н е н це п р и б и р а ти ? З га д а в таткові слова:

«Ти вже не малий. Спробуй прожити один день самостійною людиною. Не сподівай­ ся на диво, усе роби сам!» Уранці Євген устав з ліжка САМ. Прибрав ліжко САМ. Зробив зарядку САМ, без нага­ дувань. На кухні САМ поставив на стіл чаш­ ку. Після сніданку САМ помив посуд. Татко поглядав на сина й усміхався. За Л. Ніцой

Чи п о г о д ж у є ш с я т и зі с л о в а м и т а т а Є в г е н а ? В и с л о в в л а с н у дум ку. Ти с т а р а є ш с я бути с а м о с т ій н и м (с а м о с т ій н о ю )? Р озкаж и. У я к о м у зі с л ів : с и н є чи є н о т б у к в а є п о з н а ч а є з в у к [е ]? Н а зва я к о го н а м а л ь о в а н о го п р е д м е та / f д п о в ід а є н а п и т а н н я хто ?

51

Б а ч у Ц , ц ( ц е ) . Ч у ю [ц ] , [ц * ].

CL

ц в і

к У н ц и м

б

а л и

Л цуС

г 0 р 0

с

^ гп а ^сарка

цві^ р к у н

— __

Летить в ? 52 i f

! Летить £ :? — Летить

^ лина кавий

П о г р а є м о в г р у «так» — «ні».

Летить

е ц ь

с^ цих

?

б

—

ь

П р о ч и т а й в ір ш в и р а з н о й г о л о с н о .

Ой, співала сопілонька, Тремтіли цимбали. Коломийки веселенькі В Карпатах лунали. Цимбалісти молоденькі — Умілі музики. Так гуцули танцювали — Стерли черевики.

— Ти знаєш, що таке цимбали?

— Так, знаю. Ми були в музеї старовинних музичних інструментів, і я там бачив цимба­ ли. Цимбали — це дерев’яний інструмент із струнами. По струнах б’ють спеціальними молоточками й отримують чарівні звуки. Щ-

53

v

Ж sy*

V P>*vЛ

# ■■

* У

Ш Д оповни речення словам и.

На дереві сиділи цвіли на клумбі. Гіркий смаку —

С О Л О Д К І.

П р о ч и т а й п р и с л ів ’я, с л ід к у ю ч и з а с т р іл о ч к а м и .

(

грець. ^

і

^ — (коваль,)

ДУДУ

кравець,

і.

на

швець

В и зн а ч , я ка с х е м а в ід п о в ід а є н а м а л ь о в а н о м у п р е д м е ту .

G

— Я — Ц ю ц я П.

— А я — Л із а , — ч е м н о с к а з а л а Л із а , б о м а м а з а в ж д и г о в о р и л а , щ о п о т р іб н о н а з и в а т и с в о є ім ’ я, к о л и з к и ­ м о с ь з н а й о м и ш с я . — А щ о т а к е Ц ю ц я П?

— Н е з н а ю , — р о з г у б и л а с я Ц ю ц я П.

— П — ц е , м а б у т ь , п р із в и щ е ? — з а п и т а л а Л із а , р о з ­ гл я д а ю ч и р із н о б а р в н у , к у м е д н у , з к р у гл и м и о ч и с ь к а м и , іс т о т у .

— Е ге ж , — п о г о д и л а с я Ц ю ц я П.

— А Ц ю ц я ? — д о п и т у в а л а с я д ів ч и н к а . — А м о ж е , Ц ю ц я — ц е ц ю д о в а ц я ц я ? — м ір к у в а л а Л із а .

— Ачому не чудова? — поцікавилася Цюця.

— Тому що так тебе назвали маленькі діт­ ки. Коли я була маленькою, то говорила «цюдово» замість «чудово». Про це мені розповідала мама.

— То, може, це ти мене так назвала? — зраділа Цюця П.

— Може, і я... — поду­ мала Ліза — і прокину­ лася...

— Я її намалюю, — сяй­ нула Лізі думка. От що з цього вийшло... За Л. Ніцой Я к з н а й о м и л а с я Л із а з н е в ід о м о ю Ц ю ц е ю П? Чи м о ж е ш т и н а з в а т и їх ч е м н и м и с п ів б е с ід н и к а м и ? П о г о д ь с я з д у м к о ю Л із и а б о в и с л о в с в о є п р и п у щ е н ­ ня, х т о т а к а Ц ю ц я П. У назві я к о го н а м а л ь о в а н о го п р е д м е т а ^ є з в ук [ ц '] ? Я ки й із н а м а л ь о в а н и х п р е д м е т ів в ^ п о в ід а є н а п и т а н н я хто ?

щи

г л и к

Ща в е л ь

ща що щу щи Щі

хру

-ина гор- \

плю року 11 іп<^—-»зими весни

що

-ик

ранку -►ночі дня

П р о ч и т а й в ір ш г о л о с н о й в и р а з н о .

Щиро щиглику ліщині Щебетав собі щоднини: — Щоб нам щедре літечко Виростило житечко, Щоб щасливий равлик Міг щипати щавлик. Л. Вознюк щ Д е щ е б е т а в щ и гл и к ?

М

Ж

П р о в е д и р и б к у п о о з е р у та к , щ о б ї ї н е в п ій м а л а щ у к а . П р о ч и т а й с к о р о м о в к у п о в іл ь н о , ш видко, щ е ш видш е.

Скоромовка Ой чук, чуки, чук! Наловив дід щук.

57

П р о ч и та й заклинку.

Іди, іди, дощику, Зварю тобі борщику, Залізу на дуба, Прикличу голуба. А голуб загуде, Дрібний дощик піде!

I

— Як варити борщ?

— Про це можна ді­ знатися з книжок про кулінарію, з Інтернету, від мами. (

В иб ер и прод укти для борщ у.

Н а з в и о в о ч і, з я к и х в а р я т ь б о р щ . Ти л ю б и ш їс т и б о р щ ? Н а з в и ф р у к т и . Щ о м о ж н а п р и г о т у в а т и з ф р у к т ів ?

58

П р очи та й те казку в особ ах.

Щ астик— маленький допитливий сірий зайчик.

— А що таке щастя?

— У кожного воно своє!

— Піду я пошукаю щастя. Привіт, козенятка! А що таке щастя? ?3 — Це жувати соковиту капусту!

— Хіба це щастя? Білочко, яке воно, щастя? ф — Сидіти в теплому дуплі й гризти горішки.

— Ні. Це не моє щастя. т — Послухай, повертайся швидко додому. Пізно вже. Біля хатинки стояла занепокоєна матуся. Вона кинулася його обіймати й цілувати. А зайчик притулився до мами й подумав: «Немає нічого кращого, ніж обійми моєї матусі. Ось воно, щастя!» За Л. Ніцой

Щ о було щ астям для зайчика? Я ким ти у я в л я є ш с в о є щ а стя ? В и м о в звуки в о с та н н ь о м у сл о ві тексту. Н азви б укви. У я к о м у с л о в і- н а з в і н а м а л ь о в а н о г о яч п р е д м е т а з в у к ів б іл ь ш е , н іж б у к в ? ж

Бачу

а фа о фо Ф

У

а 0 ^ У и і

фу

и фи і фі

фон фонтан теле 60

у *

Щ"•

ФОН

^ ^граф

фінал фініш у гК О Н

фла-<Г ^ м ін го

Ф, ф (е ф ).

Ч ую

[ф].

аф оф ...£ Ф уф иф іф

фея ферма кти Фру- ж чсговии

П р о ч и т а й в ір ш г о л о с н о й в и р а з н о .

Фіолетові заграви Фарбували в лузі трави. Фіолетовий фломастер Фарбувати також майстер: Фіолетові фіалки Фарбував він для Наталки. Г. Чубач З н а й д и « з а гу б л е н и й » предм ета.

^

теле-

склад.

П рочитай

с л о в о -н а з в у

-фан,

-фон,

-фін

-мін-го фло-,

фла-,

флу-

и. ми...- -та

флі - ,

флей-, флий-

Р о з в ’я ж и к р о с в о р д .

61

v

,, _ . :' > r Л-

У тво р и нові сл ова.

Портфель— VV1 2 3 4 5 6 7 8

і

« * !

з

4234 5 2 3 6 7 8 1234

З б е р и « р о з гу б л е н і» б у к в и . У т в о р и с л о в а .

а !і

л * к

Р о з гл я н ь в и с т а в к у ф о т о г р а ф ій , які з р о б и в Ф е д ір .

< Щ о з о б р а ж е н о на ф ото Ф е д о р а ? Х то з о б р а ж е н и й н а ф о т о ? К ого м о ж н а н а з в а ти різнокольоровий, а к о г о — рожевий ?

62

Добрий день, дідусю! Дякую тобі за лист. Як ти себе почуваєш, щдідусю? Ти запитуєш, що я найбільше лю­ 0І? блю. Я люблю фантазувати. Світ без фан­ тазії — сумний і нудний. Навіть калюжа після дощу може відтворювати фантас­ тичний світ! Надсилаю тобі фото того, що я побачив і зробив. У калюжі я поба­ чив не хмарки, а ангелів миру, не будинки, а чарівні замки. Подивися, які сумні були камінці, а які вони стали. Коли я приїду до тебе на канікули, ми разом будемо фанта­ зувати й робити все незвичайним. Люблю тебе, дідусю. Твій онук Федько з фантазіями.

Тобі п о д о б а ю т ь с я р о б о т и Ф е д о р а ? В и с л о в в л а с н у дум ку. Ти л ю б и ш ф а н т а з у в а т и ? Р о з к а ж и п р о с в о ї ф а н т а з ії. У в ір ш і п р о б у к в у ф є 8 чи 9 с л ів з ц іє ю б у к в о ю ? Я ка п р а в и л ь н а в ід п о в ід ь ? У я к ій н а з в і н а м а л ь о в а н о г о п р е д м е т а буква ф є у се р е д и н і слова?

Дж м і л ь

х рело дже' Ч крела

б д ж 0 л а

ДЖМ^ь

д ж е р е л 0

жла бда0 Ч л и н а

Склади слова. дже

ла

бджо бджіл

мом

дже джме

ка рело

лик

Джмелик каже: — Жу-жу-жу! Із жоржинами дружу! Друже, так тобі ска-ж-ж-ж-ж-жу!

64

•••.

Джмелиний оркестр

0,1 Коли на луг приходила весна, перш им и^ вилітали джмелі. Спочатку ласували м е - ^ дом. Потім облітали квітучий луг. Сідали на дахи хатинок з трави й гілочок. Кожен брав свій інструмент — цимбали, скрипки, тром­ бони. А малий джмелик діставав калинову сопілочку. Над лугом лунав джмелиний ор­ кестр. За В. Чухлібом

В и з н а ч , х т о п е р ш и м в и л іт а в н а луг.

щ ~9\

Я ка п о р а р о к у о п и с а н а в т е к с т і? З н а й д и й п р о ч и т а й р е ч е н н я -в ід п о в ід ь . Н а я к о м у ін с т р у м е н т і д ж м е л і не гр а л и : на с к р и п к а х , б а ­ р а б а н а х чи ц и м б а л а х ? Я ка с х е м а с т о с у є т ь с я с л о в а д ж е м : [ - • - ] чи [ - - • - ] ?

со

& 1

д

и ґ а

Д3 в 0 н и к

Д3 б а н

еркало дзвонити дзвонила

PI § ґ у ^ лв ики © дзвінкий дзюрчить

Дзюрчать-дзвенять струмочки, І птах вітає птаха... Мала, хрустка бурулька Додолу впала з даху. Л. Компанієць

66

Малесенький джмелик поспішав на за- 1 1 пашний, барвистий луг. Тут так багато кві­ тів! У джмелика аж очі розбіглися. Бачить джмелик: ліловий дзвіночок хи­ тає голівкою та кличе його.

— Я буду з вами дружити, — сказав він дзвіночку.

— Дзінь-дзінь, дзень-дзень, звичайно, і я радий з тобою дружити, джмелику, — задзе­ ленчав дзвіночок.

Л\ Д ж м е л и к з а п р о п о н у в а в д р у ж б у : м е те л и ку, д з в ін о ч к у чи б д ж іл ц і? Я ки й д ж м е л и к : у в іч л и в и й , м о в ч а з н и й чи н а с у п л е н и й ? З б у к в о с п о л у ч е н н я м дз у т е к с т і є: 2, 3 чи 8 с л ів ? У я к о м у с л о в і- н а з в і н а м а л ь о в а н о г о п р е д м е т а б у к в б іл ь ш е , н іж з в у к ів ?

•••

зоря — пір’я

мюслі - м’який

рясно — подвір’я

пюпітр - п’ ють

п’ ю п’є п’ ють

в’ ю в’ юн в’ юнок

Які б у к в и п р о п у щ е н і? Які з в у к и в о н и п о з н а ч а ю т ь ?

п’ять п’ятак п’ята ї ї ї ї п І

Ю ю я я

т т т н ї

ь ь а е я

_ А Я такий же, як знак розділовий, щу І відомий шкільній дітворі. Та в словах української мови Я пишусь не внизу, а вгорі (сто фа п р о). Д. Білоус

С і 'к П р о ч и т а й в ір ш , п р а в и л ь н о в и м о в л я ю ч и с л о в а з а п о ­ строф ом .

— Буквам я усім рідня... Може, не потрібен я?

— Не журись, малюче, так. Просто ти — друкарський знак. Мусиш бути у словах: М’яз, прислів’я, м’яч, під’їзд, В’юн, м’якуш, бар’єр та з’їзд, П’ятниця, п’ята, ім’я. Ось вона — твоя сім’я! За В. Черняєвою З ’ є д н а й ч а с т и н и п р и с л ів ’їв . П о я с н и , я к т и їх р о з у м іє ш .

Була м ’ята, Восени З вогню

та в полум я. і буряк м ’ясо. та пом ята,

69

« З б е р и » ч а с т и н и с л ів . П р о ч и т а й з іб р а н і с л о в а . П р а ­ ви льно ви м овл яй п р и го л о сн і звуки п е р е д а п о с т р о ­ ф ом .

солов’

з

та

в’ дев’ пір’ пам’ голуб’

н С ть Ч

М’

J

)

в с л о в а х солом ’яний, сл о в’янський, х о м ’як, п од вір ’я « з а х о в а н і» с л о в а . Знайди

В и зн а ч, для к о го п р и з н а ч е н і п о д а н і п р е д м е ти . С кл ад и про це речення.

Р о з в ’я ж и р е б у с и .

гІ

s\

5+А

К о ж н и й д е н ь Д е м ’ян г о т у є с о б і д о ш к о л и с н ід а н о к і п а к у є й о г о в к о р о б к у . С ь о г о д н і він п р о с п а в .

— П о с п іш а й , Д е м ’я н е ! Ти з а п із н и ш с я н а у р о к , — п р о ­ м овила мама. Х л о п ч и к п о б іг д о ш к о л и , а л е с п іт к н у в с я о б к а м ін ь , і в с е , щ о б у л о в р ю к з а к у , в и с и п а л о с я н а з е м л ю . Д е м ’ян ш в и д к о в с е п о с к и д а в д о р ю к з а к а й п о б іг д а л і. В ін з а б іг д о к л а с у в о с т а н н ю х в и л и н у . В ід к р и в р ю к ­ з а к , а з в ід т и — ш а р у д ін н я .

— О й! — н е с а м о в и то зо й кн ул а З о ся . Д ів ч а тк а з а к р и ч а л и , х л о п ц і з а р е го т а л и ... А з р ю к з а к а Д е м ’я н а в и с к о ч и л а м и ш а .

— Дем’яне! Прошу пояснити, що сталося. Для чого ти приніс до школи мишу? — запитала вчителька. Дем’ян усе розповів: як спізнився, спішив, упав...

— Я тепер завжди буду раніше вставати й завчасно виходити з дому, — додав хлопчик. З польського гумору

&

—

С\

Я к и й д л я с е б е в и с н о в о к з р о б и в Д е м ’я н ? Ти п о г о ­ д ж уєш ся з й о го д ум ко ю ? У я к о м у зі с л ів р я с т і п ір ’я є з в у к [р]? П о я с н и п р а в о ­ п и с ц ь о го с л о в а . У я к и х с л о в а х - н а з в а х ч и с л а п и ш е м о а п о с т р о ф : 3, 5, чи 9 ?

Q

71

*V *

НАРОДНІ ПЕРЛИНКИ Заклинки

Іди, іди, дощику, Зварю тобі борщику У глинянім горщику. Поставлю на дуба. Дуб повалився, Горщик розбився, Дощик полився. З яким проханням зве рта ю ться д о д ощ ику? Коли п р о м о в л я ю ть заклинки? Які з а к л и н к и т и з н а є ш ?

Мирилки

Дай скоріш мізинчик свій, Зачепи його за мій. Мізин-мізин-мізинець — Помирив нас, молодець!

П р о ч и т а й м и р и л к у р а з о м із с у с ід о м (с у с ід к о ю ) п о п а р т і. Коли п р о м о в л я ю ть м и р и л ки ? Які м и р и л к и т и з н а є ш ?

Пісні-ігри

Десь тут була подоляночка, Десь тут була молодесенька. Тут вона впала, До землі припала, Личка не вмивала, Бо води не мала. Ой устань, устань, подоляночко, Ой устань, устань, молодесенька, Вмий своє личко, Личко біленьке, Та візьмися в бочки, Поскачи навскочки, Біжи до Дунаю, Бери ту, що скраю. П р о щ о й д е т ь с я в ц ій н а р о д н ій п іс н і- г р і? Д о к о го з в е р т а ю т ь с я в п іс н і-г р і? Які р у х и в и к о н у ю т ь д іт и ? П р о щ о п р о с я т ь д ів ч и н к у -п о д о л я н о ч к у ? З н а й д и в ід п о ­ в ід ь , п р о ч и т а в ш и в и д іл е н і с л о в а . Р о з п и т а й с в о їх р ід н и х , які в о н и з н а ю т ь п іс н і- іг р и . В и в ч и п іс н ю - г р у н а п а м ’я т ь і у в іл ь н и й ч а с п о г р а й с я зі с в о їм и д р у з я м и .

Колискові пісні

Котику сіренький, Котику біленький, Котку волохатий, Не ходи по хаті, Не ходи по хаті, Не буди дитяти. Дитя буде спати, Котик воркотати. Ой на кота — воркота, На дитину — дрімота.

К о м у с п ів а ю т ь к о л и с к о в і п іс н і? К о л и й д л я ч о г о їх с п ів а ю т ь ? З я к о ю с и л о ю г о л о с у т р е б а с п ів а т и т а к і п іс н і? Які к о л и с к о в і п іс н і т и з н а є ш ?

74

ЗАГАДКИ У зеленім кожушку, костяній сорочечці я росту собі в ліску, — всім зірвати хочеться. На сонечко я схожий і сонечко люблю, до нього повертаю голівоньку свою. Які с л о в а з а г а д о к т о б і д о п о м о г л и їх в ід г а д а т и ? Які з а г а д к и т и з н а є ш ?

Створю ємо власні загадки У цій з а га д ц і « р о з гу б и л и с я » с л о в а . В ід ш у к а й їх і д о п о в н и за га д ку.

Маю жовтий я .... Запашний .... Борошно із мене ... Й паляниця добрим .... (Пшениця)

буДе

лю Д ^ усо^о00*

ВУС°К

П р о ч и т а й т е , щ о «каж е» п р о с е б е з в ір я т к о .

Маю сірий кожушок, куций хвостик, довгі вуса. Щу

75

fa r і

КАЗКИ-МУЛЬТФІЛЬМИ Кривенька качечка

Були собі дід і баба, та не було в них дітей. От вони сумують, а дід і каже бабі: — Ходімо, бабо, у ліс по гриби! От пішли. Збирає баба гриби, коли дивить­ ся — у кущику гніздечко, а в гніздечку ка­ чечка сидить. От вона й каже дідові: — Дивися, діду, яка гарна качечка! А дід каже: — Візьмемо її додому, нехай вона в нас живе. Коли дивляться, аж у неї ніжка злама­ на. Вони взяли її тихенько, принесли до­ дому, зробили їй гніздечко, обложили його пір’ячком і посадили туди качечку, а самі знову пішли по гриби. Вертаються, аж див-

76

ляться — у хаті все прибрано, хліб напече­ ний, борщ зварений. От вони й питають сусідів: — Хто це зробив? Ніхто нічого не знає... Х о ч е ш з н а т и , х т о д о п о м а г а в д ід о в і й б а б і? П р о ч и т а й к а з к у « К р и в е н ь к а ка ч е ч ка » а б о п о д и в и с я м у л ь т ф іл ь м , я к и й т а к с а м о н а з и в а є т ь с я , з а а д р е с о ю : h t t p s : / / w w w .y o u tu b e . c o m /w a tc h ? v = h O W Id fg x jJ c . Р о з гл я н ь о б к л а д и н к у к н и ж к и . Щ о н а н ій н а п и с а н о ? Х т о з о б р а ­ ж е н и й н а о б к л а д и н ц і? П р о к о го ця к а з к а ? П родовж речення. На обкладинці написано

« К р и в е н ь к а ка ч е ч ка » — ц е з а г о л о в о к к а з к и .

77

■J 2

& € v* Vі УКРАЇНСЬКА НАРОДНА КАЗКА

it

V .

Ворон, куріпка і мишка

Жили собі в лісі троє товаришів: великий J чорний ворон, біла куріпка й маленька миш­ ка. Якось їм захотілося коржиків.

— Хто в крамницю по борошно піде? — питає мишка.

— Я не піду, — відказує ворон.

— І я не піду, — повторює за ним куріпка.

— Добре, я сама сходжу, — сказала мишка. Пішла до крамниці, купила мішок борош­ на, принесла додому й питає: — А хто тісто міситиме?

— Я не буду, — каркає ворон.

— І я не буду, — відказує куріпка.

— Дарма, я вже сама замішу, — каже миш­ ка. Мишка замісила тісто. Тісто піднялося.

— У мене все готове. Хто пектиме коржики?

— Я не буду, — басом відповідає ворон.

p

— І я не буду, — озива­ ється куріпка. Одійшли вдвох, пісеньки співають, крилами лопо­ тять, ніжками притупують.

— Що ж, доведеться й пекти самій, — зітхнула мишка. Напекла повну миску — пухкенькі, м’якенькі вийшли коржики.

— Ну, а їстиме хто? — запитує мишка.

— Звичайно, я! — басує ворон.

— Я теж їстиму! — каже куріпка.

— Е, ні! — відказала мишка. — Коли я тру­ дилася, ви байдикували: танцювали та спі­ вали, на всі боки позирали. Тепер я ласува­ тиму коржиками, а ви собі співайте далі. Не хотіли працювати — не будете їсти.

Чи б ул и в о р о н , к у р іп к а т а м и ш к а в ір н и м и д р у з я м и ? Ч о м у? В и с л о в в л а сн у дум ку.

ЛІТЕРАТУРНІ КАЗКИ Іван Франко — видатний укра­ їнський письменник. У дитинстві він був працьо­ витим і товариським, залюбки допомагав батькам по госпо­ дарству. Але найбільше любив бувати в батьковій кузні. Сюди приходили різні люди: молоді й старшого віку, з далеких і близьких сіл. Івась сідав у куточку й слухав розповіді про давні часи України. Він був дуже здібним: за два роки навчився читати українською, німецькою та польською мовами (українською — за десять днів!). Ма­ лий Івась записував коломийки, приповід­ ки та казки. Після школи вступив до гімна­ зії, а потім — до університету. Пізніше сам вивчив 14 іноземних мов! Написав багато віршів, оповідань і казок для дітей. У цих творах він хотів навчити їх ненавидіти зло й несправедливість, розвинути дитячу уяву. У старших класах ти дізнаєшся багато ці­ кавого про Івана Франка. Ч о м у Ів а с я н а з и в а л и здібним ? В и с л о в в л а с н у д у м к у . Щ о т е б е н а й б іл ь ш е в р а з и л о з т о г о , щ о т и д із н а в с я ( д і­ з н а л а с я ) п р о в и д а т н о г о у к р а їн с ь к о г о п о е т и й п и с ь м е н ­ на к'я'? Р о з к а ж и .

80

С к л а д и р е ч е н н я з а з м іс т о м к о ж ­ н о го м алю нка. Х очеш знати, щ о було далі з ф а р ­ б о ва н и м л и со м ? П рочита й казку «Ф а рб ован ий Л ис», яку напи­ с а в Ів а н Ф р а н к о . А б о п о д и в и с я м у л ь т ф іл ь м , я к и й т а к о ж н а з и ­ ва ється «Ф а р б о в а н и й Л ис», за адресою : h ttp s ://w w w .y o u tu b e . c o m /w a tc h ? v = .

81

СУЧАСНІ КАЗКИ Чарівне яєчко

І

Залишивши гніздеч­ ко, покотилося яєчко... Та котилося воно неда­ лечко. Квочка з курча­ тами на подвір’ї гуляла, діток своїх забавляла.

— Мамо, он яєчко по стежинці котиться, — сказало найменше курчатко.

— Скоро Великдень, то давайте пофар­ буємо яєчко, щоб воно було барвисте, як весна. Закотили курчатка яєчко до своєї хати й ну його фарбувати. Пішов теплий дощик, по­ тім з’явилася веселка на небі. Курчатка по­ зичали фарб у веселки, на білому яєчку лап-

82

ками малювали весну, писали пір’ячком. І поко­ тилася писанка зеленим подвір’ячком. Курчатка її доганяли, на крилечках піднімали, дівчинці Ната­ лочці на свято Великдень подарували. Вона курча­ ток зернятками годува­ ла, водицею напувала. Зацвіли вишні та черешні. Став гарний, як писанка, садочок увесь. І проказала Ната­ лочка: «Христос Воскрес!» За А. М ’ястківським Які ф а р б и п о з и ч и л и к у р ч а т к а у в е с е л к и ?

* * * * * * * * Щ о р о б и л а Н а тал о чка для курчат?

співала

годувала

напувала

Д о я к о го с в я та го ту в а л и с я курчатка з м а м о ю кво чкою ? К ом у по д ар ува л и курчатка с в о ю пи санку? З я к о ї б у к в и п и ш е м о ім ’я д ів ч и н к и ? Ч ом у казка м а є та ки й з а го л о в о к ?

83

їжачки

їжачок виріс на гірці над морем. Одного раv зу ніч була місячною і він спустився на берег. Хвиля то набігала на мокре біле каміння, то поверталася в море... І коли вона відкотилася назад, їжачок по­ мітив малого чорненького їжачка, що сидів на камені й повільно ворушив голочками.

— Ти що робиш тут? — запитав їжачок, що спустився до моря.

— Гріюся, — відповів чорненький їжачок зі свого каменя. — Я гріюся на білому камені, він ще теплий від сонця. Хвиля набігла, і чорненький їжачок зник під водою... А коли хвиля відринула в море, їжа­ чок, що жив на гірці, запитав здивовано: — Виходить, ти живеш у морі?

— Еге ж, адже я Морський їжачок! — відпо­ вів той. — Я живу в морі. Хвиля плеснула в берег...

— А що ти над усе любиш? — запитав Мор­ ський їжачок.

— Молоко. Воно біле й солодке!

— А я над усе люблю морську воду. Вона солона й прозора! І знову хвиля поглинула їхню розмову... Потім їжачок, що жив на гірці, промовив замріяно:

— І ще мені подобається місяць. Коли він світить, усе навкруги таке незвичайне...

— А я люблю сонечко. Коли воно світить, я теж гріюся на моєму білому камені. Тоді їжачок, що жив на гірці, запросив Мор­ ського їжачка: — Приходь до мене в гості! Морський їжачок зітхнув: — Не можу! Я без моря не можу. Ти приходь!

— А я у воді не можу. І вони обидва замовкли, посмутнілі.

— Але ми все одно бу­ демо дружити! — сказав їжачок, що жив на гірці. — Адже ми обидва — їжачки! І вони замовкли. Тихо плескало в берег море. Місячна стежка підкотилася до самі­ сінького берега. І можна було побігти нею разом далеко-далеко... їжачки сиділи, мовчали, а потім побажали один одному на добраніч... За Ю. Ярмиш ем Що

в ід р із н я л о їж а ч к ів ?

Вибери

харчування, повітря, проживання.

п р а в и л ь н і в ід п о в ід і:

ДО ДНЯ МАМИ Подарунок

Настала весна. У звірів і птахів з ’явилося гл багато клопотів. Вони чепурили свої оселі, лісові галявини. Дехто змінював убрання: зайці скидали білі шубки, а натомість одя­ гали сірі, вовки та ведмеді лише обновляли старі кожухи, бо не звикли міняти кольору. Та найбільше метушилися малята. Неза­ баром мамине свято. Побачив зайчик Сіра Шубка блакитну квіточку на тонкій стеблині.

— Хто ти? — запитав зайчик.

— Пролісок, — відказала квіточка. — А чому ти такий засмучений?

— Як же мені не сумувати? Завтра мамине свято, а я подарунка ще не маю. Пролісок співчутливо подивився на зайчи­ ка, трохи подумав та й каже: — То, може, візьми мене та й подаруй своїй мамі...

— Як же я візьму?! — розгубився зайчик. — Ти ж тоді не будеш рости.

— Звісно, не буду, — зіт­ хнув пролісок, — але ж ти не маєш подарунка. Усі мати­ муть, а ти — ні.

— Дякую тобі, проліску, — раптом зраділо зайченя. — 86

Тепер я знаю, що подарувати мамі! У день свята зайчик маму за лапку й повів на бочок: там синіла квітка.

— Я дарую тобі, матусю, ось цього проліс­ ка. Тільки зірвати його я не міг, адже він тоді не ростиме.

— Дякую тобі, мій любий синочку, — роз­ чулилася зайчиха. — Дякую за чудовий по­ дарунок! За М. Пономаренко Т обі с п о д о б а в с я п о д а р у н о к , я к и й п р и г о т у в а в з а й ч и к м а м і? Ч о м у ? Щ о т и п р и г о т у в а в (п р и г о т у в а л а ) с в о їй м а м і д о с в я т а ?

Подарунок

Я не кину слів на вітер — Вивчу ціле море літер! Підпишу тоді пакунок: «Це — для мами подарунок!» Зачудується матуся: — Де ж він? Щось не розберуся! Підкрадусь, немов лисичка, І матусю — цьом у щічку! Л. Мовчун Я к и й п о д а р у н о к з р о б и л а с в о їй м а м і а в т о р к а в ір ш а ? Я к и й п о д а р у н о к п р и г о т у в а в (п р и г о т у в а л а ) т и ?

87

JP V- % “

СТАРІ КАЗКИ НА НОВИЙ ЛАД Р о з гл я н ь м а л ю н к и .

Розкаж и казку «Ч ервона Ш апочка».

88

ч#

Великодні пригоди Ж овтої Шапочки

Оленці на день народження подарували жов­ ту шапочку. Дівчинці дуже сподобався пода­ рунок. Через це її прозвали Жовта Шапочка. Великоднього ранку мама поклала в кошик писанки, паску, кільце ковбаси та й каже: — Доню, віднеси бабусі великодні гостинці. Узяла дівчинка кошик і пішла до бабусі. Тільки зайшла Жовта Шапочка в гайок — аж тут лисичка: — Що це так пахне у твоєму кошику, Жовта Шапочко? Дай мені скуштувати.

— Не можу, бо несу бабусі великодній сні­ данок. Ходімо зі мною й поснідаємо разом. От ідуть вони, а назустріч зайчик: — Чи є в тебе щось смачне, Жовта Шапочко?

— Ходімо з нами до моєї бабусі, скуштуєш великоднього сніданку. Ідуть вони разом. Аж тут вовк стоїть: — А куди це ви всі зібралися?

— Бабусі великодні гостинці несемо, — від­ повідає Жовта Шапочка.

— Ковбасу й паску дай мені,— злим гололk сом сказав вовк.

— Вовчику, хіба так можна кричати?! — ска­ зала лисичка.

— Коли мама малювала писанки, то гово­ рила: «На щастя, на добро, на мир». Ходімо з нами, поснідаємо, — умовляє його Жовта Шапочка.

— Вибачай, не подумав я, що це — освяче­ ний великодній кошик. От уже й бабусина хата.

— Бабусю, вітаю тебе зі святом. Це тобі від нас на Великдень, — мовила Жовта Шапочка.

— Дякую, онучко. Заходьте, дорогі гості, снідати будемо. Яке то щастя — Великдень! <1

О Ід е ї д л я м а л е н ь ки х а кто р ів . Р о з іг р а й т е р о з м о в у Ж о вто ї Ш апочки з лисичкою , зайчиком і вовчиком . П е р е д а й те го л о с о м х а р а к те р к о ж н о го ге р о я .

90

Джерельце

В одному місті жила Людина, яка ніколи не всміхалася... Якось на головній площі міста крізь асфальт пробилося мале Джерельце.

— Замурувати його! — звеліла Людина, яка ніколи не всміхалася. Звеліла — і дорожній Коток накрив Дже­ рельце товстим шаром асфальту. Людина, яка ніколи не всміхалася, заспо­ коїлася. Проте раптом доповідають: — Знову б’є Джерельце! За наказом Людини, яка ніколи не всміхалася, усю площу затрамбували ас­ фальтом. Але Джерельце, як і ра­ ніше, до сонця прорвало­ ся — чисте, студене. Побачила те Джерельце Весела Людина, зраділа та й каже: — Давайте водограй влаштуємо! Відтоді на площі дзвенить музика водо­ граю, райдугою переливається, людей зве­ селяє. За Ю. Ярмиш ем

В ід ш у к а й п р е д м е т и , у н а з в і я к и х є б у к в а з в у к [д з ].

з в у к и [й а ],

З н а й д и « з а гу б л е н и й » с к л а д у с л о в а х -н а з в а х н а м а л ь о ­ в а н и х п р е д м е т ів .

І»

-мін-го

фук-,

фла-,

фут-

-ре-ло

ДЗЄ-,

Джи-,

дже-

- _-на

-Ш И-,

-щи-,

-чи-

П р о ч и т а й з а к л и н к у , у я к ій « р о з г у б и л и с я » с л о в а . П о с т а в сл о в а там , д е во ни м а ю ть бути.

Вийди, вийди, . На дідове На бабине На наше ... , На весняні... , На маленькі... . поЛечко сонечко ,’ячко

*

зіллячко ДІТОЧКИ

П р и г а д а й іс т о р ії г е р о їв , які м и ч и т а л и . Х т о ц е р о б и в ? Х то це сказа в?

■к -к -к

— Якщо ліс знову стане чистим, то й Лісовуня буде гарною! — сказав ....

■к -к -к

А ... притулився до мами й подумав: «Не­ має нічого кращого, ніж обійми моєї ма­ тусі. Ось воно, щастя!»

■к -к -к

— Я тепер завжди буду раніше вставати й завчасно виходити з дому, — додав ....

■к -к -к

Прибрав ліжко САМ. Зробив зарядку САМ, без нагадувань. На кухні САМ поставив на стіл чашку. Після сніданку САМ помив посуд.

Шановні батьки та вчителі! Перед вами новий підручник — «Українська мова. Буквар». Навчальний зміст підручника (1 і 2 частини) розроблений відповідно до Закону України «Про осві­ ту», Державного стандарту початкової освіти, Типової освітньої програми мов­ но-літературної галузі й спрямований на реалізацію компетентнісного підходу в навчальному процесі молодших школярів. У підручнику використано такі умовні позначення. Під піктограмою Q j і QR-кодом — текст для сприймання учнями усної ін­ формації, аудіювання — слухання-розуміння почутого, побаченого, а також для диференційованого навчання. Використання QR-коду описано в методичних рекомендаціях. Піктограмою позначена рубрика «Нехай тобі почитають», що стосується серії сюжетних малюнків до українських народних казок, а також відомих казок зарубіжжя, передбачає ознайомлення учнів з дитячою літературою, формуван­ ня прийомів самостійної роботи з дитячими книжками, виконання завдань зміс­ тової лінії «Читаємо», «Досліджуємо медіа». Ураховуючи те, що основним методом формування вмінь читати має бути ігровий метод, під піктограмою $ пропонуємо велику кількість мовних, мовлен­ нєвих та інтелектуальних ігор: криптограм, анаграм, ребусів, лабіринтів, плутанок. Відповідно до вимог Типової освітньої програми щодо контролю й оцінюван­ ня навчальних досягнень учнів, пропонуємо рубрику «М о ї навчальні досягнен­ ня. Я умію, можу...», яка позначена піктограмою Зміст рубрики передбачає систематичне відстеження індивідуального розвитку учнів у процесі навчання й має на меті вибудовувати індивідуальну траєкторію розвитку дитини. Піктограмами позначено парну та групову роботу учнів на уроці. Сезонно-тематичне (осінь, зима, весна) упорядкування навчального змісту уможливлює реалізацію міжпредметних зв’язків і часткову інтеграцію. Кожна пора року розпочинається розворотами «Осінні свята України», <<Зимові свята України», <<Весняні свята України», які дають змогу вчителю використовувати метод проектів та організовувати роботу учнів для досягнення спільної мети, співпрацю з іншими особами, розвивати активність дитини вжитті класу та школи. Біля кожної нової букви, яка подається на плашці в друкованому й руко­ писному варіанті, пропонуємо 3 -4 «веселі букви», які нагадають дитині проте, що можна побачити в природі або ж створити (з олівців, паличок, пластиліну, паперу тощо) самим. Тут же подано намальований предмет (живий, неживий), у назві якого є звук — буква уроку. Здійснимо аналіз навчального змісту підручника, який покликаний реалізу­ вати завдання змістових ліній: «Взаємодіємо усно», «Читаємо», «Взаємодіємо письмово», «Досліджуємо медіа», «Досліджуємо мовні явища». З метою реалізації завдань змістової лінії «Взаємодіємо усно» на початковому етапі пропонуємо найдоступніші теми для розуміння дитиною теми. Кожна тема має сюжетний малюнок або серію малюнків, текст для слухання-розуміння-говоріння, а також завдання, зорієнтовані на розвиток базових особистісних якостей дітей: спостережливості, допитливості, довільності поведінки, міжособистісної позитивної комунікації.

І

94

Завдання означеної змістової лінії пов’язані з цілями інших змістових ліній, зокрема лінії «Читаємо». Реалізуючи завдання цієї змістової лінії, учитель має враховувати рівні сформованості читацьких умінь кожної дитини. Відповідно до дидактичної мети уроку (ознайомлення з новою буквою, фор­ мування техніки читання; навички читання; закріплення вмінь читання складів, слів з вивченою буквою; сприймання тексту) подано: променеві таблиці букв, буквосполучень і складів, колонки слів, криптограми, анаграми, кросворди, по­ шукові таблиці, «заховані» слова, речення для доповнення відповідними слова­ ми, тексти з малюнками та без них тощо. Цей матеріал призначений для читання учнями всього класу, оскільки невивчених літер у таких видах читання немає. З метою реалізації змістової лінії, зокрема сприймання та робота над тек­ стом, пропонуємо казки, вірші, оповідання, загадки, скоромовки, забавлянки, мирилки, а також казки й оповідання сучасних авторів тощо. Частина тексту виділена іншим шрифтом і блакитною рискою та призна­ чена для диференційованого навчання. Запропоновані тексти спрямовані на виховання таких якостей, рис і чеснот, як: патріотизм, креативність, цікавість, критичне мислення, мудрість, відва­ га, наполегливість, чесність, любов, доброта, співпраця, справедливість, лі­ дерство, уміння пробачати, скромність, бережливе ставлення до природи, до близьких людей. Героями кожного тексту є діти-однолітки, звірі, пташки, по­ ведінка яких сприятиме набуттю емоційно-чуттєвого досвіду, допомагатиме моделювати власну поведінку в подібній ситуації. Уперше для формування читацьких компетентностей уведено міні-п’єси. Такий формат роботи уможливлює творче читання текстів (розігрування в осо­ бах з дотриманням вербального та невербального мовлення героя для передання емоцій та настрою), фантазування, придумування або ж зміна кінцівки (початку) тексту. Навчальний зміст підручника забезпечує реалізацію завдань змістової лінії «Досліджуємо мовні явища» і спрямований на формування предметних компе­ тентностей, а саме: лексичних, фонетичних, діамонологічних, комунікативних, художньо-мовленнєвих, каліграфічних, орфографічних. Достатня кількість запропонованих схем речень і самих речень, слів з від­ повідними орфограмами дають можливість учителю формувати орфографічні вміння та свідоме засвоєння елементарних правописних правил, що є завдан­ нями змістової л інії «Взаємодіємо письмово». На сторінках підручника пропонуємо малюнки та зміст листівок, листів, теле­ грам, дитячих журналів, енциклопедій, додаткових джерел пошуку відповідної інформації, sms-повідомлення, фотоколажів, що забезпечує реалізацію завдань змістової лінії «Досліджуємо медіа». На вимогу Типової освітньої програми щодо діагностики навчальних досяг­ нень учнів на певному етапі пропонуємо після кожної теми (у нашому випадку — нової букви) чотири запитання, які допоможуть виявити рівень сформованості наскрізних умінь, предметних і ключових компетентностей та запобігатимуть на­ шаруванню відповідних проблем. На цьому етапі навчальні досягнення учнів під­ лягають формувальному (вербальному) оцінюванню. Підрубрикою «Мої навчальні досягнення. Я умію, можу...» пропонуємо доступ­ ний матеріал для проведення підсумкового вербального оцінювання на певному етапі, зокрема після завершення відповідної пори року (осінь, зима, весна

Навчальне видання

З а х а р ій ч у к Мар ’яна Дмитрівна

Українська мова Буквар П ід ручн ик для 1 класу закладів з а га л ь н о ї с е р е д н ь о ї осв іти

(У 2-х частинах) ЧАСТИНА 2 Рекомендовано М іністерством освіти і науки України

Видано за державні кошти. Продаж заборонено.

Художники В. Дунаєва, Н. Андрейченко, Ю. Мітченко Редактор Н. Забаштанська Художнє оформлення та макет Н. Антоненко Технічне редагування Л. Ткаченко Комп’ютерна верстка С. Груніної Коректори С. Бабич, І. Барвінок

Підписано до друку 20.09. 2018 р. Формат 70х 100/16. Гарнітура Прагматика С. Друк офсетний. Ум. друк. арк. 7,776. Обл.-вид. арк. 12,648 Ум. фарбовідб. 31,104. Тираж 25 024 прим. Зам. № Видавництво «Грамота», вул. Паньківська, 25, оф. 13, м. Київ, 01033 Електронна адреса: info@gramota.kiev.ua Свідоцтво про внесення до Державного реєстру України суб’єктів видавничої справи ДК №341 від 21.02.2001 р. Віддруковано з готових діапозитивів видавництва «Грамота» удрукарні ТОВ «КОНВІ ПРІНТ».

03680, м. Київ, вул. ЕженаПотьє, 12. Свідоцтво ДК № 6115 від 29.03.2018 р.

ДЕРЖАВНІ СИМВОЛИ УКРАЇНИ

ДЕРЖ АВНИЙ ГЕ Р Б У К Р А ЇН И

ДЕРЖ АВНИЙ П Р А П О Р У К Р А ЇН И

Державний гімн України Музика Михайла Вербицького Слова Павла Чубинського

Ще не вмерла України і слава, і воля, Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля. Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці. Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці. Приспів:

Душу й тіло ми положим за нашу свободу, І покажем, що ми, браття, козацького роду.

шш ІтшжШ — Грай свою музику, ту, що йде від твоєї душі, — підбадьорює П’ятинка. — Усе треба робити від ду­ ші!

— Ти не тільки футболіст, Петрику, а ще й киянин. Крім того, ти — українець, бо народився в Україні й належиш до українського роду. А ще ти — європеєць. Адже наша країна розташована в Європі.

— Але мама наказує бабусі, щоб я довго за комп’ютером не сиділа. Каже, що це шкідливо.

Того дня він із задоволенням грався з друзями, дотримуючись правил. І сваритися не було по­ треби.

*УМа/q

А людей, які смітять, Росі ка більше до озера не пускі

— Робити добро й допома­ гати тим, хто цього потребує, завжди вчасно...

Даринка вірила, що її весе­ лі ангели, такі щирі й добрі, обов’язково принесуть людям щастя, мирі добро. і

— Ніколи не виходьте з дому самі, аж доки не підростете!..

Є "*

« • »

— Усі ми різні, але в кожного є свій талант. Ви, пінгвіни, добре плаваєте, ми, страуси, швидко бі­ гаємо. Головне — вірити в себе й не соромитися бути самим собою.

— Чари здійсняться тільки тоді коли ми все робитимемо разом.

— Ні, якщо дзвіночокзірвати, він не дзвенить. Не рви!

— Бабусю! Я завтра назбираю чорниць для хворих дітей! Ці яго­ ди цілющі й корисні для здоров’я!

— Якщо ліс знову стане чис­ тим, то й Лісовуня буде гар­ ною! — сказав Ярик. Діти з дорослими зібрали все сміття з лісу та вивезли його.

«Ти вже не малий. Спробуй про­ жити один деньсамостійною лю­ диною. Не сподівайся на диво, усе роби сам!»

А зайчик притулився до мами и подумав: «Немає нічого кра­ щого, ніж обійми моєї матусі. Ось воно, щастя!»

— Я люблю фантазувати. Світ без фантазії — сумний і нудний. Навіть калюжа після дощу може відтворювати фантастичний світ!