Коваленко А.І. ПРОБЛЕМНЕ НАВЧАННЯ НА УРОКАХ ГЕОГРАФІЇ ЯК ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ УЧНІВ

А.І.Коваленко, вчитель географії Кам’янця-Подільського НВК № 16 ПРОБЛЕМНЕ НАВЧАННЯ НА УРОКАХ ГЕОГРАФІЇ ЯК ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ УЧНІВ І. ВСТУП Соціально-економічний розвиток України значною мірою залежить від творчої активності її громадян. Нині головним ресурсом розвитку країни стають сама людина, її освіченість і професійна компетентність, моральні і вольові якості. Це проявляється в інтелектуалізації основних чинників виробництва, у переході до економіки, що базується на глибоких знаннях її законів, системному використанні наукових досягнень у процесі соціально-економічного розвитку. Тому важливим завданням шкільної освіти стає формування творчої особистості, її підготовка до продуктивної праці, переосмислення мети, основних завдань і принципів освіти. Знання, набуті у процесі репродуктивного навчання є малопродуктивними, оскільки швидко забуваються і не виконують істотної ролі у практичній діяльності людини. Ефективне навчання можливе лише за умови, якщо учень у процесі навчальної діяльності і життєвої практики використовує знання, здобуті ним самим. Такі знання глибше запам’ятовуються, свідомо застосовуються, а стимулом їх поповнення слугує внутрішня мотивація школяра. Одним з важливих шкільних предметів є географія, що покликана донести до учнів систему поглядів

на

світ,

формувати

їхнє

мислення,

географічну освіченість

і

компетентність, економічну, політичну та екологічну культуру учнів. У процесі навчання географії, як й інших предметів, важливо перейти від заучування фактів до засвоєння смислу подій і явищ, формування інтегрованих умінь та розвитку інтелектуальних здібностей школярів. Одним із засобів реалізації цих завдань є запровадження проблемного навчання. У свій час педагогіка доводила, що найбільш придатними для оволодіння необхідними знаннями з географії с пояснювально-ілюстративне і інформаційне навчання. В ньому були закладені і вироблені практикою такі прийоми роботи, за яких основна роль належала учителеві: він передавав знання учням, а учні повинні бути пасивними слухачами: сприймати і запам'ятовувати готову інформацію. XXI століття ставить свої вимоги до посилення евристичної ролі методів навчання. У зв'язку з цим у педагогічній теорії і шкільній практиці

розробляють різні способи активізації педагогічного процесу,

розширення самостійності учнів. Сучасне навчання стає інформаційно-пошуковим. В ньому активна пізнавальна діяльність учнів супроводжується контролем і корекцією вчителя.

Інформаційно-пошукове навчання тісно пов'язане з проблемним підходом у процесі навчання. Суть проблемного навчання, яке розвивається на стику педагогіки і психології, полягає в тому, що це продумана, цілеспрямована і послідовна система дій вчителя і учнів, за якої учитель створює проблемні ситуації, спрямовує і контролює шляхи розв'язання завдань здійснює перевірку їх виконання та оцінює діяльність учнів. На відміну від традиційного пояснювально-ілюстративного навчання, проблемне навчання, як вважає М. Махмутов, переслідує мету засвоєння не лише результатів наукового пізнання, але й самого процесу отримання цих результатів, а також формування пізнавальної самостійності і розвиток творчих здібностей (окрім оволодіння системою знань, умінь і навичок). ІІ, ОСНОВНА ЧАСТИНА Необхідною умовою проблемного навчання є створення проблемної ситуації, тобто психологічного стану інтелектуального, усвідомленого учнем утруднення, подолання якого вимагає пошуків нових знань і способів дій. Учень одержує нові знання не в готовій формі, а як наслідок своєї розумової праці. Вони є його власним відкриттям, продуктом його розумової діяльності. Створюючи проблемні ситуації, необхідно спрямовувати діяльність учнів на аналіз фактичного матеріалу, самостійне узагальнення і формулювання висновків, допомагати їм висувати передбачення, гіпотези і розв’язувати проблемні завдання. Проблема повинна містити в собі пізнавальне утруднення (тобто невідому галузь знань, яку необхідно пізнати), бути пов’язаною з емоціями учня (новизна, незадоволеність тими знаннями, що має, диво), передбачати можливість висувати гіпотези, відбивати специфіку географічної науки. Визначення проблеми та її формулювання є першим етапом творчого мислення. Формою вираження проблеми може бути проблемне запитання, проблемна задача або проблемне завдання, що співвідносяться з відповідними методами проблемного навчання: частковопошуковим, проблемного викладу знань, навчально-дослідницьким і науково-дослідницьким. Вони вступають між собою в найтісніші зв’язки, переплітаються, комбінуються, що сприяє міцному засвоєнню знань та правильній організації діяльності учнів на уроках географії. Основною особливістю проблемних запитань, задач, завдань є те, що вони мають приховану або наявну суперечливість і передбачають насамперед пошук. Виходячи з головної дидактичної мети уроку, його структури, загальної підготовки учнів класу, проблемні задачі можна включати в навчальний процес на будь-якому етапі уроку. В своїй роботі використовую методичну систему побудови проблемних уроків, а свме:



створення відповідної навчальної ситуації, що дозволяє виявити в учнів інтересу до поставленої проблеми і мотивування доцільності її розгляду на уроці; Пізнавальна активізація на уроках досягається

через проблемне запитання, задачу, завдання,

наочність, словесну форму та їх поєднання; 

постановку пізнавальної задачі, завдання, яке виникає із проблемної ситуації, чітке їх її формулювання;



застосування нових знань у процесі розв’язання спеціально підібраних навчальних задач;



підбиття підсумків роботи, виявлення суттєвого в змісті, способах розв’язання, результатах, обговорення можливих перспектив застосування нових знань. У своїй практиці застосовую найбільш характерні типи проблемних ситуацій. Перший тип: проблемна ситуація виникає за умови, коли учні не знають способу

вирішення поставленої задачі, не можуть відповісти на питання, дати пояснення новому фактові у навчальній чи життєвій ситуації. Наприклад, при вивченні теми: "Природні зони Євразії" в сьомому класі, учні з раніше вивченого матеріалу знають, що природні зони простягаються на Землі в широтному напрямі, відповідно до кліматичних поясів. На основі аналізу кліматичної карти та карти природних зон Євразії їм пропонується з’ясувати: у чому основна причина розміщення в одному кліматичному поясі різних природних зон материка? Суперечність між відомими і новими фактами висуває нову проблему. Проблемна ситуація другого типу виникає тоді, коли учням доводиться вибирати із тих знань, які вони мають, і тих, які потрібні їм для вирішення поставленого завдання. Ось приклад. Перед учнями ставиться проблемне завдання - пояснити причини зміни послідовності природних зон України. Необхідними знаннями для вирішення завдання учні володіють (взаємозалежність елементів природи, зокрема залежність розташування природних зон від кліматичних поясів), є у них і потрібні вміння (зіставлення різних тематичних карт), їм необхідно вибрати елементи, між якими вони будуть шукати зв'язок (клімат і рельєф — природні зони), і карти для зіставлення (фізична, кліматична, природних зон). Створена проблемна ситуація активізує учнів, змушує їх самостійно шукати відповідь на поставлене запитання. Третій тип виникнення проблемної ситуації - коли діти зустрічаються з новими умовами застосування знань. Учням відомі причини зміни клімату в широтному напрямку на материках. Це явище вони простежили, вивчаючи розміщення кліматичних поясів на території Африки. Тепер перед ними ставиться завдання визначити й пояснити відмінності у поширенні кліматичних поясів і областей на інших материках, наприклад, у Південній Америці.

Четвертий тип створення проблемних ситуацій виникає тоді, коли є суперечності між практично досягнутим результатом виконання навчального завдання і відсутністю знань в учнів для теоретичного обґрунтовування. Наприклад, у 7-му класі при вивченні внутрішньої будови будь-якого материка, учням ставиться таке запитання: «Як люди дізналися про внутрішню будову Землі?». Теоретично можна пробурити свердловину до центру Землі й отримати відповідь. Але практично це здійснити неможливо. І все ж таки науковці знають відповідь на це запитання. Для розв’язання цієї проблеми учнями пропонуються різні відповіді, які не завжди є правильними, за допомогою вчителя вони обирають потрібний варіант. Проблемні ситуації на уроках географії також створюються за допомогою різних засобів унаочнення (кінофрагментів, географічних картин), демонструванням дослідів. Використовуючи різні способи і прийоми, елементи проблемності включаю в уроки географії різних типів: 

уроки з окремими проблемними питаннями;



уроки присвячені розв’язанню великої загальної проблеми;



уроки-семінари;



уроки-подорожі;



уроки-дослідження;



уроки-практикуми.

Активна самостійна діяльність учнів щодо вирішення і розв'язання проблем підсилюється, якщо для створення проблемних ситуацій використовується краєзнавчий матеріал (поєднання теоретичних знань з практикою, з навколишньою дійсністю). Накопичений під час подорожей, навчальних екскурсій матеріал дає можливість активізувати пізнавальну діяльність учнів при створенні на уроках проблемних ситуацій. Наприклад, річки Хмельниччини належать до рівнинного типу. Чим пояснити, що річки дністровського басейну мають глибокі каньйоноподібні долини, а річки східного й північного напрямків – неглибокі долини з положистими схилами? Чому саме у Придністров’ї розвинулися карстові процеси? Чи можна запропонувати туристам водний маршрут на байдарках Хмельницький – Чорне море, Кам’янець-Подільський – Одеса, Славута - Київ? В своїй роботі використовую групові форми роботи, впроваджую власні та учнівські мультимедійні презентації, творчі проекти. Творчість проявляється і у виконанні диференційованих домашніх завдань учнів. Наприклад, творчі завдання-описи, спрямовані на розвиток фантазії: «Пригоди крапельки води», «Мої пригоди в Південній Америці», мініпроекти «Опале листя: шкода чи користь?», «Де ми втрачаємо воду?» Використання

інтерактивної вправи «Пошук нового і цікавого» спонукає учнів до використання Інтернету, а також прищеплює навички дослідницької діяльності. Допомагають учням самореалізуватися і відчути себе дослідниками, потрібною людиною для соціуму, різні конкурси, проекти. Формуючи компетентність продуктивної творчої діяльності, залучаю учнів до участі в олімпіадах, конкурсах-захистах МАН, темами досліджень яких були: 

"Рекреаційно-кліматичні особливості долини Дністровського водосховища",



"Динаміка багаторічної мінливості температурного режиму міста Кам’янцяПодільського на початку ХХІ століття",



"Сучасний термічний режим Кам’янця-Подільського, його динаміка та особливості формування".

ІІІ. ВИСНОВКИ 1. Удосконалення процесу навчання учнів шляхом застосування системи проблемних завдань є одним із важливих напрямів досягнення якісно нового рівня у вивченні географії. Воно органічно вплітається у пошук інноваційних технологій формування теоретичних і практичних знань школярів з предмету, за яких особистість учня, розвиток його інтелекту і творчих здібностей перебувають у центрі навчально-виховного процесу.

2. Для створення проблемних ситуацій необхідно здійснювати проблемно-тематичну побудову навчального матеріалу, яка полягає у групуванні матеріалу навколо провідних понять теми, що вивчається, до якого послідовно ставляться певні проблемні завдання.

3. Головна умова ефективного впровадження системи проблемних завдань на будь-якому етапі уроку полягає у створенні певних типів проблемних ситуацій шляхом їх логічної постановки. Реалізація системи проблемних завдань у процесі вивчення географії відбувається за допомогою методів - частково-пошукового та дослідницького.

4. Ефективним засобом реалізації проблемних завдань на уроках географії є оптимальне поєднання фронтальної і групової форми роботи з використанням евристичної бесіди, рольової гри, інтерактивних методів навчання. Отже, застосування проблемного навчання на уроках географії сприяє: глибокому засвоєнню знань на рівні їх творчого застосування; активізації пізнавальної діяльності учнів, підвищенню рівня мотивації; формуванню навичок творчого засвоєння знань і вміння застосовувати їх у новій ситуації; набуттю і нагромадженню досвіду творчої діяльності.

Удосконалення процесу навчання учнів шляхом застосування системи проблемних завдань є одним із важливих напрямів досягнення якісно нового рівня у вивченні географії. Воно органічно вплітається у пошук інноваційних технологій формування теоретичних і практичних знань школярів з предмету, за яких особистість учня, розвиток його інтелекту і творчих здібностей перебувають у центрі навчально-виховного процесу ЛІТЕРАТУРА 1. Дичківська І.М. Основи педагогічної інноватики: Навчальний посібник, – Рівне: РЛГУ, 2001. – 233 с.

2. Коберник С.Г. та ін. Методика викладання географії в школі. Навчально-методичний посібник. — К. Стафер -2, 2000.

3. Корнєєв В.П. Технології в навчанні географії. – Х.: Вид. група «Основа», 2004.

4. Махмутов М.Й. Организация проблемного обучения в школе.- М.: Просвещение, 1977.

5. Понурова Г.А. Проблемный подход в обучении географии в средней школе. М: Просвещение, 1992.

6. Топузов М.С., Топузов О.М. Проблемний підхід у навчанні географії в школі: Навч. посіб. – К.: Вид-во КДПУ ім. М.П. Драгоманова, 1995. – 139 с. 4.

7. Топузов О.М. Методичні основи застосування проблемного підходу в навчанні географії //Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Зб. наук. пр. /Редкол.: Т.І. Сущенко (відп. ред.) та ін. – К.; Запоріжжя, 2002. – Вип. 22. – С. 122 – 125.