ITEA - 2015 (Ukr, part 2)

Page 1

Національна академія наук України Міністерство освіти і науки України Міжнародний науково-навчальний центр інформаційних технологій та систем

Десята міжнародна конференція

Нові інформаційні технології в освіті для всіх

ITEA-2015 Збірка праць Частина 2

27 листопада

Київ 2015


Збірник праць Десятої міжнародної конференції «Нові інформаційні технології в освіті для всіх», що відбулася 2627 листопада 2015р. на базі Міжнародного науковонавчального центру інформаційних технологій та систем, містить вибрані доповіді за наступними напрямами: Енавчання: виклики сучасного інформаційного суспільства; Інфраструктура Е-навчання; ІКТ в освіті для всіх; Педагогічні аспекти Е-навчання; ІКТ в дошкільній та шкільній освіті; Розвиток системи підготовки та перепідготовки фахівців. Зміст доповідей подано в авторській редакції.

ISBN 978-966-02-7867-7

©IRTC, 2015 2


ЗМІСТ Мельник О. СТАН ГОТОВНОСТІ УЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ ДО ВПРОВАДЖЕННЯ ІКТ У ПРАКТИЧНУ ДІЯЛЬНІСТЬ .. 8 Микитенко П. В. КОМПОНЕНТИ МЕТОДИЧНОЇ СИСТЕМИ НАВЧАННЯ ТЕХНОЛОГІЙ ТЕСТУВАННЯ В ГАЛУЗІ ПРИРОДНИЧО-МАТЕМАТИЧНИХ ТА ТЕХНІЧНИХ НАУК ........... 12 Мищишен А.В. EFRONT ЯК СИСТЕМА ДИСТАНЦІЙНОГО УПРАВЛІННЯ НАВЧАННЯМ ПРИ ПІДВИЩЕННІ КВАЛІФІКАЦІЇ23 Мінгальова Ю.І. ДЕЯКІ АСПЕКТИ ВИКОРИСТАННЯ ІНФОРМАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНИХ СИСТЕМ ДЛЯ ПІДТРИМКИ НАУКОВО-ДОСЛІДНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ ................................ 27 Морквян І.В. МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ ІНТЕГРАЦІЇ ЗНАНЬ ІЗ ПРИРОДНИЧО-МАТЕМАТИЧНИХ ДИСЦИПЛІН У ПРОЦЕСІ ФАХОВОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ІНФОРМАТИКИ ............................................................................................................... 31 Наконечна Л.М. МЕРЕЖНА ПІДТРИМКА ПЕДАГОГІВ СУМЩИНИ, ЩО ВИКЛАДАЮТЬ ІНФОРМАТИКУ В ПОЧАТКОВИХ КЛАСАХ .................................................................... 35 Ніколаєнко С.П. РОЛЬ СУЧАСНОГО ІНФОРМАЦІЙНОКОМУНІКАЦІЙНОГО ПРОСТОРУ У ПІДТРИМЦІ УПРАВЛІНСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ МЕНЕДЖЕРІВ ОСВІТИ................................................ 41 Ноздріна Л.В. МАСОВІ ВІДКРИТІ ДИСТАНЦІЙНІ КУРСИ (MOOC):ДОСВІД ЛКА ......................................................................... 45 Овадюк О.В. ОСОБЛИВОСТІ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ ПЛАТФОРМИ MOODLE...................................... 51 Овчарук О.В. ДО ПИТАННЯ ОЦІНЮВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНОКОМУНІКАЦІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ......................................... 54

3


Олефіренко Н.В. СКЛАДОВІ ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ ДО ПРОЕКТУВАННЯ ДИДАКТИЧНИХ ЕЛЕКТРОННИХ РЕСУРСІВ .................................. 57 Онищенко І.В. СУЧАСНІ ВИМОГИ ДО ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ВЧИТЕЛЯ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ В ЕПОХУ ІНФОРМАТИЗАЦІЇ ОСВІТИ ............................................................... 63 Остапенко Л.П. ФОРМУВАННЯ МИСЛЕННЯ У УЧНІВ МОЛОДШИХ КЛАСІВ В ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ ІНФОРМАТИКИ . 67 Отенко В.І. ТЕХНОЛОГІЯ ЕЛЕКТРОННОЇ ПІДТРИМКИ АЛЬТЕРНАТИВНОЇ ОСВІТИ .............................................................. 72 Павленко І.М. ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ У СИСТЕМІ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ .............. 73 Павленко Л.В. ВИКОРИСТАННЯ КОМП’ЮТЕРНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ЯК ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ ПОЗИТИВНОЇ МОТИВАЦІЇ У СТУДЕНТІВ.......................................................................................... 78 Павленко М.П. ЗАСОБИ НАВЧАННЯ IP-ТЕЛЕФОНІЇ МАЙБУТНІХ ІНЖЕНЕРІВ-ПЕДАГОГІВ.................................................................... 85 Панченко Л.Ф. ОСОБЛИВОСТІ СПЕЦІАЛІЗАЦІЙ В MАСОВИХ ОНЛАЙН ВІДКРИТИХ КУРСАХ.............................................................. 90 Петренко Л.М. Е-ПОРТФОЛІО: СУТЬ, ФУНКЦІЇ, ПЕРСПЕКТИВИ ВИКОРИСТАННЯ В НАВЧАННІ І НА РИНКУ ПРАЦІ..................... 96 Пироженко П.В. АВТОМАТИЗАЦІЯ ПЕРЕВІРКИ ЗНАНЬ УЧНІВ В ГАЛУЗІ ПРОГРАМУВАННЯ ............................................................. 101 Пінчук Д.М. ВАЖЛИВІСТЬ РОЗВИТКУ ІКТ-КОМПЕТЕНТНОСТІ НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ В ПРОЦЕСІ ОСОБИСТІСНО-ПРОФЕСІЙНОГО ЗРОСТАННЯ............................ 105

4


Пічугіна І.С. ЗАСТОСУВАННЯ ВІДКРИТИХ ЕЛЕКТРОННИХ СИСТЕМ ДЛЯ САМООСВІТИ ТА САМОРОЗВИТКУ ПЕДАГОГІВАНДРАГОГІВ ..................................................................................... 110 Пономарьова Н.О. ВИВЧЕННЯ ОСНОВ СТВОРЕННЯ ІНФОГРАФІКИ МАЙБУТНІМИ УЧИТЕЛЯМИ ІНФОРМАТИКИ.. 116 Попова Н.В. ТРАНСФОРМАЦІЯ РОЗУМІННЯ ЗАВДАНЬ СУЧАСНОГО НАВЧАННЯ НА БАЗІ ІКТ ......................................... 120 Процька С.М. ЗАСТОСУВАННЯ КОМП’ЮТЕРНО ОРІЄНТОВАНОЇ МЕТОДИКИ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ МАЙБУТНІХ ФІЛОЛОГІВ: ПРАКТИЧНИЙ АСПЕКТ.............................................................................................. 125 Рогач А.О. ВПРОВАДЖЕННЯ СУЧАСНИХ ВІРТУАЛЬНИХ ТЕХНОЛОГІЙ В ДИСТАНЦІЙНЕ НАВЧАННЯ ІНЖЕНЕРІВ ......... 128 Рудик О.Ю., Герасімчук В.В. ЗАСТОСУВАННЯ SolidWorks У НАВЧАННІ ПРЕДМЕТІВ ТЕХНІЧНОГО (ІНЖЕНЕРНОГО) ЦИКЛУ ............................................................................................................. 132 Савицька А.П., Керницький О.М. ПЕДАГОГІЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ ГОТОВНОСТІ КУРСАНТІВ-ЛЬОТЧИКІВ ДО ЛЬОТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У СУЧАСНИХ УМОВАХ ......................... 136 Сав’юк Л.О., Михайлів В.В. МОБІЛЬНЕ НАВЧАННЯ ТЕХНІЧНИМ ДИСЦИПЛІНАМ НА ПЛАТФОРМІ ANDROID................................ 139 Сав’юк Л.О. СИСТЕМА УПРАВЛІННЯ НАВЧАЛЬНИМ ПРОЦЕСОМ LMS MOODLE ЯК ІНСТРУМЕНТ РЕАЛІЗАЦІЇ ІНТЕРАКТИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ В ДИСТАНЦІЙНІЙ ОСВІТІ ..... 145 Самовілова Н.О. ДИСТАНЦІЙНА (ОН-ЛАЙН) ПРАКТИКА: НЕОБХІДНІСТЬ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ............................................... 149 Свірідюк О.Ю. СПЕЦИФІКА НАВЧАННЯ ІНФОРМАТИКИ В ЛІЦЕЯХ З ПОСИЛЕНОЮ ВІЙСЬКОВО-ФІЗИЧНОЮ ПІДГОТОВКОЮ................................................................................. 153

5


Середа Х.В. МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ВИКОРИСТАННЯ СИСТЕМИ MICROSOFT SHAREPOINT ЯК ЗАСОБУ ІНФОРМАТИЗАЦІЇ МЕНЕДЖМЕНТУ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ У ГАЛУЗІ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК .................................................................... 157 Слободяник О.В. РЕАЛІЗАЦІЯ ФІЗИЧНОГО ПРАКТИКУМУ В КОМП’ЮТЕРНО ОРІЄНТОВАНОМУ СЕРЕДОВИЩІ ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ ................. 161 Словінська Ю.А. УМОВИ ЕФЕКТИВНОГО ВИКОРИСТАННЯ ПЕДАГОГІЧНИХ ПРОГРАМНИХ ЗАСОБІВ НАВЧАННЯ В ПРОЦЕСІ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ІНФОРМАТИКИ ............................................................................................................. 168 Пінчук О., Соколюк О. ПРОБЛЕМА РОЗШИРЕННЯ КОЛА ДИДАКТИЧНИХ ЗАСОБІВ НАВЧАННЯ ФІЗИКИ: ІКТ АСПЕКТ.. 173 Ткаченко К.О. СИСТЕМА ПІДГОТОВКИ ТА ПЕРЕПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ ВОДНОГО ТРАНСПОРТУ В УМОВАХ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ ....................................... 179 Ткаченко К.О. ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ В СИСТЕМІ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ ВОДНОГО ТРАНСПОРТУ ............................................................................................................. 185 Ткаченко О.А., Ткаченко О.І. РОЛЬ ІНФОРМАЦІЙНОКОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ В ОСВІТНЬОМУ ПРОЦЕСІ . 192 Ткаченко О.І. ТЕНДЕНЦІЇ ВИКОРИСТАННЯ «ХМАРНИХ» ТЕХНОЛОГІЙ ТА Е-ОСВІТИ В СУЧАСНОМУ ІНФОРМАЦІЙНОМУ ПРОСТОРІ........................................................................................... 197 Франчук В.М. ВИКОРИСТАННЯ WEB-ОРІЄНТОВАНИХ КОМП’ЮТЕРНИХ СИСТЕМ В ОСВІТНЬОМУ ЗАКЛАДІ: LMS MOODLE............................................................................................. 203 Хижняк І.А. ВИМОГИ ДО ЕЛЕКТРОННИХ ПІДРУЧНИКІВ З УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ДЛЯ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ...................... 207

6


Хміль Н.А. ФОРМУВАННЯ У МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ НАВИЧОК ЗАСТОСУВАННЯ ХМАРНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У НАВЧАЛЬНОВИХОВНОМУ ПРОЦЕСІ................................................................... 212 Сорокіна С.І, Шапошник О.А., Шевченко Т.І., Приходько Н.П. РЕАЛІЗАЦІЯ НОВІТНІХ ІНФОРМАЦІЙНО-ОСВІТНІХ ТЕХНОЛОГІЙ В МЕДИЧНІЙ ГАЛУЗІ.............................................. 216 Шестопалова К.С. ЗАСОБИ РЕАЛІЗАЦІЇ СУМІСНОЇ РОБОТИ НАД IT-ПРОЕКТАМИ У ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ ............. 223 Шинкаренко В.В. ВИКОРИСТАННЯ МУЛЬТИМЕДІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ В СУЧАСНОМУ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОМУ ПРОЦЕСІ ЯК ЗАСІБ ВИХОВАННЯ ПАТРІОТИЗМУ СТАРШОКЛАСНИКІВ....................................................................... 226 Шияк Б.А. ОЦІНКИ ПРОПУСКНОЇ ЗДАТНОСТІ ШЛЮЗІВ. СПОСОБИ ОЦІНЮВАННЯ Й МЕТОДИ ОТРИМАННЯ ПРАКТИЧНОЇ ЗАТРИМКИ У КАМПУСНИХ МЕРЕЖАХ…………223 Шлянчак С.О. ВИКОРИСТАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ «ГЛОСАРІЙ» СИСТЕМИ MOODLE ДЛЯ ПІДТРИМКИ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ ............................................................................................................. 234 Юнчик В.Л. ВИКОРИСТАННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ СИСТЕМИ GEOGEBRA ПІД ЧАС ВИВЧЕННЯ ТЕМИ “ОБ’ЄМИ ТА ПЛОЩІ ПОВЕРХОНЬ ГЕОМЕТРИЧНИХ ТІЛ”.............................................. 237 Юрченко А.О. ВІРТУАЛЬНІ ЛАБОРАТОРІЇ У НАВЧАЛЬНОМУ ФІЗИЧНОМУ СЕРЕДОВИЩІ ............................................................ 244 Яровенко А.Г. КОМПЕТЕНТНІСНА МОДЕЛЬ НАВЧАЛЬНОЇ ЕЛЕКТРОННИХ РЕСУРСІВ НАВЧАЛЬНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ .... 249 Яцишин А.В. ПРО ВИКОРИСТАННЯ ВІДКРИТИХ ЕЛЕКТРОННИХ СИСТЕМ У ПРОЦЕСІ ВИКОНАННЯ ДИСЕРТАЦІЙНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ .................................................................................... 256

7


СТАН ГОТОВНОСТІ УЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ ДО ВПРОВАДЖЕННЯ ІКТ У ПРАКТИЧНУ ДІЯЛЬНІСТЬ

Мельник Оксана Інститут інформаційних технологій і засобів навчання НАПН України Автор розкрив основні результати вивчення стану готовності вчителів початкових класів до впровадження електронних освітніх ресурсів (ЕОР) у практичну діяльність під час проведення дослідно-експериментальної роботи «Розумники» (Smart kids), затвердженій наказом МОН від 08.05.2014 № 564 (експеримент). Виявлено проблеми із зазначеного вище питання, з’ясовано, як часто вчителі використовують сучасні засоби; види ЕОР, які вони впроваджують на практиці; думка вчителів-практиків щодо якості електронного контенту, який вони застосовували до участі в експерименті; найбільш важливі критерії якості ЕОР навчального призначення для учнів початкової школи; ставлення та готовність опитаних учителів початкових класів до впровадження інновацій у навчально-виховний процес. Бурхливий розвиток інноваційних та інформаційних технологій вимагає суттєвих змін у навчально-виховному процесі, в тому числі початкової школи. Сучасних першокласників, які народилися та виросли в епоху розвитку інформаційно-комунікаційних технології (ІКТ), вже не задовольняють традиційні форми, методи та прийоми навчання [1]. Тому вчителі початкових класів все частіше використовують різноманітні новації, зокрема електронні ЕОР, на уроках з метою урізноманітнення, осучаснення навчального процесу, покращення його результативності. Вкрай важливим та необхідним є розуміння вчителями початкових класів доцільності та своєчасності застосування ЕОР на уроках з метою підвищення пізнавальної активності учнів та інтересу до навчання, розвитку активної, творчої особистості, яка здатна працювати з великою кількістю інформації та новітніми технологіями, що постійно змінюються, удосконалюються. Але, оскільки Україна робить лише перші кроки в питанні впровадження ЕОР та різноманітних мобільних пристроїв у 8


початкову ланку освіти, існують певні занепокоєння з боку деяких педагогів та вчених щодо ефективності впровадження цих новітніх технологій та засобів навчання у навчальновиховний процес. З метою з’ясування стану впровадження ЕОР у початкові класи нами було розроблено анкети та проведене анкетування серед вчителів, які беруть участь у експерименті. Отримані результати підтвердили той факт, що зараз важко знайти вчителя початкових класів, хто не використовує ЕОР у своїй практиці. Так, на запитання: «Чи використовували Ви у своїй роботі ЕОР для початкових класів до участі у проекті?» жоден з опитуваних не дав негативну відповідь. 58 % вчителів-учасників експерименту відповіли, що вони раніше застосовували ЕОР систематично, 32% робили це до участі у експерименті епізодично,11% -постійно. Такі результати свідчать про те, що вчителі початкових класів України сьогодні є досить обізнані щодо існуючих новітніх технологій. Відповіді учасників анкетування на друге питання анкети та показали тенденцію використання різних видів ЕОР вчителями початкових класів. Аналіз результатів свідчить, що всі опитувані вчителі використовували у своїй практичній діяльності презентації, більше половини - мультимедійні комплекси, 50% - конструктори уроку. Однакова кількість респондентів - 44% до участі у експерименті мали справу також з ЕОР у вигляді методичних збірок, електронних підручників та дидактичних збірок. Третина вчителів відповіли, що використовували на практиці електронні словники. На питання, ЕОР яких виробників впроваджують вчителі сьогодні, майже всі опитані, а саме 94%, відповіли, що це ЕОР з Інтернет-джерел. Це свідчить про недостатню кількість грифованих та апробованих ЕОР для початкової школи на вітчизняному ринку. Питання якості будь-яких ЕОР є завжди актуальним, особливо коли мова йде про ресурси для учнів молодшого шкільного віку. Щодо цього важливого аспекту ЕОР, 78% респондентів оцінили ресурси, якими вони користувалися до експерименту, на оцінку «добре», інші 22% - на «задовільно». Ми попросили респондентів проранжувати деякі критерії 9


якості ЕОР у порядку їх важливості, а саме: відповідність Державному стандарту початкової загальної освіти та змісту навчальної програми; відповідність віковим та психологічним особливостям молодших школярів, рівню їх знань; інтерактивність; мультимедійність; наявність ігрових моментів. На думку більше ніж 55% вчителів-учасників опитування, найбільш важливим для якісного ЕОР є його відповідність віковим та психологічним особливостям молодших школярів, рівню їх знань. Другим за важливістю критерієм якості ЕОР більше ніж 55% опитуваних вважають відповідність ЕОР Державному стандарту початкової загальної освіти та змісту навчальної програми. Трохи більше за 33% вчителів визнали інтерактивність третьою важливою складовою якісних ЕОР для початкових класів. Наявність мультимедійної складової в ЕОР займає IV місце за важливістю, на думку 44% вчителів, які брали участь в дослідженні. Думки респондентів розійшлися щодо такої складової, як ігрові моменти. Трохи більше ніж 33% вважають їх найменш важливим серед наданих критеріїв, в той же час стільки ж вчителів відводять йому ІІ місце за важливістю. На запитання «Чи вважаєте Ви за необхідне використання ЕОР у навчально-виховному процесі початкової школи?» жоден вчитель не дав заперечної відповіді, 29% відповіли «можливо, так», 16% дали позитивну відповідь, 55% відповіли, що безперечно це є вкрай важливим сьогодні. Аналіз результатів опитування щодо ефективності використання ЕОР у навчально-виховному процесі початкової школи показав, що більшість, а саме 83% респондентів, вважають таке запровадження ефективним, хоча 17% з них все ще не визначилася остаточно в цьому питанні. Відповіді вчителів на питання щодо впливу ЕОР на учнів показали їхню впевненість в тому, що це сприяє, в першу чергу, підвищенню інтересу до предмета, кращому засвоєнню матеріалу та розвитку інтелектуального потенціалу учнів тощо. Готовими до впровадження ЕОР у практичну діяльність вважають себе більшість учителів, які брали участь в опитуванні, але 16% респондентів відчуває себе ще досить невпевнено в цьому питанні. 10


Звичайно, постійний розвиток новітніх технологій вимагає від будь-якого вчителя бути завжди готовим до інновацій, удосконалювати свої вміння та навички, йти в ногу з часом. Аналіз відповідей респондентів показав, що 67% опитаних вчителів підвищували свій рівень ІКТ-компетентності щодо впровадження ЕОР у навчально-виховний процес на курсах підвищення кваліфікації за останні 3 роки, 39% підвищували свою кваліфікацію з цього питання під час заходів, організованих школою, стільки ж вчителів брали участь у тренінгах, організованих компанією Intel, 28% - у тренінгах компанії Microsoft. Але, не дивлячись на зазначене вище, 40% учасників відчувають необхідність підвищення своєї кваліфікації щодо використання ЕОР у навчально-виховному процесі початкової школи, 50% зазначили, що їм також, мабуть, необхідно покращити свої знання та вміння у зазначеному вище питанні, в той час як інші 5% ще не можуть визначитися з цього приводу. Отже, аналіз результатів опитування, проведеного серед вчителів-учасників експерименту виявив, що всі респонденти використовують у своїй практичній діяльності ЕОР у вигляді презентацій та вважають використання ЕОР у навчанні учнів початкових класів сьогодні необхідністю. Більше ніж дві третини опитаних вважають цей процес ефективним та готові до його впровадження. Але в той же час, не дивлячись на наявність різноманітних ЕОР для початкових класів на ринку України, більшість електронного контенту вчителі беруть з Інтернетджерел. Не зважаючи на те, що більша частина опитаних вчителів підвищували свою кваліфікацію з питання впровадження ІКТ у практичну діяльність, вважає за необхідне підвищити власну кваліфікацію щодо впровадження ЕОР у навчально-виховний процес початкової школи, третина вчителів не надали жодної відповіді на питання «Що таке, на Вашу думку, ЕОР?». Таким чином, можна стверджувати, що ставлення вчителів-учасників експерименту до впровадження ЕОР у навчально-виховний процес початкової школи є в цілому позитивне, але відчувається їхня недостатня обізнаність у термінології, а також у питаннях ефективного впровадження та створення власних ЕОР. Подальшого дослідження потребує 11


ставлення батьків до використання засобів ІКТ під час навчання молодших школярів. Література: 1. Лаврентьєва Г. П. Використання комп’ютера у навчанні молодших школярів очима психолога. Комп’ютер у школі та сім’ї, №8, 2011. С. 21-24.

КОМПОНЕНТИ МЕТОДИЧНОЇ СИСТЕМИ НАВЧАННЯ ТЕХНОЛОГІЙ ТЕСТУВАННЯ В ГАЛУЗІ ПРИРОДНИЧОМАТЕМАТИЧНИХ ТА ТЕХНІЧНИХ НАУК

Микитенко П. В. Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова Освітня модель визначає процес навчання, як керовану навчальну діяльність, яка спрямована не стільки на збільшення знань, умінь і навичок, скільки на важливіші зміни особистості: підвищення інтелекту, виховання певних рис, психологічні зміни особистості в напрямі самореалізації. Це також стосується навчання в педагогічному університеті, де студент поступово в міру самоусвідомлення своєї професійної та соціальної значущості перетворюється з об'єкта на суб'єкт управління. Організаційно-педагогічні умови удосконалення фахової підготовки та елементи дидактичної системи діагностики фахової майбутніх учителів технологій, ґрунтуються на використанні комплексу комп'ютерно орієнтованих технологій освітніх вимірювань. Окрім системи комп’ютерного тестування, до якої входять: банк тестових завдань, модуль тестування, модуль он-лайн анкетування, модуль аналізу тестових завдань, модуль аналізу результатів тестування та технологічний компонент "Quiz statistics calculations" (Аналіз критеріїв педагогічного тесту), входять також рейтингові системи викладачів та студентів. До переваги автоматизованої рейтингової системи можна віднести те, що кожен викладач має можливість протягом року щоденно вносити дані про виконану роботу відповідно до встановлених показників. Можна 12


здійснювати порівняльний самоаналіз з року в рік та висвітлювати в динаміці успішність роботи кожного викладача або структурного підрозділу. Рейтингова система студентів та викладачів − елемент освітніх вимірювань та системи управління навчальним процесом, один із інструментаріїв вимірювання та інтерпретації навчальних та виробничих досягнень. Її створення націлене на виконання таких завдань: забезпечення інтенсифікації процесу навчання; забезпечення усесторонньої педагогічної діагностики якості знань; підвищення навчально-пізнавальної активності студентів; забезпечення якості навчання студентів на рівні вимог інформаційного суспільства; створення умов для інтелектуального розвитку студентів і розкриття їх творчого потенціалу; підвищення рівня підготовки майбутніх фахівців. Ефективне застосування сучасних комп'ютерно орієнтованих технологій у навчальному процесі можливе лише у тому випадку, коли відповідні технології не є певною надбудовою до існуючої системи навчання, а обґрунтовано й гармонійно інтегруються у даний процес, забезпечуючи нові можливості як викладачам так і студентам. Підходи до здійснення педагогічної діагностики якості навчального процесу описані автором в працях [2 7] є універсальними та можуть бути використані для різних напрямів підготовки в педагогічному університеті. При цьому виникає необхідність в запровадження такої дисципліни, результат вивчення якої сприяв би свідомому та вмілому використанні комп'ютерно орієнтованих технологій освітніх вимірювань, залученню в навчально-виховний процес новітніх методів та методик педагогічної діагностики. Розглянемо компоненти методичної системи навчання технологій тестування в галузі природничо-математичних та технічних дисциплін. У методичну систему навчання будь-якої дисципліни входять: цілі навчання, зміст, засоби, методи, організаційні форми. З урахуванням теоретичних засад дослідження було розроблено методику формування фахових знань майбутніх вчителів з використанням комп'ютерно орієнтованих технологій освітніх вимірювань. Нами був розроблений спецкурс, який ґрунтувався на базових засад дисертаційного дослідження: "Тестування в галузі природничо13


математичних та технічних наук". Загальну структуру дисципліни наведено в табл. 1. При визначенні цілей навчання у вищому педагогічному закладі освіти потрібно врахувати загальновідомі цілі навчального процесу: освітні, розвиваючі, виховні. До освітніх цілей можна віднести загальноосвітні, пов’язані з набуттям певного рівня спеціальних, методичних, психолого-педагогічних компетентностей, необхідних для майбутньої професійної діяльності фахівців в галузі освітніх вимірювань. Таблиця 1 Структура навчальної дисципліни

Результатом навчання є сформованість умінь та навичок щодо свідомого, активного та вмілого використання засобів та 14


технологій здійснення педагогічної діагностики в галузі природничо- математичних наук у навчально-виховному процесі. До виховних цілей можна віднести виховання свідомих громадян, котрі поважають загальноприйняті норми моралі і поведінки в суспільстві, закони держави. при вивченні дисципліни "Тестування в галузі природничо-математичних наук" слід використовувати вільнопоширюване програмне забезпечення або демо-версії комерційних програмних засобів. Під час підготовки студентів при вивченні технологій тестування в галузі природничо-математичних та технічних наук для спеціальності "Керівник закладу оцінюваних якості освіти. Фахівець в галузі освітніх вимірювань" пропонується вивчення такого курсу, як: "Тестування в галузі природничоматематичних та технічних наук". Для досягнення мети курсу "Тестування в галузі природничоматематичних та технічних наук" потрібно вирішити такі завдання: ● розширити уявлення студентів про можливість використання тестових технологій на уроках природничоматематичного циклу і конструюванні контрольновимірювальних матеріалів; ● познайомитися з типологією тестових завдань, особливостями завдань банків ЗНО з відповідних предметів; ● навчитися аналізувати якість пропонованих тестових матеріалів, розробляти тести різного цільового призначення, інтерпретувати результати тестування; ● познайомитися з новими напрямами в діагностиці навчальних досягнень з фізики (використання компетентністноорієнтованих завдань і завдань з перевірки загальнонавчальних умінь), з міжнародними дослідженнями природничо-наукової підготовки учнів (студентів). Результатом вивчення дисципліни "Тестування в галузі природничо-математичних та технічних наук" є оволодіння студентами систематичними та узагальненими знаннями про: ● особливості педагогічного контролю та діагностики в галузі природничо-математичних дисциплін наук; ● специфіку створення тестів для оцінювання якості навчання дисциплін природничо-математичних циклу; 15


● експертні методи оцінювання якості тестів та тестових завдань; ● моделі комп’ютерного педагогічного тестування, адаптивне тестування. У результаті вивчення дисципліни "Тестування в галузі природничо-математичних та технічних наук" студенти набувають, удосконалюють, узагальнюють і систематизують навички та уміння: ● аналізувати тести, створені для контролю якості навчання; ● розробляти тести з урахуванням специфіки педагогічної діагностики в галузі природничо-математичних наук (визначати мету розроблення і застосування тесту); ● описувати зміст матеріалу, який діагностується; розробляти специфікацію тесту; ● вибирати форми тестових завдань і розробляти їх зміст; ● аналізувати тестові завдання зовнішнього незалежного оцінювання випускників загальноосвітніх навчальних закладів з предметів природничого циклу. Відповідно до кредитно-модульної системи навчання та для кращого засвоєння знань з курсу "Тестування в галузі природничо-математичних та технічних наук" його зміст поділено на два тематичні модулі. Студент, вивчаючи даний курс, повинен послідовно засвоїти матеріал цих тематичних модулів. Відповідно до навчальних модулів дисципліни визначено орієнтовне змістове наповнення: Модуль І. Загальні питання технології побудови якісного тесту та тестових завдань в галузі природничих та математичних дисциплін. Базові поняття. Сертифікація і стандартизація тестових матеріалів. Поняття "Стандартизація тесту". Документи зі стандартизації. Методологічні засади стандартизації у сфері освіти. Система ліцензування і сертифікації компетентності. Особливості створення банків тестових завдань. Призначення банку тестових завдань. Вимоги до банків тестових завдань. Структура банку тестових завдань. Конструювання педагогічного тесту як системне дослідження. Поняття системного дослідження. Основні принципи 16


системного дослідження. Компоненти системного дослідження та етапи конструювання педагогічного тесту. Комплекс вимог до сучасної тестової системи. Модуль ІІ. Прикладні питання освітніх вимірювань в курсах природничо-математичного циклу. Моделі комп’ютерного педагогічного тестування. Адаптивне тестування. Загальні поняття про комп’ютерне педагогічного тестування. Класифікація типів комп'ютерного тестування. Реалізація адаптивного тестування стандартними елементами LCMS Moodle. Експертні методи оцінки якості тестів та тестових завдань. Поняття та характеристика експертних методів. Процедури комплексної експертизи якості тестових завдань і тестів при формуванні банку даних. Чотири-рівнева модель оцінки ефективності навчання (За Д. Кірпатріком). Наступним компонентом методичної системи є засоби навчання. Засоби навчання – це матеріальні та ідеальні об’єкти, що використовуються в освітньому процесі як носії відомостей та інструменти діяльності викладача й студентів, та застосовуються ними як окремо, так і спільно. До них належать: природне і соціальне оточення, обладнання, підручники, книги, наукові видання, довідники, енциклопедії, комп’ютери з відповідним програмним забезпеченням, комп’ютерні мережі з відповідним інформаційним забезпеченням та інформаційними ресурсами, електронні посібники та підручники, електронні словники, електронні бібліотеки і т. д. [8]. Умовно засоби навчання поділяють на дві групи: традиційні і комп’ютерно орієнтовані. Ці дві групи потрібно гармонійно поєднувати і взаємодоповнювати в процесі навчально-пізнавальної діяльності. Використання правильно поєднаних засобів навчання сприяє: підвищенню мотивації навчально-пізнавальної діяльності; посиленню інтересу до навчальних предметів та способів здобування знань; індивідуалізації та диференціації навчання; створенню позитивної соціально-психологічної атмосфери; активнішому залученню студентів до інтенсивної, творчої навчальної роботи, самостійного здобування знань; підвищенню ефективності самостійної роботи студентів; розширенню способів подання навчальних матеріалів та поліпшення їх унаочнення; скороченню терміну вивчення 17


кожного розділу навчального курсу за рахунок інтенсифікації навчального процесу та активізації навчально-пізнавальної діяльності. При вивченні дисципліни "Тестування в галузі природничоматематичних та технічних наук" передбачається проведення лекцій, лабораторних робіт та індивідуальних занять. Значну частину годин виділено на самостійну навчально-пізнавальну діяльність студентів. Таблиця 2 Теми лабораторних занять

На лабораторних заняттях приділяється увага формуванню у студентів навичок створення тестових завдань з природничоматематичних наук у різних програмах та тестових оболонках, озброєнню їх способами та прийомами розв’язування таких тестів. Тематику лабораторних занять подано в таблиці (табл. 2). Враховуючи те, що більша частина часу відводиться на самостійне вивчення курсу, студентам пропонуються теми для самостійного опрацювання (табл. 3). Таблиця 3 Самостійна робота

18


Формою підсумкового контролю результатів навчання студентів є екзамен, він має на меті перевірку системності засвоєння програмового матеріалу, цілісності бачення навчального курсу, рівня осмислення знань та набуття умінь, їх комплексного застосування у практичній діяльності, діагностування ефективності самостійної навчальної роботи студентів. Здійснюючи діагностику якості знань засвоєних під час вивчення курсу "Тестування в галузі природничоматематичних та технічних наук", було виділено основні компоненти загальної готовності до здійснення професійної педагогічної діяльності (табл. 4). Таблиця 4 Кількісні показники рівня сформованості фахових знань в контрольних та експериментальних групах

19


Отримані дані про сформованість фахових знань дали можливість зробити висновок, що студенти експериментальних груп, мають ознаки сформованості мотиваційно-цільового, пізнавально-інформаційного, операційно-діяльнісного та результативно-рефлексивного компонентів готовності до здійснення професійної діяльності. Оцінюючи ефективніст впровадження запропонованої комплексної системи, було використано головні методи досліджень педагогіки, спираючись на рекомендації, подані у праці [1]. Спочатку визначався коефіцієнт зміни кількісного показника рівня сформованості фахових знань. Отримані результати свідчать про те, що загальний рівень сформованості фахових знань в експериментальних групах зріс на 29 %, в той час як у 20


контрольних групах показник зріс лише на 10 %.

Рис. 1. Зміна кількісного показника рівня сформованості фахових знань Наступним кроком було визначення розмаху варіації (табл. 5) величини, що характеризує діапазон коливання кількісних показників рівня сформованості фахових знань. Таблиця 5 Розмах варіації кількісних показників рівнів сформованості фахових знань Розмах Контрольна група Експериментальна група варіації перед після перед експ. після експ. експ. експ. R

0,7 1 1 0,8 Результати обрахунку розмаху варіації свідчать, що в експериментальних групах розмах варіації зменшився в 1,25 рази (на 20 %), в той час, як у контрольних групах навпаки відбулось підвищення розмаху варіації, це дало підстави зробити висновки про те, що розроблені компоненти методичної системи є ефективними для посилення теоретичної та практичної складової вивчення дисципліни. Література: 1. Кыверялг А. А. Методы исследования в профессиональной педагогике / А. А. Кыверялг. – Таллин: Валгус, 1980. – 335 с. 2. Микитенко П.В. Використання вбудованої системи аналізу тестових завдань в LCMS MOODLE: [Електронний ресурс] / 21


В.П. Сергієнко, Л.О. Кухар, О.В. Галицький, П.В. Микитенко // Інформаційні технології і засоби навчання. – 2014. – № 3 (34). – С. 196-208. – Режим доступу до журналу:http://journal.iitta.gov.ua /index.php/itlt/article/view/979#.U7KUvPmJduA 3. Микитенко П.В. Комп’ютерно орієнтовані технології освітніх вимірювань як педагогічна проблема: [Електронний ресурс] / В.П. Сергієнко, П.В. Микитенко // Збірник наукових праць Кам'янець-Подільського національного університету ім. Івана Огієнка. Сер. : Педагогічна. – 2014. – № 20. – С. 297-301. 4. Микитенко П.В. Особливості моніторингу якості освіти з використанням інформаційних ресурсів у вищих педагогічних навчальних закладах / П.В. Микитенко // Вища освіта України: теоретичний та науково-методичний часопис. № 2 (додаток 2) 2013 – Тематичний випуск «Науково-методичні засади управління якістю освіти у вищих навчальних закладах» Луцьк: СПД Гадяк Жанна Володимирівна, «ВолиньПоліграф»ТМ.- С. 295 - 301 5. Микитенко П.В. Реалізація адаптивного тестування засобами комп’ютерно орієнтованих технологій освітніх вимірювань / П.В. Микитенко // Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. Серія № 5. Педагогічні науки: реалії та перспективи. – Випуск 43 : збірник наукових праць. – К.: Вид-во НПУ імені М.П. Драгоманова, 2013. - С. 141-148. 6. Микитенко П.В. Сутність і специфіка методів та методик комп’ютерної педагогічної діагностики знань / П.В. Микитенко, В.П.Сергієнко // Вища освіта України № 3 (додаток 2) Тематичний випуск "Педагогіка вищої школи: методологія, теорія, технології". − Т. 2. Київ-Кіровогорад.− 2014 р. − С. 20-24. 7. Микитенко П.В. Сучасні комп’ютерно-орієнтовані технології освітніх вимірювань: аналіз, порівняння та вибір / П.В. Микитенко // Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова. Серія №2. Комп’ютерно-орієнтовані системи навчання: Зб. наукових праць / Ред. рада. − К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2015. − № 15 (22). − С. 144-150 8. Янченко О.І. Форми і методи контролю знань в умовах сучасних навчальних технологій. Методична розробка / Кривий Ріг.: 2008. – 29 с. 22


EFRONT ЯК СИСТЕМА ДИСТАНЦІЙНОГО УПРАВЛІННЯ НАВЧАННЯМ ПРИ ПІДВИЩЕННІ КВАЛІФІКАЦІЇ

Мищишен Антон Васильович Інститут професійно-технічної освіти НАПН України Актуальність обумовлена потребами суспільства у впровадженні новітніх інформаційних технологій у післядипломну освіту. Розглянуто основні особливості дистанційного навчання та необхідність використання систем управління дистанційним навчанням у післядипломній освіті. Більш детально розглянуто ефективність використання платформи eFront у навчальному процесі за дистанційною формою. Світові тенденції розвитку відкритої освіти спрямовані до активного використанні інформаційно-комунікаційних технологій у діяльності навчальних закладів. Нові виклики інформаційного суспільства вимагають активного впровадження ІТ-технологій в освіту взагалі, в післядипломну педагогічну зокрема [1]. Розвиток високих технологій у все більших масштабах підвищує попит на інтелектуальність в освіті широких мас населення будь-якої країни. Це кардинально змінює стан системи освіти в суспільстві, її інституційний статус. Освіта стає не лише інструментом взаємопроникнення знань і технологій у глобальному масштабі, а й капіталу, засобом боротьби за ринок, розв’язання геополітичних завдань. Тому поява дистанційної освіти не випадкова, це закономірний етап розвитку та адаптації освіти до сучасних умов. Головною метою дистанційного навчання (далі – ДН) у закладах післядипломної освіти є надання слухачам можливості отримати якісні знання, набути уміння та навички відповідно до обраної навчальної програми (плану) за місцем їх проживання або тимчасового перебування з використанням інформаційнокомунікаційних технологій [2]. Навчання на відстані: здатне успішно інтегруватися в існуючі освітні системи (в тому числі міжнародні); дозволяє організовувати навчання практично з будь-якої спеціальності; здійснює навчання не виїжджаючи до 23


навчального закладу та у зручний для слухача час; дозволяє навчатися через застосування сучасних інформаційних та мультимедійних технологій. До арсеналу технологій та інструментів дистанційної освіти належать системи управління навчальними ресурсами (СУНР), які забезпечують вирішення таких завдань, як: організація і проведення навчання, розробка дистанційного електронного навчального курсу, надання зручного та простого доступу до навчальних матеріалів, розширення можливостей для колективної роботи в рамках навчального процесу тощо. Такі системи можуть бути платними (Прометей), або безкоштовними (Moodle), більшість закладів освіти обирають саме вільнорозповсюджувані продукти. Ще однією безкоштовною платформою є система eFront, яка була розроблена грецькою компанією Erignosis на замовлення Єврокомісії в 2001 році для використання в одному з європейських освітніх проектів. Сьогодні по всьому світу пропонується третя версія продукту у безкоштовному та платному варіантах. Платна версія програми включає бізнескомпонент, який дозволяє використовувати її не лише у навчальних закладах, а й у великих корпораціях та компаніях для безперервного розвитку співробітників різних рівнів. На початку застосування Інтернет-технологій в навчальному процесі базувалося на послугах загального призначення (електронна пошта, WWW, телеконференції і т.д.), активність використання яких була пасивною, оскільки вона була оглядовою. З виникненням технології Веб 2.0 для освіти виявляються доступними ідеї та технології використання сучасних мережевих послуг: Wiki, блоги, Інтернет-віщання, соціальні мережі тощо, які стали однією з основ електронного навчання E-learning 2.0 і допускають паралельні дії, обмін інформацією та активне мережеве спілкування учасників навчального процесу [3]. Еволюція спеціальних послуг, що інтегрують окремі функції електронного навчання, призвела до концепції створення віртуальних навчальних середовищ (Virtual Learning Environments - VLE). Концепцію VLE реалізують LMS системи, одним з типових представників яких є інформаційне середовище 24


eFront. Оболонка ДН eFront також має засоби, які призначені не тільки для представлення змісту, а й для створення навчальнометодичних матерілів, організації навчання та реалізації активних і групових методів навчання, здійснення моніторингу, визначення ефективності процесу формування професійної компетентності слухачів та рівнів її розвитку, розподіл по групам, гнучка система оцінювання та зворотній зв'язок, графік завдань, моніторинг діяльності, управління правами. Таким чином, викладач має у своєму розпорядженні інструментальні педагогічні засоби з різноманітним методичним оснащенням: довідково-інформаційні, комунікативні, засоби контролю та керування, збору, обробки та зберігання інформації про хід навчання. Це забезпечує: гнучкість планування та контролю процесу навчання; збирання, розподіл та перевірку завдань; координацію діяльності слухачів шляхом вибору тих чи інших стратегій навчання. Порівнюючи платформу eFront з чи не найпопулярнішою з СУНР з відкритим кодом Moodle, слід сказати, що eFront не має такої кількості модулів, що можна встановити для розширення її можливостей, але при цьому розробники забезпечили значно зручніший та інтуїтивно зрозуміліший інтерфейс системи, де все на своєму місці. Коротка порівняльна характеристка наведена в таблиці 1. Специфікація і можливості eFront використання системи Розподілення користувачів

Sakai

+

+

частково

Самостійне навчання

+

+

+

Групове навчання

+

+

Експорт/імпорт курсів

+

+

+

25

ролей

Moodle


Модульна структура курсу

+

+

+

Деревоподібна курсів

+

+

+

Календар

+

+

+

Глосарій

+

+

Загальний форум

+

+

+

Чат

+

+

+

Внутрішня пошта

+

+

+

Типи тестових питань

7

8

9

Статистика тестування

+

+

+

Графік тестувань

+

+

+

Звіт досягнень

+

+

+

структура

Інтуїтивно інтерфейс

зрозумілий

+

Підтримка інтерфейсу

україномовного

+

+

Таблиця 1. Коротка порівняльна характеристика платформ ДН. Отже, як видно з даних таблиці, система eFront має ширші можливості, ніж Sakai, при цьому за технічним оснащенням практично не відрізняється від оболонки Moodle. Але основними її перевагами є сучасність, простота у використанні, зручний та інтуїтивно зрозумілий інтерфейс, а також безкоштовність, що в умовах сучасної економічної кризи 26


набуває чи не першочергового значення для закладу освіти. Ці переваги дозволяють провести підвищення кваліфікації з ІКТкомпетентності викладачів закладу освіти до роботи у віртуальному навчальному середовищі eFront за порівняно короткий термін, що є важливим фактором в умовах інтенсифікації навчального процесу. Література: 1. Биков, В. Ю. Моделі організаційних систем відкритої освіти [Текст] / В. Ю. Биков. – К.: Атіка, 2008. – 450 с. 2. Положення про дистанційне навчання (Наказ МОН України № 466 від 25.04.13) http://osvita.ua/legislation/Dist_osv/2999/print. 3. Юдин В. Педагогические основы e-Learning [Текст] / В. Юдин // Высшее образование в России. – 2008. - № 8. С.65-69 ДЕЯКІ АСПЕКТИ ВИКОРИСТАННЯ ІНФОРМАЦІЙНОАНАЛІТИЧНИХ СИСТЕМ ДЛЯ ПІДТРИМКИ НАУКОВОДОСЛІДНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ

Мінгальова Ю.І. Житомирський державний університет імені Івана Франка Виділені певні особливості використання ІАС та інформаційних технологій, які використовуються для підтримки науково-дослідної роботи студентів. Деталізовано принципи мінімізації введення та виведення інформації, мінімізації змін. Визначено мету та основні функції ІАС. Сьогодні інформаційні системи і технології широко використовуються в науковій, навчальній, виробничій, управлінської та фінансовій діяльності, ведеться їх впровадження та активне застосування. У сучасних умовах науково-дослідна діяльність студентів в деякій мірі залежить від ефективно організованого інформаційного забезпечення. Практично будь-який вищий навчальний заклад володіє власними комп'ютерними ресурсами, що викликає необхідність не лише безпеки внутрішньої інформації, але й захисту від несанкціонованого доступу ззовні. Рішення даної проблеми 27


найчастіше обмежується антивірусними програмами захисту проте деякі застосовують Інформаційно-аналітичні системи (ІАС) для ефективного використання наявної та вхідної інформації. ІАС - це сучасний високоефективний інструмент підтримки прийняття стратегічних, тактичних і оперативних рішень на основі наочного і оперативного надання всієї необхідної сукупності даних користувачам, відповідальним за аналіз стану справ і прийняття рішень [1, c. 35-37]. Наявність злагодженої системи інформаційного забезпечення ВНЗ може ліквідувати дублювання інформації та втрати, і як результат до підвищення ефективності її використання студентами. Розглянемо, які переваги впровадження даної технології і як вона впливає на ефективність науково-дослідної діяльності студентів. Процес науково-дослідної діяльності студентів пов'язаний з необхідністю обробки величезної кількості інформації, значне перевищення обсягу інформації над фізіологічними можливостями людського мозку по сприйняттю та обробки інформації призвели до необхідності застосування технічних засобів. Створення інформаційно-аналітичних систем дозволяє значно збільшити кількість оброблюваних даних і більш оперативно надавати необхідні відомості, вимоги до яких в сучасних системах змінюються. Звичайно, автоматизація прийняття рішень вимагає більшої кількості інформації, яка фіксувалася і не зберігалася в традиційному вигляді. Для вироблення і прийняття відповідних рішень необхідна інформація, яка повинна задовольняти вимогам повноти, достовірності, своєчасності (актуальності), корисності. Однак, додаткові витрати по збору інформації виправдовуються більш точними і оперативними пошуковими роботами студентів [3]. Інший аспект пов'язаний з можливістю покращення інформації за рахунок її своєчасності. Саме інформаційноаналітичні системи дозволяють істотно збільшити швидкість обробки і передачі даних. Основні засади інформаційноаналітичної системи були розроблені В. Блумбергом (США) та наукової командою Рейтера (Великобританія): Принцип єдиної інформаційної бази припускає введення інформації, яка 28


використовується для вирішення всіх завдань наукового пошуку. Розробка конкретної задачі супроводжувалася створенням її інформаційного забезпечення (масивів даних, які можуть знадобитися при вирішенні конкретної задачі). Нова задача вимагала розробки нового масиву даних. У результаті виходила значна кількість не пов'язаних між собою масивів, які повторювалися і значно збільшували обсяги інформації. Однією і тією ж інформацією, як правило, користуються при вирішенні багатьох завдань, а оскільки система була надзвичайно динамічною, то зміни інформації відбувається практично постійно. Це призводить до необхідності коригування повторюваних в різних масивах даних показників і ускладнює завдання їх оновлення. В інформаційно-аналітичних системах набір масивів, що містять інформацію, згрупований за функціональним принципом і називається «банком даних». Принцип мінімізації введення і виведення інформації. Саме процес введення і виведення інформації є найбільш вразливим з точки зору точності, об'єктивності, і порівнянності даних. Помилки в цьому процесі можуть зробити вирішальний вплив на всю структуру автоматизованих систем. Принцип введення змін. Постійні зміни інформації, стосуються різних цілей і завдань управління, проявляються на різних рівнях, але на машинні носії необхідно записувати тільки те, що змінює значення вже наявних у системі даних, немає необхідності вводити всю інформацію з документа [4]. Створення інформаційно-аналітичних систем другого покоління проходило в найбільш розвинених країнах, таких як США, Японія, Англія в середині 80-х років минулого століття. До основних принципів даної системи відносяться значне зростання інтелектуальних можливостей самої системи, збільшення продуктивності і використання системи логічних висновків. Наступним важливим моментів застосування інформаційно-аналітичних систем є оптимізація обміну результатів досліджень. Документи, які раніше служили засобом спілкування між фізичними учасниками наукового процесу стали проходити через автоматизовані системи, які їх обробляють і за необхідності залучати до процесу інших учасників. Практично будь-який учасник даного процесу час від 29


часу потребує узагальненої інформації, яку можна отримати за допомогою інформаційно-аналітичної системи без персоналізованого залучення конкретного фахівця. Інформаційно-аналітична система, як і будь-яка технологія, включає набір матеріальних засобів (інформаційні носії, технічні засоби обробки, передачі та змін їхніх станів і т.д.), способи їх взаємодії, спеціалізовані знання і предмети праці, організацію роботи. Інформаційна технологія включає основні процедури, куди входить: збір та реєстрація інформації, передача до місця обробки, кодування даних, обробка та використання інформації [2, c.5-6]. З огляду вище зазначеного можна визначити основне призначення ІАС як динамічне представлення і багатовимірний аналіз історичних і поточних даних, аналіз тенденцій, моделювання і прогнозування результатів різних наукових досліджень. Основними функціями інформаційно-аналітичної системи є: · виокремлення даних з різних джерел, їх перетворення і завантаження в сховище; · збереження даних; · аналіз даних, у тому числі оперативних та інтелектуальних; · підготовка результатів оперативного та інтелектуального аналізу для ефективного їх сприйняття споживачами. Застосування інформаційно-аналітичних систем - це умова, яка має позитивний вплив на ефективний розвиток науководослідної роботи студентів. Сучасний розвиток ВНЗ також як і інших суб'єктів науково-дослідної системи багато в чому буде визначено тим, як вони будуть розпоряджатися наявними у них інформаційними ресурсами. Якщо ситуація на ринку інформаційних послуг буде динамічно розвиватися з урахуванням впровадження інформаційно-аналітичних систем, то це дозволить створити умови для сталого прогресивного розвитку ВНЗ. Література: 1. Алексеева Т.В. Информационно-аналитические системы/ Алексеева Т.В., Лужецкий М.Г., Курганова Е.В. - Московская финансово-промышленная академия. - Москва, 2005 . – 175 с. 30


2. Ефремов, О.В. Информационные системы в науке, образовании и бизнесе : учебное пособие / О.В. Ефремов, П.С. Беляев. – Тамбов : Изд-во Тамб. гос. техн. ун-та, 2006. – 124 с. – 100 экз. – ISBN 5-8265-0506-0. 3. Карлюк С. О. Про роль інформаційно-освітніх технологій в системі освіти. // Науковий пошук молодих дослідників: збірник наукових праць студентів та аспірантів / за ред. кандидата педагогічних наук, доцента кафедри педагогіки Єремеєвої В.М. – Житомир: Поліграфічний центр ЖДУ, 2004. – 136 с., С.97 – 99. 4. Репкина О. Б. Использование информационно-аналитических систем для повышения эффективности управления предпринимательскими структурами / О. Б. Репкина // Молодой ученый. — 2011. — №1. — С. 98-100. МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ ІНТЕГРАЦІЇ ЗНАНЬ ІЗ ПРИРОДНИЧО-МАТЕМАТИЧНИХ ДИСЦИПЛІН У ПРОЦЕСІ ФАХОВОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ІНФОРМАТИКИ

Морквян Ірина В'ячеславівна Комунальний заклад «Харківська гуманітарно-педагогічна академія» Харківської обласної ради У публікації розглянуті методичні аспекти інтеграції знань із природничо-математичних дисциплін у процесі фахової підготовки майбутніх учителів інформатики та зазначені шляхи їх реалізації. Визначені закономірності освітнього процесу, що забезпечують інтеграцію знань із різних природничо-математичних дисциплін. Наведено приклади можливих інтеграційних завдань на різних етапах заняття. У сучасному світі збільшується необхідність формування в учнів умінь і навичок швидко орієнтуватись в інформаційному просторі, що краще за реалізується при вивченні інформатики. Майбутній учитель інформатики повинен бути орієнтованим на творчий підхід під час розв'язання педагогічних завдань; мати сформовані уміння здобувати необхідні знання й застосовувати їх у своїй професійній діяльності. Отже, актуальною задачею освіти у вищих педагогічних навчальних закладах є формування у студентів цілісної картини світу, наукового світогляду, що 31


досягається завдяки інтеграції знань із різних споріднених дисциплін, наприклад, природничо-математичних (біологія, хімія, географія, економіка, математика, фізика, інформатика тощо). В. Беспалько, С. Гончаренко досліджували теоретичні основи і організаційно-методичні аспекти розвитку інтеграції знань в умовах професійної підготовки фахівців. М. Лазарєва, В. Сидоренко розглядали проблему впровадження інтеграції природничо-наукових і професійно-технічних дисциплін. Н. Балик, Л. Білоусова, В. Биков, Л. Брескіна, А. Верлань, A. Гуржій, В. Руденко, З. Сейдаметова, О. Співаковський, Ю. Триус, Г. Цибко та ін. вивчали можливі шляхи удосконалення змісту підготовки майбутнього вчителя інформатики. Проте, проблема формування в учнівської молоді цілісної системи знань на інтеграційній основі майже не розглядалася. Мета статті – розкрити методичні аспекти інтеграції знань із природничо-математичних дисциплін у процесі фахової підготовки майбутніх учителів інформатики. Л. Дольнікова у своїх працях зазначала, що по-перше, інтеграцію можна розглядати як засіб систематизації, по-друге, систему знань можна розглядати як форму інтеграції. У процесі навчання студентів необхідно, перш за все, сформувати в них опорні знання, розвинути мислення майбутніх фахівців та навчити їх оцінювати нові факти, ідеї, явища, підготувати до сприймання, осмислення та використання набутих знань [1]. На думку Н. Пахомової серед усіх понять інтеграції, найбільш актуальне для освіти поняття інтеграції як форми організації знання з метою його ущільнення, компресії [2]. Ущільнення знань – це процес реконструкції певного фрагменту знань, засвоєння якого в реконструйованому вигляді потребує менше часу, проте надає особистості еквівалентні загальнонавчальні й технологічні уміння [3]. На нашу думку, інтеграція дисциплін природничоматематичного циклу може відбуватись, наприклад, при вивченні таких дисциплін, як «Анатомія, вікова фізіологія та шкільна гігієна», «Основи валеології», «Основи екології», «Дискретна математика», «Прикладне програмне забезпечення», «Шкільний курс інформатики», «Нові інформаційні технології», 32


«Інформаційні системи» тощо. При викладанні яких необхідно враховувати такі закономірності освітнього процесу, як узгодженість знань із різних природничо-математичних дисциплін та інтеграція їх змісту; пропонування до виконання творчих, практичнозначущих завдань із застосуванням різних засобів інформаційно-комунікаційних технологій. На нашу думку, методичні аспекти інтеграції знань із природничо-математичних дисциплін реалізуються шляхом набуття практичних навичок застосування в освітньому процесі сервісів Веб 2.0 на основі отриманих раніше майбутніми учителями знань; визначення загальної логічної послідовності подання навчального матеріалу; методів, форм і засобів навчання. Узгоджене викладання матеріалу зазначених вище дисциплін на інтеграційній основі для майбутніх учителі інформатики з метою опанування ними необхідних теоретичних знань та практичних навичок досягається шляхом тематичного планування проведення занять. Особливістю яких є забезпечення викладачем чергування інтеграційного матеріалу з матеріалом предметного змісту. Так, наприклад, на практичних заняттях із дисципліни «Прикладне програмне забезпечення» при вивченні принципів роботи з елементами форми в Excel можна запропонувати студентам створити тести з тем, що вивчаються у дисципліні «Анатомія, вікова фізіологія та шкільна гігієна», наприклад, тест «Формула темпераменту» чи шаблони для кількісного визначення фізичних характеристик особистості (працездатності, швидкості уваги та ін.) тощо. Враховуючи дидактичні цілі структурних елементів навчального заняття зазначимо, що на наш погляд, інтеграцію знань із різних предметів можна реалізувати при актуалізації опорних знань і вмінь студентів та забезпеченні контролю раніше засвоєних знань і вмінь. Для цього можна скористатись можливостями, що надають сервіси Веб 2.0. Так, наприклад, на заняттях із дисципліни «Анатомія, вікова фізіологія та шкільна гігієна» під час вивчення тем «Клітина. Тканини», «Нервова система», «Опорно-руховий апарат. Скелет» тощо для систематизації знань студентам можна запропонувати створити опорні конспекти за допомогою різних ресурсів, зокрема 33


сервісів для створення плакатів чи ментальних карт; при підготовці до занять із «Основ валеології» – розробити та оформити схеми чи таблиці з загальними характеристиками водорозчинних вітамінів тощо. Отже, визначені нами методичні аспекти інтеграції знань із природничо-математичних дисциплін сприяють з'єднанню споріднених дисциплін, формуванню у майбутніх учителів інформатики цілісної картини світу, наукового світогляду, умінь і навичок навігації в інформаційному просторі. Література: 1. Пахомова Н.Г. Загальнотеоретичні аспекти інтеграції педагогічних, психологічних і медичних складових професійної підготовки логопедів [Электронный ресурс] / Н.Г. Пахомова – Режим доступа: https://www.google.com.ua/url?sa=t&rct=j&q= &esrc=s&source=web&cd=4&cad=rja&uact=8&ved=0CDIQFjADa hUKEwid2enAiITJAhWCfywKHd7ODZA&url=http%3A%2F%2Fi rbis-nbuv.gov.ua%2Fcgibin%2Firbis_nbuv%2Fcgiirbis_64.exe%3FC21COM%3D2%26I21D BN%3DUJRN%26P21DBN%3DUJRN%26IMAGE_FILE_DOWN LOAD%3D1%26Image_file_name%3DPDF%2Fapko_2012_3_24.p df&usg=AFQjCNG3o254caa5TZTPgMncgkBr_zQ2dg&bvm=bv.10 6923889,d.bGg 2. Дольнікова Л.В. Інтеграція та систематизація змісту фундаментальних дисциплін у вищій школі як передумова формування фахової компетенції випускника вищої школи [Электронный ресурс] / Л.В. Дольнікова – Режим доступа: http://ena.lp.edu.ua 3. Клепко С.Ф. Конспекти з філософії освіти [Текст] / Сергій Федорович Клепко ; АПН України; Полт. обл. ін-т післядипломної пед. освіти ім. М.В. Остроградського. – Полтава, 2007. – 420 с.

34


МЕРЕЖНА ПІДТРИМКА ПЕДАГОГІВ СУМЩИНИ, ЩО ВИКЛАДАЮТЬ ІНФОРМАТИКУ В ПОЧАТКОВИХ КЛАСАХ

Наконечна Л.М. Сумський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти Автором визначаються функції освітнього веб-сайту «Розвиток ІКТ-компетентності педагогів Сумщини» та пропонується їх характеристика. У статті описується передумова створення та методика використання веб-сайту. Обґрунтовується доцільність використання послуг Google при створенні ресурсу для реалізації сучасних цілей неперервної освіти вчителів, що викладають інформатику в початковій школі. Здійснюється огляд сторінок, створених за допомогою різних хмарних сервісів Google Apps. Мережа Інтернет, як феномен сучасного інформаційного суспільства, стає важливою умовою розвитку професіоналізму вчителя, а відповідно, умовою підвищення якості освіти, що базується на використанні мережних технологій в освітньому процесі. Професійний розвиток педагогів є одною з необхідних умов успішного процвітання інформатизації школи. З’являється все більше активностей, пов’язаних з використанням сучасних мережних технологій для поточної підтримки педагогів, формування відповідної бази даних, яку вчитель може використовувати в своїй роботі. Різні освітні веб-сайти та вебпортали надають вчителям доступ до великого сховища універсальної інформації і професійних ресурсів. Проблему якості освітніх ресурсів Інтернет відмічають в своїх дослідженнях педагоги та науковці: Д.П. Богданова, А.В. Могильов, Я.С. Биховський, В.І. Стражев, Е.В. Якушина и ін. Основні питання розвитку освіти знаходяться в центрі суспільної уваги, вони інтенсивно обговорюються в професійних колах, в пресі, на офіційному рівні. Велика увага приділяється сучасним можливостям інформаційних та телекомунікаційних технологій, які виводять освіту на новий рівень, забезпечують вільний доступ до освітніх ресурсів широким колам населення незалежно від місця проживання. Мережні технології Інтернету є вирішальним фактором у 35


розвитку дистанційних методів навчання та реалізації ідеї неперервної освіти. Відповідно до нового Державного стандарту початкової загальної освіти, затвердженого постановою КМУ від 20 квітня 2011 р. № 462, з 2013/14 навчального року розпочалось обов'язкове вивчення курсу «Сходинки до інформатики» (з 2014 року предмет «Інформатика») з 2 класу за рахунок інваріантної складової навчальних планів [1]. Це потребувало завчасної підготовки вчителів, матеріально-технічного забезпечення навчальних кабінетів тощо. Для активізації роботи в даному напрямі в 2012 році на базі Сумського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти були організовані експрес-курси «Розвиток інформаційно-комунікаційної компетентності вчителя початкових класів» (для вчителів початкових класів, які викладатимуть інформатику з 2 класу) та «Розвиток інформаційно-комунікаційної компетентності вчителя інформатики» (для вчителів інформатики, які викладатимуть інформатику з 2 класу). Інформатика в початковій школі є підготовчим предметом, що передує більш широкому і глибокому вивченню базового курсу інформатики в середній школі, являє собою скорочений систематичний виклад основних питань науки інформатики та інформаційних технологій в елементарній формі, а також носить світоглядний характер. Саме тому, курси підвищення кваліфікації мають мету виробити єдині підходи щодо забезпечення, організації викладання інформатики у початкових класах, сформувати початкові уявлення про базові поняття інформатики, сфери їх застосування у житті сучасної людини в інформаційному суспільстві, та навички роботи з програмними засобами, за допомогою яких можна розв’язувати практичні завдання з різних предметів початкової школи. Навчання на курсах відбувається у групах денної форми протягом тижня, програма розрахована на 40 аудиторних годин. Науково-теоретична й методична підготовка педагогічних кадрів — процес довготривалий, складний, багатогранний і динамічний. Він вимагає створення ефективної системи підготовки, перепідготовки вчителів, що викладають 36


інформатику в початковій школі. Незважаючи на важливі результати, отримані в галузі перепідготовки спеціалістів щодо використання інформаційних технологій в професійній діяльності, доводиться констатувати, що ряд слухачів відчували труднощі при впровадженні інформаційних технологій в навчально-виховному процесі. Тому формуюча система післядипломної освіти в галузі інформаційних технологій повинна була зазнати деяких змін за для забезпечення неперервності формування інформаційної культури вчителя. Проблеми виникли ще й в тому, що інформатика в початковій школі предмет новий і на момент його впровадження в навчальних закладах України та під час навчання вчителів на курсах перепідготовки в 2012 році, не було достатньої нормативно-правової бази, навчально-методичної літератури для створення навчальних та дидактичних матеріалів до уроку. Саме тому для активізації роботи у напрямку підготовки вчителів початкових класів та підтримки індивідуальної і колективної комунікації з учителями, що закінчили курси підвищення кваліфікації, для налагодження з ними зворотного зв’язку, а також для їх методичного супроводу викладачами кафедри інформаційно-комунікаційних технологій Сумського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти створено веб-сайт «Розвиток ІКТ-компетентності педагогів Сумщини» за адресою https://sites.google.com/site/shodynky/. Також, одною з основних причин створення веб-сайту та подальшого анонсування його в різних виданнях є протиріччя між зростаючою необхідністю сфери додаткової освіти в навчальних сайтах і практичною відсутністю веб-ресурсів. Саме тому веб-сайт «Розвиток ІКТ- компетентності педагогів Сумщини», присвячений вдосконаленню та розширенню знань вчителів, забезпечує можливість його ефективного застосування в системі додаткової освіти. Перед тим як створити освітній веб-сайт, авторами були проаналізовані веб-ресурси даної тематики. У результаті аналізу прийшли до висновку, що методичний сайт повинен відповідати як внутрішній логіці предметної галузі, так і професійній понятійній моделі потенційного користувача [2]. Створення 37


подібного Інтернет-ресурсу досить актуально і дозволило вирішити проблеми підвищення рівня професійної компетентності вчителя, що викладає інформатику в початковій школі, шляхом його інтеграції в інформаційне середовище, створити можливості для формування діяльності, здійснення якої в звичних умовах являється складним, надмірно трудомістким або взагалі неможливим процесом. Проблема всіх інших веб-сайтів цієї тематики полягала в недостатній опрацьованості організаційних та методичних принципів організації мережного представлення освітньої інформації навчального призначення, методики її застосування в системі додаткової освіти та підготовки до нової професійної діяльності. Створений викладачами курсів перепідготовки веб-ресурс орієнтований на освоєння найбільш раціональних методів, прийомів навчання і виховання учнів; підвищення рівня загальнодидактичної та методичної підготовленості педагога з організації та проведення навчально-виховної роботи; обмін досвідом роботи між членами педагогічного колективу; виявлення і пропаганда педагогічного досвіду, тобто на вирішення конкретних професійних освітніх задач. Матеріали веб-сайту орієнтовані як на вчителів інформатики – спеціалістів в роботі з сучасними технологіями, так і на вчителів початкових класів, рівень кваліфікації яких в області інформаційних та комунікаційних технологій може бути різним. На веб-сайті розглядаються теоретичні та методологічні аспекти викладання інформатики в початкових класах, систематизуються та розміщуються матеріали, які напрацьовані авторами та розроблені слухачами під час навчання на експрескурсах «Розвиток інформаційно-комунікаційної компетентності вчителя інформатики» і «Розвиток інформаційно-комунікаційної компетентності вчителя початкових класів», даються відповіді на найбільш поширені запитання, що виникають у слухачів під час навчання. У розділах веб-сайту постійно розміщується поновлювана методична база, в яку входять календарнотематичне планування, підручники та зошити різних колективів авторів, картки оцінювання, конспекти уроків та мультимедійні 38


матеріали для них. Веб-сайт «Розвиток ІКТ-компетентності педагогів Сумщини» є яскравим прикладом використання різних сервісів Google Apps. Чому авторами був обраний саме Google? Поперше, ця платформа пропонує на сторінках сайту представляти мережні засоби для спільної творчої діяльності необхідної у 21 столітті: пошук інформації, класифікація, мультимедійна творчість. По-друге, середовище Google містить велику кількість інструментів, які можуть бути корисними для індивідуальної та спільної діяльності, адже Google Apps орієнтовані на мережну взаємодію людей, а для освіти в цьому середовищі важливими являються спілкування та співпраця, що пропонують сервіси, а також створення та збереження персональних документів, надання до них загального доступу [3]. Завдяки сервісу Google Календар представлено графік підвищення кваліфікації вчителів початкових класів та вчителів інформатики на курсах «Розвиток інформаційно-комунікаційної компетентності вчителя інформатики» та «Розвиток інформаційно-комунікаційної компетентності вчителя початкових класів». Основні документи веб-сайту розміщені на послузі Google Диск. Перевагами послуги є можливість створення документів (текстових документів, таблиць, презентацій) пакету програм Microsoft Office, який постійно оновлюється. Послуга Google Диск надає можливість публікації в Інтернеті готових документів у вигляді звичайних веб-сторінок, з надаванням користувацьких прав на редагування, додавання коментарів або прав на перегляд документів. Диск пропонує перегляд більше 20 типів файлів прямо в браузері, в тому числі відео, зображень в Photoshop, навіть якщо на комп’ютері відсутнє оригінальне програмне забезпечення, що обробляє файл даного розширення. Додаткові можливості для спілкування та налагодження зворотного взаємозв’язку надали Google форми. У кожного відвідувача веб-сайту існує можливість задати питання по впровадженню предмета «Інформатика» в початковій школі завдяки сторінці «Зворотній зв'язок». Завдяки цій сторінці автори сайту активно спілкуються з вчителями, що пройшли 39


курси та хочуть отримати нову цікаву інформацію. Саме завдяки цій сторінці, вирішуються проблеми науково-методичного та психологічного супроводу навчально-виховного процесу, удосконалення професійної діяльності вчителів з урахуванням регіональних особливостей. Послуга Google Відео та Youtube допомогли наповнити сторінки відео вебінарів, відкритих уроків та фізкультхвилинок. З метою якісного впровадження Державного стандарту початкової загальної освіти авторами ресурсу регулярно доповнюється інформація на сторінці «Нормативно-правова база» для вирішення завдань інформування вчителів початкових класів про нові нормативні, інструктивно-методичні документи. Сторінка «Новини» дозволяє інформувати про дату проведення вебінарів, умови організації навчальних конкурсів та висвітлювати матеріали обласних методичних заходів. Актуальність розміщеної інформації є на найвищому рівні, тому що автори веб-сайту регулярно оновлюють всі сторінки, наповнюючи їх новими нормативно-правовими документами, дидактичними матеріалами вчителів, що пройшли курси та дали дозвіл на розміщення власних розробок в мережі Інтернет. Матеріали веб-сайту допоможуть будь-якому вчителю, що викладає інформатику в початкових класах, детально опрацювати оновлену навчальну програму та розробити планиконспекти уроків у процесі підготовки до нового навчального року, здійснити вербальне оцінювання навчальних досягнень учнів, наповнити кабінети навчально-методичною літературою, створити сприятливі умови для організації навчальної діяльності у форматі творчості, самостійного пошуку, індивідуалізації. Проведення експрес-курсів «Розвиток інформаційнокомунікаційної компетентності вчителя інформатики» та «Розвиток інформаційно-комунікаційної компетентності вчителя початкових класів» в рамках нового Держстандарту початкової загальної освіти в Сумській області реалізовується успішно, використовуються при цьому новітні технології, набутий досвід, власний творчий потенціал. Учителі в процесі навчання на курсах підвищують свій науково-теоретичний рівень та фахову підготовку, а веб-сайт «Розвиток ІКТ40


компетентності педагогів Сумщини» здійснює підтримку та допомогу вчителю після проходження курсів, реалізуючи при цьому головні принципи неперервної освіти. Використання розглянутого в статті освітнього веб-сайту дозволяє вирішувати проблеми підвищення рівня професійної компетентності вчителя, що викладатиме інформатику в початкових класах, шляхом його інтеграції в інформаційне середовище. Література: 1. Державний стандарт початкової загальної освіти [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://osvita.ua/legislation/Ser_osv/17911/ 2. Домненко В.М., Бурсов М.В. Создание образовательных интернетресурсов. Учеб. пособие. – СПбГИТМО(ТУ), 2002. – 104 с. 3. Список сервисов и инструментов Google // Википедия свобод. энцикл. [Электронный ресурс] – URL: http://ru.wikipedia.org/wiki/Список сервисов и инструментов Google/

РОЛЬ СУЧАСНОГО ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНОГО ПРОСТОРУ У ПІДТРИМЦІ УПРАВЛІНСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ МЕНЕДЖЕРІВ ОСВІТИ

Ніколаєнко Світлана Петрівна Сумський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти Стаття присвячена проблемі визначення основних видив діяльності керівника сучасного закладу освіти та способу їх ефективної реалізації завдяки запровадженню курсу підвищеня кваліфікації менеджерів освіти "ІКТ освіта для керівника навчального закладу" у Сумському ОІППО. У сучасних умовах світ вступає в епоху домінування інформаційного розвитку, отже важливого значення набувають цілеспрямовані контакти між людьми, які під час спілкування використовують чи передають різноманітні знання. Налагодженню системи спілкування значною мірою слугує 41


інформаційно-комунікаційний простір, що розглядається науковцями як рівень розвитку культури певного суспільства й потужний ресурс, за допомогою якого суспільні інституції конструюють, просувають та легітимізують цінності, ідеали, образи, а також їхніх безпосередніх носіїв. Нині сутність і спрямування інформаційно-комунікаційних відносин у тому чи іншому суспільстві є визначальним чинником суспільного розвитку. Для формування інформаційно-комунікаційного простору визначальне значення мають інформаційно-комунікаційні технології як ефективний інструмент в руках фахівців освітньої галузі. Застосування інформаційних технологій у системі управління освітою є особливо необхідним, оскільки саме управлінські рішення можуть змінити всю систему в цілому, а від їх правильності та своєчасності залежить результативність системи освіти. Це дозволяє оптимізувати процес обміну інформацією, зменшити обсяг роботи адміністратора, дозволяє йому приймати ефективні управлінські рішення. Результати аналізу наукових праць та власного досвіду підтверджують, що інформаційні технології дають можливість підвищити ефективність усіх складових процесу розробки та реалізації управлінського рішення, таких як: отримання необхідної інформації, розробка управлінського рішення, доведення управлінського рішення до виконавців, контроль за виконанням управлінського рішення. Світовою спілкою підтримки впровадження інформаційних технологій в освіту було розроблено Стандарти в галузі інформаційних технологій для керівників навчальних закладів, що окреслюють наступні основні пункти: 1. Управління та стратегічне бачення. Керівники навчальних закладів просувають та популяризують ідеї інформатизації, розвивають ІКТ-компетентності, забезпечують формування освітнього середовища, що сприяє реалізації цих ідей. 2. Викладання та навчальна діяльність учнів. Керівники навчальних закладів прагнуть до того, щоб ІКТ, що впроваджуються в навчальний процес, методики навчання та освітнє середовище, максимально сприяли 42


ефективності викладання та навчальній діяльності учнів. 3. Ефективність професійної діяльності. Керівники навчальних закладів використовують ІКТ для підвищення ефективності педагогічної та управлінської діяльності як самого керівника, так і всіх співробітників. 4. Соціальні, правові та етичні питання. Керівники навчальних закладів розуміють важливість соціальної, правової та етичної складових використання ІКТ та розробляють відповідні положення та локальні акти. Втілення стандартів у практику потребує ґрунтовного аналізу ресурсів та можливостей конкретного навчального закладу та відповідної підготовки його працівників, в першу чергу адміністрації: директорів та заступників директорів. Саме над цими завданнями працюють провідні фахівці Сумського ОІППО, розробляючи нову ефективну систему підвищення кваліфікації менеджерів освіти. Для прикладу пропонуємо розглянути роботу групи керівників загальноосвітніх навчальних закладів області, що працювала на базі Сумського ОІППО з 28.09 по 06.11. 2015 р. Підвищення кваліфікації директорів та заступників директорів з навчально – виховної роботи загальноосвітніх навчальних закладів Сумщини було організовано за проблемою «ІКТ – освіта для керівника» (тренери – Луценко С.М., к.держ.упр., доцент та Ніколаєнко С.П., старший викладач). Особливістю даних курсів є практична спрямованість навчання, нестандартність підходів до навчальних занять (інтерактивні форми, майстер-класи тощо) та використання соціальних мереж у процесі підвищення кваліфікації. Керівники ознайомились з теоретичним матеріалом змістових блоків соціально – гуманітарних дисциплін, освітнього менеджменту, менеджменту інновацій; долучилися до інтерактивних вправ за напрямом упровадження інформаційно – комунікаційних технологій в діяльність менеджерів освіти; відвідали провідні в напрямі використання ІКТ навчальні заклади м. Суми. Підвищення кваліфікації керівників ЗНЗ здійснювалось на основі поєднання різних форм і методів активного навчання, врахування індивідуальних особливостей мислення слухачів, 43


вироблення в них креативного підходу до забезпечення управління та навчально-виховного процесу в сучасних умовах розвитку освіти, уміння творчо застосовувати набуті знання в практичній діяльності та самостійно удосконалювати свій фаховий рівень шляхом пошуку, опанування та впровадження у практику власної діяльності різноманітної інформації, педагогічного досвіду, інноваційних технологій та сучасних засобів навчання. Використання Інтернету, сервісів Веб 2.0, системи мультимедіа надало можливість не лише забезпечити навчальний процес під час очного етапу підвищення кваліфікації, але й створило умови для повноцінного дистанційного навчання та продовження спілкування в інтерактивній групі (https://www.facebook.com/groups/1032820206770446/?ref=bookm arks.) Крім того для методичного супроводу навчання тренери відкрили свій блог (http://konfettislad.blogspot.com/p/blogpage_3.html), а також надали слухачам комплект мультимедійних матеріалів на Google – диску за напрямом управління навчальним закладом. Література: 1. Абдеев Р. Философия информационной цивилизации [Електронний ресурс] / Р. Абдеев. – Режим доступу: www.koob.ru/abdeev_r/filosofia_informacionnoy_civilizacii 2. Абрамов М. Человек и компьютер: от Homo Faber к Homo Informaticus [Електронний ресурс] / М. Абрамов. – Режим доступу : http://vivovoco.nns.ru/VV/PAPERS/MEN/COMPUMEN.H TM. 3. Балинський І. Глобальні проблеми розвитку держави в умовах інформаційного суспільства [Електронний ресурс] / І. Балинський. – Режим доступу: http://radnuk.info/statti/551-informatsi/14959-2011-01-2103-15-38.html. 1. Гуменюк В.В. Інформаційне забезпечення управління загальноосвітнім навчальним закладом: Дис. канд. пед. наук: 13.00.01 / Центральний ін-т післядипломної педагогічної освіти АПН України. - К., 2001. - 220 с. 44


2. Дубас О. П. Інформаційно-комунікаційний простір: поняття, сутність, структура / О.П.Дубас // Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї. – К.: Український центр політичного менеджменту, 2010. – Вип. 19. – С.223–232. 3. Дубас О. П. Сучасні наукові підходи до дослідження інформаційно-комунікаційного простору / О. П. Дубас // Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. № 912. Серія: «Питання політології». – Харків, 2010. – Вип. 17. – С.62–68. 4. Єльникова Г.В. Наукові основи адаптивного управління закладами та установами загальної середньої освіти: Дис. д-ра пед. наук: 13.00.01 / Центральний ін-т післядипломної педагогічної освіти АПН України - К., 2005. - 453 арк. 5. Лунячек В.Е. Управління загальноосвітнім навчальним закладом з використанням комп'ютерних технологій: Дис. кандидата пед. наук: 13.00.01 / Центральний ін-т післядипломної педагогічної освіти АПН України. - Л., 2002. - 305 арк. 6. Стандарти в галузі інформаційних технологій для керівників навчальних закладів. Електронний ресурс: http://www.iste.org/Libraries/PDFs/NETSA_Standards.sflb.a shx 7. National educational technology standards for administrators. Електронний ресурс: http://cnets.iste.org/administrators 8. Хриков Є.М. Управління навчальним закладом: навч. посіб. / Є.М. Хриков. - К. : Знання, 2006. - 365 с. МАСОВІ ВІДКРИТІ ДИСТАНЦІЙНІ КУРСИ (MOOC):ДОСВІД ЛКА

Ноздріна Л.В. Львівська комерційна кадемія У статті розглянуті особливості та можливості масових відкритих онлайн-курсів. Описується вітчизняний досвід запровадження такої освітньої інновації на прикладі проекту Prometheus. Досліджуються результати розробки MOOC на 45


платформі MOODLE у Львівській комерційній академії (ЛКА). Постановка проблеми та цілі дослідження. Масові онлайнкурси (з англ. massive open online course, MOOC) стають сучасним трендом модернізації навчального процесу на засадах дистанційних освітніх технологій. Сьогодні MOOC створюють десятки провідних університетів зі всього світу, а такі країни як Франція, Китай та Йорданія заснували національні платформи МООС [1]. Україна також розпочала 15 жовтня 2014 р. власний проект «Prometheus» першими чотирма МООС від викладачів КНУ ім. Тараса Шевченка, КПІ та Києво-Могилянської академії [2]. Громадський проект «Prometheus» надає вільний і абсолютно безкоштовний доступ до найкращих навчальних курсів університетського рівня всім охочим незалежно від місця проживання, віку чи статків. Мета проекту – не просто окремі курси, а взаємопов’язані цикли курсів з найактуальніших для країни тем (бізнес, IT, іноземні мови, право, історія тощо). За перші три місяці з моменту відкриття проекту на ньому зареєструвалося більше 50 тисяч користувачів. Сьогодні в проекті «Prometheus» розроблені біля трьох десятків MOOC, серед яких: створення власного бізнесу, побудова стартапів, англійська мова, журналістика, програмування мобільних додатків тощо [2]. У зв'язку із своєю молодістю, MOOC потребує ґрунтовних досліджень, які сьогодні здійснюється такими зарубіжних вченими як М. і Б. Гейтс, Н.Гідвані, Д. Коллер, Дж. Сіменс, Д. Кормьє, С. Турн, С.Даунс, С. Хан та ін. До списку українських вчених, які досліджують MOOC входять К.Л. Бугайчук, В.М. Кухаренко, А. Длігач та засновники проекту «Prometheus»: Іван Примаченко та Олексій Молчановський. Проблеми розробки МООС ще знаходяться на початковому етапі дослідження, що стосується і їх реалізації на різних програмних платформах зокрема, в середовищі MOODLE. З огляду на те, що ці аспекти є недостатньо висвітлені, а у більшості вітчизняних ВНЗ, зокрема у Львівській комерційній академії, такий досвід взагалі відсутній, тема публікації є актуальною. 46


Результати дослідження. Для розробки МООС в ЛКА було проаналізовано курси проекту «Prometheus» та дистанційні курси у Веб-центрі ЛКА (на платформі MOODLE). Новий MOOC «Презентація результатів дипломного дослідження магістра: Prezi та елементи риторики» розроблено за аналогією з ними і розміщено безпосередньо на сайті Веб-центру ЛКА в категорії курсів «MOOC» [3].Для створення і відображення контенту курсу було використано 5 програм і відеохостинг YouTube.(рис.1).

Рис.1. Процес створення відео лекцій Структура MOOC має потижневий формат і розрахована на 4 тижні. Нульовий (інформативний) блок містить: 1) інформацію про курс (план курсу з розподілом балів, загальні новини та об'яви, інформацію для учасників курсу; 2) відео ознайомлення з авторами курсу (рис.2); 3) загальний форум по курсу. Всі тижні мають аналогічну структуру і складаються з 47


відео лекції, тесту та форуму тижня. На третьому тижні також подані: індивідуальне завдання по створенню презентації дипломного дослідження засобами веб-сервісу Prezi.com (разом з прикладом), а на четвертому тижні відео лекція супроводжується презентацією [3].

Рис.2. Відео ознайомлення з авторами курсу Відео лекції створювалися за попередньо написаними сценаріями і розміщалися в курсі з посиланням на відеохостинг YouTube. Дослідження результатів навчання в MOOC «Презентація результатів дипломного дослідження магістра: Prezi та елементи риторики» засвідчило, що на курсі зареєструвалося (станом на 13 червня 2015 р.) 54 учасників – 48


викладачів та магістрів ЛКА. Статистика переглядів матеріалів курсу досліджувалася як у YouTube, так і у Веб-центрі [4, 5]. На першому тижні навчання кількість переглядів склала 75 і була максимальною, [3], що відповідає тенденції відвідування курсу на YouTube і загальному характеру навчання в MOOC проекту «Prometeus» [6]. Аналіз кількості переглядів відео лекції 1-го тижня подано на рис.3. До 1 % всіх переглядів було здійснено з мобільних телефонів та 4 % - з планшетів, що свідчить про зростаючу популярність гаджетів для навчання.

Рис.3. Аналіз кількості переглядів відео лекції на 1-му тижні На користь того, що подібні курси можуть бути масовими, свідчить географія переглядів (Франція, Бразилія, Тайвань, Литва). За результатами навчання можна стверджувати, що найбільша активність спостерігається на 1-му тижні, але виконали підсумкове індивідуальне завдання лише 6 з 54 студентів. Відтак за результатами навчання на курсі: лише 9,3% зареєстрованих учасників отримало сертифікати. Проте такий результат відповідає світовим тенденціям MOOC (95% слухачів не закінчують обраний курс): тобто закінчують курс тоді, коли він їм життєво необхідний [6]. Висновки. Масові курси відкритого онлайн-навчання − 49


це новий напрям в дистанційній освіті, що відповідає концепції «навчання на протязі усього життя». Як засвідчив досвід проекту «Prometheus», в Україні є великий попит, що перевищує світовий, на освітню послугу, яка надається у вигляді MOOC. Приєднуючись до вітчизняних проектів MOOC було реалізовано власний проект: відкритий дистанційний курс «Презентація результатів дипломного дослідження магістра: Prezi та елементи риторики». За результатами реалізації проекту MOOC було зроблено такі висновки: 1. Створення MOOC є складним процесом і потребує великих затрат часу та кваліфікованих людських ресурсів. 2. В середньому на створення відео лекції витрачається 1 тиждень, а для створення шаблонів для відео - 1 місяць.. 3. Масовості участі в курсі не вдалося досягти з причини недостатнього маркетингу. 4. Результати статистичного аналізу показують, що кількість переглядів відео лекції знижується від першого до останнього тижня, що відповідає тенденціям всіх MOOС. 5. Учасникам курсу не вистачає мотивації. Якщо зовнішня мотивація була присутня, то внутрішня була недостатньою, про що свідчить статистика (до 75% студентів тестуються без попереднього перегляду матеріалу), хоча така тенденція характерна для всіх дистанційних курсів, зокрема у Веб-центрі ЛКА та українського студентства загалом. 6. Певна зацікавленість до курсу за кордоном свідчить про популярність MOOC та, зокрема, відео лекцій, як способу подання освітнього контенту. 7. Розробка МООС курсів потребує або підтримки керівництва ВНЗ, або, як у випадку з Prometeus, грантової підтримки як незалежного проекту. Перспективою подальших досліджень за даною темою може бути розробка інших MOOC за аналогією даного курсу на MOODLE або інших платформах, як в ЛКА, так і в інших вітчизняних ВНЗ. Список літератури 1. Бугайчук К. Л. Масові відкриті дистанційні курси, // 50


2. 3.

4. 5. 6.

Інформаційні технології і засоби навчання, ISSN 2076-8184 2011.- №6 (26) [Електронний ресурс]. – Режим доступу до журналу: http://www.journal.itta.gov.ua Проект «Prometheus» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://prometheus.org.ua Ноздріна Л. В. Досвід реалізації проекту розробки масового відкритого дистанційного курсу (MOOC) у ВНЗ // Матеріали 10-ї міжнародної науково-практичної конференції “Управління проектами: стан і перспективи". – Миколаїв, НУК, 2014.-С.102-104 Веб-центр ЛКА [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://virt.lac.lviv.ua YouTube [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.youtube.com/ Результати курсу “Фінансовий менеджмент” – інфографіка [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://prometheus.org.ua/finman_info/ ОСОБЛИВОСТІ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ ПЛАТФОРМИ MOODLE

Овадюк О.В. Національний технічний університет України “Київський політехнічний інститут” Тези стосуються значної ролі, яку відіграє електронне навчання в освітньому середовищі. Тези роблять наголос на великому значенні дистанційного навчання для навчального процесу так само, як і для підвищення вмотивованості студентів. Розглядають різні форми дистанційного навчання та особливості його використання на базі платформи Moodle, та їх переваги над традиційними методами навчання. Швидкий розвиток комп'ютерної телекомунікаційної і інформативної систем, який впливає на систему освіти в цілому, є причиною виникнення нових педагогічних методів, нових форм навчання іноземних мов, де основною такою формою можна визнати дистанційне навчання. Використання комп'ютерів в освіті почалося ще у середині ХХ століття і пройшло декілька стадій розвитку, від навчальних компакт51


дисків, до навчання онлайн, з використанням усіх можливостей всесвітньої мережі. Серед усіх технічних засобів, комп'ютер займає перше місце в процесі вивчення іноземних мов. Дослідження учених також як і викладачів свідчать, що сучасні комп'ютерні технології, зокрема Інтернет, можуть істотно покращити ефективність вивчення іноземних мов. Дистанційне навчання має переваги, які роблять цей метод кращим вибором, що урізноманітнює досвід навчання. В першу чергу, цей метод дозволяє студенту тримати особистий ритм навчання. Викладач має змогу завантажувати новітні матеріали та завдання для студентів, таким чином, щоб вони завжди мали змогу бути в центрі подій, при цьому зберігаючи персональний ритм навчання. Студенти можуть також консультуватися, як з викладачем, так і з іншими студентами, з будь яких питань в режимі електронної пошти, тощо. В свою чергу викладачі мають змогу оцінювати студентів за допомогою тестів, опитувань, та інших методів онлайн. По-перше, електронне навчання пропонує інноваційний шлях надання інструкцій у широкому інформаційному середовищі. Таким чином, електронне навчання істотно поліпшило ефективність навчання і надало більше можливостей для більш широкої аудиторії, що має доступ до комп'ютерів та Інтернету (Х.Л.Ляо,Х.П. Лю, 2008). По-друге, воно змінило традиційні стосунки між викладачами і студентами, стосунки в яких учителі є в домінуючій позиції, а студенти - пасивні отримувачі всього, що запропонує вчитель. В середовищі електронної освіти, студенти можуть приймати інтерактивну участь у занятті, користуючись перевагами медійних технологій, таких як рольова гра, чат, дискусії і таке інше. Платформа Moodle є одним з відомих методів електронного навчання та створення дистанційних курсів сьогодні. Введення Moodle посилило впровадження електронного навчання. Moodle - це акронім від Modular Object-Oriented Dynamic Learning Environment; програма, якою педагоги можуть користуватися, щоб створювати веб-сторінки. Moodle може бути використана для створення інформаційних веб-сайтів або діалогового навчального середовища онлайн. Студенти можуть 52


пересилати свої завдання, виконувати тести та квізи та спілкуватися з викладачами та іншими студентами. Викладачі можуть завантажувати документи, матеріали для навчання, відео, презентації. Вони також мають змогу створювати дистанційні курси, на базі платформи Moodle. Програма залишається у доступі після закінчення навчальних годин. Студенти мають змогу увійти в неї з ПК у власному помешканні, або роздрукувати завдання в бібліотеці. Робота з програмою вчить студентів використовувати сучасні технології. Студенти мають змогу спілкуватися з викладачами електронною поштою, або за допомогою чатів чи дошки об'яв. Створені на базі Moodle дистанційні курси з вивчення іноземних мов можуть містити у собі повний перелік інтерактивних вправ: аудіювання на базі відео-файлу, опрацювання презентації Power Point, вправи multiple choice, вправи True/False, до того ж, тут існує можливість завантаження вправ та кросвордів, створених у програмі Hot Potatoes. Окрім цього, тут містяться такі ресурси, як Форум, де можна обговорити питання, Глосарій, де студенти мають змогу скласти та вдосконалювати перелік необхідного словникового запасу, та багато інших можливостей, які роблять вивчення іноземної мови більш ефективним та цікавим. Література: 1. Полат Е. С. Некоторые концептуальные положения организации дистанционного обучения иностранному языку на базе компьютерных телекоммуникаций / Е. С. Полат // ИЯШ. – 1998. – № 5. – стр. 6 – 11 2. Полат Е. С. Современные педагогические и информационные технологии в системе образования: учебн. пособие для студентов высших учебных заведений/ Е. С. Полат, М. Ю. Бухаркина. - М. Академия, 2007 3. Liao, H.L., & Lu, H.P. The role of experience and innovation characteristics in the adoption and continued use of e-learning websites. / Liao, H.L., & Lu, H.P. — L.: Computers and Education, 2008. – 51(4), р.1405-1416 4. Littlewood W. Teaching Oral Communication: a Methodological Framework./ Littlewood, W.-L.: Oxford: Blackwell, 1992 – p.82-83 53


ДО ПИТАННЯ ОЦІНЮВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНОКОМУНІКАЦІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ

Овчарук Оксана Василівна Інститут інформаційних технологій і засобів навчання НАПН України Питання оцінювання інформаційно-комунікаційної компетентності в системі загальної середньої освіти у країнах Європи, зокрема, Європейського Союзу у порівняльнопедагогічному контексті є важливим напрямом дослідження для української системи освіти. Основна увага сьогодні спрямовується на з’ясування форм, методів, процедур здійснення оцінювання рівнів інформаційно-комунікаційної компетентності учнів, вчителів та керівників загальноосвітніх навчальних закладів. Країни Європи та ЄС відрізняються за економічними та освітніми показниками та досвідом, важливим для вітчизняної освіти є визначити шляхи, які обрали саме ті системи освіти, які нещодавно увійшли до європейського співтовариства і системи освіти яких були подібними до вітчизняної. Все це вимагає зміни ставлення, зокрема, до питань оцінювання ІКкомпетентності у контексті інтеграційних процесів до європейського освітнього простору. Оцінювання рівня сформованості ІК-компетентності учнів, вчителів та керівників загальноосвітніх навчальних закладів є стратегічним завданням освітніх систем європейських країн. В останнє десятиліття ХХІ ст. інтерес до питань оцінювання ІК-компетентності в педагогічній науці та практиці значно зріс. Сучасні дослідження даних проблем у світі зосереджується на рівнях сформованості ІК-компетентності: учнів початкових шкіл (Вілмс та ін.) в межах загальноосвітніх навчальних закладів (А. Вілохін, А. Ісаєва, Г. Сігеєва, В. Кальней, С. Шишов, Дж. Уілмс та ін.); при організації поточного відслідковування системи набутих знань, умінь і навичок учнів (В. Аванесов та ін.); при складанні навчальних програм (Д. Кемпбелл та ін.); управління якістю освіти на основі нових інформаційних технологій (Д. Матрос, Д. Полев, Н. 54


Мельникова та ін.); удосконалення організації освітнього процесу. Важливим є аналіз та узагальнення досвіду країн Європейського Союзу, міжнародних організацій та ініціатив (ЮНЕСКО, ECDL, MICROSOFT, INTEL та ін.). В економічно розвинених європейських країнах, наприклад, Швеції, Данії, Великій Британії, Австрії, Польщі, Німеччині, де розроблено та впроваджуються стандарти ІК-компетентності на всіх рівнях освіти, існують системи обов’язкового моніторингу та сертифікації ІК-компетентності учнів, вчителів та керівників навчальних закладів [3]. Для європейського співтовариства властиво окремо оцінювати інформаційно-комунікаційну компетентність як сукупність складових, пов’язаних з «вмінням вчитися» та з можливостями доцільного використання відповідних комп’ютерних, в тому числі й телекомунікаційних, засобів. Процедури оцінювання ІК-компетентності мають враховувати необхідність включення елементів знань, вмінь та навичок учнів, вчителів та керівників ЗНЗ, які пов’язані з пошуком та використанням відомостей та даних, їх аналізом та оцінюванням для навчальних потреб. Разом з тим, для проведення оцінювання обов’язковим є розмежування поняття інформаційнокомунікаційної компетентності та інформаційної грамотності, мережної грамотності, Інтернет-грамотності, цифрової грамотності, медіа грамотності та комп’ютерної грамотності та ін. Сьогодні набуває поширення та популярності така форма оцінювання, як тестування, особливо при проведенні оцінювання ІК-компетентності. Важливим є вибір таких форм оцінювання, які змогли б найбільш відповідно відобразити реальний стан компетентності суб’єкта оцінювання. Серед форм тестування, наприклад, Міжнародна комісія з тестування (ITC), виокремлює індивідуальне тестування (напр.,з метою профорієнтації); такі техніки оцінювання, як тести з множинним вибором, оцінка успішності виконання завдань, структуровані та неструктуровані інтерв’ю, оцінка діяльності групи [1]. Серед форм оцінювання (контролю), що застосовується у навчальних закладах, існує три таких основних його види: 55


- поточне оцінювання (перевірка засвоєння та оцінка результатів уроку, постійне відстеження вчителем роботи всього класу та окремих учнів. Недоліком такої форми є зосередження уваги вчителя на окремих учнях, або на тих, хто відстає у навчанні.; - періодичне оцінювання (перевірка ступеня засвоєння матеріалу за певний період часу (чверть, півріччя), або за вивченим розділом та темою. Такий вид перевірки проводиться зазвичай разом з поточним контролем; - підсумкове оцінювання (проводиться при переході учня на наступний ступінь навчання, або у наступний клас. Завдання даної форми оцінювання – зафіксувати мінімум підготовленості учня, що забезпечить йому подальше навчання. Якщо учні оволоділи основними елементами навчального матеріалу, їх знання та компетентності оцінюються позитивними оцінками. Серед важливих розробок, якими керується міжнародна спільнота при дотриманні вимог до оцінювання компетентностей учнів, слід виділити розроблені Американською федерацією вчителів та Національною радою з вимірювань в освіті (США) Стандарти компетентності вчителя у організації та проведені оцінювання учнів [2]. Було виділено сім основних вимог: - стандарти є вказівкою для освітян для розробки та впровадження програм підготовки вчителів; - стандарти є орієнтиром для самооцінювання вчителя та визначення їхніх потреб у професійному розвиткові щодо оцінювання учнів; - стандарти є орієнтиром для оцінювання спеціалістів під час підготовки та підвищення кваліфікації вчителів щодо концептуальних основ оцінювання учнів у більш широкому сенсі, ніж це було раніше; - стандарти мають бути інкорпоровані до системи післядипломної освіти вчителів та сертифікаційних програм вчителів. При цьому вчителі, які мають недостатній рівень компетентності, повинні мати можливість їх набувати до того, як до них будуть застосовані атестаційні процедури[3]. Висновки. Аналіз сучасних підходів до здійснення оцінювання, огляд зарубіжного та вітчизняного досвіду надали 56


можливість стверджувати про те, що питання оцінювання інформаційно-комунікаційної компетентності в Україні є надзвичайно важливим, особливо в умовах сучасних реформ. Література: 1. ITC Guidelines on Quality Control in Scoring, Test Analysis, and Reporting of Test Scores. International Journal of Testing. ITC (2001)., 1: 95-114. [Електронний ресурс] . – Режим доступу http://www.intestcom.org/upload/sitefiles/qcguidelines.pdf 2.Romani, J.- Strategies to Promote the Development of Ecompetencies in the Next Generation of Professionals:European and International Trends.- Monograph No. 13 November 2009.Communication and Information Technology Department.- LatinAmerican Faculty of Social Sciences, Campus Mexico (FLACSOMexico).- 57 р. 3.UNESCO ICT Competency Framework for Teachers.Version 2.0. - United Nations Educational,Scientific and Cultural Organization. Paris, 2011. – 95 p. СКЛАДОВІ ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ ДО ПРОЕКТУВАННЯ ДИДАКТИЧНИХ ЕЛЕКТРОННИХ РЕСУРСІВ

Олефіренко Н.В. Харківський національний педагогічний університет імені Г.С.Сковороди Розвиток інформаційних технологій призвів до появи педагогічних інструментальних засобів, які дають змогу вчителю початкових класів створювати дидактичні електронні ресурси для потреб конкретного уроку. Разом з тим, така діяльність учителя потребує низку нових інформатичних знань, умінь й навичок. У статті розкрито компоненти, сформованість яких свідчитиме про готовність учителя до проектування авторських дидактичних електронних ресурсів. Одним із потужних факторів покращення якості освіти є її інформатизація. Широкомасштабні процеси інформатизації освіти й заходи, запроваджені в рамках виконання Державних програм, зорієнтованих на виконання Закону України «Про 57


національну програму інформатизації», сприяли оснащенню загальноосвітніх навчальних закладів сучасним комп’ютерним і телекомунікаційним обладнанням, забезпеченню програмними засобами, доступом до національних і світових інформаційних ресурсів. Створено умови для повноцінного запровадження інформаційних і комунікаційних технологій у навчальний процес, у тому числі у навчальний процес початкової школи. Зазначимо, що у багатьох психолого-педагогічних дослідженнях розкриваються різні аспекти ефективного використання інформаційних технологій у навчанні молодших школярів. Зокрема, проблеми формування інформаційної культури та інформатичної компетентності вчителя початкових класів знайшли висвітлення у роботах М. Левшина [2], Л. Макаренко [3], І. Пальшкової [4], Л. Петухової, О. Співаковсього [5], питання професійної підготовки майбутнього вчителя до використання інформаційних технологій у навчанні молодших школярів розкриваються у працях В.Андрієвської [1], О.Суховірського [6], набуття вчителем певного рівня володіння масовими інформаційними технологіями спонукає його до розробки власних дидактичних засобів, про що свідчать роботи Л. Петухової, Н. Федяінової. Проте у зазначених дослідженнях мова йде про застосування й створення електронних засобів для підтримки професійної діяльності вчителя, зокрема при викладенні навчального матеріалу. Разом із тим, успіх навчального процесу потребує гармонічної єдності між цілями уроку, методичним задумом учителя й індивідуальними потребами школярів. Це зумовлює потребу у таких дидактичних засобах, які призначені для конкретної ситуації на уроці, відповідають обраним учителем методичним прийомам, ураховують індивідуальні особливості й потреби учня або здатні адаптуватися до них, здатні допомогти у досягненні навчальної мети кожним школярем. Поява зазначених дидактичних засобів можлива за умови їх розробки вчителем. Зазначимо, що така діяльність тривалий час не розглядалася як компонент професійної діяльності вчителя і була прерогативою професійних програмістів й компанійрозробників. Розвиток інформаційних технологій призвів до появи широкого спектру педагогічних інструментальних 58


засобів, що надали змогу вчителям, які не є професіоналами у галузі інформаційних технологій, проектувати дидактичні електронні ресурси для забезпечення конкретних потреб навчального процесу. Для успішного проектування дидактичних електронних ресурсів вчитель має володіти комплексом різнопланових психолого-педагогічних, методичних й інформатичних знань та умінь. Формування окремих знань і умінь з цього комплексу здійснюється в процесі навчання дисциплін, передбачених стандартним планом підготовки майбутнього вчителя початкової школи. Зокрема, в процесі оволодіння змістом дисциплін психолого-педагогічного спрямування майбутні вчителі набувають знань щодо організації навчального процесу у початковій школі, структури уроку, законів й принципів навчання, методів навчання, особливостей здійснення контролю й оцінювання навчальних досягнень у початковій школі, вікових й індивідуальних особливостей молодших школярів, шляхів розвитку мотивації до навчальної діяльності, психологічних аспектів успішності учнів початкової школи, сутності та особливостей педагогічного проектування тощо; навчаються розпізнавати індивідуальні особливості учнів, вибирати доцільні засоби навчання, підбирати навчально-методичне забезпечення, розпізнавати наявність утруднень школярів у вивченні навчального матеріалу. Дисципліни інформатичного спрямування передбачають формування базових технологічних знань й умінь, зокрема щодо технології створення, редагування й адаптування текстових документів, мультимедійних презентацій й публікацій; шляхів навігації в мережі Інтернет, способів пошуку інформації; а також умінь виконувати основні дії з файлами в операційній системі, використовувати програмні засоби універсального призначення, користуватися електронними каталогами та пошуковими системами. Дисципліни методичного спрямування зорієнтовані на набуття необхідних для успішного проектування дидактичних електронних ресурсів знань щодо специфіки навчання шкільних дисциплін у початковій школі, прийомів, що полегшують школяреві сприйняття, усвідомлення й запам’ятовування навчального матеріалу, специфіки подання навчального 59


матеріалу з предмету, а також умінь здійснювати аналіз навчального матеріалу, використовувати дидактичні засоби, для навчання молодших школярів, підбирати й розробляти навчаючі матеріали для молодших школярів; створювати комфортні умови для школярів при роботі з комп’ютером. Разом з тим, проектування дидактичних електронних ресурсів потребує від вчителя специфічних знань й умінь, його націленості на зазначену діяльність й здатність оцінювати й удосконалювати рівень власної підготовки. Готовність вчителя початкової школи до проектування дидактичних електронних ресурсів виявляється у наявності сукупності відповідних знань і вмінь, стійкому бажанні здійснювати цю діяльність, здатності оцінювати рівень власної підготовки до проектування дидактичних електронних ресурсів та підвищувати його. У структурі зазначеної готовності нами виокремлено компоненти: мотиваційний, когнітивний, операційний та рефлексивний. Мотиваційний компонент поєднує мотиви, інтерес й потреби вчителя у розробці саме авторських дидактичних електронних ресурсів, призначені для навчання, підтримки й розвитку молодшого школяра, реалізації його здібностей і можливостей; ціннісні орієнтації вчителя; особистісні якості вчителя – готовність до мобілізації сил для подолання труднощів, бажання досягти ефективного результату; прагнення до творчого пошуку. Когнітивний компонент включає специфічні знання вчителя, необхідні для успішного проектування дидактичних електронних ресурсів: ·психолого-педагогічні – знання сутності дидактичних електронних ресурсів, їх місця у системі дидактичних засобів; дидактичних функцій електронних ресурсів навчального призначення; особливостей сприйняття інформації в електронному вигляді; технології проектування дидактичних електронних ресурсів; психолого-педагогічних, ергономічних і здоров’язбережувальних вимог до зазначених ресурсів; · методичні – знання способів реалізації дидактичних функцій в електронному ресурсі навчального призначення; специфіки подання навчального матеріалу в електронних дидактичних засобах для навчання молодших школярів; 60


· технологічні – знання сутності, видів і функціональних можливостей педагогічних інструментальних засобів для створення дидактичних електронних ресурсів; етико-правових норм використання електронних ресурсів у професійній діяльності; технічних вимог до дидактичних електронних ресурсів. Операційний компонент включає комплекс специфічних умінь, необхідних для проектування дидактичних електронних ресурсів: · психолого-педагогічних – умінь проектувати дидактичний електронний ресурс на технологічних засадах; аналізувати переваги й обмеження створеного дидактичного електронного ресурсу; проектувати дидактичні ситуації на уроці з використанням дидактичних електронних ресурсів; вибирати форми організації діяльності школярів з електронним ресурсом навчального призначення; ·методичних – умінь визначати цільове й функціональне призначення дидактичного електронного ресурсу; розробляти ефективні прийоми і способи реалізації передбачених функцій; визначати найкращу форму подання навчального матеріалу, структурувати його й унаочнювати; розробляти структуру ресурсу та його покадрове наповнення; підбирати і створювати навчальні матеріали в електронній формі; передбачати варіанти просування школяра у середовищі ресурсу; організовувати діяльність школярів з розробленим електронним ресурсом; визначати критерії оцінювання ефективності створеного ресурсу; · технологічних – умінь створювати, редагувати й інтегрувати текстові, графічні, фото- матеріали, аудіо- й відео- записи; використовувати педагогічні інструментальні засоби, опановувати їх і оцінювати їх можливості; коректно й правомірно використовувати електронні матеріали, зібрані з різних джерел; розробляти дизайн ресурсу; систему навігації в ресурсі, здійснювати візуальне оформлення середовища ресурсу; забезпечувати коректність, доцільність та своєчасність реакції програмного засобу на дії школяра тощо.. Рефлексивний компонент включає уміння критично аналізувати й оцінювати педагогічну ефективність розробленого 61


ресурсу; перевіряти якість реалізації дидактичних функцій в електронному ресурсі; контролювати дотримання комплексу вимог, що пред’являються до дидактичних електронних ресурсів для молодших школярів; оцінювати результат апробації ресурсу у навчальному процесі; аналізувати власну обізнаність з інструментальними засобами створення дидактичних електронних ресурсів та педагогічним досвідом їх застосування у навчальному процесі початкової школи. Таким чином, вважаємо, що готовність учителя початкової школи до проектування авторського дидактичного електронного ресурсу виявляється у сукупності спеціальних знань і вмінь, стійкому бажанні здійснювати цю діяльність, здатності оцінювати рівень власної підготовки та підвищувати його. У структурі зазначеної готовності виокремлено такі складові: мотиваційний, когнітивний, операційний та рефлексивний компоненти. Література: 1.Андрієвська В.М. Олефіренко Н.В.Особливості проектування дидактичних ситуацій у навчанні молодших школярів //Вісник Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка, 2005, № 4(84), стор.162 — 166. 2. Левшин М. М. Неперервність у формуванні інформаційної культури майбутніх вчителів і учнів початкових класів. // Психолого-педагогічні проблеми сільської школи : зб. наук. пр. Уманського державного педагогічного університету ім. П. Тичини, К. : Наук. світ, 2003, № 6, стор. 86—90. 3.Макаренко Л.Л. Комп’ютерна грамотність як складова професійної підготовки майбутніх вчителів початкової школи : дис. … канд. пед. наук : спец. 13.00.04 «Теорія і методика професійної освіти» / Л.Л.Макаренко, К., 2007, 294 с. 4. Пальшкова І.О. Формування розумової активності молодших школярів - першочергове завдання вчителя початкових класів. / І.О.Пальшкова // Науковий вісник Миколаївського державного університету імені В. О. Сухомлинського : збірник наукових праць. - Випуск 1.37, Миколаїв : МНУ імені В. О. Сухомлинського, 2012. 5. Співаковський О.В., Петухова Л.Є., Коткова В.В. 62


Інформаційно-комунікаційні технології в початковій школі: Навчально-методичний посібник для студентів напряму підготовки «Початкова освіта», Херсон, 2011, 267 с. 6. Суховірський О.В. Підготовка майбутнього вчителя початкової школи до використання інформаційних технологій : автореф. дис. … канд. пед. наук : спец. 13.00.04 «Теорія та методика професійної освіти» / О.В. Суховірський, Київ, 2005. — 27 с. СУЧАСНІ ВИМОГИ ДО ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ВЧИТЕЛЯ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ В ЕПОХУ ІНФОРМАТИЗАЦІЇ ОСВІТИ

Онищенко Ірина Володимирівна ДВНЗ «Криворізький національний університет» У статті представлено сучасні вимоги до професійної діяльності вчителя початкової школи в епоху інформатизації освіти. Визначено специфіку професійної діяльності вчителя початкових класів. Проаналізовано особливості впливу інформатизації освіти на професійну діяльність вчителя початкових класів. Розглянуто основні професійно значущі якості сучасного вчителя початкової школи. Провідною ознакою сучасного суспільства є його інформатизація, у результаті якої створюється інформаційне середовище, активно формуються та використовуються інформаційні ресурси. Вплив інформатизації на освіту має визначальний характер, змінюються цільові засади професійної підготовки фахівця, уявлення про природу знання, місце і роль викладача тощо. В умовах інформатизації суспільства якість освіти пов’язують з поняттям конкурентоспроможності фахівця, його вміннями та навичками працювати з інформацією, ефективно використовувати інформаційні ресурси, приймати самостійні обґрунтовані рішення, оновлювати свої знання. Інформатизація освіти – це процес інноватизації, інтеграції, мобільності та універсалізації освіти, що орієнтований переважно на максимальний розвиток творчих здібностей, створення постійної мотивації до саморозвитку особистості на основі добровільно вибраного напряму освіти, розширення 63


можливостей самореалізації в професійній діяльності та конкурентноспроможності в умовах розвитку інформаційного суспільства [1, с. 197]. Отже, сучасний ВНЗ повинен готувати фахівців нового покоління, які будуть конкурентоспроможними на міжнародному ринку праці, здатними самостійно генерувати і втілювати в практику нові ідеї та технології навчання і виховання. В умовах інформатизації освіти підвищуються вимоги до педагогічних працівників. Особливо гостро ця проблема стоїть для категорії вчителів початкової школи як фахівців, здатних закладати основи успішності своїх вихованців на наступних рівнях здобуття освіти. Учитель початкових класів є ключовою фігурою освіти, а рівень його професійної підготовки є пріоритетною складовою успішності школи, результативності застосування інноваційних технологій і засобів навчання. Сучасна початкова школа потребує конкурентоспроможних, творчих, ерудованих, активних, компетентних спеціалістів, які будуть відповідати міжнародним вимогам та стандартам якості. Конкурентоспроможність особистості фахівця в соціальноадаптативному вимірі залежить від рівня її інформаційнокомунікаційної освіченості. Тому одним із важливих завдань є підготовка висококваліфікованих педагогів, які будуть мати високий рівень інформаційної культури, інформатичної компетентності, комп’ютерної грамотності, готові застосовувати персональний комп’ютер у навчально-виховному процесі школи. Сучасний вчитель початкової школи вирізняється значною енциклопедичністю і міжпредметністю знань. Однак, у сучасних умовах функціонування початкової школи для якісного здійснення навчального процесу вчителеві початкових класів вже недостатньо лише добре володіти змістом програмового матеріалу. Він повинен бути одночасно новатором, дослідником, експериментатором, транслятором знань, дидактом, вихователем, психологом, організатором, консультантом. Сучасний учитель початкових класів повинен мати не лише базові знання та навички роботи з комп’ютером, а й бути мобільним в освоєнні й впровадженні новітніх інформаційних 64


технологій, вміти оперувати комп’ютерними засобами, створювати дидактичні та методичні матеріали, ефективно використовувати інформаційні технології у навчальному процесі початкової школи. Отже, в умовах інформатизації освіти вчитель початкових класів повинен мати високу інформаційну культуру, вміти володіти прийомами роботи в мережі Інтернет, ефективно використовувати Інтернет-ресурси в своїй професійній діяльності, вміти самостійно шукати, збирати й продукувати інформацію, запроваджувати ІКТ у навчальний процес початкової школи. Важливість проблеми посилюється введенням в дію нового «Державного стандарту початкової загальної освіти» (2012 р.), яким передбачено викладання нової дисципліни «Інформатика» з другого класу. Основною метою інновацій в освітній галузі є сприяння переходу від механічного засвоєння молодшими школярами знань до формування вмінь і навичок самостійно здобувати знання. Успішність розв’язання цього завдання значною мірою залежить від мети використання комп’ютера в навчальному процесі, якості й можливостей програмного забезпечення та від того, яке місце посяде комп’ютер в системі дидактичних засобів початкової школи. Впровадження сучасних ІКТ забезпечують подальше вдосконалення навчального процесу, доступність та ефективність початкової освіти, підготовку молодого покоління до життєдіяльності в інформаційному суспільстві. В умовах переходу до інформаційного суспільства і формування інформаційного освітнього середовища підвищуються вимоги до рівня сформованості інформатичної компетентності вчителя початкової школи, яка є складовою фахової компетентності педагога, що включає знання, уміння і навички набуття й трансформації інформації в педагогічній діяльності для якісного виконання професійних функцій. Найбільш суттєвими перешкодами на шляху вдосконалення умінь використовувати ІКТ у професійній діяльності є низький рівень мотивації, недостатня технологічна підготовка вчителів початкових класів, відсутність або недоступність мультимедійних засобів навчання, упевненість у тому, що 65


застосування інформаційних технологій на уроках у початковій школі тільки відволікає від засвоєння учнями навчального матеріалу, невміння застосовувати набуті знання в практичній діяльності, великий обсяг функціональних обов’язків учителя, збільшення кількості звітної документації на паперових носіях [2, с. 406]. Погоджуємося з думкою Л. Ситнікової про те, що ІКТкомпетентність вчителя початкових класів є провідною складовою фахової компетентності педагога, що дозволяє вирішувати професійні завдання з використанням засобів ІКТ у досягненні основної мети професійної діяльності – створення умов для позитивного розвитку особистості молодшого школяра в інформаційному суспільстві [3, с. 97]. Формування інформатичної компетентності сприяє професійному самовдосконаленню вчителя початкових класів, бажанню вчитися впродовж усього життя, здатності застосовувати опановане в професійній діяльності, удосконалювати професійну майстерність, застосовувати набуті знання у педагогічній і повсякденній практиці. Результативність роботи сучасного вчителя початкових класів щодо реалізації державної політики з підготовки підростаючого покоління до життя та праці залежить від якості його професійної підготовки. Цим визначається не лише його професіоналізм і якість виконання професійних функцій, а й компетентність у формуванні та розвитку особистості молодшого школяра. Тому на сучасному етапі розвитку національної системи педагогічної освіти важливим завданням є підготовка фахівця з інноваційним типом мислення, зі сформованими інформатичними компетенціями, педагога, здатного моделювати навчально-виховний процес початкової школи відповідно до завдань інформатизації освіти. Таким чином, в умовах інформатизації освіти підвищуються вимоги до професійної діяльності вчителя початкових класів. Сучасна початкова школа потребує конкурентоспроможних фахівців, які відповідають міжнародним вимогам та стандартам якості. Сучасний вчитель початкових класів повинен мати високу інформаційну культуру, вміти самостійно шукати, збирати й продукувати інформацію, бути мобільним в освоєнні 66


й впровадженні новітніх інформаційних технологій, ефективно використовувати ІКТ у навчально-виховному процесі початкової школи. Досконале володіння ІКТ учителями початкової школи і вдале їх використання під час проведення уроків забезпечуватиме ефективний навчальний процес, підвищуватиме в молодших школярів мотивацію учіння і інтерес до набуття знань. Література: 1. Кивлюк О. П. Глобалізація та інформатизація освіти в предметному полі філософії освіти / О. П. Кивлюк // Гуманітарний вісник Запорізької державної інженерної академії: зб. наук. пр. – 2014. – №57. – С.192-199. 2. Нікулочкіна О. В. Дослідження рівня готовності вчителів початкових класів до використання інформаційних технологій у професійній діяльності / О. В. Нікулочкіна // Педагогіка формування творчої особистості у вищій і загальноосвітній школах: зб. наук. пр. – Запоріжжя, 2012. – Вип. 22. – С. 401-406. 3. Ситникова Л. Д. Формирование информационнокоммуникационной компетентности будущих учителей начальных классов/ Л. Д. Ситникова // Информатика и образование. – 2010. – № 2. – С. 97-102. ФОРМУВАННЯ МИСЛЕННЯ У УЧНІВ МОЛОДШИХ КЛАСІВ В ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ ІНФОРМАТИКИ

Остапенко Л.П. Харківський національний педагогічний університет імені Г.С.Сковороди В статті автор розглядає доцільність формування мислення молодших школярів на уроках інформатики. Акцент зроблено на використанні ІКТ в процесі навчання, представлено тренажер для розвитку мислення учнів. Розвиток особистості, її творчої індивідуальності, розкриття задатків і нахилів школяра є стратегічним завданням навчального процесу, оскільки тільки творчо мислячі, ерудовані й освічені люди можуть досить повно самореалізовуватися. Серед навчальних предметів,в рамках вивчення яких 67


формується така особистість, інформатика займає особливе місце. На відміну від інших інформатика відноситься і до категорії знаннєво-компетентнісної, і до категорії розвивальної навчальної дисципліни. Саме уроки інформатики може бути підґрунтям для формування основних структур мислення дитини, зокрема алгоритмічного та логічного. Дослідженням питань розвитку мислення дітей займалися як видатні вчені минулого (Венгер Л.А., Виготський Л.С., Костюк Г.С., Занков Л.В., Запорожець О.В., Зінченко П.І., Ланге М.М., Мейман Е., Прейер В.Т., Сікорський І.О., Піаже Ж. тощо), так і сучасні дослідники (Барелл Дж., Зимняя І.А., Кохен Г., Г.Крайг, Г. Лефрансуа, Реан А. О., Хант Р., Хигбі К.Л., Фельдштейн Д.І. тощо). Однак проникнення новітніх інформаційних технологій в середовище, у якому зростає і формується дитина, , породжують нові феномени в процесі розвитку мислення особистості та особистості в цілому. Компетентнісний підхід, як дидактична категорія, в умовах інформатизації та технологізації навчального середовища базується на операціональному характерові інтелектуальної діяльності дітей, який обґрунтував швейцарський вчений Ж.Піаже. В наукових працях А. Єршова, було обґрунтовано засади формування на уроках інформатики та поняття операційного стиля мислення, як такого, що заснований на інтелектуальних розумових операціях, які докорінно змінюють традиційні способи роботи з інформацією і апаратними засобами її пошуку, передачі, зберігання, обробки, а також вносить в будь-яку професійну діяльність відповідальність особистості за збереження гуманітарних цінностей в умовах інформаційного середовища [1]. У цьому визначенні терміна були зафіксовані дві важливі складові характеристики операційного стилю мислення - алгоритмічна складова в описі інформаційного процесу та його поопераційна технологічність [2]. Алгоритмічне мислення формується разом та на основі з логічним мисленням. Можна сформулювати відмінності між логічним і алгоритмічним видами мислення. Використовуючи логічне мислення, людина оперує узагальненими способами подання дійсності, відволікаючись від ряду частковостей досліджуваного явища. Це дозволяє встановлювати складні 68


закони будови світу, узагальнювати матеріал, що спостерігається, передбачати розвиток подій. Логічне мислення іноді називають словесно-логічним, оскільки воно неможливе без використання природньої чи штучної мови, наприклад мова блок-схем чи математичних символів. Алгоритмічне мислення включає в себе ряд особливостей, що властиві логічному мисленню, однак вимагає і деяких додаткових якостей. Основними з них вважаються вміння знаходити послідовність дій, необхідних для вирішення поставленого завдання і виділення в загальному завданню ряду більш простих підзадач, вирішення яких призведе до вирішення вихідної задачі. Наявність логічного мислення не обов'язково (хоча і досить часто) передбачає наявність мислення алгоритмічного. Особливе місце в розвитку мислення дитини займає саме курсу інформатики, зокрема в початковій школі. Так, О.Гейн відмічав, що вивчення інформатики дозволяє учням опанувати «поняття, за допомогою яких описано само мислення, дозволяючи учню з певного моменту аналізувати розвиток власного мислення» [3, c.4], тобто сформувати алгоритмічне та логічне мислення. Одним із способів формування мислення, зокрема логічного, учнів початкових класів є використання пошукових задач різного виду та рівнів складності. Особливістю запропонованого способу є базування завдань на матеріалі, що не базується на знаннях з окремих навчальних предметів. Під час розв’язання пошукових задач формуються такі властивості мислення як гнучкість та глибина мислення. Гнучкість пов’язана з тим, що учням пропонуються розв’язувати задачі з різним змістом шуканого, а глибина пов’язана з тим, що розв’язання різних типів задач має єдині підходи до пошуку конкретних розв’язків. Критичність, обґрунтованість суджень як властивості мислення формується в процесі вибору правильної відповіді з декількох тому, що вибір завжди містить вимого до його обґрунтування. На основі такого підходу [4] розроблено інтерактивні тренажери для учнів 2 класу (рис. 1), використання якого сприяє формуванню логічного мислення. Тренажер складається з задач, розв’язання яких сприяє розвитку різних мисленнєвих операцій, які впливають на розвиток логічного мислення дитини. Так, 69


здатність аналізувати вдосконалюється в ході розв’язання задач на зіставлення (рис. 2); розвиток здібностей робити висновки, умовиводи, розмірковувати забезпечують задачі на «виведення» (рис. 3, 4) тощо. Рис. 1. Загальний вигляд тренажера (задачі на виведення)

Рис. 2. Задача на зіставлення. Правильна відповідь – 4 Перед початком роботи з тренажерами по розв’язання пошукових задач доречно продіагностувати [5] рівень сформованості мислення у молодших школярів, результати якого дозволяють вчителеві добрати конкретні завдання для розвитку необхідних мисленнєвих дій. Для діагностування було обрано середовище Google-форми (http://goo.gl/forms/gbPOJx4ggo).

Рис. 3. Задача на виведення.

Рис. 4. Задача на виведення. 70


Правильна відповідь – 2

Правильна відповідь – 2

Спираючись на дослідження [6], слід зазначити, що формуванню психічних якостей учнів молодших класів, а саме мисленнєвих процесів, сприяє використання якісних дидактично орієнтовних засобів ІКТ. Особливе місце займають засоби для розвитку в учнів молодших класів процесів мислення саме на уроці інформатики. Література: 1. Телятник К.В. Формирование и развитие составляющих информатической компетентности работников образования / К.В.Телятник, Л.В.Крыжко. - [Электронный ресурс]. Режим доступа: http://virtkafedra.ucoz.ua/el_gurnal/pages/vyp3/profteh/telatnik.pdf 2. Корчажкина О.М. Психологические основы раннего формирования операционного стиля мышления / О.М.Корчажкина. // Информационные технологи в образовании : [Электронный ресурс]. Режим доступа: http://ito.edu.ru/sp/SP/SP-0-2011_04_12.html 3. Гейн А.Г. Земля Информатика: пособие для учителей. №43. – М:Первое сентября. Информатика. 1996. – 36 с. 4. Зак А.З. Интеллектика. Систематический курс развития мыслительных способностей учащихся 1-4 классов. Книга для учителя / А.З.Зак. [Электронный ресурс]. – Режим доступу: http://window.edu.ru/catalog/pdf2txt/966/27966/11188 5. Диагностика уровня развития мышления школьника А.З.Зака [Электронный ресурс]. – Назва з екрану. Режим доступу: https://sites.google.com/site/logopedonlain/psihologogiceskaadiagnostika-testy/psihologiceskaa-diagnostika-i-testy-dla-detej-ot-7do-11-let/diagnostika-urovna-razvitia-myslenia-skolnika-a-z-zaka 6. Бісіркін П.М. Доcлідження впливу ІКТ на особистісні якості учня початкових класів в умовах навчального процесу загальноосвітньої школи. [Электронный ресурс]. – Режим доступу: http://lib.iitta.gov.ua/297/1/2008_1_2_статьи.pdf

71


ТЕХНОЛОГІЯ ЕЛЕКТРОННОЇ ПІДТРИМКИ АЛЬТЕРНАТИВНОЇ ОСВІТИ

Отенко В.І. Міжнародний науково-навчальний центр інформаційних технологій та систем НАН та МОН України Обсуждаются особенности разрабатываемой технологии электронной поддержки альтернативного образования. В контексті запровадження парадигми неперервної освіти для всіх на фоні ринкових реформ в Україні виникло і набуває все більшого розвитку явище, яке отримало узагальнену назву "альтернативна освіта". Строгого визначення цього поняття ще не вироблено. Так, в українському законодавстві цьому поняттю відповідає екстернат для осіб, що не мають фізичної можливості отримати освіту через регулярне відвідування навчальних закладів. Натомість, у науковому вжитку цей термін найчастіше називає освіту, що здобувається поза державною системою освіти [1]. При цьому вимога відповідності здобутої освіти державним освітнім стандартам зберігається. Головними перевагами альтернативної освіти є: · надання студентові змоги самостійно визначати програму та траєкторію свого навчання; · гнучкість реагування на зміни ринкового попиту на окремі спеціальності, види освітніх послуг, напрями освіти; · поглиблення індивідуалізації навчання на грунті врахування особистісних якостей студента. У Міжнародному науково-навчальному центрі інформаційних технологій та систем НАН та МОН України розробляється технологія електронної підтримки альтернативної освіти. Мета - розроблення прототипу унікальної програмної системи, яка б надавала вмотивованому користувачеві онлайнову підтримку у його прагненні зорієнтуватися в українському освітньому просторі щодо вибору шляхів одержання освіти і виробити свою власну когнітивну модель цього простору. Концептуальну основу розроблюваної технології складає поняття електронного науково-освітнього простору, як складова мережевого освітнього середовища. Це поняття втілене у системі у вигляді програмного об'єкта ЕНОП, 72


який абстрагує у взаємозв'язку сукупність об'єктів трьох категорій, а саме: освітні послуги, надавачі освітніх послуг та навчальні ресурси. Окрім цього система містить побудовані на основі законодавчо-нормативних документів словники, що містять опис термінів, які використовуються для позначення основних понять та положень освітнього простору України. Серед цих понять, зокрема, і класифікатор напрямів та спеціальностей, за якими здійснюється підготовка спеціалістів в Україні. Слід зазначити, що система передбачає можливість оперативної побудови подібних класифікаторів за умови їх існування і для інших країн. Відтак, виникає можливість включати до числа надавачів освітніх послуг і закордонні навчальні заклади. Важливою особливістю розроблюваної системи є те, що рівень деталізації надавачів освітніх послуг, що є вищими навчальними закладами, передбачає урахування навчальних планів, за якими здійснюється підготовка студентів. Задля цього було розроблено об'єктно-орієнтовану модель документа "навчальний план ВНЗ" та множину керувань, що забезпечують візуалізацію та редагування стану цих об'єктів. Загалом, базова функційність системи дозволяє людині, що не має спеціальної підготовки, зорієнтуватися у складному інформаційному світі надання різноманітних освітніх послуг, краще розібратися у різноманітті спеціальностей та вимог, що висуваються до різних освітніх рівнів, визначитися з питанням, де саме та у який спосіб отримати бажану освіту, сформувати свою особисту навчальну програму та вибрати викладачів. Література: 1. Гриценко В.И. Фундаментальные проблемы Е-обучения. – К.: ВД "Академперіодика", 2008. – 38 с. ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ У СИСТЕМІ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ

Павленко І.М. СОІППО Стаття присвячена аналізу проблеми використання інформаційно-комунікаційних технологій у системі післядипломної педагогічної освіти. Описано основні риси 73


використання інформаційно-комунікаційних технологій у навчальному процесі" в рамках програми"Intel® Навчання для майбутнього", можливості й способи застосування її у педагогічній практиці. Сучасний етап розвитку суспільства, який визначаться як перехід від індустріального до інформаційного суспільства, характеризується значним збільшенням ролі інформації, створенням глобального інформаційного середовища, новими можливостями спілкування між людьми, їх доступу до світових інформаційних ресурсів та використанням сучасних інформаційно-комунікаційних технологій(ІКТ) у всіх сферах діяльності людини, в тому числі й освітній діяльності. Однією з основних стратегічних цілей розвитку інформаційного суспільства в Україні є забезпечення комп'ютерної та інформаційної грамотності населення, насамперед шляхом створення системи освіти, орієнтованої на використання новітніх ІКТ у формуванні всебічно розвиненої особистості[1]. Тому одним із актуальних завдань післядипломної педагогічної освіти стає формування інформаційної культури майбутнього педагога, його готовності до використання засобів ІКТ у майбутній професійній діяльності з метою формування вмінь і навичок учнів, розвитку їх творчої особистості та всебічної підготовки школярів до життя в інформаційному суспільстві. Вчителю нової генерації потрібно не тільки вміти використовувати новітні засоби навчання для вирішення конкретних дидактичних задач − він повинен мати інноваційний склад мислення в цілому. Інформаційне суспільство є інноваційним за своєю сутністю. Тому і освіта повинна набути інноваційного характеру, а її вихованці мають бути здатними до інноваційного типу життя і діяльності, глибоко засвоїти інноваційну культуру[2]. Таким чином, оскільки інформаційне суспільство висуває нові вимоги до підготовки педагога, з’являється потреба в уточненні складу професійних умінь майбутніх учителів з огляду на вимоги інформаційного суспільства та перегляді 74


змісту професійної підготовки майбутніх учителів з використанням новітніх засобів, які здатні забезпечити формування даних умінь. Враховуючи класифікації професійно-педагогічних умінь за компонентами педагогічної діяльності вчителя, запропонованих Н. В. Кузьміною, В. О. Сластьоніним, О. А. Дубасенюк, О. І. Бульвінською, зосередимось на п’яти групах умінь: гностичних, проектувальних, конструктивних, організаторських та комунікативних. Ми також погоджуємось з О. А. Абдулiною, яка виділяє так звані "наскрiзнi" інтегральні уміння – уміння, які є складовими частинами всіх груп умінь. З огляду на вимоги інформаційного суспільства такими інтегральними вміннями ми вважаємо інформаційно-практичні вміння, під якими розуміємо вміння використовувати ІКТ у професійній діяльності вчителя та які включають у себе два компоненти: суто інформаційний(пов'язаний з аналізом та відбором інформації) та прикладний(пов'язаний з практичним використанням інформації, представленої засобами ІКТ). Оскільки дані вміння є інтегральними, вони входять у склад кожного компоненту педагогічної діяльності та пов’язані з використанням різних засобів ІКТ(текстових та графічних редакторів, табличних процесорів, педагогічних програмних засобів(ППЗ), ресурсів мережі Інтернет тощо). Формування вмінь, зазначених вище, повинно відбуватись поетапно в процесі професійної підготовки майбутніх учителів на протязі всього курсу навчання студентів у педагогічному університеті та охоплювати соціально-гуманітарну, психолого-педагогічну, фахову та практичну підготовку. Одним із ефективних ланок у системі формування професійних умінь майбутніх учителів засобами ІКТ є інтегровані спецкурси, метою яких є систематизація знань з психолого-педагогічних та фахових дисциплін, а також основ інформаційних технологій, та формування на базі вже отриманих знань відповідних професійних навичок і вмінь, необхідних для здійснення педагогічної діяльності майбутнього вчителя з використанням засобів ІКТ. Прикладом такого інтегрованого спецкурсу є 75


курс"Використання інформаційно-комунікаційних технологій у навчальному процесі" в рамках програми"Intel® Навчання для майбутнього", який створено з метою підготовки вчителів, які вже працюють у закладах освіти, але також може бути адаптований для майбутніх учителів, які ще не мають досвід самостійної педагогічної діяльності. Тому в рамках проведення всеукраїнського педагогічного експерименту за програмою"Intel® Навчання для майбутнього" даний курс був введений до навчального плану вищих навчальних закладів І-ІV рівнів акредитації Принципова відмінність програми "Intel® Навчання для майбутнього" полягає в тому, що в процесі навчання за цією програмою майбутні вчителі не лише оволодівають деякими вміннями в галузі ІКТ, але й навчаються, як використовувати засоби ІКТ у поєднанні з інноваційними педагогічними технологіями. Таким чином, вчителі комплексно навчаються інноваційних педагогічних та інформаційно-комунікаційних технологій[5], що цілком відповідає вимогам інформаційного суспільства. Мета навчання за програмою: сформувати у вчителів або майбутніх вчителів навички ефективного використання ІКТ при навчанні різних навчальних предметів учнів різних вікових категорій за допомогою інноваційних педагогічних технологій[6]. Таким чином, даний курс може бути включений у процес професійно-педагогічної підготовки вчителів будь-якого предмету. Особливостями реалізації мети та завдань програми є наступні: •навчання через практичну діяльність; •спрямованість на конкретний результат; •застосування ІКТ для реалізації педагогічних ідей; •використання інтерактивних методів навчання; •погляд на ІКТ не як на"річ у собі", а як на ефективний засіб для реалізації дослідницької самостійної проектної діяльності; •побудова вправ при ознайомлені з ІКТ за принципом: від простого до складного; •формування навичок роботи в малих групах та парах; 76


•формування навичок критичного мислення та навичок мислення високого рівня(аналіз, синтез, оцінювання); •постійне обговорення власних думок з колегами; •проектування всіх видів діяльності; •використання методу проектів; •можливість самостійного виконання завдання за комп’ютером; •використання методу демонстраційних прикладів тощо[5, с. 77]. Результатом навчання за курсом програми є розроблення та захист кожного його учасника електронного Портфоліо навчального проекту, подальша розробка якого передбачає впровадження спланованого проекту при навчанні учнів. Робота над Портфоліо навчального проекту здійснюється в3 етапи: І етап − планування змісту та пошук ресурсів для майбутнього Портфоліо навчального проекту(Модулі1, 2, 3); ІІ етап − створення різноманітних матеріалів, які є складовими Портфоліо навчального проекту, за допомогою засобів ІКТ(Модулі4, 5, 6, 7, 8, 9, 10); ІІІ етап − презентація та оцінювання Портфоліо навчального проекту (Модулі11, 12). Таким чином, в рамках даного курсу відбуватиметься поетапне формування професійних умінь усіх груп на протязі всіх модулів. Зазначимо, що формування даних вмінь здійснюється на основі особистісно-діяльністного підходу та відповідає вимогам інформаційного суспільства щодо інноваційного характеру професійної діяльності майбутніх учителів. Участь у даній програмі озброює теоретичними знаннями і практичними навичками та вміннями по створенню методичного забезпечення для навчання конкретного предмету, розкриває їх творчий потенціал та формує інноваційний тип мислення, який є невід’ємною якістю успішного педагога в інформаційному суспільстві. Використані джерела: 1. Кузьмина Н. В. Психологическая структура деятельности 77


2.

3.

4.

5.

6.

учителя. – Гомель: Изд-во Гомельского, гос. ун-та, 1976. – 57 с. Технології професійно-педагогічної підготовки майбутніх учителів:Навчальний посібник: у2 ч. – Ч.1: / За заг. ред. доктора педагогічних наук О.А. Дубасенюк. – Житомир: Житомирський держ. пед. ун-т, 2001. – 266 с. Абдуллина О. А. Общепедагогическая подготовка учителя в системе высшего педагогического образования. – М.: Просвещение, 1990. – 141 с. Наказ МОНУ від22. 04. 2005 р. №248. Про розширення педагогічного експерименту за програмою"Intel® Навчання для майбутнього", щодо навчання майбутніх вчителів ефективному використанню інформаційно-комунікаційних технологій у навчально-виховному процесі. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://www.ciit.zp.ua/index.php?option=com_content&v iew=article&id=816&Itemid=279 Дементієвська Н. П., Морзе Н. В. Комп’ютерні технології для розвитку учнів та вчителів. Інформаційні технології і засоби навчання: Зб. Наук. пр./ За ред.. В. Ю. Бикова, Ю. О. Жука/ Інститут засобів навчання АПН України. – К.: Атіка, 2005. – С. 76-95. Intel® Навчання для майбутнього. Методичні рекомендації для тренерів-методистів. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://iteach.com.ua/onlineresources/methodological_recommendations/ ВИКОРИСТАННЯ КОМП’ЮТЕРНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ЯК ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ ПОЗИТИВНОЇ МОТИВАЦІЇ У СТУДЕНТІВ

Павленко Лілія Василівна Бердянський державний педагогічний університет У дослідженні розглянутий мотиваційний етап дидактичного процесу. Визначені загальні підходити до використання комп’ютерних технологій для формування позитивної мотивації. Процес формування позитивної навчальної мотивації розглянутий на трьох основних рівнях. Визначено, що успішність навчальної діяльності з використанням 78


комп’ютерних технологій досягається, якщо є пошукова активність, що виникає з мотиваційної сфери, в якій присутня мета, яка досягається через формування плану дій. Застосування комп’ютерних технологій є одним з факторів розвитку та індивідуалізації стратегії діяльності суб’єкта, її мотиваційної, особистісної регуляції. Однією з задач, що стоять сьогодні перед вищою освітою є підготовка молодих фахівців до життя в інформаційному суспільстві. В сучасних умовах розвитку і широкого застосування комп’ютерної техніки випускники вищих навчальних закладів, і в першу чергу викладачі інформатики, повинні бути здатні самостійно шукати засоби раціонального вирішення проблем за допомогою сучасних технологій, грамотно працювати з даними і використовувати інформаційні технології. Активізація пізнавальної діяльності студентів і формування у них позитивного мотиву до процесу оволодіння майбутньою професією передбачає широке використання комп’ютерних технологій, а також цілеспрямовану діяльність викладача з удосконалення форм, методів і засобів, які забезпечують формування у студентів інтересу до використання комп’ютерних технологій в професійній діяльності. Психолого-педагогічні аспекти використання нових комп’ютерних технологій у навчальному процесі ґрунтовно розглядаються в працях М. Жалдака, В. Зінченка, Ю. Машбиця С. Семерікова та ін. Мотивація до професійної діяльності посідає провідне місце в структурі діяльності особистості майбутнього фахівця і є одним із основних понять, яке використовують для пояснення рушійних сил, мотивів для здобуття певної професії. Структура, поняття та природа мотиву були досліджені в працях таких науковців Л. Анциферової, В Асєєва, Л. Божович, Б. Додонова, В. Ковальова, С. Занюка, А. Маркової, Н. Морозової, Л. Славіної, Х. Хекхаузена та ін. Розкриттям сутності мотиву професійної діяльності займалися Р. Гуревич, Е. Зеєр, Є. Ільїн, Л. Кандибович, С. Каверін, Е. Климов, Т. Ладзіна, А. Маркова, Н. Нестерова, А. 79


Овчаренко, Н. Степанченко та ін. Аналіз досліджень засвідчив, що проблема формування позитивної мотивації до навчальної діяльності з використанням комп’ютерних технологій потребує подальшого дослідження для залучення творчого потенціалу майбутніх фахівців та забезпечення потреби в самореалізації. Будь який дидактичний процес, незалежно від застосовуваних педагогічних технології і досліджуваних навчальних предметів, має трикомпонентну структуру: мотиваційний (цільовий) етап, етап власної пізнавальної діяльності студента і етап управління цією діяльністю. Розглянемо можливості реалізації першого етапу в умовах комп’ютерних технологій навчання. Поняттям мотивація в психолого-педагогічних науках позначається процес, в результаті якого певна діяльність набуває для індивіда відомий особистісний сенс, створює стійкість його інтересу до неї і перетворює зовні задані цілі діяльності у внутрішні потреби особистості. Оскільки мотивація – це внутрішня рушійна сила дій і вчинків особистості, одна з необхідних умов її активного включення в навчальну роботу, педагоги прагнуть управляти нею, в тому числі і при використанні комп’ютерних технологій в навчанні. Необхідно враховувати, що мотиваційно-ціннісна сфера особистості (потреби, установки, цінності) лежить в основі будь-якої пізнавальної діяльності. Пояснюється це тим, що студент сам намагається визначити цілі свого навчання, регулює цей процес і оцінює його успішність. При цьому потреби, трансформовані в мотиви, сприяють формуванню різних рівнів мотивації професійного становлення особистості в умовах вищого навчального закладу. Усього виділяється три таких рівні [1]. Початковий (зовнішній) рівень мотивації пов’язаний з тим, що потреба у професійному розвитку викликана зовнішнім соціальним мотивом. Він обумовлює зовнішнє (формальне) ставлення до навчально-пізнавальної діяльності. Основний (внутрішній) рівень мотивації досягається тоді, коли потреба фахівця «знаходить» себе в педагогічному предметі, який є об’єктивно необхідний для подальшої 80


професійної діяльності знання, вміння, навички, професійні позиції і розвинені (адаптовані) психологічні особливості. Вищий (внутрішній) рівень мотивації відображає потребу студента в розвитку і продуктивній реалізації свого творчого потенціалу. Його основою виступають високі бажання фахівця на самореалізацію в навчально-пізнавальній діяльності, яка приймається ним, як вищий і головний пріоритет. Залучення творчого потенціалу забезпечує найкраще задоволення потреби в самореалізації. На даному рівні мотивації помітну роль відіграє мотивація досягнення. Вона характеризується прагненням студента виконати справу на високому рівні якості всюди, де є можливість проявити свою особисту майстерність та індивідуальні здібності. Слід зазначити, що ступінь усвідомленості потреби поповнювати свої знання у різних людей не однакова. У студентів часто на перший план виступають прагматичні мотиви, пов’язані з вирішенням індивідуальних, ситуативних завдань. У цих умовах особливо важливо при використанні комп’ютерних технологій в навчанні передбачити спеціальні заходи щодо стимулювання навчальної діяльності, підтримці позитивної мотивації до навчання, створенню сприятливого режиму роботи. Необхідно залучати студентів до самостійної діяльності в навчанні, імітуючи практику, багаторазово посилюючи можливості аналізу і синтезу явищ і процесів [2, с. 176]. Як показує аналіз навчальної діяльності, більшість студентів вже на ранніх стадіях знаходження у вищому навчальному закладі прекрасно усвідомлюють необхідність застосування ЕОМ у своїй професійній діяльності. Навчальний процес за своєю суттю все більше і більше наближається до продуктивної праці, а в ідеалі зливається з нею. Особливо цей ефект посилюється, якщо навчальні завдання, які розв’язуються в рамках комп’ютерних технологій навчання, пов’язані з практичною діяльністю майбутнього фахівця або представляють інтерес в його повсякденній навчальній діяльності. Найбільш результативна в даному випадку така методика створення мотивації, при якій викладач звертається до формування уявлення у студентів про роль даного предмета в його 81


майбутній діяльності для успішного вирішення професійних завдань. Основна увага приділяється при цьому не стільки спеціальному підбору навчального матеріалу, скільки правильному формуванню позитивних ціннісних орієнтацій студентів по відношенню до навчання, до досліджуваного предмета і до навчальної роботи в цілому. Враховуючи, що в студентському віці інтереси носять спрямований характер, а розумова діяльність характеризується самостійністю мислення, застосування комп’ютерних технологій навчання як інструменту професійної діяльності створює мотивацію «із зміщенням на кінцевий результат», що у професійній підготовці особливо важливо. Комп’ютерні технології навчання передбачають забезпечення студентів чіткою і адекватною інформацією про досягнення в навчанні, підтримують їх компетентність і впевненість у собі, стимулюючи тим самим внутрішню мотивацію. Пізнавальний процес знаходиться під контролем самого студента: він відчуває відповідальність за власну поведінку, пояснює причини свого успіху не зовнішніми факторами (легкість завдання, везіння), а власним старанням і ретельністю. Саме ця схема «невдачанедостатність зусиль» є, на думку психологів, найкращою для збереження і розвитку мотивації навчання. Комп’ютерні технології навчання можуть відігравати вирішальний вплив і на формування позитивного ставлення до навчання. У багатьох навчальних програмах реалізується принцип спонукання студентів до пошуку, коли комп’ютер в разі помилкового рішення дає орієнтовні вказівки, спрямовуючи тим самим дії студентів. Ефективна навчальна система в кінцевому рахунку забезпечує виправлення помилки і дозволяє довести розв’язання задачі до кінця. Завдяки цьому усувається одна з поширених причин негативного ставлення до навчання, а саме невдачі у вирішенні навчальних завдань. Підтримувати стимули до навчання можна, створюючи ситуацію успіху в навчанні. Для цього при використанні комп’ютерних технологій навчання необхідно передбачити поділ навчального матеріалу з урахуванням індивідуальних здібностей для груп студентів з різною базовою підготовкою, різними навичками виконання розумових операцій і 82


інтелектуальним розвитком, тобто необхідна наявність банку даних із завданнями різного рівня складності, що передбачає кілька методів і форм подачі одного і того ж навчального матеріалу залежно від рівня базових знань, цілей і розвитку студентів. Слід зазначити, що мотивація студентів до застосування в освітньому процесі комп’ютерних технологій навчання протягом усього періоду перебування їх у вищому навчальному закладі не тільки не знижується, а й зростає протягом всього навчання. Особливе значення у створенні позитивної мотивації до застосування комп’ютерних технологій в навчанні відіграє можливість управління процесом пізнавальної діяльності. Кожен, студент навчаючись при використанні комп’ютерних технологій в навчанні об’єктивно ставиться до умови, коли він не просто зчитує інформацію з комп’ютера, а й набуває практичних навичок розв’язання професійно спрямованих завдань. За твердженням американського психолога М.Ксікзентміхалі [3] внутрішня вмотивованість виникає тільки в тих випадках, коли в діяльності особистості збалансовані «необхідно» і «можу», коли приведено в гармонію те, що повинно бути зроблено і те, що людина може зробити. Якщо в сприйнятті особистості ці два параметри діяльності-вимоги і здібності відповідають один одному, то створюються необхідні умови для того, щоб в діяльності виникла внутрішня мотивація. Комп’ютерні технології навчання при відповідній якості програмного забезпечення сприяють наданню реальної свободи студентам у виборі навчальних завдань і допоміжної інформації залежно від їх індивідуальних здібностей і нахилів. Така тенденція до диференціації та індивідуалізації навчання дає можливість набагато більшій кількості слухачів знайти впевненість у навчальному середовищі, привести у відповідність вимоги та складність завдань з рівнем їх здібностей і можливостей. Спілкування з комп’ютером не набридає, тому що чим більше студенти працюють з ним, тим більше дізнаються нового. Робота з використанням комп’ютерних технологій дає студентам такий заряд активності, настільки захоплює їх, що 83


вони вже забувають про час і закінчують свою роботу, як правило, лише після неодноразових нагадувань викладача. Це створює сприятливу психологічну обстановку і вказує на стійку увагу студентів при роботі з ЕОМ. Можливість видавати інформацію з урахуванням індивідуальних особливостей сприйняття користувачів дозволяє зняти напруженість, що позитивно впливає на емоційний стан. Процес пізнання не можливий без запам’ятовування, яке є його важливою і невід’ємною частиною. Студенти в процесі засвоєння нового матеріалу повинні в обов’язковому порядку пройти стадію вільного і свідомого відтворення матеріалу. Це дозволяє закладена в комп’ютерну навчальну програму можливість повторити її перегляд в умовах високої емоційності і мимовільної активізації уваги, що в особливій мірі сприяє створенню відповідних внутрішніх мотивів, які дозволяють студентам розв’язувати поставлені перед ними дидактичні завдання. Передбачені в комп’ютерних технологіях можливості активного самоконтролю дозволяють студентам виявляти ступінь неузгодженості між заданою для засвоєння інформацією і фактично засвоєною. При цьому процес засвоєння матеріалу посилюється за рахунок включення в нього ряду розумових операцій і зокрема, порівняння та узагальнення. Такий процес протікає за рахунок гнучкої короткострокової пам’яті, що дозволяє студентам швидко коригувати свою відповідь і виправляти допущені помилки, підвищує розумову активність, забезпечує організацію та підтримку уваги. Навчання із застосуванням комп’ютерних технологій дозволяє формувати у студентів позитивне ставлення до навчання; підтримувати їх компетентність і впевненість у собі, стимулюючи тим самим внутрішню мотивацію; підвищити об’єктивність самооцінки, дисциплінованість та інтелектуальну активність, самопочуття, настрій і тим самим ефективність навчання в цілому. Застосування комп’ютерних технологій є одним з факторів розвитку та індивідуалізації стратегії діяльності суб’єкта, її мотиваційної, особистісної регуляції. Успішність навчальної діяльності з їх використанням досягається, якщо є пошукова 84


активність, що виникає з мотиваційної сфери, в якій присутня мета, яка досягається через формування плану дій. Спонукальними мотивами застосування комп’ютерних технологій на даному етапі розвитку комп’ютерного навчання у вищих навчальних закладах виникає більш висока інтенсивність роботи, її організованість, активність, якість засвоєння, самостійність, об’єктивність оцінки, дисциплінованість, предметна новизна, а також незвичайність занять та інші. Література: 1. Жигулина В.В. Формирование мотивов учебнопрофессиональной деятельности студентов / Жигулина В.В., Румянцев В.А. // В мире научных открытий. 2013. № 11. С. 101 - 109. 2. Павленко Л. В. Інноваційні аспекти в організації самостійної роботи студентів в контексті болонського процесу / Л. В. Павленко // Наукові праці Вищого навчального закладу "ДонНТУ". Серія: "Педагогіка, психологія і соціологія". Випуск 1 (15), Ч. 2. – Донецьк : ДВНЗ "ДонНТУ", 2014. – С. 174-178. 3. Csirszentmihalyi M. The dynamics of intrinsic motivation: a study of adolescents. / Eds. C. Ames, R. Ames. Research on motivation in education. - N.Y.: Academic Press, 1989. - V. 3. - P. 45-71. ЗАСОБИ НАВЧАННЯ IP-ТЕЛЕФОНІЇ МАЙБУТНІХ ІНЖЕНЕРІВ-ПЕДАГОГІВ

Павленко Максим Петрович Бердянський державний педагогічний університет У роботі розглянуто проблему організації навчальної діяльності студентів засобами технологій віртуалізації на дисципліні «IPтелефонія в комп’ютерних мережах». Проведений аналіз існуючих систем віртуалізації, визначено особливості їх використання у навчальному процесі. Розглянуто віртуалізацію з повною емуляцією, паравіртуалізацію, часткова (нативна) віртуалізація, та визначені їх особливості що практичного використання у навчальному процесі. Визначено переваги впровадження у навчальний процес технологій віртуалізації, та зокрема програмного засобу VirtualBox, у дисципліну «IPтелефонія в комп’ютерних мережах» у якості засобу навчання. 85


Підготовка майбутніх фахівців в галузі професійної освіти, зокрема інженерів-педагогів комп’ютерного профілю не можлива без використання інформаційних технологій. Стрімкий розвиток апаратного та програмного забезпечення, поява нових та удосконалення старих апаратних платформ призводить до постійного відставання освітнього процесу від вимог сьогодення, і ускладнює адаптацію вищих навчальних закладів до зростаючих вимог суспільства щодо якості підготовки фахівців в галузі інформаційних технологій. Навчання інженерів-педагогів дисципліни «IP-телефонія в комп’ютерних мережах» актуалізує зазначену проблему. Для їх підготовки необхідно забезпечувати здатність до встановлення, налагодження функціонування та експлуатації програмного забезпечення IP-телефонії з урахуванням мережевої взаємодії як в локальній, так і в глобальній мережах. Одним із напрямків розв’язання визначеної проблеми є впровадження в навчальний процес технології віртуалізації, однак аналіз підходів до використання віртуалізації для навчання майбутніх інженерів-педагогів комп’ютерного профілю засвідчує відсутність єдиної концепції її впровадження та використання. Розробка методичних підходів до використання технологій віртуалізації у навчанні дисципліни «IP-телефонія в комп’ютерних мережах» потребує вирішення ряду організаційних і технічних завдань. Проблема використання віртуалізації при навчанні інформатики та інформаційних технологій Т. Р. Андела, О. Я. Анопрієнка, В. Ю. Бикова, Н. Ю. Корольової, В. С. Миргорода, В. В. Огурцова, В. В. Осадчого, К. В. Пономарьової, К. Е. Стюарта, К. М. Сафронова, Т. М. Терещенка, Ш. Н. Усманова та ін. Підготовка майбутнього інженера-педагога в галузі комп’ютерних технологій відповідно до державного стандарту вищої освіти передбачає формування професійних компетентносте: здатності до використання операційних та інтелектуальних систем при розв’язанні практичних завдань з урахуванням захисту інформації в комп’ютерних системах та мережах; здатність до застосування мов програмування та 86


програмної інженерії при розв’язанні проблем та завдань соціального та професійного характеру; здатність аналізувати, налагоджувати, використовувати та розробляти людиномашинну взаємодію на основі архітектури та організації ЕОМ. Їх формування відбувається протягом вивчення раду професійно-орієнтовних дисциплін, однією з яких є «IPтелефонія в комп’ютерних мережа». У якості мережевої навчальної лабораторії для вивчення дисципліни «IP-телефонія в комп’ютерних мережах» використовується два сервери з відкритими мережевими операційними системами Debian або Ubuntu та встановленим програмним забезпеченням серверу Asterisk. У якості клієнтів – персональні комп’ютери зі встановленими операційними системами сімейства Windows або Linux та програмним забезпечення для IP-телефонії. Це апаратне устаткування та програмне забезпечення необхідне для моделювання мережевої взаємодії клієнтів та серверів IP-телефонії з використання протоколів SIP, IAX2, H.323. Одним із напрямків розробки та провадження мережевої лабораторії для вивчення IP-телефонії є використання віртуалізації. Віртуалізація, як поняття, використовується для двох технологій, які фундаментально розрізняються: віртуалізація ресурсів і віртуалізація платформ. Віртуалізація ресурсів, на відміну від віртуалізації платформ, має більш широкий зміст та об’єднує велику кількість різноманітних підходів спрямованих на підвищення зручності роботи користувачів з інформаційними системами в цілому. У своєму дослідженні ми будемо спиратися на поняття віртуалізації платформ, оскільки пов’язані із цим поняттям технології динамічно розвиваються і є ефективними для досягнення цілей підготовки майбутніх інженерів-педагогів комп’ютерного профілю. Розглянемо віртуалізацію з повною емуляцією. При такому підході повністю віртуалізується апаратне забезпечення при збереженні гостьової операційної системи в незмінному вигляді [2]. Це дозволяє симулювати різні апаратні архітектури. Прикладами програмних засобів для повної симуляції є: Bochs, Pearpc, QEMU. Основний недолік такого підходу полягає в тому, що апаратне забезпечення, яке симулюється істотно 87


сповільнює швидкодію гостьової системи, що робить взаємодію з нею дуже незручною, тому, у якості основи для розробки віртуальної навчальної лабораторії для вивчення дисциплін «IPтелефонія в комп’ютерних мережах» такі продукти використовувати не доцільно. Розглянемо паравіртуалізацію, як основу для розробки віртуальної навчальної лабораторії. При застосуванні паравіртуалізації для реалізації взаємодії використовується спеціальний програмний інтерфейс (API) для взаємодії з гостьовою операційною системою на рівні сторінок оперативної пам’яті. Прикладами паравіртуалізації є Xen, L4, TRANGO, Wind River, XtratuM hypervisors. Такий підхід вимагає модифікації коду гостьової системи. Значна кількість розробників апаратного та програмного забезпечення висловлюють сумніви щодо перспектив цього підходу віртуалізації [1], оскільки сьогодні усі рішення виробників апаратного забезпечення відносно віртуалізації спрямовані на системи з нативною віртуалізацією. Крім цього необхідно відзначити складність розгортання нових екземплярів віртуальних машин для звичайного користувачів. Отже використання програмних засобів паравіртуалізації у навчанні IP-телефонії в комп’ютерних мережах є недоцільним. Розглянемо часткову (нативну) віртуалізацію в контексті нашого дослідження. У цьому випадку симулюється лише необхідна кількість апаратного забезпечення для запуску ізольованої віртуальної машини [3]. Такий підхід дозволяє запускати гостьові операційні системи, розроблені тільки для тієї ж архітектури, що й у хосту. Таким чином, кілька екземплярів гостьових систем можуть бути запущені одночасно що дає змогу змоделювати комп’ютерну мережу із серверами та клієнтами IP-телефонії на одному персональному комп’ютері. Розповсюдження вже налагоджених гостьових систем між користувачами досить спрощене і можливе лише на основі копіювання файлів. До недоліків даного виду віртуалізації можна віднести залежність віртуальних машин від архітектури апаратної платформи, однак для дисциплін «IP-телефонія в комп’ютерних мережах» використовуються операційні системи та програмне забезпечення для архітектури х86. Приклади 88


продуктів для нативной віртуалізації: Vmware Workstation, Virtualbox, Parallels Workstation і інші, у тому числі серверні рішення (Vmware Server, Microsoft Virtual Server, Vmware ESX Server, Virtual Iron, Microsoft Hyper V). Визначимо переваги від впровадження у навчальний процес цих технологій, зокрема програмного засобу VirtualBox, у дисципліну «IP-телефонія в комп’ютерних мережах»: – економія на апаратному забезпеченні. Істотна економія на закупівлі апаратного забезпечення відбувається при розміщенні декількох віртуальних серверів на одному фізичному сервері; – можливість підтримки різних операційних систем з метою забезпечення підтримки та одночасного запуску різних операційних систем для встановлення мережевої взаємодії для реалізації сервісу IP-телефонії; – можливість ізолювати потенційно небезпечні кроки оператора або програмні продукти. У цьому випадку, віртуальна машина виступає в ролі лабораторного стенду, який повністю керується та контролюється студентом; – можливість створення необхідних апаратних конфігурацій для реалізації мережевої взаємодії в рамках вивчення дисципліни IP-телефонія в комп’ютерних мережах. В рамках лабораторного практикуму необхідно використовувати задані апаратні конфігурації при перевірці працездатності серверів Asterisk у певних умовах, і може бути використано для здійснення різних практичних симуляцій роботи програмного та апаратного забезпечення; – використання віртуальних машин дає значні можливості з налагодження серверів IP-телефонії, можна створювати репозиторії готових до використання віртуальних машин з гостьовими операційними системами налагодженими відповідно до потреб конкретного практичного завдання, й використовувати з навчальною метою. Розроблені віртуальні машини можуть бути використані для здійснення експериментальних досліджень в галузі IP-телефонії, оскільки у випадку пошкоджень системи, її відновлення зі збереженого стану займає мало часу; – суттєвою перевагою для вивчення IP-телефонії в комп’ютерних мережах з використанням віртуальних машин є 89


можливість запуску на одному хості одночасно кілька віртуальних машин, об'єднаних у віртуальну мережу. Така особливість надає значні можливості зі створення моделей віртуальної мережі між декількома системами на одному фізичному комп’ютері; – віртуальні машини підвищують мобільність студентів, вони можуть бути експортовані і переміщені на інший комп’ютер, і там віртуальна машина може бути відразу запущена; – при використанні віртуальних машин в навчанні IPтелефонії суттєво підвищується керованість відносно створення резервних копій, створення знімків станів віртуальних машин і відновлень після збоїв. Література: 1. Паравиртуализация / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://itc.ua/articles/paravirtualizaciya_25925/. 2. Han S., Jin H. W. Full virtualization based ARINC 653 partitioning //Digital Avionics Systems Conference (DASC), 2011 IEEE/AIAA 30th. – IEEE, 2011. – С. 7E1-1-7E1-11. 3. Li P. Centralized and decentralized lab approaches based on different virtualization models //Journal of Computing Sciences in Colleges. – 2010. – Т. 26. – №. 2. – С. 263-269. ОСОБЛИВОСТІ СПЕЦІАЛІЗАЦІЙ В MАСОВИХ ОН-ЛАЙН ВІДКРИТИХ КУРСАХ

Л.Ф.Панченко ДЗ «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка На основі аналізу спеціалізацій «Data Science» та «Methods and Statistics in Social Sciences» проекту Coursera з’ясовується сутність поняття “спеціалізація” в практиці масових он-лайн курсів. Обговорюються шляхи включення спеціалізацій в процес змішаного навчання в українських вишах. Орієнтація університетської освіти на розширення науководослідної діяльності майбутніх фахівців вимагає оволодіння ними сучасними методами аналізу даних та відповідним 90


інструментарієм. Одним з перспективних шляхів в цьому напрямку вважаємо дослідження передового досвіду викладання дисциплін з аналізу даних в рамках такої форми навчання як масовий відкритий он-лайн курс (англ. massive open online course, скорочено MOOC). Під «спеціалізацією», яка з'явилася порівняно недавно в практиці масових он-лайн відкритих курсів, розуміють послідовність пов’язаних між собою курсів в предметної області, які дозволяють студенту глибоко вивчити предмет, і потім застосувати свої знання на практиці у спеціальному проекті. На кінець листопада 2015 р. в проекті Coursera було реалізовано біля 10 «спеціалізацій», присвячених галузі аналізу даних. Серед них такі: ● Big Data,·University of California, San Diego (6 курсів) ● Data Science,·Johns Hopkins University (10 курсів) ● Excel to MySQL: Analytic Techniques for Business Duke University (5 курсів) ● Business Analytics, University of Pennsylvania(5 курсів) ● Executive Data Science , Johns Hopkins University (5 курсів) ● Methods and Statistics, University of Amsterdam(5 курсів) Мета даної статті на прикладі двох спеціалізації проекту Coursera розглянути особливості цієї форми масового он-лайн навчання. Таблиця 1. Структура спеціалізації “Data Science” ( Johns Hopkins University) №

Назва курсу

Зміст

1

The Data Інструменти фахівця з аналізу даних Scientist’s Toolbox

2

R Programming

3

Getting and Отримання та очистка даних Cleaning Data

91

Основи програмування в середовищі R


4

Exploratory Analysis

Data Розвідковий аналіз даних

5

Reproducible Research

Відтворювальні дослідження

6

Statistical Inference

Статистичний вивід

7

Regression Models

Регресійні моделі

8

Practical Machine Машинне навчання Learning

9

Developing Products

10

Data Capstone

Data Розвиток data продуктів (Презентація результатів анализу даних) Science Фінальний проект

Спеціалізація «Data Science» [6] проекту Coursera (таб.1) налічує 9 курсів, які охоплюють концепції та засоби аналізу даних, починаючи з постановки питань і закінчуючи публікацією результатів. Завершується послідовність курсів виконанням спеціального проекту (Capstone Project). Дослівно, Capstone [5] – один із завершальних або захисних каменів, які утворюють верхню частину зовнішньої кладки стіни або будівлі. А стосовно сфері освіти цей термін розуміється як «вінець, точка, елемент, або подія» або «останній штрих, кульмінація, вершина». Іншими словами – це глибоке дослідження в області навчальної програми, яке передбачається в заключний період навчання і ґрунтується на попередніх курсах. Словосполучення «Capstone course» [5] трактується також як курс, запропонований в рамках академічної програми з метою об'єднання основних аспектів навчальної дисципліни. У багатьох американських і канадських університетах Capstone course, це курс, на якому студент навчається, щоб завершити здобуття ступеня бакалавра. 92


Що стосується порядку проходження курсів. Творці спеціалізації виділяють два види залежності між курсами: «жорстку» і «м’яку». Жорстка залежність передбачає, що студенти в обов’язковому порядку повинні знати матеріал попередніх курсів. При м’якій залежності знання попередніх курсів вітаються і рекомендуються. Автори спеціалізації рекомендують спочатку обов'язково пройти перші два курси: «Інструменти аналітика даних», «Програмування в R». Для наступних курсів описано, які курси пов’язані з іншими жорсткою або м’якою залежністю. Для оцінювання навчальних досягнень студентів в рамках спеціалізації пропонуються традиційні інструменти Coursera: тести (quizzes), оцінювання однокурсниками один одного (peer assessment), виконання проектів. Серед особливостей спеціалізації Data Science слід відзначити також такі: • Повторюваність (курси повторюються кожен місяць) і тривають 4 тижні кожен. • Можливість проходити одночасно декілька курсів. • Можливість заміни деяких курсів на інші в рамках однієї спеціалізації. • Ще залишилася можливість проходити безкоштовно все, крім фінального проекту. • Ухил у бік комерціалізації та отримання веріфікованого сертифіката. • Можливість пройти курс повторно безкоштовно, якщо він був оплачений, але не закінчений. Cпеціалізація “Methods and Statistics in Social Sciences Specialization” [7] присвячена методам соціологічних досліджень та статистичним методам аналізу даних цих досліджень (таб.2). Таблиця 2. Структура спеціалізації «Methods and Statistics in Social Sciences» Амстердамського університету №

Назва курсу 1

93

Кількісні методи (Quantitative

Зміст Вступний курс університетського рівня з кількісних методів


Methods)

досліджень в суспільних науках.

2

Якісні методи Збір даних, опис, аналіз та дослідження інтерпретація в якісному (Qualitative соціологічному дослідженні Research Methods)

3

Основи статистики Основи описової статистики; (Basic Statistics) розрахунок показників засобами вільного програмного забезпечення

4

Статистичний статистичні критерії та їх вивід (Inferential розрахунок засобами вільного Statistics) програмного забезпечення.

5

Фінальний проект Науково-дослідний проект з аналізу (Social Science даних, який буде виконуватися у Final Project) співпраці з іншими студентами.

Аудіторія цього курсу – це соціологи-початковці. На відміну від спеціалізації Data Science вона передбачає суворо послідовне проходження 4-х курсів, яке завершується фінальним проектом, що займає приблизно 10 місяців. В фінальному проекті слухачі збирають та аналізують власні дані, або приймають участь в проектах Амстердамського університету. Вважаємо, що такий розклад дозволяє студентам-соціологам українських вишів приєднатися до курсу разом із викладачем в рамках, наприклад, курсу «Математичні методи в соціології», який викладається в нашому університеті на 3-му курсі [1; 3]. В обох спеціалізаціях, як у багатьох курсах проекту Coursera, віддається перевага використанню вільного програмного забезпеченню з аналізу даних (середовище R). Підбиваючи підсумки розгляду особливостей спеціалізацій MOOC відзначимо, що це нова перспективна форма масових онлайн курсів, яка дозволяє більш глибоко вивчити предметну область. Однак вона передбачає і більш високу мотивацію студента, якому слід завершити відразу декілька курсів. Проблемою залишається і великий відсів учасників. 94


Вивчення особливостей спеціалізації в галузі аналізу даних масових он-лайн відкритих курсів дозволяє намітити наступні шляхи включення такої форми навчання в навчальний процес українських вишів: оновлення навчально-методичного забезпечення дисциплін, що читаються; організація самостійної роботи студентів з матеріалами курсів; проходження окремих тем курсу, або всього курсу разом студентами та викладачами; включення в тематику кваліфікаційних робіт; використання нових засобів і методів, що вивчаються в спеціалізації, в дослідженнях аспірантів і докторантів для аналізу отриманих даних. Напрями подальших досліджень включають вивчення особливостей інших спеціалізацій масових відкритих он-лайн курсів у галузі аналізу даних, зокрема, спеціалізації «Big data education» [4], а також розробки рекомендацій для включення такої форми навчання в процес змішаного навчання студентів ВНЗ України. Література: 1.Панченко Л.Ф. З досвіду навчання студентів аналізу даних в середовищі R /Л.Ф.Панченко, I. В Левітан // Матеріали четвертої міжнародної конференції FOSS Lviv 2014. 26-28 квітня 2014. – Львів, 2014. 2.Панченко Л. Ф. Масовий відкритий он-лайн курс як альтернативна форма підвищення кваліфікації викладача вищої школи // Education and pedagogical sciences. – 2013. – №1(156). – С.19 – 28. 3. Панченко Л. Ф. Практикум по анализу данных. – Луганск, Изд-во ГУ «ЛНУ имени Тараса Шевченко», 2013. -– 269 с. 4.Big Data in Education [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://courses.edx.org/courses/ 5.Capstone [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://en.wikipedia.org/wiki/Capstone 6.Johns Hopkins University Data Science [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.coursera.org/specializations/jhudatascience 7.Methods and Statistics in Social Sciences Specialization [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.coursera.org/specializations/social-science 95


Е-ПОРТФОЛІО: СУТЬ, ФУНКЦІЇ, ПЕРСПЕКТИВИ ВИКОРИСТАННЯ В НАВЧАННІ І НА РИНКУ ПРАЦІ Петренко Л.М. Інститут професійно-технічної освіти НАПН України Визначено актуальність використання е-портфоліо в умовах проінноваційної освіти, виокремлено сучасні вимоги до формування робітника та розвитку керівного персоналу і педагогів системи професійно-технічної освіти. Визначено суть і функції е-портфоліо керівників і методистів: накопичувальна, модельна, стимулююча, діагностична, мотиваційна; змістова; розвивальна; рейтингова, проектувальна; презентаційна. Висвітлено досвід його використання в зарубіжних країнах. Вперше проілюстровано можливості е-портфоліо як технології формування інформаційно-аналітичної компетентності керівників професійно-технічних навчальних закладів, Розкрито перспективи його використання як Я-презентації особистості на ринку праці та надано рекомендації . Для нового соціального замовлення у сфері освіти ключовим є поняття «інноваційне суспільство». Ще в 2005 році керівники ведучих країн світу (G 8) взяли на себе довготривалі зобов’язання для забезпечення соціально-економічного розквіту в ХХІ ст. «сприяти формуванню глобального інноваційного суспільства шляхом розвитку та інтеграції всіх трьох елементів «трикутника знань» (освіта, дослідження, інновації); великомасштабного інвестування в людські ресурси; розгортання наукових досліджень і посилення професіоналізму; підтримки модернізації систем освіти для того, щоб вони більш повною мірою відповідали потребам глобальної економіки, заснованої на знаннях» [6]. Створення освітньої системи, яка в наукових працях позначена як проінноваційна освіта, має за мету «підготувати до самостійного плавання людину в постіндустріальному світі» [4, с. 23]. Безумовно, така особистість має відрізнятися високим рівнем самоуправління, самовиховання, саморегуляції та самоконтролю, які на сучасному етапі реалізуються лише 96


незначною мірою. Зауважимо, що цьому слід навчатися упродовж усього професійного життя. Головними психологічними якостями такого робітника Ю. Москвич називає життєстійкість і працездатність; спроможність жити в умовах, які швидко змінюються, й уміння створювати корисне нове; здатність до самоосвіти. Отже, сучасна реальність потребує інноваційного мислення, високої інноваційної культури – мобільності сприйняття «простору і часу» самого життя суспільства, що й визначає певною мірою прикладний аспект технологій розвитку професіоналізму керівників і педагогів ПТНЗ. У країнах з розвинутою економікою (США, Фінляндія, республіка Корея тощо), які суттєво змінили систему шкільної та професійної освіти в останнє десятиліття, враховуються прогнози і рекомендації відомого футуролога Е. Тоффлера, який у свій час попереджав: «Щоб запобігти удару об майбутнє, ми маємо створити постіндустріальну систему освіти. І щоб зробити це, ми повинні шукати цілі і методи в майбутньому, а не в минулому» [10]. Безумовно, «перехід із однієї системи координат освіти і виховання в іншу природно, і не може бути простим. Він сам по собі є інновацією, для реалізації якої потрібен величезний творчий потенціал, значні фінансові ресурси і тривалий час для розуміння, прийняття і підготовки до цілеспрямованої діяльності великої кількості людей» [4, с. 24]. Але, наголошує Ю. Москвич, для того, «щоб «інтелектуальна революція» не поглинула своїх дітей, вона повинна насамперед змінити своїх творців і зодчих – представників освітнього суспільства і людей, які приймають в ньому рішення» [4, с. 25]. І, хоча це нелегке завдання, проте розпочата модернізація вітчизняної системи освіти. Очевидно, що її ефективність багато в чому залежить від уміння мислити на випередження, особливо керівників усіх ланок управління. Мислити по-новому фахівцеві, сформованому в іншому (радянському) суспільстві з другим соціально-економічним устроєм надзвичайно складна справа. Така необхідність є одним із чинників, який впливає на визначення прикладного аспекту технологій розвитку професіоналізму керівників і педагогів 97


ПТНЗ. У пошуках адекватних і привабливих для керівного персоналу та педагогічного загалу системи ПТО форм навчання упродовж усього життя ми звернулися до зарубіжного досвіду навчання дорослих, підготовки студентства до самостійного життя, реагування на виклики ринку праці. Такою формою, на наш погляд, можна розглядати електронний портфоліо (е-портфоліо), на що вказують результати вивчення його змісту і структури, їх критичний аналіз [3; 7; 9; 11; 1]. Вітчизняними та зарубіжними дослідниками е-портфоліо розглядається як: технологія навчання; інструмент формування професійних якостей; один з варіантів вербальної оцінки компетенцій, портфель досягнень; засіб підвищення якості освіти та індивідуального прогресу педагога; технологія моніторингу та оцінювання навчальних досягнень, частина процесу навчання, а не його результат. Сьогодні вже накопичено і описаний досвід використання е-портфоліо в навчанні школярів, учнів професійно-технічних навчальних закладів, студентів коледжів, університетів, в атестації педагогів загальноосвітніх шкіл. Під е-портфоліо керівника ПТНЗ слід розуміти набір матеріалів в електронному варіанті з динамічною інформацією, що демонструє їх інформаційно-аналітичні, теоретичні та технологічні знання, вміння, навички і здатність вирішувати завдання інформаційно-аналітичної діяльності в системі управління навчальним закладом, його окремими структурними підрозділами, вибирати стратегію і тактику управлінської поведінки для оцінювання рівня його професіоналізму [8]. Нині е-портфоліо широко впроваджується у ПТНЗ Дніпропетровській області як форма аутентичного оцінювання особистісних досягнень і освітніх результатів методиста в різних видах методичної діяльності за певний період часу. У країнах з розвиненою економікою розгорнулася активна робота по створенню інфраструктури, необхідної для формування та використання громадянами е-портфоліо для власного розвитку. Вважається, що синергія е-портфоліо «дозволить створити єдиний освітній електронний простір» – віртуальне співтовариство (virtual community, online community, 98


online group), користуватися яким зможуть всі без винятку громадяни, не дивлячись на вік [2]. Одночасно спостерігається його трансформація: в науковій літературі з'явився опис таких технологій, як онлайн- і web-портфоліо. Але для їх використання необхідний більш високий рівень володіння ІКТ. Нині використання е-портфоліо дають змогу розширити перелік його функцій: (накопичувальна; модельна; стимулююча) діагностичною – фіксує зміни в зростанні професійної майстерності за певний проміжок часу; мотиваційною – заохочує до ефективної роботи; змістовою – розкриває весь спектр виконуваних робіт; розвивальною – забезпечує безперервність процесу зростання; рейтинговою – демонструє діапазон професійних компетентностей, проектувальну – відображає здатність особистості визначати мету, шлях її досягнення та отриманий результат (продукт) власника; презентаційну – ілюструє досягнення та портрет особистості. Е-портфоліо випускники ПТНЗ можуть використовуватися замість резюме, реалізуючи його презентаційну функцію. Адже частиною портфоліо може стати відео з процесом виконання якоїсь певної дії, яка виконувалася в реалізації дипломного проекту (наприклад, оформлення вітражу), готової продукції (меблі, одяг, художні вироби з металу тощо) або презентації доповіді і таке інше. Конструювання е-портфоліо, подача матеріалу в ньому, оформлення, використання супроводу (музичного, текстового) може багато розповісти про власника. Крім того, е-портфоліо можна розмістити в соціальних мережах, які часто відвідують роботодавці, представники рекрутингових компаній (наприклад, LinkedIn). Якщо з перших кроків своєї професійної діяльності формувати е-портфоліо, то з його змісту завжди можна буде отримати уявлення про рівень професійної підготовки фахівця, набор тих компетентностей і компетенцій, якими він володіє, спроектувати власну траєкторію подальшого вдосконалення, що цілком відповідає вимогам часу, програмі стратегічного розвитку «Європа–2020». Література 1. Arter J.A., Spandel V., Culham R. Portfolios for assessment and instruction Educational Resources Information Center (ERIC) 99


EDO-CG-95-10 Digest, Washington, D. C., 1995. 2 ePortfolio [Electronic resource]. URL: http://www.europortfolio.org/ 3. Ивлева Т. Н. Электронный портфолио как инструмент формирования управленческих качеств студентов // Мир науки, культуры, образования. – № 5 (36). – 2012. – С. 142–144 4. Москвич Ю. Н. Человек новой реальности как ответ на вызовы времени (часть вторая) / Ю. Н. Москвич // Профессиональное образование в современном мире. – 2012. – № 1 (4). – С. 21–36. 5. Никифорова М. В. Электронный портфолио как средство формирования информационно-коммуникационной компетентности будущих педагогов // Вестник Московского государственного университета. – № 3. – 2010. – С. 57–60. 6. Образование для инновационных обществ в ХХI веке. Заявление руководителей восьми ведущих стран мира, принятое на саммите G 8. – СПб., 16 июля 2006 г: [Электронный ресурс]. – URL: http://www.G8.ru. – Название с экрана. 7. Переверзев В. Ю., Синельников С. А. Электронное портфолио студента как инновационное оценочное средство // Среднее профессиональное образование. – № 1. – 2008. – С. 71– 73. 8. Петренко Л. М. Использование э-портфолио в развитии информационно-аналитической компетентности руководителя учебного заведения / Л. М. Петренко // Педагогическое образование в России. – 2013. – № 3. – С. 104–107. 9. Рахманкулов Р. Р. Электронный портфолио педагога как средство повышения качества образования // Психологопедагогический журнал Гаудемаус. – № 2 (20). – 2012. – С. 76– 77. 10. Тоффлер Э. Шок будущого / Э. Тоффлер; пер. с англ. – М.: АСТ, 2002. – 557 с. 11. Шкерина Л. В., Литвинцева М. В. Электронный портфолио как средство фиксации образовательных результатов студента и технология оценивания его компетенций // Вестник Красноярского государственного педагогического университета им. В. П. Астафьева. – № 2. – 2011. – С. 123 – 127. 100


АВТОМАТИЗАЦІЯ ПЕРЕВІРКИ ЗНАНЬ УЧНІВ В ГАЛУЗІ ПРОГРАМУВАННЯ

Пироженко Павло Васильович ДЗ "Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського", м. Одеса Робота присвячена розробці елементу автоматизованої системи перевірки знань учнів старших класів в галузі алгоритмізації та програмування. Робота виконуєтсья в межах дипломного проектування за спеціальністю 7.04030201Інформатика* під керівництвом к.пед.н., доцента кафедри прикладної математики та інформатики Л.В.Брескіної. Актуальність. Алгоритмізація, як розділ інформатики, традиційно відноситься до теоретичної інформатики. Завдяки розвитку інформаційних технологій з'являється можливість зробити цей розділ містком між теоретичною та практичною інформатикою. Для підвищення якості навчання доцільно покращити контроль за результативністю навчання учнів, зокрема в галузі алгоритмізації та програмування. Об'єктом дослідження є аналіз особливостей перевірки знань учнів в галузі алгоритмізації та програмування. Предметом дослідження є автоматизація перевірки знань учнів в галузі програмування. Мета дослідження: розробити фрагмент автоматизованої системи перевірки знань учнів в галузі програмування. Для досягнення мети в роботі були поставлені наступні задачі: 1. Проаналізувати обсяг та зміст тем з алгоритмізації шкільного курсу інформатики на предмет вивчення розділу алгоритмізації та програмування. 2. Зробити огляд тренажерів та виконавців для вивчення програмування. 3. Розробити приклад використання методу відкритих кодів для перевірки знань в галузі програмування мовою C++. Виклад основного матеріалу. Для вирішення першої задачі нами були проаналізовані шкільні програми з інформатики з перший по одинадцятий класи. Вивчення розділу основних загальних понять алгоритму 101


починається в початковій школі з 3-го класу [1]. В початковій школі вивчення розділу “Основи алгоритмізації та програмування” пропонується за підручниками Ломаковської Г.В. “Сходинки до інформатики”. В середній загальноосвітній школі вивчення алгоритмів відбувається за програмою 5-9 класів на основі виконавців. Вивчення розділу “Алгоритмізація” пропонується за підручниками Рівкінда Й.Я. “Інформатика” та Пахомова Г.В. “Вступ до програмування мовою ЛОГО” (для 5-го класу) та Пахомова Г.В. “Програмування мовою ЛОГО” (для 6-го класу). [2] З 7-го класу починається вивчення основ алгоритмізації та програмування на основі реальних мов програмування. На вивчення даного розділу програма пропонує 9 годин навчального часу. У 8-му класі починається вивчення об’єктноорієнтованого програмування та алгоритмів роботи з об’єктами та величинами. На опанування даних розділів за програмою виділено відповідно 8 та 20 годин. В 9-му класі учнями вивчається алгоритми для роботи з табличними величинами. На вивчення розділу програма виділяє 10 годин. Для 10-11 класів пропонується вивчення розділу “Основи алгоритмізації та програмування за чотирма рівнями: рівень стандарту (1 година на тиждень); академічний рівень (1 година на тиждень у 10 класі та 2 години на тиждень в 11 класі); рівень поглибленого вивчення (5 годин на тиждень, якщо вивчення з 8 класу); профільний рівень (5 годин на тиждень, за умови викладання інформатики у 9 класі). [3] Рівень стандарту, за яким потрібно розробити автоматизовану систему, пропонує вивчення розділу “Основи алгоритмізації та програмування” в 11-му класі за тематичним розділом “Комп’ютерне моделювання. Основи алгоритмізації”. Рівень стандарту пропонує вивчення розділу “Основи алгоритмізації та програмування” за підручником Ривкінда Й.Я. “Інформатика” 11 клас, який передбачає освоєння та оволодіння учнями знаннями про загальні відомості про програмування та практичне використання його методів та можливостей у повсякденному житті. Друга задача передбачає в собі аналіз виконавців алгоритму, які пропонується вивчати в розділі “Основи алгоритмізації та програмування”. В рамках програмного забезпечення 102


“Сходинки до інформатики” використовуються наступні виконавці: “Садівник”, “Кенгуру”, “Навантажувач”, “Восьминіжка”, “Черепашка”. Дані виконавці призначені для формування в учнів алгоритмічного мислення, дозволяють навчити дітей визначати послідовність дій та записувати її за допомогою алгоритмічної мови. Таким чином здійснюється пропедевтика вивчення інформатики. В середній школі в 5-6 класах вивчення алгоритмізації пропонується більш досконалими програмними засобами та виконавцями, серед яких можна виокремити наступні: Scratch, Kodu, ЛогоМиры, Робот. Ці програми дозволяють вдосконалити свої вміння та навички з розробки алгоритмів та в майбутньому створити перехід до вивчення основ програмування. Вони створюють основу розвитку в учнів програмного мислення та стимулюють практичні здібності для створення алгоритмів. У 7-му класі відбувається перехід від вивчення алгоритмів виконавця до програмування. Учні починають опановувати основи програмування, опираючись на досвід, який вони отримали під час вивчення виконавців. У старшій школі вивчення виконавців за програмою не передбачається. Учні повністю опановують лише програмування мовами вищого рівня (Паскаль, C++ , тощо). Таким чином, при переході до навчання реальних мов програмування ми спостерігаємо відсутність ігрових методів, низький рівень автоматизації перевірки рівня знань учнів та недостатній розвиток заходів мотивації навчання учнів, особливо тих, що вивчають алгоритмізацію та програмування за рівнем стандарту з мінімальною кількістю годин. Все це обумовлює актуальність формування автоматизованої системи з наявністю ігрових форм навчання, що розрахована на автоматизацію перевірки знань учнів старших класів в галузі алгоритмізації та програмування. Першим кроком для розробки такої автоматизованої системи перед нами була поставлена задача розробити приклад автоматизації перевірки знань учнів в галузі програмування. Для реалізації третьої задачі, що пов'язана з розробкою прикладу використання методу відкритих кодів була обрана мова PHP. Це скриптова мова програмування, яка була створена для генерації HTML-сторінок на стороні веб-сервера. PHP є 103


однією з найпоширеніших мов, що використовуються у сфері веб-розробок. PHP підтримується переважною більшістю хостинг-провайдерів, тому вибір хостінгу не став проблемою при вирішенні цієї задачі. Розроблений приклад орієнтований на вивчення учнями мови програмування С++. Висновки. Розділ «Основи алгоритмізації та програмування» в базовому шкільному курсі інформатики займає одне з центральних місць. Результативність навчання за цим розділом визначає основну з складових успішної професійної орієнтації старшокласників в напряму технічних наук, а саме в напряму прикладної математики та програмування. Автоматизація перевірки знань учнів за розділом алгоритмізація та програмування мовою PHP реалізує такі принципи навчання, як відкритість навчання, мобільність та індивідуалізація навчання. Література: 1. Інформатика. Навчальна програма для загальноосвітніх навчальних закладів 2-4 класів // Офіційний сайт Міністерства освіти та науки України – 2015 [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://mon.gov.ua/content/Діяльність/Начальні програми (початкова школа)/5.-informatika-2-4-klas.doc. – Назва з екрану (09.11.2015). 2. Навчальні програми для 5-9 класів загальноосвітніх навчальних закладів (за новим Державним стандартом базової і повної загальної середньої освіти). Інформатика. Програма для 5-9 класів загальноосвітніх навчальних закладів// Офіційний сайт Міністерства освіти та науки України – 2015 - [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://old.mon.gov.ua/img/zstored/files/Програма Інформатика 5-9 (травень 2015)(1).doc. – Назва з екрану (09.11.2015). 3. Навчальні програми для 10-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів. Рівень стандарту// Офіційний сайт Міністерства освіти та науки України – 2011 [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://mon.gov.ua/content/Освіта/inf-st.pdf. – Назва з екрану (09.11.2015). 104


ВАЖЛИВІСТЬ РОЗВИТКУ ІКТ-КОМПЕТЕНТНОСТІ НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ В ПРОЦЕСІ ОСОБИСТІСНО-ПРОФЕСІЙНОГО ЗРОСТАННЯ

Пінчук Діана Миколаївна Сумський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти У статті розглядається важливість розвитку основних складових ІКТ-компетентності науково-педагогічного працівника в процесі особистісно-професійного зростання Висвітлено нову роль науково-педагогічних працівників в розвитку вищої освіти, і значення ІКТ-компетентності для освіти дорослих. Інноваційна діяльність науково-педагогічних працівників стає на сьогоднішній день одним з основним напрямів реалізації модернізації реформ в освіті і одним із суттєвих напрямів переходу до моделі інноваційного розвитку України в цілому. Підвищення професійного розвитку науково-педагогічних працівників є одним з основних цілей освіти дорослих на сучасному етапі. Нинішній стан освіти характеризується як кризовий. Але не дивлячись на це, держава і суспільство підвищили вимоги до науково-педагогічних працівників щодо застосування ними інноваційних педагогічних технологій та методик, впровадження інтерактивних форм, нових методів і засобів навчання й управління, тобто таких професійних умінь та навичок, що ґрунтуються на сучасних спеціальних знаннях, критичному мисленні, здатності застосовувати наукові надбання на практиці, застосування інформаційних технологій на практиці. На сучасному етапі суспільного розвитку інтенсивне впровадження в сферу освіти інформаційно-комунікаційних технологій є національним пріоритетом. Відповідно зросли вимоги до рівня інформаційнокомунікаційної компетентності науково-педагогічного працівника як складової його загальної професійної компетентності. Зміни, які динамічно відбуваються у розвитку 105


новітніх ІКТ-засобів, вимагають належного оперативного реагування з боку педагогічної спільноти: потрібно враховувати нововведення у своїй щоденній діяльності, вносити корективи у застосування попередніх форм, прийомів, методів роботи, аналізувати перспективи використання інноваційних методик тощо. Зазначені фактори також генерують і необхідність неперервного вдосконалення організації підвищення ІКТкваліфікації науково-педагогічних працівників. Значення та роль новітніх технологій у процесі особистіснопрофесійного зростання досліджено в роботах А.Довгялло, М.Жалдака, В.Зінченка, Г.Козлакової, Ю.Маш-биць, В.Редько, Г.Скрипки, В.Олійника, І.Тесленка, Л.Покроєвої, Г.Ярочкіної [6], В.Бикова, А.Андрющак, Л.Кочегарової та інших. Сьогодні в суспільстві створена взаємозалежність між якісним рівнем фахової кваліфікації викладацького корпусу ВНЗ → якістю вчителя → якістю підготовки учня до входження його у доросле життя і вибору професії. Усі рівні взаємозалежні між собою у досягненні кінцевого результату [6, с. 5]. Ключовим фактором у цьому ланцюжку є професіоналізм науково-педагогічного персоналу вищої школи, який визначається низкою вимог нової епохи до постаті викладача – інтелектуально-інформаційної. У цьому контексті необхідними характеристиками викладача вищої школи стають: - професійна компетентність на рівні європейських і світових стандартів, мобільність, - конкурентоспроможність, - творчість і відповідальність, - гнучке, незалежне і критичне мислення, - володіння іноземними мовами, - новими інформаційними технологіями, - здатніть до діяльності в умовах невизначеності та змін, - орієнтованість на ефективну самоосвіту, - самовдосконалення впродовж життя[6, с. 6]. Інформаційно-комунікаційна компетентність передбачає здатність людини орієнтуватися в інформаційному просторі, оперувати даними на основі використання сучасних ІКТ відповідно до потреб ринку праці і для ефективного 106


виконання професійних обов’язків. Ця категорія має також включати такі елементи, як ціннісні орієнтації, тобто критичний погляд і критичний аналіз відомостей і даних, що складають зміст, отриманий з різних джерел і за допомогою ІКТ (О. В. Овчарук, О. М. Спірін) [4]. Тільки формуючи і розвиваючи вищеназвані характеристики, ми зможемо підготувати науково-педагогічного працівника нового покоління, готового до реалізації постійно зростаючих і ускладнених завдань навчання слухачів, здатних адаптуватися до соціальних змін, готового дати відповідь зовнішнім викликам і мінімізувати виникаючі ризики. В.І. Луговий [2], підсумовуючи зарубіжні тенденції у вищій школі, відзначає компетентнісний підхід в освіті як головний у створенні Європейського простору вищої освіти. Він наголошує на тому, що системоутворюючою складовою при даному підході стає не процесуальна, а результативна [2, с. 8]. Дослідник висуває "культурно-інформаційну теорію освіти" з потреби "компетентно зустріти глобальні виклики", де "власне освіта покликана допомогти людині опанувати інформаційні потоки"[3, с. 55]. На сьогодні, в умовах кризи, особливо виникла потреба в науково-педагогічних працівниках, які здатних до творчої праці, професійного розвитку та саморозвитку, освоєння та запровадження інформаційних технологій, конкурентоспроможних на ринку праці, які мають бажання змінюватися та діяти не зважаючи на обставини. Головним ресурсом суспільства, що розвивається, є люди, не так підготовлені, скільки ті, що бажають розвиватися безперервно. Науково-педагогічний працівник інноваційної орієнтації − це особистість, здатна брати на себе відповідальність, вчасно враховувати ситуацію соціальних змін і є найбільш перспективним соціальним типом педагога. Як науковопедагогічний працівник, він спрямований на науковообґрунтовану організацію навчального процесу з прогностичним спрямуванням, має адекватні ціннісні орієнтації, гнучке професійне мислення, розвинуту професійну самосвідомість, готовність до сприйняття нової інформації, високий рівень самоактуалізації, володіє 107


мистецтвом рефлексії. Інформаційна парадигма передбачає принципово нові функції освіти і роль науково-педагогічних кадрів у розвитку суспільства. Замість трансляції готових знань, що реалізується традиційними технологіями, сучасна освіта має носити випереджувальний характер, готувати фахівця до самостійного оволодіння необхідною інформацією та формувати вміння її застосувати в умовах швидких соціально-економічних змін [1, с. 111] . Створення у системі вищої освіти умов для актуалізації науково-педагогічних працівників вищіх навчальних закладів потреби у неперервному професійному саморозвитку, професійно-творчій самореалізації та забезпечення організаційно--методичного супроводу їх саморуху за індивідуальною освітньою траєкторією – є однією із найважливіших задач освіти дорослих. Її реалізація забезпечує неперервність професійного саморозвитку педагога, що, у свою чергу, оптимізує реалізацію професійних задач, життєдіяльність науково-педагогічного працівника і функціонування вищого навчального закладу. Невід’ємною складовою сучасного процесу навчання, підготовки і підвищення кваліфікації науково-педагогічних працівників у сфері вищої освіти є широке застосування інформаційно-комунікаційних технологій. Сучасний навчальний процес неможливий без застосування ресурсів мережі Інтернет, навчальних платформ і засобів ІКТ, електронних каталогів і бібліотек, внутрішніх фахових і освітніх електронних мереж, автоматизованих систем управління освітнім процесом тощо. На думку сучасного вченого В. В. Олійника, на часі є застосування дистанційних форм підвищення кваліфікації як інноваційних, що забезпечують широкий доступ особистості до кращих світових освітніх ресурсів і самонавчання найбільш доступним способом, отримання професійно-орієнтованої й особистісно-значущої інформації упродовж усього життя. Наразі програми кваліфікаційних курсів, що здійснюються дистанційними засобами із застосуванням ІКТ, на думку дослідника, мають бути як підсумкового, так і 108


прогностичного типу і враховувати специфіку особистісного розвитку фахівця [5]. На думку В. В. Олійника, поєднання дистанційних форм підвищення кваліфікації з традиційними дозволяє розв’язати суттєве протиріччя між обсягом знань і лімітом навчального часу без збільшення тривалості відриву слухачів від виконання професійних обов’язків; оптимально використати переваги очного (з відривом від виробництва) і дистанційного навчання з використанням сучасних ІКТ (без відриву від виробництва); підвищити рівень і якість застосування у навчанні ІКТ та Інтернет-технологій і, на цій основі, поліпшити інформаційну підготовку слухачів; забезпечити новий, достатньо високий рівень самостійної роботи слухачів як за рахунок збільшення часу на виконання атестаційних робіт і поліпшення наукового керівництва, так і через підвищення вимог до їх якості і більш контрольованої процедури захисту [5]. Аналіз сучасного стану застосування сучасних засобів ІКТ і визначення їх ролі науково-педагогічними працівниками під час здійснення науково-педагогічної дільності, стан володіння ними інформаційно-комунікаційною компетентністю дозволяє окреслити перспективи подальших розвідок із зазначеної проблеми. Особливої уваги дослідників потребують механізми і шляхи створення можливостей для підвищення кваліфікації науково-педагогічних працівників вищіх навчальних закладів у застосуванні ІКТ. Література: 1. Іванова С.М. Проблема розвитку інформаційнокомунікаційної компетентності наукових працівників / С.М. Іванова // Інформаційно-комунікаційні технології в освіті. – Вип. 14 –Херсон, 2013. – С. 110–119. 2. Луговий В.І. Європейська концепція компетентнісного підходу у вищій школі та проблеми її реалізації в Україні / В. І. Луговий // Педагогіка і психологія: вісник АПН України.–2009. – № 2. – С. 14–27. 3. Луговий В.І. Інформація, інформаційне суспільство та інформаційна роль освіти (теоретико-методологічний погляд) / 109


В. І. Луговий // Тенденції розвитку сучасної української освіти: філософія освітньої стратегії: Науковий часопис НПУ ім. М.П.Драгоманова, 2007. – Вип. 11. – С. 55–60. 4. Основи стандартизації інформаційно-комунікаційних компетентностей в системі освіти України: метод. pекомендації // [В. Ю. Биков, О. В. Білоус, Ю. М. Богачков та ін..]; за заг. ред. В .Ю. Бикова, О. М. Спіріна, О. В. Овчарук. – К. : Атіка, 2010. – 88 с. 5. Підвищення кваліфікації керівників освіти за дистанційною формою навчання / [Олійник В. В., Биков В. Ю., Гравіт В. О. та ін.]; за заг. ред. В. В. Олійника, – К. : Логос, 2006. – 408 с. 6. Ярочкина Г. В. Инновационная модель повышения квалификации педагогических кадров учреждений довузовского профессионального образования / Г. В. Ярочкина. // Инновации в образовании. – 2008. № 8. – С. 4 – 13. ЗАСТОСУВАННЯ ВІДКРИТИХ ЕЛЕКТРОННИХ СИСТЕМ ДЛЯ САМООСВІТИ ТА САМОРОЗВИТКУ ПЕДАГОГІВ-АНДРАГОГІВ

Пічугіна Ірина Сергіївна Інститут інформаційних технологій та засобів навчання НАПН України Сучасна система освіти потребує нового підходу до педагогічних технологій, технологій управління освітою та розвитку деяких видів освіти, серед яких освіта дорослих. В статті розглянуто актуальні аспекти сучасного стану освіти дорослих впродовж життя та перспективи розвитку професії андрагог – того, хто здійснює педагогічну діяльність в цій сфері. Крім цього. Наведені результати аналізу відкритих електронних систем, що містяться в сучасному Інтернетпросторі для самоосвіти та саморозвитку педагогів-андрагоів. В сучасному освітньому просторі широке місце виділяється освіті впродовж життя або неперервній освіті, яка може здійснюватися у виді неформальної або інформальної освіті, та поряд з цим – й в безперервному розвитку особистості. Такі види освіти актуальні для дорослої людини, яка вже отримала 110


освітню кваліфікацію та прагне подальшого розвитку і як професіонал, і як особистість. Саме доросла людина є будівником й активним учасником всіх соціальних сфер життя. Діючим законодавством України та міжнародними нормативними актами дозволяється здійснювати неформальну освіту дорослих, яка може охоплювати різні ланки життєдіяльності людини. В нашій державі не здійснюється спеціальна підготовка тих спеціалістів, хто може проводити таку неформальну освіту серед дорослих. Також змін потребує вся стратегія освітньої діяльності, оскільки не надає повної можливості для розкриття особистості та її життєтворчості, а діє тільки в рамках певного стандарту заходів, соціальних норм, умовностей, що формують певну дисциплінарну форму освітнього процесу. Вважаємо, що провідну роль в здійсненні таких змін зможуть реалізувати прогресивні фахівці любого напрямку педагогічної діяльності або суміжних професійних сфер, серед яких можуть бути й педагоги, й психологи, й соціологи, й соціальні педагоги, й філософи, й андрагоги та інші. Одним словом ті, хто здатен до саморозвитку та самовдосконалення не тільки як фахівець своєї професії, а ще як особистість, яка має індивідуальний потенціал до самовдосконалення і розвиває його, хто прагне до розкриття позитивної внутрішньої природи особистості та цінує унікальність кожної людини, хто уникає стереотипів та шаблонів з метою руху вперед. Відзначимо, яким характеристикам, на думку українських дослідників, повинен відповідати той, хто навчає дорослих. Так, Аніщенко О. В. зазначає, що педагогу – організатору навчання дорослих – мають бути «притаманні високий рівень міжособистісної, психолого-педагогічної й організаційної взаємодії з усіма категоріями дорослих, а також ґрунтовні знання психології та інших наук. Обов’язковою є сформованість системи педагогічних і спеціальних предметних знань, високий рівень володіння методами, технологіями, способами педагогічної взаємодії з людьми третього віку, сформованість відповідних етичних і соціальних позицій, установок, високої відповідальності за результати своєї професійної діяльності. Такі фахівці передусім покликані не передавати знання, а 111


підтримувати активність тих, хто навчається, вони повинні мати здатність до проектування професійного саморозвитку, самореалізації із відповідними прийомами розвитку індивідуальності у межах професії» [1, с. 28 - 29]. Зінченко С. В. відмічає, що «носіями педагогічних інновацій виступають творчі особистості, які здатні на: рефлексію, яка характеризує здібності педагога до самопізнання, самовизначення та усвідомлення ним власного духовного світу, власних дій і станів, ролі та місця у професійній діяльності; саморозвиток як творче ставлення особистості до самої себе, її формування у процесі активного впливу на зовнішній і внутрішній світ; самоактуалізацію як фактор постійного прагнення педагога до виявлення і розвитку своїх можливостей; самовиховання – цілеспрямовану діяльність особистості щодо систематичного формування та розвитку в собі позитивних і усуненні негативних якостей; самоосвіту» [3, с. 115 - 116]. На думку Бикова В. Ю. [2] працівники системи освіти – вчителі, викладачі, науковці, методисти, інші кваліфіковані працівники навчальних закладів і науково-методичних установ, які організовують, здійснюють та забезпечують навчальновиховний процес і які є основними творцями і рушійною силою перебудов в освіті, стикаються з проблемою сучасної освіти необхідністю навчатися протягом життя, підвищуючи свою кваліфікацію та професійний рівень знань. Ця проблема з’являється з необхідністю змін «методів, засобів, форм і технологій навчальної діяльності, що вже застосовуються і вже успішно опановані. Це, у свою чергу, часто викликає у працівників системи освіти потребу у додатковому якісному навчанні, перенавчанні або підвищенні кваліфікації», що в цьому аспекті поєднує цю категорію членів суспільства з іншою. До іншої категорії Биков В. Ю. [1] відносить «переважну більшість дорослого населення, у якої появляються нові та додаткові потреби щодо отримання за сучасних умов якісної освіти, і передусім, забезпечення зручного і рівного доступу до якісної освіти та підвищенні мобільності та гнучкості навчання». Також Аніщенко О. В. відводить важливу роль педагогу в навчанні дорослих, він – організатор навчання дорослих. 112


«Йдеться про фахівців у галузі теорії і практики освіти дорослих, у галузі навчання, управління, консультування, а також соціальної, колекційної, реабілітаційної роботи у середовищі дорослих різного віку. Компетентним андрагогом можуть бути педагоги, психологи, соціальні працівники та інші фахівці, які пройшли спеціальну підготовку, постійно підвищують рівень професійної компетентності з проблем освіти дорослих» [1, с. 28 - 29]. Розділяємо погляд Бикова В. Ю. [2], що сучасні освітні потреби людини, об’єктивні процеси розвитку, завдання і можливості суспільства, процеси інформатизації освіти призводять, як наслідок, до розвитку сучасної освіти та відкритої освіти зокрема. «У відкритій освіті і відкритих педагогічних системах передбачається використання відкритого навчального середовища, формування його засобів та технологій». У відкритому освітньому просторі, який не обмежується певним навчальним закладом, доступна якісна та кількісна множина ресурсів, «які стають доцільними для застосування у навчально-виховному процесі завдяки розподіленим автоматизованим банкам даних і знань та обчислювальних ресурсів, що пропонуються і підтримуються в комп’ютерних мережах (корпоративних, континентальних, Інтернет), комунікаційним характеристикам цих мереж» [2]. Завдяки відкритим електронним системам «широко використовуються комп’ютерні навчальні програми різного призначення, здійснюється адресне постачання та обмін електронними інформаційними ресурсами, забезпечується дистанційне спілкування учасників навчального процесу та організаторів освіти тощо» [2]. Також за допомогою електронних систем відкритого доступу «учасники навчальновиховного процесу мають можливості самі одержувати необхідні знання, вільно користуючись практично необмеженими за обсягом інформаційними ресурсами, сучасними ІКТ» [2]. Так, з метою аналізу електронних систем відкритого доступу нами було проведено дослідження щодо застосування деяких відкритих електронних систем в українському та зарубіжному 113


Інтернет-середовищі для самоосвіти та саморозвитку педагогічних працівників – андрагогів, тих, хто працює з дорослими в неформальній освіті. Так, наведемо декілька ресурсів відкритих електронних систем, які потрапили у поле нашого дослідження: 1) Електронна бібліотека НАПН України http://lib.iitta.gov.ua/, де розміщені наукові, дослідницькі, освітні, навчально-методичні, організаційні матеріали НАПН України, якими можна скористатися для особистісного та професійного саморозвитку. 2) Електронне наукове фахове видання «Народна освіта» http://narodnaosvita.kiev.ua/, в якому містяться публікації вчених та дослідників щодо педагогічної діяльності за напрямками: «Освіта:стратегія, політика, право», «Педагогічна наука», «Педагогічна практика», «Методика, досвід», «Освіта за кордоном», «Історія освіти». 3) Журнал«Science and Education a New Dimension» («Наука та освіта в новому вимірі») http://www.seanewdim.com/, який містить публікації вчених та дослідників з усього світу, що представлені, у т.ч.і в рубриках: «Педагогіка», «Психологія». Журнал відстоює ідеєю рівноправності мов та об'єднує міжнародний характер науки з можливістю працювати і публікувати на рідній мові. Авторам надається можливість публікувати свої роботи в міжнародному журналі на їх рідній мові. 4) Відкритий освітній відеопортал UniverTV.ru сайт http://univertv.ru, де представлені навчальні матеріали, які можна обирати у каталозі, а також за освітніми закладами та за лекторами, серед яких лектори Росії та інших країн. Лекції в іншомовному форматі адаптовані до російськомовних користувачів завдяки субтитрам або перекладу. Одна з сторінок сайту дає посилання на зовнішні джерела, де міститься цікава інформація для саморозвитку особистості, в т.ч. і професійного http://univertv.ru/poleznye_csylki/. 5) Сайт з матеріалами міжнародних конференцій «Освіта через все життя: неперервна освіта в інтересах сталого розвитку» http://lifelong-education.ru/ru, який пропонує матеріали всіх проведених конференцій в даному напрямку з 2002 року, де 114


представлений досвід багатьох країн світи. 6) Портал «Единое окно» (Єдине вікно») http://window.edu.ru/, що надає доступ до інформаційних ресурсів. Вибір небхідної інформації здійснюється за каталогом. Для педагогів освіти дорослих будуть корисними матеріали, що знаходяться в рубриці «Професійна освіта» / «Педагогічна освіта» / «Народна освіта. Педагогіка» - «Психологія». 7) Cайт «Grandars» (Грандарс) http://www.grandars.ru/college/psihologiya/vidy-obucheniya.html містить інформацію для саморозвитку та самоосвіти, що надана у 18 предметних напрямках. Для педагогічних працівників освіти дорослих можемо рекомендувати розділи «Психологія», «Педагогіка», де представлені цікаві матеріали у вигляді статей. 8) Портал «Самообразование и проектирование» («Самоосвіта та проектування») https://sites.google.com/site/selfedcation/, який пропонує освоєння самоосвіти на основі моделі цілісного мислення. Матеріали сайту – це наукові напрацювання російського методисту додаткового навчання. 9) Сайт «Самообучение и саморазвитие» («Самонавчання та саморозвиток») http://vgs1949.ru/, який пропонує інформацію щодо розвитку особистості в сучасному суспільстві, містить авторський дистанційний курс для працівників сфери освіти, статті, вправи, діагностичні тести. 10) Сайт, що представляє Центр інтенсивного сприйняття інформації http://intensiv.kiev.ua/ru/, пропонує інтелектуальнотворчі курси, які для дорослих виокремленні у спеціальний розділ та розраховані на людей, що відчувають необхідність багато і швидко читати, швидко мислити, швидко усвідомлювати великі потоки інформації, а також легко управляти ними, осмислено запам'ятовувати, легко та швидко приймати рішення в життєвих ситуаціях. Отже зазначимо, що для тих фахівців, які здійснюють педагогічну діяльність в неформальній освіті дорослих, є дуже широкий вибір якісної навчальної інформації для самоосвіти та саморозвитку, що розміщена на Інтернет-ресурсах, й не тільки вітчизняних, а й зарубіжних. Серед них - відкриті журнальні системи; електронні бібліотеки; сервіси, на яких розміщується 115


інформація; ресурси Інтернет-мереж (сайти, портали, в т.ч. відео портали, профільні сторінки в соціальних мережах); платформи для проведення вебінарів тощо. Література: 1. Аніщенко О. В. «Структура, процедура конструювання і практична реалізація технологій навчання дорослих». Сучасні технології освіти дорослих: посіб., Імекс-ЛТД: Кіровоград, 2013. С. 6 – 35. 2. Биков В. Ю., Ромашко І. М. «Освітні системи із забезпечення рівного доступу до якісної освіти впродовж життя» [Електронний ресурс]. Інформаційні технології і засоби навчання. ІІТЗН НАПН України, Київ, 2008. - № 4 (8). - Режим доступу до журналу: http://journal.iitta.gov.ua/index.php/itlt/issue/view/7/ - дата доступу 10.11.2015. 3. Зінченко С. В. «Соціально-психологічні аспекти технологій освіти дорослих». Сучасні технології освіти дорослих: посіб., Імекс-ЛТД: Кіровоград, 2013. С. 103 – 135. ВИВЧЕННЯ ОСНОВ СТВОРЕННЯ ІНФОГРАФІКИ МАЙБУТНІМИ УЧИТЕЛЯМИ ІНФОРМАТИКИ

Пономарьова Н.О. Харківський національний педагогічний університет імені Г.С.Сковороди В статті обґрунтовано актуальність вивчення майбутніми учителями інформатики основ створення інфографіки як іноваційного засобу візуалізації. Схарактеризовано сутність, особливості та види інфографіки. Запропоновано практику з інформаційних технологій як одну із форм опанування майбутніми учителями інформатики засобами створення інфографіки. Наведено результати проходження практики студентами, приклади виконаних розробок. Якісна підготовка майбутніх учителів інформатики має включати в себе опанування широким колом сучасних інформаційно-комунікаційних технологій. В цьому контексті слід зважити на те, що основою сучасного 116


інформаційного простору вважається візуалізація. Візуалізація глибоко проникає до інформаційного забезпечення освіти, управління, наукових досліджень, статистики, журналістики, реклами тощо [1]. Тому надзвичайного розповсюдження набувають сучасні засоби візуалізації, одним із найпопулярніших серед яких є інфографіка. Інфографіка постає предметом досліджень та застосувань порівняно недавно. Так, не існує однозначного тлумачення цього поняття різними авторами та фахівцями. Найбільш поширеним можна вважати визначення інфографіки як способу візуалізації інформації через поєднання структурованих текстових та різних видів графічних даних. До найсуттєвіших особливостей інфографіки можна віднести: - насиченість інформаційного змісту; - лаконічність подання інформаційного матеріалу; - структурованість та логічність подання елементів; - використання оригінального дизайнерського підходу до оформлення; - наявність асоціативних зв’язків між графічними елементами та інформацією; - включення статистичних числових даних, поданих у наочній формі ( у вигляді діаграм, графіків та ін.) тощо. У спеціальній літературі виокремлюют різні види інфографіки. Так, розрізнюють статичну та динамічну інфографіку; аналітичну, новинну та інструкційну інфографіку; інфографіку типів «числа в картинках», «розширені списки», «процес та перспектива»; інфографіку порівнянь, розвитку, визначення частки, просторову, алгоритмічну, інфографіки внутрішньої будови та ін. [2]. Різноманіття видів інфографіки та їх відповідність сучасним інформаційним тенденціям створює підґрунтя для використання інфографіки вчителями у практичній професійній педагогічній діяльності як інноваційного засобу візуалізації. На думку фахівців, саме візуалізація дає змогу вирішити вчителями цілий комплекс педагогічних проблем: зробити складний навчальний матеріал зрозумілим та доступним для усвідомлення; привернути й розвинути інтерес учнів до 117


навчання предметів; збільшити обсяг експериментальнодослідної роботи школярів; створити умови для неформального засвоєння учнями змісту навчання, для набуття глибоких, системних знань тощо [3]. Тому уявляється актуальною підготовка майбутніх вчителів інформатики до активного використання інфографіки у педагогічній діяльності. У відповідності до вищевикладеного нами розроблено програму проведення, апробовано та впроваджено практику з інформаційних технологій для майбутніх вчителів інформатики [4]. Одним із базових змістових модулів практики з інформаційних технологій є модуль «Створення та використання інфографіки». У цьому змістовому модулі практика передбачає ознайомлення студентів із поняттям інфографіки та її особливостями, а також опанування найпоширеними засобами її створення. Так, в ході практики студентам пропонується виконання порівняльного аналізу функціональних можливостей таких засобів створення інфографіки як Creately, Fluxvfx, Hohli, Lilach & Sarah’s Inforgraphics package, Stat Planet, Tagxedo, Vizualize.me, Visual.ly, Cacoo, Google Public Data Explorer, Infogr.am, Many Eyes, Photo Stats, Piktochart, Vizify, Wordle та ін. За результатами аналізу, найбільш легкими в опануванні та зручними для використання з освітньою метою для майбутніх учителів інформатики виявилися сервіси Piktochart, Visual.ly, Cacoo. Piktochart дозволяє як автоматично налаштовувати інфографіку, так і виконувати авторські розробки. Користувачу пропонується набір тем для безкоштовного користування, проте є можливість підключити на комерційній основі індивідуальні дизайнерські послуги. Visual.ly крім стандартних можливостей, надає змогу генерувати інфографіку за аналітичними даними щодо популярності сайтів та сторінок соціальних мереж. Cacoo – це on-line-інструмент, що дозволяє створювати інфографіку, що містить крім традиційних елементів мережні графіки, ментальні карти та ін. Крім того, в ході практики було з’ясовано, що певні можливості у створенні інфографіки надає 118


програма Microsoft Publisher. У вказаних сервісах студентами-практикантами було виконано розробку комплекту інфографіки на тему «Сучасні ІТспеціальності» (див.рис.1.). За результатами практики підготовлено мультимедійні презентації та методичні матеріали до використання різних засобів створення інфографіки.

Рис.1. Приклади робіт з комплекту інфографіки «Сучасні ІТспеціальності» Таким чином, однією із форм вивчення майбутніми учителями основ інфографіки може бути практика з інформаційних технологій. На нашу думку, оволодіння студентами інфографікою як засобом візуалізації є запорукою подальшої ефективної професійної педагогічної діяльності. Література: 1. Г.М. Волинець. Сучасні тенденції використання інфографіки. [Електронний ресурс].-Режим доступу: file:///C:/Users/Natali/Downloads/drsk_2013_3-4_15.pdf 2. John Bottom. How do you define an infographic? Електронний ресурс].-Режим доступу: https://www.b2bmarketing.net/ resources/blog/how-do-youdefine-infographic 3. Н.В. Житєньова. Сутність візуалізації в навчальному процесі. [Електронний ресурс].-Режимдоступу: 119


http://journals.uran.ua/ index.php/2307-4507/article/viewFile/ 31532/28171 4. Н.О.Пономарьова. Практика з інформаційних технологій як форма підготовки майбутніх учителів інформатики до профорієнтаційної роботи зі старшокласниками на ІТспеціальності.// Науково-дослідна робота студентів як чинник удосконалення професійної підготовки майбутнього вчителя: зб. наук. пр./редкол.: Л.І.Білоусова та ін. – Х.:, 2015. – Вип.13. –160 c.- С.97-101 ТРАНСФОРМАЦІЯ РОЗУМІННЯ ЗАВДАНЬ СУЧАСНОГО НАВЧАННЯ НА БАЗІ ІКТ

Попова Наталія Вадимівна Міжнародний науково-навчальний центр інформаційних технологій та систем НАН та МОН України В даний час жодне наукове дослідження, присвячене інформаційному суспільству, не може обійтися без згадки терміну «трансформація». Під трансформацією розуміється перетворення, що приводить до появи нової сутності в межах того ж класу за рахунок зміни деяких властивостей. Будь-яка трансформація в інформаційному суспільстві має наукову і технологічну основи. Питання, пов'язані з роллю сучасних ІКТ та їх впливом на інфраструктуру наукових досліджень були підняті ще в 1997 р на першій міжнародній конференції "Трансформація глобальної системи науки" (The Global Science System in Transition - GSST, травень 1997 р Лаксенбург, Австрія). Тоді було поставлено завдання «вести перманентний аналіз реальних процесів асиміляції нових мережевих технологій (у різних країнах, різних наукових дисциплінах, у різних типах наукових досліджень тощо), а також робити практичні пропозиції для наукової політики, спрямовані на подолання труднощів». Впровадження ІКТ в освітній процес - це, з одного боку, об'єктивна необхідність, викликана розвитком процесів інформатизації, з іншого - це підтримка всіх учасників розвитку, заснована на інформатизації рутинних процесів і спробах модернізувати та вдосконалити навчальний процес і пов'язані з 120


ним допоміжні процеси. Це новий імпульс для розвитку процесів самоосвіти на базі активного використання ІКТ. Розвиток науково-технічної революції, інновацій, процесів побудови інформаційного суспільства зумовили трансформації в області розуміння сектора ІКТ в цілому. Глобальний характер процесів у сучасному світі відбивається на використовуваних ІКТ, що, у свою чергу, впливають на розвиток і трансформацію підтримки багатьох процесів у суспільстві, в тому числі і в галузі освіти і навчання [1]. Розглянемо окремі групи завдань, у вирішенні яких можуть сприяти ІКТ, а також приклади сучасних підходів до їх вирішення: 1. Організація сучасного навчального середовища для реалізації процесів навчання та менеджменту освітньої діяльності; 2. Створення та оновлення електронного навчального контенту, а також управлінням ним. 3. Підтримка індивідуалізації навчальної діяльності; 4. Підтримка взаємодії в ході пізнавальної діяльності та виконання навчальних проектів; 5. Моніторинг процесів і оцінка результатів навчання, завдання навчальної аналітики; 6. Навчання і підтримка в процесі професійної діяльності (performance support, тренажери). Перша група завдань пов'язана з організацією сучасного навчального середовища. Це найважливіша група завдань, вирішення яких впливає на якість навчання в цілому. Особливу увагу треба приділяти інноваційної складової прогресу, що впливає на якість навчання. В основі повинен бути задачний підхід, тобто знаходження засобів підтримки конкретної освітньої діяльності, яка здійснюється, виходячи з реалізації принципів збалансованості, економічності, багатоцільового використання і т.д. В якості основної платформи використовується система Moodle (або будь-яка інша система класу систем Learning Management System, рівна або переважаюча її за можливостями). Однак, і її використання не є панацеєю. Навчальний процес необхідно ретельно проектувати, звертаючи особливу увагу на вирішення завдань підтримки 121


необхідного рівня інтерактивності, індивідуалізації, різних форм і методів взаємодії і т.д. Друга група завдань пов'язана зі створенням та оновленням електронного навчального контенту, а також управлінням ним. Для вирішення завдань можуть залучатися групи розробників, що створюють навчальні курси «під ключ», як це відбувається в корпоративному навчанні. Однак, в умовах обмеженого бюджету навчальних організацій підготовка електронного навчального контенту в чому лягає на плечі викладача. Мова йде про подання мультимедійної навчальної інформації, яка може бути використана для самостійного вивчення, під час проведення лекції чи занять у класі. Технологічний інструментарій повинен дозволяти легко і швидко здійснювати: створення, редагування, агрегацію, мультимедійних елементів і готових фрагментів навчального контенту в межах єдиного сценарію, а також трансформацію і управління створеним навчальним контентом. Сучасні технології вже підтримують багато рішень. Технології, що реалізують перераховані вище завдання, створюють умови для ефективної реалізації педагогічних інновацій у частині передачі знань, пояснення явищ, сприяючи запам'ятовуванню і мотивації учнів. У той же час, для активізації ролі учнів необхідне створення інтерактивного навчального контенту, зокрема, засобів розробки навчальних сценаріїв, в рамках яких може відбуватися процес пізнання. Навчальні ресурси, засновані на таких сценаріях суттєвий крок до формування інноваційного освітнього простору [2]. Третя група включає завдання, пов'язані так чи інакше з вирішенням проблеми індивідуалізації, тобто надання контенту, найбільш повно відповідаючого потребам конкретного учня в даний момент часу і в певному середовищі. В рамках даної групи вирішуються завдання персоналізації, індивідуалізації та забезпечення безперервності пізнавального процесу індивідуума. Залежно від умов і вимог до індивідуалізації виділяють завдання: - оптимізації траєкторії вивчення навчального контенту в межах курсу; 122


- вибору типу контенту і видів навчальної діяльності відповідно з обраних учнем стилем навчання при наявності еквівалентних альтернативних версій; - визначення «підходящого» контенту на підставі моделі знань учня і цілі навчання. Слід зазначити, що рішення задачі підбору навчального контенту відповідно до переваг учня щодо стилю вивчення та виду навчальної інформації може матеріалізуватися у вигляді деякого персонального навчального агента, фільтруючого під конкретного користувача численні пропозиції учбових ресурсів, що відслідковує потенційно корисні джерела інформації та оновлення, що враховує індивідуальні результати і досягнення (портфоліо навчальної діяльності) або універсального асистента [3]. До четвертої групи віднесемо завдання підтримки взаємодії в ході пізнавальної (у тому числі, науково-дослідної) діяльності. У першу чергу, це стосується технологій, що забезпечують передачу знань та інформації в різних формах подання для доступу іншим учасникам освітнього процесу, а також засобів синхронної та асинхронної взаємодії, спілкування, обговорення в рамках деякої групи. Зрозуміло, що в рамках цієї групи можна розглядати різні технології і сервіси підтримки взаємодії загального призначення, що активно використовуються в навчанні [4]. Особливістю даної групи є те, що учасники взаємодії можуть виступати рівноправними партнерами по відношенню до об'єкта вивчення і оцифрованому знанню. До завдань даної групи відносяться управління інформацією і знаннями для спільного виробництва, модифікації, розповсюдження, оцінювання і зворотного зв'язку, передача інформації між різними каналами, системами і технологіями для подальшої агрегації, реалізація перехресних посилань на різнорідну інформацію при формуванні цілісної картини, різного роду анотування і реферування. Роль таких технологій буде зростати в міру розвитку навичок реалізації індивідуальної безперервної освіти. У п'яту групу об'єднані задачі реєстрації та обробки інформації, пов'язаної з навчальною діяльністю, більшість з яких відноситься до сфери навчальної аналітики [5]. 123


Можливість збору різноманітної інформації про роботу окремого користувача з різними навчальними та інформаційними джерелами і накопичення масивів даних, пов'язаних з реалізацією навчання в електронних середовищах, дали поштовх розвитку засобів навчальної аналітики. У широкому сенсі це поняття включає обробку даних про процес навчання з метою його оптимізації, оцінки якості або виявлення проблем. Однією з перспектив у цій галузі є розробка нових технічних стандартів, що дозволяють інтегрувати дані про навчання, отримані з різних джерел, для реалізації оптимальної траєкторії пізнання в персональних навчальних середовищах [6]. Шоста група - це завдання, пов'язані з придбанням або розширенням навичок роботи зі спеціальним обладнанням і технологіями, а також завдання, які стосуються інтелектуальної підтримки професійної діяльності. Для цього використовуються спеціалізовані програмні системи, засоби дистанційного керування приладами та обладнанням для вирішення навчальних завдань, технології, що дозволяють використовувати спеціалізовані бази даних, організовувати ділові ігри тощо До цієї групи входять як засоби, що використовуються в навчальному процесі, так і ті, які забезпечують підвищення кваліфікації на робочому місці, реалізуючи окремі аспекти безперервної освіти. Розглянуті групи завдань ілюструють найбільш вивчені потреби в технологіях освіти, у багатьох випадках вже мають своє втілення. Описана різноманітність завдань, умов і підходів в цілому спрямована на підвищення ефективності та якості навчання (пізнання), і відповідає критеріям інновацій. Література: 1. Манако А.Ф., Синиця К.М. Розвиток сучасних навчальних середовищ // Інформатика та інформаційні технології в навчальних закладах. №3. – 2012. – С. 10-14. 2. Moreno-Ger, P., Burgos, D., Martínez-Ortiz, I., Sierra, J. L., & Fernández-Manjón, B. (2008). Educational game design for online education. Computers in Human Behavior, 24(6), 2530-2540. 3. Peng H., Chuang P. Y., Hwang G. J., Chu H. C., Wu T. T., Huang S. X. Ubiquitous Performance-support System as Mindtool: A Case 124


Study of Instructional Decision Making and Learning Assistant // Educational Technology & Society. – 2009. - 12(1). – P.107-120. 4. Calvó-Armengol A., Patacchini E., Zenou Y. Peer effects and social networks in education. // The Review of Economic Studies. 76(4). – 2009. – P.1239-1267. 5. Science and Engineering Indications. – 2000, National Science Foundation (NSF). – [Электронный ресурс].- Режим доступа: URL: http://www.theblackvault.com/documents/volume1.pdf 6. Elias T. Learning Analytics. // Learning . - 2011. - 23 P. [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://learninganalytics.net/ LearningAnalyticsDefinitionsProcessesPotential.pdf ЗАСТОСУВАННЯ КОМП’ЮТЕРНО ОРІЄНТОВАНОЇ МЕТОДИКИ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ МАЙБУТНІХ ФІЛОЛОГІВ: ПРАКТИЧНИЙ АСПЕКТ

Процька Світлана Миколаївна Інститут інформаційних технологій і засобів навчання НАПН України У дослідженні розкрито практичні аспекти застосування комп’ютерно орієнтованої методики формування професійних компетентностей майбутніх філологів. На основі аналізу психолого-педагогічної літератури виявлено, що в Україні надається належна увага дослідженню проблем інформатизації освіти, застосування в освітньому процесі навчальних закладів інформаційно-комунікаційних технологій, формуванню в освітніх установах комп’ютерно орієнтованого середовище навчання. Актуальні аспекти означених проблем висвітлено у працях В.Ю. Бикова, В.І. Бобрицької, М.І. Жалдака, Н.В. Морзе, О.В. Співаковського, О.М. Спіріна, Ю.В. Триус та інших. Проте дослідження проблеми застосування комп’ютерно орієнтованої методики формування професійних компетентностей майбутніх філологів, зокрема практичні аспекти, проводилися фрагментарно, що обґрунтовує актуальність вибраної нами теми. Передусім зазначимо, що наша дослідницька позиція 125


суголосна з науковою думкою Бобрицької В.І., що одним із шляхів розв’язання комплексу проблем сучасної професійної підготовки майбутніх філологів є інформатизація вищої освіти, що забезпечується методологією і практикою застосування ІКТ у освітньому процесі вищої школі [1]. Теоретично значущим для нашого дослідження є висновки вчених, що нові соціальні сервіси спростили процес обміну матеріалами у глобальній мережі Інтернет. Тепер кожен може не тільки отримати доступ до світлин, відеофайлів, текстів, а й узяти участь у їх редагуванні та створенні власного мережного контенту. За допомоги сервісів Веб 2.0 контент створюється мільйонами людей. Вони розробляють і розміщують у мережі нові тексти, світлини, малюнки, музичні файли. При цьому спілкування між людьми все частіше відбувається не у формі прямого обміну відомостями, а у формі спостереження за діяльністю в мережі [2]. Так, використання мережевих щоденників (блогів), соціальних сервісів збереження мультимедійних ресурсів (відеосервіси, фотосервіси), спільна робота з документами (Google Docs), соціальних сервісів ВікіВікі, соціальних пошукових систем стрімко увійшли й в освітній процес вищої школи. Успішний досвід застосування комп’ютерно орієнтованої методики формування професійних компетентностей майбутніх філологів на практиці є у Київському університеті імені Бориса Грінченка. Зокрема, у процесі вивчення навчальних дисциплін педагогічного циклу, для більш продуктивної роботи на семінарських заняттях для студентів ОКР «бакалавр» напряму підготовки «Філологія», викладач у соціальній мережі може створити групу (форум), де кожен студент може висловити свої враження від заняття та обговорити їх з одногрупниками. Таким чином, викладач отримує інформацію щодо результативності своєї методики та збагачує свій педагогічний досвід та збільшує активність й відповідальність студентів в освітньому процесі (див. Рис. 1).

126


Рис.1. Зразок створеної соціальної групи З вище сказаного, застосування таких ресурсів дозволяє суттєво впливати на ефективність освітнього процесу у вищій школі, систематизацію знань, індивідуалізацію навчання з урахуванням особистісних запитів, що сприятиме самоосвіті сучасного студента. Отже, основною метою всіх інновацій в освітній галузі є сприяння переходу від механічного засвоєння студентами знань до формування компетенцій самостійно здобувати знання. Успішність розв’язання цього завдання значною мірою залежить від мети використання комп’ютера в освітньому процесі, якості й можливостей програмного забезпечення та від того, яке місце посяде комп’ютер в методиці викладання самого викладача у вищій школі. Отже, враховуючи результати цієї наукової розвідки, вважаємо, що застосування комп’ютерно орієнтованої методики формування професійних компетентностей майбутніх філологів, зокрема практичні аспекти, відіграють вагому роль для сучасної системи вищої освіти. Наведені практичні аспекти використання комп’ютерно орієнтованої методики формування професійних компетентностей майбутніх філологів під час вивчення дисциплін педагогічного циклу в умовах інформатизації освіти 127


підтверджують, що застосування сучасних ІКТ уможливлює реалізацію соціального запиту суспільства щодо підготовки майбутнього фахівця. Перспективи подальших наукових пошуків вбачаємо у дослідженні нових практичних можливостей застосування комп’ютерно орієнтованої методики формування професійних компетентностей майбутніх філологів.

Література: 1. Бобрицька В.І. Застосування інформаційно-комунікаційних технологій у вищій педагогічній освіті // Педагогічна освіта : теорія і практика. Педагогіка. Психологія. – 2011. – № 16 (2) – С. 35 – 39. 2. Литвинова С.Г., Спірін О.М., Анікіна Л.П. Хмарні сервіси Office 365 : навчальний посібник / С. Г. Литвинова, О. М. Спірін, Л. П. Анікіна. – Київ. : Компринт, 2015. – 170 c. і іл. 213. ВПРОВАДЖЕННЯ СУЧАСНИХ ВІРТУАЛЬНИХ ТЕХНОЛОГІЙ В ДИСТАНЦІЙНЕ НАВЧАННЯ ІНЖЕНЕРІВ

Рогач Артур Олегович Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу В статті наведено доцільність впровадження у структуру дистанційного навчання новітніх віртуальних технологій. Проведено аналіз сучасного стану навчанню кадрів технічного спрямування. Обґрунтована мета впровадження дистанційних технологій в лабораторні практикуми. В навчанні інженерів історично склалася традиція, згідно якої навчання природничо-науковим дисциплінам проводиться як теоретичними методами, та і в процесі експериментальної діяльності студентів на основі лабораторних практикумів. Це особливо актуально для вивчення фізики, де працями багатьох поколінь видатних фізиків-експериментаторів сформувався цілісний комплекс практичних робіт. В ХХ сторіччі українські вузи забезпечувалися матеріально-технічними та методичними засобами експериментальної діяльності студентів 128


підприємствами, заводами, різними інфраструктурами та організаціями. Але після розколу Радянського Союзу, та й останні десятиріччя, матеріально-методичне забезпечення зменшувалося (навіть відсутнє або на такому рівні, що не здатна забезпечувати модернізації навчального процесу). Тому в більшості діючих технічних вузах функціонують фізичні практикуми основані на обладнанні і методичному забезпеченні спроектовані ще в середині минулого століття. При цьому якщо елементна база експерименту обновлялася, то його педагогічна складова базувалася на попередніх підходах. У звязку з цим в теорії та практиці інженерного професійного навчання склалася ситуація, при якій традиційно проводимий експеримент перестав відповідати сучасним методичним і технологічним тенденціям розвитку професійного навчання [1]. Така невідповідність пояснюється практичною ілюстрацією законів вивчаючих теорій, закріплення знань положень фізічної науки, вірішувались задачі формування у студентів практичних, головним чином, обчислювальних навиків. Але при цьому ігнорувалися соціальний та креативний потенціал навчальної експериментальної діяльності, її роль в інтелектуальному розвитку навчаючих. Саме на такі особливості фізичного експерименту і націлюють дослідників та розробників сучасна педагогічна теорія. У зв'язку з глобальною інформатизацією всіх сфер суспільного життя переглядаються також сторони навчального процесу, що обумовлює необхідність оновлення традиційних методичних систем, в часності фізичного експерименту [2]. Сучасний рівень розвиток телекомунікаційних технологій і засобів представляє широкі можливості, пов'язані з передачею даних на великі відстані, створення розподілених додатків, які працюють через мережу, обмін аудіо та відео інформацією та багато іншим. Подібні досягнення за останні десятиліття стали можливими завдяки інтеграції мережевих технологій з комп'ютерними системами, стрімкою появою і розвитком нових інформаційних технологій. Однією з таких нових і революційних технологій є технологія віртуальних приладів, яка надає можливість створення системи вимірювання, управління та діагностики 129


різного типу призначення практично будь-якої складності [3]. Суть цієї технології полягає в тому, що вимірювальна та керуюча частина приладів і систем реалізується на апаратній основі (прилади вводу-виводу аналогових та цифрових сигналів), а їхня функціональна частина і інтерфейс користувача - програмним способом. Перевага та ефективність віртуальних вимірювальних технологій полягає у можливості програмним шляхом, спираючись на потужність сучасної комп'ютерної техніки, створювати найрізноманітніші прилади, вимірювальні системи та програмно-апаратні комплекси, легко перенастроювати їх до вимог вимірювання, зменшити матеріальні затрати і час на розробку. При цьому проектуюча вимірювальна система може бути оптимальним образом адаптована для вирішення поставлених завдань з врахуванням їх особливостей. Використання віртутальних вимірювальних технологій в сучасних автоматизованих системах є стійкою світовою тенденцією останніх років. Про це свідчить велика кількість розробок, а також багато зарубіжних та вітчизняних публікацій, посвячених вирішенню задач з області автоматизації вимірювань, контролю та управління технологічними системами. При використанні віртуальних вимірювальних технологій ЕОМ залишається невід’ємним компонентом автоматизованих вимірювальних та керуючих систем. Це дає можливість апаратно-програмного поєднання вимірювальних систем з телекомунікаціними мережами та забезпечення дистанціного доступу до вимірювального та керуючого устаткування. Подібна інтеграція двох сучасних інформаціних технологій, а іменно, телекомунікаціних мережевих технологій і технологій віртуальних приладів, якісно та кількісно розширюють функціональні можливості систем, побудовані на їхній основі. Дозволяє звязувати в єдину систему велику кількість різноманітних вимірювальних та керуючих систем, віддалені одна від одної на великі відстані, а також будувати системи дистанційного управління (СДУ) різного призначення [4]. Вельми важливим є впровадження дистанційних технологій в лабораторні практикуми і в навчальний експеримент як з 130


метою підвищення ефективності так і зниження матеріальних витрат на навчання у сфері інжернерної освіти. При цьому досягаються наступні принципові переваги дистанційної навчальної лабораторії: цілодобова автоматична робота, індивідуалізація і підвищення якості навчання, доступність дистанційної лабораторії із любої географічної точки. Аналіз літературних джерел та практика професійного навчання свідчить що, незворотність процесу інформатизації навчання і постійний ріст популярності дистанційної освіти, все ж таки в навчальному процесі використовують в експериментальній діяльності студентів практикуми з недостатньою функціональністю, які віртуально імітують фізичні експерименти. Що і визначає проблему дослідження. Тобто опираючись на традиції організації лабораторних практикумів можна створити апаратно-методичне забезпечення базуючись на інтеграції сучасних педагогічних підходах, нових інформаційних технологій і дистанціних засобах комунікації учасників навчального процесу. Література: 1. Рогач А.О., Віртуальне навчальне-експериментальне середовище як інноваційна стратегія технічної освіти: Збірник праць дев’ятої міжнародної конференції «Нові інформаційні технології в освіті для всіх: безперервна освіта»(Частина 2). – Київ. – 2014. – С.174-182 2. Сав’юк Л.О., Рогач А.О., Комплексний підхід апаратнопрограмної реалізації віртуальних лабораторних практикумів: Збірник праць восьмої міжнародної конференції «Нові інформаційні технології в освіті для всіх: безперервна освіта». – Київ. – 2013. – С.305-308. 3. Рогач А.О. Стендове обладнання для дистанційних курсів технічного спрямування: Матеріали 2-ого Всеукраїнського Науково-практичного семінару “Сучасні інформаційні технології в дистанційній освіті. “-Ів.-Франківськ, 2013.-С67-69. 4. Rohach A.O., Automated remote laboratory practices as innovative base of engineers education’s tranformation: Modern Science №2 -2015. Scientific journal. Prague 2015. – С.202-211 131


ЗАСТОСУВАННЯ SolidWorks У НАВЧАННІ ПРЕДМЕТІВ ТЕХНІЧНОГО (ІНЖЕНЕРНОГО) ЦИКЛУ

Рудик О.Ю., Герасімчук В.В. Хмельницький національний університет Наводяться рекомендації з організації навчального процесу з використанням 3D системи твердотільного параметричного моделювання SolidWorks та її додатків - Solidworks Simulation, Solidworks Motion, Solidworks Flow Simulation. На факультеті інженерної механіки ХНУ навчання предметів технічного (інженерного) циклу базується на використанні 3D системи твердотільного параметричного моделювання SolidWorks, а на кафедрі “Зносостійкість та надійність машин” при вивченні наступних дисциплін: “Стандартизація та якість продукції”, “Комп‘ютерне забезпечення процесів відновлення”, “Контроль якості покриттів”, “САПР технологічних процесів зміцнення та відновлення”. Навчальний процес передбачає поетапне засвоєння нового матеріалу, його повторення та закріплення, застосування на практиці. Solidworks - система автоматизованого проектування, інженерного аналізу й підготовки виробництва виробів будьякої складності й призначення, яка є ядром інтегрованого комплексу автоматизації підприємства, за допомогою якого здійснюється підтримка життєвого циклу виробу у відповідності з концепцією CALS-технологій, включаючи двонаправлений обмін даними з іншими Windows-додатками та створення інтерактивної документації. SolidWorks призначена для розв'язуваня наступних задач: гібридне параметричне моделювання, проектування деталей, складань і виробів з урахуванням специфіки виготовлення (листовий матеріал, прес-форми й штампи, зварені конструкції); експрес-аналіз (масово-інерційні характеристики, міцність і кінематика); імпорт/експорт геометричних моделей, API SDK, оформлення креслень по ЕСКД. Основні можливості [1]: - гібридне параметричне моделювання: 2D і 3D ескізи, тверді тіла (бобишки й отвори, елементи по перетинах і траєкторії, 132


скругления, фаски і т.д.), поверхні (зшивка, обрізка, подовження, скруглення, стикування по 2-й похідній), довідкова геометрія (площини, осі, системи координат); дерево конструювання; робота з конфігураціями; масиви елементів; двонаправлена асоціативність моделі й креслення; - проектування деталей: єдина бібліотека фізичних властивостей матеріалів, текстур і штрихувань; моделювання на основі об'ємних елементів; керування історією побудови моделі; ручне й автоматичне проставляння розмірів; динамічне внесення змін у режимі реального часу; - проектування складань: "знизу нагору" і "зверху вниз", контекстне редагування, автоспряження, режим для роботи з великими складаннями; масиви компонентів, вирізи й отвори в контексті складання; об'єднання й поділ деталей; контекстна заміна компонентів, реструктуризація складань; - проектування виробів з урахуванням специфіки виготовлення: листовий матеріал (побудова розгорток); моделювання "від деталі до розгортки" і "від розгортки до деталі"; вирізи для зняття напружень; настроювані таблиці, згинання; прес-форми й штампи - аналіз ухилів; лінії й поверхні роз‘єму; генерація матриці й пуансона, знаків, повзунів і т.д.; зварені конструкції - проектування рамних або фермових конструкцій по набору 2D або 3D ескізів; обробка під зварювання, заглушки, косинки та ін. елементи; - бібліотека проектування: конструктивні елементи, стандартні деталі (кріплення за ДСТ), стандартні вузли, елементи листових деталей і т.п.; майстер отворів (з цекуванням, зенкуванням, гладкі, різьбові); - оформлення креслень по ЕСКД: створення креслярських видів по 3D моделі: розрізи, перетини, місцеві види й т.п.; автоматичне проставляння розмірів, баз, шорсткостей, допусків на розміри, відхилень форми; нанесення технічних вимог, створення таблиць, автоматичне заповнення основного напису. Розглянемо додатки SolidWorks: - SolidWorks Simulation: розрахунки на міцність деталей і складань, частотний аналіз, розрахунки на стійкість, контактні задачі, тепловий аналіз; лінійний статичний аналіз; визначення власних форм і частот; розрахунки критичних сил і форм втрати 133


стійкості; тепловий аналіз, спільний термостатичний аналіз; розрахунки складань із використанням контактних елементів; нелінійні розрахунки; оптимізація конструкції; - SolidWorks Motion: динамічний аналіз складних механізмів, визначення швидкостей, прискорень і взаємних впливів елементів системи; - SolidWorks Flow Simulation: моделювання потоку рідин і газів, різноманітні фізичні моделі рідин та газів; комплексні теплові розрахунки; гідро-, газодинамічні та теплові моделі технічних пристроїв; стаціонарний і нестаціонарний аналізи; - SolidWorks Flow Simulation Electronic Cooling Module: тепловий розрахунок електронних пристроїв; - SolidWorks Flow Simulation HVAC Module: розрахунки систем вентиляції, опалення та кондиціювання; - SolidWorks Plastics Premium: аналіз пролиття прес-форм з урахуванням фізичних властивостей полімерів; - Toolbox: бібліотеки стандартних виробів (кріплення, підшипники, прокатний сортамент, кулачки, шестірні й т.п. по стандартах ДЕРЖСТАНДАРТ, ISO тощо), проектувальні розрахунки балок і підшипників; - eDrawings: створення інтерактивних моделей і креслень у форматах EXE, HTML і STL; перегляд і виведення на друк 3D деталей, складань і 2D креслень Solidworks та ін. САПР; узгодження документів; обмін даними між розподіленими робочими групами через Інтернет; Конструкторський модуль для проектування деталей і складальних одиниць CADMECH - це комплекс програмних засобів, призначених для створення моделей деталей, складальних одиниць і оформлення креслень відповідно до єдиної системи конструкторської документації (ЄСКД) у середовищі SolidWorks [2]. Важливою особливістю комплексу є наявність великої бази даних моделей стандартних елементів (підшипники, болти, гвинти, заклепки, шпильки, штифти, гайки, шайби тощо) і типових конструкторських рішень. Дозволяє проектувати, зокрема, зубчасті передачі, зірочки ланцюгових передач, шліцеві з’єднання та багато інших деталей та елементів. Крім того, Cadmech містить також спеціалізовані модулі для 134


проведення розрахунків деталей машин (валів, зубчастих передач, різьбових з’єднань, пружин тощо), що є потрібним як при вивченні курсу «Деталі машин» (при виконанні відповідного курсового проекту протягом 2-х семестрів), так і в ряді інших дисциплін машинобудівного напрямку. Ефективність проведення лабораторних і практичних робіт залежить від їх організації, змісту, взаємозв’язку та характеру завдань – на кафедрі розглядаються фізичні процеси, які характеризують напружено-деформований стан деталей автомобілів (використовується SolidWorks Simulation). Цей програмний продукт використовує геометричну модель деталі для формування розрахункової моделі [3]. Інтеграція з SolidWorks дає можливість мінімізувати операції, зв'язані зі специфічними особливостями скінченно-елементної апроксимації (метод скінчених елементів у даний час є стандартом при розв’язуванні задач механіки твердого тіла за допомогою чисельних алгоритмів). Змінюючи при чисельному моделюванні деякі вхідні параметри, можна прослідити за змінами, які відбуваються з моделлю. Основна перевага методу полягає у тому, що він дозволяє не тільки спостерігати, але і передбачити результат експерименту за якихось особливих умов. При великій кількості варіантів проекту аналіз машинних розрахунків за допомогою додатку SolidWorks Utilities дозволить виявити основні закономірності зміни характеристик проекту від варійованих проектних змінних. Література: 1. Алямовский А.А. SolidWorks 2007/2008. Компьютерное проектирование в инженерной практике /А.А. Алямовский. – СПб.: БХВ-Петербург, 2008. – 1040 с. 2. Режим доступу: http://solidworks.com.ua 3. Алямовский А.А. Инженерные расчеты в SolidWorks Simulation / А.А. Алямовский. – М.: ДМК Пресс, 2011. – 464 с.

135


ПЕДАГОГІЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ ГОТОВНОСТІ КУРСАНТІВ-ЛЬОТЧИКІВ ДО ЛЬОТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У СУЧАСНИХ УМОВАХ

Савицька А.П., Керницький О.М. Харківський університет Повітряних Сил імені І.Кожедуба Збройні Сили України є одним із важливих соціальних інститутів держави, від функціонування якого сьогодні в повній мірі залежить недоторканість, територіальна цілісність України. Сьогодні Збройні Сили нашої країни знаходяться на важкому та важливому етапі свого якісного перетворення [1]. Військовій освіті, як компоненту системи професійної освіти України притаманні основні тенденції її сучасного розвитку. Сучасні реалії вимагають від системи освіти бути фундаментальною, базуючись на сучасних наукових досягненнях, новітніх педагогічних технологіях. Найважливішою складовою бойового і духовного потенціалу Збройних сил України є всебічно підготовлений офіцерський корпус, його свідомість, переконання, мотивація, ідеали, творча та інноваційна активність, розвинута емоційновольова сфера психіки, знання, уміння, навички, військовотехнічна кваліфікація [2]. Сучасний стан розвитку ЗС України та реалії ХХІ ст. вимагають якісно нових підходів до підготовки військовослужбовців, особливо офіцерського складу, налагодження, апробація та впровадження сучасних педагогічних, інформаційно-комунікативних, і соціальнопсихологічних технологій, які могли б забезпечити ефективне розв’язання завдань цього реформування [3]. Ці проблеми постають абсолютно в іншому аспекті з врахуванням подій на Сході України. У зв’язку з цим виникає необхідність дослідження низки психолого-педагогічних проблем підготовки військових фахівців, серед яких важливе місце займає проблема формування готовності курсантів – майбутніх льотчиків до майбутньої льотної діяльності та до захисту своєї країни. Професійна підготовка майбутніх офіцерів спрямована на опанування ними певною сукупністю теоретичних знань, 136


практичних навичок і вмінь у вузькоспеціалізованій галузі військової науки. Головне в ній – формування особистості офіцера в рамках соціального замовлення з боку держави. Готовність до службової діяльності – це інтегральна властивість і складне утворення особистості майбутнього офіцера, що проявляється як стан його готовності до службової діяльності та забезпечує оптимальне функціонування психіки й надійність знань, навичок і вмінь керування військовою технікою та особовим складом у різноманітних умовах виконання завдань за призначенням. Формування готовності курсантів-льотчиків суттєво залежить від ефективності професійного орієнтування та психологічного професійного відбору до військових закладів, розвитку властивостей і якостей особистості курсантів, ефективності професійної спрямованості всього навчального процесу на подальшу льотну діяльність офіцера, психологічних умов формування його особистості. Основними умовами ефективного формування психологічної готовності курсантів-льотчиків до льотної діяльності, нами визначені такі: своєчасне оновлення і вдосконалення складових навчального процесу; якісна організація навчального процесу та забезпечення в ньому єдності теоретичної, тренажерної та льотної підготовок курсантів; оптимальне дотримання гуманістичної парадигми їхньої підготовки; творче застосування особистісного, діяльнісного підходів у професійній підготовці; застосування дидактичного моделювання змісту підготовки курсантів у вигляді квазіпрофесійної діяльності в процесі їх практичної підготовки; підтримання між викладачем та курсантами творчої суб’єкт-суб’єктної взаємодії; оптимальне сполучення традиційних методів навчання з сучасними активними методами навчання. Виходячи з аналізу проблем професійної підготовки курсантів, нами виявлені основні напрями її перебудови: розробка нової концепції підготовки офіцерівльотчиків, виходячи з інтересів української держави; розробка сучасних педагогічних технологій підготовки курсантів у ВВНЗ; 137


широке впровадження активних методів навчання; на старших курсах проведення ігрових занять, військових практик, спрямованих на квазіпрофесійну діяльність; - використання сучасних тренажерних систем, побудованих на останніх досягненнях інформаційнокомпьютерних технологій для різних видів польотів та моделей літаків, що імітують різні фактори польоту та стресові ситуації; застосовувати моделювання змісту майбутньої військово-професійної діяльності, послідовно переходячи від абстрактних моделей з окремих дисциплін до конкретних комплексних моделей, що наближаються до реальних ситуацій, характерних для службової діяльності; визначальним повинен стати особистісно орієнтований підхід до організації навчального процесу; створення умов для забезпечення самостійної пізнавальної діяльності та сприяння індивідуалізації навчання курсантів; удосконалення методичного компоненту навчального процесу у ВНЗ, що має передбачати перехід у педагогічній технології від монологу до діалогу, від соціального контролю до розвитку, від управління до самоуправління. Література: 1. Нещадим М.І. Методологічні засади створення системи військової освіти в Україні / Нещадим М.І. // Наука і оборона. – 2010. – № 2. – С. 7-10. 2. Проект концепції моделі Збройних сил України зразка 2020 року // Військо України. – 2010 – № 3-4. – С. 6-8. 3. Яценко Т.С. Основи загальної та військової акмеології / Яценко Т.С. – Хмельницький: Видавництво НАПВУ, 2000. – 376 с.

138


МОБІЛЬНЕ НАВЧАННЯ ТЕХНІЧНИМ ДИСЦИПЛІНАМ НА ПЛАТФОРМІ ANDROID

Сав’юк Л.О., Михайлів В.В. Івано-Франківський Національний технічний університет нафти і газу Розглянуті переваги використання мобільних пристроїв та інструментарію мобільного навчання в структурі системи дистанційної освіти. Наведені результати розробки інтерактивних мікроуроків на платформі Android на прикладі дисципліни “Теорія автоматичного управління”. Сам термін “Дистанційне навчання” (ДН) вказує на те, що це навчання на відстані від методичних засобів та освітнього контенту, які зосереджені у стінах академічних Вищих навчальних закладів (ВНЗ). Але мова не іде про десятки чи сотні кілометрів відстані між студентами і викладачами, мова іде про відсутність відвідування занять у строго визначений час, можливість навчання вдома, у зручному середовищі, із таким темпом засвоєння матеріалу, який буде найкраще сприйматися розумом. ДН у сучасному світі здійснюється за допомогою таких технологій, як глобальна мережа Інтернет, через яку студентам надається доступ до навчального контенту у голосовому або текстовому форматах, телефонний зв’язок, відео конференції, Еmail листування або навіть звичайна пересилка навчальних матеріалів поштою. Однак слід зауважити, що не тільки студенти, які зараховані у ВНЗ, можуть дистанційно навчатися. У сучасному світі при стрімкому розвитку інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) усе більша кількість людей бажає вчитися дистанційно. Діловим людям, які хочуть підвищити свою кваліфікацію чи отримати нову спеціальність, доводиться суміщати навчання і кар'єрне просування. Ті, хто багато працює чи заклопотані сім'ями, вважають, що ДН – єдиний можливий спосіб отримання нових знань і навичок, які так необхідні на постійно зростаючому та мінливому глобальному ринку праці. Ще одна соціальна група людей, яка потребує можливостей отримати дистанційні навчальні послуги, а в ідеалі 139


сертифікованк дистанційну освіту (ДО) – це інваліди і люди, які страждають фізичними вадами. Таку соціальну групу сьогодні прийнято відносити до більш широкої категорії людей із обмеженими мобільними можливостями, до якої відносяться також мешканці віддалених сільських та гірських регіонів, особливо країн пострадянського простору. Сучасні освітні технології дозволяють їм засвоювати нові знання, професійні навички та компетенції, не покидаючи постійного місця проживання, не змінюючи звичного ритму та порядку існування. Мобільне навчання є частиною нової картини освіти у цілому, а також невід’ємною складовою ДО, створеної завдяки технологіям, підтримуючим гнучку, доступну, і індивідуальну траєкторію набуття знань різновіковими категоріями країн всього світу. Повсякденне використання людством мобільних телефонів, смартфонів та інших пристроїв, наприклад ігрових консолей, планшетів, які можуть бути використані і в освітніх цілях, в даний час є основним стимулом масового поширення мобільного навчання по всьому світу. В цілях Програми ЮНЕСКО «Освіта для всіх» зазначено що мобільні технології можуть допомогти в наданні якісної освіти для розвитку дітей, молоді та дорослих у всьому світі [1]. У 2000 році у Дакарі близько 1100 учасників з 164 держав забов'язались досягнути 6 освітніх цілей, зазначених у даній програмі. Головне завдання форуму було додати позитивного імпульсу виконанню ключової мети програми - забезпечити якісну базову освіту для всіх до 2015 року. Однак, попри деякі поліпшення, чимало країн поступово відмовилися від цих планів відносно освіти. Тільки третині з них вдалось добитися втілення всіх шести цілей, поставлених у Дакарі. Слід зробити припущення, що не зовсім вдале виконання програми ЮНЕСКО може бути пов’язане з не достатньою увагою до розвитку мобільних технологій навчання та їх активним впровадженням в національні освітні процеси країн учасниц зазначеної програми. Постійний розвиток продуктивності мобільних пристроїв та збільшення кількості людей, які користуються смартфонами і планшетами повинен вплинути на методи шляхи розвитку та темпи впровадження ДН у світовий освітній процес. 140


Студенти не завжди мають можливість вільного доступу до навчального контенту для забезпечення неперервності процесу навчання, але розумний пристрій перебуває весь час із людиною і це дозволяє оперативно отримувати та зберігати навчальну інформацію та дозволяє викладачам віддалено розробляти і надавати у користування студентам нові інформаційні матеріали, тести, спеціальні індивідуальні завдання або навіть проводити віддалено контроль знань. Однією із проблем системи освіти є те, що інформацію подають великими порціями, і не завжди студент у змозі вчасно якісно засвоїти матеріал. Але правильне розбиття курсу на малі частини дозволить поступово засвоювати потрібні знання, а у деяких випадках і повторно пройти той матеріал, який все ще залишається незрозумілим. В таких випадках мобільне навчання надає студентам та їх викладачам унікальну технологію подкастингу, яку можна порівняти з мостом для найбільш швидкого та повного переходу ДО на мобільну колію [2]. Не завжди викладачам на практичних заняттях вдається спроба урізноманітнити індивідуальні завдання та способи, за якими вони можуть бути виконані. У мобільному додатку можна представити та використовувати різні види виконання задач: це можуть бути звичайні відповіді на запитання, продовження речення, чи навіть вибір правильної відповіді на основі графічного матеріалу. Чим більша різноманітність завдань буде використовуватися, тим більш цікавіше засвоюватиметься навчальний матеріал. Можливість мобільного доступу до навчальних матеріалів (конспектів лекцій, методичних вказівок, тестових завдань) дозволить зменшити час на пошуки самих матеріалів, розробити деякі правила їх розміщення та зручності доступу до них. При розробці мобільних додатків слід зупинятися не тільки на текстовому матеріалі, можливість відтворення у структурі мобільних мікроуроків анімаційних відео матеріалів для демонстрації роботи споруд, комплексів або технологічних установок дозволить студентам, які навчаються на дистанційних курсах (ДК) технічного спрямування, на основі асоціативного мислення конструктивно закріпити та практично застосовувати 141


отримані фундаментальні знання у майбутній професійній діяльності (Рис .2).

Рис. 1 Відео уроки у структурі ДК Для апробації можливості розробки та використання у навчальному процесі технології мобільного навчання на основі інтерактивних мікроуроків на базі Android обрана навчальна дисципліна “Теорія автоматичного управління”, що викладається студентам напрямку підготовки “Системна інженерія” на кафедрі комп’ютерних технологій в системах управління та автоматики Івано - Франківського національного технічного університету нафти і газу. Наведемо короткий опис роботи розробленого мобільного додатку для ДН основам “Теорії автоматичного управління”. Після завантаження мобільного додатку користувач може зареєструватися у системі, або скористатися ім’ям та паролем постійного слухача ДК та отримати доступ до списку доступних ДК у структурі 142


мобільного додатку. В структурі курсу “Теорія автоматичного управління” користувачеві доступним є список тем, на які розбивається даний ДК. Кожна тема ДК, у свою чергу, складається з уроків, в яких може міститися лекція, довідникові матеріали, тести або інші самостійні завдання (Рис. 2).

Рис.2 Режим мікроуроків при вивченні “Теорії автоматичного управління” У першому мікроуроці “Сутність та завдання інтегровано вступну лекцію про історію виникнення та про важливість даної дисципліни у системі підготовки сучасних інженерних кадрів. Прочитавши дану лекцію користувач натискає кнопку “ПРОДОВЖИТИ”, даний урок вважається пройденим без додаткових індивідуальних завдань та заходів контролю знань. У другому мікроуроці наведено лекцію із навчальним контентом, який присвячений важливим питанням побудови моделей систем автоматичного управління (САУ) у вигляді структурних схем з відповідним графічним матеріалом і поясненнями відносно правил структурних перетворень для 143


спрощення отриманих графічних моделей САУ. Засвоєння вказаного навчального матеріалу вже не можливо без включення у структуру мікроуроку додаткових видів активної діяльності студентів (Рис. 3).

Рис. 3 Самостійні та тестові завдання у структурі мобільноготДК Мікроуроки можуть бути повністю присвячені для самостійного опрацювання отриманих раніше знань, їх узагальнення, вирішення самостійних та творчих завдання, самоконтролю та діагностики рівня отриманих професійних компетенцій. Поєднання різних типів завдань дозволяє студентам, які проходити курс ДН урізноманітнити способи і методику запам'ятовування знань та закріплення їх на практиці, що повинно позитивно вплинути на кінцевий результат навчання та формування стійких професійних компетенцій майбутнього спеціаліста. 144


Висновки. Таким чином, розроблені мікроуроки на платформі Android є надзвичайно зручними у користуванні, мають дружній та зрозумілий інтерфейс, забезпечують мобільну доступність до навчального контенту у вигляді текстів, відео матеріалів, самостійних та тестових завдань. Це дозволяє стверджувати про можливість та негайну потребу розробки мобільних додатків для ДН, в тому числі і технічного напрямку в ДО. Мобільні додатки даного рівню є платформою для переходу ДО в інноваційну площину органічного поєднання та взаємного доповнення технологій дистанційного та мобільного навчання. Література: 1. Education for All? КОМПАС: Посібник з освіти в області прав людини за участі молоді.- [Електронний ресурс].- Режим доступу: http://www.coe.int/uk/web/compass/education-for-all?p_p_auth=rZDVDi0v&p_p_id=49&p_p_lifecycle=1&p_p_state=no rmal&p_p_mode=view&_49_struts_action=%2Fmy_sites%2Fview &_49_groupId=1155634&_49_privateLayout=false 2. Podcasts: / Oleksiy Voychenko, Larysa Savyuk // International Journal “Information Technologies & Knowledge” .- Volume 9.Number 2.- Institute of Information Theories and Application FOI ITHEA,- Sofia, Bulgaria.- 2015.- C. 124-131 СИСТЕМА УПРАВЛІННЯ НАВЧАЛЬНИМ ПРОЦЕСОМ LMS MOODLE ЯК ІНСТРУМЕНТ РЕАЛІЗАЦІЇ ІНТЕРАКТИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ В ДИСТАНЦІЙНІЙ ОСВІТІ

Сав’юк Л.О. Івано-Франківський Національний технічний університет нафти і газу Розглянуті сутність та особливості інтерактивних технологій навчання як невід’ємної частини та мотиваційної складової сучасної дистанційної освіти. Наведені результати досвіду використання інструментальних засобів всенсвітньо відомої системи управління процесом дистанційного навчання LMS Moodle для створення розгалудженних лекційних занять, які є практичною реалізацією інтерактивних засобів навчання на 145


основі принципів концептуального мислення. Сьогодні, внаслідок перебудови системи вищої освіти в Україні, виникає гостра потреба у реформуванні традиційної моделі навчання та впровадженні інноваційних методів передачі знань. Сучасний підручник повинен трансформуватися у навчально-методичні комплекси на рівні віртуальних освітніх середовищ, основою проектування яких стають новітні інформаційно - комунікаційні технології (ІКТ), Internet - ресурси та інтерактивні дистанційні технології навчання. При цьому вирішальне значення відіграє спосіб організації навчальної інформації, обсяги якої стрімко зростають. Ситуація, коли студенти вищих навчальних закладів (ВНЗ) України, опановуючи навчальні курси, вивчають, зазвичай, конспект лекцій та підручник, навіть в електронному варіанті, давно застаріла. Адже підручник не може враховувати індивідуальні особливості всіх студентів, можливості використання ІКТ та Internet - ресурсів. Оскільки нині методологія навчання, наукової та виховної роботи у ВНЗ полягає у переорієнтації цих видів робіт із суто лекційноінформативної на індивідуально-диференційовану, особистісноорієнтовану форму, впровадження аналогічного принципу діагностики рівня знань студента, потрібні нові (оригінальні) підходи до організації самоосвіти студента. Вирішення цих завдань нині неможливе без залучення значних масивів інформації, у тому числі новітніх досягнень науки та техніки. Крім того, в су-часному підході до організації навчального процесу вирішальне значення ві-діграє спосіб подачі (організації) навчальної інформації. Під цим мається на увазі не традиційна методика викладання, а новітні методичні підходи до організації навчального процесу. У контексті традиційної інформаційно-довідкової лекції на самостійне опрацювання додаткових навчальних посібників відводилося до 30% навчального часу. У системі проблемно-евристичної лекції для цього відводилося до 50-60% часу самостійної роботи студента. Проте власне кількість часу не визначає ефективності такої роботи. Потрібна певна модель організації роботи від постановки задачі до самоперевірки ефективності її 146


розв’язання. Сьогодні всі викладачі погоджуються з тим, що активізація пізнавальної діяльності та формування пізнавального інтересу є необхідною умовою та запорукою успішного навчання. Процеси засвоєння знань та навчального матеріалу не можна розглядати як автоматизоване вкладання інформації в голову студентів. Вони потребують напруженої розумової роботи, власної активної участі та усвідомленого пізнання об'єктивнореальних закономірностей у процесі набуття необхідних вмінь та навичок. Однією з головних проблем розвитку пізнавальної активності студентів є той факт, що в більшості випадків навчальний матеріал подається їм як певна сума знань без якого-небудь аналізу. Саме пізнання є неможливим без діяльності людини, без активності того, хто пізнає. Тому початкова теза при моделюванні навчального процесу, результатом якого має бути розвиток творчого мислення, виглядає так: навчання потрібно організовувати як пізнавальний процес з притаманними йому рисами проблемності й активності. Виникає потреба реформувати традиційну модель навчання, спрямувати освіту не тільки в русло отримання знань, а в навчанні студентів застосовувати методи отримання знання в різноманітних ситуаціях. Студентами, зазвичай, демонструються якості пам’яті, здатність запам’ятовувати інформацію у великих розмірах. Проте, разом із цим, вони демонструють невміння проаналізувати отриману інформацію, вчасно відібрати потрібне за формою та змістом. Можна спостерігати як студенти сліпо слідують вказівкам викладачів, губляться в постановці своїх завдань у межах загальних цілей заняття, не вміють самостійно керувати своєю увагою, не мають навички самоконтролю і самооцінки, тобто спостерігається відсутність елементарних навичок навчальної роботи. Подолання даних проблем стає цілком можливим при раціональному поєднанні традиційних засобів представлення навчального матеріалу з інтерактивними методами навчання. За Е. Вагнером (1997) існує чітке розмежування між поняттями взаємодії (Interaction) та інтерактивність 147


(Interactivity). Якщо взаємодія це взаємний обмін даними у процесі контактів між групами та індивідуумами, то інтерактивність розуміється як характеристика інформаційної системи, її технологічна властивість по організації такого обміну в реальному масштабі часу [1]. Таким чином, сутність інтерактивного навчання полягає в активному залученні всіх студентів до процесу пізнання, при цьому інтерактивний суб’єкт здатний самостійно та творчо взаємодіяти або перебувати в режимі діалогу з такими об’єктами як комп’ютер (навчальні матеріали) або людиною (викладач, тьютор) Сучасний стан розвитку ІКТ та програмного інструментарію дистанційного навчання, такого як всесвітньо відома система управління навчальним процесом (Learning Management System) LMS Moodle дозволяє викладачу з новаторськими здібностями проектувати і впроваджувати у навчальний процес інтерактивні навчальні комплекси нового покоління з наданням якісного інформаційного контенту, проведенням модульної діагностики рівня знань і практичних тренінгів, супроводженням навчальних ресурсів ігровими ситуаціями, відкриттям доступу до найкращих вітчизняних і міжнародних баз знань [2, 3]. На шляху стрімкого розвитку ідеологи системи подібно концептуальним картам (Mind Map) створили досконалий інструмент реалізації технологій інтерактивного навчання у вигляді уроку – лекції з можливістю представлення навчального матеріалу розгалуженої структури (рис.1).

Рис.1 Реалізація інтерактивної лекції в середовищі LMS Moodle 148


Досвід використання інструментів створення інтерактивних уроків-лекцій показує їх ефективність у підвищенні мотивації та подоланні пасивності студентської аудиторії у рамках навчального процесу (змішаного навчання). Література: 1. 1. Roblyer M. D. How Interactive are YOUR Distance Courses? A Rubric for Assessing Interaction in Distance Learning [Електронний ресурс] / M. D. Roblyer, L. Ekhaml // Conference Highlights "Distanceelearning Administration - 2000". – 2000. – Режим доступу до ресурсу: http://www.westga.edu/~distance/roblyer32.html. 2. Савюк Л. А. Концептуальные основы проектирования дистанционных курсов [Електронний ресурс] / Лариса Александровна Савюк // Международный журнал "Образовательные технологии и общество", № 3 (Т.3). – 2012. – Режим доступу до ресурсу: http://ifets.ieee.org/russian/depository/v15_i3/html/13.htm. 3. Savyuk L. The development and implementation of adaptive Interactive distance learning complex / L. Savyuk, Y. Bezgachnyuk, R. Matviyenko. // International conference on E-learning in the Workplace, New York, NY, USA,. – 2010. – С. 226–231. ДИСТАНЦІЙНА (ОН-ЛАЙН) ПРАКТИКА: НЕОБХІДНІСТЬ ТА ПЕРСПЕКТИВИ

Н.О. Самовілова ДЗ «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка» В статті розглянуті деякі питання повязані з новою формою проведення виробничої практики студентів – дистанційною практикою, представлено досвід проведення практики ПАТ КБ «Приват Банк». Сучасні умови розвитку суспільства і системи вищої освіти зокрема, пред'являють високі вимоги до професійної підготовки майбутніх фахівців. Виробнича практика – невід'ємна частина навчального 149


процесу у підготовці кваліфікованих фахівців. Цю форму навчальних занять студенти вищих навчальних закладів та середніх спеціальних навчальних закладів проходять на підприємствах і в установах, що відповідають їхньому фаху. Місце проходження практики для кожного студента встановлює кафедра, але іноді студенти можуть самі обрати підприємство. Така система підготовки фахівців, коли теоретичне навчання пов'язане з практичними заняттями, була розроблена в Росії в 60-70-х роках XIX століття в Московському технічному училищі. Система отримала назву «російська школа практичного навчання» і була прийнята провідними технічними навчальними закладами США та Європи [4]. Нові інформаційні технології – невід'ємна частина життя сучасного суспільства і цей факт не може не знайти свого відображення і в освіті. Одним з найбільш перспективних напрямків вдосконалення вищої освіти є використання в навчальному процесі технологій дистанційного навчання. Згідно Положення про дистанційне навчання «під дистанційним навчанням розуміється індивідуалізований процес набуття знань, умінь, навичок і способів пізнавальної діяльності людини, який відбувається в основному за опосередкованої взаємодії віддалених один від одного учасників навчального процесу у спеціалізованому середовищі, яке функціонує на базі сучасних психолого-педагогічних та інформаційнокомунікаційних технологій» (Наказ Міністерства освіти і науки України 25.04.2013 № 466). За оцінками фахівців, сучасний освітній процес у вузі повинен бути спрямований на застосування сукупності технологій навчання, в рамках яких, той хто навчається, повинен витрачати до 40% часу на дистанційні форми навчання, приблизно 40% - на очні, а що залишилися 20% - на самоосвіту, а на заочні форми навчання студентів може припадати не більше 20% навчального часу, а в інший час студент засвоює програму самостійно. У цих умовах значною мірою зростає роль дистанційного навчання, що, в свою чергу вимагає розробки адекватної йому методики у вузі, створення нового покоління інформаційно-освітніх ресурсів і способів передачі знань 150


студентам [1]. Розвиток дистанційного навчання змінює способи і прийоми освітнього процесу у вищій школі, сприяє інтенсифікації навчального процесу, покращує інформаційне ресурсне забезпечення, є передумовою для розробки якісно нової методики навчання студентів у вузі [2]. Останнім часом з’явилася нова форма виробничої практики – дистанційна, он-лайн або віртуальна практика (virtual internship). Дистанційна практика – це програма стажування, за якою учасник отримує досвід під час роботи у віддаленій професійній установі і фізично не присутній на робочому місці. Практиканти можуть спілкуватися з роботодавцем та викладачами за допомогою електронної пошти, Skype, платформ для проведення вебінарів, інструментів управління навчанням та проектами і т. д. [6]. Найбільш поширені за кордоном віртуальні стажування в наступних областях: інформаційні технології, розробка програмного забезпечення, маркетинг, журналістика. Дистанційна (он-лайн практика) практика – це реальні знання та можливість у майбутньому отримати роботу. Такий спосіб організації практики дозволить студентам проходити практику у будь який час та з любого місця, де є доступ до Інтернету. Однією з переваг такої форми проведення практики, наш погляд, є можливість проходити практику на декількох підприємствах (за бажанням студента), що дозволить значно розширити коло отриманих практичних навичок. Серед основних аргументів, які можна привести на користь запровадження дистанційній практики, такі: - розширення географії вибору баз практики; - можливість використання найбільш сучасних методів навчання, пов'язаних з використанням інформаційних технологій; - оперативність обміну інформацією між студентом та керівниками практики, роботодавцями; - підвищення інформаційної компетентності студентів і викладачів; - об'єктивність контролю знань студентів [3]. Крім того, вважаємо, що було б доцільно починати проходження виробничої практики на підприємствах та 151


установах не з 3-го курсу (ознайомча практика), а з 1-го, і саме дистанційна практика найкраще підходить для цього. Колумбійський університет у США започаткував програми віртуальної практики з 2009 року. На сьогодні в Україні перші кроки у напрямку проведення дистанційної виробничої практики зробив ПАТ КБ «ПриватБанк» (2014 р.), а Міністерство освіти і науки підтримало цю ініціативу: «…Вважаємо, що впровадження он-лайн практик студентів в банках сприятиме підвищенню фінансової освіти студентів на основі використання сучасних інформаційних технологій, а похідне зростання конкурентоспроможності випускників вищих навчальних закладів економічного профілю на ринку праці поліпшить можливість їх працевлаштування» [5]. В сучасних умовах організація та проведення традиційної виробничої практики студентів вимагає великих затрат часу та зусиль. Впровадження в навчальний процес нової форми проведення виробничої практики – дистанційної або он-лайн практики дозволить значно скоротити працезатрати та покращити ефективність навчання студентів. Напрямки подальшого дослідження – розробка відповідного навчальнометодичного забезпечення дистанційної практики для студентів, майбутніх фахівців з інформаційних технологій. Література: 1. Сигаркина Л.Н. Педагогические пути совершенствования дистанционного обучения студентов в современных вузах : дис... канд. пед. наук : 13.00.08 / Л. Н. Сигаркина. – М., 2007. – 179 с. 2. Кочисов В. К. Роль дистанционного обучения в изменении способов и приемов образовательного процесса в вузе / В. К. Кочисов, О. У. Гогицаева, Н. В.Тимошкина // Образовательные технологии и общество. – 2015. – Т. 18. – №1. – c. 398. 3. Кузнецова З. М. Управление качеством дистанционного образования / З. М. Кузнецова, Г. С. Фисенко // Фундаментальные исследования. – 2006. – № 1. – С. 43–45. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: 152


www.rae.ru/fs/?section=content&op=show_article&article_id=4627 4. «Моё образование». [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://moeobrazovanie.ru/chto_takoe_proizvodstvennaya_praktika.ht ml 5. Практика в самом инновационном банке Украины [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://practice.privatbank.ua 6. What is an “internship”? [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://polisci.osu.edu/sites/polisci.osu.edu/files/What%20is%20an%2 0Internship.pdf СПЕЦИФІКА НАВЧАННЯ ІНФОРМАТИКИ В ЛІЦЕЯХ З ПОСИЛЕНОЮ ВІЙСЬКОВО-ФІЗИЧНОЮ ПІДГОТОВКОЮ

Свірідюк Олександра Юріївна Військова академія (м.Одеса) Робота присвячена особливостям навчання інформатики в ліцеях з посиленою військово-фізичною підготовкою, які є складовими у поетапній системі військової освіти. Особлива увага приділяється пропедевтики в галузі криптології, яка здійснюється за допомогою розробленої дистанційної підтримки на основі LMS Moodle. Актуальність. Система професійно-орієнтованої підготовки учнів загальноосвітніх навчальних закладів, в тому числі вихованців ліцеїв з посиленою військово-фізичною підготовкою, орієнтована сьогодні, як на формування наукового світогляду, так і на пропедевтику формування професійних компетентностей, що пов'язані з обраною майбутньою спеціальністю. Саме пропедевтична підготовка до формування професійно-зорієнтованих компетентностей стає актуальною задачею підвищення ефективності підготовки при реалізації профільного навчання. Персоналізація навчання [1] залишається приорітетним засобом реалізації пропедевтики професійної підготовки, як поглибленого вивчення окремих тем та рішення системи професійно-зорієнтованих задач в межах базової підготовки за стандартним профілем. Об’єктом дослідження є 153


система підготовки школярів до вступу в вищі військові навчальні заклади на предмет реалізації пропедевтики професійної підготовки в галузі інформатики. Метою цього етапу роботи є висвітлення аспектів методики навчання інформатики в ліцеях з посиленою військово-фізичною підготовкою. Для досягнення мети були поставлені наступні задачі: 1. Дослідити особливості підготовки вихованців ліцеїв з посиленою військово-фізичною підготовкою. 2. Визначити методичні особливості існуючого стану підготовки ліцеїстів в галузі інформатики. 3. Дослідити роль та місце криптології в системі пропедевтичної підготовки вихованців ліцеїв - майбутніх курсантів вищих військових навчальних закладів. Виклад основного матеріалу. Історично створення кадетських корпусів, суворовських училищ було основою для підготовки офіцерських кадрів, сьогодні цю роль виконують військові ліцеї. Роздільне навчання хлопців та дівчат, сувора дисципліна, патріотичне виховання, посилена фізична напруженість, закритий тип навчальних закладів – все це невід’ємні риси початкового військового виховання, яке йде поруч із навчанням і сьогодні. За результатами вирішення першої задачі було виявлено, що при підготовці вихованця до майбутнього навчання у вищому військовому навчальному закладі необхідно враховувати не тільки підлітково-юнацький вік, характерні особливості дітейвійськовослужбовців, але й психолого-педагогічні риси, високі вимоги до рівня знань, адаптації та інформаційної культури, які будуть пред’явлені до випускника, що прагне стати курсантом. Тобто, навіть при викладанні загальноосвітніх дисциплін, необхідно готувати підлітка до умов професійно-військової діяльності. Ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою повинні розглядатися, як складова частина сучасної, неперервної, поетапної системи освіти підготовки майбутніх офіцерських кадрів нашої держави. При викладанні дисциплін повинна приділяється увага значущості знань, вмінь та навичок у майбутньому, як вже було зазначено, а тому слід дуже ретельно готувати завдання, робити 154


акцент на практико-орієнтований аспект навчання. Важливим є формування в учнів грунтовних знань [2], а не слідування ідеї навчити учнів лише самостійно вчитися. В ході вирішення другої задачі нами було визначено, що інформатика, як складова сучасної освіти, повинна дати вихованцям якісні загальноосвітні знання з предмету, формувати навички підготовленого користувача з інформаційних технологій, який знає шляхи методи захисту інформації, та, аналізуючи інформацію, здатний орієнтуватися в багаторізноманітному інформаційному простору. Вивчення інформатики у ліцеях з посиленою військовофізичною підготовкою відбувається за навчальною програмою рівня стандарт, в обсязі – 1 година на тиждень [3]. При вивченні роботи в текстових та табличних процесорах слід враховувати потреби майбутніх офіцерів, щодо оформлення різноманітних складних документів, багатотабличних звітів, виконання автоматизованих підрахунків, не обійтися без фундаментальних знань із побудови баз даних та роботи з великими об’ємами інформації. Важливим є вміння налаштовувати параметри безпеки профілів в соціальних мережах, на поштових серверах. Під час дослідження третьої задачі стало зрозуміло, що згідно специфіки системи підготовки майбутніх курсантів вищих військових навчальних закладів в курсі з інформатики є доцільним та необхідним пропедевтика вивчення криптології, як науки про методи шифрування та дешифрування [4], [5]. Впровадження цієї пропедевтичної складової не повинно руйнувати чи перебудовувати зміст викладання дисципліни, проте вміле поєднання традиційних задач із сучасними потребами дозволить реалізувати ретельну підготовку учнів до майбутньої професії. Для методичного забезпечення пропедевтики з криптології були розроблені модулі автоматизованої системи шифрування даних, які було розміщено на дистанційній платформі Moodle у вигляді курсу, що є доступним користувачам сайту за обмеженним доступом (URL-адерса: http://informatica.pdpu.edu.ua/course/view.php?id=137). Для підтримки системи шифрування даних було розроблено методичний матеріал з FLASH-демонстраціями, що пояснюють 155


реалізовані алгоритми шифрування, а саме: алгоритм шифрування Цезаря, Віженера, метод шифрування “абетка навпаки”, метод маршрутизації та метод магічного квадрату (http://it-breskina.blogspot.com). Висновки. Не має сумнівів, що традиційна система викладання інформатики, як базової дисципліни, повинна формувати в учнів цілісність наукового світогляду, вміння аналізувати та творчо мислити, знаходити нестандартні методи розв’язання задач, але і свідомо ставитися до власного місця в сучасному історичному етапі розвитку людства. В умовах сучасності система підготовки вихованців у ліцеях з посиленою військово-фізичною підготовкою виходить на новий значущий рівень. Враховуючі специфіку майбутньої професії до неї висуваються нові, жорстокі вимоги, які, в рамках складової єдиної системи підготовки офіцерських кадрів нашої держави, є найнеобхіднішими. Література: 1. Zhaldak M.I., Breskina L.V. Рersonalyty-Oriented Tendency of Social-Informatics Competence of Future Teachers// First International Conference 1“Adaptive Technologies in Learning Control” (ATL — 2015) in Odessa, Ukraine, 23 – 25, September, 2015. - Odessa-2015. - P.30-31. 2. Жалдак М.І. Підготовка вчителя до використання інформаційно-комунікаційних технологій в нвчальному процесі // Інформаційні технології в навчальному процесі: праці науково-методичного семінару, 16-23 травня 2011 р., ПНПУ імені К.Д. Ушинського. – Одеса: Вид. «ВМВ»., 2011. – с. 14. 3. Міністерство освіти і науки України. Навчальні програми для 10-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів. Програма з інформатики. Рівень стандарту. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://old.mon.gov.ua/images/education/average/prog12/inf_st.doc 4. Свірідюк О.Ю. Огляд матеріалів з криптології на предмет вивчення алгоритмів шифрування у загальноосвітній школі // Науково-методичний семінар "Навчання інформатики в загальноосвітній та вищій школі (CSTeaching-2015)" [Електронний ресурс] Режим доступу: 156


https://docs.google.com/document/d/1fBvF_9HCYZ0znCHDoAbYL ZzBERbiqNzrHuhddL40RKU/edit?usp=sharing (2015.11.10). 5. Свірідюк Олександра Юріївна. Розробка системи шифрування даних навчального призначення // Інформатика, інформаційні системи та технології: дванадцята всеукраїнська конференція студентів та молодих науковців. Одеса, 3 квітня 2015 року - с. 102-103. МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ВИКОРИСТАННЯ СИСТЕМИ MICROSOFT SHAREPOINT ЯК ЗАСОБУ ІНФОРМАТИЗАЦІЇ МЕНЕДЖМЕНТУ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ У ГАЛУЗІ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК

Середа Х.В. Інститут інформаційних технологій і засобів навчання НАПН України Запропоновано авторську методику використання інформаційної системи на платформі Microsoft SharePoint як засобу інформатизації менеджменту наукових досліджень у галузі педагогічних наук. Представлено зміст авторського навчального курсу «Основи електронного документообігу». Описано розгортання системи електронного документообігу на платформі Microsoft SharePoint для інформаційного і технологічного забезпечення менеджменту наукових досліджень в науковій установі. Надані методичні рекомендації з використання системи Microsoft SharePoint в якості платформи для інформатизації менеджменту наукових досліджень у галузі педагогічних наук. Основною. вимогою стандартизації ІСО 9001 є документування процесів. Ручні процедури підтримки документування не забезпечують належної оперативності та якості доведення інформації до всього персоналу, який бере участь в процесі. Особливої актуальності ця проблема набуває для середніх та великих організацій. Пошук, затвердження та узгодження документів стають досить складними і обтяжливими процедурами, уникнути яких неможливо. Єдиним ефективним підходом до вирішення проблеми і спрощення процедур документування є використання сучасних технологій і 157


максимальна автоматизація всіх етапів роботи з документами. Одним з таких підходів є використання спеціально розроблених інформаційних систем. Інформаційну систему менеджменту наукових досліджень «Наукові дослідження: планування, контроль, моніторинг» НАПН України http://planning.edu-ua.net [1] розроблено в Інституті інформаційних технологій і засобів навчання НАПН України. Вона належить до класу систем електронного документообігу (СЕД), і є базовим складником інформаційного веб-середовища з підтримки електронного документообігу НАПН України. Систему побудовано на платформі SharePoint компанії Microsoft. Впровадження такого рішення забезпечує отримання ефективної системи керування документообігом, а саме: ● збереження і легкий пошук документа після одноразової реєстрації його в системі, що дозволяє мінімізувати людський фактор; ● єдину базу документної інформації, що дозволяє виключити можливість дублювання документів; ● чітко прописані і прозорі для користувачів схеми узгодження документів; ● можливість для керівників затверджувати документи, незалежно від часу доби і місця розташування; ● отримання розвиненої системи звітності щодо різних статусів та атрибутів документів, що забезпечує контроль руху документів і приймати управлінські рішення, ґрунтуючись на даних, отриманих зі звітів. Ефективне функціонування СЕД можливе тільки на основі визначення раціональної структури управління, видів діяльності та завдань, які необхідно виконати для досягнення цілей діяльності установи, визначення взаємопідпорядкованості та взаємозалежності працівників, розстановка виконавців на окремих ділянках роботи відповідно до їх кваліфікації, спеціалізації. Одним з основних аспектів ефективності впровадження інформаційної системи (ІС) є навчання персоналу. Це найважливіший етап при впровадженні ІС, він проводиться з метою прискореного ознайомлення користувачів з 158


особливостями роботи системи. Правильне і ефективне навчання є одним з критеріїв успіху при впровадженні і подальшому використанні системи. У більшості випадків при впровадженні ІС виникає активний опір співробітників на місцях, який є серйозною перешкодою для консультантів і цілком здатний зірвати або суттєво затягнути процес впровадження. Проблеми, пов'язані з неприйняттям співробітниками нової системи автоматизації, найчастіше мають місце в організаціях та установах, які ніколи не стикалися з масштабними перетвореннями. Зазвичай, складно складаються стосунки з групами планування, у тому числі бюджетного [2]. Розроблений навчальний курс «Основи електронного документообігу» призначений для підготовки майбутніх фахівців з менеджменту в галузі освіти до впровадження та використання СЕД у своїй професійній діяльності. Курс розраховано на 120 годин. Мета курсу: вивчення майбутніми фахівцями з менеджменту освіти сучасних методів проектування систем електронного документообігу. Предмет курсу: аналіз та моделювання потоків документів підприємства для проектування систем електронного документообігу. Завдання курсу. В результаті вивчення дисципліни слухачі повинні знати: основи теорії організації документообігу та технологію організації документообігу, основні методи моделювання бізнес-процесів документообігу, структуру сучасних систем документообігу; вміти: моделювати та аналізувати потоки документообігу підприємства, створювати проекти систем документообігу. Поточне модульне оцінювання знань студентів виконується на кожному занятті (лекції, лабораторній). Модульному контролю підлягає навчальний матеріал модуля за видом занять (лекції, практичні заняття) у формі тестування. Набір тестів містить 50 питань, які висвітлюють основні положення дисципліни, та згруповані за трьома рівнями складності (20 питань рівня 1, 20 – рівня 2, 10 – рівня 3). Тест вважається складеним відповідно до обраного рівня (A, B, C, D), якщо виконано понад 50% завдань кожного рівня, сумарна 159


кількість виконаних завдань становить не менше ніж 70%. Загальна оцінка з дисципліни враховує результати поточного контролю та результати складеного тесту. Зміст електронного навчального курсу «Основи електронного документообігу» «Діловодство як складова управлінської діяльності (менеджменту). Нормативно-правове регулювання діловодства в Україні. Теоретичні аспекти діловодства. Поняття «документ», «документування», класифікація документів. Юридична чинність документа. Текст документа. Документування у сфері управління. Документи щодо особового складу. Довідково-інформаційні документи. Ділове листування. Організаційно-розпорядчі документи. Фінансові та облікові документи. Дипломатичні документи. Поняття «документообіг». Принципи організації документообігу організації. Види документообігу. Моделювання документообігу організації. Маршрут документа. Опрацювання різних типів документів. Документопотік. Інформаційне середовище організації. Документаційне забезпечення менеджменту. Менеджмент бізнес-процесів. Інформаційна модель організації. Інформатизація менеджменту організації. Веб-технології. Автоматизація документообігу на основі вебтехнологій. Веб-стандарти. Інформаційна система. Побудова інформаційних систем на основі веб-технологій. Електронний документообіг. Нормативно-правове забезпечення електронного документообігу. Електронний документ. Життєвий цикл електронного документа. Електронний цифровий підпис. Електронний архів. Система електронного документообігу (СЕД). Побудова та функціонування СЕД. Типи СЕД. Загальні принципи побудови СЕД. Загальні вимоги до СЕД. Підходи до впровадження СЕД. Вибір платформи для побудови СЕД. Менеджмент проекту СЕД. Мета і завдання менеджменту проекту. Методи керування проектом СЕД. Організаційні аспекти впровадження СЕД. Забезпечення ефективності впровадження СЕД. Можливі труднощі при впровадженні СЕД та шляхи їх подолання. 160


Програмна платформа MS SharePoint для побудови СЕД. Проектування СЕД на платформі MS SharePoint.» Таким чином, використання програмної платформи Microsoft SharePoint як засобу інформатизації наукових досліджень в НАПН України та навчання потенційних користувачів системи з використанням авторського курсу «Основи електронного документообігу» дасть змогу суттєво підвищити ефективність менеджменту наукової діяльності у галузі падагогічних наук. Література: 1. Інформаційна система менеджменту наукових досліджень в НАПН України «Наукові дослідження: планування, контроль, моніторинг» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://planning.edu-ua.net. 2. Гриб'юк, О.О. Зміст і засоби інформатизації менеджменту наукових досліджень у галузі педагогічних наук / Гриб’юк О.О., Середа Х.В. // Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова. Серія 2. Комп'ютерноорієнтовані системи навчання: Зб. наук. праць, 16 (23). – Київ, 2015. – С. 68-73. РЕАЛІЗАЦІЯ ФІЗИЧНОГО ПРАКТИКУМУ В КОМП’ЮТЕРНО ОРІЄНТОВАНОМУ СЕРЕДОВИЩІ ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

Слободяник О.В. Інститут інформаційних технологій і засобів навчання НАПН України У статті розкривається можливість подальшого вдосконалення фізичного практикуму у загальноосвітніх навчальних закладах на основі поєднання віртуального та реального експерименту. Реалізація фізичного практикуму в комп’ютерно орієнтованому середовищі загальноосвітнього навчального закладу обумовлена широким запровадженням засобів інформаційно-комунікаційних технологій, які надають можливість розробки та виконання комп’ютерно орієнтованих лабораторних робіт, що наближені до реальних дослідницьких робіт, а виконуються на основі реалізації віртуального експерименту. Методика підготовки до виконання робіт 161


фізичного практикуму в комп’ютерно орієнтованому середовищі сприяє підвищенню рівня готовності старшокласника до експериментування у ході фізичного практикуму та рівня навчальних досягнень школярів.. Сучасна фізика є не тільки складною наукою, а й досить цікавою. Всі фізичні закони мають міцне підґрунтя, яке називається експеримент. Фізичний експеримент має першочергове значення як для навчання фізики, так і для всебічного розвитку особистості старшокласника, формування його наукового світогляду, розвитку індивідуальних здібностей, критичного мислення. Якість знань і практична підготовка учнів з фізики перебувають у прямій залежності від якості фізичного експерименту. Шкільний фізичний експеримент підводить учнів до розуміння сучасних фізичних методів дослідження, виробляє у них практичні вміння і навички. Сьогодні, коли відбуваються зміни в області освіти, особлива увага учителя, як організатора освітнього середовища, зосереджена на розвитку особистості. Вчитель фізики має спиратися на такі компоненти і складові навчально-виховного процесу, які крім формування знань, умінь і навичок мають вирішувати питання розвитку і вдосконалення самостійної роботи школярів, креативного мислення, системного підходу до постановки і виконання індивідуальних завдань і навчальних проектів, уміння вибрати серед інших видів діяльності саме провідні основні, тобто забезпечують формування фахової предметної компетентності з фізики відповідно до сучасних вимог вивчення курсу фізики в старшій школі. Зазначені якості відносяться до основних, що пов’язані із формуванням фахової компетентності з фізики і зазвичай вирішуються у ході вивчення шкільного курсу фізики та споріднених навчальних дисциплін, і зокрема у процесі підготовки і виконання школярами обов’язкового фізичного практикуму. Широке запровадження засобів ІКТ, створення програмнопедагогічного забезпечення та методичних рекомендацій стосовно організації самостійної (індивідуальної) навчальнопізнавальної діяльності учнів дозволяє суттєво активізувати пошукову самостійну роботу кожного учня. 162


Удосконалення практикуму з курсу фізики у загальноосвітньому навчальному закладі можливе на основі поєднання віртуального і реального навчального експерименту, що може реалізовуватися завдяки розвитку методики проведення дослідницької навчальної діяльності школяра у ході фізичного практикуму, що виконується в комп’ютерно орієнтованому середовищі. Така цілеспрямована навчальна діяльність організовується на основі відповідних алгоритмів, індивідуальних навчальних завдань (теоретичного, експериментального, дослідницького та методичного характеру) та відповідного програмно-педагогічного забезпечення, що регламентують пошукову роботу старшокласника під час виконання лабораторної роботи, тобто внаслідок створення сучасного фізичного практикуму у старшій школі, який може бути представлений як інтегроване поєднання віртуального і реального фізичного експериментів, котрі можливі для ефективного відтворення у відповідно створеному навчальному середовищі. Аналіз раніше виконаних досліджень і публікацій свідчить, що проблемі розвитку практикуму з курсу фізики у загальноосвітніх навчальних закладах надається достатньо уваги у зв’язку з удосконаленням методів, прийомів, засобів навчання та форм організації різних видів навчальної діяльності школярів. За цих обставин у сучасних умовах, коли суттєво посилюється роль самостійної (індивідуальної) навчальної діяльності учнів взагалі у навчальному процесі ЗНЗ, і зокрема у процесі вивчення фізики, вагомими стають ті аспекти організаційної роботи вчителя фізики, що пов’язані із плануванням, підготовкою методичних розробок та цілеспрямованим керівництвом діяльністю школяра у процесі виконання експериментальних дослідницьких завдань практикуму та зі створенням такого середовища, в якому учень почувався б комфортно і міг обрати свою індивідуальну траєкторію. Як зазначає Жук Ю.О. «…запровадження у навчальний процес модельного фізичного експерименту ні в якому разі не може повністю замінити роботу учнів з реальним лабораторним устаткуванням, а має бути використаний з метою попереднього ознайомлення учня з виконанням лабораторної роботи або при 163


повторенні та закріпленні навчального матеріалу» [2]. Тому вчитель, організовуючи роботу з підготовки і виконання лабораторних досліджень, має відноситися до діяльності учня, як до особливого виду його саме індивідуальної роботи. Традиційна методика проведення фізичного практикуму передбачає проведення консультативної роботи і підготовку учня до виконання практикуму в лабораторії: підготовка інструкції, вказівок до виконання роботи, інформація про короткі теоретичні відомості, способи обробки результатів дослідження, визначення похибок, формулювання висновків. За сучасних умов широкого запровадження засобів ІКТ і комп’ютерної техніки та суттєвого посилення ролі школяра, як суб’єкта навчання, підготовча робота може бути суттєво вдосконалена завдяки створенню відповідних програмних засобів, тобто завдяки організації індивідуальної роботи учня з метою самостійного опрацювання конкретних алгоритмів, індивідуальних завдань і вправ теоретичного, експериментального і дослідницького характеру, що є досить вагомим у підготовці випускника ЗНЗ. Подібні пропозиції про ефективне запровадження засобів ІКТ у проведенні фізичного практикуму та розв’язування індивідуальних завдань ідеться й в інших дослідженнях [6], а також у дослідженні О.А. Забари [3] та О.В. Задорожної [4], С.Г. Ковальова [5]. Створення методики організації та виконання сучасного фізичного практикуму у старшій школі у процесі профільного навчання курсу фізики з урахуванням зазначених досліджень базується на підвищенні ролі індивідуальної підготовки школяра та виконанні роботи фізичного практикуму на основі взаємозв’язку й взаємообумовленості реального та віртуального експерименту з кожної із робіт, яка включена до практикуму і має три основні етапи виконання: 1 – індивідуальна робота учня у період підготовки до фізичного практикуму; 2 – виконання роботи, яке будується на реальному дослідженні явищ і процесів з реальним обладнанням і отриманням реальних результатів; 3 – аналіз та перевірка результатів, що поєднують реальне і віртуальне дослідження і дають можливість співставити отримані значення параметрів з можливим коригуванням кінцевого результату. 164


Робота учня на першому етапі полягає в знайомстві з темою та метою лабораторної роботи практикуму, вивченні теоретичного матеріалу та обладнання. Опрацьовуючи запропоновані програмні продукти, учень виконує віртуальний експеримент, який є аналогом реальної роботи в лабораторії; апробує різні можливі варіанти складання схем, послідовності дій у ході дослідження, використання приладів, вимірювання фізичних параметрів та їх інтерпретації і таким чином самостійно і усвідомлено готується до виконання роботи практикуму, досконало знайомиться з методикою дослідження явища чи визначення фізичної величини або встановлення залежності. Даний етап роботи учень має можливість виконувати в домашніх умовах, маючи доступ до мережі Інтернет (або відповідне ППЗ). Ознайомившись з теоретичними відомостями та запропонованими методами і обладнанням до роботи, старшокласник використовує рекомендований програмний продукт з відтворення віртуальної лабораторної роботи. Віртуальний експеримент максимально наближений до реального практикуму. Таким чином, учень має змогу достатньо досконало вивчити запропонований спосіб чи методику у ході експериментування, або визначити оптимальний варіант виконання дослідження і встановлення досліджуваної залежності. Отримані при цьому знання і навички позитивно впливають на загальну успішність і точність виконання реального експерименту. Вчитель має можливість надати необхідну методичну підтримку, проаналізувавши результати віртуального експерименту. Таким чином, виконаний віртуальний експеримент розглядається як основа в ході виконання робіт фізичного практикуму і сприяє його вдосконаленню. На другому етапі виконання фізичного практикуму старшокласник, отримавши допуск, виконує реальну лабораторну роботу практикуму на основі отриманого ним досвіду у ході віртуального експерименту. Результативність навчальної діяльності на цьому етапі зводиться до того, що отриманий дослід виконання комп’ютерно-змодельованої лабораторної роботи і отримані результати у віртуальному 165


експерименті наближені до реальних (до тих, що закладені у відповідному ППЗ) і таким чином орієнтують школяра на такий кінцевий результат, який відповідає реальному з достатньою достовірністю. За умов, що на попередньому етапі у віртуальному експерименті учень має змогу спостерігати фізичне явище, при виконанні реального досліду, обравши для себе ефективний варіант досягнення кінцевої мети, учень має можливість глибше з’ясувати сутність фізичного явища, не витрачаючи часу на додатковий пошук найбільш оптимального способу його дослідження. На третьому етапі старшокласник виконує віртуальний експеримент в автоматичному режимі, згідно запропонованого ППЗ, підсумком якого є майже ідеальні досліджувані в роботі закономірності або шукані фізичні величини і параметри. Програма дозволяє одержувати готові таблиці з даними, експонувати одержані результати та графічно інтерпретувати їх. Старшокласник має змогу ознайомитися з точними залежностями і досліджуваними величинами та бажаними й очікуваними в роботі кінцевими результатами. Порівнюючи віртуальні дослідження з реальними, учень оцінює якість і достовірність отриманих результатів, робить відповідні висновки, за необхідності коректуючи їх. Перевагою роботи в такому середовищі є достовірність отриманих результатів при правильному виконанні роботи за інструкцією, можливість глибокого усвідомлення виконання дослідження та запроваджуваних методів, посилення значущості самостійної творчої діяльності школяра як при виконанні віртуального експерименту, так і в ході реальних дослідів, до мінімуму зводиться негативний вплив нав’язування, котре обмежує прагнення учня до самостійної діяльності в досягненні результатів для вирішення поставлених цілей, сприяє самостійності і саморозвитку школяра. Третій етап дослідницької діяльності у ході фізичного практикуму, що пов'язаний із використанням ППЗ, яке дозволяє одержувати «ідеальні» результати, дає можливість учневі проаналізувати власні дослідження у вигляді таблиць і графіків, виявити можливі допущені помилки і повторити неправильно 166


виконаний етап дослідження з метою наближення його до точного. Шкільний фізичний практикум є обов’язковим і невід’ємним елементом у навчанні фізики. Пропонована методика і відповідно створені ППЗ дозволяють успішно виконувати фізичний практикум з курсу фізики, вони створюють у комплексі таке навчальне середовище для організації і ефективної реалізації індивідуальної самостійної роботи взагалі, і зокрема під час виконання експериментальних завдань і вправ, розв’язування фізичних задач і навчально-наукових проектів та вдосконалення практикуму з фізики, яке відповідає сучасним вимогам принципу індивідуалізації навчання та побудови навчально-виховного процесу. Література 1.Величко С.П. Сучасні засади розвитку системи навчального експерименту та обладнання з фізики / С.П. Величко, С.Г. Ковальов, О.А. Забара // Інноваційні технології управління якістю підготовки фахівців фізико-технологічного профілю: зб. матер. міжнар. наук. конф.; 1-2 жовт. 2013р.: текст наук. доп. – Кам’янець-Подільський, 2013. – С. 17-20. 2.Жук Ю.О. Фізичний експеримент на екрані комп’ютера /Ю.О.Жук// [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://lib.iitta.gov.ua/3097/1/ 3.Забара О.А. Організація індивідуальної роботи студентів на основі ІКТ у процесі підготовки та виконання фізичного практикуму / О.А. Забара : наук. ред.: проф. С.П. Величко. – [2-е вид., доп.]. – Кіровоград: ПП «Ексклюзив Систем», 2014. – 54 с. 4. Задорожна О.В. Методичні засади створення та використання педагогічних програмних засобів у процесі навчання фізики студентів вищих авіаційних навчальних закладів: дис. ... кандидата пед. наук: 13.00.02 / О.В. Задорожна. – Кіровоград, 2014. – 301 с. 5. Ковальов С.Г. Методичні засади розроблення та використання навчального обладнання для дослідження оптичного випромінювання у навчальному процесі з фізики в університетах: дис. … кандидата пед. наук: 13.00.02 / С.Г. Ковальов. – Бердянськ, 2014. – 288 с. 167


6.Соменко Д.В. Використання апаратно-обчислювальної платформи Arduino в навчальному процесі з фізики: [посіб. для студ. фіз.-мат. фак-тів пед. унів-тів] / Д.В. Соменко. – Кіровоград: ПП «Центр оперативної поліграфії «Авангард», 2013. – 88 с. УМОВИ ЕФЕКТИВНОГО ВИКОРИСТАННЯ ПЕДАГОГІЧНИХ ПРОГРАМНИХ ЗАСОБІВ НАВЧАННЯ В ПРОЦЕСІ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ІНФОРМАТИКИ

Словінська Юлія Анатоліївна Житомирський державний університет імені Івана Франка У статті охарактеризовано поняття "педагогічні програмні засоби", а також окреслено переваги їх використання під час підготовки майбутніх учителів інформатики. Висвітлено основні вимоги, які висуваються до розробки педагогічних програмних засобів навчання. Визначено умови ефективного використання педагогічних програмних засобів в процесі підготовки майбутніх учителів інформатики. В умовах реалізації євроінтеграційних освітніх процесів в нашій державі, а також активного переходу до сучасного інформаційного суспільства шляхом розробки, проектування та впровадження у традиційну систему вищої освіти педагогічних програмних засобів навчання (ППЗ), значної актуальності набуває проблема визначення поняття "педагогічні програмні засоби" та окреслення умов їх ефективного використання в процесі підготовки майбутніх педагогів, зокрема, учителів інформатики. Про важливість даної проблеми наголошується в ряді нормативних документів, серед яких, Закон України "Про вищу освіту", Національна доктрина розвитку освіти України в ХХІ столітті, основні положення Державної програми "Вчитель", Закон України "Про Національну програму інформатизації", Державна програма "Інформаційні і комунікаційні технології в освіті і науці" на 2006-2010 роки, Закон України "Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 20072015 роки", Указ Президента України "Про заходи щодо забезпечення пріоритетного розвитку освіти в Україні". В усіх 168


цих документах чітко визначено пріоритетність упровадження у навчальний процес вищої школи ІКТ, підвищення якості природничо-математичної освіти, забезпечення закладів освіти сучасними педагогічними програмними засобами (ППЗ) навчання, а також окреслення педагогічних умов, які сприятимуть ефективності використання ППЗ в процесі фахової підготовки майбутніх спеціалістів. Різні аспекти зазначеної проблеми висвітлені у наукових працях широкого кола учених: Б. Бєсєдін, А. Веліховська, М. Головань, Ю. Горошко, М. Жалдак, В. Клочко, Н. Морзе, С. Раков, Ю. Рамський та ін. (впровадження ІКТ у навчальний процес); В. Безпалько, О. Гокунь, В. Ляудіс, Ю. Машбиць, С. Смирнов, О. Співаковський та ін. (дидактичні і психологічні аспекти застосування інформаційно-комунікаційних технологій навчання). Проте, незважаючи на значні надбання науковців, темпи розвитку ІКТ випереджають наукові досягнення в цій галузі. Суперечність між потенційними можливостями інформаційнокомунікаційних технологій та ступенем розробки методів їх використання в навчальному процесі вимагає активізації наукових досліджень у пошуку змісту, форм, методів і засобів їх впровадження й ефективного використання. Враховуючи важливість окресленої проблеми виникає необхідність розкрити зміст поняття "педагогічний програмний засіб" (ППЗ), визначенні складових ППЗ, сучасних підходів до їхнього застосування та дидактичних умов ефективного використання в процесі підготовки майбутніх учителів інформатики, що і є метою даної статті. В науковій та спеціальній літературі зустрічається значна кількість визначень поняття "педагогічний програмний засіб навчання". Ми дослідили різні підходи до формулювання даної категорії, і спробували узагальнити та уточнити дане поняття в такому вигляді: ППЗ – це цілісна дидактична система, що заснована на використанні інформаційно-комунікаційних технологій й засобів Інтернету, спрямована на забезпечення якості навчання за індивідуальними і оптимальними навчальними програмами з безпосереднім та опосередкованим керівництвом процесу навчання. 169


На відміну від звичайних паперових носіїв інформації, ППЗ мають ряд реальних переваг, оскільки цей освітній продукт не є звичайним електронним підручником на електронному носії, а є цілісною програмою, яка поєднує теоретичні та практичні питання, віртуальні лабораторні роботи та практикуми, має електронний журнал успішності, конструктор уроків, комп’ютерні анімації природних процесів, інтерактивні і тестові завдання та інші можливості. Доцільність використання ІКТ, зокрема педагогічних програмних засобів, визначається можливостями їх застосування як засобу візуалізації навчальної інформації, засобу формалізації знань про зовнішній світ, інструменту вимірювання, дослідження довкілля. Дидактична доцільність застосування ППЗ у процесі підготовки майбутніх учителів інформатики обґрунтовується необхідністю автоматизації процесів контролю і тестування, демонстрації досліджуваних об’єктів, процесів або явищ з елементами моделювання, графіків, таблиць і презентацій тощо. Досягнення педагогічної і методичної мети начального процесу під час підготовки майбутніх фахівців можливе за рахунок виконання педагогічних вимог: дидактичних – науковість, доступність, системність і послідовність, адаптивність, міцність засвоєння інформації; методичних – відповідність до змісту наукового предмету, особливості комплексного застосування методів навчання і ППЗ. Крім того, педагогічні програмні засоби мають відповідати вимогам загального характеру: ергономічним, технічним та естетичним. Таким чином, використання педагогічних програмних засобів під час підготовки майбутніх учителів інформатики та вимоги до цих засобів спрямовані на формування певного еталона якості навчального процесу: дає змогу швидко перевіряти знання за допомогою тестів; демонструвати відеофрагменти з метою подальшого обговорення, систематизації й узагальнення отриманої навчальної інформації, графічне зображення з подальшою 170


мультимедійною обробкою інформації, яка дає змогу вільно орієнтуватися в просторі, об’єднувати текстову, фото-, відео- та іншу інформацію; ППЗ є не лише економічно вигідними, а й зрозумілішими для сучасної молоді, робота з ППЗ активізує самостійне мислення; ППЗ дає можливість організувати віртуальну лабораторну роботу, яку з тих або інших причин неможливо провести в реальній обстановці [3]. Використання педагогічних програмних засобів у процесі підготовки майбутніх учителів інформатики надає можливість самостійного переосмислення навчальної діяльності, де майбутній педагог має зрозуміти і засвоїти не лише зміст знань і прийоми, які демонструє ППЗ, а й відтворити подумки більш чи менш повно ту діяльність, яка веде до засвоєння. Найголовніше, що ППЗ в навчальному процесі дозволяють ефективно реалізувати нові педагогічні ідеї, методики й технології навчання, які раніше засобами паперової технології та інших технологій реалізувати було майже не можливо. Досвід використання педагогічних програмних засобів навчання у процесі підготовки майбутніх учителів інформатики переконує, що ППЗ не можуть повністю замінити вчителя (викладача), але є ефективним засобом засвоєння знань, активізації навчально-пізнавальної діяльності, розвитку творчого мислення, перевірки набутих знань, умінь та навичок. Узагальнивши вищевикладений матеріал, ми визначили такі дидактичні умови застосування педагогічних програмних засобів під час підготовки майбутніх учителів інформатики: забезпечення гнучкості навчального процесу за допомогою варіативності, зміни змісту і методів навчання, форм організації навчальних занять, поєднання різних методик навчання для студентів різного рівня підготовки; варіювання складності завдань, об’єму завдань і темпу їх виконання; активізація навчально-пізнавальної діяльності студентів шляхом організації ігрового навчання, моделювання якісно нового типу візуалізації навчального матеріалу, як реальних, так і віртуальних об’єктів, процесів та явищ; 171


- посилення мотивації і пізнавального інтересу студентів до навчання внаслідок упровадження нових методів навчання, можливості індивідуалізації навчання, реалізації технічних можливостей комп’ютера, забезпечення позитивного емоційного фону навчання; - організація гнучкого управління навчальним процесом на основі здійснення педагогічної корекції і безперервного зворотного зв’язку, якісні зміни контролю навчальної діяльності – це здійснення контролю з діагностикою, зворотнім зв’язком і оцінюванням етапів, надання контролю характеристик систематичності й об’єктивності. Таким чином, сучасні педагогічні програмні засоби можна охарактеризувати як цілісну дидактичну систему, що заснована на використанні комп’ютерних технологій і засобів Інтернету і яка ставить за мету забезпечити навчання за індивідуальними і оптимальними навчальними програмами з керуванням навчально-виховного процесу. Впровадження ППЗ у процес підготовки майбутніх фахівців сприятиме покращенню рівня навчально-виховного процесу у вищій школі і підвищенню якості професійної підготовки майбутніх учителів, що, у свою чергу, позитивно вплине на їх конкурентоспроможність на ринку праці України. Література: 1. Жалдак М. І. Система підготовки вчителя до використання інформаційно-комунікаційних технологій в навчальному процесі / Мирослав Іванович Жалдак // Інформатика та інформаційні технології в навчальному закладі. 2011. – № 4–5. – С. 76–82. 2. Дорошенко Ю. О. Педагогічні аспекти створення і використання електронних засобів навчання / Ю. О. Дорошенко, В. В. Латиський, В. М. Мадзігон // Проблеми сучасного підручника : зб. наук. пр. – К. : Пед. думка, 2003. – Вип. 4. – 324 с. 3. Електронні засоби навчання [Електронний ресурс] / Розроблено Компанією СМІТ за фінансовою підтримкою Міністерства освіти і науки України в рамках Державної програми «Інформаційні та комунікаційні технології в освіті і науці» в 2007-2008 р. – Режим доступу : http://www.eleaming172


pto.gov.ua. 4. Красильникова В. А. Использование иформационных и коммуникационных технологий в образовании / В. А. Красильникова. – Оренбург. : ОГУ, 2012. – 291 с. Полат Е. С. Новые педагогические и информационные технологии в системе образования: учебное пособие /Под ред. Е. С. Полат. – М. : Академия, 2001. – 272 . ПРОБЛЕМА РОЗШИРЕННЯ КОЛА ДИДАКТИЧНИХ ЗАСОБІВ НАВЧАННЯ ФІЗИКИ: ІКТ АСПЕКТ

Пінчук Ольга, Соколюк Олександра Інститут інформаційних технологій і засобів навчання НАПН України, Київ, Україна Звернення до інформаційно-комунікаційних технологій істотно розширює склад і можливості освітнього середовища. Ключовим компонентом у такому середовищі стають засоби ІКТ, як засоби обробки інформації, комунікації, оновлення знань, самореалізації учнів і, у той же час, як інструменти для проведення навчальних експериментів, проектування і конструювання. Загальносвітові виклики, задані в першу чергу поширенням нових технологій, усвідомлення цих викликів педагогічною спільнотою вимагає створення і використання нових моделей освіти: освіти, яке буде максимально ефективно використовувати сучасні технологічні середовища і зможе продуктивно відповідати на запити економіки та суспільства. Одним з напрямків реформування системи освіти є інтеграція інформаційно-комунікаційних технологій в освітній процес. На перший план виходить завдання конструювання змісту та організації навчального матеріалу, педагогічної діяльності викладача і навчальної діяльності учнів у комп’ютерно орієнтованому середовищі. Перехід до роботи в інформаційній освітньому середовищі припускає вивчення і аналіз педагогом можливостей, методів, форм і засобів навчання, характерних для цього середовища. До таких засобів навчання відносяться: • електронні освітні ресурси; 173


• освітні інтернет-ресурси; • необхідне комп’ютерне обладнання (комп'ютер, відеопроектор, принтер, сканер, інтерактивна дошка, інтерактивні планшети і ін.); • засоби телекомунікації та ін. При формуванні середовища навчання для такого предмета, як фізика, необхідно враховувати одну з особливостей процесу навчання даної дисципліни, пов’язану з наявністю обов’язкового компонента – шкільного навчального експерименту, що включає демонстраційний експеримент, фронтальні лабораторні роботи, лабораторний практикум, експериментальні завдання, домашні експерименти. Поряд з традиційними засобами фізичного експерименту все більшого поширення знаходить віртуальний фізичний експеримент, як додатковий дидактичний засіб. Шкільний фізичний експеримент, завдяки засобам ІКТ, може бути реалізований в системах віртуальних лабораторій та лабораторій віддаленого доступу. На думку авторів [3, С.78] «ефективно організована учіннєва діяльність у віртуальному освітньому просторі характеризується самостійним знаннєвим пошуком у гіпертексті, конструюванням власного освітнього середовища та індивідуальної освітньої траєкторії, самостійною постановкою (вибором) учіннєвих задач, перебиранням на себе функцій управління власною учіннєвою діяльністю тощо». Виходячи з цього під навчальним експериментом розуміють «систему методів, технічних і програмних засобів, призначених для отримання суб'єктивно нових знань про об'єкти природи через проведення характерних експериментальних досліджень і дослідів з метою: 1) відтворення реальних об'єктів і систем природи в необхідних умовах; 2) створення нових, штучних об'єктів (систем) або моделей; 3)фіксування, спостереження, співставлення, вимірювання експериментальних даних, результатів безпосередньо за допомогою інструментів, апаратів, приладів та інших технічних і програмних засобів експерименту» [12, С. 344]. Результати експерименту є джерелом навчальної інформації, форми подання та комплексність використання якої з метою навчання 174


істотно розширюються і поглиблюються завдяки використанню засобів ІКТ. Сучасною формою подання інформації є електронний навчально-методичний комплекс (ЕНМК) – такий «засіб навчання, що базується на навчальній програмі та методичній системі і представляє собою комплекс електронних підручників, електронних навчальних посібників та програмнометодичних засобів». [9, С. 34]. За іншими визначеннями це інформаційний ресурс [1, 4, 11], дидактична система [2, 7], програмний мультимедіа-продукт [5], складова електронного підручника [8]. Однак всі автори єдині у тому, що використання ЕНМК, які включають електронні додатки, засоби методичної підтримки, інтернет-підтримку освітнього процесу та багато іншого, здатні кардинально змінити форму і зміст навчального процесу. Вони модифікують, в першу чергу, традиційну класноурочну систему викладання, даючи можливість застосовувати інноваційні форми, що сприяють індивідуалізації навчання в рамках традиційної системи. Прикладом такого інноваційного підходу може бути застосування методики «перевернутого класу», з акцентом на самостійну пізнавально-дослідницьку діяльність, у процесі якої учні працюють над навчальною проблемною ситуацією, створеною вчителем, самостійно здобувають знання. Суть цієї методики полягає в тому, що учні вивчають матеріали ЕНМК вдома. Це дозволяє їм засвоювати матеріал у самостійно обраному темпі, сприяє розвитку навиків самостійної і групової роботи з інформацією. При цьому можливо проведення спільної роботи над проектним завданням і після уроку шляхом використання Google-застосунків; участі в онлайн-дискусіях; отримання онлайн-консультацій; використання електронних соціальних мереж (ЕСМ). На останньому зупинимося докладніше. На нашу думку, мережні сервіси надають засоби та інструменти, за допомогою яких учні можуть виступати в ролі активних творців інформаційного контенту. Дослідники, залучаючи досвід закордонних викладачів, виділили понад два десятки психологічних, соціальних і педагогічних аргументів на користь застосування ЕСМ. Зазначимо лише деякі, що, на нашу думку, є найбільш переконливими. По-перше, якщо соціальна 175


мережа використовується як середа електронного навчання, то не потрібний етап адаптації учнів до нового комунікативного простору. По-друге, використовуючи ЕСМ як засіб навчання, учні вдосконалюють уміння та формують навики: правильно та творчо використовувати дані для вирішення проблем, спільно створювати навчальний контент, залучати інших та брати участь самим у проектах через різні форми комунікації (вікі-сторінки, форуми, опитування, голосування, коментарі, персональні повідомлення, чат тощо), планувати (заходи, зустрічі, нагадування важливих дат). Різноманітність демонстраційних можливостей (зображення, музика, відео-експерименти, лекції, доповіді) підтримується великим вибором застосунків. Наприклад, у Facebook для учня їх більше десяти. Існують можливості: фільтрації інформації (блокування, видалення, коментування), відслідковування освітньої активності окремих учасників та моніторингу оновлень контенту (стрічка новин), спостереження і координації роботи. По-третє, сучасне інформаційно-освітнє середовище створює можливість забезпечити творчу дослідницьку діяльність викладача і учнів у процесі навчання саме за допомогою ЕСМ. Дидактичні можливості соціальних мережних сервісів: - доступ до великого обсягу інформації та систематизованому досвіду інших людей (спільний пошук інформації, спільне зберігання закладок), - організація активного комунікаційного процесу (форум, телеконференція, створення та підтримка блогу), - формування досвіду спільної діяльності (спільне створення, редагування і використання в мережі текстових документів, електронних таблиць, презентацій, графічних зображень, фото і відеосервісів; створення гіпертекстових об'єктів за допомогою засобів wiki-технологій). На основі співставлення можливостей засобів ІКТ, їх конкретизації на рівні ЕСМ, та освітніх результатів, як орієнтирів навчання, нами сформульовано педагогічно доцільні практичні навчальні завдання та визначено організаційні форми навчання, в яких використання ЕСМ є найбільш ефективним [10]. Уміння здійснювати спільну інформаційну діяльність, 176


працювати індивідуально і в групі; готовність і здатність учнів до саморозвитку та самоосвіти на основі мотивації до навчання і пізнання, оволодіння навиками використання основних засобів телекомунікацій; формування комунікативної компетентності в спілкуванні та співпраці з однолітками та дорослими в процесі освітньої, суспільно корисної, навчально-дослідної, творчої та інших видів діяльності – э новими освітніми результатами в умовах сучасного розширення кола дидактичних засобів. Перспективними, на нашу думку, є дослідження, що зорієнтовані на пошук нових методів навчання засобами ЕСМ; способів організації навчання в інформаційно-освітньому середовищі старшокласників на основі технологій електронних соціальних мереж; на відшукання шляхів подолання труднощів (нерозробленість системи завдань і вправ з використанням ЕСМ, недостатній рівень володіння засобами мережної комунікації, несформоване в учнів уміння критично оцінювати знайдену в Інтернет інформацію), з якими стикаються учителі, які використовують соціальні сервіси в навчальному процесі. Застосування інформаційно – комунікаційних технологій в освітній практиці викликає потребу: в наповненні інформаційного середовища конкретним навчальним матеріалом; в розробленні методики залучення та використання віртуальних лабораторій при вивченні природничих наук [6 ]. Інформаційно-освітнє середовище освітньої установи повинно включати в себе комплекс інформаційних освітніх ресурсів, у тому числі цифрових освітніх ресурсів, сукупність технологічних засобів інформаційних та комунікаційних технологій, систему сучасних педагогічних технологій, що забезпечують навчання в нових умовах. Література: 1. Васюкевич В. В. Разработка и использование злектронного учебно-методического комплекса на базе модульно-рейтинговой системь оценивания учебньх достижений: дис. ... канд. пед. наук: 13.00.02 / Васюкевич Валенитина Валентиновна - Мурманск., 2010. - 260 с.; 2. Гуревич Р. С. Інформаційно-телекомунікаційні технології в навчальному процесі та наукових дослідженнях: навчальний посібник для студентів педагогічних ВНЗ і 177


слухачів інститутів післядипломної освіти / Р. С. Гуревич, М. Ю. Кадемія. - Вінниця: ДОВ "Вінниця", 2004. - 365 с. 3. Дистанційне навчання: психологічні засади : монографія / [М.Л. Смульсон, Ю.І. Машбиць, М.І. Жалдак та ін.] ; за ред. М.Л. Смульсон. — Кіровоград: Імекс-ЛТД, 2012. — 240 с. 4. Жалдак М. І. Комп'ютерно-орієнтовані засоби навчання математики, фізики, інформатики : посібник для вчителів / М. І. Жалдак, В. В., Лапінський, М. І., Шут. - К. : - НПУ ім. М. П. Драгоманова. - 2004. 182 с. 5. Жукова Е. Л. Электронный учебно-методический комплекс как основной электронный образовательный ресурс [Электронный ресурс] / Жукова Е. Л. - Режим доступу : http://ito.edu.ru/2010/Rostov/V/1/V-1-6.html 6. Інтернет орієнтовані педагогічні технології у шкільному навчальному експерименті : Монографія / [Авт. кол. : Ю.О. Жук, О.М. Соколюк, Н.П. Дементієвська, І.В. Соколова; за ред. Ю.О. Жука]; Ін-т інформаційних технологій і засобів навчання НАПН України. – К. : Атіка, 2014. – 196 с. 7. Кадемія М. Ю. Педагогічні умови розробки та використання електронних засобів навчання [Електронний ресурс] / М. Ю. Кадемія // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету ім. Михайла Коцюбинського. - 2007. - № 19 - Режим доступу : – http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Nzvdpu/pp/2007_19/text %201/pedagogichni%20ymovu.pdf 8. Коваль Л. Є. Електронний навчально-методичний комплекс як складова сучасного електронного підручника [Електронний ресурс] / Л. Є. Коваль. – Режим доступу – http://n-z-d.com/articles/82-article2.html 9. Назаров А.И., Ханин С.Д. Модель системы открытого обучения физике / А.И. Назаров, С.Д.Ханин // Открытое образование : Научно-практический журнал. - 2005. - № 6., с. 33-45 10. Пінчук О. П. Історико-аналітичний огляд розвитку соціальних мережних технологій та перспектив їх використання у навчанні / Пінчук О. П. // Інформаційні технології і засоби навчання. – 2015. – № 4 (48). – С. 14-34. – Режим доступу : http://journal.iitta.gov.ua 178


11. Харченко Г. И. Разработка электронного учебнометодического комплекса по дисциплине "Психология и педагогика" / Г. И. Харченко, М. В. Гулакова // Технологический подход в подготовке будущих учителей : Материалы международной НПК - Умань : гос. учреждение "Уманский государственный педагогический университет имени Павла Тычина, 2011. - 306 с.- С. 272-278 12. Чудинский Р.М. Методическая система натурного и модельного эксперимента для развития учебной деятельности студентов при обучении общетехническим дисциплинам [Текст] / Р.М. Чудинский // Вестник Тамбовского университета. Серия : Гуманитарные науки. – 2008. – №2 (58). – С. 343-348 СИСТЕМА ПІДГОТОВКИ ТА ПЕРЕПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ ВОДНОГО ТРАНСПОРТУ В УМОВАХ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ

Ткаченко К.О. Коледж морського та річкового флоту Київської державної академії водного транспорту ім. Петра Конашевича Сагайдачного В статті розглянуті питання підготовки та перепідготовки фахівців водного транспорту в умовах інноваційного розвитку України. Розглянуто питання поглиблення теоретичних знань, отримання практичних навичок та вмінь. Розглянуто обґрунтування заходів по підготовці конкурентоспроможних фахівців в межах системи підготовки фахівців водного транспорту. Розглянуто місце цієї системи в глобальному освітньому просторі. На сучасному етапі стан і якість підготовки фахівців (в економіці, освіті, бізнесі та державному управлінні) в межах відповідної системи підготовки фахівців (СПФ) визначаються як стратегічні показники розвитку країни. Розвиток СПФ і ринку праці потребує нових умов для їх об’єднання, сумісного 179


ефективного функціонування та накопичення людського та інноваційного потенціалу країни, що обумовлює інноваційний розвиток СПФ. За умови опанування інноваційного шляху розвитку підприємства СПФ, зокрема вищі навчальні заклади, зможуть конкурувати з відомими європейськими та світовими університетами. Це актуалізує подальший пошук шляхів розвитку вітчизняної СПФ на основі європейських стандартів освіти і забезпечення відповідних рівнів її конкурентоспроможності та якості. На реалізацію цих завдань повинна бути спрямована державна освітня політика, інноваційна стратегія розвитку СПФ України і заходи по їх реалізації в перспективній і поточній діяльності. В наш час розвинені держави світу демонструють важливість СПФ та її навчальних закладів вищого рівня для трансформаційних змін, в тому числі економічних, соціальних, технічних та інших перетворень процесах інноваційного розвитку. Освіта є важливою частиною життя суспільства. Світовий досвід показав, що розвинута економіка є необхідною умовою успішного розвитку СПФ (освітніх систем), а саме, освіти і науки, які створюють необхідні передумови для суспільного прогресу (економічного, культурного і соціокультурного) та інших. Але створення, розвиток і вдосконалення в Україні СПФ (в тому числі СПФ водного транспорту(ВТ)) має багато проблем. В останні роки СПФВТ в Україні перебуває в стані, який перестав задовольняти вимогам, що постають перед нею в умовах глобалізації. Сформувалась невідповідність сучасного попиту суспільства на фахівців ВТ, виникли протиріччя між пропозиціями ринку праці фахівців ВТ та попитом господарюючих суб’єктів ВТ. Гальмує розвиток СПФВТ і економічний стан забезпечення державного сектору СПФВТ. Основні проблеми організації і управління СПФВТ: невідповідність практичної підготовки фахівців ВТ для швидкого включення їх у процеси життєдіяльності ВТ; зниження, а деколи й відсутність, уваги з боку влади і відповідальності суспільства за працевлаштування молодих 180


фахівців за їх спеціалізацією, реалізацію їх фахових знань; відсутність соціальної відповідальності бізнесу і соціальної підтримки державою випускників СПФВТ. Разом із означеними проблемами, слід підкреслити, що влада в Україні вже перейшла до етапу модернізації СПФ. Інноваційність СПФВТ розглядається як її спроможність створювати інтелектуальний ресурс суспільства шляхом інтеграції наукових знань, інноваційного мислення і перспективного бачення напрямів розвитку суспільства, економіки і СПФВТ; якісного оновлення змісту і організації процесів підготовки та перепідготовки фахівців ВТ. СПФВТ України застосовує нові інформаційні технології (ІТ) та освітні технології (ОТ) при підготовці та перепідготовці фахівців ВТ, маючи на меті отримання конкурентоспроможних фахівців. Важелями управління СПФВТ є якість підготовки, перепідготовки (якість та рівень надаваних освітніх послуг), освітні стандарти та норми, що реалізують вимоги до: змісту освіти, підбору науково-викладацьких кадрів, створення умов прийому на підготовку для кожного. Поставлені перед СПФВТ проблеми щодо реформування організації і управління процесами підготовки потребують насамперед реалізації широкомасштабної довгострокової стратегії, здійснення її модернізації, наближення СПФВТ до стандартів ЄС. Вдосконалення (модернізація, трансформація, реформування) СПФВТ в Україні повинне здійснюватись з урахуванням набутого досвіду як в базовій системі підготовки, так і у спеціалізованій системі підготовки, нових ідей, які пов’язані із входженням України у європейський та світовий освітній простір. Для імплементації СПФВТ у світовий освітній простір необхідно використовувати інноваційні тенденції (орієнтацію на європейські та світові освітні стандарти; розвиток 181


багаторівневої СПФ; впровадження в систему підготовки сучасних ІТ; широке застосування Internet; запровадження інноваційних ОТ; інтеграція навчальних закладів у комплекси; цілеспрямування і розширення напрямів дослідноекспериментальних робіт з постановки і апробації навчальних планів, модулів з поглибленою практичною підготовкою; створення авторських курсів, модулів, підручників, посібників, ОТ, професійних тренінгів та майстер-класів у відповідності до вимог ринку праці та ринку освітніх послуг). Важливим фактором процесу інноваційного розвитку СПФВТ є формування конкурентних умов підготовки (перепідготовки, підвищення кваліфікації). Її необхідними атрибутами повинні стати практичні навички і вміння працювати у складі команди з фахівцями різних галузей знань, і здатність до системного мислення, аналізу складних проблем, стратегічного бачення наслідків проблемних ситуацій, вміння користування ІТ і моделями. Важливою складовою ефективності СПФВТ є формування певних обсягів професійних знань з управління процесами, людьми і ресурсами. І від того, наскільки в професійній підготовці фахівців присутні управлінські знання замість забезпечення якості будь-яких операційно-виробничих процесів та їх результатів, що в значній мірі забезпечують обсяги зростання національної продукції, продуктивність праці, можливості подальшого розвитку країни. Рішення цієї проблеми залежить від створення умов повного використання працівників за отриманою спеціальністю і кваліфікаційним рівнем. Тому необхідний обґрунтований розрахунок перспективної потреби у фахівцях вищої кваліфікації у розрізі окремих спеціальностей, встановлення оптимальних масштабів перепідготовки і підвищення кваліфікації фахівців; розробка системи стратегічних заходів щодо побудови системи поповнення знаннями протягом усього 182


життя, початком якого стають незворотні процеси поліпшення якості підготовки фахівців, що випускаються. Особливу роль повинно відігравати державне замовлення, що є чинником регулювання освітніх процесів у напрямі підвищення якості підготовки кадрів вищої кваліфікації для ВТ країни. Особливої уваги потребує підготовка фахівців ВТ у необхідній кількості. І хоча тенденція збільшення обсягів державного замовлення на 9% (з 38,6 тис. осіб до 42 тис. осіб) інженерно-технічних спеціальностей вже має місце зменшений обсяг державного замовлення фахівців економічних спеціальностей на 31% (з 22,6 тис. осіб до 15,7 тис. осіб) за останні 4 роки [1]. Нераціональне витрачання коштів державного бюджету за державним замовленням та марними видатками населення на освітні послуги призвело до безробіття молоді і є негативною рекламою СПФ та окремих її підприємств. Проблема існуючої невідповідності підготовки фахівців потребам ринку праці, поглиблюється і відсутністю врахування кількості підготовки фахівців у підприємствах СПФВТ іншого підпорядкування. Моніторинг виконання державного замовлення на підготовку фахівців з вищою освітою у 2010 році свідчить про невиконання плану державного замовлення в цілому на 1,2%, зокрема, за освітньо-кваліфікаційними рівнями: молодшого спеціаліста – 2,7%; бакалавра – 0,6%; спеціаліста – 0,7%; магістра – 0,7% [1]. Це свідчить про прорахунки потреб країни у фахівцях відповідного профілю. І хоч Міністерство освіти і науки наголошує, що стан виконання державного замовлення є головним показником економічної діяльності навчального закладу (особливо вищого), а корегування обсягів державного замовлення при його формуванні та в процесі вступної кампанії свідчить про низький рівень роботи навчального закладу щодо прогнозування підготовки фахівців, можна побачити, СПФВТ в Україні приділяється недостатня увага і існують прорахунки 183


органів державної влади щодо процесів і тенденцій в СПФВТ. Стратегія інноваційного розвитку повинна відображати: на законодавчому рівні удосконалення і спрощення процедур ліцензування підприємств СПФВТ, що не дасть їм можливість готувати фахівців низької якості або тих, хто не користуються попитом на ринку праці; перегляд територіального розподілу підприємств СПФВТ з метою встановлення їх відповідності особливостями регіонів, попиту регіональних підприємств та установ і організацій на професії відповідних кваліфікаційних рівнів; створення мотиваційних стимулів для підприємств СПФВТ за забезпечення якості підготовки фахівців, піднявши престиж освітніх професій і встановивши заробітну плату у відповідності із її значущістю в суспільній діяльності, перегляд практики підготовки фахівців за кошти державного бюджету за тими напрямками й спеціальностями, що здійснюється на платній основі з метою зменшення дублювання підготовки фахівців з окремих спеціальностей; надати службам зайнятості можливість участі в обґрунтуванні пропозиції на підготовку фахівців ВТ за дефіцитними на ринку праці напрямками й спеціальностями і після закінчення підготовки гарантувати можливість працевлаштування. Вирішенню вказаних вище проблем сприяє інтеграція вітчизняної освіти у міжнародний, зокрема в європейський освітній простір, що створює умови освітньої підтримки інноваційних процесів у національній економіці. Аналіз загальної ситуації в СПФВТ Україні свідчить про її складність і комплексність, відсутність кінцевого концептуального і методологічного забезпечення її вирішення, необхідність запровадження в систему державного управління освітою, результативної стратегії розвитку, здійснення заходів по підвищенню відповідальності кадрів управління цією ключовою підсистемою економічного устрою України, встановивши «зону стратегічної відповідальності» керівників й 184


адміністративні заходи по її незабезпеченню. Фактором успішного інноваційного розвитку СПФВТ повинні стати динамічні та гнучкі управлінські концепції. Необхідність розробки нової моделі стратегічного управління інноваційним розвитком СПФВТ, яка б презентувала сучасні вимоги до результативності стратегічного управління вищою освітою і реалізацією цієї системи та її сучасної місії в глобальному середовищі існування Література: 1. Статистична інформація [Електронний Держкомстат України. – Режим http://www.ukrstat.gov.ua/.

ресурс] / доступу:

ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ В СИСТЕМІ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ ВОДНОГО ТРАНСПОРТУ

Ткаченко К.О. Коледу морського та річкового флоту Київської державної академії водного транспорту ім. Петра Конашевича Сагайдачного В роботі розглянуто питання щодо проблем і перспектив використання інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) в системі підготовки фахівців водного транспорту. Розглянуто основні проблеми і перспективи розвитку зокрема, Е-освіти в системі підготовки фахівців водного транспорту. Розглянуто питання підвищення ефективності використання ІКТ в системі підготовки фахівців водного транспорту. Інформатизаційно-комунікаційні технології (ІКТ) спрямовуються на формування, розвиток, вдосконалення форм і змісту процесів підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців водного транспорту (ВТ), впровадження комп'ютерних методів підготовки та тестування, що надає можливість вирішувати проблеми підготовки фахівців ВТ з урахуванням світових вимог ринку праці на ринку освітніх послуг (ОП). 185


Одним із напрямків розвитку системи підготовки фахівців ВТ (СПФВТ) є нові ІКТ. Інтерактивність, інтенсифікація процесу підготовки, зворотний зв'язок – переваги ІКТ, які обумовили необхідність їх застосування у професійній підготовці фахівців ВТ. Нині помітно зросла кількість досліджень щодо використання ІКТ у процесі підготовки фахівців. Цій темі присвячені дослідження В.Ю. Бикова, Я.В. Булахової, О.М. Бондаренко, В.Ф. Заболотного, Г.О. Козлакової, О.А. Міщенко, О.П. Пінчука, О.В. Шестопал та інших. Застосування ІКТ в підготовці фахівців ВТ визначаються наступними показниками: впровадження ІКТ у СПФВТ прискорює передачу знань і накопиченого досвіду; ІКТ підвищують рівень якості підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців ВТ; ІКТ надають можливість майбутнім фахівцям ВТ адаптуватися до змін, що відбуваються в економіці та суспільстві; впровадження ІКТ в підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації фахівців ВТ важливі для розвитку і вдосконалення СПФВТ. Основними напрямами розвитку і вдосконалення СПФВТ України є: підвищення якості підготовки фахівців ВТ шляхом її фундаменталізації; інформування об’єктів СПФВТ про сучасні досягнення науки та практики; орієнтації процесів підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців ВТ на використання ІКТ; забезпечення надання ОП різних рівнів, обсягів для різних об’єктів СПФВТ. Новим етапом глобальної технологізації систем підготовки фахівців (СПФ) в розвинутих країнах стала поява сучасних ІКТ, які стали основою для створення інфосфери. Прикладом успішної реалізації ІКТ став Інтернет, впровадження якого в СПФВТ показало його можливості та труднощі застосування в закладах (підприємствах СПФВТ), що надають ОП. Використання ІКТ в СПФВТ спрямоване на досягнення головних цілей підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців ВТ на основі побудови їх моделей, модей процесів СПФВТ, моделей інтерактивного обміну навчальною інформацією. ІКТ впливають на процес підготовки фахівців ВТ, змінюючи процедуру (схему, алгоритм) передачі знань і методи 186


підготовки. Впровадження ІКТ у СПФВТ впливає на процеси надання ОП, бо вони пов'язані із застосуванням ПК, телекомунікацій, спеціального устаткування, програмних та апаратних засобів, систем обробки інформації, зі створенням нових засобів підготовки і збереження знань (мультимедіа; електронних підручників, бібліотек і архівів; освітніх мереж; інформаційно-пошукових та довідкових систем). При інтеграції ІКТ в СПФВТ важливим повинен стати сертифікат з володіння відповідних ІКТ, що спрощує впровадження ІКТ і підвищує адекватність оцінок ефективності процесів в СПФВТ. Вдосконалення СПФВТ на основі ІКТ сприяє появі віртуальних університетів, відкритої системи підготовки тощо, реалізація якої може здійснюватись за рахунок, зокрема дистанційної підготовки (ДП). В ДП часто використовують спеціалізовані системи управління підготовки (learning management system, LMS), програмно-педагогічні системи. ІКТ надають ДП можливість здійснювати адаптацію та індивідуалізацію підготовки фахівців ВТ, підвищувати якість підготовки. Для використання ІКТ у підготовці фахівців ВТ слід забезпечити підприємства СПФВТ комп'ютерною технікою, розвивати телекомунікації та освітні мережі. Технології, що дозволяють за допомогою ІКТ інтегрувати, обробляти і водночас відтворювати різноманітні типи сигналів, різні середовища, обмін інформацією, називаються мультимедійними (МТ). МТ надають фахівцям ВТ: текст; зображення; анімацію; аудіо- та відео- інформацію. Ефективність сучасних мультимедійних засобів підготовки, яка визначається їх інтерактивністю, мобільністю, багатофункціональністю значно перевищує ефективність традиційних технічних засобів підготовки. ІКТ підготовки фахівців ВТ передбачають, зокрема: використання комп’ютерних тренажерів, електронних підручників і енциклопедій; ситуаційно-рольові та інтелектуальні ігри; моделювання процесів, притаманних ВТ; забезпечення ДП; освітні телеконференції; системи контролю знань і умінь фахівців ВТ; сайти підприємств СПФВТ. Використання засобів мультимедіа при підготовці фахівців 187


ВТ сприяє: підвищенню мотивації майбутніх фахівців до підготовки та розвитку їх особистості; інтенсифікації та індивідуалізації підготовки. Впровадження ІКТ у підготовку фахівців ВТ стало основою перетворення традиційної СПФ. Важливим чиником необхідності модернізації СПФ є перехід до нової стратегії її розвитку та вдосконалення на основі ІКТ. У процесі підготовки фахівців важлива не ІКТ, а те, наскільки її використання реалізує досягнення цілей СПФ. ІКТ у СПФ інтенсифікують освітній процес, збільшують швидкість сприйняття, розуміння та глибину засвоєння інформації. Використання ІКТ є перспективним у підготовці, перепідготовці та підвищенні кваліфікації фахівців ВТ, коли з об’єкта підготовки, отримувача інформації, вони стають активним суб’єктом підготовки, що може самостійно здобувати необхідну інформацію і навіть вміти винайти, сконструювати необхідні для цього способи дій. Переваги використання ІКТ у СПФВТ: підвищення інтересу і мотивації до підготовки; індивідуалізація підготовки; об'єктивність контролю; активізація підготовки; формування вмінь та навичок для здійснення творчої діяльності; виховання інформаційної культури; оволодіння навичками оперативного прийняття рішень у складній ситуації; можливість оперативно отримувати необхідну інформацію; інтенсифікація самостійної роботи майбутніх фахівців ВТ; зростання обсягу виконаних завдань; об'єктивна картина рівня засвоєння матеріалу і своєчасного його корегування; індивідуальний вибіру рівня складності завдання. ІКТ в СПФВТ виконують функції: засобу підготовки; технічного засобу автоматизації процесу підготовки; зразка сучасних інноваційних технологій; ефективного тренажера. Київський центр підготовки фахівців ВТ (КТЦПФВТ) здійснює підвищення кваліфікації фахівців у м. Києві на базі Київської державної академії водного транспорту ім. Петра Конашевича Сагайдачного (КДАВТ) у галузі знань 0701 «Транспорт і транспортна інфраструктура» за напрямом «Морський та річковий транспорт». Зараз КТЦПФВТ, що створено у 2002 р., має 9 навчальних комп’ютерних класів та 11 188


тренажерів. Підвищення кваліфікації судноводіїв здійснюється відповідно до вимог стандартів освіти, Міжнародної Конвенції з питань підготовки, дипломування моряків і несення вахти 78/95 року з поправками (STCW-78) та інших міжнародних і національних морських нормативних документів. Для підготовки судноводіїв використовуються, наприклад, навігаційний тренажерний комплекс NAVI-TRAINER PROFESSIONAL; тренажерний клас засобів автоматичної радіолокаційної прокладки та радіолокаційних систем з тренажерами NT PRO та NAVI-RADAR; тренажерний клас глобального морського зв'язку для забезпечення безпеки мореплавства з тренажером TGS 4100.ver.6.1. Для підготовки судномеханіків використовується, наприклад, клас машинного відділення та танкерів з тренажерами суднової енергетичної установки Engine ROOM SIMULATOR та вантажно-баластних технологічних операцій на танкерах, клас тестування з програмою «Екіпаж». Основними напрямками впровадження ІКТ в СПФВТ, зокрема, є: вдосконалення процесу підготовки (зокрема, при викладанні теоретичного матеріалу); підвищення ефективності, якості і результативності процесу підготовки завдяки: моделюванню ситуацій, тренуванню; використанню системи тестів, контролю та моніторингу результатів підготовки; забезпечення процесів управління в СПФВТ на всіх її рівнях. ІКТ дозволяють підвищити ефективність процесу професійної підготовки фахівців ВТ та якість засвоєння навчального матеріалу. Запорукою якісної підготовки фахівців ВТ є пошук ефективної структури заняття та його організації. У зв’язку з цим важливими є інтерактивні методи підготовки, що здійснюються із застосуванням навчальних комп’ютерних програм, які реалізують діяльнісний підхід до підготовки. Застосування ІКТ дозволяє організувати процес підготовки так, щоб більшість майбутніх фахівців ВТ була заохочена до процесів пізнання. Ефективність і сила впливу на майбутніх фахівців ВТ залежить від викладача (у тому числі за рахунок комп’ютерної візуалізації, мультимедійного подання інформації тощо). ІКТ можуть стати невіддільними складовими професійної 189


підготовки, забезпечити дійсно новий рівень подання навчального матеріалу, приходячи на заміну попереднім технічним засобам підготовки. До основних етапів застосування ІКТ у СПФВТ слід віднести: моделювання типових виробничих процесів і ситуацій, з якими фахівець зустрічатиметься у своїй повсякденній діяльності; підвищення кваліфікації щодо роботи із сучасними засобами підготовки, які дозволяють організувати ефективне планування процесу підготовки; розробка і апробація мультимедійних засобів візуалізації навчального матеріалу (наприклад, електронні посібники, демонстраційні програми), які доповнюють традиційні або замінюють ті з них, які є вже застарілими і неефективними у засвоєнні знань; адаптація майбутніх фахівців до самостійної роботи з можливістю самостійного прийняття рішень. Переваги використання ІКТ в підготовці фахівців ВТ можуть виявлятися тільки тоді, коли вони органічно поєднуються з традиційними засобами, органічно вписуються у існуючі організаційні форми підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації, доповнюючи існуючу СПФ. Одним з напрямків модернізації СПФВТ є удосконалення методів та форм підготовки фахівців ВТ. Підхід та впровадження інноваційних технологій у процес підготовки фахівців надає можливість готувати конкурентоспроможних фахівців з високим рівнем кваліфікації, який відповідає вимогам сучасного суспільства та відповідних ринків праці. Здатність до інноваційної діяльності є важливою при підготовці фахівця ВТ. Можна зазначити основні технології підготовки фахівців ВТ: індивідуалізація підготовки, інтерактивні технології, метод ситуативної підготовки, групова навчальна діяльність. При функціонуванні СПФВТ слід приділяти увагу тому, щоб майбутні фахівці ВТ оволодівали теоретичними знанями та професійними навичками, закріплювали знання й уміння, перетворювали їх на інструмент практичної дії та комунікації. Сучасний стан ринку праці фахівців ВТ та ОП вимагає від фахівця не лише конкретних знань, вмінь та навичок, а й здатності до продуктивної співпраці з іншими людьми, самостійного й відповідального прийняття рішень. Завданням підприємства СПФВТ є підготовка гнучкого, 190


конкурентоспроможного, компетентного, фахівця, що здатен працювати в різних ситуаціях, знання якого мають є цінними та визначають стратегію подальшого розвитку як фахівця ВТ, так і СПФВТ (в тому числі її окремих елементів, зокрема підприємств, технологій, що використовуються, моделей). ІКТ надають можливість підвищувати ефективність процесу підготовки фахівців ВТ завдяки збагаченню змісту процесів підготовки, підвищенню мотивації до підготовки, перепідготовки чи підвищенню кваліфікації. Необхідність наявності професійних знань, навимок і вмінь, для вирішення фахівцем ВТ практичних завдань по плануванню, організації і регулюванню трудових процесів на ВТ, підвищує роль процесів підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців ВТ в межах сучасної СПФВТ на підприємствах різного рівня та спрямування. При підготовці фахівців ВТ відбувається трансформація моделі майбутнього фахівця (наприклад, від лінійної до графової чи мережевої, що містити вузли “прийняття рішень” на основі альтернатив). ІКТ сприяють формуванню у майбутніх фахівців ВТ системи знань та вмінь щодо прийняття рішення в умовах вибору. Знаходження оптимальних рішень в умовах альтернативних ситуацій базується на “випереджаючому відображенні” результату дії, яка при використанні ІКТ пов’язана з інформаційними об’єктами. Головним у випереджаючому відображенні є передбачення (прогнозування) та цілепокладання. Розглядаючи підготовку фахівців ВТ на основі ІКТ, доцільно було б представити її у вигляді деякої моделі. Автором пропонується ситуаційно-продукційна модель СПФВТ [ 3 ]. Однією з задач СПФВТ є підготовка викладача, який вільно орієнтується в інформаційному просторі, має знання і навички щодо пошуку, обробки та зберігання інформації на основі ІКТ. Інтенсифікація підготовки фахівців ВТ характеризується збільшенням обсягу навчального матеріалу, зменшенням часу засвоєння. Використання ІКТ в підготовці фахівців ВТ індивідуалізує підготовку в СПФВТ, робить її мобільною та гнучкою. Нові технології підготовки фахівців ВТ на основі ІКТ 191


дозволяють інтенсифікувати процеси підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації; збільшити швидкість сприйняття, розуміння та глибину засвоєння великих масивів знань; отримати практичні навички, використовуючи, зокрема, відповідні комп’ютерні тренажери. Застосування ІКТ в підготовці фахівці ВТ привело до підвищення якості підготовки, створення нових засобів впливу, ефективної взаємодії викладачів з майбутніми фахівцями ВТ. Література: 1. Биков В.Ю. Моделі організаційних систем відкритої освіти /В.Ю. Биков. – К.: Атіка, 2009. – 684 с. 2. Козяр М.М., Зачко О.Б., Рак Т.Є. Віртуальний університет. – Львів: Львівський державний університет безпеки життєдіяльності, 2009. – 168 с. 3. Ткаченко К.О., Ткаченко О.І. Ситуаційно-продукційне моделювання системи підготовки фахівців водного транспорту // Системний аналіз. – 2012. – Вип. 11. – Частина 4. – С. 170 – 174. РОЛЬ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ В ОСВІТНЬОМУ ПРОЦЕСІ

Ткаченко О.А., Ткаченко О.І. Київський національний університет культури і мистецтв В роботі розглянуті питання щодо перспектив використання сучасних інформаційно-комунікаційних технологій та їх ролі в освітньому процесі. Розглянуто інструментарій ІКТ в освітньому процесі. Розглянуто основні проблеми і перспективи розвитку ІКТ. Розглянуто питання підвищення ефективності освітнього процесу. Сучасний період розвитку суспільства характеризується сильним впливом на нього комп'ютерних технологій (інформаційних технологій (ІТ), інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ), мультимедійних технологій (МТ) тощо) , які проникають в усі сфери діяльності людини, спільноти, суспільства та держави, забезпечуючи поширення інформації в суспільстві, утворюючи глобальний інформаційний простір. 192


Людина, яка вміло й ефективно володіє технологіями та інформацією, має новий стиль мислення, принципово інакше оцінює проблеми, що виникають, організовує свою діяльність. В наш час в Україні йде становлення нової системи освіти, орієнтованої на входження у світовий інформаційно-освітній та інформаційно-професійний простір. Цей процес супроводжується суттєвими змінами в теорії і практиці навчального процесу, пов'язаними з внесенням коректив у зміст освітніх технологій, які повинні відповідати сучасним вимогам та технічним можливостям, сприяти гармонійному входженню людини в інформаційне суспільство, сприяти комфортному перебуванню людини в інформаційному просторі. ІТ, ІКТ та МТ покликані стати не просто додатковим «навантаженням» в процесах навчання, а невід'ємною частиною цілісного освітнього процесу, з метою значного підвищення його ефективності [ 1 ]. Будь-яка освітня технологія пов’язана з обміном та обробкою інформації. Сучасні ІКТ створені для отримання, передачі, відбору, трансформації (обробки) і використання інформації у вигляді звуку, тексту, графічного зображення і цифрової інформації. Якщо в якості ознаки ІТ вибрати інструменти, за допомогою яких проводиться обробка інформації (інструментарій, технології), то можна виділити такі етапи її розвитку: 1. «Ручна» інформаційна технологія (інструментарій: перо, чорнильниця, книга; комунікації здійснювалися через пошту, листи, пакети, депеші; мета технології: представлення інформації в потрібній формі). 2. «Механічна» технологія (інструментарій: друкарська машинка, телефон, диктофон; комунікації через більш досконалі засоби доставки пошти; мета технології: представлення інформації в потрібній формі більш зручними засобами). 3. «Електрична» технологія (інструментарій: великі ЕОМ і відповідне програмне забезпечення, електричні друкарські машинки, ксерокси, портативні диктофони;. комунікації через пошту, телефон, телеграф; мета технології починає переміщатися з форми представлення інформації на формування її змісту). 193


4. «Електронна» технологія (інструментарій: великі ЕОМ, створені на їхній базі автоматизовані системи управління (АСУ) і інформаційно-пошукові системи, оснащені широким спектром базових і спеціалізованих програмних комплексів; комунікації: через пошту, телефон, телеграф, факс, пейджер; мета технології ще більш зміщується на формування змістовної сторони інформації для управлінського середовища різних сфер суспільного життя, особливо на організацію аналітичної роботи). 5. «Комп'ютерна» технологія (інструментарій: персональний комп'ютер із широким спектром стандартних програмних продуктів різного призначення (зокрема, систем підтримки прийняття рішень певними спеціалістами, систем з елементами аналізу та штучного інтелекту для різних рівнів управління, систем телекомунікації); комунікації: через пошту, телефон, телеграф, факс, мобільний телефон;. Мета технології: формування змістовної сторони інформації для побутового, культурного та іншого призначень). 6. «Мережева технологія» (інструментарій: персональний комп'ютер (ПК), ноутбук із широким спектром стандартного програмного забезпечення різного призначення; комунікації: електронна пошта, глобальні і локальні комп'ютерні мережі; мета технології: забезпечення інформаційних потреб користувачів у відповідному обсязі та представленні). З появою ПК з’явився термін “нові інформаційні технології (НІТ)”, під яким розуміють впровадження нових підходів до навчального процесу, що орієнтований на розвиток інтелектуально творчого потенціалу людини з метою підвищення його ефективності, завдяки застосуванню сучасних технічних засобів. На цьому етапі методи, способи і засоби безпосередньо взаємопов'язані з ПК, тому їх ще називають комп'ютерні технології. НІТ характеризуються наявністю мережі Інтернет та такими її сервісами, як електронна пошта, телекомунікації. Сучасна комунікація неможлива без використання ІТ, тому на сучасному етапі розвитку технічних і програмних засобів інформаційні технології називають інформаційно-комунікаційними. У ІКТ ПК відіграє важливу роль, забезпечуючи комфортну, індивідуальну, 194


різноманітну, високоінтелектуальну взаємодію об'єктів комунікації. ІКТ можна визначити як сукупність різноманітних технологічних інструментів і ресурсів, які використовуються для забезпечення процесів комунікації, створення, поширення, збереження та управління інформацією. Під технологічними інструментами та засобами мають на увазі ПК, Інтернет, радіо- і телепередачі та телефонний зв’язок. Використовуючи ІКТ в освітньому процесі,, слід зазначити, що основною проблемою їх впровадження є адаптація людини до життя в інформаційному суспільстві в межах обраного інформаційно-професійного чи інформаційно-суспільного простору. Перспективи для використання ІКТ: забезпечення нової форми фіксації продуктів інтелектуальної діяльності; доступ до практично необмеженого обсягу навчальної і наукової інформації; висока швидкість отримання інформації; варіативність способів аналітичного оброблення інформації; індивідуалізація процесів навчання; виникнення феномену "безпосереднього знаходження" особистості в глобальному інформаційному просторі. Функції ІКТ в інформаційному просторі навчальних закладів: засіб навчання (застосування мультимедійних навчальних курсів); технічний засіб автоматизації процесу навчальної діяльності студента; зразок сучасних інноваційних технологій; ефективний тренажер. ІКТ здатні: стимулювати пізнавальний інтерес студентів; надавати навчальній роботі проблемний, творчий, дослідницький характер; розвивати самостійну діяльність студентів; забезпечувати навички діяльності студента щодо інформації навчальних предметів та освітніх областей; формувати вміння студентів самостійно шукати, аналізувати і відбирати необхідну інформацію, організовувати, перетворювати, зберігати та передавати її. Використання ІКТ у роботі викладача надає можливість: його самоосвіти, підвищення професійного рівня; отримання найсучаснішої інформації з теми, дисципліни, що вивчається; оновлення навчального матеріалу; доступу до методичної бази 195


розробок; спілкування з колегами на різних форумах; отримування кваліфікованих консультацій та порад експертів; публікації своїх матеріалів; обговорення опублікованих матеріалів; участі в професійних конкурсах, вебінарах; обміну досвідом з колегами з інших регіонів і країн. Систематичне включення ІКТ в освітній процес забезпечить формування і розвиток інформаційно-комунікаційної культури викладачів і студентів. Потужний потік нової інформації, реклами, застосування комп'ютерних технологій на телебаченні, розповсюдження ігрових приставок, електронних іграшок і ПК впливають на людину та її сприйняття навколишнього світу. Істотно змінюється і характер її практичної діяльності. Раніше інформацію з будь-якої теми можна було отримати з різних каналів: підручник, довідкова література, лекція, конспект. В наш час до навчального процесу треба включати нові методи подачі інформації. Треба навчити кожного за короткий проміжок часу освоювати, перетворювати і використовувати в практичній діяльності великі обсяги інформації. Важливо організувати процес навчання так, щоб студент активнопрацював на занятті, бачив плоди своєї роботи і міг би їх оцінити. Використання ІКТ в процесі навчання забезпечує: адаптивність (пристосування процесу навчання до індивідуальних особливостей студента); керованість (у будьякий момент можлива корекція викладачем процесу навчання); інтерактивність і діалоговий характер навчання; оптимальне поєднання індивідуальної та групової роботи; необмежене навчання: зміст, його інтерпретації і додаток скільки завгодно великі. ІКТ в процесі навчання виконує такі ролі: 1. У ролі викладача являє собою: джерело навчальної інформації; наочний посібник; тренажер; засіб діагностики і контролю. 2. У ролі робочого інструменту: засіб підготовки текстів, їх зберігання; графічний редактор; засіб підготовки виступів; обчислювальна машина великих можливостей. Використання ІКТ у навчальному процесі обумовлено тим, 196


що в комп'ютерних технологіях закладені великі можливості для навчання на якісно новому рівні, істотно підсилюють мотивацію до навчання, підвищують рівень індивідуалізації навчання, інтенсифікують процес навчання і т.д. При активному використанні ІКТ досягаються загальні цілі освіти, легше формуються компетенції в області комунікації: вміння збирати факти, їх зіставляти, організовувати, висловлювати свої думки, логічно міркувати, відкривати щось нове, робити вибір і приймати рішення. Література: 1. Современные информационные технологии в образовании [Электронный ресурс] / С.А,Зайцева, В.В.Иванов. Режим доступа: http://sgpu2004.narod.ru/infotek/infotek2.htm ТЕНДЕНЦІЇ ВИКОРИСТАННЯ «ХМАРНИХ» ТЕХНОЛОГІЙ ТА Е-ОСВІТИ В СУЧАСНОМУ ІНФОРМАЦІЙНОМУ ПРОСТОРІ

Ткаченко О.І. Київський національний університет культури і мистецтв В роботі розглянуто питання щодо проблем і перспектив використання сучасних інформаційних технологій, зокрема, «хмарних» при дистанційній освіті. Розглянуто основні проблеми і перспективи розвитку Е-освіти та «хмарних» технологій в сучасному інформаційному просторі. Розглянуто питання підвищення ефективності Е-освіти. Е-освіта (e-learning) розвивається досить активно завдяки підвищеному попиту на освітні послуги (ОП) та розвитку інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ). Найбільше користувачів Е-освіти в США та Канаді, а в Європі - в Великобританії, Германії, Італії та Франції. Київ є важливим центром інтелектуального розвитку Східної Європи, зараз у Києві вищі навчальні заклади з успіхом впроваджують Е-освіту, а саме: Київський університет технологій та дизайну, Національний педагогічний університет ім. Драгоманова, Міжнародний університет фінансів, Національний технічний університет "Київський політехнічний інститут", Міжрегіональна академія управління персоналом, яка 197


великий крок назустріч Е-освіті та «хмарним» і дистанційними технологіями, створивши "Телеуніверситет". Сучасні вимоги до рівня компетенції фахівців обумовлюють наступне: для відповідності кваліфікації фахівців рівню інформаційного суспільства необхідне впровадження в процес Е-освіти, що орієнтує майбутніх фахівців (студентів, слухачів курсів, учнів, тощо) на новий стиль підготовки, сприяє розвитку їх вмінь та навичок. Е-освіта є найбільш швидко зростаючим сегментом у сфері вищої освіти. Найбільше така тенденція спостерігається в США, де Е-освіта, виступаючи в ролі повної заміни традиційного навчання, має в середньому щорічне збільшення чисельності студентів і охоплює 20% всіх студентів. Розвиток Е-освіти починався в 1920-1950рр., охопивши період з моменту появи електромеханічних комп’ютерів до широкого впровадження електронних комп’ютерів. В Україні, зокрема в Інституті кібернетики НАНУ, почали формуватися наукові школи, які займалася автоматизованими навчальними системами (АНС). В цей період було створено багато спеціалізованого програмного забезпечення (зокрема, АНС PLATO, Coursewriter, Tutor). АНС цього періоду були їх стаціонарними та автономними, через використання «великих» ЕОМ чи зв’язаних з ними терміналів. Технічні та технологічні можливості ЕОМ обмежували процеси обміну освітніми ресурсами та послугами між користувачами. Використання спільних та розподілених ресурсів, Webтехнологій, віддалений доступ до навчальних матеріалів забезпечив суттєве підвищення ефективності професійної підготовки, її доступності та масовості. Мережні технології, висока якість програмного та апаратного забезпечення уможливили створення професійних інформаційних середовищ та систем для надання освітніх послуг і реалізації різних видів освіти. Ключовим є використання Інтернету, поява та поширення Web-курсів з різних дисциплін, робота з гіпертекстами, віртуальне навчання, поява віртуальних університетів, тенденція до неперервної освіти, Е-освіта, мобільне навчання, впровадження дистанційного навчання в систему освіти та в професійний інформаційний простір. 198


Основні принципи Е-освіти: робота здійснюється по мережі; доставка користувачу навчального Web-контенту здійснюється за допомогою стандартних Інтернет-технологій, «хмарних» та мультимедійних технологій. Е-освіта передбачає використання ІКТ та Web-технологій, “віртуальних класів” і засобів організації взаємодії користувачів по мережі для забезпечення навчання. Е-освіта є інноваційною технологією, спрямованою на професіоналізацію та підвищення мобільності тих, хто навчається, і на сучасному етапі розвитку ІКТ вона є технологічною основою фундаменталізації вищої освіти та створення професійного і суспільного інформаційного простору (як національного, так і світового) . Властивості Е-освіти: гнучкість і адаптивність навчального процесу до потреб і можливостей студентів; модульність побудови навчальних програм; зміна ролі викладача; нові форми контролю якості навчання; використання спеціалізованих засобів навчання; використання сучасних ІКТ, «хмарних» та мультимедійних технологій. Для телекомунікаційного середовища характерна клієнтсерверна модель, що використовується і в стандарті SCORM (Sharable Content Object Reference Model, «зразкова модель об’єкта вмісту для спільного використання»). Сервером у даному випадку є LMS (Learning Management System, Система Управління Навчанням). При використанні моделі SCORM можливе створення електронних курсів, незалежних від самої системи, що легко переносяться і використовуються в інших системах управління навчанням. В наш час Е-освіта є невід’ємною частиною освітнього процесу і включає: електронні курси, електронні бібліотеки, нові програми та системи навчання. Елементи системи Е-освіти: змістові об’єкти (навчальний матеріал), спільноти (студенти можуть створювати Інтернетспільноти для взаємодопомоги та обміну повідомленнями), експертна online-допомога, можливості для співпраці (onlineконференції, спільна online-робота над проектом тощо), мультимедіа (аудіо- та відеотехнології подання навчальних матеріалів). 199


Перевагами Е-освіти є: персоніфікація (студент самостійно визначає: швидкість вивчення навчального матеріалу; час вивчення; які розділи навчального матеріалу і в якій послідовності йому треба надавати); можливість навчання без відриву від виробництва; можливість комбінування навчального контенту для формування адаптованих під конкретного учня навчальних програм; можливість отримання більше інформації, необхідної для оцінки знань, навичок і умінь, отриманих при навчанні; вартість Е-освіти значно нижче порівняно з традиційним очним навчанням; використання різноманітних засобів навчання; можливість навчання осіб, які мають обмежені можливості; надання доступу до навчання особам, які не мають можливості навчатися у традиційній очній формі; ефективна система управління навчанням. До недоліків Е-освіти слід віднести: складність внесення оперативних змін, у випадку якщо навчання вже почалося; необхідність формування додаткової мотивації у слухачів; необхідність інвестицій при побудові середовища Е-освіти та створення професійного інформаційного середовища; висока залежність від технічної інфраструктури; відсутність достатньої кількості фахівців у сфері технологій Е-освіти; високі інвестиції на внесення змін у навчальний контент. Швидкість подальшого розвитку Е-освіти багато в чому залежить від того, наскільки успішно будуть вирішені існуючі на сьогодні проблеми. Можна виділити наступні основні проблеми в сфері Е-освіти: визначення еквівалентності дистанційної освіти та традиційної освіти; мовна проблема при імпорті/експорті освітніх послуг; недостатній розвиток інформаційних технологій, що підтримують Е-освіту; відсутність достатньої кількості фахівців у сфері Е-освіти з необхідним рівнем компетенції; висока вартість розробки і підтримки в актуальному стані дистанційних курсів; різниця в часі в разі проведення дистанційного online-навчання на великих територіях. В наш час відбувається швидке впровадження Е-освіти, «хмарних» технологій і сервісів в системі освіти та розбудова єдиного інформаційного простору. Єдиний інформаційний простір в освіті планується 200


побудувати, з використанням «хмарних» технологій. Навчальні заклади для впровадження нових форм проведення уроків, безпечного зберігання даних і електронного обміну даними застосовувати хмарний сервіс Office 365. «Хмарні» технології мають ряд переваг: не потрібні потужні комп'ютери; зменшення витрат на програмного забезпечення, оскільки все знаходиться у хмарі; відсутнє піратство; необмежений обсяг збереження даних; доступність з різних пристроїв; відсутність прив’язки до робочого місця; захист даних від втрат; виконання багатьох видів навчальної діяльності (контролю, оцінювання, online-тестування); відкритості освітнього інформаційного простору. Створення єдиного інформаційного простору забезпечує доступ до цього сервісу усіх навчальних закладів, викладачів, студентів і навіть батьків, що забезпечить впровадження у навчально-виховний процес та управління: «віртуального кабінету», «віртуальної кафедри», «віртуального методичного кабінету», «віртуального університету», «віртуального класу», електронного портфоліо студента, організації самостійної роботи студентів. Завдяки популярності «хмарних» технологій для викладачів з’являються нові можливості управління навчальним процесом. Основними компонентами неперервного зростання інтересу студентів до навчання є підвищення рівня методичної, дидактичної, розвивальної та виховної складових навчального процесу. Забезпечити не тільки доступ студентів до основних компонентів навчального процесу, а й створити умови для його неперервного навчання, саморозвитку та активної самореалізації допомагають «хмарні» технології. Навчальні заклади почали долучатися до використання «хмарних» технологій. Це використання не масштабне, на рівні міста або району, а локальне, на рівні одного навчального закладу, що дає змогу визначити практичну цінність «хмарних» технологій у розвитку та навчанні студентів. Форми використання «хмарних» технологій в освіті: віртуальні предметні спільноти, «віртуальні кафедри», «віртуальний університет», «віртуальний методичний кабінет», «віртуальний клас», електронний щоденник і журнал, 201


тематичний форум, сховища контенту тощо. Необхідні компоненти використання хмарних технологій: Інтернет, комп’ютер (планшет, мобільний телефон, нетбук), браузер, компанія, яка надає послуги «хмарних» технологій, навички роботи з Інтернет та Web-сервісами. Види діяльності, що підтримуються у «хмарі»: комунікація, колаборація, кооперація. «Віртуальний кабінет» - створене за допомогою «хмарних» технологій місце для колаборації, комунікації та кооперації викладачів та студентів з метою підвищення якості освіти та розвитку здібностей студентів. Перевага «хмари» полягає в online-контенті і відкритих ресурсах редагування, більшість з яких надається безкоштовно. Переваги впровадження «віртуального кабінету»: доступ до даних будь-де і будь-коли, доступність і прозорість діяльності студента, швидкість інформування студента, збір та зберігання усіх даних в одному місці, середовище для обміну досвідом і навчання студентів, прозорість діяльності викладача, організація спільної роботи. Особливості впровадження «віртуального кабінету»: додаткове навчання щодо роботи у «віртуальному кабінеті», забезпечення супроводу студента, посилення контролю щодо оновлення навчальних матеріалів. SaaS (Software As a Service) - цей тип «хмарних» сервісів надає через браузер доступ до окремого додатку тисячам клієнтів. Близько до SaaS знаходяться провайдери Web-сервісів, що пропонують програмні продукти, якими розробники мають можливість скористатися через Інтернет, без необхідності завантажувати повнофункціональний додаток. Такі види послуг пропонує широкий спектр провайдерів: від компаній, що постачають окремі бізнес-сервіси, до повномасштабних пакетів програмних продуктів. Доступ до даних користувач отримує за допомогою Web-браузера, використовуючи будь-який комп'ютер, підключений до мережі Інтернет, і перебуваючи в будь-якій точці земної кулі. Варіанти використання «хмарних» технологій: від простих online-інструментів до складних технологій спільної роботи над проектами дозволяють входити в єдиний інформаційний простір, вибирати ту його частину, яка є адекватною 202


можливостям, потребам та індивідуальним характеристикам студента. Найбільше тут підходять технології SaaS (оренда ІТдодатків і «хмарні» Web-сервіси), бо серед них є багато безкоштовних. Активно використовується сервіс http://www.prezi.com для створеня online-презентації нового зразку, причому працювати над ними одночасно може ціла група студентів, для цього достатньо лише зареєструватися і перейти за посиланням. Також сервіс дозволяє додавати відео. Сервіс http://www.tagxedo.com.дозволяє створювати хмари слів. Користувачу лише потрібно вставити слова в текстове поле програми, вибрати бажану форму, колір та шрифт тексту. Еосвіта в Україні може повноцінно розвиватися при наявності нормативно-правової бази; навчальних закладів Е-освіти; контингенту студентів; кваліфікованих викладачів; навчальних програм і курсів; відповідної матеріально-технічної бази; фінансової підтримки тощо. Дані про стан Е-освіти свідчать про необхідність її стимулювання, тому що Е-освіта є інноваційною технологією, спрямованою на професіоналізацію та підвищення мобільності тих, хто навчається, і на сучасному етапі розвитку ІКТ воно може розглядатися як технологічна основа фундаментальності вищої освіти. Сучасні Е-освіта та «хмарні» технології вибудовують національний і світовий професійний та суспільний інформаційний простір. ВИКОРИСТАННЯ WEB-ОРІЄНТОВАНИХ КОМП’ЮТЕРНИХ СИСТЕМ В ОСВІТНЬОМУ ЗАКЛАДІ: LMS MOODLE

Франчук Василь Михайлович Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова Навчальні заклади, в яких використовується система управління навчальним контентом MOODLE, можуть інтегрувати до цієї системи хмарні сервіси, такі як Google Apps для навчальних закладів та Office 365 для навчальних закладів, а також використовувати систему MOODLE на мобільних пристроях за допомогою спеціального рішення Moodle Mobile. 203


Для організації роботи web-орієнтованих навчальних комп’ютерних систем сьогодні активно використовують системи управління контентом (СMS – Content Management Systems) та системи управління навчальним контентом (LCMS – Learning Content Management Systems). Серед значної кількості web-орієнтованих систем, за допомогою яких забезпечується управління контентом та навчальним контентом, доцільно звернути увагу на системи Open Source, а саме: CMS: Joomla!, Drupal, WordPress, MODx, TYPO3, Xoops і т.д; LCMS: MOODLE, Atutor, Claroline, Dokeos, LAMS, OLAT, OPENACS, Sakai і т.д. [3]. MOODLE (Modular Object Oriented Dictance Learning Environment) – це система управління навчальним контентом за допомогою якої можна створювати навчальні курси і проводити як аудиторне (очне) навчання, так і навчання на відстані (заочне/дистанційне) [1]. Використання цієї системи забезпечує студентам доступ до навчальних ресурсів, можна надсилати нові повідомлення студентам, розподіляти, збирати та перевіряти завдання, вести електронні журнали обліку оцінок та відвідування, налаштовувати різноманітні ресурси курсу і т.д. Система управління навчальним контентом MOODLE використовується в НПУ імені М.П. Драгоманова, як платформа для підтримки стаціонарної та заочної форми навчання (www.moodle.npu.edu.ua). Переважно ця система використовується для проведення контролю знань студентів (комплексних та ректорських контрольних робіт) в університеті, для цього попередньо, спільно з викладачами кафедр в системі MOODLE створюються тестові завдання (банк тестових завдань) з різних курсів (понад 400 навчальних курсів). Крім цього в Інституті інформатики НПУ імені М.П.Драгоманова функціонують ще дві платформи на базі системи управління навчальним контентом MOODLE, одна призначена для роботи студентів у ролі викладачів, друга для роботи викладачів зі студентами. Використовуючи першу платформу (www.moodle-student.ii.npu.edu.ua) студенти можуть самостійно розробляти окремі заняття, або навіть курси відповідно до завдань лабораторних, практичних та 204


семінарських занять з навчальних дисциплін. Використовуючи другу платформу (www.moodle.ii.npu.edu.ua) викладачі розробляють курси для навчання студентів відповідно до навчальних та робочих програм, а також використовують засоби діагностики освітніх результатів студентів (Рис. 1).

Рис.1 Крім цього систему MOODLE можна використовувати на мобільних пристроях за допомогою спеціального рішення Moodle Mobile та інтегрувати з хмарними сервісами такими, як Google Apps for Education і Office 365 для навчальних закладів (Рис.2).

205


Рис. 2 За допомогою сервісів Office 365 для навчальних закладів та Google Apps for Education можна надати для викладачів, інших співробітників та студентів можливість безкоштовно працювати з електронною поштою, створювати веб-сайти, редагувати та зберігати документи в глобальній мережі Інтернет, обмінюватися миттєвими повідомленнями та проводити вебконференції. Також є сервіси для опрацювання та зберігання даних. За допомогою цих сервісів кожному користувачу надається певний обсяг вільного місця для зберігання даних в «хмарі», які можуть синхронізуватися з даними на персональному комп’ютері користувача. Використовуючи ці сервіси можна надавати спільний доступ до документів для користувачів системи MOODLE та розміщувати за допомогою різних видів діяльності та ресурсів, які можна додавати в системі, у навчальних курсах. В доповіді планується більш детально розкрити питання адміністрування та використання системи управління навчальним контентом MOODLE у навчальному закладі. Література: 1. Moodle.org: open-source community-based tools for learning. [Електронний ресурс] – режим доступу: http://www.moodle.org. 2. Служби Google [Електронний ресурс] – Режим доступу: 206


http://www.google.com/a/help/intl/uk/edu/index.html. 3. Франчук В.М. Використання web-орієнтованих комп’ютерних систем в освітньому закладі// Вища освіта України: теоретичний та науково-методичний часопис. 3 (54)' Тематичний випуск "ПЕДАГОГІКА ВИЩОЇ ШКОЛИ: МЕТОДОЛОГІЯ, ТЕОРІЯ, ТЕХНОЛОГІЇ", Додаток 2, том 2, 2014 р. - Київ-Кіровоград С.12-14. ВИМОГИ ДО ЕЛЕКТРОННИХ ПІДРУЧНИКІВ З УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ДЛЯ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ

Хижняк І.А. ДВНЗ “Донбаський державний педагогічний університет” У тезах доповіді висвітлюються вимоги до виготовлення й застосування електронних підручників з української мови та розвитку мовлення молодших школярів. Автор обґрунтовує актуальність проблеми, акцентуючи увагу на лінгвометодичних аспектах аналізу якості змістового й структурного оформлення електронних видань такого типу для початкової школи. Формуючи коло психолого-педагогічних, методичних та технічних вимог до електронних підручників із мови й розвитку мовлення, автор спирається на найновіші досягнення вітчизняних науковців та результати власних наукових пошуків у галузі електронної лінгвометодики. Поняття електронного підручника, проблеми добору й організації його змісту, структурування, методичних засад використання висвітлені в доробках значної кількості відомих вітчизняних учених та практиків: В.Биков, В.Вембер, Ю.Вороненко, Л.Гаврілова, О.Гриценчук, М.Жалдак, Ю.Жук, Л.Карташова, Т.Коваль, Н.Кононець, В.Лапінський, В.Мадзігон, Є.Машбиць, Н.Морзе, М.Смульсон, В.Шевченко та ін. Сферою застосування електронного підручника в наукових пошуках указаних авторів вбачаються переважно вищі та професійнотехнічні навчальні заклади, рідше – середня та старша ланки загальноосвітньої школи. Проблеми застосування електронних засобів у навчанні мови в початковій школі дослідники 207


висвітлюють здебільшого частково, у межах розгляду загальних проблем використання ІКТ у початковій школі. Так, подібні теоретичні узагальнення та практичні приклади наявні в доробках В.Коткової, Т.Носенко, Л.Петухової, В.Співаковського та ін. [3; 4]. Водночас вимоги до розробки, виготовлення й застосування електронних підручників з рідної мови в початковій школі з урахуванням основних лінгвометодичних положень у науково-методичній літературі висвітлені недостатньо. У електронному підручнику з рідної мови й розвитку мовлення для початкової школи, на наш погляд, мають дотримуватися такі основні вимоги: 1. Відповідність матеріалу підручника навчальній програмі з мови й мовлення для 1 – 4-х класів. Електронні підручники можуть розроблятися і для одного розділу (напр., «Звуки і букви. 2 клас», «Слово. 4 клас» та ін.), і для одного року, і для чотирьох років навчання в початковій школі: об’єднувати програмний лінгвістичний матеріал від навчання грамоти до опанування граматики в 4-му класі. Що більше матеріалу охоплює електронний підручник, то стисліше цей матеріал викладається, і його можна застосовувати на уроках та в позаурочній роботі з мови й розвитку мовлення лише епізодично, для активізації знань, повторення, узагальнення і т.д. Підручники для одного розділу чи року навчання можна включати в уроки мови й розвитку мовлення з метою пояснення нового матеріалу, його закріплення тощо. 2. Методично унормована поурочна система вивчення лінгвістичного матеріалу: запрограмована послідовність дій учня для різних типів уроків; різноманітність застосовуваних методів відповідно до специфіки виучуваного мовного матеріалу; наявність проблемного викладу матеріалу в усіх випадках, де мовний матеріал сприяє для організації проблемнопошукової діяльності учнів; реалізованість міжрівневих мовних 208


зв’язків; наявність у кожному уроці елементів закріплення та узагальнення матеріалу, системної діагностики лінгвістичної й комунікативної компетентностей молодших школярів, запобігання інтерференції та ін.; реалізованість у кожному уроці його розвивальних та виховних функцій за рахунок введення різних типів навчальних завдань, спрямованих на активізацію всіх вищих психічних функцій дитини, наявність фізичних хвилинок та динамічних пауз, єдина дидактична тематика, що відбиває виховну мету в ході одного уроку і т.д.; переважно текстова основа дидактичного матеріалу навчальних вправ; наявність в кожному уроці вправ на розвиток мовлення різних форм (усної й писемної), типів (розповідь, опис, міркування), стилів (науковий, художній, діловий), жанрів (листівка, інструкція, замітка тощо) та ін.; доцільна кількість мультимедійного та ігрового матеріалу. 3. Адаптованість до вікових особливостей молодших школярів означає: вимогу адаптивної побудови підручника, тобто диференційованість тренувальних і контрольних завдань для молодших школярів із різним рівнем мовного розвитку; урахування вікових особливостей розвитку інтелектуальних функцій дитини, особливо закономірностей становлення мовлення – від ситуативної до контекстуальної форми; використання креолізованих навчальних текстів, тобто текстів, у яких поєднуються вербальні та невербальні засоби передачі інформації. 4. Модульно-поурочна будова є найефективнішою формою системного подання навчального матеріалу, тому в електронному підручнику мовні теми мають об’єднуватися в модулі, відповідні розділам навчальної програми. Разом із тим мультимедійність електронного підручника надає більше можливостей для утворення укрупнених дидактичних одиниць навчального матеріалу за допомогою вертикального (наскрізного) об’єднання (однотипні орфографічні та орфоепічні 209


правила і протилежні за смислом доцільніше вивчати разом; розділи програми з мовної змістової лінії, що повторюються в кожному класі («Звуки і букви», «Слово», «Речення» та ін.), можуть бути змістом одного наскрізного підручника і т.д.) та горизонтального укрупнення (весь теоретичний матеріал розділу може об’єднуватися в 2 – 3 уроки, а наступні заняття присвячуватися відпрацюванню практичних умінь і навичок учнів). Проте будь-яке укрупнення матеріалу та порушення порядку його викладу в підручнику порівняно з програмою має бути істотно аргументоване, а його ефективність перевірена на практиці. Тож, традиційна, відповідна навчальній програмі, логіка викладу мовного матеріалу залишається найбільш вживаною як у паперових, так і в електронних підручниках. 5. Інтегрованість змісту ґрунтується на системноузагальненому характері пізнання молодшого школяра: він вивчає навколишній світ, не розділяючи отримані відомості на окремі наукові галузі. Відтак що більше мовний матеріал у електронному підручнику буде пов’язано з відомостями з інших навчальних дисциплін, то ґрунтовнішим буде його засвоєння, міцнішими міжпредметні зв’язки у свідомості учня. Матеріал із початкового курсу математики, природознавства, суспільствознавства, мистецтва та ін. має органічно вписуватися в урок мови, і особливо в урок розвитку мовлення, за рахунок текстового та мультимедійного дидактичного матеріалу вправ, ситуативних мовленнєвих завдань тощо. 6. Етнокультурознавчий та національно-символічний інтерфейс. Ураховуючи роль української мови як виразника свідомості нації, засобу збереження та трансляції наступним поколінням етнокультурознавчих, національних, історичних відомостей, кінцевим результатом усього шкільного курсу мови виступає формування мовної особистості учня. Відтак у всіх навчальних засобах із мови та розвитку мовлення має обов’язково бути наявним яскравий національний колорит, що 210


привертатиме увагу учня і додатково мотивуватиме його на вивчення рідної мови. Наприклад, цю вимогу гарно зреалізовано в серії мультимедійних підручників з української мови для 2-го, 3-го, 4-го класів видавництва «Нова школа» через специфічних головних героїв Мовку й Суржика, естетичне тло української тематики, використання українських прислів’їв та приказок для заохочення й оцінювання рівня виконання завдань тощо. Аналогічним позитивним прикладом у цьому плані, хоча й менш яскраво вираженим є Вовк Панас («Українська мова» видавництва «Атлантік») та інші електронні підручники, наявні нині на ринку електронних видань України. 7. Сучасне технічне оформлення: інтуїтивно зрозумілий та цікавий для молодшого школяра інтерфейс електронного продукту, ергономічне оформлення, гнучке поєднання інтерактивної, гіпертекстової, гіпермедійної, мультимедійної технологій, адаптивна побудова, можливість мережевого (локального чи відкритого) використання тощо. Усі ці вимоги має дотримувати розробник електронного підручника з мови та розвитку мовлення і вони ж є критеріями оцінки доцільності використання готового електронного продукту на уроках в початковій школі. Література 1. Засоби інформаційно-комунікаційних технологій єдиного інформаційного простору системи освіти України: монографія / [В.В. Лапінський, А.Ю. Пилипчук, М.П. Шишкіна та ін.]; за наук. ред. проф. В.Ю. Бикова – К.: Педагогічна думка, 2010. – 160 с. 2. Носенко Т. І. Інформаційні технології навчання : навч. посібн. / Т.І.Носенко. – К. : Київ. ун-т ім. Бориса Грінченка, 2011. – 184 с. 3. Співаковський О.В., Петухова Л.Є., Коткова В.В. Інформаційно-комунікаційні технології в початковій школі: 211


навч.-метод. посібн. /О.В. Співаковський, Л.Є. Петухова, В.В. Коткова – Херсон, 2011. – 267 с. 4. Шевченко В. Л. Організаційно-педагогічні та дидактикопсихологічні основи проектування інформаційного навчального середовища із застосуванням програмно-інструментального комплексу : навч.-метод. посібн. / В. Л. Шевченко. – К.: Освіта України, 2010. – 104 с. ФОРМУВАННЯ У МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ НАВИЧОК ЗАСТОСУВАННЯ ХМАРНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У НАВЧАЛЬНОВИХОВНОМУ ПРОЦЕСІ

Хміль Наталія Анатоліївна

Комунальний заклад «Харківська гуманітарно-педагогічна академія» Харківської обласної ради У публікації розкрито педагогічний досвід формування у майбутніх педагогів навичок застосування хмарних технологій у сучасній школі. Запропоновані методичні положення реалізуються під час навчання змістового модуля «Хмарні технології у навчально-виховному процесі загальноосвітніх навчальних закладів» у межах навчальної дисципліни «Сучасні інформаційні технології в освіті». Підвищений інтерес до проблеми впровадження хмарних технологій в освіту, призводить до необхідності підготовки майбутніх учителів, які б володіли вміннями та навичками продуктивного застосування хмарних технологій та сервісів у навчально-виховному процесі, зокрема активно брали б участь у віртуальних педагогічних нарадах, методичних об’єднаннях, мали навички віддаленої комунікації, уміли створювати власні віртуальні середовища для навчальної взаємодії, організовували самостійну дослідницьку діяльність учнів, віртуально взаємодіяли з вихованцями та їх батьками тощо. Мета статті полягає у висвітленні власного досвіду навчання студентів застосуванню хмарних сервісів у сучасній школі. В основу системи нашої роботи покладені теоретичні дослідження В. Арестенка, М. Благова, Г. Генсерук, С. Гунько, 212


Р. Гуревича, Р. Гуріна, Н. Диканської, М. Жалдака, О. Іванової, С. Ісакової, О. Красножона, Л. Морської, С. Ракова та інших у яких розкрито теоретичні та методичні основи підготовки майбутніх учителів до використання ІКТ у професійній діяльності; А. Газейкіної, М. Кадемії, В. Кобисі, А. Кувінової, О. Кузьмінської, Н. Морзе, С. Литвинової, Л. Рождественської, О. Свириденко, Б. Ярмахова та інших у яких обґрунтовано можливості використання хмарних технологій та сервісів в освітньому процесі загальноосвітніх навчальних закладів; а також праці Н. Бахмат, Н. Сороко, М. Шиненко, С. Худовердовою у яких розглянуто деякі аспекти використання хмарних сервісів для професійного розвитку майбутніх педагогів і діючих учителів. Ураховуючи необхідність набуття студентами навичок роботи з хмарними сервісами, ми запропонували в межах навчальної дисципліни «Сучасні інформаційні технології в освіті» змістовий модуль «Хмарні технології у навчальновиховному процесі загальноосвітніх навчальних закладів». Зміст модуля передбачає наступні розділи: 1) Теоретичні основи «хмарних обчислень»; 2) Хмарні системи збереження даних; 3) Хмарні сервіси у навчально-виховному процесі та способи їх застосування; 4) Створення хмарного середовища вчителя для навчальної взаємодії. Сутність методики, яку ми реалізували в навчанні майбутніх учителів відбиває такі положення: 1. Перед тим, як говорити про можливості використання хмарних технологій у сучасних загальноосвітніх навчальних закладах студентам доцільно пояснити сутність технології «хмарних обчислень», охарактеризувати види хмарних послуг та навести приклади. Необхідно акцентувати увагу на відмінностях між технологіями Веб 2.0 та технологією «хмарних обчислень». 2. Важливо розкрити педагогічні можливості хмарних технологій з метою формування уявлення про можливі способи їх застосування під час проведення навчальних занять, виховних заходів, для організації роботи з батьками, колегами. Необхідно продемонструвати приклади використання хмарних сервісів на уроках, для підготовки до уроків, у роботі з 213


колегами, батьками тощо. 3. Практичні заняття з опанування хмарних сервісів необхідно проводити у комп’ютерних класах, оснащених відповідним програмним забезпеченням. 4. Ми погоджуємося з О. Адаменко, що у процесі навчання студентів необхідно реалізовувати системний (система навчання, система дидактичних і методичних засобів, реалізація міжпредметних і внутрішньопредметних зв’язків) та діяльнісний підходи [2, с.32]. 5. Для формування у студентів стійких навичок роботи із хмарними сервісами обов’язковим є виконання ними самостійної роботи. Студентам можна запропонувати наступні завдання: розробити навчальне заняття із застосуванням можливостей хмарних сервісів Google; засобами сервісу Google Формы, розробити онлайн-анкету (опитування) для батьків; створити тренувальні і контрольні тести для навчального заняття; засобами сервісу OneNote підготувати записну книжку для організації взаємодії з батьками тощо. 6. Навчальний матеріал варто відбирати з урахуванням рівня попередньої підготовки студентів, часу, відведеного на вивчення дисципліни, її місця в навчальному плані. Так, наприклад, опрацьовуючи тему «Хмарні системи збереження даних», ми знайомимо студентів із найбільш популярними сервісами: Облако Mail.Ru (https://cloud.mail.ru), Dropbox.com (https://www.dropbox.com), Google Drive (https://www.google.com/intl/ru_ua/drive/), Яндекс.диск (https://disk.yandex.ru), Box.net (https://www.box.com/en_GB/home/), Microsoft OneDrive (https://onedrive.live.com). Необхідно акцентувати увагу на тому, що кожен сервіс має певні правила, щодо можливостей його використання. Обравши сервіси хмарного збереження даних, необхідно навчити студентів користуватися ними. На своїх заняттях ми знайомили їх з роботою сервісу Microsoft OneDrive (https://onedrive.live.com), як такого що: ● дозволяє усім учасникам освітнього процесу (а не тільки вчителям) завантажувати документи в основних для освітнього контенту форматах (PDF, DOC., DOCX., 214


PPT., PPTX., XLS., XLSX); ● забезпечує сумісне редагування документів у веббраузері за допомогою веб-застосунку Office; ● надає можливість зберігати документи, зображення та відеозаписи на OneDrive, ділитися ними із заданим списком користувачів, зберігати файли Excel, OneNote, PowerPoint та Word, безпосередньо з додатка, фіксуючи інформацію про місце збереження у вигляді гіперпосилань. Значимими характеристиками сервісу OneDrive є й те, що він працює на Windows, Mac, iPhone, WindowsPhone, Android [1]. Під час практичної роботи студентам пропонувалося виконати завдання, що демонстрували прийоми та способи використання вчителем сервісу OneDrive у навчально-виховному процесі. Також під час вивчення теми «Хмарні сервіси у навчальновиховному процесі та способи їх застосування» ми знайомимо студентів тільки із пакетом хмарних сервісів компаній Google та Microsoft. 7. Для того, щоб отримати запланований навчальний результат, необхідно довести до студентів чіткі й обґрунтовані вимоги [2, с.32]. Відтак, сформульовані нами методичні положення сприяють формуванню у студентів навичок застосування хмарних технологій у сучасній школі для організації віртуальної взаємодії з учнями в процесі навчання; сприяють розширенню кругозору майбутніх педагогів; оволодінню вміннями працювати у групі; підвищенню рівня власної загальнокультурної компетенції; розвитку дослідницьких, творчих здібностей студентів, передбачають інтеграцію знань. Література: 1. Леханова О. Л. Применение облачных технологий в процессе подготовки дефектологов [Электронный ресурс] / О. Л. Леханова // Концепт. – 2015. – Современные научные исследования. – Вып. 3. – ART 85054. – Режим доступа: http://ekoncept.ru/2015/85054.htm. – ISSN 2304-120X. 2. Адаменко О.В. Теоретико-методичні засади навчання студентів аналізу даних з використанням комп’ютера / О.В. 215


Адаменко // Вісник Луганського національного університету імені Тараса Шевченка : Педагогічні науки. – 2010. – № 1. – С. 29–32. РЕАЛІЗАЦІЯ НОВІТНІХ ІНФОРМАЦІЙНО-ОСВІТНІХ ТЕХНОЛОГІЙ В МЕДИЧНІЙ ГАЛУЗІ

Сорокіна С.І, Шапошник О.А., Шевченко Т.І., Приходько Н.П. ВДНЗ України «Українська медична стоматологічна академія», м. Полтава Вимоги, що висуваються до освіти, зокрема медичної, швидко змінюються: крім базових знань і постійного оволодіння новими сучасний лікар-професіонал повинен вміти продуктивно використовувати інформаційні ресурси. Сьогодні від нього вимагається вміння творчо мислити, приймати рішення і вчитися протягом усього життя. Надання якісних освітніх послуг та сучасна ефективна система освіти, які відповідають потребам інформаційного суспільства, є одними із пріоритетних завдань державної соціально-економічної політики будь-якої країни. Інтелектуально-освітній потенціал – основа економічного зростання держави, що визначає нині її роль у світовій спільноті. Сьогодні в Україні, орієнтованій на входження у світовий інформаційно-освітній простір, йде реформування системи освіти. Цей процес повинен супроводжуватися значними змінами в педагогічній теорії і навчально-виховній діяльності, які мають бути адекватними сучасним технічним можливостям та сприяти гармонійному входженню людини в інформаційне суспільство [7]. Одне з головних завдань освіти в умовах розвитку інформаційного суспільства — навчити студентів використовувати сучасні інформаційні технології. Від вирішення цього завдання визначальною мірою залежатиме розвиток країни. Інформатизація освіти визнана одним із пріоритетних державних завдань. Інформатизація освіти важлива не сама по собі. Вона повинна сприяти виконанню тієї місії, яка покладається на освіту 216


суспільством. Для виконання своєї місії освіта повинна бути реформована таким чином, щоб своєчасно й адекватно реагувати на виклики суспільства, продиктовані розвитком людської цивілізації. У зв’язку з тим, що зміна ідей, знань і технологій відбувається швидше, ніж зміна людських поколінь, навчити людину на все життя за звичної, традиційної освіти неможливо. Тому слід змінювати функції навчального процесу, зокрема, в медичних освітніх закладах. Поряд із засвоєнням базових знань необхідно навчати студентів самостійно опановувати нову інформацію, навчити вчитися, виробити потребу в оволодінні новими знаннями впродовж усього життя. Особливо це важливо в умовах, коли людство рухається до нової якості суспільного розвитку – суспільства знань, вирішальним чинником якого буде Людина, здатна діяти на основі отриманих знань та їх практичного використання. Враховуючи, що процес глобалізації, який супроводжується розвитком сучасних інформаційних технологій, суттєвим чином збільшує сферу комунікації, у якій живе і функціонує людина. Вона отримує нескінчений потік інформаційних впливів з усього світу, вступає у відносини і контакти з громадянами своєї та інших країн. Ці впливи не тільки різноманітні, а й часто суперечливі, протилежні, що суттєвим чином ускладнює визначення самостійної позиції людини. Тому навчальновиховний процес в освітніх закладах, а також і соціальне середовище суспільства в цілому, мають бути максимально зорієнтовані на формування розвиненої, самодостатньої особистості. На сьогоднішній день змінюється не лише тактика, а й стратегія навчання: в центрі знаходиться студент, його мотивація, психологічні особливості. Всі методичні питання (організація навчального процесу, використання прийомів, засобів та ін.) розглядаються з урахуванням рівня попередньої підготовки, потреб і здібностей студента [7]. Перехід системи освіти на якісно новий рівень без її інформатизації просто неможливий. Здійснення інформатизації освіти вимагає з’ясування сутності цього процесу і визначення основних напрямків його реалізації. Є різні визначення поняття 217


інформатизації освіти [1,2,3]. Вони відображають різні аспекти і складові процесу впровадження в систему освіти інформаційних технологій. Таким чином, інформатизація освіти – це створення і використання інформаційних технологій для підвищення ефективності усіх видів педагогічної діяльності, що здійснюються в системі освіти. Перед викладачем постають нові вимоги: уміти працювати з сучасною комп’ютерною технікою, ефективно використовувати ці знання для вирішення педагогічних завдань. Використовуючи і впроваджуючи інформаційнокомунікаційні технології (ІКТ) у навчання, можна досягти значного підвищення якості освіти, що спонукає до розвитку індивідуальних творчих здібностей майбутнього лікаря [7]. До джерел вивчення інформації належать ресурси Інтернет (локальні та загальні комп’ютерні мережі), електронні підручники, збірники задач і вправ, інформаційно-довідкові системи та ін. Комп’ютеризація освіти сприяє формуванню всесвітнього інформаційного простору і є невід’ємною частиною цього процесу [5,6]. Створені модульні навчальні програми різних рівнів складності із використанням можливостей інформаційноосвітніх систем (ІОС), успішно застосовуються в медичних вузах [7]. Система освіти є складною ієрархічною системою, цілі і правила функціонування якої встановлюються законами та іншими нормативно-правовими актами України у сфері освіти. Досягнення поставлених цілей і реалізація встановлених правил забезпечується шляхом побудови відповідної організаційної структури системи освіти і здійснення в ній певних видів діяльності. Реформування освіти – це передусім внесення змін у нормативно-правові акти у сфері освіти, які викликають відповідні зміни в структурі та здійснюваній діяльності в сфері освіти. Сучасні інформаційні технології все більше використовуються в галузі практичної охорони здоров'я, що є не лише зручним, а просто необхідним. Завдяки цьому медицина набуває сьогодні абсолютно нових рис. У багатьох медичних дослідженнях просто неможливо обійтися без комп'ютера і 218


спеціального програмного забезпечення до нього. Цей процес супроводжується суттєвими змінами в медичній теорії та практиці, пов'язаними з внесенням коректив до підготовки медичних працівників. Практична медицина стає все більш і більш автоматизованою. Виділяють два види комп'ютерного забезпечення: програмне і апаратне. Програмне забезпечення включає в себе системне і прикладне. У системне програмне забезпечення входить мережевий інтерфейс, який забезпечує доступ до даних на сервері. Дані, введені в комп'ютер, організовані, як правило, в базу даних, яка, в свою чергу, управляється прикладною програмою управління базою даних і може містити, зокрема, історії хвороби, рентгенівські знімки в оцифрованому вигляді, статистичну звітність по стаціонару, бухгалтерський облік. Електронний документообіг модернізує обмін інформацією всередині клініки. Різна ступінь доступу лікарів і пацієнтів, обов'язкове використання системи шифрування для кодування діагнозів, результатів обстеження, терапевтичних, хірургічних та інших процедур дає можливість надійно захищати будь-яку інформацію[4]. Міністерство охорони здоров'я України до 2016 року планує впровадити єдину систему електронних карт. Про це 16 жовтня 2015 року заявив у засобах масової інформації очільник міністерства Олександр Квіташвілі. Прикладне забезпечення це програми, для яких, власне, і призначений комп'ютер. Це – обчислення, обробка результатів досліджень, різного роду розрахунки, обмін інформацією між комп'ютерами. Складні сучасні дослідження в медицині не можна уявити без застосування обчислювальної техніки. До таких досліджень належать комп'ютерна томографія, томографію з використанням явища ядерно-магнітного резонансу, ультрасонографію, дослідження із застосуванням ізотопів. Об’єм інформації, отриманий в результаті цих досліджень, настільки великий, що без комп'ютера людина була би нездатна його сприйняти і обробити. Томографія є одним з основних прикладів впровадження нових інформаційних технологій в медицині. Створення цього методу без потужних комп'ютерів було б неможливим. 219


Телемедицина – напрям медицини, заснований на використанні комп'ютерних і телекомунікаційних технологій для обміну медичною інформацією між фахівцями з метою підвищення якості діагностики та лікування конкретних пацієнтів. Як приклад можна навести використання системи дистанційного біомоніторингу та теленавчання. Телемедичні системи динамічного спостереження застосовуються для спостереження за пацієнтами, що страждають хронічними захворюваннями. Перспективним напрямком розвитку таких систем є інтеграція датчиків в одяг, різні аксесуари, мобільні телефони, що реєструють артеріальний тиск, ЕКГ і ряд інших параметрів з можливістю відправки їх засобами GPRS в медичний центр, а також визначенням координат людини у разі загрози її життю. Теленавчання (дистанційні освітні технології). Проведення лекцій, відео семінарів, конференцій з використанням телекомунікаційного обладнання, під час яких викладач може мати інтерактивний контакт з аудиторією. У результаті використання таких технологій у лікаря з'явилася реальна можливість неперервної професійної освіти без відриву від місця роботи. Лекції, як і відеоконсультації транслюються в on-line режимі та можуть бути прочитані відразу для слухачів з кількох регіонів. Інформатика - галузь науки, що вивчає структуру і загальні властивості наукової інформації, а також питання, пов'язані з її збиранням, зберіганням, пошуком, переробкою, перетворенням, поширенням і використанням у різних сферах людської діяльності. Її розділ, що утворився в результаті впровадження інформаційних технологій в медичну науку, сьогодні стає одним з найважливіших напрямів інтелектуального прориву медицини на нові рубежі. При використанні комп'ютера в лабораторних медичних дослідженнях в програму закладають певний алгоритм діагностики. Створюється база нозологічних форм, де кожному захворюванню відповідають певні симптоми чи синдроми. У процесі тестування, використовуючи алгоритм, пацієнт відповідає на запитання. На підставі його відповідей 220


визначаються симптоми (синдроми), максимально близькі до відповідної групи захворювань з позначенням у відсотках. Чим вище відсоток, тим вища ймовірність цього захворювання. Але все це поки що на стадії розробки і тестування. В цілому, на сьогоднішній день у світі створено понад 200 комп'ютерних експертних систем. Використання нових інформаційних технологій в сучасних медичних центрах дозволяє легко вести повний облік всіх наданих послуг, результатів проведених обстежень, виписаних рецептів. Автоматизація медичних закладів – це створення єдиного інформаційного простору лікувально-профілактичних установ, що, в свою чергу, дозволяє створювати автоматизовані робочі місця лікарів, організовувати роботу відділів медичної статистики, створювати бази даних, вести електронні історії хвороб, амбулаторні карти і об'єднувати в єдине ціле всі лікувальні, діагностичні, адміністративні, господарські та фінансові процеси. Використання інформаційних технологій в роботі поліклінік або стаціонарів значно спрощує ряд робочих процесів і підвищує їх ефективність при наданні медичної допомоги жителям нашого регіону. Сьогодні, коли інформація і міжнародний розподіл праці стають невід'ємними рисами світової економіки, освіта продовжує залишатися основою персонального і професійного успіху будь-якої людини. Її вплив на можливості працевлаштування і життєвий рівень став набагато вищим, ніж раніше. Звичайно, вимоги, що висуваються до освіти, зокрема медичної, швидко змінюються: крім базових знань і постійного оволодіння новими сучасний лікар-професіонал повинен вміти продуктивно використовувати інформаційні ресурси. Сьогодні від нього вимагається вміння творчо мислити, приймати рішення і вчитися протягом усього життя. Аналіз напрямків реформування освіти і можливостей застосування інформаційних технологій під час їх здійснення, дає підстави стверджувати, що вирішальним чинником досягнення основних цілей реформування освіти є її інформатизація. 221


Література: 1. Атаманчук Ю. М. Управління вищим навчальним закладом освіти в Україні / Ю. М. Атаманчук // Гуманітарний вісник. – Додаток 1 до Вип. 27, Том ІІІ (36) : Тематичний випуск "Вища освіта України у контексті інтеграції до європейського освітнього простору". – К. : Гнозис, 2012. – С. 6–12. 2. Гриньова М. В. Менеджмент загальноосвітніх навчальних закладів : [навчально-методичний посібник для студентів і магістрантів] / М. В. Гриньова, Л. В. Малаканова ; Полт. нац. пед. ун-т імені В. Г. Короленка. – Полтава : ПП "Астрая", 2012. – 311 с. 3. Гриценко В.Г. Шляхи інформатизації університетської освіти / В.Г.Гриценко // Вісник Черкаського університету. Випуск 211. Серія: педагогічні науки.: Збірник. – Черкаси: ЧНУ, 2011. Частина ІІ. – С. 35-39. 4. Жук Ю.О. Системні особливості освітнього середовища як об’єкту інформатизації // Післядипломна освіта в Україні. – 2002. – № 2. – С. 35 – 37. 5. Інформаційне забезпечення навчально-виховного процесу: інноваційні засоби і технології: Колективна монографія / за ред. В. Ю. Бикова, О. В. Овчарук. – К.: Атіка, 2005. – 252 с. 6. Лекція 5. Інформаційне освітнє середовище навчального закладу. Створення електронного навчально-методичного комплексу дисципліни (ЕНМК) //http://ito.vspu.net/SAIT/inst_kaf/kafedru/matem_fizuka_tex_osv/w wwNK/2011-2012/kompleks_new_magistru/lections/lection_5.htm 7. Шевченко Т.І., Сорокіна С.І., Шевченко С.С. / Проблеми використання сучасних методів та моделей ІКТ в процесі навчання студентів у вищих навчальних закладах.- The materials of the 7-th International Conference “New Information Technologies in Education for All: Models and Infrastructures” (27-28 November 2012). - Kiev, 2012.- P.148-151.

222


ЗАСОБИ РЕАЛІЗАЦІЇ СУМІСНОЇ РОБОТИ НАД ITПРОЕКТАМИ У ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ

Шестопалова Ксенія Сергіівна Державний заклад "Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського", м. Одеса Робота присвячена дослідженню шляхів організації сумісної роботи при створенні програмного забезпечення та навчання цьому студентів вищих навчальних закладів в ході їх підготовки в галузі програмування. Актуальність. Робота людини в інформаційному суспільстві має низку особливостей, одна з яких - автоматизація сумісної роботи [1] над інформаційними проектами [2]. Те, що раніше можна було здійснювати лише за допомогою координації в офісі, зараз можна реалізовувати за допомогою використання єдиної системи управління проектами, зберігаючи мобільність учасників проекту. Для керування проектами загального призначення використовуються такі системи як Microsoft Project, Open Plan, Primavera Project Planner, SureTrak Project Manager, Spider Project, Project Expert, 1С-Рарус. Websінтерфейс мають такі системи управління проеками, як Teamwork Project Manager, DeskAway, Intervals, Worksection, Аctive Collab. Але у IT-проектів є свої особливості, в першу чергу пов'язані з наявністю контролю версій програмного коду, що розробляється групою програмістів. В роботі досліджуються сучасні засоби реалізації сумісної роботи над IT-проектами на предмет підготовки інструкцій для студентів вищих навчальних закладів для самостійного оволодіння навичками роботи з системами контролю версій та командною роботою при розробці програмного забезпечення Мета дослідження полягає в підвищенні якості підготовки студентів вищих навчальних закладів до розробки програмного забезпечення. Для досягнення мети були поставлені наступні задачі: 1. Зробити порівняльну характеристику найбільш поширених систем організації сумісної роботи над IT-проектами. 2. Розробити інструкції з використання однієї з систем організації сумісної роботи над IT-проектами, що 223


орієнтовані на реалізацію мобільного навчання. 3. Розробити експериментальний проект за допомогою системи організації сумісної роботи над IT-проектами. Виклад основного матеріалу. При вирішенні першої задачі ми спирались на результати попередніх досліджень [3], на основі яких були зроблені висновки щодо популярності основних двух систем організації сумісної роботи над ITпроектами: GitHub та Bitbucket. Перегляд та експериментальне використання відповідних сервісів надав можливість узагальнити результати щодо їх порівняльної характеристики (Таб.1). Таблиця 1. Порівняльна характеристика двух популярних веб-сервісів для роботи над колективними IT-проектами GitHub

Bitbucket

Можливість закривати репозиторій

Можливо, але не безкоштовно

Можна закривати репозиторій для приватного користування безкоштовно

Підтримка мов програмування

Обидва сервіси підтримують багато популярних мов програмування JavaScript, Ruby, Java, PHP, Python, C++, C, C#, тощо

Кількість учасників в проекті

До 125 (що коштує приблизно 200$)

0-5 - безкоштовно. >100 - за ту ж саму ціну що і максимум на github

Інтеграція з соціальними мережами

Не підтримується

GitHub, Twitter, Facebook, OpenID, Google

На підставі зробленого аналізу нами було визначено, що в навчальній діяльності доцільно використовувати систему 224


Bitbucket і в ході вирішення другої задачі нами були розроблені інструкції щодо використання цієї системи за наступними темами: 1. Установка системи контролю версій git. 2. Регістрація на веб-сервісі Bitbucket. Інтерфейс. Основи використання. 3. Створення команди розробників на веб-сервісі Bitbucket. 4. Створення та налаштування репозиторію на Bitbucket. 5. Система команд git. Третя задача пов'язана з розробкою за допомогою системи організації сумісної роботи над IT-проектами Bitbucket експериментального проекту з організації тестування учнів в системі Android. Саме на основі роботи над цим проектом і створювались інструкції щодо використання системи Bitbucket. Висновки. В роботі проведено експериментальне використання сервісу Bitbucket та розроблені відповідні інструкції, які розраховані на використання мобільних технологій навчання. Розроблені інструкції можа рекомендувати для використання у вищих навчальних закладах при підготвці в галузі програмування. Література: 1. Брескіна Л.В. Аналіз психолого-педагогічних аспектів використання соціальних мереж у навчанні// ITEA - 2014 (Ukr, part1) Нові інформаційні технології в освіті для всіх. Збірка праць. Частина 1. - 2014 рік - С. 73-79 - [Електронний ресурс] Режим доступу: http://issuu.com/iteaconf/docs/itea2014ua1/73?e=0 (29.10.2015). 2. Недашківський О.Л. Планування та проектування інформаційних систем - Київ, 2014 - 2015 с. - [Електронний ресурс] Режим доступу: http://www.dut.edu.ua/uploads/l_842_23775847.pdf (04.11.2015). 3. Шалтунович А. В. Организация совместной разработки ВЕБприложений в рамках социальной сети GITHUB - [Електронний ресурс] Режим доступу: http://cyberleninka.ru/article/n/organizatsiya-sovmestnoy-razrabotkiveb-prilozheniy-v-ramkah-sotsialnoy-seti-github (04.11.2015). 225


ВИКОРИСТАННЯ МУЛЬТИМЕДІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ В СУЧАСНОМУ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОМУ ПРОЦЕСІ ЯК ЗАСІБ ВИХОВАННЯ ПАТРІОТИЗМУ СТАРШОКЛАСНИКІВ

Шинкаренко В’ячеслав В’ячеславович Дніпропетровський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти У Державній національній програмі “Освіта” (“Україна ХХІ століття”), Законах України “Про освіту”, “Про загальну середню освіту” як стратегічні визначаються завдання виховання в особистості любові до Батьківщини, усвідомлення свого громадянського обов’язку на основі національних і загальнолюдських духовних цінностей, утвердження якостей громадянина- патріота України для збагачення і примноження на цій основі культурного і творчого потенціалу нашого народу. У “Концепції виховання особистості в умовах розвитку української державності” підкреслюється необхідність утвердження у шкільної молоді “почуття патріотизму, відданості Батьківщині, й, водночас, відчуття належності до світової спільноти” [3, с. 103]. Тож стає зрозуміло, що школа повинна бути установою, що зароджує в молодому поколінні почуття державності, закладає паростки гордості за Батьківщину, за вчинки предків, готує громадян і патріотів. Нинішній час, сама ситуація вимагає цілісної, глибоко продуманої системи виховної роботи з учнями, тому що останнім часом стала більш помітною втрата нашим суспільством традиційно української патріотичної свідомості. Не можна любити свою Батьківщину, не знаючи й не поважаючи її культурно-історичну спадщину. Тож завдання зрозуміле, але в сучасному навчальновиховному процесі спостерігається проблема втрати зацікавленості до історії своєї країни та навчання взагалі. Тож в умовах сучасного інформаційного суспільства виникає нагальна потреба інформатизації освіти, мета якої полягає у глобальній раціоналізації інтелектуальної діяльності шляхом використання нових інформаційних технологій, радикального підвищення ефективності та якості підготовки фахівців з новим типом мислення, що відповідає вимогам постіндустріального 226


суспільства. Вирішенню цієї проблеми можуть зарадити такі сучасні мультимедійні засоби, як мультимедійний проектор (ММП) та мультимедійна дошка (ММД). Широке використання поряд з традиційними ілюстративним засобами такими як кіно, відео кліп, фотографії та малюнки, схеми, таблиці та ілюстрації такого могутнього засобу як мультимедійна презентація дозволяють вчителю значно підвищити якість уроку. Нині в педагогічну практику вводиться новий етап комп’ютеризації з різних дисциплін, викликаний розвитком мультимедійних технологій. В інтерактивному режимі роботи графіка, анімація, фото, відео, звук, текст створюють інтегроване інформаційне середовище, в якому користувач знаходить якісно нові можливості, спроможні відігравати роль вагомого засобу активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів. В Україні проблему патріотизму школярів досліджували А. Бондар, А. Дем’янчук, О. Захаренко, І. Зязюн, О. Мороз, О. Рудницька, І. Ткаченко, Т. Шашло, М. Шкіль, М. Ярмаченко та ін. В останні роки з проблем патріотизму школярів, формування його в учнів загальноосвітньої школи захищено декілька дисертаційних робіт (В. Гуменюк, В. Каюков, В. Кіндрат, В. Коваль, М. Павленко). Все ж, доводиться констатувати, що конкретних робіт з проблеми вихованння патріотизму засобами мультимедійних технологій ми не знаходимо. Тлумачний словник української мови визначає патріотизм як “любов до своєї батьківщини, відданість своєму народові, готовність для них на жертви і подвиги” [4, с. 223]. Проаналізувавши різні тлумачення «патріотизму» у наукових дослідженнях, доходимо висновку, що на нашу думку патріотизм – одне з найглибших громадянських почуттів, змістом якого є любов до Батьківщини, відданість своєму народові, гордість за надбання національної культури. Патріотизм виявляється в практичній діяльності, спрямованій на всебічний розвиток своєї країни, захист її інтересів. Патріотизм – соціально-історичне явище. Елементи його виникли за 227


первіснообщинного ладу як форми усвідомлення родових зв’язків, обрядів і звичаїв. На нашу думку застосування мультимедійних технологій дозволяє змінити способи передачі навчального матеріалу, які традиційно здійснюються під час уроку. При цьому якість засвоєння теоретичного матеріалу не поступається тій, яка досягається при проведенні звичного уроку і може бути підвищенна шляхом використання телекомунікацій у навчальному процесі. Великий словник іноземних мов визначає мультимедіа – сукупність програмно-апаратних засобів, що відображають інформацію в зоровому і звуковому вигляді [1, с. 302]. Викладач у мультимедіа аудиторії отримує замість дошки та крейди потужний інструмент для представлення інформації в різнорідній формі (текст, графіка, анімація, звук, цифрове відео та ін.). В якості джерела ілюстративного матеріалу в цьому випадку найбільш зручно використовувати CD ROM чи HTML документи. Як відомо, людина, при вивченні певного матерiалу, запам’ятовує 20 % відео-, 30 % аудіо- інформації. Якщо ж поєднати різні способи сприймання інформації в медіадіяльності, то продуктивність запам’ятовування зростає до 80 % . У шкільних навчальних закладах, переважають мовні заняття, і спостерігається недостатність наочної зорової інформації, що знижує ефективність здобуття знань учнями. Використання мультимедійних засобів, в тому числі презентацій, дозволяє підвищити ефективність навчального процесу та якості навчання дітей. Використання мультимедійного проектора та створення презентацій допоможуть викладачеві привнести ефект додаткової наочності в заняття, що сприяє засвоєнню учнями матеріалу з патріотичним змістом швидше і в більшому обсязі. В. Захарова стверджує, що більше 60% інформації надходить до нас через зір і слух. Зір і слух найбільш потужні та ефективні канали передачі і прийому інформації. Чим різноманітніше буде подання інформації, тим ефективнішим буде процес її засвоєння [2, с. 85]. Ми вважаємо, що найважливішою особливістю 228


мультимедійних технологій є їх інтерактивність, тобто учень є не пасивним слухачем, а грає роль активного діяча. Перевага комп’ютерної презентації полягає у полегшенні праці викладача, упорядкуванні та збереженні наочного матеріалу, необхідного для конкретного заняття. Презентації дають можливість подати в привабливому вигляді інформацію з патріотичним змістом. Головна дидактична функція презентації обумовлена тим, що реалізована в ній послідовність подання візуальних компонентів визначає порядок сприйняття навчального матеріалу. Презентація забезпечує методично вивірений розподіл уваги. Після завершення одного кадру здійснюється перехід до наступного. Таким чином, використання презентаційних кадрів можна порівняти з переглядом інтерактивного фільму. Комп’ютерна презентація допомагає впорядкувати весь матеріал, вибудувати його, дотримуючись логіки викладу і зберігати його в одному файлі. Збереження наочних матеріалів та можливість їх коригування теж є важливим моментом для викладача. Учні не тільки дивляться патріотичні фільми, запропоновані вчителем, але й самі включаються в пошук інформації. Так з’являються творчі та дослідницькі роботи школярів. Доцільно також проводити виховні години та свята з використанням мультимедійних технологій, відеофільмів, заочних подорожей, на яких можна вивчати символи, обереги України, основні Закони нашої держави. Все це буде сприяти зміцненню і поглибленню найцінніших громадських якостей молодого покоління, формування активної життєвої позвиції, спрямування процесу самовиховання патріота-українця. Важливу роль у вихованні справжнього учня-патріота відіграє наявність у школі краєзнавчого музею, в якому можуть зберігатися і використовуватися матеріали як для навчання, так і для проведення позакласної виховної роботи: «Історія міста», «Видатні люди міста», матеріали про страшні роки війни тощо. Зрозуміло що зал вимагає багато місця, але якщо більшість матеріалів та експозицій буде зберігатись у засобах інформаційних технологій, то ця проблема буде вирішенна, і яскраві сторінки для пізнання наступним поколінням справжнім патріотам своєї землі будуть збережені. 229


Можна зробити висновок, що в сучасному навчальновиховному процесі постає необхідність використання мультимедійних технологій: при підготовці до проведення годин спілкування, виховних годин, годин класного керівника, вечорів (розробка методичних, роздаткових матеріалів, наочності, демонстрація презентацій, відео та аудіофрагментів, використання мультимедійних програм). Адже мультимедійні технології дозволяють підвищити ефективність проведених заходів, поліпшити моніторинг вихованості учнів, звільнити більше часу для надання допомоги учням. Мультимедійні технології надають вчителеві можливість зробити бесіди, акції, конференції, усні журнали цікавішими, захоплюючими та сучасними. Література: 1. Великий словник іноземних слів / Уклад. А. Ю. Москвін. – М. : ЗАТ Видавництво Центрполиграф: ТОВ «Поліс», 2003. – 816 с. 2. Захарова В. Р. Інформаційні технології в освіті: навчальний посібник для студ. пед. навч. закладів / В. Р Захарова – М. : Видавничий центр «Академія», 2003. – 192 с. 3. Концепція виховання особистості в умовах розвитку української державності // Інф. збірник МО України, 1996. - № 14 – С. 124. 4. Новий тлумачний словник укр.мови. У 4 томах / Укладачі В. Яременко, О. Сліпушко. – К. :Аконіт, 1999. – Т.3. – С. 223. ОЦІНКИ ПРОПУСКНОЇ ЗДАТНОСТІ ШЛЮЗІВ. СПОСОБИ ОЦІНЮВАННЯ Й МЕТОДИ ОТРИМАННЯ ПРАКТИЧНОЇ ЗАТРИМКИ У КАМПУСНИХ МЕРЕЖАХ

Шіяк Б.А. МННЦ У мережах навчального призначення, корпоративних і кампусних мережах освітніх установ при збільшенні потужності інфраструктури підприємства виникає завдання оцінювання продуктивності телекомунікаційної складової. 230


Тестування мережевих пристроїв - стандарт RFC 2533 [1], [2], який встановлено Інженерною Радою Інтернет (Internet Engineering Task Force, IETF), є методологією тестування пристроїв для операторських мереж Ethernet. Стандарт визначає методологію, яка дозволяє надати оцінку продуктивності мережевого пристрою, що включає в себе такі параметри як пропускна здатність, рівень втрат кадрів і затримка. Методологія стандарту RFC 2533 встановлює розміри кадрів, тривалість тестів і кількість ітерацій. Результати таких тестів забезпечують оператора порівнянними даними про продукцію різних виробників, які можна використовувати для оцінки та вибору пристроїв. Крім того, параметри, що вимірюються зазвичай вказуються в угоді про рівень послуг, які надаються (SLA), що укладається операторами з клієнтами. У таких випадках контроль виконання рекомендацій RFC 2533 здійснюється для ділянки мережі, а не для конкретного обладнання. На даний момент, методика тестування RFC 2533 дещо застаріла [3] і сьогодні вже не відповідає вимогам ринку. Вона все ще може використовуватися для оцінки мережевих шлюзів, але більш кращою є ITU-T Y.1554. Ідеальним варіантом реалізації послідовності тестів є використання тестера з прийомним і передавальним портом. Передавальний порт тестера з'єднується з прийомним портом DUT (Device under test), а передавальний порт DUT підключається до приймального порту тестера (Малюнок 1). Оскільки тестер в цьому випадку буде передавати дані і приймати їх назад після пересилки пристроєм, що підлягає тестуванню (DUT), тестер легко може перевірити чи передані пакети були отримані назад і переконатися в коректності прийнятих пакетів.

231


Малюнок 1 Така ж функціональність може бути досягнута при використанні роздільних пристроїв для передачі та прийому даних (Малюнок 2), але поки ці пристрої не контролюються віддалено будь-яким комп'ютером для імітації єдиного тестера, деякі тести, що вимагають точності (зокрема, перевірка пропускної здатності), не можуть бути виконані.

Малюнок 2 Рекомендацію RFC 2533 було розроблено в 1999 році й прийнято IETF. Існує переклад на російську мову. Зараз ця рекомендація - практично, стандарт де-факто, завдяки широкому розповсюдженню і вільному доступу. Рекомендація "описує і визначає набір тестів для визначення характеристик пристроїв міжмережевих з'єднань", описує формати представлення результатів тестування. Измеряемые характеристики RFC 2533 определяет шесть стандартных измерений: Throughput (пропускная способность) Latency (время задержки) Frame loss rate (уровень потери кадров) Back-to-back frames (тест берстности) System recovery 232


(восстановление системы) Reset (перезагрузка). Характеристики, що вимірюються у RFC 2533 визначено шість стандартних вимірів: Throughput (пропускна здатність) Latency (час затримки) Frame loss rate (рівень втрати кадрів) Back-toback frames (тест берстності) System recovery (відновлення системи) Reset (перезавантаження). Тестування за методикою RFC2533 зведено до виконання набору тестів, чотири з яких присутні у більшості виробників вимірювального обладнання, а два зустрічаються досить рідко (останні в списку). Throughput - визначає пропускну здатність DUT, за рекомендацією RFC1242 - визначає навантаження, при якій немає втрат пакетів, Latency - визначає затримку, за рекомендацією RFC1242 - вимірює затримку з кадрів вибірково, Frame Loss - визначає частоту втрати кадрів, за рекомендацією RFC1242, у всьому діапазоні швидкостей даних і розмірів кадру - визначає залежність втрат від навантаження Back-To-Back - визначає можливість DUT по обробці кадрів back-to-back, за рекомендацією RFC1242 вимірює тривалість роботи при заданому навантаженні. Відновлення системи o визначає швидкість відновлення DUT після перевантаження трафіком. Перезавантаження - визначає швидкість відновлення DUT після програмного або апаратного скидання. Методика тестування: Пропускна здатність (Throughput) Тест продуктивності визначає максимальну пропускну здатність, яку забезпечує DUT без втрати кадрів. Час затримки (Latency) Стандартний тест часу затримки сигналу виконується при фіксованому рівні навантаження каналу протягом двох хвилин. Рівень втрати кадрів (Frame Loss Rate) Тест втрати кадрів відображається як графік залежності кількості втрачених кадрів про завантаження каналу. Тест берстності Back-to-back Вack-to-back тест кадрів визначає максимальну кількість кадрів, які були надіслані backto-back з мінімальним IPG (100%-ою швидкістю передачі кадрів), яке DUT може обробити без втрати кадрів. Системна швидкість відновлення (System Recovery) Системна 233


швидкість відновлення - час, який потрібен DUT для зупинки втрати кадрів, коли швидкість передачі кадрів зменьшена від стресового (більше 100%) до нормального стану. Reset Тест на скидання вимірює час, який потрібен для DUT, щоб почати передачу кадрів після апаратного або програмного скидання або переривання подачі живлення. Щоб розширити функціональність і компенсувати недоліки були розроблені додаткові тести: Jitter Пакетний джиттер - це абсолютна різниця затримок поширення двох послідовно прийнятих пакетів, що належать одному потоку даних. Ідеальний варіант - повна відсутність тремтіння. Можливий варіант - різна затримка між сусідніми пакетами. Complex traffic Тест дозволяє генерувати і приймати кілька потоків тестового трафіку. Вимірює пропускну здатність і величину втрат кадрів (Frame Loss Rate, FLR), але не дозволяє вимірювати постійно затримку (FTD) і варіацію затримки (FDV). Література: 1. “RFC 2533” – https://www.ietf.org/rfc/rfc2533.txt 2. “RFC 2533, перевод” – http://rfc2.ru/2533.rfc/print 3. “Are you still testing to RFC 2533. О”Really – http://www.exfo.com/corporate/blog/2013/still-testing-rfc-2533really 4. “Стандартный тест RFC2533” – http://habrahabr.ru/post/252741/

ВИКОРИСТАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ «ГЛОСАРІЙ» СИСТЕМИ MOODLE ДЛЯ ПІДТРИМКИ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ

Шлянчак Світлана Олександрівна Кіровоградський державний пед. університет ім. В. Винниченка Розглянуто можливості діяльності «Глосарій» системи управління навчальним контентом Moodle. Акцентовано увагу на організації колективної роботи щодо наповнення глосарію визначеннями. Активне

впровадження

у

навчальний

процес

систем 234


управління навчальним контентом (LCMS – Learning Content Management Systems) зумовлює розвиток нових форм організації електронного навчання (e-Learning). Існують різні тлумачення поняття «електронне навчання» у контексті сучасної педагогічної науки як вітчизняними, так і зарубіжними науковцями. С.О. Семеріков зазначає, що електронне навчання є інноваційною технологією, що спрямована на професіоналізацію та підвищення мобільності тих, хто навчається. Науковець акцентує, що на сучасному етапі розвитку інформаційно-комунікаційних технологій електронне навчання можна розглядати як технологічну основу фундаменталізації вищої освіти [1]. Термін «електронне навчання» відносять до таких, що утворюють понятійний апарат електронної педагогіки (е-педагогіки). В.Ю. Биков вказує на існування проблем е-педагогіки, що утворюють деяку системну підмножину сучасних проблем педагогіки й педагогічної психології. Науковець, досліджуючи ці проблеми, звертає увагу на специфічні аспекти будови педагогічної діяльності в комп’ютерно орієнтованому навчальному середовищі [2]. За таких умов е-педагогіка збагачується новими формами організації навчання. В положенні про дистанційне навчання перераховано елементи, що становлять його системотехнічне забезпечення. Зокрема, для забезпечення дистанційного навчання слухачів необхідним є створення термінологічних словників. Саме тому пропонуємо в роботі розглянути можливості використання модуля «Глосарій» та особливості налаштування зазначеного елементу курсу в середовищі Moodle. Досить часто користувачі системи управління навчальним контентом ототожнюють поняття «глосарій» і «словник». Звертаємо увагу, що використання глосарію дозволяє не тільки наповнювати відповідну йому базу спеціалізованих термінів у певній галузі, а й додавати коментарі та наводити приклади. Також можна дозволити прикріплення файлів та зображень до записів глосарію. Лексикографія має багатовікову історію, що свідчить про існування глос, їх і вважають попередниками словників. Глоси використовували для роз’яснення певних слів без відриву 235


від тексту (наприклад, записи на полях), а їх збірники називали глосаріями. В системі Moodle наповнення глосарію визначеннями передбачає їх автоматичне зв’язування із словами (фразами), що вже є в курсі і тими, що будуть з’являтися у процесі його формування. В системі Moodle елементи курсу поділяють на ресурси і діяльності. Ресурси є статичними елементами, а діяльності – такими, що вимагають активності від студента. Модуль «Глосарій» відносять до видів діяльності. Тому помилковою є думка, що глосарій заповнюється викладачем курсу, а студенти лише його використовують. Наповнення глосарію є не скільки складним, стільки тривалим процесом, тому пропонуємо залучати до нього студентів. Налаштування параметрів зазначеного виду діяльності дозволяє організовувати колективну роботу щодо його наповнення визначеннями. До того ж додані студентами записи можна приймати автоматично або вимагати схвалення від викладача, після чого визначення стануть доступними іншим студентам. Корисною є можливість встановлення кількості записів, які повинен додати студент. З досвіду використання глосарію, як елементу курсу в Moodle, такий вид діяльності базується на активній участі студентів, які самі організовують власну роботу відповідно до навчальних цілей. Викладач може оцінювати роботу студентів та виставляти бали, що будуть занесені до журналу оцінок. Для цього необхідно здійснити редагування такого параметру як «Рейтинги». В системі Moodle виділяють два типи глосаріїв: головний, вторинний. На курсі може бути тільки один головний глосарій, всі ж інші – вторинні. В процесі створення глосарію параметр «тип глосарію» є вторинним за замовчуванням. Студенти можуть наповнювати або редагувати саме терміни вторинного глосарію. Якщо один з глосаріїв встановити головним, тоді до нього можна імпортувати записи із вторинних. Пропонуємо створювати до кожної або окремих тем курсу вторинні глосарії, а головний розміщувати у вступній частині курсу (загальне), що є обов’язковою, або в інших секціях. Редагування параметру «Вид» дозволяє обирати різні формати показу глосарію. Також можна задавати спосіб перегляду глосарію користувачами 236


(наприклад, перегляд термінів, що починаються зі спеціальних символів @ та #). Короткий огляд можливостей модуля «Глосарій» у власному електронному курсі здійснено з метою акцентування уваги на таких перспективах його використання: залучення студентів до наповнення глосарію термінами; заохочення користувачів вивчати поняття відповідної предметної галузі; закріплення вивченого матеріалу за допомогою коментування; швидкий пошук інформації, її подання у зручному вигляді та ін. Література: 1. Семеріков С. О. Теоретико-методичні основи фундаменталізації навчання інформатичних дисциплін у вищих навчальних закладах : дис. ... д-ра пед. наук : 13.00.02 – теорія та методика навчання (інформатика) / Семеріков Сергій Олексійович ; Національний педагогічний ун-т ім. М. П. Драгоманова. – К., 2009. – 536 с. 2. Walery I. Bykow. E-pedagogika a wspolczesne systemy nauczania na odleglosc // Ksztalcenie ustawiczne do wielokulturowosci / pod redaksja Tadeusza Lewowickiego i Franciszka Szloska. –Warszawa – Radom: Widawnictwo Naukowe Instytutu Technologii Eksploatacji – PIB, 2009. –C. 356 361. ВИКОРИСТАННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ СИСТЕМИ GEOGEBRA ПІД ЧАС ВИВЧЕННЯ ТЕМИ “ОБ’ЄМИ ТА ПЛОЩІ ПОВЕРХОНЬ ГЕОМЕТРИЧНИХ ТІЛ”

Юнчик В.Л. Інститут інформаційних технологій і засобів навчання НАПН України У дослідженні продемонстровано ефективність використання системи GeoGebra під час навчання математики. Продемонстровано доцільність використання функціоналу системи динамічної математики GeoGebra у навчальному процесі та наведено приклади використання окремих комп’ютерних моделей. Ключові слова: система динамічної математики, GeoGebra, комп’ютерна модель, математика.

237


Актуальними завданнями сучасного загальноосвітнього навчального закладу є пошук оптимальних шляхів зацікавлення учнів процесом навчанням, підвищення їх розумової активності, спонукання до творчості, виховання школяра в контексті формування життєво й соціально компетентної особистості та розвитку дослідницької компетентності учнів. В процесі навчання дисциплін природничо-математичного циклу з метою розв’язання поставлених завдань рекомендується впроваджувати евристичні методи навчання, творчі завдання та дослідницькі задачі з використанням інформаційнокомунікаційних технологій. Особливо актуальними проблемами сьогодення є проблеми інформатизації освіти, що відображають досягнутий рівень розвитку суспільства і залежать від нього. Разом з тим, в процесі навчання природничо-математичних дисциплін доцільно використовувати комп’ютерно-орієнтовані системи навчання для розвитку дослідницької діяльності учнів [4]. Система динамічної математики GeoGebra є універсальним програмним засобом, що використовується для підтримки вивчення геометрії, алгебри, математичного аналізу, статистики та інших розділів математики. Вагомим аргументом упровадження системи GeoGebra в процес навчання математики є вільно поширюваність програмного продукту, над яким працює інтернаціональна команда програмістів та користувачів програми, серед яких є вчителі та їх учні, студенти та викладачі, науковці та дослідники. Проблематикою використання системи динамічної математики GeoGebra займаються Маркус Хохенвартер, Майкл Борчердс, Андреас Лінднер, Герріт Столс, Р. Зіатдінов, О. Гриб’юк, В. Пікалова, В. Ракута в тому числі в контексті професійної підготовки майбутніх фахівців. Однак недостатньо висвітлено питання щодо створення методичного та дидактичного забезпечення системи динамічної математики GeoGebra у процесі навчання математики в шкільному курсі, створенню варіативних моделей та використанню пропонованої системи для розвитку дослідницької компетентності учнів. З використанням методу евристичного спостереження в умовах упровадження інформаційно-комунікаційних технологій 238


доцільно проводити уроки з теми «Об’єми та площі поверхонь геометричних тіл», що динамічно змінюється згідно сформульованого правила-орієнтиру. З використанням методу евристичного дослідження обирається об'єкт дослідження, наприклад, многогранники, учням пропонується самостійно дослідити заданий об'єкт. Метод самоорганізації навчання полягає в роботі з підручником, першоджерелами, реальними об'єктами, з комп'ютерними навчальними програмами; розв'язуванні задач, виконанні вправ; побудові моделей; пошуку даних в мережі Інтернет та ін. Учням надається можливість самостійно пройти всі етапи дослідницької діяльності в процесі розв’язання завдань на оптимізацію і сформувати свої навчально-дослідницькі вміння. Доцільнісь інформаційнокомунікаційних технологій спостерігається у використанні методу проектів, де учні індивідуально або по групах виконують пізнавальну, дослідницьку, конструкторську або іншу роботу на задану тему. Ефективною в процесі навчання математики є GeoGebra, що використовується як засіб для візуалізації досліджуваних математичних об’єктів, виразів, ілюстрації методів побудови; як середовище для моделювання та емпіричного дослідження властивостей досліджуваних об'єктів; як інструментальновимірювальний комплекс, що надає користувачеві набір спеціалізованих інструментів для створення і перетворення об'єкта, а також вимірювання його заданих параметрів. Використання системи GeoGebra сприяє візуалізації об’єкта дослідження, демонстрації його властивостей, уникненню рутинних дій, пов'язаних із створенням допоміжних зображень; представлення навчального матеріалу ілюстраціями (статичними і динамічними зображеннями, графіками, схемами, таблицями), в тому числі різного педагогічного призначення (для формування інтересу учнів щодо теми пропонованого заняття, візуального супроводу або пояснення виконуваних виразів, демонстрації прикладів застосування здобутих знань у житті). В системі GeoGebra є можливість симетричної побудови геометричних фігур відносно координатної осі, побудови симетричних обертань навколо точки, паралельне перенесення 239


об’єктів, застосування гомотетії, динамічна побудова графічних об’єктів [3] та створення анімацій [4]. Застосування 3D-графіки в системі GeoGebra сприяє створенню та перетворенню моделей базових просторових об’єктів, виконанню перерізів багатогранників площинами, обчисленню об’ємів та площ поверхонь багатогранників і тіл обертання, вимірюванню відстаней та кутів, побудові розгорток необхідних фігур [2]. Залучення учнів на практичних заняттях до виконання завдань з використанням середовища GeoGebra сприяє розширенню кола навчальних завдань, включаючи в нього нестандартні завдання дослідницького та прикладного характеру [4]. Важливим і поширеним видом розв’язування задач шкільного курсу є математичне моделювання, де дослідження здійснюється з використанням моделі, сформульованої у вигляді математичних виразів [3]. Приклад. Бокал у вигляді конуса до країв наповнено соком. Учень поділився із однокласницею цим соком. Він перелив у інший, такий же бокал сік так, що у першому бокалі соку залишилось, приблизно, три четверті від попередньої висоти соку в бокалі. В якому бокалі більше соку? Запишемо математичну модель задачі. Дано конус з висотою H та радіусом R. Конус перетнули по висоті площиною від вершини у відношенні 3:1. Порівняти об’єми утвореного конуса та зрізаного конуса . Правило-орієнтир розв’язування задачі. 1. Запишемо об’єм конуса з висотою АВ (рис.1.) . 2. Знайдемо радіус конуса з висотою AC. З трикутника ABD складемо відношення

, тобто

,

звідси

3. Знайдемо об’єм конуса з висотою AC: 240


4. Знайдемо об’єм зрізаного конуса з висотою СB:

Програмну реалізацію здійснено з використанням 3D-графіки в системі динамічної математики GeoGebra (рис.1).

Рис. 1 В результаті отримали, що об’єм зрізаного конуса більший, тобто соку було перелито більше ніж залишилось. Правило-орієнтир побудови перерізу конуса з використанням системи GeoGebra: 1. В системі GeoGebra вибрати модуль 3D-графіка. 2. Побудувати конус за двома точками та радіусом, вибравши на панелі інструментів , або з використанням однієї з команд: Конус[ <Коло>, <Висота> ]; Конус[ <Точка>, <Точка>, <Радіус> ]; Конус[ <Точка>, <Вектор>, <Кут> ]. 3. Побудувати площину, паралельну до основи, вибравши на панелі інструментів . 4. Побудувати криву перетину двох поверхонь, вибравши на панелі інструментів 241

.


5. В результаті отримали переріз конуса площиною. Методична система навчання з використанням моделювання будується на концепціях теорії проблемного навчання та теорії поетапного формування розумових дій, що забезпечує можливість управління навчальною діяльністю і створення орієнтувальної основи дій для розвитку творчих здібностей. Водночас набуття навичок побудови і дослідження моделей сприяє розв’язуванню задачі, що має самостійну загальноосвітню значущість – воно створює передумови для розвитку системного і логічного мислення. Таке навчання забезпечує формування наукового світогляду [3]. В процесі розв’язування аналогічних математичних задач, в тому числі прикладного спрямування, учні займаються проектною та дослідницькою діяльністю, що спонукає їх до математичної творчості, стимулює їх ініціативність, самостійність в навчально-пізнавальній діяльності з використанням систем комп’ютерної математики у майбутній професійній діяльності. З використанням системи динамічної геометрії GeoGebra, як зручного середовища для організації та підтримки навчальнопізнавальної діяльності учнів, у тому числі і навчальних досліджень, забезпечується реалізація діяльнісного підходу щодо навчального процесу в загальноосвітньому навчальному закладі. Для зберігання, перегляду, використання та обміну дидактичними матеріалами, створеними з використанням GeoGebra, створено платформу GeoGebraTube [6] із чітко налагодженим зворотнім зв’язком, що є ефективним в процесі організації змішаного навчання, що дозволяє використовувати накопичений позитивний досвід здійснення традиційного навчання, доповнюючи його сучасними технологічними інноваціями. Важливо зазначити, що використання системи комп’ютерної математики дає змогу учням сформувати алгоритмічний стиль мислення, наочно демонструючи формальний, алгоритмічний характер щодо розв’язування прикладних задач, опановувати сучасні інформаційно-комунікаційні технології і отримати потужний інструмент для розв’язування прикладних задач. 242


Процес розв’язування таких задач стимулює учнів до розумової активності та сприяє розвитку дослідницької діяльності. Одним із ефективних засобів підвищення результативності навчання математики є педагогічно виважене використання комп’ютерно-орієнтованих систем навчання, систем комп’ютерної математики за умов їх систематичного використання, добре осмисленого добору навчальних завдань, розв’язування яких проблематичне без використання комп’ютера. Необхідними і достатніми умовами є досягнення високої мотивації навчання, забезпечення індивідуалізації процесу навчання і формування позитивного ставлення учнів до навчання. Перспективною та необхідною планується подальша робота у напрямку продовження створення методичного та дидактичного забезпечення системи динамічної математики GeoGebra з метою покращення ефективності процесу навчання природничо-математичних дисциплін, створенню варіативних моделей для забезпечення ефективності навчального процесу в загальноосвітньому навчальному закладі. Література: 1. Гриб’юк О.О., Юнчик В. Л. Використання систем комп'ютерної математики у контексті моделі змішаного навчання / Математика. Інформаційні технології. Освіта: [зб. статей] / СНУ імені Лесі Українки. – Луцьк – Світязь, 2015. – С. 52 – 71. 2. Гриб’юк О. О., Юнчик В. Л. Використання системи GeoGebra в контексті проектування комп'ютерно орієнтованого середовища навчання / П’ята Міжнародна науково-практична конференція FOSS Lviv-2015. – Львів, 2015. С. 15–17. 3. Гриб’юк О. О., Юнчик В. Л. Моделювання з використанням інформаційно-комунікаційних технологій в контексті навчання математики / Моделювання в навчальному процесі : матеріали Всеукраїнської науково-практичної інтернет-конференції (23-27 лютого 2015 р.) / укладач Н.А. Головіна. - Луцьк : Вежа-Друк, 2015. - С.154-157. 4. Гриб’юк О.О., Юнчик В. Л. Система динамічної математики GeoGebra як засіб активізації дослідницької діяльності учнів / Інформаційно-комунікаційні технології в сучасній освіті: 243


досвід, проблеми, перспективи : зб. наук. пр. - К.-Л., 2015. Вип.4. - Ч.1. - С. 163-167. 5. Горнштейн П. И., Полонский В.Б. Задачи с параметрами. – К.: РИА «Текст»; МП «ОКО», 1992. – 290 с. 6. GeoGebra [online]. — Режим доступу: https://tube.geogebra.org/ ВІРТУАЛЬНІ ЛАБОРАТОРІЇ У НАВЧАЛЬНОМУ ФІЗИЧНОМУ СЕРЕДОВИЩІ

Юрченко Артем Олександрович Сумський державний педагогічний університет імені А.С. Макаренка У тезах розглянуто різні підходи до тлумачення терміну «віртуальна лабораторія», акцентовано увагу на відмінності віртуальних лабораторій від реальних. Наведені приклади деяких відомих віртуальних лабораторій. Зазначені переваги використання віртуальних лабораторій у навчальному процесі. Ключові слова. Віртуальна лабораторія, віртуальна лабораторна робота, інформатизація освіти. Проводити досліди на заняттях з природничих дисциплін в наш час стало доволі важко. Це викликано цілою низкою причин одними з яких є устарівше та дороге обладнання на лабораторних столах навчальних закладів та ризик небезпеки під час проведення лабораторних та практичних робіт. Тому на зміну традиційним лабораторіям прийшли віртуальні лабораторії (ВЛ). Термін «віртуальний» за словником Ожегова означає «неіснуючий, але можливий». Віртуальним простором вважають середу, яка не потребує наявності фізичного простору для організації діяльності. Віртуальна лабораторія – це віртуальна навчальна середа, яка дозволяє моделювати поведінку об’єктів реального світу в комп’ютерному середовищі і допомагає в оволодінні новими знаннями та вміннями. Така лабораторія може виступати апаратом досліджень різних природних явищ з можливістю побудови їх математичних моделей [7]. За визначенням В.В. Трухіна [8], ВЛ являє собою програмноапаратний комплекс, що дозволяє проводити досліди без 244


безпосереднього контакту з реальною установкою або при повній її відсутності. За Е.О. Козловським і Г.М. Кравцовим, ВЛ – це віртуальне програмне середовище, в якому організована можливість поводження досліджень моделей об'єктів, їх сукупностей і похідних, заданих з певною часткою деталізації щодо реальних об'єктів, в рамках певної галузі знань [3]. Також, підходами до визначенням ВЛ займалися такі науковці, як Т.В. Підгорна, І.Б. Галелюка, Т.О. Клименко, Т.М. Гранкіна, Т.І. Нарожна, М.Н. Морозов, A. Alexiou, Ch. Bouras [1;2;4;5;6]. Під ВЛ будемо розуміти повну заміну лабораторної установки – коли всім процесом вимірювання та обробки даних займається комп'ютер, а рука дослідника потрібна тільки для правильного налаштування комп'ютерного обладнання. Слід зазначити, що переваги ВЛ над реальними проявляється у наступному: • Відсутність необхідності придбання дорогого устаткування і матеріалів. Через недостатнє фінансування в багатьох лабораторіях встановлено старе обладнання, яке може спотворювати результати дослідів і стати джерелом загрози для учнів. Крім того, в таких областях як, наприклад, хімія або фізика, крім устаткування потрібні також витратні матеріали, вартість яких досить висока. Зрозуміло, комп'ютерне обладнання та програмне забезпечення також коштує недешево, проте універсальність комп'ютерної техніки та її широке розповсюдження компенсують цей недолік. • Можливість моделювання процесів, протікання яких принципово неможливо в лабораторних умовах. Сучасні комп'ютерні технології дозволяють спостерігати процеси, які важко розрізняються в реальних умовах без застосування додаткової техніки. • Можливість проникнення в тонкощі процесів і спостереження відбувається в іншому масштабі часу, що актуально для процесів, що протікають за долі секунди або, навпаки, що тривають протягом декількох років. • Безпека є важливою перевагою використання ВЛ у випадках, де йде робота, наприклад, з високими напругами або 245


хімічними речовинами. • У зв'язку з тим, що керуванням віртуальним процесом займається комп'ютер, з'являється можливість швидкого проведення серії дослідів з різними значеннями вхідних параметрів, що часто необхідно для визначення залежностей вихідних параметрів від вхідних. • Економія часу і ресурсів для введення результатів у електронний формат. У віртуальній лабораторії дані можуть заноситися в електронну таблицю результатів безпосередньо при виконанні дослідів експериментатором або автоматично. Таким чином, економиться час і значно зменшується відсоток можливих помилок. • Можливість використання віртуальної лабораторії в дистанційному навчанні, коли в принципі відсутня можливість роботи в лабораторіях університету. При проведенні роботи необхідно пам'ятати, що віртуальна модель відображає реальні процеси і явища в більш-менш спрощеному, схематичному вигляді, тому з'ясування питання, що насправді підкреслено в процесі, а що залишилося за кадром, може бути однією з форм завдання. Роботи такого виду можна виконувати цілком в комп’ютерному варіанті або зробити одним з етапів в ширшій роботі, яка включає також роботу з натуральними об'єктами та лабораторним обладнанням. Використання віртуальних лабораторних робіт по відношенню до реальних може бути демонстраційним, узагальнюючим і експериментальним (рис. 1).

Рис. 1. Використання ВЛ робіт по відношенню до реальних. 246


Сьогодні налічується велика кількість віртуальних лабораторій. Їх можна поділити на три групи за рівнем керування [6]: • Програми для візуалізації дослідів з встановленням деяких параметрів його проходження. Наприклад, до таких програм відноситься VirtuLab, розробник Віртуальна лабораторія "ВиртуЛаб" (веб-адреса сайту www.virtulab.net), за допомогою програми можна змінювати деякі параметри перебігу дослідів і бачити зміни, що відбуваються, в залежності від встановлених параметрів. • Програми для моделювання окремого класу дослідів. Наприклад, до таких програм відноситься Interactive Simulations, розробник University of Colorado (веб-адреса сайту http://phet.colorado.edu). Програма складається з модулів, за допомогою яких відбувається моделювання окремих дослідів з встановленням різних параметрів їх перебігу і вибору інструментарію для їх проведення. • Програми для моделювання роботи лабораторії – складні системи, в основі функціонування яких лежить потужний математичний апарат. Суттєвою відмінністю програм даної групи є те, що користувач може додавати моделювання нових дослідів з встановленням параметрів їх проходження. Прикладом такої програми, є комерційна програма Yenka, розробник CrocodileClipsLtd, (веб-адреса сайту http://www.yenka.com). Впровадження ВЛ у свою науково-педагогічну діяльність це вибір кожного педагога окремо, але узагальнюючи вищесказане можна зробити висновок, що ВЛ є невід’ємним елементом сучасних фізичних лабораторій. Віртуальні лабораторні роботи можуть використовуватися як у навчальних закладах, так і в навчальних центрах різних організацій. Такі лабораторні роботи значно підвищують ефективність навчального процесу і надають широкі можливості для формування та вдосконалення професійних навичок та інтуїції, а також розвивають творчі здібності учнів. Процес виконання віртуальних лабораторних робіт практично ідентичний виконанню лабораторних робіт в реальних умовах. Використовується обладнання, установки та реактиви, 247


аналогічні реальним. І практично єдина відмінність віртуальних лабораторних робіт від реальних, це те, що виконуються вони на комп'ютері.

Література: 1. A. Alexiou, C. Bouras, E. Giannaka, V. Kapoulas, M. Nani, T. Tsiatsos, Using VR technology to Support e - Learning: The 3D Virtual Radiopharmacy Laboratory, 6th International Workshop on Multimedia Network Systems and Applications , Tokyo, Japan, March 2004, pp. 268-273 2. Галелюка І.Б. Віртуальні лабораторії автоматизованого проектування як інструмент міждисциплінарних досліджень: передумови створення // Інформаційні технології та комп’ютерна інженерія. – 2009, №1(14). – С.33-38. 3. Козловский Е.О. Виртуальная лаборатория в структуре системы дистанционного обучения / Е.О.Козловский, Г.М.Кравцов // Информационные технологии в образовании. 2011. - № 10. - С. 102-109. 4. Морозов М.Н. Разработка виртуальной химической лаборатории для школьного образовани [Текст] / М. Н. Морозов, А.И. Танаков, А.В. Герасимов, Д.А. Быстров, В.Э. Цвирко, М.В. Дорофеев // Educational Technology & Society. — 2004. — v. 7. — №3. — Р. 155–164. 5. Петровская Т.Л., Вакалюк Т.А. Компьютерное моделирование физических процессов в курсе общей физики / Т. А. Вакалюк, Т. Л. Петровская // Вестник Тульского государственного университета. Серия: Современные образовательные технологи в преподавании естественнонаучных дисциплин. – Вып. 12. – Тула : Изд-во ТулГУ, 2013. – С. 90–96. 6. Підгорна Т. В. Віртуальні лабораторії як засіб інтелектуального розвитку // Тези доповідей 3-ї міжнародної науково-практичної конференції "Віртуальний освітній простір: психологічні проблеми" 2014 (до 85-річчя Ю.І. Машбиця) [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: http://www.newlearning.org.ua/content/tezi-dopovidey-3-yimizhnarodnoyi-naukovo-praktichnoyi-konferenciyi-virtualniyosvitniy (Дата звернення: 09.10.2015). 248


7. Семеніхіна О.В., Шамоня В.Г. Віртуальні лабораторії як інструмент навчальної та наукової діяльності // Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології. – Суми : Вид-во СумДПУ імені А.С. Макаренка, 2011. №1(11) – С. 341-346. 8. Трухин А.В. Виды виртуальных компьютерных лабораторий [Текст] / А.В.Трухин // Открытое и дистанционное образование, 2003. Т. № 3 – 4. С. 58 – 67. 9. Юрченко А. Цифрові фізичні лабораторії як актуальний засіб навчання майбутнього вчителя фізики // Фізико-математична освіта. Науковий журнал. – Суми : СумДПУ ім. А.С.Макаренка, 2015. – № 1 (4). – С. 55-63. КОМПЕТЕНТНІСНА МОДЕЛЬ НАВЧАЛЬНОЇ ЕЛЕКТРОННИХ РЕСУРСІВ НАВЧАЛЬНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ

Яровенко Анатолій Григорович Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського В роботі розглядається компетентнісний підхід до проектування електронних ресурсів навчального призначення з метою застосування останніх в системах Е-навчання. Обґрунтовується доцільність використання компетентнісної моделі навчальної дисципліни для проектування структури й змісту відповідного Е-ресурсу. Постановка проблеми. Однією із найважливіших особливостей нашого часу є перехід України, як і багатьох інших країн світу, від індустріальної стадії розвитку до інформаційного суспільства. Інформаційні технології проникають у всі сфери діяльності людини і сприяють швидкому прогресу в різних областях науки і техніки. Особливе місце у цьому процесі посідає прискорене просування інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) в освітню сферу, насамперед для забезпечення навчального процесу з метою підвищення ефективності та якості підготовки майбутніх фахівців. Забезпечення високої ефективності та якості підготовки майбутніх фахівців базується на впровадженні в навчальний процес поряд з педагогічними новітніх інформаційних 249


технологій. Роль останніх є особливо важливою в організації інформаційно-освітнього середовища, структура якого представляється у вигляді єдиного інформаційного простору навчального закладу та цілісної інформаційної системи, однією з компонент якої має бути система інформаційного забезпечення навчального процесу. Одними із стратегічних напрямів, визначених в Національній стратегії розвитку освіти в Україні на 2012-2021 роки, є модернізація змісту освіти та інтегрування національної системи освіти у європейський і світовий освітній простір [1, c.2]. Концептуальною основою такого реформування, новою освітньою парадигмою є компетентнісний підхід до організації та формування змісту освіти. Під поняттям «компетентнісний підхід» розуміють «розвиток та оцінку різних компетентностей через вирішення суб’єктом відповідних задач», в тому числі й професійних [2, с.16]. Згідно з означенням Міжнародного департаменту стандартів для навчання, досягнення та освіти (International Board of Standards for Training, Performance and Instruction – IBSTPI), поняття компетентності визначається як спроможність кваліфіковано провадити діяльність, виконувати завдання або роботу [3, с.7]. При цьому поняття компетентності містить набір знань, навичок і ставлень, що дають змогу особистості ефективно діяти або виконувати певні функції, спрямовані на досягнення певних стандартів у професійній галузі. Тобто, компетентність є деяка інтегрована характеристика якості особистості. В силу цього компетентнісний підхід розуміється як спрямованість освітнього процесу на формування та розвиток визначених вище компетентностей особистості Результатом такого процесу буде формування професійної компетентності фахівця, яка в узагальненому виді є сукупністю здібностей, якостей і властивостей, а також знань і досвіду, необхідних для успішної професійної діяльності. Створення системи інформаційного забезпечення навчального процесу та комп’ютерної підтримки навчальних дисциплін як компоненти інформаційно-освітнього середовища навчального закладу, в якому реалізується компетентнісний підхід до організації та формування змісту навчання, є 250


актуальною проблемою. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблемам впровадження компетентнісного підходу до організації та формування змісту освіти, формування професійної компетентності майбутніх фахівців у процесі навчання у вищому навчальному закладі (ВНЗ) присвячена досить велика кількість досліджень як так і зарубіжних вчених. В результаті багаторічних досліджень провідних вчених визначено систему компетентностей в освіті як ієрархічну структуру, рівні якої складають ключові, загально-галузеві (загально-професійні,) та предметно-галузеві (спеціальнопрофесійні) компетентності. В силу цього компетентнісний підхід розуміється як «спрямованість освітнього процесу на формування та розвиток» визначених вище компетентностей особистості. Результатом такого процесу буде формування професійної компетентності фахівця, яка в узагальненому виді є сукупністю здібностей, якостей і властивостей, а також знань і досвіду, необхідних для успішної професійної діяльності в тій чи іншій сфері. Означення й структура компетентностей фахівця, компетентнісний підхід у системі освіті є предметом наукових досліджень вітчизняних (Н. Бібік, Л. Ващенко, І. Єрмакова, О. Локшина, О. Овчарук, О. Пометун, Л. Паращенко, І. Родигіна, О. Савченко, С. Трубачева та ін.) та зарубіжних вчених (В. Байденко, В. Богословський, І. Зімняя, В. Козирєв, Н. Кузьміна, А. Маркова, Д. Махотин, Н. Радіонова, Ю. Татур, А. Тряпіціна, Ю. Фролов, В. Шадриков, Р. Барнетт, А. Бермус, Т. Браже, В. Вестер, Б. Оскарссон, Дж. Равен, К. Скала, Д. Хаймс, Г. Халаж, Н. Хомський, В. Хутмахер та ін.). Метою даної роботи є розгляд питань методології проектування електронних ресурсів навчального призначення для закладів вищої освіти з позицій компетентнісного підходу. Виклад основного матеріалу. Сучасний стан формування та розвитку комп’ютерноорієнтованих навчальних середовищ характеризується як великою різноманітністю комп’ютерних технологій і засобів навчання, так і різними підходами до їх створення. Нова освітня парадигма, яка базується на компетентнісно-орієнтованому 251


підході до організації та формування змісту освіти, вимагає розробки, апробації та впровадження нових педагогічних систем і технологій навчання, які забезпечать формування ключових та професійних (предметногалузевих) компетентностей майбутнього фахівця. Компетентнісно-орієнтований підхід до формування змісту освіти сьогодні є концептуальною основою навчального процесу і полягає у його спрямуванні на формування та розвиток ключових і предметних компетентностей майбутніх фахівців. Саме цей підхід до створення комп’ютерно-орієнтованих навчальних середовищ та інформаційної системи підтримки навчальних дисциплін як компонент таких середовищ розглядається в даній роботі. Насамперед компетентнісний підхід вимагає детального структурування навчальної програми дисципліни із визначенням основних термінів, понять, законів та структурних елементів програми, які розкривають їх зміст. Отримана математична модель навчального курсу чи розділу має ієрархічну структуру і може бути представлена, наприклад, у вигляді орієнтованого графа. Очевидно, що при цьому існують декілька послідовностей викладення навчального матеріалу. Вибір оптимальної послідовності здійснюється за певним критерієм, який визначається спеціальністю майбутнього фахівця. Саме освітній стандарт спеціальності визначає перелік предметних компетенцій, якими повинен оволодіти студент. Компетенції, якими повинні володіти майбутній фахівець – випускник ВНЗ, визначаються освітньо-кваліфікаційною характеристикою (ОКХ) відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня (бакалавр, спеціаліст, магістр) та відповідних галузі знань й напряму підготовки. ОКХ випускника вищого навчального закладу є складовою галузевої компоненти державних стандартів вищої освіти, в якій узагальнюються вимоги з боку держави, світового співтова-риства та замовників випускників до змісту освіти і навчання, відображаються цілі освітньої та професійної підготовки, визначається місце фахівця в структурі державних та недержавних організацій і вимоги до його компетентності, інших професійних і соціально важливих властивостей та 252


якостей. ОКХ відображає соціальне замовлення на підготовку фахівця з урахуванням аналізу професійної діяльності та вимог до змісту освіти й навчання з боку держави та окремих недержавних установ і організацій, які виступають у ролі замовників фахівців, встановлює галузеві кваліфікаційні вимоги до соціально-виробничої діяльності випускника ВНЗ з певної спеціальності та освітньо-кваліфікаційного рівня і державні вимоги до властивостей та якостей особи, яка здобула певний освітній рівень відповідного фахового спрямування. ОКХ конкретизує кваліфікаційні вимоги до змісту освіти з боку конкретних замовників-споживачів фахівців і використовується під час розробки та корегування навчального плану та програм навчальних дисциплін. При цьому надзвичайно важливим є відповідність ОКХ фахівця Болонській рамці кваліфікацій Європейського простору вищої освіти та національній рамці кваліфікацій. Важливим також є уніфікація переліку компетенцій фахівців одного освітньо-кваліфікаційного рівня (ОКР), галузі знань й напряму підготовки. В [4, с.5] пропонується наступна класифікація компетенцій випускника ВНЗ, за якими визначається відповідність якості їх підготовки вимогам галузевого стандарту вищої освіти: соціально-особистісні; загально-наукові; інструментальні; загально-професійні; спеціалізовано-професійні. На основі ОКХ створюється компетентнісна модель випускника ВНЗ, яка дозволяє ідентифікувати уніфікований перелік навчальних дисциплін, вивчення яких забезпечить формування необхідних компетенцій фахівців конкретних ОКР, галузі знань й напряму підготовки. Наступним етапом є розробка компетентнісної моделі навчальної (та/або робочої) програми для кожної навчальної дисципліни. Застосовуючи системний структурний аналіз навчальної дисципліни з позицій компетентнісного підходу 253


ідентифікуються структурні елементи програми, основні означення, поняття й терміни, розділи й теми, тощо. Введемо наступні позначення: {Кп} – множина предметно-орієнтованих компетенцій, якими повинен володіти майбутній фахівець (відповідно до освітньо-кваліфікаційного рівня, галузі знань та напряму підготовки) і які визначені в ОКХ; {О} – множина означень навчальної дисципліни (предмету), ідентифікованих на основі предметно-орієнтованих компетенцій; {Т} – множина тем теоретичного курсу навчальної дисципліни, в яких розкривається зміст предметно-орієнтованих компетенцій та ідентифікованих означень навчальної дисципліни; {Р} – множина розділів навчальної програми дисципліни, які включають визначені теми теоретичного курсу дисципліни; {ЛП} – множина тем лабораторно-практичних робіт, виконання яких необхідне для формування практичних вмінь та навичок в межах визначених компетенцій; {Кн} – множина засобів вивчення теоретичного матеріалу (за видами – підручники, навчальні та навчально-методичні посібники, методичні рекомендації, конспекти лекцій, електронні освітні ресурси тощо), в яких розглядаються визначені теми; {Пр} – множина засобів для формування практичних вмінь та навичок в межах визначених компетенцій (за видами – збірники задач і вправ, курси лабораторно-практичних робіт, навчальнометодичні посібники й методичні рекомендації до виконання лабораторно-практичних та курсових робіт тощо); {ППП} – множина програмних засобів – систем (середовищ) програмування та пакетів прикладних програм (ППП), необхідних для виконання лабораторно-практичних робіт і засвоєння практичних вмінь та навичок. Тоді компетентнісна модель програми навчальної дисципліни (КМПр) з урахуванням введених позначень визначається наступним чином: КМД = { {Кп}, {О}, {Т}, {ЛП}, {Р}, {Кн}, {Пр},{ППП} } За результатами концептуального моделювання створюється 254


концептуальна схема компетентнісної моделі програми навчальної дисципліни, яка може бути подана у вигляді діаграми сутностей моделі і зв’язків між ними. Наступним етапом є розробка курсів лекцій і лабораторнопрактичних занять та системи контролю знань, метою яких є формування не тільки предметних компетенцій, але й компетентності студента з даного навчального курсу, а також ключових компетенцій та фахової компетентності в цілому. Очевидно, що використання сучасної комп’ютерної техніки та спеціалізованого програмного забезпечення при освоєнні навчального курсу є необхідною умовою підготовки кваліфікованого фахівця. А застосування інноваційних методів та технологій навчання забезпечить підвищення ефективності та якості навчального процесу і сприятиме формуванню ключових та професійних компетентностей майбутніх фахівців. Застосування засобів ІКТ в рамах компетентнісного підходу дозволяє суттєво впливати на ефективність навчального процесу, систематизацію знань, індивідуалізацію навчання з урахуванням як особистісних запитів, так і особливостей особистості того, хто навчається. Висновки. Розроблена компетентнісна модель навчальної програми дисципліни в рамках компетентнісного підходу до проектування галузевих освітніх стандартів забезпечить уніфікацію структурних елементів програми кожної навчальної дисципліни для конкретного ОКР, галузі знань й напряму підготовки фахівця. Застосування моделі забезпечить об’єктивність й точність діагностики рівня сформованості компетенцій та відповідності якості підготовки вимогам галузевого стандарту вищої освіти. Література: 1. Проект Національної стратегії розвитку освіти в Україні на 2012-2021 роки: [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://mon.gov.ua/images/ files/10_2011/10_10/1478. 2. Компетентностный подход в педагогическом образовании / Под ред. В.А. Козырева и Н.Ф. Радионовой. – СПб: РГПУ им. А.И.Герцена, 2004. – 392 с. 3. Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та 255


українські перспективи // Бібліотека з освітньої політики / За заг. ред. О. В. Овчарук. – К.: «К.І.С.», 2004. – 112 с. 4. Комплекс нормативних документів для розроблення складових системи галузевих стандартів вищої освіти / За загальною редакцією В.Д. Шинкарука. – МОН України, 2008. – 68с. ПРО ВИКОРИСТАННЯ ВІДКРИТИХ ЕЛЕКТРОННИХ СИСТЕМ У ПРОЦЕСІ ВИКОНАННЯ ДИСЕРТАЦІЙНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Яцишин Анна Володимирівна Інститут інформаційних технологій та засобів навчання НАПН України Зі стрімким розвитком ІКТ перед освітою та наукою постають нові завдання, зокрема, підвищується вимоги до якості виконання науково-дослідних робіт та дисертаційних досліджень, до розповсюдження та цитування публікацій у вітчизняних колах та серед світової наукової громадськості тощо. Відповідно з’явилися електронні відкриті системи, застосування яких у процесі виконання дисертаційних досліджень допоможе частково вирішити окреслені проблеми. Також, у публікації здійснено аналіз електронних відкритих систем та вказано на ті, які доцільно використовувати у процесі виконання дисертаційних досліджень та науководослідних робіт. Нині, одним з головних пріоритетів розвитку вітчизняної психолого-педагогічної науки є підвищення ефективності наукових досліджень і використання їх результатів для забезпечення розвитку освітньої галузі України, зазначено у [2; 3]. Постійно підвищуються вимоги щодо продуктивності, результативності та підвищення якості індивідуальних досліджень вітчизняних наукових працівників. Також, важливим є виконання дисертаційних досліджень аспірантами і докторантами щодо актуальних проблем, зокрема в галузі психолого-педагогічних наук. У роботі [4, с. 3] зроблено наголос на важливих завданнях, що пов’язані з удосконаленням системи підготовки та атестації наукових і науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації, 256


зокрема підвищення ефективності навчання в аспірантурі та докторантурі, забезпечення високої якості дисертаційних робіт. Також, не вирішеними залишаються проблеми підвищення ефективності підготовки кадрів вищої кваліфікації з інформаційно-комунікаційних технологій в освіті, що потребують узагальнення, систематизації й пошуку педагогічно виважених та доцільних шляхів удосконалення науковоорганізаційного, науково-методичного й інформаційнодидактичного забезпечення підготовки аспірантів і докторантів [4, c. 3]. Погоджуємося з думкою висловленою у публікації [1] проте, що в сучасному суспільстві найбільш вагомим є результат, який надає наукове дослідження, а не лише процес діяльності чи думки. Із збільшенням кількості науковців постає питання про науковий внесок кожного з них. Вага вченого в науковому співтоваристві, його вплив на події, що відбуваються в обраній ним галузі науки, нині багато в чому визначаються тим, наскільки повно, конструктивно і органічно представлені результати його досліджень в Інтернет-мережі. У процесі проведення дисертаційного дослідження аспіранти, докторанти, здобувачі мають здійснити добір наукових джерел, систематизувати їх та скласти відповідний бібліографічний опис. Особливо це важливо для підготовки першого та другого розділів дисертаційних робіт (у яких, важливим є розгляд проблеми дослідження у працях вітчизняних та зарубіжних вчених). Дослідниця Іванова С.М. [2] наголошує, що нині необхідним стає використання інформаційно-комунікаційних технологій для інформаційно-аналітичної підтримки педагогічних досліджень. Методи збирання, зберігання, передачі та аналітичної обробки інформації, що використовувалися раніше, вже не можуть забезпечити нагальних потреб науки та освіти. Тому аналіз, підбір та визначення систем інформаційно-аналітичної підтримки педагогічних досліджень на основі електронних систем відкритого доступу є одним із пріоритетних завдань, що потребують дослідження. Погоджуємося із зазначеним вище і вважаємо, що саме електронні відкриті системи, можуть стати важливим засобом, що значно «полегшить» роботу при 257


виконанні педагогічних та психологічних дисертаційних досліджень. Тому актуальними є проблеми добору електронних відкритих систем, що варто застосовувати для інформаційно-аналітичної підтримки педагогічних досліджень, зокрема у роботі [2] зазначено, що такими системами мажуть бути: бази даних; системи опрацювання даних, електронні бібліотеки, тощо, завдяки їх доступності та відкритості. В результаті проведеного нами аналізу визначено, що доцільно використовувати електронні відкриті системи у процесі виконання дисертаційних досліджень, а саме з метою збирання, аналізу, подання та інтерпретації відомостей та даних, для пошуку потрібних наукових публікацій, зокрема зарубіжних учених, для перевірки наукових текстів на плагіат, для розповсюдження власних наукових результатів і представлення їх світовій науковій спільноті тощо. Розглянемо детальніше кілька електронних відкритих систем та з’ясуємо основні їх характеристики і способи застосування: 1. Наукометричні платформи і бази даних: Google Scholar/Академія (scholar.google.com.ua) – відкрита наукометрична база даних наукових публікацій та пошукова система одночасно. Google Scholar охоплює усі відкриті наукові джерела: наукові архіви, бібліотеки, репозитарії, сайти наукових установ, наукові електронні видання України. У системі є багатомовний інтерфейс, зокрема українською мовою. Academia.edu (www.academia.edu) – відкрита наукометрична платформа та соціальна мережа одночасно. Платформа для співпраці науковців та пошуку статей по інституціях і вибраних галузях діяльності. Завдяки її використанню є можливість ділитися з іншими науковцями своїми статтями, відстежувати кількість цитувань, стежити за новими дослідженнями і розробками відомих учених та наукових колективів. 2. Електронні бібліотеки: - Електронна бібліотека НАПН України (lib.iitta.gov.ua) – відкритий безкоштовний електронний архів, у якому наукові працівники Національної академії педагогічних наук України 258


розміщують повнотекстові наукові та навчальні матеріали (підручники, посібники, монографії, методичні рекомендації, навчальні програми, збірники наукових статей, збірники матеріалів конференцій, електронні презентації, автореферати, дисертації, аудіо та відеозаписи науково-практичних масових заходів, окремі статті та тези). У системі є функції перегляду та пошуку (простий та розширений), що сприяє швидкому отриманню необхідних матеріалів. 3. Електронні фахові видання: - Наукове електронне фахове видання «Інформаційні технології та засоби навчання» (journal.iitta.gov.ua) – електронне наукове видання знаходиться у відкритому доступі, не потребує підписки і є безкоштовним. Можливо користуватися повнотекстовими статтями та архівами журналу. Періодичність: 6 випусків на рік. Журнал створено з метою задовольнити інформаційні потреби педагогічної спільноти, надати їй відкритий дискусійний майданчик для висвітлення нових ідей і тенденцій розвитку ІКТ в педагогічній науці та практиці, сприяння дослідженням, популяризації та систематизації досягнень сучасної психолого-педагогічної науки, найвагоміших наукових та практичних здобутків у галузі використання ІКТ в освіті. Тематика видання спрямована на висвітлення історії інформатизації освіти, проблем використання ІКТ в навчанні, підтримки педагогічних досліджень у сфері використання ІКТ в управлінні освітою, застосування комп’ютерно-орієнтованих засобів навчання. Видання індексується в наступних базах даних і бібліотеках. Журнал індексується в наукометричних базах даних та включений до реферативних баз даних (вказано на сайті журналу). 4. Платформи для проведення вебінарів: - BigBlueButton (http://bigbluebutton.org) – відкрите програмне забезпечення для проведення відеоконференції. Система розроблена в першу чергу для дистанційного навчання, має класичний для вебінарів розподіл ролей, є зручним для навчання та інформування учасників. - Edu Conference (http://conf.iitlt.gov.ua/index.php) – система дозволяє створювати, організовувати онлайн-конференції та 259


вебінари різних рівнів складності. Електронні системи відкритого доступу є зручним безкоштовним засобом для аналізу, оприлюднення та розповсюдження результатів наукових досліджень. Також, завдяки цим системам можливо здійснювати взаємодію між дослідниками з різних країн та визначити показники цитованості публікацій вчених. Для прикладу, опишемо дії аспірантів, докторантів та молодих вчених Інституту інформаційних технологій і засобів навчання НАПН України, які спочатку розмістили свої наукові публікації в Електронній бібліотеці НАПН України та створили особисті профілі у Google Scholar/Академії. Завдяки таким діям, відбулося розповсюдження результатів дисертаційних робіт та було відзначено появу цитувань публікацій. Отже, у процесі виконання дисертаційних досліджень доцільно використовувати електронні відкриті системи, зокрема: електронні бібліотеки, відкриті журнальні системи, наукометричні бази даних, платформи для проведення вебінарів та онлайн-тренінгів, електронні соціальні мережі, та інші ресурси мережі Інтернет (портали, сайти, блоги) тощо. Література: 1. Гальчевська О.А. Використання міжнародних наукометричних баз даних відкритого доступу в наукових дослідженнях / О.А. Гальчевська / Інформаційні технології в освіті. – 2015. – № 23. – С. 115-126. 2. Іванова С.М. Наукова Електронна бібліотека НАПН України як засіб інформаційно-аналітичної підтримки педагогічних досліджень / С.М. Іванова // Комп’ютер у школі та сім'ї. – 2015. – № 6. – С. 38-44. 3. Спірін О.М. Інформаційно-комунікаційні технології моніторингу впровадження результатів науково-дослідних робіт [Електронний ресурс] / О.М. Спірін // Інформаційні технології і засоби навчання – 2013. – 4 (36). – Режим доступу: http://journal.iitta.gov.ua/index.php/itlt/article/view/890#.Um0_zlP8 2aQ. 4. Спірін О.М. Досвід підготовки наукових кадрів з інформаційно-комунікаційних технологій в освіті (до 15-річчя 260


Інституту інформаційних технологій і засобів навчання НАПН України) / О.М. Спірін, А.В. Яцишин // Комп’ютер у школі та сім’ї. – 2014. – №2 (114). – С. 3-8.

261