Шtopor # 4 (19) Серпень 2016 by Kyrylo Polishchuk

шTOPOR

Культурно-літературний електронний журнал

# 4 (19) • Серпень 2016 Кропивницький

ЗМIСТ Від редакції Мистецькі новини «Гаррі Поттер і Прокляте дитя» українською з’явиться в жовтні Концерт гурту «Океан Ельзи» у Кропивницькому

4 5

Фестивалі «Форум видавців» та 11 львівській міжнародний літературний фестиваль Видавництво «Імекс» на Форумі видавців

«Малороска» Н. Фесенко «Потяг» О. Алєксєєнко

Книжковий огляд

6 8

9 9

Переклади Геновефа Якубовська-Фіялковська «Umbrella» онлайн-часопис перекладної поезії Тумас Транстремер

10 11 12

Корисне для письменників Поради від Чака Поланіка: слова, які письменник повинен забути Літературні конкурси

16 18

Книжковий огляд «Роза Вітрів» Ярослави Литвин «Робота» Павла Кирика

9 9

Центр на компасі Кіра Кирпа (поезія) Ольга Почтар (проза) Сергій Жабокрицький (проза)

20 24 26

Меседж із заходу Тадей Карабович (Люблін, Польща)

шTOPOR # 4 (19) • Серпень 2016

Вiд редакції Запрошуємо вас до читання нового номеру, у якому ми зібрали для вас багато цікавого! Ще більше поезії та прози, ще більше корисних порад для письменників! Щиро ваш журнал «шTOPOR»!

P.S. Ми як завжди раді співпраці із поетами, прозаїками, драматургами, журналістами та есеїстами. Пишіть на нашу пошту: shtopor_journal@ukr.net

шTOPOR # 4 (19) • Серпень 2016

Мистецькі новини

«Гаррі Поттер і Прокляте дитя» українською з’явиться в жовтні

Спеціальне видання книжки-сценарію вийде друком не пізніше жовтня 2016-го року. Видавництво «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» сповіщає, що видасть українською мовою друковане видання книжки-сценарію вистави Джека Торна «Гаррі Поттер і прокляте дитя» за сценарієм Дж.К. Ролінґ, Джека Торна і Джона Тіффані. Про книжку/виставу: Частина восьма. Дев’ятнадцять років потому. «Гаррі Поттер і прокляте дитя» – нова вистава Джека Торна за сценарієм Дж.К. Ролінґ, Джека Торна і Джона Тіффані, – це перша історія про Гаррі Поттера, поставлена в театрі. Прем’єра вистави відбулася 30-го липня 2016-го року в Лондонському Вест-Енді. Бути Гаррі Поттером нелегко, а надто тепер, коли він – працівник Міністерства Магії, трудоголік, одружений батько трьох школяриків. Поки Гаррі Поттер бореться зі своїм минулим, яке ніяк не хоче його відпускати, його молодшому синові Албусові доводиться миритися з тягарем свого знаменитого роду, – спадком, якого він ніколи не хотів. У той час, як минуле зловісно змішалося з майбуттям, батько і син пізнають сумну

шTOPOR # 4 (19) • Серпень 2016

істину: інколи темрява виходить звідти, де її ніхто не чекає. Спеціальне репетиційне видання «Гаррі Поттер і прокляте дитя» – це версія сценарію вистави на ранньому етапі допрем’єрних показів, за кілька тижнів до прем’єри. Після публікації Спеціального репетиційного видання, сценарій підлягатиме змінам, тому це видання буде у продажу обмежений період часу, доки згодом на зміну йому не прийде Остаточне колекційне видання. Більше інформації про Остаточне колекційне – трохи пізніше. Друковане видання сценарію складатиметься з першої та другої частин вистави.

Інформація з сайту http://ababahalamaha.com.ua/

Мистецькі новини

Концерт гурту «Океан Ельзи» у Кропивницькому

У рамках «Світового туру» 14 вересня легендарний український гурт «Океан Ельзи» відіграє концерт у Кропивницькому. На концерті пролунають хіти «океанів» та пісні з нового студійного альбому «Без меж». У вересні в гурту заплановані концерти у наступних містах: 3 вересня Баку 10 вересня Кишинів 14 вересня Кропивницький 16 вересня Миколаїв 18 вересня Запоріжжя 20 вересня Кременчук 22вересня Черкаси 25 вересня Хмельницький 28 вересня Чернігів 30 вересня Івано-Франківськ

шTOPOR # 4 (19) • Серпень 2016

Фестивалі

«Форум видавців» та 11 Львівський міжнародний літературний фестиваль 23 Форум видавців у Львові відбудеться 15-18 вересня у Палаці Мистецтв (м. Львів, вул. Коперника, 17), у подвір’ї Палацу Потоцьких, на пр. Свободи та ще 60 локаціях міста. 14-18 вересня у межах 23 Форуму видавців у Львові відбудеться 11 Львівський міжнародний літературний фестиваль. Фокусна тема: Межі кордонів Завжди зовнішні чи внутрішні чинники нав’язували свої межі. Письменники часто зверталися до теми національних чи внутрішніх кордонів, засуджуючи, використовуючи їх або навіть захоплюючись ними. Читачі теж ставлять межі у сприйманні текстів. Ми актуалізуємо цю тему заради того, щоб просто осягнути масштаби кордонів і зрозуміти їхню доцільність чи, навпаки, непотрібність і розпрощатися з тим, що нас обмежувало. Почесний гість 23 Форуму видавців та 11 Львівського міжнародного літературного фестивалю: Томас Венцлова (Литва) – письменник, літературознавець, дисидент, один із засновників Литовської Гельсінської групи Спеціальні гості: відомий австрійський письменник у жанрі художнього репортажу, есеїст, редактор Карл-Маркус Ґаус (Австрія), поет, номінант на Нобелівську премію з літератури Ілля Камінський (США), журналіст і громадський діяч Адам Міхнік (Польща), професор історії Гарвардського університету Сергій Плохій (США), один із найвідоміших письменників молодшої генерації сучасної сербської літератури Срджан Срдич (Сербія), автор світового бестселера «Самотність простих чисел», наймолодший лауреат італійської премії Premio Strega Award Паоло Джордано (Італія), поетеса Зукісва Уоннер (ПАР), американський публіцист та журналіст, експерт з питань Росії та Радянського Союзу Девід Саттер (США), польська письменниця, публіцистка і перекладачка зі шведської, експертка з підтримки і розвитку читання Катажина Тубілевич

шTOPOR # 4 (19) • Серпень 2016

(Польща), відомий репортер та письменник Вітольд Шабловський (Польща), письменниця та журналістка Сюзанна Шоль (Австрія), Аль Аґамі (Уганда-Данія), поет, репер, перформер, а окрім цього, принц Уганди у вигнанні. Спецпроекти у межах 11 Львівського міжнародного літературного фестивалю: «Література проти агресії» (координатор – Остап Сливинський), «Андеґраунд» (координатори: Юрко Іздрик, Юрко Завадський, Софія Челяк), фестиваль-конкурс «Молода Республіка Поетів» (координаторка – Богдана Неборак), проект «Українсько Єврейські Зустрічі» спільно з Ініціативою «Українсько Єврейська Зустріч», Возз’єднання Нью-Йоркської Групи Поетів (координатори: Олександр Фразе-Фразенко, Юрко Кучерявий), Кінопрограма, Виставки. Спецпроекти партнерів у межах 11 Львівського міжнародного літературного фестивалю: Програма журналу «ШО», «Поетична кав’ярня «Meridian Czernovitz», проект «Утопія» – майданчик для зустрічі перекладачів, видавців, письменників та культ менеджерів, організатор: Культурна Еволюція, проект «Твій Скарб» – практикум з авторського права у видавничій галузі, організатор: Український Літературний

Фестивалі

Центр, Львів – місто літератури ЮНЕСКО. Відзначення річниць у межах Форуму видавців 400-і роковини смерті Вільяма Шекспіра. Організатор – Британська Рада в Україні. 180-річчя Леопольда фон Захера-Мазоха. Координатор – Юрко Прохасько. 100-і роковини смерті Івана Франка, проект «Франко без порохів». Координатор – Богдан Тихолоз. Тематичні форуми Форум видавців давно не тільки книжкова чи культурна подія. Це місце для обговорення важливих суспільних проблем, місце створення планів змін країни на краще. У межах кожного тематичного форуму відбудуться дискусії, читання, круглі столи, презентації книжок, спілкування з експертами, майстер-класи, лекції. Тематичні форуми-2016: Історія (координатор Василь Кметь), Освіта (координаторки: Вікторія Бриндза, Лілія Боровець, Михайло Комарницький), Наука і технології (Дмитро Кондратюк, платформа «15*4»), Українська візуальна книга (координатор – Павло Гудімов), Жінка в темі (координаторки: Ірина Славінська, Лариса Денисенко), Художній репортаж (координаторка – Олеся Яремчук), Бізнес, Крим (координатор – Алім Алієв), Донбас, Євроінтеграція, Екологія (організатор – Державний природничий музей, ініціатива Let’s do it), Кулінарія (координатор – Олексій Петелько), Мандри (координатор – Богдан Логвиненко). Вперше! Фестиваль «Місто Лема» На честь відомого письменника-фантаста, блискучого інтелектуала Станіслава Лема, який народився та виріс у Львові, відбудеться низка заходів. Це польськоукраїнською культурна ініціатива Форуму видавців та організаторів проекту «Вроцлав 2016 Європейська Столиця Культури» з метою повернути місту Лева – Лема, а Лему – Львів. У межах фестивалю відбудеться: Науковий семінар «Між двох Левіафанів: життя, уява та письмо Станіслава Лема» (координаторка – Ірина Старовойт) Виставки та мистецькі проекти, інспіровані творчістю Лема (куратор – Влодко Кауфман, МО «Дзиґа»)

шTOPOR # 4 (19) • Серпень 2016

Літературні заходи (координатори: Галина Крук та Володимир Арєнєв): публічна дискусія «Дилеми Лема: дискусійні питання біографії Лема та його рецепції Львова», розмова про польську фантастику ХХ століття, зокрема про твори Лема, Зайдля, Сапковського, Дукая та ін. (за участі письменників-фантастів та дослідників фантастики М. Галіної, В. Арєнєва, М. Назаренка), презентації нових перекладів Станіслава Лема та зустрічі з перекладачами – С. Легезою, Л. Ворониною, А. Поритком. Реальна та віртуальна мандрівка місцями Лема у Львові (разом із Андрієм Павлишиним, Юрком Прохаськом, Маріанною Кіяновською, Галиною Крук, Володимиром Арєнєвим та іншими відомими літературознавцями, перекладачами та письменниками). Заходи для дітей та підлітків: квести, вікторини, конкурс дитячих малюнків. Дизайн плакату: Творча майстерня «Аґрафка» – Романа Романишин та Андрій Лесів. Співорганізатори 23 Форуму видавців у Львові: Львівська міська рада, Львівська обласна рада, Львівська обласна державна адміністрація, Національний університет «Львівська Політехніка», Українська Бібліотечна Асоціація, Українська асоціація видавців та книгорозповсюджувачів.

Інформація з сайту http://bookforum.ua/

Фестивалі

Видавництво «Імекс» на Форумі видавців Кропивницьке видавництво «ІмексЛТД» цього року буде учасником 23 Форуму видавців у Львові. Видавництво обіцяє дивувати книголюбів. Тетяна Костюк, менеджер з книжкової справи: «Перш за все, презентуватимемо наші новинки : дитячу книжку «Дивовижна подорож Соні й Асі до Скандинавії ( перша книга з серії «Кулінарних казок») П. Мельника та Ф. Лагно; проект Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України - «Шевченківську енциклопедію» під заг. ред. М.Г. Жулинського. А також відповімо на запрошення і порадуємо Львів презентацією книги «Українська Отаманщина» Юрія Митрофаненка. Окрім цього будуть організовані автограф-сесії з О. Жовною та О. Мігель. Можу сказати, що будьте готові до сюрпризів і чекайте ще більше новинок!»

Інформація з сайту http://gre4ka.info/ Дещо з асортименту видавництва вже на сайті Форуму видавців http://bookforum.ua/ participants/imeks-ltd/ шTOPOR # 4 (19) • Серпень 2016

Книжковий огляд

Фесенко Н. Малороска / НатаАлєксєєнко О. Потяг. Збірка ля Фесенко. – Кіровоград, Імекс- поезій / Ольга Алєксєєнко. – ЛТД, 2015. – 84 с. Кіровоград: «Типовий поет», 2016. – 28 с. Завжди актуальні людські проблеми й моральні виклики постають перед ліричними героями, виписаними з проникливої жіночої позиції Сповідальна проза Наталі Фесенко зображає широкий часо-просторовий спектр подій – це і страшні роки Голодомору, і яскраве дитинство простого сільського життя, і урбаністичний Харків сучасних днів. Книга цікава своїм фактичним відображення плину історії з позиції життєвих перипетій звичайних людей із незвичайними долями. Наталя Фесенко – авторка книги – народилася, живе і працює в місті Олександрії Кіровоградської області. За фахом – вчитель музики. Літературною діяльністю займається з ранньої молодості. Автор кількох поетичних збірок, публікацій у періодиці. Веде активну громадську та літературну діяльність.

шTOPOR # 4 (19) • Серпень 2016

Ольга Алєксєєнко народилася 1 лютого 1994 року. Учасниця літературних читань, культурних заходів, переможниця «Битви поетів» та «супербитви поетів» у 2015-му році. Вокалістка й авторка пісень гурту «Приходьте завтра», голос відеопроекту «Типового поета». «Потяг» – дебютна збірка поетеси. Більшість віршів зі збірки покладені на музику і виконуються акустичним гуртом «Приходьте завтра».

Геновефа ЯкубовськаФіялковська Народилася 21 грудня 1946 року в місті Міколув. Дебютувала в 1972 році. Опублікувала шість поетичних збірок, дві збірки вибраних віршів в Польщі та Чехії. Брала участь в літературних фестивалях в Чехії, Словенії та Австрії. Двічі отримувала стипендію від Міністерства культури і національної спадщини Польщі в 2006 і 2011 роках. Її вірші перекладені англійською, чеською, німецькою, російською, словацькою мовами.

Переклади

*** убив майже тихо вночі

*** ідеш за труною

зранку діти вдягають на неї черевички довго спить діти знімають із неї черевички

*** на шкірі ніжний ніж чоловік не говорить про кохання сама себе ріжеш від горла до стегна

чорна вдова у процесії нервово куриш цигарку цей другий

*** збожеволіла хочеш з’їсти торт вдягти білу сукню причаститися збожеволіла як пес лижеш край неба

З польської переклав Кирило Поліщук шTOPOR # 4 (19) • Серпень 2016

Переклади

«Umbrella» онлайн-часопис перекладної поезії Так сталося, що в мережі майже немає майданчиків, де можна було б ознайомитися із сучасною перекладною поезією, відстежувати свіжі добірки та відкривати для себе нові імена світової поезії в українських перекладах. Маємо декілька українських порталів і видань, але вони не є профільно поетичними. Є поодинокі пости з перекладами у Facebook, але ж хіба їх потім відшукаєш? Тож ми вирішили змінити ситуацію й розробили концепцію онлайн-платформи Umbrella. Проект удосконалювала робоча команда, до складу якої увійшли Маріанна Кіяновська, Неля Ваховська, Наталя Бельченко, Марія Галіна, Діана Клочко, Олег Коцарев, Дмитро Кузьмін та Яніс Сінайко. Разом ми обговорювали умови та критерії добору публікацій, формат та структуру добірок, механіку обробки матеріалів та роботу платформи. І шо ви думаєте? Процес пішов! Відтепер на сторінках порталу ви матимете можливість читати добірні переклади англійської, польської, грузинської, іспанської, чеської, німецької та іншої світової поезії (куратор розділу - Олег Коцарев). Також ми створили рубрики для публікації перекладів російськомовних (кураторка - Маріанна Кіяновська) та

шTOPOR # 4 (19) • Серпень 2016

українських (куратор - Дмитро Кузьмін) поетичних текстів. Проект Umbrella є партнерським і співпрацюватиме з Творчою спілкою перекладачів та письменників, журналами «Проstory» та «Воздух», молодим перекладацьким фестивалем «Дні перекладу» та культурними установами різних країн. Матеріали до публікації добиратимуться кураторами розділів, у тому числі серед надісланих до участі у проекті добірок. Тож якщо ви перекладач і хочете оприлюднити у розділі результати своєї роботи - надішліть добірку перекладів у форматі *doc за такою електронною адресою info@litcentr.in.ua (просимо також додавати до листа оригінали перекладених віршів, коротку інформацію про вас та автора перекладених поез). Якщо ваша добірка буде рекомендована куратором до публікації, протягом найближчого часу вона з’явиться на платформі.

Інформація з сайту http://litcentr.in.ua/

Тумас Транстрьомер Тумас Йоста Транстрьомер (1931–2015) – народився у Стокгольмі. Отримав фах психолога. Перша поетична збірка вийшла у 1957 році і мала назву «17 поезій». Вважається найвпливовішим поетом Швеції і одним з найвидатніших поетів світу 20 ст. Автор дванадцяти поетичних збірок. Твори Транстрьомера перекладені 60 мовами. Тумас Транстрьомер - лауреат багатьох скандинавських та світових літературних премій. Апофеозом визнання автора стала Нобелівська премія з літератури 2011 року.

Переклади

ПАРА Вони вимикають лампу, її білий абажур мерехтить іще мить, поки не розчиниться мов пігулка у склянці пітьми. І повстане. Стіни готелю вистрілюють у небесний морок. Порухи кохання вщухли і вони заснули, однак їхні заповітні думки злучаються, як два кольори, що вливаються один в одного на вологому папері малюнку школяра. Темно і тихо. Але вночі місто насувається ближче. Закритими вікнами. Будинки вже тут. Вони оточили і чекають так близько, щільна юрба невиразних облич.

шTOPOR # 4 (19) • Серпень 2016

ЛИЦЕМ ДО ЛИЦЯ У лютому життя завмерло. Птахи літали неохоче, а душа втиралась у краєвид, як пришвартований човен треться біля причалу. Дерева розвернулися спиною до нас. Глибина снігу вимірювалася стернею. Сліди постаріли на поверхні насту. Під брезентом стихли слова. Одного разу щось підійшло до вікна. Я припинив роботу і підвів погляд. Кольори буяли. Усе перевернулося. Земля і я відштовхнулись одне від одного.

ЗИМОВА НІЧ Буря прикладає вуста до будинку і дме, підбираючи ноти. Я сплю неспокійно, кручусь, читаю буревій на слух.

Він поклав своє перо. Воно тихо лежить на столі. Воно тихо лежить в пустоті. Він поклав своє перо.

Але дитячі очі вночі широкі і буря скавулить на дитину. Обом до вподоби хитання лампи. Обоє на півшляху до діалогу.

Стільки усього, чого не можна ані написати ані приховати! він приголомшений новинами з далеких країв, тим часом новенька валіза пульсує як серце.

Буря має дитячі руки і крила. Караван жене до Лапландії. А будинок відчуває міць цвяхів, що тримають стіни разом. У цих кімнатах ніч спокійна (відлуння усіх кроків давно померли, як торішнє листя на дні озера) але назовні ніч вирує!

Переклади

LAMENTO

Над світом лютує сильніша буря. Вона прикладає вуста до наших душ і дме, підбираючи ноти. Ми боїмося, що буря видує нас дощенту.

шTOPOR # 4 (19) • Серпень 2016

Надворі початок літа. Із зеленини чути спів – людей чи птахів? І вишневий квіт вкриває вантажівки, що повернулися додому. Минають тижні. Повільно темніє. Метелики сідають на шибки: маленькі бліді телеграми від світу.

ПРОСТО НЕБА

Переклади

І Пізня осінь, лабіринт. Біля входу до лісу лежить порожня пляшка. Увійшов. Цієї пори року ліс є тихим і порожнім місцем. Лише пара звуків: наче хтось обережно розсуває гілки пінцетом та шарнір, що стиха рипить усередині товстого стовбура. Мороз дмухнув на гриби і вони стали зморшкуваті. Вони нагадують речі та одяг, що належав зниклим безвісти. Вже насуваються сутінки. Час піти та віднайти свої орієнтири: іржавий плуг на полі, будинок на тому боці озера - темнобордовий, квадратний, міцний як бульйонний кубик.

як у дзеркалі спокійного озера, що виростало у літню ніч. Насильство здавалося примарним деякий час. ІІІ Сонце палає. Літак летить низько і, відкидаючи велику хрестоподібну тінь, мчить все ближче до землі. Людина внизу порається на полі. Тінь наближається. За долю секунди вона опиняється посеред хреста. Я бачив хрест, що висів у холодних церковних склепіннях. Іноді він нагадує відображення якогось божевілля.

ІІ Лист з Америки збудив мене, вигнав мене у білу червневу ніч на околичні вулиці оточені холодними як креслення новобудовами, замолодими щоб мати спогади. Лист у кишені. Тривожна кваплива хода, як своєрідне прохання. Там де ви, зло і добро направду мають обличчя. Там де ми, це радше змагання шляхів, номерів, часів доби. Ті, що ухвалюють смертні вироки не ховаються від світла. Вони керують зі скляних офісів. Вони рояться на сонці. Вони нахиляються над прилавком і дивляться навкіс. Подалі звідси я раптом зупинився роздивитись один з нових фасадів. Безліч вікон, що зливаються у єдине вікно. Світло нічного неба і крони дерев відбивались у ньому,

шTOPOR # 4 (19) • Серпень 2016

Переклади

РОМАНСЬКІ АРКИ Усередині величезної романської церкви туристи купчились у напівтемряві. Склепіння тулилось до склепіння скільки сягав зір. Деякі свічки мерехтіли. Ангел без обличчя пригорнув мене і прошепотів усім моїм тілом: «Не соромся того що ти людина, пишайся! Усередині тебе виринають склепіння за склепінням нескінченно. Тобі ніколи не стати довершеним і саме так має бути.» Мене засліпило сльозами і я опинився на залитій сонцем п’яцці разом із містером та місіс Джонс, паном Танакою та синьйорою Сабатіні, і усередині кожного виринали склепіння за склепінням нескінченно.

шTOPOR # 4 (19) • Серпень 2016

ВОГНЯНЕ ҐРАФІТІ Протягом холодних місяців моє життя ясніло тільки коли я кохався з тобою. Наче світляк, що спалахує і гасне, спалахує і гасне – його політ можна побачити вночі поміж оливкових дерев. Протягом холодних місяців моя душа була всохла і млява, але тіло ішло назустріч тобі. Нічне небо ревло. Ми крадькома вдоїли космос і вижили.

Зі шведської переклав Денис Суворов

Проект «Umbrella» http://litcentr.in.ua/

Корисне для письменників

Поради від Чака Поланіка: слова, які письменник повинен забути Через шість секунд ви мене зненавидите. Але через півроку ви будете писати краще. З цього моменту, принаймні протягом найближчих шести місяців, я забороняю вам використовувати «розумові» дієслова. А саме: «думати», «знати», «розуміти», «усвідомлювати», «вірити», «хотіти», «пам’ятати», «уявляти», «бажати» і сотні інших, які ви так любите використовувати. У цей список також повинні увійти слова «любити» і «ненавидіти». І «бути» та «мати». Але до них ми повернемося пізніше. До Різдва ви не зможете писати: «Кенні цікаво, чи розсердилася Моніка через те, що минулої ночі він пішов». Тобто вам доведеться писати щось на кшталт: «Наступного ранку Кенні не поспішав зловити машину та повернутися додому, де застав Моніку, яка прикидалася, що спить. Прикидалася, бо вона ніколи не могла спати спокійно у такі ранки. І ставила вона завжди тільки свою чашку кави в мікрохвильову. Ніколи його». Замість того, щоб дати своїм героям знання про щось, ви повинні вигадати деталі, які допоможуть читачеві краще пізнати їх. Замість того, щоб змусити персонажів бажати чогось, ви повинні описати все так, щоб сам читач це захотів. Не потрібно писати «Адам знав, що він подобається Гвен». Набагато краще написати: «Між уроками Гвен тулилася до його шафки, коли він підходив, щоб взяти підручники. Вона закочувала очі і повільно йшла, залишаючи слід чорних каблуків на фарбованому металі й запах своїх парфумів. Кодовий замок шафки все ще зберігав її тепло. Наступної перерви Гвен знову буде тут». Жодних скорочень. Тільки специфічні емоційні деталі: дія, запах, смак, звук і почуття. Як правило, письменники вдаються до «розумових» дієслів на початку розділу.

шTOPOR # 4 (19) • Серпень 2016

(У такому вигляді вони стають чимось на зразок «Форми звітності», і я ще висловлюся проти цього трохи пізніше.) Тобто вже на початку вони окреслюють задум всього розділу. А те, що йде далі, - немов ілюстрація. Наприклад: «Бренда знала, що не встигне. З моста тягнувся корок. Її телефон сідав. Вдома чекали собаки, яких треба було вигуляти, або ж вони влаштують безлад. До того ж вона обіцяла сусідам полити їхні квіти...». Ви бачите, як перше речення перетягує на себе суть наступних? Не пишіть так. Переставте таке речення в кінець або змініть: «Бренда ніколи б не встигла все вчасно». Думка абстрактна. Знання і віра нематеріальні. Ваша історія буде сильнішою, якщо ви покажете тільки фізичні дії та окреслите риси ваших героїв, а читачеві самому дозволите думати і знати. А також любити і ненавидіти. Не кажіть читачеві: «Ліза ненавидить Тома». Замість цього дайте конкретний приклад, як адвокат на суді, деталь до деталі. Уявіть докази. Наприклад: «Під час переклички, у той момент, коли вчитель назвав ім’я Тома, Ліза голосно прошепотіла: «Лай-

Корисне для письменників

но», - ще до того, як він встиг відповісти: «Тут». Одна з найчастіших помилок письменників-початківців у тому, що вони залишають своїх героїв на самоті. Пишучи або читаючи ви можете бути одні. Але ваш герой не повинен залишатися наодинці з собою. Бо тоді він почне думати та хвилюватися. Наприклад: «Чекаючи на автобус, Марк почав думати про те, як довго триватиме поїздка...». Але краще написати: «За розкладом автобус мав прийти опівдні. Марк подивився на годинник - 11:57. Звідси була видна дорога до самого торгового центру, але автобуса на ній не було. Без сумніву, водій припаркувався на іншому боці та задрімав. Водій спить, а Марк ось-ось запізниться. Або гірше - водій напився, і Марк віддав свої сімдесят п’ять центів, щоб померти в дорожній аварії...». Коли герой залишається на самоті, він може почати фантазувати або щось згадувати, але навіть тоді ви не маєте права використовувати «розумові» дієслова або якихось їхніх абстрактних «родичів». І не треба використовувати дієслова «забути» і «пам’ятати». Не треба жодних переходів на зразок «Ванда пам’ятала, як Нельсон розчісував їй волосся». Краще: «Тоді, на другому курсі, Нельсон торкався її гладкого, довгого волосся своєю рукою». Знову ж таки, розшифровуйте, не треба писати коротко. Ще краще - зведіть одного вашого персонажа з іншим. Нехай вони зустрінуться і почнуть якусь дію. Дозвольте їхнім діям і словам показати їхні думки. А ви тримайтеся подалі від них. Коли почнете уникати «розумових» дієслів, з великою обережністю використовуйте прісні дієслова «бути» і «мати». Наприклад: «Очі Енн були блакитні», «Енн мала блакитні очі». Краще так: «Енн закашлялась і почала махати руками перед своїм обличчям, щоб відігнати сигаретний дим від своїх блакитних очей, а потім посміхнулася...» Замість слів, які означають «бути» і «мати», спробуйте розкрити деталі портрету свого героя через дії і жести. Так ви покажете свою історію, а не просто розповісте її.

шTOPOR # 4 (19) • Серпень 2016

Тоді ви навчитеся розшифровувати своїх героїв і зненавидите ледачих письменників, які обмежуються фразами «Джим сів біля телефону, запитуючи себе, чому Аманда не дзвонить». Будь ласка. З цього моменту ви можете мене ненавидіти, але не використовуйте «розумові» дієслова. Я готовий закластися, що вже після Різдва ви самі не захочете до них повертатися. Домашня робота: Викиньте з усіх своїх текстів «розумові» дієслова - усуньте їх, «розшифрувавши». А потім повторіть цю вправу на будь-якому художньому творі. Будьте безжальними. «Марті уявив, як риба стрибає в місячному світлі». «Ненсі згадала, як спробувала вино». «Ларрі знав, що він мрець». Знайдіть «розумові» слова. Після цього перепишіть речення. Зробіть фрази сильнішими.

Інформація з сайту http://starylev.com.ua/

Корисне для письменників

Літературні конкурси Літературний конкурс «Детектив без меж - 2016» 1 лютого стартував Міжнародний літературний конкурс «Детектив без меж - 2016» на найкращий твір у жанрі детектив. Конкурс відкритий для всіх сучасних письменників - як початківців, так і відомих майстрів прози. «Детектив без меж - 2016» триває до 20 листопада 2016 року. На конкурс приймаються роботи, які раніше не публікувалися у вигляді електронних книг. Прийом творів триває до 10 вересня 2016 року. Головний приз конкурсу - 10 000 доларів. Крім головного призу переможці одержать ще п’ять заохочувальних премій у розмірі 500 доларів кожна. Організатори конкурсу особливо підкреслюють, що він орієнтований на популяризацію й підтримку традиційних загальнолюдських цінностей, а тому не розглядаються твори, що містять заклики до насильства, нетерпимості, що принижують людську гідність і цінності, що містять порнографію, збочення й т.д При цьому допускається участь будьяких різновидів робіт у жанрі детектив: і реалістичних, і романтичних, і фантастичних, і пригодницьких. Номінантів і переможців Конкурсу визначить професійне журі - з урахуванням думки читацької аудиторії й професійних співтовариств. Із цією метою організатори конкурсу широко використовуть соціальні мережі.

шTOPOR # 4 (19) • Серпень 2016

Так, для спілкування учасників конкурсу й читачів створена однойменна група в Facebook. Тут можна обговорювати й оцінювати уривки творів (які, за умовами конкурсу, визначають і публікують самі автори), там само публікуються новини конкурсу. Офіційне Положення про проведення конкурсу «Детектив без меж - 2016» опубліковано на сайті Мультимедійного видавництва Стрельбицького http://strelbooks.com/action Форма заявки на участь у конкурсі розміщена на сайті www.strelbooks.com і доступна за посиланням: http://strelbooks.com/wp-content/ uploads/2016/01/Form.pdf Підбиття підсумків конкурсу відбудеться 20 листопада о 12 годині на засіданні конкурсного журі простим прямим голосуванням членів журі з урахуванням додаткового голосу для твору за результатами голосування на сторінці Конкурсу в Facebook.

Інформація з сайту http://litcentr.in.ua/

Корисне для письменників

Конкурс перекладів поезії Маріо Бенедетті Метою Конкурсу перекладів поезії Маріо Бенедетті є створення якісних україномовних перекладів, які б допомогли ознайомити українського читача з творчим доробком Маріо Бенедетті. Тому не вагайтесь та долучайтесь до проекту! Умови конкурсу: Термін прийому перекладів: з 1/06/16 по 30/09/2016 Переклад надсилати на пошту mariobenedetti.pereklad@yahoo.com. У листі ОБОВ’ЯЗКОВО вказати Прізвище та Ім’я, дату народження, місце навчання / роботи, моб. телефон та електронну пошту. Переклад висилати прикріпленим документом, ОБОВ’ЯЗКОВО КОПІЮВАТИ ОРИГІНАЛ ТЕКСТУ. Приймаються лише тексти зі збірки «El amor, las mujeres y la vida». Ознайомитись з віршами можна, наприклад, за цим посиланням: http://goo.gl/3r6ajV Вікових обмежень немає. Обмежень у кількості перекладів – також. Переклад оцінюється анонімно членами журі (детальна інф. про журі – згодом). Переклад оцінюється за критеріями адекватності, особлива увага приділяється збереженню форми та змісту, володінню українською та іспанською мовами. Переклад виконаний на базі російськомовного чи англомовного перекладу не розглядається членами журі. Переклад відправлений пізніше зазначеного терміну не розглядається членами журі. Найкращі переклади будуть опубліковані. Окрім того, на переможців та учасників конкурсу очікують подарунки від спонсорів конкурсу та дружніх організацій. Творімо якісні українські переклади разом! :) Група конкурсу у Facebook: http:// facebook.com/groups/270637466659226/

Конкурс фантастичних оповідань «Ріплі» Фензін «Підвал» запрошує взяти участь у виході збірки фантастичних оповідань «Ріплі». Цей конкурс оповідань для тих, хто любить фантастику і не байдужий до світу Чужих, для фанів Елен Ріплі та її дочки, що відчайдушно боролися з жорстокою расою «чужих». Також не слід забувати, що у просторах космосу панує ще один цікавий представник ворожої раси – «Хижак», який неодноразово полював як на людей так і на чужих... Особливих вимог до конкурсних оповідань немає, лише грамотність та вичитка тексту. Мова: українська. Дедлайн подання: 15 жовтня 2016. Оповідання приймаються за адресою hellowin_ua@ ukr.net. Збірка найкращих оповідань вийде друком.

Інформація з сайту http://litcentr.in.ua/

Інформація з сайту http://litcentr.in.ua/ шTOPOR # 4 (19) • Серпень 2016

Кіра Кирпа

(м. Кропивницький)

Центр на компасі

18 років, студентка київського політеху. Насправді, Марія – на честь Богородиці, тому лише для батьків і офіційних документів. Щиро хочу пов’язати життя з літературою, навіть якщо доведеться мити підлогу в дитячій бібліотеці, бо це моя велика любов. А ще – подорожі та блюз.

***

я робив пересадки, купував найдорожчі швейцарські замки і закривав хвіртку, зашивав перетягнуті і порвані клапани, обливався холодною водою з льодом, відкривав настіж всі двері, балкони, вікна, кватирки, годинами стояв на протязі, але в моїй кімнаті все одно не було чим дихати. я купував на вагу сірі футболки, потерті джинси, завів звичку завжди розраховуватись кредиткою, не відпускав волосся, кожного ранку голився, виходив з дому тільки з табличкою «будь ласка, проходьте мимо», але вони приходять до мене вночі, вони постійно приходять зненацька, молю, поспи сьогодні зі мною, один із семи найдорожчих швейцарських замків виявився китайським.

шTOPOR # 4 (19) • Серпень 2016

***

сьогодні небо затягнули хмари. і вони так схожі на клубки диму від сигарет з ментолом, котрі дуже люблять дівчата в шістнадцять. в когось, як на зло, в небі жодної зірки, і ночі тягнуться так довго, що, здається, стають білими, здається, світанки бувають лише кривавими, і ті чомусь постійно приходять нізвідки. комусь завтра о шостій не вимикати будильники, не ненавидіти ранки і метро, не прогулювати роботу і пари, не просиджувати у черзі в лікарнях та поштових відділеннях, хтось перебігає дорогу, не чекаючи свою маршрутку чи зеленого світла, у нього горить в очах, у нього боляче колеться в грудях, повірте, я б теж, як і він, поспішав, проте небо затягнуте хмарами тож мені сьогодні в нікуди.

***

Центр на компасі

в кріслі-качалці, в оточенні дорогих сигар та елітного алкоголю, здобувши найвищий науковий ступінь, проїхавши автостопом півсвіту, пройшовши Майдан та Афганістан, через п’ять чи то десять років я пошкодую, що в той вечір, коли люто мело, ти була вдягнута, і не тому що нібито хотів побачити тебе голою, а тому що за спробу накинути тобі на плечі чи спину своє тепле пальто я готовий був палко файтити кожного фраєра, котрий зі мною не заодно. озброєна армія всіх твої майбутніх, теперішніх і колишніх чоловіків, гастролери найдорожчого цирку «ШАПІТО», поруч з якими кілометровий троянський кінь не злякали б мене. на війні за тебе мене не злякав би ніхто; під проводом Наполеона чи Македонського я здолав би усіх, але найтяжчим у цій боротьбі було воювати з собою. я би пішки пройшов Італію через гори, розтопив би у Сибірі усі сніги, коли б знав, що в кінці подорожі, після цієї тяжкої дороги, десь далеко за горизонтом на мене (змученого і щасливого) досі чекаєш ти.

***

сайт гісметео пише: сила вітру - п’ять і п’ять, скоро в київ прийде справжня весна, обіцяю, потерпіть, будь ласка, ще тиждень. в країні ельфів, пива і зеленого клеверу відбулося те, від чого всі науковці і видатні метрологи зійшли з розуму, почали ламати голови і рвати на них волосся. в країні з помірним морським кліматом припинили йти дощі, сонце вийшло з-за хмар і настало вічне літо. ірландці почали звикати до постійної спеки, дістали з комодів короткі шорти і літні капці, продали на olx киянам пуховики і светри, аж раптом на день святого патріка в ірландії випав сніг. сайт гісметео пише: наївні, ваш дурний ірландський бог невдало пожартував. так, як ви не любите спеку, так і він ненавидить вас усіх. ірландці знов дістають шорти і капці, моляться перед сном, лягають спати і сподіваються, що цієї літньої ночі температура знов впаде. хоча б на декілька градусів.

дарма, що ти була вдягнута, я би все одно не наважився накинути тобі пальто на спину, як би не було морозно. знаєш, здавалось, в той вечір - загину. як бачиш, просто зійшов з розуму.

шTOPOR # 4 (19) • Серпень 2016

***

«на двох одна пляшка, одна пачка, у двох сьогодні розряджений телефон» історія повторюється, ніби мантра, як вдих і видих, кожного разу, знов і знов,

Центр на компасі

як п’яний прагне забути свою самотність, як звичка пропалювати килими у чужих квартирах, як футболки за знижкою в комісіонних - пропалюєш їх, а знаходиш свою душу у дірках, як раптово відчути себе самотнім у натовпі, як найкраще в депресії - вірші, як раптово відчути себе для неї зайвим, як не набратись сміливості, не піти так і залишити, як наймолодший з літніх місяців серпень розпочати з відкритої пляшки та зруйнованих стін. щось воскресне, щось зачахне, щось пошириться, ніби вірус. я залишусь тут. чекатиму вересень. і ти - постій.

*** у цьому місті, чорт забирай, занадто мало повітря, і настрій вдягнути рожеві потерті кеди, які розлізлися ще в десятому класі, які пройшли з тобою Крим, гори, печери, пляжі на Чорному морі, майже всю західну Україну, сходинки до чужого серця і досі не постаріли, орендувати одномісний спальник, намет, купити блок червоного лакі страйку, прострочену дешеву плівку і біля таблички на виїзді з міста великим пальцем спинити на трасі першу ліпшу автівку і не питаючи у водія напрямку, сісти.

шTOPOR # 4 (19) • Серпень 2016

настрій курити замість тютюну чебрець і м’яту, і замість віскі купувати в атб холодне трав’яне пиво, і рахуючи на даху зірки о четвертій годині ранку, раптово зірватись, щоб швидше підкорити нове прикордонне місто, щоб замість суперклею в рюкзаку лише зім’яті речі і фляга, щоб, зрештою, серце й легені так не боліли, щоб у паспорті завжди сімнадцять, і щоб прощання з черговим богом виливалось віршами, а не шрамами по всьому юному невинному тілу, щоб китайський чай у каптьорці дніпропетровського книжкового магазину, щоб далекобійники і поляки третю годину поспіль на заправці в двох кілометрах від Хмельницького змушували глушити фінку із журавлиною, щоб викинути з голови нав’язливу думку про роботу і перездачі, загалом: поспіши. тобі ж не буде вічно сімнадцять?

***

Центр на компасі

(діалог двох абстрактних незнайомців у транспорті) - скажи, дитино, ну звідки взялось стільки ненависті й агресії у такому юному невинному погляді, що ти готова кидатись на перехожих? чому в тебе така яскрава помада, такі високі підбори, чому ти знову в зворотному напрямку не в тому тролейбусі на місцях для покинутих і самотніх? падіння з вікна кухні на п’ятому поверсі гуртожитку номер 19 національного технічного університету україни київський політехнічний інститут не позбавить тебе туги, не позбавить тебе відлюдкуватості, не додасть нових друзів і людей, котрі хотітимуть гладити тобі волосся, першими обіймати, кликати на прогулянку нічним містом, тож...

і вибач, ти тут явно друге, по-друге, яка в біса незалежність, тобі всього вісімнадцять, тож яка в біса незалежність у вісімнадцять, по-третє: крішна, будда, ісус уже воскресли. приймай естафету. не підведи. твоя зупинка! (черговий челлендж)

- мені б дотягнути до вересня, але зважаючи, що замість ріки трамвайні колії і хтось з нас точно я чи то він - живе на іншому березі і постійно затримується до другої на парах, роботі, іспитах, репетиціях хендрікса, не дотягну, тож, потрібне підкреслити. і звідки ти знаєш, де я навчаюсь, де я живу, що мені не стає сміливості спитати у хлопчика на зупинці в який бік на майдан незалежності? - чекай, по-перше, такі мішки під очима бувають лише в наркоманів зі стажем і кпішників,

шTOPOR # 4 (19) • Серпень 2016

Ольга Почтар

(м. Кропивницький)

Центр на компасі

Народилася 25 квітня 1998 року в м. Одеса. З дитинства люблю книги, тому вступила на факультет філології та журналістики. Три роки пишу фанфіки, захоплююся корейською музикою, яка й надихає на творчість, граю на гітарі.

***

Сімейне нічне кафе несподівано заповнене студентами та паперовими стаканчиками з-під кави. Обіцянка зачекати друга якорем тримає його на місці. Всі роботи дописані. Букви із книги, що можна взяти як оплату до ранку, пливуть перед очима, але варто йому схилитиcя, гітара втрачає опору і падає на голову. Останні монетки витрачаються на каву. Молодь, на яку він схожий лише густими тінями на обличчі від поганого освітлення, збирає конспекти і безтурботно залишає кафе. — Ми билися однаково, але в них, на відміну від мене, немає поранень, - гірка усмішка боляче вдаряє в оголенні почуття. Колись це відчуття свободи було його, як і віра у свої зелені шістнадцять, що він — не один з багатьох. Ніч закінчується, офіціант, розв’язуючи метелика, знімає з обличчя увічливу посмішку. Хлопцеві здається, що ця професія одна з найбрехливіших, адже навіть журналістам не потрібно посміхатися порожнім людям. — Музика для опівнічників, — тихо говорить офіціант, змінюючи платівку, — можеш не поспішати, йти все рівно немає куди. Євген не відповідає, віддаючи йому запальничку, і помічає шрами на пальцях — маленькі, але вони точно болять йому досі. Такі бувають у рибалок, але грубіші,

шTOPOR # 4 (19) • Серпень 2016

а в офіціанта тонкі руки, і цигарку він тримає трьома пальцями. Він зустрічав таких людей, і вони до останнього були спалені надіями, що спалахували при першій нагоді і не були керовані. — Твій друг грає з групою в сусідньому будинку? — Він створює музику. Хлопець сміється і підносить вказівний палець до його обличчя, майже вдаривши по носі. — Кожен поріз від гітари. Створював музику, а тепер чекаю таких світлих, як ти, доки не нап’ються своїм безсонням. Коли за тобою прийдуть? Євген зціплює пальці і запевняє, що ще недовго. Лице офіціанта бліде, він кидає йому коробок сірників з емблемою бару і просить зачинити двері, доки не вломилися студенти за кавою. Хлопець забирає гітару і виходить. Підвальна студія навпроти — горить світло, хоч заборонено, і видно дим. Він вмовляє друга піти додому, тому що музика, яку він створює, не залишає шрамів назовні.

***

Центр на компасі

Він сам знущається над собою, обпалюючи пальці об чужу шкіру, і затримує дихання. За останній місяць він зривається двічі, і всередині вже не океани, а звичайні калюжі, і тонути немає в чому. Йому має стати краще, але думки сплітаються в хаосі. Щось давить на череп зсередини, нерівні рядки не просвітлюють запитань, а в очах навпроти лише співчуття і незрозумілий блиск. «Легше бути тим, хто потонув», — думає він. Назад повертати не можна, а попереду нічого не видно і йти страшно — рятувальники, завершивши місію, залишають врятованих, коли тим зовсім нестерпно. У нього холод всередині, тому що вона з силою вибила двері, відчинила вікна і стерла долонею пил. За ними лише сірість. Коли він приходить до тями, стіни будинків розмальовані до останнього. З жахом приходить розуміння, що їх не змити — гарячі сльози падають на футболку. Він забиває вікна і ставить нові замки, але щоразу двері злітають з петель, а сміх вибиває крихку підлогу впевненості в собі, залишаючи черговий зрив.

шTOPOR # 4 (19) • Серпень 2016

***

Незважаючи на гарні краєвиди, вона залишає його та шукає іншу естетику, яка відрізняється від цієї; де п’яні тіні, що плавно рухаються стінами, які Мін любив малювати, а тепер він очищає пальці та футболку від фарби. Цієї ночі він замерзав в очікуванні, заварював каву і малював те, в чому можна заховатися. Тіні роблять боляче, вони страшні, тому що незнайомі йому, і вона на початку була такою самою, коли приручила, щоб не було сліз. — Ти сам захотів, тобі було це необхідно, — вона посміхається, хоча так не можна, залишає вибіркові пісні і подаровані олівці, щоб він не забував, як тримався за це. Мін знаходить зламану деталь у кожній картині, тріщину, що не ставала більшою, тому що було наплювати. Не потрібно було весь час мовчати.

Сергій Жабокрицький (м. Кропивницький)

Центр на компасі

Привіт, шановне товариство! Будемо знайомі: я - автор цієї(і не лише її однієї) невеличкої замальовки. Коли я народився, то батьки назвали Сергієм, а оскільки вважаю їх людьми вельми мудрими і поважаю безмірно, то вирішив не паплюжити їхнього вибору та нашого прізвища псевдонімом, і тому свої творіння підписую справжнім ім»ям - Сергій Жабокрицький. Мав щастя пізнавати світ у родині інтелігентній, але технічноматематичній, і як наслідок - отримую інженерну спеціальність у технічному вузі. Проте прагнення плюнути у вічність і якщо не ввійти, то хоч вляпатись в історію літератури, змушує брати до рук перо, чи то пак клавіатуру. Будьте прискіпливими - я ще не чарівник, я ще тілько вчуся... Весь ваш, мої любі читачі

Автобус

Біль у спині, німіють ноги. Розплющу очі, проте не розумію, де знаходжусь. Поруч, притиснувши мене до стінки, спить кремезнийчоловік. . Незручно дихати. Палають коліна, затиснені сидінням попереду. Автобус ! –голос у моїй голові. За вікном темрява, від скла віє холодом. Вулиці заливає дощем. Люду майже нема, ліхтарі відбиваються у чорному асфальті. Гарчанняавтомобілів перегукується з плюскотом води під колесами. Цього холодного та вогкого вечора вулицею повільноїде хлопчина в чорному наскрізь промоклому пальто і видихаєв прохолодне повітрятеплий сигарковий дим. Поглянувши на годинник, зупинився, підняв голову догори, заплющив очі та глибоко вдихнув. - Повернись до мене! Моє кохання, благаю! – тихе відлуння повернулось до нього. Довкола лише рівномірний стрій вуличних світляків на стрункій сталевій ніжці.

шTOPOR # 4 (19) • Серпень 2016

Прохолодне дихання осенізашепотіло в гіллі, жовте листя, немов рій метеликів, злетіло до неба. Кинутийнедопалок відповів шипінням. Хлопець швидко рушив у напрямку проспекту.Незлічена кількість парасольок, на митьрозчинили його. Хлопецьсідаєдо маршрутки, з його одягу цівками стікає вода.Тремтячими руками передає за проїзд. На вигляд йому років двадцять шість. Середньогозросту та худорлявої статури. Обличчя має тонкі та привабливі риси, красень, але нерівна щетина, схожа на бур’ян, істотно псує картину. - На зупинці! – попросив хлопець. Холод пронизує до самісіньких кісток. Чорні ковані ворота з дивним металевим лісом,високий цегляний паркан, за ним великий шикарний будинок у два поверхи. Ззовні нагадує римський палац, але в мініатюрі. З кожним поривом вітру хлопчина все сильніше тремтить, губи посиніли, а зуби дробили один одного. Беззвучно відчинивши ворота,він потрапив на велике подвір’я. Ліхтар малював коло, на якому було видно,як краплинки розбиваються об асфальт. Двері в будинок великі мертелеві. Смикнув ручку - відчинено. Увійшовледве чутно затримуючи дихання. - Кирило,це ти, любий ? – почувся лагідний голос. - Так кохана ! –на обличчі з’явивсястрах,

Центр на компасі

на мить схотілось повернутися на двір, але вже не мав сил носити на собі важке промокле пальто. Будинок гарно оздоблений. Дубовий паркет, перський килим, вінтажні меблі. Пальто мокрою ганчіркою плюхнулось на паркет,ноги у вологих шкарпеткахвідчули тепло підлоги Цей ненависний сусід ледь не задавив мене. Зараз луснуть кістки. - Пане, ви можете трішки посунитись? - Га, що ти хочеш? – смердюче дихання, неможливо ковтнутиповітря. - Що б ви трішки здвинулися. - Не проблема, зараз! – цей здоровий чоловік почав рухатись, намагаючись звільнити мені якомога більше простору,але все було марно - в його важких зітханнях було чутно роздратування. - Так нормально? - врешті вимовив він. По суті нічого не змінилось, чи, скоріше, стало гірше. - Так, дякую, краще ! - Любий, ти весь мокрий, де ти був ? - У Пакетика ! - Після ваших зустрічей з тобою завжди лихе коїться: то п’єш, то в депресії. Та й взагалі нащо він тобі?Не ходи до нього! Він мені ніколи не подобався. Дружина швидко роздягнула Кирила, налила чашку гарячої кави. Він замислено вдивлявся в чорну рідину в чашці. - Ось накинь на плечі ! – повертаючись на кухню сказала дружина. - Що це ? - Це мій старий светр ! - Не хочу я його вдягати. - Вдягай хутко, він теплий. - Надя,не починай знову! – Кирило стукнув кулаком по столу, у стінах загуділо. - Ти щодурень, дитину розбудиш! Ти п’яній? Щойно з рук Кирила зійшло тремтіння, рухи почали сповільнюватись та хитатись тіло. - Ну трішки випив і що?! - Не кричи. Сам будеш з Сашком морочитись. Кава остаточно зігріла його, язик почав в’язнути, земля під ногами крутитись. Ранок, гучні нарікання дружини, світло лезом ріже очі, спрага. -Любий, ти пам’ятаєш, сьогодні прийде

шTOPOR # 4 (19) • Серпень 2016

тато. Приведи себе до ладу, а я з Сашком з’їздиом до магазину. Їй лишилось одягти чорні, замшеві туфлі на високих підборах. Струнка, висока, хвилястечорне волосся по пояс. Біла сукня та червона помада на устах. Обличчя худорляве, блакитні виразні очі та маленький гарненький носик. - Сашко, ми йдемо!- голосно покликала Надя. Надя підійшла поцілувати коханого, але наблизившись дозапухлого обличчя, різко відсахнулась. - Біля тебе дихати неможливо. Поцілую потім, па-па,ми пішли. - Привіт тато!- привітався Сашко. Усміхнений хлопчик з довгим волосся кольору пшеничного поля та зеленим очима. - Доброго ранку синку, сьогодні на тренування? –усміхнено спитав Кирило. - Ні, мама сказала, сьогодні дідусь прийде. - Все, потім потеревените, нам час. Любий бувай. Кирило прийняв душ, поголився. В дзеркалі з’явився КирилоСергійовичСкрипник, директорбанківського відділу на вул. Інститутській. Темний кабінет, крізь зашторені вікнаде-не-депробиваєтьсясвітло. Велике комфортне крісло заховане в куток, а за столом дерев’яний стілець. Запах масляної фарби здається згущує повітря.Вузька шафа, в кишені знайшовся ключ. Дверцята нечутно відчинились - і з темного безладу з’явилисьпензлі та фарби. Кирило міцно обійняві зрушив з місця шафу. Позаду схованакартина. З ніжністю закоханогопоклавшиїї на стіл, почав звільняти від ганчір’я. Перед нимз’явивсянедописаний портрет молодої білявки з небесного кольору очима і, можливо, ідеальною формою обличчя. Не вистачало тільки уст. Взявши до рук пензля, підібравши колір, Кирило нервово дихав. Як тільки пензликнаближався до полотна, пальці зводили судома, рука наливалась свинцем. Змирившись з незручністю пози,я спробував, як решта, заплющити очі та заснути. Але питання, що роїлись у моїй голові,

Центр на компасі

не мали наміру йти. Учорному вікні, попри всі намагання, нічого розгледіти не виходило. - А взагалі, куди Я їду ? - Любий, ми повернулися! По спині пробіг холодний піт.Вже чутно кроки на сходах. Кирилохутко згорнувта заховав все у шафи, і розкидав папери по столу. Щосили намагаючись стримати хвилювання, він зробив вигляд, що занурився у читання паперів. Надя усміхнена увійшла до кімнати і завмерла. - Де вона? – її очі спалахнули, губи стиснулись. - Хто? – переляканоз тремтінням в голосі спитав Кирило. - Картина, тхне фарбами!- вона хиже окинула кімнату поглядом. ЇЇ очі зупинився на тій самій шафі. Надя спробувала її відкрити. - Дай ключа! – крикнула вона. Кирило мовчки дивився на неї. На її щоках сльози, в очах розпач та злість, немов задихаючись, ковтає повітря, тремтячими руками намагається відчиняйдверцята. - Ні значить! - одним рухом вона звалила шафу. Тарозлетіласьна друзки, і по підлозі розсипались пензлі та фарби. – Ось вона! - Віддай!- Кирило кинувся до картини. Відчувшиляпас, він зупинився неначе вкопаний. - Навіть не думай падлюка! – в очах Наді майнуланенависть.- Якщо ще, не дай Боже, я знову побачу її портрет! Тато зробить так… – Надя замовкла і вибігла з кімнату з картиною в руках. Я чекаю зупинки, будь якої, щоб спитати в когось, де ми є. Але автобус все їде, їде і їде. Жодналюдина не встає та не йде до водія, щоб попередити про зупинку.В грудях відчуття неспокою. Микола Вадимович привіз купу подарунків, які ледве вмістились удва пакети, - Микола Вадимович, для чого йому стільки іграшок? Він ламає одну за одною!- сказав Кирило, колиСашко пішов розглядати подарунки докімнати. - Тебе вчили цінувати речі?–добряче набравшисьгорілки, мовив Микола Володимирович.

шTOPOR # 4 (19) • Серпень 2016

- Так, звичайно ! - А що б ти мав без Мене і Моєї красуні?Сидів би в якісь халупі малюючи свою паршивумазанину та жер би сухарі! Мій Сашко таким не буде! Зрозумів! Хай звикає мати все, що забажає! – з уст Миколи Вадимовича не сходила моторошнаусмішка. На деякий час запала тиша. - Що ви тут ? Про справи ? – подаючи до столу смачну на вигляд страву, спитала Надя. - Так, моя хороша! Теревенимо! – промовив Микола Вадимович - Досить роботи, ось налітайте! – ховаючи червні очі, натягнуто посміхаючисьмовила Надя. Мені час! Треба встати і вийти з цього триклятого автобуса. - Ну чого ти боїшся? Ти ж відчуваєш, що не туди. Встань,попроси зупинитись! А там щось та буде. –казав я собі. - А що там буде, як я зійду? Що чекає там? Можливо « Краще погано їхати, ніжгарно йти»? Микола Вадимович пішов. Стіл вже майже прибрали. Кирило вийшов подимітицигаркою, хмари тяглисьдо горизонту,підпалені згасаючим сонцем. Було тяжко, повітря водою втікало в груди, відчувався запах прийдешнього дощу. Думки зайняті портретом. - Майже закінчив. Майже, згадав. – по спині Кирила пробігли мурашки. Випадково кинутий погляд на сміттєвий бак. Руки тремтять, дим застигає в легенях. Витягнув з-під непотребу картину -губи побіли від злоби та ненависті.Хотів кричати, але був німий. Нервово збираючи докупирозірвані частини полотна, він ненавидів увесь світ. На щоках з’явились сльози. - Все втрачено. Немає що рятувати. Над головою загриміло. Кирило взяв пальто, сів до машини тапомчав. У кожній руці - по пляшці горілки, гупає ногою у двері малої комірки. - Привіт. Пакетик ! – Кирило, не чекаючи запрошення,увійшов. - Що сталось ? – перелякано запитав Пакетик.

Центр на компасі

Кімнатана п’ятому поверсізаставлена та завішана картинами.Затісна та занизька для свого господаря. Худий та високий Пакетик має пригинати голову, щоб не чіпляти балки.Волосся русяве та кучеряве, добрі зелені очі та горбатий ніс. - Я майже згадав її. Ти розумієш!?– горілка палить душу. - Знову! Забудь її нарешті. В тебе добре життя, гарна дружина, багатий тесть. Що тобі ще треба? Скільки можна, друже. Чуєш, в тебе все круто. - Тоді чому так хєрово? - Я то звідки знаю. Може тому, що дурню в голову собі загнав. - Ні, брате, не дурня. Не можуя так -втечу. - Куди? Хочеш як я, позичати на хліб та фарби? - Як ти не розумієш, не люблю я її. Який я був дурень, що тоді не поїхав з Алісою. - Можливо. Але що ж зараз? Нічого не повернути! Зараз ти маєш сім’ю, сина. Якщо підеш, більш ніколи сина не побачиш. Ти і сам знаєш Миколу Вадимовича. Та йз банкупопруть. Кирило вливав в себе горілку, намагаючись розчинити ненависть до світу та зневагу до себе. Неймовірне спустошення, прірва, в яку потихеньку провалюються частини його душі. З того самого дня коли він покинув свою стежку. Життя бідного сільського хлопця почалось далеко від цієї цегляно-бетонної м’ясорубки в селі Макове. Мати померла ще до того віку, коли він би міг її запам’ятати. Тато працював трактористом і дуже любив горілку. В сімнадцять Кирило втік з парою сотень в кишені. В місті знайшов роботу прибиральника і охоронця в магазинні, там і жив, поки не отримав підтвердження про зарахування до художнього університету. Протягом навчання важко працював вантажником. Тоді він і зустрів Пакетика, тежбідного хлопцяі з забутого Богом села. Жовтий осінній вечір, прохолодний вітерець шпурляє листя по вулицях.Двоє молодих художниківскладають свої роботи. - Не багато сьогодні. - Хоч одну і те добре. Людей майже нема, десь в далині чут-

шTOPOR # 4 (19) • Серпень 2016

но, як дограють свій вечірній концерт вуличні музики. - Яка вартість цієї картини?– почувся дівочій голос. Кирило повернувся.І змінилось все:затихвітер, зник голод. Перед ним стояла гарна молода білявка, тримаючи в руках портрет. - Дивись Надя, на мене схожа. - Так, дуже. -Так що, пане художник, скільки? Кирило силився мовити.- Не скільки, це ваш портрет,–ледве зміг поворушити губами. Дівчина усміхнулась, ніжно подивившись в очі молодого художника. - Це Кирило, а я Діма або Пакетик для друзів, а Вас як звати ? - прийшов на допомогу Пакетик. - Я Аліса, а це Надія. - Дівчата, бажаєте спробувати найкращу каву в місті…? Коли розмову було закінчено, на годиннику було вже пів на дванадцяту,а в пляшках гуляв вітер. Кирило встав, колихаючись мов на морі човник, потягнувся за ключем від авто. - Ні брате! – схопив його заруку Пакетик. - Ну той біс з тобою! – Кирило повернувся та вийшов. - Забуть її, брате! Чуєш, що кажу!- кричав Пакетик, навздогін. Кирило вийшов з під’їзду, задзвонив телефон. - Так ? - Ти де, любий ? – з трубки чувся плач та знайомій голос. - Яка різниця?! - Пробач мене. Я тебе дуже люблю.Що хочеш зроблю для тебе, тільки повернись. Прошу тебе. Пауза. Кирило поклав трубку. -Тікати ! – неймовірно ясна думка. Прискорив крок. Кирило майже біг від свого життя. Бридким присмаком ненависна посмішка тестя. - Мій хлопчик.- прошепотів Кирило. На мить, він побачив свого Сашка, дорослого з тою бридкою посмішкою. Він завмер, серце гупало у вухах.

Центр на компасі

Порожня вулиця, калюжі, ліхтарі розливають світло. До метро,потім кілька кварталіввід станції і вдома - Гей,друже, цигарка є ? – з темряви вийшли троє. - Йдіть до біса хлопці, не до вас! В одну мить все побіліло, біль. Ще раз спалах. Кирило лежав посередвулиці, без пальта. З потилиці червоною цівочкою витікало життя. Автобус зупинився, гул двигуна зник, запанувала тиша. - Йди, твоя зупинка! – мовив сусід, штурхав менерукою. - Як моя ? - Так твоя, скоріш рухайся, не затримуй усіх. Я піднявся і почав йти по темному салону. Витріщивши очі, я дивився на порожнє місце водія. - Виходь скоріш, ти всіх затримуєш! – в цю ж мить, мене штурхнули в спину. Довкола темрява, в’язка і всеохопна. Двигун заревів і автобус рушив. Мені неймовірно страшно. Червоні габаритні вогні поволі віддалялись. Я закричав, але темрява поглинула все. Ні холоду ні тепла, нічого. Навіть власних кроків не чутно. Думки, чи то я говорю. Не бачу ні рук, ні ніг. Що таке час, коли нема нічого? Безкінечне зараз нічого. Як диво, десь далеко я помітив малесеньку зірочку на рівні горизонту. Одну єдину, теплу, мою. Обережно ступаючи, я рушив вперед. Позаду зникали червоні вогники. - Як далеко, не туди ! - Добродію, чи то ваш автобус?

шTOPOR # 4 (19) • Серпень 2016

Тадей Карабович ( Люблін, Польща)

Нар. 6 квітня 1959 р. у Савині на Холмщині, доктор гуманітарних наук, Кафедра української філології Університету Марії Кюрі-Склодовської в Любліні, Республіка Польща. Літературознавець, поет, перекладач, спеціалізується в український літературі ХХ ст., український літературі шістдесятників: Ігор Калинець, Микола Воробйов, Василь Голобородько, літературі української еміграції – Нью-Йоркська група та досліджує сучасні польсько-українські літературні взаємини.

Меседж із

Головний редактор щорічника «Український літературний провулок». Член Національної спілки письменників України (з 2012 р.) та Спілки польських літераторів, Люблінського відділення. Видав збірки поезій: «Zapatrzenia» (1985), «Вологість землі» 91986), «Біля вогню» (1990), «Кличу тебе як ластівку» (1991), «Атлантида» (1989, 1993), «В пустелі небо чорне» (1995), «Що стою за стіною споминів» (1997), «Два листи до ночі» (1999), «Вибрані поезії» (2001), «Już dzień się nachylił do czterech krańców świata» (двомовна: переклад Ян Леоньчук, 2004), «Довга розлука» (2005).

Лугини Лугини це вічність яка починається за пологовими водами і триває до ночі щоб зберігся слід пуповини і не загубився Лугини це придане до крику серед безсонности тавроване безмежним заборгованим дощем щоб вірність тривала до кінця та не минала як у Книзі Екклезіястовій (або Проповідника)

шTOPOR # 4 (19) • Серпень 2016

І ххх я вірю у моє слово коли всесвітні напливи потопу вертають у русла рік і озер та всякають в левади знову несуться на крилах дощові хвищі щоб існувала вічність... 26. 03. 2012

На березі весни минають запізнені ночі і нависають над свідомістю існування та жолоблять русла глибинні наче підземні звуки вітер провіває сутність і пливе хвилею та змиває життя не залишається крапля дощу після зливи ані коливання хвиль після бурі день корчиться у безвісті та повертається невірність хвилі затихають і плесо сріблиться світильниками

Меседж із

день летить у прірву небо відчиняється для вітру щоб знову нависати дощовими хмарами та продовжити клич ночі і землю наповнити соками завітними

Розплата напевне прийдеться розплатитися з тих хмар на небі що були печаттю грядущої безвісті прийдеться розрахуватися зі слів неприсутніх дарованих на вічність заплутану у клубок долю випряду з хмар і забуду про стежку в нікуди слова змінять свій глибинний сенс і будуть неприсутні хоча життя наче комета горітиме вірністю ще з хмар випряду нитку на куделі виводячи пісню ночі поза жести вічності буду мережити у спраглих долонях незупинені словами крижма соборні освітлені сонцем на вітрі...

щоб минаючи ночі кричали безсонно видовжуючи час поза вічність лишень земля не проминає вірна самотності

Треба просити ковток води зі жмені треба просити ковток води зі жмені для підкреслення життя на роздоріжжі часу треба спраглими устами благати кусня хліба щоб не загинути навічно слід прикладати вухо до землі щоб почути завітну глибинність запізнену у набряклих дощах треба вірити у лінії життя на долонях..

шTOPOR # 4 (19) • Серпень 2016

Що все промине 1. що все промине понад моєю головою і понад кронами дібров та не повернеться у співі жайворонка над полем ані у дощах завітних чи шурхоті лозняків ані в нитці яку пряде час понад головами людей і понад кронами міст ані у слові віщому що родиться на згарищі безмірності

Меседж із

бо оминула їх лінія життя на долонях неприсутніх поколінь що я промину наче хвиля на моїй річці або курликання журавлине над прощальною пусткою і ніяких годинників не буде шо показують час бо не буде календарів тільки вічність 2. ніщо не залишиться хіба ті давні пісні що співалися над Бугом не буде ночей проведених в самотності та слів моїх вірних лишень на давніх шитвах хрести та на рушниках вишиті рожі освітлені промінням забутості неначе крижма соборні

шTOPOR # 4 (19) • Серпень 2016

3. напевне жаль буде цієї дороги яка вела мене з нікуди перед себе і нагадувала космічну вишину по який життя бігло навмання все пропало як вигадка про комету і коли прийдеться прощатись з моїми дубами понад Бугом хочу залишити захмарене небо притулене до сну як до кручі попрощати хочу ті дерева тільки мої та закоханих яструбів у вишині... 11. 11. 2013 - 01. 06. 2014

І в нас померкла ніч квітучих тіл і в нас померкла ніч квітучих тіл виповнених словами першими що народжуються для вічності в коханні є незбагнена містерія що проникає світлом життя і проносить майбутнє на ковчег тобто поза час мірений терезами коли питаєш мене про тайну любові не знаходжу жодної відповіді відповідь це мовчання або жести вітру понад рікою це листи написані напередодні і загублені навічно це твої слова що світяться на вітрі

Безсоннa нiч понад кручею вітер летить наче птах хто видумав мою безсонну ніч і дзвони

Несповідимі ключі до зустрічі і розставання через слово

хто день закільчив згадкою наче благодатну ікону

пожертвувані талісманом або невисказані вічним запитом буття

листя зелене і сон через стежку леваду

так чи ні на губах суду та вічності

хто придумав розмову як запрестольну монаду

очікування і повернення

на небі хмари і дощ космічні скрижалі хто видумав пуповину життя і старість

Меседж із

Слово

ІІ Напризволяще напризволяще шуміли мої дерева та хвилі в річці пливли напризволяще я тебе шукав моя дорого життя та ти прийшла до мене серед ночі ми були самі навпроти себе і ніхто не знав про нашу тайну лишень навколо простелялося забуття та пори року були напризволяще

вхід чи ні у цю же саму ріку туга чи ні за давно загаслим домом паломництво або ні до рідних порогів поранених кручею берегів життя

Прийди до мене забутістю прийди до мене забутістю яка дарується раз у житті щоб потім через довгу вічність думати про це та мріяти коли закільчується ніч ще комета гряде небом на порозі ночі та досвітнього вагання лечу замріяний біжу до тебе

Шуміли дерева у вічність шуміли дерева у вічність наче шепоти загорнені у Трірський хітон у якому я шукав ключа що б ним відчити минуле на пустирі первинну землю та могили забуті пісні понад Бугом та надписи покинені напризволяще

шTOPOR # 4 (19) • Серпень 2016

Насправді не було можливе насправді не було можливе зупинити ночі в очікуванні та зрозуміти себе минулого у спомині залишається тайна ночі і в спомині жтось приходить щоб знову бути і це є дар або ласка розпластана над вічністю і ти прийдеш серед ночі до мене щоб бути і я буду з тобою серед вічності яка триватиме до четвертої сторожі

Меседж із

Дні зупиняв дні зупиняв щоб були відчинені навстіж наче причастя з чаші дароване на вічність закоханим ночі прохав щоб були як хрести з дуплами для вирійних птахів та наших поцілунків чи мене пам’ятаєш серед ночі яка бринить в серці пусткою коли навколо шепоти осінні та дарується з чаші вічність

Долоні дні мої наче дощ навесні бриніли об віко домовини вічність згоряла як ватра загублена у єстві буття я є вірний моїй понівеченій землі та вона палалає весною неначе ніч пожежею тому я шукав за тобою а ти стояла в дощах як дерево там де ми бачилися вперше серед трав високих та забуття

У снах у снах я відвідую минуле ідучи кручею там шукаю себе у сяйві безодні мені сняться мої дикі гуси знову і мій Бубнів забутий серед жаги укріплення гріховні снилися та підземні ручаї що пливуть під шкірою наче кров у венах і збуджують трухляву сутність та моя засохла кров знову пливе у снах

Не все висказане словом не все висказане словом залишиться та життя триватиме дароване на вічність ти прийдеш до мене серед ночі і я тебе прийму бо я чекав на тебе забутий

шTOPOR # 4 (19) • Серпень 2016

xxx Надії Гаврилюк - Поетесі я не забув про тебе хоча дні палали наче свічада і згоряли та бігли палісадами невірні гнізда пустошені бігом часу притулені міста до круч вибачте мою підкошеність пам’ять наче митра або домовина видовжиться поза рани і ти сотоятимеш у білій сукні незвична трави торкатимеш босо в бездонності загублена та первинна

Меседж із

03. 07. 2016

Вічність вічність я уявляв як двері у майбутнє але замок їх не відкривав і ключ не відкривав дверей тому я кулаками бив об двері щоб їх відчинити і місяць освітлював мою забуту душу серпанком ласки я пив пригорщею воду вічності бо хотів бути я з чаші ковтав цілющість та мені наснилася вічність бо я заплющив очі

ІІІ Небесна Сотня Поема

Вічність як безкінечна пелена обгортала Майдан билася крильми об ворожі щити у прирві безодні та я ніяк не міг прийти сюди на поміч дзвеніли дзвони на наших дзвінницях дим полонив золото соборів і глушив тривожну молодість пострілами та я ніяк не міг захистити від куль наших героїв з моєї навіки затраченої землі ви причастилися вічністю бо жадали на волю та шини палали і дим пеленою загортав у спіраль небеса та свідомість горіли коси дівчатам у заграві смолоскипів та ночі палали шини в безодні лежали мертві на одрі смертю кошені та я викидав собі що не був з ними свящненники закривали їм очі молитвами затуляли їх китайками мертвих після битви і тіла їхні притулювали до вічності виринали співи з темряви рідна земля для них вічністю їх могила колискою свящненники ходили по барикадах з причастям наче не існувала навколо безодня і вогонь спалював коси дівочі та я був неприсутній у Києві з моєї Холмщини цієї ночі...

шTOPOR # 4 (19) • Серпень 2016

Над номером працювали Кирило Поліщук – головний редактор, статті, переклад. Вікторія Поліщук – редактор, коректор, статті, фото. Деякі статі та фото були позичені із сайтів «Гречка», «Видавництво Старого Лева», «Litcentr», «Форум видавців».

Автори: Кіра Кирпа (поезія) Ольга Почтар (проза) Сергій Жабокрицький (проза) Тадей Карабович (поезія) Тумас Транстремер (поезія) Денис Суворов (переклад) Геновефа Якубовська-Фіялковська (поезія)

Більше новин і фото тут: facebook.com/shtoporjournal vk.com/journal_shtopor

шTOPOR # 4 (19) • Серпень 2016