Issuu on Google+

Національна академія наук України Міністерство освіти і науки України Міжнародний науково-навчальний центр інформаційних технологій та систем

Десята міжнародна конференція

Нові інформаційні технології в освіті для всіх

ITEA-2015 Збірка праць Частина 1

27 листопада

Київ 2015


Збірник праць Десятої міжнародної конференції «Нові інформаційні технології в освіті для всіх», що відбулася 2627 листопада 2015р. на базі Міжнародного науковонавчального центру інформаційних технологій та систем, містить вибрані доповіді за наступними напрямами: Енавчання: виклики сучасного інформаційного суспільства; Інфраструктура Е-навчання; ІКТ в освіті для всіх; Педагогічні аспекти Е-навчання; ІКТ в дошкільній та шкільній освіті; Розвиток системи підготовки та перепідготовки фахівців. Зміст доповідей подано в авторській редакції.

ISBN 978-966-02-7867-7

©IRTC, 2015 2


ЗМІСТ Андрієвська В.М. ФОРМУВАННЯ МЕТАПРЕДМЕТНИХ УМІНЬ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ЯК ІННОВАЦІЙНИЙ НАПРЯМ ПОЧАТКОВОЇ ОСВІТИ ......................................................................... 9 Антонченко М.О. ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ЕФЕКТИВНОГО ВИКОРИСТАННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ В ОСВІТІ .... 14 Антошко Т., Бодненко Д., Карнаух І., Коваленко Г., Ковальова К., Цис Ю. ВИКОРИСТАННЯ ROSETTA STONE В РОБОТІ ФАХІВЦЯ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ.............................................................................. 20 Артеменко В.Б. ХМАРНЕ НАВЧАЛЬНЕ СЕРЕДОВИЩЕ MOODLE В ЕЛЕКТРОННОМУ НАВЧАННІ ........................................................... 24 Базелюк О.В. ПРОБЛЕМИ ВИКОРИСТАННЯ ХМАРНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ОСВІТНЬОМУ ПРОЦЕСІ ПРОФЕСІЙНОТЕХНІЧНОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ....................................... 31 Бессарабов В.І., Баула О.П., Пальчевська Т.А., Куришко Г.Г., Кузьміна Г.І. ТЕХНОЛОГІЯ ВІРТУАЛЬНОГО ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ В ДОДИПЛОМНІЙ ПІДГОТОВЦІ ФАХІВЦІВ ДЛЯ ФАРМАЦЕВТИЧНОЇ ГАЛУЗІ......... 34 Бородієнко О.В. ВИКОРИСТАННЯ ПРИНЦИПІВ ГЕЙМІФІКАЦІЇ В ПРОЦЕСІ СТВОРЕННЯ ДИСТАНЦІЙНИХ КУРСІВ ......................... 39 Бузько В. Л. ЗМІШАНЕ НАВЧАННЯ У ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ ФІЗИКИ В ЗАГАЛЬНООСВІТНІЙ ШКОЛІ ЯК ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ ПІЗНАВАЛЬНОГО ІНТЕРЕСУ УЧНІВ ................... 44 Величко Н.О. МІСЦЕ І РОЛЬ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У РОБОТІ МЕТОДИСТА СИСТЕМИ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ............ 50 Вербівський Д.С., Жураківська В.К. РОЛЬ ІКТ В ДІЯЛЬНОСТІ СТУДЕНТСЬКОГО САМОВРЯДУВАННЯ ВИЩОЇ ШКОЛИ ........... 57

3


Вербівський Д.С. ДЕЯКІ АСПЕКТИ ВИКОРИСТАННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ІНФОРМАТИКИ У ВИЩІЙ ШКОЛІ ............................................................................................................... 63 Воронкін О.С. СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У НАВЧАННІ СТУДЕНТІВ ВНЗ УКРАЇНИ ........................................... 69 Вус В.І. ІНТЕРНЕТ ЗАЛЕЖНІСТЬ ТА ЇЇ ВПЛИВ НА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИЙ РОЗВИТОК СУЧАСНОЇ МОЛОДІ ................. 81 Гавриленко К. ВПРОВАДЖЕННЯ ОСТАННІХ ІНФОРМАЦІЙНИХ ДОСЯГНЕНЬ В ОСВІТНІЙ ПРОЦЕС .................................................. 85 Гаврілова Л.Г. МУЛЬТИМЕДІЙНІ НАВЧАЛЬНІ ЗАСОБИ З МИСТЕЦТВА В КОНТЕКСТІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ МУЗИКИ В ПОЧАТКОВИХ КЛАСАХ .... 90 Гальчевська О.А. ПЕРЕВАГИ ТА НЕДОЛІКИ ВИКОРИСТАННЯ СИСТЕМИ GOOGLE SCHOLAR У НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕННЯХ ................................................................................ 98 Герасименко Н.В. РОЛЬ ВХІДНОГО ТА ВИХІДНОГО ДІАГНОСТУВАННЯ У ОСВІТІ ДОРОСЛИХ ................................... 104 Герич Т.П. ЕКОНОМІЧНА СИСТЕМА РЕЗЕРВУВАННЯ БАЗОВОГО КОМП’ЮТЕРНОГО ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЙНОГО ВУЗЛА БКТВ КАМПУСНОЇ МЕРЕЖІ ...................................................................... 112 Гириловська І.В. Е-НАВЧАННЯ ЯК ШЛЯХ ДО МОДЕРНІЗАЦІЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ КВАЛІФІКОВАНИХ РОБІТНИКІВ ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ .......................................................................................... 116 Говда С.О. MOODLE ЯК СИСТЕМА ОРГАНІЗАЦІЇ ДИСТАНЦІЙНИХ КОНФЕРЕНЦІЙ .................................................. 121

4


Годун Ю.І. МЕТОДИКА НАВЧАННЯ КРИПТОГРАФІЧНОМУ АНАЛІЗУ ТА КОДУВАННЮ ДАНИХ МАЙБУТНІХ ВЧИТЕЛІВ ІНФОРМАТИКИ................................................................................. 125 Гриб’юк О.О. СИСТЕМА ДИНАМІЧНОЇ МАТЕМАТИКИ GEOGEBRA ЯК ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ ДОСЛІДНИЦЬКИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ УЧНІВ В ПРОЦЕСІ НАВЧАННЯ МАТЕМАТИКИ.................................................................................. 129 Григорович А.Г., Григорович Б.А., Григорович В.Г. ПРОЕКТУВАННЯ ТА ПРОГРАМНА РЕАЛІЗАЦІЯ БАЗИ ДАНИХ «ЛІЦЕЇСТ» .......................................................................................... 135 Гриценчук О.О. РОЗВИТОК МОДЕЛІ ІНФОРМАЦІЙНОКОМУНІКАЦІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ВЧИТЕЛЯ У ГАЛУЗІ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ: ДОСВІД НІДЕРЛАНДІВ........ 141 Димова І.А. ОРГАНІЗАЦІЯ ПРОВЕДЕННЯ ТА ОЦІНЮВАННЯ ПЕДАГОГІЧНОЇ ПРАКТИКИ СТУДЕНТІВ ЗАСОБАМИ LMS MOODLE............................................................................................. 148 Доценко С.О. ФОРМУВАННЯ ЕВРИСТИЧНИХ ЗДІБНОСТЕЙ УЧНІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ ЗАСОБАМИ ІКТ ........................... 153 Драчук Ю.З., Сав’юк Л.О. РОЛЬ ГРОМАДСЬКИХ ІНІЦІАТИВ В РЕАЛІЗАЦІЇ КОНЦЕПЦІЇ ОСВІТИ НА ПРОТЯЗІ ВСЬОГО ЖИТТЯ НА УКРАЇНСЬКОМУ ОСВІТНЬОМУ ПРОСТОРІ ........................... 156 Семеніхіна О., Друшляк М. ВИЗНАЧЕННЯ ДОЦІЛЬНОСТІ СИСТЕМИ ВПРАВ ПО ВИВЧЕННЮ ЗАСОБІВ КОМП’ЮТЕРНОЇ ВІЗУАЛІЗАЦІЇ МАТЕМАТИЧНИХ ЗНАНЬ...................................... 162 Дудка Т.М. ВИКОРИСТАННЯ ОН-ЛАЙН ТЕСТУВАННЯ ПРИ ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ........................................... 169 Литвиненко Н.І., Заріцька С.І. ЗАСТОСУВАННЯ ВЕБТЕХНОЛОГІЙ ДЛЯ РЕАЛІЗАЦІЇ ОСОБИСТІСТНООРІЄНТОВАНОГО ПІДХОДУ ДО НАВЧАННЯ ШКОЛЯРІВ ......... 173

5


Зміївська І.В. ЦІЛІСНА КАРТИНА ОСВІТНЬОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СТУДЕНТІВ У ДИСТАНЦІЙНОМУ НАВЧАННІ............................. 181 Каменєва Т.М. МЕТОДИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ ЕЛЕКТРОННОГО НАВЧАННЯ З ВИКОРИСТАННЯМ СЕРВІСІВ СОЦІАЛЬНИХ МЕРЕЖ...................................................................... 188 Карплюк С.О. ПРИНЦИПИ ПРОЕКТУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНОАНАЛІТИЧНИХ СИСТЕМ УПРАВЛІННЯ НАВЧАЛЬНИМ ПРОЦЕСОМ У ВИЩІЙ ШКОЛІ ........................................................ 197 Керницький О.М. ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ НАПРЯМКИ РОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ ІНОЗЕМНОГО СТУДЕНТА ЯК МАЙБУТНЬОГО ІНЖЕНЕРА-ПЕДАГОГА ...................................... 201 Кисельова О.Б. ІНТЕРНЕТ-СЕРВІСИ ПІДТРИМКИ САМОООСВІТНЬОЇ ДІЯЛЬНОСТІ МАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВ ..... 204 Кишинська О.О. ВЕБ-КВЕСТ ТЕХНОЛОГІЇ З ВИКОРИСТАННЯМ ВЕБ-ОРІЄНТОВАНИХ ЗАСОБІВ ПЕРЕКЛАДУ ТЕКСТІВ.............. 209 Кміта Є.В. ПРОБЛЕМИ ВИКОРИСТАННЯ E-LEARNING У ПРОЦЕСІ РОЗВИТКУ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ДИСПЕТЧЕРІВ УПРАВЛІННЯ ПОВІТРЯНИМ РУХОМ ............................................................................................... 215 Коваленко Я.О. ВИКОРИСТАННЯ ВІРТУАЛЬНИХ МАШИН ДЛЯ МОДЕЛЮВАННЯ НАВЧАЛЬНИХ ПРИКЛАДІВ З ДИСЦИПЛІН, ЩО НЕОБХІДНІ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ КАДРІВ В ОБЛАСТІ ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЙ………………………………………………….221 Ковальова О.В., Фетисова В.В., Ковальова О.В. ВИКЛАДЕННЯ ЛЕКЦІЙНОГО МАТЕРІАЛУ НА СУЧАСНОМУ РІВНІ З УРАХУВАННЯМ ПСИХОТИПУ СЛУХАЧІВ .................................. 226 Ковальова О.В., Ковальова О.В., Токаренко О.І., Дмитрієва С.М. АСОЦІАТИВНИЙ РЯД У ВИКЛАДАННІ НЕВІДКЛАДНОЇ ЕЛЕКТРОКАРДІОГРАФІЇ.................................................................. 228

6


Козловська Ю.С. СТВОРЕННЯ ЕЛЕКТРОННОГО НАВЧАЛЬНОМЕТОДИЧНОГО КОМПЛЕКСУ «ДІЛОВА УКРАЇНСЬКА МОВА» ДЛЯ СТУДЕНТІВ-ЕКОНОМІСТІВ.................................................... 231 Колгатіна Л.С. ІКТ В УПРАВЛІННІ САМОСТІЙНОЮ РОБОТОЮ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПРИ ВИВЧЕННІ МЕТОДОЛОГІЇ ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ............................. 238 Колесник О.О.,Білоусова Л.І. ТЕХНОЛОГІЧНИЙ ПІДХІД ДО ФОРМУВАННЯ ЕТИКИ СПІЛКУВАННЯ ПІДЛІТКІВ У МЕРЕЖІ ІНТЕРНЕТ ........................................................................................... 244 Коневщинська О.Е. МЕРЕЖНІ ТЕХНОЛОГІЇ ТА МОБІЛЬНІ ЗАСОБИ ЯК СКЛАДОВІ Е-НАВЧАННЯ .......................................... 251 Кравченко Н.В. ФОРМУВАННЯ ТВОРЧОГО ПЕДАГОГІЧНОГО ПОТЕНЦІАЛУ МАЙБУТНІХ ІНЖЕНЕРІВ-ПЕДАГОГІВ ЗАСОБАМИ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ ...................................................... 255 Кравчина О.Є. ІНФОРМАЦІЙНО КОМУНІКАЦІЙНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ ЯК ОСНОВНА УМОВА КАР’ЄРНОГО РОЗВИТКУ ВЧИТЕЛЯ: ДОСВІД ЧЕХІЇ............................................ 261 Кулішов С.К., Яковенко О.М. ПРИЙНЯТТЯ ДІАГНОСТИЧНИХ, ЛІКУВАЛЬНИХ ТА ПРОФІЛАКТИЧНИХ РІШЕНЬ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ ВИКОРИСТАННЯ МОБІЛЬНИХ ТЕХНОЛОГІЙ, ЯК ОБ’ЄКТ БЕЗПЕРЕРВНОЇ ОСВІТИ СТУДЕНТІВ ТА ЛІКАРІВ .. 266 Кухаренко В.М. КУРАТОР ЗМІСТУ У ІНФОРМАЦІЙНОМУ СУСПІЛЬСТВІ .................................................................................... 272 Кучер З. САПР У ПІДГОТОВЦІ ІНЖЕНЕРА-ПЕДАГОГА ШВЕЙНОГО ПРОФІЛЮ .................................................................... 279 Кучер С. МЕТОДИЧНА ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ ВЧИТЕЛІВ ТЕХНОЛОГІЙ ДО ВИКЛАДАННЯ МОДУЛЯ «УКРАЇНСЬКА НАРОДНА ВИШИВКА» ІЗ ЗАСТОСУВАННЯМ ХМАРНИХ СЕРВІСІВ ............................................................................................ 289

7


Лабудько С.П. ВИКОРИСТАННЯ ІНФОРМАЦІЙНОКОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У РОБОТІ З ОБДАРОВАНИМИ УЧНЯМИ............................................................................................. 296 Лебедєва І.Л. МОЖЛИВОСТІ Е-НАВЧАННЯ У РОЗВИТКУ КРЕАТИВНОГО МИСЛЕННЯ ЯК ОДНОГО З ФАКТОРІВ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ СУЧАСНОГО ФАХІВЦЯ............................................................................................ 303 Лешко К.В., Рикова Л.Л. ВИКОРИСТАННЯ СЕРВІСУ PLICKERS ДЛЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ЕКСПРЕС-ОПИТУВАННЯ В НАВЧАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ............................................................................................. 308 Лобода В.В. ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ ВИХОВАТЕЛЯ ДНЗ........................................ 312 Луценко С.М. ВПЛИВ ІНФОРМАЦІЙНО – КОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ НА ФОРМУВАННЯ МЕДІАКОМПЕТЕНТНОСТІ КЕРІВНИКІВ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ........................................ 318 Лялько В.І. ІННОВАЦІЇ В НАВЧАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ ОЗНАЧАЮТЬ ОРІЄНТАЦІЮ НА НОВІ РЕЗУЛЬТАТИ…………….330 Лянко Ю.С. ЕЛЕКТРОННА ПІДТРИМКА ЕКСПРЕС-КОНТРОЛЮ З ІНФОРМАТИКИ (2 КЛАС) ................................................................ 338 Макаренко О.Л. ДИСТАНЦІЙНІ ФОРМИ ДІАГНОСТИ��И НАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ З ОСВІТНІХ ВИМІРЮВАНЬ ................................................................................... 341 Малицька І.Д. МЕТОДИ ТА ІНСТРУМЕНТИ ОЦІНЮВАННЯ ІККОМПЕТЕНТНОСТІ УЧНІВ У ШКОЛАХ ВЕЛИКОЇ БРИТАНІЇ .... 348 Манако А.Ф. СУЧАСНІ ПИТАННЯ ВИКОРИСТАННЯ ІКТ В ОСВІТІ ............................................................................................................. 356 Матвієнко Р.М. АНАЛІЗ МАТЕМАТИЧНИХ МЕТОДІВ ТА МОДЕЛЕЙ ОБ’ЄКТІВ ГАЗОТРАНСПОРТНИХ СИСТЕМ .............. 361

8


ФОРМУВАННЯ МЕТАПРЕДМЕТНИХ УМІНЬ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ЯК ІННОВАЦІЙНИЙ НАПРЯМ ПОЧАТКОВОЇ ОСВІТИ Андрієвська Віра Михайлівна Харківський національний педагогічний університет імені Г.С.Сковороди

Розглядається проблема формування метапредметних умінь молодших школярів. Розкрито сутність поняття «метапредметні уміння»; висвітлено поняття «універсальні навчальні дії»; уточнено види метапредметних умінь; визначено роль інформаційно-комунікаційних технологій у практиці початкової школи як інструменту розробки інноваційних методик навчання, спрямованих на формування метапредметних умінь молодших школярів. Державна програма України сьогодні орієнтована на європейські стандарти, що висвітлено в «Стратегії сталого розвитку «Україна – 2020». Серед пріоритетів стратегії особлива увага приділена програмі з «Розвитку інформаційного суспільства та медіа» [2], що є стрижневим фактором соціальних змін і, в першу чергу, віддзеркалюється на освітній системі, як базису формування соціальних, психологічних, культурологічних аспектів інформаційного суспільства. І сьогодні, вагома роль у процесі інформатизації відводиться початковій школі, як гаранта становлення належних стартових позицій сучасного підростаючого покоління. Молодший шкільний вік надзвичайно важливий період особистісного та соціального ставлення дитини. Визначальним стає розвиток багатьох психічних якостей особистості, які все більше входять в соціальний контекст. Іншими словами, у початковій школі здійснюється стартова підготовка дитини до відповідності вимогам, які їм може запропонувати соціум в широкому діапазоні можливих навчальних і життєвих ситуаціях. Унікальною складовою цього процесу є опанування учнями метапредметними уміннями – уміннями універсальними, орієнтованими на саморозвиток і самовдосконалення особистості шляхом свідомого й активного опанування новим соціальним або освітнім досвідом. 9


У сучасних психологічних і педагогічних дослідженнях підкреслюється значимість формування в учнів метапредметних умінь, важливість розуміння сутності процесу взаємодії людини з оточуючою різноспрямованою інформацією як метапредметною діяльністю (А.Г. Асмолов, Ю.В. Громико, І.Н. Почерней, А.В. Хуторський, О.Ф. Чупрова та ін.). На сьогодні є значна кількість напрацювань науковців у дослідженні метапредметного підходу у навчанні як базису сучасного змісту освіти (А.Г. Асмолов, О.В. Коршунова, Т.А. Малкова, І.Н. Почерней, О.Г. Хатіна та ін.). Зокрема, педагогипрактики зазначають, що процес формування метапредметних умінь вже у початковій школі є фундаментом для розвитку особистості дитини; придбання нею умінь, які необхідні для вирішення проблемних задач у будь-якій сфері життєдіяльності, що і є основою формування в учнів уміння в майбутньому навчатися самостійно [4]. О.О. Шилова наголошує, що сучасна людина може успішно і повноцінно реалізувати себе в інформаційному суспільстві, якщо володіє умінням самостійно «виходити» за межі «стандартного набору» знань й навиків та приймати самостійні рішення, тобто володіє метауміннями. Ставлення в учнів таких метаумінь набуває значимості саме в початковій школі, адже в цей період закладаються підвалини подальшої успішності в навчанні [12]. Орієнтація на формування у сучасних учнів початкової школи метаумінь є провідним компонентом організації освітньої діяльності й надає можливості школяреві, у майбутньому, успішно діяти в ситуаціях невизначеності, при рішенні актуальних для кожної особистості проблем, вважає О.Е. Лебедев [7]. Науковці підкреслюють, що метапредметні уміння є необхідними для вивчення предметів шкільного курсу. Ці вміння відіграють значну роль саме у повсякденному житті та є основою оволодіння школярами, у майбутньому, метадіяльністю як універсальним способом життєдіяльності кожної людини [10]. У психолого-педагогічних дослідження є різні визначення поняття «метапредметні уміння». Узагальнюючі висвітлені 10


науковцями визначення [1, 2, 6, 12 та ін.], вважаємо, що метапредметні вміння – це комбінація універсальних умінь (умінь, набутих особистістю під час навчання й поза межами освіти), які визначають стратегію успішної поведінки індивідуума в освітньому й соціальному просторі, у досягненні результативності дій у відповідності до поставлених цілей. Метою формування в учнів метапредметних умінь є цілеспрямоване перетворення свідомості школяра, який не обмежується під час навчання інформаційною базою одного предмета, а працює із знаннями з різних дисциплін, з різних сфер практики (соціальної, комп’ютерної тощо) використовуючи такі знання для досягнення результату й усвідомлення єдності об’єктів пізнання різного походження. Термін «метапредметні уміння» у психолого-педагогічних роботах безпосередньо пов’язано із терміном «універсальні навчальні дії» [8], які мають пріоритет над предметноорієнтованими уміннями й навиками. Так, термін «універсальні навчальні дії», з одного боку, визначає уміння вчитися, тобто здібність дитини до саморозвитку і самовдосконалення шляхом свідомого і активного опанування новим соціальним досвідом [6]. На думку А.В.Федотової, це «узагальнені дії, що відкривають можливість широкої орієнтації школярів, — як в різних предметних галузях, так і при безпосередньої побудові навчальної діяльності, включаючи усвідомлення учнями її цільової спрямованості» [3]. З іншого боку, у психологічному сенсі, універсальні навчальні дії — це сукупність способів дій школяра, а також пов'язаних з ними навиків навчальної роботи, що забезпечують самостійне засвоєння нових знань, формування умінь, включаючи організацію цього процесу [6]. Сутність універсальних навчальних дій полягає в тому, що вони носять надпредметний (метапредметний) характер, забезпечуючи цілісність загальнокультурного, пізнавального розвитку й саморозвитку дитини, наступність всіх рівнів освітнього процесу, є основою організації й регуляції будь-якої діяльності учня незалежно від її спеціально-предметного вмісту [6].h Опанування школярами універсальними навчальними діями 11


дозволяє досягти метапредметного результату, який забезпечує оволодіння школярами ключовими компетенціями – уміння самостійно навчатися [4]; уміння використовувати результати власної діяльності як в межах освітнього простору, так і поза ним; уміння самостійно опрацьовувати інформацію (знаходити, аналізувати, відбирати, перетворювати, зберігати, репрезентувати); уміння організовувати особисте соціальне життя (розуміти цінності культури, поважати права і обов’язки громадян, володіти навичками суспільної взаємодії тощо); уміння оцінювати, з точки зору соціальних норм, особисті вчинки та вчинки оточуючих; уміння взаємодіяти в колективі; уміння орієнтуватися у навколишньому світі тощо [9]. Підсумовуючі вищезазначене, можна зробити висновок, що основний зміст оцінки метапредметних результатів у школі будується на умінні школярів опрацьовувати різноспрямовану інформацію для реалізації особистих начальних й соціальних цілей. Саме це й зосереджує увагу на виокремлення й формування в учнів сучасного освітнього процесу комплексу вмінь, які б були універсальними – метапредметних умінь. Метапредметні уміння відносять до результату метадіяльності – діяльності універсальної, «надпредметної», яка дає змогу отримати й представити результат будь-якого змісту. Це зумовлює віднесення до метапредметних умінь таких як [5, 11]: інформаційно-інтелектуальні вміння; критико-регулятивні; креативні вміння; комунікативні вміння; організаційні. Важливо зазначити, що формування наведених у переліку груп умінь безпосередньо пов'язано із змістом навчально-пізнавальної діяльності школяра, процесом її виконання й подальшим використанням набутих результатів як в навчальному, так і соціальному просторі. Тому, у процесі формування метапредметних умінь цінності набуває створення таких умов, коли діяльність викликає в учня особистий інтерес. Одним з найбільш продуктивних засобів організації зазначених умов є інформаційно-комунікаційні технології, які сьогодні сприймаються сучасною молоддю як природний, невід’ємний компонент їх життєвого устрою й їх впровадження до навчальної діяльності є органічним продовженням. Унікальність використання інформаційно-комунікаційних 12


технологій у процесі формування метапредметних умінь полягає в наданні можливість, зокрема, створити невимушену обстановку опанування учнем знаннями через ігрове забарвлення навчальних завдань; залучати до самостійної навчально-пізнавальної діяльності в межах програмного засобу завдяки «дружності» оформлення інтерфейсу програми, наявності системи заохочень орієнтованої на молодших школярів; забезпечити учневі умови створення власного результату діяльності через варіативність пред’явлення й опрацювання інформації новітніми технологіями тощо. Таким чином, сьогодні поширення інформаційнокомунікаційних технологій створює об’єктивні умови їх використання для розробки інноваційних методик навчання, спрямованих на ефективне вирішення нагальних завдань розвитку й особистісного становлення учня, зокрема, на формування метапредметних умінь, що обумовлює успішність подальшої адаптації особистості в сучасному освітньому й соціальному середовищі, закладає підвалини її подальшого успішного саморозвитку. Література: 1. Асмолов, А.Г. Образование России : от «культуры полезности» - к «культуре достоинства» / А. Асмолов, А. Кондаков // Педагогика. – 2004. - № 7. – С. 3-11. 2.Електронна енциклопедія. – Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/Стратегія_сталого_розвитку_«Украї на-2020». 3.Електронна енциклопедія. – Режим доступу: https://ru.wikipedia.org/wiki/Универсальные_учебные_действия. 4.Електронний ресурс: Режим доступу: http://www.orosziskola.hu/mv6.pdf. 5.Електронний ресурс: Режим доступу: http://otherreferats.allbest.ru/pedagogics/00022186_0.html. 6. Коршунова О.В. Формирование предметных и метапредметных знаний и умений на уроках гуманитарного цикла. - [Электронный ресурс] / О. Коршунова. – Режим доступу: http://manovicy.68edu.ru/index.php/2011-11-14-10-3507/202-2011-11-15-07-16-21. 13


7. Лебедев О. Е. Компетентностный подход в образовании / О. Лебедев // Школьные технологии. — 2004. — № 5. — С. 3–12. 8. Малкова Т.А. Метапредметные результаты обучения. [Электронный ресурс] / Т. Малкова. – Режим доступу: http://nsportal.ru/nachalnayashkola/raznoe/2012/10/15/metapredmetnye-rezultaty-obucheniya. 9. Почерней И.Н. Метаумение как категория педагогического тезауруса. – [Електронний ресурс] / И. Почерней. – Режим доступу: http://md.islu.ru/sites/md.islu.ru/files/rar/pocherney_metaumenie_k_ ak_kategoriya_pedagogiche_skogo_tezaurusa.pdf 10. Хатина О.Г. Метопредметное обучение как инновационный процесс в современном образовании. - [Электронный ресурс] / О. Хатина. – Режим доступу: http://ext.spb.ru/index.php/2011-0329-09-03-14/78-fgos2/3860-2013-11-08-11-05-49.html. 11. Чупрова О.Ф. Діагностика метапредметних умінь студентів 1 курсу. - [Електронний ресурс] / О. Чупрова, А. Шумовська. – Режим доступу: http://cyberleninka.ru/article/n/diagnostikametapredmetnyh-umeniy-studentov-1-kursa-rezultaty-otsenkivyvody. 12. Шилова О.О. Формирование метаумений на занятиях внеурочной деятельности по английскому языку в 1-ом классе. [Електронний ресурс] / О. Шилова. – Режим доступу: http://nsportal.ru/blog/nachalnayashkola/all/2012/10/28/formirovanie-metaumeniy-na-zanyatiyakhvneurochnoy. ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ЕФЕКТИВНОГО ВИКОРИСТАННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ В ОСВІТІ

Антонченко Марія Олексіївна Сумський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти У статті висвітлено сутність поняття «педагогічні умови» та визначено чотири групи умов для ефективного використання інформаційних технологій в освіті. Розвиток науково – технічного прогресу, який ґрунтується на 14


використанні інформаційних ресурсів, визначає необхідність підготовки творчо активного підростаючого покоління. З цієї причини стає актуальною розробка певних методичних підходів до використання засобів нових інформаційних технологій (ІТ) для реалізації ідей розвиваючого навчання, розвитку особистості, зокрема, для розвитку творчого потенціалу індивіда, формування вмінь здійснювати прогнозування результатів своєї діяльності, розробляти стратегію пошуку шляхів і методів вирішення завдань – як навчальних, так і практичних [1,2]. Нові підходи до використання інформаційних технологій в освіті висвітлені у державних цільових програмах [5, 7]. У них підкреслюється, що впровадження інформаційнокомунікаційних технологій є одним з головних пріоритетів у освіті та суспільстві Не менш важливе завдання – забезпечення психологопедагогічними та методичними розробками, спрямованими на виявлення оптимальних умов використання засобів нових інформаційних технологій з метою інтенсифікації в освіті навчального процесу, підвищення його ефективності та якості. Актуальність проблеми використання інформаційних технологій в освітній сфері спонукає до організації педагогічних досліджень, з'ясування педагогічних умов ефективного застосування інформаційних технологій у освіти на всіх її ланках: дошкільної, шкільної, профосвіти, ВУЗ-івської, на етапах перепідготовки та підвищення кваліфікації спеціалістів та управлінців. Аналіз психолого-педагогічної літератури свідчить, що розробкою і впровадженням у навчальний процес сучасних інформаційних технологій активно займаються такі дослідники як, Полат Е.С., Дмитреєва Е.И., Новиков С.У., Полілову Т.А., Цвєткова Л.А. та інші. Предметом окремих досліджень (Бужиков Р.П., Голівер Н.О., Імбер В.І., Казаков Ю.М., Лісова Н.В., Подзигун О.А. та інші), виступають педагогічні умови реалізації певних процесів в освіті [4, 6 та ін.], але ж вони стосуються навчання майбутніх фахівців. Тому визначення педагогічних умов ефективного застосування ІТ на інщих ланках освіти є недостатнім і досить актуальним. 15


Таким чином метою статті є визначення педагогічних умов ефективного застосування ІТ на усіх ланках освіти. Щоб ефективне застосувати ІТ працівниками освіти необхідно дотримуватися низки педагогічних умов. У сучасній науці існують певні розбіжності в тлумаченні самого поняття «педагогічна умова». У довідковій літературі сутність поняття «умова» визначається як необхідна обставина, що уможливлює здійснення, створення, утворення чого-небудь або сприяє чомусь [3, с. 1506]. Так, О.Ф. Федорова визначає педагогічні умови як сукупність об’єктивних можливостей змісту навчання, методів, організаційних форм та матеріальних можливостей її здійснення, що забезпечують успішне вирішення поставленого завдання. А.М. Алексюк, А.А. Аюрзанайн, П.І. Підкасистий під педагогічними умовами розуміють чинники, що впливають на процес досягнення мети, при цьому поділяють їх на: 1) зовнішні: позитивні відносини викладача і студента; об’єктивність оцінки навчального процесу; місце навчання, приміщення, клімат тощо; 2) внутрішні: індивідуальні властивості студентів (стан здоров’я, властивості характеру, досвід, уміння, навички, мотивація тощо). В.М. Манько педагогічні умови визначає як взаємопов’язану сукупність внутрішніх параметрів та зовнішніх характеристик функціонування, яка забезпечує високу результативність навчального процесу і відповідає психологопедагогічним критеріям оптимальності. Педагогічними умовами вважають обставини, що сприяють розвитку чи гальмуванню навчально-виховного процесу, їх визначають як комплекс засобів, наявних у навчального закладу для ефективного здійснення навчально-виховного процесу. На думку О. Бражнич, педагогічні умови є сукупністю об’єктивних можливостей змісту, методів, організаційних форм і матеріальних можливостей здійснення педагогічного процесу, що забезпечує успішне досягнення поставленої мети. Після аналізу терміну «педагогічні умови» у нашому дослідженні ми будемо використовувати наступне формулювання: «педагогічні умови – це система певних форм, методів, матеріальних умов, реальних ситуацій, що об'єктивно 16


склалися чи суб'єктивно створених, необхідних для досягнення конкретної педагогічної мети». Обов'язковими складовими педагогічних умов ефективного застосування ІТ у процесі навчання працівників освіти є матеріальна база; добір форм, методів педагогічної діяльності; професіоналізм викладачів, штучно створені і об'єктивно сформовані педагогічні ситуації [4, 6]. Можна виділити наступні підходи до використання ІТ в освіті, а саме: 1) вивчення комп′ютера та ІТ як предмета дослідження; 2) застосування комп'ютера як засобу навчання; 3) використання комп'ютера як засобу розвитку пізнавальних процесів (мислення, уява, пам’ять, мовлення). 4) організація зворотнього зв’язку з тим, хто навчається та контролю знань. ІТ в освіті включають до себе: електронні (комп'ютеризовані) підручники; довідники та бази даних навчального призначення; методичні розробки окремих тем, навчальні програми, збірники задач і генератори прикладів (ситуацій); предметно орієнтовані середовища; мультимедійні ілюстрації для підтримки різноманітних видів занять, короткометражні фільми, анімації, фотографії, аудіо-файли, лабораторне моделювання природних явищ, навчальні ресурси у мережі Internet та мережні додатки, на основі яких створюють дистанційні курси [2]. Так як педагогічні умови охоплюють досить широко коло педагогічних аспектів, то ми їх об’єднали у кілька груп. Перша група умов пов'язана з вибором інформаційних технологій. Варто застосовувати ІТ, які підвищують ефективність управління навчальним закладом (проект «Освіта» та ін.), або відповідають структурі навчального предмета і сприяють ефективному досягненню дидактичній меті конкретного уроку або виховного процесу (навчаючі програми, електронні посібники, програми представлення візуальної та аудіо інформації, інформаційно-пошукові системи, сервіси Internet тощо). Вибір ІТ, що використовуються в освіті необхідно за наступними умовами: ● відповідність основним дидактичним принципам: 17


системності, індивідуалізації, доступності та наочності; ● відповідність віковим та психофізіологічним особливостям учнів; ● спрямованість на формування й розвиток умінь самостійно здобувати інформацію та працювати з нею; ● наявність різних видів інформації, що підлягає засвоєнню; ● спрямованість на формування й розвиток образного, логічного та критичного мислення; ● організація постійного зворотного зв’язку в процесі виконання завдань: реагування програми на відповіді того, хто навчається (повідомлення про правильність (неправильність) відповіді, підказка, тренування тощо); ● чітко визначений тип програми за відповідними показниками (ігрова, навчальна, навчально-ігрова, контрольна та ін.); ● наявність адаптованої до віку того, хто навчається системи контролю знань. Друга група умов пов'язана з формуванням позитивної мотивації працівників освіти до широкого застосування ІТ у своєї професійної діяльності. Це включає проведення пропедевтичної роботи та пояснення важливості ознайомлення з новітніми ІТ, оволодіння навичками роботи з ними та впровадження ІТ до власної професійної діяльності; послідовність і поступовість включення працівників в роботу з ІТ. Третя група умов стосується підвищення професійної підготовки працівників освіти і передбачає використання ІТ в їх фахової підготовки. Використання ІТ у освіті спирається на зацікавленість їх працівників у пошуку нових підходів до вивчення навчального та методичного матеріалу, на досить високий рівень володіння засобами сучасних ІТ навчання. Тому дуже важливим є формування у працівників освіти такої компетенції, як вільне володіння ІТ загального і спеціального призначення. Четверту групу складають умови, які стосуються методів і організаційних форм навчання. Вибір і раціональне поєднання різноманітних методів навчання залежить від складності матеріалу, що вивчається, етапу дидактичного циклу, вхідного рівня володіння ІТ працівниками і спирається на переважне 18


застосування інноваційних методів навчання, диференціацію й індивідуалізацію навчання. Підсумовуючи, зазначимо, застосування ІТ в освіті здійснюється більш ефективно у разі дотримання виділених педагогічних умов. Подальшої розробки дослідження потребують уточнення сутності виділених груп педагогічних умов застосування ІТ в освіті у системі дистанційного навчання. Література: 1. Антонченко М.О. Використання інформаційнокомунікаційних технологій в педагогічній діяльності вчителя. // Матеріали міжнародної науково практичної конференції «Освітні інновації: філософія, психологія, педагогіка», 3 грудня 2014 р.: у 4 ч. – Ч.3. – Суми: Мрія, 2014. – с. 18-20. 2. Білик В.М. Інформаційні технології та системи: Навчальний посібник рекомендовано МОН України. – К.: Центр учбової літератури, 2006. – 232 с. 3. Великий тлумачний словник сучасної української мови / уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. – К. ; Ірпінь : ВТФ «Перун», 2009. – 1736 c. 4. Голівер Н.О. Дидактичні умови використання комп’ютерних технологій у процесі навчання студентів вищих навчальних закладів: дис. … канд. пед. наук: 13.00.09 / Голівер Надія Олексіївна.– Луцьк., 2005. – 181 с. 5. Закон України від 02.12.2012 № N 5463-17 «Про Національну програму інформатизації» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/ show/74/98-вр 6. Лісова Н.В. Педагогічні умови застосування комп’ютерної техніки у навчальному процесі / Н.В. Лісова // Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання в підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми / Зб. наук. пр. – Ч.2. – Київ-Вінниця: ДОВ “Вінниця”, 2002. – с. 305–310. 7. Указ Президента України від 25 червня 2013 року №344/2013 «Про Національну стратегію розвитку освіти в Україні на період до 2021 року» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/ laws/show/344/2013. 19


ВИКОРИСТАННЯ ROSETTA STONE В РОБОТІ ФАХІВЦЯ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ

Бодненко Д., Антошко Т., Карнаух І., Коваленко Г., Ковальова К., Цис Ю. Київський універистет імені Бориса Грінченка Rosetta Stone - програмний продукт, призначений для навчання іноземним мовам за допомогою комп'ютера. Програма ''Rosetta Stone'' виділяється на тлі тисяч конкурентів багатовіковою історією, великою кількістю підтримуваних мов та особливою організацією навчального процесу. Ідея програми з'явилася ще в 1980-ті, коли її засновник Ален Штольцфус почав практикувати навчальні курси мови за методикою занурення - коли учня не змушують зубрити алфавіт, правила читання і потім поступово зубрити слова; а відразу кидають у гущу подій, оточуючи типовими побутовими ситуаціями. Алену прийшло на думку, що саме за допомогою комп'ютерних технологій можна зануритися в іншомовне середовище, вивчати мову за допомогою малюнків, і слів у контексті без перекладу. Сьогодні компанія пропонує курси з 24 мов, починаючи з найбільш розмовних (таких як англійська, іспанська та китайська) закінчуючи менш популярними (включаючи ірландську, шведську та тагальську мови) та орієнтована на учнів будь-якого віку. Roseta Stone складається з таких компонентів як: Сама програма, в яку можна закачати різноманітні модулі. Модулі вивчення мов, які включають в себе малюнки, звуки і можливість розпізнавання мови Додаткові аудіо матеріали, які можна прослухувати, не знаходячись поблизу комп’ютера. Для навчання в своїх уроках Rosetta Stone використовує комбінацію тексту, зображень і звуку, для того, щоб той, хто навчається запам'ятовував слова і граматику інтуїтивно, без використання словників, тобто індуктивним способом, це може бути ефективним на середньому і старшому етапі навчання, але 20


все одно з поясненнями вчителя, або спочатку пояснення вчителя, а потім закріплення матеріалу шляхом використання програми. Складність уроків підвищується якщо йти від початку теми по кожному уроку. Це такий спосіб навчання, яким люди вивчають свою першу мову. Програма інтерактивно інформує учня, чи правильна його відповідь чи ні. Через меню опцій навчається може вибрати вид відміток і звукових сповіщень. Програма оцінює відповіді за шкалою від 0 до 100. Оцінка зберігається і відображається протягом усіх практичних занять, і ховається під час тестів. За правильну відповідь з першої спроби нараховується 4 бали, 3 бали за другу спробу, 2 бали за третю спробу і 1 бал за вибір останнього залишився варіанта. Також можна скористатися підказками. Rosetta Stone виводить користувача на рівень B1, а її онлайн сервіси на рівень B2 - по Загальноєвропейській рекомендації з мовної освіти . Дана програма є дуже хорошим допоміжним інтерактивним засобом для вчителя англійської мови, адже вона наповнена різноманітною кількістю завдань на вивчення, повторення і закріплення навчального матеріалу, але як основний засіб навчання англійській мові вона не може бути використана, бо впливатиме негативно на ефективність результатів навчання класу. Rosetta Stone дуже легка в використанні програма. Для початку роботи треба обрати мову і потім обрати один з запропонованих рівнів, загалом рівнів 5 на майже всі мови що обслуговує програма, але для деяких мов рівнів може бути менше. Кожен рівень пропонує 4 теми в кожній з яких є по 4 уроки і підсумовуючий урок для повторення матеріалу. Оскільки кожен рівень має певну тематику, то цю програму можна використовувати для ознайомлення учнів з новою лексикою, повторення та тренування навчального матеріалу, прослуховування оригінальних текстів на уроці відповідно до тематики і лексичного матеріалу, а також програма буде корисною під час перевірки засвоєного матеріалу, наприклад застосована замість контрольної роботи, або диктанту на перевірку слів, або самостійної роботи. Тобто програма може 21


бути використана вчителем на будь якого етапі навчання для будь-якого рівня і будь-якої теми, але вона не може повністю стати основним джерелом вивчення мови, адже вона не виправляє мовленеві помилки і містить досить мало завдань на говоріння, але для цього і існує вчитель, що може вправно використати програму і сам підготувати завдання для того аби досягти найкращого результату під час навчання. Для навчання в своїх уроках Rosetta Stone використовує комбінацію тексту, зображень і звуку, для того щоб той хто навчається запам'ятовував слова і граматику інтуїтивно, без використання словників, тобто індуктивним способом, це може бути ефективним на середньому і старшому етапі навчання, але все одно з поясненнями вчителя, або спочатку пояснення вчителя, а потім закріплення матеріалу шляхом використання програми. Складність уроків підвищується якщо йти від початку теми по кожному уроку. Це такий спосіб навчання, яким люди вивчають свою першу мову. Наприклад, програма демонструє тому хто навчається чотири фотографії. Далі дається звукове та текстове пояснення, яке описує одну з фотографій. Учень повинен вибрати фотографію, яка найбільш відповідає опису. В іншому варіанті учень повинен завершити опис фотографії. Тобто завдяки таким завданням відбувається успішне аудіювання та письмо, що безумовно розвиває мовленеві навички учнів. Також програма може допомогти вчителю в оцінюванні роботи учнів над темою, звичайно не повністю, а лише частково. Програма інтерактивно інформує учня, чи правильна його відповідь. Через меню опцій учень мо��е вибрати вид відміток і звукових сповіщень. Програма оцінює відповіді за шкалою від 0 до 100. Оцінка зберігається і відображається протягом усіх практичних занять, і ховається під час тестів. За правильну відповідь з першої спроби учню нараховується 4 бали, 3 бали за другу спробу, 2 бали за третю спробу і 1 бал за вибір останнього варіанта. Також можна скористатися підказками. Rosetta Stone виводить користувача на рівень B1, а її онлайн сервіси на рівень B2 - по Загальноєвропейським рекомендаціям з мовної освіти. Тобто програма контролює набір 22


учнем лексики та граматики потрібної на певний рівень, що дуже корисно для вчителя тому що він має змогу проконтролювати прогалини в знаннях кожного з учнів і відкоригувати їх. Переваги програми Rosetta Stone для вчителя та учнів. - Дуже приємний, гарний і дружній інтерфейс, що легкий у використанні учнями різного віку, а також вчителя. - Вивчення мови відбувається у відриві від рідної мови. Тобто програма створює занурення в мову. А це дуже добре і корисно для учнів, але слід приймати в увагу вік, тому що для молодших школярів краще використовувати метод пояснення, а для закріплення використовувати програму. - Програма коригує вимову. У програмі є завдання на вимову, де необхідно правильно вимовити слова, фрази і цілі речення. Програма не пустить вас далі, поки учень правильно не вимовить задане слово. Дуже корисно для вчителя, адже він може менше часу приділяти повторенню одного того самого слова на уроці. - Навчання за допомогою образів. Необхідно співвідносити картинки з ситуаціями та об'єктами. Саме так, як ми вчилися мови в дитинстві. Розвиває образне і логічне мислення у учнів. Недоліки програми Rosetta Stone для вчителя та учнів. - Одноманітність типу завдань та часте повторення одних і тих самих завдань, що призводить до втрати інтересу учнями і дезмотивує їх у навчанні. - Не достаньо завдань на говоріння. Програма наповнена стандартними фразами, сірими словосполученнями і формами, ніби з підручника. Програма погано підходить для опанування учнями навичками говоріння, тому вчителю буде потрібно окремо допрацьовувати цю прогалину в класі. - Працювати з програмою можливо тільки вдома, бо нажаль навіть сучасні школи не забезпечені достатньою кількістю комп’ютерів для одночасного навчання англійської мови всім класом. Хоча програма доступна в мобільній версії. Дана програма є дуже хорошим допоміжним засобом для вчителя англійської мови, адже вона наповнена різноманітною кількістю завдань на вивчення, повторення і закріплення 23


навчального матеріалу, але як основний засіб навчання англійській мові вона не може бути використана, бо впливатиме негативно на ефективність результатів навчання класу. У такий спосіб використання мультимедійних засобів навчання, вчитель не тільки урізноманітнить урок, а також підвищить інтерес учнів до навчання та стимулює їх на подальшу навчальну діяльність.

1. 2. 3. 4.

5.

Література Rosetta Stone [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://www.rosettastone.eu/about Rosetta Stone history [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://www.rosettastone.com/history Rosetta Stone Advantage [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://www.rosettastone.com/k12/advantage Challenges and opportunities for English learners [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://resources.rosettastone.com/CDN/us/pdfs/0316Common-Core-White-Paper.pdf Speaking the language of 21st century [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://resources.rosettastone.com/CDN/us/pdfs/ProjectTomor rowWhitePaper1.pdf

ХМАРНЕ НАВЧАЛЬНЕ СЕРЕДОВИЩЕ MOODLE В ЕЛЕКТРОННОМУ НАВЧАННІ

Артеменко В.Б. Львівська комерційна академія Розглядаються види хмарних обчислень, які зазвичай виділяють, та базові підходи одного з вищих навчальних закладів до переміщення у “хмару” системи управління навчанням (LMS, Learning Management Systems) MOODLE для підтримки електронного навчання. У сучасних умовах українські вищі навчальні заклади опинилися в значній залежності від інформаційних технологій, без яких вони не можуть ефективно функціонувати. Придбання 24


та обслуговування комп’ютерної техніки і програмного забезпечення вимагає значних фінансових вкладень та залучення кваліфікованих фахівців. Зазначимо, що ефект масштабу та інші характеристики, властиві хмарним обчисленням (cloud computing), можуть стати причиною поступового відходу від розміщення та надання освітніх послуг у ВНЗ. Ці послуги з урахуванням інформаційного обслуговування усе частіше надаються студентам і викладачам вишів через інтернет на засадах електронного навчання та сучасних онлайн-сервісів або вебінструментів [1-3]. Тому в майбутньому, на наш погляд, більшість освітніх послуг надаватиметься із “хмар”, і ВНЗ не доведеться утримувати власні комп’ютерні центри з дорогим устаткуванням, витратами на оплату електроенергії, зарплату персоналу та обчислювальні ресурси, які не завжди використовуються на повну потужність. Ми маємо на меті розглянути види хмарних обчислень і підходи до переміщення ВНЗ у “хмару” системи управління електронним навчанням (Learning Management Systems, LMS) Moodle. У хмарних обчисленнях зазвичай виділяють три окремі категорії або рівня [4]. Нижчий рівень іноді називають “Інфраструктура як послуга” (IaaS, infrastructure as a service). На цьому рівні зовнішні користувачі отримують базові обчислювальні ресурси – наприклад, процесори і пристрої для зберігання інформації – і використовують їх для створення власних операційних систем і додатків. Одним з прикладів такого підходу є Amazon Elastic Compute Cloud [5]. Наступним рівнем є “Платформа як послуга” (PaaS, platform as a service). Тут користувачі мають можливість встановлювати власні додатки на платформі, що надається провайдером цієї послуги. Як приклад можна вказати на сервіс Google Apps Engine, що дозволяє розробникам створювати та встановлювати додатки на мові Python Java, Go або PHP [6]. Вищий рівень називається “Програмне забезпечення як послуга” (SaaS, software as a service). Саме цей рівень становить найбільший інтерес для ВНЗ. При цьому в “хмарі” зберігаються 25


не тільки дані, але і пов’язані з ними додатки, а користувачеві для роботи потрібно лише веб-браузер. Кращим прикладом цього підходу є Google Apps for Education, де надаються як засоби підтримки комунікації, так і офісні додатки: електронна пошта та електронні таблиці [7]. Інший підхід до використання хмаро орієнтованих послуг, який починає поширюватися в електронному навчанні, це переміщення в “хмару” систем управління навчанням (LMS, Learning Management Systems), які використовуються ВНЗ. Зокрема, творці LMS Moodle, однією з найпопулярніших систем управління електронним навчанням, оголосили в липні 2015 р. про запуск безкоштовного хмарного хостінга для освітніх закладів [8]. MoodleCloud дозволяє розробляти та проводити дистанційні курси для аудиторії розміром до 50 чоловік. При цьому хмарна платформа підтримує останні версії програмного забезпечення Moodle (зараз це 2.9.2), включаючи інструменти для проведення веб-конференцій. Проект орієнтований на викладачів, які не є ІТ-фахівцями, проте хочуть розробляти свої дистанційні курси (ДК) швидко та дешево. MoodleCloud дозволяє керувати кількома курсами і застосовувати коллаборативні інструменти, які доступні в Moodle. Крім цього, на хмарній платформі можна користуватися сховищем об’ємом 200 Мб, створювати необмежену кількість ДК, а також проводити під час електронного навчання відеоконференції. Правда, заради всього цього доведеться потерпіти рекламу – на цьому творці платформи MoodleCloud планують заробити. Адміністратори сайту MoodleCloud можуть керувати декількома курсами, реєструвати користувачів і т.п. MoodleCloud автоматично оновлюється до останньої версії Moodle [8]. Таким чином, ключовими характеристиками MoodleCloud є: - безкоштовний хостинг (підтримується за рахунок реклами); - миттєва реєстрація на базі мобільного телефону або епошти; - повна версія Moodle з мінімальними обмеженнями; - до 200 Мб дискового простору; 26


- необмежені курси, необмежений розмір бази даних; - інтеграція з BigBlueButton для проведення відеоконференцій (підтримує до 6 користувачів з повним відео, аудіо та презентаційні можливості); - можливість персоналізувати та налаштувати сайт Moodle; - доступні більше ніж 100 мов з можливістю багатомовності; - включений мобільний додаток для повної підтримки Moodle. Варто зазначити, що передача підтримки LMS Moodle зовнішнім провайдерам має сенс для тих ВНЗ, які не можуть дозволити собі придбання, підтримку дорогої комп’ютерної техники і програмного забезпечення з урахуванням витрат, які необхідні для навчання і підвищення кваліфікації як викладачів, так і обслуговуючого LMS Moodle персоналу. На рис. 1 представлена головна сторінка хмарного навчального середовища, яке ми створили на прикладі одного з львівських ВНЗ для апробації вищевказаних переваг MoodleCloud [8].

Рис. 1. Головна сторінка хмарного навчального середовища My cloud-VArtem. Розглянемо результати запровадження представленого на рис. 1 хмарного навчального середовища на прикладі ДК 27


“Прогнозування соціально-економічних процесів”. На рис. 2 представлений інструктивний блок цього ДК.

Рис. 2. Інструктивний блок ДК ПСЕП. Варто зазначити, що на дев’ятому тижні навчання була спроба провести вебінар на базі веб-інструменту BigBlueButton (рис. 3-4).

Рис. 3. Запланований вебінар на тему “Особливості побудови моделі ARIMA (p,d,q)”. На наш погляд, інтеграція хмарного навчального середовища з BigBlueButton дозволяє забезпечити проведення якісних вебінарів або відеоконференцій (підтримує до 6 користувачів і презентаційні можливості). Сподіваємося, оновлення сервісу до версії Moodle 3.0 підтримуватиме участь більшої кількості слухачів будь-якого ДК. 28


Рис. 4. Вікно веб-сервісу BigBlueButton. Варто зазначити також, у хмарному навчальному середовищі My cloud-VArtem успішно працює і тестова система LMS Moodle, що забезпечує підготовку журналів оцінок участників ДК (рис. 5).

Рис. 5. Журнал оцінок учасників ДК ПСЕП. Отож, отриманий досвід із використання хмарного навчального середовища Moodle, дозволяє зробити кілька висновків: - хмарне навчальне середовище підтримує повну версію Moodle з мінімальними обмеженнями; інтеграція MoodleCloud із BigBlueButton підтримує проведення вільних відеоконференцій (до 6 користувачів з повним відео, аудіо та забезпечує презентаційні можливості); 29


- можна персоналізувати та налаштувати MoodleCloud під певні потреби ВНЗ, застосовувати мобільний додаток. Література: 1. Артеменко В.Б. Организация сотрудничества в электронном обучении на основе проектного подхода и веб-инструментов // Международный журнал «Образовательные Технологии и Общество» (ОТО – ISSN 1436-4522). – 2013. – Том 16. – №2. – С.489-504. [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://ifets.ieee.org/russian/depository/v16_i2/pdf/11.pdf. 2. Артеменко В.Б. Мониторинг качества жизни населения регионов: инструментарии онлаи н-обучения удаленных пользователей // Новые информационные технологии в образовании для всех: е-образование / коллектив авторов. – К.: МНУЦИТ и С. – 2015. – С.6-31. [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.irtc.org.ua/dep105/publ/Monografiya%202015/Monograf iya%202015.pdf. 3. Артеменко В.Б., Артеменко Е.В., Артеменко Л.В. Интеграция веб-инструментов организации вебинаров и создания скринкастов в LMS Moodle // УСиМ. – 2015. – №1. – С.32-38. 4. Облачные вычисления в образовании / Институт ЮНЕСКО по информационным технологиям в образовании. Аналитическая записка. Сентябрь 2010. [Электронный ресурс]. – Режим доступа: https://moodle.org/pluginfile.php/1969005/mod_page/content/16/Obl achnyie%20vychiskenia%20v%20obrazovanii.pdf. 5. Веб-сервис Amazon Elastic Compute Cloud. [Электронный ресурс]. – Режим доступа: https://ru.wikipedia.org/wiki/Amazon_EC2. 6. Сервис Google App Engine. [Электронный ресурс]. – Режим доступа: https://ru.wikipedia.org/wiki/Google_App_Engine. 7. Часто задаваемые вопросы о Google Apps for Education. [Электронный ресурс]. – Режим доступа: https://support.google.com/a/answer/139019?hl=ru. 8. Moodle запускает бесплатно Облако Хостинг для преподавателей. [Электронный ресурс]. – Режим доступа: https://campustechnology.com/articles/2015/07/06/moodle-launchesfree-cloud-hosting-for-educators.aspx?admgarea=news. 30


9. Авторський сайт хмарного навчального середовища MoodleCloud. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://artemvb15.moodlecloud.com/?redirect=0. ПРОБЛЕМИ ВИКОРИСТАННЯ ХМАРНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ОСВІТНЬОМУ ПРОЦЕСІ ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

Базелюк О.В. Інститут професійно-технічної освіти НАПН України У статті розглянуто специфіку процесу модернізації професійно-технічної освіти, зокрема у частині впровадження засобів ІКТ у діяльність ПТНЗ. Визначено причини популярності «хмарних технологій» серед науковців та освітян, специфіки реалізації та функціонування «хмарних технологій», а також особливостей їхнього використання у освітньому процесі ПТНЗ. Сучасні інформаційні технології представляють широкі можливості для автоматизованої реалізації інформаційноаналітичних функцій і забезпечують можливість створення єдиного інформаційного поля ПТНЗ, яке являє собою комплекс взаємопов’язаних і взаємообумовлених структурованих і неструктурованих інформаційних масивів. У Концепції Державної цільової програми розвитку професійно-технічної освіти на 2011–2015 роки зазначається, що інформатизація професійно-технічної освіти, розроблення педагогічних програмних засобів, забезпечення доступу до світових інформаційних ресурсів є важливою умовою її модернізації [2]. Розглядаючи принципи модернізації професійно-технічної освіти, В. Радкевич серед інших наголошує на дотриманні принципу інформатизації, який спрямовується на широке використання інформаційно-комунікаційних технологій в організації процесу професійного навчання майбутніх кваліфікованих робітників та управлінні системою професійнотехнічної освіти. Цей принцип зумовлює необхідність розвитку територіальних мереж передачі даних, призначених для забезпечення доступу професійно-технічних навчальних закладів до вітчизняних і міжнародних інформаційних мереж, 31


вдосконалення мережевої інфраструктури [3, c. 335]. Сучасні програмні засоби, а також методи роботи з інформацією, розміщеною в Інтернеті, дають можливість розв’язувати педагогічні задачі по-новому, що сприяє формуванню у майбутніх кваліфікованих робітників умінь самостійно працювати з інформаційними потоками, аналізувати техніко-технологічні ситуації на виробництві. У цьому контексті особливого значення набуває активне використання у освітньому процесі ПТНЗ систем дистанційного навчання (СДН), які перетворюються на професійні інформаційні портали, що здатні забезпечити набуття майбутніми робітниками високого рівня професійних знань [4]. У процесі впровадження ІКТ в освітній процес на різних рівнях, зокрема і у професійно-технічних навчальних закладах, більшої популярності серед освітян і науковців набуває ідея активного використання «хмарних технологій». Серед основних причин такої уваги ми виділяємо наступні: – особлива увага державних інститутів до процесу інформатизації освіти, зокрема і ПТО; – широке розповсюдження та спрощення доступу до мережі Інтернет в Україні, що призвело до різкого збільшення кількості користувачів; – збільшення кількості педагогічних працівників ПТНЗ, які володіють навичками роботи з ПК; – зручність використання інтернет-сервісів для здійснення адміністративної та педагогічної діяльності; – агресивний маркетинг та реклама від основних отримувачів прибутку у сфері ІКТ (Intel, Microsoft, Google, Apple тощо). Однак, розуміння самої «хмарної технології», а головне специфіки її реалізації у сфері освіти досі залишається складною науковою проблемою, головним чином тому, що відсутнє чітке термінологічне визначення даного феномену. Найбільш точно, на нашу думку, специфіку хмарної технології охарактеризував В. Биков, який наголошує на тому, що «підтримку технологій хмарної інфраструктури та надання користувачам відповідних послуг на умовах аутсорсінга (SaaS – програмне забезпечення, як послуга; PaaS – платформа, як послуга; DaaS – дані, як послуга; HaaS – апаратне забезпечення, 32


як послуга; IaaS – інфраструктура, як послуга; WaaS – робоче місце, як послуга; XaaS – все, як послуга) здійснюють фірми і компанії ІКТ-бізнесу, що спираються на розгорнуту і розгалужену по всьому світі мережу дата-центрів з надвеликими потужностями процесорних, комунікаційних і зберігаючих кластерів» [2, с. 3]. З означеного випливає, що «хмарна технологія» – це, передусім, специфічний спосіб об’єднання комп’ютерів (їхніх обчислювальних потужностей, дискових масивів тощо) на основі технології віртуалізації, який дозволяє представити таке об’єднання, як єдину систему. На основі такого об’єднання стає можливим створення надпотужних супер-комп’ютерів, а також значно спрощується робота дата-центрів. У свою чергу в освіті, доцільніше говорити про використання інтернет-сервісів (Google Apps, Google Drive, Microsoft Office 365, Microsoft Onedrive, E-disk ukr.net тощо), а не хмарних технологій. Основними перевагами означених сервісів є їхня мультиплатформність та певна безкоштовність. Для системи ПТНЗ дані переваги мають важливе значення, адже фінансування ПТО здійснюється за залишковим принципом, а це призводить до відчутних проблем із забезпеченням ІКТ засобами та доступом до мережі Інтернет. Відчутними є й строкатість комп’ютерних конфігурацій як на апаратному рівні, так і на рівні ОС та програм, а також складнощі з адмініструванням комп’ютерного парку. Таким чином, професійно-технічні навчальні заклади потребують широкого впровадження в освітній процес можливостей інтернет-сервісів, але сучасний стан ринку таких послуг, їхня вартість та об’єми є значним стримуючим чинником. Література: 1. Биков В. Ю. Технології хмарних обчислень – провідні інформаційні технології подальшого розвитку інформатизації системи освіти України / В. Ю. Биков. // Комп’ютер у школі та сім’ї. – 2011. – № 6. – С. 3–11. 2. Концепція Державної цільової програми розвитку професійно-технічної освіти на 2011–2015 роки [Електронний 33


ресурс] – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1723-2010-р. 3. Радкевич В. О. Принципи модернізації професійнотехнічної освіти / В. О. Радкевич // Проблеми підготовки сучасного вчителя. – 2011. – № 3 (3). С. 331–337. 4. Розвиток інформаційної культури педагогічних працівників професійно-технічних навчальних закладів / [Алєксєєва С. В., Гуменний О. Д., Паржницький В. В.] – К.:, 2015. – 188 с. ТЕХНОЛОГІЯ ВІРТУАЛЬНОГО ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ В ДОДИПЛОМНІЙ ПІДГОТОВЦІ ФАХІВЦІВ ДЛЯ ФАРМАЦЕВТИЧНОЇ ГАЛУЗІ

Бессарабов В.І., Баула О.П., Пальчевська Т.А., Куришко Г.Г., Кузьміна Г.І. Київський національний університет технологій та дизайну Проведено аналіз власного досвіду розроблення та впровадження in silico дослідження у додипломну науководослідну роботу магістрантів промислової фармації. Показано, що запропонована технологія дозволяє отримати переваги в порівнянні з матеріальним (прямим) експериментом за рахунок скорочення витрат часу, грошових витрат та підвищення когнітивної мотивованості студентів. Зусилля науково-педагогічного персоналу вищих навчальних закладів в сучасних умовах мають бути спрямовані на впровадження нових педагогічних технологій навчання, таких як мінімодульна система актуалізації знань [1], інноваційних технологічних рішень організації освітнього процесу, таких як комп’ютерні програми-тренажери для вивчення окремих аспектів фахових дисциплін [2] та хмароорієнтовані системи управління навчальними ресурсами [3, 4]. Не менш важливим, на нашу думку, є впровадження технологічних та педагогічних інновацій в науково-дослідну роботу студентів, яка є основою формування компетенцій високоякісного фахівця. Тому актуальним є практичний досвід використання технології віртуального експерименту в освітньому процесі підготовки 34


магістрів промислової фармації. Метою нашого дослідження є узагальнення особливостей інтеграції елементів in silico експерименту в магістерські дослідження, які присвячено пошуку нових плейотропних ефектів зареєстрованих активних фармацевтичних інгредієнтів (АФІ). Материал і методи дослідження. У роботі використано аналіз власного досвіду впровадження технології віртуального експерименту в освітній процес вищої школи з використанням методу експертної оцінки виявлених тенденцій та висновків. Результати дослідження. Організація віртуального дослідницького експерименту в області молекулярної фармакології відрізняється високою структурованістю та використанням на підготовчому етапі специфічних масивів хемоінформації — баз даних про фізикохімічні, біофармацевтичні, фармакологічні, токсикологічні властивості сполук, що є потенційними АФІ. Величезний обсяг хемоінформації для подальшого аналізу та використання в розрахункових програмах хемоінформатики дозволяють отримати електронні інформаційні бази даних з доступом через мережу Інтернет PubChem, DrugBank, PubChem Compound, ChemSpider, PubChem Substance, Therapeutic Targets Database [5]. Зважаючи на високу вартість і, відповідно, проблеми в доступності доклінічних досліджень потенційно біологічно активних сполук актуальним стає завдання пошуку та розробки нових методів виявлення біологічної активності речовин. Найбільш перспективними, на наш погляд, в даному напрямку є in silico методи пошуку нових АФІ і нових властивостей у відомих АФІ. Одним з найпоширеніших in silico методів є віртуальний скринінг в Інтернет-сервісах прогнозування біологічної активності речовин. Аналіз окремих Інтернет-сервісів прогнозування біологічної активності речовин, вивчення можливостей і точності їх прогнозу показав безумовну ефективність цих ресурсів при розробці нових лікарських засобів. На основі дослідження та практичного використання 35


можливостей Інтернет-сервісу PASSOnline, заснованого на аналізі кількісного співвідношення «структура-активність» (Quantitative Structure - Activity Relationships - QSAR), можна стверджувати про зручність його використання і якість отриманих результатів. «PASS є «інструментом» для віртуальної хемогеномікі, що дозволяє ідентифікувати in silico найбільш ймовірні ліганди для відомих мішеней і найбільш ймовірні мішені для відомих лігандів, а також передбачати ефекти, обумовлені взаємодією конкретних лігандів з конкретними мішенями» [6]. Для визначення точності прогнозу, авторами сервісу було проведено ковзний контроль (Leave-one-out crossvalidation — LOOCV), який показав 95% точність прогнозування [6-9]. Дослідження ряду фармакопейних АФІ, проведене з використанням сервісу PASSOnline, дозволило виявити нові потенційні позитивні плейотропні противірусні та імуностимулюючі ефекти, які можливо використовувати при розробці складу комплексних лікарських препаратів для боротьби з інфекціями вірусів грипу у людей літнього віку [10]. У 2015 році на кафедрі промислової фармації Київського національного університету технологій та дизайну захищено дві практикоорієнтовані магістерські дипломні роботи, які присвячено актуальним питанням сучасної біогеронтології: розробці дизайну нового протизапального геріатричного лікарського засобу та створенню моделі комплексного препарату біорегулюючої терапії для людей літнього віку, який націлено на неоперативне лікування катаракти на ранніх стадіях. Значну частину експериментальних даних, які склали фактологічну основу цих досліджень, отримано з використанням технології віртуального експерименту в сервісах PASSOnline. Магістранти в процесі in silico експерименту досліджували плейотропні фармакологічні ефекти зареєстрованих АФІ, пов'язані з пригніченням експресії прозапальних цитокінів, іммуномоделюючими, іммуностимулюючими, репаративними, антикатарактальними та антиоксидантними властивостями, взаємним впливом АФІ. Важливою частиною віртуального експерименту стало вивчення ендо та екзотоксичності обраних АФІ, що потенційно 36


можуть увійти до складу окремих геріатричних лікарських засобів. Первинний аналіз результатів впровадження технології віртуального дослідження у додипломну науково-дослідну работу магістрантів дозволив виявити деяки особливості в галузі техніко-економічних, освітніх та когнітивних аспектів іі застосування. Для вивчення витрат часу та матеріальних ресурсів на різних етапах (підготовка вихідних даних, проведення віртуального дослідження, аналіз та інтерпретація результатів) віртуального експерименту в порівнянні з лабораторним матеріальним (прямим) експериментом ми виокремили фрагмент дослідження, присвячений пошуку плейотропного ефекту окремого АФІ, а саме - пригніченню експресії одного з прозапальних цитокінів, та провели відповідні умовні розрахунки. Встановлено, що сумарні витрати часу на підготовку, проведення дослідження, аналіз та інтерпретацію результатів у випадку матеріального (прямого) експерименту перевищують аналогічні витрати при віртуальному експерименті більш ніж у 33 рази, а грошові витрати — більш ніж у 50 разів відповідно. Аналіз витрат часу, проблем, які виникали у магістрантів при впровадженні віртуального експерименту, показав, що найбільш складним для кожного виявився підготовчий етап і етап аналізу та інтерпретації результатів. При впровадженні in silico експерименту в науково-дослідну роботу магістрантів нами виявлено і опосередкований ефект підвищення когнітивної активності студентів, що проявилося в зростанні числа звернень до електронних наукових ресурсів хемоінформатики, активній участі в наукових конференціях та зверненнях до наукового керівника. Вочевидь, цей ефект можна пов’язати зі зростанням когнитивної мотивованості молодої людини — майбутнього магістра при чіткому розумінні того факту, що в неї з’явився шанс освоїти один з найсучасніших методів дослідження, вільне володіння інструментарієм якого дає додаткові переваги при майбутньому працевлаштуванні та визначенні рівня відповідної компенсації роботодавцем трудових витрат дослідника — магістра промислової фармації. Висновок: впровадження технології in silico дослідження у 37


додипломну науково-дослідну роботу магістрантів промислової фармації дозволяє отримати суттєви переваги в порівнянні з матеріальним (прямим) експериментом за рахунок скорочення витрат часу, грошових витрат та підвищення когнітивної мотивованості студентів. Предметом майбутніх наукових розвідок в напрямку впровадження інноваційної технології віртуального наукового експерименту в процес додипломної підготовки фахівців є проведення наукометричних вимірювань при її розширенному використанні та розробка науково-обгрунтованої концепції впровадження цієї технології в різні ланки освітнього процесу кафедри промислової фармації. Література: 1. Бессарабов В.И. Новая система актуализации знаний в области социальной геронтологии и герогогики: основные положения / В.И. Бессарабов, К.И. Прощаев, А.Н. Ильницкий // Геронтология. — 2013. — Т. 1, № 1. — С. 92—99. 2. Горелик С.Г. Использование оригинальной компьютерной программы скрининга синдрома старческой астении в до- и последипломном медицинском образовании / С.Г. Горелик, А.Н. Ильницкий, К.И. Прощаев, С.В. Богат, В.И. Бессарабов // Информационные технологии и средства обучения. — 2014. — Т. 39, № 1. — С. 240 — 249. Режим доступу до журн.: http://journal.iitta.gov.ua/index.php/itlt/article/view/986#.Va8sPvl7j5 E 3. Bessarabov V. I. Universal management system of educational resources of the khmara’s scientific research project of open education / V. I. Bessarabov // Information Technologies and Learning Tools. — 2013. — Vol. 38, №6. — P. 162 — 169. — Режим доступу до журн.: http://journal.iitta.gov.ua/index.php/itlt/article/view/936#.UvHxfLQ Vfw8 4. Bessarabov V. I. Organization of intuitive access to electronic educational and methodical complexes of teacher training based on cloud oriented system of management of educational resources / V. I. Bessarabov // Information Technologies and Learning Tools. — 2014. — Vol. 43, №5. — P. 140 — 149. — Режим доступу до 38


журн.: http://journal.iitta.gov.ua/index.php/itlt/article/view/1109/833#.Va4zfl7j5E 5. Бессарабов В.И. Информационное обеспечение разработки новых гериатрических лекарственных средств / В.И. Бессарабов, А.П. Строкань, Г.Г. Курышко [и др.] // Геронтология. – 2014. – Т. 2, № 4. – С. 460—465. 6. Поройков В. В. Компьютерное предсказание биологической активности химических веществ: виртуальная хемогеномика / В.В. Поройков, Д.А. Филимонов, Т.А. Глориозова, А.А. Лагунин, Д.С. Дружиловский, А.В. Степанчикова // Вавиловский журнал генетики и селекции. — 2009. — Т. 13, № 1. — С. 137—143. 7. Филимонов Д.А. Прогноз спектра биологической активности органических соединений / Д.А. Филимонов, В.В. Поройков // Рос. хим. журн. – 2006. – Т. 50, № 2. – С. 66—75. 8. Poroikov V.V. Robustness of biological activity spectra predicting by computer program pass for noncongeneric sets of chemical compounds / V.V. Poroikov, D.A. Filimonov, Y.V. Borodina, A.A. Lagunin, A. Kos // Journal of Chemical Information and Computer Sciences. — 2000. — Vol. 40, № 6. — P. 1349— 1355. 9. Poroikov V.V. Pass biological activity spectrum predictions in the enhanced open nci database browser / V.V. Poroikov, D.A. Filimonov, T.A. Gloriozova, A.A. Lagunin, Y.V. Borodina, A.V. Stepanchikova, W.D. Ihlenfeldt, M.C. Nicklaus// Journal of Chemical Information and Computer Sciences. — 2003. — Vol. 43, № 1. — Р. 228—236. 10. Бессарабов В.И. Возможная противогриппозная эффективность некоторых активных фармацевтических ингредиентов / В.И. Бессарабов, Н.П. Здерко // Геронтология. – 2013. – Т. 1, № 1. – С.51—59. ВИКОРИСТАННЯ ПРИНЦИПІВ ГЕЙМІФІКАЦІЇ В ПРОЦЕСІ СТВОРЕННЯ ДИСТАНЦІЙНИХ КУРСІВ

Бородієнко О.В. Інститут професійно-технічної освіти Національної академії педагогічних наук України 39


Cхарактеризовано чинники, які впливають на розвиток корпоративних систем навчання персоналу. З’ясовано концептуальні положення, які необхідно брати до уваги в процесі створення дистанційних курсів в корпоративному навчанні Обгрунтовано доцільність використання принципу гейміфікації в процесі створення дистанційних курсів. Сучасний етап розвитку корпоративних систем навчання персоналу характеризується необхідністю оптимізації витрат ресурсів компаній (матеріальних, фінансових, людських, часових), що в свою чергу породжує необхідність пошуку таких підходів до організації процесу розвитку професійної компетентності персоналу, які б за менших витрат ресурсів забезпечували високу якість та результативність. Зростання представленості дистанційного навчання в корпоративних системах навчання персоналу є віддзеркаленням зазначеної тенденції. Дана тенденція актуалізує пошук та інкорпорування в системи дистанційного навчання таких принципів, методів, підходів та технологій, які б інтенсифікували процес отримання знань та набуття навичок, сприяли підвищенню мотивації персоналу до набуття знань та саморозвитку, поглиблювали б відповідальність персоналу за результати свого розвитку та забезпечували б високі досягнення в розвитку ключових компонентів професійної компетентності. Дослідники вважають, при побудові дистанційного курсу слід брати до уваги наступні концептуальні педагогічні положення [1, 2]: в центрі процесу навчання знаходиться самостійна пізнавальна діяльність того, хто навчається; важливою складовою є не тільки оволодіння необхідними знаннями, а й оволодіння прийомами самостійного пошуку знань, роботи з інформацією, оволодіння способами пізнавальної діяльності із можливістю їх застосування в подальшому; самостійне набуття знань не має носити пасивного характеру; використання найновіших педагогічних технологій; можливість зв’язку не тільки з викладачем, а й з іншими слухачами; система контролю знань має носити систематичний характер, будуватись як на основі зворотного зв’язку, так і на відкладеному контролі. 40


Вважаємо за необхідне доповнити дані концептуальні положення, виходячи, з одного боку, зі специфіки корпоративного навчання, з іншого – із сучасних підходів до побудови систем дистанційного навчання: 1. Забезпечення широкої можливості інтерактивної взаємодії того, хто навчається, із викладачем та групою (такого роду тісний інтерактивний зв’язок, з одного боку, посилить вмотивованість слухачів до поглибленого вивчення матеріалів, а з іншого – дозволить шляхом колективного обміну досвідом вийти на вищий рівень засвоєння матеріалу та творчого його осмислення). Такими інтерактивними формами взаємодії можуть бути, наприклад, вебінари - он-лайнові зустрічі в режимі реального часу, які вирішують певні навчальні завдання: вивчення ключових або специфічних питань, пов’язаних із темою курсу (під час вебінару викладач може провести мінілекцію, яка доповнює матеріал дистанційного курсу та фокусує увагу слухачів на ключових елементах контенту дистанційного курсу), завдання із контролю та оцінки прогресу слухачів в опануванні навчального матеріалу (слухачі під час вебінару звітують про виконання завдань, а викладач коментує, корегує відповіді), демонстраційно-мотивуючу функцію (під час вебінару викладач може продемонструвати приклад використання на практиці описаних в курсі інструментів, підходів, технік, прокоментувати доцільність використання тих чи інших інструментів та підходів, спонукати слухачів до рефлексування почутого та побаченого, зробити наголос на досягнутих результатах). Іншим прикладом дистанційної інтерактивної взаємодії може бути так званий метод «спільного блокноту» - спільне виконання учасниками завдання шляхом аналізу відповідей учасників, їх доповнення та генерування спільного інтелектуального продукту. 2. Використання різноманітних дидактичних методів та прийомів навчання та контролю знань. Формулюючи дане концептуальне положення, ми виходимо із наступних міркувань. Сучасний етап розвитку ІКТ та інкорпорування їх в професійне та особисте життя об’єктів педагогічного впливу формує певні нові, не звичні моделі поведінки, особливостями яких є: значна щільність комунікацій в професійних та соціальних мережах та 41


відповідна до цього індивідуальна активність; стирання меж між приватністю та публічністю, що породжує звичку комуніціювати певні події та факти з життя у згаданих мережах; широка та різноманітна залученість слухачів у різного роду онлайн активності, які пропонуються різними сервісами. Тому принципи побудови дистанційних курсів повинні хоча б частково відзеркалювати згадані вище тенденції (свого роду свідома мімікрія під звичне для слухачів середовище не породжуватиме спротиву в опануванні дистанційного курсу). Тому, різноманітність використання дидактичних прийомів та методів навчання не є самоціллю, а має виправдану доцільність. 3. Широке використання візуальних засобів представлення матеріалів курсу. Обгрунтування даного концептуального положення також значною мірою пов’язане з сучасними тенденціями у візуалізації звичної інформації та необхідністю відтворення звичного для слухачів семантичного та візуального середовища. Тому, з нашої точки зору, в процесі створення дистанційного курсу доцільно використовувати такі форми візуалізації матеріалів, як інфографіка, графічні елементи, відео, віртуальні тренажери тощо. 4. Широке використання принципів гейміфікації в процесі створення дистанційний курсів. Доцільність даної пропозиції випливає з декількох міркувань. Гейміфікація розглядається дослідниками як використання принципів гри (ідеології та дизайну) в інших сферах для підвищення рівня включеності в діяльність, вмотивованості та досягнення цілей (в тому числі і навчальних) [3]. Дослідники вважають, що принципи гейміфікації дають можливість реалізувати базові потреби людини, формалізовані в категоріях «Змагання», «Досягнення» і «Статус». Використання принципів гейміфікації, на нашу думку, дасть змогу: вивільнити ресурси тьюторів (за рахунок більш ефективного доставлення контенту до його кінцевого споживача), збільшити рівень включеності та вмотивованості слухачів до опанування матеріалів дистанційного курсу та виконання завдань, покращити рівень навчальних досягнень слухачів (за рахунок ефекту змагальності та суб’єктивного зростання цінності контенту дистанційного курсу), набути навичок, які традиційно неможливо здобути з використанням 42


формату дистанційного курсу (критичне мислення, цілепокладання, робота в команді, проектна робота тощо). Щодо інших ефектів використання принципів гейміфікації, то дослідники [4] відзначають так звані когнітивні ефекти (набуття нових знань та навичок, актуалізацію знань для вирішення складних ситуацій, розширення існуючого досвіду за рахунок виконання завдань високої складності, проектування власної траєкторії розвитку), емоційні (використання принципів гейміфікації дає змогу згенерувати у слухача широкий спектр емоцій – аж до їх екстремумів – від фрустрації до задоволення; крім того, це дає позитивний емоційний досвід, що стає позитивним підкріпленням та ресурсом для майбутніх досягнень (авт.); можливість відчути невдачу в без ризиковому середовищі; можливість рефреймінгу невдач та отримання зворотного зв’язку в автоматичному режимі, що є менш травматичним для слухача (авт.) та соціальні (гейміфікація дає можливість слухачам тестувати різні рольові функції, приймати рішення з позицій інших рольових функцій, що формує певну можливість оцінити ситуацію з метапозицій (авт.); можливість публічного визнання результатів за об’єктивними показниками та публічної ідентифікації групі). Дані ефекти призводять до більшої вмотивованості учасника до опанування матеріалами дистанційного курсу. Література: 1. Григорова А.А. Методы, алгоритмы и технологии контроля знаний в системах обучения: дис.канд.тех.наук: спец.05.13.06 «Автоматизированные системы управления и прогрессивные информационные технологии» / А.А.Григорова. – Херсонский государственный технический университет. – Херсон, 2004. – 193 с. 2. Б. И. Крук. Концепция построения корпоративной системы дистанционного обучения в крупной телекоммуникационной компании / Б. И. Крук, Е.Г. Соломина, О.Б. Журавлева // Точка доступу: http://ido.tsu.ru/other_res/pdf/4(20)-2005-solomina.pdf. 3. Raph Koster. A Theory of Fun for Game Design. – 2013. –McM Publishing. – 234 p. 43


4. Lee, J. J. & Hammer, J. (2011). Gamification in Education: What, How, Why Bother? - Academic Exchange Quarterly, 15(2). ЗМІШАНЕ НАВЧАННЯ У ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ ФІЗИКИ В ЗАГАЛЬНООСВІТНІЙ ШКОЛІ ЯК ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ ПІЗНАВАЛЬНОГО ІНТЕРЕСУ УЧНІВ

Бузько В. Л. Комунальний заклад «Навчально-виховне об'єднання №6 «Спеціалізована загальноосвітня школа I-III ступенів, центр естетичного виховання «Натхнення» Кіровоградської міської ради Кіровоградської області» У статті розглянуто приклад запровадження змішаного навчання у шкільному курсі фізики. Пропонується модель інтеграції дистанційної та очної освіти з фізики у 7-му класі загальноосвітньої школи. У статті розглянуто формування пізнавального інтересу учнів основної школи до фізики через запровадження елементів дистанційного навчання у процесі навчання фізики в загальноосвітній школі. Актуальність проблеми. На сучасному етапі навчання фізики в загальноосвітній школі поряд із традиційним очним навчанням досить актуальною є проблема запровадження дистанційної освіти у процесі навчання фізики в загальноосвітній школі на основі широкого використання комп’ютерної техніки та сучасних педагогічних технологій організації навчально-виховного процесу, включаючи інформаційно-комунікаційні технології. Аналіз раніше виконаних досліджень. Проблема формування пізнавального інтересу та організація цього процесу відображена в працях Л. А. Арістової, Н. Г. Морозової, М. Н. Скаткіна, Г. І. Щукіної. Різні аспекти проблеми формування пізнавальної активності у навчанні фізики досліджували С. П. Величко, О. В. Гнатюк, В. Ф. Заболотний, І. І. Засядько, О. С. Кузьменко, І. В. Сальник, О. В. Слободяник, А. В. Ткаченко, В. Д. Шарко та інші. Аналіз раніше виконаних досліджень і публікацій [6; 7; 8] дає підстави узагальнити, що дистанційне навчання являє собою сукупність інформаційних технологій, які забезпечують 44


передачу учням основного обсягу навчального матеріалу, дозволяють здійснювати інтерактивну взаємодію учнів і вчителя у процесі навчання фізики; дають можливість виконання учнями самостійної роботи в індивідуальному темпі, а також оцінку знань в онлайн-режимі. Таким чином, дистанційні технології – це освітні технології, які реалізуються в основному із застосуванням засобів інформатизації і телекомунікації за умов опосередкованої (чи частково опосередкованої) взаємодії учня і педагога. Залежно від характеру організації навчальних комунікацій між учасниками навчально-виховного процесу та організаторами освіти і способу побудови комунікаційного каналу навчального середовища (системи доставки навчальних об’єктів) розрізняють традиційне дистанційне навчання (заочна форма навчання) і електронне дистанційне навчання (едистанційна форма навчання) [2, с. 68]. На нашу думку, у процесі навчання фізики в загальноосвітній школі найбільш вдалим й оптимальним є запровадження змішаного навчання, тобто поєднання традиційної класноурочної системи навчання з елементами дистанційного навчання. Основний матеріал. Навчальний процес з елементами дистанційного навчання включає всі основні форми традиційної організації навчального процесу. Але при цьому частину функцій бере на себе техніка: частина лекцій реалізується за допомогою сайту вчителя; частина практичних занять замінюється інтерактивними вправами і тренажерами; контроль може здійснюватися за допомогою тестуючих систем або контрольних робіт, присланих електронною поштою. Організація індивідуальної або групової самостійної діяльності учнів у системі дистанційного навчання потребує використання різноманітних педагогічних технологій. Насамперед, мова йде про застосування методу проектів, дослідницьких, проблемних методів. Всі вони повинні допомогти розкрити внутрішні резерви кожного учня і одночасно сприяти формуванню всебічно розвиненої особистості. 45


До особливостей організації навчального процесу на основі змішаного навчання слід віднести: акцент на самостійну роботу; можливість вільно обирати час і місце виконання завдань; високий рівень інтерактивності, що забезпечується насамперед за допомогою хмарних сервісів; необхідність систематичного контролю за засвоєнням знань і способами пізнавальної діяльності. Наведемо приклад реалізації такого навчання під час вивчення розділу «Фізика як природнича наука. Пізнання природи» у курсі фізики 7-го класу. У процесі вивчення даного розділу в традиційній формі (класно-урочній системі) розроблено дистанційний курс за допомогою середовища Google [4], підтримка курсу здійснюється за допомогою хмарних сервісів (рис. 1). Даний курс містить загальні відомості про курс, його призначення, цілі, завдання, зміст (програму курсу), дані про вікову категорію учнів, очікувані результати. У зазначеному курсі для діагностики результативності навчальних цілей використовуються анкети. Теоретичний матеріал представлений лекціями. Курс містить блок завдань спрямований на опанування матеріалу (інтерактивні вправи; дидактичні ігри; задачі) та блок завдань для контролю засвоєних знань (тести; експериментальні завдання; підсумкова контрольна робота). Наявний блок творчих завдань спрямований на самостійне застосування набутих знань, умінь і навичок у вирішенні конкретних проблем інтеграційного характеру (виконання учнями експериментальних завдань та участі учнів у різних проектах [3]). Методи навчання, які використовує учитель у процесі запровадження такого змішаного навчання: уроки (навчальний контент курсу); лабораторні роботи; самостійні роботи (які учні можуть виконувати під час уроків фізики за допомогою звичайних дидактичних матеріалів [1] або використовуючи завдання, розміщенні на сайті вчителя); тести; індивідуальні завдання, експериментальні завдання; доповіді в класі; презентації учнів (розміщенні на сайті вчителя); обговорення під 46


час уроків фізики; інтерактивні завдання [9]. На нашу думку, під час змішаного навчання (як і під час традиційного навчання) доцільно використовувати дидактичні ігри (рис. 2). Це сприяє формуванню пізнавального інтересу учнів до фізики, а можливість виконати завдання подібного плану повторно

Рис. 1. Структура дистанційного курсу [5]

47


без контролю з боку вчителя надає учню впевненості в собі, можливість закріпити знання фізичних величин, одиниць вимірювання фізичних величин та інше.

Рис.2 Приклад дидактичної гри онлайн Висновки. Змішане навчання дає можливість перейти від трансляції знань до інтерактивної взаємодії з учнями, сприяти конструюванню власних знань учнів. Воно сприяє реалізації індивідуальної освітної траєкторії. Суттєвим є те, що при реалізації змішаного навчання важливо забезпечити своєчасний зв'язок між учителем і учнем. Адже однією з особливостей дистанційної освіти є можливість доопрацювання виконаних індивідуальних завдань. Це сприяє розвитку в учнів критичного, продуктивного мислення. Запровадження елементів дистанційного навчання під час вивчення фізики в загальноосвітній школі має свої переваги і недоліки, оскільки, з одного боку, дозволяє учням опрацьовувати певний матеріал у власному темпі, можливість виконати домашню контрольну роботу в онлайн режимі і, отримавши за неї оцінку і коментарі вчителя на власну 48


електрону адресу, зробити певні висновки щодо необхідності повторення того чи іншого матеріалу чи виконання додаткових завдань за власним бажанням учня; має місце спільна участь учнів і вчителя фізики у навчальних проектах і розміщення матеріалів у документах Google. З другого боку, має місце значне збільшення навантаження на вчителя; дистанційне навчання в жодному разі не може замінити безпосереднього спілкування з учителем. Перспективи подальших досліджень полягають у підвищенні пізнавального інтересу учнів до вивчення фізики в системі дистанційної освіти, а для цього необхідно розвивати форми дистанційного спілкування, активізувати пізнавальну мотивацію учнів і розширювати їх діяльність з використанням дистанційного навчання, удосконалювати форми контролю виконання учнями експериментальних завдань та інше. За допомогою використання змішаного навчання можливо урізноманітнити напрями профільного навчання. Використання традиційного навчання з елементами дистанційного навчання в старших класах дасть учням можливість познайомитися з науковою і прикладною сферою обраної галузі знань, допоможе в професійному самовизначенні. Література 1. Бузько В. Л. Дидактичний матеріал з фізики. 7 клас. І семестр : [посібник для загальноосвітніх навчальних закладів] / В. Л. Бузько, С. П. Величко. – Х. : Вид. група «Основа», 2015. – 111, [1] с. – (Серія «Б-ка журн. «Фізика в школах України»»; Вип. 7 (139)). 2. Бузько В. Л. Дистанційна освіта в загальноосвітній школі у процесі вивчення природничо-математичних дисциплін/ В.Л. Бузько, С. П. Величко // Збірник наукових праць Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка. Серія педагогічна. – 2014. – Вип. 20: Інноваційні технології управління якістю підготовки майбутнього вчителя фізико-технічного профілю. – С. 68-70. – (Index Copernicus International). 3. Вчені Кіровоградщини в галузі фізики і техніки (керівник проекту Бузько В. Л.) – Режим доступу: 49


https://sites.google.com/site/vcenikirovogradsini/ 4. Дистанційний навчальний курс «Фізика, 7: Фізика як природнича наука. Методи наукового пізнання». Бузько В. Л. – Режим доступу: https://sites.google.com/site/phisics7part1buzkov/ 5. Дистанційний навчальний курс «Фізика, 7: Фізика як природнича наука. Методи наукового пізнання». Бузько В. Л. [Електронний ресурс] / SpiderScribe.net Mind Map. – Режим доступу: http://www.spiderscribe.net/app/?74fcbe16fb11aaa5ce2058f80fe644 15 6. Дистанционное обучение : [учеб. пособие] / под ред. Е. С. Полат. – М. : Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 1998. – 192 с. 7. Тавгень И. А. Дистанционное обучение: опыт, проблемы, перспективы / И. А. Тавгень ; под ред. Ю. В. Позняка. – [2-е изд., исправл. и доп.]. – Мн. : БГУ, 2003. – 227 с. 8. Технологія створення дистанційного курсу : [навчальний посібник] / [В. Ю. Биков, В. М. Кухаренко, Н. Г. Сиротенко та ін.] ; за ред. В. Ю. Бикова, В. М. Кухаренка. – К.: Міленіум, 2008. – 324с. 9. Buzko V. L. IMPLEMENTING BLENDED LEARNING WHILE TEACHING PHYSICS IN SECONDARY SCHOOLS. / Buzko V. L, Velychko S. P. – XI Міжнародна конференція «Стратегія якості у промисловості і освіті» (01 червня– 05 червня 2015 р., Варна, Болгарія): Матеріали. У 2-х томах. Том I. Упорядники: Хохлова Т. С., Хохлов В. О., Ступак Ю. О. – Международный научный журнал Acta Universitatis Pontica Euxinus. Специальный выпуск. – Дніпропетровськ-Варна, 2015. – 548 с. – С. 179-183. МІСЦЕ І РОЛЬ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У РОБОТІ МЕТОДИСТА СИСТЕМИ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ

Величко Неля Олександрівна Інститут професійно-технічної освіти НАПН України Розкрито важливість процесу інформатизації в професійних навчальних закладах. Описано інноваційну роль методиста в умовах впровадження інформаційних технологій. Особливу увагу приділено питанню застосування хмарних технологій у роботі методистів і педагогічних працівників професійних закладів освіти. Охарактеризовано принципи 50


роботи методиста в неперервному процесі інформатизації навчального закладу, які детерміновані основними функціями інформаційних технологій. Основною тенденцією сучасного етапу інформатизації професійної освіти є загальне прагнення до інтеграції різноманітних комп’ютерних засобів та інформаційних технологій у навчальний процес. Реалізація цього процесу у життя потребує методистів нового типу: інформаційно компетентних, здатних об’єктивно вирішувати нагальні питання, критично мислити, творчо працювати та бути готовими до методичного супроводу педагогічних працівників. Уміння працювати методистом у системі професійної освіти вимагає неперервного впровадження інформаційних технологій (ІТ) у роботу професійного навчального закладу. В останні роки в Україні інтенсивно досліджують питання запровадження в навчальний процес засобів інформаційних технологій В. Биков, Р. Гуревич, М. Жалдак, І. Захарова, М. Кадемія, Н. Морзе, О. Полат, С. Сисоєва, П. Стефаненко та ін. Науковці у своїх роботах значну увагу приділяють питанням розробки електронних підручників, автоматизованих навчальних систем, електронних навчальнометодичних комплексів, використанню «хмарних технологій» та ін. Наразі, розвиток у методистів умінь підготовки та опрацювання електронних документів, створення презентацій, використання ресурсів мережі Інтернет (пошук та опрацювання інформації, електронна пошта, розташування особистих науково-методичних матеріалів у мережі Інтернет, створення особистої сторінки чи власного сайту), створення та верстки публікацій (засоби видавничих систем), використання засобів управління навчальною діяльністю та засобів її планування (органайзер) – одна із актуальніших проблем, яку необхідно вирішувати в сучасних умовах становлення професійної освіти нової формації. Сучасний методист повинен бути обізнаним у новітніх педагогічних і інформаційних технологіях; креативно підходити до науково-методичної проблеми ПТНЗ; досконало володіти 51


уміннями написання й оформлення навчально-методичних матеріалів і методичного забезпечення; системно надавати методичний супровід професійній діяльності педагогічних працівників та багато іншого. Методист – це професіонал, який є науково-творчою ланкою, що об’єднує сфери діяльності всього навчального закладу. Професійна компетентність методиста охоплює різноманітні компетентності: методичну, освітньо-професійну, загальнокультурну, соціально-психологічну, педагогічну, інформаційну, інформаційно-аналітичну, інформаційноінноваційну, комунікативно-ділову, управлінську, організаторську, науково-дослідницьку. А отже, інформативна компетентність фахівця трактується Морзе Н.В. як здатність і готовність орієнтуватися в інформаційному просторі, оперувати інформаційними даними, вирішувати завдання своєї професійної галузі, правильно використовуючи за власним вибором інформаційнокомунікаційні технології загального призначення і спеціально професійні, широко вживані у відповідній галузі [1]. У практиці педагогічної діяльності все ширше використовуються різноманітні електронні матеріали: навчальні та робочі програми; плани-графіки теоретичних і навчально-виробничих занять; хрестоматії, словники; карти і схеми, таблиці, ілюстрації, збірники завдань і вправ; теми творів, рефератів; питання і тести для самоконтролю; моделюючі програми для проведення ділових ігор та інше. На сьогодні не існує методології для універсальної класифікації мультимедійних ресурсів, для опису змісту інформаційних масивів. Її ще доведеться побудувати, комбінуючи вже відомі способи опису на основі загального уявлення про них [ 2, с.27 ].У своїй роботі ми спробуємо окреслити ті інформаційні технології, які найбільш зручні та доцільні у роботі як методистів, так і педагогічних працівників системи професійної освіти. Всім відомо, що одним із найпопулярніших джерел інформації є Інтернет. Та чим більше інформації методичного, нормативного характеру постає перед педагогічними працівниками, тим важче виокремити з неї найбільш суттєву. 52


Розробка персонального сайту методиста професійного закладу, який має значні напрацювання і може поділитися досвідом, як зі своїми педагогічними працівниками, так і з колегами з інших навчальних закладів, може значно спростити колегам доступ до необхідної інформації. Наразі створення персонального сайту методиста – це невід’ємна частина професійного стилю методиста та системного розвитку його інформаційної культури. Також, розглянемо онлайн-сервіси, які допоможуть методистам якісніше організувати свою роботу серед педагогічних працівників навчального закладу. Важливим для них є уміння зберегти і не втратити необхідну інформацію. Так, на диску Google, методисти можуть зберігати різноманітну інформацію до 15 Гб у вигляді папок, файлів, архівів у «хмарі» і ділитися нею з іншими користувачами в Інтернеті. Методисти можуть створювати онлайнові текстові документи, книги Excel, презентації, малюнки, при цьому завантажувати файли на комп’ютер та конвертувати їх з одного формату в інший. Особливістю хмарної системи зберігання інформації Dropbox – є те що, методисти, власні напрацювання можуть зберігати не на комп’ютері, а на сторонньому сервері – до 2Гб безкоштовно і до 100 Гб за додаткову плату. За допомогою хмари Dropbox можна синхронізувати файли. Наприклад, досить зручно поклавши файл на одному ПК у хмару, їх можна побачити на іншому, або у смартфоні чи планшеті, що полегшує користування необхідною інформацією між методистом і педагогічними працівниками. На сервері Dropbox можна отримати резервні копії документів або відновити протягом місяця те, що видалили. На хмарному сервісі Яндекс користувачам надається до 10 Гб вільного простору, куди можуть буди складені документи, фотографії, музика, фільми, тощо. Наступний сервіс «хмарних послуг», для зберігання файлів на платформі, є Mail.ru (Облако@mail.ru). Методисти повинні знати, що перевагою Облако@mail.ru є його об’єм безкоштовного користування до 100 Гб простору, при цьому достатньо створити пошту на Mail.ru. Однак у версії 53


Облако@mail.ru, з усіх завантажених файлів, можна переглянути тільки картинки у слайд-шоу, всі інші відео-, аудіо, xls-, файли PDF – перегляду не піддаються, у цьому цей сервіс програє серед інших. Важливим і необхідним для підтримки освітнього процесу у навчальних закладах різних типів є сервіс LearningApps, який є додатком Web 2.0. Методисти надають перевагу у роботі саме цьому сервісу і спрямовують роботу педагогічних працівників на його освоєння. Адже він є конструктором для розробки інтерактивних завдань із різних дисциплін. На сервері розміщена галерея загальнодоступних завдань, які створені викладачами різних країн. Важливо відзначити, що правильність виконання завдан�� перевіряється миттєво. Окрім того, ресурс Learningapps.org дає можливість організувати віртуальні заходи, керувати обліковими записами учнів, готувати для них завдання та відстежувати їх виконання. Для методистів важливим інструментом у роботі є презентаційний матеріал. У мережі Інтернет існує безліч онлайн-сервісів для створення і розміщення презентацій, а саме: Prezi (www.prezi.com), Google.docs (docs.google.com), ZohoShow (show.zoho.com), SlideShare (www.slideshare.net), VCASMO (www.vcasmo.com), Empressr (www.empressr.com) тощо. Наприклад, SlideShare є найбільшим онлайнсервісом презентацій. На сервісі можна зберігати, переглядати нові та шукати потрібні презентації. Значна кількість методистів надає превагу створенню презентацій Prezi (www.prezi.com), які є нелінійної структури з ефектами зумування, 3D-фоном. На цьому сервісі методисти, окрім використання у роботі хмарного програмного забезпечення для створення презентацій, можуть імпортувати будь-які складові частини презентації, публікувати її в блозі або на сайті. Сервіс VCASMО (www.vcasmo.com) дозволяє завантажувати практично всі існуючі медіа-формати для створення презентації з нуля, а також і вже готові презентації у форматі PowerPoint. Характеризується гнучкою системою налаштування прав доступу. Сучасний сервіс Empressr (www.empressr.com) – це web54


додаток, що призначений для створення, управління поширення презентацій будь-якого рівня складності. Дозволяє завантажувати прямо на сервіс своє відео, картинки, графіки і таблиці, так само, як і інші складові майбутньої презентації, все це можна буде склеїти в одне загальне ціле в онлайнредакторі сервісу. Ще одним важливим для методистів і не менш цікавим сервісом є ZooBurst –це інструмент для створення власних 3D книг. Після швидкої реєстрації можна увійти в систему і створити свої власні книги за допомогою посилання «Login» у правому верхньому куті екрана. Для вставки зображень використовується бібліотека Open Сlip Аrt, але можна завантажувати і свої картинки. Завдяки системному впровадженню інформаційних технологій у роботу навчального закладу можливо досягти: інтерактивної взаємодії між методистом і педагогічними працівниками навчального закладу; освоєння пошукового механізму у мережі Інтернет; побудови простого і зручного механізму навігації в межах сайту навчального закладу та у хмарних сервісах; розробки автоматизованого інформаційно-аналітичного супроводу методичної діяльності педагогічних працівників. Зазвичай педагогічні працівники записують багато зайвої інформації, через деякий час у пошуках необхідної інформації перечитують безліч непотрібного. Для покращення роботи з інформацією, а саме у розрізі систематизування та узагальнення, методистами пропонується використовувати метод майндмеппінг, який необхідний для генерування, відображення, структурування та класифікації ідей, організації, розв’язання проблем, прийняття рішень та написання документів, тобто формування карт розуму, які використовуються для планування роботи, обліку отриманої інформації і підбиття підсумків. Також у процесі інформатизації важливим є компетентний супровід методистом Web-сторінки, яка виконує інформаційну функцію, та за своєю структурою може об’єднувати різноманітні блоки, а саме: «Нормативні документи», «Відкриті уроки», «Методичні розробки і 55


посібники» та інше, виступає не самоціллю, а методично виправданим підходом, який сприяє виробленню найоптимальніших підходів до координації навчальновиховного та управлінського процесу. Системна робота методиста в неперервному процесі інформатизації навчального закладу детермінована основними функціями інформаційних технологій у професійній діяльності, серед яких: прикладна (розробка навчально-методичних комплексів програмного педагогічного забезпечення, навчання певних видів виробничої діяльності, дій, операцій за допомогою ПК, використання систем автоматизованого проектування, застосування мультимедійних навчальних програм і відповідного обладнання та ін.); інформативна (пошук навчальної інформації в мережі, електронні бібліотеки, бази знань та ін.); моделювальна (моделювання навчально-виробничих процесів за допомогою комп’ютерних тренажерів і симуляторів, «віртуальне середовище» та ін.); контролююча (автоматизований контроль знань, умінь і навичок, моніторинг якості підготовки фахівців за допомогою комп’ютера); особистісна (електронні підручники, лабораторні практикуми, призначені для самостійного опрацювання); управлінська (використання автоматизованих систем управління з метою планування, організації та керування навчальним процесом, підготовки звітності та ін.). Знання ІТ стає невід'ємною складовою інформаційної культури сучасного методиста. Використання ІТ у системі професійної освіти позитивно впливає на способи організації процесу роботи педагогічного колективу. При цьому істотно зміцнюють зв'язки між усіма учасниками освітнього процесу за рахунок використання ІТ та створюється єдина система інформаційного забезпечення організації освітнього процесу.

1.

Література: Морзе Н. В. Впровадження інформаційно-комунікаційних 56


технологій у навчально-виховний процес закладів ПТО : [метод. посібник] / Н. В. Морзе. — К. : Арт Економі, 2011. — 168с. 2. Мультимедійні системи як засоби інтерактивного навчання: посібник / ав.: Жалдак М. І., Шут М. І., Жук Ю. О.,Дементієвська Н. П., Пінчук О. П., Соколюк О. М., Соколов П. К. / За редакцією: Жука Ю. О. – К.: Педагогічна думка, 2012. – 112 с. РОЛЬ ІКТ В ДІЯЛЬНОСТІ СТУДЕНТСЬКОГО САМОВРЯДУВАННЯ ВИЩОЇ ШКОЛИ

Вербівський Дмитро Сергійович, Жураківська Вікторія Казімірівна ЖДУ імені Івана Франка В статті розкрито сутність інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ), стратегію, тенденції і наслідки їх застосування в діяльності студентського самоврядування у вищій школі. Інформатизація суспільної діяльності студентів є ключовою умовою розкриття потенціалу особистості, здатної працювати у кардинально нових, дедалі більше автоматизованих, умовах праці. У статті описані переваги та напрямки застосування ІКТ в роботі органів студентського самоврядування. В умовах розвитку сучасного суспільства, коли від інтелектуального та фізичного стану людини залежить майбутнє нашої країни, особливо важливим є завдання розвитку інформаційної культури особистості. Вирішення даного питання відповідає вимогам та принципам сучасної освіти в Україні, яка передбачає не лише навчання, виховання та розвиток молоді, а й оволодіння нею сучасними інформаційно-комунікаційними технологіями організації професійної діяльності. Освіта у вищій школі має орієнтуватись на діяльнісні, розвиваючі технології, які формують у студентів уміння вчитися, оперувати і управляти інформацією, швидко приймати рішення, пристосовуватись до потреб ринку праці, формувати основні життєві компетенції. Світовий процес переходу до інформаційного суспільства, а також економічні, політичні і соціальні зміни, що відбуваються в Україні, зумовлюють необхідність прискорення реформування 57


системи освіти. Виховна система вищої школи стає одним із аспектів розвитку особистості студента, забезпечення конкурентоздатності на засадах взаємодії та співробітництва викладачів та студентів в сферах їх навчальної та поза навчальної діяльності, а також при реалізації самоуправління. Становлення особистості як майбутнього спеціаліста може бути забезпечений створенням умов для оволодіння ним сучасними інформаційно-комунікаційними технологіями та готовності використовувати їх в своїй професійній діяльності. Однією з форм колективної самоорганізації, яка допомагає успішно самореалізуватися, а також в повній мірі використовувати сучасні інформаційно-комунікаційні засоби є студентське самоврядування. У цьому контексті особливої актуальності набуває проблема формування професійної компетентності учасників студентського самоврядування засобами інформаційнокомунікаційних технологій з урахуванням вимог світових стандартів і ринку праці. Процес комп’ютеризації набув цілеспрямованого характеру і загальнодержавного значення з часу розроблення і прийняття Концепції інформатизації освіти. Основні напрями реалізації стратегії розвитку інформаційного суспільства у галузі освіти в Україні визначені Законом України "Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки": "забезпечення комп’ютерної та інформаційної грамотності населення, насамперед шляхом створення системи освіти, орієнтованої на використання новітніх ІКТ у формуванні всебічно розвиненої особистості" [5, с. 53]. Стратегічним завданням України до 2015 року є входження в інформаційне суспільство в якості його повноправного учасника, за умови збереження політичної незалежності, національної самобутності й культурних традицій. Приєднання України до Європейського інформаційного освітнього простору – "змістово-предметної, комп’ютерно-технологічної та інформаційно-комунікаційної платформи інтеграції і демократизації освіти" [5, с. 54] – вимагає здійснення певних реформ. Підвищення якості освіти на основі розвитку і використання сучасних інформаційних і 58


телекомунікаційних технологій є одним із важливих кроків на цьому шляху. З іншого боку інтереси держави щодо формування соціальних потреб, активної життєвої позиції молодого покоління зафіксовані в Національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ столітті, Законах України „Про освіту”, „Про вищу освіту”, Наказі Міністерства освіти і науки України „Про затвердження Примірного положення про студентське самоврядування у вищих навчальних закладах України”. У зв’язку з чим питання соціалізації молоді, її участі в роботі студентського братства вищого навчального закладу, оновлення його функцій та впровадження в діяльність студентського самоврядування ІКТ стають більш актуальними, оскільки вузівська практика свідчить про невідповідність даної структури вимогам інформаційного суспільства, недостатню готовність студентів до участі у самоврядуванні, відсутність самостійності й відповідальності у вирішенні життєво важливих ситуацій [3, 6]. Історія становлення автономних вищих навчальних закладів та студентського самоврядування в них розглядалася в роботах В. Дриночкіна, В. Ігнатовича, С. Петрової, Є. Покладок, В. Спасської, Б. Струкова, П. Уварова, С. Черкасової (історичний аспект), Т. Зайченко, К. Іванової, О. Овчарук, Є. Подольської (сучасний стан студентського самоврядування), Т. Бондар (студентське самоврядування в країнах Західної Європи та США) та ін. Студентське самоуправління як соціокультурний феномен досліджувалося Т. Баландіною. Різні аспекти роботи в самоврядних соціальних системах розглядаються в працях таких науковців, як О. Батанов, О. Безпалько, З. Бондаренко, Е. Володова, О. Касперович, Л. Климанська, Л. Найдьонова, Т. Семигіна. Розглянемо більш ретельно сутність і особливості впровадження інформаційно-комунікативних технологій в діяльність студентського самоврядування. Інформаційно-комунікаційні технології – часто використовується як синонім до інформаційних технологій, хоча ІКТ це загальніший термін, який підкреслює роль уніфікованих технологій та інтеграцію телекомунікацій (телефонних ліній та 59


бездротових з'єднань), комп'ютерів, підпрограмного забезпечення, програмного забезпечення, накопичувальних та аудіовізуальних систем, які дозволяють користувачам створювати, одержувати доступ, зберігати, передавати та змінювати інформацію. Іншими словами, ІКТ складається з інформаційних технологій, а також телекомунікацій, медіатрансляцій, усіх видів аудіо і відеообробки, передачі, мережевих функцій управління та моніторингу. Термін ІКТ в наш час також використовується для позначення об'єднання (конвергенції) аудіовізуальних та телефонних мереж з комп'ютерними мережами через один кабель або з'єднуючу систему [8, с. 16]. Виділяють наступні можливості використання ІКТ у діяльності студентського самоврядування: 1. Використання мов програмування: дають можливість скласти різні програмні продукти, які можна використовувати на етапі вирішення поставлених задач в практичній діяльності органу. 2. Використання готових програмних продуктів (енциклопедій, програмно-педагогічних засобів тощо). 3. Використання стандартних програм пакету Microsoft Office, для створення баз даних студентів, графічного унаочнення результатів впровадження проектів, створення комп’ютерних презентацій тощо. 4. Застосування різноманітних баз даних та Інтернетсервісів, які удосконалюють та підвищують ефективність навчального процесу та дозволяють проводити соціологічні дослідження. 5. Використання соціальних мереж для проведення PRкампаній та інформування студентів. 6. Використання мережі Інтернет та мультимедіа для організації електронного навчання (e-Learning) як для членів студентського братства, так і для всіх студентів вузу. Переваги використання ІКТ у діяльності студентського самоврядування заключаються у наступному: 1. Впровадження ІКТ у діяльність студентського самоврядування суттєво прискорює передавання знань і накопиченого технологічного та соціального досвіду людства не тільки від покоління до покоління, а й від однієї людини до 60


іншої. 2. Сучасні ІКТ, підвищуючи якість організації роботи студентського братства, дають змогу студенту успішніше й швидше адаптуватися до навколишнього середовища, до соціальних змін. Це дає можливість кожному розвивати професійні компетентності, індивідуальні можливості, таланти. 3. Активне й ефективне впровадження ІКТ у діяльність студентського самоврядування є важливим чинником створення нової системи організації органів самоврядування, що відповідає вимогам сучасного інформаційного суспільства. 1. В своїй діяльності студентське самоврядування активно використовує таку форму навчання як система дистанційного тренінгу (СДТ), яка є комплексом програмно-апаратних засобів, навчальних матеріалів і методик навчання, що дають змогу дистанційно навчатися, підвищувати кваліфікацію, контролювати знання та формувати практичні навички з експлуатації та управління програмними продуктами, обладнанням і технологіями [, с. 154]. У даній системі автоматизовані такі процеси: вивчення навчальних матеріалів; тестування; формування практичних навичов роботи з обладнанням та програмним забезпеченням; аналіз і контроль знань; сертифікація знань; консультаційна підтримка; створення навчального контенту; управління навчальним процесом; забезпечення безпеки та системне адміністрування системи. Модульна побудова системи дистанційного тренінгу забезпечує адаптацію до потреб конкретного слухача. Існують різноманітні способи застосування засобів мультимедіа в роботі органів самоврядування вищої школи, серед яких: ● використання електронних лекторів, тренажерів, підручників, енциклопедій; ● розробка ситуаційно-рольових та інтелектуальних ігор з використанням штучного інтелекту; ● моделювання процесів і явищ; ● забезпечення дистанційної форми навчання; ● проведення інтерактивних освітніх та соціальних телеконференцій; 61


● побудова систем контролю й перевірки знань і умінь студентів (використання контролюючих програм-тестів), проведення соціологічних опитувань, створення можливості пробного тестування для студентів перед іспитом; ● створення і підтримка сайтів навчальних закладів; ● створення презентацій навчального матеріалу; ● здійснення проективної і дослідницької діяльності студентів тощо. Важливість і необхідність впровадження ІКТ у діяльність студентського самоврядування обґрунтовується міжнародними експертами і вченими. ІКТ торкаються всіх сфер діяльності людини, але, мабуть, найбільш сильний позитивний вплив вони мають на освіту, оскільки відкривають можливості впровадження абсолютно нових методів викладання, навчання та розвитку особистості. Активне використання ІКТ у діяльності органів студентського самоврядування вищої школи дало змогу підвищити якість їх роботи, створити нові засоби впливу, ефективніше взаємодіяти зі студентами, педагогами, громадськими, культурними та спортивними організаціями. На думку багатьох фахівців, нові інформаційні освітні технології на основі комп'ютерних засобів дають можливість значно підвищити ефективність діяльності будь-якої організації та зробити більш значущим її вплив на людину. Література: 1. Василенко О.М. Електронні ресурси як чинник оптимізації довідково-бібліографічного обслуговування/О. М. Василенко// Наук. праці Нац. б-ки України ім. В. І. Вернадського. — 2000. — Вип. 5.— С. 204—211. 2. Жалдак М.И. Система подготовки учителей к использованию информационной технологии в учебном процессе: Дис. в форме науч. доклада… докт. пед. наук: 13.00.02 /АПН СССР. НИИ содержания и методов обучения. – Москва, 1989. – 48 с. 3. Закон України «Про вищу освіту» від 01.07.2014р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : URL : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1556-18. – Назва з екрана. 62


4. Извозчиков В.А., Соколова Г.Ю., Тумачева Е.А. Интернет как компонент информационной картины мира и глобального информационно-образовательного пространства //Наука и школа. – 2000. – № 4. – С. 42-49. 5. Матеріали виїзного спільного засідання Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти та Консультативної ради з питань інформатизації при Верховній Раді України " Про хід виконання Державної програми "Інформаційні та комунікаційні технології / Ком. Верх. Ради України з питань науки і освіти упоряд.: І. Б. Жиляєв, М. К. Родіонов, А. І. Семенченко, редкол.: К. С. Самойлик (голова) та ін..- К.: СофтПрес, 2007. – С. 53-54. 6. Про Національнудоктрину розвитку освіти. Указ Президента України від 17.04.2002р. №347/2002. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : URL : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/347/2002. – Назва з екрана. 7. Путій Т.М. Шкільна мовна освіта в контексті розвитку електронних засобів навчання // Комп'ютер у школі та сім'ї. – №3. – 2012. – С. 43-46. 8. Пушкарьова Т.О., Мельник О.М. Електронна освіта і її розвиток в Україні // Комп'ютер у школі та сім'ї. – №3. – 2013. – С. 16-17. ДЕЯКІ АСПЕКТИ ВИКОРИСТАННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ІНФОРМАТИКИ У ВИЩІЙ ШКОЛІ

Вербівський Дмитро Сергійович ЖДУ імені Івана Франка У статті проведено аналіз психолого-педагогічної літератури та нормативної бази з проблеми впровадження інноваційних технологій інформатики в навчально-виховний процес вищої школи; розкрито такі поняття як „інновація”, „технологія”, „інноваційні технології інформатики в освіті”; описані основні сучасні технології інформатики та подані рекомендації щодо їх впровадження в навчальний процес вищої школи. Бурхливий розвиток інформаційно-комуніуаційних технологій, і в зв'язку з цим, поява нових технологій обробки, передачі, одержання і збереження інформації відкриває нові 63


можливості їх застосування в навчальному процесі. Одна з основних функцій вищої школи – формування всебічно розвиненої особистості здатної до повноцінної життєдіяльності. Щоб випускник знайшов своє місце в інформаційному суспільстві, він повинен оволодіти новими інформаційними технологіями, навичками використання комп'ютера як інструмента повсякденної діяльності, в тому числі інструмента, що допоможе в його професійній діяльності. Інтереси держави щодо інформатизації системи освіти, в якій буде впроваджено дистанційне навчання, навчальний процес буде організований за індивідуальними навчальними модульними програмами різних рівнів складності і електронними підручниками, в якій буде створено систему інноваційних засобів навчання зафіксовані в Національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ столітті, Законах України „Про освіту” та „Про вищу освіту” [2, 7]. Інноваційні технології інформатики в освіті дають змогу створити ефективну систему управління інформаційно-методичним забезпеченням освіти, продуктивно організовувати пізнавальну діяльність учнів з використанням нових навчальних засобів, кардинально оновити систему форм і методів навчання в вищій школі. Використання можливостей комп’ютера як нового засобу навчання сприяє активізації пізнавальної діяльності студентів, урахуванню їх індивідуальних можливостей, практичній реалізації різнорівневих навчальних завдань. В останні роки в Україні інтенсивно досліджуються психолого-педагогічні проблеми застосування комп’ютерів у навчальному процесі та створення на цій основі досконалих комп’ютерних технологій навчання (О.В.Ващук, Ю.В.Горошко, М.С.Головань, Р.С.Гуревич, В.В.Дровозюк, М.І.Жалдак, О.В.Жильцов, Ю.О.Жук, І.М.Забара, В.І.Клочко, В.В.Лапінський, П.А.Маланюк, Ю.І.Машбиць, Н.В.Морзе, Т.О.Олійник, А.В.Пеньков, Ю.С.Рамський, Є.М.Смирнова, А.В.Фіньков, Т.І.Чепракова та ін.). Результати проведених досліджень дають підстави стверджувати про суттєві можливості впливу інноваційних інформаційних технологій на організаційні форми, методи і результати навчання. Поняття „інновація” в перекладі з латинської мови означає 64


оновлення, нововведення або зміна. Це поняття вперше з'явилося в дослідженнях в XIX столітті і означало введення деяких елементів однієї культури в іншу. На початку XX століття виникла нова галузь знання, інноватика – наука про нововведення, в рамках якої стали вивчатися закономірності технічних нововведень у сфері матеріального виробництва. Педагогічні інноваційні процеси стали предметом спеціального вивчення на Заході приблизно з 50-х років і в останнє двадцятиріччя в нашій країні. Педагогічні інновації - особливі форми педагогічної діяльності і мислення, які спрямовані на організацію нововведень в освітньому просторі або процес створення, упровадження і поширення нового в освіті. Стосовно до педагогічного процесу інновація означає введення нового в цілі, зміст, методи і форми навчання та виховання, організацію спільної діяльності вчителя і учня [6, с. 68]. Суттєвою ознакою сучасних інноваційних процесів у сфері навчання і виховання є їх технологізація – неухильне дотримання змісту і послідовності етапів впровадження нововведень. Історично поняття «технологія» (грец. techne мистецтво, майстерність і logos - слово, вчення) у значенні науки про майстерність виникло у зв'язку з технічним прогресом. Найбільш широко значення данного поняття розкрито у виробничій діяльності, де технологія тлумачиться як сукупність знань про способи і засоби оброблення матеріалів, мистецтво володіння процесом [6, с. 93]. Аналіз тлумачення таких понять як „інновація”, „технологія” та „інформатика”, дає змогу сформулювати наступне визначення інноваційних технологій інформатики в освіті: сукупність знань про форми та методи організації навчальної діяльності, з використанням сучасних засобів та інструментів створення, перетворення, зберігання, передачі, представлення інформації та використання її в різних галузях людської діяльності. До них відносять: інформаційні технології (автоматизоване проектування та управління), електронні технології (E-learning), мережеві технології (електронна пошта, телеконференція, вебінар), графічні технології (веб-дизайн), мультимедійні технології (електронні книги, бази даних) тощо. Розглянемо більш детально деякі з них. 65


Мультимедійні технології пов’язані із створенням мультимедіа-продуктів: електронних книг, енциклопедій, баз даних. У цих продуктах об’єднуються текстова, графічна, аудіота відеоінформація, анімація. Сьогодні розроблені програми для підтримки навчання будь-якого предмету (математики, фізики, хімії, іноземних мов і т.д). Дуже широко використовую контролюючі програми для проведення комп’ютерного тестування, яке підвищує мотиваційну складову набуття студентами нових знань. Практичний досвід використання систем тестування показав, що результати тестування стимулюють пізнавальну активність студентів. Перевагою тест-програм є абсолютна об’єктивність в оцінці знань. Тестування дозволяє перевірити весь обсяг знань з теми за короткий термін часу. Студенти знаходяться у рівних умовах, високим є рівень надійності, об’єктивності. Комп’ютер значно розширив можливості подання інформації. Застосування графіки, кольору, звуку, інших засобів мультимедіа дозволяє відтворити не тільки запитання тесту, а його оформлення. Мережеві технології призначені для спілкування, доступ до баз даних через мережу Інтернет. Формами мереженої комунікації є: електронна пошта; телеконференції; вебінари. Телеконференція (англ. teleconference) — вид заходу, в якому групова комунікація здійснюється між територіально розподіленими учасниками за допомогою технічних засобів. Приклади: телефонні конференції, аудіоконференції, чат, поштові конференції, відеоконференції тощо. Вебінар (англ. webinar) — спосіб організації зустрічей онлайн, формат проведення семінарів, тренінгів та інших заходів за допомогою Інтернету. Це неологізм, утворений поєднанням слів веб (англ. "мережа") та семінар. Для організації вебінару використовуються технології відео-конференції, інтернет-телефонії та ін. Вебінари поширені в діловому середовищі. Дедалі більшого значення набувають вебінари й у дистанційній освіті. У перші роки після появи Інтернету терміном «веб-конференція» часто називали гілку форуму або дошки оголошень. Пізніше термін набув значення спілкування 66


саме в режимі реального часу. Інформаціійні технолоогії (ІТ) — це технології, які: · забезпечують розв'язання прикладних задач методами обробки інформації; · використовуються для обробки інформації. Термін „інформаційні технології” означає цілеспрямовано (на вирішення певних задач) організовану сукупність інформаційних процесів. Як приклад інформаційних технологій можна навести автоматизоване проектування, автоматизоване управління і т.ін. Зазвичай інформаційні технології реалізуються з використанням засобів обчислювальної техніки, що забезпечують високу швидкість обробки даних, швидкий пошук інформації, розосередження даних, доступ до джерел інформації незалежно від місця їх розташування. Відповідно, як приклад засобів для реалізації інформаційних технологій можна навести комп'ютери та програмне забезпечення, завданням яких є перетворення, захист, передача та отримання інформації. Інформаційні технології та системи мають важливе значення для обліку та аудиту. Графічні технології — основні категорії специфічних графічних технологій у видавництві. До них відносять: 1. Побудова діаграм та графіків за числовим табличним матеріалом. 2. Маніпулювання шрифтами та елементами оформлення, видавнича графіка (в тому числі такі її підрозділи, як видання нотні, або рельєфним шрифтом для незрячих), оформлення вебсайтів (веб-дизайн). 3. Побудова схем та планів (механічних, електричних, структурних, територіальних тощо) і виконання відповідних спеціалізованих розрахунків щодо модельованих об'єктів. 4. Комп'ютерна анімація та ігрові технології: моделювання зовнішнього вигляду і поведінки реальних чи уявних об'єктів. 5. Опрацювання цифрових фотографій та відео. 6. Керування верстатами і цілими виробничими комплексами з числовим програмним управлінням, автоматизоване створення виробів зі складною структурою (електронних пристроїв, автомобілів, тканин, харчових продуктів тощо). 67


7. Конвертування даних з одних форматів у інші. Застосування інноваційних технологій інформатики в освіті вносить у розвиток людини різні зміни, які відносяться як до пізнавальних, так і до емоційно-мотиваційних процесів, вони впливають на характер людини, її мотиваційну сферу, вміння самостійно вирішувати практичні задачі тощо. Використання засобів інноваційних технологій інформатики у навчанні сприяє збільшенню частки самостійної навчальної діяльності й активізації студента „формуванню особистості того, кого навчають, через розвиток його здатності до освіти, самонавчання, самовиховання, самоактуалізації, самореалізації” [5, с. 154]. Таким чином, зростання ролі інноваційних технологій інформатики у багатьох видах людської діяльності цілком природно спричинює зміни в системі освіти, спрямовані на переорієнтацію навчально-виховного процесу з суто репродуктивних механізмів мислення на заохочення творчої активності студентів, що розвиватиметься на базі належного інформаційного забезпечення. Використання сучасних інноваційних технологій інформатики у навчальному процесі може забезпечити передачу знань і доступ до різноманітної навчальної інформації нарівні, а іноді й інтенсивніше й ефективніше, ніж за традиційного навчання. Література: 1. Жалдак М.И. Система подготовки учителей к использованию информационной технологии в учебном процессе: Дис. в форме науч. доклада… докт. пед. наук: 13.00.02 /АПН СССР. НИИ содержания и методов обучения. – Москва, 1989. – 48 с. 2. Закон України «Про вищу освіту» від 01.07.2014р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : URL : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1556-18. – Назва з екрана. 3. Извозчиков В.А., Соколова Г.Ю., Тумачева Е.А. Интернет как компонент информационной картины мира и глобального информационно-образовательного пространства //Наука и школа. – 2000. – № 4. – С. 42-49. 4. Матеріали виїзного спільного засідання Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти та Консультативної ради з 68


питань інформатизації при Верховній Раді України " Про хід виконання Державної програми "Інформаційні та комунікаційні технології / Ком. Верх. Ради України з питань науки і освіти упоряд.: І. Б. Жиляєв, М. К. Родіонов, А. І. Семенченко, редкол.: К. С. Самойлик (голова) та ін..- К.: СофтПрес, 2007. – С. 53-54. 5. Панюкова С.В. Концепция реализации личностноориентированного обучения при использовании информационных и коммуникационных технологий. – М.: Издво РАО, 1998. – 120 с. 6. Пєтухова Л.Є. Теоретичні основи підготовки вчителів початкових класів в умовах інформаційно-комунікаційного педагогічного середовища: Монографія. – Херсон: Айлант, 2007. – 200 с. 7. Про Національнудоктрину розвитку освіти. Указ Президента України від 17.04.2002р. №347/2002. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : URL : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/347/2002. – Назва з екрана. 8. Путій Т.М. Шкільна мовна освіта в контексті розвитку електронних засобів навчання // Комп'ютер у школі та сім'ї. – №3. – 2012. – С. 43-46. 9. Пушкарьова Т.О., Мельник О.М. Електронна освіта і її розвиток в Україні // Комп'ютер у школі та сім'ї. – №3. – 2013. – С.16-17. СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ІНФОРМАЦІЙНОКОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У НАВЧАННІ СТУДЕНТІВ ВНЗ УКРАЇНИ

Воронкін Олексій Сергійович ДЗ “Луганський національний університет імені Тараса Шевченка” У доповіді розглядаються результати експертного оцінювання, що проводилося з метою визначення перспектив розвитку інформаційно-комунікаційних технологій у навчанні студентів. Виокремлено параметри, що характеризують перспкективи розвитку ІКТ у вищій освіті. Параметри об’єднані у 13 груп, що утворили чотири узагальнених складових - організаційну, психолого-педагогічну, програмно-апаратну і методологічну.

69


Актуальність дослідження Основним джерелом пошуку відомостей У ХХІ ст. є інтернет. У зв’язку з чим ряд дослідників пропонують досліджувати тенденції та перспективи розвитку того чи іншого процесу за допомогою аналітичних веб-інструментів. Одним з таких онлайн інструментів є Google Books Ngram Viewer (https://books.google.com/ngrams), який дозволяє прослідкувати динаміку вживання термінів на сторінках видань, що входять до бази даних, яка налічує понад 15 млн. книг і журналів, виданих протягом 1800–2008 рр. на англійській, іспанській, італійській, китайській, німецькій, французькій та російській мовах. Ми проаналізували динаміку вживання ряду термінів у російськомовних і англомовних виданнях за період 1950-2008 рр. Аналіз цих графіків дозволяє зробити наступні висновки: а) на 1950-ті роки приходяться максимуми уживаності термінів з навчальної кінематографії та навчального кіно у вищій школі; б) на 1960-ті роки - максимуми уживаності термінів з програмованого навчання, навчаючих машин, технічних засобів навчання і автоматизації навчання; в) на 1970-ті роки максимуми уживаності термінів, що стосуються ЕОМ і автоматизованих класів; г) на 1980-ті роки - максимуми уживаності термінів з комп’ютеризації навчання, комп’ютерного навчання (у російськомовних виданнях спостерігається ще одна хвиля інтересу до автоматизації навчання); д) у 1990-ті роки починають широко використовуватися терміни „інформатизація освіти”, „дистанційне навчання”; е) у 2000-ні роки виникають і набувають широкого використання терміни „веб 2.0” і „електронне навчання”, спостерігається стійкий інтерес до дистанційного навчання і програмних систем управління навчанням. Ще одним інструментом є Google Trends (https://www.google.com/trends) - загальнодоступний сервіс корпорації Google, що відображає частоту пошуку терміну по відношенню до загального обсягу пошукових запитів у різних регіонах світу і різними мовами. Усі дані нормалізуються, і значення наводяться в інтервалі від 0 до 100 одиниць. Якщо даних недостатньо, значення дорівнює нулю. У той же час 70


дослідження динаміки популярності пошукових англомовних запитів за період з 2004 по 2015 рр. за допомогою Google Trend, проведене автором у жовтні 2015 р., показало (рис. 1): а) стійкий інтерес до запитів, присвячених дистанційній освіті, електронному та мобільному навчанню; б) збільшення уваги до системи Moodle, МООСs, навчальної аналітики та хмарних обчислень, на що вказує зростання коефіцієнту динаміки популярності запитів.

Рис. 1. Порівняння динаміки популярності запитів learning analytics, m-learning, MOOC, connectivism, cloud in learning, LMS, Moodle, Distance education i e-learning у жовтні 2015 року Аналіз останніх досліджень і публікацій ряда дослідників (Дж.Aттвелл [1], С. Адкінс [2-4], В. Биков [5], В. Гриценко [6], В.Красильникова [7], А. Кукульска-Хьюм [8], П. Лукша [9], Р.Міллер [10], І. Роберт [11], М. Шишкіна [12; 13], експерти NMC[14] та ін.) свідчить про те, що дослідники виокремлюють різні підстави для розгляду подальших шляхів розвитку ІКТ у сфері вищої освіти (табл. 1). Таблиця 1 Перспективні параметри у розвитку ІКТ

71


Окремі дослідники, розглядаючи перспективи розвитку ІКТН, акцентують увагу на розширенні можливостей пристроїв і технологій, веб-платформ, освітніх інтернет-ресурсів, педагогічних програмних засобів, форм організації освітнього процесу тощо. Таким чином, на сьогоднішній день єдиної системної позиції по цьому питанню не розвинено. Результати дослідження У період з 24 березня по 9 квітня 2015 року автором статті проводилося анкетування методом онлайн опитування на основі розробленої анкети. У результаті чого було досліджено думку 136 експертів України, Білорусії, Казахстану, Російської Федерації, Німеччини та США. Переважну більшість учасників опитування склали науково-педагогічні працівники (73,5 %), 72


керівники структурних підрозділів вишів (14,7 %) та аспіранти (9,6 %). Кожному з експертів пропонувалося оцінити за п’ятибальною шкалою 68 параметрів, що характеризують перспективи розвитку ІКТ (1 – безперспективно; 2 – скоріше безперспективно, ніж перспективно; 3 – важко сказати, перспективно або безперспективно; 4 – скоріше перспективно, ніж безперспективно; 5 – найбільш перспективно). Параметри формувались згідно проведеного аналізу літературних джерел, а також на основі проблем, що були виявлені та обговорені під час семінарів, конференцій та індивідуального консультування. Оцінювані параметри було об’єднано у 13 груп (форма навчання; тип навчання; терміни реалізації програм дистанційного навчання; психолого-педагогічна концепція; технології організації та систематизації контенту; технології доставки контенту; технології штучного інтелекту; програмна підтримка навчання; технічні засоби підтримки навчання; технології, основані на нових фізичних методах; підходи; методи навчання; орієнтація), що утворили 4 узагальнених складові (організаційна; психолого-педагогічна; програмноапаратна і методологічна). Всі запитання були обов’язковими для відповіді, крім поля для коментаря, яке експерти заповнювали за власним бажанням. Міра конкретизації питань (термінологічні уточнення) враховувала реальну можливість експерта поставити правильну оцінку. Кожен з експертів оцінював параметри незалежно від інших. Така організація процедури опитування дозволяла експертам дати зважену, об’єктивну і цілісну оцінку прогнозованим явищам і процесам. Результати оцінювання автоматично записувалися в електронну таблицю GoogleDocs (https://docs.google.com/forms/d/1vJkO2H_NymP9KC5QfklZyxD6 EXlRC1q6OBbI55wnwVs/viewanalytics). Дані оброблялися за допомогою обчислення середнього арифметичного, стандартного відхилення, коефіцієнта конкордації (за М. Кендаллом). Форма навчання. Варіативність форм навчання збережеться й надалі. Разом з тим, можемо говорити про ви��оку перспективність змішаного навчання (середня арифметична 4,32 73


бала), очної (4,26 бала) i дистанційної (3,93 бала) форм. Терміни реалізації програм дистанційного навчання. При збереженні значущості довгострокових та середньострокових програм дистанційного навчання (3,94 бала) деяка перевага буде за короткостроковими програмами дистанційного навчання (4,19 бала). Тип навчання. Більш високу перспективність має неформальний (3,85 бала) і формальний типи (3,83 бала) у порівнянні з інформальним (3,42 бала) і соціальним (3,39 бала) типами навчання. Психолого-педагогічна концепція. Прогнозується майже рівнозначна реалізація конструктивістської (3,83 бала), когнітивістської (3,67 бала) і прагматичної (3,65 бала) психолого-педагогічних концепцій. Найменшу перспективність має коннективістський підхід (3,57 бала). Перспективність або безперспективність біхевіористичної концепції експерти не змогли визначити (3,13 бала). Зазначимо, біхевіористська концепція набула широкого поширення і була реалізована у ряді технічних навчальних пристроїв. Сьогодні цей підхід вважається спрощеним і застарілим, тим не менш, узагальнена схема цієї концепції (ситуація – реакція – підкріплення) в її лінійній або розгалуженій формі дуже часто зустрічається у багатьох педагогічних програмних засобах. Технології (моделі) організації та систематизації навчального контенту. Розробку моделей людино-машинного інтерфейсу відповідно до нових, у тому числі мобільних, платформ визначено перспективним напрямом (4,19 бала). Експертами прогнозується у перспективі використання нових моделей розподіленого пошуку та агрегування навчального контенту (3,96 бала). Технології доставки навчального контенту. Розширення можливостей доставки навчального контенту буде реалізовуватися як за допомогою надшвидкісних комунікаційних (кабельних) систем і протоколів передачі даних з високою пропускною здатністю (середня арифметична 4,20 бала), так і бездротових систем передачі даних (4,10 бала). Технології штучного інтелекту. Результати експертного опитування дозволяють зробити висновок щодо перспективності 74


розвитку технологій штучного інтелекту в освіті – в майбутньому при збереженні значущості систем розпізнавання мовлення (3,93 бала) і динамічних тривимірних зображень (3,87 бала) перевага буде за системами семантичного пошуку (4,13 бала), лінгвістичними та пошуковими системами, інтегрованими в мобільні пристрої (4,13 бала), системами підтримки прийняття рішень та управління (4,03 бала); Програмна підтримка навчання. Оцінки експертів підкреслюють перспективність широкого кола програмних платформ, інструментів, соціальних мереж і сервісів, використовуваних з навчальною метою: системи для проведення вебінарів (4,03 бала), віртуальні лабораторії (4,02 бала), LMS і LCMS системи (4,01 бала), інтегровані навчальні системи та ситуаційні центри (4,00 бала), системи віддаленого мультимедійного спілкування (3,99 бала), системи відеоконференцзв’язку (3,92 бала), інституційні репозиторії та електронні бібліотеки (3,89 бала), цифрові лабораторії (3,89 бала), освітні віртуальні 3D-простори (3,88 бала), освітні віртуальні 3D-простори (3,88 бала), віддалені лабораторії (3,86 бала), тренажерні комплекси для навчання (3,85 бала), сMOOC (3,71 бала), xMOOC (3,65 бала), TMS системи (3,60 бала), соціальні сервіси, соціальні мережі та віртуальні мережні спільноти (3,57 бала). Технічні засоби підтримки навчання. Експерти відвели головне місце засобам зв’язку, портативним засобам і навчальному обладнанню (4,54 бала). Менші перспективи, на думку експертів, мають апаратні системи відеоконференцзв’язку (3,97 бала), 3D-обладнання (3,95 бала), інтерактивне обладнання (3,93 бала), а також нові пристрої введення даних (3,81 бала) і пристрої віртуальної („доповненої”) реальності (3,80 бала). Технології, основані на нових фізичних методах. Ще у 1960-х роках співробітник Intel Г. Мур представив прогноз, згідно з яким кількість транзисторів в мікросхемі буде подвоюватися приблизно кожні 2 роки. Цей експоненціальний закон наближено підтверджують найрізноманітніші характеристики обчислювальної техніки: збільшення швидкості обробки даних, зростання обсягу пам’яті, зниження вартості виробу в розрахунку на окремий транзистор тощо. Вже тепер 75


розміри окремих елементів транзисторів в процесорах співставні з атомарним, у зв’язку з чим очікується, що розвиток напівпровідникової технології буде підтверджуватися законом Мура приблизно до 2020 року. Можна припустити, що тенденції, описувані законом, продовжаться і після 2020 року разом із появою нових технологій. Перспективи розвитку технологій, що основані на нових фізичних методах експерти оцінили наступним чином: біокомп’ютери (3,85 бала), нанотехнології (3,84 бала), квантові обчислювальні системи (3,68 бала). Підходи. Найчастіше педагогічна діяльність будується на основі декількох підходів, які не є взаємовиключними. Значні перспективи у ІКТ-середовищі мають особистісно орієнтований (4,34 бала), компетентнісний (4,20 бала) і синергетичний (3,85 бала) підходи. Праксеологічний (3,37 бала) і аксіологічний (3,29 бала) підходи визначені менш перспективними. Розвиток гендерного підходу визначено скоріш безперспективним, ніж перспективним (2,61 бала). Методи навчання (за характером пізнавальної діяльності). Експерти відвели головні місця дослідницькому (4,47 бала), частково пошуковому (4,03 бала) методам навчання і методу проблемного викладання (3,93 бала). Найменш перспективними визначені інформаційно-рецептивний (3,28 бала) і репродуктивний (3,07 бала) методи. Орієнтація. Оцінюючи перспективи окремих компонентів спрямованості (орієнтації) ІКТ експерти відзначили високу перспективність вільного і відкритого програмного забезпечення (4,49 бала); формування умінь самостійно здобувати знання (4,46 бала); системної інтеграції ІКТ в освіті, наукових дослідженнях і організаційного управління (4,19 бала); хмарних обчислень (4,12 бала); комплексної, багатопрофільної та міждисциплінарної підготовки викладачів (4,08 бала). Менші перспективи матиме врахування негативних наслідків використання засобів ІКТ у навчанні (3,68 бала); перехід до моделі „комп’ютерного мислення” (3,60 бала); віртуалізація центрів експертизи проектів електронного навчання (3,57 бала); захист і комерціалізація інтелектуальної власності (3,48 бала). Висновки 76


На основі результатів експертного оцінювання можемо зробити узагальнені висновки щодо перспектив розвитку ІКТ у навчанні студентів вишів. Організаційна складова характеризуватиметься: - домінуванням змішаного навчання. Співвідношення використання традиційних форм і дистанційного навчання буде залежати від ряду факторів (наприклад, готовності викладачів кваліфіковано працювати в нових умовах; віку студентів; ІКТ компетентності учасників навчально-виховного процесу; предметної галузі); - збільшенням частки неформального навчання (врахування особистісно орієнтованих потреб конкретного студента; зміна характеру навчальної діяльності студента – від рутинної до більш творчої; навчальні завдання характеризуватимуться високою варіативністю); - попитом на короткострокові програми дистанційного навчання (дистанційні курси), сертифікаційні програми (доповнення до традиційного навчання у виші; можливість спробувати найрізноманітніші методики навчання; отримання необхідних знань у короткий і зручний для їх учасників проміжок часу; підвищення кваліфікації для осіб, що вже мають місце роботи; обмін досвідом). Психолого-педагогічна складова характеризуватиметься: - домінуванням конструктивістської психолого-педагогічної концепції (гнучкість процесу навчання; самоосвітня діяльність; домінуюча роль студента як шукача інформації; унікальність індивідуальних освітніх траєкторій; формування критичного та творчого мислення особистості (оригінальність мислення); оцінювання не тільки результатів навчання, а й самого процесу). Програмно-апаратна складова характеризуватиметься: - орієнтацією на портативні обчислювальні засоби, засоби зв’язку і навчальне обладнання (розширення функціональних можливостей; забезпечення гнучкості, доступності та персоналізованості навчання); - націленістю на розробку і використання нових типів людиномашинного інтерфейсу, наприклад, динамічних, інтелектуальних, без командних рішень (збільшення швидкості обміну інформацією; адаптація під потреб студента; розширення 77


спектру освітніх ІКТ ініціатив для осіб з особливими потребами); - орієнтацією на інтелектуалізацію програмних засобів ІКТ (підвищення якості обробки запитів; забезпечення більш високого рівня персоналізації навчання, у тому числі проведення пошуку за аудіо запитом, надання інформації в аудіо форматі; контроль та управління навчальним контентом за ключовими словами); - домінуванням вебінар орієнтованих рішень на тлі використання LMS і LCMS систем, віртуальних лабораторій та інших програмних засобів; - формуванням навчального середовища на базі найновіших NBIC-технологій. Методологічна складова характеризуватиметься: - домінуванням особистісно орієнтованого підходу і дослідницького методу навчання (спрямованість на конкретного студента, врахування його індивідуальних здібностей, особливостей сприйняття, інтересів і потреб; формування творчої особистості з креативним мисленням); - націленістю на використання вільного та відкритого програмного забезпечення; - реалізацією хмаро орієнтованих технологій навчання (неперервний, масовий і зручний доступ до масиву сторонніх комп’ютерних ресурсів; організація мережної спільної роботи студентів і викладачів; формування PLE; відтворення моделі горизонтально-орієнтованої педагогіки); орієнтацією на комплексну, багатопрофільну і міждисциплінарну підготовку викладачів. Виконане дослідження не вичерпує всіх потенційно можливих аспектів, що характеризують подальший розвиток ІКТ у вищій освіті, проте визначає найбільш перспективні з них. Так, ще одним важливим питанням є розвиток системи стандартів у ІКТ-середовищі. Концепція відкритих стандартів допомогла узгодити дві суперечливі вимоги: а) технологічні рішення не повинні призводити до творчих обмежень у процесі розробки інформаційно-освітніх ресурсів; б) технологічні рішення мають забезпечувати систематичність інформаційноосвітнього середовища, достатню для досягнення її цілісності і 78


ефективного функціонування [15]. У даний час увагу розробників навчальних середовищ все частіше привертає Tin Can API – поліпшена версія стандарту SCORM, яка пов’язує різні навчальні системи, зберігає завдання та відповіді учнів в базі даних і зіставляє отримані відповіді з вимогами навчальних стандартів. Tin Can API дозволяє враховувати види навчальної активності, недоступні в SCORM (мобільне навчання, ігри, симуляції неформальне навчання та ін.), у тому числі відстежувати події без зв’язку з інтернетом. Деякі дослідники обґрунтовують необхідність стандартизації систем компетенцій і кваліфікацій. Однак розробка стандартів у цій галузі є складним завданням, що насамперед обумовлено міждисциплінарним і конвергенційним [16; 17] характером розвитку ІКТ. Література 1. Attwell G. Crowd sourcing the European foresight study: your chance to be an expert [Electronic resource] / G. Attwell. – Mode of access : http://www.pontydysgu.org/2010/01/crowd-sourcing-theeuropeanforesight-study-your=chance-to-be-an-expert 2. Adkins S. S. The worldwide market for self-paced eLearning products and services: 2010–2015 forecast and analysis : report [Electronic resource] / Sam S. Adkins. – USA : Ambient Insight, 2010. – 17 p. – Mode of access : http://www.ambientinsight.com/Resources/Documents/AmbientInsight-2010-2015-Worldwide-eLearning-Market-ExecutiveOverview.pdf. 3. Adkins S. S. The worldwide market for self-paced eLearning products and services: 2011–2016 forecast and analysis [Electronic resource] / Sam S. Adkins. – USA : Ambient Insight, 2013. – 27 p. – Mode of access : http://www.ambientinsight.com/Resources/Documents/ AmbientInsight-2011-2016-Worldwide-Self-paced-eLearningMarket-Standard-Overview.pdf 4. Adkins S. S. The 2014–2019 worldwide mobile learning market [Electronic resource] / Sam S. Adkins. – USA : Ambient Insight, 2015. – 17p. – Mode of access : http://www.ambientinsight.com/Resources/Documents/ AmbientInsight-2014-2019-Worldwide-Mobile-Learning-Market79


Executive-Overview.pdf 5. Биков В. Ю. Інноваційні інструменти та перспективні напрями інформатизації освіти / В. Ю. Биков // Інформаційнокомунікаційні технології в сучасній освіті: досвід, проблеми, перспективи : зб. наук. пр. третьої міжнар. наук.-практ. конф. (Львів, 12–14 листоп. 2012 р.). – Л. : ЛДУ БЖД, 2012. – Ч. 1. – С. 14–26 6. Гриценко В. И. Перспективы компьютерного обучения / В. И. Гриценко // Управляющие системы и машины. – 2009. – № 2. – С. 3–14. 7. Красильникова В. А. Становление и развитие компьютерных технологий обучения : моногр. / В. А. Красильникова. – М. : ИИО РАО, 2002. – 176 с. 8. Кукульска-Хьюм А. Мобильное обучение : аналитическая зап. / А. Кукульска-Хьюм. – М. : Ин-т ЮНЕСКО по информ. технологиям в образовании, 2010. – 12 с. 9. Лукша П. Будущее образования: глобальная повестка [Электронный ресурс] / П. Лукша, Д. Песков. – Режим доступа : http://www.edu2035.org/pdf/GEF.Agenda_ru.pdf 10. Miller R. School’s over: learning spaces in Europe in 2020: an imagining exercise on the future of learning : reports / R. Miller, H. Shapiro, K. E. Hilding-Hamann. – Seville : JRC, 2008. – 94 p. 11. Роберт И. В. Современные информационные технологии в образовании: дидактические проблемы, перспективы использования / И. В. Роберт. – М. : Школа-Пресс, 1994. – 205 с. 12. Шишкіна М. П. Використання перспективних інформаційнотехнологічних платформ е-навчання в інженерній освіті / М. П. Шишкіна // Зб. наук. пр. Уманського держ. пед. ун-ту імені Павла Тичини. – 2011. – № 3. – С. 319–326. 13. Шишкіна М. П. Перспективи застосування хмарних технологій як засобу фундаменталізації навчання інформатичних дисциплін / М. П. Шишкіна // Теорія та методика електронного навчання : зб. наук. пр. – Кривий Ріг : Вид. від. КМІ, 2013. – Вип. IV. – С. 293–300. 14. NMC horizon report: 2015 Higher education edition [Electronic resource]. – Austin : NMC, 2015. – 65 p. – Mode of access : http://cdn.nmc.org/media/2015-nmc-horizon-report-HE-EN.pdf 15. Семенець В. Впровадження технологій дистанційного 80


навчання у навчальний процес / В. Семенець, В. Каук, О. Аврунін // Вища шк. – 2009. – № 5. – С. 40–57. 16. Манако А. Ф. ИКТ в образовании: эволюция, конвергенция и инновации / А. Ф. Манако, А. С. Воронкин // Образовательные технологии и общество : международный электронный журнал. – 2014. – Том 17. – № 1. – С. 487–521. – Режим доступа : http://ifets.ieee.org/russian/depository/v17_i1/pdf/11.pdf. 17. Манако А. Ф. Комплексний підхід до розгляду процесів еволюцій та конвергенцій ІКТ в освіті / А.Ф.Манако, О.С.Воронкін // Інформатика та інформаційні технології в навчальних закладах: науково-методичний журнал, 2014. – №3 (51). – С. 3–9. ІНТЕРНЕТ ЗАЛЕЖНІСТЬ ТА ЇЇ ВПЛИВ НА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИЙ РОЗВИТОК СУЧАСНОЇ МОЛОДІ

Вус Віктор Ілларіонович Кафедра соціальної роботи та психології Національний Університет Біоресурсів та Природокористування України Розглядаються основні напрямки інтернет спілкування сучасної молоді. Обговорюються результати емпіричного дослідження впливу специфіки інтернет спілкування на інтелектуальний розвиток молодої особистості. Викладаються рекомендації щодо подолання проблеми інтернет залежності. На основі емпіричного дослідження: Виявлено, що показники за кожною шкалою методики Равена (структурування, аналогії, прогресій, перегрупування, аналізу і синтезу) погіршуються в міру того, як залежність зростає. Поряд із зростанням рівня залежності від Інтернету відбувається погіршення розумових здібностей юнаків. Ми перевірили, яким чином відбувається вплив на інтелектуальні здібності різних видів активності в Інтернеті. Для перевірки ми провели кореляційний аналіз частоти різних видів активності в Інтернеті та показників інтелекту за методикою Равена. Результати показали, що коли юнаки займаються в Інтернеті спілкуванням, роблять покупки, передивляються фільми або розважаються, показники інтелекту у них погіршуються. 81


З’ясовано, що якщо юнаки, здебільшого, використовують Інтернет для того, щоб робити покупки, в них погіршуються лише 4 показники інтелекту – це структурування, аналогії, прогресії та загальний показник інтелекту. У тих юнаків, які використовують інтернет, здебільшого, для спілкування, при збільшенні частоти користування Інтернетом погіршуються результати і структурування, і аналогій, і прогресій, і перегрупування, і аналізу-синтезу, і загальний показник рівня інтелекту. Якщо юнаки використовують Інтернет переважно для перегляду фільмів та розваг, в них також погіршуються 4 показники, але дещо інші - структурування, аналогії, перегрупування та загальний показник інтелекту. Коли юнаки використовують Інтернет переважно для роботи – в цьому випадку показники інтелекту не погіршуються при зростанні частоти користування Інтернетом, а, навпаки, покращуються. Покращуються показники структурування, аналогій, аналізу та синтезу та загальний показник інтелекту. Виявилось, що у юнаків, які мають інтернет-залежність домінують афективно-екзальтований та збудливий типи акцентуації характера. Також встановлено, що чим вище у досліджуваних інтернет-залежність, тим менше в них виражений емотивний та педантичний тип акцентуаціії характеру. Встановлено, що інтернет-залежність дійсно впливає на інтелектуальний розвиток індивідів в юнацькому віці. Різні види активності в Інтернеті впливають на інтелектуальний розвиток по-різному. Робота в Інтернеті призводить до покращення інтелектуальних показників юнаків. Розваги, покупки, перегляд фільмів, та спілкування в Інтернеті призводять до погіршення інтелектуальних показників юнаків. 3. Розроблено та обґрунтовано тренінгову програму спрямовану на подолання інтернет-залежності. При розробці корекційно-розвивальної програми ми також враховували, що до психотерапевтичних методів лікування інтернет-залежності відносять: сімейну психотерапію; поведінкову терапію; позитивну психотерапію; психосинтез; аутогенне тренування. 82


Головна мета нашої тренінгової програми – корекція соціально-психологічних причин виникнення інтернетзалежності засобами розвитку вольових якостей, адекватного уявлення про себе і своїх можливостей, формування позитивної Я-концепції, підвищення стресостійкості, позбавлення страху, засвоєння нового когнітивно-поведінкового стилю, що підвищує рівень адаптованості до соціального середовища. Принцип програми полягає у тому, щоб не позбавляти користувача доступу до Інтернету, а нормалізувати його комп’ютерну діяльність, показати юнакам переваги живого спілкування і дати їм новий стимул до позбавлення від інтернет-залежності, до професійного росту та самовдосконалення. Тренінгова програма спрямована на вирішення наступних завдань: 1) корекція соціально-психологічних причин виникнення інт��рнет-залежності; 2) усвідомлення та зміна мотиву надмірного використання Інтернету і, як наслідок, зниження рівня інтернет-залежності; 3) розвиток комунікативних навичок, показати переваги живого спілкування і дати юнакам новий стимул до позбавлення від інтернет-залежності; 4) подолання негативних переживань, позбавлення страху, зниження емоційної напруги та тривожності; 5) розвиток вольових якостей; 6) розвиток адекватного уявлення про свої можливості; 7) формування позитивної Я-концепції, підвищення впевненості в собі; 8) виявлення ресурсів учасників, які можуть бути використані при вирішені проблеми інтернет-залежності; 9)забезпечення позитивних особистісних змін. Розроблена програма складалась складається з п’яти взаємопов’язаних блоків. Перший блок складався із вправ, які були спрямовані на зниження рівня інтернет-залежності, навчання ефективним способам роботи в Інтернеті, навчити усвідомлено розрізняти розвагу та несвідоме прагнення до перебування у Мережі. Другий блок склали вправи, спрямовані на розвиток комунікативних навичок, соціально важливих вмінь у спілкуванні з оточуючими та подолання труднощів у спілкуванні з людьми в реальному житті. Третій блок вправ був спрямований на виявлення страхів у 83


інтернет-залежних юнаків, подолання негативних переживань, подолання страху, зниження емоційної напруги, зниження тривожності, формування позитивної Я-концепції, підвищення впевненості в собі. Четвертий блок вправ був спрямований на виховання вольових рис характеру для процесу самовдосконалення, розвиток вольової регуляції поведінки. П’ятий блок вправ був спрямованих на виявлення ресурсів юнаками, які можуть бути використанні при вирішенні проблеми пов’язаною з інтернет-залежністю; зняття внутрішніх затисків та пошук своїх ресурсів; формування умінь самостійно ставити перед собою мету та визначати шляхи її досягнення. 4. Рекомендації щодо гармонізації психічного здоров’я юнаків Засобами психологічного впливу на психічне здоров’я є: робота, щоб підвищити емоційну стійкість юнаків, наприклад, тренінг саморегуляції, різноманітні види аутогенного тренування, образно-вольові налаштування, медитації, корекція уявлень, установок юнаків, розвиток вольової сфери, робота зі стратегіями стосунків з іншими людьми. Це може відбуватися в індивідуальній і груповій формі психологічного консультування, психокорекційної і психотерапевтичної роботи. Література: 1.Вус В. І. Психологічні аспекти діяльності педагогів ВНЗ у контексті організації навчально-виховного процесу / В. І. Вус // Materialy VII Międzynarodowej naukowi-practycznej konferencji «Nauka i innovacii — 2013». — Volume 9. Pedagogiczne nauki. Psychologia i sociologia. — Przemysl : Nauka i studia, 2013. — С. 44-47. 2. Вус В. І. Особливості шкільної адаптації молодших школярів/ В. І. Вус // Materialy IХ Międzynarodowej naukowipractycznej konferencji «Naukowa przestren europy — 2013». — Volume 27. Pedagogiczne nauki. Psychologia i sociologia. — Przemysl : Nauka i studia, 2013. — С. 17-20.

84


ВПРОВАДЖЕННЯ ОСТАННІХ ІНФОРМАЦІЙНИХ ДОСЯГНЕНЬ В ОСВІТНІЙ ПРОЦЕС

Катерина Гавриленко НТУУ «КПІ» У роботі йдеться про види та етапи забезпечення впровадження інноваційних технологій у освітній процес, аналізується роль комп’ютерної техніки у освітній складовій та терміни й умови адаптації її до системи створення електронних освітніх підручників, тестових систем та баз даних. Підвищення якості підготовки фахівців вищої школи значною мірою визначається досягненнями сучасних інформаційних технологій, які впроваджуються в освітній процес. Інформатика як наукова дисципліна може розглядатися при цьому на трьох рівнях: нижній (фізичний) – програмноапаратні засоби обчислювальної техніки і технічного зв'язку; середній (логічний) – інформаційні технології; верхній (користувацький) – прикладні інформаційні системи. Освіта є складовою частиною соціальної сфери суспільства, а тому основні проблеми, шляхи та етапи впровадження інформатизації для застосування у освітній сфері в основному збігаються із загальними положеннями інформатизації суспільства в цілому. Перший етап інформатизації має своїм цільовим призначенням комп'ютеризацію суспільства. До найбільш суттєвих результатів цього етапу в галузі освіти можна віднести екстенсивне поширення і початкове насичення обчислювальною технікою вузів нашої країни. Одночасно на цьому етапі намічається формування основ інформаційної культури, а також початок комп'ютерного освоєння існуючих інформаційних фондів в освіті. Другий етап інформатизації можна звести до персоналізації інформаційного фонду, що пов'язано з інтенсивним застосуванням обчислювальної техніки на всіх рівнях освіти, з перекладом інформаційних фондів в комп'ютерну (машинну) форму,а також зі швидким зростанням комп'ютерної грамотності молоді. 85


Третій етап можна позначити як соціалізацію інформаційних фондів, що призведе до виникнення високого рівня інформаційної культури, створення інтегрованих комп'ютерних інформаційних фондів з віддаленим доступом і при подальшому розвитку – до повного задоволення зростаючих інформаційних потреб всього населення. Процес інформатизації сфери освіти здійснюється за двома основними напрямками: некерована інформатизація, яка реалізується знизу з ініціативи педагогічних працівників і охоплює, на нашу думку, найбільш актуальні сфери діяльності та предметні області; керована інформатизація, яка підтримується матеріальними ресурсами і відповідно до загальних принципів керується державною концепцією і спеціальними програмами. Організація інформаційних процесів в рамках інформаційних освітніх технологій передбачає виділення таких базових процесів, як передача, обробка, організація зберігання та накопичення даних, формалізація та автоматизація знань. Удосконалення методів рішення функціональних завдань і способів організації інформаційних процесів призводить до впровадження абсолютно нових інформаційних технологій, серед яких стосовно навчання можна виділити наступні: · Комп'ютерні навчальні програми, що включають в себе електронні підручники, тренажери, лабораторні практикуми, тестові системи. · Навчальні системи на базі мультимедійних технологій, створені з використанням персональних комп'ютерів, відеотехніки, накопичувачів на оптичних дисках. · Інтелектуальні і навчальні експертні системи, що використовуються в різних предметних областях. · Розподілені бази даних по галузях знань. · Засоби телекомунікації, які включають в себе електронну пошту, телеконференції, локальні й регіональні мережі зв'язку, мережі обміну даними і т.д. · Електронні бібліотеки, розподілені і централізовані видавничі системи. Використання комп'ютерів у навчанні не повинно перешкоджати підготовці фахівців у реальному предметному 86


напрямку, тобто недопустима заміна реальних фізичних явищ тільки модельним поданням їх на екрані комп'ютера. Вимоги до вмінь, знань, навичок в галузі інформатики повинні видозмінюватися залежно від типу вузу, характеру підготовки і спеціальності. Основні напрямки використання інформаційно-комп'ютерних засобів в освіті охоплюють чотири найбільш суттєві області: · Комп'ютерна техніка та інформатика як об'єкти вивчення. Строго кажучи, цей напрямок не належить безпосередньо до проблем підвищення ефективності освіти. У той же час історично поява комп'ютерів у сфері освіти була пов'язана саме з навчанням основам обчислювальної техніки, спочатку в системі професійної освіти, а потім і загальної. · Комп'ютер як засіб підвищення ефективності педагогічної діяльності. Саме в цій своїй якості комп'ютер та інформатика розглядаються як такий компонент освітньої системи, який не тільки здатний внести корінні перетворення в саме розуміння категорії "засіб" стосовно до процесу освіти,але й істотно вплинути на всі інші компоненти тієї чи іншої локальної освітньої системи: цілі, зміст, методи й організаційні форми навчання,виховання та розвитку студентів у навчальних закладах будь-якого рівня і профілю. · Комп'ютер як засіб підвищення ефективності науководослідної діяльності в освіті. Сучасні наукові дослідження, тим більше міждисциплінарні, комплексні дослідження вже не можуть бути успішними без всебічного інформаційного забезпечення. Таке забезпечення передбачає пошук джерел найбільш свіжої і наукомісткої інформації, відбір і оцінювання цій інформації, її зберігання, що забезпечує відповідний рівень класифікації інформації та свободу доступу до неї з боку потенційних споживачів, нарешті, оперативне подання необхідної інформації користувачеві за його запитом. · Комп'ютер та інформатика як компоненти системи освітньо-педагогічного управління. Цей напрямок інформатизації пов'язаний з процесом прийняття управлінських рішень на всіх рівнях освітньої діяльності – від повсякденної роботи з управління навчальним закладом 87


до управління всією галуззю на державному і регіональному рівнях. Цілком очевидно, що для прийняття оптимальних управлінських рішень необхідна найрізноманітніша інформація як фонового характеру про тенденції розвитку зовнішнього соціально-економічного та соціокультурного середовища, так і власне освітнього характеру. Не слід фетишизувати можливості комп'ютерів. При всіх своїх штучно-інтелектуальних можливостях і досягненнях будьякий комп'ютер – всього лише засіб підвищення ефективності інтелектуальної людської діяльності. Причому даний засіб перш за все інформаційний, орієнтований на інформаційне обслуговування потреб людини. Як зробити це обслуговування найбільш продуктивним саме в сфері освіти, є головним питанням всієї багатоаспектною і багатофакторної проблеми інформатизації сфери освіти. Комп'ютер – складний технічний пристрій. Його власні освітні і педагогічні можливості багато в чому зумовлюються технічними факторами, тими реальними досягненнями в науково-технічній сфері, які надають комп'ютеру певні властивості і дозволяють йому ефективно виконувати задані функції, в тому числі й функції, орієнтовані на запити системи освіти. За останні 20-25 років комп'ютери й засновані на них інформаційні технології помітно змінилися. Стрибкоподібні, революційні перетворення в елементній базі комп'ютерів призвели не тільки до різкого зменшення їх розмірів, але, головне, до підвищення надійності, точності й швидкодії їх роботи, розширенню їх функцій від власне обчислювальних до все більш складних, логічних, магічних, а в певною мірою – творчих. Не використовувати ці технічні, інформаційно-комунікативні можливості в освітніх цілях було б неприпустимим прорахунком. І не тільки в плані створення систем телекомунікаційного педагогічного узагальнення та дистанційного навчання, але і в плані вищих, поки ще прогностичних, але вже досить зримих функцій і завдань сфери освіти – культурного виховання, забезпечення освітньої підтримки процесу духовної конвергенції та інтеграції соціумів, 88


ментальної сумісності людей і людських спільнот. Можна навести численні й цілком переконливі приклади, що підтверджують ефективність використання комп'ютерів на всіх стадіях педагогічного процесу: на етапі пред'явлення навчальної інформації студентам; на етапі засвоєння навчального матеріалу в процесі інтерактивної взаємодії з комп'ютером; на етапі повторення і закріплення засвоєних знань (навичок, умінь); на етапі проміжного та підсумкового контролю та самоконтролю досягнутих результатів навчання; на етапі корекції самого процесу навчання і його результатів шляхом вдосконалення дозування навчального матеріалу, його класифікації, систематизації і т.п. Комп'ютерне навчання дійсно є ефективним, сприяє реалізації відомих дидактичних принципів організації навчального процесу, наповнює діяльність викладача принципово новим змістом, дозволяючи йому зосереджуватися на своїх головних навчальних, виховних і розвиваючих функціях. Освіта – це не тільки і навіть не стільки трансляція інформації, не тільки і навіть не стільки апеляція до інтелекту, скільки апеляція до почуттів, до індивідуального неповторного світу людини, до його світовідчуття, світосприйняття, світобачення. Сама ідея інформатизації педагогічного процесу, а слідом за цим і ейфорія з приводу все більшої ефективності власне інформаційної парадигми освіти вже в ряді випадків призвела до негативних наслідків. Такий можливий негативний розвиток подій при інформатизації освіти вже отримало назву "Інфоманія". Комп'ютер, як і інші інформаційно місткі носії, повинен виконувати суто допоміжні функції надання по можливості об'єктивної, не упередженої навчальної інформації, яка повинна допомогти педагогу чи студенту, не відхиляючись від цілей і цінностей освіти, її вищої культурної складової і ментальноформуючої функцій, отримати ту систему аргументів, які сприяють досягненню цих цілей. Тому будь-які освітні комп'ютерні програми повинні в обов'язковому порядку перевірятися на їх педагогічну доцільність, проходити своєрідну 89


експертизу з урахуванням тих ціннісних критеріїв, які і повинні бути предметом особливої турботи нової парадигми особистісно-орієнтованої творчої освіти. Література: 1. Комп’ютеризація в освіті: проблеми і перспективи. – Режим доступу: http://all-filosof.ru/filosofija-osviti/19/220kompyuterizaciya-v-osviti-problemi-i-perspektivi 2. Паламарчук В. Ф. Першооснови педагогічної інноватики. Т.2. – К.: Освіта України, 2005. – 504 с. МУЛЬТИМЕДІЙНІ НАВЧАЛЬНІ ЗАСОБИ З МИСТЕЦТВА В КОНТЕКСТІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ МУЗИКИ В ПОЧАТКОВИХ КЛАСАХ

Гаврілова Л.Г. ДВНЗ “Донбаський державний педагогічний університет” Розглянуто актуальну проблему сучасної мистецької освіти – застосування комп’ютерних, зокрема мультимедійних, технологій у професійній підготовці майбутніх учителів музики в початкових класах. Автор розглядає феномен “мультимедіа” з різних точок зору – технологічної, культурологічної, мистецтвознавчої; надає власне визначення поняття “мультимедійні навчальні засоби з мистецтва”, пропонує класифікацію цих засобів за змістовим наповненням й функціональним призначенням. Наведені проклади МНЗ з мистецтва, які доречно застосовувати у професійній підготовці майбутніх учителів музики в початкових класах. Постановка проблеми. Процес інформатизації охоплює усі ланки сучасної освіти, у тому числі й мистецьку складову навчального процесу, зокрема професійну та загальну музичну освіту, що засвідчують численні науково-педагогічні розвідки вітчизняних і зарубіжних учених (Н. Бєлявіної, Н. Білоусової, А.Бондаренко, Л. Варнавської, І. Гайденка, І. Горбунової, М.Дядченко, І. Заболотської, Л. Зарі, А. Камериса, І.Красильникова, О. Красноскулова, В. Луценка, Н. Новікової, О.Піксаєвої, С. Полозова, О. Рибнікова, Г. Тараєвої, А. Харуто, 90


О.Чайковської, Дж. Арвейлера (J. Arveiller), Р. Ешлі (R. Ashley), Дж. Орфена (J. Orthen) та ін.), які наголошують на необхідності введення інформаційно-комунікаційних технологій у музичне навчання задля його перетворення на високохудожній і високотехнологічний процес. Усі дослідники одностайно відзначають підвищення ефективності музично-педагогічного процесу завдяки застосуванню педагогічних комп’ютерних технологій. Наразі розробляються нові програмні засоби, які гнучко поєднують педагогічний інструментарій традиційного навчання музики та можливості інформаційно-комунікаційних технологій, створюючи додаткову мотивацію навчання музики сучасного учня (студента) й наочно демонструючи утворення нової освітньої реальності – педагогіки цифрових мистецтв, яка виникла внаслідок інтеграції педагогіки мистецтва та цифрових технологій. Активна робота зі створення комп’ютерних програм і мультимедійних засобів для музичної освіти, як і наукове осмислення цих процесів, у країнах зарубіжжя розпочалися від 80-х років ХХ ст. (Дж. Арвейлер (J. Arveiller), Р. Вуд (R. Wood), П.Дж.Клементс (P. J. Clements), Р. Д. Ешлі (R. D. Ashley), Дж.М.Орфен (J. M. Orthen), Н. Вагнер (N. Wagner), М. Суботник (M. Subotnick) та ін.). З кінця 90-х років ХХ ст. перспективні розробки в галузі використання комп’ютерних технологій у професійній музичній та музично-педагогічній освіті ведуться й у навчальних закладах країн пострадянського простору. Певний внесок у вивчення й упровадження музичнокомп’ютерних технологій в українську загальну та професійну музичну освіту зробили вітчизняні науковці, які наприкінці 80-х років ХХ ст. намагалися узагальнити практичний досвід проведення занять з музичних дисциплін із залученням засобів автоматизації навчання (М. Дьяченко, Л. Дис, І. Сокол, С.Шип). Наразі різні педагогічні аспекти проблеми використання комп’ютерних, зокрема мультимедійних, технологій у музичній освіті вивчають такі дослідники, як-от: Н. Бєлявіна, А. Бондаренко, О. Бордюк, Л. Варнавська, Н. Новікова, Ю. Олійник, О.Чайковська та ін. Коло їхніх наукових інтересів становлять методичні особливості використання комп’ютера, 91


електронних навчальних засобів, мультимедійних технологій у підготовці майбутніх музикантів-педагогів, а також у процесі музичного розвитку школярів. Педагогічний аспект використання комп’ютера у музичній освіті, створення електронних педагогічних ресурсів, застосування їх у практиці музично-педагогічної освіти майбутніх учителів музики та у шкільному музичному навчанні становить, на нашу думку, один з найважливіших напрямів науково-теоретичного та практичного пошуку сучасної мистецької освіти. Спробуємо схарактеризувати багатозначне поняття мультимедіа як технологію, явище культури й мистецтва, а також надати огляд мультимедійних навчальних засобів з мистецтва, які доцільно використовувати у підготовці майбутніх учителів музики у початкових класах, що й складає мету даної публікації. Виклад основного матеріалу. “Мультимедіа” як інформаційну технологію вивчають багато науковців (Н. Анісімова, Т.Балаховська, Р. Гуревич, В. Імбер, В. Інгенблек, М. Кадемія, М.Кирмайер, Ю. Машбиць, О. Міщенко, Н. Морзе, О. Осін, О.Пушкар, І. Роберт, О. Чайковська та ін.), які зазвичай розглядають її в аспекті нового підходу до існування та збереження інформаційних ресурсів різного виду, сучасного обладнання, яке дозволяє оперувати різною інформацією, окремого програмного продукту. Почасту в технологічному погляді на мультимедіа акцентується створення єдиного інформаційного середовища з метою впливу на сприймання людини через органи чуття (А.Крапивенко [1]). Культурологічний погляд на мультимедіа акцентує інтеграцію технологій та ідей, а також аналізує широкий спектр можливостей мультимедіа для збереження й трансляції культури в яскравих образних формах. Культурологи (А. Дриккер, І. Елінер, К.Ліберовська (К. Liberovs’ka), Л. Манович (L. Manovich), Б.Свєтлов, О. Шликова та ін.) вбачають витоки концепції мультимедіа в історії західного мистецтва, передусім у художніх практиках авангарду ХХ ст., який знівелював принципи класичної естетики й висунув на перший план процесуальність художньої форми, що стало типовою рисою художніх практик мультимедійного цифрового мистецтва ХХІ 92


ст. Мультимедіа як явище культури виступає і як новий засіб електронної комунікації – результат еволюції медіа (від писемності, друкованих медіа, електричних, мас-медіа до цифрових), що характеризується інтегруванням усіх засобів комунікації, усних, писемних, аудіовізуальних (О. Горюнова [2]); і як форма художньої творчості новими засобами – дигітальне (цифрове) втілення ідей синтезу художніх форм (А. Буров [3], О. Шликова [4]). Приклади нових форм художньої творчості: мережеве мистецтво (NetArt), “кіберкультура”, комп’ютерна музика, інтерактивний комп’ютерний перформанс, – види мистецтва, які не могли бути реалізованими традиційними засобами. У сучасному мистецтвознавстві терміном “мультимедіа” почасту називають художні практики візуального мистецтва, художньої акції у формі перформансу чи інсталяції, коли до структури твору включено декілька видів мистецтва: танець, цитати з музичних творів, фрагменти відео- й кінофільмів, рухома скульптура, поезія, фотографії тощо (А. Денікін, Л. Манович (L.Manovich), Н. Кайе (N. Kaye), М. Трайб (M. Tribe) та ін.). Використовують також термін “мультимедіа-арт”, синонімічний поняттям “цифрове мистецтво” (digitalart) та “мистецтво нових медіа” (newmediaart). Музикознавці (О. Єгорова, Ю. Холопов, В.Ценова [5]) вважають мультимедіа одним із напрямів музичного авангарду, разом із серіалізмом, сонористикою, електронною й конкретною музикою, інструментальним театром, хеппенінгом, інсталяціями, які вступають у взаємодію з техніками інших мистецтв і утворюють своєрідну “поліпросторову політехніку”. Крім того, мультимедіа в музикознавстві розглядається як принцип створення матеріалу композиції, техніка письма, точніше, техніка змішування музичних технік із немузичними (література, сценічна дія, графіка, математика, символіка тощо). Мультимедійні технології мають істотний вплив на психофізіологію людини: різні медіа-компоненти мультимедійного середовища можуть впливати на розумову діяльність користувачів, розвиток певних видів мислення; кольори й звуки, зокрема музичні, по-різному позначаються на 93


емоційному фоні людини, прискорюючи чи уповільнюючи сприйняття інформації. Названі впливи стають важливими чинниками психофізіологічної дії мультимедійних навчальних засобів, що має враховуватися під час їх розроблення й виготовлення. Ретельний огляд феномену “мультимедіа”, а також загальнодидактичний погляд на засоби навчання як певний обсяг навчального обладнання, що сприяє вдосконаленню навчального процесу дозволяють надати власне визначення мультимедійних навчальних засобів з мистецтва, використовуваних у професійній підготовці майбутніх учителів музики у початкових класах – це сучасні засоби навчального призначення, створені на основі технології мультимедіа для підвищення ефективності музично-педагогічного процесу. Серед електронних навчальних засобів вони складають окрему й досить специфічну групу, оскільки належать до галузі мистецької освіти, органічно поєднуючи мультимедійні технології, особливу аудіо-образну інформативність музики й образотворчого мистецтва та сучасні підходи до мистецького навчання. Аналіз різноманітних МНЗ з мистецтва, зокрема їх класифікаційних ознак, що описують дослідники (І. Горбунова, Н.Новікова, Л. Паршина, С. Полозов, Т. Резеткіна, Т. Суминова, Д.Чураков та ін.), дозволили визначити власні критерії класифікації електронних навчальних засобів із музичного мистецтва, до яких віднесено їх змістове наповнення й функціональне призначення. На цій основі виокремлено та схарактеризовано шість груп МНЗ, використовуваних у навчанні музики: 1. Електронні підручники й посібники (ЕП) – комплексні мультимедійні навчальні засоби, структуровані з використанням технологій гіпертексту, мультимедіа, гіпермедіа. 2. Електронні навчально-методичні комплекси (ЕНМК) певної музичної дисципліни (для середньої чи вищої школи) – електронне навчальне видання, яке відповідно до вимог МОН України містить усі компоненти навчального курсу (робочу й навчальну програми дисципліни, матеріали лекцій, практичних занять, завдання для самостійної роботи, тестові форми 94


контролю знань тощо). 3. Інформаційно-довідкові мультимедійні видання – електронні енциклопедії, галереї, інтернет-ресурси. 4. Тренажери музичного слуху та школи гри на музичних інструментах – електронні засоби для розвитку музичних здібностей, музично-слухових та виконавських навичок користувачів. 5. Дитячі ігрові музичні навчально-розвивальні видання – мультимедійні засоби, створені з урахуванням вікових особливостей школярів. 6. Тестові програми контролю музичних знань і умінь із використанням засобів мультимедіа. Відзначимо, що у професійній підготовці майбутніх учителів музики у початкових класах особливу увагу слід звернути на три групи мультимедійних навчальних засобів, що пов’язано з урахуванням вікових психолого-педагогічних особливостей молодших школярів. Для успішного здійснення музичнопедагогічної діяльності у початковій школі майбутні вчителів музики мають оволодіти такими групами МНЗ: 1. Дитячі ігрові навчально-розвивальні видання з мистецтва. Цей вид мультимедійних навчальних засобів належить до нового класу “навчання з розвагою” (education + entertainment) і має особливе значення для розвитку дітей дошкільного і молодшого шкільного віку, оскільки поєднує навчання з ігровою діяльністю. Зазвичай мультимедійні ігрові видання з різних видів мистецтва, які можна використовувати в якості навчальних засобів, виокремлюють навчальні (пов’язані з формуванням елементарних понять у галузі музичного, образотворчого, театрального та ін. видів мистецтва, а також з основами систематизації, класифікації, синтезу, аналізу понять) та розвивальні, що сприяють розвитку мистецьких здібностей (чуття тембру, ритму, ладового відчуття, музично-слухових уявлень, відчуття кольору, світло-тіні тощо), мислення, уяви, творчих проявів. Пропонуємо мультимедійні навчально-ігрові засоби з музики для початкової школи: “Видатні композитори світу” (Дитяча колекція); Making More Music (Morton Subotnick’s; USA); 95


Musical World of Professor Piccolo (Opcode Interactive; USA); Clifford. Guess the melody / Кліффорд. Вгадай мелодію; Sesame Street: Music Maker; МНЗ серії “Граємо з музикою”: “Чарівна флейта. Граємо з музикою Моцарта”; “Аліса і Пори року. Граємо з музикою Вівальді”; “Лускунчик. Граємо з музикою Чайковського”. Серед МНЗ з образотворчого мистецтва для початкової школи: “Дитяча колекція. Видатні художники світу”; “Прогулянки Лувром”; “Дитяча колекція. Вчимося малювати” із серії “Школа вовка Панаса”; “Вчимося малювати. Мультимедійний курс”; “Школа маленьких художників” із серії “Нескучні уроки”. 2. Тестові програми контролю мистецьких знань і умінь із використанням засобів мультимедіа. Виходячи із специфіки кожного виду мистецтва, а також ураховуючи психологопедагогічні особливості молодшого шкільного віку, для застосування у мистецькій освіті потрібні тестові програми, які надають можливість використовувати у тестових завданнях мультимедійний контент. Як стверджують розробники тестових програмних оболонок, на сучасному ринку комп’ютерних програм існує досить широкий вибір засобів, які включають до тестів графічну, аудіо- та відеоінформацію: HotPotatoеs, “АСТТест”, “Айрен”, NsPlayer v2.32, Easy Test Creator II, ADSoft Tester, iSpring QuizMaker 6.2, UniTest System, “Конструктор тестів 3.3”, MyTest X та багато інших. Завважимо, що мультимедійні тестові завдання можна розробляти також у навчальному середовищі Moodle, яке надає можливість вільно вводити мультимедійний контент (зображення, аудіо- та відеофайли) як у запитання, так і у відповіді. Оволодіння навичками роботи у цих програмах надає можливість зробити оцінювання мистецьких знань і умінь ефективним та цікавим для школярів. 3. Інформаційно-довідкові мультимедійні видання – мультимедійні енциклопедії, віртуальні музеї, путівники – спеціалізовані галузеві енциклопедичні видання, які містять значний обсяг теоретичних, історичних, бібліографічних відомостей з різних видів мистецтва, різних художньоестетичних жанрів і напрямків. Цей вид мультимедійних видань у початковій школі використовується виключно як додатковий ресурс для 96


отримання ілюстративної наочності різного виду. Серед рекомендованих: “Перлини української культури” : набір з 5 СД (м. Київ); Multimedia History of Music and Great Composers (Voyetra Technologies, USA); Multimedia Musical Instruments (Voyetra Technologies, USA); Music Conservatory (Voyetra Technologies, USA); мультимедійні енциклопедії “Шедеври музики” (від New Media Generation, Росія), “Музичні інструменти” (від KorAx); віртуальний музей музичних інструментів “Terra Musicalis” (м. Санкт-Петербург) та ін. Висновки. Аналіз існуючих мультимедійних засобів з мистецтва дозволив виявити певні суперечності, які є актуальними на сучасному етапі впровадження МНЗ у сферу вищої музично-педагогічної освіти: підготовка майбутніх учителів музики наразі вимагає якісної мультимедійної продукції, що відповідає вимогам державних стандартів та чинних програм, проте більшість МНЗ зорієнтовані на виконання завдань виключно професійної музичної освіти, підготовку музикантів у спеціалізованих вишах; до того ж поза увагою професійно-освітніх програм залишається специфіка підготовки до фахової діяльності майбутніх учителів музики в початкових класах; майже повна відсутність ліцензованих україномовних мультимедійних навчальних засобів різних типів, недостатнє розповсюдження вітчизняної мультимедійної продукції, більшість якої складають авторські приватні програми, до яких немає вільного доступу; переважання електронних освітніх ресурсів з музичного мистецтва російського виробництва, американських та європейських компаній (з англомовним інтерфейсом); низький рівень інформаційно-комунікаційної компетентності музикантів – викладачів педагогічних вишів, у більшості з яких відсутні уміння й навички роботи з комп’ютерною технікою, готовою мультимедійною продукцією, з додатковим програмним забезпеченням, а створення нових мультимедійних навчальних засобів залишається справою ентузіастів; недостатнє оснащення вищих музично-педагогічних закладів сучасним апаратним забезпеченням для впровадження 97


мультимедійних ресурсів. Шляхи розв’язання визначених суперечностей ми вбачаємо у впровадженні власних мультимедійних навчальних засобів у систему підготовки майбутніх учителів музики в початкових класах, у наданні студентам необхідних умінь і навичок для ефективного використання МНЗ різних видів на усіх етапах вищої музично-педагогічної освіти та створення ними власної мультимедійної продукції. Література: 1. Крапивенко А. В. Технологии мультимедиа и восприятие ощущений: учеб. пособие / А. В. Крапивенко. – М. : БИНОМ. Лаборатория знаний, 2009. – 271 с. 2. Горюнова О. Медиа: История экспансий [Электронный ресурс] : курс лекций / Ольга Горюнова // Центр гуманитарных технологий : информационноаналитический портал [сайт]. – Режим доступа : http://gtmarket.ru/laboratory/expertize/3169. – Загл. с экрана. 3. Буров А.М. Язык мультимедиа. Эволюция экрана и аудиовизуального мышления / [А. Буров, С. Соколов, Е.Яременко и др.] ; под. ред. Е. Яременко. – Москва : 12 Изд. Всероссийского гос. ун-та кинематографии им.С.А.Герасимова, 2012 . – 349 с. 4. Шлыкова О. В. Культура мультимедиа : уч. пособие для студентов / О. В. Шлыкова. – М. : ФАИР-ПРЕСС, 2004. – 415 с. 5. Теория современной композиции : учебное пособие. / Гос. инст. искусствознания, Моск. гос. консерватория им. П.Чайковского; отв. ред. В. С. Ценова. – М. : Музыка, 2005 – 624 с. ПЕРЕВАГИ ТА НЕДОЛІКИ ВИКОРИСТАННЯ СИСТЕМИ GOOGLE SCHOLAR У НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕННЯХ

Гальчевська Оксана Анатоліївна Інститут інформаційних технологій і засобів навчання У світі глобальної інформаційної революції для науковця постає 98


необхідність отримувати якісні та кількісні дані про сучасну науку та швидко ділитись власними науковими доробками. Актуальним стає використання у наукових дослідженнях наукометричних та бібліометричних баз даних наукових публікацій. Серед величезної кількості таких наукометричних систем все більше науковці усього світу надають перевагу безкоштовній пошуковій наукометричній базі даних Google Scholar. У статті розглянуто переваги та недоліки використання Google Scholar у науково-педагогічних дослідженнях. Нині значно підвищується роль Інтернету як основного засобу оперативних комунікацій наукового співтовариства. Він розширює аудиторію, сприяє контролю якості публікацій та моніторингу розвитку наукового середовища. Оцінка якості та результативності науково-дослідної продукції стає важливою для всіх учених, а використання сучасних засобів наукометрії, в цілому електронних наукометричних систем значно спрощує це завдання. Кількісні оцінки базуються на опублікованих даних та патентній інформації: числі публікацій, аналізі частоти їх цитованості (індексі цитування), індексі Хірша, імпакт-факторі наукового журналу, в якому опубліковані статті та ін.. Актуальним стає використання у наукових дослідженнях хмарних технологій як засобів розповсюдження та збору нових наукових даних, а саме наукометричних та бібліометричних баз даних наукових публікацій. Серед величезної кількості таких наукометричних систем все більше науковці усього світу надають перевагу безкоштовній пошуковій наукометричній базі даних Google Scholar (GS). Google Scholar або Google Академія (scholar.google.com.ua) є відкритою наукометричною базою даних наукових публікацій і разом з тим пошуковою системою одночасно. Google Scholar охоплює усі відкриті наукові джерела: наукові архіви, бібліотеки, репозитарії, сайти наукових установ, в тому числі усі українські відкриті наукові електронні видання. Перевагами використання GS є: реальна статистика цитованості; 99


простий і зручний інтерфейс користувача, багатомовність; GS є безкоштовною наукометричною системою, вільнодоступною з будь-якого комп'ютера, підключеного до Інтернет; є можливість доступу до системи через локальну мережу (сервіс «Бібліотечні посилання»); система включає у себе максимальну кількість наукових журналів російською та українською мовами; система включає в себе більшість рецензованих онлайн журналів Європи та Америки найбільших наукових видавництв; система автоматично розраховує індекс цитування публікацій і дозволяє знаходити статті, що містять посилання на ті, що вже знайдено; сервіс «Послатися» дозволяє миттєво послатися на необхідну публікацію; система має мобільна версію, що дозволяє доступ до наукових публікацій у зручний час та у будь-якому місці; інтеграція з інформаційними науковими системами, передусім, з вітчизняною бібліометричною платформою «Бібліометрика української науки». Незвачаючи на усі переваги використання GS у наукових дослідженнях, у закордонних наукових і академічних колах, значення GS в якості інформаційного ресурсу отримало багато критики. Більшість наукових статей присвячені лише здатності пошуку бібліометричної системи GS, тоді як лише в деяких з них постає питання, чи є вона точною, авторитетною та широко використовуваною, щоб бути достатньо надійним інформаційним ресурсом для вчених. У роботі [1] зазначено, що GS не дає точних даних щодо охоплення публікацій та не дає можливості якісно оцінити їх значення. Хоча GS намагається звести до мінімуму помилки в ідентифікації видань, контролюючи, які типи документів включені до алгоритмів метрики, цей процес все ще має ряд недоліків: система не завжди може визначити, де або як ця стаття була опублікована, ідентифікувати авторів. Тому не 100


можна стверджувати, що матеріал, що використовують науковці у власних дослідженнях, знайдений в GS, є точним, дійсним та надійним. У роботі [2] описано спробу оцінки реального розміру GS, для більшої ясності використання даної наукометричної системи науковцями. Результати дослідження показують, що передбачуваний розмір наукометричної бази GS становить приблизно 160 млн. наукових публікацій, хоча точних даних базуючись на чотирьох методах оцінки використаних у роботі (методу Хабса-Джайлза (Khabsa & Giles's method), оцінки емпіричних даних, оцінки прямих запитів, оцінки абсурдних або помилкових запитів) отримати не вдалось. Автори вважають, що цифри у 160 млн. наукових статей достатньо для якісного наукового пошуку. Тим не менш, той факт, що всі методи оцінки, що використовувались у дослідженні показують великі невідповідності, обмеження і невизначеності щодо розмірів бази, змушує задатися питанням, чому саме компанія Google не надає таких даних для наукової спільноти, якщо дійсно знає цю цифру. Німецькі дослідники П.Майр і А.Вальтер [3] визначають GS як вільно доступну послугу зі звичним інтерфейсом, аналогічним веб-пошуковику Google, а результати, що отримані з пошуку GS, важливим аспектом у інструментарії наукового дослідження, які мають бути оцінені та враховані. Автори описують відносно великий розрив в охопленні GS наукової літератури та відкритого доступу до неї, адже веб-сервери, які є найбільш важливими джерелами даних для цього пошукового наукометричного сервісу це: електронні репозитарії, веб сайти наукових установ, електронні бібліотеки, не завжди дозволяють відкритий доступ до власних інформаційних ресурсів. Тим не менше, зазначено, що GS є популярною наукометричною системою серед німецьких науковців. У роботі [4] описано наскільки добре GS індексує сім найвпливовіших наукових журналів Німеччини з педагогіки та психології, що публікують статті з фахової освіти та чи є актуальним використання системи німецькими вченими у галузі педагогіки. Усі із вибраних для дослідження найвпливовіших журналів проіндексовано наукометричною сис��емою GS. У 101


порівнянні з найвпливовішими наукометричними системами, лише один з них присутній в Web of Science, і два індексуються Scopus. Іншим прикладом широкого охоплення і розміру GS, в порівнянні з традиційними базами даних, є середня ставка індексації статей, опублікованих у цих журналах на Google Scholar - 74%. Але є істотні відмінності між охопленням публікацій із різних педагогічних журналів. Статті трьох фахових педагогічних видань індексуються повністю (100%), тоді як для інших чотирьох, система покриває лише 50%, частина ж статей цих електронних видань є практично непомітними (11%). Таким чином, є ще велика кількість наукових даних, які система GS не змогла виявити та ранжувати. Хоча це не дає причин не використовувати систему у педагогічних дослідженнях, а використання системи науковцями є важливим та актуальним у галузі педагогіки. У роботі [5] зазначено, що Google не розкриває конкретні джерела, які використовує для створення власного індексу Google Scholar. Це дійсно так, на [6] зазначено, лише, що система індексує рецензовані статті, дисертації, книги, анотації та статті академічних видань, а також наукові публікації професійних асоціацій, вищих навчальних закладів та освітніх організацій. Точного переліку назв видань, сайтів установ та електронних архівів не вказано, чим не підтверджено надійність та правдивість цих досліджень. Зважаючи на це виділимо недоліки системи Google Scholar : недостовірність наукових даних; значна кількість помилок при роботі системи; проблема з захистом персональних даних; система не має чіткого індексу охоплення наукових видань; профіль створений у системі не має можливості удосконалюватись чи повторно використовуватись. Висновок. Оцінка якості та результативності науково-дослідної продукції є важливою для всіх учених, а використання електронних наукометричних систем значно спрощує це завдання. Все більше науковців віддають перевагу некомерційній наукометричній системі Google Scholar. Щодо точності та надійності даних то, система вносить їх у свою базу 102


автоматично, отримуючи іноді хибні результати про наукові публікації та їх цитування. Проте, якщо поглянути з іншого боку, недоліки системи можуть обернутися на її переваги. Кількість цитувань, які виявляє кожна з наукометричних баз, обмежена переліком видань, що становлять її основу, і хоча різні бібліометричні платформи укладають між собою угоди про обмін літературними посиланнями, все одно їхні потужності в цьому обмежені, тоді як Google Scholar індексує усі наукові публікації в інтернеті. Тому використання цієї системи є актуальним серед науковців усього світу. Література: 1. Scholarish: Google Scholar and its Value to the Sciences [Електронний ресурс] / Jerry E. Gray, Michelle C. Hamilton, Alexandra Hauser та ін.] // Issues in Science and Technology Librarianship. – 2012. – Режим доступу до ресурсу: http://www.istl.org/12-summer/article1.html. 2. William H. Walters. Google Scholar coverage of a multidisciplinary field / William H. Walters. // Information Processing & Management. – С. 1121–1132. 3. Mayr P. Walter A.K. Studying journal coverage in Google Scholar /Mayr P. Walter A.K.// Journal of Library Administration - 2008 47(1/2) С.81-99. Available from: http://www.tandfonline.com/doi/abs/10.1080/01930820802110894 4. Lüke Timo Jürgen Wilbert, Mona Weichselbaum and Matthias Grünke.On the visibility of „Empirische Sonderpädagogik”/Lüke Timo Jürgen Wilbert, Mona Weichselbaum//: A bibliometric analysis - 2014 - С. 365-372. 5. Harzing, A.W. The publish or perish book : your guide to effective and responsible citation analysis/ Harzing, A.W// First ed. Melbourne: Tarma Software Research Propriety Limited - 2010. С.165-174. 6. Про Google Aкадемію https://scholar.google.com.ua/intl/uk/scholar/about.html

103


РОЛЬ ВХІДНОГО ТА ВИХІДНОГО ДІАГНОСТУВАННЯ У ОСВІТІ ДОРОСЛИХ

Герасименко Наталія Вікторівна КЗ Сумський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти, м. Суми, Україна Стрімкий розвиток інформаційного суспільства та інформаційно-комунікаційних технологій спонукає педагогічних працівників навчальних закладів до необхідності розвивати свій потенціал, здобувати нові знання, навички, вдосконалювати та використовувати їх у свої професійній діяльності, тим самим формувати власну інформаційну компетентність, культуру та етику. Теоретично обґрунтована доцільність і необхідність автоматизації моніторингу та діагностування для виявлення фахової інформаційної компетентності педагогів в післядипломній педагогічній освіті у різних напрямках навчання та підвищення кваліфікації. У зв’язку з глобальною та стрімкою інформатизацією суспільства, інформаційні технології займають провідне місце в усіх сферах нашого життя, починаючи від всіх галузей науки, вищої школи і закінчуючи роллю масової комунікації в інформаційному забезпеченні. Сьогодні в умовах проведення в Україні освітянської реформи не викликає сумніву твердження, що інформація – фактор зближення. У сфері актуалізації проблеми забезпечення якості одне з чинних місць посідає післядипломна педагогічна освіта. Важливими елементами системи забезпечення і управління якістю післядипломної педагогічної освіти є моніторинг та діагностування, актуальність дослідження яких визначається широкою зацікавленістю усіх учасників освітнього процесу як викладачів, методистів так і тих, хто навчається. Використання ІКТ та діагностування в умовах інформаційного суспільства є важливою складовою у професійному становленні педагогів, їх розвитку та самонавчанні. Питанням моніторингу освіти присвячені праці багатьох українських дослідників, серед них: О. Байназарова, В. Беспалько, Т. Волобуєва, Л. Гриневич, Г.Єльникова, М. 104


Загірняк, А. Дахін та ін. Проблеми комплексної оцінки фахових компетенцій викладачів знайшли своє відображення в дослідженнях, присвячених питанням формування і діагностики професійної компетентності педагогів (І. Зимня, А. Маркова, Д. Равен, А. Субетто та ін.); процес інформатизації моніторингу досліджується як українськими вченими (Пелешко Д., Пасєка М., Морзе Н.В.), так і закордонними авторами (Уайменн Дж. М., Жайлс Г.). Авторами у цілому підтверджується теза про те, що засоби діагностики педагогів мають представляти собою складові інформаційної культури сучасного вчителя. Утім, до сьогодні відповідних методик інформатизації моніторингу викладачів майже не розроблено. Тому питання діагностування в післядипломній освіті залишається невирішеним й потребує додаткового дослідження. Формування та розвиток інформаційної культури педагогів України - важливий крок у забезпеченні якості освіти. Ефективність цього кроку залежатиме, у тому числі, від того, наскільки вдало буде організовано моніторинг - систему організації, збору, зберігання, обробки і пошуку інформації про навчальну діяльність педагогічних працівників та в цілому системи навчальних закладів, що забезпечує безперервне стеження за станом і прогнозуванням їх майбутнього.[2]. Існуючі системи моніторингу можна згрупувати на наступних засадах: моніторинг рівня знань («мета - результат»); моніторинг, пов’язаний з безпосереднім накопиченням і структуризацією інформації; системи моніторингу, побудовані з використанням моделі «вхід – вихід»; системи моніторингу на рівні освітньої установи. [3]. За допомогою освітнього моніторингу робляться спроби відповісти на питання про ефективність різних технологій навчання, виділити чинники, що впливають на якість навчання, знайти приклади зв’язку кваліфікації викладача і результатів викладання, отримати об’єктивний зріз стану освітньої системи, підвести основу визначення її місця у рейтингу, узгодити параметри освітньої політики із світовими тенденціями. В організації моніторингу важливим є питання періодичності 105


проведення вимірів і циклічність, оскільки не всі показники мають однакову динаміку. Деякі з показників мають недостатню динаміку розвитку, тому немає необхідності проводити часті заміри, інші - навпаки. На даному етапі підготовки моніторингу освіти це розробка та добір відповідного діагностичного інструментарію: анкети (для адміністраторів, учителів різних фахів та категорій); рекомендації з проведення діагностування; аналіз інформації, механізми обробки, збереження та розповсюдження інформації. Моніторинг формується як багаторівнева система діагностичних процедур, що проводяться з використанням методик, які об'єктивно висвітлюють показники якісної освіти. Але при аналізі інформації виокремлюються одиничні об'єкти та найбільш суттєві зв'язки між ними, а також проводиться порівняння. У випадку відсутності подібного порівняння система аналізу вважається закритою, і навпаки. Необхідно відзначити, що кількісні виміри здійснюються будь-ким, а якісні виміри - експертом у даній галузі. Одним з етапів процесу дослідження є відповідна інтерпретація результатів дослідження фахівцями (переведення їх на мову педагогіки, психології, управління) та підготовка відповідних рекомендацій. Важливо, щоб оцінка (інтерпретація) була адекватною, справедливою та об'єктивною [1]. Аналізуючи інформацію результатів дослідження, необхідно знати чинники, що впливають на результати моніторингу і можуть мати позитивний чи негативний наслідок: - чинники, що перекручують істинні оцінки (якість інструментарію, професійність, підготовленість і часта зміна кадрів у процесі експериментальної роботи, еквівалентність груп, перекручування результатів, соціальне становище, зовнішнє середовище); -досконалість діагностичного інструментарію (соціальнопсихологічні, психолого-педагогічні, медичні методи дослідження). Вимогами до діагностичного інструментарію є: - валідність, апробованість, зручність у використанні, в окремих випадках анонімність; - професійність і відповідна підготовленість кадрів; 106


- зміна кадрів у процесі дослідження; - періодичність проведення діагностування; - відбір (еквівалентність груп) учасників дослідження; - вплив соціально-територіального середовища; швидкість протікання періоду адаптації учасників дослідження; - фактори, що не змінюються з часом, і фактори, що змінюються. Діагностичний моніторинг використовується для визначення того, які результати по різних темах або розділах навчального плану має більшість тих, хто навчається. Проведення діагностичного моніторингу можливе на різних рівнях. Для діагностичного моніторингу характерна відсутність інтересу до вхідних характеристик слухачів, тому що його головна мета полягає в тому, щоб ідентифікувати сильні і слабкі сторони в навчальних досягненнях і освітній діяльності незалежно від характеристик тих, хто навчається, і їх можливостей засвоєння матеріалу. Ці питання охоплюють великий спектр навчальних навичок, але мають мало завдань порівняно з критеріально-орієнтованими тестами. Не менше ніж 50-70% тестових завдань намагаються підібрати з середньою важкістю для того, щоб підвищити диференціюючу властивість тесту. двох видів тестів. Окремі види моніторингу в чистому виді рідко зустрічаються в практиці освіти. Зазвичай, в освіті проводиться комплексний моніторинг, який містить в різних пропорціях усі розглянуті види. Кінцевою метою розвитку системи моніторингу є доведення її до комплексного рівня, який дозволяє приймати обґрунтовані стратегічні рішення і прогнозувати нові можливості системи освіти [4]. Здійснення моніторингу розвитку інформаційної культури педагогів можливе при впровадженні в навчальний процес обласних інститутів післядипломної педагогічної освіти комп'ютеризованих систем діагностування, які: забезпечують адаптацію процесу навчання до індивідуальних характеристик осіб, що навчаються; - спрощують процес представлення навчальної інформації і контролю рівня розвитку слухачів; 107


- сприяють розробці і впровадженню нових методів навчання слухачів у післядипломній освіті. Основними перевагами комп’ютерного діагностування є: - об'єктивність результатів перевірки, що базується на заздалегідь визначеному еталоні відповідей; - підвищення ефективності контролю рівня слухачів з боку викладача за рахунок регулярності діагностування; можливість автоматизації перевірки результатів діагностування слухачів; - можливість використання процедур комп’ютерного тестування в системах дистанційної освіти. Педагогічне діагностування – це процес встановлення «діагнозу», тобто визначення рівня розвитку суб’єкта діагностування. Сутність педагогічного діагностування полягає у відслідковуванні якісних змін, які відбуваються з суб’єктом, окрім того важливим є аналіз зібраної інформації з метою визначення досягнень та прорахунків у розвитку, професійному становленні особистості педагога, у розкритті сутності змін, які відбуваються з суб’єктом діагностування[7]. Розробка системи діагностування - це складний процес, який вимагає спільної роботи багатьох розробників, використання різноманітних технологій, розгляду і врахування психологічнопедагогічних аспектів процесу навчання. При створенні систем автоматизованого тестування необхідно обов’язково враховувати всі особливості предметних областей та особливості застосування різних методів та засобів теорії навчання [5, с.55-62]. У Сумському обласному інституті післядипломної педагогічної освіти застосовується комп’ютеризована система діагностування знань слухачів курсів підвищення кваліфікації різних спеціальностей. Вона має модульну структуру та включає в себе наступні компоненти: 1. Модуль для створення тестів (конструктор тестів); 2. Модуль для проведення сеансів тестування; 3. Модуль адміністрування; 4. Модуль обробки результатів тестування (статистика). Модульна структура системи забезпечує легкість розширення 108


її функціональності без необхідності внесення змін в існуючі модулі. Комп’ютерна система діагностування знань слухачів дозволяє створювати типи запитань наступних форм: - запитання закритого типу (вибір однієї відповіді з декількох, вибір декількох відповідей з декількох, вибір зайвої відповіді); - запитання на встановлення відповідності (аналогій); - запитання на встановлення порядку. Розроблений програмний комплекс дозволяє вирішувати наступні завдання: - створювати тести, використовуючи запитання різних типів; - здійснювати їх налагодження й експорт/імпорт у систему; - організувати проходження одного тесту необмеженим числом випробуваних; - організовувати проведення діагностування в комп’ютерних класах, які знаходиться в мережі; - генерувати велику кількість варіантів тестів по шаблону; - проводити автоматизовану статистичну обробку результатів тестування (індивідуальний та узагальнений аналіз); - оцінювати складність тестових завдань на основі статистичної обробки результатів діагностування. Вибір конкретного методу тестування та типу тестових завдань залежить від цільової мети тестового контролю і попередньо обраних показників рівня поінформованості груп слухачів Комп’ютерна система діагностування рівня знань слухачів у діяльності Сумського ОІППО була розроблена відповідно до рекомендацій і вимог Міністерства освіти і науки України в області тестування знань згідно з наказом Міністерства освіти і науки України від 13.04.2004 № 289. Комп’ютерне діагностування, обробку результатів вхідноговихідного діагностування забезпечує відділ діагностики та корекції навчального процесу Сумського ОІППО, який надає результати для аналізу і розгляду куратору групи і викладачам відповідних дисциплін у вигляді протоколів. Практичне значення одержаних результатів пов'язане із впровадженням у навчальний процес нових технологій контролю рівня знань, основою яких є прогресивні інформаційні 109


технології, що дозволяє підвищити якість навчання дорослих на основі вивчення інформаційних потреб і запитів слухачів та врахування результатів вхідного діагностування для коригування процесу навчання на курсах. Процес діагностування розділено на декілька інформаційних блоків з різною кількістю питань та відбувається їх квантування за часом. Модуль 1. Соціально-гуманітарні дисципліни – 6 питань. Модуль 2. Інноваційна педагогіка – 8 питань. Модуль 3. Психологія – 6 питань. Модуль 4. Новітні інформаційні технології - 8 питань. Модуль 5. Методика викладання предмета – 23 питання. Разом – 50 питань, на які відведено максимум 35 хвилин часу. Вхідний та вихідний контроль проводиться з метою визначення рівня професійної компетентності у педагогів з метою корекції навчально-тематичних планів курсів підвищення кваліфікації відповідних категорій та дисциплін. Вхідний контроль (вхідне діагностування) методом тестування проводиться на початку навчання педагогів з метою виявлення рівня знань і вмінь з навчальних модулів, які включені в навчально-тематичний план підвищення кваліфікації, що в свою чергу відповідають їх кваліфікаційній характеристиці. На етапі вхідного діагностування користувач реєструється в системі шляхом вибору спеціальності, групи та форми навчання. Цей етап забезпечує контроль за навчальною траєкторією слухача. Результати діагностування виводяться у відсотковому значенні та автоматично формуються протоколи діагностування групи з індивідуальними та груповим показниками: - загального результату групи за модулями та загальний показник; - загального за структурою розроблених питань відповідних модулів. На етапі вихідного діагностування відбувається аналіз показників. 110


Вихідний контроль(вихідне діагностування) проводиться аналогічно вхідному по завершенню навчання з метою виявлення у педагогів набутих певних когнітивних знань і вмінь з модулів за відповідним навчально-тематичним планом в Сумського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти. Аналіз результатів за модулями дозволяє опосередковано робити висновки про динаміку розвитку інформаційної культури педагогів протягом навчання на курсах підвищення кваліфікації та в міжкурсовий період. Найбільш доцільною формою визначення фахових компетенцій викладачів виступає комп’ютерне діагностування. Діагностування із застосуванням інформаційно – комунікаційних технологій сприяє саморозвитку та самоаналізу діяльності педагогів, що підвищує їх професійний рівень. Вхідне та вихідне діагностування відіграє значну роль у формуванні інформаційної культури педагогів та є її складовою; сприяє професійному розвитку. З урахуванням розвитку новітніх педагогічних технологій, можливостей використання сучасних інформаційно-комунікаційних технологій комп’ютерне діагностування стимулює педагогічних працівників до безперервної освіти, адже в умо��ах інформаційного суспільства це необхідно. Список використаних джерел 1. Бабінець С. Моніторинг якості освіти: педагогічний аналіз [Електронний ресурс]/ Режим доступу до статті: http://osvita.ua/school/manage/353 2. Кісіль М.В. Моніторинг як складова системи управління якістю вищої освіти [Електронний ресурс]/ Режим доступу до статті: http://kisilmv.if.ua/publications/monitoring-shortened2009.htm 3. Коробович Л.П. Організація системи педагогічного моніторингу у вищому навчальному закладі [Електронний ресурс] / Коробович Л.П. — Режим доступу до статті:http://kafmo.ho.ua/docs/article_korobovich_02.pdf 4. Краснова Т.Д. Види моніторингу освіти. [Електронний 111


ресурс]/ Режим доступу до статті: http://www.rusnauka.com/5._NTSB_2007/Pedagogica/20362.doc.ht m 5. Рашкевич Ю., Пелешко Д., Пасєка М., Стецюк А. Моделювання навчальних систем – Технічні вісті №1(14), 2(15), 2002. 6. Фадеева О. Педагогическая диагностика профессионального становления будущего учителя в управлении качеством образования [Електронний ресурс]/ Режим доступу до статті: http://www.prof.msu.ru/publ/omsk/73.htm ЕКОНОМІЧНА СИСТЕМА РЕЗЕРВУВАННЯ БАЗОВОГО КОМП’ЮТЕРНОГО ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЙНОГО ВУЗЛА БКТВ КАМПУСНОЇ МЕРЕЖІ

Герич Т.П. МННЦ У доповіді розглянуті питання з проектування контролеру масиву жорстких дисків для ресурсозберігаючого сховища даних. Контролер сплановано до розробки на базі мікросхеми MAX232N. Вплив на контролер і програмне забезпечення відбувається через автоматизоване робоче місце системного адміністратора. Розроблене програмне забезпечення грає важливу роль в ресурсозбереженні жорстких дисків. Контролер спроектовано на сучасній елементній базі, і він може застосовуватись як контролер масиву жорстких дисків в файлових сховищах даних. В умовах стрімкої інтеграції комп'ютерних технологій у соціум, на сьогоднішній день автоматизація технологічних процесів є невід'ємною частиною організації успішного виробництва. Автоматизація резервування даних є важливою складовою в роботі будь якого підприємства чи навчального закладу. Дає можливість зекономити робочий час системним адміністраторам. Для невеликих підприємств чи навчальних закладів питання економії витратних ресурсів стоїть на високому рівні, адже ціна апаратного забезпечення на сьогоднішній день висока і має суттеве значення для устаови. 112


Контролер масиву жорстких дисків вирішує питання економії ресурсу напрацювання на відмову жорстких дисків, подовжуючи їх термін придатності шляхом економії часу роботи. Автоматизована процедура резервування, пересилання та сортування даних дозволяє суттєво зекономити щоденні дії системних адміністраторів. Кінцевим результатом розробленого контролеру має стати економія робочого часу системних адміністраторів, економія ресурсу напрацювання на відмову масиву жорстких дисків, а це в свою чергу призведе до грошової економії підприємств чи навчальних закладів які обмежені у державному фінансуванні. Контролер масиву жорстких дисків для ресурсозберігаючого сховища даних РЗСД має застосовуватися в невеликих локальних мережах підприємств, навчальних закладах. Де постає питання резервування даних та економія ресурсу жорстких дисків. Адже ціна на жорсткі диски доволі висока і не завжди підприємство яке тільки починає свій розвиток може собі дозволити виділити кошти на окремий файловий сервер. Розроблений контролер є універсальним в тому плані що його можна застосовувати до будь якого серверу чи комп’ютеру який відповідатиме технічним характеристикам які необхідні для роботи контролеру масиву ЖД. Призначення контролеру масиву ЖД закладається в економії часу напрацювання жорстких дисків, максимального подовження строку їх експлуатації. Саме за допомогою програмного забезпечення досягається максимально малий проміжок часу, який працюватиме масив ЖД. Це було досягнуто тим, що сам процес резервування відбувається на локальних серверах які повинні працювати цілодобово, а масив жорстких дисків підключається тільки для збереження на ньому архівів (резервних копій) які надходять з локальних серверів мережі. Технічні характеристики контролеру масиву жорстких дисків для ресурсозберігаючого сховища даних мають наступні характеристики: ● збереження даних на масив жорстких дисків; ● підключення масиву жорстких дисків до серверу за допомогою Serial ATA ІІ; [1] 113


● можливість збільшення місця в масиві жорстких дисків(від 1 ЖД до 3); ● підтримка управління контролером через СОМ інтерфейс; ● автоматичне архівування, пересилання та сортування даних в масиві ЖД; ● час напрацювання контролеру на відмову складає не менше 900000 годин. Схема телекомунікаційної корпоративної інфраструктури підприємства приведена нижче на Рисунку 1. На ній також зображене місце розташування розробленого ресурсозберігаючого сховища даних. На схемі представлено модуль БКТВ як ядро кампусної мережі, яке містить в собі такі сервери як : сервер проксування запитів; веб сервер; сервер керування електроживленням; сервер поштової кориспонденції; маршрутизатор; сервер трансляції адрес; windows сервер. Модуль БКТВ концентрує в собі важливі елементи мережі, які забезпечують повноцінну автономну роботу кампусної мережі в разі винекнення неполадки в лінії з’вязку між провайдером і кампусною мережею підприємства.

114


Рисунок 1 – Схема телекомунікаційної корпоративної інфраструктури підприємства Мережеве файлове сховище (Network Attached Storage, мережеве під’єднане сховище, NAS) - спеціалізований комп'ютер без звичайних органів управління, підключений до локальної мережі і призначений для зберігання даних. Зовнішній вигляд різних моделей може досить сильно відрізнятися. NAS містить як мінімум два жорсткі диски, пов'язаних в масив RAID1, причому в професійних моделях дисків може бути і багато більше двох. NAS поєднує надійність зберігання даних з легкістю доступу для багатьох користувачів. Управління та налаштування NAS відбувається через вебінтерфейс, подібно іншим мережевим пристроям, типу маршрутизаторів. Файлове сховище даних в приведеній мережі знаходиться в модулю БКТВ, зображене в блоці РЗСД . Сервер повинен відповідати відповідним характеристикам щоб

115


справитися з завданням[4]. Саме в тому місці знаходитиметься розроблений контролер масиву ЖД. Література: 1) Опис технології Serial ATA. [Електроннийресурс]. http://www.fight.org.ua/hdddrives/IDE_SATA_SATA2_SA TA3.html 2) Information Technologies in Education for All. «Организация сложных локальных сегментов в кампусных сетевых инфраструктурах научнообразовательных учреждений». [Текст]./Склав: Герич Т.П. – Друкарня Видавничого дому «Академперіодика» НАН України,2013—312с. 3) Information Technologies in Education for All. Telecommunication infrastructures of campus networks./Склав:Antoniuk Y.M., Shiyak B.— Друкарня Видавничого дому «Академперіодика» НАН України,2013—315с. 4) Основы технологии резервного копирования. Глава 17. Устройства хранения.[ Електронний ресурс]. https://www.freebsd.org/doc/ru/books/handbook/backupbasics.html Е-НАВЧАННЯ ЯК ШЛЯХ ДО МОДЕРНІЗАЦІЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ КВАЛІФІКОВАНИХ РОБІТНИКІВ ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ

Гириловська Ірина Вікторівна Інститут професійно-технічної освіти Національної академії педагогічних наук України Стаття присвячена проблемі впровадження дистанційного навчання як різновиду е-навчання в систему національної професійно-технічної освіти. Розкриваються особливості очнодистанційної форми навчання та можливості її поєднання з традиційною професійною підготовкою майбутніх кваліфікованих робітників професійно-технічних навчальних закладів. Сучасний етап розвитку професійно-технічної освіти в 116


Україні характеризується інтенсивними пошуками нового в теорії та практиці професійного навчання. Педагогічна інноватика полягає у впровадженні в освітній процес максимально ефективних технологій навчання і виховання, результатом яких має бути формування високоадаптованої до змінних умов творчої особистості, яка вміє аналізувати, прогнозувати, приймати самостійні рішення у власній професійній діяльності. Такий напрямок модернізації професійного навчання неможливий без актуалізації питань щодо повного управління навчальним процесом, його корекції, створення умов для стовідсоткового досягнення запланованого рівня кваліфікації та професійної компетентності майбутніх кваліфікованих робітників. Зазначені вимоги найкраще задовольняються впровадженням у навчальний процес професійно-технічних навчальних закладів (ПТНЗ) технології дистанційного навчання, що є різновидом е-навчання. Аналіз наукових досліджень показав, що розробкою теоретичних і практичних аспектів дистанційного навчання займалися такі вчені як В.Биков, О.Бондаренко, В.Заболотний, О.Міщенко, А.Пінчук, А.Шестопал, В.Осадчий, С.Сісоева, А.Рибалко, Н.Сіротенко, О.Андрєєв, А.Хуторской, В.Овсянніков, Н.Глушнева та інші. У своїх роботах вони проаналізували основні принципи і психолого-педагогічні основи дистанційного навчання, досліджували теорію і методику професійної підготовки викладачів-тьюторів для дистанційної системи навчання, зазначили особливості використання інформаційно-комунікаційних технологій у навчальному процесі. Однак питання застосування технології дистанційного навчання у професійній підготовці майбутніх кваліфікованих робітників ПТНЗ є багатогранним, а тому залишається відкритим і до кінця не дослідженим. Мета статті — розкрити особливості дистанційної форми навчання та можливості її впровадження у традиційний процес професійної підготовки майбутніх кваліфікованих робітників ПТНЗ. Технологія дистанційного навчання побудована на застосуванні новітніх методик навчання з широким використанням інформаційних технологій та систем 117


мультимедіа. Базуючись на принципі гнучких підходів до навчання, зокрема до професійної підготовки, вона спрямована насамперед на забезпечення потреб особистості в оволодінні робітничою професією на визначеному рівні кваліфікації та професійної компетентності. Ця технологія забезпечує доступ до офіційних освітніх послуг у рамках державних професійних та освітніх стандартів за власним графіком і ритмом навчання у зручному місці, у зручний час. Відмінність дистанційного навчання від традиційного полягає, в першу чергу, у формі взаємодії викладача та слухача. В основу традиційної моделі навчання покладено читання лекцій, проведення семінарських, лабораторних та різних ігрових видів занять, організація самостійної роботи тих, хто навчається та інші форми роботи. База навчання - книга і викладач як інтерпретатор знання. Дистанційне навчання орієнтоване на впровадження в навчальний процес принципово відмінних моделей навчання, що передбачають проведення конференцій, самостійну роботу слухачів з інформаційними полями із різних банків знань, проектні роботи, тренінги й інші види діяльності з комп'ютерними та нетрадиційними технологіями. При дистанційному навчанні суттєво змінюється роль викладача у навчальному процесі. На нього покладаються такі функції, як координування пізнавального процесу, коригування курсу, що вивчається, консультування слухачів, керування їхніми навчальними проектами тощо. Діяльність тих, хто навчається змінюється у напрямі від одержання знань до активного їхнього пошуку. Крім того, на перший погляд може здаватися, що дистанційне навчання через Інтернет у сутності являє собою логічне продовження досвіду заочного навчання, але вже на якісно іншому, більш високому рівні. Та практика показує: єдине, що поєднує традиційне заочне навчання й класичну форму дистанційного навчання на основі Інтернет-технологій - це відсутність очного спілкування між викладачем і слухачем. Оскільки, знання тих, хто навчається, опосередковано свідчать про роботу педагога, а не лише про їхню власну діяльність, то облік знань при дистанційній формі навчання стає найважливішим видом зворотного зв'язку. Зокрема, в системі 118


професійно-технічної освіти він набуває особливого значення. В загальному система контролю знань отримує нові можливості: використання контролюючих систем у поєднанні з традиційними методами. Таким чином, приходимо до висновку, що для ПТНЗ найбільш доцільною може бути очно-дистанційна форма організації навчального процесу. Навчальний процес за такої форми організації поділяється на три етапи: перший (очний) — організаційно-настановчий — має за мету надати учням частину навчальної інформації та зорієнтувати їх в роботі у дистанційному режимі. Другий етап проводиться у дистанційній формі, де основним видом роботи виступає керована самостійна робота учнів. Третій (очний) — заліковий. На цьому етапі визначається рівень навчальних досягнень учнів, проводиться конференція з обміну досвідом, відбувається захист випускних робіт, звітів про навчальну практику тощо. Зазначена форма навчання має такі особливості: кожен учень навчається за своїм навчальним розкладом та графіком; теоретичний матеріал вивчається за допомогою аудіо- та відеолекцій, електронних навчальних курсів, підручників, посібників; освоєння практичного матеріалу здійснюється за допомогою віртуальних лабораторних робіт, практичних занять, диспутів і семінарів у режимі відео-конференцій, отримання консультацій у викладачів; учень має можливість спілкуватися з викладачами, отримувати необхідні консультації викладачів у режимі off-line та on-line; навчання передбачає розгалужену систему індивідуальних занять учня з викладачем; перевірка знань здійснюється як у дистанційній формі, так і під час очних зустрічей. Для практичної реалізації дистанційного навчання в основному використовують спеціалізовані інформаційні системи, які називають системами управління навчанням (learning management system, LMS) або іноді - програмнопедагогічними системами. Як правило, такі інформаційні 119


системи складаються з набору модулів, що забезпечують повноцінне дистанційне навчання. Зараз існує досить широкий спектр розроблених систем управління навчанням, які поширюються як на комерційній основі, так і вільно. Разом з тим, навчальні заклади можуть розробляти подібні системи і «під себе». Загалом, ефективність дистанційного навчання залежить від якості використаних матеріалів (навчальних курсів, методичних розробок і т.д.) і майстерності педагогів та викладачів-тьюторів, що беруть участь у цьому процесі. Тому при розробці дистанційного курсу педагогічний і змістовний аспекти організації дистанційного навчання (як на етапі проектування курсу, так і в процесі його використання) є пріоритетними. В Положенні про дистанційне навчання [1] зазначено, що у ПТНЗ технології дистанційного навчання можуть використовуватись при організації навчального процесу за програмами первинної професійної підготовки, перепідготовки або підвищення робітничої кваліфікації, а також за навчальними програмами з навчальних предметів та професійно-теоретичної підготовки. Вважаємо за доцільне у ПТНЗ під час традиційної професійної підготовки майбутніх кваліфікованих робітників дистанційно вивчати такі цикли як «Курс загальнопрофесійної підготовки», «Курс професійно-теоретичної підготовки», «Цикл предметів, які вільно обираються», «Теоретичну частину курсу професійно-практичної підготовки». При цьому кожен напрямок являє собою самостійний дистанційний курс із розробленим відповідним до нього комплексно-методичним забезпеченням. Підсумовуючи, можемо зробити висновок, що дистанційне навчання є певним ключем до вирішення багатьох проблем модернізації професійної підготовки учнів ПТНЗ та фахового розвитку педагогічних працівників. Воно забезпечує більш високий рівень демократичності та якості професійної підготовки майбутніх кваліфікованих робітників. Література 1. Наказ МОН України «Про затвердження Положення про дистанційне навчання» від 21.01.2004 № 40 [Електронний 120


ресурс]. – Режим доступу http://www.osvita.org.ua/distance/pravo/03.html.

:

MOODLE ЯК СИСТЕМА ОРГАНІЗАЦІЇ ДИСТАНЦІЙНИХ КОНФЕРЕНЦІЙ

Говда Степан Олегович Державний заклад "Південноукраїнський національний педагогічний університет ім. К. Д. Ушинського", м. Одеса В роботі розкривається потенціал використання LMS Moodle в якості засобу підтримки проведення дистанційних конференцій. Основна увага приділяється реалізації реєстрації учасників конференції, аналізу переваг та недоліків використання цієї LMS в якості платформи для проведення дистанційних конференцій. У сучасному світі без інформаційних технологій не обходиться жодна конференція. Завдяки сучасному розвитку ІТ ми отримали можливість приймати участь та організовувати дистанційні конференції та вебінари. Однією з проблем організації будь-якої конференції є автоматизація реєстрації учасників. Враховуючи обширність можливостей та засобів проведення дистанційних конференцій ми часто губимося в находженні правильного та раціонального рішення. Також ми повинні враховувати індивідуальні потреби та можливості учасників, та організаторів. Ми знаємо що сьогодні величезна кількість учбових закладів використовує LMS Moodle для навчання. А саме ті фахівці, що виконують технічну підтримку організації конференції зазвичай знайомі з можливостями Moodle. Наприклад, на кафедрі прикладної математики та інформатики ПНПУ ім. К.Д.Ушинського, систему Moodle впроваджено в навчальний процес з 2006 року [1]. З того ж року до розробки дистанційних курсів залучаються студенти [2],[3]. Незважаючи на такий значний час широкого запровадження Moodle у навчальний процес, питання дослідження можливостей нових версій Moodle досить актуальні [4]. Крім того, використання цієї LMS в якості автоматизованого засобу організації реєстрації учасників на конференції ще не достатньо досліджено в методичній літературі. Саме тому в роботі досліджується Moodle, як 121


система для організації реєстрації на конференції. Мета роботи: розкриття потенціалу системи керування контентом Moodle в організаційній діяльності з проведення конференцій. Для досягнення мети було поставлено наступні задачі: 1. Дослідити модулі CMS Moodle на предмет реалізації відкритих відповідей та завантаження файлів. 2. Дослідити використання журналу в якості рецензування одержаних даних. 3. Розробити відповідні інструкції для подальшого використання системи. У системі управління контентом Moodle існує низка модулів, що допомагають створити ті чи інші курси. Для нашого завда��ня потрібно переглянути можливості всіх модулей Moodle. Один з модулів, що може задовільняти наші потреби, - це Форум. Кожен, хто зайде на сайт реєстрації, контрольований системою Moodle, зможе приєднатись до форуму, де вкаже свої реєстраційні дані, та надасть доступ до файлів з тезами. Також кожен з учасників конференції, може отримати копію повідомлення інших учасників, тим самим отримати екземпляр тез, інформацію про учасників конференції. Наступний модуль що може бути використаний в створенні реєстрації на конференції засобами Moodle - тест. Модуль діяльності Тест дає змогу організаторам створити набір тестових завдань різного типу (вибір з множини, завдання на відповідність, вірно/невірно, відкрите тестове завдання та інші) і провести реєстрацію учасників по даним з цих тестів. Усі тестові завдання сортуються за розділами і збережуються в базі питань, що надає можливість структурованого доступу до даних учасників. Для учасників, після обробки даних, можна виставляти оцінку за тест, як засіб повідомлення про вдалу чи не вдалу реєстрацію. Модуль дозволяє виконувати статистичну обробку результатів тестування й виводити ці результати у зовнішні файли, що значно полегшує роботу організаторів, в створені збірника тез. Модуль, на який падає наш вибір, - це завдання. Можливості цього модуля задовільняють наші потреби, потреби 122


організаторів конференцій. Цей модуль дозволяє створити завдання, під час проходження якого учасник зможе зручно вказати свої дані, та додати свої файли. Організатор конференції отримавши данні, з легкістю може завантажити одним архівом всі файли, та скопіювати дані реєстрації учасників. У разі невірного заповнення учасником реєстраційних даних, організатор конференції може добавити коментар, з вказанням помилки, після чого учасник має змогу виправити помилку і повідомити про це організаторів, які в свій час перевіряють і ставлять оцінку “1” - якщо дані вірні і прийняті, “0” - та дописують коментар, в разі невірного заповнення. Також окрім можливості збору потрібної нам інформації для проведення конференції, нам потрібно вести журнал учасників. В системі Moodle така функція вже існує. Ми отримаємо можливість переглянути, хто і коли вже приймав участь в конференції. В якості журналу ми використовуємо меню “Оцінювання”, що дає змогу переглянути прислані нам тези, завантажити для подальшої обробки, та звітувати учасникам про прийняття їх робіт, чи зарекомендувати корегувати тезис. Зворотній зв’язок повністю організований можливостями Moodle. Окрім коментарів, можливе створення модулю Форум, для спілкування між учасниками. Інструкція для організації реєстрації учасників в конференції, доступна за посиланням https://youtu.be/LtQ1nxGFBMM (Мал. 1).

Мал. 1 QR-код з посиланням на інструкцію.

Висновки. В організації конференції засобами Moodle ми побачили свої 123


переваги та недоліки в заощаджені часу та ресурсів. Переваги полягають в швидкості обробки отриманих від учасників тез та даних реєстрації, але також не варто забувати про недоліки використання такої системи. До недоліків відноситься безліч проблем, що виникають під час користування учасниками циєї системою. По перше, це не достатньо зручний доступ до самої реєстрації: спершу потрібно зареєструватися в системі Moodle, далі потрібно записати на курс “Реєстрація” учасника і тільки після цього користувач може зареєструватися на самій конференції. Звісно не забуваємо про безпеку та збереження даних учасників. Для організації реєстрації на конференції засобами Moodlе необхідно мати хостинг, на якому буде розміщено сама системи Moodle, а це або затрати, або вразі використання власного хостингу, проблема захисту даних. Література: 1. Брескіна Л.В., Романенко А.Б., Чепок О.Л. Платформа Moodle. Довідник розробника дистанційного курсу. - Одеса: Видавництво ОДАБА, 2006. - 60 c. 2. Брескіна Л.В., Ломакіна Д.М. Створення дистанційних курсів за допомогою платформи Moodle // Інформатика, інформаційні системи та технології: Зб. робіт регіональної конференції студентів і молодих науковців. – Одеса, ПДПУ ім. К.Д. Ушинського, 2006 – С.38-39. 3. Брескіна Л.В., Свірідюк О.Ю., Дубіна М.І., Кустол О. Адміністрування платформи Moodle. Створення та використання глосарію // Пошук молодих. Випуск 5. Зб. матеріалів Всеукраїнської студентської науково-практичної конференції "Освітнє середовище як чинник підвищення ефективності навчання природничо-математичних дисциплін". Укладач: Шарко В.Д. - Херсон: Видавництво ЧДУ, 2006. С.129-131. 4. Осадча К. П.,Осадчий В. В. “Технології дистанційного навчання. Робота з Moodle 2.4.” Навчальний посібник, Мелітополь, 2014. Стр. 39.

124


МЕТОДИКА НАВЧАННЯ КРИПТОГРАФІЧНОМУ АНАЛІЗУ ТА КОДУВАННЮ ДАНИХ МАЙБУТНІХ ВЧИТЕЛІВ ІНФОРМАТИКИ

Годун Юлія Ігорівна ДЗ “Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д.Ушинського” В статті розглядається питання дослідження методів навчання криптографічному аналізу. Проведено аналіз методичних розробок з формування криптографічних умінь. В роботі розрита ефективність блочної системи організації навчання криптографічного аналізу та кодування даних. Визначено знання, уміння та навички, які є результатом виконання навчальної та практичної мети вивчення криптографії.

Розвиток сучасних технологічних досягнень в сфері комп’ютерних технологій та програмних засобів змінює засоби комунікації й обміну даними між людьми, організаціями, комерційними підприємствами, державними установами. Ризик несанкціонованого доступу до конфіденційних даних – одна з найбільш актуальних проблем комп’ютеризації суспільства. Втім, існуючі методики навчання захисту даних не дозволяють повною мірою сформувати належний набір відповідних компетенцій. Вдосконалення комп’ютерних систем підвищує інтерес до необхідності захисту даних, тому актуальним є впровадження методів навчання кодування даних та криптографічного аналізу в курсі захисту даних, що є важливим етапом підготовки майбутніх спеціалістів до життя в умовах конкурентного попиту на ринку праці. Пошук засобів захисту даних змінив перспективи вивчення криптографії студентами з оволодіння теоретичними знаннями до практичної підготовки із захисту даних за допомогою створення алгоритмів, програмних засобів, кодів тощо. Першочерговим завданням в навчанні застосовуванню засобів криптографічної безпеки виступає визначення потенційних та реальних загроз даним для подальшого пошуку алгоритмів їх захисту. Методика навчання криптографічного аналізу становить 125


комплекс цілей та завдань, які необхідно вирішити в процесі освоєння студентами фундаментальних знань, умінь та навичок із захисту даних криптографічними методами. Мета цієї роботи – дослідити методологічні особливості формування знань, умінь та навичок щодо використання методів криптографічного аналізу та кодування даних. Проблеми дослідження криптографії розглядались в роботах В.П.Бабак (теоретичні основи захисту даних), О.М.Бевз (шифрування даних з використанням кодів з максимальною відстанню), В.М.Богуш (термінологія сфери інформаційної безпеки), О.В.Вербіцький (основи криптології), О.О.Кузнєцова (захист даних в інформаційних системах та методи криптографії), О. Ю. Швець (аналіз методів захисту даних) та ін. Питання методології навчання криптографії малодосліджене явище. Однак, науковці розглядали різні складові у вивченні криптографії: С.О.Воскобойніков досліджує теоретичні та методичні основи навчання захисту даних у професійній підготовці майбутніх інженерів-педагогів [1], Ю.А.Коцюк вивчає формування психологічного комфорту менеджерів шляхом денного та дистанційного вивчення криптографії [2], А.В.Пеньков досліджує методику вивчення криптографії в курсі «Безпека комп’ютерів та захист даних» [3] та ін. У зв’язку з цим основними методологічними завданнями в навчанні криптографічного аналізу на перших етапах є формування загальних уявлень студентів про захист даних та принципи кодування. Після освоєння теоретичних знань, увагу слід приділяти демонстрації зв’язку криптографії з математикою та її методам обчислень. Математичні знання повинні стати основою для навчання студентів створювати і використовувати криптографічні алгоритми в процесі здійснення криптографічного аналізу. Насамкінець, будь-яке навчання теорії потребує практичного застосування набутих знань. Відповідно, студентів необхідно навчити використовувати криптографічні алгоритми для захисту даних. Цей етап передбачає уміння студентів працювати з програмним забезпеченням для кодуваннях та шифрування даних. Методика навчання криптографічного аналізу поєднує в собі досягнення навчальної і практичною мети. Реалізація навчальної 126


мети дозволяє викладачеві досягти в результаті формування наступних знань студентів: знання про історію виникнення криптографії та розвиток методів криптографічного аналізу; знання щодо існуючих програмних засобів кодування даних за допомогою використання сучасних комп’ютерних систем; знання щодо стандартів і алгоритмів кодування даних; знання щодо критеріїв оцінювання захищеності системи безпеки. В��ровадження практичної мети передбачає в результаті формування умінь створювати алгоритми кодування та порівнювати їх, уміння здійснювати електронний підпис документів, уміння здійснювати аутентифікацію користувачів, уміння користуватися технічними та програмними засобами для здійснення криптографічного аналізу, уміння створювати власні комп’ютерні програми з кодування даних [4]. Підготовка до використання методів криптографічного аналізу та кодування даних передбачає використання навчальних планів і нормативних курсів, спрямованих на навчання побудови криптографічних алгоритмів та аналізу захисту даних, в основі яких знаходяться математичні перетворення [5]. Навчання здійснюється на основі календарнотематичного планування. Найбільш ефективним засобом планування є система навчання криптографічного аналізу та кодування даних на основі розподілу тем для вивчення за блоками. Наприклад, Блок 1. Історія та термінологія криптографії. У процесі навчання цього блоку необхідно ознайомити студентів з історичним підґрунтям виникнення методів криптографічного аналізу. Зокрема, розглянути дані про шифр Цезаря, шифр Віженера, шифрувальну машину «Енігма» та ін. Також на етапі отримання загальних знань про криптологію, необхідно ознайомити студентів зі спеціальною термінологією. Знайомство з термінологією зумовлено тим, що довгий час методами кодування даних користувалися військові, державні служби, тому термінологічна система криптології має закодований характер. Блок 2. Математичні методи криптографічного аналізу. Під час вивчення цього блоку студенти повинні ознайомитися з методами статистичного аналізу шифрів та 127


побудовою алгоритмів. В межах відношення еквівалентності необхідно ознайомитись з групами, підгрупами, циклічними групами, симетричними групами, алгоритмом ділення Евкліда. Необхідно вивчити символи Лежандра і Якобі, числа Блюма. Розглянути функцію Ейлера, теореми Ферма і Ейлера та ін. Навчатись будувати алгоритми генерації простих чисел. [6]. Блок 3. Криптографічний аналіз: шифри з відкритим ключем. Вивчення тем блоку 3 включає ознайомлення з наступними складовими: однобічні функції шифрів з відкритим ключем, протокол Діффі-Хеллмана, криптографічний алгоритм RSA, алгоритм Ель-Гамаля. Вивчити кілька тестів на генерацію простих чисел: тест Вільсона, тест на основі малої теореми Ферма, тест Рабина-Міллера [7]. Отже, володіння уміннями захисту даних повинно відповідати вимогам підготовки майбутнього спеціаліста. Виявлено, що студенти повинні навчитись створювати криптографічні алгоритми та використовувати програмні засобами для захисту даних. В результаті дослідження методології навчання криптографічного аналізу та кодування даних, встановлено, що в процесі навчання реалізуються навчальна та практична мета. Також в ході дослідження було встановлено ефективність навчання криптографії на основі розподілу учбових тем за блоками (від простого до складного; від теорії до практики). Перспективою подальшого дослідження є аналіз кодів та їх призначення в процесі навчання основ криптографічного аналізу.

Література: 1. Воскобойніков С.О. Теоретичні та методичні основи застосування криптографічних методів захисту інформації у професійній підготовці майбутніх інженерів-педагогів / С.О.Воскобойніков // Витоки педагогічної майстерності. Сер.: Педагогічні науки. – 2011. – Вип. 8(2). – С. 79-84. 2. Коцюк Ю.А. Формування психологічного комфорту у менеджерів шляхом денного та дистанційного вивчення криптографії / Ю.А.Коцюк // Наукові записки: Серія 128


3.

4.

5.

6.

7.

“Психологія і педагогіка». – Острог: Вид-во Національного університету «Острозька академія», 2008. – Вип. 10. – С. 152156. Пеньков А.В. Деякі питання методики вивчення криптографії у курсі і «Безпека комп’ютерів та захист даних» [Електронний ресурс] / А.В.Пеньков, Б.Р.Деміденко, І.В.Коваленко // Вісник Чернігівського національного педагогічного університету. Сер. : Педагогічні науки. – 2013. – Вип. 113. – С. 136-138. Методи сучасної криптографії [Електронний ресурс] / Українській Державний Університет Фінансів та Міжнародної Торгівлі. – Режим доступу: http://fei.org.ua/teaching/msk/#. Богуш В.М. Криптографічні застосування елементарної теорії чисел/ В.М.Богуш, В.А.Мухачов // Навчальний посібник – К.: ДУІКТ, 2006. – 126 с. Анісімов А.В. Основи криптографії (програми, cпеціальність інформатика, 4 курс, 7 семестр, 36 годин лекцій) [Електронний ресурс] / А.В.Анісімов // Київський національний університет імені Тараса Шевченка Факультет кібернетики. – Режим доступу: http://mi.unicyb.kiev.ua/basics_cryptography. Математичні основи криптографії: конспект лекцій / укладачі: В.А.Фільштінський, А.В.Бережний. – Суми: Сумський державний університет, 2011. – 138 с. СИСТЕМА ДИНАМІЧНОЇ МАТЕМАТИКИ GEOGEBRA ЯК ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ ДОСЛІДНИЦЬКИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ УЧНІВ В ПРОЦЕСІ НАВЧАННЯ МАТЕМАТИКИ

Гриб’юк Олена Олександрівна Інститут інформаційних технологій і засобів навчання НАПН України Аналізуються проблеми щодо розв’язування математичних задач задля формування дослідницьких компетентностей та можливі шляхи їх вирішення з використання системи динамічної математики. Проаналізовано функціональні можливості GeoGebra в контексті перспективного 129


використання в процесі навчання математики. Наводяться приклади використання комп’ютерних моделей. З метою підвищення ефективності навчання математики рекомендується педагогічно виважене використання комп’ютерно - орієнтованих систем навчання, систем комп’ютерної математики за умов їх систематичного використання, добре осмисленого добору математичних задач та прикладних завдань, розв’язування яких проблематичне без використання комп’ютера. Необхідними і достатніми умовами є досягнення високої мотивації навчання, формування позитивного ставлення учнів до навчання із забезпеченням індивідуалізації процесу навчання. Дослідженням проблематики впровадження системи динамічної математики в навчальний процес займаються Біс Я., Діковіч Л., Прайнер Я., Чех М., Хогенвартер М., Ракута В., Пікалова В. та інші дослідники. Однак, дотепер недостатньо висвітлено питання щодо створення методичного та дидактичного забезпечення системи GeoGebra у процесі навчання математики в загальноосвітніх навчальних закладах, створенню варіативних моделей та використанню пропонованої системи для розвитку дослідницьких компетентностей учнів. Використання системи комп’ютерної математики допомагає учням сформувати алгоритмічний стиль мислення, наочно демонструючи алгоритмічний підхід щодо розв’язування ситуаційних задач, опановувати системи комп’ютерної математики і отримати потужний інструмент для розв’язування прикладних задач, що сприятиме стимулюванню учнів до розумової активності і розвитку дослідницьких компетентностей учнів. У процесі розв’язування математичних задач в учнів виховується особливий математичний стиль мислення, алгоримічна культура, розвитку логічного мислення, інтелектуальних здібностей, посилення інтересу до навчання, що привчає їх до охайності та характеризується збереженням формально-логічної схеми міркувань (побудова імплікацій при доведенні з використанням правил виведення, додержання схеми аналіз - побудова - доведення - дослідження в процесі 130


розв’язування геометричних задач на побудову і т.д.), лаконічним висловленням думок із застосуванням математичної символіки та їх точністю, чітким структуруванням ходу мислення. За допомогою математичних задач учні знайомляться з роллю математики в інших науках, однак не потрібно забувати про роль природничих наук в процесі навчання математики. У питаннях взаємовідношень теорії та дійсності математичної моделі та реального світу виявляється глибокий та ґрунтовний зв'язок теорії і практики. Учителю рекомендується обов’язково підкреслювати, що використання в процесі навчання математичних моделей задач, моделей навколишньої дійсності дають можливість одержати реальні (прикладні) знання про дійсність за умови діяльності в межах застосування моделі. Безперечно, в процесі навчання математики використовуються різні методи розв’язування математичних задач, тобто йдеться про аналіз, синтез, метод зведення, метод моделювання, методи знаходження наближених значень шуканих величин, метод вичерпних проб і т.д. Однак, особливу роль при навчанні учнів відіграє моделювання із залученням різних математичних об’єктів: числових формул, числових таблиць, буквенних формул, функцій, алгебраїчних і диференціальних рівнянь та їх систем, нерівностей, систем нерівностей, рядів, геометричних фігур, графів, діаграм Вена, різноманітних графосхем та ін. Математичне моделювання використовується при розв’язуванні багатьох ситуаційних (текстових, сюжетних) задач [1]. Зачасту розв’язуванню задачі допомагає її предметна модель, наприклад, об’ємна просторова фігура, модель з використанням або зображенням об’єктів і предметів, що задано в умові задачі. Рівняння, що складено за умовою задачі є її алгебраїчною моделлю. Схематичне зображення фігури згідно умови геометричної задачі із зазначеними на ній даними та шуканими величинами є геометричною моделлю задачі. В процесі навчання математики рекомендується організовувати фронтальне розв’язування задач із використанням системи динамічної математики GeoGebra та інших засобів, коли одні і ті ж задачі розв’язують всі учні класу в один і той самий час. Організовуючи усні фронтальні вправи, 131


враховуємо, що використання таблиць, схем та інших засобів зображення для учнів значно скорочує час виконання усних вправ і пожвавлює урок математики, суттєво активізуючи діяльність учнів [2]. Рекомендується також використовувати письмове розв’язування задач із записом на дошці та використанням систем комп’ютерної математики у випадках, коли: 1) при розв’язуванні задач, самостійно з якими можуть справитись не всі учні класу; 2) при розв’язуванні перших після показу вчителем задач, спрямованих на ознайомлення учнів з новими поняттями і методами; 3) при вивченні різних варіантів розв’язування однієї задачі для порівняння і вибору оптимального варіанту; 4) під час аналізу помилок, що допустили учні в процесі самостійного розв’язування задач [3]. GeoGebra – вільноширюване і мультиплатформенне програмне забезпечення з математики для всіх рівнів освіти. В середовищі динамічної математики GeoGebra учні можуть ґрунтовно аналізувати завдань, будувати моделі, динамізувати їх для уникнення когнітивного навантаження [4] через прокручування та видозмінювати загальний вигляд відповідних об’єктів дослідження із забезпеченням зворотного зв’язку, виконувати інші маніпуляції з використанням відповідних аплетів, динамічних листів та іншого функціоналу (див. рис.1). Рис. 1. Побудова ортоцентру трикутника засобами GeoGebra В процесі розв’язування задач для побудови необхідних динамічних об’єктів учні послуговуються спеціально розробленими правилами орієнтирами та технологічними картками. Проектування комп’ютерно орієнтованого середовища навчання здійснювалось із врахуванням психофізіологічних особливостей розвитку молоді та здоров’язбережувальних аспектів сучасного уроку [4]. Безперечно, суттєві переваги має самостійне розв’язування задач на уроках математики, оскільки учні навчаються творчо мислити, самостійно аналізувати та ґрунтовно досліджувати різні питання теорії та прикладного використання математики. Перевагами є підвищення навчальної активності учнів, стимулюється творча ініціатива та підвищується ефективність 132


уроку. Учень змушений самостійно вникати в процес розв’язування задачі та краще виконувати домашнє завдання, готуючись до наступного уроку математики. Учитель, в свою чергу, одержує можливість спрямовувати індивідуальну дослідницьку роботу учнів, попереджувати можливі помилки та вказувати на шляхи їх виправлення [2], пропонуючи учням для використання заздалегідь розроблені анімаційні конструкції (рис.2). В процесі розв’язування аналогічних математичних задач, в тому числі прикладного спрямування, учні займаються проектною та дослідницькою діяльністю, що спонукує їх до математичної творчості, стимулює їх ініціативність, самостійність в навчально-пізнавальній діяльності з використанням систем комп’ютерної математики у майбутній професійній діяльності.

Рис. 2. Налаштування панелі інструментів та покрокове розв’язування задачі Метою навчальних задач є не одержання відповіді, в ґрунтовне опанування процесу знаходження відповідей в контексті прикладної діяльності людини, аналіз та опрацювання вхідних даних. Основним змістом заключного етапу роботи над навчальною задачею є осмислення виконаного розв’язання, формулювання і розв’язування інших задач, пов’язаних з першою та формулювання висновків про процес знаходження та виконання розв’язків. Виконання творчих самостійних робіт з математики сприяє в учнів виникненню інтересу до предмету, розвитку математичного мислення, формуванню дослідницьких компетентностей [2]. До творчих робіт з математики належать: 1) розв’язування задачі нестандартними способами; 2) розв’язування задачі декількома способами; 3) складання задач учнями; математичні твори; доповіді та есе учнів; 4) математичні дослідницькі проекти. Розвитку творчості молоді сприяє вирішення варіативних завдань, що містять елементи творчої пізнавальної діяльності із здійсненням пошуку та проявом високого рівня самостійності та креативного підходу. Доцільно зазначити, одним з найважливіших показників 133


якості навчання учнів в загальноосвітніх навчальних закладах є сформованість їх вміння самостійно підтримувати свої дослідницькі компетентності на високому рівні через самоудосконалення та вміння послуговуватися інноваційними засобами та технологіями навчання. Методична система навчання математики з використанням динамічної системи GeoGebra будується на концепціях теорії проблемного навчання, теорії поетапного формування розумових дій та діяльнісного підходу задля забезпечення можливостей управління навчальною діяльністю і створення орієнтувальної основи дій для розвитку творчих здібностей учнів. Водночас набуття навичок побудови і дослідження моделей сприяє розв’язуванню задачі, що має самостійну загальноосвітню значущість – воно створює передумови для розвитку системного і логічного мислення із забезпеченням формування наукового світогляду. Безперечно, основою для оптимального засвоєння математичних понять, методів і математичного розвитку учнів, формування дослідницьких компетентностей, оволодіння досвідом творчої діяльності є взаємозв’язок відтворюючих та творчих самостійних та дослідницьких робіт із використанням систем комп’ютерної математики, в тому числі системи динамічної математики GeoGebra та прослідковуванням і підтримкою наступності у їх виконанні. Планується проведення подальших досліджень у напрямку створення методичного забезпечення для навчання математики з використанням системи динамічної математики GeoGebra (GeoGebraTube) для покращення навчання природничо математичних дисциплін в школі, створенню відповідних варіативних моделей для забезпечення ефективності навчального процесу. Література: 1. Гриб’юк О.О. Математичне моделювання екологічних процесів в класах з поглибленим вивченням математики. / О.О. Гриб’юк // Математика в школі. № 8. – 2004. – С. 45 – 48. 2. Гриб’юк О.О. Математичне моделювання при навчанні дисциплін математичного та хіміко-біологічного циклів: 134


3.

4.

5.

6.

навчально-методичний посібник для учителів / О.О. Гриб’юк. – Рівне: РДГУ, 2010. – 207 с. Гриб’юк О.О. Педагогічне проектування комп’ютерно орієнтованого середовища навчання дисциплін природничоматематичного циклу. / Наукові записки. – Випуск 7. – Серія: Проблеми методики фізико-математичної і технологічної освіти. Частина 3. – Кіровоград.: РВВ КДПУ ім. В. Винниченка, 2015. – С. 38 – 50. Гриб’юк О.О. Психолого-педагогічні вимоги до комп’ютерно-орієнтованих систем навчання математики в контексті підвищення якості освіти// Гуманітарний вісник ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди» - Додаток 1 до Вип.31, Том IV (46): Тематичний випуск «Вища освіта України у контексті інтеграції до європейського освітнього простору». – Київ: Гнозис, 2013. – С. 110 – 123. Haciomeroglu E.S., Bu L., Haciomeroglu, G. Integrating Technology into Mathematics Teacher Education Courses. GeoGebra Conference. (27-28 July 2010), Ithaca, NY: Ithaca College New York. NCTM (2000). Principles and Standards for School Mathematics. http://standards.nctm.org

ПРОЕКТУВАННЯ ТА ПРОГРАМНА РЕАЛІЗАЦІЯ БАЗИ ДАНИХ «ЛІЦЕЇСТ» 1

Григорович А.Г., 2Григорович Б.А., 1Григорович В.Г. Дрогобицький державний педагогічний університет ім. І. Франка, 2Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут» У роботі набуло подальшого розвитку розв’язання задачі моделювання ієрархічних структур у багатовимірних базах даних. Досліджено предметну область, спроектовано та реалізовано базу даних «Ліцеїст», у якій зберігаються та опрацьовуються дані про відсутність ліцеїстів на заняттях, розклад занять та психолого-соціальні відомості про учнів. Створена база даних «Ліцеїст» забезпечує коректне опрацювання ієрархічних даних та їх представлення у вигляді гіперкубу даних, що підтверджує правильність запропонованих 1

135


методів моделювання ієрархічних структур у гіперкубах даних. Формування сучасного навчального середовища передбачає автоматизацію усіх аспектів діяльності навчального закладу, зокрема адміністративної роботи. Актуальною задачею адміністратора є моніторинг відвідування занять, завантаженості аудиторного фонду, складання розкладу занять, вивчення соціально-психологічних характеристик учнів. Протягом останніх років спостерігається стійка тенденція до збільшення обсягів інформації та ускладнення структур даних, які зберігаються в базах та сховищах даних. У зв’язку з цим проблема моделювання ієрархічних структур та дослідження і проектування алгоритмів їх опрацювання є актуальною. З метою практичної перевірки розроблених [1] методів та алгоритмів опрацювання ієрархічних даних у багатовимірних базах даних у роботі поставлено та вирішено задачу проектування та програмної реалізації бази даних «Ліце��ст», яка забезпечувала б зберігання ієрархічних даних та їх представлення і опрацювання у вигляді гіперкубу даних. У роботі використано методи моделювання систем, об’єктно-орієнтованого програмування, проектування та розробки клієнт-серверних реляційних баз даних. Аналіз предметної області дозволив визначити акторів та їх функції: ● диспетчер розкладу (секретар) – заповнює таблицідовідники, які містять номери аудиторій; прізвища, імена, по батькові вчителів; перелік навчальних предметів; перелік навчальних груп (класів) та підгруп; формує розклад та час проведення занять; ● класні керівники – заповнюють списки учнів класу, ведуть щоденний облік відвідування учнями навчальних занять, здійснюють аналіз відвідування учнями класу навчальних занять; ● практичний психолог – заповнює відомості про соціально-психологічний стан учнів; ● адміністрація навчального закладу – здійснює аналіз відвідування учнями навчального закладу занять. На основі проведеного аналізу побудовано схему даних 136


проектованої системи, яку наведено на рис.1.

Рис. 1. Схема даних бази даних «Ліцеїст» При створенні бази даних «Ліцеїст» використано сервер баз даних InterBase 6.5. Оскільки при реалізації бази даних реалізована архітектура «клієнт-сервер», то дозволяється одночасна робота кількох користувачів. Структура головного меню системи наведена на рис.2.

137


Рис. 2. Структура головного меню Користувач має можливість редагувати довідкову інформацію (наприклад, перелік предметів, аудиторій, класів, розклад занять тощо) та вести облік відвідування. Для цього треба скористуватися необхідними командами меню «Редагування». Вікно роботи з довідником «Вчителі» зображене на рис. 3.

Рис. 3. Вікно роботи з таблицею «Вчителі» Завдання аналізу даних реалізовано за допомогою команд меню «Аналіз даних», які дозволяють додати дані до сховища та проаналізувати загальну кількість пропусків, кількість пропусків з поважних причин і без поважних причин. Результат аналізу 138


подається у двовимірному представленні гіперкубу даних. При аналізі користувач сам вибирає необхідні рівні агрегації інформації. Наприклад, у вікні аналізу пропусків без поважних причин спочатку необхідно обрати дані, які будуть виводитися як значення стовпчиків таблиці (див. рис.4).

Рис. 4. Налаштування аналізу кількості пропусків без поважних причин Потім обирається довільний набір даних, за допомогою яких будуть формуватися значення рядків таблиці та задається порядок групування даних. Після натискання кнопки «Обчислити значення для аналізу даних» результат можна побачити на вкладці «Таблиця» (див. рис.5). Результати аналізу можна імпортувати в табличний процесор Microsoft Excel.

139


Рис. 5. Результат аналізу кількості пропусків без поважних причин Створена база даних «Ліцеїст» забезпечує опрацювання ієрархічних даних та їх представлення у вигляді гіперкубу даних, що підтверджує правильність запропонованих методів моделювання ієрархічних структур у гіперкубах даних. База даних «Ліцеїст» впроваджена у Дрогобицькому педагогічному ліцеї та доступна для вільного використання [2]. Література 1. Григорович А. Г. Методи опрацювання ненормалізованих відношень у сховищах даних // А. Г. Григорович / «Анализ и оценка основных тенденций развития науки и техники»: материалы IV Международной научно-практической конференции (г. Донецк, 15-17 июня 2013 г.) / Научный журнал «Аспект» № 10. – Донецк: ООО «Цифровая типография, 2013. – С.3-8. 2. Інформаційна система «Ліцеїст» [Електронний документ]. – Режим доступу: http://metodportal.com/node/23462.

140


РОЗВИТОК МОДЕЛІ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ВЧИТЕЛЯ У ГАЛУЗІ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ: ДОСВІД НІДЕРЛАНДІВ

Гриценчук Олена Олександрівна ІІТЗН НАПН України У тезах висвітлюється проблема розвитку моделі інформаційнокомунікаційної компетентності вчителя навчального закладу системи загальної середньої освіти Нідерландів. Подано аналіз досвіду таких національних організацій як Центр експертизи навчання з ІКТ, фонд Kennisnet, Консультативна рада керівників педагогічних факультетів. Виокремлено загальні підходи до розробки моделі інформаційнокомунікаційної компетентності учителя навчального закладу системи загальної середньої освіти Нідерландів.

У сучасному суспільстві забезпечення якісної, відкритої освіти зумовлене, насамперед, професіоналізмом вчителя. Питання щодо компетентності педагога в суспільстві, що набуло характеру цифрового, піднімається освітянами багатьох країн. Педагоги Нідерландів також опікуються проблемою розвитку ІК-компетентності вчителя. Розглянемо шляхи розвитку моделі ІК-компетентності вчителя, що були розроблені голландськими експертами в галузі освіти. Всі ці розробки мають рекомендаційний характер та постійно вдосконалюються. Основні підходи до стандартизації ІК-компетентності у системі загальної середньої освіти висвітлені у дослідженнях Бикова В.Ю., Богачкова Ю.М., Литвинової С.Г., Овчарук О.В., Спіріна О.М., Хуторського А.В. та ін. [1]. Деякі аспекти досвіду шкільної освіти в Нідерландах розглядалися у роботах таких вітчизняних науковців-компаративістів як Закаулова Ю.В., Ковальчук В.І., Кучай Т.П., Лавриченко Н.М., Локшина О.І., Малицької І.Д., Мукан Н.В., Овчарук О.В, Паращенко Л.І., Першукової О.О., Процько Є.С. та ін. Питання розвитку ІКкомпетентності висвітлені у робота зарубіжних дослідників Альберта К. Букхорста, Й. Гриесбаума, Р. Кухлена, П.Мішра, Дж. Фрайлон та Дж. Ейнлі. Дослідженням проблем розвитку та оцінювання ІК-компетентності вчителів займаються такі голландські науковці, як М.Крал, M. Келер, П.Фіссер та ін. Питання вивчення досвіду проблеми розвитку моделі ІКкомпетентності вчителя навчального закладу системи загальної 141


середньої освіти Нідерландів потребують більш детального дослідження. За ініціативи Міністерства освіти Нідерландів на початку 2000 років був заснований фонд Kennisnet (www.kennisnet.nl), що займається проблемами інтеграції ІКТ у освіту. Громадська організація інтегрована у систему освіти і працює на її потреби, забезпечуючи розвиток національної інфраструктури ІКТ шляхом розробки і надання рекомендацій освітнім установам, консультування щодо питань ефективного і раціонального впровадження ІКТ у освітній процес, розповсюдження теоретичних і практичних напрацювань, співпрацюючи з освітніми закладами початкової, середньої та професійнотехнічної освіти, закладами підготовки та післядипломної педагогічної освіти. Діяльність організації спрямована на учителів, викладачів, адміністраторів, керівників загально середньої та професійної освіти, шкільні ради. На підставі багаторічних досліджень, що стосуються умов успішної інтеграції ІКТ в освіту фахівці фонду Kennisnet розробили модель «Баланс чотирьох» («Four-in-Balance») [2], що представляє збалансовану та послідовну взаємодію чотирьох компонентів: · педагогічний підхід, · спеціальні знання, · цифрові навчальні матеріали, · інфраструктура ІКТ. Навчальний заклад обирає педагогічний підхід, визначає мету, цілі та шляхи їх досягнення. До цього компонента належить зміст начальних матеріалів, наголошується на ролі вчителів, учнів та адміністрації. Спеціальні знання – компонент ІК-компетентності вчителя, що надає можливість досягти освітніх цілей. Він включає в себе не тільки ІК навички, але й уміння використовувати ці навички для реалізації педагогічних завдань. Цифрові навчальні матеріали це весь цифровий освітній контент, формальний (підготовлений спеціально для освітніх цілей, наприклад навчальні комп'ютерні програми) та неформальний. Інфраструктура ІКТ забезпечує доступність і якість комп'ютерів, мереж, інтернет-з'єднань, їх підтримку і обслуговування тощо. Учасники освітнього процесу 142


забезпечують координацію/баланс чотирьох компонентів, і компетентному вчителю відводиться в цьому процесі вирішальна роль. Модель ІК-компетентності вчителя була обґрунтована та запропонована голландською дослідницею, співробітницею Інституту розвитку змісту освіти Нідерландів П.Фіссер[3]. Науковець використала модель інформаційно-комунікаційної компетентності вчителя TPACK (Technological Pedagogical And Content Knowledge, http://tpack.org). У процесі роботи над розвитком моделі ІК-компетентності вчителя визначилася тенденція перенесення акцентів на педагогічну складову, було також уточнено місце і роль складових ІК-компетентності вчителя.

Рис.1. TPACK-ядро. Було з’ясовано, що складова «технологічні знання» (ТЗ) (Technological Knowledge (ТК)) сама по собі не є суттєвою у процесі формування ІК-компетентності вчителя. На думку автора, результативність може бути досягнута завдяки заємоповя’заноcті компонентів: «технологічно-педагогічне знання» (ТПЗ) (Technological Pedagogical Knowledge (TPK)), «технологічно-змістове знання» (ТЗЗ) (Technological Content Knowledge (TCK)), та «педагогічно-змістове знання» (ПЗЗ) (Pedagogical Content Knowledge (PCK)), що утворюють «технологічне, педагогічне та змістове знання» (ТПТЗЗ) 143


Technological Pedagogical Content Knowledge (TPACK). Вагомішими є три з чотирьох складових, а саме: ТПЗ, ТЗЗ та ТПТЗЗ. Дослідник П. Фіссер називає цю площину знань «TPACK-ядро». Саме ці складники, за результатами опитувань, можуть бути чинниками формування і розвитку ІКкомпетентності вчителя. Іншими словами: освоєння ІКТ, як таких, не сформує ІК-компетентність вчителя. Необхідною умовою ефективного формування ІК-компетентного вчителя є застосування педагогічних підходів і технологій з використанням ІКТ, поєднання ІКТ із змістом навчання. В 2009 році робочою групою на замовлення Консультативної ради керівників педагогічних факультетів (ADEF - Algemeen Directeurenoverleg Educatieve Faculteiten) було розроблено і представлено «Базу знань у галузі ІКТ» [4], що визначає структуру і зміст ІК-компетентності вчителя-початківця, випускника педагогічного вузу. Інформаційно-комунікаційна компетентність вчителів складається із знань, умінь та навичок, які згруповано наступним чином: особисте ставлення; інтрументальні навички; інформаційні навички; загальна педагогіка; проектування і розробка. «Особисте ставлення» полягає у здатності вчителя до саморефлексії, прояву ініціативного та лідерського стилю застосування ІКТ в процесі навчання. Учитель відіграє вирішальну роль у процесі навчання і має бути гнучким, готовим до змін і викликів, прагнути до співпраці, бути здатним аналізувати свої власні дії. «Інструментальні навички» - це використання комп'ютера і продуктивне користування програмним забезпеченням, таким як текстовий редактор, електронні таблиці та презентації тощо. Крім того, вчитель має володіти навичками роботи з фото, відео та аудіо пристроями та програмами. Працювати з системою керованого навчання, системами тестування, портфоліо та освітнього програмного забезпечення. Сьогодні зміст інструментальних навичок змінився. Так, активніше використовуються ментальні карти, планшети і смартфони, які тільки з’явилися і не були поширені у навчанні на момент розробки моделі. "Інформаційні навички" охоплюють уміння, що дозволяють 144


вчителю обирати надійні цифрові ресурси, вчити учнів шукати відомості ефективно та обирати серед них достовірні, розвивати навички медіа грамотності у взаємодії з Інтернетом. «Загальна педагогіка» стосується бази знань у сфері ІКТ. Вона містить чотири потужні складники: представлення/презентування, співпраця та комунікації, індивідуальна робота, супровід та прогрес. «Тестування та оцінювання» - навички використання систем тестування, здатність побудувати власні тестові завдання та організувати комп'ютерне тестування, усвідомлення їх переваг і недоліків. «Проектування і розробка». На час розробки документу, що розглядається, цей компонент знаходився у дискусійному полі. Опитування вчителів дозволило визначитися, що необхідним є набуття умінь і навичок, які надають можливість розробляти цифрові навчальні матеріали. Враховуючи результати моніторингових та наукових досліджень, робоча група за підтримки фонду Kennisnet продовжила працювати над проблемою розвитку ІКкомпетентності вчителя і у 2012 році запропонувала оновлену версію рамки ІК-компетентності вчителя [5], де було виділено такі три напрями професійного розвитку вчителя, а саме: робота в шкільному контексті; професійний розвиток; педагогічний підхід. Зупинимося детальніше на кожному підході. Педагогічний підхід. Вчитель у своїй діяльності спирається на набуту освіту у галузі ІКТ. Він здатен оцінити можливе ефективне застосування ІКТ і об'єднати ці знання та навички зі змістом навчального матеріалу, педагогічними підходами і технологіями. А саме: усвідомлювати і враховувати у своїй роботі, що цифровий світ має вплив на розвиток дитини; встановлювати зв'язок між цілями навчання, методами навчання і використанням ІКТ інструментів; аналізувати ефективність застосування ІКТ та аргументувати їх використання у роботі. Робота в шкільному контексті. Застосовуючи ІКТ, вчитель організовує свою діяльність і оприлюднює її результати, публічно обґрунтовуючи їх. Він використовує модель інтеграції ІКТ, обрану школою для організації своєї діяльності, спілкується з учнями, колегами, батьками і доводить доцільність 145


обраних засобів ІКТ та шляхів їх використання. Він здатен: відстежувати та фіксувати адміністративні питання, розв’язувати їх і брати участь у вирішенні проблем засобами Інтернету чи локальних комп’ютерних мереж; здійснювати моніторинг та представляти у візуалізувати результати навчальних досягнень учнів; спілкуватися засобами електронної пошти, соціальних мереж. Професійний розвиток. Вчитель підтримує і розвиває свої власні професійні навички, використовуючи інструменти ІКТ, щоб залишатися компетентним професіоналом. Він здатен до: пошуку і добору відповідних цифрових ресурсів, новітніх розробок у своїй професійній галузі; обміну знаннями та досвідом з колегами за допомогою віртуальних платформ. У 2013 році експертами-розробниками Консультативної ради керівників педагогічних факультетів ADEF (Algemeen Directeurenoverleg Educatieve Faculteiten) було переглянуть та удосконалено «Базу знань у галузі ІКТ» 2009 року, і представлено нову, що отримала назву «Національна рамка компетентності у сфері ІКТ для вчителів» (Kennisbasis ICT, 2013) [6]. На відміну від попередньої, вона містить чотири замість п’яти основних складники, а саме: · Особисте ставлення. · Основні цифрові навички. · Цифрова медіа- та інформаційна грамотність. · Педагогічна поведінка. Узагальнюючи зміни розробленого документу, що має рекомендаційний характер, зазначимо, що відправним пунктом оновленої бази знань з ІКТ є педагогічний підхід та педагогічне ставлення, поєднання ІКТ з викладацькою діяльністю. Дослідження досвіду Нідерландів у галузі інтеграції ІКТ у освіту дозволило сформулювати висновки, що можуть бути використані у якості рекомендацій вітчизняним фахівцям. Розвиток моделі ІК-компетентності вчителя-предметника має базуватися на загальній ІК-компетентності вчителя. Сучасною тенденцією розвитку ІК-компетентності вчителя Нідерландів є зосередження на її педагогічній складовій у поєднанні з ІКТ. Запровадження педагогічних підходів і технологій, застосування форм і методів навчання використовуючи ІКТ, дозволить набути 146


та розвинути ІК-компетентність вчителя. Існує об’єктивна необхідності постійного перегляду підходів, сутності, змісту, моделі ІК-компетентності вчителя. Література: 1. Основи стандартизації інформаційно-комунікаційних компетентностей в системі освіти України: метод. Рекомендації / [В.Ю. Биков, О.В.Білоус, Ю.М. Богачков та ін.]; за заг. Ред. В.Ю. Бикова, О.М. Спіріна, О.В. Овчарук.– К.:Атіка, 2010.– 88с. 2. Four in Balance Monitor 2012. Kennisnet, Zoetermeer, The Netherlands. P.25 [Electronic resource]. – Mode of access: http://www.kennisnet.nl/fileadmin/contentelementen/kennisnet/1 _deze_map_gebruiken_voor_bestanden/Over_ons/About/pdf/Fou r-In-Balance-Monitor-2012.pdf. 3. Fisser, P., Voogt, J., Tondeur, J. &Braak, J. van (2013). TPACK: kennis en vaardigheden voor ICT-integratie, Kennisnet. Zoetermeer/ . [Electronic resource]. – Mode of access: http://4w.kennisnet.nl/artikelen/2013/05/29/tpack-kennis-envaardigheden-voor-ICT-integratie. 4. ICT Knowledge Base For Junior Teachers in Secondary Education, The Netherlands, version 1.0. [Electronic resource]. – Mode of access: http://www.leroweb.nl/cms/wpcontent/uploads/2013/06/ICT_Knowledge_Base_v1.0_112009.pdf. 5. IT competency Framework for Teacher, vertion 2012. [Electronic resource]. – Mode of access: http://archief.kennisnet.nl /fileadmin/contentelementen/kennisnet/Ict-bekwaamheidseisen/itcompetency-framework.pdf. 6. Kennisbasis ІКТ, 2013 . [Electronic resource]. – Mode of access: http://www.leroweb.nl/cms/wpcontent/uploads/2013/07/130618_definitief_kbict_2013.pdf

147


ОРГАНІЗАЦІЯ ПРОВЕДЕННЯ ТА ОЦІНЮВАННЯ ПЕДАГОГІЧНОЇ ПРАКТИКИ СТУДЕНТІВ ЗАСОБАМИ LMS MOODLE

Димова Ірина Андріївна Бердянський державний педагогічний університет Запропоновано шляхи використання LMS Moodle для організації проведення та оцінювання педагогічної практики. Висвітлено переваги та недоліки використання LMS Moodle в організації педагогічної практики. У сучасних умовах перед вищою професійною освітою стоїть одне з найважливіших завдань – збагатити навчальний процес новими педагогічними технологіями, що дозволяють підвищити якість підготовки фахівців до професійної діяльності. Педагогічна практика є складовою частиною цілісного процесу підготовки майбутніх педагогів і є сполучною ланкою між теоретичною підготовкою студентів і становленням їх професійної готовності до педагогічної діяльності в освітніх установах. Багаторічний досвід організації заходів педагогічної практики показує, що у всіх сторін даного процесу (студенти, викладачі, класні керівники, методисти) виникають різноманітні проблеми, що часто мають однакові причини. До таких проблем відносяться: недостатнє інформування про програму практики і діяльності студентів; слабкий або епізодичний контроль студентів керівниками практики; невисокий рівень володіння студентів проектувальними і конструктивними компетенціями; невеликий досвід аналітичної та рефлексивної діяльності. Методична допомога та психологічна підтримка студентів під час педагогічної практики відбувається з запізненням. Ефективну допомогу у формуванні аналітичних і рефлексивних умінь надають навчальні посібники, спеціально підготовлені різними кафедрами. Але для ефективного проходження педагогічної практики студентами цього недостатньо. Тому залишається ряд проблем, вирішення яких лежить в іншій площині, ніж звичайне інформування. В умовах модернізації та інформатизації освітнього процесу постійну підтримку 148


майбутній викладач може отримати тільки при наявності і використанні інтерактивних WEB-ресурсів. Шляхом вирішення даної проблеми є застосування навчальної платформи, призначеної для об'єднання педагогів, адміністраторів і студентів в одну надійну, безпечну та інтегровану систему для створення персоналізованого навчального середовища, а саме LMS Moodle. Серед науковців, які вивчали педагогічну практику в системі підготовки вчителя, можна виділити роботи Г. В.Черкас та Л.В. Іванової [4, 7]. Серед науковців, які вивчали систему Moodle як інструмент для реалізації комп’ютерного тестування та контролю знань, можна виділити Зайцеву В. П., Сергієнко В.П., Малежик М.П., Сіткар Т.В. [3, 6]. Однак проблема впровадження LMS Moodle саме для організації проведення та оцінювання педагогічної практики студентів є недостатньо вирішеною та потребує подальшого дослідження. Метою дослідження є визначення та аналіз можливостей LMS Moodle, які дозволяють найбільш ефективно підтримувати та оцінювати педагогічну практику студентів. Об’єкт дослідження – організація проведення та оцінювання педагогічної практики студентів комп’ютерного напряму навчання. Предмет дослідження – система Moodle як комп’ютеризований засіб підтримки та оцінювання педагогічної практики студентів. Система Moodle дозволяє забезпечити інтерактивну взаємодію між усіма учасниками навчального процесу. LMS Moodle є зручним середовищем для створення бази тестових завдань, організації комп'ютерного тестування і контролю знань студентів. Систему Moodle відрізняють простота і зручність використання та широкі можливості з організації навчання та контролю знань студентів. Використання LMS Moodle для оцінювання та підтримки педагогічної практики дозволяє: забезпечити адаптацію процесу навчання до індивідуальних характеристик осіб, що навчаються; спростити процес представлення навчальної інформації і контролю знань; 149


сприяти розробці і впровадженню нових педагогічних технологій. Для підтримки та оцінювання педагогічної практики студентів засобами Moodle створено курс «Педагогічна практика». Навчально-методичні матеріали, що включено в курс «Педагогічна практика», розроблено з урахуванням різних можливостей оболонки Moodle: інформаційних, навчальних, комунікативних, контролюючих. Інформаційні ресурси курсу дозволяють студентам отримати доступ до необхідних матеріалів (основні форми аналітичної діяльності, шаблони для оформлення різних планів, методичний глосарій), які можуть бути використані при організації діяльності в період педагогічної практики. Також в комплект навчально-методичних матеріалів входять різні дослідні та творчі завдання, які передбачають можливість їх вибору студентами. Для формування комунікативних компетенцій використовуються такі можливості оболонки як організація форуму і обміну повідомленнями, що дозволяють проводити фронтальні та індивідуальні консультації; вирішують проблемні ситуації. Обов'язковою умовою педагогічної діяльності є рефлексія. Студент буде активним, якщо усвідомлює мету своєї роботи, її необхідність, якщо кожна його дія є усвідомленою і зрозумілою. З цією метою в дистанційному середовищі використовується інтерактивний елемент «Щоденник педагогічної практики», в якому студенти щодня висловлюють свої думки, роздуми про проведені уроки і заходи, підводять підсумки роботи. На етапі безпосереднього включення в педагогічну роботу здійснюється інтерактивна взаємодія студентів, методистів, вчителів шкіл через Moodle шляхом листування між усіма учасниками практики. У процесі педагогічної практики студенти повідомляють своїм методистам розклад уроків у школі, задають питання, обговорюють різні проблеми. У підсумку методисти можуть не тільки бути інформованими про успіхи студентів, а й оперативно вирішувати проблеми, що виникли. Завдання керівника педагогічної практики, методистів в інтерактивній технології полягають у наступному: напрямок і допомога процесу обміну інформацією; 150


-

-

-

-

виявлення різноманіття точок зору; звернення до особистого досвіду студентів; підтримка активності студентів; поєднання теорії і практики; взаємозбагачення досвіду студентів; полегшення сприйняття, засвоєння, взаєморозуміння студентів; заохочення творчості і самостійності майбутніх вчителів Середовище Moodle для підтримки та оцінювання педагогічної практики студентів дозволяє: здійснити системний підхід до організації та проведення педагогічної практики; спланувати хід педагогічної практики по навчальним тижням; використовувати різноманітні електронні ресурси; реалізувати спілкування студентів з методистами та керівниками практики для вирішення виникаючих нагальних питань та проблем в процесі практики; провести поетапну підготовку підсумкової документації з педагогічної практики і своєчасне подання звітів. Використання засобів середовища дистанційного навчання Moodle дозволяє вирішити такі організаційні навчальні завдання: поліпшення інформованості студентів, викладачів, методистів (електронні ресурси, підсумкові документи, схеми характеристик, завдання для студентів), забезпечення оперативності отримання інформації; здійснення поетапної діяльність студентів, що дозволяє своєчасно підготувати підсумковий звіт; здійснення поточного контролю діяльності всіх студентів, у тому числі тих студентів, що виїжджають у віддалені населені пункти; виявлення «проблемних» студентів; своєчасна корекція результатів різних видів діяльності; формування проективних, конструктивних, процесуальних, гностичних, дослідницьких і комунікативних компетенцій; отримання зворотного зв'язку (студент – викладач, викладач – вчитель, студент – вчитель). Поряд з незаперечними перевагами використання можливостей середовища Moodle в ході педагогічної практики 151


слід звернути увагу і на недоліки, а саме: 1) збільшення часових витрат на перевірку документів методистами та підготовку документації студентами; 2) неповноцінне використання дистанційного курсу за умови відсутності Інтернету; 3) слабка активність учительського контингенту в дистанційному освітньому просторі. Отже, інтерактивне навчання під час проходження студентами педагогічної практики передбачає зміну звичної логіки освітнього процесу: не від теорії до практики, а від формування нового досвіду до його теоретичного осмислення через застосування, при якому забезпечується прагнення майбутнього фахівця до здатності і здібності для виконання завдань та обов'язків професійної діяльності в майбутньому. Тому, застосування інформаційно-комунікативних технологій і дистанційного середовища LMS Moodle має значні переваги для успішної та ефективної організації та оцінювання педагогічної практики студентів. Література: 1. Вембер В.П. Інформатизація освіти та проблеми впровадження педагогічних програмних засобів в навчальний процес Електронне наукове фахове видання „Інформаційні технології і заcоби навчання” / Вембер В. П.: Випуск 3, 2007. – http://elibrary.kubg.edu.ua/1522/ 2. Зайцева В.П. Система Moodle как инструмент для реализации компьютерного тестирования и контроля знаний студентов Вуза / Зайцева В. П.: Чувашский государственный педагогический университет им. И.Я. Яковлева, 2014. – УДК 378.146. 3. Иванова Л.В. Педагогическая практика как средство подготовки будущего учителя к инновационной деятельности / Иванова Л. В.: Елабуга (республика Татарстан), 2010. – УДК 378-14. 4. Кан О.А. Компьютерные технологии контроля знаний / Кан О.А, Клюева Е. Г. – К.: Карагандинский государственный технический университет, Караганда, Казахстан, 2015. – УДК 004:378. 152


5. Сергієнко В.П. Комп’ютерні технології в тестуванні / Сергієнко В.П., Малежик М.П., Сіткар Т.В. – Київ, 2012. – 151 с. 6. Черкас Г.В. Педагогическая практика в сиситеме подготовки учителя. Народное образование. Педагогика / Черкас В. Г.: Харьковский национальный педагогический университет имени Г. С. Сковороды, 2008. – УДК 37. ФОРМУВАННЯ ЕВРИСТИЧНИХ ЗДІБНОСТЕЙ УЧНІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ ЗАСОБАМИ ІКТ

Доценко С.О. Харківський національний педагогічний університет імені Г.С.Сковороди У статті розглянуто проблему формування евристичних здібностей учнів початкової школи в процесі вивчення природничо-математичних дисциплін. Визначено структуру евристичних здібностей, розглянуто основні умови для їх розвитку. Обґрунтовано необхідність застосування інформаційно-комунікаційних технологій для розвитку допитливості, ерудованості, проникливості, здатності до аналізу і синтезу, нестандартності та критичності мислення, уяви, фантазії, емоційності, асоціативності, відчуття новизни та інтуїції. Проблеми сучасної освіти вимагають підготовки фахівців, які володіють не тільки високим професійним якостями, але і здатних швидко приймати рішення, знаходити вихід з будь-яких проблемних ситуацій, спираючись на свої знання, інтуїцію, уяву, евристичні та креативні якості. Ці нові вимоги знайшли відповідне відображення в нових стандартах освіти, де серед інших кваліфікаційних вимог до підготовки фахівців підкреслюється необхідність оновлення змісту, методів, засобів, форм початкової та середньої освіти, зокрема, формування у школярів евристичних здібностей і евристичних умінь. Одним із перспективних шляхів активі��ації та розвитку евристичних здібностей учнів є організація навчальної евристичної діяльності, що імітує реальні життєві ситуації. Проблемі розвитку евристичних здібностей присвячені роботи Г. Альтшулера, Є. Бондаревскої, В. Введенского, Д. 153


Пойа, Ю. Фокина, A. Хуторского, В. Шадрикова та інш. Аналіз зазначених праць свідчить про відсутність загальноприйнятого визначення поняття «евристичні здібності». Таку ситуацію можна пояснити складністю і неоднозначністю визначення понять «евристика» і «здібності», а також відсутністю єдиного підходу до розгляду сутності творчих здібностей. Тому метою статті є дослідження проблеми формування евристичних здібностей учнів на уроках природничо-математичного циклу. Поняття «евристика» в широкому сенсі розглядається як наука, що вивчає: • творчу діяльність, метою якої є побудова моделей процесу вирішення нового завдання; • продуктивне творче мислення, зокрема евристичну діяльність; • закономірності процесів пошуку ефективного та оригінального рішення задачі. У більш вузькому сенсі евристика розглядається як спеціальні методи що дозволяють прискорити процес вирішення тієї чи іншої задачі. Сьогодні більше досліджень присвячується розгляду евристики як науки про творчість, про творчу діяльність з метою отримання нових результатів у різних сферах: кібернетиці, педагогіці, психології, криміналістиці, медицині тощо [1]. Таким чином, в контексті сучасних наукових досліджень можна виділити два підходи до визначення сутності евристичних здібностей: розглядає евристичні здібності як «інтуїтивну частина» інтелектуальних здібностей, що входять до складу творчих здібностей, і протилежну точку зору, за якої не робиться жорсткого розмежування між інтелектуальними та творчими здібностями, і евристичні здібності виступають як більш широке поняття щодо творчих здібностей. Ми розуміємо евристичні здібності як «можливості учня у здійсненні дій і діяльностей, спрямованих на створення ним нових освітніх продуктів». До структури евристичних здібностей відносять: 1) здатність особистості генерувати ідеї, висувати гіпотези в умовах обмеженої інформації, прогнозувати рішення, 154


інтуїтивно визначати можливі рішення; 2) здатність до фантазії; 3) асоціативність мислення, тобто здатність особистості показувати та встановлювати у свідомості нові зв’язки між відомим і невідомим за подібністю, суміжністю, що підвищує ефективність рішення; 4) здатність бачити суперечність і проблеми, вбачати діалектичні розбіжності, тенденції явищ в їх єдності, взаємозв’язку і розвитку; 5) здатність до перенесення знань, умінь в нові ситуації, що характеризує продуктивне мислення; 6) критичність мислення, тобто здатність до оціночних суджень, а також умінь знаходити причини своїх помилок і невдач [5]. Вагомим засобом розвитку евристичних здібностей є інформаційно-комунікаційні технології (ІКТ), які виконують ряд дидактичних функцій: освітню, розвиваючу і виховну. Застосування ІКТ у процесі навчання, викликає в учнів підвищений інтерес і посилює мотивацію навчання, оскільки їх використання створює можливість доступу до нової інформації у поєднанні кольору, мультиплікації, музики, звукової мови, «діалогу» з джерелом знань, розширює можливості подання навчальної інформації. Процес розвитку евристичних здібностей засобами ІКТ можна представити наступними етапами: ● мотиваційний: розвиток інтересу учнів до творчої діяльності; ● творчий: виконання навчальних дій під керівництвом вчителя за допомогою інформаційних карток, творчих проектів; ● рефлексивний: аналіз власної діяльності. Висновки: Ефективність реалізації етапів розвитку евристичних здібностей залежить від форм організації навчально-виховного процесу, які включають: комбінований урок, творчу самостійну роботу, проектну діяльність, урок захисту творчих завдань тощо. Література 1. Альтшуллер Г.С. Найти идею. Введение в теорию 155


2.

3. 4.

5.

решения изобретательских задач. – Петрозаводск: Скандинавия, 2003. – 12 с. Выготский Л.С. Психология развития человека / Сост., вст. ст. А.А. Леонтьев. – М.: Эксмо: Смысл, 2003. – 135 с. Пойя Д. Как решать задачу. – Москва, 1959. – 204 с. Талызина Н.Ф. Формирование познавательной деятельности младших школьников: Кн. для учителя. – М.: Просвещение, 1988. – 175 с. Хуторской А.В. Современная дидактика. Учебное пособие. 2-е издание, переработанное / А.В. Хуторской. — М.: Высшая школа, 2007. — 639 с.

РОЛЬ ГРОМАДСЬКИХ ІНІЦІАТИВ В РЕАЛІЗАЦІЇ КОНЦЕПЦІЇ ОСВІТИ НА ПРОТЯЗІ ВСЬОГО ЖИТТЯ НА УКРАЇНСЬКОМУ ОСВІТНЬОМУ ПРОСТОРІ

Драчук Ю.З. Луганський національний університет ім. Т. Шевченка Сав’юк Л.О. ГО “Український форум дистанційного та мобільного навчання” Розглянуті аспекти ефективності залучення потенціалу громадський організацій України, що об’єднують фахівців в області сучасних інформаційних технологій, інноваційних інструментів дистанційного та мобільного навчання, до реалізації Європейської стратегії освіти дорослих на платформі концепції освіти на протязі всього життя. Не комерційні громадські об’єднання (НГО) є не від’ємною частиною громадського суспільства. НГО є сукупністю не комерційних, не державних організацій і ініціатив, направлених на формування, просування та захист суспільних інтересів, вони є не залежними від впливу державних установ і являють собою об’єднання ентузіастів та аматорів в певній сфері професійної діяльності, метою яких не може бути отримання чистого прибутку. Таке визначення передумов формування сфери діяльності НГО та платформи їх появи і зростання відповідає демократичному суспільству високо розвинутих закордонних країн. На жаль, 156


українському суспільству, на сьогодні не вистачає досвіду, а можливо бажання, повністю прийняти об’єктивну необхідність активної взаємодії держави і громадського суспільства. Таким чином, потенціал НГО залишається лише гіпотетичним та незатребуваним інструментом впливу на динамічний розвиток багатьох сфер професійної діяльності в нашій країні. В роботі [1] приведений докладний аналіз, можливих на сьогодні, моделей взаємодії державних органів влади і громадського суспільства. Автор вказує, що, з точки зору системних вимог, на першому етапі формалізації взаємодії вказаних суб’єктів можна виділити три можливих моделі: - активне співробітництво; - ігнорування; - конфронтація. Однак, зрозуміло, що між даними моделями повинні існувати перехідні варіанти взаємодії держави і НГО, особливо для країн з депресивним економічним та політичним станом розвитку. Спираючись на результати роботи [1], спробуємо проаналізувати модель взаємодії української держави та громадського суспільства. При цьому слід враховувати домінуючу складову державних владних структур в даному модельному представленні. На рис. 1 зображена графічне представлення взаємодії всіх можливих моделей державних установ та громадськості від найбільшої межі громадської непокори до досконалої моделі архітектора у структурі партнерської взаємодії. Слід зупинитися на стислих характеристиках кожної моделі з метою з’ясування відповіді на важливе питання сьогодення: “Як можна охарактеризувати взаємодію Української держави та його громадського суспільства ?”. Моделі конфронтації не потребують особливої конкретизації. Українські НГО мають гіркий досвід опробування таких моделей, коли державні органи бачили в них небезпеку для власного існування при небажанні громадськості вписуватися у модель обмеженої автономії в обмін на політичну лояльність. Представники громадськості чудово розуміли небезпеку переходу такої моделі у форму моделі приводного ременю 157


радянських часів, коли НГО слугували передавальним механізмом впливу держави на громадську думку. Саме таке положення призвело до прямої конфронтації суспільства та держави в гіркі, але визначні часи появи небесної сотні на Майдані. На жаль, діалектика перехідних періодів в складних політичних та економічних умовах примушує громадське суспільство повторювати досвід свого становлення у циклічному порядку. На нашу думку, на сьогодні українські НГО, пройшовши етап ігнорування з боку держави, повернулись на етап вибору між моделями приводного ременя та обмеженої автономії. Європейські цінності вимушують Українську Державу зробити наступний крок до формування партнерської взаємодії з громадським суспільством від моделі садівника до моделі архітектора (рис.1).

Рисунок 1. суспільства

Моделі

взаємодії

держави

та

громадського

Модель садівника передбачає прийняття з боку держави мудрих та зрівноважених нормативних актів, що сприяють появі та розвитку незалежних НГО, як основи зародження та зміцнення справжнього громадянського суспільства. При цьому держава повинна робити конкретні дії по підтримці та розвитку таких організацій. Наступним етапом повинен бути перехід до моделі прийняття НГО, в структурі якої державні органи розуміють важливість НГО, не намагається ними керувати, а беруть участь у різних формах діалогу з ними. Важливим критерієм для існування подібної моделі є готовність представників органів 158


державної влади почути результати контролю їх діяльності з боку громадськості та вжити заходів для виправлення виявлених недоліків. Тільки при виконанні умов практичної реалізації двох попередніх моделей можливий перехід до досконалої моделі архітектора, в структурі якої НГО здатні формувати публічну політику, пропонуючи вирішення важливих соціальних проблем, брати участь у реалізації реформ конкретних інститутів державної влади, у створенні нових органів державної влади, навчанні і вихованні чиновників державних структур [2]. Таким чином, НГО повинні вже сьогодні розгорнути активну діяльність в обраних професійних сферах і тим самим довести свою компетентність та активну громадську позицію щодо серйозності намірів переходу до партнерської взаємодії з Українськими державними структурами. НГО “Український форум дистанційного та мобільного навчання” є достатньо молодою організацією, cтвореною групою однодумців - освітян та ІТ - фахівців з метою розвитку та впровадження сучасних технологій в освітню практику України. Діяльність організації спрямована на те, щоб зробити сучасні технологій дистанційного та мобільного навчання доступними для широких верст населення. На базі форуму збираються фахівці, які є авторами педагогічних розробок та досвідченими практиками, які активно розвивають з власної ініціативи концепції навчання на протязі всього життя, практичні аспекти педагогіки соціального конструктивізму, інтелектуалізації та соціалізації освітнього процесу. НГО “Український форум дистанційного та мобільного навчання” зусіллями членів своєї команди, однодумців та партнерів намагається забезпечувати інформаційну та консультативну підтримку перспективним науково-освітнім проектам та заходам, а також популяризувати та поширювати інформацію про інноваційні вітчизняні та закордонні розробки галузі інновацій в сфері освіти, дистанційного та мобільного навчання. У рамках статутних прав, основної мети, завдань та шляхів їх 159


вирішення НГО “Український форум дистанційного та мобільного навчання” на протязі 2014 - 2015 років сформував концептуальні основи практичної реалізації ідей проектів, що стосуються втілення у життя Європейського тренду освіти дорослих як функціональної складової загальної філософії Освіти на протязі всього життя (Long Life Learning). Другий рік поспіль організація приймає участь у проведенні Міжнародних Днів Освіти Дорослих Під патронатом Національної комісії України у справах ЮНЕСКО, Міністерства освіти і науки України, Національної академії педагогічних наук України, Національної спілки журналістів України, Представництва міжнародної організації DVV International в Україні, Національної академії державного управління при Президентові України. Головною метою Міжнародних Днів Освіти Дорослих є сприяння формуванню в українському суспільстві розуміння цінності освіти дорослих і освіти протягом всього життя, та підвищення спроможності організацій, які надають послуги в цій сфері. Освіта дорослих - це той ресурс, яким можуть користуватись люди для підвищення рівня добробуту власного життя різних соціальних груп населення (безробітних, пенсіонерів, внутрішньо переміщених осіб, людей, тимчасово позбавлених можливості вільного пересування), сім’ї, свого регіону, країни в цілому [3]. Під час участі в днях освіти дорослих організацією оприлюднені мета та цілі двох пілотних проектів. Ідея першого проекту сконцентрована навколо реалізації стратегії "Розвиток системи освіти впродовж життя". Основними цілями проекту: - забезпечення навчання людей перед пенсійного та пенсійного віку, людей з обмеженими мобільними можливостями використанню ресурсів мережі Internet, спілкуванню в соціальних мережах та доступу до урядових порталів; - створення соціальної спільноти людей вказаних категорій із залученням їх до до життя суспільства, що є особливо важливим для людей з обмеженими мобільними можливостями. 160


Другий проект направлений на вдосконалення системи підготовки молоді до умов глобального ринку праці. В рамках проекту планується: - проведення анкетування та опитування молоді на предмет обізнаності щодо можливостей отримання якісної безкоштовної освіти з професійною орієнтацією на потреби сучасного ринку праці; - проведення тренінгів, Он-лайн семінарів та дистанційних курсів для молоді, що сприятимуть реалізації цілей проекту; - створення структурованого за професійними напрямками банку даних вітчизняних та закордонних масових відкритих Он-лайн курсів. Ідеї даних проектів пройшли апробацію на міжнародних конференціях і семінарах і викликали великий інтерес та дискусію серед фахівців в області інновацій в області освіти, дистанційного та мобільного навчання, сучасних інформаційно - комунікаційних технологій [4, 5]. Модельним регіоном для впровадження пілотних проектів обраний Прикарпатський регіон, який володіє низькою особливих демографічних факторів та унікальним географічним положенням, що робить його особливо чутливим до міграційних процесів місцевого населення. На сьгоднішній момент організація знаходиться у процесі пошуку потенційних партнерів для пілотної реалізації зазначених, важливих для суспільства, освітніх проектів. Висновки. Діяльність професійних НГО повинна сприяти динамічному розвитку демократичної української дкржави, в тому числі у трансформації системи вищої освіти на основі інноваційних педагогічних теорій, технологій дистанційного та мобільного навчання та сучасних Європейських освітніх трендів. Активна громадська позиція повинна забезпечити найбільш швидкій та безболісний перехід до прийняття моделі партнерської взаємодії між громадським суспільством та українською державою. Література: 1. А. Сунгуров Модели взаимодействия органов государственной власти и структур гражданского общества: 161


Российский опыт. Часть 1 . - Электронная библиотека "Гражданское общество в России" [Электронный ресурс] . Режим доступа к ресурсу : http://www.civisbook.ru/files/File/Sungurov_modeli.pdf 2. П.Ф. Гураль Громадянське суспільство та держава в Україні : Взаємодія і розвиток .- Часопис Київського університету права.2013/3.- С. 13-16 3. Офіційний сайт міжнародної організації DVV International в Україні [Електроний ресурс]. - Режим доступу до ресурсу :http://dvv-international.org.ua/?q=en/node/316 4. Драчук Ю.З., Сав’юк Л.О. Освіта дорослих як всесвітній тренд підтримки економічної стабільності та розвитку.Матеріали 4-ого Всеукраїнського Науково-практичного семінару “Сучасні інформаційні технології в дистанційній освіті. - Івано-Франківськ, 21-23 версня 2015 р..- С. 14-16 5. Збірник наукових праць Х-й Міжнародної науково-практичної конференції "Вища освіта України у контексті інтеграції до Європейського освітнього простору”. Том 1/61 “Болонський процес і перспективи розвитку Вищої освіти в Україні, Європі та світі. Сучасний освітній менеджмент: економічні, організаційні та психологічні засоби реалізації в Україні, Європі та світі ”- Київ, Спільне вид-во Експертної орг-її “Консалтинг та тренінг” та Східно-Європейського інституту психології.-Київ.21-23 листопада 2015.- С.372-381 ВИЗНАЧЕННЯ ДОЦІЛЬНОСТІ СИСТЕМИ ВПРАВ ПО ВИВЧЕННЮ ЗАСОБІВ КОМП’ЮТЕРНОЇ ВІЗУАЛІЗАЦІЇ МАТЕМАТИЧНИХ ЗНАНЬ

Семеніхіна Олена, Друшляк Марина Сумський державний педагогічний університет імені А.С.Макаренка В статті розглядається проблема доцільності системи вправ спецкурсу по вивченню програм динамічної математики, який проводиться в Сумському педагогічному університеті імена А.С.Макаренка в рамках підготовки майбутніх вчителів математики. Дослідження проводилося в два етапи: 2008–2010 р.р. – оцінки експертів та 2011-2014 р.р. – оцінки студентів. Підтверджено на основі знакового критерію на рівні 162


значущості 0,05, що розроблена система задач є ефективною у контексті підготовки майбутнього вчителя математики використовувати інструментарій ПДМ, а кількість задач є достатньою для формування умінь використовувати інструментарій ПДМ у професійній діяльності вчителя математики. В умовах реформування освітньої галузі підготовка сучасного вчителя – актуальна задача, розв’язання якої зорієнтоване на подальше навчання і виховання підростаючого покоління. І від того, як вона буде реалізована, залежить формування інтелектуального потенціалу нації у відповідності до запитів інформаційного суспільства. Це означає, що молодь має упевнено володіти інформаційними технологіями для розв’язування різних задач реальної практики, більшість з яких пов’язані з візуалізацією знань. Саме тому підготовка вчителя математики до активного використання засобів комп’ютерної візуалізації математичних знань (ЗКВМЗ) є актуальною проблемою сучасної педагогічної школи, розв’язання якої йде різними шляхами, у тому числі через проведення науковометодичних семінарів, майстер-класів, запровадження спеціалізованих курсів. Аналіз навчальних планів підготовки вчителя математики та відповідних робочих програм у контексті формування умінь використовувати у майбутньому програмні засоби математичного спрямування, які ми знайшли на сайтах українських педагогічних університетів, виявив неодностайність у питаннях змістового наповнення відповідних спецкурсів і у питаннях кількості навчальних кредитів, відведених на їх вивчення Виявлені також тенденції фрагментарності вивчення програм динамічної математики (ПДМ), хоча провідними науковцями країни (Жалдак М.І., Рамський Ю.С., Семеріков С.О., Раков С.А. та ін.) зазначається про важливу роль саме цих програмних засобів у формуванні в молоді математичних та технологічних умінь у галузі математичного моделювання на рівні шкільного курсу математики. Погоджуючись з цією думкою, вважаємо необхідним 163


акцентувати увагу на опануванні вчителем математики інструментарію саме ПДМ як основних ЗКВМЗ у галузі шкільної математики, а тому напрацьовуємо такі технології в межах спеціалізованого курсу «Застосування комп’ютерів в навчанні математики». Основна мета, завдання та зміст спецкурсу висвітлені авторами в [1]. Результати вивчення спецкурсу описані у [2-5]. Зокрема, нами визначено ефективні технології напрацювання у студентів, майбутніх вчителів математики, умінь критично оцінити та раціонально обрати ПДМ, визначено мінімально необхідну кількість ПДМ, якими має володіти майбутній вчитель, описано методичні особливості роботи з ПДМ при вивченні математики. Але відкритим залишилося питання щодо визначення доцільної системи задач по формуванню знань та умінь використати інструментарій ЗКВМЗ у майбутній професійній діяльності. І саме про це піде мова далі. Авторський спецкурс орієнтується на практику застосування інструментарію ПДМ через певну систему вправ, які ретельно підбиралися протягом 2008–2010 р.р. Їх відповідність шкільному курсу математики та фаховій компетентності вчителя математики визначалося в рамках педагогічного дослідження на основі експертної оцінки, яку здійснювали працюючі вчителі математики, методисти та викладачі педагогічних університетів. Експертам (12 осіб) на початку педагогічного експерименту надавався перелік вправ, виконання яких студентами педагогічного університету мало забезпечити формування професійних знань у галузі застосування ЗКВМЗ та технологічних умінь і навичок роботи з їх інструментарієм. Після знайомства з переліком експертам пропонувалися наступні запитання. 1. Чи охоплює надана система вправ основні розділи курсу математики основної школи? 2. Чи є достатньою кількість пропонованих задач для опанування інструментарієм ПДМ як засобів комп’ютерної візуалізації математичних знань? 3. Чи потрібно змінити кількість пропонованих задач загалом? У межах вивчення окремої теми? 164


4. Чи є необхідним розв’язування пропонованої кількості завдань загалом? У межах вивчення конкретної теми? Одержані експертні оцінки зумовили кількісний і якісний вибір задач спецкурсу для підтримки вивчення основних тем шкільного курсу математики. Розподіл тем, якісний склад задач на момент початку формуючого етапу експерименту можна знайти в [7]. Так, на вивчення теми “Статистичні розрахунки у ПДМ” на одне аудиторне заняття у 2009 році було відведено 3 задачі (у 12 варіантах), а також завдання для самостійної роботи на написання фрагменту уроку з використанням GRAN1 при вивченні елементів статистики [6]. Але виявилося, що при попередньому спільному обговоренні теоретичного матеріалу та детальному аналізі прикладів із акцентом на можливих типових помилках студенти досить швидко виконують запропоновані завдання. Тому, враховуючи власний досвід та оцінку експертів, було збільшено не тільки кількість вправ, а й підвищено їх рівень складності. Тому вже у 2011 році на вивчення даної теми на одне аудиторне заняття було відведено 4 задачі (у 12 варіантах). На самостійне опрацювання теми пропонується окреме завдання, пов’язане з самостійно проведеним експериментом з колодою карт та заповнення таблиці наявності відповідних темі інструментів у різних ПДМ [7]. Умови пропонованих задач для аудиторної роботи у 2009 році 1. Скласти генеральну сукупність із букв власного повного імені. Побудувати варіаційний ряд з відповідністю: 1 – кількість букв сукупності, що попали в перші п’ять літер алфавіту, 2 – кількість букв сукупності, що попали в другі п’ять літер алфавіту і т.д. Задати в GRAN1: вибірку через частоту варіант, відносну частоту варіант, знайти суму відносних частот, побудувати гістограму і полігон відносних частот, визначити моду, медіану, можливі середні, функцію розподілу. 2. Обстежено 10 навмання взятих 7-х класів. Кількість відмінників у кожному з них виявилася відповідно: 5, 8, 3, 4, 5, 1, 6, 4, 2, 3. Побудувати ряд розподілу відносних частот, полігон відносних частот, функцію розподілу відносних частот. 3. Запропонувати розв’язання власної задачі з теми. 165


Умови пропонованих задач для аудиторної роботи у 2011 році 1. Побудувати графік функції розподілу відносних частот, полігон відносних частот (для дискретного розподілу), гістограму (для неперервного розподілу). Обчислити математичне сподівання, середнє квадратичне відхилення, моду та медіану. 20 навмання взятих учнів виконують стрибки у висоту, при цьому зафіксовані такі результати: 137, 140, 143, 135, 142, 139, 141, 137, 142, 131, 145, 138, 141, 143, 130, 138, 140, 135, 137, 138. 2. Функція щільності розподілу повністю визначається двома параметрами а та σ. З’ясувати, як вони впливають на форму і розташування кривої та на величину інтегралу . 3. Коректор навмання вибрав 40 сторінок з 400-сторінкового рукопису книги і перевірив ці сторінки на наявність помилок. Кількість помилок на кожній сторінці задано таблицею. Побудувати частотну таблицю кількості помилок на сторінці. Розрахувати наближену кількість сторінок без помилок; сторінок з трьома і більше помилками; сторінок з двома і менше помилками; загальну кількість помилок. 4. Протестовано 30 компонентів приладів на час їх роботи (у годинах). Отримані результати занесені в таблицю. Створити частотну таблицю з довжиною інтервалу 10 годин. Фірма замовила 150 компонентів. Розрахувати кількість компонентів, які пропрацюють більше 20 годин. Аналітики стверджують, що не менше 90% компонентів працює не менше 10 годин. Чи можна довіряти цьому твердженню. Після узгодження кількісного і якісного вмісту системи задач авторами додатково оцінювалася суб’єктивна оцінка студентів стосовно якісного і кількісного наповнення задачного матеріалу спецкурсу. Оскільки такий спецкурс вивчався після педагогічної практики, вважаємо, що думка студентів, які вмотивовані на роботу в школі і зацікавлені у використанні ПДМ, не є поверховою, а тому її варто приймати до уваги. З огляду на те, що студентська оцінка є суб’єктивною і передбачає на запитання “Чи достатньою є кількість пропонованих вправ для опанування інструментарієм ПДМ?” два варіанти відповідей: потрібно зменшити (–) і потрібно 166


збільшити (+), інші варіанти відповідей приймалися за 0, авторами використовувався непараметричний метод статистичної оцінки – критерій знаків – для обробки результатів опитування студентів по роках (2011–2014). Гіпотеза Н0: кількісний склад системи вправ певної теми змінювати не потрібно і альтернативна гіпотеза На: кількісний склад системи вправ окремої теми варто змінити. Правило прийняття рішення наведено у [9]. Виявилося, що гіпотеза H0 підтверджується на рівні значущості 0,05. Іншими словами, результати експерименту не дають підстав говорити про потребу у змінах кількості задач, а тому їх перелік можна вважати достатнім. Якісний аналіз результатів спостережень говорить про наступне. Після опрацювання і осмислення результатів експериментальної роботи відчувалося, що студенти «вимагають» більшої кількості вправ по тим темам, де розв’язування задач не потребує значної математичної підготовки або задачі виконуються за алгоритмом, який детально був пояснений на прикладах. Тому авторами зроблено висновок про те, що якщо раніше потрібно було більше уваги приділяти ознайомленню студентів з інтерфейсом програми, із технологічним застосуванням комп’ютерного інструментарію, то наразі час звільняється для розв’язування більшої кількості класів математичних задач. Пояснюємо це тим, що не зважаючи на те, що математична підготовка студентів педагогічних університетів не покращується, їх інформаційна компетентність та рівень вміння працювати з комп’ютером та з незнайомими комп’ютерними програмами зростає. Але думка студентів хоча й враховувалась та оцінювалася критично: з окремих тем автори не збільшували кількість вправ, оскільки з роками кількість ПДМ змінювалася [4], і тому одну й ту саму задачу студентам пропонувалося розв’язати в різних ПДМ з метою порівняння інструментальних можливостей програм та формування у студентів вміння раціонально обирати потрібну ПДМ. Таким чином, експериментальне дослідження стосовно кількості і змістового наповнення системи вправ по напрацюванню умінь використовувати ЗКВМЗ та статистичний аналіз його результатів виявили наступне. 167


1. Для напрацювання навичок роботи із ЗКВМЗ варто використовувати спеціально дібрану систему задач, яка має узгоджуватись із програмою шкільного курсу математики та забезпечувати залучення максимальної кількості інструментів різних ПДМ. 2. Вправи (задачі) варто добирати таким чином, щоб їх розв’язання узгоджувалося з принципом навчання «від простого до складного», а підходи до їх розв’язання аналізувалися окремо або на лекціях, або під час «мозкового штурму» на семінарських чи практичних заняттях, або були представлені у теоретичному блоці відповідної лабораторної роботи. 3. Важливим при формуванні умінь використовувати інструментарій ПДМ є розуміння студентами «традиційних» методів розв’язування пропонованих задач. Іншими словами, доцільним є попередній аналіз усталених підходів і методів без застосування комп’ютерного інструментарію. Розроблена система задач є ефективною у контексті підготовки майбутнього вчителя математики використовувати ЗКВМЗ, що підтверджується позитивною оцінкою кількісного і якісного її вмісту експертів та студентів, а також статистичним аналізом на основі знакового критерію – на рівні значущості 0,05 підтверджено, що кількість задач є достатньою для формування умінь використовувати ЗКВМЗ у професійній діяльності вчителя математики. Література: 1.Semenikhina O. The study of specialized mathematics software in the context of the development of the system of math teachers preparation / O. Semenikhina, M. Drushlyak // Proceedings of IX International Conference ITEA-2014. – Kyiv. – 25-26 Nov. 2014, Kyiv. – P. 61-66. 2. Semenikhina O. On the Results of a Study of the Willingness and the Readiness to Use Dynamic Mathematics Software by Future Math Teachers / O. Semenikhina, M. Drushlyak // 11th International Conference on ICT in Education, Research, and Industrial Applications: Integration, Harmonization, and Knowledge Transfer (ICTERI 2015). – May 14-16, 2015. – Lviv. – 2015. – P.21-34. 3. Семеніхіна О.В. Про формування умінь раціонально обрати 168


програму динамічної математики: результати педагогічних досліджень / О.В. Семеніхіна, М.Г. Друшляк // Комп’ютер в школі і сім’ї. – 2015. - № 4. – С. 24-30. 4. Семеніхіна О.В. Програми динамічної математики у контексті роботи сучасного вчителя: результати педагогічного експерименту / О.В. Семеніхіна, М.Г. Друшляк // Інформаційні технології в освіті. – 2015. – 22. – C. 109-1109. 5. Семеніхіна О.В. Програми динамічної математики: кількісний аналіз в контексті підготовки вчителя математики / О.В. Семеніхіна, М.Г. Друшляк // Інформаційні технології і засоби навчання. – 2015. – Т. 48. – № 4. – C. 35-46. 6. Семеніхіна О.В. Використання НІТ при вивченні математики. Методичні рекомендації до спецкурсу / О.В. Семеніхіна, М.Г. Друшляк. – Суми: СумДПУ ім. А. С. Макаренка. – 2009. – с. 110. 7. Семеніхіна О.В. Використання інформаційних технологій при вивченні математики. Лабораторний практикум / О.В.Семеніхіна, М.Г.Друшляк. – Суми: СумДПУ ім.А.С.Макаренка. – 2011. – с. 122. 8.Семеніхіна О.В. Використання комп’ютера при вивченні математики. Програми динамічної математики / О.В.Семеніхіна, М.Г.Друшляк. – Суми: СумДПУ ім.А.С.Макаренка. – 2014. – с. 140. 9.Грабарь М.И. Применение математической статистики в педагогических исследованиях. Непараметрические методы / М.И. Грабарь, К.А. Краснянская. – М.: Педагогика, 1977. – 136 с. ВИКОРИСТАННЯ ОН-ЛАЙН ТЕСТУВАННЯ ПРИ ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ

Дудка Тетяна Миколаївна с.н.с, кандидат фізико-математичних наук Міжнародний науково-навчальний центр інформаційних технологій та систем, Київ, Україна В статті розглянуто питання комп’ютерного тестування, визначено типи комп’ютерних тестів, наведено правила складання тестових питань, визначено переваги використання он-лайн тестування та наведено ресурси для розробки та проведення тестів. 169


Розвиток інформаційних технологій впливає на всі сторони життя сучасної людини, зокрема на освітні процеси, які безпосередньо пов’язані з передачею, засвоєнням, накопиченням та використанням знань. Використання інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) у навчальному процесі сприяє удосконаленню підготовки фахівців у різних сферах діяльності, зокрема в економіці, менеджменті, юриспруденції. Як відомо, невід’ємною частиною процесу навчання є контроль знань. Комп’ютерне тестування підвищує ефективність перевірки знань, оскільки забезпечує можливість перевірки великої кількості осіб, дає можливість швидкого та об’єктивного отримання результатів перевірки, дозволяє здійснювати систематичний контроль та оцінку рівня засвоєння знань, умінь та навичок. Слід відмітити, що ефективність тестування значною мірою залежить від правильного вибору змісту, тобто від того, що, як і в якій формі контролювати. Тому у викладачів часто виникає необхідність самостійно створювати такого роду навчальну продукцію, орієнтовану на конкретного користувача та умови використання тестів. Отже, викладачі повинні володіти теоретичними аспектами розробки тестів, вміти створювати тести та проводити комп’ютерне тестування. В залежності від етапів навчального процесу виділяють наступні типи комп’ютерного тестування [1]: – вхідне тестування, що проводиться на початку вивчення дисципліни для визначення рівня знань для подальшого вивчення матеріалу; – самотестування – проводиться самостійно по ходу вивчення окремих тем або розділів теоретичного матеріалу з метою визначення ступеня засвоєння навчальної інформації; – поточне тестування, що проводиться з метою перевірки наявності необхідних теоретичних знань для подальшої практичної роботи або подальшого навчання; – підсумкове тестування знань – проводиться за підсумками вивчення теми або розділу теоретичного матеріалу, а також за результатами виконання практичної роботи; – контрольне тестування – тестування за підсумками 170


вивчення дисципліни з метою отримання оцінки здобутих знань. Оскільки тести містять у собі питання, що відображають зміст дисципліни або її частини, які виносяться на контроль, при складанні питань для тестування необхідно дотримуватися наступних правил: – в питанні повинна бути ясно виражена тільки одна думка; – думка, виражена в питанні, повинна бути записана лаконічно, але змістовно; – питання має охоплювати важливу частину пройденої теми; – питання за складністю повинно бути доступним студенту, а за змістом повинно відповідати критеріям майбутньої професійної діяльності студента або потребам навчання з інших дисциплін; – при формулюванні питань і відповідей слід виключати підказки до правильних відповідей; – завдання в тесті слід розташовувати у порядку поступового зростання складності, що сприяє зниженню емоційного стресу в процесі тестування. Серед комп’ютерного тестування можна виділити програмне тестування, яке пов’язане з запуском певної програми на комп’ютері, та он-лайн тестування, яке проводиться у мережі Інтернету або у локальній мережі організації. Останнім часом набуває популярності застосування хмарних технологій для проведення он-лайн тестування, які дозволяють ефективно використовувати програмне забезпечення та обладнання, а також розширити географічні межі доступу до даних. Важливо відмітити основні переваги он-лайн тестування: – можливість доступу до тестів з будь-якого місця та з будьякого мобільного пристрою, що має доступ до Інтернету; – не потребує встановлення додаткового програмного забезпечення; – забезпечує надійне зберігання як тестових завдань, так і результатів тестування. Для розробки та проведення он-лайн тестування існує велика кількість ресурсів як платних, так і безкоштовних (Таблиця 1), за допомогою яких вчителі, викладачі та тренери без особливих зусиль можуть розробляти тестові завдання, проводити тестування та здійснювати комплексний аналіз результатів. 171


Таблиця 1 Ресурси для розробки та проведення он-лайн тестування Назва та сайт ресурсу

Тип використання ресурсу

Мастер-Тест http://master-test.net/

безкоштовний

Online Test Pad http://onlinetestpad.com

безкоштовний

Tests Online http://tests-online.ru

безкоштовний

Let's test http://letstest.ru

умовно безкоштовний

Банк Тестов http://www.banktestov.ru

безкоштовний

Google.Docs https://docs.google.com/

безкоштовний

iGiveTest http://igivetest.com/rus/

платний

ProProfs http://www.proprofs.com/

платний

SurveyMonkey https://www.surveymonkey.com/

умовно безкоштовний

Більшість таких ресурсів підтримують можливість створення основних типів тестів (на перевірку знань з результатом у вигляді відсотка правильних відповідей; психологічних тестів з 172


результатом у балах), а також використовувати основні типи тестових завдань (з відповіддю «так»/»ні»; з однією правильною відповіддю із декількох; з декількома правильних відповідей із декількох; вільні відповіді) [2]. Отже, в умовах інформатизації освіти технологія комп’ютерного он-лайн тестування є ефективним педагогічним інструментарієм діагностики знань та моніторингу педагогічних результатів. Використання он-лайн тестування при підготовці фахівців забезпечує вирішення комплексу актуальних педагогічних завдань: створення предметних тестових баз, організація і проведення різних типів тестування, автоматизація обробки результатів тестування, аналіз статистики, наочне подання, інтерпретація та інтеграція результатів тестування. Література: 1. Сергієнко В.П., Малежик М.П., Сіткар Т.В. Комп’ютерні технології в тестуванні: навч. посіб. – Луцьк: СПД Гадяк Жанна Володимирівна, друкарня «Волиньполіграф»™, 2012. – 290 с. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://moodle.ndu.edu.ua/file.php/1/KTT.pdf 2. Міщенко Т.Г. Комп’ютерні технології тестування і контролю навчання студентів економічних вузів// Фіна��совий простір № 3 (7) 2012. – Черкаси, 2012. – С.79-83. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://fp.cibs.ck.ua/files/1203/12mthcto.pdf ЗАСТОСУВАННЯ ВЕБ-ТЕХНОЛОГІЙ ДЛЯ РЕАЛІЗАЦІЇ ОСОБИСТІСТНО-ОРІЄНТОВАНОГО ПІДХОДУ ДО НАВЧАННЯ ШКОЛЯРІВ

Литвиненко Наталія Іванівна, Заріцька Світлана Іванівна Міжнародний науково-навчальний центр інформаційних технологій та систем, м. Київ, Україна У статті розглянуто можливості та основні напрямки застосування веб-технологій для реалізації особистістноорієнтованого підходу до навчання школярів. Робота містить рекомендації щодо застосування у шкільному навчальному процесі найбільш поширених соціальних сервісів Веб2.0. Процеси інформатизації суспільства, які відбуваються в 173


Україні, створюють нові умови для широкого використання ІКТ і мережних сервісів під час усіх видів та етапів навчальної діяльності у загальноосвітніх навчальних закладах. Виходячи з цього, інформатизація системи освіти передусім передбачає появу нових ІКТ-орієнтованих педагогічних та освітніх технологій і засобів навчання, створення і використання в педагогічних системах сучасного інформаційного комп’ютерно-орієнтованого навчального середовища, електронних інформаційних освітніх ресурсів і мережних сервісів, що його змістовно наповнюють й процесуально підтримують [1]. Введення нового Державного стандарту базової і повної середньої освіти (ПОСТАНОВА КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ від 23 листопада 2011 р. № 1392), що ґрунтується на засадах особистісно-орієнтованого, компетентнісного і діяльністного підходів, вимагає оновлення змісту, форм і методів навчання, посилення інтеграційних процесів навчання інформатики з іншими освітніми галузями, орієнтує вимоги до рівня підготовки випускників загальноосвітніх шкіл на досягнення компетентностей [2]. При цьому інформаційнокомунікаційна компетентність розглядається як одна з ключових компетентностей сучасної освіченої особистості. Розв’язання цього завдання неможливе без впровадження інноваційних педагогічних технологій, орієнтованих на підготовку особистості до самореалізації й саморозвитку в умовах інформаційного суспільства, розробки науковометодичних засад реалізації особистістно-орієнтованого підходу до навчання з використанням сучасних засобів ІКТ та вебтехнологій у навчальному процесі загальноосвітнього навчального закладу. Принципи та методи особистістно-орієнтованого навчання Метою особистісно-орієнтованого навчання є розвиток особистості як процес і як результат. Серед головних ідей та принципів особистісно-орієнтованого підходу до навчання можна виділити наступні [3]: принцип особистісного цілепокладання учня; 174


принцип вибору індивідуальної освітньої траєкторії кожним учнем (індивідуальна освітня траєкторія); принцип міжпредметних основ освітнього процесу; принцип продуктивності навчання (результатом діяльності учня є освітній продукт); принцип первинності освітньої продукції учня; принцип ситуативності навчання; принцип освітньої рефлексії. Врахування індивідуальних особливостей дитини здійснюється через зміст і форму навчальних завдань, через характер спілкування вчителя з учнем. При цьому, велике значення надається розвиваючій та активізуючій функціям методів навчання. Пріоритетними стають інтерактивні та активні методи, зокрема метод проектів, навчання у співробітництві, креативне навчання [4]. Засоби ІКТ при цьому використовуються як інструмент моделювання навчальної чи навчально-пізнавальної задачі, або предметної області. Характерною особливістю особистісно-орієнтованого підходу є орієнтація навчальної діяльності на самостійний пошук і засвоєння учнем навчальної інформації в процесі активної мисленнєвої діяльності. Результатом такого навчання є становлення особистості, яка володіє дослідницьким методом, навичками формулювання та аналізу навчальних проблем, знаходження шляхів їх розв’язання, здійснення необхідних розумових і практичних дій, усвідомлення одержаних результатів. Крім того, така особистість буде мати високі моральні якості та здатність до гуманних вчинків. Застосування веб-технологій у шкільному навчанні На думку Л. Виготського, навчання ефективне лише тоді, коли особистість має можливість реалізувати свій творчий потенціал у цікавій для неї діяльності. Однак в умовах часового обмеження уроку і надмірного обсягу програмного матеріалу вчителю дуже складно забезпечити особистісно-орієнтований підхід до навчання, врахувати інтереси, потреби та 175


інтелектуальні здібності дитини. Сучасні засоби інформаційно-комунікаційних технологій постають як нові інтерактивні засоби навчання, які мають цілий ряд дидактичних особливостей, що дають змогу якісно змінити методи, форми і зміст навчання, сприяти практичному втіленню ідей та принципів особистісно-орієнтованого підходу до навчання. ІКТ та веб-технології відкривають перед учителем додаткові можливості у повному обсязі реалізувати індивідуалізацію та диференціацію навчального процесу [5]. Впровадження саме інформаційно-комунікаційних технологій дозволяє вчителю організувати особливий тип інтелектуальної діяльності, відмінною рисою якої є перспективна орієнтація, - дослідження, що має практичне спрямування. За таких умов у центрі уваги опиняється особистість учня і визначальним у відносинах “учень – учитель” стає не викладання предмета, а розвиток в учнів вмінь аналізувати, синтезувати, оцінювати, порівнювати, співставляти тощо. З появою інструментарію Веб 1.0, Веб 2.0, Веб 3.0 створюються умови для широкого використання соціальних мереж і мережних технологій в освітньому просторі, використання існуючих і створення власних освітніх вебресурсів з метою вирішення питань колективного навчання, групової взаємодії та обміну інформацією. Застосування веб-технологій у шкільному навчальному процесі на сучасному етапі є необхідною умовою реалізації особистістно-орієнтованого підходу до навчання, оскільки ці технології дозволяють: · ускладнити зміст навчального матеріалу; · збільшити обсяг теоретичного матеріалу, що вивчається; · створити сприятливі умови для виконання учнями індивідуальних завдань, здійснення науково-дослідницької, пошукової, експериментальної та проектної діяльності, розкриття й реалізації природних обдарувань особистості. Слід відзначити, що навчальна діяльність із застосуванням веб-технологій сприяє формуванню в учнів таких характеристик 176


мислення, як схильність до експериментів, гнучкість, логічність, структурність. Ці характеристики стосуються пізнавальних процесів, що пов’язані з творчою діяльністю та розв’язанням нестандартних задач. Серед основних напрямків використання веб-технологій у навчально-педагогічній діяльності сучасної школи можна виокремити такі [6]: використання відкритих, безкоштовних і вільних електронних ресурсів технології Веб 2.0; самостійне створення мережного навчального змісту (освітніх веб-ресурсів), як з використанням можливостей блогів, так і у вигляди веб-сайтів; освоєння інформаційних концепцій, знань і навичок; управління та спостереження за діяльністю учасників мережної спільноти; створення навчальних ситуацій, в яких ми можемо спостерігати й вивчати недоступні раніше феномени. Розглянемо можливості застосування у шкільному навчальному процесі найбільш поширених соціальних сервісів Веб 2.0, а саме: системи створення веб-журналів; системи вікі-енциклопедій; системи збереження мультимедійних веб-ресурсів. Блог (веб-журнал) можна використовувати як засіб подання навчального матеріалу. Для учнів ведення власного веб-журналу може слугувати журналом освоєння певної навчальної дисципліни. Переглядаючи пройдені уроки, учень повторює навчальний матеріал, що сприяє кращому засвоєнню предмету. Аналізуючи веб-журнали, вчителі мають можливість вносити корективи в процес навчання, а учні, - висловлювати побажання з приводу темпу викладання, об’єму знань по кожному уроку тощо. Веб-журнал має соціальний характер. Навколо нього формується група людей, які цікавляться його тематикою, або знають особисто автора (чи авторів). Саме тому веб-журнал 177


можна використовувати в навчальному процесі, сформувавши групу з учнів та вчителя, і таким чином, організувати їх спільну діяльність. Вчителі мають можливість створювати і використовувати блоги як сучасний зручний засіб підвищення ефективності і якості навчання наступним чином: - в якості скарбнички цікавих матеріалів до теми; - в якості засобу організації самостійної роботи учнів; - в якості засобу організації групової роботи; - в якості засобу самоконтролю, перевірки знань, умінь і навичок учнів; - в якості засобу рефлексії; - в якості засобу представлення учнями результатів власних досліджень, творчих робіт, власних думок. Веб-журнал у навчальній діяльності може слугувати засобом, що забезпечує реалізацію особистістно-орієнтованого та діяльнісного підходів. Учні через блоги залучаються до різних видів навчальної діяльності, починаючи від пошуку інформації до представлення результатів власної діяльності на ш��рокий загал. Вони одержують можливість активно співпрацювати з учителем та іншими членами спільноти, яка може бути набагато ширшою ніж шкільний клас. Вікі-енциклопедія дає змогу: створити єдину платформу для надання енциклопедичних відомостей з певної галузі знань; активізувати за допомогою вчителів та учнів використання й створення освітніх веб-ресурсів; організовувати групову роботу учнів при виконанні колективних завдань; надати учням стимули для поглибленого вивчення навчального матеріалу; підвищити рівень підготовки учнів і скоротити час навчання; підвищити ефективність навчання учнів. Навчальний ефект вікі-енциклопедії досягається завдяки дидактичним принципам подання матеріалу, що реалізуються відповідними особливостями гіпертексту. 178


Вікі-технологіїї дають можливість поєднання матеріалів різних довідникових та енциклопедичних видань в одній статті, що забезпечує принцип полілогу. Різні трактування одного і того ж поняття у різних довідниках, різних авторів можна зв’язати гіпертекстовими посиланнями. Ці зіставлення доповнюють одне одного, поглиблюють розуміння понять, підштовхують учнів до самостійного порівняння та осмислення матеріалу. Подкасти (podcast) можуть використовуватися вчителями для розповсюдження аудіо- і відеозаписів з навчальних тем, або коментарів за навчальною програмою. Бажано практикувати створення подкастів самими учнями, що дозволяє їм не тільки формувати колективи для обговорення навчальних завдань, але й розвивати свої навички подкастингу. Соціальні геосервіси - сервіси мережі Інтернет, які дозволяють знаходити, відзначати, коментувати, постачати фотографіями різні об'єкти в будь-якому місці на зображенні Земної кулі з досить високою точністю. використовуються реальні дані, отримані за допомогою навколоземних супутників. У шкільній педагогічній практиці соціальні геосервіси можуть бути використані як: джерело карт і зображень місцевості при вивченні географії, історії, краєзнавства, іноземних мов; платформа для вирішення дослідницьких завдань з різних предметів, пов'язаних з обчисленнями відстаней, підбором найкоротшого шляху, порівнянням особливостей різних місцевостей і т.д.; платформа для креативної діяльності з моделювання нового вигляду місцевостей з нанесенням власних зображень будинків, ландшафтних об'єктів; платформа для проведення мережних проектів (вебквестів), пов'язаних з відгадуванням і пошуком різних географічних пунктів Землі. Соціальні сервіси Веб 2.0 (нові інтерактивні сервіси Інтернету) змінюють традиційні шляхи співробітництва, спілкування та взаємодії учасників освітнього процесу, сприяють активізації пізнавальної, рефлексивної та самостійної 179


діяльності учнів, розвитку уваги, гнучкості мислення, уміння планувати свою діяльність, стимулюють творчу діяльність. Проте, у сучасній системі шкільної освіти соціальні сервіси Веб 2.0 ще не знайшли широкого застосування, оскільки впровадження їх в освітній процес вимагає переосмислення вимог як до методів і форм організації навчання, так і до ролі викладача, його професійної підготовки [7]. У зв’язку з цим, особливого значення набуває переорієнтація мислення сучасного вчителя на усвідомлення принципово нових вимог до його педагогічної діяльності, готовність використовувати сучасні соціальні мережні ресурси як допоміжний навчальний ресурс. Висновки 1. Ефективне впровадження веб-технологій у навчальний процес є важливим чинником створення нової системи освіти, що відповідає вимогам інформаційного суспільства і процесу модернізації традиційної системи освіти, переходу до особистісно-орієнтованої системи навчання і виховання. 2. Наслідком ефективного застосування новітніх інформаційно-комунікаційних технологій навчання стає здатність учня орієнтуватись в інформаційному просторі, володіти й оперувати інформацією засобами сучасного високотехнологічного суспільства, що сприяє розширенню та поглибленню теоретичних знань, активізації навчальнопізнавального процесу, професійному самовизначенню випускника школи. 3. Сучасні веб-технології, як і будь-які інші нововведення в сфері освіти, слід упроваджувати в тому випадку, якщо їх використання є педагогічно обґрунтоване і дає незаперечний педагогічний ефект. 4. Використання веб-технологій відкриває нові можливості стосовно поліпшення та удосконалення шкільного навчального процесу, водночас система вищої педагогічної освіти повинна забезпечити підготовку фахівців, які успішно впливатимуть на цей процес. Література 180


1. Манако А.Ф. Стратегічні питання впровадження ІКТ у навчальний процес //Інформатика та інформаційні технології в навчальних закладах. – 2014. –№5.– С. 3-10. 2. Державний стандарт базової і повної середньої освіти [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1392-2011-%D0%BF. 3. Хуторской А.В. Методика личностно-ориентированного обучения. Как обучать всех по-разному?: Пособие для учителя / А.В.Хуторской. – М.: Владос-Пресс, 2005. – 383 с. 4. Литвиненко Н.І., Савченко М.І. Інноваційні методи навчання в контексті завдань шкільної освіти // Збірник матеріалів П’ятої міжнародної конференції “Нові інформаційні технологіі в освіті для всіх: безперервна освіта” (23 – 25 листопада 2010 р.).- К.: МННЦ ІТ і С НАНУ та МОНУ, 2010.- С. 514-518. 5. Литвиненко Н.І., Заріцька С.І. Активізація навчальнопізнавальної діяльності школярів засобами ІКТ// Збірник матеріалів Дев’ятої міжнародної конференції “Нові інформаційні технологіі в освіті для всіх” (25 – 26 листопада 2014 р.). Ч. 2.– К.: МННЦ ІТ і С НАНУ та МОНУ, 2014.– С. 3746. 6. Заріцька С.І., Пархоменко О.М. Використання вебтехнологій у навчальному процесі // Комп'ютер у школі та сім'ї. – 2014. - №8. – С. 39-43. 7. Ткачук Г.В. Методика використання освітніх вебресурсів у процесі підготовки майбутніх учителів інформатики [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: //dspace.udpu.org.ua:8080/jspui/bitstream/6789/215/1/monografia.pd f. ЦІЛІСНА КАРТИНА ОСВІТНЬОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СТУДЕНТІВ У ДИСТАНЦІЙНОМУ НАВЧАННІ

Зміївська І.В. Харківський торговельно-економічний інститут Київського національного торговельно-економічного університету У роботі розглядаються практичні аспекти дослідження можливостей системи управління навчанням LMS Moodle, щодо організації цілісної картини освітньої діяльності студентів у 181


дистанційному навчанні. Актуальність теми. Сучасна освіта визначає необхідність підготовки майбутніх фахівців до сприйняття потоку інформації, який постійно збільшується згідно Закону України «Про Концепцію Національної програми інформатизації» [4] та до самоосвіти. Якщо раніше навчальна діяльність студентів здійснювалася в процесі аудиторних занять, на консультаціях, в бібліотеці, удома, то з появою систем управління дистанційним навчанням, зокрема LMS Moodle (Modular Object-Oriented Dynamic Learning Environment), можливо організувати цілісну картину навчальної діяльності студентів засобами дистанційних технологій. Відповідно, виникає проблема пошуку методів організації активної пізнавальної діяльності у навчальному середовищі LMS Moodle, для оцінки цілісної картини освітньої діяльності кожним студентом. Мета дослідження полягає в обґрунтуванні ефективності використання засобів системи LMS Moodle для організації цілісної картини освітньої діяльності студентів у дистанційному навчанні. Передові освітні системи світу використовують електронне навчання (e-Learning) як перспективну технологію, в основі якої лежить активна самоосвітня діяльність студента, що володіє інформаційними, інструментальними, комунікаційними ресурсами Інтернет для ефективного вирішення професійних завдань в індивідуальному режимі та темпі за підтримки з боку викладача, який виконує роль інструктора і наставника. Дистанційне навчання є порівняно новим явищем в Україні. Дистанційне навчання – це сукупність сучасних технологій, що забезпечують доставку інформації в інтерактивному режимі за допомогою використання інформаційно-комунікаційних технологій від тих, хто навчає, до тих, хто навчається. Тому одним з основних факторів забезпечення ефективності дистанційного навчання є ставлення до нього як до специфічної системи навчання, яка передбачає наявність в ній єдності двох етапів: етапу проектування, тобто розробки компонентів (цілей, змісту, методів, організаційних форм і засобів), і етапу власне навчання, тобто взаємодія викладача і студента в спільній 182


пізнавальної діяльності та студентів між собою [8]. Наступним фактором забезпечення ефективності дистанційного навчання є відбір і структуризація змісту навчання адекватного специфіці предметної області та організаційно-технічним можливостям вищого навчального закладу. Ключовим словом для дистанційного навчання є інтерактивність, взаємодія, причому інтерактивність різного рівня. Тому включення в зміст освіти спільних видів діяльності, що реалізуються в сучасних педагогічних технологіях, адекватних особистісноорієнтованому і проблемному навчанню, залучення студентів в активну дослідницьку діяльність є ще одним фактором забезпечення ефективності дистанційного навчання. Як показав аналіз науково-методичних публікацій вітчизняних та закордонних науковців (А.А. Андрєєв, В.Н. Кухаренко, Н.В. Морзе, Є.С. Полат, С.О. Сисоєва, А.В. Хуторський), найбільш повному рішенню проблеми активізації пізнавальної діяльності студентів у дистанційному навчанні, сприяє система LMS Moodle. Cистема LMS Moodle орієнтована на створення навчального середовища, в яке могли б стікатися різні інформаційні потоки та надає досить можливостей для підтримки комунікації і спільної роботи [1]. Для особистісної оцінки цілісної картини освітньої діяльності студентів в системі LMS Moodle можливо зберігання своїх цінних даних [7] – результатів виконаних завдань курсу, оцінок курсу. Інструментарій системи LMS Moodle насичений різними інтерактивними елементами. У LMS Moodle передбачено додавання до курсу окремих активних елементів для організації самостійної роботи студентів [2]. Освітнє середовище, створене засобами системи LMS Moodle, дозволяє здійснювати різноманітні види активної навчальної діяльності. У зв’язку з цим, найбільш повному рішенню проблеми активізації навчальної діяльності студентів, сприяє система LMS Moodle завдяки таких дидактичних властивостей, як простота використання й доступність, ефективність організації інформаційного простору, інтерактивність і мультимедійність, надійність і безпека. Дистанційний курс, вважає Є.С. Полат, повинен містити наступні структурні компоненти [9]: 1) загальні відомості про 183


курс: його призначення, цілі, задачі, зміст (структура), умови запису на курс, підсумкові документи; 2) довідкові матеріали; 3) блоки для установлення контакту з користувачами; 4) навчальний курс, структурований за модулями; 5) блок завдань, направлений на засвоєння матеріалу, формування та закріплення практичних умінь і навичок; 6) блок творчих завдань; 7) блок моніторингу та контролю. Перед викладачами кафедри вищої математики та інформатики ХТЕІ КНТЕУ поставлена задача: визначення структури дистанційного курсу та розробки відповідного методичного забезпечення для активної навчальної діяльності студентів. При проектуванні курсів було вирішено дотримуватися структури запропонованої науковцем Є.С. Полат, додавши інструкції для викладачів та студентів. Викладачами кафедри було розроблено та впроваджено в навчальний процес дистанційний інтерактивний навчальний курс «Інформаційні системи та технології у харчових виробництвах». Розробка курсу здійснювалася з використанням сайту дистанційного навчання ХТЕІ КНТЕУ, який функціонує на базі системи LMS Moodle. Дистанційний інтерактивний навчальний курс «Інформаційні системи та технології у харчових виробництвах» містить навчальні засоби створені з допомогою ресурсів та інтерактивних елементів системи LMS Moodle, які дозволяють організувати інтерактивну роботу студентів та викладача. Розглянемо основні блоки структури курсу. Блок загальні методичні матеріали до курсу містить: призначення курсу (засіб – «Пояснение»), робочу програму (засіб – «Файл»), цілі та задачі (засіб – «Страница»), форми контролю (засіб – «Страница»), міжпредметні зв’язки (засіб – «Опрос»). Блоки змістовних модулів присвячені окремій темі. Вони включають в себе лекції (засіб – «Файл», «Страница», «Книга», «Лекция»), глосарій термінів (засіб – «Глоссарий глобальный»), практичні заняття (засіб – «Файл»), тести (засіб – «Тест»), контрольні завдання (засіб – «Файл», «Задание»), завдання до самостійної роботи (засіб – «Задание»). Різноманіття інтерактивних елементів у курсі, об’єднано поняттям «інтерактивності» або взаємодії, можна розділити на 184


категорії, що відображають призначення елемента в навчальному процесі: 1. Елементи спільної діяльності (забезпечення комунікації). Курс містить завдання для організації самостійної роботи студентів (засіб – «Задание»). Консультування студентів та обговорення матеріалів курсу організовано в режимі онлайн (засіб – «Чат»), офлайн (засіб – «Форум»). Групова робота організована за допомогою форумів, ВІКІ (засіб – «Вики»), глосарію (засіб – «Глоссарий вторичный»). Чати, форуми та опитування використовуються для отримання зворотного зв’язку в групах. 2. Інструменти контролю знань (засіб – «Задание», засіб – «Тест», засіб – «Лекция», засіб – «Внешнее приложение»). Завдання цієї категорії інтерактивних елементів: адекватне відображення рівня знань студентів. Курс надає студентам нові можливості – можна не тільки в будь-який час переглянути необхідний матеріал в режимі онлайн, а й пройти тестування, перевірити свої знання з досліджуваної дисципліни, ознайомитися з додатковими джерелами за допомоги гіперпосилань, які точно відповідають темам дисципліни в зручний час. 3. Моніторинг навчальної діяльності. Система LMS Moodle має інструментарій по збору, обробці та зберіганню аналітикостатистичної інформації про події освітнього процесу в системі: ведення журналу успішності студентів (елемент керування – «Оценки: Отчет по пользователю, Отчет по оценкам») з відображенням у ньому досягнень кожного в загальному рейтингу групи. Відвідуваність (засіб – «Отчеты о деятельности: Полный отчет»), перелік переглянутих матеріалів (засіб – «Отчеты о деятельности: Все логи»); блок використання зручної системи планування навчальної діяльності студентів. Практичний досвід роботи в системі LMS Moodle показує, що для підвищення якості навчання в процесі навчальної діяльності студентів при вивченні дисципліни «Інформаційні технології та системи у харчових виробництвах» поряд із загальними дидактичними принципами навчання доцільно використовувати специфічний принцип суб’єктності. У традиційному навчанні під змістом звичайно розуміється підлягаюча засвоєнню 185


студентами частина соціально-культурного досвіду, відібраного відповідно до освітніх цілей. Такий зміст визначається освітньою програмою. В зміст методики професійно-практичної підготовки студентів інженерів-технологів харчування засобами інформаційно-комунікаційних технологій закладена модель підготовки фахівця, що відображає предметно-професійний і соціальний контекст майбутньої професії [6]. Головною особливістю такої методики є багаторазове збільшення «підтримуючої інформації», наявність відповідного інформаційного освітнього середовища й інтерактивний характер навчального процесу. При використанні інтерактивних методів навчання змістом навчання є діяльність, спрямована на розвиток особистої картини світу студента в тої або іншій предметній галузі [5]. Зміст навчання формується не укладачами програм, а самими студентами «тут і зараз», у ході їхнього особистісного руху по індивідуальних освітніх траєкторіях. Знання розуміється в першу чергу як надбудова над особистісним досвідом та продукт психічної діяльності по осмисленню й структуризації цього досвіду [3]. В зручний час курс надає студентам нові можливості: можна в будь-який час вивчити необхідний теоретичний матеріал, представлений у вигляді інтерактивної лекції; ознайомитися з додатковими джерелами за допомоги гіперпосилань; перевірити свої знання за допомогою тестових завдань різного рівня, які точно відповідають темам досліджуваної дисципліни. Використання зручної системи планування навчальних заходів дає студентам можливість оцінити цілісну картину своєї навчальної діяльності й вчасно скорегувати траєкторію її розвитку. Проведений аналіз дозволяє зробити висновки про те, що організація цілісної картини особистої пізнавальної діяльності студентів у дистанційному навчанні сприяє активному їх залученню до здійснення наступних видів навчальної діяльності: інформаційної (опрацювання навчального матеріалу); практичної (робота з навчальним матеріалом); комунікаційної (обговорення навчального матеріалу, здійснення спільної навчальної діяльності, консультація); оцінюючої (контроль індивідуальної й спільної діяльності). При цьому створюється навчальне середовище, у якому сучасні 186


інформаційно-комп’ютерні технології є необхідними засобами активної пізнавальної діяльності студента, першим і надійним помічником у рішенні навчально-професійних завдань – зберіганні, систематизації інформації, оформленні звітної документації, організації спільної інформаційно-навчальної взаємодії. Література: 1. Андреев А. В., Андреева С. В, Доценко И. Б. Практика электронного обучения с использованием LMS Moodle. – Таганрог: Изд-во. ТТИ ЮФУ, 2008. – 146 с., С.7. 2. Анисимов А. М. Работа в системе дистанционного обучения LMS Moodle. Учебное пособие. 2-е изд. испр. и дополн. – Харьков, ХНАГХ, 2009. – 292 с., С.91. 3. Гольдин А.М. Образование 2.0: взгляд педагога. [Электронный ресурс] // Компьютерра Online: электрон. журн. – URL: http://www.computerra.ru/readitorial/393364/ (дата обращения: 23.10.2014) 4. Закон України. Про концепцію національної програми інформатизації (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1998, N 27-28, ст.182. [Электронный ресурс]. URL: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/75/98-вр 5. Леонтьева О.М. Фрактальное обучение: вместо прохождения программ – членораздельность восприятия окружающего мира // Школьные технологии. – 1998. – N 1 – С. 137-141. 6. Олійник Н.Ю. Комп’ютерний практикум : навч. пос. / Н.Ю. Олійник, І.В. Зміївська. – Вид. 2-ге, переробл. й доповн. – ��.: ФОП Бровін О.В., 2013. – 212 с. ISBN 978-966-2445-74-9. 7. Pedagogy. https://docs.moodle.org/27/en/Pedagogy#Repositories_and_Portfolio s 8. Педагогические технологии дистанционного обучения: учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений / Под ред. Е.С. Полат. – М.: Издательский центр «Академия», 2006 – 400с. ISBN 5-76952241-0 9. Полат Е.С. Теория и практика дистанционного обучения [Текст] / Е.С. Полат // Информатика и образование. – 2001. – № 5. – С. 37-42 187


МЕТОДИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ ЕЛЕКТРОННОГО НАВЧАННЯ З ВИКОРИСТАННЯМ СЕРВІСІВ СОЦІАЛЬНИХ МЕРЕЖ

Каменєва Тетяна Миколаївна МННЦ У роботі освітлені методичні особливості організації електронного навчання з використанням сервісів соціальних мереж. Запропоновані моделі педагогічної взаємодії суб’єктів навчально-педагогічного процесу в електронному навчальному середовищі. Виділено перспективний для організації та управління віртуальними навчальними спільнотами студентів клас технологій. Останнім часом усе частіше в якості технологічної платформи реалізації електронного навчання використовуються освітні соціальні мережі. Під терміном „соціальна мережа” в області інформаційних технологій розуміють інтерактивний багатокористувацький вебсайт, контент якого наповнюється самими учасниками мережі [1]. Використання соціальних мереж в освітньому процесі — це ефективний засіб підвищення мотивації та якості навчання, самостійного придбання знань і розвитку вмінь застосування їх на практиці [2]. Їхнє впровадження в педагогічну діяльність дозволить досягти наступних результатів: ·формування єдиного інформаційного простору системи освіти; ·підвищення кваліфікації педагогів за рахунок знайомства з новими методиками, мотивації до творчості й професійному розвитку; ·організація системи постійної консультаційної й інформаційної підтримки всіх учасників освітнього процесу; ·формування нової культури мислення учасників освітнього процесу; ·перехід від знаннієвої парадигми до компетентнісної [3]. Аналіз досліджень в галузі використання сервісів соціальних мереж у навчанні дозволяє визначити дидактичні переваги їхнього використання для інтенсифікації навчального процесу. 188


Серед них виділяємо такі: ·формування наукового світогляду й інформаційного стилю мислення; ·виховання системності, логічності, критичності й пізнавальної самостійності; ·моделювання особистісного й професійно значущого контексту навчальної діяльності; ·формування індивідуальних стратегій, способів та прийомів самонавчання; ·розв'язання навчальних завдань в інтерактивному режимі [4]. Крім того, слід визначити низку психологічних переваг використання соціального простору: ·звичне середовище для студентів – інтерфейс, способи комунікації та публікації контенту в цьому середовищі користувачами вивчено досконало; ·можливість створення навчального контенту шляхом додавання до мережного контенту щоденників, статей, світлин, аудіо й відео записів, коментарів; ·можливість формувати дизайн своїх сторінок; ·можливість відслідковувати індивідуальні й групові історії поведінки з метою формування довготривалих відносин між людьми; ·можливість візуалізації динамічних відносин між учасниками мережних спільнот – завдяки візуальним сервісам ми можемо розуміти й показувати своїм студентам відносини між серверами, медіа-об'єктами, статтями й навіть інтелектуальними категоріями [3]. Методичні особливості реалізації навчально-педагогічного процесу із застосуванням сервісів соціальних мереж опирається на низку ключових положень нової теорії навчання – коннективізму, що з'явилася в результаті розвитку соціальних сервісів. Серед них виділимо наступні: ·навчання відбувається в спільноті обміну знаннями – пріоритет за практичною участю групи людей, залучених у спільну діяльність з вирішенням проблеми усередині конкретної галузі знань; ·навчання відбувається через побудову мережі, вузлами якої є зовнішні сутності (люди, організації, бібліотеки, сайти, книги, 189


журнали, бази даних, або будь-яке інше джерело інформації); ·навчальна спільнота складається з людей, кожний з яких є окремою мережею, має певну автономію; ·ключова навичка сьогодні – це здатність бачити й розуміти зв'язки між галузями знань, концепціями й ідеями; · знання можуть існувати поза людини в мережі [5]. Застосування сервісів соціальних мереж у навчанні суттєво впливає на організацію навчально-педагогічного в цілому, приводить до змін у діяльності як студента, так і викладача. На думку автора, ключовими методичними перевагами їх застосування як навчальної платформи є різноманітність способів педагогічної взаємодії між студентом і викладачем і широкі можливості колективної діяльності. Педагогічна взаємодія між студентом і викладачем відрізняє викладання від простого поширення інформації, завдяки тому що в процесі спілкування отримана інформація перетвориться в особисте знання. Як показують теоретичні та практичні дослідження, спілкування – це найважливіша умова людського існування та найважливіший професійних інструмент педагогічної діяльності. Воно вміщує сукупність процесів, які спрямовані на установку та підтримку соціального і психологічного зв'язку між людьми, а саме: ·уможливлює колективну діяльність учасників освітнього процесу; ·сприяє встановленню між студентами реальних робочих відносин, таких як віртуальне партнерство; ·забезпечує соціальний контекст навчання; ·мотивує обмін ідеями з метою прийняття раціонального рішення в рамках колективної діяльності студентів; ·сприяє продуктивному застосуванню професійних навичок і вмінь. Якісний дистанційний навчальний процес обов'язково припускає різні способи педагогічної взаємодії між викладачем й студентом, вибір яких залежить від того, як вирішується протиріччя між внутрішньою незалежністю студента й одночасно його зовнішньою залежністю від викладача. Різноманіття способів педагогічної взаємодії суб'єктів навчання в електронному навчальному середовищі серед інших 190


містить такі: ·взаємодію типу „студент → зміст навчання”, при якому студент самостійно взаємодіють із навчальним матеріалом, що представлено у відповідній формі; ·взаємодію типу „студент → викладач”, при якому студенти вступають у різні форми діалогу з викладачем; ·взаємодію типу „студент → студент”, при якому студент самостійно взаємодіють один з одним усередині групи; ·взаємодії типу „студент → група” і „викладач → група”, при яких навчання імітує традиційну колективно-групову діяльність. Розглянемо, як взаємодії цих видів використовуються в різних моделях електронного навчання, а також виділимо перспективний для організації навчально-педагогічного процесу й керування навчальною діяльністю студентів клас технологій. · асинхронно-локальна модель навчання; · асинхронно видалена модель навчання; · синхронно видалена модель навчання. Асинхронно локальна модель навчання лежить в основі організації навчального процесу, головна дидактична мета якого – формування в студентів ефективних стратегій самонавчання. Ця мета досягається в процесі індивідуальної діяльності студента за типом „студент → зміст навчання”. Завданням викладача є визначення рівня складності навчальних завдань та їх обсягу з урахуванням можливостей, здатностей і навчальних досягнень студентів. У цьому зв’язку сервіси соціальних мереж відкривають перед студентами такі можливості: використання з навчальною метою відкритих, безкоштовних і вільних електронних навчальних ресурсів – інструментальних тестових систем, гіпертекстових і мультимедійних навчальних курсів, електронних баз даних; електронних презентацій; електронних таблиць, електронних тренажерів, ділових ігор тощо. Самостійна діяльність студентів з використанням електронних ресурсів не вимагає безпосереднього контролю з боку викладача, але не зайвим буде передбачити можливість звертатися за допомогою до викладача. Враховуючи широке поширення мобільних устроїв, що мають вихід в Інтернет, обмін текстовими повідомленнями стає дуже зручним і 191


загальнодоступним. Цей засіб ідеальний підходить для консультацій і організації поточної взаємодії викладача зі студентами. Ця модель організації навчально-пізнавальної діяльності студентів в електронному навчальному середовищі має ряд дидактичних переваг, а саме: ·незалежність від часу й місця; ·можливість вибору власної траєкторії вивчення курсу; ·відсутність тиску на студента як прийнято на традиційній лекції; ·можливість повернутися до попереднього матеріалу в будьякий час. Асинхронно видалена модель навчання реалізує спосіб організації навчально-педагогічного процесу, у якому його учасники фізично ізольовані друг від друга, а їх навчальна взаємодія здійснюється за допомогою технологій підтримки асинхронної комунікації. Дистанційне асинхронне навчання є оптимальною формою навчання для тих студентів, які по своїй психологічній природі не можуть самостійно планувати свою навчальну діяльність і адекватно оцінювати її результати [6]. Їм потрібна підтримка викладачів у плануванні навчальної ді��льності, консультації по змісту навчального матеріалу й виконанню навчальних проектних робіт, оцінка підсумкового тестування. Спілкування за допомогою електронної пошти є найпоширенішою формою навчальної взаємодії за типом „студент→викладач”. Взаємодія типу „студент→викладач” здійснюється шляхом обміну письмовими повідомленнями без необхідності призначати для цього визначений час. Електронна пошта економічно й технологічно є найбільш ефективною технологією, яка може бути використана в процесі навчання для доставки змістовної частини навчальних курсів і забезпечення зворотному зв'язку між викладачем й студентом. З іншого боку вона має обмежений педагогічний ефект через неможливість реалізації навчального діалогу між викладачем і студентами, прийнятого в традиційній формі навчання. Для здійснення обміну між викладачем і групою студентів електронними навчальними матеріалами, виконаними 192


завданнями, рекомендаціями, зауваженнями використовуються списки розсилки, форуми, телеконференції. Ці технології забезпечують можливість організації навчально-педагогічного процесу за такими типами взаємодії: „студент→група” и „викладач→група”. У такому варіанті асинхронне навчання імітує традиційну колективно-групову діяльність та дозволяє учасникам навчально-педагогічного процесу обмінюватися повідомленнями. Однак ці повідомлення ніколи не отримували статусу мережевого документа. У чатах і форумах у користувачів є можливість дати посилання на зовнішні ресурси, але немає ніякої можливості дати посилання на повідомлення, опубліковане всередині чату або форуму. Представлення змісту не передбачало обговорення, а обговорення не передбачало створення змісту. Соціальні мережі надають усім учасникам навчальнопедагогічного процесу відмінну можливість підсилити ступінь інтерактивності й підвищити ефективність педагогічної взаємодії. Наприклад, усередині сучасних соціальних сервісів, до яких відноситься ВікіВікі, діяльність і спілкування тісно пов'язані. Ці сервіси не створювалися для спілкування спеціально. Вони створювалися для того, щоб люди могли взаємодіяти з програмами, створювати нові об'єкти, зберігати всередині свої нові об'єкти і запису. Технологія Вікі – це комунікаційний інструмент, призначений для вільного і оперативного обміну інформацією та колективної роботи (публікація, редагування сторінки) за допомогою мережі Інтернет. ВікіВікі може використовуватися в різних цілях: ·в якості персонального інформаційного менеджера; ·в якості засобу для організації спільної роботи над колективними проектами. ВікіВікі є колективною електронною дошкою, на якій може писати ціла група; ·в якості баз даних - сховищ колективного досвіду. У якості інструментів для розміщення навчальної інформації для всієї групи, можуть бути використані персональні блоги викладача. Блог — це сайт, головним змістом якого є записи (пости), що регулярно оновлюються. Записи можуть містити: текстові, 193


графічні, звукові та відео дані, і відображується в хронологічному порядку. Використання й ведення блога доцільно для асинхронного навчання за рахунок наступних переваг: ·у будь-якому місці, де є Інтернет, студент може одержати доступ до інформації; ·студенти беруть активну участь в обговоренні записів, формують на їхній основі завдання й спільно їх вирішують; ·учасники навчального процесу залучені в активне спілкування один з одним протягом усього курсу й навіть після його завершення; ·у студента завжди є можливість повернутися до пройденого матеріалу; ·у мережі Інтернет є багато сервісів, що дозволяють швидко створити й далі вести блог безкоштовно [1]. Електронна пошта, вікі-сторінки, відправлення персональних повідомлень, списки розсилання, підписки, опитування дозволяють студентам залишати свої повідомлення в зручний для них час. Оскільки процес закріплення отриманих знань студентами надається у вигляді результатів, виданих у писемній формі й зафіксованих у певних базах даних, викладач може забезпечити зворотний зв'язок не тільки за змістом курсу, наприклад при виконанні контрольного завдання, але й відстежити прогрес і динаміку навчання в групі. Функції викладача в навчальному процесі включають: ·контроль, аналіз і оцінювання результатів навчальних досягнень студента, ·корекцію індивідуальної траєкторії навчання, ·надання індивідуальних рекомендацій, консультацій і допомоги студентам під час їхньої навчальної діяльності з електронним засобом навчального призначення. Ця модель навчання має деякі переваги, а саме: ·немає необхідності вчитися за жорстким розкладом занять, щоб пройти курс навчання; ·навчальний процес найбільше адекватно відтворює інтеграцію традиційної й дистанційної форм навчання. Синхронно видалена модель навчання розглядається як 194


спосіб організації колективного навчання, що припускають кооперацію студентів у віртуальні навчальні спільноти (Virtual Learning Communities) ― співтовариства, які створюються в електронному навчальному середовищі з метою вирішення професійних, пізнавальних та особистих задач його учасників. Віртуальні навчальні спільноти для взаємообміну інформацією використовують електронні засоби та мережі. У свою чергу їх функціонування підвищує актуальність педагогічної взаємодії між викладачем й студентом як усередині однієї групи, так і між студентами з різних груп; припускає доступ до сумісно-розподілених ресурсів. Тому, технологічною й організаційною базою для реалізації синхронного навчання є засоби підтримки комунікації в режимі реального часу, а саме вебінари, чати, скайп. Використання цих технологій дозволяє всім учасникам навчального процесу самостійно або спільно створювати мережний навчальний контент; значно полегшує засвоєння матеріалу, сприяє легкому вибудовуванню освітніх траєкторій [1]. Програмне забезпечення для проведення вебінарів, як правило, дозволяє: ·презентувати документи в найпоширеніших форматах; передавати голос і відео зображення учасників; ·спілкуватися в чаті; ·демонструвати відеоролики; ·малювати графічні об'єкти й текст на білій дошці; ·розміщати файли для обміну; ·проводити опитування студентів. Вебінари можуть бути використані для проведення лекцій зі зворотним зв'язком; тематичних семінарів; захисту виконаної роботи; групової роботи; проведення опитувань; демонстрації техніки роботи на комп'ютері; тренінгу. Якщо завдання включає візуальні або звукові аспекти, технологічні засоби підтримки синхронної комунікації, наприклад, відеоконференція, буде більш доцільною альтернативою. Дистанційне синхронне навчання забезпечує можливість проведення навчання за такими типами навчальної взаємодії: „студент→група”, „викладач→група”, а також ”група→група”. Взаємовідносини викладача й студента можна визначити як 195


навчальне співробітництво, що здійснюється в системі суб'єктсуб'єктних відносин. Загальна для всіх учасників навчального процесу робоча область спільного доступу (shared workplace) надає студентам можливість колективної оцінки процесів і результатів роботи, а викладачеві можливість спостерігати за розвитком кожного учасника й аналізу його внеску в колективну творчість. У якості інструментів для здійснення синхронного спілкування можуть бути використані класичні соціальні мережі типу Twittter, Вконтакте, Linkedln, Youtube. Використання сервісів цих мереж для реалізації методів колективного навчання дозволяє розв'язати деякі проблеми керування навчальним процесом, а саме: ·створення колективної бази знань з навчального процесу; ·можливість прямого спілкування й обговорення проблем навчального процесу; ·надання доступу до інформації про останні новини навчального закладу, заходи та плани; ·презентація навчальних матеріалів у різних форматах; ·можливість відстеження найбільш проблемних моментів навчального процесу. При цьому викладач у навчальному процесі – це координатор, інструктор, партнер. Висновки Застосування сервісів соціальних мереж у навчальному процесі сприяє підвищенню рівня всебічного особистісного розвитку студентів завдяки тому, що: ·формує стратегію пошуку розв'язання як навчальних, так і практичних завдань; ·актуалізує використання потенціалу інноваційних технологій для комплексного розвитку особистості; ·підвищує рівень активності й реактивності студента; ·розвіває здатності альтернативного мислення, ·дозволяє прогнозувати результати реалізації ухвалених рішень на основі моделювання досліджуваних об'єктів, явищ, процесів і взаємозв'язків між ними. 196


Література: 1. Новые тренды в образовании. Блоги, вебинары, социальные сети — [Электронный ресурс] – Режим доступа. – URL: http://itmultimedia.ru/novye-trendy-v-obrazovanii-blogi-vebinarysocialnye-seti-i-dr/ (дата обращения 06.11. 2013). 2. Гостев В.М., Михайлов В.Ю. Информационнокоммуникационные технологии в реализации современных педагогических методик. Учебно-методическое пособие. — М., 2008. — 34 с. 3. Бехтерева Л. Г. Возможности использования социальных сетей в современном образовательном процессе в вузах [Текст] / Л. Г. Бехтерева, Н. Ю. Марголис, В. А. Никитенко // Молодой ученый. — 2015. — №6. — С. 575-578. 4. Каменева Т.Н. Технологии, методы и средства электронного обучения // УСиМ. - 2015. − №1. − С. 47−56. 5. George Siemens. Connectivism: A Learning Theory for the Digital Age. December 12, 2004 — [Электронный ресурс] – Режим доступа. – http://www.elearnspace.org/Articles/connectivism.htm. 6. Moller L, Designing Communities of Learners for Asynchronous Distance Education, Education Technology Research and Development, 46, (4) pp. 115-122, 1998. ПРИНЦИПИ ПРОЕКТУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНОАНАЛІТИЧНИХ СИСТЕМ УПРАВЛІННЯ НАВЧАЛЬНИМ ПРОЦЕСОМ У ВИЩІЙ ШКОЛІ

Карплюк Світлана Олександрівна Житомирський державний університет імені Івана Франка У статті доведено актуальність проблеми організації управління навчального процесу вищого навчального закладу освіти на засадах інформаційно-комунікаційних технологій. Визначені критерії та правила побудови інформаційноаналітичних систем. Окреслено основні принципи ефективного проектування інформаційно-аналітичної системи управління навчальним процесом. Процес інтеграції України в Європейський простір вимагає докорінних змін у багатьох сферах життя сучасного суспільства, 197


зокрема й системі вищої освіти. В цих умовах особливого значення набуває проблема організації управління навчального процесу вищого навчального закладу освіти на засадах використання сучасних інформаційних технологій. Вирішення цієї проблеми можливе при умові створення інформаційноаналітичної системи управління (ІАСУ) начальним процесом, яка буде спрямована потреби сучасного інформаційного суспільства Процес формування інформаційної інфраструктури України, який реалізований на основі концепції відкритих систем, включає розвиток процесу інформатизації загалом і інформатизації освіти вищих шкіл та їх структурних підрозділів (факультети, інститути) зокрема [1, 2]. Безумовно, він повинен враховувати територіальні, інформаційно-комунікаційні, економічні та специфічні особливості кожного університету і структурного підрозділу. У цьому контексті доцільно створювати такі ІАСУ вищих навчальних закладів та їх структурних підрозділів, які дають можливість вільного доступу до необхідної інформації і сприяють ефективності навчальновиховного процесу. Численні наукові та практичні дослідження доводять, що проблема створення якісних ІАСУ, які дозволяють контролювати навчальний процес і сприяють його ефективності, зачіпає широке коло вчених і практичних діячів у галузі програмування і розробки новітнього програмного забезпечення (В.Биков, О.Глущенко, С.Даун, Н.Кудас, В.Кухаренко, Л.Лясковський, Н.Морзе, Є.Патаракіна, Р.Серебряков, Дж.Сіменс, О.Співаковський, Ю.Триус, Я.Федорова, Н.Чаловська, Д.Щедролосьев, Б.Ярмахова та ін.), проте немає єдиного підходу до принципів проектування інформаційноаналітичних управління навчальним процесом. Таким чином, виникає необхідність визначення принципів проектування таких ІАСУ, які будуть поєднувати в собі методичні, навчальні та інформаційні ресурси, що сприяють поліпшенню та підвищенню якості навчального процесу, що і є метою даної статті. Зважаючи на те, що серед основних завдань розвитку інформаційного суспільства у вищих навчальних закладах України є забезпечення вільного доступу студентів до 198


інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) та інформаційних ресурсів; надання кожному студенту можливості для отримання знань, умінь і навичок з використанням ІКТ під час навчання, виховання та професійної підготовки; створення умов для забезпечення комп'ютерної та інформаційної грамотності студентів, інформаційно-аналітична система управління навчальним процесом повинна відповідати таким критеріям: - простий і зручний у використанні інтерфейс; - динамічні Web-сторінки, з використанням баз даних; - стабільність і доступність; - широка функціональність; - можливість використання навчальних, методичних та інформаційних ресурсів. У процесі проектування ІАСУ навчальним процесом необхідно дотримуватися ряду чітких правил: - затвердження первинного технічного завдання розробки системи; - визначення структурної схеми системи – розташування розділів, контенту та навігації; - Web-дизайн – створення графічних елементів макету системи, стилів і елементів навігації; - розробка програмного коду, модулів, бази даних та інших елементів системи необхідних у проекті; - тестування і розміщення системи в мережі Інтернет. Ретельний аналіз існуючих інформаційно-аналітичної системи управління навчальним процесом дав змогу виділити два типи принципів проектування ІАСУ: загальні (мають універсальний характер і визначають методологічний підхід до створення будь-яких об’єктів. Це такі принципи: науковості, нормативності, неперервності, розвитку, ефективності, послідовності, від загального до часткового, системний, комплексності, використання типових і керівних матеріалів) та часткові (систему управління потрібно розглядати як людиномашинну; чіткий поділ системи на складові, забезпечення сумісності й зв’язку між усіма видами забезпечення; забезпечення єдності обліку, типізація, уніфікація та стандартизація). 199


При проектуванні інформаційно-аналітичної системи управління навчальним процесом треба керуватися наступними принципами: системності, розвитку (відкритості), сумісності, стандартизації (уніфікації) та ефективності. Принцип системності: при декомпозиції мають бути встановлені такі зв’язки між структурними елементами системи, які забезпечують цілісність інформаційної системи та її взаємодію з іншими системами. Принцип розвитку (відкритості): виходячи із перспектив розвитку об’єкта автоматизації інформаційну систему треба створювати з урахуванням можливості поповнення та обновлення функцій і складу інформаційної системи, не порушуючи її функціонування. Принцип сумісності: при створенні систем мають бути реалізовані інформаційні інтерфейси, завдяки яким вона може взаємодіяти з іншими системами за встановленими правилами. Принцип стандартизації (уніфікації): при створенні систем мають бути раціонально використані типові, уніфіковані й стандартизовані елементи, проектні рішення, пакети прикладних програм, комплекси, компоненти. Принцип ефективності: досягнення раціонального співвідношення між затратами і цільовими ефектами, включаючи кінцеві результати, отримані завдяки автоматизації. Таким чином, враховуючи основні принципи при проектуванні інформаційно-аналітичної системи управління навчальним процесом, можна отримати таку ІАСУ, яка дасть можливість здійснювати корекцію інформаційних потоків, пов'язаних з навчально-виховним процесом, домогтися оперативності та інтенсивності роботи, тим самим підвищуючи якість навчання і підготовку майбутніх випускників.

Література: 1. Співаковський О. В. Управління IT вищих навчальних закладів: як інформаційні технології допомагають зробити управління ефективним / О. В. Співаковский, Д. Є. Щедролосьєв, Я. Б. Федорова, Н. М Чаловська, О. О. Глущенко, Н. А. Кудас / Методичний посібник. – Херсон : Айлант, 2006. – 200


356 с.: іл. 2. Серебряков Р. А. Особливості впровадження автоматизованої системи управління вищим навчальним закладом / Р. А. Серебряков, Л. П. Лясковський // Вісник НТУ : В 2-х частинах. – К : НТУ, 2008. – Випуск 17. – С. 7–9. ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ НАПРЯМКИ РОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ ІНОЗЕМНОГО СТУДЕНТА ЯК МАЙБУТНЬОГО ІНЖЕНЕРА-ПЕДАГОГА

Керницький О.М. Українська інженерно-педагогічна академія Освітнє середовище вищого навчального закладу являє собою континуум, який складається з просторово-тимчасових, соціально-культурних, діяльнісних, комунікативних, інформаційних і ін. факторів, які з'являються як цілеспрямовано створювані й спонтанні умови взаємодії особистості, що розвивається, і об'єктивного світу вищої школи [2]. Наукові, організаційні та практичні засади навчальновиховного середовища, адекватного завданням розвитку та самореалізації особистості, викладено у дослідженнях І. Беха, П. Вербицької, І. Зязюна, О. Киричука, О. Савченко, Т. Сущенко та інших. Проте сучасним теорії та практиці бракує фундаментальних досліджень з проблеми організації освітнього середовища, головним орієнтиром якого є розвиток особистості іноземного студента. Дві провідні тенденції, що визначають цей віковий період: підвищений інтерес до власної особистості, самопізнання й самовиховання, прагнення до розширення соціальних зв'язків лежать в основі психолого-педагогічної характеристики студентства. У практиці вищої школи психолого-педагогічне вивчення особистості студента проводиться за такими ряду показниками: мотиви вступу до ВНЗ, рівень загальноосвітньої підготовки, характер досвіду суспільної діяльності, ступінь сформованості вмінь і навичок самостійної роботи, характер інтересів, захоплень, рівень розвитку здібностей, особливості характеру, стан здоров'я, відповідність їх змісту й вимогам до майбутньої 201


професійної діяльності [1]. Період навчання у ВНЗ (вік 17-20 років) характеризується підвищеним інтересом до моральних проблем і є, на думку ряду вчених (М. Дьяченко, Л. Кандибович, А. Петровський), періодом найбільш активного розвитку моральних почуттів. Вважається, що студентів, порівняно з іншими групами молоді цього віку, відрізняють такі риси: вищий освітній рівень; велике прагнення до знань; висока соціальна активність; досить гармонійне поєднання інтелектуальної і соціальної зрілості. Студент як людина певного віку і як особистість може характеризуватися у трьох аспектах: 1) у психологічному, який являє собою єдність психологічних процесів, станів і властивостей особистості. Головне в психологічному плані – психічні властивості (спрямованість, темперамент, характер, здібності), від яких залежить перебіг психічних процесів, виникнення психічних станів, прояв психічних утворень; 2) у соціальному, у якому втілюються суспільні відносини, якості, породжувані приналежністю студента до певної соціальної групи, національності; 3) у біологічному, який включає тип вищої нервової діяльності, будову аналізаторів, безумовні рефлекси, інстинкти, фізичну силу, статуру тощо. Цей аспект переважно зумовлений спадковістю і вродженими задатками, але, у відомих межах, змінюється під впливом умов життя. Розвиток особистості студента під час навчання у ВНЗ на різних курсах має свою специфіку. Перший курс вирішує завдання залучення нещодавнього абітурієнта до студентських форм колективного життя. Поведінка студентів відрізняється високим ступенем конформізму; у першокурсників ще відсутній диференційований підхід до своїх ролей. Другий курс – період найбільш напруженої навчальної діяльності студентів. У життя другокурсників інтенсивно включені всі форми навчання виховання. Студенти отримують загальну підготовку, формуються їхні широкі культурні запити і потреби. Процес адаптації до існуючого освітнього середовища ВНЗ переважно завершений. 202


Третій курс – початок спеціалізації, зміцнення інтересу до наукової роботи як віддзеркалення подальшого розвитку і поглиблення професійних інтересів студентів. Нагальна необхідність у спеціалізації найчастіше призводить до звуження сфери різнобічних інтересів особистості. Четвертий курс – перше реальне знайомство зі спеціальністю в період проходження навчальної практики. Для поведінки студентів характерний інтенсивний пошук більш раціональних шляхів і форм спеціальної підготовки, відбувається переоцінка студентами багатьох цінностей життя і культури. П’ятий курс – перспектива швидкого закінчення ВНЗ формує чіткі практичні установки на майбутній рід діяльності. З’являються нові цінності, що стають все більш актуальними, пов’язані з матеріальним і сімейним становищем, місцем майбутньої роботи тощо. У цілому ж, розвиток особистості іноземного студента у ВНЗ як майбутнього фахівця з вищою освітою необхідно, на нашу думку, здійснювати в кількох напрямках: зміцнювати професійну спрямованість, розвивати необхідні здібності; удосконалювати психічні процеси, стани, досвід; підвищувати відповідальність за успіх професійної діяльності, проявляти індивідуальність студента; підвищувати амбіції особистості студента у сфері своєї майбутньої професії; підвищувати загальну зрілість та сталість особистості студента; підвищувати питому вагу самовиховання студента у формуванні якостей, необхідних йому як майбутньому спеціалісту; зміцнювати професійну самостійність і готовність до майбутньої практичної роботи. Для розробки педагогічних умов професійноособистісного розвитку іноземних студентів в освітньому середовищі інженерно-педагогічного ВНЗ вивчені якості й властивості особистості, що детерміновані цілями вищої освіти в руслі гуманістичної особистісно орієнтованої педагогіки. 203


Література: 1. Радкевич В.О. Концептуальні підходи до розвитку професійної освіти в Україні / Радкевич В.О. // Управління якістю професійної освіти: Зб. наук. пр. – Донецьк: ТОВ "Лебідь". – 2007. – С. 129-132 2. Ясвин В.А. Образовательная среда: от моделирования к проектированию / В.А. Ясвин. – М.: Смысл, 2001. – 365 с. ІНТЕРНЕТ-СЕРВІСИ ПІДТРИМКИ САМОООСВІТНЬОЇ ДІЯЛЬНОСТІ МАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВ

Кисельова О.Б. Комунальний заклад “Харківська гуманітарно-педагогічна академія” Харківської обласної ради Сьогодні одним із провідних завдань системи педагогічної освіти є підготовка майбутніх учителів, здатних до самоосвіти впродовж життя. У статті визначено сутність, характеристичні ознаки, функції та етапи самоосвітньої діяльності студентів педагогічних вишів. Розглянуто Інтернетсервіси підтримки самоосвітньої діяльності, що забезпечують ефективність її здійснення в сучасному інформаційнонавчальному середовищі. У сучасних умовах входження України до єдиного європейського простору, масового застосування й розвитку інформаційних технологій у суспільстві, постійного зростання обсягу інформації постає нагальне питання вдосконалення процесу професійної підготовки майбутніх фахівців. Особливо виникає потреба в ініціативних, високомобільних педагогах, здатних до здійснення безперервної самоосвітньої діяльності з використанням її новітніх форм та опорою на електронні інформаційні ресурси й освітні ресурси мережі Інтернет з метою неперервного самовдосконалення щодо реалізації соціальних, особистісних та професійних функцій. Дослідження самоосвітньої діяльності самоосвіти вчителів і студентів педагогічних спеціальностей як однієї з форм підвищення їх професійної майстерності віддзеркалено у працях І.Барсукова, М.Бондаренка, І.Вертилецької В.Іщенка, 204


Г.Коджаспірової, М.Косенка, О. Малихіна, І.Наумченка, М.Рогозіної, Н.Сидорчук, Р.Скульського, В. Шпак та інших. На зростаючій ролі самоосвіти в інформаційному суспільстві наголошували А.Андрєєв, Л.Білоусова, В.Корвяков, В.Надеїн, Є.Полат, Г.Сєріков, М.Солдатенко, О.Шукліна та інші. Актуальність обраної теми обумовлена особливостями самоосвітньої діяльності студентів в умовах відкритого доступу до нетрадиційних джерел інформації, реалізації підтримки професійної підготовки з використанням можливостей сервісів Інтернет, які розширюють інформаційне забезпечення навчального процесу, джерела отримання консультаційної допомоги тощо. Проблемам використання освітнього потенціалу мережі Інтернет у навчальному процесі присвячені роботи Н.Морзе, Є.Полат, Ю.Рамського та інших. Удосконаленню професійної підготовки майбутніх учителів засобами вебсервісів присвячені роботи М.Золочевської, В.Осадчого, К.Осадчої та інших, використання сервісів web 2.0 у навчальній діяльності студентів вищих навчальних закладів висвітлено в дослідженнях Н. Балик, М.Козяр, Н.Хміль та інших. Використання інформаційних технологій у якості засобу самоосвіти розглянуто Є.Ганіним, Ю.Калугіним, О.Локтюшиною, О.Статіровою, О.Федоровою, С.Яшановим та іншими. Проте, наявна педагогічна практика свідчить про недостатню сформованість самоосвітніх умінь у студентів, їх неготовність у повній мірі використовувати освітній потенціал сучасного інформаційно-навчального середовища. Мета роботи полягає у висвітленні топових інтернет-сервісів підтримки самоосвітньої діяльності майбутніх учителів, що забезпечують ефективність її здійснення в сучасному інформаційно-навчальному середовищі. Проведений аналіз психолого-педагогічних досліджень (А.Айзенберг, С.Архангельський, М.Бондаренко, Н.Бухлова, А.Громцева, Г.Коджаспірова, Р.Скульський та інші) свідчить про складність і багатоаспектність поняття «самоосвітня діяльність», якому характерні такі ознаки: самостійність, добровільність, керованість самою особистістю, спрямованість на задоволення пізнавальних потреб та інтересів, неперервність. Крім того, даний вид діяльності реалізує різноманітні функції, а 205


саме: соціальні (ре-соціалізація, соціальні захищеність та інтеграція особистості), особистісні (самовдосконалення й самоствердження особистості, самореалізація в професійній діяльності) та професійно-педагогічні (адаптивна, компенсаторна, інформаційна та розвивальна) [1]. Самоосвітня діяльність студентів – це процес і результат розвитку умінь постановки навчальної задачі; реалізації навчальних дій і операцій за рішенням задачі; контролю й оцінки результату. Під самоосвітньою діяльністю майбутнього педагога будемо розуміти спосіб реалізації й успішного втілення в діяльності того або іншого змісту самоосвіти, спрямованого на досягнення певної особисто й суспільно значущої освітньої мети, якісну зміну особистості в процесі самостійного здобуття нових знань, яка орієнтує його на проектування особистих досягнень і підвищення професійної компетентності [1]. Також професійна самоосвітня діяльність майбутнього учителя – це творчий процес оволодіння професійними знаннями як особистісними цінностями на основі усвідомлення власних освітньо-розвивальних цілей і потреб суспільства у кваліфікованих фахівцях. У процесі такої діяльності майбутні вчителі не тільки досягають раніше намічених цілей, а й здійснюють самовиховну роботу, розвиваючи свою почуттєвоемоційну сферу, формуючи переконання, культуру розумової праці. На підставі аналізу психолого-педагогічних джерел (А.Громцева, О.Малихін, Г.Сєріков, В.Шпак та інші) нами визначено етапи здійснення самоосвітньої діяльності студентів: постановка м��ти (орієнтація; визначення мети); планування (проектування дій; менеджмент часу); організація (пошук інформації; налаштування робочого місця); реалізація (безпосереднє виконання наміченого плану); рефлексія (самоконтроль; самооцінка; самоаналіз; самокорекція), кожен із яких потребує сформованості відповідних умінь, навичок та якостей, наявності певного досвіду їх використання [1]. Однак, інновації в навчальному середовищі, проникнення інформаційно-комунікаційних технологій в освіту сприяло появі якісно нового інформаційно-навчального середовища, в рамках якого зазначені технології застосовуються для супроводу 206


пізнавальної діяльності, реалізації зв’язків між учасниками навчального процесу й доступу до світових інформаційних ресурсів освітнього призначення (С.Гончаренко, В.Красільнікова, Є.Полат та інші). Зазначене певним чином трансформує й змістове наповнення комплексу тих умінь, що забезпечують результативність самоосвіти в цілому. Одним із засобів підтримки самоосвітньої діяльності майбутніх педагогів є використання сучасних Інтернет-ресурсів, які визначаються як сукупність інтегрованих програмноапаратних та технічних засобів, а також інформації, призначеної для публікації в мережі Інтернет та інформації, що в певній текстовій, графічній або звуковий формах [2]. Особливої уваги заслуговує застосування Інтернет-сервісів на різних її етапах. Так, під час визначення цілей та планування самоосвітньої діяльності студенти мають можливість скористатися: ● сервісами створення ментальних карт (Bubbl.us (https://bubbl.us), MindMeister (https://www.mindmeister.com), Сасоо (https://cacoo.com), Lucidchart (https://www.lucidchart.com), Mindomo (https://www.mindomo.com) тощо); ● Google-календарем (http://www.google.com/calendar). Слід особливо відмітити як інструмент менеджменту будьякої діяльності, задачі, зокрема самоосвітнього характеру, – діаграму Ганта, де графічне представлення плану проекту і графіку робіт являє собою відображення завдань у вигляді відрізків на шкалі часу, що дозволяє оцінити послідовність виконання завдань, їх відносні терміни та тривалість у цілому, порівняти планований і реальний хід виконання завдань. Для цього доречними будуть сервіси: ● SmartSheet “розумна таблиця” (www.smartsheet.com), ● Realtimeboard (www.realtimeboard.com), ● Teamer (http://www.teamer.ru), ● Gantter for Google Drive (http://www.gantter.com/). З метою стратегічного планування власної самоосвіти студенти можуть використати популярний в менеджменті метод SWOT-аналізу, що полягає у виявленні факторів внутрішнього і зовнішнього середовища та поділі їх на чотири категорії: Strengths (сильні сторони), Weaknesses (слабкі сторони), 207


Opportunities (можливості) і Threats (загрози), а допоможуть в цьому такі сервіси: Gliffy (http://www.gliffy.com/), Realtimeboard (www.realtimeboard.com) тощо. Ефективність організації та реалізації самоосвітньої діяльності майбутніх фахівців у мережі Інтернет досягається шляхом правильного здійснення певних кроків: пошук джерел інформації відповідно до поставлених навчальних завдань; виділення і первинна обробка відомостей; опрацювання різноформатної інформації і прийняття рішення на її основі; створення та представлення інформаційних продуктів. Так, з метою пошуку та збереження необхідної інформації доцільно використовувати: ● пошукові системи (Google, Yandex тощо); ● сервіси для зберігання необхідних сторінок (Bobrdobr (http://bobrdobr.ru), Symbaloo (http://www.symbaloo.com), Diigo (https://www.diigo.com/), Evernote (http://evernote.com), So.cl (http://www.so.cl) тощо); ● електронні бібліотеки (http://kultura.ho.ua/biblioteka.htm, https://sites.google.com/site/osvitnires/elektr-biblioteki тощо). Крім того, майбутні вчителі мають можливість самостійно опановувати електронні курси, зокрема дистанційні, MOOCи, приймати участь у віртуальних спільнотах (http://klasnaocinka.com.ua, http://disted.edu.vn.ua), веб-проектах, вебінарах, інтернет-комунікаціях професійного спрямування тощо. Останній етап, рефлексія, підтримується он-лайновими контрольно-діагностичними засобами для оцінювання власного рівня засвоєння навчальної інформації (http://www.banktestov.ru/test/create, http://hotpot.uvic.ca, http://mytest.klyaksa.net/, http://www.classmarker.com, http://webanketa.com, http://master-test.net/ru тощо). Досить важливими Інтернет-сервісами для формування як мотивації, так і навичок самооцінювання студентів є дошки задач: Realtimeboard (www.realtimeboard.com), Trello (https://trello.com), Symphonical (https://www.symphonical.com) тощо. Отже, Інтернет-простір має значний педагогічний потенціал 208


для активізації, організації та здійснення студентами самоосвітньої діяльності як підґрунтя адаптаційної характеристики людини до змін як у суспільстві, так і у професійній сфері. Використання висвітлених нами веб-сервісів – перспективне середовище професійного спрямування для майбутніх педагогів, яке дозволить поповнювати свої знання, реалізувати індивідуальну освітню траєкторію, самостійно удосконалювати майстерність, зберігати високу пізнавальну активність упродовж усієї трудової діяльності. Проведене дослідження не вичерпує зазначеної проблеми, зокрема шляхами наукових розвідок можу бути вивчення й аналіз зарубіжного досвіду щодо ефективної організації самоосвіти дорослих із використанням Інтернет-технологій. Література: 1. Кисельова О.Б. Формування компетентності самоосвіти майбутнього вчителя у навчальному процесі сучасного педагогічного університету / Л.І.Білоусова, О.Б.Кисельова // Збірник наукових праць Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка. Серія педагогічна. – Кам’янець-Подільський : Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка, 2010. – Вип. 16. – С. 9-12. 2. Образовательные ресурсы сети Интернет. Для основного общего и среднего (полного) общего образования. Каталог / [сост. М.Б.Булакина, В.Н.Васильев, Е.Г. Гридина и др. ; гл. ред. А.Н.Тихонов]. – М., 2008. – Вып. 5. – 79 с. ВЕБ-КВЕСТ ТЕХНОЛОГІЇ З ВИКОРИСТАННЯМ ВЕБОРІЄНТОВАНИХ ЗАСОБІВ ПЕРЕКЛАДУ ТЕКСТІВ

Кишинська Ольга Олександрівна Інститут інформаційних технологій і засобів навчання НАПН України Досліджується аналіз технічних характеристик та основних ознак програм-перекладачів. Проектування комп’ютерно орієнтованого середовища розглядається в навчанні курсу «Теорія літератури» з використанням веборієнтованих засобів перекладу для майбутніх учителівфілологів. Під час навчання курсу пропонується використання 209


веб-квест технологій з використанням програм-перекладачів, щоб зумовило розвиток інформатичних та професійних компетентностей у майбутніх вчителів-філологів. В наш час комп’ютерно орієнтовані технології навчання займають все більш вагоме місце в сучасній освіті. Актуальною темою стає використання програм перекладачів, електронних словників та інших веб-орієнтованих систем перекладу текстів серед спеціалістів філологічного напрямку. Актуальним є вирішення проблем використання веб-орієнтованих систем перекладу фахових іншомовних текстів майбутніми вчителями філологічних спеціальностей, щоб покращило ефективність розвитку професійних компетентностей вчителів філологічних спеціальностей в контексті проектування комп’ютерно орієнтованого навчального середовища. На сьогоднішній день веб-орієнтовані системи перекладу (ABBYY Lingvo, Abby Lingvo live, Multitran, PROMT Professional 10, PRAGMA 6.X, Web Translator, Google-Translator, Systranet) є зручним підручним засобом, що оперативно оптимізує процес перекладу фахових іншомовних текстів. Було здійснено аналіз якості перекладу, що можна поділити на аналіз технічних характеристик та аналіз основних ознак програм-перекладачів. До технічних характеристик програм-перекладачів відносимо такі підпункти: переклад PDFдокументів зі збереженням форматування; переклад інтернетсторінок з можливістю одночасного показу оригіналу та перекладу; переклад електронної пошти в Microsoft Outlook 2000-2013; автоматичне визначення мови і тематики початкового тексту; автоматизація процесів відбору й управління термінологією (просунутий режим); інструменти для професійної роботи із словниками (порівняння, поєднання словників); спеціалізовані профілі для перекладу галузевої інформації різних типів; переклад IT- документації; переклад наукових статей, обзорів; наявність електронних словників; можливість голосового перекладу; великий вибір мов; збереження перекладу в розмовнику (для користувачів які мають Google акаунт); можливість збереження перекладу на комп’ютер. До основних ознак програм-перекладачів відносимо: 210


функціональність; зручність використання; інтерфейс; доступність; якість перекладу. Проектування комп’ютерно орієнтованого навчального середовища полягає у навчанні курсу «Теорія літератури» для вчителів філологічних спеціальностей з використанням веборієнтованих засобів перекладу для редагування та створення якісного перекладу іншомовних фахових текстів. У вигляді схеми пропонується огляд комп’ютерно орієнтованого навчального середовища з використанням веборієнтованих засобів перекладу для майбутніх вчителівфілологів.

На лабораторних заняттях майбутніми вчителямифілологами планується здійснювати переклад фахових іншомовних текстів з використанням веб-орієнтованих засобів перекладу. В процесі перекладу майбутніми вчителями планується здійснення редагування перекладу програмиперекладача з врахуванням усіх граматичних та стилістичних особливостей мови. Такий переклад здійснюватиметься як дистанційно, так й аудиторно. Заняття з використанням веборієнтованих засобів перекладу проводитимуться з урахуванням технологічної та іншомовно-комунікативної методики, спрямованою на формування й подальший розвиток інформатичних компетентностей в педагогічній та професійній діяльності. Сьогодні, використання інформаційно-комунікаційних технологій в навчально-виховному процесі сприяє підвищенню 211


зацікавленості викладачів до нових сучасних форм навчання, щоб зумовило розвиток професійних та інформатичних компетентностей. Однією з таких технологій, що розвиває мислення студентів на стадії аналізу, узагальнення та оцінки джерела, розвиває дослідницькі й творчі здібності, сприяє підвищенню самооцінки, вирішенню поставлених задач, розвиває креативність та вміння працювати в команді є технологія квестів. Використання квест-технології в освітньому процесі досліджувалися такими вченими В.Д.Байковим, Е.І.Багузіною, Р.Вернером, Р.С.Гуревичем, Б.Доджем, М.Ю.Кадемією, А.А.Миролюбовою, Т.Марчем, О.Г.Поляковою, Л.О.Сущенко, С.Сисоєвою, Ю. С. Яценко. Квест (Quest) в перекладі з англійської мови – тривалий цілеспрямований пошук, що здійснюється у ігровій формі. Гриневич М.С. розглядає медіаосвітні квести, як нову й перспективну технологію в медіа дидактиці [2]. За думкою М. Ю. Кадемія квест – це проблемне завдання з елементами рольової гри, для виконання якої використовуються інформаційні ресурси Інтернету [3]. Під час навчання курсу «Теорія літератури» майбутніми вчителями-філологами планується використання технології вебквеста. Для прикладу, пропонується огляд проекту, що поділяється на декілька етапів: 1. Назва теми: Переклад словосполучень та речень з художнього твору Конан Дойля «Скандал в Богемії». 2. Постановка проблеми: З твору Конан Дойля «Скандал в Богемії» вчителем вибираються для перекладу з англійської на українську мову різні варіанти складних за своєю семантикою, стилістикою та граматичним узгодженням часів речення або словосполучення. 3. Завдання: Вчитель повинен поділити групу на дві команди. Роздається навчальний матеріал у вигляді карток на яких написані відібрані вчителем речення та словосполучення для перекладу. Студенти мають за певний відведений час здійснити вірний переклад речень з використанням програм-перекладачів. На основі перекладу програми-перекладача студенти повинні 212


зробити редагування тексту з тлумаченням усіх граматичних та стилістичних особливостей перекладу. 4. Оцінювання: Під час оцінювання будуть враховуватися такі показники успішності: швидкість, якість перекладу, якість редагування, знання граматичних та стилістичних особливостей перекладу. До розгляду пропонується приклад перекладу речень майбутніми вчителями-філологами на веб-квесті у вигляді таблиці. Таблиця Мова оригіналу

Переклад перекладач а

Вірний переклад

Тлумачення

«It was «Це було clear досить ясно, enough що в вітрі» what was in the wind»

«Було ясно, чому справа»

«There was not a soul there save the two»

«Там не було ні душі, окрім тієї парочки»

«Там не було душі зберегти дві»

В англійській мові є в певні словосполучення, що не піддаються дослівному перекладу. В даному випадку іменник «wind» не має прямого значення «вітер». Проблема дослівного перекладу. Дієслово «save» в даному контексті не мається на увазі «зберегти», а кількісний числівник «two» в англійській мові може мати не одне значення «два».

«Might I «Можу я «Чи не Проблема дослівного beg that you прошу, що б були б Ви перекладу. Дієслово would have ви так такі ласкаві «beg» в даному 213


the ласкаві, щоб дозволити goodness to сісти» присісти?» sit down?»

контексті в поєднанні з модальним дієсловом «might» виконують прохальну функцію і не мають прямого значення.

Для продовження розробки науково-методичного і дидактичного забезпечення необхідна подальша робота у напрямку щодо використання веб-орієнтованих засобів перекладу в комп’ютерно-орієнтованому навчальному середовищі. Доцільно спрямувати дослідження на створення оптимальних умов для підвищення кваліфікації майбутніх вчителів-філологів в процесі перекладу фахових іншомовних текстів з використанням інформаційно-комунікаційних технологій у навчальному процесі вищих навчальних закладів. Література: 1. Гриб’юк О.О. Педагогічне проектування комп’ютерно орієнтованого середовища навчання дисциплін природничо-математичного циклу в загальноосвітніх навчальних закладах/ Гриб’юк О.О.// Наукові записки. Випуск 7. - Серія: Проблеми методики фізикоматематичної і технологічної освіти. Частина 3 - Київ: 2015, С. 38-50 [Електронний ресурс] Інформаційні технології і засоби навчання. Режим доступу: http://lib.iitta.gov.ua/10264/1/stattia-grybiukkirovograd%2B.pdf 2. Гриневич М.С. Медiаосвiтнi квести / М.С. Гриневич //Вища освіта України. Вип. Педагогіка вищої школи: методологія, теорія, технології. – К.: Гнозис, 2009. – № 3. – С. 153-155. 3. Кадемія М. Ю. Інформаційно-комунікаційні технології навчання: словник- глосарій / М. Ю. Кадемія, М. М. Козяр, Т. Є. Рак. – Львів : Вид-во «СПОЛОМ», 2011. – 214 с. 4. Laborda J.G., Royo T. M. (2007). Book review: How to 214


teach English with Technology (Gavin Dudeney & Nicky Hockly). Educational Technology & Society, 10 (3), 320324. ПРОБЛЕМИ ВИКОРИСТАННЯ E-LEARNING У ПРОЦЕСІ РОЗВИТКУ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ДИСПЕТЧЕРІВ УПРАВЛІННЯ ПОВІТРЯНИМ РУХОМ

Є.В. Кміта Державне піприємство обслуговування повітряного руху (УКРАЕРОРУХ) Використання e-learning при розвитку професійної іншомовної комунікативної компетентності диспетчерів управління повітряним рухом характеризується рядом проблем у сучасній професійній освіті, які можна позначити як такі чотири парадокси: Парадокс інформаційної насиченості, Парадокс невизначеності, Парадокс освіти, Парадокс навчання. Також усе ускладнюється ще й проблемою самоорганізації. Швидкий розвиток суспільства, його інформаційнотехнологічної бази сприяли удосконаленню комп’ютерної техніки, технологій програмування та, як наслідок, появі нових засобів зв’язку, розвитку й застосуванню нових інформаційнокомунікаційних технологій та засобів навчання в навчальновиховному процесі. Вже зараз ми можемо спостерігати таку картину, коли слухачі, інструктори, адміністратори освіти спілкуються, вилучають або розшукують необхідну інформацію, користуючись послугами Інтернету, не зважаючи на обмеження кордонами будь-яких країн світу. Віртуальне середовище також надає можливість навчатися дистанційно (самостійно) за допомогою сучасних засобів надання й отримання інформації [1]. Впровадження в навчальний процес електронної освіти нового рівня буде, на нашу думку, провідним принципом стратегії розвитку вищої професійної освіти й формування в авіадиспетчерів професійної іншомовної комунікативної компетентності. 215


Ми виходимо з того, що самоосвіта - це навчання, яке планується та здійснюють самостійно. Особливістю цього процесу наразі є протиріччя між нагальною потребою підвищення кваліфікації, з одного боку, й браком часу на її здійснення, з іншого. Саме ця суперечність, на нашу думку, призвела до виникнення нових навчальних засобів, технологій та послуг, розрахованих на короткострокове, але інтенсивне та якісне навчання. Однією з таких навчальних технологій є „elearning” або „дистанційна освіта” (distant education), „дистанційне навчання” (distant learning), або „відкрите навчання” [1]. Доведено, що головними перевагами застосування сучасних комп’ютерних телекомунікацій у процесі навчання є, насамперед, їхня здатність забезпечити передачу знань і доступ до всілякої навчальної інформації нарівні, а інколи і набагато ефективніше, ніж за допомогою традиційних засобів навчання [2]. Більше того, інтеграція звуку, руху, образу й тексту створює нове, надзвичайно різноманітне за своїми можливостями навчальне середовище, з розвитком якого збільшується й ступінь залучення студентів до процесу навчання. Ефективність процесу розвитку дистанційної освіти, на думку багатьох дослідників, безпосередньо залежить від рівня якості методичного забезпечення професійної іншомовної підготовки диспетчерів управління повітряним рухом, яке, зазвичай, включає наступні інструменти: інтерактивні диски, електронні оголошення, мультимедійний гіпертекст, кейси, лекції, симулятори, реальні проекти „тут і зараз”, що доступні через глобальну мережу Інтернет за допомогою багатьох інтерфейсів. В Україні досвід застосування електронних навчальних програм ще не такий глибокий через порівняно нещодавній вступ країни до єдиного мультимедійного простору та впровадження Інтернет-мереж. Проте, e-learning стає дедалі популярнішим, тому що, за результатами досліджень учених, має такі ключові переваги: навчання в зручному місці в зручний час та в зручному темпі, висока якість електронних навчальних матеріалів з посиланнями на актуальні наукові публікації, наявність електронних бібліотек, форумів, дискусій тощо [4]. 216


Однак використання e-learning при розвитку професійної іншомовної комунікативної компетентності диспетчерів управління повітряним рухом характеризується рядом проблем у сучасній професійній освіті, які можна позначити як такі чотири парадокси: 1. Парадокс інформаційної насиченості, 2. Парадокс невизначено��ті, 3. Парадокс освіти, 4. Парадокс навчання [5]. Виникнення цих проблем змушує трохи по-новому глянути на зміст професійної освіти, методи підготовки й організацію освітнього процесу. 1. Парадокс інформаційної насиченості проявляється в тому, що доступність більших обсягів інформації в Інтернеті знижує мотивацію тих, що навчаються, до генерації нового знання. Замість того щоб інтерпретувати доступну інформацію, зіставляти її зі своїм досвідом і самостійно створювати знання, особи, що навчаються, воліють шукати інформацію в Інтернеті й механічно трансформувати її в очікувані від них навчальні результати (наприклад, проблеми з веденням радіообміну в нестандартних ситуаціях). Відбувається підміна знання інформацією, і навички критичного аналізу інформації, що веде до формування знання в слухачів, не виробляються. 2. Парадокс невизначеності проявляється в тому, що збільшення обсягу доступної інформації призводить до збільшення числа можливих альтернатив (наприклад, переклад тих або інших фраз фразеології радіообміну з рідної на англійську мову тощо) при прийнятті рішень, що у свою чергу підсилює відчуття невизначеності ситуації. Значущість обсягів інформації, що відносяться до розглянутої ситуації або проблеми, і нездатність їх переробити найчастіше приводять людину в повне інтелектуальне замішання, яке в ще більшому ступені зменшує бажання й здатність генерувати нове знання. 3. Парадокс освіти виражається в тому, що освіта традиційно орієнтується на передачу знань, причому саме одержання тими, що навчаються, якісних або унікальних знань забезпечувало ним надалі успішний професійний кар'єрний ріст. Сучасна епоха характеризується постійно прискорюваним темпом старіння знань, який має різні значення для різних типів знання. Тому з’явилося поняття «період напіврозпаду знань», 217


яке одержало широке поширення в сучасній літературі, присвяченій економіці знань, інформаційним технологіям і проблемам освіти. В областях, що відносяться до високих технологій, період напіврозпаду знань становить на сьогоднішній день приблизно два з половиною роки, в інших областях він трохи більше, але не перевищує сім – вісім років. Виникає проблема, яка названа парадоксом освіти: в економіці знань цінність отриманого знання згодом постійно знижується. Важливо відзначити, що коли цикл одержання знання наближається до періоду його напіврозпаду, то передача знань перестає бути основною метою освіти [5]. 4. Парадокс навчання проявляється в тому, що зрослий темп старіння знань приводить до виникнення ще однієї проблеми сучасної освіти. Традиційне навчання, орієнтоване на передачу знань, пов'язане, насамперед, із запам'ятовуванням, у той час як у зв'язку зі зрослим темпом старіння знань актуальним стає усунення з пам'яті всього непотрібного. Успішне навчання в сучасному зовнішньому оточенні, яке швидко змінюється, сьогодні пов'язане не тільки зі здатністю створення нових знань із, обсягів доступної інформації, що постійно збільшуються, але й зі здатністю забувати зайве, звільняючись від застарілої інформації й знань (перехід від розмовної до авіаційної англійської мови та фразеології радіообміну) [5]. Головною ж проблемою використання e-learning у процесі розвитку професійної іншомовної компетентності авіадиспетчерів можна назвати організацію самого процесу професійної підготовки. Слухачі (діючі авіадиспетчери) просто не можуть змусити себе сідати за комп'ютер, дивитися лекції, а потім ще й виконувати домашнє завдання. Питання самоорганізації є досить гострим і в цей час інструктори (викладачі) намагаються розробити ідеальну систему дистанційного навчання, при якій, слухачі були би досить мотивованими і з більшим бажанням виконували усі необхідні завдання. На жаль, у цей час, організація своєї навчальної діяльності лягає повністю на плечі слухача. У зв’язку з цим, на нашу думку, головним завданням розвитку e-learning на сучасному етапі є створення нових 218


методів і технологій навчання, які б відповідали телекомунікаційному середовищу спілкування. У цьому середовищі яскраво виявляється той факт, що диспетчери управління повітряним рухом - не просто пасивні споживачі інформації, а ті, хто в процесі навчання створюють власне поняття предметного змісту освіти. Тому ми вважаємо, що нова навчальна модель повинна базуватися на таких засадах: у центрі технології навчання – диспетчер управління повітряним рухом; зміст цієї технології - розвиток здібностей до самоосвіти; авіадиспетчери грають активну роль в навчанні; основа навчальної діяльності – співпраця [1]. Останні дослідження щодо реалізації e-learning проектів в межах системи самоосвіти України та західних країн (В. Дж. Хассон, Х. Беккер, Р. Бергер, В. Бленк, Д. Брітел, А. А. Андрєєва, М. В. Моїсєєва, Д. Рієль та інш.) показали, що в майбутньому необхідно, по-перше, звернути увагу на ефективне в дидактичному аспекті використання інформаційних технологій на базі системного підходу, а саме: застосування програмного забезпечення, створеного з урахуванням навчального змісту та орієнтованого на цілі навчання, останні досягнення педагогіки та психології. По-друге, необхідно підкреслити, що одним з ключових чинників у самоосвіті з використанням e-learning виступає мотивація. Відсутність живого спілкування з інструктором (викладачем) та інших аспектів, що забезпечують мотивацію, залишає авіадиспетчера один на один з навчальним змістом; тому „передача” знань, зазвичай, не відбувається. [3]. Таким чином, ми вважаємо, що для подальшого розвитку ефективного електронного навчання в процесі професійної самоосвіти авіадиспетчерів в Україні та розвинутих країнах необхідно звернути увагу на такі чинники: - забезпечити технічно надійну роботу веб-центрів; - ретельно відбирати навчальний контент з урахуванням цілей та завдань глобальної освіти; - розробити і для слухачів, і для інструкторів (викладачів) уніфіковані правила регламентування процесу дистанційного навчання; - враховувати психологічні особливості користувачів; 219


- використовувати цікаві, актуальні та змістовні вебінструменти; - здійснювати постійний моніторинг та контроль процесу дистанційного навчання; - збільшувати мотивацію слухачів шляхом цікавих навчальних проектів та надання заохочувальних бонусів; - створювати групи кваліфікованих спеціалістів для розробки інформаційних навчальних систем з самостійної роботи. Отже, швидкий розвиток інформаційних технологій вимагає нового підходу до самоосвіти: „From remember and repeat, To find and use”. Література: 1. Електронне навчання (E-Learning): нові тенденції розвитку в процесі самоосвіти Електронний ресурс. Режим доступу: http://bo0k.net/index.php?bid=8085&chapter=1&p=achapter 2. Сaмообразование в открытой сетевой информационной сфере / Ю. И. Лобанов, О. А. Ильченко // Высшее образование в России. – 2009 – С.99-103. 3. Носенко Е. Л. Методологічні аспекти забезпечення запам’ятовуння інформації при розробці дистанційних навчальних курсів : метод. посіб. / Е. Л. Косенко, М. В. Чернишенко. - Д. : РВВ ДНУ, 2003 -88с. 4. Ноздрина Л. В. Исследование результатов e-learning проектов в высшей школе Украины / Л. В. Ноздрина. [Електроні дані]. Режим доступу: http://ifets.ieee.org/russian/depository 5. Бочков В.Е., Краснова Г.А., Филиппов В.М. Состояние, тенденции, проблемы и роль дистанционного обучения в трансграничном образовании: Учеб. пособие./ В.Е. Бочков, Г.А. Краснова, В.М. Филиппов – М.: РУДН, 2008. – 405 с

220


ВИКОРИСТАННЯ ВІРТУАЛЬНИХ МАШИН ДЛЯ МОДЕЛЮВАННЯ НАВЧАЛЬНИХ ПРИКЛАДІВ З ДИСЦИПЛІН, ЩО НЕОБХІДНІ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ КАДРІВ В ОБЛАСТІ ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЙ

Коваленко Я.О. МННЦІТіС, Україна, Київ Лисенко В.Ю. КПНЛ145, Україна, Київ Використання віртуальних машин в навчальному процесі полегшує студентам ряд завдань важких для розуміння. Прикладами таких задач є комплекс питань, пов'язаних з вивченням концепції побудови, обслуговування, забезпечення безпеки комп'ютерних мереж (КМ), дисциплін необхідних для підготовки кадрів в галузі телекомунікацій - інформаційних мережевих технологій, бази даних (БД), системне програмне забезпечення (СПЗ) та ряд інших. Иcпользуемые для практической подготовки по перечисленным выше дисциплинам методы и средства имеют серьезные недостатки. Частично устраняют эти недостатки различные специализированные имитационные системы. Но имитационные модели имеют один существенный недостаток – они трудоемки в разработке, а имитационные эксперименты на них слишком слабо приближены к реальным условиям эксплуатации моделируемых систем и ненаглядны. Позволяет снять практически все ограничения и недостатки и приблизить имитационные эксперименты к реальным условиям эксплуатации моделируемых систем развивающаяся в последнее время технология виртуальных машин (ТВМ). ТВМ имеет ряд существенных преимуществ перед традиционно применяемыми методами и средствами, а ее использование как при разработке компьютерных систем, так и при подготовке специалистов данного направления дает существенный эффект и поэтому явно перспективно. Методи і засоби, що використуються для практичної підготовки по перерахованим вище дисциплінам мають серйозні недоліки. Частково усуваю��ь ці недоліки різні спеціалізовані імітаційні системи. Але імітаційні моделі мають один суттєвий 221


недолік - вони трудомісткі у розробці, а імітаційні експерименти на них занадто слабо наближені до реальних умов експлуатації модельованих систем та не є наочними. Розвивається останнім часом та дозволяє зняти практично всі обмеження і недоліки, наблизити імітаційні експерименти до реальних умов експлуатації модельованих систем технологія віртуальних машин (ТВМ). ТВМ має ряд істотних переваг перед традиційно застосовуваними методами і засобами, а її використання як при розробці комп'ютерних систем, так і при підготовці фахівців даного напрямку дає істотний ефект і тому явно є перспективним. Віртуальна машина (ВМ) - це програмний емулятор реального комп'ютера, що функціонує під управлінням основної ОС. Можна створити кілька ВМ з різними ОС зі своїм програмним забезпеченням (ПЗ) (Windows, DOS, Linux і ін.) і з'єднати їх в віртуальну КМ і навіть включити в реальну КМ. Організація роботи ВМ має деякі особливості, за рахунок яких і досягаються їх переваги. Створивши ВМ із потрібним ПО, їх можна клонувати на всі машини комп'ютерного класу як звичайні програми. На кожному комп'ютері класу або на особистому комп'ютері учень може змоделювати необхідну ситуацію, створити або окрему ВМ, або КМ, або комплекс взаємопов'язаних мереж, або корпоративну інформаційну систему і ряд інших комбінацій. На цих системах можна проводити різні дослідження і експерименти, в тому числі і такі, які можуть завершитися руйнуванням окремих програм і самих ВМ (їх легко замінити справними копіями). Це сприяє розвитку творчої активності учнів і багаторазово підвищує ефективність практичного засвоєння дисциплін у всіх формах навчання. Єдині обмеження в даному випадку - обсяг ресурсів комп'ютера, на якому встановлюються ВМ, і можливості ПЗ, що встановлюється. ТВМ має наступні можливості, а саме дозволяє: · Використовувати одночасно кілька різних ОС на одному комп'ютері; · Запускати ВМ у вікнах робочого столу або в повноекранному режимі; інші ВМ в цей час будуть 222


продовжувати рабoтать в фоновому режимі, а для перемикання між ВМ використовуються «гарячі» клавіші; · Встановлювати ВМ без перероздподілу дисків; · Запускати додатки Microsoft Windows на комп'ютері з ОС Linux, і навпаки; · Створювати і тестувати програми для різних систем; · Запускати нові ОС і/або ПЗ в режимі безпечного тестування, без ризику порушити стійку роботу системи або втратити критичні дані; · Спільно використовувати файли і додатки різними ВМ за рахунок включення віртуальної мережі; · Запускати клієнт серверні або Web - додатки на одному ПК, запускаючи серверну частину на одній ВМ, а клієнтську на інший; · Включати на одному ПК кілька ВМ і моделювати роботу локальної мережі. Основные области применения ТВМ: 1. В реальных компьютерных сетях ВМ могут формировать виртуальную инфраструктуру - динамическое распределение физических ресурсов в соответствии с потребностями предприятия. ВМ использует материальные ресурсы одного компьютера, а виртуальная инфраструктура – материальные ресурсы всей ИТ-среды, формируя из компьютеров, а также из подключенных к ним сетей и хранилищ единый пул ИТресурсов. Использование ТВМ позволяет уменьшить количество серверов, что приводит к сокращению затрат на серверное аппаратное обеспечение, позволяет создать вычислительную инфраструктуру с максимальной эффективностью, доступностью, автоматизацией и гибкостью, состоящую из недорогих серверов, соответствующих отраслевому стандарту. Основні області застосування ЕОМ: 1. У реальних комп'ютерних мережах ВМ можуть формувати віртуальну інфраструктуру - динамічний розподіл фізичних ресурсів відповідно до потреб підприємства. ВМ використовує матеріальні ресурси одного комп'ютера, а віртуальна інфраструктура - матеріальні ресурси всього ІТ-середовища, формуючи з комп'ютерів, а також з підключених мереж і 223


сховищ єдиний пул ІТ-ресурсів. Використання ТВМ дозволяє зменшити кількість серверів, що призводить до скорочення витрат на серверне апаратне забезпечення, дозволяє створити обчислювальну інфраструктуру з максимальною ефективністю, доступністю, автоматизацією і гнучкістю, що складається з недорогих серверів, які відповідають галузевим стандартам. 2. При проектування комп'ютерних систем і ПЗ ТВМ помітно прискорює процес розробки і процес тестування за рахунок вільного преключения між ВМ і перевірки працездатності програм. 3. ТВМ необхідна при дослідженнях нового, невідомого і навіть потенційно небезпечного програмного забезпечення. Крім інших зручностей, це дає можливість безпечно вивчати комп'ютерні віруси і шкідливі програми. 4. Також перспективним є застосування ВМ в службах технічної підтримки, так як ВМ дає можливість протягом короткого проміжку часу побудувати середу, яка повністю повторює конфігурацію користувальницької машини. Завдяки такому підходу, пошук проблеми і її усунення прискорюється в кілька разів. 5. У процесі розробки стратегії міграції з однієї ОС на іншу може виникнути необхідність перевірити, як буде працювати специфічне чи власне програмне забезпечення в новому оточенні. Найбільший результат досягається при комбінуванні всього потенціалу здібностей ТВМ. 6. Одне з найбільш ефективних застосувань ТВМ використання ВМ в навчальному процесі. Найбільш ефективним є застосування ТВМ в навчальному процесі ВНЗ та інших освітніх установ при підготовці випускників напряму «Інформаційні технології» і споріднених йому напрямів, при підготовці фахівців з цих напрямків. Студенти з усіх форм навчання можуть виконувати різі типи завдань на особистих комп'ютерах, в тому числі на ноутбуках. Використання віртуальних машин дозволяє організувати роботу студентів таким чином, що кожен з них отримує статус адміністратора всіх своїх віртуальних машин і своєї локальної мережі, яку студенти будують в рамках свого 224


курсового проектування. Зрозуміло, що без віртуальних машин досить складно забезпечити кожному студенту статус адміністратора. Найбільш сприятливі умови полягає в тому, що будь-яку працюючу віртуальну машину можна відправити в стан «сну» .При цьому програма моделювання комп'ютера зберігає в спеціальних файлах стан віртуальної машини. При «пробудженні» машина продовжує свою роботу з того ж стану. Віртуальні машини являють певний інтерес, оскільки вони можуть бути використані при вирішенні задач моделювання практичних програмно-апаратних комплексів. Для застосування моделей, що засновани на віртуальних машинах, в заочному та дистанційному навчанні необхідно забезпечити можливість самоконтролю виконання типових завдань учнями. Цю мету можна досягти, додавши до складу віртуальної машини спеціальний програмний засіб для перевірки зміни стану бази даних, що зберігає результати діяльності оператора програмно-апаратного комплексу, які отримані в рамках виконання навчального завдання. Таким чином, застосування віртуальних машин і моделей програмно-апаратних комплексів в процесі навчання є перспективним напрямком удосконалення системи очною, заочною та дистанційною формами підготовки та перепідготовки фахівців у сфері інформатизації. Література: 1. Антонюк Я.М. Аналіз сучасних підходів до організації телекомунікаційної інфраструктури кампусних комп’ютерних мереж науково-освітнього простору академічних установ // международный научный журнал УСИМ - 2012 №3 с.79-85 Режим доступу: http://noc.irtc.org.ua/index.php/sciencemenu/50analiz 2. Манако А.Ф., Синица Е.М. Инновационные электронные научно-образовательные пространства: взгляд сквозь призму трансформаций // Міжнародний журнал "Образовательные технологии и общество" (Educational Technology & Society). – 2014. – V. 17. – №. 1. – С. 546-577 Режим доступу: http://ifets.ieee.org/russian/depository/v17_i1/pdf/15.pdf 225


ВИКЛАДЕННЯ ЛЕКЦІЙНОГО МАТЕРІАЛУ НА СУЧАСНОМУ РІВНІ З УРАХУВАННЯМ ПСИХОТИПУ СЛУХАЧІВ

Ковальова О.В.*, Фетисова В.В.**, Ковальова О.В.** *ДЗ «Запорізька медична академія післядипломної освіти» МОЗ України, кафедра терапії фізіотерапії та курортології **Запорізький національний технічний університет, кафедра фізичної реабілітації і рекреації В життя стрімко входять комп'ютерні технології. Жодний сучасний апарат при обстеженні як хворих, так і здорових осіб сьогодні не працює без ЕОМ, тому гостро стоїть питання навчання дослідників з використанням комп'ютерних технологій. Актуальним в даний час є використання оргтехніки, проведення лекцій у формі презентацій, оснащення фільмами, мультиплікацією, проведення дистанційних семінарів, консультацій. У всіх розвинених країнах і в багатьох, що розвиваються, спостерігаються інтенсивні процеси інформатизації освіти. Розробляються шляхи підвищення результативності освіти на базі ЗМАПО, ЗНТУ, впровадження нових інформаційних технологій. На даний момент цикли на базі ЗМАПО проводяться тривалістю в основному один місяць. За останніми вимогами в ЗНТУ і ЗМАПО знижено навантаження на викладачів до 600 годин, тому акцент переноситься на самостійну роботу. Для того, щоб отримати якісну освіту, необхідно застосовувати інноваційні технол��гії. Інформаційна хвиля не дає можливості в належний час викласти матеріал в обсязі, необхідному для якісної освіти. Необхідно не тільки дати матеріал, необхідний для роботи, але і навчити вибірково ставитися до інформаційного потоку, правильно працювати з Інтернетресурсами. Відкривається новий шлях в освіті, котрий полягає в використання дистанційного навчання як найважливішої компоненти системи відкритої освіти. Від рівня інформаційнотехнологічного розвитку його темпів, рівня подачі матеріалу 226


залежать стан освіти і відповідно його якості. На даний час лекції не читаються під диктовку. Рутинна система тотального запису конспекту поступилася живому конструктивному спілкуванню з викладачем. Записуються лише основні положення, і то це як варіант форми опрацювання матеріалу для кращого запам'ятовування. Завдання лектора на сьогодні полягає у викладі матеріалу в доступній формі, тобто необхідно пояснити основні положення лекційного матеріалу та досягти розуміння аудиторії. Матеріал викладається у формі презентацій, з використанням анімації, навчальних фільмів. тернет-ресурсами. Презентація на сьогодні міцно замінила паперові носії інформації, які неможливо та й не потрібно міняти з необхідною швидкістю, в залежності від розвитку науки. Паперові носії до того ж значно поступаються в видовищності та доступності. Для того щоб краще засвоювалася інформація комп'ютерний матеріал будується на основі нейролінгвістичного програмування. При такому підході враховуються всі типи нервової системи слухачів і створюються умови для більш глибокого розуміння і засвоєння матеріалу. Для «візуалів» використовуються яскраві зображення, для «аудиалів» – звукове оформлення, з урахуванням чуттєвого типу будується текстовий матеріал. Після демонстрації 4-5 слайдів задається контрольне питання аудиторії. Причому лектор може поставити запитання не тільки в зал, а й адресувати конкретно одному зі слухачів. Така система дозволяє тримати слухачів в тонусі і не дає можливості відволікатися. Такий зворотний зв’язок сприяє тому, що лектор отримує інформацію про те, наскільки добре сприймається матеріал. За необхідності слайди повторюються до тих пір, поки не буде зрозуміло, що матеріал засвоєний. Деякі питання вирішуються у вигляді дискусії. Вислуховується думка 2-3 слухачів з заключним резюме лектора. По закінченню лекції слухачі отримують навчальний матеріал у електронному вигляді, де крім самої презентації, яку можна перегорнути в домашніх умовах у вільному режимі, містяться навчальні фільми, статті, підручники, керівництва на 227


основі яких побудований лекційний матеріал, в тому числі посилання на Інтернет-видання. В даний час визнано, що сучасна система освіти вступила з появою Інтернету, завдяки інтенсивному освоєнню можливостей нових інформаційних технологій, в нову фазу свого розвитку. Наше завдання - направити інформаційний потік в потрібне русло. Допомогти слухачам визначитися з пошуком. Надалі зберігається тісний зв'язок з викладачем. Зокрема в Інтернет-режимі надсилаються матеріали по складних хворих, проводяться дистанційні консультації. Накопичено позитивний досвід спілкування з санаторієм «Бердянськ», «Лазурний» у м Бердянськ, з іноземними державами такими як Боснія і Герцеговина, Польща. Таким чином, розроблена і апробована модель навчання, яка за допомогою комп'ютерних технологій дозволяє оптимізувати її зміст в науковому контексті і підвищити ефективність засвоєння матеріалу конкретної дисципліни. Зміст навчального предмету структурується в єдності використання форм і методів традиційного і комп'ютерного навчання. АСОЦІАТИВНИЙ РЯД У ВИКЛАДАННІ НЕВІДКЛАДНОЇ ЕЛЕКТРОКАРДІОГРАФІЇ

Ковальова О.В.*, Ковальова О.В.**, Токаренко О.І.*, Дмитрієва С.М.* *ДЗ «ЗМАПО МОЗ України», кафедра терапії фізіотерапії та курортології **ЗНТУ, кафедра фізичної реабілітації і рекреації Специфіка роботи лікаря приймального відділення, а особливо лікаря швидкої медичної допомоги, передбачає необхідність на догоспітальному етапі швидко зорієнтуватися та правильно поставити діагноз. При цьому лікар швидкої допомоги не має в своєму арсеналі безлічі діагностичних апаратів, якими оснащені на даний час сучасні стаціонари. Лікар швидкої допомоги – перший та єдиний лікар від зібраності й організованості, від наступних дій якого залежить життя і здоров'я пацієнта. Лікарі цій категорії знаходяться у 228


виняткових умовах, коли рахунок йде на секунди, і немає часу і можливості з кимось порадитися, обговорити, подивитися довідник, інструкцію.. Тому дуже важливим є викладання невідкладної електрокардіографії для лікарів, що працюють в екстремальних умовах. Навчання розраховане на те, що діагноз ставиться практично миттєво, а навички розшифровування ЕКГ засновані на побудові асоціативного ряду. Тобто тоді, коли немає часу на роздуми, і необхідно швидко визначитися, чи правильно знята ЕКГ технічно, чи немає артефактів, чи вірно відрегульований прилад, з'ясувати, при якому рівні посилення і при якій швидкості зроблено запис, так як технічно неповноцінну ЕКГ не можна використовувати для впевненої діагностики. Подальше викладання будується на основі створення асоціацій, а саме асоціацій за системою «Якір» (в НЛП «Якір» будь-який вид, звук або дотик, який включає деякий стан). «Якорі» виникають в результаті повторення чи асоціації. Сила «якорів» ґрунтується на нашій здатності вчитися, будуючи зв'язки та асоціації. Вони полегшують нашу поведінку, не змушуючи нас кожного раз обмірковувати свої дії. Наприклад, дзвоник означає закінчення заняття, тому всі починають збиратися, навіть якщо викладач ще не закінчив говорити. Червоне світло світлофора означає вимогу зупинитися. Цей принцип при викладанні невідкладної електрокардіографії на практиці виглядає наступним чином, щоб не «зубрити» і в критичний момент правильно поставити діагноз – будується асоціація. Наприклад, всі проблеми в лівій руці (I відведення) – проблеми лівого серця, всі проблеми в правій руці (III відведення) – проблеми правого серця. AVR перевернуте – перше відведення. AVF посилене – третє. Друге відведення як мавпочка чи то розумне, чи то красиве, яке не знає до кого пристати і може підлаштуватися як під I, так і під III відведення. Якщо R розширене зліва – це блокада лівої ніжки пучка Гіса, якщо праворуч – то блокада правої ніжки пучка Гіса. А екстрасистоли, навпаки, розширені з протилежного боку. Якщо ознаки інфаркту (підйом ST вище ізолінії) у правій руці – то це передній інфаркт, а якщо ліворуч – то задній. 229


Тобто практично всі електрокардіографічні феномени прив'язуються до якого-небудь образу, що полегшує запам'ятовування і звільняє від «зубріння». Будується конструкція, в яку як на поличку викладається вся необхідна інформація. Це дозволяє в критичний момент, не роздумуючи поставити правильний діагноз, що означає надання кваліфікованої своєчасної допомоги. Дії лікаря полягають у тому, щоб оцінити правильність ритму серця; при цьому, крім якісної оцінки, важлива ще й тактична, прикладна. Мається на увазі, що всі порушення ритму можна розділити на три категорії: безпечні для життя, потенційно небезпечні і смертельно небезпечні. При оцінці моментально в цьому випадку асоціативний ряд незамінний. До безпечних відноситься дихальна аритмія, рідкі екстрасистоли, помірне уповільнення і прискорення серцевої діяльності та інше. В цих випадках можна обходитися без лікування або застосовувати прийоми і препарати, що повільно впливають на серце. Вочевидь, що ці форми – поза межами невідкладної терапії. До потенційно небезпечних відносяться такі порушення ритму, які приховують у собі можливість переходу до більш серйозних форм. Наприклад, «ранні» екстрасистоли, прояви електричної нестабільності шлуночків серця. Порушення провідності в сино-аурикулярному або атрио-вентрикулярному з'єднаннях виникають гостро У цих випадках обов'язково негайне застосування превентивної терапії, щоб уникнути гіршого.. Смертельно небезпечні зміни на ЕКГ вимагають негайних дій для порятунку життя пацієнта. До них належать випадки фібриляції шлуночків, асистолії, пароксизми тахікардії з порушеннями гемодинаміки та ін. Такі форми – сигнал тривоги: Долю хворого вирішують секунди. Аналіз ЕКГ при цьому повинен бути спрямований на те, щоб отримати уявлення про форму і структуру шлуночкового комплексу, його початкової (QRS) і кінцевої (ST-T) частин. Це дає можливість виявити порушення внутрішньошлуночкової провідності, синдроми передзбудження, інфаркти міокарда, тромбоемболії, обмінні і токсичні ураження серцевого м'яза. 230


До безпечних слід віднести позиційні зміни, ознаки гіпертрофії відділів серця, проксимальних, блокад ніжок пучка Гіса, вторинні порушення реполяризації. Потенційно небезпечні – ознаки рубцевих змін міокарду, аневризм серця, дистальних внутрішньошлуночкових блокад. Небезпечні для життя – гострий інфаркт міокарду, гострі перевантаження правого шлуночка, ознаки електролітних розладів. Ці форми вимагають негайних дій. Використання асоціативног�� ряду дозволяє готувати досить швидко і ефективно фахівців високого рівня, здатних на догоспітальному етапі кваліфіковано поставити діагноз і надати адекватну і своєчасну допомогу. СТВОРЕННЯ ЕЛЕКТРОННОГО НАВЧАЛЬНОМЕТОДИЧНОГО КОМПЛЕКСУ «ДІЛОВА УКРАЇНСЬКА МОВА» ДЛЯ СТУДЕНТІВ-ЕКОНОМІСТІВ

Козловська Ю.С. Вінницький національний технічний університет Розглянуто необхідність розробки електронних освітніх ресурсів, які відповідали б вимогам підготовки студентівекономістів до їхньої професійної діяльності в умовах інформатизації суспільства. Обґрунтовано доцільність створення електронного навчально- методичного комплексу з дисципліни «Ділова українська мова» для студентів економічних спеціальностей. Розкрито структуру, наповненість, функції електронного навчально-методичного комплексу «Ділова українська мова». Соціальні й економічні реалії сьогодення вимагають підготовки фахівців нового типу, здатних до професійної діяльності в інформаційному суспільстві, які володіють культурою україномовного спілкування, особливостями ведення документації та навичками роботи з інформацією. «Недостатня підготовка студентів у вищих навчальних закладах значною мірою є наслідком недооцінки значення загальної, нормативної мовної освіти, необхідної для кожного випускника вищої школи. Якщо мова є засобом формування і вираження думки, а культура мовлення є культурою мислення, 231


то складовою ефективної підготовки студентів із будь-якого фаху є формування українського професійного мовлення» [3]. Формування особистості економіста – процес складний і тривалий. Він потребує створення чіткої системи неперервної освіти економічних кадрів. Майбутній економіст повинен володіти літературною українською мовою та вміти застосовувати її з урахуванням специфічних економічних термінів. Вирішення проблеми професійно спрямованої мовної освіти вимагає створення умов для набуття необхідного досвіду з вивчення української мови. При цьому основними завданнями викладача повинні стати: організація пізнавальної діяльності студентів; навчання їх самостійно здобувати знання і вміти застосувати їх на практиці. Сьогодні простежується тенденція до зменшення кількості аудиторних годин, багато часту відводиться на самостійну роботу студентів, широко пропонується використовувати дистанційне навчання. Щоб здійснити все це необхідно мати методичне забезпечення курсу, яке повністю би висвітлювало його та було доступним для розуміння людини, яка за ним навчається. Тобто виникає необхідність розробки електронних освітніх ресурсів, які відповідали б вимогам підготовки студентів до їхньої професійної діяльності в умовах інформаційного суспільства. Одним із засобів формування інформаційного освітнього середовища у вищих навчальних закладах, зокрема, в економічному університеті, є створення електронних навчально-методичних комплексів із усіх дисциплін, що вивчаються. В останні роки в Україні інтенсивно досліджують питання розвитку інформаційно-освітнього середовища В. Биков, Р. Гуревич, М. Жалдак, І. Захарова, М. Кадемія, Н. Морзе, О. Полат, С Сисоєва, П. Стефаненко та ін. У цих роботах значна увага приділяється розробці електронних підручників, навчальних посібників, автоматизованих навчальних систем, електронних навчальних методичних комплексів для навчання студентів. Наразі у практиці педагогічної діяльності все ширше 232


використовуються різноманітні електронні матеріали: навчальні та робочі програми; плани-графіки лекційних і практичних занять; теоретичні матеріали; хрестоматії, словники; карти і схеми, таблиці, ілюстрації, збірники завдань і вправ; теми творів, рефератів, курсових; питання і тести для самоконтролю; моделюючі програми для проведення ділових ігор та інше. При цьому актуальним питанням залишається розробка професійно спрямованих електронних навчально-методичних комплексів (ЕНМК) для студентів ВНЗ економічного напряму. Тому метою нашої роботи є розкриття особливостей структури електронного навчально-методичного комплексу «Ділова українська мова» для удосконалення якості підготовки студентів економічних спеціальностей. Електронний навчально-методичний комплекс – це інформаційний освітній ресурс, який використовується з метою викладу структурованого навчального матеріалу дисципліни, забезпечення поточного контролю, проміжної атестації, а також управління пізнавальною діяльністю у процесі реалізації освітніх програм навчального закладу [4]. Електронний навчально-методичний комплекс – це складна дидактична система, яка включає в себе такі функціональні блоки: ● інформаційно-методичний (загальні відомості про курс; державний стандарт із дисципліни; графік вивчення тем; навчальні і робочі програми, вимоги до рівня знань тощо); ● змістовий (теоретичний матеріал; семінарські, лабораторні, практичні роботи; електронні посібники, підручники, довідники, енциклопедії; електронні презентації; методичні рекомендації щодо виконання лабораторних і практичних завдань; основні та додаткові джерела; список тем самостійних і творчих робіт із дисципліни; методичні рекомендації щодо роботи з електронними матеріалами; глосарій тощо); ● контрольно-комунікативний (системи тестування з реалізацією зворотного зв'язку для визначення рівня початкової підготовки, проміжного і підсумкового контролю; питання для самоконтролю; питання до заліків, колоквіумів і екзаменів; критерії оцінювання). 233


Проектуючи ЕНМК з ділової української мови ми враховували професійні потреби майбутніх економістів. При цьому проводилось ретельне структурування інформації, виявлялись логічні зв'язки між різними структурними елементами (підтемами) і можливі траєкторії взаємозв’язку теорії з практикою. Отже, завдяки функціональним властивостям ЕНМК навчальний процес збагачується за рахунок адаптації змісту навчання до пізнавальної системи студента. Електронні навчально-методичні комплекси використовуються в таких основних процесах функціонування системи освіти як навчання, інформування, комунікації, а також у допоміжних і управлінських процесах: інсталяції, модернізації інформаційних ресурсів, документуванні, навчанні студентів тощо. Створення ЕНМК передбачає відповідну методичну і технологічну систематизацію матеріалів відповідно до таких умов: ● структура модулів має бути чіткою і відповідати логіці розвитку змісту і принципам дидактики; ● кожний модуль має бути сформованим як завершений обсяг інформації; ● структура модуля має відповідати змісту; ● назви модулів і тем мають бути чіткими, стислими і відповідати програмі; ● обсяг змісту модуля має відповідати значущості та складності матеріалу; ● основними видами контролю та звітності студентів за кожним модулем можуть бути тести, контрольні роботи; ● тривалість роботи студента над кожним модулем не повинна перевищувати встановлених норм; ● послідовність і конкретні терміни роботи над змістом навчального матеріалу, контроль за якістю знань визначається студентом спільно з педагогом [1]. Електронний навчально-методичний комплекс має більшу інформативність, дозволяє легко орієнтуватися в інформації порівняно з друкованими варіантами чи розповідями викладача. Наприклад, вивчення дисципліни «Ділова українська мова» для студентів економічних спеціальностей ЕНМК побудовано 234


на основі модульної системи. ЕНМК відповідає такій структурі: методична інформація – навчальна і робоча програма дисципліни, тематичний план, вимоги щодо рівня знань студентів, критерії оцінювання знань студентів; навчальний комплекс – лекції, практичні, рекомендована література та інтернет-джерела, словник термінів, електронні підручники тощо; контрольно-діагностичний блок – питання для самостійного опрацювання, питання для контролю, вправи, тести, тематика творчих проектів тощо. Тобто наш ЕНМК складається з трьох складових: методична інформація, навчальний комплекс і контрольно-діагностичний блок. У межах розробки цього ЕНМК здійснювався відбір і структурування змісту відповідно до окреслених завдань: ● визначення теоретичних основ відбору і структурування змісту, різноманітних модулів ЕНМК із ділової української мови; ● аналіз наявних програмних продуктів, інтернет-сайтів і порталів та вибудова ієрархії за ступенем значущості в залежності від опанованого матеріалу на лекціях з економічних дисциплін; ● обґрунтування модульного підходу побудови ЕНМК в системі навчання майбутніх економістів; ● систематизація на першому етапі методичної інформації дисципліни «Ділова українська мова», з урахуванням вимог підготовки студентів-економістів; ● розробка на другому етапі навчального комплексу матеріалів і на наступному етапі контрольно-діагностичного блоку; ● розробка необхідних методичних рекомендацій педагогам ВНЗ. Всі розроблені модулі ЕНМК із дисципліни «Ділова українська мова» містять різноманітні електронно-навчальні ресурси та мають свою специфіку. Кожен модуль є завершеною, спеціально структурованою одиницею матеріалу з виокремленими темами і розділами у відповідності до програми для економічних спеціальностей ВНЗ. При вивченні української ділової мови кожен модуль може використовуватись як самостійно, так і у взаємозв’язку з іншими модулями. 235


Відповідно до змісту програми першого модуля була розроблена система вправ, яка передбачає врахування принципу послідовності набутих знань у досягненні поставленої мети. Оскільки професійне мовлення має свої особливості, то система розроблених нами вправ будується на матеріалі, який якнайбільше відображає професійну діяльність. До таких типів вправ належать: 1) вправи з написання різних типів текстів наукового та офіційно-ділового стилів; вправи для навчання дидактичному письму; 2) вправи для розвитку навичок слухання; вправи для розвитку навичок читання й розуміння; 3) вправи розпізнавальні; тренувальні; вправи, спрямовані на вдосконалення навичок професійного мовлення; вправи для самоконтролю; вправи за зразком; творчі вправи. Особливістю ЕНМК з ділової української мови є те, що у другому модулі ЕНМК студенти-економісти можуть самостійно працювати не зі всім послідовно наданим навчальним матеріалом, а з окремими фрагментами, які подаються дискретно. Кожен з цих фрагментів має диференційовано поданий матеріал, а також словник термінів, інструкції, додатковий матеріал. Наприклад, у третьому модулі міститься кілька варіантів тестів по 25-30 тестових завдань у кожному, які виконані в програмі MyTestX, а також вправи за зразком, тренувальні вправи та інші, які охоплюють програмний матеріал. Для покращення сприймання матеріалу з ділової української студентам були запропоновані розроблені схеми, виконані в Microsoft Power Point за допомогою тригерів. Ця технологія дозволяє оптимізувати текст у межах одного слайду, а також використовувати об’єкти SmartArt. Окрім необхідного тексту, на кожному з блоків розміщено ілюстрацію, яка стосується теми. При натисненні на кнопку з’являється відповідна частина матеріалу. Також значна увагу в ЕНМК приділено ментальним картам. Суть побудови ментальної карти (карти розуму) полягає в тому, щоб за допомогою зрозумілих символів, асоціацій, якими мислить людина, наочно зобразити цілісну картину знань про матеріал, який необхідно опанувати. Метою створення наших карт було: запам’ятовування студентами складного матеріалу та 236


роз’яснення професійних термінів у розрізі правильного їх написання та перекладу з російської мови. Карти створені за допомогою онлайн-ресурсу MindMeister, мають складну структуру та містять декілька рівнів інформаційних матеріалів. Студентам легше працювати з ментальними картами за допомогою наявних у них мобільних гаджетів, ніж опрацьовувати значну кількість сторінок конспектів. Серед необхідних продуктів, що представляють собою комплексні автоматизовані навчальні системи, можна виділити програмні комплекси: Lotus Learning Space, ToolBook Assistant, Distance Learning Studio, VLE (Virtual Learning Environment) тощо. Для роботи з такими комплексами від педагога вимагається структурувати і підготувати у вигляді файлів необхідні матеріали (конспекти лекцій і практичних занять, демонстраційні матеріали, словники, практичні завдання, питання і завдання для тестування і контролю тощо), а потім у режимі діалогу сформувати сценарій для організації самостійної роботи певної студентської групи або одного студента [ 2, с.63]. У своїй роботі ми враховували, що електронний навчальнометодичний комплекс має виконувати такі функції: 1) ефективно керувати навчальною діяльністю того, хто навчається; 2) стимулювати навчально-пізнавальну діяльність; 3) забезпечувати раціональне поєднання різних видів навчально-пізнавальної діяльності з урахуванням дидактичних особливостей кожної з них і залежно від результатів засвоєння навчального матеріалу; 4) раціонально поєднувати різні технології представлення матеріалу (текст, графіку, аудіо, відео, анімацію); 5) за умови розташування в мережі – забезпечувати організацію віртуальних семінарів, дискусій, ділових ігор та інших занять на основі комунікаційних технологій [2, с. 65]. Таким чином, використання в навчальному процесі ЕНМК із дисципліни «Ділова українська мова», є сучасним інноваційним засобом для навчання студентів-економістів. Матеріали, що викладені в ньому, повністю відповідають тематиці курсу лекцій із дисципліни і дозволяють отримати необхідну теоретичну інформацію. Позитивний ефект комплексу забезпечується 237


чіткою структуризацією навчального матеріалу, заощадженням часу на лекційному і практичному заняттях, можливістю повторення та концентрації уваги завдяки віртуальній різноманітності матеріалу. Література: 1. Захарова И.Г. Електронные учебно-методические комплексы – опыт создания и применения. // Образование и наука. – 2011. - №5, с.66. 2. Захарова И.Г. Информационные технологии в образовании: учеб.пособие [для студ. высш.пед.учеб.заведений] / И.Г. Захарова – М.:Издательский центр «Академия», 2003. – 192 с. 3. Костриця Н.М. Формування українського професійного мовлення у студентів вищих навчальних закладів економічної освіти України: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: 13.00.02 / Н.М. Костриця; Нац. пед. ун-т ім. М.П.Драгоманова. — К., 2002. — 16 с. 4. Сейдаметова З.С. Хмарні сервіси в освіті /З.С. Сейдаметова, С.Н. Сєйтвелієва //Інформаційні технології в освіті. – 2011. №9. – С.55.

ІКТ В УПРАВЛІННІ САМОСТІЙНОЮ РОБОТОЮ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПРИ ВИВЧЕННІ МЕТОДОЛОГІЇ ПСИХОЛОГОПЕДАГОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Колгатіна Л. С. Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди Управління самостійною роботою студентів – майбутніх учителів під час вивчення методології психолого-педагогічних досліджень розглядається в контекстів інноваційного розвитку цього курсу відповідно до викликів сучасності. Підкреслено особливе значення системного застосування ІКТ для управління самостійною роботою студентів як складової змісту навчальної дисципліні, оскільки досвід педагогічної діагностики, що отримують студенти під час навчання є одночасно одним із 238


завдань підготовки майбутніх учителів у галузі методології психолого-педагогічних досліджень. Запропоновано впроваджувати в навчальний процес ознайомлення студентів з новими технологіями педагогічного тестування, які розвиваються в рамках комп'ютерного адаптивного тестування. Підготовка майбутніх учителів у галузі психологопедагогічних досліджень є однією з обов’язкових умов успішного розвитку навчального процесу в Україні, впровадження педагогічних інновацій, адаптації до національних умов всесвітнього педагогічного досвіду. Метою викладання курсу є ознайомлення студентів з особливостями проведення психолого-педагогічного експерименту; математичними методами обробки даних; новими інформаційними технологіями, які використовуються на етапах аналізу та подання результатів; певне оволодіння студентами методикою використання сучасних комп’ютерних засобів систематизації, аналізу та подання інформації. У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен знати основні підходи до емпіричних досліджень у педагогіці; методи дослідження показників психолого-педагогічної моделі студента; шкали вимірювання показників; способи подання результатів психолого-педагогічних досліджень; статистичні характеристики розподілу результатів психолого-педагогічних досліджень; поняття статистичної гіпотези; критерії перевірки статистичних гіпотез; параметричні і непараметричні критерії; умови застосування статистичних критеріїв; поняття рівня значущості; поняття потужності критерію; поняття коефіцієнта кореляції; вміти: визначати показники психолого-педагогічної моделі студента в конкретному дослідженні; обирати шкалу вимірювання та подавати дані за обраною шкалою; подавати дані у вигляді варіаційного ряду, таблиці частот, інтервального статистичного ряду; оцінювати математичне сподівання, дисперсію, середнє квадратичне відхилення; визначати розмах, моду й медіану; формулювати статистичні гіпотези відповідно до завдання емпіричного дослідження; обирати статистичний критерій для перевірки статистичних гіпотез відповідно до умов 239


експерименту й характеру емпіричних даних; обчислювати з використанням інформаційних технологій критерії Пірсона, Стьюдента, Манна-Уітні; критерії типа Колмогорова-Смірнова; приймати або відхиляти статистичні гіпотези за результатами обчислення статистичних критеріїв; обчислювати коефіцієнт кореляції Пірсона, визначати вірогідність кореляції. Значну увагу приділяють автори проблемам логічної структури психолого-педагогічного дослідження, його методам і методиці, питанням статистичної обробки та інтерпретації даних, зазначимо тільки деякі приклади публікацій [1, 2, 3, 4]. Розвиток інформаційно-комунікаційних технологій докорінно перетворює всі сфери системи освіти [5] й науковопедагогічні дослідження не є винятком. Впровадження в навчальний процес елементів дистанційного навчання висуває нові вимоги до психолого-педагогічного дослідження взагалі й, зокрема, до педагогічної діагностики, яка має проводитися в нових умовах інформаційно-комунікаційного навчального середовища. З цього випливають нові вимоги до змісту й методики навчання студентів - майбутніх педагогів методології психолого-педагогічних досліджень, що й визначає актуальність дослідження. Метою даної роботи є визначення необхідних інновацій у методиці навчання методології психолого-педагогічних досліджень, стосовно нових викликів сучасності, збільшення ролі інформаційно-комунікаційного середовища в навчальному процесі. Слід підкреслити основні особливості такої підготовки. Поперше, сучасний навчальний процес передбачає значну роль самостійної роботи студента в структурі його навчальної діяльності. Враховуючи високу складність матеріалу з питань педагогічних досліджень, така самостійна робота студента потребує ефективного управління з боку досвідченого викладача, що природно передбачає активне застосування інформаційно-комунікаційного педагогічного середовища. Середовище не тільки надає студенту доступ до новітніх досягнень наукової галузі, яка швидко розвивається, а й забезпечує активний обмін думками між учасниками навчального процесу – викладачами та студентами. Дуже 240


важливою є можливість дистанційно залучати провідних фахівців до участі в навчальному процесі, який відбувається в інформаційно-комунікаційному середовищі. По-друге, управління самостійною роботою студентів у інформацінокомунікаційному середовищі дає можливість застосовувати засоби об’єктивного педагогічного вимірювання як складову курсу, що значно посилює практичну спрямованість навчання, надає зразки якісних тестів, озброює студентів умінням грамотно будувати процедуру проведення тестування. Іншим напрямом розвитку курсу є підвищення уваги до сучасних технологій педагогічної діагностики, в першу чергу – технологій педагогічного тестування. Основою впровадження тестування в практику викладання методології психолого-педагогічних досліджень у педагогічному університеті можуть слугувати результати інноваційної діяльності кафедри інформатики ХНПУ імені Г. С. Сковороди з впровадження тестування під час викладання дисциплін природничо-математичного профілю [6] та результати аналізу ефективності застосування певних комп’ютерно орієнтованих систем тестування з метою педагогічної діагностики [7]. Звернемо увагу на один із аспектів розвитку теорії та практики педагогічного тестування стосовно комп'ютерних адаптивних систем, який, на наш погляд, має стати одним з елементів підготовки студентів у галузі психолого-педагогічних досліджень. У середині ХХ сторіччя видатними вченими було розроблено нову на той час теорію інтерпретації результатів педагогічного тестування. В основу цієї теорії покладено ідею моделювання імовірності правильної відповіді на завдання тесту за допомогою функції спеціального виду. Аргументами цієї функції є показник підготовленості тестованого й параметри, що характеризують завдання. В англомовній літературі теорія відома під назвою IRT (Item Response Theory), що може бути дослівно перекладено як теорія відгуку (характеристики) тестового завдання. У вітчизняній тестологічній термінології цю теорію часто називають сучасною або математичною, але частіше за все застосовують абревіатуру IRT. Означена теорія внесла неоцінний внесок у розвиток тестових технологій. 241


Завдяки застосуванню IRT з’явилася можливість порівнювати результати тестування за варіантами тесту з різними завданнями, навіть з різною кількістю завдань. Це відкрило перспективи для розвитку комп’ютерного адаптивного тестування та сприяло розвитку технології психометричного зрівнювання варіантів класичних тестів. Поширене впровадження тестових технологій у систему освіти потребує всебічного ознайомлення майбутніх педагогів із досягненнями світової тестології. Враховуючи значення IRT, її вивчення має бути одним із ключових питань фахової підготовки студентів. Але повноцінне викладення теорії спирається на спеціальні розділи обчислювальної математики, і це стримує впровадження IRT у навчальний процес педагогічних університетів. Безумовно, існує безліч програмних засобів, які реалізують обчислення, пов’язані із застосуванням IRT, але ці засоби – вузько спеціалізовані, їх застосування передбачає ознайомлення з специфічним інтерфейсом і потребує багато навчального часу. Тому ми пропонуємо здійснити навчальне моделювання процедури інтерпретації тестових результатів на основі IRT за допомогою табличного процесора загального призначення Microsoft Excel. Під час виконання обчислень студенти власноруч створюють відповідну модель інтерпретації, що сприяє поглибленому розуміння методології IRT. Застосування вбудованого засобу Microsoft Excel «Пошук розв’язку» звільняє студентів від необхідності будувати й налагоджувати алгоритми обчислювальної математики для визначення параметрів логістичної моделі та показників підготовленості тестованих. Виконання лабораторної роботи сприяє розвитку навичок володіння інформаційними технологіями загального призначення, що також є одним із завдань фахової підготовки майбутніх учителів. Розроблені навчально методичні матеріали впроваджено нами в процес підготовки спеціалістів за спеціальностями 7.04010101 «хімія» (спеціалізація «інформатика»), 7.04030201 «інформатика» (спеціалізація «англійська мова») 7.04030201 «інформатика» (спеціалізація «математика») і магістрів за спеціальністю 8.04030201 «інформатика» в Харківському національному педагогічному університеті імені Г. С. Сковороди. 242


Література: 1. Крысанова О. А. Методология психолого-педагогических исследований : учеб. пособие / О. А. Крысанова; Федер. агентство по образованию. – Самара : Изд-во «Самарский университет», 2006. – 40 с. 2. Методологія психолого-педагогічних досліджень : роб. навч. прог. [для студентів спеціальності 8.01010101 «Дошкільна освіта»]. – Уклад. Г. І. Іванюк. – Київський університет імені Бориса Грінченка. – 13 с. – Режим доступу : http://elibrary.kubg.edu.ua/7202/1/A_Ivaniuk_MPPD_DOM_2014.p df. 3. Гончаренко С. У. Педагогічні дослідження : методол. поради молодим науковцям / С. У. Гончаренко. – К. : Вінниця : [б. в.]. – 2010. – 307 с. 4. Сисоєва С. О. Методологія науково-педагогічних досліджень : Підручник / С. О. Сисоєва, Т. Є. Кристопчук. – Рівне : Волинські обереги, 2012. – 189 с. 5. Манако А.Ф. Электронные научно-образовательные пространства и перспективы их развития в контексте поддержки массовости и непрерывности / Манако А.Ф., Синица Е.М. // УСИМ. – 2012. – № 4. – С. 83-92. 6. Bilousova L. Pedagogical Diagnostics with Use of Computer Technologies [Electronic resource] / Lyudmyla Bilousova, Oleksandr Kolgatin, Larisa Kolgatina // CEUR Workshop Proceedings. – V. 1000 : Proceedings of the 9th International Conference on ICT in Education, Research and Industrial Applications: Integration, Harmonization and Knowledge Transfer (Kherson, Ukraine, June 19-22, 2013). – PP. 209–220. – Mode of access : http://ceur-ws.org/Vol-1000/ICTERI-2013-p-209-220.pdf. 7. Bilousova L. I. Criterial Choice of the System for ComputerBased Testing of Learning Achievements / L. I. Bilousova, О. G. Kolgatin // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: педагогіка. – № 5/12. – С. 53–57.

243


ТЕХНОЛОГІЧНИЙ ПІДХІД ДО ФОРМУВАННЯ ЕТИКИ СПІЛКУВАННЯ ПІДЛІТКІВ У МЕРЕЖІ ІНТЕРНЕТ

Колесник О.О.,Білоусова Л.І. Харківський національний педагогічний університет імені Г.С.Сковороди Харків, Україна Статистичні дослідження переконливо свідчать, що навігація і спілкування в Інтернеті стали способом життя сучасних підлітків. Інтернет надає їм доступ до потрібної інформації, ресурси для задоволення особистих інтересів, можливість необмеженого розширення контактів і свободу самовираження. Етичним аспектам діяльності в мережі, і зокрема спілкування, підлітки не приділяють належної уваги, засвоюючи зразки масової практики. Разом з тим розширення форм електронного навчання зумовлює необхідність вироблення у підлітків умінь і навичок етичного спілкування. Проблеми Інтернет-етики сьогодні є одними з найгостріших. У багатьох працях висвітлюється значимість етики спілкування в мережі, приділяється увага конкретизації етичних правил електронного листування, спілкування в чатах, на форумах тощо (В.Зеленецький, А.Марковець В.Мартинюк, О.Скворцов, Г.Чайка, Л.Філіппова та інші), наголошується на необхідності запровадження заходів щодо формування у шкільної молоді, і особливо підлітків, культури спілкування в Інтернеті (М.Снітко, О.Вакуленко та інші). Проте шляхи формування зазначеної культури і її невід’ємного компонента – етики спілкування на цей час залишаються не розробленими. Вивчення досвіду роботи загальноосвітньої школи свідчить, що питання етики спілкування в мережі порушуються виключно в процесі навчання інформатики, що передбачено чинною програмою курсу. На цей час учителями напрацьовано значний обсяг авторських методичних розробок уроків, присвячених розгляду етики Інтернет-спілкування, але незначна кількість відведених годин, епізодичність звернення до цих питань, ознайомлювальний характер їх вивчення у сукупності призводять до того, що такий матеріал засвоюється підлітками 244


переважно формально. Разом з тим, існує нереалізований потенціал інших дисциплін, які могли б зробити певний внесок у формування етики спілкування підлітків в Інтернеті. Насамперед, це дисципліни філологічного циклу, що традиційно беруть на себе формування комунікативних умінь учнів. Проте відсутність ґрунтовних педагогічних практико-орієнтованих розробок, спрямованих на навчання підлітків етичному спілкуванню в Інтернеті з опорою на міждисциплінарний підхід, призводить до того, що зазначений потенціал залишається не реалізованим. Успішність формування етики спілкування підлітків у Інтернет-просторі залежить від обраної й професійно реалізованої педагогічної технології, яка забезпечує набуття учнями необхідних етичних знань, умінь, особистісних якостей у результаті запровадження спеціально розроблених заходів у навчальний процес. Попри усталеність загальних уявлень про сутність і продуктивність технологічного підходу до побудови процесу навчання, у педагогічній науці існують різні підходи до тлумачення поняття «педагогічна технологія». С. Гончаренко, М. Кларін, Б. Лихачов, І. Лернер, П. Сікорський розглядають її як набір процедур, що оновлюють професійну діяльність учителя та учнів і гарантують її кінцевий результат. М. Кларін під педагогічною технологією розуміє системну сукупність і порядок функціонування всіх особистісних, інструментальних і методологічних засобів, які використовуються для досягнення педагогічних цілей [5 ]. На думку В. Беспалька, педагогічна технологія – це сукупність взаємозалежних засобів, методів і процесів; змістовна техніка реалізації навчального процесу [2]. С. Маврін тлумачить педагогічну технологією як «поопераційно організовану діяльність педагога (вчителя), який взаємодіє з учнями з метою досягнення певного педагогічного стандарту найраціональнішим шляхом на специфічній методичній основі» [3]. За висловом А. Аношкіна, технологія – це «сукупність науково-обгрунтованих прийомів і способів діяльності з конструювання освітнього процесу, спрямованого на реалізацію навчально-виховних цілей» [1]. О. Козлова визначає педагогічну технологію як радикальне оновлення інструментальних і методологічних засобів педагогіки, методики, за умови 245


збереження наступності в розвитку педагогічної науки і шкільної практики; як набір технологічних процедур, які забезпечують професійну діяльність учителя [4]. С. Симонов наголошує на двох аспектах технологічності: спрямованості технології на досягнення бажаного результату і забезпеченості технологічного процесу засобами досягнення цілі [6]. Технологічний підхід у педагогічній науці і практиці набув широкого застосування у зв’язку зі зростанням, з одного боку, обсягу змісту навчання, а з іншого – спектру дидактичних ресурсів і педагогічних інструментів, якими може оперувати вчитель для забезпечення ефективності навчального процесу. Зазначена ефективність виражається в різних показниках, наприклад, в інтенсифікації навчання, підвищенні його результативності у вимірі навчальних досягнень учнів, у зменшенні трудомісткості педагогічної і навчальної праці, зниженні ризику припущення помилок, скороченні витрат навчального часу на досягнення запланованого результату тощо. Педагогічна технологія передбачає чітке визначення: мети навчання; конкретизованих результатів навчання; сукупності завдань, які мають бути вирішені для досягнення поставленої мети; послідовності дій, спрямованих на виконання кожного із завдань у процесі навчання; методів і форм організації навчальної діяльності учнів на кожному етапі набуття ними запланованого комплексу знань, вмінь, особистих якостей; дидактичних засобів, на використання яких спирається процес навчання. Обґрунтовуючи технологію формування етики спілкування підлітків у мережі Інтернет, звернемося до її структурних компонентів. У психолого-педагогічних дослідженнях наводяться різні визначення зазначених компонентів. У нашому дослідженні ми будемо дотримуватися тієї точки зору, що структурно педагогічна технологія містить: концептуальну основу, тобто ті психолого-педагогічні положення, які складають її фундамент, дидактичні засади проектування; змістовий компонент, що визначає цілі і зміст навчання; процесуальну частину, яка розкриває технологічність процесу – методи і форми організації навчального процесу, застосовувані дидактичні засоби тощо [7]. 246


Формування етики у навчальному процесі перш за все має відбуватися у відповідності до дидактичних принципів, які становлять наріжний камінь його ефективності. До дидактичних принципів, які є ключовими з точки зору забезпечення ефективності формування у навчальному процесі загальноосвітньої школи етики спілкування підлітків у мережі Інтернет, нами віднесено: принцип систематичності й послідовності навчання, принципи доступності і свідомості навчання, принцип зв’язку теорії з практикою, принцип емоційності навчання. Якщо дидактичні принципи визначають загальні засади навчання підлітків етики спілкування в мережі Інтернет, то дидактичні умови конкретизують особливості організації навчального процесу, за яких зазначений процес відбувається найбільш ефективно. Дидактичними умови забезпечення успішності формування у навчальному процесі загальноосвітньої школи етики спілкування підлітків у мережі Інтернет, на нашу думку, є. · провідна орієнтація на вироблення у підлітків стійких мотивів, установок на етичне спілкування в Інтернеті і здатності до рефлексії як основи подальшої саморегуляції їх діяльності в Інтернеті; · урахування власного досвіду учнів з Інтернетспілкування; · опора у навчанні на використання реальних прикладів спілкування в глобальній мережі; · залучення учнів до колективного обговорення етичних аспектів Інтернет-спілкування; · розширення зони контрольованого спілкування підлітка в мережі Інтернет. Зазначимо, що наведені дидактичні умови є логічно пов’язаними і взаємозалежними, а тому кожна з них є необхідною для ефективного формування етики спілкування підлітків у мережі Інтернет. Характеризуючи змістовий компонент технології, зазначимо, що етика спілкування в Інтернеті як окремий науковий напрямок знаходиться на етапі свого становлення. Її проблемам присвячена увага філософів, психологів, соціологів, журналістів, педагогів, правознавців, діячів і практиків у сфері 247


інформаційно-комунікативних технологій. У процесі визначення змісту ми спиралися на наявні дослідження науковців з цих проблем і напрацювання учителів. Це дало змогу виокремити основні змістові лінії навчання етики спілкування в Інтернеті учнів 7-9-х класів. Перша змістова лінія – лінія цінності етичного спілкування в Інтернеті, яка розкривається як в особистісному аспекті, так і в суспільно значимому. Передбачається розкриття таких тем: етичне Інтернет-спілкування як риса сучасної людини; ризики для особистості, що виникають у результаті порушень етики спілкування; неухильність людини від відповідальності за дії, навіть якщо вони здійснені анонімно і немає загрози покарання «тут і зараз»; негативні наслідки деетизації спілкування в Інтернеті для реального життя суспільства; цінність етики Інтернет-спілкування з точки зору збереження культури мови; цінність Інтернету і необхідність збереження його чистоти. Друга змістова лінія – етика самопрезентації учасника спілкування в мережі. У рамках цієї змістової лінії розглядаються і питання безпеки спілкування в Інтернеті, оскільки дотримання етики є певним запобіжним заходом, що сприяє уникненню не тільки репутаційних втрат, а й інформаційних загроз в Інтернеті [9]. Третю змістову лінію складають етичні вимоги до електронного меседжа, його формату, атрибутів, стилю тощо. Ці вимоги залежать від того, який засіб використовується для Інтернет-спілкування. У рамках цієї лінії розглядаються мовні особливості електронних меседжів, типові скорочення, які використовуються у електронному спілкуванні, засоби вираження емоцій та експресивного підсилення тексту тощо. Четверта змістова лінія стосується етики поведінки під час спілкування у мережі Інтернет. У рамках цієї змістової лінії розглядаються такі питання, як особливості ведення діалогу з використанням Інтернет засобів спілкування, правила поведінки у проблемних ситуаціях, етичні вимоги щодо роботи з отриманими повідомленнями тощо. Розроблена технологія передбачає свою реалізацію не тільки в процесі навчання інформатики, а і на уроках української мови і літератури, естетичного виховання. Разом з тим, оскільки 248


формована етика спілкування у мережі Інтернет є власним надбанням особистості, навчальний процес повинен будуватися як комплексна цільова програма, зорієнтована на кінцевий результат, а не як сума фрагментів навчального матеріалу, вправ, прийомів тощо, запроваджених у навчання вибраних дисциплін. Кожна окрема дисципліна повинна розглядатися як складова всього процесу формування етики спілкування підлітків у мережі Інтернет. Формування етики спілкування підлітків у мережі Інтернет – це взаємозв'язана сукупність заходів, які розгортаються у процесі навчання і забезпечують досягнення запланованого результату. У цьому про��есі ми вирізняємо такі етапи: мотиваційний, процесуально-діяльнісний, узагальнюючокоригувальний. На мотиваційному етапі створюються умови для пробудження інтересу учнів до оволодіння етикою спілкування в Інтернеті, розкривається особиста значимість бути етичним у спілкуванні в мережі, здійснюється ознайомлення учнів з вимогами етики щодо самопрезентації в мережі, з етикетом електронного листування, акцентується увага на опануванні етичних вимог до спілкування електронною поштою і в соціальних мережах, а також здійснюється спонукання учнів до самооцінки етики власного Інтернет-спілкування. На процесуально-діяльнісному етапі відбувається актуалізація потреби учнів в оволодінні етикою спілкування в мережі, забезпечуються умови для набуття ними знань про особливості й етику спілкування в чатах, на форумах, сайтах, умінь вибирати адекватний засіб спілкування й етично його застосовувати, здатності критично аналізувати наявну, зокрема і власну, практику спілкування в Інтернеті з точки зору етики. На узагальнюючо-корегувальному етапі передбачається уточнення й узагальнення набутих учнями знань з етики Інтернетспілкування, а також оволодіння ними елементами ділового спілкування в Інтернеті; створюються умови для набуття учнями переконань у необхідності дотримання вимог етики у процесі спілкування в мережі, а також здатності аналізувати, об’єктивно оцінювати й підвищувати рівень етики власного Інтернет-спілкування. Для запровадження розробленої технології у навчальний 249


процес загальноосвітньої школи розроблено відповідне навчально-методичне забезпечення, яке складається з тематичного планування, конкретизації питань, розглядуваних на уроках інформатики, української мови і літератури, естетичного виховання; підготовлено ілюстративні засоби – колекція фрагментів реального електронного листування, спілкування в чатах, форумах, соціальних мережах, коментування тощо; підготовлено матеріали для проведення бесід, дискусій, запропонована тематика колективних та індивідуальних проектів учнів; розроблено орієнтовні зразки окремих уроків і т.ін. Апробація технології у навчальному процесі основної школи підтвердила її позитивний вплив на формування етики Інтернет-спілкування учнів підліткового віку. Література: 1.Аношкин А. П. Педагогическое проектирование систем и технологий обучения [Текст] : научное издание / А. П. Аношкин ; Омск. гос. пед. ун-т. - Омск : Изд-во ОмГПУ, 1997. - 140 с 2.Беспалько В.П. О критериях качества подготовки специалистов // Вестник высш.шк. – 1988. – №1. – С. 3-9 3. Маврин С. А. Педагогические системы и технологии [Текст] : учеб. пособие для студентов педвузов / С.А. Маврин ; науч. ред. И.А. Маврина ; Омск. гос. пед. ин-т им. А.М. Горького. Омск : ОГПИ, 1993. 98 с. 4. Козлова О.Г. Підготовка вчителя до інноваційної діяльності в системі післядипломної освіти. Дис. ... канд.. пед. наук: 13.00.01. – К., 1999. – 235 с.] 5. Кларин М. В. Инновации в обучении: метафоры и модели: Анализ зарубежного опыта. – М.: наука, 1997. – 223с 6. Симонов С.А. Технология как средство обучения второго поколения. //Школьные технологии № 2001 7.Педагогика: теории, системы, технологии / Под ред. С.А. Смирнова. – 7-е изд., стер. – М.: Академия . 2007. 8. Чайка В. Педагогіка (тестові завдання). Навчальний посібник для студ. вищих пед. закладів освіти. – Тернопіль: ТДПУ, 2000. – 168 с. 9.Філіпова Л. Морально-етичні заходи запобігання інформаційній небезпеці в Інтернеті / Л. Філіпова // Вісник 250


Книжкової палати. - 2013. - № 3. - С. 42-44. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/vkp_2013_3_15.pdf. МЕРЕЖНІ ТЕХНОЛОГІЇ ТА МОБІЛЬНІ ЗАСОБИ ЯК СКЛАДОВІ Е-НАВЧАННЯ

Коневщинська Ольга Еммануїлівна Інститут інформаційних технологій і засобів навчання Національної академії педагогічних наук України, м.Київ, Україна У статті проаналізовано можливості застосування мережних технологій та мобільних засобів у навчальному процесі з метою підвищення мотивації до навчання, стимулювання розвитку творчих здібностей та пізнавального інтересу усіх учасників освітнього процесу, сприяння колаборації та комунікації. На сучасному етапі розвитку інформатизації освіти, соціально-економічні перетворення, що відбуваються в Україні, висувають абсолютно нові вимоги до освітньої галузі. Інформатизація системи освіти є наскрізним всеохоплюючим напрямом інноваційного розвитку освітньої системи, ресурси якого ще не задіяні належним чином. Безсумнівним стає висновок про те, що класична традиційна система освіти нині не здатна забезпечити досягнення нових освітніх результатів у межах наявної системи навчання. Тому виникає необхідність у нових підходах, інтерактивних засобах, Інтернет технологіях, що впроваджуються в систему освіти та сприяють підвищенню якісного рівня підготовки фахівців. Впровадження електронного навчання змінює освітню парадигму, що значно впливає на її якість. Так, у ХХ ст. система традиційної освіти починає використовувати технічні засоби навчання, перетворюючи її в освіту з елементами технократичної парадигми, впровадження в освіту комп’ютерів та відповідного обладнання, перетворює освіту в технократичну парадигму. Отже, починає здійснюватися процес інформатизації освіти, що стало підґрунтям для переходу до особистісноорієнтованої парадигми, в якій важливу роль відіграє Інтернетосвіта [3]. За визначенням багатьох дослідників, електронне навчання (е251


навчання) передбачає використання виникаючих новітніх та інноваційних технологій з метою покращення і розширення його можливостей. Це поняття охоплює всі форми навчання та викладання, що відбуваються за електронної підтримки, є процедурними по своїй суті та спрямовані на формування знань із врахуванням індивідуального досвіду, практики і знань того, хто навчається. Системи інформаційно-комунікаційних мереж постають як специфічні мережні комп’ютерні засоби для забезпечення процесу е-навчання [2]. Проблему е-навчання, як сучасного освітнього напряму досліджували відомі українські науковці, серед яких В. Биков, А. Гуржій, Р. Гуревич, Н. Морзе та ін., закордонні вчені Д. Бернхард, М. Крістоф та ін.. Система е-навчання пройшла певний еволюційних шлях від Web 1.0. до Web 4.0. Аналізуючи хронологію цього процесу можна виокремити певні етапи розвитку веб технологій: Web 1.0. – застосування курсів LMS – системи управління навчанням,Зв’язані комплекти; LСMS – системи управління навчальним контентом,засоби швидкого розроблення. Web 2.0. – технології Wiki. Електронні соціальні мережі. Блоги, веб-квести. Web 3.0. – масове використання мобільних пристроїв, орієнтація на індивідуальних користувачів, активне залучення користувачів у навчальний процес, використання динамічного контенту, 3D віртуальні світи. Web 4.0. – прогнозований перехід до інтелектуального навчання, само навчаючі мережі та мережі, що самоорганізуються.[3] За висновком дослідника М.Козяра [3] розвиток енавчання дає змогу розв'язати низку проблем, зокрема: - створення та забезпечення умов щодо задоволення інформаційних потреб суб'єктів навчання; - комплектування системи е-навчання усіма складовими енавчання у повному обсязі; - організація цнентру координації всіх робіт зі створення, наповнення і функціонування системи е-навчання в єдиному інформаційному просторі; - приведення електронного контенту у відповідність до форм енавчання; 252


- підвищення рівня інформаційної та медіа культури суб’єктів навчального процесу; - розвиток педагогічних технологій для здійснення мобільного та всепроникаючого навчання; - розширення і укріплення інформаційних зв’язків між різними навчальними закладами; - захист інформації в інформаційному просторі е-навчання; - координація процесів розвитку інформаційного простору адміністрації, всіх структурних підрозділів тощо. На даному етапі розвитку освітньої галузі мережні технології можна розглядати як технологічні комплекси організації й управління обмінами електронними даними і відомостями між суб’єктами навчально-виховного процесу, соціальних відносин, які призначені для забезпечення горизонтального спілкування зацікавлених у ньому суб’єктів, об’єднаних спільними інтересами, інформаційними потребами і навичками спілкування. Процеси конвергенції мережних технологій, мобільних засобів зв’язку, мобільних комп’ютерів і систем геопозиціонування сприяють все більш повній залученості мільйонів людей у мережний простір, що створює умови для використання їх творчого потенціалу для вирішення наукових, суспільно значущих проблем [1]. Нині, безперечно зросла роль як електронних засобів навчання, так і електронних соціальних мереж, які по-перше, стали невід’ємним складником середовища життєдіяльності людини, а по-друге, потужним інструментарієм у навчально-виховному процесі. Розробниками електронних соціальних мереж створено засоби для підтримування персонального профілю, віртуальних взаємин і комунікацій. Необхідність індивідуалізації навчання зумовлює реалізацію принципів безперервної освіти, розвиток особистісно-орієнованого підходу в навчанні й вихованні. Використання засобів мережних технологій для досягнення нових освітніх результатів створює певні передумови для послідовного вирішення завдань індивідуалізації навчально-виховного процесу. На підставі здійсненого аналізу багатьох публікацій [1; 2; 253


3] та ін. зростання популярності Інтернет, виникнення у ньому нових видів діяльності, кіберкультури, соціальних мережевих спільнот свідчить про те, що Інтернет-простір став новим середовищем соціалізації особистості. Неоднозначність впливів Інтернет-середовища на особистість проявляється в тому, що по-перше, інформаційні можливості Інтернет-простору, перенесення активності з реального простору у віртуальний призводять до того, що самореалізація особистості виступає в нерозривному зв'язку з Інтернетом; по-друге, зняття багатьох табу реального світу у віртуальних інформаційних середовищах в окремих випадках може призвести до формування девіантної особистості. Для здійснення процесу е-навчання мобільноорієнтоване середовище забезпечує умови ефективної ІКдіяльності Інтернет-користувача. Враховуючи класифікацію сучасних мобільних засобів Інтернет доступу (iPAD, imPad, iPad-Hibrid, Reаder, iPhone, SmartPhone, iPod та ін..) можна стверджувати про наявний та дуже потужний арсенал засобів для застосування в електронному та дистанційному навчанні, а також для забезпечення ефективності всього освітнього процесу. Підсумовуючи все вищезазначене можна вважати, що сьогодні електронне навчання в Україні може повноцінно розвиватися при наявності нормативно-правової бази; навчальних закладів електронного навчання; контингенту студентів; кваліфікованих викладачів; навчальних програм і курсів; відповідної матеріально-технічної бази; фінансової підтримки. В наслідок стрімкого розвитку нового напряму в освітній галузі зокрема е-навчання з’явилися нові проблеми, швидкість усунення яких, на пряму буде залежить від успішності вирішення існуючих на сьогодні проблем у сфері технологій електронного навчання. Література 1. Коневщинська О.Е. Сучасні засоби Інтернет доступу та освітні платформи в е-навчанні / О.Е. Коневщинська// [Електронний ресурс] // Інформаційні технології і засоби навчання. Електронне наукове фахове видання ISSN Online: 254


2076-8184 – 2014 – Том 44. № 6 С.33-41. Режим доступу: http://journal.iitta.gov.ua/index.php/itlt/article/view/1159#. 2. Коневщинська О.Е. Розвиток поняття інформаційноосвітнього середовища навчання старшокласників в аспекті використання соціальних електронних мереж / О.Е. Коневщинська// [Електронний ресурс] // Інформаційні технології і засоби навчання. Електронне наукове фахове видання ISSN Online: 2076-8184. – 2015. – Том 45. № 1. – С. 1220. Режим доступу: http://journal.iitta.gov.ua/index.php/itlt/article/view/1196#.Vgv2fezt mko 3. Козяр М.М. Від традиційної до особистісно-орієнтованої системи навчання у ВНЗ / Козяр М.М. // інформацій йнокомунікаційні технології в сучасній освіті: досвід, проблеми, перспективи. Збірник наукових праць. Ч.2. / За ред. М.Козяра, Н.Ничкало. – Львів: ЛДУ БЖД, 2015. – 213 с. ФОРМУВАННЯ ТВОРЧОГО ПЕДАГОГІЧНОГО ПОТЕНЦІАЛУ МАЙБУТНІХ ІНЖЕНЕРІВ-ПЕДАГОГІВ ЗАСОБАМИ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ

Кравченко Н.В. Бердянський державний педагогічний університет У даній роботі розглядаються педагогічні можливості застосування інформаційних технологій для формування творчого педагогічного потенціалу майбутніх інженерівпедагогів. Запропоновано засоби формування творчого потенціалу майбутніх інженерів-педагогів із використанням LMS Moodle. Темпи науково-технічного прогресу висунули перед сучасною освітою завдання виховати креативну діючу, інтелектуальну і практично розвинуту особистість, здатну до перетворювальних дій у змінних умовах й за різних обставин. Формування і розвиток творчого педагогічного потенціалу майбутніх інженерів-педагогів – один з шляхів удосконалення підготовки висококваліфікованих викладачів і майстрів виробничого навчання, які творчо ставляться до своєї роботи. Дослідження творчого потенціалу є багатоплановою 255


проблемою, яка становить інтерес для цілої низки наук. Психологічні основи педагогічної творчості розглянуті в працях В. Андрєєва, В. Беспалька, Л. Виготського, Б. Волкова, В. Клименка, В. Моляка, В. Шадрикова. Дослідженню умов розвитку педагогічної творчості присвячені праці В. Загвязинського, М. Лазарева, О. Романовської, Н. Рубан, Р. Серьожникова, Ю. Чабанського [1]. При всьому розмаїтті вивчення проблеми формування інженера-педагога як творчої особистості аспект формування творчого педагогічного потенціалу майбутніх інженерів-педагогів засобами дистанційного навчання залишився недостатньо досліджений як у теоретичному, так і у методичному плані. Мета даної роботи полягає у визначенні педагогічних можливостей застосування засобів дистанційного навчання для формування творчого педагогічного потенціалу майбутніх інженерів-педагогів. Творча індивідуальність майбутнього інженера-педагога – це системне, інтегративне особистісне утворення, що становить сукупність мотиваційних, інтелектуальних, емоційно-вольових і професійно-ціннісних якостей, що виникає, розвивається та виявляється в неповторному, самобутньому способі здійснення педагогічної діяльності, що припускає якісне перетворення особистості педагога та розвиток його творчого потенціалу. В роботі Серьожникової Р.К. [2] побудована концептуальна модель формування творчого педагогічного потенціалу майбутніх педагогів. Формування творчого педагогічного потенціалу майбутніх педагогів складається з п’яти стадій: орієнтовно-професійна стадія, навчально-освітня стадія, професійно-конструктивна стадія, професійно-практична стадія, професійно-творча стадія. В роботі [3] конкретизована модель формування творчого педагогічного потенціалу для майбутніх інженерів-педагогів комп’ютерного профілю. Зазначимо, що необхідною умовою формування творчого педагогічного потенціалу є наявність мотивації на креативну самоактуалізацію студента. Схематично процес формування творчого педагогічного потенціалу майбутніх інженерів-педагогів представлено на рис.1. 256


Рис.1 Формування творчого педагогічного потенціалу майбутніх інженерів-педагогів комп’ютерного профілю В процесі формування творчого педагогічного потенціалу майбутніх інженерів-педагогів керуючими управліннями є освітня програма та суб’єктогенез педагогічної рефлексії. Кожна стадія проходить в тісному взаємозв’язку студента та педагога, який є невід’ємним рушійним механізмом та основним ресурсом даного процесу. Метою кожної стадії є формування рівня творчого педагогічного потенціалу. Для кожного рівня вхідною необхідною умовою є мотивація на креативну самоактуалізацію студента, а також досягнення попереднього рівня формування творчого педагогічного потенціалу. Кожна стадія складається з чотирьох етапів суб’єктогенезу педагогічної рефлексії. Кожна стадія проходить через три рівня творчості (репродуктивний, евристичний, креативний). Схематично процес суб’єктогенез педагогічної рефлексії на орієнтовно педагогічній стадії представлено на рис.2.

257


Рис.2 Формування творчого педагогічного потенціалу майбутніх інженерів-педагогів на орієнтовно педагогічній стадії. Розвиток та формування творчого педагогічного потенціалу майбутніх інженерів-педагогів залежить від психологопедагогічних умов, правильно визначених шляхів розвитку та реалізації творчої педагогічної діяльності та особистісних якостей майбутнього педагога. Формування творчого педагогічного потенціалу майбутніх інженерів-педагогів можливо при виконанні таких психологопедагогічних умов: - створення особистісно-орієнтованого розвиваючого освітнього середовища; - орієнтація професійно-педагогічного процесу на зміст особистісно-ціннісної підготовки і опанування її; - поетапність педагогічних формувальних впливів, їх послідовність та наступність; - оптимальність комплексу організаційно-методичних засобів, спрямованих на розвиток майбутнього викладача. Для формування творчого педагогічного потенціалу майбутніх інженерів-педагогів потрібно застосовувати системний підхід шляхом модернізації інформаційнокомунікаційного середовища, інтеграції інформаційнокомунікаційних технологій та психолого-педагогічних умов у навчальних програмах. Інтеграція психолого-педагогічних умов 258


та інформаційно-комунікаційних технологій дозволяє реалізувати програмний підхід до формування творчого педагогічного потенціалу майбутніх інженерів-педагогів. У рамках упровадження програмного підходу до формування творчого педагогічного потенціалу майбутніх інженерівпедагогів у процес професійної підготовки майбутніх інженерівпедагогів нами створено електронний навчально-методичний комплекс дисципліни «Основи наукових досліджень» на основі LMS Moodle [4]. Електронний навчально-методичний комплекс створено у відповідності до робочої програми дисципліни та вимог, що висуває до майбутніх інженерів-педагогів галузевий стандарт та стандарт ВНЗ за спеціальністю. Самостійна робота студентів в процесі вивчення дисципліни організована таким чином, щоб з’ясувати на якій стадії формування творчого педагогічного потенціалу знаходиться студент і в залежності від стадії ��апропонувати індивідуальне завдання. Для цього окрім стандартних розділів: лекції, практичні роботи, контрольне тестування, додаткова література додано розділ самостійної роботи студента, який включає попереднє проходження тестування. Наприклад, для виконання першої самостійної роботи необхідно визначити рівень професійної спрямованості студента (Рис. 3). Даний тест дозволяє визначити чи подолав студент орієнтовно-професійну стадію. В залежності від рівня професійної спрямованості (високий, середній, низький) йому запропоновано індивідуальне завдання.

259


Рис.3 Визначення рівня професійної спрямованості студента. Індивідуальні завдання необхідні для вдосконалювання знань з дисципліни, розвитку професійних якостей інженерапедагога, творчого потенціалу майбутнього викладача. Індивідуальні завдання дозволяють студентам опанувати необхідними практичними навичками при вирішенні конкретних практичних завдань й оволодіти методикою ведення наукових досліджень, пов'язаних з обраною темою. При виконанні індивідуального завдання студент повинен продемонструвати професійні якості майбутнього інженерапедагога, набуті вміння у сфері науково-дослідної діяльності, вміння аналізувати нормативно-правові акти, що регламентують наукову діяльність в Україні, вміння творчого, технічного й оригінального вирішення актуальних завдань. Вхідне тестування також дозволяє проводити дослідження та моніторинг ефективності впровадження нових педагогічних технологій. Таким чином, формування творчого потенціалу було розглянуто, як технологію навчання, яку можна використовувати в професійній підготовці майбутнього інженера-педагога. Для формування творчого педагогічного потенціалу майбутніх інженерів-педагогів необхідно застосовувати системний підхід шляхом модернізації інформаційно-комунікаційного середовища, інтеграції 260


психолого-педагогічних умов та інформаційно-комунікаційних технологій у навчальних програмах, створення засобів для проведення досліджень та моніторингу ефективності впровадження нових педагогічних технологій. Література: 1. Моляко В.О. Стратегії творчої діяльності [школа В.О. Моляко] / за загальною редакцією В.О. Моляко. – К.: «Освіта України», 2008. – 702 с. 2. Серьожникова Р.К. Майбутній педагог в просторі творчого розвитку: Монографія. / Р.К. Серьожникова. Вид. 2-ге, перероб., доп.– Донецьк: ВДНЗ «ДонНТУ», 2009. – 335 с. 3. Кравченко Н.В. Формування творчого педагогічного потенціалу майбутніх інженерів-педагогів. Сучасні напрями розвитку педагогічних та психологічних наук: Збірник наукових робіт міжнародної науково-практичної конференції. – Бердянськ: ГО «Південно-східна українська асоціація практичних психологів та арт-терапевтів», 2015, С. 61-65. 4. Офіційний сайт системи Moodle. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://moodle.com ІНФОРМАЦІЙНО КОМУНІКАЦІЙНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ ЯК ОСНОВНА УМОВА КАР’ЄРНОГО РОЗВИТКУ ВЧИТЕЛЯ: ДОСВІД ЧЕХІЇ

Кравчина Оксана Євгенівна Інститут інформаційних технологій і засобів навчання Національної академії педагогічних наук України В матеріалі розглядається специфіка розвитку кар’єри вчителя у Чехії та основні документи, що стосуються освітньої політики в цій сфері. Висвітлюється практичний досвід підвищення фахового рівня вчителів згідно з професійним стандартом, Особлива увага приділяється інформаційнокомунікаційній компетентності вчителя та її ролі для подальшої кар’єри вчителя. У висновках «Ради Європейського Союзу та представників урядів країн-членів щодо удосконалення професійної підготовки вчителів» акцентується увага на системі європейської 261


педагогічної освіти яка задовольняє потреби сучасного суспільства у кваліфікованих кадрах. Тобто вона повинна стати інтегрованою системою і включає наступні компоненти: систему відбору майбутніх вчителів, сертифікацію базової педагогічної освіти, вступну фазу у вчительську професію, професійний безперервний розвиток вчителів, можливість підвищувати професійну кваліфікацію, брати участь у розвитку школи на дослідницькому рівні. Звертається увага на те, що вчителю необхідно використовувати інформаційнокомунікаційні технології для розв’язання різноманітних завдань, а також для власного безперервного професійного розвитку. Дану здатність сучасний вчитель розвиває як підчас навчання у педагогічному закладі так і у процесі свого професійного розвитку впродовж життя [1]. Все це можна досягти лише тоді, коли вчителі несуть професійну відповідальність за рівень своєї підготовки, організацію шкільної роботи, підвищення власної значущості та кар'єрного зростання Початок нової реформи педагогічної освіти у Чеській Республіці розпочався з прийняття Національної програми розвитку освіти. В даному документі основними положеннями стала розробка й прийняття професійних стандартів для всіх категорій вчителів, що стало основою для розробки програм їхньої підготовки. З цього часу професійний стандарт діяльності вчителя став уніфікованою основою для вироблення освітніх програм підготовки вчителів у Чеській Республіці. [2] Основні навички у сфері ІКТ є важливою умовою для успішного здійснення діяльності вчителем. Першою довгостроковою державною концепцією розвитку ІКТ у сфері освіти в Чехії стала «Державна інформаційна політика в галузі освіти» (SIPVZ), резолюція по даній програмі була прийнята 10 квітня 2000 року.В даній Концепції були сформульовані цілі для інформаційної грамотності вчителів, студентів, громадян, співробітників, громадськості та державних. медичних працівників і спеціалістів бібліотечної справи, програма була реалізована в 2001-2005 роках, а потім продовжено до 2010 року, фінансувалася з державного бюджету країни, а реалізацію було покладено на Міністерство освіти, молоді та спорту Чеської Республіки [3]. На першому етапі було впроваджено три 262


програми підтримки школи, а саме:інформаційна грамотність, освітні програми та інформаційні ресурси, інфраструктура. На другому етапі були створені умови для підвищення рівня інформаційної грамотності громадян, для підвищення інформаційної грамотності працівників у сфері державного управління, державної служби та бібліотечної справи; координація діяльності різних міністерств і співпраці за проектами для підвищення інформаційної грамотності громадян та інших співробітників; забезпечення інформаційної інфраструктури протягом усього життя, доступ до інформації та комунікаційних технологій для всіх тих, хто збирається підвищувати свій фаховий рівень через систему безперервного навчання; забезпечення основи для інтеграції ІКТ в системі навчання протягом усього життя. У 2012 році чеськими дослідниками Анною Томкова. Володимиром Спилковим, Мікаелою Писовою, Наташею Мазаковою та іншими були складені «Рамки професійних якостей учителів. Лист оцінки та самооцінки» (Rámec profesních kvalit učitele. Hodnoticí a sebehodnoticí arch) [4], метою створення даного документа була підтримка професіоналізації педагогічної професії та підтримка професійного розвитку вчителів. Створений інструмент оцінки та самооцінки в першу чергу був призначений для шкільних вчителів та наставників, а також для старших менеджерів, які відповідають та контролюють якість роботи вчителя. Дослідниками були створені рамки професійних якостей вчителів, які виражалися у вигляді критеріїв якості в наступних восьми областях: 1. Планування навчання 2. Середовище для навчання 3. Процеси навчання 4. Оцінка роботи учнів 5. Відображення навчання 6. Школа розвитку та співробітництва з колегами 7. Співпраця з батьками та широкою громадськістю 8. Професійний розвиток вчителів Дані критерії якості розроблені з прикладами показників (індикаторів) якості, що дозволило підтвердити та оцінити роботу вчителя. 263


Наступним важливим кроком стало введення Міністерством освіти, молоді та спорту Чеської Республіки у співпраці з Національним інститутом післядипломної освіти (NIDV) Національної системи «Кар’єра», впровадження якої дозволило вчителям і директорам шкіл безперервно поліпшувати якість своєї роботи, створити удосконалену систему оплати праці відповідно з прозорими правилами. Однією з цілей даного проекту було створення багаторівневих стандартів для вчителів та директорів шкіл та опис умов та перспектив працевлаштування, підготовка процесів оцінки та пропозиції щодо інституційної і фінансової безпеки системи. Даний проект проводився протягом 2012-2015 рр. Система кар'єра буде працювати в повному обсязі з 1 липня 2018, а до цієї дати працюватиме в режимі потоку відповідно до перехідних положень. [5] В результаті проекту було видано методичні рекомендації, в тому числі методичний посібник «Кар’єра вчителя», який орієнтований в першу чергу на тих вчителів, які вирішили зайнятися особистою кар’єрою та готуються до процедури атестації. [6]. В даному посібнику зазначено, що кар'єра вчителя найбільше залежить від успішного завершення процедури атестації, заснованої на вивченні та захисті конкретної роботи вчителя, яка відображена в його портфоліо. Розглядається чотири рівні кар’єри вчителя: KS1 ��� початковий рівень на якому вчитель тільки розпочинає працювати, вчитель (не може виконувати будь-яку спеціалізовану діяльність). KS2 освічені вчителі, які в практичній діяльності відповідають вимогам професії вчителя. робота орієнтована в першу чергу на роботу з учнями відповідно до встановленого графіка (може виконувати спеціалізовану діяльність в області: шкільна логопедія, екологічна освіта, профілактика соціально-патологічним явищам, інформаційні та комунікаційні технології). KS3 описує стандарт для рівня видатних вчителів з відмінними результатами в довгостроковій перспективі, який відповідає всім вимогам KS2 і є лідером у школі, має підтримку своїх колег(може здійснювати всі 264


спеціалізовані заходи рівня KS2 + консультант з питань освіти, наставник). KS4 описує стандарт для рівня видатних педагогів з відмінними довгостроковими освітніми результатами, вчителів, які беруть активну участь у розвитку освіти в країні (може здійснювати всю спеціалізовану діяльність без обмежень). Іформаційно-комунікаційна компетентність є необхідної складовою професіоналізму вчителя. Так на рівні кар’єри KS2 вчитель має володіти навичками роботи з цифровими технологіями, які доступні в школі. Виконувати на рівні, необхідному для офісу, роботу з навчальними матеріалами. Використовує цифрові технології у всіх сферах своєї діяльності, у тому числі при спілкуванні з батьками та постійно працювати з метою сталого розвитку в цій галузі.

Література: 1. Conclusions of the Council and of the Representatives of the Governments of the Member States, meeting within the Council of 15 November 2007, on improving the quality of teacher education Europe / Official Journal of the European Communities, C 300/6 of 12.12.2007 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://eurlex.europa.eu/LexUriServ/LexUriServ.do?uri=OJ:C:2007:300:0006: 0009:EN:PDF 2. Bílá kniha - národní program rozvoje vzdělávání v České republice. Formuje vládní strategii v oblasti vzdělávání. Strategie odráží celospolečenské zájmy a dává konkrétní podněty k práci škol [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.msmt.cz/dokumenty/bila-kniha-narodni-programrozvoje-vzdelavani-v-ceske-republice-formuje-vladni-strategii-voblasti-vzdelavani-strategie-odrazi-celospolecenske-zajmy-a-davakonkretni-podnety-k-praci-skol 3. Oficiální web SIPVZ [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.zskrouna.cz/projekt1/ 4. Rámec profesních kvalit učitele. Hodnoticí a sebehodnoticí arch / Praha: Národní ústav pro vzdělávání, - 2012. - ISBN: 978-80-8706364-4 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : 265


http://www.nuov.cz/uploads/AE/evaluacni_nastroje/08_Ramec_prof esnich_kvalit_ucitele.pdf 5. Projekt Kariérní systém [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.nidv.cz/cs/projekty/projekty-esf/karierni-system.ep/ 6. Metodika pro učitele k přípravě a vedení dokladového portfolia v kariérním systému [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.nidv.cz/cs/download/kariera/vystupy/metodika_pro_ucite le_k_priprave_a_vedeni_dokladoveho_portfolia_v_kariernim_syste mu.pdf

ПРИЙНЯТТЯ ДІАГНОСТИЧНИХ, ЛІКУВАЛЬНИХ ТА ПРОФІЛАКТИЧНИХ РІШЕНЬ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ ВИКОРИСТАННЯ МОБІЛЬНИХ ТЕХНОЛОГІЙ, ЯК ОБ’ЄКТ БЕЗПЕРЕРВНОЇ ОСВІТИ СТУДЕНТІВ ТА ЛІКАРІВ

Кулішов С.К.1, Яковенко О.М.2 -Вищий державний навчальний заклад України «Українська медична стоматологічна академія», 2-Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка АМН України Відомо, що мобільна охорона здоров'я підтримується мобільними телефонами, смартфонами, планшетами, охоплює телекомунікаційні та мультимедійні технології. Метою таких технологій є якісне надання медичної допомоги та інформації. Враховуючи постаріння населення України, актуальною проблемою сьогодення є профілактика передчасного старіння, збереження розумової, фізичної активності в старшому віці. Розроблений нами алгоритм моніторингу перебігу захворювань, залежних від експресії генів старіння, має особливе значення для прийняття діагностичних, лікувальних та профілактичних рішень. Звідси, мобільна охорона здоров'я має великий потенціал для поліпшення якості життя людей. Навчання мобільним технологіям охорони здоров'я дозволить поліпшити якість підготовки студентів, лікарів, сприятиме заохоченню до безперервного навчання. 1

Відомо, що мобільна охорона здоров'я підтримується мобільними пристроями, такими як мобільні телефони, смартфони, планшети, охоплює телекомунікаційні та 266


мультимедійні технології [1]. Метою таких технологій є якісне надання медичної допомоги та інформації. Досягнення в системах M-здоров'я обумовлені розвитком бездротового зв'язку [1], а також використанням мініатюрних датчиків [1]. Останні можуть бути розташовані на тілі, інтегровані в одязі, або імплантовані під шкіру, або м'язи [1]. Найбільш поширені цифрові програми для мобільної охорони здоров'я включають в себе [1]: · освіту; · підтримку діагностики та лікування; · відстеження спалаху епідемій; · збір даних; · віддалений моніторинг; · телемедицину. Мобільна охорона здоров'я забезпечує можливість [2]: · здійснювати і приймати телефонні дзвінки або текстові, голосові повідомлення, пов'язані зі змінами здоров'я, дотримання режиму лікування; · повідомлення про роль та зміни способу життя; · телемоніторингу; · отримання медичними працівниками сучасних клінічних рекомендацій, допомоги в плануванні діагностичного пошуку та корекції лікування; · досягти позитивних результатів діагностики та лікування хронічних хворих через SMS оповіщення; · веб-доступу до баз даних; · покращити надання невідкладної допомоги при нещасних випадках; · мати доступ до якісної медичної допомоги; Основна частина Враховуючи постаріння населення України, актуальною є проблема профілактики передчасного старіння, збереження розумової, фізичної активності в старшому віці. Розроблений нами алгоритм [3] має особливе значення у вдосконаленні навчання студентів та лікарів прийняттю діагностичних, лікувальних, профілактичних рішень. 267


Алгоритм визначення ритмів старіння та анти-старіння зводиться до моніторингу максимальних та мінімальних проявів вікової патології [3]. Вік-залежна патологія, яка відображає експресію генів старіння, представлена симптомами, синдромами, нозологічними одиницями, поліморбідними станами [3]. Тригерами процесу старіння є ефекти споживання проградієнтних та антиградієнтних факторів [3]. Діагностика ритмів старіння представлена наступними епізодами [3]: · поява порушень ритму і провідності від мінімального до максимального; · мале коло добових змін серцевого ритму (хронотропна недостатність); · артеріальна гіпертонічна або гіпотензивна реактивність, збільшення пульсового артеріального тиску; · поява гіпопное або апное вночі; · синдром "неспокійних ніг" вночі; · гіпоглікемія, гіперглікемія; · десинхроноз серцево-судинної, дихальної активності. Прикладом такого моніторування є фрактальний аналіз глікемічного профілю і артеріального тиску для діагностики потенціювання негативних ефектів у хворого на цукровий діабет, першого типу в поєднанні з гіпертонічною хворобою [4]. Щоденні зміни рівня глюкози, артеріального тиску, частоти серцевих скорочень були підставою для визначення індивідуальних патогенетичних механізмів, корекції лікування [4]. На підставі результатів проведених досліджень безперервна освіта студентів та лікарів у напрямі мобільної охорони здоров'я є актуальним питанням сьогодення. Найбільш перспективними спрямуваннями є [5]: · використання мобільних телефонів для формування здорового способу життя (спонукання до фізичної активності і здорового харчування; підтримка тих, хто відмовляється від паління табаку); 268


· віддалений моніторинг симптомів захворювання, які забезпечують своєчасне інформування медпрацівників про стан пацієнта; · тривале спостереження за пацієнтами з загрозливими для життя станами; · періодична оцінка біометричних параметрів організму і виявлення симптомів - важливі складові профілактики захворювань та їх ускладнень; · СМС нагадування про прийом лікарських засобів і візитах до лікаря; · можливість забезпечення постійного зв'язку між лікарем і пацієнтом, навчання у вигляді порад, рекомендацій або ознайомлювальних матеріалів, персоналізація яких є ключовим фактором в ефективності їх застосування [6]; · самомоніторинг є обов'язковим компонентом програм корекції способу життя, управління і контролю захворювань; · оцінка симптомів захворювань за допомогою опитувальників. Технологічні можливості мобільної охорони здоров'я: · відправка текстових повідомлень з телефону на комп'ютер і навпаки дозволяє користувачам реєструвати та відправляти біометричні та інші дані, які пов'язані зі здоров'ям [7,8,9,10] і отримувати відповідну реакцію; · платформи сучасних смартфонів (IOS, Android, Symbian, Blackberry, WebOS і WindowsPhone) надають розробникам програмне забезпечення для створення додатків, які дозволять користувачам реєструвати і відправляти дані про їх харчування [11], фізичну активність [12], рівні глюкози крові та іншу інформацію; · програми дозволяють використовувати мобільний телефон, як термінал для телемоніторингу таких станів, як підвищення артеріального тиску і напади стенокардії [13]; · додатки, що забезпечують зв'язок з зовнішніми приладами, дозволяють застосовувати крокоміри, монітори артеріального тиску (АТ), глюкометри, ЕКГ269


реєстратори [14]; · певне значення в мобільній охороні здоров'я мають ігри, які спрямовані на формування у користувача навичок здорового способу життя; · автоматичні підключення - функція бездротового варіанта через Bluetooth, інші мережі, що надає можливість підключитися до сучасних ��онометрів, глюкометрів, електрокардіографів та інших приладів; · використання камер мобільних телефонів, смартфонів для направлення лікарям додаткової інформації про локалізацію уражень шкіри [15], порушень венозного кровообігу. Економічні переваги мобільної охорони здоров'я перед традиційними методами дозволять істотно оптимізувати витрати на медичні та профілактичні заходи зі збереженням або підвищенням якості і ефективності заходів. Такий підхід дозволить збільшити оперативність епідемічного нагляду за захворюваністю, а також надасть нові можливості у вирішенні проблем доступності кваліфікованої медичної допомоги. Застосування нових технологій позитивно впливає на клінічну практику. Впровадження мобільної охорони здоров'я в національні системи дозволить вивести на новий рівень інформування населення про заходи щодо збереження та зміцнення здоров'я, істотно зменшити навантаження основних факторів ризику, знизити захворюваність та передчасну смертність [16]. Мобільна охорона здоров'я має великий потенціал для поліпшення якості життя людей. Нові погляди на медичні дослідження можуть знизити витрати і спростити звернення пацієнта до надання послуг. Висновки Навчання мобільним технологіям прийняття діагностичних, лікувальних, профілактичних рішень дозволить поліпшити якість підготовки студентів, лікарів, сприятиме заохоченню до безперервного навчання. Література 270


1. Jovanov E. “Wireless technology and system integration in body area networks for m-health applications”, in Proceedings of the 27th Annual International Conference of the IEEE Engineering in Medicine and Biology Society, 2005. 2. Norris A.C., Stockdale R.S. and Sharma S. “A strategic approach to m-health” Health Informatics J., 2009, 15(3). P. 244253. 3. Kulishov S.K., Iakovenko O.M. “Modeling Monitoring Of Age Dependent Diseases as a Reflection Of Aging Genes Expressing” International Journal of Modeling and Optimization (IJMO), 2013, Vol. 3, No. 1. P. 25-29 4. Kulishov S.K., Iakovenko O.M. “Individual diagnostic value of monitoring blood glucose and arterial pressure in the patients with diabetes mellitus and essential hypertension: a case report” Final programme& Abstract Book of the European Conference, 2nd edition “Heart, Vessels & Diabetes“, 3-5 November, Athens, Greece, 2011. P. 51. 5. Честнов О.П., Бойцов С.А., Куликов А.А., Батурин Д.И. «Мобильные технологи на службе охраны здоровья» Медицинские новости, 2015, №2. С. 6-10. 6. Фьельдсо Б., Маршалл А. и Миллер И. «Меры по изменению образа жизни при помощи СМС» Американский журнал профилактической медицины. 2009;36(2). С. 165-173. 7. Фэйрхурст К., Шейх А. «Текстовые напоминания о визите к врачу пациентам, пропускающим назначенные приемы, в области первичной помощи: рандомизированное контролируемое исследование» Качественная медицинская помощь. 2008;17(5). P. 373-376. 8. Вангберг С., Арсанд Е., Андерсон Н. «Обучение пациентов с диабетом через СМС» Журнал телемедицинской помощи. 2006,12 (Доп.1). С. 55-56. 9. Франклин В. и соавт. «Рандомизированное контролируемое исследование Свит Талк – системы рассылки сообщений для поддержки молодых людей с диабетом» Диабет Мед. 2006;23(12). С. 1332-1338. 10. Анхой Ж., Молдруп С. «Легкость сбора дневных данных от пациентов с астмой через мобильный телефон и СМС: анализ уровня ответов оценка при помощи фокус группы в пилотном 271


исследовании» Журнал медицинских интернет ресурсов. 2004;6(4). e42. 11. Дэннинг Т. и соавт. «BALANCE: на пути к удобному и всеобъемлющему приложению по здоровой жизни с точной фиксацией физической активности» ProcHotMobile, ACM. 2009. 12. Матилья Е. и соавт. «Мобильный журнал для формирования здорового образа жизни – результаты использования и оценка удобства на основе изучения двух групп пользователей» IEEE Trans Inf Technol Biomed. 2008; 12(4). С. 501-512. 13. Логан А. и соавт. «Система удаленного мониторинга на основе мобильного телефона для контроля гипертензии у больных диабетом» Американский журнал гипертензии. 2007;20(9). С. 942–948. 14. Мохан П. и соавт. «MediNet: персонализация самопомощи для пациентов с диабетом и сердечно-сосудистыми заболеваниями при помощи мобильного телефона» ConfprocIEEEengmedbiolsoc. 2008. 15. Шрейер Г. и соавт. «Теледерматологическая система на базе мобильного телефона для поддержки самостоятельного контроля за состоянием среди больных псориазом» ConfprocIEEEengmedbiolsoc.2008/ 16. Честнов О.П., Куликов А.А. «Неинфекционные заболевания как приоритет глобального здравоохранения» Профилактическая медицина, 2013; 16 (4). С. 3-8. КУРАТОР ЗМІСТУ У ІНФОРМАЦІЙНОМУ СУСПІЛЬСТВІ

Кухаренко В.М. Національний технічний університет “Харківський політехнічний інститут” Куратор змісту – новий вид діяльності (започаткований у 2008 році) кваліфікованих користувачів мережі з обробки великої кількості інформації для представлення її користувачам соціальної мережі. Для підготовки кураторів змісту розроблений дистанційний курс, в якому розглядаються функції, методи та інструменти куратора. Умови експоненціального зростання кількості інформації в 272


мережі і поява нових технологій обумовлює необхідність вміти працювати з інформацією і використовувати її в поточній роботі. Особливо це важливо на сучасному етапі, коли проти України ведеться інформаційна війна. Пересічному громадянину України важко в соціальних мережах знаходити об’єктивну інформацію, відрізняти її від навмисне фальшивої (фейку). На Заході в 2008 році з'явився термін «куратор змісту», який зазвичай ототожнюють з музейними працівниками [1]. В соціальній мережі куратор змісту виконує постійну аналітичну обробку інформації з мережі для користувачів (курує зміст). Будь який науковий співробітник може стати куратором змісту, якщо він після опрацювання наукової інформації свого напряму почне розміщувати її в мережі для конкретної аудиторії і буде це робити постійно. Деякі навички куратора змісту формуються при підготовці магістрів та аспірантів. Збереження змісту (content curation) - це процес категоризації великої кількості контенту та подання її в організаційній функції для конкретної предметної області (ніші). Особливо ця робота важлива при організації масових відкритих онлайн курсів, які повинні базуватися на новітній інформації, яка ще не пройшла етап узагальнення. Саме тут важливу роль відіграє якість інформації та куратор, який робить процес обробки її прозорим і ясним. Курування змісту [2] акт постійного виявлення, відбору та поширення кращого і найбільш відповідного онлайн-контенту різних типів та інших інтернет-ресурсів за конкретною темою, щоб відповідати потребам конкретної аудиторії. Складові курування [1]: • Соціальні мережі: У своїй найпростішої формі, курування змісту є обмін контентом в соціальних мережах. • Агрегація: збір та обмін відповідним змістом. Вона звільняє окремого працівника від необхідності шукати зміст. • Фільтрація: Відбір найбільш актуальної і цінної інформації. • Охоплення: Перевага широкої тенденції, а не змісту. • Колажі: Об'єднання двох або більше пов'язаних 273


елементів контенту, щоб сформувати нове повідомлення. Хронологічні шкали: Організація контенту в хронологічному порядку, щоб показати еволюцію ідеї. Важливим є питання про етику курування змісту. Репутація і довіра куратора змісту є однією з найдорожчих якостей, яка визначає майбутню кар'єру, тому важливо правильно використовувати чужий контент [3]. Курування змісту повинно включати в себе тільки ретельно відібрані частини змісту, додавання відповідних коментарів чи розуміння, або виділення окремих частин, і завжди із зазначенням творця контенту без елементів плагіату (передбачає вказівку в роботі посилання на першоджерело, автора інформації, використання реблога і ретвіта). Курування змісту важливо для освіти і навчання [4] з наступних причин: 1. Перевантаження інформації, яку необхідно організувати. Студента необхідно навчити вчитися, щоб знати, де шукати і що є актуальним для навчання або досягнення певної мети або завдання. Саме тому цифрова грамотність має таке велике значення. Вона забезпечує інструменти для оцінки, фільтрації і впорядкування інформації найбільш ефективними способами. 2. Зростаюче число відкритих ресурсів. Кількість відкритих можливостей для навчання швидко зростає і студентам потрібні рекомендації з вибору найбільш підходящих ресурсів для ефективного досягнення своїх цілей. 3. Світ інформації перетворюється на динамічний. Кількість і складність доступної інформації швидко зростає, старі поняття змінюються, тому важливо спрямовувати зусилля на пошук, моніторинг та оновлення, які є найбільш актуальними джерелами інформації та оснащувати молодь інструментами, для виконання таких завдань. Куратор змісту використовує ці навички та підходи для досягнення своїх цілей. Ось чому навички курування, ймовірно, стануть ключовими рисами майбутніх вчителів. 4. Підготовка студентів до реальної роботи. У той час як академічний світ від початкової школи до університетів •

274


5.

6.

7.

8.

275

в основному організований навколо предметів, реальний світ являє собою складну мережу ситуацій. Курування вносить у навчання елементи підготовки до реальної роботи, показуючи нові відносини між різними інформаційними елементами. Курування - новий пошук. Результати пошуку стають все більш незадовільним, оскільки вони містять велику кількість «шуму», достовірність якого складно перевірити. Іншими словами, дослідники, викладачі та керівники вважають за краще звертатися до довірених кураторів з конкретних областей інформації, а не покладатися на трад��ційний пошук. Альтернативні системи сертифікації. Альтернативні системи сертифікації можуть продемонструвати і оцінювати навички людини без необхідності відвідувати навчальні курси, платити за навчання і нові підручники, за іспит. Вартість навчання для сертифікованих навчальних програм дуже висока, в той час як справжнє значення цих курсів на ринку праці продовжує швидко зменшується. Для організацій, що розвиваються, доцільно переходити від навчання і сертифікації до курування талантів; освітніх ресурсів; формування навичок куратора змісту. Вчителі та викладачі можуть тепер курирувати свої підручники. Викладачі в даний час починають курирувати свої підручники за рахунок використання великої кількості відкритих навчальних матеріалів в Інтернеті і зростаючого числа інструментів. Ринок освіти відкритий для конкурентів. Сьогодні існує велика кількість вільних і доступних цифрових інструментів, веб-сервісів і додатків для створення, пошуку, редагування та публікації курсів, навчальних посібників, довідників на будь-яку тему. Куратори змісту можуть отримати репутацію фахівця з виявлення, відбору та організації кращих відкритих ресурсів для конкретних потреб. Хтось повинен буде зібрати, організувати величезну кількість відкритих навчальних курсів та навчальних матеріалів шляхом курування


шляху навчання для конкретної аудиторії і потреб. 9. Зростаючий попит на надійні керівництва з навчання та змісту навчальних програм. Пошук і вибір якісних відкритих освітніх ресурсів. Коли освітні пропозиції стають широкими, зростає необхідність знайти відповідні та надійні ресурси. Курування змісту, можливо, буде новою діяльністю вчених у галузі вищої освіти. Наведений огляд питань щодо появи у 2008 році нового виду діяльності і мережі – куратору змісту показує, що на даному етапі куратором змісту користувачі Інтернет стають самостійно. Ніякої системи підготовки кураторів змісту зараз не існує, тому актуальним є розробка програми підготовки кураторів змісту. Постановка проблеми. Проблемна лабораторія дистанційного навчання НТУ «ХПІ» розробила дистанційний курс «Куратор змісту», спроможний підготувати фахівців для роботи з великими обсягами інформації з мережі та сформувати необхідні навички куратор змісту для слухачів, які мають відповідну базову підготовку з інформаційних технологій. Проведено три сесії навчання, де навчалось понад 350 осіб, понад 65 виконали всі вимоги курсу та підготували випускні роботи (http://kvn-elearning.blogspot.com/2014/04/blog-post_19.html, http://dl.kharkiv.edu/mod/resource/view.php?id=13495). Курс побудований з використанням конструктивістського і коннективістського підходів. У першому випадку слухачам формулюються цілі навчання і конкретний перелік завдань для їх досягнення. У другому випадку слухачам пропонується велика кількість посилань на неструктуровані матеріали, пропонується участь у формуванні мережі для їх обговорення. Курс орієнтований на широкий загал слухачів від студентів до фахівців високого рівня. Мета курсу за таксономією Блума для різних категорій слухачів може бути різна: рівень пригадування – колекціонування посилань, обмін посиланнями, рівень усвідомлення – класифікація посилань, рівень застосування – використання матеріалів, рівень аналізування – підготовка рефератів, рівень оцінювання – підготовка рефератів, аналітичних записок, рівень створювання – підготовка 276


аналітичних записок. Враховуючи новизну даного напрямку, в курсі даються існуючі в даний час характеристики та функції куратора змісту і передбачається поглибити ці показники в ході обміну думками у навчанні. У курсі обговорюються десять навичок, якими повинен володіти куратор змісту [5]: 1. Створення смислів. 2. Абстрактне мислення. 3. Нова медіа-грамотність; 4. Трансдисциплінарність; 5. Когнітивне управління навантаженням; 6. Соціальний інтелект; 7. Адаптивне мислення; 8. Проектне мислення. 9. Кроскультурна компетентність; 10. Віртуальне співробітництво. Слухач курсу засвоює такі функції куратор змісту [6]: пошукова, аналітична, агрегації, творча, розвиваюча, дослідницька Цикл роботи куратора змісту складається з вибору мети, визначення тематики курування, пошуку та обробки інформації, виділення смислів, розповсюдження [http://www.bethkanter.org/content-curation-101/]. На кожному з цих етапів циклу куратор користується своїми, властивими тільки йому, методами роботи. Це можуть бути як ефективні, так і менш ефективні методи роботи. Кураторам змісту високої кваліфікації добре відомі методи обробки інформації, наприклад, конспектування, підготовка тез, рефератів, аналітичних записок, згортання інформації за допомогою графічних образів. Куратор змісту повинен орієнтуватися у інформаційних ресурсах (у тому числі і відкритого доступу), пошукових системах загального та спеціалізованого призначення, бути обізнаним у наукометричних дослідженнях, визначати достовірність та наукову цінність інформації. В одне із завдань курсу входить визначення ефективних методів роботи, особливо пов'язаних з використанням хмарних 277


технологій. Що найхарактерніше, методи роботи куратора змісту повинні базуватися на сучасних хмарних технологіях, спрямованих на роботу з великими обсягами інформації (Scoop.it, Storify, Pearltrees), умінні використовувати краудсорсинг і розвинену персональну мережу. Слухачі курсу повинні вміти створювати блоги, працювати в соціальних мережах Facebook, Linkedin, бути членами спільноти практики. Крім того у курсі передбачається широкий вибір спеціалізованих інструментів куратора змісту для ознайомлення та використання найбільш зручних своїй роботі. Навчальний процес у курсі закінчується захистом випускної роботи з вибраної теми курування. Висновки Куратор змісту - новий вид діяльності кваліфікованих користувачів Інтернет. За оцінками, рівень професіоналізму кураторів змісту перевищує рівень розробників відкритих освітніх ресурсів. Для успішного проходження курсу необхідно мати навички роботи з літературою, розвинене персональне навчальне середовище і персональну мережу. Складними для виконання були розділи, пов’язані з пошуком інформації бібліотечних ресурсів та визначення достовірності інформації. У дистанційному курсі планується підсилити теми з пошуку інформації та методів визначення надійності інформації, які викликали найбільше труднощів у слухачів. ЛІТЕРАТУРА 1. David Kelly. Is Content Curation in Your Skill Set ? It Should Be.: Learning Solutions Magazine Електронний ресурс Режим доступу: http://bit.ly/V2ImLl 2. Paul Chaney. Content Curation Fundamentals, Part 1 of a Series «Blogger Network Електронний ресурс Режим доступу: http://blog.utalkmarketing.com/content-strategy/content-curationfundamentals-part-1-of-a-series/ 3. How to Curate Online Content Without Stealing - First Communication Job - Content Curation Marketin... Електронний ресурс Режим доступу: http://firstcommunicationjob.wordpress.com/2012/11/02/how-to278


curate-online-content-without-stealing/ 4. Robin Good. Why Curation Will Transform Education and Learning : 10 Key Reasons Електронний ресурс Режим доступу: http://www.masternewmedia.org/curation-for-educationand-learning/ 5. Nancy White. Content Curation Can Help Education System Breed Future Workskills. Електронний ресурс Режим доступу: http://d20innovation.d20blogs.org/2012/07/27/developing-futureworkskills-through-content-curation/ 6. Liz Wilson. Why content curator is not editor. Електронний ресурс Режим доступу: http://community.paper.li/2012/03/07/why-a-content-curator-is-notan-editor/ САПР У ПІДГОТОВЦІ ІНЖЕНЕРА-ПЕДАГОГА ШВЕЙНОГО ПРОФІЛЮ

Зоя Кучер Криворізький педагогічний інститут ДВНЗ КНУ У статті відображено роль інформаційних технологій у підготовці інженера-педагога. Уточнено сутність поняття САПР, наведено коротку характеристику різних видів та представлено методику використання nano САD у навчальному процесі вищої школи. На конкретних прикладах показано роботу комп’ютерної графічної програми при вивченні профільних дисциплін. На сучасному етапі розвитку економіки зростає потреба у кваліфікованих спеціалістах, що володіють інформаційними технологіями. Сьогодні уже виросло ціле покоління громадян нашої держави, для кого сучасні інформаційні технології є звичним середовищем існування. Саме вони є носіями нового стилю спілкування між людьми, без кордонів та у відсутності наочності. Основними напрямками інформатизації є створення, поширення та впровадження у навчальний процес сучасних електронних навчальних засобів та удосконалення системи підготовки кадрів у відповідності із задачами вищої професійної освіти. 279


Спеціаліст будь-якої галузі народного господарства, який володіє інформаційними технологіями, буде конкурентоздатним та відповідатиме запитам сучасного та перспективного ринку праці. Нові інформаційні технології по відношенню до освіти – це організація освіти з використанням сучасної комп’ютерної техніки, що помітно впливає на зміст та методи навчання, надають у розпорядження учасників навчального процесу нові технічні засоби навчання та викладання. Ми намагаємось розглянути підходи, що доцільно використовувати у підготовці фахівців за напрямком підготовки «Професійна освіта», спеціальності «Конструювання, моделювання та дизайн одягу». Підготовку інженера-педагога будь-якого напрямку можна розглядати як замкнений цикл: професійне навчання чи профільна школа – вища школа – професійне навчання (профільна школа). Інженер-педагог в ідеалі повинен водночас бути як професіоналом у певній галузі промисловості так і високопрофесійним педагогом. Вибір форм, засобів та методів навчання обумовлений задачами підготовки майбутніх фахівців професійної діяльності. На сучасному етапі розвитку науки і техніки з’явились нові вимоги до графічної підготовки, а саме володіння комп’ютерною графікою, технічних фахівців і тим більше до підготовки інженерів-педагогів. Тому актуальним є удосконалення навчання дисциплінам, що забезпечують графічну підготовку. Такі дисципліни мають на меті розвиток у студентів просторового, конструктивного, технологічного, геометричного, алгоритмічного мислення. Базову підготовку в області комп’ютерної графіки студенти отримують у процесі вивчення креслярсько-графічного редактора Компас-Графік. Робота з комп’ютером потребує володіння технікою виконання креслень, знаннями правил оформлення конструкторської документації, особливо геометричною та конструкторською підготовкою. Та все ж студенти повинні набути почуття просторових форм та технічного мислення, тому можна стверджувати, що комп’ютерна графіка не може замінити традиційні методи виконання креслень. Графічний редактор Компас-Графік вивчається після оволодіння принципами виконання креслень, вивчення державних стандартів ЄСКД. На 280


цей час студенти вже отримали навики у складанні та оформленні різних видів конструкторської документації (креслень деталей, складальних креслень, схем, текстових документів). Процес створення конструкторської документації за допомогою комп’ютерних технологій дозволяє студенту не тільки отримати нові знання та навички, але і перевірити ступінь засвоєння матеріалу, що вже вивчений студентом, закріпити та поповнити наявні пробіли. У вимогах до випускників інженерно-педагогічних спеціальностей поставлена задача оволодіння прикладними програмами моделювання та розрахунку технологічних процесів. Випускник за профілем професійної діяльності повинен володіти набором певних знань з використання засобів САПР (систем автоматизованого проектування. Без сумніву, впровадження у навчальний процес програм такого типу потребує певного ентузіазму та кваліфікації як з боку викладачів, так і з боку адміністрації навчального закладу. Подібні ініціативи є покликом часу, так як необхідно турбуватися про рівень підготовки та кваліфікації майбутніх інженерів-педагогів та створювати для цього певні умови. Інформаційні технології навчання – один із найефективніших шляхів отримання студентом необхідного, визначеного державним освітнім стандартом, рівня знання, умінь, навичок в області професійної підготовки фахівця. Навчальний план розрахований на розвиток у студентів таких знань та умінь: сумісна робота над курсовими проектами для розвитку творчого мислення, базові навики підприємництва та ведення бізнесу, навички створення власного портфоліо, зв’язки з промисловістю з метою привнесення практичного досвіду студентами у навчальний процес. Навчальний план для отримання ступеню бакалавра розраховано на 240 кредитів і має чотири блоки: 1) гуманітарна та соціально-економічна підготовка; 2) фундаментальна та природничо-наукова підготовка; професійно-практична підготовка, що включає дві складові – 3) психолого-педагогічну і методичну підготовку, та 4) професійну науково-предметну підготовку. Навчальний план за вказаною спеціальністю базується на державних стандартах, а основна увага приділена 281


як методичному забезпеченню навчального процесу у рамках обов’язкових дисциплін так і створенню нових авторських курсів у рамках вузівського компоненту навчального плану. До таких курсів відносяться «Комп’ютерне проектування одягу та САПР», «Комп’ ютерні технології в дизайні», «Конструювання засобами комп’ютерної графіки». Зміст навчального плану підготовки майбутніх інженерів-педагогів повинен відображати шлях до формування компетентного мобільного, професійно зацікавленого фахівця. Сучасні вимоги до рівня підготовки студентів для роботи на високотехнологічному підприємстві вимагають розвитку творчих навичок, що залежить від конкретної технології та сучасних прогресивних технологій. Сучасне швейне підприємство неможливо уявити без комплексної системи автоматизованої системи автоматизованого проектування (САПР) та автоматизованої системи технологічного проектування (АСТПП) чи автоматизованої системи управління виробництвом (АСУВ). Сучасний ринок САПР пропонує широкий спектр інтегрованих та ізольованих програмних продуктів, розрахованих на вирішення глобальних чи локальних задач, орієнтованих на фінансові можливості покупця. У виборі конфігурації програмно-технічного комплексу для виробництва у цілому і кожного підрозділу вирішальну роль відіграють такі фактори: функціональна достатність програмного продукту, сумісність з існуючим інструментарієм та системою управління технічними даними, якість підтримки та супроводу з боку поставщика, вартість, зручність у використанні. Організаційний, кадровий та фінансовий стан більшості вітчизняних промислових підприємств об’єктивно підказують вибір на користь систем так званого середнього рівня, до яких відносяться продукти, створені на осн