Фреюк Г.С. ХУДОЖНЄ СЛОВО НА УРОКАХ ГЕОГРАФІЇ by kpschool16

КАМ’ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКА МІСЬКА РАДА УПРАВЛІННЯ ОСВІТИ І НАУКИ НАУКОВО-МЕТОДИЧНИЙ ЦЕНТР Кам’янець-Подільська ЗОШ №16 І-ІІІ ступенів

Фреюк Г.С., учитель географії ЗОШ №16

ХУДОЖНЄ СЛОВО НА УРОКАХ ГЕОГРАФІЇ (Методичний посібник)

Кам`янець-Подільський 2018

ФРЕЮК Г.С.

ХУДОЖНЄ СЛОВО НА УРОКАХ ГЕОГРАФІЇ. 6-8 клас. Кам`янець-Подільський, 2018. - 44 с.

У посібнику вміщено уривки з творів української літератури, які допомагають створювати яскраві уявлення про територію України, природні явища, природні умови та природні ресурси. Матеріали посібника можна використовувати на уроках географії з метою виховання високих естетичних смаків, розвитку пізнавального інтересу, допитливості. Посібник розрахований на вчителів географії, учнів і студентів.

Рецензент: А.І.Коваленко, вчитель вищої категорії, вчительметодист, вчитель географії Кам`янець-Подільської загальноосвітньої школи №16 І-ІІІ ступенів 2

Передмова Завдання школи – формування гармонійної, творчої, духовної, культурної особистості. Географія покликана розвивати особистість школяра, і навчання при цьому повинно бути цікавим. А художнє слово допомагає навчатися цікаво, це один з елементів збагачення загальної культури учня. У географії велике значення має створення уявлень, які сприяють засвоєнню сутності явищ. Цьому сприяють літературні твори. Вони виховують високі естетичні смаки, пізнавальний інтерес, допитливість, розвивають почуття прекрасного. Художні твори допомагають створювати яскраве уявлення місця, території, явища, збагачують мову, виховують любов до книги, розвивають фантазію. Художні слова застосовують під час описів об’єктів та явищ природи, як епіграфи до уроку, як інформацію для розвитку географічного мислення тощо. Літературні твори допомагають виховувати дбайливого господаря-патріота, який поважає загальнолюдські культурні цінності. Підбір текстів в методичному посібнику визначається програмовим матеріалом. Він може бути використаним для конкретизації, ілюстрації матеріалу уроку, бути моментом зацікавлення, емоційного розвантаження, проблемним завданням, засобом перевірки знань. Слід пам'ятати, що використання художніх творів українських письменників має бути не самоціллю, а методом передачі знань. Використання художньої літератури сприяє також міжпредметним зв'язкам, спонукає до вдумливого читання різноманітної літератури, збагачує мову учнів.

ГЕОГРАФІЧНА ОБОЛОНКА ТА ЇЇ СКЛАДОВІ Тема 1.

Літосфера

ХВАЛА ЖИТТЮ (Уривки) Була весна, море було спокійне і синє, небо – так само, сонце обливало помаранчеві сади по горбах, і, дивлячись з парохода на сірий труп міста, я не міг уявити собі тої страшної ночі, коли земля у грізнім гніві так легко струснула з себе величний город, як пес струшує воду, вилізши з річки. Земля здригнулася. Її перша судома тривала майже десять секунд, тріск і скрип віконних рам, дверних колод, дзвін скла, гуркіт падаючих сходів розбудили сплячих: люди схопилися, відчуваючи всім тілом ці підземні поштовхи… У темряві все гойдалося, падало з тріском, провалюючись у якісь провалля, що раптом відкрилися… Земля глухо гуділа, стогнала, горбилася, утворюючи глибокі тріщини… Ступивши на землю, я сподівався стрінути тишу і холод великого кладовища і був здивований дуже, коли побачив осла з повними кошиками на спині, що переступав обережно через 4

каміння розмитого бруку, тримаючись холодку од зруйнованих стін прибережних будинків. Однак надходили люди. Несподівано з вулиць, з безладної груди каміння випливали чорні постаті і нечутно ступали по гарячій землі. Купками й поодинці. Йшли якісь дами в довгих чорних вуалях, з мертвим, застиглим обличчям, похмурі робітники, і їх суворість наче замикали чорні костюми аж до краваток з крепу. Тонкий залізний стовп ліхтаря неприродно нахилявся над ними, немов придивлявся зверху скляними очима. Михайло Коцюбинський Запитання і завдання 1. Які внутрішні процеси Землі описує автор у тексті? Як називаються раптові швидкі катастрофічні рухи Землі? 2. Що є причиною землетрусів? 3. Користуючись текстом, охарактеризуйте наслідки землетрусів. 4. Чи можна за описом автора визначити силу землетрусу? 5. Відгадайте загадку: Щось он звірі неспокійні Не втікають, хоч і вільні. Меблі з посудом тремтять, Об підлогу стукотять. (Землетрус)

ТІНІ ЗАБУТИХ ПРЕДКІВ (Уривки) Одного разу він … подряпавсь на самий грунь (верх). Ледве помітною стежкою підіймавсь вище і вище, поміж густі зарослі блідої папороті, колючої ожини й малини. Легко перескакував з камінця на камінчик, перелазив через повалені дерева, продирався крізь гіллячки кущів. За ним підіймався з долини вічний шум річки, росли гори, і вже вставав на крайнебі блакитний привид Чорногори. Довгі плакучі трави крили тепер боки гори, дзвінки корів обзивались, як далеке зітхання, все частіше попадалось велике каміння, що далі, на самім вершку, творило хаос поламаних скель, списаних лишаями, здушених у гадючих обіймах корінням смерек. Під ногами в Івана кожний камінь вкривали рудаві мхи, грубі м'які, шовкові. Теплі і ніжні, вони ховали у собі позолочену сонцем воду літніх дощів, м'яко вгинались і обіймали ногу, як пухова подушка. Кучерява зелень рогозів і афин запустила своє коріння у глибінь моху, а зверху сипнула росою червоних та синіх ягід. Холодно було і мороз йшов поза шкуру, коли вилітали перші свистячі звуки. Наче зими лежали по мертвих горах. Та ось 6

з-за гори встає вже бог-сонце і вкладає свою голову в землю. Зрушились зими, збудились води, і задзвеніла земля од співу потоків. Розсипалось сонце пилом квіток, легким ходом ідуть по царинках нявки, а під ногами у них зеленіє перша трава. Зеленим духом дихнули смереки, зеленим сміхом засміялися трави, на всьому світі тільки дві барви: в зеленій – земля, в блакитній – небо... А долом Черемош мчить, жене зелену кров гір, неспокійну й шумливу... По далеких горбах самотіли тихі гуцульські оседки, вишневі од смерекового диму, яким прокурились, гострі дашки оборогів з запашним сіном, а в долині кучерявий Черемош сердито поблискував сивиною та світив попід скелі недобрим зеленим вогнем. Переходячи потік за потоком, минаючи хмурі ліси, де озивалась часом дзвінком корова або білиця сипала вниз під смереку об'їдки шишок, Іван піднімався все вище. Сонце починало пекти, і кам'яниста доріжка мулила ноги. Тепер вже хати попадалися рідше. Черемош простягся в долині, як срібна нитка, і шум його сюди не доходив. Ліси уступали місце гірським сіножатям, м'яким і повним. Іван брів серед них, як по озерах квіток, нагинаючись часом, щоб закосичить кресаню жмутком червоної грані або блідим вінком невістульки. Вниз западалися боки гори у глибокі чорні ізвори, звідки родились холодні потоки, куди не ступала людська нога, де плекався тільки бурий ведмідь, страшний ворог маржини - "вуйко". Вода попадалася рідше. Зате як припадав він до неї, коли знаходив потік, той холодний кришталь, що омивав десь жовті корні смерек і аж сюди приносив гомін лісів! Коло такого поточна якась добра душа лишала горнятко або коновочку гуслянки. Здавалось, морські буруни застигли саме в ту мить, коли буря підняла їх з дна, щоб кинуть на землю та заллять світ. Вже синіми хмарами підпирали крайнебо буковинські верхи, оповились блакиттю близькі Синиці, Дземброня і Біла Кобила, курився Ігрець, колола небо гострим шпилем Говерла, і Чорногора важким своїм тілом давила землю. Полонина! Він вже стояв на ній, на сій високій луці, вкритій густою травою. Блакитне море збурених гір обляло Івана 7

широким колом, і здавалось, що ті безконечні сині вали таки ідуть на нього, готові впасти до ніг. Михайло Коцюбинський Запитання і завдання: 1. Кому можуть належати слова: “Я найхолодніша та найвологіша частина Карпат, зібрала до себе всі найвищі гори. Річки тут стрімкі, порожисті з водоспадами. Хто я…?” 2. Про які вершини Карпат згадується в уривку? 3. Які особливості природи полонин Карпат? 4. Які традиції гуцулів описує автор? Запам’ятайте: Чорногора – темна гора, темний ліс. Рамені – ялинові ліси. Полонина – безлісі плоскі вершини Карпат, вкриті субальпійською рослинністю. Грунь – невисока гора з м’якими контурами. Кичера – гора, гребінь дахоподібної форми, гора з залісеною вершиною. Смерека – основне хвойне дерево Карпатських лісів. 5. Відгадайте загадку: 1) Ми – високі і шпилясті, Ми – малі і куполасті, Поодинці й гуртома – А чи назви нам нема? (Гори)

ЗАХАР БЕРКУТ (Уривки) Стародавнє село Тухля - се була велика гірська оселя з двома чи трьома чималими присілками, всього коло півтора тисячі душ. Село й присілки лежали не там, де лежить теперішня Тухля, але геть вище серед гір, у просторій подовжній долині, що тепер поросла лісом і зоветься Запалою долиною. В ті давні часи, коли йде наше оповідання, Запала долина не була поросла лісом, але, навпаки, була управлена і годувала своїх жильців достатнім хлібом. Простягаючись звиш півмилі вдовж, а мало що не чверть милі в ширину, рівна й намулиста, обведена з усіх боків стрімкими скалистими стінами, високими декуди на три або й чотири сажні, долина тота була немов величезним кітлом, із якого вилито воду. І певно, що воно й не інакше було. Чималий гірський потік впадав від сходу до тої долини високим на півтора сажня водопадом, прориваючи собі дорогу поміж тісні, тверді скали, і, обкрутившися вужакою по долині, випливав на захід у таку ж саму тісну браму, розбиваючись поміж гладкі кам'яні стіни і гуркотячи ще кількома водопадами, поки чверть милі понижче не впав до Опора. Високі, стрімкі береги тухольської кітловини покриті були темним смерековим лісом, що надавав самій долині 9

ще більшого заглиблення і якоїсь пустинної тиші та відрубності від усього світу. Так, справді, се була величезна гірська криївка, з усіх боків тільки з великим трудом доступна,- але такі були в тих часах ненастанних війн, усобиць і нападів майже всі гірські села, і тільки дякуючи тій своїй неприступності, вони змогли довше, ніж подільські села, охоронити своє свобідне, староруське громадське життя, яке деінде силувалися чимраз більше підірвати горді, війнами збагачені бояри. Тухольський народ жив головно скотарством. Тільки та долина, де лежало село, а також кілька поменших порічин, не покритих лісом, надавалися до хліборобства і видавали щороку багаті збори вівса, ячменю і проса. Зате в полонинах, що були, так само, як і всі доокружні ліси, власністю тухольської громади, паслися великі отари овець, у котрих спочивав головний скарб тухольців: з них вони добували собі одежу й страву, омасту й м'ясо. Іван Франко Запитання і завдання 1. Про яку річку гірську чи рівнинну мовиться у тексті? 2. За якими ознаками можна стверджувати, що описана саме гірська річка? 3. Яку роботу в природі виконують гірські ріки і які наслідки їхньої роботи? 4. Чому на гірських ріках утворюються водоспади і пороги? 5. Знайдіть в тексті опис гірської долини і гірських хребтів. 6. Відгадайте загадку: Річка змінює обличчя, Стає грізна і стрімка. Глибина мала вирує І каміння вигляда. (Пороги)

КРАСО УКРАЇНИ, ПОДОЛЛЯ! (Уривки) Розкинулось мило, недбало! Здається, що зроду недоля, Що горе тебе не знавало! Онде балочка весела, В нiй хорошi, краснi села, Там хати садками вкритi, Срiбним маревом повитi, Коло сел стоять тополi, Розмовляють з вiтром в полi. Хвилюють лани золотiї, Здається, без краю, - аж знову Бори величезнi, густiї Провадять таємну розмову. Он ярочки зелененькi, 11

Стежечки по них маленькi, Перевитi, мов стрiчечки, Збiгаються до рiчечки, Рiчка плине, берег рвучи, Далi, далi попiд кручi... Красо України, Подолля! Розкинулось мило, недбало! Здається, що зроду недоля, Що горе тебе не знавало!.. Леся Українка Запитання і завдання 1. Чому край має назву Поділля (Подолля)? 2. Що ви знаєте про географічне положення Поділля, його рослинний і тваринний світ? 3. Які слова в творі характеризують форми рельєфу Подільської височини? 4. Внаслідок яких природних процесів утворюється балка? 5. Про яку роботу річки йде мова в рядках: «Рiчка плине, берег рвучи, Далi, далi попiд кручi...»? 6. Відгадайте загадку: Від поверхні остиваю, Молоко мов розливаю, До землі стелюся сам, Називаюсь я … (Туман)

ЯК Я ЛЮБЛЮ ТЕБЕ, МІЙ КРАЮ ВУГЛЯНИЙ Як я люблю тебе, мій краю вугляний, твій кожний камінець, твою билину кожну, де я пішов на бій за щастя вдаль тривожну, що снилося мені в заграві заводській... Коли доводиться в краях твоїх бувати, од щастя плачу я, і плачу, і сміюсь... Щоб сили для пісень джерельної набрати, я серцем до землі донецької тулюсь. Ті верби над Дінцем, що я повз них проходив, і рейок димний дзвін, і шахти на горі, куди біжать, біжать вагончики з заводу, смуглява дітвора, щасливі матері... Це там, це там, це там зростали ми й любили, і я горджусь, що я землі моєї син, де силу мускулів машини замінили, щоб назавжди забув шахтар про кайла дзвін, 13

Щоб він злетів орлом в простори наукові, щоб шлях пізнав до зір не тільки у піснях. Я шлю тобі слова безмірної любові, донецький краю мій, на твій громохкий шлях. Цвіти, сіяй, грими! Чаруй життя красою і прокладай нову, іще не знану путь! В майбутнє ідучи веселою ходою, у щасті про свого поета не забудь. Володимир Сосюра

Запитання і завдання 1. Який край оспівує в поезії В.Сосюра? 2. Чому поет згадує саме донецьку землю? Які корисні копалини там добувають? 3. Що ви розумієте під висловом автора: «Щоб він злетів орлом в простори наукові, щоб шлях пізнав до зір не тільки у піснях» ? 4. Для кожної людини наймиліша та земля, де вона народилася. Навіть, якщо ландшафт убогий, територія екологічно неблагополучна, людина все одно тяжіє до своєї маленької батьківщини. Чим саме зворушують вас переживання поета у цьому вірші? 5. Знайдіть рядки, в яких відображено антропогенний вплив на природу. 6. Відгадайте загадку: Цей басейн, що в Україні Діє він на сході й нині. Глибина його значна І вугілля тут сповна. (Донецький басейн)

Тема 2.

Атмосфера

КАРПАТИ (Уривки) Сонце дуже пекло. В повітрі піднялась якась важка пара, душна, гаряча, неначе в лазні. З-за верхів далеких гір вискочили круглі хмари, білі, як срібло, жваві, ворушливі... Вони ворушились, неначе живі, ширшали на всі боки. Слідком за ними висунулись чорні густі хмари, неначе валував десь чорний дим, який буває у велику пожежу як ось часом горять смоляні та дегтярні рядки крамниць в єврейських містечках. Десь далеко замиготіла блискавка, бліда, дрібненька, неначе хтось грався, перекидаючись по небі золотими м'ячиками. Сонце стало темніше, втратило половину ясності свого світла. Гори почорніли. А страшні чорні хмари швидко висувалися з-за гір, клубками летіли в синє небо й заслоняли чорною заслоною сонце. Увесь пейзаж одразу вкрився густими тінями. Гори, вкриті ялиновими лісами, стояли ніби обгорілі після пожежі. Хмари спускалися над горами все нижче та нижче. Надворі неначе смеркло. Ось одна 15

хмара ніби впала з неба й зачепила вершок найвищої гори, друга хмара сіла на тім'я другої гори. Швидко верхи гір закутались у хмари, і Карпати ніби підпирали, мов стовпи, чорну стелю з густих хмар. Надворі стало зовсім поночі, як у пізній темний вечір. Гори стали чорні, як вугіль. Довгі долини тяглися далеко на всі боки, мов темні коридори. Пейзаж став фантастичний, ніби не надземний, а підземний. Здавалось, що ми під землею, в якихось велетенських копальнях, котрі несподівано освітив зверху каламутний смерковий світ. Коли це одразу блиснула страшна блискавка завширшки з долоню; вона вискочила з хмар, як огневий змій, і скрутилась, звилась, як гадина, і оперезала півнеба. Страшний світ впав на чорні долини. Вдарив страшний грім. Пейзаж став похожий на Тартар. Грім гримів, ніби гуркали раз у раз гармати. Червоний світ од блискавки ніби запалив пожежу на горах і в долинах. Здавалося, ніби гори тліли й жевріли, як розпечене залізо. Картина була страшна, як пекло. Наступало одне з тих з'явищ натури, перед котрими в Індії льви та тигри стають смирніші од ягнят і ховаються в печері разом з чоловіком і не зачіпають його з ляку і страху. Посипались рідкі краплі дощу, великі, як лісові горіхи, важкі, як розтоплене олово, а потім одразу полив дощ, як з відра. Здавалося, ніби розверзлися небеса і звідтіль лилася ціла річка на землю. Все закуталося, ніби пірнуло в воду. Не видно було навіть понад шляхом стовпів телеграфу. Здавалося, що ми попали на дно якоїсь річки, де вода плине і під нами, і над нами. А страшна блискавка мигає та миготить – десь близько, неначе поперед коней. Грім гримить якось уривчасто, неначе з рушниці палить. Через півгодини дощ перестав. Через шосе лилася вода з гір, як через греблю. З усіх долин в Дунаєць лилися скажені потоки каламутної води. Скрізь у горах шуміла та булькотіла вода. Грім падав на телеграфні стовпи, бо швидко ми налічили сім стовпів, на котрих дерево було обдерте смугами завширшки на два пальці або й на долоню. Обдерті смуги висіли по стовпах, неначе поначіплювані білі стрічки. Стовпи стали рябі, кострубаті, і дивна річ, що блискавка навіть не обсмалила їх, а тільки пообчахала 16

смуги, як обчахають лико з липи. По шосе валялися здорові гілки угорських слив, укриті зеленими плодами, чорними, обсмаленими. Так тут грався карпатський грім! І. Нечуй-Левицький Запитання і завдання 1. Які природні явища описав автор в цьому уривку? 2. Які види опадів описує автор? Запишіть їх. 3. Поясніть вислів: «Посипались рідкі краплі дощу, великі, як лісові горіхи, важкі, як розтоплене олово, а потім одразу полив дощ, як з відра». 4. Знайдіть в тексті рядки, в яких описано кругообіг води в природі. 5. Назвіть причини утворення грому та блискавки. 6. Чому різні схили гір отримують різну кількість вологи? 7. Відгадайте загадку: Я – прозора і важлива, Нехтують несправедливо, Бо у мене гази є, Кожен з них життя дає. (Атмосфера)

Леся Українка В час гарячий полудневий Виглядаю у віконце: Ясне небо, ясне море, Ясні хмарки, ясне сонце. Певне, се країна світла Та злотистої блакиті, Певне, тут не чули зроду. Що бува негода в світі! Тиша в морі… ледве-ледве 17

Колихає море хвилі; Не колишуться од вітру На човнах вітрила білі. Запитання і завдання 1. Що для кожного з вас означає слово ― погода‖? А що таке погода з наукової точки зору? 2. Назвіть складові погоди. 3. Чому всім важливо знати, якою буде погода за вікном? 4. Чи завжди на морі буває тиша? А як море пов`язане із погодою? 5. З чим пов’язані зміни погоди? 6. Відгадайте загадку: Я мінлива і примхлива, Для життя людей важлива, Щоб мене передбачати, Вчаться всі прогноз складати. (Погода)

ДОЩ ПОЛИВ (Уривок) Дощ полив, і день такий полив'яний Все блищить, і люди як нові. Лиш дідок старесенький, кропив'яний, Блискавки визбирує в траві. Струшується сад, як парасолька. Мокрі ниви, і порожній шлях… Ген корів розсипана квасолька Доганяє хмари у полях. Ліна Костенко Запитання і завдання 1. Яка пора року описана в поезії? 2. Чим літній дощ відрізняється від осіннього? 3. Чому, на вашу думку, поетеса змалювала саме літній дощ? 4. Що нагадує тобі літній дощ? Він іде, періщить, бенкетує, шумить, дріботить, підстрибує… Що ще? 5. Як змінюється все довкола після дощу? 6. Які види опадів ви знаєте? 7. Відгадайте загадку: В атмосферу підіймаюсь Та на землю опускаюсь. Можу бути, мов яйце: З льоду, біле і міцне. (Град)

МАРІЯ З ПОЛИНОМ У КІНЦІ СТОЛІТТЯ (Уривки) Довкола блока валяються уламки бетонних перекрить, заліза, викинутого з реактора урану й графіту. Все це розкидано по клумбах троянд і тюльпанів перед входом на станцію, на бетонних плитах майдану, на піщаному березі водозабірного каналу, на зеленому лузі, на дахах допоміжних приміщень. Радіоактивна хмара над атомною розповзлася впівнеба і повільно рухається на північ, куди стиха подув вітерець, що на землі майже не відчутний. Довкола станції і доволі великому радіусі горять розкидані під час вибуху шматки палива. Яскраві свічки – гейзери у траві, на бетоні й асфальті, на дахах приміщень промислового майданчика, у вибитих вантажівками баюрах з болотом – булькають і киплять ці ковбані, з них виповзають мляві, напівживі жаби – ропухи, виповзають, але втекти від небезпеки вже не можуть. Ні повзти, ні кричати немає сили. Ревуть вертольоти над містом, промацуючи собі прожекторами дорогу з берега річки до реактора. На єдину мить завмирають над полум’ям, скидають свій вантаж, вогонь ледь осідає і спалахує знову. Зловісно, хижо. Від ревища моторів 20

дзигонять шибки у вікнах, обсипається цвіт з абрикос. Світяться вогні в усіх квартирах. Здається, що місто напружилось до краю: буде евакуація чи не буде? Коли? На скільки? Чому нічого не сповіщають? Кімнатні гучномовці увімкнено на всю потужність, щоб не прогавити оголошення, а вони мовчать… В.Яворівський Запитання і завдання 1. Яку подію описує автор у творі? 2. Що ви знаєте про Чорнобильську катастрофу? 3. Яка масштабність цієї трагедії? Які її наслідки? 4. Чи актуальною є сьогодні проблема відповідальності людини за техногенні катастрофи? 5. Як сучасний світ вирішує екологічні проблеми, пов’язані з використанням «мирного атома»? 6. Відгадайте загадку: Не природні ми, а штучні; Для людини як підручні: Бо вона створила нас, Змінюючи повсякчас. (Антропогенні комплекси)

Тема 3.

Гідросфера

ПОДОРОЖ ДО МОРЯ (Уривки) В морі хвиля за хвилею рине, Море наче здіймається вгору, А склепіння небеснеє синє Край свій ясний купає у морю. Світло там простяглося від сходу, Очі вабить стяга та іскриста; Корабель наш розрізує воду І дорога блакитно-перлиста Зостається широка за нами, Геть далеко розкочує хвилі, Що сердито трясуть гребенями, Наче гривами огирі білі. А здалека, отам на заході, Срібнокудрії хвилі кивають, 22

Нереїди при сонячнім сході Промінь ранній таночком стрівають.. І танцюють химерно та легко, Ось близенько вже видно ту зграю, Аж ізнов одкотилась далеко, Геть біліє в туманному краю... Море, море! Без краю просторе, Руху повне і разом спокою! Забуваю і щастя, і горе Все наземне, - з'єднатись з тобою Я жадаю на час, на годину, Щоб не бачить нічого на світі, Тільки бачить осяйну долину І губитись в прозорій блакиті!.. Леся Українка Запитання і завдання 1. Чи доводилося вам спостерігати хвилі на поверхні моря? Розкажіть, які вони. 2. Чому автор називає море безкраїм? 3. Що називають гребенем хвилі? 4. Як ви розумієте слова «Руху повне і разом спокою»? 5. Відгадайте загадки: 1) «Негостинне», бо штормило, Кораблі ламало, А пізніше на «гостинне» Назву поміняло. (Чорне море) 2) Стародавні греки взяли Й Меотидою назвали. Глибина моя вражає – До п'ятнадцять метрів має. (Азовське море) 23

ФЕДЬКО-ХАЛАМИДНИК (Уривки) Зблизька річка здавалась ще чуднішою. Видно було, як помалу, тяжко йшла крига. Лід тріщав, лускався, крижини лізли одна на одну, чисто було схоже на те, як женуть великий гурт волів. Вся сіра маса худоби сунеться помалу, але деколи один віл вилізе на другого, і тоді в тому місці починається гармидер, воли налізають один на одного, стоять, крутяться, аж поки ті, що почали гармидер, не проштовхнуться наперед. По всьому березі стоїть народ. Хлопці живжиками просуваються поміж дорослими і безперестанку кричать дзвінкими, веселими голосами. Скільки тут школярів, які завтра скажуть учителю, що їм у цей день «голова боліла» і вони не могли прийти «в клас»! А річка все суне і суне вперед. Крижини з мокрим рипом труться одна об одну. Вони такі поважні та старі, аж жовті. Звідки вони припливли сюди? І куди попливуть? От сісти б на одну з них і їхати на ній десь далеко-далеко. Кругом другі крижини, їх треба одпихати, щоб не лізли на цю, а то як налізуть, то потоплять. 24

Добре, як встигнеш перестрибнути на другу, а як шубовснеш у воду? А вода, ух, чорна, глибока та холодна, аж пищить. А Федько, справді, щось надзвичайне виробляв на річці. Він то повз на животі по тонких крижинах, то впирався палицею і перестрибував через водяні латки, то бігав з кінця в кінець криги, не маючи виходу. Здавалось, ось-ось налетить на нього ота кучугура криги, зітре, зімне й сліду не зостанеться од комашинкихлопчика. Але комашинка, якимсь чудом, ловко видряпувалась на самий гребінь кучугури, скоренько з'їжджала з неї і бігла знову, з крижини на крижину. Але знаходяться смільчаки, що стрибають на крижини і їдуть на них якийсь час. Десятки хлопчачих очей з заздрістю слідкують за молодцями. А молодці візьмуть та ще й ногами потопають по льоду, от, мовляв, крига яка, не провалиться. Деякі з них перестрибують на другі лідяки і навмисне зупиняються на самому кінчику над чорно-синьою, густою водою. Володимир Винниченко

Запитання і завдання 1. Який процес в природі описує автор? 2. У яку пору року відбуваються події? 3. Що таке льодохід, льодостав? Внаслідок чого вони утворюються? Чим ці явища небезпечні? 4. Від чого залежить характер течії річки? 5. Як називають раптове підняття рівня води в річці? 6. Поміркуйте, чи безпечно виходити на весняний лід. Якою повинна бути поведінка людей під час льодоходу? 7. Відгадайте загадку: Розчиняє і довбає, Ходи нові прокладає То замерзла, то рідка Незамінна для життя. (Вода)

МИКОЛА ДЖЕРЯ (Уривки) Широкою долиною між двома рядками розложистих гір тихо тече по Васильківщині невеличка річка Раставиця. Серед долини зеленіють розкішні густі та високі верби, там ніби потонуло в вербах село Вербівка. Між вербами дуже виразно й ясно блищить проти сонця висока біла церква з трьома банями, а коло неї невеличка дзвіниця неначе заплуталась в зеленому гіллі старих груш. Подекуди з-поміж верб та садків виринають білі хати та чорніють покрівлі високих клунь. По обидва береги Раставиці через усю Вербівку стеляться сукупні городи та левади, не одгороджені тинами. Один город одділяється од другого тільки рядком верб або межами. Понад самим берегом в'ється в траві стежка через усе село. Підеш тією стежкою, глянеш кругом себе, і скрізь бачиш зелене-зелене море верб, садків, конопель, соняшників, кукурудзи та густої осоки. От стеляться розложисті, як скатерть, зелені левади. Густа, як руно, трава й дрібненька, тонісінька осока доходить до самої води. Подекуди по жовто-зеленій скатерті розкидані темно-зелені кущі верболозу, то кругленькі, наче м'ячики, то гостроверхі, неначе топольки. Між м'якими зеленими, ніби оксамитовими, 26

берегами в'ється гадюкою Раставиця, неначе передражнює здорові річки, як часом маленькі діти передражнюють старших. А там далі вона повилась між високими вербами та лозами, що обступили її стіною з обох боків. Он верби одступились од берега і розсипались купами на зеленій траві. Скрізь по обидва боки Раставиці на покаті стеляться чудові городи, жовтіють тисячі соняшників, що ніби поспинались та заглядають поверх бадилля кукурудзи на річку; там далі набігли над річку високі коноплі і залили берег своїм гострим важким духом. В одному місці розрослись чималі вишняки, а далі од берега, коло самих хат, ростуть дикі груші та яблуні, розкидавши своє широке гілля понад соняшниками; а ондечки серед одного города вгніздилась прездорова, стара, широка та гілляста дика груша, розклала своє гілля трохи не при землі на буряки та картоплю. Соняшники заплутались своїми жовтими головами в гіллі. Серед села Раставиця входить в широкий ставок. Кругом ставка знов осокори та верби: то стоять рівною стіною, то збились ніби в прездоровий круглий стовп, то пішли берегом, наче вирізаною зверху в зубчики оборкою. На ставу ніби плаває маленький острівець з високими старими тополями та осокорами. На греблі знов у два рядки видивляються в воді дуже старі, товсті, дуплинасті верби, вкриваючи гіллям здоровий панський питель. Нижче од ставка Раставиця знов повилася між зеленими левадами та вербами, а далі сховалась в дубовий ліс та й утекла в Рось. І.С.Нечуй-Левицький Запитання і завдання 1. Який регіон описує автор? Доведіть. 2. Про яку річку йде мова? Знайдіть на карті описану річку. 3. Виберіть особливості рівнинної річки. 4. Який уривок розповідає про тип річкового русла річки? 5. Поясніть вислів: «Між м'якими зеленими, ніби оксамитовими, берегами в'ється гадюкою Раставиця, неначе передражнює здорові річки». 6. Які водойми, створені людиною, описує автор? 27

7. Чому на річці будують греблі? 8. Відгадайте загадки: 1) Опади, що випадають, В глибину не потрапляють. Заростає все травою, Страшно втрапити ногою. (Болота) 2) В Чорне море все впадає, Витік із болота має. Давні греки її звали – Борисфером називали. (Дніпро)

ДНІПРО (Уривок) Дніпра нема, а є болотні тварі Та й ще нестерпний сморід навкруги. Твої, Тарасе, правнуки погані Спаскудили дніпровські береги. А все робилось ніби для добра, 28

А вийшло — ні добра, ані окраси. Нема, писав ти, другого Дніпра, Нема у нас і першого, Тарасе! О.Підсуха Запитання і завдання 1. Що ви знаєте про річку Дніпро? Знайдіть річку Дніпро на карті. 2. Який вплив людини на Дніпро описує автор? 3. Як ви вважаєте, яка головна причина забруднення річок в Україні? 4. Як, на вашу думку, впливає зникнення річок на навколишнє середовище? 5. Відгадайте загадку: Борисфен тече великий, Тече він далеко, Яку річку так назвали Стародавні греки? (Дніпро)

Тема 4.

Біосфера

“Вершники” ДИТИНСТВО (Уривки) Перекопська рівнина починається за Дніпром, на південь від Каховки, смуга пісків тягнеться вздовж ріки з південного заходу, незайманий степ аж до Мелітопольщини, на півдні Чорне море, і Джарилгачська затока, і саме місто Перекоп на вузькому суходолі, що завжди правив за ворота до Криму. Рівна, безмежна просторінь (як на масштаби двох людських ніг), гола рівнина без ріки, без дерева, окремі села й хутори стоять рідко, сонце велике й пекуче котиться на небі і поринає за землю, мов за морську поверхню, небо не синє, як за Дніпром, а кольору ніжних блакитних перських шовків, небо Криму над степовим безмежжям. Той дикий степ був полем бою на гранях багатьох епох, і це не заважало перекопській рівнині пишно зацвітати щовесни і вигоряти на літо, мокнути восени і замерзати на зиму, тоді по ній ходили люті й прокляті хуговії, а по селах плодилися степовики, і один із них народився в цьому степу, до Перекопа - п'ять годин ходи; і ріс серед степу, а його смалило сонце та обпікав вітер, і 30

завше йому хотілося їсти, бо народився в бідній хаті, і першим спогадом дитинства був степ. На степу росте багато їстівного зела, треба лише знати, яке з нього можна їсти, щоб, бува, блекоти не вхопити чи жаб'ячого маку, а різні там брандушки, або козельці, або молочайник (не той, що по толоці росте), або пасльон та дикий мак, - це все неабиякі ласощі, степові гостинці. І степом можна йти безвісти і лягти на землю, прикласти вухо до землі - то тільки вмій прислухатися - шумить і гомонить, а коли лягти горілиць і вдивитися у глибоке небо, де пливуть хмарки на синьому повітрі, тоді здасться, що сам летиш у небі, одірвавшись від землі, розсуваєш руками хмари, ростеш під синім повітрям і, вернувшись на землю, бачиш - скільки живих друзів у тебе в степу. І жайворонок, що загубився в небі, співаючи жайворонисі, і орел, що повис на вітрі, ледве ворушачи кінчиками крил, виглядає здобич, чорногуз бродить по траві, як землемір, ящірка перебігла обніжок - зелена, мов цибулиння, дикі бджоли гудуть за медом, ховрашок свистить, цвіркунці - одно пиляють у свої скрипки, наче сільський швець на весіллі. Юрій Яновський Запитання і завдання 1. Яку природну зону описує автор? 2. Опишіть рослинний і тваринний світ степу. 3. Чому на цій ділянці степу, яку описує автор, поширена саме така рослинність? 4. Як пристосувалися тварини, що мешкають на цій території, до місцевої рослинності? 5. Поясніть, чому автор написав: «Перекоп на вузькому суходолі, що завжди правив за ворота до Криму». 6. Відгадайте загадку: Я – цариця всіх річок, Не маленький потічок. Водністю усіх вражаю, Глибину велику маю. (Амазонка) 31

МИР (ЖИВА ВОДА) Квітла Київська земля, це був південь Київщини, де вже лісів мало, але ще й не степ, а так – середина на половину. Степове повітря тут сухе й нагріте, широким плином котиться воно по пшеницях, гречках, житах, вівсах, буряках і соняшниках; обрії повиті в голубу млу; щира чорноземля, казкова земля світових урожаїв; полини по балках і ярах, непропорційно високе небо, - наче воно посідає в тутешньому житті якесь особливе місце. Лісове зосталося в плануванні сіл, вулиці покручені, коло хат неодмінно гайки за садками, і трава не вигорає так гірко, як на степу. А коли придивитися до людей, то вони середнього зросту, русяві, очі сірі й сині, дуже роботящі й розуміють землю, а вона розуміє їх. Будинок стояв на височині, і з вікна відкривався чудовий краєвид на широку рівнину. Попереду під гіркою відливала сріблом річка, а за нею на невеликому горбі виднілося село в оточенні гаю. Праворуч виразно виділялися на горизонті два села – одне за другим. Від них ішов великий пологий спуск до річки. Зліва поринали вдалину пагорбки, порослі лісом. Перед очима подорожніх розстелялася широка, безмежна рівнина, перехоплена пасмом горбів. Тиснучись і виглядаючи один з-за одного, ці горби зливаються у височину, яка тягнеться праворуч від дороги до самого горизонту і зникає в ліловій долині: їдеш-їдеш і не добереш, де вона починається і де кінчається. Спочатку далеко попереду поповзла по землі широка яскраво жовта смуга; за хвилину така сама смуга засвітилася трохи ближче, поповзла праворуч і охопила горби. Юрій Яновський Запитання і завдання 1. Що таке степ? 2. Виберіть із тексту слова, які характеризують особливості природи степів. 3. Які кліматичні умови степу описує автор? 4. Які ґрунти характерні для степової зони? 32

5. Чому автор їх називає «щира чорноземля, казкова земля світових урожаїв»? 6. Що таке яр і балка? Що між ними є спільного, а що відмінного? 7. Як у вашій місцевості запобігають поширенню ярів? 8. Відгадайте загадку: Територія, де спільно Організмам жити вільно, Схожий клімат і ґрунти – Як назвеш все це ось ти? (Природний комплекс)

ТАРАС БУЛЬБА (Уривки) Нічого в природі не може бути краще. Вся поверхня землі здавалась зелено – золотим океаном, по якому бризнули мільйони різних квітів. Крізь тонкі, високі стебла трави світились блакитні, сині і бузкові волошки, жовтий дрік вистрибував догори своєю пірамідальною верхівкою; біла кашка зонтичними шапками пістрявіла на поверхні; занесений бозна звідки колос пшениці наливався в гущавині. Під тонким їх корінням снували куріпки, витягнувши свої шиї. Повітря було наповнене тисячами різних пташиних свистів. У небі нерухомо стояли яструби, розправивши свої крила і непорушно зосередивши очі свої в траву. Крик , що рухався в стороні хмари диких гусей, піддавався бозна в якому дальньому озері. З трави піднімалась мірними помахами чайка і розкішно купалась в синіх хвилях повітря. Ось вона зникла у висоті і тільки майорить однією чорною крапкою. Ось вона перевернулась крилами і блиснула перед сонцем… Лихий вас забери, степи, до чого ж ви гарні! М.В.Гоголь 33

Запитання і завдання 1. Що таке степ? Покажи степову зону на карті. 2. Опиши особливості степової природної зони. Що являє собою степовий ландшафт? 3. Дай характеристику рослинному та тваринному світу степу. 4. Що написано в тексті про рослин і тварин? Що таке ―дикий степ”? 5. Чому сьогодні дикого степу майже немає? 6. Відгадайте загадку: Тип рослинності у всіх Різний: там є мох і сніг, Десь пісками все покрите, Десь дерев сплелися віти. (Природні зони)

ЛІСОВА ПІСНЯ (Уривок) Старезний, густий, предковічний ліс на Волині. Посеред лісу простора галява з плакучою березою і з великим прастарим дубом. Галява скраю переходить в куп'я та очерети, а в одному місці в яро-зелену драговину – то береги лісового озера, що утворилося з лісового струмка. Струмок той вибігає з гущавини лісу, впадає в озеро, потім, по другім боці озера, знов витікає і губиться в хащах. Саме озеро – тиховоде, вкрите ряскою та лататтям, але з чистим плесом посередині. Містина вся дика, таємнича, але не понура, повна ніжної, задумливої поліської краси. Провесна. По узліссі і на галяві зеленіє перший ряст і цвітуть проліски та сон-трава. Дерева ще безлисті, але вкриті бростю, що от-от має розкритись. На озері туман то лежить пеленою, то хвилює од вітру, то розривається, одкриваючи блідоблакитну воду. Леся Українка Запитання і завдання 1. Що для вас означає слово ―озеро‖? А з географічної точки зору? 2. Проаналізуйте текст і доведіть, яке озеро за водним режимом описує автор. 3. Які джерела живлення може мати озеро? 4. За описом визначте характерні риси Поліських озер. 5. Чому Полісся можна назвати озерним краєм України? 6. А чи є озера у вашій місцевості? Охарактеризуйте їх. 7. Відгадайте загадку: В Україні карст буває І озера залишає. Тут багато нас таких, Але я – найглибше з них. (Озеро Світязь)

БІЛА ЛЕЛЕКА: ПТАХ, ЩО МАЄ ЧОРНИЙ ЗНАК НА БІЛОМУ (Уривок) Лелеко, біла лелеко, ти твориш загадку про саму себе за ознакою: та, хто мостить своє гніздо на хаті, ти твориш загадку про саму себе за ознакою: та, хто літає далеко, та, хто літає далеко по жабенят для лелеченят: на річку, на озеро, до ставка, на луки, на болото – ти твориш загадку про саму себе за ознакою: та, на кого ми замовляли майбутній урожай навесні, у день Благовіщення, 7 квітня; ти, біла лелеко, мостиш своє гніздо на хаті, ти, біла лелеко, мостиш своє гніздо на хаті і приносиш у той двір щастя: господар хати з того часу, як 36

ти, біла лелеко, змостиш у них на стрісі гніздо, пильно оберігає його – дітям своїм каже: не можна розоряти твого, біла лелеко, гнізда, не можна видирати твоїх, біла лелеко, яєць, не можна видирати твоїх, біла лелеко, лелеченят, не можна займати тебе, біла лелеко, саму і твого лелечича, бо ти, біла лелеко, є птахом, на якого ми замовляли майбутній урожай. Василь Голобородько Запитання і завдання 1. Що ви знаєте про лелек? Ви бачили білого лелеку? 2. Чому головний герой поезії білий лелека? 3. До чого закликає поет у вірші? 4. Спробуйте скласти правила природоохоронної поведінки в природі. 5. Як ви вважаєте, яка головна причина того, що багато видів птахів зникли? 6. Які заходи необхідно проводити для охорони тваринного світу України? 7. Які птахи вашої місцевості занесені до Червоної книги України? 8. Виясніть, чи завжди вплив людини на тваринний світ призводить до негативних наслідків. 9. Відгадайте загадку: Книга рукотворна це: Повно в ній живого все – Те, що зникло чи зникає. Людство ж хай не забуває! (Червона книга)

Тема 5.

Людина і природа

ЛЮБІТЬ УКРАЇНУ Любіть Україну, як сонце, любіть, як вітер, і трави, і води… В годину щасливу і в радості мить, любіть у годину негоди. Любіть Україну у сні й наяву, вишневу свою Україну, красу її, вічно живу і нову, і мову її солов'їну. Між братніх народів, мов садом рясним, сіяє вона над віками… Любіть Україну всім серцем своїм і всіми своїми ділами. Для нас вона в світі єдина, одна в просторів солодкому чарі… Вона у зірках, і у вербах вона, 38

і в кожному серця ударі, у квітці, в пташині, в електровогнях, у пісні у кожній, у думі, в дитячий усмішці, в дівочих очах і в стягів багряному шумі… Як та купина, що горить – не згора, живе у стежках, у дібровах, у зойках гудків, і у хвилях Дніпра, і в хмарах отих пурпурових. Юначе! Хай буде для неї твій сміх, і сльози, і все до загину… Не можна любити народів других, коли ти не любиш Вкраїну!.. Дівчино! Як небо її голубе, люби її кожну хвилину. Коханий любить не захоче тебе, коли ти не любиш Вкраїну… Любіть у труді, у коханні, у бою, як пісню, що лине зорею… Всім серцем любіть Україну свою – і вічні ми будемо з нею! Володимир Сосюра Запитання і завдання 1. До чого закликає В.Сосюра в поезії і чому? 2. Із чим порівнює поет Україну? Чому? 3. До кого звертається поет? 4. Як ви розумієте слова: «Як та купина, що горить – не згора»? Що таке купина? 5. Що ви знаєте про цю рослину, чи росте вона у вашій місцевості? 39

СТЕЖИНА Чому, сказати, сам не знаю, Живе у серці стільки літ Ота стежина в нашім краї, Одним одна біля воріт. Ота стежина у нашім краї Одним одна біля воріт. Дощами мита, перемита, Снігами знесена у даль, Між круглих соняхів із літа Мій ревний біль і ревний жаль. Між круглих соняхів із літа Мій ревний біль, мій ревний біль І ревний жаль. Де ти, моя стежино, Моя надієчко, я знаю, Мій крик життя на цілий світ, Ота стежина в ріднім краї Одним одна біля воріт. Ота стежина в ріднім краї Одним одна, одним одна Біля воріт. Де ти, моя стежино, Де ти, моя стежино? Ота стежина в ріднім краї Одним одна, одним одна Біля воріт. Андрій Малишко Запитання і завдання 1. Що означає слово «стежина»? 2. Чи є у вас, у вашої сім’ї така стежина? 40

3. 4. 5.

Чому автор в поезії акцентує увагу на стежині, яка веде до рідної домівки? Чому навчає вас ця поезія? Відгадайте загадку: Був розвинутий всебічно, Географію вивчав. Любив щиро Україну, Пісню-символ написав. (П.Чубинський) ГЕЙ, НОВІ КОЛУМБИ Й МАГЕЛЛАНИ Гей, нові Колумби й Магеллани, Напнемо вітрила наших мрій! Кличуть нас у мандри океани, Бухту спокою облизує прибій. Хто сказав, що все уже відкрито? Нащо ж ми народжені тоді? Як нам помістити у корито Наші сподівання молоді? Кораблі! Шикуйтесь до походу! Мрійництво! Жаго моя! Живи! В океані рідного народу Відкривай духовні острови! Геть із мулу якорі іржаві – Нидіє на якорі душа!.. Б’ються груди об вітри тужаві, Каравела в мандри вируша. Жоден вітер сонця не остудить, Півень землю всю не розгребе! Україно! Доки жити буду, Доти відкриватиму тебе. 41

Мріяти й шукати, доки жити, Шкварити байдужість на вогні!.. А якщо відкрию вже відкрите, Друзі! Ви підкажете мені... Василь Симоненко Запитання і завдання 1. Що ви знаєте про Х.Колумба і Ф.Магеллана? 2. Чи є сьогодні послідовники першовідкривачів? Чи все в природі вже досліджено? 3. Чому автор вживає множину Колумби і Магеллани? 4. Як ви розумієте рядки: «Україно! Доки жити буду, Доти відкриватиму тебе»? 5. Чим же сьогодні займаються сучасні географи? Які завдання стоять перед ними? 6. Які ви бачите перспективи розвитку географічної науки? 7. Що ви знаєте про українських вчених-географів, мандрівників? 8. Відгадайте загадки: 1) Площу він найбільшу має, Глибиною всіх вражає. Особливість його дна – Мов пательня вогняна. (Тихий океан) 2) Португалець довго плив, Вперше він мене відкрив. А погода посприяла, Що спокійну назву дали. (Тихий океан)

ЗМІСТ

Передмова …………………………………………………….3 Географічна оболонка та її складові: Тема 1. Літосфера……………………………………….........4 Тема 2. Атмосфера…………………………………………..15 Тема 3. Гідросфера……………………………………….…22 Тема 4. Біосфера………………………………………….....30 Тема 5. Людина і природа……………………………….…38

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА 1. М.Коцюбинський. Хвала життю. 2. М.Коцюбинський. Тіні забутих предків. 3. І. Франко. Захар Беркут. 4. Л.Українка. Красо України, Подолля! 5. Л.Українка. Подорож до моря. 6. Л.Українка. Лісова пісня. 7. В.Сосюра. Як я люблю тебе, мій краю вугляний. 8. В.Сосюра. Любіть Україну. 9. І.Нечуй-Левицький. Карпати. 10. І.Нечуй-Левицький. Микола Джеря. 11. В.Яворівський. Марія з полином у кінці століття. 12. Л.Костенко. Дощ полив. 13. В.Винниченко. Федько-Халамидник. 14. О.Підсуха. Дніпро. 15. Ю.Яновський. Вершники. 16. Ю.Яновський. Мир (Жива вода). 17. В.Голобородько. Біла лелека: птах, що має чорний знак на білому. 18. М.Гоголь. Тарас Бульба. 19. А.Малишко. Стежина. 20. В.Симоненко. Гей, нові Колумби й Магеллани. 21. О.Пометун. Л.Пироженко. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання: Науково-методичний посібник. – К: А.С.К. 2004.